Yerevan 2019 - earj.org · Shoshin Sergey PhD (Law), Associate Professor. N. G. Chernyshevsky Saratov National Research University Stepanyan Ani PhD (Law). Eurasian Social Science

MULTILANGUAGE SCIENCE JOURNAL

2019. № 5 (35)

Yerevan 2019

3

Eurasian Academic Research Journal2019. № 5 (35)

Eurasian Academic Research JournalFounded by Eurasian Social Sciences Association оn June 2016

ISSN 1829-4863EDITORAL BOARD

Editor-in-ChiefStefanchuk Mykola

PhD (Law), Associate Professor, Honored Lawyer of Ukraine. European Scientific-Research Institute of LawExecutive editor

Harutyunyan RobertPresident of Eurasian Social Science Association

Deputy EditorsDovhan Valerii

Doctor of Science (Public Administration), Associate Professor. Ukrainian Doctors Assembly of Public AdministrationKalaur Ivan

Doctor of Science (Law), Professor, Honored Lawyer of Ukraine. Ternopil National Economic UniversityKulynych Roman

Doctor of Science (Economics), Professor. Khmelnitsky University of Management & Law

EditorsEtel Leonard

Doctor Habilitatus (Law), Professor. University of Bialostok

Havryliuk RuslanaDoctor of Science (Law), Associate Professor. Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University

Hryniak AndriiDoctor of Science (Law), Professor. Research Institute of Private Law and Entrepreneurship.National Academy of Law Sciences of Ukraine

Kostytskyi VasylDoctor of Science (Law), Professor, Academician of National Academy of Legal Science, Honored Lawyer of Ukraine.Ukrainian Lawyers Association

Kresin OleksiiDoctor of Science (Law), Associate Professor.V. M. Koretskyi Institute of State and Law,National Academy of Sciences of Ukraine

Kulynych OmelianDoctor of Science (Economics), Professor. Khmelnitsky University of Management & Law

Muzyka AnatoliiDoctor of Science (Law), Professor, Corresponding Academician of National Academy of Legal Science

Muzyka-Stefanchuk OksanaDoctor of Science (Law), Professor. Scientific-Research Institute of Intellectual Property,National Academy of Law Sciences of Ukraine

Patsurkivskyi PetroDoctor of Science (Law), Professor, Honored Lawyer of Ukraine. Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University

Rozhko OleksandrDoctor of Science (Economics), Associate Professor. Institute of Postgraduate & Continuing Education Taras Shevchenko National University of Kiev

Ruśkowski EugeniuszDoctor Habilitatus (Law), Professor. University of Bialostok

Stefanchuk Maryna Doctor of Science (Law). Kyiv National Economics University

Stefanchuk RuslanDoctor of Science (Law), Professor. Corresponding Academician of National Academy of Legal Science

Sviatotskyi OleksandrDoctor of Science (Law), Professor, Academician of National Academy of Legal Science, Honored Lawyer of Ukraine

Voloshyn YuriiDoctor of Science (Law), Professor, Honored Lawyer of Ukraine.Institute of Legislation of the Verkhovna Rada of Ukraine

Babii IrynaPhD (Economics), Associate Professor. Khmelnitsky National University

Butenko AndriiPhD (History), Associate Professor. European University

Dontsov DenysPhD (Law), JudgePrimorsky district court in Odessa

Cherniak OlenaPhD (Law), Associate Professor.Head of the International and European Law Department of Khmelnytsky University of Management and law

Harutyunyan LusineMIP (Law, Intellectual Property). Eurasian Social Science Association

Ilikchiieva KaterynaPhD (Law). Kyiv National Economics University

Kojoyan HripsimePhD (Law), Associate Professor. Russian-Armenian University

Khomenko MykhailoPhD (Law).Association of Civil Lawyers of Ukraine

Levkiskyi BohdanPhD (Law), Senior Researcher. Research Institute of Private Law and Entrepreneurship, National Academy of Law Sciences of Ukraine

Rozghon Olha PhD (Law), Associate ProfessorScientific and Research Institute of Providing Legal Framework for the Innovative Development, National Academy of Law Sciences of Ukraine

Sargsyan DavidPhD (Law). European Regional Educational Academy

Shoshin SergeyPhD (Law), Associate Professor.N. G. Chernyshevsky Saratov National Research University

Stepanyan AniPhD (Law). Eurasian Social Science Association

Vyhovskyi DmytroPhD (Law), Associate Professor. Khmelnitsky University of Management & Law

© Eurasian Social Sciences Association© Eurasian Academic Research Journal

4


CONTENTS

Gryshova I. Shabаtyra T., Lebedeva V. Phenomenology of Financial Flows in the Methodology of Modern Management of Economic Stability of Enterprises 6

Dovgan V. I., Zakharkevych N. P. Methodological Tools for Assessing the Competitiveness of the Textile Industry in the Region 12

Vatras V. A. Types and Features of Sources of Family Law Acting on the Ukrainian Lands Included in the Russian Empire 21

Muzyka L. A. Child Rights Problems in Family and Criminal Cases 31

Tereshko K. Y. Right of Civil Legal Relations on Information in the Area of Medical Assistance: International and National Standards 39

Zub M. Ya., Savitskyi A. V. Global Labour Market: the State and the Main Trends of the Development of Its Infrastructure 46

Kovalenko A. A. Educational Function of Financial and Legal Responsibility 53

Tomchuk O. V. Legal Aspects of Budget Security in Ukraine 58

Moshnin A. A. The Content and Main Functions of the State for Ensuring National Security 64

Samokysh I. V. History of Criminal Protection of Property in Ukraine and the Countries of Eastern Europe 72

Chorna O. S. Comparative and Legal Research of the Problem of Responsibility for the Non-enforcement of the Court Decision: Critical Consideration 80

5


CONTENTS

Гришова І. Ю., Шабатура Т. С., Лебедева В. В.Феноменологія фінансових потоків в методології сучасного управління економічною стійкістю підприємств 6

Довгань В. І., Захаркевич Н. П.Методичний інструментарій оцінювання конкурентоспроможності підприємств текстильної промисловості регіону 12

Ватрас В. А.Види та особливості джерел сімейного права, що діяло на українських землях, що входили до складу Російської імперії 21

Музика Л. А.Проблеми прав дитини у сімейних та кримінальних справах 31

Терешко К. Я.Право субъектов гражданских правоотношений на информацию в сфере оказания медицинской помощи: международные и национальные стандарты 39

Зуб М. Я., Савіцький А. В.Глобальний ринок праці: стан та провідні тенденції розвитку його інфрасруктури 46

Коваленко А. А.Виховна функція фінансово-правової відповідальності 53

Томчук О. В.Правові аспекти забезпечення бюджетної безпеки в Україні 58

Мошнін А. А.Сутнісний зміст та основні функції держави із забезпечення національної безпеки 64

Самокиш І. В.Історія кримінально-правової охорони власності в Україні та країнах Східної Європи 72

Чорна О. С.Порівняльно-правові дослідження проблем відповідальності за невиконання судового рішення: критичні міркування 80

6

Створення промислових підпри-ємств та їх ефективне функціонування в майбутньому вимірі об’єктивно зумов-

лене наявністю ресурсів, що в процесі виробничих трансформацій здатні ге-нерувати фінансові потоки та створю-

УДК338.36

Гришова Інна ЮріївнаПрофесор Цзянсуского педагогічного університету, Китай,

доктор економічних наук,

Шабатура Тетяна СергіївнаДоцент Одеського державного аграрного університету,

кандидат економічних наук, доцент

Лебедева Віра ВасилівнаПрофесор Одеського національного політехнічного університету,

доктор економічних наук, професор

ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ФІНАНСОВИХ ПОТОКІВ В МЕТОДОЛОГІЇ СУЧАСНОГО УПРАВЛІННЯ

ЕКОНОМІЧНОЮ СТІЙКІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ

Gryshova I. Shabаtyra T., Lebedeva V. Phenomenology of Financial Flows in the Methodology of Modern Management of Economic Stability of Enterprises

Abstract. The article is devoted to the problems of understanding the phenomenon of financial flows in modern studies of economic security management and financial stability of enterprises. In the context of the formation of financial flows revealed new approaches to the ability of enterprises to effectively use their resource potential and create new value, as well as to form a fundamentally different sphere of competitive advantages and key competence that are difficult to copy and impossible to buy. The close relationship between the resource and cost concepts in the management of the financial mechanism of economic security of the enterprise and the process of value creation provide for the decomposition of the components of economic resources in order to convert them in the future in the plane of strategic and financial aspects of the cost. Key words: financial flows, financial security, economic stability, economic potential.

Гришова І. Ю., Шабатура Т. С., Лебедева В. В. Феноменологія фінансових потоків в методології сучасного управління економічною стійкістю підприємств

7

вати додаткову вартість, які на стадіях виробничого формування та тран-сформації зумовлюють необхідність у пошуку нового науково обґрунтовано-го управління ними з урахуванням тен-денцій сучасного розвитку виробничих підрозділів, що зорієнтовані на еконо-мічне зростання в довгостроковій пер-спективі. Тому підприємства, що здатні ефективно використовувати свій ресур-сний потенціал та створювати нову вартість, формують принципово від-мінну сферу конкурентних переваг та ключової компетентності, які важко ко-піювати та неможливо придбати.

Ресурсна концепція виступає ресур-сною похідною фінансових потоків, що характеризує тісний зв’язок із інте-лектуальними ресурсами і виступає ба-зисом для створення особливої ринко-вої позиції підприємства в конкурент-ному середовищі.

Нарощення вартості бізнесу шля-хом ресурсного забезпечення за часо-вим критерієм відбувається в коротко-строковому та довгостроковому періо-дах, відмінність яких полягає у здатності ресурсів генерувати параметри вартості, що різняться між собою якісними та кількісними характеристиками. Так у короткостроковому періоді підприєм-ства здатні використовувати існуючі оптимальні комбінації наявних ресур-сів, а в довгостроковому — акумулюва-ти стратегічні ресурси та ефективно використовувати ресурсні комбінації.

Таким чином, найважливішою умо-вою симбіозу ресурсної та вартісної те-орії виступає максимізація вартості біз-несу, а ключовою відмінністю в управ-лінні — спрямованість на майбутнє. Оскільки можливість досягнення висо-ких фінансових результатів обумовлена тісним взаємозв’язком між ресурсним та вартісним підходами до управління під-приємством, а процес створення варто-сті передбачає здійснення декомпозиції складових економічних ресурсів з ціллю реконфігурації їх в подальшому в пло-

щину стратегічних і фінансових аспектів вартості, то питання ефективності фор-мування та руху фінансових потоків на-буває першочергового вирішення в ме-ханізмі реалізації фінансової безпеки машинобудівних підприємств.

Втілення зазначених завдань у жит-тєвий цикл підприємства можливе за умови застосування системного підходу до розробки механізму реалізації фі-нансової безпеки машинобудівних під-приємств, що передбачає органічну взаємодію комплексу взаємопов’язаних елементів, які виступають основою формування даного механізму. Також застосування системного підходу при-пускає необхідність враховувати усі сфери діяльності підприємства, а сам механізм повинен ґрунтуватися на чітко визначених елементах (ідентифікація цілей та задач, які взаємопов’язані між собою, визначення та конкретизація суб’єктів та об’єктів, розмежовування функцій управління, а також реалізація ефективних внутрішніх механізмів за-безпечення фінансової безпеки підпри-ємства) та схеми їх взаємодії. Виходячи з цього, зауважимо, що внутрішня структура механізму реалізації фінансо-вої безпеки в першу чергу обумовлю-ється ключовими фінансовими інтере-сами, які визначаються специфічними умовами функціонування машинобу-дівних підприємств.

Так в умовах хаотичного розвитку ринкових процесів, а також неконтро-льованості посткризових тенденцій еко-номіки найбільш домінантними фінан-совими інтересами у досягненні успіш-ності функціонування машинобудівних підприємств, що потребують належного захисту, виступає необхідність у наро-щенні ринкової вартості бізнесу, іннова-ційному рівні розвитку фінансової діяль-ності, зростанні рівня рентабельності джерел формування фінансових пото-ків, досягненні фінансової стабільність підприємства та формуванні достатньо-го обсягу фінансових потоків.

Eurasian Academic Research Journal2019. № 5 (35)

8

Контроль за виконанням намічених фінансових цілей передбачає розробку та впровадження системи встановлення та попередження загроз, що перешкод-жають їх реалізації та генерують фінан-сові ризики, від точності ідентифікації яких та оцінки рівня можливого фінан-сового збитку залежить ефективність всієї економічної безпеки підприємства. До основних загроз, які протидіють реа-лізації ключових фінансових інтересів та потребують попередження в процесі забезпечення підприємства фінансовою безпекою, відносяться: зниження ринко-вої вартості бізнесу, спричинене нее-фективним управлінням фінансових по-токів; зниження позитивного обсягу чи-стого фінансового потоку з розрахунку на одиницю використовуваного власно-го капіталу; зниження рівня платоспро-можності та фінансової стійкості під-приємства; розбалансування вхідних та вихідних грошових коштів; зниження обсягу фінансових потоків, формованих з внутрішніх джерел підприємства.

У контурах функціонування меха-нізму визначаються та конкретизують-ся в залежності від цілей та задач управ-ління фінансовою безпекою об’єкти управління (фінансові потоки в матері-альній, нематеріальній та фінансовій формі, фінансові інновації, позитив-ний обсяг чистого фінансового потоку, структура фінансових активів, грошові засоби та джерела формування фінан-сових потоків підприємства), з якими суб’єкти (власник, фінансовий мене-джер та ін.) перебувають у постійному взаємозв’язку та взаємозалежності.

Визначене коло основних завдань підпорядковується головній цільовій установці — досягненню стійкого фі-нансового зростання підприємства, і зводиться до:

1) впровадження в фінансову діяль-ність підприємства усучаснених фінан-сових інструментів;

2) забезпечення зростання позитив-ного обсягу чистого фінансового потоку;

3) забезпечення платоспроможності та фінансової стійкості;

4) забезпечення підприємства необ-хідним обсягом фінансових потоків, формованих із внутрішніх джерел.

Реалізація головних фінансових ці-лей та задач механізму фінансової безпе-ки здійснюється шляхом виконання су-купності функцій, на розгляді яких про-понуємо зупинитися більш детально.

По-перше, оскільки в основу функ-ціонування механізму реалізації фінан-сової безпеки машинобудівних підпри-ємств покладено злиття ресурсної та вартісної теорій, визнанням яких є те, що головним фінансовим інтересом підприємства є зростання ринкової вар-тості його бізнесу через призму ефек-тивного управління фінансовими пото-ками, то головною функцією управлін-ня фінансовою безпекою підприємства виступає оптимізація розміщення фі-нансових потоків між сферами вироб-ництва та обігу.

По-друге, виходячи з того, що в умо-вах сучасності головним базисом зба-лансованого та стійкого фінансового зростання підприємства є цілеспрямова-не та систематичне управління фінансо-вими інноваціями, які виступають пріо-ритетним важелем удосконалення ви-робничої структури, фінансового меха-нізму та підтримки високого рівня при-бутковості, механізм реалізації фінансо-вої безпеки підприємства природно за-лежить від фінансового забезпечення життєвого циклу підприємства, потенці-алу використання його економічних можливостей та конкурентних переваг, які формують фінансові інновації. Тому переосмислення підходів щодо розроб-ки механізму реалізації фінансової без-пеки підприємства потребує створення та запровадження усучаснених фінансо-вих інструментів, до яких, на наш по-гляд, можна віднести потокові підходи фінансового забезпечення розвитку промислового виробництва, що отри-мують все більшого розповсюдження в


9

сучасній економічній науці та набувають широкої практичної реалізації в процесі управління фінансовими потоками під-приємств та встановлення фінансової архітектури промислової галузі.

Важливість запровадження потоко-вих підходів також визначений і тим, що саме фінансові потоки виступають утворюючими елементами фінансової архітектури, де масштаб їх руху визна-чає каркас фінансових відносин, а син-хронізація у часі та збалансування обся-гів — фінансову стійкість самої системи та забезпеченість фінансовими ресур-сами аграрної галузі [3]. «Саме завдяки потоковим підходам здійснюється де-композиція складних систем фінансо-вої архітектури, відкриваються нові можливості щодо дослідження функці-онування та діяльності господарських суб’єктів, їх стратегічного та оператив-ного планування» [5; 6].

Виходячи з цього, сутність потоко-вого підходу полягає в тому, що будь-яка господарська, підприємницька та комер-ційна діяльність спочатку може бути представлена у формі потоку різних процесів, а потім на його базі синтезу-ються система в межах циклу (або його періоду), яка вивчається. Зважаючи на те, що всяка економічна діяльність є ма-лоструктурним середовищем, цей логіс-тичний метод все ж таки дозволяє на-ближатися до адекватного моделювання об’єкту, що вивчається, а отже, до мож-ливості кількісного вимірювання, аналі-зу та оцінки процесів [6; 8].

Таким чином, імплементація систе-ми управління фінансовими потоками в механізм реалізації фінансової безпе-ки машинобудівних підприємств буде сприяти формуванню нової вартості шляхом використання їх ресурсного потенціалу, де каркасом ефективного управління фінансовими потоками стає потоковий підхід

По-третє, запорукою ефективного фінансового забезпечення діяльності підприємства виступає зростання рен-

табельності джерел формування фінан-сових потоків шляхом ефективного управління формуванням позитивного обсягу чистого фінансового потоку .

Систематизуючи різні точки зору ві-тчизняних і зарубіжних економістів-до-слідників, можна зробити наступний висновки щодо ролі та значення пози-тивного обсягу чистого фінансового по-току, які полягають в наступному:

1) позитивний обсяг чистого фінан-сового потоку підприємства виступає головним спонукальним мотивом щодо створення бізнесу;

2) позитивний обсяг чистого фінан-сового потоку підприємства створює фундамент розвитку економічного по-тенціалу підприємства в цілому;

3) позитивний обсяг чистого фі-нансового потоку підприємства висту-пає найвагомішою критеріальною оз-накою ефективності його господар-ської діяльності;

4) позитивний обсяг чистого фі-нансового потоку виступає постійно відтворюваним незмінним джерелом формування власних фінансових по-токів підприємства, при чому зростан-ня рівня позитивного обсягу чистого фінансового потоку зменшує потребу підприємства у залученні їх із зовніш-ніх джерел, підвищуючи тим самим рівень його самофінансування та ви-ступаючи важливим критерієм його фінансової стійкості;

5) позитивний обсяг чистого фінан-сового потоку виступає ключовим дже-релом максимізації ринкової вартості бізнесу.

По-четверте, функціонування меха-нізму реалізації фінансової безпеки не-розривно пов’язане з виконанням функції управління фінансовою ста-більністю підприємства, виконання якої прямо залежить від структури дже-рел формування фінансових потоків і фінансового потенціалу, де структура джерел фінансування підприємства ви-ступає показником якості фінансових


10

потоків, а їх оптимізація — вирішаль-ним фактором забезпечення його при-скореного розвитку.

По-п’яте, вирішальну роль в системі управління фінансовими потоками віді-грає формування достатнього для здійс-нення господарської діяльності підпри-ємства обсягу фінансових потоків, ос-новною метою яких є задоволення по-треб підприємства в фінансових акти-вах, а також підвищенні ефективності діяльності підприємства через оптимі-зацію їх структури.

Висновки. Фундаментальним еле-ментом системи управління фінансови-ми потоками, що визначає архітектуру механізму реалізації фінансової безпе-ки машинобудівних підприємств та за-безпечує його практичним інструмен-тарієм, необхідним для прийняття управлінських рішень, виступає модель формування ринкової вартості бізнесу, основою побудови якої виступає симбі-оз ресурсної та вартісної концепцій. Тому проблемою побудови механізму реалізації фінансової безпеки машино-будівних підприємств шляхом управ-ління фінансовими потоками виступає модель вимірювання цінності бізнесу на основі потокового підходу як ключо-вого елементу даної моделі.

Сутністю потокового підходу є по-стійне врахування руху фінансових по-

токів за часом та простором. Враховую-чи сезонні особливості функціонування підприємств галузі птахівництва, а також вплив вартісних важелів на розвиток фі-нансової діяльності підприємств, засто-сування потокового підходу набуває все більшої актуальності в управлінні фінан-совою безпекою підприємств.

Враховуючи сучасні умови хао-тичного розвитку ринкових процесів і не контрольованість посткризових тенденцій економіки, фінансовий ме-ханізм економічної безпеки підпри-ємства повинен бути орієнтований на процес управління фінансовими по-токами, де:

1) фундаментальним елементом системи управління фінансовими пото-ками, визначальним архітектуру фінан-сового механізму та забезпечує його практичним інструментарієм, необхід-ним для прийняття управлінських рі-шень, виступає модель формування ринкової вартості бізнесу, основою по-будови якої виступає симбіоз ресурсної та вартісної концепцій;

2) імплементація системи управлін-ня фінансовими потоками в фінансо-вий механізм сприятиме формуванню нової вартості шляхом використання ресурсного потенціалу, де каркасом ефективного управління фінансовими потоками стає потоковий похід.

ЛІТЕРАТУРА:1. Гaлицький О. М., Шaбaтурa Т. С. Мето-дологiчне зaбезпечення зaхисту економiч-них iнтересiв iнновaцiйного розвитку суб’єктiв aгрaрного виробництва // Нaуковi зaписки зaконодaвствa Верховної Рaди Укрaїни. — 2017. — № 1. — С. 123–130.2. Гнатюк С. А. Продовольча безпека та можливість її досягнення в Україні // Еко-номіка АПК. — 2005. — № 7. — С. 42–45.3. Гойчук О. І. Продовольча безпека: моно-графія. — Житомир: Полісся, 2004. — 348 с.4. Гришова І. Ю. Державна підтримка регіо-нальних програм інноваційного розвитку // Економіка: реалії часу. — 2013. — № 2. — С. 201–2065. Губський Б. В. Економічна безпека Укра-їни : методологія виміру, стан і стратегія за-

безпечення. — К.: ДП «Укрархбудінформ», 2001. — 121 с.6. Дяченко О. П. Теоретико-методологічні засади державної політики протидії розвит-ку тіньової економіки в Україні: монографія. — Одеса: Фенікс, 2018. — 295 с.7. Гришовa I. Ю., Шестaковськa Т. Л. Роль консюмеризму в соцiaльно-економiчних процесaх // Нaуковi зaписки зaконодaвствa Верховної Рaди Укрaїни. — 2016. — № 6. — С. 75–828. Дарнопих Г. Ю. Економічна безпека дер-жави в умовах трансформаційної економі-ки: автореф. дис. ... канд. екон. наук : спец. 08.01.01 «Економічна теорія». — Харків, 1999. — 21 с.9. Дацків Р. М. Економічна безпека держави


11

в умовах глобальної конкуренції. — Львів: Центр Європи, 2006. — 160 с. 10. Дацій Н. В. Державне регулювання ін-вестиційного ринку в Україні // Вісник НАДУ. — 2004. — № 4. — С. 296–301.11. Дементьєв В. В. Чому Україна не ін-новаційна держава: інституційний аналіз

// Економічна теорія. — 2011. — № 3. — С. 5–20.12. Дем’яненко М. Я., Саблук П. Т., Ску-пий В. М. та ін. Державна політика фінансо-вої підтримки розвитку аграрного сектору АПК : монографія / за ред. М. Я. Дем’янен-ка. — К.: ННЦ ІАЕ, 2011. — 372 с.

REFERENCES:

1. Galitsky O. M., Shabatura T. S. (2017). Metodolohichne zabezpechennia zakhystu ekonomichnykh interesiv innovatsijnoho rozvytku sub’iektiv ahrarnoho vyrobnytstva. Naukovi zapysky zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy. 1. Р. 123–130. [in Ukrainian].2. Gnatyuk S. A. (2005). Prodovol’cha bezpeka ta mozhlyvist’ ii dosiahnennia v Ukraini. Ekonomika APK. 7. Р. 42–45. [in Ukrainian].3. Goychuk O. I. (2004). Prodovol’cha bezpeka. Zhytomyr: Polissia. [in Ukrainian].4. Hryshova, I. Yu. (2013). Derzhavna pidtrymka rehional’nykh prohram innovatsijnoho rozvytku. Ekonomika: realii chasu. 2. Р. 201–206. [in Ukrainian].5. Gubsky B. V. (2001). Ekonomichna bezpeka Ukrainy : metodolohiia vymiru, stan i stratehiia zabezpechennia. K. DP «Ukrarkhbudinform». 121 р. [in Ukrainian].6. Diachenko O. P. (2018). Teoretykometodolohichni zasady derzhavnoi polityky protydii rozvytku tin’ovoi ekonomiky v Ukraini. Odesa. Feniks. 295 р. [in Ukrainian].

7. Gryshova I. Yu., Shestakovskaya T. L. (2016). Rol’ konsiumeryzmu v sotsial’noekonomichnykh protsesakh. Naukovi zapysky zakonodavstva Ver-khov noi Rady Ukrainy. 6. Р. 75–82. [in Ukrainian].8. Darnopich G. Yu. (1999). Ekonomichna bezpeka derzhavy v umovakh transformatsijnoi ekonomiky: avtoreferat dysertatsii na zdobuttia naukovoho stupenia kandydata ekonomichnykh nauk : spets. 08.01.01 «Ekonomichna teoriia». Kharkiv. 21 р. [in Ukrainian].9. Datsky R. M. (2006). Ekonomichna bezpeka derzhavy v umovakh hlobal’noi konkurentsii. L’viv. Tsentr Yevropy. 160 р. [in Ukrainian].10. Datsiy N. V. (2004). Derzhavne rehuliuvannia investytsijnoho rynku v Ukraini. Visnyk NADU. 4. Р. 296–301. [in Ukrainian].11. Dementiev V. V. (2011). Chomu Ukraina ne innovatsijna derzhava: instytutsijnyj analiz. Ekono-michna teoriia. 3. Р. 5–20. [in Ukrainian].12. Demyanenko M. Ya., Sabluk P. T., Sku-pii V. M. etc (2011). Derzhavna polityka finansovoi pidtrymky rozvytku ahrarnoho sektoru APK. K. NNTs IAE.372 р. [in Ukrainian].

12

Постановка проблеми у загаль-ному вигляді та її зв’язок із важливи-ми науковими чи практичними за-вданнями. Підвищення конкуренто-спроможності підприємств текстильної промисловості має велике значення для розвитку вітчизняного виробництва, насичення внутрішнього ринку доступ-ними для всіх груп населення високоя-кісними тканинами, розширення зов-нішньоекономічних зв’язків. Її рішення

носить комплексний характер для еко-номіки не тільки галузі, а й країни, пов’язане з підвищенням якості життя людей і зайнятості населення, забезпе-чення економічної безпеки України. Практичні підходи, реалізовані в даний час на вітчизняних підприємствах галу-зі, як правило, орієнтовані на викори-стання зарубіжного досвіду, не врахову-ють особливості та економічні умови країни. Звідси багато питань економіч-

УДК 338.24+334.722.8(477)

Довгань Валерій ІвановичГоловний науковий співробітник науководослідного відділу

Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького,

доктор наук з державного управління

Захаркевич Наталія Петрівна Доцент кафедри менеджменту, фінансів, банківської справи та

страхування Хмельницького університету управління та права,


МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ОЦІНЮВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВ ТЕКСТИЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ РЕГІОНУ

Dovgan V. I., Zakharkevych N. P. Methodological Tools for Assessing the Com-petitiveness of the Textile Industry in the Region

Abstract. Based on the analysis of literary sources, the essence of the competitiveness of the textile industry in the regionwas generalized.It was defined as the ability of enterprises of this type of economic activity located in a certain region, to meetbetter needs of consumers of textile products, to obtain higher production, financial performance and optimally organize production and marketing processes compared with competitors.Methodical tools for assessing the competitiveness of the textile industry in the region have been worked out.They are based on the calculation of four group indicators of competitiveness of enterprises: efficiency of production activity; solvency and financial stability; efficiency of marketing activity; competitiveness of textile products.The suggested approach involves the use of the method of expert assessments, normalization of indicators and calculation of the integral index of competitiveness of the enterprise, based on which the ranking of enterprises by the level of competitiveness is carried out.Key words: competitiveness of textile industry in the region, competitiveness indicators of enterprises, integrated index of competitiveness of textile industry in the region, competitive strategies.

Довгань В. І., Захаркевич Н. П. Методичний інструментарій оцінювання конкурентоспроможності підприємств текстильної промисловості регіону

13

ної оцінки ситуації і практики підви-щення конкурентоспроможності під-приємств, мінімізація ризиків, стають першорядними не тільки в господар-ській стратегії, але і в наукових дослі-дженнях. За останні роки, на підприєм-ствах текстильної промисловості, спо-стерігається певна тенденція збільшен-ня ролі і значення діяльності щодо під-вищення конкурентоспроможності під-приємств особливо з боку пропозиції якісних тканин за помірними цінами, а також його інтеграції з іншими структу-рами господарської діяльності. Однак ця тенденція не носить стійкий харак-тер. У зв’язку з цим необхідні теоретич-ні і практичні розробки щодо здійснен-ня адекватної оцінки рівня конкуренто-спроможності підприємств текстильної промисловості регіону, що дозволяють сформувати дієві конкурентні стратегії та підвищити ефективність функціону-вання підприємств галузі.

Аналіз останніх досліджень і пу-блікацій, у яких започатковано розв’язання цієї проблеми, виділен-ня невирішених раніше частин за-гальної проблеми, котрим присвячу-ється дана стаття. У світовій еконо-мічній літературі досить широко до-сліджуються теоретичні аспекти про-блеми конкурентоспроможності, однак фахівці ще не дійшли до однієї думки щодо її визначення рівнів оцінки конку-рентоспроможності та не приділили достатньої уваги вивченню конкурен-тоспроможності діяльності окремо взя-тих підприємств певного виду еконо-мічної діяльності. Обґрунтування цих поняття розкривається у працях зару-біжних дослідників: Г. Азоєва, В. Вла-сової, Е. Дюрена, Г. Крамера, Ж. Ламбе-на, Л. Мартіна, М. Портера, Д. Роудер-са, Р. Фатхутдінова. Різні аспекти забез-печення конкурентоспроможності від-повідних об’єктів є предметом дослі-дження і вітчизняних фахівців, зокрема Л. Балабанової, С. Гаркавенка, В. Нєм-цова та інших.

Динамічні зміни в сучасному світі вимагають постійної розробки та коре-гування конкурентних стратегій під-приємств на основі оцінювання їх кон-курентоспроможності. Тому особливо актуалізуються питання пошуку універ-сального інструментарію оцінювання реального рівня конкурентоспромож-ності підприємств текстильної промис-ловості регіону.

Формулювання цілей досліджен-ня (постановка завдання). Враховую-чи вищезазначене, метою цього дослі-дження є опрацювання методичного ін-струментарію оцінювання рівня конку-рентоспроможності підприємств тек-стильної промисловості регіону на ос-нові якого можна провести рейтингуван-ня підприємств та об’єднавши їх групи обрати базові конкурентні стратегії.

Виклад основного матеріалу до-слідження. Сутність та методичний ін-струментарій оцінювання конкуренто-спроможності підприємств досі зали-шаються дискусійними питаннями, що викликає необхідність їх наукового до-слідження та обґрунтування. Спершу визначимо сутність конкурентоспро-можності підприємств текстильної про-мисловості, від розуміння сутності якої буде залежати обрання способів її вимі-рювання та оцінки.

Характеристики, критерії та факто-ри конкурентоспроможності на рівні підприємства, регіону, галузі чи країни мають свою специфіку. О. Шнип-ко відзначає, що «...найпростіше понят-тя конкурентоспроможності піддаєть-ся осмисленню на рівні підприємст-ва...» [1, c. 112]. Підприємство є конку-рентоспроможним, якщо воно здатне виробляти конкурентоспроможну про-дукцію. Тому, нижчим рівнем характе-ристики конкурентності як системи слід вважати конкурентоспроможність продукції, яку виробляє підприємство.

Через економічні механізми конку-рентоспроможної продукції виражаєть-ся конкурентоспроможність її виробни-


14

ка на ринках аналогічної продукції. На думку М. Єрмолова, «...конкуренто-спроможність виробника (фірми) пред-ставляє собою відносну характеристи-ку, що відображає відмінності процесу розвитку даного виробника від конку-рента, як по мірі забезпечення власни-ми товарами та послугами конкретної суспільної потреби, так і з точки зору ефективності виробничої дія ль нос-ті...» [2, c. 239]. Інші визначення базу-ються переважно на теорії конкурент-них переваг М. Портера. У цьому кон-тексті конкурентоспроможність під-приємства може бути визначена тільки в межах групи компаній, що відносяться до однієї галузі, або фірм, що випуска-ють товари-замінники.

Водночас, поєднання понять конку-рентоспроможної продукції та підпри-ємства обґрунтовує правомірність існу-вання категорії «конкурентоспромож-ність галузі». Конкурентні переваги галу-зі визначаються ефективною роботою підприємств, виробництвом та збутом конкурентоспроможної продукції.

М. Портер відзначає, що «...в будь-якій галузі економіки сутність конку-ренції визначається п’ятьма силами: 1) загрозою появи нових конкурентів; 2) загрозою появи товарів-замінників та аналогічних послуг; 3) спроможністю постачальників комплектуючих виро-бів торгуватись; 4) спроможністю по-купця торгуватись; 5) суперництвом між існуючими конкурентами...» [3, c. 52–53]. Ці п’ять сил дозволяють визначити прибутковість галузі, оскільки вони впливають на ціни, які можуть диктува-ти компанії, на втрати, на розміри ін-вестицій, необхідні для того, щоб кон-курувати в цій галузі. Щоб зберегти конкурентоспроможність в галузі «...не-обхідний постійний процес накопи-чення переваг...» [3, c. 182].

Територіальна зосередженість під-приємств теж представляє певну одно-рідну сукупність — регіональну, яка може розглядатись як окремий об’єкт

конкурентоспроможності. Розвиток га-лузей в територіальному аспекті теж відрізняється. Це найбільше стосується тих видів економічної діяльності, які за-лежать від територіальних відмінностей (наприклад, сільське господарство). Тому, як економіка регіону в цілому, так і окремі його галузі в регіональному ас-пекті теж можуть бути об’єктом оцінки конкурентоспроможності.

Отже, конкурентоспроможність є складним багатогранним поняттям, що розглядається в контексті об’єкта оцін-ки та визначається як його здатність, що характеризується певним ступенем ре-ального чи потенційного задоволення ним певної потреби споживача порів-няно з аналогічними об’єктами, пред-ставленими на даному ринку

Конкурентоспроможність підпри-ємств текстильної промисловості регіо-ну, на нашу думку, має визначатись як здатність підприємств даного виду еко-номічної діяльності, що розташовані в певному регіоні, краще задовольняти потреби споживачів текстильної про-дукції, отримувати вищі показники ви-робничої, фінансової діяльності, опти-мально організовувати виробничі та збу-тові процеси порівняно з конкурентами.

