Шифр «Місцевий бюджет»

НАУКОВА РОБОТА

на тему

«ПІДВИЩЕННЯ РОЛІ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ У ВЛАСНИХ

ДОХОДАХ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ»

2018

2  

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ РОЛІ

ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ У ВЛАСНИХ ДОХОДАХ МІСЦЕВИХ

БЮДЖЕТІВ

6

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ФОРМУВАННЯ ВЛАСНИХ

ДОХОДІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ ЗА РАХУНОК ПОДАТКІВ ТА

ЗБОРІВ

11

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РОЛІ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ

ТА ЗБОРІВ У ВЛАСНИХ ДОХОДАХ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ 24

ВИСНОВКИ 29

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 31

ДОДАТКИ 36

3  

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасною закономірністю розвитку суспільства є

об’єктивний процес посилення соціалізації економічних систем, що має прояв у

підпорядкуванні економічної політики завданням розвитку людини,

особистості. Відповідно до цього змінюється роль і значення соціальної

політики держави, яка все більше спрямовується на вирішення проблем

людини, всебічний захист її прав і свобод, забезпечення гідних умов життя та

праці. Це вимагає й переорієнтації фінансової, зокрема бюджетної політики

держави. Механізм фінансового забезпечення галузей соціальної сфери має

постійно вдосконалюватися, адаптуватися до змін моделі соціально-

економічного розвитку. Системні трансформаційні перетворення, що тривають

в Україні, спричинили затяжну фінансово-економічну кризу, яка проявляється

через нестабільність економічного розвитку. Активні пошуки виходу з цієї

ситуації призвели до розуміння необхідності реформи фінансової системи,

одним з напрямів якої проголошена децентралізація управління державними

фінансовими ресурсами. Тому нині на місцеві бюджети покладається завдання

фінансування значної частини соціальних потреб населення.

Проголошена автономія органів місцевого самоврядування має бути

підкріплена відповідними правами щодо стягнення на власній території

податків і зборів в обсягах, достатніх для задоволення потреб місцевого

розвитку.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні того, що ефективне

використання інституту місцевих податків і зборів сприятиме акумуляції

фінансових ресурсів, необхідних для розвитку як територіальних громад, так і

держави в цілому.

Вивченням проблемних питань, пов’язаних з функціонуванням місцевих

податків і зборів, займались багато вітчизняних та зарубіжних науковців.

Теоретичними засадами формування та історичного розвитку системи

місцевого оподаткування займались О.І. Барановський, О.Д. Василик,

4  

О.Ю. Дубовик, В.І. Кравченко, А.О. Нікітішин, В.М. Опарін, Ю.В. Пасічник,

С.І. Юрій та інші. Вивченню правового регулюваннясистеми місцевого

оподаткування присвятили свої праці Л.К. Воронова, Т.А. Латковська, Л.О.

Нікітіна, І.Є. Криницький, В.М. Кофлан, А.А. Нечай, Н.Ю. Пришва та інші.

Формування доходної частини місцевих бюджетів за рахунок місцевих податків

і зборів вивчали О.М. Білянський, В.І. Теремецький, Т.Є. Городецька, О.В.

Покатаєва, П.В. Мельник, Т.Н. Корнієнко, І.Я. Чугунов та інші. Розробкою

шляхів реформування займались такі вчені, як: М.П. Бадида, В.В. Письменний,

А.В. Стаценко, Л.П. Коваленко, М.В. Вікторчук та інші.

Разом з тим, слід відмітити, що незважаючи на значний доробок

науковців в сфері місцевого оподаткування, в умовах політично-економічної

кризи в Україні проблеми підвищення ролі місцевих податків та зборів в якості

інструмента наповнення доходної частини місцевих бюджетів залишаються

вирішеними в неповній мірі.

Мета полягає у дослідженні змін, що відбулися у складі місцевого

оподаткування, аналізі їх ефективності та розробленні пропозицій щодо

підвищення їх ролі у власних доходах місцевих бюджетів.

Для досягнення мети дослідження в роботі було поставлено та вирішено

ряд наукових задач:

- узагальнити теоретичні аспекти визначення ролі податків і зборів у

власних доходах місцевих бюджетів;

- здійснити аналіз сучасного стану формування власних доходів

місцевих бюджетів за рахунок податків та зборів;

- запропонувати шляхи підвищення ролі податків та зборів у власних

доходах місцевих бюджетів

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні

теоретичних та практичних рекомендацій щодо підвищення ролі місцевих

податків та зборів у власних доходах місцевих бюджетів, основа яких

ґрунтується у розширенні прав місцевих органів влади щодо встановлення

місцевих податків та зборів, затвердження їх ставок та надання пільг

5  

Об’єктом дослідження є процес формування доходи місцевих бюджетів.

Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі

адміністрування податків та зборів до місцевих бюджетів, а також аспекти

визначення їх ролі у власних доходах місцевих бюджетів.

Методологічною основою роботи є загальнонаукові та спеціальні методи

визначення ролі місцевих податків та зборів у власних доходах місцевих

бюджетів. Зокрема, застосовувались методи наукової абстракції аналізу,

індукції і дедукції, узагальнення та системний метод – при дослідженні

понятійного апарату; метод порівняльного аналізу – під час вивчення змісту

наукової літератури та законодавчої бази і узагальненні основних напрямів

сучасних досліджень з обраної проблематики; метод статистичних порівнянь

показників – для визначення ролі місцевих податків та зборів при забезпеченні

формування місцевого бюджету; метод економічного аналізу – при визначенні

механізму формування ресурсів місцевих бюджетів та його оцінки; метод

експертних оцінок – для оцінки ефективності механізму формування

фінансових ресурсів на місцевому рівні.

Інформаційною базою є: законодавчі та нормативні акти, що визначають

умови місцевого оподаткування в Україні та в зарубіжних країнах; підручники

та навчальні посібники; періодична економічна література; офіційні дані

Державної казначейської служби України, Державної фіскальної служби

України, Державної служби статистики України, Міністерства фінансів

України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України; статистичні

звіти Департаменту фінансів Вінницької облдержадміністрації; результати

наукових досліджень з питань місцевого оподаткування та Інтернет ресурси.

Структура роботи складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку

використаної літератури та додатків.

6  

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ РОЛІ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ У

ВЛАСНИХ ДОХОДАХ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

Важливе місце у формуванні доходів місцевих бюджетів належить

розвитку місцевого оподаткування. Надходження від місцевих податків і зборів

зараховуються безпосередньо до доходів бюджетів місцевого самоврядування.

Досвід застосування місцевих податків і зборів в Україні засвідчує поки що

незначну їхню роль у формуванні фінансів органів місцевого самоврядування

[13].

Оскільки податки сплачуються, в основному, з доходів економічних

суб’єктів, проблему наповненості дохідної частини місцевих бюджетів

доцільно розв’язувати через зміцнення та нарощування виробничих

можливостей суб’єктів господарювання, чим забезпечуватиметься необхідний

рівень дохідності і економічне зростання адміністративно-територіальної

одиниці за місцем розміщення суб’єкта господарювання.

Право встановлювати місцеві податки та збори закріплено ст. 143

Конституції України за органами місцевого самоврядування [15]. Так,

відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону «Про місцеве самоврядування» ці питання

вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської

ради [34]. Конкретний перелік податків та зборів, які входять до складу доходів

загального фонду бюджетів ОТГ, що створюються згідно із законом та

перспективним планом формування територій громад, визначені ст. 64 та 691

Бюджетного кодексу України [8].

