Молодь і ринокdspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I... · Edition takes orders to produce thematic issue or separate part at the expense of customer. ... Myron

Видається з лютого 2002 року

Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

№ 6 (101) червень 2013

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовникаРедакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція розглядає рукописи, подані в першому примірнику машинопису.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції. Рукописи авторам неповертаються.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

Підписано до друку 07.06.2013 р. Ум. друк. арк. 18,06.Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “КОЛО”Свідоцтво АО № 450488 від 06.08. 1999 р.

82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Бориславська, 8тел.: (03244) 2-90-60

УДК 051

© Молодь і ринок, 2013

Журнал внесено в оновлений перелік фахових видань з педагогічних наук(підстава: Постанова ВАК України №1- 05/5 від 06. 07. 2010 р.)

Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації:Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.

Головний редакторМирон ВАЧЕВСЬКИЙ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниЗаст. головного редактора

Наталія ПРИМАЧЕНКО, к.пед.н., член Національної спілки журналістів УкраїниРедакційна колегія:

Надія СКОТНА, д.філос.н., професорВасиль МАДЗІГОН, д.пед.н., професор, академік НАПН України,

член Національної спілки журналістів УкраїниМикола ДУБИНА, д.філол.н., професор, академік АН ВО УкраїниОлег ТОПУЗОВ, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниМикола ЄВТУХ, д.пед.н., професор, академік НАПН УкраїниМикола КОРЕЦЬ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниВолодимир КЕМІНЬ,д.пед.н., професорМарія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорОлег ПАДАЛКА, д.пед.н., професор, академік АН ВО УкраїниМирослав САВЧИН, д.психол.н., професорМикола ЗИМОМРЯ, д.філол.н., професорВіктор СИДОРЕНКО, д.пед.н., професор, член-кореспондент НАПН УкраїниСтаніслав ЛУПІНСЬКИЙ, ks. prof. nzw. Dr. hab. (Польща)Олександр КОБЕРНИК, д.пед.н., професорІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікОлександр ШПАК, д.пед.н., професор, академік, АН ВО України

член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВОЛОЩУК, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВАСИЛИКІВ, член Національної спілки журналістів України

Адреса редакції: Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Тел., (068) 502-45-49; 8 (03244) 76-111; E-mail: [email protected]

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол №6 від 23.05.2013 р.)

ISSN 2308-4634 Журнал 5 червня 2013 року зареєстровано в Міжнародному центрі періодичних видань(ISSN International Centre, м. Париж).

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

ЗМІСТ№6 (101) червень 2013

Надія СкотнаПроблема особистості в цивілізаційному вимірі………...................................................……………6

Олександр Шпак, Ванда Вишківська, Наталія ПримаченкоЯкісний освітній простір учителя економіки……….................................................................………13

Мирон ВачевськийВикористання інноваційних педагогічних технологійу системі освіти професійно-технічних навчальних закладів………….............................................19

Надія АшитокСинергетичний підхід до осмислення проблем професійної підготовки соціальних педагогів………24

Ігор Лазурчак, Любов ЛазурчакРеалізація оптимізаційних схем засобами комп’ютерної математики…........................................…29

Віктор МадзігонПідприємництво та підприємство, вибір підприємницької ідеї та реєстрація підприємства…………..33

Інна РомащенкоСамоосвіта викладача як один із факторів модернізації освіти…................................................…..39

Любов МаликЕкономічні передумови розвитку туризму в Карпатському регіоні….............................................…44

Анатолій ТарараТехнології розвитку творчих технічних здібностей учнів……..................................................……..49

Наталія ПанасюкСтруктура моделі системи формування економічних знань майбутніх інженерів-педагогів…………54

Олена ПроценкоРеалізація концепції неперервної педагогічної освіти в зарубіжних країнах: досвід Греції……………59

Любов СидоренкоСучасні технології навчання освітньої галузі “Основ здоров’я та ФК”…............................................63

Ірина ГоцинецьФормування професійно-методичної компетентності студентіву шкільному курсі німецької мови та методики її викладання……................................................…67

Яна СтрельчукДо проблеми комунікативного навчання іноземної мови студентів вищих навчальних закладів……….71

Зоряна КовальчукПсихологічний супровід позашкільної освіти як чинник успішної педагогічної взаємодії………..…..76

Євген МарченкоДо питання розвитку музичного смаку шкільної молоді………....................................................….81

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Іван ФрайтВнесок Дениса Січинського у розвиток музичної освіти і виховання Західної України(кінець XIX – початок XX століття)……………............................................................................…85

Тамара ТурчинРоль інформаційно-пояснювального методуу підсиленні творчої складової початкової музичної освіти……………………...................................90

Іван МаринінХарактеристика оркестрових сопілок Гулашевського та Цинкаловаз позиції еволюційних процесів народно-інструментального виконавства…................................……95

Максим Броварник, Наталія МачинськаОсобливості організації виховного процесу у вищому навчальному закладі…............................…..100

Микола Галів“Професійне” шкільництво Стрийщини у період німецької окупації (1941 – 1944 рр.)……………….104

Ольга КобрійОсобливості визначення змісту професійно-педагогічної підготовкистудентів непедагогічних спеціальностей...................................................................................…110

Микола ШвидківПсихолого-педагогічні аспекти роботи співака над художнім образом згідно ідей К. Станіславського....113

Наталія Кульчицька, Олександра НімиловичФортепіанна творчість для молоді Володимира Губи в системі музично-педагогічної освіти………118

Петро Турянський, Дзвенислава ВасиликМузичний обрядовий фольклор українців у художньо-естетичному вихованні молоді……………...125

Оксана СкварокІменники-локативи як твірна база у системі українського словотвору…........................................129

Мирослав ФрайтВокально-методичні принципи як основа практичної діяльності П.В. Голубєва –одного із засновників української вокальної школи……..................................................................132

Олена РєзнікДослідження зон темперації настройки у контексті аналізуісторичної еволюції розвитку музичних звукорядів......................................................................…139

Мирослава ОлексюкОсобливості аналітичного мислення майбутнього вчителя музики…..........................................…144

Христина ГолубінкаВиразність диригентського жесту як складова невербального спілкування…………................….147

Ірина ПерішкоТеоретичні основи організації праці маркетолога в сфері туристичних послуг……...........…………150

Тетяна ШандалюкШляхи активізації мислення підлітків у процесі слухання музики…..........................................….156

Світлана ІсаєваРекомендації Томаса Гордона щодо гармонізації діяльності вчителя у школі……..................……..160

Роман ЛевковичФілософське обґрунтування маркетингу в умовах підготовки майбутніх фахівців підприємництва…165

Марія Гурій, Наталія БіянІнформатизація суспільства в умовах глобалізації................................................................................168

Published since February 2002

Youth & market MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

№ 6 (101) June 2013

Edition takes orders to produce thematic issue or separate part at the expense of customer.Edition takes orders to advertising.Edition considers manuscripts submitted in the original type.Edition reserves the right to shrink and correct the matter. Articles signed by authorexpress their own point of view. Manuscripts are not returned to authors.Authors of publications are responsible for the accuracy of facts, quotations, private names,geographical names, statistics etc.

Links to the publication of “Youth and market” obligatory

Signed to press 07.06.2013Offset paper. Offset print. Edition of 100 copies. Size 60 x 84 1/8. Letter Times New Roman

Printed by Printing Firm “KOLO”License AO № 45048, 06. 08. 1999

Ukraine 82100, Lviv reg., Drohobych, Boryslavska 8 Str. Tel. (03244) 2-90-60

УДК 051

YOUTH & MARKET, 2013

The journal is licensed as academic, professional journal in all Pedagogical sciences(Decision of Higher Accreditation of Ukraine № 1-05/5 issued 06. 07. 2010 )

Founder and published: Drohobych State Pedagogical University by I. FrankoIvan Franko , 24 Str., Drohobych, Ukraine 82100The journal is registered in the Ministry of Justice of UkrainePublished State registration license :Series KB № 12270 – 1154 ПР since 05. 02. 2007

Chief editor:Myron VACHEVSKY, Dr. Sc (Pedagogic), Prof. Academic of Academy of Science for Higher

Education of Ukraine, Member of national Union of Journalists

Chief editor deputy:Natalia PRYMACHENKO, Ph. D (Pedagogic), member of National Union of Journalists

Editorial Board:Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.Vasyl MADZIHON, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic NAPS of Ukraine,

Member of Ukraine NUJMykola DUBYNA, Dr. Sc. (Philology), Prof. Academic of Ukraine ASHEOleh TOPUZOV, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Member of Ukrainian NUJMykola YEVTUKH, Dr. Sc. (Pedagogic). Prof. Academic of Ukrainian NAPSMykola KORETS, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukraine ASHE,

Member of Ukrainian NUJVolodymyr KEMIN, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Maria CHEPIL, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleh PADALKA, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHEMyroslav SAVCHYN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Mykola ZYMOMRYA, Dr. Sc. (Philology), Prof.Victor SYDORENKO, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Corresponding, Member of Ukrainian NAPSStanislav LUPINSKY, Ks. Prof. nzw. Dr. hab (Poland)Oleksandr KOBERNYK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Ivan MYKHASYUK, Dr. Sc. (Economics), Prof. AcademicOleksandr SHPAK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHE,

Member of Ukrainian NUJIvan VOLOSHCHUK, Dr. Sc (Pedagogic), Prof., Member of Ukrainian NUJIvan VASYLYKIV, member of Ukrainian National Union of Journalists

Editorial office: Ukraine 82100, Drohobych, Ivan Franko, 24 str, Tel. (068) 502-45-49, 8 (03244) 76-111 ; E-mail: [email protected]

Recommended for publication by Academic Council of Drohobych State Pedagogical University(protocol № 6, 23.05.2013)

ISSN 2308-4634 (Since June 2013).

CONTENTS№6 (101) June 2013

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Nadia SkotnaProblem of the individual in the civilizational dimension….......................................................…………..6

Alexander Spak, Vanda Vyshkivska, Natalia PrymachenkoQuality Economy teacher education space………..................................................................………..13

Myron VachevskyUsing innovative pedagogical technologies in the education system of vocational education……………….19

Nadya AshytokSynergetic approach to interpretation the problem of professional training of future social pedagogues…….24

Ihor Lazurchak, Lubov LazurchakImplementation optimization schemes by means of computer mathematics…..........................................29

Victor MadzihonEntrepreneurship and Enterprise, the choice of entrepreneurial idea and registration…………....………..33

Inna RomashenkoTeacher’s self-education as one of the factors of modernization of education…………..................…….39

Lubov MalykThe economic preconditions for the development of tourism in the Carpathian region…………………..44

Anatoly TararaTechnology development of creative and technical abilities of students.............................................…..49

Natalia PanasyukThe structure of the Model of formation economical knowledge system of future teachers-engineers…….54

Helen ProtsenkoRealization of life-long pedagogical learning concept in foreign countries: practice of Greece……………..59

Lubov SydorenkoModern technologies of teaching of educational field “Health Basics and Physical Education”…………….63

Iryna GotsynetsFormation of the professional methodological competenceof students in the course of methodology of teaching German………………………..............................67

Yana StrelchukThe problem of communicative teaching of foreign language of students in higher educational establishments.....71

Zoryana KovalchukPsychological support adult educationas a factor in successful teaching interaction…...............………..76

Eugene MarchenkoThe issue of the development of school youth’ musical taste…………................................................…81

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Ivan FraitDenis Sichynskyi contribution to the development of music education and trainingin Western Ukraine (late XIX – early XX century)………………….....................................................85

Tamara TurchynThe role of the information and explanation method in reinforcingthe creative element of elemenaty music education……………………................................................90

Ivan MaryninPhenomenon of Hulashevskyi and Tsynkalov orchestral panpipe construction fromthe standpoint of evolutionary process of folk instrumental performance.............................................…95

Maxim Brovarnyk, Natalia MachynskaFeatures of the educational process in higher education……………................................................…100

Mykola HalivThe “professional” school of the Stryi district in the period of German occupation (1941 – 1944)…………104

Olga KobriyFeatures of determining the content of professional and pedagogical training of students of non-teaching professions....110

Mykola ShvydkivPsychological and Pedagogical aspects of singer’s work on the artistic way by K. Stanislavsky’s idea……113

Natalia Kulchytska, Olekxandra NimylovychPiano’s creativiti of Volodymyr Huba for our youth sn a system of musical pedagogical education………118

Petro Turyansky, Dzenyslava VasylykUkrainians’ Musical ceremonial folklore at artistic and aesthetic education of youth…………………….125

Oksana SkvarokNouns-locative as generating base at the system of Ukrainian derivation…...............................................129

Myroslav FraitVocal methodological principles as the basis of practice P.V. Golubeva – one of the founders of the Ukrainian vocal school..132

Olena ReznikResearch areas temperament tuning in the context of the analysis of the historical evolution of musical scales..139

Myroslava OleksyukFeatures of analytical thinking of future music teacher……….............................................………….144

Khrestyna HolubinkaExpressive conducting gestures as a component of nonverbal communication………..................……..147

Iryna PerishkoTheoretical foundations of organization of Marketer’s work in the field of tourism services………………..150

Tetyana ShandalyukWays of intensification of thinking teens during listening to the music…................................................156

Svitlana IsaievaThomas Gordon’s recommendations concerning harmonization of teacher’s activity at school…………….160

Roman LevkovychThe philosophical justification of Marketing in terms of future business professionals………………..….165

Maria Huriy, Natalia BiyanInformatization of the society in the conditions of globalization............................................................168

6

Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.Проблема особистості з давніх часів

постає наріжним каменем філософського пізнання,була і залишається центральною темою наук пролюдину і суспільство, перш за все, філософії,психології, педагогіки.

Витоки філософського пізнання проблемиособистості можна знайти у філософії ДавньоїІндії, де людина мислилась частиною світовоїдуші, а людське життя розумілось як певна форманескінченного ланцюга перероджень; у раннійантичній філософії, де людина мислилась якчастина Космосу, як мікрокосм, що буввідображенням макрокосму; у класичній античнійфілософії, зокрема в працях Платона, який улюдській душі, що тотожна соціуму,виокремлював три начала – розумне, афективне,жадаюче, та Аристотеля, який бачив людинуполітичною істотою; у середньовічній філософії,зокрема в працях Августина Блаженного і ФомиАквінського, які наголошували на божественнійсутності людини, хоча перший обстоював

протилежність незалежних душі і тіла, а другийнаголошував на особистісній їх єдності.

З епохи Відродження особистість виокремлюєтьсяу сучасному розумінні поняття не просто як окремість,що не зводиться до спільноти, а як самоцінна соціальнаіндивідуальність, соціальний суб’єкт, що дієсамостійно. Про це свідчать у тому числіетимологічні дослідження, які демонструють, щосаме до цього часу належить наповнення поняття“особистість” (personality – англ., personnalite –франц.) сучасними змістовими значеннямисамостійності, унікальності, індивідуальності, зчітко вираженим соціальним характеромунікальності, що було пов’язано з необхідністюпротиставлення середньовічного поняття“людина”, яке трактувалось як результатбожественного промислу, продукт вищих сил [3].Саме з епохи Відродження у соціальнофілософській думці розгортається великийдискурс з приводу природи і сутнісногонаповнення особистості (через освіту і виховання),який триває і сьогодні. Починаючи з працьіталійських гуманістів, які підносять свободу,

Надія Скотна, доктор філософських наук, професор, ректорДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ПРОБЛЕМА ОСОБИСТОСТІ В ЦИВІЛІЗАЦІЙНОМУ ВИМІРІУ статті розглядається проблема особистості втілена у філософію освіти і виховання. Тому у

сучасному українському суспільстві набуває особливої актуальності розвиток особистісноорієнтованоїсистеми виховання підростаючого покоління, яка повинна змикатися з системою освіти молоді.

Ключові слова: особистість, психоаналіз, культура, індивід, індивідуальність, якість, типологіїособистості.

Літ. 18.

Надежда Скотная, доктор философских наук, профессор, ректорДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ПРОБЛЕМА ЛИЧНОСТИ В ЦИВИЛИЗАЦИОННОМ ИЗМЕРЕНИИВ статье рассматривается проблема личности воплощена в философию образования и воспитания.

Поэтому в современном украинском обществе приобретает особой актуальности развитие личностноориентированной системы воспитания подрастающего поколения, которая должна смыкаться с системойобразования молодежи.

Ключевые слова: личность, психоанализ, культура, индивид, индивидуальность, качество, типологии

личности.

Nadia Skotna, Ph.D. (Philosophy), Prof. Rector ofDrohobych State Pedagogical University

by I. Franko

PROBLEM OF THE INDIVIDUAL IN THE CIVILIZATIONAL DIMENSIONThe paper addresses the problem of the individual embodied in philosophy of education and training. So in

modern Ukrainian society is of particular relevance the development of personal and centered system of educationof the younger generation, which should meshed with the system of youth education.

Keywords: personality, psychoanalysis, culture, individual, individuality, quality, typology of individual.

УДК 159.923

ПРОБЛЕМА ОСОБИСТОСТІ В ЦИВІЛІЗАЦІЙНОМУ ВИМІРІ

© Н. Скотна, 2013

7 Молодь і ринок №6 (101), 2013

розум, активність, активний стиль життя,прагнення до земного самоствердження і щастяяк структурні складові особистісного начала. Цясуперечлива лінія продовжена і в працях Гоббса,якому належать не зовсім гуманні слова “людиналюдині вовк”, Р. Декарта, який пов’язував сутністьлюдини з її мисленням, І. Канта, якийпідкреслював моральний характер природилюдини, Г. Геґеля, який вважав її духовноюістотою, продуктом світового розуму, Й. Фіхте,який головну ознаку людини бачив у її діяльності,Л. Феєрбаха, який вбачав у людині природнуістоту, суть якої визначається любовнимставленням до ближнього, А. Шопенгауера, якийрозумів людину як вищий прояв волі до життя,Ф. Ніцше, на думку якого людина є проміжноюстадією еволюції до Надлюдини, та в працяхбагатьох інших суспільствознавців можнапобачити різноманітність трактуванняособистості. Така ж суперечливість поглядівспостерігається в концепціях філософії освіти і вконцепціях виховання філософів, соціологів,педагогів. Таким чином, філософські визначенняособистості перетинають декілька змістовихліній, які використовуються для розумінняособистості як істоти: 1) природної; 2) мислячої(духовної); 3) діяльної; 4) предметної і, нарешті,5) соціальної (суспільної) [6, 55].

У психологічній науці особистість розглядаєтьсякрізь призму багатьох концепцій, які так іназивають “концепції особистості”. Це аналітичнапсихологія (К. Юнг), антипсихіатрія (Р.Д. Лэйнг)антропологічна теорія (Ч. Ломброзо), біхевіористськітеорії особистості, гештальттерапія (Ф.С. Перлз),гуманістична психологія (К.Р. Роджерс),гуманістичний психоаналіз (Е. Фромм),диспозиційна теорія особистості (Г.У. Оллпорт),індивідуальна психологія (А. Адлер), католічнийекзистенціалізм (Г.О. Марсель), конституціональнітеорії особистості, концепція “людинознавства”(Б.Г. Ананьев), культурноісторична теорія(Л. Виготський), логотерапія (В.Е. Франки),марксистські теорії особистості, міжособистіснатеорія психіатрії (Г.С. Салліван), неофройдизм(К. Хорні), онтопсихологія (А. Менегетті), оргоннапсихотерапія (В. Райх), персоналістськапсихологія (В. Штерн), персонологія (Г. Мєррей),розуміюча психологія (Е. Шпрангер), психоаналіз(З. Фройд), психодрама (Я.Л. Морено), психологіявідносин (В. Мясіщєв), психологія поведінки(П. Жане), психологія свідомості (У. Джеме),п’ятифакторна модель особистості, рефлексологічнатеорія (В. Бехтерев), система дзенбудизму,соціальнокогнітивна теорія (А. Бандура),структурний психоаналіз (Ж. Лакан), теорія

діяльності (А. Леонтьев), теорія інтегральноїіндивідуальності (B.C. Мерлін), теорія особистіснихконструкторів (Дж. А. Келлі), теорія первинноїтравми (О. Ранк), теорія поля (К. Левін), теоріяролей, теорія самоактуалізації (А. Маслоу), теоріясоціального навчання (Дж. Ротгер), теоріяустановки (Д. Узнадзе), трансакційний аналіз(Е. Берн), трансперсональна психологія (С. Гроф),факторні теорії особистості, філософськопсихологічна концепція (С. Рубінштейн),християнський персоналізм (Е. Мун’є),екзистенціальна психологія особистості,епігенетична теорія (Е.Г. Ериксон), естетикофілософська концепція особистості (М. Бахтін) таінші [10].

Ми назвали тільки частину психологічних іфілософськоосвітніх концепцій (шкіл), щобпоказати ситуацію в реальності, коли повниймультиплюралізм руйнує усі спроби виробитисинтезні, комплексні теоретичні підходи доособистості, до концепцій її освіти і виховання. І втой же час соціальна філософія і філософія освітита виховання повинні шукати шляхи інтеграціїтеоретиків і практиків навколо деяких концепцій.Розглянемо три найбільш відомі концепціїособистості, які, по суті, послужили фундаментомдля виникнення більшості з перелічених вищеконцепцій та навіть сьогодні залишаютьсяпершоджерелом сучасних психологічнихвизначень особистості. Йдеться про фройдизм,біхевіоризм і екзистенціалізм та їх більш сучасніінтерпретації.

У структурі особистості, запропонованійЗ . Фройдом, як і в усьому філософськомусвітогляді, що заснований на принципахпсихоаналізу, ключова роль належить несвідомому,конфліктному внутрішньому світу особистості.Неофройдисти здійснювали спроби відійти відфройдівського натуралістичного трактуванняособистості, роблячи висновки про соціальнокультурну зумовленість духовного світуособистості з обмеженням ролі сексуальногопотягу, що відіграє провідну роль у класичномупсихоаналізі, і тим самим, з обмеженням певноюмірою несвідомого в структурі особистості. Так,К. Юнг, наприклад, розійшовся із Фройдом урозумінні сутності природи несвідомого,вважаючи, що інстинкти мають символічну, а небіологічну природу; критикуючи Фройда занатуралізм у розумінні природи людини, К. Хорніпідкреслює роль культурних і соціальних факторіву становленні людини, але вона залишається напозиції психоаналізу в тому, що стосується ролінесвідомих прагнень, які є рухомою силоюлюдської поведінки: “навколишнє середовище


8

залишається лише фоном, на якому розігруєтьсянапружена психічна драма протидіючих емоцій”[15, 29 – 30]; Е. Фромм, переглянувши положенняі висновки класичного психоаналізу, формулюєконцепцію гуманного психоаналізу, в якій вінпідкреслює двоякість існування людини: тілолюдини належить природі, розум же виводить їїза межі власної природи тощо. Усі інтерпретаціїфройдизму вводячи у розуміння людини поряд збіологічним соціальне, розглядають його все жяк зовнішнє стосовно самої людини. Отже,головними чинниками індивідуального розвиткуособистості, згідно з фройдизмом і неофройдизмом,є внутрішні сили [14, 29 – 30].

Представники екзистенціалізму або “філософіїіснування” (М. Гайдеґер, К. Ясперс, Ж.П. Сартр,Г. Марсель, А. Камю) основну увагу в своїхвченнях приділяли питанням індивідуальноголюдського буття. Коло питань, вирішення якихвходить до завдання екзистенціоналістів, свідчитьпро прагнення проникнути до внутрішнього світулюдини, “кинутої в світ”. Це справжнє інесправжнє існування, вина і відповідальність,вибір і свобода, смисл життя тощо. Так, М. Гайдеґерчерез справжнє і несправжнє існування як дваступені особистісного буття будує своє розумінняособистості, що наділена відчуттям своєїнеповторності, індивідуальності та кінцевості, і, посуті, протиставлена суспільству. Тенденціязвільнення особистості від будьякихзагальнозначущих норм, що має прояв векзистенціалізмі, найбільш яскраво виражена вантропології Ж.П. Сартра, де проблемаособистості виступає проблемою вибору,визначення місця окремої людини в суспільнійсистемі [14, С. 32 – 33]. Отже, в екзистенціальномубаченні особистість розуміється також через їївнутрішній світ, але на відміну від фройдизму тутключову роль відіграє свідомість, завдяки якійлюдина приймає рішення і здійснює вибір.

У класичному біхевіоризмі проблемиособистості практично не стояло. Людинарозглядалася через її зовнішньо побудовануповедінку, яка інтерпретувалася як сукупністьреакцій на стимули (йдеться, перш за все, пропідхід Д.Б. Вотсона). Але інтеракційний напрямоку психології, який склався на ґрунті біхевіоризму,значно більше пов’язаний з проблемамиособистості і соціальних контактів індивіда [14,34]. Теорія символічного інтеракціонізмурозглядає особистість як сукупність її соціальнихролей, звідси друга назва відповідної теорії –“теорія ролей”. Згідно з поглядами їїпредставників (Дж. Мід, Г. Блумер, Е. Гоффман,М. Кун та інші), людина в своєму житті, у

спілкуванні з іншими людьми, діяльності ніколине залишається “просто людиною”, а завждивиступає у тій чи іншій ролі, є носієм певнихсоціальних функцій і суспільних нормативів. Зточки зору цієї теорії виконання ролі має великезначення для розвитку особистості людини.Розвиток психіки, психічної діяльності, соціальнихпотреб відбувається не інакше, ніж у виконанніпевних суспільних рольових функцій [4, 105].Таким чином, у біхевіоральному, а точнішеінтеракціонистському, баченні особистістьвводиться у соціальний вимір через виконаннярольових функцій, які зумовлені зовнішніми, а невнутрішніми обставинами.

Ураховуючи класичні підходи, сучаснівітчизняні психологічні концепції у визначенніособистості базуються переважно на внутрішніхособливостях людини з урахуванням впливузовнішніх факторів. Такий підхід бувзапропонований ще С. Рубінштейном, якийвизначив особистість як сукупність внутрішніхумов, через які переломлюються зовнішні впливи[12, 127].

Певною мірою кожна індивідуалізованафілософська система освіти і виховання тапсихологічна концепція відрізняються однобічністюі деякими перебільшеннями однієї лінії у визначенніприроди особистості, а значить недооцінкоюінших аспектів, а тим більше їх органічної єдності,яка набуває першочергового значення дляцілісного розуміння особистості, для її всебічноїосвіти і гармонійного виховання.

Дискусія про природу особистості, щоточиться зі стародавніх часів, у другій половиніXX століття досягла апогею, зокрема в науковійлітературі колишнього СРСР. Хоча у більшостівипадків роботи радянських учених базуваласяна принципах марксистськоленінськоїметодології і були певною мірою ідеологічнозаанґажовані, вони містять велику кількістьнауковоємного матеріалу, який цілком вписуєтьсяу загальносвітові традиції інтерпретації проблемилюдини і особистості. Йдеться про праці такихавторів як Б. Ананьев, К. АбульхановаСлавська,О. Асмолов, В. Андрущенко, В. Ануфрієв, В. Асєєв,І. Бекешкіна, І. Бичко, В. Богданов, А. Бодальов,Л. Вигодський, М. Дьомін, А. Зворикін, Г. Костюк,А. Леонтьев, І. Надольний, К. Платонов, Л. Сохань,В. Сержантов, Н. Рейнвальд, С. Рубінштейн,І. Фролов, С. Максименко, В. Шинкарук та інші.Ключовими питаннями, що обговорювалисьзгаданими мислителями, були: поперше, проспіввідношення біологічного, психофізіологічногоі соціального; подруге, про індивідуальність інеповторність особистості; потретє, про роль


Молодь і ринок №6 (101), 2013

9 Молодь і ринок №6 (101), 2013

конкретної ситуації у її формуванні [8, 9]. Особливоїгостроти в той час набуло обговорення проблемиспіввідношення біологічного і соціального.Найчастіше її розглядали в аспекті розвитку іформування людських здібностей, з приводу якоготакож мала місце значна різноманітність поглядів.Сутність однієї із концепцій полягає у тому, щоформування людських здібностей розглядаєтьсяяк засвоєння історичного досвіду попередніхпоколінь у специфічній формі засвоєння предметівкультури. Разом з тим, у більшості випадківвизнається роль біологічних начал і природнихзадатків у розвитку здібностей особистості. Протезначення цих природних задатків такожінтерпретується неоднаково. В одних випадкахзначення задатків як біологічних факторівзводиться до ролі свого роду “спускових гачків”,тобто не значимих вихідних точок, які лишекладуть начало людському розвитку взагалі ірозвитку соціальних здібностей зокрема. В інших– природні задатки розуміються як чинники, щоздійснюють ключовий вплив на формуванняздібностей, і через них пояснюється природаіндивідуальних відмінностей між людьми, різнірезультати в освіті і науці.

Підсумком багаторічної полеміки з приводуспіввідношення природного і соціального напочатку 80х років XX століття було визнаннятого, що до розуміння сутності людини не можнанаблизитись ні йдучи шляхом біологізаторства(панбіологізму), коли людські здібностівизначаються лише генетично зумовленимивластивостями, а соціальні умови розглядаютьсяяк простий фон діяльності, ані йдучи шляхомоднобічної соціологізації (пансоціологізму), колилюдина перетворюється в порожнє вмістилищезовнішніх впливів, коли здібності повністюдетермінуються соціальним середовищем [7, 39].Отже, все більше набувала розповсюдження ідеяпро біосоціальну природу людини, згідно з якоюлюдина є живою системою, єдністю фізичного тадуховного, природного та соціального,успадкованого та набутого. Проте навіть у такійінтерпретації, вітчизняні філософи, філософиосвіти, педагоги і психологи пріоритетну рольвіддавали соціальному, аргументуючи останнєтим, що саме залучення до соціуму (засвоєннянорм права і моралі, опанування побуту, правилспілкування та граматики, естетичних смаківтощо) розвиває мислення та поведінку людини,робить з неї представника певного способу життя,носія культури й психології [16].

Сучасне філософське, освітньофілософське іпсихологічне бачення природи людини полягає утому, що вона не біосоціальна, а специфічніша.

Її специфічність можна окреслити принаймнітрьома ознаками.

Поперше, у тривалій дискусії проспіввідношення біологічного і соціального нібизабули про третій фактор – психічний. Бо природалюдини визначається не лише задатками(біологічним) і соціальним середовищем тавихованням (соціальним), але й внутрішнім “Я”,тобто психічним. Під “психічним” розумієтьсявнутрішній душевнодуховний світ людини – їїсвідомі і несвідомі пізнавальні процеси, воля,переживання, почуття, характер, темпераменттощо [13, 357].

Подруге, розгляд людини під кутом зоруєдності природного і соціального дозволяєпобачити її як частку універсуму, що дає підставидеяким сучасним авторам вести мову про людинуяк космічну істоту. Такий космічний статуслюдини зумовлений так званим антропнимпринципом, згідно з яким природа, універсуммають таке співвідношення світових констант, заякого стає принципово можливим виникненняжиття людини космічним шляхом [17, 314 – 315].

Потретє, біологічне в людині відрізняється відприроднобіологічного, хоч і не є чимосьнадприродним. Це біологічне соціалізоване іокультурене, таке, що змінило свою суть у процесіеволюції. У ході антропогенезу формується новаістота – людина, що, виділившись із природи, несев собі притаманні їй ознаки, які не вичерпуютьсяприродним. Людина має нову якість, суті якоїнаука до кінця ще не збагнула. Природу людиниможна пояснити через поняття “культура”,біологічне і соціальне в якому знаходиться вперетвореному (соціалізованому, окультуреному)вигляді. Реалізуючись через біологічне і соціальне,людське знаходить вияв, з одного боку, упсихічному, моральному, естетичному, релігійному,політичному, з іншого – індивідуальному ісуспільному, груповому і колективному,особистому і загальному. Існує безліч прикладів,коли воно може зберігатися навіть за умовтривалої ізоляції від суспільства і бути втрачене внайтісніших контактах з ним. Отже, природулюдського як культурного, науці ще належитьрозгадати, описати, відтворити [6, 60].

Багатовимірність людини окреслюєтьсяпоняттями “особистість”, “індивід” та“індивідуальність”. На сторінках радянськоїфілософської літератури дискусії з приводуспіввідношення цих категорії почались з 60х років.Б. Ананьев у роботі “Людина як предметпізнання” один з перших розглядав структурулюдини як індивіда, особистості таіндивідуальності. Говорячи про людину як


10

індивіда, дослідник мав на увазі її природніособливості, анатомофізичну основу особистості[1]. Такий підхід підтримують й інші дослідники,вважаючи, що в понятті “індивід”концентруються передусім біологічні властивості,а соціальні описуються поняттям “особистість”.

Дещо іншу думку підтримував О. Леонтьев.Згідно з його підходом, поняття індивід виражаєпевну цілісність, особливості конкретногосуб’єкта, що виникають на ранніх ступеняхрозвитку життя. Індивід, зазначає Леонтьев, – це,перш за все, генотипне утворення, йогоформування продовжується і в онтогенезі(протягом життя). У процесі розвитку все більшвиразними стають відокремлення сполученняприродних та надбаних особливостей. Отже,індивіди індивідуалізуються [9].

Починаючи з 80х років, радянські філософизійшлися на думці: з того часу і дотепер категорія“індивід” у всіх гуманітарних наукахвикористовується для означення окремо взятоїлюдини, як подається у філософському словнику,“одиничного представника людського роду” [18]Саме в такому значенні вона використовується уфілософських працях останніх років. Зокрема,Л. Губерський, В. Андрущенко, М. Михальченковважають, що поняття “індивід” означаєокремість існування людського. Він поєднує в собіприродне, біологічне, психологічне і соціальне,тобто відтворює в одній особі всі людські якості[6, 61]; у підручнику з філософії за редакцієюМ. Горлача, В. Кременя і В. Рибалка індивідвизначається як “соціальний атом, окремалюдина, окремий представник людського роду ічлен якоїсь соціальної спільноти” [17, 472].

Поняття особистості, згідно з О. Леонтьєвим,як і поняття індивіда виражає цілісність, алецілісність особливого роду. Особистістю ненароджуються, особистістю стають. Отже,особистість – це цілісність, що зумовленасоціальними факторами [9, 174]. Філософськийсловник за редакцією В. Шинкарука тлумачитьособистість як “суб’єкта суспільних відносин,носія свідомості та системи суспільно значущихякостей” [18, 470]. Синтезуючи дві основніконцепції особистості – особистість якфункціональна (рольова) характеристика людиниі особистість як її сутнісна характеристика,А. Спіркін визначає особистість як індивідуальневираження суспільних відносин і функцій людей,суб’єкт пізнання та перетворення світу, прав іобов’язків, етичних, естетичних та всіх іншихсоціальних норм [13, 357]. Наведені визначенняособистості та багато інших акцентують увагуна соціально значущих рисах та якостях індивіда.

Також особистість визначається як істота цілісна,яка об’єднує у собі особисті, соціальні та природніякості.

Проблема індивідуальності дослідникамирозумілась і продовжує розумітися сучаснимифілософами, педагогами, психологами порізному.Одні автори вважають індивідуальністьвластивістю особистості. Як зазначає В. Дьомін,“особистість це така істота, в якій загальнісоціальні властивості знаходять індивідуальнонеповторний вираз, тому особистість – це завждиіндивідуальність” [7, 53]. Інші автори категоріюіндивідуальність пов’язують виключно зкатегорією “індивід”, а не “особистість”.Відповідно до такого підходу індивідуальність єскладовою цілісної природи індивіда як окремоїлюдини, яка розвиває і зміцнює свою особливість,а категорія “особистість” вбирає у себе усі проявилюдського, всі характерні ознаки, притаманнілюдині як представникові людського роду [6, 61].

На наш погляд, найбільш вдалим є поєднанняобидвох підходів, яке знайшло втілення в працяхБ. Ананьева і К. Платонова. Б. Ананьев уважав,що індивідуальність – це не лише сукупністьіндивідуальнопсихологічних особливостей, вона– єдність і взаємозв’язок властивостей людинияк особистості і суб’єкта діяльності, в структуріякої функціонують її індивідуальні властивості,розуміючи індивідуальність як вищу ланку вієрархічній тріаді “індивід – особистість –індивідуальність” [1, 2, 173 – 178.]. К. Платоновпроблему індивідуальності розглядає у контекстіособливостей людини як індивіда, як організму іяк особистості. Згідно з дослідником,індивідуальність включає наступні рівні віднижчого до вищого: соматоморфологічнаіндивідуальність, що має прояв на фотографії;біохімічна індивідуальність, яка проявляється унесумісності тканин і алергіях; фізіологічнаіндивідуальність, яка передається черезіндивідуальність нервізму, що є спільною у людиниі хребетних тварин; процесуальна психічнаіндивідуальність – індивідуальність суб’єктивного,яка є вищою для людини лише в моментнародження; змістовна психічна індивідуальність,яка притаманна людині як особистості і єпродуктом її взаємодії зі світом; і нарешті,соціальнопсихологічна індивідуальність, яка єпродуктом спілкування зі старшим поколінням івизначає індивідуальність творчості особистості[11, 60 – 61].

Розв’язання проблеми індивідуальності уформі, яка з’являється в працях Б. Ананьева іК. Платонова, є ще одним шляхом розв’язанняокресленої раніше дилеми співвідношення



11 Молодь і ринок №6 (101), 2013

природного і соціального. У такому контексті усіпрояви індивідуальності певною міроюспираються на природну основу, але вониформуються і удосконалюються у процесісуспільної практики. Індивідуальність, зазначаєсучасний український психолог П. Горностай, єрозв’язанням суперечностей між біологічним ісоціальним у людині. Якщо індивіда розглядатияк зосередження біологічних начал, розвиток якихописується поняттям дозрівання (тобто розвитоквнутрішніх потенцій), то особистість є соціальноюсутністю та її розвиток описується поняттямформування (тобто зміна під впливом зовнішніхвпливів). Зняттям суперечностей, синтезомбіологічного і соціального є суб’єктивні фактори,які притаманні рівню індивідуальності і розвитокяких підіймається до рівня саморозвитку людини[5, 329].

У сучасній філософській, педагогічній іпсихологічній літературі для характеристикиспецифічних рис тієї чи іншої особистостізастосовують категорії “властивості”,“особливості” і “якості”. Заслуговує на увагудослідження К. Платонова з приводуспіввідношення цих понять [11, 60 – 61]. Згідно завтором, найбільш широкою категорією євластивість, яка відбиває усе, що притаманнелюдині як індивіду. Особливість є тієювластивістю, яка відрізняє індивіда від інших.Вона може бути стійкою і значимою, значимоюлише за певних умов або зовсім не значимою.Якість – найбільш суттєва властивість, що даєбудьякому феномену визначеність. Зі зміноюякості людини змінюється її сутність. Якість – цезавжди властивість, але не будьяка властивістьє якістю. Найбільш суттєвими якостямидослідник уважає атрибути особистості, якими єїї усвідомленість, динамічність, активність інеповторність.

К. Платонов якості особистості класифікує зачотирма критеріями, в основу яких закладені тічи інші психічні явища. Заслуговує на особливуувагу його типологія якостей за критеріємвідповідності чотирьом основним підструктурамособистості та характеру і здібностям, щонакладені на них. До першої під структуриособистості входять соціально зумовленізмістовні риси особистості (спрямованість у їїрізноманітних формах, відносини, моральні якостіособистості тощо); до другої – знання, навички,вміння та звички, поряд з особистісним досвідом;до третьої – риси особистості, що залежать відіндивідуальних особливостей психічних процесівяк форм відображення дійсності; у четвертійбіопсихічній підструктурі особистості

вродженість процесуального різко пересилюєнадбаність [11, 134].

Не вдаючись до типологізації, перелік якостейособистості, які мають як природні, так ісоціально значущі риси, подається у підручнику зфілософії за редакцією І. Надольного. Серед них– розум, мудрість, емоції, воля, рішучість, навички,вміння, установки, переконання, інтуїція, здатністьдо самонавіювання, самооцінки, наслідування,ризиковість, любов, ненависть, пристрасть,імпульсивність тощо. Особливу увагу авториприділяють соціально значущим якостям, які єпродуктом впливу суспільства, соціальнихспільностей, окремих людей на дану особистість,а також самовиховання і справляють величезнийвплив на розвиток як суспільства, так і самоїособистості. Хоча моральні якості особистостірозглядаються окремо від природних і соціальних,серед них автори виокремлюють такі, що носятьвиключно соціально значущий характер(милосердя, совість, патріотизм, справедливістьтощо), і такі, які можна одночасно віднести допсихологічних та моральних якостей (гуманізм,переконаність, сильний характер тощо) [17, 463 –464]. Таким чином, той чи інший набір природних,соціальних, моральних, психологічних, естетичнихта інших якостей особистості визначає їїіндивідуальність.

Висновок. Отже всі люди унікальні інеповторні, але, разом з тим, у багатьох людей єбагато соціальноспільного, на основі чогорозробляються типології особистості. Причомутипології особистості, що розробляються у межахрізних наук, істотно різняться між собою.

Саме розвиток індивідуальності особистостівтілений у філософію освіти і виховання,закладений у підвалинах української ментальностіта перетворення його в якісно новий рівень, якийвідповідає вимогам постіндустріальної,інформаційної цивілізації, постає сьогодніключовою проблемою національної системивиховання. Життя у демократичному,цивілізованому суспільстві передбачає відмову відпріоритету групи, класу, нації чи держави івизнання пріоритету особистості. Особистістьсприймає багато загальноцивілізаційних,етнонаціональних, релігійних й атеїстичнихцінностей, на неї здійснюють вплив традиціїминулого та ідеали майбутнього. Різнобічні впливине завжди позитивні. Вивчення усієї системизовнішніх впливів на особистість, її внутрішній світ– залишиться завжди актуальним.

1. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. – Л.,Издво Ленинград унта, 1966. – 339 с.


12

2. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды:В 2х т. – М.: Педагогика, 1980. – Т. 1. – С. 173 – 178.

3. Бекешкина И.Э. Структура личности:методологический анализ. – К.: Наукова думка, 1986.– С. 19.

4. Горностай П.П. Психологічні ролі в структуріособистості // Наукові студії з соціальної таполітичної психології. – Вип. 2(5). – К., 2000. – С. 105.

5. Горностай П.П. Социализация личности ипсихологические роли // Теоретические и прикладныевопросы психологии (матлы юбилейной конфии“Ананьевские чтения – 97”. – Вып. 3. – Ч. 1. – СПб,1997. – С. 329.

6. Губерський Л., Андрущенко В., Михальченко М.Культура. Ідеологія. Особистість: Методологосвітоглядний аналіз. – К.: Знання України, 2002. –С. 55, 60, 61.

7. Демин М.В. Проблемы теории личности. – М.,Издво Моск. унта, 1977. – С. 39.

8. Зворыкин А.А. Личность как единствогенотипических, психофизиологических, социальныхсторон человека и среды его изучения // Проблемыличности. Материалы симпозиума. – Том 2, Москва,1970. – С. 9.

9. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание.Личность. М., 1975. – С. 174.

10. Психология личности: Словарь справочник / Подред. П.П. Горностая и Т.М. Титаренко. – Киев: Рута,2001. – 320 с.

11. Платонов К.К. Структура и развитиеличности. – М.: “Наука”, 1986. – С. 60 – 61. С. 58 – 59.С. 134.

12. Рейнвальд Н.И. Личность как предметпсихологического анализа. – Харьков: Издательскоеобъединение “Вища школа” при Харьковскомгосударственном университете, 1974.– С. 127.

13. Спиркин А.Г. Философия: Учебник. – М:Гардарики, 1999. – С. 357, 341.

1 4 . Т е о р и я л и ч н о с т и . По д р ед . п р о ф .В . Ф. Сержантова. – Ленинград: Издво Ленинградунта, 1982. – С. 29 – 30, 32 – 33, 34.

15. Уэллс Г. Крах психоанализа: От Фрейда кФромму. – М., 1968. – С. 114.

16. Фролов И.Т. Перспективы человека. – М.,1979.

17. Філософія. Підручник / За загальною редакцієюпроф. М.І. Горлача, проф. В.Г. Кременя, проф.В.К. Рибалка. – Харків: “Консум”, 2001. – С. 314 –315, 472.

18. Філософський словник. За ред. В.І. Шинкарука.– К.: Головна редакція радянської енциклопедії, 1986.

– С. 470.

Стаття надійшла до редакції 08.04.2013


Яке вміння найрідкісніше? – Уміння віддавати. Яке вміння найкраще? – Уміння прощати. Яке вміння найважче? – Уміння мовчати. Яке вміння найважливіше? – Уміння запитувати. Яке вміння найпотрібніше? – Уміння слухати. Яка звичка найнеприємніша? – Сварливість. Яка звичка найшкідливіша? – Балакучість. Яка людина найсильніша? – Яка здатна осягнути Істину. Яка людина найслабша? – Яка вважає себе найсильнішою. Яка людина найрозумніша? – Яка стежить за своїм серцем. Яка прихильність найнебезпечніша? – Прихильність до свого тіла. Яка людина найбідніша? – Яка найбільше любить гроші. Яка людина ближче до Бога? – Милосердна. Чим протистояти біді? – Радістю. Чим протистояти стражданню? – Терпінням. Яка ознака здорової душі? – Віра. Яка ознака хворої душі? – Безнадія. Яка ознака неправильних дій? – Роздратування. Яка ознака добрих вчинків? – Спокій душі. Яка людина заживо померла? – Байдужа. Яка людина ніколи не помре? – Та, яка любить ближніх.

Чернець Симеон Афонський (ієромонах Симон)


13 Молодь і ринок №6 (101), 2013

Постановка проблеми. Освіта всучасних умовах є могутнімчинником розвитку духовної культури

українського народу, відтворенням інтелектуальнихі продуктивних сил суспільства.

Сьогодні обґрунтовано новий напрям упедагогіці – освітологію як системне психологопедагогічне знання з філософськокультурологічнимизасадами в системі управлінських, дидактичних,виховних компонентів, спрямованих на творчийрозвиток особистості.

Освіта і майбутнє – два ключові аспекти, ізпозицій яких треба розглядати стан справ, щосклався в галузі освіти, та визначати її перспективи.

Базуючись на національній ідеї українськогодержавотворення, вона спрямовується наутвердження національних інтересів, маєздійснюватися упродовж життя, відповідатипотребам особистості та суспільства, які постійнозмінюються.

Акцент переноситься з традиційного навчанняяк трансляції інформації, на учіння, у процесі якоговчитель формує у школярів ключові компетенції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Цій проблемі із аналізу наукової літературисвідчить про те, що у світ випущено значнукількість навчальнометодичних робіт відомихвітчизняних, зарубіжних авторів, а саме: М.В. Вачевський

Олександр Шпак, доктор педагогічних наук, професор академік Академії наук вищої освітиВанда Вишківська, доцент кафедри теорії та історії педагогіки

Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, м. КиївНаталія Примаченко, кандидат педагогічних наук

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

ЯКІСНИЙ ОСВІТНІЙ ПРОСТІР УЧИТЕЛЯ ЕКОНОМІКИУ статті висвітлюється незалежно від різних поглядів ті поняття сучасної якості освіти, зміст яких

зводиться до того, що вони визначаються не тільки якістю знань і навичок випускників, але і їхньою активноюгромадською позицією, рівнем культури й моральності.

Ключові слова: освіта, компетентність, безперервна освіта, Болонська декларація,інноваційнінавчальні заклади.

Літ. 20.

Александр Шпак, доктор педагогических наук, профессоракадемик Академии наук высшего образования

Ванда Вышковская, доцент кафедры теории и истории педагогикиНационального педагогического университета имени М.П. Драгоманова, г. Киев

Наталья Примаченко, кандидат педагогических наукДрогобычский государственный педагогический университет имени Ивана Франко

КАЧЕСТВЕННОЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЕ ПРОСТРАНСТВО УЧИТЕЛЯ ЕКОНОМИКИВ статье освещается независимо от различных взглядов те понятия современного качества

образования, содержание которых сводится к тому, что они определяются не только качеством знаний инавыков выпускников, но и их активной гражданской позицией, уровнем культуры и нравственности.

Ключевые слова: образование, компетентность, непрерывное образование, Болонская декларация,

инновационные учебные заведения.

Alexander Spak, Ph.D. (pedagogic), Prof. Academician ofAcademy of Sciences of Higher Education

Vanda Vyshkivska, Docent of Theory and History of Pedagogic DepartmentNational Pedagogical University by M. Drahomanov

Natalia Prymachenko, Ph.D. (Pedagogic)Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

QUALITY ECONOMY TEACHER EDUCATION SPACEThe paper highlighted the concepts of modern education quality which are defined not only by quality of

knowledge of graduates’ skills but their active civil position, level of culture and morality regardless of the differentconcepts.

Keywords: education, competence, continuing education, the Bologna Declaration, innovative schools.

УДК 371.12:33

ЯКІСНИЙ ОСВІТНІЙ ПРОСТІР УЧИТЕЛЯ ЕКОНОМІКИ

© О. Шпак, В. Вишківська,Н. Примаченко, 2013

14

[2], Г. Ковальчук [6], А. Ласкавий [8], С.В. Мочерний[8], І.Р. Михасюк, М.З. Мальський [9], М. Новик[10], Л. Овсянкіна [11], І. Сасова [13], Л.B. Северин[14], С.В. Степанов [15], С.В. Федин [16], О.Т. Шпак,М.М. Баб’як, В.І. Терес [18].

Методологічно рушійною силою у забезпеченніцих пріоритетів є якісна освіта. Потрібні прозоріта зрозумілі методики оцінки й контролю якостіосвіти. Цими проблемами займаються вчені:О. Онуфрієва, Г. Дмитренко, Г.Г. Даниленко [3],К. Корсак [5], В. Кремень [4], А. Ласкавий [7],В. Панасик [12], В. Циба [17], Є. Яковлєв [20]тощо. Скажімо, професор В. Циба обґрунтовуєпредмет кваліметрії, в основу якого покладено триосновні концепції, що розкривають структуру ілогіку побудови теорії, й одну спеціальну концепціюординального вимірювання та операціоналізації,яка висвітлює сутність ординального(порядкового) числа, і, відповідно, ординальноговимірювання і є засадничою для основнихконцепцій теорії кваліметрії [17, 5].

Розбудова освіти на засадах гуманістичногонавчання потребує перебудови алгоритмустосунків “учитель – учень” і стилю взаємодії зучнями. Основними рисами цих стосунків маютьстати відкритість, віра у здібності й можливостіучня, повага до особистості.

Організація навчання також потребуєперебудови певних особистісних настановучителя, які реалізуються під час його взаємодіїз учнями.

Активнішою стає роль учителя, який виробляєвласний інструментарій, створює сприятливіумови для розвитку й розкриття здібностей учнів.

Сьогодні набуває актуальності поняттякомпетентності учня, що визначається багатьмачинниками, оскільки саме компетентності, надумку багатьох міжнародних експертів, є тимиіндикаторами, що дають змогу визначитиготовність учнявипускника до життя, йогоподальшого особистісного розвитку й до активноїучасті в житті суспільства. Орієнтуючись насучасний ринок праці, освіта до пріоритетівсьогодення відносить уміння оперувати такимитехнологіями та знаннями, що задовольнятьпотреби інформаційного суспільства, готуютьмолодь до нових ролей у суспільстві.

Тому останнім часом стали звичними поняття“освіта протягом усього життя” (lifelongeducation), “безперервна освіта” (educationpermanent). Більше того, безперервністьрозглядається як фундаментальний принципсучасної освіти. Відповідно до нього, освітапоетапно орієнтується на проблеми, освітні запитилюдини, які виникають протягом її професійноїдіяльності й життя. До того ж, дедалі більше

проявляються діагностична й консультаційнафункції системи освіти.

Безперервна освіта, як свідчить світовийдосвід, особливо ефективна, коли умовижиттєдіяльності швидко міняються порівняно зперіодом життя субєкта діяльності.

Виклад основного матеріалу. В наш час єактуальними розробка концепції безперервноїосвіти та пошук відповіді на питання про її суть ізміст. Сьогодні в Україні перед освітою постаєчимало проблем. А саме: зростаючі соціальнівимоги та потреба економіки в людях із високимрівнем кваліфікації в ситуації – освіта для всіх йакцент на якості, що потребує диверсифікації умов,напрямів розвитку та методик освіти;прискореність і непередбачуваність економічногой технічного розвитку, які призводять до того, щоринок праці вже не гарантує забезпеченняроботою і потребує на додаток до фаховоїпідготовки навчання протягом усього життя;завдяки розвитку інформаційних технологійвідбулися великі зміни у сфері культури – значнозросли мультикультурність і диверсифікованістьсуспільства, а також небезпека ізоляціонізму,расизму, ксенофобії, нетерпимості тощо;збільшення можливості руху в Європі і світі осіб,ідей та інформації, що загрожують небезпекоюзбільшення серед молоді скептицизму або навітьапатії до політики та демократичних процесівтощо [Освіта України, 2007,10.08].

Саме середня освіта відіграє визначальну рольу розв’язанні цих проблем, зокрема, завдяки:

1. Необхідності забезпечення високої якостіосвіти, яка визначається високим факторомрозвитку та необхідною умовою успішногоіснування будьякої країни. Як зазначається восвітянській Доктрині, “якість освіти єнаціональним пріоритетом, передумовоюнаціональної безпеки держави, додержаннямміжнародних норм і вимог законодавства Українищодо реалізації права на освіту”. Якість освітиповинна відстежуватися за допомогоюнаціонального моніторингу, який у галузі освітирозуміється як систематичні процедури зі зборуданих щодо важливих аспектів освіти нанаціональному, регіональному та місцевому рівняхіз метою безперервного відстеження її стану тапрогнозу розвитку.

2. Формування життєво важливих компетентностей,що забезпечує дитині можливість орієнтуватися всучасному суспільстві, інформаційному просторі,швидкоплинному розвитку ринку праці,подальшому здобутті освіти. Компетентнісноорієнтований підхід до формування змісту освітиє новим концептуальним орієнтиром середньоїосвіти.



15 Молодь і ринок №6 (101), 2013

3. Формування у школярів навичок навчатисяупродовж життя, тобто самостійно оволодіватиінформацією, знаннями. Освіта впродовж життяє унікальним механізмом виживання людини ілюдства в інформаційну епоху.

4. Збільшення уваги до формуваннясамодостатньої, демократичної, вільноїособистості та духовного світу дітей і молоді,духовності як провідної якості особистості.Освічена, але не вихована, бездуховна людиназавдає родині, суспільству, державі більше шкоди,аніж приносить користі [Там само].

Досягнення цих та інших характеристикзабезпечить формування освіченої, конкурентноспроможноїособистості, здатної до самореалізації, бо сучаснийсвіт переживає докорінну зміну підходів до освітита до соціокультурної політики загалом.

Це зумовлено переорієнтацією самогосуспільного розвитку на розвиток людини, їїособистісних і культурних якостей. Саме для XXI ст.характерне зростання розуміння того, що тількилюдина є одночасно початком і кінцевою метоюбудьякого соціального розвитку. Ці зміни всуспільній свідомості, у ставленні суспільства доосвітньої сфери викликали появу нової парадигмиосвіти, основні риси якої визначено в Деклараціїправ людини, прийнятої ООН. У ній відзначається,що освіта має бути спрямована на загальнийрозвиток людини. Слід зазначити, що в багатьохнавчальних закладах усіх регіонів України початонайважчу в сучасних умовах роботу з виявленнята розвитку механізмів цілісного розвиткуособистості школяра. Ця робота вимагає увагита допомоги науковопедагогічних сил йуправлінців освіти всіх рівнів. Скажімо, як цепрактично реалізовується у багатьох загальноосвітніхзакладах Харківської області, в яких сконцентрованоцільові характеристики різноманітних етапів цілісногонавчальновиховного процесу в загальноосвітнійшколі. Визначено таку класифікацію цілей педагогічноїдіяльності як цілісного процесу:

1. Індивідуальні цілі педагогів, учнів.2. Групові цілі педагогів, учнів.3. Колективні цілі педагогів, учнів.4. Оперативні цілі уроків, виховних заходів.5. Конкретна мета одного дня.6. Проміжна мета окремої теми навчального курсу.7. Окрема мета навчального тижня.8. Практична мета місяця, навчальної чверті.9. Наскрізна мета навчального півріччя.10. Основна мета навчального курсу за один

навчальний рік.11. Основна мета навчального предмету за

весь цикл навчання.12. Стрижнева мета одного року навчання і

виховання.

13. Спільна мета одного напряму вихованняза весь цикл формування особистості внавчальновиховному закладі.

14. Кінцева мета певного типу навчальновиховного закладу (загальноосвітня школа).

15. Кінцева мета системи народноїбезперервної освіти.

16. Вища мета розвитку особистості всуспільстві – стратегічна.

Поліцентризм є новітньою системою всучасній педагогіці, що само розвивається, івимагає організаційного й наукового забезпечення.І недаремно активістиосвітяни області виступилиз ініціативою створення асоціації прихильників тапослідовників цього підходу, які взяли б участь урозробці теоретикометодологічних основполіцентризму, відкритій та забезпеченійдіяльності дослідноекспериментальнихмайданчиків, пропагуванні передовогопедагогічного досвіду, організації навчальновиховних закладів нового типу в середній ланці –інститутів та університетів, організації підготовкита підвищення кваліфікації педагогів, проведеннідослідницьких робіт, підготовці науковихтеоретичних і прикладних публікацій.

Освітяни лише виступали з ініціативами таідеями. 20 серпня 1998 р. колегія управління освітиХарківської області прийняла рішення початиексперимент щодо створення поліцентрів уХарківській області.

І слід підкреслити, що цей науковопрактичнийексперимент ось уже третій рік не лишеапробується у багатьох школах Слобожанщини,а й дає перші вагомі результати – учні цьогохліборобського й наукового краю є переможцямита призерами різноманітних інтелектуальних іконкурсних випробувань. Відрадно відзначити, щоцей продуманий експеримент знайшов чималоприхильників і в інших регіонах України, зокрема,Черкаській, Житомирській, Донецькій та іншихобластях. Йдеться про виважене, кардинальне,засноване на наукових принципах, реформуванняосвіти.

Ось, скажімо, як розмірковує методистЖитомирського обласного інституту післядипломноїпедагогічної освіти Т.А. Масло [Економіка вшколах України, 2009, № 5].

Дійсно, автор має рацію, стара освітня модельісторично пов’язана з досягненнями класичноїмеханіки Нового часу, суть якої – уявлення проВсесвіт як про замкнену механічну систему. Ціпогляди відбилися на позиціях класичноїпедагогіки. Нова синергетична модель освітипов’язана зі змінами в науці XX ст. Науковакартина світу змінилася кардинально. У наш побутувійшло поняття нестаціонарного всесвіту,


16

синергетики, тобто поняття “відкритогосуспільства”. Нова система освіти має більшадекватно відповідати на виклик часу, бутибільше природо відповідною.

Коротко про компоненти синтетичної моделі:1. Відкритість освіти.2. Нелінійність.3. Інтеграція.4. Інформатизація освіти.5. Особистісно спрямований процес навчання.6. Зміна ролі викладача.Відповідно до нової парадигми освіти, роль

учителя у школі розглядається так. Початковашкола: вчитель керує навчальною діяльністю істворює умови для самостійності йсамоорганізації. Основна школа: учитель –координатор навчальної діяльності учнів. Старшашкола: учитель – консультант.

Приєднавшись до Болонської декларації,Україна почала проводити докорінні зміни у сферіукраїнської освіти. Першочерговим завданнямстало запровадження сучасних технологійнавчання, оцінювання. Гострота цієї проблемизумовлена застарілістю наукових основдидактики контролю, недосконалістю системиоцінювання освітніх досягнень учнів. Боротьба заякість знань спричинила новий підхід дооцінювання знань у педагогіці, який базується навикористанні кількісних методів педагогічногоконтролю. Серед засобів об’єктивного контролюнайбільш науково обґрунтованим є методтестування із залученням технічних засобів длясканування й обробки результатів.

Для ефективного використання тестовихтехнологій необхідно мати чіткі уявлення проосновні поняття текстологічних знань. Ядропонятійного апарату педагогічних вимірюваньскладають поняття: завдання у тестовій формі;тестові завдання; педагогічний тест.

Тестові завдання – складова одиниця тесту(кожне завдання є невід’ємною його частиною,тому видалення хоча б одного неминуче призведедо виникнення прогалин в оцінюванні), якавідповідає на тільки форматним, але й певнимстатистичним вимогам, а саме:

1. частка неправильних відповідей у кожномузавданні;

2. розподільна здатність – здатністьпродемонструвати кількість осіб, які знають, такількість осіб, які не знають;

3. співвідношення балів за завдання та балівза весь тест.

Педагогічний тест – система тестовихзавдань специфічної форми визначеної складності,яка дає змогу якісно, об’єктивно й ефективнооцінити структуру знань, виміряти рівень

навчальних досягнень осіб, які проходятьтестування з тієї чи іншої предметної галузі.

Переваги тестового контролю:1. Тест є об’єктивним інструментом контролю,

який вимірює якість знань.2. Обробка результатів для отримання

кінцевих оцінок проводиться легше, швидше, ніжперевірка контрольних робіт.

3. Значна економія часу, коли у формітестування проводяться екзамени.

4. Можна оцінити ступінь імовірності впливуна результат випадкових факторів, а це визначає,наскільки точним є отриманий результат.

Характерно, що автор у реформуванні наперше місце ставить особистість учителя, йогопрофесійні засади, організованість і відповідальність.Цілком зрозуміло, що мова про якісну освіту можейти через призму фахової підготовки вчителя, йогоінноваційне відчуття викладу предметних знань, їхнюжиттєспрямованість і застосування у проектнійдіяльності.

Щодо останнього, то середня освіта, а вища йпочаткова, сьогодні потребує не так викладачапрофесіонала, як викладачагромадянина, людинувисокої моральності й національнопатріотичноїспрямованості. І розпочати треба як, власне, іпередбачалося освітньою програмою, іззапровадження в навчальний процес курсівпрофесійної етики, людинознавства,українознавства та відповідного стимулюваннядіяльності викладачів, які, окрім знань, формуютьособистість, виховують у молоді високігромадянські, патріотичні почуття.

На жаль, нині у пресі постійно наголошується,що жоден з університетів України не входить дочисла п’ятисот найкращих університетів світу.Українська система освіти не може стати посправжньому конкурентоспроможною у Європі тасвіті з багатьох причин. Одна з головних –позбавлення її наукових засад. Ми поділяємодумку професора М.Г. Головатого, що йдетьсяпро штучний поділ науки на академічну йуніверситетську, про дедалі більший їхній занепад,особливо останньої. Звісно, це досить різні гілкиєдиної суспільної галузі. Перша – академічнанаука, більш фундаментальна, базова, пов’язаназі статусом держави, її економічним і науковотехнічним потенціалом. Друга – більш прикладна,конкретна, пов’язана з навчанням і підготовкоюмайбутніх фахівців, тобто з духовними,гуманістичними засадами. Отже, їхній розподілмає відбутися свідомо, розумно, відповідно дозагального суспільного прогресу, а не штучно,спрощено, як це було у перші роки післяжовтневого перевороту. Адже наука давно сталавласністю. Власністю інтелектуальною. Без



17 Молодь і ринок №6 (101), 2013

урахування цієї обставини, за байдужогоставлення до науки, результатів розробок,особливо у гуманітарній та соціальній сферах,Україна приречена на кризу управління, кризууправлінської культури, що базується головно нанаукових засадах.

Нова система освіти можлива, коли є нові,інноваційні навчальні заклади, що мають зовсімінший рівень інноваційної культури. Така культуране зводиться лише до суми знань, а передбачаєнову якість навчального прогресу, кардинальнібазові перетворення у змісті, формах та методахнавчання і виховання, в управлінні навчальнимзакладом, у переведенні його з режиму простогофункціонування у режим постійного прогресивногорозвитку самовдосконалення.

На нашу думку, такий режим організаційного йнаукового піднесення може і повинен забезпечитиякісне освітнє середовище, педагогічні умови дляпродуктивного зростання фахівця.

Саме про них чітко й науково впевненоговорить академік В.П. Андрущенко, ректорНаціонального педагогічного університету іменіМ.П. Драгоманова: “Через психологічнопедагогічний вимір ми повинні формувати вчителянового покоління – еліту духовності, високогопрофесіонала активного творчого не байдужого,здатного виконувати високу громадську функціюорганізатора, управлінця виробничими процесами,вихователя колективу, поборника прогресивнихзмін”.

Ми маємо глибинно усвідомити, підкреслюєВіктор Петрович, – що освітянська діяльністьпроходить у нових типах відносин – суспільнополітичних, економічних, духовних. Це ставить довихователя молодого покоління підвищені вимоги– не лише дати йому певну суму знань, але йнавчити вчитися упродовж усього життя причомуостаннє має стати мотивованою і мобілізуючоюпотребою.

У цьому зв’язку не можна не погодитися зтворчим вчителем економіки Маньківськогонавчальновиховного комплексу “ЗОШ І – ІІІ ст.– гімназія” Черкаської області В.П. Дорошенком,який підкреслює, виходячи з власного досвіду, щона цьому етапі, коли йдеться про якісну освіту, їїбезперервний характер, важливо якомога більшенаблизити навчання і виховання кожної дитини досутності, здібностей та особливостей. Цейпринцип має бути визначальним під часупровадження будьяких змін в освіті, бо саме вінуможливить досягнення найвищої якості освіти і,що надзвичайно важливо, не всупереч природікожної дитини, а завдяки її пізнанню й розвитку.

І тут на перший план виступає принципдитиноцентризму, але не в значенні уваги до

дитини як такої, до дитини абстрактної,узагальненої, а до конкретної дитини з її сутніснимихарактеристиками.

Це набагато складніше для вчителя, але цеєдиний шлях формування людиноцентристського,гуманного, демократичного й ефективногосучасного суспільства, не кажучи вже про те, щоце єдиний шлях до щастя кожної людини. Тобтовчитель разом із батьками повинен допомогтидитині пізнати й розвинути себе, і потім ужедоросла людина найбільш повно себе реалізує,забезпечивши і власний успіх.

Потрібно змінити взаємовідносини вчителя йучня. Учитель повинен перестати бути над учнем,жорстко регламентувати й одноосібно визначатийого розвиток і пізнання. Він має стати поруч ізним, допомагаючи кожному реалізуватиоптимальний шлях пізнання розвитку на основііндивідуальної сутності. Тим більше, що часоб’єктивно вимагає зміни ролі й місця вчителя унавчальному процесі. З огляду на низку причин, інасамперед на наявність нових інформаційнихтехнологій, учитель перестає бути єдиним чиголовним джерелом знань для учня. Він має статийого партнером у навчанні й розвитку.Характерно, що таку позицію займаютьпереважна більшість учительських кадрів, про нихми намагатимемось розповідати більш детальнона подальших сторінках нашої роботи. Сутністьчітко визначена: якісна освіта як вияв усвідомленоїсистеми знань має систему визначальнихфакторів.

Серед них: продумана, спроектована на майбутнє з

фінансовим забезпеченням політика держави вгалузі освіти;

сконцентрована програма кадровогозабезпечення процесу якості освіти;

налагодження наукової наступності міжзагальноосвітніми й вищими педагогічнимизакладами;

інноваційні підходи та їхнє організаційнодидактичне втілення в органічний механізмфункціонування навчальних закладів; виважена із наукових позицій реалізована системапідвищення кваліфікації педагогічних кадрів;

на організаційному та дидактичнометодичномурівні втілений у практику навчальних закладів законВерховної Ради України “Про національну програмуінформатизації” тощо. Якщо стисло, йдеться простворення якості умов. Інтегрованим же елементомякості освіти є якість результатів діяльності закладу,де на перше місце сьогодні виступає відповіднекар’єрне зростання випускників. Ми переконані, щовсі складові якості достатньо вагомі та маютьрозглядатися у комплексі.


18

Однак, як заведено, говорячи про якість освіти,ми найчастіше маємо на увазі якість результатівдіяльності закладів освіти, а решту розглядаємояк необхідні умови їхнього досягнення [1, 16 – 18].

Постає резонне запитання: як, яким чином іхто має визначити якість послуг системи освіти?За якими методиками, критеріями, параметрами,аналітикосинтетичним аналізом і прогнозом?

Основною метою для суспільства є прагненнядо самовдосконалення, тому воно зацікавлене впідготовці висококваліфікованих кадрів, які маютьзабезпечити прогрес в усіх областях знань тагалузях народного господарства; спеціалістів,здатних ефективно розв’язувати практичнізавдання; у вихованні моральних особистостей,здатних збагатити національну культуру; фізичнорозвинуте та здорове молоде покоління [19].

Висновок. Отже, перспективними напрямамиу професійній підготовці майбутнього педагогаможе стати розробка і впровадження в освітнійпроцес спецкурсів за напрямами:

технологія постановки цілей; методи прогнозування, проектування

навчального курсу; оцінна діяльність учителя, оцінка результатів

навчання; аналіз і корекція власної педагогічної

діяльності; інноваційні освітні технології; психозберігаючі технології в освіті і т.п.Для впровадження системи управління якістю

освіти організація (заклад) повинна: визначити процеси, що впливають на якість

освіти: встановити послідовність цих процесів і їхні

взаємодії; забезпечити наявність інформації з метою

підтримки роботи й нагляду за цими процесами; вимірювати, відслідковувати, аналізувати

процеси і вживати заходи, необхідні длядосягнення запланованих результатів і їхньогопостійного поліпшення;

визначити критерії і методи забезпеченняефективної роботи і управління.

Процес вивчення особистості школярів та їхніхколективів має бути спрямований на розв’язанняпевного педагогічного завдання. У зв’язку з цимкожну методику щодо вивчення учня требадобирати з урахуванням виховного завдання.

Школа лише тоді досягає навчальновиховноїмети, коли діагностування усіх напрямівдіяльності стає нагальною потребоюпедагогічного колективу. В. Сухомлинськийназвав школу тонким і чутливим музичнимінструментом, який творить мелодію людськоїгармонії, що впливає на думку кожного вихованця,

але творить лише тоді, коли інструмент добренастроєний. А настроїти його можна лише тоді,коли глибинно знаєш його складові.

Виходячи з зазначених завдань і проб, важливоюскладовою педагогічного професіоналізмумайбутнього вчителя в умовах роботи у системіуправління якістю освіти стають не тількиґрунтовне знання предмету й основ загальноїтеорії навчання, але і уміння:

Крім того, під якістю освіти розумієтьсясукупність властивостей освіти, що відповідаютьсучасним вимогам педагогічної теорії, практики іздатних задовольняти освітні потреби особистості,суспільства й держави. Водночас якість шкільноїосвіти – сукупність властивостей, щозумовлює її здатність виконувати висунутісуспільством задачі з формування і розвиткуособистості в аспектах її навченості,вихованості, вираженні соціальних, психічнихта фізичних властивостей [12].

1. Ануфрієва О. Використання кваліметрії дляоцінки якості освіти. – Гуманітарний вісникПереяславХмельницького державного педагогічногоуніверситету Григорія Сковороди: науковотеоретичний збірник. – ПереяславХмельницький,2005. – С. 16 – 18.

2. М.В. Вачевський, В.М. Мадзігон, О.М. Вачевський,Н.М. Примаченко. Основи економічних знань. 10 – 11клас. Підручник. – К.: Центр навчальної літератури,2004. – 536 с.

3. Даниленкова Г.Г. Педагогическое проектированиеучебного процесса: сб. научн. ст. – Калинингр. унт. –2000. – С. 25 – 27.

4. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук. України; головнийред. В. Г. Кремінь. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

5. Корсак К. Про якість систем педагогічнихвимірів // Шк. технології. – 2001. – С. 154 – 156.

6. Ковальчук Г. Активізація навчання в економічнійосвіті. – К.: КНЕУ, 1999. – С. 60 – 65.

7. Ласкавий А. Теорія і практика формування основринкової економіки. – К., 1994. – 116 с.

8. Мочерний C.B., Синіцин І.М. Основи економічнихзнань – К.: Тернопіль, – 1997. – 137 с.

9. Михасюк І.Р., Мальський М.З. Регіональнаекономічна політика: Навчальний посібник. – Львів:Українські технології, 2001. – 208 с

10. Новик М. Освітні інновації при вивченні основекономіки в школі // Економіка в школах України. –2005. – №9. – С. 26 – 28.

11. Овсянкіна Л. Проблема моральності в умовахстановлення ринкової економіки. – Нова політика. –1999. – № 3. – С. 3.

12. Панасик В. Педагогічна система внутрішкільногоуправління якістю освітнього процесу: автореф. дис.... д ра пед. наук. – СПб., 1998.

13. Сасова І. Педагогічні технології соціальноекономічної підготовки школярів // Освіта і ринок. –1998. – №1. – С. 23 – 26.



19 Молодь і ринок №6 (101), 2013

14. Северин Л.B. Взаємозв’язок моральності таекономіки: історична ретроспектива // Філософськіпроблеми гуманітарних наук – 2005. – № 7. – С. 173.

15. Степанов С.В. Методическая робота вусловиях реализациї компетентносного подхода вобразовании: Монография. – Ставрополь ИздвоСКИПКРО. 2005. – С. 23.

16. Федин C.B. О преемственности экономическогообразования и воспитания учащихся средних школ истудентов вузов. – Владимир, 1988.

17. Циба В. Кваліметрія – теорія вимірювання вгуманітарних і природничих науках // Соціальнапсихологія. – 2005. – № 4. – С. 5.

18. Шпак О.Т., Баб’як М.М., Терес В.І., ПриступаВ.В., Костецька М.В. Вчитель в системі економічноговиховання: навчальнометодичний посібник. –Дрогобич: Редакційновидавничий відділДрогобицького державного педагогічногоуніверситету імені Івана Франка, 2012. – 396 с.

19. Шпак О.Т., Терес В.І., Цибін С.Г. Економічневиховання учнівської молоді: теорія управління іпрактика інформаційного забезпечення: Науковометодичний посібник. – Дрогобич: Коло, – 2002. –172 с.

20. Яковлев Є. Внутрівузівське управління якістю освіти:

монографія. – Челябінськ: Видво ЧДПУ, 2002. – 390 с.


Актуальність теми. Законом “Проосвіту” визначено основну мету освіти:всебічний розвиток людини, як

особистості та найвищої цінності суспільства. Важливароль в реалізації цієї мети належить загальній середнійосвіті, яка забезпечує всебічний розвиток молоді,

формує здібності, таланти, професійне самовизначення,формування загальнолюдської моралі, засвоєннявизначеною суспільними національнокультурнимипотребами обсягу знань про довкілля, людину ісуспільство, фізичне вдосконалення та використаннясоціальних технологій [1].

Мирон Вачевський, доктор педагогічних наук, професор,академік Академії наук вищої освіти України

ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У СИСТЕМІОСВІТИ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

У статті досліджується стан та розвиток системи новітніх технологій у системі освіти учнівпрофесійнотехнічних училищ до сучасних умов ринкової економки де діє конкуренція на ринку праці, яка єключовим фактором суспільного прогресу, успішного розвитку націй, держав, кожної людини.

Ключові слова: освіта, суспільний прогрес, маркетинг, професійна освіта, підготовка молоді, розвитоксуспільства, наука, економіка, добробут.

Літ. 17.

Мирон Вачевський, доктор педагогических наук, профессор, академик Академии наук высшего образования Украины

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ИННОВАЦИОННЫХ ПЕДАГОГИЧЕСКИХ ТЕХНОЛОГИЙ В СИСТЕМЕОБРАЗОВАНИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНО-ТЕХНИЧЕСКИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙВ статье исследуется состояние и развитие системы новейших технологий в системе образования

учащихся профессиональнотехнических училищ в современных условиях рыночной экономики где действуетконкуренция на рынке труда, которая является ключевым фактором общественного прогресса, успешногоразвития наций, государств, каждого человека.

Ключевые слова: образование, общественный прогресс, маркетинг, профессиональное образование,

подготовка молодежи, развитие общества, наука, экономика, благосостояние.

Myron Vachevsky, Ph.D. (Pedagogic) Prof. Academician ofAcademy of Sciences of Higher Education of Ukraine

USING INNOVATIVE PEDAGOGICAL TECHNOLOGIES IN THE EDUCATIONSYSTEM OF VOCATIONAL EDUCATION

The article investigates the status and development of new technologies in the education of students ofvocational schools to the modern economy of a market where there is competition in the labor market, which is a keyfactor of social progress, the successful development of nations, states, everyone.

Keywords: education, social progress, marketing, professional education, training young people, society,science, economics, welfare.

УДК 373:3:004

ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙУ СИСТЕМІ ОСВІТИ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

© М. Вачевський, 2013

20

Особливого значення набуває взаємозумовленістьрозвитку совіти і рівня суспільних потреб, виконанняосвітою соціальної ролі детермінанти суспільногопрогресу.

В усіх розвинених країнах система освітизазнає не лише суттєвих кількісних, але і якіснихзмін. Збільшується обсяг молоді, охопленоїнавчанням, тривалість освіти, ускладнюються їїзавдання. Економічний розвиток цих країн вимагаєтривалого навчання з метою отриманнянайвищого професійного рівня кваліфікації [11].

Аналіз останніх публікацій. Слід зазначити,що випущено значну кількість навчальнометодичної та довідкової літератури в напрямусистеми безперервної освіти яка відноситься донавчального процесу навчання в ліцеї, середнійшколі, гімназії чи ВНЗ, відомих вітчизняних авторів:М.В. Вачевський, В.М. Мадзігон, Н.М. Примаченко[2], О.І. Вишневський [4], С.С. Гаркавенко [5],М.М. Єрмошенко [6], В.І. Жигірь, О.А. Чернєга[7], Г.С. Коломієць [8], В.Г. Кремень [9],К.М. Левківський [10], В.М. Мадзігон [11, 12],С.М. Ніколаєнко [13 ] , О. Овч арук [14 ] ,Н.М. Примаченко [15], О.С. Падалка [16],О.Т. Шпак [17] та інші автори.

Мета статті є дослідження і наведеннярекомендацій за теоретикометодичнимиосновами державної політики в галузі новітніхпедагогічних технологій освіти учнів професійнотехнічних закладів, та формування у нихпрофесійних компетентностей маркетинговоїдіяльності на ринку праці.

Виклад основного матеріалу. Теоретичневивчення і практичне застосування соціальнихновітніх технологій в системі професійно технічноїосвіти в управлінській діяльності, робить суспільніпроцеси керованими і врівноваженими.

Серед загальних питань, які стосуютьсяприроди соціальних організацій можна назватитакі: поняття і структура, різновиди, специфікасоціальної організації, між групова взаємодія тауправління персоналом, сутність управління якважлива форма людської діяльності, модифікаціяуправління взагалі й освіти зокрема, сутністьтеоретичного і практичного впровадження ісоціальних новітніх технологій в управлінськомупроцесі, роль суспільної регламентації освітньогопроцесу, його історична еволюція в системіпрофесійнотехнічних навчальних закладів вконтексті співвідношення влади, управлінняпрофесійнотехнічними закладами освіти йефективної діяльності [6].

Між тим класична дидактика початкової іосновної школи з її закономірностями, принципами,формами та методами навчання, що вже

склалися, не завжди оперативно реагує наінноваційні освітні процеси, а іноді й стримує їхнєвпровадження в масову практику. Створюєтьсявраження, що дидактика залишається надтотеоретичною, методика навчання не правомірнопрактичною. Вимагається деяка проміжна ланка,яка дозволила б реально зв’язати теорію тапрактику. Функції прикладної дидактики, можевзяти на себе освітня технологія, як зазначаютьвідомі вітчизняні вчені О.Т. Шпак та О.С. Падалка[1, 7].

Таким чином, педагогічна технологія поєднуєв собі упорядковану сукупність дій, операцій тапроцедур, які забезпечують діагнозований тагарантований результат в умовах освітньогопроцесу, що змінюється.

Як критерії того, що діяльність освітньогопроцесу в професійно технічних навчальнихзакладах (ПТНЗ) в деякому фрагментіпедагогічного процесу (при засвоєнні якоїсь теми,розділу навчального предмету або міжпредметного комплексу) проходить на новітньомутехнологічному рівні. Можуть бути виділенінаступні:

наявність чіткої та діагностично заданої мети,тобто коректновимірного представлення понять,операцій, діяльності учнів. Як очікуваногорезультату навчання, засобів діагностикидосягнення цієї мети;

представлення змісту основних економічнихпонять, що вивчається, у вигляді системипізнавальних і практичних завдань, орієнтованоїоснови економіки й засобів їх вирішення;

наявність досить жорсткої послідовності,логіки, певних етапів засвоєння теми (матеріалу,набору професійних функцій – компетентностей);

визначення засобів взаємодії учасниківнавчального процесу ПТНЗ на кожному етапі(вчителя і учнів один з іншим), а також їх взаємодіяз інформаційною технікою (комп’ютером, відеосистемою);

мотиваційне забезпечення діяльності учителяй учнів ПТНЗ, побудоване на реалізації їхособистісних функцій в цьому процесі (вільнийвибір, креативність, свідомість, життєвий іпрофесійний сенс);

використання в навчальному процесі ПТНЗсучасних соціально економічних технологій,найновіших засобів перероблення інформації.

Технології навчання в ПТНЗ проектуютьмеханізм управління перетворенням і розвиткомособистості спеціаліста учня (шляхомпізнавальноінструментальної сукупності дійвчителів та учнів).

Будь яка діяльність може бути або



21 Молодь і ринок №6 (101), 2013

технологією, або мистецтвом. Мистецтвозасноване на інтуїції, технологія – назакономірностях науки. З мистецтва всепочинається, а технологією закінчується.

Реформування освіти із використаннямінноваційних технологій у ПТНЗ є частиноютехнології процесів оновлення освітніх систем, щовідбуваються останні двадцять років уєвропейських країнах і пов’язані з визнаннямзначимості знань як рушія суспільного добробутута прогресу. Ці зміни стосуються створеннянових соціальноекономічних технологій освітніхстандартів, оновлення та перегляду навчальнихпрограм, змісту навчальнодидактичнихматеріалів, підручників, форм і методів навчання.Цілеспрямоване набуття молоддю ПТНЗ знань,умінь і навичок, їх трансформація вкомпетентності сприяє особистісномукультурному розвитку, розвитку новітніхтехнологій, здатності швидко реагувати на запитичасу. Більшість країн Європи сьогодні розпочалигрунтовну дискусію навколо того, як забезпечитилюдину необхідними вміннями та знаннями длязабезпечення її гармонійної взаємодії зрозвиненим у технологічному ефективномунапрямку суспільством. Саме тому важливим єусвідомлення поняття технології компетентностів суспільстві, що базується на знаннях,обізнаності, авторитетності. Важливо розумітияких саме технологій компетенцій необхіднонавчити учнів ПТНЗ і як, що має бути ефективноютехнологією навчання для досягнення результатівнавчання [3].

За роки незалежності України сформованоосновне законодавче поле освітянської галузі,розроблено нормативноправову базу технологійнавчання, виховання і розвитку учнівської молодідля створення національної системи освіти.Цілеспрямовано і послідовно формуєтьсядержавна політика в галузі освіти, відзначеноМіністром освіти і науки України В. Кременем наІІ всеукраїнському з’їзду працівників освіти [9].

Сучасна технологія освіти в ПТНЗ Україниспрямована на надання учневі необхідних знань,вироблення умінь і навичок, професійнихкомпетентностей за період навчання він маєзасвоїти багато фактичного матеріалу. Натомістьосвіта ПТНЗ сьогодні не достатньо навчає учнівприймати рішення, використовувати інформаційніта комунікаційні технології, критично мислити,вирішувати конфлікти, орієнтуватись на ринкупраці, як зазначає О. Овчарук [14].

У зв’язку з цим зростає роль сучаснихтехнологій економічної підготовки молоді якнезмінного компонента всебічної освіти

особистості, однієї з умов успішного виконаннянею професійних функцій, як зазначає О. Шпак вроботі: “Економічна підготовка педагогічнихкадрів в системі безперервної освіти” [17].

Одним зі шляхів оновлення змісту освіти йузгодження його з сучасними потребами,інтеграцією до європейського та світового освітніхпросторів є орієнтація навчання на використаннясучасних педагогічних технологій у початковій іосновній школі для набуття ключовихкомпетентностей та на створення ефективнихнапрямків їх запровадження. Така умова вимагаєвід сучасної школи особливо рішучихреформаційних підходів до використання внавчальному процесі учнями ПТНЗ педагогічнихтехнологій та оновлення змісту освіти дозастосування нових педагогічних підходів донавчання, впровадження інформаційних такомунікаційних технологій, вивчення основекономіки, які модернізують процеси розвиткусуспільства [10].

При вивченні основ економіки, підприємництва,маркетингу в ПТНЗ, учні отримують знання іуявлення про економічні явища і категорії,розвиток держави в минулому, сучасному імайбутньому. Тісний зв’язок економіки,підприємництва та маркетингу з багатьмадисциплінами, які вивчаються, підвищуєзацікавленість учнів до самостійності, формуванняособистості з розвинутими поглядами на вибірпрофесії і трудової діяльності [3].

Одним із завдань педагогічних технологій впроцесі навчання ПТНЗ є реалізація освітньоїПрограми та оновлення змісту освіти, визначеннязмісту навчальних гуманітарних та природничоматематичних дисциплін, вивчення економічнихдисциплін: менеджменту і маркетингу,підприємництва та інформації, знань зінтелектуальної власності, а також умінь і навичокзасвоєння та практичного застосування тих знаньв умовах ринкової економіки.

Учнівська молодь ПТНЗ повинна бути нетільки особисто підготовленим до життя вринкових умовах, але й на належному рівніоволодіти педагогічними технологіями “Основекономічних знань”. Від рівня засвоєнняпедагогічних технологій, професійної підготовкиекономічних дисциплін, залежатиме ефективністьформування готовності випускників професійнотехнічних навчальних закладів до життя імайбутньої професійної діяльності в ринковихумовах, а також ініціативність, компетентність,творча підприємливість та діловитість новогопокоління майбутніх випускників ПТНЗ.

Безперечно важливими є знання, вміння та


22

навички, котрі учні ПТНЗ набувають тавиробляють в процесі навчання в професійномусередньому закладі та продовжує навчання уВНЗ. Набуті знання формують в учнівської молодіПТНЗ, майбутніх фахівців поняття професійнихкомпетенцій, що пов’язано з багатьма чинниками,оскільки саме компетенції дозволяють визначитиготовність випускників ПТНЗ до життя, йогоподальшого розвитку й активної участі вдіяльності суспільства [12].

Наш підхід щодо розв’язання цих та іншихпроблем носить системноузагальнюючийхарактер. В школі зміст педагогічних технологійу початковій та основній школі, має включатививчення основ економіки, підприємництва таоснов маркетингу, а формуванням майбутньоїпрофесії через поглиблене засвоєння знань у ПТОЗі отримання найвищого рівня професійнихкомптентностей із знанням іноземних мов,комп’ютерних технологій, етикету діловогоспілкування у ВНЗ із споріднених економічнихдисциплін, які в ринковій економіці застосовуєтьсяу всіх галузях людської діяльності.

Соціальноекономічні педагогічні технології таїх вивчення учнівською молоддю ПТНЗ з – основекономічних знань, інформації, патентознавства,маркетингу: – промислового, сфери послуг,маркетингової культури, стратегічного, товарноїта інноваційної політики, цінової політики,управління трудовими ресурсами, стандартизаціїта міжнародного маркетингу, сприяє розкриттюприродних даних молоді, збагачує її духовно,виробляє активну життєву позицію, залучає вмайбутньому до управління виробництвом,виконуючи таким чином важливу соціальнуфункцію – формування у майбутніх випускниківПТНЗ відповідний рівень професійнихкомпетенцій. Саме педагогічні інноваційнітехнології сприяють розвитку професійнихкомпетенцій, які ґрунтується на загальнолюдськихцінностях та принципах науковості,полікультурності, світського характеру освіти,системності, інтегрованості, єдності навчання йвиховання, на засадах гуманізму, демократії,громадської свідомості, взаємоповаги міжнародами в інтересах людини, родини, суспільствата держави до підготовки молоді ПТНЗ дотрудової діяльності.

Самостійна трудова діяльність випускниківПТНЗ – це, перш за все технології творчоїдіяльності, що базується на достатньо розвинутихінтелектуальних і спеціальних уміннях.

Історія свідчить, що використання інноваційнихтехнологій у ПТНЗ освітою, сприяє провдосконалення суспільства, органічно перепліталися

з думками про вдосконалення трудовоговиховання. Трудова діяльність тісно переплітаєтьсяз економікою, підприємництвом та маркетингом їзаконами та закономірностями, а в сучаснійринковій економіці, вона базується на принципах іметодах маркетингу де між підприємствами,підприємцями існує конкуренція за ринки збуту.Це спонукає до створення конкурентоспроможноїтоварної продукції на основі винаходів,промислових зразків, захищених товарними тамарочними знаками, з можливими ноухау, тобтодо застосування інтелектуальної власності впроцесі людської діяльності.

Новий економічний механізм впровадженняінноваційних технологій у навчальному процесіПТОЗ, впливає на динаміку розвитку особистості,зокрема на організацію, планування івпровадження у господарську діяльність новин.Сам процес упровадження технічних новин маєтри основні стадії: від дослідження до першоговиробничого освоєння, від першого виробничогоосвоєння до масового випуску; від виробництванововведення до його кінцевого використанняспоживачем. Сукупність цих стадій складаєінноваційний процес педагогічних технологій.Найбільш вузькі “місця” у цьому процесі це ланкивзаємодії науки техніки технології виробництва фінансів маркетингу споживання,тобто ланки, де проходить розрив безпосередньоїдії інноваційного процесу.

Поглиблення зв’язку сучасних інноваційнихтехнологій з економікою, підприємництвом,маркетингом, відповідає завданням у справівдосконалення господарського механізму і у своючергу висуває об’єктивні вимоги до організаціїінтелектуальної власності на міцній економічнійоснові, добре підготовленої учнівської молодіПТНЗ у всіх ланках господарської діяльності.

Сьогодні ми можемо стверджувати, щовикористання сучасних інноваційних технологій,та досягнення у процесі навчання учнівськоїмолоді ПТНЗ відповідного рівня професійнихзнань, це кроки до створення підґрунтя для того,щоб основні результати навчання базувались надосягненні учнями навчальних закладівнеобхідних професійних компетенцій, етикетуділового спілкування, культури відносин [15].

Аналіз літературних джерел із педагогічнихтехнологій, вивчення масового та передовогопедагогічного досвіду свідчить про те, щопочаткова, основна та загальноосвітня школа,незважаючи на певні позитивні зрушення увивченні економічних дисциплін, підприємництвата маркетингу, не забезпечують належні умовидля економічної освіти й підготовки молоді,



23 Молодь і ринок №6 (101), 2013

випускників ВНЗ, прищеплення їм умінь зпрофесійних компетентностей із упровадженнянововведень [7].

Висновки. Отже, особливу актуальністьмають дослідження, спрямовані на вдосконаленнянавчального процесу в Україні, використаннясучасних інноваційних технологій, розробленнянових положень, навчальних програм, посібників,підручників для формування у майбутніхвипускників навчальних закладів ПТНЗпрофесійних компетенцій на основі науковоїінформації та патентної документації,економічного механізму маркетингу, ціновоїсистеми, фінансів та податкової політики, процесуроздержавлення і приватизації, які тіснопереплітаються у навчальному процесі підготовкивипускника ВНЗ до праці в умовах ринковоїекономіки. Ці аспекти і зумовили до необхідноїнаукової розробки питань, що стосуються довивчення учнями ПТНЗ основ економіки,інформації, патентознавства, маркетингу,створення управлінських систем з інтелектуальноївласності, підготовки учнівської молоді ПТОЗ допрофесійних компетенцій.

1. Закон України “Про освіту” (23 травня1991 р. №1060ХІІ).

2. Вачевський М.В., Мадзігон В.М., ПримаченкоН.М. Основи економічних знань 10 – 11 клас.Підручник.// М. Вачевський, В. Мадзігон,Н. Примаченко. – К.: ЦУЛ, 2004. – 536 с.

3. Вачевський М.В. Педагогічні технологіїекономічної підготовки молоді до виборупрофесії в сучасних умовах. //М. Вачевський. /Актуальні проблеми економіки. – 2004. – №1.– С. 190 – 204.

4. Вишневський О.І. Теоретичні основисучасної української педагогіки: Навчальнийпосібник для студентів вищих навчальнихзакладів.// О. Вишневський. – Дрогобич,“Коло”, 2006. – 608 с.

5. Гаркавенко С.С. Маркетинг: теорія іпрактика. Навчальний посібник.// С. Гаркавенко.– К.: Лібра, 1998. – 384 с.

6. Єрмошенко М.М. Маркетинговий менеджмент.Посібник. //М. Єрмошенко. – К.: НАУ, 2001. – 204 с.

7. Жигірь В.І., Чернєга О.А. Професійнапедагогіка. Навчальний посібник.// В. Жигірь,О. Чернєга. – К.: “Кондор”, 2011. – 336 с.

8. Коломієць Г.С., Маньковський А.Л.Інформаційна продукція: ринок, маркетинг,підготовка кадрів. Навчальний посібник.//Г. Коломієць, А. Маньковський. – К.: Либідь,1991.

9. Кремень В.Г. Освіта у ХХІ столітті.Освіта України – №8, 23 лютого 2000 р.

10. Левківський К.М. Інноваційні технологіїта реформа змісту освіти в контекстіЛісабонської стратегії ЄС.// К. Левківський –К.: Освіта України, 2007. – 195 с.