Для оцінювання рівня конкуренто-спроможності підприємств текстильної промисловості регіону доцільно побу-дувати методику, яка адекватно відобра-жатиме прогрес у досягненні певного рівня конкурентних переваг та дасть змогу шляхом ранжування підприємств розробити конкурентні стратегії. Засто-сування опрацьованого нами методич-ного підходу пропонуємо проводити у послідовності, визначені на рис. 1.

Першим етапом оцінки є визначення системи показників, що впливають на рі-вень конкурентоспроможності підпри-ємств текстильної промисловості регіо-ну. В основу такої оцінки пропонуємо включити оцінку чотирьох групових показників або критеріїв конкуренто-спроможності підприємств:


15

1) показники ефективності вироб-ничої діяльності;

2) показники платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

3) показники ефективності збутової діяльності підприємства;

4) показники оцінки конкуренто-спроможності текстильної продукції.

У першу групу входять показники, які характеризують ефективність ви-робничої діяльності: економічність ви-робничих витрат, раціональність екс-плуатації основних фондів, доскона-лість технології виготовлення товару, організація праці на виробництві.

У другу групу об’єднані показники, що відображають оцінку рівня плато-спроможності та фінансової стійкості підприємства, тобто здатність підпри-ємства відповідати за своїми зобов’язан-нями, можливість стабільного розвитку організації в майбутньому. Це — коефі-цієнт загальної ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності та коефіцієнт аб-солютної ліквідності, коефіцієнт фі-нансової стійкості підприємства, який відображає питому вагу власних та залу-чених на тривалий період коштів у за-

гальних витратах підприємства, коефі-цієнт фінансової автономії, що визна-чає фінансову незалежність підприєм-ства від зовнішніх джерел фінансуван-ня, коефіцієнт оборотності балансу та коефіцієнт маневреності власних ко-штів, що характеризує ступінь мобіль-ності використання власних коштів.

Третю групу формують показники, які характеризують ефективність органі-зації маркетингової та збутової діяльно-сті, зокрема, обсяг чистого доходу від реалізації продукції, коефіцієнт інтен-сивності обороту товарних запасів, транспортні витрати на 1 грн реалізова-ної продукції, витрати на рекламу на 1 грн реалізованої продукції, частка не-реалізованої продукції у загальному об-сязі виробництва продукції; питома вага витрат на оплату праці персоналу відділу збуту з загальному фонді оплати праці.

До четвертої групи входять показ-ники оцінки конкурентоспроможності продукції підприємств, а саме: показни-ки оцінки якості продукції та цінові по-казники.

Наступним етапом є формування масиву оціночних показників. Джере-

Етапи Зміст етапу

Етап 1Визначення системи показників, що впливають на рівень

конкурентоспроможності підприємств текстильної промисловості регіону

Етап 2 Формування статистичного масиву оціночних показників

Етап 3 Нормування оціночних показників

Етап 4 Розрахунок коефіцієнтів вагомості по кожному з показників із використанням експертного методу

Етап 5 Визначення індексів рівня конкурентоспроможності підприємств текстильної промисловості регіону

Етап 6 Інтерпретація результатів оцінки та рейтингування підприємств за рівнем конкурентоспроможності

Рис. 1. Послідовність оцінки рівня конкурентоспроможності підприємств текстильної промисловості регіону

Примітка. Складено авторами


16

лом інформації виступають дані бух-галтерського та управлінського обліку підприємств текстильної промисловос-ті регіону. При цьому оцінка має здійс-нюватись за відповідний календарний рік на основі систематизованих даних.

Оскільки запропоновані нами показ-ник оцінки рівня конкурентоспромож-ності підприємств текстильної промис-ловості регіону мають різну розмірність і не можуть бути агреговані в інтеграль-ний коефіцієнт необхідною є застосу-вання процедури нормування (уніфіка-ції). Варіанти нормування значень до-статньо різноманітні і передбачають де-кілька варіантів уніфікації: до максималь-ного значення, середнього значення, еталону, тощо. Детально варіанти нор-мування економічних показників оха-рактеризовано у праці [4]. Оскільки ми використовуємо в методиці як показни-ки-стимулятори, зростання яких є бажа-ним для підприємств, так і дестмулятори, зростання яких негативно відображаєть-ся на рівні конкурентоспроможності суб’єктів господарювання, то при розра-хунку будемо застосовувати стандарт-ний підхід, який репрезентований ін-струментарієм математичної статистики. При цьому серед усіх значень статистич-них даних про змінювання в часі задано-го показника знаходять, еталонне, міні-мальне xmin та максимальне xmax — зна-чення, використовуючи які проводять нормування формулою:

(1)

де xij — нормоване значення i-того по-казника на j-му підприємстві; xij — зна-чення i-того показника на j-му підпри-ємстві; xmin — мінімальне значення i-то-го показника по всіх підприємствах ре-гіону; xmax — максимальне значення i-того показника по всіх підприємствах регіону [5].

При цьому xij = 0, коли xij ≤ xmin (мі-

німальному значенню або еталону дестимулятора), та xij = 1, коли xij ≥ xmax

(максимальному значенню або еталону стимулятора).

Наступною процедурою оцінювання конкурентоспроможності підприємств текстильної промисловості регіону є встановлення вагових коефіцієнтів оці-ночних показників. Це зумовлено різним рівнем впливу показників на розвиток та динаміку відповідного явища. З цією ме-тою використовують різні підходи, такі як метод упорядкування рангів та експерт-не оцінювання. На практиці найбільш вживаним є експертний метод встанов-лення вагових значень показників, що обумовлено відносною простотою його застосування. Однак цьому методу прита-манний високий рівень суб’єктивізму та трудомісткість збору результатів.

Щоб забезпечити коректність оціню-вання, ми запропонувати десятьом екс-пертам (фахівцям у галузі оцінювання конкурентоспроможності підприємств та регіональних досліджень) визначити сту-пінь значимості показників, тобто вста-новити міру їх впливу на конкуренто-спроможності підприємств текстильної промисловості регіону. Експерти про-ранжувли всі показники за ступенем важ-ливості по шкалі від 1 до 10 балів (10 — здійснює найбільший вплив; 1 — вплив цього показника найменший). У резуль-таті вагомість кожного показника ми роз-рахували за формулою:

(2)

де Кві — коефіцієнт вагомості і-го показ-ника; d — номер експерта; c — кількість експертів в групі; Бid — бал привласне-ний і-му показнику d-м експертом; Бcd — сума балів привласнених d-м екс-пертом всім показникам [6, с. 128].

При проведені розрахунків сума ва-гомості всіх показників певної групи буде дорівнювати 1. Отримані нами в процесі обчислень коефіцієнти вагомо-сті представлено в табл. 1.


17

З метою перевірки адекватності екс-пертної оцінки, визначення ступеня об’єктивності виставлених вагомих зна-чень показників та встановлення ступе-ня узгодженості думок за всіма параме-трами використовується коефіцієнт конкордації (Ккон):

(3)

де dj — відхилення суми балів j-го фак-тора від середньої суми; m — кількість експертів; n — кількість факторів; Ti — результати проміжних розрахунків [7].

В свою чергу, відхилення суми балів j-го фактора від середньої суми розра-ховується за формулою:

(4)

де Sj — сума рангів, яку розраховують із використанням формули 4:

Таблиця 1Коефіцієнти вагомості показників оцінки конкурентоспроможності

підприємств текстильної промисловості регіону

№ з/п Показники

Коефіцієнти вагомості

Кві

1. Показник ефективності виробничої діяльності підприємства 0,211.1 Відносний показник витрат на одинцю продукції (В) 0,25421.2 Відносний показник фондовіддачі (Ф) 0,21781.3 Відносний показник рентабельності товару (РТ) 0,24721.4 Відносний показник продуктивності праці (ПП) 0,28082. Показники платоспроможності та фінансової стійкості підприємства 0,172.1 Коефіцієнт загальної ліквідності (Кзл) 0,17842.2 Коефіцієнт ліквідності (Кл) 0,12542.3 Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал) 0,13742.4 Коефіцієнт фінансової стійкості (Кфс) 0,14632.5 Коефіцієнт фінансової автономії (Кфа) 0,14722.6 Коефіцієнт оборотності балансу (Коб) 0,10252.7 Коефіцієнт маневреності власних коштів (Км) 0,16283. Показники ефективності організації маркетингової та збутової

діяльності підприємства0,23

3.1 Обсяг чистого доходу від реалізації продукції 0,22723.2 Коефіцієнт інтенсивності обороту товарних запасів 0,12583.3 Транспортні витрати на 1 грн. реалізованої продукції 0,14523.4 Витрати на рекламу на 1 грн. реалізованої продукції 0,11593.5 Частка нереалізованої продукції у загальному обсязі виробництва

продукції0,1986

3.6 Питома вага витрат на оплату праці персоналу відділу збуту з загальному фонді оплати праці

0,1873

4. Показники конкурентоспроможності текстильної продукції 0,394.1 Оцінка якості продукції 0,54.2 Цінові параметри продукції 0,5

Примітка. Складено авторами


18

(5)

де Rij — матриця оцінок факторів екс-пертами.

Проведення проміжних розрахунків здійснюється наступним чином:

(6)

де L — кількість груп зв’язаних (одна-кових) рангів; tl — кількість зв’язаних рангів в кожній групі.

Коефіцієнт конкордації приймає значення від 0 до 1. Чим більше значен-ня коефіцієнта конкордації, тим вище ступінь узгодженості думок експертів. При Ккон=1 є повна узгодженість думок експертів; якщо Ккон = 0, то узгодженість практично відсутня. Розрахунок коефі-цієнта конкордації по групі показників (фактичне значення складає 0,63) свід-чить про достатній рівень узгодженості думок експертів та можливість викори-стання обчислених коефіцієнтів ваго-мості для розрахунку інтегральних по-казників.

Для оцінки конкурентоспроможно-сті текстильної продукції і зокрема, її якісної складової пропонуємо вико-ристовувати методику експертної оцін-ки, яка розроблена І. А. Прохоровою, О. Ю. Рязановою та Г. М. Шулічен-ко [8]. При оцінці ж цінових параметрів продукції доцільно використовувати систему нормування показників, яка ви-користовується для дестимуляторів.

Наступний етап передбачає визначен-ня проміжних та загального індексу рівня конкурентоспроможності підприємств текстильної промисловості регіону. Спочатку необхідно розрахувати групові індекси конкурентоспроможності для цього пропонуємо використовувати фор-мули 7 і 8.

(7)

де Ігрj — груповий індекс конкуренто-спроможності jго підприємства регіо-ну; xijн — нормоване значення іго по-казника конкурентоспроможності jго підприємства регіону; Кві — коефіцієнт вагомості і-го показника.

Обчислення інтегрального коефіці-єнта конкурентоспроможності підпри-ємств текстильної промисловості регіо-ну пропонуємо проводити із викорис-танням формули 8:

(8)

де Ікпj — інтегральний індекс конкуренто-

спроможності jго підприємства регіону; Квt — коефіцієнт вагомості t-тої групи.

Наступний крок передбачає інтер-претацію результатів оцінки та рейтингу-вання текстильних підприємств за рівнем конкурентоспроможності. При визна-ченні рівня конкурентоспроможності важливим є визначення ключових то-чок, досягнення яких означатиме кращі результати діяльності та більш стійкі конкурентні переваги суб’єктів господа-рювання Опрацьована модель інте-грального індексу (формула 8) передба-чає, що при Ііррj =0 рівень конкуренто-спроможності jго підприємства регіону значно нижчий за середній по сукуп-ності, а при Ііррj =1, навпаки, значно ви-щий. Для більш ґрунтовної інтерпрета-ції отриманих результатів пропонуємо шляхом інтервального розподілу зна-чень інтегрального показника виділяти три групи текстильних підприємств, що відповідатимуть низькому, серед-ньому та високому рівню конкуренто-спроможності (табл. 2).

Крім того, отримані числові значен-ня інтегрального індексу дозволяють провести рейтингування підприємств регіону за рівнем конкурентоспромож-ності від найменшого числового зна-чення (найближчого до 0) до найвищо-го (такого, що наближається до 1).

Кінцева процедура оцінювання пе-редбачає встановлення сегменту, до


19

якого належить досліджувані підприєм-ства на основі значень отриманих інте-гральних індексів. З метою згладжуван-ня наявних територіальних диспропор-цій у розвитку текстильної промисло-вості відповідних територій можуть розроблятись конкурентні стратегії з відповідною системою заходів щодо їх реалізації.

Висновки та перспективи по-дальших досліджень. Таким чином, опрацьований нами методичний підхід є відносно простим у застосуванні, доз-воляє здійснювати систематичний мо-ніторинг рівня конкурентоспроможно-

сті підприємств текстильної промисло-вості регіонів України з подальшим їх рейтингуванням та групуванням за рів-нем конкурентоспроможності. Це доз-волить в подальшому розробляти адек-ватні та дієві конкурентні стратегії.

Подальші дослідження можливі в контексті доповнення або перегляду су-купності показників оцінювання у випад-ку появи додаткових даних. Крім того, окреме дослідження варто присвятити питанням, пов’язаним із розробкою меха-нізмів стимулювання конкурентоспро-можності підприємств текстильної про-мисловості регіонів України.

Таблиця 2Групування текстильних підприємств регіону

за рівнем конкурентоспроможності відповідно до розміру інтервалу

Інтервальні значення індексу

конкурентоспроможностіІнтерпретація значень показника

(0-0,33) Текстильні підприємства з низьким рівнем конкурентоспроможності

(0,34-0,66) Текстильні підприємства з середнім рівнем конкурентоспроможності

(0,67-1) Текстильні підприємства з високим рівнем конкурентоспроможності

Примітка. Розроблено авторами

ЛІТЕРАТУРА:1. Шнипко О. С. Міжнародна конкурентоспро-можність країни / О. С. Шнипко // Економіка і прогнозування. — 2001. — № 1. — С. 110–116.2. Ермолов М. О. Чем отличается конкурен-тоспособность фирмы от конкурентоспо-собности товара / М. О. Ермолов. — М.: Мысль, 1990. — С. 228–241.3. Портер М. Стратегія конкуренції / М. Портер; [пер з англ. А. Олійник, Р. Скіль-ський]. — К.: Основи, 1997. — 390 с.4. Волощук Р. В. Підходи до нормування економічних показників / Р. В. Волощук // Індуктивне моделювання складних систем: Зб. наук. пр. — К.: МННЦ ІТС НАН та МОН України, 2009. — Вип. 1. — С. 17–25.5. Моделі розрахунку інтегрального індексу для груп первинних економічних показників /

[Степашко B. C., Мельник І. М., Кваша Т. К., Волощук Р. В.] // Науково-технічна інформа-ція. — 2005. — № 2. — С. 8-12.6. Питуганов А. Л. Научно-технический прогресс и эффективность управления про-изводством / А. Л. Питуганов, Л. А. Сер-дюк. — Львов, 1980. — 548 с.7. Грабовецкий Б. Є. Основи економічного прогнозування : навчальний посібник / Б. Є. Грабовецкий. — Вінниця: ВФ ТАНГ, 2000. — 209 с.8. Прохорова І. А. Експертна оцінка спожи-вацьких властивостей тканини при її проек-туванні / І. А. Прохорова, О. Ю. Рязанова, Г. М. Шуліченко // Вісник Хмельницько-го національного університету. — 2014. — № 2. — С. 77–82.


20

1. Shnipko A. S. (2011). Mezhdunarodnaya konku rentosposobnost’ strany [International compe-titiveness of the country]. Ekonomika i prog-nozirovaniya [Economics and Forecasting]. 1. Р. 110–116. [in Ukrainian].2. Yermolov N. A. (1990). Chem otlichayetsya konkurentosposobnost’ firmy ot konkurentosposobnosti tovara [How is the competitiveness of the firm different from the competitiveness of the product]. Moscow. Mysl’. Р. 228–241. [in Russian].3. Porter M. (1997). Strategiya konkurentsii [Com-petition Strategy]. Kyiv. Osnovy. 390 p. [in Ukrainian].4. Voloshchuk R. V. (2009). Podkhody k normirovaniyu ekonomicheskikh pokazateley [Approaches to normalization of economic indicators] Induktivnoye modelirovaniye slozhnykh sis-tem: Sb. nauk. pr. [Inductive modeling of complex systems: Coll. Sciences]. K. ISTC ITS NAS and MES of Ukraine. 1. P. 17–25. [in Ukrainian].5. Stepashko B. C., Mel’nik I. M., Kvasha T. K., Voloshchuk R. (2005). Modeli rascheta integral’nogo

indeksa dlya grupp pervichnykh ekonomicheskikh pokazateley [Models of calculation of integral index for groups of primary economic indicators]. Nauchno-tekhnicheskaya informa-tsiya [Scientific and technical information]. 2. P. 8–12. [in Ukrainian].6. Pituganov A. L., Serdyuk L. A. (1980). Nauchnotekhnicheskiy progress i effektivnost’ upravleniya proizvodstvom [Scientific and technological progress and efficiency of production ma-nagement]. L’vov. 548 p. [in Russian].7. Grabovetskiy B. Ye. (2000). Osnovy ekonomicheskogo prognozirovaniya: uchebnoye posobiye [Fun-da mentals of economic forecasting: a text-book] . Vinnyts ia . VF TANG. 209 p. [in Ukrainian].8. Prokhorova I. A., Ryazanova A. Yu., Shu-lichenko G. M. (2014). Ekspertnaya otsenka potrebitel’skikh svoystv tkani pri yeye proyektirovanii [Expert evaluation of consumer properties of fabric in its design]. Vestnik Khmel’nitskogo natsional’nogo universiteta [Bulletin of the Khmelnytsky National University]. 2. P. 77–82. [in Ukrainian].

REFERENCES:

21

Ліквідація Української гетьманської держави та проведення розділів Речі Посполитої у другій половині XVIII ст. привело до того, що більшість україн-ських земель опинилася у складі Росій-ської імперії, за винятком Східної Гали-чини, Північної Буковини та Закарпат-тя, управління якими здійснювала Габ-сбурзька монархія (з 1804 — Австрій-ська імперія, з 1867 року — Австро-

Угорська імперія). В той же час, спочат-ку на цих землях залишалися в дії місце-ві звичаї та нормативно-правові акти. Крім того, на частині українських зе-мель (Слобідська Україна) загальноро-сійське законодавство було запровадже-не ще з XVII ст.

Лише 1811 року на західноукраїн-ських землях почало діяти Австрійське цивільне уложення (хоча у 1797–1811

УДК 347.6

Ватрас Володимир АнтоновичПрофесор кафедри цивільного права та процесу

Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова,

кандидат юридичних наук, доцент

ВИДИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ДЖЕРЕЛ СІМЕЙНОГО ПРАВА, ЩО ДІЯЛО

НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ, ЩО ВХОДИЛИ ДО СКЛАДУ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

Vatras V. A. Types and Features of Sources of Family Law Acting on the Ukrai-nian Lands Included in the Russian Empire

Abstract. The scientific article is devoted to the study of sources of family law acting on the Ukrainian lands included in the Russian Empire. Prior to the publication and entry into force of the Code of Laws of the Russian Empire in the family law of the Ukrainian lands that were part of the Russian Empire, there were quite a large number of sources of family law, in particular: the Lithuanian Statute of 1588, the rules of custom, Magdeburg and canon law, legal acts of Russian family law, separate rulings of judicial and administrative practice. From the beginning of the 17th century a number of family issues began to be issued royal laws, which in particular regulated the issue of guardianship, marital age, etc. At this time, attempts are being made to codify these legal sources, resulting in the preparation of projects: «Collection of Little Russian Rights», «Code of Local Laws of the Western Provinces» and «Draft Special Ordinances for Poltava and Chernihiv Provinces», which bind to certain Ukrainian provinces The Russian Empire. With the publication of the Code of Laws of the Russian Empire, the latter replaces previous legal acts. At this time, certain features of regulation remain only in Poltava and Chernihiv provinces (expressly provided by the Code of Laws). At that time, Book 1 of Volume X of the Code of Laws was regulated family relationships. At this time the legal custom was an independent source of law in cases where the relevant question was not settled by the Code of Laws or a reference was made to the possibility of its application by the Code of Law itself. At the same time, the role of the jurisprudence, first of all, of the Senate as the highest judicial institution, which became the law enforcement authorities in interpreting and applying the laws, is increasing.Key words: family law source, Code of Laws of the Russian Empireб legal custom, the Lithuanian Statute.


22

роках діяв місцевий Галицький цивіль-ний кодекс), на українських землях, що входили до складу Російської імперії з 1832 року починають діяти положення Зводу законів. Зазначені документи дія-ли на зазначених територіях до першої половини ХХ ст. (Австрійське цивільне уложення — до видання Цивільного кодексу Польської республіки у 1930 ро-ці, Звід законів — до видання Сімейно-го кодексу РРФСР у 1918 році).

Окремим аспектам історіографії сі-мейного законодавства, яке діяло на українських землях, в тому числі з пи-тань змісту та особливостей джерел сі-мейного права були присвячені наукові праці теоретиків права та істориків, та-ких як: О. О. Балко, О. М. Бирлюк, В. Д. Гончаренко, М. В. Гримич, О. І. Загоровський, О. П. Івановська, О. В. Клименко, Л. В. Красицька, В. С. Кульчицький, Г. К. Матвєєв, О. І. Нелін, О. М. Немков, В. І. Озель, Т. О. Подковенко, Ю. М. Походзіло, Р. О. Стефанчук, О. О. Тесля, М. К. Ца-турова та інші. На жаль, серед наукових праць зазначених вчених майже немає комплексних наукових досліджень саме розвитку джерельної бази правового регулювання сімейних правовідносин, в тому числі і в період дії на українських землях сімейного законодавства Росій-ської імперії.

Метою цієї наукової статті є дослі-дження видів та особливостей джерел сімейного законодавства, що діяло на українських землях в період їх входжен-ня до складу Російської імперії.

Одним із джерел права, який діяв певною мірою на території Слобідської України, а з кінця XVIII століття — і на більшій частині Ліво-, Правобережжя та Півдня України стало Соборне уло-ження 1649 року. В той же час, аналіз цього правового акту дозволяє сказати, що він не врегульовував сімейні відно-сини [1, с. 314–406; 2, с. 82–90]. Виняток становлять окремі його норми, що сто-сувалися управління та розпорядження

вотчинним майном (зокрема, п. 1–15 глави XVII «Про вотчини» передбача-лося можливість успадкування родових, вислуженних та куплених вотчин та правила такого успадкування, а також порядок розпорядження таким майном [3, с. 364–366]. Зазначена обставина ви-кликана тим, що переважна частина сі-мейно-шлюбних та батьківських відно-син продовжувала врегульовуватися звичаєвими та канонічними нормами.

Іншими джерелами права, крім зви-чаєвого та канонічного, які могли мати відношення до сімейного, стали царські укази, наприклад, «Новоуказанні статті про помістя» та «Новоуказанні статті про вотчини» 1676 року, які передба-чали виділення помість та вотчин вдо-вам та дітям померлих служивих лю-дей [2, с. 111–112], при цьому бездітна вдова як правило спадкувала куплену вотчину, а родові та вислужені — спад-кувалися синами, а при їх відсутності — братами померлого, починає регламен-туватися спадкування вотчин онуками, правнуками, племінниками та племінни-цями (Указ «Про наслідування після по-мерлих усіх помісних земель їх дітьми, онуками та правнуками, верстаними та неверстаними» 1684 року) [2, с. 112] (в подальшому право на спадкування ча-стини майна померлого без обмежень отримали вдови, за умови дотримання річного трауру [3, с. 18–19]).

В подальшому збільшується число царських (імператорських) указів, що регламентували сімейні правовідноси-ни. Зокрема, Петром І було збільшено шлюбний вік до 17 років для жінок та до 20 років для чоловіків, а для гардема-ринів — 25 років (хоча дане правило на практиці не завжди дотримувалося і фактичний шлюбний вік становив 8 років для жінки та 10 років для чолові-ка), а також дозволено укладення шлю-бів між православними та іншими хри-стиянами без зміни віросповідання (хоча дана норма не була реалізована). Також царським указом 1714 року було

Ватрас В. А. Види та особливості джерел сімейного права, що діяло на українських землях, що входили до складу Російської імперії

23

встановлено, що посаг стає власністю дружини, яким вона вправі користува-тися без участі чоловіка, іншим — вста-новлено необхідність перевірки наре-чених на предмет можливої душевної хвороби, а також інших перепон для укладення шлюбу, указом 1721 року — обов’язкове ведення метричних книг про народження, вінчання та смерть осіб, що дозволяло встановити батьків-ство дітей, їх законність, а також усува-ло можливість порушення принципу одношлюбності, перелік канонічних підстав для припинення шлюбу допов-нено такою підставою, як вічне заслан-ня [3, с. 11–14, 21]. Воїнський артикул Петра І зобов’язував неодруженого чо-ловіка, чия незаміжня коханка народила дитину, доставляти їй та дитині засоби до існування [4, с. 45].

Опікунське право в цей час врегу-льовувалося Указом «Установи для управління губерній Всеросійської ім-перії» 1775 року, яким врегульовувалися усі питання опіки: органи, в компетен-цію яких входили повноваження орга-нів опіки, організація опіки, порядок оскарження їх дій та винагорода за ро-боту [3, с. 17–18].

На території колишньої Гетьман-щини у регулюванні сімейних право-відносин відігравали звичаї, спроби ко-дифікації яких здійснювалися у XVIII ст., коли було видано збірник «Права, за якими судиться малоросійський народ», а 1807 року було видано проект «Зі-брання малоросійських прав» 1807 року. Попри те, що цей правовий акт так і не набрав чинності, все ж його по-ложення (переважно такі, що базували-ся на звичаєвих та релігійних нормах, а також на нормах Литовських статутів).

Зокрема, у Главі «Про народження» традиційно визначалися умови закон-ності народження дитини — статус за-кононародженої дитини дається бать-ком і повинен бути підтверджений у за-повіті (тестаменті) (параграф 1 Глави 1), а також народження її в проміжку між

одруженням її батьків та десяти місяців і двох днів після смерті її батька (парагра-фи 2–4 Глави 1) [1, с. 888].

Шлюбний вік було збережено на рівні 18 років для чоловіків та 13 років для жінок (параграф 1 Глави 3). Перелік осіб, які не могли укладати шлюб до-повнили не тільки кровними родича-ми, а й дружинах братів рідних або дво-юрідних, дружинах дядьків по батькові або по матері, родичах дружини або чоловіка, кумах (параграфи 2–5 Глави 5). В силі зберігалося положення про можливість повторного одруження піс-ля смерті іншого з подружжя (до чоти-рьох шлюбів) (параграф 8 Глави 5), а також була передбачена смертна кара за порушення норми про одношлюбність (параграф 149 Глави 5) [1, с. 889, 901].

У параграфах 23–33 Глави 5 перед-бачено права та обов’язки подружжя:

1) передача дворянського стану здійснюється по чоловічій лінії;

2) чоловік має право власності на майно, придбане у шлюбі, навіть за уго-дами про передачу майна сім’ї в цілому або придбання майна за кошти дружини;

3) подружжя не вправі дарувати май-но вартістю вище трьох шелягів без згоди спадкоємців, а дружина — дару-вати своє майно без дозволу чоловіка;

5) майно, набуте у шлюбі особами, які до одруження не мали майна, може бути відчужене чоловіком та дружиною без обмежень;

6) чоловік є законним опікуном дру-жини та її майна, зобов’язаний утриму-вати дружину, що не мала приданого, а остання має також право на утримання після смерті свого чоловіка від його ро-дичів;

7) чоловік є законним представни-ком дружини у суді і має право її пред-ставляти без довіреності [1, с. 891].

З іншого боку, дружина мала право власності на посаг (крім випадку, якщо вона ставала вдовою, будучи бездіт-ною, тоді він повертався у сім’ю дружи-ни), на рухоме майно, відписане їй у


24

власність чоловіком, третину такого ж нерухомого майна. Дружина не відпо-відала за борги чоловіка, якщо остан-ній не залишив майна, в іншому ви-падку — борги чоловіка сплачувалися із спільного майна сім’ї, а після смерті чоловіка — стягувалися зі спадкоємців, але лише після виплати вдові віна із спільного майна (параграфи 55–57 Глави 5). Аналогічно чоловік не відпо-відав за борги дружини, крім випадків вчинення дружиною угод з дозволу чоловіка і при відсутності достатнього майна у дружини для погашення бор-гу [1, с. 893–895, 897].

Перелік підстав для розлучення у Зі-бранні малоросійських прав доповни-лося кількома підставами: вступ до хри-стиянської віри одного із подружжя і залишення іншого у попередній вірі; одруження вільного на невільній або невільного на вільній без відома про це; одруження під примусом (параграф 136 Глави 5) [1, с. 900].

Вперше на рівні законодавчого акта визначено, з ким у разі розлучення зали-шається дитина — з матір’ю до досяг-нення трирічного віку, а надалі — з осо-бою, яка не винна у розірванні шлюбу (параграф 145 Глави 5) [1, с. 901].

Батьківська влада Зібранням мало-російських прав дещо була обмежена: продаж або застава дитини став можли-вим лише у разі голоду; розширено пе-релік підстав, коли майно дитини є її власністю, а не власністю батьків (на-приклад, майно, отримане у зв’язку із одруженням, військовою або цивіль-ною службою). З іншого боку, батьків-ська опіка навіть над повнолітньою ди-тиною могла бути встановлена за рі-шенням суду [1, с. 902–903].

Зібрання малоросійських прав 1807 року також містило окрему Главу 8 «Глава про опіку», якою передбачено «законну» опіку вдови або вдівця та опі-ку, встановлену за рішенням суду, поря-док обрання опікунів, їх права та обов’язки. Проте про інші форми пі-

клування над дітьми сиротами ще не йдеться [1, с. 908–909; 5, с. 220–221].

Аналіз іншого проекту правового акту — Зводу місцевих законів Західних губерній 1837 року, який після видання Зводу законів Російської імперії став ді-яти на території Київської, Волинської та Подільської губерній, дозволяє ви-явити наступні особливості цього доку-менту. Зокрема, у Книзі другій частини першої цього документа визначені пи-тання обов’язкового ведення метрич-них книг православним, римо-като-лицьким та мусульманським духовен-ством, в які слід вписувати усі народ-ження, одруження та смерті осіб, веден-ня аналогічних списків протестант-ським духовенством [6, с. 275–276].

У розділі першому книги першої частини другої Зводу місцевих законів Західних губерній передбачено осо-бливості для шлюбів, укладених особа-ми православного віросповідання, гре-ко-католиками, римо-католиками, про-тестантами, іншими християнами, му-сульманами та євреями, а також відпо-відні майнові права подружжя. При цьому, цікавість викликає факт, що дружина у Віленській, Гродненській, Мінській губернії або Білостоцькій об-ласті вправі відчужувати належне їй майно без дозволу чоловіка, а на тери-торії Київської, Волинської та Поділь-ської губернії — лише з дозволу. В той же час, зберігаються в силі положення Литовських статутів про те, що подруж-жя не відповідає за борги одне одного, крім випадків взяття у цих зобов’язан-нях обох з подружжя [6, с. 282].

Батьківські правовідносини були врегульовані Розділом другим книги першої частини другої. В даному ви-падку цікавість викликає положення про те, що законною є дитина, яка на-віть народжена зарано після укладення шлюбу (тобто раніше ніж 180 днів піс-ля одруження), але визнана батьком. Та-кож право батьків оспорювати закон-ність народження своїх дітей була обме-


25

жена, зокрема у випадках, якщо протя-гом довгого часу вони визнавали дітей своїми, а шлюб законним вони вже не вправі були відмовлятися від них (ана-логічно на користь дітей впливали від-повідні записи у метричних книгах, су-дових актах, свідоцтв батьків та родичів, листи батьків, в яких вони визнавали своїх дітей, законність шлюбу між бать-ками, відсутність спору про їх закон-ність протягом десяти років після їх на-родження) [6, с. 283].

Вище зазначений документ мав суб-сидіарний характер по відношенню до іншого документа — Зводу законів Ро-сійської імперії, систематизованого 1832 року і пізніших редакцій такої сис-тематизації.

Ще один проект — «Проект осо-бливих постанов для Полтавської та Чернігівської губерній» стосувався лише названих губерній Російської ім-перії і так і лишився проектом правово-го акту, однак із виданням Зводу законів Російської імперії певною мірою був імплементований (53 статті Зводу зако-нів стосувалися виключно Полтавської та Чернігівської губерній), а якщо гово-рити про норми сімейного права, то лише окремі питання. Зокрема, у «Про-екті постанов» зазначалися випадки, коли батьки не могли зректися своїх ді-тей (параграфи 4, 5), які не ввійшли до «Зводу законів цивільних» Так, батько не міг оспорювати законності народ-ження дітей: у гніві на них, або на їх ма-тір, а свою дружину або якщо тривалий час, маючи їх у себе в домі, визнавав своїми дітьми, а матір і після їх народ-ження своєю дружиною. Мати після взяття нового шлюбу не могла оспорю-вати законності дітей народжених у по-передньому шлюбі.

Не ввійшов до «Зводу законів» па-раграф 8 «Проекту»: 2. Діти не могли при досягненні повноліття вимагати від батьків виділу частин, або призна-чення посагу з майна цим останнім належного.

Норма ст. 244 «Зводу законів цивіль-них» у «Проекті постанов» була відсутня; вона забороняла здійснювати опікун-ство таким особам: 1) тим, хто втратили власне та батьківське майно; 2) тим, хто мають «явні і відомі пороки» чи підляга-ють покаранню за рішенням суду; 3) ві-домими своїми жорстокими вчинками; 4) тим, хто мали сварку з батьками малолітнього, 5) неплатоспроможним [7, с. 123, 126–127, 131–132].

Починаючи з 1832 року основним джерелом сімейного права стали окремі положення Тому Х. «Звід законів ци-вільних». Саме сімейному праву у цьому Зводі була приділена Книга перша «Про права та обов’язки сімейні», що складалася з трьох розділів: «Про шлюбний союз», «Про союз батьків та дітей і родинний союз» та «Про опіку та піклування в сімейному порядку». Як було зазначено у вступі до цього доку-менту, при вирішенні цивільних спра-вах застосовуються місцеві закони края, а у випадках їх недостатності — загаль-ні закони Імперії.

Аналізуючи положення Зводу зако-нів Російської імперії 1832 року, слід зазначити наступне:

Звід законів 1832 року у п. 6 перед-бачав наявність згоди батьків на укла-дення шлюбу як умови його дійсності, однак із цього правила вже тоді існува-ли винятки: по-перше, згода батьків по-требувалася лише для укладення шлю-бу між нареченими, які не досягли 21-річного віку; по-друге, за рішенням Святішого Синоду від 28 жовтня 1842 р. дітям розкольників, що прийняли пра-вослав’я, дозволялося укладати шлюб за православними канонами, не випиту-ючи дозволу батьків, якщо вони дадуть обітницю, що будуть самі неухильно перебувати в православ’ї та виховувати своїх дітей згідно із законами цієї релі-гії, по-третє, для дівчат, що мешкали в Полтавській і Чернігівській губерніях передбачався судовий порядок надання дозволу на шлюб у випадку, якщо їхні


26

батьки або опікуни перешкоджали їм у бажанні вийти заміж, маючи на меті утримати у своєму управлінні належне повнолітній дівчині майно; по-четвер-те, передбачалося, що шлюб повинен бути укладений лише із взаємної згоди подружжя, не допускається примушу-вання наречених до укладення шлюбу (п. 7, 12 Зводу законів Російської імпе-рії) [6, с. 16, 23, 25].