Весь спектр відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів,

регламентовано Податковим кодексом України. Нормами ПКУ передбачено

поділ податків і зборів на загальнодержавні та місцеві. При цьому до місцевих

належать податки та збори, які є обов’язковими до сплати на території

відповідних територіальних громад. Вони встановлюються відповідно до

7  

переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених ПКУ [31]. Структура

податків і зборів у нашій державі схематично зображена на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1. Місцеві податки та збори Україні

Нормами ст. 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних

податків і зборів віднесено: податок на прибуток підприємств; податок на

доходи фізичних осіб (ПДФО); податок на додану вартість; акцизний податок;

екологічний податок; рентна плата та мито.

Частина загальнодержавних податків і зборів зараховується до місцевих

бюджетів у наступних пропорціях (табл. 1.1).

Склад доходів та видатків бюджетів районів у містах (у разі їх створення)

визначається міською радою відповідно до повноважень, переданих районним у

містах радам. А якщо району у місті адміністративно підпорядковані інші міста,

селища або села, то склад доходів та видатків бюджетів таких міст, селищ або

сіл, обсяги міжбюджетних трансфертів визначаються у порядку, затвердженому

міською радою, з урахуванням повноважень відповідних місцевих рад.

Місцеві податки і збори

Податки Збори

Податок на майно Єдинийподаток

2 ГРУПА – обсяг доходу до 1,5 млн.

грн. Ставка: до 20% мін. з/п.

1 ГРУПА – обсяг доходу до 300 тис.

грн. Ставка: до 10% від прожиткового

мінімуму

4 ГРУПА – с/г виробники

3 ГРУПА – обсяг доходу до 5 млн. грн.

Ставка: 3% від обороту у разі сплати

ПДВ або 5% без сплати ПДВ

Туристичний збір

Ставка від 0,5% до 1% вартості усього

періоду проживання Податок на

нерухоме майно, відмінне від

земельної ділянки

Плата за землю

Транспортний податок

Збір за місця для паркування

транспортних засобів

Обєкт: земельна ділянка, яка

відведена для забезпечення

паркування. Ставка: до 0,075 мін. з/п

8  

Таблиця 1.1. Склад доходів загального фонду місцевих бюджетів у

частині загальнодержавних податків і зборів Загальний фонд бюджетів міст

республіканського значення Автономної Республіки Крим та обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних бюджетів,

бюджетів ОТГ

Загальний фонд бюджету Автономної Республіки

Крим та обласних бюджетів:

Загальний фонд бюджетів міст

районного значення, сільських, селищних

бюджетів

60 % ПДФО (крім податку від оподаткування пасивних доходів у вигляді процентів на

поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, процентів на вклад

(депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці), що сплачується на відповідній території

(крім міст Києва та Севастополя)

15 % ПДФО (крім податку від оподаткування

пасивних доходів у вигляді процентів на поточний або

депозитний (вкладний) банківський рахунок,

процентів на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці),

що сплачується на відповідній території

податок на прибуток підприємств та

фінансових установ комунальної власності,

засновником яких є міські (міст районного

значення), селищні та сільські ради

40 % ПДФО (крім податку від оподаткування пасивних доходів у вигляді процентів на

поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, процентів на вклад

(депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці), що сплачується на території міста Києва

10 відсотків податку на прибуток підприємств

рентна плата за користування надрами

для видобування корисних копалин місцевого значення

50 % рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів у частині деревини,

заготовленої в порядку рубок головного користування, що зараховується до міських

бюджетів міст Києва та Севастополя

податок на прибуток підприємств та фінансових

установ комунальної власності, засновником

яких є Верховна Рада АРК та обласні ради

рентна плата за користування надрами в

цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних

копалин

50 % рентної плати за спеціальне використання води (крім рентної плати за спеціальне

використання води водних об’єктів місцевого значення), що зараховується до міських

бюджетів міст Києва та Севастополя користувачами води за місцем її забору

50 % рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів у частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного

користування

рентна плата за спеціальне використання

води водних об’єктів місцевого значення (за

місцем податкової реєстрації платника

рентної плати)

25 % рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин

загальнодержавного значення (крім рентної плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату),

що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя

50 відсотків рентної плати за спеціальне використання води (крім рентної плати за

спеціальне використання води водних об’єктів

місцевого значення), що зараховуються до

відповідних бюджетів користувачами води за

місцем її забору

рентна плата за спеціальне використання

лісових ресурсів (крім рентної плати за

спеціальне використання лісових ресурсів у частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного

користування)

плата за використання інших природних ресурсів, що зараховується до міських бюджетів

міст Києва та Севастополя

25 відсотків рентної плати за користування надрами

для видобування корисних копалин

загальнодержавного значення (крім рентної плати за користування

надрами для видобування нафти, природного газу та

газового конденсату)

акцизний податок із реалізації суб’єктами

господарювання роздрібної торгівлі

підакцизних товарів, що зараховується до

бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджетів

9  

Продовження таблиці 1.1.

акцизний податок з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних

товарів, що зараховується до бюджетів ОТГ, міських бюджетів

плата за використання інших природних ресурсів

10 відсотків податку на прибуток підприємств, який зараховується до бюджету міста Києва

податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, засновником

яких є районні, міські ради, ОТГ

Щодо Спеціального фонду місцевих бюджетів, то до нього зараховується

80 % екологічного податку (крім екологічного податку, визначеного п.16 ч. ІІ

ст. 29 ПКУ), у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів

ОТГ – 25%, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим –

55%, бюджетів міст Києва та Севастополя – 80%.

А з 01.01.2018 року до місцевих бюджетів зараховуватиметься: 5%

рентної плати за користування надрами для видобування нафти, природного

газу та газового конденсату (крім рентної плати за користування надрами в

межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони

України), з яких 2% – до обласних бюджетів та 3% – до бюджетів міст

обласного значення, об’єднаних територіальних громад та районів (2% – до

районного бюджету, 1% – до сільських, селищних та міських бюджетів у складі

району); 100% єдиного податку, що сплачується платниками єдиного податку

четвертої групи (сільгосптоваровиробники);

Також протягом 2018–2019 років зберігатиметься норма щодо

зарахування 13,44% акцизного податку з пального до місцевих бюджетів. З

2020 року 100% акцизного податку з пального відповідно до норм Бюджетного

кодексу зараховуватиметься до спеціального фонду державного бюджету.

З наведеного очевидно, що доходи місцевих бюджетів у частині

загальнодержавних податків і зборів є величиною, на яку місцева влада не має

безпосереднього впливу. Мається на увазі, що елементи податків і зборів

(ставка, податкові пільги тощо) та пропорції розподілу надходжень закріплені

централізовано. Однак заходи опосередкованого впливу (створення робочих

10  

місць, підвищення інвестиційної привабливості території, контроль

використання природних ресурсів тощо) на місцевому рівні здатні забезпечити

зростання доходів місцевих бюджетів в цілому.

Застосування непрямих методів підвищення податкових доходів місцевих

бюджетів є цілком виправданим і актуальним стосовно місцевих податків і

зборів [10].

Однак саме в частині місцевих податків і зборів місцева влада має певну

самостійність. Безумовно, що установлення місцевих податків та зборів, не

передбачених Податковим кодексом, забороняється.

Отже, до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад ОТГ щодо

податків та зборів належать встановлення ставок місцевих податків та зборів в

межах ставок, визначених Податковим кодексом; визначення переліку

податкових агентів згідно із ст. 268 Податкового кодексу (щодо туристичного

збору); прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну

розміру їх ставок, об’єкта оподаткування, порядку справляння чи надання

податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов’язань платників

податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду (п. 12.4 ст. 12

ПКУ) [31].

