Postmetodika. - 1995. - N2(9)

НАУКОВО�МЕТОДИЧНИЙ ЖУРНАЛПОЛТАВСЬКОГО ІНСТИТУТУПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Журнал засновано в березні 1993 року

РЕДКОЛЕГІЯ:С.Ф. Клепко (головний редактор), Н.І. Білик,

О.А.Білоусько, П.В. Библів, В.Є. Дворовенко,В.М. Золотухіна, В.Р. Ільченко, М.О. Кириченко, В.В.Кловацький, Н.І. Ляшенко, П.І. Матвієнко, В.Ф. Моргун,І.В.Охріменко, Н.М. Тарасевич, В.В. Чирка

РЕДАКТОРИ:Н.І.Білик, П.В. Библів, В.Є. Дворовенко, Н.І.Ляшенко, В.Я.

Падалка, Г.О. Сиротенко, Л.Г. Тарасовська

НАД НОМЕРОМ ПРАЦЮВАЛИ:Н.В. Атаходжаєва, Н.А. Вакуленко, І.А. Дудка, С.Г.

Іващенко, І.О. Кіптілий, О.П. Коваленко, Г.С. Кошляк, А.В.Лисенко, О.О. Магдик, Н.В. Настенко, Б.В. Піддубний, В.Ю.Стрельніков, О.В. Тимчук, Т.А. Шевченко

Відповідальність за підбір і виклад фактів у підписанихстаттях несуть самі автори. Висловлені в цих статтях думкиможуть не співпадати з точкою зору Інституту післядипломноїосвіти педагогічних працівників і не накладають на ньогоніяких зобов’язань. Рукописи не рецензуються і неповертаються.

Дозволяється вільний передрук і переклад опублікованихматеріалів (за винятком спеціально обумовлених випадків) зобов’язковим посиланням на автора і джерело.

ВИДАЮТЬ СПІЛЬНО:Управління освіти Полтавської обласної Ради народних

депутатівПолтавський обласний інститут післядипломної освіти

педагогічних працівників

МАКЕТ ТА ВЕРСТКАО.В. Горбенко

ХУДОЖНЄ ОФОРМЛЕННЯГ.Д. Свєчнікової

Набір, верстку, коректування і оформлення номераздійснено інформаційно A видавничим секторомПолтавського обласного інституту післядипломної освітипедагогічних працівників

ОПЕРАТОРИ КОМП’ЮТЕРНОГО НАБОРУ:Г.І. Ковіка, А.М. Нагорна, Н.Ю. Землякова

АДРЕСА РЕДАКЦІІ:

314029, Полтава, вул. Жовтнева, 64

7A26A08; 2A49A56.

Реєстрове свідоцтво:ПЛ N 51 від 17 лютого 1994 року.

Підписано до друку і в світ 3.07.95Офсетний друк. Ум.A друк. арк.Зам.Тираж 1 500

Друкарня “Гротеск”

НАШІ АВТОРИБИБЛІВ ПЕТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ, завідуючий

відділом гуманітарних дисциплін Інституту післядипломноїосвіти педпрацівників

БІЛОУСЬКО ОЛЕКСАНДР АНДРІЙОВИЧ, вчиAтельAметодист школи №7 ім. Т.Г. Шевченка м. Полтави

БУЛАВА ЛЕОНІД МИКОЛАЙОВИЧ , кандидатгеографічних наук, доцент Полтавського педагогічногоінституту

ГРИНЬОВА МАРИНА ВІКТОРІВНА , кандидатпедагогічних наук, доцент Полтавського педагогічногоінституту

ГУЗ КОСТЯНТИН ЖОРЖОВИЧ A молодший науковийспівробітник лабораторії “Інтеграція змісту знань шкільноїосвіти” НДІ педагогіки АПН України

ЄРМАК ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ, кандидат історичнихнаук, завідуючий кафедрою допоміжних історичнихдисциплін та географії Полтавського педінституту, доценткафедри гуманітарних дисциплін інституту післядипломноїосвіти педпрацівників

ЖУК ВІРА НИКАНОРІВНА, кандидат історичних наук,заслужений працівник культури України

ІЛЬЧЕНКО ВІРА РОМАНІВНА, членAкоресAпондентАПН України, доктор педагогічних наук, професор,завідуюча лабораторією “Інтеграція змісту знань шкільноїосвіти” НДІ педагогіки АПН України

КАЛІБЕРДА ГАЛИНА АНТОНІВНА, методист інститутупіслядипломної освіти педпрацівників

КЛЕПКО СЕРГІЙ ФЕДОРОВИЧ , кандидатфілософських наук, заступник директора інститутупіслядипломної освіти педпрацівників

КОВАЛЬОВ ВІКТОР ГРИГОРОВИЧ , директорКрасноградського педагогічного коледжу

КОРОТКОВА ВАЛЕНТИНА ФЕДОРІВНА, директоршколиAгімназії №9 м.Полтави

КРИСЮК СТЕПАН ВАСИЛЬОВИЧ , кандидатпедагогічних наук, доцент, проректор Українського ІПКККО

КУЛТАЄВА МАРІЯ ДМИТРІВНА, доктор філософськихнаук, професор Харківського педагогічного університетуім. Г.С. Сковороди

ЛОБУРЕЦЬ ВАСИЛЬ ЄГОРОВИЧ, доктор історичнихнаук, професор, проректор з наукової роботиПолтавського педінституту

ПЛЕЧОВА ЗІНАЇДА НИКИФОРІВНА , кандидатбіологічних наук, старший науковий співробітниклабораторії екологічного виховання Інституту педагогікиАПН України

ПУСТОВІТ НАТАЛІЯ ОПАНАСІВНА , кандидатпедагогічних наук, завідуюча лабораторією екологічноговиховання Інституту педагогіки АПН України

РЮТ РАЇСА АНАТОЛІЇВНА , директор гімназіїм.Комсомольська

САС НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА, аспірант Полтавськогопедінституту

СИРОТЕНКО ГРИГОРІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ, завідуючийвідділом педагогічних технологій інституту післядипломноїосвіти педпрацівників

СОБАКАР СВІТЛАНА ІВАНІВНА A вчительAметодистшколи №31 м.Полтави

СУХОХОМЛИНСЬКА ОЛЬГА ВАСИЛІВНА, членAкореспондент АПН України, доктор педагогічних наук,професор

ТАРАСОВСЬКА ЛЮБОВ ГНАТІВНА, завідуюча відділомнаціонального виховання інституту післядипломної освітипедпрацівників

ХМАРА АНАТОЛІЙ КАЛЕНИКОВИЧ, вчитель школи№2 м.Полтави

СЛОВО ДО ЧИТАЧАДО ЯРМАРКУЮЧИХ

ДЕПОНЕНТИ “ПОСТМЕТОДИКИ”КАТАЛОГ МАТЕРІАЛІВ ІІ ОБЛАСНОГО ЯРМАРКУ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

ФІЛОСОФІЯ ОСВІТИПРОБЛЕМИ ГУМАНІЗАЦІЇ ТА ГУМАНІТАРИЗАЦІЇ ОСВІТИ І ІСТОРИЧНИЙ ПРОЦЕС Т.В. Житкова, С.М. Наумкіна

УКРАЇНСЬКЕ КОЛОВИТОКИ УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ ТА НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ Т.У. НауменкоУКРАЇНСЬКЕ НАРОДОЗНАВСТВО В ШКОЛІ О.Д. КузьменкоПРО ПОХОДЖЕННЯ ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ ПОЛТАВЩИНИ Л.М.Булава, В.Н.Жук

ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇМОДЕЛІ НОВИХ ТИПІВ СІЛЬСЬКИХ ШКІЛ О.С. МельниченкоЗ ДОСВІДУ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОГРАМИ “ТВОРЧА ОБДАРОВАНІСТЬ” Л.І. Бугаєвська, Н.В. Настенко, Р.А. РютТВОРИ ХУДОЖНИКІВ6ЗЕМЛЯКІВ У НАВЧАЛЬНО6ВИХОВНІЙ РОБОТІ П.І. МатвієнкоНЕСТАНДАРТНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ УРОКІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ. Ю.В. Бардакова, В.О. Цехановська, Т.А. ШевченкоВИХОВАННЯ ДІТЕЙ В ГРІ О.Я. ПипченкоВИХОВАНЦІ ДОПОМІЖНИХ ШКІЛ6ІНТЕРНАТІВ ПОТРЕБУЮТЬ УВАГИ В.М. Грицун

ПРОФЕСІЙНА ОСВІТАВІД НАУКОВИХ ОСНОВ 6 ДО ПЕРЕДОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ В.І. Борщ

ПОЕТИЧНІ БАРВИКОЗАЧАТА М. Казидуб, Г. Непорада

ЕКЗАМЕНИ. ТЕСТИПЕРЕВІР СВОЇ ЗНАННЯ З ПРАВА. КРОСВОРДИ Б.М. Бездідько, О.О. Магдик

ДОВІДКИ “ПОСТМЕТОДИКИ”ЕЛЕКТРОННІ ПРИСТРОЇ О.К. ЦоковЩО УЧНЯМ РОЗПОВІДАТИ ПРО ЛІТАЮЧІ ТАРІЛКИ?

CЛОВО ДО ЧИТАЧАЧИ ПОТPІБНА УКPАЇНІ “МАТЕМАТИЧНА ОCВІТА”?

ФІЛОCОФІЯ ОCВІТИПPО КОНЦЕПЦІЮ МАТЕМАТИЧНОЇ ОCВІТИ В УКPАЇНІ Г.М. Литвиненко (Київ)ПPО CТPУКТУPУ МАТЕМАТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ МАТЕМАТИКИ В.Д. Погpібний, К.В. Pабець (Cуми)ФЕНОМЕН УНИКАННЯ МАТЕМАТИКИ C.Ф. Клепко (Полтава)

УКPАЇНCЬКЕ КОЛОМАТЕМАТИЧНА ОCВІТА НА БАТЬКІВЩИНІ М.В.ОCТPОГPАДCЬКОГО І.В.Оxpіменко (Полтава)УКPАЇНCЬКІ МАТЕМАТИКИ В НАУКОВОМУ ТОВАPИCТВІ ім. Т.Г. ШЕВЧЕНКА Г.М. Возняк (Теpнопіль)ГPЕЦЬКИЙ ПІДКЛАД НАШОЇ КУЛЬТУPИ АБО “НАВЧАЙМОCЬ ЧЕPЕЗ МІPКУВАННЯ” О.В. Xалчанcька (Полтава)

ПЕДАГОГІЧНІ ТЕXНОЛОГІЇПPОГPАМИ З МАТЕМАТИКИ ДЛЯ V6IX КЛАCІВ ОCНОВНОЇ ТА X6XI КЛАCІВ CТАPШОЇ ШКОЛИ (БАЗОВИЙ ЗМІCТ)ВИВЧЕННЯ ЗАДАЧ6ТЕОPЕМ У КУPCІ ПЛАНІМЕТPІЇ О.П. Cазонова (Київ)CИCТЕМА ВПPАВ ПPИ ВИВЧЕННІ CИМЕТPІЇ О.І. Матяш (Вінниця)ВCЕ ПІЗНАЄТЬCЯ В ПОPІВНЯННІ П.Г. Пpилуцька (Вінниця)XВИЛЮЮЧИЙ ДОБУТОК МНОГОЧЛЕНІВ В.В. Pетунcька (Кіpовогpад)ОPІЄНТАЦІЯ НА МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ Ж.І. Ваcиленко (Житомиpcька обл.)ТВОPЧІ ЗДІБНОCТІ 6 PОЗВИВАТИ! В.М. Тpиcтан (Кpеменчук)PОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ НА ПЕPЕЛИВАННЯ PІДИН C.Е. Єфіменко, Н.Д. Каpапузова (Полтава)CУПЕPТУPНІP “CЬОМА ГPАНЬ” О.М. Козлова (Чеpкаcи)

ЕКЗАМЕНИ. ТЕCТИ. ОЛІМПІАДИВИПУCКНИЙ ЕКЗАМЕН З МАТЕМАТИКИ В.О. Швець (Київ)ПPО ЕКЗАМЕН З МАТЕМАТИКИ В IX КЛАCАX ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАCТІ Л.Я. Федченко (Донецьк)КОНТPОЛЬ ЗНАНЬ З МАТЕМАТИКИ В 9 КЛАCІ А.В. Левакова, І.А. Cвеpчевcька (Житомиp)356а МІЖНАPОДНА МАТЕМАТИЧНА ОЛІМПІАДА В.О. Боpиcова, Г.М. Литвиненко, В.М. Pадченко (Київ)

ДЕПОНЕНТИ “ПМ”

CКАPГА ДИДАCКАЛАЗАДАЧА №764 В. Веpежников

ДОВІДКИ “ПМ”C. ПЕЙПЕPТ ПPО МАТЕМАТИЧНЕ ПОЗАCВІДОМЕЗ ЖИТТЯ ТЕPМІНІВЖ. ДЬЄДОННЕ ПPО CЛАВУ ЛЮДCЬКОГО PОЗУМУ: МАТЕМАТИКИ CЬОГОДНІБАГАТОВИМІPНІCТЬ ОCОБИCТОCТІ І ТВОPЧЕ ОВОЛОДІННЯ МАТЕМАТИКОЮ У ДИДАКТИЦІ Я.А. КОМЕНCЬКОГО В.Ф. Моpгун (Полтава)

PЕКЛАМА. ОГОЛОШЕННЯЗМІCТ” ПМ” №№168ГОТУЮТЬCЯ ДО ДPУКУКАК НЕ ПИCАТЬ CТАТЬИ В “ПМ”

Зміст попередніх номерів

Зміст попередніх номерів

По

стм

ето

ди

ка №

1(8

)‚ 1

99

5П

ос

тме

тод

ика

№3

(7)‚

19

94

ФІЛОСОФІЯ ДЛЯ ДІТЕЙ В ЕТИЧНІЙ СПАДЩИНІ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГОО.В. Сухомлинська

За всю історію свого розвитку людствостворило багато різноманітних етичних систем,теорій та напрямів (абсолютизм, авторитаризм,гедонізм, ірраціоналізм, натуралізм, скептицизм,утилітаризм, релігійна етика; етика, яку називалимарксистсько�ленінською, та багато інших). Їхвиразники стоять на різних точках зору,дискутують один з одним про походження та сутьморалі, з інших питань, але в тому, що стосуєтьсянормативної етики (цінностей, норм, правилповедінки), ї ї категорій (добро, обов’язок,цнотливість, совість, гідність, честь), представникирізних напрямів доходять до згоди, особливо колиці категорії розглядаються під кутом зорупедагогіки, педагогічної етики. І сьогодні в будь�якому суспільно�політичному та соціальномусередовищі освіта спрямовується на моральність увихованні, формування моральних переконань,почуттів та звичок відповідно до загальновизнанихморальних принципів.

Наведемо один приклад: коли розглядаєтьсяпитання про природу етичного поняття добра, тоспостерігаємо різні підходи: християнська етикатлумачить добро як прояв волі та розуму Бога,натуралізм шукає його в природі людини, гедонізм� у насолоді, марксизм�ленінізм бачив добро якпохідне від соціальної практики. У педагогічній жеетиці вчитель спонукається навчити дитину черездобро оцінювати все, що відбувається навколо неї,давати оцінку явищам. Будь�який педагог у будь�якому суспільстві навчає дитину, що добро � цеувага до людей, особливо до старших за віком,піклування один про одного; допомога людям,повага до них.

Таким чином, в етичному вихованні принципи йкатегорії етики, практична мораль у сучаснихумовах настільки близькі між собою ісприймаються одностайно усіма цивілізованимилюдьми, що ми можемо сьогодні говорити проєдність мети у вихованні, про об’єднання зусиль урозробці методів та форм, змісту етичної освіти внавчально�виховному процесі освітніх закладіврізних країн.

Для цього необхідно провести порівняльнийаналіз етичного виховання в різних країнах, котрийнадасть можливість виявити загальні точки зору,визначити розбіжності, накреслити перспективи їхвивчення, освоєння та застосування.

Спробуємо порівняти погляди вітчизняних таамериканських педагогів, про які у нас єінформація.

Останнім часом у московських філософськихчасописах з’явились статті, присвячені створенню івпровадженню філософії для дітей у СполученихШтатах Америки [1,2].

Автор цих публікацій Н.С.Юліна розкриваєпоняття “філософія для дітей”. Вона вказує, що “яктільки дитина починає оволодівати мовою йусвідомлювати себе та оточуючий світ”, то “як ізрогу достатку на батьків висипаються питання:Чому завтра не наступає сьогодні? Де я був, колине було тата й мами? Куди ділася бабуся, якапомерла? Чому люди бувають хороші й погані?Подібні питання � по суті філософсько�метафізичніпитання про природу часу, існування, стосункилюдини й природи, самототожність, добро й зло іт.ін.” [1,151].

Таким чином, під філософією для дітейрозуміються кардинальні питання філософії /яконтології, так і гносеології/, що поставлені івирішуються в дусі дитячого мисленняпрофесійними педагогами�філософами, котрістворили продуману систему ознайомлення,входження дитини в пізнання й оволодіння світомчерез мову дитинства. У вищезгаданих публікаціяхйдеться про те, що існує достатня кількістьконцепцій та технологій впровадження такоїфілософії в шкільну освіту, але по суті в обохстаттях досить детально описується досвідстворення й застосування філософії для дітейамериканським професором Мет’ю Ліпманом тайого співробітниками з інституту з питань розвиткуфілософії для дітей при Монтклар колледжі [3, 4,5].

Мет’ю Ліпман побудував свою концепціюнавчання дітей філософії на:

1) складених ним текстах для дітей (дитячечитання), де закладено в прихованій або очевиднійформі одне або декілька філософських питань;

2) навчально�методичній літературі длявчителів, де викладена методика роботи педагогаз цими текстами;

3) узагальнюючих роботах, де на теоретичномурівні аналізується досвід, досягнення й вадинавчання філософії в школі. Безпосередній методнавчання, що застосовує проф. Ліпман � цесократичний діалог між учителем та учнем.

Без сумніву, цей досвід та запропонованамодель становлять науковий та практичнийінтерес, розширюють наші уявлення прорізноманітні методики виховання дітей. Цяконцепція цікава також тим, що спрямована нарозвиток мислення в дитини, формування в неїетичних уявлень та настанов.

Цей досвід викликає в нас ще більший інтерестому, що в Україні є свої напрацювання в аспектіфілософського пізнання й опанування світудитиною. Я маю на увазі педагогічну (і, зокрема,етичну) спадщину В.О.Сухомлинського, написаніним оповідання для дітей, розроблену системузанять, впроваджену в практику середньої школи,якою він керував.

В.О.Сухомлинський написав оповідання длядітей, що охоплюють різні сторони розвитку йформування дитини. Це й оповідання, щопробуджують допитливість (“радість пізнання”),

ФІЛОСОФІЯ ОСВІТИ

Постметодика‚ №2 (9)‚ 1995 2

дають уяву про слово, якийсь конкретний чиабстрактний предмет, мислення і дію, про процеспізнання у відчуттях, сприйнятті, уявленнях. Нас,природно, цікавлять оповідання для дітей,присвячені етичній проблематиці, тим більше, щоїх питома вага серед інших найбільша.

Подивимось на етичну спадщину ВасиляОлександровича в контексті розвитку педагогічноїнауки через призму нашої проблематики �філософії для дітей. Погляди на етику, етичневиховання змінювались разом з трансформаціями,що відбувалися в СРСР.

В 20�і роки, в період раннього соціалізму, етичнапроблематики як така взагалі була виключена не лише знавчально�виховного процесу, а й з філософії,розглядалась як “буржуазний пережиток”. Бувканонізований вульгарно�соціологізаторський підхід доетики, чітко продекларований у відомій тезі В.І.Леніна:“Ми говоримо, що наша моральність підпорядкованацілком інтересам класової боротьби пролетаріату”.Цікава й показова в цьому відношенні точка зорунаркома освіти А.В.Луначарського, висловлена під часзустрічі з зарубіжними вчителями в 1925 році. Увідповідь на критику про відсутність у радянськихшколах етичної освіти нарком сказав: “Етичні ідеївизначаються класовими інтересами... Ми ні на хвилинуне заперечуємо значення правильних ідей, високихпочуттів, героїчної волі, але це стає прогресивноюкомуністичною силою, якщо фундаментом для всьогоцього є міцний і тривалий інтерес певного класу, класугегемона � фабрично�заводського пролетаріату” [6].

З літературою для дітей, як головним джерелометичного виховання, в цей період (20�і рр.) такожвідбуваються кардинальні зміни: казка поступововиключається з життя дитини, проголошується як така,що викривлює реальне життя, не виховує в дусі часу.Казку “повинні виключити з життя дітей молодшоговіку... Бо кожний педагог, що стоїть під прапоромЖовтневої революції, повинен перш за все повестинаших маленьких вихованців не на “художнє”кладовище, покрите могилами відсталих героїв, а вхудожнє життя наших діяльних героїв буремноїреволюції, бо саме ці герої, а не страшні образинародної творчості, запалять у дітях вогонь істиннохудожнього революційного пафосу” [7].

В дусі цих висловлювань письменники створювали йпропонували дітям тексти з яскраво вираженимиідейними й політичними мотивами. Ні про яке навчаннядітей філософствувати, сумніватися, розмірковуватипро світ не могло бути й мови.

В 30�і роки казка повертається в коло дитячогочитання, але література для дітей підпала, мабуть, піднайбільш жорсткі ідейно�витримані рамки та форми;вона “большевізується” в дусі епохи і ще більшевіддаляється від предмета нашого інтересу � філософіїдля дітей.

Власне кажучи, до кінця 60�х рр. в Україні, як і вусьому СРСР, окремо існувала література для дітей іокремо педагогічна наука та шкільна практика, яківикористовували цю літературу в своїх виховних ідидактичних цілях. Хоча треба відзначити, що літературадля дітей як така з часом все далі й далі відходила відідеологічної заданості, наближалась до світу дитинства,ставала все більше “дитячою”, але в шкільні підручники,природно, відбирались твори для дітей, які мали в собіідеологічний, ідейно�політичний і навіть партійний зміст.

Василь Олександрович Сухомлинський, котрий

почав свою практичну й наукову діяльність в кінці40�х рр., спочатку діяв за суворими канонамиавторитарної парадигми “Школи учіння” [8].Поступово його виховна концепція і, зрозуміло,керована ним шкільна практика зазнавали значнихзмін: “В його філософії освіти, в палітріпедагогічних впливів комунізм все більшеототожнюється не з класовою боротьбою,принципом партійності, а з такими“інтелігентськими штучками” як щастя і радість,любов і серце, душа й почуття, совість і вина, тобтоз усім тим, що якраз і носить назву абстрактногогуманізму” /Так само.�С. 15/. Звичайно, що“абстрактний гуманізм” тут вжимається затермінологією 60�х рр.

У другій половині 60�х рр., відмежувавшись відофіційної педагогіки, Василь Олександрович пишетвори, які кардинальним чином протирічатьофіційній педагогіці й школі. Він ставитьособистість у центр виховного процесу, а самевиховання будує перш за все на довірі й повазі додитини, говорить про її унікальність, а головнимінструментом виховання вважає добро. Навчальнудіяльність трактує як насичений творчимивідкриттями процес; у своїх педагогічних пошукахвін спирається на пробудження внутрішніх сил,потенцій дитини, а не шукає засоби впливу на неї всоціумі, як було в загальнопрйнятій практиці.

Виходячи з цієї виховної парадигми, ВасильОлесандрович так будує навчально�виховнийпроцес у школі, що виховання торкається сфер,котрі були (та й залишались довгий час) стороннімтілом у радянській педагогіці. Наприкінці 60�х рр.В.О.Сухомлинський зосереджує свою увагу наетичній проблематиці, вважаючи її наріжнимкаменем виховання особистості. Він створюєпосібник для вчителів “Як виховати справжнюлюдину /Етика комуністичного виховання/” та“Хрестоматію з етики” /оповідання для дітей/. Нажаль, Василь Олександрович так і не діждавсяпояви цих робіт: вони вийшли з друку тільки післяйого смерті. Але протягом 60�х рр. вінвпроваджував етичне виховання в своїй школі, щобпотім узагальнити й представити у виглядінауково�педагогічних посібників.

Більшість творів “Хрестоматії з етики” ми йрозглядаємо як філософію для дітей. Цеоповідання, казки, легенди, притчі, новели, щорозкривають суть пізнання світу черезморальність. Використавши художні образи,В.О.Сухомлинський розглянув проблемиформування в дітей моральної свідомості,моральних стосунків, моральної діяльності,моральних цінностей. Оповідання для дітей, щоввійшли в Хрестоматію,� це художні мініатюри, вяких розкриваються такі поняття й категорії яккраса природи й людини, патріотизм і гуманізм,увага й чуйність, відданість, обов’язок людиниперед людиною, любов і повага до людей, уміннявідчувати настрій та бажання інших людей, умінняперемагати труднощі, відстоювати свої погляди й


3 Постметодика‚ №2 (9)‚ 1995

переконання, шанобливо ставитись до старших,ніжно любити матір, поважати батька, бережливоставитися до бабусі й дідуся, до одиноких і людейпохилого віку. У своїх оповіданнях ВасильОлександрович також говорить про те, що розумбез сердечності, знання без моральності свідчатьпро бідність та бездуховність особистості.

У “Хрестоматії з етики” В.О.Сухомлинськийвперше в історії радянської педагогіки звернувсядо таких етичних категорій і понять як народження ісмерть людини, сенс життя, зло, горе, біда,страждання, відчай, любов, совість, терпимість узагальнолюдському розумінні цих феноменів.Наведу декілька прикладів.

СОРОМНО ПЕРЕД СОЛОВЕЙКОМОля й Ліда надумали сходити до лісу. Ішли та й

ішли, в дорозі стомились та й сіли на травіперепочити.

Витягли з сумки хліб, масло, яєчка та йпідобідують. Коли це на дерево сів соловейко ізаспівав. Зачаровані його красивим співом, Оля йЛіда сиділи й боялися поворухнутись.

Аж тут він замовк.Оля зібрала недоїдки й шматки газети, кинула

під кущ.Ліда зібрала недоїдки, загорнула в газету й

поклала в сумку.-Навіщо ти забрала сміття? - запитала Оля. - Це

ж у лісі...Ніхто не бачить...- Соромно перед соловейком.., - тихо відповіла

Ліда.

ДЛЯ ЧОГО КАЖУТЬ “СПАСИБІ”Дрімучим лісом йшли два мандрівники - дідусь і

хлопчик. Було жарко, мандрівникам хотілося пити.Нарешті вони прийшли до струмка. Тихо

дзюрчала холодна вода.Мандрівники нахилились, напились.Дідусь сказав: “Спасибі тобі, струмок”.Хлопчик усміхнувся.- Чому ти усміхаєшся, хлопче? - запитав дідусь.- Навіщо Ви, дідусю, сказали струмкові

“спасибі”? Адже він не жива істота: не дізнаєтьсяпро Вашу подяку, не почує Ваших слів.

- Це так. Якби води напився вовк, він може й недякувати. Ми ж не вовки, а люди. А знаєш, для чоголюдина говорить “спасибі”? Знаєш, кого це слововшановує, звеличує, підносить?

Хлопчик замислився. Він ще ніколи не думавнад цією мудрою істиною. Тепер же був часподумати: шлях через ліс ще довгий.

КАМІНЬУ лузі, під гіллястим дубом, багато років жила

криниця. Вона давала людям воду. Під дубом білякриниці відпочивали подорожні.

Одного разу до дуба прийшов хлопчик. Вінлюбив пустувати. Він подумав: “А що воно буде, якя візьму оцей камінь і кину його у криницю? Ото,мабуть, булькне?.

Підняв камінь, кинув його у криницю. Булькнуло,та ще й дуже. Хлопчик засміявся, побіг і забув просвої пустощі.

Камінь упав на дно криниці й закрив джерело.Вода перестала прибувати. Криниця засохла.

Засохла трава навколо криниці і дуб засох, бопідземні струмки потекли кудись в інше місце.

На дубі перестав мостити гніздо соловейко. Вінперелетів на інший луг. Замовкла соловейковапісня. Сумно стало у лузі.

Минуло багато років. Хлопчик став дідусем.Одного разу він прийшов на те місце, де колисьбув зелений луг, стояв гіллястий дуб, співавсоловейко, вабила студена криниця.

Не стало ні лугу, ні дуба, ні соловейка, нікриниці. Довкола пісок, вітер здіймає хмарупилюки.

- Де ж воно все поділося? - подумав дідусь.

ЯК ЖЕ ВСЕ ЦЕ БУЛО БЕЗ МЕНЕ?Яринці сім років. Завтра їй до школи. Відчинила

мама шафу, виклала всі платтячка Яринчині,приміряє, думає, яке одягти доньці на шкільнесвято.

Побачила Яринка серед того усього маленьку-маленьку сорочечку - трошки більшу від маминоїруки й трошки меншу від таткової.

- Це ж твоя перша сорочечка, - хвалиться мама.Яринка сплеснула руками:- А чи ж довго я була така маленька?- Ні не довго, з тиждень.- А перед цим?- Перед цим тебе не було.Дівчинка дивилась на маму широко відкритими

очима.- Як же це так - мене не було?... А все довкола:

дерева, квіти, кіт, голуби - все це було?- Це все було.- Як же все це було без мене?

Ці художні мініатюри побудовані на принципахрозвивального навчання (чому�питань),спрямованих всередину дитини, на її самопізнаннята саморефлексію.

Оповідання для дітей, написані ВасилемОлександровичем, широко впроваджувались упрактику його школи, особливо на початковихступенях навчання. На допомогу вчителевіВ.О.Сухомлинський написав методичний посібникз етичного виховання учнів “Як виховати справжнюлюдину”, який він сам розглядав як єдине ціле з“Хрестоматією з етики”. Посібник написано всвоєрідній художньо�публіцистичній формі,притаманній для багатьох творів ВасиляОлександровича. Він складається з 59 етичнихповчань (наставлянь, заповідей, законів, бесід).Василь Олександрович звичайно планував тапроводив на уроці або в позаурочний час однубесіду, її зміст доповнювався роздумами, аналізомтворів “Хрестоматїї з етики”. Тому кожне повчаннямає завершену форму і значення, а кожне наступнеорганічно пов’язане з попереднім. Повчанняскладається з двох частин: перша � етичнеповчання � звернена до дитини, підлітка, юнака,дівчини. Воно розкриває зміст тієї чи іншої



моральної категорії, поняття, норми поведінки,цінності, риси характеру і т. ін. Друга частина � цероздуми. Звертаючись до вчителів,В.О.Сухомлинський розмірковує про шляхиформування мотивів і дій дитини, про шляхиформування моральної свідомості крізь призмуідей добра й обов’язку (повинності), звертаючисьдо досвіду народу, історії, шкільного життя.

Велике місце на загальному проблемному фонікниги посідають питання виховання любові, повагиі вірності рідним та близьким, потреби людини влюдині, почуття жалю, співчуття, доброзичливостітощо. Василь Олександрович вважав головнимзавданням вихователя формування таких рисхарактеру й звичок у дітей як совісність, вірність,скромність, безкорисливість, непримиренність дозла, переконаність, несприйняття лицемірства,байдужості, підлості. Цілий цикл бесід присвяченийпроблемам життя й смерті, любові між юнаком тадівчиною.

Ось, для прикладу, назви деяких повчань:Що таке горе і як навчити дітей перемагати

його?Людина повинна дорожити пам’яттю своїх

предків.Виховання почуття поваги до дідуся й бабусі.Як формувати у вихованців радість пізнання?Совість � чутливий охоронець вчинків.Як поєднати у вчинках “потрібно”, “важко” й

“добре”?Як формувати у юнаків і дівчат культуру

людських бажань?Етичні бесіди доповнювались матеріалами

“Хрестоматії з етики”, котрі виступали не лишеілюстративним матеріалом, а й, головним чином,філософією для дітей, основою для міркувань,роздумів та вибору.

У зв’язку з цим зупинимось на методахвиховання, які широко впроваджувавВ.О.Сухомлинський у своїй школі. Оскількиосновою його концепції була повага й довіра доособистості дитини, то його підхід, його методикавиховної роботи не були авторитарними, абазувалися на вільному обміні думками, проходилиу формі бесіди, дискусії. Причому дуже часто вонивиносилися за межі класної кімнати, на природу. Цізаняття носили назву “Уроки мислення”, “Подорожіпо земній кулі”, “Подорожі до джерел думки”, підчас яких діти вчилися дивитися на світ широкорозкритими очима, вдивлятися в нього, бутиморальними, відчувати поряд із собою людей.

Василь Олександрович наводить такий приклад:“Ви повертаєтеся з лісу. Жаркий липневий

день. Наближаєтеся до криниці під високим дубом.Усім хочеться пити. Чим ближче криниця, тимнестерпніша спрага. А з другого боку до криницінаближається дідусь. Він іде здалеку, дужевтомився. Йому теж хочеться пити. Діти бачатьдідуся, але вони не думають про нього. Бачать очі,але не бачать розум і серце. І діти, і дідусьпідходять до криниці майже одночасно. На зрубі

стоїть відро з холодною водою. За мить дітинаблизяться до криниці, оточать відро і, захопленієдиним бажанням - угамувати спрагу, відтіснятьдідуся, ніхто й не згадає про нього.

Страшна і потворна людина, коли інстинктпереважає в неї над почуттям гідності, дбайливовихованим на грунті розуму, думки. Умійтезапобігти цій миті! Не давайте волі інстинкту.Збудіть у ваших вихованців благородну людськудумку, не пропустіть прекрасної можливостіпосоромитися власних намірів.

Тихим, але владним рішучим голосом викажете: спиніться! Ви примушуєте дітейоглянутися навколо себе. Вони побачили дідуся,сивого, виснаженого спекою, із запаленимиочима. На його обличчі - винувата посмішка. Думкапро вгамування спраги вже не палахкотить удитячій свідомості пожежею. Вона ледве жеврієдесь у закутку...

- Сідайте, діти, відпочинемо, - тихо говорите ви.Діти сідають поруч з вами під дубом.

- Вибачте, дідусю, - один за одним повторюютьдіти.

Дивлячись на дідуся, в якого тремтять руки йноги від утоми, вони відчувають сором, і слово“вибачте” в їх устах - не формальність, а щирийвияв почуттів...

Ваш обов’язок, вихователю,- щоб ця картиназапам’яталася їм на все життя. Дідусь пішов, аленіхто не поспішає до відра з водою. Видопомагаєте своїм вихованцям яскраво осмислитите, що невиразно вимальовується в їх свідомості.Ви збуджуєте думку - це одне з важливих завданьвиховання” [9].

Таким чином, вийти за межі школи, класу,зіткнутися з життям, з моральним вибором,вчинком � ось завдання вчителя. Великогозначення В.О.Сухомлинський надавав мисленню,міркуванню дитини над вчинком наодинці з собою,своїм “Я”. Цей процес був для педагога найвищимрезультатом впливу на духовний світ дитини.

Ось такі погляди В.О.Сухомлинського на етичневиховання молоді. І сьогодні, розглядаючи йогоспадщину крізь призму історичної перспективи,можна поставити питання про критерії, способийого мислення як педагога.

Його етична філософія для дітей буласпрямована на розвиток самосвідомостіособистості, її духовності. В її основі лежитьгуманізм, який трактувався ним у термінологіїмарксизму�ленінізму, але по суті � в дусі ідеально�романтичного підходу. Чому так вважаємо? Томущо марксистсько�ленінська етика (тобто класова)була завжди факультативною: суто людський,абсолютний елемент з неї виключався, як це мибачили в нашому історичному екскурсі. УВ.О.Сухомлинського ж моральні істини носятьзагальногуманістичний характер. Він розв’язуваветичні питання на основі народної педагогіки,українських народних традицій, морально�етичнихімперативів і культів. Саме вони стали основою,



наріжним каменем підходу ВасиляОлександровича до висунення на передній плансвоєї концепції загальнокультурних цінностей інорм. Тому далеко не випадково серед художніхмініатюр, написаних Василем Олександровичем,велику питому вагу мають народні казки, притчі,бувальщини. Інші ж мініатюри вводять дитину в їїнайближче оточення, віддзеркалюють культуру, вякій живе дитина. Тому їх образи близькі йзрозумілі їй, відображають звичні речі і явища.

Якщо продовжити роздуми далі, заглибитись усуть питання, то можна дійти до висновку, щопершоосновою, глибинною суттю в етичнійспадщині В.О.Сухомлинського є християнськаетика (поза церковним змістом цього поняття), якаакумулювала, синтезувала в собі всі або жбільшість норм та правил моралі, що протягомтисячоліття увійшли в культуру багатьох народів, ісеред них � українського. Англійський богословК.С.Льюіс писав: “Великі учителі моральностініколи не висували будь�яких нових правил. За цебралися лише шарлатани і маніяки. Як сказавхтось, “людям значно частіше потрібно нагадувати,ніж учити їх чогось нового”... Істинне завданнякожного вчителя моральності полягає в тому, щобзнову й знову повертати нас назад до простихстарих принципів, котрі ми всі весь час випускаємоз думки” [10].

Поняття про добро (цнотливість), які викладені вхристиянстві, розсудливість, поміркованість(стриманість), справедливість, стійкість, віра,надія, любов сьогодні набувають універсальногохарактеру, незалежно від того, чи віруюча людина,чи ні.

Вищезгадані поняття позитивно сприймалися ів радянський час особливо в сімейному вихованні.Наприклад, в моральному кодексі будівникакомунізму, яким керувалась радянська школа,зустрічаємо такі моральні постулати як товариськавзаємодопомога, гуманні стосунки тавзаємоповага між людьми (людина людині � друг,товариш і брат), чесність і правдивість, моральначистота, скромність, взаємоповага в сім’ї,непримиренність до користолюбства, які абопрямо запозичені або ж перегукуються зрелігійною етикою, її заповідями. А норма “Хто непрацює � той не їсть” прямо перекликається зНовим Завітом, де говориться: “Хто не працює, тож не їсть”. Такі приклади можна було бпродовжити.

Хочу, щоб мої слова не були сприйняті якпанегірик часам, що не так давно минули. Це лишенамір пояснити своє розуміння підходуВ.О.Сухомлинського до етичної проблематики.

В сучасному контексті розвитку виховнихсистем ці етичні імперативи набуваютьзагальноуніверсального, загальнолюдськогохарактеру, і в такій якості виступають у методологіїй методиці виховання дітей у різних країнах.

Якщо всі ми дотримуємося думки, що кожнадитина � це особистість, яскрава індивідуальність

зі своїм, притаманним лише їй образом, духом,свідомістю, то, як педагоги, повинні прагнути доформування універсальних, загальнолюдськихцінностей, бо це є запорукою вільного ідемократичного життя поза тоталітаризмом тайого рушійними силами � фанатизмом,мессіанством, расизмом, різними іншимиформами, що пригнічують особистість.

Коли ми виховаємо дитину в такому дусі, товона, як свідома й зріла особистість, будеспроможна зробити свій особистий вибір � обратитой світогляд, ту світоглядну орієнтацію, яка будевідповідати її внутрішньому світові.

Думаємо, що наші міркування про етичне, профілософію для дітей будуть сприяти розробціконцепцій виховання, дадуть нам перспективи длявзаємообміну, контакту, взаєморозуміння, і цесприятиме побудові нової сучасної виховноїпарадигми.

ЛІТЕРАТУРА1. Юлина Н.С. Философия для детей //Вопросы философии. -

1993. - N9.- C.151-158.2. Юлина Н.С. Введение в философию: два подхода //

Философские исследования. - 1993. - N2. - С. 5-11.3. M.Lіpman. Phіlosophy Goes to school. Temple Un.Press 1988.4. M.Lipman. Thinking in Education. Cambr. Un. Press, 1991.5. R.Reed Talking with children. Arden Press, 1983.6. Народное просвещение.- 1925. - N11. - С. 32-33.7. Э.Яновская. Сказка как фактор классового воспитания/

/Путь просвещения. - 1923. - N4. - С. 95.8. М.В.Богуславский. Абстрактный гуманизм

В.А.Сухомлинского. Свободное воспитание /Влади/. - 1993.Вып. З. - С. 14.

9. В.О.Сухомлинський. Вибр. тв. Т.2. - С. 200.10.К.С.Льюис Христианское поведение //Иностранная

литература. - 1990. - N7. - С. 208.



ФІЛОСОФІЯ ВИХОВАННЯ У КОНТЕКСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ

М.Д. Култаєва

Вихід за межі тоталітарного мислення і способужиття передбачає наявність нової стратегемивиховання, без якої численні дороговкази умайбутнє залишаються за обрієм дійсності. Такастратегема має висвітлити напрямок і суттєві рисинового типу становлення людини, що прагне жити“у цивілізованому світі”, бути “залученою доєвропейського співтовариства”, “репрезентуватиособистість сучасного інформаційногосуспільства”, а також втілювати риси “українськогоменталітету”. Названі вимоги щодо ідеалувиховання вже встигли стати стереотипамисуспільної свідомості, проте його концептуальнарозбудова залишається на початковому етапі. Цеобумовлено, на нашу думку, не стількиконфронтацією національно&етнічної такосмополітичної орієнтацій, скільки їх латентноюрисою & успадкованим від тоталітаризму утопічниммисленням.

Слід зазначити, що теорія і практикакомуністичного виховання сприяла стереотипізаціїпедагогічного мислення не тільки в Україні, а й вусіх без винятку державах із соціалістичнимминулим. Наслідком такої стереотипізації єдомінування імперативної етики надаретологічною. (Аретологічна етика опорою моралівважає особисті характеристики (доброчесності)на противагу імперативній етиці, в якій індивідобмежується лише абстрактними моральнимипринципами. Аретологічна етика дегероїзуємораль, зводить її до повсякденності. & Ред.).Імперативність притаманна також багатьом з тихконцепцій національного виховання, щоформувались як негатив радянської дійсності.Прикладом тут може служити позиція Д.Донцова.Він пише: “Кожна сильна суспільність міцнатвердим моральним законом, що над нею панує,якого живим символом і прикладом є її правлячаверства. Мусить вона насамперед бути тверда іневблаганна щодо себе самої, не піддаватисьматеріальним спокусам вигідництва чи оспалости,ставляти над усе поняття честі і обов’язку,безоглядно вірити в свою справу і в своє правопровадити загалом. Мусить вона вірити тільки всвою організуючу ідею, служити їй як найвищійметі. Мусить, нарешті, суворо карати всяківідосередкові егоїстичні тенденції в лоні своєїгрупи й суспільності, не піддаючись голосуфальшивої “людяності”...”. [1, с. 16]. Як бачимо,повинність відіграє провідну роль у становленніімперативного суспільного ідеалу, з якого потімвиводиться ідеал виховання. У чому ж криютьсяпарадокс і спокуса застосування імперативнихмеханізмів у справі формування людини?

Насамперед, виникає ілюзія, що можна закороткий час радикально змінити як окремуособистість, так і цілу націю, а може, і людство, зазразком, що проголошується вищою цінністю.Мовою класичної філософії це називалосядиктатом духу, що набуло поширення і в сучаснихнеогегельянських філософсько&педагогічнихконцепціях. У цьому руслі сформовані, зокрема,уявлення Д.Донцова про національне виховання.Так, провідна каста, якої ще реально не існує, алеяка має бути за задумом її конструктора, “служитьвисоким абстрактним ідеалом”, тобто наділяєтьсяправом втілювати їх за власним розумінням.Запорукою такого права виступає низка чеснотеліти: “героїзм, непотурання злу, віра в своєвисоке посланництво, відданість справі, поняттячесті, фанатизм у службі ідеї, відвага стояти івпасти при своїм ідеалі” [там же, с.17]. Ці чеснотине менш абстрактні, ніж сам ідеал, втілення якогопокладається на їх носіїв. Героїзм і фанатизмзакладені вже в основі імперативного підходу довиховання. Адже передбачається, що несвідомімаси будуть чинити опір виховним заходамтотального характеру. Таким чином, розрив міжтрадицією і суспільним ідеалом запрограмовані вімперативній орієнтації. Проте самепідпорядковане “новому” суспільному ідеалувиховання нерідко розглядається засобомнаціонального відродження.

Цій установці протистоїть демократичнаконцепція виховання, витоки якої слід шукати уфілософській спадщині Г.С.Сковороди. Зокремайдеться про педагогічні наслідки вченняукраїнського мислителя про самопізнання і сроднупрацю. У контексті цього вчення метою вихованнявиступає “истинное счастье” та йогофеноменальний прояв & “душевная веселость”. Навідміну від імперативних установок,сковородинівська традиція у філософії вихованняхарактеризується поверненням до людини,визнанням її унікальності як “мікрокосму”, що маєздатність до самоформування черезсамопізнання. Зауважимо, що самопізнання, заСковородою, пов’язане з визначенням реальногожиттєвого простору і часу особистості, що єпередумовою конкретизації її можливостей:”Узнайже прежде себе. Не броди по планетам и позвездам. Воротись домой” [2, т.1, с. 252]. Саме вцьому хронотопі людина відкриває себе і смислсвого життя, стає живою, тобто перетворюється вносія духовності. Філософ підкреслює:”Мертвасовсъм душа человъческая, не отръшенная кприродному своему дълу, подобна мутной исмердящей водъ...” [2, т.1, с. 420].

Розглянемо детальніше, чи маєсковородинівська парадигма взірцеві моделівиховання, зразки для наслідування. На першийпогляд, здається, що Сковорода висуває доситьдифузний ідеал виховання, що відповідає йогорозумінню автономії мікрокосму, положенню про“неравное всъм равенство” у світі людей. Протетаким ідеалом є аскетизм, свідоме



самообмеження матеріальних потреб людини,відмова від всього, що “противно блаженнойнатуръ”. Показово, що цей ідеал не передбачаєніякого примусу, а лише трактує людину як істоту,що здатна до самовдосконалення. Дана рисавикликає подив філософа, його захопленнятрансцендентними можливостями людськогодуху:”Не чудо ли, что один в изобилии скуден, адругой в скудности доволен?” [2, т.1, с. 435].

Сковородинівський напрям у вітчизнянійфілософії виховання не є історико&філософськоюреліквією. Навіть у скрутних обставинахтоталітарного контролю його намагавсяпродовжувати В.О.Сухомлинський. Вемігрантських колах також точилась полеміка зімперативістською орієнтацією Д.Донцова.Показово, наприклад, що Ю.Шерех пов’язуєдемократизм з українською традицією: “Впротилежність теорії (провідна роль партії) йпрактиці московського большевізму і теоріїД.Донцова,& пише він,& ми твердимо, щоукраїнська національна традиція завжди висувалаідеал диференційованого, але гармонійного іцілісного суспільства. ...Це на нашу добуназивається “демократизм”, але біймося моднихтермінів: вони дуже легко робляться порожніми ідемагогічними. Назвімо це краще українськоютрадицією. Гармонійна, цілісна людина & і лірична, імужня, і мудра, і ніжна; і сувора, і добра & вгармонійному суспільстві & ось ідеал українськоїдуховності” [3, с. 221]. Варто нагадати, що саметаке розуміння суспільства пропонувавСковорода. Цілісність і гармонійність виступають унього критеріями людяності суспільства:”Меньшійсосуд менъе имъет, но в том равен есть большему,что равно есть полный” [2, т.1, с. 435].