Крім того, відповідно до даного до-кументу шлюбний вік становить 16 ро-ків для жінок, 18 років — для чоловіків з можливим пониженням віку на півроку за рішенням відповідного суду або адмі-ністративного органу (п. 3 Глави 1), максимальний вік укладення шлюбу — 80 років (п. 4 Глави 1).

Також було заборонено під страхом недійсності шлюбу укладення шлюбу особами монашого, ієрейського або ди-яконського сану (п. 2 Глави 1), під впли-вом насильства або через божевілля од-ного чи обох подружжя (п. 5 Глави 1), особами, що знаходяться у близьких, заборонених церковними правилами, кровних або духовних родинних відно-синах або свояцтві (п. 23 Глави 1), осо-бами, які зобов’язані іншими шлюбни-ми союзами, що не припинені або за-конно не розірвані духовним началь-ством їх віросповідання (п. 20 Глави 1), особами, яким після розірвання шлюбу заборонено укладати новий шлюб, осіб православного віросповідання з нехри-стиянами (п. 37 Глави 1) [6, с. 16–17, 19].

В той же час, недотримання заборо-ни на укладення шлюбу особами, що перебувають на військовій або цивіль-ній службі, без дозволу їх начальників (п. 9 Глави 1) не впливало на дійсність укладеного шлюбу.

При цьому, особливий інтерес ви-кликають пп. 25–32 Глави 1, якими ви-значено процедуру укладення шлюбу, в тому числі необхідність повідомити священнику ім’я, прізвище, чин або стан, оголошення протягом трьох не-дільних служб про майбутнє одруження

з метою виявлення перешкод для укла-дення шлюбу [6, с. 17–18].

Звід законів 1832 року звузив пере-лік підстав для розірвання шлюбу, об-межившись лише трьома: перелюб, по-карання, що зумовлює втрату усіх прав стану, безвісно відсутність подруж-жя [6, с. 20]. В той же час, «Звід місцевих законів західних губерній» передбачав більший перелік підстав для розірвання шлюб для осіб римо-католицького ві-росповідання: перелюб, залишення ри-мо-католицької віри і прийняття іншої, жорстоке поводження, обвинувачення іншого з подружжя у злочині, вступу у монастир одного з подружжя, тривала заразна хвороба [6, с. 279–280].

Що стосується подружніх обов’яз-ків, то як і в попередніх документах, Звід законів передбачав передачу усіх прав відповідного стану по чоловічій лінії. Подружжя зобов’язане проживати спільно, дружина зобов’язана слідувати за чоловіком, крім випадків, коли з вини іншого з подружжя спільне життя є не-стерпним (у зв’язку із тяжкими образа-ми, зловживання своїми подружніми обов’язками, душевною хворобою, за-разною або іншою хворобою, що не-безпечна для життя чи здоров’я іншого з подружжя чи їх потомства, порочної поведінкою). Чоловік зобов’язаний ко-хати свою дружину, як власне тіло, жити з нею у згоді, поважати, захищати, вибачати їй її недоліки та полегшувати її немощі, надавати дружині харчування та утримання згідно зі своїм станом та своїми можливостями. Дружина зо-бов’язана слухатися свого чоловіка як голові сім’ї, кохати його, поважати і не-обмежено слухатися його, догоджати йому як хазяйка дому [6, с. 26–27].

Зводом законів 1832 року передба-чено роздільність майна подружжя, а також можливість розпорядження влас-ним майном без дозволу іншого з по-дружжя, крім випадку продажу нерухо-мого майна, яким забезпечене її посаг (це справедливо тільки для Чернігів-


27

ської та Полтавської губерній). Також нічим не обмежується можливість пере-дачі майна одним з подружжя іншому шляхом продажу, дарування чи з іншої законної підстави. В той же час, у ви-падку визнання шлюбу недійсним або розлучення з вини одного із подружжя у Чернігівській та Полтавській губерні-ях у разі вини чоловіка дружині повер-тається посаг, а у разі вини дружини — вона втрачає право на посаг [6, с. 28].

За імперський період російської іс-торії відносини між батьками та дітьми еволюціонували: зміни суспільного життя XVІІІ ст. зробили неможливим існування сім’ї у попередньому замкну-тому стані. Проте політика держави щодо захисту інтересів батьків на шко-ду інтересам дитини була незмінною. «Родители суть властелины над своими детьми», — зафіксував вперше у росій-ському праві «Устав благочиния» 1782 року, який ретельно визначив права та обов’язки батьків та дітей [4, с. 45].

Особливо гострою була проблема визначення прав та обов’язків батьків і дітей, народжених поза шлюбом. Ана-лізуючи дореволюційне російське за-конодавство, К. П. Победоносцев за-значав, якщо людина походить від ві-домої матері, проте від невідомого батька або від батьків поза законним шлюбом, — народження її буде неза-конним. У XVIII ст. незаконнонарод-жені слідували стану матері. При цьо-му діти дворянок не отримували дво-рянства, але нерідко воно їм жалува-лось імператорським указом. Батько зобов’язаний був забезпечувати утри-мання незаконнонародженої дитини та його матері. Воїнський Артикул Пе-тра І зобов’язував неодруженого чоло-віка, чия незаміжня коханка народила дитину, доставляти їй та дитині засоби до існування. Одночасно передбача-лось і кримінальне покарання. Проте, утримання в цьому випадку розгляда-лось не як аліменти, а як відшкодуван-ня шкоди [4, с. 45].

При цьому, добровільне визнання батьківства не допускалось. Лише за-коном «Про позашлюбних дітей» від 3 червня 1902 року було передбачено, що діти від шлюбу, визнаного не-дійсним, зберігали всі права законних дітей, у тому числі право на аліменти, при ньому Закон не звернув уваги на проблему аліментного обов’язку таких дітей стосовно батьків, а обов’язок утримувати позашлюбну дитину був покладений не тільки на її батька, а й на її матір. У разі відмови матері від ви-конання нього обов’язку або у разі на-дання дитині коштів у недостатньому розмірі дитина мала право захищати свої інтереси в судовому порядку. В той же час, аліментний обов’язок батька по відношенню до позашлюб-ної дитини виникав тільки у разі, коли дитина потребувала утримання через нужденність її становища. Також був закріплений обов’язок батька дитини утримувати її мати у тому випадку, коли необхідність догляду за дитиною позбавляла її можливості заробляти на життя [4, с. 47].

Зводом законів 1832 року більш чіт-ко визначено часові межі народження дитини після припинення або розі-рвання шлюбу для визнання її законо-народженою — вона повинна бути на-роджена протягом 306 днів після при-пинення або розірвання шлюбу. Крім того, вперше визнано, що діти народ-жені від недійсного шлюбу є законни-ми (в такому випадку батьківська влада належить тому з батьків, з ким залише-на дитина, а інший з батьків має право побачень з дитиною та обов’язок утри-мувати її. Також вперше передбачено обов’язок здійснювати утримання по-зашлюбних дітей їх батьком, якщо мати не має достатньо коштів для цього, а батько, що здійснює таке утримання, вправі здійснювати нагляд за утриман-ням та вихованням дитини. В той же час, такі діти не вправі спадкувати бать-ківське майно [6, с. 29].


28

У Полтавській та Чернігівській гу-берніях батькам залишено право відрі-катися від своїх дітей у разі, якщо: діти підняли руку на батьків; якщо вони не-правдиво свідчили проти батьків; якщо відмовилися у кримінальній справі взяти батьків на поруки; намага-лися забрати належне батькам майно; якщо дочка стала вести розпутне жит-тя; якщо відмовили у здійсненні утри-мання престарілим батькам; якщо вони, користуючись батьківським май-ном, не надали їм допомоги у тяжких обставинах [6, с. 34].

Більш детально було викладено обов’язки батьків: крім харчування, одя-гу та виховання, а також освіти, батьки зобов’язані були також допомагати їм вступити на службу або промисли (для синів), а обов’язки дітей викладено до-статньо широко — любити батьків, слугувати їм, слухати їх та говорити про них з повагою навіть після їх смерті, а випадку відділення їм частини батьків-ського майна — надавати своїм похи-лим батькам належне утримання. При цьому, зазначено, що батьківська влада припиняється лише у разі смерті бать-ків або втрати ними усіх прав стану, крім випадків, коли діти поїдуть у ви-слання разом із батьками. [6, с. 35].

Питання про опіку детально висвіт-лено у Третьому розділі Книги першої Зводу законів Російської імперії 1832 року, яким передбачено встановлення опіки для малолітніх дітей до чотирнад-цяти років та піклування для неповно-літніх віком від 14 до 20 років в заповіті батька, а при відсутності вказівки про це в заповіті — місцевою владою, при цьому в Чернігівській та Полтавській губерніях прямо визначено, що опіку-нами є особи, визначені батьком в запо-віті, а у випадку відсутності вказівки про опіку в заповіті: рідні старші брати, дядьки та інші родичі по батьківській лінії, ті ж особи по материнській лінії, одружені родички по батьківській лінії, ті ж особи по материнській лінії (остан-

ні дві категорії — одночасно з їх чоло-віками) [6, с. 38–39].

В цілому, як зазначають дослідники, при виданні тієї частини «Зводу зако-нів», що мала відношення до сімейного права, було запозичено ряд положень з Кодексу Наполеона 1804 року, зокрема, такі як: шлюб визнавався цивільним до-говором; при укладенні шлюбу потре-бувалася згода батька; дружина займала підпорядковане місце у сім’ї; допускало-ся розірвання шлюбу у випадках, перед-бачених законом; позашлюбні діти були обмежені в правах, однак допуска-лося їх узаконення [8, с. 9].

Крім того, певне значення для вре-гулювання сімейних правовідносин мали й окремі правові акти некодифіко-ваного характеру, видані російськими імператорами.

Так, у пп. 3 та 4 Грамоти на права, вольності та переваги благородного ро-сійського дворянства 21 квітня 1785 ро-ку було передбачено передачу дворян-ства та прав, які із цього випливають дружині та дітям [9, с. 210].

При відміні кріпосного права, видан-ні 19 лютого 1861 року Маніфесту про дарування кріпосним людям прав стану вільних сільських обивателей та про устрій їх побуту, а також Загального по-ложення про селян, що вийшли з кріпо-сної залежності, в п. 21 Загального поло-ження було зазначено, що на звільнених селян поширюються загальні постанови законів цивільних про права та обов’яз-ки сімейні — більше не потребується для укладення шлюбу та розпорядження їх сімейними справами дозволу поміщи-ків, а у призначенні опікунів та піклу-вальників селяни керуються місцевими своїми звичаями [9, с. 225]. Цим же доку-ментом передбачено право селян вправі віддавати дітей в загальні освітні устано-ви і поступати на службу по навчальній, вченій частині (п. 29), [9, с. 227], а повно-важення призначення опікунів та піклу-вальників і перевірку їх дій передано сільському сходу (п. 51) [9, c. 229].


29

На підставі вище викладеного, мож-на зазначити, що до видання і вступу в силу «Зводу законів Російської імперії» в сімейному праві українських земель, що входили до складу Російської імпе-рії існувала достатньо широка кількість правових джерел. Такими джерелами продовжували залишатися Литовський статут 1588 року, норми звичаєвого, магдебурзького та канонічного права, правові акти російського сімейного права, окремі постанови судово-адміні-стративної практики, при цьому їх пра-вове становище в кожній із частин України було різним — в Слобідській та Південній Україні більшого значен-ня мали норми російського права, на Правобережжі — норми Литовського статуту, а також магдебурзького права, на Лівобережжі — норми Литовського статуту та звичаєві норми. В той же час, важливе значення продовжують грати норми канонічного права, а з початку XVIIІ ст. з ряду сімейних питань почи-нають видаватися царські закони (які мали як правило нормативний харак-тер) та укази, в окремих випадках — ма-ніфести (як правило закони політично-го характеру), статут, регламент (доку-менти процедурного характеру), уста-нови (процедурні документи, якими визначалася компетенція органів вла-ди), положення, накази (документи, якими врегульовувалися достатньо ву-зькі питання) , якими зокрема було вре-гульовано питання опіки, шлюбного віку тощо. Ці документи видавалися в письмовій формі або могли бути про-голошені усно [10]. В цей час робляться спроби кодифікувати зазначені правові джерела, в результаті чого готуються проекти: «Зібрання малоросійських

прав», «Звід місцевих законів Західних губерній» та «Проект особливих поста-нов для Полтавської та Чернігівської губерній», яким притаманна прив’язка до певних українських губерній Росій-ської імперії.

Із виданням «Зводу законів Росій-ської імперії» останній замінює собою попередні правові акти, в тому числі норми Литовського статуту і магде-бурзького права і стає головним джере-лом права у всій Російській імперії, в тому числі і на українських землях, що входили до її складу. В цей час певні особливості регулювання зберігаються лише в Полтавській та Чернігівській гу-берніях (прямо передбачені «Зводом законів»). Інші норми права, в тому чис-лі договірні, звичаєві та релігійні по-винні були відповідати тексту «Зводу законів». В цей же час, зберігається су-цільний спосіб кодифікації правових норм — «Звід законів» об’єднував усі галузі права, а пізніші закони та укази імператора, а в подальшому — Держав-ної Думи лише доповнювали або змі-нювали текст існуючих норм «Зводу законів». Сімейним правовідносинам в цей час була присвячена Книга 1 Тому Х Зводу законів.

З іншого боку, в цей час правовий звичай був самостійним джерелом пра-ва у випадках, якщо відповідне питання не було врегульоване «Зводом законів» або було зроблене посилання на мож-ливість його застосування самим «Зво-дом законів». В цей же час, підвищуєть-ся роль судової практики, в першу чер-гу Сенату як найвищої судової устано-ви, які ставали керівництвом правоза-стосовчим органам при тлумаченні та застосуванні законів [10].

ЛІТЕРАТУРА:1. Кодифікація цивільного законодавства на українських землях: Т. 1. / Уклад.: Ю. В. Бі-лоусов, І. Р. Калаур, С. Д. Гринько та ін. ; За ред. Р. О. Стефанчука та М. О. Стефанчука. — К. : Правова єдність, 2009. — 1168 с.2. Леонтьева Е. Н. Система источников рос-

сийского права XVII века: Монография. — Чебоксары: ЧКИ РУК, 2009. — 148 с.3. Цатурова М. К. Русское семейное право XVI–XVIII вв.: Автореф. дисс. … канд.юрид. наук: 12.00.01. Теория и история государства и права; история политических


30

и правовых учений. — М., 1992. — 24 с.4. Красицька Л. В. Проблеми здійснення та захисту особистих та майнових прав батьків і дітей: монографія. — К.: Ліра-К, 2014. — 628 с. 5. Хрестоматія з історії держави і права України: Навчальний посібник : У 2-х т. Том. 1 / За ред. В. Д. Гончаренка. — К.: Ви-давничий дім «Ін Юре», 2000. — 472 с.6. Кодифікація цивільного законодавства на українських землях: Т. 2 / Уклад.: Ю. В. Бі-лоусов, І. Р. Калаур, С. Д. Гринько та ін. ; За ред. Р. О. Стефанчука та М. О. Стефанчука. — К.: Правова єдність, 2009. — 1240 с.7. Клименко О. В. Систематизація права Лі-вобережної України у другій чверті ХІХ сто-річчя: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 те-

орія та історія держави і права; історія полі-тичних і правових учень. — К., 2004. — 206 с.8. Туйкина Ю. Р. Историческое соотноше-ние российского гражданского законода-тельства XVIII—ХІХ веков и Кодекса На-полеона 1804 года: Дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.01 Теория и история государства и права; история правовых учений. — Уфа, 2002. — 160 с.9. Хрестоматия по истории государства и права России: учеб.пособие. — М.: Про-спект, 2010. — 480 с. 10. Тесля А. А. Источники (формальные) гражданского права Российской империи в ХІХ — начале ХХ века: монография. — Ха-баровск: Издательство ДВГУПС, 2005. — 167 с.

REFERENCES:1. Stefanchuk R. O., Stefanchuk M. O. (Eds.) (2009). Kodyfikatsiia tsyvilnoho zakonodavstva na ukrainskykh zemliakh [Codification of Civil Law in Ukrainian Lands]. Vol. 1. K. Pravova yednist. 1168 p. [in Ukrainian]2. Leont’eva E. N. (2009). Sistema istochnikov rossijskogo prava XVII veka [System of sources of Russian law of the seventeenth century]: Monograph. Cheboksary. ChKI RUK. 148 p. [in Russian].3. Caturova M. K. (1992). Russkoe semejnoe pravo XVI–XVIII vv. [Russian family law of the XVI–XVIII centuries]: Author’s abstract diss. … Ph.D. 12.00.01. Theory and History of State and Law; history of political and legal scholars. M.. 24 p. [in Russian].4. Krasytska L. V. (2014). Problemy zdiisnennia ta zakhystu osobystykh ta mainovykh prav batkiv i ditei [Problems of realization and protection of personal and property rights of parents and children]: a monograph. K. Lyra-K. 628 p. [in Ukrainian].5. Honcharenko V. D. (Ed.) (2000). Khrestomatiia z istorii derzhavy i prava Ukrainy [Reading on the History of the State and Law of Ukraine]: In 2 volumes: Textbook. Vol. 1. K. «In Yure» Publishers. 472 p. [in Ukrainian].6. Stefanchuk R. O., Stefanchuk M. O. (Eds.) (2009). Kodyfikatsiia tsyvilnoho zakonodavstva na ukrainskykh zemliakh [Codification of Civil Law

in Ukrainian Lands]. Vol. 2. K. Pravova yednist. 1240 p. [in Ukrainian].7. Klymenko O. V. (2004). Systematyzatsiia prava Livoberezhnoi Ukrainy u druhii chverti ХІХ storichchia [Systematization of Left Bank Ukraine Law in the Second Quarter of the Nineteenth Century]: diss. … Ph.D. 12.00.01. Theory and History of State and Law; history of political and legal scholars. K.. 206 p. [in Ukrainian].8. Tujkina Ju. R. (2002). Istoricheskoe sootnoshenie rossijskogo grazhdanskogo zakonodatel’stva XVIII–ХІХ vekov i Kodeksa Napoleona 1804 goda [Historical relation of Russian civil legislation of the 18th–19th centuries and the Code of Napoleon in 1804]: diss. … Ph.D. 12.00.01. Theory and History of State and Law; history of political and legal scholars. Ufa. 160 p. [in Russian].9. Hrestomatija po istorii gosudarstva i prava Rossii (2010) [Reading on the History of the State and Law of Russia]: Textbook. M. Prospect. 480 p. [in Russian].10. Teslja A. A. (2005). Istochniki (formal’nye) grazh danskogo prava Rossijskoj imperii v ХІХ — nachale ХХ veka [Sources (Formal) of Civil Law of the Russian Empire in the XIX — Beginning of the XX Century]: monograph. Khabarovsk. DVGUPS Publ i sh ing House. 167 p. [in Russian].

31

На тлі реформування системи пра-воохоронних органів та загальнодер-жавної програми «Чужих дітей не бу-ває» питання прав дітей, зокрема, на належне утримання їх батьками, про-довжує залишатись надактуальним.

Дитина має право. Саме цей посту-лат має проходити червоною ниткою крізь усі справи, що стосуються інтере-

сів та прав дітей. Роками в Україні спо-стерігається ситуація, коли діти не от-римують належного утримування від власних батьків. До 2016 р. норма ст. 164 КК України (ухилення від спла-ти аліментів на утримання дітей) фак-тично не працювала, оскільки йшлося про заборгованість по сплаті аліментів у шість місяців. Практика застосування

УДК 347.6:343:340

Музика Леся АнатоліївнаДоцент кафедри приватного права

Національного університету «КиєвоМогилянська академія»,кандидат юридичних наук, доцент

ПРОБЛЕМИ ПРАВ ДИТИНИ У СІМЕЙНИХ ТА КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

Muzyka L. A. Child Rights Problems in Family and Criminal Cases

Abstract. The article contains analysis of problematic topics of protection of the rights of the child in civil and criminal law. It is stressed that the best interests of the child should be a primary consideration in all actions concerning children regardless whether undertaken by public or private institutions, courts of law, administrative authorities or legislative bodies, dealing with issues of social security. In decisions regarding children their most favorable interests must have the highest priority. In the meantime, the best interests of a child, depending on importance and nature of those interests, may overweight the interests of parents.The author of the article identifies some landmarks in appropriate furnishing of evidences in pre-trial investigation and eventually in judicial hearings of cases on persistent failure to pay contributions (alimony) for support of children.Based upon systematical approach, it is emphasized on inadvisability of provision within article 164 of Criminal Code of Ukraine of such feature as «persistent failure». The child has right for appropriate maintenance and upbringing by parents. Thus, the very fact of non-fulfilment of judgement on contribution for support of children is direct violation of child’s rights as natural rights, and therefore persistency does not matter in case of failure to fulfill those rights. It is worth to reduce (by analogy with article 175 Criminal Code of Ukraine) the term of overdue from three months to one month. As a result, the constitutional principle of equality before law will be preserved, because the child is a human too, and alimony is his or her source of livelihood (sometimes the only source). It is stated in conclusion that failure to pay contributions (alimony) for support of children is persistent failure, since it is intended on non-fulfilling of the judgement (the fulfillment of the judgement should be in full, not partial), it lasts for a significant period of time (over 3 months in the aggregate), it happens systematically, it was not inevitable and caused outstanding contributions for child support in amount, which altogether makes the total sum of payments concerned for relevant period, such debtor committed the crime envisaged in part 1 article 164 of Criminal Code of Ukraine. Key words: the rights of the child, indebtedness, alimony, liability, avoidance of payment.


32

цієї статті склалася таким чином, що боржнику було достатньо лише раз про-тягом цього строку здійснити платіж на будь-яку суму і правоохоронні органи вважали, що злісного характеру неспла-ти аліментів немає. Заяви про внесення відостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про такі злочини навіть не реєструвались. У 2016 р. до зазначеної статті були внесені зміни, якими скоро-тили строк з 6 до 3 місяців. І наразі вра-ховують заборгованість сукупно.

У 2017 р. в Україні посилили відпо-відальність для батьків – неплатників аліментів: відтоді їм забороняють виїзд за кордон, позбавляють права на керу-вання авто, полювання і на зброю. За 2018 р. понад 20 тисяч батьків виплати-ли свій борг. За даними «Опендатабо-ту», у перші кілька місяців після запро-вадження нових правил кількість борж-ників зменшувалася стрімко — щоміся-ця борги гасили понад 5 тисяч осіб [1].

У висновках Верховного Суду Укра-їни, викладених в постановах, ухвале-них за результатами розгляду справ із підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої ст. 355 ЦПК України, за II півріччя 2017 р. (п. 1.10.3.) [2] наве-дено положення національного законо-давства (статей 150, 155 СК України) та пунктів 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р., де уста-новлено, що в усіх діях щодо дітей, неза-лежно від того, здійснюються вони дер-жавними чи приватними установами, котрі займаються питаннями соціально-го забезпечення, судами, адміністратив-ними чи законодавчими органами, пер-шочергова увага приділяється якнайкра-щому забезпеченню інтересів дитини.

Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов’яз-ком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Здійснюючи свої права та виконуючи обов’язки, батьки повин-ні передусім дбати про інтереси дити-ни, усупереч яким не можуть здійсню-

ватись батьківські права (статті 150, 155 СК України).

На підставі аналізу зазначених норм та з урахуванням практики Європей-ського суду з прав людини Судова пала-та у цивільних справах Верховного Суду України дійшла важливого вис-новку, що в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати пер-шочергове значення. При цьому най-кращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності переви-щувати інтереси батьків (постанова Су-дової палати у цивільних справах Вер-ховного Суду України від 29 листопада 2017 р. у справі № 6-1945цс17) [4].

Європейський суд з прав людини та-кож зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю ма-ють переважати над інтересами батьків (HUNT v UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 р.) [5].

На жаль, працівникам правоохорон-них органів доволі часто не вистачає досвіду і бажання розслідувати справи про злісне ухилення від сплати алімен-тів. І якщо останнє має побороти три-ваюча реформа системи правоохорон-них органів, то відсутність досвіду варто долати власне практикою. Сумно зна-йомитись із постановою про закриття кримінального провадження в одній із таких справ, де слідчим не було прове-дено жодної слідчої дії, а в аргумента-цію позиції відсутності в діянні складу злочину покладено пояснення потерпі-лої, яка наголошувала на вчиненні боржником злочину та на долученому до цих пояснень розрахунку заборгова-ності, в якому державний виконавець встановив багатотисячний борг, що на-копичився протягом багатьох років не-сплати аліментів боржником. У якості «десерту» слідчий завершив свої мірку-вання тим, що ним встановлено факт

Музика Л. А. Проблеми прав дитини у сімейних та кримінальних справах

33

про те, що ці відносини є цивільно-пра-вовими і до них варто застосовувати ст. 16 ЦК України. А в кінцевому ре-зультаті таких непрофесійних дій пору-шуються права дитини.

Метою статті є наголошення на не-обхідності захисту прав дитини через окреслення певних допоміжних орієн-тирів належного доказування у досудо-вому розслідуванні, а згодом й у судово-му розгляді справ про притягнення до відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів дітям.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 КК Украї-ни: злісне ухилення від сплати встанов-лених рішенням суду коштів на утри-мання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання непо-внолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, — кара-ється громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. У примітці до цієї статті зазнача-ється, що слід розуміти під злісним ухи-ленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) — це будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця робо-ти без повідомлення державного вико-навця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборговано-сті із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.

Цікаво, що для притягнення до кри-мінальної відповідальності у випад-ку невиплати заробітної плати, стипен-дії, пенсії чи інших установлених зако-ном виплат достатньо лише одного мі-сяця затримки виплат (ст. 175 КК Укра-їни). За логікою законодавця, дитина може зачекати без джерел до існування й три місяці. Звісно, це краще, аніж по-передня вимога про шість місяців, але, вважаємо, що слід зменшити цей строк до одного місяця. Таким чином буде

враховано конституційний принцип рівності всіх перед законом, адже дитина також є людиною і аліменти є її (подеко-ли й єдиним) джерелом до існування.

Варто також наголосити на тому, що загальна норма ст. 382 КК України, якою передбачено кримінальну відпові-дальність за невиконання рішення суду, не містить такої ознаки, як «злісність». Вважаємо, що й в аналізованій ст. 164 КК України також варто відмовитись від вимоги щодо злісного характеру ді-яння. Адже дитина має право на належ-не утримання і виховання з боку батьків і сам факт невиконання рішення суду щодо сплати аліментів є прямим пору-шення цих природніх прав дитини і не-має значення злісність при ухиленні від їх виконання.

Наразі власне чи не найскладнішим у таких справах є необхідність доведен-ня злісного ухилення від сплати алімен-тів. Так, непоодинокими є випадки, коли боржники, з метою ухилення від сплати аліментів дітям, у зговорі зі свої-ми батьками отримували судове рішен-ня про сплату аліментів на їх утриман-ня. Дуже поширеною також є практика оформлення боржником догляду за ро-дичами, найчастіше, — це догляд за престарілими бабою чи дідом і цим платник аліментів пояснював факт бага-торічної неспроможності працювати і утримувати дитину. І роками державні виконавці не розглядали такі випадки, як факти ухилення від сплати аліменів. За-значену практику необхідно терміново змінювати на користь інтересів дитини.

Так, при визначенні розміру алімен-тів суд враховує, зокрема, наявність у платника аліментів інших дітей, непра-цездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина (п. 3 ч. 1 ст. 182 СК Украї-ни). Цей перелік родичів є вичерпним. Про бабу чи діда тут не йдеться. І тому боржнику потрібно працевлаштуватися і виконувати свій обов’язок перед дити-ною, а не злісно ухилятися від сплати аліментів, прикриваючись створенням


34

штучного уявлення про надання допо-моги бабі/діду та «сплатою аліментів» своїм батькам.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття; повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх не-працездатних батьків. Знову про бабу/діда не згадується. При цьому варто на-голосити, що передусім про них мають дбати їх діти, а не онуки.

У ч. 1 ст. 264 СК України зазначено, зокрема, що внуки зобов’язані піклува-тися про свою бабу/діда. Тобто борж-ник має проявляти певну турботу про них (що не передбачає матеріального утримання). Це твердження ґрунтується на положеннях іншої норми СК Украї-ни, зокрема: повнолітні внуки зобов’я-зані утримувати непрацездатних бабу/діда, які потребують матеріальної допо-моги і якщо у них немає чоловіка/жін-ки, повнолітніх дочки, сина або ці осо-би з поважних причин не можуть нада-вати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, можуть надавати матеріальну допомогу (ч. 1 ст. 266).

На підставі викладеного слід визна-ти, що норма, передбачена ч. 1 ст. 266 СК України, у більшості випадків не може бути застосована, оскільки:

1. Баба/дід можуть не потребувати матеріальної допомоги — вони отри-мують пенсію і субсидію.

2. У баби/діда можуть бути повно-літні діти, передусім саме вони зобов’я-занні про них турбуватися і у разі необ-хідності — утримувати їх.

3. Окрім боржника, у баби/діда мо-жуть бути й інші повнолітні та забезпе-чені онуки.

4. Боржник не може надавати мате-ріальну допомогу бабі/діду, оскільки не працює.

5. У системному розумінні законо-давства обов’язок батьків щодо утри-мання дитини є пріоритетним порів-няно з їх турботою стосовно інших родичів.

Незважаючи на наведений систем-ний аналіз сімейного законодавства, державні виконавці для розрахунку за-боргованості продовжують незаконно застосовувати ч. 1 ст. 266 СК України і тим самим порушують права та інтере-си дітей.

Ще одним випадком незаконної практики порушення прав дітей у цій сфері є фіксація державними виконав-цями так званих «переплат» аліментів. Так, рішенням суду про стягнення алі-ментів може бути встановлено або твер-ду суму, або частку від доходів боржни-ка. У будь-якому випадку маються на увазі щомісячні платежі. Коли передба-чено частку від доходів, йдеться не лише про заробітну плату, а про всі до-ходи боржника. І якщо боржник пла-тить понад зазначений у розрахунку мінімальний розмір — це не означає сплату аліментів наперед і при цьому не виникає жодних переплат. Завжди (що-місяця) мають сплачуватися аліменти у відповідному розмірі від усіх його дохо-дів за відповідний місяць. Тобто борж-ник не переплачує, а належно виконує рішення суду у певний період, це є його частка від усіх його доходів того періо-ду. Ані судові рішення, ані законодав-ство не передбачають можливості боржника сплати аліментів дитині на-перед. Винятком є положення ч. 6 ст. 181 Сімейного кодексу України: якщо після набрання рішенням суду за-конної сили, згідно з яким з одного із батьків стягуються аліменти, він виїж-джає для постійного проживання у дер-жаву, з якою Україна не має договору про правову допомогу, з нього за рі-шенням суду до його виїзду за межі України може бути стягнуто аліменти за весь період до досягнення дитиною по-вноліття. Але це виняток, а не загальне правило. Отже, про жодну переплату аліментів мови йти не може.

Необхідно визначити способи злісного ухилення працездатної особи від сплати аліментів, якими можуть бути:


35

1) приховування саме злісного ха-рактеру ухилення від сплати реального розміру аліментів шляхом сплати ча-стини, а не цілого;

2) створення фіктивних обставин про нібито його небажання утримувати своїх непрацездатних батьків (напри-клад, отримання судового рішення щодо примусового стягнення аліментів на утримання батьків), а відповідно — умисне формування боржником влас-ного образу неплатоспроможної, зли-денної людини;

3) шляхом надуманого боржником факту існування «переплати» ним алі-ментів, що суперечить сімейному зако-нодавству та судовому рішенню,

4) повне припинення сплати алі-ментів протягом певного періоду;

5) через ігнорування конституцій-ного пріоритету (порівняно з турботою про інших членів родини) батьків-ського обов’язку щодо участі у вихован-ні дитини — створення штучного уяв-лення про виняткову необхідність до-гляду за дідом/бабою власне боржни-ком, а не кимось іншим (у діда/баби можуть бути діти; останні можуть навіть проживати разом з ними);

6) прикриваючись нібито тяжкими сі-мейними обставинами (фіктивна необ-хідність власне боржником догляду за ді-дом/бабою), — упродовж багатьох років ухилення від суспільно корисної праці;

7) приховування справжніх статків — ведення способу життя, за якого видат-ки не відповідають доходам (напри-клад, систематичне перетинання борж-ником державного кордону України); постійне користування боржником ав-томобілем престижної марки, зареє-строваним на ім’я іншої особи (звідки у безробітного, який роками ніде не пра-цює, кошти на паливо та утримання ав-томобіля?!); значні матеріальні витрати на адвокатські послуги, пов’язані з чис-ленними судовими процесами у цивіль-них справах, що ініційовані або спро-воковані боржником; залучення адвока-

тів на платній основі у процесі досудо-вого розслідування кримінальних про-ваджень, порушених проти нього, а та-кож під час безпідставного оспорюван-ня ним дій державних виконавців у Державній виконавчій службі; викори-стання платних послуг церковних адво-катів під час ініційованих боржником процесів у церковному трибуналі щодо визнання недійсності церковного шлюбу;

8) відверте ігнорування визначеного законом критерію встановлення розмі-ру аліментів — заборгованість за алі-ментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборго-ваності, визначається виходячи із се-редньої заробітної плати працівника для даної місцевості (ч. 2 ст. 195 СК Ук-раїни), а також: безпідставне спросту-вання цього критерію у державній ви-конавчій службі; безпідставне оспорю-вання цього критерію в суді.

Про злісний характер ухилення боржника від сплати аліментів також може свідчити низка інших обставин:

1) тривалість відповідного ухилення (цей строк може вимірюватись роками);

2) встановлення ним на свій розсуд мізерного розміру коштів (аліментів), що не відповідає чинному законодав-ству і судовому рішенню, нерідко зазна-чені кошти не сплачуються щомісяця, роками, довільно обираючи щоразу різні, зручні для боржника дні, поклада-ючи поштові витрати на дитину;

4) продовження ухилення після встановлення державними або приват-ними виконавцями заборгованості.

Таким чином, ухилення від сплати аліментів боржником є злісним, оскіль-ки спрямоване на невиконання рішення суду (виконання рішення має бути пов-ним, а не частковим), триває значний проміжок часу (понад 3 місяці сукупно), зазначені діяння мають систематичний характер, не були вимушеними та при-звели до виникнення заборгованості зі сплати коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат відповідних


36

платежів за відповідний період, такий боржник вчинив злочин, передбаче-ний ч. 1 ст. 164 КК України.