Як видно, повноваження місцевої влади стосовно місцевих податків і

зборів є доволі широкими, хоча, безумовно, виключно в межах норм

Податкового кодексу України.

Відзначимо, що відповідно до законодавства місцеві ради зобов’язані

установити єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного

податку та плати за землю); вирішують питання щодо встановлення податку на

майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та

встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів,

туристичного збору.

11  

РОЗДІЛ 2

СУЧАСНИЙ СТАН ФОРМУВАННЯ ВЛАСНИХ ДОХОДІВ МІСЦЕВИХ

БЮДЖЕТІВ ЗА РАХУНОК ПОДАТКІВ ТА ЗБОРІВ

Нинішній стан економіки України характеризується поступовим

збільшенням диференціації рівнів економічного і соціального розвитку регіонів

та обсягів податкових і неподаткових доходів, які надходять до бюджетів.

Найбільше значення у формуванні доходів місцевих бюджетів мають податкові

надходження, а перш за все – власні доходи місцевих бюджетів.

Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими

за ними загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати

напрями використання коштів місцевих бюджетів. Першим кроком на шляху

фінансової децентралізації було формування дохідної частини місцевих

бюджетів на 2015 р. на новій основі.

Як відомо, до власних доходів місцевих бюджетів відносять єдиний

податок та податок на майно, що включає в себе податок на нерухоме майно,

відмінне від земельної ділянки, транспортний податок, а також плату за землю.

Для детального дослідження власних доходів місцевих бюджетів, що

надійшли за рахунок податкових надходжень варто розглянути динаміку

надходжень місцевих податків до місцевих бюджетів України на основі Звітів

про виконання бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та

Севастополя за 2012-2016 роки, що представлені у Додатку А, Б, В, Г, Д.

Таблиця 2.1 Склад та структура податкових надходжень до місцевих

бюджетів України за 2012-2016 рр., млн. грн.

2012 2013 2014 2015 2016 1 2 3 4 5 6

Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості

61509,29 65261,47 62816,72 59198,02 84850,43

Податок та збір на доходи фізичних осіб 61066,02 64586,04 62557,18 54921,18 78971,32

Податок на прибуток підприємств 443,27 675,43 259,54 4 276,84 5879,10

12  

Продовження таблиці 2.11 2 3 4 5 6

Податки на власність 685,19 576,70 398,92 1,80 1,36 Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

25545,05 7,93 3,67 - -

Збір за першу реєстрацію транспортного засобу 659,64 568,77 395,25 - -

Рентна плата та плата за використання інших природних ресурсів

15244,11 15002,92 14560,56 2 154,37 2516,19

Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів 213,65 241,54 417,37 578,27 731,09

Рентна плата за спеціальне використання води 693,52 748,23 634,47 554,16 698,99

Рентна плата за користування надрами 1751,14 1205,11 1421,37 1018,67 1081,67

Плата за землю до 1 січня 2015 р. 12581,71 12802,90 12083,92 - - Плата за використання інших природних ресурсів 4,10 5,14 3,43 3,26 4,42

Внутрішні податки на товари та послуги 1243,11 1358,70 158,73 7 684,63 11628,18

Окремі податки і збори, що зараховуються до місцевих бюджетів

1,90 -2,10 0,49 0,16 0,07

Місцеві податки 5455,03 7316,20 8055,15 27041,19 42261,50 Податок на майно 0,09 22,54 44,88 16011,13 24989,36 Збір за місця для паркування транспортних засобів 68,37 64,50 61,21 60,22 66,17

Туристичний збір 38,39 41,69 24,77 37,13 54,09 Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (до 1 січня 2015 р.)

532,54 546,95 511,05 - -

Єдиний податок 4815,64 6640,52 7413,25 10975,09 17167,10 Інші податки та збори 1713,43 1677,19 1343,11 2138,20 5644,51 Екологічний податок 1552,44 1534,56 1216,43 1585,63 3368,26 Фіксований сільськогосподарський податок до 1 січня 2015 р.

130,97 130,28 122,24 - -

Надходження для фінансового забезпечення реалізації заходів, визначених пунктом 33 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України

- - - 546,44 2267,85

Збір за забруднення навколишнього природного середовища

29,90 11,85 4,35 6,10 8,38

Податки та збори, не віднесені до інших категорій 0,13 0,50 0,08 0,02 0,01

Податкові надходження 85852,03 91191,07 87333,67 98218,36 146902,24

13  

Тому важливим чинником є забезпечення зростання податкових

надходжень через розширення та підвищення ефективності виробництва, так

саме у цій сфері створюється нова вартість з якої сплачуються податки. Проте

на сьогоднішній день податки не коректно виконують свої основні функції

(фіскальну, регуляторну, розподільчу, стимулюючу та контрольну) через що

деякі бюджети відчувають дефіцит коштів, які в результаті покриваються

міжбюджетними трансфертами, що зменшує ступінь самостійності місцеве

самоврядування. Через те що податки не стимулюють економіку, а лише

заганяють її в тінь спостерігається нестабільність у надходженнях [29].

Отже, вирішальна роль у забезпеченні виконання державної функції щодо

регулювання економічних процесів належить податкам, які зараховуються до

місцевих бюджетів і становлять 40% власних надходжень. Проте це не

достатньо для забезпечення незалежності органів місцевого самоврядування.

За досліджуваний період загальна сума податкових надходжень зросла вдвічі,

але попри абсолютний приріст, їх частка у бюджеті є нестабільною. Це свідчить

про те, що хоча й відбувається постійне вдосконалення оподаткування,

фіскальний потенціал податків є невикористаним через податкові пільги,

ухилення від сплати, недоліки в адмініструванні, податкову заборгованість [10].

Європейський досвід показує що формування доходів місцевих бюджетів

має свої особливості. Так, у структурі доходів місцевих бюджетів у Швеції

переважають податки (більше 60%), у Швейцарії – більше, ніж 45%, у Франції,

Фінляндії та Норвегії – від 35% до 40%. До місцевих податків у зарубіжних

країнах, як правило, відносять майнові, місцеві прибуткові, промислові,

податки на професію, а також податки, які відображають політику місцевих

органів влади (екологічні, на полювання, на собак тощо). В Україні у структурі

доходів місцевих бюджетів також переважають податки (більше 85%) [30].

Тобто для більш детального розуміння вищезазначеного проведемо аналіз

доходів місцевого бюджету Вінницької області за 2012-2016 рр. (Додатки Е, Ж,

З, К, Л) [25].

14  

Найбільш значим показником серед податкових надходжень місцевих

бюджетів Вінницької області є ПДФО (рис. 2.1), Темпи його зростання за 2012-

2016 рр. значно перевищують темпи збільшення надходжень від справляння

інших податків і податкових платежів [11].

 

Рисунок 2.1. Динаміка надходжень ПДФО за 2012-2016 рр.

Так у період з 2012 р. до 2014 р. він зріс на 0,23 млрд. грн., тоді як у 2015 р.

відбувся незначний спад на 0,11 млрд. грн. (спад відбувся в результаті змін до

Бюджетного кодексу, а сама через перерозподіл частки ПДФО між бюджетами

різних рівнів), у 2016 р. в порівняні з 2015 р. ПДФО зросло на 0,95 млрд. грн.

Так, зміна підходів щодо визначення ставок податку з диференційованого

поступово на універсальний, а також зниження податкового навантаження на

громадян за рахунок зниження ставок податку з максимальної 60% до 18%,

впровадження податкової соціальної пільги для громадян з низьким рівнем

доходів та інші фактори позитивно вплинули на розмір надходжень до бюджету

від цього податку, легалізацію доходів громадян та налагодження їх податкової

культури.

