The Ukrainian Cleveland, Issue 7, November 2007

THE UKRAINIAN CLEVELAND - НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКА ГАЗЕТА Випуск 7(7) | Листопад 2007 р. www.ukrainiancleveland.com Виходить щомісяця

КЛІВЛЕНД, Огайо. – Громада Клівленду-Парми, Огайо на заклик Президента України Віктора Ющенка і голови Світового конґресу україн-ців Аскольда Лозинського вшанувала пам'ять десяти мільйонів українських селян, що загинули від голоду, який вчинив Сталін і його кліка в 1932-1933 роках. В. Ющенко назвав Голодомор найбльшою у світі трагедією, а на-слідки штучного голоду залишились у психіці й генофонді України досьо-годні. У суботу 17 листопада був хмарний,

холодний і вогкий день. О 12-ій годині по полудню на майдані біля катедри св. Йосафата сформувалася жалобна хода сумівської і пластової молоді, американсько-українських ветеранів, членів ООЧСУ і старших громадян і в год. 12:30 почала прямувати до пам’ятника жертвам голодомору біля Собору св. Володимира. На чолі ходи йшли прапороносці з американським і українським прапорами, прапорами українсько-американських ветеранів, організацій Пласту, СУМА, ООЧСУ,

панотці українських церков і члени громади. На площі перед Собором св. Володимира до ходи прилучили-ся парафіяни і настоятель Собору о. Іван Наконечний та студенти Школи

Молодіжні і ветеранські огранізації зі своїми прапорами - учасники жалобної ходи й панахиди в пам’ять жертв Голодомору.

Василь Ліщинецькмй, голова Управи Українських злучених організацій Огайо, розповідає про Голодомор-геноцид.

Настоятель собору св. Володимира о. Іван Наконечний звертається до учасників пам’ятної ходи і панахиди.

Соборна панахида українських церков Клівленду за участі членів громади, громадських і молодіжних організацій на вшануван-ня жертв Голодомору-Геноциду 1932-1933 рр. в Україні. 17 листопада 2007 р.

Учасники панахиди – учні Школи українознавства ім. Тараса Шевченка УПС св. Володимира.

Українська громада Клівленду чисельно відгукнулася на заклик Управи Українських злучених організацій Огайо пом’янути пам’ять десяти мільйонів жертв україн-ського Голодомору.

далі на стор. 10

УКРАЇНЦІ КЛІВЛЕНДУ ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД2 Випуск 7(7) | Листопад 2007 р.

УКРАЇНЦІ В АМЕРИЦІ

16 жовтня 2007 року українські діти-інваліди, які протягом двох тиж-нів перебували на протезуванні у Сполучених Штатах Америки, повер-нулися на Батьківщину. У Міжнарод-ному аеропорту «Бориспіль» дітей та супроводжуючих осіб зустрічали Го-лова Наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» пані Катерина Ющенко, радник Го-лови Наглядової ради Фонду Андрій Мирошніченко, директор медичного департаменту Фонду Віра Павлюк, батьки дітей, представники Посоль-ства США в Україні та Фонду «Україна 3000».Пані Катерина Ющенко привітала

дітей із поверненням і висловила спо-дівання, що протезування пройшло вдало, а діти гарно відпочили і отри-мали нові яскраві враження.Докладніше про перебування ма-

леньких українців у США розпові-ли експерт департаменту медичних програм Фонду «Україна 3000» Та-рас Ткачук, який був координатором поїздки, та завідувач відділенням реконструктивно-пластичної хірур-гії лікарні «ОХМАТДИТ» Володимир Фідельський.Також своїми враженнями поділи-

лися діти, які подякували пані Кате-рині Ющенко, Фонду «Україна 3000» та всім, хто допоміг в організації цієї акції. Поїздка українських дітей до

Орландо (США) була організована Міжнародним благодійним фондом «Україна 3000» і відбувалася за під-тримки американського конгресмена Лінкольна Діаза-Балларта та Кубин-

ської громади США. За цей час спе-ціалісти компанії «Хангер Ортопедік Груп» виготовили їм сучасні проте-зи.Нагадаємо, Міжнародний благо-

дійний фонд «Україна 3000» при-йняв рішення допомогти дітям з ма-лозабезпечених та неблагополучних сімей в отриманні якісних протезів. З цією метою Фонд організовує поїздку до Орландо двох груп дітей на проте-зування, яке безкоштовно проводить компанія «Хангер Ортопедік Груп». До складу першої групи увійшли

дев’ять дітей-інвалідів з Дніпропе-тровської, Чернівецької, Чернігів-ської, Київської, Житомирської, Рів-ненської, Одеської, Кіровоградської, Хмельницької областей, які потребу-ють протезування верхніх кінцівок. Серед них – Наталя Ніколенко, яка у березні цього року стала лауреатом премії «Гордість країни» у номінації «Сила духу». Діти перебували у США з 1 по 15

жовтня 2007 року. 2-5 жовтня вони знаходилися в Орландо, де спеці-алісти «Хангер Ортопедік Груп» проводили заміри, виготовлення і встановлення протезів. Також було організовано консультацію провідно-го ортопеда-травматолога, директора ортопедичної хірургії «Орландо Ме-моріал Хоспітал» професора Чарльза Прайсадля для Наталі Ніколенко, що дало змогу приблизно оцінити вид та ефективність її оперативного ліку-вання.

5 жовтня група відбула до Майамі, де поселилась у сім’ях американських кубинців. 7 жовтня у «Балтімор-

готелі» в Майамі, де власники при-йняли Наталю Ніколенко та супрово-джуючих її дорослих, було проведено «Пул Паті на честь українських ді-тей». Захід відвідав посол України у США Олег Шамшур.

8 жовтня діти побували у «мор-ському зоопарку», де у них була чудо-ва нагода відвідати дельфінарій і без-посередньо у басейні поспілкуватись з дельфінами.Повернувшись до Орландо 10

жовтня, діти продовжили відвід-увати спеціалістів «Хангер Ортопедік Груп», де завершується виготовлення

протезів. Діти займалися зі спеціа-лістом по реабілітації та навчалися використовувати нові протези. По-трібно відзначити, що виготовлення таких високотехнологічних протезів зазвичай триває близько 1-2 місяців. Співробітники «Хангер Ортопедік Груп» працювали практично цілодо-бово, щоб виготовити обладнання за такий короткий термін.Наразі в Україну повернулося вісім

дітей. Наталя Ніколенко залишилася в США для продовження курсу ліку-вання.

Прес-служба Президента України

Фото прес-служби Президента України

Катерина Ющенко зустрічає українських дітей, які завдяки Фонду «Україна 3000» перебували на протезуванні у США. 16 жовтня 2007 року

МИКОЛА КАТЕРИНЧУК У СПІВПРАЦІ З ГОЛІВУДОМ ЗНІМАТИМЕ ФІЛЬМ ПРО

ПОМАРАНЧЕВУ РЕВОЛЮЦІЮКИЇВ, 17 жовтня. (УКРІНФОРМ).

– Один із лідерів блоку “Наша Україна – Народна самооборона” Микола Катеринчук підтвердив свої наміри виступити виконавчим продюсером художньої кінострічки про події Помаранчевої революції в Україні, яку створюватиме разом з американською кінокомпанією. Команда досвідчених голівуд-

ських і міжнародних фахівців у галузі кіно висловила бажання розповісти правдиву історію про спільні зусилля українців та між-народної спільноти, які стали фун-даментом утвердження демократії в Україні. “Справжній Голівуд має розказати справжню історію подій Помаранчевої революції”, – вважає Катеринчук.Він повідомив, що “зараз ми зна-

ходимось на етапі підготовки до зйомок, йде пошук акторів на голо-вні ролі, у тому числі – на ролі го-ловних політичних учасників тих подій – Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко. Ми впевнені, що наша стрічка буде справжнім голівуд-ським кіно, яке відповідатиме абсо-лютно всім стандартам «фабрики мрій», – повідомив Микола Кате-ринчук.Автори фільму переконані, що

героїзм українських людей у ті дні та тижні, що передували подіям Помаранчевої революції, є надиха-ючою історією для всього світу. Від-так вони вважають, що ця історія буде цікавою для сприйняття на північноамериканському і міжна-родному кіноринках.Підготовці до зйомок також пе-

редуватиме створення групи полі-тичних консультантів, до якої уві-йдуть відомі українські політики. Зйомки фільму планується розпо-чати в січні 2008 року у Софії та Києві, зазначається у повідомленні прес-служби М. Катеринчука.

1 листопада ц.р. 34-а сесія Гене-ральної конференції ЮНЕСКО, до складу якої входять 193 країни, од-ноголосно прийняла Резолюцію про «Вшанування пам’яті жертв Голодо-мору в Україні».Генеральна конференція ЮНЕСКО,

нагадуючи про Голодомор 1932-33 ро-ків, через який загинули мільйони безвинних українців, висловила впев-неність у тому, що трагедія Голодомо-ру, яка була викликана жорстокими діями та політикою тоталітарного сталінського режиму, має стати попе-редженням сучасним і майбутнім по-колінням з метою дотримання демо-кратичних цінностей, прав людини та законності.У тексті Резолюції Генеральна

конференція ЮНЕСКО вшанувала пам’ять загиблих і висловила співчут-

тя жертвам Голодомору 1932-33 років в Україні та жертвам голоду, що також мав місце у Росії, Казахстані та інших частинах колишнього СРСР.Генеральна конференція приві-

тала ініціативу України щодо органі-зації урочистостей з нагоди 75-річчя Голодомору 1932-33 років в Україні та запросила країни-члени ЮНЕС-КО розглянути питання своєї участі у пам’ятних заходах.Крім того, Генеральна конференція

звернулася до країн-членів ЮНЕСКО із закликом поширювати інформацію про Голодомор шляхом її включен-ня до просвітницьких та науково-дослідних програм з метою засвоєн-ня майбутніми поколіннями уроків цієї трагічної сторінки історії.Питання вшанування пам’яті

жертв Голодомору 1932-33 років було

внесено Україною у співавторстві з 45 іншими країнами-членами ЮНЕС-КО: Азербайджаном, Алжиром, Ар-гентиною, Бангладеш, Буркіна-Фасо, Венесуелою, Габоном, Гватемалою, Гвінеєю, Гондурасом, Грузією, Де-мократичною Республікою Конго, Екваторіальною Гвінеєю, Естонією, Замбією, Зімбабве, Казахстаном, Ка-меруном, Канадою, Кенією, Коста-Рікою, Кот-д’Івуаром, Кувейтом, Киргизстаном, Латвією, Литвою, Маврикієм, Мадагаскаром, Македо-нією, Молдовою, Монако, Нігером, Нігерією, Парагваєм, Перу, Польщею, Свазілендом, Сенегалом, США, Су-ринамом, Таджикистаном, Уругваєм, Філіппінами, Францією та Чехією.

Посольство України в США

CЕСІЯ ГЕНЕРАЛЬНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ ЮНЕСКО ОДНОГОЛОСНО ПРИЙНЯЛА РЕЗОЛЮЦІЮ ПРО «ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ

ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ В УКРАЇНІ»

ВАШИНГТОН, 1 листопада. (Ната-лія Буквич – УКРІНФОРМ). Питання міжконфесійних відносин в Україні та ситуацію у світовому православ’ї обговорив Патріарх Київський і всієї Руси-України, Предстоятель Україн-ської православної церкви Київського Патріархату Філарет під час зустрічей у Вашингтоні з представниками аме-риканського Конгресу та Сенату, пе-редає власний кореспондент УКРІН-

ФОРМу в США.Як повідомила прес-служба по-

сольства України в США, Предстоя-тель УПЦ КП провів ряд зустрічей із сенаторами Джорджем Войновичем та Семом Браунбеком, а також кон-гресменом Гасом Біліракісом – главою групи сприяння Грецькій православ-ній церкві у Палаті представників. У розмовах з американськими посадов-цями Патріарх Філарет наголосив на

своєму прагненні до об’єднання укра-їнських православних церков і розбу-дови суверенної та соборної України.Глава УПЦ КП висловив сподіван-

ня на розвиток братніх стосунків із православними та іншими релігій-ними громадами Сполучених Шта-тів. Представники Конгресу й Сенату привітали його прагнення й виявили готовність надавати Україні сприян-ня та підтримку.

ПАТРІАРХ ФІЛАРЕТ ОБГОВОРИВ У ВАШИНГТОНІ АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ УКРАЇНСЬКОГО ТА СВІТОВОГО ПРАВОСЛАВ’Я

31 жовтня. – Національнй конгрес Республіки Еквадор визнав Голодо-мор в Україні 1932-1933 років актом ґеноциду українського народу. В ухваленій резолюції Голодомор

названо «найжахливішою зброєю ма-сового знищення».Еквадор став другою після Перу

країною Латинської Америки, парла-мент якої визнав Голодомор ґеноци-дом українців. До цього міжнародну громад-

ськість неодноразово закликав Пре-зидент Віктор Ющенко. Загалом Голодомор в Україні ви-

знали ґеноцидом 13 країн світу: Ес-

тонія, Канада, Аргентина, США, Угорщина, Литва, Грузія, Австралія, Польща, Іспанія та Перу. Сама Україна зробила це минулого

року.

Бі-Бі-Сі, Українська служба

ЕКВАДОР ВИЗНАВ ГОЛОДОМОР В УКРАЇНІ ҐЕНОЦИДОМ

УКРАЇНСЬКІ ДІТИ-ІНВАЛІДИ ПОВЕРНУЛИСЯ НА БАТЬКІВЩИНУ

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД 3Випуск 7(7) | Листопад 2007 р.

УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА В АМЕРИЦІ

Незважаючи на літній період, хво-рих було дуже багато. За неповний серпень прийняла на лікування біль-ше дітей, ніж за все літо минулого року. Майже всі діти, що повертають-ся з вакацій, хворі на вірусні інфекції, ангіни або мають загострення хро-нічних хвороб. Основною причиною є те, що в потягах дуже душно, вікна відкриті, протяги, діти пють холодну воду і перестуджуються. Ми продовжуємо лікувальну робо-

ту, незважаючи на велику кількість пацієнтів. Знову закупили нову пар-тію алергенів, бо попередні вже ви-черпалися.Є й добрі новини. Ми придбали

новий апарат МІТ-С, вироблений в Україні для синглетно-кисневої тера-пії, яку використовують для лікуван-ня, медичної реабілітації та профі-лактики в різних галузях медицини (пульмонології, гастроентерології,

ендокринології, імунології, невроло-гії, нефрології, дерматології і т. д.). Результати використання синг-

летно-кисневої терапії такі: деток-сифікація організму; підвищення захисних сил організму і зниження ризику інфікування; відновлення ан-тиоксидентних функцій; покращення мозкового і коронарного кровообігу; стимуляція обмінних і регенератив-них процесів у тканинах, зниження активності запальних процесів; під-вищення рівня гемоглобіну та інші позитивні результати. Це дуже важливо в теперішніх умо-

вах екологічного забруднення, коли в організмі людини накопичуються у великій кількості вільні радикали, які ушкоджують клітинні мембрани, що спричиняє виникнення більшості хвороб. Синглетний кисень (що утврю-

ється в цьому апараті під впливом

подвійної магнітної обробки й уль-трафіолетового опромінення) сприяє антиоксидентному захисту, виводячи з організму вільні радикали, має нор-малізуючу дію на імунну систему, по-кращує роботу всіх органів і систем та не має побічних дій. Вартість апарату $1,100. Для того,

щоб зробити кисневу пінку, яку паці-єнти вживають у їжу, потрібні трав’яні відвари, відвар вівса (їх готують мед-сестри), яблучний сік. Курс лікування 10-12 днів. Крім того я купила для віділен-

ня озонатор повітря за 1000 гривень, який очищує повітря від бактерій, ві-русів, алергенів. Він розрахований на площу 80 кв. м, що відповідає площі нашого відділення. Дуже сподіваюся, що це зменшить

перехресне інфікування, що відбува-ється через одночасне велике скуп-чення людей (за зміну проходить 80-100 осіб, дітей з батьками). На превеликий жаль, не можу «ви-

бити» приміщення для терапії, бо чи-новникам нашим нічого не потрібно, якщо вони з того не будуть мати влас-ної вигоди. Дорога п. Божено!Сердечно дякую Вам! Без Вас ніяко-

го покращення в роботі нашого шпи-

талю не було би ніколи. Від держави від липня місяця не має ніякого фі-нансування, окрім заробітної плати. І крім доброго слова і рецепта на меди-каменти наші діти-пацієнти не бачи-ли б у нашому шпиталі нічого, якби не Ваша безцінна допомога. У той час як в інших медичних установах так і є, наші хворі діточки отримують ліку-вання і реабілітацію безкоштовно за рахунок спонсорських коштів.

Д-р Леся ГЛАДУН, Львів

“Український Клівленд” уже повідомляв про доброчинну акцію, яку проводить організація “Американці в обороні люд-ських прав в Україні” (АОЛПУ)– Americans for Human Rights in Ukraine (AHRU) з допомоги дитячому шпиталеві у Львові.Голова АОЛПУ пані Божена Ольшанівська прислала ще одно-

го листа від завідувача поліклініки д-ра Лесі Гладун про поточ-ний стан справ у шпиталі, якого ми подаємо тут.

АОЛПУ ДОПОМАГАЄ ДИТЯЧОМУ ШПИТАЛЕВІ

Організація АОЛПУ (AHRU) продовжує збирати гроші для дитячого денного стаціонару 5-тої Львівської міської полі-клініки, завідувачем якої є д-р Леся Гладун. АГРУ вже зібрала близько двадцяти тисяч доля-рів на цю ціль. Усі гроші йдуть до шпиталику, а кошти збірки покриває каса АГРУ. Просимо знову людей доброї волі поси-лати пожертви до “Americans for Human Rights in Ukraine” (AHRU) – Lviv Clinic” на адре-су: 43 Midland PL., Newark, NJ 07106. Пожертви звільняються від федерального податку.

Божена ОЛЬШАНІВСЬКА,голова АГРУ

УРЯД ПРОТЯГОМ МІСЯЦЯ МАЄ РОЗРОБИТИ ПЛАН ЗАХОДІВ НА 2007-2009 РОКИ ЩОДО РОЗВИТКУ ЗВ’ЯЗКІВ З УКРАЇНЦЯМИ, ЯКІ ПРОЖИВАЮТЬ ЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ, – УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА

КИЇВ, 15 жовтня. /УКРІНФОРМ/. Президент України Віктор Ющенко видав Указ “Про розвиток зв’язків з українцями, які проживають за межами України, щодо збереження, захисту та популяризації культур-них надбань українства у світовому цивілізаційному просторі”, повідо-мляє УКРІНФОРМ з посиланням на офіційний веб-сайт глави держави. Указ видано з метою забезпечен-

ня збереження культурних надбань українців, які в різні часи внаслідок різних обставин опинилися за меж-ами України, поширення інформа-ції і знань про Україну, утверджен-ня її позитивного іміджу у світі, сприяння консолідації української нації. Згідно з Указом, Кабінет Мі-

ністрів України має розробити та затвердити у місячний термін план першочергових заходів на 2007-2009 роки щодо розвитку зв’язків з українцями, які про-живають за межами України. Зо-крема, передбачити опрацювання питання щодо вдосконалення за-конодавства про збереження і ви-користання культурних надбань українства, вивчення та система-тизацію інформації про культурні цінності, що пов’язані з історією українського народу і знаходяться за межами України, створення від-повідних електронних баз даних, організацію підготовки та видання наукових праць, проведення кон-ференцій, виставок та ін. Крім того, уряд має розробити програми архе-ографічних досліджень, архівних пошуків з метою вивчення стану та перспектив збереження і вико-ристання культурних цінностей, пов’язаних з історією українського народу, які знаходяться за межами України.

ЮНІОН, Нью-Джерзі. – Прилетів до нас листопад і приніс нам кольо-рове листя, заморозки, гарбузи і День подяки. Це місяць Січових стрільців і річниця закінчення Першої світової війни – День ветеранів. Традиційно щороку члени 6-ої ста-

ниці українсько-американських ве-теранів збираються біля пам’ятника на Голівудському цвинтарі в Юніон, Нью Джерзі, й віддають честь своїм побратимам, які відійшли від них у інші світи.Церемонія складається з покла-

дення вінка, відчитання молитви і спеціального патріотичного слова, відчитання всіх імен на пам’ятнику, однохвилинної мовчанки, віддання чести на струнко й виконання пісні «Боже, благослови Америку» (God bless America). Під час відзначення об 11-ій годині,

11-ого дня, 11 місяця 2007 р. присутніх було більше, як 10 ветеранів і 6 дру-жин. У минулому прибувала велика кількість ветеранів і дружин, але че-рез поважний вік, неміч старості, і також відходу у вічність, присутність

зменшується щороку. Більшість членів 6-ої станиці є

ветерани 2-ої світової війни з кіль-кома виїмками – воєн корейської та в’єтнамської.Українсько-американські ветера-

ни під проводом командира Анни

Кравчук відбувають щорічні конвен-ції і планують збудувати пам’ятник на цвинтарі св. Андрія в південному Бавнд Бруці, Н.-Дж. у пам’ять усіх українсько-американських ветеранів.

Божена ОЛЬШАНІВСЬКАСвітлини Володимира БОДНАРА

ЗВЕЛИЧАЛИ ВЕТЕРАНІВ АМЕРИКАНСЬКИХ ВОЄН

Станиця №6 Українсько-американських ветеранів (зліва направо): Володимир Боднар, Джордж Кімак, Майкл Федірко, Боб Долан, Стів Якусь, Данило Марчишин.

Покладання вінка до пам’ятника Станиці №6 Українсько-американських ветеранів. Зліва направо: Майкл Федірко, Стів Якусь, Данило Марчишин, Джордже Кімак.


УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНДЩОМІСЯЧНА УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКА ГАЗЕТА

Засновник і видавець: UKRSVIT LTDГоловний редактор: Володимир БоднарЕл. адреса: [email protected]

Веб: www.ukrainiancleveland.com

THE UKRAINIAN CLEVELANDMONTHLY UKRAINIAN-AMERICAN NEWSPAPER

Founder & Publisher: UKRSVIT LTDEditor-in-Chief: Volodymyr Bodnar

E-mail: [email protected]: www.ukrainiancleveland.com

Редакція не відповідає за зміст реклами і приватних оголошень. Рукописи не повертаються і не рецензуються. Погляди редакції можуть не збігатись із думками авторів статей. Дизайн рекламних матеріалів і статтей є власністю UKRSVIT LTD і не може відтворюватися без згоди

редакції. При використанні матеріалів посилання на «Український Клівленд» обов’язкове.

THE UKRAINIAN CLEVELAND, P. O. Box 627, Kent, OH 44240-0011Реклама: 330-554-6429 або [email protected]© THE UKRAINIAN CLEVELAND All Rights Reserved

КЛІВЛЕНДСЬКІ ВІСТІ

Починається наша радіопрограма уривком зі стрілецької пісні «За Укра-їну», слова М. Вороного, музика Я. Ярославенка, а далі є такий вступ:

You are listening to Radio program of the United Ukrainian Оrganizations of Ohio. Говорить Радіохвиля «Україна»! Добрий вечір, дорогі слухачі!У радіостудії програму ведуть ре-

дактор Петро Твардовський І дикторка – Оксана Рабосюк. Ви

слухаєте радіохвилю «Україна», яка є радіопрограмою Українських злу-чених організацій Огайо до послуг українських поселень цього штату. Сьогодні неділя, (вказано дату), і в цій програмі, крім оголошень і повідом-лень з життя української громади, будуть радіосторінки присвячені... (вказано основні теми для розгляду і виконавців). Просимо слухати українську

радіогодину УЗО кожної неділі від 10-ої до 11-ої години вечора на хвилях FM-90.3 WCPN Cleveland Public Radio

при співпраці з Клівлендським Стей-товим Університетом. Ви можете писати на адресу УЗО (вказано адре-су), або дзвонити по телефону (вка-зано телефон) . Виповнилося десять років плідної

праці української радіогодини УЗО, яка підтримує живий зв’язок з ук-раїнською громадою Великого Клів-ленду та багатьох міст і населених пунктів штату Огайо. У щонедільних програмово упорядкованих переда-чах радіохвилі «Україна» слухаємо цікаві коментарі політичних подій і новин з України та світу, які кваліфі-ковано подає редактор П. Твардовсь-кий. Приємне враження справляє гарна дикція українською мовою дик-торки О. Рабосюк. У радіопрограмах переважає, в ос-

новному, чотири важливих розділи: Коментарі політичних подій. Повідомлення з життя української

громади Великого Клівленду і штату Огайо.Радіосторінки, присвячені важ-

ливим датам з історії України, наці-ональним, державним і релігійним святам, видатним історичним і куль-турним постатям українського наро-ду.Радіосторінка, пов’язана з різними

громадськими оголошеннями, пові-домленнями та вітаннями.Часто маємо нагоду слухати ви-

ступи наших місцевих представників української громади, а також гостей з поза меж штату Огайо і з України, які своєю участю на радіо збагачують зміст і форму радіопрограм. Вони ви-ступають на різні теми, що стосують-ся найбільш актуальних питань з іс-торії України, української культури, літератури, мистецтва, економіки, з громадського, політичного та релігій-ного життя і досягнень у суспільній праці. А таких виступаючих за десять років на радіопрограмі було 254 осо-би. Із них 121 особа з місцевих пред-ставників української громади. Із вдячністю називаю їх імена: Владика Роберт Москаль, єпископ Паїсій Дмо-ховський, отці – Михайло Ревтюк, Андрій Гановський, Василь Петрів, Іван Наконечний, Іван Міронко, Се-

верин Ковалишин, Богдан Згоба, Ігор Касіян, Ігор Махлай, д-р Володимир Боднар, мґр Василь Ліщинецький, Євген Бачинський, Христина Чабан, проф. Юрій Кульчиицький, Люба Бод-нар, Любомира Мичковська, Іван-на Шкарупа, Емілія Воляник, Надія Дейчаківська, Марта Савчак-Кравс, Романа Фульмес, Ірина Кулик, Роман Якубович, Богдан Рошецький, Василь Мудрак, Галя Кузишин-Голубець, Ніна Сікора, Марта Боднар, д-р Олег Махлай, Дарія Якубович, Григорій Головка, Рената Кость-Гарматій, Ірина Данилевич, Ігор Дячун, Гордій Пасіка, Іван Пономаренко, Оксана Шараневич, Ореста Гриців-Ковч, д-р Володимир Боднар (директор Шко-ли українознавства ім. Т. Шевченка), Лідія Швабінська-Вирста, Іван Фур, Тарас Бурий, Ляриса Чарнецька, Да-рія Федорів, Ірина Завадівська, д-р Орест Ліщинецький, Розалія Голо-вка, Оля Дем’янчук, Оксана Рошець-ка, мґр Андрій Фединський, Олексан-дер Якубович, Христина Раковська, Ірина Дубас, проф. Михайло Пап, Наталя Кріслата-Ліщинецька, Нео-ніла Винярська, д-р Ярослав Крив’як, Богдан Лішнянський, Михайло Полі-щук, Оксана Боднарчук, Дозя Крісла-та, Надія Русенко, Василь Ільчишин, Євгенія Бенко, Оля Міґелич, проф.

