The Ukrainian Cleveland, Issue 10, February 2008

THE UKRAINIAN CLEVELAND – НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКА ГАЗЕТА Випуск 2(10) | Лютий 2008 р. www.ukrainiancleveland.com Виходить щомісяця

УКРАЇНСЬКІ ЗЛУЧЕНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОГАЙОщиросердечно вітають зі Світлим Празником Христового Воскресіння

Ієрархів Українських Церков, український нарід на рідних землях і в діяспорі, проводи українських

організацій та установ.

Щиро бажаємо Вам справжньої Великодньої радості, миру і злагоди, щастя, успіхів у житті та в праці на добро української церкви і

українського народу. Нехай Воскреслий Господь дарує Вам своє Благословення,

наповнить Ваше життя земними і небесними щедротами.

ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

ВОЛОДИМИР КЛИЧКО ЗМУСИВ ЗАЛ ВИБУХНУТИ ОПЛЕСКАМИУНІАН (24 лютого) – Сьогод-

ні вночі в Нью-Йорку україн-ський боксер Володимир Клич-

ко за одностайним рішенням суддів отримав перемогу над росіянином Султаном Ібрагі-мовим і об`єднав чемпіонські пояси за версією IBF і WBO.Як повідомляють “podrobnosti.ua”,

у перших раундах В. Кличко працю-вав виключно лівою рукою, трима-ючи С. Ібрагімова на відстані своїм коронним джебом. Росіянин багато рухався, проте не зміг поставити не-здоланних завдань для Володимира. Перший раз В. Кличко підключив праву тільки на початку четвертого раунду, примусивши зал вибухнути оваціями. Наприкінці раунду С. Ібра-гімов викинув пару свінгів, але за-гальної картини це не змінило – по-чаток бою був за українцем.У п’ятому-дев’ятому раундах

В. Кличко перейшов від розвідки до безпосередньо бойових дій – правий крос українця раз у раз знаходив про-галини в захисті С. Ібрагімова, кілька

З нагоди 194-ї річниці від Дня на-родження Тараса Шевченка Прези-дент України Віктор Ющенко поклав квіти до пам’ятника Великому Кобза-рю у Києві. У церемонії покладання квітів та-

кож взяли участь Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, міністр оборони Юрій Єхануров, міністр за-кордонних справ Володимир Огриз-ко, міністр культури і туризму Василь

далі на стор. 13

Вололимир Кличко став лише дев`ятим суперважковиком, що має більше за один чемпіонський пояс далі на стор. 17

ШЕВЧЕНКІВСЬКІ ДНІ В УКРАЇНІ

Фото Прес-служби Президента України

Під час Шевченківського вечору в Національній опері України

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД2 Випуск 2(10) | Лютий 2008 р.

УКРАЇНЦІ В АМЕРИЦІ

УНІС (Вашінґтон, Д.К.) – 25-го лю-того ц.р., Конґресмен Роберт Векслер (Д-Флорида), голова підкомітету з пи-тань Європи та старший член Коміте-ту закордонних відносин; Конґресмен Елтон Ґелеґлі (Р-Каліфорнія), старший республіканець підкомітету з питань Європи; та Член Конґресу Аллісон Шварц (Д-Пенсильванія), представи-ли на розгляд Палати Представників резолюцію H. Res. 997, яка закликає НАТО створити План Дій щодо Член-

ства України та Грузії в НАТО і пред-ставити його на переговорах НАТО на найвищому рівні в Букарешті у квітні ц. р. Конґресмени Алсі Гей-стінґс (Д-Флорида), спів-голова Гель-сінської Комісії США; Ґас Біліракіс (Р-Флорида); Луїс Фортуньо (Р-Пуерто Ріко); Стівен Шабот (Р-Огайо); Крис Шейз (Р-Коннектікут); та Моріс Гінчі (Д-Н.-Й.) приєдналися до спонзорів цієї резолюції. Подібна резолюція S. Res. 439, представлена Сенторами Ричардом Луґаром (Р-Індіана) та Бай-деном (Д-Делавер), була одноголосно прийнята в Сенаті 14-го лютого ц. р.

“По мірі того, як перед США та на-шими союзниками в Європі повста-ють проблеми безпеки, НАТО пови-нно включити нові демократії такі як Україна та Грузія, що посилить цю важливу трансатлантичну структуру безпеки,” – заявив Конґресмен Век-слер. – “Провідники України та Грузії чітко висловили їхнє бажання при-єднатися до НАТО і досягли значно-го проґресу з точки зору досягнення стандартів для членства в НАТО. На-даючи Україні та Грузії ПДЧ, НАТО зробить ґлобально однозначну заяву про важливість розбудови демокра-тичних цінностей, які поділяють його члени і одночасно посилить євро-

атлантичну безпеку.”Численні американські офіційні

особи та політики, включно із Дер-жавним Секретарем Кондолізою Райс, кандидатами на пост Прези-дента США Сенаторми Гіларі Клінтон (Д-НЙ), Бараком Обамою (Д-Ілиной), та іншими, висловили підтримку ініціятиви України зробити додатко-ві кроки до майбутнього членства в альянсі. Тим не менш, на даний час українська спільнота має різні погля-

ди на це питання. Український Уряд багато разів заявляв про потребу ви-словлення підтримки союзниками реформ в Україні. Конґресмен Ґелеґлі зауважив саме цей важливий аспект резолюції H. Res. 997: “Цей законро-проект потвердить важливі кроки, зроблені Україною та Грузією у сфе-рі оборони прав людини, безпеки та верхровенства права. НАТО повинна будувати тісніші відносини з цими со-юзниками, які заслуговують на нашу пітримку.”Зважаючи на важливість цього пи-

тання для України, Український Кон-ґресовий Комітет Америки (УККА) надіслав листа до Світового Конґресу Українців (СКУ) з проханням зверну-тися із закликом до українських гро-мад країн-членів НАТО працювати з їхніми Урядами для підтримки іні-ціятиви України щодо ПДЧ в НАТО. “Це надзвичайно важливе для Укра-їни питання і українська Діаспора по всьому світі повинна підтримати цю ініціятиву. Таким чином ми допомо-жемо Україні підійти на крок ближ-че до інтеґрації в Євро-Атлантичну спільноту та усталення її демокра-тичної системи,” – заявив Михайло Савків, мол., президент УККА щодо цього листа.

1 жовтня 2006 р. Світовий Конґрес Українців за ініціативою Світової Ліґи Українських Політичних В’язнів звернувся до Президента України у справі виділення приміщення для української експозиції в музеї Авш-віц. У відповідь на це 14 листопада 2006 року Президент України Віктор Ющенко написав: “Хочу повідомити, що порушене Вами питання перебу-ває на моєму особистому контролі. Міністерству закордонних справ були дані відповідні доручення опрацюва-

ти можливість виділення приміщен-ня на одному з поверхів 14-го бараку для української експозиції”.

19 лютого 2007 року в Києві під час зустрічі Президента Світового Кон-ґресу Українців Аскольда Лозинсько-го з Міністром закордонних справ України Володимиром Огризком було сказано про виділення місця для української еспозиції, а також про те, що представником до Міжнародної ради Авшівцу від України призначено Олександра Лисенка з Інституту істо-

рії при Національній Академії Наук України. Крім України, до Міжна-родної ради увійшли двадцять п’ять представників з таких країн, як Поль-ща, Ізраїль, США, Німеччина, Фран-ція і Велика Британія.У цей же день Аскольд Лозинський

мав зустріч і з Олександром Лисен-ком та його співпрацівниками. Над українською екпозицією працюють представники Міністерства культу-ри (Меморіальний комплекс „Націо-нальний музей історії Великої Вітчиз-

няної війни 1941-1945”) і Міністерства освіти (ІУНАНУ). Під час зустрічі було узгіднено рамки співпраці між Інститутом історії, Національним му-зеєм та Світовою Ліґою Українських Політичних В’язнів, членом СКУ, у питанні виготовлення списків та під-готовки матеріалів експозиції (доку-ментів, світлин і т. п.), що стосують-ся перебування в концтаборі Авшвіц українських політв’язнів так званої „Бандера-группе”.

3 березня 2008 р.

У МУЗЕЇ АВШВІЦ ВИДІЛЕНО ПРИМІЩЕННЯ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКСПОЗИЦІЇ

ПРЕСОВЕ ПОВІДОМЛЕННЯСВІТОВОГО КОНҐРЕСУ

УКРАЇНЦІВ

У травні 2007 року Президент України Віктор Ющенко видав указ про вшанування Головного Коман-дира Української Повстанської Армії Романа Шухевича з нагоди 100-літ-тя його народження. Голова Кому-ністичної Партії України Петро Си-моненко відреагував на це заявою у Верховній Раді України, у якій засу-див указ Президента та звів наклеп на Романа Шухевича, який начебто одержав вищі бойові нагороди з рук самого Адольфа Гітлера. Іститут іс-торії України при НАНУ спростував цей наклеп з вказівкою, що Шухе-вич не одержував жодних нагород ні від Гітлера, ні від будь-кого іншого, окрім Української Головної Визволь-ної Ради. Одначе вже після спросту-вання цей наклеп повторив у своєму інтерв’ю єврейського походження Дмитро Табачник – віце-прем’єр-міністр України з гуманітарних пи-тань. У жовтні 2007 року в Києві на уро-

чистому відзначенні 65-ліття ство-рення УПА Президент України своїм указом посмертно надав Головному Командиру Роману Шухевичу зван-ня Героя України. У листопаді 2007 року Президент України мав по-їздку до Ізраїля, де разом з іншими справами шукав підтримки відносно вшанування 75-ої річниці жертв Го-лодомору в Україні. Однак бажаної підтримки ізраїльських провідників Президент В. Ющенко не отримав, а, навпаки, у Меморіальному комплексі “Яд Вашем”, де він сумлінно вшанував

пам’ять жертв єврейського Голокосту, був підданий критиці за відзначення Р. Шухевича званням Героя України. Тут же було сказано, що в архівах Ме-моріалу знаходиться досьє про при-четність батальйону “Нахтігаль” під проводом Шухевича до каральних операцій проти цивільного населен-ня Львова влітку 1941 року. Опісля в ефірі “Німецької Хвилі” Голова Ради Меморіалу Йосеф Лапід заявив: “У нас є ціле досьє, із якого випливає, що Шухевич був одним з причетних до масових вбивств. До цього часу українська сторона не зверталася до нас із проханням передати ці доку-менти. Якщо таке прохання надійде, думаю, ми його задовольнимо”. У зв’язку з цим 18 грудня 2007 р.

з боку України (від Державного ко-мітету архівів України та пізніше від Українського інституту національної пам’яті) вийшло відповідне прохан-ня. Після двохмісячної мовчанки на

запит України, 27 лютого 2008 р. до Ізраїлю прибула українська урядо-ва група. Ізраїльська сторона черед директора меморіального комплексу Авнера Шалева повідомила, що не го-това представити документи. Згодом директор архівного департаменту Хаїм Гертнер повідомив, що жодного досьє на Р. Шухевича в архіві немає, а також те, що Йосиф Лапід не є спів-робітнтиком архіву. Остаточно паном Гертнером було передано дві папки з копіями документів – 7 і 18 аркушів фрагментів матеріалів КДБ.Подібні наклепи почали з’являтися

і в єврейських засобах масової ін-формації США, зокрема в газетах і радіопередачах. Не виключена мож-ливість – і в інших країнах. Лайливі звинувачення, першопричиною яких став Р. Шухевич, поширились також на нинішнього Президента України та українців взагалі, де говорилось, що це “нація, матері якої породили оце насіння подонків...”У постановах Другого Великого

Збору Організації Українських На-ціоналістів від 1941 року знаходимо такі слова: “Жиди в СССР є найвід-данішою підпорою пануючого боль-шевицького режиму та авангардом московського імперіалізму в Украї-ні. Протижидівські настрої україн-ських мас використовує московсько-большевицький уряд, щоб відвернути їхню увагу від дійсного спричинника лиха і щоб у час зриву спрямувати їх на погроми жидів. Організація Українських Націоналістів поборює

жидів як підпору московського боль-шевицького режиму, освідомлюючи рівночасно народні маси, що Москва – це головний ворог”.Ці слова інколи цитують наші

противники для звинувачення ОУН в антисемітизмі. Одначе тут треба підкреслити, що ОУН лише конста-тувала сумну дійсність про наявність жидівського елементу, з яким слід боротися; але разом з тим наголо-шувала, що, всупереч московському тлумаченню, це не стосується на-ції в цілому, а також відзначала, що головний ворог – це Москва. Якщо взяти до уваги, що в 1920-30-их ро-ках у керівних органих ГПУ і НКВД СССР євреї становили майже 50% (а в Українській РСР цей відсоток був ще вищим), а росіяни тільки 20%, – то постанова з цього приводу була по-трібна.На жаль, на сьогодні єврейські

джерела і навіть урядові особи Ізра-їлю залишилися підпорою ворога та поширюють його брехливу пропаган-ду. Найгірше, коли українці підуть по запропонованому Москвою шляху: звернуть всю свою увагу проти євреїв та відвернуться від справжнього во-рога. Тому українцям слід пам’ятати, що “Москва – це головний ворог”, як про це сказано у постанові ОУН, та те, що наклепи проти нас і наших героїв ідуть з Москви. Слід також звернути-ся до наших братів-євреїв: перестань-те бути підпорою нашого ворога!

12 березня 2008 р. Аскольд ЛОЗИНСЬКИЙ, Президент

Світового конґресу українців

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО БРАТІВ-ЄВРЕЇВ

КОНҐРЕС США ПІДТРИМУЄ ПДЧ НАТО ДЛЯ УКРАЇНИ

Конґресмен Елтон Ґелеґлі (Р-Каліфор-нія).

Конґресмен Роберт Векслер (Д-Флори-да).

Аскольд Лозинський – голова Світового конґресу українців.

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД 3Випуск 2(10) | Лютий 2008 р.

КЛІВЛЕНДСЬКІ ВІСТІ

ВАШИНҐТОН, Д.К. – Сьогодні, 29-го лютого 2008 року, представ-ники 19-ти членських організацій Центральної та Східноєвропейської Коаліції (ЦСЄК) провели засідання з д-ром Ентоні Лейком, старшим рад-ником з питань закордонної політики президентської кампанії 2008 року Сенатора Барака Обами. До д-ра Лейк приєднався Марк Бжезінський, також відомий експерт з питань закордонної політики. У вступному слові, д-р Лейк торкнувся численних питань, які ці-кавлять членські організації ЦСЄК.Питання, обговорені на засіданні

включали розширення НАТО (зо-крема у світлі квітневої зустрічі в Бухаресті); тенденції притиснення демократії в Російській Федерації; та питання спрощення візових проце-дур. Щодо НАТО, д-р Лейк чітко ска-зав, що процес розширення “посилює демократію в усіх країнах Європи,” та зближує європейські нації. Ентоні Лейк зауважив, що сам процес є “не тільки стратегічно важливим [для США], але і морально важливим.” Нові тенденції авторитарної контр-

олі в Росії також були прокоментовані д-ром Лейк. Висловивши занепокоєн-ня сучасною політикою Президента Владіміра Путіна, Лейк зауважив: “Ми повинні працювати з ними [ро-сіянами] над питаннями спільного інтересу, але в той самий час розши-рювати відносини з російським наро-дом, а не тільки урядом Росії.”Лейк також висловив підтримку

розширення програми Visa Waiver для п’яти додаткових країн в Цен-тральній та Східній Європі, як вказа-но у законопроєкті Сенату S.342, який підтримує Сенатор Обама. Додатко-во, заява Сенатора Обами щодо під-тримки прийняття резолюції віднос-но Вірменського Ґеноциду, як також і підтримка бажання України приєд-натися до НАТО, були згадані під час засідання і всі учасники отримали тексти цих заяв.

“Країни ЦСЕК мають тісний зв’язок та відносини з різними офіційними особами,” заявив Михайло Савків, мол., президент Українського Кон-ґресового Комітету Америки. “Це за-сідання дало можливість обговорити

питання спільних інтересів і ми радо співпрацюватимемо з творцями по-літики США у Вашинґтоні над цими основними питаннями.” Центральна та Східноєвропейська

Коаліція (ЦСЄК) складається з 19-ти крайових членських організацій, які представляють більше ніж 22 мільйо-ни американців, які походять з країн Східної та Центральної Європи.

ВАШИНҐТОН, Д.К. – У середу, 27-го лютого ц.р., Центральна та Східноєвропейська Коаліція (ЦСЄК), яка складається з 19-ти крайових членських організацій, які представ-ляють більше ніж 22 мільйони аме-риканців, обговорила ряд політичних питань з дорадником кандидата на пост Президента США Сенатора Гі-ларі Клінтон, колишнім Державним Секретарем США Мадлен Олбрайт. У засіданні також брав участь Лі Файн-стайн, директор національної безпе-ки кампанії Сенатора Клінтон. Основна увага на засіданні була

приділена питанням, які особливо цікавлять ЦСЄК, як дії Росії в реґіо-ні, енергетична безпека та розгалу-ження бази ресурсів, розширення НАТО, імміґрація та програма visa waiver, підтвердження визнання ві-рменського Ґеноциду, як також й інші питання прав людини. Лі Файнстайн, говорячи від імени Сентора Клінтон,

підтвердив довгочасну підтримку та спів-спонсорство резолюції про Ґено-цид Сенатором.Секретар Олбрайт зауважила дов-

гочасну підтримку Сенатором країн

реґіону і вказала на питання, які сто-ять перед Америкою та її союзниками. Визнаючи тісні зв’язки, які існують між демократіями у Східній та Цен-тральній Європі, Олбрайт заявила

про намір Гіларі Клінтон розширити програму visa waiver, в якому Клінтон заявила: “наші друзі в центральній та східній Європі є першокласними союзниками. Ми не можемо відноси-тися до американців, яких родини по-ходять з тих країв, як до другорядних громадян.”

“Ми цінуємо підтримку Сенатора Клінтон у цих критично-важливих справах, чому свідчить її підтримка рівноправного ставлення у випадку програми visa waiver,” заявила Ніно Джапарідзе, представник Грузин-ської Асоціації в США. “Ми продовжу-ватимемо нашу активну співпрацю над цими важливими політичними питаннями.”Олбрайт також наголосила, що Се-

натор Клінтон продовжуватиме пра-цювати над питаннями, які цікавлять коаліцію. Вона подякувала ЦСЄК за її важливу працю і закликала групу продовжувати працювати над цими питаннями.

ЦСЄК ПРОВЕЛА ЗАСІДАННЯ З ДОРАДНИКАМИ КАМПАНІЇ ОБАМИ

На фото: в центрі, Ентоні Лейк (у світлому сірому костюмі), старший дорадник президентської кампанії Сенатора Обами з питань закордонної політики, зустрічається з представниками Центральної та Східноєвропейської Коаліції. Справа від Е. Лейка – Михайло Савків, мол., Президент Українського Конґресового Комітету Америки (УККА). У другому ряду, між Е. Лейком та М. Савківим – д-р Віталій Ґарбер, також представник УККА.

ЦСЄК ЗУСТРІЛАСЯ З МАДЛЕН ОЛБРАЙТ

На фото: в центрі, Мадлен Олбрайт, старший дорадник президентської кампанії Сенатора Клінтон з питань закордонної політики, зустрічається з представниками Центральної ита Східноєвропейської Коаліції. З лівого краю – Михайло Савків, мол., Президент Українського Конґресового Комітету Америки (УККА).

ЦСЄК ЗУСТРІЛАСЯ З ДОРАДНИКАМИ СЕНАТОРА МАККЕЙНАВАШИНҐТОН, Д.К. – У четвер,

13-го березня 2008 року, Централь-на та Східньоєвропейська Коаліція (ЦСЄК), яка складається з 19-ти кра-йових членських організацій, які представляють більше ніж 22 міль-йони американців, обговорила ряд політичних питань з дорадниками кандидата на пост Президента США Сенатора Джона МакКейна Ренді Шо-неманном, Директором з питань за-кордонної політики та національної безпеки, та Стівеном Бігеном.Засідання розпочалося коментаря-

ми обидвох дорадників, які звернули увагу на понад 20-літній досвід Сена-тора МакКейна в питаннях закордон-ної політики та його підтримки нових демократій в Європі. З 13-ти країн Європи, з яких походять наші пред-ки, сенатор відвідав 12. Він, зокрема, висловлював незадоволення уповіль-ненням ініціатив у тому реґіоні через острах незадоволення російського уряду. Сенатор МакКейн вважає, що захід повинен більше зробити для того, щоб протистояти Москві та при-мусити її відповідати за внутрішні та зовнішні дії одночасно співпрацюючи з нею у площинах спільного інтересу. Він також є прихильником посилен-ня трансатлянтичних відносин для того, щоб створити більш доцільну політику щодо Росії і відвідає Лондон та Париж наступного тижня для того, щоб посилити ці відносини. Сенатор МакКейн також думає про створення

нової “Ліґи Демократій,” яка поєднала б країни, що поділяють моральні цін-ности і які б змогли звернути увагу на сфери, над якими не може працювати ООН через позиції недемократичних держав. Обговорення включало основні

питання, які цікавлять ЦСЄК включ-но з діями Росії в реґіоні, енергетичну безпеку те диверсивфікацію, розши-рення НАТО, систему протиракетно-го захисту, та програму скасування віз. Р. Шонеманн вказав на занепо-коєння Сенатора МакКейна щодо ви-користання Росією енергії як засобу політичного тиску, а також його під-тримку розроблення спільної енерге-тичної політики з Європою для того, щоб запобігти монополізації енерго-постачання Європи Росією. Сенатор МакКейн вважає, що це важливе пи-тання є питанням національної без-пеки США. Також, як Президент, Сенатор

МакКейн продовжував би розгортан-ня антиракетної системи в Східній Європі та, розуміючи інтереси без-пеки країн, які беруть участь у цьому проєкті, брав би до уваги їхні потре-би. Рішення припинити розгортання протиракетної системи, яка є спіль-ною євро-американською оборонною системою, було б заохоченням для Росії та розчарувало б наших союзни-ків. Р. Шонеманн висловив підтримку нещодавно підписаних двосторонніх угод між США, Республікою Чехія,

Естонією та Латвією щодо спрощен-ня візового режиму, хоча ЄС, давніші члени якого хотіли виступати посе-редниками в цих переговорах (інші країни включно зі Словаччиною та Угорщиною також є на порозі підпи-сання таких угод). Сенатор МакКейн має на меті знайти вирішення питан-ня візової політики.

На засіданні, Арманд Скала, Пре-зидент Конґресу Американських Ру-мунів, заявив що “відповідачі дуже детально відповіли на поставлені пи-тання,” а також, що “ЦСЄК радо про-довжуватиме зустрічатися та обгово-рювати важливі питання з Сенатором МакКейном та його дорадниками.”

На фото спереду: Марью Рінк-Абель (Естонська-Американська Крайова Рада//JBANC), Михайло Савків (Український Конґресовий Комітет Америки), Ренді Шонеманн (кампанія Сенатора МакКейна), Стівен Біген (кампанія Сенатора МакКейна), Дорін Ґейбріел Іванеску (Конґрес Американських Румунів). Позаду: Ерон Манаджіо (кампанія Сенатора МакКейна), Раді Славофф (Богарський Інститут Досліджень та Аналізи), Стефані Урбан (Литовська Американська Громада), Барбара Андерсен (Польський Американський Конґрес), Рамунас Кондратас (Литовська Американська Рада/JBANC), Бьянка Додов (Вірменська Асамблея Америки), Мака Ґабієла (Грузинська Асоціація в США), Карл Алтау (JBANC), Арманд Скала (Конґрес Американських Румунів).


УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНДЩОМІСЯЧНА УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКА ГАЗЕТА

Засновник і видавець: UKRSVIT LTDГоловний редактор: Володимир БоднарЕл. адреса: [email protected]

Веб: www.ukrainiancleveland.com

THE UKRAINIAN CLEVELANDMONTHLY UKRAINIAN-AMERICAN NEWSPAPER

Founder & Publisher: UKRSVIT LTDEditor-in-Chief: Volodymyr Bodnar

E-mail: [email protected]: www.ukrainiancleveland.com

Редакція не відповідає за зміст реклами і приватних оголошень. Рукописи не повертаються і не рецензуються. Погляди редакції можуть не збігатись із думками авторів статей. Дизайн рекламних матеріалів і статтей є власністю UKRSVIT LTD і не може відтворюватися без

згоди редакції. При використанні матеріалів посилання на «Український Клівленд» обов’язкове.

THE UKRAINIAN CLEVELAND, P. O. Box 627, Kent, OH 44240-0011Реклама: 330-554-6429 або [email protected]© THE UKRAINIAN CLEVELAND All Rights Reserved


Олександр КУЗЬМАЯскравого сонячного осіннього

дня, сотні американських українців району Великого Клівленду пройшли 5-кілометровою ходою через історич-ну околицю Тремонт Клівленду на користь Фонду допомоги і розвитку “Діти Чорнобиля” (ФДРДЧ). Незва-жаючи на прохолодну погоду і пере-вантажений громадський розклад, 29 вересня “Тремонтська хода – Чорно-билю” (“Tremont Walk for Chornobyl”) привабила понад 300 учасників, зо-крема учнів місцевої школи і коледжу та ветеранів гуманітарних місій до різних лікарень і сиротинців в Укра-їні. Завдяки корпоративним спонсо-рам й інтенсивній кампанії обіцянок,

Хода зібрала понад 15 000 дол. для програми ФДРДЧ зі співпраці з лікар-нями.Хода почалася короткою собор-

ною молитвою в Українському музеї-архіві, що межує з Тремонтським Лінкольн-парком. Члени духівництва українських православної, католиць-кої, баптистської та євангельської церков попросили Божого благосло-вення для організаторів заходу й до-бровольців і помолились за здоров’я українців, які досі живуть на землях, все ще забруднених радіоактивними опадами під час ядерного лиха 1986 року. Препод. Іван Наконечний, на-стоятель Українського православного собору св. Володимира в Пармі, наго-лосив на важливості пам’ятати тисячі дорослих і дітей, уражених хвороба-ми і вродженими вадами в результаті радіоактивного опромінювання. Ци-туючи Євангеліє від Матвія, о. Нако-нечний спонукав юрбу: “Нехай Ваше світло сяє так, щоб Ваш Небесний Отець міг побачити Ваші добрі спра-ви.”Коли демонстранти зібралися на

газоні музею і прилеглого парку, го-лова Ходи Матвій Запернік офіційно привітав усіх добровольців і спонсо-рів, котрі зробили можливим цей за-хід. Потім довга колонна учасників ходи вирушила своїм шляхом уздовж 5-кілометрового маршруту, позначе-ного яскравими жовтими плакатами.

