В умовах національного відродження поглиблюється інтерес до історичної спадщини, духовної культури свого народу. Соборність України, як один з основних принципів української держави і україн-ської національної ідеї витікає з душевної соборності, тобто єдності громадян нашої країни. Любов до Батьківщини, патріотизм нерозрив-но пов’язані із своєю малою батьківщиною, з дитинством, хатою і батьками.

Автор цієї книги - Олександр Владиславович Прокоф’євналежить до тих небайдужих людей, які самовіддано працюють для майбутніх поколінь. Його безкорислива праця по створенню цієї книги - це справжній громадський і громадянській подвиг, який заслуговує на високе визнання.

Простою і дохідливою мовою написав він цю роботу, збагатив наші знання про рідний край. Було б дуже добре, щоб всі, хто щиро цікавиться історією гайсинщини згуртувалися навколо Олександра Владиславовича Прокоф’єва.

Побажаємо автору сил, натхнення, щоб ми скоріше побачили II частину його книги.

Анатолій Гончарук, письменник, голова ТО «Наш формат»

© ТО «Наш формат», 2011 © О.В.Прокоф’єв

3

Олександр Прокофьев ___________________________________Історія м. Гайсина Територія нашого міста заселена людиною досить пізно.

Природні умови не сприяли цьому - не було печер для стоянок, великих родовищ кременю. Льодовик, що насунувся 100 тисяч років тому, перетворив територію Гайсинщини на тундру. Але поступово льодовик відступав, і разом з ним просувалась на північ і людина.

Сліди перебування первісної людини на території міста знайдені на південь від Гайсина у напрямку до села Кочурів. На полі біля паливного складу знайдені кам’яні знаряддя праці, які археолог П.І.Хавлюк датував періодом пізнього палеоліту (12 тис років тому).

Мал. 1. Знаряддя праці пізнього палеолітуПід час мезоліту (XI - X тисячоліття до н.е.) наступає потеп-

ління, місцевість навколо Гайсина перетворюється на болото. Залишки рослинності характерної для болота можна побачити на південь від залізничної станції.

Поступово клімат стабілізується і набуває сучасних рис. Настає доба неоліту (середина VI - III тисячоліття до н.е.). Неоліт харак-теризується значними зрушеннями в розвитку економіки і соціальних відносин. Саме в неоліті людина переходить від виключно привлас-нюючих способів добування засобів існування (мисливство, рибаль-ство, збиральництво), що панували досі протягом довгих тисячоліть, до нових, «відтворюючих», форм господарства (землеробство і ско-тарство). Вчені назвали цей процес «неолітичною революцією». Навколо Гайсина в цей час оселились племена буго-дністровської культури. Залишки поселень цих найдавніших у Східній Європі землеробів виявлені в Гайсинському районі у селах Сокільці, Митків, Степашки, Щурівці.

4

На поселеннях досліджено наземні житла під прямокутної форми стовпової конструкції. Кераміка гостро- і плоскодонна з ліній-Олександр Прокоф’ев____________________________________Історія м. Гайсинано-меандровим орнаментом. На середньому етапі розвитку культури з’являється гребінцевий орнамент. Крем’яний інвентар мікролітич- ний, у тому числі зустрічаються трапецієподібні вкладиші. У вжитку були також кістяні рибальські гачки, мотики з рогу оленя, кам’яні зернотерки тощо. Поховань буго-дністровської культури не виявлено.

Мал. 2. Кераміка та знаряддя праці буго-дністровської культури:1 -3 - глина; 4 - 8 - кремінь; 9 - 11 - кістка.

У IV - III тисячоліттях до н.е. у межах України тривав мідно- кам’яний вік, або енеоліт. З енеолітом пов’язана велика кількість відкриттів і нововведень. Людство опанувало перші метали - мідь і золото. Виникає орне землеробство з використанням тяглової сили бика. З’являється колесо, а відтак - гарба, в яку запрягали також бика. Удосконалюється керамічне виробництво, з’являються гончарні печі. Поширюється і розвивається прядіння і ткацтво. Входить у практику циліндричне свердлення кам’яних порід за допомогою порожнистого свердла, що застосовувалися найчастіше при виготовленні бойових сокир-молотів.

В цей час територію нашого краю заселили племена, які відомі в науці під умовною назвою трипільських. В межах міста і району знайдено до 20 поселень трипільців, що свідчить про відносну густо- заселеність гайсинщини у ті часи.

Трипільські поселення розташовувалися переважно на берегах

5

річок або на важкодоступних горбах і на ранньому етапі складалися з

Олександр Прокоф’єв____________________________________Історія м. Гайсина10-15, а в період розквіту трипільської культури - з кількох сотень глинобитних жител, які обігрівалися печами й мали круглі вікна. Деякі поселення мали оборонні рови і вали. (мал. 3).

Мал. 3. Реконструкція трипільського поселення.В 3 кілометрах північніше міста за селом Кисляк на схилах

плато і над заплавою лівого берега річки Сіб на площі 600 х 250 м знайдені залишки такого поселення. Майже на дві рівні частини поселення перерізає дорога Гайсин - Дашів.

Під час будівництва цього шляху були виявлені залишки житла з темнокоричневою керамікою, орнаментованого заглибленим орнаментом, знайдено декілька ножевидних пластин і круглих скреб-ків.

1 - РЕКОНСТРУКЦІЯ СЕРПА

2 - НОЖЕВИДНА ПЛАСТИНА3 - Скребок

Мал. 4. Трипільський серп.

5

6

Олександр ПРОКОФ’СВ ___________________________________Історія м. ГайсинаНа місці житла були чітко помітні скупчення глиняної обмаз-

ки, товщина шару - 0,2 м. Трипільці збирали врожай дерев’яними серпами з крем’яними вкладишами. Біля поселення знайдено кілька таких пластин від серпа. Ймовірно, на цьому місці у них було поле.

Слід добавити, що кремінь трипільці з нашого поселення брали з кар’єру поблизу села Михайлівки Гайсинського району, тому що в Середньому Побужжі відомий лише він один.

Матеріали з розкопок трипільських пам’яток Поділля свідчать, що трипільці приділяли значну увагу вихованню дитини. У житлах знаходять дитячі іграшки у вигляді різноманітних мініатюрних посу- дин-чашечок, горщиків, тарілочок, амфор та брязкалець. На нашому поселені знайшли одне з таких - брязкальце. Воно кулеподібної форми, виготовлене з глини. Всередині брязкальця знаходяться глиняні кульки. Діаметр іграшки - 6 см.

Мал. 5. Трипільська іграшка - брязкальце.Поселення відноситься до середнього етапу Трипілля і дату-

ється другою половиною IV - поч. III тис. до н.е.Характерною мисливською зброєю того часу були округло

оброблені гранітні камінці. Такі камінці - болі (болас) - зашивали у шкіру і прив’язували до довгої шкіряної стрічки. Мисливець кидав ним у звіра. Кубики на стрічках обмотувалися навколо ніг або рогів, і тварина була зв’язана. Таке знаряддя було знайдено під Гайсином на північ від військового стрільбища. Діаметр камінця - 4 см. На цьому ж полі знайшли і таке знаряддя як нуклеус, який використовувався для відщеплення ножевидних пластин. Довжина нуклеусу до 7 см., товщина - 3,5 см. (мал. 6).

/

Олександр Прокофьев Історія м. Гайсина

7

{ ... і■-( І ... А;; і . - І ІІЬ / • - і ,і ) і і

Мал. 6. Мисливська зброя та нуклеус.В середині II тисячоліття до н.е. на нашу територію приходять

дві культури середнього бронзового віку - комарівська і тшинецька. Залишки поселення носіїв цих культур знайдені в Гайсині.

Основним заняттям племен комарівської і тшинецької культур були землеробство і скотарство, про що свідчить наявність зерноте- рок, крем’яних серпів та кісток свійських тварин - великої рогатої худоби, свиней, коней, рідше - овець і кіз. Землеробство вже було підсічним і плужним, що вимагало очищення від лісу значних ділянок землі. Останнє здійснювалось за допомогою крем’яних і бронзових сокир.

8

Мал. 7. Матеріали тшинецької й комарівської культур: 1-10 - кераміка; 11, 15-предмети озброєння; 12-14, 16-23 - прикраси.

