Методичка - СумДУlib.sumdu.edu.ua/library/docs/rio/2010/m2863.doc · Web viewжурнал обліку роботи групи, навчально-тематичний

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИМІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВМІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’’ЯЯ УКРАЇНИУКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТСУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТМЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТМЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ І ЕПІДЕМІОЛОГІЇКАФЕДРА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ І ЕПІДЕМІОЛОГІЇМЕТОДИЧНІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇРЕКОМЕНДАЦІЇ Д ДЛЯЛЯ

ВИКЛАДАЧІВВИКЛАДАЧІВ ДО ДО ПРОВЕДЕННЯ ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З З ЛІКАРЯМИ-ЛІКАРЯМИ-ІНТЕРНАМИ СПЕЦІАЛЬНОСТІІНТЕРНАМИ СПЕЦІАЛЬНОСТІ ««ЗАГАЛЬНА ПРАКТИКА-ЗАГАЛЬНА ПРАКТИКА-

СІМЕЙНА МЕДИЦИНА» З СУМІЖНОГО ЦИКЛУСІМЕЙНА МЕДИЦИНА» З СУМІЖНОГО ЦИКЛУ«ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ З КУРСОМ ОСОБЛИВО«ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ З КУРСОМ ОСОБЛИВО

НЕБЕЗПЕЧНИХ ІНФЕКЦІЙ. КЛІНІЧНА ЕПІДЕМІОЛОГІЯ.НЕБЕЗПЕЧНИХ ІНФЕКЦІЙ. КЛІНІЧНА ЕПІДЕМІОЛОГІЯ. ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ. СНІД ТА ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ»ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ. СНІД ТА ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ»

СУМИВидавництво СумДУ

2010

32863 Методичні рекомендації для викладачів до проведення практичних занять з лікарями-інтернами спеціальності «загальна практика-сімейна медицина» з суміжного циклу «Інфекційні хвороби з курсом особливо небезпечних інфекцій. Клінічна епідеміологія. ВІЛ-інфекція. СНІД та вірусні гепатити» / Укладачі: М.Д. Чемич, Н.І. Ільїна, В.В. Захлєбаєва. - Суми: Видавництво СумДУ, 2010. - 130 c.

Кафедра інфекційних хвороб і епідеміології

3 ЗМІСТ

І. Сучасна епідеміологічна ситуація в Україні…………………….. с. 4ІІ. Епідеміологія найбільш поширених інфекційних хвороб……… 8ІІІ. Особливо небезпечні інфекції. Організація протиепідемічних

щеплень…………………………………………………………….. 12IV. Імунопрофілактика інфекційних хвороб. Календар щеплень….. 17V. Основні методи діагностики в клініці інфекційних хвороб……. 21VI. Харчові токсикоінфекції, шигельоз, сальмонельоз, ботулізм….. 26VII. Черевний тиф, паратифи А, В. Єрсиніози, ешерихіози…………. 32VIII. Бруцельоз, лептоспіроз, поліомієліт……………………………... 37IX. Ентеробіоз, аскаридоз, трихоцефальоз, стронгілоїдоз,

гіменолепідоз, трихенільоз, теніаринхоз, теніоз, ехінококоз, альвеококоз, опісторхоз…………………………………………... 44

X. ГРВІ, грип, пташиний грип………………………………………. 49XI. Менінгококова інфекція. Інфекційний мононуклеоз.

Легіонельоз………………………………………………………... 54XII. Дифтерія, скарлатина, коклюш, паракоклюш…………………... 59XIII. Кір, краснуха, вітряна віспа, епідемічний паротит……………... 64XIV. Рикетсіози: висипний тиф, Ку-гарячка, хвороба Брілла,

волинська гарячка………………………………………………… 70XV. Малярія, туляремія………………………………………………... 76XVI. Поворотний тиф, хвороба Лайма………………………………… 81XVII. Бешиха, лістеріоз………………………………………………….. 86XVIII. Правець, сказ………………………………………………………. 92XIX. Чума, холера……………………………………………………….. 98XXI. Сибірка, натуральна віспа……………………………………….... 103XXII. Інфекційно-токсичний шок. Невідкладна допомога……………. 109XXIII. Дегідратаційний шок. Невідкладна допомога…………………… 114XXIV. ВІЛ-інфекція. СНІД………………………………………………... 119XXV. Вірусні гепатити………………………………………………….... 125

3І. СУЧАСНА ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ

1 Кількість годин – 2.

2 Актуальність теми: епідеміологія інфекційних захворювань – одна з найважливіших складових епідеміології як загальної науки. При цьому варто зауважити, що значна кількість патологічних процесів, які не відносять до інфекцій, по суті, є проявами останніх. Тому необхідно не тільки досліджувати біологічну основу взаємодії популяцій та господаря, а й професійно і на сучасному рівні використовувати популяційні методи.

3 Навчальні цілі заняття3.1 Лікар повинен знати:- епідеміологію сучасних інфекційних хвороб;- профілактику, санітарно-протиепідемічні заходи в осередку

інфекції, терміни ізоляції хворих, тривалість медичного спостереження за контактними;

- організацію амбулаторно-поліклінічної допомоги інфекційним хворим.

3.2 Лікар повинен вміти: - вчасно запідозрити та діагностувати найпоширеніші

інфекційні хвороби та хвороби, які найбільш характерні для даного регіону;

- провести санітарно-протиепідемічні заходи в осередку інфекції;

- провести ізоляцію хворих та організувати медичне спостереження за контактними.

3.3 Лікар повинен вдосконалити на занятті:- теоретичні знання та практичні навички з діагностики,

лікування та проведення протиепідемічних заходів.

4 Матеріали та оснащення: медичні карти стаціонарних хворих, папка з кодами, журнал обліку роботи групи, навчально-

3тематичний план, список рекомендованої літератури, план-конспект заняття, архівні та нинішні історії хвороб, виписки з них, хворі для курації, зразки медичної документації.

5 Місце проведення: 1-ше та 2-ге інфекційні відділення, реанімаційне відділення, приймальне відділення.

6 Основні питання, що підлягають розгляду:- епідеміологія кишкових інфекцій; - епідеміологія інфекцій дихальних шляхів;- епідеміологія кров’яних інфекцій ;- епідеміологія інфекцій зовнішніх покривів;- основні етапи епідеміологічної діагностики, особливості

організації протиепідемічних заходів.

7 Організаційна структура заняття№пор.

Основні етапи заняття, їх функції і зміст Тривалість, хв.

1 2 31 Підготовчий етап:

1 Організація заняття.Функція – налаштування на

продуктивну працю, усунення відволікаючих факторів.

Зміст – привітання, облік присутніх, запитання щодо готовності до співпраці

Постановка навчальних цілей.Функція – конкретизація майбутньої

роботи.Зміст – доведення до групи навчальних

цілей заняття.2 Контроль вхідного рівня знань.

Функція – встановлення рівня знань після самостійної роботи.

Зміст – усна співбесіда

10

31 2 32 Основний етап:

Функція – формування системи професійних вмінь та навичок.

Зміст – встановлення діагнозу курованим хворим згідно зі схемами різних класифікацій, аналіз лікарських діагнозів в історіях хвороб

55

3 Завершальний етап:1 Контроль і корекція рівня

професійних знань та вмінь.Функція – визначення рівня засвоєних

вмінь та знань.Зміст – індивідуальний контроль

практичних навичок і професійних дій.2 Підбиття підсумків заняття.

Функція – розкриття змісту помилок, які виникали під час заняття, навчання самостійності в аналізі і оцінці виконаних дій.

Зміст – аналіз типових помилок, які виникли в ході заняття.

3 Домашнє завдання з переліком тематичної і навчальної літератури.

Функція – довести напрямок самостійної роботи.

Зміст – тема наступного практичного заняття, рекомендована до нього література

15

8 Види і форми контролю1 Усна співбесіда.2 Оцінка та інтерпретація отриманих даних додаткового

дослідження.3 Оцінка виконання основних практичних навичок.

39 Список рекомендованої літератури1. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній

медицині / за ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2007.- –С. 8-25.

2. Законодавча база України /за ред. Т.С. Гребенюка. - Київ, 2003. – 987 с.

10 Завдання для самостійної підготовки:- робота з рекомендованою літературою та періодичними

виданнями.

ІІ. ЕПІДЕМІОЛОГІЯ НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНИХ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

1 Кількість годин 2.

2 Актуальність теми: нині людині загрожують понад 2000 різних інфекційних хвороб. Навіть тепер інфекційні хвороби є основною причиною смерті. За даними ВООЗ, у 1997 році кожна третя смерть була зумовлена інфекцією. Практичному лікарю необхідно знати і пам’ятати особливості епідеміології інфекційних хвороб, актуальні питання ендемічної захворюваності на різних територіях. Використовуючи ці знання, можна покращити якість діагностики і лікування інфекційних хвороб, попередити розвиток ускладнень та розвиток формування довготривалих соматичних та неврологічних захворювань, пусковим механізмом для розвитку яких нерідко є інфекційна хвороба.

3 Навчальні цілі заняття3.1 Лікар повинен знати:- епідеміологію найбільш поширених інфекційних хвороб;- профілактику, санітарно-протиепідемічні заходи в

осередку інфекції, терміни ізоляції хворих, тривалість медичного спостереження за контактними;

- організацію амбулаторно-поліклінічної допомоги інфекційним хворим.

3.2 Лікар повинен вміти:- вчасно запідозрити та діагностувати найпоширеніші

інфекційні хвороби та хвороби, які найбільш характерні для певного регіону;

- провести санітарно-протиепідемічні заходи в осередку інфекції;

- провести ізоляцію хворих та організувати медичне спостереження за контактними.

34 Матеріали та оснащення: журнал обліку роботи групи, навчально-тематичний план, список рекомендованої літератури, план-конспект заняття, архівні історії хвороби, виписки з них, хворі для курації, медичний інструментарій (шпатель, фонендоскоп, термометр, неврологічний молоточок, спирт, пробірка, живильне середовище, набір для проведення шкірної проби), зразки медичної документації (історія хвороби, термінове повідомлення до СЕС, рецепти, виписка, направлення тощо).

5 Місце проведення: реанімаційне відділення, маніпуляційний кабінет.

6 Основні питання, що підлягають розгляду на семінарі:- епідеміологія кишкових інфекцій;- епідеміологія інфекцій дихальних шляхів;- епідеміологія кров’яних інфекцій;- епідеміологія інфекцій зовнішніх покривів; - основні етапи епідеміологічної діагностики і особливості

організації протиепідемічних заходів.


Основні етапи заняття, їх функції і зміст Тривалість,хв.


1 Організація заняття.Функція – налаштування на продуктивну

працю, усунення відволікаючих факторів.Зміст – привітання, облік присутніх,

запитання щодо готовності до співпраці.Постановка навчальних цілей.Функція – конкретизація майбутньої


цілей заняття.

10

31 2 32 Контроль вхідного рівня знань.


Зміст – усна співбесіда, демонстрація лікарями практичних навичок та маніпуляцій

2 Основний етап:Функція – формування системи

професійних вмінь та навичок.Зміст – обстеження та призначення

лікування курованим хворим, аналіз лікарських призначень в історіях хвороб, самостійне виконання діагностичних та лікувальних маніпуляцій.

Основну увагу приділити відпрацюванню питань щодо протиепідемічних та профілактичних заходів в осередку інфекції,епідеміологічному анамнезу

55

3 Заключний етап:1 Контроль і корекція рівня професійних

знань та вмінь.Функція – визначення рівня засвоєних

вмінь та знань.2 Зміст – індивідуальний контроль

практичних навичок і професійних дій. 3 Підведення підсумків заняття.Функція – розкриття змісту помилок, які

виникали під час заняття, навчання самостійності в аналізі і усуненні виконаних дій.



15

31 2 3Функція – довести напрямок самостійної

роботи.Зміст – тема наступного практичного

заняття, рекомендована до нього література

8 Види і форми контролю1 Усна співбесіда.2 Оцінка та інтерпретація отриманих даних методів

додаткового дослідження.3 Оцінка виконання основних практичних навичок.

9 Список рекомендованої літератури1. Інфекційні хвороби у загальній практиці та сімейній

медицині / за ред. М.А. Андрейчина.- Тернопіль: ТДМУ, 2007.- С. 8-25.

2. Законодавча база України / За ред.Т.С.Гребенюка.- Київ, 2003.- 987 с.

ІІІ. ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНІ ІНФЕКЦІЇ. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОТИЕПІДЕМІЧНИХ ЩЕПЛЕНЬ


2 Актуальність теми: повністю ліквідувати ОНІ неможливо, оскільки наявні в природі осередки інфекції непідконтрольні людині. Легкість зараження, швидкість поширення, тяжкий перебіг і висока летальність – такі особливості дозволяють використовувати ОНІ як бактеріологічну зброю.

3 Навчальні цілі заняття3.1 Лікар повинен знати: - визначення хвороб;- етіологію;- епідеміологію;- патогенез;- класифікацію;- основні клінічні прояви;- диференціальну діагностику хвороб, спираючись на

клінічні симптоми і синдроми;- принципи лікування;- профілактику та протиепідемічні заходи.3.2 Лікар повинен вміти: - збирати анамнез захворювання;- збирати направлений епіданамнез;- проводити огляд хворого;- виявляти основні симптоми та синдроми захворювання;- обґрунтовувати клінічний діагноз;- складати план обстеження;- забирати матеріал для дослідження (блювоту,

випорожнення, кров, пунктат з бубону, гній з виразки, харкотиння);

- правильно інтерпретувати дані основних та додаткових методів дослідження;

- складати план лікування та невідкладних заходів;

3- оформлювати необхідну документацію, регламентовану відповідними положеннями;

- здійснювати необхідні протиепідемічні заходи;- здійснювати диспансерне спостереження;- проводити санітарно-освітню роботу.3.3 Лікар повинен вдосконалювати на занятті: - методику проведення об’єктивного обстеження хворого;- складання плану обстеження та лікування;- інтерпретацію основних та додаткових методів

дослідження;- проведення диференціальної діагностики;- оформлення необхідної документації;- проведення протиепідемічних заходів;- методику і порядок одягання протичумного костюму.

4 Матеріали та оснащення: журнал обліку роботи групи, навчально-тематичний план, список рекомендованої літератури, план-конспект заняття, архівні та нинішні історії хвороб, виписки з них, хворі для курації, муляжі людини, медичний інструментарій (шприци різного об`єму, ін`єкційні голки, ящик із гніздами для ліків, стерильна паличка з ватою на кінці, вата, спирт, лоток, штатив, лейкопластир, крапельниці, гумовий джгут, кухоль Есмарха, підкладне судно, клейонка, набір для промивання шлунка, кишечника, протичумний костюм), зразки медичної документації.

5 Місце проведення: інфекційне відділення, приймальне відділення, кабінети функціональної діагностики та маніпуляційний.

6 Основні питання, що підлягають розгляду:- хвороби, що входять до групи ОНІ;- сучасна епідеміологічна ситуація ОНІ;- клінічні прояви ОНІ;- встановлення та формулювання попереднього діагнозу;- складання плану обстеження та лікування;

3- діагностика ОНІ;- правила забору матеріалу на бактеріологічне дослідження

від хворих на ОНІ;- правила забору матеріалу на серологічне дослідження;- оцінювання результатів основних та додаткових методів

дослідження (бактеріологічне, серологічне, шкірна алергічна проба, метод імунофлуоресценції, мікроскопічне дослідження);

- лікування ОНІ, протиепідемічні заходи при ОНІ;- екстрене повідомлення, медична карта стаціонарного

хворого;- диспансерне спостереження;- правила проведення протиепідемічних заходів.