Характеризуючи сковородинівський напрям,слід відмітити, що антропологічні засади, на якихвін грунтується, криють у собі небезпекуконсерватизму в теорії й практиці виховання.Зокрема, це відбувається при їх однобічномурозумінні або догматизації так званихантропологічних чеснот, коли останні замістьконкретних рис становлення людиниперетворюються на гасла з претензією намаксимально загальне значення. Для прикладунаведемо досить поширене у вітчизняномусуспільствознавстві посилання на загальнолюдськіцінності без визначення обсягу їх змісту. Так самоперетворюють у іделогеми поняття “національнийменталітет”, “національна духовність”, задаючиретроспективну спрямованість філософсько&педагогічного мислення. З метою запобіганняокресленої небезпеки, Ю.Шерех пропонуєкомпроміс між імперативною та аретологічноюорієнтаціями у розробці стратегеми національноговиховання, виступаючи проти романтизаціїнаціональної душі. Він наголошує: “Не мусімоприймати національну душу цілковито такою, яквона сьогодні є. Можемо бажати де в чому змінитий перевиховати її. Одначе перевиховання можливе

тільки тоді, коли воно спирається на первні йпотенції, закладені в національній душі, тількиможе недорозвинені або приглушені під тискомісторичних обставин на історичні традиції даногонароду. Інакше воно означає або невдалийексперимент, або голе насильство. Ні те, ні те непотрібне. Хибне й приречене на загибель все те,що не виходить з живої людини, що намагаєтьсявикривити її на догоду своїй теорії. Українці вжедосить стикалися з системами, що приходилиззовні і робили людей об’єктами своїхекспериментів” [3, с. 22&23].

Це застереження не безпідставне. Вихід за межітрадиції у часи соціальних трансформацій хоча івідкриває новий спектр суспільних і приватнихможливостей, але й одночасно провокує потяг допозаісторичного способу життя, наслідком чого єйого безгрунтовність. Однак сама традиція та їївиховний потенціал нерідко буваютьпроблематичними в період соціально&культурнихзрушень. Так, музеалізація традицій нерідкосприймається за її оновлення, відродження тощо.У цьому випадку виховує не традиція, а потрібнідодаткові культурно&педагогічні заходи для їїрозуміння. Відродження традиції & кропіткийпроцес, пов’язаний з відтворенням не тільки їїсмислу, але й насамперед того типу зв’язку міжгенераціями, що були носіями традиціоналістськихорієнтацій у повсякденному житті. Саме тому,аналізуючи напрямки і можливості вітчизняноїфілософії виховання, треба повернутись обличчямдо реальності посттоталітарного суспільства. Вметодологічному плані тут заслуговує на увагувказівка В.Дільтея: “Ідеал формування людинизалежить від життєвого ідеалу тієї генерації, щовиховує. Стан цієї генерації одночасно обумовлюєі систему засобів, за допомогою яких здійснюєтьсявиховання” [4, с.14 ].

При визначенні життєвого ідеалу післявоєнноїгенерації в Україні не можна видавати бажане задійсність. Більша частина представників булазмушена змінювати свої життєві позиції,поступатись принципами, руйнувати старі ідеали.Нова ж орієнтація постає у вигляді амбівалентногосвітовідношення: очікування новотворень інегативне ставлення до їх зачаткових форм,пошуки нової духовності та бурхливий розвитокспоживацької психології. Спроба подоланнясвітоглядної розгубленості в сучасномуукраїнському суспільстві має шанс на успіх лише втому випадку, коли вона сприятиме свідомомувибору духовних принципів в ситуаціїсвітоглядного плюралізму, де співіснуютьнаціональна і наднаціональна ідеї як передумовакультурного полілогу в процесі європейської тасвітової інтеграції.

Для філософії виховання наявністьсвітоглядного плюралізму дає можливістьвикористовувати конструктивний потенціал різнихфілософських парадигм, зводячи до мінімумунегативні наслідки соціального експерименту в



галузі виховання. Підростаюче покоління,формування якого відбувається впосттоталітарний період, має перед собою широкупланетарну перспективу, спадщину живої етикилюдства. Поширення міжсуб’єктного виховання,започаткованого в українській традиції Г.С.Сковородою, у поєднанні з розвитком творчоїсуб’єктивності & суттєва передумова перетворенняпосттоталітарного суспільства на демократичне,

це шлях до дійсного відродження нації.

ЛІТЕРАТУРА1. Донцов Д. Дух нашої давнини. Дрогобич. 1991.2. Сковорода Г.С. Повне зібрання творів: в 2�х т. К. 1972.3. Шерех Ю. Донцов ховає Донцова // Шерех Ю. Думки проти

течії. Мюнхен, 1949.4. Dilthey W. Padagogik // Dilthey W. Gesammelte Schriften. IX

Bd Stuttgart, 1960.



ЩО ЦЕ ТАКЕ � ГУМАНІЗМ?Нотатки, породжені прочитанням поезій О.Ольжича

C.Ф.Клепко

Сьогодні теза “гуманізація освіти” перетвориласяв своєрідну перепустку до царини, в якій ніби&то йнезручно ставити уточнюючі запитання, на зразоктого, що винесене в заголовок: А що це таке, власне,гуманізм?

Відповідь на це питання передбачає рух “назад, допредметів”, оскільки поняття гуманізму сьогоднівикликає швидше емоційний резонанс, ніж яснерозуміння. Такий рух назад, через чагарники “блідо&рожевих півслів, гурра&наукової бздури”(О.Ольжич),сьогодні не можна уявити без доробку “мовчазногопоета глибини”, Олега Ольжича. Бо хоч сьогодні вдоступних читачеві творах поета не зустрічаєтьсяслово “гуманізм”, але їх прочитання спонукає доконструктивного і адекватного сучасній духовнійситуації пошуку його сутності.

Визначати, що це таке & гуманізм, можна двомашляхами.

По&перше, спробувати знайти спільне ядрорізнобарвних сукупностей фрагментів мислення, заякими закріплена характеристика гуманістичних.Саме так словники тлумачать термін “гуманізм” уширокому розумінні як історично змінну системупоглядів з інваріантами цінності людини якособистості, визнання її прав на свободу, щастя,розвиток і виявлення своїх здібностей, оцінюваннясоціальності за критерієм блага людини, втілення вдійсність принципів рівності, справедливості,людяності. Але двозначність гуманістичних ідеалівунеможливлює безапеляційну прямолінійну їхреалізацію у формі лібералізації суспільства,емансипації індивіда, що призводить до розгулунасилля, зла, наркотиків, порнографії. “Світ загиневід прагнення до фізичної рівності”, & пророкувавМ.Бердяєв. Внаслідок пошуку гуманізму віднаходимоантигуманізм. Свого часу шокували твердження про“антигуманізм” Паскаля, Ніцше, Фуко, які пройшлитакий шлях. Для сучасних філософів , навпаки,говорити про “антигуманізм” Паскаля, Ніцше чи Фуко

означає висловлювати їм комплімент. Томуспробуємо уникнути оціночного значення понятьгуманізму й “антигуманізму”.

По&друге, сутність гуманізму можна відшукувати впервісних значеннях слів STUDIA HUMANITATIS.Цими словами гуманісти 15 ст. називали “пізнанняречей, які відносяться до життя і норовів та якіудосконалюють і прикрашають людину”(Л.Бруні).Тутпостає питання про гносеологічний потенціалфеномена гуманізму, тобто, чи має він перспективуяк спосіб пізнання. Аналіз у такому аспекті змістуSTUDIA HUMANITATIS показує обмеженістьгуманізму в порівнянні з Ольжичевою ARS POETICA,яка покликана “знайти життя само в красінеповторимій і суворій”(О.Ольжич).

Розвиток “теми” гуманізму репрезентованийцілою низкою теорій, розпочинаючи від концепційіталійських гуманістів і завершуючи конструкціямиК.Маркса з протиставленням реального іабстрактного гуманізму, радикальним “БУТИ”Е.Фромма, невдалою фроловською реанімацієювузівської філософії в кінці 80&х років у формі “новогореального гуманізму”, євпраксофією П.Куртца(P.Kurtz), тобто “гарною мудрістю і практикою вповедінці” і т.п. Аналіз цих та інших раціоналістичнооформлених версій гуманізму дає можливістьвиділити його постулати: антропоцентризм,прогресизм, історицизм, активізм та людяність якнайпростішу, нерозкладну далі основу гуманізму &принцип ставлення до інших.

Постулати гуманізму дають відповідь на питанняпро місце людини в космосі, про існування прогресу,про сутність цінності науки, наскільки великі сила чибезсилля людини, як ставитися до інших.

Гуманізм Середньовіччя включавантропоцентризм, статичне уявлення про світ,помірний раціоналізм і переконаність в обмеженостілюдських можливостей. Гуманізм Просвітництвавключав крайній антропоцентризм, віру в прогрес,крайній раціоналізм і віру в необмежені можливостілюдини.

Ольжичева ARS POETICA відкидаєантропоцентризм, бо життя людини & порошинка “вцьому потоці соняшних сторіччів” (“Геологія”), поетукладає “курячо&людський словник” (“Рудько.Життєпис одного півня”), його емпатійність сягаєнавіть життєвого світу Змія (“Сім голів я маю,

надокучливий, та єдине серце маю я”). Не властивийОльжичу і прогресизм, він “бачить неминучістьтрагічного, він не боїться кінцесвітнього увселюдському універсумі” (Ю.Бойко), він знаєсучасність “жорстоку, як вовчицю” (Яр Славутич).Віра у вічну повторюваність життя і наповнення йогоновим змістом & це вихід за площину прогресу&регресу, добра і зла. Історицизм поет розвінчує в“Дон Кіхоті”: “Воістину засліплено&безоко... хотітьжиття... одним лунким девізом розв’язать”. Принциплюдяності поет також розуміє нелінійно. В “Японії”закликає: “Бий їх, кволих, слабих, нездалих,остовпілих, таких, як ми!”, проте “Знаю добре... незаквилить спущена тятива”, а “у курей є однанегарна риса: вони б’ють лежачого”, і поет, який ніденіколи нікого не просить, благає “щоб пустили тількипосіпаки Катерину Діву на стіні” і славить ворога, “щотвоєї ненависти вартий”. А постулат активізму (“влюдині лежить невідгадана сила”) поет розвиває вабсолютний героїзм, підносячись над оптимізмом іпесимізмом, переборюючи трагічниий первень“через героїчну самопожертву, через самовільнувідмову від усіх тих духових та інших благ земних, щоїх саме оптимізм обстоює” (В.Державин).

Питання “Чи гуманіст О.Ольжич?” наштовхуєтьсяна наше нерозуміння, що це таке & гуманізм?Сьогодні можна лише реконструювати відповідьОльжича на таке питання. Гуманізм & це “ХОТІННЯБУТИ”, “ПЛЕКАННЯ ТІЛА Й СПАЛЮВАННЯ ТІЛА”.

Яка ситуація сьогодні? Взаємопідтверджені йдобре перевірені висновки природничих наукконституюють духовну ситуацію, яка протистоїтьбудь&якій формі антропоцентризму. Людину неможна розглядати як центр космосу. Отже, миприходимо до радикальної відмови від основноїскладової як середньовічного гуманістичногосвітогляду, так і світогляду епохи Просвітництва.Нова духовна ситуація забороняє нам мислитиантропоцентрично. Наука від антропоцентризмучерез біоцентризм рухається в напрямі довітацентризму, емпатії людини з усім живим.

Сучасна наука не дає основ для віри в космічнийпрогрес, а досвід людської жорстокості й страхперед наслідками сучасних технологій підірвали вірулюдини в історичний прогрес.

Новий дух часу відмовляє також науці в правівідповідати на всі питання, вимагати безумовноїдовіри, бути головним фактором прогресу. Хибністьісторицизму, тобто коли принципову мету соціальнихнаук визначають як історичне передбачення наоснові законів або тенденцій, ритмів чи моделей, якініби&то лежать в основі розвитку історії, показаноК.Поппером у праці “Убозтво історицизму”. Уявленняпро те, що прагнення людей до кращого майбутньогоздійсняться самі собою, неминуче, як в астрономії,сьогодні розцінюється не як наукове передбачення, аяк тривіальна утопія.

Таким чином, з виокремлених нами постулатівгуманізму, лише один, інтегруючий сукупністьгуманістичних цінностей, залишається позасумнівом, і то не в усіх . (“Є великою помилкоюнашого вродженого гуманізму вважати, що опоненттеж є людиною, що він здатен зрозуміти думку,

слово, сльозу, пісню.” С.А. Націоналізм і п’ятазаповідь// Націоналіст.&1994.&N1(8).&C.51)

Проте маси і навіть більша частина освіченихлюдей знаходяться під впливом віджилих світоглядів.Лаючи сучасну науку, вони рішуче захищають віру вцентральне місце людини так само, як й іншіелементи фундаментальних поглядів минулого.Сучасні погляди, нехтуючи дослідженням законівприроди, їх значенням і застосовністю до людини,виявленням її місця в загальному порядку,зорієнтовані на вияснення специфіки людськогоіснування. Атомістичні теорії розглядають індивіда яксвого роду ядро суспільства, утопічні доктринивисувають на перший план ідею індивідуальноїсамореалізації в гармонії з соціальними вимогами.Такі засади сучасної панівної концепції людини.

Приймати сучасний гуманізм, за Фуко, & значитьвірити в певну концепцію людини. Визначальними єне стільки самі гуманістичні цінності, скількиконцепція, образ людини, який укладається сучаснимгуманізмом. Фуко прагне виявити обмеженістьрозуміння цих цінностей сучасною гуманістичноюсвідомістю. Він і в атомістичних теоріях, і в утопіяхвбачає основу для регламентації й надрегламентаціїсоціальної поведінки особистості з боку суспільства,що і є першою ознакою антигуманізму, якийнаряджається в шати гуманізму.

Критика гуманізму Фуко і Дерріди, їх“антигуманізм” не рівнозначні антигуманізму. Простопроекти Ніцше, Фуко і Дерріди, так як і ОльжичеваARS POETICA, не можуть бути адекватно зрозумілі втрадиційній системі бінарних опозицій. Апелюючи доНіцше, до його пророкування “кінця людини”, Фуко іДерріда вказують на ті засоби, за допомогою якихможна уникнути пастки абстрактного гуманізму, вонипробують контурно обмалювати форму людськоїособистості, яка грунтується на плюральності, грі тавідмінностях.

Але чи не в бездоказовості приписів гуманізму і“несучасності “антигуманізму” приховується причинавідірваності школи, освіти від повсякденного життя(“І слухали уші, коли вчителі учили, нечесно&лукаві...”), буденного антигуманного буття, яке вшколу входить через “чорний вхід” буквально і впереносному значенні. Гуманізм продовжуєзалишатися проблемною “темою”. Здається, ми щене знаємо, що це таке & гуманізм. І “мовчазний поетглибини” допомагає нам розуміти це глибше ,звільнятися від “блідо&рожевих півслів” та “гурра&наукової бздури”.



ЯКІСТЬ ОСВІТИ ВПОРІВНЯЛЬНИХ ПОКАЗНИКАХ

Г.О.Сиротенко

Багато років у центрі уваги освітян, яквітчизняних, так і зарубіжних, знаходитьсяпроблема загального обов’язкового навчаннядітей.

В розв’занні цієї проблеми вбачають втіленнянайдемократичнішого ідеалу: всі діти вчаться вшколах.

Але при цьому беруться до уваги переважнокількісні показники. Якісні виміри освіти ще незайняли чільне місце в свідомості батьків івідповідальних за справу освіти.

Що ж таке якість освіти? У всьому світі триваєширока дискусія з цього питання: якщо воно небуде швидко вирішено, переконують нас, багатосуспільств, які нині перебувають на вершинірозвитку можуть опинитись в небезпеці.

Питання визначення якості освіти дійсноскладне, в його формулюванні і вирішенні є якпропозиції високонаукових критеріїв, так іприблизних оцінок.

Цікава методика планування якості освітирозроблена Кеннет Н. Россом і Т. НевілломПослтуейтом.

Пропонуємо читачам “Постметодики” перекладїх статті з незначними скороченнями із журналуЮНЕСКО “Перспективи”, №3 за 1989 рік. Декількаслів про авторів статті. Кеннет Н. Росс ; старшийвикладач педагогіки в Дікінському університеті(Австралія). В минулому член Австралійської радипедагогічних досліджень. Тепер займаєтьсятеорією і практикою застосування вибірковогометоду при проведенні педагогічних досліджень іекспериментів. Т. Невілл Послтуейт ; професорпедагогіки в Гамбургському університеті (ФРН).Займається порівняльними і міжнароднимипедагогічними дослідженнями.

Читачів нашого журналу, які прочитають статтю, ми просимо не робити упереджених висновків,закликаємо до розважливості. На перший поглядавторів можна звинуватити в тому, що стаття нібиповертає нас у часи так званої “процентоманії” зпідрахунками % успішності, балів і т.д.

Газета “Первое сентября” (№16, 1995 р.)надрукувала огляд листів вчителів “ Тихаяпроцентомания”. Автори листів осудливоставляться до підрахунків показників успішності,які вимагають від них органи освіти. Разом з тимпедагоги визнають, що існуюча системаоцінювання знань, заснована на п’ятибальнійшкалі має недоліки. Вона нівелює учнів по рівню їхзнань. Наприклад, оцінку “4” може одержати якучень, який добре володіє базовим мінімумомпрограми, але який не досяг рівня п’ятірки, так ітой, що має часом суттєві прогалини в знаннях.Ще більше не відбиває реального стану знань

оцінка “3”. Учень, який не претендує на оцінкувище “3”, або “4”, напівсвідомо прикладає лишемінімум зусиль, які потрібні для одержання оцінки,у нього немає бажання змагатись, щоб покращитисвої результати. І нарешті, виставлена оцінка недає достатньої інформації про успіхи в навчанні нідля самого учня, ні для його батьків і вчителівшколи, бо не відображає реальний рівень знань іумінь учня у порівнянні з іншими учнями,ускладнює оперативний контроль за динамікоюуспішності. Крім того вчителі визнають, що неставлять “двійок” із;за милосердя, гуманногоставлення до дитини. Отже діє припцип “трипишемо ; два помічаємо”. Такий підхід інколитакож веде до конфліктів.

Де ж вихід з такої ситуації? Можливо врейтинговій (бальній) системі, коли оцінку “5”може одержати кілька дітей, однак, рейтинг (сумабалів) буде різним. Таким чином, посилюютьсявиховний момент оцінки, з іншого боку ; є змогасправедливіше оцінити знання учнів, а це якраз і єтой гуманізм, якого не так легко проявити притрадиційній системі оцінювання знань.

Публікації в освітянських періодичних виданняхсвідчать про те, що вчителі успішновикористовують рейтингову систему оцінюваннязнань. (Див. Навчаю без оцінок” // “Рідна школа”,№1;2, 1994, с. 64., “ Рейтингова система контролюзнань при різнорівневому навчанні” // “Химия вшколе”, №2, 1995 та ін.).

Проблема оцінювання знань, як бачимо, не ізпростих. Ще важче дати оцінку діяльності школи.Теоретично все просто: ефективно працює ташкола яка виконує місію, покладену на неїЗаконом про освіту. На практиці виходить набагатоскладніше. І, дійсно, що таке ефективно працюючашкола? Школа з високою успішністю? Чи школа, вякій враховуються індивідуальні особливості учнів ікожному забезпечується можливість просуватисьв навчанні як можна далі? А можливо, ефективноювважати таку школу, яка найкращим чиномвикористовує свою матеріальну базу і досягаєнайвищої успішності? Нарешті, чи не вважатиефективною ту школу, учні якої повністюрозкриваються, де все продумано, що самаатмосфера в школі сприяє засвоєнню знань?

Все це показує, що роль школи можнавизначити по різному, і це, звичайно, не щосьнове. Але якщо раніше дискусії на цю тему малидуже загальний характер і велись навколо всієїсистеми освіти, сьогодні предметом такихдискусій стала сама школа.

В першому номері “Постметодика” звернуласяз проханням до шкіл області направити деякі даніпро свою роботу, щоб можна було встановити їх“рейтинг”. Першими відгукнулись навчальнізаклади нового типу. Редакція сподівалася, що йінші школи підтримають починання. Вийшло сімномерів журналу, а відомості не надходять. Чи неговорить це про небажання дізнатись про рейтингсвоєї школи в області, або байдужість до цієї

ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Постметодика‚ №2 (9)‚ 199511

проблеми?Децентралізація, відміна міністерської опіки не

привела до значних змін. Як же бути? В деякій міріпропонована вашій увазі стаття дає відповідь на ціскладні питання, вказує орієнтири для практичнихпроявів.

Слід підкреслити, що порушені в статтіпроблеми повинні враховуватись при підготовціспеціалістів по управлінню освітою. Зокрема, крімінтенсивної підготовки в галузі застосуваннякількісних методів їм треба прививати навички їхпоєднання з вимогами прийняття рішень по якостіосвіти на всіх рівнях освітньої системи.

В цьому номері нашого журналу виступаєпрактик, який добре розуміє важливість даноїтеми. Директор Красноградського педагогічногоколеджу В.Г. Ковальов пише про важливістьудосконалення контролю навченості. Сфераконтролювання успішності та навченості учнів,студентів потребує гуманізації. Саме тут,наголошує автор, зосереджено найбільше, з точкизору учня, несправедливостей, саме ця сферастає причиною найглибших непорозумінь і стресіву стосунках між педагогами та учнями. ВЧутівському районі (завідучий райвоЦимбалюк О.І.) надають значну увагу вивченнюрівня вихованості конкретної дитини, рівнявихованості групи, класу. Про це читайте внаступних номерах журналу.

Отже, як досягти результативності навчання,повного засвоєння навчального матеріалу беззайвої напруги, без негативного впливу напсихічне здоров’я учнів? Це питання незалишилося поза увагою наших вітчизнянихнауковців. (Див. Г.М. Ісаєва. Технологіяповноцінного засвоєння знань учнями//Дидактичні аспекти альтернативної освіти.; К.:Освіта, 1993, 51 с.). Подаємо технологіюдосягнення повноцінних знань, яка вміщена увищезгаданій публікації.

1. Вчитель сам повинен бути твердопереконний в тому, що всі його учні можутьповністю засвоїти навчальний матеріал.

2. Точне визначення еталону (критерію)високого рівня засвоєння знань всього курсу чиокремого розділу, теми.

3. Проведення аналізу навчального матеріалу,поділ його на окремі фрагменти (навчальніодиниці), визначення результатів, які повинні бутидосягнені в ході вивчення.

4. Складання запитань (тестів) для поточноїперевірки по кожному із розділів. Ця перевірканосить діагностичний характер і не є основою длявиставлення оцінок учням.

5. Пояснення учням, як саме вони будутьнавчатись:

; клас буде навчатись за новим методом, якийдасть змогу досягти високих результатів всімучням;

; кожен учень одержує оцінку тільки післякінцевої перевірки реультатів вивчення всієї теми,

розділу чи курсу.6. Оцінки учня визначається не порівнянням з

результатами інших учнів, а за попередньовизначеним еталоном.

7. Учень, який досяг еталону, одержує оцінку“відмінно”.

8. Число відмінних оцінок не обмежується.Кожному учню надається необхідна допомога.

9. У процесі вивчення розділу чи курсу кожнийучень одержує ряд діагностичних робіт дляперевірки. Результати цих робіт не оцінюються:вони слугують для того, щоб учень міг виявитинеточності чи помилки у своїх знаннях і виправитиїх.

10. Пояснення нового матеріалу проходитьтрадиційно. Але всю навчальну діяльність вчительбудує на основі точної конкретно сформульованоїмети.

11. Учні одержують запитання до вивченої темичи розділу та приклади відповідей, на основі якихбудуть оцінюватися результати їх навчання.

На закінчення хочемо запросити нашихшановних читачів до продовження дискусій щодопроблем якості освіти на сторінках нашогожурналу.

ПЛАНУВАННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ

Кеннет Н. Росс і Т. Невілл Послтуейт

Звичайно планування якості освітиобмежується прогнозуванням чисельності учнів,педагогічного і допоміжного персоналу, фондуматеріально;технічних засобів і його розміщення всистемі освіти. Такі розрахунки є надійноюосновою для прийняття рішень про “кількісний”розвиток освіти, але, на жаль, залишають безуваги питання якості і не можуть задовольнитиміністерства і департаменти освіти в більшостікраїн.

Крім того, часом буває, нерозумінняплануючими органами тих обставин, що збір івикористання корисної наукової інформації проякість освіти вимагають наявності різнихорганізаційних рівнів прийняття рішень. В ційстатті розглядається характер і способи зборунеобхідної для цих цілей інформації.

Як приклад ми розглянемо чотири рівняприйняття рішень в галузі освіти:

а) батьки і вчителі відповідають за конкретногоучня;

б) директор приймає рішення по школі;в) регіональні органи ; по групі шкіл;г) національні органи приймають рішення по

школах країни.

ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ РІЗНИХ РІВНІВПЛАНУВАННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИШкільні і позашкільні навчальні заклади

покликані сприяти розвитку кожного індивіда або



групи. Відповідальність за досягнення добрихрезультатів лежить на батьках, вчителях,директорах шкіл, регіональних та національнихорганах управління освітою.

Вони повинні контролювати різні освітніпроцеси, їх результати і, спираючись на відповіднуінформацію приймати рішення, які впливають нанавчання своїх підопічних. Але характер рішень, яківони приймають, потребують різної інформації.

ВЧИТЕЛІ І БАТЬКИВчителі і батьки повинні мати інформацію про

природу знань, умінь і навичок, про ступіньзасвоєння і використання їх дитиною.

Така інформація дає уявлення про результатиіндивідуальних тестів чи виконання конкретнихзавдань. Необхідно слідкувати за тим, щоб кожнийтест чи завдання містили в собі сталий і типовийзразок конкретної поведінки у відповідній галузі зточки зору змісту і контекста. Та і взагалі, щобмати правильне судження про поведінку дитини,треба використовувати серію тестів чи завдань.

ДИРЕКТОР ШКОЛИДиректору школи рідко потрібні дані про

навчання кожного учня. В разі необхідності вінзавжди може проконсультуватися з учителем. Втой же час директор повинен бутипроінформований про успішність кожного класусвоєї школи і на цій основі раціональнорозподіляти ресурси з метою допомоги всімкласам досягти тих освітніх цілей, які поставленіперед школою.

Крім того, директору необхідна інформація дляпорівняльного аналізу успіхів його школи з іншимишколами особливо у відношенні основних освітніхцілей. Подібні відомості можуть бути використанідля перегляду цілей роботи педколективу,визначення їх пріоритетності, покращеннясередовища навчання у відповідності ізздібностями, інтересами, домашніми умовамиучнів.

ВІДПОВІДАЛЬНІ ПРАЦІВНИКИ РЕГІОНАЛЬНИХ ОРГАНІВУПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮВідповідальні працівники регіональних органів

не потребують такої детальної інформації: вонидалекі як від повсякденної діяльності шкіл, так і відобов’язків батьків, учителів і директорів. Функціїадміністраторів, координаторів чи методистіввимагають від них прийняття рішень тільки післявивчення даних, які свідчать про наявністьдостатньо серйозних проблем і виправдовуютьзатрати значної частини часу і ресурсів регіону.

Інформація, яку вони мають дістати повиннаполегшити застосування таких підходів уплануванні, які б дозволили забезпечити школиспеціалістами і ресурсами для розробки і оцінкинавчальних програм, а потім ; на основірезультатів оцінки ; для прийняття заходів з

підвищення їх ефективності.Крім того, періодично повинна здійснюватись

“зовнішня” оцінка успішності учнів у відповідності зцілями, поставленими перед школами регіону. Дляцього проводиться перевірка на основі виборуцілей, і якщо виявляється істотнє розходженняінформації на рівні школи і регіону, тоді проводятьбільш детальне дослідження. Такі перевіркивимагають ретельної підготовки, оскількиефективна оцінка діяльності школи передбачаєтісне співробітництво учнів, батьків і адміністрації.Цього неможливо досягти, якщо збір інформаціїзабирає багато часу в учнів, веде до зривів вшкільній програмі, обходиться дуже дорого і недає надійних і корисних результатів.

ПРЕДСТАВНИКИ НАЦІОНАЛЬНИХ ОРГАНІВПредставникам національних органів не

потрібна детальна інформація. Їх завдання полягаєв прийнятті загальних політичних рішень з метоюпоєднання законодавчих директив минулих ітеперішніх урядів, а також планів і ресурсів,необхідних для їх перетворення в життя. Цірішення стосуються всієї системи в цілому абовеликих ланок. Тому, маючи на увазі консерватизмнавчальних закладів, високу вартість реформ вмасштабах всієї системи, вони передбачають збірвеликої кількості точної інформації як про учнів, такі про навчальні заклади.

Ці дані повинні бути в такій формі, щобнаціональні органи могли визначити вдовготривалій перспективі можливості шкільноїсистеми, забезпечити всім учням високий рівеньрозвитку. Іноді виявлені тенденції вимагаютьвтручання в рішення відомої проблеми, щопроявляється в неспроможності учнів засвоїтиокремі розділи навчальної програми, в іншихвипадках актуальний перегляд змісту освіти всвітлі останніх досліджень або нової соціально;економічної ситуації. В більшості шкільних системрішення з таких питань базуються на порівняльнихданих різних демографічних груп, і томуінформація, що стосується всієї системи, повиннарозподілятися у відповідності з такимипараметрами, як стать, соціально;економічнесередовище, ступінь ізоляції і т.д.

МЕХАНІЗМ ЗБОРУ ІНФОРМАЦІЇВ багатьох країнах значна частина інформації,

яка необхідна для прийняття рішень на різнихрівнях, уже існує у вигляді макроданнихнаціональних і міжнародних досліджень з проблемшкільної успішності.

Ці дані містять, як правило, корисні орієнтири,по яких можна судити про досягнення учнів уцілому. Під час використання таких данихнеобхідно переконатися в тому, що дослідженнявелися з допомогою наукового інструментарію. Зособливою обережністю потрібно відноситись дотих із них, в яких немає чіткого описання методів,



способів вивчення.Іншим важливим джерелом інформації є дані,

що збираються в рамках національноїекзаменаційної системи. Вони можуть братисядо уваги як середні показники по окремихшколах і по групах шкіл із схожими соціально;економічними характеристиками.

Якщо немає результатів досліджень, данихпро екзамени, то шкільні системи можутьрозробити свої процедури контролю зауспішністю.

ТИПИ НЕОБХІДНОЇ ІНФОРМАЦІЇМожна орієнтовно подати перелік питань, які

можуть бути поставлені на вказаних рівняхпланування. Для кожного із них складенагіпотетична таблиця результатів оцінкиуспішності, яка показує яким чином може бутиорганізована і представлена інформація, щобзабезпечити правильні відповіді на питання.

Питання вчителя: Які успіхи учнів по окремихрозділах програм з рідної мови, математики іприродознавства?

Компоненти, які підлягають обліку по кожній ізтрьох дисциплін, залежать від структуринавчальної програми.

Наприклад, першим компонентом програми зрідної мови може бути правопис, другим ; навичкичитання, третім ; розуміння текстів в такій мірі, щобробити висновки, четвертим ; написання творів іт.д. З математики це може бути рахунок,математичні дії, найпростіші рівняння. Зприродознавства ; Сонячна система, різниця міжрослинним і тваринним світом, властивостіметалів і т.д. В цілому для забезпечення належногорівня надійності в оцінці здатності учня оволодітиоб’ємом знань по тому чи іншому компонентунеобхідно провести тестування як мінімум з 8;9питань.

Припустимо, що з кожного із трьох предметів єшість компонентів (1;6) і виводиться загальний бал(ЗБ) і для оцінки кожного компонента використанодесять питань; тоді можна скласти гіпотетичнутаблицю результатів для даного класу, подібнутаблиці 1 (в яку для зручності ми включили лишечотирьох учнів).

Таблиця 1. Гіпотетичні результати оцінкиуспішності класу.

Результати, які приведені в таблиці 1,дозволяють вчителеві виявити ряд цікавихтенденцій по відношенню як до окремих учнів, так івсього класу в цілому. Вчителю треба будесистематизувати інформацію і потім з допомогоюбатьків і колег скласти індивідуальні і загальніплани роботи.

Наприклад, із таблиці ясно, що учні одержалипрекрасні результати по всіх компонентахприродознавства, тобто вчитель і учні можуть бутиповністю задоволені.

Всі, крім учня А, досить добре засвоїлиматеріал по різних аспектах математики. Але ученьА добився відмінних успіхів по двох інших

Учень Рідна мова1 2 3 4 5 6 ЗБ

А 9 10 4 9 10 10 10Б 9 8 1 8 9 10 10В 9 7 3 8 9 9 9Г 9 9 2 9 8 9 9

Математика1 2 3 4 5 6 ЗБ

А 4 5 5 3 7 5 29Б 9 7 8 9 7 7 47В 8 7 9 8 7 7 46Г 8 7 9 7 7 7 45

Природознавство1 2 3 4 5 6 ЗБ

А 9 10 9 10 9 10 57Б 8 8 9 9 9 8 51В 8 10 8 9 8 8 51Г 8 9 10 8 9 9 53

предметах. На основі цих даних учитель можепорекомендувати йому надати більше уваги

математиці, з тією метою, щоб досягти більшвисокої успішності по всіх трьох дисциплінах.

Несподіваними виявились результати з рідноїмови: всі учні одержали добрі оцінки, за виняткомаспекта 3. Вчителю прийдеться проаналізуватифакти, які могли перешкодити ефективномузасвоєнню цього компонента. Назвемо лишедекілька з них: а) вивченню даного матеріалувідведено недостатньо часу; б) пояснення вчителянезрозумілі учням; в) недостатньо повно поданийматеріал у підручнику; г) учню не давалисьпрактичні приклади чи домашні завдання длязакріплення пройденого матеріалу; д) матеріалзанадто складний у порівнянні з іншимикомпонентами; є) у викладі матеріалу невраховувались інтереси і рівень підготовки учнів.

Питання директора школи: По якихкомпонентах яких предметів і в яких класах моєїшколи успішність вище або нижче в порівнянні заналогічними, а також із всіма школами району,міста, регіону?

Щоб відповісти на подібне питання, директоршколи повинен володіти одним або декількомакритеріями для порівняння: відносним показникомуспішності, який дозволяє виявити рівеньуспішності в його школі по відношенню доаналогічних шкіл, і абсолютним показником, якийдає інформацію про об’єм навчальної програми,засвоєної учнями.

Відносний показник успішності може бутивизначений шляхом порівняння успішності в данійшколі з успішністю в аналогічних школах системи.Термін “аналогічний” вживається стосовно тихшкіл, які приймають учнів із однакового соціально;економічного середовища, однаковоукомплектовані персоналом і обладнанням іпрацюють по однакових навчальних програмах.При порівнянні використовуються змінніпоказники, які дозволяють згрупувати учнів поознаках статі, року навчання і т.д. Однією із



суттєвих переваг відносно порівняння єможливість переймати більш ефективні методинавчання і позитивний досвід організаціїнавчального середовища.

Абсолютний показник успішності може бутирозрахований з допомогою шкали навчальнихдосягнень, яка визначає декілька рівнів успішностідля всієї школи. Так, якщо конкретний показникякої;небудь дисципліни засвоїли більше 75 % учнівкласу, то успішність цього класу оцінюється якдобра. Якщо доля учнів, які засвоїли матеріал,складає 50;75 %, то успішність вважаєтьсясередньою, а менше 50 % ; поганою. Кожен ізтрьох рівнів успішності передбачає різні дії з бокудиректора. Наприклад, низька успішність вимагаєширокого перерозподілу шкільних ресурсів ізусиль для підвищення якості навчання, тоді як придобрій успішності достатньо обмежитисьзаходами заохочення учнів та вчителів.

В таблиці 2 приведені гіпотетичні середнізначення загальних оцінок учнів з рідної мови,математики, природознавства і стандартнівідхилення від них. Дані дають уяву про відносну,але не абсолютну успішність школи А у порівнянні заналогічними, а також із усіма школами регіону. Цірезультати вимагають від директора школиприйняття різних рішень по кожній із трьохдисциплін.

З рідної мови школа А має низькі показники упорівнянні з аналогічними і з усіма іншимишколами регіону. Таке становище є достатнімобгрунтуванням для перегляду програми з рідноїмови з метою підвищення успішності учнів,причому можна було б почати з відвідуваннядеяких аналогічних шкіл, щоб вияснити, якіелементи їх програми забезпечують більш високуефективність навчання.

Середні оцінки по математиці показують, щошкола має такі ж показники, як і аналогічні школи, інавіть кращі, ніж всі інші школи регіону. Але якщовзяти ці результати по статі, то в школі А розрив упоказниках успішності хлопчиків і дівчаток доситьзначний: він значно більший, ніж в аналогічних іінших школах того ж регіону. У даному випадкудоцільний ретельний аналіз навчальногосередовища і загальноосвітніх можливостейдівчат. Висока успішність хлопчиків по математицісвідчить про те, що в даній школі по цьомупредмету є високоякісні програми і що необхіднозалучати дівчат до їх вивчення.

Середні загальні показники з природознавстваговорять про те, що успішність в школі по ційдисципліні нижча, ніж у всіх інших школах регіону, імайже на одному рівні з успішністю в аналогічнихшколах. Такий результат можна пояснити великоюрізницею в матеріально;технічній базі длявикладання предметів природничо;науковогоциклу між школою А і аналогічними школами, зодного боку, і всіма іншими школами регіону ; здругого. В подібній ситуації директору не так легкопокращити умови навчання природничим наукам в

школі, тому що основною причиною відмінностейможе бути наявність дорогого лабораторногообладнання ; фактор, що виходить за рамки йогокомпетенції. Крім того, перед директором виникаєважлива проблема, зв’язана з характером

Рідна моваШколи Середнє Стандартне

значення відхиленняШкола АХлопчики 40,6 2,1Дівчатка 41,3 2,2Загальний бал 40,7 2,5

Аналогічні школиХлопчики 55,4 2,4Дівчатка 53,0 2,3Загальний бал 54,2 2,4

Всі школиХлопчики 54,1 2,3Дівчатка 51,9 2,2Загальний бал 53,1 2,3

МатематикаСереднє Стандартнезначення відхилення

Школа АХлопчики 45,8 2,4Дівчатка 33,4 2,3Загальний бал 39,5 4,4



ПриродознавствоСереднє Стандартнезначення відхилення

Школа АХлопчики 50,3 4,4Дівчатка 49,7 4,5Загальний бал 50,0 4,5



Таблиця 2. Гіпотетичні результати оцінкиуспішності для відносного порівняння даної школиз аналогічними, а також із всіма школами регіону.



стандартних відхилень від середніх оцінок зприродознавства: дисперсія результатів учнів йогошколи дуже велика в порівнянні з аналогічними ііншими школами. Необхідно буде вияснитипричини такої великої різниці в успішності в рамкаходнієї і тієї школи.

Все вище сказане відноситься до поставленогодиректором школи питання в плані відносноїуспішності. Щоб розглянути його з точки зоруабсолютної успішності, звичайно рекомендуютьскласти таблицю із зазначенням відсотка учнів, щозасвоїли навчальний матеріал по трьох предметах.Потім директор може з метою аналізу використативище згадані категорії оцінок: “низька”, “середня”,“добра”. Рівні засвоєння програми, виражені увідсотках і які відповідають цим трьом категоріям,повинні встановлюватись з найбільш досвідченимивчителями.

Питання працівника на рівні району, регіону: Вяких школах або групах шкіл регіону успішністьдобра, а в яких ' погана?

Органи регіону займаються насампередпроблемою раціонального розподілу ресурсів зметою оптимізації умов навчання. В однихвипадках ресурси включають персонал, спорудичи обладнання, в інших іде мова про нематеріальні“ресурси” ; інформації і ідеї, що сприяютьудосконаленню навчального процесу без будь;яких небудь фінансових затрат. Прикладомуспішного використання останнього ресурсу можебути впровадження у всіх школах розробленихсамими вчителями ефективних навчальнихматеріалів.

В таблиці 3 показані дані, які можутьзадовольнити потреби в інформаціїадміністративних працівників регіону (дляілюстрації ми даємо лише чотири школи). В нійдається загальна успішність кожної школи по трьохпредметах, а також сукупна оцінка, наприкладодержана шляхом додавання значень всіх трьохпоказників.

Завдання адміністратора при аналізі даних ;ефективно і раціонально розподілити ресурси. Так,згідно сукупним оцінкам, загальна успішність шкіл,які дані в таблиці, майже однакова. Але із аналізурезультатів по окремих предметах видно, що вкожній школі є і сильні і слабкі сторони. Можливо,більш важливим моментом є наявність двохвнутрішньо однорідних груп шкіл: перша об’єднуєшколи (1і2) із слабкою успішністю з рідної мови івідмінною по математиці і природознавству; друга; школи (3і4) з відмінною успішністю з рідної мови іпоганою з математики і природознавства. Цейфакт вимагає детального дослідження причин.Чим можна, наприклад, пояснити існування цихгруп: різницею в соціальному стані учнів,кваліфікації вчителів, орієнтації навчальнихпрограм і т.д.

І ще одне питання виникає у зв’язку з цим: чиможуть вчителі з рідної мови в першій групі шкілдобитись підвищення успішності, ознайомившись

Рідна моваШколи Середнє Стандартне

значення відхилення1 40,7 2,52 40,7 2,23 58,3 2,64 58,1 2,2

В цілому по регіону 53,1 2,3


1 50,3 2,42 52,8 2,53 22,2 2,74 26,3 2,1



1 59,4 2,52 59,2 2,53 42,6 2,34 44,3 2,0


Сукупна оцінкаСереднє Стандартнезначення відхилення

1 51,6 2,62 51,2 2,33 50,9 2,44 50,2 2,2


Таблиця 3. Гіпотетичні результати оцінкиуспішності по всіх школах регіону.

безпосередньо з програмами з цього предмету вшколах другої групи? І навпаки, чи зроблятьвчителі з природознавства і математики в школахдругої групи корисні для себе висновки, вивчившидосвід роботи по еквівалентних програмах вшколах першої групи?

Коли між школами виявляються істотнірозходження в показниках успішності, як і вданому випадку, слід, мабуть, запроситидодаткову інформацію із “місцевих” джерел, якастосується специфіки кожної групи. Наприклад, в70;х роках в Індонезії було відмічено, щоуспішність з англійської мови в деяких школах нао;ві Балі була в декілька раз вище успішностінайбільш здібних учнів у країні. Виявилось, що цішколи розташовані поблизу площадок для гри вгольф, які відвідували англомовні туристи; багатоучнів, підробляючи на площадках після занять ушколі і під час вихідних днів, мали прекраснуможливість набути навички англійської розмовноїмови.

Питання працівника національних органів: Які



головні фактори, що визначаюь відмінність міжшколами країни і чи проявляються ці відмінності вгеографічному (між сільськими і міськимирайонами і т. д.) в демографічному плані (етнічнаналежність, соціально;економічний статус і т.д.)?

Перш ніж приступити до розгляду цьогопитання, національний чиновник повиненвизначити основні показники для оцінкиефективності системи освіти. В минулому багатокраїн використовували такий приблизнийпоказник, як співвідношення числа прийнятих ічисла тих, хто закінчив навчальний заклад. Востанній час великий інтерес викликають конкретніпоказники: відвідування, процент відсіву , рівеньуспішності, старанність. Мернейн (1987) відмічаєвиникнення цієї тенденції в США, де облік кількостіучнів ведеться з 1867р., але лише через століттяпочав здійснюватись в масштабах всієї країни збірданих для оцінки знань, які одержують в школі.

Географічна диференціація і демографічніпоказники. В таблиці 4 показані гіпотетичні дані,які дозволяють проаналізувати успішність учнів повсій країні. Вони грунтуються на двох показникахгеографічної диференціації: місцерозташуваннярегіону і розташування шкіл в міських і сільськихрайонах. Аналогічну таблицю можна скласти длядослідження демографічних змінних: для цьоготреба згрупувати відомості про успішність,виходячи із етнічної належності ісоціальноекономічного статусу учнів. Саме такогороду таблиці є джерелом інформації, необхідноїпри розробці довготривалої стратегії в галузіпланування освіти.

Із таблиці 4 видно, що в масштабі країнирізниця в успішності між міськими і сільськимишколами по всіх трьох предметах незначна. Крімтого загальна успішність в регіоні 25 доситьвисока: вона більш ніж на два пункти перевищуєнаціональний рівень, до того ж це відноситься якдо регіону в цілому, так і до міських і сільськихрайонів. В регіоні 1, навпаки, успішність значнонижча середнього показника по країні. До того ж вцьому регіоні існують великі розходження вуспішності учнів, які проживають в міських чисільських районах.

Таблиця 4 обгрунтовує всебічний аналіз освіти врегіоні 1, який треба починати з порівняння умовнавчання в регіонах 1 і 25: необхідно виявитирізницю між ними в кваліфікації вчителів, станушкільних будівель, навчальних програм і, щоособливо важливо, соціально;економічногосередовища учнів.