11. Мадзігон В.М. Інноваційна модельнавчальновиховного комплексу “школамайбутнього”// В. Мадзігон. – К.: Інститутобдарованої дитини. 2011, – 26 с.

12. Мадзігон В.М. Совершенствованиеформ и методов трудового обучения,воспитания и профориентации учищихся.// В. Мадзігон– К.: Рад. школа. – 1982. – В. 15. – С. 3 – 6.

13. Ніколаєнко С.М. Наукові дослідженняв університетах – визначальний чинникзростання якості освіти. С. Ніколаєнко. – К.:ПрокБізнес, 2007. – 176 с.

14. Овчарук О. Компетентності як ключ дооновлення змісту освіти. Стратегіяреформування освіти в Україні.// О. Овчарук– К.: “К.І.С.” 2003. – 296 с.

15. Примаченко Н.М. Формування маркетинговоїкультури у майбутніх вчителів технологій у процесінавчання основ підприємництва. Монографія.// Н.Примаченко. – Дрогобич, ДДПУ, 2011. – 218 с.

16. Падалка О.С., Шпак О.Т. Учителю проекономічне виховання учнів: питання генезисуі компетенції. // О. Падалка, О. Шпак. – К.:Четверта хвиля, 1998. – 224 с.

17. Шпак О.Т., Падалка О.С., Нісімчук А.С.Сучасні педагогічні технології. Навчальнийпосібник.// О. Шпак, О. Падалка, А. Нісімчук.“Просвіта”, 2000. – 346 с.



6 червня 2013 року День журналіста

День журналіста щорічно відзначається в Україні 6 червня – у день прийняття Спілки журналістів України в 1992 році в Міжнародну федерацію журналістів. (Указ Президента України від 25.05.1994 № 251/94).

24

Постановка проблеми. СучаснаУкраїна, наближаючись до стандартівгромадянського суспільства –

спільності вільних, незалежних, рівноправнихлюдей, кожному з яких держава забезпечуєюридичні можливості бути власником,користуватися економічною свободою танадійним соціальним захистом, іншими правамита свободами, брати активну участь уполітичному житті та інших сферахжиттєдіяльності – повинна реалізувати свійісторичний шанс і за допомогою задекларованогопріоритетного розвитку освіти подолати кризусуспільного розвитку. За часи державногосуверенітету вже зроблені суттєві кроки урозбудові національної системи освіти тадемократизації освітянської діяльності. Проте,реформи у національній системі освіти неповноюмірою сприяли пріоритетності розвитку сфериосвіти як необхідної умови національного розвитку.Зокрема, недооцінювались засади їїсамоорганізації та закони розвитку відкритихсистем різних онтологічних статусів, (зокрема, і

соціокультурних, якими є система освіти Українита окремі професійні освітні системи, зокрема, йсоціальнопедагогічна), а тому залишились невирішеними головні проблеми узгодженнядіяльності системи освіти з вимогами суспільстваі економіки.

На нашу думку, дослідження розвиткунаціональної освітньої системи, до складу якоївходить професійна освіта з підготовки соціальнихпедагогів, у контексті синергетичної парадигмисприятиме трансформації освіти адекватно досучасних світових вимог і внутрішніхсоціокультурних та економічних потреб.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.В освітній галузі, що займається підготовкоюсоціальних педагогів, залишаються актуальнимипитання, пов’язані з пошуком нових шляхів таудосконаленням її стратегій (С. Архипова,О. Безпалько, І. Звєрєва, А. Капська та ін.) [2, 15– 24; 3; 6, 52 – 58; 8, 13 – 17]. Це пов’язано з тим,що професія “соціальний педагог” перебуває донашого часу у процесі становлення, оскількиофіційно була зареєстрована лише в квітні 1991

УДК 1:37(477)

Надія Ашиток, доктор філософських наук, професорДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

СИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХІД ДО ОСМИСЛЕННЯ ПРОБЛЕМПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

У статті проаналізовано ідею застосування синергетичного підходу до визначення шляхів оптимізаціїсоціальнопедагогічної освітньої системи

Ключові слова: гуманітаризація, міждисциплінарність, синергетичний підхід, самоорганізація,соціальнопедагогічна діяльність.

Літ. 15.

Надежда Ашиток, доктор философских наук, профессорДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

СИНЕРГЕТИЧЕСКИЙ ПОДХОД К ОСМЫСЛЕНИЮ ПРОБЛЕМПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИ СОЦИАЛЬНЫХ ПЕДАГОГОВ

В статье обосновывается идея применения синергетического подхода к определению путейоптимизации социальнопедагогической образовательной системы.

Ключевые слова: гуманитаризация, междисциплинарность, синергетический подход,

самоорганизация, социальнопедагогическая деятельность.

Nadya Ashytok, Dr. Sc. (Philosophy), ProfessorDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

SYNERGETIC APPROACH TO INTERPRETATION OF THE PROBLEM OFPROFESSIONAL TRAINING OF FUTURE SOCIAL PEDAGOGUES

The article deals with the synergetic approach to be used for specifying the ways of socialeducational systemoptimization.

Keywords: humanitarization, interdisciplinary method, synergetic approach, selforganization, the activitiesof social educator.


© Н. Ашиток, 2013

25 Молодь і ринок №6 (101), 2013

року. Посилена увага до цієї “професії захисту”пояснюється також поступовим омолодженнямсоціальних проблем та соціальних хворобсучасного суспільства, що вимагає від фахівцясоціальнопедагогічної сфери особливоїпідготовки, постійного самовдосконалення йособистісної мобільності.

Дана стаття є спробою конкретизації уконтексті синергетичної парадигми шляхівмодернізації професійної освіти з підготовкисоціальних педагогів в Україні відповідно довикликів ХХІ століття.

Виклад основного матеріалу дослідження.Теорія і практика соціальнопедагогічної роботи,що покликана займатися вирішенням проблемособистості та соціальних груп, наданнямспеціалізованої адресної соціальнопедагогічноїдопомоги клієнтам, їх інтеграцією в людськуспільноту з метою збереження, відновлення,гармонізації їхньої взаємодії з суспільством,сформувалася на стику соціології, педагогіки тасоціальної роботи, зв’язок з якими зберігає й унаш час. Міждисциплінарний, інтегративнийхарактер цієї роботи впливає на вибір арсеналуметодів і категорій за рахунок загальнонаукових іспеціальних, а це зумовлює пошукметодологічного підходу, який би будувався наміждисциплінарності. Одним із найбільшбагатообіцяючих підходів у цьому відношенні єсинергетика.

Слово синергетика виникло від грецькогоsunergētikos, що в перекладі означає “спільнукооперативну дію”. У 1969 році професорШтутгартського університету фізиктеоретикГерман Хакен так назвав новий науковийнапрямок, що передбачає дослідження спільної діїбагатьох підсистем, переважно однакових абодекількох різних видів, у результаті якої намакроскопічному рівні виникає структура звідповідними функціями [14].

“Спільна кооперативна дія” в сучасномунауковому дискурсі визнається універсальнимміждисциплінарним засобом спілкування, здатнимдолати різногалузевість наукового знання,виходити за межі конкретної наукової галузі,встановлювати нові міжпредметні зв’язки,забезпечувати зв’язок між різногалузевимизнаннями для створювання єдиного інформаційногопростору й цілісного загальнонаукового розвитку.Вона надає людству можливість “усвідомленнянелінійності, багатофакторності й вірогідностіреального світу, поліваріантності шляхів йогорозвитку і неможливості опису його в межахкласичних теорій і моделей, що дають лінійнеуявлення та формують лінійне мислення” [7, 9].

Синергетика пропонує для забезпеченняміждисциплінарності “методологічний ключ, якийдозволяє здійснювати аналіз дійсності увідповідності із сучасним стилем розвиткусоціокультурного процесу” [9, 66].

Застосування синергетичного підходу довибору парадигми освіти з підготовки соціальнихпедагогів зумовлено своєрідністю клієнтів тазмісту майбутньої діяльності. Освітні парадигмиминулого не враховують цієї специфіки. Якщомодерністська парадигма педагогічного процесу,яка прийшла на зміну традиційній класичнійпарадигмі, орієнтується на досягнення повної,всеосяжної концепції, систематичності, несуперечності,стабільності, то постмодерністська ґрунтується навизнанні підтримки аномалій, плюралізму,недовершеності, хаотичності, індетермінованості,коли педагогічний процес розуміється як складнийконгломерат, що характеризується багатомірністю,полівалентністю, мультівариативністю. Упершому випадку педагог – “раціократ”,“функціонер порядку”, “слуга Розуму та Істини”;у другому – “художник”, “архітектор”, “творець”[10, 10]. Постмодерністське розуміння “фахівцяіз захисту” ліпше відповідає специфічностіпрофесійного призначення соціального педагога,діяльність якого спрямована на створеннясприятливих умов соціалізації, всебічногорозвитку, задоволення соціокультурних потреб чивідновлення соціально схвалених способівжиттєдіяльності осіб, що потребують сторонньоїдопомоги (інвалідів, дітейсиріт, неповнолітніхдевіантів, обдарованих дітей та ін.).

У контексті постмодерністської парадигмисоціальнопедагогічна діяльність розглядаєтьсяяк поліхронічна цілісність, система відносин,персоналізована єдність двох взаємозалежнихвиховних впливів: “педагог – вихованець”,“вихованець – педагог”, коеволюційна діяльність,а статус учасників взаємодії підвищується до рівняпартнерства, що виявляється у співробітництві таспівтворчості, і виступає одним із найважливішихчинників ефективності особистісногуманістичноївзаємодії [4]. Основними якостями соціальногопедагога повинні бути ті, які К. Роджерс – авторлюдиноцентрованої терапії, засновник і лідергуманістичної психології – вважав необхідними дляпедагога: емпатійне розуміння вихованця,відкритість до особистісного досвіду іншоїлюдини, активність у взаємодії, здатністьвідчувати емоційний настрій колективу [11, 58 –65], уміння розуміти, що людина є островомусередині себе, і вона може побудувати містокдо іншої людини лише за умови, згідно з якоюбажає залишатися сама собою і їй дозволяють


26

бути собою [11, 61]. Клієнт соціального педагога,маючи статус повноцінного суб’єкта діяльності– партнера взаємодії на принципі добровільності– потребує не директив (настанов, рекомендацій,наказів), а, передусім, нестандартної допомоги іпідтримки, що ґрунтуються на синергетичномупоєднанні педагогічної вимогливості йособистісної поваги. Звідси – і своєріднасинкретична позиція фахівця у соціальнопедагогічному процесі: з одного боку, він –організатор середовища соціалізації, з іншого –друг, помічник, порадник і наставник у розвиткуособистості клієнта, що потребує допомоги.

Успішна реалізація професійної діяльностісоціального педагога безпосередньо залежить відоптимального виявлення особистісногопотенціалу і розвитку здібностей вихованця усоціально прийнятних формах. Наш сучасник,видатний представник гуманістичної думки, одиніз засновників педагогіки співробітництваШ. Амонашвілі зазначає, що справжня підтримкавихованця повинна ґрунтуватися на трьохпостулатах гуманістичної педагогіки, а саме –любові до людини, олюдненні соціальногосередовища і проживанні у вихованцеві власногожиття [1]. Лише за таких умов основнимихарактеристиками позиції вихованця яксправжнього суб’єкта соціальнопедагогічноївзаємодії може бути свобода, відчуття своєїсоціальної значущості, вільний власний вибір,виявлення позитивної Яконцепції тощо.

Особистісногуманістична стратегія новоїпарадигми на синергетичних засадах визначає ігуманістичне навантаження технологічнихзасобів її реалізації, характерними ознаками якихє соціальнопедагогічна допомога і підтримка;соціальний захист; діалогічність, творчопошуковий характер, поєднання традиційності йінноваційності, гнучкий контроль і самоконтроль.Вибудовуючи власну діяльність згідно зособистісногуманістичною стратегією новоїосвітньої парадигми, соціальний педагог посідаєпозицію організатора і помічника вихованця. Саметака позиція в ідеалі повинна статисинергетичною аксіомою його професійноїдіяльності, особистісногуманістичним надбанням,що стає можливим за умови сходження від мети ізавдань цієї парадигми – через її сутність і функції– безпосередньо до стратегії і технологіїсоціальнопедагогічної підтримки, допомоги ізахисту людини.

Модернізація освіти з підготовки соціальнихпедагогів на синергетичних засадах маєґрунтуватися на розумінні цілісного підходу долюдини й світу, поєднанні індивідуальної дійсності

та об’єктивних суспільних цінностей і, що єсуттєвим, переконанні, що система освіти та їїфілософія мають розглядати як свій головнийпредмет саме людину з усіма її проблемами.Процес пошуку найбільш оптимальної освітньоїпарадигми для підготовки “професії захисту”вимагає глибокого гуманітарного тафілософського осмислення ставлення до людини,гуманістичного і неформального. Звісно,професійна освіта повинна постійно перебувати устані оновлення та адекватності до потребсуспільства. Проте у процесі перманентногооновлення в умовах нестабільності пошукаксеологічних засад є визначальним, адже, якзазначав Е. Ласло, ми не можемо вступити в третєтисячоліття, не створивши новий тип мислення,не виробивши нові цінності й нове сприйняттяреальності, які є більш адекватними швидкомінливим умовам [15], і на основі такого мисленняне збалансувати складну ситуацію сьогодення,поставивши в центрі уваги людину, зробивши нанеї ставку, у тому числі і в професійній освіті.

Один із орієнтирів при виборі освітньоїпарадигми на синенергетичній основі дляпідготовки соціальних педагогів є програма“Глобальна освіта з космічним баченням життя”,як була розроблена на основі нової педагогічноїпарадигми Всесвітнім центром виживання іпроблем ХХІ століття при ООН. У її основі –синергетичний вимір реальності, взаємоперехідвід диференціювання знань – до їх синтезу, відредукціонізму – до холізму [13]. Сформований нацей момент спосіб життя сучасної людини різкопідвищує цінність гуманітарного знання, щовимагає кардинальних змін у системі освіти, упершу чергу професійної. От чому однією ізсучасних тенденцій професійної школи є посиленняуваги до особистості, розвитку її свідомості йсамосвідомості, культурного й професійногопотенціалу. Показовим є той факт, що XXI століттяназване ЮНЕСКО “століттям людськогофактора”.

До професійної освіти висуваються сьогоднінові вимоги, підкреслюється її гуманістична такультурнотворча місія, що покликана переборотитенденції формалізації в підготовці фахівцівсоціальнопедагогічної сфери і забезпечитивипуск освічених фахівців не лише з відповідноюпрофесійною кваліфікацією, а й здатних доцілісного та системного аналізу складних проблемсучасного життя суспільства, навколишньогосередовища і конкретної людини з їїнестандартними проблемами. З позиції саметакого розуміння ролі професійної освіти особливузначимість набуває проблема гуманітаризації



27 Молодь і ринок №6 (101), 2013

освіти, що дозволяє зробити навчання складовоючастиною формування людської особистості,подолати однобічність та фрагментарністьпідготовки майбутніх фахівців, сприятирозширенню їхнього культурного світогляду,становленню й розвитку громадянської позиції тапрофесійнотворчої діяльності після закінченнявищого навчального закладу. На відміну відтрадиційного міждисциплінарний, синергетичнийпідхід в освіті ставить за мету не лише надатизнання, але й навчити взаємодіяти з колегамифахівцями різних спеціальностей, від чогозалежить ефективність соціальнопедагогічноїроботи.

Використання синергетических принципівтеорії самоорганізації під час роботи соціальногопедагога з клієнтом має великий евристичнийпотенціал. Синергетика (або теоріясамоорганізації), маючи спочатку природничепоходження, використовується для обґрунтуваннямеханізмів нелінійного розвитку соціальнихсистем і окремої людини. Врахування пізнавальнихта практичних можливостей людини, будовиособистості, що створена на основісамоорганізації, операціональної закритостісвідомості, безлічі можливих дискретних станів іекзистенціального вибору у моменти біфуркаційактуально в роботі соціального педагога длярозв’язання проблем клієнта.

Синергетичні принципи, що булисформульовані В.Г. Будановим як онтологічніпостулати [5], набувають у соціальнопедагогічному контексті особливий конкретнийзміст. До цих принципів належать:1) гомеостатичність (цей термін можебути використаний при вивченні механізмівінтеріоризації та адаптації клієнта у процесінавчання та самонавчання, можливості йогосамозмінювання на основі гомеостазу, щозабезпечить успішність подальшого життєвогошляху і збереження цілісності особистості);2) ієрархічність (цей термін актуальний у роботісоціального педагога, адже складна ієрархіявищих – соціально орієнтованих – рівнів мотиваціїнавчання та учіння щодо нижчих – особистісноорієнтованих – як регулятор повсякденноїпрактичної діяльності людей визначає їхнєставлення до соціальних, інституційних факторівсуспільства та усвідомлення свого місця у ньому);3) нелінійність (нелінійність як властивістьсистеми має у своїй структурі різні стаціонарністани, усвідомлення яких важливе для осягненнямотивів змін поведінки і розвитку людини, установленні якої флуктуації – випадкові зовнішнівпливи – можуть викликати девіації різного типу);

4) нестійкість (стан нестійкості ґрунтується навизнанні існування точок біфуркацій, у якихможливий вибір подальшого розвитку людини;створення сприятливих умов у таких точкахуможливлює позитивну зміну її життєвого шляху);5) динамічна ієрархічність (найважливішаінтегративна ознака системи, ефект цілісності,поява у сукупності об’єктів таких властивостей,яких немає у кожного з них окремо; актуалізаціявнутрішнього потенціалу людини у процесіколективної взаємодії може суттєво змінюватиможливості людини та її життєвий шлях).

Ефективність використання освітньоїпарадигми на синергетичних засадахпідтверджується емпірично. Дослідження,проведені в школах та університетах, показують,що інтерактивне хаотичне середовище є дужепродуктивним для розвитку творчого мислення.Результати роботи в цьому напрямку булипредставлені американською дослідницею ДжейнДевісСівер (Північна Кароліна), якапроаналізувала процес навчання на трьох рівнях– від єдиної точки рівноваги (констатація факту,ствердження єдиної точки зору) до навчання награні хаосу, коли точок зору багато, колиміркування розвиваються в різних напрямках, колистуденти прислухаються до думки інших і на ційоснові виробляють свої власні судження [12, 30 –40]. Роль педагога при цьому полягає не впоширенні знань та оцінці правильності суджень,а в спостереженні за ходом міркувань іпереведенні процесу навчання з одного рівня наіншій. У результаті розуміння у процесі учіння стаєбільш глибоким та різнобічним, а стимули донавчання більшою мірою створюютьсявихованцями, а не педагогом. У контекстірозкриття творчих здібностей людинисинергетичний підхід до освіти прагне невикорінити хаос, а відшукати те співвідношенняміж ним і порядком, яке було б найбільш плідним.

З погляду синергетики, в організації професійноїосвіти головним є не передача знань, а навчанняоволодінню способами поповнення знань і швидкоїорієнтації в розгалуженій системі знань, підготовкаособистості до самоосвіти. Синергетичний підхіддо освіти передбачає організацію навчання, якестимулює, а не нав’язує, і головна проблема якогов тому, як підштовхнути студента до одного ізсприятливих для нього шляхів розвитку, якзабезпечити самокерований і самопідтримувальнийрозвиток, такий необхідний не лише для них, а йдля майбутніх клієнтів. Уявляється однозначним,що фахівці соціальнопедагогічної сфери,підготовлені у контексті освітньої парадигми, щоґрунтуватиметься на синергетичних засадах,


28

ліпше будуть підготовленими до практичноїдіяльності.

Висновки. Вищезгадані міркування щодореалізації освіти з підготовки соціальних педагогівпідкреслюють винятковий потенціал синергетикив сучасній освітній системі, уможливлюютьпрактичну реалізацію інноваційної методології,перегляд змісту і технологій на синергетичнихзасадах. Вони обґрунтовують необхідність відходувід традиційного навчального процесу, натомістьпропонуючи врахування особистісної унікальностікожної людини, широкого спектру шляхівсаморозвитку кожного студента, вільногоособистісного вибору у питаннях мотиваціїпрофесійного самозростання фахівця, щосприятиме ефективності його майбутньоїпрофесійної діяльності.

1. Амонашвили Ш.А. Психологические основыпедагогіки сотрудничества / Ш.А. Амонашвили.– К., 1991. – 111 с.

2. Архипова С.П. Професійна компетентністьі професіоналізм соціального працівника:сутність і шляхи розвитку / С.П. Архипова //Соціальна робота в Україні: теорія іпрактика. – К.: АспектПоліграф, 2004. – Вип.2(7). – С. 15 – 24.

3. Безпалько О.В. Оптимізація підготовкисоціальних педагогів у сучасному освітологічномупросторі / О.В. Безпалько [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://www.psyh.kiev.ua

4. Бойко А.М. Оновлена парадигма виховання:шляхи реалізації (підготовка вчителя до формуваннявиховуючих відносин з учнями): Навчальнометодичний посібник. – К.: ІЗМН, 1996. – 232 с.

5. Буданов В.Г. Синергетика: история,принципы, современность / В.Г. Буданов [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://spkurdyumov.narod.ru/SinBud.htm

6. Звєрєва І.Д. Концептуальні підходи до

підготовки соціальних педагогів [текст] / І.Д. Звєрєва // Теоретикометодичні проблемивиховання дітей та учнівської молоді [зб. наук.праць / Ред. О.В. Сухомлинська та ін.]. – Київ– Житомир: Волинь, 2003. – Кн. І. – С. 52 –58.

7. Игнатова В.А. Идеи синергетики ипедагогика / А.Й. Игнатова // Наука и школа.– 2001. – № 3. – С. 9 – 15.

8. Капська А.Й. Моделювання самостійноїроботи майбутніх соціальних педагогів усвітлі Болонського процесу [текст] / А.Й. Капська // Вісник Черкаськогоуніверситету. – Вип. 89. – Черкаси: ВидвоЧеркаського національного університету ім.Б. Хмельницького, 2006. – С. 13 – 17.

9. Козлова О. Изменчивость и поискустойчивости: синергетика и образование /О. Козлова // Лицейское и гимназическоеобразование. – 1998. – № 2. – С. 66 – 68.

10. Кушнір В.А. Ідеї постмодернізму впедагогічному процесі / В.А. Кушнір // Шляхосвіти. – 2001. – № 1. – С. 7 – 10.

11. Роджерс К. Несколько важных открытий/ В пер. Г. П. Гавриловой / К. Роджерс // ВестникМосковского университета. – Сер. 14.Психология. – 1990. – № 2. – С. 58 – 65.

12. DavisSeaver J. Promoting CriticalThinking at the University Level / Davis–SeaverJ., Leflore D., Smith T. // National Forum ofTeacher Education Journal, Electronic. – 2000.– Vol. 8. – № 3. – Р. 30 – 40.

13. Global Education. From Thought toAction. – ASCD: Alexandria, 1991.

14. Haken H. Synergetics: Introduction andAdvanced Topics / Hermann Haken. – Springer,2004. – 758 p.

15. Laszlo E. The Chaos Point: The World atthe Crossroads / Ervin Laszlo. Hampton. – RoadsPublishing, 2006. – 200 p.



“Журналіст – людина, яка має талант щодня заповнювати порожнечу”. Дейм Ребекка Вест

англійська письменниця журналіст “Журналістика – це і служба, і творчість, і вистава, і гра: з самим собою, з

читачами, з головним редактором, з підлеглими, якщо вони в тебе є. Але коли в тебе виходить дійсно комусь допомогти, лише тоді виникає розуміння особливого сенсу цієї професії”.

Леонід Шаров, редактор газети “Криминальная хроника”


29 Молодь і ринок №6 (101), 2013

Постановка проблеми. Системаосвіти є одним з об’єктівінформатизації суспільства. Це вимагає

детального аналізу сучасних систем навчанняінформатичного циклу та створення нових. Зокрема,освоєння класичних методів обчислення тавпровадження нових алгоритмічних схем і програмнихзасобів у вищій школі повинно сприяти підвищеннюінтенсивності, ефективності та якості процесу навчання.

Оптимізація процесу обчислень є однією зключових проблем сучасного інформаційногосуспільства. При цьому основними факторами єне тільки економія оперативної пам’яті ПЕОМ, ай оптимізація процесорного часу, навантаженняшин управління, адресних шин, обмін із зовнішнімипериферійними пристроями, включаючи дисковупам’ять та ін.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Теоретичній розробці класичних чисельнихметодів інтегрування та їх модифікаційприсвячено багато робіт [2; 4]. Крім цього, уроботі [9] розглядаються методики створенняефективних програмних оболонок для вивченняматематики та інформатики. В роботах [4; 6] булипродемонстровані перші спроби оптимізаціїквадратурних і кубатурних формул, але, на жаль,вони не були узагальнені для багатократнихінтегралів.

Мета статті якраз і полягає у виправленніцього недоліку, а також у розробці оптимізаційноїсхеми та структурограми представленняалгоритму для подальшої програмної реалізаціїнезалежно від комп’ютерної платформи, а такожопераційного та програмного середовища.

Ігор Лазурчак, доктор фізикоматематичних наук, завідувач кафедри інформатики таобчислювальної математики

Любов Лазурчак, старший викладач кафедри інформатики та обчислювальної математикиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

РЕАЛІЗАЦІЯ ОПТИМІЗАЦІЙНИХ СХЕМЗАСОБАМИ КОМП’ЮТЕРНОЇ МАТЕМАТИКИ

У статті розглядаються оптимізаційні алгоритми при застосуванні принципу подвійного перерахункудля апостеріорної оцінки похибки багатократних інтегралів.

Ключові слова: алгоритм, оптимізація обчислень, об’єм просторових фігур, квадратурні та кубатурніформули.

Рис. 2. Літ. 9.

Игорь Лазурчак, доктор физикоматематических наук, заведующий кафедрой информатики и вычислительной математики

Любовь Лазурчак, старший преподаватель кафедры информатики и вычислительной математикиДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

РЕАЛИЗАЦИЯ ОПТИМИЗАЦИОННЫХ СХЕМСРЕДСТВАМИ КОМПЬЮТЕРНОЙ МАТЕМАТИКИ

В статье рассматриваются оптимальные алгоритмы при использовании принципа двойного пересчетадля апостериорной оценки погрешности многократных интегралов.

Ключевые слова: алгоритм, оптимизация вычислений, объем пространственных фигур, квадратурные

и кубатурные формулы.

Ihor Lazurchak, Ph.D. (Physics and Mathematics)Head of Informatics and Computing Mathematics Department

Lubov Lazurchak, Senior Lecturer of Informatics and Computing Mathematics DepartmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

IMPLEMENTATION OPTIMIZATION SCHEMESBY MEANS OF COMPUTER MATHEMATICS

The article deals with optimization algorithms for the application of the principle of double conversion for aposteriori error estimates multiple integrals.

Keywords: algorithm, optimization calculations, the volume of space figures, quadrature and cubatureformulas.

УДК 519.63

РЕАЛІЗАЦІЯ ОПТИМІЗАЦІЙНИХ СХЕМ ЗАСОБАМИ КОМП’ЮТЕРНОЇ МАТЕМАТИКИ

© І. Лазурчак, Л. Лазурчак, 2013

30

Виклад основного матеріалу. Задачі теоріїмасового обслуговування, теорії ігор,математичної економіки, лінійного програмування,кадастрування земельних ділянок, визначенняоб’ємів підземних сховищ та багато інших задачяк правило пов’язане із застосуванням складнихматематичних формул, таких як аналітичнеінтегрування. Останні, в свою чергу, далеко незавжди можна реалізувати точними методами, атому для вирішення проблеми застосовуютьнаближені чисельні методи. Необхідноювимогою, яка тут ставиться, це – збіжність тастійкість методів, а найголовніше, високийпорядок точності (апроксимації).

Оптимальні схеми обчислення багатократнихінтегралів переоцінити важко. Якщо дляоднократних та подвійних інтегралів розробленанизка квадратурних та кубатурних формул,заснованих на системі рівновіддалених танерівновіддалених вузлів (формули НьютонаКотеса, Гауса, Чебишева, Люстерніка тощо), тодля потрійних інтегралів залишається послідовнезастосування вищезгаданих формул або ж такзваного методу статистичних досліджень,відомого під назвою МонтеКарло [2]. Останнішироко використовуються для обчисленнябагатократних інтегралів, але їх суттєвою вадою

є низький порядок точності 1

On

. Ще один

підхід вирішення цієї проблеми є редукціябагатовимірного простору в одновимірний здопомогою так званих кусковопостійних такусковолінійних розгорток (фракталів). Але хочавони і відносяться до рекурсивних розгорток

Гільберта, саме рекурсивний механізм їхзастосування з можливістю використанняпопередньо отриманої інформації на сьогоднішнійдень невідомий.

Обчислення багатократних інтегралів завждивикликає багато труднощів, пов’язаних з оцінкоюпохибки, об’ємом обчислювальних ресурсів,вибором початкового кроку тощо. Запропонованаоптимізаційна схема дає можливість проводитиобчислення, починаючи з найменшого розбиття

області 2, 2,m n і проводити їх без

додаткових затрат обчислювальних ресурсів(тобто зайвих звертань до підінтегральної функції)до тих пір, поки не буде задовольнятись задана

точність. Основна ідея, закладена в роботі,полягає у реалізації принципу подвійногоперерахунку, але лише в тих точках, в якихзвертання до підінтегральної функції на попередніхітераціях не було. Якщо раніше такий принципвимагав надзвичайного великих об’ємівоперативної (а то і зовнішньої) пам’яті, то взапропонованому підході достатньо лишеспеціальним чином розбити квадратурну (або жкубатурну) формулу і зберегти в пам’ятіінформацію про алгебраїчну комбінацію (суму)лише значень функції в попередньо обчисленихточках. Частина цих точок належить контурувибраного гіперкубу, але значна більшістьналежить внутрішній області розбиття.

Згадана оптимізація звертань до підінтегральноїфункції для природних (фізичних, економічних,біологічних) процесів має надзвичайно великезначення, бо, як правило, за “цим” стоять не тількискладні аналітично задані функції (нехай навітьпевним чином апроксимовані), а й ряди,функціонали або ж громіздкі обчислення.

Коли ж користувачобчислювач не будепоставлений перед дилемою, яке вибиратирозбиття для досягнення необхідної точності, абуде запускати алгоритм з “нуля”, при умовізбіжності до гарантованого розв’язку, то не буденагальної потреби розробки складних методівпідвищеної точності, а лише постійногоудосконалення систем символьної математики [1;5; 8] і пов’язаними з цим тактової частотипроцесора, кешпам’яті, файлу підкачки і т.п.

Ідея оптимізаційного підходу була описана дляоднократних інтегралів в роботі [4] i відповідаєнаведеній нижче схемі (див. рис. 1).

Двічі застосовуючи формулу Симпсона тавикористовуючи принцип подвійного перерахунку,ми отримаємо в нових позначеннях (старій і новійсистемі нумерації) наступні розрахункові формули

old 0 1 2 0 1 3

0 11

1

2 3 1 21

( ) 4 2 2 2 ,3 3

( ) ( ) , ( (2 1) ),

( 2 ), , , ;2

A

a

n

i

n

i

h hI f x dx

f a f A f a i h

A af a i h h n N

n

(1)

Рис. 1. Коефіцієнти квадратурної формули (для розбиття 4n , 8).n



31 Молодь і ринок №6 (101), 2013

new 0 1 3

2

1 3 1 2 2 31

( ) 2 2 , 2 3

( (2 1) / 2), , .

A

a

n

i

hI f x dx

f a i h

(2)Так як сума значень функцій у вузлах з парними

індексами для нової нумерації повністю співпадаєз сумою всіх значень функції у внутрішніх вузлахстарої сітки, то для реалізації принципу подвійногорахунку достатньо лише додатково обчислитизначення функції і їх суми тільки у вузлах знепарними індексами нової сітки. Обчисленняпроводяться до тих пір, поки абсолютна (абовідносна) апостеріорна оцінка відхилення будезадовольняти потрібній точності

new o ld old .I I I (3)

Запропонований підхід реалізований дляподвійних інтегралів від функцій, які можнадовизначити таким способом, щоб були підставивід подвійного інтегралу в деякій обмеженійзамкнутій області D перейти до повторного (увипадку, коли область інтегрування – прямокутник

( , ) : ; ,D x y a x A b y B D D ),

наприклад,

( , ), ( , ) ,( , ) .

0 , ( , ) \

f x y x y Df x y

x y D D

(4)

Без особливих труднощів (в межах технічноїреалізації) запропонований підхід можна перенести іна потрійні інтеграли. Завадою стає лише ускладненевізуальне уявлення багатомірного простору, а тимпаче його представлення на плоскому (чи навітьголографічному) екрані монітора.

Розрахункова схема оптимізаційного підходудля двохкратних інтегралів відповідає матричнійрешітці (гратці) (рис. 2), де в кружках позначенікоефіцієнти відповідної кубатурної формулиСимпсона [2] в старій та новій (з подвійнимперерахунком) нумерації, а в квадратиках – новівузли, в яких підінтегральна функція ще необчислювалась.

В результаті, основна розрахункова формуламатиме вигляд:

2 2

,0 0

( , ) ( , ) ( , )9

n mA B

i j i ja bi jD

h kf x y dxdy dx f x y dy a f x y

(5)

де ,i ja – елементи вищеприведеної матриці

і прийняті позначення

Рис. 2. Матриця A коефіцієнтів

(в кружках – для розбиття , 4n m ; в квадратиках – для розбиття , 8).n m


32

, , 0,..., 2 ;2

, , 0,..., 2 .2

i

j

A ax a ih h i n

n

B by b jk k j m

m

(6) Вказаний алгоритм, реалізований в системі

комп’ютерної математики MatLab [1],порівнювався з відомим методом МонтеКарло[2] і продемонстрував свої переваги як запохибкою апроксимації так і за об’ємом RAMпам’яті та процесорного часу.

Що стосується сингулярних інтегралів, то длязапропонованої схеми працює класичний методЛ. Канторовича [2] виділення особливостей, тобтоподіл області інтегрування на окремі підобласті,де щільність розбиття буде залежати відхарактеру (типу) особливостей.

Висновки. На основі розроблених програмнихмодулів та чисельних розрахунків показаніпереваги запропонованого підходу в порівнянні зкласичними схемами в сенсі значного зменшенняобчислювальних витрат: оперативної пам’яті,процесорного часу, похибки заокруглення. Крімцього, використовуючи засоби візуальногопрограмування, їх можна застосовувати дляподальшої розробки автоматизованих навчальнихсистем [3].

Потрібно відмітити, що використаний дляякісного порівняння метод МонтеКарло, можедавати дещо кращі результати в порівняні зприведеними формулами. Але це буде значнопомітно лише для багатократних інтегралів(починаючи з потрійних), при великій вибірці івикористанні досконального генераторавипадкових чисел, під’єднаного до програмнотехнічного комплексу як фізичний пристрійадаптер. Проте слід зауважити, що це буде, в своючергу, вимагати потужних обчислювальнихресурсів, особливо машинного часу CPU.

Розроблений алгоритм з певнимдоопрацюванням можна пропонувати в якостірозширення до програмних пакетів сучасноїсистеми символьної математики Mathematica [7].

1. Говорухин В. Компьютер в математическомисследованиии. Maple, MatLab, LaTex / В. Говорухин,В. Цибулин. – СПБ.: Питер, – 2001. – 624 с.

2. Демидович Б.П. Основы вычислительнойматематики / Б.П. Демидович, И.А. Марон.Государств. издательство физ.матем. лры.– Москва. – 1960. – 640 с.

3. Дорошенко М.В. Принципи розробкинавчального програмного забезпечення всистемі візуального програмування DELPHI /Микола Васильович Дорошенко. – Дрогобич:НВЦ “Каменяр” ДДПУ. – 2003. – 67 с.

4. Лазурчак И. Численная реализацияквадратурной формулы Симпсона с автоматическимвыбором шага / И.И. Лазурчак, Ю.М. Галь. Деп. вУкрНИИНТИ, 1989, №17, У89. – 12 c.

5. Лазурчак І.І. Використання системсимвольної математики в навчальномупроцесі та наукових дослідженнях /Ігор Іванович Лазурчак // “Сучасний стан іперспективи шкільних курсів математики таінформатики у зв’язку з реформуванням вгалузі освіти”: Збірник наукових праць. –Дрогобич, 2000. – С. 12 – 14.

6. Лазурчак І.І. Економічна реалізаціякубатурної формули Симпсона / І. Лазурчак,О. Кіндратіва // Відкрита науковотехнічнаконференція молодих науковців і спеціалістівфізикомеханічного інституту ім. Г.В. КарпенкаНАНУ (Пробелеми корoзійномеханічногоруйнування, інженерія поверхні, діагностичнісистеми). – Львів. – 2005. – С. 324 – 327.

7. Лазурчак І.I. Система комп’ютерноїматематики MATHEMATICA: Навчальнийпосібник / І.I. Лазурчак, Т.П. Кобильник. –Дрогобич: Коло, 2010. – 60 с.

8. Лазурчак І.І. Вільнопоширювані системикомп’ютерної математики в освіті та науці /І.І. Лазурчак, Т.П. Кобильник // Матеріалиміжнародної науковопрактичної конференціїFOOS. – 0106.02.2011, Львів, C. 81 – 83.

9. Триус Ю.В. Комп’ютерноорієнтованісистеми навчання математики: монографія/ Юрій Васильович Триус. – Черкаси: БрамаУкраїна, 2005. – 400 с.



“Різниця між математикою і літературою: від перестановки доданків сума не міняється, від перестановки слів думка може змінитись докорінно”.

Ірина Вільде українська письменниця


33 Молодь і ринок №6 (101), 2013

Актуальність проблеми. Підприємництворозвивалося в руслі розвитку відносинвласності, засобів виробництва. У

римському праві “підприємництво “ розглядалося якзаняття, діло, діяльність, особливо комерційна. Підпідприємництвом розуміли орендатора, людину,яка була зайнята суспільним будівництвом. УСередні віки поняття “підприємець”(антрепренер) вживалося в декількох розуміннях,перш за все до них відносили осіб, котрі зайнятізовнішньою торгівлею. До підприємців такожвідносили організаторів парадів, балаганів івистав.

В економічній літературі поняття “підприємець”вперше з’явилося у “Всезагальному словнику

комерції”, виданому в Парижі в 1723 р., і визначалолюдину, яка бере “на себе зобов’язання повиробництву або будівництву об’єкта”.

Як науковий термін поняття “підприємець”з’явилося в роботах відомого англійськогоекономіста початку XVIII ст. Р. Кантільона. Вінрозробив першу концепцію підприємництва іпідприємцем вважав людину, яка діє в умовахризику, в зв’язку з тим, що торговці, фермери,ремісники та інші дрібні власники купують товарпо визначеній ціні, а продають по невідомій [4].

Француз К. Бодо (фізіократ) пішов даліР. Кантільона. Він відзначав, що підприємець маєволодіти відповідним інтелектом, тобто різноюінформацією та знаннями. Інший французький

УДК 334.012.23Віктор Мадзігон, кандидат педагогічних наук, науковий

співробітник лабораторії трудової підготовки і політехнічної творчості НАПН України,м. Київ

ПІДПРИЄМНИЦТВО ТА ПІДПРИЄМСТВО,

ВИБІР ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ІДЕЇ ТА РЕЄСТРАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВАУ статті розкривається питання підготовки учнівської та студентської молоді до підприємницької

діяльності в умовах ринкової економіки у системі освіти, що відповідає Болонському процесу якості, Національномукласифікатору України щодо професій та посад з розвитком нових видів економічної діяльності та технологійвиконання робіт відповідної кваліфікації із набутими професійними вміннями та навичками.

Ключові слова: підприємництво, підприємець, освіта, ринок, професія, бізнес, економіка, маркетинг,менеджмент, власність, технологія.

Рис. 2. Літ. 16.

Виктор Мадзигон, кандидат педагогических наук, научный сотрудник лаборатории трудовой подготовки и политехнического творчества НАПН Украины,

г. Киев

ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВО И ПРЕДПРИЯТИЕ,ВЫБОР ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСКОЙ ИДЕИ И РЕГИСТРАЦИЯ ПРЕДПРИЯТИЯ

В статье раскрывается вопрос подготовки учащейся и студенческой молодежи к предпринимательскойдеятельности в условиях рыночной экономики в системе образования, соответствующего Болонскому процессукачества, Национальном классификатору Украины по профессий и должностей с развитием новых видовэкономической деятельности и технологий выполнения работ соответствующей квалификации сприобретенными профессиональными умениями и навыками.

Ключевые слова: предпринимательство, предприниматель, образование, рынок, профессия, бизнес,

экономика, маркетинг, менеджмент, собственность, технология.

Victor Madzihon, Ph.D. (Pedagogic) Researcher of Laboratory of Employment Training andPolytechnic Creation of NAPS of Ukraine, Kyiv

ENTREPRENEURSHIP AND ENTERPRISE,THE CHOICE OF ENTREPRENEURIAL IDEA AND REGISTRATION

The article revealed the question of training students for business in a market economy in the system ofeducation, corresponds to the Bologna Process of quality, to National classifier of Ukraine concerning professionsand posts with the development of new kinds of economy activity and technologies of work of suitably qualified withacquired professional skills and abilities.

Keywords: entrepreneurship, entrepreneur, education, market, profession, business, economy, marketing,management, property, technology.

ПІДПРИЄМНИЦТВО ТА ПІДПРИЄМСТВО,ВИБІР ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ІДЕЇ ТА РЕЄСТРАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА

© В. Мадзігон, 2013

34

економіст, Тюрго, вважав, що підприємець повиненволодіти не тільки відповідною інформацією, алеі капіталом. Він визначив, що капітал є основоювсієї економіки, прибуток – мета успіхупідприємця, основа розвитку виробництва.А. Маршал і його послідовники велику увагуприділяли організаційній функції підприємця йвважали, що не кожен бажаючий може ним бути[5].

Аналіз останніх публікацій. Даній проблеміприсвячено і випущено друком у світ значнукількість науковометодичної літератури, якависвітлює питання підприємництво як напрямлюдської діяльності, до них слід віднести роботиЗ. Варналій [3], М.В. Вачевський, В.М. Мадзігон,Н.М. Примаченко [4], А.С. Гальчинський, П.С. Єщенко,Ю.І. Палкін [5], С.А. Давимука [7], В.І. Голиков[6], В.М. Ковальчук [8], І.Р. Михасюк, І. Бернацький[11], В.М. Мадзігон [14], С.В. Ксьондз [10],С.В. Мочерний [15], В.Й. Суторміна, В.М. Федосов,В.П. Андрущенко [16] та інші автори, роботи якихвикористовуються в навчальному процесі.

Мета і завдання дослідження. Метоюдослідження є розроблення теоретичних іпрактичних концепцій, становлення та розвиткуприватного сектора економіки, підприємництва вумовах трансформації економіки України відноснодо встановлення різних форм власності вринкових відносинах і важливого факторунаціонального відродження і розвитку України.

Виклад основного матеріалу. В основі будьякого підприємництва знаходиться, без всякогосумніву, особистий інтерес. Але в умовахрозвиненої ринкової економіки він задовольняєтьсялише при праці на суспільство. Якщо “новакомбінація” не дозволяє задовольнити якусьсуспільну потребу, то і очікуваного доходу не буде.Тому у підприємницькій діяльності вбачаєтьсяособлива форма узгодження особистих суспільнихінтересів. Ще видатний теоретик ХVІІІ ст. А. Сміт,торкаючи ролі підприємця, наголосив: “Він має наувазі лише свій особистий інтерес, переслідуючисвою власну вигоду, при цьому він “невидимоюрукою” спрямовується до цілі, яка зовсім невходила у його наміри. Переслідуючи свої власніінтереси, він часто найбільш дійовим чиномслужить інтересам суспільства” [12].

Таке формулювання підприємництва на нашпогляд, є найбільш вдалим. Це формулюваннявідрізняється від тієї, що подана в редакції ЗаконуУкраїни 1992 року “Про підприємництво”, в якомувоно визначається як самостійна ініціатива, навласний ризик виробника і комерційна діяльність,виконання робіт, надання послуг з метоюодержання доходу (прибутку). Як бачимо, в цьомувизначенні відсутній важливий елемент

визначення підприємництва – зазначення пронеобхідність врахування особистої вигоди тасуспільних інтересів.

У загальному вигляді підприємництвоможна охарактеризувати як господарськудіяльність та як економічну категорію.

Господарська діяльність – це використаннявиробничих факторів (ресурсів) самостійногопідприємства із метою одержання доходу.

Економічна категорія – це певні економічнівідносини і зв’язки між господарюючимисуб’єктами з метою одержання і розподілу доходівна основі ринкової конкуренції.

Об’єктом підприємництва є господарськадіяльність, спрямована на одержання доходу, асуб’єктами підприємництва – підприємці іпідприємства в цілому. Суб’єктами підприємництваможуть бути як одноосібними так і колективнимиоб’єднаннями партнерів.

Одноосібні підприємці як правило, діютьшляхом організації сласної або сімейноїпідприємницької діяльності, вони можутьобмежуватися витратами власної праці абовикористовувати найману працю при виробництвіпродукції, наданні послуг тощо.

Колективні об’єднання партнерів утворюютьсяу формі можливих господарських асоціацій:орендних колективів, акціонерних товариств.Отже, підприємець і підприємництворозглядаються як взаємопов’язані поняття, які єважливими елементами в структурі сучасноїринкової економіки. Виділяють дві моделіпідприємництва – класичну та інноваційну [14].

Класична модель орієнтується на максимізаціювіддачі наявних ресурсів. Підприємець як суб’єктпідприємництва оцінює ці ресурси, визначаєможливості досягнення поставленої мети,використання такого варіанту господарськихрішень, який забезпечує максимальний результатза існуючих ресурсів.

Інноваційна модель підприємництвавиходить не із ресурсів, а із можливостейвиробництва. Підприємець може не матидостатніх власних ресурсів, тому використовуєбудьякі можливості для їхнього посилення. Вінформулює мету виробництва, вивчає ринок, шукаєальтернативні можливості, оцінює власні ресурсий зіставляє їх зі знайденими можливостями, шукаєу зовнішньому середовищі додаткові джереларесурсів, діє у відповідності з найвигіднішим із усіхальтернативних варіантів.

Таким чином, підприємництво – особливийстиль економічної поведінки, в основі якоїзнаходиться постійний пошук нових виробничихможливостей і ресурсів, уміння вміло ризикувати,впроваджувати інновації, удосконалювати



35 Молодь і ринок №6 (101), 2013

організацію виробництва, управління і одержаннядоходу (прибутку).

Підприємництво починається з ідеї, ізпропозиції, що на певний товар або послугизнайдеться ринокпокупець. Перед тим, якпочати виробляти товар або надавати послуги,потрібно визначити сферу діяльностіпідприємства. Кожний із майбутніх підприємцівповинен задати собі запитання і знайти на нихвідповідь. У якій сфері підприємство будеефективніше працювати? Чим його підприємствокраще від інших діючих у цій же сфері суб’єктівпідприємницької діяльності?

Бажано достатньо точно визначитиможливості ринку, який буде купувати необхіднупродукцію. Слід розглянути і такі питання: за якоюціною реалізовувати товари – за високою чи занизькою; продавати свій товар безпосередньоспоживачу або через мережу магазинів; у якомуобсязі робити рекламу та ін. Крім плану, наперспективу складається також короткостроковийтактичний план, визначаються прибутки і витратина певний відрізок часу. Бюджет прибутків дужеважливий для підприємства. Необхідно постійнопорівнювати обсяг продажу зі складеним планом.Якщо товарів продається менше, варто негайнопідсилити роботу з продажу, або забезпечитиприбутковість та рентабельність цього товару[13].

Складається також план по збуту. Робота зізбуту нестабільна. Неможливо на початкупередбачити все, що відбудеться на ринку. Вумовах ринкової економіки конкуренти можутьзненацька запропонувати новий товар – дешевшеабо краще. Покупці (споживачі) можуть змінитидумку щодо вашого товару. Все це викликаєнеобхідність передбачити ті або інші заходи длязбуту продукції.

Зацікавити (зробити пропозицію) – осьнайперше і саме звичайне завдання продавця(виробника). Пропозиція містить відомості проціну, якість, кількість, гарантії, обслуговування іумови оплати й інші дані.

Створення нового підприємства залежить відтаких етапів, як:

ідея діяльності; ідея продукту (товару); постановка цілі; вибір ринку; планування бюджету; планування постачання; визначення чинників конкуренції; визначення цін; вибір каналів продажів; планування продажів; реклама;

контроль досягнень; заходи щодо подальшого корегування

діяльності.Реальна господарська діяльність починається

з державної реєстрації, отримання ліцензії тадозволів на початок роботи. Отже, процесидержавної реєстрації суб’єктів підприємництва іліцензування видів господарської діяльності євизначальними складовими легалізаціїпідприємницької діяльності, входження у бізнес.

Вітчизняна система реєстрації булазапроваджена із прийняттям у 1991 році ЗаконуУкраїни “Про підприємництво” та відповідальнимизмінами і доповненнями до цього Закону. Згідно зприйнятим у 2003 році Законом “Про державнуреєстрацію юридичних та фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності”, державнареєстрація проводиться Державним регістратомвиключно у виконавчих комітетах міської радиобласного підпорядкування, районної державноїадміністрації за місцезнаходженням юридичноїособи або за місцем проживання фізичної особи– підприємця.

За проведення державної реєстрації, термінякої складає до трьох робочих днів, стягуєтьсяреєстраційний збір за реєстрацію юридичної тафізичної особи – підприємця. Відповідно до закону,державний регістратор не пізніше наступногоробочого дня з дати державної реєстраціїзобов’язаний передати відповідним органамстатистики, державної податкової інспекції,пенсійного фонду, фондам соціальногострахування та дозвільної системи МВСповідомлення про проведення реєстрації [15].

Згідно з змінами до закону “Пропідприємницьку діяльність”, який набув чинністьз 1 квітня 2010 року та частиною першою статті1 Закону України про “Дозвільну систему” дієпринцип мовчазної згоди – згідно з яким суб’єктгосподарювання набуває право на провадженняпевних дій щодо здійснення господарськоїдіяльності або видів господарської діяльності безотримання відповідного документа дозвільногохарактеру, за умови якщо суб’єктомгосподарювання або уповноваженою ним особоюподано в установленому порядку заяву тадокументи в повному обсязі, але у встановленийзаконом строк документ дозвільногохарактеру або рішення про відмову у йоговидачі не видано або не направлено.

В разі ненадання у визначений законом строксуб’єкту господарювання документа дозвільногохарактеру або рішення про відмову у його видачісуб’єкт господарювання має право провадитипевні дії щодо здійснення господарської діяльностіабо видів господарської діяльності без одержання


36

документа дозвільного характеру через 10робочих днів з дня закінчення строку. Основоюдля постановки юридичної особи на облік увищезазначених органах є надходження в ці органиповідомлення Державного регістратора пропроведення реєстрації [15].

Для проведення реєстрації (рис. 1.) суб’єктівпідприємницької діяльності (СПД) юридична особазаявник повинна подати до міськвиконкому(райдержадміністрації) необхідні документи, а саме:

заповнену реєстраційну картку; копію рішення засновників про створення

юридичної особи; статутні документи; довідку про резервування назви; у випадках, передбачених законом, дозвіл

Антимонопольного комітету країни на економічнуконцентрацію суб’єктів ведення господарства;

документ, що засвідчує внесення реєстраційногозбору;

у деяких випадках документ, що засвідчуєформування статутного фонду, в розмірах,встановлених законом.

Мета і характер діяльності суб’єктівгосподарської діяльності можуть бути різні. Томуза цими ознаками їх можна поділити на

підприємницькі (комерційні), котрі функціонуютьі розвиваються за рахунок власних коштів, інепідприємницькі (некомерційні), існуванняяких забезпечується бюджетним фінансуваннямдержавою. Суб’єкти господарювання зпідприємницьким характером діяльності являютьсобою підприємства.

Підприємство – це організаційно відокремлена іекономічно самостійна ланка господарювання(економіки), що виготовляє продукцію або надаєплатні послуги. В умовах ринкової системигосподарювання підприємство виступає її первинноюланкою, має економічну та юридичну самостійність.

Економічна самостійність підприємства –самостійне вирішення основних питаньекономічної діяльності: що, як і для коговиробляти, за якою ціною продавати продукціюта як розпоряджатися одержаним прибутком, щозалишається після сплати податків та іншихобов’язкових платежів.

Юридична самостійність підприємства –юридична особа з правом укладання господарськихугод, має власну назву, власний рахунок у банку,печатку. До таких вимог відносяться дотриманняпринципів економічності, прибутковості, фінансовоїстійкості, продуктивності діяльності і т.п.

Заявник

Міськвиконком

Райдержадміністрація

Фонди соціального страхування

Орган

статистики

Орган пенсійного

фонду

Місцева податкова інспекція

Дозвільна

система МВС

СПД

Заява про реєстрацію встановленої форми та комплект документів, визначений законом

Свідоцтво про державну реєстрацію СПД, а для СПД – юридичних осіб ще й к омплект установчих документів

Повідомлення про реєстрацію СПД

Установи банків

Заява про відкриття рахунку (встановленої форми ) та відповідний комплект документів, в т. ч. копія свідоцтва про державну реєстрацію СПД

Рис. 1. Реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності



37 Молодь і ринок №6 (101), 2013

Для підприємств, які функціонують в умовахринкової економіки (рис. 2), мають підприємницькийхарактер, існують певні вимоги, недотриманняяких несе велику небезпеку для їх існування, асаме:

максимізувати результат діяльності призаданому обсязі виробництва;

мінімізувати витрати ресурсів при обмеженніобсягу результату;

оптимізувати витрати і результати воптимальних співвідношеннях.

Багатопрофільні підприємства випускаютьпродукцію різноманітного асортименту і різногопризначення. У промисловості вони можутьодночасно спеціалізуватися на виготовленніморських суден, автомобілів, комп’ютерів,перевезенню вантажів і т.д. У сільськомугосподарстві – вирощуванні зерна, овочів, фруктів,кормів, худоби і т.д.

Комбіновані підприємства один видсировини або готової продукції перетворюютьпаралельно або послідовно в інший вид, потім утретій і т.д.

Варто підкреслити, що незважаючи наекономічну і юридичну самостійність, підприємствоне звільняється від державного контролю за своєюдіяльністю, який може здійснюватися, наприклад,за сплатою податків, обмеженням монопольнихтенденцій, дотриманням технічних стандартів і

безпечних умов виробництва і т.п. У той же час,самостійність, як плату, обумовлює можливістьринкової неспроможності і банкрутства. Такимчином, поведінка підприємства в ринкових умовахістотно видозмінюється порівняно із керованимцентралізовано [16].

Усі підприємства можна також класифікуватиза такими критеріями, як форма власності назасоби виробництва та ступінь концентраціїкапіталу.

Власність – це економічне поняття, якеозначає сукупність економічних механізмів,обумовлених правовим відношенням людей дозасобів виробництва, ступені концентрації капіталуі отриманої з їх допомогою продукції [6].

Власник на свій розсуд розпоряджаєтьсякапіталом, засобами виробництва, продуктивнимисилами, використовує їх для налагодженнявиробництва, отримання доходів (прибутку). Узалежності від форми власності на капіталрозрізняють підприємства державні, приватні,колективні, комунальні, змішані, іноземні тагосподарські товариства.

Державні підприємства – засновникамияких є держава (уряд, місцеві органи влади) іфункціонують вони за рахунок бюджету держави.Ці підприємства розрізняються за цілями тахарактером діяльності, способами управління йконтролю з боку держави, характером фінансових

Фактори зовнішнього

середовища та ресурси

Законодавство, правила та регламенти ведення бізнесу. Постачальники Технології Інновації Громадські інституції (профспілки, професійні об’єднання і ін.) Природні фактори в т.ч. місце розміщення Соціокультурні фактори Політична ситуація Міжнародна обстановка Економічна кон’юнктура

Стадії виробничої функції, які відносяться до підприємства

Придбання, доставка та зберігання

ресурсів

Перетворення ресурсів у продукцію (реалізація

технологічних і природних процесів),

контроль як ості і випробування

готової продукції

Продаж готової продукції і послуг (транспортування,

складування, введення в

експлуатацію, гарантійний сервіс)

Відходи, браковані вироби, напівфабрикати

Вимірювання параметрів економічності, продуктивності реалізації основних стадій виробничої функції

Оцінка, аналіз, контроль результатів

Ут

иліз

ація

Ре

зул

ьта

т

Рис. 2. Функціонування підприємства в ринкових умовах


38

і майнових відносин з нею та з грошовим ринком,за ступенем господарської самостійності. Вониподіляються на такі види:

бюджетні (відомчі) підприємства – не маютьні економічної, ні юридичної самостійності,безпосередньо управляються відповіднимидержавними відомствами;

громадські (публічні) корпорації – акціонернітовариства, у яких усі акції належать державі, вониє економічно та юридично самостійними;

приватні публічні корпорації – акціонернітовариства, в яких держава має контрольнийпакет акцій; це симбіоз державної та приватноївласності.

До приватного підприємства належитьфермерське господарство аграрного секторуекономіки, діяльність якого спрямована навирощування, часткової переробкисільськогосподарської продукції на власній абоорендованій землі.

Колективні підприємства – засновані навласності трудового колективу підприємства.

Комунальні підприємства – засновані навласності територіальної громади.

Господарські товариства – засновані назасадах угоди між юридичними особами йгромадянами шляхом об’єднання їхнього майната підприємницької діяльності з метою одержанняприбутку.

Підприємства , засновані на власностіоб’єднання громадян.

Іноземні підприємства – створені навласності іноземного капіталу, або маютьконтрольний пакет акцій (спільні підприємства).

Основною формою підприємств в ринковихумовах є акціонерні товариства (компанії),власність яких утворюється внаслідок злиттякапіталів засновників компаній, а також випускуцінних паперів (акцій) і їхнього продажу. Уструктурі акціонерного капіталу (власності)виділяють власний і позичковий капітал.

Акціонерні компанії поділяються на відкриті(акції яких продаються та купуються всімабажаючими й котируються на фондових біржах)і закриті (акції яких не надходять до вільногопродажу, не котируються на фондових біржах).

Висновки. Класифікація підприємствздійснюється й за ступенем концентраціївиробництва. У залежності від чисельностіпрацюючих на виробництві, вартості виробничихзасобів, капіталу, продукції що випускаєтьсяпідприємства поділяються на великі, середні тамалі.

Розвиток підприємництва передбачає стабільнефункціонування ринкової інфраструктури. Без цього

неможливе нормальне використання ресурсів тареалізація продукції виробництва. Крім цьоговажливе широке використання сучасних концепційменеджменту та принципів маркетингу.

1. Закон України “Про підприємства в Україні”від 27.03.91 р.№887ХІІ.

2. Закон України “Про підприємництво” від07.02.91 р. №698ХІІ.

3. Варналій З.С., Сизоненнко В.О. Основипідприємницької діяльності. Підручник. для учнів 10– 11 кл. /З.С. Варналій, В.О. Сизоненнко. – К.: ЗнанняУкраїни. – 2004. – 404 с.

4. Вачевський М.В., Мадзігон В.М., Примаченко Н.М.Ос но в и ек о но мі ки . На в ч а льн и й п о сі б н ик . /М . Вачевський, В. Мадзігон, Н. Примаченко – К.:Педагогічна думка. – 2007. – 612 с.

5. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І.Основи економічних знань. Підручник.// А. Гальчинський,П. Єщенко, Ю. Палкін. – К.: Вища школа. – 1998. – 544 с.

6. Голіков В. Приватизація як фактор переходуУкраїни до ринкової економіки//В. Голіков /ЕкономікаУкраїни. – 1996. – №8. – С. 13 – 21.

7. Давимука С.А. Малий бізнес і приватизація.Бюлетень про приватизацію.// С.А. Давимука. – 1996.– №12. – С. 3 – 9.

8. Ковальчук В.М. Основи ринкової економіки.Підручник для середніх шкіл та професійних училищ./Ковальчук В.М. – Тернопіль. 1992. – 190 с.

9. Кваснюк Б. Підтримка малого підприємництва– справа державна// Б. Кваснюк. / Економіка України.– 1997. – №7. – С. 92.

10. Ксьондз С.В. Визначення та обгрунтуванняфакторів, що формують середовище підприємницькоїдіяльності/ Соціальноекономічні дослідження вперехідний період. Регіональні аспекти розвиткупідприємництва. (Щорічник наукових праць). ВипускVІІ/НАН України. Інститут регіональних досліджень.– Львів. – 1998. – С. 40 – 52.

11. Михасюк І.Р., Бернацький І.М. Українськепідприємництво в умовах глобалізації/ І. Михасюк,І. Бернацький. – Львів. Видав. центр ЛНУ імені ІванаФранка. 2008. – 56 с.

12. Мадзігон В.В. Історія розвитку підприємництваяк соціальноекономічного явища.//Віктор Мадзігон. /Молодь і ринок. – №7(67). – 2010. – С. 33 – 37.

13. Мадзігон В.В. Теорія попиту і пропозиції впідприємницькій діяльності в реаліях ринковоїекономіки на товари і послуги. //Віктор Мадзігон. /Молодь і ринок. – 2011. – №2(73). – С. 41 – 46.

14. Мадзігон В.М. Підприємництво: причинивиникнення і форми існування, підготовка молоді допідприємницької діяльності// Актуальні проблемиекономіки. – 2010. – №7(109). – С. 3 – 12.

15. Мочерний С.В. Основи економічної теорії. –К.: Академія. – 1997. – 464 с.

16. Суторміна В.Й., Федосов В.М., Андрущенко В.Л.

Держава – податкибізнес. – К.: Либідь, 1992.




39 Молодь і ринок №6 (101), 2013

Постановка та обґрунтуванняактуальності проблеми. В умовахінтеграції України у європейський

освітянський простір питання самоосвітивикладача ВНЗ розглядається науковцями як одназ найважливіших передумов реалізації“Національної доктрини розвитку освіти Україниу XXI столітті”.

Самоосвіта викладача ВНЗ є ключовоюумовою формування його загальної тапедагогічної культури, сприяє становленнюсвітогляду, розвитку педагогічного професіоналізму,озброєнню чіткою методологією педагогіки,ґрунтовними знаннями основних педагогічнихкатегорій і понять, розумінням значущостіпедагогічної праці у суспільному розвиткуособистості, оскільки саме викладач упедагогічній системі є суб’єктом управліннянавчальною діяльністю.

Мета статті – здійснити теоретичний аналізактуальності самоосвіти викладача ВНЗ насучасному етапі.

Аналіз наукових досліджень. Феноменомсамоосвіти педагога є його педагогічна культура.Своє бачення цього поняття мали Платон, Сенека,Квінтіліан. Я. Коменський узагальнив досягненняфілософів і педагогів з цього питання, якийзазначав, що вчитель має бути “зерцалом,правилом і опорою для інших” [6, 459].

Своє трактування цієї проблеми малифранцузький філософ і педагог Ж. Руссо, видатнийпедагогдемократ І. Песталоцці. А. Дістервергзазначав, що “вчитель лише доти здатнийнасправді виховувати, поки сам працює над своїмвласним вихованням і освітою” [5, 74].

На переконання К. Ушинського особистістьвчителя в педагогіці займає головне місце. Уподальшому проблему самоосвіти вчителя

УДК 371.134 – 057.875:81’243

Інна Ромащенко, кандидат педагогічних наук,декан факультету довузівської підготовки, доцент кафедри іноземних мов,

Академії муніципального управління, м. Київ

САМООСВІТА ВИКЛАДАЧА ЯК ОДИН ІЗ ФАКТОРІВ МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСВІТИУ статті здійснено спробу проаналізувати самоосвіту викладача як необхідну складову особистісно

професійного становлення педагогічного працівника та фактор модернізації освіти. Досліджене питаннявзаємозв’язку інтелектуального саморозвитку та практичної модернізації освіти.

Ключові слова: самоосвіта, готовність до самоосвіти, особистіснопрофесійне становлення,модернізація освіти.

Літ. 11.

Инна Ромащенко, кандидат педагогических наук,декан факультета довузовской подготовки, доцент кафедры иностранных языков,

Академии муниципального управления, г. Киев

САМООБРАЗОВАНИЕ ПРЕПОДАВАТЕЛЯ КАК ОДИН ИЗ ФАКТОРОВМОДЕРНИЗАЦИИ ОБРАЗОВАНИЯ

В статье осуществлена попытка проанализировать самообразование преподавателя как необходимуюсоставляющую личностнопрофессионального становления педагогического работника и фактормодернизации образования. Изучен вопрос взаимосвязи интеллектуального саморазвития и практическоймодернизации образования.

Ключевые слова: самообразование, готовность к самообразованию, личностнопрофессиональное

развитие, модернизация образования.

Inna Romashenko, Ph.D. (Pedagogic) Dean of Institute Training Faculty,Docent of Foreign Languages Department Academy of Municipal Management, Kyiv

TEACHER’S SELF-EDUCATION AS ONE OF THE FACTORSOF MODERNIZATION OF EDUCATION

An attempt to examine the issue of teachers’ selfeducation as the essential part of personal and professionalpedagogical formation and the actual fact of educational modernization. The question of relations between cognitiveselfdevelopment and practical modernization of education.

Keywords: selfeducation, readiness to the selfeducation, personal and professional formation, modernizationof education.

САМООСВІТА ВИКЛАДАЧА ЯК ОДИН ІЗ ФАКТОРІВ МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСВІТИ

© І. Ромащенко, 2013

40

досліджували П. Блонський, С. Шацький,А. Макаренко.

Грунтовні наукові надбання з питаннясамоосвіти вчителя залишив нам В. Сухомлинський.Науковці А. Барабанщиков, О. Бондаревська,М. Букач, О. Газман, О. Гармаш, В. Гриньова,Т. Іванова, Н. Комар, С Муцинов, О. Рудницька таінші вивчали різні аспекти самоосвіти викладача.Проблему самоосвіти досліджували вченіБ. Ананьєв, О. Бондарчук, Н. Волянюк, Л. Карамушка,Є. Климов, Н. Кузьміна, С. Максименко, Л. Мітіна,В. Семиченко та інші.

Нагальну потребу вчителя у самоосвіті тапитання її організації досліджували І. Барсуков,Г. Ісаєва, І. Жерносєк, М. Косенко, Г. Марковець,О. Смолюк, В. Скнарь. Н. Сидорчук, В. Шпак таінші.

Отже, питання самоосвіти викладача було і єактуальним в педагогіці. Свідомий фахівецьпедагогічної ниви не тільки дотримується сталихнауковометодичних вимог до навчальногопроцесу, але і прагне до апробації нових прийомів,засобів, технологій, тобто до модернізації існуючоїсистеми навчання.

Виклад основного матеріалу. В умовахзростання актуальності упровадження інноваційнихтехнологій навчання та виховання, вдосконаленнязмісту загальної та вищої освіти, координаціязусиль з питань розвитку особистості викладача,першочергового значення набуває проблемарозвитку творчого потенціалу педагогів, питаннявиявлення, вивчення, узагальнення йупровадження передового педагогічного досвіду,створення в науковопедагогічних колективахсприятливого соціальнопсихологічного мікрокліматуатмосфери творчості та відповідальності.

Ми погоджуємось із думкою науковців, щовирішальну функцію у процесі ефективногоудосконалення навчального процесу виконуєсамоосвіта педагога. Так, Д. Писарєв зазначав:“Хто дорожить життям думки, той знає дужедобре, що справжньою освітою є тількисамоосвіта” [11, 127]. Таким чином, самоосвітає виробничою необхідністю забезпеченняефективної діяльності вчителя середньої школита викладача ВНЗ. Вчені Т. Десятов,О. Коберник, Б. Тевлін, Н. Чепурна визначилиосновні принципи самоосвітньої роботи:

1. Взаємообумовленість цілей, сутності, змісту,структури методичної роботи й суспільнихпотреб, педагогічної практики.

2. Безперервність і систематичність підвищеннякваліфікації і професійної майстерності працівникавпродовж педагогічної діяльності.

3. Постійне вивчення соціології, психології,дидактики, теорії виховання, наукових основ

викладання предмета та поєднання теоретичноїпідготовки з оволодінням уміннями і навичками,необхідними в педагогічній діяльності.

4. Випереджальний характер підвищеннякваліфікації педагога, своєчасне отриманнянаукової інформації, рекомендацій науки тапередового досвіду [4, 87].

А. Клочко [7, 23] трактує самоосвіту як видпізнавальної діяльності, яка характеризуєтьсяактивністю, самостійністю, добровільністю таспрямованістю на вдосконалення розумовихздібностей, формування культури розумової праці.Аналізуючи моральнопсихологічну готовністьпедагог ів до майбутньої р оботи, Вч енаН.В. Кузьміна [9, 154] виділяє такі структурнікомпоненти самоосвіти: мотиваційний,орієнтаційний, пізнавальноопераційний, емоційновольовий, психофізіологічний, оцінний. Поняттяготовності на її думку передбачає існування вособи певних мотивів до моральних, професійнихпереконань, психічних процесів, орієнтації навиконання педагогічної роботи, критичності усамооцінці результатів діяльності, необхідності усамовихованні, що є, зрештою, гарантом високоїрезультативності педагогічної діяльності.

На підставі аналізу наукових джерел можемовизначити сутність готовності до самоосвіти упроцесі професійної підготовки майбутніхпедагогів, яка має трьохкомпонентну структуру:мотиваційний компонент, змістовопроцесуальнийі виконавчий. Мотиваційний компонент готовностіє основою для реалізації інших її структурнихкомпонентів. Вчитель, який відчуває потребу втворчості буде мати позитивні мотиви допедагогічної діяльності. Змістовопроцесуальнийкомпонент готовності – це інформація про видипедагогічної дослідницької діяльності, їх зміст іпроцес здійснення, методи педагогічнихдосліджень, а також знання статистичних методів,які використовуються у педагогіці. Виконавчийкомпонент готовності до педагогічноїдослідницької діяльності складають основніузагальнені дослідницькі вміння користуватисяметодиками, математично обробляти дані, даватиграфічну інтерпретацію, описувати результати,робити висновки.

В. Буряк розуміє під самоосвітою синтезвнутрішніх умов, що зумовлюють принциповуздійснюваність процесу самоосвіти. Науковецьпідкреслює, що самоосвіта можлива лише заумови глибокого розуміння особистістюнеобхідності керуватися в самоосвіті соціальнозначущими цілями, прагнення досягти їхоптимальними способами. Кожен об’єктсамоосвіти має раціонально застосовуватирізноманітні джерела інформації у своїй діяльності.



41 Молодь і ринок №6 (101), 2013

Він уміє на науковій основі оптимально керуватипроцесом самоосвіти від планування до здійсненнязадумів і самоконтролю отримуваних результатів[2, 19].

Кожен викладач має бути ініціативною,творчою особистістю, переконаним прихильникомсамоосвіти, здатним заохотити вихованців довисокого рівня готовності до самоосвіти;

знати психологопедагогічні основикерівництва навчальною та самоосвітньоюдіяльністю вихованців, а також предметсамоосвіти особистості;

уміти грамотно спроектувати ціліснийпедагогічний процес, що максимально сприятимесамоосвітній діяльності студентів, і ефективнойого реалізувати;

мати навички керування реалізацією упедагогічній практиці цілісної системи засобів, щозабезпечують перехід від навчання до самоосвітита зростання у вихованців рівня готовності досамоосвіти [2, 20].

Самоосвіта науковопедагогічного працівникає умовою успішного входження України доЄвропейської системи, базою фундаментальногооновлення, модернізації усієї системи педагогічноїосвіти, що передбачає:

1. Вихід на новий рівень інтеграції науки іпедагогічної освіти. Сучасний стан освіти вимагаєвід педагога постійного оновлення знань, вміннянавчатися протягом всього життя, бутинауковцем і дослідником, сформувати адекватніздібності і якості в процесі свого професійногостановлення. Це, в свою чергу, ставить новівимоги перед викладацьким складом вищоїшколи. Викладач повинен бути не тількиметодистом, а й потужним вченим, вестирозгалужені наукові дослідження, залучати до нихстудентів.

2. Радикальну модернізацію зміступедагогічної освіти: ліквідацію ідеологізації,застарілих форм і методів.

3. Демократизацію освітньої політики:децентралізацію системи освіти, підвищеннясамостійності університетів, мобільностівикладачів і студентів, впровадження державногромадського управління навчальним закладом.

4. Організацію ранньої профорієнтаціївипускників загальноосвітніх шкіл: визначенняїхніх покликань, психологічних та професійнозначимих якостей.

5. Здійснення виховної роботи на багатокультурній основі: формування толерантності,вміння жити разом, поважаючи етнічне, культурнерозмаїття. При цьому кожен має залишатисясобою для того, щоб розмаїття не призвело доконфлікту, вчитель має виконувати відповідну

посередницьку функцію, узгодити моделіповедінки, а головне – сформувати поважливесприйняття позицій один одного.

6. Підвищення мобільності викладачів істудентів, самостійності студентів, рівня їхньоїсамоорганізації: обмін між викладачами вузів істудентами, навчання студентів у зарубіжнихуніверситетах, проведення спільних педагогічнихекспериментів та інше.

7. Впровадження кредитномодульної системиорганізації навчання [1, 5 – 9].

Бувший міністр освіти і науки України,Президент АПН України, Академік НАН УкраїниВ.Г. Кремінь [8, 9 – 17], характеризуючи основнізагально цивілізаційні тенденції, що будутьстверджуватися в XXI столітті і впливати на всісфери життя людини і суспільства, визначає такіпріоритети сучасної освіти:

забезпечення високої функціональностілюдини в нових умовах;

забезпечення оптимального балансу міжлокальним (патріот своєї країни) і глобальним(громадянин світу) формуванням людини;

формування на загальносуспільному ііндивідуальному рівнях розуміння людини якнайвищої цінності;

формування у людини здатність до свідомогоі ефективного функціонування в глобалізованомусвіті;

мінімізація асиметрії між матеріальністю ідуховністю, формування конструктивізму якоснови життєвої позиції.

Все вищезазначене обумовлює необхідністьперегляду і модернізації освіти в контекстіНаціональної доктрини, що своєю чергоюпередбачає:

зміну змісту освіти; корекцію спрямованості навчального процесу; перехід від кваліфікації до компетентності; утвердження особистісно орієнтованої

педагогічної системи; актуалізацію патріотичного виховання; придання інноваційного характеру освіті.На думку науковця М. Вачевського

трансформація освіти як системи, потребує нетільки озброєння людини відповіднимипрофесійними компетенціями, але й вимагаєнавчити особистість жити і працювати в новихумовах ринкової економіки при гострій конкуренції[3, 20 – 25].

Практика показує, що найдієвішим засобомпідвищення рівня конкурентно спроможності ісформованості професійної компетентності будького, а перед усім, вчителя чи викладача, до умовсучасної ринкової економіки є чітка організаціяйого самоосвіти, усвідомлення необхідності


42

реформ навчального процесу та його складовихкомпонентів.

Мета вищої освіти сьогодні – це підготовкафахівців, здатних забезпечити перехід відіндустріального до інформаційнотехнологічногосуспільства через новаторство у навчанні,вихованні та науковометодичній роботі.

Європейська орієнтація України, її входженнядо Європейського освітнього і наукового просторувсе більше акцентують увагу на якості освіти,універсальності підготовки випускника та його

адаптованості до ринку праці, інформатизації,особистісно орієнтованого навчання, реалізаціїстандартів освіти сучасності, самостійності ітворчій активності студентів і викладачів,інноваційних технологіях, формуванніінноваційного освітньовиховного середовища.

Сучасний етап розвитку системи освіти вУкраїні характеризується освітніми інноваціями,спрямованими на збереження досягнень минулогоі, водночас, на модернізацію системи освітивідповідно до вимог часу, новітніх надбань науки,

Самоосвіта педагога

Соціальні вимоги до особистості

Самопізнання сприйняття зовнішнього оцінювання та впливу самоаналіз самооцінка

Планування роботи над собою перспектива (мета) постановка задач складання програми

Реалізація програми Готовність

Психологічна Практична мотив знання інтерес уміння установка навички позитивна особистість

Самоконтроль та самокорекція

Самопізнання

Соціальні вимоги до особистості



43 Молодь і ринок №6 (101), 2013

культури і соціальної практики. Характерноюособливістю сучасного періоду розвиткупедагогічної освіти є пошук нових змісту, форм,методів і засобів навчання, виховання і управління;розгортання широкої експериментальної роботи,спрямованої на впровадження освітніх інноваційна засадах сучасної філософії освіти, яка суттєвовідрізняється від попередньої.

Висновок. Таким чином, якість впровадженнятехнологічних інновацій у вищому навчальномузакладі, кінцевий результат навчальногопроцесу, у значній мірі, залежить від здатностівикладача до опанування методикою та йогопсихологопедагогічної готовності до прийняттявідповідних змін. Успішність впровадженняінноваційних змін у вищій освіті визначаєтьсяпрагненням викладача до самовдосконаленнята самоосвіти, що сприяють ефективномуіндивідуальному стилю спілкування міжпедагогом і студентами, забезпечуютьстворення такого навчальновиховногосередовища, в якому студенти могли брозвивати свої здібності, захоплення, творчийпотенціал, реалізовувати науководослідницькіпотреби та інтереси. А це можливо лише заумови свідомого прагнення викладача досистемної самоосвіти, що є незаперечнимчинником його саморозвитку, самоствердженнята модернізації освіти, яка неможлива безособистіснопрофесійного зростання педагога.

1. Андрущенко В.П. Модернізація педагогічноїосвіти України в контексті болонськогопроцесу/ В.П. Андрущенко// Вища освітаУкраїни. – 2004. – № 1. – С. 5.

2. Буряк В.К. Умови та засоби самоосвіти

студентів. /В.К. Буряк.// Вища школа. – 2002.– № 6. – С. 18 – 29.

3. Вачевський М.В. Особливості впливуконкуренції на рівень освіти та підготовкипрофесійних компетенцій маркетологів./ //Молодь і ринок. – 2006. – № 7(22). – С. 20– 25.

4. Десятов Т.М. Наука управління загальноосвітнімнавчальним закладом: Навчальний посібник/Т.М. Десятов, О.М. Коберник, Б.Л. Тевлін,Н.М. Чепурна. – Харків: “Основа”, 2003. –240 с.

5. Дистерверг А. Избранние педагогическиепроизведения./А. Дистерверг. – Учпедгиз,1956. – C. 74.

6. Коменський Я.А. Избранные педагогическиесочинения./Я.А. Коменський. – М.: Учпедгиз,1995. – C. 459.

7. Клочко А.О. Самоосвітня діяльність вчителяяк педагогічна проблема. /А.О. Клочко. //Народна освіта: Науковометодичнийелектронний педагогічний журнал. – 2007. –№ 3. – C. 23.

8. Кремень В. Г. Філософія освіти XXIстоліття./ В.Г. Кремень // Вища школа. – 2002.– № 6. – С. 9 – 17.

9. Кузьмина Н.В. Творческий потенциалсаморазвития. Акмеологические проблемыразвития/ Н.В. Кузьмина // Гуманизацияобразования. – Бийск, 1994 с.

10. Песталоцци И.Г. Избранные педагогическиесочинения./ И.Г. Пестолоцци – В 2х т. – М.:Педагогика, 1981. – т. 2. – C. 213

11. Писарев Д.И. Избранные педагогическиесочинения: в 4т./Д.И. Писарев. – М.:Педагогика, 1956. – Т. 3.



14 червня 2013 року Вознесіння Господнє

Свято Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа в Небесні Оселі відзначається християнами всього світу на 40-й день після свята Воскресіння Господнього, тобто свята Пасхи Христової. Як правило це відбувається в четвер 6-го тижня, рахуючи з Дня Великодня. У всі дні, які проходять від Великодня до свята Вознесіння у всіх християнських Церквах першими вітальними словами є радісна звістка – Христос воскрес! Воістину воскрес!

Свято Вознесіння – це одне з центральних свят усього християнського світу. Царство Небесне, колись закрите для нас, царство істини, добра і краси, тепер відкрито і підготовлено для людини. І для його придбання не потрібно багато слів або яких-небудь великих справ.

44© Л. Малик, 2013

Актуальність проблеми. ЗаконУкраїни “Про туризм” визначаєзагальні правові, організаційні та

соціальноекономічні засади реалізації державноїполітики України в галузі туризму та спрямованийна забезпечення закріплених КонституцієюУкраїни прав громадян на відпочинок, свободупересування, охорону здоров’я, на забезпеченнядля життя і здоров’я довкілля, задоволеннядуховних потреб та інших прав при здійсненнітуристичних подорожей. Він встановлює засадираціонального використання туристичних ресурсівта регулює відносини, пов’язані з організацією іздійсненням туризму на території України [1].

Львівщина традиційно є областю регіону, дестан і перспективи туристичнорекреаційноїіндустрії були і залишаються одними з найкращихв Україні. Найбільш багата на економічнийпотенціал для розвитку туризму є регіональнаагломерація “Дрогобиччина”. Частка природнорекреаційного потенціалу області у сумарномуприродноресурсному потенціалі України складає5,377 %, з якого 70 % припадає на ресурсивідпочинку і туризму та 30 % – на ресурсисанаторнокурортного лікування. Вже сьогодніЛьвівська область, маючи порівняно розвинуту

туристичну інфраструктуру і будучи здатноюзабезпечити досить різноманітний попит на ринкуяк внутрішнього, так і іноземного туризму, маєнайвищі в реґіоні та в Україні показникитуристичного споживання, зазначає Г.М. Зайчук[11].

Аналіз останніх публікацій. Слід відзначити,що окремі аспекти становлення та розвиткутуристичної індустрії досліджувалися і висвітленів науково навчальних роботах авторами:А.Ю. Александрова [2], И.Т. Балабанов, А.И.Балабанов [3], С.И. Байлик [4], М.В. Вачевський[5], В.Г. Герасименко [6], З.М. Горбылева [7],В.Г. Гуляев [8], Ю.П. Гуменюк [9], А.П. Дурович[10], Г.М. Зайчук [11], В.Ф. Кифяк [12], О.О. Любіцева[13], Л.О. Малик [14], [15], М.П. Мальська [16],І.М. Синякевич [17], Є. Цурик [18] та ін.

Виклад основного матеріалу. Середобластей України за кількістю рекреаційнихзакладів (119 або 3,7 %) Львівська область займаєдев’яте місце, а за кількістю ліжкомісць у них(20,5 тис. або 4,2 %) – восьме. Із основних типівпідприємств вітчизняного рекреаційнотуристичного комплексу на території Львівщинизнаходяться 66 санаторіїв та пансіонатів злікуванням (12,3 % від усіх аналогічних закладів

Любов Малик, кандидат економічних наук, доцент Національного лісотехнічного університету України

ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В КАРПАТСЬКОМУ РЕГІОНІУ статті висвітлено аспекти становлення та розвитку туристичної індустрії в Карпатському регіоні,

досліджується важливість туристичної галузі в народногосподарському комплексі.Ключові слова: Карпатський регіон, туристичний комплекс, готельне господарство, маркетингова

діяльність, організований туризм.

Табл. 1. Літ. 18.

Любовь Малик, кандидат экономических наук, доцент Национального лесотехнического университета Украины

ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ПРЕДПОСЫЛКИ РАЗВИТИЯ ТУРИЗМАВ КАРПАТСКОМ РЕГИОНЕ

В статье освещены аспекты становления и развития туристической индустрии в Карпатском регионеисследуется важность туристической отрасли в народнохозяйственном комплексе.

Ключевые слова: Карпатский регион, туристический комплекс, гостиничное хозяйство, маркетинговая

деятельность, организованный туризм.

Lubov Malyk, Ph.D. (Economics) DocentNational Forestry University of Ukraine

THE ECONOMIC PRECONDITIONS FOR THE DEVELOPMENTOF TOURISM IN THE CARPATHIAN REGION

The article describes the aspects of formation and development of tourism industry in the CarpathianRegion, investigated the importance of the tourism industry in the national economy.

Keywords: Carpathian region, tourist complex, hotel, marketing activities, organized tourism.

УДК 338.48

ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В КАРПАТСЬКОМУ РЕГІОНІ

45 Молодь і ринок №6 (101), 2013

України), 41 (1,8 %) заклад відпочинкудовготривалого та 17 (26 %) – короткотривалогоперебування, 185 (4,8 %) ліцензованихтуристичних фірм, 78 (4,2 %) підприємствготельного господарства. Підприємствамитуристичної індустрії у 2003 р. надано туристичнихпослуг 142,6 тис. осіб (4 % до значенняаналогічного показника в цілому по Україні),екскурсійних – 82,7 тис. осіб (3,1 %), санаторнокурортного оздоровлення – 247,1 тис. осіб(14,1 %), відпочинку – 9,5 тис. осіб (1 %),готельних – 206,2 тис. осіб (5,5 %). Можливостітуристичної індустрії Львівщини використовуютьсядалеко не повністю. Так, зокрема, у 2003 роцісанаторнокурортні комплекси були завантаженіприблизно на 67 %, заклади готельногогосподарства – на 21 %, відпочинкові закладибули заповнені лише на 10 %, зазначено Л.О. Малик[15].

В останні роки туристичні підприємства, готелі,санаторнокурортні та відпочинкові закладиЛьвівщини реалізували власних послуг на суму268,7 млн. грн., що дорівнює 6,5 % у загальномуобсязі реалізованих послуг в області. Незважаючина те, що протягом останніх років в областізростають обсяги рекреаційнотуристичнихпослуг, їх питома вага в структурі реалізованихплатних послуг області зменшується (за рахунокзбільшення питомої ваги реалізованих послугінших видів економічної діяльності).

Розрахунки сумарної валової доданої вартостітуризму та її питомої ваги у валовій доданійвартості області дали підстави зробити певніузагальнення:

по-перше, незважаючи на те, щовідбувається щорічне стабільне зростання доходівпідприємств рекреаційнотуристичного комплексута валової доданої вартості туристичної галузі (атакож зростання обсягу реалізації товарів і послуг,наданих галузями інфраструктури туризму),зменшується їх сумарна питома вага в економіціобласті. Ці тенденції водночас є свідченням того,що темпи зростання доходів та ВДВ туристичноїгалузі поступаються темпам зростання іншихгалузей економіки області;

по-друге, потужності туристичної індустріїта її внесок у економічну систему території явнозанизькі, щоб можна було сьогодні говорити процю галузь як профілюючу в господарськомукомплексі області;

по-третє, існуючі показники внеску туризмудо валової доданої вартості області досягнуті привикористанні лише п’ятої частини місткостіготелів та інших закладів розміщення.

Незважаючи на позитивні зрушення в розвиткурекреаційнотуристичного комплексу Львівщини,

цей сектор економіки вимагає кардинального іґрунтовного реформування з метою подоланняцілого комплексу проблем, які знаходяться як усуто галузевій, так і дотичних до галузі площинах(економічній, фінансовій, технологічній, екологічній,організаційноуправлінській). Оскільки стратегічніорієнтири реформування господарства Львівськоїобласті відводять сферам санаторнокурортноголікування, оздоровлення, туризму та відпочинкуроль пріоритетних в господарському комплексірегіону, реформування санаторнокурортної галузівже сьогодні вимагає реалізації таких заходів (занапрямами), як, зокрема:

організований туризм (формування на базіосновних туристичних центрів, курортів та регіоніввідпочинку єдиної системи рекреаційнотуристичних зон Львівської області; створеннянових туристичних продуктів (туристичноїпропозиції) Львівщини різноплановоготематичного характеру);

санаторнокурортна сфера (розширеннямережі сучасних лікувальнооздоровчих закладів;вивчення існуючих і потенційних можливостейпромислового освоєння свердловин мінеральнихвод; проведення комплексу природоохороннихзаходів);

короткотривалий відпочинок (аналіз потребв рекреаційних територіях для кожного з великихпромислових центрів області; облаштування місцьмасового відпочинку; впорядкування територій,виділених під малі форми приміської рекреації;створення спеціальних краєзнавчих маршрутів);

готельне господарство (розбудова мережіготелів різного рівня комфортності; проведенняробіт з реконструкції, переобладнання і оновленняіснуючого готельного фонду області;впровадження міжнародних стандартів якостіобслуговування в готельних закладах; проведеннясертифікації та ліцензування готельних послуг);

туристична транспортна інфраструктура(розробка генеральної схеми транспортногозабезпечення туристичних маршрутів і об’єктівв ув’язці з міжнародною транспортною мережею;ремонт та облаштування автошляхів; розбудоваміжнародних транспортних коридорів та пунктівперетину державного кордону);

система кадрового забезпеченнярекреації і туризму (підготовка кваліфіко ванихкадрів для рекреаційнотуристичного комплексу;видання підручників та навчальних посібників зтуризму, готельної справи, ресторанного бізнесу);

маркетингова діяльність, рекламне таінформаційне забезпечення (проведеннярекламних та PRкампаній у вітчизняній ізарубіжній пресі, на радіо і телебаченні з метоюформування іміджу регіону як одного з


46

найсприятливіших для розвитку санаторнокурортного лікування, туризму та відпочинку;підготовка, друк і розповсюдження серії рекламноінформаційних довідників та путівників; створеннятуристичних сайтів і порталів в мережі Інтернет;удосконалення регіональної статистики туризму)[13].

Однією з головних умов подолання існуючихнегативних тенденцій, які склались у туристичноїгалузі, має стати активна, виважена та науковообґрунтована регіональна політика розвиткутуризму з урахуванням галузевих та регіональнихособливостей цієї сфери економіки. Результатипроведених досліджень доводять, що одним знайважливіших інструментів реалізаціїтуристичної політики в регіоні є, зокрема,відповідні регіональні програми (обласні, місцевітощо). Регіональна програма розвитку рекреації ітуризму є, по суті, узгодженим за ресурсами,виконавцями і термінами реалізації комплексомзаходів, спрямованих на створення необхіднихправових, фінансових, соціальноекономічних,організаційних та інших умов розвиткутуристичної індустрії в регіоні, зазначаєГ.М. Зайчук [11].

Варто також відзначити, що регіон за своєюукрупненою структурою наслідує загальнуструктуру народного господарства України, завинятком Львівської області, яка наближаєтьсядо промислово розвинутих районів країни девиробляються і автобуси, крани на колесномушасі, верстати різних видів, телевізори, машинисільськогосподарського призначення, долота длянафтогазової, та нафтохімічна промисловості ібагато інших.

Особливістю розвитку сільського господарстваКарпатського регіону є низька землезабезпеченість,її показники на душу населеннясільськогосподарськими угіддями та ріллеюнайнижчі в Україні (відповідно 0,4 га та 0,24 гапри середньому по Україні 0,78 га та 0,67 га).

Тут відзначимо, що регіон, на який припадає6,4% площі сільськогосподарських угідь державита 5,3% ріллі, виробляє 10% продукції сільськогогосподарства. Агропромисловий комплекс нині незабезпечує потреб населення регіону у продуктаххарчування. В останні роки знижуєтьсявиробництво усіх видів продуктів харчуваннясільського виробництва, значна частина якихпостачається з інших країн – переважно з Польщі,Туреччини та інших.

Стрімко падає природній приріст населення,веде до загострення де популяційних процесів.Наприклад, по Львівській області природнийприріст населення за останні роки становив усього0,5 чол. на 1000 жителів. За рахунок міграційних

переміщень за останні роки чисельність населенняобласті зменшилася на 9 тис. осіб.

На фоні загального падіння життєвого рівнянаселення України не є винятком і Карпатськийрегіон. Населення регіону має порівняно низькісередньодушові доходи, основний компонент якихзаробітна плата робітників і службовців та оплатапраці сільським працівникам зростає надтоповільними темпами, ніж в інших регіонах поУкраїні. Аграрний сектор економіки надто слабовикористовує принципи маркетингу, а такожпідготовки до цієї діяльності маркетологів –аграрників [5].

Важливою для регіону є проблема розвиткуматеріальнотехнічної бази соціальноїінфраструктури. Нині існує реальний розрив міжнормативними показниками і фактичним рівнемзабезпеченості населення об’єктами соціальноїсфери.

Аналіз географічних, природних, історичних таекономічних умов показує, що Карпатський регіонна етапі становлення державності і входженняУкраїни у світове господарство має унікальнийшанс стати своєрідним полігоном, де розумнаекономічна політика може успішно поєднатирегіональні, державні та міжнародні інтересикраїни [16].

При виборі правильного стратегічного курсурозвитку регіону, треба враховувати те, щоКарпати є географічним центром Європи,унікальною екологічною системою на заходіУкраїни. Під час формування політики освоєнняцього краю необхідно розумно використати йогогеополітичні переваги і зберегти екологічнийфеномен території [16].

Майбутня соціальноекономічна модельКарпат має бути економічно вигідною для Україниі екологічно сумісною із прилеглими територіямисусідніх країн. Дуже важливо те, що черезКарпатський регіон проходять усі шляхисполучення із країнами Заходу: транспортнимизасобами (автомобільний, залізнодорожний), такі повітряний та трубопровідний, що міцно поєднуєрегіон з сусідніми країнами.