Михайло Калинський, Ліда Боднар-Балагутрак, Надія Скабик, Марія Помірча, Лідія Кобрин, Оксана Олі-йовська, Андрій Футей, Оленка Хмі-ляк, Марта Ковч, д-р Вірослав Кость, Наталка Шайлок, Олег Палажчен-ко, д-р Богдан Чепак, Лукія Гриців, Реня Гнилка-Дженкинз, Софія Бура, Михайло Трач, Лідія Базарко, Ірина Кашубинська, Марія Воєцька, Юрій Воєцький, Евген Палка, Іван Нор-ка, Олеся Зборовська, Ліна Шедна, Оксана Коваль, Ольга Чепак, Стефа Балагутрак, Остап Стахів, Андрій Гарматій, Наталія Боднар, Зенон Кріслатий, Богдан Кріслатий, Га-лина Пляка, д-р Марта Ліщинецька-Келегер, Надія Палка-Заперник, Ма-рія Дрозд, Андрій Дем’янчук, Люба Мудра, Надія Балух, Христина Фе-динська, Люба Хомин, Олена Погре-бінська, Марко Полатайко, Петро Пенґрин, Олена Шемечко, Таня Зо-зуля, Ярослав Завадівський, Наталя Трач-Страус, Оля Лаврів, Анна Кел-лер, Анна Брездун-Берет, Марія Іван-ків, Дарія Кульчицька. У радіопрограмах періодично ви-

ступають державні, політичні, гро-мадські, релігійні діячі, науковці й бізнесмени з поза меж Клівленду та гості з України, які діляться своїми думками з аспектів економічного, культурного і суспільно-політичного життя українців як в Америці, так і на рідних землях нашої Батьківщи-ни. Таких виступаючих гостей на радіопрограмах за десять років було 55 осіб: Патріярх УПЦ КП Філарет, Патріярх УГКЦ Любомир кардинал Гузар, Владика УГКЦ Василій Мед-віт, Владика УАПЦ Богдан, о. д-р Бо-рис Ґудцяк – ректор УКУ, о. Мирос-лав Медвідь (Київ), о. Тарас Федорович (Самбір), о. Сергій Стесенко (Львів), Юрій Щербак, Костянтин Грищен-ко, Олег Шамшур – посли України в США, Михайло Ратушний, Іван Гав-дида, Ольга Добродій – члени Прово-ду КУН, Павло Мовчан – голова Всеу-країнського товариства «Просвіта», В’ячеслав Брюховецький – ректор Києво-Могилянської Академії, Ігор Пасічник – ректор університету «Острозька академія», Вільям Ба-кіров – ректор Харківського універ-

У студії – головний редактор радіохвилі УЗО “Україна” Петро Твардовський і дикторка Оксана Рабосюк .


ДЕСЯТЬ РОКІВ СЛУХАЄМО ПРОГРАМУ РАДІОХВИЛІ «УКРАЇНА» В КЛІВЛЕНДІЗавдяки старанням Укра-

їнських злучених організацій Огайо (УЗО) українська радіо-година під назвою «Радіохвиля Україна» розпочала трансляції українських радіопрограм на хвилях станції WCPN Cleveland Public Radio в неділю, 16 лис-топада 1997 року, під керівни-цтвом редактора радіопрограми Петра Твардовського і дикторки Оксани Баслядинської, яка пра-цювала до липня 1998 року. З того часу і до сьогодні диктор-кою радіопрограми працює до-чка П. Твардовського – Оксана Рабосюк. Петро Твардовський закінчив

Чернівецький державний універси-тет у 1958 році, за фахом – історик. Сорок років віддав педагогічній праці в Україні. До США прибув з Тернопо-ля на постійне проживання з дру-жиною Вірою в 1994 році. Три роки працював учителем і чотири роки директором Школи українознав-ства товариства «Рідна Школа», десять років є редактором радіох-вилі «Україна» і газети «Вісті УЗО», яку видає Управа Українських злуче-них організацій Огайо. Оксана Рабосюк закінчила

Київський Інститут іноземних мов у 1986 році, отримавши диплом учи-теля англійської та іспанської мов. В Україні п’ять років працювала вчи-телькою англійської мови в середній школі Тернополя. Прибула з родиною на постійне проживання до США в 1992 році. Тут вже здобула медичну освіту в коледжі і працює хірургіч-ною медсестрою в Метро Госпіталі. Слід відзначити, що значну допомо-гу, особливо в початковий період ро-боти української радіогодини УЗО, подавала дружина редактора Віра, яка займалася підбором музики та пісень і також за фахом є вчитель-кою.


КЛІВЛЕНДСЬКІ ВІСТІ

ПАРМА, Огайо. – У неділю, 14 жов-тня 2007 року, у Святопокровському осередку в Пармі, Огайо, Товариство вояків УПА та Комітет опіки над пам’ятником і цвинтарем колишніх вояків УПА при співпраці з Парафі-яльною Радою церкви Покрова Пре-святої Богородиці організували від-значення свята Покрови, 65-ліття створення Української Повстанської Армії і 100-ліття від дня народження головного командира УПА генерал-хорунжого Романа Шухевича-Тараса

Чупринки. Цієї ж неділі зранку, у день парафіяльного празника, в церкві св. Покрови була відправлена Служ-ба Божа єпископами з України Вла-дикою Володимиром Війтишиним (Івано-Франківськ) і Владикою Мико-лою Сімкайлом (Коломия) та парохом церкви о. Володимиром Грицюком. О 3-ій годині пополудні в парафі-

яльній залі розпочалася програма святкових відзначень. Під звуки стрі-лецьких маршів до залі було внесе-но прапори ОУН, УПА, УСС, Дивізії УНА, Українських Американських Ветеранів, ООЧСУ, СУМ-у і Пласту.

Далі присутні відспівали американ-ський і український державні гимни, а друг Ігор Оліяр зачитав присягу вояка УПА. Потім ведуча програмою подруга Оля Міґелич оголосила про початок концертової частини свята. Старша група дитячого парафіяль-ного хору св. Покрови (дириґент Оля Чепак) чудово виконала поряд з де-клямаціями такі пісні: «З нами літо, чи весна», «Падає дощ», «Я сьогодні від вас від’їжджаю», «Рости Черем-шино», «Господи, помилуй нас». Після концерту змістовну святочну

ВШАНОВАНО ПАМ’ЯТЬ ВОЇНІВ УПА ТА ЇХНЬОГО ГОЛОВНОГО КОМАНДИРА

На Дитячий парафіяльний хор церкви св. Покрови.

Голова СКУ д-р Аскольд Лозинський.

ситету, Федір Стригун – головний режисер Львівського театру ім. М. Заньковецької, Ігор Турчин – вико-навчий директор цього театру, Ігор Гаврилів – артист цього театру, Роман Валько – головний режисер театру ім. Юрія Дрогобича (Дрого-бич), Роман Наконечний – директор Львіського палацу мистецтв, Світ-лана Кочерга – директор музею ім. Л. Українки в Ялті, Леонід Каденюк – український космонавт, Євген Лу-паков – капітан Військово-морських сил України, Михайло Савків – пре-зидент Українського конґресового комітету Америки (УККА), Ірина Куровицька – голова Союзу українок Америки, Надія Шміґель – референт-ка головної управи СУА, Христина Севенька-Бейлі – голова стейтової управи СУА (Австралія), Сергій Комі-саренко – академік (Київ), Володимир В’ятрович і Ольга Ісаєвич – науков-ці (Львів), Алла Мукшименко – на-уковець (Київ), Олександер Руденко-Десняк – голова «Об’єднання українців Росії» (Москва), Роман Круцик – голо-ва Київської організації товариства «Меморіал», Роман Безсмертний, Оксана Білозір, Ігор Осташ – депу-тати Верховної Ради України, Олек-сій Тарасов – депутат міської ради Чернігова, Борис Лемішко і Микола Хобзей – лікарі (Львів), Марія Байда, Микола Сікора і Андрій Чернюк – спі-ваки (Київ), Оксана Рогатин-Василик – дириґентка ансамблю «Суцвіття» (Австралія), Павло Очкан – бізнесмен (Івано-Франківськ), Богдан Федорак – голова Головної Управи Організації Оборони Чотирьох Свобід України (ООЧСУ), Оксана Соколик – голова Світової федерації українських жі-ночих організацій (СФУЖО), Аскольд Лозинський – президент Світового конґресу українців (СКУ), Сергій Кор-сунський – радник посольства Украї-ни в США, Таня Ївженко і Олена Зва-рич – журналістки (Київ), Мирослава Ґонґадзе – журналістка (Вашинґ-тон), Василь Романчук – журналіст (Львів). Радіохвиля «Україна» не забуває

також і наших дітей та молодь, голоси яких часто можна почути у програмах української радіогодини УЗО. Це пе-реважно учні шкіл українознавства, а також членство молодіжних органі-зацій Пласту і СУМ-у. Так, протягом десятиріччя існування радіохвилі «Україна» в її програмних виступах

ЛИСТОПАДП’ятниця, 2 - неділя, 4 — Мис-

тецька виставка 12-го відділу СУА. П’ятниця, 2 — Зустріч з рек-

тором Острозької Академії проф. Ігорем Пасічником в Українському музеї-архіві. Субота, 3 — Матуральний Бал

Школи українознавства ім. Т. Шев-ченка. Субота, 10 — Святкування

60-ліття Школи св. Йосафата.Субота, 17 — Поминальна хода

і панахида в пам’ять жертв Голодо-мору 1932-1933 рр. в Україні .Субота, 24 – Всеукраїнська

хвилина мовчання на вшанування пам’яті жертв Голодомору-Ґеноциду українського народу.Субота, 24 — Рідношкільна

матуральна забава в парафіяльній залі св. Покрови.

ГРУДЕНЬСубота, 8 — Свято Миколая

Школи українознавства Т-ва “Рідна Школа”.

Субота, 8 — Третя щорічна різд-вяна забава Української капели бандуристів у ресторані “Шинок”.П’ятниця, 14 — Щорічна різд-

вяна забава Українського музею -архіву.Субота, 15 — Св. Миколай СУМу

на “Верховині”. Субота, 15 — Св. Миколай Плас-

тової станиці в парафіяльній залі св. Покрови. Субота, 15 — Свято Миколая

Школи ім. Т. Шевченка в парафі-яльній залі св. Володимира. Неділя, 16 — Неділя молоді в

парафії св. Володимира. Четвер, 27 — Українська “щас-

лива година” в ресторані-барі “Bice” в Tower City Center. Неділя, 30 — Різдвяний кон-

церт Українського жіночого во-кального ансамблю “Зоря” у Свято-Володимирській Великій залі.Понеділок, 31 — Новорічна за-

бава Спілки української молоді.

Щонеділі, від 10:06 до 11:00 вечора, на хвилях FM90.3

WCPN Cleveland Public Radio слухайте

РАДІОХВИЛЮ УЗО «УКРАЇНА».

Ті, хто мешкає за межами Великого Клівленду, можуть слухати радіохвилю «Україна»

у зазначений час через всесвітню павутину (Інтернет) за такою адресою: www.publicbroadcast-

ing.net/wcpn/ppr/wcpn.asx. Редактор програми Петро Твардовський,

диктор — Оксана Рабосюк. Тел. 216-749-3025

-----------------------------------------------------------------------------------------Для того, щоб дата проведення вашого заходу чи імпрези з’явилась у

громадському календарі «Українського Клівленду», потурбуйтесь завчас-но повідомити про це редакцію «УК» електронною поштою, телефоном або звичайною поштою.



ГРОМАДСЬКИЙ КАЛЕНДАР

Комітет опіки над пам’ятником і цвинтарем колишніх вояків УПА. Перший ряд (злі-ва): Ірина Данилевич, Люба Ґудз, Оксана Рошецька, Ірина Хома, Христя Сива. Дру-гий ряд (зліва): Богдан Дмитрик, Тарас Швець, Зенон Фаріан, Роман Охрін, Юрко Охрін, Богдан Рошецький.

РАДІОХВИЛЯ “УКРАЇНА”(ЗІ СТОР. 4)


УКРАЇНА ПРИЄДНАЛАСЯ ДО СВІТОВОГО ПРОЕКТУ

“ГЛОБАЛЬНА ІЛЮМІНАЦІЯ”, ЩО МАЄ НА МЕТІ БОРОТЬБУ ІЗ РАКОМ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИКИЇВ, 17 жовтня. (УКРІНФОРМ).

– Україна приєдналася до світового проекту “Глобальна ілюмінація”, що має на меті боротьбу з раком молоч-ної залози. Доказом цього буде під-свічення Українського дому в Києві рожевим світлом, що триватиме з 19 по 21 жовтня. Про це під час прес-конференції розповіла лікар-онколог, голова правління МБФ “Здоров̀ я жін-ки і планування сім̀ ї” Галина Май-струк.За словами Г. Майструк, таким

кроком українські активісти бороть-би з цим захворюванням планують продемонструвати солідарність із світом і заявити про свою рішучість у боротьбі з раком. Лікар-онколог також звернула ува-

гу на те, що, за статистикою, щороку у світі кількість онкохворих збільшу-ється на 1%, при цьому Україна має найгірші показники. Для того, щоб привернути увагу

до цієї проблеми, кожного жовтня у світі відомі архітектурні споруди під-світлюють рожевим світлом. Таким кроком активісти намагаються на-голосити на значимості ранньої діа-гностики, а також на дослідженннях шляхів лікування і запобігання за-хворюванню на рак молочної залози. Загалом для цього обирають понад 200 будівель у 50 країнах. Цього ж року планується освіти-

ти рожевим сяйвом Український дім (Київ), Статую Коперника (Польща), ГУМ (Росія), The Skytower (Нова Зе-ландія), Площу Дам (Голландія), Центральну площу (Корея), Бурж-Аль-Араб (ОАЕ), Телевізійну вежу (Японія), Пізанську вежу (Італія), Єв-ропарламент (Бельгія), Ніагарський водоспад ( Канада) та інші.

ОФІЦЕРИ ПОВІТРЯНИХ СИЛ ЗС УКРАЇНИ ВИВЧАЮТЬ ПОРЯДОК ПОВІТРЯНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ЗА ПРОЦЕДУРАМИ НАТО В

АВСТРІЇ ТА ПОЛЬЩІКИЇВ, 17 жовтня. (УКРІНФОРМ).

– Питання організації, управління та здійснення повітряних перевезень відповідно до процедур, які застосо-вуються в НАТО, вивчають представ-ники Повітряних Сил ЗС України в Австрійській Республіці та в Респу-бліці Польща в ході візитів, які трива-ють одночасно до обох країн.Як повідомили УКРІНФОРМу в

Управлінні прес-служби Міноборо-ни, в австрійському місті Зальцбург штабом командування повітряного компоненту Об’єднаних сил НАТО проводиться семінар з питань по-вітряних перевезень, в якому бере участь начальник центру плануван-ня командного центру Повітряних Сил ЗС України підполковник Сергій Захарчук. Метою візиту до Австрії є обговорення питань організації, управління та здійснення повітряних перевезень відповідно до процедур, які застосовуються в НАТО. Одночасно, для участі у курсі з

питань підготовки вантажів до пере-везення під час проведення спільних операцій або навчань відбувається візит представників авіаційних вій-ськових частин Повітряних Сил ЗСУ на чолі з підполковником Дмитром Мимріковим до 13-ї ескадрильї тран-спортної авіації, яка дислокується у польському місті Краків.

СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ Й НАДАЛІ ПІДТРИМУВАТИМУТЬ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВИБІР УКРАЇНИ – ЗАСТУПНИК

ПОМІЧНИКА ДЕРЖСЕКРЕТАРЯ США ДЕВІД КРАМЕР

ВАШИНГТОН, 17 жовтня. (Наталія Буквич – УКРІНФОРМ). Сполучені Штати Америки й надалі підтримува-тимуть європейський вибір України. На цьому наголосив заступник по-мічника Державного секретаря США з питань Європи та Євразії Девід Кра-мер під час міжнародної конференції «Шлях України до зрілої національної державності», що триває у Вашинг-

тоні. Захід присвячено обговоренню проблем, пов’язаних з відносинами між Україною та Європейським Со-юзом, повідомляє власний кореспон-дент УКРІНФОРМу у США.Представник американського зо-

внішньополітичного відомства від-значив, що інтеграція України до єв-роатлантичних структур відповідає інтересам як США, так і сусідів Укра-їни.Девід Крамер іще раз підтвердив

позицію американського уряду щодо позачергових виборів до Верховної Ради України. Виборчий процес від-бувався відкрито, демократично, вільно та прозоро, наголосив він. Проте, представник Державного де-партаменту США відзначив, що для ефективного продовження політич-них та економічних реформ в країні, необхідно зосередити увагу на при-скоренні формування нового уряду. Девід Крамер також застеріг усі по-літичні сили від будь-яких спроб бой-котувати роботу Верховної Ради ново-го скликання. Натомість, він вважає одним із пріоритетних завдань до-сягнення максимальної прозорості та збалансованості дій усіх учасників конституційної реформи.Особливу увагу представник аме-

риканського зовнішньополітичного відомства зосередив на необхідності активізації зусиль, спрямованих на боротьбу з корупцією в Україні та за-кріплення норм верховенства права.

ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ ЗУСТРІВСЯ З МІНІСТРОМ

ОБОРОНИ США 22 жовтня – Президент України

Віктор Ющенко провів зустріч з міні-стром оборони США Робертом Гейт-сом, який прибув в Україну для участі у засіданні Ради міністрів оборони Південно-Східної Європи. На початку розмови Глава Україн-

ської держави подякував американ-ській стороні за участь у сьогодніш-ньому засіданні Ради міністрів. «Ми як безпосередні учасники цього зі-брання хотіли б висловити вдячність усім, хто взяв у ньому участь – в якос-ті основної сторони та спостерігачів», – сказав В. Ющенко, відзначивши важливість проведення цього заходу в Україні.У свою чергу Р. Гейтс позитивно

оцінив результати сьогоднішнього засідання Ради міністрів оборони Південно-Східної Європи, а також участь України у роботі цієї організа-ції. Він, окрім того, висловив задово-лення від своєї вчорашньої зустрічі з міністром оборони України Анатолі-єм Гриценком. В. Ющенко поінформував співроз-

мовника про розвиток внутрішньо-політичної ситуації в Україні в після-виборчий період. У цьому контексті Президент наголосив, що перемога демократичних сил на позачергових парламентських виборах створює нові можливості для прискорення ін-теграції України в ЄС та НАТО. Під час зустрічі сторони обговори-

ли перспективи розвитку українсько-американського політичного діало-гу, стан співробітництва у військовій сфері, а також питання співпраці України з Іраком та Афганістаном, спрямованої на забезпечення стабіль-ності в цих країнах. Міністр оборони США подякував

українській стороні за миротворчу діяльність нашої держави в Косові та поінформував про перспективи роз-гортання системи ПРО США в Чехії та Польщі.У розмові з української сторони

взяли участь міністр оборони Анато-лій Гриценко, міністр закордонних справ Арсеній Яценюк, заступник Глави Секретаріату Президента Укра-їни Олександр Чалий; з боку США – Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні Вільям Тейлор, голо-вний радник міністра оборони з вій-ськових питань Пітер Чіарелі. Прес-служба Президента України

ДІАСПОРА ОБИРАЄ УКРАЇНОМОВНУ ПРЕСУ

КИЇВ, 22 жовтня. (УКРІНФОРМ). Представники України, Іспанії, Італії, Німеччини, Австрії та інших країн

на Першому європейському форумі українських видавців у Валенсії ви-знали недосконалою держполітику з підтримки українців за кордоном і схвалили ідею створення загальноєв-ропейського видання для української трудової еміграції 1990-х років (т. зв. четвертої хвилі), яка, за різними да-ними, нараховує від одного до трьох мільйонів осіб.У Римі готують до випуску щомі-

сячний україномовний журнал. За словами керівника проекту, глави Християнського товариства українців в Італії Олеся Городецького, емігран-ти “зрозуміли, що вони тут надовго і почали створювати постійні елемен-ти діаспори, один із яких – преса”.Раніше газета “Українець”, що ви-

ходить в Іспанії, Італії та Португалії, почала публікувати в місцевих ЗМІ полосу українською мовою. Місія проекту – підтримка євро-

інтеграції України, пропаганда духо-вних цінностей українського народу, підтримка зв’язків між українцями. “Ми повинні допомогти Україні інте-груватися в Європу, тоді самі собою відпадуть питання, що існують нині: визнання наших дипломів, перетин кордонів та інші”, – упевнений шеф-редактор “Українця” Михайло Петру-няк. Фінансова допомога україномов-

ним ЗМІ за кордоном не передбачена - лише “моральна і політична”, зазна-чив прес-секретар зовнішньополітич-ного відомства Андрій Дещиця.

ЄВРОПА ПРОПОНУЄ “БЛАКИТНУ КАРТУ” ДЛЯ

МІГРАНТІВ23 жовтня – Європейська Комісія

пропонує запровадити у країнах ЄС еквівалент так званої американської “зеленої карти”.Європейська блакитна карта до-

зволятиме залучати кваліфікованих іммігрантів для проживання і роботи в країнах Євросоюзу. Комісія твердить, що у найближчі

20 років у Європі не вистачатиме до 20 мільйонів працівників у таких га-лузях, як машинобудування та інфор-маційні технології. Пропозиції вже викликали чимало суперечок. Проти нього виступили Голландія,

Німеччина і Австрія, але план буде обов’язковим для розгляду, якщо ідею підтримають більшість країн ЄС.

Українська служба Бі-Бі-Сі

США ЗАЙМУТЬСЯ «МОЛОДОЮ ДЕМОКРАТІЄЮ» УКРАЇНИ Й

ГРУЗІЇУ перший день роботи конгресу

США нового скликання дев’ятеро відомих сенаторів внесли до сенату законопроект під назвою «Акт про енергетичну дипломатію й безпеку».Одним із його положень є підтрим-

ка прагнення молодих демократій, зокрема України й Грузії, до енерге-тичної незалежності, повідомляє Рос-балт.

«Необхідно просувати демократію в глобальному масштабі за допомогою партнерств із закордонними уряда-ми, особливо з урядами молодих де-мократій, таких як Україна й Грузія, в їх зусиллях зі зниження залежності від імпорту нафти й газу», — йдеться в законопроекті. У ньому наголошується, що «енер-

гетична безпека є пріоритетом для урядів багатьох закордонних держав і відіграє все більш важливу роль у взаєминах уряду США з іноземними урядами». У документі також ідеться, що за-

паси нафти й газу сконцентровані в незначній кількості країн, суперни-цтво урядів котрих за доступ до за-пасів нафти й газу може призвести до політичного, економічного і збройно-го конфлікту. Законопроект виводить питання

енергетичної безпеки США в розряд основних пріоритетів американської дипломатії на міжнародній арені, за-проваджує в структурі держдепарта-менту посаду координатора з питань міжнародної енергетики з прямим підпорядкуванням держсекретарю. Документ передбачає реалізацію низ-ки міжнародних ініціатив, зокрема вироблення міжнародного механізму

швидкого реагування на енергетичні кризи, домовленості з урядами Китаю й Індії з питання про створення між-народних стратегічних запасів нафти, а також створення форуму з енерге-тичної співпраці за участю держав за-хідної півкулі — США, Канади й заці-кавлених країн Латинської Америки. Підкреслюючи важливість між-

народної співпраці у сфері енергети-ки, документ передбачає також, що держсекретарю й міністру енергетики США буде доручено «негайно створи-ти або розширити стратегічні енерге-тичні партнерства з урядами держав, які є найбільшими постачальниками або споживачами енергії». При цьому в законопроекті наголо-

шується, що в такій співпраці зі США не можуть брати участь «держави, яким не дозволено отримувати аме-риканську економічну або військову допомогу».

УКРАЇНА ПОГОДИЛА З В’ЄТНАМОМ УМОВИ ВСТУПУ

ДО СОТ “Українські Новини” (20 листопа-

да) – Україна підписала з В’єтнамом двосторонній протокол про доступ на ринки товарів і послуг. Про це Українським Новинам по-

відомила прес-служба міністерства економіки. Відповідно до повідомлення, дво-

сторонній протокол підписано 14 листопада. Таким чином, Україна погодила

умови вступу до СОТ з усіма країнами-членами робочої групи. Як повідомляло агентство, у лис-

топаді Україна також погодила умови вступу до СОТ із Киргизстаном. Міністр закордонних справ Арсе-

ній Яценюк сподівається, що підго-товка звіту робочої групи зі вступу України до СОТ буде завершена до кінця нинішнього року.

ДЕТРОЙТ ВИЗНАНО НАЙНЕБЕЗПЕЧНІШИМ

МІСТОМ США19 листопада – Видавнича група

Congressional Quarterly Inc. назвала Детройт ( штат Мічиган) найнебез-печнішим і найбільш кримінальним містом США, повідомляє “Кореспон-дент”. Така заява була аргументована

статистичними даними ФБР про рі-вень злочинності в 378 містах країни, населення яких перевищує 75 тисяч людей. Видавнича група підрахувала кіль-

кість вбивств, зґвалтувань, пограбу-вань, озброєних нападів, крадіжок із зломом і автоугонів на душу населен-ня. Раніше на першому місці в списку

небезпечних міст США був Сент-Луіс, штат Міссурі. Крім Детройта в список небезпеч-

них міст також потрапили Флінт (у Мічигані), Окленд, (штат Каліфор-нію), Кемден (штат Нью-Джерсі). Далі слідують Бірмінгем, штат Алабама, Північний Чарльстон, штат Південна Кароліна, Мемфіс, штат Теннессі і ще одне каліфорнійське місто Річмонд. Завершує десятку Клівленд, штат Огайо. А ось найбезпечнішим містом США

по праву був визнаний Мішн-Вьєхо в штаті Каліфорнія. У п’ятірці найменш кримінальних також опинилися два міста в штаті Нью-Йорк Кларкстаун і Амгерст (друге і четверте місця), а та-кож Брік-Тансшип, штат Нью-Джерсі (третє місце) і техаський Шугар-Ленд (п’яте). Зазначимо, що це вже в 14-те ком-

панія складає такий список. Однак в рейтингу є і багато крити-

ків. У прес-релізі на сайті ФБР зазна-чається, що автори цього списку не враховують різні чинники, які впли-вають на рівень злочинності в окре-мому регіоні. “Отже, рейтинг призво-дить до спрощеного і/або неповного аналізу, який часто створює помил-кове уявлення, що негативно впливає на громадян”, – повідомляється в за-яві ФБР.

“Кореспондент”

* * *

УКРАЇНА І СВІТ


ІНТЕРВ’Ю

Яка мета і плани Вашого пе-◊ ребування в Америці?

– Я приїхав до Америки з архіпас-тирськиим візитом. Кожного року, будучи керуючим парафіями Україн-ської Православної Церкви Київсько-го Патріярхату, я відвідую парафії, щоб спілкуватись з духовенством, церковними управами, з віруючими, утверджувати їх насамперед у право-славній вірі, а також вирішувати інші питання, які виникають у їхньому церковному житті. І на цей раз я при-їхав з таким же архіпастирським візи-том, але до нього долучився ще один ювілей – 55 років існування парафії св. Тройці в Норт Роялтоні, Огайо. Ми будемо відзначати урочисто цю подію з участю архієреїв і духовенства Київ-ського Патріярхату. Ми маємо утвер-джувати те, що парафії православні і греко-католицькі відіграли велику роль в об’єднанні українців на амери-канській землі. Тому ми високо цінує-мо цю їхню працю. Крім того я завжди повторюю, що православні і греко-

католики на американській землі жи-вуть у мирі та злагоді. І ця практика переходить до нас в Україну, у якій ми також живемо в мирі та злагоді. Були часи, коли в нас існували конфлікти, але зараз, слава Богу, ми побудували багато нових храмів і тепер всі ці про-блеми майже вирішені. В Україні й до цього часу зали-◊

шається проблемою питання об’єднання Українських Право-славних Церков в Єдину Помісну Українську Православну Церк-ву. Що з цього приводу Ви може-те сказати?