Багато-хто був зодягнутий у білі фут-болки, виготовлені спеціально для цієї нагоди, що зображують підведене вгору дитяче лице і перелік спонсорів Ходи на звороті. Завдяки підтримці Злучених українських організацій Огайо, Хода привабила представни-ків різних парафій і молодіжних орга-нізацій. Маршрут Ходи проходив біля багатьох історичних купольних цер-ков, які гуртували українців й інші слов’янські громади в діловому центрі міста Клівленда продовж 20-го сто-ліття. Багато-хто з демонстрантів, хто зараз живе в передмістях Клівленда, пригадав своє дитинство і зростан-ня в околиці Тремонт, яка останніми роками зазнала відродження. Серед визначних віх уздовж маршруту були відомий Lemko Hall і Православна церква св. Теодозія, яка була задіяна в Оскароносній кінострічці Майкла Чіміно «Мисливець за оленями» (The Deer Hunter).Після повернення до Українського

музею-архіву, учасникм ходи могли почастуватися надворі сніданком-буфетом. Інші скористалися нагодою, щоб відвідати нещодавно відкрите нове крило Українського музею-архіву і спеціальну виставку про Чорнобиль,

яку підготував д-р Юрій Яськів зі сво-єю донькою Анею.Доходи від Ходи призначені для

“Здорової і щасливої будівельної кам-панії” у Володимирці, лісистому цен-тральному реґіоні Рівненської обл., який особливо постраждав від Чор-нобильських радіоактивних опадів. Місто розташоване за 18 кілометрів від Рівненської атомної станції, яка також зазнала своєї частки радіоак-тивних витоків.У неділю, 30 вересня, Український

православний собор св. Володимира провів інформаційний сніданок для прихильників Фонду допомоги і роз-итку “Дітям Чорнобиля” і Програми для сиротинців, яку спонсорує Укра-їнський православний собор. О. ди-якон Ігор Махлай представив двох молодих місіонерів, Андрею Комічак і Михайла Наконечного, які взяли участь в останній літній делегації,

що працювала з дітьми-інвалідами в сиротинцях у Знам’янці (Кірово-градська область) і Пугачові (Жито-мирська область). Молоді місіоне-ри показали короткий, але глибоко зворушливий фільм зі свого досвіду, який відзняв їхній колега Адам Ке-неді. Після закінчення їхньої презен-тації, Олександр Кузьма, член ради директорів ФДРДЧ, подякував при-хожанам парафії св. Володимира і ор-ганізаторам Ходи за їхню відданість справі Фонду “Дітям Чорнобилю”. Він також поділився своїм досвідом праці в Україні в 2005-2006 рр. і впливом медичних програм допомоги і нових технологій, уфундованих українсько-американською громадою.Щоб довідатись більше про Тре-

монтську ходу або підписатися на Ходу, що відбудеться цього року, завітайте до офіційного вебсайту tremontwalkforchornobyl.org.

Фото Тетяни БОДНАР

Учасниця Ходи Соломія Зборовська переглядає виставку в новому будинку Українського музею-архіву.

Фото Тетяни Боднар

Матвій Запернік звертається до учас-ників “Тремонтської ходи – Чорнобилю”.

КЛІВЛЕНДСЬКА ХОДА ЗІБРАЛА 15 000 ДОЛ. ДЛЯ “ДІТЕЙ ЧОРНОБИЛЯ”

Фото Тетяни БОДНАР

Учасники Тремонтської Ходи на маршруті.



Уперше прізвище Василя Федоро-вича Падалки авторові цих рядків стало відомим 1993 року, коли в Сум-ській обласній науковій бібліотеці у секторі “Україніки” потрапила до рук англомовна книга–довідник “Україн-ці в Північній Америці” за редакцією Дмитра Штогрина (Шемпейн, 1975).З неї довідався, що у далекому аме-

риканському місті Клівленді у середи-ні 1970-х років мешкав колишній вій-ськовик, начальник розвідувального відділу, учасник визвольних змагань та 1-го (1919-20) і 2-го (1921) зимових походів Василь Федорович Падалка.

Народився він у селі Дубовичі на Кролевеччині (нині Сумської області) 23 березня 1888 року в родині Федо-ра та Насті Падалок. Мати була з роду Гонт-Бобровицьких. У 1909-17 рр. перебував на службі

у російській царській армії. Закін-чив кавалерійську школу для унтер-офіцерів у м. Твер у чині корнета. При-ймав участь у Другій світовій війні на боці російської армії. Потрапивши в полон, перебував в таборі військово-полонених на території Польщі у м. Каліш.Після вибуху Жовтневої революції

1917 р. був відповідальним офіцером з питань українізації 7-го корпусу російської армії. Також служив до 1921 р. в українському війську. При-ймав участь у Першому військовому з’їзді у Києві. Деякий час у 1918 р. служив особис-

тим охоронцем гетьмана Павла Ско-ропадського. Приймав участь у 1-му (1919-20) та 2-му зимових походах у чині поручника армії УНР.За ратні подвиги, активну участь у

військових акціях на території Укра-їни у 1919-21 рр. був нагороджений “Залізним хрестом” та іншими вій-

ськовими відзнаками. Однак виму-шений був разом з українським вій-ськом піти на еміграцію до Польщі, де перебував до заключного етапу Другої світової війни. Там, вірогідно, одружився 1925 р. з Катериною Явор-ською. Незабаром у подружжя Пада-лок народився син Лев-Ростислав.У 1927 році виступав у якості свідка

на судовому процесі у Парижі з при-воду вбивства Симона Петлюри анар-хістом Ш. Шварцбардом.Під час Другої світової війни у

Польші загинула частина його архіву та речей. До речі, такий же нещасний випадок трапився і з архівом іншого нашого земляка, відомого шевчен-кознавця Павла Зайцева.У 1943 році В. Падалка перебував на

території окупованої німцями Украї-ни, відвідав деякі міста, у тому числі Харків, де навіть розшукав дружину генерала Ю. Тютюнника, схопленого

ОГПУ у результаті здійснення опера-тивної комбінації і розстріляного у Москві.Наприкінці 1940-х рр. колишній

вояк вірогідно переїхав з табору для переміщених осіб, що розміщувався в англо-американській окупаційній зоні Німеччини, до США, осівши на постійне життя у штаті Огайо.

Був активним у громадському житті міста Клівленда. Так, у 1966-69 рр. перебував членом Асоціації укра-їнських ветеранів, Української кре-

дитної спілки та інших громадських організацій штату Огайо.Василь Федорович є автором ці-

кавих спогадів “Рейд розвідочного відділу сотника В. Падалки”, опублі-кованих у 1964-65 рр. у україномовно-му часописі „Вісті комбатанта”. У них наш земляк достовірно та в деталях розповідає про 2-й зимовий похід, свою розвідувальну діяльність.Наразі в США за сприяння голов-

ного редактора газети “Український Клівленд” д-ра Володимира Боднара на прохання Фундації ім. Д. Бурлю-ка здійснюються пошуки додатко-вих відомостей про достойного сина Сумської землі, прах якого покоїться на українському цвинтарі у містечку Саут-Бавнд Брук, що у штаті Нью-Джерсі. Панові Боднару вже вдалося роз-

шукати місцевого українця пана Йо-сипа Побивайла, який доглядав за нашим земляком до смерті. Вислов-люємо йому за це глибоку подяку та сподіваємось, що з його безкорисли-вою допомогою отримаємо додаткові матеріали про призабутого земляка, який свого часу активно боровся за незалежність рідної України.

Олександр КАПІТОНЕНКОголова Фундації ім. Д. Бурлюка

м. Суми

ЛЮТИЙ Неділя, 3 — Super Bowl Party

і збірка коштів Українсько-аме-риканського спортивного клубу “Львів” на оселі СУМА. Неділя, 10 — Перша зустріч для

“Тремонтської ходи – Чорнобилю” в 2008 році в Українському музеї-архіві. Понеділок, 18 — Збори управи

Українських злучених організацій (УЗО) Огайо.Середа, 20 — Сходини дискусій-

ного клубу в Шевченковому домі.Cубота-неділя, 23-24 — Родин-

на лещетарська прогулянка Пласту до Peek’n Peak у Findley Lake, штат Нью-Йорк.Четвер, 28 — Українська клів-

лендська “щаслива година” в “The Harbor Inn”.

БЕРЕЗЕНЬ Неділя, 2 — Загальні збори кре-

дитівки “Основа” в парафіяльній залі св. Володимира.Неділя, 2 — Виступ Школи

українського танцю “Каштан” на 19-му щорічному міжнародному фольклорному фестивалі в Allen Theater.

Неділя, 9 — Весняний базар старшого відділу УПЛ в Парафіяль-ній залі св. Володимира (скасовано з огляду на погодні умови). Неділя, 16 — Загально-громад-

ське Шевченківське свято УЗО в Па-рафіяльній залі св. Володимира. Неділя, 23 — Свято Воскресіння

Христового за західним обрядом.Четвер, 27 — Українська клів-

лендська “щаслива година”. Неділя, 30 — Загальні збори

кредитівки “Самопоміч” в парафі-яльній залі св. Володимира.

КВІТЕНЬНеділя, 6 — Доброчинний кон-

церт дуету “Писанка” в парафіяль-ній залі Покрови. Неділя, 13 – Вистава “Нелегал-

ка” Українського драматичного те-атру “Заграва” (Торонто, Канада) в парафіяльній залі св. Тройці.Неділя, 20 — 33-й відділ СУА,

75-ліття Голодомору в парафіяльній залі св. Андрія. Четвер, 24 — Українська клів-

лендська “щаслива година”. Неділя, 27 — Свято Воскресіння

Христового за східним обрядом. Ве-ликдень.

Щонеділі, від 10:06 до 11:00 вечора, на хвилях FM90.3

WCPN Cleveland Public Radio слухайте

РАДІОХВИЛЮ УЗО «УКРАЇНА».

Ті, хто мешкає за межами Великого Клівленду, можуть слухати радіохвилю «Україна»

у зазначений час через всесвітню павутину (Інтернет) за такою адресою: www.publicbroadcast-

ing.net/wcpn/ppr/wcpn.asx. Редактор програми Петро Твардовський,

диктор — Оксана Рабосюк. Тел. 216-749-3025

-----------------------------------------------------------------------------------------Для того, щоб дата проведення вашого заходу чи імпрези з’явилась у

громадському календарі «Українського Клівленду», потурбуйтесь завчас-но повідомити про це редакцію «УК» електронною поштою, телефоном або звичайною поштою.

ГРОМАДСЬКИЙ КАЛЕНДАР

ВАСИЛЬ ФЕДОРОВИЧ ПАДАЛКА – ГІДНИЙ СИН СУМЩИНИ (ДО 120-ЛІТТЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ)

Посмертна згадка від земляків Василя Падалки. З особистого орхіву Й. Побивайла.

Василь Падалка. Фотопосвідка з особистого архіву Й. Побивайла.


У МОСКВІ ЗААРЕШТУВАЛИ СЕМЕНА МОГИЛЕВИЧА

КИЇВ (25 січня) – Офіційні російські представники повідомили про арешт у Москві підприємця українського похо-дження Семена Могилевича.

Вони кажуть, що пана Могилевича заарештували разом з власником ме-режі крамниць “Арбат-Престиж” Вла-діміром Нєкрасовим у зв’язку зі спра-вою про уникнення сплати податків.

Пана Могилевича вимагають у Спо-лучених Штатах за звинуваченнями в обмані інвесторів і отриманні десятків мільйонів доларів. Його також хочуть допитати слідчі в кількох інших кра-їнах.

У 2005 році українські правоохорон-ці називали пана Могилевича причет-ним до експорту газу в Україну. Його пов’язують з компанією РосУкрЕнерго. Це ім’я також пролунало у запиті депу-тата Григорія Омельченка, відразу піс-ля підписання угоди між Нафтогазом і Газпромом на початку 2006 року.

Депутат вимагав перевірити, чи справді під час підписання докумен-тів був присутнім Семен Могилевич.

Цей запит залишився без відпові-ді, але саме з того часу, не вщухають розмови про причетність російського бізнесмена українського походження до компанії РосУкрЕнерго, а значить і про його контакти з високо посадови-ми особами в Україні.

У 2006 році сталася досить дивна іс-торія. У СБУ, якою керував Олександр Турчинов, зникли матеріали справи, які стосувалися розслідування по-середницьких структур на газовому ринку, де згадувалося ім’я Семена Мо-гилевича. Однак, не вдалося знайти жодних свідчень про його контакти з високопосадовцями в Україні.

Світлана ДОРОШ, Бі-Бі-Сі

БУШ ЗАКЛИКАВ СТИМУЛЮВАТИ ЕКОНОМІКУ

США 29 січня – Президент Джордж Буш

виступив з, імовірно, останнім на цій посаді зверненням до американців, ві-домим як “Стан союзу”, у якому запев-нив їх у стабільності економіки, хоча її зростання, за його словами, сповіль-нилося.

Джордж Буш закликав конгрес США ухвалити пакет законів стосовно оподаткування і заохочення інвести-цій, які мають посилити економіку.

Джордж Буш також запевнив кон-грес, що нові заходи безпеки у Іраку покращили ситуацію у тій країні:

“Наші вороги у Іраку зазнали по-тужного удару. Вони ще не переможе-ні, і нам слід очікувати важких битв у майбутньому. У цьому році нам слід закріпити успіхи з 2007 року і перейти до наступного етапу нашої стратегії. Американські війська поступово пере-дають здійснення операцій від влас-них підрозділів – підрозділам ірак-ського війська”.

Бі-Бі-Сі

АСТЕРОЇД ЗАВБІЛЬШКИ З ДВА СТАДІОНИ ПРОЛЕТІВ ПОВЗ

ЗЕМЛЮ Великі астероїди пролітають повз

Землю відносно часто і, як правило, несподівано.

Тисячі астрономів спостерігали за небом, очікуючи найбільшого за по-над 20 років видимого астероїда, який незабаром пролітатиме близько до Землі.

Вважають, що цей астероїд (2007 TU24) – шістсот метрів завдовжки, і його можна було бачити з допомогою телескопа, коли він наблизився на від-стань 540 000 кілометрів до Землі.

Очікують, що науковці використа-ють цю нагоду для вивчення захисту Землі від можливого падіння астеро-їдів.

Керівник програми НАСА Дональд Йоманс заявив, що астероїд не стано-вив небезпеки: “В інтернеті з’явилися дуже неправильні і дуже оманливі по-відомлення. Ми знову і знову вказуємо, що цей об’єкт не становить загрози. Він не може небезпечним чином наблизи-

тися до Землі. Це просто надзвичайна нагода для науки спотергігати зблизь-ка за такого розміру астероїдом”.

Бі-Бі-Сі

ПУТІН ПРИГРОЗИВ ЄВРОПІ РАКЕТАМИ

Російський президент Владімір Пу-тін заявив, що Росія буде змушена на-цілити свої ракети на сусідні держави, якщо цього вимагатиме національна безпека країни.

Виступаючи на своїй останній річ-ній прес-конференції за два тижні до президентських виборів, пан Путін по-вторив свої погрози щодо України:

«Хто запитав українців, чи вони хочуть цього (вступу в НАТО), коли керівники країни підписали листа (до НАТО). Якщо це було зроблено без по-передніх домовленостей, то розміщен-ня баз протиракетної оборони може бути здійснено у подібний спосіб. Що нам робити? У цьому випадку ми ма-ємо перенацілити наші ракети на об’єкти, які на нашу думку загрожу-ють нашій безпеці. Ми маємо заявити про це чітко і відверто. Ми не хочемо такого розвитку подій».

На зустрічі з президентом Ющен-ком у вівторок президент Путін впер-ше заявив про можливість націлити ядерні ракети на Україну. Український керівник запевнив, що Київ не розмі-щуватиме іноземних військових баз на своїй території, але самостійно вирі-шуватиме питання членства у НАТО.

Держсекретар США Кондоліза Райс заявила, що подібні висловлювання Кремля є «неприпустимим» і НАТО не допустить можливості залякування Росією своїх сусідів.

Бі-Бі-Сі

ОГРИЗКО: УКРАЇНА В НАТО НЕ ЗАГРОЖУВАТИМЕ РОСІЇ

КИЇІ (14 лютого) – Міністр закор-донних справ Володимир Огризко запевнив, що в разі вступу до НАТО Україна не становитиме загрози для Росії.

Коментуючи заяву президента Пу-тіна про можливість направлення ра-кет в бік України в разі розміщення баз НАТО на її території, він сказав, що це забороняє конституція України, яка з власної ініціативи відмовила-ся від третьої за потенціалом ядерної зброї у світі:

“Українська Конституція перед-бачає, що на її території ніколи не можуть бути розміщені іноземні вій-ськові бази. Україна сама, за власною ініціативою відмовилася від третього за потенціалом ядерного озброєння в світі. Тому з території України загрози для Росії нема і не буде. Це є відповідь на питання чи є Україна в НАТО за-грозою для Росії. Ні, Україна в НАТО не є загрозою для цієї країни”.

У свою чергу, на спільному брифін-гу з українським міністром у Києві єврокомісар Беніта Ферерро Вальднер відмовилася коментувати це питання, заявивши, що воно стосується НАТО, а не Європейського Союзу, та України і Росії.

Виступаючи на своїй останній річ-ній прес-конференції за два тижні до президентських виборів, пан Путін по-вторив свої погрози щодо України.

Бі-Бі-Сі

РАЙС: ПОГРОЗИ КРЕМЛЯ УКРАЇНІ – НЕПРИЙНЯТНІ

Американський державний секре-тар Кондоліза Райс заявила в коміте-ті Сенату із закордонної політики, що завуальовані погрози Росії стосовно України є, як вона висловилася, “не-прийнятними та гідними осуду”.

Пані Райс пояснила, що Росія іде на міжнародну співпрацю у відверненні ядерної загрози з боку Північної Ко-реї, але коли мова йде про структури безпеки у Європі, які утворилися після Холодної війни, то з Москви лунає та-кого типу риторика:

“Це недружня і можна сказати гідна осуду риторика, що лунає з Москви є неприйнятною. Вона не допомагає від-носинам, які у певних аспектах є пози-

тивними». За словами Держсекретаря США:

«НАТО робитиме усе, що вважає не-обхідним як альянс і Росія не матиме права вето. «Ми абсолютно віддано підтримуємо незалежність та сувере-нітет України та інших країн, які ко-лись були частиною СРСР»

Щодо можливості приєднання України та Грузії до Плану дій з на-буття членства у НАТО, пані Райс за-явила, що ті країни повинні отримати такий статус «коли вони будуть готові і спроможні виконувати зобов’язання, які такий статус передбачає».

Держсекретар США повідомила, що на квітневому самміті НАТО у Бухарес-ті буде нагода для альянсу заявити, що «НАТО є потужним і єдиним альян-сом, який не допустить повернення Холодної війни, а значить і можливос-ті Росії залякувати своїх сусідів…».

У ході візиту президента Ющенка до Москви Кремль висловив найгостріше застереження проти перспектив всту-пу України до НАТО.

Президент Путін заявив, що в разі гіпотетичної можливості розташуван-ня на українській території елемен-тів американського протиракетного щита, Росія буде змушена націлити на Україну свої ядерні ракети.

Президент Ющенко зауважив, що конституція України забороняє розмі-щувати на її території іноземні бази.

Бі-Бі-Сі

СЕНАТ США ЗАКЛИКАВ ДОЛУЧИТИ УКРАЇНУ ДО ПДЧ

Американський Сенат закликав НАТО долучити Україну та Грузію до Плану дій щодо членства в альянсі.

Підтримка цих двох країн вислов-лена в резолюції, яку ухвалила верхня палата Конгресу США.

Раніше опозиційна Партія регіонів підготувала проект постанови, яка пропонує президентові Ющенку про-вести референдум з НАТО в квітні.

Напередодні лідер опозиції Ві-ктор Янукович у листі до керівництва НАТО закликав не розглядати приєд-нання України до Плану щодо член-ства на квітневому саміті в Бухаресті, оскільки це питання, за його словами, роз’єднує суспільство.

Тим часом, у Києві керівник Вій-ськового комітету НАТО, генерал Рай-монд Ено говорячи про можливість членства України в НАТО, сказав, що це рішення має ухвалюватися на дво-стронньому політичному рівні, і що НАТО поважатиме будь-яке рішення суверенної держави.

Бі-Бі-Сі

США ЗБИЛИ ‘НЕБЕЗПЕЧНИЙ’ СУПУТНИК

Супутник-шпигун був пошкодже-ний, твердять США.

Китай зажадав від Сполучених Шта-тів повної інформації щодо знищення пошкодженого супутника-шпигуна, який вийшов з-під контролю і незаба-ром мав би впасти на Землю.

Як заявляє Китай, його непокоїть можливі наслідки операції США для безпеки у космосі та безпеки інших країн.

Раніше американські військові по-відомили, що операція знешкодження супутника відбулася успішно.

Втім, лише за добу стане відомо, чи вдалося також знищити паливний бак, в якому був високотоксичний газ.

Москва припускала, що знешко-дження супутника може бути при-криттям для випробування Сполуче-ними Штатами нової космічної зброї.

США такі звинувачення категорич-но заперечують.

УКРАЇНА СТУРБОВАНА ВИХОДОМ РОСІЇ З РІШЕННЯ

РАДИ КРАЇН СНД З ВРЕГУЛЮВАННЯ КОНФЛІКТІВ

В АБХАЗІЇ Інформагентство “Українські Но-

вини” (8 березеня 2008 р.) – Міністер-ство закордонних справ України ви-словлює стурбованість фактом виходу Росії з рішення Ради країн-учасниць

Співдружності Незалежних Держав з врегулювання конфліктів в Абхазії (Грузії).

Про це сказано в повідомленні прес-служби МЗС.

Відповідно до повідомлення, у п’ятницю, 7 березня, виконавчий ко-мітет СНД проінформував країни-учасниці Співдружності про рішення Росії не вважати себе зв’язаною поло-женнями рішення “Про заходи щодо врегулювання конфліктів в Абхазії, Грузія”, підписаного 19 січня 1996 року главами десяти держав-учасниць СНД і підтвердженого заявою Ради країн СНД 19 вересня 2003 року.

Зазначене вище рішення, зокре-ма, зобов’язує не підтримувати сепа-ратистські режими, а також офіційні контакти із представниками таких режимів.

“Такий крок, безперечно, не буде сприяти наступному врегулюванню конфлікту в Абхазії. Він спрямований на руйнування єдиного існуючого механізму забезпечення стабільності в регіоні, може стати причиною ви-никнення додаткових загроз. Цей крок також негативно відіб’ється на перспективах СНД, співробітництва між її державами-учасницями, урегу-люванні “заморожених” конфліктів на пострадянському просторі і європей-ському континенті загалом”, – сказано в повідомленні.

МЗС підтвердило намір виконувати рішення Ради СНД, а також висловило підтримку суверенітету й територіаль-ній цілісності Грузії.

Як повідомляло агентство, у квітні 2006 року Україна зобов’язалася перед НАТО посилити свою роль в урегулю-ванні абхазького конфлікту в Грузії.

КОНГРЕСМЕНИ США ОБІЦЯЮТЬ УКРАЇНІ ЗАХИСТ Україна може розраховувати на під-

тримку Сполучених Штатів Америки в ширших європейських питаннях та у стосунках з НАТО.

Про це заявили американські кон-гресмени, перебуваючи у вівторок в штаб-квартирі Радіо “Свобода” у Пра-зі.

Вони також запевнили, що США залишаються відданими гарантуван-ню безпеки України і робитимуть все можливе, щоб зберегти її територіаль-ну цілісність і захистити від загроз.

“Сполучені Штати робитимуть все, що буде в їхніх силах для того, щоб зберегти територіальну цілісність України і захистити її від загроз”, – сказав Радіо “Свобода” член Амери-канської гельсінської комісії сенатор Бен Кардін.

Інший член делегації Конгресу США конгресмен Елсі Гестінгс висло-вив сумнів щодо серйозності росій-ської риторики про можливе перенаці-лення на Україну ракет, якщо Україна вступить у НАТО.

Гестінгс, що очолює комісію Кон-гресу з безпеки і співпраці в Європі, зазначив:

“Скільки триває націлити ракету у певному напрямку? Кілька хвилин. Якщо ви не зробили це сьогодні, ви можете це зробити завтра. Немає ве-ликого значення, куди вони націлені. Мене більше хвилює те, хто буде на-стільки дурним, що натисне на спуск. Країни, які мають ядерну зброю, ма-ють достатньо зброї, щоб знищити світ десятки разів”.

Як відомо, минулого тижня прези-дент Росії Володимир Путін погрозив перенацілити на Україну ядерні ра-кети, якщо Україна увійде до НАТО і погодиться на розміщення американ-ських систем протиракетної оборони.

Американський сенат підтримав надання Україні плану дій щодо член-ства в НАТО на самміті країн Північ-ноатлантичного альянсу в Бухаресті.

Із Праги делегація конгресу виру-шає до Відня, де братиме участь в зи-мовій сесії Парламентської Асамблеї Організації з Безпеки і Співпраці в Європі.