У цій категорії справ варто, на нашу думку, враховувати напрацювання й су-дової практики в цивільних справах щодо заборгованості аліментів. У цьо-му аспекті важливою і прогресивною видається сучасна позиція ВС у справах щодо заборгованості по сплаті алімен-тів дітям. Так, у своєму рішенні від 17 жовтня 2018 р. [3] ВС наголосив на презумпції вини платника аліментів у ви-никненні заборгованості з їх сплати. Це є підставою для застосування до борж-ника відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України. І суди мають враху-вати зазначену презумпцію при встанов-ленні доведеності вини боржника.

В аналізованій справі апеляційний суд не врахував, що доказів щодо звіль-нення від обов’язку утримувати дитину відповідач не надав. Крім того, борж-ник був обізнаний зі змістом рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання дітей та знав про звій обов’я-зок щодо їх сплати, однак доказів на підтвердження неможливості сплачува-ти аліменти, у зв’язку із чим заборгова-ність утворилась з незалежних від нього причин, зокрема внаслідок несвоєчас-ної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування алі-ментів банком, не надав.

Водночас ВС зазначив, що поси-лання суду на відповідальність головно-го бухгалтера ТОВ, де працював борж-ник, саме по собі не виключає вини платника аліментів — відповідача, який знав про наявність рішення суду щодо стягнення з нього аліментів. Крім того, боржник був директором ТОВ і разом з головним бухгалтером несе відпові-дальність за фінансову діяльність на підприємстві.

ВС в чергове наголосив на обов’яз-ковості рішення суду, зокрема у частині його виконання. Згідно з прецедент-ною практикою Європейського суду з

прав людини право виконання судово-го рішення є складовою права на до-ступ до суду, передбаченого ст. 6 Кон-венції про захист прав людини і осно-воположних свобод, для цілей якої ви-конання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід’ємна частина судового розгляду (рішення від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» [6]).

Конституція України визначає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до ви-конання на всій території України. До основних засад судочинства віднесено обов’язковість рішень суду (ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129).

Таким чином, боржник зобов’яза-ний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платни-ка аліментів і обов’язок надавати дитині допомогу (аліменти) батьки несуть не лише на підставі рішення суду, а й з са-мого факту народження дитини згідно з вимогами СК України.

Висновок. Підсумовуючи зазначе-не, вважаємо:

1. Будь-яка посадова особа має усві-домлювати, що вона працює на своїй посаді задля громадянина, а не заради держави і, звісно, не для себе. Людино-центриський підхід повинен бути не лише на папері, а й застосовуватись практично. І особливе місце серед прав людини посідають права дитини, які мають пріоритет щодо інших прав, у тому числі, прав їх батьків та інших ро-дичів. Фахівцям-практикам при дослі-джені кримінальних справ варто врахо-вувати міжгалузеві зв’язки кримінально-го, цивільного та сімейного права. Вод-ночас, має дотримуватись розумний ба-ланс приватних та публічних інтересів.

2. Стаття 164 КК України потребує суттєвих змін. Варто відмовитися від оз-наки «злісності» як такої. Крім того, не-обхідно (за аналогією із ст. 175 КК України) зменшити строк заборговано-сті з трьох місяців до одного. Таким чи-


37

ном буде враховано конституційний принцип рівності всіх перед законом, адже дитина також є людиною і алімен-ти є її (подеколи й єдиним) джерелом до існування.

3. Нами запропоновано конкретні способи злісного ухилення працездат-ної особи від сплати аліментів дитині. Також акцентовано увагу на обставини, які можуть свідчити про злісний харак-тер ухилення боржника від сплати алі-ментів дитині.

4. Ухилення від сплати аліментів боржником є злісним, оскільки спрямо-ване на невиконання рішення суду (ви-конання рішення має бути повним, а не частковим), триває значний проміжок часу (понад 3 місяці сукупно), зазначені

діяння мають систематичний характер, не були вимушеними та призвели до виникнення заборгованості зі сплати коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат відповідних платежів за від-повідний період, такий боржник вчи-нив злочин, передбачений ч. 1 ст. 164 КК України.

5. На підставі аналізу судової прак-тики звернено увагу на те, що борж-ник зобов’язаний сплачувати алімен-ти. Це свідчить про наявність пре-зумпції вини платника аліментів. І обов’язок надавати дитині допомогу (аліменти) батьки несуть не лише на підставі рішення суду, а й з самого факту народження дитини згідно з вимогами СК України.

ЛІТЕРАТУРА:1. В Україні скоротилася кількість боржни-ків з аліментів [Електронний ресурс]. — Ре-жим доступу: https://humanrights.org.ua/material/v_ukraj ini_skoroti las_kilkist_borzhnikiv_po_alimentam.2. Висновки, викладені в постановах, при-йнятих за результатами розгляду справ із підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 ча-стини першої статті 355 ЦПК України, за II півріччя 2017 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.yurfact.com.ua/fakty/vsu-opublikuvav-vysnovky-pryiniati-za-statteiu-355-tspku.3. Постанова Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року, справа № 359/9950/16-ц [Елек-тронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77473468.

4. Постанова Судової палати у цивіль-них справах Верховного Суду України від 29 листопада 2017 р., справа № 6-1945цс17 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: h t t p s : / / o d a . c o u r t . g ov. u a / s u d 1 5 9 0 /pravovipoziciivsu/6-1945cs17.5. Рішення Європейського Суду з прав лю-дини. Справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 р. (Заява № 31111/04) [Елек-тронний ресурс]. — Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_126.6. Рішення Європейського Суду з прав людини. Справа «Шмалько проти Украї-ни» в і д 20 липня 2004 р . (Заява № 60750/00) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_226.

REFERENCES:1. V Ukraini skorotylasia kil’kist’ borzhnykiv z alimentiv [The number of debtors of alimony has decreased in Ukraine]. URL: https://humanrights.org.ua/material/v_ukrajini_skorotilas_kilkist_borzhnikiv_po_alimentam. [in Ukrainian].2. Vysnovky, vykladeni v postanovakh, pryjniatykh za rezul’tatamy rozghliadu sprav iz pidstav, peredbachenykh punktamy 1, 2, 4 chastyny pershoi statti 355 TsPK Ukrainy, za II pivrichchia 2017 r. [The conclusions set forth in the resolutions adopted on the results of consideration of cases on the grounds provided for in paragraphs 1, 2, 4 of part one of Article 355 of the Civil Code of Ukraine, for the 2nd half of 2017]. URL:

https://www.yurfact.com.ua/fakty/vsu-opublikuvav-vysnovky-pryiniati-za-statteiu-355-tspku. [in Ukrainian].3. Postanova Verkhovnoho vid 17 zhovtnia 2018 roku. Sprava № 359/9950/16ts [Supreme Court Decision of 17 October 2018, case number 359/9950/16-c]. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77473468. [in Ukrainian].4. Postanova Sudovoi palaty u tsyvil’nykh spravakh Verkhovnoho Sudu Ukrainy vid 29 lystopada 2017 r. u spravi № 61945tss17 [Resolution of the Chamber of Civil Cases of the Supreme Court of Ukraine on 29 November 2017, the case number 6-1945tss17]. URL: https://oda.court.


38

g ov.ua/sud1590/pravovipozic i ivsu/6-1945cs17. [in Ukrainian].5. Rishennia Yevropejs’koho Sudu z prav liudyny. Sprava «Khant proty Ukrainy» vid 7 hrudnia 2006 r. (Zaiava № 31111/04) [CASE OF HUNT v. UKRAINE (Appli cation no. 31111/04): Judgment European Court of Human Rights, 7 December 2006]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/

974_126. [in Ukrainian].6. Rishennia Yevropejs’koho Sudu z prav liudyny. Sprava «Shmal’ko proty Ukrainy» vid 20 lypnia 2004 r. (Zaiava № 60750/00) [CASE OF Shmalko v. UKRAINE (Appli cation no. 60750/00): Judgment European Court of Human Rights, 20 July 2004]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_226. [in Ukrainian].

39

Информационные права и свободы впервые были отражены во Всеобщей декларации прав человека 1948 г. В частности, в ст. 19 закреплено, что каждый человек имеет право на свободу убеждений и на свободное их выраже-ние. Это право включает свободу бес-препятственно придерживаться своих убеждений, а также искать, получать и распространять информацию и идеи любыми средствами и независимо от государственных границ [1]. В Резолю-ции 59/191 Генеральной Ассамблеи ООН от 20 декабря 2004 г. закреплено, что свобода информации является ос-новным правом человека и критерием всех остальных свобод [2].

Согласно ст. 34 Конституции Ук ра-ины, «каждый имеет право свободно собирать, хранить, использовать и рас-пространять информацию устно, пись-менно либо иным способом — по сво-ему выбору». Эта конституционная норма конкретизируется, в аспекте ока-зания медицинской помощи, в положе-

ниях Гражданского кодекса Украины (далее — ГК Украины), Законов Украи-ны «Основы законодательства Украины об охране здоровья», «Об информа-ции». Так, в ч. 1 ст. 285 ГК Украины, указано, что совершеннолетнее физи-ческое лицо имеет право на достовер-ную и полную информацию о состоя-нии своего здоровья, в том числе на ознакомление с соответствующими ме-дицинскими документами, касающи-мися его здоровья.

В соответствии со ст. 39 Закона Ук-раины «Основы законодательства Укра-ины об охране здоровья» (далее — Основы), пациент, достигший совер-шеннолетия, имеет право на получение достоверной и полной информации о состоянии своего здоровья, в том числе на ознакомление с соответствующими медицинскими документами, касающи-мися его здоровья. В этом контексте важным является определение возраст-ного рубежа срока — совершенноле-тия. В Законе Украины «Об охране дет-

УДК 340.6

Терешко Кристина ЯрославовнаАспирант Научноисследовательского института

интеллектуальной собственности НАПрН Украины,ассистент кафедры медицинского права

Львовского национального медицинского университета имени Даниила Галицкого

ПРАВО СУБЪЕКТОВ ГРАЖДАНСКИХ ПРАВООТНОШЕНИЙ НА ИНФОРМАЦИЮ

В СФЕРЕ ОКАЗАНИЯ МЕДИЦИНСКОЙ ПОМОЩИ: МЕЖДУНАРОДНЫЕ

И НАЦИОНАЛЬНЫЕ СТАНДАРТЫ

Tereshko K. Ya. Right of Civil Legal Relations on Information in the Area of Medical Assistance: International and National Standards

Abstract. The analysis of the international standards of the patient’s right to information about the state of his health was carried out It covers the procedure for access of legal representatives to information about the patient’s health. The practice of the European Court of Human Rights regarding the amount of information provided to the patient was studied to enable him to make an informed decision on further treatment.Key words: medical information, legal representative, patient, medical care, right to information.


40

ства» определено, что ребенок — это лицо в возрасте до 18 лет (совершенно-летия). Соответственно, если говорить о реализации права на информацию до достижения совершеннолетия, то та-ким правом в интересах пациента наде-лены родители или другие законные представители. Исключения из этого общего правила содержатся в специ-альном законодательстве. Например, в ч. 4 ст. 13 Закона Украины «О противо-действии распространению болезней, обусловленных вирусом иммунодефи-цита человека (ВИЧ), и правовой и со-циальной защите людей, живущих с ВИЧ» закреплено другой возрастной ценз. Норма указанного закона гласит, что медицинский работник имеет пра-во передать информацию о состоянии здоровья ВИЧ-инфицированного лица до достижения им 14-летнего возраста его родителям или иным законным представителям. Так, при конкуренции общей и специальной нормы приори-тетной является специальная, а поэтому информация о ВИЧ-инфицированном человеке предоставляться родителям исключительно до достижения им 14-летнего возраста, а не совершенно-летия, как это установлено общими правилами. Несколько иной категори-альный аппарат использовано в Законе Украины «О донорстве крови и ее ком-понентов». В ст. 1 этого Закона указыва-ется, что донором может быть любой дееспособный гражданин Украины старше 18 лет, который прошел соот-ветствующее медицинское обследова-ние и у которого нет противопоказа-ний, определенных центральным орга-ном исполнительной власти, обеспечи-вающим формирование государствен-ной политики в сфере здравоохране-ния. В ч. 2 ст. 8 указывается, что «долж-ностные лица учреждений и учрежде-ний здравоохранения обязаны проин-формировать донора о его правах и обязанностях и порядке осуществления донорской функции». Следует указать,

что в ГК Украины предусмотрена воз-можность получения полной граждан-ской дееспособности до достижения 18-летия (совершеннолетия). Возника-ет вопрос, если лицо, при наличии за-конодательно установленных основа-ний, получит полную гражданскую де-еспособность, например, в 17 лет, то сможет ли стать донором крови? При буквальном толковании Закона Украи-ны «О донорстве крови и ее компонен-тов» — нет, поскольку не выполнено второе условие «гражданин Украины в возрасте от 18 лет», хотя ГК Украины и отмечает, что полная гражданская дее-способность, предоставленная физиче-скому лицу, распространяется на все гра-жданские права и обязанности, однако, как уже отмечалось, в случае конкурен-ции общей и специальной нормы пред-почтение отдается специальной норме.

В этом контексте стоит обратить внимание на Рекомендации Комитета министров Совета Европы по вопро-сам здравоохранения, «дружественные» к ребенку, одобренные Комитетом ми-нистров Совета Европы на 112-й встре-че заместителей министров 21.09.2011 г. (далее — Рекомендации) [3, с. 97–99]. В Рекомендациях закреплены пять принципов концепции здравоохране-ния, «дружественной» к ребенку, среди которых «участие», что означает право детей быть информированными, вы-слушанными или получить совет, вы-сказать личное мнение независимо от своих родителей и право на то, чтобы их мнение было учтено. Уровень уча-стия детей зависит как от их возраста, возможностей, зрелости, так и от важ-ности принимаемого решения. Дети, с учетом их возраста и зрелости, а также их семьи должны быть полностью ин-формированы и привлечены к уча-стию. Дети должны быть поощрены к реализации их права активно участво-вать в принятии решений, касающихся их здоровья или состояния. Интерес-ным международным актом является

Терешко К. Я. Право субъектов гражданских правоотношений на информацию в сфере оказания медицинской помощи: международные и национальные стандарты

41

Хартия прав детей, которые находятся в больницах, принятая Европейской ассоциацией защиты прав детей, нахо-дящихся в больнице (1998, ред. 2006) [4, с. 92–93]. Хартия предусма-тривает, что дети и их родители име-ют право: на информацию с учетом возраста детей и уровня понимания (ст. 4) и на информированное участие в принятии решений, касающихся ока-зания им медицинской помощи (ст. 5).

Таким образом, международные стандарты дают основания утверждать, что Украина должна обеспечить им-плементацию концепции здравоохра-нения, «дружественной» к ребенку, обеспечив информированное участие ребенка в принятии решений по состо-янию его здоровья. Результаты систем-ного анализа международных стандар-тов и национального законодательства подтверждают, что информацию сле-дует предоставлять законному предста-вителю, однако с учетом возраста, уров-ня понимания ребенка необходимо предоставлять такую информацию и несовершеннолетнему пациенту, что-бы он мог принять информированное решение о состоянии своего здоровья. Самое важное в этом контексте — это необходимость внесения изменений в Основы и ГК Украины, поскольку на сегодняшний день положения нацио-нального законодательства по возрасту, с которого возникает право на инфор-мацию в сфере оказания медицинской помощи, и возрасту, с которого лицо дает согласие на медицинское вмеша-тельство, диссонируют, а именно право на информацию возникает с совершен-нолетия, а право на согласие на меди-цинское вмешательство с 14 лет. Несом-ненно, возраст информированности и возраст согласия на медицинское вме-шательство должны быть идентичными.

Как видим в законодателя не суще-ствует одинакового подхода к возраст-ному цензу с которого у лица возникает право на информацию о своем состоя-

нии здоровья. В частности, речь идет не только об установлении в различ-ных законах всех возрастов, законода-тель использует также различные тер-минологические обозначения, в одном случае это совершеннолетие, в осталь-ных это 18-летие.

В своем решении по делу «Ксома против Румынии» (Csoma v. Romania) (2013) Европейский суд по правам че-ловека (далее — ЕСПЧ) отмечает: «Го-сударства, ратифицировавшие Конвен-цию, должны принять правила, обязы-вающие как частные, так и государст-венные учреждения здравоохранения принимать адекватные меры для защи-ты жизни пациентов. Суд отмечает важ-ность для лиц, рискующих своим здо-ровьем, иметь доступ к информации, которая позволила бы оценить эти ри-ски. Государство обязано принять не-обходимые регуляторные меры, гаран-тирующие, что врачи будут рассматри-вать возможные последствия запланиро-ванного медицинского вмешательства в физическую целостность пациентов и сообщать об этих последствиях заранее, должным образом, дав возможность па-циентам предоставить информирован-ное согласие. Если предполагаемый риск становится реальностью, а пациент не был должным образом проинформи-рован врачами, государство может быть напрямую привлечено к ответственно-сти, согласно ст. 8 Конвенции».

Министерством здравоохранения Ук раины разработан проект Закона «О внесении изменений в некоторые законодательные акты по реализации прав подростков в сфере здравоохране-ния», которым предлагается ввести в за-конодательство новый термин — под-росток, определяющий лицо от 10 до 18 лет и снизить возраст, с которого лицо имеет право на информацию и тайну, а именно — с 16 лет. Принятие этого законопроекта и в дальнейшем не решит вопрос возрастного дисбаланса: возрастной рубеж реализации права на


42

информацию снизится до 16 лет, но право на предоставление согласия на медицинское вмешательство остается с 14 лет. Предложенный Министерством здравоохранения Украины проект За-кона требует, на наш взгляд, существен-ной доработки. Не отрицая необходи-мости соблюдения законодательного баланса относительно возрастного ценза права на информацию, права на тайну, права на согласие и отказ от ме-дицинского вмешательства, права на выбор врача и учреждения здравоохра-нения, считаем, что такие изменения необходимо проводить системно и во всем законодательстве, которое касает-ся данной сферы.

Если же говорить о правах на ин-формацию до достижения совершен-нолетия, то согласно ч. 2 ст. 285 ГКУ родители (усыновители), опекун, попе-читель имеют право на информацию о состоянии здоровья ребенка или подо-печного. Согласно международным стандартам, а именно ст. 1 Конвенции ООН «О правах ребенка» и националь-ному законодательству (ст. 6 Семейного кодекса Украины), ребенком является каждое физическое лицо до достиже-ния 18-летнего возраста, если по зако-ну, применимому к этому лицу, оно не достигает совершеннолетия ранее.

Отдельного внимания заслуживает вопрос доступа к медицинской инфор-мации родственниками об умершем па-циенте. Согласно ч. 4 ст. 285 ГК Украи-ны, ч. 5 ст. 39 Основ, в случае смерти физического лица члены его семьи или другие физические лица, уполномочен-ные ими, имеют право присутствовать при исследовании причин ее смерти и ознакомиться с выводами относительно причин смерти, а также право на обжа-лование этих выводов в суде. Согласно решению Конституционного Суда Ук-раины по делу об официальном толко-вании статей 3, 23, 31, 47, 48 Закона Ук-раины «Об информации» и ст. 12 Зако-на Украины «О прокуратуре» (дело

К. Г. Устименко) от 30.10.1997 г., врач обязан по требованию пациента, членов его семьи или законных представителей предоставить им такую информацию полностью и в доступной форме.

В письме Уполномоченного Вер-ховного Совета Украины по правам че-ловека от 25.01.2018 г. 2/9-8306655 17/26-131 указано, что информация об умершем может предоставляться чле-нам его семьи, близким лицам и родст-венникам, если такая информация не-обходима им для реализации их прав, свобод и законных интересов, при условии предоставления копий доку-ментов, подтверждающих их родство.

Еще одним важным аспектом, кото-рый требует рассмотрения, является по-рядок и объем получаемой информации пациентом или его законным представи-телем. Законодатель в ст. 285 ГК Украи-ны и в ст. 39 Основ закрепляет право па-циента на достоверную и полную ин-формацию о состоянии здоровья. Кроме того, в ч. 3 ст. 39 Основ содержится поло-жение о том, что медицинский работник обязан предоставить пациенту в доступ-ной форме информацию о состоянии его здоровья, а в п. «е» ст. 6 Основ указа-но, что информация должна быть предо-ставлена своевременно.

Зарубежные страны применяют в системе здравоохранения четыре моде-ли информирования, выбирая модель в зависимости от особенностей пациен-та, болезни и состояния его здоровья. К таким моделям относятся: информа-ционная, интерпретационная, совеща-тельная и патерналистская. Следуя ин-формационной модели, врач выступает в роли эксперта, бесстрастно предо-ставляя в доступной форме полную ин-формацию о болезни, способах лече-ния, прогнозе. Пациент сам принимает решение и берет на себя ответствен-ность. Эта модель характеризуется со-хранением полной автономии больно-го при минимальной роли врача. Ин-терпретационная модель предполагает


43

возрастание роли врача в сохранении автономии пациента. В этом случае врач активно сотрудничает с пациен-том, выступает в роли советника. Сове-щательная модель характеризуется гар-монией отношений, в которых врач играет важную роль, а пациент сохра-няет свою автономию. Суть заключает-ся в достижении согласия относитель-но методов лечения, в обсуждении со-стояния и диагноза больного. Патерна-листская (родительская) модель состоит в том, что врач самостоятельно прини-мает решение, иногда навязывает его больному, не считаясь с правами паци-ента, ведет себя не как советчик или друг, а как опекун или диктатор.

Согласно национальной норматив-но-правовой базе, отношения врача и пациента строятся на основе совеща-тельной модели. Но на практике, в за-висимости от обстоятельств и условий сотрудничества, обычно используются все модели, что обусловлено особенно-стями этой сферы общественной и го-сударственной жизни, морально-пси-хологических и профессиональных ха-рактеристик врача и психоэмоциональ-ных признаков пациента. Исходя из психологических особенностей паци-ента, его диагноза, состояния здоровья, определенных условий, учитывая зако-нодательно установленные права паци-ентов, врач обязан соблюдать этико-де-онтологические принципы, опираясь на профессиональный опыт и интере-сы больного, предоставлять ему ин-формацию в объеме и форме которые, настраивали бы его на положительный результат лечения и преодоления бо-лезни или служили опорой в борьбе с неизлечимым недугом [5, с. 205].

Анализируя нормы ст. 285 ГК Укра-ины, следует обратить внимание на определенный в норме порядок полу-чения медицинской информации. В частности, отмечается, что пациент имеет право на ознакомление с меди-цинской документацией.

Право на получение достоверной и полной информации о состоянии сво-его здоровья, в частности, ознакомле-ние с соответствующими медицински-ми документами, касающимися здоро-вья человека (ч. 1 ст. 285 ГК Украины), обязывает медицинского работника предоставить пациенту в доступной форме информацию о состоянии его здоровья, указать цель проведения предложенных исследований и лечеб-ных мероприятий, прогноз возможно-го развития заболевания, в том числе наличие риска для жизни и здоровья (ч. 3 ст. 39 Основ).

Нормативная формулировка сквозь призму слова «ознакомление» не указы-вает четко на право копирования пер-вичной медицинской документации, а поэтому между пациентами, которые требуют копии медицинской докумен-тации, и медицинскими работниками, которые не предоставляют ее с разной мотивацией (например, указывают, что копии можно предоставлять только по запросу суда или правоохранительных органов), часто возникают конфликты. Медицинские работники, порой чрез-мерно охраняя медицинскую информа-цию, нарушают права пациентов или других лиц, имеющих право на ее по-лучение, или же, наоборот, неправо-мерно разглашают ее субъектам, кото-рые на это не имеют права. К этому приводят — нечеткая законодательная регламентация данного вопроса и про-белы в правовых знаниях.

Важной для практики является пра-вовая позиция ЕСПЧ в решении по делу «К. Х. и другие против Слова-кии» (2009), где суд указал, что жалоба, которая была предметом рассмотрения, касается осуществления заявительница-ми своего права на эффективный до-ступ к информации о состоянии их здоровья, в том числе состоянии ре-продуктивного здоровья. Эта информа-ция связана с их частной и семейной жизнью в понимании ст. 8 Конвенции


44

о защите прав человека и основопо-ложных свобод (СЕ, 1950, ратиф. Укра-иной в 1997 г.), которая была в этом случае нарушена.

ЕСПЧ придерживается позиции, что положительная обязанность госу-дарства по обеспечению права на ува-жение частной и семейной жизни, осо-бенно в делах, аналогичных этому, где речь идет о персональных данных, должна быть расширена, для того что-бы обеспечить возможность изготовле-ния копий документов, содержащих данные о личности.

Безусловно, такая правовая позиция ЕСПЧ, являясь соответственно ст. 17 Закона Украины «О выполнении реше-ний и применении практики Европей-ского суда по правам человека» от 23.02.2006 г. источником права для Ук-раины, однозначно сняла проблему корректного понимания долга компе-тентных органов по обеспечению осу-ществления права человека на меди-цинскую информацию в аспекте полу-чения копий медицинских документов.

На международном уровне, в част-ности, в Декларации о политике в об-ласти соблюдения прав пациентов в Европе от 1994 г. [6], речь идет о том, что информация должна предостав-ляться пациенту с учетом уровня его понимания и с минимальным употре-блением незнакомой ему специальной терминологии. В Рекомендации № R (2000) 5 Комитета министров Со-вета Европы государствам-участникам о развитии форм участия граждан и пациентов в процессе принятия реше-ний, влияющих на медицинское об-служивание [7], в разделе II указано: «Информация о медицинском обслу-живании и о механизмах принятия ре-шений должна широко распростра-няться для обеспечения возможности демократического участия граждан. Информация должна быть доступной, своевременной, простой для понима-ния и актуальной».

Важной в этом аспекте является пра-вовая позиция ЕСПЧ. В решении ЕСПЧ по делу «Р.Р. против Польши» (R.R. v. Poland) (2011), например, указа-но, что врач обязан предоставлять па-циенту полную информацию о:

1) состоянии его здоровья;2) особенностях осуществления за-

планированного лечения (что будут де-лать, каким образом, что будет проис-ходить с его организмом в этот период и т. д.);

3) возможных рисках лечения (в том числе приема препаратов).

Если врач этого не делает, он нару-шает ст. 8 Конвенции о защите прав че-ловека и основоположных свобод (в ас-пекте права каждого на частную жизнь).

То есть, пациент имеет право прини-мать решения по распоряжению собст-венным телом (это его частная жизнь), а значит, имеет право знать, каково состо-яние его здоровья сейчас и какими будут последствия медицинских процедур, чтобы иметь возможность взвешенно принимать такие решения.

Также в этом решении ЕСПЧ отме-чается, что своевременный доступ к ин-формации о своем здоровье особенно важен в том случае, если состояние здо-ровья резко меняется и способность че-ловека принимать самостоятельные ре-шения уменьшается. Поэтому отправ-ным пунктом анализа Судом обстоя-тельств дела является вопрос доступа лица к информации о состоянии его здоровья. Также Суд считает, что во вре-мя беременности состояние здоровья плода является элементом здоровья бе-ременной женщины. Эффективное осу-ществление этого права, которое, как правило, является решающим для воз-можности реализации собственной ав-тономии и регулируется ст. 8 Конвен-ции, путем решения, на основании этой информации, будущего хода событий, касающихся качества жизни человека.

В Декларации о политике в области соблюдения прав пациентов в Европе


45

от 1994 г. говорится, что пациент имеет право отказаться от информации, и это желание должно быть выражено в явной форме. Пациент имеет право выбрать лицо, которому можно сообщать о его состоянии здоровья. Данное право не нашло закрепления в специальном на-циональном законодательстве, в частно-сти в Основах. Однако мы считаем, что такое право могло бы стать балансом между правом на медицинскую инфор-мацию и правом на медицинскую тайну.

Проведенный анализ международ-ных стандартов и национального зако-нодательства по реализации права на информацию в сфере оказания меди-цинской помощи дает основания ут-верждать о необходимости внесения

существенных изменений в отечествен-ную нормативно-правовую базу, в част-ности, в аспекте согласования возраст-ных цензов как в пределах одного нор-мативно-правового акта (мононорма-тивная) (право на информацию, право на согласие на медицинское вмеша-тельство, право на отказ от медицин-ского вмешательства, право на свобод-ный выбор врача и учреждения здраво-охранения), так и на уровне различных нормативно-правых актов (полинорма-тивная) (общие возрастные цензы в об-щем и специальном законодательстве должны быть одинаковыми) и в обеспе-чение правовой определенности при формировании объема и порядка до-ступа к медицинской информации.

ЛИТЕРАТУРА:1. Резолюция 217 A (III) Генеральной Ас-самблеи ООН от 10 декабря 1948 г. [Элек-тронный ресурс]. — Режим доступа: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_015.2. Резолюция 59/191 Генеральной Ассам-блеи ООН от 20 декабря 2004 [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MU04279.html.3. Рекомендации Комитета министров Совета Европы по вопросам здравоохранения, «дру-жественной» к ребенку (2011) // Медицин-ское право. — 2012. — № 10 (II). — С. 94–107.4. Хартия прав детей, находящихся в боль-ницах (1988, ред. 2006) // Медицинское право. — 2012. — № 10 (II). — С. 92–93.5. Сенюта И. Я. Медицинское право: право человека на охрану здоровья: моногр. —

Львов: Астролябия, 2007. — 224 с.6. Декларация о политике в области соблю-дения прав пациентов в Европе от 1994 // Права человека в системе взаимоотноше-ний «врач-пациент» в открытом обществе. — К.: Медицина Украины, 2000. С.120–140.7. Рекомендации № R (2000) 5 Комитета ми-нистров Совета Европы государствам-участ-никам о развитии форм участия граждан и пациентов в процессе принятия решений, влияющих на медицинское обслуживание [Электронный ресурс]. — Режим досту-па: http://medicallaw.org.ua/vydavnytstvo/praktychnyi-posibnyk-prava-liudyny-u-sferi-okhorony-zdorovia/3-regionalni-standarti-prav-ljudini-v-sferi-okhoroni-zdorovja/33-prava-pacijenta/pravo-na-informaciju.

REFERENCES:1. Rezoljucija 217 A (III) General’noj Assamblei OON ot 10 dekabrja 1948 g. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_015. [in Russian].2. Rezoljucija 59/191 General’noj Assamblei OON ot 20 dekabrja 2004 g. URL : http: // search. ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MU04279.html. [in Russian]. 3. Rekomendacii Komiteta ministrov Soveta Evropy po voprosam zdravoohranenija, «druzhestvennoj» k re benku (2011). (2012). Medicinskoe pravo. 10 (II). P. 94–107. [in Russian].4. Hartija prav detej, nahodjashhihsja v bol’nicah (1988, red. 2006). (2012). Medicinskoe pravo. 10 (II). P. 92–93. [in Russian].5. Senjuta I. Ja. (2007). Medicinskoe pravo: pravo cheloveka na ohranu zdorov’ja: monogr. L’vov:

Astroljabija. 224 p. [in Russian].6. Deklaracija o politike v oblasti sobljudenija prav pacientov v Evrope ot 1994 (2000). Prava cheloveka v sisteme vzaimootnoshenij «vrach-pacient» v otkrytom obshhestve. K. Medicina Ukrainy. P. 120–140. [in Russian].7. Rekomendacii № R (2000) 5 Komiteta ministrov Soveta Evropy gosudarstvamuchastnikam o razvitii form uchastija grazhdan i pacientov v processe prinjatija reshenij, vlijajushhih na medicinskoe obsluzhivanie URL: http://medicallaw.org.ua/vydavnytstvo/praktychnyi-posibnyk-prava-liudyny-u-sferi-okhorony-zdorovia/3-regionalni-standarti-prav-ljudini-v-sferi-okhoroni-zdorovja/ 33-prava-pacijenta/pravo-na-informaciju. [in Russian].

46

Постановка проблеми. На сьогод-нішній день, формування глобального ринку праці та його інфраструктури від-бувається під тиском комбінованих ефек-тів різноманітних мегатенденцій. Іденти-фікація протиборства тенденцій, які бу-дуть формувати робоче середовище най-ближчі десять років, дозволить глобаль-ній спільноті зустріти «майбутнє, яке працюватиме для всіх» у всеозброєнні. У той самий час, ігнорування владою, ком-паніями або співробітниками загально-світових тенденцій може призвести до

загострення соціально-економічних ви-кликів, кризових явищ, дестабілізації та соціальних потрясінь. Діапазон і темпи фундаментальних перетворень сучасної сфери праці кидають додаткові виклики потенціалу інфраструктури глобального ринку праці. Тому актуальність дослі-дження сучасного стану глобального ринку праці, виявлення основних тен-денцій і перспектив розвитку його інф-раструктури не викликає сумнівів.

Питання розвитку інфраструктури глобального ринку праці знайшли своє

УДК 339.91-027.12

Зуб Марія ЯрославінаНауковий співробітник Хмельницького національного університету,

кандидат економічних наук

Савіцький Андрій ВікторовичЗавідувач кафедри соціальногуманітарної

та загальноекономічної підготовки Хмельницького торговельноекономічного інституту,


ГЛОБАЛЬНИЙ РИНОК ПРАЦІ: СТАН ТА ПРОВІДНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

ЙОГО ІНФРАСРУКТУРИ

Zub M. Ya., Savitskyi A. V. Global Labour Market: the State and the Main Trends of the Development of Its Infrastructure

Abstract. The current state of the global labour market has been examined, the potential of the global able-bodied population and conditions for its formation have been determined in the article. The specific problems have been found out that transform a work sphere at the world level, giving additional challenges to national and global institutions. The content of separate processes and phenomena such as globalization, the fourth industrial revolution, demographic shifts and urbanization, occurring in the world and influencing the development of the global labour market infrastructure have been described by the author. The article outlines the leading trends in the development of the global labour market infrastructure. The perspective directions of development of the infrastructure of the global labour market have been substantiated in the article.Key words: global labour market, trends in the development of global labour market infrastructure, globalization, fourth industrial revolution, demographic shifts, urbanization.

Зуб М. Я., Савіцький А. В. Глобальний ринок праці: стан та провідні тенденції розвитку його інфрасруктури

47

відображення у наукових працях таких учених, як: Ю. Гуменюк, Р. Доббс, І. Івахнюк, Е. Лібанова, М. Клеменс, Ю. Козак, А. Колот, О. Малиновська, Ю. Маршавін, В. Онікієнко, І. Петрова, О. Старк, А. Філіпенко, Дж. Флорес та ін. Незважаючи на багатогранність висвітлення закордонними та вітчизня-ними науковцями проблем глобально-го ринку праці, розвиток його інфра-структури потребує подальшого удо-сконалення.

Метою статті є аналіз стану гло-бального ринку праці та визначення тенденцій, що впливають на розвиток його інфраструктури.

Виклад основного матеріалу. Гло-бальний ринок праці — це дуже склад-на та мінлива система, яка постійно ви-магає професійної інтерпретації переві-рених даних, визначення тенденцій, з метою прийняття узгоджених дій, вива-жених й обґрунтованих рішень урядів, представників роботодавців та праців-ників з питянь соціальної справедливо-сті, демократії та підтримки мирного співіснування. Характеризуючи стан сучасного глобального ринку праці слід

зазначити, що на кінець 2018 року, згід-но даних Організації Об’єднаних Націй (ООН), на нашій планеті проживало 7,6 мільярдів людей. У 2018 році гло-бальне працездатне населення, яке складається з жінок і чоловіків у віці 15 років і старше, становило — 5,7 млрд. З них 3,3 млрд осіб, або 58,4 %, були зайняті, та 172 мільйони — безро-бітні. Разом група зайнятого та безро-бітного населення утворює глобальну робочу силу, яка у 2018 році станови-ла — 3,5 мільярда, або (61,4 %) від усьо-го працездатного населення планети. Решта 2,2 млрд осіб працездатного віку або (38,6 %) навчалися або займалися неоплаченою роботою по догляду тощо. Варто зауважити, що 140 млн осіб — це люди, які шукали роботу, тобто формують потенціал глобальної робочої сили, (рис. 1) [10, с. 5].