Олександр Прокофьев Історія м. Гайсина

9

Олександр IIіюкоФУв___________________________________Історія м. ГайсинаСпосіб життя населення обох культур був осілий, про що

свідчить наявність досить великих поселень. На них досліджено, наприклад, залишки наземних жител прямокутної форми довжиною 4-5 м. Збереглися обгорілі залишки дерев’яних стін на кам’яних підвалинах. В одному з кутків житла стояла глинобитна піч, а попід стінами - ряди напівкруглих великих посудин.

У пізній період бронзового віку територію міста Гайсина заселили племена білогрудівської культури. Племенам цієї культури властивий осілий спосіб життя. Населення займалося, головним чином, землеробством та розведенням свійських тварин.

Мал. 8. Матеріали білогрудівської культури: 1-7 - кераміка; 8, 9 - пластика,10 - ідол; 12 - прикраса; 11,13 - знаряддя праці.

Білогрудівська кераміка представлена горшками, мисками і черепками. Горшки високого профілю, тюльпаноподібні. Посуд орнаментований характерним для культур бронзового віку валиком. Валик буває суцільний або з незамкненими кільцями, що звисають. Зустрічається прорізний орнамент, а також зроблений зубчастим колесом. Населення займалось переважно землеробством. Розводили також усіх свійських тварин. Тут, як і в тшинецькій культурі, знаходять глиняні цідилки, якими, можливо, користувалися при виготовленні сиру, значну кількість зернотерок, крем’яних серпів, у

10

тому числі складних. З металевих виробів були поширені сокири-

11

Олександр Прокоф'єв Історія м. Гайсина

кельти, вістря списів, шила, а також прикраси, які нагадують тшинецькі і комарівські, - спіральні підвіски, пронизки, шпильки, накладки тощо.

Серед кістяних знарядь знайдено лощило, шило і т. ін. Відомі псалії, що свідчать про використання білогрудівським населенням коня та верхової їзди.

У невеликій кількості виявлено глиняну пластику - фігурки тварин. З глини ліпили також прясла, модельки «хлібців» і «коржики». Останні виявлені в основному в зольниках, вони мали, очевидно, культове призначення.

У IX столітті до н. е. білогрудівська культура на значній території південної частини Лісостепу змінюється культурами доскіфського часу раннього залізного віку. Такі поселення знайдені в межах Гайсина на «Скалі», біля цегляного заводу і хутора Млинки, села Крутогорб.

Тут були знайдені пряслиця з глини, невеличкі циліндричні чашечки, уламки мисок, прикрашені орнаментом витої мотузки; посуд прикрашений геометричним малюнком: заштрихованітрикутнички в різноманітних положеннях, насічки з ямками, валиками коло самих вінчиків.

На початку І тисячоліття н. е. нашу територію заселили раннєслов’янські племена зарубинецької культури (II ст. до н.е. - II ст. н.е.). У 1896 році на полях біля Гайсина були знайдені уламки дугоподібних фібул, монета римського імператора Марка Аврелія, що вказує на торгівельні зв’язки з Північним Причорномор’ям. В наш час знайдене бронзове кільце.

Мал. 9. Римська монета Марка Аврелія (161-180 рр.).

12

Олександр Прокоф'св Історія м. Гайсина

Завершують стародавню історію Гайсина племена черняхівської культури (II - VII ст.). Вчені висловлюють думку про те, що слов’ян-ські племена черняхівської культури називалися антами. Окрім Гай- сина такі поселення знайдені ще в 47 населених пунктах району. Знахідки засвідчили порівняно високий рівень орного землеробства (використання рала із залізним наральником), скотарства, ремісництва (розвинуте гончарство, виплавка і обробка металів, виробництво скла, виготовлення речей з дерева тощо). Черняхівське-антське суспільство мало певну державну організацію і базувалося головним чином на ранніх феодальних відносинах.

Мал. 10. Старожитності зарубинецької культури: 1 - 5 - кераміка; 6 - залізна сокира; 7 - наконечник списа; 9,10 - бронзові кільця; 11 - скляне намисто; 1 2 - 1 4 -

пряслиця; 15 - бронзовий браслет; 16 - залізний серп;17 - рибальський гачок; 18 - важок від ткацького верстата; 19 - бронзова підвіска -

лунниця; 20 - залізний ніж; 21 - 24 - бронзові фібули.

1

Олександр ІІрокофУв Історія ІУІ. Гайснна

11

Олександр Прокоф’ев Історія м. Гайсина

Мал. 13. Пряслиця, знайдені на черняхівських поселеннях навколо Гайсина.

На південний схід від Гайсина знаходиться великий курган, який має назву Кладова Могила.

чіХ

зе ш 4 ш 8§ $31 ОС ^* *8 Я з? % і

ш ш ш

х н ДО ж ввае

кк

# 18*

Аж

25 §§ 33 8*8с*ї> <?&7> с+о

тп*** ЭОв 808 * ♦С.-ЧК . ^0^ ЖШ і+і .

<и>

13

Олександр Прокофьев Історія м. Гайсина

Виникнення міста Гайсина.Під владою Речі Посполитої.

В кінці XVI століття, після вторгнень татар, наш край був спу-стошений. Тільки на півдні Брацлавщини були кочів'я Куремси.

В 1569 році після Люблінської унії територія Брацлавщини при-єднується до Речі Посполитої. Через 11 років після утворення Брац- лавського воєводства (1580 рік) землі, розташовані в середній течії річки Сіб, були даровані польським королем шляхтичу Тромчинсь- кому. Територію цю назвали Гальщиною. З цього часу і починається історія міста Гайсина, який ще називався Гальшин або Айсин.

Існує кілька версій походження назви нашого міста.Є така легенда. Гайсин був маєтком багатого пана і знаходився

серед густих лісів і боліт. Його син, який дуже любив полювати, по-трапив в непрохідне болото і зник там безслідно. Це так вплинуло на вбитого горем батька, що він збожеволів і став ходити по лісах, боло-тах і гукати: “Гей, син!” Звідти і назва “Гейсин”, а пізніше “Гайсин”.

2) Слово Гальшин походить від польсько-литовської назви “ліс-ництво”. Наш край в ті часи був вкритий густими лісами. Жителі навколишніх поселень заготовляли тут будівельний ліс, дрова, спалю-вали ліс на поташ. Прибутковим було полювання на куниць. За істо-ричними джерелами, місцевість навколо нашого міста була вкрита непрохідними дубовими лісами (дібровами). Назва Косанової Діброви збереглася в назві села Косаново.

3) Краєзнавець П.Мельник з Козятинського району вважає, що Гайсин як місто відродився на місці знищеного поселення з назвою, що походила від імені праслов’янського бога вирія і потойбічного світу Гайтосира. Символом цього бога був птах в небі. Серед багатьох назв лелек є і «гайтошир». Доказом цієї версії може бути і давній герб Гайсина - крило на фоні блакитного неба - Вирія.

4) Назва Гайсина походить від слова «сучий син».5) Назва Гайсин походить від слів гайшин, гейшин - “лісова сто-

рожка”, “житло лісника” (лісника раніше називали гайовим, гаївни- ком)

Фортецю Гайсин збудували, вірогідніше всього, для захисту шляху Брацлав - Умань на переправі через річку Сіб, яку використо-вували й татари.

Тромчинські почали споруджувати невеликий замок. Місце було вибрано на високому березі річки Сіб (на цьому місці знаходиться новий дев'ятиповерховий будинок). Замок з трьох сторін був обнесе-

14

Олександр Прокоф’єв____________________________________Історія м. Г'айсинаний земляним валом і дубовим палісадом. При в'їзді в замок спору-дили двоповерхові ворота. Всередині був дерев'яний будинок, критий соломою. Місце було вибрано вдало, і на протязі 20 років (1580-1600) навколо укріплення виникло ціле поселення. В 1600 році Гальшин став центром місцевого староства (до цього був Кисляк) і був включе-ний в перепис населених пунктів Брацлавського воєводства. Тому 1600 рік можна вважати датою офіційного заснування міста.

По люстрації 1552 року міщани замку повинні були косити для старости сіно один день літом, а збирати повинні тільки ті, які не косили. Український історик В.Антонович вважав “обов'язок косити і возити сіно для замку, що його різного часу запроваджували старости в Києві, Житомирі, Овручі, Гайсині та інших містах, є вже початок панщини та наближує міщан до становища селян замкових міст”.

На початку XVII ст. в Україну прибув француз Боплан, який склав детальний опис і карту. На останню Гальшин занесений вже як селище міського типу (карта середнього побожжя ХІУ-ХУП ст.).