Добросусідські відносини Львівської областіз Польщею, Закарпатської із Чехією, Чернівецькоїобласті з Румунією – забезпечують сприятливіумови інтеграції України в західні країни, крімцього природні ресурси України є надзвичайносприятливі для розвитку туристичної індустрії танадання туристичних послуг. Природніландшафти, в більшості мають лісисту поверхню,а ведення лісового господарства, його розвиток(забезпечення неперервного, невиснажливого,комплексного і раціонального лісокористування,ефективного лісовирощування шляхом



47 Молодь і ринок №6 (101), 2013

відновлення і розведення лісів, охорони лісів відпожеж, захисту їх від шкідників і хвороб,виконання комплексу заходів з підвищенняпродуктивності та екологічної стійкості лісів), тапродуманої лісової політики у галузі відтворення,охорони і використання лісових ресурсів, щобезумовно cприяє розвитку туристичнорекреаційної індустрії, як зазначає Є.І. Цурик [18].

Завдання лісової політики як окремоїпрофесійноорієнтованої дисципліни полягає втому, щоб ознайомити студентів майбутніхмаркетологів туристичнорекреаційної індустрії знаціональною і міжнародною політикою, якасприяє розвитку туристичної галузі.

Слід зазначити, що ліс виконує три функції:споживну, захисну та соціальну. На початку ХХ ст.з деревини виробляли 2,0 – 2,5 тис. найменуваньрічних виробів, у середині століття 4,5 – 5, 0 тис.,а зараз деревина служить сировиною більш ніж

20 тис. виробів. Щороку в світі заготівля деревиниперевищує 3 млрд м3 , а після 2000 року воназбільшилась і досягає 4 – 4,5 млрд м3 , що значноперевищує річний приріст, який становить 1,8 млрд м3.Загалом площа лісів щороку зменшується на 10– 2 млн. га (від 1 до 40 га за 1 хвилину),збіднюється їх природний склад, відзначеноавтором [15].

Проблемі лісової політики присвячено роботувітчизняного вченого І.М. Синякевича, якийстверджує, що накопичені знання з лісової політикидозволяють вести більш ефективну діяльність улісовому секторі України та сприяти розвиткутуристичнорекреаційної індустрії. Лісова політикаяк наука характеризується більш тривалоюісторією в порівнянні з екологічною політикою.Проблеми довкілля, які виникли в зв’язку змасовим нищенням лісів, та зростаннямекономічного, екологічного і соціального значення

Таблиця 1. Розміщення лісів серед регіонів України

№ з/п

Регіон

Лісопокрита площа, тис. га.

Лісистість В %

Середній запас лісу на 1 га.

Середньорічний приріст, млн. м

3

Україна в цілому 8441,0 14,3 171 24

1 Крим 272,3 10,1 130 0.4

2 Вінницька обл. 304,1 11,5 144 0,7

3 Волинська обл. 591,6 30,4 134 1.4

4 Дніпропетровська обл. 102.4 3,6 72 0,2

5 Донецька обл. 128,1 4,8 113 0,3

6 Житомирська обл. 920,6 31,3 190 2,6

7 Закарпатська обл. 603,6 50 276 2,5

8 Запорізька обл. 36,2 1,3 48 0,1

9 ІваноФранківська обл. 555,2 40,7 216 2,4

10 Київська обл. 550,5 19,4 184 1,9

11 Кіровоградська обл. 110,6 4,5 136 0.2

12 Луганська обл. 234,4 8.8 101 0,5

13 Львівська обл. 681 28 189 1,9

14 Миколаївська обл. 46,5 1,9 56 0,1

15 Одеська обл. 136,2 4,1 104 0,2

16 Полтавська обл. 211,4 7,5 142 0.5

17 Рівненська обл. 719,1 36,2 116 2,0

18 Сумська обл. 387,3 16,3 221 1.1

19 Тернопільська обл. 177,6 12.9 138 0.6

20 Харківська обл. 355.3 10,7 148 1,0

21 Хмельницька обл. 239 11,9 150 0,7

22 Херсонська обл. 89,0 3,1 85 0,2

23 Черкаська обл. 282,3 13,8 164 0,8

24 Чернівецька обл. 228,6 28,8 234 0,8

25 Чернігівська обл. 578,6 19,2 177 1,5


48

лісових ресурсів, дали поштовх для розвиткулісівничих наук і такої дисципліни яка читаєтьсямайбутнім маркетологам туристичнорекреаційної індустрії студентській молоді вбагатьох європейських університетах [17].

Ліс – це складаний територіальний природнийкомплекс, що складається з дерев та компонентіврослинного, тваринного й іншого походження,біологічно пов’язаних з середовищем і таких, щомають взаємний вплив.

Лісистість України значно коливається. Цезалежить від природнокліматичних зон: Полісся– 32,1 %, Лісостеп – 11, 4%, Степ – 3,2 %, Карпати– 45, 2%, Гірський Крим – 32%. Її нерівномірністьбільш очевидна, якщо розглянути таб. 1. Науковціна оcнові економічних та природних міркувань(потереби в деревині, захисна роль лісів)вважають, що оптимальна лісистість Україниповинна становити 20 – 25%, в тому числіКарпати більше 50%, Степ – 6,7%, Полісся –40%, Лісостеп 16 – 20 %. Резервом збільшеннялісистості є непридатні та малопридатні длясільськогосподарського використання площі. Такакількість збільшення лісів сприятиме розвиткутуризму як екологічно чистої території із добримикліматичними умовами чистого повітря, лісовимипарками, лісовими тваринами та різноманітниминасадженнями ягід, грибів тощо.

Ліси України дуже різноманітні за своїмскладом, віком, походженням навіть у межаходного лісництва. В Україні є цілий рядлісоутворювальних шпилькових і листяних порід,серед яких сосна, ялина (смерека), ялиця, дуб,бук, граб, клен, явір, береза, вільха, ліщина,трапета а в Карпатах зустрічається найрідкіснішедерево – тиса.

Основні площі соснових лісів утворює сосназвичайна. Росте вона на всій території України, вкращих умовах досягає висоти 30 – 35 м, живе300 – 350 років. Великі площі соснових лісів є наПоліссі. На півдні вона росте на високих берегахСіверського Дінця, Дніпра, Псла, Ворскли. Соснакраще росте біля річкових долин, на сухих та дужесухих слабопідзолистих піщаних та супіщанихґрунтах.

У Криму сосна росте на висоті 650 – 1360 м увигляді групи дерев або поодиноких дерев. У віці170 років її висота становить 33 м і діаметр 55см. Сосна швидко росте у віці 60 – 80 років. УКарпатах сосна зустрічається у вигляді невеликихділянок. Основні соснові ліси Карпат знаходятьсяв ІваноФранківській області, а також уЗакарпатті. Ялинові, смерекові та модринові лісиУкраїни зосереджені в Карпатах (98% площ) нависоті від 800 – 900 до 1670 м над рівнем моря.

На висоті 900 – 1000 м. дерева найвищі, приблизно50 м, і в діаметрі – до 150 см. Ялина вибагливадо ґрунту, чутлива до повітряної та ґрунтовоїпосухи, потребує рівномірного зволоження,невибаглива до світла і довгі роки може ростипід наметом материнського насадження [12].

Лісові масиви Карпатського регіону намивибрано в якості прикладу як досліджувальногоматеріалу Сколівський лісгоспзаг – Коростівськета Підгородецьке лісництва, які мають потужнілісові угіддя, різноманітні за своїм складом івидом ліси і вирощують різні породи лісу для йогонасадження в різних угіддях та територіях регіону.

Третє місце за площею серед лісів Українизаймає ялиця біла. Росте майже тільки в Карпатахі займає площу приблизно 80 тис. га. Росте нависоті 600 – 1300 м над рівнем моря і займає місцявологі, захищені від посушливих повітряних течійз найменшими амплітудами вологості ітемператури повітря та багатими ґрунтами,чистих деревостанів не утворює, дерева маютьвисоту понад 50 з діаметром до 200 см.

Висновки. Отже, сфера використаннятуризму в економці регіону широка. Вонапов’язана із історією країни – пам’яткамиархітектури, кліматичними умовами,рекреаційним середовищем, сервіснимпослугами, готельним господарством, чистимкліматом, комунікаціями зв’язку, транспорту,національною кухнею і підготовкою дотуристичної діяльності фахівців сучасної ринковоїекономки із знаннями менеджменту тамаркетингу.

1. Закон України “Про туризм”.// ВідомостіВерховної Ради України. 1995. – №31. – С. 241.

2. Александрова А.Ю. География мировойиндустрии туризма. Учебное пособие. // А. Александрова.– М.: Уздво Московського университета, 1998. – 176 с.

3. Балабанов И.Т., Балабанов А.И.. Экономикатуризма: Учеб. пособие.// И. Балабанов, А. Балабанов.– М.: Финансы и статистика, 2000. – 176 с.

4.Байлик С.И. Гостиничное хазяйство.Организация, управоление, обслуживание: Учеб.пособие.// С. Бейлик. – К.: ВИРАР, 2002. – 252 с.

5. Вачевський М.В. Маркетинг формуванняпрофесійної компетнції. Підручник.// М. Вачевський.– К.: Професіонал, 2005. – 512 с.

6. Герасименко В.Г. Основы туристиченскогобизнеса: Учеб. пособие.// В. Герамисенко, – Одесса:Черноморье, 1977. – 160 с.

7. Горбилева З.М. Экономика туризма. Практикум.Учеб. пособие.// З. Горбилева. – Минск БГЄУ, 2002. –144 с.

8. Гуляев В.Г. Организация туристическойдеятельности: Учеб. пособие.// В. Гуляев. – М.:Нолидж, 1996. – 312 с.



49 Молодь і ринок №6 (101), 2013

9. Гуменюк Ю.П. Вплив туризму на економічнезростання в Україні. // Ю. Гуменюк. /Формуванняринкових відносин в Україні. – 2004. – №7 – 8.

10. Дурович А.П. Маркетинг в туризме.// А. Дурович.– М.: Институту дистанционного образования.МЭСИ, 2000.

11. Зайчук Г.М. Управління маркетинговоюдіяльністю в туристичній галузі. Монографія. //Г.Зайчук. – Дрогобич Редакційновидавничий відділДрогобицького державного педагогічногоуніверситету імені Івана Франка, 2010. – 154 с.

12. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності вУкраїні.// Кифяк В.Ф. – Чернівці: Книги ХХІ, 2003. – 300 с.

13. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг.Навчальний посібник.// О. Любіцева. – К.: Альтерпрес,2003. – 436 с.

14.. Малик Л.О. Економіка та організаціяформування маркетингової туристичної індустрії вУкраїні. Монографія.// Л. Малик. – Дрогобич “Коло”,2011. – 395 с.

15. Малик Л.О.Менеджмент організацій у лісовійсфері. Навчальний посібник.// Л. Малик. – К.: Кондор,2010. – С. 70 – 71.

16. Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І. Основитуристичного бізнесу. Навчальний посібник.//М. Мальська, В. Худо, В. Цибух. – К.: ЦУЛ. 2004. –272 с.

17. Синякевич І.М. Лісова політики. Підручник.//І. Синякевич. – Львів: ЗУКЦ, 2005. – 224 с.

18. Цурик Є.І. Лісовпорядкування. Організаціявиконання робіт. Навчальний посібник.// Є. Цурик. –Львів: НЛТУ України, 2006. – 232 с.


Анатолій Тарара, кандидат фізикоматематичних наук,завідувач лабораторією трудової підготовки і політехнічної творчості

Інституту педагогіки НАПН України, м. Київ

ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ТЕХНІЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВСтаття присвячена розгляду технологій навчання учнів технічному моделюванню як важливої складової

технічної творчості. Вчителю пропонуються технології різного рівня складності і творчого змісту, щозабезпечить розвиток в учнів різнопланових творчих технічних здібностей, необхідних для їх майбутньоїконкурентноздатності на ринку праці.

Ключові слова: моделювання, технології, комп’ютерне моделювання, промислове моделювання, творчадіяльність, творчі здібності.

Літ. 13.

Анатолий Тарара, кандидат физикоматематических наук,заведующий лабораторией трудовой подготовки и политехнического творчества

Института педагогики АПН Украины, г. Киев

ТЕХНОЛОГИИ РАЗВИТИЯ ТВОРЧЕСКИХ ТЕХНИЧЕСКИХ СПОСОБНОСТЕЙ УЧАЩИХСЯСтатья посвящена рассмотрению технологий обучения учащихся техническому моделированию как

важной составляющей технического творчества. Учителю предлагаются технологии различного уровнясложности и творческого содержания, что обеспечит развитие в учащихся разноплановых творческихтехнических способностей, необходимых для дальнейшей их будущей конкурентоспособности на рынке труда.

Ключевые слова: моделирование, технологии, компьютерное моделирование, промышленное

моделирование, творческая деятельность, творческие способности.

Anatoly Tarara, Ph.D. (Physics and Mathematics) Head of Employment Training and Polytechnic CreationInstitute of Pedagogic NAPS of Ukraine, Kyiv

TECHNOLOGY DEVELOPMENTOF CREATIVE AND TECHNICAL ABILITIES OF STUDENTS

The article is considered to the education technologies of pupils of technical modeling as an importantcomponent of technical creativity. There are also offered to the teacher various technologies of different levels ofcomplexity and creative content that will ensure the development of diverse creative technical abilities of pupilsneeded for their future competitiveness in the labour market.

Keywords: modeling, technologies, computer modeling, industrial design, creativity, creative abilities.

УДК 373.5.042 – 057.87

Постановка проблеми, аналізлітературних джерел. ПочатокХХІ століття характеризується

значним збільшенням обсягу суспільноговиробництва, запровадженням нових видів технікий сучасних матеріало і енергозберігаючих

ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ТЕХНІЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ

© А. Тарара, 2013

50

науковомістких технологій. Це вимагає не тількивдосконалення професійної підготовки фахівців, аі їх творчого підходу до вирішення технічнихпроблем на виробництві, заохоченняраціоналізаторської та винахідницької діяльності.Тому сучасна технологічна освіта має бутиспрямованою на підготовку творчої та технічноїграмотної учнівської молоді, знання і вміння якоївідповідали б вимогам європейської інтеграції,забезпечували б їм майбутню соціальнуадаптацію, їхню конкурентноздатність на ринкупраці. Досить важливою складовою технологічноїосвіти учнів є технічна творчість, яка сприяєреалізації зазначеного вище.

Технічній творчості учнів загальноосвітніхнавчальних закладів присвячена велика кількістьнаукової, навчальної, навчальнометодичноїлітератури. У значній частині цієї літератури вякості важливої складової технічної творчостіучнів автори розглядають моделювання. Підмоделюванням, при цьому, розуміють створенняучнями моделей технічних об’єктів, пристроїв,явищ і т.ін. Рівень складності таких моделейзнаходиться в досить широкому діапазоні – віднайпростіших до радіокерованих, які берутьучасть у міжнародних змаганнях. Спосіб їхстворення також досить різний за рівнемтворчості – від простого виготовлення (зазразком, наочною опорою, готовими кресленнями)до творчого процесу проектування іконструювання моделі.

Великого значення набуває впровадженнядосягнень науковотехнічного прогресу взагальноосвітні навчальні заклади. Перш за все,необхідно відзначити широке використаннякомп’ютерної техніки у навчальному процесі.Тому важливим є формування й розвиток в учнівумінь використання комп’ютерних технологій упроцесі технічного моделювання. Зазначене єпринципово новим підходом у творчій діяльностішколярів і досить важливим для подальшої їхньоїсоціальної адаптації.

Розглянемо тепер інший аспект моделювання– науководослідний (виробничий, промисловий).Він визначає моделювання як метод пізнанняоб’єктивної дійсності, головний засіб пізнання якнас самих, так і оточуючого середовища.Моделювання є однією із важливих складових, якау значній мірі визначає науковотехнічний прогрес[1, 3, 8].

Ураховуючи головні завдання навчальногопроцесу у загальноосвітній школі, можна зробитивисновок, що учнівське моделювання не повиннов повній мірі повторювати виробниче, яке є значноскладнішим за змістом, містить у собі високийрівень творчості. Проте, школярівчленів

технічних гуртків, більш підготовлених учнів наурочних заняттях необхідно залучати і до видумоделювання, сутність якого близька довиробничого. Тим більше, що в цьому випадкуособливо важливим і доцільним є формування вучнів вмінь і навичок комп’ютерного моделювання.Така діяльність учнів відповідатиме високомурівню їхньої творчості, знайомитиме учнів зосновами проектування нових технічних об’єктіву промислових масштабах. Одночасно вонавиконуватиме завдання профорієнтації учнівськоїмолоді, що є теж досить важливим компонентомнавчання учнів комп’ютерному моделюванню.

Все зазначене передбачає використаннявчителем різного типу технологій навчання учнівтехнічному моделюванню. Вони мають бути чітковизначеними і запропонованими вчителю. Втім,майже вся література, що присвячена технічнійтворчості учнів, вийшла з друку у минуломустолітті [2, 4 – 7, 9 – 13]. Нова ж література такоїтематики практично відсутня. Саме тому взазначеній літературі не враховуються сучаснідосягнення науковотехнічного прогресу (зокрема,комп’ютеризації навчального процесу), невизначаються всі можливі способи навчання учнівтехнічному моделюванню, які можна було бназвати технологіями й оцінювати їхефективність у контексті розвитку творчихздібностей учнів. Зазначене вище і визначаєактуальність дослідження.

Мета статті – розглянути різні технологіїнавчання учнів технічному моделюванню,показати важливість кожної із них для розвиткутворчого потенціалу учнів, доцільність їхвикористання в тих чи інших умовах навчальногопроцесу відповідно до поставлених завданьнавчання учнів творчості, підготовки домайбутньої діяльності на ринку праці.

Основна частина. Розглянемо спочаткумоделювання учнями на уроках чи в позаурочнийчас (на технічних гуртках) у процесі створеннярізноманітних моделей пристроїв, технічнихоб’єктів, фізичних явищ, моделейфантазій тощо.

У процесі вибору моделей для виготовленнянеобхідно орієнтуватися на такі з них, які єнайбільш зручними для оволодіння учнямипроцесами проектування і конструювання,складання креслень, розроблення технологіївиготовлення виробу, якісного і економноговиготовлення деталей моделі та дотримання їхточності. Звичайно, проектувати моделі потрібнодалеко не в усіх випадках, про що мова детальнішейтиме далі. Завдання з конструювання моделі тарозроблення технології її виготовлення маютьбути посильними для учнів, відповідати їх віковимособливостям. Обов’язковим є також урахування



51 Молодь і ринок №6 (101), 2013

рівня знань учнів з основ наук. Зокрема, якщо воснові функціонування моделі лежать певнізакономірності чи явища або ж вони неюмоделюються, то учнів треба завчасноознайомити з ними.

Таким чином, технічне моделюваннянеобхідно розглядати, перш за все, як спосібнавчання учнів проектувати, конструювати,читати і виконувати креслення, як процесознайомлення з деякими елементами професійнихконструкторських та технологічних знань ізастосування їх на практиці.

Ураховуючи зазначене вище, слід виокремититі важливі завдання, які мають вирішуватися упроцесі навчання учнів технічному моделюванню.

1. Формування і розвиток проектноконструкторських здібностей.

2. Формування вмінь і навичок розроблятитехнологічні процеси, під час яких відбуваєтьсяповноцінне засвоєння технологічних знань.

3. Закріплення і вдосконалення навичокоброблення матеріалів та якісного і економноговиготовлення деталей.

4. Формування уявлення учнів про основисучасного промислового виробництва.

5. Забезпечення розв’язання завданьполітехнічного навчання учнів.

Як видно, до цих завдань не включені завданнявиробничого моделювання, а саме: розвиткувмінь учнів досліджувати запроектовані ними івиготовлені моделі з метою використанняотриманих результатів для проектування іншихтакож задуманих ними об’єктів. Проте, якзазначалося вже вище, в усіх учнів необхідноформувати чіткі уявлення про цей напрям (галузь)застосування моделювання, а більш підготовленихучнів (зокрема, старших класів) потрібно залучатиі до такої діяльності.

У процесі проектування і виготовлення моделіумови творчої діяльності учнів, її завдання ікінцевий результат мають ускладнюватисяпоступово, в міру накопичення учнями своїхпроектнотехнологічних знань й умінь. Зазначенеможна забезпечити використанням вчителемрізних підходів (технологій навчання) до організаціїнавчального процесу під час створення технічнихмоделей. Це питання є досить важливим, оскількисаме від особливостей технології навчаннятехнічному моделюванню залежить рівеньсформованих творчих здібностей учнів, глибиназасвоєних знань та понять.

Розглянемо різні підходи до організації процесутехнічного моделювання учнями.

І. Школярі дотримуються наочних образіввідомих технічних пристроїв, об’єктів тощо. Прицьому виокремимо три можливі технології

навчання учнів моделюванню, які відповідаютьрізним рівням творчості.

1. Учні виготовляють модель достатньовідомого їм об’єкта (така наочна опора можезнаходитися і безпосередньо перед учнями,зокрема, на рисунках), використовуючи готовікреслення, технологічні карти на створюванийоб’єкт тощо. У цьому випадку творчість учнів єобмеженою (творчі процеси проектування іконструювання практично відсутні). Проте навітьтака репродуктивна діяльність є досить важливоюдля учнів 5 – 6 класів, оскільки при цьомуформується значна кількість необхідних для цьоговіку учнів умінь і навичок, розширюєтьсяполітехнічний світогляд, учні набувають різноготипу технічних знань, знайомляться з інформацієюпро моделі та їх практичне застосування.

2. Діяльність учнів є більш творчою, якщовикористовується лише наочна опора, а відповіднімалюнки, ескізи чи креслення учні розробляютьсамостійно і виготовляють модель відомогооб’єкта.

3. Учні виготовляють креслення моделівідомого об’єкта з внесенням в його конструкціюі виконувані функції певної кількості різноманітнихудосконалень, на які також самостійнорозробляють відповідні ескізи чи креслення.Рівень творчості учнів при цьому значно вищий,ніж це було у першому і другому випадках.

ІІ. Наочні образи учнями не використовуються.Учні проектують і виготовляють модель

нового виробу (зокрема, моделіфантазії),пристосування, технічного об’єкта, фізичногопроцесу тощо. У цьому випадку технічнемоделювання за рівнем творчості прирівнюєтьсядо проектування і виготовлення (з проміжнимиетапами конструювання і розроблення технологіївиготовлення) реального технічного об’єкту завласним задумом (об’єкта практичногозастосування) і є повністю творчим процесом. Донього залучаються більш підготовлені учні. Слідзазначити, що поняття “нове” тут може матисуб’єктивний і об’єктивний характер.

Багато конструкторських завдань містить усобі і технологія збирання моделей. До їїосновних завдань можна віднести: підгонкадеталей за місцем, зміна конструкцій,доконструювання, мащення місць, що труться,визначення порядку збирання, способів з’єднанняі характеру випробування. Збиранню ірегулюванню моделей учні також маютьприділити значну увагу.

Допомога вчителя у творчій діяльності учнівпоступово має зменшуватися, а самостійність урозв’язанні технічних завдань, що виникають впроцесі розроблення моделей, зростати. У цьому


52

Перейдемо тепер до розгляду моделюванняяк проміжного етапу під час проектування учнямиіншого технічного об’єкта, явища тощо. В цьомувипадку учні проектують і виготовляють модель,досліджують її і отримані результати вжевикористовують під час проектування задуманоговиробу. Ця діяльність учнів близька допромислового (виробничого) моделюванняфахівцями. Тому досить важливим є правильнийвибір вчителем змісту і завдань такої технологіїнавчання учнів моделюванню, оскільки вонапередбачає розвиток в учнів високого рівнятворчості. Перш за все вчитель має допомогти учнямдосить добре усвідомити сутність зазначеногоаспекта моделювання, його значення для науковотехнічного прогресу, отримати відповідні знання пронього в історичній ретроспективі. Такий підхідсприятиме максимальній зацікавленості учнівоволодінню цим типом моделювання. Важливим вінбуде ще й тому, що послужить в якості переконливоїпрофорієнтації учнів.

Розглянемо необхідну інформацію взазначеному контексті.

Гносеологічна роль моделювання полягає унаявності великої кількості моделей в науці ітехніці, за допомогою яких описують і вивчаютьті чи інші явища, об’єкти тощо.

Поняття “модель” виникло у процесідослідного вивчення світу, а саме слово “модель”походить від латинського слова modulus, щоозначає образ, спосіб. Початком застосуваннямоделей можна вважати будівельне мистецтво.Будівельники храмів, укріплень, водопроводівЄгипту, Греції та Риму перевіряли свої розробки іплани на моделях, виготовлених із піску, глини,каміння, дерева, металу. З часом на моделяхпочали вивчати рух водяних потоків, різнігідродинамічні явища, які виникають припотужних вибухах чи землетрусах. Модель даєможливість спостерігати такі явища яквиверження вулкану, виникнення і зникненнягірських систем. Моделі широко застосовуютьсяу кораблебудуванні, літакобудуванні, ядернійфізиці, на будівництві.

Галузь застосування моделей весь часрозширюється: їх використовують в економіці,біології, медицині, історичних і іншихсуспільствознавчих науках тощо. Складністьоб’єктів, які можуть вивчатися методоммоделювання в техніці практично необмежені.

Останнім часом великого значення набуломоделювання біологічних і фізіологічних процесів.Деякі функції людського мозку і нервової системимоделюється за допомогою спеціальних моделей.Їх називають функціональними абокібернетичними моделями. На практиці найбільше


плані можна виділити чотири типи технологійнавчання учнів моделюванню. До них можнавіднести розроблення моделей технічних об’єктівза: а) повною технічною документацією;б) скороченою технічною документацією;в) технічним завданням; г) власним задумом.

Зазначаємо, що названі технології навчання неповторюють розглянуті вище, оскільки в цьомувипадку учні створюють моделі невідомих(принаймні досить добре) раніше об’єктів, щозначно ускладнює діяльність учнів, примушуєпідключити творчу технічну уяву і фантазію,технічне мислення, а отже і розвиває їх.

У першому випадку документація містить всідані, що потрібні для виконання завдання учнями.Проте тут проявляти певну самостійність учнямнеобхідно навіть за наявності креслення, технічнихумов на модель та технологічної картки.

У другому випадку у документації відсутніпевні вихідні дані. Тому деякі з них учні маютьзнайти самостійно, користуючись довідковоюлітературою, виявляючи творче ставлення дорозроблення конструкції виробу, описаннятехнології його виготовлення та ін.

Особливість третього і четвертого етапуполягає у тому, що має місце самостійна творчадіяльність учнів на основі технічного завдання настворення виробу або їхньої творчої технічноїуяви.

Виділимо основні етапи, які мають місце упроцесі технічного моделювання учнями затехнологіями, які вимагають включення учнів упроцеси проектування і конструювання:

1) аналіз проблемної ситуації, що виникла підчас занять у шкільній майстерні;

2) самостійна постановка проблеми тапропонування ідеї виробу, який є вирішеннямпроблемної ситуації;

3) аналіз механічних, фізичних, хімічних таінших процесів і законів, що лежать в основіфункціонування проектованого об’єкта;

4) знаходження аналогів виробу таопрацювання загальнотехнічної і довідковоїлітератури для вибору найкращого варіантапроектування виробу;

5) проектування кількох ескізних варіантіввиробу і вибір найраціональнішого з них;

6) конструювання технічного об’єкта;7) розроблення технології виготовлення виробу;8) виготовлення і регулювання окремих

деталей, вузлів і виробу в цілому;9) дослідна перевірка функціонування виробу,

виявлення недоліків і їх усунення;10) доопрацювання технічного об’єкта;11) коригування технічної документації на

виготовлення виробу.


53 Молодь і ринок №6 (101), 2013

поширення мають фізичні та математичні моделі.Таким чином, моделювання перетворюється

в один із універсальних методів пізнання, якізастосовуються у всіх сучасних науках:природничих, технічних, суспільствознавчих,теоретичних, експериментальних тощо.

Ю.С. Столяров дає таке визначеннямоделюванню: “Моделювання – це методдослідження складних технічних об’єктів чипроцесів на їх моделях однакової чи різної фізичноїприроди із застосуванням теорії подібностішляхом постановки експерименту і опрацюванняйого результатів” [13].

“Озброївшись” приведеною вище інформацієюучні переходять до оволодіння навичкамирозглянутого вище моделювання. Зокрема, упроцесі створення дослідної моделі особливоважливим є вміння учнів застосовуватитехнологію комп’ютерного моделювання.

Висновки. 1. З метою забезпеченнявсебічного розвитку творчої особистості учнявчитель має застосовувати різного типу технологіїнавчання учнів технічному моделюванню, якімістять у собі різний рівень творчості.

2. З метою оволодіння учнями навичкаминауководослідного типу моделювання їх необхіднозалучати до виконання завдань спрощенихваріантів промислового (виробничого)моделювання.

3. Актуальним є питання використання учнямикомп’ютерних технологій у процесі технічногомоделювання.

4. Оволодіння учнями розглянутими у статтітехнологіями сприятиме їх майбутнійконкурентноздатності на ринку праці.

1. Астахов В.И. Математическое моделированиеинженерных задач в электротехнике /Новочеркасск: НГТУ, 1994 г. 192 с.

2. Бака И.И. Техническое творчество учащихся9 и 10 классов. – К.: Рад. школа, 1984. – 96 с.

3. Бусленко Н.П. Моделирование сложныхсистем/М.: Наука 1988 г. 400 с.

4. Василевская А.М., Пономарева Р.А.Развитие технического творческого мышленияу подростков и юношества. – К.: Вища школа,1982. – 144 с.

5. Вербицький В.П. Проблеми творчості.Позашкільна педагогічна творчість// Ріднашкола. – 1999. – № 5. – С. 3 – 9.

6. Гороль П.К., Подоляк В.О., Технічнатворчість учнів. – Вінниця, 1995. – 220 с.

7. Горский В.А. Техническое творчествошкольников. – М.: Просвещение, 1981. –96 с.

8. Лебедев А.Н. Моделирование в научнотехнических исследованиях / М.: Радио и связь1989 г. 224 с.

9. Мойсеєнко Л., Дідора М. Формуваннятворчого мислення як інноваційний методнавчального процесу // Економіка освіти. –2001. – С. 127 – 132.

10. Столяров Ю.С. Техническое творчествошкольников: Вопросы теории и организации,образовательное и воспитательное значение.– М.: Педагогика, 1984. – 230 с.

11. Столяров Ю.С., Комский Д.М., ГеттаВ.Г. и др. Творчество учащихся: Учеб. пособиедля студентов. – М.: Просвещение, 1994. –223 с.

12. Техническое творчество учащихся:Пособие для учителей и руководителейкружков: Из опыта работы: / Сост. П.Н. Андрианов.– М.: Просвещение, 1986. – 126 с.

13. Техническое творчество учащихся:Учебное пособие для педагогических институтов…/ Под. ред. Ю.С. Столярова, Д.М. Комского. – М.:Просвещение, 1989. – 223 с.



“Щоб зробити життя щасливим, потрібно любити повсякденні дрібниці. Сяйво хмар, шелест бамбука, цвірінькання зграйки горобців, обличчя перехожих – у всіх цих повсякденних дрібницях потрібно знаходити найвищу насолоду”.

Акутаґава Рюносуке

японський письменник періодів Мейдзі і Тайсьо

54

Постановка проблеми. Необхідністьвивчення економічних дисциплін тазасвоєння економічних знань

майбутніми інженерамипедагогами вищихтехнічних навчальних закладів потребує розробкита впровадження вдосконалених навчальнихпрограм, застосування концепцій інтегрованогонавчання, максимального використанняінноваційних технологій, методів, засобівнавчання. Аналіз стану сформованостіекономічних знань майбутніх інженерівпедагогівдозволив констатувати, що більшість студентівтехнічних університетів мають низькі рівнімотивації до вивчення економічних дисциплін, непрагнуть до успіху у засвоєнні економічних знань,не вміють застосовувати економічні знання урозв’язанні практичних інженернотехнічнихзавдань.

Всі ці недоліки породжують суперечності між:

державними вимогами щодо підготовкиконкурентоспроможних інженерівпедагогів інизькими рівнями їхніх економічних знань,наближенням системи освіти України до світовихстандартів і недостатнім науковометодичнимзабезпеченням вищих технічних навчальнихзакладів, необхідністю фундаментальноїпідготовки майбутніх інженерівпедагогів івідсутністю моделі системи формування в нихекономічних знань.

У зв’язку з цим, вказані суперечності танедостатнє вивчення механізмів формуваннясистеми економічних знань у студентів вищихтехнічних навчальних закладів актуалізуютьпроблему проектування та розробки відповідноїмоделі формування цих знань.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Моделювання в педагогіці є предметомдослідження таких учених, як С. Гончаренко [2],

УДК 330.101:37.015.6:37.017.91

Наталія Панасюк, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри “Комп’ютерних технологій професійного навчання”

Луцького національного технічного університету

СТРУКТУРА МОДЕЛІ СИСТЕМИ ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗНАНЬМАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ

У статті подана структура моделі системи формування економічних знань майбутніх інженерівпедагогів у професійній підготовці вищих технічних навчальних закладів. Головна увага зосереджена навивченні економічних дисциплін та засвоєнні економічних знань майбутніми інженерамипедагогами.

Ключові слова: моделювання, формування економічних знань, майбутні інженерипедагоги.

Літ. 6.

Наталья Панасюк, кандидат педагогических наук,доцент кафедры “Компьютерных технологий профессионального обучения”

Луцкого национального технического университета

СТРУКТУРА МОДЕЛИ СИСТЕМЫ ФОРМИРОВАНИЯ ЭКОНОМИЧЕСКИХЗНАНИЙ БУДУЩИХ ИНЖЕНЕРОВ-ПЕДАГОГОВ

В статье представлена структура модели системы формирования экономических знаний будущихинженеровпедагогов в профессиональной подготовке высших технических учебных заведений. Главноевнимание сосредоточено на изучении экономических дисциплин и освоении экономических знаний будущимиинженерамипедагогами.

Ключевые слова: модель системы, формирования экономических знаний, будущие инженерыпедагоги.

Natalia Panasyuk, Ph.D. (Pedagogic)Docent of Computer Technologies of Professional Education Department

Lutsk National Technical University

THE STRUCTURE OF THE MODEL OF FORMATION ECONOMICAL KNOWLEDGESYSTEM OF FUTURE TEACHERS-ENGINEERS

The article presents the structure model of the formation of economic knowledge of future engineersteachersin the training of higher technical education. The main attention is focused on the study of economic subjects andlearning of economics future engineersteachers.

Keywords: model systems, the formation of economic knowledge, future engineers, teachers.


© Н. Панасюк, 2013

55 Молодь і ринок №6 (101), 2013

Г. Селевко [6], П. Образцов, І. Дичківська, Ф. Дахін,А. Киверялг, І. Козловська, К. Метешкін, В. Міхеєв,М. Кларін, Ю. Кулюткін, С. Сисоєва [5],Г. Сухобська, В. Загвязинський, О. Пометун,А. Чебикін. Учені розглядають моделювання якскладову педагогічного проектування (С. Гончаренко[2], Г. Селевко [6]); як допоміжний засіб, який упроцесі пізнання, дослідження дає нову інформаціюпро основний об’єкт вивчення (П. Образцов); якплансхему спільної діяльності педагога тастудента у навчальному процесі (М. Кларін [3]);як проміжний ланцюжок між суб’єктом –педагогомдослідником і предметом дослідження(В. Міхеєв); як “мінітеорію”, яка обґрунтовуєсхему зв’язків різних явищ та умов реальногожиття в навчальному процесі (В. Загвязинський);як найкоротший шлях від початкових умов дозапланованих результатів, в основі якоїсконцентровано комплекс методів та засобівнавчання (О. Пометун, Л. Пироженко).

Формулювання цілей та мети статті.Виходячи із вищевказаного, метою статті єсистема формування економічних знаньмайбутніх інженерівпедагогів вищих технічнихнавчальних закладів. Передбачається формулюваннянавчальних цілей за ступенем їх абстракції: відстратегічних, тактичних до точних (операціонованих).

Стратегічні цілі – це опис основнихпередбачуваних навчальних результатів навизначеному етапі навчання у відповідності здержавними стандартами вищої професійноїосвіти з напряму професійної підготовки таспеціальності “інженерпедагог”. Така цільзорієнтована на формування професійних знань,вмінь майбутніх фахівців інженернопедагогічнихспеціальностей для роботи зі складнимитехнічними системами, із врахуваннямекономічних факторів.

Тактичні цілі – це перерахування всіх можливихрезультатів навчальної діяльності (економічнихзнань, умінь студентів), що досягаються в процесівивчення економічних дисциплін відповідно донавчальних планів професійної підготовки зіспеціальності “інженерпедагог”. Наприклад,студенти повинні вміти запропонувати, розробити,винайти, спроектувати, сконструювати моделі,проекти певних інженернотехнічних систем тапрогнозувати їх ефективність.

Конкретні (діагностичні, зопераціоновані, точні)навчальні цілі – це докладний опис результатівнавчальної діяльності, засобів і умов їх отримання,контролю і необхідних норм, які мають бутисформованими після лекційного, семінарського,практичного чи лабораторного заняття. До такихцілей належать, наприклад, формування умінь

називати, розрізняти, описувати економічнітерміни та поняття, теорії; визначати формули таздійснювати розрахунки конкретних економічнихявищ.

Виклад основного матеріалу. У навчальномупроцесі вищих навчальних закладів все більшогозначення набуває професійноорієнтований підхіддо формування знань, розвитку необхідних умінь,здатності використовувати знання на практиці(О. Полат, О. Савченко[4]).

Тому вивчення економічних дисциплін у вищихтехнічних навчальних закладах сприятимепрофесійному саморозвитку майбутніх інженерівпедагогів, встановлення послідовних етапівформування економічних знань на основіпринципів, психологодидактичних умов;визначення структури моделі, яка включаєінформаційнозмістову складову та діяльнісноопераційну (форми, методи та засоби навчання).

Принципи навчання – це визначена системавихідних основних дидактичних вимог до процесунавчання, виконання яких забезпечує необхіднуефективність вирішення завдань всебічногорозвитку особистості (Ю. Бабанський [1, 43]).

У педагогічній науці вирізняється певнасукупність принципів навчання класичних(традиційних) та інноваційних (Ю. Комар, І. Малафіїк,О. Падалка, М. Махмутов, Л. Бондарчук, І. Підласий,М. Дьяченко, С. Самигін). До вказаних принципіввідносяться: принцип свідомості і активності;принцип наочності; принцип систематичності іпослідовності; принцип міцності; принципнауковості; принцип досяжності; принцип зв’язкутеорії з практикою; принцип професійноїспрямованості навчання; принцип елективностінавчання; принцип суб’єктності навчання; принципособистіснопрофесійного розвитку майбутньогофахівця.

У процесі формування економічних знаньмайбутніх інженерівпедагогів ми будемовиходити із вказаних принципів навчання. Прицьому принцип свідомості і активності передбачаєпосилення ролі самостійної роботи студентівінженернопедагогічних спеціальностей, розвитоктворчого компоненту їхньої підготовки з метоюформування у них глибоких і самостійноосмислених економічних знань, що набуваютьсяшляхом інтенсивного напруження власноїрозумової діяльності. Принцип наочності:навчання здійснюється успішніше, колиґрунтується на безпосередньому спостереженніі вивченні цих предметів, явищ і подій, оскільки убільшості студентів переважає візуальний типсприйняття інформації. При застосуванні наочнихзасобів слід не обмежуватися спостереженням


56

явних ознак предметів і явищ, а звертати увагустудентів на основні, суттєві властивості.Принцип систематичності і послідовності –студент тільки тоді володіє дійсними знаннями,коли в його мозку відображується чітка картиназовнішнього світу, що являє системувзаємопов’язаних понять. Принцип міцності –оволодіння змістом економічних дисципліндосягається не тільки всебічним йогоосмисленням, але й тривалим зберіганням упам’яті найважливіших його компонентів.Принцип науковості – студентам необхіднонадавати для засвоєння тільки дійсні, перевіренінаукою і практикою знання; прагнути до розвиткуу студентів абстрактного мислення, ознайомлюватиїх із сучасними науковими поглядами і теоріями. Увикладанні слід застосовувати методи науковогопізнання, активізувати творчу, дослідницькопошукову роботу студентів у вивченні економічнихдисциплін. Принцип досяжності – досяжним длястудента є лише те, що відповідає його обсягузнань, вмінь, способів мислення. У навчанніпотрібно рухатись від легкого до важкого, відвідомого до невідомого, від простого доскладного; прагнути до ясності викладу і мови.Досяжність не означає легкості навчання,викладач повинен спрямовувати студентів насамостійну роботу, пояснивши лише незрозумілі іскладні економічні явища. Принцип зв’язку теоріїз практикою – ефективність і якість навчанняперевіряється, підтверджується і спрямовуєтьсяпрактикою.

Під час викладання економічних дисципліннеобхідно доводити практичну необхідність знань,що надаються; знаходити і демонструватистудентам різноманітні сфери застосуваннязмісту навчання; постійно розкривати діалектичнийзв’язок науки і практики; показувати, що наукарозвивається під впливом практичних потреб, апрактика вимагає наукових знань; ширшевикористовувати в навчанні практичні ситуації, щовимагають від студентів самостійного бачення,виявлення, розуміння і пояснення розбіжностейміж фактами, що спостерігаються, і їхнімнауковим поясненням.

Принцип професійної спрямованості навчанняпередбачає організацію навчальнопрофесійноїдіяльності студентів, пов’язаний із прагненнямособистості зайняти своє місце у суспільномуподілі праці, здобути професію, отримати роботу,досягнути професійної стабільності, ідентифікуватисебе з обраною професією і досягти професійноїмайстерності. Принцип елективності навчанняпередбачає надання самостійності та свободистудентам у виборі цілей, змісту, форм і методів

навчання. Принцип суб’єктності навчаннядопомагає реалізувати особистісно орієнтованийпідхід у професійній підготовці, за якого студентвизнається як суб’єкт навчальнопізнавальноїдіяльності з оволодіння економічними знаннями,чому сприяє вивчення економічних дисциплін.Принцип особистіснопрофесійного розвиткупередбачає становлення особистості професіонала,розвиток його якостей, вмінь, творчих здібностей.Головною метою економічної підготовкимайбутніх інженерівпедагогів є формування у нихекономічних знань та економічної культури, атакож вміння аналізувати економічну ситуацію іприймати обґрунтовані рішення; вміння визначатисутнісні особливості світової та державноїекономічної політики, реформ та наказів;здійснювати обґрунтування доцільності таефективності економічної поведінки у прийняттіінженернопедагогічних рішень.

Формування економічних знань майбутніхінженерівпедагогів буде здійснюватися в процесінавчання, що включає лекційні та практичносемінарські заняття, виконання курсових робіт,виробничу (педагогічну) практику.

В ході лекцій студенти отримують новуінформацію, що має теоретичний, аналітичний,проблемний характер та дозволяє узагальнитидосвід практичної діяльності майбутньогоінженерапедагога. Робота студентів на лекціївключає: засвоєння теоретичного матеріалу,прослуховування і конспектування; проведеннядискусій; виступи студентів з кращимисамостійними розробками на лекції; проведеннятренінгів; обговорення складних питань;отримання завдань з самостійної роботи.Самостійна робота з теоретичним матеріаломпередбачає: вивчення навчального матеріалу;реферування і анотування; креслення блоксхем;самостійне формулювання запитань; узагальненняі класифікація навчального матеріалу. Напрактичносемінарських заняттях студентиберуть участь у реалізації навчального процесу,обговорюють проблемні ситуації із практичноїдіяльності. Робота студентів на практичнихзаняттях включає: виконання практичних завдань;розробку психологоекономічних тренінгів;складання економічних казок, притч; розробкуекономічних ігор; вирішення задач і ситуацій;розробку навчальних конспектівсхем; участь укомп’ютерному тренінгу з удосконаленняприйомів мислення.

Під час виконання курсової роботи студентимоделюють технологію навчання з економічнихдисциплін для професійнотехнічних навчальнихзакладів, використовуючи при цьому основні



57 Молодь і ринок №6 (101), 2013

положення концепції навчальнотехнологічногопроектування. Під час педагогічної практикистуденти реалізують розроблені ними моделінавчання, що вимагає від них поєднання знань зпедагогіки, загальної та вікової психології таекономічних дисциплін. Це також сприяєформуванню вмінь, що є необхідними длярозвитку їхньої професійної майстерності.

У процесі навчання використовуються різніметоди: від пояснювальноілюстративних допроблемних. Методи проблемного навчанняповинні забезпечити формування новогоекономічного мислення, перебудову психологіїмайбутніх інженернопедагогічних кадрів унапрямку ринкового механізму господарювання(М. Кларін [3], С. Сисоєва [5]). Індивідуальнізавдання мають переважно дослідницькийхарактер.

У сучасних умовах становлення ринковоїекономіки відбувається залучення сфери освіти(інженернотехнічної) в систему ринковихвідносин. Це супроводжується оновленням змістуосвіти, вдосконаленням її методики.Конкурентоспроможність випускників вищихтехнічних навчальних закладів значною міроюзалежить від того, наскільки вони оволоділисучасними економічними знаннями, яким є рівеньїхньої економічної культури та вміння мислити ідіяти в системі ринкової економіки. Це, в своючергу, піднімає питання про необхідністьзастосування таких форм, методів, прийомів ізасобів навчання, які б зробили навчальний процесінтенсивним, максимально активізувалипізнавальну діяльність студентів. Саме до такихметодів відносять дискусію, “мозковий штурм”,метод конкретних ситуацій та ігрові методи.Застосування методів активного навчання даєзмогу реалізувати такі принципи навчання, якпроблемність, професійна орієнтованість,спрямованість на самонавчання, врахуваннянаявного досвіду студентів. Серед засобівнавчання, що відіграють значну роль у формуванніекономічних знань, слід особливо відмітити засобивізуалізації (слайди, схеми, таблиці, малюнкитощо), які використовуються у різноманітнихпоєднаннях. Таким чином, поєднання різних формта засобів навчання дозволяє забезпечитидостатню якість формування економічних знаньу процесі професійної підготовки майбутніхінженерівпедагогів. Інформаційнометодичніматеріали, що використовуються для вивченняекономічних дисциплін, включають: програминавчальних предметів, тексти лекцій, фолії,таблиці, схеми, банк конкретних ситуацій,мультимедійні презентації, банки проблемних

завдань для проведення дискусій, банкипрактичних задач для застосування методівактивного навчання, методичні рекомендації звиконання курсової та випускної робіт, перелікзавдань для письмових іспитів, банк тестів дляпроведення диференційованих заліків, методичнірекомендації для здійснення самоконтролю тощо.Підготовка дидактичних матеріалів, їх адаптаціядо умов навчального процесу та вдосконаленняможуть здійснюватись спільно викладачем тастудентами в ході вивчення конкретноїекономічної навчальної дисципліни, обговорень тадискусій на практичносемінарських заняттях,аналізу досвіду педагогічної та підприємницькоїдіяльності, спільної розробки методичнихрекомендацій щодо їх використання. Теперохарактеризуємо сутність моделювання якметоду дослідження в педагогіці. Моделювання– це досить поширений загальнонауковийтеоретичний метод дослідження, під час якоговивчається не сам об’єкт пізнання, а йоговідображення у вигляді моделі, але результатдослідження переноситься з моделі на об’єкт.Отже, модель є умовним образом, якийвідображує об’єкт (оригінал), замінює його у разіпізнання і надає про ньог о інф ормацію(С. Гончаренко [2]). Моделі найчастіше буваютьу вигляді схем, малюнків, таблиць або описуютьсяу вигляді текстів.

Як вказує С. Сисоєва [5], у педагогіці модельвизначають як систему елементів, що відтворюєпевні частини, зв’язки, функції досліджуваногопредмета. Основою моделювання слугує певнавідповідність, але не тотожність, між оригіналомта його моделлю. На думку автора, моделюванняспрямоване на створення і дослідження певноїсистеми, яка адекватно відображує предметдослідження та оптимізацію структуринавчального процесу є засобом теоретичногодослідження педагогічних явищ через уявнестворення життєвих ситуацій. Застосовують цейметод тоді, як зазначає С. Сисоєва, колибезпосереднє вивчення предметів, процесів, явищнеможливе.

В педагогічних дослідженнях з теорії таметодики професійної освіти представлено різнімоделі. Наприклад, А. Киверялг пропонує модельрозвитку технічного мислення студентів, якавключає структуру компонентів технічногомислення студентів, шляхи і засоби йогоформування в професійній освіті. І. Козловськапропонує модель інтеграції знань учнів професійнотехнічних навчальних закладів, загальнаструктура якої передбачає варіантний таінваріантний її компоненти, де варіації залежать


58

від профілю майбутньої професійної діяльності.Реалізація такої моделі, на думку автора,уможливлює високоякісну підготовку майбутніхспеціалістів у професійнотехнічній галузі освіти.Деякі автори виокремлюють теоретичну інормативну модель. Теоретична модель являєсобою чіткий фіксований взаємозв’язокелементів, передбачає певне їх структурування,що відображає сутнісні внутрішні зв’язки,характерні для реального об’єкта. Нормативнамодель містить загальне уявлення про те, що маєбути зроблено для досягнення ефективногорезультату.

Висновки. Моделювання є необхіднимінструментом для формування знань майбутніхінженерівпедагогів (актуалізація знання пропедагогічний об’єкт; виявлення найбільшважливих характеристик даного об’єкта, йогохарактеристик та властивостей). На основіздійсненого аналізу сутності та функційпедагогічного моделювання ми пропонуємомодель системи формування економічних знаньмайбутніх інженерівпедагогів, метою якої єрозробка етапів спільної діяльності викладача істудента для поступового, послідовного, логічнообґрунтованого формування у студентів системиекономічних знань, яка включає мету, зміст,принципи, психологопедагогічні умови, які

передбачають: забезпечення мотивації вивченняекономічних дисциплін майбутніми інженерамипедагогами; створення рефлексивногосередовища у навчальному процесі вищихтехнічних навчальних закладів; застосуванняметодів активізації пізнавальної діяльностістудентів у процесі вивчення економічнихдисциплін.

1. Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения:Общедидактический аспект / Юрий КонстантиновичБабанский. – М.: Педагогика, 1977. – 254 с.

2. Гончаренко С.У. Український педагогічнийсловник/ Семен Устимович Гончаренко. – К.: Либідь,1997. – 376 с.

3. Кларин М.В. Педагогические технологии вучебном процессе: анализ зарубежного опыта /Михаил Владимирович Кларин. – М.: Знание, 1989. –С. 89 – 142.

4. Нові технології навчання: наук.метод. збірник/ [ред. кол.: Б.І. Холод, О.Я. Савченко, О.І. Ляшенко таін.]. – К.: НМЦВО, 2000. – Вип. 27. – 256 с.

5. Педагогічні технології у неперервнійпрофесійній освіті / С.О. Сисоєва, А.М. Алексюк,П.М. Воловик та ін .; [монографія] за ред.С.О. Сисоєвої. – К.: ВІПОЛ, 2001. – 502 с.

6. Селевко Г.К. Современные образовательныетехнологии / Герман Константинович Селевко. – М.:Народное образование, 1998. – 256 с. –

(Профессиональная педагогическая библиотека).



23 червня 2013 року Зелені свята

Зелені свята – дуже давнє народне дохристиянське свято, яке символізує остаточний прихід літа. Це завершення весняного і початок літнього календарного циклу. В основі Зелених свят тисячі років лежали культ рослинності і магія заклинання майбутнього урожаю.

Після вознесіння Ісуса Христа настав десятий день: це був п’ятдесятий день після Воскресіння Христового. У євреїв було велике свято П’ятидесятниці в пам’ять Синайського законодавства. Всі апостоли разом з іншими учнями Христовими та іншими віруючими одностайно перебували в одній світлиці в Єрусалимі.

Православні християни в цей день прикрашають будинки і храми зеленими гілочками, квітами.

Звичай цей йде ще від старозавітньої Церкви, коли будинки і синагоги прикрашалися зеленню в П’ятидесятницю в пам’ять того, як при Сінайській горі все цвіло і зеленіло в день, коли Мойсей отримував скрижалі закону. Сіонська світлиця, де на апостолів зійшов Святий Дух, у той час, за загальним звичаєм, теж була прикрашена гілками дерев і квітами.

А ще квітучі гілки нагадують нам про те, що під дією благодаті Божої людські душі розцвітають плодами чеснот.


59 Молодь і ринок №6 (101), 2013

Постановка проблеми. Соціальнокультурна, економічна ситуація, якасклалася на даний час у світі, й в

Україні зокрема, свідчить, що необхідність змін усуспільстві ставить проблему розвитку людинина перше місце. Одним зі способів вирішенняданого завдання може виступати реалізаціяконцепції неперервної освіти, яка покликаназабезпечити гармонійний розвиток кожноїособистості, виховати в кожній людиніусвідомлену потребу в підвищенні рівня знань. Уцьому контексті актуальним є звернення допозитивного досвіду Греції, як європейськоїдержави, що має гнучку систему неперервноїосвіти.

Аналіз досліджень і публікацій. Дослідженнюпроблеми неперервної професійної освіти присвяченінаукові праці С. Гончаренка, І. Зязюна, Н. Ничкало,В. Семиченко, С. Сисоєвої. Порівняльний аналізпрофесійної освіти в Україні та за рубежемздійснювали такі науковці як Н. Абашкіна,Н. Авшенюк, Ю. Кіщенко, Л. Пуховська; професійну

підготовку вчителя початкових класів у сучаснійГреції досліджувала Ю. Короткова. Однак,система неперервної педагогічної освіти в Греціїще не була предметом спеціального науковогодослідження, а тому основні тенденції її розвиткуне знайшли осмислення й відображення увітчизняній системі освіти.

Метою статті є визначення напрямівреалізації неперервної педагогічної освіти всучасній Греції.

Виклад основного матеріалу. На змінупарадигми просвітительської освіти в сучаснійГреції прийшла інноваційна парадигма освіти,найважливішою складовою якої стала ідея освітипротягом усього життя. Освіта упродовж життямає відкрити можливість навчання для всіх,передбачаючи при цьому різноманітні завдання– задоволення потреби у знаннях, вдосконаленнята розширення підготовки, що безпосередньопов’язана з вимогами професійної діяльності.

У 80х роках ХХ століття грецькиминауковцями, серед яких можна виділити

УДК 371.134

Олена Проценко, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри освітнього менеджменту та педагогіки

Маріупольського державного університету

РЕАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПЦІЇ НЕПЕРЕРВНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИВ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ: ДОСВІД ГРЕЦІЇ

У статті проаналізовано основні підходи грецьких учених до визначення поняття “неперервна освіта”.Визначено основні напрями та умови реалізації концепції неперервної педагогічної освіти в сучасній Греції.

Ключові слова: неперервна освіта, вчитель, вища освіта, післядипломна освіта.

Літ. 8.

Елена Проценко, кандидат педагогических наук,доцент кафедры образовательного менеджмента и педагогики

Мариупольского государственного университета

РЕАЛИЗАЦИЯ КОНЦЕПЦИИ НЕПРЕРЫВНОГО ПЕДАГОГИЧЕСКОГООБРАЗОВАНИЯ В ЗАРУБЕЖНЫХ СТРАНАХ: ОПЫТ ГРЕЦИИ

В статье проанализированы основные подходы греческих учёных к определению понятия “непрерывноеобразование”. Определены основные направления и условия реализации концепции непрерывногопедагогического образования в современной Греции.

Ключевые слова: непрерывное образование, учитель, высшее образование, последипломное

образование.

Helen Protsenko, candidate of pedagogical sciencesMariupol State University

REALIZATION OF LIFE-LONG PEDAGOGICAL LEARNING CONCEPTIN FOREIGN COUNTRIES: PRACTICE OF GREECE

In the article the main approaches to the definition of lifelong learning are analyzed. The basic tendenciesand conditions of realization of the lifelong pedagogical learning concept in Greece are defined.

Keywords: lifelong learning, teacher, higher education, postgraduate training.


© О. Проценко, 2013

60

Г. Мавройоргоса, А. Караманоса, активнообговорюється проблема розвитку неперервної,зокрема педагогічної освіти як підґрунтя розвиткунаціональної системи освіти в контекстієвропейської інтеграції країни.

Одним з головних завдань неперервної освітивиступає розширення та урізноманітнення освітніхпослуг, які доповнюють шкільну або професійнуосвіту. В різних зарубіжних країнах неперервнаосвіта має декілька синонімів: перманентна освіта(education permanente – французькою), прижиттєва(lifelong learning – англійською), освіта дорослих(education of adults – англійською), оскількийдеться про різні форми перепідготовки,підвищення кваліфікації і культурного рівня осіб,які перевищили звичайний вік базового навчання[1, 30].

Важливо додати, що в науковпедагогічнійлітературі Греції виділяють два терміни длявизначення освіти, яку отримують протягомжиття: “навчання протягом життя” (гр. δια βίουμάθηση) та “неперервна освіта” (гр. συνεχιζόμενηεκπαίδευση). Г. Заріфіс стверджує, що ці поняттямають деякі розбіжності в значенні. На його думкутермін “навчання протягом життя” має більшшироке значення, його можна охарактеризуватияк освіту, що отримують люди впродовж всьогосвого життя, процес, який починається знародження людини і триває до останніх її днів,включаючи всі види суспільної діяльності.“Неперервну освіту” вчений характеризує яккомплекс спланованих педагогічних дій,спрямованих на формування певних вмінь танавичок в різних сферах знань для подальшогонаукового та професійного росту дорослих, які вжемають базову освіту [5, 72].

В свою чергу A. Роджерс відзначає, щоіснують й інші терміни для визначеннянеперервної освіти. Серед них можна виділититакі: “періодична освіта” (гр. περιοδικήεκπαίδευση), “неформальна освіта” (гр. μη τυπικήεκπαίδευση), “освіта дорослих” (гр. εκπαίδευσηενηλίκων).

Періодична освіта включає в себе як шкільнуосвіту, так і освіту дорослих, при цьомупідкреслюється, що право на навчання маютьлюди різних вікових категорій. Особлива увагаприділяється “новій групі учнів”, людей старшоговіку, для яких організовуються спеціальнінавчальні програми. Неформальна освіта (гр. μητυπική εκπαίδευση) характеризується як навчання“поза школою”, доступне для людей різного віку,та відповідає новим вимогам суспільства.Основна особливість навчання полягає у специфіційого організації, тобто програма занять

засновується на ідеях взаємовпливу та співпраціучнів з учителями, а не на авторитарності вчителя.Освіта дорослих – це освіта людей, які досяглитакого віку, коли вони можуть займати певнемісце роботи, мають право голосу та отрималисередню освіту. Вони мають можливістьдоповнити свої шкільні знання, здобути основніпрофесійні навички та вміння. Дорослі можутьбрати участь в освітніх програмах тільки дляотримання задоволення від власних досягнень абопідвищувати свій професійний рівень завдякикнигам, періодики, форумам, спілкуванню злюдьми, з якими мають спільні інтереси [2, 24].

Розбіжності в термінології свідчать про різніпедагогічні традиції і сучасні концепції професійноїпідготовки вчителя, при чому відповідністьзначення термінів в умовах реформування ішвидких змін визначити складно. Отже,підсумовуючи вищесказане, можна відзначити, щонеперервну освіту можна розглядати з декількохпоглядів: довічного процесу набуття знань,постійного оновлення їх змісту, єдності підготовкидо життя і самого життя, перманентногохарактеру зміни в освіті, неперервного процесуперетворення освіти в самоосвіту.

У зарубіжних країнах робляться спробивпровадження у національні системи освітинетрадиційних навчальних закладів та видівнавчання, які доповнюють базову освіту,відрізняючись організацією та методами навчання.Це, зокрема, неформальні курси, програминавчання і підвищення кваліфікації при існуючихнавчальних закладах. Одним з напрямів сталостворення нетрадиційних навчальних закладів:“університети без стін”, “школи гнучкогонавчання” тощо [1, 31].

Враховуючи основні документи ЄвропейськоїКомісії щодо загальних європейських вимог докомпетенції та кваліфікації вчителя, вимогиБолонської конвенції до організації вищої освітита наукові праці грецьких дослідників, можнавиділити умови реалізації концепції неперервноїпедагогічної освіти в Греції. До них належать:наступність та єдність базової та післядипломноїпедагогічної освіти; підтримка зв’язкупіслядипломної педагогічної освіти та професійноїдіяльності вчителів; проектування єдиної системинакопичення навчальних одиниць протягомотримання базової та післядипломної педагогічноїосвіти.

1. Наступність та єдність базової тапіслядипломної педагогічної освіти.

Поповнення знань, удосконалення вмінь танавичок учителів обумовлюється рівнем їхбазової освіти. На думку Г. Мавройоргаса, базова



61 Молодь і ринок №6 (101), 2013

освіта вчителів і особливо викладачів гімназій таліцеїв в Греції, не завжди відповідає вимогамсуспільства та держави. Тому одним із завданьпіслядипломної підготовки виступає отриманняпедагогічними працівниками додаткової освіти наоснові існуючої базової [7, 38].

Доцільно зазначити, що особлива увагаприділяється підвищенню кваліфікації вчителівсередньої школи (ліцей, гімназія). Це пов’язано знеобхідністю поповнення їх знань щодопсихологічних та педагогічних складовихорганізації навчальновиховного процесу в школі.Програмами базової освіти викладачів гімназійта ліцеїв не передбачається формуванняпедагогічних компетенцій, тому прогалиниуніверситетської підготовки заповнюються наспеціальних пропедевтичних курсах підвищеннякваліфікації для вчителів початкової та середньоїосвіти.

Згідно з вимогами Європейського Союзу доякості підготовки вчителів у вищих навчальнихзакладах та закладах післядипломної педагогічноїосвіти було переглянуто зміст та структурунавчальних планів. Відтепер базова тапіслядипломна підготовка педагогічнихпрацівників спрямовуються на формуваннякритичномислячого вчителя, дослідника, якийвміє працювати в полікультурному колективі татворчо підходити до професійної діяльності. Впроцесі підвищення кваліфікації абоперепідготовки вчителів робиться акцент наудосконаленні вміння педагога використовуватианалітичний підхід у своїй професійній діяльності.З цією метою у навчальній програмі відводитьсяпевна кількість годин на роботу слухачів впедагогічній лабораторії, віртуальному середовищіабо під час педагогічної практики у закладах освітирізних рівнів, де педагогічні працівникивідточують майстерність проведення аналізууроків як досвідчених вчителів, так і власних.

Для педагога стало необхідним учити учніврозуміти, що в світі існують багато цінностей ідеякі з них відрізняються від їх власних, що будьякі цінності засновуються на традиціях того чиіншого народу, на результатах його історичногодосвіду і кожен народ має шанувати культурнуспадщину іншого.

Очевидно, що в умовах багатокультурногосвіту та поліетнічного суспільства полікультурнаосвіта стає невід’ємною частиною педагогічноїкультури викладача. Вона включає в себекультурологічні, етноісторичні знання, розумінняважливості культурного плюралізму, вміннявиділяти і вносити у зміст освіти ідеї, яківідображають культурне різноманіття світу, а

також вміння організовувати педагогічний процесяк діалог носіїв різних культур у часі та просторі[8, 67].

Принцип полікультурності в освіті Греціїреалізується, поперше завдяки випуску новихшкільних програм та підручників, де враховуютьсяособливості розвитку кожного народу вісторичному процесі, який висвітлюється в ходінавчання. Подруге, в рамках нової соціальноїполітики країни створюються спеціальні програмиз навчання дітей національних меншин, а саме:іноземців, репатріантів, циганів, мусульманів. Крімтого, розвиток полікультурності в освіті Греціїзабезпечується функціонуванням Інститутуосвіти співвітчизників та міжкультурної освіти(Й.Р.П.Д.Е.), Центрів європейських мов [3, 455].

Для того, щоб вищезазначені положення малирезультативність, сам учитель повинен володітивідповідними рисами і знаннями. Тому під часздобуття професійної та післядипломної освіти допереліку навчальних дисциплін включено такіпредмети, метою яких є визначити сутністьполікультурної освіти, засоби реалізації принципуполікультурності у викладацькій діяльності(наприклад, “Міжкультурна шкільна психологія”).

2. Проектування єдиної системи накопиченнянавчальних одиниць протягом отримання базовоїта післядипломної педагогічної освіти.

Згідно з вимогами Болонської угоди до вищоїосвіти європейських країн, в Греції було прийнятозручні та зрозумілі градації дипломів, ступенів ікваліфікацій; уведено двоступеневу структурувищої освіти та взаємовизнаний на європейськомупросторі вчений ступінь доктора філософії,упроваджено уніфіковані і взаємовизнані наєвропейському просторі додатки до диплома.Розроблено додаткові модулі, курси та навчальніплани з європейським змістом, відповідноюорієнтацією й організацією (наприклад, навчальнадисципліна “Європейська освіта” у вищихнавчальних закладах і на курсах підвищеннякваліфікації вчителів в обласних центрахпідвищення кваліфікації).

Оцінювання знань, умінь та навичок студентіві магістрів у вищих навчальних закладах Греціїздійснюється за допомогою “дидактичних монад”(навчальних одиниць), які є аналогами ECTS вЄвропі. В Греції кредити (дидактичні монади)лише визначають, яку частину загального річногонавчального навантаження становить одинелемент навчального плану відділення чифакультету, який призначає кредити. Наприклад,в межах базової вищої та післядипломноїпедагогічної освіти в Греції кредитами оцінюютьсянавчальні дисципліни (лекції, практичні заняття),


62

робота над дипломною або магістерськоюроботою, лабораторні роботи, педагогічнапрактика. У пар. 3 ст. 24 Закону Греції № 1268/1982 “Про структуру та функціонування вищихнавчальних закладів” указується, що однадидактична монада відповідає кількості годин,відведених для теоретичної дисципліни, якавикладається раз на тиждень (1 година) протягомсеместру. Для інших видів навчальної діяльностіодна дидактична монада еквівалентна трьомгодинам навчання на тиждень упродовжсеместру [6, 571]. Тобто, один кредит в Греціївідповідає 54 годинам навчального навантаженняв Україні.

У 90роках ХХ століття Г. Мавройоргос,професор Янінського університету, у своїй статтіщодо розвитку педагогічної освіти в Греції вноситьпропозицію про введення кредитної системи накурсах підвищення кваліфікації вчителів(η επιμορφωτική μονάδα – одиниця підвищеннякваліфікації). Він висловлює думку про те, щовпродовж професійної діяльності, педагогічніпрацівники систематично оновлюють тадоповнюють свої знання і отримують відповідніоцінки, які слід замінити єдиною системоюнавчальних одиниць для базової та післядипломноїосвіти. Таким чином, поперше, вчителі матимутьможливість підсумовувати кількість балів,отриманих на програмах підвищення кваліфікаціїта в університеті, що полегшує процедуру їхприйняття на роботу, яка здійснюється наконкурсній основі, та процес атестації [7, 23]. Подруге, система кредитів створює нові умови дляорганізації курсів підвищення кваліфікації, при якихвідходить у минуле розподіл навчального процесуна семестри. Іншими словами, організатори курсівпідвищення кваліфікації використовуватимутьтермін “навчальний кредит” (аналогічно здидактичною монадою університетів) замістьтерміну “навчальний семестр” або “навчальнадисципліна” [7, 25]. Це нововведенняпропонується для полегшення: а) організаціїпрограм підвищення кваліфікації або програмдодаткової освіти, перекваліфікації; б) створенняпортфоліо з документами та матеріалами, якісвідчать про підвищення кваліфікації,удосконалення професійної майстерності тапрофесійної діяльності вчителя.

3. Підтримка зв’язку післядипломної педагогічноїосвіти та професійної діяльності вчителів.

Беручи до уваги той факт, що професійнадіяльність вчителів здійснюється переважно вшколі і питання, які виникають у педагогів впроцесі роботи обумовлені особливостямиорганізації навчання в кожному закладі освіти,

доцільним є проведення підвищення кваліфікаціїна місцях роботи педагогічних працівників. Уцьому випадку підвищення професійноїмайстерності вчителя веде до розвитку окремовзятої школи з урахуванням зовнішніх тавнутрішніх факторів, а саме: демографічних,економічних та соціальних показників розвиткурегіону, де знаходиться школа; складу колективувчителів та профілю школи; соціального походженняучнів [4, 8]. З іншого боку зв’язок школи і процесуудосконалення знань педагогів обумовлюєтьсяприйняттям концепції неперервної освіти.

У Греції зв’язок післядипломної педагогічноїосвіти та професійної діяльності вчителяпідтримується завдяки організації внутрішньошкільногопідвищення кваліфікації та внутрішньослужбовогопідвищення кваліфікації педагогічних кадрів задопомогою телекомунікаційних засобів навчання.

У Греції робляться спроби впровадження усистему післядипломної педагогічної освітинетрадиційних навчальних закладів та видівнавчання, які доповнюють базову освіту,відрізняючись організацією та методами навчання.Професор Афінського університету М. Кассотакісзазначає, що принцип неперервності педагогічноїосвіти в Греції реалізується завдяки існуваннюВідкритого університету Греції, організованоготаким чином, що базова та післядипломнапідготовка там еквівалентні університетськійосвіті і ведуться методами, розрахованими наспецифічний контингент дорослих студентів безвідриву від професійної діяльності; шкілдодаткового навчання (σχολεία δεύτερης εθκαιρίας– школи другої спроби); впровадженнюдистанційної форми навчання, що викликаєособливий інтерес з боку викладачів [3, 454].

Висновки. Таким чином, беручи до увагивищевикладене, можна стверджувати, щоконцепція неперервної педагогічної освіти Греціїреалізується у таких напрямах: наступність таєдність базової та післядипломної педагогічноїосвіти; підтримка зв’язку післядипломноїпедагогічної освіти та професійної діяльностівчителів; проектування єдиної системинакопичення навчальних одиниць протягомотримання базової та післядипломної педагогічноїосвіти.

1. Синенко С.І. Провідні чинники та стратегіїрозвитку післядипломної освіти педагогів у ЗахіднійЄвропі (Англія й Уельс, Німеччина, Франція): наук.видання / С.І. Синенко; за ред. В.В. Олійника. – К.:[ЦІППО], 2001. – С. 30 – 31.

2. Rogers A. Η εκπαίδευση ενηλίκων / A. Rogers[Μετάφραση Μ.Κ. Παπαδοπούλου, Μ. Τομπρού]. – Αθήνα:Μεταιχμιο, 1999. – Σ. 24.



63 Молодь і ринок №6 (101), 2013

3. Κασσωτάκης Μ. Οι προκλήσεις της εποχής μας και ηπρόσφατη μεταρρύθμιση στην ελληνική εκπαίδευση / Μ. Κασσωτάκης // Ιστόρικοσυγκριτικές προσεγγίσεις / [Επιμ. Σ. Μπουζάκης]. – Αθήνα: GUTENBERG, 2000. –Σ. 435 – 461.

4. Η ενδοσχολική επιμόρφωση των εκπαιδευτικώνελληνικής εμπειρίας 1997–2000 / Π. Ξωχέλλης,Ζ. Παπαναούμ. – Θεσσαλονίκη, 2000. – 70 σ.

5. Ζαρίφης Γ. Η σύνδεση του σχολείου δεύτερηςευκαιρίας με τις βασικές αρχές της συνεχιζόμενηςεκπαίδευσης και της διαβίου μάθησης / Γ. Ζαρίφης // Νέαπαιδεία. – 2003. – τ. 107. – Σ. 65 – 84.

6. Μπουζάκης Σ. Η Πανεπιστημική εκπαίδευση στηνΕλλάδα (1836 – 2005): Τεκμήρια ιστορίας / Σ. Μπουζάκης.– Αθήνα: GUTENBERG, 2006. – 775 σ.

7. Μαυρογιώργος Γ. Σχέδιο πρότασης για τηνεπιμόρφωση των εκαπιδευτικών / Γ. Μαυρογιώργος // Σύγχρονη εκπαίδευση. – 1996. – τ. 89. – Σ. 19 –26.

8. Σκουμπουρδή Χ., Σταθοπούλου Χ. Ο ρόλος τηςμαθηματικής εκπαίδευσης στη σύγχρονη πολυπολιτισμικήκοινωνία [Ελεκςπξννθι περσπρ] / Χ. Σκουμπουρδή,Χ. Σταθοπούλου. – Πεζθμ δξρςσοσ: www.rhodes.aegean.gr/ltee/papers/paper_docs/stathop


Вступ. Проблема здоров’я дітеймолодшого шкільного віку та підлітківв Україні є гострою, оскільки

кардинально впливає на розвиток суспільства тазагалом на подальший розвиток людства. Якпоказали дослідження науковців (Л.І. Бордіян,

П.Д. Добрий, В.С. Язловецький), кількістьабсолютно здорових учнів початкових класівнаближається до 5%. Причини відомі: генетичнічинники; забруднення природного середовища;економічна криза, що призвела до погіршенняпобутових умов, режиму харчування, психічного

УДК (378.147 + 373.3):37.013

Любов Сидоренко, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогікиБердянського державного педагогічного університету

СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ “ОСНОВ ЗДОРОВ’Я ТА ФК”У статті розкрито особливості підготовки майбутнього фахівця початкової школи до формування

здорового способу життя та зміцнення здоров’я дітей молодшого шкільного віку. Акцентовано увагу навивченні курсу “Сучасні технології навчання освітньої галузі “Основ здоров’я та ФК” у початковій школі” якпередумови формування компетентності студентів у галузі валеологічної освіти. Пропонується авторськапрограма підготовки майбутніх учителів початкової школи до викладання дисципліни “Основи здоров’я”.

Ключові слова: сучасні технології, основи здоров’я, учителі початкової школи.

Літ. 10.

Любовь Сидоренко, кандидат педагогических наук, доцент кафедры педагогикиБердянского государственного педагогического университета

СОВРЕМЕННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ ОБУЧЕНИЯ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ ОТРАСЛИ“ОСНОВ ЗДОРОВЬЯ И ФК”

В статье раскрыты особенности подготовки будущего специалиста начальной школы к формированиюздорового образа жизни и укрепления здоровья детей младшего школьного возраста. Акцентируетсявнимание на изучении курса “Современные технологии обучения образования” Основ здоровья и ФК “вначальной школе” как предпосылки формирования компетентности студентов в области валеологическогообразования. Предлагается авторская программа подготовки будущих учителей начальной школы кпреподаванию дисциплины “Основы здоровья”.

Ключевые слова: современные технологии, основы здоровья, учителя начальной школы.

Lubov Sydorenko, Ph.D. (Pedagogic) Docent of Pedagogic DepartmentBerdyansk State Pedagogical University

MODERN TECHNOLOGIES OF TEACHING OF EDUCATIONAL FIELD“HEALTH BASICS AND PHYSICAL EDUCATION”

The article considers the peculiarities of future specialist primary school to forming of healthy lifestyles andimprovement of health of primary school age children. The attention is focused on the study of course “Moderntechnology training education industry “Health Basics and Physical Education” in primary school” as a conditionsof forming of the competence of students in the field of valeological education. The author suggests the program oftraining of primary school teachers to teaching the discipline “Health Basics”.

Keywords: advanced technology, health basics, primary school teachers.

СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ “ОСНОВ ЗДОРОВ’Я ТА ФК”

© Л. Сидоренко, 2013

64

напруження; спосіб життя, за якого діти вживаютьалкоголь, тютюн, наркотики.

У зв’язку з цим значна увага приділяєтьсяпитанням прищеплення учням загальноосвітніхшкіл та закладів здорового способу життя таформування навичок безпечної поведінки. Про цезазначається в Концепції неперервноївалеологічної освіти в Україні, у Міжнародномупроекті “Європейська мережа шкіл сприянняздоров’ю”, Регіональній програмі розвиткуНаціональної мережі сприяння здоров’ю та ін.нормативних документах. Згідно з наказомМіністерства науки і освіти України в школах з2004 року запроваджено новий навчальнийпредмет, що інтегрує знання з валеології табезпеки життєдіяльності, – “Основи здоров’я”.

Аналіз науковопедагогічних джерел показав,що здійснено багато досліджень, у якихрозглядаються різні аспекти формуванняздорового способу життя дітей, підлітків та молоді(В.О. Андрєєва, Т. Бойченко, Н. Колотій, В.П. Горащук,Т.К. Кульчицька, А.М. Нагорна, М.В. Оржеховська,Л.П. Сущенко). Проте проблема підготовкимайбутніх фахівців до формування здоровогоспособу життя молодших школярів за умовгуманізації та особистісто орієнтованого підходудо учнів розроблена недостатньо й потребує увагинауковців та практиків. Особливу увагупривернули пропозиції відомого фахівця, авторажурналу “Основи здоров’я” викладача кафедривалеології Харківського національного університетуімені В.Н. Каразіна та КВНЗ “Харківськаакадемія неперервної освіти” В.І. Шахненка щодо“Проекту Національної стратегії розвитку освітив Україні на 2012 – 2021 роки”.

Мета статті. Мета статті полягає увизначенні актуальних питань підготовкимайбутніх учителів початкової школи доформування здорового способу життя на основірозвитку життєвих навичок.

Результати досліджень. Одним із шляхівоновлення змісту валеологічної освіти йадаптування до сучасних потреб підготовкифахівців є орієнтація навчальних програм нанабуття ключових компетентностей і створенняефективних механізмів їх запровадження.Навчальний предмет “Сучасні технології навчанняосвітньої галузі “Основ здоров’я та ФК” впочатковій школі” введено на 5 курсі з метоюопанування майбутніми вчителями початковоїшколи сучасних технологій та методів, щоформують життєві навички, сприятливі дляздоров’я, безпеки та розвитку молодших школярів.

Основними завданнями вивчення дисципліни“Сучасні технології навчання освітньої галузі“Основ здоров’я та фізичної культури” у

початковій школі” є підготовка студентів доактивної діяльності з:

формування в учнів активної мотивації щододбайливого ставлення до власного здоров’я таусвідомлення того, що людина – частина природий суспільства, її здоров’я залежить від природита соціального оточення;

навчання дітей встановлювати гармонійністосунки з природою, берегти її як умову власногоздоров’я і життя, навчити використовуватискладові природного чинника здоров’я;

вироблення життєвих навичок, що сприяютьфізичному здоров’ю учнів: раціональногохарчування, рухової активності, санітарногігієнічні, режим праці й відпочинку;

вироблення життєвих навичок, що сприяютьсоціальному здоров’ю: навички ефективногоспілкування, співпереживання, розв’язуванняконфліктів, поведінки в умовах тиску, погроз,дискримінації, спільної діяльності йспівробітництва;

формування життєвих навичок, що сприяютьдуховному й психічному здоров’ю: самоусвідомленняй самооцінки, аналізу проблем і прийняття рішень,визначення життєвих цілей і програм, навичкисамоконтролю, мотивації успіху й тренування волі;

навчання учнів профілактиці й корекціїшкідливих звичок;

здійснення моніторингу здоров’я тапідготовку учнів до самооцінки свого здоров’я,навчання плануванню та здійсненнюсамовиховання, духовного, психічного тафізичного самовдосконалення;

ознайомлення учнів з елементарнимизнаннями з медицини та оздоровчимитехнологіями.

Зміст програми відповідає таким критеріям,як науковість, практичність, системність,онтогенетичність та індивідуальний підхід.Інформаційний обсяг навчальної дисциплінискладається з чотирьох змістових модулів.

Змістовий модуль 1.Тема 1. Стан здоров’я населення України.

Сучасна екологогеографічна ситуація в Україні.Фактори виникнення хвороб. Валеологічні основитестування та контролю росту й розвиткумолодших школярів. Профілактичні огляди дітей.Оцінка стану розвитку та рівня здоров’я дітейпочаткової школи.

Тема 2. Методологічні основи моніторинговихтехнологій. Моніторинг статистики порушеньросту та розвитку дітей початкової школи. Шкільнівалеологічні моніторингові програми. Визначенняготовності дітей до навчання в школі. Визначенняшкільної зрілості, тестування біологічного вікудитини. Відмінність понять “календарний” і



65 Молодь і ринок №6 (101), 2013

“біологічний” вік. Критерії готовності дітей досистематичного навчання. Методика тестування“шкільної зрілості” способом А. Керна вмодифікації І. Іразека.

Змістовий модуль 2.Тема 3. Концепція формування позитивної

мотивації на здоровий спосіб життя у дітей тамолоді. Методологічні засади, підходи, критеріїформування позитивної мотивації на здоровийспосіб життя у дітей. Базові принципи формуванняпозитивної мотивації на здоровий спосіб життя:науковості й доступності знань, системності йнаскрізності, неперервності та практичноїцілеспрямованості, інтегративності, відкритості,плюралізму, превентивності, гуманізму,цілеспрямованості. Критерії формуванняпозитивної мотивації на здоровий спосіб життя:на рівні фізичного, психічного, духовного тасоціального здоров’я.

Тема 4. Особливості методики викладанняпредмета “Основи здоров’я”. Структуруваннязмісту навчального матеріалу предмета занаскрізними змістовими лініями: життя і здоров’ялюдини, фізична складова здоров’я, соціальнаскладова, психічна та духовна складові здоров’я.

Урок як основна форма здоров’язберігальноїосвіти учнів. Відмінність уроків “Основ здоров’я”від уроків інших навчальних предметів початковоїшколи. Основні етапи підготовки вчителя до уроку.

Вимоги до уроку з основ здоров’я (дидактичні,виховні, психологічні, гігієнічні). Основні типиуроків. Структура уроків.

Змістовий модуль 3.Тема 5. Сучасні підходи до організації освіти в

галузі здоров’я. Життєві навички – шлях доздорового способу життя й елемент високоякісноїосвіти. Життєві навички: емоційновольові:самоконтролю, керування стресами, мотиваціїуспіху, гартування волі; інтелектуальні:самоусвідомлення й самооцінки, усвідомленняжиттєвих цінностей, визначення життєвої мети тапланування майбутнього, аналізу проблем іприйняття виважених рішень, критичного ітворчого мислення, самовдосконалення;соціальні: упевненої і гідної поведінки,ефективного спілкування, співпереживання йнадання допомоги, розвитку дружніх стосунків,розв’язання конфліктів, протистояння негативномувпливу оточення, запобігання і протидіїдискримінації, колективної роботи, лідерства.Методи навчання основ здоров’я таздоров’язберігаючого виховання учнів.Спостереження, експеримент, метод запитань(бесіда, інтерв’ю, анкетне опитування), тестування.Методи діагностики рівня здоров’я учнів. Основнізасади моніторингу здоров’я школярів.

Тема 6. Життєві цінності й здоров’я. Смислжиттєвих цінностей. Суть дослідження ДарелаФранкена. Мета і завдання дослідження.Методика і результати. Рекомендації Д.Франкеназ методики виховання характеру.

Змістовий модуль 4.Тема 7. Огляд інтерактивних методів

навчання. Підготовка вчителя валеології.Специфічність методів та технологій навчання,спрямованих на формування, зміцнення тазбереження здоров’я. Методи педагогічногодослідження, їх використання в практиці роботивчителявалеолога. Тренінг – ефективний методгрупової роботи. Поняття тренінгу, його організаціяі забезпечення. Знайомство з тренінговимивправами. Проведення уроків – тренінгів.Структура тренінгу: вступ, знайомство, прийняттяправил роботи, очікування й побоювання, основначастина тренінгу, заключна частина тренінгу.Психогімнастичні вправи, спрямовані настворення дружньої привітної атмосфери в групі.

Тема 8. Методика викладання окремих тем з“Основи безпеки життєдіяльності”. Безпечнаповедінка вдома. Вибір місця та предметів длябезпечної гри. Поводження з отруйними,легкозаймистими та горючими речовинами,миючими засобами, ліками тощо. Дії припожежах, пошкодженнях електро, газо, водо татепломереж. Місця підвищеної небезпеки впомешканні та дворі, у школі, шкільному дворі тана прилеглих територіях, на будівельнихмайданчиках, кар’єрах, горищах тощо.

Практичні та лабораторні заняття передбачаютьрозгляд студентами теоретичних положень,засвоєних на лекціях та в процесі самостійноїроботи, обговорення реферативних повідомлень,виконання практичних завдань, аналіз уроку,позакласного заняття. На практичні заняття мивинесли теми:

1. Нормативноправова база формуванняздорового способу життя і безпечної поведінки удітей та підлітків через систему шкільної освіти.

2. Активні методи навчання здорового способужиття на засадах розвитку відповідних навичок .

3. Зміст шкільної валеологічної освіти.4. Урок як основна форма організації

навчальних занять з основ здоров’я, валеології табезпеки життєдіяльності.

5. Традиційні методи навчання.6. Нетрадиційні методи навчання.7. Позашкільна та позакласна форми роботи з

формування здорового способу життя дітей.Основним засобом засвоєння студентами

навчального матеріалу у вільний від аудиторнихнавчальних занять час є самостійна робота. Змістсамостійної роботи визначається навчальною


66

програмою з дисципліни “Сучасні технологіїнавчання освітньої галузі “Основи здоров’я та ФК”у початковій школі”, а також завданнями тарекомендаціями викладача.

Історія пізнання людиною проблем власногоздоров’я зі стародавніх часів до наших днів.

Провідні чинники становлення й розвитку “Я– концепції” людини.

Наслідки дитячих інфекційних захворювань таїх профілактика.

Застосування методу фітопрофілактики впрактиці оздоровлення людського організму.

Емоції, почуття, настрої: їх вплив на здоров’я.Саморегуляція діяльності як фактор організації

здорового способу життя. Позитивне мислення іздоров’я людини.

Освітня галузь “Здоров’я і фізична культура”у державних стандартах початкової освіти.

Теоретичні основи методики навчання основвалеології.

Критерії оцінювання навчальних досягненьучнів початкових класів з основ здоров’я.

Методика проведення фізкультхвилинок науроках з предметів валеологічного спрямування.

Методика проведення ігор, які сприяютьзбереженню та зміцненню здоров’я.

Індивідуальне навчальнодослідницьке завданняпередбачає підготовку та оформлення творчогопроекту. Тематика індивідуальних завдань:

1. Підготувати творчий проект “День безпекиі здоров’я у початковій школі”.

2. Підготувати творчий проект самооздоровлення.3. Підготувати нетрадиційний урок з основ

здоров’я (урок тренінг).Тематика рефератів:1. Система підготовки вчителя валеології до

уроків з основ здоров’я.2. Організація валеологічної освіти в Україні.3. Сучасне розуміння науки валеології.4. Виховна функція валеологічної освіти.5. Валеологічна освіта особистості в

навчальному процесі, її мета, завдання і функції.6. Навчальні програми з валеології, основ

здоров’я та безпеки життєдіяльності.7. Методика використання активних форм та

методів навчання.8. Критерії оцінювання навчальних досягнень

учнів початкових класів з основ здоров’я.9. Методика проведення фізкультхвилинок на

уроках з предметів валеологічного спрямування.10. Методика проведення ігор, які сприяють

збереженню та зміцненню здоров’я.11. Технології культивування здорового способу

життя людини.12. Навчання здорового способу життя на

засадах розвитку навичок.

13. Система організації Європейської мережішкіл сприяння здоров’ю.

14. Система організації українськоканадського проекту “Школа здоров’я”.

15. Співпраця між школою та батьками зпитань формування здоров’я дітей.

16. Здоров’язберігаючі технології внавчальному процесі.

Засоби діагностики успішності навчання:розгляд теоретичних положень, засвоєних налекціях та в процесі самостійної роботи;співбесіди, тестування, поточний контроль,обговорення реферативних повідомлень;виконання практичних завдань; модульнаперевірка знань, перевірка індивідуальнихнавчальнодослідницьких завдань. Формапідсумкового контролю успішності навчання:залік.

Висновок. Отже, навчальна програмадисципліни “Сучасні технології навчання освітньоїгалузі “Основ здоров’я та ФК” спрямована нарозуміння й набуття ключових компетентностеймайбутніми вчителями початкової школи, а такожвправляння у створенні ефективних механізмів їхзапровадження, оволодіння сучаснимитехнологіями та методами, що формують життєвінавички, сприятливі для здоров’я, безпеки тарозвитку молодших школярів. Побудова, зміст,методологічна основа дисципліни дозволитьнавчити студентів здійснювати особистісноорієнтований підхід до кожної вікової групишколярів, забезпечувати сприятливі умови дляспівпраці, створювати стан успіху в процесінавчання; оволодіти інтерактивними методаминавчання основ здоров’я, тренінговимитехнологіями навчання, сучасними методамидіагностики рівня здоров’я учнів.

Перспективи дослідження полягають уподальшому вивченні проблем підготовкимайбутніх учителів початкової школи довикладання “Основ здоров’я”.

1. Бабич В.І. , Зайцева В.О., Нечаєва О.В.Підготовка майбутніх учителів основ здоров’я якважлива умова виховання здорової молоді /Педагогіка, психологія та медикобіологічніпроблеми фізичного виховання і спорту. – 2010. – №1.– С. 3 – 5.

2. Ващенко Л.С., Бойченко Т.Є. Основи здоров’я:Книга для вчителя. – К.: Генеза, ЮНІСЕФ, – 2005. –240 с.

3. Гриньова М.В. Методика викладання валеології.– Полтава: АСМІ, 2001. – 155 с.

4. Концепція загальної середньої освіти / 12 річнашкола // Збірник М ОНУ. – 2004. – №2.

5. Моніторинг здоров’я: навчальна програмаспецкурсу для студентів спеціальностей “Дошкільне



67 Молодь і ринок №6 (101), 2013

виховання”, “Початкове навчання”, “Біологія”,“Фізкультура”, “Психологія”, “Соціальна педагогіка”та “Дефектологія” педагогічних ВНЗ України(освітньокваліфікаційний рівень – бакалавр), /Укл. В. Шахненко, Є. Цуканова, С. Страшко. – Харків:ФОП “Петрова І. В.”, 2006. – 24 с.

6. Національна доктрина розвитку освіти //Освіта України. – 2002. – 12 квітня (№33).

7. Страшко С.В. Шляхи впровадження галузевогостандарту вищої освіти бакалавра за спеціальністю“Валеологія” / С.В. Страшко, Л.А. Животовська //Основи здоров’я та фізична культура. – №4. – 2007. –С. 4 – 8.

8. Сущенко Л.П. Соціальні технології культивуванняздорового способу життя людини. Запоріжжя:запорізький держуніверситет, 1999. – 308 с.

9. Шахненко В.І. Підготовка учнів до здоровогоспособу життя у змісті здоров’яформуючих курсівЗНЗ незалежної України / В. Шахненко //Педагогіка, психологія та медикобіологічніпроблеми фізичного виховання і спорту. – 2008. –№1. – С. 168 – 175.

10. Шахненко В.І. “Пропозиції щодо “ПроектуНаціональної стратегії розвитку освіти в Україні на2012 – 2021 роки” / Режим доступу: http: //osnova.com.ua/news.


Постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок з важливиминауковими чи практичними

завданнями. Розвиток економіки, процеси

інтеграції України у світовий освітній простірзумовлюють необхідність у формуванніпрофесійно компетентнісного вчителя іноземноїмови (ІМ), а саме німецької.

Ірина Гоцинець, кандидат філологічних наук, доцент кафедри методики викладання іноземних мовДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВУ ШКІЛЬНОМУ КУРСІ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ ТА МЕТОДИКИ ЇЇ ВИКЛАДАННЯ

У статті розглядається проблема формування професійнометодичної компетентності студентів ушкільному курсі німецької мови та методики її викладання. Автор розкриває сутність поняття“компетентність”, визначає значення та роль дидактичного мовлення студентів, а також аналізуєпрофесійнометодичні вміння студентів відповідно до тематики курсу.

Ключові слова: професійнометодична компетентність, компетенція, вміння, дидактичне мовлення.Літ. 12.

Ирина Гоцинец, кандидат филологических наук,доцент кафедры методики обучения иностранных языков

Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ФОРМИРОВАНИЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНО-МЕТОДИЧЕСКОЙКОМПЕТЕНТНОСТИ СТУДЕНТОВ ШКОЛЬНОГО КУРСА НЕМЕЦКОГО ЯЗЫКА

И МЕТОДИКИ ЕГО ПРЕПОДАВАНИЯВ статье рассматривается проблема формирования профессиональнометодической компетентности

студентов школьного курса немецкого языка и методики его преподавания. Автор раскрываеет сущностьпонятия “компетентность”, определяет значение и роль дидактической речи студентов, а такжеанализирует их профессиональнометодические умения в соответствии с тематикой курса.

Ключевые слова: профессиональнометодическая компетентность, компетенция, умения,

дидактическая речь.

Iryna Gotsynets, candidate of philological sciences, assistant professorof the chair of methodology of teaching foreign languagesDrogobych Teacher”s Training University after I. Franko

FORMATION OF THE PROFESSIONAL METHODOLOGICAL COMPETENCE OFSTUDENTS IN THE COURSE OF METHODOLOGY OF TEACHING GERMANThe article deals with the problem of the formation of the professional methodological competence of students in

the course of methodology of teaching German. The author has analyzed the essence of “competent”, defined the role ofstudents” didactic speech and scrutinized their professional skills in correspondence with the content of the course.

Keywords: professional methodological competence, competent, skills, didactic speech.

