МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Факультет романо-германської філології

Кафедра англійської філології

Літвіш Катерина Віталіївна

Мовні засоби вираження інтенсивності викладу у

діалогах роману А. Кроніна "Цитадель"

Кваліфікаційна робота

Спеціальність: 7.030502 - англійська і німецька мови та література

Науковий керівник:

кандидат філологічних наук

доцент Цюра С.В.

Черкаси 2003

UKRAINIAN MINISTRY OF EDUCATION AND SCIENCE

BOHDAN KHMELNYTSKY STATE UNIVERSITY IN CHERKASY

School of Romance and Germanic Philology

Department of English Philology

Kate Litvish

Language Means of the Expression of Narration

Intensity in the Dialogues of the Novel by A. Cronin

"The Citadel"

Qualification Project

Speciality 7.030502 - The English and German languages and literature

Research Adviser

Ph. D., Associate Professor

Tsura S.V.

Cherkasy 2003

ЗМІСТ

ВСТУП........................................................................................................... 4

Розділ 1. СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДІАЛОГУ

1.1. Значимість діалогу як мовленнєвої події................................... 6

1.2 .Структура діалогу..................................................................... 8

1.3. Діалог як вид розмовної мови................................................. 11

1.4.Семантична та прагматична зв'язність реплік діалогу............. 13

1.4.1. Прагматична зв'язність реплік діалогу............................... 15

1.4.2. Семантична зв'язність реплік діалогу................................. 19

Висновки до розділу..................................................................... 20

Розділ 2. ІНТЕНСИВНІСТЬ ЯК СЕМАНТИЧНА КАТЕГОРІЯ МОВИ

2.1.Експресивність та емоціональность у їх відношенні

до інтенсивності.............................................................................. 22

2.2.Категорія інтенсивності та категорія оцінювання.................... 26

2.3.Система різнорівневих засобів інтенсифікації висловлювання ... 29

2.4.3асоби вираження інтенсивності у діалогах роману

А.Кроніна "Цитадель"..................................................................... 31

2.4.1.Прислівники-інтенсиви та їх синоніми.................................. 32

2.4.2.Інтенсифікація зовнішньої форми........................................ 33

2.4.3.Повтор................................................................................... 35

2.4.4.Морфологічні засоби вираження інтенсивності................... 39

2.4.5.Емфатичні конструкції з дієсловом to do............................. 40

2.4.6. Синтаксичні засоби вираження інтенсивності..................... 41

Висновки до розділу........................................................................ 43

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.............................................................................. 46

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................ 49

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ.................................. 53

ВСТУП

Дане дослідження має виявити засоби вираження інтенсивності

викладу у діалогах роману А. Кроніна "Цитадель".

Актуальність теми визначається:

загальною направленістю сучасних лінгвістичних досліджень на

розглядання будь-якого синтаксичного або семасіологічного явища з

точки зору його структурних характеристик, семантичних

властивостей та функцій, які здійснюються ним у процесі

комунікації;

необхідністю подальшого дослідження як структури діалогу в

цілому, так і властивостей когерентності його реплік, що може

призвести до створення інтенсивності висловлювання;

можливістю дидактичного застосування результатів дослідження

при вивченні рідної та іноземної мов.

Метою роботи є виявлення мовних засобів вираження інтенсивності

у діалогах роману А. Кроніна "Цитадель".

Конкретні завдання:

1. розглянути структурно-семантичні характеристики діалогів;

2. виявити синтаксичні, морфологічні, лексичні, графічні засоби

вираження інтенсивності викладу у діалогах роману, на основі їх

відмінних ознак, які виділяються у формі та змісті;

3. розглянути об'єктивні показники кількісного вираження даних

мовних засобів вираженні інтенсивності.

Наукова новизна дипломної роботи полягає в тому, що в процесі

аналізу вибраних засобів вираження інтенсивності визначаються їх

структурні особливості, семантичні характеристики та особливості

функціонування у діалогічному мовленні.

Об'єктом роботи є мовні засоби вираження інтенсивності викладу у

діалогах роману А. Кроніна "Цитадель".

Предметом дослідження є діалоги роману, які містять мовні засоби

вираження інтенсивності.

Матеріалом даного дослідження послужили 174 діалоги роману

А.Кроніна "Цитадель", які містять мовні засоби вираження інтенсивності,

вилучених шляхом суцільної вибірки.