В 1600 році замок з навколишніми землями за королівським привілеєм придбав шляхтич Свєрський (один з актів 1615 року вказує на нього, як засновника нашого міста). З 1615 року місто переходить до Ядвіги Рожинської. А 16 листопада 1621 року польський король Сігізмунд III дарує Гальшин, з землею, шляхтичу Яну Дзержку за хоробрість, проявлену ним, у війні з турками.

За переписом 1629 року в нашому місті мешкало 822 жителя.Будівництво фортець і сторож послабило натиск кримсько-та-

тарських та турецьких військ на подільські землі. Зростало поселення навколо Гайсинського замку, в місті відбувались торги і ярмарки. Знищувались ліси навколо Гайсина. Поневолення селян призводило до повстань. Сотні жителів гайсинщини прийняли участь в повстаннях К. Косинського (1591 - 1593), Северина Наливайка (1534 - 1596). Під час визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького в грудні 1648 року, біля нашого міста у селі Карбівка, загін Івана Богуна знищив польський каральний загін.

В жовтні 1655 року польська шляхта відновила своє панування в нашому краю. Цьому зокрема сприяв і поділ козаків на групи різного політичного спрямування.

Польський уряд для того, щоб залучити на свій бік козацьку старшину, почав дарувати їй землі і населені пункти. По привілею польського короля Яна Казимира, Гайсин в 1659 році переходить у власність зятківецького полковника Максима Булиги, якого король пізніше перевів у дворянський сан.

15

Олександр ПрокоФ’ев___________________________________ІСТОРІЯ М. ГайсинаПропольська позиція частини старшини, намагання шляхти

відновити розмір повинностей викликало незадоволення селян і міщан. Брацлавський воєвода вимушений направити спеціальні сили для того, щоб придушити рух населення приватних міст, до числа яких належав і Гайсин.

Зростало незадоволення і козаків. Позбувся своєї булави гетьман І.Виговський. Новий гетьман Ю.Хмельницький також не змінив ситуації на краще; підняли повстання козаки зятківецького полку. Внаслідок цього Гайсин переходить з власності Максима Булиги до королівських володінь. Втративши довіру козаків, Ю.Хмельницький скликає в 1663 році в Гайсині козаків (так вважав краєзнавець В.Бар- ський) і складає перед ними гетьманські клейноди. Наступають часи Руїни. Згідно до Андрусівської угоди 1667 року наші землі закріплю-ються за Польщею. В 1671 році на територію нашого краю вдерлось військо Яна Собєського. Практично всі поселення на берегах Півден-ного Бугу були знищені. Фрізький шляхтич Вердум прибув в наш край після походу Собєського. Ось що він зазначає в своєму подорожньому щоденнику: “Місто те (або село) нині дощенту спустошено (або спалене)”. Така доля, мабуть, спіткала і наше місто.

18 жовтня 1672 року Польща заключила договір з турецьким султаном Магометом IV. Територія Поділля відійшла до Туреччини. В цьому році подільські міста були пограбовані яничарами. В 1699 році, згідно Карловицького мирного договору, Туреччина залишила наші землі Польщі.

На вільні землі прийшли нові пани. Між магнатами почались міжусобні війни. За територію гайсинщини сперечалися між собою Огінські і Саніги. В результаті цієї боротьби Гайсин в 1701 році був повністю пограбований.

Польська шляхта відновлювала на подільських землях старі порядки. Населення міста, навколишніх сіл зазнавали жорстокої експлуатації. Панщина збільшилась до п’яти днів на тиждень, а в жнива до шести днів. Як писав француз Боплан, становище селян було гіршим, ніж становище галерних невільників.

Жителі міста кілька разів скаржились в польський трибунал. В листі королю міщани писали, що місто переходить у володіння різних панів, тому ті, щоб збагатитись, жорстоко ставляться до них, заби-рають у міщан землю і міський ліс.

Міська шляхта теж грабувала майно жителів. Внаслідок цього мешканці Гайсина втратили майже всі власні землі. Міщани Гайсина відбували панщину, сплачували старості чинш, осен, коляди, повинні

16

Олександр ПрокоФ’св Історія м. Гайснна

були збирати сіно і ходити на толоку. До кінця XVIII століття міщани відробляли панщину на користь замку.

У відповідь на утиски з боку шляхти, на Брацлавщині на початку XVIII ст. виникає гайдамацький рух. В 30-х роках навколо Гайсина починає діяти загін запорізького козака Гриви, в 40-х роках відомий ватажок гайдамаків Гнат Голий скарав на смерть в Степашках зрадника Саву Чалого.

В 1761 році гайдамаки вчинили напад на місто Гайсин. З листо-пада був затриманий учасник цього нападу Сава Бурмистер. В прото-колі допиту записано так: “1761 году ноября 3 дня пойманный за без- пашпортный ход Савка Бурмистер, допросом добровольным и под пристрастием показал: родом он Полской области, города Корсуня, отца его звали Самойло Слюсарем, жил он при отцу своем четыр-надцать год, а после того пошёл с дядком своим казаком куреня Щербиновского Миколою Комарем (кои уже умре) в Сечь Запорож-скую и за приходом пошёл в курень Каневской за атамана Пилипа и, поживши в курене с месяц, пошёл на низ до казака Грицка Пекельного и тамо, в нево, да жил с половины через четыри года, а потом стал чумаковать и чумаковал до 1760 году, а зиму того году пришёл в курень и, переземовавши, пошёл в Гард, куда за приходом нашёл чату воровскую, в коей ватагом был з Полще вышедший Яков Письменный (которого за городом Ладыжином и вбыто). И приставши к ним, пойшли на грабительство в Полщу и, пришедши к городу Гайсину, розбыли, а оттоль пошли к полскому городу а якой имени не знает, и там розбывши окой, пойшли в лес, где скрывались через два дни, а из леса вышедши, пойшли под городом Кебличем, под коим заняли несколько лошадей...”

З середини 40-х років XVIIIcт. король Август III відновлює надання магдебурзького права і гербів подільським містам. 22 листопада 1744 року за королівським привілеєм Гайсин отримує магде-бурзьке право і герб.

За герб місту Гайсину було даровано зображе-ння срібного орлиного крила на зеленому полі (в деяких описах - на червоному або синьому).Ю.Сіцінський вважав, що на гербі зображено срібне орлине гніздо. Ці різночитання - наслідки технічних огріхів у малюнках і відбитках (мал. 14).

Емблема крила на ознаку швидкості належить до класичних і пов'язана із зображенням давньогрецького бога-вісника, покрови-

(Мал. 14)

17

Олександр ПРОКОФ’ЄВ ___________________________________Історія м. Гайсинателя торгівлі Гермеса. Атрибутами Гермеса завжди були крильця - на головному уборі, на сандаліях або на п'ятах. Від античності у тому ж значенні цей символ успадкувало і середньовіччя. Згодом, зокрема у російській геральдиці XVIII - XIX ст., крило вживалося як емблема “покровителя, патронажу, прихильності, піклування,” а в родових гербах - як символ невтомності (при цьому крило зображувалось натурально, а не стилізовано).

Геральдика дозволяє вміщувати в гербі замість усієї фігури якусь частину її, при цьому зберігається символічний зміст фігури в цілому. Можливо орлине крило в гербі Гайсина треба сприймати як частину зображення орла. Орел є ознакою влади, панування, а водночас великодушності й прозорливості. Як пов'язується ця символіка герба з історією міста, поки що з'ясувати не вдається. Ймовірно, що, даруючи цей герб Гайсину, який належав без-посередньо королю, власник прагнув ще раз засвідчити своє пану-вання над цим краєм постійних бунтів і заворушень.

В 1745 року було дозволено в Гайсині відкрити 4 ярмарки. З ме-тою придушення народного руху польська шляхта і католицька церква створили військово-політичне об’єднання Барську конфедерацію. Озброєні конфедерати жорстоко розправлялись з населенням, намагаючись остаточно його підкорити. Це викликало, в свою чергу, протидію, посилювало гайдамацький рух, який переріс в 1768 р. в велике повстання - Коліївщину, яке охопило Київщину і Брацлавщи- ну. Повстанські загони очолили М.Залізняк та І. Гонта. Гайдамаки і селяни майже повністю знищували польське і єврейське населення. В 1968 році на честь відзначення 200 років повстання на стіні Гай- синського Будинку культури встановлено меморіальну дошку.

