318

Press, 1999. – 432p. 6. Foley M., Holl D. Advanced Learners Grammar / Mark Foley, Diane Holl. – England: Pearson Education Limited, 2003. – 384p. 7. Hewings M. Advanced Grammar in Use: A self-study reference and practice book for advanced students of English / Martin Hewings. – Cam-bridge: Cambridge University Press [second edition], 2006. – 294p. 8. Maclin A. Reference Guide to English: A Handbook of English as a Second Language / Alice Maclin. – Washington, 1996. – 405p. 9. Powell D., Walker E., Elsworth S. Grammar Practice [for Upper Intermediate Students] / Debra Powell with Alaine Walker and Steve Elsworth. – England: Pearson Education Limited, 2008. – 224p. 10. Prodromou L. Grammar and Vocabulary for First Certificate [with key] / Luke Prodromou. – England: Pearson Education Limited [fourteenth impression], 2009. – 319p. 11. Side R., Wellman G. Grammar and Vocabulary for Cambridge Advanced and Proficiency [fully updated for the revised CPE] / Richard Side and Guy Wellman. – England: Pearson Education Limited [ninth impression], 2009. – 288p. 12. Walker A., Elsworth S. Grammar Practice [for Upper Intermediate Students] / Alaine Walker, Steve Elsworth. – England: Pearson Education Limited, 2000. – 204p. 13. Winter E.H. Learning to Write [second revised edition] / E.H. Winter, Reed Smith. – Toronto: The Macmillan Company of Canada Limited, 1961. – 504p. 14. http://www.ego4u.com/en/cram-up/grammar/simpas-preper/tests?test3 15.http://www.ucm.es/info/circulo/no16/mendiko.htm

Вереш М.Т., ст.викл.,Ужгородський національний університет

МорФологіЧний аналіЗ ніМеЦькиХ МолитоВниХ текСтіВ

Релігія як соціальний феномен глибоко пов’язаний з культурою, охоплює доктрини, систему істин, які проголошуються та проповідуються певною групою людей, моральні норми та звичаї, а також інституції, які покликані визначати та передавати доктринальні істини, моральні принципи та здійснювати культ [Zdybicka 1984, 176]. Мова в релігії слугує з одного боку для передачі правди або того, що вважається «святим». З іншо-го боку вона виступає засобом комунікації між творцем та творінням. Молитва з точки зору філософії та богослов’я – це найбільш досконалий релігійний акт, діалог, розмова з Богом [Zdybicka 1984, 156]. Тому, молитву можна вважати комунікаційним засобом між Богом та людиною.

Актуальність теми ґрунтується на зростаючій зацікавленості до фахових мов в ціло-му і до німецької теологічної фахової мови зокрема. Наукова новизна полягає у дослі-джені тексту молитов щоденного вжитку з точки зору морфології. Матеріал досліджен-ня склали 28 молитов. Метою вважаємо дослідження молитов німецької фахової мови теології з морфологічної точки зору, із якої випливають наступні завдання: 1) провести кількісний аналіз іменникових та дієслівних форм; 2) підрахувати відносну та абсолютну частотність вживання іменника der Gott та його похідних; 3) дослідити використання часових форм, видів та способів.

Наша робота ґрунтується на наукових дослідженнях таких мовознавців, зокрема як Е.А. Гончарова, І.П. Шишкина, Т.Р. Кияк, А.Ч.Козаржевський, С.С. Аверицева, Т. Рьолке, Г. Флук, Л. Гоффманн, Й. Містрік, В. Гроссманн.

319

Молитва як один із видів культових висловлювань з певною структурою може існувати в усній чи письмовій формі – тексті.

Є.А. Гончарова та І.П. Шишкіна визначають текст як завершену з погляду його автора однак за змістом і наміром відкриту для значної кількості інтерпретацій лінійну послідовність мовних знаків, яка виражається графічним (письмовим) або звуковим (усним) способом, семантично-змістова взаємодія якого створює певну композиційну єдність, яка підтримується лексико-граматичним відношенням між окремими елементами, структури, яка виникла вищевказаним способом. [Гончарова, Шишкина 2005, 8 ]. Поряд із цим текст реалізує визначену комунікативну дію свого автора або авторів. У її основі лежить певна комунікативно-прагматична стратегія або текстова функція, яка проявляється за допомогою системи мовних і контекстуальних сигналів, які в силу їх формального вираження передбачають адекватну реакцію адресата [Гончарова, Шишкина 2005, 8 ].