“Українська правда”

УКРАЇНА І СВІТ


ДОПОМОЖІТЬ РОЗШУКАТИ

Розшукуються родичі Миро-на Афанасійовича ЦАРЕНКА, який народився в селі Мальчевське (інша назва місцевості – Бабанка) Єлисаветградського повіту Херсон-ської губернії (зараз Устинівський район Кіровоградської обл.). Ми-рон Царенко мав дружину – Анну Макарівну Павелецьку (або По-велітську), приблизно 1911 року народження, родом з-під Харь-кова. Працювала в Долинському інженером-землеміром.До війни Мирон закінчив Ве-

теринарний інститут у місті Ново-черкаську, а потім працював у м. Кіровограді, де 1940 року в нього з дружиною народилася донька Ель-за (Елла, Еллочка).На початку війни Мирона Ца-

ренка призвано до Червоної армії в капітанському чині. А його дру-жина з донькою залишились під німецькою окупацією в с. Мальчев-ське.Влітку 1943 року Мирон з’явився

в с. Мальчевському в новому костю-мі, що було дуже дивно, бо костю-мів у селах ніхто не носив.Є відомості, що досить ймовірно

він проходив військове тренування в м. Гамбург, а потім був у 1-й Укра-їнській дивізії. Є сподівання, що після Другої світової війни емігру-вав до Великобританії або США, де можливо залишилися його родичі. Відомо, що після війни ні його, ні дружини з донькою в Радянському Союзі ніхто з родичів так і не знай-шов.

Під час зустрічі з Міністром за-кордонних справ України в Києві, 19 лютого ц. р., Президент СКУ Аскольд Лозинський порушив питання продо-вження закордонних паспортів гро-мадян України консульськими відді-лами дипломатичних місій України, незважаючи на статус їхнього пере-бування у даній країні. Міністр Во-лодимир Огризко повідомив, що з цього питання у листопаді 2007 р. вийшов внутрішній циркуляр для консульських відділів при місіях, де сказано про позитивне полагоджен-ня цих питань при узгодженні з Мі-ністерством внутрішніх справ Укра-їни. Формально СКУ направив листa до начальника консульського відділу при МЗС України з проханням пода-ти письмове підтверження. Подаємо повну відповідь на лист СКУ:

Вельмишановний пане Аскольде! Департамент консульської служ-

би МЗС України уважно розглянув Ваше звернення від 22.02.08 стосов-но продовження терміну дії паспор-тів громадянина України для виїзду за кордон громадянам України, які з різних підстав проживають чи пере-бувають за кордоном, та повідомляє наступне.

19 листопада 2007 року МЗС Укра-їни надіслав керівникам диплома-тичних представництв та консуль-ських установ України за кордоном

циркулярний лист щодо продовжен-ня терміну дії закордонних паспор-тів. Згаданим циркуляром було до-

ручено приймати на опрацювання звернення громадян України, що тимчасово проживають або пере-бувають на території консульського округу, щодо продовження терміну дії їх закордонних паспортів попере-дніх зразків на строк до 10 років та керуватися при цьому відповідни-ми нормативно-правовими актами України у паспортній сфері.Слід зазначити, що питання про-

довження терміну дії паспорта гро-мадянина України для виїзду за кор-дон регулюється пунктом 1 статті 4 Закону України “Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну грома-дян України” від 21.01.94 р. № 3857 та пунктом 2.1.2 “Порядку оформлення і видачі дипломатичними представ-ництвами та консульськими устано-вами України паспорта громадянина України для виїзду за кордон”, за-твердженого наказом МЗС України від 09.01.2006 р. № 1.Водночас привертаємо Вашу ува-

гу, що пунктом 1 статті 4 вищезаз-наченого Закону передбачено, що “продовження терміну дії паспорта провадиться у порядку, встановле-ному для оформлення його видачі”. Згаданим Законом встановлено пе-релік категорій громадян, яким за

кордоном оформлюються паспорти громадянина України для виїзду за кордон, а саме: громадянам України, які постійно проживають, перебува-ють у довгостроковому відрядженні, на навчанні, стажуванні, працюють за контрактом або перебувають на лікуванні за кордоном.Водночас вважаємо за необхідне

поінформувати Вас, що у 2008 році МЗС має долучитися до порядку цен-тралізованого оформлення закор-донних паспортів, який з минулого року вже діє в Україні, та, відповід-но, планує ініціювати внесення змін до чинного законодавства України в паспортній сфері у напрямку розши-рення переліку категорій громадян України, яким за кордоном будуть оформлюватися згадані паспорти громадянина України.

З глибокою повагою, щироДиректор ДКС

підпис/ С. О. Погорельцев

Оскільки лист Директора ДКС по-вністю не віддзеркалює попередню інформацію, одержану Президентом СКУ під час зустрічі в МЗС, повідо-мляємо громадян України за кордо-ном, що СКУ слідкуватиме за розви-тком цього питання.

4 березня 2008 рокуСвітовий Конґрес Українців

Родина Ярослави Гриньків з села Купичволя Жовківсько-го району Львівської облас-ті (Україна) розшукує родину ОЛЕКСІВ зі штату Огайо, США.До 1960 року моя родина підтриму-

вала переписку із родиною Олексів, проте пізніше в радянські часи пере-писка припинилася у зв’язку з полі-тичною ситуацією в СРСР. Близько 1920 дві сестри мого діда,

Гриньківа Йосипа – Катерина і Анас-тасія Гриньків, емігрували до США. У США Катерина вийшла заміж за

Олексіва Михайла з села Реклинець Сокальського району Львівської об-ласті.У США в них народилося двоє си-

нів – Дмитро та Йосип. На час листу-вання Йосип був ще неодружений, а Дмитро вже одружився і мав двох си-нів – Тимка і Роберта.Інша сестра, Анастасія Гриньків,

також вийшла заміж у США і народи-ла дочку Ольгу.Ми будемо дуже вдячні за допомо-

гу в пошуці наших родичів у США. З повагою,

Ярослава ГРИНЬКІВ

Йосип Олексів.

РОЗШУКУЮТЬСЯ РОДИЧІ В ОГАЙО

Катерина й Михайло Олексів.

Нагорі – Михайло Олексів з сином Дмитром, праворуч – Михайло Олексів із внуками Тимком і Робертом та невісткою – дружиною Дмитра.

Людмила Євгенівна Туров-ська (Маріуполь, Україна) розшукує свого дядька, ВА-ЛЕНТИНА МИКОЛАЙОВИ-ЧА ТУРОВСЬКОГО (Walentin Turowsky, прибл. 1925 р. нар.), який мешкав до 1961 року за адресою 2505 Thurman Ave., Cleveland, OH (остання відома адреса) або його родичів. В Україні в розшукува-ного був брат Євген Миколайович Туровський (1931 р. нар., помер не-давно).

Від редакції “Україн-ського Клівленду”: Кон-такна інформація осіб, які здійснюють пошук, зберігається в редак-ції. Якщо ви знаєте щось про місце перебування чи долю осіб, яких розшуку-ють, або їхніх родичів, просимо повідомити про це редакцію “Українсько-го Клівленду”.

ДО ПИТАННЯ ПРОДОВЖЕННЯ ЗАКОРДОННИХ ПАСПОРТІВ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ


ЛІТЕРАТУРНА СТОРІНКА

Петро СКАЛА

Латинська назва сло-ва “офензива” у військо-вій справі означає “на-ступ”. А в історії України під назвою “Чортківська офензива” описано про наступ Української Га-лицької Армії в червні 1919 року проти польських окупантів, який було розпочато зі здобуття міста Чорткова, що на Тернопільщині. Подібну офензиву-наступ про-вели комуно-московські каґебісти проти учнів Чортківського педучили-ща 1986-го року. Це був другий рік так званої гор-

бачовської “перестройки”. Адже в цей час комуністичні верховоди вже дозволяли говорити про демокра-тію, про права і свободи людини, про рівноправність народів Совєтського Союзу та щось подібне інше. Але на-справді це було тільки на словах. У повсякденному житті все залишалося по-старому. Комуністична партія далі була керівною і спрямовуючою силою в суспільстві, а її очима і вухами було КҐБ, що охороняло і впроваджувало у життя таємні антинародні цирку-ляри партії. Державні органи влади і посадові особи без партії і каґебістів нічого не вирішували у практичному житті країни. У такій ситуації, коли формально здавалося, що в державі йде лібералізація політичного жит-тя, частина демократично наставле-них і національно свідомих громадян України почала піддавати критиці існуючі комуністичні порядки та ви-магати позитивних змін у суспільстві. Серед таких людей була і молодь, зо-крема студенти вищих і середніх на-вчальних закладів. У Чорткові є педагогічне учили-

ще, яке готує переважно вчителів по-чаткових класів. 1986 року в ньому навчався на другому курсі і наш син Богдан, якому було тоді 16 років. Він ріс і виховувся у родині вчителів, де формування національної свідомості закладалося з дитинства. Як історик, я зберігав дома деяку літературу, яка залишилася ще з часів існування то-вариства “Просвіти”. У нашій хаті в селі Затурині на Підгаєччині, де про-йшло моє дитинство, була бібліотека “Просвіти”, якою завідував мій батько, колишній січовий стрілець і учасник Української Галицької Армії. Після заборони більшовиками діяльності “Просвіти” в 1939 році батько заховав деяку літературу, що не відповідала на той час комуністичним ідеологіч-ним стандартам. З цією “забороне-ною” літературою мали можливість ознайомитися і мої діти. Це була істо-рія України Михайла Грушевського, твори Андрія Чайковського про ко-зацькі часи “На уходах” і “За сестрою”, Уласа Самчука “Марія”, що нагадува-ла про голод в Україні 1932-33 років, штучно організований сталіністами, та інша література. Окрім розповідей дітям про подвиги Українських Сі-чових Стрільців і воїнів Української Повстанської Армії, ми з дружиною Вірою возили їх по місцях бойової слави УСС та УПА. Вони бачили їхні, розриті московськими окупантами , могили в багатьох селах, зокрема на горі Лисоні біля Бережан, в Семиків-цях, що на Стрипі, в Завалові на Зо-лотій Липі, братську могилу воїнам УПА у лісі в околиці Затурина. Наші діти знали, що їх дід по мамі відбув 11

років каторги у сибірських комуніс-тичних таборах смерті за співпрацю з ОУН-УПА, знали, що я був арешто-ваний каґебістами ще в школі у 10-му класі за відмову вступати до комсомо-лу, а пізніше – за зберігання так зва-ної “забороненої” літератури, про яку я вище згадував. У домашніх умовах діти мали можливість бачити укра-їнський національний герб-тризуб і синьо-жовтий прапор, знали слова гимну “Ще не вмерла Україна”. В умо-вах суворої заборони більшовизмом участі вчителів і їх родин в релігійній діяльності, ми все-таки знаходили спосіб, щоби приділяти належну ува-гу духовному вихованню дітей. Обряд хрещення наших дітей священиком ми провели таємно у віддаленому селі та ще й в нічний час, щоб ніхто не бачив і не знав, бо це загрожувало б звільненню нас, вчителів, з роботи. А далі, як діти підростали, ми поступо-во їх ознайомлювали з українськими християнськими традиціями. Знову ж скрито відзначали Різдво, Велик-день та інші релігійні свята. Щоб діти мали можливість бачити різдвяні об-ряди з колядами, щедрівками й вер-тепами, ми їх привозили на святку-вання у наші родинні села, які далеко знаходяться від районних центрів, де не було такого тотального стеження окупантів за релігійною діяльністю громадян. Усе це залишало певний слід у дитячих головах, в яких посту-пово формувався український націо-нальний і духовний світогляд. Варто згадати ще такий епі-

зод з дитячих років Богдана-четвертокласника. У 1981 році він за-хотів бути на шкільному новорічному вечорі в козацькому строї. Матерії

такої для його пошиття у магазинах не було. Ми купили два червоно-сині прапори совєтської України і з них пошили йому козацький жупан та шаровари, хоч розуміли, що це пахло тюрмою, якби довідалися каґебісти. У цьому строї із саморобною шаблею при боці Богдан був на новорічному вечорі у школі. І тут, забувши про обережність, він привітався зі своїм ровесником по школі словами “Слава Україні”. Хтось збоку почув, і це стало підставою для виклику мене в КҐБ, де мене попередили про антирадян-ський напрямок виховання наших ді-тей. Тут каґебісти дійсно мали рацію, бо у вихованні наших дітей справді домінувала любов до рідного краю і ненависть до ворогів-окупантів.

Посилаючи Богдана на навчання у Чортківське педучилище, ми батьки, просили його бути обережним у роз-мовах на національні теми зі своїми друзями-однокурсниками, бо це за-грожувало б і йому, і нам розправою з боку окупаційної влади. Деякий час він дійсно був обережний. Але один епізод з життя і навчання привів його до втрати обережності та мовчання. Це сталося влітку 1986 року. Богдан був разом з іншими учнями педучи-лища на колгоспних роботах у Криму. Така була заведена практика совєт-ською владою, щоб використовува-ти задаром робочу силу молоді. Учні шкіл і середніх навчальних закладів, студенти університетів та інститутів працювали переважно влітку і восени на різних державних роботах, особли-во на колгоспних полях.. Отже, їдучи через Східну і Південну Україну та перебуваючи два місяці в Криму, Бог-дан стривожився тим, що ця частина нашої держави дуже зрусифікована. Там, у Криму наших хлопців-галичан називали бандьорами, нападали на них і навіть били за те, що розмовля-ли українською мовою. Повернувшись у вересні додому,

Богдан розповідав нам з тривогою і болем про страшну русифікацію укра-їнського козацького краю. Очевид-но, він не міг більше про це мовчати і, навчаючись далі в Чорткові, шукав собі однодумців. Ними стали Руслан з м. Чорткова і Василь з м. Зборова, які навчалися разом з ним. Збирали-ся переважно на квартирі у Руслана. Богдан все частіше переводив роз-мови із побутових на політичні теми.

ЧОРТКІВСЬКА ОФЕНЗИВА КҐБ

Богдан з групою учнів у Криму. Верхній ряд справа: перший хлопець під позначкою – Богдан.

Богдан в козацькому строї.



Нарешті відважився запропонувати хлопцям створити молодіжну під-пільну українську націоналістичну організацію. Вони погодилися і ви-знали Богдана провідником орга-нізації. Відтак розробили програму діяльності організації, кінцевою ме-тої якої було створення Української Самостійної Соборної Держави. Але найближчою метою було: викривати справжню суть сталінізму, який при-вів до загибелі мільйонів українців у період створеного комуністами штуч-ного Голодомору 1932-33 років, а та-кож в тюрмах, і в сибірських таборах; боротися з русифікацією України; вивчати правдиву історію України, звертаючи особливу увагу на геро-їчні сторінки боротьби УСС та УПА; знайомити студентів з українською національною символікою (герб, пра-пор, гимн); періодично вивішувати український синьо-жовтий прапор в різних місцях м. Чорткова та в ближ-ніх селах. Хлопці збирали матеріал з цих питань, обговорювали його і тоді вже йшли з ним до інших студентів. На одному зібранні Василь повідо-мив, що знає місцевості, де проходи-ли бої УПА у повоєнні роки в Чорно-му лісі недалеко від Чорткова. За його словами, у тому ж лісі в замаскованих криївках ще й досі знаходиться багато зброї, яку можна забрати.Однак цю ідею їм реалізувати вже

не вдалося, бо їх організацію КҐБ ви-крило. А сталося ось як. Богдан ви-готовив взірець членського квитка організації, титульна сторінка яко-го мала синьо-жовту облямівку і на ній був напис з гаслом: “Україна для українців”. Всередині записувало-ся прізвище члена організації, дата вступу до неї, номер квитка і підпис. Цей взірець квитка Богдан приніс до педучилища і вранці показав його Василеві. Той забрав і поклав у свій блокнот. По закінченні уроків дирек-ція зібрала на шкільному подвір’ї всіх учнів на чергову лінійку (зібрання). Тут Василь покликав до себе Богдана і Руслана. Віддав Богданові квиток зі своїм блокнотом і сказав, щоби вони обидва пішли показати його ще од-ному учневі – Петрові, який чекає на них біля другого корпусу школи. Богдан тут же при Василеві заховав квиток у внутрішню кишеню одягу і направились разом з Русланом до Пе-тра. Богдан лише встиг показати йому квиток і відразу заховав, бо побачив, що до них наближався вчитель музи-ки. Він підійшов впритул до Богдана, запхав руку в ту кишеню, де був блок-нот з квитком і вийняв його. Навіть не розкрив блокнота, не побачив квитка, але поклав його до своєї кишені і пі-шов, очевидно, будучи впевненим, що взяв те, за чим прийшов. Цей епізод так детально описую, бо з нього ви-дно, що КҐБ вже все знало й готовило викриття організації. Тут напрошу-ються такі питання. Чому Василь за-лишився і не пішов разом з Богданом і Русланом до Петра? Звідки вчитель знав куди пішли обидва хлопці, що відразу їх знайшов? Як він знав в кого і в котрій кишені був квиток, що так швидко та впевнено його забрав? Всі ці дії свідчать про те, що ця операція була підготовлена заздалегіть і скеро-вувалася зверху каґебістами, які хо-тіли спіймати хлопця, як кажуть, “на гарячому”. А підозріння в причетнос-ті до розкриття організації, як видно із наведених прикладів, цілком падає на Василя. А далі почалася каґебістська офен-

зива проти 16-літніх підлітків. Ди-рекція педучилища відразу повідо-мила КҐБ про те, що тут розкрито підпільну націоналістичну антира-дянську організацію, хоч я впевне-ний, що каральним органам було й до цього вже відомо про це, бо самі ж, напевно, і розробляли план цієї опе-рації, очевидно, з допомогою Василя. У процесі допитів вся робота слідчого

була спрямована проти Богдана. При цьому грубо підтасовувалися факти, використовувалися брехня і наклепи. Ось два приклади з них.Перший. Каґебіст вимагав від Бог-

дана, щоби він розповів і показав Чорний ліс біля Чорткова, де є в ньо-му криївка зі зброєю, яку хлопці мали забрати. Богдан відповів, що про це нічого не знає. Тоді йому для доказу наводять слова Василя, який ствер-джував, що про Чорний ліс говорив Богдан. То ж цілком перекручений факт, бо з раніше наведеної розмови між хлопцями, знаємо, що про це го-ворив Василь, а не Богдан.Другий приклад. Богдана питає

слідчий, в кого він брав читати книж-ку під назвою “Неопалима купина”. Він знову чесно йому відповів, що та-кої книжки не читав. Тут ґебіст ще раз покликався на Василя, який говорив, що від Богдана чув про цю книжку. Через деякий час Богдан зустрівся

віч-на-віч з Василем і спитав: – Чому ти на мене зводиш накле-

пи? Ти говорив про Чорний ліс, а не я. Коли я тобі розповідав, що читав “Неопалиму купину”? Тут Василь признався як насправді

було: – А що я мав робити? Я не знав ні-

чого про цю книжку, але слідчий сам мені сказав її назву і змусив говори-ти, що нібито ти мені розказував про “Неопалиму купину”. А щодо Чоного лісу, то ще до нашої розмови, про це мені розповіли в КҐБ, щоб я вам ска-зав і потім повідомив їх як ви зреаґу-вали. З цього епізоду можна зробити ви-

сновок, що каральна машина КҐБ, примушуючи слабодухих, сама ство-рювала “націоналістичні підпільні ор-ганізації”, щоб показати “свою працю у боротьбі з українським буржуазним націоналізмом”, бо за щось же треба отримувати державну платню? Цей висновок важливий ще й у тому, що чекісти у своїй брудній праці засто-совували братовбивчу систему серед молоді, нацьковуючи одних слабоха-рактерних проти стійкіших і це нази-вали “справедливим і законним слід-ством”. Але це їхня давня практика. Вони ще в період визвольної боротьби українського народу в 1940-50-х ро-ках успішно її застосовували. Підби-рали слабодухих, примушували їх до зрадництва і засилали для диверсій в українське підпілля, або створювали із своїх каґебістських кадрів цілі боїв-ки УПА, які тероризували населення: мордували , вішали, вбивали, кидали в криниці невинних людей. А всі ці злочини приписували ОУН-УПА і та-ким способом компроментували пе-ред народом національно-визвольну боротьбу. Але повернемось до чортківської

офензиви КҐБ, щоб показати, як воно вело боротьбу з “ворогами народу” – дітьми. Каґебісти постійно стежили за кожним кроком Богдана, де б він не перебував: на вулиці, в їдальні, чи на-віть в убиральні. На допитах від нього вимагали таких зізнань: хто керував ними у краю і з-за кордону, від кого одержували і які інструкції, або во-рожу літературу, коли і від кого мали отримати зброю? А коли відповіді їх не задовольняли, то тоді грубо зну-щалися з хлопця: били переважно по шиї та в груди, а не по обличчі, щоб не було видно слідів допиту. А Богданові тоді було тільки 16 років.Одночасно з допитами сина каґе-

бістська офензива не минула і нас, батьків. Мене з дружиною декілька разів викликали і допитували то в приміщенні педучилища, то в при-міщенні КҐБ. Їх найбільше цікавили такі питання: як могло статися, що ми, батьки, працюємо в радянській школі вчителями, а сина виховали в націоналістичному дусі та в ненави-сті до радянської влади; чи то не ми, батьки, спрямовували і націлювали хлопців на створення підпільної наці-

оналістичної організації? При цьому нам погрожували звільненням з ро-боти, бо ми, нібито, не маємо мораль-ного права бути вчителями, навчати і виховувати інших дітей в комуністич-ному дусі, якщо наш син вихований націоналістом. Повідомили нас та-кож про те, що Василь і Руслан в про-цесі допитів покаялися, визнали свою вину і просили прощення. Натомість Богдан покаятися не хотів, прощення не просив.

– Мало того, – заявляли каґебіс-ти, – Богдан почав доказувати нам, що Україна, як велика та багата кра-їна, повинна бути і буде самостійною, незалежною і сильною європейською державою. А в складі Росії Україна доведена до повної русифікації. Вона стала однією з найбідніших колоній російської імперії, в якій невинно за-гинуло мільйони людей. Далі, звер-таючись до нас, каґебіст каже: “Ми не можемо допустити, щоби молода людина з такими ворожими, антира-дянськими і націоналістичними по-глядами закінчила педучилище і ста-ла вчителем. Чого він навчить дітей у школі? Таких же переконань і погля-дів, як у нього? Такого ми допустити не можемо”.І дійсно вони своє слово дотрима-

ли. Я ще мав надію, що на моє прохан-ня директор педучилища дозволить Богданові й далі продовжувати на-вчання. Але на таку мою просьбу він відповів у тому ж каґебістському дусі:

– Хоч би ми і дозволили вашому синові закінчити педучилище, то мені б рука не піднялася підписати йому диплом про його явно ворожі до радянської влади націоналістичні по-гляди. Потім відбулися комсомольські

збори, на яких Василь і Руслан висту-пили із своїми каяттями та просили у комсомольців прощення. А Богдан і тут не просив у них пощади. Тоді рішення зборів було таке. Василю тільки оголосили комсомольці суво-ру догану, а Богдана і Руслана збори виключили з комсомолу. Богдан від-разу після цього викинув їм комсо-мольський квиток і залишив збори. У тодішній радянській освітянській системі виключення з комсомолу фактично означало “вигнання з раю”, тобто позбавлення права продовжу-вати навчання. Коли я через декіль-ка днів знову був у директора, щоб з’ясувати, чи може продовжувати Бог-дан навчання, то була така його від-повідь:

– У нас навчаються тільки ком-сомольці. Не може бути такого, щоб учень закінчив педучилище, не був-ши комсомольцем, і став учителем. Такого бути не може!А далі товариш директор зробив

добру міну при поганій грі і звернувся до мене “ласкаво”:

– Раджу вам поговорити з сином, щоби він добровільно написав заяву про небажання вчитися в педучили-щі. Тоді це не набере широкого розго-лосу, що ми його виключили. Це буде краще для нього і для вас, вчителів. Покидаючи педучилище, я порів-

нював рекомендацію директора із по-дібними “добровільними” заявами до вступу в колгоспи, які писали наші селяни з примусу сталіністів після ві-йни. А ще пригадав собі один епізод із розповідей людей, які були присутні-ми на зборах у Львові восени 1939 року, де московські окупанти “узаконювали визволення і добровільне приєднан-ня” Західної України до УРСР і СРСР. Тоді на цих зборах каґебісти запропо-нували відомому львівському компо-зитору “добровільно” виступити і по-дякувати кремлівським комуністам за “визволення”. Він виступив і дуже ориґінально висловив їм “подяку за визволення”: “Нас визволили і на то нема ради”. Не було іншої ради і для Бодана. Він “добровільно” написав заяву і покинув педучилище. Звичай-но, що Василю комсомольська догана

нічим не загрожувала і він продовжу-вав навчання. Очевидно, що і пере-конливі каяття Руслана, або й інші невідомі нам впливові причини та-кож дозволили Русланов залишитися в педучилищі. Каґебістська офензива на нашу

родину тривала, але вже у ширшому масштабі. Для цього використовува-лися різні конференції, наради, збори вчителів, учнів, студентів, інтеліґен-ції, на яких ґебісти та їх урядові при-хвосні від освіти повідомляли гро-мадськість про “злочинну” діяльність групи учнів Чортківського педучи-лища, які намагалися створити під-пільну українську націоналістичну організацію, але її своєчасно викрили сторожові пси імперії зла – сучасні радянські чекісти. При цьому вони не забували згадувати і паплюжити нас батьків-учителів, які виховали сина-“негідника”. Богдан, “добровільно” покинувши

Чортківське педучилище, працював у Тернопільській автоколоні. Навчив-ся направляти вантажні автомобілі. Працював переважно в ямі, над якою був автомобіль. Приходив додому втомлений, весь брудний, одяг в оли-ві і мазуті. Це була важка праця для 16-річного хлопця. Через рік його на-правили на навчання до автошколи, в якій мав здобути професію водія ав-томобіля.Провчившись там пару місяців,

його і тут знайшли щупальця КҐБ. Одного ранку він побачив на стіні в коридорі школи наказ директора, що його виключають з автошколи. Пішов до директора, щоби з’ясувати причину цього наказу. А тут вже були каґебістські прихвосні – секретар Тернопільського обкому комсомолу і представник з ЦК комсомолу з Мо-скви. Ось яка була для них важлива Богданова справа, що для її розгляду прислали аж кремлівського комсо-мольця. Тільки він почав питати за що його виключили з автошколи, як на нього накинулися з лайками і по-грозами підручні резервісти партії, що мали завдання КҐБ продовжу-вати тероризувати хлопця. Вони до-водили, що як “злочинний елемент”, Богдан не може бути водієм, бо під час служби в армії буде робити на автомобілях саботаж: сипати в мо-тор пісок, лити воду до бензини, або іншим способом псувати машини. Зрозуміло, що під тиском цих комсо-молят, скерованих КҐБ, дирекція ав-тошколи змушена була видати наказ про звільнення Богдана від навчання. Протягом кількох днів моя дружина Віра, плачучи, випрошувала в обко-мі комсомолу, щоб дозволили синові продовжувати навчання в автошколі. Секретарі обкому знову й знову повто-рювали ті самі, завчені від каґебістів арґументи, що будучи водієм, Богдан буде постійно шкодити радянській владі. Але тут знайшлася одна добра людина, яка стала на його захист. Це була Лариса, яка також працювала на керівній посаді в обкомі комсомо-лу, але, очевидно, зберегла в своєму серці християнську мораль і доброту справжньої людини. За її сприянням Богдан й далі залишився в автошколі на навчанні та з гіркою бідою одержав права водія. Після закінчення автошколи Бог-