На думку міжнародних експертів, умови формування глобального ринку праці в 2019 році є досить складними. Значна частина населення працездат-ного віку в світі — це 2 мільярди праців-ників або 61 % робочої сили зайнята у неформальній економіці. Згідно даних

Рис. 1. Потенціал глобального працездатного населення у 2018 році [10, с. 6]

Глобальне працездатне населення — 5,7 млрд осіб


48

Міжнародної організації праці, у 2017 ро-ці багато неформальних працівників, які належать до 55 % населення світу, не ко-ристувалися будь-яким соціальним захи-стом. Низька якість багатьох робочих місць проявляється у тому, що у 2018 ро-ці більше однієї чверті працівників, у країнах з низьким і середнім рівнем до-ходу, проживали в умовах надзвичайної або помірної бідності (тобто на менш ніж 3,20 дол. США на добу в умовах па-ритету купівельної спроможності) [10, с. 6]. Кожні 11 секунд, як зазначає Шаран Барроу, генеральний секретар МКП, хтось помирає через шкідливу й небез-печну роботу. Отже, для сучасного гло-бального ринку праці характерним є ди-фіцит гідної праці.

Основними проблемами функціо-нування глобального ринку праці є: по-стійна дисгармонія між економічною і соціальною політикою, ерозія багато-сторонніх відносин, збереження бідно-сті і зростаюча нерівність всередині держав-членів і між ними, неоднозна-чна ситуація з правами людини і неста-більність, яка породжена зміною кліма-ту і конфліктами. Водночас, стрімкий вплив нових технологій, глобалізації, міграції, демографічних і кліматичних змін, трансформують сферу праці, ки-даючи додаткові виклики національ-ним і глобальним інститутам, що вті-люють в життя суспільний договір, за-безпечуючи мир, безпеку та стабіль-ність [3, с. 13].

Зміни, які відбуваються сьогодні, не ізольовані від конкретної країни або га-лузі. Вони універсальні і тому вимага-ють глобальної відповіді. Відомі вчені та політики переконують людей, що в умовах протидії негативним процесам глобалізації, дотримуватися застарілого мислення і возитися з неефективними існуючими інститутами не вдасться. Доцільніше застарілі інститути пере-проектувати з нуля, щоб вигідніше ско-ристатися новими можливостями, які нас очікують в майбутньому. Водночас,

для вироблення стратегії розвитку інф-раструктури глобального ринку праці, на думку фахівців, не потрібно піддава-тися відчаю. В умовах кризи управлін-ня, це завдання вимагатиме від міжна-родного співтовариства двох речей: більш широкої участі і підвищеної сві-домості [2].

Демографічні зрушення стосуються всіх країн світу. Так, згідно даних ООН, в найближчі 30 років населення плане-ти зросте на 2 млрд осіб і до 2050 року досягне 9,7 млрд. Встановлено, що 50% приросту населення у наступні три де-сятиліття відбудеться за рахунок дев’яти країн — Індії, Нігерії, Пакистану, ДР Конго, Ефіопії, Танзанії, Індонезії, Єгипту і США. Негативною тенденці-єю є стрімке старіння населення плане-ти, перш за все, це стосується країн Єв-ропи та Північної Америки. У 2018 ро-ці чисельність літніх людей у віці від 65 років і старше вперше перевищила чисельність дітей до 5 років. До 2050 ро-ку в 55 країнах, чисельність населення скоротиться як мінімум на 1%. Серед них — Україна, Білорусь, Росія, Вірме-нія, Латвія і Литва. Зокрема, населення України до 2050 року скоротиться на 8,8 млн осіб з нинішніх 44 млн до 35,2 млн чоловік [1].

Процеси урбанізації стають гло-бальними. Так, у 1950 році чисельність міського населення становила — 751 мільйон осіб, а в 2018 році сягнула 4,2 мільярда. В майбутньому збільшен-ня чисельності міського населення в світі буде зосереджено в таких країнах, як: Індія, Китай і Нігерія, які представ-лятимуть 35% очікуваного приросту міського населення світу в період між 2018 і 2050 рр. [11].

Виявлено, що особливістю сучасної демографічної ситуації є якісна зміна демографічної поведінки людей. Мо-дель прокреативної поведінки особи — є закономірним результатом переходу від індустріальної до постіндустріальної економіки в умовах Четвертої промис-


49

лової революції та супутніх соціальних перетворень. Зазначений процес охо-плює, майже всі країни світу, в міру того, як вони переживають економічну модернізацію [5].

Іншим важливим аспектом є те, що несприятлива демографічна ситуація в будь-якій державі закономірно вимага-тиме від свого уряду лібералізації мігра-ційної політики. Існує припущення, що в недалекому майбутньому, дана про-блема може стосуватися й України. Тому, на наш погляд, варто прискорити формування відповідальної далекогляд-ної національної демографічної та мі-граційної політики, враховуючи демо-графічний потенціал кожного регіону.

Четверта промислова революція, рушійною силою якої є автоматизація, роботизація та штучний інтелект, здат-на підвищити інтелект людини і допо-могти працівникам у виконанні певних завдань. Водночас, інноваційні техно-логії, які розвиваються швидше, ніж люди, трансформують, як робочі місця, так і навички. Дослідження, проведені McKinsey, показують, що в усьому світі близько половини робочих місць, які виконуються людьми сьогодні, буде за-мінено автоматизацією та штучним ін-телектом. Опитування лідерів бізнесу, проведене Світовим економічним фо-румом, показує, що 42 % основних професійних навичок, необхідних сьо-годні, повинні істотно змінитися до 2022 року. На тлі цих викликів біз-нес-лідери прогнозують зміну структу-ри робочих місць, за умови відповідної перекваліфікації робітників. У свою чергу, пошук шляхів перекваліфікації та навчання працівників матиме важливе значення для урядів, компаній і приват-них осіб, які прагнуть досягти успіху в умовах мінливої економіки [9].

Показовими у цьому плані можуть стати результати порівняльного аналізу 60 країн і 10 основних галузей промис-ловості, оприлюднені Глобальним ін-дексом навичок Coursera, на прикладі

характеристики навичок найбільш за-требуваних професій, зокрема: ведення бізнесу, технологій і науки про дані [7]. Згідно з оприлюдненого рейтингу, ос-новною тенденцією розвитку навиків завтрашнього дня і їх продуктивності по всьому світу є відставання таких кра-їн, як — Перу, Румунія, Південна Аф-рика, Бразилія, Японія, Китай, Греція, Білорусь, Мексіка, Венесуела, В’єтнам та ін., або майже відставання таких кра-їн, як — Малайзія, Домініканська Респу-бліка, Тайвань, Україна, Індія, Еквадор, Об’єднані Арабські Емірати, Нігерія, Ін-донезія, Південна Корея, Туреччина. На жаль, в Україні є певні проблеми в цій площині — 49 місце, яке підкреслює від-стаючу позицію, яка стосується навиків завтрашнього дня. Натомість, Європа, на думку фахівців, добре володіє передо-вими навиками завтрашнього дня. Ін-ституційні інвестиції в освіту привели до успішних результатів в Європі, де такі країни, як Фінляндія, Швейцарія, Ав-стрія, Нідерланди, Бельгія, Нова Зелан-дія, Німеччина, Швеція займають пере-дові позиції у всіх трьох областях.

Визнано, що ВВП і ризик автомати-зації корелюють з рівнем кваліфікації країни. Так, рейтинг країни по бізнесу, технологій і науки про дані негативно корелює з ВВП на душу населення на рівні –0,75 і позитивно корелює з ризи-ком автоматизації на рівні 0,45 (за оцін-кою Глобального інституту McKinsey). Це означає, що більш кваліфіковані кра-їни демонструють кращі економічні по-казники і знижують ризик ерозії ринку праці через автоматизацію. Необхідно відмітити ще дві тенденції, по-перше: попит на навички в області технологій і наук про дані зростає, а попит на біз-нес-навички скорочується; по-друге: фа-хівцям в області технологій не вистачає сильних ділових навичок [8].

Отже, існує гостра необхідність під-вищення кваліфікації глобальної робо-чої сили. Крім цього, уряди країн, ком-панії та окремі приватні особи стурбо-


50

вані тим, які саме навички завтрашньо-го дня їм необхідно розвивати для успі-ху в мінливій економіці.

Склад глобальної робочої сили в су-часних умовах суттєво змінюється. Так, на зміну традиційному формату трудо-вих відносин «роботодавець — праців-ник» прийшла динамічна екосистема різноманітної робочої сили. Як зобра-жено на рис. 2, діапазон глобальної еко-системи трудових ресурсів охоплює: штатних працівників, партнерів, кон-тракторів, фрілансерів, гіг-працівників та осіб, які працюють за принципом краудворкінгу (тобто зосереджуються на реалізації проектів і завдань, проте недостатньо розуміють загальну страте-гію організації).

Різноманітність сучасних форм найму робочої сили ускладнює розу-міння того, які саме типи працівників

залучені для виконання роботи. Із по-ширенням альтернативних способів роботи на ринку праці, управління тру-довими ресурсами виходить на гло-бальний рівень.

Отже, ефективне функціонування нової екосистеми трудових ресурсів на глобальному рівні потребує від HR-лі-дерів та лідерів бізнесу активної співп-раці при розробці інтегрованих страте-гій і програм в управлінні працівниками різних категорій та оптимізації екосис-теми персоналу в цілому.

Провідні тенденції, які задаватимуть вектор розвитку інфраструктурі гло-бального ринку праці у майбутньому, представлені на рис. 3.

Отже, провідними тенденціями, які задаватимуть вектор розвитку інфра-структурі глобального ринку праці у майбутньому, є: глобалізація, техноло-

Рис. 2. Діапазон типів працівників [6, с. 11]

ТРАДИЦІЙНІ Organization-led

Штатні працівники

Партнери Фрілансери Гіг- працівники

Контрактори Краудворкери

Рис. 3. Провідні тенденції, які задаватимуть вектор розвитку інфраструктурі глобального ринку праці у майбутньому [1–5; 7; 8]

Основні мегатенденції, які формуватимуть модель глобального ринку праці

в 2030 році

Технологічний прогрес (стрімкий розвиток технологічних

інновацій; вплив цифрових технологій,

автоматизації та штучного інтелекту (ШІ) на ринок праці)

Демографічні зрушення (зміна чисельності, вікового складу

і розташування світового населення, перехід до ощадливого відтворення);

Стрімка урбанізація (значне зростання числа міського населення)

Диспропорції в темпах змін та посилення глобальної міграції

(перспектива лібералізації міграційної

політики в окремих країнах)

Глобалізація (зміни

в розстановці сил між розвиненими країнами і

країнами, що розвиваються) стирає

межі між країнами

Зміна клімату й екології; дефіцит ресурсів; виснаження запасів викопного палива, екстремальні погодні умови, підвищення рівня моря і дефіцит води


51

гічний прогрес, демографічні зрушен-ня, урбанізація та міграція населення, зміна клімату й екології та ін.

Перспективними напрямками онов-лення інфраструктури ринку праці на глобальному рівні мають стати:

1) посилення рівноправної взаємодії урядів, представників роботодавців і пра-цівників у відстоюванні, орієнтованої на людину, ефективної політики повної, продуктивної та вільнообраної зайнято-сті, гідної роботи для всіх, створення су-спільства, в якому громадяни зберігати-муть активність протягом усього життя;

2) підвищення свідомості урядів, біз-нес-лідерів і мільйонів громадян у стій-кому соціальному діалозі, формуванні системного мислення, поза власними короткостроковими інституційними й національними міркуваннями у вирі-шенні проблем, які стосуються мобіль-ності робочої сили, управління трудо-вою міграцією, дотримання прав пра-цівників-мігрантів;

3) активізація участі міжнародних, урядових та неурядових інститутів, бізне-сових асоціацій, громаських організацій у розробці політики створення нових ро-

бочих місць на основі інноваційних тех-нологій (автоматизації, робототехніки і штучного інтелекту) та підтримки капіта-лу, який активно сприяє цьому;

4) збільшення інвестування в люд-ський капітал, забезпечення належних умов для розвитку здібностей людини і сприяння гендерній рівності, створен-ня дієвої системи навчання протягом усього життя;

5) зміцнення системи універсально-го соціального захисту.

Висновки. Таким чином, ефектив-не використання світового потенціалу працездатного населення та умови його залучення, формування і утримання обумовлює необхідність оновлення інфраструктури ринку праці на гло-бальному рівні. Наведені тенденції сприяють зміні глобального ринку пра-ці, а з ним і суспільства в цілому. І те, яким чином реагуватимуть і взаємодія-тимуть уряди, представники роботодав-ців та працівників на виклики і можли-вості, що несуть із собою ці мегатен-денції, визначатиме майбутній вектор розвитку глобального ринку праці та його інфраструктури.

ЛІТЕРАТУРА:1. В ООН розповіли про демографічні змі-ни у світі, які відбудуться до 2050 року [Елек-тронний ресурс]. — Режим доступу: https://day. k y iv. u a/uk/news/180619 -v -oon -rozpovily-pro-demografichni-zminy-u-sviti-yaki-vidbudutsya-do-2050-roku. 2. Глобализация 4.0 — что это значит? [Электронный ресурс]. — Режим доступа: https://www.weforum.org/agenda/2018/11/globalization-4-what-does-it-mean-how-it-will-benefit-everyone/.3. Доклад Комитета экспертов по примене-нию конвенций и рекомендаций [Электро-нный ресурс] // Международное бюро тру-да. — Женева. — 2019. — Режим досту-па: https://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/---ed_norm/---relconf/documents/meetingdocument/wcms_677760.pdf. 4. Майбутнє ринку праці. Протиборство тенденцій, які будуть формувати робоче се-редовище в 2030 році [Електронний ре-сурс]. — Режим доступу: https://www.pwc.com/ua/uk/survey/2018/workforce-of-the-

future-ukr.pdf.5. Максим Віхров Велика демографічна ша-хівниця [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://tyzhden.ua/Society/219308. 6. Global Human Capital Trends [Electronic source]. — Access mode: https://www2.deloitte.com/content/dam/Deloitte/ua/Documents/human-capital/Deloitte-Global-Human-Capital-Trends-2018-2.pdf. 7. Global Skills Index [Electronic source]. — Access mode: https://www.coursera.org/gsi.8. Introducing the Coursera Global Skills Index [Electronic source]. — Access mode: https://blog.coursera.org/introducing-the-coursera-global-skills-index/.9. Who is the first (and last) in the race to create a workforce suitable for the future? [Electronic source]. — Access mode: https://www.wefor um.org/agenda/2019/07/sk i l l s -development-economy-coursera-index. 10. World Employment and Social Outlook: Trends 2019 [Electronic source]. — Access mode: https://www.ilo.org/global/research/


52

1. V OON rozpovily pro demohrafichni zminy u sviti, yaki vidbudutsia do 2050 roku [The UN spoke about demographic changes in the world that will take place by 2050]. URL: https://day.kyiv.ua/uk/news/180619-v-oon-rozpovily-pro-demografichni-zminy-u-sviti-yaki-vidbudutsya-do-2050-roku. [in Ukrainian].2. Globalizaciya 4.0 — chto eto znachit? [Globa-lization 4.0 — what does it mean?]. URL: https://www.weforum.org/agenda/2018/11/globalization-4-what-does-it-mean-how-it-will-benefit-everyone. [in Russian].3. International Labour Office (2019). Doklad Komiteta ekspertov po primeneniyu konvencij i rekomendacij [Report of the Committee of Experts on the Application of Conventions and Re-com mendations]. Geneva, 44 p. URL: https://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/---ed_n o r m / - - - r e l c o n f / d o c u m e n t s /meet ingdocument/wcms_677760 .pdf. [in Russian].4. Maibutnie rynku pratsi. Protyborstvo tendentsii, yaki budut formuvaty roboche seredovyshche v 2030 rotsi [The future of the labor market. Confrontation of the trends that will form the working environment in 2030]. URL: https://w w w. p wc. c o m / u a / u k / s u r ve y / 2 0 1 8 /

w o r k f o r c e - o f - t h e - f u t u r e - u k r . p d f . [in Ukrainian].5. Maksym Vikhrov. Velyka demohrafichna shakhivnytsia [Great demographic chessboard]. URL: https://tyzhden.ua/Society/219308. [in Ukrainian].6. Global Human Capital Trends. URL: https://www2.deloitte.com/content/dam/Deloitte/ua/Documents/human-capital/D e l o i t t e - G l o b a l - H u m a n - C a p i t a l -Trends-2018-2.pdf. 7. Global Skills Index. URL: https://www.coursera.org/gsi.8. Introducing the Coursera Global Skills Index. URL: https://blog.coursera.org/introducing-the-coursera-global-skills-index/.9. Who is the first (and last) in the race to create a workforce suitable for the future? URL: https://www.weforum.org/agenda/2019/07/skills-development-economy-coursera-index. 10. World Employment and Social Outlook: Trends 2019. URL: https://www.ilo.org/global/research/global-reports/weso/2019/lang--en/index.htm.11. World Urbanization Prospects: The 2018 Revision. URL: https://population.un.org/wup/ Publications/Files/WUP2018-KeyFacts.pdf.

global-reports/weso/2019/lang--en/index.htm.11. World Urbanization Prospects: The 2018

Revision [Electronic source]. — Access mode: https://population.un.org/wup/Publications/Files/WUP2018-KeyFacts.pdf.

REFERENCES:

53

Юридична відповідальність має на меті, зокрема, виховання та перевихо-вання правопорушника, запобігання вчиненню правопорушень у майбут-ньому, відновлення порушеного стану фінансової безпеки тощо.

На сьогодні є чимало досліджень вчених-теоретиків, а також фахівців у різних галузях права, які переймаються функціями, зокрема, фінансового пра-ва. Варто навести таких вчених, як А. І. Абрамов, Є. О. Алісов, Л. К. Воро-нова, Е. С. Дмитренко, Л. М. Касьянен-ко, Д. А. Кобильник, А. Т. Ковальчук, М. П. Кучерявенко, Т. А. Латковська, О. А. Лукашов, О. А. Музика-Стефан-чук, А. А. Нечай, О. П. Орлюк, Н. Ю. Пришва, П. С. Пацурківський, Л. А. Савченко, Ю. Л. Смирнікова, А. А. Швиркін та інших. Разом із цим, на сьогодні залишається невирішеною низка теоретичних, практичних, мето-дологічних питань.

Мета статті полягає у дослідженні питань, пов’язаних із реалізацією ви-ховної функції фінансово-правової від-повідальності.

Взагалі, виховна функція юридич-ної відповідальності — це напрям пра-вового впливу норм юридичної відпо-відальності на індивідуальне і суспільну

свідомість, що полягає у формуванні правосвідомості, правової культури та витіснення зі свідомості правового ні-гілізму. Виховна функція спрямована на формування поваги до прав і свобод людини і громадянина, соціальних цін-ностей, правової активності, позитив-них мотивів поведінки, а в підсумку на формування правосвідомості (як групо-вого, так і індивідуального) і високої правової культури [1, с. 7].

Сучасне інформаційно розвинене суспільство потребує вжиття певних заходів для попередження, профілак-тики фінансових правопорушень. Така профілактика спрямована на ціл-ковитого усунення чи бодай частково-го зменшення виникнення, існування таких причин, що сприяють вчинен-ню фінансових правопорушень. З ог-ляду на це, важливо ще у шкільному віці виховувати у громадян повагу до держави, державних справ, до інших осіб; важливо навчати осіб різного віку фінансової грамоти, як правильно та раціонально формувати власний бю-джет, як використовувати зароблені гроші, на чому заощаджувати. Тобто треба змалечку потрібно проводити ще й такі, на перший погляд, не до-цільні виховні заходи.

УДК 347.73

Коваленко Анатолій АнатолійовичДоцент кафедри міжнародного права

та порівняльного правознавства Київського міжнародного університету,

кандидат юридичних наук

ВИХОВНА ФУНКЦІЯ ФІНАНСОВО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Kovalenko A. A. Educational Function of Financial and Legal Responsibility

Abstract. The article is devoted to the issues of functions of financial and legal responsibility. The process of realization of the educational function of responsibility is investigated. The directions of the considered function are highlighted. Particular attention is paid to the incentives provided by financial legislation.Key words: function, law, financial law, educational law function, legal regulation.


54

Досить часто виховна функція роз-глядається як неосновна функція права, оскільки вона не є власне юридичною. Діючи у нерозривному зв’язку з морал-лю та іншими формами громадської сві-домості вона виражає загально соціаль-ну, так звану ідеологічну частину впливу права на поведінку людей [2, с. 142].

Своєрідним проявом правового ви-ховання є правові настанови, сконцен-тровані у вигляді конкретної програми поведінки у певних умовах… Перед здійсненням юридично значущої дії, вчинку, особа долає сумніви, почуття тощо, тобто основні компоненти пра-вової настанови. Інформація, що міститься у правових нормах, являє со-бою не що інше, як правову настанову держави на можливий, належний, забо-ронений, рекомендований чи заохочу-вальний варіант поведінки [3, с. 75, 76].

Отже, за допомогою реалізації ви-ховної функції фінансового права дер-жава формулює настанови, які схиля-ють суб’єкта фінансових правовідно-син до правомірної поведінки, до ак-тивних дій чи, навпаки, до утримання від вчинення певних дій. Якщо ці наста-нови мають нормативно-правове закрі-плення, то йдеться про те, що вони ма-ють юридичне значення та правові на-слідки у процесі фінансово-правового регулювання.

Виховна функція права — обумов-лений соціальним призначенням, по-ступовий вплив права, на свідомість особистості, спрямований на дотри-мання прав і свобод людини, як найви-щої цінності [3, с. 8]. Виховна функція права є проявом зовні частини сутності права. Її самостійність заснована на ди-ференціації таких елементів її змісту, як об’єкт (індивідуальна, групова, суспіль-на правосвідомість і соціально небайду-жі форми поведінки); засоби впливу (засоби правового пропаганди); мета (якісна зміна різних елементів правової культури, її рівнів). Розглядувана функ-ція на категоріальному рівні являє со-

бою частину системи виховного впли-ву права в силу можливості права бути перетворювальним засобом дійсності в напрямі, який визначається потребами суспільного розвитку, а її реалізація утворює форму названої системи… При цьому виховно-правова дія права здійснюється як через відповідну діяль-ність належних суб’єктів, так і поза нею [5, с. 8–9]. Також виховна функція права розуміється не лише як різновид його ідеологічного впливу, а як один із засобів, що забезпечують засвоєння і прийняття права, що закріплює і гаран-тує соціально-економічні, політичні, ідеологічні, моральні цінності суспіль-ства, як системи принципів і норм, що виражає вимоги певної поведінки, що пред’являються суспільством до особи-стості [6, с. 16].

У виховному процесі при реалізації власне-юридичних функцій права збе-рігається паритет переконання і приму-су [5, с. 9]. Дійсно, у правовій, соціаль-ній державі дуже важливо зберігати та-кий паритет, при цьому першість має віддаватися переконанню, а потім вже мають застосовуватися різного роду примусові заходи.

Виховний вплив права має бути спрямований на подолання негативних стереотипів масової свідомості, право-вого нігілізму, адекватно відображати існуючі правові реалії і стати засобом формування суспільної правосвідомо-сті на всіх його рівнях… Усвідомлюю-чи корисність правових приписів для себе особисто і для суспільного прогре-су, і маючи на увазі їх загальнообов’яз-ковий, владний характер, індивід відчу-ває себе включеним в суспільні відно-сини, що важливо для індивідуальної правової соціалізації і має широкі пре-вентивні можливості [5, с. 12].

Специфіка виховної функції права полягає в тому, що вона поєднує в собі соціальні та юридичні елементи. Юри-дичне і соціальне тісно взаємопов’язані між собою і при всій відмінності висту-

Коваленко А. А. Виховна функція фінансово-правової відповідальності

55

пають в діалектичній єдності, вислов-люючи цілісність виховної функції права [5, с. 46].

Виховна функція права впливає на суспільні відносини, які мають як пра-вомірний, так і неправомірний харак-тер... Розглядувана функція впливає на суспільні відносини не лише правос-лухняної частини соціуму, шляхом її інформатизації, але і у вигляді примусу виконання своїх юридичних обов’язків і залученням правопорушників до юри-дичної відповідальності… Вольовий характер учасників суспільних відносин вимагає правового впливу шляхом реа-лізації його виховної функції з метою підтримки стабільної обстановки в кра-їні [4, с. 14].

Отже, за допомогою виховної функції фінансового права забезпечу-ється підвищення рівня правосвідомо-сті та фінансово-правової культури, мі-німізація правового нігілізму, підви-щення правової активності суб’єктів фінансових правовідносин (наприклад, платників податків заохочують до спла-ти прихованих надходжень, застосову-ючи податкову амністію; для зручності розрахунків серед громадян поширю-ють інформацію про безготівкові роз-рахунки, в окремих банках біля банків-ських терміналів стоять оператори, які допомагають мало обізнаним громадя-нам зробити необхідні їм трансакції, тим самим скорочується час біля кас, які проводять готівкові розрахунки; гро-мадськість залучають до фінансо-во-правової дійсності шляхом участі у громадському бюджеті, парламентських слуханням тощо).

Ефективність виховної функції пра-ва — це співвідношення між соціаль-ною метою даної функції і фактично досягнутим в процесі її реалізації дій-сним результатом. Ефективність вихов-ної функції права залежить від виконан-ня ряду вимог і умов. Умовами ефектив-ності досліджуваної функції є: 1) пра-вильний вибір мети; 2) вірний вибір

правових засобів для досягнення постав-леної мети. В процесі реалізації виховної функції права шляхом дії на суспільні відносини можливе досягнення як пози-тивного (ефективного) результату, так і досягнення негативного результату («не-гативна ефективність») [4, с. 10].

Виховна функція права, як частина системи права, має значний вплив на організацію громадянського суспіль-ства, побудова демократії, підвищення правової культури, правосвідомості, правопорядку, аналогічних їм інститу-тів і всієї держави в цілому. Роль цієї функції не відбивається безпосередньо в законотворчому процесі, але має без-посередній вплив на правозастосовчу практику [7, с. 72]. У цьому процесі дуже важливо доводити до реальних і потенційних учасників фінансових правовідносин існування та зміст фі-нансово-правових норм, роз’яснювати позитивні моменти, користь від дотри-мання такими особами різних припи-сів. Це мають робити як владні орга-ни — суб’єкти публічної фінансової ді-яльності, так й громадські організації, об’єднання.

Оскільки право політичне, ідеоло-гічне, моральне явище, то виховне спрямування правового впливу може розглядатися в соціально-політичному, ідеологічному, моральному аспектах. Це можливо з урахуванням складної комплексної природи права, що вклю-чає поряд з нормативно-юридичним елементом ті ж компоненти, що і вихо-вання. Специфічним же у впливі на сві-домість і поведінку особистості є якісна своєрідність права, що випливає з таких властивих праву властивостей, як нор-мативність, системність, загальна обов’язковість, формальна визначе-ність, забезпечення виконання юри-дичних норм державним примусом. Проте в такому випадку ідейно-вихов-ний вплив не виключає, а передбачає дослідження виховних можливостей права у контексті управлінських, цінніс-


56

них, інформаційних, педагогічних, психологічних аспектів… [6, с. 10].

Виховна роль санкцій полягає в за-судженні правопорушення, в підтвер-дженні правових обов’язків як суспіль-но необхідних варіантів поведінки, встановлених державою і запропонова-ні нормою права. Санкції правових норм, як і право загалом, є одним із за-собів впливу держави на волю і свідо-мість членів суспільства з метою вихо-вання громадян у дусі шанобливого ставлення до права, до охоронюваним ним суспільним відносинам [5, с. 89]. Тобто санкція фінансово-правової нор-ми містить і виховний, і попереджу-вальний елементи.

При аналізі взаємозв’язку виховної та охоронної функцій слід виходити з того, що виховання достатнього рівня правосвідомості нездійсненне як без усунення негативних явищ, що мають місце в суспільній свідомості (стереоти-пи, шаблони, нігілізм, інфантилізм тощо), так і бездоганною юридичною практикою. Інший напрям взаємодії охоронної та виховної функцій права полягає у специфіці виховного впливу юридичної форми, названі функції є засобом вирішення об’єктивно-виника-ючих протиріч в сфері суспільної сві-домості. Держава через право має мож-ливість усувати як недоліки такої свідо-мості, так і дефекти свідомості індивіду-альної [5, с. 106].

Що стосується стимулів у фінансово-му праві (фінансово-правові стимули), то під ними можна розуміти норми фі-нансового права, що створюють спри-ятливі умови та спонукають суб’єкта фі-нансових правовідносин здійснювати ту чи іншу діяльність задля задоволення приватного інтересу, не порушуючи при цьому публічних фінансових інте-ресів, відповідно до положень чинного законодавства. Такі стимули містяться в нормах податкового, митного, валютно-го й іншого законодавства, а також фор-муються практикою правозастосування.

Наприклад, ПК України містить ст. 30, відповідно до якої податкова пільга — це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності таких підстав: осо-бливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяль-ності, об’єкт оподаткування або харак-тер та суспільне значення здійснюва-них ними витрат. Податкова пільга на-дається шляхом: а) податкового вираху-вання (знижки), що зменшує базу опо-даткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зо-бов’язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору (п. 30.9 ПК України). До речі, коли йдеться про податкову пільгу, що слід зважати, що її застосування є правом платника подат-ків: «платник податків вправі вико-ристовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії. Платник податків вправі відмовити-ся від використання податкової пільги (крім податкових пільг з податку на до-дану вартість) чи зупинити її викори-стання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не ви-користані платником податків, не мо-жуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбут-ніх платежів з податків та зборів або від-шкодовані з бюджету» (пп. 30.3, 30.4 ст. 30 ПК України).

У бюджетному законодавстві можна знайти згадки про: державне пільгове кредитування індивідуальних сільських забудовників на будівництво (рекон-струкцію) та придбання житла за раху-нок повернення кредитів, наданих з державного бюджету індивідуальним сільським забудовникам на будівництво

Коваленко А. А. Виховна функція фінансово-правової відповідальності

57

(реконструкцію) та придбання житла (п. 13 ст. 13 БК України); видатки на пільгове медичне обслуговування гро-мадян, які постраждали внаслідок Чор-нобильської катастрофи (ст. 90 БК Ук-раїни); додаткову дотацію на компенса-цію втрат доходів місцевих бюджетів внаслідок надання пільг, встановлених державою (п. 4 ч. 1 ст. 97 БК України) тощо. Також є практично напрацьовані стимули використовувати бюджетні

кошти, зокрема у формі міжбюджетних трансфертів, у повному обсязі та за ви-значеним призначенням. У випадку по-рушення цього положення у наступно-му бюджетному році міжбюджетні трансферти можуть надаватися у мен-шому обсязі (у цьому випадку йдеться вже про правові та фінансові обмеження).

Є також приклади в інших законах і кодексах, проте це предмет самостійно-го наукового дослідження.

ЛІТЕРАТУРА:1. Трофимова М. П. Функции юридиче-ской ответственности: автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.01. — Саратов, 2000. — 26 с.2. Байтин М. И. Сущность права. (Совре-менное нормативное правопонимание на грани двух веков). — Саратов: СГАП, 2001. — 416 с.3. Радько Т. Н., Толстик В. А. Функции права: монография. — Н. Новгород: Нижегородская высшая школа МВД РФ, 1995. — 106 с.4. Лёвина С. В. Воспитательная функция современного российского права (про-блемы теории и практики): автореф. дис. ...

канд. юрид. наук: 12.00.01. — Курск, 2013. — 28 с.5. Швыркин А. А. Воспитательная функция права и роль органов внутренних дел в её реализации: дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. — М., 2002. — 216 с.6. Барнашова Л. П. Воспитательная функ-ция права развитого социализма: автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.01. — М., 1982. — 19 с.7. Левина С. В. Место и роль воспитатель-ной функции в системе функций права // Общество и право. — 2010. — Вып. 1 (28). — С. 68–73.

REFERENCES:1. Trofimova M. P. (2000). Funktsii yuridicheskoy otvetstvennosti [Functions of legal responsibility]: avtoref. diss. … kand. yurid. nauk: 12.00.01. Saratov. 26 p. [in Russian].2. Baytin M. I. (2001). Suschnost prava. (Sov remennoe normativnoe pravoponimanie na grani dvuh vekov). [The essence of law. (Contemporary regulatory law on the verge of two centuries)]. Saratov. SGAP. 416 p. [in Russian].3. Radko T. N., Tolstik V. A. (1995). Funktsii prava [Functions of law]: monografiya. N. Novgorod. Nizhegorodskaya vyisshaya shkola MVD RF. 106 p. [in Russian].4. Lyovina S. V. (2013). Vospitatelnaya funktsiya sovremennogo rossiyskogo prava (problemyi teorii i praktiki) [The educational function of modern Russian law (problems of theory and practice)]:

avtoref. dis. ... kand. yurid. nauk: 12.00.01. Kursk. 28 p. [in Russian].5. Shvyirkin A. A. (2002). Vospitatelnaya funktsiya prava i rol organov vnutrennih del v eyo realizatsii [The educational function of law and the role of internal affairs bodies in its implementation]: diss. ... kand. yurid. nauk: 12.00.01. M. 216 p [in Russian]..6. Barnashova L. P. (1982). Vospitatelnaya funktsiya prava razvitogo sotsializma [The educational function of the law of developed socialism]: avtoref. diss. … kand. yurid. nauk: 12.00.01. M. 19 p. [in Russian].7. Levina S. V. (2010). Mesto i rol vospitatelnoy funktsii v sisteme funktsiy prava. [Place and role of educational functions in the system of functions of law]. Obschestvo i pravo. 1 (28). P. 68–73. [in Russian].

58

Постановка проблеми у загаль-ному вигляді. Невід’ємною складовою фінансової безпеки України є бюджет-на безпека. В сучасних політичних умо-вах, ця складова відіграє вирішальне значення для стабільності та сталості фінансової системи країни, впливаючи на усі сфери суспільного життя. Недо-статня деталізація означеної складової на законодавчому та підзаконному рів-нях вимагає комплексного наукового опрацювання основних загроз, які ви-никають в бюджетній сфері. Окрім цього, доречно визначитись із перспек-тивними шляхами підвищення рівня захищеності інтересів держави у дослі-джуваній сфері суспільного життя.