В роботі були використані наступні лінгвістичні методи дослідження:

1. метод суцільної вибірки;

2. метод контекстуального аналізу;

3. метод структурно-семантичного аналізу;

4. метод кількісного аналізу.

Теоретична значимість роботи полягає в тому, що в ній здійснена

спроба класифікації мовних засобів вираження інтенсивності викладу

діалогів.

Практична цінність отриманих результатів заключається в

можливості їхнього застосування в процесі викладання іноземних мов у

навчальних закладах, зокрема в курсах "Інтерпретації тексту", "Лінгвістики

тексту", у спецкурсах "Комунікативна лінгвістика", "Лінгвістичний аналіз

художнього тексту".

Структура кваліфікаційної роботи.

Загальний обсяг кваліфікаційної роботи - 53 сторінки тексту.

Кваліфікаційна робота містить 7 таблиць. Перелік використаних джерел

включає 40 найменувань праць вітчизняних та зарубіжних авторів.

Розділ 1

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДІАЛОГУ

1.1. Значимість діалогу як мовленнєвої події

Значну частину нашої повсякденної діяльності займає спілкування, в

якому находить своє відображення одна з основних функцій мови -

комунікативність. Одиницею мови, при допомозі якої відбувається

спілкування, стає діалог. Значення діалогу як форми мовного обміну досить

велике.

Діалог - це різновид мовленнєвої події, яка визначається як діяльність,

безпосередньо керуюча нормами використання мови [15, 107]. Для кожної

мовленнєвої події характерна певна кількість учасників, визначені норми та

правила ведення і закінчення мовленнєвої події. Діалог можна протиставити

іншим видам мовленнєвих подій, таким як лекція, обговорення, судове

засідання, церковна служба і т.п., саме в силу існуючих відрізняючих ознак.

Теплицька Н.І. висуває наступні вимоги, що кваліфікують даний

мовленнєвий акт, як діалог (діалогічна подія), який має щонайменше два

співрозмовника: адресація мови поперемінна (відбувається обов'язкова зміна

мовців), між співрозмовниками не існує неподоланих зовнішніх перешкод,

які заважають веденню діалогу, мова, яку використовує мовець, відома

слухачеві [15, 107].

Крім вище перерахованих особливостей діалогу існують такі, котрі

зв'язані перш за все зі специфікою його утворення і характеризуються

спонтанною мовою співрозмовників, невимушеним характером ведення

розмови, експресивністю та емоціональністю.

Мовне спілкування представляє собою складну систему. Його

підсистемами виявляються суб'єкти спілкування, соціальні норми і соціальні

сфери, мовні засоби, мовленнєві стратегії і т.п. [29, 95].

Лінгвістична прагматика в її сучасному стані дає підстави сподіватися

на рішення ряду труднощів, що виникають при дослідженні спілкування як

комунікативного процесу.

Для цього необхідно встановити закони розвитку діалогу, тематичної

організації спілкування, умов успішності самої комунікації [17,173].

Вирішення цих задач - справа складна, так як сам об'єкт володіє

дифузними особливостями, що передбачає роботу з гетерогенними ознаками.

До числа ознак, релевантних для опису і моделювання мовленнєвої взаємодії,

відносять тему діалогу, соціальні норми та конвенції, соціальні схеми,

інтенціональну структуру та модальність діалогу [29, 95]

Із даних ознак особливе значення мають поняття соціальної норми та

конвенції. Вони включені в один ряд. Під конвенціональністю розуміють

соціальне вимірювання регулярних людських дій, імпліцитну систему

правил, очікувань і поведінки [39, 63]. Комунікативна діяльність спирається

на конвенціональність як першого порядку, представленою системою

граматичних правил, так і другого порядку, представленою символічними

правилами поведінки. Конвенціональність другого порядку визначають

також як конвенціональні норми, які детермінують не тільки як повинні

вимовлятися слова, але і коли, в яких обставинах ті чи інші висловлювання

можуть вживатися [37, 19].

Методично важливою є теорія соціальних норм. Під соціальними

нормами розуміють засоби орієнтації соціальної поведінки кожної окремої

особистості, або спільності, контролю за їх поведінкою. Вони виступають як

алгоритмічні приписи або стратегія поведінки [21, 43]. Завдяки чому

реалізується соціальна комунікація, в якій діють нормативні обмеження: хто

говорить спочатку, хто потім, які теми можуть вважатися релевантними та

припустимими, як закінчується діалог, коли висловлювання або жести

вважаються образливими, обурливими та нерозумними. Конвенціональність

в рамках теперішньої побудови необхідно розуміти, як ситуативно

обумовлене прагнення до кооперативної взаємодії (навіть не дивлячись на

той факт, що один із партнерів може дотримуватись норм спілкування)

[29, 96].