дана забрали до совєтської армії. Я ще пробував у воєнкоматі просити, щоб він відбував службу в Україні. Але мені на моє прохання відповіли: “Піде служити туди, де його дід від-бував покарання за участь у банде-рівському русі – у Сибір”. І тут знову каґебісти дотримали свого слова. Два роки рабського приниження відбув хлопець у Сибіру, де зазнав на власній шкірі сумнозвісної дідівщини в армії московських азіатів. Дідівщина ар-мії переважно зводилась до того, що молоді хлопці-новобранці повинні були виконувати всі примхи старших

ЧОРТКІВСЬКА ОФЕНЗИВА КҐБ (ЗІ СТОР. 8)



Осип МОРОЗПитання майбутнього хвилює

людські душі і турбує допитливі, ана-літичні уми. Питання, куди йдемо як окремі особи різного віку, місця на-родження, різної соціальної структу-ри, різної національності, різної дер-жавної приналежності, різної релігії, різного кольору шкіри, будови тіла та інших ознак, викликало універсальне зацікавлення, стало цікавим і важли-вим для нашого «завтра».Вважаю, що думання українців в

Україні і поза межами України часто наставлене на минулий час і на тоді існуючі теорії, які не завжди можуть бути добрими для пояснення сьогод-нішнього, а головне – завтрашнього дня. Едвард Корніш (Edward Cornish),

головний організатор СФТ, редактор журналу «Футурист» («The Futurist») та донедавна президент Світового фу-турологічного товариства вважає, що рух футурологів, який сильно і швид-ко розвинувся в 1960-их роках, посту-пово формує сукупну філософію по-гляду на світ. Ця філософія ще далека від завершення, однак уже сьогодні можна говорити, хоча ще дуже при-близно, про основноположні прин-ципи, що є типовими для думання футурологів. Серед цих принципів – цілісність cвіту, важливість часу, важливість ідей (особливо ідей про майбутнє).І. Цілісність світу. Фундамен-

тальним у мисленні футурологів є уявлення-перцепція про те (того), що світ являє собою єдину ці-лість, а не сполучення незалежних, непов’язаних частин. Ця думка супер-ечить традиційним поглядам, згідно з якими людина існує на світі, але не є справжньою частиною Всесвіту.ІІ. Критична важливість часу. Фу-

турологи чітко усвідомлюють те, що сьогоднішні проблеми не постали з «повітря», ці проблеми зростали про-тягом тривалого часу і могли б бути розв’язані відносно легко, якщо б до цього приступити раніше. Сьогодніш-ні кризи – це загалом малі проблеми, які були занедбані вчора.Футурологи хочуть ідентифікувати

поступові зміни так, щоб можна було своєчасно робити потрібні дії (акції) для спинення болючих, глибоких криз. Коли проблема дійде до ступеня кризи, тобто коли ситуація робиться нестерпною, щойно тоді люди приді-ляють їй увагу, а це припізнює вихід із кризи. Футурологи розрізняють п’ять основних періодів майбутнього: «тепер» – 1 рік; «близьке майбутнє» – від 1 до 5 років; «середньо-близьке майбутнє» – від 5 до 20 років; «пер-спективне майбутнє» – 20 до 50 ро-ків; «далеке майбутнє» – 50 і більше років.Згаданий вище Е. Корніш робить

два основні висновки:1. Світ, який матимемо через 5-20

років, формується рішеннями, що ми приймаємо сьогодні.

2. Майже все можна зробити за 20 років. Щоправда, таке твердження відбирає нам мову, але пригадаймо: лише 12 літ знадобилося, аби здій-снити рішення про політ людини на Місяць.

3. Важливість ідей. Оскільки май-

бутнього «сьогодні» не існує, воно мусить бути створене, тобто ідеї про те, що може статися в майбутньому, мусять бути розроблені і всебічно ви-вчені саме сьогодні.Ідеї – це знаряддя думки, без них

думка неможлива. Ідеї можна поді-лити на два класи: концепції і теорії. Концепція – це своєрідна мисленна карта або картина чогось, а теорія (у цьому розумінні) – це пов’язаність двох чи більше концепцій з метою ви-вчення їх взаємовідносин.Концепції і теорії є нашою мен-

тальною моделлю функціонування світу. Ці концепції і теорії дають нам змогу «пригадати», що сталося в ми-нулому, а також дозволяють уявити те, що може статися в майбутньому. Мислення складається з маніпулю-вання нашими концепціями і теорія-ми в різних можливих способах (ком-бінаціях).Головний ініціатор-організатор

World Future Society Едвард Корніш у журналі «Футуролог» №1, 2 і 3 (2007 р.) детально описує 40-річчя та при-чини й труднощі. У 1960-тих роках конфліктна ситуація між Америкою та Совєтським Союзом заставила ана-літиків думати про можливі сценарії в майбутньому. Уже, наприклад, на шостій загальній асамблеї товари-ства, що відбулася 16-20 липня 1989 р., виголошено 600 доповідей на 200 сесіях. Ці сесії були згруповані в шіс-тьох сферах:Біосфера: клімат і оточення, енер-

ґія, аґрокультура, демографія і насе-лення та здоров’я.Соціосфера: освіта і навчання, мис-

тецтво, праця і кар’єра, родина і гро-мада, релігія, переконання і цінності, габітат, і соціальні зміни. Техносфера: інформація і техноло-

гія, наука і технологія, простір.Еконосфера: господарство і корпо-

рації, економіка і фінанси, міжнарод-на торгівля, провід і управління.Політосфера: влада, міжнародні

відношення.Футуросфера: методи і техніка, до-

слідження майбутнього, перспективи XX1 століття.Ці 200 сесій відбулися в різних за-

лах у той самий час, але вони були попереджені спеціальними суперсе-сіями. Ці суперсесії були організовані для кожної з шести сфер.Журнал «Футурист» за січень-

лютий 2008 р. подає п’ятнадцять гло-бальних стремлінь

1. Досягнення безпереривного роз-витку для всіх.

2. Забезпечення постачання чистої води для всіх, без конфлікту.

3. Стабілізування приросту насе-лення з доступним запасом природ-ного багатства.

4. Забезпечення розвитку справж-ньої демократії замість тоталітарних режимів.

5. Введення правил більш сприят-ливих для здійснення довготривалих глобальних досягнень.

6. Прискорення зв’язку глобальної сітки інформаційної та комунікацій-ної технології, доступної всім.

7. Заохочування етичного еконо-мічного ринку для зменшення різни-ці між багатими і бідними.

8. Зменшування загроз нових чи відродження заразних хвороб та імунних мікроорганізмів.

9. Удосконалення засобу вчасного реагування при змінах робіт та уста-нов.

10. Зменшення етнічних конфлік-тів, тероризму та вживання зброї ма-сового нищення взаємними обмінами спільних цінностей та нових стратегій безпеки.

11. Запевнення, що зі змінами ста-новища жінки поліпшиться загаль-ний стан людства.

12. Припинення поширення і гло-

бального впливу транснаціональної сітки організованого злочинства.

13. Уможливлення постачання зростаючої потреби енергії безпечно і ефективно.

14. Поліпшення стану людства з прискореним темпом наукового та технологічного відкриття.

15. Включання більш систематич-но етичних міркувань у глобальні рі-шення.

ДЕСЯТЬ ПІДСТАВ, ЯКІ СПОНУКАЮТЬ СТАТИ ЧЛЕНОМ

СФТЯк член цієї найбільшої і найтри-

валішої організації, Ви можете:– знайомитися з напрямками

науки, які можуть змінити світ;– увійти в мережу визначних

професіоналів у багатьох ділянках;– навчатися з наукових прогно-

зувань і спеціальних звітів щодо роз-витку підприємництва і технології, написаних далекоглядними і профе-сійними футурологами;

– розвивати стратегії, які зро-блять Вас цінним провідником у Ва-шій громаді;

– дивитись на світ крізь широкі окуляри з багатьма перспективами;

– думати більш творчо, засто-совуючи нові ідеї і винаходячи інно-ваційні способи їхнього втілення;

– працювати професійно і про-дуктивніше, вживаючи інструменти, створені досвідченими футуролога-ми;

– запроваджувати нововведен-ня, у яких буде відчутна Ваша участь;

– заглиблюватись у віддалені можливості майбутнього, які не від-криті деінде;

– прилучитись до читання «Футуриста» – головного журналу Товариства, який подає прогнози, на-прямки та ідеї щодо майбутнього.Світове футурологічне товариство

– World Future Society – це непри-буткове освітнє і наукове Товариство, зареєстроване в District of Columbia, U.S.A. Товариство є звільнене від по-датків і начисляє коло 25 000 чле-нів і передплатників у 80 державах. Товариством керує Рада директорів: Арнольд Браун (Arnold Brown), голова Ради, Едвард Корніш (Edward Cornish) – основоположник-фундатор – автор ідеї Товариства та перший і довголіт-ний його президент, член ради; всьо-го тут 16 осіб. Крім Ради директорів є ще Ґлобальна дорадча рада з 18 осіб. Склад управи подаємо англійською мовою для можливої Вашої кореспон-денції.

Timothy C. Mack, presidentSusan Echard, vice president for

membership and conference operationsKenneth W. Hunter, treasurerKenneth W. Harris, secretaryWorld Future Society7910 Woodmont Avenue, Suite 450Bethesda, Maryland 20814, U.S.A.Toll free 1-800-989-8274Telephone 1-301-656-8274Fax 1-301-951-0394Wed site www.wfs.orgE-mail [email protected]

ІНФОМАЦІЇ ПРО ПУБЛІКАЦІЇ• «The Futurist» – журнал, ви-

ходить 6 разів у рік;• «Futures Research Quarterly»

– професійний журнал для дослід-ників і футуристів, зацікавлених до-вшим часом і поглядом.

• «Future Survey» – 24-сторін-ковий місячний листок, описує і ко-ментує (дає завваги) на 50 важливих книжок, звітів, статтей і пропозицій.

• «Futurist Update» – місячні новини електронною поштою.

• «Future Times» – інтернетна мережа і джерела інформації про ді-яльність Товариства і споріднених

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Фундація доброчинних громадських ініціатив

«Україна-діаспора» проводятьМІЖНАРОДНУ НАУКОВУ КОНФЕРЕНЦІЮ

Українство у світі: Україна є там, де живуть українці

Конференція відбудеться у Чернігівському дер-жавному педагогічному університеті імені Тараса

Шевченка (вул. Гетьмана Полуботка, 53) 23-25 травня 2008 р.

До розгляду пропонуються питання за напрямками (секціями):Українська діаспора: історія, сучасність, проблеми, напрямки співпраці • між діаспорою та Україною,Книжкові, архівні та музейні колекції в Україні та діаспорі: проблеми • збереження та дослідження. Визначні українські постаті та установи,Мова, література, культура та мистецтво в Україні та українській діа-• спорі,Розвиток шкільництва та вищої школи в Україні та закордонні,• Церква в Україні та діаспорі.•

За результатами роботи конференції вийде щорічний міжнародний збір-ник інформаційних, освітніх, наукових, методичних статей і матеріалів “Наш український вимір”. Матеріали для друку (від 3 до 15 сторінок тексту на електронних носіях; формат, шрифт та ін. – зручні для Вас) приймаються заздалегідь, а також під час проведення конференції. Організаційний вне-сок для учасників складає 50 грн (10 $ USA). Проживання та харчування – за власний рахунок (можливе сприяння організаторів конференції).Про Ваше бажання взяти участь у роботі конференції просимо повідоми-

ти з 1 жовтня 2007 до 10 травня 2008 року.Робочими мовами конференції є українська, англійська та російська.При подачі заявок просимо заповнити аплікаційну форму, яка додаєть-

ся.Заявки надсилати на електронні адреси: diaspora@ meta.ua і 1diaspora1@

list.ru, [email protected].Контактна особа для звертання: Станіслав Борисович Пономаревський,

філологічний факультет Чернігівського державного педагогічного універ-ситету імені Т. Шевченка, вул. Гетьмана Полуботка, 53, м. Чернігів, Україна, 14000Додаткову інформацію можна також одержати за тел. у Чернігові (0462)

677414.ЗАЯВКА

Прізвище та ініціали автора(ів) ____________________________Вчений ступінь або посада _______________________________Місце роботи/навчання _________________________________Назва статті _________________________________________Секція _____________________________________________

Станіслав ПОНОМАРЕВСЬКИЙ, diaspora@ meta.ua

СВІТОВЕ ФУТУРОЛОГІЧНЕ ТОВАРИСТВО – СФТ




ПОГЛЯД

І досі українці покидають свій рідний Український світ, знесилені й зневолені, опада-ючи зів’ялим листям із дере-ва національного життя, чи то відлітаючи на чужину, чи передчасно лягаючи в рідну землю. “Га, така наша доля. Розсипаємося, як кленове лис-тя...”, – висловився І. Франко у 1907 році з приводу масово-го від’їзду українців за океан. Відтоді минуло сто років, а міграційно-еміграційні хви-лі так само викидають наш люд на чужину. Нині у світі, за різними даними,

від 150 до 175 млн. людей (понад 3% населення планети), проживають за межами країн свого походження. З них близько 70 млн. – міґранти. Участь українців у глобальних світо-вих міґраційних процесах вражаюча: понад 45% нашого люду живе за меж-ами України. З них українські тру-дові міґранти становлять понад 10% (близько 8 млн., а в сезонний пік їхня чисельність збільшується майже удві-чі) від загальної кількості міґрантів у світі. Це неофіційна інформація, яку офіційні речники занижують разів у 200; ми ж її отримуємо безпосеред-ню від людей, і вона, на наш погляд, є найдостовірнішим документом. Частка українських еміґрантів і

трудових міґрантів, відносно загаль-ної чисельності українського соціуму, найвища в світі. Цей показник осо-бливо тривожний на тлі депопуляції українського етносу – низької наро-джуваності й високої смертності. Не-щодавно Інститут демографії опри-люднив дуже тривожні висновки: людей в Україні невпинно стає менше й за кілька років стане до 35 млн.Вже й зараз український етнічний

соціум, фактично, розділений на-двоє: близько половини українців живе на своїй материковій терито-рії, а решта розпорошена за межами України. Причини різні, але головна – відсутність належної підтримки, захисту людей з боку України як дер-жави. Людину позбавляють її осно-вного права – права на працю. Донедавна в українській еміґрації

називали три хвилі переселенського руху: перша – з початку 70-х років ХІХ ст. до початку першої світової ві-йни (1914) – економічна; друга – пе-ріод між двома світовими війнами (1917–1939) – економічно-політична; третя – роки другої світової війни та повоєнний період – політична.І ось у середині 90-х років ХХ ст.

виникла четверта – новітня хвиля української трудової міґрації, яка пе-реростає в еміґрацію. Парадоксальність новітньої еконо-

мічної міґрації та еміґрації в тому, що коли перша хвиля масового пересе-лення українців припала на добу на-шої бездержавності, то четверта хви-ля виникла в Українській державі.Цю парадоксальність бачимо і в

спільній причині першої й четвертої еміґраційних хвиль – у соціально-економічній мотивації, у бідності, в неможливості реалізувати себе на Батьківщині. Виходить, майже нічого не змінилося в соціально-економічному становищі українців за 130 років.Змінився тільки на гірше демо-

графічний стан нашого суспільства. Якщо джерелом першої хвилі масової еміґрації був надлишок сільського населення (Україна тоді мала най-вищий у Європі природний приріст населення через високу народжува-ність), то зараз при катастрофічній депопуляції українського народу через низьку народжуваність і висо-ку смертність, коли українське село, по суті, вимирає й рівень безробіття в ньому сягнув понад 80%, Україна перетворилася на постачальника за кордон висококваліфікованої й деше-вої робочої сили. У березні 2004 року Комісія для боротьби з нелегальною торгівлею українцями при Світовому Конґресі Українців оприлюднила на 48-й сесії ООН заяву, де наголошено: “Україна є одним із найбільших дже-рел людей, які стають жертвами тор-гівлі”. Україна стала, по суті, країною-

донором, бо з неї постачають світові, крім природних ресурсів, найцінні-ший національний ресурс – людей: від немовлят до дівчат на виданні, від різноробів до вчених. Тільки у зв’язку з виїздом науковців та висококваліфі-кованих спеціалістів втрати України становлять понад один мільярд дола-рів США на рік. А духовно-моральні втрати незліченні. Втрачаючи свій людський, духовно-інтелектуальний потенціал, Україна по суті інвестує неоціненний живий ресурс в економі-ку практично всіх розвинутих країн світу. Таким чином, ми на шкоду собі сприяємо цілеспрямованій політиці розвинутих країн із залучення висо-кокваліфікованої робочої сили – жи-вого капіталу за рахунок імміґрантів. Та переважна більшість освічених людей змушена виконувати неквалі-фіковану, низькооплачувану роботу, аби заробити собі на більш-менш за-безпечене життя. Найбільшою проблемою четвер-

тої міґраційної хвилі, особливо не-легальних міґрантів, є їхня правова незахищеність як з боку України, так і з боку країн їхнього перебування. А якщо врахувати масштаби цього яви-ща, то можна осягнути всю глибину

соціально-психологічних деформацій українських міґрантів за кордоном та їхніх сімей в Україні, а також ката-строфічність демографічної ситуації в українському суспільстві загалом. Со-ціальна структура нинішнього укра-їнського соціуму неповноцінна, бо український середній клас фактично формується за кордоном із трудових міґрантів.І хоч основним позитивним на-

слідком української трудової міґрації називають додаткове спрямування в Україну значних фінансових потоків (за експертними оцінками, українські трудові міґранти інвестують в Укра-їну близько 19 мільярдів євро на рік, з них тільки понад 150 тисяч моряків – 2,5 млрд.), та ми втрачаємо найцін-ніше – своїх людей. Україна винаро-довлюється на очах, а утворений в нашому суспільстві демографічний вакуум заповнюють імміґранти з країн зі стабільним природним при-ростом населення. Уявімо собі, що станеться з українською землею, яку, слідом за українським людом, поспі-шають викинути на світове торжище владні чужоїди. Внаслідок четвертої хвилі еміґра-

ції Україна втратила і далі втрачає значний духовно-інтелектуальний, науковий, економічний, репродук-тивний, генетичний потенціал, на-слідком чого є демографічна криза українського суспільства.Коли у ХХ столітті Українська на-

ція була нацією депортованих, то в ХХІ столітті стала нацією міґрантів. Україна ще не подолала наслідків де-портацій, а вже гибіє від новітнього винародовлення – знелюднення. На жаль, нині жодна з державних

структур офіційно не відстежує, тим паче не регулює виїзду наших людей за кордон, не займається захистом їхніх прав та виявленням інших про-блем трудової міґрації. Ця сфера, як і багато чого в нашій країні, перебу-ває в тіньовому віданні. Досі пробле-мами трудової міґрації займалися на державному рівні Уповноважений Верховної Ради України з прав люди-ни, а на громадському – українські громадські організації в Україні й за кордоном, які не так давно вперше зі-бралися на свій з’їзд. Підтримати ініціативу українських

громадських організацій за кордоном та ВГО “Українська взаємодопомога” й створити міжнародну громадську організацію “Нова хвиля”, завдання якої – об’єднати громадян України, які проживають за кордоном, з метою реалізації та захисту їхніх громадян-ських, професійних, соціальних, еко-номічних прав, підтримки фахових інтересів і профспілкової солідарнос-ті та сприяння їхньому поверненню

в Україну. Це нове міжнародне гро-мадське об’єднання враховує специ-фіку інтересів і потреб міґрантів та еміґрантів з України, відмінну від потреб та інтересів представників по-передніх хвиль української еміґрації. “Нова хвиля” передбачає злагоджену взаємодію нової й старої еміґрації з метою утвердження світового укра-їнства як економічної, соціальної, громадянсько-політичної сили у світі з високим міжнародним іміджем та його дієву участь у будівництві Укра-їнської держави на правовій основі.Держава зобов’язана нарешті ви-

робити стратегію збереження свого найціннішого ресурсу – людей. Мі-ґраційна політика України повинна убезпечити українське суспільство від потоків нелегальної міґрації з тре-тіх країн та гарантувати своїм трудо-вим міґрантам правовий і соціальний захист у країнах їхнього тимчасового перебування. Але головне – створити своїм громадянам належні соціально-економічні умови для гідного жит-тя вдома та забезпечити повернення українців на Батьківщину, де так по-трібні соціально активні громадяни й висококваліфіковані працівники.

Головне стратегічне завдання для Української держави – повернути українців, передусім своїх громадян, на Батьківщину для відновлення на материковій території природно-го людського ресурсу й повноцінної структури українського соціуму.Необхідно розробити й прийняти

Національну програму повернення українців в Україну. А для цього — розв’язати цілий комплекс соціально-економічних проблем і, передусім, відновити повноцінне сільськогоспо-дарське й промислове виробництво. Адже нині рівень переробки сирови-ни в Україні ледь сягає 60%. Невже владі в Україні вигідніше спродувати за кордон природні й людські ресур-си, аніж відновити виробництво ви-сокоякісної продукції, якою тради-ційно славилась наша країна? Вона підніметься тільки солідарною силою середнього класу, який фактично формується за кордоном. Нині гостро постала необхідність започаткуван-ня загальнонаціонального проекту ліквідації причин масової трудової еміграції та повернення українців в Україну.Вслухаймося в нагадування на-

шого великого духовного подвиж-ника Пантелеймона Куліша: “Зовсім інша була б справа, якби ми єдини-ми устами і єдиним серцем труди-лися над пробудженням суспільно-національної свідомости в Україні й поступалися б один одному в тому, що близьке нашому самолюбству, але шкідливе для успіху справи”.

Олександер ШОКАЛО,голова ВГО

“Українська взаємодопомога”“Українська газета Плюс”

ХВИЛЯ, ЩО ВИМИВАЄ ЛЮДЕЙ, АБО ЯК ПОВЕРНУТИ УКРАЇНЦІВ В УКРАЇНУ

Наприкінці березня Україну вперше відвідає президент Спо-лучених Штатів Джордж Буш.

Про це повідомив президент Ві-ктор Ющенко на прес-конференції у Брюсселі. Пан Ющенко сказав, що в ході

дводенного державного візиту вони з паном Бушем обговорять майбутню співпрацю України та США, а також питання про приєднання України до плану дій щодо членства НАТО. Джордж Буш прийде в Украї-

ну напередодні самміту Північно-Атлантичного альянсу. Президент України Віктор Ющен-

ко переконаний, що на Бухарест-

ському самміті НАТО українська за-явка про приєднання нашої країни до Плану дій щодо членства в НАТО буде підтримана. Він підкреслив, що є оптимістом у

цьому процесі: «Я переконаний, що ми досягнемо свого суверенного ба-жання приєднатися до плану дій, це питання – у національній компетен-ції і ми б хотіли, щоб країни, від яких залежить це рішення, підтримали наше суверенне прагнення». У середині січня Президент Укра-

їни Віктор Ющенко, прем’єр-міністр

Юлія Тимошенко і спікер Верховної Ради Арсеній Яценюк надіслали лист керівництву НАТО з проханням про приєднання до ПДЧ. Україна розра-ховує, що рішення про приєднання може бути ухвалено на квітневому самміті НАТО в Бухаресті.

6 березня керівники МЗС країн-членів НАТО на засіданні в Брюсселі не ухвалили жодного рішення щодо приєднання України до ПДЧ, і роз-гляд питання автоматично перене-сено на самміт НАТО в Бухаресті 2-4 квітня. Бі-Бі-Сі

ЮЩЕНКО: БУШ ПРИЇДЕ В УКРАЇНУ ПЕРЕД САММІТОМ НАТО


Вовкун, міністр з питань надзвичай-них ситуацій Володимир Шандра, міністр палива і енергетики Юрій Продан, міністр охорони здоров’я Василь Князевич, міністр у справах сім’ї, молоді та спорту Юрій Павлен-ко, голова депутатської фракції «НУ-НС» В’ячеслав Кириленко, в.о. Голови СБУ Валентин Наливайченко, секре-тар Київради Олесь Довгий, народні депутати, представники місцевої ви-конавчої влади та громадських орга-нізацій.У день відзначення 194-ї річниці

від народження Великого Кобзаря Президент України Віктор Ющенко разом з дружиною пані Катериною

Ющенко, молодшими дітьми та ону-ками відвідав Національний заповід-ник «Батьківщина Тараса Шевченка» у селі Моринці Звенигородського ра-йону на Черкащині. Президентське подружжя покла-

ло квіти до пам’ятника Матері. Глава держави оглянув музейний комп-лекс, зокрема хату, де народився Т. Шевченко, а також відвідав каплицю Святого Тарасія.