Другу групу серед податкових надходжень займає податок на прибуток

підприємств. Який протягом досліджуваного періоду так як і ПДФО зростає: у

2013 р. в порівняні з 2012 р. зріс на 0,01 млрд. грн., у 2014 р. в порівняні з

2013 р. скоротився на 0,01 млрд. грн., і з 2014 р. до 2016 р. спостерігалося

значне зростання у розмірі на 0,072 млрд. грн. (рис. 2.2).

15  

Рисунок 2.2. Динаміка надходжень податку на прибуток підприємств за 2012-2016 рр.

Так збільшення надходжень даного податку в бюджет відбулося за рахунок

підвищення результативності та ефективності роботодавцями свого бізнесу за

рахунок інвестицій вкладених у модернізацію потужностей, що також

допомогло збільшити кількість та підняти заробітні плати, а відповідно і

збільшити суму надходжень ПДФО.

Відповідно до реформ, які вступили в силу з 1 січня 2015 р. відбулося

реформування і податку на майно, так було збільшено кількість майнових

податків, до яких увійшли: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної

ділянки, плата за землю та транспортний податок. Плата за землю має

універсальний характер та є потужним джерелом доходів місцевих бюджетів,

оскільки вона дійсно є нерухомою – не в змозі переміститися і зайняти інше

місце розташування у відповідь на податкове навантаження. Ось чому місцеві

органи влади мають у своєму розпорядженні потужний фінансовий важіль для

вирішення тактичних та стратегічних соціально-політичних завдань. Як

ресурсний податок, плата за землю на противагу ПДФО, має значні переваги як

у фіскальному, так і в регулювальному аспектах.

Так за період 2012-2016 р. плата за землю має зростаючу тенденцію, а саме

у 2016 р. даний податок був більшим на 0,33 млрд. грн. ніж у 2012 р. (рис. 2.3).

16  

Рисунок 2.3. Динаміка надходжень плати за землю за 2012-2016 рр.  

Єдиний податок теж суттєво впливає на розмір податкових надходжень,

так як його частка у доходах складає 2-5%, та за 2012-2016 рр. він зріс на 0,56

млрд. грн. (рис. 2.4), що є наслідком реформи спрощеної системи

оподаткування, яка розпочалася з кінця 2011 р. Таке зростання відбулося, в

основному, через збільшення кількості платників податку – фізичних осіб та

суб’єктів малого підприємництва.

Рисунок 2.4. Динаміка надходжень єдиного податку за 2012-2016 рр.

Ще однією причиною збільшення обсягу надходжень з цього джерела

стало віднесення до нього податку з сільськогосподарських товаровиробників,

у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній

податковий рік дорівнює або перевищує 75%. Його відповідником у попередні

періоди був фіксований сільськогосподарський податок, обсяг якого у 2012 р.,

2013 р. і 2014 р. був незначним і становив 0,08 млрд. грн., 0,07 млн. грн., 0,07

млрд. грн. відповідно.

17  

Система платного природокористування повинна економічно стимулювати

природоохоронну діяльність підприємств і забезпечувати формування

централізованих джерел охорони та відтворення природних ресурсів. Тому

наступним за вагомість та за питомою часткою в бюджеті є екологічний

податок, який у 2013 р. зріс на 0,13 млрд. грн. більше ніж у 2012 р., тоді як у

2014 р. він скоротився на 0,01 млрд. грн., та починаючи з 2014 р. і до 2016 р.

відбувалося поступове зростання у сумі на 0,09 млрд. грн. У 2015 р. відбулася

диференціація даного податку між загальним та спеціальним фондом. Так

існування екологічного податку зумовлено необхідністю часткової компенсації

негативного впливу на природу різного роду шкідливих та небезпечних

факторів, що виникають у процесі господарської діяльності суб'єктів. У зв'язку

з тим, що такий вплив є об'єктивно неминучим, передбачено економічне

стимулювання суб'єктів господарювання до скорочення забруднення

навколишнього середовища.

Спостерігається поступове збільшення доходів бюджету Вінницької

області (рис. 2.5), так з 2012 р. по 2016 р. вони зросли на 6744,2 млн. грн.

Рисунок. 2.5. Доходи бюджету Вінницької області

З однієї сторони збільшення доході є позитивним аспектом діяльності

органів місцевого самоврядування, а з іншої це є негативним явищем, так як в

загальну суму доходів включаються суми міжбюджетних трансфертів,

18  

зростання яких у свою чергу негативно позначається на фінансовій

самостійності бюджетів місцевого самоврядування.

Отже, здійснивши аналіз формування власних доходів місцевих бюджетів

за рахунок податкових надходжень варто зазначити, що фінансова

децентралізація та податкова і бюджетна реформа мала досить позитивні

тенденції, що сприяло зростанню доходів місцевих бюджетів та нарощенню їх

фіскального потенціалу.

Також доцільним буде розглянути динаміку надходження місцевих зборів

до бюджету Вінницької області, що виконана на основі звітів, опублікованих

Департаментом фінансів Вінницької облдержадміністрації протягом 2014-2016

років (Додатки Е, Ж, З, К, Л).

Таблиця 2.2. Динаміка надходжень податкових зборів до бюджету

Вінницької області у 2014-2016 рр., млн .грн.

Показники 2014 2015 2016 Абсолютне відхилення

2015/2014 2016/2015

Доходи (без трансфертів) 2320,2 3166,9 4755,1 846,7 1588,2

Місцеві податкові збори 232,9 263,4 356,5 30,5 93,1

Збір за місця для паркування транспортних засобів

60,2 53,8 46,1 -6,4 -7,7

Туристичний збір 172,7 209,6 310,4 36,9 100,8

Як бачимо з таблиці 2.2. розмір місцевих податкових зборів у доходах

бюджету Вінницької області значно зріс протягом 2014-2016 рр. При цьому у

2015 році спостерігалось значне зростання розміру надходжень на 30,5 тис.грн.,

тоді як у 2016 році наявне значне збільшення на 93,1 тис. грн. Можемо

спостерігати, що більшу частку у структурі місцевих зборів бюджету

Вінницької області займає туристичний збір, що сплачується фізичними та

юридичними особами [11].

Встановлення доходів від збору за місця для паркування транспортних

засобів регулюється рішенням Про внесення змін до рішення міської ради від

23.01.2015 року №1984 «Про встановлення місцевих податків і зборів та

19  

затвердження Порядків їх справляння» (зі змінами) в частині встановлення

ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік Вінницької міської ради.

Платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва),

фізичні особи-підприємці, які згідно з рішенням міської ради організовують та

провадять діяльність на території м. Вінниці із забезпечення паркування

транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально

відведених автостоянках. Ставка збору встановлюється за кожний день

провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у

гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для

організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,10 до 0,15 відсотка

мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового

року. Розрахунок ставки податку у гривнях щорічно проводить Вінницька

об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної

фіскальної служби (ВОДПІ ГУ ДФС) у Вінницькій області. Збір сплачується до

міського бюджету м. Вінниці щоквартально відповідно до податкової

декларації за звітний квартал у строки, визначені для квартального звітного

періоду [38].

Здійснивши аналіз динаміки надходжень збору за місця для паркування

транспортних засобів до бюджету Вінницької області, варто зазначити, що дані

показники мали тенденцію до скорочення, а саме у 2014 році розміри доходів

складали 60,2 тис.грн., у 2015 році зменшились 53,8 тис. грн., а у 2016 році

складали вже 46,1 тис. грн.