– Справа об’єднання православ-них церков в Єдину Помісну Україн-ську Православну Церкву – це справа не тільки церковна, але й державна. Від того, що у нас в Україні буде чи не буде Єдина Українська Православ-на Церква залежить саме існування української держави. Бо якщо духовні основи української держави будуть зруйновані, як це ми спостерігаємо сьогодні, то українська держава буде

мати великі проблеми в майбутньо-му. Тому наша церква і президенти, особливо теперішній Віктор Ющенко, вважають, що в Україні повинна бути одна Українська Православна Церква. Для цієї мети працює не тільки наша церква, але й громадські організації, як наприклад, громадське об’єднання «За помісну Україну», де мова йде не тільки про Соборну Україну, але й про Помісну Православну Церкву. Крім того В. Ющенко, як президент, нео-дноразово зустрічався з Патріярхом Вселенським Варфоломієм і піднімав питання про визнання Української Церкви, як церкви автокефальної, про євхаристичне єднання з нашою церк-вою. Я думаю, що ми просуваємось вперед, але маємо великі перешкоди з боку московської патріярхії тому, що вона робить все можливе для того, щоб не відбулося об’єднання укра-їнського православ’я в єдину церкву. Але, незважаючи на всі перешкоди з боку Москви, ми твердо віримо, що прийде час, коли в Україні буде одна православна церква, яка служитиме українському народу і українській державі.Ви згадали тут про церкву ◊

московського патріярхату, яка дійсно робить великі перешкоди не тільки для української церк-ви, але й для нашої держави. Вона забрала найкращі україн-ські святині, цілком підтримує проросійські шовіністичні орга-нізації в Україні, які вимагають надання російській мові ста-тусу державної та й взагалі ігнорує українську мову, нашу історію і культуру. Вся її діяль-ність спрямована на підтрим-ку імперських планів Москви. Як в перспективі можна позбу-

тися цієї ворожої діяльності, яку веде московська православ-на церква проти української держави?

– Я згідний з вами, що Москва використовує церкву для того, щоб вирішувати свої політичні цілі сто-совно України. І ми бачимо, що наше суспільство сьогодні розділено ніби на два табори. Одна частина промос-ковська, а друга частина відстоює ін-тереси України, української держави, українського народу. Ми це добре ро-зуміємо і тому зараз ведеться з боку новообраного парламенту все для того, щоб об’єднати Україну в одне ціле суспільство. Я не можу сказати, що Україна сьогодні розділена, як це твердять в Кремлі, бо Україна є єди-ною на заході і на сході, але є нама-гання використати деякі важелі для того, щоб дійсно розділити Україну. І ось одним із таких важелів є росій-ська мова. Фактично проблеми ро-сійської мови в Україні не існує і вона впроваджується штучно. Використо-вуються й інші важелі, як наприклад, повернення до пам’яті героя Украї-ни славного гетьмана Івана Мазепи, а також Симона Петлюри і Степана Бандери. Проросійські сили всіляко намагаються не надавати шани цим дійсно історичним особам, які зро-били багато для утвердження україн-ської державності. Але ось нещодавно в Києві все-таки вулицю Січневого Повстання перейменували на вулицю Івана Мазепи. Це уже і є просування вперед. І тоді коли ми побачимо на площі Києва пам’ятник Івану Мазепі, то це буде означати, що Україна уже ніколи не повернеться до якогось со-юзу радянського, чи слов’янського, а буде міцна і незалежна українська держава.

КЛІВЛЕНД, Огайо. – Святкування 55-ої річниці від заснування Укра-їнської автокефальної православної церкви Св. Тройці Київського Патрі-архату в Норт-Роялтоні, Огайо відбу-лося 27-28 жовтня 2007 року з участю Святійшого Патріарха Київського й усієї Руси-України Філарета, депутата Верховної Ради України Пета Ющен-ка, проф. Дмитра Степовика, числен-ного духовенства, парафіян і гостей. У суботу 27 жовтня о год 4:00 по полу-дню у Святопокровському осередку відбулася зустріч з Патріярхом Філа-ретом, гістьми з України і громадою Клівленду-Парми. Гостей привітав голова Україн-

ських злучених організацій Огайо (УЗО) мґр. В. Ліщинецький. П. Ющен-ко у своєму вистyпi розповів про пер-спективи економіки і сільського гос-подарства України. Патріярх Філарет представив спектр духовного стану населення після розвалу Московської

імперії. Наплив релігійних сект, не-християнські, провокаційні дії Мос-ковської політизованої церкви, яка змінила комуністичну ідеологію на «православну», сіють розбрат, ворож-нечу між християнськими конфесія-ми. Українська православна церква, що зазнала жорстоких утисків, зрос-тає чисельно й духовно та боретьея проти ворожих дій. Проф. Д. Степо-вик розповів про статус української мови і культури. Боротьба за україн-ську мову і національну культуру три-ває, є поступ та не бракує в нас рабів, які вислуговують Москві і займають посади в державних установах. Є і за-кони, але вони не виконуються, і за це провина падає на Президента й уряд. Доповіді були цікаві, були питання й відповіді на них. Зустріч закінчено перекускою з вином і сиром. Головна програма святкувань від-

булася в неділю при храмі Св. Трой-

ці. Після реєстрації представників від українських церков і організацій і зустрічі зі Святійшим Філаретом о 10-й годині ранку була відслужена Патріарша Служба Божа і здійснено хресний хід довкола церкви. А потім програма свята продовжилася у пара-фіяльній залі. Після внесення націо-нальних прапорів Америки і України і відспівання славнів гостей вітали голова парафіяльної управи п. Анна Турко і парох Богдан Згоба. Були від-читані nрокламація від губернатора штату Огайо, привіти від сенатора Войновича і конґресмена Кусиніча.

Ведучий концертової частини І. Гни-да представив виконавців мистецької програми: О. Стахіва, О. Бурановську, Х. Міґелич, ансамбль «Калину», З. й І. Дмитрівих, О. Яковенко, Р. Промко i Ю. Федоріва. Після концерту відбувся обід. Перед закінченням з привітом вистyпaли: Вікарій УПЦ КП Єпископ Паїсій, парох Катедри св. Йосафата УКЦ Монсиньйор М. Ревтюк, голова УЗО В. Ліщинецький, О. Шараневич (СУА), пастор Б. Мальський, проф. Д. Степовик, П. Ющенко. Заключне сло-во виголосив Патріярх Філарет і за-кликав боротися зі злом, жити в лю-бові зі собою і до України. У понеділок 29 жовтня Патріарх Філарет подару-вав головній бібліотеці Клівленду 100 книг, ним виданих.

Євген БАЧИНСЬКИЙСвітлини Володимира БОДНАРА

Народний депутат України Петро Ющенко.

Голова Українських злучених організацій Огайо Василь Ліщинецький.

Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет

Професор Київської Богословської Ака-демії Дмитро Степовик.

27-29 жовтня 2007 року у Клівленді, Огайо, перебував з архіпастирським візитом Па-тріарх Київський і всієї Руси-України УПЦ КП Святійший Фі-ларет. Редактор Клівлендської радіохвилі УЗО “Україна” Петро Твардовський взяв у Святійшо-го Філарета інтерв’ю, яке тран-слювалося на радіо 4 листопада 2007 року. Нижче ми подаємо тект цього інтерв’ю.

ПРАВОСЛАНІ І ГРЕКО-КАТОЛИКИ ВІДІГРАЛИ ВЕЛИКУ РОЛЬ В ОБ’ЄДНАННІ УКРАЇНЦІВ

СВЯТКУВАННЯ ЮВІЛЕЮ ПАРАФІЇ СВЯТОЇ ТРОЙЦІ В НОРТ-РОЯЛТОНІ, ОГАЙО


Весілля планувалося через місяць. Батьків повідомили, об-ручки придбали. Гостей запро-сили, горілку купили. Все було за планом, якби не один випа-док. Катерина вирішила зробити нареченому приємне…Роман та Катерина зналися майже

чотири роки. З них цілий рік взагалі не бачились. Тоді Роман тимчасово ніби розлюбив Катю, а потім знов по-вернувся, і сказав, що жити без неї не може. Вона пробачила, прийняла його знову в своє життя. Почали жити разом. Були сварки і перемир’я, були сльози горя і радості, вони усе пере-живали разом. Роман був настільки компаній-

ським, що у будь-якому товаристві у нього завжди знаходились прихиль-ниці. Катю це страшенно дратувало, але ж колись і вона була однією з них. Він мабуть з народження був принад-ливим і від цього нікуди не втечеш. Тому мирилася із цим, але інколи Катя давала йому прочухана — для профілактики.Коли подруга вперше розкрила їй

очі, що Роман зраджує, не повірила. Списала усе на його чарівність, ще й замислилася, а чи не хоче подруга її розвести з коханим. Вона згадала, як нещодавно їздили знайомитись до її батьків і переконала себе, що сумні-ватися в його невірності безглуздо.

— Який би чоловік зраджував жін-ку, плануючи весілля? — це був безза-перечний аргумент.

...Катерина вирішила зробити Ро-ману приємне. Він, як завжди, після роботи ставив авто у гараж, і затри-мався там щось підладити. Останнім часом їх машина часто ламалася з не-зрозумілих їй, жінці, причин. Вона переодягнулася у спортивний костюм, взула кросівки і вийшла у двір. Так приємно пахло осінньою прохолодою і життя здавалося таким чудовим. Дорогу до стоянки вона знала, тіль-

ки не знала точно номер гаража. Але вирішила, що знайде.

— Там повинно бути відчинено, він же не буде сидіти в зачиненому гара-жі, — подумала жінка, і сама зраділа своїй кмітливості.За хвилин 20 вона була на місці,

ось і металеві двері трішки причине-ні, значить сюди. Вона заглянула все-редину й гукнула:

— Коханий, ти мене не чекав?!Дійсно її не чекав ні Роман, ні ді-

вчина, яка так гарно вмостилася у

нього на колінах. Поруч з ними стоя-ла пляшка вина.

— Весілля відміняється! — відруба-ла Катя і зникла за металевими две-рима.Далі вона дивилася, як він збирає

речі, потім телефонувала подрузі. Плакала і каялася, що не вірила їй. Він пішов, і більше не телефонував, ніби і не було його досі в її житті.Минув час і дівчина зрозуміла, що

вагітна. — У мене якась чорна смуга у жит-

ті, нещастя за нещастям, — скаржила-ся вона подрузі, повідаючи про свою вагітність.

— Не права ти, Катю, біла смуга тільки зараз і починається. Народити дитину — оце найбільше щастя, — ска-зала подруга, і Катерина їй повірила.Стала на облік у поліклініці і готу-

валася стати матір’ю. Батьки обіцяли свою підтримку, хоч і не бажали долі матері-одиночки для своєї доньки.Вона сиділа під кабінетом лікаря,

коли до неї підійшла Вікторія Пав-лівна. Привіталася, присіла поруч і, дивлячись на її округлий животик, який вже не можна було приховати під вільним одягом, запитала:

— Кого чекаєш — дівчинку, чи хлопчика?

— Кого Бог дасть! — відповіла Катя і заглянула жінці в очі.Вікторія Павлівна з одного цього

погляду зрозуміла, що це дитина її сина, Романа. На жінку, яка мала ста-ти її свекрухою, Катерина не тримала зла. Поважала її завжди, віталася з нею на вулиці, навіть після розриву з Романом.

— Давай сходимо після прийому у кафе і поговоримо, — запропонувала літня жінка.Через півгодини вони сиділи за

столиком і спокійно бесідували про сумне минуле і світле майбутнє. Ві-кторія Павлівна розповіла, що її чо-ловік був за характером таким, як і син.

— Гуляв направо і наліво, а я мо-лода була, очі засліпило кохання. Нікому не вірила, хоч всі навколо го-ворили про його зради. А коли була вагітна, сама застала його з іншою, та куди вже дінешся? — почала розмову жінка і покликала офіціанта.

— Чашечку кави і 50 грамів конья-ку, будь ласка, — замовила вона, і про-довжила:

— Я знаю, що таке виховувати ди-тину без батька, не турбуйся, я допо-

можу тобі. Тим паче, у ньому тече і моя кров, — Катерина слухала псев-досвекруху і думала, що так не буває. — Давай завтра сходимо у магазин і підшукаємо все, що треба на перший час маленькому. Напевно, ти ще нічо-го не купувала.Наступного дня вони ходили по ма-

газинах, виявилося, що у них спільні смаки. З’ясували, що обидві люблять солодке і ненавидять молочну кашу. А їх улюблений колір — зелений, ко-лір життя.Набравши повні пакунки дитячих

речей, вони зайшли у кафе поїсти, тому що обом було ліньки готувати вечерю. Вони дуже швидко стали по-другами. Коли почалися перейми, першою

про це дізналася Вікторія Павлівна. Катя народила чудового хлопчика. Новоспечена бабуся задарювала ону-ка подарунками, і кожен день прихо-дила бавитися з ним.

Хлопчик ріс, Катерина залишала-ся незаміжньою. Вони не раз обгово-рювали цю тему, але Катя весь час від-махувалася. Якось Вікторія Павлівна зателефонувала їй, і сказала, що до-мовилася про зустріч із одним дуже симпатичним молодим чоловіком.

— Ти повинна піти, досить видава-ти з себе монашку, я посиджу з ону-ком. Він вже дорослий хлопчик і усе зрозуміє, — вмовляла вона.Коли Катря зайшла у ресторан,

її погляд впав на статного симпа-тичного чоловіка. А у думках одразу з’явилися сумніви:

— Навряд чи це той, з ким я пови-нна була зустрітись. Через півроку Катерина вийшла

заміж за того самого чоловіка. Адже мрія у неї і у Вікторії Павлівни була одна — зробити щасливим маленько-го рідного хлопчика.

Тетяна ЧИРВА, “Рівненська газета”

ЖИТЕЙСЬКІ ІСТОРІЇ

В ОДЕСІ ВІДКРИЛИ МОНУМЕНТ З КАТЕРИНОЮ ІІ

У ЦЕНТРІОлена Свенцицька, Бі-Бі-Сі, ОдесаВ Одесі, попри протести україн-

ських націонал-патріотичних сил, відкрито пам”ятник засновникам міс-та с постаттю російської імператриці Катерини Другої у центрі композиції.Пам”ятник встановлено на відрес-

таврованой Катерининській площі на тому самому місці, де він і стояв до 1920-го року, коли його було зруйно-вано за наказом більшовицької вла-ди.Урочиста церемонія розпочала-

ся з майже 40-хвилинною затрим-

кою через протести представників націонал-патріотичних сил, а також через незначні зіткнення між ними та їхніми опонентами. Загалом на прилеглих до Катери-

нинської площі вулицях зібралося кілька сотень осіб під прапорами Все-українського об”єднання “Свобода”, українського козацтва та деяких по-маранчевих партій.З натовпу можна було чути вигу-

ки “Ганьба!” і звинувачення на адре-су міської влади в антиукраїнських діях.Втім, представники правоохорон-

них установ оточили площу метале-вою загорожею і не дали учасникам акції протесту наблизитися безпосе-редньо до монумента.Церемонія відкриття тривала не-

довго і відбулася без участі представ-ників влади. По завершенні відбувся святковий фейерверк і концерт орке-стру Одеської філармонії. Напередодні нинішньої події пред-

ставники українського козацтва, інтелігенції та низки політичних партій виступили проти відкриття пам’ятника, посилаючись на роль Ка-терини Другої в ліквідації українсько-го козацтва і насадженні кріпацтва.

У МОСКВІ ВАНДАЛИ РОЗГРОМИЛИ УКРАЇНСЬКУ

БІБЛІОТЕКУРегіональна громадська організа-

ція «Українці Москви» заявляє про знищення унікального газетного фонду Бібліотеки української літера-тури в Москві.Як повідомили УНІАН у прес-

службі організації, знищення фонду розпочалося 19 листопада за наказом директора бібліотеки Наталії Шарі-ної без складення будь-яких актів, як того вимагають нормативні докумен-ти.За даними прес-служби, у фонді

зберігалися річні комплекти україн-ських газет українською і російською мовами за 1988-2006 роки: «Демо-кратична Україна», «Голос України», «Урядовій кур’єр», «2000», «День», «Дзеркало тижня», «Літературна Україна», «Культура й життя» тощо. Знищено також окремі екземпляри

раритетів українських газет ХIХ-ХХ століть, газети української діаспори Росії й інших країн, що зберігалися у відділі російської україніки, екземп-ляри журналу «Український огляд», який видавався багато років росій-ським і українським публіцистом

О.Руденком-Десняком, стверджують “Українці Москви”.За даними прес-служби, “злочин-

ну акцію було проведено рано вранці, до приходу на роботу співробітників-українців. Шаріна та її заступник Бес-палько особисто вантажили газети на автомашину, яка вивезла їх у невідо-мому напрямку”.Як підкреслили в прес-службі ор-

ганізації, всі ці комплекти газет від-сутні в будь-якій іншій бібліотеці Росії, значна частина з них є історико-культурною цінністю державного зна-чення для Російської Федерації.

“Українська громадськість розгля-дає цю акцію як відвертий антиукра-їнський шабаш, винятковий прояв агресивної неповаги до української культури й українців”, – зазначили “Українці Москви”. При цьому вони зазначили, що “зовсім не випадковим видається й те, що знищення фон-ду бібліотеки відбулося всього лише через два дні після невдалої спроби «молодих євразійців» розгромити в Москві виставку, присвячену Голодо-мору в Україні”.

“ОГЛЯДАЧ”

* * *

Монумент ‘’Засновникам Одеси’’ та Катерині ІІ

РІЗНЕ

ЯКА ХАТА, ТАКИЙ ТИН, БАБІЙ БАТЬКО, БАБІЙ І СИН

КОМЕНТУЄ ПСИХОЛОГ АЛЛА

ЯРЕМОВИЧ

Любов – це цілий світ, рідкість, дар, котрий випадає в житті дале-ко не кожному. По– справжньому нещаслива та людина, яка ніколи не кохала. Істинному почуттю не притаманний грубий практицизм, егоїзм, байдужість, споживацький інтерес. Мабуть одним із найбільш важких для молодих пар є саме очікування і впізнавання кохання. Адже набагато простіше сприйня-ти за любов легковірні почуття, які даються людині набагато простіше. Любити – означає дивитися не одне на одного, а в одному напрямку. Его-їст не здатний на щирі почуття тому, що це завжди самовіддача. Кохання – не вклад на рахунку, воно не при-носить дивідендів. Воно дає щастя. Але, як всяке людське почуття, лю-бов мінлива і багатолика, у неї бу-вають злети і падіння, романтика і будні, гарячі почуття і тимчасове охолодження. І так важливо вчи-тися бути мудрим і терплячим до недоліків одне одного, поступово формуючи любов–прихильність. Молодятам, які беруть шлюб, важ-ливо засвоїти просту істину: чоловік

і жінка несуть однакову відповідаль-ність за щастя в сім’ї.Кохання Романа насправді ви-

явилось фальшивим. Катерині слід одразу було зважити на його надто завзяту прихильність до слабкої ста-ті. Але закохуючись, людина втрачає почуття реальності і не спроможна мислити логічно. А варто, бо гірке розчарування не забариться. Добре, що Катя вирішила народжувати, адже діти не повинні відповідати за помилки своїх батьків. Її вчинок по достоїнству оцінила Вікторія Пав-лівна. Вона виявилася справжньою подругою Катерині і люблячою ба-бусею своєму онуку.На жаль, у наш час рідко зустрі-

чаються такі мудрі і щирі люди. А мудрість проявляється перш за все у намаганні зрозуміти іншу людину. Зрозуміти і прийняти її такою, якою вона є.Сьогодні різко зріс темп нашого

життя і це необхідно враховувати. Але такі поняття, як порядність, ві-рність, відвертість — не мають ча-сових обмежень. Зберегти почуття надзвичайно важко: тут необхідний щоденний наполегливий труд душі, що ні на мить не припиняється. Бережіть свою любов, адже в ній

проявляється усе найкраще, що є в людині.


ПОГЛЯД

5. ЯКА ЗАСАДНИЧА ПРИЧИНА ІНТЕЛЕКТОФОБІЇ ТА ЯКІ ЇЇ

НАСЛІДКИ?Народ розумний, але в своїй масі

не інтелектуальний. Народ може при-ймати раціональні рішення в мирних, некризових ситуаціях. У кризових си-туаціях, в ситуаціях війни, соціаль-них змін, глобальних перетворень — народ не здатен приймати адекватні рішення. В таких ситуаціях демокра-тія не працює в принципі.Не що інше як вульгарна демокра-

тія нищить інтелект. Вульгарна демократія сама по собі без аристо-кратичних традицій не здатна ні зберігати, ні розвивати інтелект. Саме вульгарна демократія по-

роджує зрощення влади та бізнесу. Саме вульгарна демократія невідво-ротно породжує інтелектофобію.Щоб отримати владу в демокра-

тичній державі потрібні — зовнішня привабливість та вміння переконливо говорити публічно. Щоб заробити ве-ликі гроші, принаймні у нас, потрібно опинитися в визначальний час в тому місці, де відбувається дерибан. Ні в тому, ні в іншому випадку ін-

телект не потрібен. Інтелектуал у нас може мати владу, може мати великі гроші, але не завдяки своєму інтелек-ту, а завдяки вище описаним обстави-нам.Деінтелектуалізація та інтелек-

тофобія, як породження вульгарної демократії та первісного накопичен-ня капіталу, призводить до наслід-ків, які для розумних не є очевидними і проявляються не одразу. Ну подумаєш, менше розумників

стало, так вони нам набридли ще за часів перебудови. Подумаєш, науку знищили, так така наука була нам не потрібна. Подумаєш філософії нема, саме марксистська філософія і завела нас у безвихідь. Хіба не так ми мисли-мо?Перш за все від інтелектофобії

вмирає мислення, тобто припиня-ється його розвиток. Усі складні ходи думки, які містять

нові уявлення та виражаються склад-нопідрядними реченнями, відторга-ються і піддаються публічному осуду. Безліч нових і потрібних запитань взагалі не ставиться, а відтак відпо-відь на них і не шукається. Використовуються тільки тради-

ційні або вже кимось випробувані методи, схеми, ідеї. Нові ідеї продо-вжують з’являтися, але, будучи неза-стосовними, гинуть в архівах, столах, головах. Так вмирає дуже важлива функція,

яку зазвичай згадують, коли пишуть про видатних людей (“філософ, мис-литель”, “вчений, мислитель”, “по-літик, мислитель”). Отже філософи, вчені, політики перестають бути мис-лителями. Одночасно з мисленням від інте-

лектофобії вмирає філософія, осо-бливо фундаментальна філософія. Будучи найбільше упослідженою ще за часів домінування марксизму, фі-лософія так і не змогла стати на ноги, бо потрібною виявилася апологетика національної ідентичності. Видати книгу з фундаментальної

філософії практично неможливо, знайти в книгарні такі книги хоча б

за другу половину ХХ століття не-можливо. Філософічність як така пе-ретворюється на хобі.Одночасно від інтелектофобії

вмирає наука. Вмирає тихо, бо це не шахтарі, які касками стукають, не пенсіонери, які на демонстрації вихо-дять. Вчені – це люди, які знають не тільки свою мову, які можуть, коли це потрібно, поїхати працювати за кор-дон. Вчені голосують ногами. Це явище

отримало назву “втеча мізків”. Інте-лект батьківщини не має, його потріб-но заохочувати бути патріотом. Вам хочеться закричати — “хай ва-

лять, без них обійдемося”? А ми вже обходимося, можемо і далі обходи-тися. Але вже під керуванням чужих інтелектуалів. Принцип простий — хто не годує власних інтелектуалів, годує чужих.Так через смерть середовища сво-

го інтелектуального існування, вми-рає інтелектуальна комунікація, а отже маргіналізується інтелекту-альна спільнота. Інтелект, який не використовується, швидко деградує. Інтелектуал, послуги якого непо-

трібні, швидко втрачає інтелекту-альну форму. Нам зрозуміло, коли спортсмен, щоб набрати форму, де-кілька місяців витримує спеціальний режим, має спеціальне харчування, спеціальні умови для тренування. Але коли діло доходить до інте-

лектуалів, ми чомусь думаємо, що це звичайний обиватель, якого можна невисоко оплачувати, не дбати про умови для його тренування, а він все рівно зможе видавати інтелектуаль-ний продукт.Всередині режиму інтелектофобії

спотворюється структура держав-ного бюджету, тобто зменшуються відносні відсотки видатків на всі ін-телектоємні сфери діяльності. Найбільше це помітно щодо ви-

датків на науку. Вчені давно фактич-но оголосили ультиматум — або 2-3% державного бюджету на науку, або вони їдуть за кордон. Цей ультиматум не був публічний,

він просто є таким по факту. Причо-му всі політики продовжують базі-кати про підтримку науки. Але коли приходять до влади — хоч одні, хоч інші — видатки на науку лишаються в межах 0.3%.Криза структури держбюджету по-

ширюється на всю економіку. Так ви-являється, що ця криза держбюдже-ту — насправді криза суспільної та політичної теорії. Наш бюджет завжди такий, яка

наша суспільна та політична теорія. Приклад з видатками на науку най-більш наочний, бо простий. Але є і більш складна для розумін-

ня ситуація — це інфраструктурна криза в країні, яку розгледіти в струк-турі державного бюджету, коли не маєш теорії, дуже важко. Інфраструктура — чисте інте-

лектуальне уявлення, що потребує нового типу мислення, нової управ-лінської компетенції, нових способів відносин влади та інтелекту. Тобто сам спосіб бачення соціаль-

ного світу як поєднання різного типу інфраструктур в принципі не дозво-ляє адекватно працювати ні з політи-

кою, ні з економікою в деінтелектуа-лізованому середовищі.Із настанням інтелектофобії різ-

ко падає якість влади на всіх рівнях. Відбувається деінтелектуалізація влади — від влади відходять інтелек-туали, вони витісняються з неї різни-ми способами. Натомість у неї ідуть дилетанти та

профани, які перетворюють інтелек-тофобію на офіційну політику. Влада втрачає стратегічність і свою основну якість — здатність до управління та контролю за ситуацією.У суспільстві починає панувати

міф про нібито слабкість країни, її обмеженість в ресурсах. Сьогодні на-віть найкращі з наших владоможців впевнені, що ресурсів країни не до-статньо, щоб на рівних грати з Росією, США, Європою. Їм навіть у голову не приходить, що

з точки зору майбутніх трендів краї-на може мати надлишок принципово нових ресурсів, які можуть дозволити виграти стратегічний двобій і в най-ближчій перспективі стати світовим лідером. Їм не приходить це в голову, тому

що їх власні цінності комфорту оголо-шуються в політиці головними. Полі-тична конкуренція вже йде тільки за те, хто з політиків запропонує вибор-цям більше комфорту, але не інтелек-туальні інновації і не нові цілі.Так виникає стратегічна неспро-

можність країни, що веде до втрати культурної ідентифікації. Так поро-джується нездатність до власних ін-новацій в політичній системі. Ви можете собі уявити, щоб якийсь

із політиків запропонував для кон-ституції політичну систему, заснова-ну на найновіших політичних теорі-ях, включаючи вітчизняні? Я не можу такого уявити. А от те,

що будуть запропоновані винятково традиційні компоненти політичної системи, які будуть просто скопійова-ні з конституції інших країн під гас-лом “не треба винаходити велосипед”, це я уявити можу. Тобто вітчизняна політична те-

орія не помирає, вона просто не на-роджується.Бізнес розвивається винятково в

сировинних сферах, в торгівлі, в спе-кулятивних фінансах. Самі бізнесмени, опиняючись в си-

туації ціннісної атаки з боку прямої (товарної) і спеціалізованої (різні топи, рейтинги) реклами, стають інтелектофобами. Вони радо міряються своїм багат-

ством та впливовістю, вдаються до де-монстрації символічної та матеріаль-ної заможності. Інтелект щодо бізнесу ставиться у підпорядковану і залежну позицію і відтак втрачає свою суть як таку.Суспільна комунікація деінтелек-

туалізується — як у безпосередньо-му спілкуванні, так і у ЗМІ. Науково-популярні передачі зникають. На ринку починають домінувати

таблоїди, гламурно-дискурсивна спо-живацька культура витісняє культуру

інтелектуальну. Завдяки Інтернет колишні не-

уки усвідомлюють себе як спільноту і створюють субкультуру “падонків” зі своєю “албанцькою” мовою. Вираз “не асилил, слишкам многа букаф” — стає серед них головним способом оцінки інтелектуального тексту.Криза освіти стає тотальною,

тобто освіта не просто відстає за обсягом чи якістю знань, вона від-стає за самою парадигмою. У той час, як розвинуті країни ма-

ють вже не стільки предметну, стіль-ки об’єктну освіту, не стільки освіту трансляції знань, скільки освіту тран-сляції складних уявлень, на яких ба-зуються знання, не стільки власне пе-редачу знань, скільки значною мірою передачу компетенцій, тобто вмінь та навичок. Бізнесмени намагаються долати

такий стан речей навчанням своїх ді-тей за кордоном. Вузи намагаються долати такий

стан речей введенням підходів закор-донної освіти та запрошенням закор-донних викладачів без принципового розуміння нової освітньої парадиг-ми. Чиновники від освіти намагають-

ся міняти систему оцінок, атестацій, вводити світову конвертацію дипло-мів, нічого по суті не міняючи.Найголовнішим наслідком інте-

лектофобії є концептуальна неадек-ватність інтелектофобської країни. Це означає, що інтелектофоб може

визначати своє відставання лише до тих пір, допоки він знаходиться з ви-переджаючими його в одній і тій же концепції, в одній теорії світобачен-ня. Коли його починають випереджа-

ти концептуально, він буде бачити світ, що збудований на основі випе-реджаючої концепції, всередині своєї відсталої концепції. Так в режимі інтелектофобії на-

роджується наше безпідставне наці-ональне бахвальство своєю культу-рою та своїм інтелектом. Воно ж бо засноване на концептуальній неадек-ватності такої нації щодо розвинутих країн.