Німецький учений Гайнц Фатер у проблематиці з’ясування поняття «текст» відзначає «мовно-систематичний критерій і комунікативно орієнтований критерій ». Мовно-систематичне полягає в тому, що «тексти мають ті самі структурні одиниці що і речення, тільки більш об’ємні. Ця точка зору, згідно якої будова тексту так само як і словотвір і побудова речень, керуються системою правил самої мови, виявилася на думку автора не придатною для дефініції тексту, оскільки поза увагою залишаються комунікативні вимоги текстових конструкцій. При комунікативно-орієнтованому підоді текст розглядається як продукт процесу комунікації. Комунікативно-орієнтована лінгвістика тексту вивчає питання, з якою метою можуть і повинні використовуватися тексти у комунікації (комунікативна функція тексту) [Vater 1992, 20-22].

Тексти молитов належать до так званих сакральних або культових текстів (sakrale Texte oder Sakraltexte). Das Gebet (молитва) як один із видів сакральних текстів дефінується у словнику Дудена як an Gott gerichtete Bitte (прохання звернене до Бога) [Duden Bedeu-Duden Bedeu-Bedeu-tungswörterbuch 1995, 279]. Н. Пуряєва подає визначення молитви як «усталеної словесної формули, змістом якої є звернення до Господа Бога, Пресвятої Богородиці та святих із проханням чи подякою або прославлення священних осіб і подій» [Пуряєва 2001, 77]. У Катехизмі Католицької Церкви ми знаходимо таке визначення молитви: «Молитва є восходженням душі до Бога або прохання до Бога про відповідні блага» [Катехизм Католицької Церкви 2002, 581]. Молитва буває публічною та приватною. Публічна молитва промовляється в ім’я Церкви священиком або іншим служителем Церкви. Приватна молитва промовляється із власної ініціативи, від власного імені [Dictionary of moral theology 1962, 939]. Досліджувані нами тексти належать до приватних молитов, які можна поділити на:

щоденні молитви: 1) Gebet des Herrn (Молитва Господня), das apostolische Glaubens-bekenntnis (Апостольське визнання віри), Ave Maria (Богородице Діво…);

молитви на різні потреби: 2) Gebet für Kinder (молитва за дітей), Gebet für Kranken (молитва за хворого), für die Kirche (за Церкву), zum Heiligen Geist (молитва до Святого Духа), zum Heiligen Schutzengen (молитва до Ангела хоронителя), Gebete zu den Heiligen (молитви до святих), Magnifikat (Магніфікат);

спеціальні молитви: 3) Morgengebete (ранішні молитви), Abendgebete (вечірні молитви), Tischgebet (молитва до і після їди).

Розглядаючи структуру молитовного тексту помітно, що іменники проявляють високу частотність вживання. У досліджуваних нами молитовних текстах використання

320

іменникових форм складає 24%. Наприклад: die Vergebung (прощення), die Auferstehung (воскресіння), die Gabe (дар), das Opfer (жертва), die Seele (душа), der Himmel (небо), der Allmächtige (Всемогучий), die Gnade (милість). Це зумовлено також і тим, що поряд із позначенням конкретних чи абстрактних понять він виступає ядром іменникових груп та додатків, а також складовою частиною означення чи обставини: Friede auf Erden, Herr-scher über das All, am Stamm des heiligen Kreuzes, die Worte der Güte.

Певні іменники використовуються частіше від інших. Кількісні показники вживання тієї чи іншої термінологічної одиниці ілюструються за допомогою абсолютної та відносної частотності. Абсолютна частотність вказує на те, як часто використовується певна термінологічна одиниця у даному тексті [Hoffmann 1998, 244]. Так, термін der Gott та утворені від нього похідні вживаються у 56 випадках на виборці з 635 іменників, що становить 8,8 %, наприклад: Gott, zur Rechten Gottes, heiliger Engel Gottes, Muttergottes, gütiger Gott, allmächtiger Gott, Gotteslästerung, Sohn Gottes, Gottheit, Wille Gottes, Für-sprecher vor Gott, in der Liebe zu Gott, Herr und Gott і т.д. Однак отримані результати служать тільки вихідною одиницею для проведення подальших підрахунків відносної частотності, яка в свою чергу дає право говорити про статистичну структуру відповідної субмови або про важливість окремих елементів для побудови текстів. Відносною частотністю вважають процентне співвідношення, яке виражає частку мовних одиниць в сукупності тексту. [Hoffmann 1998, 244]. Відносну частотність можна вирахувати та-Hoffmann 1998, 244]. Відносну частотність можна вирахувати та-ким чином: абсолютну частотність певної лексичної одиниці поділити на загальну кіль-кість слів, які вжито у досліджуваному тексті. Так, відносна частотність вживання слова der Gott, що складає 56 слововживань, у виборці тексту 2644 одиниці буде становити: 56: 2644 = 0,02118 %. Отриманий результат свідчить про те, що даний термін виступає важливою складовою частиною досліджуваних молитов.