Встановлення туристичного збору регулюється рішенням Вінницької

міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів та затвердження

Порядків їх справляння» №1984 від 23.01.2015 р. [39].

Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без

громадянства, які прибувають на територію м. Вінниці, та отримують

(споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням

залишити місце перебування в зазначений строк. Базою справляння збору є

вартість усього періоду проживання (ночівлі), за вирахуванням податку на

20  

додану вартість. Ставка збору встановлюється у розмірі 1 відсотка до бази

справляння збору. Розрахунок ставки збору у гривнях щорічно проводить

ВОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області.

Збір справляється податковими агентами, якими на території м. Вінниці є:

а) адміністрації готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та

інших закладів готельного типу, санаторно-курортних закладів; б) квартирно-

посередницькі організації, які направляють неорганізованих осіб на поселення

у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на

праві користування за договором найму; в) юридичними особами або

фізичними особами-підприємцями, які уповноважуються міською радою

справляти збір на умовах договору, укладеного з міською радою [39].

З табл.2.2. видно, що надходження туристичного збору зростали протягом

2014-2016 рр., що є досить позитивним для доходів місцевого бюджету. У 2014

році надходження туристичного збору становили 172,7 тис.грн., у 2015 зросли

до 209,6 тис. грн., а у 2016 збільшились ще до 310,4 тис. грн.

Отже, в ході проведення податкової реформи з усіх місцевих зборів, що

функціонували в Україні, залишились лише збір за місця для паркування

транспортних засобів та туристичний збір. Поряд з цим, відміна більшості

місцевих зборів суттєво послабила фіскальні та регулюючі властивості

зазначених податкових форм.

Одним з головних напрямків аналітичної роботи, яку фінансові органи

місцевих адміністрацій повинні проводити в рамках реалізації бюджетного

планування, є вивчення потенційних можливостей територій акумулювати

податкові доходи. Така потенційна можливість розкривається через показник

податкового потенціалу. Використання податкового потенціалу в рамках

проведення робіт по бюджетному плануванню визначається ведучою роллю

податкових платежів у формуванні доходної частини бюджету.

На сьогоднішній день, розроблені різноманітні методики оцінки

податкового потенціалу відповідних територій. Однак, вони розроблялись для

реалізації цілей та задач, що стоять перед органами влади у сфері регулювання

21  

міжбюджетних відносин, яка не є єдиною сферою, де можуть

використовуватись показники податкового потенціалу територій. Податковий

потенціал може безпосередньо використовуватись у цілях бюджетного

планування, для оцінки потенційної здатності територій генерувати бюджетні

доходи, для вибору напрямків оптимізації та рівномірного розподілу

податкового тягаря. Однак, в Україні дані напрямки використання податкового

потенціалу територій не розглядаються в числі пріоритетних.

Розрахунок податкового потенціалу може бути здійснений на основі

різних показників: рівня сукупних оподатковуваних ресурсів регіону,

репрезентативної податкової системи, поєднання методу репрезентативної

податкової системи з використанням регресійного аналізу та ін.

Використання цього показника дозволить об’єктивно оцінити реальні

доходні можливості конкретного регіону у порівнянні з визначеним

стандартом. В загальному вигляді індекс податкового потенціалу територій

можна розрахувати за наступною формулою:

(2.1.)

де ІППР – індекс податкового потенціалу регіону, - валовий регіональний продукт конкретного регіону в розрахунку

на одного жителя території; – середній показник валового регіонального продукту по регіонах

країни на одного жителя території; - коефіцієнт податкових можливостей місцевих органів влади.

Відповідно, коефіцієнт податкових можливостей місцевих органів влади

можна розрахувати за формулою:

, (2.2.)

де – доходи регіону в розрахунку на душу населення;

– середні доходи в розрахунку на душу населення про регіонах.

22  

Вихідні дані для розрахунку коефіцієнта податкових можливостей

місцевих органів влади за період 2014-2016 років по Вінницькій області

наведено в табл. 2.3.Аналіз здійснено на основі статистичних звітів [25].

Таблиця 2.3. Наявні доходи на душу населення по Україні та

Вінницькій області у розрахунку на душу населення у 2014-2016 рр., грн.

Регіон 2014 2015 2016 Вінницька область 23421,7 28875,7 33848,9 Україна 26782,1 31044,3 35610,1

Отже, можемо спостерігати зростання розмірів доходів у розрахунку на

душу населення по Вінницькій області у 2014-2016 рр. Зокрема, розмір доходів

у 2014 році складав 23421,7 грн. на душу населення, а у 2916 році зріс до

33848,9 тис. грн.

Визначимо розміри коефіцієнту податкових можливостей місцевих

органів влади Вінницької області.

Таблиця 2.4. Коефіцієнт податкових можливостей місцевих органів

влади Регіон 2014 2015 2016 Вінницька область 0,87 0,93 0,95 Україна 1 1 1

Відповідно до таблиці 2.4, визначено, що розмір коефіцієнта податкових

можливостей місцевих органів влади Вінницької області мав найбільший

показник у 2016 році і складав 0,95. Найменше значення помітне у 2014 році,

яке складало 0,87.

Проведені дослідження показали, що на рівні економічно розвинених

регіонів країни за період 2014-2016 років відбувається зростання коефіцієнта

податкових можливостей. Це пояснюється, по-перше, підвищенням ефективної

державної фінансової підтримки місцевих органів влади регіонів-донорів, по-

друге, посиленням зацікавленості місцевих органів влади регіонів-реципієнтів

до розвитку власної доходної бази.

23  

Таким чином, визначення коефіцієнта податкових можливостей місцевих

органів влади дозволяє розрахувати індекс податкового потенціалу Вінницької

області. Вихідні дані для розрахунку індексу податкового потенціалу території

наведені у табл.2.5.Аналіз здійснено на основі статистичних звітів [25].

Таблиця 2.5. Рівень валового регіонального продукту, млн. грн. Регіон 2014 2015 2016 Вінницька область 22303 27249 37270 Україна 33473 36904 46413

Отже, здійснивши дослідження індексу податкового потенціалу

Вінницької області, варто зазначити, що даний індекс зростав протягом 2014-

2016 рр. А саме у 2014 році показники складали 0,55, у 2015 році - 0,69, а у 2016

році вже 0,76.

Таблиця 2.6. Індекс податкового потенціалу Вінницької області Регіон 2014 2015 2016 Вінницька область 0,55 0,69 0,76

Зростання індексу податкового потенціалу територій за досліджуваний

період 2014-2016 років у економічно розвинутих регіонах країни обумовлено, з

однієї сторони, скороченням об’єму міжбюджетних трансфертів у доходах і

видатках місцевих бюджетів, збільшенням зацікавленості органів місцевого

самоврядування в розвитку власного податкового потенціалу територій. З іншої

сторони, підвищенням ефективності розподілу бюджетних ресурсів для

підтримки промисловості економічно розвинених регіонів країни.

Таким чином, запропонований підхід до визначення індексу податкового

потенціалу територій сприятиме підвищенню фінансової самостійності

місцевих органів влади, основаному розподілу централізованої фінансової

допомоги місцевим органам влади. Комплексне впровадження запропонованих

коефіцієнта податкових можливостей та індексу податкового потенціалу

територій забезпечить зниження диспропорцій соціально-економічного

розвитку регіонів країни, створить ефективну систему оцінки реальних

доходних можливостей і потреб місцевих органів влади.