6. ЧИ МОЖНА ПОДОЛАТИ ІНТЕЛЕКТОФОБІЮ РЕКЛАМОЮ

МОДИ НА ІНТЕЛЕКТ?Чому ж зрештою інтелектофобія

така небезпечна? Інтелектофобія по-роджує критичну залежність нашої країни від тих країн, де інтелектуалі-зація вища, і які намагаються чинити вплив на нашу країну. Окрім того, і це більш важливо, у

інтелекту є найважливіша для люд-ства функція, — саме інтелект тво-рить нові смисли життя, створює простір для розвитку цивілізації і запобігає суспільній депресії. Не треба думати, що нові націо-

нальні смисли є більш потужні, ніж колишні класові. Якщо не живити інтелектуально наявні смисли, якщо постійно не створювати нові смисли, то це неминуче породжує дезорієнта-цію та соціальну депресію в суспіль-стві.Чи можна все це подолати рекла-

мою моди на інтелект? Саме так про-понував зробити Віталій Гінзбург, академік РАН, лауреат Нобелівської премії в своїй статті “Пора форми-ровать моду на интеллект”, яка була опублікована в кінці 2005 року. Автор вважає, що сформувати моду на ін-телект можна шляхом ряду кроків в освіті, видавництві книг, пропаганді інтелекту. Цю ж проблему обговорюють ро-

сійські автори Ю. Д. Плетнер, Ч. К. Ламажаа в статті “Как создавать моду

ІНТЕЛЕКТУАЛИ ТА ІНТЕЛЕКТОФОБИ-3. АБО ЩО ТАКЕ ПІДРОБКА ІНТЕЛЕКТУ?Сергій ДАЦЮК, для “Української Правди” Продовження. Див. “Інтелектуали та інтелек-

тофоби” (“Український Клівленд” 5(5), вересень 2007 р.) та “Інтелектуали та інтелектофоби-2. Або чим гомофобія відрізняється від інтелектофобії” (“Укра-їнський Клівленд” 6(6), жовтень 2007 р.).

...Многие, хоть стыдно в том признаться, С умом людей боятсяИ терпят при себе охотней дураков...

І. А. Крилов


Фото Анни Андрієвської


українознавства ім. Т. Шевченка. Усі разом підійшли до пам’ятника жерт-вам Голодомору помолитися за душі загиблих в 1932-1933 роках. У пана-хиді співслужили п'ятеро отців, двох о. дияконів і пастор Євангелської гро-мади. Співав зведений церковний хор Клівленду під керівництвом дириґен-та Маркіяна Комічака. Слово о. І. На-конечного про трагедію українсько-го народу в час штучного голоду, що було звернене головно до шкільної молоді і молодіжних організацій, гли-боко зворушило всіх. Отець закликав молодь і студентів пам’ятати про най-більшу в світі українську трагедію і інформувати неукраїнців про Голодо-мор, щоб врешті весь світ дізнався про

трагедію України. З коротким словом про Геноцид українського народу виступив голова Українських злуче-них організацій Огайо мґр. Василь Ліщинецький. Темносірий граніт пам’ятника жертвам Голодомору, жа-лобна відправа-панахида за душі за-гиблих, скорботні слова отців і спів хору перенесли присутніх думками в далекі злопам’ятні роки Голодомору і викликали душевний біль, скорботу й сум. Завершивши панахиду співом американського національного гімну, жалобна громада поверталася додо-му, а в думках роїлися запитання: «Як це могло статuся?», «Де була христи-янська Європа?» й інші.

Євген БАЧИНСЬКИЙ

Світлини Володимира БОДНАРА

ВІДЗНАЧЕННЯ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ (ЗІ СТОР. 1)

23 жовтня 2007 р. – 2008 рік в Україні має бути оголошений Роком пам’яті жертв Голодомору. Про це зая-вив Президент України Віктор Ющен-ко сьогодні в Харкові під час засідан-ня Координаційної ради з підготовки заходів у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932–1933 років.Глава держави також повідомив,

що має намір внести до новообраної Верховної Ради проект закону про встановлення кримінальної відпові-дальності за заперечення світових ге-ноцидів – Голодомору та Голокосту.Президент, окрім того, дав дору-

чення центральним та місцевим ор-ганам виконавчої влади забезпечити відзначення в 2007 році Дня пам’яті жертв голодоморів та політичних ре-пресій на найвищому державному рівні. При цьому він нагадав – у 2007 році цей День (24 листопада) стане по-чатком офіційного відзначення 75-х

роковин Голодомору 1932–1933 років. Глава держави зауважив, що 24

листопада буде продовжена традиція проведення Всесвітньої акції «Запа-ли свічку!», коли по всій Україні та країнах світу за участю закордонного українства та посольств нашої дер-жави увечері будуть запалені свічки пам’яті по жертвах голодоморів та по-літичних репресій. За словами В. Ющенка, він також

звернувся до ієрархів українських церков із закликом долучитися до за-ходів із відзначення 75-х роковин Го-лодомору. Президент особливо наголосив,

що до цієї трагічної річниці у селах, містах і районах, постраждалих від Великого Голоду, необхідно відкрити пам’ятники або пам’ятні знаки. Він, зокрема, висловив сподівання, що буде встановлено гідний пам’ятник у Харкові. Йдеться також про важли-

вість виявлення та впорядкування всіх місць поховань жертв трагедії. В. Ющенко ще раз звернув увагу

місцевої влади на важливість скла-дання регіональних книг пам’яті, і в підсумку – Національної Книги Пам’яті. «Мені б дуже хотілося, щоб

тут був вагомим внесок кожної об-ласті», – зауважив Президент, додав-ши, що Національна Книга Пам’яті має увібрати всі без винятку спогади

очевидців. Місцева влада має створи-ти всі умови, щоб до кінця року пра-цівники архівів сформували повні реєстри усіх документальних джерел з тематики Голодомору та провели їхню інвентаризацію, також наголо-сив Президент.Глава держави назвав недостат-

ньою роботу, що сьогодні проводить Міністерство освіти та науки у доне-сенні суспільству правди про Голо-домор. «Сподіваюся, що Міністерство освіти зрозуміє, що тема Голодомору є надзвичайно важливою у форму-ванні світогляду молодих українців», – сказав він. Президент також висловив переко-

нання, що на тему Голодомору в Укра-їні повинні створюватися мистецькі та художні твори, фільми тощо. Він закликав митців бути активнішими в цьому питанні і запевнив, що з боку Президента вони матимуть повне сприяння в такій діяльності.

Прес-служба Президента України

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 1144/2007

Про оголошення в Україні 2008 року

Роком пам’яті жертв Голодомору

Ушановуючи пам’ять мільйонів громадян, які стали жертвами Го-лодомору 1932 – 1933 років, з метою донесення правди про геноцид Укра-їнського народу до української гро-мадськості і міжнародної спільноти та у зв’язку з 75-ми роковинами цієї трагедії постановляю:

1. Оголосити 2008 рік в Україні Ро-ком пам’яті жертв Голодомору.

2. Координаційній раді з підготов-ки заходів у зв’язку з 75-ми рокови-нами Голодомору 1932 – 1933 років в Україні спільно з Організаційним комітетом з підготовки та проведен-ня заходів у зв’язку з 75-ми роковина-ми голодомору в Україні забезпечити організацію та координацію заходів з проведення Року пам’яті жертв Го-лодомору.

3. Кабінету Міністрів України:проаналізувати стан виконання

Закону України «Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні», нормативно-правових актів щодо підготовки за-ходів у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932 – 1933 років в Украї-ні та вжити необхідних заходів щодо забезпечення їх реалізації;вирішити в установленому по-

рядку питання щодо фінансування видатків, пов’язаних із підготовкою та проведенням Року пам’яті жертв Голодомору.

4. Міністерству закордонних справ України за участю Міжнародного ко-

ординаційного комітету Світового конгресу українців для планування відзначення 75-х роковин Голодомо-ру в Україні розробити у місячний строк план тематичних заходів у зв’язку з 75-ми роковинами Голодо-мору 1932 – 1933 років, забезпечити його реалізацію закордонними ди-пломатичними установами України із залученням української громад-ськості за кордоном.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО

24 листопада 2007 року

Хвилиною мовчання почалася ро-бота круглого столу «Роль Служби безпеки України у встановленні істо-ричної правди про Голодомор і полі-тичних репресій за часів радянської влади». СБУ за розпорядженням Прези-

дента України здійснює додаткове вивчення Голодоморів й політичних репресій за часів радянської влади. Начальник відділу галузевого дер-жавного архіву СБУ Василь Данилен-ко повідомив, що за період з 1927 по 1937 р. на території України були ре-пресовані близько 274 тис. чоловік, зокрема за один лише 1937 р. – репре-совано 270 тис.

Значна частина архівних доку-ментів, що стосуються політичних репресій, уже розсекречена, повідо-мив виконуючий обов’язки голови Служби безпеки України Валентин Наливайченко під час круглого столу на тему «Роль Служби безпеки Украї-ни у встановленні історичної правди про Голодомор і політичних репресій

за часів радянської влади» у п‘ятницю 2 листопада. З 1990 року проробле-на масштабна робота з реабілітації жертв репресій. До теперішнього часу реабілітовано близько 300 тис. чоло-вік. «Все-таки цей процес необхідно продовжувати, оскільки учасники ОУН-УПА ще не реабілітовані», – від-значив Василь Даниленко.Сьогодні в Україні тоталітаризм

продовжує існувати. На підтверджен-ня цього В. Даниленко продемонстру-вав фотографію, зроблену в Херсоні, на якій клумби у вигляді українсько-го державного герба – тризуба розта-шовані поруч із пам’ятником Леніну.

Валентин Наливайченко попро-сив учасників круглого столу крити-кувати дії СБУ, пов’язані з розкрит-тям архівних матеріалів і політичних репресій. Левко Лук’яненко, глава Асоціації дослідників Голодоморів в Україні, зажадав від СБУ розкрити документи, що свідчать про застосу-вання хімічної зброї над військовими УПА. Пан Левко також наполіг на

тому, щоб відомості про Голодомори були опубліковані та розповсюджені для вивчення у школах і навчальних закладах.

На сьогоднішній день СБУ вже розсекретила значну кількість архів-них документів, разом з істориками

були опубліковані більше 100 науко-во документальних книг, у яких до-сліджується природа тоталітаризму, політичних репресій і Голодомору 1932-1933 рр.

Олена БАЛАКІНА, “Велика Епоха”

ПРАВДУ ПРО ГОЛОДОМОР РОЗКАЖЕ СБУ

Фото: Володимир Бородін/Велика Епоха.

Круглий стіл «Роль Служби безпеки України у встановленні історичної правди про Голодомор і політичних репресій за часів радянської влади».

2008 РІК В УКРАЇНІ МАЄ БУТИ ОГОЛОШЕНИЙ РОКОМ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ – ВІКТОР ЮЩЕНКО

Зведений хор українських парафій Клівленду


ЗА «БІЛУ» МОРДУ — НЕЮ Ж ОБ АСФАЛЬТ

Звісно, можна багато розмірковува-ти про те, добре це чи погано — вихо-вуватися на такій правді, яку каже Ем. Але моралізуватимемо іншим разом, а зараз — про іменинника, який усього в житті добився сам. Бо життя в єди-ного білого репера, якого темношкірі колеги тепер із повагою називають «чорним», було таки не цукор. Голо-вою Маршалла Метерса (саме таким є справжнє ім’я нинішньої реп–зірки) розбивали взимку замерзлі калю-жі. Одного разу його віддухопелили так, що хлопець п’ять днів пролежав у комі. Били за те, що він... білий. У кварталі, де мешкають лише афроа-мериканці, білошкірій дитині навряд чи варто чекати іншого ставлення. І найдивовижніше в цьому, мабуть, те, що після цього Маршалл не зненави-дів «чорних» і все з ними пов’язане, а навпаки, гаряче мріяв стати таким, як вони. Не тому, що йому був не до вподоби власний колір шкіри. А тому що найбільшим його бажанням було виконувати реп. «Реп із вуст білого?! Ах ти ж довбаний виродок...» — і тем-на рука знову молотить голову юного Метерса об асфальт...Згадати про ті «щасливі» дні Ему,

який, до речі, виявився чудовим ак-тором, згодом довелося у фільмі «8 миля», де він грав по суті сам себе. А втім, якби в його житті не було цього неприємного періоду, Емінем навряд чи став би багатим і знаменитим. Так само, як не став би він таким, якби його батько (теж Маршалл Метерс, до речі), не покинув 6–місячного сина і його 16–річну (!) матір. Деббі, зму-шена забути про власні кар’єрні мрії і якось перебиватися, аби годувати ще й дитину, просто зненавиділа маля. Маршалл ніколи не знав, що таке ма-теринське тепло. І згодом не шкоду-вав Деббі у своїх піснях та інтерв’ю, розповідаючи про те, як п’яна в до-шку, обкурена, а іноді й обколота мати виганяла його на вулицю з ір-жавого трейлера, в якому вони жили, щоб не заважав спілкуватися з чер-говим кавалером. За такі одкровення «любляча матуся» зрештою подала на сина до суду, вимагаючи моральної компенсації в розмірі 10 мільйонів до-ларів і — програла.

ПЕРША ГРУПА, ПЕРШЕ КОХАННЯ І ПРОВАЛ

Після постійних роз’їздів дорога-ми Міссурі, Мічигану та інших штатів Деббі зрештою привезла сина до Де-тройта (штат Канзас), де вони й отабо-рилися. Там на 12–річного Маршалла чекала не тільки школа з недоброзич-ливими афроамериканськими ровес-никами, а й зустріч із людиною, яка прищепила йому любов до хіп–хопу: материним братом Ронні. «Дядько був єдиною людиною, якій я справді був потрібен. Тільки Ронні я зобов’язаний усім, чого добився в житті». Коли 13 грудня 1993 року Ронні пустив собі кулю в лоба, його небіж впав у таку глибоку депресію, що перестав писати музику. Із «чорної діри» його витягло тільки народження доньки Хейлі, яка з’явилася на світ через два роки — 25

грудня 1995–го.Але все це було згодом. А у

13–14–річному віці Маршалл, попри кпини і знущання ровесників у квар-талі, наполегливо виконував реп. І — о диво! — оцінивши, темношкірі екс–вороги зрештою почали його не лише приймати, а й поважати, ба на-віть дружити. Маршалл узяв собі сце-нічний псевдонім M&M (від перших літер імені й прізвища), який згодом і трансформувався в Емінема. Коли йому виповнилося 15, Ем зустрів лю-бов усього свого життя — Кімберлі Скотт, і створив свою першу групу.Щоправда, все пішло не зовсім

так, як на те сподівалася майбутня зірка. Заробити грошей хіп–хопом не вдавалося, до того ж Маршалл не склав іспитів і його вигнали —спер-шу зі школи, а потім і з дому — мати сказала, що дармоїди–неуки їй не потрібні. Хлопець пішов працювати офіціантом, та музики не кинув — час від часу виступав із різними групами у клубах, брав участь у фестивалях. І мріяв стати зіркою.

СЛІМ ШЕЙДІ — ТЕМНА СТОРОНА ЕМА

Після народження доньки (на той час вони з Кім жили в невеличкому трейлері на околиці міста) натхнен-ний репер швидко написав свій пер-ший альбом Infi nite, який вийшов у 1996 році накладом... тисяча примір-ників. І отримав безліч негативних відгуків. За несплату оренди Емінема з Кім виселили з трейлера, і розлюче-на жінка, забравши Хейлі, пішла до батьків, заборонивши Ему приходити й бачитися з донькою. У грудні (цей місяць у житті реп–зірки явно зна-ковий) Маршалл вжив слонячу дозу наркотиків. «Я більше не хотів жити, я був невдахою і смерть здавалася мені єдиним виходом, — потім зізна-вався Ем. — Але якби я через це не пройшов, мені не було б про що сказа-ти в моїй музиці».Коло подій, які сформували

Емінема–зірку, замкнулося. Хлопця відкачали, але він тепер був уже не тихим і добрим невдахою Емінемом, а злим і «відірваним» Слімом Шейді. Як каже сам музикант, цей персонаж утілює в собі все зло, яке в ньому є. Слім виявився щасливим: альбом The Slim Shady EP, випущений у 1997–му, став дуже популярним, а його автор

— знаменитим. А далі, завдяки збігу кількох обставин, виконавця поміти-ли маститі продюсери, і вже наступ-ний альбом — скандальний і по вінця насичений матюками й сарказмом The Slim Shady LP, який Ем присвятив доньці — став тричі платиновим (було випущено понад три мільйони при-мірників). У тому самому 1999 році Емінем отримує премію MTV як най-кращий новачок, дві статуетки «Грем-мі», а від компанії звукозапису «Ін-терскоуп рекордз» — власний лейбл, «Шейді рекордз». І пішло–поїхало — кожен наступний його альбом успіш-ніший за попередній, відзнаки і гроші ллються рікою... От тільки Ем і досі майже ніколи не усміхається.

КОХАННЯІсторія стосунків із Кімберлі Скотт

— це особлива сторінка в житті Ема. У 1999–му, коли репер таки став зна-менитим, вони з Кім помирилися й навіть одружилися. Але вже через два роки розійшлися — Маршалл запід-озрив дружину у зраді, а вона обра-зилася й подала на розлучення. При-святивши «колишній» кілька гнівних пісень, Емінем заявив, що буде само-тнім і ніколи не повторить своєї по-милки, але вже через кілька років... знову одружився з Кім. Цього разу шлюб тривав «аж» 11 місяців. «Дурня в нас якась виходить», — визнає Ем.

ПРЯМА МОВАЕмінем: Найважливіше в житті

— це моя доня, а гроші й слава — то лайно!

— Ну то як воно — бути багатим, знаменитим кумиром мільйонів під-літків?

— Я завжди про це мріяв, але коли справді став відомим, то виявилося, що це схоже швидше на кошмар, ніж на мрію. Кожен прагне повиснути в мене на шиї, вчепитися за куртку, ві-дірвати шматок моєї задниці. Коли чогось бажаєш, завжди треба бути дуже обережним: воно ж може й здій-снитися. Тепер я не можу нормально прогулятися вулицею, пограти в бас-кетбол тощо, бо кожна зараза знає мене в довбане обличчя. А я–то на-справді хотів усього–на–всього зро-бити кар’єру в хіп–хопі! Зробив, і те-пер ось доводиться миритися з купою лайна. Деякі люди приходять до мене додому, стукають у двері, не дають спокою ні вдень, ні вночі — хтось хоче взяти автограф, а хтось і морду мені набити. Блін, дурдом якийсь!

— Звісно, це не дуже зручно, але ж ти знав, на що йдеш. І, якщо чесно, отримуєш за цю втрату приват-ності непогану компенсацію — гроші, слава...

— Ага, всі думають, що слава — це круто. Знали б вони, під яким постій-ним тиском перебуває відома люди-на: від неї постійно чекають, що вона завжди буде супер, завжди на висоті... Від цього, правда, можна дахом поїха-ти.

— Ти ніколи не думав про те, щоб бути обережнішим у висловлюван-нях? У твоїх композиціях знаходять образи і сексуальні меншини, і жінки, і навіть президент США Буш... Не дивно, що тобі часто хочуть набити морду.

— Думаєте, їх би зупинило, якби я притримав язика? Ні фіга — тоді б вони думали, що я баба, і ще більше хотіли б копнути мене під зад. Я ду-маю так: якщо я достатньо хворий, щоб це думати, значить, я достатньо хворий, щоб говорити це вголос. Між іншим, у головах багатьох людей дум-ки — значно гірше лайно, ніж у мене. Просто вони цього не кажуть. І хто з нас гірший?

— Одразу видно, що про кар’єру ди-пломата ти ніколи не мріяв.

— Ну, блін, ясно! Зате саме за мою щирість і вміння говорити правду люди мене люблять. Або ненавидять.

— Ти ж батько, тому мав би дума-ти не лише про себе, а й про те, яка велика на тобі лежить відповідаль-ність...

— Я не забуваю про це ні на мить. Я дуже люблю свою доньку і хочу завжди бути поруч, коли вона мене потребує. Хейлі — це найкраще, що зі мною тра-плялося в житті. Я насамперед тато, а потім уже Емінем. До біса всі гроші, славу й лайно світу — найважливіше в житті — це моя доня. І саме вона мене утримує від іще більшого радикаліз-му. Їй потрібен батько, живий батько. Ця думка завжди зупиняє мене перед тим, як я збираюся зробити щось дій-сно аж зовсім дурне. Як же я її люблю! І знаєте — саме те, що в мене є Хейлі, допомагає мені витримати увесь той тягар слави і той довбаний тиск, про який я вам казав. Бо це так приємно — знати, що твоя донька забезпечена до кінця життя! Заради цього варто витерпіти й славу.

— Ти так любиш доньку — не по-думував над тим, щоб у неї з’явився братик чи сестричка?

— Е ні, більше ніяких дітей. Мені цілком достатньо Хейлі. Я хочу, щоб вона ні з ким не ділила батьківську любов. У мене з цим було туго, тому своїй дитині я хочу дати стільки лю-бові, скільки можливо.

— Мабуть, ваші непрості стосун-ки з Кім не надто позитивно вплива-ють на доньку. Дитині завжди важко перенести розлучення батьків...

— Так, але Хейлі — розумна дити-на. Коли ми з Кім розлучилися впер-ше, донька була ще досить маленька, і, думаю, для неї значно краще було те, що батьки розійшлися, перш ніж повбивали одне одного. Коли ми роз-лучалися вдруге... Що ж, тоді Хейлі вже була достатньо доросла, аби все правильно розуміти. Та й звикла вже, мабуть. Принаймні мені вона не пока-зує, що її це засмучує. Може, як під-росте ще трохи, то вже скаже все, що про це думає...

Гаврило СТЕПАНЯКЗа матеріалами NY Rock, MTV,

«Дейлі міррор»

You need to insure bothyour auto and your home,so why not save money inthe process? Call today fora free, no-obligation look atauto and home discountsfrom American Family.

Looking for a way to save?

American Family Mutual Insurance Company and its SubsidiariesAmerican Standard Insurance Company of Wisconsin Home Office – Madison, WI 53783

American Family Insurance CompanyAmerican Standard Insurance Company of Ohio Home Office – Columbus, OH 43240

www.amfam.com

© 2005 001726—4/05

Thomas J ChalasinskiInsurance Agency

7750 Town Center Drive Suite 350Broadview Hts, OH 44147

(440) 838-5383 Buswww.tomchalasinski.com

Доступний веб-гостінґ для

малого бізнесу

Пакет Silver Gold Platinum Серверний простір 200 Mb 500 Mb 800 Mb Пропускна здатність 3000 Mb 5000 Mb 10000 Mb E-mail/Webmail CGI PHP MySQL Розширення Frontpage Fantastico ImageMagick Багато інших рис Місячна оплата $4.95 $9.95 $13.95 Річна оплата* $54.45 $109.45 $143.45 *Один місяць безплатно

www.ukrsvit.com 330-554-6429 Розмовляємо українською

Емінема, якому виповнилося 35, зробило зіркою важке життя

«Це довбане життя — смердю-ча купа лайна, щоб його...» — ха-рактерна фраза з лексикону Емі-нема. «Який жах!» — полотніє чергова гречна пані, викидаючи на смітник черговий диск «цього жахіття», що від нього в шалено-му захваті її чадо. А тим часом чадо вже несеться до друзів, аби послухати «забороненого» Емі-нема десь потайки від батьків. І що з того, що самим підліткам по 13–15, а їхньому кумиру по-завчора виповнилося 35? Вони його розуміють, як ніхто. Бо він не боїться «казати те, що думає». А інші дорослі так люблять бре-хати...