Аналіз останніх досліджень і пу-блікацій. Серед теоретиків фінансово-го та бюджетного права аналізом змісту та сутності бюджетної безпеки займа-лись О. П. Гетманець, Е. С. Дмитренко, Л. П. Коваль, В. Д. Макогон, О. А. Му-зика-Стефанчук та інші вчені. Однак, спеціального дослідження загроз та ін-тересів держави у бюджетній сфері не проводилося, що підтверджує актуаль-ність теми даного дослідження.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. На сучасному етапі розвитку держави, від-сутні концептуальні підходи забезпечен-ня бюджетної безпеки. Моноподатко-вий характер бюджету може негативно вплинути на фінансову систему держа-ви, а, отже, і на рівень фінансової безпе-ки. Вирішення цієї проблеми потребує модернізації відповідного законодавства та оновлення підзаконної основи.

Мета статті. Метою даної статті, є системний теоретико-правовий аналіз змісту та сутності бюджетної безпеки, а також характеристика засобів її норма-тивно-правового забезпечення.

Виклад основного матеріалу до-слідження. Вчена Е. С. Дмитренко ви-значає бюджетну безпеку як «стан захи-щеності та забезпечення життєво важ-ливих фінансових інтересів особи, су-спільства, держави чи окремих її адміні-стративно-територіальних утворень у бюджетній сфері правовими, економіч-ними, політичними, кадровими, інфор-маційними, науковими, оператив-но-розшуковими та іншими заходами

УДК: 347.73(477)

Томчук Оксана ВалентинівнаАспірант Інституту законодавства Верховної Ради України

ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЮДЖЕТНОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ

Tomchuk O. V. Legal Aspects of Budget Security in Ukraine

Abstract. The article examines the content, essence and legal support of budgetary security, which is an integral part of Ukraine’s financial security. The author systematizes the interests of the state in the field of budget legal relations, paying attention to their legal regulation. Existing and potential threats to budgetary security in the current conditions of Ukraine’s development (internal and external) are explored separately. Proposed ways to raise the level of budgetary security are proposed.Key words: budget legal relations, budget, budget security, internal and external threats, state interests, financial security.

Томчук О. В. Правові аспекти забезпечення бюджетної безпеки в Україні

59

як усередині держави, так i за її межами, з метою гарантування фінансової неза-лежності України, захисту її бюджетної системи від внутрішніх i зовнішніх за-гроз» [1, с. 30].

Аналіз цього визначення, дозволяє виділити декілька принципових осо-бливостей бюджетної безпеки, а саме: вона характеризується глобальним впливом на усі ключові групи суб’єктів правовідносин (особа, суспільство, держава); вона має певну екстериторі-альність, тобто бюджетна безпека за-безпечується на різних рівнях (міжна-родний, національний, регіональний); її забезпечення, потребує комплек-сності заходів організаційно-розпо-рядчого впливу, які різняться своїм змістом та спрямованістю.

З урахуванням вищенаведеного, під бюджетною безпекою пропонуємо ро-зуміти стан захищеності інтересів дер-жави у сфері акумулювання, розподілу та використання коштів, яке відбуваєть-ся в рамках бюджетного процесу з ме-тою забезпечення виконання внутріш-ніх та зовнішніх функцій держави, в межах відповідної бюджетної компе-тенції. Очевидно, що бюджетна безпе-ка є фундаментальною категорією фі-нансової безпеки держави, адже на її рівні відбувається формування засад ефективного та стабільного розвитку фінансової системи країни, а також за-кладається основа соціального розвитку та добробуту громадян. У цьому кон-тексті, достатньо важливе значення має визначення інтересів держави у сфері бюджетної безпеки.

Враховуючи специфіку бюджетних правовідносин та виключне право дер-жави на здійснення бюджетного проце-су, інтереси держави в бюджетному процесі — це виключно публічні інте-реси. Цей характер конкретизується в сукупності дій учасників бюджетного процесу відповідно до їх повноважень, встановлених бюджетним законодав-ством, пов’язаних з формуванням та

ефективним, результативним і цільо-вим використанням бюджетних кош-тів [2, с. 96]. Отже, під інтересами дер-жави у бюджетній сфері слід розуміти сукупність нормативно закріплених потреб, цінностей та пріоритетів, що забезпечують ефективність і раціо-нальність акумулювання та розподілу бюджетних коштів, які використову-ються суб’єктами бюджетних право-відносин для виконання покладених на них функцій.

Спираючись на аналіз бюджетного законодавства, до числа інтересів дер-жави у сфері бюджетної безпеки слід віднести: виконання бюджетної програ-ми; забезпечення бюджетної дисциплі-ни; ефективність бюджетного процесу; своєчасність повернення гарантованого державою боргу; розвиток інвестицій-них проектів, пов’язаних із залученням коштів Державного бюджету України та бюджетів окремих регіонів; збалан-сованість доходів та видатків бюджетів різного рівня; ефективність управління бюджетними коштами; прагнення до профіциту бюджетів різного рівня; ви-значеність компетенції та повноважень суб’єктів бюджетного процесу; кон-структивність та оптимізація міжбю-джетних відносин; мінімізація пору-шень бюджетного законодавства.

За своєю правовою сутністю, ці ін-тереси є організаційними (відобража-ють прагнення до побудови ефективної системи управління бюджетним проце-сом на усіх його рівнях) та фінансові (відображають прагнення держави до стабілізації та покращення бюджетних показників). Вбачається доцільним за-кріпити перелік цих інтересів у ч. 2 ст. 1 Бюджетного кодексу України, що на-дасть бюджетним правовідносинам певної ідеологічності та прагматики. Мова йде про те, що нормативно-пра-вове закріплення інтересів держави у сфері бюджетування, сприятиме більш точному спрямуванню діяльності суб’єк тів бюджетних правовідносин,


60

перед якими будуть поставлені конкрет-но визначені пріоритети бюджетної політики.

Основними загрозами бюджетнiй безпецi є: наявнiсть недолiкiв у функцiо-нуваннi бюджетної системи; фіс кальна спрямованiсть бюджетної полiтики; нее-фективний розподiл фiнансових ресур-сiв держави; неефективне бюджетне за-конодавство; низька правова, фiнансова та договiрна дисциплiна; нецiльове та незаконне використання бюджетних коштiв; недосконалий механiзм форму-вання дохідної та видаткової частин бюджетiв; вiдсутнiсть дiєвого та ефек-тивного механiзму контролю за вико-ристанням бюджетних коштiв [3, с. 58]; порушення ритмічності надходжень і платежів до бюджету; наявність моно-податкової бази бюджету [4, с. 140]; від-сутність визначення на законодавчому рівні пріоритетів бюджетних витрат; обмежені можливості місцевих бюдже-тів та їх залежність від Державного бю-джету України [5, с. 176].

Враховуючи ситуацію, яка склалася в Україні на сучасному етапі її розвитку, до числа загроз бюджетній безпеці дер-жави також пропонуємо віднести: полі-тизованість бюджетного процесу, зо-крема стадії розробки та прийняття за-кону про Державний бюджет України; терористична діяльність на Сході краї-ни; залежність бюджетних показників від зовнішніх запозичень.

Окрему увагу слід звернути на кате-горію «бюджетна класифікація», яка ви-користовується для складання і вико-нання державного та місцевих бюдже-тів, звітування про їх виконання, здійс-нення контролю за фінансовою діяль-ністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, ін-ших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в роз-різі доходів, організаційних, функціо-нальних та економічних категорій ви-датків, кредитування, фінансування і

боргу, а також для забезпечення загаль-нодержавної і міжнародної порівнян-ності бюджетних показників [6]. Вбача-ється, що бюджетна класифікація є за-собом індивідуалізації окремих аспектів бюджетного процесу, який дозволяє проаналізувати динаміку руху показни-ків виконання бюджету та організацій-ну складову бюджетного процесу.

Бюджетна класифікація складається у різних розрізах, що дозволяє повно-цінно оцінити стадії бюджетного про-цесу та його окремі елементи. Напри-клад, постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 р. № 106, затверджено Перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що кон-тролюють справляння надходжень бю-джету [7]. У свою чергу, наказом Мініс-терства фінансів України від 14 січня 2011 р. № 11, затверджено функціо-нальну класифікацію видатків та креди-тування бюджету, економічну класифі-кацію видатків бюджету, відомчу класи-фікацію видатків та кредитування дер-жавного бюджету, класифікацію фі-нансування бюджету за типом кредито-ва та боргового зобов’язання, тощо [8].

У контексті існування наведених вище загроз бюджетній безпеці, до-цільним вбачається запровадження та-кого виду бюджетної класифікації, як безпекова класифікація доходів, видат-ків, боргових зобов’язань та кредиту-вання бюджету, яка має бути затвердже-на відповідним наказом Міністерства фінансів України. Коди цієї класифіка-ції, мають відображати ступінь негатив-ного впливу окремих бюджетних по-казників на стан захищеності інтересів держави у бюджетній сфері. Це дозво-лить завчасно визначати загрози в ок-ремих складових бюджетної політики та уникати випадків їх негативного впливу за рахунок корегування бюджет-них показників ще на проектному рівні. Ця класифікація буде виконувати роль індикатора впливу негативних чинни-ків, що у безпековому вимірі є досить


61

важливим, адже завчасне прогнозуван-ня ризиків, сприяє їх мінімізації.

У разі об’єктивної необхідності реа-лізації окремих напрямів політики у сфері бюджетування, які передбачають певні ризики для інтересів держави, вка-зана класифікація допоможе спрямува-ти засоби контролю та моніторингу на певний фокус уваги. Це має забезпечи-ти оперативність реагування на вну-трішні та зовнішні загрози, наслідки яких безумовно будуть мінімізовані за рахунок економії часу. Переважно, ця класифікація має використовуватися суб’єктами бюджетного процесу, які працюючи з певним обсягом бюджет-них коштів, повинні розуміти наслідки та усвідомлювати відповідальність.

Говорячи про європейський досвід бюджетного регулювання, В. Д. Мако-гон зазначає, що «вагомим кроком для збалансування бюджетної системи в єв-ропейських країнах стало підписання 7 лютого 1992 року Маастрихтського договору. Згідно з його нормами краї-ни-члени ЄС внесли значні зміни у ме-ханізм бюджетного регулювання, що сприяло підвищенню рівня збалансова-ності бюджетної системи країн та знач-ному скороченню дефіциту державно-го бюджету. Маастрихтським догово-ром передбачено, що в державах-чле-нах, які погодилися перейти до єдиної валюти, рівень дефіциту державного бюджету не повинен перевищувати 3 %, а загальний державний борг — 60 % валового внутрішнього продукту. У процесі контролю за розвитком бю-джетної системи та дотриманням бю-джетної дисципліни у цих країнах Ко-місія Євросоюзу зауважувала на крите-рії співвідношення дефіциту державно-го бюджету з державними капітальни-ми витратами» [9, с. 38].

Враховуючи кон’юнктуру та мен-тальність українського політикуму, вхо-дження держави до Європейського Со-юзу та перехід до єдиної європейської валюти, вбачається єдиним засобом ста-

білізації бюджетної системи. Це пов’яза-не з появою вищого рівня контролю (Комісія Європейського Союзу), який забезпечить бюджетну дисципліну та збалансованість бюджетних показників. В іншому випадку, будь-які, навіть самі прогресивні кроки, будуть розглядатися владою через призму кланових інтересів та власних політичних амбіцій.

Дещо покращити ситуацію у сфері бюджетної безпеки, здатна інформати-зація бюджетного процесу, яка забезпе-чить його прозорість. Однак навіть така політика, повинна реалізовуватися у комплексі з антикорупційною політи-кою та реформуванням системи вико-навчої влади (оптимізація, удоскона-лення інституту державної служби та інше). Зрештою, це дозволить гаранту-вати належний рівень захищеності бю-джетної системи України, який перед-бачає високу бюджетну дисципліну, стабільність бюджетних показників, прогнозованість загроз та досконалість засобів їх нейтралізації.

Позитивно позначиться на рівні бюджетної безпеки створення фінансо-вої поліції (відповідний законопроект вже знаходиться у Верховній Раді Укра-їни). Згідно ст. 4 цього законопроекту, завданнями фінансової поліції мають стати: здійснення заходів із запобігання злочинів у сфері формування та вико-ристання фінансових ресурсів держави, економічної безпеки; виявлення, при-пинення, розслідування та розкриття злочинів у сфері формування та вико-ристання фінансових ресурсів держави (в тому числі різних форм фінансової допомоги іноземних держав), економіч-ної безпеки [10]. Вважаємо, що сьогодні подібні злочини — це основний чин-ник, який негативно впливає на рівень бюджетної безпеки України та дестабі-лізує бюджетну систему.

З урахуванням усього вищенаведе-ного, бюджетну складову слід вважати основою фінансової безпеки держави, адже бюджетні кошти — це фундамент


62

соціально-економічного розвитку країни та суспільства. Порушення бюджетного законодавства керівництвом країни, зо-крема внесення до нього змін щодо по-даткової складової Держаного бюджету України з порушенням строків (відбува-ється протягом останніх трьох років), не-дбальство та халатність суб’єктів бюджет-ного процесу, призвели до «патової ситу-ації», яка поступово занурює державу у системну фінансову кризу.

Висновки. Підводячи підсумки за-значимо, що бюджетна безпека, є кон-цептуальною передумовою стабільнос-ті фінансової системи держави. Вона

обов’язково має розглядатися як окрема складова фінансової безпеки держави. Реалії сьогодення показали недоскона-лість та неефективність політики дер-жави у цій сфері, що неминуче позна-чається і на фінансовій безпеці держави в цілому. Забезпечення належного рів-ня бюджетної безпеки, вимагає суттє-вих законодавчих змін та реформуван-ня системи управління бюджетним процесом. При цьому перспективним напрямом подальшого наукового по-шуку у цій сфері залишається питання впливу бюджетної безпеки на інші складові фінансової безпеки України.

ЛІТЕРАТУРА:1. Дмитренко Е. С. Юридична відповідаль-ність суб’єктів фінансового права у механіз-мі правового забезпечення фінансової без-пеки України: монографія. — К.: Юрін-ком-Інтер, 2009.2. Гетманець О. П. Правова природа фінан-сових інтересів держави в бюджетному про-цесі в Україні // Вісник ХНУВС. — 2015. — № 3 (70). — С. 96.3. Дмитренко Е. С. Загрози фінансовій без-пеці держави: юридичний зміст та правовий аналіз // Вісник прокуратури. — 2003. — № 1. — С. 58.4. Коваль Л. П. Аксіоматика дослідження за-гроз бюджетній безпеці регіону як складова його фінансової безпеки // Наук. вісник Херсонського держ. ун-ту. — 2014. — № 2. — С. 140.5. Лекарь С. І. Адміністративно-правовий механізм забезпечення економічної безпеки держави: дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.07.

— Харків: ХНУВС, 2013. — С. 176.6. Бюджетний кодекс України: Закон Украї-ни від 8 липня 2010 р. № 2456-VI // Відомо-сті Верховної Ради України. — 2010. — № 50–51. — Стор. 1778. — Ст. 572.7. Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету: постанова Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 р. № 106 // Урядовий кур’єр України. — 2011. — № 18.8. Про бюджетну класифікацію: Наказ Мі-ністерства фінансів України від 14 січня 2011 р. № 11 // Урядовий кур’єр України. — 2011. — № 6.9. Макогон В. Д. Бюджетна політика у краї-нах ЄС // Вісник КНТКУ. — 2011. — № 6. — С. 38.10. Про фінансову поліцію: Проект Закону України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc 4_1?pf3511=58400.

REFERENCES:1. Dmytrenko E. S. (2009). Yurydychna vidpo vidalnist subiektiv finansovoho prava u mekhanizmi pravovoho zabezpechennia finansovoi bezpeky Ukrainy [Legal liability of financial law entities in the mechanism of legal security of financial security of Ukraine]: monohrafiia. Kyiv. Yurinkom-Inter. [in Ukrainian].2. Hetmanets O. P. (2015). Pravova pryroda finansovykh interesiv derzhavy v biudzhetnomu protsesi v Ukraini. [Legal nature of the financial interests of the state in the budget process in Ukraine]. Visnyk KhNUVS. 3 (70). P. 96. [in Ukrainian].3. Dmytrenko E. S. (2003). Zahrozy finansovii bezpetsi derzhavy: yurydychnyi zmist ta pravovyi analiz. [Threats to the financial security of the

state: legal content and legal analysis] Visnyk prokuratury. 1. P. P. 58. [in Ukrainian].4. Koval L. P. (2014). Aksiomatyka doslidzhennia zahroz biudzhetnii bezpetsi rehionu yak skladova yoho finansovoi bezpeky. [Axiomatic study of threats to the budgetary security of a region as a component of its financial security]. Nauk. visnyk Khersonskoho derzh. un-tu. 2. P. 140. [in Ukrainian].5. Lekar S. I. (2013). Administratyvnopravovyi mekhanizm zabezpechennia ekonomichnoi bezpeky derzhavy [Administrative and legal mechanism for ensuring the economic security of the state]: dys. … d-ra yuryd. nauk: 12.00.07. Kharkiv. KhNUVS. P. 176. [in Ukrainian].


63

6. Biudzhetnyi kodeks Ukrainy [Budget Code of Ukraine] (2010): Zakon Ukrainy vid 8 lypnia 2010 r. № 2456-VI. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 50–51. Stor. 1778. St. 572. [in Ukrainian].7. Deiaki pytannia vedennia obliku podatkiv, zboriv, platezhiv ta inshykh dokhodiv biudzhetu [Some issues of accounting for taxes, fees, payments and other budget revenues] (2011): postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 16 liutoho 2011 r. № 106. Uriadovyi kurier Ukrainy. 18. [in Ukrainian].

8. Pro biudzhetnu klasyfikatsiiu [On budget classification] (2011): Nakaz Ministerstva finansiv Ukrainy vid 14 sichnia 2011 r. № 11. Uriadovyi kurier Ukrainy. 6. [in Ukrainian].9. Makohon V. D. (2011). Biudzhetna polityka u krainakh YeS. [Budgetary policy in EU countries] Visnyk KNTKU. 6. P. 38. [in Ukrainian].10. Pro finansovu politsiiu [About the Financial Police]: Proekt Zakonu Ukrainy. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc 4_1?pf3511=58400. [in Ukrainian].

64

Постановка проблеми. Надзви-чайної актуальності в сучасних умовах кризового стану розвитку України, спричиненого російською агресією на Донбасі, набуло дослідження діяльності органів публічної влади держави в на-прямку забезпечення національної без-пеки держави. Загальні та спеціальні органи публічної влади в безпековому вимірі здійснюють специфічну діяль-ність, спрямовану на створення (або руйнацію) відповідних конституційно гарантованих достойних умов безпеч-ної життєдіяльності суспільства, реалі-зацію інтересів, прав і свобод людини та громадянина, розвитку людського потенціалу держави в цілому. На регіо-нальному рівні до цієї діяльності під-ключаються місцеві державні адміні-страції та місцеві підрозділи спецслужб. Це є однією з ключових функцій дер-жави, адже в державі не буде безпеки, якщо не створено умов для безпечної життєдіяльності громадянам, територі-альним громадам, якщо небезпека за-грожує окремим регіонам — на кожно-му рівні має існувати певна інституція,

здійснюватися заходи щодо попере-дження та протидії різноманітним за-грозам державній та національній без-пеці. Розкриття та теоретичне осмис-лення даної проблеми дозволить вирі-шити важливе науково-прикладне завдання вдосконалення державної по-літики забезпечення національної без-пеки країни, що є особливо актуаль-ним для укріплення незворотності єв-роінтеграційних державотворчих про-цесів в Україні.

Аналіз останніх досліджень і пу-блікацій проблематики національної і державної безпеки свідчить про значну увагу до цих процесів як з боку науков-ців та практиків, так і з боку українських мас-медіа й усього українського суспіль-ства. Тільки за останні п’ять років за елементарним аналізом за ключовими словами на сайті Національної бібліо-теки імені В. Вернадського міститься понад 200 відповідних публікацій, в тому числі ґрунтовних монографій, стратегічних аналітичних документів тощо. Це не є дивним з огляду на ту ключову роль, яку відіграє в демокра-

УДК 328.185-047.44

Мошнін Андрій АфінасійовичЮрист Таврійського національного університету

імені В. І. Вернадського

СУТНІСНИЙ ЗМІСТ ТА ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ

ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Moshnin A. A. The Content and Main Functions of the State for Ensuring National Security

Abstract. The article is devoted to the analysis of the essence of phenomena «national security» and «state security»; the main approaches to the identification and characteristics of the key functions of the public authorities of the modern country to ensure the national security of the state. In particular, it is determined that the essence of the national security of Ukraine is the freedom of life and democratic social and state self-development of the people of Ukraine, and its protection is the essence of the activity to ensure the national security of Ukraine.Key words: national security, state security, state functions, public authorities, public administration.

Мошнін А. А. Сутнісний зміст та основні функції держави із забезпечення національної безпеки

65

тичному державотворенні політика за-безпечення національної держави та боротьби з корупцією як її складової. Можна відзначити роботи таких до-слідників, як: В. Горбулін, Г. Ситнік, А. Баланда, О. Батраченко, Л. Білін-ська, І. Богатирьов, І. Валюшко, В. Гор-ник та С. Кравченко, О. Власюк, В. Во-линець, А. Каляєв, І. Корж, О. Пархо-менко-Куцевіл, В. Пасічник, А. Петро-ва, Л. Радовецька, О. Радченко, Н. Сі-цинський, О. Устименко та ін.

Саме цим обумовлена постановка мети даної статті як визначення сут-нісного змісту та основних функцій держави із забезпечення національної безпеки.

Виклад основного матеріалу до-слідження.

Будь-яка держава як соціальний ор-ганізм, покликаний забезпечити впо-рядковану життєдіяльність відповідного суспільства та його прогресивний роз-виток, в основі своєї діяльності має пев-ні функції, в яких і конкретизуються головні завдання та цілі функціонуван-ня держави в цілому та її окремих орга-нів публічної влади зокрема. Такі функ-ції можуть бути як основоположними

або загальнодержавними (до їх вико-нання долучається більшість, або й усі органи публічної влади), так і спеціалі-зованими (виконання яких покладаєть-ся на конкретні центральні органи вла-ди та їх територіальні підрозділи) та операційними (дотичні до регламенту й процедур діяльності конкретних під-розділів органів публічної влади краї-ни). Згідно функціонального підходу саме суспільно вагома й суспільно ви-значена функція зумовлює для своєї ре-алізації виокремлення в державному механізмові відповідних структурних одиниць — гілок влади, міністерств, ві-домств, державних установ тощо. Іє-рархію функцій держави (з фокусуван-ням уваги на предметі нашого дослі-дження) можна представити у вигляді наступної схеми (див. рис. 1).

З рис. 1. видно, що основоположна функція забезпечення національної та державної безпеки, у свою чергу, поді-ляється на структурні складові — спеці-алізовані функції-завдання, до яких можна віднести функції: забезпечення захисту життєво важливих національ-них інтересів, оборони держави, захи-сту державного кордону, нейтралізації

Рис. 1. Місце функції забезпечення національної/державної безпеки в родині функцій сучасної держави

Ф У Н К Ц І Ї Д Е Р Ж А В И

Основоположні функції Спеціалізовані функції Операційні функції

Нормативно-правова

Освітня функція Адміністрування

Підбору кадрів

Функція планування

…………………..

Функція контролю

Охорона здоров'я

Функція соціалізації

Соціальна функція

Національної безпеки

…………………..

Оборони держави

…………………..

Економічна функція


66

реальних та потенційних загроз життє-діяльності суспільства; забезпечення правопорядку та боротьби зі злочинні-стю, забезпечення захищеності соціуму від небезпек; гарантування реалізації законних прав та інтересів людини й громадянина; створення для громадян сприятливих умов для проживання, розвитку та самореалізації тощо. Так, за визначенням А. Баланди, забезпечення національної безпеки — це, насампе-ред, дієва функція держави, суспільства, людини, яка направлена на виявлення, попередження та усунення небезпек і загроз, що можуть їх знищити або поз-бавити фундаментальних матеріальних чи духовних цінностей. Вона має харак-теризувати гармонійний розвиток спільноти людей, особи, а також соці-альну діяльність суспільних інституцій, спрямованих на реалізацію власних ін-тересів у сфері захисту чи подолання наслідків дії різноманітних ризиків і за-гроз [1, с. 10].

У свою чергу В. Волинець визначає функцію гарантування національної безпеки як вибір державою конкретних засобів і шляхів забезпечення націо-нальної безпеки, що обумовлюється необхідністю своєчасного вжиття захо-дів, адекватних характеру і масштабам загроз національним інтересам [4, с. 10].

На реалізацію завдань будь-якої ос-новоположної функції держави органа-ми публічної влади, як правило, розро-бляються наукові Парадигми й Концеп-ти та приймаються відповідні націо-нальні Доктрини, Стратегії або Кон-цепції, в яких міститься детальний опис завдань, механізмів, інструментарію до-сягнення бажаного результату, а також суб’єкти-інституції, відповідальні за ви-конання поставлених завдань та строки реалізації й форми контролю. Якщо проаналізувати світову практику при-йняття подібних документів щодо функції забезпечення національної без-пеки держави, то варто відзначити, що провідними науковими підходами в цій

царині є Конкурентна та Охоронна концепції (див. табл. 1).

На думку А. Баланди, держава, яка сповідує силову концепцію, перешкод-жає цивілізованому прогресивному роз-витку країни, а суспільство залишається без орієнтирів, стимулів та ресурсів для такого розвитку основною функцією права є та корпоративних претензій дер-жавної бюрократії; механізм управління системою, у тому числі й системою без-пеки, підтримується за рахунок стабіль-ності штучно створеної «абсолютної досконалості» елементів системи. У цьо-му випадку система безпеки не може оперативно реагувати на виникнення загроз, її рівень не забезпечує безпеку су-спільства та громадян [1, с. 24].

Конкурентна концепція забезпечен-ня національної безпеки, є очевидно, більш демократичною, проте вона пе-редбачає певний рівень розвитку гро-мадянського суспільства та політичної культури як громадян, так і державних службовців органів публічної влади. Взаємодія владних інституцій з суспіль-ством має забезпечувати оптимальний рівень узгодженості базових цінностей суспільства з одночасною дією механіз-мів альтернативності та конкуренції по-глядів, високого рівня толерантності. Проте попри свою гнучкість і демокра-тизм, суттєвою вадою зазначеного під-ходу є доволі тривалий процес узго-джень управлінських рішень, що ро-бить державу більш уразливою у випад-ку неочікуваної збройної агресії, коли виникає гостра потреба прийняття опе-ративних швидких, здебільшого одноо-сібних рішень, спрямованих на достой-ну відсіч агресору. Саме тому в умовах розв’язаної Росією збройної агресії на Донбасі та окупації Криму для сучасної України більш виправданою є охорон-на концепція з елементами конкурент-ної (в частині залучення інституцій гро-мадянського суспільства до процесів публічного управління та захисту наці-ональних інтересів — власне, це й від-


67

бувається у форматі волонтерства та добровольчих батальйонів, що зупини-ли агресора на сучасних рубежах.

Два означених підходи не претенду-ють на свою виключність та «істин-ність». В науковій літературі існують і інші погляди на організацію систем за-безпечення національної безпеки дер-жави. Так, І. Корж виділяє три тип сис-тем управління національною безпе-кою та забезпечення безпеки держави

(з яких два співвідносяться з наведени-ми вище):

1) карально-репресивна система — зорієнтований на пошук ворогів, їх придушення, ізоляцію, вигнання та знищення;

2) охоронно-силова система — ува-га сконцентрована на забезпечення без-пеки правлячої еліти та режиму з основ-ною опорою на силу, а також застосу-вання «гнучких» заходів (підкупу, обма-

Таблиця 1Порівняння характерних особливостей конкурентної

та охоронної концепцій національної безпеки

Ключовіпідходи

Характерні особливості:Конкурентна концепція Охоронна концепція

Визначає джерелом сили

джерелом влади виступає на-род — лише волевиявлення гро-мадян і закони та їх відкритість дають право на владу, на реаліза-цію сукупного інтересу в межах держави

виключно держава та її інститути є носієм концентрованої сили, і можуть беззастережно викори-стовувати право на насилля на політичну потребу

Основна функція правової системи

функція права полягає в за-кріпленні в законах життєво важ-ливих інтересів суспільства щодо забезпечення безпеки, а також характеру, рівня і ступеня ймовір-ності загроз цим інтересам

юридичне обґрунтування так званого «закону сили» та права держави на насилля в усіх сферах, включно з особистим життям громадян

Роль суб’єктів-органів влади

виконання юридичних норм, що регламентують механізми й процедури функціонування державних інститутів в інтересах людини і громадянина

національна безпека отото-жнюється з державною, завдяки чому орієнтується на захист дер-жавних інституцій та чиновників

Роль громадян

високий ступінь зацікавленості громадян у забезпеченні націо-нальної безпеки, висока соціальна активність в управління публічни-ми справами

інтереси держави стоять вище ін-тересів громадян, що мають бути покірними підлеглими, які мають більше обов’язків, аніж прав

Формат взаємодії держави та суспільства

підпорядкування державних інститутів та бюрократичного апарату чиновників інтересам суспільства, захисту прав і свобод людини та громадянина

підпорядкування державним апаратом інститутів громадянсь-кого суспільства, яке призводить до свавілля влади та відчуження суспільства від влади

Формат забезпечення національної безпеки

гнучкий — механізм управління системою безпеки підтримується шляхом сполучення можливостей як руйнації окремих її елементів, так і їх безперервної заміни

мобілізаційний — базується на принципах закритості суспільст-ва, тотальних заборон, силового вирішення політичних та соціаль-них проблем

Притаманність формаційному типу суспільству

притаманне переважно демокра-тичним суспільства

притаманне авторитарному та тоталітарному суспільствам


68

ну, створення фальшивих асоціацій, опозицій тощо);

3) система, що базується на демо-кратичному законодавстві — застосу-вання переважно несилових засобів на-силля (духовно-психологічних, інфор-маційних, судово-правоохоронних то-що) [6, с. 176].

Спеціалізовані функції державного управління сферою забезпечення наці-ональної безпеки детально досліджено сумчанином О. Батраченко. Зокрема, на його думку, основними спеціалізова-ними та операційними функціями, спрямованими на виконання основопо-ложної функції національної безпеки є:

1) функції орієнтування системи забезпечення публічної безпеки та по-рядку: формування державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки та порядку; створення нормативно-пра-вової бази, необхідної для ефективного функціонування системи публічної без-пеки та порядку; удосконалення її орга-нізаційної структури; узагальнення практики застосування адміністратив-ного законодавства у сфері забезпечен-ня публічної безпеки та порядку; за-твердження стратегічних програм ді-яльності й визначення пріоритетних напрямів роботи поліції й інших суб’єк-тів забезпечення публічної безпеки та порядку, затвердження планів роботи;

2) функції забезпечення системи: комплексне кадрове, фінансове, матері-альне, технічне, інформаційне й інше забезпечення життєдіяльності складо-вих (структурних елементів) системи; прийняття рішень про заохочення та притягнення до дисциплінарної відпо-відальності державних службовців апа-рату центрального органу управління поліції й інших суб’єктів забезпечення публічної безпеки та порядку; підготов-ка сил і засобів суб’єктів системи до їх застосування згідно з призначенням; формування бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної систе-ми МВС України тощо;

3) функції оперативного управлін-ня системою забезпечення публічної безпеки та порядку: здійснення постій-ного моніторингу впливу на публічну безпеку та порядок процесів, що відбу-ваються в політичній, соціальній, еко-номічній, екологічній, науково-техно-логічній, інформаційній та інших сфе-рах, релігійному середовищі, міжетніч-них стосунках; прогнозування змін, що відбуваються в них, і потенційних за-гроз національній безпеці; підписуван-ня наказів поліції; розподіл обов’язків між заступниками керівника, а також між різними відділами й підрозділами очолюваного органу тощо;

4) функції зовнішньоорганізаційно-го забезпечення системи: здійснення інформаційної взаємодії з іншими ор-ганами державної влади України, орга-нами правопорядку іноземних держав і міжнародними організаціями; форму-вання міжвідомчих груп, призначення їхніх керівників; організація та прове-дення спільних нарад тощо;

5) функції публічної звітності й зо-внішнього контролю: організація ве-дення статистичної й іншої інформа-ційної звітності з приводу стану забез-печення публічної безпеки та порядку; ведення особистого прийому громадян із відповідних питань; забезпечення оп-рилюднення інформації публічного ха-рактеру; забезпечення доступу суб’єктів зовнішнього контролю до докумен-тальних та інших інформаційних ре-сурсів органу забезпечення публічної безпеки та порядку тощо [2, с. 129–130].

Дещо інше бачення функцій дер-жавного управління у сфері забезпе-чення національної безпеки України демонструє Н. Сіцинський. Зокрема, він виокремлює наступні функції:

1) організація державного управлін-ня забезпечення національної безпеки України у зовнішньополітичній сфері. Державне управління іноземними спра-вами — це діяльність органів держави, спрямована на проведення зовнішньої


69

політики України, забезпечення її наці-ональних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнарод-ного співтовариства на основі загально-визнаних принципів і норм міжнарод-ного права;

2) стратегічне прогнозування у кон-тексті безпосередніх викликів та загроз національній безпеці України у зовніш-ньополітичній сфері, що можуть стати новими територіальними претензіями до України з боку окремих держав. Дер-жавне управління забезпечення націо-нальної безпеки України у зовнішньо-політичній сфері покликане вирішувати довгострокові, перспективні завдання, розв’язання яких відбуватиметься в умо-вах певної невизначеності, де органи ви-конавчої влади, які у межах своїх повно-важень залучаються до виконання за-вдань щодо захисту національних інте-ресів у сфері безпеки мають розробляти прогнози, управляти ними, розв’язувати свої завдання на їх підставі;

3) стратегічне планування забезпе-чення національної безпеки у зовніш-ньополітичній сфері. Методика плану-вання в державному управлінні у цій сфері ґрунтується на принципах науко-вості, комплексності, багатоваріантно-сті рішень, виборі оптимального варі-анта, нормативності тощо;

4) контроль у державному управлінні у сфері зовнішньополітичної діяльності, як особлива функція державного управ-ління забезпечення національної безпеки у зовнішньополітичній сфері може здійс-нюватися через механізми президент-ського контролю (Президент України, Рада національної безпеки і оборони України); урядового та парламентського контролю (Кабінет Міністрів, Комітети Верховної Ради України); інституцій гро-мадянського суспільства (Громадські ради, волонтери та ін.) [9, с. 96].

Далі коротко зупинимося на сутнос-ті наукового концепту «національна\державна безпека». Не можна не пого-

дитися з членом-кореспондентом НАН України, професором О. Власюком в тому, що безпека є головною умовою суспільного життя та першою функці-єю державності. На переконання до-слідника, неспроможність втілити й га-рантувати цю базову соціальну цінність призводить до неминучого занепаду суспільств та держав… Національна без-пека гарантується шляхом визначення та подальшої нейтралізації загроз держав-ності, суспільному ладу й політичному устрою, національній ідентичності. Не-безпеку формує все, що руйнує держав-ну незалежність, породжує нестабіль-ність та спалахи насильства, розмиває й нищить усталені та ідентифікуючі уяв-лення національної політичної спільно-ти про себе і світ [3, с. 15].