24  

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РОЛІ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ ТА ЗБОРІВ У

ВЛАСНИХ ДОХОДАХ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

Місцеві бюджети є фінансовою базою органів місцевого самоврядування

та вирішальним чинником регіонального розвитку. Наявність місцевих

бюджетів закріплює економічну самостійність місцевих органів

самоврядування, активізує господарську діяльність, дозволяє розвивати

інфраструктуру на підвідомчій території, розширювати економічний потенціал

регіону, виявляти і використовувати резерви фінансових ресурсів. Це дає

можливість місцевим органам влади в більш повному обсязі задовольняти

потреби та інтереси територіальних громад і сприяє економічному та

соціальному розвитку територій.

Сьогодні удосконалення механізму формування доходів місцевих

бюджетів неможливе без зміни підходів до організації і проведення

бюджетного процесу, який полягає у запровадженні середньострокового

планування доходів, що в свою чергу планується здійснювати з 2018 року і

переході від наявної форми утримання бюджетних установ до фінансування

цільових середньострокових програм, в яких бюджетні кошти виділяються під

конкретну мету. Моніторинг програмних показників діяльності бюджетної

сфери під час застосування програмно-цільового методу дасть можливість

оцінювати ефективність використання бюджетних коштів, досягнення мети під

час реалізації бюджетних програм [28].

Велике значення має удосконалення механізму формування доходів

бюджету через встановлення стабільних ставок розподілу податкових

надходжень між державним та місцевими бюджетами. Доопрацювання

потребує чинне законодавство, адже, оцінюючи вплив на формування доходів

бюджету, можна говорити про його недосконалість та неадекватність

теперішнім умовам господарювання, оскільки доходи бюджету в сучасних

умовах не стали стабільними й передбачуваними як загалом, так і в розрізі

25  

окремих джерел їх надходжень. Прогноз, планування, виконання, контроль і

моніторинг доходів бюджету й чинного законодавства мають відбуватися в

межах єдиного механізму формування та функціонування доходів бюджету. За

таких умов функціонування податкових зобов’язань їх нарахування та

мобілізація мають стати основою мобілізації доходів місцевого бюджету як

єдиного неподільного процесу формування доходів бюджету.

Аналіз доходів місцевих бюджетів після запровадження децентралізації

дає підставу визнати останню як прорив у місцевому самоврядуванні, оскільки

місцеві бюджети наростили дохідну базу, оптимізували видаткову частину, що

створило умови для набуття повної фінансової самостійності органами

місцевого самоврядування та розвитку кожної територіальної громади.

Подальші кроки на шляху децентралізації не повинні знищити здобутки її

впровадження, а навпаки, закріпити ці досягнення і здійснювати реформування

з метою нарощування доходів місцевих бюджетів зокрема, шляхом:

- запровадження прозорих процедур щодо продажу та оренди земельних

ділянок через відповідні аукціони з метою збільшення надходжень від податку

на землю та забезпечення контролю за цим процесом з боку територіальної

громади;

- посилення контролю за об’єктами нарахування податку на нерухоме

майно;

- недопущення відміни певних субвенцій з державного бюджету місцевим

бюджетам і перекладання фінансового тягаря на органи місцевого

самоврядування, які не мають адекватних фінансових можливостей;

- лібералізація державного контролю за рухом коштів органів місцевого

самоврядування, які знаходяться на рахунках у Держказначействі, в частині

ліквідації норми щодо неможливості використання власних надходжень у разі

невиконання доходів зведеного бюджету України;

- створення реальних фінансових стимулів щодо об’єднання

територіальних громад з метою збільшення фінансової самодостатності

регіонів. Реальне втілення цих заходів дасть змогу розширити дохідну частину

26  

місцевих бюджетів, нейтралізувати негативні тенденції прийнятих

законодавчих актів, не допустивши зведення досягнень першого року

бюджетної децентралізації до вибіркових реформ з міркувань політичної

доцільності [19];

– потрібно постійно аналізувати зменшення чи зростання надходжень до

місцевих бюджетів, порівнюючи з минулими періодами;

– налагодження взаємодії роботи органів місцевого самоврядування та

органів Державної фіскальної служби України;

– визначення та ліквідація причини несплати податків;

– розробка програми заходів, спрямованих на повну мобілізацію до

місцевих бюджетів податків та зборів;

– контроль за діяльністю фізичних та юридичних осіб, котрі займаються

підприємницької діяльністю з метою запобігання порушення податкового

законодавства.

У перспективі основним джерелом наповнення місцевих бюджетів

повинен стати податок на нерухомість. Його базу розширюють за рахунок

залучення в оподаткування комерційного майна. Проте порядок його

нарахування та справляння не відповідає практиці розвинутих країн світу, де

розмір податку залежить від вартості об’єкта нерухомості, а не від житлової

площі, як визначено чинним законодавством України.

Крім того, органи місцевого самоврядування повинні мати право

самостійно запроваджувати на своїй території власні місцеві податки та збори,

враховуючи специфіку території та наявні там потенційні об’єкти

оподаткування

Можна виділити основні фактори, які в недостатній мірі сприяють

формуванню та використанню місцевих бюджетів:

1) відсутність стимулів ефективного використання власного фінансового

потенціалу території;

2) надмірна соціальна спрямованість місцевих бюджетів, що негативно

пливають на недофінансування видатків розвитку території;

27  

3) невідповідність сучасних тенденцій формування доходів місцевих

бюджетів цілям підвищення їх фінансової спроможності;

4) неефективне управління ресурсами місцевих бюджетів [6].

За рахунок власних доходів місцеві органи влади не можуть самостійно

фінансувати всі видатки, пов'язані із виконанням своїх функцій. Зберігається

тенденція до збільшення частки міжбюджетних трансфертів, залишається

малою частка місцевих податків і зборів та неподаткових надходжень. Такий

стан власних доходів місцевих бюджетів адекватний тому законодавству, що

діє сьогодні в Україні, за умов якого місцеві органи влади фактично позбавлені

активно розширювати власну фінансову базу.

Важливим елементом у місцевих бюджетах є справляння місцевих зборів.

Цілком логічним кроком в подальшому реформуванні механізмів справляння

місцевих зборів, що нині функціонують в Україні, є посилення їх фіскальних

властивостей а також розширення їх регулюючого впливу на розвиток місцевих

територій, що повністю відповідає класичним принципам фінансової та

адміністративної децентралізації. Практичними кроками на шляху виконання

поставленого завдання повинні бути:

- розширення повноважень місцевих громад стосовно запровадження

нових місцевих зборів та їх адміністрування;

- запровадження обов’язкових внесків на охорону здоров’я громадян, що

проживають і працюють в екологічно неблагополучних районах. Такі кроки не

лише підвищать фіскальну роль місцевих зборів, але й сприятимуть

підвищенню рівня самодостатності вітчизняних муніципалітетів, що, з одного

боку, є одним із завдань фінансової децентралізації, а з іншого – повністю

відповідає вимогам Європейської хартії місцевого самоврядування.

Також одним із проблематичних аспектів місцевого оподаткування

вважаємо те, що перелік обов’язкових платежів затверджується на державному

рівні, без врахування інтересів місцевої влади та територіально-економічних

відмінностей регіонів. Місцева влада має значно ширший доступ до інформації

про усі специфічні види діяльності на підвідомчій їй території, проте до її

28  

компетенції за сучасних умов не належить запровадження хоча би одного

специфічного виду податків. З огляду на зарубіжну практику забезпечення

самостійності місцевих бюджетів, вважаємо за необхідне переглянути

законодавче визначення межі податкової ініціативи місцевого самоврядування

в Україні. Доцільним буде запровадження поряд із обов’язковими місцевими

платежами також і факультативних податків і зборів – залежно від специфічних

видів діяльності, що здійснюються на тій чи іншій території.