БІЛИЙ КОРОЛЬ «ЧОРНОЇ» МУЗИКИ


ДОРОГА В АНТАРКТИДУХоч мені тільки 21 рік, я вже по-

дорожувала майже по цілому світі: відвідала всі куточки Північної Аме-рики, була в Европі, Азії та Австралії. Більшість подорожей продовж остан-ніх кількох років були пов’язані з мо-їми науковими дослідженнями в ді-лянці геохімії та геофізики.Цієї весни я мала нагоду поїхати в

Антарктиду. Хоч я все мріяла про таку подорож, я не думала, що це справді могло статися. Тепер, коли я пишу ці спомини, я пригадую собі чудові льо-дові краєвиди й таємні безлюдні пус-телі на споді світу.Моя подорож почалася 24-ого бе-

резня коли я прибула в країну Чілі в Південній Америці. Там я провела кілька приємних днів у товариській атмосфері. Але вакації скоро скінчи-лися і настав час до праці. Наша гру-па з 10-ти студентів і двох професорів із Райс університету (Rice University) була призначена на корабель-криголам Nathaniel B. Palmer, де ми взялися до роботи: спускали на дно

океану інструменти щоб вивчати осади з льодовиків. Інші студенти, професори та науковці (були вони з University of Washington, Oklahoma State University, Oxford, як також із Британської Антарктичної Служби) займалися іншими дослідами.Праця була важка, але приносила

задоволення. Ми спускали інстру-менти в океан і, коли вони набирали досить осаду, ми їх витягали і обереж-но відчиняли. Осад-болото вибирали і досліджували під мікроскоп або робили хімічний аналіз. Мені було це дуже цікаве, бо я могла оглядати матеріал, котрий ще ніхто ніколи не бачив. Ціль праці була дослідити, як швидко льодовики спливали в океан тисячі літ тому, та порівняти з їхнім теперішнім спливом. У цей спосіб можна передбачати, що далі буде дія-тися у нашій добі світового потеплін-ня клімату.Крім аналізу осаду, ми стежили за

положенням корабля і творили карту дна океану, де ми плили. Для цього ми вживали сейсмографи, котрі ство-

рювали потужні вибухи під водою і записували відгомін на комп’ютері. Тому що вибухи були гучні, ми мусі-ли пильнувати, щоб в околиці кора-бля не плавали кити чи інші тварини, бо вибухи могли б їх оглушити. Коли на екрані з’явилася карта, накреслена комп’ютером, мені здавалося що я ле-тіла понад іншою планетою, котру ще ніколи не бачило людське око.Ми працювали по 12-ть годин на

добу, але після того ми знаходили час на розвагу. Оглядали та фотографува-ли криги та льодовики, котрі хвилі та вітри вирізьбили у фантастичні фор-ми; бачили морських фоків, пінгвінів, та китів. Я навіть керувала кораблем (під наглядом)! Одного разу, коли ми наблизилися до льодовика, раптом з нього злетіла у воду величезна крига. Із того повстала така сильна хвиля, що я думала, що затопить корабель! На щастя, наш капітан швидко від-плив, так що, хоч ми всі натерпілися-страху, нам тільки трохи льоду наки-дало туди, де я недавно стояла.Я привезла назад багато приємних

спогадів: схід місяця над льодовиком; переклики із китами (вони виставля-ли голови з води, бо цікавилися, хто їх кличе); рятунок птахів, котрі при-сіли на корабель, бо побачили світло. Пам’ятаю, коли я вибігла на двір у легкій сорочці, як було мінус 36°С, і тоді дрижала дві години, та як сильно хвилі кидали кораблем підчас пере-пливу протоки Дрейка, де знаходятся найбільш бурхливі води у світі.Приємною несподіванкою для мене

особисто було, коли до нашого кора-бля підплив човен з українськими науковцями зі станції “Академік Вер-надський”. Українці вже від 1996-го року перебувають в Антарктиді, де вони перебрали Великобританську базу. Провадять там досліди озоново-го шару та його вплив на передаван-ня радіохвиль. На жаль, ми не могли зустрітися особисто, але мали нагоду розмовляти рідною мовою через ра-діо. Я аж пізніше довідалася, що нашу

розмову передали дальше, і було нас чути по цілій станції. Тому то мене так запрошували в гостину!Час дуже скоро минув: тяжко мені

повірити, що я прожила п’ять тижнів на кораблі серед криг і лютого моро-зу. Це були (до тепер) найкращі дні мого життя і я надіюсь колись знову повернутися туди.

“МОЛОДІ МИ І СВІТ НАМ ВІДКРИТИЙ,

ПЕРЕД НАМИ СМІЄТЬСЯ ЗЕМЛЯ…”

Я повернулася з Антарктиди якраз вчасно на свою ґрадуацію з універси-тету. Приїхали родичі, бабці й дідо та старший брат. Гарно відсвяткували цю пам’ятну подію, але відпочинок не тривав довго. За кілька тижнів знов вирушила в дорогу. Цього разу до Камчатки. Я була одна обрана з поміж 20-ти студентів для учас-ті в International Volcanological Field School.Дорога була далека і довга. Летіла

з Гюстону до Нью-Йорку і тоді через Москву до Петропавловська. Але до-бра мандрівниця очікує кожну подо-рож із захопленням, незважаючи на різні перешкоди або труднощі. Кож-ний крок у невідомий терен дає наго-ду для навчання і дальшого розвитку. Знаходить спокій між хаосом – силу перевершити свої припущені мен-тальні й фізичні межі.Стоячи на верху Мутновського вул-

ДВІ ПОДОРОЖІ Родом із Клівленду, Уляна Городиська в травні 2007 року

закінчила навчання при Райс університеті (Rice University, Houston, Texas), де здобула ступiнь бакалавра з відзна-кою. Була визнана найкращою студенткою в ділянці гео-фізики (Most Outstanding Undergraduate Student in Earth Science), отримала дві стипендії (Devlin-Schnable Field Camp Scholarship, Wagoner Foreign Study Scholarship), як також визначну нагороду National Science Foundation Graduate Research Fellowship. У серпні ц.р. почала вищі студії при Бравн університеті (Brown University, Providence, Rhode Island), плануючи завершити їх ступенем докторату.У цьому числі “Українського Клівленду” ми подаємо роз-

повіді Уляни про її захопливі наукові подорожі до Антарк-тики і Камчатки – двох віддалених закуточків землі, які вражають і водночас приваблюють суворістю свого клі-мату, неперевершеними ландшафтами і екстремальними умовами для життя.

Чудовий терен Камчатки.


Пенґвіни в Антарктиді.

Димить вулкан недалеко нашого табору.

Український прапор в Антарктиді.

Корабель-криголам Nathaniel B. Palmer


кану, світ внизу виглядає малим. Ось, ось і здається, що можу доторкнутися хмари. Дорога вгору, що недавно зда-валася тяжкою, раптом стала легкою. У той момент, коли холодний вітер розкидає волосся по обличчю, я спо-глядаю із захопленням на все, що бачу перед собою. Де сине небо може швидко перемінитися в дощ, де ка-міння під ногами може вмить пере-

сунутися, де льодовик може раптом відкритися в глибоку щілину, де без жодного застереження може вибух-нути вулкан – це Камчатка – чудова, дика земля.Наша група складалася з науков-

ців, професорів і студентів з Амери-ки, Росії, Англії, Данії та Ісландії. Погода на загал була досить помірна. Розлаштували ми табір нижче вулка-ну Мутновського і звідти вибиралися

щодня на різні дослідження і при-годи. Щоб добитися на верх вулкану (2000 метрів), ми мусіли вживати линви і обережно робити кожний крок. Стежка над проваллям була дуже небезпечна, так що легко мож-на було зірватися в отруйні гази, які постійно диміли з дна кратера. Не раз і тяжко було дихати. Щойно в таких моментах можна зрозуміти, як тяжко не раз є провадити дослідження в та-

ких віддалених і небезпечних місцях. Один з наших термометрів стопився з вулканічної горячі!Обережно та з приємністю повер-

талися назад до табору, знаючи що на нас завжди чекала смачна вече-ря. Кухар Юрій нас знаменито году-вав – борщ, вареники, гречана каша і пампушок досхочу! Сидячи довкола ватри, провадили цікаві розмови про природу, дослідження й культуру. Приємно було довідатися, що пред-ки декотрих місцевих студентів були з України.Крім вулкану були й інші небезпе-

ки. Одного дня зірвалася така буря, що мало шатра не повиривала із зем-лі! Вітри дули 45 миль на годину і так сильно падав дощ, що нічого не було видно. У таборі був барак на такі ви-падки, так що ми мали де захистити-ся. У лісах також жили ведмеді! Сві-жих слідів було всюди, але, на щастя, нас вони не зачіпали. Самі прогулян-ки через сніговий терен не були легкі. Не раз присідали на ноги і з’їжджали на долину, ніби то на санках. Часто поверталися назад з мокрими чобо-тами та шкарпетками і потовченими ногами.Ці дві подорожі, одна до землі ві-

чного морозу, а друга до місця, де лід змагається з вогнем, мене загартува-ли. Лишаючи позаду всі вигоди ціві-лізації, я мандрувала серед труднощів і небезпек. Коли я мерзла під шатром, коли я слухала несамовитий шум ві-тру, коли я розтирала болючі ноги, я зрозуміла щось важливе: у таких зли-денних обставинах я могла б або бо-ротися проти природи, або прийняти її. Я вибрала прийняти все, що мені закидала природа. Ця постава зали-шилася зі мною по сьогодні та дала мені силу зустрічати усі перешкоди й труднощі усмішкою, приготовляючи мене на дальші мандри в недослідже-ні терени.

Уляна ГОРОДИСЬКАСвітлини авторки.

ДВІ ПОДОРОЖІ (ЗІ СТОР. 12)

Український прапор на верху Мутновського вулкану


ЗДОРОВ’Я І КРАСА

Спочатку була заборона. Як резуль-тат – на світ народився самогон. Ви-робництво та споживання сивухи сво-їм розквітом зобов’язане саме сухому закону Мало хто знає, що сухий закон було

введено у серпні 1914 року, відразу після початку Першої світової війни. Найбільше він ударив по простому люду. Міцні алкогольні напої відте-пер продавали тільки в рестораціях, куди людям з невідповідним вигля-дом входу не було. Міщани хитрува-ли – за невеликі гроші брали напро-кат накрохмалені білі манишки, що пропонувалися до послуг клієнтів в найближчому від закладу підворітті, після чого минали “фейс-контроль” на вході до ресторану. А в “чайних”, на які миттєво перетворилися деше-ві чаркові, як і раніше, тільки з-під поли, про-давали спраглим вино та горілку. Їх відпуска-ли клієнтам у чайниках під виглядом чаю або ж у карафах – як квас. Городові, яким стави-лося в обов’язок викри-вати подібні махінації, поважно заходили до перепрофільованого шинку, діловито кушту-вали налиту із самовара горілку, обтирали вуса, отримували “на лапу” і йшли, задоволені.Спритні ділки прода-

вали спирт через аптеки – Київ повнився пора-неними фронтовиками, тому отримати липовий рецепт на медичний спирт не стано-вило труднощів. З’явилася навіть спе-ціальна “горілчана парфумерія” для внутрішнього вживання – вловивши масовий попит, галантерейники до-давали до одеколону більше спирту. Ще одним побічним ефектом сухого закону стало розповсюдження нар-команії – поголовне захоплення мор-фієм і кокаїном буквально охопило уражену війною країну, що, зокрема, знайшло віддзеркалення у булгаків-ських “Записках молодого лікаря”. Утім, основна маса мешканців

України традиційно рятувалася са-могоном, який відтепер варили чи не у кожній хаті. Перше дослідження професором Мендельсоном наслідків анти горілчаних репресій під промо-вистою назвою “Підсумки примусової тверезості” з тривогою констатувало масові отруєння неякісною самороб-ною сивухою. Фактичним наслідком сухого закону стало зростання спе-куляції, корупції і злочинності – те, з чим зіткнеться Америка за Великої депресії в часи “прогібіції” – знамени-тої заборони на алкоголь наприкінці 20-х років, що неймовірно підсилила могутність тамтешніх гангстерів.

РАДЯНСЬКА ВЛАДА: ПИТНИЙ АСПЕКТ

Більшовики отримали сухий закон у спадок, утім, у роки Громадянської війни мало хто звертав увагу на зако-нодавство, а самогоноваріння досягло справді небачених масштабів. У філь-мі “Зелений фургон” перші радянські міліціонери на одеській околиці за запахом визначали, в яких хатах за-сіли виробники забороненого зілля. Подібне коїлося тоді і в розореному війнами Києві. Проводячи облави в подільських шалманах, співробітни-ки ОГПУ розкривали цілі підпільні заводи з виробництва різного роду сивухи, що були вельми значущим чинником для тодішньої економіки, ослабленої війною. Продукція само-гонників реалізовувалася з-під при-лавка на київських ринках, найчасті-

ше на Євбазі (цей легенларний ринок знаходився поблизу сучасної площі Перемоги), або в спеціальних “п’яних” квартирах. Прийшовши на таку кон-спіративну явку, киянин міг напити-ся “вусмерть”, а потім відіспатися тут же, на тапчанах. Причому господарі гарантували збереження речей свого непритомного клієнта. Численні бан-ди, котрі діяли тоді в київській окру-зі, використовували самогон як рідку валюту для своїх крихітних “респу-блік”. Таким чином, боротьба із само-гоноварінням набувала політичного характеру, а спійманих на гарячому самогонників часто “підводили під трибунал”, що, врешті-решт, усе ж таки знизило масштаби нелегального винокуріння.Вислів Леніна “Ми торгуватимемо

всім, окрім ікон і горілки”, на відмі-ну від інших безсмертних ленінських афоризмів, не прикрашав фасади бу-динків та райкомів. Бо вже за рік піс-ля смерті вождя пролетаріату радян-ський уряд фактично відмінив сухий закон. Хоча споживання алкоголю в нашій країні було того року рекорд-но малим – усього 0,88 літра на лю-дину. Безлімітна державна торгівля алкоголем благополучно проіснувала шістдесят років – аж до незабутньо-го травня вісімдесят п’ятого, коли новопризначений генсек Горбачов (кажуть, з ініціативи Єгора Лігачова) знову наступив на старі граблі царя Миколи.Офіційний Київ у ті часи щосили

боровся із зеленим змієм. Посилили-ся покарання за розпивання спиртно-го на роботі і в громадських місцях. Горілку в магазинах видавали за та-лонами – раз на місяць і не більше двох пляшок “в одні руки”, та ще й у певні години дня, що породжувало неабиякі черги. Як компенсацію уряд ухвалив “розширити продаж джемів, варення та компотів, переважно в

дрібній розфасовці”. Змішуючи все це з ароматним “потрійним одеколоном, склоочисниками і гальмівною ріди-ною, вітчизняні алконавти отримува-ли вишукані екзотичні коктейлі. Осо-бливою майстерністю відзначалися київські студенти, які виробляли жа-дані напої під виглядом лабораторних хімічних дослідів.Стенд біля Подільського відділен-

ня РОВД прикрашав плакатний малю-нок із зеленим змієм, який вигинався у формі трубки самогонного апарату. Цей плакат лякав дітей не менше, ніж малюнки з кістлявою старою в сава-ні – атомною смертю з парасолькою у вигляді ядерного гриба, що кочували сторінками радянських газет. У Бу-динку культури водників проходили лекції про шкідливість алкоголю і

збори громадськості, на яких намагалися пере-виховати закоренілих подільських п’яниць. А самі п’яниці раптом по-любили красу праці на свіжому повітрі, регуляр-но виїжджаючи на село, до бабць та кумів. Саме там, у сараях і на гори-щах, подалі від цікавих поглядів комунальних сусідів, виробляли мут-нуватий рідкий продукт на основі перегону цукру, зерна, буряка, картоплі та меляси – чорної па-токи, розкраденої з кол-госпних ферм. Непомітні люди у штатському не-рідко відловлювали цих городян на шляху додо-

му, із суліями самогону, прихованими під картоплею, в рюкзаках і господар-ських сумках. А наряди залізничної міліції штрафували і зсаджували з потягів тих, хто за звичкою пропускав чарочку з попутниками. Тим часом, з наших столів майже

зникло вишукане марочне вино, а вихідці з півдня України не прихову-вали сліз, розповідаючи про масову вирубку високоякісної виноградної лози. Вина та коньяки мало не під-пільно везли з Молдавії, де виногра-дарство як основна стаття республі-канської економіки зазнало менших втрат. У свою чергу, спекулянти ша-лено підняли ціни на традиційні на-пої. Наприклад, привезену з Москви пляшку “Радянського шампанського” під Новий рік продавали мало не за ціною французьких парфумів. Самогон почали вживати навіть ті,

хто раніше удавав із себе снобів, не-хтуючи народною вогняною водою. Цінність спиртного як могоричу або підношення потрібним людям з ке-рівництва зросла у багато разів, від-криваючи широкі можливості для

перших спритних кооператорів. Бага-то хто з них заробляв свій початковий капітал саме на нелегальному спирт-ному – аж до відміни сухого закону в 1988 році. А попереду вже маячила епоха “па-

леного” спирту “Ройял”, яким призна-чено було труїтися наступному поко-лінню киян.

НАУКОВЦІ ВИЯВИЛИ НАЙБІЛЬШ РОЗПОВСЮДЖЕНІ ПОМИЛКОВІ ПЕРЕКОНАННЯ

СТОСОВНО ВЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ.

У суспільстві існують певні пере-конання, що зовсім не відповідають дійсності. Подібні “міфи” стосуються різноманітних сфер нашого життя та сприймаються нами як абсолют-но зрозуміла та незаперечна істина. У переважній більшості випадків, коли люди посилаються на “здоровий глузд”, вони просто використовують зручні та найбільш розповсюджені уявлення про світ.

“Не можна стати алкоголі-◊ ком, якщо п’єш тільки пиво”Насправді, зазначають вчені, все

залежить від кількості алкоголю, що споживає людина. Випивати три лі-три пива щодня та заспокоювати себе думкою про те, що “я ж не горілку п’ю” не варто.

“Дія алкоголю буде сильніша, ◊ якщо змішувати напої”На наш стан впливає фактична

концентрація алкоголю в крові, а не давня студентська звичка запивати горілку пивом.

“Кава здатна послабити дію ◊ алкоголю”Навіть, якщо ви вип’єте три чаш-

ки кави, ступінь інтоксикації не зни-зиться. Надмірне споживання кофеї-нуможе призвести до інших проблем зі здоров’ям.

“Людина із “сильною волею” ◊ ніколи не стане алкоголіком”Оскільки існує фізіологічна та пси-

хологічна залежність від алкоголю, “спитися” може будь-хто.

“Алкоголь покращує сон”◊ Насправді алкоголь здатен викли-

кати великі порушення сну.“За запахом завжди можна ◊

зрозуміти, випила людина чи ні”Насправді, деяким людям роками

вдавалось приховувати вживания ал-коголю.

“П’ють усі”◊ За даними моніторингу Інституту

соціології НАН України, близько 19 % дорослих українців зовсім не вжива-ють спиртні напої.Життя неможливе без соціальних

міфів, проте, деякі з них здатні завда-вати нам шкода.

Ольга СІРЕНКО. Олексій ПЕТРОВ-СЬКИЙ, “Вечірній Київ”

СУХІ ЗАКОНИ В ІСТОРІЇ КИЄВА, АБО “АЛКОГОЛЬНІ” МІФИ

У Києві почато впровадження сис-теми управління диспетчерського руху. На автобусних зупинках по-чали з’являтися електронні табло. Вони показують, скільки залишило-ся хвилин до наступного автобуса. Передбачається, що транспорт стане пунктуальнішим. А найближчим ча-сом також буде введена послуга пе-регляду необхідного маршруту через інтернет. Кияни сумніваються, що ці табло

провисять хоч пару місяців, при-пускаючи, що їх розіб’ють вандали. Правда, варто відмітити, що такі ж побоювання були і з приводу моні-торів у вагонах метро. Але монітори поки не постраждали навіть від фут-больних фанатів.

N-Admin Україна

ЕЛЕКТРОННІ ТАБЛО НА АВТОБУСНИХ ЗУПИНКАХ


Перше місце розділили швейцар-ський хімік Альберт Хоффман і бри-танський комп’ютерний геній Тім Бернерс-Лі. До рейтингу увійшли троє росіян, серед яких 25 сходинку посів шахіст Гаррі Каспаров. До числа геніїв зачислили “маму” «Гаррі По-ттера» Джоан Роулінг, Пола Маккарт-ні, Девіда Боуї, Квентіна Тарантіно, Далай-Ламу, Нельсона Манделу, Оса-му бен Ладена... Рейтинг геніальних особистостей

складений на основі багаторівневого дослідження, що включає проведене влітку 2007 року опитування 4 тисяч британців. Про те, звідки у Британії знають Івана Марчука і як він почува-

ється у статусі світового генія, корес-пондент “ВЗ” запитала безпосередньо у митця у телефонній розмові.

– Якщо врахувати те, як я в житті натерпівся і всякого цькування, і не-визнання, то хоч десь у чужих краях мене реабілітували, – ділився вра-женням з кореспондентом «ВЗ» від неочікуваного визнання Іван Мар-чук. – Звичайно, мені приємно. Я ні-коли до цього не прагнув, лише ніс свій тяжкий хрест. І якщо люди його оцінили, то не можу відмовитися. Оскільки в нашій країні мені нічого не можуть дати і хоч якоюсь мірою до-помогти, то це закордонне визнання дає мені моральну сатисфакцію.

– До 1988 року вас не хотіли прийняти в спілку художни-ків...

– Я був там не потрібен. Був не та-кий як усі. Я був одним суцільним “НЕ” – не приймати, не випускати, не виставляти, не нагороджувати. Так минуло двадцять років творчості під пресом і ярликом затятого націона-ліста, а для таких, відомо, у радянські часи усі дороги були закритими.

– Що вас надихає? – У мене ніколи немає натхнення.

Я приречений працювати. Йду до

мольберта щодня, тому що треба йти. Я до нього наче прив’язаний.

– Як ви потрапили до списку геніїв?

– Не знаю. Мене знають по всьо-му світу. Торік прийняли до Міжна-родної академії сучасних мистецтв у Римі. Але звідки взялася про мене слава саме у Великобританії – невідо-мо, бо я навіть персональної виставки у тих краях не мав.

– До вашого 70-річчя в Києві планували відкрити музей Іва-на Марчука. Вже навіть закла-ли перші цеглини майбутньої будови, яка мала повстати на Парковій алеї Андріївського узвозу....

– Це все піддано анафемі. Не пи-тайте, чому. Ми живемо у світі, яким керує заздрість, яка робить свою чор-ну справу. Не хочу навіть на цю тему говорити. Хай лежить там капсула Президента, бо він тільки говорить а не доводить нічого до кінця.

– Де можна побачити ваші роботи?

– Вони розкидані по світу. Навіть не знаю, де їх тепер шукати, бо ж мої твори, як діти. Я випускаю їх у світ, а далі вони живуть самостійно.

– Скільки зараз коштують ваші роботи?

– Я ніколи не говорю про гроші, бо

вважаю, це неетичним. Довідка: Іван Марчук – худож-

ник, скульптор, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка. Народився 12 травня 1936 року в селі Москалівці на Тернопільщині. Закінчив Львівське училище прикладного мистецтва ім. І. Труша. Після служби в армії продо-вжував навчання на відділі кераміки Львівського інституту прикладного мистецтва. У 1989 році емігрував в Ав-стралію. Тривалий час жив у Канаді та Нью-Йорку. До України повернувся у 2001 році. Відтоді живе і працює в Києві.Коментар для «ВЗ»: Андрій Бо-

котей, ректор Львівської національ-ної академії мистецтв:

– Іван Марчук – талановитий чо-ловік і цікава особистість. Пам’ятаю його ще зі студентських часів, коли ми разом вчилися. Він був дуже на-полегливим і цікавим вже тоді. Після того як виїхав до Києва, зустрічаємо-ся рідше, але місцем зустрічі найчас-тіше стає Шевченківський комітет. Радію за колегу, що він удостоївся потрапити до списку геніїв, але, не знаючи компанії, що проводила опи-тування, не хочу, щоб він потрапив у якусь пастку. У людей є ще й комер-ційні інтереси...

Божена ГОРОДНИЦЬКА, “Високий Замок”

У рейтингу сотні геніїв сучасності від британської консалтингової компанії Synectics знайшлося місце для одного українця. Такого престижного ти-

тулу удостоївся відомий художник та скульптор – 71-річний Іван Марчук (на фото праворуч), який у списку посів 72 сходинку.

На фото: Іван Марчук відомий своєю унікальною технікою живопису.

СЕРЕД СОТНІ СУЧАСНИХ ГЕНІЇВ – ОДИН УКРАЇНЕЦЬ


ПОСОЛЬСТВО УКРАЇНИ В США ІНФОРМУЄ ТА РОЗ’ЯСНЮЄ

доповідь виголосив президент Світо-вого конґресу українців д-р Аскольд Лозинський, в якій глибоко розкрив історичне значення Української По-встанської Армії під керівництвом її головного командира генерал-хорунжого Романа Шухевича-Тараса Чупринки в боротьбі за незалежність України. Головна управа Товариства вояків

УПА нагородила колишніх вояків УПА відділу в Клівленді грамотами і ювілейними відзнаками за заслуги в національно-визвольній боротьбі. Нагороди, які вручив д-р Аскольд Ло-зинський, отримали такі вояки УПА: Ярослава Брехун (Мотря), Тарас Бурий (Буркун), Ярослав Цьобан (Граб), Пе-тро Дмитрик (Лісовик), Орест Фаріон (Шрамченко), Оксана Келлер (Надія),

Теодор Колосівський (Коваленко), Михайло Моцьо (Коник), Володимир Музика (Смик), Іван Оліяр (Кум), Ми-хайло Швед (Гайворон), Богдан Ми-кола Рошецький (Королик).Опісля благословення трапези мо-

литвою провів парох церкви св. По-крови о. Володимир Грицюк і розпо-чався святковий бенкет. Управа Товариства вояків УПА,

Клівлендський відділ, та Діловий ко-мітет для відзначення свята Покро-ви, 65-ліття УПА, 100-ліття коман-дира УПА Романа Шухевича-Тараса Чупринки складає щиру подяку до-повідачеві, голові СКУ д-рові А. Ло-зинському, парафіяльному хору св. Покрови та всім учасникам свята, що так численно, у кількості 350 осіб, прийшли гідно вшанувати тих, хто боровся за волю України.

Петро ТВАРДОВСЬКИЙ

Вояки УПА (зліва): Петро Дмитрик, Богдан Микола Рошецький, Тарас Бурий, Ми-хайло Моцьо, Теодор Колосівський, Орест Фаріон, Ярослав Цьобан.