УДК 811.112.2(09) – 057.87


© І. Гоцинець, 2013

68

Нові реалії та вимоги сучасної освітивизначають необхідність володіння випускникамишкіл ІМ на рівні В1В2 [4]. Для реалізації цьогозавдання згідно Загальноєвропейських рекомендаційз мовної освіти треба інтенсифікувати навчальнийпроцесс з вивчення та викладання ІМ. Досягненняцього завдання буде можливим за умовипідготовки спеціалістів, які володіють достатнімрівнем іншомовної комунікативної компетенції іблоком професійнометодичних навичок та вмінь,а також які здатні до постійного вдосконалення упроцесі самооосвіти під впливом сучасноїметодики та лінгводидактики. Рівенькомпетентності вчителя німецької мови позакінченню ВНЗ повинен відповідати вимогамосвітнього стандарту з підготовки вчителя ІМ.Власний досвід викладання показує, що значніможливості у формуванні професійнокомпетентного вчителя німецької мови відкриває,в першу чергу навчальна дисципліна “Шкільнийкурс німецької мови та методика її викладання”,яка передбачає оволодіння теоретичнимизнаннями та формування лінгвістичної,комунікативної, соціокультурної та стратегічноїкомпетенцій, вмінь планування, організації тазабезпечення процесу навчання німецької мови всередніх навчальних закладах.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Сутність поняття професійної компетентностівчителя, його компонентного складу, перелікуметодичних вмінь та навичок є предметомрозгляду в роботах методистів, психологів тапедагогів [1; 3; 4; 8; 9; 11; 12]. Так, С.Ю. Ніколаєварозглядає поняття професійної компетентностівчителя як інтегровану здатність особистості, якаскладається із знань, досвіду, цінності і ставлення,що можуть цілісно організовуватись на практиці[9]. Більш детально структуру професійноїкомпетентності вчителя представлено Н.В. Кузьміною,яка доповнює її склад здатністю розуміти себе, атакож інших та прогнозувати міжособистіснеспілкування [6]. Поняття професійноїкомпетентності згідно теорії О.К. Марковоїохоплює педагогічну діяльність вчителя,педагогічне спілкування і особистість вчителя [7].Зазначені характеристики професійноїкомпетентності вчителя співвідносяться ізтехнологією навчання, яку він використовує,педагогічним спілкуванням та його особистістю.Л.М. Мітіна модель особистості вчителядоповнює проективногностичними тарефлексивноперцептивними здібностями. Допроективногностичних здібностей Л.М. Мітінавідносить педагогічне мислення та цілепокладання,рефлексивноперцептивні здібності охоплюють

педагогічний такт та педагогічну спрямованістьособистості вчителя [8]. І.О. Зимня вважає, щодля педагогічної діяльності вчителя характернийряд специфічних рис, а саме професійнакомпетентність та дидактична культура [5]. Уметодиці викладання ІМ професійнометодичнакомпетентність вчителя трактується порізному:як набір методичних вмінь [10; 12], вміньздійснювати іншомовне міжкультурне спілкування[2; 10; 11]. Згідно Загальноєвропейськихрекомендацій майбутні вчителі повинні володітиорганізаційними вміннями, здатностямипроводити дослідження/тестування тааналізувати досвід, стилями викладання,знаннями та вмінням викладати основнусоціокультурну інформацію, міжкультурниминавичками та вміннями, вміннями розвиватилітературні смаки учнів, здійснюватиіндивідуальний підхід до навчання в умовах класу,що містить різні типи учнів та учнів з різнимиздібностями [4, 143]. Підсумовуючи вище сказане,ми визначаємо професійнометодичнукомпетентність майбутнього вчителя ІМ якготовність до здійснення проективногностичної,рефлексивної, комунікативнонавчальної,розвивальної, організаційної діяльності,планувальної та реалізації дидактичної культури іпедагогічного такту.

Завдання статті є: провести аналіз ключовихпитань формування професійнометодичноїкомпетентності майбутніх вчителів німецької мовина практичних та лабораторних заняттях зшкільного курсу німецької мови та методики їївикладання у контексті оновлення змісту освітиу педагогічному ВНЗ.

Процес формування професійнометодичноїкомпетентності майбутнього вчителя німецькоїмови здійснюється в курсі вивчення навчальноїдисципліни “Шкільний курс німецької мови таметодика її викладання” на практичних талабораторних заняттях.

Метою практичних занять з курсу є засвоєннястудентами теоретичного матеріалу з дисципліни,оволодіння термінологією, основними поняттямита ознайомлення з науковими працями,дослідженнями відомих вітчизняних і зарубіжнихметодистів, педагогів та психологів у цариніметодики викладання німецької мови, психології,педагогіки та лінгводидактики. Практичні заняттяпобудовано на основі лекційного матеріалу тавизначених завдань для самостійної роботистудентів. Заняття проходять у формі бесіди абодискусії із застосуванням сучасних навчальнихтехнологій, а саме кейсметоду, проектів,мозкового штурму, роботи в групах або командах,



69 Молодь і ринок №6 (101), 2013

із запровадженням технології “навчання успівпраці” та методу Lernen durch Lehren. Зметою засвоєння понятійного апарату мивикористовуємо укладання кросвордів, словниківтермінів до кожної з теми.

Студенти обговорюють такі теми курсу:1. Методика викладання німецької мови як

наука та її зв’язок з іншими науками.2. Система навчання німецької мови у

загальноосвітній школі (ЗОШ). Цілі, зміст тапринципи навчання німецької мови у ЗОШ.Основні та допоміжні засоби навчання.

3. Методика формування лінгвістичної(фонетичної, лексичної, граматичної) компетенційучнів ЗОШ.

4.Методика формування комунікативноїкомпетенції учнів в аудіюванні та читанні.

5.Методика формування комунікативноїкомпетенції учнів в усному мовленні.

6. Методика формування комунікативноїкомпетенції учнів у писемному мовленні.

7. Урок як основна форма навчальновиховногопроцесу з НМ. Теорія контролю та оцінювання унавчанні ІМ.

8. Організація та планування навчальної тапозакласної діяльності з НМ.

9. Особливості навчання НМ на різнихступенях.

У процесі формування теоретичної бази знавчальної дисципліни основна увага зосередженана розвиток у студентів комунікативної,рефлексивної, організаційної, розвивальної тапроективної діяльності.

Метою лабораторних занять є формування устудентів професійнометодичних вмінь реалізаціїотриманих теоретичних знань на практиці.Лабораторні заняття проходять у формі діловоїгри, у процесі якої студенти розігрують наступніролі “вчителяучнів”, “методиставчителя”,“вчителявчителя”. Розігрування ділової гри уформі “вчительучні” має на меті формуванняорганізаційних, планувальних, комунікативнонавчальних та рефлексивних вмінь у майбутніхвчителів. Студенти готують фрагменти таконспекти уроків на основі пред’явленихвикладачем зразків до наступних тем курсу:

1. Методика формування лінгвістичної(фонетичної, лексичної, граматичної) компетенційучнів ЗОШ.

2. Методика формування комунікативноїкомпетенції учнів в аудіюванні та читанні.

3. Методика формування комунікативноїкомпетенції учнів в усному мовленні.

4. Методика формування комунікативноїкомпетенції учнів у писемному мовленні.

5. Урок як основна форма навчальновиховногопроцесу з НМ. Урок з НМ у початковій, основнійта старшій школах.

У процесі підготовки до розігрування діловихігор викладач повинен підкреслити значеннядидактичного мовлення вчителя. Як відомо, піддидактичним мовленням розуміють “володіннякласноурочною термінологією, а також мовнимизасобами зверненості, модальності, ситуативності,адаптивності висловлювання, що забезпечуєповноцінну дидактичну форму спілкуванняучителя ІМ даною мовою у навчальновиховномупроцесі” [11, 42]. Оволодіння класноурочноютермінологією здійснюється на практичнихзаняттях з німецької мови, а також у процесівивчення методики викладання німецької мови.Значення володіння нею зумовлено зростаючимобміном професійною інформацією з носіями мовишляхом застосування Інтернет ресурсів та email.

Підготовка до проведення студентами діловоїгри охоплює наступні етапи:

1. Підготовчий етап, на якому студентиознайомлюються із зразками фрагментів уроків,пред’явлених викладачем. При цьому студентианалізують етапи роботи та їх мету,ознайомлюються з прийомами роботи, аналізуютьїх доцільність. Тут варто застосовувати переглядта аналіз фрагментів уроків до тем в online абовідео фрагментів уроків, які проходять у школі,чи фрагментів уроків, записаних носіями мови надисках.

На етапі підготовки планується 1) підбірстудентами навчального матеріалу з підручниківнімецької мови, на основі якого буде укладеновласний фрагмент уроку; 2) відбір класноурочноїтермінології та укладання словника термінів дотеми.

2. Підготовка фрагментів уроків. Самостійнаробота студентів в аудиторії чи комп’ютерномукласі. Повторний перегляд запропонованихфрагментів уроків в online, на відео чи на CD.

3. Розігрування підготованих фрагментівуроків. Заняття проходить у формі ділової гри.Один студент виконує роль “вчителя”. Частинастудентів виступають у ролі “учнів”, а інша – уролі “методистів/вчителів”, які у подальшомуаналізують проведений фрагмент уроку з точкизору постановки цілей, добору методик / прийомів/форм навчання, шляхів запобігання помилоктощо.

4. Самооцінка рівня володіння професійно-методичним вміннями. Студенти заповнюютьанкету, де зазначено блоки методичних умінь тапоказники їх володіння “вмію/не вмію”.

У процесі розігрування фрагментів уроків у


70

студентів формуються такі професійнометодичнівміння:

1. Проектногностичні вміння Аналізувати навчальний матеріал; Визначати і розподіляти граматичний

матеріал за рівнем методичних труднощів,визначати цілі, завдання і специфіку змістунавчання граматики/ формування лексичноїнавички;

Планувати і реалізовувати фрагмент уроку знавчання фонетики/аудіювання/ усного мовлення/читання/писемного мовлення;

Раціонально використовувати матеріалинавчальнометодичних комплексів;

Складати контрольні завдання тощо.2. Комунікативнонавчальні вміння Формулювати конкретні завдання уроку; Здійснювати методичний аналіз мовленнєвого

матеріалу, прогнозувати можливі труднощі; Аналізувати вправи підручника для навчання

усного мовлення; Аналізувати і практично реалізувати

фрагменти уроків тощо.3. Розвиваючі вміння: Ставити перед учнями проблемні, творчі

завдання, в процесі виконання яких навчання учнівбуде проходити як дослідницька діяльність, дляцього створювати також нові навчальнімовленнєві структури для забезпечення переносузнань та навичок та підбирати і складати вправирозвиваючого характеру;

Сприяти розвитку в учнів відчуття мови,інтуїції, мислення, пам’яті, ймовірногопрогнозування висловлювань та умінняузагальнювати спостереження над мовнимматеріалом;

Ставити навчальні задачі, мотивувати їхтаким чином, щоб вони були прийняті учнями,стали особистісно значущими для них іпідтримували увагу та створювали умови для їхрозвитку.

4. Організаційні вміння: Організовувати процес формування

мовленнєвих навичок і на їх основі умінь стосовнопевної теми на певному мовному матеріалі увідповідності з тематичним планом;

Організовувати управління та співробітництвопід час навчання з метою забезпеченнядисципліни учнів, створювати робочу атмосферу,забезпечувати високі стандарти поведінки учнівшляхом раціональної організації навчання;

Застосовувати найсучасніші допоміжні засобинавчання ІМ, базові підручники, дидактичніматеріали за умови їх адаптації до вимогПрограми та умов навчання у 1 – 11 класах;

Організовувати різні форми спілкуваннянімецької мови у процесі пізнавальної,перетворювальної та ціннісноорієнтаційноїдіяльності;

Контролювати відповідність змісту, форм,методів цільовим установкам і завданнямпроцесу навчання шляхом застосування різнихметодів усного та письмового контролю;

В процесі навчання німецької мови фіксуватипомилки та труднощі, створювати умови дляформування в учнів вмінь самоконтролю.

Висновки і перспективи подальшихрозвідок у даному напрямку.

У процесі викладання “Шкільного курсунімецької мови та методики її викладання”створюються можливості для формуванняпрофесійнометодичної компетентності вчителянімецької мови, формування проективногностичних, комунікативнонавчальних, рефлексивних,розвиваючих та організаційних вмінь. Перспективуподальших досліджень вбачаємо у розробці рівнівволодіння професійнометодичними вміннямимайбутніми вчителями німецької мови.

1. Бігич О.Б. Формування у студентів методичноїкомпетенції вчителя іноземної мови початковоїшколи /Бігич О.Б.// Іноземні мови. – 2002. – № 2. –С. 27 – 31.

2. Долгова Л.А., Захарова Л.П., Шилова Л.Н.Культурная модель профессионального развитияучителя / Долгова Л.А., Захарова Л.П., Шилова Л.Н. // Языковое образование в национальнокультурномнаследии России: исторические традиции,современность, взгляд в будущее: Тезисы докладов кконфции. – М.: АПК и ПРО, 2001. – С. 207 – 209.

3. Дубасенюк О.А. Концептуальні положеннятеорії професійної виховної діяльності педагога /Дубасенюк О.А.// Педагогіка і психологія. – 1994. –№4(5). – С. 90 – 97.

4. Загальноєвропейські Рекомендації з мовноїосвіти: вивчення, викладання, оцінювання / переклад зангл., наук. ред. укр. видання докт. пед. наук, проф.С.Ю. Ніколаєва. – К.: Ленвіт, 2003. – 273 с.

5. Зимняя И.А. Педагогическая психология:Учебник для вузов. / Изд. второе, доп., испр. и перераб.– М.: Просвещение, 2001. – 384 с.

6. Кузьмина Н.В. Профессионализм личностипреподавателя и мастера производственногообучения. – М.: Высшая школа, 1990. – 119 с.

7. Маркова А.К. Психология труда учителя. – М.,1993. – 228 с.

8. Митина Л.М. Учитель как личность ипрофессионал. – М., 1994. – 250 с.

9. Ніколаєва С.Ю. Цілі навчання іноземних мов васпекті компетентнісного підходу/ С.Ю. Ніколаєва// Іноземні мови. – 2010. – №2. – С. 11 – 17.

10. Пассов Е.И. Коммуникативное иноязычноеобразование. Концепция развития индивидуальности



71 Молодь і ринок №6 (101), 2013

в диалоге культур. – Липецк: ЛГПИ – РЦИО, 2000. –204 с.

11. Роман С.В. Професійно орієнтована іншомовнакомунікативна компетентність майбутніх учителівіноземної мови як предмет формування в курсіпрактики усного та писемного мовлення // Іноземнімови. – 2012. – №2. – С. 39 – 45.

12. Саломатов К.И. Психологическая характеристикаметодических умений в учебной работе учителяиностранного языка и условия их формирования/Саломатов К.И. // Проблемы профессиональнопедагогической направленности в преподаваниииностранного языка как специальности: Межвуз. сб.науч. трудов. – Горький: ГГПИ, 1986. – С. 3 – 12.


Постановка проблеми. Одним зпершочергових завдань викладанняіноземних мов є пошук шляхів

підвищення комунікативної компетенції фахівця.У центрі уваги при цьому є мовнорозумовадіяльність людей, а основним об’єктом навчанняє мовна комунікація, функціональні властивостімови і мовлення в їх нерозривній єдності. Моваце інструмент комунікації. Такий підхід донавчання іноземним мовам у вищому навчальномузакладі є дуже актуальним у зв’язку з

розширенням міжнародних контактів, тому що приньому мова є не тільки засобом спілкування, а йзасобом інтеграції у мовний колектив.

Завдяки висуненню на передній планкомунікативного підходу до навчання іноземниммовам перед викладачем стає нова мета:засвоєння і оволодіння студентами мовою вобсязі, достатньому для формування власноїдумки, розуміння співрозмовника, розуміння того,що закономірності організації мови стаютьзрозумілими при аналізі реального функціонування

УДК 811.111 – 13

Яна Стрельчук, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри англійської мовиЧорноморського державного університету імені Петра Могили, м. Миколаїв

ДО ПРОБЛЕМИ КОМУНІКАТИВНОГО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИСТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

У статті розкриваються комунікативні підходи у процесі навчання іноземної мови студентів,аналізується досвід методичної організації комунікативного навчання, досліджуються умови реалізаціїкомунікативного підходу під час вивчення іноземної мови.

Ключові слова: комунікативний метод, рольові ігри, мовна комунікація, іншомовна підготовка,комунікативні здібності.

Літ. 9.

Яна Стрельчук, кандидат педагогических наук, доцент кафедры английского языкаЧерноморского государственного университета имени Петра Могилы, г. Николаев

О ПРОБЛЕМЕ КОММУНИКАТИВНОГО ОБУЧЕНИЯ ИНОСТРАННОГО ЯЗЫКАСТУДЕНТОВ ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙ

В статье раскрываются коммуникативные подходы в процессе обучения иностранного языкастудентов, анализируется опыт методической организации коммуникативного обучения, исследуютсяусловия реализации коммуникативного подхода в процессе изучения иностранного языка.

Ключевые слова: коммуникативный метод, ролевые игры, языковая коммуникация, иноязычная

подготовка, коммуникативные способности.

Yana Strelchuk, candidate of pedagogical sciences,associate professor of the chair of the English language

Petro Mohyla Black Sea State University, Mykolayiv

THE PROBLEM OF COMMUNICATIVE TEACHING OF FOREIGN LANGUAGE OFSTUDENTS IN HIGHER EDUCATIONAL ESTABLISHMENTS

The article deals with the communicative approaches in the process of teaching of foreign language ofstudents. The experience of methodological organization of communicative teaching is analyzed, the conditions ofrealization of communicative approach in the process of learning foreign language are researched.

Keywords: communicative method, role games, language communication, foreign language training,communicative skills.


© Я. Стрельчук, 2013

72

мовних одиниць, при цьому велику рольвідіграють як лінгвістичні, так і екстралінгвістичніфактори, цілі та досвід комунікантів.

Досягнення цієї мети вимагає використанняметодичної концепції навчання іноземним моваму вищому навчальному закладі, яка виходить знайголовнішого, комунікативного підходу допрофесійноорієнтованого навчання чотирьомвидам мовленнєвої діяльності. Навчання їм – несамоціль, вони при такому підході набуваютьпритаманні їм природні функції реалізації мовноїкомунікації. Доцільно звернути увагу на те, щотреба виховувати спеціаліста, який би володівмовою не тільки для здобуття професійноїінформації, а й для спілкування.

Аналіз досліджень і публікацій. На жаль,не можна сказати, що вже пізнані і сформованівсі закономірності, що дозволяють ефективновикористовувати комунікативний метод принавчанні іноземної мови. Даний метод недосліджено належним чином, хоча вже є доситьбагатий досвід методичної організаціїкомунікативноорієнтованого навчання іноземноїмови (Б.В. Біляєв, І.Л. Бім, Г.Є. Ведель, П.Б. Гурвич,І.А. Зимова, В.П. Кузовлев, Є.І. Пасів, В.Л. Скалкін,Б.В. Царькова, Є.П. Шубін).

На пошук і обгрунтування методівудосконалення навчання іноземних мов за умовреалізації комунікативною методу спрямувализначні зусилля і такі психологилінгвісти, як І.О. Зимня,О.О. Леонтьєв, Р.П. Мільруд, Н.Ф. Шевченко таінші, наголошуючи на потребі переорієнтації занятьіз засвоєння мовленнєвих дій на мовленнєвудіяльність, спілкування.

Мета статті полягає у визначенні сутностікомунікативного підходу під час вивченняіноземної мови студентів та особливостей йогореалізації на практиці.

Виклад основного матеріалу. Великакількість психологопедагогічних дослідженькомунікативного методу навчання іноземних мовполягає в навчанні студентів мовленнєвоїдіяльності в умовах спілкування, спільногообговорення життєвих і цікавих для них питань,тем, завдань. Спілкування має бути схожим наприродну комунікацію, у своєму соціальномуоточенні і по змозі в побуті й культурі народу –носія виучуваної мови. Подібність забезпечуєтьсяза такими основними ознаками, як спрямований імотивований характер мовленнєвої діяльності,відповідні взаємозв’язки між тими, хтоспілкується, відповідність обговорюваних тем іпитань віковим психічним особливостям(передусім інтересам і рівню розвитку) учнів.Такий характер навчальної роботи забезпечує

можливість успішного перенесення іншомовнихмовленнєвих комунікативних навичок і вмінь, якіформуються в реальні умови їх застосування. Назаняттях спілкування забезпечується задопомогою проблемних ситуацій, щоспричинюють потребу спілкування, розв’язаннявідповідних навчальних проблем.

Обов’язковою є реалізація соціокультурногоаспекту комунікативної іншомовної підготовкистудентів. “Сучасна методика навчанняіноземних мов, – пише з цього приводу методистН.Д. Гальскова, – пов’язана передусім ізрозвитком у студентів здатності розуміти мету ймотиви представників іншої культури й відповіднореагувати на виявлення їхньої мовленнєвої й немовленнєвої поведінки, зумовленої культурнимитрадиціями й прийнятими в іншому соціуміціннісними орієнтаціями” [2, 61].

Загострюючи інтерес учнів досоціокультурного аспекту, викладач підвищує їхнюмотивацію опанування іноземної мови. Більшетого, їхнє ознайомлення з побутом, культурою таісторією народу – носія мови підвищує розумінняважливості опанування виучуваної мови йпов’язану з цим активність навчальної роботистудентів. На жаль, незважаючи на те, що ще в70х рр. минулого століття, Є.І. Пассовнаголошував на винятковому значеннівідповідності комунікативних вправ реальномуспілкуванню, заняття і досі часом зводяться вліпшому разі до організації спілкування як такого,питання для обговорення не завжди відповідаютьінтересам, захопленням і потребам студентів. Цене сприяє загостренню мотивів комунікативноїдіяльності студентів, залученню їх до активноїспільної роботи. “Під час виконання цих вправ, –зазначав Є.І. Пассов, – мотивація мовленнєвоїдіяльності задається не внутрішньою потребою,а ззовні, оскільки реально першочерговою метоює не саме спілкування, а підготовка до нього” [8,17]. Комунікативний метод навчання іншомовногоговоріння можна характеризувати такимиположеннями:

навчати говоріння, не навчаючи спілкування,не можна;

мотив до спілкування не може виникнути,якщо немає взаємин чи вони не усвідомлюються;

у процесі навчання іншомовного говоріннявикладач і студенти мають бути мовленнєвимипартнерами;

наближення до потреб комунікації можливелише за умов відповідної організації матеріалудовкола ситуацій і мовленнєвих завдань.

Потреба в удосконаленні комунікативногометоду була спричинена недостатньою



73 Молодь і ринок №6 (101), 2013

ефективністю впровадження методу. Більше того,спостерігалася тенденція до підміникомунікативного навчання видимістю мовленнєвоїдіяльності, комунікативності, не підкріпленоїстворенням для цього психічних умов:зацікавленості, психічного суміщення учнів, їхньоїготовності й бажання брати участь у спільномувиконанні навчальних завдань, розв’язаннівідповідних проблемних ситуацій.

Учені (І.Л. Бім, М.Л. Вайсбурд, І.О. Зимня,Г.О. Китайгородська, О.О. Леонтьєв, Є.І. Пассов,В.Л. Скалкін та ін.) і викладачі звернули своюувагу на ще один напрямок удосконаленнякомунікативного методу – на пошук іобгрунтування методів упровадження йогосоціокультурного аспекту. Це було пов’язано зпоглибленням розуміння важливості реалізаціїзагальноосвітнього й виховного напрямківнавчання студентів, створення для цього назаняттях умов, близьких до автентичних,мотивуючих їхній природний інтерес до культури,побуту людей у країні виучуваної мови.

Особливу увагу психологи й методистизвернули на надання комунікативної спрямованостівидам іншомовної мовленнєвої діяльності,вважаючи, зокрема, що характер навчальнихписьмових текстів і вправ має сприятиінформаційному спілкуванню між викладачем,автором і студентами, активізації навчальноїроботи, вдосконаленню мовленнєвихможливостей студентів.

Темою низки психологічних праць буловдосконалення групового навчання. Скажімо, вдослідженні Я.М. Колкербуло встановлено, щогрупова навчальна робота стимулює найбільшуінтелектуальну активність учнів, “сприяєсоціалізації особистості, гуманізує навчальновиховний процес, робить студента головноюфігурою на заняттях, ставить його в умовизацікавленого здобування знань” [4, 147].

Отже, комунікативний метод, зокрема йогосоціокультурний аспект, забезпечує:

1) практичну, мовленнєву, комунікативнуспрямованість навчання іноземної мови, чиїмзавданням є найбільш успішна підготовкастудентів до майбутнього спілкування і взаємодіїз тими, для кого виучувана мова є рідною, та зіншими людьми, які володіють мовою;

2) створення умов для зацікавленої активноїнавчальної діяльності студентів, спрямованої науспішне опанування іншомовної мовленнєвоїдіяльності, на спілкування і взаємодію у процесіобговорення й практичного розв’язаннявідповідних проблемних ситуацій і навчальнихзавдань;

3) можливість свого використання вмікрогрупах, передусім у найрезультативніших ізних – 4 у тріадах, які підвищують активністьспілкування, “густоту” навчальної діяльності,забезпечують оптимальні умови для управліннянавчальним спілкуванням студентів;

4) реалізацію низки принципів інших сучаснихметодів – гуманістичного, особистісного,автономного, проектного, мовного портфеля. Укінцевому підсумку всі вони, забезпечуючи певнуспрямованість навчання (наприклад, гуманістичну),здійснюються в результаті спілкування і взаємодіїстудентів, тобто комунікативної навчальноїдіяльності. У свою чергу, ці методи доповнюютьнавчальновиховні можливості комунікативногонавчання, підвищують його результативність івідповідність вимогам сучасного суспільства;

5) використання можливостей рольових ігор:комунікативної діяльності, програвання соціальнихролей, реалізації вербальних і невербальнихзасобів спілкування. Усе це підвищує мотиваціюстудентів, викликає в них потребу в спілкуванні,інтерес до нього;

6) створення на заняттях з іноземної мовисоціокультурних умов, наближених доавтентичних у країні виучуваної мови, що даєзмогу успішно готувати студентів до іншомовногоусного й письмового спілкування ізпредставниками цієї країни, формувати в нихкомунікативну (і соціокультурну також)компетентність;

7) можливість поширення принципівкомунікативного методу на навчання іншомовногоаудіювання, читання, письма [7, 121 – 124].

Зрозуміло, метод комунікативного навчаннястудентів усіх проблем не розв’язує. До того жзастосування тільки цього методу має своїнегативи. Розглянемо їх детальніше. Досі частовиявляється тенденція до підміни справжньоїкомунікативності, що забезпечує активізаціюособистої зацікавленості студентів у навчальномуспілкуванні на заняттях, видимістю мовленнєвоїдіяльності, комунікативності, не підкріпленоїстворенням психологічних умов для цього.Особливо важко викликати в усіх студентів групиособисту зацікавленість в обговоренні відповіднихнавчальних питань і тем, потребу в спілкуваннііноземною мовою. У такому разі результатинавчальної роботи недовготривалі, знання швидкозабуваються, а навички руйнуються.

Щоб зацікавити студентів, на думку методистаР.П. Мільруд, “об’єкт обговорення, з одного боку,має характеризуватися новизною, інформативністю,пізнавальністю, а з іншої – він має бути пов’язанийіз життєвим досвідом студентів, з їхнім


74

безпосереднім оточенням, з подією, що їхцікавить” [5, 42]. Педагогічна практика розкрилазначні резерви, закладені в застосуванні рольовихігор і дискусій. Вони значно підвищуютьмотивацію до навчання всіх студентів, їхнюактивність, настроєність і в підсумку всього цього– ефективність занять.

За досить обмеженого навчального часу,відведеного для вивчання іноземної мови,розширення комунікативності в навчаннісупроводжується скороченням уваги викладачівдо теоретичної (лексикограматичної) підготовки.Багато методистів і викладачів вважає, щостудентам “треба повідомити тільки те, щомінімально потрібно для практичного опануваннятого чи іншого явища, повідомити в той момент,коли потрібно запобігти помилці і в тій формі, якузвичайно називають “правиломінструкцією” [6,19], що призводить до втрати обсягу граматичнихзнань. Раніше пройдений лексикограматичнийматеріал не повторюється, теоретичні знання незводяться до певної системи, без чого неможливоне тільки здобути міцні знання, але й, що особливоважливо, оперативно застосувати їх. У своючергу, недостатній рівень теоретичної підготовкистудентів стримує результативність їхньогокомунікативного навчання іноземної мови.Головна причина цього – незбалансованість міжтеоретичною й практичною іноземноюпідготовкою студентів, незабезпеченістьусвідомленого опанування виучуваної мови. Щоброзв’язати цю проблему, потрібно значнопідвищити увагу викладачів до мотивації йорганізації самостійної навчальної роботи ззасвоєння лексикограматичних явищ виучуваноїмови в домашніх умовах та систематичногоконтролю за такою роботою.

Для досягнення мети навчання іноземної мови– розвитку у студента здатності доміжкультурного спілкування на основі їївикористання – треба дати можливість студентовівступати в автентичну взаємодію зпредставниками народу цієї іноземноїлінгвокультури. Водночас здобутий новий досвідмає органічно залучатися до навчальногопроцесу” [9, 101]. Йдеться про потребу організаціїміжкультурного обміну з представниками країниносія виучуваної мови, спільного виконанняміжнародних проектів, листування з іноземнимистудентами тощо.

Проведені дослідження й педагогічний досвідзасвідчують про наявність значної частинистудентів, чиї психічні якості перешкоджають їхнійзацікавленій і активній участі в навчальномуспілкуванні на заняттях, а багато хто з них взагалі

не схильний до спілкування й віддає перевагутрадиційним формам навчальної роботи –читанню, перекладу, аудіюванню, виконанню вправ[1, 24].

Якщо викладач знає і враховує психологопедагогічну сутність позитивних і негативнихможливостей спілкування, це сприятимепідвищенню результативності іншомовноїпідготовки студентів.

Комунікативний метод (CommunicativeApproach)розвиває всі мовні навички – від усного таписемного мовлення до читання та аудіювання.Граматика ж освоюється в процесі спілкуваннямовою: студент спочатку запам’ятовує слова,вирази, мовні формули і тільки потім починаєрозбиратися, що вони собою представляють уграматичному сенсі. Мета – навчити студентаговорити іноземною мовою не тільки вільно, алей правильно.

Правила, значення нових слів пояснюютьсявчителем за допомогою знайомої студентулексики, граматичних конструкцій і виразів, задопомогою жестів і міміки, малюнків та іншихнаочних посібників. Можуть використовуватисятакож комп’ютери з CD, Інтернет, ТБпрограми,газети, журнали і т.д. Все це сприяє пробудженнюу студентів інтересу до історії, культури, традиційкраїни досліджуваної мови.

На уроках іноземної мови викладач створюєситуації, в яких студенти спілкуються в параходин з одним, в групах. Це робить урок більшрізноманітним. Працюючи в групі, учні виявляютьмовну самостійність. Вони можуть допомагатиодин одному, успішно коректувати висловлюванняспіврозмовників. Викладач на заняттях бере насебе функції організатора спілкування, задаєнавідні запитання, звертає увагу на оригінальнідумки учасників, виступає арбітром у обговоренніспірних проблем.

Відмінність комунікативності в тому, щозамість спеціально підганяються під активнулексику і граматику досліджувану навчальнихтекстів та діалогів, у ньому в якості основногоприйому використовується імітація ситуацій зреального життя, які обіграються в класі так, щобвикликати у студентів максимальну мотиваціюдо говоріння. Так, замість того щоб нескінченнопережовувати типові фрази з підручника: “Myname is Ivan. I live in Moscow. I am a student” іт.п., студенти, які вивчають тему “Знайомство”,починають насправді активно знайомитися іобговорювати те, що їх цікавить.

Обговорюються в основному теми, з якимистуденти добре знайомі рідною мовою: це даєможливість зосередитися саме на розвитку



75 Молодь і ринок №6 (101), 2013

комунікативних здібностей, тобто вміннякористуватися мовою спонтанно. Переважно, щобтеми були “животрепетними” – пов’язаними абоз життям самих студентів, або з важливими всіхаспектами сучасності життя (екологія, політика,музика, освіта тощо). У західних підручниках,особливо рівнів нижче Upper Intermediate, винавряд чи знайдете такі в “топіки”, як біографіяШекспіра чи досягнення ядерної фізики. Лише настарших рівнях вводяться “книжковий” та“науковий” стилі.

На відміну від аудіолінгвального та іншихметодів, заснованих на повторенні ізапам’ятовуванні, комунікативний метод задаєвправи “з відкритим фіналом”: учні самі незнають, у що виллється їхня діяльність у класі,все буде залежати від реакцій та відповідей.Ситуації використовуються щодня нові. Вінпідтримує інтерес студентів до занять: аджекожному хочеться осмислено спілкуватися наосмислені теми.

Велику частину часу на заняттях займає уснемовлення (хоча читанню та письму такожприділяється увага). При цьому викладачі меншеговорять і більше слухають, лише спрямовуючидіяльність студентів. Викладач задає вправу, апотім, “розмова” студентів, відходить на заднійплан і виступає в ролі спостерігача і арбітра.Переважно, щоб він користувався виключновивчаються мовою. Комунікативний методполягає в уподібненні процесу навчання процесукомунікації, точніше кажучи, він заснований натому, що процес навчання є моделлю процесуспілкування, нехай дещо спрощеною, але заосновними параметрами адекватної, подібноїреальному процесу комунікації.

Все сказане вище щодо комунікативногометоду навчання говорінню на іноземній мовідозволяє стверджувати, що предметом навчанняу даному випадку є мовна діяльність іноземноюмовою. У цьому методі чітко простежуєтьсявиділення мовленнєвих умінь говоріння, іпропонуються вправи для їх послідовногоформування. Все це в свою чергу дає підставустверджувати, що комунікативний методнавчання говорінню Є.І. Пассова представляєдіяльнісний тип навчання іноземним мовам.Виходячи з цього розділу, можна виділити наступніпозитивні сторони комунікативного методунавчання іноземних мов:

1. Лише в комунікативному методі навчанняіноземних мов ми знаходимо основні ознакидіяльнісного типу навчання, особливість якогополягає в тому, що він за своїм призначенням і засвоєю сутністю пов’язаний, перш за все, з

окремим видом мовленнєвої діяльності, тому мизустрічаємо його широке використання, коли мовайде про навчання читання, аудіювання, перекладуі т.д.

2. Практична мовнаспрямованість є не тількимета, але й засіб, де і те, і інше діалектичновзаємообумовлене”.

3. Сучасний комунікативний метод являєсобою гармонійне поєднання багатьох способівнавчання іноземним мовам, перебуваючи, напевно,на вершині еволюційної піраміди різних освітніхметодик.

4. Використання комунікативного методунавчання знімає мовний бар’єр.

5. Граматика освоюється в процесі спілкуваннямовою: студент спочатку запам’ятовує слова,вирази, мовні формули і тільки потім починаєрозбиратися, що вони собою представляють уграматичному сенсі. Мета – навчити студентаговорити іноземною мовою не тільки вільно, алей правильно.

6. У процесі навчання можуть використовуватисятакож комп’ютери з CD, Інтернет, ТБпрограми,газети, журнали і т.д. Все це сприяє пробудженнюу студентів інтересу до історії, культури, традиційкраїни досліджуваної мови.

7. На відміну від аудіолінгвального та іншихметодів, заснованих на повторенні ізапам’ятовуванні, комунікативний метод задаєвправи “з відкритим фіналом”: студенти самі незнають, у що виллється їхня діяльність в аудиторії,все буде залежати від реакцій та відповідей.Ситуації використовуються щодня нові. Вінпідтримує інтерес студентів до занять: аджекожному хочеться осмислено спілкуватися наосмислені теми [3, 87 – 90].

Висновки. Даний метод орієнтований нарозвиток не тільки мовних знань, але такожкреативності та загального кругозору студентів.Мова дуже тісно переплетена з культурнимиособливостями країни, отже, вивчення мовинеодмінно включає країнознавчий аспект.Комунікативна методика передбачає максимальнезанурення студента у мовний процес, щодосягається за допомогою відомості апеляціїстудента до рідної мови до мінімуму. Основнамета цієї методики – навчити студента спочаткувільно говорити мовою, а потім думати на ньому.При навчанні ефективному мовленнєвомуспілкуванню змінюється роль викладача, яка стаєскладнішою: він розробляє комунікативні ситуації,організує обговорення тем, впливає на атмосферузаняття, створює умови для активної участі упроцесі мовної комунікації кожного студента,виступає партнером студентів по комунікації, а між


76

ними знаходиться феномен спілкування.Викладач організує процес комунікації, а невимагає бездумного відтворення навчальногоматеріалу. Комунікативна необхідність при мовнійдіяльності створює ситуації, у яких засвоюютьсявже вивченні мовні структури.

1. Гальскова Н.Д. Межкультурное обучение:проблема целей и содержания обучения иностраннымязыкам / Н.Д. Гальскова//ИЯШ. – 2004. – № 1. – C. 21 – 26.

2. Гальскова Н.Д. Современная методика обученияиностранным языкам: / Н.Д. Гальскова. – М.: АРКТИ,2000. – 155 с.

3. Денисова Л.Г., Мезенін С.М. Snowball English /Л.Г. Денисова, С.М. Мезенін. – М., 2007,“Просвещение”. – 235 с.

4. Колкер Я.М. Практична методика навчанняіноземної мови / Я.М. Колкер. – М., 2009. – 178 с.

5. Мильруд Р.П. Содержание и пути реализацииразвивающего аспекта обучения иностранным языкам/Р.П. Мильруд// ИЯШ. – 2006. – № 2. – С. 41 – 45.

6. Мильруд Р.П., Максимова І.Р. Сучасніконцептуальні принципи комунікативного навчанняіноземних мов / Р.П. Мильруд, І.Р. Максимова / /Іноземні мови в школі. – 2008. – № 5. – С. 17 – 23.

7. Рахманіна М.Б. Типологія методів навчанняіноземним мовам / М.Б. Рахманіна. – М., 1998. – 270 с.

8. Пассов Е.И. Коммуникативный метод обученияиноязычному говорению / Е.И. Пассов. – М.:Просвещение, 1985. – 210 с.

9. Sheils J. Communication in the modern languagesclassroom. – Strasbourg: Council of Europe Press, 2007.– 301 p.


Постановка проблеми. Пошук сферреалізації своїх можливостей,здібностей є завжди актуальним для

людини. Поняття самовизначення є одним ізцентральних понять у психології особистості. У

сучасних умовах зростають вимоги допедагогічної та психологічної наук у справівиховання творчої особистості, здатної знайтисвоє місце на складних перехрестях життя,самовизначитися і реалізувати себе. Зросло

УДК 37.015.3

Зоряна Ковальчук, кандидат психологічних наук, доцент, заступник декана факультету психологіїЛьвівського державного університету внутрішніх справ

ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИЯК ЧИННИК УСПІШНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

У статті автор розкриває психологічну сутність психологічного супроводу позашкільноїнерегламентованої творчої діяльності старшокласників. Показано специфіку мотивації участістаршокласників в гуртковій роботі, її вплив на задоволення потреби в самовизначенні та самореалізації.

Ключові слова: позашкільна освіта, педагогічна взаємодія, самовизначення, особистість, самореалізація.

Літ. 7.

Зоряна Ковальчук, кандидат психологических наук, доцент, заместитель декана факультета психологииЛьвовского государственного университета внутренних дел

ПСИХОЛОГИЧЕСКОЕ СОПРОВОЖДЕНИЕ ВНЕШКОЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯКАК ФАКТОР УСПЕШНОГО ПЕДАГОГИЧЕСКОГО ВЗАИМОДЕЙСТВИЯВ статье автор раскрывает психологическую сущность психологического сопровождения

внешкольной нерегламентированной творческой деятельности старшеклассников. Показана спецификамотивации участия старшеклассников в кружковой работе, ее влияние на удовлетворение потребности всамоопределении и самореализации.

Ключевые слова: внешкольное образование, педагогическое взаимодействие, самоопределение,

личность, самореализация.

Zoryana Kovalchuk, Ph.D. (Psychology) Deputy of Dean of Psychology FacultyLviv State University of Internal Affairs

PSYCHOLOGICAL SUPPORT ADULT EDUCATIONAS A FACTORIN SUCCESSFUL TEACHING INTERACTION

The article reveals the psychological essence of psychological support extracurricular activities unregulatedcreative high school students. The specific motivation of high school students participate in a circle work, its impacton meeting the needs of selfactualization.

Keywords: school education, teacher interaction, selfidentity, selfrealization.


© З. Ковальчук, 2013

77 Молодь і ринок №6 (101), 2013

значення виховання у людини таких особистіснихякостей, завдяки яким вона поступово стаєактивним суб’єктом соціальної взаємодії. Щебільш важливого значення набуває проблемаактивізації самовиховання учнів, аджестановлення суспільно активної та гармонійнорозвиненої особистості великою мірою залежитьвід власних зусиль самої людини, спрямованих насамовдосконалення як неодмінної умовидосягнення успіху в самовизначенні,самореалізації, життєтворчості.

Участь старшокласників у різних видахпозашкільної діяльності, – важлива сфера, у якійможливості для вияву самоактивності, а водночасі для особистісного самовизначення тасамореалізації учнів є вельми широкими. Вільнавід жорсткої регламентації, обов’язковості,позашкільна діяльність розкриває широкіможливості для вияву самостійності,самоактивності, що вельми імпонує учнямпідліткового і щонайбільше – раннього юнацькоговіку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Вагомий внесок у розробленість питань психологіїтворчої діяльності, зокрема театральної, зробилиР.О. Пономарьова, Л.С. Виготський, Є.Ю. Сазонов,П.М. Єршов, Т.Ф. Завадська, З.Я. Корогодський,Ю.І. Рубіна, К.С. Станіславський тощо. Длянашого дослідження особливого значення маютьпраці К.О. АбульхановоїСлавської, М.Й. Боришевського,Г.С. Костюка, О.М. Леонтьєва, С.Д. Максименка,С.Л. Рубінштейна, А. Маслоу, К. Роджерса,Нат. Роджерс та ін., в яких йдеться про сутністьта джерела активності особистості, висвітлюютьсяположення психології життєвого самовизначенннята самореалізації.

Важливим є вивчення мотиваційної сфериособистості, яку вітчизняні психологи М.І. Алєксєєва,Л.І. Божович, О.М. Леонтьєв, М.В. Матюхіна,Ю.М. Орлов досліджували в контексті практичноїдіяльності, враховуючи включеність особистостіу систему колективних і суспільних взаємин.Натомість мотивація саморозвитку, самовизначеннячасто залишалася поза увагою вчених.

Незважаючи на значні потенційні можливостінерегламентованої позашкільної діяльності щодоособистісного самовизначення учнів, вона покине стала об’єктом належної уваги науковців. Небули предметом спеціальних досліджень, зокрема,питання мотивації участі учнів у позашкільнійдіяльності. Не досліджувався вплив наособистість старшокласників їх участі у тих видахпозашкільної діяльності, котрі за своїм змістом іформами організації носять творчий характер.

Мета дослідження полягає у теоретичному

та експериментальному обґрунтуванні моделіорганізації психологічного супроводу позашкільноїдіяльності, яка сприяла б розвитку устаршокласників потреби у самовизначенні тареалізації свого творчого потенціалу.

Виклад основного матеріалу. У сучаснійнауковій літературі існують різні підходи дорозв’язання проблеми самовизначення особистості,що віддзеркалюється у різному тлумаченні сутіпоняття. Багато дослідників (К.О. АбульхановаСлавська, Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, О.М. Леонтьєв,Б.Ф. Ломов, В.М. Мясищев, С.Л. Рубінштейнтощо) мотиваційну спрямованість особистостіпов’язують безпосередньо з процесомособистісного самовизначення, наголошуючи прицьому на вирішальному значенні цих конструктіву формуванні моральності особистості, їїгуманістичної спрямованості, у визначенні рівняїї вихованості. Як показали дослідженняО.О. Бодальова, М.Й. Боришевського, І.В. Дубровіної,В.К. Котирло, В.С. Мухіної, В.Ф. Сафіна та ін., єпідстави стверджувати наявність спонукальногоі регулятивного значення оцінних ставлень тамотивів у самовизначенні особистості таміжособистісній взаємодії.

Особливої уваги у контексті обраної нами темизаслуговують дослідження можливостейтеатральномистецької діяльності у розвитку івихованні особистості. В такому ракурсідраматична творчість розглядалася М.М. Бахтіним,Л.С. Виготським, П.М. Єршовим, З.Я. Корогодським,О.Л. Кудряшовим, Є.Ю. Сазоновим, К.С. Станіславським,Наталі Роджерс. Важливою для самовизначенняособистості є сфера вияву її здібностей татворчого потенціалу. Останнім часом з’явилисядослідження, що пропонують інноваційний підхіддо творчої мистецької діяльності школярів:М.Р. Баяновська, Н.Й. Волошина, Г.Я. Жирська,С.І. Науменко, О.Б. Старовойтенко, В.С. Юркевич,М.В.Б. Боуен, П. Вайнцвайг, Дж. Фримен.

Аналізуючи понятійний апарат проблеми,переконуємося, що категорія “потреба” єнадзвичайно складною: вона може розглядатисяяк філософська, біологічна, соціологічна,економічна категорія.

Розглядаючи потреби як життєві цілі,спрямовані на підтримку необхідних умовіснування (В.А. Іванніков), слід вважати, щопотреби можна водночас розуміти якхарактеристику взаємовідносин живої істоти(системи) зі своїм середовищем.

Багато дослідників (А. Маслоу, В.А. Іванніков,Р.С. Немов, Ю.М. Орлов та ін.) класифікуютьпотреби людини як систему з головними іпохідними потребами, при цьому потребу в


78

самовизначенні та самореалізації незмінновідносять до вищих духовних потреб.

Відправною точкою виховання, формуваннятворчої особистості у демократичномусуспільстві можна вважати процес формування ізадоволення моральних та інших духовних засвоїм змістом потреб.

Виховання потреб у пізнанні, у творчійсамореалізації, потреби у вияві своїх здібностей,своєї індивідуальності – актуальні завданнясучасного виховання, яке має бути безпосередньоспрямоване на збагачення творчого потенціалудержави.

Як свідчать численні дослідження (Л.І. Божович,М.Р. Гінзбург, І.В. Дубровіна, А.В. Мудрик,А.В. Петровський тощо), а також наші власні даніпро звернення осіб до кабінету психологічногоконсультування, особистісне самовизначення якпсихологічне явище, найвиразніше виявляється намежі старшого підліткового і раннього юнацькоговіку. Найбільш актуальними проблемами, зприводу яких старшокласники звертаються допсихолога по допомогу, є проблеми аутоідентифікації,самовизначення (21,5 %), проблеми спілкування(з однолітками, друзями, приятелями; проблемиспілкування в групі (формальні, неформальні);батьки і діти; значущий дорослий (учителі,вихователі, керівники об’єднань за інтересами)тощо (20 %), психосексуальні проблеми; проблемиздоров’я (18,6 %), проблеми дозвілля, знайомстваі самотності (реалізація себе в діяльності таспілкуванні) (10,8 %).

За даними низки досліджень (І.В. Дубровіна,Д.Й. Фельдштейн, Л.М. Фрідман та ін.), уранньому юнацькому віці відбуваються докоріннізміни у змістові та співвідношенні основнихмотиваційних тенденцій особистості. Мотиваційноактуальною стає суспільнокорисна діяльність, якавідповідає основоположним потребамстаршокласника в самовизначенні себе яксуб’єкта, в самореалізації себе як особистості.Одним з провідних мотивів участі в позашкільній,гуртковій чи суспільнокорисній діяльності єпрагнення старшокласника до рівноправної,рівновідповідальної творчої діяльності тавідповідного такій діяльності спілкування.

Існуюча офіційна система організації роботи змолоддю не може повністю задовольнитипотребу старшокласників у самоствердженні,самовираженні. Творча гурткова діяльність зелементами психологічного всеобучу дає великіможливості в плані самовизначення особистостішколяра та реалізації його творчих здібностей.Розглядаючи мотивацію в поєднанні її динамічноїта змістовної сторін, слід відзначити, що

продуктивність нерегламентованої діяльності, їїпроцес і результати визначаються, поперше,змістом мотивів, а подруге, мірою активності,напруженості мотивів відповідного змісту, що вцілому створює своєрідність мотиваціїособистості [3, 154].

Другий блок методик мав на меті дослідженняіндивідуальнопсихологічних особливостейстаршокласників, оскільки це дало б можливістьвідстежити, які зміни відбуваються у структуріособистості старшокласника під впливом участів літературнодраматичній діяльності заекспериментальною програмою.

Дослідження ціннісних орієнтацій старшокласників(за методикою М. Рокіча) дало змогу виявити їхнітермінальні та інструментальні цінності: середперших провідні позиції мають здоров’я (І),наявність вірних друзів (II), любов (III). Виявленодосить низький рівень рефлексії, можливунеобхідність, але невизначеність процесусамопізнання, оскільки цінності, що стосуютьсяособистісного розвитку, зокрема, такі як“пізнання”, “розвиток” посіли відповідно лише XIVі XVI місце, а цінність “творчість” – VIII. Прицьому бажаними якостями для старшокласниківє “впевненість у собі” (IV місце), “самостійність,незалежність у міркуваннях і вчинках” (VII м.),що є підтвердженням актуальності їх у ситуаціяхспілкування в юнацькому віці, які однак,виражають прагнення старшокласників допринаймні зовнішнього благополуччя; водночасвідчутним є дискомфорт з приводу розбіжностейзовнішньої самопрезентації та внутрішньоїневпевненості.

Розміщення інструментальних цінностейсвідчить про досить негативне ставленнястарших школярів до світу дорослих, де чесністьі благородство не є основоположним законом. Аленезважаючи на певний цинізм і прагматизмтверджень і поведінки (які є скоріше захисноюреакцією перед дорослим світом байдужості,прагматизму і конкуренції), старшокласникамбільш властиве прагнення романтизму і чистотивзаємин. Тут, як свідчать дані, має місце ідеальнепроектування якостей особистості та способу діїу різних життєвих ситуаціях, які старшокласникихотіли б бачити у ставленні до себе, а не принципи,якими вони самі керуються в житті.

Дослідження самооцінки як важливогокомпонента самосвідомості виявило, що лише у14,58% старшокласників самооцінка адекватна,у 39,58% вона завищена, в 43,75% – знижена, для2,08% школярів властиве суперечливе ставленнядо себе, що свідчить про необхідність корекційноїроботи. Діагностика психологічного мікроклімату



79 Молодь і ринок №6 (101), 2013

колективу як чинника успішної реалізаціїнавчальновиховної програми (за “Експресметодикою” вивчення соціальнопсихологічногоклімату колективу – О.С. Михалюк, А.Ю. Шалито)виявило позитивне ставлення до колективугуртківців у показниках емоційного компонентумікроклімату (Ме=0,4І6) та невизначеність,суперечливість оцінок поведінкового компоненту(Мп =0,125), що свідчить про сумнівне ставленнядо власних можливостей щодо спроможностідосягнення результатів, про невпевненість у своїхтворчих силах. Когнітивний компонент маєнайнижчі показники (Мк= 0,02). Отримані данісвідчать про те, що кожному гуртківцю бракуєдостатніх психологічних знань для виваженоготвердження про власні індивідуальнопсихологічніособливості та своїх товаришів; старшокласникине володіють операційнопсихологічнимипоняттями у достатній мірі для їх використання вжиттєвих ситуаціях, але відчувають нагальнупотребу в таких знаннях.

Запропонована програма літературнодраматичного гуртка з елементами психологічноговсеобучу учнів побудована на розвитку устаршокласників творчих здібностей, здатностідо рефлексії, самопізнання і реалізації однієї знайбільш актуальних соціальнопсихологічнихпотреб – потреби в самовизначенні тасамореалізації.

Зміст розділів психологічного всеобучу міститьу собі: вивчення особистості, її структури,індивідуальнотипологічних особливостей;формування емоційнопочуттєвої сфери, навичоксаморегуляції та самовиховання; з’ясуваннязакономірностей спілкування та адаптації молодоїлюдини в соціумі, збагачення комунікативногодосвіду старшокласників у процесі театральномистецької діяльності, засвоєння методівпрактичної психології спілкування; вивченняпізнавальної діяльності людини, визначення їїможливостей та місця у Всесвіті; дослідженнявласної особистості, тренінг творчої акторськоїпсихотехніки, практичне втілення отриманихпсихологічних знань у творчій драматичнійдіяльності.

Форми роботи з психологічного всеобучу учнівзапроваджуються через призму індивідуальногопідходу, вибору індивідуальних засобів впливу іносять активний характер.

Форми і методи роботи в літературнодраматичному гуртку ми умовно розподілили на:психологопедагогічні (наприклад, бесіди:репродуктивні, проблемні, аналітичні; диспути;робота з художніми текстами); психодіагностичні(тести, анкетування, експеримент тощо),

психологомистецькі (сценічна грамотність увправах та етюдах, вправи та завдання нарозвиток уяви та акторського бачення, робота надроллю тощо), психокорекційні (тренінг на матеріалісуміжних мистецтв, психологомистецькийкомплекс вправ із самопізнання, самовизначення,самореалізації у спілкуванні та творчості, методпсихологічного аналізу життєвих ситуацій).

Проведене дослідження дає змогу з’ясуватипсихологічні чинники і умови характеру їхвзаємодії у процесі задоволення потребистаршокласників у самовизначенні та самореалізаціїта може слугувати для визначення моделіпозашкільної діяльності, яка сприяла бсамовизначенню та самореалізації старшокласника.

Ланцюг причиннонаслідкових взаємозалежностей,на нашу думку, має наступний вигляд: озброюючиособистість психологічними знаннями у процесілітературнодраматичної діяльності, ми впливаємона формування світогляду та стимулюємосамопізнання. Самопізнання проходить триєдино:1) під час виконання ролі (старшокласник приміряєрізноманітні соціальні ролі, формує власнусистему думок і ставлень щодо відображуванихподій, ситуацій, героїв і щодо себе в аналогічнихумовах); 2) у реалізації специфічних форм роботидраматичного колективу; 3) у процесі спілкуванняз групою, партнерами по сценічному майданчику,керівником, глядачами, надаючи перевагудіалогічним формам спілкування.

Самопізнання є основою самосвідомості,таким чином у процесі реалізації програмигурткової роботи ми впливаємо на формуваннясамосвідомості, однією із складових якої єсамооцінка особистості, образ “Я”. В цьомупроцесі велику роль відіграють почуття, які єорганічною складовою драматичної творчості.Усвідомлюючи самого себе (завдяки самопізнанню,психологічному всеобучу та специфічнійлітературнодраматичній діяльності) і власніактуальні потреби (в самовизначенні, самореалізації,самоствердженні через спілкування та діяльність),старшокласник починає розуміти, що мотивомучасті і є задоволення потреби в самовизначенні,самореалізації, розв’язанні комунікативнихпроблем. Мотив участі може перебувати нарізному рівні усвідомлення на початку гуртковоїдіяльності, але в процесі її відбуваєтьсяформування духовного світу особистості,виховання вищих духовних потреб, задоволенняяких і стає головним мотивом участі впозашкільній нерегламентованій діяльності [1].

Розвиток рефлексії відбувається у контекстіміжособистісної взаємодії. Структурнікомпоненти навчальновиховного процесу


80

гурткової діяльності: колективний характертворчості, робота над роллю, виставою,психологічний всеобуч, самопізнання, самовиховання,вплив мистецтва та літератури допомагаютьвирішувати проблеми спілкування, розвиваютькомунікативні здібності. Останні дають змогуюнацтву бути більш підготовленими досамостійного життя, визначитися та реалізуватисебе в світі людей та професій. Процессамовизначення і самореалізації та усвідомленнявласних мотивів пов’язані з процесамисаморегуляції та самовиховання, які сприятимутьвиходу свідомості на вищий рівень розвитку.Гуманістична спрямованість діяльності (творитидобро для інших, радувати мистецтвом) маєпозитивний перенос на інші види діяльності,безпосередньо у самостійне життя – активнажиттєва позиція, прагнення бути корисним,примножувати добро у світі [2, 67].

Таким, на нашу думку, є психологічниймеханізм формування мотиву участістаршокласників у гуртковій роботі у процесізадоволення потреби в самовизначенні тасамореалізації, що може слугувати основою длямоделі організації позашкільної гуртковоїдіяльності, яка сприяє самовизначенню тасамореалізації старшокласників.

Організація такої діяльності із старшокласникамивисуває низку суттєвих вимог до педагога: глибокезнання психології, здатність до проектування ірозвитку ситуацій, здатність до творчості.

Отже, є підстави вважати, що пропонованийваріант програми навчальновиховної гуртковоїроботи сприяє покращенню психологічногомікроклімату колективу, розкриттю індивідуальностікожного гуртківця і створенню оптимальних умовдля його розвитку. Таким чином, перевіркапродуктивності роботи за експериментальноюпрограмою переконує в тому, що вона дійсновідповідає інтересам і потребам старшокласників.

Проблема самовизначення, пошуки сферреалізації здібностей особистості набуваєособливої актуальності під кінець підліткового вікута в ранній юності. Значні можливості дляособистісного самовизначення старшокласниківнадає позашкільна діяльність, зокрема гуртковаробота, яка включає методи активногопсихологічного впливу, носить творчий характер,де відсутня жорстка регламентація [4].

Процес задоволення потреби в самовизначенніта самореалізації старшокласників відбуваєтьсяособливо успішно завдяки участі їх у театральнотворчій діяльності, оскільки остання дає змогурозширити й поглибити знання школярів прооточуючий світ, сприяє формуванню творчої

особистості, соціально необхідних якостей,ціннісних орієнтацій, створює засади дляподальшого психічного розвитку, для зростаннядуховної культури особистості [1].

Сформованість потреби в самопізнанні,самовизначенні, самореалізації у старшомушкільному віці, цілісність цього процесу даєможливість оцінити зрілість самої особистості.Практична діагностика будьякої проблеми,актуальної для старшокласника, повиннаґрунтуватися на тих засадах, які посідає данапроблема в цілісній картині вікового розвитку, зодного боку, і в цілісному стані особистості – зіншого. Поєднання цих різних аспектів дозволяєне тільки зрозуміти конкретну особистість, але йвизначити стратегію корекційного впливу,орієнтованого одночасно і на завдання розвиткув даному віці, і на його потенції, які не єуніверсальними для всіх, а в кожному окремомувипадку встановлюються індивідуально, заактивної участі самого старшокласника.

Виходячи з положення про єдність динамічноїі змістовної сторін мотивації, важливим длярозв’язання проблем формування особистостістаршокласника є визначення місцяпроцесуального і результативного в мотиваціїгурткової діяльності. Сенс діяльності людини, утому числі позашкільної гурткової діяльностістаршокласника, не тільки в тому, щоб отриматипевний результат, але й пережити процесдіяльності у всьому її змістовному багатстві [1,269].

Висновки. Встановлено, що процесуальнасторона мотивації участі в гуртковій театральнотворчій діяльності може виявлятися у прагненніподолання перепон творчого характеру,випробування власних сил і здібностей. У той жечас результативна мотиваційна установка набуваєорганізуючого значення в детермінації діяльності.Важливою є інтеграція результативних іпроцесуальних спонукань: саме це забезпечуєвисокий р івень мотиваці ї і д іяльностігуртківця.

Мотивація участі старшокласників у гуртковійроботі зростає відповідно до розширенняможливостей для вияву ініціативності,самоактивності, творчості та реалізації власногопотенціалу.

Наше дослідження не вичерпує проблемививчення мотивації самовизначення особистості,самореалізації її через участь в мистецькійдіяльності, недостатньо досліджені і механізмитерапевтичної дії мистецьких, арттехнологій вжитті сучасної людини, що і є перспективою дляподальших досліджень.



81 Молодь і ринок №6 (101), 2013

1. Баришева О.І. Психологічні знання внерегламентованій діяльності старшокласників якзасіб запобігання міжособистісних конфліктів // Молодь іпроблеми конфлікту в період переходу до демократичногосуспільства: Тези доповідей міжнар. молодіжної наук.практ. конф. – Чернівці, 1994. – С. 269 – 270.

2. Коханова О.П. Психологія партнерськоївзаємодії в освіті: Навчальнометодичний посібник.– К.: Видво ПП Щербатих О.В. – 2011 – 104 с.

3. Новоженина Е.В. Диалогическая активностьсубъектов образования на этапе оценки / Е.В. Новоженина// Известия ВолгГТУ. – 2008. – Т. 5. – С. 153 – 155.

4. Рогов Е.И. Психология общения / Е.И. Рогов. –М.: Изд. Центр ВЛАДОС, 2007. – 335 с.

5. Синягин Ю. Признавая значимость собеседника / Ю.Синягин // Воспитание школьников. – 1997. – №2. – С. 15 – 17.

6. Столярчук О.А. Професійна самооцінкамайбутнього фахівця: теорія і практика: навч.метод.Посіб. / О.А. Столярчук. – К.: Наук. світ, 2010. – 103 с.

7. Шигонська Н.В. Філософський, психологічний,с оц іо ло г іч ни й та пед аг ог і чн ий а с пектисутності категорії “професійна взаємодія” /Н.В. Шигонська // Вісник Житомирського державногоуніверситету. – 2008. – Вип. 42. – С. 160 – 164.


Постановка проблеми. Періодионовлення суспільства завждиглибоко впливають на перебудову

світогляду і психології людей, духовне життя уцілому. Тому не дивно, що докорінні зміни, яківідбуваються у нашій країні, висунули комплекс

нових вимог до результатів педагогічноїдіяльності. Ці зміни торкнулися також музичноестетичного виховання шкільної молоді. Відзавдання навчити дітей розуміти твори мистецтва,вони перетворились на більш складні і пов’язані зперцепційністю музичних образів молоддю,

Євген Марченко, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри народних музичних інструментів та вокалу

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ДО ПИТАННЯ РОЗВИТКУ МУЗИЧНОГО СМАКУ ШКІЛЬНОЇ МОЛОДІУ статті розкривається низка питань пов’язаних з процесом розвитку музичного смаку школярів в

контексті системи музичноестетичного виховання, яка відповідала б вимогам сьогодення. Розглядаютьсяряд теоретичних положень авторів наукових досліджень і праць щодо формування музичного сприйняттяяк базової основи становлення та розвитку музичного смаку учнів.

Ключові слова: музичний смак, перцепція, реципієнт, тезаурус.

Літ. 8.

Евгений Марченко, кандидат педагогических наук, доценткафедры народных музыкальных инструментов и вокала


К ВОПРОСУ РАЗВИТИЯ МУЗЫКАЛЬНОГО ВКУСА ШКОЛЬНОЙ МОЛОДЕЖИВ статье раскрывается ряд вопросов связанных с процессом развития музыкального вкуса школьников

в контексте системы музыкальноэстетического воспитания, которая отвечала бы требованиямсовременности. Рассматриваются ряд теоретических положений авторов научных исследований и работпо формированию музыкального восприятия как базовой основы становления и развития музыкального вкусаучащихся.

Ключевые слова: музыкальный вкус, перцепция, реципиент, тезаурус.

Eugene Marchenko, Ph.D. (Pedagogic)Docent of Folk Musical Instruments and Vocals Department

Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

THE ISSUE OF THE DEVELOPMENT OF SCHOOL YOUTH’ MUSICAL TASTEThe article reveals a number of issues related to the process of musical taste pupils in the context of a system

of musical and aesthetic education that would meet the requirements of today. We consider a number of theoreticalpropositions sponsors research and publications on the formation of musical perception as the basic foundations ofthe formation and evelopment of musical tastes of students.

Keywords: musical taste, perception, recipient, Thesaurus.

УДК 78.01 – 057.874

ДО ПИТАННЯ РОЗВИТКУ МУЗИЧНОГО СМАКУ ШКІЛЬНОЇ МОЛОДІ

© Є. Марченко, 2013

82

визначенні прекрасного в оточуючомусередовищі, праці, у повсякденному житті. Цяздатність є важливою ознакою нашого часу ізабезпечує гуманізацію самої школи. Головноюсутністю повинна стати реалізація положеньсистеми музичноестетичного виховання, якаспрямована на формування музичного смакумолоді. Потреба їх вирішення зумовленаствердженням ідей самоцінності людськоїособистості, гуманістичної сутності загальнолюдськихцінностей та морального ідеалу, національнозорієнтованого світогляду молоді.

Аналіз останніх наукових дослідженьпереконує, що питання вивчення формування тарозвитку музичного смаку особистості привертаєпильну увагу українських дослідників. Це,зокрема, підкреслюється у наукових дослідженняхі працях С. Горбенка, Л. Коваль, Л. Масол,В. Остроменського, О. Рудницької, Г Падалки,Г. Тарасова та ін. Однак, подальша актуальністьнаукового пошуку в цьому напрямі у сферімузичного виховання чітко виявляється ізумовлена необхідністю реальної оцінки музичноціннісних орієнтацій сучасної молоді.

Виклад основного матеріалу. Виникненняу свідомості школярів та молоді природних,закономірних асоціацій, пов’язаних з музикою,переконує у величезних можливостях музичноговиховання. Воно дає людині ключі до сприйняття,розуміння образного світу прекрасного. Володіннятаким ключем – це важлива передумоваформування музичного смаку особистості.Музичний смак є продуктом системи естетичноговиховання, яка сприймається нами живим,цілеспрямованим, організованим і контрольованимпроцесом художньоестетичної освіти, розвитку тавиховання молоді, побудованому на основісукупності методологічних принципів, психологопедагогічного обґрунтування методичнихдосліджень та розробок, які у нерозривномузв’язку з естетичним вихованням особистостізабезпечують її моральний та духовний розвиток[4].

Під художньоестетичним смаком, якпідкреслює проф. Г. Падалка, слід розумітисистему почуттєвораціональних схильностейособистості, що виростають на ґрунті соціальнодетермінованих уявлень кожного індивіда пропрекрасне і спонукають його до активної,відповідної ідеалу мистецької діяльності. Неважкопомітити, що у визначенні художньоестетичногосмаку виявляється його зв’язок з ідеалом [6, 104].

Відносини між реципієнтом і музикою складніта різноманітні. Це обумовлюється багатствомлюдської особистості, змістовною і стильовою

різноманітністю музичного мистецтва. Потреба– один з основних аспектів вказаних відносин…Смак – інший аспект відносин між особистістю імузикою. Ним характеризуються оцінювальнітенденції, які лежать у самій природі пізнавальногопроцесу. Виростаючи на базі потреби, смакформує її саму, регулює дію музичного мистецтвана людську психіку [2, 108].

Отже, смак, як суспільна норма прекрасногота відображення системи естетичних цінностейвиступає як засіб творчого самовираження іхудожнього пізнання світу.

Складний і суперечливий процес формуваннямузичного смаку включає в себе розвитокздібностей художнього сприйняття явищмистецтв і дійсності, навиків естетичної оцінки ісуджень, формування естетичних потреб таінтересів. У процесі розвитку смаків створюєтьсясистема особистісних критеріїв молоді не тількиу сфері художньоестетичного сприймання, але ів структурі ціннісних переваг. Саме такі ціннісніпереваги характеризують світосприйняттяособистості, закладають у реципієнта підвалинийого власного естетичного тезаурусу.

Основним структурним елементом системиестетичного виховання є особистість, оскількимета, завдання, специфічні методи формуваннямузичного смаку орієнтовані на естетичний ізагальний розвиток особистості.

Серед основних напрямків роботи поформуванню музичного смаку школярів та молодіслід визначити наступні етапи:

навчальновиховний процес в навчальномузакладі, де керівну роль у забезпеченніпедагогічної цілеспрямованості відіграє вчитель;

позакласна та позашкільна діяльністьучнівської молоді в якій особливу роль належитьтворчим гурткам, колективам художньоїсамодіяльності робота яких здійснюється підпедагогічним контролем за їх соціальноціннісноюорієнтацією та результативністю;

важливою складовою є також художньоестетичні впливи засобів масової комунікації(радіо, телебачення, відео, преса), сім’ї,мікросередовища, яке очолює молодь.

Таким чином, формування музичного смакуефективно здійснюється тоді, коли воно неізольоване, а включається у комплекс усієїнавчальновиховної роботи школи і здійснюєтьсяз допомогою цілеспрямованого педагогічногоколективу.

На сприйняття і оцінку того чи іншогомузичного твору впливають наступні фактори: вік,настрій дитини, стан здоров’я, оточуючесередовище, місце перебування. Оскільки



83 Молодь і ринок №6 (101), 2013

кращим засобом виховання емоцій та почуттів єзалучення до активної діяльності, то й кращимзасобом виховання смаку також слід визнатибезпосередню участьзалучення підлітків впроцес художньої творчості. Активне сприйняттяхудожнього об’єкта покладено в основуформування музичного смаку. Аналіз смаковихпереваг в галузі мистецтва показує, що смаковаоцінка має художню специфіку, характеризуєтьсяхудожнім ставленням до творів мистецтва.Оцінюючи цілісний характер музичного смакумолоді слід підкреслити, що рівень смаків учнівзалежить від запасу художньоестетичних знань,рівня розвитку естетичної оцінки, естетичнихпотреб, поваги до смаків, потреб, поглядів ісимпатій своїх товаришів. Великого значеннянабуває створення художньовиразногосередовища, естетизація предметного світу, щооточує молоду людину [3].

Аналіз визначень і підходів до вивченнямузичного смаку, його сутності, дозволяютьвиділити наступний перелік компонентів:адекватне повноцінне сприйняття художніх творів;уміння оцінювати музичний твір; знання(естетичне, художнє); художнє чуття; інтелектуальнийрозвиток; почуття міри (художньої, естетичної);інтерес до творів мистецтва; естетична насолода;асоціативність; погляди і уявлення (естетичні,художні); музичноестетична готовність;музичноестетична потреба. Даний перелікдемонструє досить широкий діапазонкомпонентів, їх різноманітність і самоцінність.

Безпосереднє сприйняття художнього об’єктапокладено в основу формування музичного смаку.Цілісність перцепційності дозволяє оцінити змістпредмета (явища) через форму, відчути йогодосконалість чи недосконалість. Повноціннимсприйняттям можна вважати здатність побороти,з одного боку, наївнореалістичне сприйняття, а здругого – уміння піднятися на синтетичнийтворчий рівень осмислення твору.

До важливих компонентів музичного смакуможна віднести якість і змістову узгодженістьестетичних і художніх оцінок. Естетична оцінкамає такі ознаки: вона може бути мотивованою,реальноемоційною, асоціативно образною,цілісною. У реципієнта можна визначити три типихудожніх оцінок: оцінкасприйняття, оцінкасмак,оцінкаідеал. Всі типи оцінок тісно взаємопов’язаніі виявляються умовно.

Вивчення смакових переваг в галузі мистецтвапоказує, що смакова оцінка має художню специфіку,характеризується художнім ставленням до творівмистецтва. Таким чином, оцінюючи ціліснийхарактер музичного смаку молоді, ми

підкреслюємо, що рівень смаків залежить відзапасу художньоестетичних знань, рівня розвиткуестетичної оцінки, естетичних потреб, поваги досмаків, поглядів і симпатій інших людей.

Теорія формування музичного смаку та їїпрактичне втілення не можуть стояти остороньтого нового, що вносять у спілкування з музикоюсоціальнокультурні чинники розвиткусуспільства.

Як зазначають науковці, джерела масовоїінформації більше за батьків і систематичну освітупозначаються на життєвій позиції молоді. Засобимасової інформації сприяють поширеннюконтактів аудиторії з музикою. Завдяки їмнезліченні стилі і жанри музичного мистецтвазнаходять різноманітне втілення у сучасному світі,тобто музичний смак молоді тісно пов’язаний зістаном розвитку суспільства.

Так, психологи Лестерівського університету(Англія) після проведення опитування двох тисячп’ятсот чоловік виявили безпосередній зв’язокміж музичним смаком реципієнтів та оточуючимсередовищем. Значна частина шанувальниківелектронної музики, сучасних музичних напрямків(24%) вели згідно з цим дослідження асоціальнийспосіб життя: зловживали алкоголем,вживалинаркотики. Серед любителів класичної та народноїмузики таких виявилося 1,6%. Ці данніпідтверджують важливість впливу різних видівмузичного мистецтва на формування смаку тарозвиток особистості. Цим ще раз доведено, щомузика здатна нести в собі й виховувати у молодіне тільки радість, любов, співчуття, доброту, а йагресію, злість, ненависть, інші негативні людськіякості [8].

Функціонування сучасних інформаційнихканалів зумовлює певні зміни музичногосприйняття, що зачіпають усі щаблі – відперцептивного розрізнення звукового матеріалу доособистісної інтерпретації творів. Ситуації, в якихмолоді люди стають фактичними слухачамимузики, вельми різноманітні й мають не однаковевиховне значення.

Широка сфера музичного життя, з якоюпостійно зустрічається молодь, як зазначає О. Рудницька,вивчено ще недостатньо. І тому, спілкування змузикою, яке рішуче впливає на духовну культуруособистості, нерідко залишається стихійним.

Втім, стихійне сприйняття музичних звучань,за умови необмеженого виробу різносортноїмасової “продукції”, є найнижчим рівнемвзаємодії особистості з мистецтвом. Випадковімузичні враження можуть виявитися складнимидля молоді, викликати певну невідповідність міжзагальною установкою на “спілкування” з


84

музикою і в такий спосіб мати негативні наслідкина розвиток особистості [7, 103].

Потрібно врахувати й те, що для сучасноїукраїнської молоді характерне стихійне,самостійне спілкування з мистецтвом та йогонизькосортними проявами, а також супутні формийого сприйняття. Саме цим частковопояснюються зміни в ціннісних музичнихорієнтаціях молоді, падіння в її свідомості статусусерйозної музики як духовної зрілості. Щодокультурного статусу популяризації мистецтва, товін зумовлений не стільки мотивами естетичногохарактеру, скільки загальною соціальноекономічною і культурною ситуацією, а такожсуспільною думкою. Соціологічні дослідженняпоказують, що на фоні “катастрофічного” станунауки, культури, які все менше приваблюютьмолодь, існує реальна можливість виникненняілюзорної форми молодіжної субкультури, яка небуде ґрунтуватися ні на загальнолюдськихцінностях, ні на духовних багатствах власногонароду.

Сучасний стан музичноестетичного вихованняв загальноосвітніх навчальних закладах свідчить,що ці проблеми не розв’яже жоден “інноваційнийпроцес”, а тільки розвиток духовних цінностей ушкільної молоді, її музичноестетичний смак,виховання на основі зразкаідеалу можутьоздоровити сучасне суспільство. Соціальнийфактор є одним із визначальних чинників впливуна свідомість молоді. Несприятливе для розвиткудуховності близьке та далеке середовище знищуєпаростки духовних прагнень у дітей та молоді.Соціальне середовище сьогодення не сталомісцем прилучення молоді до духовних цінностей,розвитку музичного смаку. Така ситуаціявиливається у катастрофічні наслідки: зростаннязлочинності школярів та молоді, поширенняалкоголізму та наркоманії, виникнення нових формузалежнення: від комп’ютера, від телевізора,Інтернету, гральних автоматів тощо.

Вище наведенні приклади свідчать про

несформованість моральноестетичних якостейсеред значної кількості молоді, відсутністьхудожніх смаків, духовних ціннісних орієнтирів тадуховну порожнечу.

Таким чином, на сучасному етапі розбудови вУкраїні громадянського суспільства, вагомогозначення набуває збереження менталітету народу,кращих духовних надбань. Виникає потребаповернення до істинної духовності, формування тарозвитку моральних цінностей, ідеалів тависокохудожніх орієнтирів молоді. Отже,соціальнокультурні та освітні проблеми, яківиникають у суспільстві ставлять нові завданняперед багаторівневою системою навчання тавиховання підростаючого покоління. З погляду наце розширення можливостей застосуваннямузичного мистецтва у системі педагогічноїосвіти є вельми своєчасним і перспективним.

1. Горбенко С.С. Історія гуманізаціїмузичної освіти дітей шкільного віку /С. Горбенко. – Житомир, 2008. – 415 с.

2. Костюк О.Г. Сприймання музики іхудожня культура слухача / О. Костюк. – К.:Наукова думка, 1965. – 121 с.

3. Ляшенко І.Ф. Музика в системі музичноговиховання / І. Ляшенко. – К.: Знання, 1975. –48 c.

4. Масол Л.М. Концепція загальної мистецькоїосвіти / Л. Масол // Мистецтва та освіта. –2004. – №1 (31).

5. Остроменский В.Д. Восприятие музыкикак педагогыческая проблема / В. Остроменский.– К.: Музична Україна, 1975. – 286 с.

6. Падалка Г.М. Педагогіка мистецтва.Теорія і методика викладання мистецькихдисциплін / Г. Падалка. – К.: Освіта України,2008. – 272 с.

7. Рудницька О.П. Музика і культураособистості: проблеми сучасної педагогічноїосвіти / О. Рудницька. – К.: 1998. – 347 с.

8. http://ostriv/in./ua



“Мова – це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків, мова – це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня, інтелектуальна і мислительська діяльність народу.

Олександр Олесь український письменник, поет, драматург


85 Молодь і ринок №6 (101), 2013

Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень та публікацій.Розбудова української школи‚

виховання національно свідомого і духовнобагатого підростаючого покоління неможливе безопрацювання теоретикометодологічних аспектівнаціональної системи виховання і навчання зурахуванням педагогічного досвіду минулого‚ йогогрунтовного і об’єктивного вивчення. Без знаннятого, як розвивалась теорія і практика виховання танавчання в минулому, неможливо збагнути сучасней передбачити майбутнє, а також забезпечитиєдність, наступність і спадкоємність поколінь.

Серед визначних діячів минулого були й

композитори, які, поєднуючи композиторськийталант з педагогічною майстерністю, закладалипідвалини професійної української музики, а такожвнесли частку в теорію і практику музичноестетичного виховання. Особливий інтерес уцьому плані викликає музичнопедагогічнадіяльність композиторів другої половини XIX –початку XX століття. Саме в цей історичнийперіод, у складних умовах чужоземногопанування, ними досягнуті помітні успіхи ворганізації музичного навчання й виховання, що вкінцевому результаті призвело до заснування в1903 році Вищого музичного інституту ім. М. Лисенкау Львові.

Іван Фрайт, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри народних музичних інструментів та вокалу


ВНЕСОК ДЕНИСА СІЧИНСЬКОГО У РОЗВИТОК МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ ІВИХОВАННЯ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ (КІНЕЦЬ XIX – ПОЧАТОК XX СТОЛІТТЯ)

У статті висвітлено внесок Дениса Січинського у розвиток музичної освіти і виховання Західної України.Встановлено, що підручники і збірники композитора з музичноестетичного виховання стали вагомим внескому музичнопедагогічну науку і, зокрема, в теорію і практику розбудови української національної школи.

Ключові слова: національне музичне виховання школярів, національна свідомість, навчання, педагогічнадіяльність, спадщина, ідеї композитора.

Літ. 19.

Иван Фрайт, кандидат педагогических наук, доценткафедры народных музыкальных инструментов и вокала


ВКЛАД ДЕНИСА СИЧИНСКОГО В РАЗВИТИЕ МУЗЫКАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯИ ВОСПИТАНИЯ ЗАПАДНОЙ УКРАИНЕ (КОНЕЦ XIX – НАЧАЛО XX ВЕКА)

В статье освещены вклад Дениса Сичинского в развитие музыкального образования и воспитанияЗападной Украины. Установлено, что учебники и сборники композитора с музыкальноэстетическоговоспитания стали весомым вкладом в музыкальнопедагогическую науку и, в частности, в теорию и практикуразвития украинской национальной школы.

Ключевые слова: национальное музыкальное воспитание школьников, национальное сознание, обучение,

педагогическая деятельность, наследие, идеи композитора.

Ivan Frait, Ph.D. (Pedagogic)Docent of Folk Musical Instruments and Vocals Department


DENIS SICHYNSKYI CONTRIBUTION TO THE DEVELOPMENT OF MUSICEDUCATION AND TRAINING IN WESTERN UKRAINE

(LATE XIX – EARLY XX CENTURY)The article highlights the contribution of Denis Sichyns’koho the development of music education and

training in Western Ukraine. Found that textbooks and collections composer of musical and aesthetic educationhave a significant contribution to music and teaching science, particularly the theory and practice of developmentof the Ukrainian national school.

Keywords: national music education in schools, national consciousness, learning, teaching activities,heritage, the idea of the composer.

УДК 7.071.1(092)(477.8)“18/19”

ВНЕСОК ДЕНИСА СІЧИНСЬКОГО У РОЗВИТОК МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ І ВИХОВАННЯЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ (КІНЕЦЬ XIX – ПОЧАТОК XX СТОЛІТТЯ)

© І. Фрайт, 2013

86

Постать Д. Січинського займає одне зпочесних місць серед композиторів цього періоду,викликає почуття глибокої пошани до особистостімитця. Це, передусім, композиторпрофесіонал,який пройшов нелегкий, а часом і трагічнийособистий шлях. Проте, за найскладнішихобставин життя, він зберігав свободу думки, духу,волі, ніколи не спрямовував свої помисли й цілі увигідне для себе русло, а дбав про розвитокнаціональної музики. Усе життя Д. Січинського –це подвиг трудівника, який в ідеї служінняукраїнському народові вбачав своє покликання, асвою натхнену працю вважав скромним дарункомйому.

Діяльність Д. Січинського привертає увагубагатьох дослідників, які акцентують увагу навеликому значенні його композиторської тапедагогічної праці в контексті українськогонаціонального відродження, духовного розвиткута соціальнокультурного прогресу.

Питання, пов’язані з життям та діяльністюкомпозитора знайшли помітне місце у періодичнихвиданнях ще за життя композитора. Заслуговуютьпублікації, опубліковані в часописах “Діло”,“Галицька Русь”, “Зоря”, “Буковина”, “Літературнонауковий вісник”, “Ілюстрований музичнийкалендар”, “Нова Січ”, “Артистичний вісник”,“Подільський голос”, “Руслан” та ін.

Значна кількість публікацій про композиторавийшла і після його смерті. У першій половині ХХстоліття (до 1939 року) оцінку діяльностіД. Січинського дають такі автори: В. Барвінський,М. Волошин, Я. Вінцковський, В. Гадзінський,М. Гайворонський, М. Грінченко, О. Залеський,С. Людкевич, В. Садовський, С. Чарнецький та ін.

Питання, пов’язані з життям та творчістюД. Січинського, знайшли висвітлення і вмузикознавчій науці радянського періоду, середяких найвагомішими є публікації С. Павлишин, якав 1955 році успішно захистила кандидатськудисертацію “Творчество композитора Д.В. Сичинского”[9], а також присвятила велику кількість публікаційцьому визначному композиторові і педагогу.

Об’єктивні зміни в політичній, соціальноекономічній, духовній сферах сучасногоукраїнського суспільства відкрили нові можливостідля вивчення діяльності та творчої спадщиникомпозитора. Творча активність науковців даласучасній українській музикознавчій і педагогічнійнауці ряд публікацій, що стосуються постатіД. Січинського. Заслуговують уваги науковірозвідки Т. Гнатів, І. Єгорової, Г. Карась,Л. Кияновської, В. Маланюк, Г. Молчанової,О. Михайличенка, О. Німилович, Л. Проців,І. Зеленецької, Л. Філоненко, М. Черепанина та ін.

Однак, незважаючи на наявні дослідження,деякі аспекти діяльності композиторазалишаються до кінця ще не вивчені: відсутнійаналіз його педагогічної праці, створених нимзбірників з музичноестетичного виховання, нез’ясовано його місце в становленні й розвиткумузичної освіти і виховання в Західній Україні.Саме тому, усвідомлюючи потребу та реальніможливості вивчення музичнопедагогічноїдіяльності Д. Січинського, а також прагнучивнести посильний вклад у розвиток національноїісторикопедагогічної науки та вдосконаленнянавчальновиховного процесу, вважаю за необхідневисвітлити його працю як просвітителя й педагога.

Мета статті у виявленні і оцінці з сучаснихпозицій внеску композитора Дениса Січинськогоу розвиток музичної освіти і виховання ЗахідноїУкраїни.

Виклад основного матеріалу. ДенисВолодимирович Січинський, творчість якогоприпала на кінець XIX – початок XX століть,вважається першим професійним композиторомГаличини. Аналіз педагогічнопросвітницькоїдіяльності дає можливість стверджувати, щойому, як нікому з композиторів, найважче булопрацювати митцемпрофесіоналом. Аджеукраїнський композитор у Галичині, яксправедливо відзначав С. Людкевич, – це “бувякийсь апокаліпсис сонної уяви, який і задопомогою найсміливішої фантазії годі собі добреуявити. Це була і найтяжча жертва, на яку мігвзагалі Січинський чи якийнебудь композиторздобутися” [6, 235].

Педагогічнопросвітницьку діяльністькомпозитор розпочав ще під час навчання вТернопільській гімназії, продовжив у Львівській(польській) консерваторії, товариствах “Боян”, атакож різних навчальних закладах краю. Так,працюючи в школіінтернаті, що в Дроговижу біляСтрия, протягом двох років (1896 – 1898) навчаєвихованців співу, гри на музичних інструментах,керує духовим оркестром і створює репертуар длянього. Педагогічна праця стає стимулом дотворчості, спонукає писати твори для дітей. “І такв Дроговижскім закладі мусів я перший раз вжиттю писати для оркестру...” [14, 3] – зазначаєу своїй автобіографії.

Якісно новим етапом у житті Д. Січинськогостав приїзд 1899 року до Станиславова (сьогоднім. ІваноФранківськ), де з невеликими перервамипропрацював до останніх своїх днів. Композиторбере активну участь у роботі “СтаниславівськогоБояна”. Саме завдяки йому “Боян” стає одним ізкращих колективів краю, який популяризувавтвори українських композиторів. Крім цього,



87 Молодь і ринок №6 (101), 2013

працює викладачем теорії музики і фортепіано вновоутвореній музичній школі, яку засновує увересні 1902 року при товаристві “СтаниславівськийБоян”. Як засвідчують архівні матеріали, це бувперший український навчальномузичний закладу Галичині. Думка про його заснування виниклаще в 1900 році. Газета “Діло” писала: “…школамузична відкривається з початком грудня (1900 р.– І. Ф.) при “Станиславівському Бояні”. Загальноїтеорії співу і музики, а також гармонії іконтрапункту буде навчати п. Денис Січинськийщопонеділка від 7 1/2 години вечером” [3]. Однаквідкрита вона була тільки у вересні 1902 року.

Про високий професійний рівень школизасвідчує перший концерт учнів й учениць, якийвідбувся 11 липня 1903 року. На цей виступ, якписала газета “Діло”, “прибуло понад 100 осіб, ізлиць яких можна було прочитати задоволення зпродукцій цієї одинокої доси у нас заснованої школимузичної” [5].

Важливо відзначити, що на першому роцііснування навчалося 36 учнів: теорії музики – 11;гри на фортепіано – 14; скрипці – 9; віолончелі –1; цитрі – I [5]. “Ця школа, – як відзначаєП. Медведик, – випустила чимало обдарованихмузикантів і згодом стала основою для відкриттяІваноФранківського музичного училища в 1939році” [7].

Таким чином, внесок Д. Січинського врозвиток музичної освіти є справді вагомим. Він,як і багато інших галицьких композиторів, уважав,що музична школа має бути побудована нанаціональних засадах. Саме тому йогопедагогічна спадщина є глибоко народною,підпорядкована вихованню молоді в дусіхристиянської моралі та історичного досвідуукраїнського народу.

Називаючи композитора “Бодлером українськоїмузики”, С. Людкевич відзначає, що “немає у всійтворчості Січинського жодного жанру, жодноїнотки, яка не вийшла би з сердечного почування,і щирого, душевного настрою” [6, 236].

Д. Січинський завжди розглядав музику і співяк важливий засіб пробудження національноїсвідомості та виховання підростаючого покоління.Аналізуючи рівень музичного навчання внародних школах, зазначав, що головнимипричинами занепаду є те, що в “наших школахпопросту карикатуровано доси науку співу, бо відпершого до послідного року науки по найбільшійчасти не співано інакших пісень, лишеодноголосові, а і в тих не було великого вибору...”[15]. Саме ця обставина й поставила перед нимзавдання створити доступний сприйманню тавиконанню дитячий репертуар. Про це, зокрема,

відзначав галицький композитор Я. Ярославенко,стверджуючи, що Д. Січинський, “будучиучителем музики і співу..., гармонізував народніпісні..., придатні тільки для початкового навчанняхорового співу” [1]. Це підтверджує йС. Павлишин, яка відзначає, що для “уроківхорового співу композитор гармонізував великукількість народних пісень...” [8, 10].

Як бачимо, праця педагога для Д. Січинськогобула стимулом творчості, висувала перед нимпрактичні завдання щодо поповнення репертуару.

Великою заслугою композитора є заснуванняв червні 1902 року при товаристві “СтаниславівськийБоян” музичного видавництва “Бібліотекамузикальна”, яке видавало окремими випускамитвори українських композиторів, а також йоговласні. Завдяки активній участі Д. Січинськогопобачило світ 22 випуски.

Важливо відзначити, що видавництво сприялоне тільки популяризації творів українськихкомпозиторів, а й давало багатий дидактичнийматеріал для міських і сільських хорів, а такожнавчальних закладів краю.

На особливу увагу заслуговує 20й випуск“Збірник народних і патріотичних пісень на голосидитячі в супроводі фортепіано”, який, як відзначивС. Людкевич, був “чи не першим популярнимспіваником, призначеним для шкільної дітвори”[10].

Видавши його, Д. Січинський висловлюєвпевненість, що “вчительство використає цейзбірник як підручник для шкіл, а наші діти будутьмати із чого співати. Цим способом, – продовжуєавтор, – гадаємо, що музичне видавництвопричинилося до збільшення репертуару (у нас, нажаль, ще дуже маленького) дитячих пісень івзагалі причинилося до поступу на музичнім поліна один крок вперед” [16].

Усі 17 пісень збірника засновані на народнихмелодіях. Це прості обробки, в основному 8, 10,12 і 16тактовні, зручні для вивчення й виконанняна уроках музики. Фортепіанний супровід вдалодоповнює й виражає характер пісень, а такождопомагає розкрити їх зміст.

У передмові до співаника Д. Січинськийвідзначає, що основною метою при складаннізбірки “було зібрати і опублікувати кільканадцятьпопулярних пісень в той спосіб, щоб вони служитимогли до ужитку для дітей, та щоб збірка ця, вякій використані тексти, поміщені в апробованихвладою шкільних підручниках, могли статипідручником для домашнього і для шкільногокористування” [11].

Пісні, написані на 2 і 3 голоси, відповідають ірепертуарним інтересам учнів, а деякі з них,


88

зокрема “Реве та стогне Дніпр широкий”, “Чом,чом”, “Рідна мово”, “Нова радість”, “Повставаликозаченьки”, “Боже, великий, єдиний”, “Ще невмерла Україна” та ін., становлять сучаснийнавчальний і концертний репертуар. Саме томуС. Людкевич у 1905 р. писав, що “потреба і вагатаких співаників у нас велика...” [10].

Аналіз “Збірника народних і патріотичнихпісень на голоси дитячі в супроводі фортепіано”дає можливість стверджувати, що тільки великийпедагогічний досвід допоміг Д. Січинськомувідібрати для нього кращі зразки народноїтворчості, які композитор черпав із шкільнихпосібників і збірників, призначених для музичногонавчання й виховання молоді. НаписаніМ. Лисенком, І. Воробкевичем, І. Біликовським,В. Матюком, М. Вербицьким, ці пісні насьогоднішній день не втратили ні актуальності, ніпедагогічної цінності, тому й повинні активновикористовуватися в практичній діяльностісучасної загальноосвітньої школи.

Другим важливим виданням композитора єзбірник пісень під назвою “Ще не вмерлаУкраїна”, який вийшов друком 1904 року вПеремишлі. До нього ввійшли 152 українськінародні й патріотичні пісні для фортепіано зісловами. Ця перша спроба створення доступногодля виконання педагогічного репертуару євагомим внеском у фортепіанну педагогіку, яказнайшла розвиток і продовження в творчостіС. Людкевича, Я. Лопатинського, В. Барвінського,Б. Вахнянина, Н. Нижанківського та іншихгалицьких композиторів першої половини XXстоліття.

Розділивши збірник на дві частини – нотну і текстову,Д. Січинський тим самим продовжив лінію створеннявокального репертуару, доступно викладеного внескладних аранжуваннях для фортепіано.

Джерелом стали збірники відомих фольклористіві композиторів А. Едлічки, А. Коціпінського, М. Лисенка,В. Матюка, Ф. Колесси, а також, як відзначає самД. Січинський у вступі: “Багато мелодій –особливо галицьких... – написав я вірно, як вонизвичайно співаються...” [13].

Важко переоцінити виховне значення збірки.Поетичний текст дає можливість значно глибшезрозуміти образ високохудожніх фортепіаннихтворів, які розкривають перед учнями життя йпобут народу, його історичне минуле, сприяютьвихованню естетичного почуття.

Тут представлені в основному кращі зразкинародної творчості. Крім цього, фортепіаннийвиклад може бути з успіхом використаний якмузичнопедагогічний репертуар для підготовкимайбутніх піаністів.

Про велику популярність і педагогічну цінністьзбірника засвідчує перевидання, яке здійснив у1912 році С. Людкевич. Доповнений його творами,обробками М. Лисенка, збірник виходить під тієюж самою назвою і містить 200 патріотичних інародних пісень.

У передмові видавця відзначено: “Збірникнародних і популярних пісень Д. Січинського “Щене вмерла Україна” займає між музичноюспадщиною покійника важливе місце не так можеіз музичноартистичного боку, як в тому, щопослужив знаменито для популяризування пісеньу нас і чужинців. Найкращим доказом цього буввідзив про нього і в німецькій “Мusik” як і факт,що великий наклад збірника протягом кількох літцілковито розійшовся” [12].