В Україні місцеве оподаткування поки що не виконує ні фіскальної, ні

регулюючої функції, а є другорядним відносно державного оподаткування.

Саме тому вітчизняна система місцевого оподаткування, потребує подальшого

розвитку уконтексті зміцнення фінансових основ органів місцевого

самоврядування.

Обґрунтовано, що діюча на сьогодні в Україні система місцевих податків

і зборів потребує удосконалення, оскільки вона має, з одного боку, забезпечити

достатню кількість власних доходів місцевих бюджетів, а з іншого – бути

інструментом місцевої соціально-економічної політики, спрямованої на

виконання завдань збалансованості економіки та розвитку регіонів. Пошук

шляхів збільшення обсягу місцевих податків і зборів повинен йти не лише в

напряму простого збільшення платників податків та розширення бази

оподаткування, а й у напряму встановлення таких податків, які б забезпечували

достатній обсяг надходжень, що надасть можливість створити надійне джерело

дохідної частини місцевих бюджетів. Дотримання цих вимог є запорукою

створення міцної, стабільної системи місцевого оподаткування в Україні.

Вирішення проблем наповненості місцевих бюджетів, надання місцевим

податкам та зборам пріоритетності в формуванні власних доходів, розширення

самостійності органів місцевої влади зможуть відіграти важливу роль у

вдосконаленні бюджетно-фінансової політики, реформуванні бюджетно-

фінансової системи. Оскільки місцеві податки повинні складати основу доходів

необхідно розширити права місцевих органів влади щодо їх встановлення,

затвердження ставок та надання пільг.

29  

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження теоретичних та практичних питань

підвищення ролі місцевих податків та зборів у власних доходах місцевих

бюджетів зроблені наступні висновки:

1. Встановлено, що діюча система оподаткування в Україні

характеризується слабкістю доходної бази місцевих бюджетів, а також

наявністю суттєвих проблем, найголовнішою причиною яких стала

недосконалість законодавства у сфері місцевого оподаткування.

2. Встановлено, що у доходах місцевих бюджетів дуже важливу роль

відіграють податки і збори, але частка місцевих податків і зборів незначна.

Тому в умовах децентралізації необхідно приділити велику увагу питанню

збільшення частки місцевих податків і зборів у доходах місцевих бюджетів, за

рахунок акумулювання частини загальнодержавних податків до місцевого

бюджету.

3. Досліджуючи структуру місцевих податків зроблено висновок, що вона

значно змінилася за останні три роки. Аналіз розмірів і частки надходжень

місцевих податків свідчить про їх незначні розміри. Найвагомішим серед

місцевих податків і зборів є єдиний податок. Зазначимо, що таке зростання

відбулося, в основному, через збільшення кількості платників податку-

фізичних осіб та суб’єктів малого підприємництва.

4. Аналіз доходів місцевих бюджетів свідчить про сильну залежність

місцевих органів влади від державної влади. Для створення самодостатніх і

фінансово незалежних громад необхідно щоб доходи місцевих громад

формувалися за рахунок власних надходжень.

5. Виявлено, що існуюча система місцевого оподаткування має суттєві

недоліки, це не дозволяє значно збільшити розміри та частку місцевих доходів і

зборів. Також необхідно враховувати той факт, що місцеві органи влади не

можуть або не знають як виявити резерви, які б допомогли збільшити

надходження. Основні недоліки системи місцевого оподаткування стосуються

30  

методики визначення бази оподаткування, ставок податків, розрахунків. Також

виникають питання про раціональність встановлених ставок та методів

розрахунку податків.

6. Встановлено шляхи закріплення досягнень фінансової децентралізації і

здійснення реформування з метою нарощування доходів місцевих бюджетів:

- запровадження прозорих процедур щодо продажу та оренди земельних

ділянок через відповідні аукціони з метою збільшення надходжень від податку

на землю та забезпечення контролю за цим процесом з боку територіальної

громади;

- посилення контролю за об’єктами нарахування податку на нерухоме

майно;

- лібералізація державного контролю за рухом коштів органів місцевого

самоврядування, які знаходяться на рахунках у Держказначействі, в частині

ліквідації норми щодо неможливості використання власних надходжень у разі

невиконання доходів зведеного бюджету України;

- створення реальних фінансових стимулів щодо об’єднання

територіальних громад з метою збільшення фінансової самодостатності

регіонів. Реальне втілення цих заходів дасть змогу розширити дохідну частину

місцевих бюджетів, нейтралізувати негативні тенденції прийнятих

законодавчих актів, не допустивши зведення досягнень першого року

бюджетної децентралізації до вибіркових реформ з міркувань політичної

доцільності;

– налагодження взаємодії роботи органів місцевого самоврядування та

органів Державної фіскальної служби України;

– визначення та ліквідація причини несплати податків;

– розробка програми заходів, спрямованих на повну мобілізацію до

місцевих бюджетів податків та зборів;

– контроль за діяльністю фізичних та юридичних осіб, котрі займаються

підприємницької діяльністю з метою запобігання порушення податкового

законодавства.

31  

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Батажок С.Г. Доходи місцевих бюджетів як основа фінансової

незалежності органів місцевого самоврядування / С.Г. Батажок // Формування

ринкових відносин в Україні. – 2016. - №2(177). – С.86-91.

2. Бобошко Л.І. Транспортний податок в Україні: стан та перспективи

/Л.І. Бобошко // Збірник наукових праць Університету державної фіскальної

служби України. – 2017. - №1. – С. 25- 36.

3. Бокій О. В. Проблеми справляння туристичного збору в Україні

/О. В. Бокій // Матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф. студентів і молодих

учених. - Бердянськ: Видавець Ткачук О. В., 2016. - 262с. - 124-125 с.

4. Бондарук Т.Г. Економіко-статистичний аналіз формування доходів

місцевих бюджетів / Т.Г. Бондарук // Науковий вісник Національної академії

статистики, обліку та аудиту. – 2013.-№4. – С.7-15.

5. Боровик П.М. Вдосконалення механізмів справляння місцевих зборів

в Україні / П.М.Боровик, Б.С. Гузар, Н.В. Лиса // Збірник наукових праць

Уманського національного університету садівництва. - 2016. - Вип. 88(2). - С.

55-62.

6. Боровик П.М. Місцеві збори в Україні: особливості справляння та

перспективи подальшого розвитку / П.М. Боровик, Б.С. Гузар, Н.В. Лиса, Д.В.

Поліщук // Молодий вчений. – 2015. - №12 (27). – С. 123-126.

7. Брязкало А. Є.Теоретичні аспекти сутності місцевих

бюджетів в Україні / А. Є. Брязкало // Вісник Чернівецького торговельно-

економічного інституту. Економічні науки. - 2013. - Вип. 3. - С. 244-248.

8. Бюджетний кодекс України: Закон України від 8 липня 2010 р. №

2456-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.

9. Вознюк О.В. Потенціал місцевих бюджетів в умовах фінансової

нестабільності / О.В. Вознюк // Наукові записки Національного університету

«Острозька академія». – 2016. - №3 (21). – С. 103-108.

32  

10. Гнидюк І.В. Концептуальні засади формування місцевих бюджетів за

рахунок податкових надходжень / І.В. Гнидюк // Соціально-політичні,

економічні та гуманітарні виміри європейської інтеграції України: Збірник

наукових праць IV Міжнародної науково-практичної конференції. – Вінниця:

Видавничо-редакційний відділ ВТЕІ КНТЕУ, 2016. – Ч. 1. – С.453 – 467.

11. Гнидюк І.В. Фінансова стійкість бюджету Вінницької області / І.В.