на интеллект?” у березні 2007 року.Не дивлячись на те, що інтелекто-

фобія в Росії виражена значно слабкі-ше, ніж в Україні, вона там теж досить висока. Тому при всій нашій повазі до академіка Гінзбурга за його поста-новку проблеми, ми ніяк не можемо погодитися з тим підходом, який ним запропонований — тобто з необхід-ністю рекламувати моду на інтелект.Реклама інтелекту в середовищі

інтелектофобії це не просто неефек-тивно. Це навіть небезпечно, бо при-множує агресію щодо інтелектуалів. Це все рівно що рекламувати сало для мусульман. Сало вони їсти не ста-нуть, а от агресія щодо реклами буде обов’язково.Освіта, що продукує інтелектуалів

в середовищі інтелектофобії, не про-сто неефективна, вона шкідлива. Сьогоднішні вузи продукують зо-

крема інтелектуалів, які в своїй біль-шості матимуть зламані долі — вони або змушені будуть деградувати і знайти собі якесь інше заняття, ніж те, освіту в якому вони отримали, або змушені будуть емігрувати. Найбільші брендові вузи країни

готують велику частину майбутніх емігрантів. Мало того, вони ще й не проводять досліджень, яка частина їх випускників згодом емігрує з країни. Тобто ми не просто маємо не-

ефективну вищу освіту, ми маємо контрпродуктивну вищу освіту, бо готуємо своїх високоосвічених гро-мадян для життя в інших країнах з поламаними долями.Як мислить політик у такій ситуа-

ції? Він мислить практично, або, що в політиці те ж саме, цинічно. Він каже, що нам потрібні інтелек-

туали, бо вони щось таке придумува-

тимуть, а ми будемо використовувати це для підвищення свого рейтингу та втримання своєї влади. Але в режимі інтелектофобії

справжній інтелектуальний продукт не може бути використаний публічно, бо це знизило б рейтинг політика, що його використовує. Може бути використане щось вод-

ночас зрозуміле і незрозуміле. Так народжується ерзац-інтелект. Ерзац-інтелект, сурогат інтелекту, підробка інтелекту, квазі-інтелект — це можна назвати, як завгодно.Ерзац-інтелект виникає як замін-

ник інтелекту, який для неінтелек-туального загалу схожий на інте-лект. Ерзац-інтелект – це використання

наявних уявлень в тій чи іншій мірі ускладненій формі, у вигляді спеці-альних термінів чи запозичених те-орій, які по-новому називають вже знайомі речі. Отже ерзац-інтелект експлуатує відомі уявлення в незна-йомій обгортці.Не маючи можливості фахово до-

вести сурогатність продуктів ерзац-інтелекту, некваліфікована більшість завжди відчуває, що її обдурюють. Саме так відбувається з тими пар-

тійними програмами на виборах, де останнім часом використовується ерзац-інтелект. Виборець не знає, в чому і як його обдурюють, але він відчуває — оскільки політик не про-понує йому нових уявлень, то він має справу в політиці з продуктом ерзац-інтелекту.Отже ні реклама, ні освіта, ні по-

літика не можуть допомогти нам подолати інтелектофобію, бо вони залежні від неї і продукують тільки підробку інтелекту...

Далі буде

ІНТЕЛЕКТУАЛИ ТА ІНТЕЛЕКТОФОБИ-3(ЗІ СТОР. 9)

– Я, громадянка України, влас-◊ ник Permanent Resident’s Card (Green Card), перебуваю на облі-ку в Посольстві України у США, м. Вашингтон, з 1997 року. На-ступної весни сплинає термін дії мого українського закордон-ного паспорта. Прошу поясни-ти мені процедуру отримання нового закордонного паспорта.

– Я постійно проживаю у ◊ США, маю Permanent Resident’s Card (Green Card) і залишаюсь громадянкою України. Нещо-давно мені виповнилося 18 ро-ків і проїзний документ дити-ни став недійсним. Поясніть, будь-ласка, як мені отримати закордонний український пас-порт.Процедура отримання в консуль-

ських установах України у США пас-порта громадянина України для ви-їзду за кордон є достатньо простою. Необхідно пам’ятати про таке:

1. Для обміну паспорта за кордоном недостатньо мати тільки посвідку на постійне проживання (Permanent Resident’s Card, Green Card, Resident Alien Card). Відповідно до чинного за-конодавства України Посольство, ге-неральні консульства України у США оформлюють паспорти громадянина України для виїзду за кордон тільки тим громадянам України, які постій-но проживають у США і мають у пас-порті печатку «Постійне проживання у США». Зазначена печатка простав-

ляється органами внутрішніх справ України за місцем постійного прожи-вання (колишньої прописки), як пра-вило, на 4-й або 5-й сторінці паспорта в графі «спеціальні відмітки», а якщо ці сторінки вже заповнені – така пе-чатка може бути проставлена на ін-ших сторінках паспорта.Якщо зазначена відмітка відсутня,

з клопотанням про оформлення або продовження закордонного паспорта необхідно звертатись до відділу гро-мадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України (колиш-ній ОВІР). У цьому випадку, для здій-снення поїздки до України Посоль-ство може оформити посвідчення особи для повернення в Україну.

2. На жаль, на даний час Посоль-ство не має можливості надсилати нові паспорти поштою. Особа, якій оформлено новий паспорт громадя-нина України для виїзду за кордон, повинна особисто звернутись до Кон-сульського відділу Посольства і в при-сутності консула поставити підпис в паспорті, а також розписатись за його отримання в анкеті та спеціальному журналі. У разі, якщо особа не має можливості приїхати до Посольства чи консульства особисто, отримати паспорт за неї може уповноважений представник або адвокат на підставі спеціальної засвідченої нотаріально довіреності. Зазначена довіреність подається під час отримання паспор-та та залишається у справах консула.У разі закінчення у паспорті віль-

них сторінок для віз та інших позна-чок чи сплину терміну дії паспорта або проїзного документа дитини до консульського відділу подаються такі документи:заповнену заяву-анкету на оформ-• лення паспорта громадянина Укра-їни (в разі надсилання поштою підпис заявника засвідчується нотаріально). Заяву анкету можна отримати на веб-сайті Посольства www.mfa.gov.ua/usaзаповнену облікову картку гро-• мадян України, які постійно меш-кають у США (в разі надсилання поштою підпис заявника засвідчу-ється нотаріально). Облікову кар-точку також можна отримати на веб-сайті Посольства www.mfa.gov.ua/usaдокумент, який підтверджує на-• лежність заявника до громадян-ства України (оригінал паспорта громадянина України для виїзду за кордон, проїзний документ ди-тини тощо), що містить відмітку “Постійне проживання у США” українською мовою; свідоцтво про народження (буде • повернуто після оформлення пас-порта); три кольорові фотокартки паспорт-• ного розміру (3.5 х 4.5 см, анфас); копію Resident Alien’s Card або • Permanent Resident’s Card; консульський збір у розмірі 10 дол. • США за розгляд клопотання – у формі money-order, виповненого на адресу Посольства України у США (payable to the Embassy of Ukraine); консульський збір за оформлення • паспорта у розмірі 40 дол. США – якщо паспорт оформлюється впер-ше, наприклад, дитині, або 80 дол. США – якщо у громадянина Украї-ни вже був паспорт і новий паспорт оформлюється повторно.консульський збір у розмірі 20 дол. • США за узяття на постійний кон-

сульський облік – якщо особа не перебуває на консульському облі-ку. Консульський збір сплачується у

формі окремих money-order, випо-внених на адресу Посольства Укра-їни у США (payable to the Embassy of Ukraine).У разі необхідності внесення до

паспорта відомостей про неповноліт-ніх дітей заявник зазначає відомості про них у заяві анкеті та додатково подає такі документи:спільну заяву від обох батьків ди-• тини щодо внесення відомостей про дитину до паспорта. Підпис на заяві засвідчується нотаріально. документ, який підтверджує на-• лежність дитини до громадянства України (довідку про реєстрацію дитини громадянином Украї-ни, паспорт іншого з батьків-громадянина України, до якого внесена дитина тощо); свідоцтво про народження дитини • (після оформлення документів по-вертається); дві фотокартки для дітей у віці по-• над 5 років (кожна фотокартка має бути підписана на звороті); копію Resident Alien’s Card або • Permanent Resident’s Card (у разі наявності); консульський збір у розмірі 20 дол. • США за внесення відомостей про дітей до паспортного документа, який сплачується у формі money-order, виповненого на адресу По-сольства України у США (payable to the Embassy of Ukraine).Додаткову інформацію про порядок

оформлення паспортних документів можна отримати на офіційному веб-сайті Посольства www.mfa.gov.ua/usa в розділі «Консульські питання. Пас-портні питання» або за телефоном (202) 349-3376.

ВІДПОВІДІ КОНСУЛЬСЬКОГО ВІДДІЛУ НА ОТРИМАНІ ЗАПИТИВід редакції: Шановні читачі “Українського Клівленду”! У попе-

редніх випусках газети ми почали друкувати інформації від По-сольства України в США, зокрема тих, що стосуються роботи Консульського відділу. У цьому випуску ми подаємо відповіді Кон-сульського відділу на запитання наших читачів. Якщо Ви маєте власні запитання, на які бажали б отримати роз’яснення, пишіть нам на адресу редакції. Ми потурбуємось отримати відповіді від Посольства і розмістити їх в одному з наступних випусків газе-ти.

ВІДЗНАЧЕННЯ РІЧНИЦІ УПА (зі стор. 5)


13-15 листопада Президент Украї-ни Віктор Ющенко перебував із три-денним державним візитом у Ізраїлі. У Єрусалимі Віктор Ющенко зустрів-ся із Президентом Ізраїлю Шимоном Пересом. Глава Української держави заявив, що офіційний Київ готовий посилити свій внесок у процес вста-новлення миру на Близькому Сході.Глава Української держави заявив,

що Україна розглядає свої відносини з Державою Ізраїль з позиції стра-тегічної важливості «Україна чітко фіксує своє партнерське ставлення до Держави Ізраїль, засвідчує відда-ність спільним цінностям демократії і підтверджує цілковиту рішучість ра-зом діяти проти спільних викликів у сфері міжлюдської і міжнаціональної терпимості, миру і безпеки», – сказав Віктор Ющенко.Президент України також наголо-

сив на зацікавленості у «всебічному пожвавленні взаємного співробітни-цтва» з Ізраїлем.Водночас, він додав, що Україна

високо цінує традицію дружніх і вза-ємовигідних відносин між нашими державами, що склалася на сьогодні.

«Цей фундамент закладався рока-ми. Його політичні, правові, еконо-мічні і гуманітарні основи – стійкі, надійні і, переконаний, незламні», – сказав Глава Української держави.Віктор Ющенко вважає, що на сьо-

годні необхідно створити умови для заохочення спілкування наших гро-мадян, розвитку ділових контактів, потужних наукових і технологічних обмінів, «по суті, для справжнього і глибокого взаємного розкриття по-тенціалів наших держав».За словами Віктора Ющенка,

«Україна послідовно виступає за під-тримку всіх конструктивних міжна-родних зусиль, спрямованих на до-сягнення стійкого миру на Близькому Сході, і готова посилити свій прак-тичний внесок у ці процеси».Президент Віктор Ющенко під-

креслив, що прибув до Ізраїлю, аби заручитися підтримкою наших парт-нерів у кожній важливій та корисній ініціативі, «спрямованій у майбутнє і на благо наших народів і держав».Зі свого боку, Президент Ізраїлю

Шимон Перес висловив переконан-ня, що державний візит Президента України слугуватиме поглибленню добрих двосторонніх відносин між нашими країнами та піднесенню на новий рівень співпраці у різних галу-зях. Він нагадав, що розбудовувати із-раїльську державу свого часу прибули багато вихідців з України, які сьогод-ні продовжують будувати дружні від-носини між нашими народами.Після того розпочалася двосторон-

ня зустріч Віктора Ющенка та Шимо-на Переса. Під час перебування в Ізраїлі Ві-

ктор та Катерина Ющенки відвідали святині Єрусалима. Як повідомила прес-служба Президента України, вони побували у Церкві всіх націй, де вклонилися каменю, на якому прока-зав свою останню молитву Ісус Хрис-тос. Крім того, вони побували в Гет-симанському саду, а також поставили свічки до ікони Богородиці у гробни-ці Святої Богородиці. Президентське подружжя побувало біля Стіни Пла-чу та у підземних ходах під нею. Пре-зидент України також вклав до стіни свою записку.Віктор Ющенко звернувся до пре-

зидента Шимона Переса із прохан-ням сприяти у визнанні Голодомору 1932-33 років геноцидом українсько-го народу. Він також закликав Кнесет бути солідраними з Україною у цьому питанні.Ющенко також звернувся до свого

ізраїльського колеги із проханням визнати митрополита Андрія Шеп-тицького, який під час Другої світової війни виступав проти знищення євре-їв, Праведником світу. Президент України запросив ізра-

їльську сторону взяти участь у свят-куванні 150-річчя від дня народжен-ня Шолом-Алейхема в 2009 році. Глава Української держави заявив

про готовність виступити посеред-ником у регулюванні Близькосхідної проблеми та за необхідності провести на території України переговори між Ізраїлем і Палестиною. Президент Ізраїлю Шимон Перес

підтримав ідею залучення України до участі в політичних аспектах вирі-шення конфлікту між Ізраїлем і Па-

лестиною. Під час перебування в Ізраїлі Ві-

ктор Ющенко виступив також перед депутатами ізраїльського Кнесе-ту. „Для нас вельми важливою буде моральна підтримка і солідарність Держави Ізраїль у вшануванні жертв тоталітарного терору проти Україн-ського народу, особливо у час Голо-домору 1932-33 років. Наш мотив – загальнолюдський», – сказав Пре-зидент України.Під час зустрічі із активом Всеізра-

їльського об’єднання вихідців з Укра-їни та представниками української громади в Єрусалимі, де з-поміж ін-шого спростував звинувачення на адресу УПА у антисемітизмі. Навпа-ки, за словами Ющенка, в лавах ОУН-УПА було багато євреїв.Віктор Ющенко та Шимон Перес

підписали Спільну декларацію про подальший розвиток партнерських

відносин і дружби між Україною та Державою Ізраїль. У присутності президентів України

та Ізраїлю було підписано Меморан-дум про взаєморозуміння з питань підготовки Євро-2012 між Міністер-ством економіки України та Мініс-терством промисловості, торгівлі та праці Ізраїлю. З української сторони документ підписав заступник міні-стра закордонних справ Юрій Кос-тенко. Нагадаємо, 1 листопада 34-а сесія

Генеральної конференції ЮНЕСКО, до складу якої входять 193 країни, од-ноголосно прийняла Резолюцію про Вшанування пам’яті жертв Голодомо-ру в Україні.Загалом, 15 парламентів держав

світу визнали Голодомор в Україні ак-том геноциду українського народу.

За матеріалами Новинаря

ЮЩЕНКО ПЕРЕБУВАВ З ВІЗИТОМ В ІЗРАЇЛІ

president.gov.ua

Ющенко залишив свою записку у Стіні Плачу.

president.gov.ua

Ющенко просить Президента Ізраїлю Шимона Переса сприяти визнанню Голодомору 32-33 рр. геноцидом

КИЇВ. (УКРІНФОРМ). За даними Держкомстату, найбільше в Україні заробляють у Києві, Донецькій і Дні-пропетровській областях.З початку поточного року серед-

ня заробітна плата українців вирос-ла на 36% і становила за підсумками вересня 1426 гривень (1 USD - 5.05 UAH) на місяць (1,6 долара за годи-ну). Водночас, у Києві платять в серед-

ньому три долари за годину. Серед-ня зарплата в столиці - 2400 гривень на місяць. У Польщі київський рівень опла-

ти праці вважається мінімально до-

зволеним законом. А в країнах Єв-ропейського Союзу цей показник в п’ять і більше разів вище.По регіонах України рівень зарп-

лат залишається, як і раніше, нео-днорідним. Найменше отримують працівни-

ки Тернопільської, а також Херсон-ської, Чернігівської, Волинської і Ві-нницької областей. Незважаючи на те, що зростання

зарплат в Україні номінально пере-вищує інфляцію і триває третій рік поспіль, в країні не вистачає квалі-фікованих робітників.

president.gov.ua

Під час перебування в Ізраїлі Віктор та Катерина Ющенки відвідали гробни-цю Святої Богородиці..

УКРАЇНЦІ ЗАРОБЛЯЮТЬ В П’ЯТЬ РАЗІВ МЕНШЕ, НІЖ ЄВРОПЕЙЦІ


КУПОН НА ПЕРЕДПЛАТУ

ГАЗЕТИ «УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД»

Повне ім’я (англійською) ______________________Повне ім’я (українською)______________________Адреса (англійською)______________________City___________________State______Zip_________

Оберіть кількість випусків:[ ] 6 місячних випусків ($10.50) [ ] 12 місячних випусків ($19.50)Виповнений купон і бан-ківський чек або money-order виписаний на The Ukrainian Cleveland ви-слати на:The Ukrainian ClevelandP. O. Box 627Kent, OH 44240-0011

ДРІБНІ ОГОЛОШЕННЯ

КУПОН ОГОЛОШЕННЯВ “УКРАЇНСЬКОМУ КЛІВЛЕНДІ”

□ ШУКАЮ РОБОТУ □ ПРОПОНУЮ РОБОТУ□ ПРОПОНУЮ ПОСЛУГИ □ ПОТРЕБУЮ□ КУПЛЮ □ ПРОДАМ□ ВИНАЙМУ □ ЗДАМ У НАЙМ□ ШУКАЮ □ ПОЗНАЙОМЛЮСЬТекст оголошення (до 20-ти слів, писати розбірливо):

________________________________________________________________

________________________________________________________________

________________________________________________________________

________________________________________________________________

Контактний телефон: (_______)_______________________

Ім’я ______________________________________________ОПЛАТА:Оголошення $10.00□ Рамка і збільшені шрифти ($5.00) $_______□ Виділення кольором ($5.00) $_______ Загальна вартість $_______× ______ випуск(ів) Для розміщення оголошення у кількох місячних випусках газети, загальну вартість помножте на число випусків. Вкладено: $ ________ -----------------------------------------------------------------------------------------------------------Виповнений купон разом з чеком або грошовим переказом (money order), виписаним на The Ukrainian Cleveland, вислати на адресу:

Вартість короткого оголошення (до

20-ти слів) в розділі «Дрібних оголо-

шень» газети «Український Клівленд»

— 10 дол. за один випуск. Оголошен-

ня з жирним шрифтом і рамкою — 15

дол. Оголошення з використанням

кольору — додатково 5 дол.

Дрібні оголошення можна подавати

електронною поштою на classifi eds@ukrаiniancleveland.com, бо звичайною

поштою на адресу

The Ukrainian Cleveland, P.O. Box

627, Kent, OH 44240-0011, вклавши

чек або грошовий переказ (money

order) для оплати.

Якщо висилаєте оголошення елек-

тронною поштою, переконайтесь, що

ви повідомили місяць випуску газети,

платіжні відомості і контактну інфор-

мацію для зв’язку з вами.

Крайній термін подання оголо-

шень — 25 число кожного місяця.

Оголошення телефоном не при-

йматимуться.

ПРОПОНУЄМО РОБОТУ вчителя в суботній школі українознавства в м. Парма, Огайо. Освітній диплом і дозвіл на працевлаштування в США обов’язкові. Звертатись тел. 330-554-6429.

ЯРОСЛАВ ГРИЦАК: БЕЗ ВІДКРИТТЯ АМЕРИКИ НІКОЛИ НЕ БУЛО БИ УКРАЇНИ

Чому Україна — не Захід-на Європа, як Маркс не став львів’янином і що спільного між Колумбом та козаками — у розду-мах українського інтелектуалаРозмова з відомим львівським іс-

ториком і українським інтелектуалом відбувалася відразу після того, як ми-нулої суботи пан професор отримав чергову громадську нагороду. Пре-мія Фундації Антоновичів була при-суджена йому за минулорічну працю «Пророк у своїй вітчизні: Франко і його спільнота». У подячній промові Ярослав Грицак повідомив, що через цю книгу багато франкознавців пе-рестали з ним вітатися і нагадав, що подібна ситуація була і з молодим Франком, оскільки той у свій час за-грожував усталеним цінностям сво-єю інакшістю. Грицак також прагне бути іншим і заявляє, що він є загро-зою національним міфам. І водночас оптимістично дивиться на майбутнє України, яка, каже, вже вийшла зі зони найбільших історичних ката-строф.

«СХІДНА ЄВРОПА — ЦЕ НОРМАЛЬНА, АЛЕ ДРУГОРЯДНА ЄВРОПА»

— Чи можна говорити про ◊ чіткий поділ Європи на Східну

і Західну? Адже ви самі ствер-джуєте, що Україна — це «донь-ка Європи, яка піддалася вес-тернізації».

— Я вважаю, що Східна Європа іс-нує реально, але це інший тип ре-альності. Вона існує в головах, і то в головах багатьох не лише пересічних, а й впливових політиків, що робить її дуже реальною. Якщо йти шляхом твердих фактів, то в сучасній Європі не існує чіткого поділу на захід і схід. Існує радше поділ на центри і пери-ферії. У тому сенсі Португалія більше схожа на Румунію та Україну, ніж на Францію, а Греція — на Білорусь, ніж на Німеччину. Але існує певний спо-сіб мислення, який робить поділ Єв-ропи на Східну і Західну дуже реаль-ним. Моя відповідь, що таке Східна Європа, досить проста: це нормаль-на, але другорядна Європа. Не в тому сенсі, що ми є бідними родичами багатих західноєвропейців, і ніко-ли не зрівняємося з ними за рівнем життя — насправді, вважаю, що з тим можна дати раду, і рано чи пізно це станеться. Якщо я говорю про Схід-ну Європу як другорядну Європу, то у тому сенсі, що багато з великих єв-ропейських течій й ідеологій, які ми глибоко і сильно пережили — христи-янство, філософія, бароко, ренесанс, лібералізм, соціалізм, націоналізм тощо, — виникли не тут, а в Греції, Італії, Німеччині, Британії чи Фран-ції і до нас були принесені. Якщо вда-тися до порівняння: історія Східної Європи — це як історія великого саду, де ростуть перенесені з іншого грунту дерева. І власне, в тому полягає ве-ликий виклик історика — пояснити, чому деякі з цих дерев прижилися у нас так, ніби завжди тут росли, деякі ростуть, але зацвітають якимось див-ним цвітом, а інші не приймаються і засихають.

— Які «західні» «рослини» ◊ українці виростили на своєму ґрунті?

— Мені на думку спадають лише два такі явища. Перше — це «чорна смерть» XV ст., — пошесть чуми, яка

прийшла в католицьку Європу з Кри-му і здесяткувала там місцеве насе-лення, але якимось дивом пощадила наші території. А друге — це «червона чума» ХХ століття, комунізм. Хоча про східноєвропейське коріння кому-нізму можна ще сперечатися. Адже комунізм виводиться з марксизму, який виник на Заході: його коріння походить з французького утопічного комунізму, німецької філософії та ан-глійського робітничого руху.Я своїм студентам наводжу такий

приклад: рідна бабця Карла Марк-са була родом зі Львова, її ім’я— Єва Лемберг, а задовго до народження свого сина вона виїхала звідси у ні-мецькі землі; дід Леніна походив з Волині; батько Троцького — з Півден-ної України. Припустімо на хвилину, козацьке повстання Хмельницького, і йому якимось дивом вдалося втрима-ти владу над Львовом, Волинню і Пів-денною Україною. І якщо би за пару століть усе утряслося й заплодило спокоєм і благополуччям, й усім цим бабцям і дідам не треба було би виїж-джати кудись на Захід, то, правдопо-дібно, марксизм й комунізм були би українськими явищем. Те саме може-мо поширити й на інші «ізми» — ска-жімо, на фрейдизм і мазохізм, адже батьки і Фройда, і Захора–Мазоха були родом з Галичини. Тобто є щось таке в Східній Європі,

що заставляє звідси емігрувати амбіт-ніших людей, а взамін у протилежно-му напрямі, зі заходу на схід, великі ідеї та теорії, які провокують у нас ве-ликі й глибокі зміни.

«ЄВРОПА ПРИЙШЛА В УКРАЇНУ ВДЯГНУТА У ПОЛЬСЬКИЙ КУНТУШ»

— Чому ж в Україні так важ-◊ ко проростає демократія?

— Навпаки, вважаю, що Україна поки що єдина країна Східної Євро-пи, де демократія проросла: ми має-мо нормальні вибори, у нас регулярно міняються політики, функціонує сво-бода слова тощо.

— Чи це не заголосна заява — ◊ єдина у Східній Європі. А Поль-

ща?— У моєму розумінні, Польща не

належить до Східної Європи! Для мене Східна Європа значною мірою ідентифікується зі східнохристиян-ським світом: Білорусь, Молдова, Ро-сія, Грузія, Вірменія. Це світ, який іс-торично, щонайменше до кінця XVIII століття, характеризувався бідністю інтелектуальної продукції. Досить порівняти кількість книжок, котрі видавалися у західно– й східнохрис-тиянському світі: там — десятки і со-тні мільйонів, тут — десятки і сотні тисяч. Або кількість і вік університе-тів: там — десятки, що мають за собою кількасот років історії, тут — їх можна рахувати на пальцях однієї руки. Зна-ння є силою, тому очевидним є, у кого була сила — у Заходу чи на Сходу.Якщо прийняти таке розуміння

Східної Європи, то Україна дійсно є єдиною посткомунстичною країною у східноєвропейському світі, де демо-кратія таки діє. Демократії немає в Росії, нею не пахне в Білорусі, Грузія ж переживає затяжну політичну кри-зу: нагадую, що одного президента там вбили, іншого — скинули револю-цією, а теперішній — робить все, щоб опозиція була слабкою. У кожному ви-падку, демократія є однією з тих рос-лин, які прийнялися на українському ґрунті. Треба думати і пояснити, чому так сталося.

— І завдяки чому це сталося?◊ — Щоб пояснити, мушу дуже силь-

но спрощувати — і хай мене за це пробачать ваші читачі. На тому, що в Україні прийнялася демократія, силь-но позначилося те, що значна частина української території щонайменше до кінця XVIII ст., а щонайдальше до Другої світової війни, перебувала під безпосереднім впливом західнохрис-тиянського світу. Це сталося завдя-ки присутності Речі Посполитої. Як вдало сказав колись відомий історик Ігор Шевченко, Європа приходила в Україну вдягнута у польському кун-туші. «Довгий слід» Польщі видний навіть з того, як сьогодні в Украї-



IN MEMORIAM: МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ ФРАНЦУЖЕНКО

Микола Француженко – відомий як Микола Вірний — багатогранна творча особистість.Блискучий жур-наліст, диктор, продюсер, редактор українських радіопередач, він закін-чив свою кар’єру на становищі керів-ника українського відділу «Голосу Америки»; публіцист, автор сотень статтей про життя і творчість україн-ських письменників та діячів україн-ської культури; талановитий промо-вець, декламатор, майстер художного слова; письменник — автор поезій, оповідань, драматичних творів – ав-тор декількох книжок: «Долі», вид. «Смолоскип», Київ, 1997; «Портрет поета» (про В. Барку), Рівне,Україна, 1998 р.; «Нащадок славного року» (про Валеріяна Ревуцького), Харків, 2005 р.; «Наші долі» (художнітвори, у деяких із них розповідав про своїх бойових побратимів-дивізійників), Ярославів Вал, Київ, 2007 р; «Василь Стус», співупорядник і співредактор, Балтимор-Торонто, 1975; «Цвіт папо-роті» М.Ситника,упорядник і автор вступної статті, Торонто, 1975.Автор десятків брошур і сотень

статтей. Діапазон діяльності й твор-чості Миколи Француженка-Вірного був надзвичайно широкий.

Микола Француженко народився 25 листопада 1923 року в місті Крас-нокутську на Харківщині в родині військового-технічного спеціаліс-та. Йому було не більше року, коли втратив матір. Батька кілька разів за-арештовували, а сином опікувалися батькові приятелі. Микола успішно закінчив середню школу в місті Жи-томирі, 1941 року вчився в Харківсько-му медичному інституті. З весни 1942 року, М. Француженко – на фронті. Під час боїв за Харків був тяжко по-ранений і потрапив у полон, згодом став під знамена Першої дивізії Укра-їнської національної армії під коман-дуванням генерала Павла Шандрука. По закінченню війни — знову опи-нився в полоні, у Белярії й Ріміні (в Італії), а далі – в Англії. Там, у табо-рах, молодий вояк почав писати вірші й оповідання, які друкувалися в тиж-невику «Батьківщина», що виходив у таборі українських військовополоне-них. У Ріміні Микола Француженко виявив себе і як талановитий актор. Про авторські успіхи полоненого зга-дує і д-р Василь Верига в книжці «Під сонцем Італії».