Як показав аналіз збірника, Д. Січинський підчас його написання дотримувався такихпедагогічних принципів: доступності пісень,відповідності віковим особливостям, специфікидитячої психології, а також своєрідності дитячогосприймання й превалювання практичного досвідунад теоретичним. Вони дали можливість створитивисокохудожні твори з чіткою формою, яскравовираженою мелодією, заснованою нанароднопісенних інтонаціях. Його найбільшрозумна педагогічна спрямованість – залученнядітей до музики засобами народних мелодійзасвідчує, що він допомагав вирішувати важливізавдання в справі музичноестетичного вихованняпідростаючого покоління.

Збірник користувався великою популярністю ів українській діаспорі, зокрема Америці.Підтвердженням є його перевидання, якездійснило в 1971 році видавництво “Сурма”.Доповнений гімном американських українців “Затебе Україно” з музикою С. Людкевича на словаВ. Щурата, він вийшов під назвою “201українських народних пісень”. Маючи яскравовиражений виховний характер, збірник нагадувавукраїнцям Америки про славні національнітрадиції, навчав любові та пошани до рідної землі.Основна мета, як зазначають видавці, “поширитиміж американцями інтерес до української пісні, ачерез це і до українського народу” [2].

Отже, збірник “Ще не вмерла Україна”Д. Січинського є вагомим внеском композиторапедагога в музичне виховання учнів. Будучиважливим джерелом навчання молоді не тільки внас, а й за кордоном, він і нині дає багатийматеріал для загальноосвітньої й музичної шкіл,сприяє розвиткові національної ідеї, формуваннюнаціональної свідомості підростаючих поколінь, авідтак і справі зміцнення незалежної Українськоїдержави.



89 Молодь і ринок №6 (101), 2013

Сучасністю й доступністю відзначається такожзбірник коляд на Різдво Христове під назвою“Христос Родився”, який, як і попереднє виданнякомпозитора, істотно збагачує музичнопедагогічний фортепіанний і вокальний репертуари.

Необхідно відзначити, що Д. Січинський зглибоким почуттям обов’язку ставився допедагогічної праці. Як справедливо зазначаєС. Павлишин, праця викладача фортепіано вновоутвореній музичній школі для композитораскоріше була “виконанням почесногогромадського обов’язку, ніж працею длязаробітку” [8, 10]. Саме через відсутність ушкільній фортепіанній літературі високохудожніхзразків національної музики Д. Січинський,продовжуючи традиції М. Лисенка та іншихукраїнських композиторів, створює повноціннийрепертуар для дітей, педагогічна цінність якогоне знижується й сьогодні.

Композитор щиро радів, коли писали дляфортепіано подібні твори інші автори. Так, зпоявою “Трьох коломийок” для фортепіаноА. Кужеля він відзначав, що це видання є вчасним,тому що мало хто з наших композиторівзаймається цього роду музикою [4].

Його збірник “Христос Родився”, до якоговвійшло 24 колядки, відзначається простотоювикладу, чіткою формою, різноманітністюгармонічних засобів і фактурних прийомів. Йогоаналіз свідчить про те, що велика кількість коляд,а саме: “Бог ся рождає”, “Нова радість стала”,“Небо і земля”, “Христос родився”, “Дар ниніпребагатий”, “Дивна новина” та ін. – є близькимий зрозумілими учням. Безумовно, що вплив їх зогляду на релігійноморальне виховання єнеабияким. Як відзначає Л. Філоненко, цикл коляд“Христос Родився” Д. Січинського становить“значну цінність як з педагогічного, так і зпіаністичного огляду...” [19].

Отже, збірник коляд “Христос Родився”становить цінний дидактичний матеріал, якийможна використовувати як у загальноосвітній, такі музичній школах. Перевиданий у Канаді, НьюЙорку, він і нині не втрачає актуальності, цінності,а тому й заслуговує на перевидання й найширшевпровадження в навчальні заклади України.

Необхідно відзначити, що Д. Січинський одинз перших серед галицьких композиторів здійснивпереклад для фортепіано і двох симфонійМ. Вербицького (VIї і IIIї), а також багато іншихтворів українських композиторів, історичнацінність яких очевидна.

Великий внесок у збереження фортепіанноїмузичнопедагогічної спадщини композитораздійснила О. Німилович, яка у 2007 році видала

навчальний посібник “Денис Січинський.Фортепіанні твори”, куди увійшли неопублікованіфортепіанні твори композитора. О. Німиловичсправедливо відзначає, що “яскрава, емоційна,виразна мелодика є найцінішою рисоюфортепіанної творчості Д. Січинського” [17, 11].

Аналіз музичних творів навчального посібника“Денис Січинський. Фортепіанні твори” даєможливість стверджувати, що це високохудожнімузичні композиції спрямовані на те, щобприщепити молодому поколінню любов до свогонароду, історії, мови та залучити їх до національноїмузичної культури. Його найбільш розумнапедагогічна спрямованість – залучення молоді домузики засобами народних мелодій спонукалозробити переклад цих творів і для баяна(акордеона). Саме ці композиції, як стверджуютьвидавці, нададуть можливість наповнитинавчальновиховний процес національнимелементом, а також сприятимуть не лишехудожньому розвитку баяніста (акордеоніста), ай вдосконаленню його технічної майстерності [18].

Висновок. Отже, музичнопедагогічнадіяльність Д. Січинського справила помітнийвплив на розвиток музичної освіти й вихованняЗахідної України. Незважаючи на той факт, щозначна частина музичнопедагогічної спадщиникомпозитора втрачена, бо, як відзначає самД. Січинський, його “малі твори хоральні, сольовіта фортеп’янові, вони або загинули, або є десьміж людьми...” [14, 72], віднайдений намиматеріал, його об’єктивний аналіз дає всі підставистверджувати, що він спрямований на те, щобприщепити учням любов до свого народу, історії,мови та залучити їх до національної музичноїкультури. Сама ж праця композитора, патріотизмі любов до рідної землі – добрий приклад увиховання підростаючого покоління.

1. Вінцковський Я. Спадщина Д. Січинського /Я. Вінцковський // Діло. – 1910. – № 85.

2. 201 українських народних пісень. – ПарижНьюЙорк, 1971. – С. 1.

3. Діло. – 1900. – № 261. – С. 3.4. Діло. – 1902. – № 179. – С. 3.5. Діло. – 1903. – № 147. – С. 3.6. Людкевич С. Денис Січинський (До 20річчя від

дня смерті) / С. Людкевич // Дослідження, статті,рецензії. – К.: Музична Україна, 1973. – 520 с.

7. Медведик П. Сторінки дружби П. Медведик //Прикарпатська правда. – 1965. – 13 червня. – С. 4.

8. Павлишин С. Денис Січинський / С. Павлишин. –К.: Музична Україна, 1980. – 48 с.

9. Палишин С. Творчество композитораД.В. Сичинского: автореферат дис… на соисканиеученой степени канд. искусствоведения / С. Павлишин.– К., 1955. – 15 с.


90

10. Садовський В., Людкевич С. Наші видавництваі музикалії за останні літа (1900 – 1905) /В. Садовський, С. Людкевич // Артистичний вісник. –1905. – № 2 – 3. – С. 22.

11. Січинський Д. Збірник народних і патріотичнихпісень, на голоси дитячі в супроводі фортепіано /Д. Січинський. – Перемишль, 1904.

12. Січинський Д., Людкевич С. Ще не вмерлаУкраїна: 200 патріотичних і народних українськихпісень / Д. Січинський, С. Людкевич. – Львів, 1912. –С. 2.

13. Січинський Д. Ще не вмерла Україна /Д. Січинський. – Перемишль, 1904.

14. Січинський Д Автобіографія / Д. Січинський //Ілюстрований музичний календар. – Львів, 1905. –С. 72 – 73.

15. Січинський Д. Співаник. Школа народна /

Д. Січинський // [Зібрали й уложили В. Навроцький іВ. Сайко] // Діло. – 1907. – № 232. – Ч. 1, 2, 3, 4. – С. 3.

16. Січинський Д., Якубович Є. Збірник пісень /Д. Січинський, Є. Якубович // Руслан. – 1904. – № 283.– С. 4.

17. Січинський Д. Фортепіанні твори /Д. Січинський / [Ред.упор., автор вступ. статтіО. Німилович]. – Дрогобич: Посвіт, 2007. – 52 с.

18. Твори Д. Січинського в перекладі для баяна /[Ред.упор Є. Марченко, І. Фрайт]. – Дрогобич:Посвіт, 2008. – 52 с.

19. Філоненко Л. Збірка колядок “ХристосРодився” Д. Січинського та її педагогічне значення /Л. Філоненко // Музика в системі художньоестетичної освіти молоді: Матеріали Всеукраїнськоїнауковопрактичної конференції. – ІваноФранківськ,

1995. – С. 84.


Постановка проблеми, аналіз останніхдосліджень та публікацій. ПочатокXXI століття увійшов у історію як

період змін у соціальнополітичному, економічномуй культурному житті європейських країнпостсоціалістичного простору. Процес

УДК 373.3.016:78

Тамара Турчин, кандидат педагогічних наук, доцентЧернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К.Д. Ушинського

РОЛЬ ІНФОРМАЦІЙНО-ПОЯСНЮВАЛЬНОГО МЕТОДУ У ПІДСИЛЕННІТВОРЧОЇ СКЛАДОВОЇ ПОЧАТКОВОЇ МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ

У статті розглядається один із методів музичного навчання у початковій школі, який полягає уакцентуванні ролі творчого чинника, ступені творчого самовиявлення молодших школярів. Інформаційнопояснювальний метод спрямований на формування основ мистецької ерудиції учнів.

Ключові слова: художній смак, слухання, емоційне забарвлення, словесна інтерпретація, музичнослуховий досвід.

Літ. 3.

Тамара Турчин, кандидат педагогических наук, доцентЧерниговского областного института последипломного педагогического образования

имени К.Д. Ушинского

РОЛЬ ИНФОРМАЦИОННО-ПОЯСНИТЕЛЬНОГО МЕТОДА В УСИЛЕНИИТВОРЧЕСКОЙ СОСТАВЛЯЮЩЕЙ НАЧАЛЬНОГО МУЗЫКАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ

В статье рассматривается один из методов музыкального обучения в начальной школе, который заключаетсяв акцентировании роли творческого фактора, степени творческого самопроявления младших школьников.Информционноразъяснительный метод направлен на формирование основ художественной эрудиции учащихся.

Ключевые слова: художественный вкус, слушание, эмоциональная окраска, словесная интерпретация,

музыкальнослуховой опыт.

Tamara Turchyn, Ph.D. (Pedagogic) Docent of Chernihiv Regional Institute of Continuing Pedagogical Education by K. Ushynsky

THE ROLE OF THE INFORMATION AND EXPLANATION METHOD INREINFORCING THE CREATIVE ELEMENT OF ELEMENATY MUSIC EDUCATION

The article is discussing one of the methods of teaching musics in elementary school, that has to do withpromotion of the creativity factor, which is understood as a degree of the students creative selfexpression. Theinformationandexpanation method is used to form the artistic erudition of the students.

Keywords: artistic taste, emotional tint, interpretation, musical experience.

РОЛЬ ІНФОРМАЦІЙНО-ПОЯСНЮВАЛЬНОГО МЕТОДУУ ПІДСИЛЕННІ ТВОРЧОЇ СКЛАДОВОЇ ПОЧАТКОВОЇ МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ

© Т. Турчин, 2013

91 Молодь і ринок №6 (101), 2013

модернізації освітньої системи спричинив вихід“Концепції загальної середньої освіти (12ти річнашкола)”, де одним з основних напрямівнаціонального виховання вважається естетичний,а “основна мета естетичного вихованнявбачається в розвитку світоглядних уявленьучнів, їхнього естетичного ставлення донавколишньої дійсності та особистісно ціннісногоставлення до мистецтва, здатності до сприймання,розуміння і творення художніх образів, формуванніпотреб у художньотворчій самореалізації ідуховному самовдосконаленні” [2, 16]. Неспроможністьучнів початкової школи застосовувати засвоєннізнання, уміння і навички, способи діяльності уреальних життєвих ситуаціях, здатністьпристосовуватись до швидких змін життя,адаптуватися, уміти знаходити шляхи розв’язанняпроблем – це одна із потреб сучасної початковоїосвіти, яка зумовила оновлення та впровадженнянової редакції Державного стандарту початковоїзагальної освіти. [1] Метою освітньої галузі“Мистецтво” є формування і розвитоккомпетентостей у процесі опанування художніхцінностей та способів художньої діяльностішляхом здобуття власного естетичного досвіду.У змісті мистецької освіти більше увагизвертається на розвиток в учнів початкової школиемоційночуттєвої сфери, формування удоступному рівні системи мистецьких знань тавмінь.

Вітчизняними вченими (Б. Брилін, Н. Гуральник,І. Зязюн, Л. Коваль, Н. Миропольська, О. Олексюк,О. Отич, Г. Падалка, О. Ростовський, О. Рудницьката ін.) зроблено значний внесок у теорію тапрактику музичнопедагогічної освіти, зокрема,щодо реалізації виховного впливу мистецтва настановлення особистості. Проблеми початковоїосвіти висвітлені у роботах Т. Байбари, О. Савченкота ін., зокрема, реалізація питань початковоїмузичної освіти розроблена у працях О. Лобової,Л. Масол, Є. Печерської, В. Рагозіної та ін.Проте, стан початкової музичної освіти вимагаєосучаснення та подальший розвиток мистецькоїосвіти.

Мета статті – охарактеризувати рольінформаційнопояснювального методу упідсиленні творчої складової початкової музичноїосвіти.

Виклад основного матеріалу. Відтворенняспецифіки музичного навчання дітей напочатковому етапі призвело до розробки такогометоду, як інформаційнопояснювальний,спрямований на формування життя, основмистецької ерудиції дітей.

Основна теза сучасної музичної педагогіки

має полягати в домінуванні на уроках музики впочатковій школі духовнопрактичного, творчого,індивідуального ставлення людини до світу, щоробить авторитарний підхід і відповідні йомуметоди навчання неприйнятними. Формуваннятакого ставлення до світу можливо в умовахвиховання творчістю, тобто організації художньоїдіяльності як триєдності слухання музики, їївиконання і створення. Одним із важливих завданьуроків музики в початковій школі має бутирозширення музичного світогляду дітей. Цьомумає сприяти слухання музики та її інтерпретація.При слуханні музики учні мають ознайомитися зтворами різних композиторів, що має виховати удітей художній смак, розширити музичнослуховийдосвід. Чим частіше діти будуть слухати творирізних композиторів, тим більший інтерес вонимають проявляти до їхньої творчості, впізнаватиїхні твори серед інших. Музика, яку слухають дітимає визначатися доступністю її змісту, близькістюїї тематики дитячим інтересам, обсягоммузичного твору. Поступово має створитисянавичка слухати музику упродовж тривалогочасу, як більш складною за змістом, так ірізноманітною за жанровостильовими ознаками(I – II класи діти слухають твори з “Дитячогоальбому” П. Чайковського, а у III – IV класахучні слухають і уривки з балетів П. Чайковського).У послідовності освоєння музики маєвраховуватися тісний інтонаційний зв’язок народноїтворчості, класики і сучасності. При використанніїх “споріднення”, освоєння одних інтонацій маєз’явитися сходинка до розуміння інших, більшскладних. Уміння слухати музику, а, саме,додержуватись цілковитої тиші, що виховує в дітейвитримку, привчає їх поважати виконавця іслухачів має велике виховне значення. Учнямнеобхідно наводити приклад вдумливого іуважного слухача. Забезпечення школярівзнаннями про музику, композиторів і виконавцівмає бути важливою умовою формування їхмузичного сприймання. Вступне слово у формібесіди або розповіді, що відповідає змістумузичного твору має активізувати учнів нависловлення своєї думки про музику з глибокимиестетичними переживаннями. Інформаційноемоційне забезпечення музичного сприйманнямає бути лаконічним, емоційним, яке б непереобтяжувало увагу дитини, її бажання почутипрекрасне у музиці. Інформація вступного словамає зацікавити дітей, викликати стійкий інтерес,настроїти на сприймання музичного твору, а отже,виховати слухачів, поціновувачів музичногомистецтва, учасників суспільного мистецькогожиття. Виразна, емоційна мова має спонукати


92

дітей до емоційнооцінювального переживання. Урізних учнів один і той самий твір може викликатирізні асоціації, залежно від індивідуальностіслухача, його духовної культури. На урокахмузики має формуватися музичне сприйманняучнів з розвитку слухової спостережливості учнів,з вихованням культури спостереження.Організацію сприймань творів складного змістуслід підпорядковувати цілеспрямованомунаведенню школярів на естетичне осягненняцього змісту. Щоб не допустити послабленнявпливу музики, емоційної перенасиченостіслухачів, яка може виникнути при надто частомуі тривалому сприйманні музики, основну увагу слідзвертати не на часте повторення музичнихвражень, а на цілеспрямовану підготовку слухачівдо їх переживання і осмислення. Під час слуханнямузичних творів діти мають вчитися розуміти іемоційно сприймати їх. Формування повноцінногомузичного сприйняття вимагає розвитку емоційноїсфери дітей, їх художньотворчої активності,здатності до розуміння і переживання музики,збагачення естетичного досвіду. Залежно від діїчинників, які зумовлюють адекватне осягненнязмісту музичних творів, сприймання має істотнозмінюватися. Головний шлях формуваннямузичного сприйняття має полягати у накопиченніучнями знань, збагаченні школярів художнім,емоційним, музичноестетичним досвідом,вміннями і навичками, значущими дляестетичного осягнення змісту музичних творів.Влучення в цей процес духовного потенціалуособистості, її творчих сил має здійснюватисячерез розвиток активної діяльності у процесісприймання, переживання і осмислення музики.Необхідне включення у процес музичногосприймання духовного потенціалу особистості, їїтворчих сил. А це має відбутися за умовипідвищеної вимоги до керування музичнимсприйманням школярів, адекватних методівпедагогічної діяльності на уроках музики впочатковій школі.

Створення у слухачів відповідного контролю(установки) на сприймання музики має бутиважливою умовою формування музичногосприймання школярів. Положення теоріїустановки є основою передбачення поведінкиучнів, програмування їхньої діяльності у цілісномупроцесі музичного сприйняття. Від художньопізнавальної установки, яка має бути створена удітей на уроках музики, буде залежати зміст думокі почуттів, образів і асоціацій, що виникають у їхсвідомості, можливість порівняння і виборунайбільш привабливого в музиці. На урокахмузики мають готувати вдумливого слухача, що

любить музику, здатного розуміти глибину ідей,почуттів, переживань, закладених у кращихтворах класичної, сучасної, народної музики.Різноманітні засоби мають допомогтисформувати сприйняття і інтерес учнів дохудожньоцінної музики в процесі її вивчення,залучити дітей до ідентифікації музичних враженьіз життєвими. З численних художніх вражень, якінакладаються одне на одне, поступовозбагачуючись і поглиблюючись в учнів маєз’явитися можливість порівняння і виборунайбільш привабливого в музиці. Тому, аналізуючивплив музичних творів на учнів, не можнарозглядати їх як чистий аркуш паперу, оскількинавіть у дитячі роки їх сприймання насиченевраженнями, переживаннями, думками, знаннями.

Виходячи з вікових особливостей розвиткумолодших школярів, які визначаються передусімобмеженістю життєвого і музичного досвіду,специфікою мислення, діти розпізнають змістмузики. Частина учнів у 1 – 2 класах не можевідділити думки, які виникають під час слуханнямузики, від власне змісту музики. Саме тому їхнівідповіді можуть бути такими несподіваними.Методи і прийоми музичного навчання маютьпередбачати спонукання учнів до різних видівсловесної інтерпретації музичних образів. Заумови педагогічного керівництва у 3 – 4 класахемоційність сприймання має доповнитисьпрагненням учнів зрозуміти, що виражає музика,у чому її зміст. Школярі мають досить повновизначити емоційний зміст музики, дати їй образнепояснення, а завдяки властивій спостережливостіпочути окремі деталі музичної мови, відтінкивиконання. В дітей має поступово сформуватисянавичка перенесення інтонаційного ісинтаксичного досвіду мови на слухання музикиі співів. Цьому має сприяти спів, як найдоступнішадля дітей форма активного засвоєння музики, тіснопов’язана з мовою, голосом. Труднощі придобиранні потрібних слів для висловлення своїхвражень від музики пояснюються недостатньорозвиненою слуховою спостережливістю ізбідненим лексичним запасом. Молодшихшколярів необхідно спонукати не тільки уважнослухати, але і усвідомлювати зміст музики. Призбільшенні музичного досвіду та лексичногозапасу школярів, їхні визначення мають статибільш змістовними та з’явитися можливості дляпізнання музики. Для вразливого усвідомленнямузики і пошуку необхідних слів, слідзастосовувати прийоми, які б активізувалилексичну діяльність дітей. Збагаченню лексикиучнів має сприяти образна, виразна мова іззастосуванням влучних епітетів і зворотів.



93 Молодь і ринок №6 (101), 2013

Доцільно використовувати такі слова, які маютьрозширювати естетичні уявлення учнів,розкриватимуть глибинний зміст музики. Дляотримання позитивного результату дійовимимають будувати обхідні шляхи, які б наводилидитину до глибокого сприймання музики, а не ті,які б змушували учня відчувати те, чого він зпевних причин не схильний відчути. Словеснаінтерпретація змісту музичних образів має бутиефективною для розвитку образного мислення,здатності в усній формі, на основі отриманихзнань, яскраво і переконливо викладати свої думки.Вдавання до ритмічних засобів має сприятивиявленню сутності музичного образу, тихнеповторних рис, які захоплюють уяву ізапам’ятовуються, пробуджують ціннісне і творчевідношення до твору. Характер мовлення маєвизначатись не стільки законами красномовства,скільки такою формою спілкування, яка відповідаєзагальним правилам діалогу. Важливо знайтикритерії адекватності розуміння твору іформування алгоритмів, які забезпечать у процесіробот із музичним твором актуалізаціюособистісного смислу. Словесна інтерпретаціямузичного твору має виступати в доповненняакустичній і графічній. Вербальний опис маєдопомогти сформувати установку слухача, бутирезультатом сприйняття твору, виявом слухацькоїоцінки. Музика, наповнена значеннями і смислами,легко піддається вербалізації. Зростаннясмислового навантаження має привести дороздумів і більш глибокого пізнання естетичногозмісту об’єкта. Перехід від чуттєвого пізнаннядо понятійного має відбутися на основісуб’єктивних уявлень, що виникають у процесіслухання музики, а словесний опис музичноготексту має стати важливою частиною художньоїсистеми твору. Необхідно на уроках музики впочатковій школі застосовувати методи і прийоми,які б наводили дитину на вербальний описмузичного тексту внаслідок пережитого відчуттяпевного духовноемоційного стану, колиасоціативні уявлення наповнюють змістом звуковутканину через емоційнопочуттєве переживання.Елементарне осмислення словесної інтерпретаціїмає бути специфічним елементом художньогоаналізу, тому що формує емоційний відгук намузику. Він має змогу виявити комунікативну силумузики, музичного мислення, розвинутисприйняття діалектичної багатогранностімузичних образів. Вербальний опис має направитиоволодіння специфічними елементами музичноїмови на вивчення смислового функціонування їху контексті твору. У вербальному описі маютьреалізовуватися пізнавальні, мисленнєво

перцептивні програми, задані музикою як об’єктомсприйняття. Словесна інтерпретація маєсформувати мовленнєву культуру, спонукати доособистісної рефлексії та саморозвитку,забезпечити ціннісне ставлення до мистецтва ісвіту.

Головна мета використання комплексумистецтв на уроках музичного мистецтва впочатковій школі має полягати у розвиткухудожнього мислення, естетичної і моральноїсвідомості, пізнавальної і творчої активності учнів.Зіставлення творчості художників, поетів,композиторів, порівняння окремих творів,проведення аналогій між вербальними засобамив різних видах мистецтва мають бути спрямованіна формування естетичних смаків і ідеалів, уміннябачити всю систему художніх взаємозв’язків умистецтві, знаходити органічні зв’язки мистецтваз життям. Усі види мистецтва споріднені іутворюють динамічну систему, єдиний організміз загальними закономірностями. При проведенніаналогій між різними видами мистецтва учнімають усвідомлювати, що між видами мистецтваіснують не лише сюжетний зв’язок, а і внутрішнійтворчий та життєвий, адже всі види мистецтвапороджені з реального життя, яке однаковоюмірою живить творчість композиторів,письменника, художника. Всі види мистецтватісно пов’язані між собою і знання одного з нихдопомагає глибшому сприйманню і розуміннюінших видів мистецтва. Спільність емоційноїприроди творів різних видів мистецтва становитьоснову для їхньої взаємодії. Доцільновикористовувати такі засоби мистецтв, які маютьвелике виражальне значення (наприклад, мелодіяв музиці, інтонація в мистецтві виразного читання,малюнок в образотворчому мистецтві, або ждинаміка в музиці та інтенсивність кольору вживопису). Застосування комплексу мистецтв науроках музики в початковій школі має сприятивихованню духовності молодших школярів, воснові якої лежить синтез самостійності таіндивідуальності. Спонукання дітей до проведенняаналогій із різними видами мистецтва маєсформувати у дітей здатність усвідомлювати свійвласний розвиток в складі національної культурита частки світової культури, уміння самовизначатисята самостверджуватися в різних сферах діяльності,вироблення індивідуальних особливостей учнів таїх самовияв в творчій формі, формуванняхудожньої культури школярів як невід’ємноїскладової національного мистецтва. Томуважливим результатом впливу комплексумистецтв має бути не тільки набуття знань, умінь,навичок, а виховання творчо розвиненої


94

особистості з усталеними моральноестетичнимипоглядами, гуманістичною позицією, повагою донаціональної культури.

Важливе місце у формуванні особистості маєпосідати постать самоствердженого, цілісного,освіченого, духовно багатого, ініціативного,здатного розкрити власну індивідуальність вдитині в процесі професіональної діяльностіучителя. Організаційнопедагогічні впливиучителя мають бути оптимальними для розвиткумолодших школярів, якщо у підході до учнівучитель буде виходити не з їхніх здібностей іпідготовки, а з наявного досвіду. Педагогічнекерівництво формування інтересу до музики маєвідбуватися з перших уроків, тому що пізнішеможе виникнути негативне відношення досерйозної музики, яке в майбутньому переборотибути надзвичайно складно.

Оскільки педагогічне управління музичнимрозвитком дитини має своєрідний характер,учитель музики має знати не тільки методиуправління, а і володіти педагогікою мистецтва,бути артистом, який “заражає” дітей своєюлюбов’ю до музики, наповнювати їх естетичноюрадістю та впливати передусім своїм власнимвиконанням музики та силою образного слова промузичне мистецтво.

При розучуванні танцювальних рухів, танку,інсценізації учитель має спрямовувати свою увагуна те, щоб діти в своїх рухах виражали правильнийпластичний, ритмічний, динамічний, емоційнийвідгук на музику. Учитель має прагнути, щоб рухидітей були невимушеними, виразними, поєднані змузикою. Учня потрібно заохочувати використаннямзасвоєних раніше елементів танцю у музичнихіграх, створенням власних рухів, привчанням дітейреагувати на зміну контрастних побудов,підкресленням за допомогою рухів особливостейфразування динаміки, ритму. У цьому маєвиявитися танцювальна творчість. Під часслухання музики у дітей мають виникнутивідповідні емоційні переживання, під впливом якихрухи мають набути відповідного характеру.Контрастні побудови, темпові і динамічні зміни,ладова окраска, нескладні ритми, акцентування,чергування фраз – все це має відображатись урухах. Використання зв’язку музики зхореографією мають допомогти повнішесприйняти музичний образ твору, і стати засобомвираження художніх образів, а отже, сформуватиоснови мистецької ерудиції дітей. Учитель маєпіклуватись про застосування різних видівмистецтва, завдяки чому у дітей має відбутисянакопичення емоційночуттєвого і культурногодосвіду, що створить передумови для повторення

усталених стереотипів, стандартних форммислення, посприяє оволодінню вміннямиінтерпретації художнього тексту, твореннюоригінальних продуктів художньої діяльності.Сучасний учитель початкової школи має розуміти,що застосування різних видів мистецтв на урокахмузики має вплинути на оригінальність,формування художнього образу, духовності учнів.Педагогічні аспекти уроків музики маютьспрямовувати навчальновиховний процес нарозвиток естетичної свідомості, активізаціїтворчих проявів, орієнтації музичної діяльностіучнів на педагогічні потреби музичної освіти.Поліхудожня освіта учителя музики в початковійшколі має бути спрямована на усвідомленнязначення множин усіх підсистем навчання вконтексті інтегративного підходу, зумовленогоакцентуванням на структурі професійної діяльностіяк інструментарії навчання і виховання учнів науроках музики з метою формування вміньсприйняття, музичних здібностей, образногомислення, умінь оцінювати музичне мистецтво,інтерпретувати емоційнообразний зміст,самореалізовуватись засобами музичногомистецтва. Поліхудожня підготовка сучасногоучителя має відрізнятись володінням музичноюдіяльністю, засобами пізнання мови, кіно, поезії,театрального та образотворчого мистецтва зметою забезпечення учнів сприйняття світу вєдності образів і понять, поєднанням раціональноїта емоційної сфери особистості, стимулюваннямкомпонентів творчої діяльності (уява, фантазія,художня інтуїція). Для забезпечення проведенняаналогій з різними видами мистецтва сучаснийучитель має мати підготовку з художньосенсорного досвіду осягнення музики, активізаціїмузичнообразної уяви завдяки ознайомленню їхз можливостями різних видів мистецтва увідображенні дійсності. Розвинене естетичнеставлення учителів до мистецтва, збагаченніестетичні переживання на основі утворення ісприймання художньообразних зв’язків міжрізними видами мистецтва має інтенсифікуватичуттєву реакцію дітей. На основі порівняннявиражальних і зображальних засобів в різних видахмистецтва учні мають більш усвідомленосприймати універсальні та специфічні художнізакономірності. Для висвітлення певної теми врізних видах мистецтва, і зіставлення їх змузичними творами, учитель має володітихудожнім баченням теми, використовуватиспецифічні засоби того чи іншого виду мистецтвадля її розкриття. Спонукання учнів до проведенняаналогій з різними видами мистецтва має сприятиподоланню стандартного сприйняття і мислення,



95 Молодь і ринок №6 (101), 2013

формуванню цілісного сприйняття світу, пізнаннязакономірностей національного мистецтва тасвітової культури.

Висновки. Отже, відтворення специфікимузичного навчання дітей на початковому етапіпризвело до розробки інформаційнопояснювальногометоду, який спрямовано на формування основмистецької ерудиції учнів, а саме, розширеннямузичнослухового досвіду учнів, спонукання їхдо емоційнооцінювального переживаннямузичних образів, надання їм можливостіпорівняння і вибору найбільш привабливого вмузиці, залучення до ідентифікації музичних

вражень із життєвими, а також спонукання учнівдо різних видів словесної інтерпретації змістумузичних образів, елементарного аналітичного їхосмислення, проведення аналогій із різнимивидами мистецтва.

1. Державний стандарт початкової загальноїосвіти // Початкова освіта – № 18 (594) травень –2011. – 46 с.

2. Концепція загальної середньої освіти (12тирічна школа) // Педагогічна газета. – 2002. – № 1(91).

3. Шульгина В. Українська музична педагогіка:[підручник] / В. Шульгіна – К.: ДАКККіМ, 2008. – 263 с.


УДК 7.071:788

Іван Маринін, кандидат педагогічних наук,професор кафедри теорії, історії музики і гри на музичних інструментахКам’янецьПодільського національного університету імені Івана Огієнка

ХАРАКТЕРИСТИКА ОРКЕСТРОВИХ СОПІЛОК ГУЛАШЕВСЬКОГО ТАЦИНКАЛОВА З ПОЗИЦІЇ ЕВОЛЮЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НАРОДНО-

ІНСТРУМЕНТАЛЬНОГО ВИКОНАВСТВАУ статті висвітлюється діяльність кам’янецьподільських майстрів Бориса Гулашевського і Петра Цинкалова

та їх внесок у кардинальні зміни форми, строю, технічні й функціональні можливості оркестрових сопілок.Ключові слова: сопілки, оркестрові сопілки, оркестрове виконавство.

Літ. 6.

Иван Маринин, кандидат педагогических наук,профессор кафедры теории, истории музыки и игры на музыкальных инструментах

КаменецПодольского национального университета имени Ивана Огиенко

ФЕНОМЕН ОРКЕСТРОВЫХ СОПИЛОК КОНСТРУКЦИИ ГУЛАШЕВСКОГО ИЦЫНКАЛОВА С ПОЗИЦИИ ЭВОЛЮЦИОННЫХ ПРОЦЕССОВ НАРОДНО-

ИНСТРУМЕНТАЛЬНОГО ИСПОЛНИТЕЛЬСТВАВ статье освещается деятельность каменецподольских мастеров Бориса Гулашевского и Петра

Цынкалова, их вклад у кардинальную смену формы, строя и функциональных возможностей оркестровых сопилок.

Ключевые слова: сопилки, оркестровые сопилки, оркестровое исполнительство.

Ivan Marynin, Ph.D. (Pedagogic) Prof. of Theory and History of Music andPlaying Musical Instruments Department

KamyanetzPodilsky National University by I. Ohienko

PHENOMENON OF HULASHEVSKYI AND TSYNKALOV ORCHESTRAL PANPIPECONSTRUCTION FROM THE STANDPOINT OF EVOLUTIONARY PROCESS OF FOLK

INSTRUMENTAL PERFORMANCEThe article highlights the activities of masters Borys Hulashevskiy and PetroTsynkalov and their contribution

to the cardinal changes of shape, tune, technical and functional capabilities of orchestral panpipes.Keywords: panpipes, orchestral panpipes, orchestral performance.

Постановка наукової проблеми та їїзначення. Тенденція “професіоналізації”народноінструментального виконавства в

професійній (академічній) та традиційній(фольклорній) сферах побутування, яка потужно

набрала ходу в другій половині ХХ ст., малавеличезний вплив на народних умільцівмузичного інстр ументар ію в р еалізаці їякісних зм ін у художнь отехніч нихможливо стях , ф ормах, конст рукц іях ,

ХАРАКТЕРИСТИКА ОРКЕСТРОВИХ СОПІЛОК ГУЛАШЕВСЬКОГО ТА ЦИНКАЛОВА З ПОЗИЦІЇЕВОЛЮЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НАРОДНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНОГО ВИКОНАВСТВА

© І. Маринін, 2013

96

техн іч но виконавсь ких пар амет рах т авиконавських функціях.

Всебічне дослідження процесів, які спричинилипояву якісного музичного інструментаріюнеможливі без пильної уваги до конкретнихпостатей, визначення їхнього місця і ролі у цьомупроцесі. Саме тому, актуальність теми випливаєіз необхідності дослідити діяльність кам’янецьподільських майстрів Бориса Гулашевського іПетра Цинкалова та їх внесок у кардинальні зміниформи, строю, технічні й функціональніможливості оркестрових сопілок у тісномупоєднанні з чіткими завданнями інструментознавства,органології, етномузикознавства. Такий підхідобумовлений наступними факторами: постатіБ. Гулашевського й П. Цинкалова та їх творчаекспериментаторська діяльність в українськійорганології є недослідженими; зміни в конструкціїформи, строю, діапазону оркестрових сопілокГулашевськогоЦинкалова їх переваги і вплив нахудожньотехнічне академічне виконавство незнайшли належного висвітлення у науковихдослідженнях.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Українське інструментознавство є предметомнизки наукових досліджень. Інтенсивна увага допитання дослідження вдосконалення народнихінструментів завжди знаходилась в полі зоруукраїнських дослідниківорганологів: А. Гуменюка,В. Гуцала, П. Іванова, В. Комаренка, М. Лисенка,М. ЛисенкоДністрянського, Г. Хоткевича та ін.Зокрема, А. Гуменюк [1], В. Гуцал [2], П. Іванов[3] вперше описали стрій, технічні та функціональніможливості хроматичних оркестрових сопілок, їхназви, діапазон тощо.

Сучасні погляди у вивченні народногоінструментарію викладені у дисертаційнихдослідженнях, присвячених історії походженняокремих народних інструментів, їх удосконаленнюта академізації (І. Алєксєєв, М. Давидов, Є. Іванов(баян), В. Дутчак, А. Омельченко (бандура), Є. Бортник(домра), О. Незовибатько, Т. Баран (цимбали),Л. Шорошева. (кобза) та ін). У цьому контекстіЛ. Пасічняк зазначає, що “…сучасний станакадемічного народного інструментаріюзабезпечила діяльність багатьох творчихособистостей, які значно покращили йогоакустичні властивості, форму, хроматизувализвукоряд. Серед найвидатніших вітчизнянихмайстрів – Л. Гайдамака, О. Корнієвський,Г. Хоткевич, (бандура харківського типу),В. Герасименко, Р. Гриньків, І. Скляр, В. Тузиченко(бандура київського зразка), <…> Г. Агратіна,Т. Баран, В. Зуляк, О. Незовибатько, В. Руденко,(цимбали); Є. Бобровников, Д. Демінчук, І. Скляр,(сопілка); <…> М. Прокопенко (кобза)” [5, 8].

Однак, на нашу думку, несправедливо залишиласяпоза увагою дослідників діяльність кам’янецьподільських майстрівсопілкарів БорисаГулашевського й Петра Цинкалова. Осмисленнязначимості їх внеску в розвиток сучасногонародноінструментального виконавства Українизумовлюють актуальність теми дослідження.

Формулювання завдань та мети статті.Метою наукової розвідки є окреслення сутнісниххарактеристик форми, строю, матеріалу, способувиготовлення, художньотехнічних й функціональнихможливостей, кардинальних змін і перевагоркестрових сопілок конструкції ГулашевськогоЦинкалова.

Визначення мети дослідження зумовиливиконання таких завдань: з’ясування художньотехнічних та функціональних можливостейоркестрових сопілок конструкції ГулашевськогоЦинкалова на прикладі оркестру сопілкарів“Фольклор” (м. Кам’янецьПодільський);характеристика діяльності Б. Гулашевського іП. Цинкалова та їх внесок формуванніакадемічної системи українського народногоінструментарію.

Виклад основного матеріалу. Вивченнясопілок оркестру “Фольклор” (м. Кам’янецьПодільський) з ПівденноЗахідного Поділляґрунтується на історикоморфологічному, музичностилістичному, структурнотипологічному тасистемноетнофонічному методах дослідженнянародних музичних інструментів, якісистематизовані відомим інструментознавцемІ. Мацієвським у праці “Ігри й співголосся.Контонація” (2002) [4, 33 – 36].

Беручи до уваги всі наукові праці з проблемикласифікації музичного інструментаріювітчизняних (А. Гуменюк, М. Грінченко, К. Квітка,М. Лисенко, М. Хай, Г. Хоткевич, В. Шухевич тазарубіжних вченихмузикознавців (Ф. Геварт,Е. Горнбостель, К. Закс), їх основні критерії, мидійшли висновку, що оркестрові сопілки конструкціїГулашевськогоЦинкалова відносяться до групинародних аерофонів (духові).

За інструментальним складом оркестрсопілкарів “Фольклор” є однорідний, що об’єднуєоднакові за тембром і специфікоюзвуковидобування інструменти (пріми, альти,тенори, баритони, баси, контрабаси). Затембровою ознакою оркестрові сопілки вартокласифікувати як темброво-спорідненні, а запринципом звуковидобування – лабіальні (губні)(labium (лат.) – губи) [7, 175] духові музичніінструменти.

На початку другої половини ХХ ст. надудосконаленням форми, конструкцій оркестровихрізновидів сопілок в Україні працювали майстри



97 Молодь і ринок №6 (101), 2013

конструктори: Є. Бобровников, Д. Демінчук,В. Зуляк, Н. Матвєєв, І. Скляр, О. Шльончик таінші. Вони першими зробили “…спробу поєднатина основі законів акустики різні розміри сопілок(довжину, діаметр, місце свердління отворів)”, [3,62] розширити звукоряд, впровадити хроматизацію.

Новий етап в удосконаленні народногосопілкового інструментарію особливого розмахунабув на початку 60х років ХХ ст. До цієї справиприєднався майстер з Кам’янцяПодільського –Борис Гулашевський. У той час музикознавцістверджували, що домогтися розширеннядіапазону вниз на сопілкових оркестровихінструментах є неможливим завданням.Починаючи із 1960 року, протягом 10 років вінпрацював над удосконаленням темброакустичних характеристик та розширеннямдіапазону у нижньому регістрі шестиотвірнихоркестрових сопілок (бас, контрабас). У 1964 роціу Кам’янецьПодільському, вперше в Україні бувстворений перший сопілковий оркестр (відпріми до контрабаса з діапазоном від міконтроктави до фа четвертої з діатонічнимстроєм), здатний відтворювати всі діатонічні звукимузичного звукоряду.

Надалі Б. Гулашевський разом із П. Цинкаловимдійшли висновку щодо виготовлення інструментівз хроматичним строєм, які б відповідалиакадемічним зразкам музичних інструментів. Воснову концепції будови, строю та різновидуоркестрових сопілок майстри поклали принципбудови духового оркестру (труби, альти, тенори,баритони, баси, туби). Три роки знадобилосякам’янецьким “страдиварі” Б. Гулашевському іП. Цинкалову на створення ескізів кресленьмайбутніх інструментів, придбання верстатів таінструментів, які необхідні для виготовленнясопілок різних розмірів. За особливими критеріямипідбиралися породи деревини з груші, горіха, липи,дуба, ясена, осики, які протягом 3х років, згіднотехнологічних вимог, піддавалися сушінню. У 1979році оркестр сопілкарів повністю обновивсяновими хроматичними інструментами, яківідповідали не тільки естетичним, але й сучаснимхудожньотехнічним вимогам до такого видуінструментів.

Розглянемо сім’ю хроматичних оркестровихсопілок конструкції ГулашевськогоЦинкалова.

Сопілка-пріма C-dur “Сопілкапріма” –різновид оркестрових сопілок, транспонуючиймузичний інструмент (звучить на октаву вище віднаписаного).

Діапазон: до другої – фа четвертої октави.Довжина сопілкиприми – 32 см; діаметр розтрубаd – 2,7 см. Динамічна шкала інструментазалежить від регістру звучання. В нижньому

регістрі сопілка звучить тихо (p), не виразно. Всередньому її звучання світле, насичене (mf), уверхньому – голосне, пронизливе (f).

Сопілкапріма – віртуозний, рухливийінструмент, який виконує складні сольні тапідголоскові партії, гармонічні фігурації,епізодично – акомпанемент. В оркестрі (ансамблі)сопілка відтворює орнаментику (мелізматичніприкраси) – форшлаги, трелі, морденти, групето,а також подвійне стакато. Оркестрова партіянотується в скрипковому ключі.

Сопілка-альт G-dur – різновид оркестровихсопілок, за конструкцією аналогічна звичайній, аледещо більша і звучить на кварту нижче зазвичайну.

Діапазон: соль першої – соль третьої октави.Довжина сопілкиальт – 42 см; діаметр розтрубаd – 3,5 см. Сопілкаальт є технічно досконалиммузичним інструментом. В нижньому регістрізвучить м’яко, лагідно, оксамитово; у середньому– прозоро; у верхньому – дещо різкувато. Воркестрі (ансамблі) сопілкаальт в середньомурегістрі виконує сольні й підголоскові партії,акомпанемент, підголоски, контрапункт,гармонічну педаль та фігурації. Оркестрова партіясопілкиальт нотується в скрипковому ключі.

Сопілка-тенор С-dur – різновид оркестровихсопілок, за своєю мензурою удвічі більша відприми та майже наполовину за альта.

Діапазон: до першої – сі другої октави.Довжина сопілкиальта – 63 см; діаметр розтрубаd – 4,0 см. Звучить сопілкатенор дуже ніжно,наспівно, світло. Тенору часто доручають всередньому та нижньому регістрах гру основноїмелодичної лінії, кантилени, підголосків,акомпанементу та гармонічної педалі. У нижньомурегістрі тембр матовий, глибокий; в середньому –густий; у верхньому – світлий.

Оркестрова партія сопілкитенор нотується вскрипковому ключі.

Сопілка-баритон C-dur – різновид оркестровихсопілок, має трохи ширшу мензуру чим тенор і більшповний, густий, але не зовсім потужний звук(особливо в середньому та низькому регістрах,де нагадує басовий тембр).

Діапазон – до першої октави – соль другоїоктави. Довжина сопілкибаритон – 58,5 см;діаметр розтруба d – 5,5 см. В нижньому регістрізвучить лагідно, оксамитово густим матовимтембром; у середньому – м’яко; у верхньому –дещо різкувато. Баритон виконує мелодію, сольніепізоди в низькому регістрі, контрапункт,гармонічну педаль, а також акомпанемент.Оркестрова партія сопілкибаритон нотується вскрипковому ключі.

В оркестрі є три види сопілокбасів (Gdur, C


98

dur, Gdur), які відрізняються розмірами ідіапазонами.

Сопілка-бас G-dur (малий) – різновидоркестрових сопілок з низьким за звучанням івеликий за розмірами музичний інструмент (біляметра). Оркестрова партія нотується в басовомута скрипковому ключах.

Діапазон: соль малої октави – соль першоїоктави. Довжина сопілкибас Gdur – 98 см;діаметр розтруба d – 5,5 см. Сопілкабаспорівняно з баритоном має більш густий, м’якийі компактний тембр звуку, а також є технічнорухливим.

Зверху на інструменті розташований клапанниймеханізм з 6-ма клапанами для видобуванняхроматичних звуків (пальцями закриваються івідкриваються 4 отвори, а всіх інші – 6клапанами). Сопілкабас Gdur в оркестрі виконуєфункцію баса, епізодично – сольну партію внизькому регістрі та контрапункт. Оркестровапартія сопілкибас Gdur нотується в басовомуключі.

Сопілка-бас C-dur (середній) – різновидоркестрових сопілок з низьким за звучанням івеликий за розмірами музичний інструмент.

Діапазон – до великої – до малої октави.Довжина сопілкибаса Сdur – 1,44 м; діаметррозтруба d – 7,8 см. Зверху на інструментірозташований клапанний механізм з 5-маклапанами для видобування хроматичних звуків(пальцями закриваються і відкриваються 4отвори, а всіх інші – 5 клапанами). В оркестрівиконує функцію баса в октаву з контрабасом, атакож сольну партію в низькому регістрі таконтрапункт. Оркестрова партія сопілкибас Cdur нотується в басовому ключі.

Сопілка-бас G-dur (великий) – різновидоркестрових сопілок з низьким за звучанням івеликий за розмірами музичний інструмент.

Діапазон: соль великої – соль малої октави.Довжина сопілкибаса Gdur – 1,87 м; діаметррозтруба d – 10,5 см. Зверху на інструментірозташований клапанний механізм з 9-маклапанами для видобування хроматичних звуків.В оркестрі виконує функцію баса в октаву зконтрабасом та контрапункт, епізодично – сольнупартію в низькому регістрі. Оркестрова партіясопілкибас Gdur нотується в басовому ключі.

Головна перевага басових сопілок подільськихмайстрів полягає в тому, що вони у технічномуплані, за шириною діапазону та величиноюрозмірів пер евер шили сопілки майстрівЄ. Бобровникова, Д. Демінчука, В. Зуляка,І. Скляра. Наприклад, П. Іванов, ведучи мову продіапазон і технічну характеристику сопілкибасСdur конструкції Є. Бобровникова, зазначає, що

“… інструмент ізза незручності гри в наш часне використовується” [3, 63], а В. Гуцалзастерігає, що: “… технічні можливості на басовійсопілці обмежені. На ній можна виконуватимелодію лише в повільному темпі, хроматичніпасажі у швидкому темпі практично невикористовуються” [2, 36]. Натомість, колишнійкерівник ансамблю “Фольклор” А. Твердохлібтвердить, що “…сопілкабас Сdur конструкціїГулашевськогоЦинкалова є значно більша зарозмірами за своїх попередників, але це невпливає на темпові відхилення чи виконанняхроматичних пасажів у швидких темпах”.

Суттєвою перевагою хроматичних сопілокбасконструкції ГулашевськогоЦинкалова є значнерозширення діапазону вниз.

Сопілка-контрабас C-dur – різновидоркестрових сопілок з дуже низьким за звучаннямі великий за розмірами музичний інструмент.

Діапазон: соль контроктави – ре малої октави.Довжина сопілкиконтрабаса Сdur – 2, 61 м;діаметр розтруба d – 14,5 см. СопілкаконтрабасСdur складається з двох частин. Цей чинникзбільшує діапазон звучання інструмента на октавунижче. В середній частині два фрагментиінструмента закріплюються замками.

Сопілкаконтрабас Сdur є транспонуючимінструментом. Оркестрова партія сопілкиконтрабаса записується на октаву вище відреального звучання і нотується в басовому ключі.Зверху на корпусі інструмента розташованийклапанний механізм з 10-ма клапанами длявидобування хроматичних звуків.

Сопілка-контрабас G-dur – різновидоркестрових сопілок з дуже низьким за звучаннямі найбільший за розмірами музичний інструмент.

Сопілкаконтрабас Gdur складається з двохчастин. Цей чинник збільшує діапазон звучанняінструмента на октаву нижче. В середній частинідва фрагменти інструмента закріплюютьсязамками.

Діапазон: мі контроктави – ля великої октави.Довжина сопілкиконтрабас Gdur – 2 м 90 см;діаметр розтруба d – 21 см. СопілкаконтрабасGdur є транспонуючим інструментом. Оркестровапартія сопілкиконтрабаса записується на октавувище від реального звучання і нотується вбасовому ключі. Зверху на інструментірозташований клапанний механізм з 9-маклапанами для видобування хроматичних звуків.

Під час гри на сопілкахконтрабасах Сdur іGdur виконавець стоячи тримає інструмент увертикальному положенні. Нижня частинаінструмента впирається в підлогу. Сопілкиконтрабаси є громіздкими, але технічнодосконалими музичними інструментами з



99 Молодь і ринок №6 (101), 2013

глибоким виразним звуком. Використовується усопілковому оркестрі для проведення функції басав октаву у нижньому регістрі разом із сопілкамибас. Епізодично виконує соло.

Для виготовлення сопілокконтрабасів Сdur іGdur використовувалися липа та електрокартон,який наклеювався зверху на циліндричну формукорпусу двох половин розтруба для його зміцнення.Також, одним із секретів конструкторськоївинахідливості обох майстрів полягає увикористанні резонансового підсилювача, якийвирізався всередині інструмента.

У 1980 році Б. Гулашевський виїхав разом ізкомплектом своїх перших сопілок з України напостійне місце проживання до ЙошкарОли(столиця Марійської АРСР, Росія) де створюєновий ансамбль. Під час виступу по російськомутелебаченню Б. Гулашевського зі своїморкестром сопілок, які були виготовлені вКам’янціПодільському, було оголошено, щовиступає оркестр “русских свирелей” ?...

Майстер П. Цинкалов помер 1 вересня 2007року у віці 96 років у Кам’янціПодільському.

Висновки та перспективи подальшихдосліджень. Переваги сопілок конструкціїГулашевськогоЦинкалова у діапазонних татехніковиконавських характеристиках очевидні

й на, сьогоднішній день, є неперевершеними.Удосконалення оркестрових сопілок майстрамиБ. Гулашевським і П. Цинкаловим є головнимчинником зародження першого в Україні оркеструсопілкарів, який за інструментальним складом тадіапазонними характеристиками відповідаєпрофесійним вимогам щодо такої формивиконавства і має величезний вплив на розвитокакадемічного народноінструментальноговиконавства в Україні.

1. Гуменюк А. Українські народні музичніінструменти: наукова думка /А. Гуменюк. – К., 1967. –245 с.

2. Гуцал В. Грає оркестр українських народнихінструментів / В. Гуцал // Райдуга. – К., 1978. – 134 с.

3. Іванов П. Оркестр українських народнихінструментів. / П. Іванов. – К., 1981. – 110 с.

4. Мацієвський І. Ігри й співголосся. Контонація[музикологічні розвідки] / І. Мацієвський. – Тернопіль:Астон, 2002. – 172 с.

5. Пасічняк Л. Академічне народноінструментальнеансамблеве мистецтво України ХХ ст.: істориковиконавськийаспект: автореф. дис…. на здоб. наук. ступ. канд..мистства: спеціальність 17.00.03. – “Музичнемистецтво” / Л. Пасічняк. – Львів, 2007. – 18 с.

6. Хоткевич Г. Музичні інструменти українського

народу / Г. Хоткевич – Харків, 2002. – 290 с.



“Сильна людина сьогодні – слабка людина в минулому. Сильними не народжуються, ми приходимо у світ слабкими, всі без винятку. І кріпнем у міру дорослішання. Сильні люди рідко визнають у собі наявність сили. Їм легше назватися слабкими, хоча б подумки. Виправдати тим самим пороки – хвилинні слабкості, на які має право кожен. Якщо йдемо далі, значить в нас є сила. Якщо стоїмо на місці, значить знайшли в собі сили встояти на ногах. Якщо впали і плачем, значить набираємося сил, виплакуючи сльози болю. Бути слабким – значить озирнутися назад. Не важливо, в якому становищі, стоячому або сидячому. Потрібно дивитися вперед. Туман не може затулити світла. Сонячні контури втрачають чіткість обрисів, але світло все одно пробивається крізь густу пелену. Змінити пережите неможливо, краще прийняти його зі словами: “Це було ...” Відпустити минуле – значить зуміти сказати вголос “все пройшло”.

Ельчин Сафарлі азейбаржанський сучасний письменник, журналіст

100

Постановка проблеми. У сучаснихумовах, коли суттєво змінюєтьсясоціальноекономічна ситуація в

Україні, трансформується спосіб мислення,ламаються укладені в минулі десятиліттястереотипи поведінки, змінюється осмисленняпоглядів та позицій. У зв’язку з цим особливогозначення набувають нові педагогічні кадри, відяких залежить формування особистості ХХІстоліття, майбутнє нашого суспільства. Виникаєнеобхідність поновому підійти не лише досистеми організації навчальної діяльності в умовахмагістратури вищого навчального закладу, але йдо найважливішого її компоненту – процесувиховання.

Виховання сьогодні окреслюється не якполітична, а передусім, як культурноісторичнацінність, як процес цілеспрямованої взаємодії,співробітництва педагогів і студентів з метою

створення умов для творчої самореалізаціїособистості, формування соціально цінніснихякостей становлення. У зв’язку з цим головноюметою виховання у вищому навчальному закладімає бути створення сприятливих умов дляпрофесійного, особистісного, культурного,творчого саморозвитку і самовиховання, допомогау становленні конкурентноспроможної особистостімайбутнього спеціаліста.

Висока ефективність навчальновиховногопроцесу в сім’ї, школі та вищому навчальномузакладі значною мірою зумовлюється тимиідейними основами, на яких грунтується змістосвіти, здійснюється формування підростаючихпоколінь. Основи виховної діяльності педагога вучнівському та студентському середовищірозглядали у своїх наукових працях А. Бойко,О. Вишневський, П. Гусак, І. Зязюн, Н. Кічук;виховній складовій педагогічного професіоналізму

УДК 378.018

Максим Броварник, магістрантНаталія Мачинська, кандидат педагогічних наук, доцент,

професор кафедри педагогіки та соціальної роботиЛьвівського державного університету внутрішніх справ

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУУ ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

У статті характеризуються особливості організації виховного процесу у вищому навчальному закладі;аналізуються напрями роботи органів студентського самоврядування та проблеми лідерства студентів.

Ключові слова: виховання, виховний процес, виховна робота, студентське самоврядування, лідер.

Літ. 9.

Максим Броварник, магистрантНаталия Мачинская, кандидат педагогических наук, доцент,

профессор кафедры педагогики и социальной работыЛьвовского государственного университета внутренних дел

ОСОБЕННОСТИ ОРГАНИЗАЦИИ ВОСПИТАТЕЛЬНОГО ПРОЦЕССАВ ВЫСШЕМ УЧЕБНОМ ЗАВЕДЕНИИ

В статье рассматриваются особенности организации воспитательного процесса в высшем учебномзаведении; анализируются направления работы органов студенческого самоуправления и проблемы лидерствастудентов.

Ключевые слова: воспитание, воспитательный процесс, воспитательная работа, студенческое

самоуправление, лидер.

Maxim Brovarnyk, PostgraduateNatalia Machynska, Ph.D. (Pedagogic) Docent Prof. of

Pedagogic and Social Work DepartmentLviv National University of Internal Affairs

FEATURES OF THE EDUCATIONAL PROCESS IN HIGHER EDUCATIONThe article characterized the features of the educational process in higher education, analyzes the trends of

the student government and student leadership problems.

Keywords: education, educational process, educational work, student government leader.

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

© М. Броварник, Н. Мачинська, 2013

101 Молодь і ринок №6 (101), 2013

присвятили свої праці С. Вітвицька, О. Дубасенюк,Н. Кузьміна, С. Селіверстов та інші.

Формування національної інтелігенції, сприяннязбагаченню й оновленню інтелектуальногогенофонду нації, виховання її духовної еліти –завдання, що стоїть перед вищими навчальнимизакладами на одному рівні з підготовкоювисококваліфікованих фахівців. Саме це і зумовиловибір досліджуваної проблеми.

Метою дослідження є аналіз особливостейорганізації виховного процесу у вищих навчальнихзакладах, визначення ролі педагога тастудентського самоврядування у виховномупроцесі.

Виклад основних положень. Проблемавиховання молоді розглядається продовжтривалого часу, зокрема:

К.Д. Ушинський стверджував, що всієвропейські народи мають багато спільнихпедагогічних форм, але кожний народ має своюмету виховання. Видатний педагог підкреслював,що виховання бере людину всю, якою вона є, зусіма її народними і поодинокими особливостями.Ототожнювати ці поняття, на думку педагога, неможна. Ототожнення свого часу привело додублювання понять “освіченість” і “вихованість”.Виховання, як зазначав К.Д. Ушинський, створенесамим народом і засноване на народнихпочинаннях, має таку виховну силу, якої немає внайкращих системах, що ґрунтуються наабстрактних ідеях, чи запозичені в іншого народу[6, 329 – 340];

В.М. Бехтєрєв зазначав: “Якщо освітаспрямована на примноження людських знань і,отже, на збільшення ерудиції, то вихованнярозвиває розум людини, привчає її до синтезу іаналізу, воно слугує облагородженню душевнихпочуттів і зміцненню волі” [1, 113 – 129];

С.Ф. Русова писала, що національневиховання забезпечує кожній нації найширшудемократизацію освіти, коли її творчі сили небудуть покалічені, а, отже, дадуть нові оригінальніі самобутні скарби задля вселюдського поступу.Тоді виховання через пошану до свого народувиховує в дітях пошану до інших народів [8, 208];

як стверджував А.С. Макаренко, передвихователями завжди стоїть подвійний об’єкт:особистість і суспільство. Змінюючи особистість,змінюємо суспільство; зміна суспільства впливає наформування особистості кожної людини [6, 645 – 673].

Загальною метою виховання, як зазначаєВ.В. Ягупов, є всебічний і гармонійний розвитоклюдини. Такий ідеал цивілізованого суспільствадіє протягом сторіч, починаючи з афінськоїсистеми виховання, де й народилося розуміння

гармонійності людини (калокагатія – ідеал фізичноїі моральної досконалості). В епоху Відродженняфілософом Рене Декартом до терміну “гарантії”було додано ідею всебічного розвитку. Таксклалася концепція ідеалу розвиненої людини [9,18 – 19].

Призначення виховання – як соціальноособистісного феномена – забезпечення взаємодіїміж поколіннями, сприяння становленнюіндивідуума суб’єктом конкретноісторичногопроцесу, що передбачає безболісне входження таадаптацію підростаючих поколінь до життя впевних соціальноекономічних реаліях.

Якщо наука є спільною для всіх народів, товсезагальної системи виховання не існує ні втеорії, ні на практиці. Кожен народ творить своюсистему виховання, яка відповідає характернимрисам його народності, визначає аспектнаціональності. Виховний процес, щоорганізується в кожній виховній системі, є доситьскладним явищем. Кожен колектив вихователівзавжди відповідальний за його організацію передсуспільством, майбутніми поколіннями.

Процес виховання, як зазначає С.С. Вітвицька,завжди спрямований на зміну поглядів,переконань, ідеалів, звичок, поведінки. Сутністьвиховання, з точки зору філософії, визначаєтьсяперетворенням культури людства в індивідуальнуформу існування. Сутність виховання з точки зорупедагогіки та психології полягає у привласненнісоціального досвіду, формуванню свідомостіособи. Зміст цього процесу полягає в тому, щобте зовнішнє, об’єктивне, найкраще, що є всоціальному досвіді, стало суб’єктивним, тобтоперетворилося на погляди і переконання, вчинки іповедінку особистості [1, 113 – 129].

Організація виховної роботи у вищомунавчальному закладі здійснюється за допомогоюпедагогічних і науковопедагогічних працівників,студентського самоврядування і активностісамого студента, що, у сукупності, формуєбагатогранну, цілісну, всебічно розвиненуособистість.

Виховна робота, яка забезпечується науковопедагогічними працівниками – це своєріднемистецтво виховного впливу на студента, щополягає в наступному: формування професійнихякостей сучасного спеціаліста як людини,особистості; здійснення професійноорієнтаційної,інформаційнопросвітницької, культурновиховноїроботи серед студентів, розвиток їх творчих таінтелектуальних здібностей, залучення дорізноманітної діяльності за інтересами, участі вкультурноосвітній, спортивнооздоровчій та іншихвидах діяльності; сприяння роботі рад


102

студентського самоврядування факультетів,гуртожитків; навчального закладу в цілому;безпосередня участь у реалізації заходів, щопроводяться ректоратом, на факультетах, угуртожитках, клубах.

Педагог – виразник і виконавець вольової тамотиваційної регуляції життя суспільства. Йогодіяльність, як стверджує Г.М. Падалка, є похідноювід саморозвитку суспільства. За допомогоюсоціально контрольованих дій науковопедагогічного працівника формується виховне йосвітнє середовище, яке відповідає нормам мораліта рівню розвитку суспільства, тобто середовище,у якому триває життєдіяльність усіх членівсуспільства. Завдяки педагогу синхронізуютьсяпотреби суспільства і рівня змістової татехнологічної підготовки і перепідготовкигромадян. Педагог необхідний суспільству яктрансформатор його ідей і життєвих сил, спонукачі першоджерело його рухів, як носій соціальногодосвіду й економічного розвитку суспільства, щозумовлює та ініціює його духовний розвиток [5,431 – 439].

Велике значення для виховання студентськоїмолоді покладається на студентськесамоврядування. Студентське самоврядування увищому закладі освіти функціонує з метоюзабезпечення виконання студентами своїхобов’язків та захисту їх прав і сприяєгармонійному розвитку особистості студента,формуванню у нього навичок майбутньогоорганізатора, керівника.

Основними завданнями органів студентськогосамоврядування є [2, 110 – 120]:

забезпечення і захист прав та інтересівстудентів;

забезпечення виконання студентами своїхобов’язків;

сприяння навчальній, науковій та творчійдіяльності студентів;

сприяння у створенні необхідних умов дляпроживання і відпочинку студентів;

створення різноманітних студентськихгуртків, товариств, об’єднань, клубів заінтересами;

організація співробітництва із студентамиінших вищих закладів освіти і молодіжнимиорганізаціями;

сприяння проведенню серед студентівсоціологічних досліджень;

сприяння працевлаштуванню випускників; участь у вирішенні питань міжнародного

обміну студентами.Великого значення необхідно надати

лідерському потенціалу представників студентського

самоврядування. Лідерство – це завжди груповийфеномен. Лідери потенційно існують у кожнійгрупі. Лідерський потенціал – це сукупністьзадатків та здібностей особистості (комунікативних,організаторських, інтелектуальних, креативних), якіпроявляються в ситуаціях взаємодії в групі тадають можливість індивіду самореалізуватися яклідеру [7, 186].

Особливості організації навчальновиховногопроцесу у вищому навчальному закладі, щозумовлені і наявністю лідерського потенціалукожної студентської групи, знаходять певневідображення у розвитку та становленніособистості студента на різних курсах, зокрема:

на першому курсі відбувається адаптаціяколишнього абітурієнта до студентських формколективного життя; процес адаптаціїпершокурсників є складним та багатогранним, вінзумовлений взаємодією психологічних, соціальних,біологічних факторів тощо; цей період збігаєтьсяз періодом юності і відрізняється складністюстановлення особистісних рис. Розвиваються такіякості особистості, як: цілеспрямованість,самостійність, ініціативність, уміння володітисобою. Підвищується інтерес до моральнихпроблем – сенсу буття, життєвих цілей, способужиття, любові, вірності тощо [3, 144];

другий курс є періодом найбільш напруженоїнавчальної діяльності студентів. У життядругокурсників інтенсивно входять усі форминавчання і виховання. Студенти отримуютьзагальну підготовку, формуються їхні широкізапити і потреби. Процес адаптації до середовищаздебільшого завершено, що знаходить своєвідображення у психічній стійкості студентів донововведень і використанні різноманітнихнавчальновиховних засобів науковопедагогічнимипрацівниками;

на третьому курсі починається спеціалізація,поглиблюється інтерес до наукової роботи. У цейперіод звужується сфера інтересів особистості,становлення особистості визначається факторомспеціалізації; значний виховний вплив наформування особистості студента здійснюютьспеціалізації, що визначають професійнуспрямованість майбутнього фахівця;

на четвертому курсі студенти ознайомлюютьсязі спеціальністю в період навчальної практики, їхнійповедінці властивий інтенсивний пошукраціональних шляхів і форм спеціальноїпідготовки; відбувається переоцінка цінностей;

п’ятий курс (або період навчання вмагістратурі) характеризується перспективоюшвидкого закінчення навчального закладу, щопередбачає формування чітких практичних



103 Молодь і ринок №6 (101), 2013

установок на майбутній вид діяльності.З’являються нові цінності, пов’язані з матеріальнимі сімейним становищем, професійною діяльністю,громадською активністю. Студенти поступововідходять від колективних форм життя [4, 347 – 348].

Організація виховної роботи зі студентамивищих навчальних закладів визначається певноюспецифікою, зумовленою характерними рисамипредставників цієї групи молоді, які завждивирізнялися максимальною активністю тасамостійністю мислення. Ми вважаємо, щовиховний процес у вищому навчальному закладінеобхідно організовувати таким чином, щобмаксимально сприяти самореалізації особистіснотворчому потенціалу кожного студента. Для цьогонеобхідно створити такі умови, щоб студенти упроцесі здійснення навчальнопізнавальноїдіяльності прагнули до того, щоб:

цілеспрямовано та зацікавлено набуватинеобхідні для професійної діяльності знання тауміння;

освоювати досвід групової діяльності тареалізовувати власну соціальну активність;

задовольняти власні інтереси та потреби вдуховній сфері;

активно брати участь у колективних справахгрупи, факультету, університету, в діяльностіорганів самоуправління, у плануванні, організаціїта аналізі виховної роботи;

брати участь у прийнятті рішень, пов’язанихз професійним розвитком, з організацією виховноїроботи, стимулюванням діяльності студентів.

Висновки. Таким чином, організація виховноїроботи у вищих навчальних закладах потребуєпостійного вдосконалення, пошуку і використаннянових форм впливу на студентів, відпрацюваннянових методик. Виховання повинно носититворчий характер, орієнтуючись на проблеми,пов’язані із специфікою кожного навчальногозакладу. Важливе завдання науковопедагогічнихпрацівників та органів самоврядування полягає устворенні сприятливого психологічногомікроклімату, відповідних умов для розвитку тазадоволення культурних потреб студентів, для їхсамореалізації. Випускники університету мають

бути не просто знаючими спеціалістами, а людьмитворчими, духовно багатими із демократичнимсвітобаченням.

Потребують поглибленого дослідженняпитання організації психологопедагогічногосупроводу організації навчального процесу увищому начальному закладі, що сприятимеформуванню позитивної мотивації учіннястудентів, розвиток їх професіоналізму таготовності до виконання професійних функцій якмайбутніх фахівців у своїй галузі.

1. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищоїшколи: Методичний посібник для студентівмагістратури. – Київ: Центр навчальноїлітератури, 2003. – 316 с.

2. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищоїшколи Навчальний посібник. – Київ: Знання,2005. – 486 c.

3. Мачинська Н.І., Марчук А.В. Психологопедагогічні аспекти адаптації першокурсниківдо навчання у вищому навчальному закладі.Науковий вісник Львівського державногоуніверситету внутрішніх справ. Серіяпсихологічна: збірник наукових праць. – Львів:ЛьвДУВС, 2012. – Вип. 1. – 208 с.

4. Ортинський В.Л. Педагогіка вищоїшколи. Навчальний посібник. Київ: Центручбової літератури, 2009. – 472 с.

5. Падалка Г.М. Педагогіка мистецтва(Теорія і методика викладання мистецькихдисциплін). – Київ: Освіта України, 2008. –274 с.

6 . Педагогіка: Хрестоматія / Уклад.:А .І . Кузьмінський, В.Л. Омеляненко. – К.:ЗнанняПрес, 2003. – 700 с.

7. Рожков М.И. Педагогическое обеспечениеработы с молодежью. Юногогика: учеб.пособие для студентов вузов / М.И. Рожков.– М.: Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2008.– 264 с.

8. Русова С. Вибрані педагогічні твори. –К.: Освіта, 1996. – 304 с.

9. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник.– Київ: Либідь, 2002. – 560 с.



“Знаєш, що важливо взяти з дитинства в доросле життя? Мрію”. Ельчин Сафарлі

азейбаржанський сучасний письменник, журналіст

104

Постановка проблеми. У сучаснихреаліях України зростає суспільний танауковий інтерес до складних, часто

суперечливих подій Другої світової війни. Історикинамагаються об’єктивно, різнобічно і глибоковисвітлити різноманітні аспекти згаданоїпроблеми, зокрема значну увагу присвячуютьумовам життя українського суспільства в періодгітлерівської окупації (1941 – 1944 рр.). Помітнемісце у їхніх наукових пошуках займаєдослідження системи освіти різних окупованихрегіонів України. У цьому контексті актуальнимє й висвітлення так званого “професійного” або“фахового” шкільництва – системи навчальнихзакладів, які готували майбутніх працівниківпромисловості, ремісничої, торгівельної сфери тасільського господарства в окупованій гітлерівцямиГаличині, зокрема, й на теренах Стрийщини.

Аналіз досліджень. Окремі сторінки історіїфахового шкільництва Галичини в окресленийперіод розкрили у своїх працях Н. Антонюк [2],

О. Луцький [18], Г. Стефанюк [32]. Вони,здебільшого на основі тогочасної легальноїперіодики, охарактеризували організаційні засадидіяльності цієї ланки освіти, подаючи різноманітніузагальнюючі кількісні показники мережі,педагогічного складу та учнівського контингентуфахових шкіл в дистрикті “Ґаліція”. Однаквузькорегіональний (краєзнавчий) аспектпроблеми залишається маловивченим. Цяобставина також спонукала нас до вивченняісторії профшкіл Стрийщини 1941 – 1944 рр.Зауважимо, що географічні межі нашогодослідження охоплюють терени т.зв. Стрийськоїокруги дистрикту “Ґаліція”, межі якої здебільшогоспівпадали з довоєнним Стрийським повітомСтаніславського воєводства Польщі. Як відомо,вже 1 серпня 1941 р. Східну Галичину на правахокремого дистрикту німці приєднали доКраківської Генеральної Губернії (далі – ГГ).Адміністративний поділ галицького дистриктупочатково включав повіти (крейси) та округи

УДК 94 (477.83) “ХХ”:37

Микола Галів, доцент кафедри нової та новітньої історії УкраїниДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

“ПРОФЕСІЙНЕ” ШКІЛЬНИЦТВО СТРИЙЩИНИУ ПЕРІОД НІМЕЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ (1941 – 1944 рр.)

У статті розкрито виникнення так званих “професійних” шкіл на Стрийщині в роки німецької окупації(1941 – 1944 рр.). Охарактеризовано промисловоремісничу, торгівельну, сільськогосподарську групипрофшкіл, а також висвітлено діяльність навчальних закладів мистецького профілю.

Ключові слова: “професійне” шкільництво, Стрийська округа дистрикту “Ґаліція”, німецька окупація(1941 – 1944 рр.).

Літ. 37.

Николай Галив, доцент кафедры новой и новейшей истории УкраиныДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

“ПРОФЕССИОНАЛЬНЫЕ” ШКОЛЫ СТРЫЙЩИНЫВ ПЕРИОД НЕМЕЦКОЙ ОККУПАЦИИ (1941 – 1944 ГГ.)

В статье раскрыто возникновение “профессиональных” школ на Стрыйщине в годы немецкой оккупации(1941 – 1944). Охарактеризовано промышленноремесленную, торговую, сельскохозяйственную группыпрофшкол, а также освещено деятельность образовательных учреждений искусствоведческого профиля.

Ключевые слова: “профессиональные” школы, Стрыйская округа дистрикта “Галиция”, немецкая

оккупация (1941 – 1944 гг.).

Mykola Haliv, Docent of Department of the Modern and Contemporary History of UkraineDrogobych State Pedagogical Ivan Franko University

THE “PROFESSIONAL” SCHOOL OF THE STRYI DISTRICTIN THE PERIOD OF GERMAN OCCUPATION (1941 – 1944)

The article the emergence of socalled “professional” schools of the Stryi district during the German occupation(1941 – 1944) is explores. The industrial handicraft, trade, agricultural groups “professional” school and theactivities of the education institutions of art profile are characterized.

Keywords: the “professional” schooling, the Stryi district of region “Galicia”, the German occupation

(1941 – 1944).

“ПРОФЕСІЙНЕ” ШКІЛЬНИЦТВО СТРИЙЩИНИ У ПЕРІОД НІМЕЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ (1941 – 1944 рр.)

© М. Галів, 2013

105 Молодь і ринок №6 (101), 2013

(бецірки), серед них й Стрийський повіт у складітрьох округ – Жидачівської, Стрийської іХодорівської [1, 4]. 13 квітня 1942 р. дистрикт“Ґаліція” поділено на 13 округ, зокрема йСтрийську (колишні Стрийський, Жидачівський,південна частина Бібрського та Долинськогоповітів) [19,6]. У другій половині 1943 р.продовжувалися адміністративнотериторіальнізміни, зокрема округа Стрий від того часускладалася з повітових комісаріатів Стрий,Ходорів, Сколе та Долина [33, 2].

Мета статті – розкрити утворення тадіяльність “професійних” шкіл на Стрийщині вроки німецької окупації (1941 – 1944 рр.).

Виклад основного матеріалу. Ділянціфахової освіти в ГГ приділялася найбільша увага.Як відзначає Н. Антонюк, вона була введена уранг державної політики з декількох причин.Пріоритетний розвиток фахового шкільництваобумовлювався вимогами освітньої політикинімців, якою передбачалось давати населеннюокупованих земель тільки початкову і професійнуосвіту. З іншого боку на теренах ГГ дуже гостровідчувалася нестача кваліфікованих працівниківу різних сферах господарського життя (особливов кооперації, з якої внаслідок голокосту вибулиєвреї). Насамперед, це стосувалося українців, якідо війни практично не мали змогу здобуватипрофесійну освіту [2, 47]. При цьому слідпідкреслити, що німецькі фахові школи не давалиповноцінної середньої освіти, а носили винятковоприкладний характер. У них вивчалися тільки тідисципліни, які були потрібні для розуміння тієї абоіншої “вузької” спеціальності. Тож ветеринарів невчили літератури, історії або географії, аелектриків – біології чи зоології [26, 202].

“Професійне” шкільництво в ГГ мало такіділянки: промисловоремісничу, торгівельну,сільськогосподарську. Крім того, діяли й середніспеціальні школи мистецького та педагогічногохарактеру (наприклад, музичні школи таучительські семінарії). У кожній ділянціорганізовувались три основні типи шкіл:обов’язкові (призначені винятково для підвищенняпрофесійної кваліфікації й рівня фахової освітимолоді, яка працювала на промислових,ремісничих, торгівельних підприємствах та усільському господарстві), званеві, фахові (вищогоступеня). У них окремо навчалися українці таполяки. Одні з них призначались для хлопців, інші– для дівчат. Були й коедукаційні заклади. З оглядуна те, що профшколи мали на меті перспективнуспеціалізацію, вони були різноманітними: однорічнафахова торгівельна школа зі спеціальнимикласами для забезпечення та завідування

підприємствами, технічні фахові школи дляметалевого та будівельного промислу,електротехніки, хімтехніки, а також рільничішколи для чоловіків і жінок, музичні школи длямистецького промислу [2, 52 – 53].

Промисловоремісничу групу профшкіл наСтрийщині започатковано восениузимку 1941 р.Відзначимо, що вона включала державнінавчальні заклади двох типів: нижчого –реміснича званева школа з трирічним терміномнавчання, вищого – дворічна фахова промисловотехнічна школа. До званевих ремісничих шкіл,зазвичай, приймалися учні, що закінчили шістькласів радянської школи, до фахових технічних –18річні особи із щонайменше закінченимичотирма класами гімназії або ремісничою школоюз однорічною фаховою підготовкою. Ремісничашкола, переважно, складалася із слюсарськоелектричного та електромеханічного відділів(хоча могло бути й більше), а технічна фахова,здебільшого, включала такі відділи: будови машині електротехніки, будівництва доріг та мостів,наземного будівництва [2, 53]. Більшістьремісничих шкіл все ж були однорічними,належали до обов’язкового рівня й перебували націлковитому утриманні місцевих підприємств,Українського і Польського допомогових комітетів,а отже, трактувалися як приватні.

На теренах Стрийської округи фаховихпромисловотехнічних шкіл вищого ступеня небуло утворено. Натомість діяли школи званевогорівня. На Стрийщині заанонсоване у вересніжовтні 1941 р. створення ремісничих шкіл дещопригальмувалося через малий наплив учнів, щоконстатувала місцева преса [3, 4]. Зрештою,ситуація внормувалася, і 4 грудня 1941 р. у Стриюв будинку колишньої педагогічної школирозпочався навчальний процес місцевої трирічноїзваневої дівочої ремісничої школи [21, 3]. Крімнеї, працювала й обов’язкова “прилюднапромислова школа” [35, 5]. Зауважимо, що вопублікованому газетою “Краківські вісті”переліку українських фахових шкіл на теренах ГГзгадуються лише ці дві стрийські ремісничішколи. Натомість львівська газета “ГолосПідкарпаття” (22.08.1943 р.) розповідає продіяльність при “Державних залізничнихмайстернях” у Стрию трирічної “Державноїпромисловотехнічної школи” (очевидно,ремісничої школи званевого рівня). Навчальнийдень у ній тривав дві зміни. Першу половину дняучні вивчали теоретичні предмети, після обіду жвідбували практичні заняття. На серпень 1943 р.школу відвідувало приблизно 370 учнів, з яких96 % були українцями [8, 6]. Чоловіча званева


106

реміснича школа з єдиним слюсарськомеханічнимвідділом працювала й у Ходорові [35, 5].

Група торгівельних шкіл почала формуватисяодночасно з ремісничими. Зокрема, трирічна“купецька” званева школа у Стрию відчиниласятоді ж, що й реміснича – 4 грудня [21, 3]. Про їїроботу майже нічого не знаємо. Відомо, що уторгівельних школах загалом викладалися такіпредмети: товарознавство, релігія, організаціяпідприємництва, бухгалтерія, основи економіки,правознавство, стенографія і друкування,обчислення (математика), “наука реклами”,німецька мова і література [9, 2; 37, 55]. Середнєнавантаження викладача торгівельної школистановило 11 – 12 занять на тиждень [10, 31, 112].

Найбільш широко розбудованою виявиласяділянка сільськогосподарського шкільництва,організація якого припала на 1942 р. Українськета польське громадянство (передовсім відповіднікомітети, а також товариство “СільськийГосподар”, Хліборобська палата у Львові,різноманітні підприємства) піклувалося проорганізацію одно, дворічного обов’язковогосільськогосподарського шкільництва. Характеризуючицей тип шкіл, Л. Радкевич у газеті “Львівські вісті”(15.08.1942 р.) писав: “Це найнижчий тип, –обов’язкова школа для сільської молоді (якхлопців, так і дівчат) в віці від 14 р. життя, до 18.Це щось у роді давньої доповняючої школи поскінчені сільської народної школи. Хлопець чидівчина обов’язані відвідати раз в тижні цю школуна шестигодинне навчання. Побіч релігії, знаннягосподарських рахунків та вміння писатизамовлення, прохання тощо, головним предметомнавчання для хлопців буде практичне навчаннясільського господарства разом з городництвом,садівництвом, пасічництвом, плеканням худоби,тощо. Для дівчат ж шиття, куховарство, плеканнядробу, огородництво, гігієна і т.д. Навчання триваєдва роки. Підкреслюємо, що школа є обов’язковадля молоді у вищезгаданому віці всюди там, детакі школи є, чи пак будуть отворені. Обов’язанавчащати до неї і молодь, що мешкає в громадахвіддалених не дальше, як 5 кілометрів від осідкушколи” [28, 6].

Крім дозволених обов’язкових рільничих шкіл,німецькою владою було організовано два типизваневих сільськогосподарських навчальнихзакладів: 1) однорічні рільничі школи для хлопціві дівчат, однорічні городницькі та господинськішколи (обов’язкові для всієї сільської молоді);2) дворічні чоловічі рільничі школи, дворічні дівочігосподинські школи, дворічні городницькі школи(останні діяли у Львові). До однорічної рільничоїшколи приймалися 16річні юнаки та юнки, що

закінчили народну школу та мали дворічнупрактику в сільському господарстві. Для вступудо однорічної городничої школи потрібні були такіж вік й освіта, але трирічна сільськогосподарськапрактика або закінчення рільничої школи. Наперший навчальний рік дворічної чоловічоїрільничої школи приймалися 18річні абітурієнтиз освітою на рівні 8 класу радянської школи, 4класу гімназії нового типу (6 класу гімназії староготипу) або трирічної профшколи, а такожоднорічною практикою в сільському господарстві.На другий рік цієї ж школи приймалися 19річніюнаки з аналогічним рівнем освіти, однакдворічною практикою на господарстві. Подібнівимоги ставили й до тих, хто бажали навчатися удворічній жіночій господинській школі. Звісно,головною умовою прийняття до всіх цих шкіл булиуспішно складені вступні іспити з німецької мови,української або польської мови, рахунків, природи.До цих шкіл також приймали випускників істудентів І – ІІ курсів радянськихсільськогосподарських шкіл і зоотехнікумів [6, 4;13, 2].

Однорічні школи поділялися за типами:сільськогосподарські для хлопців і дівчат, школидомашнього господарства, городничосадівничі,молочарські, лісові школи. Закінчення такогонавчального закладу дозволяло статиуправителем середнього господарства чисільської господарки, після неї можна вступатидо дворічної школи, що за рівнем відповідаладеяким ліцеям. Закінчення ж останньої давалозмогу працювати волосним агрономом,управителем середнього сільського господарства,а після закінчення педагогічного курсу – вчителемсільськогосподарської школи [2, 55].

Обов’язкові сільськогосподарські школи,звісно, були найбільш чисельними, оскількистворювалися майже у кожній волосній громаді.На Стрийщині однорічні прилюдні обов’язковішколи також діяли в кожній “збірній громаді”,зокрема в місті Стрий (керівник – Степан Юрків),селах Черниця (керівник – Михайло Девосер),Бережниця (керівник – інж. Хоміцький), Тирява(керівник – Володимир Білоус), Завадів (керівник– Павло Годів), Кохавина (керівник – ЄвстахійКотович), Дашава (керівник – Олексій Лавчук)[11, 22 – 25]. Крім них, функціонували ще дворічнаДержавна (званева) сільськогосподарська школав Черниці біля Миколаєва, Державна (званева)сільськогосподарська школа у Бережниці (дляхлопців), городницька школа в Дашаві,молочарська школа у Стрию, “званевогосподарська” школа Іго ступеня у Кремерівці[31, 6; 34, 6].



107 Молодь і ринок №6 (101), 2013

Найбільш відомими в окрузі та за її межамибули школи в Черниці та Бережниці. Власне школуу Бережниці намагалися відкрити ще в серпні1941 р. До кінця листопада того ж року булосформовано основний керівний та викладацькийсклад: директор інженер Хоміцький, вчителіПоспішиль і Михаць, інструктор Демків (усіхпризначено 1 серпня, лише Михаця – 1 жовтня)[11, 2]. Місцева стрийська преса розмістилаоголошення про набір учнів до трирічної“Годівельнорільничої середньої” школи вБережниці (заяви приймалися до 31 серпня, авступні іспити з української мови та літератури,математики і фізики було призначено на 5 вересня)[22, 3]. Проте школа змогла відновити навчальнийпроцес з дозволу німецької влади лише на початку1942 р. Керівник відділу науки і навчання урядудистрикту “Ґаліція” А. Гасселіх, даючи дозвіл навідкриття Державної сільськогосподарської школиу Бережниці (9.01.1942 р.), поставив, зокрема,таку умову: “Учням 2го та 3го випусківколишнього більшовицького зоологічноготехнікуму надається можливість завершити своєнавчання у сільськогосподарській школі,відповідно до існуючих німецьких розпоряджень(постанов). Заздалегідь їм потрібно скластивступні іспити із німецької, української абопольської мов, із арифметики та природознавства”[11, 2]. До дворічної “вищої” школи приймалися18річні учні з освітою на рівні 4го класу гімназіїстарого типу, 6го класу гімназії нового типу, 8гокласу радянської десятирічки [5, 7].

Сільськогосподарська школа в Черниці першіза умов німецького “нового порядку” вступнііспити провела 20 лютого 1942 р. [7, 3]. Загалом,в Черниці діяли три сільськогосподарських школи:1) обов’язкова сільськогосподарська школа;2) сільськогосподарська однорічна школа(званева); 3) дворічна “Вища рільнича школа”(Державна фахова сільськогосподарська).Черницькі рільничі школи володіли величезнимгосподарством площею 150 га, де учні, після“теоретичних викладів” першої половини дня,реалізовували та вдосконалювали свої знання напрактиці у відділах: а) “продукції польових рослин”;б) городництва та садівництва; в) годівлі таплекання тварин; г) організації та веденнясільського господарства [36, 6]. Навчальний планв однорічній званевій школі становив 46, а вдворічній фаховій – 39 – 43 год. на тиждень [19, 6].

Про добру матеріальну базу школи в Черницісвідчить і наявність гуртожиткуінтернату,перебування в якому учнями не оплачувалося.Життя учнів в інтернаті було організовано накооперативний лад. Навіть харчуванням

займалася “харчова кооператива учнів”, якаотримувала продовольство з харчового уряду(мабуть, Стрийського) та власного господарства.Кооператива запровадила певну плату захарчування, яка становила 40 зл. грішми та 10зл. продуктами на місяць. Налагоджено було йпозакласну виховну роботу шляхом організаціїрізноманітних гуртків (імпрезовий, спортивний,хоровий, видавничий та ін.), “які виробляютьсамодіяльність учнів і заправляють їх до будучоїгромадянської праці” [36, 6].

Вікові та освітні вимоги для вступників додворічної фахової школи в Черниці були такими,що й у Бережниці. Загалом кількість учнів трьохчерницьких шкіл була доволі значною. На серпень1942 р. у прилюдній обов’язковій школі навчалосяпонад 300 учнів із найближчих околиць, воднорічній званевій – 25 (за іншими даними – 26),дворічній фаховій – 64 (в цілому приблизно 400юнаків і дівчат). Оплата за навчання сягала 50зл. на рік, “вписове” становило 10 зл., а “іспитоватакса” – 1 зл. Зауважимо, що окремим здібнимучням надавалася місячна стипендія у розмірі 100зл. [36, 6]. 10 – 12 вересня відбувся іспит зрілості(письмовий та усний) у званевій однорічній школі,який склали 26 осіб, причому 11 з них на “відмінно”[30, 3].

Про кількість викладачів у сільськогосподарськихшколах Черниці збереглися архівні дані – наберезень – квітень 1944 р. в однорічній школі їхнараховувалося 4 (Михайло Девосер – керівник,Стефанія Девосер, Емілія Горович, ЄвгеніяПетрівська), у дворічній – 13 (Михайло Девосер– керівник, Адольф Рачунь, др. Дмитро Проців,Володимир Мигович, Михайло Савиняк, ОлексійЗозуляк, Олексій Поспишик, Теофіль Говда, ПетроПащук, Степан Дудкевич, Анастасія Михайлів,Степанія Більська) [12, 1, 4 – 5].

На початку 1944 р. у Болехові біля Стрия буловідкрито першу в галицькому дистрикті та усійГГ “лісову школу” (школу лісового господарства)з українською мовою навчання. На відкритті булиприсутні високопоставлені німецькі чиновники –члени уряду ГГ із Кракова: президент головноговідділу лісництва др Айсфельд, президентголовного відділу науки і навчання др Ейхгольц.На Болехівську школу покладалося завданняготувати лісників різних спеціальностей:а) надлісничих, котрі керуватимуть державнимилісництвами та наглядатимуть над приватними;б) лісничих, що наглядатимуть за будівництвомлісових доріг, веденням лісової культури,забезпечуватимуть охорону лісу; в) “показників”– помічників лісничих. Школа нараховувала 40учнів, 6 учителів і директора. Задля налагодження


108

постійної навчальної практики, школі обіцялипередати стоморгову площу лісу [4, 6]. Однакшколі не вдалося розгорнути нормальнийнавчальний процес через наближення фронту.

Поширеною ланкою сільськогосподарськогошкільництва були господинські (школи домашніхгосподинь). Одна з них діяла у Стрию “ українська“Жіноча Сільськогосподинська званева Школа”.До групи сільськогосподарських шкіл належалий городничосадівнича званева школа зукраїнською мовою навчання в Дашаві, а такожєдина на теренах колишньої Дрогобицької областімолочарська званева українська школа у Стрию[35, 5]. Щодо останньої невідомий автор газетноїстатті “Сільськогосподарське шкільництво вокрузі (Стрийській. – М. Г.)” (січень 1943 р.)писав: “Але найважливішою в цьому переліку(шкіл. – М. Г.) є молочарська школа в Стрию.Вона буде на терені Галичини зразковим закладомприготування різного роду молочарських техніків”[31, 6]. До молочарської школи, що відчинилася 1грудня 1941 р., приймали лише хлопців віком понад18 років, які мали освіту на рівні семи класівнародної школи [5, 7].

Разом з тим, на теренах Стрийської округипрацювала й середня спеціальна школамистецького характеру. Власне у Стрию буловідновлено діяльність української музичної школиу статусі державної. На початку 1943 р. вонаналічувала приблизно 200 учнів, які навчалися наструнному, фортепіанному та вокальномувідділах. 13 березня 1943 р. у школі відбувся“прилюдний піврічний попис” (звітний концерт), уякому взяли участь студенти всіх відділів [27, 6].Незабаром вчителі та учні музичної школи дали“Концерт молодих віртуозів” у Народному домім. Стрия. Програма концерту, яку склав директормузшколи І. Поваляченко, включала твориБетховена, Баха, Гріга, Ліста, Шуберта,Чайковського, Лисенка. Крім учнів, деякікомпозиції виконали викладачі Н. Котович,О. Яцик, І. Лесик [15, 6]. Загалом, у школіпрацювало 15 викладачів (травень 1944 р.): ІванПоваляченко, Артемій Гехельський, НаталяКотович, Михайло Котович, Гелена Яцишин, ІринаШумова, Ольга Новицька, Ольга Кербі, ОльгаЗаєць, Ігор Лесик, Степан Савчин, Софія Мусіль,Владислав Коробльовський, Мирослав Бовдур,Григорій Савків [12, 7].

У перші місяці окупації у Стрию було зробленоспробу продовжити діяльність місцевоїпедагогічної школи, яка існувала з 1940 р.Дирекція Стрийської педшколи в середині серпня1941 р. оголосила набір студентів на 1941/42 навч.рік та відкрила тримісячні курси підвищення

кваліфікації вчителів початкової школи [23, 4; 25,3; 29, 3]. Однак німецькі власті, мабуть,обурившись таким “самоуправством”, не далидозволу на діяльність педагогічної школи уСтрию.

З дозволу німецьких властей УЦК та окружнікомітети організовували й різноманітні курси таконференції, спрямовані на підвищеннякваліфікації вчителів профшкіл, передовсімобов’язкових. Так, 20 липня 1942 р. у Державнійрільничій школі с. Бережниця почавсяодномісячний курс для вчителів обов’язковихгосподарських шкіл, в якому взяли участь 69 осібіз Стрийської, Дрогобицької, Самбірської,Станіславської, Бережанської, Коломийської,Калуської округ. Організаційний комітет очоливЄвген Рудий. Курсантивчителі, крім лекцій,проводили практичні заняття у шкільномугосподарстві. Усі вони успішно закінчили навчання21 серпня 1942 р. [16, 6; 24, 6]. Подібний західвідбувся і у званевій рільничій школі с. Черниця:16 січня 1943 р. завдяки ініціативі відділу наукита навчання уряду галицького дистриктупроведено конференцію керівників і учителівхліборобських шкіл, в якій взяли участь йпредставники Хліборобської Палати [14, 6].