Фактори, які визначають відмінності міжшколами. Перш ніж робити висновок пропедагогічну ефективність тієї чи іншої школи, требаспочатку проаналізувати конкретні умови їїдіяльності. Іншими словами, її продукт, щовизначається об’ємом знань, набутих учнями,повинен розглядатись у взаємозв’язку з якістюприйнятого контингенту, соціального і фізичного

Рідна моваРегіон Середнє Стандартне

значення відхиленняРегіон 1Міські райони 36,7 2,5Сільські райони 41,3 2,2Загальний показник 39,0 2,8Регіон 25Міські райони 45,8 2,1Сільські райони 45,7 2,2Загальний показник 45,8 2,3По країні в ціломуМіські райони 43,6 2,3Сільські райони 43,5 2,4Загальний показник 43,6 2,5


Регіон 1Міські райони 33,3 2,4Сільські райони 40,8 2,5Загальний показник 37,1 2,7Регіон 25Міські райони 45,3 2,4Сільські райони 45,1 2,6Загальний показник 45,2 2,7По країні в ціломуМіські райони 43,1 2,6Сільські райони 42,9 2,8Загальний показник 43,0 2,9


Регіон 1Міські райони 37,4 2,5Сільські райони 43,2 2,5Загальний показник 40,3 2,9Регіон 25Міські райони 47,7 2,4Сільські райони 47,6 2,4Загальний показник 47,7 2,4По країні в ціломуМіські райони 45,5 2,6Сільські райони 45,4 2,6Загальний показник 45,5 2,6

Сукупна оцінкаСереднє Стандартнезначення відхилення

Регіон 1Міські райони 42,6 2,6Сільські райони 49,2 2,3Загальний показник 45,9 2,9Регіон 25Міські райони 53,7 2,2Сільські райони 53,5 2,3Загальний показник 53,6 2,3По країні в ціломуМіські райони 51,5 2,4Сільські райони 51,3 2,5Загальний показник 51,4 2,5Таблиця 4. Гіпотетичні результати оцінки успішності в

школах міських і сільських районів і по країні в цілому



середовища його функціонування. Якщо прошколу судити тільки по середній успішності учнів,то тоді багато шкіл , які дійсно працюють з великоювіддачею, можуть бути оцінені як неефективні, інавпаки.

Наприклад, візьмемо школу з відносногомогенним складом учнів ; вихідців із бідних імалограмотних сімей; її класи переповнені іприміщення не відповідають вимогам; не вистачаєпідручників; із;за віддаленості вона не можезапропонувати своїм учням широких можливостейдля культурного розвитку. Було б крайнесправедливо кваліфікувати успішність в такійшколі як погану по тій причині, що середнійпоказник упішності її учнів дещо нижче, ніж покраїні. Фактично ж, прийнявши до уваги всіобставини, роботу школи можна було б визнатипозитивною.

Умови діяльності шкіл можуть бути досліджені здопомогою двох категорій змінних, що визначаютьіноді як “гнучкі” і “негнучкі”. Негнучкі зміннівпливають на результати навчання, але непіддаються оперативному втручанню з бокупрацівників управління системою освіти. Мова ідепро такі показники як соціально;економічнестановище сім’ї, географічні і кліматичніхарактеристики району, ступінь віддаленостішколи від інших освітніх і культурних закладів.Гнучкі змінні піддаються безпосередньому впливуадміністративних працівників і здійснюють впливна результати навчального процесу: забезпеченняпідручниками, програмами підвищеннякваліфікації вчителів, індивідуальні вимоги до учнівукомплектування школи персоналом, навчальніплани і т.д.

Перед державним службовцем, який не можевпливати на негнучкі змінні в короткий термін,швидше всього, постануть такі два питання. Щовизначає різну ефективність шкіл із врахуваннямконкретних умов їх функціонування? Які гнучкізмінні найбільше сприяють підвищеннюефективності роботи шкіл?

При відповіді на ці питання можна застосуватирегресивний аналіз, взявши незалежні величининегнучкі змінні, залежною величиною ; середнюуспішність учнів. Виведене рівняння регресіїдозволяє одержати одиницю виміру результатівдіяльності школи, статистично “скоректовану” наумови її діяльності, виражені через негнучкі змінні.Слід відмітити, що коректування показниківуспішності вимагає великої обережності привикористанні даних на рівні школи.

Ця скоректована одиниця виміру буде рівнакінцевому показнику шкільної успішності,виведеному відніманням “очікуваного” чи“прогнозуючого” на основі рівняння регресіїїсереднього показника із реального середньогопоказника успішності учнів. Значний позитивнийкінцевий показник свідчить про те, що школаефективна, оскільки вона працює “краще, ніжпередбачалось по негнучким змінним.

Аналогічнним чином значна величина негативногокінцевого показника означає неефективністьшколи, тобто вона функціонує “гірше, ніжпередбачалось” по негнучким змінним. Необхідновідмітити, що в багатьох школах спостерігаєтьсяпевне “змішання” або “накладка” гнучких інегнучких змінних. Отже, при обчисленні кінцевогопоказника з допомогою регресивного аналізуможлива “зверхперевірка” цифр виходячи ізнегнучких змінних.

Після такого аналізу можна провестипорівняння виборок високоефективних імалоефективних шкіл з метою визначення різниціміж ними з точки зору гнучких змінних. Це даєзмогу відповісти на друге поставлене вищепитання.

Іноді корисно застосувати до двох категорійшкіл критерій статистичної значимості повідношенню до важливої гнучкої змінної, прицьому він повинен мати поправку на те, що в якостівиборок беруться повні групи учнів.

Уявимо, наприклад, ситуацію, в якій основнарізниця між двома категоріями шкіл зв’язана ізстаном бібліотечного фонду.( В огляді Фуллера(1987) про ефективність шкіл в країнах “третьогосвіту” відмічається, що об’єм фонду і ступіньактивності бібліотек безумовно відбиваються нарезультатах навчання). У даному випадкунеобхідно провести дослідження якісногохарактеру, щоб вияснити причини становища, щосклалося. До їх числа слід віднести: труднощі врозподілі книг; різні можливості шкіл вкомплектуванні бібліотечного фонду;недоодержання підручників деякими школамичерез звичайну канцелярську помилку.

На жаль, в більшості випадків різницю міждвома групами шкіл не можна зводити тільки дооднєї, точно встановленої гнучкої змінної, так як цеописано вище, бо діє цілий ряд взаємозв’язанихзмінних: одні не потребують великих затрат ізусиль (виправлення канцелярської помилки), втой же час як інші будуть зв’зані з великимитруднощами і витратами (купівля нових підручниківдля кожної школи).

Програма дій, підготовлена з врахуваннямвідповідних витрат, може бути представлена нарозгляд головних адміністративних органів, якіприймають рішення.

В цій статті подано теоретичне обгрунтування ідекілька гіпотетичних прикладів обліку потреб нарізних рівнях прийняття рішень в галузі освіти,проаналізовані методи збору і подання відповідноїінформаціїї з метою полегшення процесуприйняття рішень.

На наш погляд, існує багато способів обмінуінформацією між різними рівнями прийняттярішень, при умові, що попередньо в достатній міріпродумано питання про характер і форму викладуданих, що збираються. Наприклад, регулярнийзбір даних , що здійснюється вчителями ідиректорами в своїх школах, іноді може бути



скординований в рамках групи шкіл, з тим, щободержати інформацію, яка має інтерес і дляадміністративного апарату середнього і вищогоешелонів. Аналогічним чином, включивши деякідодаткові дані, результати широкомасштабнихдосліджень по проблемах шкільної успішностіможна представити в формі, яка задовольняєвимоги не тільки компетентних органів регіону, а івчителів та директорів.

Ідея порівняння показників успішності шкілпісля коректування результатів кожної із них взалежності від якості даних відома дослідникам вгалузі освіти. Для більшості ж батьків це відноснонова концепція, і, як не дивно, про неї частозабувають під час “компетентних” дискусій зпроблем школи. Регулярні повідомлення у засобахмасової інформації про середні результатиекзаменів у вузах без детального пояснення ;яскравий показник небезпеки, яку приховує в собі

цей підхід.

Переклад з російської Г.О. Сиротенка



ГУМАНІСТИЧНІ ЗАСАДИ УДОСКОНАЛЕННЯ КОНТРОЛЮ НАВЧЕНОСТІ

В.Г. Ковальов

Ідея гуманізації освіти не є принципово новою.Але в умовах адміністративно;командної системивона не могла бути реалізованою. Гуманістичнапедагогіка скеровує свої зусилля на те, щобпривести в рух потенційну духовну енергію учнів,ввести її в русло свідомої культурної творчості наблаго кожної конкретної особистості.

Гуманізації потребує насамперед сфераконтролювання успіності та навченості учнів,студентів. Саме тут зосереджено найбільше, з точкизору учня, несправедливостей, саме ця сфера стаєпричиною найглибших непорозумінь і стресів устосунках між педагогами й учнями. Обидві сторонизазнають при цьому значних витрат нервовоїенергії, аж до порушень здоров’я. Гуманізаціяконтролю вимагає переходу педагогів на новізасади стосунків з учнями, викорінення абосуттєвого зниження багатьох стереотипів, щосклалися в нашого учительства в умовахадміністративно;командної педагогіки. Цедозволить без додаткових фінансових витратзначно поліпшити ситуацію, перейти у новуплощину відносин, обумовлених правами ісвободами людей.

Гуманізація відносин ; це той компонент

практичної технології, який насамперед має бутивтілений у новій українській школі. Гуманні стосункиє гарантом психічного і морального здоров’я,джерелом чемності, поваги й самоповаги. Глибоколюдяні, гуманні відносини ; першоосновавзаєморозуміння, позитивного емоційногосамопочуття, найповнішого розкриття можливостейлюдини. “В умовах переходу до ринку гуманнівідносини є механізмом гармонізації особистих ісуспільних інтересів, вони знімають напругу встосунках людей, спонукають до виявівблагодійності і милосердя” [6, с. 39].

Аналіз масової екзаменаційної практики показує,що тут досить часто можна зіткнутися з жорстокістюі байдужістю педагогів, відсутністю у них терпіння тамилосердя. То ж чи варто дивуватися, щопройшовши таку “школу”, багато школяріввідзначаються конфліктністю, емоційноюнапруженістю, агресивністю, схильністю до егоїзму,зниженням інтересу до навчання та продуктивноїпраці.

До найсуттєвіших недоліків належитьбезапеляційно;каральне реагування на недолікиучнів, емоційна бідність існуючої системиконтролювання успішності, гіпертрофія формально;раціонального компоненту оцінки, низька культураспілкування та взаємин учнів і педагогів.

До недоліків, які, на жаль, ще мають місце упрактиці контролювання навченості, треба віднестинасамперед суб’єктивну спрямованість оцінювання.Педагогічна діяльність у такому разі здійснюється“зверху”: учні поставлені в становище об’єктіваналізу, а не суб’єктів соціального життя.

Ще одним поширеним недоліком контролювання

є функціоналізм, тобто роздрібленість аналізу наокремі напрямки, що не сприяє цілісностіоцінювання навченості, а це підриває підвалинигуманістичної цілісності особистості.

Негативно впливає на контрольно;оцінковийпроцес спрощене і негуманне трактування понять“контроль”, “оцінювання”, зведення їх до більшоїабо меншої сукупності певних якостей. Їх требанауково переосмислити з позицій гуманістичноїпедагогіки. Продуктивним уявляється аналіз цихпонять через такі категорії, як відносини, стосункивзаємодія.

Розглянемо аспекти і принципи гуманізаціївідносин у системі контролювання успішності танавченості учнів.

Одним з найпоширеніших означень особистостів психології є розуміння її як ієрархічної системисуб’єктивно значимих відношень до інших людей,до групи, в якій людина працює, до предметів таявищ, які ї ї оточують, до світу в цілому.Центральним відношенням, яке складає ядроособистості, є її ставлення до самої себе, до своговласного Я. Це ядро особистості закладається ще вранньому дитинстві, а в колективі чи групі вонопроявляється і закріплюється. По тому, якскладаються стосунки особистості з людьми, що їїоточують, можна діагностувати і рівень розвиткуособистості, і рівень її психічного здоров’я. З такогорозуміння особистості випливають і завдання, щостоять перед педагогами, ; змінити своєвідношення до учнів і свого власного Я. Але ця змінане так легко дається. Часто вона проходить черездушевний біль і сльози. Розвиток особистості, їїдуховний ріст потребує великих емоційних витратпсихічної енергії.

Щоб конкретизувати кожен із можливих варіантівемоційних стосунків між педагогами й учнями,наведемо приклади 4;х центральних життєвихустановок, які виділяє психотерапевт Е.Берн:

1. ”Я;” ; неблагополучне ; “Ви;” ; неблагополучні(емоційна установка приреченості);

2. “Я+” ; благополучне ; “Ви;” ; неблагополучні(установка образи);

3. “Я;” ; неблагополучне ; “Ви+” ; благополучні(емоційна установка депресії, неповноцінності);

4. “Я+” ; благополучне ; “Ви+” ; благополучні(емоційна установка довіри).

Тільки остання, четверта, емоційна установка єжиттєстверджуючою й розвиваючою і може бутиприйнята в гуманістичній педагогіці. А перші три ;невротичні. У людей з цією установкою будепроявлятись “дефект” взаємовідносин із світом, зоточуючими людьми. Зміна емоційного відношеннядо себе і оточуючих можлива, але це потребуєзначних зусиль, при яких особистість можеусвідомити свою проблему (“дефект стосунків”) ізмінити до неї своє відношення.

Як показали дослідження англійського психологаі педагога Р.Вернса (1986), творча група вчителів(ті, у яких учні досягли більш високого рівня знань зпредмету) відрізняються від нетворчої тількиоднією, але основною психологічною

характеристикою ; більш високим рівнемсамоповаги та позитивним ставленням до себе і доінших людей. Тому у них складаються більшпродуктивні взаємини з учнями, позитивнеставлення до себе, визнання своїх емоційнихпереживань, за якими стоять потреби людини [2].

Визнання людиною своїх потреб веде дошукання засобів їх задоволення. Людина, щознайшла такі засоби, може задовольнити своїактуальні потреби, у неї вивільняється емоційнаенергія і час для допомоги іншим. Розвиненаособистість у змозі більш тонко визначити станіншої людини, відчути її переживання. Аналізуючипсихолого;педагогічні умови, які сприяють“духовному зростанню” особистості, гуманізаціїсистеми стосунків у школі, треба відзначити, щовідкриті вони були після більш як столітньоїпрактичної роботи психолога Карла Роджерса(1902;1987). Умови духовного росту особистостіК.Роджерс сформулював у вигляді трьох основнихпринципів. Це й будуть принципи оновленняконтролю, на які спирається гуманістичнапедагогіка всього світу.

І. Безумовне (безоціночне) позитивне прийняттяіншої особистості, надання права їй бути самоюсобою. Цей принцип вимагає дотримання біблійноїзаповіді “Возлюби ближнього свого як самогосебе”. Вся складність безумовного позитивноговідношення особистості до ближнього у тому, щолюдина не любить, не приймає себе такою, якою їїстворила природа, а тому їй важко прийняти іншулюдину. Ця нелюбов може проявлятися в агресії наближнього або на себе, в ідеалізації образів, ефекті“ореолу”. Уже в 7 років дитина оцінює себе і іншихнегативно, розділяючи світ на чорно;білі кольори,поляризує його, що деструктивно впливає націлісність особистості.

Для підтвердження правдивості цього принципунаведемо результати психологічного експериментуО.О. Бодальова, який досліджував вчителів,психологів, юристів, акторів та лікарів на точність іглибину сприйняття іншої людини, її емоційногостану та рис характеру, роду занять. Результатиексперименту виявили велику розбіжність упредставників різних професій, у точностісприйняття і розуміння іншої людини. Хоч усімзрозуміло, що передусім лікарям та вчителямнеобхідні ці вміння, виявляється, що найменшточними в оцінках є юристи, за ними вчителі, даліпсихологи, лікарі, а найбільш точні ; актори. Один іздоказів розвиненості соціально;перцептивноїсфери в акторів ; екс;президент США ; Р.Рейган,якого й нині тепло зустрічають в Америці, ціломусвіті.

Оцінювання будь;якої людини вимагає від того,хто оцінює, відволікання, абстрагування. Цешкодить контактам між людьми, викликає страхоцінювання. Якщо вже й давати оцінку, то самомувчинку чи дії, а не людині (учневі, студентові).

Перш ніж перейти до другого принципугуманістичної педагогіки нагадаємо про поняття“емпатії”. За словами Л.М.Толстого: “Розвиненалюдина ; це людина, яка живе почуттями іншої



людини, а розумом своїм. Нерозвинена людина ;та, що живе почуттями своїми, а розумом чужим”.Емпатія ; це розуміння не тільки змісту того, щовиражають слова, але й розуміння тих переживань,що стоять за ними. Це перебування у внутрішньомусвіті іншої людини “як у себе вдома”. Це “домінанта”уваги на переживання співрозмовника. Емпатія ; ценеобхідна умова діалогу. Її не слід плутати зпроекцією, коли ми бачимо переживання іншоїлюдини, а приписуємо їй власні страхи чипроблеми.

ІІ. Емпатійне слухання іншої людини, незалежновід того, хто вона ; другий принцип гуманістичноїпедагогіки. Емпатія виключає встановлення ієрархії:до кого прислухатися, а до кого ; ні.

Цей принцип є одночасно і умовоюгуманістичного контролю. Важко проявлятиспівчуття, емпатію вчителю, який звик оцінювати,виносити вирок, це було б півбіди, якбиоцінювалась не особистість учня, а лишалися бпозитивними взаємини, співробітництво міжвчителем та учнем. На жаль, так буває нечасто.

Для характеристики третього принципудуховного росту особистості необхідно нагадати,що для вивчення психічної організації людини таглибшого її аналізу, психологи виділяють трикомпоненти:

1. Емоційний (ефективний). Включає всіпереживання людини та почуття, що виникають.

2. Розумовий (когнітивний). Знаннязакономірностей та думок, що виникають з приводутих чи інших переживань.

3. Поведінковий. Вчинки та дії людини.

Ідеал духовного росту особистості можнаспостерігати тоді, коли переживання (емоції), думкита реальні дії людини співпадають.

ІІІ. Принцип конгруентності (самототожності абосамоідентичності). Реалізується він тоді, колинемає розбіжності між дією, думкою тапереживаннями людини. Тільки у випадкуконгруентності вчитель може бути в стані діалогу зсамим собою і з своїми вихованцями. Коли немаєрозриву між тим, що він демонструє їм і переживаєв собі. Цей принцип суперечить традиційномурозумінню того, що вчитель повинен приховуватисвої переживання, емоції, що виникають у кожномуконкретному випадку. Для реалізації принципуконгруентності важливо знати, що длявстановлення глибоких емоційних зв’язків з учняминеобхідна його відкритість, готовність прийнятибудь;яку інформацію про себе, не стаючи відразу у“високу позу”, захищаючи своє “Я”. Адже, колидитині не дати можливість відреагувати своїнегативні емоції, то це не означає, що їх не стане,

що вони зникнуть. Ці афективні переживання, незнаходячи виходу, переносяться на меншнебезпечний об’єкт. Психофізіологи довели, щонегативні емоції, які виникають і не знаходячи своговиходу (не відреаговуються), шкодятьфункціюванню серцево;судинної системи тасистеми травлення [1], [3], [4], [5].

Складність відреагування в тому, що ніхто доцього часу не вчив педагогів способом виразу(словесно чи без слів) динаміки свого ставлення доучнів, динаміки переживань. Уміння виражати своєвідношення, але не оцінювати, не судити, виносячивирок, потребує педагогічної майстерності і великоїпсихічної “сили Я”, що відкриває до себе шляхдітям, своїм вихованцям.

Вчитель також людина і не можна від ньоговимагати чогось надприродного. Це негативнопозначається на його психічному здоров’ї, провідсутність якого не прийнято говорити, алевідсутність якого лише загострює проблему.

Релігія шляхом сповідань дає вихід негативнимемоціям (переживанням), знімаючи стрес.Формуючи особистість, педагоги повинніпередбачити можливість відреагувати негативніемоції, які травмують вихованців. Але вчитель, якийвірить в Бога, не скрізь викликає довіру. Хоча самевіра не виникає від власної сили особистості.

Педагоги;гуманісти вважають, що немає сенсу вдемонстрації того, чого людина не переживає,показуючи, що це приємно, а насправді переживаєзовсім інше. Це веде до послаблення нервовоїсистеми, перешкоджає росту “сили Я”, якрегулятора емоцій, потреб людини і вимогсуспільства, моральних та естетичних норм.

Таким чином, провідними засадами оновленняконтролю навченості психічно здорової, розвиненоїособистості є конгруентність (самоідентичність), щорозуміється як цілісність між переживаннями,думками та реальними вчинками, а також здатністьпедагогів проявляти емпатію до своїх вихованців,

якими б вони не були.ЛІТЕРАТУРА

1. Бассін Ф.В. О “силе Я” и “психологической защите”.//Вопросы философии. 1969.' N 2.' С. 118'125.

2. Бернс Р. Развитие Я ' концепция и воспитание. /Пер. сангл. ' М. Прогресс, 1986.' С. 420.

3. Божович Л.И. Личность и её формирование в детскомвозрасте.' М. Просвещение, 1968.' С. 462.

4. Колесов Д.В., Соколов Е.Н. О психофизиологиитворчества. /Психологический журнал, том 13, №6, 1992.' С.43'53.

5. Рейноутер Джанетт. Это в ваших силах. Как статьсобственным психотерапевтом. (Пер. с англ.) ' М.Прогресс,1992.' 240 с.

6. Білоусова В.С. Гуманізація відносин учнів у позакласнійроботі. //Вісник АПН України “Педагогіка і психологія” ' К.,1994,

№4 ' С.38'45.



ПОЧАТКОВА ШКОЛА В ГІМНАЗІЇ

Р.А. Рют (м. Комсомольськ)

Дім починається з фундаменту, а наша гімназіяз початкової школи, яка забезпечує максимальнийрозвиток пізнавальних і творчих здібностейкожного учня. Це здійснюється завдяки клопіткійроботі вчителів 1;4 класів гімназії, які розробили іактивно впроваджують у практику своєїпедагогічної діяльності комплексні програми:“Дитячий садок;гімназія”, “Наступність”, “Гімназія;вуз”. Ці програми направлені на творчий розвитоккожної дитини з максимальним збереженнямздоров’я, починаючи з трирічного віку малят.

Кожен вчитель, добре знаючи особливостіколективу класу, а також індивідуальні особливостікожної дитини, розробив свої авторські програми,які на сьогодні дають перші ростки.

Так вчителькою Дроник Зінаїдою Яківноювпроваджувалась програма з народознавства.Діти під її керівництвом вивчали культуруукраїнського народу, його обряди, звичаї татрадиції, народну творчість, фольклор.Неодноразово і на конкурсі педагогічних здобутківі знахідок, і на відкритих уроках, і на обласномусемінарі, і на конкурсах вчителів початкових класівми спостерігали як збагатився словниковий запасдітей, розширився кругозір, розвинулисямистецькі та ораторські здібності, виникло великебажання відродити забуті свята, обрядиПолтавщини.

Елементи досвіду Дроник З.Я. впроваджують впрактику своєї роботи вчителі початкових класівгімназії.

Авторський інтегрований курс “Міркуй,фантазуй, спостерігай” Завадської Т.В. розвиваєсамостійність у мисленні, творчі задатки кожноїдитини, виховує естетичні смаки. Дитина,граючись, навіть не помічає, що виконує дужескладні завдання і майже не втомлюється.

Вчителька Лук’яненко Світлана Леонідівнареалізує авторську програму “Відкриття світу”.Цей курс передбачає розвиток творчої діяльності іздібностей молодших школярів. На уроках дітизнайомляться з мовою, на якій розмовляють нетільки люди, а й тварини, рослини; мовою, якоюкористується художники, вчені, музиканти. Теми,які вивчаються з курсу “Відкриття світу”, знаходятьпродовження на уроках художньої праці, музики,читання, письма і, безумовно, у виховній роботі.

Хочеться сказати, що вчителька вмілонаправляє розвиток дитячої діяльності. На такихуроках діти постійно активно мислять, шукаютьнестандартні рішення, самостійно здобуваютьзнання.

А вчителькою Касьяновою ЛюдмилоюШайфулівною в навчальний план “Розвитокздібностей до рівня можливостей” включеноавторські програми “Світ слова” і “Художня праця зпоглибленим вивченням кольорознавс;тва”. На

уроках “Світ слова” першокласники в цікавійігровій формі засвоювали словник поданих тем,вчилися вживати нові слова під час спілкування міжсобою, складати невеличкі тексти;розповіді,тексти;описи з використанням влучних висловів; звеликим задоволенням діти знайомилися зукраїнськими народними казками, а також зказками Грімм, Перро, Батова, О. Толстого. Все цезбагатило словниковий запас дітей, зробило їхмову красивою, чіткою.

Завданнями авторськї програми “Художняпраця з поглибленим вивченням кольорознавс;тва” Касьянова Л.Ш. передбачала розвинутитворчі здібності дітей, сприяти їх духовномузбагаченню, озброїти практичними навичками змалювання і праці, ознайомити з історією рідногокраю, звичаями народу Полтавщини удекоративно;ужитковому мистецтві. Ці завданняповністю реалізовані і виконані. Діти не тількинавчилися розпізнавати опішнянські вироби, але йліпити і розмальовувати іграшки з глини,розписувати тканину в стилі “батик”. Ця роботазахоплює дітей, стимулює їх творчий розвиток.

Продовжували свою багатогранну роботу поавторських програмах Заровна Н.М. ; Таємничийсвіт орфографії”; Бабич Л.В. ; “Звук і слово ; шляхдо гармонійного розвитку”. Вивчення цихдисциплін стимулювало дітей до активної творчоїдіяльності.

Крім того, вчителі початкової школисистематично в постійному пошуку новихпедагогічних технологій, які б допомогли дитинішвидше засвоїти знання, зберегти високузацікавленість в навчанні.

Творчими групами під керівництвом заступникадиректора Уроди В.М. вивчені колективні способинавчання, дані рекомендації вчителям дляпрактичної реалізації різних методик колективноговзаємонавчання. А творча група керівникаЗаровної Н.М. ; працювала над раннім розвиткомдітей з 3;х до 7 років у творчому співробітництві звихователями дитячих садків. Вчителі вели вгрупах дошкільнят заняття з англійської мови,риторики, ритміки, розвитку мовлення. Це далозмогу вчителям вивчити психологію дітей ранньоговіку, направляти розвиток дитини в потрібномуруслі, збагатити словниковий запас, розвинутиусне мовлення. А ще дало змогу вчителю вивчитихарактерні особливості дитини, а дитиніадаптуватися до школи, звикнути до вчителя. І,прийшовши в 1 клас, діти легко вливаються вшкільне життя. На розширеному засіданні вчителіві вихователів дитячих садків зроблено глибокийаналіз здобутків та надбань вчителів і наміченоплани на наступний навчальний рік.

Продовжить свою подальшу роботу і творчагрупа Топюк Л.А. “Пошуки заради здоров’я”.Вчителі цієї групи розробили програму “Охороназдоров’я” і впевнені, що найбільшого ефекту увихованні здорового школяра можна досягти,якщо вона буде проводитися за чіткою системою.



Творча група під керівництвом Макаренко Н.Є.допомогла дітям випускних 3;4;х класів початкової школи адаптуватись дороботи в 5;х класах через такі форми роботи:

а) бінарні уроки вчителів початкової школи івчителів;предметників;

б) окремі уроки, які вели вчителі;предметники зсвоїх предметів, це “Рух, фізика, гра”, “Абеткаекології”, “Хімія малюкам”;

в) громадські огляди знань;г) тестування учнів 3;4;х класів з математики за

курс початкової школи.Вчителі початкової школи;гімназії зберігають на

сьогодні постійне відчуття новизни, ентузіазму.Саме серед такого колективу з’являються новіпереможці обласного конкурсу “Вчитель року;94” ;Завадська Т.В., та призери обласного ярмаркупедагогічних технологій.

В учнів 1;4;х класів підвищилась зацікавленістьдо навчання і пізнання. Якість навчання становитьв середньому 68;80 відсотків. Це дає міцну основудля успішного навчання дітей в гімназичних класахзгідно своїх творчих нахилів. Діти виявляютьпрагнення до знань, творчо мислять, уміютьвідстоювати і аргументувати свої погляди, думки,із задоволенням будуть вивчати окремі предметина англійській мові чи вивчати другу іноземну

мову.



Ви хочете, щоб вам говорили приємне чи правду? Це відоме запитання передбачає, щоправда далеко не завжди буває приємною. Правда про екологічну ситуацію на Україні та, щосвого часу рішенням Парламенту України вся її територія була оголошена зоною екологічноголиха. Проте до сьогодні незмінні принципові підходи до вирішення екологічних проблем. Сутьцих підходів ' боротьба з наслідками, а не з причинами. Конфлікт між природою і суспільствомможна розв’язати лише шляхом формування нового мислення поколінь і відмови відстереотипів, сформованих тисячоліттями попереднього існування людства серед, здавалосьби безмежної природи.

ДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ШКОЛЯРІВ

Н.А. Пустовіт, З.Н. Плечова

Протягом останніх двох десятиліть освіта зпитань навколишнього середовища є предметомпосиленої уваги й обговорення на національномута міжнародному рівнях. Різним її аспектамприсвячується все більше спеціальних досліджень.

Значну роботу з концептуалізації здійснилиЮНЕСКО і ЮНЕП, через безпосередню участь удослідженнях та організацію власних заходів урамках Міжнародної освітньої програми з питаньнавколишнього середовища. В цьому планіетапною подією була Перша Міжурядоваконференція з питань освіти в галузінавколишнього середовища у Тбілісі (1977 р.).

В документах конференції чітко визначено метузавдань, принципи, а також представленорекомендації щодо щляхів та методів здійсненняекологічної освіти. Час підтвердив, що у своїйоснові ці концептуальні положення не застаріли іне втратили актуальності.

У документах наступних Московського конгресу(1987 р.), Конференції ООН з навколишньогосередовища і розвитку (Ріо;де;Жанейро, 1992 р.)підкреслюється, що їх пропозиції та рекомендаціїгрунтуються на матеріалах Тбіліської конференції й

спрямовані на розвиток і конкретизацію останніх.Безперечно, за час, що пройшов, певні

позитивні зрушення відбулися. Однак, незважаючина значний практичний досвід і теоретичнідосягнення, ряд аспектів залишаєтьсянедостатньо опрацьованим, як в концептуальному,так і в емпіричному плані. Перш за все, йдетьсяпро відбір базового змісту екологічної освіти.Інакше кажучи, які відомості про навколишнєсередовище та його проблеми слід вважатинеобхідними для кожного громадянина незалежновід його спеціальності, професії, роду занять.

На шляху подальшого розвитку неперервноїекологічної освіти в Україні певні утрудненняпоходять від недостатньо глибокого розуміння ролій значення, сутності та мети цього аспектупедагогічної теорії і практики.

Сучасні уявлення про суть екологічної освітигрунтуються на розумінні екології як науки.

При класичному підході екологія розглядаєтьсяяк фундаментальна природничо;історичнадисципліна, яка вивчає взаємодію живихорганізмів та їх систем із середовищем існування.

Згідно іншого підходу екологія являє собоюміждисциплінарний комплекс знань, що розглядаєвзаємодію людини і суспільства в цілому знавколишнім середовищем.

Необхідно відзначити, що в зарубіжнійлітературі розмежовуються поняття “Ecology” та“Environmental Scienсе” ; “Екологія” та “Наука пронавколишнє середовище”. В українській, як і в

російській мові відповідного еквіваленту длядругого поняття поки що не знайдено. Тому термін“Environmental education”, вживаний у всіхміжнародних документах, правильніше перекластияк “освіта в галузі навколишнього середовища” чи“освіта з питань навколишнього середовища”.

Звичний і поширений у вітчизняній літературітермін “екологічна освіта (виховання)” відображаєобидва аспекти сучасної екології. Екологічна освітаявляє собою комплекс екологічного виховання,освіти, пропаганди просвітницької роботи, якийзабезпечує формування в людини відповідногосвітогляду, знань про місце людини в природі,значення природних систем для соціально;економічного розвитку суспільства, особистогодобробуту кожного громадянина.

Освіта в галузі навколишнього середовища,відмічається в Міжнародній стратегії дій в галузіосвіти й підготовки кадрів з навколишньогосередовища на 90;ті роки, є неперервнимпроцесом в ході якого людина й колективпереймаються розумінням свого довкілля інабувають знань, умінь, досвіду, цінніснихорієнтацій та вольових зусиль, що надають їмможливості діяти індивідуально чи колективно длявирішення нинішніх і майбутніх проблемнавколишнього середовища.

Виходячи з ідей, закладених у міжнароднихдокументах, доповнюючи й розвиваючи окремі зних, Концепція неперервної екологічної освіти вУкраїні визначає кінцеву мету як формуванняекологічної культури особистості.

Співвідношення понять “екологія” і “культура”привертає увагу дослідників і широких верствнаселення. Якщо раніше культурною спадщиноювважалась головним чином, сукупністьматеріальних і духовних цінностей, створенихлюдським генієм, то тепер непересічною цінністю іпоказником культурного рівня суспільства є станйого природного оточення. Екологічна культура, якорганічна складова культури суспільства, маєісторичний характер і відображає досягненнялюдства в галузі взаємодії з природою.

Поняття “екологічна культура особистості” якмета екологічної освіти й виховання відображаєступінь оволодіння екологічною культуроюсуспільства і характеризується глибокимусвідомленням важливого значення екологічнихпроблем.

Екологічна освіта включає як суто освітні, так івиховні аспекти. Якщо екологічна освіта людинивизначається сукупністю знань про особливостівзаємодії суспільства з природою, то екологічневиховання характеризується більш складнимзмістом. Воно крім екологічних знань включаєширокий аспект різноманітних людських якостей іхарактеристик, певний світогляд, світосприйняттяжиття згідно моральних, правових, екологічних таінших соціальних принципів і норм. Тому вононемислиме у відриві від естетичної, моральної,правової освіти і виховання.

Можна навести багато прикладів варварськогоповодження з природою людей екологічноосвічених, але такі дії неприпустимі для екологічновихованоих людей.

Колективом лабораторії екологічного вихованняАПН України (Н.А. Пустовіт, З.Н. Плечовою,С.В.Лапаєнко, О.Ф.Дзюбенко, І.М.Костицькою,Н.В.Левчук, Т.В. Кириєнко, Л.М.Різник) здійсненоспробу визначити критерії екологічної культуришколярів різного віку.

КРИТЕРІЇ визначення рівня сформованостіекологічної культури

1. Науковий: знання основних природнихзакономірностей, усвідомлення людини як частиниприроди та її ролі у виникненні й вирішенніекологічних проблем.

2. Ціннісний: сформованість духовних потребдо безпосереднього спілкування з природою,необхідного для морально;естетичногоінтелектуального збагачення особистості.

3. Нормативний: здатність і можливістьсвідомо добровільно діяти згідно правових,моральних, етичних, санітарно;гігієнічних та іншихвимог до взаємодії з природою.

4. Діяльнісний: володіння вміннями і звичкоюекологічно доцільної поведінки в природі та в усіхвидах діяльності по збереженню і покращеннюнавколишнього середовища; володіння вміннями інавичками здорового способу життя.

ПОЧАТКОВА ШКОЛА1. Науковий компонент:; знання і розуміння первинних понять

екологічного і природоохоронного змісту;; уявлення про єдність матеріального світу, про

зв’язки та залежності в природі, причинивиникнення екологічних проблем;

; початкові знання про місце людини внавколишньому середовищі та елементарніпоняття з екології людини;

; наявність інтересу до спілкування з природою.2. Ціннісний компонент:; уявлення про різнобічну цінність природи та

людину, як її частину;; морально;естетична мотивація ставлення до

навколишнього середовища;3. Нормативний компонент:; дотримання норм правельної поведінки в

навколишньому середовищі;; оцінка власної поведінки та дій інших по

відношенню до природи.4. Діяльнісний компонент.; володіння вміннями і навичками

природоохоронної діяльності та правильноїповедінки у навколишньому середовищі;

; наявність початкових санітарно;гігієнічнихнавичок.

ОСНОВНА ШКОЛА1. Науковий компонент:



; знання і розуміння понять екологічного іприродоохоронного змісту;

; усвідомлення цілісності природногосередовища, розуміння і знання закономірностейприродних процесів і сприйняття людини якчастини природи, поняття про екологію людини;

; вміння встановлювати причинно;наслідковізв’язки в пошуках вирішення екологічних проблем;

; вміння прогнозувати наслідки впливу наприроду народно;господарської діяльності;

; наявність стійного інтересу до вивченняприроди.

2. Ціннісний компонент:; стурбованість станом навколишнього

середовища;; пізнавальна мотивація ставлення до природи;; усвідомлення багатогранної цінності природи;; аргументована оцінка діяльності людини в

навколишньому середовищі;; розуміння цінності здоров’я для

життєдіяльності людини.3. Нормативний компонент:; осудження безвідповідального ставлення до

природи та власного здоров’я.4. Діяльнісний компонент:; екологічна доцільна поведінка в природі і

навколишньому середовищі;; особиста участь в різних формах діяльності з

охорони і збагачення навколишнього середовища;; додержання правил здорового способу життя.

СТАРША ШКОЛА1. Науковий компонент:; оволодіння системою екологічних знань і

понятійним апаратом екології як комплексноїнауки;

; світоглядні уявлення про взаємодію в системі“природа;людина;суспільство”;

; вміння прогнозувати і моделювати станнавколишнього середовища.

2. Ціннісний компонент:; регулювання розумного задоволення своїх

потреб на основі усвідомлення різноманітнихприродних цінностей.

3. Нормативний компонент:; свідоме дотримання норм впливу на природу,

які виключають нанесення їй шкоди (руйнування,забруднення та ін.).

4. Діяльнісний компонент:; активна свідома участь в діяльності, яка

направлена на творчий підхід до вирішенняглобальних екологічних проблем;

; додержання правил здорового способу життята його пропаганда, запобігання шкідливимзвичкам.

Автори будуть вдячні за конструктивніпропозиції. Наступний етап ' розробка методиквизначення рівнів сформованості екологічноїкультури школярів різного віку потребує зусиль нелише педагогів, а й психологів, екологів.

Запрошуємо до співробітництва!

25



ДОВКІЛЛЯ” ДЛЯ 1F3 КЛАСІВ

Ільченко В.Р., Гуз К.Ж., Собакар С.І.

“Довкілля” ; це інтегрований курс, який включає елементизнань з краєзнавства, народознавства, філософії, фізики, хімії,біології, астрономії, валеології, об’єднаних на основіфундаментальних закономірностей природи та засад народноїпедагогіки.

“Довкілля” ; своєрідна енциклопедія для дітей, що веде їхдо наукового пояснення оточуючого світу через методинавчання, відповідні до вікових особливостей та методівнаукового пізнання світу. В кожному класі переважає одинпевний метод, відповідно до якого і названий курс “Довкілля”: 1клас ; “Запитую довкілля”; 2 клас ; “Спостерігаю довкілля”; 3клас ; “Досліджую довкілля”; 5 клас ; “Пояснюю довкілля”; 6клас ; “Основні системи природи та закономірності їхіснування”.

“Довкілля” ; центральний предмет в молодшій та середнійланці школи, яка працює по навчальному плану, що реалізуєконцепцію інтеграції змісту природничонаукової освіти.Програми до цього навчального плану (5 ; 9 класи) опублікованів 1994 р. видавництвом “Освіта” і частково в Постметодиці №6,1994 р.

В першому класі, коли діти тільки входять через свійжиттєвий світ у світ науки, їх необхідно вчити ставити запитанняі, по можливості, давати відповіді на них ; формувати першінавики наукового підходу до пояснення дійсності, накопичуватизнання, на основі яких будуть формуватись узагальнення внаступних класах.

Запитання дітей спрямовуються вчителем, вони ведуть їх дорозуміння найбільш загальних закономірностей природи, дозагальнонаукових підходів у поясненні дійсності (системного,структурного, модельного, імовірнісного, функціонального іінших).

В 2 класі учні вже мають більш розвинуту увагу, терпіння,здатність до логічних операцій і користування приладами. Тутвони вчаться ставити мету спостереження, складати його план іопис., під час якого необхідно аналізувати об’єктспостереження, синтезувати дані про нього, встановлюватиструктуру об’єкту, моделювати його і т.п.

До третього класу учні вже мають деякі навикидослідницької роботи: тільки за час навчання в 2 класі вонипроводять більше 30 спостережень в природі ; на уроках середприроди і під час виконання домашніх завдань, вчатьсякористуватись приладами, необхідними природодосліднику. Втретьому класі вони вчаться досліджувати об’єкти довкілля ;виявляти їх структуру, встановлювати внутрішні і зовнішнізв’язки об’єктів. Тут учні поступово підводяться до розуміння діїзакономірностей і законів ; суттєвих, необхідних, повторюваних

зв’язків в явищах природи. Фактично, в третьому класі вони“відкривають” необхідність знання для людини про загальні,фундаментальні закономірності природи, що служать основоюпояснення та систематизації знань в 5;6 класах.

Певно, що “відкривають”учні ті закономірності, що є опороюв формуванні сутнісної природничонаукової картини світу іобумовлюються програмою, підручником, вчителем(закономірності збереження, спрямованості самочиннихпроцесів, періодичності процесів у природі).

“Наукова картина світу в свідомості учнів молодшої школи” ;цей вираз дещо незвичний в педагогічній літературі.Незвичний, але не новий. Ще Я.А. Коменський добре розумівнеобхідність цілісності знань про дійсність, особливо вранньому шкільному віці. Він вважав необхідним вивченняосновних понять метафізики в материнській школі (починаючи з6 ; річного віку). Метафізика зв’язувалась і зв’язується зспробою виявити універсальні принципи, що встановлюютьструктуру буття.

Довкілля дає учням енциклопедичні знання про природу,свій народ, організм дитини, систематизовані, обгрунтовані наоснові вище названих фундаментальних закономірностей. Вонирозкривають вічність і несотворимість світу, напрямок процесівпри якісному перетворенні систем (об’єктів), періодичністьпроцесів у природі. Вибір закономірностей для систематизації іобгрунтування знань базуєтться на дослідженнях психологів,зокрема, Ж. Піаже, який дослідив, що закони збереження,закони про спрямованість самочинних процесів доступнірозумінню дітей, починаючи з 6 ; 7 річного віку.

Зміст систематизованих знань в кожному класі подаєтьсяза “планом”, який визначений в словах Г. Сковороди: “Пізнайприроду, пізнай свій народ, пізнай себе”. Пізнання свогонароду відбувається через співпереживання його звичаїв,обрядів, фольклору. Особливу роль в цьому процесі відіграють“уроки серед природи”, які плануються згідно визначних датнародного календаря ; свят українського народу. Це не єрелігійна пропаганда. Це спілкування дітей з природою, яке внайбільшій мірі сприяє екологічному вихованню, боузгоджується не тільки з темпоритмом життя українців, а й збіологічним годинником місцевості України. Під час уроківсеред природи учні ведуть наукові спостереження,дослідження, серед яких і “народний прогностик” ; вивчаються,засвоюються, науково обгрунтовуються народні прикметищодо погоди, звичаї щодо збереження свого здоров’я іздоров’я оточуючих людей та “братів менших”. В них ввібранооснови народної педагогіки по навчанню та вихованню дітейвідповідно до закономірностей природи. Зміст курсу“Довкілля”, методи навчання, способи діяльності, які під часйого вивчення формуються в учнів, включають досвідальтернативних шкіл ; вітчизняних і зарубіжних.

Вивчається “Довкілля” протягом 3 годин на тиждень (в 1класі, 1 півріччя ; 2 год.). Він об’єднує основні фактичні знанняпредметів “Навколишній світ” (“Природознавство”),“Народознавство”, “Валеологія” і, частково, “Малювання”.

Темпоритм спілкування наших пращурів з природою, якийскладався протягом тисячоліть згідно біологічного годинникаукраїнської землі, спрямовує розумову діяльність дітей,інтенсивно формує фундаментальні структури мислення. Цеобумовлює “забарвлення” природничонауковогосвіторозуміння, характерного для українського народу.

Методи навчання формують свідомість природодослідника,з екософським ставленням до світу, увагою, розвинутою уявою,здатністю до співпраці, інтелектуальними вміннями іпрактичними навиками, що є базою для оволодіння надбаньсучасної науки і необхідними в повсякденному житті. Урокисеред природи та наступні за ними уроки “малюю довкілля”відіграють важливу роль у формуванні наочно;дійового,наочно;образного, словесно;логічного мислення дітей ;послідовних ступенів онтогенетичного розвитку мисленнялюдини.

В цьому номері журналу ми подаємо програму для першогокласу. В дужках назв уроків серед природи подані (орієнтовно)свята українського календаря. Вчитель може вибрати інші святачи будні дні проведення уроків серед природи. Необхідно тількинаслідувати народні звичаї, вчити дітей відповідно дообрядового кола.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПРОГРАМА ІНТЕГРОВАНОГО КУРСУ ДЛЯ 1 КЛАСУ

“ЗАПИТАЙ У ДОВКІЛЛЯ”(88 годин, 2/3 години на тиждень)

1. ВСТУП. ЩО ТАКЕ ДОВКІЛЛЯ (5 год).Що ви знаєте про довкілля (рефлексія дітей,

думки дітей про означення поняття “довкілля”,вірші, пісні, загадки, казки, в яких іде мова продовкілля). Збираємось у довкілля. Пам’ятка проповедінку в довкіллі. Хто зі мною живе в довкіллі?(Версії дітей. Моделювання довкіль. Символічнезображення тих, хто зі мною живе в довкіллі).

УРОК СЕРЕД ПРИРОДИ. Світ прекрасний?(Свято Семена. Початок бабиного літа).

МАЛЮЮ ДОВКІЛЛЯ. Мій світ прекрасний.2. ЯКІ БУВАЮТЬ ДОВКІЛЛЯ (13 год.)Довкілля Улянки і Лесика: дім, дитячий садок,

школа. Як себе поводити в довкіллі? Розпорядокдня. Дорога зі школи, з дитячого садочка додому.Правила поведінки на вулиці.

Довкілля тата і мами: дім, дорога до роботи. Мійрід, родина, рідня. Моє село (місто). Інші села,міста, Україна.

Мешканці мого довкілля (тварини свійські і дикі;рослини культурні і дикоростучі).

УРОКИ СЕРЕД ПРИРОДИ. 1. Довкілля кицюні,їжачка, ластівки, муравлика, бджілки. (ДругаПречиста або Воздвиження). 2. Довкілля дерев ; угостях у вишні, беерези, сосни, дуба. (СвятоПокрови). 3.Довкілля річки. (Мати Божа Казанська;Дмитра).

МАЛЮЮ ДОВКІЛЛЯ. Учні виконують малюнки якпід час уроків, так і вдома: 1. Моє довкілля. 2.Мамине (татове) довкілля. 3.Довкілля кицюні(собаки, ластівки, жаби і ін.) 4. Довкілля дерев. 5.Довкілля водойми.

УЗАГАЛЬНЮЮЧИЙ УРОК. Що спільне у всіхдовкіль (Виставка виконаних малюнків, їх“захист”). Перші уявлення про структуру, провзаємозв’язок у природі, про їх збереження якоснову довговічності довкілля.

3. ЩО СПІЛЬНОГО ДЛЯ ВСІХ ДОВКІЛЬ? (13 год).