Основні етапи заняття, їх функції і зміст Тривалість,хв.






цілей заняття. 2 Контроль вхідного рівня знань.Функція – встановлення рівня знань

після самостійної роботи.Зміст – усна співбесіда, демонстрація

лікарями практичних навичок та маніпуляцій

10



Зміст – обстеження та призначення лікування курованим хворим, аналіз лікарських призначень в історіях хвороб, самостійне виконання діагностичних та лікувальних маніпуляцій.

Перше заняття: основну увагу приділити відпрацюванню питань стосовно обстеження хворого, застосуванню додаткових методів діагностики, постановки попереднього діагнозу.

Друге заняття: виконати роботу в напрямку проведення диференціального діагнозу, проведення профілактичних та протиепідемічних заходів

55

3 Завершальний етап:1Контроль і корекція рівня професійних



практичних навичок і професійних дій.2 Підведення підсумків заняття.Функція – розкриття змісту помилок, які

виникали під час заняття, навчання самостійності в аналізі та оцінці виконаних дій.



Функція – довести напрямок самостійної роботи

15

31 2 3Зміст – тема наступного практичного


8 Види і форми контролю1 Усна співбесіда.2 Тестовий контроль.3 Оцінка виконання основних практичних навичок.

9 Список рекомендованої літератури1. Руководство по инфекционным болезням / под ред.

Ю.В. Лобзина, А.П. Казанцева.- СПб.: Фолиант, 2006. – C. 118-136, 142-146, 489-519.

2. Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби: у 3 т. - К.: Здоров'я, 2001. - Т. 3. – C. 10-240.

3. Інфекційні хвороби: класифікація та схеми діагностики: навчальний посібник / М.Д. Чемич, З.Й. Красовицький та ін.- Суми: Вид-во СумДУ, 2000. - C. 58, 74, 189, 210.

4. Закон України № 1645 від 06.04.2000р. “Про захист населення від інфекційних хвороб“.

5. Указ Президента України від 18.01.06. “Про заходи щодо підвищення ефективності боротьби з небезпечними інфекційними хворобами”.

6. Чемич М.Д., Ільїна Н.І. Невідкладні стани в клініці інфекційних хвороб: навчальний посібник. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. - C. 19-34.

7. Класифікація інфекційних та паразитарних хвороб / М.А. Андрейчин, А.О. Руденко, О.Л. Івахів, М.Д. Чемич –Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – C. 35, 36, 44, 69, 79.


виданнями;- опрацювання методики оцінювання та трактування

результатів основних та додаткових методів обстеження.

3IV. ІМУНОПРОФІЛАКТИКА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ. КАЛЕНДАР ЩЕПЛЕНЬ


2 Актуальність теми: імунізація дітей та дорослих проти ряду поширених інфекційних хвороб є єдиним надійним засобом захисту, який забезпечує нечутливість або в разі захворювання більш легкий перебіг. Вакцини і послідовність їх застосування, встановлені з урахуванням можливості зараження дітей або дорослих, дають можливість на різних етапах розвитку створити імунітет. Завдяки вакцинопрофілактиці можна значно знизити або взагалі ліквідувати деякі інфекційні хвороби.

3 Навчальні цілі заняття3.1 Лікар повинен знати: - основні документи, які регламентують порядок проведення

вакцинації;- показання (планові, епідемічні) до вакцинопрофілактики;- порівняльну характеристику різних типів вакцин;- організацію щеплень, календар щеплень у дитячому віці;- щеплення проти правця за екстреними показаннями та

планові;- препарати для пасивної імунізації.3.2 Лікар повинен вміти:- організувати населення для вакцинації;- подбати про підготовку приміщення, медичного персоналу

для проведення вакцинації;- провести вакцинацію;- зробити облік результатів та ускладнень вакцинації.3.3 Лікар повинен вдосконалити на занятті: - теоретичні знання та практичні навички з

імунопрофілактики інфекційних захворювань.

4 Матеріали та оснащення: журнал обліку роботи групи, навчально-тематичний план, список рекомендованої літератури,

3план-конспект заняття, архівні та нинішні історії хвороб, виписки з них, шприци різного об`єму, ін`єкційні голки, ящик із гніздами для ліків, піпетка для крапель, мензурка, стерильність, вата, спирт, лоток, штатив, лейкопластир, зразки вакцин, схеми щеплень, зразки медичної документації.

5 Місце проведення: маніпуляційний кабінет, приймальне відділення .

6 Основні питання, що підлягають розгляду:- етапи організації вакцинопрофілактики;- показання та протипоказання до вакцинації;- календар щеплень, який діє в Україні;- епідемічні та соціальні показання до вакцинації;- методика введення вакцин за Безредко;- препарати, які застосовуються для активної та пасивної

імунізації;- превентивна імунопрофілактика в осередках інфекційних

хвороб.

7 Організаційна структура заняття№

пор.Основні етапи заняття, їх функції і зміст Тривалість,

хв.1 2 31 Підготовчий етап:



Зміст – привітання, облік присутніх, запитання щодо готовності до співпраці.



цілей заняття

10

31 2 32 Контроль вхідного рівня знань.




професійних вмінь та навичок.Зміст – проведення об’єктивного

обстеження хворого, складання плану щеплень, надання невідкладної допомоги у разі ускладнень, визначення ефективності вакцинації

55

3 Завершальний етап:1 Контроль і корекція рівня професійних









15


9 Список рекомендованої літератури 1. Наказ МОЗ України №276 від 31.10.2000р. «Перелік

медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень».

2. Наказ МОЗ України №49 від 04.03.1998р. «Сроки розвитку поствакцинальних ускладнень».

3. Календар щеплень.4. Епідеміологія / Н.Д.Ющук .- Москва: Медицина, 1993.


виданнями;- вдосконалення знань та вмінь з проведення профілактичних

щеплень та надання невідкладної допомоги при розвитку поствакцинальних ускладнень.

V. ОСНОВНІ МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ В КЛІНІЦІ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

1 Кількість годин - 4.

2 Актуальність теми: раннє виявлення інфекційних хворих має велике значення для своєчасного початку терапії, особливо при тяжких станах, що вимагають надання невідкладної допомоги (інфекційно-токсичний шок, набряк мозку та ін.). Варто враховувати також, що після виявлення хворого починається комплекс протиепідемічних заходів (обстеження контактних осіб, поточна і заключна дезінфекція, екстрена профілактика тощо).

3 Навчальні цілі заняття3.1 Лікар повинен знати: - скарги при інфекційних захворюваннях;- основні клінічні симптоми інфекційних захворювань;- лабораторну та інструментальну діагностику

інфекційних захворювань.3.2 Лікар повинен вміти: - виділяти головні симптоми;- об’єднувати виділені симптоми у синдроми; - диференціювати захворювання залежно від

превалюючих синдромів;- інтерпретувати отримані дані додаткових методів

дослідження.3.3 Лікар повинен вдосконалювати на занятті: - постановку серологічних реакцій (РА, ІФА, РГГА, РНГА

та ін.); - інтерпретацію даних, отриманих у результаті

специфічної лабораторної діагностики інфекційних захворювань;

- постановку швидких тестів, які використовуються для скринінгу інфекційних захворювань;

- підготовку хворого до УЗД органів черевної порожнини;

3- інтерпретацію результатів УЗД органів черевної порожнини;

- виконувати та інтерпретувати результати ректороманоскопії та фіброгастродуоденоскопії;

- проводити інтерпретацію отриманих результатів додаткових методів дослідження.

4 Матеріали та оснащення: журнал обліку роботи групи, навчально-тематичний план, список рекомендованої літератури, план-конспект заняття, архівні та нинішні історії хвороб, виписки з них, хворі для курації, муляжі, медичний інструментарій (набори для серологічних реакцій, швидко-тести для визначення HBsAg, анти-HCV, комплексу TORCH-інфекцій, HIV, ректороманоскоп, ендоскоп для проведення ФГДС, стерильна паличка з ватою на кінці, вата, спирт, пінцет, гумовий джгут), зразки медичної документації.

5 Місце проведення: клініко-діагностична лабораторія, приймальне відділення, кабінет ендоскопічних обстежень, кабінет УЗД.

6 Основні питання, що підлягають розгляду: - методи клінічної діагностики (особливості скарг,

анамнезу захворювання та життя, епідеміологічний анамнез, об’єктивне клінічне обстеження інфекційних хворих);

- можливості постановки попереднього діагнозу інфекційного захворювання на основі клініко-епідеміологічних даних без верифікації;

- лабораторна діагностика (методи специфічної та неспецифічної лабораторної діагностики інфекційних захворювань);

- швидкі тести, які використовуються для діагностики інфекційних захворювань;

- допоміжні методи діагностики (особливості інструментальної та функціональної діагностики при інфекційних хворобах).








роботи. Зміст – доведення до групи навчальних

цілей заняття.2 Контроль вхідного рівня знань.Функція – встановлення рівня знань

після самостійної роботи.Зміст – усна співбесіда, демонстрація лікарями практичних навичок та маніпуляцій

20


професійних вмінь та навичок.Зміст – курація тематичних хворих;заповнення медичних карток ;практичний професійний тренінг у

відділенні; робота в клініко-діагностичній лабораторії; робота в кабінеті УЗД; робота в ендоскопічному кабінеті

110



вмінь та знань. Зміст – індивідуальний контроль

30

31 2 3практичних навичок і професійних дій.2 Підведення підсумків заняття.Функція – розкриття змісту помилок, які

виникали під час заняття, самостійного навчання у виконаних діях.





8 Види і форми контролю1 Усна співбесіда.2 Оцінка та інтерпретація отриманих даних методів додаткового дослідження.3 Оцінка виконання основних практичних навичок.

9 Список рекомендованої літератури1. Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби: у 3 т. - К.:

Здоров'я, 2001. - Т. 1. – С. 27-39.2. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній

медицині / за ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2007. – С. 246-248.

3. Застосування швидких тестів у лабораторній діагностиці інфекційних хвороб (методичні рекомендації). – Київ, 2004. – 32 с.

4. Грицко Р.Ю., Зінчук О.М., Нестеренко В.В. та ін. Лабораторна діагностика інфекційних хвороб (методичні вказівки). – Львів, 1999. – 22 с.

5. Івахів О.Л., Грицко Р.Ю., Кіселик І.О. Кабінет інфекційних захворювань: навчальний посібник. – Тернопіль, 2006. – 233 с.


виданнями;- закріплення практичних навичок;- вивчення сучасних підходів до діагностики

інфекційних захворювань.

VI. ХАРЧОВІ ТОКСИКОІНФЕКЦІЇ. ШИГЕЛЬОЗ. САЛЬМОНЕЛЬОЗ. БОТУЛІЗМ

1 Кількість годин - 2.

2 Актуальність теми: наслідком розвитку харчової промисловості є зростання числа групових захворювань, що перебігають за типом харчових токсикоінфекцій. Їх поліетіологічність призводить до того, що не завжди вдається встановити джерело інфекції і вжити повноцінних протиепідемічних заходів. В останні роки відзначено тенденцію до зростання захворюваності на шигельоз, спалахи його все частіше набувають епідемічного характеру. Сальмонельоз залишається однією із найважливіших гігієнічних та епідеміологічних проблем, оскільки створення харчової індустрії призвело до зростання числа групових спалахів. Здатність сальмонел спричиняти стерті форми захворювання утруднює виявлення і знешкодження осередків інфекції. Захворювання на ботулізм поширені в нашій країні внаслідок того, що традиційно широко вживаються консервовані продукти домашнього приготування без дотримання правил технології.

3 Навчальні цілі заняття3.1 Лікар повинен знати: - визначення ХТІ, дизентерії, сальмонельозу, ботулізму;- етіологію та епідеміологію захворювань;- класифікації;- клінічні прояви хвороб;- лабораторну діагностику;- методи лікування;- профілактичні заходи.3.2 Лікар повинен вміти:- збирати анамнез захворювань;- збирати направлений епіданамнез;- проводити огляд хворого;- виявляти основні симптоми та синдроми захворювань;

3- обґрунтовувати клінічний діагноз;- складати план обстеження;- брати матеріал для дослідження (блювоту, промивні

води шлунка, випорожнення та кров);- правильно інтерпретувати дані основних та додаткових

методів дослідження;- складати план лікування та невідкладних заходів;- визначати необхідність госпіталізації чи можливість

лікування вдома;- оформити необхідну документацію, регламентовану

відповідними положеннями;- здійснювати необхідні протиепідемічні заходи;- здійснювати диспансерне спостереження;- проводити санітарно-освітню роботу.3.3 Лікар повинен вдосконалювати на занятті:- методику проведення об’єктивного огляду хворого;- складання плану обстеження та лікування;- інтерпретацію основних та додаткових методів дослідження;- проведення диференціальної діагностики;- оформлення необхідної документації;- проведення протиепідемічних заходів.

4 Матеріали та оснащення: журнал обліку роботи групи, навчально-тематичний план, список рекомендованої літератури, план-конспект заняття, архівні та нинішні історії хвороб, виписки з них, хворі для курації, муляжі людини, медичний інструментарій (шприци різного об`єму, ін`єкційні голки, ящик із гніздами для ліків, стерильна паличка з ватою на кінці, вата, спирт, лоток, штатив, лейкопластир, крапельниці, гумовий джгут, кухоль Есмарха, підкладне судно, клейонка, набір для промивання шлунка і кишечника, набір для забору матеріалу від хворого на бактеріологічне дослідження), зразки ліків, офіційні та традиційні схеми лікування, зразки медичної документації.

35 Місце проведення: бокси із хворими 2-го відділення, реанімаційне відділення, приймальне відділення, кабінети функціональної діагностики та маніпуляційний.

6 Основні питання, що підлягають розгляду: - вимоги до збирання анамнезу захворювання та

направленого епіданамнезу;- правила об’єктивного огляду хворого;- встановлення та формулювання попереднього діагнозу

захворювань;- особливості клінічного перебігу ХТІ, шигельозу,

сальмонельозу, ботулізму;- можливі ускладнення перелічених захворювань та

шляхи їх попередження;- складання плану обстеження хворих на кишкові

інфекції;- методика промивання шлунка, кишечника;- правила забору матеріалу на бактеріологічне

дослідження; - правила забору матеріалу на серологічне дослідження;- методика оцінювання результатів основних та

додаткових методів дослідження (бактеріологічного дослідження блювоти, промивних вод, випорожнень, серологічного дослідження);

- схеми лікування хворих на ХТІ, шигельоз, сальмонельоз, ботулізм;

- заповнення необхідної документації (епідкарта, екстрене повідомлення, медична карта стаціонарного хворого);

- правила проведення диспансерного спостереження;- правила проведення протиепідемічних заходів.

37 Організаційна структура заняття

№пор.









після самостійної роботи.Зміст – усна співбесіда, демонстрація лікарями практичних навичок та маніпуляцій

10




Основну увагу приділити відпрацюванню питань щодо обстеження хворого, застосування додаткових методів діагностики, постановки попереднього діагнозу, диференціальної діагностики, проведенню лікувальних, профілактичних та протиепідемічних заходів

60

31 2 33 Заключний етап:

1 Контроль і корекція рівня професійних знань та вмінь.

Функція – визначення рівня засвоєних вмінь та знань.

Зміст – індивідуальний контроль практичних навичок і професійних дій.

2 Підведення підсумків заняття.Функція – розкриття змісту помилок, які

виникали під час заняття, самостійне навчання у виконаних діях.