Л. Радовецька визначає безпеку дер-жави як діяльність сукупності різнома-нітних за своєю природою суб’єктів у певних умовах, за яких вони здійсню-ють свої функції та гарантують таким чином безкризове оптимальне функці-онування й розвиток інститутів держа-ви як найбільш оптимального суб’єкта організації суспільства. У цьому контек-сті безпека набуває таких змістовних характеристик, що будуть більшою мі-рою залежати від суб’єктів, які здійсню-ють діяльність, і вона набуває не лише суб’єктивного, а й об’єктивного характе-ру з огляду на як на різні можливості, так і потреби суб’єктів. Об’єктивність забез-печуватимуть ті умови, у яких здійсню-ють діяльність суб’єкти, а суб’єктивний аспект проявлятиметься в компетенції суб’єктів як виразі сукупності обов’язків і прав та відповідальності за результати діяльності в існуючих реальних умовах функціонування соціуму [8, с. 40].

Основними складовими забезпе-чення національної безпеки науковці визначають наступні:

1) захист суспільного ладу; 2) захист державного режиму; 3) забезпечення територіальної не-

доторканності і суверенітету;


70

4) забезпечення політичної та еко-номічної незалежності нації;

5) забезпечення здоров’я нації; 6) охорона громадського порядку; 7) боротьба зі злочинністю; 8) забезпечення техногенної безпеки; 9) захист від загроз стихійних

лих [6, с. 45]. Висновки. Таким чином, проведе-

не дослідження надає підстави для твер-дження, що сутністю національної без-пеки України є свобода життєдіяльності і демократичного суспільного та дер-жавного саморозвитку народу України, а її захист є сутністю діяльності із забез-печення національної безпеки України.

Підсумувати проведену розвідку вважаємо за можливе авторитетним висновком академіка В. Горбуліна, згід-но якого сьогоденна «вітчизняна теорія національної безпеки знаходиться в

стадії активного формування й дина-мічного розвитку, що зумовлене стрім-ким розвитком процесів глобалізації, інтенсивним ростом загроз у багатьох сферах життєдіяльності особи, суспіль-ства й держави, ускладненням їхніх вза-ємозв’язків. Система забезпечення наці-ональної безпеки знаходиться у стадії глибокої трансформації і, з одного боку, набуває багаторівневого, багатоці-льового спрямування, а з іншого — по-требує розробки нових підходів і мето-дів для забезпечення функцій ефектив-ного передбачення, прогнозування, планування, побудови сценаріїв роз-витку тощо» [5]. Відтак актуальним нау-ковим завданням є подальше проведен-ня досліджень та поглиблення наукових положень теорії і практики державного управління сферою національної та державної безпеки.

ЛІТЕРАТУРА:1. Баланда А. Соціальні детермінанти націо-нальної безпеки України: теорія, методоло-гія, практика: автореф. дис... д-ра екон. наук / Ін-т демографії та соц. дослідж. НАН України. — К., 2008. — 40 с.2. Батраченко О. Значення й функції дер-жавного управління сферою забезпечення публічної безпеки та порядку // Прикар-патський юридичний вісник. — 2015. — Вип. 3(9). — С. 128–132.3. Власюк О. С. Національна безпека Украї-ни: еволюція проблем внутрішньої політи-ки : Вибрані наукові праці. — К. : НІСД, 2016. — 528 с.4. Волинець В. Функція гарантування наці-ональної безпеки в контексті держав-но-правового розвитку сучасної України // Юридична Україна. — 2013. — № 1. — С. 9–16.5. Горбулін В. П. Національна безпека Ук-раїни: етапи становлення та проблеми нау-

кового та інформаційно-аналітичного за-безпечення [Електронний ресурс]. — Ре-жим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/ soc_gum/nac_bez/texts/2008-01/gorbulin.pdf.6. Корж І. Засади управління у сфері дер-жавної безпеки України // Економіка і пра-во. — 2012. — Вип. 20. — С. 173–178.7. Радченко О. Геостратегічна Україна // Публічне урядування : збірник. — 2016. — № 3 (4). — С. 119–141.8. Радовецька Л. Теоретична конструкція за-безпечення державної безпеки // Вісник Запорізького національного університету. — 2015. — № 1 (11). — С. 37–44.9. Сіцінський Н. Стратегічні пріоритети державного управління забезпечення націо-нальної безпеки України у зовнішньополі-тичній сфері в умовах військової агресії // Інвестиції : практика та досвід. — 2015. — № 19. — С. 93–96.

REFERENCES:1. Balanda A. (2008). Social determinants of national security of Ukraine: theory, methodology, practice [Social determinants of national security of Ukraine: theory, methodology, practice]: author’s abstract. dissertation Dr. Econ. Sciences. Institute of Demography and Sociology research NAS of Ukraine. Kyiv, Ukraine. 40 р. [in Ukrainian].

2. Batrachenko O. (2015). Znachennya y funktsiyi derzhavnoho upravlinnya sferoyu zabezpechennya publichnoyi bezpeky ta poryadku [The significance and functions of public administration in the field of ensuring public security and order], Prykarpats’kyy yurydychnyy visnyk. 3(9). Р. 128–132. [in Ukrainian].3. Vlasyuk O. S. (2016). Natsional’na bezpeka


71

Ukrayiny: evolyutsiya problem vnutrishnjoyi polityky : Vybrani naukovi pratsi [National Security of Ukraine: Evolution of the Problems of the Internal Policy: Selected Scientific Works]. NISD. Kyiv. 328 p. [in Ukrainian].4. Volynets’ V. (2013). Funktsiya harantuvannya natsional’noyi bezpeky v konteksti derzhavnopravovoho rozvytku suchasnoyi Ukrayiny [Function of guaranteeing national security in the context of state-legal development of modern Ukraine]. Yurydychna Ukrayina. 1. P. 9—16. [in Ukrainian].5. Gorbulin V. P. (2008). National security of Ukraine: stages of formation and problems of scientific and informational and analytical suport. URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/nac_bez/texts/2008-01/gorbulin.pdf. [in Ukrainian].6. Korzh I. (2012). Zasady upravlinnya u sferi derzhavnoyi bezpeky Ukrayiny [Principles of

management in the field of state security of Ukraine]. Ekonomika i pravo. 20. P. 173–178. [in Ukrainian].7. Radchenko O. (2016). Heostratehichna Ukrayina [Geostrategic Ukraine]. Publichne urya du-vannya: zbirnyk. 3 (4). P. 119–141. [in Ukrainian].8. Radovets’ka L. (2015). Teoretychna konstruktsiya zabezpechennya derzhavnoyi bezpeky [Theoretical Construct of State Security]. Visnyk Zaporiz’koho natsional’noho universytetu. 1 (11). P. 37–44. [in Ukrainian].9. Sitsins’kyy N. (2015). Stratehichni priorytety derzhavnoho upravlinnya zabezpechennya natsio nal’noyi» bezpeky Ukrayiny u zovnishnjopolitychniy sferi v umovakh viys’kovoyi ahresiyi [Strategic priorities of the state administration for ensuring national security of Ukraine in the foreign policy sphere in conditions of military aggression]. Investytsiyi : praktyka ta dosvid. 19. P. 93–96. [in Ukrainian].

72

Постановка проблеми. Дослі-дження питань кримінально-правової охорони власності в Україні та країнах Східної Європи не можливе без дослі-дження історичного коріння проблеми. Історія виникнення та розвитку будь-якого явища збагачує емпіричну базу дослідження, дає змогу розкриття глибинної сутності проблеми.

Аналіз останніх досліджень і пу-блікацій. Дослідженням питань кримі-нально-правової охорони власності за-ймалося чимало вчених, серед них: Л. М. Демидова, В. П. Ємельянов, Є. Л. Стрельцов, А. М. Соловйова, В. Я. Тацій та інші відомі вчені. Питан-ня кримінально-правової охорони власності в країнах Східної Європи ще не були предметом окремого комплек-сного наукового дослідження.

Формулювання цілей статті. Ціл-лю цієї статті є дослідження історії кри-мінально-правової охорони власності в Україні та країнах Східної Європи.

Виклад основного матеріалу. Аналіз становлення норм про кримі-нальну відповідальність за злочини проти власності на українських землях слід розпочати з давньоруського зако-нодавства. Першим кодифікованим зводом законів на території України слід вважати «Руську правду» [1, с. 55]. Епоха Руської правди охоплює період від початку XI до кінця XIII ст. У Русь-кій правді містилися норми про відпові-дальність за злочини — розбій (не від-різняється ще від грабежу), крадіжку, самовільне користування чужим май-ном, підпал і невиконання зобов’язан-ня. Крадіжка або, як вона називається в

УДК 343.7:340.5

Самокиш Інна ВасилівнаГоловний спеціаліст

Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

ІСТОРІЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ

ТА КРАЇНАХ СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Samokysh I. V. History of Criminal Protection of Property in Ukraine and the Countries of Eastern Europe

Abstract. The article deals with the history of criminal legal protection of property in Ukraine and the countries of Eastern Europe. It is concluded that the Ukrainian legal tradition of criminal legal protection of property was formed under the influence of many states, since the Ukrainian lands were under the influence of various state formations, which led to the borrowing or extension of the normative legal acts of different countries. Great influence on the creation of modern law was the Soviet period and characteristic for him a system of crimes against property. However, at the present stage of independent development of Ukraine as an independent state, the approaches of the past period are revised, which is dictated by the processes of globalization and European integration. The analyzed array of source and historiographical material made it possible for the author to establish a significant commonality of the legal tradition of Ukraine and the countries of Eastern Europe. Such a community is primarily due to the geographical proximity of such countries and to the presence of various state entities over a period of time.Key words: property, crimes against property, object of criminal law protection, countries of Eastern Europe, comparative research.

Самокиш І. В. Історія кримінально-правової охорони власності в Україні та країнах Східної Європи

73

древніх пам’ятках «татьба», є протиза-конне вилучення речі з чужого володін-ня з наміром привласнити її собі. Русь-ка Правда не ставить караність за кра-діжку в залежності від ціни викрадено-го. Правда знає одну плату — 3 гривні за крадіжку челяді, коня, зброї, сукні, сокола або пса.

Найбільш докладно в Руській Правді розглядалися такі види крадіжки, як: кра-діжка із закритих приміщень, конокрад-ство, крадіжка холопа, крадіжка бджіл і меду з бортних дерев, крадіжка бобрів, крадіжка морських і річкових суден, кра-діжка сіна тощо. При цьому крадіжка княжого майна ставилася під посилену охорону, в зв’язку з чим, і розмір штрафу за її вчинення був вищим. Слід зазначи-ти, що корисливий мотив у злочинах вже тоді вважався обтяжуючою обстави-ною, крадіжка розглядалася тільки як умисний злочин. Передбачалася відпові-дальність за крадіжку худоби, при цьому крадіжка не охоронюваного майна кара-лася суворіше, ніж крадіжка з закритого приміщення, а вбивство злодія на місці злочину не каралося (якщо воно вчине-не вночі) і тлумачилося, по суті, як са-мооборона [2, с. 2]. Виходячи з аналізу норм Руської Правди, предметом ви-крадення було майно, власником якого винний не був. Тобто майно, яке викра-дав винний, було для нього чужим. Предмети, які належать на праві влас-ності іншим особам, купуються у них іншими особами не інакше, як внаслі-док передачі, яка передбачає по обидва боки законну підставу і певні між ними правовідносини [1, с. 56].

У середині XIII століття було утво-рено Велике Князівство Литовське, Руське і Жемайтійське (далі — ВКЛ). Вершиною юридичної думки ВКЛ був Статут 1588 року. Незважаючи на те, що в Статуті ВКЛ 1588 року норми про злочини проти власності були досить казуїстичними, закон виділяв посягання на власність, що здійснюються в формі розкрадань, і посягання на власність за

відсутності ознак розкрадання. Зокре-ма, обман і зловживання довірою тягли за собою відповідальність на підставі ст. 34 розділу III Статуту ВКЛ 1588 року, в якій встановлювалася відпові-дальність за зловживання довірою за чужим спадковим майном. Слід зазна-чити, що Статут ВКЛ 1588 року спра-вив значний вплив на розробників ро-сійського Судебника 1649 року, а також на розвиток кримінального законодав-ства багатьох європейських держав того часу [3, с. 21].

Чималий внесок у розробку основ правової охорони майнових відносин був зроблений при підготовці Зводу за-конів Російської імперії та Уложення про покарання кримінальні та виправні. Розрізняючи приватну і державну, суспільну власність, розробники цих правових актів сконструювали склади даних злочинів з урахуванням їх спря-мованості на конкретні інтереси. Від-значимо найбільш важливі положення, що характеризують розділ Особливої частини Уложення про покарання кри-мінальні та виправні (1885 р.), що мав назву «Про злочини і проступки проти власності приватних осіб». Групуючи склади злочинів на кілька видів: а) зни-щення та пошкодження чужого майна; б) заволодіння чужим нерухомим май-ном; в) викрадення майна; г) привлас-нення і утаювання чужої власності; д) злочини і проступки за договорами та іншими зобов’язаннями. Тяжкість покарання за знищення та пошкоджен-ня майна була поставлена в безпосеред-ню в залежність від способу вчинення злочину (особливо виділяли підпал, ви-бух, затоплення), виду майна (житлові та нежитлові будівлі, ліс, врожай, сад, худоба, риба, чужі письмові документи тощо), часу і обстановки вчинення ді-яння (вночі, підчас сильної посухи або вітрі), цілі (для отримання страхової суми), ступеню досягнення злочинного наслідку (готування, замах, закінчений злочин), форми вини і багато чого ін-


74

шого. Заволодіння нерухомістю квалі-фікувалося як злочин, якщо при цьому застосовувалося насильство або вини-щувалися граничні знаки, межи [4].

Чимало нововведень встановлюва-лося Кримінальним Уложенням 1903 ро-ку. Ще не виділяючи злочинів проти власності однієї групою, Уложення, тим не менш, відокремлює сім глав, кожна з яких об’єднувала майнові пося-гання однієї і тієї ж форми. Одна з та-ких глав і раніше включала в себе діян-ня, пов’язані з пошкодженням майна та інших предметів, але в ній робився ак-цент вже не стільки на загально небез-печний спосіб вчинення діяння, скільки на форму вини і особливості об’єктів пошкодження. Намагаючись охопити всі можливі різновиди посягань, зако-нодавець сконструював не тільки за-гальні склади умисного і необережного посягання на власність, а й значну кіль-кість спеціальних складів, в яких окремо ставилися під охорону геодезичні, гід-ротехнічні, водопровідні, газопровідні і нафтопровідні споруди, лінії електро-передач, телеграф або телефон, тран-спортні шляхи сполучення і транспорт, пам’ятники культури і надгробні пам’ят-ники, різного роду знаки, документи, поштово-телеграфна кореспонденція. Пошкодженням майна вважалося також порушення правил безпеки руху, не за-безпечення заходів безпеки підчас екс-плуатації транспорту, недоброякісне будівництво тощо. У результаті такого розуміння пошкодження майна коло злочинів проти власності отримало значно ширше, ніж раніше, трактуван-ня, що спонукало до проведення спеці-альних теоретичних досліджень з ме-тою встановлення відмінностей між майновими, і так званими загально не-безпечними, злочинами [5].

Розробники Уложення 1903 р. ви-ходили з наявності родового поняття «викрадення» або «майнового злодій-ства», близького сучасному загальному поняттю «розкрадання». В історичному

огляді законодавства, аж до Уложення 1845 р. зазначалося, що історичним шляхом склалися такі відмінності між окремими видами викрадення, які сто-суються неістотних «відтінків» такої злочинної діяльності, в зв’язку з чим в первинному проекті передбачалося об’єднати всіх випадків викрадення чу-жого майна «в одне загальне поняття майнового злодійства». Це підтримали багато юристів, в тому числі німецькі вчені. Однак в подальшому було визна-но, що подібне рішення, «хоча і пра-вильне теоретично, було б надто різ-ким і тому небажаним ухиленням від діючої системи». На цьому прикладі видно дбайливе ставлення розробників Уложення 1903 р. до збереження право-вих традицій, прагнення уникнути непо-трібних змін. І все ж система майнових злочинів в проекті Уложення 1903 р. була переглянута, головним чином в на-прямку її зміцнення та спрощення. «Не підлягає ніякого сумніву та підтверджу-ється усіма отриманими Комісією заува-женнями, що сприйнятий чинним зако-нодавством розподіл майнових розкра-дань представляється надто подрібне-ним і потребує можливого спрощення».

Система корисливих майнових зло-чинів в Уложенні 1903 р. виглядає на-ступним чином. Центральне місце за-ймають норми про викрадення, яке пе-редбачає, на думку коментаторів, пору-шення права не тільки власності на річ, але і фактичного володіння нею.

Видами викрадення, згідно гл. 32 Уложення, є розбій, вимагання та ін. Злодійством визнається таємне або від-крите викрадення чужого майна з ме-тою привласнення. Викрадення майна за допомогою насильства над особисті-стю (включаючи, зокрема, приведення в несвідомий стан) визнається розбоєм (ст. 589). Таким чином, із законодавства виключено поняття грабежу. До викра-дення відносилося і вимагання, ознаки якого в основному збереглися незмін-ними до нашого часу. За межами викра-


75

дення залишилися: неповідомлення про знахідку, привласнення ввіреного майна та зловживання довірою, оскіль-ки, за прийнятою законодавцем кон-цепції, зазначені діяння не порушують фактичного володіння річчю. В окрему главу виділялися норми про шахрай-ство, при цьому автори виходили з того, що така діяльність може бути засо-бом не тільки викрадення чужого рухо-мого майна, а й злочинного придбання взагалі будь-яких майнових прав. Тут законодавець виявився не цілком послі-довний, оскільки і вимагання може бути засобом придбання таких прав і різних вигод майнового характеру, що не зава-дило об’єднати його в одну главу з кра-діжкою і розбоєм [6].

Комісія з кодифікації кримінально-го права, що готувала проект КК Поль-щі 1932 року, визнала за необхідне роз-робити не тільки абсолютно нове, але, перш за все, сучасне матеріальне кримі-нальне право. В результаті глибокого аналізу і обговорення була запропоно-вана нова модель положень, яка, мала прогресивний характер, порівняно з тогочасними та більш ранніми кримі-нальними законами. У проекті, розро-бленому Комісією, загальний об’єкт охорони власності відносився не лише до права власності, але також до інших юридичних форм і фактичної влади над речами. Такий підхід враховував су-часний погляд на доктрину, сформу-льований В. Маковським наступним чином: «Кримінально-правове поняття права власності та власності не можна ототожнювати з цими поняттями ци-вільного права. [...] кримінальні санкції відносяться тільки до певних сторін ци-вільно-правових відносин, тому вони не враховують повноту цивільних прав, а лише деякі їх інститути» [7].

Згідно з проектом Комісії, КК Поль-щі 1932 року містив злочини проти власності в розділі XXXIX («Злочини проти власності»). Він містив п’ятнад-цять статей (статті 257–272), в яких мі-

стилося шістнадцять складів злочинів: 1) крадіжка (п. 1 ст. 257); 2) розбійниць-ка крадіжка (ст. 258); 3) розбій (ст. 259); 4) озброєння морського судна для вчи-нення розбою (ст. 260); 5) розбій під примусом (втягнення у вчинення роз-бою) (ст. 261); 6) привласнення (ст. 262); 7) знищення майна (ст. 263); 8) шахрай-ство (ст. 264); 9) шахрайство (незаконне одержання послуг) (ст. 265); 10)незакон-на експлуатація (ст. 266); 11) стягнення належної суми (ст. 267); 12) лихварство (ст. 268); 13) незаконне привласнення (ст. 269); 14) порушення права на по-лювання або рибальство (ст. 270); 15) насильство по відношенню до охо-ронця (ст. 271); 16) конфіскація немате-ріальних цінностей (ст. 272).

Наступним етапом розвитку кримі-нального законодавства Польщі є Кри-мінальний кодекс 1969 року. Конститу-ція Польської Народної Республіки 1952 р. встановила особливий захист державної власності, яка — відповідно до ст. 77 — була визнаною «основою розвитку держави, джерелом багатства і сили Вітчизни» [8, c. 2–91]. Як наслідок, 4 грудня 1953 року було видано два ука-зи, які забезпечували кримінально-пра-вовий захист власності:

1) про посилення захисту державної власності (o wzmożeniu ochrony włas-ności społecznej);

2) про захист державної власності від дрібних крадіжок (o ochronie własności społecznej przed drobnymi kradzieżami), у які були внесені зміни указом від 23 грудня 1954 року про вне-сення змін до деяких положень про охорону державної власності (o zmianie niektórych przepisów o ochronie własności społecznej).

Як зазначено в обґрунтуванні до проекту КК 1969 р.: «Кримінальний ко-декс заснований на конституційному принципі широкого захисту державної власності, однак також враховує те, що особиста та індивідуальна власність за-звичай є власністю трудящих, а тому


76

вона також вимагає адекватного захи-сту. Ця обставина виправдовує помі-щення всіх злочинів проти власності в одну главу» [9, c. 146]. Тому було вирі-шено, що критерієм прийнятої систе-матизації є об’єкт кримінально-право-вої охорони у вигляді загальновизнаних матеріальних цінностей.

Кримінальний кодекс 1969 року ви-значив злочини проти власності в главі XXIX («Злочини проти власності»). Він містив вісімнадцять статей (ст. 199–216), в яких було організовано вісімнадцять складів злочинів: 1) захоплення громад-ського майна (ст. 199); 2) захоплення ввіреного громадського майна (ст. 200); 3) захоплення ввіреного громадського майна значної вартості (ст. 201); 4) захо-плення майна, добутого незаконним шляхом (mienia aferowe) (ст. 202); 5) крадіжка (ст. 203); 6) незаконне прив-ласнення майна (ст. 204); 7) шахрайство (ст. 205); 8) зловживання довірою (ст. 206); 9) лихварство (ст. 207); 10) особливо зухвала крадіжка або кра-діжка зі зломом (ст. 208); 11) розбій-ницька крадіжка (ст. 209); 12) розбій (ст. 210); 13) примусовий розбій ( втяг-нення у вчинення розбою) (ст. 211); 14) знищення майна (ст. 212); 15) ви-рубка дерев в лісі (ст. 213); 16) захоплен-ня автотранспортного засобу (ст. 214); 17) навмисне одержання викрадених товарів (ст. 215); 18) ненавмисне одер-жання викрадених товарів (ст. 216).

Згаданий розділ включав три кате-горії злочинів: 1) злочини проти дер-жавної власності (ст. 199–201); 2) злочи-ни проти індивідуальної власності (ст. 203–207); 3) злочини проти держав-ної власності і проти індивідуальної власності (ст. 202, ст. 208– 216).

Кримінальний кодекс 1932 року і КК 1969 роки не містили визначення терміну «власність». Доктрина, в свою чергу, також не представляла єдиної думки [10].

Сербія. У старому сербському зако-нодавстві міститься положення про зло-

чини проти власності. Перші норми про грабіж містяться в Хіландарській хартії 1276–1281 рр. У ст. 6 Хіландарській хартії згадується ринковий грабіж, а саме віді-брання силою того, що є на ринку.

Одним з найбільш важливих доку-ментів у правовій історії Сербії, безу-мовно, є Душанський кодекс, який був прийнятий в Парламенті в Скоп’є 21 травня 1349 року. Первісна версія Ко-дексу містила 135 статей, в той час як на сесії, що відбулася в Скоп’є в 1354 році, Кодекс був доповнений ще 66 статтями. Він був написаний кирилицею на то-дішній розмовній сербській мові. Пер-вісна версія не збереглася, тому вона ре-конструйована за допомогою ряду сте-нограм, серед яких найстаріша стеногра-ма другої половини XIV століття.

Наступним джерелом кримінально-го права Сербії був Закон Матея Нена-довича. Закон датується першим роком повстання (ймовірно, травень 1804 р.) На сьогоднішній день нам відомо сім його розділів. Закон містив 14-15 ста-тей, можливо, двадцять. Він був створе-ний на основі Актів (зібрань середньо-вічних церковних правил), законів Юс-тиніана і Мойсея.

З правопорушень, пов’язаних з май-ном, закон Матея Ненадовича стосуєть-ся тільки крадіжки худоби: «Хто краде левів, свиней, коней або волів…» За крадіжку худоби закон передбачав ті-лесне покарання у вигляді «биття» пали-цями і штраф у розмірі подвійної вар-тості викраденого предмета [11].

Кримінальний кодекс Князівства Сербія був прийнятий 29 березня 1860 року під час другого князювання Мило-ша Обреновича. Кодекс набув чинності 12 травня 1860 року. Кримінальний ко-декс 1860 року є одним з найважливі-ших історичних правових документів Князівства, а пізніше Королівства Сер-бія. Хоча князь Мілош різко виступав проти серйозної законодавчої роботи, тому що був стурбований тим, що зако-ни обмежать його владу, він ініціював


77

роботу з кодифікації кримінального за-конодавства, як матеріального, так і процесуального [12, c. 147–151].

Перша частина Кодексу містить по-ложення, що становлять загальну ча-стину класичних кримінальних кодек-сів: це загальні положення про пока-рання, про замахи, про співучасників, про пом’якшуючі та обтяжуючі обста-вини тощо. Друга частина Кодексу містить положення про окремі злочини та правопорушення. Кримінальні пра-вопорушення групуються відповідно до об’єкту, на який спрямоване покарання. Це: батьківщина, правитель і конститу-ція, закон, влада і громадський порядок, державна служба, грошовий обіг, дер-жавні і приватні документи, життя, фі-зична недоторканність, особиста сво-бода, моральний стан, церква і релігія, честь, майно, свідчення та загальна без-пека людей і майна. Третя частина містить положення про суди.

Кримінальні правопорушення про-ти власності з елементами насильства містяться в главі 25 цього Кодекс: «Про грабіж, несправедливість і насильниць-ке вимагання». Ця глава містить стат-ті 237–250.

Відповідно до ст. 237 Кримінально-го кодексу: «той, хто незаконними засо-бами, силою, небезпечною погрозою або жорстоким поводженням з власни-ком рухомого майна забирає і привлас-нює собі його майно, вважається гра-біжником».

Стаття 238 Кодексу по суті присвяче-на особливому виду насильницького майнового злочину — розбійницькій крадіжці. «Розбійником буде той, хто вчи-нив крадіжку, але, щоб зберегти вкраде-ний предмет, використовував силу або використовував небезпечну погрозу».

У результаті об’єднання Сербії, Чорногорії і Держави словенців, хор-ватів і сербів 1 грудня 1918 р. було за-сновано Королівстві сербів, хорватів і словенців. Чинним були шість право-вих актів у сфері кримінального права

до прийняття єдиного кримінального кодексу. Винятком є військове кримі-нальне законодавство, оскільки чин-ність сербського військового кримі-нального кодексу від 1901 року поши-рювалася на всю державу. Крім того, було прийнято декілька спеціальних законів у сфері кримінального права, які діяли по всій країні, включаючи За-кон про захист громадської безпеки і порядку 1921 року.

Кримінальні правопорушення про-ти власності містяться в Главі XXVII Кримінального кодексу Королівства сербів, хорватів і словенців. Статтею 326 було визначено відповідальність за грабіж таким чином: «Той, хто вико-ристовує силу проти кого-небудь або погрожує негайною небезпекою для життя або здоров’я, забирає чужу рухо-му річ, або хто вчиняє інше діяння, щоб привласнити речі, карається як грабіж-ник покаранням на п’ятнадцять ро-ків» [13, c. 123].

Статтею 328 передбачалося кримі-нальну відповідальність за вчинення більш серйозних форм злочину. А са-ме: «Грабіжник буде покараний тюрем-ним ув’язненням на строк не менше п’я-ти років або більше: у разі пограбуван-ня, за якого завдано серйозну травму відповідно до статей 178 або 179; коли пограбування вчинено кількома особа-ми» [13, c. 124].

Із аналізу норми статті 328 виникає питання про те, що мається на увазі під терміном «кілька особи». Сербський професор Тома Живанович стверджує, що ця кваліфікована форма пограбу-вання буде існувати, якщо її виконують дві або більше осіб, один з яких може бути виконавцем, а інший співучасни-ком, але необхідно, щоб їх умисел пе-редбачав усвідомлення цієї кваліфікова-ної «суворої» обставини [14, c. 50]. Про-фесор Михайло Чубинський вважає, що для кваліфікації такого виду грабежу необхідно, щоб принаймні три особи вчинили грабіж. Аргументом на під-


78

твердження думки професора Чубин-ського є те, що Кодекс застосовує у ви-падку інших злочинів термін «дві або більше особи», і тому очевидно, що для форми з пункту 3 ст. 328 необхідно, щоб злочин було вчинено хоча б трьо-ма особами [15, c. 299].

У нормативних актах і наукових працях часів Російської імперії вжива-лося частіше словосполучення «май-нові злочини», а не «злочини проти власності». За часів радянської України підхід до термінології та систематиза-ції злочинів проти власності дещо змі-нюється. Українська правова традиція кримінально-правової охорони влас-ності формувалася під впливом бага-тьох держав, адже українські землі пе-ребували під впливом різних держав-них утворень, що це призводило до

запозичення або поширення дії нор-мативно-правових актів різних країн. Великий вплив на творення сучасного права мав радянський період і харак-терна для нього система злочинів про-ти власності. Однак на сучасному етапі самостійного розвитку України як не-залежної держави підходи минулого періоду переглядаються, що продикто-ване процесами глобалізації та євроін-теграції [1, с. 78].

Отже, проаналізований масив дже-рельного та історіографічного матеріалу дає змогу стверджувати про значну спільність правової традиції України та країн Східної Європи. Така спільність викликана, перш за все, географічною близькістю таких країн та перебуванням під впливом різних державних утворень протягом певного періоду часу.

ЛІТЕРАТУРА:1. Соловйова А. М. Кримінально-правова характеристика злочинів проти власності: порівняльно-правове дослідження: [моно-графія]. — Вінниця, 2018. — 460 с.2. Молев Г. И. История становления уголов-ной ответственности за преступления про-тив собственности в законодательстве Рос-сии [Электронный ресурс] // Концепт. — 2014. — Спецвыпуск № 27. — Режим досту-па: http://e-koncept.ru/2014/14817.htm.3. Мороз Д. Г. Причинение имущественно-го ущерба без признаков хищения как пре-ступление против собственности. — Минск: Бизнесофсет, 2016. — 152 с.4. Уголовное право. Особенная часть: Учеб-ник для вузов / Отв. ред. проф. И. Я. Коза-ченко, проф. 3. А. Незнамова, доц. Г. П. Но-воселов. — 3-е изд., изм. и доп. — М.: Изда-тельство НОРМА (Издательская группа НОРМА—ИНФРА М), 2001. — 960 с.5. Анисимов В. Ф. История законодатель-ства России о преступлениях против соб-ственности с признаками хищения [Элек-тронный ресурс]. — Режим доступа: https://www.ugrasu.ru/upload/iblock/2e5/2e5bae9726634ec095651d9395251b62.pdf.6. Борзенков Г. Н., Комисаров В. С. Курс уголовного права: в пяти томах. Т. 3. Особенная часть / Под ред. Г. Н. Бор-зенкова, В. С. Комисарова. — М.: Зерца-ло, 2002.

7. Makowski W. (1920). Prawo karne, Gebe-thner i Wolff, G. Gebethner i Spółka. — 461 s. 8. Bafia J., Hochberg L., Siewierski M. Ustawy karne PRL. — Wydawnictwo Prawnicze, 1965. — S. 2–91.9. Uzasadnienie projektu KK z 1968 r. — S. 146.10. Rozdział I. Przestępstwa przeciwko mieniu. Zagadnienia ogólne [Electronic source]. — Access mode: https://docplayer.pl/21405599-Rozdzial-i-przestepstwa-przeciwko-mieniu-zagadnienia-ogolne.html.11. Вања Ћупина. Кривична дела против имовине са елементима принуде. Докторска дисертација. — Нови Сад. — 387 c.12. Пихлер С. Основне црте у развоју кри-вичног права Србије од 1815. до кодифика-ције из 1860. године // Анали Правног фа-култета у Београду. — јануар-април 1974. — Стр. 147–151.13. Кривични законик за Краљевину Срба, Хрвата и Словенаца од 27. јануара 1929. го-дине. — Прво издање. — Београд, 1929. — Стр. 123.14. Живановић Т. Основи кривичног права Краљевине Југославије, посебни део. — Бе-оград, 1939. — Стр. 50.15. Чубински М. Научни и практични ко-ментар Кривичног законика Краљевине Југославије од 27. јануара 1929. године, по-себни део. — Стр. 299.


79

1. Solovjova A. M. (2018). Kryminalnopravova xarakterystyka zlochyniv proty vlasnosti: porivnyalnopravove doslidzhennya: [monografiya]. Vinnycya. 460 s. [in Ukrainian].2. Molev G. Y. (2014). Ystoryya stanovlenyya ugolovnoj otvetstvennosty za prestuplenyya protyv sobstvennosty v zakonodatelstve Rossyy. Koncept. Special edition. 27. URL: http://e-koncept.ru/2014/14817.htm. [in Russian].3. Moroz D. G. (2016). Prychynenye ymushhestvennogo ushherba bez pryznakov xyshhenyya kak prestuplenye protyv sobstvennosty. Mynsk. Byzne-sofset. 152 p. [in Russian].4. Kozachenko Y. Ya., Neznamova Z. A., Novoselov G. P. (2001). Ugolovnoe pravo. Osobennaya chast: Uchebnyk dlya vuzov. 3rd ed. M. Yzdatelstvo NORMA (Yzdatel’skaya gruppa NORMA—YNFRA M). 960 p. [in Russian].5. Anysymov V. F. Istoria zakonodatelstva Rossii o prestuplenyax protyv sobstvennosty s pryznakamy xyshhenya. URL: https://www.ugrasu.ru/upload/iblock/2e5/2e5bae9726634ec095651d9395251b62.pdf. [in Russian].6. Borzenkov G. N., Komysarov V. S. (2002). Kurs ugolovnogo prava v pyaty tomax. T. 3. Osobennaya chast. M. Zerczalo. [in Russian].7. Makowski W. (1920). Prawo karne, Gebe-thner i Wolff, G. Gebethner i Spółka. 461 s. [in Polish].

8. Bafia J., Hochberg L., Siewierski M. (1965). Ustawy karne PRL, Wydawnictwo Prawnicze. S. 2–91. [in Polish].9. Uzasadnienie projektu KK z 1968 r. S. 146. [in Polish].10. Rozdział I. Przestępstwa przeciwko mieniu. Zagadnienia ogólne. URL: https://docplayer.p l/21405599-Rozdzia l - i -przestepstwa-przeciwko-mieniu-zagadnienia-ogolne.html. [in Polish].11. Vaњa Ћupyna. Kryvychna dela protyv ymovyne sa elementyma prynude. Doktorska dysertacyјa. Novy Sad. 387 c. [in Serbian].12. Pyxler S. (1974) Osnovne czrte u razvoјu kryvychnog prava Srbyјe od 1815. do kodyfykacyјe yz 1860. godyne. Analy Pravnog fakulteta u Beogradu, јanuar-apryl 1974, godyna. Str. 147–151. [in Serbian].13. Kryvychny zakonyk za Kraљevynu Srba, Xrvata y` Slovenacza od 27 јanuara 1929. godyne, prvo y`zdaњe. Beograd. 1929, godyna. Str. 123. [in Serbian].14. Zhyvanovyћ T. (1939). Osnovy kryvychnog prava Kraљevyne Јugoslavye, posebny deo, Beograd. Str. 50. [in Serbian].15. Chubynsky M. Nauchny y praktychny komentar Kryvychnog zakonyka Kraљevyne Јugoslavyјe od 27 јanuara 1929. godyne, posebny deo»... Str. 299. [in Serbian].