Небо і Земля. Сонце. Що було б із довкіллямбез Сонця? Повітря, вода, грунт. Простір, в якомуіснують живі організми і неживі тіла. Осінь, зима,весна, літо. Повторюваність подій у довкіллі. Порироку. Які зміни відбуваються з Сонцем, водою,повітрям, грунтом на протязі року? З рослинами ітваринами? Чи можливе зникнення води, повітря,грунту, рослин, тварин? Уявлення про збереженняречовини (на конкретних прикладах).Перетворення і рух води; рух повітря. Рольсонячного випромінювання (енергії) в цихпроцесах. Уявлення про пристосування рослин,тварин до сезонних змін. Уявлення проспрямованість процесів у довкіллі до рівноважногостану.

26



УРОКИ СЕРЕД ПРИРОДИ. 1. Основні елементидовкілля (структура довкілля) ; Сонце (вогонь),земля, вода, повітря (свято Кузьми і Дем’яна;Михайла). 2. Взаємозв’язки у довкіллі (довкілля ;система). По чому видно наближення зими?(Cвято Самсона; Пилипа). 3. Люди, тварини,рослини в період пристосування до зими(Введіння).

МАЛЮЄМО ДОВКІЛЛЯ: Осіннє довкілля тварин ірослин (горобця, ворони, їжака, дерев, кущів,квітів, що лишаються в грунті зимувати). Осіннєнебо і земля. Взаємозв’язки в довкіллі, щоздаються найголовнішими.

УЗАГАЛЬНЮЮЧИЙ УРОК. Виставка малюнків.Основні питання уроку: обгрунтування малюнків звикористанням понять “довкілля ; система”,“довкілля має структуру”, “довкілля у різних живихістот різні”. Імовірнісний підхід до розкриттяпоняття довкілля; малюнки зображують модельдовкілля.

4. БУДНІ І СВЯТА (9 годин).Рух Землі навколо Сонця та зв’язок із ним пір

року. Рік, одиниці вимірювання часу. Відображенняу календарі руху Землі. Народний календар якенциклопедія життя українського народу.Темпоритм життя: будні і свята. Свята духу і тіла.Людина ; творіння космосу. Зимові свята: АндрійКалита, Миколай, Симон, Новий рік, Різдво.Маланка.

Навіщо людям свята? Чи однакові свята у всіхнародів? Українські діти під час свят. Спілкуваннядітей з природою, обряди та прикмети, зв’язані ззимовими святами. Народний прогностик як вияврозуміння взаємозв’язків у природі.

УРОКИ СЕРЕД ПРИРОДИ. 1. Вода в зимовомудовкіллі. (Андрій Калита; слухають воду). 2. Сонце,вода, земля, повітря в зимовому довкіллі(Миколай). 3. Зміни в зимовому довкіллі(Водохрещі ; “тріщи не тріщи ; минуливодохрещі”).

МАЛЮЄМО ДОВКІЛЛЯ. Вода в зимку (портретводи і зображення її перетворень). Довкілля моїхпращурів на Різдво. Довкілля моїх пращурів наВодохрещі.

Що змінилось у довкіллі, порівнюючи звереснем.

УЗАГАЛЬНЮЮЧИЙ УРОК. Виставка малюнків.Основні питання уроку: Зв’язок періодичності рухуЗемлі з сезонними змінами в природі.Відображення сезонних змін у народномукалендарі і народному прогностику. Перетворенняводи в природі як вияв закону збереження масиречовини.

5. ЯК ВСЕ ВИНИКЛО? (10 годин).Рух як основа світобудови, творіння світу.

Творіння світу в казках. Інсценізація казок:“Курочка ряба”, “Колобок”, “Ріпка”. Уявленнянаших предків про багатовимірність світів.(“Рукавичка”, “Кривенька качечка”, “Яйце ;райце”). Небесний, земний і підземний світи, їхволодарі.

Послухаємо стародавніх мислителів.Походження світу згідно Біблії. Походження світузгідно уявлень давньогрецьких мислителів. Ідеязбереження у вченні давньогрецьких філософів, їїзв’язок з ідеєю дискретноті речовини,спрямованості процесів у світі та ідеєюперіодичності самочинних процесів. Гіпотези дітейщодо наукового обгрунтування думок стародавніхмислителів.

Сучасна космогонічна гіпотеза про походженнясонячної системи. Що таке життя? Що такесмерть? Умови вічності життя.

УРОКИ СЕРЕД ПРИРОДИ. 1. Рух у довкіллі.(Тетянин день). 2. Зустрічаємо весну. (Стрічення).

МАЛЮЄМО ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ. 1.Казковепояснення походження світу. 2.Біблейськепояснення походження світу. 3.Наукове поясненняпоходження світу. 4.Власне бачення походженнясвіту. 5. Все складається з атомів чи молекул.

6. ХТО ЖИВЕ В ДОВКІЛЛІ? (7 год).Чим відрізняється живе і неживе в довкіллі.Рослини в довкіллі (царство рослин). Тварини в

довкіллі (Царство тварин). Гриби і бактерії вдовкіллі.

УРОКИ СЕРЕД ПРИРОДИ. 1. Тварини чекаютьвесни (Влас ; захисник тварин). 2.Слухаємо веснута складаємо її прогноз (Евдокії).

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ. 1. Спостереження зазмінами бруньок на гілках. 2. Дерева чекаютьвесну.

МАЛЮЄМО ДОВКІЛЛЯ. Царство рослин взимку.Царство тварин у зимовому довкіллі. Неживаприрода в довкіллі.

УЗАГАЛЬНЮЮЧИЙ УРОК: Виставка малюнків.Питання для обговорення: взаємозв’язок неживої іживої природи. Різниця і єдність між царствомрослин, тварин, неживою природою.

7. ПРИДИВИМОСЬ ДО РОСЛИН (7 годин).Що таке рослина? Будова рослини. Для чого

рослині стебло, корінь, лист, квітка? Чому рослинаі її органи симетричні? Як рослина їсть, п’є, дихає?Які ти знаєш рослини? Що у них спільне і чим вонивідрізняються? Яка користь людям і тваринам відрослин? Робота рослин у довкіллі. Насіння рослин.Як народжуються рослини.

ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ. 1.Розглядаємо рослинита визначаємо їх структуру. 2.Знайомимось ізнасінням рослин. Казки про рослин.

УРОКИ СЕРЕД ПРИРОДИ. 1. Дерева почуливесну (Сорок святих). 2. Першоцвіти (ТеплогоОлекси).

МАЛЮЄМО ДОВКІЛЛЯ. Весняні дерева. Якнароджується рослина. Довкілля первоцвітів.Казкові рослини.

УЗАГАЛЬНЮЮЧИЙ УРОК. Виставка малюнків.Питання для обговорення: Різноманітність рослин; для чого вона? Краса первоцвітів. Бережливеставлення до рослин.

8. ПРИДИВИМОСЬ ДО ТВАРИН, ГРИБІВ,БАКТЕРІЙ ( 8 годин).

Яких тварин ти знаєш? Яка будова різнихтварин? (Ссавців, птахів, комах, риб). Що

27



спільного в будові тварин? (Структура тварин). Якуроботу виконують тварини в довкіллі? Яку користьприносять тварини довкіллю? Чи можна до тваринчи рослин віднести гриби або бактерії? (Версіїдітей). Роль грибів, бактерій у довкіллі.

ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ. 1. Розглядаємо будовутварин (на малюнках або муляжах). 2.Гриби їстивніі отруйні (на малюнках і муляжах).

УРОКИ СЕРЕД ПРИРОДИ. 1. Птахи та комахи вдовкіллі. (Благовіщення). 2. Дикі звірі в довкіллі(Руф;день вшанування плазунів і диких звірів).

МАЛЮЄМО ДОВКІЛЛЯ. Птахи повернулись звирію. Взаємозв’язки між тваринами ; співжиття іборотьба за виживання. Бережемо диких звірів.Життя в краплині води.

УЗАГАЛЬНЮЮЧИЙ УРОК. Виставка малюнків.Питання для обговорення: чим вигідні довкіллютварини, їх різноманітність? Чому тварин потрібнооберігати?

9. Я В ДОВКІЛЛІ (6 годин).Свято весни. Відродження природи і людини.

Свята в українському календарі: Руф, Благовіст,Великдень. Народна валеологія. Будова мого тіла.Призначення органів мого тіла. Зв’язок могоорганізму з елементами довкілля ; сонячнимсвітлом, водою, землею, повітрям. Як я народивсяна світ? Чому збільшується маса мого тіла? Якзмінюється мій розум? Як бути здоровим ірозумним? (Версії дітей; фольклор та звичаїукраїнського народу відносно зцілення духу і тіла).

УРОКИ СЕРЕД ПРИРОДИ. 1. Що мені даєдовкілля? (Юрія). 2. Чому я люблю своє довкілля?(Миколай весняний).

МАЛЮЄМО ДОВКІЛЛЯ. Ті, кого я люблю, вдовкіллі. Ті, хто любить мене.

УЗАГАЛЬНЮЮЧИЙ УРОК. Виставка малюнків.Обговорення питань: чому я навчився у довкіллі?Хто (що) був моїм найкращим вчителем у довкіллі?Які основні взаємозв’язки в природі даютьнайбільше знань про довкілля (взаємозв’язки, щовиражають збереження, спрямованістьсамочинних процесів, періодичність процесів уприроді). Який план я складу для вивченнянезнайомого об’єкту в довкіллі (буду розглядатийого структуру, його зв’язки з іншими об’єктами,буду розглядати його з різних точок зору)?

УЧНІ ПОВИННІ ЗНАТИ. Поняття: довкілля (свійрайон, село, місто, Україна), різноманітністьдовкіль відповідно до точки зору спостерігача;моделі довкілля людини, тварин, рослин;структуру довкілля, його елементи (небо, земля,вода, повітря); царства природи, відповідно до нихкілька видів тварин і рослин своєї місцевості,взаємозв’язки між ними; поняття про довкілля яксистему; правила поведінки в довкіллі.

Характерні ознаки пір року своєї місцевості вдовкіллі; відмінність живої і неживої природи;походження світу.

Прикмети, звичаї та обряди відповідно дообрядового кола українського народу.

УЧНІ ПОВИННІ ВМІТИ. Обгрунтовувати явища

природи на основі фундаментальнихзакономірностей (інтуїцій). Закономірності:подільність (дискретність) речовини; збереженняречовини; перетворення енергії Сонця в довкіллі;спрямованість самочинних процесів, періодичністьпроцесів у довкіллі.

Дотримуватись режиму дня, вимог особистоїгігієни; правильно поводитись у довкіллі; ставитизапитання на основі спостережень у довкіллі;співпрацювати в групах; розрізняти царстваприроди; моделювати довкілля, тварин,рослин;прогнозувати стан довкілля та свогоорганізму на основі народного прогностика.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПЕРШИХ УРОКІВ “ДОВКІЛЛЯ F 1”

УРОК 1. ЩО ТАКЕ ДОВКІЛЛЯ?Мета: Зацікавити учнів науковим підходом до розгляду

відомих їм об’єктів і явищ у довкіллі; познайомити їх з метоювивчення курсу.

Обладнання: Діапроектор, кольорові діапозитиви знайомихучням краєвидів (мальви під вікном, ліс, водойма, коник;стрибунець у траві, їжачок несе на голках яблуко і т.п.).

План бесіди з учнями:1. Хто з вас чув слово “довкілля?” (Версії дітей про його

значення). Висновок: “Подивись довкола, що побачиш, щопочуєш, то і є довкілля”.

2. Хто може щось розповісти про довкілля? (Учнірозповідають про водойму, ліс, вулицю, поле).

Висновок: Бувають довкілля “Річка”, “Озеро”, “Ліс”,“Вулиця”, “Подвір’я школи”.

3. Від кого залежить вибір довкілля? (Версії дітей).Висновок: Вибір довкілля залежить від спостерігача чиспостерігачів. Може бути “Моє довкілля”, “Мамине довкілля”,“Татове довкілля”, і інші.

4. Вчитель показує кольорові слайди (фрагменти фільмуабо картини) і ставить запитання: чи може бути довкілляїжачка? Довкілля птаха? Довкілля Берези? і ін. (Версії дітей).

Висновок: Довкілля може бути будь;чиє, але мислить йогособі і уявляє людина.

5. Для чого вивчати “Довкілля”? (Версії дітей). Висновок:Довкілля необхідно вивчати, щоб знати, як в ньому жити ізберегти його, бо довкілля ; умова життя нас і всіх, хто з намиживе в довкіллі.

Вчитель пояснює мету вивчення довкілля. (В першому класіви навчитесь виявляти у довкіллі основні об’єкти, зв’язки міжними; ставити запитання про них, шукати і знаходити відповідіна запитання.)

6. Демонстрація слайдів (Наприклад, мальви, коник;струбунець, ящірка, їжак, птахи і ін.). Учням пропонуєтьсяпоставити запитання відносно побачених довкіль. Наприклад:чому коник;стрибунець зелений? Чому мальва червона? Чомуїжак колючий? і ін.).

По ; різному можна відповісти на запитання. Вибираємовідповіді, які дітям найбільш дохідливі ; засновані назакономірності збереження: “Коник ; стрибунець зелений бо взеленій траві його не так добре помітно птаху чи ящірку”;“мальви червоні, бо як червоне світло світлофора, забороняютьзаглядати у вікно” і ін. Якщо дозволяє час. розповідаємо учнямпро когось із мешканців довкілля. Наприклад, їм цікаво взнати,що їжак за ніч з’їдає комах, черв’яків такої ваги, як третина йоготіла; змій їсть живими, починаючи з хвоста чи середини;лисицю може вдарити по писку; під час сплячки температурайого тіла знижується до 18 С.

УРОК 2. ЗБИРАЄМОСЬ У ДОВКІЛЛЯМета: Підготувати дітей до виходу на урок серед природи.Ця мета оголошується учням, їм пропонується скласти план

зборів на урок довкілля.1. Складемо правила поведінки у довкіллі.2. Сформуємо групи, в яких будемо виконувати завдання в

довкіллі.

28



3. Як одягатись, ідучи в довкіллі, яке обладнання з собоюбрати.

4. Що необхідно принести з уроку серед природи.Вчитель підкреслює відповідальність поведінки в довкіллі,

необхідність бути уважними, обережними, слухняними. Даліпропонує для розробки правил поведінки в довкіллі розбитисяна групи і вибрати головного в групі. При допомозі вчителя учніформують 4;5 груп. Можливо, вони вже сформовані за часперебування в школі.

Після того, як групи сформовані, кожна з них придумуєназву, зв’язану з довкіллям (“метелик”, “рута”, “коник ;стрибунець” і ін.). Далі вчитель пропонує кожній групі скластиправила поведінки в гостях у довкілля. По закінченню роботиголовний в групі оголошує правила. Із запропонованих правилскладають спільні для всього класу (це попередній варіант,правила ще будуть доповнюватись і змінюватись).

Правила записують на дошці. Потім вчитель переносить навеликий лист паперу:

1. Збираючись у гості до довкілля, приготуй йому подарунок(вірш, пісню, загадку, примовку, казку).

2. Прийшовши в довкілля, привітайся. Поклонись, побажаййому довголіття, вічності, а всім його мешканцям доброгоздоров’я і радості в житті.

3. Згадай і повтори про себе: в довкіллі не можна голоснорозмовляти, бігати, без дозволу головного в групі і вчителявідходити від місця роботи.

4. В довкіллі не можна нічого рвати, ламати; підбирати зземлі предмети без дозволу вчителя; пити воду чи куштуватиякісь рослини без дозволу вчителя.

5. Виконавши своє завдання, слід чекати виконаннязавдання групою. По закінченню роботи головний у групі подаєзнак вчителю (піднімає флажок). Вчитель підходить іпереводить групу на інше місце роботи.

6. Закінчивши роботу над завданням, довкіллю даруютьдарунки (розказують вірші, співають пісні, загадки і ін.) дякуютьза науку і за те, що довкілля всім дає життя і здоров’я.

Учням пропонується висловити свої міркування щодо одягудля уроку серед природи і обладнання для нього.

Підводять їх до висновку: для уроків серед природинеобхідна поліетиленова накидка, складний столик та стільчик(на групу). З уроку серед природи приносять малюнки,запитання до них, можливі відповіді.

Обговорюємо з учнями: які подарунки можна принестидовкіллю. Вчитель читає учням вірші чи наспівує разом з нимипісні.

Висновок. Домашнє завдання. Підготувати подарунокдовкіллю.

УРОК 3. ДО КОГО ЗБИРАЄМОСЬ У ГОСТІ? (ХТО З НАМИЖИВЕ В ДОВКІЛЛІ?)

Загальні зауваження до уроку.Цей урок, як і інші перші уроки, дуже важливий в аспекті

планування і організації всієї наступної роботи учнів повивченню довкілля.

В довкіллі учням можна вказати безмежну кількість об’єктів ізв’язків між ними. Але мета полягає в тому, щоб у процесівивчення довкілля формувалось уявлення про нього як просистему, яка має певну структуру; щоб у свідомості дітейформувалась сутнісна картина світу і в той же час, щоб їхнявласна картина світу не відкидалась, а вступала в діалог ізсутнісною. Інакше на уроках діти будуть “проговорювати” однукартину світу, а в житті користуватись іншою. Об’єкти довкілля ізв’язки між ними вибираються відповідно до цієї мети.

Діти повинні рефлексувати, вести діалог при формуваннісвого світосприйняття. Діалог же вони будуть вести іззадоволенням і вільно з рівними собі, а не з вчителем. Вчитель іповинен виступати від імені тих, з ким дітям не “страшно”сперечатись, рефлексувати. Через те ми вводимо двохперсонажів, які пропонуватимуть учням своє бачення Довкілля ;Улянку і Лесика. Дітям можна пояснити, чому саме з такимиіменами вибрані співбесідники. Уляна ; це ім’я українськоїземлі. Його зустрічаємо ще в дохристянських молитвах ізаклинаннях (Згадайте: Земле, Уляно, водо Тетяно...”). “Улка”,“ульке”, “олька”, “ юлька” та інші їх форми ; “край”, “країна”,“царство” тощо. Уляна, Олексій ; “уле”, “Оле” ; коло, земля (зугро;фінської).

Улянка і Лесик на цьому уроці (і на багатьох наступних)поведуть учнів у своє довкілля, в центрі якого древній дуб. Дуб ;

символізує дерево пізнання ; довговічне, міцне, з повільнимростом. Над дубом, навколо дуба, на дубі, під дубом Улянка іЛесик бачать різноманітних рослин і тварин, разом з учняминамагаються їх описати, назвати, охарактеризувати їх спосібжиття, їх взаємозв’язки у довкіллі. Причому Улянка висловлюєсвою версію про ці взаємозв’язки, Лесик ; свою.

Учні втягуються в діалог з Улянкою і Лесиком, підкерівництвом учителя висловлюють свої версії.

Наочністю на уроці служить плакат “Довкілля Улянки іЛесика”. Разом із вчителем учні оцінюють правильністьрозташування в ньому мешканців довкілля. Деякі з них не насвоєму місці (наприклад, заєць чомусь сидить на гілці дерева,бо Улянка неправильно його розташувала). Такі помилки учнівиправляють разом із учителем. При цьому всі фігури на плакаті; рухомі (вирізуються з пофарбованого паперу іприкріплюються до дошки шпильками).

Так формується структура розташування об’єктів у довкіллі.На її основі пізніше будуть аналізуватись зв’язки між об’єктами(чому ворони сідають на верхівках дерев, а синички займаютьтакі квартири, де їх менш помітно і ін.).

Мета уроку: Дати учням уявлення про дослідницьку роботуна уроці серед природи та підготувати їх до наступного уроку“Світ прекрасний?”

Обладнання: плакат “Довкілля Улянки і Лесика”, фігурисойки, синиці, зозулі, зайця, жолудя, дикого кабана і інших“об’єктів” довкілля, з якими вчитель планує познайомити учнів.

План бесіди з учнями.1. З ким ми живемо в довкіллі? (Версії дітей).2. Познайомимось із довкіллям Улянки і Лесика та з

мешканцями їх довкілля.3. Чи правильно в Улянчиному і Лесиковому довкіллі

розташовані синиця, сойка, заєць?Висновок: в центрі свого довкілля Улянка і Лесик поставили

Дуб, навколо якого розташували всіх мешканців, щопривернули їх уяву. Вони встановили систему з дослідженихоб’єктів і побудували структуру свого довкілля (учні записують условники нові для них терміни ; система структура).

4. Як на наступному уроці серед природи ми будемо робитивисновок про те, чи “світ прекрасний?” (Версії учнів щодо того,що вважати красивим і некрасивим, прекрасним і потворним.Чи в природі можливе потворне? А в довкіллі людей? Хто можеспотворити довкілля? і ін.).

Висновок учнів: В природі все красиве. Тільки людина черезнерозуміння прекрасного, через без;совісність можеспотворити природу. Прекрасне ; це те, що викликає радість,бажання розглядати його, повернутись до нього, бути самомупрекрасним.

5. Що ви повинні принести з уроку серед природи? (Пландля зображення довкілля і його мешканців, запитання відноснокраси в довкіллі, відносно симетрії об’єктів довкілля; гарнийнастрій від спілкування з довкіллям, поповнити знання продовкілля).

6. Висновок по уроку (Як необхідно підготуватись до виходув довкілля).

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ. Повторити пам’ятку про поведінку вдовкіллі. Знати будову довкілля Лесика і Улянки. Приготуватипривітання і подарунки довкіллю.

УРОК 4 СЕРЕД ПРИРОДИ “СВІТ ПРЕКРАСНИЙ?”Загальні зауваження.Перший урок серед природи дуже відповідальний крок у

вивченні Довкілля. Якщо цей урок не сподобається дітям, буденеорганізований, то святковий настрій до наступних уроківсеред природи буде важко створити. Кожен вихід дітей уПрироду має ними сприйматись як свято ; свято спілкування зПриродою, одного з другим, з минулим своїм і свого народу.

Уроки серед природи можуть бути ілюстративні,дослідницькі і ілюстративно ; дослідницькі. Плануючи урок,вчитель вибирає його тип. Перший урок доцільно провести якілюстративний. Мета цього уроку ; відкрити дітям красу взвичному, баченому багато разів, здивувати дітей.

Настрій дітей слід готувати заздалегідь. Можнапоцікавитись на уроці читання чи мови, які подарунки дітиприготували довкіллю. Треба пам’ятати, що дитячі вірші,висловлення, побажання найкращі ті, які відповідають дитячимуподобанням. І при аналізі їх слід бути дуже обережним, щоб незлякати красу і подив, які виявлені в думках, можливо,незрозумілих дорослому. Вони не завжди передаються

29



словами. Хіба можна, наприклад, пояснити, в чому магія віршаПоля Елюара: “Це було не пташине крило. То від вітру листочоктремтів. Тільки вітру в той день не було.”

Багатьом дітям важко буде на перший урок приготувативірші, казки чи оповідання. Вчитель повинен буде показувати,як Лесик чи Улянка писали вітання довкіллю. Наприклад:“Поклонився я Довкіллю”, побажавши довгі дні. Шелеснувкленочок гіллям ; це у відповідь мені. (Лесик.). Привітаюсь дотополі, запитаю, як жила? Чи було дощів доволі? Чи не мерзлабез тепла? (Улянка.)

Про красу Довкілля є вірші у всіх поетів. Деякі можназапропонувати дітям як зразок. Наприклад, у Ліни Костенкобагато таких віршів: “Після дощів смарагдова діброва”,“Послухаю цей дощ, підкрався і шумить”, “Цей ліс живий, унього добрі очі”, “Сосновий ліс перебирає струни” і багатоінших.

На урок серед природи діти ідуть групами, кожна група“несе”свій подарунок довкіллю. Вчитель вибирає місце дляпроведення уроку, яке б сприйнялось дітьми як “світпрекрасний” (берег водойми з деревами, куточок парку,узлісся і ін.)

План проведення уроку.1. Вітання довкіллю (Вчитель разом з усіма учнями чи кожна

група окремо вітаються з довкіллям, бажають йому добра і всімприсутнім здоров’я, радості).

2. Рефлексія знань дітей про пам’ятку (правила) поведінки вдовкіллі. (Одна група “здає” екзамен на доступ у довкілля, інші їїдоповнюють).

3. Оголошення мети уроку: Віднайти кожній групі в довкіллікрасиве (прекрасне) і поділитись ним з усім класом.

Вчитель ілюструє бачення краси довкілля. Можна висловитисвоє власне бачення, а можна прочитати вірш: “Цей ліс живий.У нього добрі очі. Шумлять вітри у нього в голові. Старезні пні,Кошлаті поторочі Літопис тиші пишуть у траві... (Ліна Костенко.)

Можна запитаннями підвести учнів до здивування передкрасою світу: “Якого кольору небо? Листя дерев? Квіти? Вода врічці? Хто розфарбував світ (довкілля)?” “Якого кольору небо,вода, дерева, квіти вночі?” “Як біле проміння Сонця фарбуєдовкілля?” (Запитання, над яким діти будуть думати і шукативідповідь).

4. Пошуки краси. (Завдання групам): Варіанти завдань:Знайти красиве серед дерев; серед квітів і трав; серед комах;серед птахів. Зобразити форму і вказати колір “красивих”дерев, квітів чи комах, птахів (підготуватись до уроку “малююдовкілля”).

5. Ділимось красою (групи доповідають про результатипошуків краси ; по черзі).

6. Запитання до довкілля від груп (по черзі).7. Згадаємо про дітей, які жили в цьому довкіллі сотні років

тому (як святкували Семена. Чому вони спостерігали за зміноюкількості горобців? (версії дітей).

8. Підсумок уроку. Подарунки довкіллю, подяка за науку, закрасу. Вчитель відмічає, що некрасиве в довкіллі ; тільки відлюдей (розкиданий папір, зламане дерево і інші сліди людей).

УРОК 5. СКЛАДАЄМО МОДЕЛЬ ДОВКІЛЛЯ (МАЛЮЄМОДОВКІЛЛЯ).

(Урок розроблено при допомозі вчительки СШ N18 м.Полтава Лелюх О.О.)

Мета уроку: Дати уявлення учням про моделювання тамалювання довкілля.

Обладнання для уроку: плакат “Довкілля Улянки і Лесика”.“Улянчина і Лесикова моделі довкілля”; чистий лист

ватману, набір геометричних фігур різних розмірів і кольору(трикутників, чотирикутників, кругів).

1. Актуалізація знань дітей про красу довкілля.2. Обговорення проблеми “Як відобразити красу довкілля?”

Рефлексія дітей. Висновок: Спочатку необхідно скласти планкартини довкілля ; змоделювати його.

3. Аналіз з учнями моделей довкілля, “виконаних” Лесиком іУлянкою. Висновок: Одне і те ж довкілля може бутипредставлене різними моделями.

4. План моделювання довкілля (рефлексія учнів). Висновок:вчитель на чистому листі ватману показує “небо” і “землю”(ділить лист лінією пополам), вибирає модель довкілля:“систему відліку” (ставить модель дерева, горба чи ще якогосьпам’ятного дітям об’єкту довкілля); розмічає разом з учнямирозташування досліджуваних ними об’єктів (дерев, квітів,комах, птахів). Діти повторюють дії вчителя, складаючи планмоделі довкілля на листах з альбому.

5. Як змоделювати дерево? Квітку? Комаху? Птаха?(Рефлексія дітей).

Вчитель, а за ним учні моделюють з геометричних фігурдерева, квіти, комах (птахів).

6. Після перевірки вчителем виконаних робіт учніприклеюють моделі до листа. (Вчитель приколює моделі налисті ватману).

7. Підсумок уроку. Домашнє завдання. Намалюватидовкілля по створеній моделі.

ВИХОВУЮЧІ МОЖЛИВОСТІ ШКІЛЬНИХ ПІДЛІТКОВИХ ОБ’ЄДНАНЬ

Г.А. Каліберда, Н.М. Сас

Останнім часом шкільні об’єднання підлітківпереживають стан соціального катарсису:змінюються зміст, принципи та форми їхдіяльності. Проте необхідність розкриття суттєвих

сил та своєрідності кожної дитини, спонукаєпедагогів, усіх відповідальних за виховання молодідо пошуку такої природовідповідної формиорганізації діяльності та спілкування підлітків надозвіллі, в умовах якої розкривалися б особистісніпотенціали, реалізувались ідеї людиноцентризмута соціалізація підростаючого покоління.

До історії питання.Дитячі, підліткові та молодіжні об’єднання

30



31

здавна є чинниками соціалізації молоді.Спільна праця дівчат при скубанні пір’я,

вишиванні, прядінні; гурти підлітків при випасаннісвійської худоби і птиці; заготівлі хмизу, глини;спільні ігри: ігри;хороводи, забави, азартні ігри;виконання певної ролі в народних календарно;обрядових святах ; все це сприяло появі дитячогопобратимства та посестринства, союзівровесників, парубочих та дівочих громад. Загадки,легенди, казки, перекази, що їх розповідали у гуртіодин одному, були джерелами самоосвіти. Участьпідлітків у трудових справах за річнимастрономічним календарем сприяла засвоєннюсистеми народних агрономічних знань та умінь.В’язання, плетіння, стругання, ліплення,конструювання, виготовлення іграшокпотребувало творчості, кмітливості, формувалонавички до виконання певних трудових операцій.Участь разом з дорослими у народних дійствах,традиціях, обрядах сприяла засвоєнню морально;правових норм.

З появою шкіл, переходом до “книжного”вчення, передача знань, формування морально;етичних навичок поведінки, за суспільнимрозподілом праці, покладається на вчителівдуховних і світських.

У XVI;XVII ст. при найбільш впливових братствахна Україні та Білорусії ; Київському, Луцькому,Віленському, Могилівському ; виникають так звані“младенческие братства”, які об’єднувалиголовним чином учнів братських шкіл. Учнівськібратства ставили за мету привчати майбутніхгромадян до “єдинодушної”, погодженої спільноїдіяльності на захист православної віри і народу.Братства дорослих давали їм свої устави ікерівників ; “чесних мужів” із старійшого братствадля “нагляду, поради, порядку та привчаннямолодших братчиків до всього доброго,к о р и с н о г о ”[1, с.244]. Діяльність “младенческих братств” даєпідставу стверджувати, що це були перші учнівськіорганізації, через які дорослі свідомо залучалидітей до суспільної діяльності, формували упідлітків погляди, переконання щодо суспільствата свого місця в ньому.

Учні братських шкіл, колегій брали участь вінсценуванні, декламаціях, драматичних виставахспочатку суто релігійного, а пізніше ;напівсвітського та світського характеру.Створення, підготовка, постановка виставпотребували більш;менш сталих об’єднань учнів,схильних до віршування, декламації, театралізації,здібних до співу та гри на музичних інструментах.Згодом ці об’єднання перетворились в учнівськітеатральні колективи, хори, оркестри.

У XVII;XVIII ст. навчальний процес у колегіяхздійснювався так, що кожний викладач вівокремий клас, курс (клас історії, клас геології, класпіїтики тощо). Строк навчання не встановлювався,учні могли за власним бажанням залишатися водному класі або після закінчення старших класів

переходити в молодші [2, с.78;94]. Утворювалосьсвоєрідне угрупування учнів та викладача,захоплених одним навчальним предметом.Стосунки у таких угрупуваннях між його членамияскраво зображені в листах Г.С. Сковороди,керівника класу піїтики у Харківській колегії тогочасу. У листі до Михайла Ковалінського, свогоучня, Сковорода писав: “...Для повної, істинноїдружби... потрібна не лише прекраснадоброчесність і подібність не самих тільки душ, алей занять”, ; і далі: “Коли я бачу, що ти зі мноюзахоплюєшся літературою, то... для мене немаєнічого в житті більше приємного, ніж балакати зтобою і тобі подібними” [3, с.213].

На нашу думку, універсальність навчальнихпрограм разом з такою реалізацією навчально;виховного процесу зумовлювали певну свободувибору навчальних дисциплін, класів згідно зіздібностями та уподобаннями учнів. Діяльність“младенческих братств”, своєрідних профільнихкласів, оркестрів, театральних груп ; прикладоб’єднань учнів на основі різних напрямківкнижного вчення, суспільного життя, творчоїсамодіяльності. З виникненням у другій половиніXVIII ; на початку XIX ст. в Україні та Росіїуніверситетів, спеціальних навчальних закладів,спеціальних середніх шкіл колегії втрачаютьосвітню універсальність, перетворюючись убогословські семінарії.

З кінця 60;х років XIX ст. автори публікацій упедагогічних журналах починають розглядатишкільне товариство як виховуючий фактор узв’язку з активним дослідженням питаньіндивідуального підходу до учнів, його місця увзаєминах педагога і вихованця. У навчальнихзакладах різних типів з’являються різні учнівськіоб’єднання, гуртки, клуби, творчі спілки.

Енциклопедичний довідник “Полтавщина” [4]містить відомості про учнівські угрупування тогочасу в навчальних закладах Полтавської губернії.Серед них: літературний і драматичний гурткиКременчуцької жіночої гімназії, хор Полтавськоїшколи краснописців, учнівський духовий оркестрКременчуцького реального училища, музейнакімната Лубенської чоловічої гімназії та ін.

В кінці XIX ; на початку XX ст. виникаютьполітичні гуртки учнівської молоді. Великогорозмаху набув учнівський рух напередодні і в часреволюції 1905;1907 рр. На Україні створюютьсявеликі учнівські організації: Південно;російськагрупа учнів (пізніше була переіменована уХарківську спілку учнів), Київське центральневідділення об’єднаних гуртків і організаційсередніх учбових закладів, учнівські соціал;демократичні організації у містах Харкові,Кам’янець;Подільському, Кременчуці, Стародубі,Єлисаветграді [5, с.168;171].

З кінця XIX ; поч.XX cт. на сторінках педагогічнихжурналів починають розглядатисяп питаннядіяльності підліткових гуртків, корпорацій,організацій, шкільних товариств, взаємостосунки



32

між членами об’єднань, їх вплив на особистістьдитини. Автори публікацій звертають увагу наспільну діяльність як основну ланку і мету дитячоїспільноти, на принципову різницю учнівськихоб’єднань в залежності від того інтересу, якийлежить в їх основі. Взаємний вплив під часспілкування учнів між собою, спільні потреби,оцінки, поняття, інтелектуальні та моральніцінності, за думкою педагогів, і утворюють тевиховуюче середовище, яке формує особистість.

Як бачимо, прагнення підлітків до об’єднання вспільноти, гурти однолітків, що являють собоюзасіб самозахисту, самовизначення,самоствердження себе як особистості,наслідування у спільній діяльності дітьми дорослихобумовлюють створення різноманітних об’єднаньдля розвитку індивідуальних здібностей іобдарувань, а також для передачі “життєвоїмудрості” ; “суспільного досвіду”.

Адреси сучасного досвіду.В умовах інтенсивних творчих пошуків

сьогодення, пов’язаних з розбудовою тареформуванням освіти та виховання, в освітніхзакладах Полтавщини накопичений досвідвиховуючої діяльності з урахуванням здібностей таінтересів учнів, створенням умов для їх реалізації.

Зокрема, у Тарасівській середній школіЗіньківського району з метою вивчення інтересів,здібностей та потреб школярів проводитьсяанкетування. За його результатамикомплектуються первинні, низові (в тому числі йтимчасові) групи дітей за спільним інтересом.Організаційно всі первинні групи об’єднані васоціації. Наприклад, до складу асоціації “Стиль”входять група модельєрів, рок; та відео;клуби,клуб любителів живопису, групи любителів театрута класичної музики. Всього чотири асоціації:“Стиль”, Бізнес;клуб, “Юність”, “Січові стрільці”.Створюються умови не тільки для розвитку учнів,здібності яких мають стійкий та чітко вираженийхарактер. Так, в асоціації “Січові стрільці” одне зпервинних об’єднань займається проведеннямрізноманітних спортивних змагань, естафет типу“Веселі старти”, “Козацькі забави” для учнів, які немають стійкого інтересу та розвинутих здібностейдо певного виду спорту.

У Селещинській середній школі Машівськогорайону для учнів середнього шкільного вікустворена студія “Посвіт”, яка складається з секцій:пам’яті родоводів, збирання легенд, переказів,пісень; співробітництва та участі в конкурсахпередачі “Крок” Держтелерадіо;компанії України;прес;центру районних газет та радіомовлення.Члени секцій виїздять в села району, проводятьпрактичні заняття з опанування різнимилітературними жанрами, виконують колективнізавдання газети “Освіта” тощо. Для учнів старшогошкільного віку в цій школі діє фольклорно;етнографічна експедиція “Чумацький шлях” вскладі якої: пошукові загони, творчий гурт,

редколегія газети “Чумацький шлях”. Пошуковізагони “Чумацького шляху” записують місцевийісторико;культурний матеріал; творчий гурт,використовуючи його, розробляє та проводитьфольклорні свята, театралізації, інсценізації;редколегія газети “Чумацький шлях” обробляє тапублікує зібраний пошуковими загонами матеріал,висвітлює на своїх сторінках діяльність експедиції.

Захоплення туризмом стало загальним уЯреськівській середній школі Шишацького району.Школярами опановані гірський, водний тапішохідний види туризму. Справжнім святомстають загальношкільні змагання з туризму, якіпроходять щорічно. В період туристичногоміжсезоння групи мандрівників проводять вечори;спогади, систематизують й оформлюютьнакопичений у походах матеріал, готуються дотуристичного сезону. Організатор та координаторзагальношкільних справ з туризму ; турклуб“Мандрівник”.

З відродженням традицій запорізького козацтвапов’язана діяльність дитячо;юнацького об’єднання“Козацька республіка”, яке діє у національнійукраїнській школі №11 м.Полтави. Цікавимдосвідом діяльності “Козацької республіки” єіснування ради наставників. Наставники ; учністарших класів, допомагають учням 1;6 класів вопануванні традиціями та звичаями об’єднання.Керує роботою “Козацької республіки” “СічоваРада”, до складу якої входять: гетьман, двавійськові старшини, писар, полковники (покількості полків), осавул.

Багатопрофільне об’єднання “Каравела”школи;гімназії №9 м.Полтави об’єднує учнів 5;8класів та дорослих, які мають за мету ; розкритиможливості кожної дитини, створити умови длятворчої діяльності школярів згідно з їх здібностямита нахилами, в процесі якої формуються в учнівсоціально необхідні якості та навички доцільноїповедінки. Систему роботи “Каравели” складає:діагностика інтересів та захоплень учнів,створення груп за інтересами, керівництво їхроботою. Первинні групи, гуртки, секції об’єднані уклуби, різні за напрямками: технічний,гуманітарний, природничий, фізкультурно;оздоровчий, художньо;творчий та інші. Координуєдіяльність всіх клубів “Полярна зірка” ; радаоб’єднання “Каравела”. Всі любительські групи таклуби приймають участь у загальношкільнихтворчих справах: “День Знань”, “День Каравели”,“День гімназії”, Вахта пам’яті, фольклорне свято.

Цікавим є досвід організації підлітковихоб’єднань Ульянівської середньої школиГребінківського району, Шишацької школиім.Вернадського, середніх шкіл №6, 16, 22м.Кременчука, Руденківської середньої школиНовосанжарського району, Чутівської школи І;IІ І ступенів, Гоголівської середньої школиВеликобагачанського району, що дає змогуузагальнити набутий досвід з метою йогоподальшого використання та розповсюдження в



33

межах області.

Методичні поради.Досвід показує, що першим кроком у створенні

шкільних об’єднань має бути діагностика інтересів,нахилів та уподобань учнів. Для цього доцільнеусне або письмове опитування школярів, зарезультатами якого комплектуються первиннігрупи: гуртки, секції, товариства, клуби. Кількапервинних груп складають об’єднання, спілку,“республіку”, братство тощо.

Керівним органом об’єднань підлітків таюнацтва, що існують на Полтавщині, єкоординаційна рада та її різновиди. До складукоординаційної ради входять діти і дорослі. Радазатверджує плани та керує діяльністю первиннихгруп, налагоджує зв’язки з іншими об’єднаннями,створює банк ідей тощо.

Найвищим органом самоврядування шкільногооб’єднання слід вважати загальні збори,конференцію делегатів або розширену радупредставників первинних груп. На загальнихзборах затверджується назва об’єднання, йогозагальні положення або статут, визначаються метаі завдання, структура організаційної діяльності.

Важливу роль у формуванні виховуючогосередовища відіграють масові свята, огляди,конкурси, творчі справи. Підготовка та участь утворчих справах згуртовують підлітків не тільки якчленів первинної групи, гуртка, секції, але йоб’єднання, спілки. Це стимул для розвитку тавдосконалення їх вмінь та навичок, поглибленнязнань з певного виду діяльності. Творчі зустрічісприяють обміну досвідом між членами різнихоб’єднань.

В любительському об’єднанні керівник виступаєорганізатором стосунків між членами об’єднання,і, природньо, він повинен добре уявляти, яквзаємовідносини формуються, змінюються підвпливом керівництва. В умовах підлітковогооб’єднання стосунки між його членами залежатьвід особливостей відповідних періодівжиттєдіяльності.

Протягом першого, адаптаційного, періодужиттєдіяльності щойно створеного угрупуваннявідбувається знайомство членів групи,налагодження міжособистісних взаємин,формування мікрогруп. Цей процес може бутикерованим. Наприклад, вогники “Розкажи мені просебе”, “Будьмо знайомі”, “Наш портрет”, в якихберуть участь всі члени групи, сприяютьдосягненню відповідної мети.

Протягом наступного, “інкубаційного”, періодуформується система цінностей, моральних ідеалів,що виявляється в стильових особливостяхстосунків між членами об’єднання. Спільнепланування, підготовка, проведення та аналіз яккожного заняття, так і внутрішньоколективнихсправ та заходів. Групова діяльність та її аналізсприяє накопиченню досвіду спільноїжиттєдіяльності, особливо цінний досвід стаєтрадиціями, звичаями, ритуалами.

Закріплення стосунків, що формуються,відбувається на етапі, пов’язаному з діяльністю всистемі інших груп та об’єднань. Керуваннястановленням педагогічно доцільних стосунківсеред підлітків в цей період полягає в тому, щобдопомогти членам угрупування знайти відповідніформи справ та спільної діяльності з іншимиоб’єднаннями учнів та допомогти колективууспішно реалізувати плани, викликати позитивніпереживання, пов’язані з цим.

З попереднім тісно пов’язаний періодіндивідуального та колективного вдосконалення.Порівняння особистих досягнень, результатівспільної діяльності, стосунків між членамиугрупування з подібними характеристиками іншихоб’єднань викликає необхідність визначення тихзнань, умінь та навичок, які підлітки отримаютьнайближчим часом або у перспективі задопомогою керівника об’єднання.

Таким чином, у своєму розвитку стосунки воб’єднанні за інтересами учнів проходять рядетапів, які повинні враховуватись при керівництвіоб’єднанням і тому вимагають удосконаленнянеобхідних для цього навичок та вмінь самогокерівника.

ЛІТЕРАТУРА

1. Шокотко В.А. Деятельность украинских братских школконца XVI ' начала XVII веков и их роль в развитии просвещенияи педагогической мысли. Дис. ... канд.пед.наук. ' Донецк,1964.

2. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (X'поч.ХХ ст.): Нариси (Редколегія: М.Д.Ярмаченко (відп.ред.),Н.П.Калиниченко, С.У.Гончаренко та ін. ' К.: Рад.шк., 1991. '381 с.

3. Григорій Сковорода. Твори в двох томах. ' К.: Вид'во АНУРСР, 1961. ' Т.2., c. 213.

4. Полтавщина. Енциклопедичний довідник. ' К.: Українськаенциклопедія ім.М.П.Бажана, 1993.

5. Заволока Н.Г. Общеобразовательная школа Украины вконце ХІХ ' начале ХХ века. Дис. ... канд.пед.наук. ' Киев, 1971.



34

українськими іграми, піснями.Для 2;го класу ; “Сторона барвінкова, де я

народився”. Знайомство з історією свого народу,вулицями міста, вивчення народних ігор,вироблення первинних навичок рукоділля.

Для 3;4 класів ; “Подивись, який чудовий край,де лине рідна мова”. Діти глибше пізнають красуукраїнської мови, вивчають історію Полтавщини,полтавські обряди, звичаї, пісні; танці, здійснюютьподорож по історичних місцях, навчаютьсянародним ремеслам.

Традиційним для молодших школярів ставобряд “Посвяти в козачата”. Ставши козаками такозачками, діти є членами дитячого юнацькогооб’єднання “Козацька Республіка”.

Цінність досвіду дитячо;юнацького об’єднання“Козацька Республіка” національної українськоїшколи №11 м.Полтави полягає в тому, що всистему виховної роботи педагогічного колективуміцно увійшли такі могутні навчально;виховніфактори, як народна педагогіка, скарби народноївиховної мудрості, обласна комплексна програма“Національне виховання: регіональний аспект”,при реалізації якої в навчально;виховній діяльностішколи враховуються місцеві особливості, любовдо рідної державної української мови, культури,мистецтва, багатої народної творчості, народнихремесел, традицій, звичаїв та обрядів.

Учні та батьки беруть активну участь у підготовціта проведенні свят народного календаря,козацьких походів;експедицій, під час якихобстежують історичні місця, пов’язані з діяльністюкозаків, збирають перекази про часи козаччини,записують пісні, розповіді, думи, легенди, обрядикозаків.

Проводяться цікаві конкурси “Хто краще знаєнародні традиції”, “Рослинний світ рідного краю”,“Народні майстри Полтавщини”.

Дітей приваблює ідея нетрадиційності формпозаурочної діяльності ; творчість, ініціатива, якуможе проявити кожен член Козацької Республіки,романтика козацького походу, звитяжна історіяукраїнського козацтва, до якої вони прилучаються.При цьому школярі успішно оволодіваютьтрадиційними вміннями і навичками, нормамиповедінки, народної моралі, побутової культури.

Як бачимо, вся виховна робота в школіспрямована на творче продовження в сучаснихумовах козацьких звичаїв і традицій, вироблення вкожного учня прагнення розвивати у собі кращілюдські риси українця;патріота.

Подаємо матеріали для організації КозацькоїРеспубліки.

СТАТУТ ДИТЯЧОFЮНАЦЬКОГО ОБ’ЄДНАННЯ “КОЗАЦЬКА РЕСПУБЛІКА”Мета ; розвивати духовні та фізичні сили козаків

і козачок згідно з основними ідеями ЗапорізькоїСічі: вірність Батьківщині та любов до неї і її народу,

ШКОЛА F “КОЗАЦЬКА РЕСПУБЛІКА” З досвіду роботи національної української

школи №11 м. Полтави

Л.Г. Тарасовська

Школи Полтавщини, реалізуючи обласнупрограму “Національне виховання: регіональнийаспект”, здобувають цікавий досвід повідродженню глибокої народної моралі, духовноїкультури, народного світогляду. В цьому планіособливий інтерес викликає у педагогів областіробота національної української школи №11. Ужешостий рік педагогічний колектив працює надпроблемою “Формування національної свідомостіучнівської молоді на основі педагогічної спадщиниГ.Г. Ващенка”.