За допомогою статистичних досліджень можна також зафіксувати базовий словниковий склад фахової мови, оскільки мовна статистика довела, що найбільш уживані слова найкраще переносять історичні зміни словникового складу, використовуються всією мовною спільнотою і є особливо продуктивними для словотвору [Синьо 2009, 119]. Саме тому визначення частотності у комбінації з іншими критеріями може бути використано для укладання фахових словників.

У ході нашого дослідження було зафіксовано 299 дієслівних форм, що становить 11,3% від загальної кількості слів. Зазвичай словотвір досліджується у лексикології, то для аналізу було обрано ті характеристики дієслова, які важливі для синтаксису. 252 дієслова було вжито у теперішньому часі (Präsens), що становить 84,3 % від загальної кількості. Наприклад: Ich opfere Dir dieses hochheiligste, anbetungswürdigste Antlitz Jesu Christ liebevoll auf. Високий відсоток застосування форм теперішнього часу (Präsens) пояснюється з одного боку функціональними особливостями самого молитовного тексту, в яких про щось просять, з іншого боку прохання відбувається в момент мовлення – в теперішньому. У процесі аналізу молитовних текстів виявлено також використання часових форм минулого часу. 32 дієслова було вжито у минулому розмовному часі (Per-fekt), що становить 10,7%, наприклад, O Gott, du hast die Herzen der Gläubigen durch die Er-leuchtung des Heiligen Geistes gelehrt. Минулий розповідний час (Präteritum) зафіксовано тільки у 13 випадках, що дорівнює 4,3%. Наприклад: Der Engel des Herrn brachte Maria die Botschaft…. Детальніше результати дослідження проілюстровано у таблиці 1.

321

Таблиця 1.Вживання часових форм

Часова форма кількість % співвідношенняPräsens 252 84,3Perfekt 32 10,7Präteritum 13 4,3Futurum I 2 0,7Plusquamperfekt 0 0Всього 299 100

Граматичний аналіз використання дійсного (Indikativ), наказового (Imperativ) та умовного (Konjunktiv I) способів – відношення дії до дійсності – дав наступні результати. Із 299 дієслівних форм дійсний спосіб (Indikativ) зафіксовано у 168 випадках, що становить 56,2% від загальної кількості вживання дієслів. Наприклад: Heiliger Antonius, du hilfst allen, die in ihren Sorgen und Nöten zu dir ihre Zuflucht nehmen. Другим найбільш продуктивним способом виявився наказовий спосіб (Imperativ) – 109 дієслівних вживань, що дорівнює 36, 5%. Така висока частотність вживання імперативної форми характерна для релігійного (конфесійного) стилю [Mistrik 1992, 82]. Поряд з цим вона визначаєть-Mistrik 1992, 82]. Поряд з цим вона визначаєть-ся і самою своєю функцією, яка направлена для висловлення подяки, прохання, молін-ня. Наприклад: Schenke uns Einheit, Frieden und Gelassenheit. Komm, Heiliger Geist, er-füll die Herzen deiner Gläubigen, entflamme in ihnen das Feuer deiner Liebe. У досліджені було зафіксовано використання умовного способу (Konjunktiv). У проаналізованих молитовних текстах вживаються часові форми тільки Konjunktiv І, який служить для висловлення прохання та наказу. Виявлено 22 випадки вживання умовного способу, що становить 7,3% проаналізованих форм. Наприклад: Ehre sei dem Vater und dem Sohne und dem Heiligen Geiste. Результати дослідження зображено у таблиці 2.