Гнидюк // Вісник КНТЕУ, 2017 - №3(113) – С. 133 – 146.

12. Гришина Л.О. Оцінка податкового потенціалу регіону, як джерела

наповнення бюджету / Л.О. Гришина // Всеукраїнські наукові економічні

читання з міжнародною участю. – 2015. - №1. – С.1-3.

13. Каспрук А.Ю. Доходи місцевих бюджетів: проблеми забезпечення та

резерви збільшення / А.Ю. Каспрук // Економічні науки. Cерія «Облік і

фінанси». – 2012. – Вип. 9(2). – С. 60–70.

14. Кобушко І.М. Аналіз механізму перерозподілу податкових

надходжень в умовах податкової децентралізації / І.М. Кобушко, М.Ю.

Абрамчук, І.В. Павленко // Вісник СумДУ. – 2015. - №4. – С. 57-64.

15. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної

Ради України.-1996.- №30.-с.141.

16. Костяна О.В. Особливості справляння збору за місця для паркування

транспортних засобів на прикладі міста Чугуєва / О.В. Костяна, В.В. Ясько //

Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського. – 2017. –

Вип. 16. – С. 710-714.

17. Луніна І.О. Розвиток бюджетної децентралізації в Україні : нау- кова

доповідь / І.О. Луніна. – К. : НАН України, ДУ «Ін.-т екон. та прогнозув. НАН

України», 2016. – 70 с.

18. Макарчук І.М. Формування місцевих бюджетів в умовах

децентралізації / І.М. Макарчук // Молодий вчений. – 2017. - №1(41) – С. 640-

648.

19. Микитюк І. Фінансова стійкість та безпека місцевого бюджету Є

І.Микитюк // Вісник КНТЕУ. – 2013. - №1. – С.86-97.

33  

20. Надал С. Доходи місцевих бюджетів у контексті децентралізації в

Україні / С.Надал // Вісник ТНЕУ. – 2016. - №2. – С. 102-112.

21. Неізвєстна О.В. Дослідження сучасного стану формування доходів

місцевих бюджетів України / О.В. Неізвєстна, Є.О. Чечета // Науковий вісник

Міжнародного гуманітарного університету. – 2017. - №20. – С.102-108.

22. Нікітішин А.О. Податкові надходження як складова доходів місцевих

бюджетів / А.О. Нікітішин // Вісник ОНУ імені І.І. Мечникова – 2016. – Вип. 2.

– С. 156-160.

23. Ніколенко В.Ю. Місцеві бюджети як чинник розвитку регіонів / В.Ю.

Ніколенко // Навч. посібник. – Київ. – 2016. – С. 30.

24. Овчинніков А. В. Місцеве оподаткування в Україні: еволюція та

перспективи його розвитку / А.В. Овчинніков // Економіка і суспільство. – 2017.

- №8. – С, 634-639.

25. Офіційний сайт Департамента фінансів Вінницької обласної

державної адміністраці [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://vingfu.gov.ua/

26. Офіційний сайт Державної Казначейської служби України

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.treasury.gov.ua/

main/uk/index.

27. Офіційній сайт Державного комітету статистики України

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www.ukrstat.gov.ua

28. Петрушенко Ю.М. Новітні підходи до фінансування розвитку

місцевих громад: від реконізму до р2р-кредитування / Ю.М. Петрушенко //

Вісник Української академії банківської справи. – 2014. – № 1 (36). – С. 90–94.

29. Пивовар (Мулярчук) М.А. Реформування податкової системи України

[Текст] / М. Пивовар // Бухгалтерський облік, аналіз і аудит в управлінні

економічними процесами світової і національної економіки: сучасний стан та

перспективи. - Кам'янець-Подільський, 2015. - С. 353-355.

30. Пивовар (Мулярчук) М.А. Основні тенденції розвитку валютного

ринку України в умовах фінансово-економічної нестабільності / М.А. Пивовар

34  

// Фінансово-економічний розвиток підприємницької діяльності та національної

економіки: проблеми та перспективи: Збірник тез наукових робіт учасників

міжнародної науково-практичної конференції. – Львів: Громадська організація

«Львівська економічна фундація», 2017. – С.24 – 28.

31. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року [Електронний

ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua

32. Пономаренко Є.Б. Реформування організації та реалізації бюджетного

процесу: основні напрями, проблеми та шляхи їх вирішення / Є.Б.Пономаренко,

Н.А. Вакарюк // Вісник ЖДТУ. – 2015. - №4 (74). – С. 185-191.

33. Попова С.П. Роль податкових надходжень у формуванні доходів

бюджетів / С.П. Попова, І.Р. Блохіна // Наукові записки. – 2016. - №19. – С. 140-

148.

34. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21 червня

1997 р. № 280/97-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/280/97- %D0%B2%D1%80.

35. Простебі Л.І. Податкові надходження та їх значення у формування

доходної частини місцевих бюджетів / Л.І. Простебі // Гроші, фінанси, кредит –

2015. – Вип. ІІІ. – С. 153-163.

36. Проць Н.В. Формування податкових надходжень місцевих бюджетів

в контексті бюджетної децентралізації / Н.В. Проць // Фінансовий простір. –

2015. - №1. – С. 221-226.

37. Редько І.М. Теоретичні засади формування податкового потенціалу /

І.М.Редько // Державне регулювання. – 2012. - №24. – С.1-3.

38. Рішення Вінницької міської ради «Про внесення змін до рішення

міської ради від 23.01.2015 року №1984 «Про встановлення місцевих податків і

зборів та затвердження Порядків їх справляння» (зі змінами) в частині

встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 р.». – [Електронний

документ]. – Режим доступу:

http://www.vmr.gov.ua/Docs/CityCouncilDecisions/2017/%E2%84%96572%2027-

01-2017%.pdf

35  

39. Рішення Вінницької міської ради «Про встановлення місцевих

податків і зборів та затвердження Порядків їх справляння» від 23.01.2015

№1984. – [Електронний документ]. – Режим доступу: 

http://www.vmr.gov.ua/Docs/CityCouncilDecisions/2015/%E2%84%961984%2023-

01-20158F.pdf

40. Станкус Т. Місцеві податки і збори / Т. Станкус, Ю. Крот. — Х.:

Фактор, 2017. — 80 с.

41. Табінський В.А. Формування доходів місцевих бюджетів в умовах

фіскальної децентралізації / В.А. Табінський, Є.О. Колєснік, І.С. Сіліна //

Молодий вчений. – 2016. - №12 (39). – С. 902- 906.

42. Фурдичко Л.Є. Місцеві бюджети України: їх функціонування,

проблеми та шляхи реформування / Л.Є. Фурдичко // Економiка та держава. –

2015. – № 1. – С. 131-136.

43. Хрімлі К.О. Проблемні питання розрахунку та сплати транспортного

податку в Україні / К.О. Хрімлі // Економіка та управління на транспорті. –

2017. - №4. – С. 136-141.

44. Черкасова О.С. Податковий потенціал регіону: сутність та методика

оцінки / О.С. Черкасова // Міжнародний науково-виробничий журнал. – 2014. -

№3. – С. 138-143.

45. Щербань О.Д. Напрями удосконалення формування доходів місцевих

бюджетів / О.Д. Щербань // Вісник економіки транспорту і промисловості –

2013. – С. 74–79.

46. Ясенова І.Б. Податковий потенціал регіону в умовах інноваційного

розвитку / І.Б. Ясенова // Миколаївський національний університет ім. В.О.

Сухомлинського. – 2015. - №3. – С. 580-583.

36  

ДОДАТКИ