3 Італії Микола Француженко пе-реїхав до Англії, а потім – до Німеч-чини. В Англії, після звільнення з по-лону працював у фермера, на фабриці, у цегельні. А коли переїхав до Лондо-ну, після деякого часу йому вдалося влаштуватися в комерції і він став співвласником і директором підпри-ємства з виробництва літного взуття.У Німеччині М. Француженко пра-

цював у відділі радіо «Визволення» (пізніше перейменованого на «Радіо Свобода»), виконуючи обов’язки дик-тора, автора радіоскриптів і продюсе-ра (1957-1962).Переїхавши до США, він завершив

свою освіту. Від 1963 до 1967 навчався в слов'янознавчому інституті при штат-ному Нью-Йоркському університеті (ЅUNY), a 1 968 року в штаті Вермон-ті y Norwich Univerѕity здобув ступінь маґістра. У 1962-1966 рр. М. Францу-женко виконував обов’язки керівника української редакції «Радіо Свобода»

в Нью Йорку, а від кінця 1968 до 1990 р. працював в українському відділі «Голосу Америки».Одночасно з цим, він багато писав

статтей, які друкувалися в україн-ських газетах і журналах в США, Ан-глії та вКанаді, під псевдонімом Ми-кола Вірний.Член Національної спілки пись-

менників України, УВАН, НТШ та інших.Від 1965 до 1968 року був голо-вою Централь-Комітету Об’єднання демократичної yкpaїнської молоді.За тематикою друковані праці Ми-

коли Олександровича можна поді-лити на декілька груп; у статтях він виступає, як журналіст і публіцист. Йому належать проникливі літера-турознавчі й літературно-критичні праці про Василя Барку, Івана Багря-ного, Василя Симоненка, Василя Сту-са, Михайла Ситника, Леся Курбаса та інших.Також треба відмітити його пра-

ці на церковно-релігійні теми; про святійшого Патріярха УАПЦ Мстис-лава І, про три відродження УАПЦ, готував до друку «Великі Митрополи-

ти» і працю про Григорія Сковороду.Понад 50 праць написано на релігійні теми.Знаємо, що Микола Францужен-

ко написав фантастичний роман «В сусідній ґалактиці». Матеріалів, над якими працював покійник, напевно, набереться на декілька томів.Микола Француженко-Вірний по-

мер 28 жовтня 2007 року в vісті Сілвер Спрінґс, штат Мериленд, а поховали його 3 листопада 2007 року на право-славному цвинтарі св. Андрія Перво-званного в С. Бавнд Бруку, Н.Дж.З Миколою Француженком-Вірним

я зустрівся вперше в Лондоні, Англія, 1954 року на з'їзді ЦЕСУСу, у якому я брав участь як голова Національного союзу студентів в Бельгії. З того часу ми тісно співпрацювали в різних ді-лянках і були в контакті до останніх днів.Українська громада втратила

натхненного працівника на ниві літе-ратури і культури.ВІЧНА ЙОМУ ПАМ’ЯТЬ!

Євген ФЕДОРЕНКО, голова Шкільної Ради при УККА

Микола Француженко-Вірний (1923-2007)

ШКІЛЬНА РАДА ПРИ УККАз сумом повідомляє, що 28 жовтня 2007 року

відійшов у вічністьсл. п. мґр.

МИКОЛА ФРАНЦУЖЕНКО(25.ХІ.1923 - 28.Х.2007)

Сл. п. М. Француженко – знаний як Микола Вірний – відомий журналіст, письменник, публіцист, колишній керівник

українського відділу «Голосу Америки». Тісно співпрацював зі Шкільною Радою, друкувався на сторінках журналу «Рідна Школа» та викладав українську літературу на Вчительських

семінарах, які відбувалися на Союзівці.Висловлюємо глибокі співчуття дружині Покійного

пані Ярославі та дітям.Шкільна Рада

ПЕРША В СВІТІ МАРКА З НАГОДИ 75 РІЧНИЦІ ГОЛОДОМОРУ

Об’єднання Українців Нової Зеландії (ОУНЗ) повідо-мило про випуск першої в світі марки на вшанування 75-ї річниці Голодомору в Україні.Марки номінальною вартістю 0.50 НЗД та 1.50 НЗД ви-

пущено в обмеженій кількості 600 штук. Очікується, що марка швидко стане рідкістю для колекціонерів, оскільки переважну кількість марок буде подаровано Українським організаціям за кордоном та в Україні. Перший день мар-ки (24 листопада) приурочено до Дня пам’яті жертв Голо-домору.

103 конвертів першого дня (КПД) буде урочисто пога-шено о 10 ранку 24 листопада у Спеціалізованому пошто-вому відділенні Пошти Нової Зеландії, що знаходиться на Квін стріт у місті Окленд. ОУНЗ випускає три КПД екс-клюзивного видання, а також 100 простих номерованих КПД. Ексклюзивні примірники КПД різняться дизайном конвертів, а також мають прикріпленими обидві марки (номінальною вартістю 0.50 НЗД та 1.50 НЗД). Більшість простих КПД мають марку номіналом 0.50 НЗД.Ексклюзивний подарунковий набір включає КПД екс-

клюзивного видання, а також блок марок номіналом 0,50 НЗД. Два Ексклюзивні подарункові набори буде подаро-вано: Президенту України – вшп. Віктору Ющенку та Ге-нерал Губернатору Нової Зеландії – вшп. Ананду Сатья-нанду. Третій ексклюзивний набір залишиться власністю Об’єднання Українців Нової Зеландії. Понад 60 простих КПД і 2 блоки марок номіналом 0,50

НЗД буде подаровано ряду організацій включаючи Світо-вий Конгрес Українців для подальшого розповсюдження між організаціями-членами, Міжнародному Фонду “Укра-їна 3000”, Національному Інституту Пам’яті України, СБУ, іншими новозеландським, українським та міжнародним організаціям (з повним переліком отримувачів можна

ознайомитися на http://holodomor-stamps.info).Решту КПД та марок буде запропоновано для придбан-

ня членам Об’єднання Українців Нової Зеландії та далі для колекціонерів для придбання через аукціон http://www.zillion.co.nz/search/index.php?q=holodomor.Єдиний в світі блок марок номіналом 1.50 НЗД буде про-

дано безпосередньо з аукціону. http://www.zillion.co.nz/listing/4336389/.Додаткову інформацію про випуск та придбання марок

можна отримати за адресою http://holodomorstamps.info (англійською мовою) або звернувшись за адресою [email protected].Організація Українців Нової Зеландії висловлює спеці-

альну подяку п. Юрію Федику (Австралія) та співробітни-кам New Zealand Post, без допомоги яких ця марка би не побачила світу.

Майдан-ІНФОРМ


ДО МОВИ З РОЗУМОМ

Чим пояснити? Українську мову колись наслідували. Приклад: “Рыльце в пушку” мало би бути у росіян “в пушке”. Аж ні - українське закінчення. Або “Язык до Киева доведёт”. Мало би бути “в Киев”. Знову таки – українська стилістика. Або до лампочки що кому, тобто до одного місця. Це чисто український зворот. А в “Толковом словаре русско-го языка“ С. Ожегова наводиться, як російська ідіома. Позичено у нас. Сьо-годні ж – навпаки - володарі україн-ського пера копіюють своїх колишніх копіювальників.

НАМАЦАЛЬНО чи ДОТИКОМ РУКИ?

Пише літератор, а редактор не за-перечує: “...юне ж покоління має наго-ду намацально познайомитися із...”. Слово намацально з роду самоперівта мордоляпів. А словники такій творчості сприяють, бо не наводять там, де треба, слова дотиком руки. Редагую: “...юне покоління має нагоду познайомитися із... дотиком руки”. Все одно не дуже дуже. Бо скопіюва-ти чужий стиль не так легко. Краще просто сказати наочно – без мавпу-вання.

НІЧОГО НЕ ПОРОБИШ чи НЕМА РАДИ?

Кожна мова має свої усталені зво-роти, які її характеризують. Українці кажуть: “Нема ради. Так вимага-ють”. А носії койне мавпують єдину мову, яку знають: “Нічого не поро-биш. Такі вимоги...”.

В ОЧІ КИДАЮТЬСЯ чи В ОЧІ ВПАДАЮТЬ?

Не думаю, що треба роз’яснювати цей хрестоматійний приклад російсько-українського мовного спів-життя, який повторювано чи не на всіх кафедрах мови. На жаль, деко-му ще й досі помилки кидаються в

очі.

КРИХІТКА ЦАХЕС чи МАЛИЙ ЦАХЕС?

На назву “Крихітка Цахес” ви-давництвом застережено всі пра-ва. Тобто права на мавпування. Бо в українському побуті малих дітей не звуть крихітками чи крихта-ми, як ведеться у росіян. У нас на мале дитя можуть сказати манюня, або мацюпуля, або маля, або (про хлопця) малюк, як перекладач і пе-реклав. Аж його переробили. А чому не сказати просто: “Малий Цахес”, як у І.Франка “Малий Мирон”? Це ж ближче до дитячого світосприйнят-тя. А крихітки дитина в українській сім’ї не почує. Переклад має бути не

буквальний, а дохідливий.

З’ЇХАТИ З ГЛУЗДУ чи ЗДУРІТИ?Знавці мов – власне одної єдиної

мови – у словниках і не тільки, при-вчили нас до ідіоми з’їхати з глузду, достосувавши її до північного сойти с ума. У знавців бракувало розумін-ня, що на те, що в одній мові треба кілька слів, інша мова може переда-ти і передає одним словом, хоч може й кількома. Приклад: кровельное железо – бляха. Так само в нашому побуті слово здуріти вживано куди

частіше, ніж з’їхати з глузду. При-кладів – вагон!

“Неначе люди подуріли...” (Т. Шев-ченко). У знавців було б поз’їжджали з глузду.

“...здурів парубок, закохався” (Г. Барвінок). Чи ж із’їхав з глузду кра-ще?

“Хіба я здурів...” (І. Н.-Левицький). По-вченому: “Хіба я з’їхав з глуз-ду...”.

ПОДИВИМОСЬ чи ПОБАЧИМО?Читаю: “...всі заходи планують ро-

бити там. Подивимось. Новий рік... недалеко”. То якою мовою це напи-сано? Українці, коли треба сказати “час покаже”, говорять: Побачимо. “Що було – бачили, що буде – поба-чимо”. Так вимагає ритмомелодика нашого мовлення, дарма, що у Москві при цій нагоді кажуть: подивимось – посмотрим. І цей факт словники таки фіксують. РУС АН УССР у гнізді посмотреть пише: посмотрим! - по-бачимо!. То чого ж Ви вчите своїх студентів, панове професорове: укра-їнської мови чи цяп-ляпного койне? Чи не тому такі жнива, що ви не мови (чого) вчите, а мові (чому)? І не по-кликайтесь на невідредагованого Шевченка. Шевченко – людина, – міг помилятись і таки помилявся.

РОЗПОВСЮДЖЕННЯ чи ПОШИРЕННЯ?

Ми живемо у ХХІ столітті, коли швидкість, стислість, ощадливість, як у вождя всіх народів – кадри. Ви-рішують, коли не все, то багато чого. Воно і в мові треба бути стислим, ко-ротким, лаконічним, щоб вивільняти наші мозкові клітини від баласту. І ми це бачимо на факті. Короткі слова й форми витискають довжелених мов-них мастодонтів з лексики. Правда, не в модерній українській. Тут, ніби змовилися з Московським Патріярха-том, який під носом у СБУ та РНСБОУ торочить про невгодні Богу мови. Тут що довше слово, то більше йому раді. Наше щоб скорочувати нема куди –

один склад. Аж ми його розтягаємо і вживаємо аби. Нераз (не раз) і собі гранично коротке слово, то ми його заміняємо на неодноразово або ба-гаторазово - шість складів, щоб було, як неоднократно чи многократно. І маємо ж освіту куди твоє діло. Тільки ХІІ вік “приволікає” нас, як той каже, невідворотно, а ХХІ – “відволікає”. Існує слово розповсюдження – он яке довге – аж п’ять складів, ще й об-рослих приголосними. А є й синонім до довгуна: поширення – коротше на один склад і не обросле приголо-сними. То ми воліємо вживати довше. Чому? Щоб ближче до распростра-нения, яке одне й сидить у вченій го-лові. Недурно ж регіонали римують: “Украинец и белорус – пожалуй-те в русский Союз!”. Сміх – сміхом, а довгунів з нашої

мови треба виполювати. Бож при-кметник від розповсюдження ще довший – розповсюджувальний. Це слово не для ХХІ віку. І тут треба бути і винахідливим і рішучим. Я б і поширення скоротив на ширен-ня. Беру фразу з газети: “...ринок... стає... місцем розповсюдження... книжок.”. А що, як сказати: “...ринок... стає... місцем ширення... книжок”. Чи буде незрозуміло?

* * *То скільки мов знають сучасники:

дві чи одну? Прикладів на те, що одну, на воловій шкурі не спишеш. Сюди ж треба додати і такі перли, як від-слідковувати, отримувати мож-ливість або насолоду (коли і те і те можна просто мати), позаурочний час (коли простіше вільний час). Чому нас тягне на протокольний стиль? Чи ж ми так і говоримо вдо-ма, серед своїх: “Відслідкуймо в по-заурочний час, як нам отримати можливість для розповсюджен-ня книжок”, або “Чи Ви знайомі з нею намацально?”. Говоримо так? Тоді краще нічого не пишім!

------------------------------------*) Правопис автора збережено

МАЙДАН-ІНФОРМ

У тілі людини можна знайти стіль-ки хлору, що вистачило б для дезин-фекції п’яти басейнів; стільки фос-фору, що можна було б виготовити 20 тисяч сірникових головок; стільки жиру, що з нього вийшло б 10 шматків мила; достатньо сірки, щоб позбави-ти собаку від бліх; достатньо гліце-рину, щоб підірвати артилерійський снаряд, і це ще не все.

10 місце: Життя людини можливе тільки при температурі тіла в межах 32-43 градусів Цельсія. Абсолютно у всіх людей температура вух нижче за температуру тіла на 1,5-2 градуси.

9 місце: Протягом доби у людини виділяється близько 1 л слини, 3 л шлункового соку, 2 л підшлункового соку, 3,5 л кишкового соку, 1 л жовчі.

До речі, коли в Європі вводили євро, монети були ретельно досліджені на безпеку. Їх навіть розчиняли в шлун-ковому соку. Затверджений варіант монет був абсолютно не розчинмим у ньому (У Мюнхенській дитячій лікар-ні були проведені досліди з новими монетами євро. 80 відсотків сторон-ніх предметів, що заковтуються ді-тьми, – монети).

8 місце: Самотність найважче пе-реноситься між 20 і 22 годинами.

7 місце: Ріст нігтів і волосся най-інтенсивніше відбувається між 16 і 18 годинами.

6 місце: У людини шість основних органів чуття: нюх, дотик (шкірна чутливість), зір, слух і орган рівнова-ги. Смак, слух і нюх найбільш заго-

стрені між 17 і 19 годинами.5 місце: Тонкість сприйняття

смаку залежить від температури їжі. Найгостріше сприймається смак при температурі їжі 24 градуси Цельсія.

4 місце: Печінка найефективні-ше розкладає алкоголь між 18 і 20 годинами. Народність фурів в Цен-тральній Африці теж неабияк цінує печінку, оскільки вважається, що міс-цеперебуванням душі є саме печінка. Отже, з’ївши печінку тварини, люди-на може розширити свою душу. А ось жінкам не дозволяється їсти печінку, оскільки вважається, що у них немає душі.

3 місце: Втрата вологи у розмірі 6-8% від ваги тіла викликає у людини стан напівнепритомності, 10% – га-

люцинації і порушення ковтального рефлексу. Втрата 12% рідини спричи-няє за собою зупинку серця.

2 місце: Волосся брів, вії і пахове волосся живуть 3-4 місяці, волосся голови 4-6 років. Про лам-лікарів Ти-бету ходили легенди: лише той, хто успішно скальпелем розтинав вздовж людську волосину, міг стати асистен-том хірурга, а щоб стати самим хірур-гом потрібно було розітнути волосину ще раз.

1 місце: Згідно з дослідженнями французьких невропатологів, у люди-ни, що плаче, задіяно 43 м’язи лиця, тоді як у того, що сміється, лише 17. Таким чином, сміятися енергетично вигідніше, ніж плакати.

“Газета по-українськи”.

ТОП-10 ЗАБАВНИХ ФАКТІВ ПРО ЛЮДИНУ

Святослав КАРАВАНСЬКИЙ

ПАСЕМО ЗАДНІХ!*


ні голосують чи як багато говорять українською мовою: порівняйте Га-личину, де було 600 років польської влади, з Центральною Україною, де її було майже 300 років, з північно–центральною Україною, колишньою козацькою територією, де Польща втрималася всього якісь 100 років, та Південь й Схід, територію великого пограниччя, яким ніхто — включно з Польщею — аж до кінця XVIII ст. — не міг повністю контролювати. Як писали декілька важливих

українських мислителів, різниця між Україною і Москвою — не у мові, ре-лігії чи культурі, а в різниці взаємин між владою і суспільством, що в укра-їнському випадку становить підвали-ну демократії. А це сталося не тому, що українці були винятково талано-виті чи винятково добрі — а тому, що довгий час, майже до останніх деся-тиліть, географією і політикою вони все таки були ближче пов’язані з за-хідною культурою через польське по-середництво.

«РУСИФІКАЦІЯ БУЛА ОГИДНІШОЮ, АЛЕ НЕ СИЛЬНІШОЮ ЗА ПОЛОНІЗАЦІЮ»

— Тобто ви намагаєтеся по-◊ казати вплив Польщі через по-ширення західної культури. Але ж Україна була також під Росією?

— Ми впадаємо під вплив радян-ських і російських підручників, що вчать, ніби Україна і Росія були «наві-ки разом», з часів Руси. Але коли була Русь, не було ані України, ані Росії. Коли ж говоримо про сучасну Україну й Росію, то історія їх взаємостосунків набагато коротша, аніж українсько–польська: вона нараховує яких 300–350 років. І то на початку під ро-сійською владою було лише невелике пасмо теперішньої української тери-торії. Так направду Росія прийшла на

більшість українських земель досить пізно, аж після того, як перестала іс-нувати сама Річ Посполита внаслідок поділів 1772—1795 року.

— Але русифікація була силь-◊ нішою за полонізацію.

— Ніколи! Русифікація була огид-ливішою, репресивнішою, але не сильнішою, а тим більше успішні-шою. Але якщо порівняти, скільки людей русифікувалися на Сході з часткою полонізованих на Заході, то видно, що полонізація пожинала на-багато більші плоди. Це мало хто за-раз знає. Ми завжди схильні думати, що те, що існує зараз, було і раніше. А це не так, бо, пам’ятаймо, що ми-нуле — це завжди інша країна, його не можна міряти нашими мірками. Коли ми бачимо зараз російськомов-ні великі міста, то думаємо, що це є результат 300–річної російської при-сутності. Але направду так не є: біль-шість міст перед 1917–м чи 1939–м ро-ками не були українськими. Але вони не стали й російськими! Їхня масова русифікація — це продукт повоєнних десятиліть, а особливо рішення Хру-щова у 1958 р. відмінити обов’язкове вивчення української мови в школах. Однак після війни в Україні уже не діяв польський фактор. Візьміть при-клад нашої столиці: Київ до серед-ини ХІХ ст. не був російським містом. Більшість освічених людей розмовля-ли там польською або французькою, менш освічених — українською або їдиш. Місцеве населення поступало польській культурі не лише з приму-су, а тому що це була старіша і глибша культура, аніж російська. Автор відо-мого антиукраїнського указу Валуєв писав колись приблизно таке: «Ви думаєте, що якщо ми поселимо ро-сійських поміщиків в Україні, то ми її зрусифікуємо? Ми не маємо шансів, тому що польські поміщики набагато освіченіші за наших. Думаєте, наші Собакевичі розумніші за їхніх По-тоцьких?!» Російський уряд боровся в

Україні не так з українською, як поль-ською загрозою, звідси такий силь-ний прес русифікації. І що, помогло? Володимир Антонович колись, жар-туючи, дуже добре сказав, що у Києві «говорят не по–малоросийски, а не по–великоросийски. В Киеве говорят мало по–росийски». Прислухайтеся до російської мови багатьох наших українських політиків — чи так дале-ко вони відбігли від того, про що пи-сав Антонович?

«БІДА УКРАЇНИ — БРАК ХИТРОЇ ЕЛІТИ»

— Ви звернули увагу на те, що ◊ націю визначає напрям, в якому вона рухається, у нашому ви-падку — як Україна голосує. Тоб-то все–таки можна сказати, що після виборів 2004 року і по-дальших електоральних епопей українська політична нація від-булася?

— Вона відбулася значно рані-ше — у 1991 році. У різних регіонах України більшість людей відчувають себе українцями і навіть пишаються тим, що є українцями чи мешкають в Україні. Хоча головні розходження є не в тому, ким вони себе уявляють — українцями, росіянами чи китайця-ми, — а тим, що вони розуміють під Україною, як вони собі її бачать: про-західною чи просхідною, одномовною чи двомовною тощо.

— Йдеться про те, що потріб-◊ на національна еліта, яка могла би стати «поводирем»?

— Нація формується не елітою, а спільним досвідом. Умовно кажучи: якщо ми вболіваємо за українську футбольну команду, яка грає проти Росії чи Франції, то в даний момент ми є однією нацією, незалежно від того, якою мовою розмовляємо і чи хочемо до НАТО. Цей спільний досвід може бути дуже різним. Скажімо, у тяжкі 1990–ті роки нічого так мабуть не вплинуло на внутрішню консоліда-цію України, як війна Москви з Чеч-нею. Для українців, а особливо для українських матерів, це означало, що оскільки ми є самостійною державою, то нам не треба посилати своїх дітей на війну. Це правда, що українська нація не стійка, що нас весь час лихо-манить. Але однак Україна колеться, але не розколюється! Біда України — це не брак національної еліти вза-галі, а брак розумної, якщо хочете — хитрої еліти, яка би з цього вправно користалася.

— Цікаво, який далекоглядний ◊ вплив мають українська та грузинська революції? Адже у порівнянні з 1917 роком чи фран-цузькою революцією, що зна-чним чином відбилися на ході історії, ми вже за кілька років спостерігаємо розчарування в Україні і кризу в Грузії.

— Для мене французька і російська революції були найгіршими. Не лише тому, що дали кров, гільйотину, роз-стріли, сталінські чистки, Голодомор. Але й тому, що вони насправді нічого так і не розв’язали. Францію після сво-єї Великої революції трясло ще яких вісімдесят років — до 1870–х пережи-ла Наполеона, реставрацію, три рево-люції, декілька глибоких криз і спроб переворотів. До того ж, подивіться, як легко впала Франція перед німцями у 1870 та 1940 роках! Головний же урок російської революції полягає хіба в тому, що вона показала всьому світо-ві, яким шляхом не треба рухатися. У 1991 році ми мусили знову вертатися до тих проблем, що стояли у 1917-му. Найкращими революціями є ті, які не завершені, які не йдуть до кінця, котрі кінчаються компромісами — не гільйотиною, а «круглими столами»: Славетна англійська революція 1688 року, польська і чеська 1989 року, українська — Помаранчева. Позитив-ними революціями є ті, які не йдуть до кінця, — які творять простір для

вільного політичного змагання.

«ГАСЛО ОСТАННЬОГО ДЕСЯТИЛІТТЯ: «ЗБУДУЄМО ДЕРЖАВУ, І ЗАГИНЕМО В

БОРОТЬБІ З НЕЮ»— Які мають бути стосунки ◊

між владою та інтелектуала-ми? Чи українській владі потріб-ні українські інтелектуали? І чи останні повинні зважати на владу?

— Боронь Боже, щоб інтелектуали йшли до влади! Як показують фран-цузький і російський приклади, з цього виходять потоки крові і мало чого корисного. Адже інтелектуали живуть у полоні великих ідей і вели-ких утопій, котрі пробують здійсню-вати. Інтелектуал найкращий поза владою — як експерт, критик, мо-ральний авторитет, до голосу якого прислуховуються. А для того він має зберігати — а навіть плекати — свою незалежність від держави, своє право на окрему думку. Схоже, українській владі досі не потрібні інтелектуали. А наша влада поки що не любить не-залежності. У цьому сенсі я згодний, що великих змін не сталося: Кравчук, Кучма і Ющенко між собою таки схо-жі. Кожен з них хоче мати залежних і контрольованих підданих, а не віль-них громадян. Владі наразі потріб-ні не інтелектуали, а інтелігенція, яка служить, наприклад, професор державного університету, який йде до своїх студентів і каже, як і за кого «правильно» голосувати — а ще кра-ще, сам організує «правильне» голо-сування.

— Якщо вас залучать не як ◊ службовця, а як дорадника, тоді ви будете співпрацювати з владою? До речі, вам надходи-ли такі пропозиції після 2004 року?

— Мене обрали радником Прези-дента з питань культури. Але до цього часу моє звання є радше фікцією. За-вдання інтелектуала — творити: ідеї, стратегії... Влада цього не хоче. Вона має міністерства, в яких є клерки, що отримують гроші за видимість тво-рення стратегій. Як мають «працювати» стосун-

ки між інтелектуалами і «сильними цього світу». Декілька місяців тому до нас підійшли двоє молодих й успіш-них львівських підприємців і сказали нам таке: «Скажіть, що ми можемо зробити, щоб наші діти не виїжджали зі Львова й України?» І ми сіли дума-ти, складати нову стратегію розвитку міста, яка дала відповідь на це нібито просте питання. Наприкінці вересня ми підписали Унівську декларацію, в якій зобов’язалися це зробити. Нам за це ніхто не платить. Ми самі це роби-мо, бо нам цікаво, а по–друге, ми теж маємо своїх дітей, і ми теж хочемо, щоб Львів й Україна стали гідними для їхнього життя. Колись бандерівці мали такий ло-

зунг: «Збудуємо державу або загине-мо у боротьбі за неї». Лозунг останніх 10 років звучить інакше: «Збудуємо державу, і загинемо в боротьбі з нею». Держава живе своїм життям, а укра-їнці собі виживають, причому навіть успішно.

«ІСТОРІЯ УКРАЇНИ» ПИШЕТЬСЯ У БРИТАНСЬКОМУ

ПРОЕКТІ»— Розкажіть, будь ласка, про ◊

свою останню роботу — «Істо-рію України», яку ви пишете на замовлення зарубіжного видав-ництва.

— Це великий проект британського видавництва Blackwell’s: «Історія су-часної Європи», яка складатиметься з історії окремих країн. Кожен з на-уковців має вибір про що писати. Я розглядаю останні 500 років: від 1492 року, відкриття Америки, аж до 1991 — року проголошення самостійнос-


ЯРОСЛАВ ГРИЦАК (ЗІ СТОР. 18)


Заходить клієнт в ресторан, прохо-дить мимо офіціянт. Клієнт: “А чи можна мені чашечку кави?”. Офіціант дивно подивився і ображено: “Чого пристав? Я тобі що – лікар?!”