Висновки. Отже, Стрийська округа на кінець1943 р. налічувала щонайменше 20 профшкіл, вяких освіту здобувало декілька тисяч учнів.Загалом, порівняно з довоєнним (до 1939 р.) часомкількість фахових шкіл, передовсім українських,значно зросла. Цю тезу підтверджуютьстатистичні дані по галицькому дистрикту. Заумов майже повної відсутності фаховихукраїнських шкіл у колишній Польщі, 1942 року вГаличині функціонувало 82 “професійні” школи(без обов’язкових сільгоспшкіл), де навчалисяблизько 10 тис. учнів і учениць й працювали 500учителів. До їх числа належали 22 чоловічихпромислових, 14 жіночих промислових, 25торгівельних, 15 сільськогосподарських шкіл [2,56 – 57]. Однак, наприкінці 1943 – першій половині1944 рр. профшколи масово втрачали учнів, якихчасто прямо з занять забирали для вивозу доНімеччини. На нашу думку, ті профшколи, щовідкривалися німцями наприкінці 1943 – на початку1944 рр. (на Стрийщині це школа лісовогогосподарства у Болехові та будівельноремісничашкола у Стрию), призначалися для “виловлення”молоді. Загалом з території колишньої Дрогобицькоїобласті було вивезено понад 42 тис. молодих людей[17, 17], серед них й частину учнів профшкіл.

1. Адміністративний поділ Дистрикту Галичина // Стрийські вісті. – 1941. – № 37. – 7 грудня. – С. 4.



109 Молодь і ринок №6 (101), 2013

2. Антонюк Н. Українське культурне життя в“Генеральній Губернії” (1939 – 1944 рр.): заматеріалами періодичної преси / Наталя Антонюк. –Львів, Б. в., 1997. – 232 с.

3. Байдужість і непорозуміння // Стрийські вісті.– 1941. – № 29. – 30 жовтня . – С. 4.

4. Відкриття першої лісової школи в ГенеральнійГубернії // Голос Підкарпаття. – 1944. – Ч. 14. – 2квітня. – С. 6.

5. Вісник Українського Центрального Комітету.– 1942. – Ч. 4/30. – 1 квітня. – С. 7.

6. Вписи до с.господарських шкіл // Львівськівісті. – 1942. – Ч. 3(127). – 4/5 січня. – С. 4.

7. Вступні іспити до сільськогосподарської школив Черниці // Стрийські вісті. – 1942. – № 13. – 19лютого. – С. 3.

8. Державна промисловопрофесійна технічнашкола // Голос Підкарпаття. – 1943. – Ч. 34. – 22серпня. – С. 6.

9. Державний архів Львівської області (далі –ДАЛО). – Ф. Р1926. – Оп. 1. – Спр. 2. – Арк. 1 – 229.

10. ДАЛО. – Ф. Р1926. – Оп. 1. – Спр. 90. – Арк. 1 –167.

11. ДАЛО. – Ф. Р1964. – Оп. 1. – Спр. 10. – Арк. 1 –32.

12. ДАЛО. – Ф. Р1964. – Оп. 1. – Спр. 30. – Арк. 1 – 7.13. Заснування двох рільничих шкіл // Стрийські

вісті. – 1942. – № 2. – 7 січня. – С. 2.14. Зібрання керівників хліборобських шкіл // Голос

Підкарпаття. – 1943. – Ч. 6. – 7 лютого. – С. 6.15. Концерт молодих віртуозів у Стрию // Голос

Підкарпаття. – 1943. – Ч. 20. – 16 травня. – С. 6.16. Курс господарського перевишколу вчителів.

Справа хліборобства на кращих шляхах // ГолосПідкарпаття. – 1942. – Ч.2. – 6 вересня. – С. 6.

17. Літянський В.В. До питання розвиткузагальноосвітньої школи на Дрогобиччині /В.В. Літянський // Наукові записки Дрогобицькогодержавного педагогічного інституту ім. І. Франка.– Дрогобич, 1957. – Вип. ІІІ. – С. 5 – 32.

18. Луцький О. Українське культурне життяГаличини під час німецької окупації 1941 – 1944 рр. /О. Луцький // Україна: культурна спадщина,національна свідомість, державність : Зб. наук.праць. – Л., 1997. – Вип. 3 “ 4. – С. 194 – 221.

19. Навчання в Рільничій школі в Черниці // ГолосПідкарпаття. – 1942. – Ч. 3. – 13 вересня. – С. 6.

20. Новий адміністративний склад ДистриктуГаличина // Львівські вісті. – 1942. – Ч. 88 (212). – 24квітня. – С. 3.

21. Оголошення [про вписи до ремісничої ікупецької шкіл] // Стрийські вісті. – 1941. – № 36. – 4грудня. – С. 3.

22. Оголошення [про набір учнів до рільничої школив Бережниці] // Стрийські вісті. – 1941. – № 9. – 21серпня. – С. 3.

23. Оголошення [про набір учнів до Стрийськоїпедшколи] // Стрийські вісті. – 1941. – № 7. – 14серпня. – С. 4.

24. Одномісячний курс для вчителів у Бережниці // Голос Підкарпаття. – 1942. – Ч.1. – 30 серпня. – С. 6.

25. Організація шкільництва в Стрийщині //Стрийські вісті. – 1941. – № 8. – 17 серпня. – С. 3.

26. Патриляк І.К. Україна в роки Другої світовоївійни: спроба нового концептуального погляду /І.К. Патриляк, М.А. Боровик. – Ніжин: Видавець ППЛисенко М.М., 2010. – 590 с.

27. Попис студентів державної музичної школи вСтрию // Голос Підкарпаття. – 1943. – Ч. 14. – 4квітня. – С. 6.

28. Радкевич Л. Чотири типи с.госп. шкіл. Праваі умови прийняття до них молоді / Л. Радкевич //Львівські вісті. – 1942. – Ч. 183(307). – 15 серпня. –С. 6.

29. Романюк П. Готуємось до першого навчальногороку на оновленій вільній землі / П. Романюк //Стрийські вісті. – 1941. – № 8. – 17 серпня. – С. 3.

30. Ряди нових фахівцівагрономів. Іспит зрілостиу Державній Рільничій Школі в Черниці // Львівськівісті. – 1942. – Ч. 209(333). – 16 вересня. – С. 3.

31. Сільськогосподарське шкільництво в окрузі // Голос Підкарпаття. – 1943. – Ч. 4. – 24 січня. – С. 6.

32. Стефанюк Г. Соціальна парадигмаукраїнського шкільництва в Галичині у роки німецькоїокупації (1941 – 1944 рр.) / Г. Стефанюк // Архівиокупації. 1941 – 1944. – К.: Вид. дім “КиєвоМогилянська академія”, 2006. – С. 812 – 817.

33. Теперішній адміністративний поділ областиГаличина // Голос Підкарпаття. – 1944. – Ч. 7. – 13лютого. – С. 2.

34. Українське фахове шкільництво Стрийщини // Голос Підкарпаття. – 1943. – Ч. 23. – 6 червня. –С. 6.

35. Українські професійні школи в ГенеральнійГубернії // Краківські вісті. – 1943. – Ч. 157 (895). –22 липня. – С. 5.

36. Черниця – школа хліборобів / / ГолосПідкарпаття. – 1942. – Ч. 1. – 30 серпня. – С. 6.

37. Matusak P. Edukacja i kultura Polski Podziemnej

1939 – 1945 / P. Matusak. – Siedlce, 1997. – 562 s.



“Ніколи не слід здаватися, бо завтра буде новий день, і саме завтра Ваше життя може змінитися на краще”

Тото Кутуньо італійський композитор

110

Постановка проблеми. Проблемаоновлення змісту освіти повиннарозглядатися у зв’язку з активною

участю у навколишньому житті студентів будьяких спеціальностей, пошуком ними засобівстимулювання самостійної творчої діяльності.Адже цілісність у педагогічній освітізабезпечується вже на етапі побудови навчальнихпланів, програм, підручників, що дає змогурозглядати її на рівні конструювання усього зміступедагогічних дисциплін, окреслюється їхнійзв’язок із практикою, із життям.

Розвиток соціально зорієнтованої ринковоїекономіки, що зумовлює необхідність пробуджуватиу студентів ініціативу, підприємливість, потяг досамостійної активності в поєднанні з духомсоціальної справедливості, уваги до проблем йінтересів оточуючих, звісно, обґрунтовуєтьсявступом сучасної України у фазу постіндустріального(високотехнологічного, інформаційного) суспільства,в якому провідну роль відіграють гуманітарнізнання і гуманітарні цінності, здатність досаморозуміння й комунікації з іншими людьми,спроможність до трудової й соціальної мобільності

Ольга Кобрій, кандидат педагогічних наук,докторант кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти


ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТУ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ НЕПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

У статті розкрито особливості формування змісту професійнопедагогічної підготовки студентівнепедагогічних спеціальностей наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст., які спонукали до змін у змісті педагогічнихдисциплін у ВНЗ, що насамперед стосуються усвідомлення майбутнім фахівцем гуманізації навчання івиховання, орієнтації на самостійну творчу діяльність, поєднання теоретичної роботи з практичною тощо.

Ключові слова: зміст професійнопедагогічної підготовки, зміст педагогічних дисциплін, студентинепедагогічних спеціальностей.

Літ. 7.

Ольга Кобрий, кандидат педагогических наук,докторант кафедры общей педагогики и дошкольного образования


ОСОБЕННОСТИ ОПРЕДЕЛЕНИЯ СОДЕРЖАНИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНО-ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ ПОДГОТОВКИ СТУДЕНТОВ НЕПЕДАГОГИЧЕСКИХ

СПЕЦИАЛЬНОСТЕЙВ статье раскрыты особенноости формировання содержания профессиональнопедагогической

подготовки студентов непедагогических специальностей в конце ХХ – начале ХХІ ст., которые побуждалик изменениям в содержании педагогических дисциплин в ВУЗах, что прежде всего касается осознания будущимспециалистом гуманизации обучения и воспитания, ориентации на самостоятельную творческуюдеятельность, сочетания теоретической работы с практической и т. д.

Ключевые слова: содержание профессиональнопедагогической подготовки, содержание

педагогических дисциплин, студенты непедагогических специальностей.

Olga Kobriy, Ph.D. (Pedagogic)Doctoral ofGeneral Pedagogic and Preschool Education Department


FEATURES OF DETERMINING THE CONTENT OF PROFESSIONAL ANDPEDAGOGICAL TRAINING OF STUDENTS OF NON-TEACHING PROFESSIONS

The article reveals peculiarities of defining the content of professional pedagogical training for students ofnonpedagogical specialities at the end of the 20th – the beginning of the 21st centuries, which brought about thechanges in the content of pedagogical disciplines in higher educational establishments. It concerns the awarenessof humanization of education, orientation to students’ independent creative work, combination of theoretical andpractical work and so on.

Keywords: content of professional pedagogical training, content of pedagogical disciplines, student of nonpedagogical specialities.

УДК 377.8 – 057.87

© О. Кобрій, 2013

ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТУ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИСТУДЕНТІВ НЕПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

111 Молодь і ринок №6 (101), 2013

в динамічних умовах ринку праці. Тому головнимистають вміння самостійно знаходити йопрацьовувати інформацію, здобувати освітувпродовж усього життя, генерувати нові ідеї тощо.Побудова активної позиції майбутнього фахівцявимагає осмислення себе, власної діяльності тавзаємодії з навколишнім оточенням.

Аналіз досягнень з проблеми. Дослідникимодернізаційних процесів у вищій школі(В. Андрущенко, І. Бех [1], О. Вишневський [3],З. Донець, І. Зязюн [4], В. Ковальчук, К. Корсак,С. Ніколаєнко [5], А. Фурман [6] та ін.) професійнупідготовку студентів пов’язують із передбаченнямупливу на неї загальноосвітніх тенденцій ірозробкою нових педагогічних фундаментальнихідей. Становленню системи підготовки фахівціву різних типах навчальних закладів в Україні тавідзначенню у ній певних тенденцій, пов’язаних ізсуспільними процесами, присвячені дослідженняН. Брехунець, Р. Кігеля, В. Огаренка, Н. Сафоновоїта ін. Ключові напрями таких реформвизначаються значною мірою впливомБолонського процесу.

Розробляються концептуальні положенняпідготовки до виховної роботи (М. Пантюк,Г. Троцко, А. Капська), інноваційної професійної(І. Гавриш), науководослідницької (Г. Кловак,А. Степанюк) діяльності, педагогічної творчості(С. Сисоєва, Р. Скульський), професійноїкомпетенції (М. Вачевський [2]), а такождидактичні підходи до розробки змісту музичнопедагогічної (В. Черкасов), художньотрудової(Л. Оршанський), природоохоронної (Л. Шаповал)підготовки студентів. Однак така підготовканайчастіше стосується професійнопедагогічноїдіяльності вчителя.

Проблемами психологопедагогічної підготовкифахівців у непедагогічних університетахзаймаються О. Бєлова, В. Козаков, М. Лазарев,А. Головчук та ін. Досліджується також змісткультурознавчих (З. Донець), загальноінженерних(М. Лазарев) дисциплін, фінансовоекономічної(Л. Бобко), культурологічної (Т. Зюзіна), екологорадіаційної (В. Гончаренко), комп’ютерної(О. Майборода) освіти тощо. Дослідження щодоуправління науковометодичною роботоюпедагогічних кадрів (О. Сидоренко, О. Поживілова)також виходять на рівень загальнопедагогічноїпідготовки усіх фахівців, оскільки для них завждизалишається актуальною сфера управліннялюдьми та навчальновиховним процесом.Водночас сьогодні немає комплексногоґрунтовного дослідження, яке б висвітлювалоособливості формування змісту педагогічнихдисциплін у ВНЗ України для студентівнепедагогічних спеціальностей.

Метою статті є виявлення особливостейформування змісту педагогічних дисциплін у ВНЗУкраїни у підготовці студентів непедагогічнихспеціальностей наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.

Основний матеріал дослідження. НаприкінціХХ – на початку ХХІ ст. проблема формуваннязмісту педагогічних дисциплін у всіх типах ВНЗУкраїни поглиблюється насамперед унаслідоккоригування відповідно до демократичнихуявлень про організацію навчальновиховногопроцесу. Це стосується насамперед раціоналізаціїінформації, вдосконалення якості необхідних длязасвоєння знань, умінь і навичок, збільшеннячастки самостійної творчої діяльності,різнорівневого навчання, його індивідуалізації тадиференціації, розвивального та виховного підходівдо його організації тощо.

У цьому сенсі важливими стали шляхимодульної побудови змісту навчальних дисциплінта використання для цього відповідних засобів уВНЗ та школах. Ідеї А. Фурмана щодо організаціїмодульного навчання, побудови змісту підручниказа модульним принципом стають визначальнимиу викладанні сучасних педагогічних дисциплін.Мініпідручник у модульнорозвивальній системіА. Фурмана стає цінним засобом саморозвиткута самоуправління (під час вивчення будьякихвузівських дисциплін) [6, 25]. Зміст такого мініпідручника чи освітньої програми маєорієнтуватися, за А. Фурманом, на проектнопошукову активність суб’єктів пізнання, коли“знання стає власним здобутком” [6, 44].

Сьогодні потреба модернізації змісту вищоїосвіти зумовлена тенденцією забезпечення якісноїосвіти впродовж усього життя. З цього приводуС. Ніколаєнко зазначав: “Висока якість освітипередбачає взаємозв’язок освіти і науки,педагогічної теорії та практики і визначаєтьсястандартами освіти, оцінкою якості освітніх послугсуспільством. Держава спільно з громадськістюздійснює перманентний моніторинг якості освіти,забезпечує його прозорість, сприяє розвитковігромадського контролю” [5, 180]. Така лінія узмісті педагогічних дисциплін доповнюєтьсяпостійною персоніфікацією в індивідуальнопошуковому режимі, що відповідає логіціформування студента як суб’єкта професійноїжиттєдіяльності (він бере активну участь у цьомупроцесі).

Педінститути, педуніверситети (які становлятьпедагогічний напрям в освіті), конструюють змістпедагогічних дисциплін в основному дляпрацівників соціальноосвітньої сфери – під часпідготовки учителя, психолога, соціальногопрацівника, а непедагогічні спеціальностіпедінститутів чи педуніверситетів та класичні


112

університети, економічні, медичні, політехнічніфахові ВНЗ (непедагогічний напрям) пропонуютьйого для студентів менеджменту організацій,фізичної реабілітації, інформатики, екології,перекладу та інших непедагогічних спеціальностей,які можуть забезпечуватися у структуріпедагогічних навчальних закладів чи класичнихуніверситетів (оскільки йдеться про підготовкувикладача, науковця). Зауважимо, що сьогоднідоцільно організовувати педагогічну підготовкуінженерів, економістів, медиків, юристів, яківивчають педагогіку як загальноосвітнюдисципліну у фахових ВНЗ, оскільки орієнтуютьсяна діяльність у системі “Людина – людина”.

Звісно, нормативна частина освітньопрофесійної програми підготовки містить перелікобов’язкових для вивчення студентами дисциплін,а варіативна – необов’язкових дисциплін, щозабезпечують підготовку фахівців за вибраноюспеціальністю. Якщо зміст вибіркової частинициклу педагогічних дисциплін визначаєтьсякожним навчальним закладом самостійно, товажливо рекомендувати для неї курси, щовраховуватимуть інтереси насамперед кожногостудента (які і собі забезпечуватимуть поєднанняіз медичною, психофізіологічною, інженерною чиекономічною підготовкою майбутніх фахівців).Тому професійні компетенції студентів задлязабезпечення індивідуалізації навчання (відповіднодо Болонського процесу) із урахуваннямрегіональних і галузевих особливостейвизначають специфіку спеціалізації, переліквибіркових дисциплін (циклів гуманітарної,природничої, суспільної чи економічноїпідготовки).

Переорієнтація системи цінностей зумовилаактивну розробку нових підходів до навчання івиховання, а зміщення акцентів у цінніснихорієнтаціях людини потребує уточнення їхньогозмісту, співвідношення освітніх традицій звимогами щодо освіти (А. Ярошенко),трансформації змісту освіти й аналізу чинниківконцептуальних зрушень в освітніх системах, яківиявляються в динаміці зміни парадигм освіти(І. Долголенко). Адже світогляд кожного учасниканавчальновиховного процесу визначається саметим, які цінності складають його основу, якимціннісним орієнтирам особистість надає перевагу.

Зі свідомим оволодінням педагогічнихдисциплін та застосуванням відповідних знань упрактичній діяльності, що характеризуютьвисокий рівень фахової діяльності, пов’язанапедагогічна компетентність. Її критеріямипедагоги вважають гуманність та професійнукомпетентність [7, 312]. Адже необхіднапідготовка компетентних фахівців в освітній

діяльності, спроможних входити в конкуретнесередовище. Педагогізація підготовки з економіки,менеджменту, маркетингу, інтелектуальноївласності, фінансових дисциплін означає не лишезасвоєння відповідних знань, а й розвитокможливостей працювати в умовах сучасноїринкової економіки. Критеріями ж педагогічноїмайстерності традиційно вважають доцільність,продуктивність, діалогічність як характерстосунків, оптимальність, творчість [7, 313].

Процеси демократизації освіти у другійполовині ХХ ст. призвели до поширення тенденційінтеграції змісту педагогічних дисциплін, розробкиавторських навчальних програм і створеннявідповідних посібників із багатьох курсів, які невідповідали єдиним вимогам щодо висвітленняінформації та часто дублювали окремі теми, томуне були достатньо аргументованими, щопояснювало багатоваріантність підходів увикладанні педагогічних дисциплін, їх поверховістьта ігнорування можливості вибору їх студентами.На початку ХХІ ст. відповідно до освітніхстандартів і на основі права самостійноговизначення структури навчальних планів,відбувалися значні скорочення обсягу годин,відведених на педагогічні предмети.

Інтегровані посібники сьогодні найчастішепередбачають різноманітні варіанти поєднаннярізних розділів педагогіки або педагогічних іпсихологічних аспектів діяльності педагога(наприклад, навчальні посібники з основ психологіїта педагогіки (В. Галаган, О. Степанов,М. Фіцула, Л. Барановська, А. Дьомін та ін.),педагогіки і психології вищої школи (О. Мороз,С. Сисоєва, Д. Чернілевський та ін.), щостосуються фахівців будьякого профілю.Запропонований В. Шаховим варіант програминавчальної дисципліни, що інтеграційно об’єднує“Педагогіку”, “Історію педагогіки” та“Педагогічну психологію” [7, 166 – 167], сьогодніє достатньо актуальним.

Зрозуміло, що базовий інформаційнозмістовийпростір важливий як для педагога “згідно зіздібностями професійної поведінки вчителя вмежах гуманітарної парадигми і гуманістичноїконцепції освіти, розвитку професійнопедагогічноїякості”, людини, “для якої педагогічна творчість,“вихід за усталені стереотипи” стає способомпрофесійного буття”, одержуючи стійкі позитивнірезультати”, так і для фахівця будьякого профілю[4].

Висновки. Отже, наприкінці ХХ – на початкуХХІ ст. у змісті професійнопедагогічноїпідготовки фахівця будьякого профілю знайшливідображення її гуманізація та демократизація.Відтак відповідного наповнення набули усі



113 Молодь і ринок №6 (101), 2013

компоненти змісту педагогічних дисциплін, якіпотребують успішної реалізації у навчальновиховному процесі ВНЗ України. Базовийінформаційнозмістовий простір професійногозростання, що є основою для діяльності в системі“Людина – людина”, визначає ключовоюорієнтацію на людину. Перспективниминапрямами нашого дослідження стане виявленнязалежностей побудови якісного зміступедагогічних дисциплін у ВНЗ України відпрофесіограми підготовки майбутнього фахівця,яка втілюватиме завдання ефективногозабезпечення його фахової діяльності.

1. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: наук.метод. посібник / Іван Дмитрович Бех. – К.: ІЗМН, 1998.– 204 с.

2. Вачевський М.В. Теоретикометодичні засадиформування у майбутніх маркетологів професійної

компетенції: монографія / Мирон ВасильовичВачевський. – К.: ВД “Професіонал”, 2005. – 364 с.

3. Вишневський О. Теоретичні основи сучасноїукраїнської педагогіки: посібник для студ. вищ. навч.закладів / Омелян Вишневський. – 2е вид., доопрац. ідоп. – Дрогобич: Коло, 2006. – 608 с.

4. Зязюн І.А. Філософія педагогічної якості всистемі неперервної освіти / Іван Андрійович Зязюн //Вісн. Житомир. держ. унту ім. І. Франка. – 2005. – №25. – С. 13 – 18. – [Електронний ресурс] / Режимдоступу: http://eprints.zu.edu.ua/853/1/05ziasno.pdf

5. Ніколаєнко С.М. Вища освіта – джерелосоціальноекономічного і культурного розвиткусуспільства / Станіслав Миколайович Ніколаєнко. – К.:Знання, 2005. – 319 с.

6. Фурман А. Теорія і практика розвивальногопідручника: монографія / А. Фурман. – Тернопіль:Економічна думка, 2004. – 288 с.

7. Шахов В.І. Базова педагогічна освіта майбутньоговчителя: загальнопедагогічний аспект / ВолодимирІванович Шахов. – Вінниця: Едельвейс, 2007. – 383 с.


УДК 784.9

Микола Швидків, заслужений артист України,старший викладач кафедри методики музичного виховання та вокальнохорових дисциплін

Кременецького обласного гуманітарнопедагогічного інституту імені Т.Г. Шевченка

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ РОБОТИ СПІВАКА НАД ХУДОЖНІМОБРАЗОМ ЗГІДНО ІДЕЙ К. СТАНІСЛАВСЬКОГО

У статті визначаються основні психологопедагогічні аспекти виховання співака згідно ідей К. Станіславського.Ключові слова: майстерність співака, система К. Станіславського, формування вокальносценічних навичок.

Літ. 6.

Николай Швыдкив, заслуженный артист Украины, старший преподаватель кафедрыметодики музыкального воспитания и вокальнохоровых дисциплин

Кременецкого областного гуманитарнопедагогического института имени Т.Г. Шевченко

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ РАБОТЫ ПЕВЦА НАДХУДОЖЕСТВЕННЫМ ОБРАЗОМ СОГЛАСНО ИДЕЙ К. СТАНИСЛАВСКОГО

В статье определяются основные психологопедагогические аспекти воспитания певца в соответсвиис идеями К.Станиславского.

Ключевые слова:мастерсво певца, система К.Станиславского, формирование вокальносценических навыков.

Mykola Shvydkiv, Honored Artist of UkraineSenior Lecturer of Methods of Musical Education and Vocal and Choral Disciplines

Kremenchuh Regional Humanitarian and Pedagogic Institute By T. Shevchenko

PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL ASPECTS OF SINGER’S WORK ON THEARTISTIC WAY BY K. STANISLAVSKY’S IDEA

The article reveals the main psychological and pedagogical aspects of education of a singer according to ideas of K. Stanislavsky.Keywords: the mastery of a singer, system of K. Stanislavsky, the formation of vocalscenic skills.

Постановка проблеми. Успішністьпрофесійної діяльності співака багатов чому залежить від його вміння

впливати на емоційність й вразливість слухача.

Саме у можливості впливати не тільки на розум,але й на почуття полягає справжнє мистецтвовокальної творчості. Передбачається, щомайстерність виконавця полягає у його захопленні

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ РОБОТИ СПІВАКАНАД ХУДОЖНІМ ОБРАЗОМ ЗГІДНО ІДЕЙ К. СТАНІСЛАВСЬКОГО

© М. Швидків, 2013

114

мистецтвом та прагненні поділитися зі слухачамитими думками й почуттями, закладенимиавтором твору, які він намагається відтворити.Задля цього необхідно виразно і натхненновиконувати музичний твір, створюючи атмосферутворчої активності у залі. Театральна реформа,здійснена на межі ХІХ і ХХ ст. засновникамиХудожнього театру К. Станіславським іВ. НемировичемДанченком, суттєво вплинула іпродовжує впливати на розвиток сценічногомистецтва в усьому світі. Вона спричиниладокорінний перегляд і оновлення всіх складовихдіяльності сучасного театру, торкнулася сферивокальної творчості

Питання щодо використання “системиСтаніславського” в роботі над художнім втіленнямобразу вокального твору привертали увагубагатьох дослідників. Насамперед, середбагатьох праць треба визначити дослідженняГ. Товстоногова , Б . Захави, М. Ч ехова ,Л. Новицької І. Силантьєвої та ін. Питання історії,теорії та методики вокального мистецтвадосліджуються в працях В. Багадурова, Б. Гнидь,І. Назаренка.

Метою статті є надати можливістьстудентам спеціальності “Музичне мистецтво” та“Музичне мистецтво” удосконалювативиконавське трактування вокальних творів,спираючись на “систему Станіславського”.

Актуальність дослідження зумовленаможливістю застосування узагальненого досвідуі конкретних спостережень педагогіввокалістівв практиці роботи співака над художнім образомз використанням ідей К. Станіславського.

Предметом дослідження є вокальнапідготовка майбутнього співака базована нав и ко р и с т а н н і о с н о в н и х і д е й с и с т е м иК.С. Станіславського.

Вокальноакторська майстерність є гармонійнимпоєднанням вокальнотехнічних та художніхзавдань, що реалізуються в процесі створенняхудожнього образу. Отже, у вокальній підготовцімайбутнього співака важливим завданням єнавчити його з найбільшою яскравістю і вдосконалій виконавській формі передаватисутність твору, що виконується, створюватибагаті, правдиві образи, які найповнішевідповідають задумам автора. На першому етапіданої роботи основна увага приділяєтьсяподоланню вокальнотехнічних труднощів.Звичайно, без необхідних вокальнотехнічнихнавичок (вірного голосотворення , вміння керуватидиханням, володіння необхідним діапазоном,вирівняним регістровим звучанням тощо) важкоговорити про творчий підхід до трактування твору.

Але про це не слід забувати з першого знайомствастудента з вокальним твором.

І тут доцільним, на нашу думку, буде зверненнядо основних ідей К.С. Станіславського, де вказаношляхи, ідучи якими артист може досягтиглибокого, правдивого виконання, показу “життялюдського духу” того чи іншого героя.

Щоб вірно вловити думку поета і композитора,втілити художній образ твору, виконавець (співак)має глибоко проникнути у його поетичний імузичний зміст, що вимагає великої попередньоїроботи. Поперше, після першого переглядунового романсу, пісні, арії необхідно більшдетально ознайомитися з творчістю як поета, такі композитора цього твору, щоб зрозуміти те, щоспонукало авторів до створення даногохудожнього образу. Слід ознайомитися знеобхідними матеріалами, пов’язати й порівнятиїх з особистими спостереженнями, аналогічнимижиттєвими фактами, явищами. Це збагатитьвнутрішній світ виконавця, надасть йому матеріалдля творчості, допоможе при розборі твору. Подруге, аналізуючи тему, ідею, жанр твору, студентвизначає своє творче ставлення до нього.Необхідно зрозуміти як драматичну, так ймузичну лінію розвитку твору, розібрати його так,як це робить при роботі над роллю актор (розбитина частини за змістом і музикою, поставитизавдання для кожної частини, визначитизапропоновані обставини тощо). Таке“осмислення” твору дозволить знайти його вірнийпідтекст.

Підтекст, як вказує К. Станіславський, це те,що заставляє актора промовляти слова ролі; уньому закладені численні лінії ролі і п’єси,сплетіння різних “як би”, “із запропонованихобставин”, “з маленьких й більших правд і віра вних”, із пристосувань й інших елементів.

У трактуванні музичних творів К.С. Станіславськийорієнтувався перш за все на музику. Він говорив,що музика значно полегшує виконавськезавдання, адже у ній вже міститься ритм,характер виконання, подається “партитурапочуттів” – їх мінливість, глибина і сила. Те, щодраматичному актору треба створювати, – тутуже подається у готовому вигляді композитором.

Отже, якщо виконавець чітко уявляє підтексттвору, вірить у “запропоновані обставини”, тослова і дії його завжди будуть виправданими,виразними, переконливими. Але, якщо знайомствоз твором поверхове, то підтекст буде невірним, аразом з ним невірне й трактування всього твору,слова будуть формальними.

Ця попередня робота над твором дужеважлива, вона розвиває уяву співака, пробуджує



115 Молодь і ринок №6 (101), 2013

емоційну пам’ять, заставляє допитливовдивлятися у оточуючий світ, спостерігати,охоплювати все навколо. Вокалістовіінтерпретатору в роботі над твором завждинеобхідно пам’ятати, що дія без пропонованихобставин неможлива. Поетичний текст того абоіншого вокального твору повинен бути, на поглядвиконавця, розбитий на кілька шматків або,навпаки, бути однією єдиною подією. Алевсередині цієї події інтерпретатор зобов’язанийвиявити ланцюжок інших другорядних подій, щодоповнюють головні. Отже, завдання інтерпретатора– збудувати в логічній послідовності ланцюжок цихподій і відіграти їх, об’єднавши в єдине ціле.Музична тканина будьякого вокального творунемислима без музичних подій (фраз, речень,окремих мелодійних обертів, пауз, динамічнихвідтінків, гри темпів і регістрів, гармонійних ітембральних фарб), оточених пропонованимиобставинами. Усе це і є важливими складовимивиконавського рішення й натхнення артиста.

За К. Станіславським, емоційна пам’ятьвиконавця у певній мірі може впливати на“натхнення”. “Актор віддає ролі не будьякі, асаме вибрані, найдорожчі, близькі й захоплюючіспогади живих, їм самим пережитих почуттів” [1,241]. Задля тренування емоційної пам’ятікорисними будуть “етюди” – виконання тих абоінших дій у “запропонованих обставинах”,водночас ілюструючи життя героїв твору. Урезультаті такої роботи у співака утворюютьсявідповідні зв’язки (умовні рефлекси) міжзавданням, поставленим цими обставинами, ійого зовнішнім втіленням – діями, словами. Колиздійснена велика попередня робота, то в умовахвиступу не слід боятися будьякого зриву. Якщозв’язки (рефлекси) міцні, стійкі – досить яскравопредставити собі підтекст, і негайно виникне йоговірне зовнішнє втілення.

Оскільки кожний музичний твір несе своюдумку, свій підтекст і, відповідно, вимагає відвиконавця діяти в певних “запропонованихобставинах”, студентові необхідно виробити у собіуміння перелаштовуватися, переключатися зодних “запропонованих обставин” на інші. І тутвеликого значення, окрім попередньої роботи,набуває саме процес вивчення тексту твору.

Вокальний твір представляє собою органічнепоєднання слова і музики. Але одночаснерозучування тексту і мелодії без попереднього,глибокого аналізу того й другого приводить доформального декламування тексту та дозовнішнього, поверхового виконання мелодії. Щобуникнути цього, у роботі над твором необхідноспочатку з’ясувати зміст і значення літературного

тексту. Його необхідно виразно, осмисленопочитати вголос без співу. Далі, користуючисьтекстом, необхідно виявити ті образні уявлення,які тісно пов’язані зі словами.

Важливим прийомом у роботі над твором єспів з тимчасово виключеним текстом на голоснуабо окремі склади. Суть його полягає в тому, щопісля ознайомлення з текстом вся увагапереноситься на вивчення мелодії, використовуючиспів на склад або окрему голосну. При такомувиконанні вокального твору (без тексту) необхідновикористовувати все багатство можливостеймузичної виразності, створювати музичний образ,не допускаючи співу незабарвлених думкою іпочуттям нот. Спів без тексту на склади (тататі) живить інтонацію, розширює діапазон мовленняй звільняє його від скутості. Цей прийом сприяєутворенню вірного зв’язку музики з виразнимсловом.

Тимчасовим, але корисним методом прирозучуванні твору є диригування, особливо у тихвипадках, коли вокальний твір має складнуритмічну та динамічну організацію. Диригуваннядопомагає співаку засвоїти ритм твору. При цьомутимчасово виключений текст залишаєтьсясвіжим, не забовтаним; після засвоєння мелодії йритму він може бути поєднаним з ними, і тодідумки та почуття, які закладені у творі,отримають яскраве образне втілення.

У процесі вивчення музичного твору та йогонеодноразового повторення необхідно кожний разпрогравати інструментальний вступ повністю,незалежно від його подовженості й не скорочуючийого. У подальшому мелодія прелюдії будевикликати умовні рефлекси, які утворилися під часрозучування й роботи над твором, і одночасносприяти звільненню співака від гальмуючихвпливів, “скутості” під час виступу.

Є й інший шлях для зменшення гальмуючоговпливу та створення кращого самопочуття насцені. Велика, глибока робота над сюжетомфабулою дасть той “запас” емоцій, який під часвиступу не лише допоможе у відтворенніхудожнього образу, але й дозволить відволіктисявід впливу залу.

Якщо виконавець, використовуючи матеріалпопередньої роботи, зможе на сцені “увійти вобраз”, то його нервова система буде поіншомуреагувати на підмостки сцени, на людський шум,на яскраве освітлення тощо. У цьому випадкусценічні обставини не будуть заважати виконавцю,не викличуть гальмування відпрацьованихнавичок; навпаки, вони будуть сприяти творчомунатхненню. Але для цього співак повинен до кінцязасвоїти художній образ, пережити і зуміти


116

діюча особа даного твору, адже це у більшостівипадків визначає характер музики у вокальнійпартії і акомпанементі.

Одночасно із пропонованими обставинамивизначається й так званий “адресат” (до коговиконавець звертається як герой твору).

До пошуку задачі вокального твору можнапереходити лише після побудови його минулого,виявлення адресату, з’ясування запропонованихобставин та визначення свого ставлення до нихяк героя.

Тільки знайшовши задачу твору, виконавецьдійсно оволодіває матеріалом і підкорює його собі.Цим самим він закріплює органічний зв’язоквокального твору з самим собою і остаточнозасвоює його. Знайдення задачі дає співаку ключдо виконання, поєднує всі його компоненти уорганічну єдність й веде до цілісного баченнявсього твору, тобто освідомлення кожної частинияк складової єдиного цілого. Задача робитьвиконання щирим й переконливим. Вона євольовим каркасом музичного твору.

Залишається складний й важливий момент –знаходження “понадзадачі” вокального твору.Виконавець має з’ясувати, чим для ньогоособисто важливі запропоновані у творі обставини,його минуле й теперішні події . Таким чином співакпереосмислює зміст твору з позиції сучасноїлюдини і безпосередньо пов’язує його з самимсобою, зі своєю творчою індивідуальністю.

У процесі формування вокальносценічнихнавичок у співакапочатківця виробляються певнівокальнотехнічні, вокальнохудожні стереотипи,що відповідають художньому мисленню тавокальновиконавській спрямованості в цілому.Фундаментом у процесі усвідомлення іпрактичного засвоєння співаком вокальносценічного матеріалу є аналітична робота.Особистий педагогічний та виконавський досвід,а також аналіз методичної і мемуарної літературидає підставу стверджувати, що вокальнослуховіуявлення мають велике значення, для будьякоговиду вокальносценічної діяльності, оскільки вонипов’язані з вокальноруховими уявленнями. Вартопідкреслити, що вокальнослухові уявлення, яківиникають в процесі вокальносценічноїдіяльності, активно впливають на якість цієїдіяльності, удосконалюючи її через опануванняприйомів голосотворення.

Структура художнього образу залежить відбагатьох чинників. Її основою є система етапівпізнання співаком вокального твору.

Перший етап – ознайомлення з твором,сприйняття нового вокального матеріалу.Починається процес планомірного вспівування,


зосередити на ньому всю свою увагу. К. Станіславськийвчив концентрувати свою увагу, “звужувати колоуваги”. Таке “звужування кола уваги” на предметітворчості дозволить виключити з активної увагизалу з глядачами. Закріпивши вірне представленняпро втілюваний образ, співак передасть інтонації,які не будуть “порожніми”, такими, що “нічого неговорять”, “холодними”. Завдяки попереднійроботі виконання отримає відповідне емоційнезабарвлення. А слухач, поневолі входячи в змісттвору, буде разом зі співаком охоплений йогопереживаннями.

Отже, приступаючи до розучуваннявокального твору, необхідно пам’ятати, щорозкрити й правдиво передати його ідейноемоційний зміст можливо лише повністюзрозумівши й проникнувши в нього, а не механічновиконуючи вказівки композитора, тобто требазнайти своє внутрішнє виправдання закладеномув ньому емоційному стану, щоб у подальшомувиконанні досягти максимальної щирості. Правда,в музиці, можлива, більш, ніж в інших видахмистецтва, щирість виконання ускладнюєтьсястилем автора й епохи. Але не треба забувати,що стиль лише тоді набуває художньоїпереконливості, коли він теж органічно засвоєнийвиконавцем, коли він ним внутрішньо виправданийі вжитий, став для нього природним ставленнямдо дійсності, яка розкривається у вокальномутворі.

Кожний вокальний твір є оповіданням про подіїособистого життя того, від імені кого ведетьсярозповідь, або про події, які він спостерігав і, якійого схвилювали. Ці події діючої особи, якіпередували твору і обумовили його, складаютьйого “минуле”. З виявлення цього “минулого” (ав деяких випадках його побудови) й засвоєннянеобхідно починати роботу над твором. Перш завсе ці факти минулого необхідно розташувати ухронологічній послідовності, а потім доповнити їхвідсутніми, але необхідними задля “логікиповедінки” і завершеності, епізодами. Все минулевокального твору має перетворитися ухронологічно послідовний ланцюг зорових уявлень– кінострічку образів внутрішнього бачення.

Виконавець має ставити собі питання так: “усевідбувалося зі мною, але як, чому і в якійпослідовності це сталося?”. У випадкуутруднення необхідно звернутися долітературного й ілюстративного матеріалу.

Встановлення або побудова і засвоєння“минулого” нерозривно пов’язано іззапропонованими обставинами вокального твору.Працюючи над ним, виконавець має завжди ясноуявляти, де він знаходиться і що він робить як


117 Молодь і ринок №6 (101), 2013

формування необхідних вокальнотехнічних тахудожньовиконавських навичок. В цей часвирішуються проблеми, пов’язані з вокальнотехнічним аналізом: діапазон, теситура, дикція,дихання, резонатори. Далі йде заглиблення вавторський образ завдяки сполученню вокальнотехнічних і драматичних виражальних засобів, якіформують вокальносценічні навички.

Другий етап – виконання на сцені передглядачем, який стає учасником вокальносценічноїдії. Реакція глядачів, відгуки критиків,стимулюють вокальносценічну роботу співакапочатківця.

Третій етап – удосконалення вокальнотехнічних та вокальнохудожніх навичок зурахуванням реакції глядачів, тобто художнійобраз народившись вимагає подальшої роботи івдосконалення.

Отже, головним завданням виконавця євідчути в звуковій картині, що міститься у музиці,дію і перетворити цю звукову картину удраматичну, тобто у зорову. У зв’язку з цимпостає не менш важливе питання щодо вихованнямузичного мислення виконавця, яке потребуєдослідження та подальшої наукової розробки.Необхідно прокласти нові шляхи, переосмислитиіснуючі погляди на цю проблему і доповнити тимпозитивним, що набуто сучасною вокальноюпедагогікою.

В процесі розвитку творчої особистостівиникають нові методи вокальної підготовки,зорієнтовані на вокальносценічну діяльністьспівака. Тому виникає необхідність створеннясистеми підготовки вокаліста згідно тенденційсучасного театрального мистецтва, а саме,впровадження в процес вокальної підготовкипринципів особистісно орієнтованої педагогіки.Унаслідок цього визначається особистістноакторська функція в структурі особистісноорієнтованого підходу, яка концентрує в собі всіособистісні процеси співака (його асоціації,життєвий і духовний досвід), під час якихвключається інтелект та уява, розкриваютьсянайтонші внутрішні взаємозв’язки, відбуваютьсянесподівані зіставлення й алюзії.

В процесі створення вокальносценічного

образу, необхідно постійно вдосконалюватися якв особистісному, так і в професійному плані.Основою безперервної роботи над вокальнимтвором, тривалість якого буває різною євідпрацьована система рефлексії.

Найважливішим моментом для викладачавокалу є здатність показати майбутнім співакаммеханізм дії і можливості рефлексації, розкрити їїзагальнолюдський і водночас особистіснийхарактер, навчити відповідним технологіям.Знання і вивчення цих процесів дає можливістьрозробити програму комплексноіндивідуальногорозвитку студентаспівака як сутністьособистісно орієнтованого підходу. Важливими єхарактеристика голосу і зовнішні дані; виявленнядефектів звука; недоліки голосу і шляхи їхподолання; репертуарний список творів; аналізтехнічної частини вокальної підготовки на початкуі наприкінці навчання; аналіз сценічнихвиступів.

Викладаючи низку міркувань, ми непретендуємо на всебічне висвітлення складногопитання щодо роботи майбутнього співака надвтіленням художнього образу вокального твору ізакликаємо до подальшого його обговорення.

1. Новицкая Л.П. Уроки вдохновения.СистемаСтаниславского в действии/ Л.П. Новицкая – М.:Всерос. театр. ово,1984. – 383 с.

2. Силантьева И.И. Алгоритмы преображения.Психология вокальносценического перевоплощения.//И.И. Силантьева – М.: Кириллица, 2005. – 30 с.

3. Старовойтова О.Є. Система Станіславськогов роботі над виконавським трактуванням творівестрадних жанрів.//Вісник ЛНУ імені ТарасаШевченка № 22 (209), Ч. IV, 2010. – С. 116 – 119.

4. Станиславский К.С. Работа актера надсобой. Ч. 1: Искусство, – М., 1951.

5. Станиславский – реформатор оперногоискусства: Материалы и документы/Сост.Г. Кристи, О. Соболевская. Ред. Ю. Калашников.– М.: Музыка, 1985. – 384 с.

6. Товстоногов Г.А. Беседы с коллегами:Попытка осмысления режиссерского опыта/Г.А. Товстоногов. М.: – СТД РСФСР, 1988. –528 с.



“Єдино справжня розкіш – розкіш людського спілкування”.

Антуан де Сент-Екзюпері французький письменник і авіатор, граф

118

Актуальність проблеми. Насучасному етапі розвитку національноїшколи гостро виникла проблема

виховання особистості в Україні, що житиме ідіятиме в XXI ст. Важливим джереломзбагачення освіти загалом і музичного вихованнязокрема, постають дослідження про творчуспадщину українських педагогів, композиторів, яків різні історичні періоди нагромадили вагомийдосвід навчання і виховання молоді та в силупевних обставин були малознаними, а такожвпровадження до навчального процесу творівсучасних українських композиторів.

У 1960 – 80х роках в Україні утворився ізростав рух опору, який існував упродовждвадцяти років майже виключно завдякизусиллям нової генерації української національноїінтелігенції, й увійшов до історії під назвою

“шістдесятництво”. Чимало десятиліть творчідосягнення представників когорти “шістдесятників”в українському музичному мистецтві залишалисяпоза увагою музикознавчої, педагогічної ікультурологічної думки. Це творчість митців –Ігоря Блажкова, Валентина Сильвестрова,Леоніда Грабовського, Володимира Губи, ВіталіяГодзяцького. Митці, намагаючись усілякимиспособами заявити про різнобарвність українськоїмузики, а не творити на замовлення партії,прокладали шлях до музичних кіл Європи. Всі,хто вирізнявся іншим світоглядом – ставаливорогами існуючого ладу. Ідейно небезпечнимиставали окремі твори, а талановиті митцізазнавали і фізичних, і моральних утисків. Середних, власне і композитор Володимир Губа.

Багатогранність його особистості і творчості,зокрема фортепіанної спонукає до розгляду

Наталія Кульчицька, магістрант музичнопедагогічного факультетуДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка,

викладач фортепіано Дрогобицької ДМШ №1Олександра Німилович, доцент кафедри музикознавства та фортепіано


ФОРТЕПІАННА ТВОРЧІСТЬ ДЛЯ МОЛОДІ ВОЛОДИМИРА ГУБИВ СИСТЕМІ МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Стаття розкриває особливості фортепіанного педагогічного доробку відомого українськогокомпозитора Володимира Губи та його творчого використання в процесі музичного виховання молоді.

Ключові слова: Володимир Губа, фортепіанна музика, цикл, мініатюра, образність, педагогічний репертуар.

Літ. 9.

Наталья Кульчицкая, магистрант музыкальнопедагогического факультетаДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко,

преподаватель фортепиано Дрогобычской ДМШ №1Александра Нимилович, доцент кафедры музыковедения и фортепиано


ФОРТЕПИАННОЕ ТВОРЧЕСТВО ДЛЯ МОЛОДЕЖИ ВЛАДИМИРА ГУБЫВ СИСТЕМЕ МУЗЫКАЛЬНО-ПЕДАГОГИЧЕСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ

Статья раскрывает особенности фортепианного педагогического достояния известного украинскогокомпозитора Владимира Губы и его творческого использования в процессе музыкального воспитания молодежи.

Ключевые слова: Владимир Губа, фортепианная музыка, цикл, миниатюра, образность, педагогический репертуар.

Natalia Kulchytska, Postgraduate of Musical and Pedagogical FacultyDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

Piano Teacher of Drohobych Children’s Music School № 1Olekxandra Nimylovych, Docent of Musicology and Piano Department


PIANO’S CREATIVITI OF VOLODYMYR HUBAFOR OUR YOUTH SN A SYSTEM OF MUSICAL PEDAGOGICAL EDUCATIONThis article shows the paculiarities of piano’s pedagogical creations of the famous Ukrainian composer

Volodymyr Huba and his creative usage in a process of our youth’s education.Keywords: Volodymyr Huba, piano music, cycle, miniature, picturesqueness, pedagogical repertoire.

УДК 786.2(477)(092)


© Н. Кульчицька, О. Німилович, 2013

119 Молодь і ринок №6 (101), 2013

музичної діяльності у різних сферах – цекомпозиторська творчість, музика для молоді,музика до кінофільмів, педагогічна діяльність.Слід наголосити, що музика для дітей В. Губималознана і недосліджена, а необхідність їївивчення і використання засад творчостікомпозитора в сучасних умовах національноїшколи, важливі й актуальні на сучасному етапірозвитку українського освітнього процесу.

Мета дослідження полягає в окресленніособливостей фортепіанного педагогічногодоробку відомого українського композитораВолодимира Губи у поєднанні із загальноукраїнськимитенденціями задля творчого використання в процесінаціонального музичного виховання підростаючогопокоління.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Творчість Володимира Губи та йогокомпозиторський доробок розкриті доволіф р аг ме нта р но у н еч и слен них ст аття х:С. Павлишин [5], Л. Шпаковської [8]; І. Сікорської[6], В. Коскіна [2], Є. Харченко [7], О. Маркова,Н. Довгаленко [3]. Твори педагогічногоспрямування переважно не розглядалисьдослідниками. Отож, постає необхідністьвивчення фортепіанного дидактичного доробкумитця.

Виклад основного матеріалу. Один зяскравих представників сучасного українськогомузичного мистецтва Володимир Губа народився22 грудня 1938 року в Києві у педагогічній родині.Музичні здібності, проявлені у дитинстві,замилування красою і силою світу музикиспонукали до професійної освіти і успішногозавершення у 1957 році Київського музичногоучилища ім. Р. Глієра по класу фортепіано Л. Шур[8, 569].

Згодом В. Губа продовжив навчання уКиївській державній консерваторії ім. П. Чайковського(сьогодні Національна Музична Академія України)у класах видатних майстрів композиції професорівБ. Лятошинського, Л. Ревуцького та А. Штогаренка(1979) [6, 545].

За час навчання молодий митець зазнававрізноманітних утисків за твердість поглядів,непоступливість. В. Губу виключали зконсерваторії за різноманітні “ізми”, втімпідтримка професора Бориса Лятошинського(який особливо цінував талант свого учня)поновлюватись в стінах консерваторії, танесподівані замовлення від різних режисерів нанаписання музики до кінофільмів допомагаливистояти і довершити навчання вже в класіпрофесора – А. Штогаренка.

Після закінчення консерваторії В. Губа вступивдо Спілки композиторів України. Втім і тут

відбулися прикрі події, які залишили свій слід ужитті та творчості митця. Як згадує композитор“За свій кошт я поїхав в складі радянської делегаціїв Німецьку Демократичну Республіку. В Дрезденія одразу купив все, що мене цікавило: платівки ікнижки (поезію і стародавній живопис). Керівницянашої групи припустила одну помилку: вона непопередила, щоб ми зберегли гроші для купівлівінків для покладання загиблим воїнам. І потім,коли ми потрапили в Трептовпарк, у менефактично ні пфеннінга не залишилось. Згодомдеякі розумники написали на мене листа в ЦКпартії України, що я нібито зневажив пам’ятьполеглих радянських воїнів і не дав грошей навінок. І тут таке закрутилось! Мене виключили ізСпілки композиторів (здається, в 1982 році)” [2].Згодом завдяки голові союзної спілки ТихонуХрєннікову В. Губа був поновлений в лавах Спілкикомпозиторів України, та його музика в Україніне виконувалась і не друкувалась приблизно щевісім років.

Композитор володіє доволі великим доробкому кінематографі. В період перед занепадом союзуВ. Губі довелось написати музику до картини“Таке інше життя, Або втеча з того світу”.Прем’єра відбулась в Будинку Спілкикінематографістів. Цю музику митець писав уважкий період свого життя (дружина потрапиладо лікарні з невиліковною хворобою). Ця картинадля композитора особливо дорога особистимиспогадами і переживаннями, а такожопосередковано пов’язана з видатним акторомМиколою Яковченком, з яким В. Губа був добрезнайомий з попередньої картини “Дід лівогокрайнього” (режисер Леонід Осика).

Співпрацював В. Губа і з відомимкінорежисером – лауреатом Шевченківськоїпремії Роланом Сергієнком (фільм “Освідчення влюбові” (1968) – це одна з кращих кінокартиндокументального українського кінематографу прожінок України, яка демонструвалась і закордоном,зокрема в Італії. В. Губа створив також музикудо кінокартини Р. Сергієнка про МиколуВінграновського, нашого унікального поета, з якимтакож був добре знайомий. Написав музику доповнометражного художнього фільму “Берегнадії” за сценарієм Вінграновського. Потім щебули “Голубі сестри людей”, згодом кантата“Києву” на слова поета.

В. Губа чимало працює з молодим поколіннямталановитих музикантів, навчаючи їх в музичнихшколах. Певний час композитор був музичнимредактором Держтелерадіо УРСР, музичнимредактором на Київській студії хронікальнодокументальних фільмів [8, 569].

Упродовж творчого життя успішно працює у


120

різних жанрах інструментальної, камерної, хорової,органної, балетної, симфонічної та експериментальноїмузики. Один з перших відновив інтерес до органноїмузики в Україні. Пише музику до радіовиставта театральних постановок як в Україні, та і за їїмежами. У фортепіанному доробку композитора:“Київська сюїта” та “Представлення”, “Думи”,“Консонанси”, “Віч-на-віч… Притча № 1”,“Зі спогадів”, “Присвячення Нестору-літописцю”, “Українські варіації”, сонати,сонатини, ноктюрн “Омріяний ранок”,“Ричеркар” та ін. В. Губа належить до тихнечисленних українських композиторів, хто творивмузику для органу. Слід наголосити, щокомпозитор використав орган в художнійкінокартині “Камінний хрест”, витончено імайстерно поєднавши його звучання з цимбалами.

Володимир Губа є членом багатьох спілок:Національної спілки кінематографістів України(1970), Національної спілки композиторів України(1977), член міжнародного музичного товариства“Форстер” (1992), товариства “УкраїнаБілорусь”,Реріхівського товариства (1992). Також він єчленом правління організації “Меморіал” (1994),Національної Спілки театральних діячів (2005).

За плідну творчість і незламність позиції бувудостоєний звання Заслужений діяч мистецтвУкраїни (1995), Народний артист України (1999),став лауреатом численних премій: ім. ВасиляСтуса (1997), ім. М. Лисенка (1997), ім. ЛеоВітошинського (2003), ім. Ф. Тютчева (Росія,2005), ім. О. Довженка (2010), ім. Б. Лятошинського(2011) [6, 546].

У фортепіанній світовій спадщині знаходимочимало циклів, написаних для дітей, з багатимобразним світом, яскравою програмністю, які врізні епохи служили педагогічним репертуаромдля початкуючих виконавців. Це – твори Рамо,Куперена, Баха, Гайдна, Моцарта, Шумана,Шуберта, Бартока, Чайковського та багато інших.У доробку українських композиторів вартонаголосити на дитячих альбомах: В. Барвінського– “Наше сонечко грає на фортеп’яні”, “Українськінародні пісні зі словесним текстом”, “Колядки іщедрівки”, “Шість мініатюр на українські народнітеми”; Д. Січинського “152 українські народніпісні для фортепіано зі словесним текстом”;Н. Нижанківського “Твори для молоді”; С. Людкевича“Фортепіанні п’єси для молоді”; З. Лиська “Дитячітвори”; В. Косенка “Дитячий альбом”; Б. Кудрика“Твори для дітей”, В. Косенка “24 дитячі п’єси”.Серед сучасних українських композиторів циклип’єс для дітей створили Б. Фільц, Г. Сасько, І. Щербаков,М. Скорик, В. Квасневський, В. Теличко, В. Манек,Б. Шиптур, М. Ластовецький та ін. Це яскравізразки музики для дітей у різних жанрах, значна

частина з яких увійшла до постійного репертуаруюних музикантів. Вивчення і слухання окремихтворів цих циклів, яскравих, емоційних,стимулюють дітей зосереджувати увагу,розвивати уяву, збуджувати цікавість до музики,адже в молодшому шкільному віці дітисприймають її безпосередньо, конкретно іемоційно.

Музичними зразками, які прекрасно підходятьдля здійснення цієї мети, є дитячі фортепіанні п’єсиВолодимира Губи. Загалом для молодікомпозитор створив хореографічну картину “Кимбути?”, цикл п’єс “Балетні сцени”, до якої ввійшло10 різнохарактерних творів, і п’ять з нихопубліковані у збірці “В колі образів, тонів і мрій”.Збірник фортепіанних творів для юних музикантівВолодимира Губи вже своєю об’ємноюпоетичною назвою “В колі образів, тонів і мрій”одразу вводить у світ тих казкових героїв і образів,знайомих з раннього дитинства, тонів настрою ібарв навколишнього світу, який пізнає дитина, атакож бажань і сподівань маленького виконавця.Композиції, які ввійшли до альбому були написанівпродовж багатьох років (від 1965 року), тапобачили світ тільки у 2010 році у Вінницькомувидавництві “Нова книга” [1]. Твори призначенідля виконання вихованцями музичних шкіл тазакладів естетичного виховання. До збірникаувійшло 35 різнохарактерних п’єс та твір великоїформи “Варіації на просту тему”.

До кантиленних композицій належать п’єси“На самоті”, “Наспів”, “Спати пора”, “Проминуле”, “Страусеня”, “У страшних хащах”,“Казка”, “Прогулянка”, “Ведмежатко в осінньомулісі”, “Дід Мороз”, “У сивій давнині”, “Важкавтрата”, “Співчуття”. Кантиленні твори загаломмають велике значення у вихованні музичноїкультури учня, адже “оволодіння звуком єнайпершим і найважливішим завданням середінших фортепіанних завдань, які повиненвирішувати піаніст, адже звук є сама матеріямузики…” [4, 56].

Робота над звуком пов’язана з відчуттямгнучкої мелодичної лінії, фразування, яке потребуєвід виконавця пластичності руки, чутливостідотику пальців. Серед наспівних творів, якіспонукають до розвитку і кращого опануванняштриха legato, наспівності звучання першоюподана п’єса “На самоті”. “Наспів” (Andantinocantabile) – надзвичайно мелодійна мініатюра втональності amoll (натуральний і гармонічний),яка сприймається як колискова, адже виконуєтьсяу динамічній сфері mp, а означення dolce підсилюємагію народних заколисаних пісень і спрямованана щасливу долю дитини, її здоровий розвиток тапрекрасний талант. Наступна п’єса “Спати



121 Молодь і ринок №6 (101), 2013

пора” (Sostenuto, dolcissimo) теж неначевводить у світ сну і колискових, хоча і звикористанням інших засобів виразовості, а самепроведенні впродовж усього твору остинатногоруху в партії лівої руки, побудованого насекундових співзвуччях. Мелодична лінія правоїруки, в основі якої лежать септакордовіспівзвуччя, альтерації у другому епізоді композиціїдодають терпкості звучання.

Композиції “Про минуле” і “У сивій давнині”це ті кантиленні твори, де талановито підкресленаглибина ліроепічних пісеньдум. П’єса “Проминуле” (Andante) заворожує красою широкоїпротяжної мелодії. У цьому творі молодийвиконавець удосконалює відчуття виразногопроведення мелодії у подвійних звуках черезглибоке пальцеве legato та густу педалізацію, якаповністю підкорена гармонічній основідвочастинної мініатюри. “У сивій давнині” –розгорнена композиція, побудована нанаціональноколористичних фарбах, притаманнихдумному епосу. Головна тема п’єси (перші 2такти) спочатку викладена одноголосно в унісону партіях обох рук. Динаміка mƒ і позначенняmisterioso відразу навівають архаїчні відчуття, аподальший виклад матеріалу чистими квінтами іоктавами утверджують їх. Постійне ускладненняфактури, підсилення динаміки до ƒƒ (tragico)приводить до найвищої кульмінаційної точкитвору, яка асоціюється з трагічними моментамив історії українського народу. Весь подальшийрозвиток сприймається як варіаційний, темапроводиться то в партіях обох рук, то в октавномувикладі у лівій руці, то в різних голосах поліфонічноїфактури, творячи дивне плетиво, альтерації тагармонічні зсуви вносять у канву твору настрійсучасності.

Кантиленні твори “Страусеня”, “У страшниххащах”, “Казка”, “Ведмежатко в осінньому лісі”,“Прогулянка”, “Дід Мороз”, об’єднані образами,які зустрічаються у тих казках, оповіданнях,мультфільмах, які знайомі дітям змалечку.

“Страусеня” – колоритна мініатюра, яказображає дитятко найбільшого у світі птаха.Справжня картинка розгортається у цій п’єсі,побудованій за принципом контрасту. П’єсавиховує образне мислення, ритмічні навики тавідчуття глибокого пальцевого legato. “Устрашних хащах” (Andante misterioso)характеризується звучанням у нижньому регістріфортепіано, що вже додає містичності ітаємничості, а розмірений тріольний поступвісімок у партії лівої руки і тема в правій,викладена довгими тривалостями і дуольнимрухом підсилюють ці відчуття.

“Казка” (Largetto spianato). Композиція

розгортається неначе казка, яку читає дитинібабуся чи дідусь. Згодом автор використовуєперехресну гру рук. Означення композитораspianato підкреслює вирівняний, невибагливий, безнадмірного хвилювання характер твору.

Композиція “Прогулянка” (Andantino) –колористична п’єса, яка зображає картину осінньоїприроди. Написаний твір в тональності Desdur ісприймається як імпресіоністична пейзажназамальовка. Затримані квінти у басах і гармонічнезаповнення у партії лівої руки творять фон длянаспівної мелодії. Часті агогічні зміни, глибокапедалізація допомагають у створенні образу.“Ведмежатко в осінньому лісі” (Andantino)продовжує казковообразну тематику творівфортепіанного збірника В. Губи і написана у 1979році. П’єса, тричастинна за формою, одразувводить виконавця і слухача в пейзажну картинузастиглого осіннього лісу, чому сприяє наспівнамелодія, поступовий рух, довгі педалі, які творятьзвуковогармонічну вуаль. Друга частина (Piumosso) – це стихія маленького ведмежати, який,незважаючи на пізню пору року, намагаєтьсябешкетувати – передано через фігураціїшістнадцятками, форшлаги, тріольний рух,швидший темп, гармонічні знахідки,кульмінаційний злет. Все ж цей розвитокповертається до початкової (реприза) теми ітемпу, заставляючи заспокоїтись ведмежа івкладатись до зимової сплячки (ppp).

“Дід Мороз” (Allegretto) – новорічносвяткова п’єса (АВА) характеризуєтьсяпозитивним настроєм, ніжною радісною мелодією,поєднанням гри подвійними нотами (терції,сексти) на legato у партіях обох рук, акордовоюфактурою та на кульмінації – звучанням гострихі коротких інтервалів. Написаний твір у 1970 році.В “Альбомі для юнацтва” Р. Шумана [9, 25] такожзустрічаємо твір з аналогічною назвою іхарактером.

“Важка втрата” за характером та образнимзмістом перегукується із композицією “Першавтрата” із “Альбому для юнацтва” Р. Шумана[9, 12], адже і в дитячому віці людина пізнаєвідчуття втрати (улюбленої іграшки, близькоїлюдини і т. і.). Композиція В. Губи написана втональності cismoll і темпі Adagio Chorale, що вжеспонукає до певних сумовитих відчуттів. Хоральнафактура, поліфонічні вкраплення, повільний темп,гармонічні зсуви і альтерації сприяють переданнюхарактеру твору. “Співчуття” – композиціянаписана у 1979 році і продовжує образний світпопередньої та лінію сумовитих тонів циклузагалом. Твір складається з п’ятирізнохарактерних епізодів (Andante, Andantino, Piumosso, Meno mosso, A tempo), які неначе


122

передають розмову двох молодих людей.Композитор при насиченні піаністичного викладусекундовими зворотами вживає довгі педалі, щоспонукає до шліфування вміння молодоговиконавця слухати вигини мелодії, вміннязатримувати певні звукові побудови та інтонуватижалібні звороти.

“Клишоногий здоровань” (Grave pesante)виділяється у циклі масивним звучанням. Цьомусприяють: низький регістр, голосна динаміка,розмірений ритмічний малюнок, і навіть “глибока”мінорна тональність – esmoll. Це – неначе різнесприйняття одного і того ж образу клишоногоговедмедика. У творі “Страшний вовк”(Moderato mistico) змальовується образ лісовогохижака, якого уявляє собі дитина за численнимивідомими казками і мультфільмами. Длястворення фантастичного образу композиторвикористовує різні тональні зрушення.

У музичновиконавському навчанні своєчаснийі цілеспрямований розвиток технічнихможливостей стає однією з найважливіших ланокрозвитку художніх і піаністичних здібностей учнів.Чудово розуміючи постійну і систематичнупотребу такої роботи, композитор В. Губа,творячи педагогічний репертуар, звертає увагу навіртуозні композиції, призначені для різних віковихкатегорій учнів. Серед віртуозних творів – п’єси“На добраніч (Сонна кішечка)”, “CatchAsCatchCan”, “Розбишака й песик Жучка”, “Горобчик”,“Маленький кавалер”, “Свято у нас!”,“Крапельки”, “Петрушка”, “Сніговикдражнилко”,“В похід!” До віртуозних п’єс етюдного плануможна залічити твори “На велосипеді” і “БабаЯга”.

П’єса “На добраніч” (“Сонна кішечка”)виконує у збірнику роль своєрідного вступу. Вонає лаконічною щодо побудови – це двічі повторенийдвотакт. У творі панують два контрастні принципирозвитку тематичного матеріалу, двох звуковихпластів і штрихів – legato (права рука) і staccato(ліва рука), динаміка pp додає вишуканостізвучання. Загалом мініатюра сприймається начеакварельна замальовка.

“Catch-As-Catch-Can” – жвава енергійнап’єса, яка нагадує безперервний рух завдякипануванню шістнадцятих тривалостей. Це сприяєстворенню образної сфери твору – “спіймай, якщозможеш”. У фактурі зустрічаються висхідніфігураційні побудови в межах секстакордів,згодом терцієві стрибки, що підтверджуютьбезконечність руху.

“Розбишака й песик Жучка” (Allegro). Утворі засобами фактури створюються два образи.У перших шести тактах відривисті перегуки міжправою та лівою руками створюють образ

хлопчикарозбишаки. У наступних тактахчотиризвучні форшлаги до акцентованихтризвуків прекрасно імітують гавкіт песика. Весьтвір побудований на чергуванні двох образнихсфер. Музика надзвичайно зображальна і значнуроль відіграє контраст динамічних відтінків. П’єса“Горобчик” (Allegretto moderato) цікава тим, щовиклад тематичного матеріалу поданий увисокому регістрі на одному нотному стані.Виразовими засобами п’єси є ритмічний малюнокта інтервали, які лежать в основі мелодії таакордів. Особливим є і метроритм, великакількість пауз, поєднання переважно стакатногозвучання з короткими легатними мотивами,тріольні вкраплення, всі ці засоби допомагаютьімітації цвірінькання, пурхання, клювання іпустощів горобчика.

“Маленький кавалер” (Allegretto marciale).У творі змальовується образ маленькогохлопчика, який намагається поводити себеввічливо і галантно, як доросла людина. Цьомусприяють мажорні тональності (Fisdur, Bdur),помірний темп (Allegretto), характер маршу, атакож синкопа на початку кожної фрази. “Святоу нас!” (Allegretto) – яскрава замальовкадитячого свята, коли усі веселяться, жартують,пританцьовують із доволі простою, проте чудовоюзакличнофанфарною темою.

“Крапельки” (Allegretto). Для створенняфантастичномультиплікаційного образукомпозитор обрав високий регістр, штрих staccatoі вигадливий ритмічний малюнок, адже крапелькитеплого літнього дощу витанцьовують у різномутемпі. У творі повністю панує штрих staccato, якийвиконується в межах хвилеподібної динаміки pmpmf. Це вимагає філігранного, чіткого іграйливого виконання.

“Петрушка” (Allegretto sostenuto). Твірнаписаний у 1979 році. П’єса тонко розкриваєбагатогранний образ лялькового героя Петрушки,його енергійні рухи, звуки дзвоників на ковпаку.Перший розділ побудований на двох контрастнихтемах. Перша тема являє собою однотактовиймотив і його три варіаційні проведення. Теманакладається на остинатну низхідну м 2. Воназмальовує вихід Петрушки перед публікою, йогокривляння. Друга тема – це скерцозна жартівливасторона образу. Легкі стакатні терції у висхідномурусі зображають стрімкі рухи персонажу, а різкийакорд на sf – брязкіт дзвоників. Надалі ці дві темипроводяться почергово, набуваючи деякихвидозмін. Твір “Сніговик-дражнилко”(Allegro) написаний у 1980 році і належить докомпозицій, які зображають казковомультиплікаційних героїв. Твір доволі розгорненийі вимагає вміння відтворювати різні настрої, ладові



123 Молодь і ринок №6 (101), 2013

забарвлення, не втрачаючи форми твору та йогоцілісності.

У творі “В похід!” поєднуються дваконтрастні образи, які взаємно доповнюють одинодного. Так перша частина носить маршовийхарактер. Це проявляється у чотиридольномурозмірі, пунктирному ритмі. Другий образ носитьліричний характер. Це змалювання умовногопейзажу, на фоні якого відбувається крокуваннямаленьких мандрівників. З’являється наспівна ніжнатема на тлі витриманих тризвуків у партії лівої руки,що спонукає прозоре звучання цього епізоду. Все жу творі переважає маршовопохідний образ іреприза, власне й побудована на її варіюванні. Тутприпадають і два кульмінаційні сплески на ff.Терпкого звучання додають кластерні акорди, в якихпоєднуються секунди та терції і якими авторпідкреслює похідний характер твору.

“На велосипеді” (Presto vigoroso). Твірнагадує етюд (чи п’єсу з характером “вічногоруху”), який попри художній зміст – прогулянку навелосипеді з великою швидкістю їзди – покликанийдо розвитку технічного піаністичного апаратудитини. Так через весь твір проходить безупиннийрух шістнадцятими по розкладених секстакордах,з використанням гри ломаними інтервалами упартіях обох рук поперемінно. Усі ці засобизабезпечують пальцеву незалежність, гнучкістькистевих рухів, легкість і рухливість пальців.

“Баба Яга” (Allegro). У творі змальованофантастичноказковий колоритний образ БабиЯги, його непередбачуваність, на що вказує іпочаткове авторське позначення характеру“fantastico”. Цей твір несе в собі гру ритмоформулта сонористики. Ритмічні фігури змінюються укожному такті чи двотакті. У штрихахпоєднується staccato і legato, акценти. Особливоїуваги заслуговує вступ акордів або мелодичноїлінії на слабу долю. Упродовж твору відбуваєтьсязміна темпу (Allegro, Andantino, Piu mosso, aTempo), фактури, регістрів, педальної ібезпедальної гри. П’єса віртуозного характеру інагадує художній етюд із використанням дрібноїпальцевої гамоподібної техніки, подвійних нот,хроматичних елементів.

Танцювальні композиції В. Губи для дітейнесуть в собі одночасно і особливо позитивну ауруобразів, і технічну складність, знайомлять молодьіз різними жанрами танцювальної музики (полька,козачок, вальс, тарантела, китайські народні танці).

“Перші кроки. Дитяча полька”. У творіВ. Губи, написаному в 1965 році, учень вже умолодшому шкільному віці має змогупознайомитись з цим танцювальним жанром.П’єса написана у дводольному розмірі. Тутяскраво відмежовані ролі партій обох рук: права

завжди веде танцювальні мелодію, ліва рука –відіграє роль акомпанементу з глибоким басом ізаповнюючою терцією на staccato. Яскраватанцювальна замальовка вводить виконавця усвіт народної музики.

“Дитяча полька” – твір скомпонований В. Губоюу 1965 році. Він зберігає жанрові ознаки польки:дводольний розмір, характерний супровід. Умелодиці переважає рівномірний рух восьмимитривалостями. У супроводі – остинатнийритмічний малюнок. П’єса розгорненіша відпопередньої польки, вимагає доброго відчуттядинамічних перепадів, володіння легкимвиконанням штриха staccato.

“Вишуканий вальс” (Andantino, Fdur). Вжесама назва твору вводить у сферу вишуканогобального танцю. У прозорій канві твору В. Губи,елегантною темою з традиційним вальсовимсупроводом, вишуканості додають несподіванігармонічні відхилення, притишене лагіднезвучання фортепіано. “Ніжний вальс”(Andantino). Це прозора і витончена п’єсавальсового характеру. Вона покликана розвиватив учня наспівність і ніжне інтонування теми управій руці та вміння координувати їх з легатностакатним супроводом у лівій. Твір сприймаєтьсяяк ніжний бальний танець маленьких кавалера ідами, а цієї повітряності і легкості додають:прозора фактура, звучання середнього і верхньогорегістрів фортепіано і постійне тональне блукання.

“Швидкі коники. Дитячий танок”. Твірнаписаний у варіаційній формі. Невеликий вступвводить в основний настрій твору (козачок) івідтворює їзду на іграшкових кониках. Цей настрійпанує і у темі. У ритмічному малюнку пануєостинатний рух вісімками (у супроводі). В мелодіїодноманітність руху пожвавлюється пунктиромта синкопою. Легкість, грайливість створюєтьсятакож завдяки регістру (ліва рука в середньомурегістрі) та штрихам (панування staccato).

“Дитячий танок” – п’єса, написана у 1965році. Цей жартівливий танок звучить удводольному розмірі у тональності Adur звкрапленням паралельної мінорної тональності(fismoll) у першій частині твору, а у репризіз’являється гармонічний Adur. Середина творухарактерна зміною руху шістнадцятками навосьмі тривалості, що неначе зупиняє безконечнийрух танцю. Твір вимагає артикуляційної чіткостіобох рук, координації рухів, пружності метроритму. Робота над п’єсою збагачує слуховийдосвід учня, вона корисна для розвитку навиківрухливої пальцевої гри та подвійних нот.

“Китайські танцюристи” (Allegretto).Композиція насичена чудовими театральноцирковими образами. Початкові два такти з


124

використанням квінтовокластерних форшлагів удалеких регістрах фортепіано вводять у святковийнастрій циркового мистецтва. Тема творунадзвичайно зображальна, тут постає картинамініатюрних китайських циркових танцівниць ітанцівників. Такого звучання автор досягаєпентатонічним забарвленням мелодики,властивим китайській народній музиці, переважностакатним штрихом з незначним використаннямлегатних висхідних мотивів, швидким темпом.Застосування у високому регістрі арпеджованихакордів творить картину висотних повітрянихстрибків цих китайських майстрів танцю.Композиція вимагає чіткості, рівності і біглості увиконанні пасажів, метричній пульсації.

“Тарантела” (Presto giocoso) – радісна,запальна, танцювальна і розгорнена п’єса у цикліВ. Губи. Загалом тарантела – це один ізнайвідоміших італійських народних танців ушвидкому і бадьорому темпі, багатий на усталеніфігури і підскоки. Тарантела В. Губи тонковідтворює усі ознаки італійського народноготанцю. Тут ми зустрічаємо розмір 3/8, гітарний(розкладеними тризвуками) супровід чудовоїтанцювальної теми твору, швидкий темп. Мелодіясприймається, власне, як запальний спів.Використання поліритмічних побудов: ломаніінтервалами (дуолі) у партії правої руки і тріольнийрух у лівій – сприймається неначе відтвореннятанцювальних рухів з підскоками, поклонами іпідбіганнями. Тарантела при вивченні додастьучням добрих рис у технічному і метроритмічному розвитку, познайомить із жанромтарантели та італійською музичною культурою.

Завершують збірник “Варіації на простутему” (Allegretto) – яскравий приклад твору, вякому молодий виконавець повинен навчитисьвиявляти елементи змінності музичної тканини(теми) у поєднанні з їх повторністю (тема, 17варіацій і кода, Edur). Тема варіацій В. Губилаконічна, ритмічно проста, в ній домінуєвисхідний інтервал в. 3. У цьому творі великоїформи тема дублюється в терцію, зазнаєневеликих мелодичних і гармонічних змін на тлірізного супроводу в партії лівої руки. Сьомаваріація написана у мінорній тональності (amoll).У 810, 1214 варіаціях тема проводиться у лівійруці, а в 16 варіації вона набуває енергійного,рішучого звучання завдяки тріольному руху тапунктирному ритму. Сімнадцята варіація стаєкульмінаційною, в ній зустрічаються синкопи,тріольна пульсація, особливої експресії надаютьхроматизми, співставлення однойменних мажорута мінору. Завершує цикл невеличка кода, в якійв басу, як відгомін звучить початкова фраза теми.

Висновки. У творчості Володимира Губи

поєднуються усталеність традицій і сміливевикористання сучасних новацій. Поряд із ясністюмелодизму й чіткістю ритмоорганізації музичногоматеріалу (застосування класичних засад),композитор сміливо користується новітнімивиразовими засобами. Чимало творів написано зпедагогічним ухилом для виховання талановитогомолодого покоління музикантів, шанувальниківфортепіанного мистецтва. Поряд з цим длязначної кількості композицій В. Губи притаманнаконцертність, насиченість викладу. Композиції длямолоді вирізняються окремими піаністичнимитруднощами, написані з використаннямрізноманітних технічних прийомів як традиційних,так і сучасних видів композиторської мови(кластери, гліссандо, загостреність метроритмічних конструкцій та гармонічні нюанси).Слід зауважити, що молоді піаністивиконавці,навіть наймолодші, для яких написані деякі зкомпозицій, повинні володіти певними навикамифортепіанної гри (різні штрихи, подвійні ноти,гамоподібні фігурації, динамічні контрасти,образне мислення, різні види педалізації). Вонибагаті казковомультиплікаційними, театральноцирковими образами з вкрапленням фольклорнихелементів. Варто наголосити, що в цілому фактурайого творів зручна, піаністична, що дуже важливо,особливо в педагогічних мініатюрах, а яскраваобразність спонукають до використання їх уначальному процесі національної школи.

1. Губа В. В колі образів, тонів і мрій. Дляфортепіано / Володимир Губа. – Вінниця.: НОВАКНИГА, 2010. – 88 с.

2. Коскін В. Володимир Губа: “Янгол мій, чи бачишти мене?” [Електронний ресурс] // Режим доступу:http:/ /www.vox.com.ua/data/publ /2007/01/16/volodymyrgubayangolmiichybachyshtymene.html

3. Маркова О., Довгаленко Н. Завжди шестидесятник /О. Маркова, Н. Довгаленко // Музика. – 1995. – № 1. – С. 6 – 7.

4. Нейгауз Г. Об искусстве фортепианной игры /Генріх Нейгауз – М.: Музыка, 1959. – С. 56.

5. Павлишин С. Творче становлення ВолодимираГуби (1960 – 1980ті роки) / Стефанія Павлишин //Записки наукового товариства ім. Шевченка. ТомCCXLVII : Праці Музикознавчої комісії / Ред.О. Купчинський. – Львів, 2004. – С. 121 – 137.

6. Сікорська І. Губа Володимир Петрович / ІринаСікорська // Українська музична енциклопедія. – Т. 1.– К., 2006. – С. 545 – 546.

7. Харченко Є. Фортепіанні мініатюри Володимира Губи:погляд крізь постмодерне сьогодення. [Електронний ресурс]// Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/.../soc.../kharchenko.pdf .

8. Шпаковська Л. Губа Володимир Петрович //ЕСУ. – Т. 6. – К., 2007. – С. 569.

9. Шуман Р. Альбом для юнацтва. – К., 1981. – 36 с.




125 Молодь і ринок №6 (101), 2013

Постановка проблеми. Для сучасноїУкраїни важливим є збереженнявласної етнонаціональної ідентичності,

що можливе шляхом збереження традиції,пізнання особливостей народної обрядовості,всебічного виховання особистості, зокремазасобами музичного обрядового фольклору.Почуття національної ідентичності закладено успецифіці обрядовості, у якій поєднано вербальний,музичний та хореографічний пласти фольклору.Проблеми фольклору (усної народної творчості,хореографічної, музичної тощо) у сьогоденністають усе більш актуальними, зокрема у процесівсебічного і гармонійного виховання молоді.

Жодна гуманітарна наука – етнографія, історія,лінгвістика, літературознавство, педагогіка неможуть обходитися без фольклорних матеріалів.

Музичний обрядовий фольклор українців упроцесі виховання молоді є складовою змістунавчання і виховання молоді на всіх рівнях освіти,а також ефективним засобом естетичноговиховання. Естетична освіта, яка реалізуєНаціональну доктрину розвитку освіти в Україніта Концепцію національного виховання, єпроцесом педагогічної взаємодії, якийспрямований на формування естетичних знань,умінь, навичок і досвіду художньоестетичноїдіяльності, розвиток естетичної свідомості

Петро Турянський, доцент кафедри народних музичних інструментів та вокалуДзвенислава Василик, старший викладач кафедри методики музичного виховання і диригування


МУЗИЧНИЙ ОБРЯДОВИЙ ФОЛЬКЛОР УКРАЇНЦІВУ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОМУ ВИХОВАННІ МОЛОДІ

У статті розглянуто цілісний процес художньоестетичного виховання і навчання молоді на матеріалімузичного обрядового фольклору українців. Встановлено, що музичний обрядовий фольклор як елементдуховної культури суспільства відображає у собі думки і почуття народу, його прагнення та моральніідеали, культурні здобутки та прогресивні традиції.

Ключові слова: художньоестетичне виховання, національна культура, обрядовий фольклор,інтегративний підхід.

Літ. 6.

Петр Турянский, доцент кафедры народных музыкальных инструментов и вокала Дзвенислава Василик, старший преподаватель

кафедры методики музыкального воспитания и дирижированияДрогобычского государственного педагогического университета

имени Ивана Франко

МУЗЫКАЛЬНЫЙ ОБРЯДОВЫЙ ФОЛЬКЛОР УКРАИНЦОВВ ХУДОЖЕСТВЕННО-ЭСТЕТИЧЕСКОМ ВОСПИТАНИИ МОЛОДЕЖИ

В статье рассмотрен целостный процесс художественноэстетического воспитания и обучениямолодежи на материале музыкального обрядового фольклора украинцев. Установлено, что музыкальныйобрядовый фольклор как элемент духовной культуры общества отражает в себе мысли и чувства народа,его стремления и нравственные идеалы, культурные достижения и прогрессивные традиции.

Ключевые слова: художественноэстетическое воспитание, национальная культура, обрядовый

фольклор, интегративный подход.

Petro Turyansky, Docent of Folk Musical Instruments and VocalDzenyslava Vasylyk, Senior Lecturer of Methods of Musical Education and Conducting


UKRAINIANS’ MUSICAL CEREMONIAL FOLKLOREAT ARTISTIC AND AESTHETIC EDUCATION OF YOUTH

The article deals with the integral process of artistic and aesthetic education of young people on the materialof music ceremonial folklore of Ukrainians. It has been grounded that music ceremonial folklore as the element ofthe spiritual culture reflects the ideals and feelings of people, their aspiration and moral ideals, cultural achievementsand progressive traditions.

Keywords: artistic and aesthetic education, national culture, ceremonial folklore, integrative approach.

УДК 37.036:398.8 – 057.8


© П. Турянський, Д. Василик, 2013

126

особистості, емоційноціннісного ставлення домистецтва, людини і світу. Художньоестетичневиховання як складова естетичної освіти – це нетільки процес набуття художніх знань і вмінь, анасамперед універсальний засіб особистісногорозвитку на основі виявлення індивідуальнихздібностей, естетичних потреб та інтересів. Упроцесі художньоестетичного вихованнягармонізуються і розвиваються всі духовнотворчіздібності людини, формуються духовноморальніцінності [2, 264 – 265].

Стан розробленості проблеми. Музичнийобрядовий фольклор українців досліджували уминулому і сьогоденні ряд дослідників. Першіпраці, присвячені вивченню українськогомузичного фольклору, належать Д. Яворницькому,В. Верховинцю, М. Лисенку, Ф. Колессі,П. Сокальському. У 1922 році К. Квітка відкривКабінет музичної етнографії при Академії наукУкраїнської РСР у Києві. У 1930х роках він,однак, був репресований за політичнимимотивами, а з 1936 був змушений продовжуватипрацювати у Москві. Його новаторські теоретичнірозробки по методології дослідження календарнихпісень і народної інструментальної традиції сталиосновоположними для української науки. У другійполовині XX століття співробітники Інститутумистецтвознавства, фольклору та етнографіїім. М. Рильського АН УРСР видали дванавчальні посібники під назвою “Українськанародна поетична творчість” (1958 та 1965), a у1982 році опубліковано підручник М. Грицая,В. Бойка, Л. Дунаєвської “Українська народнопоетична творчість”. У 1990х – 2000х роках рядосновоположних праць було підготовленоА. Іваницьким [3].

Дослідження музичного обрядового фольклоруукраїнців проводилися у двох напрямках: 1) якоб’єкт наукового вивчення; 2) як засіб виховання,зокрема художньоестетичного. Специфікупісенної, інструментальної традиції у музичномуобрядовому фольклорі українців вивчалиМ. Лисенко, А. Чекановська, С. Грица та ін.Зв’язок музичного обрядового фольклору узв’язку з предметним світом народної культури,середовищем і способом її побутування,системою вірувань, духовних уявлень українцівдосліджували Ф. Колесса, А. Чекановська, В. Гошовський,К. Квітка, Є. Ліньова, М. Янчук та ін. Особливостівторинної переробки та реконструкціїавтентичного фольклорного матеріалу вивчалиН. Керімова, Г. Ткаченко, М. Хай та ін. Місце,роль і значення музичного обрядового фольклоруукраїнців у цілісному процесі художньоестетичного виховання і навчання молоді булипредметом дослідження О. Рудницької, В. Гаджиєва,

Т. Глядковської, С. Когана, І. Матюші, О. Олексюк,М. Печенюк, С. Стефанюк, Т. Стриго, В. Ткача.Серед досліджень, що засвідчують увагупедагогів до проблеми використання народногомистецтва рідного краю у вихованніпідростаючого покоління, можна віднести праціМ. Костриці, Л. Масол, В. Обозного, Т. Озерової,В. Смирнова. Однак проблема застосуваннямузичнообрядового фольклору українців уцілісному процесі художньоестетичноговиховання і навчання молоді ще недостатньодосліджена, що й обумовило вибір теми даноїстатті.

Об’єктом дослідження є процес художньоестетичного виховання і навчання молоді.Предметом – використання музичногообрядового фольклору українців у процесіхудожньоестетичного виховання і навчаннямолоді.

Метою статті є обґрунтування ефективностіхудожньоестетичного виховання і навчаннямолоді засобами музичного обрядовогофольклору українців.

Виклад матеріалу. Цілісний процес вихованняпередбачає художньоестетичну освіченість івихованість особистості. Виховуючи у молодіестетичні погляди і смаки, які ґрунтуються нанародній естетиці та на кращих надбанняхцивілізації, національне виховання передбачаєвироблення умінь власноруч примножуватикультурномистецьке надбання народу, відчуватиі відтворювати прекрасне у повсякденному житті[1, 54].

Нові підходи до розбудови національної освіти,що має перебувати в епіцентрі відродженнянаціональної культури, вимагають кардинальнихякісних змін у системі художньоестетичноговиховання молоді, маючи на меті вихованнянаціональної самосвідомості усіма можливимиспособами [6, 55].

Виконання соціальних задач, формуваннявсебічно розвиненої особистості, задоволення їїестетичних потреб в умовах відродженнянаціональної культури, народних традицій, звичаїв,обрядів забезпечується на основі таких принципів:

первинність національної культури під часвивчення світових надбань пізнання перлинсвітового мистецтва крізь призму національнихпершоджерел; залучення дітей до вивчення історіїрідного краю, його легенд і повір’їв, пісенноїтворчості та художніх промислів, побуту;акумуляція художнього досвіду поколінь даногорегіону, етнічної групи, народу в цілому;

рідномовність у художньовиховному процесі.Використання фольклору як джерела творчостіпоєднує в собі рідномовний компонент, що



127 Молодь і ринок №6 (101), 2013

безпосередньо впливає на формуваннянаціональної самосвідомості, поваги до мови ікультури свого народу, його художнього багатства,а також усвідомлення культурних запитів іншихнародів. З огляду на поліетнічність Українизбереження рідної мови, національної культури віншомовному середовищі має важливе значення;

рівноправність інонаціонального і національногокомпонентів у визначенні змісту, форм і методівхудожньоестетичного виховання у національнійшколі. Використання етнопсихологічнихособливостей художнього мислення і моральнихетнічних ідеалів народу [1, 56].

Духовноморальні цінності зосереджені вобрядовості народу, мудрість з якої почерпаютьпокоління і в яку вони вносять свій вклад.Обрядовість належить до традиційної формипередачі культури, яка акумулює загальноприйнятіі розповсюджені ідеї, принципи, зразки поведінки,мислення і відчуття, які входять до структуридуховної культури.

Обряд, згідно із словником народознавчоетнографічних термінів, є узвичаєним,обов’язковим символічним дійством, якеприурочене до відзначення найбільш важливихподій у житті людського колективу, родини чинавіть окремої людини. Відповідно, обрядовістьє сукупністю обрядів, тобто усталених символічнихдійств, якими супроводжується громадське чисімейнопобутове життя [5, 601 – 603].

Обряд є одним із найважливіших засобівпоглиблення і посилення духовних якостей народу,необхідних для реалізації розвинених старшимипоколіннями суспільних відносин. Ідейний зміст ісвітоглядна спрямованість обрядовості яксукупності обрядів (календарних, родильних,поховальнопоминальних, весільних тощо)розкривається лише в органічній єдності ізсистемою соціокультурних відносин. Сакральнуформу обрядів завжди розглядаємо в єдності з їххудожнім виразом, оскільки останній, якщо вінвідповідає думкам і почуттям людей, посилюєпсихологічний вплив обрядів на особистість,сприяє її вихованню.

Головна особливість будьякого обрядовогодійства – його символічний характер. Такимчином, сенс обряду полягає не в ньому самому, ав тому, що він означає, символізує. Обряди єнаочночуттєвим вираженням традицій і звичаївнароду, однією із функцій яких є всебічнийрозвиток особистості.

Форма обрядів розглядається в єдності з їххудожнім виразом, оскільки останній, якщо вінвідповідає думкам і почуттям людей, посилюєпсихологічний вплив обрядів на особистість,сприяє її вихованню. Засобами художнього виразу

обряду є артефакти (матеріальні атрибути),гармонія кольорів і звуків, які витворюють вобрядодійстві складну систему знаків і символів– життя, смерті, народження, достатку, порядкутощо.

Органічний зв’язок народних звичаїв такалендарних обрядів з трудовим господарськимроком забезпечив їх довговічність і збереженняу період введення християнства, у якому вони незникли, а своєрідно переплітаючись зхристиянською обрядовістю, дійшли до нашихднів. Так, стародавній звичай зустрічати весну,водити веснянки та гагілки (гаївки) календарноспівпадає з Великодніми християнськими святами,русальні свята – з християнською Трійцею, Купало– з днем Івана Хрестителя, коляди – з Різдвом,щедрий вечір – з іорданськими святками тощо.Складовими музичного обрядового фольклору єколядки і щедрівки, веснянки та гаївки (гагілки),русальні пісні, петрівчані (петрівочні) пісні,купальські та жнивні пісні. Ці та інші жанриобрядового музичного фольклору широковикористовувалися у творчості видатнихукраїнських композиторів М. Лисенка, М. Леонтовича,К. Стеценка, О. Нижанківського, О. Кошиця,С. Людкевича, П. Ніщинського, Л. Ревуцького,М. Вериківського, П. Козицького та ін. [4, 130 – 136].

Мета художньоестетичного вихованняполягає у формуванні ціннісного ставлення домистецтва, людини і світу у процесі сприйманнята інтерпретації творів мистецтва і художньоестетичної діяльності, розвитку художньоїсвідомості, здатності до самореалізації, потребиу духовному самовдосконаленні [2, 265].

Реалізація мети художньоестетичноговиховання засобами музичного обрядовогофольклору поєднує різні методи, серед якихнайефективнішим є інтегративний метод.

Використання інтегративного підходу веде доінтеграції змісту, форм і методів освіти, тобтодоцільного об’єднання його елементів у цілісність,результатом чого є цілісність знань різних рівнів– цілісність знань про дійсність, про природу тощо.Інтегративний підхід реалізується під часвивчення інтегрованих курсів чи окремихпредметів з освітньої галузі, коли цілісність знаньформується завдяки інтеграції їх на основіспільних для усіх предметів понять, методів іформ навчання, контролю і корекції навчальнихдосягнень учнів, що спрямовують навчальновиховний процес на об’єднання знань [2, 356].

Використання інтегративного підходу у процесіхудожньоестетичного виховання молодізасобами музичного обрядового фольклорупередбачає поєднання:

урочної (аудиторної) та позаурочної


128

(позааудиторної) роботи, зокрема у формі зборуфольклорного матеріалу (краєзнавчоетнографічнапрактика);

навчальновиховного матеріалу з предметів(курсів): українознавства, літератури, фольклору,музики (музикознавства, етномузикознавства), атакож філософії, психології, історії України,культурології, релігієзнавства чи основхристиянської етики. Об’єднуючими поняттямидля названих предметів щодо вивченнямузичного обрядового фольклору українців є:“світогляд”, “ментальність”, “язичництво”,“двовір’я”, “обряд”, “звичай”, “жанровостильовасистема фольклору”, “специфіка музичногомислення народу”, “взаємодія музичних,вербальних, хореографічних компонентівфольклорних текстів”;

словесних, наочних та практичних методів звикористанням технічних засобів фіксації тавідтворення фольклорних взірців. Методичнезабезпечення використання музичногообрядового фольклору у процесі художньоестетичного виховання і навчання молодібазується на сукупності ряду традиційних таінноваційних методів. Це, перш за все, методфіксації (аудіо, відео, графіо та іншими засобами)музичного обрядового фольклору у польовихдослідженнях, на основі яких може бути здійсненоцілісний, компонентний або порівняльний аналізмузичного тексту у єдності з вербальним,хореографічним супроводом. Однак найголовнішеу цьому процесі визначити основну ідею обряду

(порядку, гармонії, відродження, родючості тощо),прослідкувати засоби її відображення у музичномусупроводі.