Соціальні норми - це не тільки програма дії у вигляді схеми, де вона

детермінована власним порядком щеплення кроків, але сама цілісність, так як

суб'єктивний мотив реалізується через соціально об'єктивні норми-мети

[18, 201]. В мовленнєвому спілкуванні дії таких норм-принципів виявляються

в мовленнєвих стереотипах, які мають характер імпліцитних посилань, а

також у вигляді комунікативних схем дії. Це соціальні схеми мовленнєвих

дій типу: докір — виправдування, стверджування - заперечування,

стверджування - заперечування - обґрунтовування, спонукання - відмова і

т.п. До того ж сам тип дій обумовлений місцем в ланцюгу мовленнєвих дій.

Соціальні схеми макродії (інакше, комунікативні схеми і умови

виконання мовленнєвих дій) становлять собою тип норм, які можливо

визначенні як норми мовленнєвого спілкування [29, 97].

Отже, якщо комунікативні схеми стосуються структурного

нормування, то мовленнєві стереотипи - зміст комунікативного процесу.

Порушення вказаних норм призводить до непорозуміння, комунікативним

конфліктам, розриву спілкування [29, 97].

Але все ж основою, головною властивістю діалогу, безпосередньо

пов'язаною з реалізацією комунікативної функції, є його тематична цінність.

1.2. Структура діалогу

Необхідною умовою спілкування, взаємодії людей між собою є умова

розуміння один одного. В діалозі основою цього є перш за все наявність

єдиної теми розмови.

Поняття теми і реми, на думку багатьох авторів, ієрархічні. Це свідчить

про те, що можна говорити про тему і рему не тільки окремо взятого

висловлювання, але й тексту в цілому. Актуальне членування висловлювання

слугує як би основою глобальної теми тексту і фокусу як його

інформаційного ядра [15, 108]. Пояснити це можна перш за все тим, що

членування висловлювань на тему і рему залежить від їх зв'язку з

навколишнім текстом. Саме дане висловлювання залежить від попереднього

і впливає на формування наступного. Тема служить для включення

висловлювання у контекст, рема - для просування комунікації.

Говорячи про взаємозв'язок висловлювань, треба мати на увазі, що

співвідношення старої інформації до нової є комунікативне важливим. У

будь якій точці діалогу повинна бути щонайменше якась нова інформація,

відповідним чином зв'язана зі старою (давньою). Давня інформація може

бути текстуальною, що введена раніше, і контекстуальною, яка здобута із

знань слухача про комунікативний контекст і про світ в цілому. Якраз темі

властиво бути старою або даною, зв'язаною з попереднім контекстом.

Упізнання слухачами теми висловлювання є дуже важливим моментом, так

як від цього залежить успішність подальшої комунікації [15,109].

Інформаційним ядром (фокусом) висловлювання і тексту в цілому

виявляється рема. У більшості випадків це нова, невідома для слухача

інформація, заради вияснення якої йде розмова у даній комунікативній

ситуації. Саме інформаційний фокус сприяє просуванню комунікації, руху

думки від речення до речення. Навіть в тому випадку, коли референти реми

- це відомі слухачеві об'єкти, вона буде заключатися у пристосуванні цим

відомим референтам особливих, специфічних властивостей [15, 109].

Фокус уваги та інформаційний фокус - компоненти комунікативного

фокусу діалогу, який виражає найбільш важливу інформацію даної

діалогічної події. Вирішення питання про те, яку інформацію - стару чи нову,

містить той чи інший компонент висловлювання, зумовлюється насамперед

прагматичними факторами. Наявність теми висловлювання чи діалогічної

події у цілому - це семантична ознака, але існує прагматична обумовленість

семантичної ознаки, яка завершується в наявності даних одиниць своєї

комунікативної задачі з урахуванням загальних фонових знань і загального

досвіду комунікантів. Таким чином, роль пресупозиції при формуванні таких

понять, як фокус уваги та інформаційний фокус діалогу дуже важлива [15,

109].