Зміст – аналіз типових помилок, які виникли в ході заняття. 3 Домашнє завдання з переліком

тематичної і навчальної літератури.Функція – довести напрямок самостійної

роботи.Зміст – тема наступного практичного заняття, рекомендована до нього література

10



9 Список рекомендованої літератури1. Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби: у 3 т. -

К.: Здоров'я, 2001. - Т. 1. - C. 360-431, 494-530. 2. Руководство по инфекционным болезням / под ред.

Ю.В. Лобзина, А.П. Казанцева. – СПб.: Издательство Фолиант, 2006. – C. 38-62.

3. Інфекційні хвороби: класифікація та схеми діагностики: навчальний посібник / Чемич М.Д., Красовицкий З.Й. та ін. – Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – C. 19, 21, 143, 145, 205.

34. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній медицині / за ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2007. – C. 316-322, 334-349, 500.

5. Дифференциальный диагноз инфекционных болезней у детей / И.В. Богадельников. – Симферополь, 2007. – C.493-497.

6. Андрейчин М.А., Руденко А.О., Івахів О.Л., Чемич М.Д. Класифікація інфекційних та паразитарних хвороб. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С. 30, 79-80, 144.

7. Чемич М.Д., Ільїна Н.І. Невідкладні стани в клініці інфекційних хвороб: навчальний посібник. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – 157 с.

8. Інфекційні хвороби: ситуаційні завдання: навчальний посібник / М.Д. Чемич, Н.І. Ільїна, А.О. Сніцарь та ін. – Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – 175 с.

9. Барановский А.Ю. Лечебное питание при инфекционных заболеваниях: учебно-метод. пособие. - СПб.: Диалект, 2006. – 111 с.

10. Андрейчин М. А. Шигельоз: монографія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.

11. Инфекционные болезни: учебник / Е.П. Шувалова, М.М. Антонов, Т.В. Антонова и др. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Медицина, 2001. – 959 с.



результатів основних і додаткових методів обстеження.

VII. ЧЕРЕВНИЙ ТИФ. ПАРАТИФИ А,В. ЄРСИНІОЗИ (ПСЕВДОТУБЕРКУЛЬОЗ, КИШКОВИЙ ЄРСИНІОЗ). ЕШЕРИХІОЗИ


2 Актуальність теми: епідемії черевного тифу відійшли у минуле, однак випадки захворювання реєструються майже в усіх регіонах країни. Потенціальну загрозу мають хронічні бактеріоносії. Спостерігається тенденція до зростання числа захворювань, що спричиняються єрсиніями; це зумовлено рядом причин – порушенням екологічної рівноваги між людиною і довкіллям, високою резистентністю єрсиній у зовнішньому середовищі.

Ешерихіози – поширена інфекція. Близько 90% всіх випадків ешерихіозу припадає на дітей першого року життя. У дорослих ешерихіоз часто діагностується як «діарея мандрівників».

3 Навчальні цілі заняття3.1 Лікар повинен знати: - визначення єрсиніозів, холери, ешерихіозів,

кампілобактеріозів;- етіологію зазначених захворювань;- принципи класифікації; - патогенез;- основні симптоми і синдроми захворювань; - діагностичні критерії; - принципи лікування;- протиепідемічні заходи.3.2 Лікар повинен вміти:- збирати анамнез;- проводити огляд хворого;- виявляти основні симптоми та синдроми;- складати план обстеження;- правильно інтерпретувати дані основних та додаткових

методів дослідження;- складати план лікування;

3- заповнювати необхідну документацію, регламентовану відповідними положеннями;

- здійснювати необхідні протиепідемічні заходи;- проводити санітарно-профілактичну роботу.3.3 Лікар повинен вдосконалити на занятті: - методику проведення об’єктивного обстеження хворого;- складання плану обстеження та лікування; - інтерпретацію результатів основних та додаткових методів

дослідження;- проведення протиепідемічних заходів;- оформлення необхідної документації.

4 Матеріали та оснащення: журнал обліку роботи групи, навчально-тематичний план, список рекомендованої літератури, план-конспект заняття, архівні та нинішні історії хвороб, виписки з них, хворі для курації, муляжі людини, медичний інструментарій (шприци різного об`єму, ін`єкційні голки, ящик з гніздами для ліків, піпетка для крапель, мензурка, стерильна паличква з ватою на кінці, вата, спирт, лоток, штатив, лейкопластир, крапельниці, пінцет, гумова та скляна трубки, гумовий джгут, кухоль Есмарха, підкладне судно, клейонка, наконечник, гумова трубка, стерильні рукавички, живильні середовища, фонендоскоп, тонометр), зразки ліків, офіційні та традиційні схеми лікування, зразки медичної документації.

5 Місце проведення: 2-ге інфекційне відділення, приймальне відділення, реанімаційне відділення, кабінети функціональної діагностики та маніпуляційний.

6 Основні питання, що підлягають розгляду:- етіопатогенез черевного тифу, паратифів А і В;- класифікація;- клініка черевного тифу і паратифів;- особливості клінічного перебігу єрсиніозів, ешерихіозів;- можливі ускладнення перелічених захворювань та шляхи

їх попередження;

3- план обстеження хворих з даними інфекціями;- схеми лікування хворих на черевний тиф, паратифи,

єрсиніоз, ешерихіоз;- правила проведення диспансерного спостереження;- основні протиепідемічні заходи при цих хворобах.


Основні етапи заняття, їх функції і зміст

Тривалість, хв.




Зміст – привітання, облік присутніх, запитання щодо готовностідо співпраці.


роботи.Зміст – доведення до групи

навчальних цілей заняття.2 Контроль вхідного рівня знань.Функція – встановлення рівня знань

після самостійної роботи.Зміст – усна співбесіда, індивідуальне

опитування, тестовий контроль

10



обстеження хворого, складання плану обстеження та лікування, інтерпретацію результатів основних та додаткових методів дослідження, надання допомоги хворим на ешерихіоз у приймальному

55

31 2 3відділенні (промивання органів ШКТ), проведення протиепідемічних заходів, оформлення необхідної документації

3 Заключний етап:1 Контроль і корекція рівня



практичних навичок і професійних дій.Підведення підсумків заняття.

Функція – розкриття змісту помилок, які виникали під час заняття, самостійного навчання, виконаних діях.




3 Зміст-тема наступного практичного заняття,рекомендована до нього література

15

8 Види і форми контролю1 Тестовий контроль.2 Усна співбесіда.3 Оцінка виконання основних практичних навичок.

9 Список рекомендованої літератури 1. Возіанова Ж. І. Інфекційні і паразитарні хвороби: у 3 т. - К.:

Здоров'я, 2001. - Т. 1. – С. 322 – 359, 405-433, 440-469, 494-515, 531-565.

32. Инфекционные болезни: учебник / Е.П. Шувалова, М.М. Антонов, Т.В. Антонова и др. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Медицина, 1999. – С. 96-100.

3. Руководство по инфекционным болезням / под ред. Ю.В. Лобзина, А.П. Казанцева. - СПб.: Издательство Фолиант, 2006. - С. 876.

4. Андрейчин М.А., Руденко А.О., Івахів О.Л., Чемич М.Д. Класифікація інфекційних та паразитарних хвороб. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - С. 144.

5. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній медицині / за ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2007. – С. 207-212, 305-308, 326-334.

6. Дифференциальный диагноз инфекционных болезней у детей / И.В. Богадельников. – Симферополь, 2007. – 689 с.


8. Чемич М.Д., Ільїна Н.І. Невідкладні стани в клініці інфекційних хвороб: навчальний посібник. – Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – 157 с.





VIII. БРУЦЕЛЬОЗ. ЛЕПТОСПІРОЗ. ПОЛІОМІЄЛІТ


2 Актуальність теми: бруцельоз має виражений професійний характер, збудник передається людині головним чином аліментарним і контактним шляхами.

Україна має природний та антропогенний ландшафт, де чудово почувають себе такі тварини, як гризуни, лисиці, собаки тощо. З цим пов’язана висока імовірність зараження людей одним із найбільш поширених у світі зоонозів – лептоспірозом. Та, незважаючи на смертельну небезпеку, яку несе лептоспіроз, він доволі рідко діагностується безпосередньо при первинному зверненні хворого до лікаря.

Поліомієліт як епідемічна хвороба у зв`язку з масовою імунізацією дітей в наш час зустрічається у поодиноких випадках і має певні труднощі в діагностиці.

3 Навчальні цілі заняття3.1 Лікар повинен знати: - Закон України «Про захист населення від інфекційних

хвороб»;- етичні та деонтологічні аспекти діяльності лікаря;- особливості психіки, які притаманні хворій людині;- визначення хвороби;- етіологію та епідеміологію;- класифікацію, патогенез;- клінічні прояви захворювання;- лабораторну діагностику;- принципи лікування;- профілактичні заходи.3.2 Лікар повинен вміти:- збирати анамнез (паспортні дані, скарги, розпитування за

системами, анамнез хвороби та життя);- проводити об`єктивне обстеження хворого – пальпацію,

перкусію, аускультацію (положення, шкіра, лімфатична,

3м`язова, кісткова системи, суглоби, органи дихання, серцево-судинна система, травна система і порожнина рота, сечостатева, нервова системи);

- за показаннями призначати додаткові методи дослідження;- встановлювати попередній діагноз;- проводити диференціальну діагностику;- проводити забір біологічного матеріалу для лабораторного

дослідження;- призначати адекватне лікування;- давати прогноз для одужання, життя, працездатності

хворого;- заповнювати медичну документацію на конкретного

хворого (історія хвороби, термінове повідомлення до СЕС тощо);

- складати план протиепідемічних та профілактичних заходів;- аналізувати зміни в загальному стані хворого під час

лікування;- виявляти прояви ускладненого перебігу хвороби.3.3 Лікар повинен вдосконалювати на занятті:- вміння входити у психологічний контакт із хворим;- вміння раціонально застосовувати інструментальні та

лабораторні методи та методики дослідження хворих;- алгоритм проведення лікувальних, профілактичних та

протиепідемічних заходів;- безпомилковість та акуратність заповнення медичної

документації;- методику пальпації і перкусії печінки та селезінки,

визначення симптому Пастернацького;- визначення менінгеальних симптомів;- збір інформації про стан хворого за допомогою: огляду

слизових та шкірних покривів, термометрії, аналізу змін клінічних аналізів крові та сечі, біохімічних показників крові у динаміці за час хвороби.

4 Матеріали та оснащення: журнал обліку роботи групи, навчально-тематичний план, список рекомендованої літератури,

3план-конспект заняття, архівні історії хвороби, виписки з них, хворі для курації, муляжі людини, медичний інструментарій (шпатель, фонендоскоп, термометр, неврологічний молоточок), електрокардіограф з набором навчальних електрокардіограм, зразки ліків, зразки медичної документації (історія хвороби, термінове повідомлення до СЕС, рецепти, виписка, направлення тощо), офіційні та традиційні схеми лікування.

5 Місце проведення: 2-ге інфекційне відділення, приймальне відділення, реанімаційне відділення, кабінет функціональної діагностики, кабінет ГБО.

6 Основні питання, що підлягають розгляду:- особливості епідеміологічного анамнезу при бруцельозі;- сучасна класифікація бруцельозу;- основні клінічні прояви гострого бруцельозу;- клініка хронічного бруцельозу;- диференціальний діагноз бруцельозу із грипом, черевним

тифом, малярією, сепсисом, лімфогранулематозом, ревматоїдним поліартритом, кістково-суглобовим туберкульозом;

- діагностика бруцельозу;- принципи лікування бруцельозу;- профілактичні та протиепідемічні заходи;- класифікація лептоспірозу;- епідеміологія лептоспірозу;- клінічні синдроми лептоспірозу;- додаткові методи дослідження при лептоспірозі;- принципи лікування лептоспірозу;- план профілактичних та протиепідемічних заходів при

лептоспірозі;- класифікація поліомієліту;- клініка поліомієліту;- діагностика і лікування поліомієліту;- профілактика поліомієліту.


№пор.











10

2 Функція – формування системи професійних вмінь та навичок.


Основну увагу приділити відпрацюванню питань щодо обстеження хворого, застосування додаткових методів діагностики, встановлення попереднього діагнозу, диференціальної діагностики, проведенню лікувальних, профілактичних та протиепідемічних заходів

55


1 Контроль і корекція рівня професійних знань та вмінь.






3 Домашнє завдання з переліком тематичної і навчальної літератури.Функція – довести напрямок самостійної роботи.


15



9 Список рекомендованої літератури1. Возіанова Ж.І. Інфекційні та паразитарні хвороби: в 3 т. –

К.: Здоров’я, 2001. – Т. 1. – C. 615-680. - Т. 3. – С. 524-585. 2. Інфекційні хвороби: ситуаційні завдання: навчальний

посібник / М.Д.Чемич, Н.І. Ільїна, А.О. Сніцарь та ін. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – 175 с.

33. Інфекційні хвороби: класифікація та схеми діагностики: навчальний посібник / М.Д.Чемич, З.Й. Красовицький та ін. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – 205 с.


5. Андрейчин М.А., Булгаков В.А., Шабловська Е.О. Важливі зоонози. - К.: Здоров'я, 1994. – 252 с.

6. Клініка, діагностика та лікування лептоспірозу: (методичні рекомендації) / МОЗУ. АМНУ, УЦНМІ і ПЛР; М.А. Андрейчин. – К.: Знання України, 2000. - 26 с.

7. Андрейчин М.А., Руденко А.О., Івахів О.Л., Чемич М.Д. Класифікація інфекційних та паразитарних хвороб. – К., Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - С. 54-55, 91-93.

8. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній медицині / за ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2007. – С. 284-288.

9. Наказ МОЗ УРСР “Про посилення заходів по профілактиці лептоспірозу в Українській РСР” № 352 від 31.05.83.

10.Организация работы областных выездных бригад по оказанию неотложной помощи больным лептоспирозом : (ведомственная инструкция) / МОЗУ – К., 1987. – 28 с.

11.Эпидемиологический надзор в неблагополучных по лептоспирозу животноводческих хозяйствах: (ведомственная инструкция) / МЗУ; сост. И.Э. Федонов. – К., 1983. – 23 с.

12.Иктерогеморрагический лептоспироз / Лебедев В.В., Авдеева М.Г., Шубич М.Г. и др. - Краснодар, 2001. – 198 с.

13.Мельник Г.В. Неотложные состояния при инфекционных болезнях. – Краснодар: Советская Кубань, 2002. - С. 141-155.

14.Зубик Г.М., Ковеленов А.Ю. Основы интенсивной терапии инфекционных больных // Избранные вопросы терапии инфекционных больных: руководство для врачей / Под общ. ред. Ю.В. Лобзина. - СПб.: Фолиант, 2005. - С. 192-195.

15.Інфекційні хвороби: класифікація та схеми діагностики : навчальний посібник / Чемич М.Д. та ін. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. - С. 14, 138.


виданнями;- вивчення сучасних підходів до діагностики та лікування

бруцельозу, лептоспірозу.

IX. ГЕЛЬМІНТОЗИ: ЕНТЕРОБІОЗ, АСКАРИДОЗ, ТРИХОЦЕФАЛЬОЗ, СТРОНГІЛОЇДОЗ, ГІМЕНОЛЕПІДОЗ, ТРИХІНЕЛЬОЗ. ТЕНІАРИНХОЗ, ТЕНІОЗ. ЕХІНОКОКОЗ, АЛЬВЕОКОКОЗ. ОПІСТОРХОЗ


2 Актуальність теми: гельмінтози – найбільш поширені і масові паразитарні захворювання людини. Їх викликають більше 250 видів гельмінтів, приблизно 20 з них зустрічаються в Україні. Більшість гельмінтозів має тенденцію до затяжного і хронічного перебігу і мають дуже широкий діапазон клінічних проявів – від безсимптомних до вкрай тяжких, які загрожують життю людини.