«Я вас вітаю з цією прекрасною да-тою, з цим знаковим днем для укра-їнців усієї України і світу», – сказав Президент на зустрічі із мешканця-ми села Моринці. Відзначаючи коло-сальний внесок, який зробив Тарас Шевченко у справу самоідентифіка-ції української нації, Глава держави

наголосив: безперечно, з кожним ро-ком ми дедалі більше переоцінюємо спадок, який залишив Кобзар. Тарас Шевченко, зазначив В. Ющенко, всі-єю своєю творчістю, своїм життям говорив про найважливіше – «нація, яка забуде рідне слово, ніколи не буде мати своєї батьківщини, держави». «Очевидно, він сто разів був правий, коли взявся відновити українське слово, поставити його на п’єдестал і зберегти для сьогоднішньої україн-ської нації те, що нас ідентифікує як українців», – сказав Президент. Глава держави наголосив, що що-

річні відвідання батьківщини Кобза-ря у день його народження розцінює для себе «не просто як велику честь, а великий обов’язок як громадянина». Відзначаючи важливість збере-

ження пам’яті Тараса Шевченка, Пре-зидент наголосив: «Я переконаний, нам треба об’єднати зусилля по дуже багатьох темах». У цьому контексті він сказав про необхідність започатку-вання нового проекту із будівництва у Моринцях першої в Україні Шевчен-ківської бібліотеки, «де були б зібрані всі видання світу, які будь-коли при-свячувалися творчості чи мистецтву Тараса Григоровича Шевченка». На переконання В. Ющенка, при бібліо-теці також має бути створений центр, що займатиметься вивченням спад-щини українського поета. На думку Глави держави, окрему увагу слід також приділити упорядкуванню та розбудові безпосередньо Моринців. Президент додав, що цими проекта-ми має опікуватися як місцева влада, так і зокрема міністерство освіти, від-повідні академічні установи, а також всі небайдужі громадяни.

«Це не питання коштів – це питан-

ня нашого синівського усвідомлення, які у нас є борги перед цією людиною», – підкреслив Віктор Ющенко. «Я пе-реконаний, в кожному українському селі, містечку ми повинні робити ті чи інші проекти, які присвячені Тара-сові Григоровичу Шевченку», – додав Президент.

«Я хотів би подякувати кожному з вас за ваше велике серце, у якому ви знаходите колосальну любов до того, що формує надзвичайно важливі українські цінності – до пам’яті Тара-са Григоровича Шевченка», – наголо-сив Президент України. Говорячи про сьогоднішню акцію

з озеленення, В. Ющенко подякував усім, хто бере в ній участь, та висло-вив переконання, що по всій Україні має бути проведена «дуже організо-вана» загальнонаціональна толока. Наприкінці виступу Глава держа-

ви вручив сельчанам подарунки, се-ред яких – документи на комплекс комп’ютерної техніки для місцевої бі-бліотеки та ключі від автомобіля для дільничної лікарні. У робочій поїздці Главу держави

супроводжують віце-прем’єр-міністр Іван Васюник, міністр культури і ту-ризму Василь Вовкун, заступник Гла-ви Секретаріату Президента України Роман Безсмертний. Президент та учасники поїздки

також взяли участь у насадженні ви-шневого саду на території національ-ного заповідника в рамках Весняної толоки з озеленення та благоустрою. Планується, що в заповіднику буде посаджено понад 2000 дерев – лип, ялинок, вишень.

Прес-служба Президента УкраїниФото Прес-служби Президента України

Президент України Віктор Ющенко і Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко беруть участь в заходах з нагоди Шевченківських днів.

ШЕВЧЕНКІВСЬКІ ДНІ В УКРАЇНІ (ЗІ СТОР. 1)


ЗДОРОВ’Я І КРАСА

Нове дослідження твер-дить, що антидепресанти, такі як препарат Прозак, при-писуваний мільйонам людей, можуть бути здебільшого не-ефективними.Автори звіту з Британії, Сполу-

чених Штатів і Канади, збираючи дані, дотримувалися американ-ських правил зі свободи інформа-ції. Вони вивчили, серед іншого, ре-

зультати клінічних випробувань, які фармацевтичні компанії з різ-них причин досі не оприлюднюва-ли.Висновок звіту полягає в тому,

що чотири найчастіше приписува-ні антидепресанти виявилися за неефективністю рівними плацебо – несправжнім порожнім таблеткам. Згідно з правилами британ-

ської національної системи охоро-ни здоров’я, антидепресантами не можна на початковому етапі ліку-вати людей із помірною депресією. Уряд намагається покращити

доступ до терапії, аби пацієнти мо-гли спочатку обговорити з лікарем свої проблеми. Але минулого року в Британії було виписано 16 міль-йонів рецептів на антидепресанти середнього ступеня дії. Саме на такі препарати як Про-

зак і Сероксат учені звернули увагу, аналізуючи дані, які досі не опри-люднювалися. Вони дійшли висновку, що вели-

кої різниці немає між пацієнтами, які приймали справжні антидепре-санти, і тими, кому давали порожні таблетки. Експерт із Королівського коле-

джу психіатрії заявив, що фарма-цевтичні компанії потрібно змусити оприлюднювати всі дані, отриму-вані внаслідок випробувань. Компанії захищають свої препа-

рати і кажуть, що звіт суперечить тому, що бачать самі пацієнти та їхні родини.

Джейн ДРІПЕР, кореспондент, Бі-Бі-Сі

АНТИДЕПРЕСАНТИ ВИЯВИЛИСЯ

НЕЕФЕКТИВНИМИ 1. ПРАВИЛА ПОШАНИ Якщо ви не ви-

кликаєте одне в одного захоплен-ня, життя зовсім не

ладнається. Вам необхідно поважати один одного. Не дозволяйте обста-винам перешкоджати цьому. Жити разом до самої старості – означає по-важати одне одного. Тому спокійно приймайте зміни в зовнішності і лю-біть людину за її внутрішні якості.

2. ЗОЛОТИЙ ДОТИК «Незважаючи на наш божевільний

ритм життя, ми з чоловіком завжди знаходимо час для приємних дріб-ниць: усмішка, ніжний дотик, легкий поцілунок. Якщо ми перебуваємо в одній кімнаті, він обов’язково обні-ме або поцілує мене. Це робить нас ближчими одне до одного».

3. ДОЗВОЛЯЙТЕ СОБІ НЕ ПОГОДЖУВАТИСЯ

«Навіть у найщасливішому шлюбі подружжя рано чи пізно розходиться в думках. У тих речах, які не зачіпа-ють наше повсякденне життя, ми час-то дозволяємо собі не погоджуватися. Ми знаємо, що не завжди згодні одне з одним, тому іноді добре поспереча-тися про щось: наприклад, про полі-

тику. У проблемах, які ми зобов’язані вирішити разом, наприклад, як вихо-вувати дітей, ми завжди обговорюємо всі «за і проти» і йдемо одне одному назустріч. Ми не сваримося і не обра-жаємося одне на одного. Всі залиша-ються спокійними, адже ми завжди знаходимо вихід».

4. БОЙОВИЙ ДУХ «Не бійтеся сперечатися, але пова-

жайте свого партнера. Дотримуйтеся предмету вашої суперечки, не напа-дайте одне на одного. Вчіться домов-лятися і поступатися. Чесні, але ваго-мі докази зроблять ваш союз сильним на довгі роки».

5. ЛЮБОВ – НЕ ПОЛЕ БИТВИ «Ніколи не використовуйте секс як

зброю у суперечці з чоловіком. Будь-те відкриті для спілкування. Якщо ви закриєтеся, вам може захотітися обміркувати тактику своєї поведінки. А в сім’ї це ні до чого. Любов у шлюбі проходить кілька стадій, тому будьте готові до того, що ваша любов (духо-вна і фізична) зазнаватиме зміни. Ви обоє повинні зрозуміти, що зміни не є причиною для пошуків партнерів поза шлюбом».

«Дуже важливо обговорювати, чи хочете ви мати дітей, не тільки до одруження, але й після. Ми з чолові-

ком говорили про дітей ще до одру-ження, коли просто зустрічалися. Ми обоє знали, що хочемо мати дітей, ми навіть погоджували їх кількість».

«Фінансові проблеми часто є при-чиною розлучення, тому особливо важливо розмовляти про гроші чесно і відкрито. Будьте відверті і відкриті одне перед одним, наскільки можли-во. Це дозволить уникнути затаєних образ з приводу того, як витрачають-ся гроші. Якщо хтось з вас незадово-лений тим, як ваша сім’я розпоряджа-ється грошима, обов’язково говоріть про це. Звичайно, ви повинні говори-ти дуже тактовно, проте у вас повинна бути можливість вільно обговорювати ваші турботи і побоювання. Не три-майте при собі тривогу і неспокій, це не допоможе нікому з вас. Пам’ятайте, ви – команда!»

«Не варто постійно плакати і скар-житися членам вашої родини на чо-ловіка. Пам’ятайте про те, що ваша сім’я і друзі завжди або в більшості випадків будуть на вашому боці, на-віть коли ви помиляєтеся. Якщо ви постійно скаржитеся на чоловіка своїй родині і друзям, вони почнуть ставитися до нього неприязно, а це ускладнить ваше життя пізніше».

ЗА КНИГОЮ «КРАЩІ ПОРАДИ ПРО ЩАСТЯ В ШЛЮБІ»

СЕКРЕТИ ЩАСЛИВОГО ШЛЮБУ

ЖЕНЕВА, Швейцарія (27 люто-го 2008 р.) – Для робочого кабінету, спальні, їдальні підходять свої пев-ні кольори. Для стимуляції активної діяльності ми виберемо саме такий колір, а не інший. Так само певні ко-льори рекомендуються або, навпаки, не підходять людині, яка перебуває в депресії, страждає від туги або на сер-дечні захворювання. У всі часи люди припускали, що

колір певним чином упливає на їхнє здоров’я. Друїди, шамани, жерці інків і єгиптяни застосовували їх при ліку-ванні деяких захворювань. Китайська традиційна медицина, аюрведа, шу-мерська, іудейська й есейська меди-цина використовувала їх повсякдень. У наш час кольоротерапія – один із видів альтернативної медицини, що ґрунтується на використанні кон-кретного кольору, оскільки кольори все-таки впливають на наше самопо-чуття, настрій і здоров’я. За таким підходом, червоний колір

підвищує активність, тому корисний для флегматичних людей. Фіолето-вий, навпаки, підсилює інтроверт-ність, тому він не рекомендований замкнутим людям. Далі, керуючись цією теорією, людям, які страждають на депресії, необхідний рожевий – він зробить їх активнішими й радісніши-ми. Блакитний заспокоює, він спри-ятливий для збудливих осіб. І, на-решті, зелений заспокоює нервових і стривожених людей. Помаранчевий, на думку психо-

логів, наповнює енергією і збільшує апетит, сприяє засвоєнню кальцію і корисний для відновлення здоров’я. Жовтий колір стимулює нервову сис-тему і систему травлення, а також сприяє розвиткові логічного мислен-ня. Зелений – наповнює тіло гармо-нією. Виходячи з вищесказаного, сер-

дечникам слід уникати червоного, оскільки він порушує нервову систе-му, підвищуючи кров’яний тиск. Дуже велика кількість червоного створює відчуття неспокою та утруднення в грудях, він може спустошити людину, яка вже втомлена. Невелика кількість

червоного кольору в предметі мисте-цтва, спектаклі або фільмі активізує, але надлишок яскраво-червоного створює перешкоди для зору і може спровокувати запаморочення й біль у голові.Згідно з даними іншого досліджен-

ня, у людини в кімнаті жовтого кольо-ру зберігається нормальний пульс. У блакитній кімнаті він сповільнюєть-ся, а в червоній – збільшується. Можливо, вся справа в сприйнятті

на рівні підсвідомості, де червоний асоціюється з кров’ю, несвідомо ви-кликаючи роздратування, зелений – нагадує про свіжість лісів, жовтий – світло сонця, блакитний – утихоми-рення ранішньої зорі та ясного неба? Найбільш чутливих людей колір

здатний укинути у відчаї або додати сили до життя. Кольори, будучи част-кою нашого навколишнього серед-

овища, впливають на нас протягом усього нашого життя. Є така історія: «У місті був міст чор-

ного кольору, на якому багато людей заподіювали собі смерть. Міська вла-да вирішила змінити колір моста і пе-рефарбувала його в блакитній. Кіль-кість самогубств значно зменшилася. Влада, переконавшись у позитивному ефекті, перефарбувала його в роже-вий колір, і, як кажуть очевидці, са-могубства там припинилися взагалі». В Японії також надають великого

значення підбору кольору в одязі, їжі та житлі для підтримки гарного само-почуття. Все більше й більше методик звертають увагу на важливість у під-ході вибору кольорів для оформлення інтер’єру. Кімнати для відпочинку й кухня в оранжевих тонах стануть динамічнішими. Спальня блакитних відтінків дозволить краще виспатися, заспокоїть біль у голові, допоможе під час спеки або безсоння.

Катрін КЕЛЛЕ, “Велика Епоха”

ЗДОРОВ’Я ТА КОЛІР


Доступний веб-гостінґ для

малого бізнесу

Пакет Silver Gold Platinum Серверний простір 200 Mb 500 Mb 800 Mb Пропускна здатність 3000 Mb 5000 Mb 10000 Mb E-mail/Webmail CGI PHP MySQL Розширення Frontpage Fantastico ImageMagick Багато інших рис Місячна оплата $4.95 $9.95 $13.95 Річна оплата* $54.45 $109.45 $143.45 *Один місяць безплатно

www.ukrsvit.com 330-554-6429 Розмовляємо українською

ЧОМУ РІЗНИМ ЛЮДЯМ ПОДОБАЮТЬСЯ РІЗНІ

КОЛЬОРИ?Тому, що колись давно виник роз-

поділ праці: чоловіки займалися по-люванням та рибальством — їх очі звикали до голубого кольору та його відтінків. Жіноцтво «спеціалізувало-ся» на збиранні спілих плодів, під-тримуванні вогню. Ці кольори стали для представників різних статей на-стільки звичними, природними, що й сучасні чоловіки надають перевагу голубим та холодним тонам, а жінки — червоним та теплим кольорам.

ЧОМУ ТАК ВАЖКО БУТИ ЩАСЛИВИМ?

А тому, що песимізм запрограмо-ваний віками, самою еволюцією лю-дини — заявили американські вчені на чолі з Майклом Відерманом. Адже програмування людини на можли-ве нещастя дозволило їй вижити. На відміну від тварин з їх «тваринною радістю», внутрішній голос людини постійно нашіптував: «Будь постійно готовим до найгіршого!». Спочатку це стосувалося нападу

диких тварин, ворожих племен, ви-живання у природних умовах, а по-тім перетворилося на невдоволення певною ситуацією. З погляду віків це відчуття стало рушійною силою про-гресу, проявлялося у постійній зміні та удосконаленні простору навколо людини — від засобів полювання,

предметів побуту до досягнень науки і техніки. Тепер учені «дозволяють» людині трішки відпочити, розслаби-тися, почуватися щасливою.

“Галичина”

ДРАТІВЛИВІ І САМОТНІ ЛЮДИ ЧАСТІШЕ

ХВОРІЮТЬ І ШВИДШЕ СТАРІЮТЬ

20 лютого 2008 р. – Вивчивши огляд за даними майже 700 літніх людей, американські фахівці зробили висновок, що мешкання і спілкуван-ня з родичами, друзями і сусідами у віці 65-90 років дозволяє залишати-ся здоровим і фізично активним до-вгі роки. Крім того, експерти зробили висновок, що дратівливі люди старі-ють швидше і мають ширший спектр проблем зі здоров̀ ям. Існує зв̀ язок між соціальним жит-

тям і здоров̀ ям у старшому віці, вва-жають медики. Негативні соціальні взаємодії і, як наслідок, відлюдькува-тість мають пряму дію на імунну сис-тему, сприяючи запальним процесам в організмі, які призводять до захво-рювань, кажуть лікарі Державного університету штату Огайо і Держав-ного університету штату Орегон. Та-кож надмірні емоційні переживання в літньому віці впливають на нервову систему і погіршують роботу серця, повідомляє УНІАН.

“Газета по-українськи”

РОСІЯ ПРОСИТЬ ООН НЕ ВИЗНАВАТИ ГОЛОДОМОР

ГЕНОЦИДОМПостійний представник Росії при

відділенні ООН у Женеві Валерій Лощинін закликає відмовитися від спроб кваліфікувати масовий голод 30-х років минулого століття як ге-ноцид.Про це він заявив, виступаючи на

сьомій сесії Ради ООН з прав люди-ни, передає Ліга з посиланням на центр новин ООН.

“Учора на сегменті високого рів-ня була піднята тема так званого Голодомору – масового голоду 30-х років минулого сторіччя. Цю траге-дію намагалися представити як зло-чин геноциду, тобто цілеспрямоване знищення однієї етнічної групи на-селення”, – відзначив представник Росії.

“Історична ж правда полягає в

іншому. Жертвами трагічних подій тих років стали мільйони людей різ-них національностей колишнього Радянського Союзу – росіян, україн-ців, казахів, татар, башкир”, – заявив Лощинін.При цьому він підкреслив, що го-

лод 30-х років не може бути визна-ний геноцидом, як його визначає Конвенція про геноцид 1948 року, і закликав “не займатися політични-ми спекуляціями на теми, пов’язані зі спільним, іноді трагічним, істо-ричним минулим і не використову-вати для цього довільне тлумачення норм міжнародного права”.Як повідомлялося, президент Ві-

ктор Ющенко пообіцяв внести в но-вообрану Верховну Раду законопро-ект про встановлення кримінальної відповідальності за заперечення актів геноциду – Голодомору й Голо-косту. “Українська правда”


КУЛЬТУРА

КУПОН НА ПЕРЕДПЛАТУ

ГАЗЕТИ «УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД»

Повне ім’я (англійською) ______________________Повне ім’я (українською)______________________Адреса (англійською)______________________City___________________State______Zip_________Телефон ______________Оберіть кількість випусків:[ ] 6 місячних випусків ($12.50) [ ] 12 місячних випусків ($23.50)Виповнений купон і бан-ківський чек або money-order виписаний на The Ukrainian Cleveland ви-слати на:The Ukrainian ClevelandP. O. Box 627Kent, OH 44240-0011

ДРІБНІ ОГОЛОШЕННЯ

КУПОН ОГОЛОШЕННЯВ “УКРАЇНСЬКОМУ КЛІВЛЕНДІ”

□ ШУКАЮ РОБОТУ □ ПРОПОНУЮ РОБОТУ□ ПРОПОНУЮ ПОСЛУГИ □ ПОТРЕБУЮ□ КУПЛЮ □ ПРОДАМ□ ВИНАЙМУ □ ЗДАМ У НАЙМ□ ШУКАЮ □ ПОЗНАЙОМЛЮСЬТекст оголошення (до 20-ти слів, писати розбірливо):

________________________________________________________________

________________________________________________________________

________________________________________________________________

________________________________________________________________

Контактний телефон: (_______)_______________________

Ім’я ______________________________________________ОПЛАТА:Оголошення $10.00□ Рамка і збільшені шрифти ($5.00) $_______□ Виділення кольором ($5.00) $_______ Загальна вартість $_______× ______ випуск(ів) Для розміщення оголошення у кількох місячних випусках газети, загальну вартість помножте на число випусків. Вкладено: $ _______ -----------------------------------------------------------------------------------------------------------Виповнений купон разом з чеком або грошовим переказом (money order), виписаним на The Ukrainian Cleveland, вислати на адресу:

Вартість короткого оголошення (до

20-ти слів) в розділі «Дрібних оголо-

шень» газети «Український Клівленд»

— 10 дол. за один випуск. Оголошен-

ня з жирним шрифтом і рамкою — 15

дол. Оголошення з використанням

кольору — додатково 5 дол.

Дрібні оголошення можна подавати

електронною поштою на classifi eds@ukrаiniancleveland.com, бо звичайною

поштою на адресу

The Ukrainian Cleveland, P.O. Box

627, Kent, OH 44240-0011, вклавши

чек або грошовий переказ (money

order) для оплати.

Якщо висилаєте оголошення елек-

тронною поштою, переконайтесь, що

ви повідомили місяць випуску газети,

платіжні відомості і контактну інфор-

мацію для зв’язку з вами.

Крайній термін подання оголо-

шень — 25 число кожного місяця.

Оголошення телефоном не при-

йматимуться.

ПРОПОНУЄМО РОБОТУ вчителя в суботній школі українознавства в м. Парма, Огайо. Освітній диплом і дозвіл на працевлаштування в США обов’язкові. Звертатись тел. 330-554-6429.

УСЕРЕДИНІ СУМКИ

Говорять, в дамській сумочці мож-на загубити державу. Чоловіки лю-блять жартувати над безладом в на-ших “торбинках”, не підозрюючи, що він може багато що розповісти про характер власниці сумки.Стиль «хаос». В сумочці речі пер-

шої необхідності лежать глибоко на дні. Щоб розшукати проїзний квиток або записник доводиться витратити немало часу. Що можна сказати про власниць таких сумочок? Очевид-но, ви живете під девізом «Жодних

проблем!». Ви необразливі, привітні, проте можете «запросто» підвести будь-кого, забувши про обіцянку, і не побачивши в цьому нічого поганого. Познайомитися – нікчемна справа, розлучитися – ще простіше. Зате від-шукати втрачену річ для вас дуже складно.Стиль «зразковий порядок».

Тут сумочка – повна протилежність попередньої. Все, що потрібно, за-вжди під рукою. Сама сумочка ніколи не буде галасливого відтінку – м’які кольори і строгі форми. Ви активні і надійні, коректні і ввічливі, і вже, звичайно ж, упевнені в собі. Стиль «колекційна сумочка».

Використані квитки в кіно і театр,

зім’яті рецепти, проспекти, гудзики, вирізки з газет і журналів, конверти, листи, фотографії – це тільки мала частина того, що лежить у вас місяця-ми. Ви настільки мрійливі і безладні, що не пристосовані до практичного життя. Стиль «на всі випадки жит-

тя». Чого тут тільки немає! Запасні окуляри, набір ліків, малий телефон-ний довідник, дезодорант, манікюр-не приладдя, декілька комплектів ключів, нитки з голкою, поліетиле-нові мішечки. Все, що душі завгодно. У практичності і життєвій мудрості вам не відмовиш. А іноді й у доброму серці.

“Прикарпатська леді”

10 березня – Виступ Руслани від-крило грандіозне шоу німецького національного відбору для конкурсу «Євробачення 2008». Телевізійне кон-цертне шоу з рекордним бюджетом (більше 1 000 000 Євро) відбулося в Гамбурзі в стінах найбільшого драм-театру Німеччини і транслювалося в прямому ефірі популярного німець-кого каналу ARD.У ефірі ARD за національним від-

бором і виступом Руслани в Гамбурзі спостерігало 3.5 мільйонів глядачів. Це шоу традиційно є другим най-більш рейтинговим в Німеччині після програми «Wetten das .» (російський

аналог – «Велика суперечка»).До речі, автори «Wetten das .» також

не обділили увагою українку Руслану. Минулого року вона виступила в ефі-рі «Wetten das .» разом з легендарною німецькою рок-зіркою Пітером Маф-фаєм в рамках їх добродійного проек-ту «Зустрічі. Союз в ім’я дітей».

«Я не вперше беру участь у вели-ких телевізійних шоу в Німеччині. Німецькі канали готові витрачати ве-личезні гроші на сцену, світло, звук, екрани, піротехніку, як і ексклюзивні ефекти для нашого шоу, навіть якщо мій виступ триває всього 3 хвилини.»Нагадаємо, на даний момент Рус-

лана знаходиться в європейському промо-турі, присвяченому релі-зу її нового синглу і кліпу «Moon of dreams» в дуеті з американським ре-пером T-Pain-ом.Європейські прем’єри фентези-шоу

Руслани вже відбулися в Софії, Баку, Гамбурзі в рамках шоу-фіналів націо-нальних відборів для «Євробачення». Після повернення з Гамбурга Руслана презентувала кліп «Moon of dreams» («Відлуння мрій») українській ауди-торії.

11 березня Руслана знов покине Україну щоб презентувати своє нове шоу в Каннах.

Прес-служба Руслани

РУСЛАНА В НІМЕЧЧИНІ ВІДКРИЛА ШОУ ВАРТІСТЮ 1 000 000 ЄВРО

Руслана

10 березня – На днях відбулося урочисте відкриття Тижня Франко-фонії в Україні, який триватиме від 14 до 24 березня в дев’ятьох містах – Дні-пропетровську, Донецьку, Запоріжжі, Києві, Львові, Одесі, Севастополі, Рів-ному та Харкові. У 2006 році Україна долучилася до Спільноти Франко-фонії в якості спостерігача, а цього року вперше дійство відбуватиметься вже з повним розмахом і щільною на-сиченістю подіями. Засвідчити по-важність події має те, що Почесним головою Тижня від України став Олег Скрипка, за підтримки якого все і лу-натиме.Вибір на “вевешника” випав не да-

ремно – він давно славиться своїм знанням і прихильністю до фран-цузької мови та співів. “Взяти хоча б зараз, – доказує свою “франкофон-ність” Скрипка. – За останні місяці я знову склав дві пісні французькою: одна – це переспів на ТНМКівську “Пупсики”, а ще одна написана для майбутньої платівки бретонського гурту “Ред Кардель”. До речі, вперше чільник ВВ долучився до Франко-фонії у середині 1990-х, при чім не як пісняр, а в ролі… прапороносця. Трапилося то на параді, яким розпо-чиналися спортивні Ігри Франкофо-

нії – змагання поміж країнами, що належать до цієї спільноти. І сталося так, що Олегові Скрипці було доруче-но винести стяг… Франції! Урочисту промову тримав тодішній Президент цієї країни Франсуа Міттеран, під час якої наш рокер з французьким три-колором стояв поруч нього. “Все було несподівано для мене, я надзвичайно хвилювався, – згадує Скрипка. – По суті, то була та мить, коли я твердо вирішив спробувати заспівати по-французьки”. Так і з’явилися “Танці” у перекладі французькою мовою.

vopli.com.ua

ОЛЕГА СКРИПКУ ОБРАНО ПОЧЕСНИМ ГОЛОВОЮ ТИЖНЯ

ФРАНКОФОНІЇ В УКРАЇНІ

Олег Скрипка


партнерів.• «Learning Tomorrow» – на ін-

тернеті новини-аспірації й ідеї для науковців-освітян і студентів.