При виявленні комунікативного фокусу діалогу слід відмітити, що вся

інформація пропозиційна. Ми одержуємо знання про що-небудь у вигляді

набору пропозицій. Фокус уваги та інформаційний фокус також

формується у вигляді пропозицій. Пропозиція, яка є фокусом уваги,

формується на основі інформації, яка відома слухачеві або з попереднього

тексту, або із контексту. По відношенню до інформаційного фокусу ця

пропозиція буде пресупозицією. Тема (фокус уваги) - це мовна реалізація

інформації, яка знаходиться у пресупозиція [15, 109].

Визначення пресупозицій можна дати як з точки зору семантики, так і

прагматики. У першому випадку мова йде про умови логічної послідовності

висловлювань. Пресупозиції обумовлюють послідовний зв'язок елементів

тексту, його кореляцію. У другому випадку мова йде про умови правильного

використовування промовленого висловлювання. Пресупозиція є

прагматичною у тому значенні, що це акт референції, в якому виробляються,

створюються припущення про можливі знання слухача. Прагматичні

пресупозиції, які грають головну роль при виявленні комунікативного

фокусу у діалозі, грунтуються на загальних фонових знаннях та загальному

досвіду комунікантів, що отриманий або до початку, або під час комунікації

[15,110].

Формальними вираженням комунікативного фокусу у діалозі може

бути макроструктура тексту [15, 110]. Наявність макроструктур характерна

як для монологічних текстів, так і для діалогів. Макроструктура - це

теоретична реконструкція інтуїтивних понять, таких як, фокус уваги та

інформаційний фокус діалогу. Вона є вираженням найбільш релевантної,

важливої інформації діалогу. В цілому існують певні правила, згідно яких

можливо виділити макроструктури в текстах. До цих правил відносяться:

синтаксична редукція (опущення незначних маловажливих пропозицій, які

володіють локальною релевантністю), узагальнення (заміна деяких предметів

або властивостей, які належать до одного класу), інтеграція (заміна деяких

пропозицій однією загальною). Ці правила можуть діяти тільки на основі

загальних знань інтерактів про світ, тобто на основі прагматичних

пресупозицій [15,110].

Отже, комунікативний фокус у діалозі - семантико-прагматичне явище,

яке забезпечує когерентність тексту [15, 115].

Категоріями членування діалогу при виявленні його комунікативного

фокусу є:

- фокус уваги, якій сприяє початку комунікації;

- інформаційний фокус, який забезпечує комунікацію та

визначає те, заради чого йде розмова.

Виявлення комунікативного фокусу в діалозі можливе тільки на основі

прагматичних пресупозицій.

1.3. Діалог як вид розмовної мови

Серед різноманітності форм мовного спілкування діалог, як вид

розмовної мови, традиційно займає основне місце. Діалог являє собою

найбільш природну форму людського спілкування. Діалогічним є світ

людини, його мовлення, мислення та діяльність.

Мовне діалогічне спілкування залежить від етнічних та соціальних

факторів, підпорядковано психології міжособистих відносин [14, 20].

Учасники діалогу нібито створюють на деякий час комунікації певний,

своєрідний діалогічний мікросоціум на основі відчуттів симпатії, дружби,

кохання тощо, або ж соціальних відношень "співробітники однієї кафедри",

"співавтори - попутники", "покупець - продавець", "мати - дочка", "лікар -

хворий" та інше. Вступ у діалог передбачає, що партнери визначають

наявність спільності між ними та допускають відмінності між Я та не Я, Я та

Інший, Я та Ти [8, ЗО].

У мовознавстві теорія діалектичного взаємозв'язку суб'єктного та

об'єктного у спілкуванні належить В. фон Гумбольдту. На його думку, люди

розуміють один одного тому, що взаємно зачіпають один в одному одне й те

саме кільце ланцюгу чуттєвих уявлень та початків внутрішніх понять,

доторкаються до одних і тих самих клавіш інструменту свого духу, завдяки

чому у кожного з'являються у підсвідомості відповідні, але не тотожні

смисли [13, 165].

Ідею В. фон Гумбольда про активність та діалогічність мовного

спілкування розвиває В. Н. Волошинов, на думку якого слово є двостороннім

актом. Воно в однаковому ступені визначається як тим, чиє воно, так і тим,

для кого воно. Слово є продуктом взаємозв 'язків мовця з і

слухачем [9, 103].

Проблема діалогу займає центральне місце у філософській концепції

М. М. Бахтіна, вихідною тезою якої є наявність у діалозі двох недійсних

смислових позицій. Ознаками діалогу являються: активне взаєморозуміння

учасників, включення діалогу в контекст, позапозиційність [5, 8].