3 Навчальні цілі заняття3.1 Лікар повинен знати:- етіологію гельмінтозів;- сучасну класифікацію гельмінтозів;- патогенетичні стадії розвитку гельмінтозів;- клінічні симптоми та синдроми при гельмінтозах;- діагностику та диференціальну діагностику гельмінтозів;- лабораторні методи підтвердження гельмінтозів;- сучасні принципи лікування;- профілактичні та протиепідемічні заходи при гельмінтозах.3.2 Лікар повинен вміти:- збирати анамнез захворювання, епіданамнез;- проводити опитування та огляд хворого;- формулювати та обґрунтовувати клінічний діагноз;- складати план обстеження хворого;- забирати матеріал для лабораторного дослідження;- складати план лікувальних та профілактичних заходів.3.3 Лікар повинен вдосконалювати на занятті:- діагностику хвороби на ранніх стадіях захворювання; - вміння виявляти характерні клінічні та епідеміологічні

ознаки;

3- складати план основних лікувально-діагностичних та профілактичних заходів;

- проводити диференціальний діагноз.

4 Матеріали та оснащення: журнал обліку роботи групи, навчально-тематичний план, список рекомендованої літератури, план-конспект заняття, питання для індивідуального опитування, тести та ситуаційні задачі 2-го і 3-го рівнів, мультимедійне та комп’ютерне устаткування, архівні та нинішні історії хвороби, виписки з них, муляжі людини, медичний інструментарій, зразки ліків, дані сучасних наукових досягнень.

5 Основні питання, що підлягають розгляду на семінарі:- визначення поняття “гельмінтоз”;- етіологія та епідеміологія ентеробіозу, аскаридозу,

трихоцефальозу, стронгілоїдозу, гіменолепідозу, трихінельозу, теніаринхозу, теніозу, ехінококозу, альвеококозу, опісторхозу;

- сучасна класифікація гельмінтозів;- ocновні клінічні прояви зазначених гельмінтозів;- діагностика та диференціальна діагностика гельмінтозів;- лабораторне підтвердження гельмінтозів;- сучасні принципи лікування гельмінтозів, основні

протигельмінтні препарати;- профілактичні та протиепідемічні заходи при гельмінтозах.


пор.Основні етапи заняття, їх функції та зміст Тривалість,


Організація заняття.Функція – налаштування на продуктивну



30

31 2 3роботи.Зміст – доведення до групи навчальних

цілей заняттяКонтроль вхідного рівня знань.Функція – встановлення рівня знань після

самостійної роботи.Зміст – співбесіда, індивідуальне

опитування, тестовий контроль2 Основний етап:



Основну увагу приділити відпрацюванню питань щодо обстеження хворого, застосування додаткових методів діагностики, встановлення попереднього діагнозу, диференціальної діагностики, проведення лікувальних, профілактичних та протиепідемічних заходів

170

3 Заключний етап:Контроль і корекція рівня професійних


вмінь та знань.Зміст – індивідуальний контроль навичок і

професійних дій. Підведення підсумків заняття.Функція – розкриття змісту помилок, які

виникали під час заняття, самостійного навчання, у виконаних діях.

Зміст – аналіз типових помилок, тестовий

40

31 2 3контроль.Домашнє завдання з переліком тематичної

і навчальної літератури.Функція – довести напрямок самостійної

роботи.Зміст – тема наступного семінару,

рекомендована до нього література

7 Види і форми контролю1 Усна співбесіда.2 Оцінка інтерпретації отриманих даних методів додаткового

дослідження.3 Оцінка виконання основних практичних навичок.


Здоров'я, 2001. - Т. 1. – C. 710-832.2. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній

медицині / за ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2007. – C. 391-428.

3. Інфекційні хвороби: класифікація та схеми діагностики: навчальний посібник для студентів вищих медичних закладів освіти 3-4-го рівнів акредитації / М.Д. Чемич, З.Й. Красовицький та ін. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – С. 183-188.

4. Інфекційні хвороби: ситуаційні завдання: навчальний посібник / М.Д. Чемич, Н.І. Ільїна, А.О. Сніцарь та ін. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – С. 145-151.

5. Инфекционные болезни: учебник / Е.П. Шувалова, М.М. Антонов, Т.В. Антонова и др. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Медицина, 2001. – С.812-893.

6. Івахів О.Л., Грицко Р.Ю., Кіселик І.О. Кабінет інфекційних захворювань: навчальний посібник. – Тернопіль: ТДМУ, 2006. – C. 119-128.

37. Андрейчин М.А., Руденко А.О., Івахів О.Л., Чемич М.Д. Класифікація інфекційних та паразитарних хвороб. – К.: Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - С. 122-125.


виданнями;- засвоєння методів діагностики захворювання на ранніх

стадіях, складання плану основних лікувально-діагностичних та профілактичних заходів.

X. ГОСТРІ РЕСПІРАТОРНІ ВІРУСНІ ІНФЕКЦІЇ. ГРИП. ПТАШИНИЙ ГРИП


2 Актуальність теми: гострі респіраторні вірусні захворювання належать до поширених захворювань як дитячого, так і дорослого віку. На даний час відомо понад 200 видів збудників ГРВІ. За ВООЗ, ГРВІ становлять 60-80 % у структурі інфекційних хвороб. Грип є найпоширенішою, майже некерованою інфекцією на земній кулі, яка здатна за три тижні поширитися на велику країну, причому він забирає у людини не менше одного року життя. Вірус грипу здатний до мутації і обміну інформації з вірусами тварин і птахів, а це загроза виникнення небезпечних штамів вірусу.

3 Навчальні цілі заняття3.1 Лікар повинен знати:- класифікацію ГРВІ;- етіологію ГРВІ;- епідеміологію;- етіологію грипу;- основні клінічні симптоми та синдроми грипу;- основні клінічні симптоми та синдроми парагрипу;- класифікацію аденовірусної хвороби; - основні клінічні симптоми аденовірусної хвороби;- основні клінічні симптоми респіраторно-синцитіальної

інфекції;- основні клінічні симптоми риновірусної інфекції;- основні клінічні симптоми реовірусної інфекції;- додаткові методи дослідження при ГРВІ;- диференціальну діагностику грипу з іншими ГРВІ, вірусним

гепатитом у переджовтяничному періоді,висипним тифом, тифо-паратифозними захворюваннями, лептоспірозом, менінгококовою хворобою, інфекційним мононуклеозом;

- принципи лікування грипу та інших ГРВІ;

3- надання невідкладної допомоги при ускладненнях ГРВІ;- протиепідемічні заходи;- профілактику ГРВІ;- особливості пташиного грипу.3.2 Лікар повинен вміти:- діагностувати ГРВІ на ранніх стадіях захворювання; - збирати епідеміологічний анамнез; - проводити диференціальний діагноз та лікування хворих.3.3 Лікар повинен вдосконалювати на занятті:- складання плану основних лікувально-профілактичних та

діагностичних заходів; - диференціальну діагностику.


5 Місце проведення: 1-ше інфекційне відділення, приймальне відділення, відділення інтенсивної терапії.

6 Основні питання, що підлягають розгляду на семінарі:- класифікація ГРВІ;- етіологія ГРВІ;- епідеміологія;- етіологія грипу;- основні клінічні симптоми та синдроми грипу;- основні клінічні симптоми та синдроми парагрипу;- класифікація аденовірусної хвороби; - основні клінічні симптоми аденовірусної хвороби;- основні клінічні симптоми респіраторно-синцитіальної

інфекції;- основні клінічні симптоми риновірусної інфекції;

3- основні клінічні симптоми реовірусної інфекції;- основні клінічні прояви пташиного грипу;- додаткові методи дослідження при ГРВІ;- диференціальна діагностика грипу з іншими ГРВІ, вірусним

гепатитом у переджовтяничному періоді, висипним тифом, тифо-паратифозними захворюваннями, лептоспірозом, менінгококовою хворобою, інфекційним мононуклеозом;

- принципи лікування грипу та інших ГРВІ;- надання невідкладної допомоги при ускладненнях ГРВІ;- протиепідемічні заходи;- профілактика ГРВІ.








цілей заняття.Контроль вхідного рівня знань.Функція – встановлення рівня знань

після самостійної роботи.Зміст – співбесіда, індивідуальне


10



31 2 3лікування курованим хворим, аналіз лікарських призначень в історіях хвороб, самостійне виконання діагностичних та лікувальних маніпуляцій.

Основну увагу приділити відпрацюванню питань щодо обстеження хворого, застосуванню додаткових методів діагностики, встановленню попереднього діагнозу, диференціальої діагностики, проведенню лікувальних, профілактичних та протиепідемічних заходів

55

3 Заключний етап:Контроль і корекція рівня професійних



навичок і професійних дій. Підведення підсумків заняття.Функція – розкриття змісту помилок, які

виникали під час заняття, самостійного навчання, в аналізі і виконаних діях.

Зміст – аналіз типових помилок, тестовий контроль.

Домашнє завдання з переліком тематичної і навчальної літератури.

Функція – довести напрямок самостійної роботи.Зміст – тема наступного семінару, рекомендована до нього література

15

8 Види і форми контролю1 Тестовий контроль.2 Ситуаційні задачі.3 Співбесіда.


Здоров'я, 2001. – Т. 1. – 696 с.2. Інфекційні хвороби: класифікація та схеми діагностики:

навчальний посібник для студентів вищих медичних закладів освіти 3-4-го рівнів акредитації / М.Д.Чемич, З.Й.Красовицький та ін. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – 205 с.

3. Інфекційні хвороби: ситуаційні завдання: навчальний посібник / М.Д. Чемич, Н.І.Ільїна, А.О.Сніцарь та ін. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. - 175 с.

4. Чемич М.Д., Ільїна Н.І. Невідкладні стани в клініці інфекційних хвороб: навчальний посібник для студентів вищих медичних закладів освіти 3-4-го рівнів акредитації. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. - 157 с.


9 Завдання для самостійної підготовки:- робота з рекомендованою літературою та

періодичними виданнями;- вивчення сучасних підходів до діагностики та

лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій, грипу.

XI. МЕНІНГОКОКОВА ІНФЕКЦІЯ. ІНФЕКЦІЙНИЙ МОНОНУКЛЕОЗ. ЛЕГІОНЕЛЬОЗ


2 Актуальність проблеми: мононуклеоз пов`язаний перш за все зі значним розповсюдженням захворювання і високим ступенем ураження вірусом населення, особливо у країнах, що розвиваються, де інфікування дітей у віці до 3 років досягає 80 %.

Легіонельоз - типовий приклад техногенних інфекцій. Зараження відбувається при вдиханні аерозолю, який утворюється при експлуатації штучних екосистем та містить інфікуючі дози легіонел.

3 Навчальні цілі заняття3.1 Лікар повинен знати:- характеристику збудників захворювань;- епідеміологію;- провідні клінічні прояви;- класифікації цих хвороб;- клініко-епідемічні особливості менінгококової інфекції,

інфекційного мононуклеозу, легіонельозу;- диференціально-діагностичні ознаки різних видів

менінгітів;- лабораторну діагностику цих хвороб;- профілактику;- протиепідемічні заходи;- лікувальні заходи та невідкладну допомогу. 3.2 Лікар повинен вміти:- збирати анамнез захворювання;- збирати направлений епіданамнез;- проводити огляд хворого;- виявляти основні симптоми та синдроми захворювання;- обґрунтовувати клінічний діагноз;- складати план обстеження;

3- брати матеріал для дослідження (слиз із носоглотки, кров, ліквор);

- правильно інтерпретувати дані основних і додаткових методів дослідження;

- складати план лікування та невідкладних заходів;- визначати необхідність госпіталізації чи можливість

лікування вдома;- оформлювати необхідну документацію, регламентовану

відповідними положеннями;- здійснювати необхідні протиепідемічні заходи;- здійснювати диспансерне спостереження;- проводити санітарно-освітню роботу.3.3 Лікар повинен вдосконалювати на занятті:- методику проведення об’єктивного огляду хворого;- складання плану обстеження та лікування;- інтерпретацію основних та додаткових методів

дослідження;- проведення диференціальної діагностики;- оформлення необхідної документації;- проведення протиепідемічних заходів.

4 Матеріали та оснащення: журнал обліку роботи групи, навчально-тематичний план, список рекомендованої літератури, план-конспект заняття, архівні та нинішні історії хвороб, виписки з них, хворі для курації, муляжі людини, медичний інструментарій (шприци різного об`єму, ін`єкційні голки, ящик із гніздами для ліків, стерильна паличка з ватою на кінці, вата, спирт, лоток, штатив, лейкопластир, крапельниці, гумовий джгут, набір для виконання люмбальної пункції), зразки ліків, офіційні та традиційні схеми лікування, зразки медичної документації.

5 Місце проведення: 1-ше інфекційне відділення, приймальне відділення, реанімаційне відділення, кабінети функціональної діагностики та маніпуляційний.

36 Основні питання, що підлягають розгляду:- епідеміологія менінгококової інфекції;- клінічні форми менінгококової інфекції;- основні клінічні симптоми і синдроми менінгококової

інфекції;- діагностика і лікування менінгококової інфекції;- етіологія інфекційного мононуклеозу;- клініка інфекційного мононуклеозу;- діагностика і лікування інфекційного мононуклеозу;- клінічні форми легіонельозу;- діагностика і лікування легіонельозу;- протиепідемічні і профілактичні заходи при менінгококовій

інфекції.



1 21 Підготовчий етап:









10




Основну увагу приділити відпрацюванню питань щодо обстеження хворого, застосуванню додаткових методів діагностики, встановленню попереднього діагнозу, диференціальної діагностики, проведенню лікувальних, профілактичних та протиепідемічних заходів

55










15

38 Види і форми контролю1 Тестовий контроль.2 Усна співбесіда.3 Ситуаційні завдання.


К.: Здоров'я, 2001. - Т. 1. - C. 222-259.2. Інфекційні хвороби: класифікація та схеми діагностики:

навчальний посібник для студентів вищих медичних закладів освіти 3-4-го рівнів акредитації / М.Д. Чемич, З.Й. Красовицький та ін. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – C. 37, 163.

3. Руководство по инфекционным болезням / под. ред. Ю.В. Лобзина, А.П. Казанцева. – СПб.: Издательство Фолиант, 2006. - С. 189-197.

4. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній медицині / за ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2007. – C. 140-150.

5. Дифференциальный диагноз инфекционных болезней у детей / И.В. Богадельников. – Симферополь, 2007. – C. 210-212, 306, 507-508.

6. Андрейчин М.А., Руденко А.О., Івахів О.Л., Чемич М.Д. Класифікація інфекційних та паразитарних хвороб. – К.: Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – C. 58.


10 Завдання для самостійної підготовки: - робота з рекомендованою літературою та періодичними

виданнями; - опрацювання методики оцінювання та трактування


3XII. ДИФТЕРІЯ. СКАРЛАТИНА. КОКЛЮШ. ПАРАКОКЛЮШ


2 Актуальність теми: ситуація, що виникла з дифтерією, свідчить про те, що керовані інфекції залишаються під контролем лише доти, поки про них пам’ятають, ними займаються. Недотримання графіка щеплень, необґрунтована відмова від них, велика кількість протипоказань негайно призводять до активації епідпроцесу. Останніми роками спостерігається підвищення захворюваності на коклюш, паракоклюш у вигляді епідемічних спалахів.