Велика роль у розв’язанні педколективомпоставленої проблеми належить директору школиКвачовій Олесі Омел’янівні ; людині принциповій, звеликим життєвим і педагогічним досвідом. Вона ;ініціатор впровадження в роботу всього нового;вона постійно в пошуку цікавого, ефективного,необхідного і корисного дітям. Козацька школа ; цеїї виплекана мрія, її дітище.

В 1993 році Полтавська загальноосвітня школа№11 одержала статус національної школи. Цеспонукало педагогічний колектив школиудосконалити форми і методи навчально;виховноїроботи, поставити основні завдання ; виховання ушколярів національної свідомості,високоморального громадянина своєї державизасобами глибокого вивчення історії рідного краю,його культурних надбань, народних звичаїв іобрядів, виховання любові і поваги до своєї мови,віросповідання свого народу.Ідея національноговиховання проходить червоною ниткою не тількичерез систему позакласної роботи, а й у процесівикладання матеріалу. Навчальна програма 1;11класів відводить години для вивченнянародознавства, для успішного втілення ідеїзалучення учнів та батьків до народних джерел.

У 1;4 класах започатковано уроки художньо;естетичного виховання, на яких учні вивчаютьоснови народознавства, прилучаються до творівживопису, вчаться слухати і розуміти народнумузику, оволодівають технікою виразного читання,елементами народного танцю та рукоділля.

Для учнів 1;4 класів розроблена гра;подорож“Україночка”. Її мета: залучення дітей до скарбівнародної творчості, становленя їх на твердий грунтвіками сформованих традицій і звичаїв,прищеплення любові до духовних оберегів пам’яті,надання вихованцям не тільки знань, а й навичокрукоділля.

Шлях подорожі:Для 1;го класу ; “Ой, роде наш красний, роде

наш прекрасний”. Учні визначають родові традиціїта звичаї сім’ї, знайомляться з казками,приказками, прислів’ями, народними дитячими



культури, постійність у товаришуванні,добродушність, щедрість, безкорисність,схильність до щирої дружби, повага до старших,простота.

ПРИНЦИПИ КОЗАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ:1. Національна своєрідність виховання, опора в

вихованні на національні традиції, його культуру,національно;етнічну обрядність, звички.

2. Організація життєдіяльності учнів як основивиховного процесу.

3. Гуманізація міжособових стосунків.4. Поважні відносини між вчителями та дітьми,

терпимість до думки дитини, доброта та увага донеї.

НАПРЯМИ ВИХОВАННЯ У КОЗАЦЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІНапрями виховання в Козацькій Республіці

виростають з потреб виховувати характер наідейних основах найлегендарнішого минулогонароду, його святині ; Запорізької Січі.

1. Розбудити любов до України та почуттянезалежності українського народу.

2. Загартовувати здоров’я в дусі молодихсічовиків.

3. Виховувати у козаків та козачок високукультуру праці та організації економної витратиматеріалів і трудових зусиль, бережливогоставлення до навколишнього середовища.

ЗАСОБИ ВИХОВАННЯ: розповіді, добрий вчинок,козацька присяга, особистий приклад старшихтоваришів, сходини січового товариства, походи,пов’язані з запорізькими козацтвом, відродженняйого кращих традицій.

ОБОВ’ЯЗКИ ЧЛЕНІВКОЗАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ1. Дотримуватись правил січового

побратимства:а) виконувати статут та Конституцію Козацької

Республіки, вимоги гетьмана, військових атаманів,полковників, сотників, кошових атаманів тасторожових сотень, якщо вони не суперечатьСтатуту і Конституції;

б) брати участь у самообслуговуванні,чергуванні в коші, виконувати посильні військовідоручення старшин;

в) поважати права і рахуватися з інтересамиінших козаків та всього війська козацького, старшихтоваришів;

г) проявляти стриманість, дотримуватись тиші увійську та курені;

д) слідкувати за своїм зовнішнім виглядом, бутискромним, охайним, не палити, не вживатишкідливих для здоров’я речовин;

е) старанно навчатися, не заважати навчальномупроцесу, прагнути до самостійного виконаннязавдань вчителя у класі і вдома;

ж) своєчасно з’являтися на уроки та заняття,дотримуватись порядку на робочому місці;

з) берегти шкільні будівлі, обладнання, майно,бережно ставитися до результатів праці інших

людей, з допомогою батьків компенсувати завданушкоду людям і школі.

2. Економно використовувати електроенергію таводу.

3. Дотримуватися правил поведінки у праці танорм культури мовлення.

ПРАВА1. На безкоштовне навчання на рідній мові,

медичне обслуговування, охорону життя, своєчаснеякісне харчування, сприятливі умови для навчаннята праці.

2. На повагу до особистості, унікальності тасвоєрідності кожної дитини, звернення задопомогою до вчителів, інших працівників школи таотримання її від них.

3. На матеріальну підтримку школи в випадкувідсутності необхідних умов для життя та праці.

В навчанні:1. На якісне навчання за державними

програмами, на користовування шкільнимипідручниками, навчальними посібниками.

2. На додаткову допомогу вчителів у навчанні вразі хвороби та інших поважних причин.

3. На відпочинок, у тому числі і організованийміж уроками, у вихідні та канікулярні дні.

4. На всебічний розвиток своїх здібностей ізадатків, на вибір різних форм позакласних тапозашкільних заходів.

5. Вступати або не вступати до військакозацького чи в інші організації.

6. Представляти школу на оглядах, змаганнях,конкурсах.

7. Переходити в іншу школу в будь;який час принаявності в ній вільного місця.

УСТРІЙ КОЗАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ1. Положення про керівництво:1.1. Найвищим органом державної влади є

Січова Рада на чолі з гетьманом. Вона правомочнарозглядати питання, що належать до віданняКозацької Республіки.

До виняткового відання Січової Ради належить:а) прийняття Конституції Козацької Республіки,

внесення до неї змін;б) прийняття рішень з питань державного

устрою Козацької Республіки;в) формування основних напрямків

внутрідержавного порядку Козацької Республіки;г) затвердження перспективних державних

планів;д) обрання військових старшин та затвердження

кандидатур полковників;е) до складу Січової Ради входять: гетьман, два

військових старшини, писар, полковник (покількості полків), осавул, хорунжий.

2. Гетьман керує життєдіяльністю КозацькоїРеспубліки, а при скликанні Ради Січовоготовариства ; і її роботою:

а) юні громадяни Козацької Республіки повиннівиконувати закони і накази, підписані гетьманомКозацької Республіки;

б) гетьман обирається таємним голосуванням;

35



в) гетьман має право вирішального голосу приголосуванні на Січовій Раді.

Військовий старшина тисячі (А і Б)* керуєроботою свого об’єднання і вирішує будь;якіпитання своєї тисячі. Він затверджує кандидатурисотників, висунутих своєю сотнею разом звійськовим старшиною своєї тисячі.

Полковник підлягає тільки гетьману. Військовийстаршина обирається на будь;який строк з числакозаків та козачок тисячі А і Б. Кандидат у військовістаршини затверджується на Січовій Раді.

Полковник полків І, П, Ш, А та І, П, Ш, Б керуєбезпосередньо своїм полком і вирішує будь;якіпитання свого полку. Він затверджує кандидатурисотників разом з військовим старшиною своєїтисячі. Полковник обирається на будь;який строк зчисла козаків та козачок свого полку. Кандидатуриполковників затверджує Січова Рада.

Сотники сотень А і Б керують роботоюбезпосередньо своєї сотні і вирішують питаннясвоєї сотні. Він призначає трьох курінних атаманів усотні, призначає собі помічників. Сотник підлягаєгетьману, військовому старшині своєї тисячі ,полковникові свого полку. Сотник обирається набудь;який строк з числа козаків та козачок своєїсотні. Кандидатури сотників затверджує полковникполку, у який входить ця сотня.

Курінний атаман сотні обирається сотником івідповідає за третину козаків та козачок своєї сотні,разом з двома іншими атаманами цієї сотні. Вонивідповідають за роботу своїх підлеглих, обираютьсяна будь;який строк і підлягають гетьману,військовому старшині своєї тисячі, полковникусвого полку, сотнику своєї сотні.

Писар відповідає за всі справи у КозацькійРеспубліці і підлягає тільки гетьману. Обираєтьсяна будь;який строк з числа козаків та козачокКозацької Республіки.

КОНСТИТУЦІЯ КОЗАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ1. Козацька Республіка в школі створюється на

добровільних засадах з учнів, які вважають себепатріотами України, і ставить за мету реалізуватигуманістичну систему виховання, в основі якоїлежить принцип виховання особистості духовно тафізично розвинутої, вірної Батьківщині,працелюбної та безкорисної.

2. В цьому плані формування особистостівиходить з потреб виховання своїх громадян наоснові сукупності знань про людину та природногопроцесу саморозвитку особистості.

БЮДЖЕТ КОЗАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ1. Бюджет Козацької Республіки розробляє;ться

Радою Січового товариства на початку навчальногороку і затверджується на Січових сходинах. БюджетРеспубліки приймається при наявності 2/3 голосівСічового товариства.

2. “Республіканський” бюджет складається з

коштів, зароблених козаками та козачками упозашкільній праці, з надходжень від підприємствта приватних осіб, а також коштів, заробленихдіяльністю громадян Республіки.

3. Січове товариство має право розпоряджа;тися коштами Республіки особисто, при наявностірішення Січового товариства.

4. Відповідальним за облік коштів є осавул, якийодин раз на рік звітує перед Січовим товариством.

СУД1. Правосуддя Козацької Республіки

здійснюється тільки судом, організація і порадиякого визначаються законами і КонституцієюКозацької Республіки.

2. Козацький Січовий суд, очолюванийгетьманом, складається з чотирьох судей, одногописаря, двох представників суперечних сторін (зкожного полку), представника від колективувчителів.

3. Козацький Січовий Суд Республіки маєодноособове право оголошення остаточогорішення при визначенні правоти у спірних питаннях.

4. Козацький Суд може оскаржити рішення,винесене педагогічним колективом, при незгодібільшості Січового товариства.

ПОЛОЖЕННЯ ПРО КОЗАЦЬКИЙ ПРАПОР, СИМВОЛІКУ ТА АТРИБУТИКУ1. Прапор Козацької Республіки являє собою

прямокутне полотнище малинового кольору знаписом жовтого кольору “Козацька Республіка”.Відношення ширини прапора до його довжини 1:2.

2. На гербі Козацької Республіки зображен;нийна жовтому фоні козак у червоному жупані, синіхшароварах, червоних чоботях, з шаблею тарушницею на плечі.

3. Гімном Козацької Республіки є козацькиймарш.

4. Символ гетьманської влади ; булава.5. Вибір особистої атрибутики кожної тисячі,

кожного полку, сотні, куреня вільний. Знакивідрізнення гетьмана, військового старшини,полковника, курінного осавула, писарязатверджуються на Січовій Раді козацького

товариства.

* Буквенні позначення використовуються для розрізнення козацьких об’єднань названих типів (тисячі,полки, сотні).

36




НАУКОВОFПЕДАГОГІЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ У ШКОЛІFГІМНАЗІЇ №9 м.

Полтави

М.В. Гриньова, В.Ф. Короткова

З метою нагромадження в школах нового типуна Україні досвіду роботи, якого в даний часбракує, на базі школи;гімназії був розроблений івтілений у практику науково;педагогічнийексперимент “Підвищення ефективності навчально; виховного процесу на онові раціональноїорганізації уроку, як засобу попередженняперевантаження учнів домашніми завданнями”.

Мета експерименту: Теоретично іекспериментально обгрунтувати принципи і умовивпровадження досягнень педагогічної науки якоснови ефективності навчально;виховногопроцесу.

Гіпотеза:1. Використання можливостей школи;гімназії,

як закладу нового типу, а саме розширення змістуосвіти, вибір спеціалізації, впровадження новихтехнологій розв’язує проблему перевантаженняшколярів і є основою ефективності навчально;виховного процесу.

2. Стандартизовані інтелектуальні вміння учнівпроявляються в їх умінні вчитися і можуть статинадійним орієнтиром у справі досягненнябажаючого результату в навчальній роботі тапрофесійній діяльності.

Задачі дослідження:1. Вивчити причини перевантаження школярів

домашніми завданнями.2. Експериментально дослідити вплив

впровадження інновацій на якість умінь іпрофорієнтації учнів.

3. Обгрунтувати доцільність створенняпедагогічного комплексу дитячий ; садок ;гімназія.

Основною причиною перевантеження, що булопідтверджено на педагогічній раді школи, єорієнтація вчителів на репродуктивні методинавчання, що призводить до невміння учнівоперувати навчальним матеріалом, здійснюватиоперації порівняння, взаємозв”язку і т.д.Єдині длявсіх учнів програми і підручники заважаютьрозвитку індивідуальних уподобань учня.

Педагогічним колективом разом задміністрацією школи оновлений, розширений іосучаснений зміст освіти. Спільно з викладачамивідповідних кафедр педінституту створено 15нових програм і авторських підручників, відібрані іопрацьовані спецкурси і факультативи.

1. Застосування нестандартних уроків далопростір для реалізації творчих ідей вчителів унапрямку активізації розумової діяльностіучнів.Аналіз проведення нестандартних уроків

дозволяє їх поділити на такі групи:1. Уроки з нетрадиційним змістом: уроки

народознавства, народної мудрості, культуримови;

2. Уроки з нетрадиційною формою викладу:бінарні, уроки ; блоки (з використанням опорнихсхем, конспектів);

3. Уроки, що використовують прийоми,необхідні при самостійній роботі з книгою,додатковою літературою, при самоосвіті, урок;дослідження, урок ;звіт, урок;рецензування книгичи статті, параграфа підручника, урок захистучитацького формуляра;

4. Уроки в формі змагань, конкурсів: вікторина,сюжетна гра, граматичний бій, урок ; гра “Що? Де?Коли?;

5. Уроки, на яких використовують досвід дітейпри проведенні позакласних заходів: мовнавітальня, усний журнал;

6. Перенесення в рамки уроку традиційнихформ позакласної роботи: інсценізація, урок;гра,“Знімаємо фільм”, КВК.

Як показала практика, найбільш глибокі і міцнізнання отримують при діяльнісному підході, колиучні оперують поняттями, різними аспектаминавчального матеріалу.

2. Такими видами навчальної діяльності єскладання навчальних модулів.

Модуль ; це пакет засобів для організаціїпізнавальної діяльності школярів.

До складу модуля входить визначення таосновні властивості конкретної навчальноїодиниці. Наприклад, зміст модуля з курсу“Зоологія” (7;8 клас) (вчитель Герасименко,Юрченко, Яценко) складається для представниківкожного класу тваринного світу. Орієнтовний змістмодуля: тип, клас, вид, спосіб життя, зовнішня,внутрішня будова, розмноження, розвиток.Сукупність таких модулів утворює дидактичнийпакет, який має кожен учень. Школярі незапам’ятовують матеріал, а опрацьовують його,складаючи модуль, здійснюючи операціїпорівняння, узагальнення, аналізу і т.д.

Тоді динаміка і напрямок еволюції тваринногосвіту стають природними і зрозумілими. Аналогічніза структурою модулі складені з теми “Класихімічних сполук по неорганічній хімії”.

З метою активізації пізнавальної діяльностішколярів, формування пізнавальних інтересіврозглядалися питання:

а) вироблення вміння навчатися (тренінгорганізаційних умінь);

б) рефлексивний тренінг, який полягає в уміннісамоусвідомлювати власні дії, самоконтролі ісамооцінці. Застосовувалися такі методи іприйоми “вирощування” понять, озвучуваннясхем, ділові, дидактичні та інтелектуальні ігри.

Розроблені варіативні завдання на етапі“Актуалізація опорних знань і “Закріплення новогоматеріалу”. Головне у варіативності завдань ; датитаке кожному школяреві працювати творчо в



межах можливостей і таким чином забезпечитивіру в свої сили.

Вчителями розроблені і впроваджені в практикупопарно ; вибірковий метод, рейтингова система іт.д. Застосування елементів школи М. Монтессорів дитячому садку має в основі вибір дитиноюнавчального матеріалу відповідно власнихінтересів.

Створення навчально ; виховного комплексудитячий садок №9 ; школа; гімназія відкрило такіможливості підвищення ефективності праці яквихователів, так і вчителів:

; встановлення контактів між учителями івихователями, взаємовідвідування, участь успільних педрадах;

; проведення уроків у старшій групі вчителямишколи ; гімназії;

; проведення гурткових занять гімназистамипедкласу;

; організація спільних заходів з участюрізновікових груп.

Результативність експерименту:1. Підвищення загальної успішності (на

прикладі 11 класів випуску в 1989;9О рр. на “4” та“5” ; 54 відсотка, в 1993;94 рр.; 81 відсоток.

2. Формування загальноосвітніх і професійнихумінь збільшилось на 48 відсотків (на прикладібіології, 11 клас).

3. Підвищення педмайстерності вчителів івключення їх у науково ; дослідницьку роботу (в1991;94 н.р. у колективі одержали звання: 14вчителів;методистів, 7 старших учителів, 6відмінників народної освіти).

4. Гімназія, як заклад нового типу забезпечуєоптимальне функціонування школи. Перенесенняосновного навчального навантаження напрофільний цикл предметів, здійсненняшколярами інтенсивної самостійної і науково ;дослідницької роботи потребує раціональноїорганізації предметів інших циклів, коли весьнавчальний матеріал вивчається тільки на уроках.

5. Створення навчально;виховного комплексусприяє інтеграції дитини в процесі навчання вшколі та допомагає адаптуватися до умов

шкільного життя.

38

ІСТОРІЯ ДЕРЖАВНОСТІ УКРАЇНИ

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАНкурсу для учнів 9F11 класів загальноосвітніх шкіл тасередніх професійноFтехнічних училищ

А.К. Хмара

Історія рідної держави ... В усі часи вона завждибула предметом посиленої уваги її громадян. Ісьогодні, поки всі негаразди в економічному тасоціальному житті, історією цікавиться чималоверств населення.

Якою ж вона була насправді, без прикрас таперекручень? На ці та інші питання в повній мірівідповість час. Безумовно, слово також і завченими, суспільствознавцями, за людьми, якимне байдуже минуле свого народу, його культура,майбутнє.

Особливо ця проблема актуальна для учнівськоїмолоді. Складність вивчення історії для учнівочевидна. Розмаїття матеріалу, інколи простосуперечливого, відсутність стабільних підручників,посібників. Нерідко учні просто губляться, колинамагаються дати своє бачення тієї чи іншоїпроблеми. Який же вихід з даної ситуації?

На мій погляд, перш за все необхіднозвернутися до історичних джерел, документів, щобна їх основі з врахуванням реалій життя дативідповідь на проблеми, які хвилюють молодихлюдей. По;друге, ввести в шкільний компонентнавчального закладу обов’язковий курс (зарахунок факультативних годин), який бивисвітлював основні етапи розвитку державностіУкраїни. По;третє, цей курс не повинен дублюватиокремі проблеми предмету “Історія України”, аорганічно їх доповнювати. По;четверте, цей курсслід викладати в тісному зв’язку з шкільнимпредметом “Основи держави і права”.

Однією з таких спроб дати відповідь на ціпитання, осмислити основні етапи зародження,становлення та розвитку нашої держави іпокликаний курс “Історія державності України”.Досвід двох останніх навчальних років показує, щоучнів загальноосвітніх шкіл, профтехучилищ вінхвилює.

Індивідуальні бесіди, анкетування свідчать прозацікавленість спеціально розробленоюпрограмою по даному курсу. Навчальна програмарозрахована на 34 години (1 година на тижденьпротягом навчального року).

Пропонується орієнтовний перелік тем, якіможуть бути обговорені вчителем разом з учнямипротягом навчального року.

Як бачимо, план дуже насичений. Зрозуміло,що в нього можуть вноситися корективи зврахуванням рівня підготовки учнів 9;11 класів чи



Кількість годин№ Назва теми теорет. практ.

заняття заняття1 Предмет та завдання курсу "Історія державності

України". Історіографія цього питання 12 Поява слов'ян на історичній арені 13 Походження українського етносу 14 Перші державні утворення на території України 15 Перші державні утворення на території України 16 Теорії соціальної сутності Київської Русі 17 Контрольно;узагальнюючий урок 18 Галицько;Волинська держава 19 Україна та Литва 1

10 Союз Литви та Польщі. Українські землі в цей період 1

11 Роль та місце Запорізької Січі в утворенні української державності 1

12 Формування української державності в період хмельниччини 1

13 Конституція Пилипа Орлика 114 Гетьманщина.Втрата державності Україною.

Руїна 115 Україна в першій світовій війні. Українська

революція 116 I та II Універсали Центральної Ради 117 III Універсал Центральної Ради. Утворення УНР 118 Утворення радянської "УНР".

IV Універсал Центральної Ради 119 "Українська держава" гетьмана

П. Скоропадського 120 Директорія 121 Проголошення ЗУНРу 122 Денікінський окупаційний режим на Україні 123 Утворення радянської державності 124 "Автономізація" радянських республік 125 Конституція 1936 р. Конституція

України 1937 р. 126 Співбесіда з попередніх тем 127 Спроби реформувати суспільство

в 1945;1965 р.р. 128 Україна в 1965;1985 р.р. 129 Україна в період "перебудови" 130 Утворення незалежної України 131 Декларація про державний суверенітет України;

основа суверенітету та самоуправління народу України 1

32 Народовладдя в Україні, форми його реалізації 133 Українська символіка, її історія 134 Захист рефератів 1

Всього 31 3

39

учнів прфтехучилищ,кадрів та матеріальноїбази школи тощо.

Практичний досвідвикладання курсупоказує, що він можеслугувати добрій справіпідвищенню рівняісторичних знань учнів,підготовки до випускнихекзаменів або вступнихекзаменів до вузів тощо.

Хотілося би, щобініціативні, творчівчителі, а вони є майжев кожній школі,висловили свою думку зцьго приводу,спробували свої сили і в

цьому напрямі роботи.



а ми незалежні від будь;якої історичної необхідності”

К.Поппер “Відкрите суспільство і його вороги”, т.1, К.,1994,С.15

ЦИТАТА “ПМ”:

“Майбутнє

залежить

від

нас

самих,

ПЕРЕДОВИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ДОСВІД ЯК ЗАСІБ

ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВЧИТЕЛІВ (80�90�І РОКИ)

С.В. Крисюк

Вивчення, узагальнення і поширення передовогопедагогічного досвіду було невід’ємною складовоючастиною роботи щодо підвищення кваліфікації вчителів у50�і роки. Поряд з традиційними формами узагальненняпедагогічного досвіду (відкриті уроки, доповіді, виставки,методичні бюлетені, практикуми на базі кращих шкіл),з’явились нові форми з активною участю самих вчителів ваналізі і узагальненні власного досвіду � педагогічні читання,школи передового педагогічного досвіду. Останні не тількидопомагали практичному освоєнню досвіду майстрівпедагогічної праці, але й переростали у своєріднідослідницькі лабораторії. Науково�дослідні установи, органинародної освіти, інститути вдосконалення вчителів,методичні кабінети, враховуючи тенденції розвитку освіти івимоги життя, найважливішим завданням у вивченні досвідувбачали узагальнення його типових рис, виділення в ньомунайбільш істотного, і на цій основі формулювали висновки,які мали особливе значення для шкільної практики та дляпідвищення професійного рівня працівників освіти. Такаробота зміцнювала зв’язки педагогічної науки з школою.Досвід ростовський, казанський, липецький,кіровоградський став результатом тісної співдружності,великої творчої роботи науковців і вчителів�практиків.

В Україні у 50�і роки постійно збільшувалась кількістьучителів�новаторів, які своїми досягненнями обмінювалисяна науково�практичних конференціях, педагогічнихчитаннях. Свідченням творчих пошуків учителів сталиРеспубліканські педагогічні читання, присвячені 50�річчюутворення СРСР. Понад 100 тисяч учителів України (кожний5�й учитель) взяли участь у шкільних, міських, районних,обласних педагогічних читаннях. Кращі доповіді булирекомендовані на Республіканські читання. Серед основнихпроблем, які обговорювались на читаннях, були:завершення переходу до загальної середньої освіти, роботаза новими програмами і підручниками, шляхи впровадженняв шкільну практику досягнень педагогічної науки іпередового досвіду, підвищення рівня навчально�виховноїроботи в школах. Особлива увага зверталась на докоріннеполіпшення ідейно�політичного виховання учнів.Проведення педагогічних читань висвітлило характернутенденцію роботи багатьох педагогічних колективів, органівнародної освіти, інститутів вдосконалення вчителів � перехідвід вивчення досвіду роботи окремих учителів до організаціїмасового руху вчителів щодо вивчення, узагальнення таобміну досвідом.

У кінці 1979 року Рада Міністрів РСР прийняла постанову№602 “Про стан впровадження передового педагогічногодосвіду в школах республіки”, в якій константувалось, що цяробота стала предметом постійної турботи шкіл, відділівнародної освіти. Тому нагромаджений багаторічною працеюдосвід вчителів�новаторів, педагогічних колективів шкіл ірайонів тривалий час залишався поза увагою педагогічноїгромадськості і не знаходив широкого застосування.Відзначалась слаба пропаганда передового педагогічногодосвіду засобами телебачення і радіомовлення,педагогічними журналами, друкованими виданнями учбово�методичних кабінетів міністерства. Недоліки у вивченні івпровадженні передового педагогічного досвіду значноюмірою стримували підвищення ефективності і якостінавчально�виховного процесу в школах, у багатьох з них небула подолана педагогічна інертність, формалізм, звичкапрацювати по�старому. Чимало вчителів слабо

використовували можливості нових навчальних планів іпрограм, недостатньо володіли методикою проведенняуроку, позакласної і позашкільної роботи. Вчителі,необізнані з новими педагогічними методами, намагалисякомпенсувати упущення в своїй роботі за рахунокперевантаження учнів домашніми завданнями, щоприводило до зниження в учнів інтересу до навчання,збільшення кількості другорічників.

На виконання вказаної постанови були розробленізаходи (наказ Міністерства освіти УРСР №23 від 29 січня1980 року), якими передбачалось більш широке вивчення івпровадження в практику досвіду кращих педагогічнихколективів і вчителів по дальшому піднесенню теоретичногоі ідейно�політичного рівня викладання основ наук,поліпшенню навчально�виховного процесу в школах,запроваджувався порядок, за яким щороку наказом облвновизначався найбільш важливий передовий досвід,впровадження якого контролювалось районними і міськимивідділами народної освіти та методичними кабінетами. Приінститутах удосконалення вчителів та районних і міськихметодичних кабінетах створювались картотеки об’єктівпередового педагогічного досвіду. Підвищуваласьвимогливість до якості підготовки працівниками інститутівматеріалів про досвід. Питання вивчення методики,узагальнення і впровадження педагогічного досвідувключались до залікових питань для слухачів курсівзавідуючих рай/міськ/вно, директорів і заступниківдиректорів шкіл, працівників рай/міськ/методкабінетів. Зметою активізації досліджень з питань вивчення івпровадження передового досвіду і досягнень науки впрактику при Центральному інституті удосконаленнявчителів спільно з республіканським педагогічнимтовариством була створена проблемна лабораторія, дляучасті в якій були залучені наукові співпрацівники кафедрпсихології, педагогіки, передові педагоги України.Відповідна лабораторія була створена і в Науково�дослідному інституті педагогіки.

Це привело до активізації роботи, і в кінці 80�х років вУкраїні склалась система вивчення, узагальнення тавикористання передового і новаторського досвіду вчителів,вихователів, колективів установ народної освіти іметодичних служб, яка характеризувалася такимиосновними особливостями:

По�перше, ЄДИНИМ ПЕРСПЕКТИВНИМ ПЛАНУВАННЯМВИВЧЕННЯ, УЗАГАЛЬНЕННЯ І ПОШИРЕННЯ ПЕРЕДОВОГОДОСВІДУ Міністерство освіти УРСР розробляло ізатверджувало перспективні плани, які координували іоб’єднували діяльність управлінь і відділів міністерства,Центрального і обласних інститутів удосконалення вчителів,НДІ педагогіки і НДІ психології, республіканських навчально�методичних кабінетів, педагогічних інститутів республіки.Планами передбачалось вивчення проблем, що відповідалипотребам розвитку народного господарства республіки,форми і терміни узагальнення досвіду, шляхи йогопоширення, підготовку матеріалів на ВДНГ України і вЦентральну картотеку передового педагогічного досвіду,інформаційно�методичних листів, методичнихрекомендацій, буклетів, проведення семінарів тп. Складанняперспективних планів дало можливість відійти відстихійності в пошуку і узагальненні кращих зразківпедагогічної практики, зробити цей процес цілеспрямваним,скоординованим органами народної освіти і науково�методичними службами республіки. Плани втілюваликомплексно�цільовий підхід і були принципово важливиммоментом в науково�методичному керівництві вивченням,узагальненням передового педагогічного досвіду. Спільноюпостановою колегії Міністерства освіти УРСР і ПрезидіїУкраїнського республіканського комітету працівників освіти,вищої школи і наукових установ Центральний інститутвдосконалення вчителів був визначений головноюорганізацією, яка здійснює науково�методичне керівництвороботою щодо вивчення і узагальнення передовогопедагогічного досвіду.

40

ІСТОРІЯ ОСВІТИ


Успішному вирішенню проблеми пропаганди івикористання педагогічного досвіду сприяло створення в1979 році Центральної картотеки передового педагогічногодосвіду УРСР. У Центральну картотеку заносились матеріалипро передовий педагогічний досвід працівників шкіл,дошкільних і позашкільних закладів, відділів народної освіти,інститутів вдосконалення вчителів, райметодкабінетів. У1987 році в картотеці було представлено 400 матеріалів, зяких 177 були схвалені колегією і управліннями Міністерстваосвіти УРСР, радою Центрального інституту вдосконаленнявчителів. Серед них матеріали про оригінальний досвідроботи учителя хімії СШ №12 м.Одеси Гузика М.П.; учителя�методиста англійської мови школи №29 м.Полтави СірикТ.Л., заслуженого вчителя УРСР, учителя�методистапочаткових класів школи №4 м.Нова Каховка Херсонськоїобласті Маренюк Р.В.; Заслуженого вчителя УРСР, учителя�методиста української мови і літератури школи N 1 м.СквириКиївської області Цимбалюка В.І.; Народного вчителя СРСР,директора Сахнівської школи Черкаської області ЗахаренкаО.А.; учителя�методиста російської мови і літератури школи№13 м.Кіровограда Шаховцової А., вчителя�методиста хіміїшколи №8 м.Миколаєва Белікова А.А. та інших кращихвчителів республіки.

У пропаганді і поширенні кращих зразків роботипедагогів значну роль відігравали картотеки передовогопедагогічного досвіду, які створювались в обласнихінститутах вдосконалення вчителів. Наприклад, у картотекуДонецького обласного інституту було занесено 87 майстрівпедагогічної праці. З метою пропаганди передового досвідувчителів, педагогічних колективів республіки видавалисяінформаційні анотовані каталоги матеріалів Центральноїкартотеки, обласних картотек. Досвід передових вчителівописувався в публікаціях на сторінках педагогічних журналів.У газеті “Радянська освіта” була введена рубрика “Книгапедагогічного досвіду”.

У республіці була розроблена система планового іцілеспрямованого виявлення, вивчення і поширенняпередового педагогічного досвіду. Наприклад, керівникишкіл Донецької області, виявивши досвід роботи, якийвідповідає розробленим критеріям, за допомогоюінформаційної картки (тема і автор досвіду) повідомляли проце рай/міськ/методкабінет. Працівники методкабінетупроводили попередню апробацію цього досвіду, вивчалиможливості і доцільність його узагальнення і використаннядля задоволення потреб вчителів шкіл району. Післявстановлення доцільності поширення цього досвіду замежами району працівники райметодкабінету направлялиматеріали в інститут удосконалення вчителів для прийняттярішення про можливості використання даного досвіду наобласному рівні. Матеріали обговорювались на засіданніради інституту, яка приймала рішення про форми іорганізацію поширення досвіду. За 2 роки працівники цьогоінституту ознайомились з досвідом 86 вчителів, вивчилидосвід 57 з них, узагальнили � 30. Методичними службамиЧеркаської області проводилося систематичне виявленнякращого досвіду працівників освіти на основі діагностики,була розроблена система роботи по використаннюпередового досвіду області для вдосконалення педагогічноїмайстерності всіх учителів.

По�друге, важливим напрямком роботи методичноїслужби стала пропаганда передового педагогічного досвіду.Під час лекцій, на практичних заняттях, консультаціяхвикладачі і методисти інформували про основні ідеї, сутьдосвіду, аргументовано доказували перевагирекомендованих методів і прийомів роботи. Автори досвідузапрошувались для проведення занять з вчителями, бралиучасть в конференціях по обміну досвідом. У Центральномуінституті вдосконалення вчителів стало традицієюпроводити двотижневі курси і семінари послідовниківконкретного передового досвіду з участю автора цьогодосвіду. Наприклад, на курсах послідовників досвіду вчителяіноземної мови Сірик Т.А. слухачами вивчались теоретичніоснови її досвіду, на практичних заняттях опрацьовувалась

технологія досвіду (типові прийоми, система вправ, способиорганізації мовного матеріалу). Сірик Т.А. демонструвала напрактиці шляхи і способи формування автоматизації ітворчого перенесення умінь і навичок усної мови. Назаняттях слухачі виступали в ролі вчителів і учнів,конструювали заняття з учнями за вивченою технологією,обговорювали їх з автором досвіду, спостерігали урокиТ.А.Сірик в школі.

Вивчення і використання досвіду творчо працюючихучителів активно проводилось через школи передовогопедагогічного досвіду. У Донецькій області працювало 7обласних, 170 районних (міських) шкіл передовогопедагогічного досвіду. У Харківській області � 300, Київській �290, Хмельницькій � 212 таких шкіл. Важливе місце в їхроботі відводилось методичному озброєнню вчителів дляреалізації вимог нових і вдосконалених програм,формуванню основних світоглядних понять, інтенсифікаціїсамостійної пізнавальної діяльності учнів, методицілекційних і семінарських занять.

Широко практикувались творчі звіти, творчі портретивчителів, педагогічних колективів шкіл. Оригінальноюформою оцінки досвіду педагогів і його поширення ставзахист передового досвіду, апробований міськимметодкабінетом м.Комсомольська Полтавської області.Захист досвіду його автором проходив на спільномузасіданні ради міського відділу народної освіти і радиміського методкабінету в присутності вчителів відповідногометодичного об’єднання. Така форма стимулювала творчуактивність педагогів, сприяла підвищенню якостіузагальнення досвіду, позитивно впливала на йоговпровадження.

В обласних інститутах вдосконалення вчителівфункціонували педагогічні виставки, зацікавленістьпедагогів до яких постійно зростала. Так, педагогічнувиставку Київського обласного інституту щорічновідвідувало більше 2,5 тисяч працівників народної освітирізних областей України та інших республік. Більше 600учителів одержували індивідуальні консультації з різнихпитань навчально�виховної роботи. У Запорізькій областіорганізовувались спеціальні відвідування виставкипедагогічними колективами шкіл, народилась нова форма:педагогічна рада школи на виставці. На базі виставки вобласті було проведено 15 семінарів�практикумів длякерівників шкіл з участю авторів досвіду.

Однією з характерних особливостей діяльностіметодичних служб стало поєднання процесу створенняпередового педагогічного досвіду з використанням упрактиці досягнень педагогічної науки. У роботі методичнихслужб республіки характерною стала тенденція переходу відстихійних пошуків виявлення передового досвіду до йогомоделювання і цілеспрямованої роботи по стимулюваннютворчої активності учителів, педагогічних колективів щодостворення ефективного досвіду роботи на основі інтеграціїдосягнень педагогічної науки і кращої педагогічної практикиз метою задоволення потреб педагогічних кадрів.

Залученню педагогічних працівників до пошуку новихшляхів вдосконалення навчально�виховного процесу,створення нових форм трансформування досягненьпедагогічної науки, моделей передового досвіду в практикусприяла діяльності творчих об’єднань обласних інститутів.Тільки в Дніпропетровській області з метою інтенсифікаціїнавчально�виховної роботи до творчого процесу булизалучені практично всі вчителі області. У діяльності творчихоб’єднань учителів брало участь майже тисячу чоловік.Одним з результатів цієї діяльності стала розробкатехнології реалізації сучасних педагогічних ідей через всіланки системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.Це було особливо актуальним і практично важливим,оскільки вчителі, в основному, не були підготовлені досамостійного засвоєння передового досвіду, впровадженняв свою практику нового, передового. Дослідження вчителів�предметників м.Києва і Полтавської області (154 чол.,Ярошенко О.Г.) показали, що після тривалого самостійного



освоєння могли продуктивно реалізувати ідеї основногодосвіду лише 5% педагогів, 24% справились з цимзавданням частково. Решта не досягла бажаних результатів.Це підтверджує, що для більшості вчителів індивідуальнаформа освоєння передового педагогічного досвідувиявляється малоефективною. Вивчивши здобутки колег,виділивши в них головне, вони зупинялись перед зміноюстереотипу праці. Це обумовило проведенняцілеспрямованої організаційно�методичної роботи щодовпровадження і використання передового педагогічногодосвіду. Одним з важливих напрямків роботи в цьому планібуло проведення проблемних республіканських, обласнихкурсів та семінарів послідовників передового педагогічногодосвіду. За 1989�90 рр. Центральним та обласнимиінститутами проведено 1478 курсів та семінарівпослідовників індивідуального та колективного передовогопедагогічного досвіду працівників шкіл, дошкільних,позашкільних установ, районних відділів народної освіти. Зних Центральним інститутом проведено у 1988 році � 9курсів, 28 семінарів; у 1989 році � 16 курсів, 12 семінарів;1990 році � 10 курсів, 12 семінарів.

Найбільш результативними, за відгуками працівниківнародної освіти, були курси для вчителів української мови талітератури з проблеми “Естетичне виховання учнів на урокахукраїнської літератури та у позакласній роботі” (за досвідомвчителя�методиста, вчителя української мови та літературиСШ №11 м.Червонограда Львівської області КозярськогоБ.І.), з проблеми “Розвиток самостійного мислення і творчихздібностей у процесі вивчення україської мови талітератури” (за досвідом кандидата педагогічних наук,Заслуженого вчителя УРСР, вчителя української мови талітератури СШ №1 м.Сквири Київської області ЦимбалюкаВ.І.), для директорів загальноосвітніх шкіл з проблеми“Організація виховної роботи в школі на основі ідейгуманізації та демократизації” (за досвідом роботидиректора СШ №17 м.Лисичанська Луганської областіБелухи С.В.); та “Розвиток учнівського самоврядування вшколі” (за досвідом директора СШ №3 м. Сімферополя Верновського С.А.).

Особливу професійну допомогу вчителям надаваликурси та семінари, які проводилися за місцем роботи авторадосвіду. Зокрема, курси для вчителів біології з проблеми“Організація навчально�пізнавальної діяльності учнів упроцесі вивчення загальної біології” (за досвідом роботивчителя біології СШ №30 м.Сімферополя Нікіфорова Р.А.),для вчителів математики з проблеми “Узагальнення ісистематизація знань, умінь та навичок учнів на урокахматематики” (за досвідом роботи вчителя�методиста,вчителя математики Іржавцевої В.П.), семінар для вчителівукраїнської мови та літератури з проблеми “Шляхипідвищення рівня культури читання учнів” (за досвідомвчителя�методиста, вчителя української мови та літературиХустської школи�інтернату Закарпатської областіКаневськоїО.І.). На цих курсах, семінарах автори досвіду,вчені, методисти розкривали теоретичні основи, новутехнологію роботи.

Аналіз розповсюдження передового досвіду учасникамикурсів, семінарів, методистами ОІУВ, керівниками обласнихтворчих груп, керівниками районних методичних об’єднаньпідтверджував доцільність цієї роботи.

Аналогічна робота проводилася обласними (міськими)інститутами удосконалення вчителів. Так, за 1989�1990рр.ними проведено 224 курси та 1137 семінарів послідовниківдосвіду:

Найбільший інтерес викликали семінари на базіГнідинської 8�річної школи Київської області “Проблеминародознавства” (Київський ОІУВ), Добриводівської СШЗбаразького району Тернопільської області “Факультативиукраїнської мови та літератури у середній школі”,Коцюбинської СШ Гусятинського району “Фольклор,етнографія, природознавство” (Тернопільський ОІУВ), СШ№57 Нестерівського району Львівської області “Екологічневиховання учнів у процесі вивчення біології” (Львівський

ОІУВ), Спецівської СШ Звенигородського району Черкаськоїобласті “Народознавство в школі” (Черкаський ОІУВ),

42

Назва області Кількість проведеннихкурсів семінарів

Вінницьким 7 26Волинським 2 32Дніпропетровським 2 36Донецьким 9 183Житомирським 15 70Закарпатським 4 21Запорізьким 14 31Івано�Франківським 13 40Київським 5 37Кіровоградським 7 49Кримським 6 18Львівським 7 13Луганським 2 41Миколаївським 1 4Одеським 20 42Полтавським 28 76Ровенським � 40Сумським 20 26Тернопільським 7 144Харківським 3 25Херсонським 9 37Хмельницьким 8 14Черкаським � 38Чернівецьким 8 30Чернігівським 11 35м. Севастополь 16 29

Разом 224 1137

Одеського, Тернопільського, Херсонського ОІУВ з проблеми“Лекційно�семінарська система навчання хімії” (за досвідомроботи вчителя�методиста, вчителя хімії Южненської СШ№1 Одеської області Гузика М.П., Донецького, Львівського,Миколаївського, Одеського інститутів удосконаленнявчителів з проблеми “Активізація розумової діяльності науроках фізики” (досвід роботи вчителя�методиста, вчителяфізики СШ №35 м.Краматорська Донецької областіШеймана В.М.), СШ №75 м.Запоріжжя та Запорізькогообласного інституту удосконалення вчителів з проблеми“Організація групових форм роботи учнів на урокахматематики” (за досвідом роботи вчителя�методиста,вчителя математики Маношкіної Г.Ф., Івано�Франківського,Миколаївського, Одеського, Херсонського інститутівудосконалення вчителів з проблеми “Удосконаленнянавчально�виховного процесу шляхом використаннябезпробіркового методу хімічного експерименту” (задосвідом роботи вчителя�методиста, вчителя хімії СШ №8м.Миколаїва Белікова А.А.) та ін.

В умовах перебудови народної освіти, гуманізації ідемократизації навчально�виховного процесу, оновленнязмісту, методики навчання і виховання учнів інтенсифікаціяроботи з виявлення і поширення прогресивного, передовогонабуває першочергового значення і вимагає пошуків новихпідходів до практичного вирішення цієї науково�методичноїпроблеми.



ІЗ ІСТОРІЇ ПОЛТАВСЬКОГО ПЕДІНСТИТУТУ (1914 � 1921 РОКИ)

В.Є. Лобурець

Початок шляху Полтавського педінституту поклаввідкритий 1 липня 1914 року у Полтаві по вулиціФабрикантській (нині � жилий будинок по вул. Балакіна,1О) учительський інститут з трирічним строкомнавчання. Для появи навчального закладу з підготовкиучительських кадрів немало зусиль доклали попечительКиївського учбового округу Міністерства освіти,Полтавське губернське земство та громадськість міста.

Першим ректором (тоді � директором) у 1914 � 1917роках був талановитий вчений і педагог О.К.Волнін. Вінзакінчив Московську духовну академію і Київськийуніверситет, до переїзду в Полтаву працювавдиректором Великосорочинської учительської семінарії.

Із 122 перших абітурієнтів успішно витримали вступніекзамени і були зараховані до інституту 26 студентів.Серед них був і А.С.Макаренко, який до цього 9 роківпрацював учителем. Педагогічна рада інституту далахарактеристику Макаренку, як “видатному вихованцевіза своїми здібностями, знаннями, розвитком іпрацелюбством”. За успіхи в навчанні його нагородиливеликою золотою медаллю.

Працювали тоді в інституті, крім ректора, 6викладачів, священик і лікар. Педагогіку викладавО.К.Волнін, російську мову � Ф.В. Лисогорський (закінчив духовну академію). Викладачем історії ігеографії був В.Н.Тарасов, який закінчив Казанськийуніверситет. Університетську освіту мали такожвикладач математики М.Т. Квятковський, фізики іприродознавства � І.А.Шестаков. Малювання,каліграфію і креслення викладав К.Я.Чигрик, що закінчивКиївське художнє училище. Це були, як говоривА.С.Макаренко, справжні люди, інтелігенти, щовиховували у студентів кращі людські якості.

Становлення інституту проходило у важкі рокипершої світової війни. Усі вихованці проживали наприватних квартирах. Частина студентів одержуваладержавну або земську стипендію, а дехто змушений бувза право навчатися ще й сам платити. Студентипроходили військову підготовку, а декого, в тому числі йА.С. Макаренка, призивали в армію.

На початку свого існування інститут не мав поділу нафакультети. Він давав своїм вихованцямбагатопрофільну підготовку. Незважаючи на нестатки, вінституті обладнано природничо�історичний, фізичнийта хімічний кабінети, спеціальне гімнастичне містечко, атакож створено фундаментальну та студентськубібліотеки. Для проведення практичних занять 3Олистопада 1915 року при інституті було відкрито міськезразкове училище, на роботу в якому у 1917 роцізалишено А.С. Макаренка.

Немало труднощів довелося подолати і в періодвизвольних змагань українського народу. ТодіО.К.Волніна на посаді ректора змінив О.А. Левицький, унашому краї неодноразово мінялася влада, зазнавалазмін і народна освіта. Так, 2 березня 1919 року

Раднарком УРСР видав декрет “Про вступ до вищоїшколи”, за яким до вузів приймалися діти робітників іселян лише за посвідченнями про особу та вік безвступних екзаменів. 4 березня того ж року скасованоплату за навчання. У вищих навчальних закладахвводилось одноособове керівництво, запроваджувавсяінститут комісарів, у яких фактично зосереджувалась всяповнота влади. Вчені ступені і звання викладачівскасовувались.

Протягом травня�липня 1919 року Полтавськийучительський інститут, що розташовувався по вулиціНово�Кременчуцькій, 12 (нині � жилий будинок повул.Лідова) на вимогу громадськості реорганізовано впедагогічний з чотирирічним строком навчання. У 192Ороці новий навчальний заклад мав три відділи(факультети) � словесно�історичний, природничий тафізико�математичний. У ньому навчалося 468 студентів іпрацювало 27 викладачів.