Необхідною умовою діалогу є зустрічна активність партнерів по

комунікації, спільність знань мови спілкування, знань про світ та

інтерактивних знань про стратегії та правила спілкування. Комунікативним

стимулом діалогу є наявність двох відмінних значущих позицій. Складна

взаємодія різних типів формує діалогічну компетенцію учасників

спілкування, яка виявляється у техніці мовленнєвого контакту, тобто

осмислення своїх та чужих думок, обмін питаннями, відповідями та іншими

репліками, доречне вживання звертань, привітань, прощань та інших засобів

мовленнєвого етикету.

Одиницею мовленнєвого спілкування вважається мовленнєвий акт.

Діалог являє собою послідовність мовленнєвих актів, які належать різним

особам - учасникам діалогічного спілкування. Репліка кожного учасника

може включати один чи декілька мовленнєвих актів, сукупність яких складає

його мовленнєвий хід. Термін "мовленнєвий хід" відображає динаміку

мовленого спілкування, у процесі якого кожний із учасників "мовної гри"

робить свій хід. Обмін мовленнєвими ходами складає діалогічну взаємодію

або мовленнєву єдність.

1.4. Семантична та прагматична зв'язність реплік діалогу

Зв'язність, чи когерентність являється центральною категорією

лінгвістики тексту. Дослідження у цій області витікають із припущення, що

комунікативна функція мови здійснюється не окремими реченнями, а

зв'язними текстами [33, 7].

При діалогічному спілкуванні результатом обміну зв'язними текстами

також повинен стати зв'язний текст. Кожний із способів та засобів зв'язності,

які використовуються при створенні діалогу, реалізує свою комунікативну

програму.

Діалогічне повідомлення передбачає частковий збіг комунікативних

установлень співрозмовників. Повний збіг, а також і відсутність точок дотику

комунікативних програм перешкоджають виникненню діалогу. Розглянемо

кожний з цих випадків.

1) "I hope you'll like it here", doctor Page remarked at length,

speaking slowly and with difficulty, slurring his words a little. "I hope you 'II

find the practice won't be too much for you. You 're very young".

"I'm twenty four, sir," Andrew answered awkwardly. "I know this is the

first job I've had, and all that but I'm not afraid of work."

"There, now!" Mrs. Page beamed. "Didn't I tell you. Edward, we 'd be

lucky with our next one? "

An even deeper immobility settled on Page's face. He gazed at Andrew.

Then his interest seemed to fade.

He said in a tired voice: "I hope you 'II stay ".

"My goodness gracious!" cried Mrs. Page. "What a thing to say!" She

turned to Andrew smilingly and apologetic. "It's only because he's morsel down

to-day. But he'll soon be up and doing again. Won't you, ducky!" Bending, she

kissed her husband heartily. "There now! I'll send your supper up by Annie

whenever we're 'ad ours" (1, 25).

Розгортання змісту повідомлення здійснюється у діалогічної формі зі

зміною мовця, проте репліки мовців не протипоставлені, вони доповнюють

"добудовують" висловлювання, комунікативні установлення мовців

збігаються. Це випадок так званого "колективного мовця", коли декілька

партнерів по комунікації реалізує монологічний зв'язний текст.

2) The instant she saw it Christine gave a self-reproachful cry.

"And I meant to call at Frau Schmidt's to-day!"

"Oh! It's all right, Chris."

"But it isn't all right." She whipped the dish away before he could help

himself. "Here am I mooning like a sentimental schoolgirl, giving you no dinner at

all - when you come in tired - starving you. Fine sort of workingman 's wife I'd

be!" she jumped up, her eye upon the clock. "I've just time to rush across for it

now before she closes."

"Don't bother. Chris-"

"Please, darling." She silenced him gaily. "I want to do it. I want to do it -

because you love Frau Schmidt's cheese and 1-І love you " (1, 448).

У даному випадку репліки співрозмовників представляють собою

реалізацію власної комунікативної програми, діалог проходить у двох

площинах, паралельних одна одній.

Таким чином, повний збіг комунікативних програм, так як і відсутність

будь якого перетину комунікативних установок не сприяє діалогічному

спілкуванню. І хоч у мовленнєвому спілкуванні дві сторони беруть участь

почергово, тобто відбувається зміна мовців, власне діалогічного тексту не

створюється. Результатом спілкування є колективний монологічний текст

(випадок 1), або не зв'язані між собою тексти монологічного характеру

(випадок 2).