Висновки. В умовах суспільства, відродженнянаціональної культури, національної школи зростаєроль і значення художньоестетичного вихованняяк способу формування духовного світу, моральноестетичних ідеалів молоді. Музичний обрядовийфольклор українців (колядки, щедрівки, веснянки,весільні ладканки, голосіння тощо), як елементдуховної культури суспільства, відображає у собідумки і почуття народу, його прагнення та моральніідеали, культурні здобутки і прогресивні традиції.Найефективнішим методом художньоестетичноговиховання засобами музичного обрядовогофольклору є інтегративний, який поєднує різні рівнізмісту освіти, її форми і методи.

1. Врублевська М.О., Григораш В.В. Настільна книгазаступника директора. – Х.: Вид. група “Основа”:“Тріада+”, 2008. – 320 с.

2. Енциклопедія освіти /Акад. пед. наук України; головнийред. В.Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

3. Етномузикологія // Електронний ресурс: режимдоступу: http://uk.wikipedia.org/wiki

4 Рудницька О.П. Українське мистецтво уполікультурному просторі: Навчальний посібник. –К.: “ЕксОб”, 2000. – 208 с.

5. Українське народознавство: Навч. посібник / заред. С.П. Павлюка, Г.Й. Горинь, Р.Ф. Кирчіва. – Львів:Фенікс, 1994. – 608 с.

6. Хай М. Музичноінструментальна культураукраїнців (фольклорна традиція). Київ – Дрогобич:

Коло, 2007. – 537 с.



“Люди часто поводяться необгрунтованно та егoїстично. Пробачте їм, в будь-якому випадку. Якщо ви добрі, люди можуть звинуватити вас у прихованих мотивах. Будьте ласкаві, в будь-якому випадку. Якщо ви чесні, люди можуть обдурити вас. Будьте чесні, в будь-якому випадку. Якщо ви знайшли щастя, люди можуть позаздрити. Будьте щасливі, в будь-якому випадку. Добро, що ви вчинили сьогодні може бути забуте завтра. Робіть добро, в будь-якому випадку. Дайте світу найкраще, що ви маєте, і цього все-одно може бути недостатньо. Поступайте найкращим чином, в будь-якому випадку. Бо бачите, в кінці кінців, це між вами і Богом. Це ніколи не було між вами і іншими людьми, в будь-якому випадку”.

Блаженна мати Тереза (Агнеса Гонжа Боякшу) католицька черниця, засновниця доброчинних місій, лауреат Нобелівської премії миру


129 Молодь і ринок №6 (101), 2013

Актуальність проблеми. В українськомумовознавстві локативні іменники як твірніще не були об’єктом спеціальних

дериватологічних студій. Розпорошені відомості продеривати, мотивовані іменниками локативної семантики,знаходимо в описі словотвірних типів у Словотворісучасної української літературної мови [4]. Послідовний,систематичний аналіз системи дериватів на базілокативних іменників з позицій основоцентричногословотвору в українській мові не здійснювався.

Знання закономірностей семантичнихтрансформацій твірної (номінативної) бази в актахсловотворення, при яких одні мовні формипослідовно перетворюються в інші, дозволяєвиявити динамічний характер мови і її лексичноїсистеми зокрема. Лексична семантика твірногослова є одним з основних системних факторів, щодетермінують його словотворчу поведінку.

Аналіз основних досліджень. Відомийпостулат Г.О. Винокура про те, що “значенняпохідних завжди визначається через посиланняна значення відповідної первинної основи” [1, 421]зазнає постійної інтерпретації у дослідженняхсемантики словотвору. Так, Є.Л. Гінзбург тонко іточно підмічає, що Г.О. Винокур мав тут на увазіне те, що значення похідного виявляється упорівнянні значень твірного і похідного, їхспівставлення, встановлення семантичної різниціміж ними, а те, що значення новоутвореного словає значенням деякої функції від семантики твірного.Таке функціонально зорієнтоване трактуваннясемантики похідного слова висуває основнимсемантичним об’єктом не саме значенняпохідного, або не стільки значення похідного авласне функцію від семантики твірного [2, 17].

Метою статті є розкрити особливості

Оксана Скварок, старший викладач кафедри філологічних дисципліні методики їх викладання у початковій школі


ІМЕННИКИ-ЛОКАТИВИ ЯК ТВІРНА БАЗАУ СИСТЕМІ УКРАЇНСЬКОГО СЛОВОТВОРУ

Новий і перспективний напрямок словотворчих студій – основоцентричний – вимагає творчого аналізусемантичних функцій твірної основи. У статті розкривається поняття дериваційної інтенції твірного словаяк однієї з основних його ознак.

Ключові слова: твірне слово, похідне слово, відношення мотивації, словотвірне значення, словотвірнасемантика.

Літ. 6.

Оксана Скварок, старший преподаватель кафедры филологических дисциплини методики их преподавания в начальной школе


СУЩЕСТВИТЕЛЬНЫЕ-ЛОКАТИВЫ КАК ОБРАЗУЮЩАЯ БАЗАВ СИСТЕМЕ УКРАИНСКОГО СЛОВООБРАЗОВАНИЯ

Новое и перспективное направление словообразовательных студий – основоцентричный – требуеттворческого анализа семантических функций образующей основы. В статье раскрывается понятиедеривационной интенции образующего слова как одной из основных ее признаков.

Ключевые слова: образующее слово, производное слово, отношение мотивации, словообразовательное

значение, словообразовательная семантика.

Oksana Skvarok, Senior Lecturer of Philological Disciplineand Teaching Methods at Primary School


NOUNS-LOCATIVE AS GENERATING BASE ATTHE SYSTEM OF UKRAINIAN DERIVATION

A new and perspective direction of word building investigations – basic centrical – demands the creativeanalyses of semantical functions of creative basis. The meaning of derivational intention of a creative word as oneof its main features is studied in the article.

Keywords: creative word, derivative word, relation between motivated words, wordbuilding meaning, wordbuilding semantics.

УДК 811.161.2’373.611’367.622

ІМЕННИКИ-ЛОКАТИВИ ЯК ТВІРНА БАЗА У СИСТЕМІ УКРАЇНСЬКОГО СЛОВОТВОРУ

© О. Скварок, 2013

130

словотворчих процесів на базі українськихіменниківлокативів, оскільки локативний іменникяк твірна база є цікавим об’єктом дослідженнясловотвірної системи будьякої мови, незалежно,до якого структурного типу вона відноситься. Вусіх відомих схемах класифікації лексикивиявляється певна інваріантна ядерна частина,спільна для різних мов, до якої входять і словалокативної поняттєвої групи.

Виклад основного матеріалу. Семантичнийпростір твірного слова об’єктивуєтьсяформальною і семантичною структурою йогопохідних. Залежно від смислового завдання актудеривації у семантичному просторі твірного словавиділяється певна семантична ознака (сема), щоє релевантною для здійснення цього акту і якавикликає необхідні семантичні асоціації, що власнесприяють формуванню нового знака на базііншого, вже відомого з попереднього досвіду. Усемантичній структурі слів однієї лексикосемантичної групи (ЛСГ) виявляються спільнісемантичні елементи. Об’єднані на основі певноїсемантичної ознаки, слова тої чи іншої ЛСГздебільшого “об’єднуються також і на основіспільних словотворчих можливостей” [6, 14].

У мові семантичну категорію “loci” формуютьпередовсім однослівні найменування – непохідніі похідні локативні іменники.

Локативну концептуальну сферу у мовіпокриває лексичний континуум локативнихіменників, що становлять особливу з поглядуспецифіки їх семантики лексичну мікросистему.Своєрідність семантики цього кола лексикивиявляється у семантичній неоднорідностілокативів. Особливості семантики локативнихіменників, їх семантична неоднорідність і, якнаслідок, субкатегоризація локативного значення– питання мало досліджені.

Семантична неоднорідність локативівзумовлена об’єктивними факторами реальноїдійсності – специфікою позначуваних предметівденотатів. Власне різна денотативна віднесеністьлексичних одиниць покладена нами в основусемантичної типології локативних іменників. Устатті обмежуємося виділенням лише основнихгруп українських локативів. Їх утворюють:1) назви, пов’язані з простором, орієнтацією вньому, параметрикою, в т. ч. географічною (верх,низ, бік, кінець, край, схід, захід); 2) назвиприродних географічних об’єктів, розміщених натвердій поверхні землі (долина, луг, ліс, гай,поле, вільшаник, берег, печера, скеля); 3) назвиводних географічних об’єктів (гідрооб’єктів)(ріка, озеро, лиман, брід); 4) назвиантропогенних географічних об’єктів (вал,дорога, стежка, місто, село); 5) назви площ,

ділянок землі, спеціально відведених під щонебудь, на яких щось відбувалося (ється),розміщувалося (ється) (город, пасовище,пожарище, коноплище); 6) назви штучнихлокальних об’єктів – артефактів (дім, хата, хлів,комора, двір, школа, завод).

Основну частину локативів становлятьіменники з конкретною предметною віднесеністю.До них зараховуються як назви природних реалій(гора, озеро, яр і под.), так і назви артефактів(дім, двір, кімната, школа і под.). Більшістьнепохідних локативних іменників належать допраслов’янського фонду лексики і синхронно ємайже немотивовані.

Розглянемо на конкретних прикладахфункціональну актуалізацію семантики непохіднихлокативних іменників – назв географічних об’єктівяк твірних у системі семантичних словотвірнихвідношень.

Предметне значення локативних іменників –назв географічних об’єктів і артефактів є сутоденотативне за своєю природою, визначаєтьсяреференцією імені, основною рисою значення єдискретність денотата. Семантична організаціялокативних іменників, як і інших назв зконкретною предметною віднесеністю, внайбільшій мірі пристосована до функціїідентифікації предмета в єдності всіх його зв’язківі відношень.

Оскільки усі локальні об’єкти, на відміну відбільшості предметів матеріального світу, єоб’єктами статичними (мають природні абоштучно встановлені межі, постійне місцерозташування і т.д.), їм властиві сталі характернідля них денотативні ознаки – “конфігурація”,“протяжність”, “положення у просторі погоризонталі і вертикалі”, “заселеність живимиістотами” і под. Більшість з перелічених ознаквластива передусім географічним предметам.Принагідно зазначимо, що, оскільки семантичноюбазою іменників є позначення предметів і тихпонять, що містять в собі загальну категоріальнуознаку предметності, визначення “географічнийпредмет” є коректним. Досить нечітке природнечленування географічного континууму(місцевості) за своєю конфігурацією (гора, долина,рівнина, горб і т.д.) дістало в процесі йогоосмислення людиною більшої конкретизації.Виділені і осмислені особливості географічнихпредметів знайшли у мові відображення учисленних словотвірних зв’язках твірнихіменників – назв географічних предметів з їхпохідними, які простежуються у структурісловотвірних парадигм (СП) цих іменників.

Типову СП локативних іменників, що маєчотиризонну структуру, утворюють похідні



131 Молодь і ринок №6 (101), 2013

чотирьох лексикограматичних класів слів –іменники (субстантивна зона), прикметники(ад’єктивна зона), дієслова (вербальна зона) іприслівники (адвербіальна зона).

Обмежені обсягом статті простежимо, якоб’єктивується семантика іменникалокатива яктвірної бази хоча б в одній, найчисельнішій, із зон– субстантивній.

У субстантивній зоні типової СП локативнихіменників характер похідних, утворених від назвгеографічних об’єктів, визначається, зокрема,розміром самого об’єкта. Так, чітка окресленістьневеликих порівняно об’єктів дає можливістьвізуально виокремити цей об’єкт з навколишньогосередовища, реально сприйняти його видимі межі,прилеглу до нього територію, а отже, встановитилокальні відношення між частинами географічногоконтинууму. До таких “невеликих” географічнихпредметів відносяться, напр., балка, гора, озеро,яр. У похідних СП іменників на позначення цихреалій в межах загального словотвірного значення(СЗ) “носій предметної ознаки” об’єктивуютьсясловотвірні відношення “географічний об’єкт” –“місце, місцевість, що прилягає до нього” іутворюються похідні з конкретним лексикословотвірним значенням (ЛСЗ) “конкретизаціялокального значення”: гора – передгір’я,підгірок, підгір’я, загір’я, міжгір’я, озеро –приозер’я, заозер’я, яр – прияр’я, балка –прибалок, море – примор’я, берег –прибережжя, узбережжя. Іменникові похідні зцим ЛСЗ відзначені у субстантивній зоні більшостіСП аналізованих локативних іменників. На основіактуалізації сигніфікативного рівня семантикивстановлюються також словотвірні відношенняподібності, спів розмірності і творяться похідні із СЗ“модифікація просторового значення”, напр.: горб –пригорб, гора – пригора, пригір, пагорок, балка– вибалок, яр – виярок, горб – пагорб, діл – паділ.Відповідні форманти (суфікси, префікси)репрезентують у них сему “невеликий розміроб’єкта”, яка об’єктивується лише у похідних від назвгеографічних об’єктів – заглиблень в земній поверхні.

Залежно від типу географічного об’єкта усемантичній структурі різних за значеннямгеографічних локативів на основі актуалізаціїтаких компонентів значення, як “придатне/непридатне для проживання, перебування,розведення”, “місце діяльності”, встановлюютьсянаступні словотвірні семантичні зв’язки, якіреалізуються дериватами субстантивної зони іззагальним СЗ “носій предметної ознаки” у різнихконкретних ЛСЗ: “географічний об’єкт,місцевість” – “житель цього місця, місцевості”,напр., гора – гірняк, горець, горянин, острів –острів’янин, море – помор, степ – степовик,

степняк (ЛСЗ “особа за місцем проживання”);“географічний об’єкт, місцевість” – “людина, якавикористовує (цей) об’єкт як місце праці”, напр.,ліс – лісник, море – моряк, гора – гірник (ЛСЗ“особа за місцем діяльності”); “географічнийоб’єкт, місцевість” – “природний простір, деводяться (певні) тварини”, напр., берег –берегівка, прибережник, море – морянка,поморник (ЛСЗ “тварини, які водяться в місці,названому твірним словом”); “географічнийоб’єкт, місцевість” – “рослинність (цієї)місцевості”, напр., берег – бережина,бережняк, бір – боровиця, боровина, боровик,степ – степняк (ЛСЗ “рослини, які ростуть умісці, названому твірним словом”). Щодо назврослин, які мають у своїй основі географічнийномен, усі вони є загальнонародними абовузькодіалектними утвореннями (на відміну відзагальноприйнятої ботанічної номенклатури).Локативна ознака у них має дуже загальнийхарактер і може бути приписана переважно будьякій рослині, що росте в тому чи іншому місці, напр.,степняк “рослина, що росте в степу”, лісниця“ягода, що росте у лісі”. Хоча, скажімо, грибборовик “білий гриб” уже має більш локалізованезначення “білий гриб, що росте у бору”.

Висновки. Дослідження реалізації словотворчогопотенціалу твірного слова з позицій особливостеййого семантичної структури дозволяє простежити,як “власне малюнок логічних зв’язків різнихпредметів і їх взаємовідношень в реальнійдійсності відображується у значенні слів ідетермінує утворення різних асоціацій, можливихшляхів і мотивів вторинних найменувань” [5, 136].Словотвірний аналіз похідного слова у тісномузв’язку з семантикою твірного “дає відповіді напитання про характер і особливості вибору ознаку семантичному просторі твірного слова,релевантних для здійснення номінації” [3, 7].

1. Винокур Г.О. Заметки по русскому словообразованию.“Избранные работы по русскому языку”. – М.: Учпедгиз,1959. – 492 с.

2. Гинзбург Е.Л. Словообразование и синтаксис. –М.: Наука, 1979. – 264 с.

3. Ґрещук В.В. Український відприкметниковийсловотвір. – ІваноФранківськ: “Плай”, 1995. – 208 с.

4. Словотвір сучасної української літературноїмови. – К., 1979. – 406 с.

5. Уфимцева А.А. Роль лексики в познании человекомдействительности и в формировании языковойкартины мира// Роль человеческого фактора в языке:Язык и картина мира. – М.: Наука, 1988. – 216 с.

6. Шмелёв Д.Н. Проблемы семантического анализа

лексики. – М.: Наука, 1973. – 280 с.



132

Постановка проблеми. На сучасномуетапі в процесі розбудови національноїдержави й відродженні духовної

культури українського народу постає гострапотреба у вихованні розвиненої, духовно багатоїособистості. У цьому процесі значна рольналежить видатним особистостям. Саме відпрофесійної підготовки студентіввокалістівзалежить формування художнього світогляду,вдосконалення їхньої мистецької майстерності,смаків та запитів, розвиток внутрішнього світу задопомогою набуття конкретних знань та вмінь,необхідних для повноцінного сприйняття тавідтворення художніх образів, здатності дотворчої самореалізації через мистецтво вокалу.

Аналіз досліджень і публікацій. ПостатьП.В. Голубєва – педагогавокаліста, професораХарківської консерваторії як одного з провіднихдіячів українського вокального мистецтва періоду30 – 60х років ХХ століття, з плином часу

відійшла у забуття і не набула належної оцінкинашими сучасними науковими розвідками. Нажаль, крім ґрунтовної науковометодичноїпублікації І. Маркотенка та спогадів і листівБ.Ф. Гмирі до свого вчителя у сучасній педагогіціми не знаходимо. Доповіді Павла Васильовичана республіканських та всесоюзних конференціяхвирізнялися аргументованістю, ґрунтовністю увисвітлюваннях проблемних питань вокальноїметодики. Разом із представниками київськоївокальної школи І.С. Паторжинським, М.Є. ДонецьТессєр, Д.Г. Євтушенко, М.І. ЛитвиненкоВольгемут і професором Одеської консерваторіїО.М. Благовидовою П.В. Голубєв гіднопредставляв досягнення української вокальноїшколи, яскравим прикладом якої були виступисвоїх вихованців на концертах та конкурсах усіхрівнів.

Мета статті. Розкрити особливості вокальнопедагогічних методів та прийомів в процесі

Мирослав Фрайт, викладач кафедри народних музичних інструментів та вокалуДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ВОКАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ ПРИНЦИПИ ЯК ОСНОВА ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІП.В. ГОЛУБЄВА – ОДНОГО ІЗ ЗАСНОВНИКІВ УКРАЇНСЬКОЇ ВОКАЛЬНОЇ ШКОЛИ

В статті висвітлюється багатогранна діяльність П.В. Голубєва як одного із засновників українськоївокальної школи, робиться спроба аналізу його педагогічного досвіду, узагальнення вокальнометодичнихпринципів та методів виховання співака.

Ключові слова: вокальні здібності, співацький апарат, вокальний текст, педагогвихователь,індивідуальний підхід у вокальному навчанні.

Літ. 9.

Мирослав Фрайт, преподаватель кафедры народных музыкальных инструментов и вокалаДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ВОКАЛЬНО-МЕТОДИЧЕСКИЕ ПРИНЦИПЫ КАК ОСНОВАПРАКТИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ П.В. ГОЛУБЕВА – ОДНОГО ИЗ

ОСНОВАТЕЛЕЙ УКРАИНСКОЙ ВОКАЛЬНОЙ ШКОЛЫВ статье освещается многогранная деятельность П.В. Голубева как одного из основателей украинской

вокальной школы, делается попытка анализа его педагогического опыта, обобщение вокальнометодическихпринципов и методов воспитания певца.

Ключевые слова: вокальные способности, певческий аппарат, вокальный текст, педагогвоспитатель,

индивидуальный подход в вокальном обучении.

Myroslav Frait, Lecturer of Folk Musical Instruments and Vocal DepartmentDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

VOCAL METHODOLOGICAL PRINCIPLES AS THE BASIS OF PRACTICEP.V. GOLUBEVA – ONE OF THE FOUNDERS OF THE UKRAINIAN VOCAL SCHOOL

The article highlights the multifaceted activities P.V. Holubyeva as one of the founders of the Ukrainian vocal school,attempt to analyze his teaching experience, generalization vocal teaching principles and methods of education singer.

Keywords: vocal abilities apparatus of the singers, vocal text, teacherteacher, individual approach to vocallearning.

УДК 784(09)(092)(477)

ВОКАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ ПРИНЦИПИ ЯК ОСНОВА ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ П.В. ГОЛУБЄВА –ОДНОГО ІЗ ЗАСНОВНИКІВ УКРАЇНСЬКОЇ ВОКАЛЬНОЇ ШКОЛИ

© М. Фрайт, 2013

133 Молодь і ринок №6 (101), 2013

підготовки студентавокаліста у класі професораП.В. Голубєва.

Виклад основного матеріалу. ПавлоВасильович Голубєв – один із тих, кому завдячуєбагато співаків розквітом свого таланту. Звеликою любов’ю і вдячністю писав про своговчителя народний артист СРСР Борис Гмиря:“Нам, його учням, особливо приємно … сказати,що ми пишаємося своїм педагогом (…).Послідовно виховуючи в нас почуття міри, стилю,не кажучи вже про техніку вокалу, П.В. оповивавнас атмосферою великих завдань …” [3, 5; 1, 4].

Голубєв був не тільки визначним майстромвокалу, але чутливим і розумним психологом, якийвірно визначав стан і настрій учня, відповідноорганізовував свій урок, до кожного мавіндивідуальний підхід. Він високо цінував тембрголосу співака – як одну з основнихіндивідуальних якостей вокаліста – і в процесізанять дбайливо оберігав його.

Як про майстерного педагога й ніжної душілюдину писала про свого улюбленого вчителяодна з останніх його учениць, народна артисткаСРСР Нонна Андріївна Суржина: “ПавлоВасильович прекрасно показував новий твір.Запально розповідав, як він уявляє собі йоговиконання, проте нічого не нав’язував, а лише дужевміло й тонко спрямовував творчу думку учня. Вінніколи й нікому не забороняв відвідувати свої уроки,нікому не відмовляв у консультації …” [3, 5; 8].

На протязі тривалої і невтомної педагогічноїдіяльності П.В. Голубєв постійно перебував упошуках загальнодоступних найефективнішихметодів виховання вокаліста нового типу. Близькотрьох десятиліть Павло Васильович бувнезмінним завідуючим кафедрою сольного співуХарківської державної консерваторії, користувавсявеликою повагою й авторитетом серед своїхколег, керував науковою роботою вокальногофакультету, надавав науковометодичну йпрактичну допомогу педагогамвокалістамУкраїни. Він активно пропагував свою методикувиховання співаків, неодноразово робив доповідіна всесоюзних нарадах і конференціях, виступаву пресі і видавав книги. Його кращі учнідемонстрували свою вокальну майстерність убагатьох країнах світу на міжнародних конкурсахта численних закордонних гастролях.

У 1901 році П.В. Голубєв поступив навокальний відділ Харківського музичногоучилища у клас професора Фредеріко Бугамеллі,який протягом двадцятирічної праці у Харковівиховав чимало відомих вокалістів, серед яких –народний артист СРСР М. Рейзен, професорКишинівської консерваторії Л. Месняков.

Ф. Бугамеллі відіграв важливу роль уформуванні вокальнопедагогічних поглядів івиконавської майстерності П. Голубєва. Донавчання молодий Голубєв ставився серйозно,міцно і легко засвоював матеріал, як нарозумовому, так і емоційному рівні. Саме цявластивість його обдарування викликалаприхильне ставлення до нього Бугамеллі, який,очевидно, вбачав у Голубєві майбутньогопослідовника своєї вокальної школи. У 1906 роціП. Голубєв відмінно закінчив музичне училище,повністю виправдавши надії вихователя.

На той час Павло Васильович мав запрошеннявід приватних оперних антиреприз. Але вінвідмовився від усіх пропозицій і, як виявилосьпізніше, назавжди. Поряд з концертноюдіяльністю, П. Голубєв два роки стажувався усвого викладача як асистент.

З 1908 року починається самостійна вокальнопедагогічна діяльність Голубєва. У 1920 р. взв’язку з від’їздом Ф.Бугамеллі до Італіїбільшість його учнів за рекомендацією маестропродовжувала навчатися у П. Голубєва. Середкращих учнів Голубєва того часу требавідзначити солістку Великого театру, заслуженуартистку РРФСР Є. Межераук, соліста оперноготеатру Зиміна у Москві І. Арбеніна, провідногоактора Київського театру опери і балетузаслуженого артиста УРСР І. Шведова, солістаСвердловської опери Д. Раєва, українськогокомпозитора і камерного співака К. Богуславського,камерних співаків Л. Ракову (Ленінград),Л. Трофимовську і В. Сікору (Харків) [6, 8].

“Мимоволі захопившись своєю педагогічноюроботою і маючи від неї вже певне задоволення,явсе більше віддаляв від себе перспективупрацювати в театрі (опері)… Епізодичнаконцертна діяльність моя ще тривала” [5, 24].Незабаром Павло Васильович остаточно залишаєестраду і всю свою увагу й хист віддаєпедагогічній роботі.

У 1926 році Голубєва запросили доХарківського музичнодраматичного інституту.Там працювали відомі педагоги: М.Г. Михайлов,згодом заслужений діяч мистецтв України, якийперший в Україні ще в 1930 році видав книгу –“Нариси з вокальної методології”; З.П. Малютіна– педагог славетного І.С. Паторжинського;М.Л. Чемезов, М.О. Вітте, Л.М. Балановська –в минулому провідна солістка Великого театру.П. Голубєв проявив себе як ерудованалюдина,заслуживши пошану й авторитет у своїхколег. Його одностайно обрали головою вокальноїциклової комісії. У 1930 р. він став завідуючимкафедрою сольного співу. А працювати в той


134

період було нелегко. Ламалися старі іформувалися нові методи роботи, проводилисьбезперервні реорганізації та не завжди вдаліексперименти.

В утвореній 1936 року Харківській державнійконсерваторії П.В. Голубєв – виконуючи обов’язкипрофесора. Він призначений завідуючимкафедрою сольного співу,а також деканомвокального факультету. Одним з важливішихзавдань, яке постало перед факультетом і йогодеканом – це якісне поліпшення складу студентів,підвищення вимогливості до вступників тазміцнення зв’язків з художньою самодіяльністю,– основним джерелом поповнення вокальногофакультету.

Вирішення цього завдання дало ефективні ідосить швидкі наслідки. Клас П. Голубєвапоповнився новими і талановитими вакансіями.Постійно удосконалюється весь процес вихованнясолістів, створилися умови для організації оперноїстудії при консерваторії.

Голубєв з великим зацікавленням стежив зароботою студії та її керівника. “С.Д. Масловськамала великі знання й висловлювала так багатоглибоких думок, що ми, педагоги вокалу з щироюцікавістю спостерігали, як вона працює з нашимиучнями” [6, 20].

Уже через рік вокальний факультетконсерваторії здобув заслужене визнання. Учервні 1937 року в Москві відбулася Всесоюзнанарада. Павло Васильович виступив зінформацією та відкритим заняттям зі своїмистудентами Б. Гмирею та О. Соловйовою.Голубєв виклав у загальних рисах головніметодичні засади, якими він керувався в роботі зучнями. Високоавторитетне товариство знавціввокального мистецтва вразили вокальні виступистудентів, в яких спостерігалась тіснавідповідність до методичних положеньпрофесора.

Особливо знаменним для Голубєва став 1939рік. Його улюблений учень Борис Гмиря, якогодосі знали лише у Харкові, став лауреатомВсесоюзного конкурсу вокалістів. Блискучаперемога молодого співака стала справжнімтріумфом його вокальної школи.

Того ж року Павла Васильовича затвердили взванні професора за його вклад у розвитоквокального мистецтва. Доповідь Голубєва наВсесоюзній нараді з питань вокальної освіти всічнілютому 1940 року висвітила найголовнішімоменти роботи з вокалістами над правильнимголосоутворенням, усуненням дефектів голосу йнегативних навичок, над розвитком техніки йвиконавської майстерності. Вдало виступили його

учні Л. Ярошенко, Д. Козинець, Ф. Курочкін,виконання яких отримало високу оцінку. На тойчас виконаний факультет Харківської консерваторіївийшов на одне з провідних місць у країні.Виконавці П. Голубєва на повний голос заявилипро себе [6, 10], [7, 396].

Після визволення Харкова в 1943 роціконсерваторія відновила роботу. Голубєв з жовтня1943 року – заступник директора по учбовій танауковій роботі – поринає в налагодженнянавчального процесу консерваторії. Відчувавсягострий дефіцит чоловічих голосів у зв’язку звійною. Але поступово ситуація поліпшилася –склад студентіввокалістів поповнювався з числадемобілізованих воїнівфронтовиків. Після війниповністю налагодилася нормальна роботафакультету та оперної студії консерваторії.

В 1951 році Павло Васильович опублікуваввелику статтю у журналі “Советская музыка”(№8) “Про майбутніх педагогів і опернихвиконавців”, де викладає свої думки про вихованнявокальнопедагогічної зміни та організаціюсценічної практики майбутніх оперних співаків.

За видатні заслуги в розвитку вокальногомистецтва і в зв’язку з 70річчям від днянародження Президія ВР УРСР присвоїлаП.В. Голубєву почесне звання Заслуженого діячамистецтв. В січнілютому 1954 року в Ленінградівідбулася Всесоюзна нарада з питань вокальноїосвіти, де Павло Васильович виступив здоповіддю, в якій сформулював свою концепціюпро основну мету роботи педагогавокаліста зучнем: виховання висококваліфікованого співака,художника, який творить для народу, в ім’явеличезних ідей побудови і розвитку сучасногосуспільства.

Доказом дієвості методичних положеньпрофесора стали виступи В. Валайтіса, Л. Морозова,Л. Будякової, П. Кисленка та П. Міщенка. Вперіод з 1945 по 1960 роки найкращими учнямиП.В. Голубєва стали: дипломант республіканськогоконкурсу І. Білогорська (1945), солістка Харківськоїопери О. Лундишева (1948), солістка Чернігівськоїфілармонії С. Чабанян (1948), педагог Т. Литинська(1948), кандидат мистецтвознавства, доцентО. Петрова (1951), заслужений артист БРСРД. Зубрич (1952), солістка Воронезької опериЛ. Кондратенко (1953), солісти Київськоїфілармонії Л. Будякова (1954), В. Міщенко (1955),соліст Хабаровського музичного театру П. Кисленко(1955), соліст Київської опери В. Пазич (1955),заслужений ар тист РР ФСР Л. Морозов,в.о. доцента Харківського інституту мистецтвО. Костюк (1956), народний артист РРФСРВ. Валайтіс (1957), заслужений артист РРФСР,



135 Молодь і ринок №6 (101), 2013

соліст Дніпропетровської опери М. Коваленко(1959), заслужений артист УРСР, соліст Одеськоїопери Є. Іванов (1959), народний артист СРСР,соліст Харківської опери М. Манойло (1960) [6, 12].

П.В. Голубєв працює над книгою “Порадимолодим педагогамвокалістам”, яку адресуємолодим педагогам, що потребують пораддосвідченого майстра в перші роки самостійноїроботи. Автор акцентує увагу на багатьохпроблемах, які мають велике значення у вихованнівокальної зміни, що на жаль, майже не знаходитьмісця у вокальнопедагогічній науці. Він висуваєдумку про відчуття співаком прогресуючої опори.Цікаво трактується і процес проведення занять зучнемвокалістом та ставиться ряд питань, накотрі в книзі даються конкретні відповіді. Великийінтерес викликає розділ про рольконцертмейстера. Його роль і місце в процесівиховання співака далеко не всі педагогиправильно визначають і не завжди знаходятьспільну мову зі своїм найближчим помічником укласі. Певне місце в книзі відведено проблемівзаємовідносин між педагогом і учнем [5, 88 – 89].

Голубєв у статті “Про виховання оперногоспівака”, яку опублікувала газета “Радянськакультура” 22 травня 1958 року, робитькваліфікований аналіз стану підготовки студентівоперної спеціалізації в консерваторіях, спеціальноїпрактики в оперних студіях і перших років роботимолодих фахівців у театрах, аналізуючи низкунедоліків у цій справі [4].

У вільний від службових та громадськихобов’язків час починає працювати над новоюкнигою “Борис Романович Гмиря”. Праціпедагогів про своїх учнів – явище рідкісне. Але вданому разі немає людини, яка б так глибоковивчила вокаліста, ясно бачила всі йогоможливості та найдрібніші вади, одним словом,всебічно знала його в такій мірі, як викладач зфаху. У цьому розумінні книга Голубєва проГмирю явище унікальне. Автор не обмежуєтьсяописом життя й діяльності артиста. Він робитьузагальнення, висловлює чимало слушних думок,які мають практичну цінність для викладачів [6, 13].

В основу професіональних поглядів Голубєвалягли традиції вокальної школи ФредерікоБугамеллі. Звичайно, в процесі набуттятеоретичних знань та практичного досвіду, підвпливом нових наукових розвідок частина цихметодичних засад закріпилася, інші практичнопереглядалися або зазнавали істотних змін. Упідготовці кваліфікованих спеціалістів ПавлоВасильович зазначав три основні чинники:природні дані вступника, його наполегливістьі працездатність та майстерність педагога.

“Всіх, хто приходить до мене напрослуховування, я розділяю на три категорії, асаме: тих, кому необхідно вчитись співу, тих, комуможна вчитись, і тих, кому не слід учитись” [5,3]. Він керувався критеріями наявностіпрофесійно придатного голосу. Голос співака– це той музичний інструмент, від якості якогозалежить перспектива розвитку майбутньоговиконавця, вся його артистична доля. Але голосмає такі властивості, які є найголовнішими: тембр,силу (звучність) чи діапазон ?

Павло Васильович віддавав перевагу не силі ідіапазону голосу, а якості тембру. Віннаголошував, що сила голосу може вражати,навіть приголомшувати, широкий діапазон,блискучі “верхи” можуть дивувати і захоплювати,але чарувати людину, пестити слух і даватисправжню естетичну насолоду здатний тількикрасивий тембр. Це лише основні характеристикиі властивості голосу. Крім цього неабиякезначення мають природна рухливість іеластичність, гнучкість звука. Ці властивостіголосу педагог не залишав поза увагою.

“Разом з професіональними вокальнимиданими необхідно мати музичний слух, щозабезпечує бездоганну інтонацію, музичнупам’ять, відчуття ритму й загальну музикальність”[5, 3]. Без цих мінімальних умов не можнавиховати співака навіть при найціннішомуголосовому матеріалі. Сценічнотворчим данимспівака, наявності акторського темпераменту,задаткам виконавської виразності та емоційності,а також відповідної зовнішності, що відіграєнеабияку роль у роботі артиста, викладач надававвеликого значення.

“Нам не виконавці, які епізодично добреспівають і навіть мають непогано поставленіголоси, а нові вокальні кадри, які вступають вжиття з широким ідейним світоглядом і певниминавичками самостійної роботи над будьякимматеріалом” [5, 7]. Художня майстерністьвимагає ще й високого розвитку інтелектувокаліста. Шляхом бесід, товариських порадП.В. Голубєв будив думку своїх учнів і боровсяза підвищення їх загального й культурного рівня.Він послідовно проводив цю лінію у практичнійвокальнопедагогічній роботі. Така позиціяП.В. Голубєва виключає зведення складногопроцесу вокального навчання до вузького поняття“постановка голосу”. Ми навмисно уникаємовиразу “постановка голосу”, – писав професор,вживаючи натомість слова “виховання співака”.Це більш широке визначення, звичайно, міститьу собі і так звану “постановку голосу” [5, 6].

Серед педагогіввокалістів дискутувалося


136

питання пріоритету в навчанні співу двох основнихформ розвитку – технічного і художньовиконавського. З цього приводу Голубєв писав:“Не може бути двох думок з приводунайретельнішої технічної роботи над голосом,який для професіональної діяльності повинен матицілий комплекс властивостей. Проте тількимузично розвинений смак забезпечує співаковіможливість … показати художньо закінченуфразу і яскраве виразне, свідоме донесенняхудожнього образу” [5, 7].

“Процес і методи заготовки інструменту”полягають у паралельному розвитку в учняестетичного смаку до свого звуку, в поступовомурозширенні можливостей його голосу в галузіправдивого емоціонального звучання без утратинеобхідних професіональних властивостей його і,головне, в розвитку його інтелекту та йогомузичної і загальної культури” [6, 18].

У співака “музичним інструментом” єголосовий апарат вокаліста. За принципоманатомічної будови майже у всіх однаковий, небуде помилкою сказати, що кожен вокаліз – ценеповторний організм, який потребує особливогопідходу у кожному окремому випадку. Це образнокажучи, найскладніший замок з безліччю“секретів”, який можна відкривати тільки одним,спеціально для нього зробленим ключем.Індивідуальний підхід у вокальному навчанні незаперечує ніхто. Але одна справа теоретично цевизнавати, зовсім інша – фактично запроваджуватийого у повсякденній практиці. Основоюпедагогічного мистецтва П.В. Голубєва було самезастосування послідовно індивідуального підходуна практиці. “Ученьвокаліст у процесі роботи маєбути для педагога предметом постійногоспостереження і вивчення його можливостей навсіх етапах його розвитку …” [5, 35].

Вокальнопедагогічний процес у класіГолубєва мав струнку і чітку систему, яказабезпечувала послідовність навчання. Він діливвиховання співака на етапи, кожний з яких мавсвої характерні риси й основні завдання. На думкуПавла Васильовича комплексний процесвиховання вокаліста, в якому гармонійнорозвиваються його технічні й виконавськіможливості, містить у собі закономірнупослідовність основних завдань. На цій підставінавчання учня складається з чотирьох етапів.У кожного з них є окреме основне завдання.

Домінуюча мета першого етапу – всебічне,якнайглибше і якнайскоріше вивченняможливостей, вад і перспектив співака. Поряд зцим повинна йти обережна початкова робота надусуненням неправильних співацьких навичок.

Головне завдання другого етапу – роботанад правильним голосоутворенням. На цьомуетапі ніби відбувається настройка голосовогоапарата. Побічно йде дальше й глибше вивченняучня, збільшення вимог виконавського порядку йподальша робота над елементами вокальноїтехніки.

На третьому етапі особлива увага надаєтьсярозвитку вокальної техніки на базі частковопоставленого голосу. Робота над рухливістюзвука, динамікою, філіровкою, мелізматикою і т.д.поглиблюються також усі форми попередніхетапів.

На останньому, четвертому етапі закріпленінавички правильного голосоутворення та набуттявокальної техніки відкривають широкий простірдля виконавства.

Поглиблюється головна увага на виразністьспіву, психологічне забарвлення звука, міміку,вокальносценічний образ. Не припиняєтьсявивчення учня, прогнозування його самостійноїдіяльності і робота над усіма попереднімиелементами формування вокаліста. Межі етапівне можуть бути чітко визначені. Тут великезначення відіграють індивідуальні особливостіучня [6, 20 – 21].

Павло Васильович вважав перший періоднавчання найважчим і найвідповідальнішим.В цей період йде вивчення природних даних учняі можливості їх розвитку, закладаються основиправильної вокальної школи, виховується музичноестетичний смак. Голубєв наголошував, що учнюнайбільше потрібний досвідчений, терплячий інаполегливий педагог. В подальші роки співак,який здобув уже міцний фундамент сольного співу,в разі необхідності може досягти вершинхудожньої майстерності під керівництвомкваліфікованого концертмейстера або диригента.

Найвідповідальнішим і найскладнішимпитанням першого етапу навчання є визначеннятипу голосу. Більшість помилок педагогіввокалістів припадає саме на цю ділянку роботи.Існуюча класифікація голосів створена в процесірозвитку сольного й хорового співу і в значній міріумовна: далеко не всі голоси точно укладаютьсяв її рамки. Тип голосу визначається чотирмаосновними характеристиками: компактністю(масивністю) звука, діапазоном, теситурнимиможливостями (здатністю триматись на певнійсередній висоті) та регістровими межами. Коливсі чотири показники властиві одному голосу,труднощів для встановлення його типу немає. Алечасто вони не збігаються. Це і є причиноюнебезпечних, а часом і непоправних помилокпедагогіввокалістів. Неправильний діагноз –



137 Молодь і ринок №6 (101), 2013

загроза втрати голосу. Тому справа визначеннятипу голосу учня – дуже відповідальна і найменшалегковажність тут межує із злочином. Голубєввиявляв в цьому випадку надзвичайнуобережність і ніколи не поспішав з передчаснимивисновками.

Крім суб’єктивних, чисто слухових критеріївналежності голосу до певного типу, в останній часз’явились нові, об’єктивні наукові методивокальної діагностики. Це хронаксичний метод,розроблений французьким вченим Р. Юссоном,метод російських дослідників Є. Рудакова таД. Юрченка, В. Морозова, Л. Дмитрієва [7, 356],[7, 367], [9, 158].

На жаль, вони вирішують справу лишечастково. Не відкидаючи жодного з них, ПавлоВасильович все ж вважав, що основним критерієму визначенні типів голосів залишається досвід інатреноване вухо педагога. А гарантією відпомилок – його велика обережність, тривалевивчення учня і продуманість висновків. На думкуП.В. Голубєва кожний урок із студентом повиненмати свої відмінні риси і залишити певний слід уйого свідомості, стати цікавим і продуктивним.Педагог повинен глибоко продумати форми іметоди проведення заняття, враховуючи настрій,душевний стан учня, психологічну готовність дозанять, впливати на загальний і мистецькийрозвиток, розширяти коло інтересів своговихованця.

Результативність занять з вокалу залежить відпочуття міри педагога в подачі нових знань тазасвоєнні навичок. Не менш важливою умовоюпродуктивності уроку є міра активності педагога,енергійності його керівництва навчальнимпроцесом, кількості й доцільності зауважень,ступеня вимогливості.

В процесі початкового (першого періодунавчання) Голубєв вимагав співу повним, але нефорсованим звуком. “З перших хвилин уроку ученьповинен відчувати свій справжній, не напружений,але й не стримуваний повний голос”. Він вважав,що зловживання piano, а тим більше неопертим“наспівуванням” загрожує співакові поступовоювтратою вокальносценічної голосової функції.Розспівка із двохтрьох вправ як елементперевірки стану голосового апарату учняпродовжувалася низкою робочих вправ. Їхкількість та послідовність і підбір цілком залежаливід етапу навчання, індивідуальних особливостейстудента, подальших завдань і його “вокальноїформи”. В середньому вправи тривали 10 – 15хвилин. Необхідні паузи для відпочинкуголосового апарату учня сприяли переключеннюстудента з одного виду роботи на інший.

Вокаліз – наступна частина уроку (7 – 10хвилин). Решта часу відводиться для роботи надрепертуаром. Спочатку пророблявся тойвокальний твір, що був у стадії технічногоопанування. Далі, в залежності від потреби, йшлоознайомлення з новим музичним матеріалом.Завершувався урок роботою над твором, якийвспівували, художньо шліфували.

Наведений порядок уроку не був обов’язковим.Він міг змінюватися в залежності від обставин,індивідуальності та психофізіологічного стануучня. Також тривалість окремих етапів заняттябула дуже умовною. Але ніколи не підлягали змінідва непорушних правила. Перше – не починатизаняття з того, що важко дається студентові.Друге – закінчувати урок найприємнішою дляучня роботою, вспівуванням та художнімудосконаленням технічно вивченого вокальноготвору і припиняти урок обов’язково тоді, коли внього є бажання й повна можливість ще й щеспівати. Ці правила, зведені в систему, поступововиховують у співака ініціативне ставлення дороботи, оберігають його від розгубленості під часнеминучих у кожного вокаліста труднощів йтимчасових невдач.

Велику увагу надавав Голубєв самостійнійроботі студента над голосом. Звичка щодняспівати вправи має бути такою є органічною успівака, як звичка культурної людини щоранкуумиватися. Вокаліст, на думку Голубєва,обов’язково повинен суворо дотримуватисямінімального і розумного режиму та гігієниголосу.

Кожному своєму учневі він встановлювавіндивідуальні норми навантаження (заняттяфізкультурою). Ці спортивні вправи сприяютьрозвитку косиноабдомінального дихання тазміцнення м’язів черевного пресу. ПавлоВасильович вимагав розумного загартуванняорганізму, не радив кутати горло, носити теплішарфи і шуби. Разом із тим застерігав від іншоїкрайності – переохолоджування організму,пиття холодної води, розмов на холодному повітріодразу після співу.

Харчування відіграє важливу роль у питаннірежиму вокаліста. Він радив у дні виступівуникати жирних та гострих страв. Рекомендувавприймати їжу не менш як за дві години до співу.Також треба звернути увагу на ще одну порадупрофесора. Оскільки під час розмови голосовийапарат втомлюється більше ніж під час співу –перед виступом краще помовчати.

Голубєв роз’яснював, що і нікотин, і алкогольперш за все впливають на серцевосудиннудіяльність, що призводить до розладу співацького


138

дихання. Викладач рекомендував утримуватисявід співу з хворим голосовим апаратом. Це можестати наслідком серйозних та тривалихзахворювань голосового апарату.

Цікавим було ставлення Павла Васильовичадо вивчення студентами вокальнотеоретичноїлітератури. В перший рік навчання він радивутриматися від такого читання і обмежитисьлише необхідними усними роз’ясненнямипедагога. Він вважав, що теоретичне положеннянабуває найбільшої переконливості та ясності тоді,коли воно пов’язане з практикою. Оскільки багатотеоретичних питань ще не отримали науковообґрунтованого висвітлення. Навчання вокалу –особливий процес, де велике значення маютьособистість педагога, його творчі принципи таметодичні прийоми, його досвід, естетичний смак,що їх він в тій чи іншій формі прищеплює своїмучням. Лише в тому випадку, коли студентпрактично засвоїв основи вокальної школи,читання та опрацювання спеціальної літературине тільки бажані, а навіть необхідні. Вихованняспівака значно полегшується і прискорюєтьсярозумно організованим слуханням записів іконцертів видатних майстрів. А коли це робитьсяза участю і коментарями педагога, – говоривГолубєв, зосереджуючи увагу своїх учнів навеликому значенні вокального і мистецькогооточення.

Паралельно із розвитком у своїх студентівпрофесіональних властивостей він багато увагиприділяв вихованню у них моральноестетичнихрис. Викладач, на його думку, повинен бути дляучня найпереконливішим зразком, еталономвисоких моральноетичних, естетичних і фаховихякостей [6, 27–28].

Висновок. Педагогічна діяльність П.В. Голубєвав навчанні педагогавокаліста базувалася настаранній підготовці його як виконавця. Другаумова – якомога раніше виявити в учня

педагогічні дані та всебічно їх розвивати. Великоїваги набуває вокальнотеоретичне навчання,розширення його фахової ерудиції. Під цим Голубєврозумів цілий комплекс необхідних дисциплін –загальну педагогіку, психологію, знання анатомії іфізіології голосового апарату, вокальної акустики,історію вокальної методології, методикувиховання співакасоліста. Особливе значеннямає вивчення майбутнім педагогом вокальноїлітератури, а також практична обізнаністьстудентів із різними співацькими організмами таіндивідуальними прийомами, що застосовуютьсядо них.

1. Гмиря Б. Слово про дорогого вчителя /Б. Гмиря // Радянська культура. – 1963. – 9травня.

2. Голубев П. Борис Романович Гмиря /П. Голубев. – М.: Музгиз, 1959. –М

3. Голубев П. Воспоминания и запискипедагогавокалиста. 1959 – Архів М.В. Фрайта.

4. Голубев П. Про виховання оперногоспівака / П. Голубев // Радянська культура. –1958. – 22 травня.

5. Голубев П. Советы молодым педагогамвокалистам / П. Голубев. – М.: Государственноемузыкальное издательство, 1956.

6. Маркотенко І. Павло Васильович Голубєв– педагогвокаліст / І. Маркотенко. – К.:Музична Україна, 1980.

7. Назаренко И. Искусство пения /И. Назаренко. – М.: Музыка, 1968. – С. 320 –329.

8. Суржина Н. Узагальнення досвіду заслуженогодіяча мистецтв України професора П.В. Голубєва/ Н. Суржина // Музикознавча думкаДніпропетровщини. Дніпропетровськ, 2006. –№ 2.

9. Юссон Р. Певческий голос / Р. Юссон. –М.: Музыка, 1974. – С. 137 – 139.



“Гідність людини в тому, що він не повинен ні перед ким підлещуватися і плазувати. А смирення полягає в тому, щоб не боротися з людьми за тлінні речі цього світу. Не потрібно змінювати світ, зрадь тільки малу частинку цього світу – самого себе, і весь світ зміниться слідом за тобою. Якщо ти зустрінеш людину, який хоче миритися – здивуйся, бо це дуже рідкісна подія”.


139 Молодь і ринок №6 (101), 2013

Постановка проблеми. Баян маєрівномірнотемперовану будову, отжевін в умовах промислового

виробництва і періоду експлуатації потребує такоїтехнологічної операції як настройка. На Україні, вперіод функціонування вітчизняних промисловихмузичних підприємств (1930ті – 1990ті рр..)вирішенням цієї проблеми займалися майстрикустарі та фахівці Житомирської, Кремінської іГорлівської музичних фабрик. У часи сьогодення,коли розвиток музичного вітчизняного виконавствабаяністів досяг своєї вершини, проблемазбереження якості звучання даного інструментаріюпостає головним завданням самих виконавців.Актуальність цієї проблеми полягає в тому, щораніше цією проблемою займалися фахівціпромислового музичного вітчизняноговиробництва та поодинокі майстрикустарі. В данийісторичний період розвитку вітчизняного музичноговиконавства, ця проблема майже не вирішується,оскільки на Україні зараз відсутня ланкапромислового музичного виробництва.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблематику питання настройки баяна вивчалилише деякі дослідники. Так, наприклад І.Г. Фадєєвта І.А. Кузнецов вивчали питання особливостейнастройки баяна в аспекті визначення і усуненнянесправностей, а також ремонту всіх вузлів ідеталей даного інструментарію [4, 203 – 218].В.Г. Порвенков висловив основні теоретичні іпрактичні відомості щодо настройки музичнихінструментів – клавішних, язичкових, смичкових,щипкових і духових, а також висвітлив основимузичної акустики [3, 53 – 61; 127 – 131].

Метою даної публікації буде вивчення:історичних видів звукорядів, чистої і рівномірнотемперованої будови, історичної еволюціїстандарту ля1=440 Гц, основних різновидів зонтемперації настройки інструментарію зрівномірнотемперованою будовою.

Виклад основного матеріалу. Настроювання– це встановлення висотної узгодженості міжтонами музичного інструмента. Мета настройки– отримати чи то чисто настроєні інтервали

УДК 681.821.1:786.8

Олена Рєзнік, викладач Комунальної Установи “Кремінська районна дитяча музична школа”,здобувач Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

ДОСЛІДЖЕННЯ ЗОН ТЕМПЕРАЦІЇ НАСТРОЙКИ У КОНТЕКСТІ АНАЛІЗУІСТОРИЧНОЇ ЕВОЛЮЦІЇ РОЗВИТКУ МУЗИЧНИХ ЗВУКОРЯДІВ

За результатами розвідки стаття висвітлює еволюцію розвитку музичних будов сучасної європейськоїмузики. Визначаються основні вимоги щодо стандарту ля1 – 440 Гц. Надаються характеристики зонитемперації прийнятної для баяна.

Ключові слова: звукоряд, зона темперації, баян, інтервал.

Літ. 4.

Елена Резник, преподаватель Коммунального Учреждения “Кременская районная детскаямузыкальная школа”,

соискатель Прикарпатского национального университета имени Василия Стефаника

ИССЛЕДОВАНИЕ ЗОН ТЕМПЕРАЦИИ НАСТРОЙКИ В КОНТЕКСТЕ АНАЛИЗАИСТОРИЧЕСКОЙ ЭВОЛЮЦИИ РАЗВИТИЯ МУЗЫКАЛЬНЫХ ЗВУКОРЯДОВ

По результатам исследования статья освещает эволюцию развития музыкальных строев современнойевропейской музыки. Определяются основные требования по вопросу стандарта ля1 – 440 Гц. Даютсяхарактеристики зоны темперации приемлемой для баяна.

Ключевые слова: звукоряд, зона темперации, баян, интервал.

Olena Reznik, Lecturer of Municipal Institution Kremenetz Regional Children’s Musical SchoolApplicant of PreCarpathian National University by V. Stefanyk

RESEARCH AREAS TEMPERAMENT TUNING IN THE CONTEXTOF THE ANALYSIS OF THE HISTORICAL EVOLUTION OF MUSICAL SCALESAccording to the results of the research the article informs the evolution of the development of musical ranges

of modern European music. The article determines the main demands as to the standard la – 440 hertz. Thecharacteristic of the zone of temperament suitable both to the bayan is given in this article.

Keywords: musical range, the zone of temperament, the bayan, interval.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЗОН ТЕМПЕРАЦІЇ НАСТРОЙКИУ КОНТЕКСТІ АНАЛІЗУ ІСТОРИЧНОЇ ЕВОЛЮЦІЇ РОЗВИТКУ МУЗИЧНИХ ЗВУКОРЯДІВ

© О. Рєзнік, 2013

140

(чиста будова), чи то інтервали з визначеноюрозбудовою (наприклад, рівномірнотемперованабудова). В чистій будові настроюються такіінструменти, як скрипка, арфа, деякі видигармоній; в рівномірнотемперованій будові –клавішні, язичкові інструменти [3, 53].

І.Г. Фадєєв зазначає, що під час вибору звуківдля музичного виконання основну роль відігралавідносна благозвучність інтервалів октави і квінти.Використовуючи ці інтервали, можна утворитирізні звукоряди.

Досліджуючи історію розвитку музичних будовсучасної європейської музики В.Г. Порвенковпише: “Давні звукоряди у греків були побудованіна основі квінтових і октавних ходів; дляотримання інтервалів октави і квінти достатньобуло змінити довжину струни у визначенійпропорції (октава – 1/

2 довжини струни, кварта “

3/4 і квінта “ 2/

3). Основних інтервалів тут два –

квінта і октава. Кварта “фа” теоретично можебути отримана, якщо взяти квінту від основноготону вниз, а отриманий звук перенести на октавувверх [3, 53 – 54].

І.Г. Фадєєв зауважує, що звукоряд гами Орфея:до”фа”соль”до використовувався в давньомумузичному інструменті – лірі з чотирма струнами,які збуджувались палицею [4, 203]. Крім гамиОрфея І.Г. Фадєєв наводить ще два різновидинайпростіших звукорядів “ це п’ятиступіннакитайськошотландська гама і семиступіннапіфагорійська гама. Китайськошотландська гамамає п’ять звуків, утворених від основного звука“до” вверх і вниз квінтами по два рази: сібемоль

фа

до1 сольль1

ре2. Отримані звукизводяться потім в одну октаву: до1–ре1–фа1–соль1–сібемоль1–до2.

В.Г. Порвенков стверджує, що в цьомузвукоряді представлені інтервали: прима, секунда,кварта, квінта, мала септима, октава. Наступніходи по квінтам дають можливість отримативелику терцію і велику сексту. Ця будова булавідома філософам школи Піфагора (VІ – V ст. дон. е.) і була цілком побудована по квінтовим ходам[3, 53 – 54].

Піфагорійська гама утворена п’ятьма ходамивід звука “до” по квінтам вверх і одним квінтовимходом вниз: фа до1 сольль1 ре2

ля2

мі3 сі3. Транспонуючи всі отримані звукив першу октаву, отримаємо піфагорійську гаму:до1–ре1–мі1–фа1–соль1–ля1–сі1–до2 [4, 203].

В.Г. Порвенков зауважує, що у піфагорійськоїбудови є недоліки. Після надходження частот всіхдванадцяти тонів будова не замикається і різницячастота тону “ля1” має два значення: початкова440 Гц та кінцева 446 Гц. Різниця в 6 Гц складає

дещо менше 1/8 тону. Цю величину розходження

називають піфагорійською комою. Недолікомпіфагорійської будови є і благозвучність терції, якамає занадто велику кількість биттів і не придатнадля поліфонічної музики. Тому в ХVІ ст. в Італіїбула запропонована чиста будова, основу якоїскладали поряд з чистими октавами, квінтами іквартами, також і чисті великі терції. Їхособливість – соковите звучання в гармонічнихінтервалах. Великої терції чекали майже півторитисячі років, перш ніж музиканти і теоретично іпрактично визнали її консонуючим інтервалом [3, 55].

Проте І.Г. Фадєєв зауважує, що ніпіфагорійська, ні чиста будова не отрималиширокого розповсюдження, так як вони не маютьенгармонічних рівних звуків (наприклад, “сідієз”не дорівнює “до”), у зв’язку з чим настройкамузичних інструментів з фіксованим звукорядомвиявилась вельми складною операцією іпрактично неприйнятною [4, 204].

Пояснюючи причини неприйнятності чистої іпіфагорійської будов В.Г. Порвенков пише: “Чистабудова, як і Піфагора, не замкнута, так як не маєенгармонічних рівних звуків. Це робитьнеможливим модуляції з однієї тональності в іншуі ускладнює створення музичних інструментів зфіксованою частотою звуків” [3, 55].

Пошуки замкнутої будови, яка давала бможливість модуляцій, привели до появирівномірнотемперованої будови. Зародженнярівномірнотемперованої будови можнапростежити в глибокій давнині. Ще грецькийфілософ Аристоксен, учень Аристотеля,запропонував в ІV столітті до н. е. замінитибудову Піфагора розподілом чистої кварти на п’ятьрівних напівтонів, як і в сучасній рівномірнотемперованій будові. Принцип розподілу октавина дванадцять рівномірних напівтонів було наданов розрахунках фізика М. Мерсенна в ХVІ ст.,проте його пропозиція ще не сприймаласьмузикантами того часу. Потребувалось більш староків, поки Андреас Веркмайстер і його ученьЙоган Нейдгардт теоретично обґрунтували іпрактично ввели, близько 1691 року, 12ступіннурівномірну темперацію, в якій основний інтервал– октава – поділяється на 12 однакових інтервалів,напівтонів. Родоначальники рівномірної темпераціїввели настройку квінт із зменшенням їх ширини упорівнянні з чистим інтервалом на 1/

12

піфагорійської коми. Поняття темперація означаєвирівнювання інтервальних співвідношень міжступенями звукової системи [3, 55].

І.Г. Фадєєв зазначає, що настройку баянапочинають із звуків мелодії, розташованих всередній частині звукоряду від “ля” малої октави



141 Молодь і ринок №6 (101), 2013

до “мі2”, яка називається зоною темперації. Зайого твердженням саме в цьому звуковомудіапазоні квінтові співзвуччя і їх биття найкращимчином прослуховуються під час настройки [4, 206].

Настройка зони темперації по квінтовому колуздійснюється у такій послідовності: ля–мі1, сібемоль–фа1, сі–фадієз1, до1–соль1, додієз1–сольдієз1, ре1–ля1, мібемоль1–сібемоль1, мі1–сі1, фа1–до2, фадієз1–додієз2, соль1–ре2, сольдієз1–редієз2, ля1–мі2 [4, 205].

Дослідник зазначає, що темперацію звуків, яківходять в ту ж саму дільницю звукоряду, можнаотримати і при настройці по квартовому колу.

Настройка зони темперації по квартовому колуздійснюється у такій послідовності: ля–ре1, сібемоль–мібемоль1, сі–мі1, до1–фа1, додієз1–фадієз1, ре1–соль1, мібемоль1–лябемоль1, мі1–ля1,фа1–сібемоль1, фадієз1–сі1, соль1–до2, сольдієз1–додієз2, ля1–ре2 [4, 207].

І.Г. Фадєєв вказує, за умови дотриманнясереднього числа биттів при звучанні всіхквінтових і квартових інтервалів під часнастройки, досягається достатньо точнатемперація. Коло з 12 квінтових або квартовихходів злагоджено зімкнеться і настройка будедостатньо точною [4, 206].

Нормальна висота настройки будьякогоінструменту – це частота ля1=440 Гц. Вонавизначена стандартом. У зв’язку з цим цікавобуде простежити змінення стандарту частоти

тону “ля1”. Протягом історії сучасної музикистандарт висоти змінювався досить суттєво. Напочатку ХІХ століття, частота коливань “ля1”дорівнювалась 422 Гц, а на початку ХХ століттявона доходила до 461,6 Гц (в американськихоркестрах). Особливо цікаво простежуєтьсястандарт висоти, який використовувавЛондонський філармонічний оркестр: в 1826 роціля1=422 Гц, а в 1845 році – 455 Гц. Наштутгартській конференції в 1834 році частота

тону “ля1” була прийнята в 440 Гц. У Франціїстандарт “ля1” дорівнював 435 Гц. В 1891 роціМіжнародний комітет рекомендував прийняти вЄвропі і Америці “Інтернаціональний стандартвисоти” – ля1=435 Гц. Крім того, булозапропоновано прийняти як компроміс висотуля1=438 Гц, як середній між штутгартським 440 іфранцузьким 435 Гц. В різних країнах світуіснують ці два стандарти, незважаючи на те, що

у більшості країн вже встановлено стандартля1=440 Гц [3, 19].

М.Й. Імханицький досліджуючи історію появипершого регістру на гармоніці, надає таківідомості стосовно поєднання в одномуінструменті двох стандартів частоти ля1.Стосовно цього він пише: “Вирішальним стає 1838рік, коли у Відні на ручній гармоніці виникаєперший регістр, який отримав назву в Австрії іНімеччині “Tremolo”, а дещо пізніше в Росії –найменування “розлив”. Якщо другий голос

Настройка зони темперації по квінтовому колу:

Сі

Ля До1 Мі

1 Фа#1

Ля1

До2

Ре#2

Сі До#1 Мі1 Соль1

До#2 Мі2

Сі Ре1 Фа

1 Соль#1

Сі1 Ре

2 Фа

2

Настройка зони темперації по квартовому колу:

Ля

Ля1

Соль#1

До1 Мі

1 Фа#

1 До

2 Ля

1

Сі До#1

Мі1

Сі Соль1 До#

2

Сі Ре1 Фа

1 Сі

1 Ре

2


142

настроювався дещо вище першого( наприклад,перший звук ля1=440 Гц, другий ля1=442 Гц), товін отримував назву “Obertremolo” – “верхнєтремоло”. Якщо ж другий голос настроювавсядещо нижче (наприклад, перший звук ля1=440 Гц,другий ля1=438 Гц), то він називався“Untertremolo” – “нижнє тремоло”. В 1875 роцімайстри Відня запропонували інструменти, де накожен звук, який добувався на розтиск і стискміха, приходиться три одновисотних, протенастроєних з подібними звуковими биттямиголосів. Така настройка отримала назву“Dreifacher Orgelstimmung” – “потрійний органнийрозлив”. В ньому два з трьох одночасноодновисотних голосів, які звучать дають як“Obertremolo”, так і “Untertremolo”, а тембротримує особливу пронизливість і різкість” [2, 60].

Яскравим прикладом настроювання в розливє гармонія “Весна 25х25” Житомирської музичноїфабрики, яка має за внутрішнім боком грифарегістр, натискання якого дозволяло звучання якв унісон, так і в розлив. Настройка цієї гармоніїбула як з верхнім, так і нижнім тремоло, цезалежало від уподобань настроювача абозамовника [1].

І.Г. Фадєєв наводить три дільниці зонитемперації: дільниця, яка охоплює звуки від ноти“ля” малої октави до “ля” першої октави; дільницявід ноти “мі1” до “мі2”; дільниця від ноти “ля”малої октави до “мі2” (метод ГарбузаРіса).

Перша дільниця зони темперації лям–ля1.Початковим звуком є ля1, який настроюється покамертону 440 гц. Від “ля” першої октавинастроюють “ля” малої октави (октава вниз). Даліпроцес настройки здійснюється у такійпослідовності: ля1–ре1–соль1–до1–фа1–лядієзм–редієз1–сольдієз1–додієз1–фадієз1–сім–мі1 [4,208 – 210].

Друга дільниця зони темперації мі1–мі2. Цянастройка здійснюється у такій послідовності:ля1–ре2–соль1–до2–фа1–лядієз1–редієз2–сольдієз1–додієз2–фадієз1–сі1–мі1–ля1. Останнійінтервал є заключним, який з’єднує останній звук“мі1” з настроєним першим звуком “ля1” [4, 210 –211].

Третя дільниця зони темперації по октавоквінтовому колу (методом ГарбузоваРіса). Від“ля” першої октави настроюють “ля” малої октави(октава вниз). Далі процес настройкиздійснюється у такій послідовності: ля1–ре1–ре2–соль1–до1–до2–фа1–лядієзм–лядієз1–редієз1–редієз2–сольдієз1–додієз1–додієз2–фадієз1–сім–сі1–мі1–мі2–ля1 [4, 210 – 211].

І.Г. Фадєєв відзначає, що по звукам, які входятьу вказані дільниці, можливо здійснюватитемперацію всіх музичних інструментів зфіксованою рівномірнотемперованою будовою.Проте він наголошує про пріоритет настройкибаяна другою зоною, а першу і третю зони вінрекомендує використовувати для настройки

Настройка зони темперації лям–ля1 по квінто-квартовому колу:

Фа1 Ре1

До#1

Ля До1

Ля# Мі1

Ре#1 Фа#1 Ля1

Соль1

Ля#1

Сі Соль#1

Сі1

Настройка зони темперації мі1–мі2 по кварто-квінтовому колу:

Ре#1 Фа#1 Ля1 До2 Ре#2

Мі1

Фа1

Соль1

Ля#1 До#2

Мі2

С оль#1

Сі1 Ре2 Фа2



143 Молодь і ринок №6 (101), 2013

фортепіано [4, 208]. Якщо звучання всіх інтервалівзони темперації правильне і заключні інтервализвучать темперовано, то настройку можнапродовжити по октавах (вліво і вправо по діапазонуінструмента) [4, 210 – 211]. І.Г. Фадєєв зазначає,що крім трьох методів настройки звуків зонитемперації існують й інші. Проте він зауважує, щонайбільш прийнятними є вище перелічені методи.

Виходячи з дослідження й аналізу історичнихвидів звукорядів, чистої і рівномірнотемперованоїбудови, історичної еволюції стандарту ля1=440 Гц,основних різновидів зон темперації настройкиінструментарію з рівномірнотемперованоюбудовою зробимо декілька узагальнень: основноюмузичною будовою сучасної європейської музикиє рівномірнотемперована з принципом розподілуоктави на дванадцять рівномірних напівтонів;частота тону ля1 – 440 Гц пройшла свій

Настройка зони темперації по октаво-квінтовому колу (методом Гарбузова-Ріса):

Ля

До#1 Ля#

До1 Ре#1

Фа#1 Ля1 До2 Ре#

2

Мі1 Соль1

Ля#1 До#2

Мі2

Сі Ре1 Фа1 Соль#1

Сі1 Ре2 Фа2

історичний еволюційний шлях і була затвердженав 1834 році на штутгартській конференції; найбільшпоширеними зонами темперації є три дільниці:лям–ля1, мі1–мі2, лям–мі2; прийнятною зоноютемперації для настройки баяна є дільниця мі1"мі2

по квартоквінтовому колу.

1. Із усних спогадів директора ТОВ “Старт”(Житомирської музичної фабрики) Зубченко Л.О. –Записала Рєзнік О.С. – 2012. – 2 с. / Архів автора.

2. Имханицкий М.И. История баянного и аккордеонногоискусства / М.И. Имханиций учебн. пособие. – М.: РАМ им.Гнесиных, 2006. – 520 с.

3. Порвенков В. Акустика и настройка музыкальныхинструментов / В. Порвенков // Методическое пособиепо настройке. – М.: Музыка, 1990. – 192 с.

4. Фадеев И.Г., Кузнецов И.А. Ремонт гармоник,баянов и аккордеонов / И.Г. Фадеев, И.А. Кузнецов изд..

– М.: Легкая индустрия, 1971. – 2е доп. и испр. – 246 с.



7 натхненних цитат від Рея Бредбері 1. “Не думайте. Мислення – це ворог творчості. Це самосвідомість, і все, що є

самосвідомим – досить паршиве. Ви не можете спробувати робити щось, ви просто повинні робити це”.

2. “Я знаю, що ви чули це тисячу разів. Але це правда – важка праця окуповується. Якщо ви хочете бути класним, ви повинні практикуватись, практикуватись, практикуватись. Якщо ви не любите щось, то не робіть цього”.

3. “Люди повинні навчати себе самі – ви можете отримати повну освіту без грошей. У свої 10 років я прочитав всі книги в бібліотеці, і написав тисячі історій”.

4. “Ви повинні стрибати зі скель кожен раз, і кожен раз будувати собі крила на шляху донизу”.

5. “Любов і є відповіддю на всі питання. Це єдина причина, щоб зробити що-небудь. Якщо ви не пишете оповідання, які ви любите, ви ніколи не зробите цього. Якщо ви не пишете розповіді, які люблять інші люди, ви ніколи не створите цього”.

6. “Наповніть свій погляд захопленням та живіть так, ніби на 10 секунд повинні померти. Побачте світ. Це фантастичніше, ніж будь-які мрії, зроблені на заводах”.

7. “Я думаю, що життя занадто серйозне, аби сприймати його всерйоз”.

144

Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.Сучасна педагогічна освіта характеризується

глибокими змінами, зумовленими новими концептуальнимипідходами до реформування загальної середньої освіти,зростанням вимог до рівня фахової підготовкивчителя. Завдання, поставлені перед сучасноюшколою, вимагають відповідних змін і впрофесійній підготовці вчителів, зокрема, учителівмузики. Їх освітній потенціал має бутифундаментальним, збагачуватися шляхомзасвоєння музичнотеоретичних знань івиконавських умінь.

У процесі становлення особистостімайбутнього вчителя музики вагоме місце посідаєформування його музичного мислення, яке,будучи важливим складником музичнихздібностей, визначає успішність художньогопізнання, суттєво позначається на якості музичнотворчої діяльності. Рівень сформованостімузичного мислення характеризує ступіньпідготовленості вчителя до музичноосвітньоїроботи в школі, виступає передумовою їїефективності [5, 23].

Упровадження нових освітніх технологійвимагає відповідної підготовки вчителів,професійне становлення яких відбувається ворганічному взаємозв’язку з особистіснимрозвитком. Видатні діячі освіти (В. Сухомлинський,

К. Ушинський, С. Шацький) відзначали, щоважливим для педагога є поєднання знань,педагогічних здібностей, умінь, професіоналізмуі високої культури особистості. Суттєвий внесоку дослідження проблеми формування професійнихумінь та навичок в учнів і студентів зробили вчені:А. Алексєєв, С. Архангельський, Ю. Бабанський,В. Беспалько, Л. Виготський, П. Гальперін,Т. Ільїна, Є. КабановаМеллер, О. Леонтьєв,М. Махмутов, Н. Менчинська, К. Платонов,С. Рубінштейн, М. Скаткін, Н. Тализіна та ін.

Філософські положення щодо ролі мистецтвау формуванні особистості, сутності аналітичногомислення опрацьовували Ю. Борєв, М. Каган,В. Кудін, Л. Левчук, О. Лосєв та ін.; психологічнідослідження природи мислення здійснювалиЛ. Виготський, П. Гальперін, С. Рубінштейн,Г. Костюк; наукову розробку проблем фаховоїпідготовки майбутнього вчителя музики, здобуткисучасної теорії та методики музичної освітивисвітлювали А. Козир, О. Олексюк, В. Орлов,О. Отич, Г. Падалка, О. Ростовський, О. Рудницька,В. Шульгіна, О. Щолокова та ін.

У науці психологічний термін “аналітичнемислення” тісно пов’язаний з основнимикатегоріями педагогіки, якот: виховання, освіта,навчання, учитель, учень. Цьому зв’язкусприяють базові чинники сучасної освіти, якіоб’єднують поняття аналізу, аналітичного підходу:

УДК [371.124:78]:159.955.4(045)

Мирослава Олексюк, викладач фортепіаноХмельницької гуманітарнопедагогічної академії

ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІТИЧНОГО МИСЛЕННЯМАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ

У статті розглядається сутність розвитку аналітичного мислення майбутніх учителів музики.Ключові слова: аналітичне мислення, педагогічна освіта, учитель музики.

Літ. 7.

Мирослава Олексюк, преподаватель фортепианоХмельницкой гуманитарнопедагогической академии

ОСОБЕННОСТИ АНАЛИТИЧЕСКОГО МЫШЛЕНИЯБУДУЩЕГО УЧИТЕЛЯ МУЗЫКИ

В статье рассматривается сущность развития аналитического мышления будущих учителей музыки.Ключевые слова: аналитическое мышление, педагогическое образование, учитель музыки.

Myroslava Oleksyuk, Lecturer of PianoKhmelnytskiy Humanitarian and Pedagogical Academy

FEATURES OF ANALYTICAL THINKING OF FUTURE MUSIC TEACHERThis article is studying the nature of analytical thinking of future music teachers.Keywords: analytical thinking, pedagogical education, music teacher.

ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІТИЧНОГО МИСЛЕННЯ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ

© М. Олексюк, 2013

145 Молодь і ринок №6 (101), 2013

принципи фундаменталізації освіти, інтеграціїосвітніх процесів, диференціації та індивідуалізаціїнавчання. Вони передбачають формування в учнівумінь виділяти головне, встановлювати спільне,відмінне, співвідношення, зв’язки. Їх використанняв навчальній діяльності характеризує її яканалітичну, функціонування якої завждиобумовлено відповідним типом мислення.

Якісне засвоєння змісту освіти передбачаєвстановлення міжпредметних зв’язків, використаннянаукової термінології, систематизацію інформації,що також передбачає опору на аналітичнемислення. У філософії та психології пізнаннярозглядають різні співвідношення видів інформації,її оцінки та аналізу. В. Андреєв виділяє три видиінформації: необхідну для пізнання світу, людини ісамого себе. Аналітичне мислення розвиваєтьсявід початкового, елементарного аналізу предметіві явищ до їх більш глибокого осмислення, прицьому аналіз на початку здійснюється напрактичному рівні (збираються факти матеріалу,що вивчається), потім узагальнення першогопорядку (співвідношення фактів між собою тавиявлення у них спільної основи), з’ясуваннязв’язків між фактами, явищами і процесамимислення. Аналітичне мислення – це не тількианаліз, це синтез (зіставлення) інформації,підняття її на більш високий теоретичний рівень.Аналіз завжди постає у взаємозв’язку забстрагуванням, узагальненням та іншимипроцесами мислення.

Формування аналітичного мислення передбачаєрозвиток цілісної інформаційної культури особистості,сутність якої полягає в можливості, здібності та умінніаналізувати інформацію, оперувати нею з метоюоптимального використання для ефективногорішення життєвих завдань за допомогою системиінформаційних засобів та мисленнєвих операцій(Р. Абдєєв, В. Ащебков, Н. Гора, Е. ІКазакова,О. Лебедєв, В. Миронов та ін.).

Аналітичне мислення, яке стосуєтьсяпедагогічної професії, має такі суттєвіхарактеристики: воно передбачає об’єктивнусоціальну оцінку педагогічної реальності, науковуоцінку інформації про педагогічну стратегію ітактику оптимального рішення педагогічногозавдання, результативне оцінювання шляхів,засобів та методів його реалізації в дидактичнійсистемі на основі переваги аналізу та синтезу.

Важливу роль у професійній підготовцімайбутніх учителів музики відіграють предметимузичноестетичного циклу. Серед нихсольфеджіо як навчальномузична дисципліна зарівнем складності знаходиться на одному щабліз такими предметами загальноосвітнього циклу,

як математика і фізика. Специфіка сольфеджіополягає у розвитку природних сенсорних(слухових) елементів. Розвиток цих елементівцілеспрямований, послідовний, але не однорідний,оскільки кожен студент розвивається з індивідуальною“швидкістю”. Слухове сприйняття, відтвореннямузики голосом, уміння слухати, чути і розумітимузичну мову належать до найскладнішихіндивідуальних психохудожніх процесів. Розумітимузику неможливо без знання “законів”створення музики, без “музичних формул” іструктур. У сольфеджіо активна діяльністьмислення здійснюється при розглядіфункціональних зв’язків і акордів у ладі. Якприродничі дисципліни, так і сольфеджіо значноюмірою активізує й емоційні процеси, і процесираціонального мислення. Особливу увагунеобхідно приділити розвитку аналітичногомислення, адже власне предмет передбачаєпотребу у ньому на уроках сольфеджіо та йогоактивне використання [5].

Предмет спеціального фортепіано служитьоднією з важливих ланок формування виконавця,озброює учнів умінням орієнтуватися в історикостильових тенденціях та закономірностях музики,передбачає проникнення у зміст музичних творівшляхом його всебічного аналітичного осмисленнята емоційнообразного сприйняття. За допомогоюконцентрування навчального процесу навколодвоєдиної мети осягнення художньообразногозмісту музичного твору та забезпеченнярізноманітних умов його виразного відтворенняна інструменті вирішуються різні завдання ізформування виконавцяпочатківця. Зокрема, цеформування художнього мислення учня на основірозвинутих творчих здібностей; вихованнямузичного слуху та здатності до аналітичногоосмислення музичного матеріалу; практичнезасвоєння теоретичних знань через виконавськудіяльність і виховання виконавських навичок наоснові художнього осмислення музичних уявлень.

Плануючи процес навчання гри на фортепіано,педагог повинен використовувати не тільки власніметоди в цій сфері, а також досвід сучасноїпедагогічної науки та психології, розробленіметоди виховання та навчання. Не всі з нихможуть бути застосовані у рівній пропорції. Одниміз найефективніших є метод розвивальногонавчання, націлений на повну активізаціюмислення студента. Робота на його основіздійснюється шляхом порівняльного аналізуподібних і протилежних явищ, створенняпроблемних ситуацій, перетворення процесуучнівського пізнання в ланцюжок дивовижнихвідкриттів [1, 42].


146

Охоплення музичного твору цілісно й водночасдиференційовано дозволяє довільно оперувативнутрішньослуховими уявленнями, а накопиченнятворчих імпульсів у процесі спостереженнямузичних явищ стає цінним досвідом длястворення власних образів, які студент прагневиявити в реальному звучанні інструмента,використовуючи при цьому певні прийоми іводночас активно їх засвоюючи. “Сама музикабільше говорить серцю та розуму музиканта, ніждодаткові вказівки”, – стверджує С. Фейнберг [7, 48].

Розвиваючи музичне мислення, викладачповинен активно залучати студентів до різнихвидів музичної діяльності, поглиблюватитеоретичні знання протягом усього періодунавчання, намагаючись “не тільки довести доучня так званий “зміст” твору, не тільки зацікавитийого поетичним образом, але й надати йомудокладний аналіз форми, структури загалом та вдеталях, гармонії, мелодії, поліфонії, фортепіанноїфактури”, “прищепити йому ту самостійністьмислення, методів роботи, самопізнання та вміннядосягати мети, які називаються зрілістю, порогом,за яким починається майстерність” [3, 147 – 148].

Основою розвитку аналітичного мислення єпроцес оволодіння розумовопрактичнимиспособами дій – бачити, відчувати, мислити,аналізувати, передавати художніми засобами(Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв). У різнихвидах мистецтва аналітична діяльність має своїособливості, оскільки спочатку твір мистецтваіснує у свідомості автора (виконавця, слухача,глядача) як своєрідна модель, що аналізується, авже потім як матеріальне втілення у творімистецтва чи інтерпретації. Високий рівень знаньта сформованість аналітичного мислення упоєднанні з розвинутими якостями особистості(креативністю, комунікативністю, ініціативністютощо) дають змогу майбутнім учителям музикиздійснювати інтеграцію знань і уявлень як власних,так і уявлень учнів на духовносвітоглядному,естетикомистецтвознавчому, психологопедагогічному рівнях; наблизитися до адекватногопрочитання авторського задуму у творахмистецтва, самостійно здійснювати художньопедагогічну інтерпретацію творів мистецтва івводити до своєї практичної діяльності різнісучасні технології навчання [6].

Ознайомлення з різними методами аналізу

мистецьких творів, застосування їх на практицідає необхідну основу для майбутньої діяльностівчителя музики – педагогічної, науководослідної,виконавської, враховуючи розмаїття видівмистецтва, історичні основи створення іфункціонування мистецьких творів різних стилів іжанрів, їх аксіологічну цінність. Таким чином,сформоване аналітичне мислення дає змогусприйняти, проаналізувати, розглянутиособливості форми і змісту твору мистецтва,індивідуальнотворчу манеру, стиль і почеркавтора, його світогляд із позиції науковогоосмислення культури загалом, конкретної епохи,художньостильовий напрям у мистецтві.

Недостатність спілкування з прекрасним як ужитті, так і в мистецтві призводить до нерозуміннясправжнього високого мистецтва. Певною міроюцей досвід набувається і під час сприйняття,аналізу, інтеграції, і під час практичної художньоїдіяльності. Розвиток художньопрактичного тааналітикотеоретичного мислення у професійнійпідготовці майбутніх учителів музики дозволяєдосягти єдності навчання, виховання і розвитку.

1. Алексеев А.Д. Методика обучения игрена фортепіано / А.Д. Алексеев. – М.: Музыка,1978. – 283 с.

2. Матисс А. Сборник статей о творчестве[под ред. А. Владимирського] / А. Матисс. –М.: Иностранная литература, 1958. – 124 с.

3. Нейгауз Г.Г. Об искусстве фортепианнойигры. Записки педагога / Г.Г. Нейгауз. – М.:Музыка, 1988. – 240 с.

4. Неменский Б.М. Мудрость красоты: опроблеме эстетического воспитания: книгадля учителя / Б.М. Неменский. – М.:Просвещение, 1987. – 253 с.

5. Орлов В.Ф. Професійне становленнямайбутніх учителів мистецьких дисциплін:теорія і технологія / В.Ф. Орлов. – К.: Науковадумка, 2003. – 263 с.

6. Плотницька О.В. Художньоаналітичніуміння як важливий компонент формуванняхудожньої компетентності майбутньоговчителя музики / О.В. Злотницька // ВісникЖитомирського педагогічного університету.– 2003. – № 13. – С. 32 – 34.

7. Фейнберг С. Пианизм как искусство /С. Фейнберг. – М.: Музыка, 1969. – С. 5.




147 Молодь і ринок №6 (101), 2013

Постановка проблеми та оглядостанніх досліджень і публікацій.На сучасному етапі розвитку

вітчизняної та зарубіжної музичної культуриособливої уваги набуває питання підготовкидосвідчених керівників професійних тааматорських хорових колективів, їхньоїпрофесійної орієнтації. Адже поле діяльностідиригентів у ХХІ ст. значно розширилося як заможливостями виступів, так і репертуарноюполітикою. Праці відомих майстрів диригування,як Р. Кофмана (“Виховання диригента:психологічні особливості”), О. Полякова (“Языкдирижирования”), М. Колесси (“Основи технікидиригування”), П. Чеснокова (“Хор и управлениеим”), І. Разумного (“Посібник з диригування”),безсумнівно, розкривають основні аспекти цьоговиду музичновиконавської діяльності. Питаннящодо диригентського жесту та його впливу наколектив залишаються не до кінця розкритими,тому і потребують появи та визначаютьактуальність даної статті.

Мета статті – окреслити значущістьдиригентського жесту як важливої складовоїдиригентського процесу.

Виклад основного матеріалу. Історіякерування колективним виконавством сягаєглибини віків. Ще з давніх часів використовуванняжесту в побуті чи праці було допоміжним засобому спілкуванні людей, в отриманні інформації йобміні нею. Жест набував особливого значенняпід час проведення ритуальних обрядів та свят,які відзначалися колективною участю у певномудійстві. Рухи тих, хто керували цими дійствами,були першими спробами управління колективнимвиконавством. Із розвитком людства цей спосібзбагачувався і урізноманітнювався. В Давній Індії,Єгипті, Греції диригент, керуючи ансамблемвиконавців, гучно співав відповідний наспів,допомагаючи собі при цьому легкими вдаряннямив долоні та нескладними рухами рук. Додаткововін міг постукувати ногою, для чого підошвувзуття підбивали спеціальною залізноюпластиною.

З часом процес управління за допомогою рухіврук вдосконалювався, внаслідок чого виникла“хейрономія” (грецьке cheironomia, від cheir – рукаі nomos – закон) – спосіб управління хором, за якимдиригент (доместик) рухами пальців обох рук тасамими руками вказував співакам мелодичну

УДК 7.071.2

Христина Голубінка, викладач кафедри методики музичного виховання та диригуванняДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ВИРАЗНІСТЬ ДИРИГЕНТСЬКОГО ЖЕСТУЯК СКЛАДОВА НЕВЕРБАЛЬНОГО СПІЛКУВАННЯ

У даній статті висвітлюється питання виразності диригентського жесту як особливої мовиневербального спілкування.

Ключові слова: диригування, диригентська техніка, хейрономія, міміка, жест.

Літ. 10.

Кристина Голубинка, преподаватель кафедры методики музыкального воспитания и дирижированияДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ВЫРАЖЕННОСТЬ ДИРИЖЕРСКОГО ЖЕСТАКАК СОСТАВЛЯЮЩАЯ НЕВЕРБАЛЬНОГО ОБЩЕНИЯ

В данной статье освещается вопрос выразительности дирижерского жеста как особого языканевербального общения.

Ключевые слова: дирижирования, техника дирижирования, хейрономия, мимика, жест.

Khrestyna Holubinka, Lecturer of Methods of Musical Education and ConductingDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

EXPRESSIVE CONDUCTING GESTURES AS A COMPONENTOF NONVERBAL COMMUNICATION

This article highlights the issue of expressiveness conducting gesture as a particular language nonverbalcommunication.

Keywords: conducting, conducting technology, heyronomy, facial expression, gesture.

ВИРАЗНІСТЬ ДИРИГЕНТСЬКОГО ЖЕСТУ ЯК СКЛАДОВА НЕВЕРБАЛЬНОГО СПІЛКУВАННЯ

© Х. Голубінка, 2013

148

лінію, ритм, динаміку, агогіку. Додатковимизасобами управління служили міміка і рухи головидиригента. Н. Померанцева стверджує: “Виникненняхейрономії пов’язане зі спеціальною системоюжестикуляції, яка передає за допомогою рук іпальців ритмічний і мелодичний рисунок музичноїтканини”. Далі науковець наголошує: “… уДавньому царстві трапляється зображеннядиригента, котрий керує ансамблем арф, судячиз жесту рук зображеного на рельєфі гробниці Іду,йому були властиві пластичність і незалежністьрук: ліва піднята до вуха “ жест, характерний длявслуховування в інтонацію, права подає знакиінструменталістам” [7, 222].

Жести (від. лат. gesta – діяння) – виражальнірухи голови, тіла, рук є важливим засобомпідсилення художньої виразності, образностіхорового виконання. Жестикуляція диригентавідрізняється від виражальних рухів людини,характерних для повсякденної поведінки,насамперед комунікативною виправданістю.

У ситуації сумісного (з вербальними засобами)вживання жестикуляції дублювання підсилюєефект достовірності інформації, підвищує ступіньзапам’ятовування. З цією метою необхідновикористовувати жести, які виражають те самезначення, що його сповіщає мовлення,підсилюючи, конкретизуючи, втім не суперечуючийому. Адже психологами експериментальнодоведено, що в більшості випадків зоровесприймання виявляється сильнішим, ніжнепереконливі жести під час вербальногоспілкування.

Диригент завжди перебуває в центрі увагистудента чи хорового колективу, тому навітьжести“симптоми” доводиться контролювати.Його настрій одразу ж передається, і робота назаняттях часто залежить від першої хвилининевербального контакту (форми привітання,інтонування першої фрази тощо). Контролюючижести“симптоми”, диригент намагаєтьсяприховати фізичне нездужання, втому чи простозіпсований настрій, які можуть вплинути нарезультативність роботи на занятті. Віндивідуальній роботі диригент повинен вмітиконтролювати, перш за все, свої жести як спосіб“самовираження”, а також розкодовувати жести“симптоми” студентів, щоб своєчасно помітитиперші ознаки втрати уваги, переключити її, знайтизасоби викликати інтерес, зняти психічну напругу,зробити паузу для відпочинку, якщо студентиперевтомилися.

Подібно до того, як композитор здебільшоговикористовує притаманні йому інтонаційні,ритмічні, ладові й гармонійні звороти у власній

творчості, так і диригент, запозичуючи матеріаліз загальної мови жестів, створює свій “довідникжестів”, який йому знадобиться, щоб “передатите, що відбувається в його душі” [4, 71]. Такийтворчий відбір є найсуттєвішим свідченнямхудожньої індивідуальності диригента.

Диригентська техніка включає в себе не лишемануальну техніку й виражальні можливостіобличчя (міміку), очі, поставу і загалом усюповедінку диригента. Уміння відтворити реальнезвучання твору за допомогою жесту і є тимумінням, яке приведе диригента до справжньогопрофесійного успіху.

За допомогою мануальної техніки диригентвідображає і певний емоційний стан. “Передаючиколективу виконавців те звучання, яке виникає вуяві диригента в усіх деталях, останній немовби“перекладає” свій внутрішній слух, свою уявнумодель на жест і міміку: слухова модельперетворюється на видиму. Із цієї точки зорудиригування можна визначити як своєріднийпереклад музики на мову жестів і міміки,перетворення звукового образу на візуальний зметою управління колективним виконанням”, –акцентує К.Ольхов [5, 29].

Інформація диригента, передана за допомогоюжесту і міміки, скерована, в першу чергу, довиконавців. Під час концертної реалізації вона стаєпосутнім елементом сприйняття слухачів,виокремлює момент єдності зорового відчуття зіслуховим, обумовлює відповідність того чи іншогодиригентського жесту до характеру звучання.

Відомо, що є дві системи жестів, які диригентвикористовує в спілкуванні. Перша являє собоюкомплекс професійних рухових автоматизмів, воснові яких лежать уже історично закладенізагальноприйняті прийоми і навички – процестактування. Друга система жестів базується наособливому комплексі виражальних рухів і дій, яківиникають у процесі спілкування та комунікації.Відображаючи всі тонкощі людських емоцій інастроїв, виражальні рухи допомагають зрозумітита вникнути в правильний зміст інформації.

Виразність диригентського жесту полягає учіткому співвідношенні між його змістом іпластичним висловлюванням. Диригенту потрібнорозвивати виразність рук, корпусу та обличчя,поєднуючи вправи зі смисловою наповненістюруху, жесту.

Мова жестів і виразних рухів єзагальнозрозумілою й загальнозначущою. ЩеЧ. Дарвін установив, що “однакові душевні станивиражаються у всьому світі з надзвичайноюодноманітністю” [2, 102]. Проте, не знайдеться йдвох людей, яким удалося б виразити хоча б одне



149 Молодь і ринок №6 (101), 2013

й те саме емоційне відчуття абсолютнооднаковими рухами. Незважаючи на те, що такийрух має в різних людей однакові типові риси, йогоіндивідуальний “почерк” і відтінки будутьвідрізнятися.

Варто зазначити, що багатство й тонкість“півтонів” людської міміки та жестів дозволяютьвикористовувати їх задля посилення виразностімови, а іноді діють значно ефективніше за неї.

Жест – зовнішня моторика, він є відображеннямсподіваного для диригента художнього результату.“Міміки і жестикуляції не вчаться так, якправильної вимови слів. Це скоріше підсвідомийпроцес, який виражає суб’єктивність психікикожної людини”, – підкреслює відомийамериканський психолог Т. Шибутані. Жест, найого переконання, означає всякий рух, “якийфігурує показником внутрішнього переживаннялюдини” [9, 132].

Отже, диригентський жест має специфічнувластивість випереджувати звучання і одночаснофіксувати його. Випереджуючі жести направленіна здійснення певної диригентської дії, наприклад:показ вступу, зняття, акцентів, агогіки, динаміки,ритму тощо. Фіксуючі жести мають своєю метоюутвердити виконану дію, зміцнити її в музичнійекспресії (напр., темпі, динаміці та ін.).

“У диригентів і теоретиків, – як часто говоривМ. Колесса, підхід до аналізу музичного творузовсім різний. Це залежить в основному відвідмінності завдань, які стоять перед ними. Якщотеоретики, при аналізі твору ідуть від цілого дочасткового, від загального до деталей і їхкінцевою метою залишається тільки аналіз, то ми,диригенти, як і всі виконавці, повинні в першу чергуйти від деталей до цілого, аналізуючи –синтезувати! Саме це є нашою метою! Теоретиксвою роботу закінчує розібравши і залишивши врозібраному вигляді твір, диригент повиненрозібрати і обов’язково зібрати його, непропустивши при цьому жодної, навіть маленькоїдеталі” [8, 38].

Отож, саме ці “маленькі деталі” стають пізнішедля диригента “будівельним матеріалом” припобудові “архітектурного” ансамблю, ім’я якому– художній образ твору. І чим скрупульознішоюбуде робота диригента над партитурою, чимбільше заготовить він ”будівельного матеріалу”,тим багатшою, красивішою і принаднішоювиявиться зведена ним “будова” – музичний твір.

Працюючи над виразністю мануальної технікиі зокрема ауфтактів, диригент повинен слідкуватиза доцільністю й виправданістю положення рук ікорпусу, мімікою обличчя та іншими зовнішнімикомпонентами. Рухи мають бути природними і

раціональними, естетичними, – адже диригентськемистецтво близьке до акторського, і часто публікасприймає звучання музики саме через пластикудиригента. Постійно потрібно дбати, щобимайбутні диригенти оцінювали звучання хору чиоркестру відповідно до власної слухової уяви; тодіемоційність (темпераментність, натхненність)спонукає процес виконання, а раціоналізм(урівноваженість) контролює його.