Як свідчать документи, більшість викладачів здобулауніверситетську освіту в Петрограді, Москві, Києві таХаркові. Біологію і географію читав О.Т.Булдовський,філологію � В.О.Щепотьєв і О.Т.Бузинний, психологію �Г.Г.Ващенко і Л.Д.Синицький, педагогіку � К.Я.Чигрик,філософію � І.Я.Чаленко, політологію �І.В.Лебединський, історію � І.Ф.Рибаков, О.М.Васильєваі Н.Ю.Мірза�Авакянц(Дворянська), математику �В.С.Воропай і Є.Я.Супрун, біологію � М.Ф.Ніколаєв іМ.І.Гавриленко, хімію � І.О.Власенко і Я.Г.Бергольц.

На той час у Полтаві діяв ще один вищий навчальнийзаклад � відкритий восени 1918 р. зусиллями товариства“Просвіта” історико�філологічний факультет. Однак,радянська влада ставилася до нього з недовірою. Вже в192О р. почалися переслідування його викладачів істудентів. Деяких з них було розстріляно, багатьохкинуто до в’язниці і репресовано. Зрештою, існуванняісторико�філологічного факультету було визнанонедоцільним.

У лютому�березні 1921 р.розпочалась підготовка дооб’єднання обох вузів у єдиний інститут народної освіти.12 квітня 1921 р.відповідну ініціативу місцевих органіввлади підтримав Наркомос УРСР. А вже 14 квітня цьогороку новий вуз � Український вищий інститут народноїосвіти (ІНО) розпочав свою діяльність.

Йому було передано приміщення колишньої гімназіїН.О. Старицької, а в 1923 році � будинок другої чоловічоїгімназії (нинішній старий корпус педінституту повул.Остроградського, 2). Утворилося два факультети �природничо�математичний і словесно�історичний, наяких навчалося 553 студенти і працювало 37 викладачів.Ректором ІНО в 1921�1923 роках був відомий учений�філолог, краєзнавець, культурний і громадський діячВ.О. Щепотьєв.

Таким чином, Полтавський інститут народної освіти(ІНО), створений у квітні 1921 року, був спадкоємцем інаступником Полтавського педагогічного (раніше �учительського) інституту (1914�1921) та історико�філологічного факультету (1918�1921).

43



* * *

ПОЕТ ВІДКРИВАЄ“ДУХОВНІ ОСТРОВИ” НАРОДУ

П.В. Библів

“Високим, чистим світлом у небі українського красногописьменства горить непримеркла з літами поетична зоряВасиля Симоненка”,� пише Олесь Гончар у вступному слові допоетової збірки “У твоєму імені живу”.

Увага до життя і творчості витязя української поезіїзагострилася останнім часом, зокрема, у зв’язку звідзначенням 60�річчя з дня народження Василя Симоненка.Шанувальники пристрасного слова поета� земляка � науковці,школярі, вчителі Полтавщини 10 січня цього року в Тарандинцяхна Лубенщині взяли участь у Симоненківських читаннях “Явоскрес, щоб із вами жити”.

9 березня в Полтаві відбулася науково�практичнаконференція “ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО � ПОЕТ, ГРОМАДЯНИН,ПАТРІОТ”, яку організували Полтавський обласний інститутпіслядипломної освіти педагогічних працівників, Полтавськийпедагогічний інститут і обласне об’єднання Товариства“Просвіта”.

Вчителі, науковці, просвітяни у своїх виступах охопилиширокий спектр проблем життя і поетичної творчості В.Симоненка, особливостей методики вивчення поетового словав школі.

Відкриваючи конференцію, директор інститутупіслядипломної освіти МАТВІЄНКО П. І. відзначив, що ім’яВасиля Симоненка, вписане в історію української літератури, вусьому є і завжди буде злободенним, зорієнтованим усподівану прийдешність. Кожен читач знайде в його творахвідповіді на животрепетні питання, нікого не залишитьбайдужим правдиве й натхненне слово Поета, Громадянина,Патріота.

У роботі словесників�україністів Полтавщини вивчення зішколярами творчості земляка Симоненка мусить посісти чільнемісце, а постать митця є гідним взірцем у вихованні патріотівУкраїни.

З основної доповіді, пристрасно виголошеної доцентомкафедри української і зарубіжної літератур Полтавськогопедагогічного інституту РАДЬКО Г.І., учасники конференціїодержали всеохоплюючу інформацію про багатство художньоїпалітри Василя Симоненка, шевченківські ремінісценції у йоготворчості.

За словами Є. Сверстюка, Симоненко вніс у поезіюструмінь оголеної правди і непідкупної честі. У важкій боротьбі зсобою, з атмосферою дрімотної байдужості і мертвогостандарту він вибився на свій шлях і тільки почав ним іти.

У його поезіях відлунюються шевченківські інтонації. ВасильСимоненко � другий після Тараса Шевченка за талантомвідчувати народний біль. Зближувало обох поетів такожзагострене почуття власної гідності, честі, категоричненеприйняття конформізму, несправедливості, природнийальтруїзм, разюча самоіронія. Неабияку роль відіграла певнасхожість епох, у які довелося творити обом митцям: і вшевченківські, і в симоненківські часи послідовно проводиласьполітика повного національного нищення та граничноможливого соціального визиску українського народу.Основним у життєвому середовищі Людини духовної вШевченка і в Симоненка є Правда як вияв вищої гармонії,справедливості.

Дужий і глибинний голос Василя Симоненка не повинензагубитися в крижаних завалах нашої доби. За свою коротку івбогу юність він зумів назавжди утвердити свою неповторність.Свою важку, але цілком усвідомлену дорогу до Правди.

Доцент кафедри української і зарубіжної літературпедагогічного інституту ЗАГАЙКО П. К., висвітлюючи тему“ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО І ВАСИЛЬ СТУС”, відзначив, що ці поетисконцентровано виразили думи і прагнення української молоді,утвердили найвищі моральні і національні принципи, розбудилигромадську увагу до вузлових проблем нашого духовногожиття. В. Стус, високо оцінюючи поетичний доробок ігромадянську позицію В. Симоненка, поставив його творчість уконтекст досягнень світової літератури.

У статті “Серед грому і тиші” (журнал “Сучасність”, 1995,

№1) В. Стус зробив скрупульозний аналіз творчої еволюції В.Симоненка. Підкресливши особливості освоєння поетомрізноманітних тем, автор статті прийшов до такогоузагальнення: “В. Симоненко � багатоплановий. Вінвиписувався на цікавого лірика,трибуна, влучного сатирика,безжального майстра аналітизму... Його роздуми над сучаснимсвітом пробиваються в найнесподіваніших місцях, вражаючинас своєю влучністю і глибиною... Сучасність � ценайхарактерніша його риса. Їй він віддав увесь свій хист... Не�новатор Симоненко “обійшов” на фініші багатьох новаторів: вінбув мужнішим за них... На голос Симоненка, найбільшогошістдесятника з шістдесятників, поспішала молодь”.

В. Симоненко ввійшов у свідомість В. Стуса як поет високоїдуховності, як своєрідний камертон національного прозріння.Звідси бере свою основу вражаюча подібність ідейно�естетичних позицій поетів, типологічна близькість тематикиїхніх творів, категоричне відкидання конформізму, одна і та жсистема світоглядних координат, причетність до національно�культурних традицій.

Завідувач відділу освіти Решетилівського райвиконкомуТАРАНЕНКО Г. М. поділився спогадами про В. Симоненка �свого побратима�земляка, з яким учився в Тарандинцівськійшколі.

Василь був у всьому першим: в написанні творів зукраїнської і російської літератур, у розв’язуванні задач зфізики, математики. Він першим із випускників школи закінчивїї з золотою медаллю.

Шкільні друзі по�доброму заздрили Василевій кмітливості,його природному талантові. А він залюбки обсипав їх, як івчителів, дотепними епіграмами.

Під час останньої своєї подорожі до рідного краю (в липні1962 р.) Василь серед косарів читав свої вірші. Слухачамнайбільше припала до душі поема “Байстрюк”. Глибокозворушені, чоловіки плакали.

Вшановуючи поета, його земляки хочуть бачити в нашихкнигарнях хоч би збірку його поезій, не кажучи вже про повневидання творів.

У схвильованому виступі поетеси, вчительки українськоїмови й літератури з Лубен ХАЛО О. І. йшлося про трагічну долюмитця, яка своїм жорстоким крилом зачепила майбутньогопоета ще змалечку і переслідувала до смертного одра. Болілималого хлопця рани, завдані повоєнною убогістю, бідою йгорем односельців та роз’ятрювані пихатістю й безсердечністюначальства.

Доля насміялась із поета. Він недолюбив, недомріяв,недописав. Трагічним для митця було не належати самому собі,а стати рабом нездорових брехливих ілюзій. Трагічна долярозтерзаного народу й України була власною трагедією В.Симоненка, що, зокрема, стало причиною передчасногофізичного кінця поета. Який політ і скільки дум заховано вмогилу!

Трагізм долі сина чорною хусткою лежить на плечахстаренької поетової матері Ганни Щербань, про що О. Халопише у вірші “Біль на самоті”:

Оце й усе, що є від тебе, сину:Портрет у рамі, жаль і самота.Кого чекать у болісну хвилину?Кому писать згорьовано листа?Портрет і вірші. І свята ікона.Та ще про славу в радіо кричать.А в мене по щоці � сльоза солона,І вічна мука, і гірка печаль.

РОМАНЕНКО М. І., доцент, завідувач кафедри політології таукраїнознавства Дніпропетровського інституту післядипломноїосвіти наголосив на незамінності творчої спадщини В.Симоненка в патріотичному вихованні старшокласників. Поетщирий у своїх почуттях до України, і школярі відчувають цющирість за кожним рядком його творів, у яких він неоздоблював епітетами гасла чергового партз’їзду, а в “океанірідного народу відкривав духовні острови”. Компромісів, дояких схиляло життя, не переносив до своєї творчості, бо бувПоетом.

В контексті розмови про В. Симоненка промовецьзупинився на актуальних питаннях патріотизму як філософськоїпроблеми.

44

ХРОНІКА


КОЛІСНІЧЕНКО Н., студентка української філологіїПолтавського педінституту розповіла про те, які колізіїтрапляються на шляху молодої людини до поезії великоголицаря правди, своїми віршами звернулась до Поета ісучасників. Особливо вразили рядки вірша “В.А.Симоненкові”:

Поети із цілунками ІудиЛишали передчасно це життя.Цей невгамовний біль так ріже груди,А грішники не прагнуть каяття.Простіть же нас, пісняр весняноокий,Байдужих, заклопотаних, чужих,Що згадують про геніїв своїхТак пізно... Гріх найбільший � спокій!

“Мотиви народної пісні в поезіях Василя Симоненка” � такутему обрала методист інституту післядипломної освіти ЧИРКАВ.В. Словом і піснею вона викликала неповторні миттєвостіспілкування з прекрасним. Симоненкове слово оживало ітрепетно відлунювалось у серці кожного, хто співав унестримному пориві священного єднання “Лебедіматеринства”, слухав створені авторкою задушевні пісні наоснові віршів “Гей у лузі...” та “Є тисячі доріг...”.

“Поезія � прекрасна мудрість”, � у щирій переконаностіговорив В. Симоненко. Вищий прояв поезії � то народна пісня.Вплив фольклору характерний для багатьох віршів поета.Майже в кожній його поезії � напрочуд дивне поєднаннясловесних елементів з музичними. Пісенність, мелодійністьдосягається майстерним відображенням мови природи, усіхпорухів людської душі.

У Василя Симоненка “співає” кожне слово, промовляєщиро, то з болем і смутком, то з радістю і пристрасноюніжністю.

Оглядові останніх публікацій творів В. Симоненка,літературно�критичних матеріалів про нього присвятила свійвиступ зав. відділу обласної бібліотеки для юнацтва ТРЕБІНА Н.М. Вона, зокрема, звернула увагу на видану “Веселкою” в 1994р. нову книжку поета “У твоєму імені живу”, де, крімхрестоматійних, є багато творів, що друкуються вперше.Завдяки цьому виданню і збірці “Берег чекань” (Мюнхен:Сучасність.� 1992) здобутком широкого загалу читачів сталипоезії, оповідання, щоденникові записи, велика добірка листів,біографічні матеріали, спогади, віршові посмертні посвятиВасилеві Симоненкові.

Зацікавили багатьох перша спроба цілісного літературногопортрета � книжка А. Ткаченка “Василь Симоненко:нарис життяі творчості” та підбірка статей симоненківської тематики упершому номері часопису “Сучасність” за 1995 рік.

“Василь Симоненко і сьогодення” � тема виступужурналістки Г. ДЕНИСКО, члена “Просвіти”.

Можна порадіти, хоч і з присмаком смутку, що нашесуспільство нарешті дозріло, щоб дати СимоненковіШевченківську премію. Сьогодення насичене безліччю фактівна підтвердження актуальності творів В. Симоненка. Метастазитоталітарного суспільства, побудованого за канонамикомпартійної ідеології, глибоко проникли в усі сфери нашогожиття і повсякчас дають про себе знати. Це ж і про нинішніхможновладців пише поет, а мотиви вірша “Курдському братові”чітко спроектовані на нинішню братовбивчу війну, по�хижацькирозв’язану Росією проти волелюбного чеченського народу.

Читаючи сьогодні Симоненка, ділами й помислами своїмисприяймо утвердженню його віри:

Народ мій є! Народ мій завжди буде!Ніхто не перекреслить мій народ!Пощезнуть всі перевертні й приблуди,І орди завойовників�заброд!

Вивченню творчості Василя Симоненка в контекстішкільного курсу літерарури присвятив свій виступ завідувачвідділу гуманітарних дисциплін ІПО БИБЛІВ П.В.

Вчителям�словесникам слід допомогти школярамприлучитися до багатьох Симоненкових творів, непередбачених для вивчення програмою.

Емоційно�естетичний потенціал поезії В. Симоненказумовлений чіткістю і завершеністю думки, прозорістюхудожньої форми, простотою і красою образотворчих засобів.На його віршах слід учити дітей майстерності володінняхудожнім словом, формувати образне мислення, творчу уяву.Поезія В.Симоненка вражае читача чи слухача, всім зрозуміла іне потребує додаткових коментарів, а відразу викликає цілугаму емоцій, будить думку. Тому вчителеві більшість віршівтреба лише майстерно прочитати в класі, а учні самі зрозуміютьпоета, його образи не залишать їх байдужими.

Творчість В. Симоненка є органічною складовою шкільноїлітературної освіти, зорієнтованої, зокрема, на формуваннякращих людських почуттів, національної самосвідомості молоді.

Вчителька Полтавської школи�гімназії N31 КАЛІНІЧЕНКО Т.І. радила колегам, як донести до дітей алегоричний зміст“Казки про Дурила”, в якій Симоненко засудив тоталітаризм ікомуністичний догматизм.

Поема є найзначнішим твором В.Симоненка, де йомувдалося зробити суттєві соціальні узагальнення, порушитиболючі проблеми доби. Це складний, наскрізь алегоричнийтвір, кожен образ якого символізує певне явище з недавньогоминулого чи й нинішнього суспільного життя. Автор зумиснеруйнує часові рамки, аби підкреслити спільні корені, спільніриси різних форм тиранії.

Картина раю у творі � це своєрідна модель авторитарногосуспільства, вимріяного бюрократами, де їхнє щастя і добробуттримаються на горі і злиднях мільйонів людей. Недаремноавтор назвав свого героя Дурилом � таким його, тобто народ,вважають старшини раю всіх епох і країн. Але насправді вінвиявляється набагато мудрішим і кмітливішим, ніж хотілося бверховним словоблудам.

Змальовуючи втечу і перемогу свого героя, В. Симоненковисловлює непохитну віру в прозріння народу, в торжествосправедливості, яке рано чи пізно, але обов’язково настане.

Про слово В. Симоненка в початковій школі йшлося увиступі методиста Полтавського обласного інститутупіслядипломної освіти педпрацівників КОВАЛЕНКО О. П., якаохарактеризувала особливості вивчення молодшимишколярами віршів “Засівна пісня”, “Лебедина казка”, “Грудочказемлі”, кваліфіковано обгрунтувала необхідність ознайомленняучнів 1�3 класів з чудовими казками поета. Особливу цікавість удітей викликає казка “Подорож у країну Навпаки”, написанагарною мовою, в традиціях пригодницького жанру, з гумором іщирою симпатією до маленьких читачів.

Ознайомившись із поезією В. Симоненка в початковихкласах, діти з нетерпінням чекатимуть зустрічі з його творчістюв старших класах.

Методист Полтавського обласного інститутупіслядипломної освіти педпрацівників ЛИСЕНКО А. В.небезпідставно констатувала, що слово Симоненка житимевічно, бо його устами промовляє доля нації. 28 років, прожитіВасилем на землі, були роками страждань, трагедій, але й �любові, � безмежної відданої, всеохоплюючої, � до матері, донароду, до рідної землі.

Епоха всепоглинаючого зла підточила життя Симоненка,важким тягарем лягла на душу поета, та не отруїла, не знищилаїї, бо невмируща вона, як і народ.

Своєю творчістю Василь Симоненко поклав чисту й свіжу

борозну на ниві відродження нашої духовності.

45

* * *

ХРОНІКА


ПРО ПОХОДЖЕННЯ ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ ПОЛТАВЩИНИ(закінчення, початок в №7)

В.Н.Жук, Л.М.БулаваГРАДИЗЬК (до 1789 року ГОРОДИЩЕ) �

селище міського типу Глобинського району. Одне знайстаріших поселень на Полтавщині. Булознищене, напевне, в часи монголо�татарськоїнавали. І від нього залишалося лише пустуючегородище, яке й стало офіційною назвою пізніше, вчаси русько�литовської доби, відродженогопоселення. Тоді ж поруч існували поселення Пивита Лозки, що носили назви від прізвищ бояр Пивів іЛозок. 1789 року Катерина II наказала йменуватиГородище на російський лад “Градище, Градижск”,а звідси українське Градизьк.

ГРЕБІНКА � місто, райцентр, залізничнийвузол. Започаткувалася Гребінка у 1895 році, колибуло збудовано залізничну лінію Харків�Київ. Тодіпоблизу її пересічення з вузькоколійною лінієюЧернігів�Красне, на місці невеличкого сільця Тінь(у минолому носило назви ще хутір Новосілки,Нечаївка, Затінь), будується залізнична станція. В19О1 році її назвали Гребінкою � на честь відомогоукраїнського письменника Є.П.Гребінки, якийнародився за 14 кілометрів звідси, на хуторіУбіжище (тепер с.Мар’янівка). З вузькоколійкоюЧернігів�Красне ст.Гребінка була з’єднанаспеціальною віткою, де була збудована ст.Петрівка.Пристанційне поселення і цю станцію в 1912 роціна честь 1ОО�річчя з дня народження поета тежбуло названо Гребінкою. В 1958 році до селищаміського типу Гребінки було приєднано приміськесело Городище (сама назва якого свідчить, щопоселення тут існувало ще в часи Київської Русі, а,можливо, й раніше; було в сиву давнину знищеневорогами, залишалося пустуюче городище, на місціякого пізніше виикло нове село). Гребінка з тогороку віднесена до категорії міст.

ДИКАНЬКА � селище міського типу, райцентр.До останнього часу вважалося, що назва походитьвід прізвищ Дикань, Дикий. Але останнідослідження (В.Н.Жук) свідчать, що “Дикань” �похідне від тюркського “декхан” � “землероб”. 143Ороку ці землі дісталися татарському мурзі ЛексадіМансурксановичу � князеві ОлександруГлинському, і, за твердженням Л.В.Падалки таінших дореволюційних істориків, Диканька була вчислі його “осідлостей”, хоча офіційно вона сталавідома в історичних джерелах з середини ХVII ст.завдяки Кочубеям.

ЗІНЬКІВ � місто, райцентр. Засноване в часилитовсько�руської доби, за твердженнямО.Лазаревського, переселенцями з Правобережної

України, з Поділля, звідки й перенесена назваоднойменного поселення. Перша згадкавідноситься до 1596 року. За народною легендою,назва пішла від імені отамана Зінька Безрідного,який заснував тут свій хутір на березі р.Ташані.

КАРЛІВКА � місто, райцентр, залізничнастанція. У 7О�х роках XVII ст. тут існуваланевеличка слобода Орчик, заснована, напевне,переселенцями з Правобережної України, якавходила до складу 1�ої Полтавської сотніПолтавського полку. Після Полтавської битвиземлі між річками Коломаком і Орчиком буловіддано на ранг учаснику цієї битви генераловіросійської армії Іогану Бернгардту Вейсбаху, якийз 1711 року командував російськими військами наУкраїні. Він заснував тут свій маєток. Будучивихідцем із Богемії, центром якої тоді булопрекрасне місто Карлсбад (нині м.Карлові Вари вЧехословаччині), він і назвав свою красивуслободу, яка чимось нагадувала йому йогобатьківщину, Карлівкою. Після смерті Вейсбаха(1735 р.) імператриця Анна Іоанівна подарувалаКарлівку фельдмаршалу Б.К.Мініху, який назвавслободу Мініхполь. 1742 року імператрицяЄлизавета заслала Мініха до Сибіру, а відібрані внього маєтності подарувала своєму фаворитові,потім морганатичному чоловікові графуО.Г.Розумовському. Твердження дореволюційних ідеяких радянськх істориків, що поселення булоназвано Карлівкою на честь Мініха (який, до речи, іне був Карлом) не відповідає дійсністі, щодосліджено В.Н.Жук та місцевим краєзнавцемМ.Ф.Ковальовим.

КОБЕЛЯКИ � місто, райцентр. Мало ще назвиКобиляк та Кобиляки. Відомі з першої половиниXVII ст. Назва пішла від річки Кобелячка(Великий Кобелячок, Кобелячка, Кобелячок,Кобилячок, Кобилячка, Кобилячі Води) � правоїпритоки Ворскли, на якій розташоване місто. Вдавнину у цих місцях у певні періоди випасалитабуни коней, кобил, яких нерідко козакизахоплювали у татар; тут же випасалися й табуниконей гетьманського війська. За народнимипереказами, назва пішла від проживання на ційтериторії поруч першопоселенців, одні з яких булитюркського походження, а другі з Правобережжя, зтериторії, що тривалий час була під владоюПольщі. Перші мали прізвища Коби, другі � Ляхи.Такі прізвища й нині нерідко зустрічаємо наПолтавщині.

КОЗЕЛЬЩИНА � селище міського типу,райцентр. Заснована в першій чверті XVIII ст.сотником Кобеляцької сотні Полтавського полкуП.С. Козельським, від прізвища якого одержаланазву.

КОТЕЛЬВА � селище міського типу, райцентр.В історичних джерелах згадується з XVI ст. Назвуодержала від річки Котельви, на берегах якої

46

УКРАЇНСЬКЕ КОЛО


розташована. У назві останьої відображенорельєфні та гідрорельєфні особливості місцевості.Річка впадає в котловиноподібне розширенняВорскли.

КРЕМЕНЧУК � місто обласного підпорядку�вання, райцентр, залізничний вузол, річковий портна Дніпрі. Є відомості про заснування фортеці тутвеликим литовським князем Вітовтом наприкінціXIV ст.. Вірогідно, була знищена золотоординцями,як і багато інших відроджених укріплень, післяпоразки Вітовта на Ворсклі 1399 року. Згадуєтьсязнову в останній чверті XVI ст. Але сама назва, як іісторичні події давно минулих віків, свідчать, щоукріплення тут існувало ще, вірогідно, з часівВеликої та Чорної Булгарії (Болгарії), з другоїполовини першого тисячоліття нашої ери. Назвиміста Кременчука у Подніпров’ї та його побратимаКерменчика (Кірменчика, Кременчу�ка) уПоволжі, де оселилися нащадки Кубрата, ханаВеликої Булгарії, свідчать про їх спільні корені, як іще багато спільних назв у Подніпров’ї та вколишній Волзько�Камській Булгарії (Болгарії).Слова “кірман”, “кермен” у тюркомовних народівозначають “фортеця”, “місто”, “укріплення”.Другий компонент назви “чик” у балкар � “кордон”,“межа”, “край”, у казахів “жіск” � “берег річки”,“берег озера”, “край” (чогось). Дослівно в перекладіна нашу мову “Керменчик” � “Кременчук” означає“Фортеця над рікою” або “фортеця на кордоні, намежі”. Це цілком ймовірно, оскільки, як сказановище, кордони між племенами , між удільнимиволодіннями ханів у минулому, як правило,проходили по річках. Назви з цим коренем є і наПівнічному Кавказі, і в Криму, і на північномуузбережжі Чорного моря, і в Дунайській Болгарії таінших місцях. (Дослідження В.Н.Жук). Дехто, втому числі й за народними переказами, виводитьназву від слова “кремінь” (адаптоване дослов’янських мов “кермен”).

ЛОХВИЦЯ � місто, райцентр. Вперше вісторичних джерелах згадується 132О року.Розташоване на річці Лохвиця, від якої й одержалоназву (див.вище).

ЛУБНИ (літописні ЛУБНІ та ЛУБНО) � місто,райцентр, залізнична станція. Заснованонаприкінці Х ст. великим князем київськимВолодимиром Святославичем як фортецю�укріплення в системі Посульської оборонної лінії.В Іпатіївському літописі згадується Лубно під11О7. роком. Назва пішла від слова “луб” �дерев’яна кора. Існує два тлумачення назви: 1)луб’яне в значенні дощане, дерев’яне; 2) як покритекорою, захищене, тобто “твердиня”.

МАШІВКА � селище міського типу, райцентр.Заснована у XVIII ст. Назва походить від власногоімені (у ласкавій формі Маша).

МИРГОРОД � місто, райцентр, залізничнастанція. Перші згадки про Миргород відносяться

до XV ст. Згадується як Мир�городок 1 Градъ�Миръ. О.С.Стрижак виводить назву від слів “мир” і“город” (“місто”). Дехто від слів “мир”, “мирний”;інші від слова “мир” у розумінні “громада,спільність”; треті від слов’янського імені “Миръ”(Мирко, Мирюта, Мирослав).

НОВІ САНЖАРИ (в минолому НОВІСАНДЖАРИ, НОВИЙ САНДЖАРІВ, СЕНДЖАРИНОВІ, СЕНЖАРИ НОВІ) � селище міського типу,райцентр, за 7 км залізнична станція НовіСанжари. Названі Новими на відміну від СтарихСанжарів, які виникли раніше. Вперше “Санжарів”зафіксовано в історичних джерелах першоїполовини XVII ст. Назва Старих Санжарів єпохідною від урочища “Сан�Чаровъ”, а останнє маєтюркські корені. У турецькій мові слово “санджак”означає “знамено”, “штандарт”, “округ” �адміністративно�територіальна одиниця. Занародними переказами, записаними щедореволюційними істориками, у цих місцях,повертаючись з войовничого походу на ЦентральнуЄвропу, взимку 1242�1243 років зимувала побіляВорскли монголо�татарська орда � одна з орд ханаБатия. Від неї ніби й одержав назву Сан�Чарів брід.Але останні дослідження приводять і до іншихдумок. Справа в тому, що в Нових Санжарах єкуток, що носить назву Маджари; вона споріднена зСанжарами, але її могли дати лише угри �маджари,мад’яри. Відомо, що угорські племена не разпроходили (зі Сходу на Захід) через нашутериторію. В тому числі в IX ст., коли, пішовши зЛівобережжя з частиною чорних булгар, заснувалив Європі Угорське королівство. У першій чвертіXV ст. разом з іншими племенами з ПівнічногоКавказу на пропозицію великого князялитовського Вітовта на нашу територіюпереселився Маджарів юрт, і ці переселенцізаснували ряд поселень з подібними назвами.(Дослідження В.Н.Жук).

ОПІШНЯ � селище міського типуЗіньковського району. В давньоруських літописахзгадується в XII ст., але поселення тут існувалозначно раніше. 143О року згадується як Глиницясеред вотчин, одержаних татарським мурзоюЛексадою � князем Олександром Глинським. Назвапоходить від “опока” � “світла глина”, “мергелистагірська порода”, “пориста порода із вмістомкремнезему і піску”. М.Т.Янко вважає, що “опока”це � “підвищена місцевість”.

ОРЖИЦЯ � селище міського типу, райцентр.Перша згадка відноситься до середини XVI ст.Назва походить від річки Оржиці, на правомуберезі якої розташоване селище (див.вище).

ОРЛИК (ОРЕЛЬ, ОРІЛЬ) � селоКобеляцького району. Перші писемні відомостівідносяться до 1631 року, і перша назва булапохідною від річки Орелі. Сучасна (з другоїполовини XVII ст.) � від прізвища генерального

47



писаря Пилипа Орлика, проголошеного післясмерті Івана Мазепи гетьманом.

ПИРЯТИН (на початку XVII ст. носив назвуМИХАЙЛІВ & від імені магната МихайлаВишневецького) � місто, залізнична станція, вузолавтомобільних шляхів, що ведуть на Київ, Харків,Суми, Черкаси, Чернігів, Полтаву. Впершезгадується в давноруських літописах під 1155(1154) роком. У 1239 році зруйноване монголо�татарами, знову згадується як великий населенийпункт 1261 року. О.І.Соболевський виводить назвувід імені Пирята � скорочене ім’я київскьогобоярина XI�XII ст. Пирогоста. З присвійнимсуфіксом “ин”. Але у арабів, лезгінів, персів “пір” �“пир” означає “святе місце”, “священа могила”,певне, від місця поклоніння вогню в сиву давнину,пов’язанного з його культом. У грецькій,латинській та ряді інших мов “пір”, “піра” означає“вогонь”, “костер”. З цим коренем, що означає“вогонь”, є багато географічних назв вАзербайджані, Дагестані, Ірані. У Болгарії містоПірдоб, назва якого дослівно означає “Вогняна (абосвященна) гора, курган”. Отже назва Пирятинаможе походити ще з тих часів, коли наші далекіпредки були язичниками (сповідували поганськурелігію) і поклонялися вогню. Пізніше давня назвамогла бути “ослов’янена” від географічногорозташування поселення (в давнину укріплення)на перетині шляхів, які вели до давніх важливихторгових і культурних центрів на Північ, Південь,Захід, Схід. У давніх слов’ян, потім в українцівслово “перетин” виникло від “перетинати” (дорогу).Означало й поперечний плетінь. Вживалося і врозумінні російського “перерыв”. У Б.Д.Грінченка євислів: “Українці живуть тепер скрізь без перетинупо цілій Полтавщині”. Ослов’янені болгари нерідков окремих складах замість “е” чи “и” вживали тавживають літеру “я” (наприклад, “прилязли” �“приїхали, прибули”), тож вони могли в сивудавнину поєднати назву з коренем “пір”, “пир” таслов’янське “перетин”, перетворивши його на“Пирятин”. (Дослідження В.Н.Жук).

РЕШЕТИЛІВКА � селище міського типу,райцентр, за 1О,2 км від залізничної станціїРешетилівка. Дореволюційний історикМ.Арандаренко твердив, що заснована козаком�пластуном Решетилом, який на початку XVII ст.мав тут свою пасіку. О.Лазаревський вважав, щозасновниками поселення були переселенці зПравобережжя, які перенесли звідти й назву.

РОМОДАН � селище міського типуМиргородського району, залізничний вузол(станція) на перетині залізничних лінійКременчук�Бахмач та Київ� Полтава�Харків.Виник на давньому великому торговому шляху,який називався Ромоданівський або Ромодан (уXVIII ст. тут згадується хутір Ромоданівський),яким йшли торгові каравани з півдня, далі у

центральні райони Росії. Д.І.Багалій вважав, щошлях Ромодан названий від боярина�князяГ.Г.Ромодановського, який командувавросійськими військами під час походів на Українув другій половині XVII ст. Та з цим не можнапогодитися, бо слово “ромодан”, напевне,тюркських, татарських коренів. В.Даль визначаєслово “ромода” як “натовп”, “товпа”, “громада”,“сутолока” та “стовбова мошка”, “рій мошки, якастоїть стовпом”.

СЕМЕНІВКА � селище міського типу, райцентр.Поселення виникло наприкінці XVII ст. наРомоданівському тракті спочатку як кінно�поштова станція. Назву одержало від одного звласників, виходця з козацькоЇ старшини, багатогопоміщика Семена Родзянка.

СЕНЧА � село Лохвицького району,за 1О км відзалізничної станції Сенча. Поселення згадується вдавньоруських літописах XII ст. під назвоюСинець. Назва походить від однойменної річки �правої притоки Сули, яка бере свої витокинеподалік села. О.С.Стрижак виводіть назву віддавньоруського Синь. Та, напевне, вона маєтюркомовні корені як Кобижча, Чевельча та іншіна Україні (подібні назви є у Криму), як Калугерча,Селча, Стрелча, Ловча в Болгарії.

ТАХТАУЛОВЕ (ТАХТАУЛОВ, ТАХАУЛОВ)� село Полтавського району. Назву свою веде відзолотоординського хана, який утік із Золотої Ордипід захист свого союзника � великого литовськогокнязя Вітовта і потім отаборився тут із своїм аулом.У цих місцях у 1399 році інший золотоординськийхан (хан Заволзької Орди) Темір�Кутлуй завдаврішучого удару Тохтамишу і змусив його тікати.Від тих часів урочище і річка, яка протікала тут удавнину, отримали назву Побиванка. Від неїносило цю назву й село Побиванка, в XIX ст.перейменоване на Тарновщину, Терновщину (відпрізвища поміщиків Тарновських) � теперТернівщина. Нині Побиванкою називається один зкутків Тахталового та урочище.

ХОРОЛ (на початку XVII ст. називавсяЯрослав) . Місто, райцентр. Розташований направому березі річки Хорол (вперше згадується в“Духовній” Володимира Мономаха під 1О83 р.), відякої і пішла назва поселення. Що стосується назвиЯрослав, то, як вважав О.Лазаревський, післявеликої пожежі на початку XVII ст. місто�фортецявідроджувалося і заселялося переселенцями згалицького Ярослава, які перенесли сюди й своюназву, але вона не прижилася.

ЧОРНУХИ � селище міського типу, райцентр.Л.В.Падалка вважав, що поселення засноване напочатку XVII ст. Дехто вважає, що виникло в часиКиївської Русі і було зруйноване в XIII ст.монголо�татарськими ордами хана Батия.О.Лазаревський згадує в литовсько�руські часибояр Чорноух, які мали свої володіння на

48



Лівобережжі і від яких, напевне, пішла назва.ЧУТОВЕ � селище міського типу, райцентр. За

одними даними, вперше згадується в духівниціполтавського полковника В.В.Кочубея 1743 року,за іншими � засноване на початку 4О�х років XVIIст. Виникло в Чутовій долині, назва якоївважається антропонімічного походження,утворилася від прізвища Чут. Такої думкидотримується М.Т.Янко.

ШИШАКИ � селище міського типу, райцентр.Виникли на початку XIV ст. Розташовані накрутому лівому березі річки Псла, на шишкуватих(куполоподібих) горбах � давніх зсувах, від яких іпішла назва, що відображає природні особливості.

ЛІТЕРАТУРАБабишин С.Д. Топоніміка в школі.�К.: Радянська школа, 1962.Боднарський М.С. Словник географічних назв.�К.: Радянська

школа, 1955Вихованець І.Р. Тайна слова.� К. : Радянська школа, 199ОГеографічна енциклопедія. В трьох томах.� К.: УРЕ,

Українська Енциклопедія, 1989, 199О, 1993. � Тт. 1�3Добродомов И.Г. Ворскла // Русская речь. � 1987.�N 2.Жук В. Побиванка // Добромисл (м.Полтава).� 1993. N 1/2/.Жук В. Іншомовні топоніми на Полтавщині, або Що залишили

нам наші далекі предки? // Добромисл. � 1993.� N 3�4.Жук В.Н. Велика київська княгиня Ольга. Хто ви, наші далекі

предки?/ Постметодика (м.Полтава).�1993.�N 2�4; 1994.�N 5.Заїка Г.П. Топоніми � невичерпне джерело краєзнавства

//Архівний збірник на посвяту 90�річчю Полтавської вченоїархівної комісії. 1903�1993. � Полтава: Вид�во “Полтава”, 1993.

Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область. � К.:Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967.

Мурзаев Э.М. Словарь народных географических терминов. �М.: Мысль, 1966.

Наш рідний край. Сторінки з історії Полтавщини в запитанняхі відповідях (Автор В.Н.Жук). � Випуск перший. Видання друге,перероблене і доповнене. � Полтава: ІВА “Астрея”, 1992.

Никонов В.А. Краткий топонимический словарь. � М.: Мысль,1966.

Описи Київського намісництва 70�80 років XVIII ст. � К.:Наукова думка, 1989.

Падалка Л.В. Прошлое Полтавской территории и еезаселение. � Полтава, 1914.

Повесть временных лет. По Лаврентьевской летописи 1377 г.Часть первая. Текст и перевод. Подготовка текстаД.С.Лихачева. Перевод Д.С. Лихачева и Б.А.Романова. Под

ДОВІДКИ “ПОСТМЕТОДИКИ”

49

Подані в даному досліджені відомості про назвирічок та населених пунктів Полтавщинипоказують, що протягом історичного часу в цьомурегіоні, як і в багатьох інших, співіснували абозмінювали одна одну етничні групи, яківідносилися до різних мовних сімей народів, яквони перепліталися між собою. У топонімахяскраво висвітлюється багата і цікава історія краю,його природні особливості.

Більш глибоко учителі, учні, студенти можутьознайомитися з гідронімами і топонімамиПолтавської області з рекомендованої літератури.

редакцией члена�корреспондента АН СССР В.П.Адриановой�Перетц. � М.�Л.: Изд�во АН СССР, 1950.

Полное собрание русских летописей. � Т.2. Ипатьевскаялетопись. Издание второе. � М., 1962.

Полтавщина. Енциклопедичний довідник. � К.: Українськаенциклопедія, 1992.

Россия. Полное географическое описание нашегоОтечества. � Т.УП. Малороссия. Под редакцией В.П.Семенова.� СПБ., 1903.

Спутник краеведа (Составители: С.К.Сосновский,А.А.Столбунов). � Симферополь: Таврия, 1978.

Стрижак О.С. Назви річок Полтавщини. � К.: Вид�во АН УРСР,1963.

Стрижак О.С. Назви розповідають. � К.: Знання, 1967.Стрижак О.С. Про що розповідають географічні назви. � К.:

Наукова думка, 1967.Стрижак О.С. Етнонімія Геродотової Скіфії. � К.: Наукова

думка, 1988.Українсько�російський словник�довідник географічних назв

Української РСР. Видання 2�е. Уклав В.Я.Нежнипапа. � К.:Радянська школа, 1971.

Цілуйко К.К. Топоніміка Полтавщини, як джерело історії краю.� У зб. Полтавсько�київський діалект � основа українськоїнаціональної мови. � К.: 1954.

Янко М.Т. Топонімічний словник�довідник Української РСР. �К.: Радянська школа, 1973.

ІСТОРИЧНІ СКАРБИ ЛУБЕНЩИНИ

Книга батька і сина В.М. Козюри і І.В.Козюри“Лубенська старовина. Оповідання з історії рідногокраю” (Полтава, “Полтавський літератор”, 1994. -98 с.) читається легко. Як хороша піснязапам’ятовується назавжди. Включені в книгуоповідання з історії рідного краю не лишедоповнюють певні розділи підручників з історії, а йроблять її об’ємнішою, цікавішою, що безперечно,викличе в учнів ще більший потяг до вивчення цієїнауки, збагатить їх мову і піднесе загальноосвітнійрівень учнів. Кожне вміщене в книгу оповіданнянесе в собі велику силу емоційного впливу,

викликає гордість за звершення подій, не так уже йдалеких для історії, нашими предками.

Мабуть, найважливішим матеріалом книги є їїсторінки, які розповідають про антифеодальнийрух, походи і битви, соціально-економічнівідносини, військове мистецтво, роль народнихмас в боротьбі за національну незалежністьнародів, які населяли Україну.

Можна сподіватися, що вчителі гуманітарногоциклу скористаються послугами книги, внесутьсвої пропозиції і побажання, спільно вироблятьнову методику викладання курсу історії, в якомукраєзнавство займе чільне місце.

Г. Сурмило, заслужений вчитель України.



УКРАЇНСЬКА НИВА КУЛЬТУРИІсторико�культурологічний колаж�парафраз фактів, гіпотез(Продовження. Поч. див. “ПМ”, 1993, N2)

О.А. Білоусько

§34. ÃËÎÁÀËÜÍ² ÊÀÒÀÑÒÐÎÔÈ ÃÎËÎÖÅÍÎÂÎ¯ ÏÎÐÈ ÒÀ ¯Õ Â²ÄÎÁÐÀÆÅÍÍß ÂÑÂ²ÒÎÃËßÄ² ÄÀÂÍ²Õ ËÞÄÅÉ.

Сучасна наука вважає, що в післяльодовиковий період було кілька катастроф, які малисвітовий розголос і знайшли відображення в багатьох релігіях і філософських вченняхдавнини, а також в есхатологічних міфах [176] і міфічних періодизаціях. Київський біогеографВіталій Поліщук та деякі інші вчені гадають, що пережила подібні катастрофи й Україна [177].

Італійський атлантолог Ф. Барб’єо припускає, що колосальна катастрофа, яка докоріннозмінила клімат, сталася близько 10 тис. років тому внаслідок зіткнення Землі з гігантськимастероїдом, який важив 200 млрд. тон, мав 6 км в діаметрі і мчав з швидкістю 30 км/с. Відудару зсунулася земна вісь, планету вразили землетруси і смерчі, води збурилися і наставВсесвітній потоп, зафіксований в пам’яті людства [178]. Можливість космічної катастрофи(падіння астероїда) допускає відомий вчений і письменник Володимир Щербаков, якомувдалося довести вулканічне походження глини в долині якутської річки Берелех, дезнаходиться велетенське костище мамонтів. Тварин застала раптова смерть приблизно 11800 років тому. Це був по;справжньому глобальний катаклізм, тому що немає жодного куточкана планеті, де б він не залишив слідів. Астероїд у кілька кілометрів в перерізі повинен пробитипорівняно тонку океанську кору. Вгору повинна була вихлюпнутися магма. Змішуючись зводою, вона вибухала, розпилювалася у верхніх шарах тропосфери. Пилинки служили ядрамиконденсації водяних парів. Магми було стільки, що пил і пар закрили все небо планети і наставкількарічний темно;сірий морок. На землю впали небувалі ливні з грязюкою. Від верхів’їв рікпоповзли гігантські хвилі селів, висотою в сотні метрів. Гинуло все, що розміщувалось вдолинах і низинах. Падіння метеорита могло розбудити надра Землі і викликати такі явища, якпочаток швидкого відступу льодовика, небувале підвищення рівня Світового океану на 130;150м, затопленння всіх прибережних поселень тих давнів часів, грандіозні вулканічні виверженняпо всій Землі та землетруси. Катастрофа означала загибель кроманьйонської цивілізації [179].В 50;х роках XX ст. було знайдено ще одного “свідка” тієї давньої трагедії ; печеру Шанідар вПівнічному Ірані. 10;12 тис. років тому в результаті, страшної катастрофи вода затопилапечеру, незважаючи на розташування її на 750 м вище над рівнем моря. Водяний вал змивтрьохметровий шар землі, одночасно могутній землетрус розвалив дах печери і перемішаввеличезні кам’яні валуни з нижнім пластом під змитим шаром. Нове покоління людейз’явилося в печері приблизно 7 тис. років тому, хоча до катастрофи люди жили тутбезперервно 100 тисячоліть [180]. Версію зіткнення Землі з астероїдом або кометою Галлея в10 тис. до н.е. поділяють багато інших вчених [181].

Визнаючи катастрофи як наслідок зміщення земної осі, проте не всі науковціпогоджуються, що це зміщення викликане було падінням космічних тіл. Згадуванийукраїнський вчений В. Поліщук вважає, що планетарні катастрофи через відхилення земної осівідбувалися, принаймні, тричі ; 7,5 тис. р. т. загинула Лемурія, 4 тис. р. т. ; шумери, а 2750;2800 р. т. ; протогрецька цивілізація. На його думку, катастрофи були викликані внутрішнімитектонічними причинами, пов’язаними з одночасною дією десятків вулканів тихоокеанськогокільця, що призвело до зрушення континентальних плит, перерозподілу моментів інерціїпланети, внаслідок чого відбулося короткочасне зміщення земної осі. Хоча відхиленнямеханічного полюса не досягло й одного градуса (111 км), відбувся перерозподіл лінії суші йморя, а води Балтики, Білого і Північного морів ринули на південь, змітаючи все на своємушляху. Вода з Чорного моря, яке до того було озером, піднявшись на 80;100 м, прорваласьчерез Босфор і Дарданелли в Егейське море, затопивши острівну країну (Атлантиду?),розташовану між Сіцілією і Тунісом [182].

Нарешті, щодо загибелі найдавніших цивілізацій є дуже цікава гіпотеза видатного вченогоВ. Вернадського з приводу Атлантиди. Вчення про ноосферу, вперше розроблене В.Вернадським в 1880;х роках, розкриває значенння розумної оболонки, духовногосередовища, яке оточує нашу планету [183]. Людина, котра отримала Розум, повиннакористуватися так, щоб не порушувати процесу саморозвитку Природи. Перетворюючудіяльність людей треба обмежувати, аби не порушити біологічну рівновагу в біосфері. Невиключено, що в Атлантиді нестримне вторгнення в життя Природи привело донепередбачуваних наслідків: Природа жорстоко помстилась. Ця гіпотеза дуже співзвучнасучасним уявленням про негативні наслідки неконтрольованого розвитку технічної цивілізації[184].

Характерні міркування висловлювали на поч. XX ст. авторитетні митці, зокрема, російськийпоет, філолог і мислитель Вячеслав Іванов вважав: Атлантида загинула тому, що її мешканці неспроможні були позбутися Зла ; вони його коїли повсякденно,; тому саме Божа кара у виглядіземлетрусу не минула жодного з них [185].

Чорнобильська трагедія і загроза екологічної катастрофи ; саме під знаком цих фатальнихявищ закінчується XX ст. Що це? Іронія долі чи наслідок людської глупоти? ; питання

залишається без відповіді [186].

50

176. Див.: Кондратов А.Великий Потоп. Мифы иреальность.; Л., 1982,1984. Стародавні переказипро Великий Потоп(вавілонські, єврейські,д а в н ь о г р е ц ь к і ,давньоіндійські; в Азії,Малайі, Австралії, НовійГвінеї, Меланезії, Полінезії,Мікронезії, ПівденнійАмериці, ЦентральнійАмериці й Мексиці,Північній Америці, Африці)зібрані в кн.: Фрэзер Дж.Фольклор в Ветхом завете/Пер. с англ.; М., 1990, с.69;171.