Розглянуті випадки мовленнєвого спілкування діаметрально

протилежні. Між ними знаходиться ряд проміжних видів спілкування,

центром яких виступає діалог, в якому реалізуються комунікативні

установки кожного із учасників відповідної зі спільною метою. Репліки

співрозмовників взаємоорієнтовані, кожний учасник діалогу не тільки

реагує на репліку партнера, але й виступає ініціатором розвитку діалогу.

Таким чином, зв'язність діалогу полягає у орієнтуванні реплік партнера по

спілкуванню, кожній з яких реалізує свою комунікативну програму та

висловлює при цьому свою смислову позицію [14, 24].

1.4.1. Прагматична зв'язність реплік діалогу. Як зв'язний текст

діалог характеризується прагматичною та семантичною зв'язністю.

Під прагматичною зв'язністю розуміють співвіднесеність мовленнєвих

ходів партнерів по іллокутивній функції.

а) питання - відповідь

"Do you speak Welsh, Doctor?" this from a persistent youngish miner by

the name of Chenkin.

"No," said Andrew. "I was brought up on the Gaelic " (1, 126).

б) прохання - згода

"Go on, then, Doctor", he muttered. "Only get me out of here , quick."

"Don't worry, Sam". Andrew said. "I'm going to send you to sleep now. When

you wake up you 'II be in bed" (1,216).

в) прохання - відмова

And Owen immediately stood up and said:

"I'm glad to tell you. Doctor Manson -1 may even say that personally I'm

delighted to tell you - that the Committee have decided by a majority to ask you to

remain."

He had won, he had carried them after all. But the knowledge, after one

swift throb of satisfaction, gave him no elation. There was a pause. They obviously

expected him to express his relief, his gratitude. But he could not. He felt tired of

the whole distorted business, of the Committee, Aberalaw, medicine, silica dust,

guinea pigs and himself. At last he said: - "Thank you, Mr. Owen. I'm glad, after

I've tried to do here, that the committee don't wish me to go. But I'm sorry, I can't

wait on in Aberalaw any longer. I give the Committee a month's notice from

to-day'"(1, 255).

г) твердження - підтвердження

"Good morning," she said. "Aren't my flowers beautiful? Christine brought

them yesterday."

"Yes, they're nice flowers. How do you feel, Mary?" (1, 420).

д) ствердження - незгода

"First of all I see you recommended a three-inch bandage as the major

bandage of the specification. Now, I prefer the two-and-a-half-inch. You'll agree

there, won't you?"

"Personally, so far as the mines are concerned, I think the bigger the bandage

the better. But I don't think it makes a hell of a lot of difference!" (1, 281).

Прагматично зв'язаний діалог у повній мірі відповідає сценарію

комунікативного взаємозв'язку. Не суперечливий взаємозв'язок досягається

завдяки узгодженню цілей учасників, які задовольняються принципу

кооперації [26, 22].

Але аналіз різних діалогів показує, що "прагматичний унісон"

звичайно порушується [14, 24].

Як вже відмічалося, діалогічне спілкування передбачає лише частковий

збіг комунікативних програм його учасників. Життєздатність, ефективність

діалогу, його комунікативний стимул спостерігається в області розбіжності

намірів співрозмовників.

She murmured: "It 'II be so easy for you to get about now, dear." Then

again, diffidently. "And if we could get out a little bit into the country, say on

Sundays, into the woods - Oh, it would be wonderful"

"Of course," he answered absently. "But it's really for the practice. We

can't so gadding about, setting mud all over it!" (1, 334).

Незважаючи на те, що діалогічна реакція у цих прикладах у цілому

не задовольняє комунікативну вимогу, смислова співвіднесеність

реплік не порушується. Порушення прагматичної зв'язності залежить

від типу діалогічного спілкування та комунікативної стратегії його

учасників [14, 23].

1.4.2. Семантична зв'язність реплік діалогу. Семантична зв'язність є

домінуючим видом зв'язності у діалозі, її умовою є смислове повторення .

Як кожний компонент семантики цей вид зв'язності реалізується через

систему лексичних, лексико-граматичних та граматичних засобів мови

та їх організацію (лексичне повторення, паралелізм, порядок слів,

сполучники та т.п.) [14, 25].

Серед мовних засобів, які забезпечують семантичну зв'язність,

лексичне повторення є одним із основних. У діалогах роману А. Кроніна

"Цитадель" зустрічаються різноманітні випадки вживання лексичного

повторення:

а) повторення у межах двох суміжних реплік:

1) "Not a great deal." She turned, losing her restraint, her eyes sparking with

honest indignation. "The idea of him, sitting there all evening, with his waxed hair

and his cheap smile, patronizing you."