ЧЛЕНСТВО Звичайний член – дістає журнал

«Футурист», знижку на книжки това-риства і конференції. Річна оплата в США – $49 ( коло 25 000 членів).Професійне членство – це про-

фесійно заангажовані футурологи. Річна оплата $135 (коло 1 000 членів) дістають всі публікації Товариства та ще крім того власний довідник «The Futurist Directory», що видається що 3 роки. Члени мають право на участь

у професійному форумі під час річної конвенції, посвідку про професійне членство, а також усі інші користі. У Довіднику «The Futurist Directory» по-дані такі інформації: ім”я та прізвище; фах; адреса-координати; дата та місце народження; освіта – назва інституції – спеціяльність – ступінь; праця; по-зиція – назва інституції – час; публі-кації; три останні публікації – назва – рік – місце; професійна діяльність, спеціалізація. Так «Futures Research Directory» за 1995-1996 рр. подає спи-сок членів на 201-ій сторінці (автор цієї статті на 132-ій сторінці), показ-чик членів по країнах (ст. 202-212), показчик по предметах (ст. 213-235).Інституційні члени: асоціації і

фундації; ділові фірми; освітні закла-ди; державні уряди. Усі організації дістають усі публікації Товариства – членська річна вкладка $325 для не-прибуткових інституцій і $ 500 для бізнесових. Перелік цих інституцій поміщений у журналі «Футурист» як членів Організації World Future Society.

ДЖЕРЕЛА• The Futurist, January-February

2008.• The Futurist, November-

December 2007.• The Futures Research Directory,

1995-1996, compiled and edited by the World Future Society.

• Осип Мороз, Завтра мусимо творити сьогодні, «Вісник АН УРСР», 1991, № 3.

• Осип Мороз, У Вашинґтоні відбудеться асамблея Світового то-вариства футурологів, «Свобода», 5 липня 1989 р.

• Осип Мороз, Світова асоціа-ція футурологів, «Універсум», Львів, 1995.

• Осип Мороз, Яка перспекти-ва завтрашнього дня, «Універсум», Львів, 1994.

• Осип Мороз, Україна в май-бутньому, «Універсум», Львів, 2003.

Осип Г. МОРОЗ,д-р економічних наук

разів росіянина від нокдауну рятува-ли лише канати і гонг. Сам же С. Ібра-

гімов багато і добре рухався, багато і сильно бив Володимира по корпусу, проте практично жоден удар росіяни-на в голову не пройшов.

Тільки в одинадцятому раунді С. Ібрагімов влучив у В. Кличка дже-бом – без особливого успіху. А напри-кінці раунду В. Кличко провів блис-кавичну атаку. Останній раунд бою пройшов вель-

ми спокійно, незважаючи на спро-би С. Ібрагімова піти на відвертий розмін ударами – В. Кличко просто клинчував.За підсумками 12 раундів судді од-

ноголосно віддали перемогу В. Кли-чові: 119-110, 117-111, 118-110. Таким чином, український боксер об є̀днав чемпіонські пояси IBF/IBO і WBO.Бій пройшов на арені “Медісон

Сквер Гарден” у Нью-Йорку.Бюджет шоу – 10 мільйонів до-

ларів – став найбільшим за останні п̀ ять років. Бій транслювався в 200 країнах. Цей бій став сьомим в історії в су-

перважкій вазі між чемпіонами за різ-ними версіями. В. Кличко став лише дев̀ ятим суперважковиком, що має більше за один чемпіонський пояс. Таких висот змогли досягти лише

Майк Тайсон, Джеймс “Бастер” Да-глас, Эвандер Голіфілд, Ріддік Боуї, Майкл Мурер, Джордж Формен, Ха-сим Рахман і Ленокс Люїс.

ВОЛОДИМИР КЛИЧКО – ЧЕМПІОН. ЗНОВ... (ЗІ СТОР. 1)

You need to insure bothyour auto and your home,so why not save money inthe process? Call today fora free, no-obligation look atauto and home discountsfrom American Family.

Looking for a way to save?

American Family Mutual Insurance Company and its SubsidiariesAmerican Standard Insurance Company of Wisconsin Home Office – Madison, WI 53783

American Family Insurance CompanyAmerican Standard Insurance Company of Ohio Home Office – Columbus, OH 43240

www.amfam.com

© 2005 001726—4/05

Thomas J ChalasinskiInsurance Agency

7750 Town Center Drive Suite 350Broadview Hts, OH 44147

(440) 838-5383 Buswww.tomchalasinski.com

СВІТОВЕ ФУТУРОЛОГІЧНЕ ТОВАРИСТВО (ЗІ СТОР. 10)

Фото REUTERS і AP

Володимир Кличко атакує.


ЖИТЕЙСЬКІ ІСТОРІЇ

“МАМО, А ЦЕ ТОЧНО НАШ ТАТО?”П’ять років без чоловіка

— це вже не шведський, а український варіант сім’ї, народжений сьогоденням. Жінки звикають, а діти... От саме їм найважче, бо як воно хлопчику слухати, як друг із батьком рибалили, чи машину ремонтували? Втім, і дружині доводить-ся звикати до нових вподо-бань чоловіка, точніше, до його нової подоби. Саме так почувалась моя знайома після повернення чоловіка із далекої Англії.

“ТЕПЕР Я ЗНАЮ, ЯКІ БУВАЮТЬ ВИКРУТКИ”

До першої поїздки на заробітки Олега спонукала традиційна причи-на — невиплата зарплати. У сім’ї саме народився син, ніякої підтримки з села, від батьків не було, тому і ви-рішив поїхати до Чехії з товаришем. Коли повернувся, маленький Віталик уже ходив, а Ірина, яка завжди мала дизайнерський хист, встигла зроби-ти недорогий, але зі смаком ремонт у будинку. Гроші закінчились швидко, і вже через два місяці Олег знову по-їхав у Чехію. Заробітки були не дуже великими, але стабільними. Але тут, як на зло, трапилася біда: у домі про-рвали труби і весь її ремонт звівся, як кажуть, нанівець. Помешкання було стареньким, у ньому жили ще Ірині дідусь із бабусею.

— Ти собі не уявляєш, що я пережи-ла! Води по кісточки, куди дзвонити — не знаю, малий перелякався, сло-вом, стрес був неабиякий, — згадує вона. — Та уроком це для мене стало хорошим. Душа за своєю працею, за грішми, вкладеними у ремонт, ще довго боліла. На кухню просто не могла заходити і бачити оту гидоту з патьоками. Проте тепер я знаю, які бувають викрутки, що таке газовий ключ і де дешевше можна придбати якісні будівельні матеріали. Поїздки Олега у Чехію стали ре-

гулярними, працював по 3-4 місяці, потім місяць був удома. Але з часом зарібок перестав влаштовувати сім’ю. Тим паче, що вона стала більшою: коли Віталику було сім, народилась

Даша. Мала, на відміну від братика, часто хворіла. Гроші, які чоловік тут заробляв халтурками, тільки і йшли на ліки. Він усе мовчав, подовгу гово-рив по телефону, й одного дня здиву-вав дружину своїм рішенням.

— Іро, я їду в Англію. Мій колишній однокласник вже другий рік працює там на фірмі, щось на зразок нашо-го СТО. Пообіцяв і мене влаштувати, знаючи, що я хороший механік. Гроші непогані — це не Чехія. Але може так статися, що там мені доведеться бути два роки, — сказав тоді він дружині. — Знаю, що тобі буде дуже тяжко. Я все розумію, але повір мені, пройде дея-кий час, і ти зможеш няню найняти. Ірина знала, що Олег везучий. Раз

сказав, обов’язково зробить усе, пра-цюватиме як віл, аби слова стали ре-альністю. Згадує, що найважче було перший місяць, коли чоловік не давав про себе знати. Потім був дуже ску-пим у розмові, казав, що втомився, і тоді Ірі здалося, що щось у нього не так. Згодом їй передали листа, в яко-му чоловік повідомив, що роботода-вець спочатку влаштував йому справ-жній екзамен: поставив його в такі умови, що він не тільки не мав часу на обід, а й серед ночі піднімав його на екстрені звернення клієнтів. Але з часом завоював довіру отого Грега, а грошові перекази дружині почали більшати. Однак наймати няньку Іра не збиралась, просто оформила малу у садочок.

ОСВОЇЛА БУДІВНИЦТВО І КЕРМО

Якось кілька років тому зустріла Ірину у місті, ми довго не бачились.

— Ти куди пропала? Чого тебе не видно? — запитала я.

— Та будинком займаюсь, другий поверх прибудовую, — поспіхом від-повіла вона, вибачившись, мовляв, чекає майстра. Через деякий час я зустріла Іру

знову. Правда, зустріччю це було важ-ко назвати, бо вона… ледь не збила мене на пішохідному переході. Моє обурення і гострі слова на адресу на-хабного водія змінились величезним подивом, коли з машини вибігла Іра і почала вибачатися, мовляв, їздить сама лише кілька днів. Тож одразу за-просила мене в гості. І тут я здивува-лась знову. На другому поверсі, який

виріс як гриб після дощу, майже все було готове, крім однієї кімнати, де закінчували робити камін. Іра про-вела мене будинком, розповіла, де купувала штори, як сама розробила дизайн Дашиної кімнати і учнівську зону кімнати Віталика. В одній з кім-нат мене вразила велика кількість фонтанчиків.

— Ти створила атмосферу океану в кімнаті, щоб відчути себе русалкою?

— Ні, просто з ним по мобільному розмовляю тільки тут, оці фонтанчи-ки роблять бар’єр прослуховуванню розмов. Це теж порада Олега, — від-повіла Ірина й одразу показала його фотографії.

ДАШУ ВЧИЛА ГОВОРИТИ “ТАТО” З ЙОГО ФОТОГРАФІЄЮ

— А як Віталик почувається без батька, — не втрималась, щоб не за-питати.

— Він звик, як і я, довго спілкува-тися з ним по телефону. Лише одного разу прийшов засмучений, після того, як товариш розповів про риболовлю з батьком. Даші я змалечку показува-ла фотографії і вчила говорити слово “тато”. Повернувся Олег додому лише

через п’ять років. Іра каже, що коли підходив до будинку, то аж присвис-нув від здивування. А коли зайшов до помешкання, то тричі його обійшов. Потім настала черга Іри дивуватися зміні смаків чоловіка

— Раніше він завжди їв кілька страв в один прийом, обов’язково салати, а в день приїзду з усього смачненького, що я наготувала, з’їв лише червоний борщ, — розповідає Іра. — А наступ-ного дня їв одні лише голубці. Навіть на Новий рік, скуштувавши два сала-ти, більше ні до чого не приторкнув-ся. Тепер він майже не їсть м’ясного. Але найголовніше — це зустріч з ді-тьми. Віталик, повернувшись зі шко-ли, одразу кинувся до батька на шию зі словами. “Нарешті ти повернувся!” А Даша, навпаки, дуже засоромилась і… втекла у свою кімнату. Я спробува-ла поговорити з нею, але вона відмов-лялась іти до Олега. Лише наступно-го дня, коли зайшла до неї в кімнату, вона запитала: “Мамо, а це точно наш тато?”

Діана РУДЕНКО“Рівненська газета”

КОМЕНТАР ПСИХОЛОГА АЛЛИ ЯРЕМОВИЧ

Довга розлука близьких людей, а надто, коли це діти — неоднозначно позначається на особистих стосун-ках. Для маленької людини батьки — це цілий світ. Мама і тато сприй-маються малюком, як одне ціле. І коли хтось із них не має можливос-ті повноцінно спілкуватися з дити-ною, для неї це ніби втрата частини себе. Вона може почуватися поки-нутою, беззахисною, непотрібною. Щоб мати впевненість, рівновагу, дитині необхідні стабільність і пе-редбачуваність подій, що відбува-ються. Інколи малюк може захворі-ти, не отримуючи достатньої уваги з боку батьків. Важливо дати дити-ні зрозуміти: навіть коли мами чи тата немає поруч, вони пам’ятають про неї і люблять її. Для хлопчиків присутність батька в сім’ї особливо важлива, адже він наслідує його поведінку, манери, особливості спілкування. Нині прийнято гово-рити, що ми живемо у важкі часи. Так, сучасне життя додало деяким сім’ям проблем. Але було б набага-то легше жити, виховувати дітей, якби ми менше говорили про без-лад у країні, а більше турбувалися про порядок у власних сім’ях. Іно-ді буває, що хлопець, який відчув усі труднощі життя, виростає і стає добрим сім’янином. Інший, який отримав усе найкраще, відверта-ється від близьких у скрутну для них хвилину, не може підтримати добрих стосунків зі світом. У поді-бних вчинках криється сила чоло-вічої душі. І її треба виховувати та підтримувати. Коли вже так стало-ся, що хлопець не має змоги спіл-куватися з батьком, необхідно, щоб він підтримував стосунки з іншими старшими представниками чолові-чої статі у родині.Дівчинці не менш важлива при-

сутність батька у сім’ї. У віці до семи років вона потребує багато уваги, догляду і піклування. У перші роки життя дівчинка осягає стосунки між людьми, що її оточують. У неї формуються норми поведінки й те, як вона взаємодіє з іншими людь-ми, повністю відображає й те, що вона бачить у своїй сім’ї між матір’ю і батьком. Такий ранній зв’язок із батьком позитивно впливає на сто-сунки, які потім дівчина створює все своє життя. Коли мати й батько разом беруть участь у житті дочки від самого її народження, дівчинка пізнає і чоловічий, і жіночий спосо-би буття.

Сотні тисяч українських жінок-заробітчанок не ба-чать, як і ким виростають в Україні їхні діти.

“Мамочко, дорога моя! Сьогодні я склав останній іспит й поспішаю по-відомити тобі, що отримав “п’ятірку”. Я згадую, як ти завжди раділа, коли я отримував “п’ятірки”. Ти тоді вигуку-вала: “Ура!” А зараз ніхто навіть і не знає, що я отримав “п’ятірку”. А так хочеться похвалитися! Так

хочеться, щоб ти прокричала своє “Ура!” Мамо, може, не треба було їха-ти до Америки. Якось прожили б і тут. А так у мене тепер є все, але немає мами. А без тебе мені нічого не треба. Ані кросівок, що ти мені прислала, ані комп’ютера, які купила на твої гроші мені тітка Ніна. Я не хочу нічого цьо-го, я хочу, щоб усе було так, як раніше. Коли були тато, мама і я...” Це один з листів малого Василька,

що дала мені почитати проста укра-їнська жінка-заробітчанка, яких нині на всіх земних паралелях і меридіанах планети розсіяно сотні тисяч, а мож-ливо, й мільйони. Вони не могли на своїй землі прогодувати свої родини й вирушили на заробітки за кордон. Найчастіше нелегально, під вигля-

дом туристок. На роки й десятиріччя.

Прибиральницями, доглядальни-цями біля старих, хворих і немічних американців, італійців, іспанців, пор-тугальців, греків... А вдома залишалися чоловіки й

діти. Чоловіки спочатку раділи заро-бленим їхніми дружинами доларам і євро, а потім поволі спивалися або знаходили собі нову дружину, “польо-ву”, як вони кажуть, й починали нове життя. А діти, діти... Горе їм. Вони без су-

проводу своїх матусь йшли до школи, без їхньої допомоги вчилися писати й читати, без їхньої уваги й підтримки вперше закохувалися, закінчували школу, йшли до війська, одружували-ся... І всі ці роки чекали своїх мам. А мами-заробітчанки не їхали й не їха-ли...Одного разу мені зателефонува-

ла жінка й тихим голосом сказала: “Я хочу з вами поговорити, давайте зустрінемося”. І ось ми сидимо в за-тишній мангетенській кав’ярні й роз-мовляємо. Власне, говорю тільки я, бо жінка тихенько плаче й крізь сльози повторює: “За що? За що?”

15 років тому вона залишила у Львові малого сина й жодного разу не була на батьківщині, бо не має доку-ментів і боїться втратити можливість заробляти в Америці 700 доларів на

тиждень. Саме стільки платять їй багаті американці, в родині яких до-глядає вона 88-річного діда. За цей час син виріс й одного разу написав матері листа.

“ ...Мамо, я не знаю, чи заслужила ти право називатися таким йменням, але для мене ти завжди залишиш-ся мамою, бо ти мене народила. Але тільки народила. А виростав я сам. Й ніхто, ані вічно п’яний батько, ані тітка, якій ти довірила моє вихован-ня, не знають, скільки сліз виплакав я ночами в подушку. Скажи, мамо, за що ти так мене по-

карала? Невже ти думаєш, що оті пач-ки й долари, які ти надсилала мені з Америки, заміняли мені тебе, мою матір?! Невже ти гадаєш, що Україна – це “чорна діра” в центрі Європи, в якій люди живуть тільки думами про харчі та їжу?! Ти засліплена Амери-кою, ти хвора нею й не зможеш вже повернутися ніколи. Це як наркотик – підсів на “голку”, вже ніколи з неї не злізеш. Я думав, що ти хоч би на моє весіл-

ля приїдеш. Усі так тебе чекали. Але ти й цього дня мене зрадила, промі-няла на свою Америку. Бог тобі суддя, мамо! Ти пишеш, що хочеш надіслати, як запізнілий весільний подарунок, контейнером для мене авто з Амери-

ки, не роби цього. Я нічого від тебе не хочу! Раніше, маленьким хлопчиком, я

засинав увечері і прокидався вранці з мрією, що настане день і ти повернеш-ся. Але ти не повернулася. А в мене вже росте свій син. І в душі все так перегоріло, що якби ти й повернулася тепер, то мені було б байдуже...”Жінка дивиться долу й продовжує

плакати. Вона дала мені почитати цей лист за умови повної анонімності. Та я й без такої умови оприлюднювати її ім’я не став би. Мені невимовно жаль цієї жінки,

шкода її сина, який зробився неспра-ведливо жорстоким до матері, бо в нього вкрали дитинство. Й замінили посилками й доларами. Він знена-видів Америку, хоч вона тут ні при чому. Ненавидіти треба тих, хто при-

рік мільйони таких, як його мати, на невимовні муки й страждання, хто своєю політикою погнав на чужину з торбами й простягнутими руками мільйони українців, хто й сьогодні продовжує дограбовувати Україну.Аби долучити до розгляду цієї

вкрай пекучої іммігрантської пробле-ми фахівців, я звернувся до педагога й психолога. Ось як прокоментувала цю біду вчителька суботньої школи

МАМО, МАТУСЮ, ПОВЕРТАЙСЯ!



українознавства при церкві святого Юра в Нью-Йорку Святослава Гой-Стром: “Ще Шевченко писав: “Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим”. Материнство – це велике щастя.

У нашого народу з сивої давнини це вважалося святою, Богом осяяною справою. Жінка може не відбутися як дружина, але коли вона не відбува-ється, як матір, – це велика трагедія. Материнська любов росте, вдоско-

налюється й міцніє разом з дитям. Вони необхідні одне одному. І коли цей процес переривається, утворю-ється своєрідний вакуум, тріщини й рубці на серці та в душі, які не зника-ють безслідно. Кожна дитина має якийсь талант,

здібності, які важливо підмітити, підтримати, розвинути. Якщо поруч немає мами, то зробити це нікому, бо рідко кому таланить на уважного пе-дагога, чутливого тата чи терплячу бабусю. Ця тема, яку ви порушуєте, дуже

болюча й дуже сумна. Наша держа-ва пожинатиме й вже пожинає плоди антинародної політики, коли мільйо-ни новітніх невільників вирушили за кордон у пошуках заробітку. Щасливіше в цьому сенсі попереднє

покоління емігрантів, бо вони, коли їхали на чужину, залишали батьків, а не дітей. Це також боляче, але цей біль з часом минає, ця розлука не така трагедійна. А багато з поколін-ня нашої “хвилі” новітніх емігрантів, особливо матерів, залишили вдома

найдорожчих й найбезпорадніших – своїх малесеньких дітей. Тому стільки трагедій довкола цього. Поспостерігайте в наших церквах

тут, в Америці, як щемно моляться ці матері. Який біль в тих молитвах і яка розпука! Материнська енергети-ка долає океани й лине туди, де під українським зоряним небом засинає її покинута дитина. І сниться дитині мама. Вона так і виростає, не дочекав-шись її, бачачи лише уві снах. І хтось бодай колись повинен відповісти за цю трагедію.На 7-й, “українській” вулиці, поруч

з собором святого Юра в Нью-Йорку, живе Марта Загайкевич – фаховий психолог й психоаналітик з дипло-мом Колумбійського університету. Вона давно й професійно займається

проблемою матерів, які полишили в Україні своїх дітей й роками, десяти-річчями не бачать їх, заробляючи в Америці осоружні долари.

“Ви навіть собі не уявляєте, – каже пані Марта, – яка це болюча й акту-альна проблема. До мене звертаються матері, які в 40 років виглядають як старезні бабусі, які втратили радість життя, яким нічого не миле, бо десь там, в Україні, виростають без них їхні діти. Одна моя пацієнтка не може навіть дивитися на сонячне промін-ня. Їй здається, що воно нагадує їй людське щастя, якого позбавлена вона сама й залишена в Україні її ди-тина, й нещасна жінка завішує вікна фіранками. Ці жінки потребують психологіч-

ної допомоги, бо вони уражені жах-ливою депресією, яка в свою чергу може спричинити тяжкі органічні захворювання. Як можна допомогти цим жінкам? Я раджу не тримати це в собі, знаходити собі подібних й виго-ворюватися, виплакуватися. До речі, цікавий феномен – до мене по допо-могу звертаються лише жінки. Чоловіки, багато з яких також за-

лишили в Україні родини й дуже скучають за ними, намагаються вто-пити біль у горілці. Дуже важливо, щоб діти, залишені в Україні, знали, що їхні мама чи тато роблять велику жертву, заробляючи для сім’ї гроші на чужині. Необхідно відчувати, як

Противники членства України в НАТО, і внутрішні, і зовнішні, можуть спати спокійно: президент Ющенко працює не на користь, а проти член-ства країни в Альянсі.Україна втратила свій шанс на при-

єднання до Плану дій щодо членства в НАТО після ігнорування українським урядом засідання Північноатлантич-ної ради в Брюсселі.Відступ українського уряду від під-

тримки ПДЧ, яку нещодавно, у січні, своїм підписом засвідчила прем’єр Тимошенко, є прямим наслідком Юлієфобії президента.Україна (і Грузія) завжди будуть

проблемними країнами в контек-сті вступу до Північноатлантичного Альянсу з огляду на географічне роз-ташування у регіоні, який Росія вва-жає сферою свого впливу.До того ж обидві країни мають ро-

сійські військові бази (в Грузії вони нелегальні), і проросійські сепара-тистські анклави.Ще одна проблема – низький рі-

вень громадської підтримки вступу до організації – в Україні він стано-вить близько 25% (порівняно з 70% у Грузії).Україна є унікальною ще й тому,

що її політичний спектрум, у питанні підтримки членства в НАТО, є більш обмеженим. У всіх країнах, які при-єдналися до Альянсу, ліві посткому-ністи підтримували членство (так, зокрема, сталося в Іспанії епохи пост-Франко).Україна, натомість, є першою серед

країн-претендентів, де все ліве крило виступає проти НАТО.Український політичний центр

теж не однорідний в даному питанні. Правоцентристські сили одностайно підтримують цю ініціативу.А в бік блоку Тимошенко лу-

нають закиди щодо більш обе-режної позиції у справі НАТО.Та чи доречні такі докори?

Адже кожний добрий політик в Україні мав би бути обереж-ним стосовно такої непопуляр-ної (але стратегічно важливої) справи як НАТО.Складні внутрішні фактори

всередині держави, пов’язані з питанням вступу України

до НАТО, ускладнюються зовнішнім опором з боку деяких західноєвро-пейських держав.Стара Європа традиційно виявляє

меншу підтримку Україні у її праг-ненні приєднатися до ПДЧ з огляду на енергетичні, культурні, інтелек-туальні та історичні зв’язки з Росією. Особливо це стосується Німеччини.Ці глибокі внутрішні і зовнішні

фактори, які роблять шлях України (і Грузії) до членства у НАТО більш складним, ніж попередні чи наступ-ні розширення НАТО у 1999, 2004 та 2010 роках, вимагають від президен-та Ющенка трьох стратегічно важли-вих кроків, які йому не вдалося здій-снити.По-перше, відмовитися від своїх

персональних конфліктів з колегами з помаранчевого табору на користь національних інтересів України.Персональні сварки між політи-

ками не є виключно українським фе-номеном, як можемо бачити хоча б на прикладі стосунків Тоні Блера та Гордона Брауна, Джона МакКейна і Джорджа Буша.Проте у більш зрілих демократіях

ці конфлікти тримаються за закрити-ми дверима в ім’я єдності партії та на-ціональних інтересів. В Україні бруд-ну білизну перуть публічно.По-друге, Ющенку варто підтри-

мати помаранчеву коаліцію, щоб по-казати НАТО і ЄС, що в Україні існує коаліція, яка спрямована на реформи та євроатлантичну інтеграцію і при цьому одностайна у досягненні цих стратегічних цілей.У 2006 та 2007 роках це означа-

ло, що Юлія Тимошенко мала право

отримати посаду прем’єр-міністра, оскільки БЮТ отримав відповідно на 9 і 17 відсотків більше голосів, ніж “Наша Україна” під час двох останніх парламентських перегонів.По-третє, президент повинен чіт-

ко виявляти свою політичну волю до боротьби з корупцією і зміни законо-давства.Та під час мого останнього візиту

до Києва, я мав можливість спілкува-тися з високопоставленими західни-ми чиновниками, українськими рад-никами з цих двох питань.Вони скаржилися, що Україна пе-

ребуває у стані стагнації у питанні ліквідації цих двох проблем ще з ча-сів помаранчевої революції.Президент часто не дотримується

законів, не розуміє, наскільки важли-вою є рівність всіх громадян перед за-коном, блокує слідства у справах чле-нів так званої політичної еліти.Гірше того, високопоставлені укра-

їнські чиновники задіяні у корупції в енергетичному секторі, на що вказу-вала сама прем’єр-міністр Тимошен-ко під час своєї першої березневої прес-конференції.Тимошенко заявила, що на тери-

торії України цю корупційну схему “РосУкрЕнерго”-”УкрГаз-Енерго” про-довжують “кришувати” на найвищо-му рівні.У 2006 та 2007-2008 роках нездат-

ність президента Ющенка поставити національні інтереси понад його осо-бисту неприязнь до Юлії Тимошенко перешкодила прогресу України на шляху до членства у НАТО.В основі цієї особистої неприязні

президента лежать комплекс меншо-вартості стосовно тих, що мають силь-нішу особистість та більшу популяр-ність; шовіністичний підхід чоловіка до жінки, як істоти нижчої; а також почуття загрози перед антикорупцій-ною платформою уряду Тимошенко.Після виборів 2006 року Україна

мала значно кращі шанси приєдна-тися до Плану дій щодо членства в НАТО, ніж у 2008. Аргументи захід-ноєвропейських країн проти України перед самітом у Ризі в листопаді 2006 року отримали меншу підтримку, ніж сьогодні, перед квітневим самітом НАТО у Бухаресті.Єдиний крок, який президент мав

би зробити і у 2006, і у 2008 роках, це підтримати помаранчеву коаліцію, примиритися з Тимошенко у якості прем’єра і не намагатися її замінити, як він це зробив у 2005.Президент Буш був готовий відві-

дати Україну перед самітом НАТО і у червні 2006, і у квітні 2008 з метою підтримки помаранчевого уряду та намірів України вступити в Альянс.Проте підтримка самого президен-

та Ющенка у питанні членства Украї-ни в НАТО постійно та цілковито під-ривається його ж таки нездатністю стримати свою глибоку Юлієфобію.У 2006 році президент одночасно

довірив Роману Безсмертному вести переговори стосовно помаранчевої коаліції, а Юрію Єханурову відносно широкої.Обидві коаліції зазнали поразки, і

візит президента Буша до Києва, який мав відбутися у червні 2006 року, було відмінено. В результаті Україні не за-пропонували приєднатися до Плану дій щодо членства у НАТО у листопа-ді 2006 року на саміті у Ризі.У 2007-2008 роках президент, на-

решті, погодився підтримати пома-ранчеву коаліцію і Тимошенко. Та відразу після проголошення Юлії Володимирівни прем’єр-міністром, Балога і Ющенко почали підривати її уряд.Чи не кожного дня Балога висуває

нові погрози та вимоги до уряду.Незважаючи на те, що Ющенко

заперечив Вашингтону, що він зби-рається замінити уряд Тимошенко, інтриги Балоги добре відомі амери-канському та британському урядам.Результатом цього буде втрата дру-

гої і останньої можливості для візиту президента Буша в Україну, і Україні знову не запропонують ПДЧ на саміті у Бухаресті.Украй іронічним є те, що підтрим-

ка президентом членства України в НАТО підривається його власними діями, чи то у 2006, чи у 2007-2008 роках, а також діями тих його підле-глих, які на нього мають вплив.Будь-яка інтелігентна людина

поза сумнівом повинна була б зрозу-міти, як Юлієфобія підірве і членство України в НАТО, і перевибори самого Ющенка.