3 Навчальні цілі заняття3.1 Лікар повинен знати:- визначення скарлатини, дифтерії, коклюшу, паракоклюшу;- етіологію та епідеміологію захворювань;- патогенез;- класифікації;- основні клінічні прояви;- диференціальну діагностику хвороб, спираючись на

клінічні симптоми і синдроми;- принципи лікування;- профілактичні та протиепідемічні заходи.3.2 Лікар повинен вміти: - діагностувати захворювання на ранніх стадіях;- збирати епіданамнез;- складати план основних лікувально-діагностичних та

профілактичних заходів;- проводити забір матеріалу для проведення

бактеріоскопічного та бактеріологічного досліджень;- проводити диференціальний діагноз;- призначати заходи щодо профілактики.3.3 Лікар повинен вдосконалювати на занятті:- проведення збору епідеміологічного анамнезу;

3- оцінювання типів температурних кривих;- оцінювання ЕКГ;- проведення бактеріологічної діагностики;- проведення серологічної діагностики;- проведення лікування.

4 Матеріали та оснащення: журнал обліку роботи групи, навчально-тематичний план, список рекомендованої літератури, план-конспект заняття, архівні та нинішні історії хвороб, виписки з них, хворі для курації, муляжі людини, медичний інструментарій (шприци різного об`єму, ін`єкційні голки, ящик із гніздами для ліків, піпетка для крапель, мензурка, стерильна паличка з ватою на кінці, вата, спирт, лоток, штатив, лейкопластир, крапельниці, пінцет, гумовий джгут), зразки ліків, офіційні та традиційні схеми лікування, зразки медичної документації.

5 Місце проведення: 1-ше інфекційне відділення, приймальне відділення, маніпуляційні кабінети, лабораторія.

6 Основні питання, що підлягають розгляду:- етіопатогенез та патоморфологія дифтерії, скарлатини,

коклюшу, паракоклюшу;- класифікація дифтерії, скарлатини, коклюшу, паракоклюшу;- клінічні симптоми та синдроми захворювань;- ускладнення дифтерії;- специфічні методи діагностики;- диференціальна діагностика дифтерії з інфекційним

мононуклеозом, скарлатиною, псевдотуберкульозом та іншими ангінами;

- основні принципи та методи лікування дифтерії, скарлатини, коклюшу, паракоклюшу;

- правила виписування реконвалесцентів із стаціонару;- профілактика захворювання;- протиепідемічні заходи в осередку;

3- диспансерне спостереження за реконвалесцентами.







Постановка навчальних цілей. Функція – конкретизація майбутньої





10




Основну увагу приділити відпрацюванню питань щодо обстеження хворого, застосування додаткових методів діагностики, встановлення попереднього

55

31 2 3діагнозу, диференціальної діагностики, проведенню лікувальних, профілактичних та протиепідемічних заходів










15



К.: Здоров'я, 2001. - Т. 1. – С. 180-222.2. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній

медицині / за. ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2007. – С. 189-199, 203-206

33. Інфекційні хвороби: класифікація та схеми діагностики: навчальний посібник для студентів вищих медичних закладів освіти 3-4-го рівнів акредитації / М.Д. Чемич, З.Й. Красовицький та ін. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – 205 с.

4. Руководство по инфекционным болезням / под. ред. Ю.В. Лобзина, А.П. Казанцева. – СПб.: Издательство Фолиант, 2006. – 876 с.

5. Андрейчин М.А., Руденко А.О., Івахів О.Л., Чемич М.Д. Класифікація інфекційних та паразитарних хвороб. – К.: Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 144 с.

6. Дифференциальный диагноз инфекционных болезней у детей / И.В. Богадельников. – Симферополь, 2007. – 689 с.





виданнями;- вивчення сучасних лабораторних та інструментальних

методів дослідження у діагностиці дифтерії.

XIII. КІР. КРАСНУХА. ВІТРЯНА ВІСПА. ЕПІДЕМІЧНИЙ ПАРОТИТ


2 Актуальність теми: ситуація, що виникла останнім часом з кором, краснухою, епідемічним паротитом, вітряною віспою, свідчить про те, що керовані інфекції залишаються під контролем лише доти, поки про них пам’ятають, ними займаються. Недотримання графіка щеплень, необґрунтована відмова від них, велика кількість протипоказань негайно призводять до активації епідпроцесу. Вітряна віспа має широке розповсюдження і за кількістю зареєстрованих захворювань займає третє місце після грипу та інших ГРЗ. Хворіють переважно діти до 14 років, хвороба характеризується відносно нетяжким перебігом, але останнім часом встановлена можливість активації вірусу на фоні неопластичних процесів, захворювань крові, ВІЛ-інфекції та інших захворювань, які супроводжуються імунодефіцитом. Вірус також впливає на розвиток плоду та перебіг вагітності. Епідемічний паротит належить до найбільш поширених інфекційних захворювань. Особливу увагу даному захворюванню стали приділяти після того, як були вивчені його можливі наслідки - безплідність у чоловіків, цукровий діабет, хронічний панкреатит та інші.

3 Навчальні цілі заняття3.1 Лікар повинен знати:- визначення кору, краснухи, скарлатини, вітряної віспи,

епідемічного паротиту;- етіологію та епідеміологію захворювань;- патогенез;- класифікації;- основні клінічні прояви;- типи висипки, характерні для кору, краснухи, скарлатини,

вітряної віспи;- діагностичні критерії зазначених захворювань;

3- диференціальну діагностику хвороб, спираючись на клінічні симптоми і синдроми;

- принципи лікування;- профілактичні та протиепідемічні заходи.3.2 Лікар повинен вміти: - діагностувати захворювання на ранніх стадіях;- збирати епіданамнез;- складати план основних лікувально-діагностичних та

профілактичних заходів;- проводити забір матеріалу для проведення

бактеріоскопічного та бактеріологічного досліджень;- проводити диференціальний діагноз;- призначати заходи щодо профілактики.3.3 Лікар повинен вдосконалювати на занятті:- проведення збору епідеміологічного анамнезу;- оцінювання типів температурних кривих;- проведення бактеріологічної діагностики;- проведення серологічної діагностики;- проведення лікування.

4 Матеріали та оснащення: журнал обліку роботи групи, навчально-тематичний план, список рекомендованої літератури, план-конспект заняття, архівні та нинішні історії хвороб, виписки з них, хворі для курації, муляжі людини, медичний інструментарій (шприци різного об`єму, ін`єкційні голки, ящик з гніздами для ліків, піпетка для крапель, мензурка, стерильна паличка з ватою на кінці, вата, спирт, лоток, штатив, лейкопластир, крапельниці, пінцет, гумовий джгут), зразки ліків, офіційні та традиційні схеми лікування, зразки медичної документації.

5 Місце проведення: 1-ше інфекційне відділення, приймальне відділення, маніпуляційні кабінети, лабораторія.

36 Основні питання, що підлягають розгляду:- етіопатогенез та патоморфологія кору, краснухи,

скарлатини, вітряної віспи, паротитної інфекції;- класифікація цих хвороб;- клінічні симптоми та синдроми захворювань;- ускладнення кору, краснухи, паротитної інфекції;- специфічні методи діагностики;- диференціальна діагностика із захворюваннями, що

супроводжуються екзантемою;- особливості перебігу цих захворювань у дорослих;- основні принципи та методи лікування; - правила виписування реконвалесцентів зі стаціонару;- профілактика захворювань;- протиепідемічні заходи в осередку;- диспансерне спостереження за реконвалесцентами.



1 21 Підготовчий етап:





цілей заняття.2 Контроль вхідного рівня знань.Функція – встановлення рівня знань після

самостійної роботи.Зміст – усна співбесіда, демонстрація


10














15



Здоров'я, 2001. - Т. 3. – С. 791-840.2. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній

медицині / за ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2007. – С. 72-79, 101-105.

3. Інфекційні хвороби: класифікація та схеми діагностики: навчальний посібник для студентів вищих медичних закладів освіти 3-4-го рівнів акредитації / М.Д. Чемич, З.Й. Красовицький та ін. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – 205 с.

4. Руководство по инфекционным болезням / под. ред. Ю.В. Лобзина, А.П. Казанцева. – СПб.: Издательство Фолиант, 2006. – 876 с.

5. Андрейчин М.А., Руденко А.О., Івахів О.Л., Чемич М.Д. Класифікація інфекційних та паразитарних хвороб. – К.: Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 144 с.

6. Дифференциальный диагноз инфекционных болезней у детей / И.В. Богадельников.– Симферополь, 2007. – 689 с.






методів дослідження у діагностиці кору, краснухи, паротитної інфекції, вітряної віспи, скарлатини.

XIV. РИКЕТСІОЗИ (ВИСИПНИЙ ТИФ, КУ-ГАРЯЧКА, ХВОРОБА БРІЛЛА. ВОЛИНСЬКА ГАРЯЧКА)


2 Актуальність теми: не зважаючи на те, що рикетсіози не часто зустрічаються в Україні, роль цієї патології може значно зрости у зв’язку із наявністю великої кількості нелегальних мігрантів із країн Африки та Азії, збільшення числа туристів у ці країни, звідки людина може повернутися інфікованою. Ку-гарячка – одне з найпоширеніших захворювань з групи рикетсіозів. Відносно сприятливий перебіг і поліморфізм клінічних проявів сприяють тому, що ку-гарячка перебігає під маскою інших захворювань.

3 Навчальні цілі заняття3.1 Лікар повинен знати:- етіологію рикетсіозів;- сучасну класифікацію рикетсіозів;- патогенез рикетсіозів;- клінічні симптоми та синдроми при рикетсіозах;- діагностику та диференціальний діагноз із сибіркою,

туляремією, вітряною віспою, черевним тифом, грипом, бруцельозом, лептоспірозом, вірусними гепатитами;

- лабораторні методи підтвердження рикетсіозів;- сучасні принципи і методи лікування рикетсіозів;- профілактичні та протиепідемічні заходи.3.2 Лікар повинен вміти:- збирати анамнез захворювань;- збирати направлений епіданамнез;- проводити огляд хворого;- виявляти основні симптоми та синдроми захворювань;- обґрунтовувати клінічний діагноз;- складати план обстеження;- брати матеріал для дослідження (кров, сеча, харкотиння);

3- правильно інтерпретувати дані основних та додаткових методів дослідження;


лікування вдома;- оформляти необхідну документацію, регламентовану

відповідними положеннями;- здійснювати необхідні протиепідемічні заходи;- здійснювати диспансерне спостереження;- проводити санітарно-освітню роботу.3.3 Лікар повинен вдосконалювати на занятті:- збирання епідеміологічного анамнезу;- об`єктивне обстеження хворого;- складання плану обстеження хворого;- забір крові для біохімічних та серологічних досліджень;- складання плану лікування;- інтерпретацію основних та додаткових методів


4 Матеріали та оснащення: журнал обліку роботи групи, навчально-тематичний план, список рекомендованої літератури, план-конспект заняття, архівні та нинішні історії хвороби, виписки з них, хворі для курації, муляжі людини, медичний інструментарій (шпатель, фонендоскоп, термометр, неврологічний молоточок, стерильні пробірки з тампонами, пальник, одноразові шприц та голка, вата, спирт, предметне скло), електрокардіограф з набором навчальних електрокардіограм, зразки ліків, зразки медичної документації (історія хвороби, термінове повідомлення до СЕС, рецепти, виписка, направлення тощо), офіційні та традиційні схеми лікування.

35 Місце проведення: інфекційні відділення, приймальне відділення, лабораторія.

6 Основні питання, що підлягають розгляду:- епідеміологія та етіологія рикетсіозів;- клінічні ознаки рикетсіозів;- сучасні класифікації рикетсіозів;- складання плану обстеження та лікування;- диференціальний діагноз;- правила забору матеріалу на бактеріологічне дослідження; - правила забору матеріалу на серологічне дослідження;- оцінювання результатів основних та додаткових методів

дослідження (бактеріологічного, серологічного, шкірно-алергічної проби);

- сучасні методи лікування рикетсіозів;- диспансерне спостереження;- протиепідемічні та профілактичні заходи.









після самостійної роботи.

10

31 2 3Зміст – усна співбесіда, демонстрація






55








Функція – довести напрямок самостійної

15

31 2 3роботи.



9 Список рекомендованої літератури1. Возіанова Ж.І. Інфекційні та паразитарні хвороби: в 3 т. –

К.: Здоров’я, 2001. – Т. 2. – С 115-141, 211-2242. Андрейчин М.А., Руденко А.О., Івахів О.Л., Чемич М.Д.

Класифікація інфекційних та паразитарних хвороб. – К., Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - С. 91-93.



5. Инфекционные болезни: учебник / Е.П. Шувалова, М.М. Антонов, Т.В. Антонова и др. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Медицина, 2001. – С. 512-545.

6. Івахів О.Л., Грицко Р.Ю., Кіселик І.О. Кабінет інфекційних захворювань: навчальний посібник. – Тернопіль: ТДМУ, 2006. – С. 48-60.


8. Руководство по инфекционным болезням / под ред. Ю.В.Лобзина, А.П.Казанцева. - СПб.: Издательство Фолиант, 2006. - C. 587-593.



виданнями;- вдосконалення профілактичних знань і вмінь з діагностики і

лікування рикетсіозів.

XV. МАЛЯРІЯ. ТУЛЯРЕМІЯ

1 Кількість годин –2.

2 Актуальність теми: за даними ВООЗ, на малярію щорічно хворіє 500 млн жителів земної кулі та 2,5 млрд осіб сьогодні перебуває під ризиком зараження малярією. На території України є багато природних осередків туляремії. Останніми роками в деяких регіонах України спостерігається підвищення захворюваності людей на туляремію.

3 Навчальні цілі заняття3.1 Лікар повинен знати: - етіологію та епідеміологію малярії, туляремії;- патогенез;- класифікацію;- основні клінічні прояви малярії залежно від виду збудника;- основні клінічні прояви туляремії;- диференціальну діагностику хвороб, спираючись на

клінічні симптоми і синдроми;- принципи лікування;- профілактичні та протиепідемічні заходи.3.2 Лікар повинен вміти: - діагностувати хворобу на ранніх стадіях захворювання; - виявляти характерні епідеміологічні та клінічні дані; - складати план основних лікувально-діагностичних та

профілактичних заходів.3.3 Лікар повинен вдосконалювати на занятті: - проведення збору епідеміологічного анамнезу;- оцінювання типів температурних кривих;- проведення діагностики;- проведення лікування;- диференціальну діагностику малярії з ГРВІ, вірусними

гепатитами, інфекційним мононуклеозом, лептоспірозом, менінгококовою інфекцією та ін.

- диференціальну діагностику туляремії.


5 Місце проведення: приймальне та інфекційні відділення, лабораторія.

6 Основні питання, що підлягають розгляду на семінарі:- види збудників малярії;- джерело інфекції при малярії;- механізми передавання цієї хвороби;- цикли розвитку малярійних плазмодіїв (спорогонія,

шизогонія);- класифікація малярії;- патогенез малярійних пароксизмів;- типи температурних кривих при різних формах малярії;- клінічна картина триденної, чотириденної, тропічної, ovale -

малярії;- рецидиви малярії;- діагностика малярії;- принципи лікування малярії;- профілактика малярії.- класифікація туляремії;- клінічні прояви туляремії;- діагностика туляремії;- лікування туляремії.


пор.Основні етапи заняття, їх функції та зміст Тривалість,




запитання щодо готовності до співпраці. Постановка навчальних цілей.