"Patronizing me? " he echoed in amazement (1, 98).

2) "Yes, Edward." She sniffed. "Any 'how, you'll soon be back."

"No," he said. "I'll never be back. You know that - all of you "(1,121).

3) "What's your name, darling? "

"Christine." she answered wondering

"Christine what?"

"Christine Manson. " Her breath came quickly, quickly, and was warm upon

his lips (I, 147).

б) елемент, який повторюється може міняти свою належність до певної

частини мови із репліки у репліку:

1) "І suppose you 've come over on a lecture tour? " Andrew said.

Stillman smiled.

"No! I don't lecture now" (1, 387).

2) "Look here, Chris. We might as well have a little celebration while we're

about it. We 'II go out to lunch to-day. Meet me at one о 'clock at the Plaza Grill."

"Yes, darling, " she half-questioned "Only - I've got some shepherd's pie

for lunch to-day - that you used to like so much " (1, 380)-

3) "Ambroise Pare, " Andrew answered, and Abbey had already begun his

approving nod, "is presumed to have first discovered the condition. "

Abbey's face expressed surprise.

''Why presumed, Doctor Manson? Pare did discover aneurism" (1,210).

в) лексичне повторення може зв'язувати декілька діалогів з участю

більше ніж двох мовців:

1) "Powerful headlights, aren't they? " Llewellyn remarked, switching them

on for their benefit. "Luxite! They 're an extra. I had them fitted specially. "

"Luxite!" said Christine suddenly in a weak voice. "Surely they 're very

expensive, Doctor? "

"You bet they were, " Llewellyn nodded emphatically appreciative of the

question. "Cost me every penny of thirty pounds. " (1, 145).

Лексичне повторення, як засіб зв'язку у даному діалоги доповнюється

займенниками, яки замінюють окремі слова - "headlights - they".

2) "If I may be allowed to get a word in ... I agree with Doctor Manson in

that it is unjust for us to have our salaries deducted. But the fact is - Doctor

Llewellyn is a man of high standing, excellently qualified, who gives great

distinction to the Society. And besides he goes out of his way to take our bad

cases off our hands."

Andrew stared at the other.

"Do you want your bad cases off your hands? "

"Of course," said Oxborrow pettishly. "Who doesn't? "

"1 don't," Andrew shouted. "I want to keep them, see them through!"

"Oxborrow's right, " Medley muttered unexpectedly. "It's the first rule

of medical practice, Manson. You'll realize it when you're older. Get rid of the

bad stuff, get rid of it, rid of it."

"But damn it all!" Andrew protested hotly (1, 198).

Групи лексичних повторень із займенниковим заміщенням: надають

виразам героям роману, а також усьому діалогу в цілому, більш інтенсивний

характер. Від частого вживання слів, на які мовець хотів би звернути

особливу увагу, вони більш виділяються, що призводить до ефекту цих слів

та робить діалог ще більш інтенсивним.

Висновки до розділу

Одиницею мови, за допомогою якої відбувається спілкування, є діалог.

Діалог - це різновид мовленнєвої події, яка визначається як діяльність

безпосередньо керуюча нормами використання мови [15, 107]. Для кожної

мовленнєвої події характерна певна кількість учасників, визначені норми та

правила початку ведення і закінчення мовленнєвої події.

Мовне спілкування показує собою складну систему. Його

підсистемами є суб'єкти спілкування, соціальні норми, соціальні стратегії та

мовні засоби.

Комунікативні системи та умови виконання мовленнєвих дій

становлять собою тип норм, які можна визначити як норми мовленнєвого

спілкування. Порушення норм призводить до нерозуміння, комунікативним

конфліктам, розриву спілкування.

Головною властивістю діалогу безпосередньо пов'язаною з реалізацією

комунікативних функцій є його тематична цінність, тобто основою

розуміння є наявність теми розмови. Тема служить для включення

висловлювань в контекст, рема - для просування комунікації. Тема - це увага

слухача. Фокус уваги є дуже важливим моментом, бо від цього залежить

успішність загальної комунікації. Інформаційним ядром висловлювання

і тексту в цілому є рема.

Категоріями членування діалогу при виявленні його комунікативного

фокусу є фокус уваги, який сприяє початку комунікації та інформаційний

фокус, який забезпечує просування комунікації і визначає те, за ради чого

йде розмова.