Після придушення Коліївщини польська влада робила все мож-ливе, щоб закріпити своє становище в Україні. Панщина збільшилась до 300 днів на рік. Землі гайсинщини були поділені між магнатами Потоцькими, Ярошинськими, Собанськими, Холоневськими та іншими.

Гайсин був дарований в 1775 року Антонію Ледуховському. В 1783 році він отримав королівський привілей на право володіти містом і навколишніми селами на 50 років. Але в 1789 році Гайсин було передано в руки графу Феліксу Потоцькому, який в нашому повіті мав 10 тисяч десятин землі і 1200 десятин лісу.

Для того, щоб ще більше зміцнити своє становище, магнати переводили православне населення в католицизм або уніатство. З цією метою в Гайсин прибув особливий представник єпископа

18

Олександр ПрокоФ’ев___________________________________Історія м. ГайсинаВолодкевича уніатський священик Марцилевський, якому було наказано використовувати всі можливі засоби. Це завдання полег-шувалось становищем православного духовенства. Сучасники відзначали, що пияцтво було самим головним недоліком подільського духовенства. Майже п'ята частина судових справ стосується проступків духовенства, здійснених у стані сп'яніння. Другим недоліком, була якась особлива буйність характеру. Міщани Гайсина скаржились на свого священика, який прочан своїх, сварив самими останніми словами і проклинав, а під час єктенії бого- хульствував, називав прочан по іменам і приказуючи “ще молимось про такого-то і такого-то, щоб їх дідько взяв”. А коли йому дали знати про крадіжку його коней, то він обернувся до ікони св. Мико- лая і, після безглуздої лайки, зняв і викинув образ з церкви. Гайсин- ський губернатор пан Фельштинський передав уніатам Гайсинську церкву.

В кінці XVIII століття в Речі Посполитій наступає економічне зростання. Це сприяло розвитку міст. В цей час Гайсин набуває рис торгівельного містечка. Швидко зростає кількість ремісничого населення, починається впорядковуватись забудова міста. Але послаблена повстаннями Польща була поділена між Росією, Пруссією і Австрією. Для Гайсина відкривається нова сторінка історії в складі Російської імперії.

19

20

Олександр Прокоф’ев Історія м. Гайсина

Гайсин під владою Російської імперіїВ 1793 році, після другого поділу Польщі, наш край увійшов до складу Російської

імперії. Польські землевласники були позбавлені частини своїх земель.Замість воєводств були утворені намісництва. 22 травня 1795 року затверджений штат

Брацлавського намісництва (з лютого 1796 року його центром стала Вінниця). В його склад входило 13 округів. Гайсин став центром гайсинської округи.

Згідно з указом Павла І від 12 грудня 1796 року намісництва ліквідували. Новоприєднану Правобережну Україну було поділено на три губернії: Київську, Волинську, Подільську. Центром Подільської Губернії став Кам’янець-Подільський. У 1804 році до складу Подільської Губернії входило 12 повітів. Такий адміністративно-територіальний поділ залишався в імперії до Першої світової війни. Гайсин став центром Гайсинського повіту.

Перші міські Губернії під владою Росії було затверджено 22 січня 1796 року указом Катерини II “Про герби міст Мінської, Волинської, Брацлавської і Подільської губерній”. В указі було перелічено 13 міст Брацлавського намісництва, які мали право на власний герб. Геролідія, готуючи указ, залишила містам згаданих намісництв давні герби, а тим, що таких не мали, склала нові. Гайсин зберіг свій попередній герб, що певно, мало на меті підкреслити дотримання історичної традиції самоуправління міст та її вагомість. Проте заміни у поділі щита, розміщення у верхній частині зображення двоголового орла з гербом губернського міста на грудях виразно нагадували, що самоуправління залишилося тільки на папері, насправді ж повітове місто підпорядковане намісництву, що входить до складу Російської імперії і підлежить її верховній владі. (Мал. 15)

Згідно штату Подільської губернії, який було затверджено 19 грудня 1809 року, Гайсинський повіт поділявся натри округи (Куна, Теплик, Тернівка), 12 волостей (Кіблич, Кисляк, Н.Кропивна, Ладижин,Соболівка, Куна, Гранів, Краснопілка, Теплик,Тернівка, М’ягкохід, Хащевата). Самому місту належали села: Кисляк, Карбівка, Шура і Мітлинці. В повіті починаються закриватись уніатські церкви, а замість них відкривались православні. В 1796 році в була побудована кам’яна Свято-Миколаївська церква, до якої в 1844 році прибудували дзвіницю.

21

Олександр Прокоф’св____________________________________Історія м. Гайсина Приєднання до Росії не полегшало становище селянам. Кріпосний гніт ще більше

посилився. Це викликало спроби опору, які негайно придушувались. Шляхтич Гайсинського повіту.

С.Познанський на протязі 1793-1799 років проводив агітацію серед селян і дрібної шляхти, головним змістом якої було: ліквідація кріпосного права і панських привілеїв. Особливо можна підкреслити слова з прокламації: “Навіщо ті короновані особи? Навіщо нам магнати?” Згодом С. Познанський був заарештований і засланий в Нерчинськ на каторгу.

Мал 16. Карта Подільської губернії.На початку XIX століття головна галузь господарства в повіті було аграрне

виробництво. Частина селян йшла на заробітки в Одесу, Бессарабію, Херсонську губернію. Жителі міста займались землеробством, дрібним ремеслом. Але Гайсинський повіт став значним мануфактури в Гранові, Куні, Ладижині (3), Райгороді і кріпосна в Теплику виробляли 19725 аршинів сукна, тоді як всі 19 мануфактур Подільської губернії - 29187 аршинів. В 1845 році в місті Гайсині починає працювати шовковий завод. Всього в повіті до 1860 року нараховувалось 65 підприємств і майстерень: винокурних - 31,

22

\

Олександр Прокофьев ___________________________________Історія м. Гайсинапивоварних - 7, цегельних - 16, шкіряних - 2, черепичний - 1, цукроварних - 2, каретна фабрика - 1, суконні - 4. В самому Гайсині було 95 дрібних ремісничих майстерень: шевських, лимарських та інших. Але все це виробництво було засновано на ручній праці. Робітники в більшості були з кріпаків, які приходили в зимовий час з навколишніх сіл, а після Великодня повертались додому.

На початку XIX ст. Росія приймала участь у військових діях в Європі. В 1806 році в нашому місті був розташований Сіверський драгунський полк, в якому служив великий український письменник Г.П.Котляревський, відомий автор “Енеїди”.

Під час війни 1812 року з французами на території Вінницького, Брацлавського, Гайсинського і Балтського повіту було сформовано один з чотирьох українських козацьких полків. Наш полк приєднався до ІІІ-ої Західної армії генерала Тормасова і в її складі приймав участь в боях. За подвиги у Вітчизняній війні і закордонних походах всі українські козацькі полки були нагороджені срібними трубами.

Є також припущення, що через Гайсин проїжджав на заслання в 1822 році О.С.Пушкін. Перебуваючи в Кишиневі, він часто відвідував своїх друзів Раєвського і Давидова в Кам’янці. На той час дорога з Кам’янки в Кишинів пролягала по лінії: ... Умань - Гайсин - Куна - Кропивна - Брацлав - Тульчин... Кожні 25 кілометрів на поштових станціях міняли коней. В Гайсині поштова станція знаходилась на Поштовій вулиці (тепер Першого Травня). Може саме про наше місто О.С. Пушкін писав: “Тесные и неправильные улицы, безобразные и искревленные переулки, множество ... ветхих домов, очень тесно между собой расположеных и один на другой падающих...” Поки що документальних підтверджень про перебування російського поета в нашому місті немає.

Активно приймало участь населення міста і повіту в польському повстанні 1830-31 роках. Озброєні загони повстанців рушили до Дашева, але 14 травня 1831 року зазнали там поразки від царських військ. Внаслідок цього, землі польських землевласників були передані до Києво - Подільського округу військових поселень.

В 1840 році був проведений статистичним відділом Ради Мініс-терством внутрішніх справ перший загальноросійський перепис міст. Перепис встановив, що більшість міст - торгівельні центри. Населення Гайсина становило 4,9 тис. чоловік (у Вінниці - 9,2 тис.). По кількості населення Гайсин можна віднести до середніх міст того часу. За другим переписом в місті в 1851 році мешкало 4855 чол.