Функція – конкретизація майбутньої роботи.

Зміст – доведення до групи навчальних цілей заняття.

Контроль вхідного рівня знань.Функція – встановлення рівня знань після



10





55


Контроль і корекція рівня професійних знань та вмінь.


Зміст – індивідуальний контроль навичок і професійних дій.

Підведення підсумків заняття.Функція – розкриття змісту помилок, які

виникали під час заняття, самостійного навчання, аналізу і виконаних дій.




Зміст – тема наступного семінару, рекомендована до нього література

15


9 Список рекомендованої літератури1 Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби: у 3 т. - К.:

Здоров'я, 2001. - Т. 2. – 696 с.2. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній


3. Руководство по инфекционным болезням / под ред. чл.-корр. РАМН, проф. Ю.В. Лобзина. - 3-е изд., доп. и перераб. - СПб.: Издательство Фолиант, 2003. – С. 640-651.


5. Андрейчин М.А., Руденко А.О., Івахів О.Л., Чемич М.Д. Класифікація інфекційних та паразитарних хвороб. – К., Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С. 56-57.


виданнями;- вивчення сучасних підходів до лікування малярії.

XVI. ПОВОРОТНИЙ ТИФ. ХВОРОБА ЛАЙМА


2 Актуальність теми: великий поліморфізм клінічних симптомів поворотного тифу призводить до того, що хворі звертаються за медичною допомогою до різних спеціалістів - невропатолога, кардіолога і дуже рідко до лікаря-інфекціоніста. Тому це захворювання називають “великий імітатор”. Останніми роками в зв`язку з наявністю природних осередків кліщового бореліозу зростає захворюваність населення на цю інфекцію. Діагностика становить певні труднощі, що впливає на наслідки перенесеної хвороби.

3 Навчальні цілі заняття3.1 Лікар повинен знати:- епідеміологію бореліозів;- патогенез бореліозу;- класифікацію бореліозів;- основні клінічні прояви;- диференціальну діагностику;- принципи лікування;- профілактику та протиепідемічні заходи.3.2 Лікар повинен вміти: - діагностувати хворобу на ранніх стадіях;- збирати епіданамнез;- складати план основних лікувально-діагностичних та

профілактичних заходів;- проводити диференціальний діагноз;- призначати заходи щодо профілактики.3.3 Лікар повинен вдосконалювати на занятті:- проведення збору епідеміологічного анамнезу;- оцінювання типів температурних кривих;- пальпацію та перкуторне визначення розмірів печінки за

Курловим;- пальпацію та перкуторне визначення розмірів селезінки;

3- інтерпретацію серологічної діагностики (ІФА, РГГА);- інтерпретацію УЗД органів черевної порожнини;- проведення етіотропного та патогенетичного лікування

хворих.

4 Матеріали та оснащення: журнал обліку роботи групи, навчально-тематичний план, список рекомендованої літератури, план-конспект заняття, архівні та нинішні історії хвороб, виписки з них, хворі для курації, муляжі людини, медичний інструментарій (шприци різного об`єму, ін`єкційні голки, ящик із гніздами для ліків, піпетка для крапель, мензурка, стерильна паличка з ватою на кінці, вата, спирт, лоток, штатив, лейкопластир, крапельниці, пінцет, гумовий джгут, рентгенограми хворих), зразки ліків, офіційні та традиційні схеми лікування, зразки медичної документації.

5 Місце проведення: інфекційні та приймальне відділення, маніпуляційні кабінети, лабораторія.

6 Основні питання, що підлягають розгляду:- класифікація поворотного тифу, хвороби Лайма;- клінічні симптоми та синдроми різних варіантів перебігу

цих хвороб; - ускладнення; - додаткові методи обстеження;- диференціальна діагностика; - основні принципи та методи лікування; - правила виписування реконвалесцентів із стаціонару;- профілактика захворювання;- протиепідемічні заходи в осередку;- диспансерне спостереження за реконвалесцентами.


№пор.










10




Основну увагу приділити відпрацюванню питань щодо обстеження хворого, застосування додаткових методів діагностики, постановки попереднього діагнозу, диференціальної діагностики, проведенню лікувальних, профілактичних та протиепідемічних заходів

50


Контроль і корекція рівня професійних знань та вмінь.









20



К.: Здоров'я, 2001. – Т. 2. – С. 211-224.2. Інфекційні хвороби: класифікація та схеми діагностики:

навчальний посібник для студентів вищих медичних закладів освіти 3-4-го рівнів акредитації / М.Д. Чемич, З.Й. Красовицький та ін. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – С. 70, 166.

33. Руководство по инфекционным болезням / под ред. Ю.В. Лобзина, А.П. Казанцева. – СПб.: Издательство Фолиант, 2006. - С. 189-197.


5. Дифференциальный диагноз инфекционных болезней у детей / И.В. Богадельников.– Симферополь, 2007. – 700 с.

6. Андрейчин М.А., Руденко А.О., Івахів О.Л., Чемич М.Д. Класифікація інфекційних та паразитарних хвороб. – К.: Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С. 58.






методів діагностики бореліозів.

XVII. БЕШИХА. ЛІСТЕРІОЗ 1 Кількість годин – 2.

2. Актуальність теми: питання з діагностики та лікування бешихи не втрачають своєї актуальності, що підтверджується високим рівнем захворюваності та зверненням пацієнтів до лікарів загальної практики, інфекціоністів. Бешиха – це захворювання, що часто дає рецидиви, а звідси - повторні випадки тимчасової втрати працездатності. Ушкодження, що утворюються на шкірі, в поєднанні з лімфостазом і місцевим порушенням кровообігу можуть бути воротами для проникнення гноєтвірної флори, подальшого розвитку місцевих абсцесів, флегмон або навіть генералізованого процесу (сепсису).

3 Навчальні цілі заняття3.1 Лікар повинен знати:- Закон України «Про захист населення від інфекційних

хвороб»;- етичні та деонтологічні аспекти діяльності лікаря;- особливості психіки, які притаманні хворій людині;- визначення бешихи,лістеріозу;- етіологію бешихи, лістеріозу, Їх епідеміологічні

особливості;- основні ланки патогенезу захворювань;- сучасні класифікації;- клінічну картину захворювань;- диференціальний діагноз бешихи і лістеріозу зі звичайним

карбункулом, сапом, чумою, туляремією, сальмонельозом, дизентерією;

- профілактичні та протиепідемічні заходи.3.2 Лікар повинен вміти:- збирати анамнез (паспортні дані, скарги, розпитування за

системами, анамнез хвороби та життя);- об`єктивно обстежувати хворого – пальпація, перкусія,

аускультація (положення, шкіра, лімфатична, м`язова, кісткова

3системи, суглоби, органи дихання, серцево-судинна система, травна система і порожнина рота, сечостатева, нервова системи);

- за показаннями призначати додаткові методи дослідження;- встановлювати попередній діагноз;- проводити диференціальну діагностику;- проводити забір біологічного матеріалу для лабораторних

досліджень;- призначати адекватне лікування;- давати прогноз для одужання, життя, працездатності







документації;- методику постановки біологічної проби;- визначення менінгеальних та патологічних неврологічних

симптомів;- збір інформації про стан хворого за допомогою огляду

ротової порожнини та шкірних покривів, термометрії, аналізу змін клінічних аналізів крові та сечі, біохімічних показників крові в динаміці за час хвороби, ЕКГ.

4 Матеріали та оснащення: журнал обліку роботи групи, навчально-тематичний план, список рекомендованої літератури, план-конспект заняття, архівні історії хвороби, виписки з них,

3хворі для курації, муляжі людини, медичний інструментарій (шпатель, фонендоскоп, термометр, неврологічний молоточок, спирт, пробірки, живильні середовища, набір для проведення шкірної проби), електрокардіограф з набором навчальних електрокардіограм, зразки ліків, зразки медичної документації (історія хвороби, термінове повідомлення до СЕС, рецепти, виписка, направлення тощо), офіційні та традиційні схеми лікування, захисні окуляри, гумові рукавиці, ватно-марлеві маски.

5 Місце проведення: 1-ше інфекційне відділення, приймальне відділення, лабораторія.

6 Основні питання, що підлягають розгляду:- епідеміологічні особливості бешихи, лістеріозу;- клінічні особливості, які спостерігаються при різних

клінічних формах бешихи, лістеріозу;- додаткові методи дослідження при цих захворюваннях;- диференціальна діагностика бешихи та лістеріозу;- правила забору біологічного матеріалу для лабораторних

досліджень;- алгоритм лікування бешихи і лістеріозу;- прогноз для одужання, життя, працездатності хворого;- план протиепідемічних та профілактичних заходів.






запитання щодо готовності до співпраці.Постановка навчальних цілей.

10

31 2 3Функція – конкретизація майбутньої


цілей заняття. 2 Контроль вхідного рівня знань.Функція – встановлення рівня знань після







55





виникали під час заняття, самостійного

15

31 2 3навчання у виконаних діях.







Здоров'я, 2003. - Т. 3. – С. 181-210.2. Івахів О.Л., Грицко Р.Ю, Кіселик І.О. Кабінет інфекційних

захворювань: навчальний посібник. - Тернопіль, 2006. – 233 с.3. Інфекційні хвороби: класифікація та схеми діагностики:

навчальний посібник для студентів вищих медичних закладів освіти 3-4-го рівнів акредитації / М.Д. Чемич, З.Й. Красовицький та ін. – Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – 205 с.


5. Інфекційні хвороби у загальній практиці та сімейній медицині / за ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2007. – C. 28-33, 98-101.

6. Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року № 1645-III.

7. Організація та проведення первинних заходів при виявленні хворого (трупа) або підозрі на зараження карантинними інфекціями, контагіозними вірусними

3геморагічними гарячками та іншими небезпечними інфекційними хворобами неясної етіології (методичні вказівки) / за ред. Л.Я. Могилевського. - Київ: МОЗУ, ГСЕУ, 2003. - 44 с.


виданнями;- опрацювання методики оцінювання і трактування


XVIII. ПРАВЕЦЬ. СКАЗ


2 Актуальність теми зумовлена особливостями правця, поширенням збудника у довкіллі, загальною сприйнятливістю, відсутністю імунітету навіть після перенесеного захворювання, вкрай тяжким перебігом з високою летальністю (і зараз гине 40 - 70 % захворілих). У багатьох країнах, що розвиваються, ще відсутня обов’язкова реєстрація правця. Правець новороджених залишається однією з основних причин дитячої смертності. Проблема сказу пов’язана з неможливістю проведення лікування хвороби, що розвинулася. Основний метод боротьби зі сказом полягає у профілактиці.

3 Навчальні цілі заняття3.1 Лікар повинен знати: - визначення хвороби;- етіологію правця, сказу;- епідеміологію зазначених захворювань;- патогенез правця, сказу;- класифікації правця, сказу;- основні клінічні прояви правця, сказу;- диференціальну діагностику хвороб, спираючись на

клінічні симптоми і синдроми;- лабораторну діагностику правця, сказу;- принципи лікування;- можливі ускладнення хвороб;- протиепідемічні заходи;- показання до госпіталізації;- правила виписування реконвалесцентів;- профілактичні заходи;- методику диспансеризації.3.2 Лікар повинен вміти:- збирати анамнез захворювань;- збирати направлений епіданамнез;

3- проводити огляд хворого; - виявляти основні симптоми та синдроми захворювання,

обгрунтовувати клінічний діагноз; - складати план обстеження;- брати матеріал для дослідження (блювотні маси, промивні

води шлунка, випорожнення та кров); - діагностувати дані захворювання; - складати план ефективного лікування та невідкладних

заходів;- визначати необхідність госпіталізації та можливість

лікування вдома;- оформлювати необхідну документацію, регламентовану

відповідними положеннями;- організовувати необхідні протиепідемічні заходи;- здійснювати диспансерне спостереження;- проводити санітарно – освітню роботу.3.3 Лікар повинен вдосконалювати на занятті: - методику проведення об’єктивного огляду хворих;- складання плану обстеження;- інтерпретацію результатів основних та додаткових

методів дослідження;- проведення диференціальної діагностики;- призначення лікування;- оформлення необхідної документації; - проведення протиепідемічних заходів.

4 Матеріали та оснащення: журнал обліку роботи групи, навчально-тематичний план, список рекомендованої літератури, план-конспект заняття, архівні та нинішні історії хвороб, виписки з них, хворі для курації, муляжі людини, медичний інструментарій (шприци різного об`єму, ін`єкційні голки, ящик із гніздами для ліків, стерильна паличка з ватою на кінці, вата, спирт, лоток, штатив, лейкопластир, крапельниці, гумовий джгут, кухоль Есмарха, підкладне судно, клейонка, набір для промивання шлунка, кишечника), зразки ліків, офіційні та традиційні схеми лікування, зразки медичної документації.

35 Місце проведення: інфекційні та приймальне відділення, кабінети функціональної діагностики та маніпуляційний.

6 Основні питання, що підлягають розгляду на семінарі: - вимоги до збирання анамнезу захворювання та

направленого епіданамнезу правця, сказу;- сучасні класифікації правця, сказу;- правила об’єктивного огляду хворих із зазначеними

патологіями;- діагностичні критерії правця, сказу;- діагностика правця, сказу;- специфічна діагностика правця, сказу;- оцінювання результатів основних та додаткових методів

дослідження;- схеми лікування правця, сказу;- диспансерне спостереження;- правила проведення протиепідемічних заходів.


пор.Основні етапи заняття, їх функції та

змістТривалість,

хв.1 2 3

1 Підготовчий етап:1 Організація заняття.Функція – налаштування на




роботи.Зміст – доведення до групи

навчальних цілей заняття.2 Контроль вхідного рівня знань.Функція – встановлення рівня знань

20

31 2 3після самостійної роботи.






115




практичних навичок і професійних дій.2 Підведення підсумків заняття.Функція – розкриття змісту помилок,

які виникали під час заняття, самостійного навчання у виконаних діях.



25

31 2 3Функція – довести напрямок

самостійної роботи.Зміст – тема наступного практичного


8 Види і форми контролю1 Тестовий контроль.2 Співбесіда.3 Ситуаційні задачі.

9 Список рекомендованої літератури1. Возианова Ж.И. Инфекционные и паразитарные болезни: в

3 т. - К.: Здоров’я, 2001. – Т.2. – C. 554 – 580, 611-6262. Інфекційні хвороби: класифікація та схеми діагностики:

навчальний посібник для студентів вищих медичних закладів освіти 3-4-го рівнів акредитації / М.Д. Чемич, З.Й. Красовицький та ін. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – C. 205.

3. Інфекційні хвороби:ситуаційні завдання:навчальний посібник / М.Д. Чемич, Н.І. Ільїна, А.О.Сніцарь та ін. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. - C. 175.

4. Чемич М.Д., Ільїна Н.І. Невідкладні стани в клініці інфекційних хвороб: навчальний посібник для студентів вищих медичних закладів освіти 3-4-го рівнів акредитації. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. - C. 157.

5. Шувалова. Е.П. Инфекционные болезни. – Ростов н/Д: Феникс, 2001. – C. 959.

6. Андрейчин М.А., Руденко А.О., Іванів О.Л., Чемич М.Д. Класифікація інфекційних та паразитарних хвороб. – К., Тернопіль: Укрмедкнига, 2002.-C. 65.

7. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній медицині /за ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2007. - C. 374 - 380.


виданнями;- опрацювання трактування результатів основних та

додаткових методів обстеження хворих на правець, сказ.