– Алло, коханий, ти скоро? А то я без тебе не можу...– А без мене і не треба.

– Ти знаєш, чим відрізняється бага-тий від бідного? – Чим? – Багатому, коли він дивиться на ціну, все одно, у якій це валюті! – Знаєш... бідному, насправді, теж все одно...

Подружжя Іваненко повісили за ві-кном годівницю. Не те щоб з особли-вої любові до пташок, а для того, щоб загадити супутникову тарілку сусі-дам знизу.

Не задавайте боксерові питань, на які він не зможе відповісти словами.

Лікар – пацієнтові: – Прийматимете по три чайні ложки в день... – Ви що, лікарю! Де ж я стільки ложок наберу?!!

Директор викликав до себе декількох співробітників фірми і звертається до них: – Ви вимагаєте, щоб вам підвищили зарплату. Адміністрація фірми вва-жає, що цього робити не слід. Вирі-шити цю суперечку я доручив нашо-му комп'ютеру. Якщо він відповість, що ви маєте рацію, я підвищу вам зарплату за рахунок зарплати про-граміста.

Новоспечений чоловік колупається виделкою в тарілці. Дружина питає його: – Коханий, ти мене любиш?

– Кохана, по моєму, ми вирішили це питання ще до весілля. Ти б краще хоч раз запитала мене, чи люблю я макарони...

Клієнт: – Мені, будь ласка, ще порцію. Офіціант: – Ви не наїлися, чи Вам сподобалося?

Дні народження – річ дуже корисна. Як стверджує статистика, чим більше їх у людини, тим довше вона живе.

– Лікар сказав, що у мене природжені здібності до гірськолижного спорту. – Так? І в чому це виражається? – У мене швидко зростаються пере-ломи.

Два школярі 1 вересня підбігають, за-хекавшись, до мєнта: – Пане міліціянт! Пане міліціянт, там за рогом... – Що трапилося? – Там... наш вчитель... – Нещасний випадок? – Ні! Він там машину неправильно припаркував!

Господині на замітку: якщо у вас під

рукою не виявилося м'ясорубки, то м'ясо можна продавити через друш-ляк...

– Лікарю, Ви, напевно, мені ці пігулки прописали для того, щоб я став силь-нішим? – Так, а в чому, властиво, справа? – Я пляшечку ніяк відкрити не можу!

Двоє поспішають на електричку. – Скільки до відходу залишилося? – Десять хвилин. – А за моїм годинником – п'ять! – Значить, ти не встигнеш!

– Перед нашим весіллям ти мені по-стійно говорив, що я для тебе "соне-чко", а зараз кожен вечір пропадаєш в пивному барі. – Ну і що тут такого? Від сонця – спе-ка. Від спеки – спрага.

Дружина запитує чоловіка: – А за що ти мене тоді полюбив: за мою незрівнянну фігуру, за мою над-звичайну красу, чи за мій ангельський характер? Чоловік відповідає: – За твоє вражаюче почуття гумору...

Господар: – Вам грибочків покласти? Гість: – Ні, дякую, я гриби тільки збирати люблю! Господар: – Як бажаєте! Можу і по підлозі роз-кидати.

Чоловік з дружиною дивляться пере-дачу "Здоров'я". Показують хворого підключеного до апарату з якоюсь рі-диною з організму. Чоловік: – Якщо я коли-небудь захворію і так лежатиму, то ти будь ласка не давай мені так лежати і вимкни кнопку. Дружина встала, відібрала пиво, і ви-мкнула телевізор.

– Чому ти перестав зустрічатися з тією дівчиною? – У неї поганий смак. – У чому це проявляється? – Вона сказала, що я їй не подобаюся.

Шотландець грає на волинці. Поруч проходить англієць: – Сер, якби ви перестали тискати це звірятко, може воно і перестало б так огидно верещати.

Сечовий міхур працював як годинник – але, на жаль, без будильника.

– Що нам, чоловікам, не подобається в домашній роботі, так це її однома-нітність: прибрав ліжко, витер пилю-ку, пропилососив... І через півроку по-чинай все з початку!

– Тату, а що таке справжня скром-ність? – Справжня скромність, синку, - це хотіти багато, просити мало, нічого не отримувати, і радіти! – А чого радіти? – Що твого не забрали.

У продаж поступила нова книга: "Точно їстівні гриби." Видання друге. Виправлене.

БУВАЛЬЩИНА

Вуйко Федір відкашлявся: – Ви, пане Оресте, вже набридли, переповідаючи, як вас блешнею витягнули з Дністра. А мене сво-го часу чужий зуб урятував. Ото була пригода!Федір Іванович критично оглянув

компанію, чекаючи, коли вона при-тихне.Запросив мене знайомий фель-

дшер пополювати на бродівських ху-торах. Погода була – тільки дітей ви-ховуй: гнила відлига, вітер, а з неба лише лайно не падає. Моя Ганка на дверях говорить: як вдасться нам зно-ву живими здибатися, то подасть на розлучення.Фельдшер чекав в умовленому міс-

ці. З ним було ще двоє: старий друзя-ка Йосип, замшілий пенсіонер – за-був його ім’я, та, мабуть, він і сам його не пам’ятає, бо ніхто не звертався до нього на ймення. А все: діду, ходіть; діду, візьміть; діду, дайте або налий-те. Запрягли ми коней і поїхали. Коли дісталися до місця, мряка трохи роз-віялася, принаймні стало видно, що забули захопити заплічники. А в них, самі знаєте, багато чого суттєвого.Ну, здогадуєтесь, як полювати у від-

лигу з дощем – окрім вас, нікого ні в полі, ні в лісі нічого живого. Бо немає дурних. У млаці на узліссі втопився правий чобіт фельдшера. Вириваю-чи з болота ногу, він ще й розтягнув жили та пошкандибав до воза, спи-раючись на кульбаку. А ми посунули далі, бо, бач, якщо такої пори чогось не вполювати, виглядаєш повним придурком. А якщо закатрупив хоча б миш, ти – ловець-молодець, і все тобі

до лампочки. Я, звісно, про негоду.Звірини, певна річ, ніде не було.

І ми повернули б до теплої грубки, якби дід не наполіг пошукати щастя у глибокій ріллі, мовляв, вона давно ці-кавить його. На місці зайця він тільки в ній і заліг би. Пошанували старого, зайшли на

зоране поле, а дід справді там ліг. Став на чотири точки та так і вкляк у чорноземі. Ми з Йосипом відклеїли його від ґрунту і на палях понесли до фіри. Під нею вже лежав фельдшер і говорив сам до себе. Ми розтерли його, посадили поруч із дідом на воза, підперли обох соломою – і вйо.Але біда сама не ходить. Тільки-но

від’їхали, як колеса провалилися в бездонну калабаню. Йосип нагнівав-ся на коней, почав гримати: “Щоб ви за хмарами їздили! Щоб овес сто літ не родив!” І таке інше безглуздя. Ну, коні й рвонули від того глуму. Та так, що упряж порвалася. На душі стало гидко й темно. А тут дід зі своїми по-радами, мовляв, познімаємо паски та позв’язуємо ними упряж.Познімали, позв’язували. Тільки

що коням наші пояси – порвали, як павутину. Залізли ми під воза, вхо-пилися за колеса, почали витягати фіру власними силами. Але як вона гойднулася вперед, я впав на живіт, а коли почала відкочуватися назад, мене спицями підняло і вклало на спину.Витягли мене хлопці на узбіччя, і

тут ожив фельдшер. Почали його бра-ти від сміху корчі, бо, бачте, на його дурну думку, відтоді, як Бог створив із глини людину, другого такого дива

з багна світ не бачив. І від мене, ма-буть, започаткується новий людський рід. Як від Адама старий.Дощ поступово перекинувся на по-

земку, почало приморожувати, в га-луззі завило. Я, певно, давно раював би на іншім світі, якби не Йосип. Він був у двох штанях, тож одні зняв, по-зичив. Вони, щоправда, на череві в мене сходилися, а ззаду тріснули. Але все ж тепліше.Покинувши фіру в лісі, по двоє ви-

дерлися на коней і навпомацки при-билися до оселі. Було це вже вночі. Троє з нас, підтримуючи штани, стоя-ли під вікнами та стукали. Дід не мав сприту злізти з коня і примарно бов-ванів під грушею. Нам довго не відчиняли, і ми вже

подумали, що господарі на заробітках десь у Греції чи Португалії. І саме від назв цих країн нас іще більше затру-сило – добре їм там, вони пріють на сонці, ще й євра за те мають, а ми – голі, босі й сніг у морду!Цю непатріотичну істерику, яка

от-от мала потягнути за собою зра-ду батьківщини, зупинило світло в сінях, що несподівано освітило на-двірних волоцюг. Скрипнули петлі на дверях, і на порозі з’явилася старень-ка бабуся.

– Господи милосердний, – пере-хрестилася вона, – невже рекетири?!Нічого не скажеш – глухий хутір.

Сучасні поняття доходять сюди спо-твореними. Ну, хіба фельдшер, що стояв, мов бузько, на одній нозі, ну, хіба я з чужою розірваною матнею, ну, хіба всі ми були схожі на хвацьких парубків у шкірянках, які грабують, стріляють, ріжуть і займаються ін-шим рекетирським ділом?!Я перехопив штани з правої в ліву

та поправив на плечі рушницю. По-

мітивши це, бабця сплеснула руками й запросила пощади. Я почав непри-томніти і, щоб упасти на сухе, ступив у сіни. Тієї ж миті справді впав, бо встояти під дубовим макогоном ніко-му не дано. Коли очуняв, поруч лежа-ли зв’язані білизняними шнурками інші учасники експедиції. Попереду, цілячись нам у голови нашими руш-ницями, стояло двоє підлітків. А від груші у дворі долинав бабин голос:

– Злазь, стара онучо, бо цеглиною зіб’ю. Зараз по мобілці викличемо з району “Беркут” – тоді не тієї заспіва-єш.Надранок двір і справді наповнив-

ся людьми. Попереду виступав у бро-нежилеті молодий міліціонер. Трем-тячим голосом він закричав:

– Тільки прошу без самосуду! У нас держава правова. Адресував він це до одного з прибу-

лих, котрий уважно придивлявся до фельдшера. А за мить той із подивом вигукнув:

– Та це ніби Андрій Васильович, фельдшер. Він торік мені зуба рвав...Фельдшер тихо засвітився:– Яка пам’ять! Ви були в мене, зда-

ється, з восьмим?– Ні, з отим, проти ока.– Так, так. Сподіваюся, не дуже бо-

ліло?Коли я повернувся додому й нама-

гався розповісти про пригоду дружи-ні, то наштовхнувся на глуху стіну. Її навіть не зацікавив щасливий фінал із зубами. Лише через тиждень вона пробачливо сказала:

– Ну, Федю, і брехун ти! Щось гово-рив про зустріч із диками. А шрами від ікла де?

Володимир ПАЛЬЦУНЛьвівська Газета

УСМІШКИ

ДОБРЕ, ЩО ДАНТИСТІВ НЕ ЗАБУВАЮТЬ


го війська. 18. Стан байдужості. 21. Купа. 22. Вітамін B. 26. ... Нью-тон. 27. Болезаспокійливий засіб. 28. Програти .... 30. Грозовий газ. 38. Важка ноша. 40. Промислова риба. 42. Магазин ліків. 43. Ві-домий ілюзіоніст. 45. Колір вій-ськових. 46. Вигин річки. 47. Те що догоряє. 48. Батько одного з подружжя. 49. Ріка в Африці. 51. Телесеріал. 52. Спеціалізація лікаря. 57. Кухар. 60. Перетинка у вусі. 61. Червона квітка. 62. Три-вожний дзвін. 63. Стадо овець. 68. Негр на Русі. 70. Ріка в Росії. 71. Проміжок часу. 73. Відомий футболіст. 74. Нове повідомлення. 77. Країна в Азії. 79. Земноводна тварина. 83. Машина для скручу-вання чайного листя. 84. Хижий птах. 86. Прилад для освітлення. 87. Біографічні дані. 88. Корона папи римського. 90. ... Роговце-ва. 91. Військова споруда. 93. Са-

мець пави. 94. Скручений папір. 97. Амон. 100. Поняття філосо-фії. 103. Витривалість. 104. Бог підземного царства. 105. “Шлях” китайця. 107. Декоративна спо-руда. 108. Високий чоловічий голос. 109. Аукціон. 111. Плодо-ве дерево. 113. Лицар Круглого столу. 114. Кут зору. 115. Земляна споруда. 116. Заборона. 117. ... Маккартні. 118. Музичний знак. 120. Товаришка Чапаєва. 124. Ви-бір страв. 125. Частина судна. 128. ... Миронов. 130. Комаха з жалом. 131. Автономія в Україні. 133. Міра об’єму рідини. 134. Ме-режа українських супермарке-тів. 137. Волосся на обличчі. 138. ... Білозір. 139. Порожнеча. 141. Сцена театру. 144. Релігійний обряд мусульман. 146. Ароматич-на смола. 147. Стиль плавання. 148. Лісовий мешканець. 149. Бу-динок. 151. Шварцнегер для дру-

зів. 153. Верба. 156. Паперова колекційна купюра. 157. Частина вистави. 159. Боді-.... 160. Госпо-дар ковчега. 161. Вимерлий бик.

ПО ГОРИЗОНТАЛІ 2. Місто в Болгарії. 7. Знижує температуру. 12. Настільна гра. 13. М’який метал. 14. Рух по-вітря. 15. Чорний, кольоровий. 16. Належність за народженням. 19. Дружина Зевса. 20. ... Крісті. 23. ...-Баба. 24. Частина шляху. 25. Коренеплід. 28. Ліва притока Дунаю. 29. Військовий підрозділ. 31. Танцювальний крок. 32. Час-тина гри в теніс. 33. Зосереджен-ня. 34. Срібна монета на Кавказі. 35. Програш у шахах. 36. Столиця Іспанії. 37. Телеканал. 39. Місто на Сахаліні. 41. Емаль для нігтів. 44. Брак соляної кислоти в орга-нізмі. 47. Поліграфічна процеду-ра. 50. Протизаконна дія. 53. По-кровитель міста Урук. 54. М’яч у воротях. 55. Хімічний елемент. 56. Кормова рослина. 58. Пі-тон, друг Мауглі. 59. Духовний глава мусульман. 62. Неопізна-ний літаючий об’єкт. 64. Йоко .... 65. Балерина ... Рубінштейн. 66. Сорт яблунь. 67. Несамови-тість. 69. Отруйна змія. 72. Штат США. 75. ...-Дабі. 76. Столиця Єгипту. 78. Князь Київський. 79. Сільсько-господарська маши-на. 80. Легкий мотоцикл. 81. По-шкодження тіла. 82. Канал в Азії. 85. Високоякісна сталь. 89. Гі-брид верблюда. 92. Дев’ятий сту-пінь гами. 93. Двоє. 95. ... Лорак. 96. Подарунок. 98. Безліса рівни-на. 99. Ведмедик із мультфільму. 100. Розпечена рідина вулкана. 101. Свобода. 102. Звання дво-рянина в Англії. 103. Перелітний птах. 105. Знаменна .... 106. За нею нитка. 108. Російський поп-дует. 110. Джекі .... 112. Локатор. 116. Коротка майка. 119. Їдкий ... 121. Прилад для зчитування зо-бражень. 122. Лід. 123. Пральний порошок. 126. Замінник тканини в деяких народів. 127. Вид мис-тецтва. 129. Нагайка для верхо-вої їзди. 130. Міфічні злі істоти. 132. Водяний опосум. 135. “Танок ... майдані Конго”. 136. Південне дерево. 140. ... Джейн, англій-ський архітектор. 142. Китай-ський злак. 143. Матерія. 145. ... Гвердцителі. 147. Мілке місце річки. 150. Чоловіче ім’я. 152. Ту-ман. 154. Паркани. 155. Місце в Нігерії. 158. Демі .... 159. Люди-на з протилежними поглядами. 162. Перший чоловік. 163. Поло-ження в боксі. 164. Радянський кінорежисер. 165. Художній фільм “Циганка ...”. 166. Рудий тарган. 167. Жартівливе завдання. 168. Засоби масової інформації. 169. Розділовий знак. 170. Марка літака. ПО ВЕРТИКАЛІ 1. Середовище митців. 2. Про-дукт праці. 3. Спеціалізація ліка-ря. 4. Житло крота. 5. Дівоча кра-са. 6. Розділовий знак. 7. Творець. 8. ... лордів. 9. Зброя фехтувальни-ка. 10. Рибальська сітка. 11. Вер-ховна .... 17. Командир козацько-

Відповіді на кросворд, розміщений у числі 6(6) «Українського Клівленду» (жовтень 2007 року).

ті України. Моя теза — без відкриття Колумба ніколи не було би України. Адже до цього Європи не було взага-лі! До цього світ не ділився на Захід і Схід, а на Північ і Південь. Був багатий південь (середземноморська цивіліза-ція) і варварська північ (Німеччина, Франція, Англія, Русь). З відкриттям Америки сталося переформатування двоподілу: з північно–південного на західно–східний. Англія, Франція, Іспанія почали багатіти з колоній, по-чали домінувати не тільки військово й економічно, але й культурно. Відтак з’являється західна Європа як нова цивілізація, що перебирає на себе до-мінування світом. Вважалося, якщо ти хочеш бути успішним — маєш вдягатися, як англієць, говорити, як француз, або бути культурним, як ні-мець.

— Від Америки до України... Чи ◊ ви проводили подібні аналогії між роком вашого народження — 1960–м — і тим, що в той час відбувалося у світі?

— 1960–ий рік вважається почат-ком постмодернізму. Тоді ламався старий спосіб думання про світ у ка-тегоріях добра–зла, білого–чорного, імперії–колонії, центру–периферії. Тобто на свій спосіб постмодернізм проголошує кінець модерністського проекту. А в нашому контексті модер-нізація, як я вже казав, майже завжди була вестернізацією, бігом за розви-нутим «Заходом». У тому контексті постмодернізм проголошує кінець й

вестернізації, двоподілу на Західну і Східну Європу. Думаю, що падіння Берлінської Стіни, а ще більше по-дії 2004 року — розширення Євро-пейського Союзу на Схід та майже одночасові «кольорові» революції у східнохристиянському світі (Сербії, Грузії, Україні) є важливими віхами у затиранні цього двоподілу. Східна Єв-ропа перестане існувати у наших го-ловах «як реальність» коли зникнуть різниці між рівнями життя і політич-ними свободами у різних частинах європейського континенту. Подальше розширення Європейської спільноти на Схід і на Південь є дуже постмо-дерністським проектом. Й у тому сен-сі я постмодерніст.ДОСЬЄ «УМ»Ярославу Грицаку 47 років. Він

директор Інституту історичних до-сліджень Львівського національно-го університету ім. Івана Франка та професор Українського католиць-кого університету у Львові, гість–професор Central European University (Будапешт). Викладав у інших уні-верситетах, зокрема Гарвардському (2000—2001) та Колумбійському. Ав-тор кількох великих досліджень, зо-крема книг «Нариси історії України: формування модерної української на-ції ХІХ—ХХ ст.» та «Страсті за націо-налізмом». З 2004 року носить почес-не звання «Галицький лицар». Має темпераментний характер і звичку швидко говорити, коли захоплюється темою розмови.

Наталя ДМИТРЕНКО, “Україна Молода”

ТРАГЕДІЯ В ЧОРНОМУ МОРІ МАЄ СТАТИ УРОКОМ ДЛЯ

ЄВРОСОЮЗУГолова Комітету з питань тран-

спорту та туризму Європарламенту Паоло КОШТА (група ліберальних партій, Італія) вважає, що трагедія в Чорному морі має стати уроком для ЄС.

“Те, що трапилося в Чорному морі є лише останнім з серії страшних ка-тастроф, які нагадують, що Європа до цього часу не здійснила необхід-них заходів для їхнього попереджен-ня”, – вважає депутат. Він ще раз наголосив на тому, що

держави-члени ЄС мають нести від-повідальність за кораблі, що ходять під їхніми прапорами, а також нама-гатися переслідувати на громадсько-му рівні тих, хто не вжив належних заходів безпеки.

“На жаль, з квітня третій пакет за-конодавства з морської безпеки так і

не був схвалений Радою ЄС. Споді-ваюсь, що Португальське президент-ство та країни члени не залишаться нечутливими до цього трагічного попередження з Чорного моря і ві-зьмуть на себе відповідальність щодо захисту європейців та природних ре-сурсів”, – заявив П.КОШТА. Третій пакет законодавства з

морської безпеки включає в себе зобов’язання із забезпечення безпе-ки країн, під чиїм прапором ходять кораблі, проведення інспекцій в єв-ропейських портах, створення місць притулку для кораблів, що терплять біду, підвищення захисту пасажирів тощо. Як повідомляв УНІАН, 11 листо-

пада через шторм в Керченській про-тоці зазнали аварії близько двох де-сятків суден, в результаті близько 6.8 тисячі тонн сірки і близько 1.3 тисячі тонн мазуту опинилися в морі.


брало участь 78 дітей і молоді: Ми-хась Міґелич, Василь Рабосюк, Лора Фульмес, Наталя Баслядинська, Ром-чик Коваль, Христинка Твардовська, Петрусь Дем’янчук, Юрій Фірманчук, Михась Рожа, Юрій Козій, Христин-ка Пащин, Ляриса Пащин, Стефанія Кмйотек, Ляриса Кмйотек, Олен-ка Ґудз, Христинка Дубчук, Адріян Грушкевич, Дем’ян Грушкевич, Аня Яськів, Михась Яськів, Наталя Гафт-кович, Петрусь Гафткович, Андрійко Гафткович, Тамара Сопка, Орест Сопка, Андрея Комічак, Богдана Ко-мічак, Олеся Рабосюк, Юля Твардов-ська, Христина Ліщинецька, Діяна Лі-щинецька, Віка Кріслата, Христинка Міґелич, Христинка Скабик, Любчик Ванца, Андрійко Миронович, Назарій Сироїжка, Ярина Скабик, Леся Бушак, Данилко Дженкинз, Адріяна Краснян-ська, Міця Захарій, Олекса Лис, Окса-на Козловська, Павло Касіян, Дмитро Касіян, Наталя Петрів, Андрій Ли-сенков, Богдана Зборовська, Соломія Зборовська, Олеся Шедна, Яна Нетре-ба, Таїса Заперник, Роман Сметана, Ірина Боднар, Соломія Стахів, Павло Суль, Юрій Стельмах, Назар Сиро-їжка, Орися Кулик, Шеймис Келегер, Софія Смеречинська, Ліда Апосто-люк, Роман Войтків, Адріяна Крас-нянська, Леся Квіт, Вікторія Саха-

рова, Христина Балешта, Роксолана Балух, Андрій Чепак, Катя Лис, Ми-хась Фединський, Дмитро Сироїжка, Григорій Згоба, Лукаш Ковч, Соломія Стебелко, Олександр Шемечко, Софія Листвак. На програмово упорядкованій

радіогодині постійно лунають пре-красні українські пісні та мелодії, які не тільки насолоджують українсько-го слухача, але й залюбки їх слухає широке коло американців, що мають можливість при цьому запізнатися з високо розвиненою музичною куль-турою України. Адже згідно даних компанії Arbitron середня кількість слухачів кожної передачі української радіогодини сягає 800 людей. Таких успіхів у праці радіохвилі

«Україна» було досягнуто завдяки по-стійної та активної підтримки укра-їнської громади, як моральної так і фінансової. Радіостанція WCPN для фінансової підтримки своєї діяльнос-ті проводить два рази в рік (березень і жовтень) в прямому етері збірку гро-шових пожертв від слухачів. Треба віддати належне українським радіос-лухачам, які завжди активно підтри-мують цю фінансову кампанію раді-останції і зголошують телефоном під час передачі свої грошові датки, що в середньому становлять за один вечір понад 1000 долярів.Кінцева частина радіопрограми за-

кінчується словами:“You listened to Ukrainian Radio pro-

gram. На цьому закінчуємо передачу радіохвилі «Україна». Щиро дякуємо вам за слухання і за підтримку ук-раїнської радіопрограми УЗО. Запро-шуємо до придбання касет з нашими програмами для пересилання їх своїм рідним і знайомим в Україну. Підготували і вели передачу ре-

дактор Петро Твардовський. І дикторка Оксана Рабосюк. З Бо-

гом, на все добре і пам’ятаймо про Україну!”Постійна й активна підтримка

українською громадою радіохвилі «Україна» дає надію на те, що україн-ська радіогодина УЗО, будучи впли-вовою громадською інституцією, спільно з українськими церквами, щоденною і суботніми школами укра-їнознавства та молодіжними органі-заціями ще довгі роки буде зберігати, плекати і розвивати українство, рідну мову, культуру і традиції на амери-канській землі серед українців різних поколінь. Щиро дякуємо усім слуха-чам за щедру підтримку, без якої не могла б існувати українська радіого-дина УЗО. Щира подяка належиться й тим багатьом слухачам, які придбали сотні касет з програмами радіохвилі «Україна» і більшість з них надіслали

в Україну. Таким способом у рідній Батьківщині наші земляки-українці мають можливість почути, як ми в чужому краю зберігаємо українську мову, культуру, народні та релігійні звичаї, пісні й музику. Просимо й на-далі надавати моральну і фінансово-матеріяльну допомогу радіохвилі «Україна», яка потрібна кожній укра-їнській родині. Ця підтримка буде запорукою того, що українська мова, пісня і музика ще довгі роки звучати-муть на радіохвилі «Україна». У зв’язку з десятиліттям україн-

ської радіогодини Українських злу-чених організацій Огайо радіохвилі «Україна» на засіданні управи УЗО 29 листопада 2007 року було вручено Грамоти подяки редакторові радіо-програми Петрові Твардовському і дикторці Оксані Рабосюк, які вклали багато зусиль, умілості для популя-ризації української пісні та мистець-ких програм серед української грома-ди Великого Клівленду і штату Огайо. Від управи УЗО виношу їм щиру по-дяку за десятирічну змістовну і твор-чу працю на радіохвилі «Україна» та бажаю при доброму здоров’ї продо-вжувати діяльність української раді-огодини на многії літа.

Мґр Василь ЛІЩИНЕЦЬКИЙ,голова управи УЗО

РІЗДВЯНІ ТА НОВОРІЧНІ ВІТАННЯРІЗДВЯНІ ТА НОВОРІЧНІ ВІТАННЯ на шпальтах на шпальтах

«УКРАЇНСЬКОГО КЛІВЛЕНДУ»«УКРАЇНСЬКОГО КЛІВЛЕНДУ»Тел. 330-554-6429 або ел. пошта Тел. 330-554-6429 або ел. пошта

[email protected]@ukrainiancleveland.com

РЕКЛАМУЙТЕ НА ШПАЛЬТАХ «УКРАЇНСЬКОГО КЛІВЛЕНДУ»

Тел. 330-554-6429 або ел. пошта

[email protected]

РАДІОХВИЛЯ “УКРАЇНА” (ЗІ СТОР. 5)

Фото Володимира БОДНАРА

Редактор радіохвилі «Україна» Петро Твардовський, дикторка Оксана Рабосюк і голова управи Українських злучених організацій Огайо Василь Ліщинещький під час святкового засідання управи УЗО 29 листопада 2007 р.

ЯРОСЛАВ ГРИЦАК (ЗІ СТОР. 21)

Documents

The Ukrainian Cleveland, Issue 7, November 2007