REFERENCES:

80

Постановка проблеми. Побудова вітчизняної системи кримінально-пра-вової протидії діянням, що полягають у невиконанні судового рішення, обов’яз-ково потребує врахування передового іноземного досвіду.

Методологічним підґрунтям таких наукових розвідок постає передусім по-рівняльно-правовий метод дослідження відповідних норм та явищ, проте це не означає, що інші методи пізнання пра-вових явищ не будуть задіяні. Погоджує-мося з думкою М. І . Панова та Н. О. Гуторової про взаємне доповнен-ня методів, які у цілому утворюють єди-ну складну і водночас діалектично-супе-речливу систему органічно пов’язаних прийомів наукового пізнання соціаль-но-правової реальності у сфері кримі-нального права [1, с. 87–97]. «Ось чо-му, — зауважує М. І. Панов, — методоло-гію не можна зводити тільки до тієї чи іншої (однієї) компоненти, наприклад, до

одного методу або до вчення лише про деякі окремі методи чи методики, оскіль-ки за її межами в такому випадку безпід-ставно будуть залишатися інші» [2, с. 78].

Варто мати на увазі, що в сучасній науці кримінального права представле-но також критичний погляд на зміст і тлумачення порівняльно-правового ме-тоду дослідження. Так, на думку П. П. Сердюка, порівняльний метод є внутрішньо притаманним усім наукам, загальним методом. «Його специфіка-ція на рівні порівняльно-правових до-сліджень, — пише науковець, — дає лише емпіричний матеріал для подаль-ших теоретичних узагальнень у контек-сті відомих проблем права. Отже, по-рівняльне правознавство в галузевій сфері дає можливість здобуття емпірич-них даних для подальших теоретичних узагальнень» [3, с. 10–11].

Авторитетні європейські правознав-ці, спеціалісти у сфері приватного пра-

УДК 343.369

Чорна Олена СергіївнаАспірантка відділу проблем кримінального права,

кримінології та судоустрою Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України

ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

ЗА НЕВИКОНАННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ: КРИТИЧНІ МІРКУВАННЯ

Chorna O. S. Comparative and Legal Research of the Problem of Responsibility for the Non-enforcement of the Court Decision: Critical Consideration

Abstract. The article offers a critical review of the main scientific works in which a comparative study of criminal liability for non-enforcement of a court decision is carried out. The author highlights the main shortcomings contained in the analyzed criminal law literature, and suggests certain steps to improve the quality of scientific research of comparative legal content. Attention is drawn to the structure and content of the relevant subsections of dissertations, incorrect references and conclusions, and other problematic issues. The conclusion is formulated on the need for further comparative legal studies not only of criminal liability for non-enforcement of a court decision, but also of other issues of criminal law.Key words: nonenforcement of a court decision, comparative legal method, criminal law methodology, criminal law of foreign states, sources of criminal law.

Чорна О. С. Порівняльно-правові дослідження проблем відповідальності за невиконання судового рішення: критичні міркування

81

ва К. Цвайгерт і Х. Кьотц, прогнозують методологічне майбутнє юридичної нау-ки як порівняльне правознавство [4, с. 49]. На їх думку, «порівняльно-правові дослі-дження мають виключну корисність для правових реформ у країнах, що розвива-ються, і є фактором, який стимулює кри-тику їхнього власного правопорядку, що може здійснити значно більший внесок у розвиток національного права, аніж національно обмежена догматична дис-кусія» [4, с. 28].

Відомий вітчизняний дослідник А. В. Савченко, будучи спеціалістом у сфері порівняльного кримінального права, підкреслює: «В умовах сьогоден-ня стає все очевиднішим той факт, що без вивчення і використання позитив-ного іноземного досвіду неможливо здійснювати розвиток власного законо-давства, вирішувати інші правові про-блеми, забезпечувати обмін наукової інформації та наукових ідей, розбудову-вати національну правову систему та зближувати її з правовими системами розвинених країн світу» [5, с. 36].

Погоджуємося і з думкою М. І. Хав-ронюка, згідно з якою «національні правові системи держав континенталь-ної Європи в останні десятиріччя збли-жуються. Гармонізація кримінального законодавства цих держав, тобто приве-дення його у відповідність до європей-ських стандартів на підставі положень створеного у межах Ради Європи (РЄ) та Європейського Союзу (ЄС) загально-європейського кримінального законо-давства, є об’єктивно необхідною для підвищення ефективності боротьби з міжнародними злочинами та злочина-ми міжнародного характеру» [6, с. 4]. Уточнимо це положення вказівкою на те, що зазначена гармонізація є важли-вою не лише для підвищення ефектив-ності боротьби з міжнародними злочи-нами та злочинами міжнародного ха-рактеру, а й для більш ефективного правового регулювання відповідально-сті і за інші злочини, у тому числі й

проти правосуддя, до яких належить предмет нашого дослідження — неви-конання судового рішення.

Отже, порівняльне вивчення зару-біжних зразків кримінально-правового впливу на поведінку осіб, які ігнорують вимоги судових рішень або перешкод-жають їх виконанню, дозволить вияви-ти ефективні правові конструкції, взяти їх на озброєння і вдосконалити з ураху-ванням вітчизняних реалій. На цій під-ставі вважаємо за потрібне наголосити на обов’язковому характері вивчення зарубіжного досвіду кримінально-пра-вового забезпечення охорони суспіль-них відносин, що виникають у зв’язку з виконанням судових рішень.

Аналіз останніх досліджень. Зару-біжний досвід кримінально-правової протидії невиконанню судового рішен-ня вивчався насамперед такими вітчиз-няними юристами, як Г. І. Богонюк [7], М. О. Букач [8], В. А. Головчук [9], В. В. Налуцишин [10].

Вивчення праць зазначених авторів свідчить про істотні розходження у ро-зумінні системи кримінально-правової охорони порядку виконання судових рішень у законодавстві зарубіжних дер-жав, а також про певні помилки, які, бу-дучи допущені одними дослідниками, у подальшому здебільшого некритично сприймаються іншими юристами і від-творюються у текстах наукових публі-кацій. Окрім того, основну увагу дослід-ники приділяють законодавству по-страдянських держав.

На цій підставі мета статті визначена як висвітлення згаданих розходжень, спірних або неточних положень, що впливають на загальне бачення зарубіж-ного досвіду в частині встановлення кримінальної відповідальності за неви-конання судового рішення, та які можуть призвести до неправильних висновків на шляху запозичення такого досвіду.

Виклад основного матеріалу до-слідження. Слід підкреслити, що лише в одній вітчизняній дисертації (автор —


82

О. Р. Романишин, 2018 р.), присвяченій вивченню кримінально-правового за-безпечення охорони порядку виконан-ня судових рішень в Україні, окреме дослідження і порівняння зарубіжного досвіду відповідного законодавчого ре-гулювання не здійснювалося [11]. Інші українські дослідники у своїх дисертаці-ях здійснювали порівняльно-правовий аналіз вітчизняного та зарубіжного кри-мінального законодавства про відпові-дальність за невиконання судового рі-шення. Проте не завжди таке пізнання було логічним, обґрунтованим і мето-дологічно цільним.

Підкріпимо зроблене застереження відповідними аргументами. Так, Г. І. Бо-гонюк у своїй дисертації присвятила під-розділ 1.4 вивченню зарубіжного досві-ду регламентації кримінальної відпові-дальності за невиконання судового рі-шення [7, с. 39–48]. Для порівняння ав-торка відібрала передусім кримінальні кодекси країн СНД: «КК окремих дер-жав, що входили до складу Радянського Союзу (Російська Федерація (далі — РФ), Грузія, Республіка Вірменія, (далі — Вірменія), Киргизька Республіка (далі — Киргизстан), Республіка Таджикистан (далі — Таджикистан), Республіка Ка-захстан (далі — Казахстан), Азербай-джанська Республіка (далі — Азербай-джан), Республіка Узбекистан (далі — Узбекистан)»; такий вибір, — пише до-слідниця, — не є випадковим, а зумов-лений тим, що законодавство цих дер-жав мало спільне підґрунтя та правову систему [7, с. 39]. Водночас вивчення законодавства держав континентальної Європи щодо кримінальної відпові-дальності за невиконання судового рі-шення виявилося поверховим, фор-мальним — адже йому присвячено лише 3 сторінки праці (с. 46–48).

У дисертації В. А. Головчука, порів-няно із дослідженням Г. І. Богонюк, приділено більше уваги вивченню єв-ропейського досвіду кримінально-пра-вової протидії невиконанню судового

рішення. Проте і цей автор розпочав відповідний підрозділ вказівкою на важливість вивчення законодавства дер-жав, що входили до складу СРСР.

В. А. Головчук пише: «Насамперед потрібно звернути увагу на криміналь-не законодавство Азербайджанської Республіки, Грузії, Естонської Респу-бліки, Киргизької Республіки, Латвій-ської Республіки, Литовської Республі-ки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменія, Республіки Казахстан, Респу-бліки Молдова, Республіки Таджикис-тан, Республіки Узбекистан і Російської Федерації, адже ті суспільні процеси, що відбувалися у нашій країні, певною мірою торкнулись і цих держав. Такі зміни властиві і нормам, які передбача-ють відповідальність за злочини проти правосуддя. Законодавство країн, які входили до складу СРСР, мало спільне коріння, а тому в переважній більшості містило аналогічні норми. Вибір країн не був випадковим, а обумовлений тим, що вони поряд з Україною є колишні-ми учасниками СРСР, а на сьогодні — СНД, що дає підстави говорити про єдину (континентальну) систему права, спільну в недалекому минулому школу кримінального права. Хоча мали місце і певні особливості, характерні для кри-мінально-правових норм окремих з них» [9, с. 53–54]. Видається, що автор необґрунтовано назвав країни Балтії учасниками СНД; окрім цього, його ар-гументацію щодо потреби насамперед звернути увагу на кримінальне законо-давство країн СНД складно визнати пе-реконливою.

Доречно підкреслити, що В. А. Го-ловчук сам же зазначає: законодавство країн, які входили до складу СРСР, пе-реважно містило аналогічні (виділено нами. — О. Ч.) норми. Виникає законо-мірне запитання: якщо норми є анало-гічними, для чого потрібно вивчати кримінальне законодавство таких країн, тим більше, здійснювати це «насампе-ред», як пише автор?


83

На нашу думку, сучасні порівняльні дослідження потребують більшої уваги до європейського та американського досвіду кримінально-правової протидії невиконанню судового рішення, а ви-вчення законодавства країн СНД хоча і є важливим, проте у контексті поступу України до європейського правового простору має сприйматися як другоряд-не. На цій підставі ми наполягаємо на реалізації іншого підходу під час побу-дови відповідних підрозділів дисерта-ційних праць — спочатку вивчаємо дос-від європейських країн, потім — країн англо-американської правової сім’ї, і лише після цього — країн Балтії та СНД.

Частково такий підхід було дотри-мано у дисертації М. О. Букач, яка при-святила підрозділ 1.3 вивченню кримі-нальної відповідальності за невиконан-ня судового рішення у законодавстві зарубіжних країн [8, с. 39–45]. Водночас обсяг цього підрозділу, який налічує всього 7 сторінок тексту, на наш по-гляд, не дозволив дослідниці глибоко вивчити зазначене питання у порів-няльно-правовому аспекті.

Нерідко спостерігається і така ситуа-ція: деякі вітчизняні дослідники після поверхового вивчення кримінальних кодексів інших держав доходять катего-ричного висновку про відсутність кри-мінальної відповідальності за невико-нання судового рішення у відповідних країнах. Так, М. О. Букач резюмує: «1) кримінальна відповідальність за не-виконання судового рішення у багатьох зарубіжних країнах взагалі не передба-чена (Швеція, Швейцарія, Польща, Гол-ландія, Франція, ФРН, Японія)» [8, с. 44]. На наш погляд, такий висно-вок складно визнати коректним у нау-ковому розумінні, оскільки в ньому не враховано, що у багатьох зазначених країнах кримінальна відповідальність не обмежується положеннями лише кримінального кодексу.

Наприклад, у ФРН існує так зване «додаткове кримінальне право». Дослід-

ники німецького кримінального права підкреслюють: «Як і у Франції, у ФРН кримінальне право кодифіковане не повністю. Кримінально-правові норми містяться не лише у КК, але й в інших законах, які одержали назву додаткового кримінального права (Nebenstrafrecht)» [12, с. 104]. П. С. Берзін цілком слушно акцентує на доцільності аналізу поло-жень додаткових кримінальних законів, які він називає елементами системи кри-мінального законодавства ФРН [13, с. 8].

Кількість цих додаткових законів ся-гає близько 1000 нормативних актів, і всі вони не мають кодифікованого ха-рактеру. Німецький науковець Гельмут Фрістер зазначає: «Якщо Загальна ча-стина матеріального кримінального права майже повністю описана у нор-мах Кримінального уложення (§§ 1–79b StGB), то Особлива частина Кримі-нального уложення (§§ 80–358 StGB) — хоча і містить найважливіші криміналь-ні делікти — проте далеко не всі. Решта кримінально караних діянь і санкції за них описані не в Кримінальному уло-женні, а в законах, що регулюють від-повідну сферу» [14, с. 13]. У відомій мо-нографії А. Е. Жалінського «Сучасне німецьке кримінальне право» підкрес-люється, що кримінальне законодав-ство ФРН формально включає у себе кримінальний кодекс (Strafgesetzbuch — StBG) від 15 травня 1871 р. і так звані додаткові кримінальні закони. «Якщо російське кримінальне право — це КК РФ, — обґрунтовано зазначав А. Е. Жа-лінський, — то німецьке кримінальне право — це Кримінальний кодекс і чи-сельні інші закони, в яких містяться кримінально-правові приписи, голов-ним чином заборони, тобто закони, що доповнюють Особливу частину КК» [15, с. 18]. Деякі з цих додаткових законів цілком можуть містити поло-ження щодо кримінальної відповідаль-ності за невиконання судового рішен-ня. Це може стосуватися не лише кримі-нального законодавства ФРН, а й інших


84

країн, де реалізовано принцип мно-жинності джерел кримінального права.

Видається, що висновок М. О. Бу-кач про відсутність кримінальної відпо-відальності за невиконання судового рішення у законодавстві ФРН є спір-ним. Так, КК ФРН у низці параграфів (наприклад, параграфи розділу 29 «Ка-рані діяння проти довкілля») містить поняття «порушення адміністратив-но-правового обов’язку», під яким розу-міють обов’язок, що випливає з судово-го рішення (див. підпункт «b» пункту «3» параграфу 330). Слід взяти до уваги й таке. Параграф 336 передбачає відпові-дальність за невиконання службової дії, де роз’яснюється, що до вчинення службової дії або суддівської дії у розу-мінні §§ 331–335 прирівнюється й неви-конання дії [16].

Окрім цього, М. О. Букач стверджує, що кримінальна відповідальність за не-виконання судового рішення взагалі не передбачена у Франції [8, с. 44]. Нато-мість В. А. Головчук зазначає, що від-повідальність за невиконання судового рішення передбачена ст. 314-7 КК Фран-ції [9, с. 55]. З позицією В. А. Головчука погоджується В. В. Налуцишин, який у статті, присвяченій вивченню покаран-ня за невиконання судового рішення за законодавством держав Європейського Союзу, так само посилається на цю ж кримінально-правову норму [10, с. 159].

На наш погляд, всі три згадані вище дослідники доходять висновків, які можна поставити під сумнів. Для цього необхідно звернутися безпосередньо до КК Франції. Так, у книзі четвертій «Про злочини і проступки проти нації, держави та громадського спокою» міститься розділ третій, який має назву «Про посягання на державну владу». У цьому розділі є глава IV «Про пося-гання на відправлення правосуддя». Відділ третій зазначеної глави має назву «Про посягання на судову владу» та складається з трьох параграфів: «Про посягання на повагу, яку належить при-

діляти правосуддю» (§ 1), «Про втечу» (§ 2) і «Про інші посягання на авторитет кримінальної юстиції» (§ 3).

В останньому з названих парагра-фів міститься низка кримінально-пра-вових норм, якими встановлено відпо-відальність за різні форми невиконан-ня судових рішень, вироків, інших су-дових актів. Наприклад, ст. 434-38 вста-новлює кримінальну відповідальність за діяння, вчинене особою, якій забо-ронено перебувати у певних місцях, яке виявилося у появі в будь-якому заборо-неному місці [17, с. 430]. Наступна стат-тя КК Франції — 434-39 узаконює таке: «У випадку, коли судовим рішенням передбачено у якості покарання афі-шування обвинувального вироку, діян-ня, що виявилося у знищенні, прихо-вуванні або зриванні, повністю чи ча-стково, розклеєних афіш, карається шістьма місяцями тюремного ув’язнен-ня і штрафом у розмірі 7 500 євро. У такому разі судовим рішенням знову має бути приписано виконання афі-шування за рахунок засудженого» [17, с. 430–431; 18]. У статтях 434-40 та 434-41 КК Франції передбачена відпо-відальність за порушення встановле-них судом заборон здійснювати певну професійну чи громадську діяльність, а також порушення засудженим обов’язків чи заборон, які випливають з покарання у вигляді тимчасового позбавлення або анулювання водій-ських прав, заборони зберігати чи но-сити зброю, вилучення дозволу на по-лювання, заборони пускати в обіг чеки чи користуватися кредитними картка-ми, закриття закладу тощо [17, с. 431].

На підставі викладеного можна спростувати позицію М. О. Букач, яка категорично стверджує, що криміналь-на відповідальність за невиконання су-дового рішення взагалі не передбачена у Франції [8, с. 44]. Як вбачається з наве-деного, кримінальна відповідальність за певні форми невиконання судового рі-шення в КК Франції все таки передба-


85

чається. Якщо ж дослідниця має на ува-зі, що у КК Франції відсутній загальний склад невиконання судового рішення, який був би своєрідним аналогом скла-ду злочину, передбаченого ст. 382 КК України, то з такою думкою можна погодитися.

Маємо застереження і щодо мірку-вань В.А. Головчука, який пише, що відповідальність за невиконання судо-вого рішення передбачена ст. 314-7 КК Франції [9, с. 55]. Зазначена стаття міститься у книзі третій «Про майнові злочини і проступки» (глава четверта «Про привласнення»). Відділ третій цієї глави, який має назву «Про штучне створення неплатоспроможності» [17, с. 304], і передбачає ст. 314-7 такого змісту: «Діяння, вчинене боржником, у тому числі до винесення судового рі-шення, що констатує його заборгова-ність, яке виявилося в організації або обтяженні своєї неплатоспроможності або шляхом збільшення пасивів чи за-ниження активів свого майна, чи шля-хом заниження або приховування всіх чи частини своїх доходів, або прихову-вання будь-якого майна, і яке має на меті ухилення від виконання вироку майно-вого характеру, ухваленого судом у кри-мінальних справах, або рішення, ухва-леного судом у цивільних справах про делікти, квазіделікти або аліменти, кара-ється …» [17, с. 304]. Наведене дозволяє дійти висновку, що В. А. Головчук неко-ректно прирівняв ст. 314-7 КК Франції до ст. 382 КК України. Насправді ж ст. 314-7 французького кримінального кодексу більшою мірою охоплює діяння, що передбачені ст. 388 КК України «Не-законні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації».

Варто звернути увагу на некоректні посилання, яких припускаються окремі дослідники, коли згадують валюту май-нового покарання за кримінальним за-конодавством Франції. Наприклад, в уже згаданій статті В. В. Налуцишин

пише про покарання за злочин, перед-бачений ст. 314-7 КК Франції: «За вчи-нення злочину, передбаченого даною статтею, застосовується покарання у ви-гляді трьох років тюремного ув’язнення і штрафу в розмірі 300 000 фран-ків» [10, с. 159]. Проте у Франції з 1 січ-ня 1999 р. колишню валюту, французь-кий франк, замінено на євро, що ви-кликало внесення змін до низки зако-нодавчих актів, у тому числі і КК Фран-ції. Наразі цією статтею передбачаєть-ся, окрім трьох років тюремного ув’яз-нення, покарання у вигляді штра-фу в розмірі 45 000 євро [18].

Необхідно підкреслити й те, що де-які з вітчизняних науковців під час ви-вчення кримінального законодавства Естонської Республіки некоректно по-силаються на КК Естонської Республі-ки, який втратив чинність 1 вересня 2002 р. З цієї дати набрав чинність Пе-нітенціарний кодекс Естонської Респу-бліки (далі — ПК Естонії). До таких необачних авторів належить і В. А. Го-ловчук. У дисертації 2012 року він по-силається на законодавство, яке уже 10 років як не є чинним: «Прийнятними для використання виглядають поло-ження кримінального законодавства Естонської Республіки, у статті 176-2 КК якої в якості предмета невиконання передбачені звернуті до виконання ви-рок або рішення суду», — пише В. А. Головчук [9, с. 55]. Таку саму по-милку знаходимо й у дисертації М. О. Букач: ця дослідниця посилаєть-ся на кримінальне законодавство Есто-нії, яке втратило чинність [8, с. 40]. На-томість Г. І. Богонюк взагалі обходить своєю увагою кримінальне законодав-ство Естонії — у відповідному розділі воно навіть не згадується [7, с. 39–48].

Враховуючи наведене, вважаємо за потрібне розглянути питання про те, яким чином регулюється кримінальна відповідальність за невиконання судо-вого рішенні в Естонії. Звернення до чинного нині ПК Естонії свідчить про


86

особливий підхід естонського законо-давця до побудови структури цього ко-дексу. На відміну від українського кри-мінального законодавства, де розділи КК не зазнають подальшої деталізації, у ПК Естонії здійснюється поділ на глави та розділи, при цьому глава має більш високий рівень в ієрархії структурних частин кодексу. Цим кодекс відрізняєть-ся, наприклад, від КК РФ, в якому спо-чатку здійснюється поділ на розділи, а розділ — на глави. Доречно приверну-ти увагу і до того, що глава 18 ПК Есто-нії «Винні діяння проти правосуддя» поділяється на чотири розділи, які міс-тять статті про злочини проти право-суддя, об’єднані за видовими об’єктами: розділ 1 «Перешкоджання здійсненню правосуддя» (ст. 302–309), розділ 2 «Винні діяння проти прав особи у досу-довому, позасудовому і судовому про-вадженні» (ст. 310–3231), розділ 3 «Вин-ні діяння під час виконання покарання» (ст. 324–331) та розділ 4 «Винні діяння, спрямовані проти виконання судових рішень» (ст. 3311–3314).

Четвертий розділ глави 18 ПК Есто-нії утворено такими статтями: ст. 3311 «Невиконання судового рішення», ст. 3312 «Порушення заборони на на-ближення», ст. 3313 «Завідомо незаконні арешт і продаж майна судовим виконав-цем» і ст. 3314 «Порушення контроль-них вимог та обов’язків, покладених на період контролю за поведінкою після відбуття покарання». З наведеного вба-чається таке: загальною криміналь-но-правовою нормою, яка покликана виконувати ті самі функції, що й ст. 382 КК України, є ст. 3311 «Невиконання су-дового рішення» ПК Естонії. Диспози-ція кримінально-правової норми, що міститься у ч. 1 цієї статті, передбачає опис такого злочину: «Невиконання су-дового рішення, ухваленого у цивільній справі, яке зобов’язує особу видати ди-тину чи річ або вчинити незамінну дію чи утриматись від вчинення дії, якщо це потягло накладання на зазначену особу

штрафу у виконавчому провадженні, або застосування щодо неї арешту у ви-конавчому провадженні…» [19]. На наш погляд, ставлення естонського за-конодавця до структурної побудови кримінального законодавства є більш деталізованим і таким, що відповідає поділу об’єктів злочинів на загальний, родовий, видовий та безпосередній.

Висновки та перспективи по-дальших розвідок. На підставі викла-деного можна дійти таких висновків.

Порівняльне вивчення зарубіжних підходів до кримінально-правового впли-ву на поведінку осіб, які ухиляються від виконання судових рішень або пере-шкоджають їх виконанню, дозволяє ви-явити ефективні правові конструкції, взя-ти їх на озброєння і вдосконалити з ура-хуванням вітчизняних реалій. Тому ви-вчення зарубіжного досвіду криміналь-но-правового забезпечення охорони су-спільних відносин має бути обов’язковим елементом дисертаційних праць.

На нашу думку, сучасні порівняльні дослідження потребують більшої уваги до європейського та американського досвіду кримінально-правової протидії невиконанню судового рішення, а ви-вчення законодавства країн СНД хоча і є важливим, проте у контексті поступу України до європейського правового простору має сприйматися як другоряд-не. На цій підставі ми наполягаємо на реалізації іншого підходу під час побу-дови відповідних підрозділів дисерта-ційних праць — спочатку вивчаємо досвід європейських країн, потім — країн англо-американської правової сім’ї, і лише після цього — країн СНД. Звісно, не зайвим буде і дослідницька увага до законодавства держав, які нале-жать до інших правових сімей.

Бажано уникати поверхового підхо-ду до вивчення кримінального законо-давства зарубіжних держав і запобігати таким, виявленим нами помилкам, як: 1) неврахування особливостей джерел кримінального права тієї чи іншої дер-


87

1. Панов Н. И., Гуторова Н. А. О методоло-гии научного исследования проблем Осо-бенной части уголовного права // Изв. ВУЗов. Правоведение. — 2010. — № 1. — С. 87–97. 2. Панов М. І. Проблеми методології науки кримінального права: вибр. наук. пр. [уклад. Г. М. Анісімов, В. В. Гальцова; передм. О. В. Петришина, В. І. Борисова]. — Хар-ків: Право, 2018. — 472 с.3. Сердюк П. П. Теорія кримінальної відпо-відальності в сучасному кримінальному пра-ві: порівняльно-правове дослідження: авто-реф. дис. … д-ра юрид. наук. — Запоріжжя, 2013. — 40 с.4. Цвайгерт К., Кётц X. Введение в сравни-тельное правоведение в сфере частного права: В 2-х тт. Том I. Основы: Пер. с нем. — М.: Междунар. отношения, 2000. — 480 с.5. Савченко А. В. Кримінальне законодав-ство України та федеральне кримінальне законодавство Сполучених Штатів Амери-ки: порівняльно-правове дослідження: мо-нографія. — К., КНТ, 2007. — 596 с.6. Хавронюк М. І. Кримінальне законодав-ство України та інших держав континен-тальної Європи: порівняльний аналіз, про-блеми гармонізації: автореф. дис. … д-ра юрид. наук. — К., 2007. — 40 с.7. Богонюк Г. І. Кримінально-правова ха-рактеристика невиконання судового рішен-ня: дис. … канд. юрид. наук. — Львів, 2016. — 201 с.8. Букач М. О. Кримінальна відповідаль-ність за невиконання судового рішення: дис. … канд. юрид. наук. — Харків, 2017. — 229 с.9. Головчук В. А. Кримінально-правова охо-рона порядку виконання судових рішень: дис. … канд. юрид. наук. — К., 2012. — 264 с.

10. Налуцишин В. В. Покарання за невико-нання судового рішення за законодавством держав Європейського Союзу // Юридич-ний науковий електронний журнал. — 2017. № 5. — С. 156–161.11. Романишин О. Р. Кримінально-правове забезпечення охорони порядку виконання судових рішень в Україні: дис. … канд. юрид. наук. — К., 2018. — 224 с.12. Есаков Г. А., Крылова Н. Е., Серебрен-никова А. В. Уголовное право зарубежных стран. — М.: Проспект, 2009. — 336 с.13. Берзін П. С. Карне законодавство ФРН: аналіз основних положень // Карне зако-нодавство ФРН / Переклад А. І. Зігори. — К.: ВАІТЕ, 2016. — С. 7–22. 14. Фристер Г. Уголовное право Германии. Общая часть. — 5-е изд. — М.: Инфотро-пик Медиа, 2013. — 712 с.15. Жалинский А. Э. Современное не-мецкое уголовное право. — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. — 560 с.16. Strafgesetzbuch [Electronic source]. — Access mode : h t tps ://www.s tgb.de/gesetzestexte.html.17. Уголовный кодекс Франции / Науч. ре-дактирование канд. юрид. наук, доц. Л. В. Головко, канд. юрид. наук, доц. Н. Е. Крыловой; перевод с французского и предисловие канд. юрид. наук, доц. Н. Е. Крыловой. —СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. — 650 с.18. Code penal [Electronic source]. — Access mode: https://www.legifrance.gouv.f r/a f f i chCode.do?c idTex te=LEGITEXT000006070719.19. Пенитенциарный кодекс Эстон-ской Республики [Электронный ресурс]. — Режим доступа.: http://estonia.news-city.info/docs/sistemsw/dok_iegdab/index.htm.

жави; 2) використання законодавства, яке не є чинним; 3) використання нау-кових джерел, які не відповідають чин-ному кримінальному законодавству від-

повідної держави; 4) використання для опису майнових покарань грошової одиниці, яка не відповідає сучасній ва-люті держави.

ЛІТЕРАТУРА:

REFERENCES:1. Panov N. Y., Hutorova N. A. (2010). O metodolohii nauchnoho issledovaniya problem Osobennoi chasti uholovnoho prava. [About the methodology of scientific study of the problems of the Special part of criminal law]. Izv. VUZov. Pravovedenie. 1. P. 87–97. [in Russian].2. Panov M. I. (2018). Problemy metodolohii nauky kryminalnoho prava: vybr. nauk. pr. [Problems of

the methodology of criminal law science: selected scientific works]. Kharkiv: Pravo. 472 p. [in Ukrainian].3. Serdiuk P. P. (2013). Teoriia kryminalnoi vidpovidalnosti v suchasnomu kryminalnomu pravi: porivnialnopravove doslidzhennia. [The theory of criminal responsibility in modern criminal law: a comparative legal study]: avtoref. dys. … d-ra yuryd. nauk. Zaporizhzhia. 40 p. [in Ukrainian].


88

4. Tsvaihert K., Kёtts X. (2000). Vvedenie v sravnitelnoe pravovedenie v sfere chastnoho prava [Introduction to Comparative Law in the Sphere of Private Law]: V 2-kh tt. Tom I. Osnovy. M. Mezhdunar. otnosheniya. 480 p. [in Russian].5. Savchenko A. V. (2007). Kryminalne zako nodavstvo Ukrainy ta federalne kryminalne zakonodavstvo Spoluchenykh Shtativ Ameryky: porivnialnopravove doslidzhennia [Criminal Law of Ukraine and Federal Criminal Law of the United States of America: A Comparative Legal Study]: monohrafiia. Kyiv. KNT. 596 p. [in Ukrainian].6. Khavroniuk M. I. (2007). Kryminalne zakonodavstvo Ukrainy ta inshykh derzhav kontynentalnoi Yevropy: porivnialnyi analiz, problemy harmonizatsii [Criminal law of Ukraine and other continental European countries: comparative analysis, problems of harmonization]: avtoref. dys. … d-ra yuryd. nauk. Kyiv. 40 p. [in Ukrainian].7. Bohoniuk H. I. (2016). Kryminalnopravova kharakterystyka nevykonannia sudovoho rishennia [Criminal law characteristic of non-enforcement of court decision]: dys. … kand. yuryd. nauk. Lviv. 201 p. [in Ukrainian].8. Bukach M. O. (2017). Kryminalna vidpovidalnist za nevykonannia sudovoho rishennia [Criminal liability for the non-enforcement of court decision]: dys. … kand. yuryd. nauk. Kharkiv. 229 p. [in Ukrainian].9. Holovchuk V. A. (2012). Kryminalnopravova okhorona poriadku vykonannia sudovykh rishen [Criminal protection of the order of execution of court decisions]: dys. … kand. yuryd. nauk. Kyiv. 264 p. [in Ukrainian].10. Nalutsyshyn V. V. (2017). Pokarannia za nevykonannia sudovoho rishennia za zakonodavstvom derzhav Yevropeiskoho Soiuzu. [Penalty for failure to comply with a execution of court decisions

under European Union law]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal. 5. P. 156–161. [in Ukrainian].11. Romanyshyn O. R. (2018). Kryminalnopravove zabezpechennia okhorony poriadku vykonannia sudovykh rishen v Ukraini. [Legal protection of the enforcement of court decisions in Ukraine]: dys. … kand. yuryd. nauk. Kyiv. 224 p. [in Ukrainian].12. Yesakov H. A., Krylova N. Ye., Sereb ren-nikova A. V. (2009). Uholovnoe pravo zarubezhnykh stran. [Criminal law of foreign countries]. Moskva. Prospekt. 336 p. [in Russian].13. Berzin P. S. (2016). Karne zakonodavstvo FRN: analiz osnovnykh polozhen. Karne zakonodavstvo FRN. [Criminal law of Germany: analysis of the main provisions]. Kyiv. VAITE. P. 7–22. [in Ukrainian].14. Frister H. (2013). Uholovnoe pravo Hermanii. [The criminal law of Germany]. Obshchaia chast. 5-e yzd. Moskva. Infotropik Media. 712 p. [in Russian].15. Zhalynskyi A. E. (2006). Sovremennoe nemetskoe uholovnoe pravo. [Modern German criminal law]. Moskva. TK Velbi. Izd-vo Prospekt. 560 p. [in Russian].16. Strafgesetzbuch. URL: https://www.stgb.de/gesetzestexte.html. [in Germany].17. Holovko L. V., Krylova N. E. (Eds.) (2002). Uholovnyi kodeks Frantsii [The Penal Code of France]. Sankt-Peterburh. Yuridicheskij tsentr Press. 650 p. [in Russian].18. Code penal. URL.: https://www.legifrance.gouv.fr/affichCode.do?cidTexte=LEGITEXT000006070719. [in French].19. Penitentsiarnyi kodeks Estonskoi Respubliki. [Penal Code of the Republic of Estonia]. URL.: http://estonia.newscity.info/docs/sistemsw/dok_iegdab/index.htm. [in Russian].

2019. № 5 (35)

Format 70х108/16Type. Garamond

Paper offset. Digital printing. Conv. p. sh. 7,79.Order. № 35. 06.05.2019. Circulation 300 copies.

Publisher: Non-governmental organization «Eurasian Social Sciences Association»Sayat-Nova Street 8/17 Yerevan, ARMENIA, 0001

E-mail: [email protected] subject of publishing

Registered by the Central Authority of the State Register 18.04.2016Registration number 211.171.906429

http://www.earj.org/

Yerevan 2019

© Eurasian Social Sciences Association© Eurasian Academic Research Journal