XIX. ЧУМА. ХОЛЕРА


2 Актуальність теми: чума залишається однією з найгрізніших інфекцій. Ліквідувати її повністю неможливо, оскільки наявні в природі осередки цієї інфекції непідконтрольні людині. Легкість зараження, швидкість поширення, тяжкий перебіг і висока летальність дозволяють віднести її до особливо небезпечних інфекцій. Холерні вібріони виділяють на території всієї України. Переважають стерті та атипові форми хвороби, спостерігається реконвалесцентне вібріоносійство, є можливість формування ендемічних осередків.

3 Навчальні цілі заняття 3.1 Лікар повинен знати:- визначення хвороби;- етіологію чуми, холери;- епідеміологію чуми, холери; - патогенез чуми, холери;- сучасну класифікацію;- клінічні особливості чуми, холери; - принципи діагностики та лікування;- профілактику чуми, холери.3.2 Лікар повинен вміти: - збирати анамнез захворювання, життя;- провести об’єктивне обстеження хворого з підозрою на

чуму;- забирати матеріал для лабораторного дослідження;- оцінити результати лабораторного дослідження;- виконувати пункцію бубону при чумі;- забирати матеріал для дослідження при холері (блювоту,

промивні води шлунка, випорожнення та кров);- обґрунтовувати та сформулювати клінічний діагноз;- складати план обстеження та лікування;

3- проводити протиепідемічні заходи в осередку чуми.3.3 Лікар повинен вдосконалювати на занятті: - збирання анамнезу захворювання, життя;- проведення об’єктивного обстеження хворого з підозрою на

чуму;- забирати матеріал для лабораторного дослідження;- оволодіння методикою пункції бубону при чумі;- оцінювати результати лабораторного дослідження;- обґрунтовувати та формулювати клінічний діагноз;- складати план обстеження та лікування;- проведення протиепідемічних заходів в осередку чуми;- дії лікаря та заходи в осередку чуми;- диференціальну діагностику чуми з хворобами, що

супроводжуються лімфаденітом.

4 Матеріали та оснащення: журнал обліку роботи групи, навчально-тематичний план, список рекомендованої літератури, план-конспект заняття, архівні та нинішні історії хвороби, виписки з них, хворі для курації, муляжі людини, медичний інструментарій (шпатель, фонендоскоп, термометр, стерильні пробірки з тампонами, пальник, одноразовий шприц та голки, вата, спирт, предметне скло, протичумний костюм, електрокардіограф з набором навчальних електрокардіограм, зразки ліків, зразки медичної документації: історія хвороби, термінове повідомлення в СЕС, рецепти, виписка, направлення тощо, офіційні схеми лікування.

5 Місце проведення: приймальне відділення, маніпуляційний кабінет, 1-ше і 2-ге інфекційні відділення, реанімаційне відділення.

6 Основні питання, що підлягають розгляду:- епідеміологія чуми, холери;- класифікація чуми, холери;- клінічні симптоми та синдроми різних форм перебігу чуми,

холери;

3- додаткові методи обстеження;- диференціальна діагностика чуми з туляремією, сибіркою,

лімфогранулематозом, сепсисом; - диференціальна діагностика холери;- принципи лікування чуми , патогенетична та етіотропна

терапія холери;- протиепідемічні заходи в епідосередку чуми, холери;- диспансерне спостереження за реконвалесцентами;- порядок одягання протичумного костюму.











10



лікування курованим хворим, аналіз

31 2 3лікарських призначень в історіях хвороб, самостійне виконання діагностичних та лікувальних маніпуляцій.


55










15

8 Види і форми контролю1 Співбесіда.2 Тестовий контроль.3 Оцінка практичних навичок та вмінь.

39 Список рекомендованої літератури1. Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби: у 3 т. – К.:

Здоров`я, 2002. – Т. 1. – С. 531-565; Т. 3. - С. 130-157.2. Руководство по инфекционным болезням / под ред. чл.-кор.

РАМН, проф. Ю.В.Лобзина. - 3-е изд, доп. и перераб.- СПб.: Издательство Фолиант, 2003. - С.118 - 131.

3. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній медицині / за ред. М.А. Андрейчина.- Тернопіль: ТДМУ, 2007 - С. 236-242.

4. Класифікація інфекційних і паразитарних хвороб / М.А. Андрейчин, А.О. Руденко, О.Л. Івахів, М.Д. Чемич. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 143 с.

5. Інфекційні хвороби: ситуаційні завдання: навчальний посібник / М.Д. Чемич, Н.І.Ільїна, А.О.Сніцарь та ін. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. - 175 с.

6. Невідкладні стани в клініці інфекційних хвороб : навчальний посібник. – Суми: Вид-во СумДУ, 2000. - С. 110-143.

7. Андрейчин М.А., Руденко А.О., Івахів О.Л., Чемич М.Д. Класифікація інфекційних та паразитарних хвороб. – К., Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С. 76.

8. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній медицині / за ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2007. - C. 326-334.


виданнями; - удосконалення знань з діагностики та лікування чуми.

XX. СИБІРКА. НАТУРАЛЬНА ВІСПА 1 Кількість годин – 2.

2 Актуальність теми: питання з діагностики та лікування сибірки не втрачають своєї актуальності, що підтверджується високим рівнем захворюваності та зверненням пацієнтів до лікарів загальної практики, інфекціоністам. Захворювання людей на сибірку, переважно у вигляді спорадичних випадків, реєструється на всіх континентах. За офіційними даними МОЗ України, епідеміологічна ситуація ускладнюється: захворюваність зросла майже у 5 разів порівняно з минулим 8-річним періодом. Стаціонарно неблагополучних щодо сибірки пунктів в Україні налічується тисячі. Також збудники сибірки можуть бути використані як контрольована біологічна зброя. Хоча натуральна віспа вважається переможеною (навіть відмінені щеплення), у світі залишаються лабораторії, які її вірус культивують, тобто теоретично є ймовірність використання вірусу в терористичних цілях або вихід вірусу в людську популяцію при природних катаклізмах та техногенних аваріях. Біологічну нішу натуральної віспи в популяції людей найбільш ймовірно може зайняти мавп’яча віспа.

3 Навчальні цілі заняття3.1 Лікар повинен знати:- Закон України «Про захист населення від інфекційних

хвороб»;- етичні та деонтологічні аспекти діяльності лікаря;- особливості психіки, які притаманні хворій людині;- визначення натуральної віспи, сибірки;- етіологію натуральної віспи, сибірки, їх епідеміологічні

особливості;- основні ланки патогенезу захворювань;- сучасні класифікації;- клінічну картину захворювань;

3- диференціальний діагноз натуральної віспи, сибірки зі звичайним карбункулом, сапом, чумою, туляремією, сальмонельозом, дизентерією;

- профілактичні та протиепідемічні заходи.3.2 Лікар повинен вміти:- збирати анамнез (паспортні дані, скарги, розпитування за

системами, анамнез хвороби та життя);- об`єктивно обстежувати хворого: пальпація, перкусія,

аускультація (положення, шкіра, лімфатична, м`язова, кісткова системи, суглоби, органи дихання, серцево-судинна система, травна система і порожнина рота, сечостатева, нервова системи);

- за показаннями призначати додаткові методи дослідження;- встановлювати попередній діагноз;- проводити диференціальну діагностику;- проводити забір біологічного матеріалу для лабораторного

дослідження;- призначати адекватне лікування;- давати прогноз для одужання, життя, працездатності







документації;- методику проведення маніпуляцій (пункції карбункула);

3- методику виділення культури збудника з вмісту струпа, харкотиння, блювоти, калу, крові;

- методику мікроскопічного дослідження;- методику посіву на живильні середовища;- методику проведення біологічної проби;- методику проведення та інтерпретації шкірної проби;- визначення менінгеальних та патологічних, неврологічних

симптомів;- збір інформації про стан хворого за допомогою огляду

ротової порожнини та шкірних покривів, термометрії, аналізу змін клінічних аналізів крові та сечі, біохімічних показників крові в динаміці за час хвороби, показань ЕКГ.

4 Матеріали та оснащення: журнал обліку роботи групи, навчально-тематичний план, список рекомендованої літератури, план-конспект заняття, архівні історії хвороби, виписки з них, хворі для курації, муляжі людини, медичний інструментарій (шпатель, фонендоскоп, термометр, неврологічний молоточок, спирт, пробірки, живильні середовища, набір для проведення шкірної проби), електрокардіограф з набором навчальних електрокардіограм, зразки ліків, зразки медичної документації (історія хвороби, термінове повідомлення до СЕС, рецепти, виписка, направлення тощо), офіційні та традиційні схеми лікування, захисні окуляри, гумові рукавиці, ватно-марлеві маски.

5 Місце проведення: 1-ше інфекційне відділення, приймальне відділення, лабораторія.

6 Основні питання, що підлягають розгляду:- епідеміологічні особливості сибірки;- клінічна класифікація сибірки;- клініка шкірної форми сибірки;- вісцеральні форми сибірки;- диференціальний діагноз сибірки;- діагностика сибірки;

3- алгоритм лікування сибірки;- особливості епідеміології натуральної віспи;- клініка натуральної віспи;- профілактичні та протиепідемічні заходи при сибірці та

натуральній віспі.




1 Організація заняття. Функція – налаштування на продуктивну







10




Основну увагу приділити відпрацюванню 55

31 2 3питань щодо обстеження хворого, застосування додаткових методів діагностики, встановлення попереднього діагнозу, диференціальної діагностики, проведення лікувальних, профілактичних та протиепідемічних заходів










15




Здоров'я, 2003. - Т. 3. – С. 181-2102. Івахів О.Л., Грицко Р.Ю, Кіселик І.О. Кабінет інфекційних

захворювань: навчальний посібник. - Тернопіль, 2006. – 233 с.3. Інфекційні хвороби: класифікація та схеми діагностики:

навчальний посібник для студентів вищих медичних закладів освіти 3-4-го рівнів акредитації / М.Д. Чемич, З.Й. Красовицький та ін. – Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – 205 с.


5. Інфекційні хвороби у загальній практиці та сімейній медицині / за ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2007. – C. 28-33, 98-101.

6. ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року № 1645-III.

7. Організація та проведення первинних заходів при виявленні хворого (трупа) або підозрі на зараження карантинними інфекціями, контагіозними вірусними геморагічними гарячками та іншими небезпечними інфекційними хворобами неясної етіології (методичні вказівки) / за ред. Л.Я. Могилевського. - Київ: МОЗУ, ГСЕУ, 2003. - 44 с.




XXI. ІНФЕКЦІЙНО-ТОКСИЧНИЙ ШОК. НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА


2 Актуальність теми: за сучасними даними, інфекційно-токсичний шок як ускладнення більшості інфекційних хвороб становить від 15 до 33 % від загальної кількості хворих. Тому вивчення патогенезу, симптоматики є важливим для ранньої діагностики та патогенетично обґрунтованого лікування цього ускладнення.

3 Навчальні цілі заняття3.1 Лікар повинен знати: - поняття інфекційно-токсичного шоку;- етіологію;- принципи класифікації; - патогенез;- загальні та головні симптоми; - основні діагностичні критерії; - принципи лікування;- надання невідкладної допомоги.3.2 Лікар повинен вміти:- проводити огляд хворого;- проводити об’єктивне обстеження хворого;- виявляти основні симптоми інфекційно-токсичного шоку;- складати план обстеження;- правильно інтерпретувати дані основних та додаткових

методів дослідження;- складати план лікування;- надавати невідкладну допомогу;- заповнювати необхідну документацію, регламентовану

відповідними положеннями.3.3 Лікар повинен вдосконалити на занятті: - методику проведення об’єктивного обстеження хворого;- складання плану обстеження та лікування;

3- визначення показників гемодинаміки; - інтерпретацію результатів основних та додаткових методів

дослідження;- надання невідкладної допомоги хворим;- оформлення необхідної документації.

4 Матеріали та оснащення: журнал обліку роботи групи, навчально-тематичний план, список рекомендованої літератури, план-конспект заняття, архівні та нинішні історії хвороб, виписки з них, хворі для курації, муляжі людини, медичний інструментарій (шприци різного об`єму, ін`єкційні голки, ящик із гніздами для ліків, піпетка для крапель, мензурка, стерильна паличка з ватою на кінці, живильні середовища для дослідження крові на гемокультуру та стерильність, вата, спирт, лоток, штатив, лейкопластир, крапельниці, пінцет, гумова та скляна трубки, гумовий джгут, стерильні рукавички, живильні середовища, фонендоскоп, тонометр, апарат для здійснення ШВЛ, набір для інтубації трахеї, киснева подушка), зразки ліків, офіційні та традиційні схеми лікування, зразки медичної документації.

5 Місце проведення: маніпуляційний кабінет, приймальне відділення, реанімаційне відділення.

6 Основні питання, що підлягають розгляду:- епідеміологія інфекційно-токсичного шоку;- стадії інфекційно-токсичного шоку;- патогенез інфекційно-токсичного шоку;- клініка інфекційно-токсичного шоку залежно від стадії;- методи діагностики шоку;- критерії діагнозу інфекційно-токсичного шоку;- диференціальний діагноз;- інтенсивна терапія залежно від стадії шоку; -профілактика.


№пор.










10



обстеження хворого, складання плану обстеження та лікування, інтерпретація результатів основних та додаткових методів дослідження, надання невідкладної допомоги, визначення основних показників гемодинаміки, оформлення необхідної документації

55

3 Завершальний етап:1 Контроль і корекція рівня професійних


15

31 2 3вмінь та знань.





3 Домашнє завдання з переліком тематичної і навчальної літератури. Функція – довести напрямок самостійної роботи.



9 Список рекомендованої літератури 1. Возіанова Ж. І. Інфекційні і паразитарні хвороби: у 3 т. - К.:

Здоров'я, 2001. - Т. 3. – С. 323-354.2. Инфекционные болезни: учебник / Е.П. Шувалова,

М.М. Антонов, Т.В. Антонова и др. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Медицина, 1999. – С. 43-44.


4. Клінічна фармакологія: підручник: у 2 т. / О.М. Біловол, О.Ф. Возіанов, І.К. Латогуз, В.Ф. Москаленко, А.Я. Циганенко. – К.: Здоров`я, 2005. – Т. 1-2. - 705, 684 с.

35. Москалев А.В., Сбойчаков В.Б. Инфекционная иммунология: учебное пособие. - СПб.: ФОЛИАНТ, 2006. – 172 с.


7. Чемич М.Д., Ільїна Н.І. Невідкладні стани в клініці інфекційних хвороб: навчальний посібник. – Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – C. 62-74.

8. Висоцький І.Ю., Храмова Л.А. Медична рецептура. - Суми: Вид-во СумДУ, 2003. – 110 с.


виданнями;- вдосконалення знань та вмінь з діагностики інфекційно-

токсичного шоку та надання невідкладної допомоги.

XXII. ДЕГІДРАТАЦІЙНИЙ ШОК. НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА


2 Актуальність теми: щорічно у світі близько 2 млрд людей хворіють на гострі кишкові інфекції. За статистичними даними, понад 60 % цих інфекцій супроводжуються порушенням водно-сольового обміну, у 15 % розвивається дегідратаційний шок. Діарейний синдром і блювання – характерні прояви кишкових інфекцій (холера, шигельоз, сальмонельоз, ешерихіози, ХТІ та ін.), тому найчастіше лікарі мають справу з дегідратаційним шоком як ускладненням перебігу захворювань цієї групи інфекцій.