22 23

Олександр Прокофьев Історія їм. Гайсина Олександр Прокоф’ев Історія м. Гайсина НАРТА

І ківмаб

Ношо - Носттнп- .ніш

• С . /Іітим

(Но тЛабиниі)

Широка (рлблл

Наштопана

\ Ношоїгшлии я

( Г') родиш«)

(Попала.

і?***1

) Лисар**а

6аі)мт

Г у шин и і

Уьупрумів(Пеншмішна)

(Дубовой*)

тЬагриміШФ

• ДвшмОвЦіПереор*а

ев ___________ ОЙГІН _____________ [стопі

СЕРЕДНЬОГО ПОБОЖЖЯ

с к л а в

Х І У - Х У І І в в .В . О т а м а н о в с ь к и й

(Лисогірма)

і Дубова)

. Кобол*** Носамлма \КО»ІМЩІхибам-. ' «^динний

ішимсшмао) Згрвамі •СЛ*о<)ши-<ішХь

( Шерв іСаліш-) вишм* ^влдшедма• • Ьоломи*о 4 2

Ч*рулон »«•(Широка Гребля) ^^НотарівТ лГ( •V

Дв*иЛ*9ці^~^

° Мамулам«*^Яа^да* -̂ Рч

Помапимлцний)

Новоселий*Маямі •Ж

Соло* и шм а

Ьілимівціш >

СенамолеІриштма

Витав і) <Ь/

л'Ношарле Латану

0 вороно ТростяНвць

Вштілці

*•(Ьар) <!о;ар“"а>ььІв*и£# • ('мвьрип'Лва __ Г (Чшрнл типГ

“««С ьУі **

# МормишаШсґндирешо К м я ь я а

я• Ьорсмів

ЛумЬ^ Нвнир'всьма

П О Я С Н Е Н Н Я П О З Н А К дороги.

Остолоте

ВишмівиІ

Мирнастма.

Адаш город(Трос-Уілмлиь)/

24

Олександр Прокофьев ___________________________________Історія м. ГайсинаВ 1857 році, відповідно до указу імператора, було створено

Гербове відділення. Його завданням було: перегляд всіх губернських та інших міських гербів у зв’язку з ліквідацією Брацлавського намісництва. Проекти гербів виконав барон Бернгард Кене. Всі вони супроводжувались яскравими прикрасами, розташованими навколо щита. Система прикрас розроблена Кене і затверджена імператорським указом, допомагала з першого погляду визначити політичний, економічний, адміністративний статус міста. Так використовувалось кілька типів корон: імператорська корона, “корона градоначальств і фортеці, баштова міська корона.” Баштова міська корона, яка вінчала переважну більшість міських гербів, мала різну кількість зубців (2 або 3). Срібна баштова корона з 3-ма зубцями прикрашала герб повітового міста. Щит оздоблювався колоссям, що відображало хліборобський характер Гайсинського повіту. На вільному полі було зображено губернський герб - золоте сонце, а над ним золотий хрест у синьому полі. (Мал. 17)

Збірник “Живописная Россия” так характеризує характеризує Гайсин середини XIX ст.: “Почти на одной линии с Брацлавом, по направлению к востоку, лежит уездный город Гайсин на реке Соб, не представляющий ничего замечательного.” Багато матеріалу про наше місто можна знайти в словнику російської імперії, який вийшов з друку в 1863 році: “В Гайсині в 1860 році проживало 10106 громадян (з них 5316 чоловіки).

За станами:- купці - 469;- міщани - 6729;- цехові ремісники - 817;- цивільні - 1863;За віросповіданням:- православні -6581;- розкольники - 104;- католики - 825;- іудуї (євреї) - 1863.В місті знаходились: одна православна церква, одна синагога і

чотири єврейських молитовних дома. Будинків було 690 (з них 9 кам’яних), крамниць 87 (2 кам’яні), міська лікарня. Площа міста

25

Олександр Прокофьев ___________________________________Історія м. Гайсина займала 2400 десятин (з них під забудовою - 530 десятин). Прибуток склав в 1860 році - 6946 крб. Промислових підприємств не було. Зайняття жителів - сільське господарство і дрібні промисли. Ремісників 339 (95 майстерень). Торгівля в місті незначна: в 1861 році видано 76 торгових посвідчень (71 купець). Кожного другого тижня в Гайсині відбувались торги.

В середині XIX ст. в Російській імперії стали розуміти неможливість подальшого існування кріпацтва. Законодавство імперії наділяло поміщиків виключним правом на працю, майно і особу селянина, якого поміщик мав право продати, обміняти, забити на смерть. Пристав першого стану Гайсинського повіту доповідав губернатору, що 14 квітня 1859 року місцевий поміщик Врублевський 50 ударами різок забив свого кріпака 15-ти річного пастуха Гаврила Щасливого, який без дозволу прикажчика пішов з поля додому, щоб переодягнутись. “Після екзекуції, - пише пристав, - вищезгаданий підліток помер”.

Проголошена 1861 року селянська реформа не здійснила народних сподівань про землю. Значна частина земель відійшла від селян. Лише в 50-ти волостях Подільської губернії селяни втратили 186.426 десятин. Наділені землі дорого коштували. Після відміни кріпосного права, основні землі і далі зосереджувались в руках поміщиків. Так, 81 дворянину - землевласнику належало 112161 десятина, 12 купцям - землевласникам - 6551 десятин. А середні наділи селян становили 2,43 десятин на одну душу.

Важким було становище і міщан Гайсина. В 1862 році місту належало всього 1551 десятина 784 квадратних сажнів землі, в тому числі орної - 1.146 десятин, решта її було під болотами, сіножаттям. Автори довідника “Экономическое состояние населений Европейской часты России в 1861 - 1862 гг.”, писали: “багато гайсинських міщан здобувають собі на прожиття поденними заробітками на винокурних і цукрових заводах, які знаходяться в навколишніх поміщицьких маєт-ках; інші ж кожного літа йшли на заробітки в Одесу і Бессарабію».

Реформа 1861 року викликала незадоволення селян. В березні - травні на Поділлі у селянських виступах брали участь понад 80 тис. чол. В Гайсин прибувають три роти І батальйону Мінського, три роти III батальйону Брянського піхотних полків і два ескадрони Єлісавет- градського гусарського полку для придушення заворушень. 31 грудня 1862 року, Подільський губернатор повідомляв Київського генерал - губернатора, про пересилку поштою городському старшині нелегаль-ної відозви на українській мові під заголовком “Вольному волю,Олександр ПрокоФ’ев___________________________________Історія м. Гайсина

26

спасенному рай!”, яка заключала в собі підбурювання селян до пов-стання проти уряду в наступний весняний час.

Після реформи пожвавився і польський національний рух. В бе-резні 1861 року в м. Гайсині відбулись релігійні і патріотичні мані-фестації польського населення, під керівництвом В. і М. Томашев- ських. В 1863 році вибухнуло польське національне повстання на Правобережній Україні. На гайсинщині теж виникла революційна група (ще до подій 1863 року). Очолив її колишній засідатель Гайсин- ського повітового суду 30-ти річний Микола Штурм. Було налагод-жено тісні зв’язки з групами навколишніх міст, збір коштів для закупівлі зброї. Посаду революційного збирача податків займав сам М.А.Штурм. Згодом група переросла в революційну організацію, яка встановила зв’язки з організацією “Земля і воля”.

Більшість членів групи - чиновники, вчителі. Здебільшого - це були поляки, які різними шляхами потрапили на гайсинщину. В своєму статуті вони підкреслювали, що належать до лівого крила польських революціонерів, до так званої партії “червоних”. Мета боротьби - визволення від царизму, скасування викупу за землю і наділ нею селян, за рахунок скарбниці. На білому фоні їх прапору було написано “За вашу і нашу свободу!”. Революціонери збиралися у будинку Максиміліана Петровича Карвовського. Говорили про політику, про царське свавілля. Читали заборонені вірші Пушкіна і Міцкевича, статті Чернишевського, Бєлінського.

У січні 1863 року вибухнуло повстання. Групу повідомили, що в перших виступах вона не повинна брати участь, а всі її сили залишити в резерві для подальших дій. Для придушення повстання були направлені війська. В серпні в Гайсинському повіті розмістився резервний дивізіон Олександрійського гусарського полку штабс- ротмістра Вальда.