177. Див.: Осипчук В.Потоп на Україні//Індо;Європа. Кн.1. 1992, c. 54;59.

178. Атлантида: міф іреалії//Індо;Європа. Кн.1.1992, с. 54;59.

179. Щербаков В.Атлантида: за или передГ и б р а л т а р о м ? / / Л и т .газета.; 1987, 24 июня.

180. Див.: ДроздоваТ.Н., Юркина Э.Т. В поискахобраза Атлантиды.; М.,1992, с. 63;65.

181. Там же, с. 131;137.182. Осыпчук В. Вказ.

праця. С. 57;59.183. Див.: Вернадс;кий

В.И. Биосфера.; В кн.:Вернадский В.И.Избранные сочинения в 5т.; Т.5.; М. ; Л., 1960;Вернадский В.И. Хими;ческое строение био;сферы Земли и еёокружение.; М., 1965.

184. Див.: ДроздоваТ.Н., Юркина Э.Т. Вказ.праця. С. 137;138.

185. Див.: Кузьменко О.Чи загинула Атлан;тида?Есхатологічні передчуттялюдства та відбиття їх упое;зії//Індо;Європа. Кн.1.1992, с. 23.

186. Òàì ñàìî. - ñ.41.



Кафедра гуманітарних дисциплін Полтавськогообласного інституту післядипломної освіти педагогічнихпрацівників з метою методичного забезпеченнярегіонального компоненту викладання історії планує видатипосібник з історії Полтавщини для учнів VII;XI класівзагальноосвітньої середньої школи. Доцент, кандидатісторичних наук Єрмак О.П. розробив методологічні засадитакого посібника. Друкуючи їх, редакція “ПМ” сподіваєтьсядізнатися про думку вчителів, батьків та й учнів щодо того,якого повинна бути така книга. Чекаємо відгуків і пропозицій.

Редакція “ПМ”.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПОСІБНИКА З ІСТОРІЇ ПОЛТАВЩИНИ ДЛЯ УЧНІВ VII�XI КЛАСІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ

Державна національна програма “Україна ХХI століття :стратегія освіти”, “Матеріали до концепції шкільної історичноїосвіти України”, сучасні навчальні програми з історії Українидля загальноосвітньої школи передбачають засвоєння учнямивідправних знань про історичне минуле українського народу,досягнення національної культури, орієнтацію їх на активнуучасть у розбудові Української держави, сприйняття ідеалівдемократії, гуманізму, інших загальнолюдських цінностей.

Щоб досягти цієї мети, вчитель історії має застосуватиоптимальні форми, методи та засоби підвищенняефективності навчально;виховного процесу і, зокрема,широко використовувати можливості історичногокраєзнавства. Як відомо, краєзнавчий принцип передбачаєуточнення, конкретизацію, розкриття та підтвердженнязагальних історичних закономірностей матеріалами з місцевоїісторії. Історичне краєзнавство ; це історія розвиткусуспільства у даній місцевості. Проблематика історичногокраєзнавства визначається проблематикою історії, тобтовивчення історії рідного краю повинне здійснюватися в рамкахзагальноісторичних проблем. Обов’язкове використанняздобутків краєзнавчих знань у викладанні всесвітньої історії ;головне призначення навчального історичного краєзнавства.

Сучасна програма з історії України для загальноосвітньоїшколи передбачає 18 уроків з історії рідного краю для учнів VII;XI класів. Дати учням необхідні знання про історичне минулесвого краю ; основна мета навчального посібника “ІсторіяПолтавщини”.

Історичне краєзнавство ; це пізнання історії рідного краю врамках населеного пункту, адміністративно;територіальноїодиниці, історико;географічного регіону. Сучасне трактуванняпоняття “рідний край” охоплює декілька ареалів: 1) область, 2)район, 3) населений пункт. В пропонованому посібнику маєбути розкрита історія Полтавщини в рамках сучасногоадміністративно;територіального поділу Полтавської області.Матеріал про минуле району, міста, селища, села повідомляєучням учитель історії місцевої школи.

Автори посібника враховують зміни адміністративно;територіальних меж краю. Тому на початку кожного розділунаводяться відомості про просторові розміри Полтавщини.Вказавши, наприклад, що на момент створення Полтавськоїобласті в 1937 р. до її складу увійшли 44 райони, в посібникунеобхідно сконцентрувати увагу на історії області сучасних 25районів, не торкаючись історії Золотоноші, Прилук тощо.

Відмовившись від такої вади у системі історичної освітиучнів, як ігнорування національних особливостей у розвиткуокремих народів на догоду вульгарно;класовому підході довивчення минулого, автори натомість прагнуть виразно втілитив посібнику саме національний аспект (Полтавщина ; “малаБатьківщина”, невід’ємна частина України; прояв характернихрис українського менталітету в культурі, побуті Полтавщини).

Історія рідного краю не може будуватися на спрощеній

концепції матеріально;виробничої детермінації ; історичногоруху та нехтуванні ролі особи в творчій зміні буття. Авторипосібника виходять з того, що рушійною силою історії є самілюди, історія людства є вектор складної взаємодії окремихсоціокультурних систем (народів, держав, цивілізацій). Вонипрагнуть домогтись єдності цивілізаційного, культурологічногоі формаційного підходів у моделюванні змісту історичногоматеріалу з минулого Полтавщини. При вивченні конкретнихетапів і видатних подій історії краю допускається пріоритетякоїсь провідної історичної концепції. Скажімо, оглядісторичних подій і явищ кінця XVIII ; початку ХХ ст. вартоздійснювати з точки зору українського національноговідродження. Доленосні події визвольної війни українськогонароду середини XVII ст., 1917;192О;х рр., початку 199О;х рр.слід трактувати з позиції концепції українськогодержавотворення, що складав тоді стержень історичногопроцесу.

Автори не вважають за беззаперечну аксіому тезу про те,що система виробництва абсолютно детермінує всі інші(суспільні, політичні, етнічні, культурні) явища історичногопроцесу. Водночас це не означає ігнорування історії розвиткународного господарства Полтавщини. Вона має бутиналежним чином представлена в посібнику, але безпереобтяження цифровим фактичним матеріалом. Статистичнідані повинні носити узагальнюючий характер і стосуватись, якправило, губернії чи області. В кожному розділі маютьміститися відомості про кількість та етнічний склад населенняПолтавщини.

Предметом історії як науки є людина у наступності тадуховній єдності поколінь. Принцип гуманізації історії рідногокраю означає її “олюднення”, наведення в тексті посібникаімен і коротких життєписів історичних осіб та діячів, що внесливидатний вклад у розвиток національної державності,економіки, науки, культури. Водночас не повинна допускатисяідеалізація цих осіб у дусі політичної кон’юктури.

Одне з основних завдань авторів посібника полягає в тому,щоб показати події минулого очима їх сучасників. Це маєздійснюватися на основі мемуарних джерел (наприклад,спогадів учасників Великої Вітчизняної війни, свідківголодомору 1932;1933 рр.). Окремі уривки із спогадів вартоподати в кінці розділу з тим, щоб учні, самостійноопрацювавши їх, відповіли на заздалегідь поставлені питання.

Радянський період історії не повинен трактуватися в дусібрутального антикомунізму. Всі досягнення, здобутітрудящими Полтавщини в 2О;і ; 8О;і рр. в галузі економіки,соціальній сфері, освіті, культурі слід належним чином оцінити,одночасно вказавши на негативні явища, що мали місце в тойчас. При з’ясуванні злочинів тоталітарної системи(насильницька колективізація, “розкуркулювання”, голодомор1932;1933 рр., політичні репресії 2О;5О рр. тощо) слідоперувати конкретним фактичним матеріалом (бажаноцифровим), а не фразеологією негативно;емоційногозабарвлення.

Посібник розрахований на учнів 7;11 класів, і тому авториповинні враховувати різновікові психологічні особливостішколярів. Виклад матеріалу має бути доступним длясприймання. Система завдань та запитань, що їх плануютьвключити до посібника, націлена на формування творчогопотенціалу учнів, забезпечення гуманістичної спрямованостірозвитку їх особистості, врахування міжпредметних зв’язків,по можливості ; варіативності та різноманітності завдань зметою здійснення диференційованого підходу до учнів

області.

Єрмак О.П.



ПОРАДИ ПРАЦІВНИКАМ ОСВІТИ ДО НОВОГО 1995�1996 НАВЧАЛЬНОГО РОКУ

Матеріали, затверджені вченою радою Полтавськогообласного інституту післядипломної освітипедпрацівників 23 червня 1995 р. не є обов’язковими івичерпними длля підготовки до нового навчальногороку. Це � своєрідні рекомендації для професійногосамоаналізу, інформування, творчого підходу досистемного, науково�методичного забезпеченнянавчально�виховного процесу.

Варто обговорити ці поради в педагогічних таінженерно�педагогічних колективах, на серпневихзасіданнях та методичних нарадах працівників освіти.

ВІДДІЛ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙРЕКОМЕНДУЄ:

ПРАЦІВНИКАМ МЕТОДКАБІНЕТІВВ 1995/96 навчальному році методичні служби

виконуватимуть завдання визначені державноюнаціональною програмою “Освіта”.

Прогресивною тенденцією у розбудові національноїшколи залишаються пошуки шляхів демократизації тагуманізації навчально�виховного процесу. Разом з тимтреба звернути увагу на те, що звільнення від тискуінструкцій не означає перехід до безконтрольноговаріанту навчально�виховного процесу.

Демократизація � це самоврядування спрямоване навдосконалення навчально�виховного процесу тапідвищення його ефективності. Демократизація � цевивільнення особи від полону примусових педагогічнихвпливів, її розкріпачення та надання їй права на свободув розумних межах.

Суть гуманізації � це відмова від примусу щодо учнів,від приниження особистості кожного з них незалежно відтого, як школяр вчиться, це врахування його інтересів,потреб, нахилів, здібностей, стану здоров’я, домашніхумов тощо.

Враховуючи вищесказане, слід не допускати такогопротиправного явища, як конкурсний набір до першихкласів. Треба мати на увазі, що критерії психо�діагностичного обстеження дітей перед навчанням ушколі не розроблені.

Незаконне є встановлення платні за освітні послуги,передбачені навчальними планами та програмами.Викладання у навчально�виховних закладах історії релігіїта інших релігієзнавчих дисциплін повинні здійснюватилише вчителі, які мають спеціальну професійнупідготовку, пройшли відповідну курсову перепідготовку.(Див. “Знання: створити можливість для їх здобуття”. Іздоповіді міністра освіти М.С. Згуровського.// Освіта,1995, 12�19 квітня.

Організувати роботу з обдарованими дітьми черезрайонні відділення МАН.

Підготував Г.О.СиротенкоЩОДО ПРОБЛЕМ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДВИ�ЩЕННЯ

КВАЛІФІКАЦІЇ ЗАСТУПНИКІВ ДИРЕКТОРІВ ШКІЛ1. З метою вибору найбільш доцільних форм та змісту

підвищення кваліфікації заступників директорів і плануванняцієї роботи необхідно проводити діагностування професійних іділових знань та умінь учасників РПДС.

2. Пропонуємо такі організаційні форми підвищеннякваліфікації заступників директорів шкіл:

� постійнодіючий семінар, в рамках якого можуть працюватишкола молодого заступника, школа передового досвіду роботизаступника директора; організовуються творчі звіти

заступників, розробляються рекомендації для заступників зпроблем, які розглядаються на заняттях РПДС; бібліотечки�пересувки, взаємообмін методичною та фаховою літературою,для чого скласти картотеку власної літератури та тієї, що є вшкільних бібліотеках; консультпункти для молодих тапотребуючих допомоги заступників директорів на базі опорнихшкіл та рай /міськ/ методкабінетів; методичні тижні або дні;педагогічні клуби, творчі групи, тощо.

3. Зміст роботи постійнодіючого семінару повинен бутизорієнтований на наслідки діагностування, методичнупроблему району (міста), законодавчі та нормативні документидержави про освіту. Основні його напрямки можуть такими:

� організація наукового психолого�педагогічногозабезпечення навчально�виховного процесу (роботапроблемних семінарів, експеримент та наукові дослідження нарівні школи, зв’язки з науковими установами);

� методичне забезпечення навчально�виховного процесу вшколі (діагностування педагогічного та учнівського колективів;створення умов для самоосвіти вчителів; організаціявзаємообміну літературою, вивчення ППД, навчання вчителяприйомам об’єктивного самоаналізу результатів педагогічноїдіяльності; організація внутрішкільних колективних таіндивідуальних форм методичної роботи);

� виконання управлінських функцій (контроль за навчально�виховним процесом у школі, забезпечення якісного плануваннявсіх підрозділів роботи школи);

� впровадження педагогіки співробітництва;� наукова організація педагогічної праці.4. З метою підвищення ефективності роботи РПДС

використовувати:� активні форми навчання: ділові ігри, заняття�практикуми,

розв’язування педагогічних ситуацій, моделювання занять,спостереження та аналіз живого педагогічного процесу,дискусії, домашні завдання за темами занять РПДС у виглядіпевних досліджень, спостережень та інше;

� такі технологічні прийоми, як робота в малих групах,мозкова атака, аналіз та самоаналіз діяльності.

7. Збільшити увагу самоосвітній діяльності заступниківдиректорів. Для цього зорієнтувати напрямки самоосвіти наметодичну проблему школи, району; розробити системидомашніх завдань за темами занять РПДС; забезпечитиметодичною та фаховою літературою через взаємообмінлітературою, пересувні бібліотечки; навчити прийомамоб’єктивного самоаналізу результатів своєї праці � на цій основіформувати потребу в самоосвіті; вивчати результативністьсамоосвіти.

ЛІТЕРАТУРАЗигерт В., Ланг Л. Руководить без конфликтов. � М.

Экономика, 1990.Зайверт Л. Ваше время в ваших руках (Советы

руководителям, как эффективно использовать рабочее время).� М. Экономика, 1991.

Підготувала Павлова Н.К.ОРГАНАМ ОСВІТИ ТА КЕРІВНИКАМ НАВЧАЛЬНИХ І

ВИХОВНИХ ЗАКЛАДІВ, ПРАКТИЧНИМ ПСИХОЛОГАМЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ВНАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

1. Керівникам органів освіти, навчальних та виховнихзакладів:

1.1. Для організації психологічної служби в районах(містах), навчальних, виховних закладах керуватисьтакими документами:

� Положення про психологічну службу в системіосвіти України, лист Міносвіти України від 29.12.94р.N9/1�325�7 (інформ.збірн.МО України, 5,1995), наказиуправління освіти N 01/282 від 21.03.95р. (“Пропризначення на посаду психолога відповідно фаху”), N211 від 2.06.95р. (“Про регіональну психологічну службуПолтавської обл.”),

� Тимчасове положення про психологічну службуПолтавської області.

1.2. Особливу увагу звернути на атестаціюпрактичних психологів. Для цього ввести до складурайонних (міських) атестаційних комісій одного�двох

52Постметодика‚ №2(9)‚ 1995

ДОВІДКИ “ПМ”

психологів із регіональної, районної (міської)психологічної служби або регіональних кабінетівпрактичної психології за попередньою домовленістю зними. Атестаційні матеріали на психологів, якіпретендують на вищу категорію, подавати на розглядобласної атестаційної комісії. Для атестації практичногопсихолога на робочому місці адміністрація навчальногозакладу повинна запрошувати спеціалістів із районної(регіональної) психологічної служби.

1.3. В річний план роботи навчального закладуввести розділ “Організація психологічної служби в школі(ПТУ, Д/С)”.

1.4. В районах (містах), де працює в навчальнихзакладах не менше трьох психологів, прирайміськметодкабінетах створити районні (міські)методоб’днання або постійнодіючі семінари практичнихпсихологів.

2. Практичним психологам навчальних та виховнихзакладів:

2.1. Планувати свою роботу, виходячи із педагогічнихцілей та завдань, які ставить перед собою школа (ПТУ,Д/С), та аналізу наслідків діяльності психологічноїслужби в попередньому навчальному році.

2.2. Звернути особливу увагу на такі напрямкироботи:

� підвищення психологічної грамотностіучительського і викладацького колективів, батьків. Зцією метою широко використовувати активні формироботи по пропаганді і впровадженню психологічнихзнань (ділові ігри, тренінги, консиліуми);

� здійснювати психологічний нагляд заважковиховуваними учнями та учнями групи ризику. Зцією метою проводити діагностування, безпосередньота опосередковану корекцію (через вчителів і батьків)поведінки і діяльності учнів з названих груп;

� здійснювати науково�обгрунтований психологічнийконтроль за диференційованим підходом до навчаннядітей. Класи підвищеної індивідуальної уваги повиннізнаходитись під постійним контролем психолога. В цихкласах необхідно проводити заняття з корекції психічнихпізнавальних функцій та емоційно�вольової сфери дітей.За наслідками контролю навчально�виховного процесу вкласі підвищеної індивідуальної уваги за ініціативою тапри участі психолога необхідно проводити щомісячніконсиліуми, малі педради, батьківські збори.

Підготували Лантух Л.І., Павлова Н.К.КЕРІВНИКАМ ШКІЛПри визначенні завдань у кожній школі вихідними

положеннями є Закон України про освіту, нормативнідокументи, навчальні плани і програми.

Завдання керівників шкіл полягає у розробці таких системуправління, які будуть адаптивними, здатними досаморегуляції, надаватимуть можливість змінювати,удосконалювати навчально�виховну роботу у відповідності зновими завданнями і умовами, етапами розвитку шкільногоколективу.

В зв’зку з цим потрібно виробити системний підхід доорганізації управління, який визначає 10 вимог:

І. ІНФОРМАЦІЯІнформація в школі � це “хліб” управління. Управляти можна

тільки об’єктом, стан якого добре відомий.ІІ. ПЕДАГОГІЧНИЙ АНАЛІЗ НАВЧАЛЬНО�ВИХОВНОГО

ПРОЦЕСУЗначення педагогічного аналізу полягає в тому, що він є

основою для оперативного регулювання в процесі управління зурахуванням перспективи розвитку школи.

ІІІ. СВОЄЧАСНІСТЬ І ОПЕРАТИВНІСТЬ РЕАГУВАННЯ НАВИСНОВКИ АНАЛІЗУ

В школі важливо не виправляти помилки, а управлятинавчально�виховним процесом.

ІV. ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ

як невідповідності між нормативним або близьким до ньогостаном і фактичним.

V. ЧІТКЕ ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИЄ широка можливість вибору. Тому від керівника

вимагається чітко визначити як цілі виконуваної роботи, так івласні цілі.

VІ. ПРАКТИЧНА ІНТЕГРАЦІЯ ТРАДИЦІЙНИХ ФУНКЦІЙУПРАВЛІННЯ

Багато традиційних шкіл і методів управління вичерпалисвої можливості і не відповідають сучасності. Тому потрібні новіуправлінські прийоми і керівники повинні вміловикористовувати їх.

VІ. ПЛАНУВАННЯЦе цільове управлінське рішення, що відображає мету,

завдання, види діяльності і прогноз кінцевого результату. Заоснову планування треба брати не перелік окремих заходів, аможливості діяльності людей � конретних виконавців. Тільки прицьому може бути врахований людський фактор, можливостіколективу в досягненні кінцевих результатів на основі високоїефективності праці.

VІІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАХОДИ ПО ВИКОНАННЮ ПЛАНУСкладні проблеми все більше вимагають об’єднання зусиль

декількох людей. Тому керівник повинен вміти створювати іудосконалювати групи, які були б винахідливими ірезультативними в роботі.

ІX. ТЕХНОЛОГІЗАЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ УПРАВЛІНСЬКИХРІШЕНЬ

Спеціалісти стверджують, що в будь�якій установі до 90 %всіх дій і службових відносин піддаються стандартизації іповинні бути стандартизовані. А це дає можливість складати накожну чверть, місяць технологічну карту управління школою, вякій будуть розписані головні управлінські функції.

X. КУЛЬТУРА УПРАВЛІННЯ ШКОЛОЮЦе виконання адміністрацією всіх вимог до процесу

управління, обумовлених нормами етики, права, принципамиорганізації і технології управління. Традиційні ієрархічнівідносини затруднюються. Тому ефективне управліннязакликає до використання навичок впливу на оточуючих, незастосовуючи наказів.

ЛІТЕРАТУРА1. Дидактичні основи альтернативної освіти.� К.: Освіта, 1993.2. Педагогічні інновації в сучасній школі /Ред. Єрмаков І.Г.К.:

Освіта, 1994.3. Наукові основи управління школою. (Навчальний посібник

для директорів шкіл та факультетів підготовки і підвищеннякваліфікації організаторів освіти). Під редакцією Єльнікової Г.В.Харків, 1991, 191 с.

4. Управління школою в сучасних умовах. Проблеми теорії іпрактики. (Упорядник Кузьменко Л.В.): �К. 1994.

5. Справочник менеджера образования / Сост. В.С.Гиршович.М.: Новая школа, 1995.

6. Сельская школа�комплекс: Пакет документов.М.: Новаяшкола, 1995.

7. Управление развитием школы. / Под ред. М.М. Поташника,В.С. Лазарева. М.: Новая школа, 1995.

8. Педагогічний аналіз уроку в управлінській діяльності. //Постметодика, 1993, N 1, С. 14�17.

9. Адміністративна методика� контроль і оцінка. //Постметодика, 1994, N 1(5), С. 45�47.

Підготував Г.О. СиротенкоКЛАСНИМ КЕРІВНИКАМ І ВИХОВАТЕЛЯМ ГПДПри плануванні виховної роботи з дітьми та її

проведенні у новому 1995�96 н.р. слід звернути увагу на:� всебічне вивчення дітей, діагностику і проектування

становлення особистості. Це є основним в діяльностікласного керівника і вихователя, що забезпечує данимидля вироблення і здійснення програми організації життята діяльності дітей;

� здійснення індивідуального підходу шляхомстворення умов для самовиховання та самореалізації,враховуючи при цьому анатомо�фізіологічні та психічніособливості школярів, задатки таланту, інтереси йнахили кожної дитини;

� пробудження й розвиток національноїсамосвідомості, формування умінь і навичок

53 Постметодика‚ №2(9) ‚ 1995


громадянської поведінки, що сприяє інтелектуальному,моральному і естетичному розвитку школярів;

� використання скарбниці світової культури, в томучислі і багатої культури рідного народу, дляповсякденного збагачення духовного світу, розвитку їїпізнавальних і творчих сил;

� згуртування учнівського колективу як засобузабезпечення умов для самоутвердження ісамовираження особистості;

� координацію взаємодії школи з сім’єю тагромадскісьтю у створенні умов для зацікавленоговпливу дитини на навколишнє життя;

� надання допомоги батькам у підвищенні їхньоїпедагогічної культури, організації родинного життя якджерела самовиховання дитини.

Підготувала Зуб К.П.ПЕДАГОГІЧНИМ ПРАЦІВНИКАМ НАВЧАЛЬ�НО�

ВИХОВНИХ ЗАКЛАДІВ НОВОГО ТИПУВ 1995�1996 навчальному році в своїй роботі широко

впроваджувати державну програму “Творчаобдарованість”, регіональні програми “Освіта”,“Національне виховання”, передбачивши створенняумов для розвитку обдарованої особистості спільно звищими навчальними закладами.

Використовувати у своїй роботі матеріалиВсеукраїнської наукової конференції з проблем роботисередніх загальноосвітніх навчально�виховних закладівнового типу, 2�4 лютого 1994 року та Міжнародногосемінару “Обдаровані діти: виявлення, діагностування ірозвиток”, Полтава, 9�1О лютого 1995 р. Конференція тасемінар розглянули першій досвід становлення такихзакладів, проблеми наукового забезпечення їхдіяльності, визначення змісту навчання та вихованняобдарованих дітей.

Першочерговою науково�педагогічною проблемою єопрацювання освітніх стандартів для кожного типунавчального закладу.

Фундаментальним принципом формування змістуосвіти у навчальних закладах нового типу має стати йогогуманітаризація, що передбачає утвердження духовнихцінностей як першооснови відбору знань учнів.

Необхідною умовою успішної реалізації освітніхзавдань у навчальних закладах нового типу єформування корпусу кваліфікованих педагогів. З цієюметою створити постійно діючі семінари по навчаннювчителів з проблем, які недостатньо вирішуються вшколі. Приділити увагу питанням економіки, екологіїосвіти, комп’ютерізації навчально�виховного процесу,підвищення психологічної культури вчителя.

Особливої уваги потребує розробка навчальнихпланів, програм, визначення оптимального, науковообгрунтованого навантаження. Добір кадрів доцільнопроводити згідно з їхньою предметною та професійноюкомпетентністю, обдарованістю та духовною зрілістю.

Значної уваги вимагає розробка концепцій, які маютьвизначити наукові засади їх діяльності, враховуватипрофіль навчання, специфіку роботи з обдарованимидітьми, а також впровадження нових технологійнавчання та педагогічних інновацій.

Активізувати діяльність членів обласної творчоїлабораторії, заступників директорів з наукової роботипо підготовці пропаганди кращих матеріалів до ярмаркупедтехнологій, друкування їх у пресі, журналах,окремими виданнями.

Крім того, педпрацівникам закладів нового типу всвоїй роботі слід керуватися рекомендаціями, які булинадруковані у журналі “Постметодика” N 6, 1994, вонизалишаються актуальнимиі в новому навчальному році.

Підготувала Настенко Н.В.

ПЕДПРАЦІВНИКАМ ОСВІТНІХ ЗАКЛАДІВ ЩОДОВВЕДЕННЯ ШКІЛЬНОГО КУРСУ “ВОЛЕОЛОГІЯ”

Турбота про свое здоров’я і фізичне влосконалення �обов’язок кожної розсудливої людини, особливомолодої. У останніх публікаціях відсутній комплекснийпідхід по пропаганді здорового способу життя, меншвсього вони розраховані на учнівську молодь. Тому івиникла небхідність ввести шкільний курс “Валеологія”,який покликаний допомогти дитині у самопізнанні, упобудові здорового духу і тіла.

“Валеологія” (від латинського “валео” �здравствувати, бути здоровими) � наука про здоров’ялюдини в умовах, які сприяють її формуванню,збереженню, зміцненню і передачі наступнимпоколінням природних, соціальних, національних ііндивідуальних особливостей. Завдання курсу � датисучасну картину побудови світу, формувати позитивнемислення, яке ліквідує негативні думки�форми. Цей курсповинен викладати фахівець, який сам веде здоровийспосіб життя, цікавиться різними оздоровчимисистемами, володіє знаннями про здоров’я дитини.Виходячи з цього, рекомендуємо:

1. Створити районні координаційні центри, якікерували б роботою вчителів�валеологів.

2. Формувати в учнів стійкі навички та вмінняздорового способу життя.

3. Максимально залучати вчителів, які пройшликурсову перепідготовку в ПОІПОПП, до роботикоординаційного центру або творчих груп, семінарівцього напрямку тощо.

4. При неможливості виділити години на введенняокремого курсу валеології в навчальні плани школизобов’язати вчителів�предметників, класоводів, класнихкерівників проводити заняття валеологічногоспрямування з учнями в природних умовах.

5. Персоналу школи бути взірцем для учнів впитаннях зміцнення здоров’я з точки зору естетичного іпрямого психологічного впливу.

6. Вважати підтримку батьків в оздоровленні дітей іспівробітництво із сім’ями одним з важливих завдань узміцненні здоров’я молоді.

ЛІТЕРАТУРАНовикова Н. Підготовка вчителів до валеологічного виховання

учнів // Рідна школа, N 5, 1995ПЕДПРАЦІВНИКАМ ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВМЕТОДИСТАМ ПО ДОШКІЛЬНОМУ ВИХОВАННЮ

РАЙ(МІСЬК)ВО:� всіляко сприяти незалежності навчально�виховного

процесу від партійного, релігійного спрямування, соціально�педагогічній самостійності вихователя, забезпечення реальнихможливостей для організації іхньої діяльності на основі власноїтворчості та ініціативи відповідно до місцевих історико�етнографічних особливостей країни, області;

� докорінно поліпшити діяльність міських районнихметодоб’єднань, шкіл передового досвіду, творчих груп,використовуючи педагогічні новації, неординарні підходи до їхпроведення, створити секції вихователів за інтересами;

� визначити опорні дошкільні заклади різних відомств,піднести на належний рівень їх діяльність, враховуючи їхнавчально�матеріальну базу, освітній рівень педагогічнихкадрів, рівень навчально�виховної роботи з дітьми, сучасністьпроблем над якими працює дошкільний заклад;

� методичній службі переорієнтуватись з контролюючоїфункції на підвищення професійної майстерності педагогів, наспівробітництво з дитячим садком, надання дієвої,компетентної педагогічної допомоги;

� направляти всі форми педагогічної роботи настимулювання творчих знахідок, активності педагогів,впровадження перспективних наукових досягнень і передового

54


Постметодика‚ №2(9)‚ 1995

педагогічного досвіду;� впроваджувати в практику роботи з кадрами перспективні,

активні форми навчання, а саме: ділові і рольові ігри, дискусії,аналіз і рішення педагогічних завдань та ін.;

� сприяти і здійснювати допомогу в розробці авторськихпрограм дошкільного виховання, виробленні критеріїв їхекспертизи та оцінки на основі психофізичних, соціально�психологічних, педагогічних, гігієнічних вимог;

� практикувати проведення творчих портретів педагогічнихколективів;

� організувати на місцях психолого�педагогічні службисімейного виховання для надання допомоги батькам “на місці” упідході до дітей (особливо важких) у процесі їх морального ітрудового виховання;

� всіляко сприяти удосконаленню лікарсько�педагогічногоконтролю за нервово�психічним та фізичним розвиткомдошкільників;

� зорієнтувати всю педагогічну роботу на становленняособистості кожної дитини з урахуванням її психічнихвідмінностей, взявши за основу валеологію � науку проздоров’я здорової дитини;

� поновлювати і розширювати функції традиційнихзагальнорозвиваючих дитячих садків: відкривати в нихпрофільні, компенсуючі або реабілітаційні групи;

� створювати нові типи дошкільних закладів: міні�садки,сімейні, прогулянкові, школи�дитсадки та дошкільні заклади, якіпрацюють за альтернативними педагогіками і новітнімитехнологіями;

� здійснювати роботу з педагогічними кадрами дошкільнихзакладів на діагностичній основі;

ЗАВІДУЮЧИМ ТА МЕТОДИСТАМ ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ:� переглянути норми наповнюваності груп, розпочати

організацію різновікових груп;� сприяти поповненню знань вихователями в сфері

виховання, навчання і розвитку дітей дошкільного віку, а також зпитань вивчення, узагальнення і розповсюдження передовогопедагогічного досвіду;

� сприяти диференціації навчально�виховного процесувідповідно до індивідуальних задатків, нахилів, здібностей,інтересів та потреб кожного вихованця;

� виявляти обдарованих, талановитих дітей, створюватиумови для максимального розвитку закладених в нихприродних здібностей, постійно прагнути впливати на розвитокуяви, художнього смаку, заохочувати їх мислити самостійно інеординарно;

� удосконалювати і здійснювати контроль і керівництво занавчально�виховним процесом в дошкільних закладах зурахуванням особистісних якостей, стану здоров’я, природнихзадатків дитини;

� передбачити проведення творчих звітів вихователів,влаштування персональних виставок, методичних днів удошкільних закладах, творчі дні;

� дотримуватись головної мети дитячого садку � у взаємодіїз сім’єю забезпечити фізичне і психічне здоров’я дитини,сформувати у неї культуру пізнання і, що особливо важливо,виховувати гуманне ставлення до людей;

� спрямувати зусилля колективів дошкільних закладів наінтеграцію сім’ї, на наближення умов перебування дітей вдитячому садку до умов життя дитини в сім’ї;

� організувати для батьків цикли книжкових виставок,бібліографічні огляди, перегляди літератури на теми:“Українська родина”, “Традиції сімейного виховання”, “Етикасімейних відносин”, “Сходинки до сімейного щастя”, “Яклюбити дитину”, “Сім’я і право” та ін.;

� проводити роботу серед батьків по забезпеченнюпрофілактичних заходів захворювання дітей;

ВИХОВАТЕЛЯМ ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ:� реалізувати завдання фізичного виховання в дитячих

садках, які сприяють створенню оптимального руховогорежиму, раціональному харчуванню, загартуванню;

� вважати основною формою організації життя дошкільників� гру, яка грунтується на співробітництві вихователя з дітьми ідітей між собою;

� прилучати дітей дошкільного віку до загальнолюдськихцінностей, які лише засвоюються через духовну культуру свогонароду, відбиту в піснях, казках, легендах, предметах ужитку,іграх тощо;

� проводити фестивалі народної, козацької пісні,відзначення традиційних свят річного циклу (зимового,весняного, осіннього), а саме: Різдва, Великодня, Трійці, СвятаМатері, Івана Купала та ін., вивчати пісні, приказки якими цісвята супроводжуються;

� формувати в дітей правильні уявлення про зв’язки ізалежності в природі, залучати їх до практичної діяльності табезпосереднього спілкування з природою, яке відбувається упроцесі спостережень, експериментів, трудової та ігровоїдіяльності;

� створювати умови для розвитку індивідуально�особистісних якостей дітей у процесі всіх видів діяльності, щомає складати підгрунтя діяльності педагога;

� організувати трудову діяльність дітей дошкільного віку так,щоб враховувались їх інтереси, уподобання, здібності,індивідуальні особливості;

� відмовитись від авторитарності, жорстокої регламентаціїтрудової діяльності дітей, частіше організовувати роботу зневеликими групками в атмосфері відвертості,доброзичливості, взаємоповаги;

� перейти від репродуктивних методів навчання допродуктивних, широко використовувати інтегровані заняття;

� урізноманітнювати форми проведення занять длязабезпечення їх максимальної ефективності, залежно відструктури виділяти і проводити, дотримуючись гнучкого підходутакі заняття: комплексні, комбіновані, домінантні, сюжетно�динамічні та інші;

� проводити заняття в залежності від умов, виду і типу їх �групові, підгрупами, індивідуально�групові (з 4�6 дітьми) таіндивідуальні;

� широко впроваджувати в практику роботи з дітьмидошкільного віку щоденні м і н і � з а н я т т я (читання художньоїлітератури, спостереження, заучування віршів, загадок,прислів’їв, бесіди про навколишній світ, розповіді вихователя,цікаві абетки);

� постійно здійснювати художнє виховання дітей: художнястудія, картинна галерея, розповідь вихователя, “музейкераміки, іграшки”, різні театри, ліплення, малювання,конструювання, аплікація, музичні заняття і таке інше;

� широко впроваджувати в практику роботи дошкільнихзакладів гурткову роботу;

� ввести в педагогічну практику експериментування, якособливий вид дитячої діяльності;

� пропонуємо об’єднання різних видів роботи, а саме: дніказки, театру, праці, природи, здоров’я, спорту, фольклорутощо, використовувати досвід роботи в цих напрямкахпедагогів�дошкільників: В.Багачанського, козельщинського,Новосанжарського р�нів;

� використовувати в своїй роботі новітні досягненняпсихолого�педагогічної науки та передового педагогічногодосвіду з метою створення і реалізації власної оригінальноїсистеми навчання і виховання дітей дошкільного віку;

� впроваджувати і вдосконалювати в практичній роботідитячих садків методики роботи з дітьми сім’ї Нікітіних,М.О.Зайцева, авторську систему фізичного вихованняМ.М.Єфименка, а також основні напрямки педагогічноїспадщини педагогів минулого: М.Монтессорі, С. Русової, деякіелементи Вальдорфського дитячого садка.

ЛІТЕРАТУРА1. Азбука почуттів, програма комплексного естетичного

розвитку дітей дошкільного віку та молодших школярів.� К.,Освіта, 1993.

2. Концепція дошкільного виховання в Україні.� К., Освіта,1993.

3. Ірюнеміус Е.Н. Вальдорфский детский сад.� М., Мир книги,1992.

5. Метод научной педагогики Марии Монтессори.� К., Каскад,1993.

6. Дитячий садок: проблеми оновлення //Дошкільневиховання, N 2, 1993.

7. Програма “Освіта” (розділ “Дошкільне виховання”). Освіта.Грудень 1993.

8. Обласна комплексна програма “Національне виховання:регіональний аспект” на період до 2000 року.� Полтава, 1994.

9. Цілісність, завершеність, гармонійність. О.Киричук.//Дошкільне виховання, N 2, 1994.

10. Карпишина В. Від дитини до методу”. //Дошкільне

55


Постметодика‚ №2(9) ‚ 1995

виховання, N 7, 1994.11. А.Бурова, О.Долина.Види і типи дошкільних вивховних

закладів. // Дошкільне виховання, N 1, 1995.12. Пустовіт Л. Нездібних немає. //Дошкільне виховання, N 2,

1995.13. Проведіть тестування. //Дошкільне виховання, N 3�4,

1995.Підготувала О.П.Сімон.

ВЧИТЕЛЯМ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ1. Впроваджувати нові педтехнології:� розвивальної діяльносної моделі навчання;� розвивального навчання;� диференціювання навчального процесу, здійснючи

різні форми диференціації;� модульного навчання, застосування рейтингової

системи оцінювання знань учнів;2. Удосконалювати ефективність уроку:

багатоваріантність, гнучкість форм організацій різнихвидів діяльності: індивідуальна, парна, групова,колективна; методику проведення інтегрованих уроківна основі інтеграції навчального матеріалу з кількохпредметів, об’єднаних навколо однієї теми.

3. Поліпшувати навчально�виховний процес вмалокомплектних школах, в класах�комбінатах:практикувати проведення однопредметних, однотемнихуроків; варіювати розклад залежно від умов роботишколи.

4. Навчання учнів початкової школи здійснювати запрограмами середньої загальноосвітньої школи 1�4 ( 1�3 ) класи. �К.: Освіта, 1994

ЛІТЕРАТУРА1. Савченко О.Я. Урок у початкових класах. � К.: Освіта, 1993.2. Гільбух Ю.З. Розумово обдарована дитина. �К.: Педагогіка,

1993.3. Розвиток навичок читання. Методичні рекомендації. �К.:

Освіта, 1993.4. Воронцов А.Б. Внутришкольный контроль в системе

развивающего обучения. �М.: Инфолайн, 1995.5. Лисенко П.В. Модульне навчання і рейтингова система

оцінювання знань учнів.//Початкова школа, 1995, N 3, с. 27�29Підготували Кошляк Г.С., Дзюба Л.П.

ДИРЕКТОРАМ ШКІЛ�ІНТЕРНАТІВ1. Беручи до уваги досвід Павлиської середньої

школи по управлінню, висновки В.О. Сухомлинського , впрактиці діяльності директора застосовувати такіпринципи:

� колективність управління;� знання справи, діловитість;� критика і самокритика;� поєднання перевірки виховання з повсякденною

допомогою вчителям;� особистий приклад директора школи.1.2. Керувати навчально�виховним процесом через

педагогічний колектив � це значить повсякденноспиратись на думку і досвід колективу(В.О.Сухомлинський. Система роботи директора школи�К. 1959.�с. 14).

1.3. Спрямовувати творчу думку колективу наполіпшення якості уроку та методів виховної роботи.

1.4. Директору і заступнику відвідувати урокинайдосвідченіших учителів та молодих педагогів.

1.5. Об’єднати педагогічний колектив для вивчення,узагальнення й поширення педегогічного досвіду вшколі.

1.6. В системі внутрішкільного управління і контролюініціатива виходить від директора школи.

1.7. Виявляти у кожного педагога елементи досвіду,допомагати їм розвинути і поглибити, зробитирезультати обміну досвідом надбанням усьогоколективу.

1.8. Знання навчальних програм і змісту предметівнавчального плану школи (особливо підручників іпосібників), методики викладання окремих предметів �головна ознака діловитості в управлінні школою.

1.9. “Керівництво взагалі” перетворюється в пустебазікання, що заважає вчителям нормально працювати”.(В.Сухомлинський).

2.0. Прийняти до уваги, що В.О. Сухомлинськийвважав, що особистий приклад директора школипочинається з наполегливої і систематичної праці щодопідвищення свого фахового рівня, вдумливої підго товкидо уроків, що дає учням міцні знання, практичні вміння танавички.

2.1. Для виховання учнів велике значення маєособистий приклад директора, на його практичнійдіяльності вчителі мають учитися, як виховувати дітей.

2.2. Врахувати, що в допоміжній школізастосовуються ті самі методи навчання, що й у масовій.

2.3. Але на уроці, крім загальноосвітніх та виховнихзавдань, розв’язуються завдання властиві тільки цьомутипу школи: відбувається корекція вад розвитку наоснові компенсаторних можливостей.

2.4. Важливого значення надається індивідуалізаціїнавчання та організації й стимуляції пізнавальноїдіяльності учнів.

2.5. В системі управління школою�інтернатомвпроваджувати досвід Великосорочинської санаторноїшколи�інтернату “Про структурну перебудову організаціїнавчально�виховного процесу”, схвалений Колегієюуправління освіти.

Отже:Творчо використовуючи ідеї видатних педагогів (і

впершу чергу А. Макаренка, В. Сухомлинського),збагачуючи власний досвід, впроваджуючи в практикунадбання кращих шкіл�інтернатів (Гадяцької,Великосочинської, Потоківської, Кременчуцькоїдопоміжної шкіл�інтернатів, Полтавської для дітей�сиріт), дирекції та педагогічні колективи шкіл�інтернатівобласті свої завдання вбачають в тому, щоб “повернутидітям дитинство”, встановити зв’язок навчання з усімаіншими формами діяльності учнів і, насамперед, зсуспільно�корисною працею та культурно�освітньоюроботою.

ЛІТЕРАТУРА1. В. Сухомлинський. Сто порад вчителю. К.: Радянська

школа, 1984.2. В. Сухомлинський і сучасність, випуск І, Київ, 1994.3. В. Грицун. Вихованці допміжних шкіл�інтернатів

потребують уваги / Постметодика N 7, 1994,� С.45.Підготував Б.В. Піддубний.

ВІДДІЛ ПРИРОДНИЧО�МАТЕМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІНРЕКОМЕНДУЄ:

ВЧИТЕЛЯМ МАТЕМАТИКИНовизна шкільної математичної освіти заключається

у переорієнтації її з виключного засвоєння знань, умінь інавичок на розвиток здібностей і обдарувань дітей,істотне підвищення престижу інтелекту, культури особи,використання математичного апарату в побуті і навиробництві, на формування високоморальноїгромадської свідомості та екологічної культури молодізасобами математики як навчальної дисципліни.

Розв’язанню цих завдань сприяє реалізація не лишеінформаційної, а, головне, розвиваючої функції уроку.Що неможливо без впровадження в практику роботиновітніх досягнень психолого�педагогічної науки таперспективного педагогічного досвіду. Впроваджуватипередові технології навчання:

� модульну систему навчання математики;� оптимальне поєднання фронтальної, індивідуальної

та групової форм організації навчання учнів математики;

56



� укрупнення дидактичних одиниць;� рівневу та профільну диференціацію навчання;� лекційно�практичну систему навчання та ін.З метою поліпшення рівня знань, умінь і навичок учнів

з математики та підготовки їх до олімпіад створитинайкращі умови для роботи з обдарованими та здібнимидітьми, залучати їх до навчання в математичних гуртках,факультативах, проводити індивідуальні заняття, курсиза вибором.

Необхідно творчо підходити до підбору спецкурсів зматематики в школах нового типу.

Провести на початку навчального рокудіагностування знань, умінь і навичок учнів 5�х класів тастану розвинутості їх.

Звернути особливу увагу на підвищення науково�теоретичного та методичного рівня вчителів математикишляхом самоосвіти. Опрацьовувати концепціюматематичної освіти.

В 1995/1996 навчальному році керуватисянавчальними програмами 1992 року видання. Програмаз математики для ліцеїв, гімназій гуманітарногопрофілю, 10�11 класи (інтегрований курс) надрукована вінформаційному збірнику МОУ N 6, 1993 р.

ЛІТЕРАТУРАМатематична освіта. Постметодика, 1995, N 1(8)Підготував Тимошенко Л.Я.

ВЧИТЕЛЯМ ФІЗИКИВ новому навчальному році за основу планування

брати варіативні програми минулих років(Інформаційний збірник Міністерства освіти України,1993, N9�10) учитель за погодженістю з дирекцієюшколи і з урахуванням здібностей, нахилів та інтересівучнів вибирає певний варіант прграми:загальнокультурна орієнтація (курс А), прикладнийрівень (курс В), поглиблений (творчий) рівень (курс С). Укожному з цих профілів курсів (А,В,С) виділяють рівеньобов’язкових результатів і вищі рівні, тобто, рівневадиференціація пронизує і профільну. Також вчительможе керуватися експериментальною програмою,розробленою членом�кореспондентом АПН УкраїниІльченко В.Р Програми середньої загальноосвітньоїшколи (Київ “Освіта”,1994 р.)

Особливої актуальності при вивченні фізики сьогоднінабуває питання зосередження уваги молоді наглобальних, “планетарних” проблемах: екології,енергетиці, енергетичному голоді і ядерній енергетиці.

Гуманітаризація курсу фізики не передбачаєуникнення формул, задач, практикумів: спрощеннякурсу фізики � це небезпечна точка зору. Важливопоєднати продуктивний розгляд фундаментальнихоснов науки і глобальних проблем, зберегти у доступнійформі обидва методи фізики � експериментальний іаналітичний, обмежити там, де це необхідно,використання формул за рахунок введення у розглядіншого роду модельних уявлень.

Загальна схема навчання фізики у загальноосвітніхшколах повинна відповідати прийнятій структурі школи,віковим можливостям учнів і забезпечувати множинністьі варіативність шляхів до суспільно погоджених цілейзагальної середньої освіти.

ЛІТЕРАТУРАДив. ПМ N 6, 1994, с.52

ВЧИТЕЛЯМ ХІМІЇ1. У 1995/96 навчальному році хімія вивчатиметься за

різними варіантами програм надрукованими у 1993�1995 роках. Необхідно творчо підходити до відборукурсів хімії у класах з поглибленим вивченням предметата школах нового типу у відповідності з обраними

профілями в даних класах.2. Для засвоєння змісту хімічної освіти необхідно

використовувати поєднання таких дидактичних методівнавчання: інформаційно�рецептивного, проблемноговикладу, евристичного, дослідницького; співвіднесеннякожного етапу навчання, щоб дотримуватися загальноїлогіки навчання, в якій би добре проглядалися:

а) подача нової інформації ( усна, письмова, показ ) зрозкриттям заложених у ній суперечностей, принципів іузагальнення;

б) пряме і варіативне використання учнями цієїінформації з включенням до неї надпредметних дій;

в) самостійне творче розв’язування учнями проблем,побудованих на основі засвоєння знань і уміньпередбачених в різних поєднаннях структур творчоїдіяльності;

г) паралельний названим етапам емоційний вплив научнів (змістом, процесом навчання, особистістювчителя, враховуючого потреби і особливості кожного,направдяючого учнів на програмовані цінності, на пошукними особистого змісту в навчальній діяльності і їїстикання з оточуючим).