ЮЛІЄФОБІЯ ЯК ПЕРЕШКОДА ЧЛЕНСТВА УКРАЇНИ В НАТО

19 лютого ц.р. Палата Депутатів Національного Конгресу Мексики прийняла постанову у зв’язку з 75-ю річницею Голодомору в Україні у 1932-1933 рр.Як повідомляє прес-служба Мініс-

терства закордонних справ України, у постанові зазначається: „Палата Депутатів Національного Конгресу висловлює свою солідарність з наро-дом України у зв’язку з відзначенням 75-ї річниці Голодомору 1932-1933 років, розцінюючи цю трагічну по-дію актом геноциду, та закликає до

недопущення подібних явищ у май-бутньому”.

“Вирішальними у прийнятті пар-ламентаріями Мексики, яка чутливо ставиться до питання дотримання прав людини, рішення про ухвален-ня згаданої постанови стали наведені під час обговорення проекту резолю-ції факти науковців та експертів про те, що Україна за роки Голодомору, коли від спровокованого голоду за одну хвилину помирало 17, за годи-ну – 1000, за день – майже 25 тисяч селян, втратила від 8 до 10 мільйонів

населення”, – зазначає прес-служба МЗС.Прийнявши відповідну постано-

ву Мексика, що є однією з найвпли-вовіших країн Латинської Америки, приєдналась до низки держав регіо-ну (Перу, Парагвай, Еквадор, Колум-бія), вищі законодавчі органи яких не тільки висловили солідарність з українським народом щодо цієї тра-гічної події, а й визнали її актом ге-ноциду.

“Оглядач”

МЕКСИКА ВИЗНАЛА ГОЛОДОМОР 1932 – 1933 РР. ГЕНОЦИДОМ


Тарас Ку-зьо, науковий співробітник Інституту європейських, російських та євразійських досліджень, Університет Джорджа Ва-шингтона, для УП

МАМО, МАТУСЮ, ПОВЕРТАЙСЯ! (ЗІ СТОР. 18)


ДО МОВИ З РОЗУМОМ

(Майбутнім редакторам від Бога)У інтерв’ю журналу “Книжник-

Review” письменниця Марина Гри-мич заявила, що вона боготворить тих, хто добре редагує її твори. Це од-кровення свідчить, що письменниця здає собі справу з важливости мовно-го чинника для успіху в літературі. Кожен письменник хоче, щоб йому

повірили. І в цьому автору може по-могти мова твору. Коли мова твору звучить правдиво, вона переконує читача у правді написаного. Сьогодні редактор під смак М. Гримич – ре-дактор від Бога – рідкість. Кого тур-бує стан книговидання в Україні, не може не турбувати і факт дефіциту хороших редакторів. Спробую стати у пригоді нашому

книговиданню, а саме давати пора-ди майбутнім редакторам від Бога на сторінках “Майдану”.Найпереконливішим у літератур-

ному творі завжди було, є й буде живе слово. А українське живе слово, ска-зати правду, у сьогоднішніх текстах далеко не реалізоване. Почну з при-кладів.

АДЖЕ чи просто Ж?Читаю в тексті: “Адже я вже казав,

що не бачив”. Це відповідь на запи-тання. Якась вона суха, не дуже пере-конлива. Бо у житті в такому разі ми скажемо “Я ж уже казав, що не бачив”. Одне слово змінилось, а фраза стала живіша, а отже переконливіша. То-тальне поширення прислівника аджеу мові сучасників, очевидно, поясню-ється, що так найлегше конвертувати російське ведь. Але ж у нашій мові є ціла низка “незапитаних” замінни-ків слова адже, канонізованого під впливом іншої мови: бож (бо ж), ж (же), таж (та ж). Маючи це на увазі, можна “оживляти” заканцеляризова-

ні тексти.

НЕ ДОВОДИТЬСЯ чи ГОДІ?Вираз не доводиться у комбінації

сумніватися не доводиться та ін-ших подібних штампах, хоч і має по-ширення, важко зарахувати до укра-їнської мовної стихії. У нас функцію пари не доводиться виконує коротень-ке слівце годі: сумніватися годі. Не забуваймо, що найкоротший вислів думки – найвлучніший. Хто цього не відчуває і не хоче довіритись хорошо-му редактору, той програє. Пише гу-морист: “Посміхатися краще, навіть для риб, а про нас, людей, і говорити не доводиться”. Тут аж проситься

(гумореска ж!) сказати говорити годі. Пару не доводиться можна вживати як синонім до слова годі, коли одна й та сама думка висловлюється ще раз, щоб не було повторень лексики у тек-сті.

МІРКУВАТИ чи РОЗМІРКОВУВАТИ?

Жива мова старається, де тільки можна, скорочувати довгі вирази й слова. На жаль, не всі “писателі” цю

тенденцію наслідують. А шкода. Ві-зьмім два синоніми: нераз (не раз) – два склади – і неодноразово – шість складів.. Куди частіше натрапляємо у текстах саме на другу форму, хоч вона довша і тхне протоколом. Щось поді-бне трапляється і з синонімами мір-кувати та розмірковувати. Сучасні “текстовиробники” (це не мій ново-твір, а вичитаний) ніби змовились: знай, розмірковують і рідко коли міркують. А це ж не спрощує читан-ня тексту, а навпаки. Пише критик: “Автор розмірковує про світ, про смисл життя, про смерть; скажете, хто про це не розмірковує”. Тут бо-дай раз можна було б ужити міркує. А я б і два рази вжив міркує і гадаю, зміст нічого б не втратив: “Автор мір-кує про світ, про смисл життя, про смерть; скажете, хто про це не мір-кує”.Не виключено, що популярність

слова розмірковувати викли-кала його структурна близькість до російських слів рассуждать і размышлять. Але наше слово мір-кувати дуже добре передає ці поняття без приростка роз-. Жива мова вчить нас скорочувати зайву словесність, і цю науку не слід забувати редакто-рам, тоді пані Гримич їх обожнюва-тиме.

ЧОГО ВЧАТЬ НАВЕДЕНІ ПРИКЛАДИ?

Дослухаймось до живого мовлення – там є секрети літературних стилів. Навіть в українських зрусифікова-них містах можна запозичити зразки української мовної стихії в російських шатах. Прислухайтесь і Ви почуєте “Я же тебе говорил...” або “аж зло берет” і т. п. А це все українські звороти в ро-сійському одязі.Висновок? Не цураймось живомов-

ної стихії! *) Зберігаємо правопис автора

Майдан-Інформ

В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ БІЛЯ МІЛЬЙОНА СЛІВАнглійська мова досягла міль-

йонної оцінки. Пол Пайак (Paul Payack) з “Global Language Monіtor”, лінгвіст, що відстежує розвиток лексики, стверджує, що саме стіль-ки слів нараховує мова в цей час. Значне збільшення лексичного

запасу англійської мови відбулося за рахунок включення до неї слів, пов’язаних з Інтернетом. У порівнянні з іншими мовами

світу, англійська мова, що нарахо-вує зараз 995000 слів, розвиваєть-ся набагато швидше. В іспанській мові, наприклад, фахівці нарахува-ли лише 275 тисяч слів, у французь-кій – і того менше, 100 тисяч.

“Освітній портал”

ТЕЛЕКАНАЛИ, МЕНШЕ

БАЛАКАЙТЕ РОСІЙСЬКОЮ!Нацрада з питань телебачення

і радіомовлення заявляє про пере-насичення телеканалів російсько-мовною продукцією.

20 лютого Нацрада заслухає ре-зультати перевірок восьми телеві-зійних компаній. Моніторинг цього разу був позаплановим. Головна мета — підсумувати виконання норм Закону «Про телебачення і радіомовлення». Ідеться про до-тримання квоти на виробництво вітчизняного телепродукту і частку української мови в ефірі.Наразі перевірено вісім теле-

компаній, які мали найгірші показ-ники ще за результатами січневих перевірок. До цього списку потра-пили «Інтер», «1+1», ICTV, «Новий канал», СТБ, «5–й канал», ТЕТ та НТН. «У нас є серйозні претензії до всіх телеканалів, але найбільше зауважень до «Інтеру», — зазначає перший заступник голови Нацради Ігор Курус. — Проте наразі йдеть-ся лише про ознаки порушень, а як вони будуть кваліфіковані за законом, стане зрозуміло тільки після заслуховування пояснення мовників». Дещо більше прояснив ситуацію очільник Нацради Ві-талій Шевченко. За його словами, найбільше запитань до телеканалу «Інтер» стосуються мови, а тому, пообіцяв він, обов’язково голосу-ватиме за оголошення «Інтеру» попередження. «Це справді той випадок, коли компанія серйозно порушує закон. Крім того, вона по-казує поганий приклад регіональ-ним телеканалам. Адже мовлення лідерів нашого інформаційного на-ціонального ринку і позицію щодо цього Нацради бачать й інші ЗМІ, відповідно реагуючи», — обурюєть-ся Віталій Шевченко.У Нацраді також зазначають, що

нині не існує браку української кі-нопродукції, як це було ще два роки тому. А це свідчить, що телеканали свідомо ігнорують закон і україн-ську мову.

“Україна Молода”

Чи справді дублювання іно-земних фільмів українською мовою є нерентабельним і що зараз відбувається на ринку кінопрокату в Україні. На за-питання УНІАН відповів гене-ральний директора компанії “B&H Film Distribution”, яка за-ймає близько 40% прокатного ринку і є ексклюзивним пред-ставником компаній “Sony” та “Dream Works” в Україні Богдан Батрух.

– Дистриб’ютори, які висту-◊ пають проти українського ду-блювання фільмів, скаржать-ся на те, що начебто якщо картина в прокаті приносить лише 10 тисяч доларів, вони не в змозі витрачати на дублю-вання $20 тисяч. Чи справді українське дублювання нерен-табельне?Щоб фільм був рентабельним, він

має забезпечувати хоча б 500 тисяч гривень обороту. Таких фільмів то-рік із 250 випущених було приблиз-но 200. Це може бути проблемою для маленьких ринків – наприклад, для Румунії, яка в десять разів менша від України, чи балтійських держав, але точно не для України.

– Деякі Ваші опоненти ◊ стверджують, що українське дублювання – особиста фінан-сова зацікавленість Батруха, адже Ви відкриваєте власну студію дублювання, тому за-раз так завзято захищаєте кіно в Україні...

– Мені дуже приємно, що в Украї-ні, Росії і взагалі на пострадянських територіях шанується цинізм. Я

дуже гордий, що мене вважають ци-нічною особою. Я волів би бути біль-ше цинічним чоловіком, який прагне заробляти гроші, ніж націоналістом і патріотом, які в Україні не є в по-шані.

– Студії ще нема. Вона буде ◊ десь за місяць. Зараз усі ці за-киди мають одну мету – від-вернути увагу від головної проблеми. Чому стільки гала-су навколо українського дубля-жу – власне, з такої невеликої справи?

–Відповідь дуже проста. Іде бо-ротьба за російськомовний електо-рат. За всяку ціну не хочуть допусти-ти того, щоб електорат міг виказати свою думку. Ми провели опитування. Точ-

ніше не ми, а англійська компанія “First Movies” на замовлення “Sony” та “Disney”. Це коштувало 50 тисяч доларів. Ми хотіли дізнатися дум-ку глядачів – яке їхнє ставлення до української мови в кіно. 19% респон-дентів вважають абсолютно необхід-ним дублювання українською, 24% підтримують цю ідею, 30% ставлять-ся нейтрально. Лише 11% громадян України висловлюються проти збіль-шення кількості фільмів, дубльова-них українською мовою. І ці 11% – найбільш галасливі, перекладають на себе голос переважної більшості й кажуть, що всі інші не хочуть диви-тися фільмів українською мовою.

54% опитаних мешканців Києва відповіли, що зростання кількості фільмів, дубльованих українською мовою, не вплинуло на частоту від-відування кінотеатрів, а 19% опита-них навіть заявили, що почали ходи-

ти в кіно частіше, ніж раніше. – За Вашими прогнозами, ◊

кількість відвідувачів кіноте-атрів у зв’язку з обов’язковим дублюванням не зменшиться. А чи не зросте кількість пірат-ських копій російських версій фільмів на ринку домашнього відео?

– Я не думаю, що дублювання зможе до цього призвести. Ті, хто не захоче дивитися українську версію, можуть придбати такий DVD-диск російською мовою.

– Ви виступали проти суб-◊ титрів на копіях, дубльованих російською, хоча це дозволено законом. Чому?

– Приміром, є американський фільм, дубльований російською мо-вою з українськими субтитрами. Українські субтитри ніхто не читає. То навіщо це робити? Кого ми хоче-мо обдурити? Російська мова – гарна мова. Вона потребує свого шануван-ня. Навіщо себе обдурювати – зро-били українські субтитри і ніби ви-рішили справу. Поставили галочку. Треба робити український дубляж.

– Скандальна історія з забо-◊ роною прокату в Україні фран-цузької стрічки “Астерікс на Олімпійських іграх”, дубльова-ною російською мовою, цими днями набула неабиякого роз-голосу. Голова “Мультиплекс холдинг” Антон Пугач заявив, що через невидачу прокатного посвідчення кінотеатри що-дня начебто зазнають збит-ків на загальну суму 500 тисяч гривень. На Вашу думку, у чому

Святослав Караванський

СИЛА ЖИВОГО СЛОВА


БОГДАН БАТРУХ: ЧОМУ СТІЛЬКИ ГАЛАСУ НАВКОЛО УКРАЇНСЬКОГО ДУБЛЯЖУ КІНОФІЛЬМІВ


Ще 1830 року багаті власники плантацій у США обрали цю місце-вість як ідеальне місце для літнього відпочинку. Через тридцять років сюди почали приїжджати на медо-вий місяць. У 1859 році французький акробат Жан Блонден уперше прой-шов над водоспадом по натягнутому тросу. Наступні кілька днів він роз-важав публіку іншими трюками – зо-крема, і ризикованим переходом над водоспадом із зав’язаними очима. Пізніше інші відчайдухи кидалися із водоспаду вниз у бочках, аж поки ці смертельні пригоди не заборонили законом у 20-х роках минулого сто-ліття. Хоча недавно для Девіда Коп-перфілда зробили виняток.Найбільше приваблює туристів,

звичайно, сам водоспад, який вражає своєю могутністю, силою. Ніагара – далеко не найвищий водоспад у світі, у цьому списку він стоїть аж на 51-му місці. Найвищий – Ангела у Венесуе-лі – «летить» аж з 980-ти метрів. Ви-сота ж Ніагарського всього п’ятдесят, але та надзвичайна кількість води, що спадає з нього, є вражаючою.Першою білою людиною, котра по-

бачила цю масу води, був 1616 року єзуїтський місіонер Далліон. Він за-уважив, що місцеві індіанці (а це була територія ірокезів) вірили, ніби дух водоспаду має магічну силу, і робили йому жертвоприношення, кидаючи подарунки у воду. Міф про те, що що-року у жертву духові була принесена дівчина, виник лише тоді, коли ця

місцевість стала місцем проведення медового місяця. Водоспад утворився ще наприкін-

ці останньої льодової ери. Величезні маси талої води залили низинну міс-цевість, створюючи озера і шукаючи виходу з гір. У наш час є два водоспа-ди, розділені островом Цапа. Мен-ший називається Американським, він на території США. Більший – по-вністю на території Канади і нази-вається Підкова – через свою фор-му. За понад триста літ, відколи білі люди з’явилися в цьому районі, не-втомні води прорізалися крізь товщу 270-метрового ґрунту. Розраховують, що Американський водоспад зник-не приблизно через дві тисячі років, коли води розмиють острів Цапа, що тепер розділяє течію ріки, і води Ні-агари oб’єднаються у ще ширший во-доспад. Сама Ніагара, у половині шляху

якої і є знаменитий водоспад, пли-ве від одного великого озера, Ері, до другого, Онтаріо, і має всього 56 кіло-метрів протяжності. В останні роки минулого століття річка стала дуже вразливою частиною кордону між США та Канадою. Сюди приїжджа-ють мільйони туристів, а серед них чимало таких, хто прагне потрапити до країни своїх мрій – США. На чоти-рьох мостах, що сполучають обидві країни, цілодобово перевіряють до-кументи й опитують подорожуваль-ників. Офіцери еміграційної служби обох країн звертають увагу на акцент, поведінку, нервовість осіб, що праг-нуть перетнути кордон. А скільки є таких, які хочуть дістатися до США в багажниках автомобілів, на платфор-мах товарних поїздів, човнах чи пон-тонах!На американському березі агенти

еміграційної та прикордонної служб щоночі мають неспокій, коли спра-цьовує сигналізація, вмонтована на березі, постах, залізничній колії. Часом тривогу спричиняє олень, що мандрує з одного берега ріки на дру-гий, часто, однак, це людина або й група, котрі хочуть подолати такий же шлях. Кілька років тому місце-вий телеканал показував місце, де з товарного потяга зістрибнула жінка і потрапила під його колеса. Це була 23-річна Марія де Хесус Кабанільяс із Перу. З погляду людей, котрі про-бують нелегально перетнути кордон, Ніагара не є значною перешкодою.

Але кожна така спроба перейти ріку, з її вирвами і небезпеками, може за-кінчитися трагічно. Іншого разу агенти прикордонної

служби виявили шістьох китайців, які повзли коліями залізничного мос-ту, що проходить над каньйоном Ніа-гари на висоті 200 метрів. Потрапили просто до рук прикордонників, хоча зі страху могли і попадати в річку. Аген-ти врятували їм життя.А ось і щасливіша історія в цілком

американському стилі. Двадцять ро-ків тому 31-річний учитель фізкуль-тури з польського міста Гдині Ричард Кухарський, якому відмовили у візі до США, приїхав до Канади. У Ніагара-Фоллз купив квиток на кораблик, що возить туристів каньйоном ріки. Коли кораблик підійшов найближче до американського берега, Кухарський на очах отетерілих від зухвальства пасажирів і туристів, котрі спостері-гали за водоспадом з обох сторін річ-ки, стрибнув у воду і поплив до бажа-ної землі. Доплив живий і потрапив до рук агентів, які після довгих роз-питувань таки дозволили сміливцеві залишитися, і згодом видали «зелену карту». Очевидно, на американців справило враження його вміння пла-вати і рятуватися від коловоротів, які здатні затягти навіть дерева. До поля-ка якось ніхто не наважувався на та-кий крок, тож американці, котрі лю-блять усе піонерське, впустили його до своєї країни.

Іван ЯРЕМКО, “Високий замок”

тут проблема?

ЦЕ БУЛА СПЕЦІАЛЬНО СПЛАНОВАНА ПРОВОКАЦІЯ.

– Ще рік тому Олександр Ткаченко (співвласник та голова правління ЗАТ «Одеська кіностудія», акціонер ком-панії «Нова студія». – Авт.) підписав меморандум, у якому зобов’язався всі фільми дублювати українською мо-вою. Він уже рік повинен це робити. А хто винен, що він не встиг? Це була спланована провокація,

щоб викликати ажіотаж. Що ж до того, що він не отримав прокатного посвідчення... Якщо він хоче зверну-тися до суду – прошу дуже. Це його право. У нас демократична країна...

– На сьогодні в Україні навіть ◊ немає студії, де б проходило зведення всіх звукових доріжок на один носій, тому цей етап роботи доводилося здійснюва-ти за кордоном – у Росії, Литві, Польщі...

– Ця проблема не дуже істотна. В Україні є чотири студії для дубляжу. Є “Нева-фільм”, яка дублює велику частину фільмів на російську мову для ринку Росії. Вони мають студію в Києві. Ми замовляємо фільм, щоб російська компанія нам дублювала

фільм на українську мову... Пере-важно працівники студії навіть не розмовляють українською. Але це їм не перешкоджає дублювати фільми українською. І часто роблять це дуже непогано. Ми часто зводимо фільми в Англії. Але на днях відкриваємо сту-дію з дублювання. До кінця лютого вона працюватиме в повному циклі щодо дублювання, а десь з кінця квіт-ня вже зможемо зводити тут фільми. Закиди про те, що ми заробляємо багато грошей, не відповідають дій-сності. Може, будемо заробляти, але поки що не заробляємо.

– Противники українського ◊ дублювання скаржаться, що український переклад начебто не завжди відповідає оригіна-лові. Чи достатньо, на Вашу думку в Україні фахових викла-дачів? У нас є Негребецький і Морозов, та якщо зараз україн-ське дублювання “поставлять на потік”, вони ж не впорають-ся з такими обсягами.

– Це питання сімнадцятого сто-ліття. У сімнадцятому століття оперу всі співали італійською і вважали, що співати оперу російською неможли-во, бо мова недорозвинена.

– Ми не можемо у двадцять першо-

му столітті повертатися до сімнадця-того. Ці аргументи непристойні...

– Чи по кишені невеликим ◊ українським компаніям-дистриб’юторам, які функці-онують зараз, робити якісний переклад, запрошувати про-фесійних акторів? Чи їм дове-деться піти з ринку прокату?

– Конкретних “невеликих україн-ських компаній” нема. Це є “одноосо-бові” чи “двоособові” офіси російських компаній, які в Росії мають права на Україну, на Казахстан, і, звичайно, на Росію. Це не маленькі незалежні українські компанії-дистриб’ютори. Це офіси маленьких залежних росій-ських компаній.

– Одна з таких компаній ◊ “Артхаус” Дениса Іванова... Її керівники стверджують, що тепер український глядач не зможе побачити артхаузного кіно (тобто високомистецькі, експериментальні фільми іно-земного виробництва)?

– Якщо кіно є артхаузне, то воно має бути некомерційним. Якщо ви не продаєте квитки, то не потребує-те прокатного посвідчення. А якщо вони хочуть продавати квитки, то вже буде кіно комерційне.

Ви не можете сказати, приміром: “Ось закарпатський коньяк, це не го-рілка, тож мені ліцензія непотрібна, але я його продаватиму”... Якщо хо-чете почастувати когось – нема про-блем. А якщо хочете продати, пови-нні мати ліцензію.

– За яким критерієм Ви оби-◊ раєте акторів для дублюван-ня? Наприклад, Олекса Негре-бецький стверджує, що багато з них не дуже професійні в цьо-му плані й припускають бага-то помилок при вимові, але їх усе одно залучають до дублю-вання.

– Процес вибору акторів однако-вий майже в усіх країнах. Ви маєте оригінального актора, наприклад, Аль Пачіно, і кожній країні треба мати його “еквівалент” – голос, який відповідає оригіналові. В Україні за-раз набирається така бібліотека го-лосів. Наприклад, треба підібрати голос для озвучування Анджеліни Джолі. Обирається 3–4 пропозиції голосу, висилається в Америку, і там з тих пропозицій вибирають той го-лос, який вважають найкращим.

– А якщо це мультиплікацій-◊ ні фільми?

УКРАЇНСЬКИЙ КОНҐРЕСОВИЙ КОМІТЕТ АМЕРИКИ ділиться сумною вісткою

з членством УККА та всією українською громадою,що в середу, 30-го січня, 2008 року

СВ. П. ПОСОЛ ЛЕВ ДОБРЯНСЬКИЙдовголітній президент

Українського Конґресового Комітету Америки,професор емерит Університету Georgetown,

колишній посол США в Багамах,довголітній Голова Комітету Поневолених Націй,

почесний голова Victims of Communism Memorial Foundation,щирий патріот України,

якій усе своє життя посвятив справі боротьби за волю народіввідійшов у вічність на 89-му році життя.Шановній Дружині та дочкам Покійного

складаємо наші глибокі співчуття.ВІЧНА ЙОМУ ПАМ’ЯТЬ!