На початку грудня 1863 року кондитерський учень Лукасевич доніс начальству про таємні збори у будинку Карвовського. Негайно був проведений обшук. Знайшли список 36-ти членів для закупівлі зброї. Справу передали у Немировський військово-польовий суд. Керівництво перейшло до М.Корвавського. Але згодом, знову через донос, всі були заарештовані. Перед судом опинились: Микола Адо- льфович Штурм, дворянин Станіслав Маркіянович Зданович, Макси- меліан Петрович Корвавський, Петро Францович Блоцький, Владис- лав Миколайович Жубре, Северин Іванович Туржанський, Сіліван Іванович Карпинський. Суд виніс суворі вироки. Але командуючий військами Київського округу на основі циркуляру про засудження

27

/

Олександр Прокофьев ___________________________________Історія м. Гайсина польських повстанців, затверджений царем 11 травня 1863 року, на-казав переглянути справу. 11 червня 1864 року. Немировський війсь-ково-польовий суд виніс остаточні вироки. Етапом на все життя пішли: Микола Штурм на рудники в Сибір; Петро Блоцький отримав 15 років заслання; Владислав Жубре та Северин Туржанський по 10 років в укріплення рядовими без права вислуги; Максиміліан Корвав- ський - на поселення в Сибір.

Друга половина XIX ст. стала для Гайсина періодом швидкого зростання, змін в розвитку промисловості, структурі населення.

В 1861 році був проведений остаточний адміністративний поділ (до 1917 року). Гайсинський повіт займав площу 61,42 кв. миль, 2972,7 кв. верст, 3383,1 кв. км. Число станів або дільниць - 3, волостей - 12, міст - 1. Загальна кількість населених пунктів - 574. Щільність населення - 96,1 чоловіка на 1 кв. версту.

Населення міста змінювалось наступним чином:

За територією Гайсин займав невелику площу. Ліс в 1875 році підступав до місця, де в наш час розташований універмаг. Лише деякі вулиці мали назву: Поштова (Першого травня), Дворянська(Б.Хмельницького), Монопольна (І.Франка), Подільська (Плеханова), Петра Великого (К.Маркса). Інші вулиці не мали назв і позначались в

Роки Кількість

1860 9373 з них чоловіків - 5316 жінок - 4057

1861 89531865 9228

1866 9208

1881 90001882 94171891 107821892 93671893 104771897 93741899 11622 з них чоловіків - 5838 жінок - 57841904 10500 з них чоловіків - 5300 жінок - 52001911 13222

28

Олександр Прокоф’ев___________________________________Історія м. Гайсиназалежності від того, хто з заможних людей на них проживав. Вулиці не мали твердого покриття. Свідчення сучасників повідомляють, що в 1898 році на Поштовій вулиці, коні стрягли в багнюці. В 1899 році міську управу очолив генерал-майор у відставці Микола Іванович Попов. В 1899 році в Гайсині налічувалось 1210 будинків, серед яких 15 кам’яних і 1195 дерев’яних, місту належало 2500 десятин.

Соціальна структура населення міста розподілялась так:

Голова Подільського єпархіального історико-статистичного комітету Є.Сіцінський відмічав, що умови в місті в цілому незадові-льні, місто перенаселене, двори не утримуються в чистоті, а це сприяє різним інфекційним захворюванням. Тільки за чотири дні, влітку 1866 року, в місті на холеру захворіло 82 людей і 32 з них померли. Від дифтерії вмирало більше половини дітей. В 1865 році, в Гайсині вибухнула епідемія холери - від неї померло 150 чоловік. Хвороба знову повернулась в 1893 році. Склалось таке становище, що в губер-нію надіслали медичного спеціаліста, аби втихомирити налякане і обурене населення міста. Цьому сприяв недостатній розвиток меди-цини в першій половині XIX ст. В місті була повітова лікарня на 10 ліжок. На 10529 жителів - один лікар. На всьому Поділлі - один зубний лікар. В Гайсинській лікарні було два лікаря (М.К. Жилинсь- кий, О.Г.Резніков), міський лікар М.Я.Крижанівський. Обов’язки повітового лікаря виконував М.Жилинський. Працювали також кілька вільно практикуючих лікарів: Л.З. Боткіс, А. Мосеєв. В повіті було два ветеринарних лікаря - повітовий О.М.Князев і на худобоперегон- ному пункті при станції ’’Кіблич” - Р.І.Блак.

Кінець XIX ст. для міста був пов’язаний із зрушеннями в галузі народної освіти. В 1869 році було засновано двокласне міське учили-ще, яке в 1913 році стало вищим навчальним чоловічим училищем і

т

Рік Соціальні стани За релігією

1860 Купці - 469 Міщани - 6729 Цехові - 817 Цивільні - 841

Православні - 6581 Розкольники -104 Католики - 825 Іудеї- 1863

1899

Дворяни - 463 Духовенство - 23 Міський стан - 10377 Сільський стан - 39 Військові - 711 Іноземці - 11

Православні - 4663 Розкольники - 306 Католики - 174 Євреї - 6470 Лютерани - 9

29

Олександр Прокоф’св___________________________________Історія м. Гайсинавищим навчальним жіночим училищем. Навчання було платним - з одного учня 10 крб. в рік. Інспекторами в 1913 році чоловічого учили-ща був викладач математики С.Х. Скатинюк, а жіночого викладач арифметики М.Л.Лазаревич. 12 жовтня 1904 р. відкривається приватна жіноча 6-ти класна прогімназія, засновницею якої була Е.Т.Кур- чинська. Прогімназія складалась з шести основних і одного приго- товчого класу. Учнів навчалось 165, плата за навчання приготовчому класі - 60 крб., І - III класі - 80 крб., IV класі - 90 крб., V - VI класі - 100 крб. В 1909 році в Гайсині відкривається головний навчальний заклад міста - чоловіча гімназія, в якій було 8 основних класів і один приготовчий. В 1913 році навчалось 288 учнів, плата за навчання - 100 крб. Загалом грамотність міського населення складала 25,5% (для порівняння в повіті - 14,1%). В 1915 році у Гайсині почала працювати учительська семінарія, яка мала найменування в пам’ять 300-річчя царювання Дома Романових.

15 травня 1886р. в Гайсині закладається Свято-Покровський собор. Будівництво велося на народні кошти. За проханням протиі- єрея Нікандра Михневича, генерал-губернатор Поділля Чертков передав на будівництво 32195 крб., ще 800 крб. було зібрано насе-ленням. Собор був цегляним на кам’яній основі, мав п’ять куполів і дзвіницю. Іконостас дерев’яний, в три яруса. Пост собору був обнесений цегляною стіною. 30 серпня 1892 р. відбулось освячення Свято-Покровського собору преосвященним Дмитрієм, епіскопом Подільським і Братславським.

На території міста було кілька цвинтарів: міський (територія парку), єврейські (по нинішній вулиці І. Франка і на території кулінарної фабрики), розкольників (по вулиці Б. Хмельницького) і католицьке (територія "Бети").

Особливо зростала кількість єврейського населення. Гайсин набирає рис типового єврейського містечка. На початку XX століття в

Рік Культові спорудиНа 1860 рік - Свято-Миколаївська церква

- 1 кам’яна синагога- 4 єврейських молитовних дома

На 1897 рік - Свято-Миколаївська церква- Свято-Покровський собор- синагога- 5 єврейських молитовних дома- 1 розкольницька каплиця (1877 р.)

30

Олександр Прокоф’св____________________________________ІСТОРІЯ М. Гайсинамісто переселилась значна кількість євреїв з Куни. Великий прошарок євреїв був серед купців, інтелігенції, власників підприємств та ремісників.

У 1899 році Гайсинська міська управа створила пожежну коман-ду з одного старшого та шести штатних пожежників. В їхньому роз-порядженні були один трубо бочковий хід та дві парокінні бочки. Збудували пожежне депо на два виїзди по нинішній вулиці Б.Хмель- ницького, 41.

29 січня 1900 року був затверджений статут Гайсинської публіч-ної бібліотеки ім. О.С.Пушкіна - першої бібліотеки в повіті. Бібліотека була доступна не кожному, тому що її читачі повинні були платити грішми річні внески, приносити в бібліотеку пожертвування грішми та книгами, платити за користування книгами.