3 Навчальні цілі заняття3.1 Лікар повинен знати: - поняття «дегідратаційний шок»;- механізм розвитку дегідратації;- етіопатогенетичні особливості дегідратаційного шоку;- види дегідратації;- фактори,що спричиняють розвиток різних видів

дегідратації; - стадії шоку;- ступені зневоднення у інфекційних хворих;- основні лабораторні та інструментальні методи обстеження;- диференціальний діагноз з іншими варіантами

гіповолемічного шоку - геморагічним, інфекційно-токсичним, анафілактичним, кардіогенним, ХТІ, панкреатитом, перитонітом, кишковою непрохідністю.

- план лікувальних заходів для виведення хворого з дегідратаційного шоку;

- профілактичні заходи.3.2 Лікар повинен вміти:- збирати анамнез;- проводити огляд хворого;

3- виявляти основні симптоми дегідратаційного шоку;- складати план обстеження;- правильно інтерпретувати дані основних та додаткових

методів дослідження;- складати план лікування;- заповнювати необхідну документацію, регламентовану

відповідними положеннями.

4 Матеріали та оснащення журнал обліку роботи групи, навчально-тематичний план, список рекомендованої літератури, план-конспект заняття, архівні історії хвороби, виписки з них, хворі для курації, муляжі людини, медичний інструментарій (шпатель, фонендоскоп, термометр, неврологічний молоточок, спирт, пробірка, живильне середовище, набір для встановлення шкірної проби), електрокардіограф з набором навчальних електрокардіограм, зразки ліків, зразки медичної документації (історія хвороби, термінове повідомлення до СЕС, рецепти, виписка, направлення тощо), офіційні та традиційні схеми лікування, захисні окуляри, гумові рукавиці, ватно-марлеві маски.

5 Місце проведення: реанімаційне відділення, маніпуляційний кабінет.

6 Основні питання, що підлягають розгляду:- етіопатогенез дегідратаційного шоку;- головні симптоми, що свідчать про розвиток

дегідратаційного шоку;- стадії дегідратаційного шоку;- ступені зневоднення, їх клінічна характеристика;- алгоритм інтенсивної терапії дегідратаційного шоку;- лабораторні показники при дегідратаційному шоці.











20


професійних вмінь та навичок.Зміст – курація тематичних хворих;

заповнення медичних карток; практичний професійний тренінг у відділенні; робота в клініко-діагностичній лабораторії; робота в кабінеті УЗД; робота в ендоскопічному кабінеті

110


знань та вмінь. Функція – визначення рівня засвоєних

вмінь та знань.Зміст – індивідуальний контроль практичних навичок і

30

31 2 3професійних дій.








9 Список рекомендованої літератури1. Возіанова Ж. І. Інфекційні і паразитарні хвороби: у 3 т. - К.:

Здоров'я, 2001. - Т. 3. – С. 330-362.2. Інфекційні хвороби: ситуаційні завдання: навчальний

посібник / М.Д.Чемич, Н.І. Ільїна, А.О. Сніцарь та ін. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – 175 с.

3. Інфекційні хвороби: класифікація та схеми діагностики: навчальний посібник для студентів вищих медичних закладів ІІІ - VI рівнів акредитації / М.Д.Чемич, З.Й. Красовицький та ін. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – 205 с.

4. Чемич М.Д., Ільїна Н.І. Невідкладні стани в клініці інфекційних хвороб: навчальний посібник. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – С. 90 - 98.

5. Класифікація інфекційних та паразитарних хвороб / М.А. Андрейчин, А.О. Руденко, О.Л. Івахів, М.Д. Чемич. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - С. 84.

36. Зубик Г.М., Ковеленов А.Ю. Основы интенсивной терапии инфекционных больных // Избранные вопросы терапии инфекционных больных: руководство для врачей / под общ. ред. Ю.В. Лобзина. - СПб.: Фолиант, 2005. - С. 192-195.

7. Москалев А.В., Сбойчаков В.Б. Инфекционная иммунология: учебное пособие. - СПб.: ФОЛИАНТ, 2006. – 172 с.



виданнями;- вдосконалення знань та вмінь з діагностики

дегідратаційного шоку та надання невідкладної допомоги.

XXIII. ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ, СНІД. ЕТІОЛОГІЯ, ЕПІДЕМІОЛОГІЯ, КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ, СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЛІКУВАННЯ, ПРОФІЛАКТИКА


2 Актуальність теми: Україна – один із лідерів за темпами зростання ВІЛ-інфікованих у Європі. Застосування противірусних препаратів лише подовжує життя хворому на кілька років. Лікування хворих на СНІД потребує великих матеріальних витрат. Гостроту проблемі ВІЛ/СНІД надає те, що хворіють переважно молоді люди, які ведуть найбільш активний спосіб життя – трудовий, суспільний, сексуальний, і те, що кожен інфікований ВІЛ приречений.

3 Навчальні цілі заняття3.1 Лікар повинен знати:- визначення хвороби;- історію вивчення;- етіологію та епідеміологію;- патогенетичні стадії розвитку ВІЛ-інфекції;- клінічні симптоми та стадії;- класифікацію;- особливості перебігу СНІДу в дітей;- діагностику та диференціальну діагностику ВІЛ-інфекції;- лабораторні методи підтвердження діагнозу;- сучасні принципи і методи лікування ВІЛ-інфекції;- профілактичні та протиепідемічні заходи.3.2 Лікар повинен вміти:- збирати анамнез захворювання;- збирати направлений епіданамнез;- проводити огляд хворого;- виявляти основні симптоми та синдроми захворювання;- обґрунтовувати клінічний діагноз;- складати план обстеження;- забирати матеріал для дослідження;

3- правильно інтерпретувати дані основних та додаткових методів дослідження;


лікування вдома;- оформляти необхідну документацію, регламентовану

відповідними положеннями;- здійснювати необхідні протиепідемічні заходи;- здійснювати диспансерне спостереження;- проводити санітарно-освітню роботу.3.3 Лікар повинен вдосконалювати на занятті:- методику проведення об’єктивного обстеження хворого;- огляд ротової порожнини, взяття мазка на гриби роду

Candida;- пальпацію лімфатичних вузлів;- пальпаторне та перкуторне визначення розмірів печінки;- аускультацію легень, аналіз рентгенограм ОГК;- складання плану обстеження та лікування;- інтерпретацію основних та додаткових методів


4 Матеріали та оснащення: журнал обліку роботи групи, навчально-тематичний план, список рекомендованої літератури, план-конспект заняття, архівні та нинішні історії хвороби, виписки з них, хворі для курації, муляжі людини, медичний інструментарій (шпатель, фонендоскоп, термометр, неврологічний молоточок, стерильні пробірки з тампонами, пальник, одноразові шприц та голка, вата, спирт, предметне скло), електрокардіограф з набором навчальних електрокардіограм, зразки ліків, зразки медичної документації (історія хвороби, термінове повідомлення до СЕС, рецепти, виписка, направлення тощо), офіційні та традиційні схеми лікування.

35 Місце проведення: 2-ге інфекційне відділення, приймальне відділення, реанімаційне відділення, лабораторія, центр профілактики СНІДу.

6 Основні питання, що підлягають розгляду:- визначення хвороби;- етіологія СНІДу;- епідеміологія СНІДу;- патогенез СНІДу;- класифікація СНІДу;- клініка СНІДу залежно від стадії хвороби;- діагностика і диференціальна діагностика СНІДу;- сучасне лікування СНІДу;- опортуністичні інфекції при СНІДі;- правила проведення диспансерного спостереження;- правила проведення протиепідемічних заходів.

7 Організаційна структура заняття №пор.




працю, усунення відволікаючих факторів. Зміст – привітання, облік присутніх,





10

31 2 3лікарями практичних навичок та маніпуляцій





55




практичних навичок і професійних дій. 2 Підведення підсумків заняття.Функція – розкриття змісту помилок, які





15

31 2 3Зміст – тема наступного практичного



9 Список рекомендованої літератури1. Возіанова Ж.І. Інфекційні та паразитарні хвороби: у 3 т. –

К.: Здоров’я, 2001. – Т. 2. – С. 210-245.2. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній


3. Класифікація інфекційних та паразитарних хвороб / М.А. Андрейчин, А.О. Руденко, О.Л. Івахів, М.Д. Чемич. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - С.130-133.



6. Инфекционные болезни: учебник / Е.П. Шувалова, М.М. Антонов, Т.В. Антонова и др. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Медицина, 2001. – С.812-832.

7. Івахів О.Л., Грицко Р.Ю., Кіселик І.О. Кабінет інфекційних захворювань: навчальний посібник. – Тернопіль: ТДМУ, 2006. – C. 110-117.

8. Руководство по инфекционным болезням / под. ред. Ю.В.Лобзина, А.П.Казанцева. - СПб.: Фолиант, 2006. - C. 385-410.

9. Чемич М.Д., Ільїна Н.І. Невідкладні стани в клініці інфекційних хвороб: навчальний посібник для студентів вищих

3медичних закладів освіти 3-4-го рівнів акредитації. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – C. 19-34.

10. Дифференциальный диагноз инфекционных болезней у детей / И.В. Богадельников. – Симферополь, 2007. – C. 630-661.


виданнями;- вдосконалення знань та практичних навичок з діагностики

та лікування ВІЛ/СНІДу.

XXIV. ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ


2 Актуальність теми: вірусні гепатити, за офіційними даними, посідають друге місце за кількістю захворювання населення після грипу, значно випереджаючи його за числом та тяжкістю перебігу, економічними витратами, несприятливими наслідками хвороби.

3 Навчальні цілі заняття3.1 Лікар повинен знати:- етіологію вірусних гепатитів; - епідеміологію вірусних гепатитів; - патогенез вірусних гепатитів; - особливості клініки;- принципи діагностики вірусних гепатитів; - принципи лікування;- профілактичні заходи.3.2 Лікар повинен вміти:- збирати епідеміологічний анамнез;- провести об’єктивне обстеження хворого на гострий чи

хронічний вірусний гепатит;- призначити план обстеження;- інтерпретувати результати специфічних методів

дослідження; - призначити лікування хворому з вірусними гепатитами; - проводити профілактичні заходи і санітарно-освітню

роботу.3.3 Лікар повинен вдосконалювати на занятті:- диференціальну діагностику вірусних гепатитів із грипом,

іншими ГРВІ, ентеровірусною інфекцією, псевдотуберкульозом, лептоспірозом, інфекційним мононуклеозом, гемолітичними жовтяницями, пігментними гепатозами, механічними жовтяницями тощо;

3- принципи діагностики, етіотропного та патогенетичного лікування.


5 Місце прведення: інфекційне відділення, приймальне відділення, лабораторія.

6 Основні питання, що підлягають розгляду на семінарі:- етіологія вірусних гепатитів з фекально-оральним

механізмом передавання;- етіологія вірусних гепатитів з парентеральним механізмом

передавання;- епідеміологічні особливості вірусних гепатитів з фекально-

оральним механізмом передавання;- епідеміологія парентеральних вірусних гепатитів;- патогенез вірусних гепатитів;- класифікація вірусних гепатитів;- варіанти перебігу переджовтяничного періоду;- основні клінічні симптоми та синдроми різних клінічних

форм вірусних гепатитів;- ускладнення вірусних гепатитів;- лабораторна діагностика вірусних гепатитів (біохімічні,

імунологічні, серологічні методи дослідження);- інструментальні методи діагностики ВГ;- диференціальна діагностика вірусних гепатитів із грипом,

іншими ГРВІ, ентеровірусною інфекцією, псевдотуберкульозом, лептоспірозом, інфекційним мононуклеозом, гемолітичними жовтяницями, пігментними гепатозами, механічними жовтяницями;

3- принципи лікування;- наслідки вірусних гепатитів;- протиепідемічні заходи в епідосередку.








цілей заняття2 Контроль вхідного рівня знань.Функція – встановлення рівня знань після



10

2 Основний етап:- етіологія вірусних гепатитів;- епідеміологічні особливості вірусних

гепатитів;- патогенез вірусних гепатитів;- класифікація вірусних гепатитів;- варіанти перебігу переджовтяничного

періоду;- основні клінічні симптоми та синдроми

різних клінічних форм вірусних гепатитів;- ускладнення вірусних гепатитів;- лабораторна діагностика вірусних

55

31 2 3гепатитів (біохімічні, імунологічні, серологічні методи дослідження);

- інструментальні методи діагностики ВГ;- диференціальна діагностика вірусних гепатитів із грипом, іншими ГРВІ, ентеровірусною інфекцією, жовчнокам’яною хворобою та холециститом, псевдотуберкульозом, лептоспірозом, інфекційним мононуклеозом, гемолітичними жовтяницями, пігментними гепатозами, механічними жовтяницями пухлинного генезу;- принципи лікування;- наслідки вірусних гепатитів;- протиепідемічні заходи в епідосередку;- диспансерне спостереження за реконвалесцентами



вмінь та знань.Зміст – індивідуальний контроль навичок

і професійних дій. 2 Підведення підсумків заняття.Функція – розкриття змісту помилок, які

виникали під час заняття, самостійного навчання, аналіз виконаних дій.




Зміст – тема наступного семінару, рекомендована до нього література

15


9 Список рекомендованої літератури1. Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби: в 3 т. – К.:

Здоров’я, 2001. – Т. 1. – С. 601-626; 630-654.2. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній

медицині /за ред. М.А. Андрейчина. - Тернопіль: ТДМУ, 2007. - С. 85-88, 229-236.

3. Руководство по инфекционным болезням: 3-е изд, доп. и перераб / под ред. чл.-корр. РАМН, проф. Ю.В. Лобзина. - СПб.: Издательство Фолиант, 2003. - С. 337–358, 362–358.

4. Чемич М.Д., Ільїна Н.І. Невідкладні стани в клініці інфекційних хвороб: навчальний посібник для студентів вищих медичних закладів освіти 3-4-го рівнів акредитації. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. - С. 41-50.

5. Шерлок Ш., Дули Дж. Заболевания печени и желчных путей: / пер. с англ.; под ред. З.Г. Апроскиной, Н.А. Амохина. – М.: Гэотар Медицина, 1999. – 864 с.

6. Інфекційні хвороби. Вірусні гепатити. Токсоплазмоз: лекції // М.Д. Чемич, Н.І. Ільїна - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – С. 3-27.

7. Андрейчин М.А., Руденко А.О., Івахів О.Л., Чемич М.Д. Класифікація інфекційних та паразитарних хвороб. – К., Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С. 33.

8. Інфекційні хвороби: ситуаційні завдання: навчальний посібник / М.Д. Чемич, Н.І. Ільїна, А.О. Сніцарь та ін. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – 175 с.



виданнями;- удосконалення знань з діагностики та лікування вірусних

гепатитів з парентеральним шляхом передавання.

Навчальне видання

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ для викладачів до проведення практичних занять з лікарями-

інтернами спеціальності «загальна практика-сімейна медицина» з суміжного циклу «Інфекційні хвороби з курсом особливо небезпечних

інфекцій. Клінічна епідеміологія. ВІЛ-інфекція. СНІД та вірусні гепатити»

Відповідальний за випуск М.Д. ЧемичРедактор Н.В. Лисогуб

Комп’ютерне верстання І.В. Павловської

Підписано до друку 20.05.2010., поз.Формат 60х84/16. Ум. друк. арк. . Обл.-вид. арк. . Тираж 150 пр. Зам. №

Собівартість вид. грн. к.

Видавець і виготовлювачСумський державний університет

вул. Римського-Корсакова, 2, м. Суми, 40007Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 3062 від 17.12.2007.

Documents

Методичка - СумДУlib.sumdu.edu.ua/library/docs/rio/2010/m2863.doc · Web viewжурнал обліку роботи групи, навчально-тематичний