КРАЙОВА ЕКЗЕКУТИВА УККА

ШКОЛА УКРАЇНОЗНАВСТВА ІМ. Т. ШЕВЧЕНКА УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВНОГО СОБОРУ СВ. ВОЛОДИМИРА (М. ПАРМА, ОГАЙО)

з великим сумом повідомляє, що 13 березня 2008 р., після тривалої і важкої хвороби, передчасно відійшов у вічність учитель Закону Божого,

заступник настоятеля Українського православного собору св. Володимира,

СВ. П. МИТРОФОРНИЙ ПРОТОІЄРЕЙ

ІВАН МІРОНКО.Учителі, учні й батьки глибоко сумують з цього приводу і висловлюють щирі співчуття дружині паніматці Марії, синові о. Аркадію з дружиною

Нелею, і доньці Джоанні, усім рідним і близьким покійного.

Нехай земля йому буде пухом! Вічная пам’ять!

Похоронні відправи відбулися о 7-й год. вечора в п’ятницю, 14 березня, і о 9-й год. ранку в суботу, 15 березня, в Українському православному соборі св. Володимира (5319 State Road, Parma, Ohio). Останній ритуал

захоронення відбувся о 10-й годині ранку в понеділок на Свято-Андріївському цвинтарі в Саут-Бавнд Бруці, Нью-Джерзі.

Більший водоспад називається Підкова – через свою форму.

НІАГАРА – НЕ НАЙВИЩИЙ ВОДОСПАД У СВІТІ. АЛЕ НАЙЗНАМЕНИТІШИЙ

ДУБЛЮВАННЯ КІНО УКРАЇНСЬКОЮ (ЗІ СТОР. 20)



Спілкуються між собою два українці:— Ти чув, що від сала з’являється склероз?!— А то я думаю, чому, коли зранку сальця з’їм, то цілий день не згадую, що їсти хочеться.

— От доля! Ми з дружиною були щас-ливі цілих 20 літ!— А потім?— А потім ми познайомилися.

— Ну що ж, пульс нормальний, — каже лікар.— Та ви візьміть ліву руку, бо права — протез.

Дружина подарувала чоловікові дві краватки. Він одразу одну собі зав’язав.— А друга тобі що, не подобається? — ображено запитує дружина.

Прийшов Петро до сусіда Івана за боргом.Іван (щоб відвести розмову про борг):— Ну й погода сьогодні — носа не ви-сунеш!..Петро:— І справді — кепська погода. А пам’ятаєш, Іване, який чудовий був день, коли ти в мене позичив сто гри-вень?..

— Чому б тобі, жінко, не пофарбувати волосся у світлий колір?— А навіщо?— Я чув, що блондинки дуже смачно готують.

— Останній раз запитую — хто ваш спільник? — звертається суддя до зви-нувачуваного.— Ваша честь, ви мене геть за ідіота маєте, — дивується той. — Я що, схо-жий на людину, яка може продати рідного брата?

— Дівчино, можна з вами познайоми-тися? — питає рудий молодик у бру-натної молодиці.— Чи ти не здурів часом? — дивується та. — Забув, як ми ще чорнявими роз-лучилися?

— Минулого літа на одну путівку ми всією сім’єю відпочили, — хвалиться один приятель іншому.— Ой, це як вам вдалося?— Та тещу на місяць до санаторію від-правили.

Начальник розповідає підлеглим анекдот. Усі, крім одного, регочуть. — А ти чого не смієшся?— Мені не треба, я завтра звільняюся.

— Переді мною страшна картина, — говорить ворожка. — Завтра ваш чо-ловік помре!— Це я знаю, — відповідає клієнтка. — Мене цікавить інше: мене впіймають?

Чоловік несподівано повернувся до-дому. Жінка закрила коханця у ван-ній кімнаті, стала накривати на стіл. А чоловік пішов мити руки.— Що це таке? — кричить він із ван-ної.— Любий, ти ж мене не запитував, звідки норкова шуба, — відповідає дружина.— Я тебе і зараз не питаю за шубу. Що це таке?— Ти ж не питав, звідки новий холо-дильник!— До чого тут холодильник! Я тебе пи-таю, що це таке?— А звідки у нас нова кухня — не хо-чеш запитати?— Ні! Краще поясни, чому наш году-вальник стоїть босими ногами на хо-лодній підлозі.

Приходить хлопець із армії в рідне село.— Ну і як там, в армії? — розпитують односельці.

— Завтра покажу.О четвертій ранку задзвонив церков-ний дзвін. Збіглися всі люди.— Значить так, — каже хлопець, — ми з батьком оце по дрова, усі решта — розійтись!

Професор:— А нині, панове, я доведу вам теоре-му Піфагора.Студент:— Не варто, професоре, ми віримо вам на слово.

Розмова двох студентів:— Дай мені, будь ласка, простого олів-ця!— На, бери!— Так це ж червоний?— А що, червоний для тебе надто складний?

— Минулого тижня піщинка впала в око моїй дружині. Її візит до лікаря коштував мені 40 доларів.— Це що! В око моїй дружині впало хутряне пальто. Це коштувало мені 5 тисяч доларів!

— І все-таки має бути в людині якась загадка!— Думаєш?..— Звичайно! Інакше як пояснити її здатність все загадити?

— Чи бачили ви коли-небудь детектор

брехні?— Ще б пак! Я навіть одружений з од-ним із них!

— Проти моєї вроди жодна дівчина не встоїть, — каже парубок друзям.— Та як же це?— А так: стане, гляне на мене, плюне та йде далі.

— Ваш чоловік володіє якоюсь інозем-ною мовою? — питають жінку під час перепису населення.— Мабуть, володіє, — відказує вона, — бо як прийде додому п’яний, то таке говорить, що ні я, ні діти не второпа-ємо.

Приїжджає ”швидка” до довгожите-ля, лікар оглядає, питає:— Палите, п’єте?— Звичайно! Інакше зовсім не помру!

— По-моєму, доню, ти виходиш заміж не подумавши.— Але ж ти, мамо, сама сказала, що мені ще рано думати про заміжжя.

— Одразу видно, що ти гарно відпочив: щоки поповнішали й порожевіли!— Про який відпочинок ти говориш?! Я лише тим і займався, що надував гумові матраци для жінки й тещі.

— Коханий, якщо ти мене ще хоч раз поцілуєш, я — навіки твоя!— Еге ж. Спасибі за вчасне поперед-ження.

Операційна. Іде підготовка до опера-ції.— Лікарю, а я не помру? — запитує па-цієнт.— Ой, ну що ви, що ви, знаєте, як нас за це сварять!

Фея сказала подружжю:— Ви були чудовою парою протягом 25 років, і я хочу виконати одне бажання кожного з вас.— Я хочу подорожувати по всьому сві-ту зі своїм коханим чоловіком, — каже дружина.Змахнула фея паличкою — і в руці жінки опинилися квитки.— Звичайно, це дуже романтично, — промовив 50-річний чоловік, — але така можливість випадає раз у житті. Мені шкода, люба дружино, але я хочу жінку, молодшу за мене на 30 років.Змахнула фея своєю чарівною па-личкою — і перетворився чоловік у 80-річного діда.Висновок: чоловіки, може, й негідни-ки, але ж феї — жінки.

ГУМОР

малюнок: Володимир КАЗАНЕВСЬКИЙ

435 РОКІВ ВІД ЗАСНУВАННЯ У ЛЬВОВІ ПЕРШОЇ

В УКРАЇНІ ДРУКАРНІ

КИЇВ (28 лютого 2008 р.) – Укра-їнські видавці нарікають на байду-жість української держави до долі української книги. Однак 435 років тому української держави взагалі не існувало, але члени Львівського православного братства дали собі раду і без державних дотацій та податкових пільг. Вони заснували першу в Україні друкарню і влас-ним коштом видавали українські книги.Наприкінці лютого 1573 року

Львівське православне братство заснувало у монастирі Святого Онуфрія у Львові першу в Україні друкарню. Найбільше коштів на це пожертвували двоє братчиків – сідляр Сенько Каленикович та ма-ляр Лаврентій Пухала.

УСМІШКИ



варіумна рибка. 37. Порушення правил у грі. 38. Ім’я Кобзаря. 39. ... Крісті. 41. Православний священник. 42. Ансамбль співа-ків. 44. Національна академія наук. 46. Культовий одяг. 47. На-діл землі на Близькому Сході. 49. Ім’я циганки. 51. Волтер де ла ... 52. Радикальна організація в Іспанії. 53. Електрично заря-джена частинка. 55. Упакування товару. 56. Шлягер гурту “Плач Єремії”. 58. І орел, і канарка. 62. Рибна юшка. 65. Покликання Вікторії Прутковської. 66. Поема Т. Шевченка. 68. Батька батька. 69. Етап змагань. 70. Сорт кави. 71. Молитва в ісламі. 72. Королів-ський ФК в Іспанії. 74. Противник. 75. Східний гірський кордон Єв-ропи. 76. Низький жіночий голос. 79. Іграшка, цяцька. 80. ... Хрис-тос. 83. Суднові снасті. 85. Марка російських автомобілів. 86. Голо-вний убір нареченої. 88. Славет-ний український хірург. 90. Дер-жавні гроші. 94. Бджолина сім’я.

95. Агітаційний малюнок. 96. ФК Італії. 97. Напій “із вмістом” іс-тини. 100. Військова нагорода. 103. Польова квітка. 104. Індій-ський письменник. 105. Іроніч-но про людину. 106. Очікуваль-ний зал у театрі. 108. Київський князь. 109. Вокальний номер в опері. 111. Народність, нація. 114. Тренування майстрів шпаги. 116. Примітивний плуг. 117. Чу-мацький віз. 119. Місто газового “дебюту”. 122. Магічний предмет. 123. Картина в храмі. 125. Кру-глий пиріжок з відкритою сирною начинкою. 126. Дія в театрі. 127. Го-ловне місто норвежців. 128. Плем’я північно-американських індіан-ців. 130. Коротке заперечення ора-тору. 132. Жіночий одяг росіянок. 136. Різновид більярду. 137. Колю-ча рослина пустель. 139. Замкну-та геометрична фігура. 140. “... Твіст”. 141. Солодкий тропічний фрукт. 145. Зовнішнє відчуття лю-дини. 146. Православний монах. 147. Бойовий стрій військ. 149. По-

шкодження тіла. 151. Згасгий кра-тер вулкану. 156. Пригноблення. 157. Японський письменник Кобо .... 160. Танцювальний крок.

* * *

ПО ГОРИЗОНТАЛІ1. Правозахисник у суді. 7. Оди-ниця кухонного посуду. 12. Дав-ньогрецька фортеця. 13. Лю-битель. 16. Автор “Одісеї”. 19. Боротьба японських гігантів. 20. П’ятикнижжя. 22. Передьачен-ня жерця. 25. Автомобільні пере-гони. 27. Північний штат США. 28. Піст у мусульман. 30. Великий історичний період. 31. Воротар збір-ної Німеччини з футболу. 33. Пое-тична збірка на сході. 34. Давньо-римський одяг. 37. Герой трагедії Гете. 40. Безхвоста земноводна тварина. 43. Спортивна куртка нартяра. 45. Благородний газ. 48. Світлий сорт пива. 50. Вели-чезна монархія. 54. Міфічна істо-та. 57. Заклад провізора. 59. Зліс-ний колючий бур’ян. 60. Водяний буйвіл. 61. Городня рослина, овоч. 63. Опера Ж. Масне. 64. Ріка на Да-лекому Сході. 67. Звичаєве право у мусульман. 70. Форма державного правління. 73. Російська співачка. 75. “Аргумент” боксера. 77. Хреще-ний. 78. Частина світу. 81. Автор роману “Останній із могікан”. 82. Збірка географічних карт. 84. Прибулець із планети Мель-мак. 87. Живий “острівець” у пус-телі. 89. Листяне дерево. 91. Гро-ші за виконану роботу. 92. Врода, гарна зовнішність. 93. Харчова смакова добавка. 98. Домашня в’ючна тварина. 99. Місце ставок у казино. 101. Великий зуб хижака. 102. Щириця. 105. Північне сузір’я. 107. Героїня т/с “День народжен-ня буржуя”. 110. Оборонна башта. 112. Широка вулиця, обаджена деревами. 113. Церковне вино. 115. Начинка еклера. 118. Лідер гурту “Кіно”. 120. Нічне виді-ння. 121. Наука про будову тіла людини. 124. Курорт на Чорному морі. 129. Великий хижий птах. 131. Тепло, спека. 133. Старовинна цитадель у Бухарі. 134. Критич-ний нарис. 135. Прозорий склопо-дібний камінь. 137. Завершення музичного твору. 138. Місце, де пасеться худоба. 142. Популярне чоловіче ім’я. 143. “Донбас” у Ні-меччині. 144. М’ячик для гри в бадмінтон. 145. Головний предмет кухонних меблів. 147. Колектив школярів. 148. “Нагорода” за зло-чин. 150. Біле ведмежа із муль-тфільму. 152. Богиня перемоги у давніх греків. 153. Поразка у ша-хах. 154. Театральне оголошен-ня. 155. Держава у Західній Азії. 158. Навчальна година в школі. 159. Соляний розчин. 161. Ящик для бюлетенів. 162. Гірський цирк. 163. Богиня вічної юності в еллінів. 164. Кав’ярня. 165. Сорт яблук. 166. Гараж для літаків. 167. Футболіст збірної Іспанії.ПО ВЕРТИКАЛІ2. Професія Шекспіра. 3. Альбом І. Білик. 4. Гурт Положинського. 5. Гідролокатор. 6. Лідер “мали-нових” в Україні. 7. Морок, тем-рява. 8. Страва з м’яса та овочів. 9. Ореол, німб. 10. Летовище в Парижі. 11. Утримання від спо-живання м’яса. 14. Хвилеріз на березі. 15. Вид іспиту. 17. Жіно-че ім’я. 18. Муза любовної поезії. 21. Шерсть вівці. 23. Парламент України. 24. Ароматичний напій. 26. Об’єднання держав. 29. Боже-ство у шумерів. 32. Гірська квітка. 35. Великий хижий птах. 36. Ак-

Відповіді на кросворд, розміщений у числі 1(9) «Українського Клівленду» (січень 2008 року).


ставиться до відсутності матері дити-на й вчасно на це реагувати. Дуже важливо, щоб діти якомога

частіше писали своїм матерям, над-силали їм свої малюнки. А мами від-повідали на ці листи. Це, звісно, лише ерзац спілкування, але й він може ба-гато в чому допомогти. До речі, цікаво простежити, що малюють діти своїм матерям-заробітчанкам. Це, як пра-вило, великий океан, на одному боці якого стоїть автор чи авторка малюн-ка, а на іншому – їхня мама. Якщо є найменша можливість за-

кінчити період заробітків й повер-нутися додому, до своїх дітей, треба негайно це робити. На превеликий жаль, бувають випадки, коли діти по-чинають ненавидіти не тільки Аме-рику чи Канаду, куди поїхали на за-робітки їхні матері, а й своїх мам. А це вже страшно й часто незворотньо”.А тим часом в Україні сотні тисяч

васильків, лесиків, оксанок і ната-лочок чекають своїх мам. Але ті зби-рають гроші на квартири, авта, дачі, будівельні матеріали для нового ко-теджика й ще довго до них не повер-нуться. Минуть роки, вони посивіють і по-

старіють, назбирають грошей, але ані нові квартири, ані авта, ані сучасні котеджі вже не будуть їм в радість. Бо радість і сенс нашого існування зо-всім не в цьому. За гроші не можна купити мате-

ринського щастя, радості життя, коли на твоїх очах твоє дитя робить пер-ший крок по землі, промовляє перші слова, йде перший раз в перший клас, несе тобі свої болі, переживання й проблеми, стає дорослою людиною й, хвилюючись, знайомить тебе з своєю дівчиною чи хлопцем... Невже це все можна проміняти на 700 доларів на тиждень?!Гроші заробітчан, а це, за даними

Національного банку України, більше як 22 мільярди доларів щорічно, роз-бещують Україну. Уряд безсоромно свою політику вибудовує з урахуван-ням цієї заробітчанської “ін’єкції”, без якої український народ при наявності на теренах України сотень мільяр-дерів і мільйонерів, що входять до

списку найбагатших людей Європи, опинився б перед загрозою чергового голодомору. Саме ці гроші створюють ілюзію

більш-менш благополучного суспіль-ства, яке буцімто дає собі раду. Саме вони утримують владоможців в їхніх кріслах й саме вони розбещують на-ших дітей. Український журнал “Ластівка”,

який виходить в Італії, опублікував нотатки своєї читачки-заробітчанки, яка після багатьох років, проведених на чужині, повернулася до рідно-го міста. Те, що вона там побачила, можливо, спонукає багатьох матерів замислитися над тим, що вони здобу-вають і що втрачають.

- Я повернулася до Львова рано вранці й вирішила пройтися рідни-ми вулицями пішки. Назустріч мені насувалася зграйка підлітків, кож-ний з пивом в руках. Вони кричали, матюкалися й неприродно сміялися. “Наркомани. Матері на заробітках за кордоном, а вони, безконтрольні, вже зранку накололися й кружляють ко-лами по місту”, – сказав мені двірник, що неподалік підмітав вулицю. І йокнуло в мене серце – а що коли

й мій таким став. На превелике щас-тя, Бог милував. Але й свого сина я зу-стріла зовсім іншим – надломленим, цинічним й показушно зухвалим. У такий спосіб він мстився мені за ті роки, які прожив без мене. Вже пізні-ше син сказав мені слова, які розста-вили всі крапки над “і”.

“Мамо, знаєш, що я найбільше не-навиджу? Італію! Бо вона вкрала в мене дитинство”.Скільки сьогодні в Україні таких

ненависників! Вони ненавидять Іта-лію й Іспанію, Америку й Грецію, Ні-меччину й Португалію, які розлучи-ли їх з найріднішими й найближчими людьми – їхніми матерями. Можливо, коли вони виростуть й

зрозуміють, хто був справжнім вину-ватцем їхніх страждань, то зроблять так, щоб не їхали на принизливу пра-цю за кордон, в невільниці ХХІ сторіч-чя вже матері їхніх дітей. Можливо.

Валентин ЛАБУНСЬКИЙ, Нью-Йорк

Братство уклало контракт на ви-дання книг із утікачем із Москви, друкарем Іваном Федоровичем. Пе-ред тим у маєтку литовського маг-ната Григорія Хоткевича у Заблудові Федорович надрукував Євангеліє та Псалтир. Хоткевич запропонував Федоровичу жити на доходи із села Мізяків на Поділлі, проте друкар відмовився:

«Негоже мені за ралом чи сівбою віку вкорочувати, бо маю замість

рала мистецтво ремесла, а замість житніх зерен – духовні зерна по сві-ту розсівати і всім належно розда-вати цей харч духовний».

СПАДОК ПЕРШОДРУКАРЯУ Львові Федорович упродовж

року підготував і видав перші в Україні друковані книги – Апостол та Буквар. Наступного року він пере-їхав до Острога, видав там Буквар, Новий Заповіт, Псалтир та Біблію, а згодом повернувся до Львова.

Після смерті Федоровича 1583 року його кредитори – московські купці – збира-лися за борги забрати його друкарські шрифти. Нама-гаючись урятувати їх, Брат-ство заставило лихварям свій друкарський верстат. А Львівський митрополит Ґе-деон Балабан звернувся до православних єпископів та шляхти із закликом пожерт-вувати необхідні для викупу верстата півтори тисячі зло-тих,

«щоб не загубити скарб особливий із шкодою нема-лою церквам Божим і всьому православію закону святого грецького».Врешті-решт, Братство

викупило друкарський вер-стат, шрифти Івана Федоро-вича залишилися у Львові, і упродовж наступних 100 ро-ків Львівська друкарня ви-давала в середньому 1 книгу на рік.

Віталій ПОНОМАРЬОВ (RadioSvoboda.Ua)

солдат – “дідів”: чистити їм взуття, прати шкарпетки і онучі, прасувати одяг, бігати в крамницю за горілкою, сигаретами і таке інше. З самого по-чатку Богдан відмовився виконувати накази “дідів” і за це вони його жор-стоко побили. Майже місяць лежав у військовому шпиталі та залікову-вав побої і ножові рани. Розповідав, що були випадки як деяких моло-дих солдатів “діди” закатовували на смерть. Цими катами були переважно “діди”-москалі з амбіціями російсько-го великодержавного шовінізму, які ненавиділи хлопців інших національ-ностей, знущалися з них і вимагали покори “старшому брату”. Такої армії світ не бачив, щоб у мирний час, без

бойових дій, щорічно гинули тисячі молодих хлопців – цвіт нації. І все це робилося при потуранні військового начальства, яке добре знало про “ді-дівщину”, але нічого не робило, щоб припинити це беззаконня, що приво-дило до загибелі людей. А, можливо, воно виконувало інструкції кремлів-ських каґебістів, бо їх програмними засадами й було винищення людей інших національностей для здійснен-ня поголовної москалізації на всій території Російської комуністичної імперії. А яка ж все-таки була в армії вій-

ськова служба? Власне, військової служби, військового навчання як та-кого майже не було. Як кажуть в на-роді: “пороху й не нюхалиЄ. Армія

для кремлівських можновладців – це використання її як дармової робочої сили на різних ділянках так званого колективного і державного госпо-дарства, а також у власних потребах військового начальства. З розповіді Богдана стає очевидним, що третину всього часу перебування в армії хлоп-ці працювали безкоштовно у своїх начальників на будівництві їхніх до-мів, ґаражів, підсобних приміщень, ремонті квартир. При цьому їм інко-ли й обідати не давали. Їли тоді двічі на день: вранці і ввечері у казармі. Ось так виглядала військова підготовка в чужій окупаційній армії.Дворічним перебуванням Богда-

на в Сибіру і закінчилася Чортків-ська офензива КҐБ. Додому їхати у

військовій формі він не захотів і ми йому вислали гроші, за які купив собі цивільний одяг. Повертаючись додо-му, він зупинився в Києві. А це була осінь 1990 року – час національного відродження, що відбувався у гострій політичній боротьбі. Протистояння політичних сил доходило до крайніх меж. У Києві голодували студенти, які вимагали розпуску комуністич-ної Верховної Ради, відставки уряду національної зради та призначення нових виборів. Богдан приєднався до голодуючих студентів і ще декілька днів пробув з ними в наметовому міс-течку на майдані Незалежності, аж поки влада частково не задовільнила вимоги студентів.

* * *

– Голос обирається за подібністю до оригіналу. Звичайно, на жіночі ролі не береться чоловічий голос чи навпаки. Або коли акторові 70 ро-ків, його не озвучуватиме 15-річний юнак. Це зрозуміло. Далі обирають-ся за висотою голосу, за тембром...

– За якими принципами оби-◊ рають фільми для прокату в Україні? Адже тільки Америка випускає понад 700 фільмів на рік.

–Це налагоджений процес. Фільми обираються в такий спосіб. Є, примі-ром, тих 700 американських фільмів. У США стежать, як глядач реагує на стрічку. Якщо цей фільм добре пішов в Америці, то він, напевно, добре піде й у інших країнах: в Англії, Німеччи-ні і так само в Україні. Відхилення є,

але невеликі. Обираються стрічки, які були успішні в інших країнах, не-залежно від жанру. Це перша катего-рія фільмів. Друга – фільми з великим бю-

джетом, у 100–300 мільйонів до-ларів. Фільм з таким бюджетом не може бути низького рівня. Це світові прем’єри. Вони можуть піти слабень-ко, але слабенько – це не є провал. Інша категорія – локальні фільми. На прикладі різних країн (Німеччи-ни, Франції, Росії, Польщі) доведено, що локальні комедії можуть мати ве-ликий успіх. Як, наприклад, “Ирония судьбы”. Це локальна річ. Нам якраз бракує українсько-

го кіно, яке б стосувалося локаль-них справ. Це можуть бути фільми пов’язані з історичними подіями, як от “Катинь” у Польщі, або з війною –

як “9 рота” в Росії. – Стрічки якого жанру ко-◊

ристуються найбільшим попи-том в українського глядача?

– Найбільш успішні в Україні – романтичні комедії. У нас жінка ви-рішує все, у тому числі й на яке кіно підуть чоловіки.

20 грудня випустили “Иронию судьбы”, і вона зібрала 4 мільони до-ларів на українському ринку. Такі офіційні дані. “Пірати Карибського моря” заробили 3 мільйони. Зараз по-пулярним є “Самый лучший фильм”. Є непогані російські фільми. Вони виходять російською мовою з україн-ськими субтитрами.

– Російські фільми все ж таки ◊ не варто дублювати україн-ською?

– Абсолютно не варто. Усі знають

російську мову. Це є правильний підхід. Буде багато російського кіно з українськими субтитрами – пре-красно.

– Деякі дистриб’ютори про-◊ гнозують падіння ринку прока-ту наступного року у зв’язку з обов’язковим українським ду-блюванням. А Ви як вважаєте?Ткаченко каже, що ринок впаде на

30%. Якщо впаде на 30%, то буде та-ким, яким був рік тому. Не буде тра-гедії. А як зросте на 30% – то буде ще краще. Це залежить від фільмів. Уже рік розпочався надзвичайно добре. Та сама “Ирония судьбы” від 1 січня зібрала непогану касу. І “Самый луч-ший фильм” теж. 2008 рік почався краще, ніж 2007-ий.

Розмовляла Анна ЯЩЕНКОУНІАН

Сторінка «Апостола» Івана Федоровича. Львів, Успенське православне братство, 1574

РЕКЛАМУЙТЕ НА ШПАЛЬТАХ РЕКЛАМУЙТЕ НА ШПАЛЬТАХ «УКРАЇНСЬКОГО КЛІВЛЕНДУ»«УКРАЇНСЬКОГО КЛІВЛЕНДУ»

Тел. 330-554-6429 Тел. 330-554-6429 або ел. пошта або ел. пошта

[email protected]@ukrainiancleveland.com

МАМО, МАТУСЮ, ПОВЕРТАЙСЯ! (ЗІ СТОР. 19)

ЧОРТКІВСЬКА ОФЕНЗИВА КҐБ (ЗІ СТОР. 9)

ДУБЛЮВАННЯ КІНО УКРАЇНСЬКОЮ (ЗІ СТОР. 21)

ПЕРША ДРУКАРНЯ В УКРАЇНІ (ЗІ СТОР. 22)

Documents

The Ukrainian Cleveland, Issue 10, February 2008