Реформи 60-80 років XIX ст. докорінно змінили економіку краю. Як уже зазначалось, до 1860 року в Гайсині не було заводів і фабрик, Нараховувалось 95 майстерень, де працювали 339 робітників. Через кожних два тижні, по четвергах відбувались ярмарки, на яких реміс-ники збували свої вироби - чоботи, колеса, глиняний посуд, тощо. Крім Гайсинського ярмарку, вироби вивозили у сусідні містечка: Гранів, Китайгород, Кіблич, Соболівку. Єврейський письменник Шолом-Алейхем, який відвідав наш Гайсин, описав місцевий ярмарок: “... Сьогодні в містечку базарний день... Євреї бігають туди- сюди, як отруєні пацюки, галасують, губляться, смикають селян за поли, умлівають, так вони хочуть щось вторгувати - просто театр з ними! А селяни мають час; вони посуваються спроквола, шапки насунувши на лоба, розглядають, мацають, чухаються, торгуються, хочуть купити дешевше. Часом трапляється, що стара бабуся купує свічку для церкви і засовує її в очіпок, а молоді гультяї знічев’я, щоб розважитись, тихенько засвічують свічку. Всі дивляться на бабусю і регочуть. Вона не знає чого це регочуть, і починає страшенно лаятись. Регочуть ще дужче. Часом починається бійка. Кажу вам, не треба ніякого театру.

Рік Православні Католики Розкольники Іудеї (євреї)1860 6581 825 104 18631862 21751892 3840 90 200 51981897 43211899 4663 174 306 64701911 6208 359 6629

31

Олександр ПпокоФУв___________________________________Історія м. ГайсинаНайцікавіше - це кінний базар. Там купують і продають коней.

Там ви можете побачити і коней, і циган, і батоги, і євреїв, і селян, і панів. Тарарам тут нелюдський - оглухнути можна. Цигани присягаються, євреї вдаряють по руках, пани лякають батогами, а коні бігають туди - сюди, як стріла”. Більшість з торговців в Гайсині були євреї. Ще в 1855 році купців - євреїв III гільдії було 258 чоловік, II гільдії - 13 чоловік, в той же час купців - християн III гільдії було лише 45 чоловік. Серед відомих купців можна назвати Хаіма Залцмана, Айзіка Куценогого, купця І гільдії Зальмана Горнштейна, М.Полякмана, І.Епштейна, І.Гройсмана (книжкова торгівля), М.Файнштейна (провізор). На Поштовій вулиці були крамниці купців польських, уманських та ін. У місті жили крупні торговці Айзенберг (лісоматеріали), Лошак (винні вироби).

Перше підприємство - паровий млин - побудовано в 1865 році. Це була триповерхова дерев’яна будівля (в районі меблевої фабрики). Через деякий час, підприємець Вердеревський оголошується банкру-том, і млин переходить до підприємця Сігала. Вже в 1887 році робіт-ники парового млина, обурені умовами праці, висловлюють свій протест - розбивають в будинку власника млина всі шибки. Наляканий заворушенням, підприємець продає млин на знос.

В 1870 році побудовано цегельний завод. В 1880 році будується перша тютюнова фабрика (власник Х.Залцман) і в 1897 році друга (власник Купець Айзік Куценогий, міщанин Янкель Койфман, потім фабрика перейшла до М.Т. Брейтмана і Л.Х. Бика). В 1880 році стає до ладу Гайсинський № 130 винокурний завод (власник Г.А.Скуп- ник). На ньому працювало 14 робітників і 13 службовців. Основний капітал 100 тис. крб., продуктивність спирту 100 тис. декалітрів. Завод працював у дві зміни по 12 годин, переробляв патоку. Готував продукцію спирт - московська фірма “Найдич” відправляла до Туреч-чини. Виробничі умови були важкі. Більшість операцій виконувалась вручну, не дотримувались елементарні правила техніки безпеки.

В 1890 році починає працювати паровий млин, в 1896 році пивоварний завод (власником М.З. Шпільберг, робітників - 5, службовців - 4), 1900 року - ще один пивоварний завод і солодовня. Виникають кооперативи і виробництва - перше на Поділлі споживче товариство (1897 рік) і Гайсинське товариство взаємного кредиту (1909 рік). Власник пивоварні Рогозинський приймав на роботу людей віком не більше 35—40 років. Робітники по кілька місяців не одержували заробітної плати. Один раз захворівши, робітник більш не повертався на підприємство - його негайно звільняли з роботи.Олександр ПрокоФ’ев___________________________________ІСТОРІЯ М. Гайсина

32

Значною подією для нашого краю стало будівництво залізниці Гайворон - Вінниця. Звернемось знову до Шолом Алейхема: ’’Коли прибула звістка з Петербурга, що прокладають у цьому краї залізницю (Вітте був тоді за міністра) всі одностайно сказали, що це брехня. Нащо здалася в Теплику, в Голті чи Гайсині залізниця? Вони інакше не звикли, як тільки залізницями їздити? - так доводили тамтешні жителі. Ну, а богопільський - ті сипали жартами, за своїм звичаєм, глузували, показуючи на долоню: “Коли отут виросте волосся”. Згодом, коли приїхав інженер і почав планувати та робити виміри в полі, всі замовкли. І жителі всієї округи кинулись до інженера з рекомендаціями і протекціями, з листами і проханнями, щоб він дав їм роботу. Всі бідолашні шукали заробітків. Теплицькі, бершадські, гайсинські купці чули, що, мовляв, на будівництві залізниць багатіють, і теж кинулись туди. Всі зробились “будівельниками залізниць”.

В 1897 році французи Галло і Салакрупа купують землю у ку- нянського селянина і розпочинають будівництво цукрового заводу. В 1899 році будівництво завершено. Завод належав іноземцям, навіть директором-розпорядником був француз Гронкуа. Згодом завод придбав купець першої гільдії Зелман Горштейн, який в свою чергу, продав його Г. Скупнику. Умови праці на цукроварні були важкими. Робітники працювали по 12-14 годин на добу. Чоловіки одержували 50-60 копійок на день, жінки - 35-40. Наживались на праці робітників і підрядчики, що наймали робочу силу на завод. Вони одержували за кожного робітника щомісяця 8-10 крб. чистого прибутку. Місячна заробітна плата директора Гайсинського цукрового заводу відповідала заробітній платі 118 робітників.

У 1904 році споруджено паровий млин по вул. Александровсь- кій, де працювало 10 чоловік. Була й інша промисловість - невеликі напівкустарні майстерні. Так, наприклад в місті діяли свічко-сальний, чотири заводи по випуску оцту, причому на найбільшому з них працювало 4 робітники. Фірма “Тренке і К°” встановлювала в місті, в новозбудованих будинках водяне опалення і вентиляцію.

Разом в Гайсині напередодні І світової війни працювало 36 під-приємств, які виробляли продукції на суму 2 млн. 526 тисяч карбо-ванців в рік. Працювало на них 970 робітників. В 1914 році в місті відкрито метеорологічну станцію.

Важкі умови праці змушували робітників боротися за покраще-ння умов життя. Так, в кінці 1904 року почались заворушення робіт-ників на тютюновій фабриці. Вони вимагали скорочення робочогоОлександр Прокоф’св____________________________________ІСТОРІЯ М. Гайсинадня, поліпшення умов праці та підвищення заробітної плати. Такі ж вимоги висунули і робітники пивоварних заводів. Три дні пивоварні не

33

працювали. Власники змушені були в дечому поступитися. Під час революційних подій в 1905-07 роках, в Гайсині страйкували робітники друкарні, цукрового заводу. На останньому страйкарі діяли рішуче. 14 грудня до директора - розпорядника Тронкуа направилась делегація, яка від імені робітників вимагала встановлення 8-годинно- го робочого дня, підвищення заробітної плати. Тронкуа звертається по допомогу до повітового справника. В Гайсин направили ескадрон драгун, які зброєю примусили цукровиків приступити до роботи.

В місті починає поширюватись марксистська література. 26 лю-того 1907 року поліція заарештувала вчителя Гайсинського 2-класно- го міського училища Желіховського, за розповсюдження нелегальної літератури. Під час обшуку в нього знайдено багато брошур, які ”... підбурювали населення до повалення існуючого ладу”. Учитель звинувачувався у постачанні своїх учнів цією літературою, що під його керівництвом учні розучували і співали “Марсельєзу.

Приймало участь населення міста у виборах в новий законодав-чий орган Російської імперії - Державну Думу. Від Гайсинського повіту до II Державної думи було обрано селянина с. Бубнівки Оверка Семенова. Згідно положення про вибори в Державну думу, Гайсинський повіт обирав виборщиків, які безпосередньо обирали депутатів Думи, - 16 чоловік. Серед них від з’їзду уповноважених від волостей - 8. Від з’їзду землевласників (землі не менше 150 десятин) - 6, від міста - 2, від робітників - 4.