Таблиця 2Вживання способів

Спосіб кількість % співвідношенняIndikativ 168 56,2Imperativ 109 36,5Konjunktiv I 22 7,3

У ході нашого дослідження було виявлено 297 дієслівних форм, вжитих у активному стані, що становить 99,3%, наприклад, Ich habe oft gesündigt und deine gerechte Strafe verdient. Це пояснюється тим, що молитва – це такий вид комунікації, в якому людина спілкується з Богом, при цьому висловлює свою подяку чи прохання конкретно до Бога. В реченнях такого типу дія виходить від підмета – особи, яка є активною – і направлена до Бога. Форми пасивного стану було виявлено тільки у 2 реченнях із 299, що становить 0,7% від загальної кількості. Наприклад: Deines heiligen Leibes, Der für unser Heil gemar-tert und gekreuzigt wurde. Пасивний стан вважається характерним явищем для фахових мов, однак для молитовних текстів він виявився не продуктивним.

322

Підсумовуючи проведений морфологічний аналіз іменника та дієслова в німецьких молитовних текстах можна зробити наступні висновки.

Іменник у досліджуваних молитвах виявив досить високу частотність, яка складає 24 % від загальної кількості слів у текстах молитов. Частка дієслова у молитовних текстах складає 11,3%. Відносна частотність вживання слова der Gott та його похідних становить 0,02118 %.

Аналіз дієслівних форм німецьких молитов виявив такі особливості: форми теперішнього час (Präsens) становлять 84,3 %, минулого розмовного часу (Perfekt) – 10,7%, минулого розповідного часу (Präteritum) – 4,3%. Найбільш вживаним способом виявився дійсний (Indikativ), який становить 56,2%. Високу частотність використання виявив наказовий спосіб (Imperativ) – 36,5%, що зумовлено самою функцією даного способу, яка направлена для надання експресивності подяці, проханню та молінню. Умовний спосіб (виключно форми Konjunktiv I), який також служить для висловлення прохання та наказу, зафіксовано у 22 випадках, що становить 7,3% від загальної кількості опрацьованих форм. Що ж стосується вживання форм активного чи пасивного станів, то 99,3% становлять форми активного стану і тільки 0,7% пасивного, що свідчить про непродуктивність цієї форми для молитовних текстів.

1. Гончарова Е.А., Шишкина и.П. Интерпретация текста. Немецкий язык. – М.: Выс-шая школа, 2005. 2. Катехизм Католицької Церкви. – Львів, «Місіонер», 2002. – 772 с. 3. Пуряєва Н. Словник церковно-обрядової термінології. – Львів: Свічадо, 2001. – 156 c. 4. Синьо В.В. Статистичні методики дослідження фахової лексики лісівництва та текстів фахової комунікації // Мовні і концептуальні картини світу. Збірник наукових праць. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2009. – Випуск 26. Частина 3. – С. 118-123. 5. Dictionary of moral theology. – London, Burns&Oates, 1962. – p.1352. 6. Duden. Bedeutungswörterbuch / hrsg. u. bearb. von Wolfgang Müller. Unter Mitw. folgender Mitarb. d. Dudenred.: Wolfgang Eckey .... – 2., völlig neu bearb. u. erw. Aufl.. – Mannheim; Wien; Zürich: Bibliographisches Institut, 1995. – 797 S. 7. Hoffmann L. Anwendungsmöglichkeiten und bisherige Anwendung von statistischen Methoden in der Fachsprachenforschungen // Fachsprachen. Ein internatio-nales Handbuch zur Fachsprachenforschung und Terminologiewissenschaft. – Berlin – New York, 1998. – S. 241-248. 8. Mistrik J. Religiozny styl. Stylistyka I. – Opole, 1992. 9. Vater, H. Einführung in dir Textlinguistik. Struktur, Thema und Referenz in Texten. – München, 1994. – S. 207. 10. Zdybicka Z., Czlowiek i religia. – Lublin, 1984. 11. htpp// www.amen-online.de

Волошук В.І., к.філол.н., доцент, ЗНТУ

МоВні ЗаСоБи коМіЧного В опоВіданняХ В. БорХерта

Загально відомо, що комічне трактується теоретиками як естетична категорія, що пов’язується зі смішним у житті та його відображенням у художній творчості. Складне питання про природу комічного має багатовікову історію Так, відомий спеціаліст з цієї галузі Ю. Борєв вважає, що комічне – це “суспільно значиме життєве протиріччя (мети –