Замах завжди передує вступові хору, цепідготовка і мить перед конкретним, образнотехнологічним осмисленим диригентомзвучанням. Зрозуміло, що у замахові має бутиохоплено все, але оте “все”, у своїй образній ітехнологічній повноті постає перед кожним в міруйого музичного диригентського розвитку.

Розвиток диригентської техніки залежить від: постановки диригентського апарату (вихідна

постава, положення рук, ніг, голови); роботи над певними циклами жестів, тобто

схемами тактування (дво, три і чотиридольноїсхеми);

прийомів показу вступу до основної тапідрядної ритмічних вартостей;

володіння основними трьома типамидиригентського жесту, або штрихами, а саме:штрих legato, штрих non legato і штрих staccato;

проблеми “точки” в диригентському жестіта показу характеру подачі звука;

прийомів тактування в повільних та швидкихтемпах;

тактування перемінних розмірів; відображення в жесті фермат, синком та

пунктирного ритму; тактування довгих ритмічних вартостей і

довгих пауз; прийомів зміни темпу, динаміки; прийомів показу зняття звучання в середині

та в кінці музичного твору.“Тільки той диригент, – наголошує А. Пазовський,

– хто до моменту безпосереднього колективноговідтворення музики вміє вільно слухати і чути їїсвоїм внутрішнім слухом, хто вміє цілісно мислитипартитурою, інтонуючи про себе всі закладені вній багатства виразових засобів: красу мелосу ібезперервність внутрішнього руху темпоритму,природу художніх акцентів і штрихів, експресивнодинамічні приливи і відливи, колористичні якостізвуку кожного із голосів і всього оркестрового чивокальнооркестрового ансамблю в цілому –словом, всю багатогранність взаємодіючихелементів, що складають живу і трепетну тканинумузики” [6, 81].

Таким чином, диригентська техніка – це знанняприйомів мануальної техніки, відпрацьованої на


150

практиці у процесі керування виконавськимколективом. Диригент, повинен вміло володітиневербальною мовою жестів, виконуватимузичний твір так, як його душа і серце відчуваєпартитуру в момент виконання. Тому такеглибоке, безпосереднє виконання і має найбільшийуспіх серед виконавців та слухачів.

Висновки. Отже, майстерність диригентівпрофесіоналів – це результат багаторічноїнаполегливої праці, пошуків, перевірки таутвердження в практиці найдосконаліших методівнавчання, в яких індивідуальні знахідки природноуживаються із загальними принципами.

1. Бермес І. Диригентське мистецтво: поліфункційнівиміри / І. Бермес. – Львів: Червона калина, 2008. – 82 с.

2. Дарвин Ч. Сочинения / Ч. Дарвин. – М.: Наука,1953. – Т. 5. – С. 326 – 317.

3. Колесса М. Основи техніки диригування / М. Колесса.– К.: Музична Україна, 1973. – 198 с.

4. Мюнш Ш. Я – дирижер / Ш. Мюнш. – М.: Музыка,1965. – 83 с.

5. Ольхов К. Вопросы теории дирижерскойтехники и обучения хоровых дирижеров / К. Ольхов.– Л.: Музыка, 1979. – 200 с.

6. Пазовский А. Записки дирижера / А. Пазовський.– М.: Музыка, 1965. – 562 с.

7. Померанцева Н. Эстетические основы искусстваДревнего Египта / Н. Померанцева. – М.: Искусство,1985. – 253 с.

8. Чупашко І. Іван Небожинський. Світло дорогибуття: монографія / І. Чупашко – Львів: ТеРус, 2010.– 192 с.

9. Шибутани Т. Социальная психология / Т. Шибутани.– М., 1963. – 282 с.

10. Юзюк І. Мистецтво і майстерність диригента/ І. Юзюк // Музика. – 1974. – №4. – С. 5.


Актуальність проблеми. Маркетологв туристичній індустрії має широке колофункціональних обов’язків для сфери

туристичних послуг, так як туристична діяльністьскладається з матеріальнотехнічної бази,

забезпечує зайнятість значної кількості людей івзаємодіє практично з усіма галузями національноїекономіки. У ширшому розумінні туристичнуіндустрію можна визначити як міжгалузевийсамостійний комплекс, який складається з:

Ірина Перішко, здобувачДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ МАРКЕТОЛОГАВ СФЕРІ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ

У статті висвітлено аспекти теоретичних, методичних і практичних засад підготовки маркетологів втуристичній індустрії, виявити потреби туристів, створити привабливі для них туристичні послуги.

Ключові слова: маркетологи, туристична індустрія, туристичний ринок, маркетингові дослідження.

Табл. 1. Рис. 2. Літ. 21.

Ирина Перишко, соискательДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ОРГАНИЗАЦИИ ТРУДА МАРКЕТОЛОГАВ СФЕРЕ ТУРИСТИЧЕСКИХ УСЛУГ

В статье освещены аспекты теоретических, методических и практических основ подготовкимаркетологов в туристической индустрии, выявить потребности туристов, создать привлекательные дляних туристические услуги.

Ключевые слова: маркетологи, туристическая индустрия, туристический рынок, маркетинговые

исследования.

Iryna Perishko, ApplicantDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

THEORETICAL FOUNDATIONS OF ORGANIZATION OF MARKETER’S WORKIN THE FIELD OF TOURISM SERVICES

У статті висвітлено аспекти теоретичних, методичних і практичних засад підготовки маркетологів втуристичній індустрії, виявити потреби туристів, створити привабливі для них туристичні послуги.

Ключові слова: маркетологи, туристична індустрія, туристичний ринок, маркетингові дослідження.

УДК 65.015.12:338.48

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ МАРКЕТОЛОГА В СФЕРІ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ

© І. Перішко, 2013

151 Молодь і ринок №6 (101), 2013

пасажирського транспорту (залізничний,повітряний, водний, автомобільний);

різноманітних спеціалізованих туристичнихпідприємств, організацій та підприємств різнихгалузей, що не мають чітко вираженоготуристичного характеру (транспортного машинота автомобілебудування, паливної промисловості,капітального шляхобудування, місцевоїпромисловості з вироблення сувенірів, харчовоїпромисловості, галузей сільського господарства);

широкої сфери послуг, якими користуютьсятуристи (інформаційні мережі, зв’язок, радіо,телебачення, перукарні, хімчистки, фото ательє тощо).

У своєму функціонуванні туристична індустріяопирається на матеріальнотехнічну базу. До неївідносяться туристичні фірми (туроператори татурагенства), готелі, мотелі, кемпінги, туристичнібази, підприємства харчування і торгівлі,автотранспортні підприємства, пункти прокатутуристського обладнання та інвентарю, бюрореалізації туристичних путівок, контрольнопорятункові служби, туристичні клуби, станціїтощо.

Актуальним питанням нині є розробкатеоретикометодичних засад туризму. Туризм –це одна з найпереспективніших галузей світовоїекономіки, важливий напрям спілкування людейрізних національностей і країн, пізнання культуриісторичної спадщини, розвиток науки протуристичнорекреаційну діяльність, що є новимдля України науковим напрямом і комплексомнавчальних дисциплін про маркетинг та йоговикористання в туристичній діяльності, зазначаєЛ.О. Малик [14].

Аналіз останніх публікацій. Слід зазначити,що випущено значну кількість навчальнометодичної та довідкової літератури в напрямумаркетингу та туризму, яка відноситься донавчального процесу навчання в системібезперервної освіти, відомих вітчизняних авторівмаркетологів: И.В. Арженовский [1], А.С. Афонін[2], Г.О. Андрусенко [3], А.В. Войчак [4],М.В. Вачевський [5], [6], Н.І. Ведмідь [7],С.С. Гаркавенко [8], М.М. Єрмошенко [9],Н.М. Примаченко [16], та ін. в галузі туризмуавтори: Г.М. Зайчук [10], В.Ф. Кифяк [11],О.О. Любіцева [12], М.П. Мальська [13],Л.О. Малик [14], В.В. Онищенко [15], Т. Сокол[19], Л.М. Устименко [20], В.К. Федорченко [21],Н.В. Чорненька [22], І.М. Школа [23] та інші.Однак відзначені роботи не поєднують у собіпрофесійну підготовку майбутніх маркетологівдля сфери туристичних послуг, не розкриваютьдидактику навчального процесу майбутніхмаркетологів туристичної діяльності.

Мета статті – вироблення нової методикинавчання та формування професійнихкомптентностей майбутніх маркетологів дотуристичної діяльності.

Виклад основного матеріалу. У ціломутуристична індустрія опирається на базурекреаційноприродних ресурсів. Вона повиннабути привабливою для відпочиваючих, а природнітериторії – відповідних розмірів для запобіганняперенасичення туристами і захищена від такихризиків, як забруднення, отруєння рослинами,наявності небезпечних тварин. Розвиток туризмуповинен проходити в місцевостях, вільних відстихійних лих (землетруси, зсуви, засухи, повені).Вся туристична діяльність повинна ґрунтуватисяна основних принципах маркетингу, які зводятьсядо наступних методів.

Націленість на досягнення кінцевогорезультату туристичнорекреаційної діяльностімаркетологів: ефективна реалізація передбаченоїкількості туристичних путівок як длявнутрішнього проведення туристичних маршрутіві відпочинкових заходів так і зовнішніхміжнародних путівок (залучення міжнароднихтуристів відвідати нашу країну).

Спрямованість туристичного підприємстване на тимчасовий результат, а на проведеннямаркетингової політики, яка передбачає тривалудіяльність з формування, просування та реалізаціїтуристичного продукту, яка здійснюється наоснові ліцензії юридичною або індивідуальнимпідприємцем туристичної діяльності наступнихвидів туризму:

туризм внутрішній – подорожі в межахУкраїни громадян, які постійно проживають вУкраїні;

туризм виїзний – подорожі громадян, якіпостійно проживають в Україні, в іншу країну;

туризм в’їзний – подорожі в межах Українигромадян, які не проживають в Україні постійно;

туризм соціальний – подорожі, щофінансуються із коштів, які виділяютьсядержавою на соціальні потреби;

туризм самодіяльний – подорожі звикористанням активних засобів пересування, якіорганізовуються туристами самостійно.

- Вироблення стратегії і тактики щодопристосування до вимог потенційних покупцівщодо просування туристичного продукту,туристичних путівок, туристичного ваучера ізворотної дії на них, що відбувається одночасно:

просування туристичного продукту –комплекс засобів, спрямованих на реалізаціютуристичного продукту (реклама, участь успеціальних виставках, ярмарках, організація


152

туристичних інформаційних центрів продажутуристичного продукту, видавництво каталогів,буклетів тощо);

туристична путівка – документ, якийпідтверджує факт передачі туристичногопродукту;

туристичний ваучер – документ, якийвстановлює право туриста на послуги, що входятьв склад туру, і підтверджує факт їх отримання.

Збір інформації про майбутнютуристичну діяльність, що надходить на ринок,про покупців, клієнтів, конкурентів, внутрішнє ізовнішнє середовище. Кожний крок маркетинговоїтуристичної діяльності у ринковій економіці тіснопов’язаний із дослідженням ринку, аналізом,визначенням напрямів діяльності, розробленнямстратегічного і операційного маркетингу , якпоказано в табл.1.

Маркетинг – це філософія бізнесу, яка робитьможливим:

задоволення потреб споживачів задопомогою досліджень, прогнозувань та відборуналежного місця туристичної діяльності(проведення турів, розміщення туристів,забезпеченням харчування, розваг, відпочинку талікування в рекреаційній туристичній діяльності)для споживачів на ринку;

досягнення маркетологами поставленої мети,туристичного бізнесу та отримання нимиприбутків.

Стосовно туризму маркетинг – це стильмислення в ситуаціях, де потрібно балансуватиміж потребами туристів з одного боку таможливостями організаторів з іншого боку.

Маркетинг – це система торгововиробничоїдіяльності‚ спрямована на задоволенняіндивідуальних потреб кожного споживача наоснові виявлення і вивчення споживчого попиту із метою максимального прибутку [6].

Туристичний бізнес має свою специфіку, якавідрізняє їх не лише від торгівлі товарами, але йпослугами. До того ж, в туризмі поєднуєтьсяторгівля товарів та послуг (за оцінкамидослідників 75% становлять послуги, а 25% –товари). Тому в цій сфері маркетинг також маєсвою специфіку [13].

Маркетинг туристичної інфраструктури– важливий і в довгостроковому плані найбільшстабілізуючий елемент позиціонування регіону назарубіжних туристичних ринках. Систематранспортних шляхів та підприємств, індустріярозміщення й харчування туристів, сфера розваг,мережа туроператорів і турагентств є водночаскаркасом та фундаментом розвиткуміжнародного туризму в регіоні. Не меншезначення має і загальна інфраструктура регіону –енерго та водопостачання, система зв’язку,роздрібна торгівля, безпека на вулицях тощо.

У сучасній літературі під маркетингом регіонуприйнято розуміти філософію, передову ідею, щопотребує орієнтації регіональної влади та органівуправління на потреби цільових груп споживачівтоварів і послуг території, зазначає И.В. Арженовский[1, 3].

У випадку орієнтації на іноземних споживачівта їх групи можна говорити про міжнародниймаркетинг регіонів.

Особливого значення маркетинг регіонівнабуває на теренах із наявними можливостямиреалізації туристичних функцій, окреслених яктуристичні регіони, що стають місцем спеціальнихтуристичних поїздок. Конкуренція між такимирегіонами передбачає залучення якнайбільшоїкількості туристів, інвестицій, пошук дотацій тафінансування, а також інших форм підтримки збюджету, пошук допоміжних коштів і засобів уфондах міжнародних організацій.

Як показала практика маркетинговоїдіяльності провідних туристичних фірм світу,доцільно слідувати стандартній послідовностісеми маркетингових заходів, котрі отримали назву“Сім P туристичного продукту” зазначаютьН.І. Ведмідь, С.В. Мельниченко [7, 110], а саме:

продукт (product); планування (planning); місце (place); люди (people); ціни (prices); просування (promotion); процес (process).

Тобто це буде продукт, розроблений увідповідності із вивченням попиту на основістратегічного планування діяльності фірми,запропонований у потрібному місці, адресноспрямований конкретним сегментам споживачів,по привабливих цінах, грамотно представлений і


Таблиця 1. Види стратегічного та операційного маркетингу в туристичній діяльності

Стратегічний маркетинг туризму – це постійний аналіз потреб, сегментація та розроблення концепції конкурентоспроможних туристичних продуктів, вибір ефективних турів та стратегії розвитку туристичної діяльності.

Операційний туристичний маркетинг – це активний процес, спрямований на наявний ринок, який передбачає застосування таких тактичних засобів, як товар, ціна збут, просування, реклама, сервіс в туристичній філософії бізнесу ринкових відносин.


153 Молодь і ринок №6 (101), 2013

реалізований з якісним обслуговуванням, якийможна виразити на рисунку 1.

Щоб турист зпоміж усіх представлених натуристичному ринку обрав саме цей, а не іншийрегіон, туристичну послугу має бутизапропоновано привабливий і конкурентнийтуристичний продукт. Міцна конкурентна позиціясеред інших регіонів полегшує доступ до різногороду зовнішніх переваг, дає змогу залучити більшеінвесторів, а також інтенсифікувати діяльністьмісцевої влади, спрямовану на поліпшення умовфункціонування туристичних підприємств регіону,більшого значення набуває екологічна функціятуризму, зазначає О.О. Любіцева [12, 89]. Уцілому йдеться про туристичний маркетингрегіонів, а у випадку орієнтації на закордоннихтуристів – про міжнародний туристичниймаркетинг регіонів.

Таким чином, маркетинг є важливоюскладовою діяльності будьякої фірми. Особливогостро питання маркетингової діяльності стоятьдля фірм туристичної галузі, оскільки риноктуристичних послуг є надзвичайно мінливим ідинамічним. Проведення маркетинговихдосліджень, розробка якісних продуктів, їхпрофесійне просування на ринку сприяютьдосягненню цілей діяльності підприємства. Адосягнення цілей – умова успіху фірми у світіринкових відносин [5].

Маркетинг визначних пам’яток (туристичнихатракцій) набагато доповнює маркетинг іміджу івключає вивчення та врахування при виході наринок усіх рекреаційних ресурсів регіону,включаючи лікувальнооздоровчі, пізнавальні,спортивні, розважальні, релігійнопаломницькі

тощо, з усіма їх важливими якіснимита кількісними характеристиками.Організаційна структура діяльностітуристичного підприємствамаркетингу може приймати різніваріанти, а саме:

функціональна організація службимаркетингу;

організація по продуктовомупринципу;

організація по регіональномупринципу.

Основні напрямки маркетинговоїдіяльності підприємства визначаютьсязагальними принципами і методамимаркетингу. Підприємство ставитьперед собою мету, що конкретизуєтьсяпереважно у цифровій формі дляможливості точного контролюрезультатів (наприклад, до такогото

часу вийти з конкретними товарами на означеніринки, опанувати певну їх частку, забезпечитиотримання позапланового прибутку). Відсутністьчіткого напрямку маркетингової мети утруднюєпланування всієї системи маркетингових дій івизначення необхідних асигнувань [9].

На ринок пропонується тільки той товар, якийбуде безумовно конкурентноздатним. Томупідприємство розглядає свій товар “з поглядупокупця”, іншими словами, активно пристосовуєтовар до існуючих і, що важливо, перспективнихвимог кінцевих споживачів, організує випуск такихвиробів, що якнайбільше будуть відповідати їм.У рамках цієї політики відбувається формуваннятакого асортименту товару, який дозволяєвикористовувати можливості підприємства (рис. 2.).

Маркетингова мета туристичної діяльності, усвою чергу, є результатом аналізу інформації просучасний стан (кон’юнктуру) ринків туристичнихпослуг, прогнозування їх розвитку, у тому числізміни потреб споживачів. Тому висуненнямаркетингової мети ґрунтується на систематичномукомплексному вивченні тенденцій змін станузовнішніх товарних ринків, вимог споживачів,перспектив щодо їх параметрів [17].

Оскільки на ринку підприємство туристичноїдіяльності має справу з конкурентами, то виникаєнеобхідність систематично вивчати їх діяльність,знайомитися, що вони пропонують, аналізуватистратегію і тактику їхньої дії на покупців (ціноваполітика, реклама, інші методи конкуренції) зрештоюактивної протидії тискові конкурентів підприємствовикористовує у повному обсязі заходи ФОПСТИЗу,використовує усіх заходів для успішногофункціонування товаропросувної і збутової мережі.


Рис. 1. Сім P туристичного продукту

154

Слід пам’ятати, що маркетинг вимагає значнихфінансових витрат, людських та інших ресурсіввід безпосередніх виробничих обов’язків. Усі цінапрямки вирішальним чином впливають науправління підприємством туристичної галузі.

Сьогоднішні умови розвитку економіки є тієюумовою, що вимагає від маркетологів туристичноїдіяльності відповідальніше підходити до наданняпослуг, основну увагу звертати на потребиспоживача і ринок на всіх напрямках діяльності.Вдосконалення сфери туристичних послуг неможе гарантувати успіху на ринку якщо невраховувати чинники ринкового середовища [18].

Тому керівництво туристичної сфери регулярноконтролює маркетингову діяльність за критерієм“витрати – результати”, швидко і рішуче виправляєпомилки персоналу і недостатньо обґрунтованістратегії рішення. Кожен з напрямківмаркетингової діяльності важливий сам по собі,але тільки в сукупності і взаємозв’язку вонизабезпечують необхідні умови для успішноїроботи туристичної індустрії.

На туристичному ринку споживачевіпропонується товар у формі конкретного туру, якийохоплює попередньо розроблений комплекстуристичних товарів і послуг, необхідних приподорожі за певним маршрутом. Формуваннямаркетологами туризму цілісноцільовоїспрямованості туристичного продукту в складітуру є основною функцією туроператорів, щоготують цей продукт для реалізації споживачевітуристичних послуг, зазначає Н.В. Чорненька [22].

Туристична діяльність маркетологаздійснюється комплексом підприємницькихструктур, який називається туристичною

індустрією. Сучасна індустрія туризму охоплюєвсю сукупність суб’єктів господарювання, яківиконують маркетологи туристичні послуги, асаме:

виробники туристичних послуг (туристичнібази, бази відпочинку та спорту, лікувальнооздоровчі установи, об’єкти турвідвідуваньтощо);

туристичні оператори (підприємства, якіформують і продають туристичний продуктпереважно оптом посередникам);

туристичні агенти – продавці туристичногопродукту або окремих послуг безпосередньотуристам (споживачам);

спеціалізовані суб’єкти підприємництва, щонадають послуги з розміщення туристів (готелі,пансіонати, мотелі, санаторії тощо);

підприємства харчування (ресторани, кафе,бари, їдальні, буфети й ін.);

підприємства транспорту (авіаційного,автомобільного, залізничного, річкового,морського, гужового);

торговельні підприємства, щоспеціалізуються на реалізації товарів для туристів;

підприємства та установи сфери дозвілля йкультурні заклади;

об’єкти туристичних відвідувань; з виробництва та реалізації туристичного

продукту для внутрішнього й міжнародноготуризму.

Висновки. Для успішного ведення справ утуристичному бізнесі необхідно не тільки вмітинадавати якісні послуги, але і знати, кому вонинеобхідні, для яких цілей. Для цього проводятьсямаркетингові дослідження. Цілком очевидно, що

ВИВЧЕННЯ РИНКУ – (аналіз ситуації, глибини, динаміки, конкурентів; оцінка власного стану на ринку і т.д.) ПРОГНОЗУВАННЯ РИНКУ (визначення тенденцій розвитку, основних елементів ринку, оцінка факторів впливу на нього) ОЦІНКА ВЛАСНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ – (науковотехнічних, виробничих і збутових і т.д.)

ФОРМУВАННЯ МЕТИ НА БЛИЗЬКУ І ДАЛЕКУ ПЕРСПЕКТИВУ РОЗРОБЛЕННЯ СТРАТЕГІЙ (визначення методів досягнення поставленої мети; вироблення товарної, науковотехнічної, цінової, збутової, рекламної та інших стратегій, взаємозв’язок) РОЗРОБЛЕННЯ ТАКТИКИ (вибір засобів для досягнення поставленої мети на напрямках і окремих проміжках діяльності) ФОРМУВАННЯ ПОПИТУ І (визначення стадії, тактики, СТИМУЛЮВАННЯ ЗБУТУ методів , засобів і т.д.) (ФОПСТИЗ) АНАЛІЗ І КОНТРОЛЬ (оцінка державних результат визначення ефективності експортної роботи, оцінка наближення до поставленої мети, вироблення пропозицій щодо коректив експортної роботи, оцінка наближення до поставленої мети, корективи експортної діяльності у всіх напрямках, а також структур підприємства)

Рис. 2. Послідовність функції маркетингової діяльності підприємства



155 Молодь і ринок №6 (101), 2013

маркетингові дослідження є вкрай необхідними.Вони обов’язково вимагають комплексного ідетального підходу. За умови ретельної розробкиі дотримання усіх необхідних правил засоби тасили, витрачені на проведення маркетинговогодослідження, сповна окуповуються і багато вчому визначають успішну роботу фірми.

1. Арженовский И.В. Маркетинг регионов[Электронный ресурс] / И.В. Арженовский. –Режим доступа http://www.marketing.spb.ru/read/article/a56.htm

2. Афонін А.С. Маркетинг: конспектлекцій.// А. Афонін – К.: МАУП, 1994. – 88 с.

3. Андрусенко Г.О. Основи маркетингу.// Г. Андрусенко– К.: НМК ВО, 1992. – 143 с.

4. Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент.// А. Войчак – К.: КНЕУ, 1998. – 268 с.

5. Вачевсвький М.В. Маркетинг формуванняпрофесійної компетенції. Підручник.// М. Вачевський.– К.: Професіонал, 2005. – 512 с

6. Вачевський М.В. Теоретикометодичнізасади формування у майбутніх маркетологівпрофесійної компетенції. Монографія.// М. Вачевський.– К.: Професіонал, 2005. – 364 с.

7. Ведмідь Н.І., Мельниченко С.В. Вдосконаленняуправління маркетинговими комунікаціямитуристичних підприємств // Н. Ведмідь, С. Мельниченко.Вісник ДІТБ. – 2001. – № 5. – С. 340.

8. Гаркавенко С.С. Маркетинг. Підручник.// С. Гаркавенко. К.: Лібра, 1998. – 384 с.

9. Єрмошенко М.М., Маркетинговий менеджмент.Посібник. // М. Єрмошенко. – К.: НАУ, 2006. –656 с.

8. Зайчук Г.М. Управління маркетинговоюдіяльністю в туристичній галузі. Монографія.//Г. Зайчук. – Дрогобич, ДДПУ. 2010. – 154 с.

10. Кифяк В.Ф. Організація туризму.Навчальний посібник.// В. Кифяк. – Чернівці.Книги – ХХІ, 2011. – 344 с.

11. Любіцева Методика розробки турів.

Навчальний посібник.// О. Любіцева. – К.:Альтерпрес, 2003. – 104 с.

12. Мальська М.П. Основи туристичногобізнесу.// М. Мальська. – К.: ЦУЛ, 2004. – 272 с.

13. Малик Л.О. Економіка та організаціяформування маркетингової туристичноїіндустрії в Україні. Монографія./ Л. Малик. –Дрогобич, “Коло”, 2011. – 394 с.

14. Онищенко В.В. Справочник туриста.//В. Онищенко. – Харьков, Фолио, 2007. – 352 с.

15. Примаченко Н.М. Формування маркетинговоїкультури у майбутніх вчителів технологій упроцесі навчання основ підприємництва.Монографія.// Н. Примаченко. – ДрогобичДДПУ, 2011. – 218 с.

16. Перішко І.В. Роль менеджера, йогозавдання та ефективність в туристичнійдіяльності ринкової економіки.// І. Перішко. /Молодь і ринок. – 2013. – №2(97). – С. 138 – 142.

17. Перішко І.В. Оцінка ефективностідіяльності м енеджера в туристичній сферіта характеристика підприємницької діяльностіменеджера.//І. Перішко. / Молодь і ринок. –2013. – №4(99).

18. Сокол Т.Г. Основи туристознавства.Посібник. // Т. Сокол. – К.: Лейн. 1999. – 77 с.

19. Устименко Л.М., Афанасьєв І.Ю. Історіятуризму. Навчальний посібник. //Л. Устименко,І. Афанасьєв. – К.: АльтерПреса, 2005. –320 с.

20. Федорченко В.К. Теоретичні таметодичні засади підготовки фахівців длясфери туризму. Монографія. // В. Федорченко.– К.: Слово, 2004. – 471 с.

20. Чорненька Н.В. Організація туристичноїіндустрії. Навчальний посібник. // Н. Чорненька.– К.: Атака, 2006. – 264 с.

21. Школа І.М. Менеджмент туристичноїіндустрії. Навчальний посібник. // І. Школа, Т. Ореховська,І. Козменко, І. Лошенюк, Р. Кравчук. – Чернівці ЧТЕІКНТЕУ, 2003. – 662 с.



“Тільки Любов неможливо роздати до кінця – чим більше віддаєш, тим більше залишається. Тому як у справжній дружбі немає розчарувань, так в справжньої Любові немає образ”.

Чернець Симеон Афонський (ієромонах Симон)

156

Актуальність теми. Основна проблема, щовідображає сьогоднішній стан виховання,навчання і освіти, – проблема розвитку

мислення. Вивчення особистості як суб’єкта виховної інавчальної діяльності здійснюється на основітеоретичних, методологічних, психологічних іпедагогічних підходів.

Інтерес до феномена “мислення” пояснюєтьсятим, що саме мислення допомагає людиніорієнтуватися в інформативному суспільстві,розпізнавати навколишню дійсність із відчуттів ісприймання, а лише згодом осмислювати.Мислення дає можливість розібратися у тому, щоне вдається завдяки сприйманню, оскількидопомагає розширенню меж пізнання задопомогою виходу за межі чуттєвого сприймання.Завдяки мисленню можна виявити зв’язки міжпредметами, відмежувати їх від випадкових збігів.Мислення пов’язане з поняттями і виконує функціїузагальнення та планування.

Аналіз останніх джерел і публікацій.Теоретичні питання, що пов’язані з формуваннямта активізацією мислення у процесі слуханнямузики опрацьовані у музичнопедагогічнійлітературі багатьма вченими, зокрема Ю.А. Афанасьєвим,А.Г. Арановським, Є.В. Назайкинським,В.В. Медушевським, Л.К. Бєлобородовою, Н.О. Ветлугіною,О.Я. Ростовським, Б.М. Тепловим та іншими.

Сьогодні проблему мислення у процесі слуханнямузики представили і сучасні науковці, зокрема:О.Ф. Шуляпков, Н.В. Волков, В.Д. Іванов, В.Н. Холоповата ін. [1, 10]. Розробки у різних галузях науки іпрактики підтверджують багатогранність тарізноплановість проблеми розвитку мислення.

Узагальнення, систематизація основнихтеоретичних положень активізації мислення науроках музики в загальноосвітній школі обумовиливибір теми статті.

Мета статті – виявити та науковообґрунтувати педагогічні шляхи активізаціїмислення підлітків у процесі слухання музики науроках музики.

Відповідно до мети визначено такі завданнястатті:

уточнити сутність поняття “мислення”,розкрити його зміст та основні характеристики;

виявити шляхи активізації мислення підлітківу процесі слухання музики.

Виклад основного матеріалу. Виявлення таподальший розвиток музичних здібностейособистості, слухання музики, а також їїсприйняття – одне із завдань музичноговиховання. Науковометодична літературанеодноразово підкреслює, що одним із завданьвчителя на уроках музики в загальноосвітній школіє залучення школяра до слухання музики та її

УДК 78:159.955 – 053.6

Тетяна Шандалюк, cтудентка IV музичнопедагогічного факультетуРівненського державного гуманітарного університету

ШЛЯХИ АКТИВІЗАЦІЇ МИСЛЕННЯ ПІДЛІТКІВ У ПРОЦЕСІ СЛУХАННЯ МУЗИКИУ статті розкрито шляхи активізації мислення підлідків у процесі слухання музики, розкрито

теоретичні положення мислення та процес слухання музики.Ключові слова: мислення, слухання музики, підлітки, шляхи активізації мислення.Рис. 2. Табл. 1. Літ. 5.

Татьяна Шандалюк, cтудентка IV музыкальнопедагогического факультетаРовенского государственного гуманитарного университета

ПУТИ АКТИВИЗАЦИИ МЫШЛЕНИЯ ПОДРОСТКОВВ ПРОЦЕССЕ СЛУШАНИЯ МУЗЫКИ

В статье раскрыты пути активизации мышления подростков в процессе слушания музыки, раскрытытеоретические положения мышления и процесс слушания музыки.

Ключевые слова: мышление, слушание музыки, подростки, пути активизации мышления.

Tetyana Shandalyuk, student of IV Musical and Pedagogical FacultyRivno State Humanitarian University

WAYS OF INTENSIFICATION OF THINKING TEENS DURING LISTENING TO THE MUSICThe ways of stirring teenager’s thinking up in the process of listening to music are explored in the article. The

theoretical positions of thought and the process of listening to music also are described there.Keywords: thinking, listening to music, teenagers, ways of stirring thinking up.

ШЛЯХИ АКТИВІЗАЦІЇ МИСЛЕННЯ ПІДЛІТКІВ У ПРОЦЕСІ СЛУХАННЯ МУЗИКИ

© Т. Шандалюк, 2013

157 Молодь і ринок №6 (101), 2013

глибокого сприйняття. У процесі слухання музикиформується мислення особистості.

Мислення – це інтелектуальна й практичнадіяльність, оскільки поєднує в собі пізнання ітворче перетворення образів і уявлень,зафіксованих у пам’яті. Це завжди активна змінадіяльності внаслідок розумової праці [1, 23].

Нас цікавлять шляхи активізації мисленняпідлітків у процесі слухання музики.

Здатність гіпотетикодедуктивно міркування– специфічна якість теоретичного мисленняпідлітків. В його основі – побудова гіпотез та їхняперевірка. Нове в розвитку мислення підлітка –його відношення до інтелектуальних завдань,оскільки саме вони вимагають їх попередньогоуявного вирішення. Підліток, аналізуючи завдання,робить різноманітні припущення та перевіряє цігіпотези. Здатність оперувати гіпотезами впроцесі вирішення інтелектуальних завдань – одназ найважливіших властивостей підлітка в аналізідійсності [4, 45].

У процесі слухання музики мислення підлітківз’ясовує яка музика, почуття і хвилюванняохоплюють особистість, завдяки яким засобамце досягається. Увага підлітків спрямована наорганізацію і динаміку слухання музичного твору.Повторне слухання розкриває виразні засоби, щояскраво характеризують музичний образ.

Цілеспрямований розвиток підлітка,продуктивність його музичнотворчої діяльностізабезпечуються сферою художнього мислення, азокрема музичного. Основою або джереломтакого мислення є чуттєві пізнання.

Мислення класифікується за такимихарактеристиками (рис. 1).

У процесі слухання музики використовуютьсяусі форми мислення.

Основними вимогами, яких слід дотримуватисяв процесі слухання музики (табл. 1).

Слухання музики проводиться зазагальноприйнятою методикою (рис. 2).

Розглянемо поетапно, що відбувається упроцесі слухання музики.

Суттєвим фактором виступає виразне,емоційне та образне вступне слово вчителя.Бесіда між вчителем музики та підліткамиповинна бути змістовна та цікава, оскількинаправлена на сприймання музичного твору.Особлива перевага за лаконічністю вчителя, аджезатяжна розмова знижує напруженість уваги упроцесі слуханні музики. Розповіді не повиннінав’язувати дітям стереотипів сприйманнямузичного твору, оскільки це гальмує активністьпідлітків, заважає самостійності у спостереженніза музичним процесом [5, 32].

Зазвичай, музичний твір прослуховуютьдекілька разів і не на одному уроці. Це сприяєсприйняттю теми музичного твору у новихзвукових барвах. Таке прослуховуваннясупроводжується цікавою та пізнавальноюінформацією, а школярі мимовільнозапам’ятовують характерні тому чи іншому героюмузичні образи.

Після прослухування музичного твору,зазвичай, відбувається його обговорення. Це і єнаступний етап у процесі слухання музики.

Рис. 1. Класифікація мислення


158

Суттєвою необхідністю на даному етапі єдотримання міри у поданні яскравих фактів,прикладів. Саме обговорення у процесі слуханнямузичного твору передбачає його художньопедагогічний аналіз, оскільки аналізується твірмистецтва та враховуються вікові особливостіособистості. Такий аналіз передбачає: визначенняжанру, характеру музики, її настрій, аналізмузичної мови та засобів музичної виразностітвору, зокрема створення його художніх образівта характерних ознак твору.

Кожен музичний твір має назву і характернезвучання. Засоби музичної виразності, використанікомпозитором у творі, бажано проілюструвати унотному записі, просольфеджувати мелодію тавиконати ритмічний малюнок. Особлива увагаприділяється літературному тексту пісні, якийяскраво виражено музичними засобами, тамузичному інструментарію, що звучить у творах,які пропонуються для слухання [5, 37].

Доступність музики для підлітків визначаєтьсянасамперед її змістом, близькістю її тематикиінтересам особистості, а також обсягом музичноготвору. Це сприяє формуванню мисленняпредметними образами, що так не характерно длямузики. Сприймання такого твору відбуваєтьсясимбіозним поєднанням яскравої музичної основихудожнього образу та художнього слова.

Наступний етапом є розучування музичноготвору. Полегшенню розучування сприяютьпереживання позитивних емоцій, що їх викликавсам твір. Таким чином відбувається емоційністьсприймання, яке має свої особливості.Найхарактернішою ознакою такого емоційногопроцесу є безпосереднє та активне реагуванняна музику, усвідомлення власного емоційногостану, що викликаний прослуханим музичнимтвором. Школярі обговорюють власні внутрішніпереживання, тому їхня емоційністьсупроводжується прагненням зрозуміти у чомузміст музики і що вона виражає. Суттєвимкоригуючим чинником тут виступаєспостережливість, адже завдяки їй можна почутивідтінки виконання та окремі деталі музичної мови.Однак, слід враховувати, що існує розмежуванняемоційного сприймання від інтелектуального.Умовно його можна відобразити наступнимчином: емоційне начало переливається у думку,думка, не потребуючи понятійної визначеності, таксамо невловимо переходить у почуття.

Таким чином формується інтерес до музикита розвивається музичний смак. Це всеприводить нас до наступного етапу у процесіслухання музики – сприйняття музичного твору.Простежимо, яким чином сприйняття музикипов’язане з розумовими процесами. Нас

Таблиця 1. Основні вимоги в процесі слухання

№ ОСНОВНІ ВИМОГИ, ЯКИХ ДОТРИМУЮТЬСЯ ПРИ ОРГАНІЗАЦІЇ МУЗИЧНИХ ЗАНЯТЬ:

1 підбір творів для слухання має відповідати віковим особливостям особистості;

2 слухання музики не повинно бути розважальним моментом на уроці, а повинно переслідувати освітньорозвивальну мету;

3 використання двохтрьох творів, так як перенасиченість не сприятиме активізації діяльності підлітків;

4 підготовка до слухання музики таким чином, щоб налаштувати підлітків, до роботи над твором, відповідей на запитання;

5 слідкування за реакцією підлітків, їх відповідями і при потребі вміння швидко замінити запитання;

6 під час уроку намагатися залучити до роботи усіх школярів;

7 стимулювання діяльність підлітків: хвалити за гарні відповіді, і підтримувати при невдачах;

8 самостійний аналіз результативності виконаної роботи в кінці уроку.

МЕТОДИКА СЛУХАННЯ МУЗИКИ

ЕТАПИ СЛУХАННЯ МУЗИКИ

ВСТУПНА БЕСІДА СЛУХАННЯ МУЗИКИ ОБГОВОРЕННЯ

Рис. 2. Методика слухання музики



159 Молодь і ринок №6 (101), 2013

цікавлять шляхи активізації мислення у процесіслухання музики.

Сам процес музичного сприймання передбачає: створення установки на сприймання; розуміння і переживання музики; інтерпретацію і оцінку музики [3, 177].Кінцевий результат направлений на розуміння

музичного твору.На процес сприйняття музики впливають

наступні фактори. Зокрема: особливості приміщення; поведінка вчителя музики та підлітка; рівень музичної культури підлітків; використання нетрадиційних підходів до

організації музичного сприйняття тощо [3, 178].Музичне сприймання, як основа усіх інших

видів музичної діяльності, забезпечує загальниймузичний розвиток підлітків. Слухання музикиурізноманітнює урок співу, сприяє змістовностіуроку. Кожний сприйнятий і проаналізованиймузичний твір – ще один крок у музичномурозвитку підлітків, який наближає їх до оволодіннямузичною культурою. Ось таким чиномвідбувається вплив на розвиток музичногомислення підлітків, оскільки почуте та осмислене– основні складові у процесі формування мисленняособистості, а естетична оцінка музичного творувимагає активної, розумової діяльності.

Отже, музична практика підлітка виявляєтьсячерез сприйняття музики, її виконання та музичноосвітню діяльність, що направлені на формуванняздатності глибоко сприймати, слухати іпереживати емоційноестетичний зміст музики.Через призму музичного твору підліток здатеносмислити зв’язок музики із життям, усвідомитиобразність і виразність музичного твору.

Висновки. Підсумовуючи вищесказане,можна варто виокремити наступні важливімоменти:

В основі мисленнєвого розвитку підлітка –практична діяльність та чуттєві пізнання.Мислення відбувається опосередковано,відображує та узагальнює дійсність в процесіаналізу і синтезу явища.

Підлітковий вік характеризується суттєвимизрушеннями у розвитку розумової діяльностішколяра, зокрема у процесі навчання сприяєсистематичному вивченню основ наук. Підлітокздатен мислити самостійно, а такожузагальнювати, робити висновки та порівнювати.

Мислення забезпечує продуктивність музичнотворчої діяльності підлітка. Музична підготовкавідіграє важливу роль у процесі формуваннямузичного мислення підлітка, оскільки сприяєаналізу музичних творів. Активізація мисленняпідлітків відбувається у процесі слухання музики.

1. Арановский М. Музыка и мышление // Музыкакак форма интеллектуальной деятельности. – М.:Прегресс, 2007. – С. 10 – 43.

2. Мозгальова Н.Г. До питання проспецифіку мислення студентавиконавця //Наукові записки Вінницького державногопедагогічного університету. Серія: Педагогіка іпсихологія. – № 3 Вип. 3 – 2000. – С. 152 – 155.

3. Мозгальова Н.Г. Творча самостійність– провідна умова формування музичногомислення вчителя // Наукові запискиВінницького державного педагогічногоуніверситету. Серія: Педагогіка і психологія.– Вип. 5. – 2001. – С. 177 – 180.

4. Назайкинский Е. О предметностимузыкальной мысли // Музыка как формаинтеллектуальной деятельности. – М.:Прогресс, 2007. – С. 44 – 69.

5. Ростовський О.Я. Взаємозв’язок різнихвидів мистецтва на уроках музики: Методичнірекомендації. – К.: Освіта, 1991. – 48 с.



“У житті кожної людини є два найважливіших днi: перший – коли вона народилася, а другий – коли зрозуміла, навіщо”.

Вільям Барклей “Не міняйте у своїх переконаннях і не змінюється під обставинами – бережи своє

серце в безперервній молитві і нехай самі обставини змінюються і підлаштовуються під тебе”.

160

Постановка проблеми. Упродовжусієї історії розвитку людствасуспільство визначало завдання

виховання підростаючого покоління, якізумовлювалися особливостями суспільноекономічного розвитку. Проблема вихованнямолодої людини, підготовка її до життєдіяльностів інформаційнотехнологічному, науковомусуспільстві набуває нині першочерговоїзначущості [4]. Не менш важливим завданнямзалишається також задоволення потреби учнів узнаннях, які допомагають і надають можливістьадаптуватися у сучасному світі, адже професійнадіяльність вчителя є неперервним процесомрозв’язання навчальних і виховних завдань,спрямованих на розвиток особистості учня.Актуальність даної статті зумовлена необхідністюстворення спеціальних умов покращеннястановища вчителя у школі з метою гармонізаціїйого діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Аналіз педагогічної, психологічної та філософськоїлітератури свідчить про те, що проблемугармонізації діяльності вчителя у школі, йогоспівпраці з учнями у процесі навчальної діяльності

досліджували такі вчені: М.М. Бахтін, В.С. Біблер,М. Бубер, Т.А. Ільїна, І.П. Підласий, В.О. Сухомлинський,О.В. Сухомлинська, М. Лещенко, Н.Є. Мойсеюк,С.Л. Франк та інші [2, 3, 5, 6, 7]. Дослідженнюпроцесу набуття вчителем спеціальних навичокспілкування з учнями, своїми колегами такерівництвом відвели багато часу такожзарубіжні педагоги і науковці Д. Джонсон таР. Джонсон, К. Зейхер, П. Кумбз, Г. Левітас, Р. Оксфорд,Дж. Равен, М. Стобарт та інші [8].

Однак поза увагою вчених залишиласяпедагогічна спадщина Томаса Гордона (1918 –2002), видатного американського вченого,педагога, психолога, творця власної методики,засновника фонду “Гордон Тренінг Інтернешнл”,який багато свого часу присвятив пошукамефективних методів спілкування вчителів зучнями, колегами та керівництвом, так як бувпереконаний, що саме від цього залежитьгармонійна діяльність вчителя у школі [1].

Мета нашої статті полягає в дослідженнірекомендацій Томаса Гордона щодо шляхівпокращення діяльності вчителя у школі.

Виклад основного матеріалу. Розпочнемоз того, що порівнюючи можливості батьків і

УДК 37.011.3 – 051:37.062

Світлана Ісаєва, здобувач кафедри педагогікиКиївського національного університету імені Тараса Шевченка

РЕКОМЕНДАЦІЇ ТОМАСА ГОРДОНАЩОДО ГАРМОНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ У ШКОЛІ

У статті пропонуються ідеї щодо покращення становища вчителя у школі з метою гармонізації йогодіяльності, уникнення конфліктів з учнями, колегами і керівництвом та вдоволення інтересів усіх сторін.

Ключові слова: Томас Гордон, вчитель, учні, колеги, керівництво, гармонізація діяльності.

Літ. 8.

Светлана Исаева, соискатель кафедры педагогикиКиевского национального университета имени Тараса Шевченко

РЕКОМЕНДАЦИИ ТОМАСА ГОРДОНАОТНОСИТЕЛЬНО ГАРМОНИЗАЦИИ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ УЧИТЕЛЯ В ШКОЛЕ

В статье предлагаются идеи относительно улучшения положения учителя в школе с цельюгармонизации его деятельности, избежания конфликтов с учениками, коллегами и руководством иудовлетворения интересов всех сторон.

Ключевые слова: Томас Гордон, учитель, ученики, коллеги, руководство, гармонизация деятельности.

Svitlana Isaieva, a postgraduate of Pedagogics department of Taras Shevchenko National University of Kyiv

THOMAS GORDON’S RECOMMENDATIONS CONCERNING HARMONIZATIONOF TEACHER’S ACTIVITY AT SCHOOL

Ideas about improvement of a teacher’s status at school in order to harmonize his activity, avoid conflicts withpupils, colleagues and leadership, and satisfy interests of all members are offered in the article.

Keywords: Thomas Gordon, teacher, pupils, colleagues, leadership, harmonization of activity.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ТОМАСА ГОРДОНА ЩОДО ГАРМОНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ У ШКОЛІ

© С. Ісаєва, 2013

161 Молодь і ринок №6 (101), 2013

вчителів відносно способів виховання дітей, ТомасГордон зазначає, що батьки можуть обиративласний стиль виховання й самостійно вирішувати,який приклад надавати своїм дітям, а свободавибору вчителів істотно обмежена, так як вони єнайманими працівниками і повинні ставитись доучнів та викладати свій предмет згідно з нормами,правилами та службовими обов’язками [1, 308].

Вчителі, як і учні, прямо або опосередкованопідкоряються владі та авторитету свогокерівництва. Вчителі не завжди приймаютьучасть в прийнятті рішень, які саме їм доводитьсявиконувати. Хоча адміністратори часто неприслухаються до думки вчителів, тим не меншевід самих вчителів чекають, що їхня діяльністьзадовольнятиме інтереси учнів. Томас Гордон,згідно власної теорії ефективних людськихвзаємовідношень, стверджує, що вчителі неможуть працювати в інтересах учнів, якщосередовище у школі не відповідає їх власнимінтересам. Тому педагог пропонує вчителямшляхи, за допомогою яких можна перетворитишколу у ефективне місце для викладання, а самихвчителів – у ефективніших працівників.

На думку Томаса Гордона, перш за все,вчителі повинні досконало знати “природузакладу”, який називається “школою”.Наприклад, існують школи, які створюютьпроблеми вчителям, тому слід ознайомитися зособливостями таких шкіл:

вчитель є підлеглою особою; вчитель не приймає участі в прийнятті

рішень; школа є млявою і супротивиться змінам; в школі вводяться єдині цінності; в школі постійно відбуваються пошуки

винуватця; у школі применшується роль вчителя [1, 309

– 311].Томас Гордон вважає вчителя особою

підлеглою у зв’язку з тим, що майже всі школиорганізовані за принципом ієрархії, де вчителі єпідлеглими по відношенню до директора чизавучів, а директори і завучі, в свою чергу, єпідлеглими по відношенню до районногошкільного керівництва.

Не звертаючи уваги на заяви, що школа єдемократичним інститутом, який створено вінтересах демократичного суспільства, більшістьшкіл залишаються недостатньо демократичнимиі найкраще про це знають самі вчителі. З точкизору Томаса Гордона, хоча у більшості шкіл відвчителів вимагають різних пропозицій, проте дужерідко їм надається можливість приймати участьу розробці, впровадженні та затвердженні нових

рішень. Прийняті одноосібним чином лишешкільною адміністрацією, правила й положенняшколи часто не відповідають очікуваннямвчителів і не відповідають їхнім інтересам.

Томас Гордон відмічає, що школи часто млявосупротивляться змінам. Навіть знаючи, щовідбувається останнім часом у школах, багатопедагогів не прагнуть до довгоочікуваних реформ.

Щодо введення єдиних цінностей, ТомасГордон підкреслює, що більшість шкіл визначаютьповедінку вчителів й школярів жорстким кодексомєдиних вимог, які вказують, як саме слідодягатися, розмовляти та якої моралідотримуватись.

Школи, як констатує Томас Гордон відоміпошуками винуватця, так як в них коженнамагається звернути провину на іншого. Школярізвинувачують вчителів, вчителі звинувачуютьзавучів, завучі – директорів, директори – районнекерівництво, яке, в свою чергу, схвильованенизькою кваліфікацією директорів, котріневдоволені вчителями, які, зі свого боку,звинувачують учнів. Батьки також віддаютьперевагу перекладанню провини на інших,звинувачуючи у всьому вчителів та адміністрацію.Одночасно самих же батьків звинувачують утому, що вони занапастили дітей задовго до того,як відправили до школи, де їх доводитьсявиправляти. Утворюється замкнене коло.

Томас Гордон тривалий час досліджував рольвчителя у школі. Він відмічає, що оскільки жодналюдина в шкільній організації не має такихможливостей для впливу на учнів, як вчитель, такяк знаходиться у центрі навчального процесу, томусаме з вчителя і починається шкільна ієрархія.Але, на думку Томаса Гордона, чим більшевчителів перейматимуться важливістю власноїролі у навчальному процесі, чим більше воницінуватимуть власну професію і відстоюватимутьїї цілісність, тим з більшим почуттям гордості вонипрацюватимуть у школі, що безпосередньо вплинена загальну оцінку ролі вчителя у школі.

Томас Гордон нагадує, що вчителівзаємодіють з великою кількістю людей, кожен зяких може повестися таким чином, що це погановідіб’ється на відносинах вчителя з учнями тазавадить педагогічному процесу. Мова йде прошкільне керівництво, секретарів, шкільнихпсихологів, медсестер, інспекторів у справахнеповнолітніх, інших вчителів, членів шкільноїради, членів батьківського комітету, батьків,прибиральниць тощо. Педагог впевнений, щоякщо вчитель навчиться вибудовувати відносиниз людьми у відповідності до ідей, що пропагуютьсяКурсами ефективної підготовки вчителів, вони


162

зможуть уникати великої кількості конфліктів тадосягати вдоволення власних інтересів.

У зв’язку з цим Томас Гордон зупиняється нарозгляданні наступних питань:

чи можна вчителю входити у конфронтаціюзі своїм директором;

як підвищити ефективність вчительськихзборів;

як вчителю стати ефективним співучасникомвчительських зборів;

як вчителю стати ефективним консультантом[1, 315 – 325].

Томас Гордон знає, що деякі вчителі боятьсявідстоювати свої інтереси. Однією з вагомихпричин, через яку це відбувається, є страх передреакцією керівників, оскільки від директорів ірайонного керівництва залежить продовження абоприпинення трудового договору із вчителем,підвищення або зниження зарплатні, наданнярекомендації чи відмова у її наданні тощо.Безсумнівно, ризик потрапляння у немилість додиректора, відстоюючи власні інтереси, є надтовеликим, вчителі часто поступаються своємукерівництву, але, як наслідок, у них виникає образай відчуття приниження, а в деяких випадках –бажання звільнитись.

Незважаючи на це, Томас Гордон намагаєтьсяпереконати вчителів у тому, що в них є законнеправо і, навіть, обов’язок відстоювати власніінтереси. Адже, якщо вчителі ігноруватимутьвласні інтереси, вони будуть не взмозі повністювіддаватися навчальному процесу. Тому, з метоювідстоювання власних прав, іноді вчителі простозобов’язані входити у конфронтацію із своїмдиректором.

Однак, на переконання Томаса Гордона, навітьу такій ситуації ризик зіпсувати відносини зкерівництвом можна значно зменшити, якщодотримуватися наступних шість кроків під часвідстоювання власних інтересів: 1. Скластиправильне яповідомлення, щоб воно точнохарактеризувало ситуацію, і відпрацюватипотрібний тон; 2. Користуватися активнимслуханням. Так як директори такі ж люди, в нихобов’язково виникнуть відповідні почуття на те,що їм кажуть. У разі потреби в отриманнідопомоги від директора, необхідно спочатку датийому можливість впоратись із конфронтацією,котра нав’язується; 3. Якщо перше яповідомлення не дає результатів, можезнадобитися інше більш рішуче доведення. Неслід боятися проявляти своє розчарування зприводу того, що доводиться повертатися допроблеми; 4. Якщо навіть після цього проблемазалишається невирішеною, слід попросити

директора організувати зустріч з йогокерівництвом за вашою участю (присутністю);5. Якщо директор відмовляє у проханні, можнасказати йому, що відвідаєте його керівників безнього. Однак, надаєте перевагу зробити це разомз ним, оскільки в такому випадку у директора єможливість викласти власну позицію особисто;6. Якщо все ж таки доведеться зустрітися зкерівництвом директора наодинці, спочаткурозкажіть про те, як ви намагалися обмежитисьпершими п’ятьма етапами. Після того повідомтепро власні проблеми і про те, що на вас чекає уразі, якщо вони не будуть розв’язані. Прохайтекерівництво допомогти вам [1, 315 – 316].

Томас Гордон розуміє, що деяких вчителівлякає одна лише думка про дії поза спиноюдиректора, так як вони бояться його реакції.Відомо, що директори, які насампередпокладаються на власну владу, подібну поведінкувчителя розглядають як ворожу. Дійсно, нічогодоброго від директора очікувати не слід, якщовчитель не спробує вирішити проблему під часособистої бесіди з директором, або якщо вчительне скористається першими п’ятьма етапами передтим, як іти до керівництва директора. І, навпаки, зточки зору Томаса Гордона, якщо вчительпослідовно проходить п’ять етапів, то у ньогобільше шансів знайти спільну мову з директором.Однак, якщо жодні спроби не допомагають, тоді,запевняє Томас Гордон, краще йти на прямезіткнення, ніж лишатися покірною жертвою, котране здібна виконувати власні робочі обов’язки.

Що стосується директорів, Томас Гордонзазначає, що ті директори, які відвідували курсиза програмою “Курсу ефективного лідера”,зізнавалися, що не прагнуть “жертвувати”вчителями: вони лише хочуть, щоб вчителівідверто висловлювалися та інформували щоразу,коли щось не до ладу. Оскільки успіхи директорапереплітаються з успіхами вчителів, директоривважають, що повинні робити все від них залежне,аби допомагати вчителям підвищувати результатироботи і не хочуть, щоб у школі перебуваливчителі, котрі з об’єктивних чи суб’єктивнихпричин погано працюють.

Томас Гордон звертає увагу і на досить низькуефективність вчительських зборів. Педагогпідкреслює, що майже в усіх школах вчителівідносяться з відразою до засідань вчителів, такяк не відчувають великої користі від них.

З точки зору Томаса Гордона, для того, щобвчительські збори працювали продуктивно,вчителям слід діяли ефективно, вміти спільнопрацювати, уважно слухати один одного,правильно висловлюватись.



163 Молодь і ринок №6 (101), 2013

Томас Гордон пропонує спеціальні методи таприйоми, які можна застосовувати під часзасідання вчителів. Педагог розподіляє їх на трикатегорії: 1) котрі застосовують перед засіданням;2) котрі застосовують на засіданні; 3) котрізастосовують після засідання. У сукупностіТомас Гордон називає їх Правилами вчителя, якийприймає участь у засіданнях вчителів.

Згідно цих Правил, перед засіданням слід:1. Прочитати протокол попереднього засідання

перед тим, як іти на нове засідання; 2. Приходитина засідання, маючи чітке уявлення про проблемита питання, котрі є намір ввести до порядкуденного; 3. Приходити на кожне засідання вчасно;4. Приносити із собою весь необхідний матеріал;5. Завчасно планувати час для засідання, щобніщо не заважало (телефонні виклики,повідомлення, відвідувачі тощо) [1, 319 – 320].

Під час засідання бажано:1. Запропонувати власні пункти порядку

денного, обґрунтовуючи їх необхідність якомогакоротше, не вдаючися до подробиць; 2. Якщоз’являється певна думка чи відчуття, нестримуватися, а відкрито заявляти про неї;3. Притримуватися порядку денного і допомагатиіншим не відходити від теми; 4. Прохатироз’яснень, якщо виявляється незрозумілим чийсьвиступ чи пункт порядку денного; 5. Бутиактивним. Не чекати, поки когось зацікавить вашадумка. Коли є що казати, не мовчати; 6. Наполягатина процедурах, котрі дають можливість діятиефективніше:

розпочинати вчасно; мати порядок денний; не ухилятися від теми; дотримуватися дисципліни; вислуховувати всіх учасників; вести протокол; усі важливі питання, проблеми, міркування

чи пункти порядку денного записувати на класнійдошці;

обов’язково приймати рішення; завершувати вчасно.7. Захищати право на висловлювання всіх

учасників засідання. Заохочувати виступимовчунів; 8. Уважно слухати інших учасників.Використовувати метод активного слухання зметою кращого їх розуміння; 9. Намагатисяміркувати творчо; 10. Уникати стилю спілкування,який може заважати іншим, тобто гумору,сарказму, жартів, відволікань на сторонні теми,тощо; 11. Занотовувати всі домовленості; 12. Постійнозапитувати себе, що можна зробити, щобзасідання працювало ефективніше [1, 320 – 321].

Після засідання необхідно:

1. Виконувати доручення та взяті зобов’язання;2. Ознайомити усіх, кого це стосується, ізприйнятими рішеннями; 3. Не розголошувати хідзасідання у разі, якщо така розповідь можевисвітити когось із учасників засідання унезручному світлі; 4. Утримуватися відвисловлювань проти рішення, за яке самі жголосували. Якщо ж власна думка змінилася,ознайомити з нею учасників засідання під часнаступної зустрічі; 5. Утримуватися відвисловлювань про роботу засідання поза йогомежами: власні думки слід або висловлювати назасіданнях, або не висловлювати взагалі [1, 321].

Томас Гордон впевнений, що окрімефективного учасника засідань вчителів, кожнийвчитель може стати у школі ефективнимконсультантом. Педагог переконаний, що оскількивчителі просто зобов’язані ділитись новимиідеями, демонструвати набуті навички, перейматиодин в одного передовий досвід, кожен з них можестати консультантом своїх же колег. Томас Гордонрозглядає чотири принципи, котрим маєвідповідати ефективний консультант: 1. Ненамагатися змінити співрозмовника доти, поки нез’явиться кредит довіри; 2. Приходити із завчаснопідготовленою інформацією, фактами і цифрами;3. Ділитися власним досвідом стисло, містко ілише одного разу, щоб не здаватися набридливим;4. Не брати на себе відповідальність за рівеньсприйнятливості співрозмовника [1, 322].

Розглянемо ще одне питання, якого торкавсяу своєму дослідженні Томас Гордон. Педагогпідкреслював, що школи відносяться до тихнебагатьох закладів, де отримувач послугпрактично не має голоса під час оцінювання їхякості. Споживачі освіти не мають навітьможливості обирати послуги, за винятком,звичайно, тих випадків, коли батьки учня можутьдозволити собі приватну школу. На жаль, недивлячись на те, що жодна людина у школі незнаходиться настільки близько до учня з усімайого потребами, розчаруваннями й скаргами, яквчитель, надто мало вчителів намагаютьсявідстояти інтереси своїх учнів перед очимадиректора чи педради. Навпаки, більшістьвчителів визначають власну роль у дотриманнішкільних правил і положень та у захисті позиціїадміністрації. Завдання вчителів, таким чином,зводиться лише до того, щоб домогтисяслухняності, не заохочувати скарги чи критику ізахищати директора від усіляких хвилювань.Саме через це, на думку Томаса Гордона, школипотребують спеціальних адвокатів, котрізахищатимуть інтереси споживача. Педагогпереконаний, що справжніми адвокатами для


164

учнів можуть бути їхні вчителі. Набувшивідповідних навичок, саме вчителі можутьсправляти найбільший вплив на шкільнесередовище й шкільну практику, яка повідношенню до школярів часом виглядає доситьнелюдяною, позбавляє їх громадянських прав,підриває гідність, пригнічує творчу активність тавбиває природню цікавість. Томас Гордонзапевняє, що вчителі можуть таку ситуаціюзмінити.

Висновок. Проаналізувавши рекомендаціїТомаса Гордона щодо гармонізації діяльностівчителя у школі, ми дійшли висновку, що цейвизначний педагог переконливо довів їхефективність; продемонстрував ситуації, в якихці рекомендації можна з упевненістювикористовувати; обґрунтував доцільністьформування відкритих і щирих взаємовідношеньміж вчителем та його учнями, колегами ікерівництвом.

Отже, вивчення досвіду Томаса Гордоназаслуговує на особливу увагу, так як може значнозбагатити сучасну українську педагогічну теоріюй практику. Водночас дана стаття не претендуєна вичерпне дослідження цієї проблеми, а томуподальшого вивчення потребують і інші,запропоновані Томасом Гордоном, способи таметоди ефективної гармонізації діяльностівчителя у школі.

1. Gordon Th. Т.E.T. Teacher effectivenesstraining. / Th.Gordon. – New York: Three RiversPress. – 2003. – 365 p. – ISBN 0609809326

2. Ильина Т.А. Педагогика. Курс лекций:учеб.пособ. для ств пед. интов. / Т.А. Ильина.– М.: Просвещение. – 1984. – 496 с.

3. Лещенко М. Як допомогти дітям знайтисебе: оповіді для батьків. / М. Лещенко. – К.:СМП “Аверс”. – 2007. – 116 с. – ISBN 9789667844615

4. Марцева Л. Куратор групи: обов’язок чипокликання / Л. Марцева. – Освіта. Технікуми,коледжі. – 2009. – № 2 (23). – С. 51 – 53.

5. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс:учеб. для ств пед.вузов: в 2 кн. / И.П. Подласый.– М.: Гуманитар. изд. центр “ВЛАДОС”, 1999.– Кн. 1: Общие основы. Процесс обучения. – 576с. – ISBN 5691001744, 5691001752(1)

6. Сухомлинська О.В. Духовноморальневиховання дітей та молоді в координатахпедагогічної науки і практики / О.В. Сухомлинська.// Шлях освіти. – 2006. – № 1. – С. 2 – 7.

7. Франк С.Л. Предмет знания. Душачеловека. / С.Л. Франк. – Мн.: Харверст, М.:АСТ. – 2000. – 992 с. – ISBN 9854339084

8. Johnson D. Creative Controversy: IntellectualChallenge in the Classroom. / D. Johnson,R. Johnson. – Edina, Minn.: Interaction BookCo., 1992. – ISBN 0939603187, 9780939603183.




165 Молодь і ринок №6 (101), 2013

Постановка проблеми. Хронологічневиникнення, етимологія та розвитокмаркетингу, його сутність, форми і

методи досліджені багатьма зарубіжними і вітчизняниминауковцями. Усі їхні викладки теорії і практики маркетингустверджують, що це не просто прикладна наука, асправжня філософія товаровиробництва і товарообміну,яка прагне у системі загальних понять (маркетинговихкатегорій) всебічно пізнати свій предмет – закони рухутоварів, функціонування ринку, споживчі переваги тапотреби суспільства і спрямувати ці знання на досягненнянайкращої взаємодії між виробником і споживачем длявзаємної вигоди.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Специфічні характеристики проблемного поля“філософії маркетингу” виходять за межіпредмета “філософії маркетингу та бізнесу”.Проблемам філософії маркетингу присвячено нетак багато робіт Б.В. Братаніч, Б.С. Гершунский,С. Клепко, Х. Хачатуряна. Дослідженняметодологічних функцій філософії освіти здійсненов роботах Б. Гершунського, В. Розіна, Ю. Терещенката інших авторів.

Мета статті. Проаналізувати необхідністьфілософського обґрунтування маркетингу.

Викладення основного матеріалу. Виходячиз визначення терміна “філософія” як формисуспільної свідомості, що відбиває дійсність усистемі загальних понять і поглядів на світ, тобтоє світоглядом, маркетинг – це форма суспільноїсвідомості, котра відображає товаровиробництвоі товарообмін у системі узагальнених понять іпоглядів.

Маркетинг як частина соціальної філософії, щодіє в нових умовах життя й дійсності, майже нідене розглядається. За влучним виразом Д. Шевченка,маркетинг поки як сирота серед інших наук ідисциплін: блукає у просторі прикладної економікий навколо стін соціології, психології, антропології,культурології, куди його не пропускаютьакадемічні авторитети [10].

Особливість філософії маркетингу складаютьусі аспекти філософського осмислення явищспоживання, обміну, динаміки управління і бізнесу[2].

Філософія маркетингу має безпосереднє

Роман Левкович, аспірант Дрогобицького державного педагогічного університетуімені Івана Франка

ФІЛОСОФСЬКЕ ОБҐРУНТУВАННЯ МАРКЕТИНГУВ УМОВАХ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ПІДПРИЄМНИЦТВАСтаття присвячена проблемі філософського обґрунтування маркетингу, приділяється увага впливу

філософії освіти на маркетинг.Ключові слова: філософія освіти, філософія маркетингу, соціально орієнтований маркетинг, освітній

маркетинг.

Літ. 10.

Роман Левковыч, аспирант Дрогобычского государственного педагогического университетаимени Ивана Франко

ФИЛОСОФСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ МАРКЕТИНГА В УСЛОВИЯХ ПОДГОТОВКИБУДУЩИХ СПЕЦИАЛИСТОВ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВА

Статья посвящена проблеме философского обоснования маркетинга, уделяется внимание влиянияфилософии образования на маркетинг.

Ключевые слова: философия образования, философия маркетинга, социально ориентированный

маркетинг, образовательный маркетинг.

Roman Levkovych, PostgraduateDrohobych State Pedagogical University by I. Franko

THE PHILOSOPHICAL JUSTIFICATION OF MARKETINGIN TERMS OF FUTURE BUSINESS PROFESSIONALS

The article investigates the problem of the philosophical justification of Marketing, influence the EducationalPhilosophy to Marketing.

Keywords: Educational Philosophy, Marketing Philosophy, socially oriented marketing, educationalmarketing.

УДК 373.61:1

ФІЛОСОФСЬКЕ ОБҐРУНТУВАННЯ МАРКЕТИНГУВ УМОВАХ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА

© Р. Левкович, 2013

166

відношення до визначення цілепокладанняпідприємницької діяльності, соціокультурнихдетермінант виробництва загалом та орієнтирівуправління виробництвом в умовах ринку.

Предметну специфіку маркетингу як галузісоціальнофілософського знання формує те, що вцентрі його є людина як суб’єкт задоволеннявласних потреб, а не об’єкт управлінської чивиробничої діяльності [1]. З огляду на те, щосистема державного управління відноситься доскладних імовірнісних систем із людиною в центрі,тобто є складною соціальноекономічноюсистемою [5], саме державне управліннярозглядається як предметне поле маркетингу.

Принципові орієнтири, які формулює філософіямаркетингу як основа практичної діяльності,відповідають сутності і духу державногоуправління як свідомої, цілеспрямованої,упорядкованої дії людей на соціальні процеси зурахуванням властивих даній соціальній системіоб’єктивних закономірностей і тенденцій длядосягнення найоптимальнішого функціонування ірозвитку цієї системи та визначених цілей [4].

Філософські проблеми освітнього маркетингуосмислюються переважно як теоретичнийінструментарій вдосконалення тих чи іншихаспектів освітньої діяльності.

Освітній маркетинг це обґрунтованатеоретичними дослідженнями дисципліна, якунизка фахівців називають “філософські основимаркетингу”. Тут чітко ставиться завданнятеоретичного осмислення філософської предметностімаркетингу, теоретичного узагальнення соціальнихта когнітивних основ його філософії загалом.Однак реалізується це завдання здебільшого наоснові аналізу загальних тенденцій суспільногорозвитку та генезису маркетингу.

Складовою філософської концепції соціальноорієнтованого маркетингу в освіті є визначення їїхарактеристик як складової наукового знання.

Змістовно вона пов’язана з процесомкогнітивної інституціоналізації таких галузей знаньяк філософія маркетингу та філософія освіти, щодосить бурхливо розвиваються на рубежі XX –XXI ст. Теоретикометодологічний зміст вказанихгалузей наукового знання вирішальною міроювизначає характер концепції освітньогомаркетингу. Вона формується на основі синтезуадаптованих з філософії освіти та філософіїмаркетингу теоретикометодологічних положеньта понять стосовно виокремленого предметудослідження – освітнього маркетингу.

Філософія освіти створює методологічнийфундамент для аналізу освітнього маркетингу вширокому міждисциплінарному та метапарадигмальному

контексті, а також відіграє роль загальної науковоїпарадигми. Загалом інтерпретація філософіїосвітнього маркетингу в межах сучасноїфілософськоосвітньої парадигми допомагаєкристалізуватися основній тенденції його розвиткув умовах становлення “суспільства освіти”.

Найбільш адекватним теоретикометодологічнимфундаментом філософського обґрунтуванняосвітнього маркетингу є ті напрямки вітчизняноїфілософської думки, які розвивають та адаптуютьу відповідності з особливостями українськогосуспільства, ті напрямки філософії освіти, якізосереджують увагу на цілісному духовнопрактичному характері цієї дисципліни та їїміждисциплінарнометапарадигмальній природі.

Принципово важливою рисою сучасноїфілософії освіти в її постмодерній інтерпретації єсвоєрідна “злитість” філософських світогляднометодологічних основ та різноманітних освітніхновацій. Дослідники сучасної освіти відзначаютьце як її плюралізацію і в цілому характеризуютьяк безсумнівний позитивний феномен [6].

“Філософія освіти належить до розряду тихзнань, що й філософія політики, права, технікитощо. А спільне в цих “філософій” – їхнявизначеність щодо тієї чи іншої конкретної сферидіяльності в єдиній онтології духовної та духовнопрактичної культури” [9, 11]. Для освітньогомаркетингу найбільш важливим є те, що такаінтерпретація філософії освіти передбачає їївизначення через методологію практичноїосвітньої діяльності, тобто предметністьосвітнього маркетингу. “Філософія освіти – цегалузь гуманітарного знання, яка займаєтьсяпрогнозуванням розвитку освіти, створенням їїстратегії, проектуванням світоглядних орієнтирівнавчання й виховання, внаслідок чого освітаперетворюється на основний культуротворчийінститут держави... філософія освіти єметодологією функціонування й розвитку освіти,системою загальних знань, що “зав’язані” всімсвоїм змістом на онтології” [9, 13].

Якщо онтологічнопрактична характеристикафілософії освіти розкриває можливість їїзастосування для аналізу соціальної природи іфункцій освітнього маркетингу, то когнітивнахарактеристика як складової філософії освітирозкривається у концепції міждисциплінарної таметапарадигмальної сутності філософськоосвітнього знання [8, 37].

Філософія освітнього маркетингу, щоформується як синтез двох міждисциплінарнихнаукових дисциплін – філософії освіти та філософіїі теорії маркетингу – в якості сукупностіміждисциплінарного знання філософського



167 Молодь і ринок №6 (101), 2013

характеру, також входить до складу філософіїосвіти.

Філософія освіти обґрунтовує доцільністьвключення проблематики освітнього маркетингуу філософськоосвітню предметність, відтаквизначаючи і загальний контекст (об’єктність)предмета освітнього маркетингу.

Проблемне поле філософії та теорії освітньогомаркетингу як складової проблемного поляфілософії освіти ґрунтується на процедуріміждисциплінарного синтезу при вирішенніглобальних проблем сучасної освіти [3, 95 – 104].

Філософія втомилася робити людство кращимза допомогою революцій, управління іменеджменту, останнє її ноухау – освіта... Щобуряд став “урядом, що навчається”, суспільство– “суспільством знання” чи “суспільством, щонавчається”, вони обоє повинні мати відповіднуфілософію освіти. Філософія освіти – це публічнезастосування філософії на рівні суспільства [7, 12].

Висновок. Філософський підхід до осмисленняролі маркетингу дозволяє прийти до висновку, щов ідеалі маркетинг є теорією і практикою,орієнтованої на оптимізацію взаємозв’язків івзаємодії комплексу людських можливостей ізсередовищем її проживання. Від ступенярозвиненості філософських засад освітньогомаркетингу залежить науковий та світогляднийрівень політики, стратегії й тактики освітньогомаркетингу як інтегративного механізму розвиткуосвітніх систем постіндустріального суспільства.

1. Братаніч Б.В. Філософія маркетингу яккогнітивний феномен // Гуманітарний вісник

Запоріз. держ. інж. акад.: зб. наук. пр. / гол.ред. В.Г. Воронкова. – Запоріжжя: ВидвоЗДІА, 2007. – Вип. 29. – С. 64 – 71.

2. Братаніч Б.В. Соціально орієнтованийосвітній маркетинг в структурі філософськоосвітнього знання // Наука. Релігія. Суспільство.– Донецьк, 2005. – №1. – С. 161 – 167.

3. Гершунский Б.С. Философия образованиядля XXI века (в поисках практикоориентированныхобразовательных концепций). – М.: Совершенство,1998. – 608 с.

4. Державне управління і менеджментнавч. посіб. у табл. і схемах / Г.С. Одінцова,Г.І. Мостовий, О.Ю. Амосов та ін.; за заг. ред.Г.С. Одінцової. – X.: ХарРІ УАДУ, 2002. – 492 с.

5. Дєгтяр А.О. Державноуправлінськірішення: інформаційно аналітичне таорганізаційне забезпечення: моногр. – X.: Видво ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. – 224 с

6. Джуринский А.Н. Зарубежная школа:современное состояние и тенденцииразвития. – М.: Педагогика, 1993. – 238 с

7. Клепко С. Що вміють робити філософи// Управління освітою. – 2002. – №7. – С. 12,13.

8. Розин В.М., Булдаков С.К. Философияобразования: Учебное пособие. – Кострома:Издво КГУ, 1999. – 284 с.

9. Терещенко Ю.І. Філософія освіти тапошуки моральноетичного виховання // Шляхосвіти. – 2002. – №3. – С. 11 – 15.

10. Шевченко Д.А. Рецензия. – Режимдоступа: www.cfin.ru/press/ practical/200303/02.shtml



“Випадок – це псевдонім Бога”. Анатоль Франс

французький прозаїк, літературний критик

“Захочеш – і будеш. В людині, затям, Лежить невідгадана сила”.

Олег Ольжич (Олег Кандиба)

український поет, археолог і політичний діяч

168

Постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливиминауковими та практичними

завданнями. Сьогодні, в умовах тотальноїглобалізації, світ переживає нову могутнюреволюцію, здатну принципово змінити життялюдей – їх роботу, дозвілля, способи об’єднанняу співтовариства і навіть ставлення до самих себе.На відміну від попередніх технологічнихреволюцій, заснованих на матерії та енергії, цяфундаментальна зміна зачіпає наше розуміннячасу, простору, відстані і знання. В основіінформаційної революції лежить вибуховийрозвиток інформаційних технологій, різноманітність

і можливість вживання яких лімітовані лишевинахідливістю самої людини. Сьогодні сталаочевидною перевага інформаційної складовоїдіяльності людей над всіма іншими її формами ікомпонентами.

У сучасному світі знання й інформаціяпороджують нові знання, їхні обсяги і вплив напродуктивний розвиток суспільства. Цей викликжадає від людства нових способів і засобівпоширення і використання глобальних знань зметою подальшого прогресу, що і є головноювластивістю суспільства знань та інформації.Пошук нової парадигми улаштування світу, щовимагає глобалізації знань і наукових досягнень, і

УДК 004:316

Марія Гурій, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри моделювання та

інформаційнокомунікативних технологій в економіціНаталія Біян, викладач кафедри моделювання та

інформаційнокомунікативних технологій в економіціДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ІНФОРМАТИЗАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇУ статті розглянуто сутність процесу інформатизації сучасного суспільства в умовах глобалізації.

Дано визначення поняттям “інформатизація” та “інформаційне суспільство”. Проаналізовано риси і ознакиінформаційного суспільства та інформаційної культури.

Ключові слова: інформатизація, інформаційне суспільство, інформаційна культура, інформаційнітехнології, глобалізація.

Літ. 10.

Мария Гурий, кандидат педагогических наук,доцент кафедры моделирования и

информационнокоммуникативных технологий в экономикеНаталья Биян, преподаватель кафедры моделирования и

информационнокоммуникативных технологий в экономикеДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ИНФОРМАТИЗАЦИЯ ОБЩЕСТВА В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИВ статье рассматривается сущность процесса информатизации современного общества в условиях

глобализации. Дано определение понятиям “информатизация” и “информационное общество”.Проанализированы черты и признаки информационного общества, а также информационной культуры.

Ключевые слова: информатизация, информационное общество, информационная культура,

информационные технологии, глобализация.

Maria Huriy, Ph.D. (Pedagogic), assistant professor of design and Information and communication technologies in the economy

Natalia Biyan, lecturer in modeling and Information and communication technologies in the economy


INFORMATIZATION OF THE SOCIETY IN THE CONDITIONS OF GLOBALIZATIONThe article deals with the the nature of the process of informatization of modern society in the conditions of

globalization. Determinations to the concepts “informatization” and “informative society” are given. Characteristicsand features of the informative society and informative culture are analyzed.

Keywords: informatization, informative society, informative culture, information technologies, globalization.

ІНФОРМАТИЗАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

© М. Гурій, Н. Біян, 2013

169 Молодь і ринок №6 (101), 2013

став передумовою виникнення нової фазирозвитку людства, пов’язаної з появоюінформаційного суспільства та його найбільшрозвиненої форми – суспільства знань. В епохуінформаційного суспільства людство одержуємогутній інструмент для об’єднання зусиль зметою одержання нових знань, спрямованих навирішення своїх глобальних проблем,економічного зростання і підвищення життєвогорівня населення.

Становлення і розвиток інформаційногосуспільства є характерною рисою XXI століття.Саме в інформаційному суспільстві активнорозвиваються інформаційні і комунікаційнітехнології, створюються умови для ефективноговикористання знань у вирішенні найважливішихзавдань управління суспільством і демократизаціїсуспільного життя.

Аналіз досліджень і публікацій, в якихзапочатковано розв’язання даної проблеми.Різні аспекти інформаційного суспільства, зокрема,роль і місце людини у процесах глобалізації таінформаційних взаємодіях, специфіка розвиткуінформаційного суспільства в окремихвисокорозвинених країнах, і країнах, щорозвиваються, проаналізовані у працяхТ.А. Берези [1], М.С. Демкової [4], Дж. Лалл [7],К. Мей [8], А.А. Чернова [10].

Мета статті – розкрити сутністьінформатизації суспільства в умовах глобалізації.

Виклад основного матеріалу дослідження.Еволюція сучасного суспільства, що супроводжуєтьсякорінними соціальними перетвореннями у світі і унашій країні, рухається у напрямі того типу соціуму,який достатньо точно характеризується поняттям“інформаційне суспільство”. Йдеться простановлення глобальної інформаційної індустрії,підвищення ролі знань та інформації векономічному і соціокультурному розвитку, появунових форм демократії, структурні зрушення узайнятості та в інших сферах життєдіяльностісуспільства. У наші дні формуються абсолютнонові відносини в економічному, соціальному ідуховному житті людей, які описуються поняттям“інформаційне суспільство”.

Спочатку дослідники інформаційногосуспільства звертали увагу переважно навдосконалення засобів поширення і забезпеченнядоступу до інформації, а в обговоренні домінувалитехнологічні, інфраструктурні й економічніаспекти. Це було природним чином зумовленовибуховим розвитком і конвергенцієюінформаційних та комунікаційних технологій, щопризвели до істотних змін на світовому ринку [5,13]. Так, в 60 – 70х роках ХХ ст. у західній

літературі вважалося, що основою формуванняінформаційного суспільства є розвитокобчислювальної та інформаційної техніки.Називалася і низка інших ознак: глобальнийхарактер інформації, вільне від державнихкордонів поширення інформаційних потоків; значнезростання можливості збору, обробки, зберігання,передачі інформації, доступу до неї; збільшеннядії інформації на розвиток різних сфер людськоїдіяльності; перехід до нових форм зайнятості та ін.

Соціогуманітарні аспекти становлення новогоінформаційного суспільства стали активнодосліджуватися у результаті усвідомлення того,що черговий якісний стрибок у розвиткутехнологій породив нову глобальну соціальнуреволюцію, що не поступалася революціямминулого за своїми масштабами і впливом налюдське співтовариство. Сьогодні на першийплан висуваються вже не проблеми подальшоїтехнізації суспільства, як це вважалося ще кількароків тому, а проблеми його інтелектуалізації,створення і впровадження нових соціальнихтехнологій, заснованих на ефективномувикористанні головного стратегічного ресурсусуспільства – знань.

У понятті “інформатизація суспільства” акцентнеобхідно робити не стільки на технічних засобах,скільки на сутності і цілях соціальнотехнічногопрогресу. Інформатизація на базі впровадженнякомп’ютерних і телекомунікаційних технологій єреакцією суспільства на потребу в істотномузбільшенні продуктивності праці в інформаційномусекторі суспільного виробництва, де зосередженобільше половини працездатного населення.

Інформатизація – це процес широкомасштабноговикористання ІКТ у всіх сферах соціальноекономічного, політичного і культурного життясуспільства з метою підвищення ефективностівикористання інформації і знань для управління,задоволення інформаційних потреб громадян,організацій і держави та створення передумовпереходу країни до інформаційного суспільства [6, 52].

У більшості розвинених країн розуміють, щовідставання у сфері інформаційних і комунікаційнихтехнологій може стати згубним для їхньогорозвитку у цілому. Товариство з високим рівнемрозвитку і використання інформаційних технологій,розвиненими інфраструктурами, щозабезпечують виробництво інформаційнихресурсів і можливість доступу до інформації,називають інформаційним (ІС). Сама назва“інформаційне суспільство” вперше з’явилося вЯпонії в середині 60х років XX століття [2, 288].

Характерними позитивними рисами і ознакамиінформаційного суспільства є:


170

формування єдиного інформаційнокомунікаційного простору країни, як частинисвітового;

становлення та домінування у різних сферахсуспільства перспективних інформаційнихтехнологій, засобів обчислювальної техніки ітелекомунікацій;

створення і розвиток ринку інформації і знаньяк факторів виробництва на додаток до ринківприродних ресурсів, праці і капіталу, перехідінформаційних ресурсів суспільства у реальніресурси соціальноекономічного розвитку,фактичне задоволення потреб суспільства вінформаційних продуктах і послугах;

зростання ролі інформаційнокомунікаційноїінфраструктури у системі суспільноговиробництва;

підвищення рівня освіти, науковотехнічногоі культурного розвитку за рахунок розширенняможливостей систем інформаційного обміну наміжнародному, національному і регіональномурівнях;

створення ефективної системи забезпеченняправ громадян і соціальних інститутів на вільнеодержання, поширення та використання інформаціїяк найважливішої умови демократичногорозвитку [6, 65].

До негативних рис інформаційного суспільстваможна віднести такі:

існує проблема забезпечення якості тадостовірності інформації;

частині людей важко адаптуватися досередовища інформаційного суспільства;

засоби масової інформації мають свій впливна суспільство [3, 90].

Ближче всіх на шляху до інформаційногосуспільства стоять країни з розвиненоюінформаційною індустрією, до числа яких слідвіднести США, Японію, Англію, Німеччину, країниЗахідної Європи. У цих країнах вже давно одниміз напрямів державної політики є напрям,пов’язаний з інвестиціями та підтримкою інноваційв інформаційну індустрію, розвиток комп’ютернихсистем та телекомунікацій.

У період переходу до інформаційногосуспільства необхідно підготувати людину дошвидкого сприйняття й обробки великих обсягівінформації, оволодіння нею сучасними засобами,методами і технологією роботи. Крім того, новіумови праці породжують залежністьінформованості однієї людини від інформації,одержаної іншими людьми. Тому вже недостатньовміти самостійно освоювати і накопичуватиінформацію, а необхідно навчитися такої технологіїроботи з інформацією, коли готуються та

приймаються рішення на основі колективногознання. Це говорить про те, що людина повиннамати певний рівень культури з поводження зінформацією. Для відображення цього факту буввведений термін “інформаційна культура” [2, 289].

Інформаційна культура пов’язана із соціальноюприродою людини. Вона є продуктомрізноманітних творчих здібностей людини івиявляється у таких аспектах:

у конкретних навичках із використаннятехнічних пристроїв (від телефону доперсонального комп’ютера та комп’ютернихмереж);

у здатності використовувати у своїй діяльностікомп’ютерну інформаційну технологію, базовоюскладовою якої є численні програмні продукти;

в умінні “витягати” інформацію з різнихджерел: як з періодичної преси, так і зелектронних комунікацій, представляти її узрозумілому вигляді та вміти ефективновикористовувати;

у володінні основами аналітичної переробкиінформації;

в умінні працювати з різною інформацією; у знанні особливостей інформаційних потоків

у своїй сфері діяльності.Інформаційна культура вбирає у себе знання з

тих наук, які сприяють її розвитку і пристосуваннюдо конкретного виду діяльності (кібернетика,інформатика, теорія інформації, математика,теорія проектування баз даних і низка іншихдисциплін). Невід’ємною частиною інформаційноїкультури є знання нової інформаційної технологіїта вміння її застосовувати як для автоматизаціїрутинних операцій, так і в неординарних ситуаціях,що вимагають нетрадиційного творчого підходу[2, 292].

Відомо, що інформаційні технології єбезпосереднім двигуном процесу глобалізації,найважливішою рисою якої виступає формуванняєдиного в масштабах усього світу фінансовоінформаційного простору, в якому усе більшоюмірою здійснюється комерційна діяльністьлюдства.

Важливою складовою процесів глобалізаціїстав розвиток новітніх інформаційних технологій,які призвели до глобальних трансформацій у сферікомунікації. Електронна революція з її багатьматехнічними новинками дуже швидко змінює світ.Одночасно із значними перевагами ці процесиспричинюють і значні ризики. Через тедотримання пріоритетів демократичногорозвитку світового співтовариства, збереження ірозширення прав людини, зокрема визнанняжиттєво важливим нового права людини – права



171 Молодь і ринок №6 (101), 2013

на комунікацію, повинні стати важливоюпередумовою вироблення публічної політики істворення відповідних законів інформаційної ери.

Глобалізація є об’єктивним незворотнимпроцесом, який не спинити, однак цей процес, всеж треба регулювати. Ця проблема стосується йУкраїни – ввійти в європейський і світовий ринки,у світовий інформаційний простір з мінімальнимивтратами. У глобальній економічній системі незалишилось можливостей для стихійних ринковихвідносин між державами. Глобалізація світовогоринку не тільки не суперечить дедаліінтенсивнішим регіональним інтеграційнимпроцесам, але, навпаки, є каталізатором їхрозвитку. Учені різних країн розробили більшедесяти моделей глобальної економіки, якіпропонують варіанти вирішення світових проблем.

Правовими основами інформаційногосуспільства є закони і нормативні акти, щорегламентують права людини на доступ доінформаційних ресурсів, технологій,телекомунікацій, захист інтелектуальної власності,недоторканність особистого життя, свободуслова, інформаційну безпеку. Інформаційнабезпека суспільства та особистості набуваєнового статусу, із суто технологічної проблемиперетворюючись у соціальну, від вирішення якоїзалежить стійке функціонування сучаснихтовариств.

Глобальне інформаційне суспільствоформується локально, у різних країнах цей процесйде з різною інтенсивністю і особливостями.Інформаційні товариства мають три головниххарактеристики. Поперше, інформаціявикористовується як економічний ресурс.Організації використовують інформацію у всебільших масштабах з метою підвищитиефективність, стимулювати інновації, укріпитиконкурентоспроможність. Подруге, інформаціястає предметом масового споживання унаселення. Потретє, відбувається інтенсивнеформування інформаційного сектору економіки,який зростає більш швидкими темпами, ніж іншігалузі. Причому рух до інформаційногосуспільства – загальна тенденція для розвиненихдержав і країн, що розвиваються [7, 34].

Висновки. Становлення інформаційногосуспільства є атрибутом прогресу, оскільки рользнання, як вирішального чинника динамікисуспільства, стає все більш очевидною. За умовстабільного розвитку інформаційних технологій,

засобів і систем зв’язку, сфери виробництва тапослуг, інформатизація відбуватиметься успішноз опорою на швидкий розвиток високих технологійу машинобудуванні і засобів зв’язку. Приуспішному розвитку інформатизації відбуватиметьсявідкриття існуючих та створення нових баз данихі знань, необмежений доступ до всіх засобівзв’язку, і особливо до персональних комп’ютерів;комп’ютеризація системи перекваліфікації кадрівта освіти, автоматизація промисловості і т.д.

1. Береза Т.А. Поняття інформаційногосуспільства, принципи його побудови та складовікомпоненти / Т.А. Береза // Інформаційне суспільство.Шлях України. – К.: “Відродження” та ПРООН, 2004.– С. 264–273. – (Бібліотека інформаційногосуспільства).

2. Грипич С.Н. Інформатизація сучасногосуспільства: стан, проблеми, перспективи /С.Н. Грипич // Збірник наукових праць Рівненськогодержавного гуманітарного університету. Філософія.Педагогіка. Суспільство. – Рівне: РДГУ, 2012. – Вип. 2.– 286 – 297.

3. Гуцал К.А. Концепція розвитку інформаційногосуспільства / К.А. Гуцал // Держава та регіони. Серія:Гуманітарні науки. – 2010. – №4. – С. 89 – 91.

4. Демкова М. Фігель М. Інформація, як основаінформаційного суспільства: поняття та правоверегулювання / М. Демкова, М. Фігель // Інформаційнесуспільство. Шлях України. – К.: “Відродження” таПРООН, 2004. – С. 150 – 163. – (Бібліотекаінформаційного суспільства).

5. Дзьобань О.П. Засоби масової комунікації вконтексті інформаційної безпеки: діяльнісні йфункціональні аспекти / О.П Дзьобань // Науковізаписки Харківського університету Повітряних Сил.Соціальна філософія, психологія. – Х.: ХУПС, 2005. –Вип. 2 (23). – С. 37 – 43.

6. Кудрявцева С.П. Міжнародна інформація[навчальний посібник] / С.П. Кудрявцева, В.В. Колос.– К.: Видавничий Дім “Слово”, 2005. – 400 с.

7. Лалл Дж. Масмедіа, комунікації і культура:глобальний підхід / Дж. Лалл; за ред. О. Гриценко. –К.: “К.І.С.”, 2002. – 264 с.

8. Мей К. Інформаційне суспільство. Скептичнийпогляд / К. Мей; [пер. з англ.]. – К.: “К.І.С.”, 2004. – 220 с.

9. Мойсеєнко А.О. Готовність населення Українидо діяльності в інформаційному суспільстві /А.О. Мойсеєнко // Інформаційне суспільство. ШляхУкраїни. – К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. –С. 231 – 239.

10. Чернов А.А. Становление глобальногоинформационного общества: проблемы иперспективы: [монография] / А.А. Чернов. – М.:“Дашков и К°”, 2003. – 232 с.



172

У перший літній день в Україні, як і у всьому світі, відзначають свято маленьких громадян, свято добра та одвічної надії – День захисту дітей.

Адже саме в дітях ми бачимо здійснення своїх мрій і сподівань. Прагнемо, щоб вони росли здоровими та радісними, прославляли свої родини і рідний край.


“Багато величного є на землі, але немає нічого більш величнішого ніж дитина”.

Софокл

грецький драматург

“Подаруй дитині вишиванку – Наш народний вічний оберіг. Хай вона, як сонце на світанку, Виведе дитину за поріг У широкий світ, у світлу днину, На прямі і праведні путі. Хай сорочка кожну божу днину Буде оберегом у житті”.

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ДІТЕЙ

У даній публікації використано матеріали Наталія Матвєєва, Андрій Голобородько. Святі і свята України. – К.,1995; http://www.inpearls.ru/; http://www.inpearls.ru/; Олекса Воропай. “Звичаї нашого народу”.

1 червня 2013 року Міжнародний день дітей

(International Children’s Day)

ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙУ ЩОМІСЯЧНИЙ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 8 – 10 друкованих сторінок іздвома-трьома ілюстраціями (рисунками, фотографіями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається. 2.Рукопис статті надсилається у одному примірнику (обов’язково перший), надрукованихчерез півтора інтервали на одній сторінці стандартного паперу, з пронумерованими сторінками.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:- УДК;- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);- анотація статті на окремій сторінці у одному примірнику українською, російською та

англійською мовами;- рисунки, фотографії з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]);- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місце

праці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензія

доктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерів домашньогота службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводу цієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог ВАК України (Постанова №7-06. 1 від 15 січня 2003 р.) необхіднодотримуватися таких елементів написання статей: постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями, аналіз основнихдосліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на якіспирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, якимприсвячується дана стаття; формування цілей статті (постановка завдання); викладосновного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Сфера розповсюдження та категорія читачів:

- загальнодержавна, зарубіжна;- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.

Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:

Ознайомлення із питаннями наукових досліджень педагогіки, ринкової економіки, інфраструктуриринку, історії, філософії, психології, формування професійних компетенцій у студентів ВНЗ, організаціїнавчального процесу, використання інформаційних технологій у навчанні, виховання учнівської молодіта студентства у високих християнських цінностях і моральних та культурних засадах, української таромано-германської філології тощо.

Головний редактор Мирон ВачевськийКомп’ютерний набір та верстка Іван Василиків

Технічний редактор Михайло Примаченко член Національної спілки журналістів України Художнє оформлення Христина Стасик член Національної спілки журналістів України

Documents

Молодь і ринокdspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I... · Edition takes orders to produce thematic issue or separate part at the expense of customer. ... Myron