На гайсинщині здійснювалась і аграрна реформа, яка відома під назвою Столипінської. В 1910 році земля продавалась без лісу, з роз-рахунку по 261 крб. 30 коп. за десятину.

Змінюється і вигляд нашого міста. Будуються кам’яні споруди: міська лікарня (згодом земська), банку і " Гранд-отелю ", будинки в стилі "модерн" Шпільберга (тепер відділ статистики ), адвоката Літ- ваковського (будинок школяра). В 1912 році в Гайсині, як і по всій Правобережній Україні, починає діяти земство. На чолі земської повітової управи в різні роки були предводителі повітового дворянства В.С. Завайко та О.О. Севастьянов. Провідним напрямком діяльності земства став благоустрій вулиць Гайсина, будівництво твердого покриття. В 1916 році земство зробило капітальний ремонт шляхів "Гайсин - Гунча - Дашів", і "Гайсин - Зятківці". Значну увагу повітова земська управа приділяла розвитку охорони здоров’я. На її кошти збудована аптека, утримувався один вільно практикуючий лікар іОлександр Прокоф’св____________________________________Історія м. Гайсинап’ять фельдшерів. За активну роботу О.О. Севастьянов заслужив подяку від губернської медичної комісії.

Піклувалось земство і про розвиток освіти. Крім фінансування

34

навчальних закладів, учительської семінарії, управа призначала сти-пендії гайсинчанам, які навчались в різних навчальних закладах. Так, студенти Вінницької вчительської семінарії М. Лещенко, М.Мазур, М.Сторожук отримували стипендії в розмірі 50 крб. Всього стипен-діатів було 9. На утримання освіти земство витрачало 288712 крб.

Довідник “Сільське господарство Поділля перед Світовою війною“ подає такі дані про промисловість міста в 1911 році:

З початком Першої Світової війни (1914-1918 рр.) на гайсин- щині починається економічний спад. Більшість чоловіків забрали в діючу армію, близько половини коней та значну кількість худоби у селян реквізували. Через нестачу сировини і робочих рук багато підприємств закривалися. Так у 1915-1917 роках було поставлено на консервацію Гайсинський винокурний завод. В 1916 році цукровий завод переробив 2366827 пудів цукрових буряків, а в 1917 році - 2054397.

Наступає 1917 рік. Гайсин поринає у буремні роки революцій і громадянської війни.

№ Галузь Кількістьп/п підприємств

1 паперове і поліграфічне виробництво 32 виготовлення і обробка металів 13 миловарна 14 обробка тваринних продуктів 15 цукроварна 16 горілка 17 ректифікаційне відділення 18 броварна, медоварна 39 тютюнова 210 олійна 111 парові млини 212 крупорушки 313 інші підприємства 614 обробка копалин:

- цегельна 3- інші підприємства 3

15 мішані виробництва

35

Мал. 19. Вид міста

Олександр Прокофьев Історія м. Гайсина

Фотокартки м. Гайсина

Мал. 18. Будинок Шпільберга

Олександр Прокоф’ев Історія м. Гайсина

36

Мал. 21. Чоловіча гімназія

К,

Мал. 20. Брацлавський міст через річку Сіб

. Гацса.іь П'<д- гум. \1х

І! .-уп !' і ч -1 ,

37

Олександр Прокофьев Історія їй. Гайсина

Мал. 22. «Большая Купеческая улица» (нині вул.. 1 Травня)

Мал. 23. Одна з вулиць міста

Олександр Прокофьев Історія м. Гайсина

38

Мал. 25. Жіноча гімназія

Мал. 24. Казначейство

Олександр Прокоф’св Історія м. Гайсина

39

40

Олександр ПРОКОФ’СВ Історія м. Гайсина

Мал. 27. Свято-Покровський собор

ЗМІСТ:1. Найдавніше минуле міста Гайсина.............................2. Виникнення м. Гайсина. Під владою Речі Посполитої.

41

Олександр ПрокофУв Історія м. Гайсина

3. Гайсин під владою Російської імперії........................5. Фотокартки. ...................................................................

. З13193440

42

ЛІТЕРАТУРА1. Архив Юго-Западной России. -С. Петербург, 1880 г.-т. 2.2. Вестник земского и городского хозяйства Министерства Внутренних дел. - С.

Петербург, 1899 г.3. Вінницький обласний державний архів. Путівник. - Вінниця, 1960р.4. Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст. -Київ, 1970 р.5. Городецький В. Сільське господарство Поділля перед Світовою війною. - Вінниця, 1929

р.6. Гульдман В. Населенные места Подольской губернии. Каменец- Подольский, 1893 г.7. Гульдман В. Подольская губерния. Опыт географическо-статистического описания. -

Каменец-Подольский, 1889 г.8. Еврейская энциклопедия. - 1910 г.-т. 6.9. Еврейская энциклопедия. - 1910 г. -т. 12.10. Ежегодник России. - С. Петербург, 1904 г.-т. 1.11. Живописная Россия. - С. Петербург. - т. 5;12. Журналы Подольского губернского комитета по делам земского хозяйства. Каменец-

Подольский, 1904 г.13. Журналы 3-го чрезвычайного губернского собрания. Каменец- Подольский, 1913 г.14. Зекцер А. 1905 рік на Поділлі. - Вінниця, 1925 р.15. Історія міст і сіл України, Вінницька область.16. Исчисление поверхности Российской империи. С.Петербург,

1899 г.17. Краткий справочник сведений о некоторых русских хозяйствах. С. Петербург, 1901 г. -

Вып. 2.18. Кривко П.С., Косенко П. Д., Тельман I. Г. Гайсин-Одеса, - 1977 р.19. Марахов Г.И. Польское восстание 1863 года на Правобережной Украине. - К., 1967 г.20 Начальное народное образование в Подольской губернии 1908- 1909 учебном году. -

Каменец-Подольский, 1910 г.21. Наливайко Д. Козацько-християнська республіка. К., 1992 р.22. Народное образование в Подольской губернии. - Каменец-Подольский, 1908 г.23. Общественно-политическое движение на Украине в 1863-1864 гг. К., 1974 г.24. Отамановський В.Д. Вінниця в XIV-XVII ст. - Вінниця.25. Отчет по отделу народного образования за 1913 г. Каменец- Подольский, 1914 г.Олександр Прокофьев ________________________________ІСТОРІЯ М. Гайснна26. Подольский адрес-календарь. - Каменец-Подольский, 1900 г.27. Подолия. Историческое описание. - С. Петербург, 1891 г.28. Положение о выборах в Государственную Думу.-С.Петербург, 1967 г.- т. 1;29. Савчук Ю. Міська геральдика Поділля. - Вінниця, 1995 р.30. Словарь Российской империи. Ред. Семенов П.- С.Петербург, 1863 г.

Олександр ПрокофУв Історія м. Гайсина

43

31. Смета расходов и доходов Подольского губернского земства на 1912 г. - Каменец-Подольский, 1912 г.

32. Труды комитета для историко-статистического описания подольской епархии. - Каменец-Подольский, 1889 г. - Вьга.ІУ.

33. Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Каменец-Подольский. 1901 г., - Вып. 9.

34. Фабрично-заводские предприятия Российской империи. С.Петер- бург, 1914 г.35. Шолом-Алейхем. Твори. - К., 1968 р., - т. 1.36. Шолом-Алейхем. Твори. - К., 1968 р., - т. 4.37. Энциклопедический словарь. (Эфрон-Брокгауз). С.Петербург,

1892. -т. XVII.38. Український історичний журнал. -1989 р., - № 12.39. Комсомольське плем’я. - 1970 р., - 29 жовтня.40. Трибуна праці. - 1996 р., - 2 березня.41. Трибуна праці. - 1997 р., - 28 січня.

Історія м. Гайсина(Науково-популярне видання)

Текст подано в авторській редакції

Відповідальна за випуск: Організаційна робота:

Макет обкладинки:Набір та комп’ютерна верстка:

Коректор:

Формат 60x84/16. Папір офсетний.Гарнітура Тайме. Друк різографічний.

Наклад -100 прим.Видання № 2

(доповнене й перероблене)

Творче об’єднання “Наш формат”

Ю.В.Гончарук П.М. Бондар, Л.В.КуракінаВ.В. Са’вюкО.В. Косаківський, О.В.Прокоф’євЮ.В.Гончарук