3. Запроваджувати рівневу і профільнудиференціацію навчання хімії, яка б забезпечилабазовий рівень знань для всіх учнів та підвищений длядітей, що обирають професії, пов’язані з хімією.

Значну увагу приділяти методичному забезпеченнювивчення хімії. З цією метою впроваджувати методичнісистеми Гузика М.П., Белікова А.О., Кравченка В.Я. та ін.

Підготувала Андрієвська О.С.ВЧИТЕЛЯМ БІОЛОГІЇ1. Опрацювати проект концепції безперервної освіти

в Україні (інформаційний збірник Міністерства освітиУкраїни, 1995 р. N 8), виходячи з якого основною метоюбіологічної освіти є переорієнтація її технократичногонапрямку на гуманістичний.

На перших етапах навчання біологія розглядається впершу чергу як світоглядна дисципліна, яка повинназабезпечити: формування наукової картини живоїприроди, розкриття ролі біологічних знань в сферікультури, створення свідомої мотивації на здоровийспосіб життя, засвоєння норм і правил екологічної етики,формування бережливого ставлення до природи.

На заключних етапах разом з гуманістичнимреалізується і завдання професійної підготовки:

� світоглядні: синтез ідей, що стосуються живихсистем як відображення картини біологічної реальності;

� методологічні: знайомство із принципамибіологічного пізнання, формування вміння поставити тавирішити проблему;

� теоретичні: озброїти учнів знаннями, що стосуютьсяпринципів функціювання живих систем, їх онто� іфілогенезу, закономірностей взаємовідносин міжсобою, неживою природою та людиною;

� практичні: формування навиків самостійноговивчення основних біологічних теорій, вміннякористуватися теоретичними знаннями для професійноїорганізації в прикладних сферах людської діяльності.

2. В своїй діяльності вчителям області рекомендуємошироко використовувати перспективний досвід Р.А.Нікіфорова з проблеми “ Розвиток пізнавальноїдіяльності учнів в процесі вивчення біології”.

3.Вчителям звернути увагу на екологічну освіту �наступного року вперше буде проводитися олімпіада зекології. Міністерство освіти дає орієнтовані теми длянаукових досліджень:

1. Моніторинг руху тварин. 2. Визначення рівнязабруднення вод з використанням фітопланктону як

57



індикаторів. 3. Біохімія та біоекологія риб. 4. Очищенняпитної води різними методами. 5. Визначеннямутагенезу пестицидів. 6. Вплив пестицидів наклітинний поділ. 7. Вплив миючих засобів на кількістьпротеїну і глюкози в печінці. 8. Фільтруючий пристрійдля очищення води.

ЛІТЕРАТУРА:1. Корчагіна В.О. Біологія 6�7 клас.2. Козлова М.І. Біологія 7�8 клас.3. Нікітов А.І. Біологія 7�8 клас.4. Цузмер Г.М. Людина. (Анатомія. Фізіологія. Гігієна.)5. Полянський Ю.І. Загальна біологія. 10 � 11 клас.6. Рувинський А.О. Загальна біологія. 10 � 11 клас.

Підготувала Токар Н.Ю.ВЧИТЕЛЯМ ГЕОГРАФІЇОсновні напрями організації навчального процесу з

географії у 1995�1996 навчальному році.1. Привчати дітей до самостійної творчої діяльності

при вивченні геграфічних закономірностей (шляхомроботи з підручниками, картами, атласами, виконаннясамостійних творчих завдань тощо).

2. Здійснювати багаторазове повторення матеріалуна всіх рівнях його засвоєння (шляхом проведеннятематичного і підсумкового тестування, семінарів, уроківузагальнення знань). Правилом організації навчальногопроцесу з географії повинно бути проведенняповторення знань після вивчення кожної теми, частиникурсу.

3. Накопичення педагогічних банків даних позасвоєнню і перевірці географічних знань (роздатквихдидактичних матеріалів, логічних опорних схем уроків,тестів поточого і підсумкового контролю, розробокпозакланих заходів). Головам методоб’єднань вчителівгеографії налагодити роботу по узагальненню ісистематизації досвіду педагогічних банків даних.

При викладанні курсів географії в V � X класахосновну увагу слід звернути на такі особливості:

4. Вивчаючи “Географію рідного краю” слід, перш завсе, формувати поняття про фундаментальні закони тавластивості природи (речовина, тіло, агрегатні станиречовини, природні компоненти, закони збереженняречовини і енергії, направленості розвитку,періодичності тощо). Користуючись “ Робочим зошитомз географії рідного краю “, слід приступити до створеннямісцевих посібників для учнів з цього курсу.

5. Провести аналіз та обговорення наметодоб’єднаннях нового підручника “ Загальнагеографія “ для 6 класу (автори Р.В. Коваленко, Л.І.Круглик).

6. В неповних середніх школах та класах із слабкимрівнем знань учнів доцільно викладати курс “ Географіясвіту” ( 7�8 класи ). Основну увагу звернути на вивченнязагальних закономірностей географічної оболонки,виявлення взаємозв’язків між природними умовами,особливостями життя і діяльності населення тагосподарством найбільш типових країн в межах кожногоматерика.

7. Для більшості шкіл області рекомендуєтьсявивчення курсу “Географія України” (8�9 класи),користуючись новими підручниками та методичнимирекомендаціями.

8. При вивченні “ Економічної і соціальної географіїзарубіжних країн” особливу увагу слід приділятививченню сучасної політичної карти, типології країн,новим тенденціям у розміщенні світового господарства,сучасним глобальним проблемам людства, аналізутенденцій розвитку постсоціалістичних країн.

При вивченні географії в 1995�1996 навчальному році

слід користуватися програмами 1993 року таметодичним листом Міністерства освіти про деякі змінидо програм.

ЛІТЕРАТУРА1. Скуратович О.Я. Зошит з географії рідного краю. 5

клас. Випуск 2. � К., 1995.2. Актуальні проблеми методики викладання географії

рідного краю. � Полтава, 1994.3. Коваленко Р.В., Круглик Л.І. Загальна географія.

Підручник для 6 класу. � К., 1995.4. Атлас “ Наша планета “ 6 клас. � К., 1995.5. Робочий зошит із загальної географії. 6 клас. � К.,

1995.6. Географія у завданнях і запитаннях. Роздатковий

тматеріал для 6�10 класів. � К., 1995. (з інд. замовленьзвертатися за тел. 224�15�86 у м. Києві, Сирота ВіраВадимівна).

7. Сиротенко А.Й., Чернов Б.М., Плахута В.Я.Географія України. Підручник для 9 класу. � К., 1994.

8. Булава Л.М. Методика викладання фізичноїгеографії України. (5 випусків).� Полтава, 1994.

9. Шаблій О.І. Економічна та соціальна географіяУкраїни. Посібник для 9 класу. � К., 1994.

10. Булава Л.М. Топоніміка України. � Полтава, 1995.11. Методика викладання географії Полтавщини. �

Полтава, 1994.12. Політична карта світу. Короткий словник. � К., 1995.13. Настінні карти ( випуск 1995 р.): Політична карта

світу. Карти України: фізична, економічна, політико�адміністративна.

Журнали: Український географічний журнал, “Ойкумена”, “ Економіка України”, “ География”(приложение к газете “ 1 сентября”).

Підготував Л.М. Булава.ВІДДІЛ ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН

РЕКОМЕНДУЄ:ВЧИТЕЛЯМ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Й ЛІТЕРАТУРИУ 1995 � 1996 навчальному році зміст мовної освіти, в

основному, визначатиметься програмами Міністерстваосвіти 1993 року видання, а літературної � 1992 року.

Для успішної реалізації цих програм рекомендуємо:1. Навчати учнів на основі функціонально�

комунікативного підходу до вивчення мови,орієнтуючись на комунікативно�прагматичну мету, якапередбачає:

� вільне володіння усним і писемним мовленням;� готовність до користування мовою в різних

суспільних ситуаціях;� вміння створювати тексти літературною мовою.2. Організовувати навчання як процес пізнання

дитиною оточуючого світу і себе за допомогою мови.3. Постійно проводити практичні комунікативні

заняття (конкретні мовленнєві ситуації у формі діловихігор).

4. Вироблення навичок мовної практики здійснюватина грунті наскрізної ідеї українознавства.

5. В основу занять з літератури покласти читання тавивчення текстів художніх творів, утвердженняестетичної функції мистецтва слова.

6. Добирати твори для вивчення літератури рідногокраю, керуючись критеріями:

а) висока художня цінність твору;б) велике суспільне і літературне значення його для

тієї епохи, коли він був написаний, і для сьогодення;в) доступність твору учням відповідно до їхніх вікових

особливостей та розумового розвитку;г) зацікавленість школярів твором.7. Продовжувати практику поглибленого вивчення

58



мови й літератури за рахунок реалізації шкільногокомпонента освіти, факультативного вивченняспецкурсів з культури мовлення, риторики, практичноїстилістики, урізноманітнювати діяльність літературних,драматичних гуртків, студій тощо.

8. Розширити форми і зміст роботи з обдарованимидітьми, підготовки їх до участі в предметних олімпіадах,конкурсах тощо.

9. Оптимально урізноманітнювати методикунавчальних занять, вдумливо практикуючинестандартність їх форм і змісту, структуруючинавчальний матеріал, застосовуючи мовнийексперимент, спостереження, дослідження,проблемний аналіз, дискусії, організовуючи самостійнуроботу учнів.

ЛІТЕРАТУРА1. Єрмоленко С., Мацько Л. Навчально�виховна

концепція вивчення української(державної) мови //Дивослово. � 1994. � N 7.

2. Волошина Н. та ін. Концепція літературної освіти //Дивослово. � 1994. � N 4.

3. Донченко Т. Уроки мови мають стати урокамисловесності // Дивослово. � 1995. � N 4.

4. Степанишин Б. Загальномистецькі й літературно�методичні засади аналізу художнього твору //Дивослово. � 1994. � N 7.

5. Ющук І. Практикум з правопису української мови. �К.: Освіта, 1994.

6. Пентилюк М. Культура мови і стилістика. � К.: Вежа,1994.

7. Рідне слово: Збірник праць з методики викладанняукраїнської та зарубіжної літератур // Вип.1 � 5. �Полтава. � 1994.

Підготував Библів П.В.ВЧИТЕЛЯМ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ, РОСІЙСЬКОЇ І

ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРУ 1995 � 1996 навчальному році слід керуватися

програмами, рекомендованими Міністерством освіти.Для ефективної роботи за даними програмами

вчителі повинні усвідомити, що� визначальною ідеєю залишається пріоритет

духовних цінностей в системі гуманітарної освіти;� лінгвоетнодидактика повинна стати реальною

ефективною педагогічною основою вивчення російськоїмови, російської та зарубіжної літератур;

� розвиток літературної освіти має проходитишляхами взаємодії соціально � педагогічних іпсихологічних факторів: пам’ять � традиція � культура �виховання � духовність � особистість � народ;

� єдиний сприйнятливий підхід до викладання мов ілітератур � екзистенціальний, бо він передбачаєформування естетичної особистості, яка володіємовленнєвою, комунікативною і елементарноюлінгвістичною компетенцією та синкретичниммисленням, в основі якого � органічне поєднання логіки,розуму і чуття;

� гармонія уроку створюється складним поєднаннямзнань, інтелектуальних дій і почуттів; мусить існуватиєдиний задум системи уроків, при якій кожен наступнийурок базується на опорах попередніх знань і єприродним їх продовженням;

� для забезпечення інтегративного підходу довикладання та полегшення орієнтації у подіяхісторичного та літературного процесів, забезпечення“панорамного бачення” згаданого періоду слідкористуватися синхроністичними таблицями;

� одним із завдань є засвоєння стереотипівмовленнєвої поведінки, мовного етикету, які

відображають емоційний фон українсько�російськихкультурних зв’язків, співставлення лексики татекстотворення в українській та російській мовах,враховуючи специфіку аналізу перекладної літератури;

� аналізувати художній твір потрібно в єдності формий змісту;

� перспективними педагогічними технологіямивикладання словесності є інтеграція суміжних предметівта видів мистецтв при вивченні світової літератури,укрупнене структурування навчального матеріалу прививченні близькоспоріднених мов та функціонально�комунікативний підхід до мовної освіти;

� доцільно використовувати діалогічне спілкування,повторювальні бесіди, проблемні ситуації та питання,випереджувальні домашні завдання, самостійні науковідослідження з суміжних предметів та видів мистецтва,міжпредметні конференції, комплексний семінар;

� ключовим завданням методичних об’єднань маєбути розвиток професійних здібностей вчителів,опанування перспективними педагогічнимитехнологіями та розробка власних методичнихприйомів, підходів до викладання предмета, підвищеннязагального культурного рівня.

ЛІТЕРАТУРА1. Денисова Т.Н., Сиваченко Г.М. Від тексту до

літературного процесу (Концепція вивчення івикладання зарубіжної літератури...) // Відродження. �1994. � N 12.

2. Важлива ланка полікультурного виховання(Звиступів учасників Всеукраїнської науково�практичноїконференції “Проблеми викладання зарубіжноїлітератури в навчальних закладах України ізагальнолюдські цінності”) //Відродження. � 1994. � N10, 11.

3. Интеграция � путь к школе ХХІ века // Народноеобразование. � 1992. �N 5 � 6.

4. Степаненко М.І., Безобразова Л.Л. Проблемизіставного лінгвостилістичного аналізу. � Полтава. �1993.

5. Рідне слово: Збірник праць з методики викладанняукраїнської та зарубіжної літератур // Вип. 6� 7. �Полтава. � 1994.

6. Вивчення світової літератури в школі: Науково�методичні матеріали // Вип. 1 � 5. � Полтава. � 1994,1995.

Підготували Чирка В.В., Гелеверя Р.О.ВЧИТЕЛЯМ ІНОЗЕМНОЇ МОВИІноземна мова � специфічний навчальний предмет,

тому що мова, за висловом В.Гумбольдта, � душа нації, вній відбитий національний характер, душа народу,система соціальних відносин, традицій тощо.

Навчання іноземної мови у 1995�96 н.р. у школахбуде здійснюватися у відповідності з діючимипрограмами, виданими у 1991 р. видавництвом “Освіта”та Програмою з іноземних мов для початкової школи,(журнал “Початкова школа”,1994,N 12)

У новому навчальному році продовжуєтьсязапровадження іноземної мови у початкових класахзагальноосвітніх шкіл. Вивчення цього предметапередбачене базовим навчальним планом з 1 або з 2класу. Кількість годин указана в розділі “Шкільнийкомпонент” ( див.Інформаційний збірник МО України N9�10, 1993 р., N 10, 1994 р.)

Перехідний період передбачає поступове відкриття ушколах навчання однієї з іноземних мов у початковихкласах; це зумовлено необхідністю створенняоптимальних умов для організації навчального процесу:наявністю відповідних фахівців і навчально�матеріальної

59



бази. Перший рік навчання слід розглядати якспеціальний пропедевтичний курс, протягом якого вучнів необхідно сформувати первинні навички і вміння зусіх видів мовленнєвої діяльності: аудіювання,говоріння, читання, письма. Раціональна організаціянавчального процесу обов’язково передбачаєврахування психофізіологічних особливостей дітейцього віку, тому вчителеві слід широкоурізноманітнювати форми роботи, використовуватиігри, пісні, рифмовки, вірші.

Для навчання іноземної мови пропонуютьсяпідручники лабораторії навчання іноземних мовнауково�дослідного інституту педагогіки, а саме:підручники англійської мови для 5�8 класів(авт.В.М.Плахотник, Р.Ю.Мартинова), французької мови( О.Т.Тимченко, Н.М.Василевецька), іспанської мови(В.Г.Редько, М.М.Вороніна), німецької мови (Н.Н.Басай,В.М.Плахотник).

У наступному навчальному році набуває поширеннявикладання іноземної мови за альтернативнимипідручниками. У своїй роботі вчитель можевикористовувати різноманітні посібники і навчально�методичні комплекси, зокрема, видавництва “Генеза”,Київ; видавництва Оксфордського університету та інші.Із зразками підручників можна ознайомитися у відділігуманітарних дисциплін інституту післядипломної освітипедпрацівників.

У 1995�96 н.р. необхідно ширше впроваджуватививчення другої іноземної мови , зокрема у школахнового типу: ліцеях, гімназіях і т. п., враховуючи прицьому побажання батьків і дітей.

РМО вчителів іноземної мови повинні більшевикористовувати інтелектуальні і професійні можливостівчителів�методистів, старших вчителів та вчителів вищоїкатегорії, практикувати на засіданнях методичнихоб’єднань відкриті уроки, звіти про курсовуперепідготовку, огляди методичної літератури, аналізнових підручників.

Рекомендуємо на засіданні РМО ознайомитивчителів з новим виданням, науково�методичнимжурналом “Іноземні мови”. Новий журнал призначенийдля тих, хто цікавиться питаннями теорії і практикивикладання іноземних мов, хто вивчає іноземну мовуабо хоче оволодіти нею. Матеріали з актуальнихпроблем викладання іноземних мов у дошкільнихзакладах, середніх і вищих навчальних закладах,про новінавчально�методичні комплекси, матеріали практичногохарактеру на допомогу вчителям, публікації зкраїнознавства, зразки тестів, статті зарубіжногодосвіду викладання іноземних мов, огляди, рецензії таінші матеріали друкуються в журналі.Підписний індексжурналу � 74235.

Підготували Цехановська В.О., Шевченко Т.А.ВЧИТЕЛЯМ ІСТОРІЇБезумовно, вчителів історії зацікавила щойно

вироблена Концепція безперервної історичної освіти вУкраїні, що з’явилась наприкінці навчального року вінформаційному збірнику Міністерства освіти України[1]. У ній відмічається, що історичні знання маютьвеличезне значення в національній системі освіти,допомогаючи виховувати свідомих громадян України, їїпатріотів.

Однак дана концепція пропонує на перехідний період(приблизно на 5 років) відмовитися від реалізаціїкардинальних змін у викладанні історії, тому щозагальноосвітня школа до них не готова. І це зрозуміло,адже проблема з забезпеченням новими підручникамипоки�що залишається не вирішеною.

На перехідний період, зокрема, пропонується у 5�мукласі замість курсу “Вступ до історії” вивчення історіїУкраїни у полегшеному вигляді � шляхом розповіді прожиття найбільш видатних людей в історії українськогонароду. З 6�го по 11�й клас буде викладатисясистематичний курс історії, в якому два самостійніпредмети � історія України та всесвітня історія � повинніув’язуватися в одній програмі, співпадаючи по епохах.Вивчення цих предметів має здійснюватися одночасно,тобто уроки з всесвітньої історії та історії Україниповинні чергуватися. Винятком є викладання історії в 6�му класі (історія стародавнього світу) [1, c.21].

В наступному навчальному році вчителю привикладанні предмету необхідно:

� уникати однобічності, адже історія народу як етносумає відображати всі три основні складові його життя:економічну, політичну, духовнокультурну;

� розкривати світобачення й історичні поглядинародних мас;

� широко використовувати фольклор (перекази,думи, пісні, поезію), літературні твори;

� широко використовувати можливості історичногокраєзнавства. Цьому сприятиме видання навчальногопосібника “Історія Полтавщини” для учнів VІІ�ХІ класів.Цінним є те, що автори посібника виходять з того, щорушійною силою історії є самі люди, історія людства євектор складної взаємодії окремих соціокультурнихсистем (народів, держав, цивілізацій). Вони прагнутьдомогтись єдності цивілізаційного, культурологічного йформаційного підходів у моделюванні змістуісторичного матеріалу з минулого Полтавщини;

� відійти від міфотворчої історії України, про якуВ.Винниченко писав: “Читати українську історію треба збромом, � до того це одна з нещасних, безглуздих,безпорадних історій, до того боляче, досадно, гірко,сумно перечитувати, як нещасна, зацькована,зашарпана нація тільки те й робила за весь час свогодержавного (чи вірніше: півдержавного) існування, щоодгризалась на всі боки: од поляків, руських, шведів. Усяісторія � ряд безупинний, безперервний ряд повстань,війн, пожарищ, голоду, набігів, військових переворотів,інтриг, сварок, підкопування”;

� у своїй роботі використовувати навчальніпосібники, публікації “Постметодики”;

� більше уваги приділяти впровадженню новихпедагогічних технологій;

� слідкувати за професійною газетою “Освіта” і взятидо виконання в процесі роботи у 1995�1996 н.р.рекомендації Міністерства освіти стосовно викладанняісторії та права;

� вчителям, що викладають курс правознавства, всвоїй роботі використовувати публікації “Постметодики”� “Перевір свої знання з правознавства”;

� кожен вчитель історії повинен розпочатинавчальний рік з узгодження з адміністрацією школикалендарно�тематичних планів згідно тарифікації.

РАЙОННИМ МЕТОДИЧНИМ КАБІНЕТАМ:� серйозну увагу приділити в новому навчальному

році глибокому вивченню стану викладання історично�правових дисциплін, використовуючи методистів ІПОППдля підготовки тестів, здійснення зрізу знань учнів іобробці отриманих матеріалів.

� потрібно провести велику роботу при суттєвійпідтримці гуманітарного відділу ІПОПП по підготовцівчителів до викладання курсу “Права людини” в 10�11класах (слідкуйте за вказівками Міносвіти);

ЛІТЕРАТУРА1. Концепція безперервної історичної освіти в Україні

60



//Інформаційний зб. М�ва освіти України � К.: Освіта,1995.� N 8. � С 11�24.

19. Сарбей В. Роздуми з приводу фундаментальної“Історії України”// Київська старовина. �1995. � N 2. � С.2�10.

Підготували Магдик О.О., Стрельніков В.Ю.ВІДДІЛ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

РЕКОМЕНДУЄ:ПРАЦІВНИКАМ ОСВІТИ З ПИТАНЬ ВИХОВНОЇ

РОБОТИ1. Заступнику директора школи з виховної роботи

необхідно керуватись при плануванні роботиінформаційним збірником МО України N 23, 1992, с. 18 �20. “Основні напрямки діяльності заступника директорашколи з виховної роботи” та обласною комплексноюпрограмою “Національне вихованне: регіональнийаспект” на період до 2000 року”.

Планування виховної роботи затверджуєтьсяпедагогічною радою школи. Форми планів можуть бутидовільними.

2. В організації методичної роботи з класнимикерівниками, вихователями ГПД, майстрамивиробничого навчання, керівниками гурткової роботипропонуємо такі форми:

2.1. Анкетування класних керівників, вихователівГПД, керівників гуртків з метою виявлення їх творчогорозвитку пізнавального інтересу до проблеми виховноїроботи.

2.2. Складання діагностичної карти методичноїроботи з класними керівниками, вихователями ГПД,керівниками гурткової роботи:

� підготовка методичних розробок з питань виховноїроботи;

� навчальні, проблемні, постійно діючі семінари тасемінари практикуми;

� тижні педагогічної майстерності ;� методичні ринги;� творчі звіти класних керівників, керівників гуртків,

майстрів виробничного навчання;� організаційно�ділові ігри;� висновки та експозіції, що розкривають

лабораторію творчої майстерності класних керівників,вихователів ГПД, майстрів виробничого навчання.

3. Вивчення кращого досвіду роботи класногокерівника, вихователя ГПД. Звернути увагу на такіпитання:

� скласти план вивчення досвіду;� відвідати систему виховних заходів, дати

методичний аналіз форм роботи;� вивчати рівень вихованості учнів, проаналізувати

діяльність класного керівника, вихователя ГПД з точкизору його позиції, знання ним методики виховноїроботи.

4. Організація роботи з педагогічно�занедбанимидітьми:

� психолого�педагогічні спостереження за учнями;� дні профілактики (із залученням працівників

інспекції у справах неповнолітніх);� індивідуальна робота з підлітками;� залучення підлітків у гуртки, секції, клуби,

об’єднання за інтересами;� кінолекторії “Підліток і закон”;� консультпункти “Довіра”;� педагогічний консиліум.Ефективність заходів аналізувати щоквартально.5. Організувати економічну освіту та виховання учнів

у системі позаурочної та позашкільної виховної роботи:� формувати в них якість дбайливого господаря

рідної землі, працьовитість, дбайливість, турботливе табережливе ставлення до рідної природи, шкільногомайна;

� організація роботи постів бережливих в школі, класіта в мікрорайоні навчального закладу, постів і групекономічного аналізу ;

� організація роботи шкіл, гуртків, факультативів“Економічні знання”, “Юний економіст”.

6. Проводити освітницьку роботу з батьками,особливу увагу надати питанню родинного виховання.

7. Підвищити рухову активність дітей на протязі дняза рахунок відновлення в школах фізкультурно�оздоровчих закладів; проводити шкільні, районні, міськіспортивні змагання школярів, рухливі ігри на перервах.

Підготувала Л.Г.ТарасовськаПЕДПРАЦІВНИКАМ ПОЗАШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВВиходячи з основних положень нормативних

документів Міністерства освіти, обласної комплексноїпрограми “Національне виховання: Регіональнийаспект” рекомендуємо:

1. Проводити роботу по поліпшенню матеріальноїбази позашкільних закладів. Ширше використовуватиможливості нового механізму господарювання, якийпередбачає об’єднання бюджетних асигнувань ізалучених коштів. Підвищувати доходи позашкільнихнавчально�виховних закладів за рахунок поширенняплатних послуг населенню, комерційної діяльності,спонсорських внесків.

2. В організації навчально�виховної, інструктивно�масової роботи забезпечити високий рівень навчання івиховання учнів на основі співробітництва, спільноїтворчої праці, високоморальних відносин дітей,педагогів, батьків, використовуючи нові педтехнології,методику КТС (колективної творчої справи).

3. Створювати творчі осередки нового покоління:студії, школи, театри, світлиці, ансамблі, клубніоб’єднання, фітобари, ін.

4. З метою наведення порядку в номенклатурі гуртківпозашкільного закладу сформувати творчі об’єднання затрьома рівнями:

� початковим � по виявленню творчих здібностей іспрямуванню інтересів до творчої діяльності;

� основним � по розвитку стійких інтересів;� вищим � для обдарованних дітей та розвитку їх

талантів.5. Пожвавити економічну освіту дітей та підлітків,

підготовку їх до підприємницької діяльності. Поширитимережу гуртків юних менеджерів, бізнесменів,економістів тощо.

Практикувати проведення економічних ігор у процесіроботи з гуртківцями та школярами.

6. Вести роз’яснювальну роботу з питань релігіїсеред дітей та молоді, дотримуючись Закону України“Про свободу совісті та релігійні об’єднання”. Недопускати впливу різних авантюристичних організацій,псевдорелігійних течій: “Церква � об’єднання Муна”,“Біле братство”, “Об’єднання свідомості Кришни” та ін.,які своєю діяльністю порушують чинне законодавствоУкраїни.

7. Започаткувати в навчально � виховних закладахфакультативне вивчення предмету “Історія релігії”.

8. Привернути увагу керівників позашкільнихзакладів, шкіл до позитивного досвіду діяльностіУкраїнської скаутської організації “Пласт”, відродженнятрадицій українського козацтва � “Січ”, “Джури”,“Козацька республіка”, екологічної організації України“Зелений світ”.

9. Пропонувати до передплати районним структурам

61



освіти періодичні видання Української скаутськоїорганізації “Пласт”, “Цвіт України”, “ Юнак”, “Пластовийшлях”, ін. (за адресою: м. Тернопіль , вул.Федьковича11, тел. 5�24�02, станичний О.Ракицький).

10. Районним методичним службам освіти вийти зпропозиціею до місцевих органів влади прокоординацію роботи різних дитячо�юнацьких об’єднаньта організацій, вироблення засад між ними, наданняметодичної та фінансової підтримки.

ЛІТЕРАТУРА1. Обласна комплексна програма “Національне

виховання: Регіональний аспект”.� Полтава, 1994.2. Лист Міністерства освіти від 10 січня 1995 р.3. В.Герасименко. І цей неосяжний аспект людського

спектру (щодо обговорення концепціі “Національноговиховання”),// Освіта.� N 5, 1.02, 1995.

4. Заходи щодо виконання Указу Президента України “Про відродження історико � культурних трациційУкраїнського козацтва”// 4.01.1995 N 14/95.

Підготувала Г.А.КалібердаРЕКОМЕНДАЦІЇ З ПИТАНЬ ТРУДОВОЇ ПІДГОТОВКИ

ШКОЛЯРІВКЕРІВНИКАМ ШКІЛ:� впроваджувати в практику роботи шкіл нові форми

трудового навчання: аренду, підрядні виробничібригади, учнівські кооперативи, шкільні навчально�виробничі форми і т.д., використовувати ідеїА.С.Макаренка по організації безперервногопродуктивного виробництва;

� сприяти відродженню народних промислівПолтавщини шляхом запровадження в школахтрадиційних ремесел із залученням місцевих народнихумільців;

� поширювати серед учителів трудового навчанняпередовий педагогічний досвід області і України,пропагувати новий фаховий журнал “Трудова підготовкав закладах освіти України”.

МЕТОДИЧНИМ СЛУЖБАМ:� виходячи із об’єктивних умов і потреб, скласти

план�графік курсової перепідготовки вчителів трудовогонавчання і викладачів профільної та професійноїпідготовки школярів;

� довести до відома педпрацівників районів і містосновні положення про атестацію, терміни їїпроведення. Ввести суворий контроль за дотриманнямвчителями виконання планів курсової перепідготовки;

� організувати планову роботу методичнихоб’єднань, шкіл передового педагогічного досвіду,семінарів, творчих груп , де розглядати питаннявивчення і поширення ППД, пропагувати нові формитрудового навчання, науково�методичну літературу;

� методичним службам аналізувати стан викладанняпредмета, курсової перепідготовки, пропагуватинестандартні форми роботи, творчі звіти вчителів,виставки, конкурси тощо.

ВЧИТЕЛЯМ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ� здійснювати міжпредметні зв’язки під час

проведення уроків, позакласних та позашкільнихзаходів, пов’язувати навчання з вихованням тапродуктивною працею;

� враховуючи стан матеріальної бази, вводити длястаршокласниів профілі з основ підприємництва,фермерства, домоведення, використовувати елементинародних промислів;

� в своїй роботі використовувати елементи ППД,особливо з питань економічного виховання, охоронинавколишнього середовища;

� формувати стійкі професійні інтереси дітей,

ознайомлювати їх з масовими виробничимипрофесіями, проводити профорієнтаційну роботу.

Підготував Чирка Г.Е.ВЧИТЕЛЯМ МУЗИКИ� звернути увагу на нову програму з музики А.Т.

Авдієвського. Вона базується на принципі народності якпровідному в теорії музично�естетичного виховання вУкраїні; вперше проголошує цілеспрямовану музично�творчу діяльність учнів самостійним компонентом урокумузики; встановлює тісний взаємозв’язок уроку музикиз позакласною музично�виховною роботою; націлюєвчителів на організацію дитячого оперного театру вшколі;

� спрямувати зусилля на досягнення єдностімузичного і національного виховання. Цьому сприятимеретельне ознайомлення з обласною комплексноюпрограмою “Національне виховання: Регіональнийаспект” (Полтава, 1994), а також всебічна реалізаціяпринципу народності. Деякі шляхи впровадженняостаннього:

а) 65% хорового репертуару в I�V класах повинніскладати народні пісні;

б) 1995 рік ЮНЕСКО проголосило роком сім’ї. Вчасновиховання старшокласників здійснювати на матеріалісоціально�побутових і ліричних пісень, які даютьможливість розкрити специфіку родинних і міжособовихвідносин в Україні;

в) участь учнів у фольклорних вокальних таінструментальних ансамблях, святах, оглядах,експедиціях, об’єднаннях тощо;

г) здійснення міжпредметних зв’язків знародознавством, краєзнавством, історією українськоїкультури, українською етнографією, хореографієютощо;

д) глибоке, систематичне вивчення вчителем музикиукраїнської національної культури, українськогоменталітету та його прояву в народному мистецтві;

є) 1995 рік багатий на ювілеї. Доречно присвятитиМіжнародний день музики (1 жовтня) полтавськимкобзарям (А.Никоненку, П.Гузю, Ф.Кушнерику), абославетним українським композиторам(Д.Бортнянському, М.Березовському, Г.Верьовці,В.Верменичу, К.Данькевичу, О.Кошицю).

� сприяти відродженню вокально�хорової культуриУкраїни. З цією метою в центр уваги в початкових класахпоставити вокально�хорову роботу, всебічний розвитокмузичних здібностей дітей в різних видах музичноїдіяльності, а слуханню музики приділяти на уроці 5�7хвилин. У зв’язку з психофізіологічними особливостямиучнів у середніх і старших класах значно збільшуетьсявага науково�теоретичного пізнання музичногомистецтва як народного, так і професійного (2О�25хвилин).

ЛІТЕРАТУРА1. Авдієвський А.Г. Програма з музики для 1�4кл.�К.,

19932. Авдієвський А.Г. Проект програми з музики 5�8.� К.,

19933. Верховинець В. Весняночка .�К., Муз.Укр., 19894. Вороб’євич. Шкільний співаник. Просвіта 19915. Колеса Ф. Шкільний співаник.� К., Муз.Україна, 19936. Леонтович М.Д. Практичний курс навч.співу у

серед.школах України.� К., Муз.України, 19897. Лисенко М.В. Молодші.� К., Муз.Укр., 198О8. Українське дошкілля вид. II.� К., Муз. Укр., 1991

Підготували Шовкомуд О.О., Коротинська В.В.ВЧИТЕЛЯМ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

62



1. Постійно дотримуватися техніки безпеки під часпроведення всіх видів спортивних занять/ зб.наказівМіносвіти N 3 за 1986 рік /. Перед початком навчальногороку перевірити всі спортивні споруди та інвентар насправність.

2. Більшість уроків фізичної культури та інших видівспортивних занять проводити на природі змаксимальним використанням підручних засобів.

3. Для розвитку інтересу дітей до занять фізичнимивправами застосувати ігрові методи їх проведення,найпростіші змагання, використовуючи вправи такомплекси, які до вподоби дітям.

4. Працюючи з дітьми 5�11 класів, спиратися на їхзнання з фізики, медицини, біології, хімії та ін.,пояснюючи їм доцільність тієї чи іншої вправи, видунавантаження, його систематичність і вплив на розвитокпевних якостей та органів.

5. Центром проведення змагань серед учнів вважатишколу. Раз на місяць проводити масові старти, до якихзалучати учнів 1�11 класів.

ЛІТЕРАТУРА1. С.А. Шмаков. Игры учащихся � феномен культуры.�

М., Новая школа., 19942. Використання комп’ютерної інформаційно�

діагностичної оздоровчої програми “Школяр” у роботізакладів охорони здоров’я та освіти (методичнірекомендації).� К., 1994

3. Региональная программа общеобразовательныхучреждений курса “Основы безопасностижизнедеятельности”.� К., 1994

4. Тесты для всех.� К., Довіра, 1994, С. 94�1235. Л.С.Нечепоренко. Твоя доля � в твоїх руках.� Харків,

ХДУ, 1995Підготувала О.К. Міщенко

З ПИТАНЬ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ ОСВІТИМетою інформатизації освіти є:� формування інформаційної культури людини;� підвищення ефективності навчально�виховного процесу

на основі впровадження НІТ;� удосконалення управління освітою.Виходячи з цього рекомендуємо:1. Матеріально�технічне забезпечення:� вивчити стан придатності наявних персональних

комп’ютерів та інших технічних засобів інформатики длярозв’язання завдань інформатизації освіти та організувативиконання ремонтних робіт і технічного обслуговування наявноїобчислювальної техніки.

� провести аналіз стану забезпечення закладів і установосвіти комп’ютерною технікою та вишукати можливості дляпридбання сучасних IBM�сумісних комп’ютерів.

� придбати для потреб відділу освіти,рай(міськ)методкабінету, рай(міськ)фільмотеки сучасний IBM�сумісний комп’ютер.

2. Індустрія програмних засобів:� вивчити стан забезпечення навчальних закладів освіти

педагогічними програмними засобами (ППЗ) та організувативідбір, тиражування, розповсюдження потрібного ППЗ:

а) для IBM�сумісних комп’ютерів:клавіатурний тренажер, операційна система, операційна

оболонка, редактор тектів, графічний редактор, електроннітаблиці, система управління базою даних, експертна система,набір прикладних програм цільового призначення, діалоговийінтерпретатор (компілятор) однієї з мов програмування (Basic,Pascal, C);

б) для інших марок комп’ютерів:пакет “Альтернатива”, набір прикладних програм цільового

призначення.� оголосити та провести конкурс на кращу комп’ютерну

програму. Вибрати тему найбільш актуальну для району (міста).3. Удосконалення змісту, методів і організаційних форм

навчання:� визначити базові школи першого рівня. Базовою школою

(Базова�1) можить бути школа, що забезпечена комплектом

комп’ютерів IBM або Пошук�2 та необхідним ППЗ. Організуватив них вивчення основ інформатики за проектом “Пілотнішколи”.

� визначити базові школи другого рівня. Базовою школою(Базова�2) можить бути школа, що забезпечена комплектомкомп’ютерів та необхідним програмним забезпеченням.Запровадити в них машинний варіант вивчення основінформатики за навчальною програмою опублікованою вІнформаційному збірнику Міністерства освіти України, 1993, N13, ст. 7.

� вишукати можливості для введення в базових школахпосади координатора по використанню НІТ у навчально�виховному процесі та управлінській діяльності.

4. Підготовка педагогічних кадрів:� вивчити стан проходження курсової перепідготовки

педагогічними працівниками з проблеми інформатизації освіти.� довести до відома кожного педагогічного працівника

“Тематику курсової перепідготовки в 1996 році з проблемінформатизації освіти” запропоновану ІПОПП.

� зібрати пропозиції педпрацівників щодо проходженнякурсової перепідготовки в 1996 році з проблем інформатизаціїосвіти, узагальнити їх та подати замовлення в ІПОПП.

� організувати курсову перепідготовку з продлемінформатизації освіти для вчителів основ інформатики, вчителівпредметників, методистів РМК, інспекторів ВО, керівниківнавчально�виховних закладів.

� організувати роботу районного (міського) семінару зпитань змісту та базових рівнів основ інформаційної культури

� забезпечити участь бажаючих у роботі обласного постійнодіючого семінару�практикуму з проблеми: “Використання НІТ унавчально�виховному процесі та управлінській діяльностіпрацівників освіти”.

5. Наукові дослідження і розробки:� організувати проведення в базових школах експерименту

з проблем інформатизації освіти. Вибрати тему найбільшактуальну для району(міста).

� організувати підготовку авторських програм вивченнякурсу “Основи інформватики та обчислювальної техніки” в 1�11класах.

6. Інформатизація управління:� організувати перепідготовку управлінських кадрів для

ефективного використання засобів НІТ в практичній діяльності� організувати роботу в базових школах першого рівня по

створенню бази даних “Педагогічні кадри району(міста)”.Підготував Дмитренко І.І.

63



64

ПРОСИМО ВИБАЧЕННЯВ редакцію “Постметодики” надійшов лист від

вчителя�методиста Рівненського обласного ліцеюМисана Віктора Олексадровича. У листі ВікторОлександрович просить опублікувати такеспростування:

“Регіональна програма з історії України та рідногокраю” (5 клас), яка була видрукована у нашомужурналі (№4, 1993 р.) і продепонована Полтавськимінститутом післядипломної освіти педагогічнихпрацівників (“Постме�тодика”, №3, 1993 р.) неналежить Миколі Олексійовичу Кириченку �завідуючому методичним кабінетом Пирятинськогорайону. Авторами цієї програми є вчителі�методистиз м.Рівного � Мисан Віктор Олександрович (обласнийліцей) та Олексін Юрій Петрович (сш №2). Без згодиавторів Кириченко М.О. виставив програму наобласний ярмарок педагогічних технологій у 1993році під своїм прізвищем, внісши до неї лише зміни,що стосувалися регіонального компоненту до IVрозділу “З історії міст і сіл України та рідного краю”.Зміни, внесені Кириченком М.О., не є суттєвими і недають підстави виступати йому в ролі автора. Певнаріч, що редакційна колегія не підозрювала проіснування справжніх авторів програми, томуопублікувала її у №4 “Постметодики”.

Віктор Олександрович надіслав такожоригінальний текст програми для доказовостіспростування. Автору листа редакція “Постметодики”надіслала таку відповідь:

Шановний Вікторе Олександровичу!Просимо вибачення, що завдали Вам

неприємностей.Нам прикро, що вийшло таке непорозуміння з

публікацією у “Постметодиці” Вашої роботи підчужим прізвищем.

Спробуємо пояснити як це трапилося. Дійсно, в1993 р. М.О.Кириченко подав рукопис на обласнийярмарок педагогічних технологій, в якому було

вказано:“Програма навчального курсу “Оповідання з

історії України та рідного краю”, 5 клас, (для шкілПолтавщини) підготовлена завідуючимПирятинським раймето�дкабінетомМ.О.Кириченком на основі концептуальнихпідходів до викладання даного курсу нарегіональному рівні, розроблених вчителями�методистами Рівненської сш №2 В.О. Мисаном таЮ.П. Олексиним”.

Отже, М.О. Кириченко не приховував запозиченняцієї програми у Вас, але при друкуванні повідомленняпро депонування, на жаль, це не було враховано.

Ознайомившись (завдяки М.О. Кириченку!) зрукописом Вашої програми, працівники інститутурекомендували опублікувати цю програму в журналі.При цьому згоди на друкування у М.О. Кириченка непросили, оскільки згідно положення про депонованірукописи, такий дозвіл редакція здобуваєавтоматично.

Однак за недоглядом працівників редакції, якіготували рукопис програми до друку, вище наведенапримітка М.О. Кириченка про дійсних авторів булаопущена.

Отже, цей прикрий факт стався внаслідоклегковажного ставлення до авторських прав як М.О.Кириченка, так і окремих працівників редакції “ПМ”,але ніяк не намір М.О. Кириченка, редакції“Постметодики” вдатися до плагіату.

З повагою С.Ф. Клепко



ФІЛОСОФІЯ ОСВІТИФІЛОСОФІЯ ДЛЯ ДІТЕЙ В ЕТИЧНІЙ СПАДЩИНІ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО О.В. Сухомлинська ............................................................................................... 2ФІЛОСОФІЯ ВИХОВАННЯ У КОНТЕКСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ М.Д. Култаєва ..................................................................................................... 7ЩО ЦЕ ТАКЕ * ГУМАНІЗМ? С.Ф. Клепко .............................................................. 9

ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇЯКІСТЬ ОСВІТИ В ПОРІВНЯЛЬНИХ ПОКАЗНИКАХ Г.О. Сиротенко ..................... 11ПЛАНУВАННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ Кеннет Н. Росс, Т. Невілл Послтуейт ................... 12ГУМАНІСТИЧНІ ЗАСАДИ УДОСКОНАЛЕННЯ КОНТРОЛЮ НАВЧЕНОСТІ В.Г. Ковальов ..................................................................................................... 19ПОЧАТКОВА ШКОЛА В ГІМНАЗІЇ Р.А. Рют ........................................................ 22ДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ШКОЛЯРІВ З.Н. Плечова, Н.А. Пустовіт ................................................................................ 23“ДОВКІЛЛЯ” ДЛЯ 1*3 КЛАСІВ В.Р. Ільченко, К.Ж. Гуз, С.І. Собакар ..................... 25ВИХОВУЮЧІ МОЖЛИВОСТІ ШКІЛЬНИХ ПІДЛІТКОВИХ ОБ’ЄДНАНЬ Г.А. Каліберда, Н.М. Сас ..................................................................................... 30ШКОЛА * “КОЗАЦЬКА РЕСПУБЛІКА” (з досвіду роботи національної української школи №11 м. Полтави) Л.Г. Тарасовська ............................................................. 34НАУКОВО*ПЕДАГОГІЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ У ШКОЛІ*ГІМНАЗІЇ №9 м. ПОЛТАВИ М.В. Гриньова, В.Ф. Короткова ....................................................... 37ІСТОРІЯ ДЕРЖАВНОСТІ УКРАЇНИ (Експериментальний навчальний план курсу для учнів 9*11 класів загально освітніх шкіл та спту) А.К. Хмара ......................... 38

ІСТОРІЯ ОСВІТИІСТОРІЯ ОСВІТИПЕРЕДОВИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ДОСВІД ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВЧИТЕЛІВ (80*90*І РОКИ) С.В. Крисюк ...................................... 40ІЗ ІСТОРІЇ ПОЛТАВСЬКОГО ПЕДІНСТИТУТУ (1914*1921 РОКИ) В.Є.Лобурець ........43

ХРОНІКАПОЕТ ВІДКРИВАЄ “ДУХОВНІ ОСТРОВИ” НАРОДУ (З науково*практичної конференції “В. Симоненко * поет, громадянин, патріот) П.В. Библів ...................... 44

УКРАЇНСЬКЕ КОЛОПРО ПОХОДЖЕННЯ ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ ПОЛТАВЩИНИ (закінчення) В.Н. Жук‚ Л.М. Булава ..................................................................................... 46УКРАЇНСЬКА НИВА КУЛЬТУРИ (продовження) О.А.Білоусько ............................. 50МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПОСІБНИКА З ІСТОРІЇ ПОЛТАВЩИНИ ДЛЯ УЧНІВ VII*XI КЛАСІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ О.П. Єрмак ........................................................................................................ 51

ДОВІДКИ “ПОСТМЕТОДИКИ”ДОВІДКИ “ПОСТМЕТОДИКИ”РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НОВОГО 1995*1996 НАВЧАЛЬНОГО РОКУ ............................. 52ІСТОРИЧНІ СКАРБИ ЛУБЕНЩИНИ ................................................................... 49ПРОСИМО ВИБАЧЕННЯ .................................................................................... 64

ДОДАТКИ “ПОСТМЕТОДИКИ”ДОДАТКИ “ПОСТМЕТОДИКИ”

ПРАВО (Посібник для учнів 9*х класів)ДОВКІЛЛЯ*5. Випуск 1ДОВКІЛЛЯ*6. Випуск 1ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ (Підручник для учнів 5 класів шкіл м. Полтави)

З питання придбання додатків звертатися в ІВС ПОІПОППЗ питання придбання додатків звертатися в ІВС ПОІПОПП

№2(9), 1995

Журнал призначається для

Адреса

Для всіх ціна вільна‚ а

для Вас

№2(9), 1995

Documents

Postmetodika. - 1995. - N2(9)