При діалогічному спілкуванні результатом обміну зв'язними текстами

також повинен стати зв'язний текст. Як зв'язний текст діалог

характеризується прагматичною та семантичною зв'язністю.

Під прагматичною зв'язністю розуміють співвіднесеність мовленнєвих

ходів партнерів по іллокутивній функції. Прагматичне зв'язний діалог у

повній мірі відповідає сценарію комунікативного взаємозв'язку. Не

суперечливий взаємозв'язок досягається завдяки узгодженню цілей

учасників. Порушення прагматичної зв'язності залежить від типу

діалогічного спілкування та комунікативної стратегії його учасників.

Семантична зв'язність є домінуючим видом зв'язності у діалозі, її

умовою є смислове повторення. Як кожний компонент семантики цей вид

зв'язності реалізується через систему лексичних, лексико-граматичних та

граматичних засобів мови та їх організацію.

РОЗДІЛ П

ІНТЕНСИВНІСТЬ ЯК СЕМАНТИЧНА КАТЕГОРІЯ МОВИ

2.1.Експресивність та емоціональність у їх відношенні до інтенсивності

У лінгвістичній літературі останнім часом визначне місце відводиться

категорії інтенсивності, яка у різних працях називається по-різному.

Тематика досліджень торкається наступних питань: градуальні

характеристики прикметників, дієслів, іменників, способи та засоби

вираження інтенсивності якості, дії, ознаки, стану, ступені інтенсивності

якості, ознаки, мовні засоби вираження кількості [32, 3].

При класифікації ад'юнктів Р.Кверк виділяє три основні класи

інтенсифікаторів, у склад яких входять в основному прислівники та

іменникові словосполучення [40, 195].

Формальне вираження категорії інтенсивності не обмежується

прислівниками чи іменниковими словосполученнями, але й включає також

дієслова, дієслівні словосполучення, клас інтенсифікуючих прикметників,

інтонаційні засоби.

Лінгвісти-дослідники Г.Г.Галич, К.Т.Рсалдінов, С.А. Швачко вважають

за доцільне проаналізувати мовні засоби вираження інтенсивності

насамперед у області морфології, синтаксису та лексикології (фразеології):

елативи та суперлативи, афіксація, словотворення, повтор, порівняльний

зворот, різні класи слів інтенсифікуючого змісту, лінгвістичні засоби

вираження кількості [10,17; 22, 18; 53,143].

На думку Г. І. Туранського, різні підходи до категорії інтенсивності

можна звести до наступних принципових положень:

1. За категорію інтенсивності визначається статус семантичної

категорії різнорівневого характеру.

2. Семантична категорія інтенсивності може бути співвіднесена з

такими категоріями як: експресивність, емоційність, оцінювання.

3. Найбільш перспективним є підхід до категорії інтенсивності з

позиції теорії граматико-лексичних полів [32, 19].

Під категорією інтенсивності О.Ф. Шевченко розуміє семантичну

категорію, сутність якої міститься у вираженні ступеню виявлення ознаки, а

також у логічному виділенні, наголошенні окремих частин висловлювання

[36, 6]. І.І. Сущинський називає це ж саме явище "потенціюванням" [ЗО, 23].

Г.Г. Галич віддає перевагу терміну "градуальність якості" [10, 17].

Ш. Балі під терміном "інтенсивність" розумів усі відмінності, які

зводяться до категорії кількості величини, сили та інше. Він узагальнював,

що кількісна різниця чи різниця в інтенсивності є однією з тих загальних

категорій, в які ми вводимо будь-які об'єкти нашого сприймання чи нашої

думки [4, 203].

I.I. Туранський вважає, що інтенсивність - це семантична категорія

мови, в основі якої лежить положення градації кількості у широкому

значенні цього слова. Інтенсивність є кількісна міра оцінки, якості, міра

експлікативності, є показником змісту комунікації. На думку І.І.Туранського,

інтенсивність є міра експресивності, емоційності, оцінювання, що сигналізує

градуальність [32, 3].

При такому розумінні категорія інтенсивності може співвідноситься з

такими категоріями як експресивність, емоційність, оцінювання.

Для подальшого висвітлення даної теми слід розкрити зміни наступних

термінів: "експресивність", "емоційність", "оцінювання", "інтенсивність".

Вже стислий огляд літератури з даного питання показує, що при

тлумаченні понять експресивність та емоційність виявляються різні підходи.

1. Розуміючи під експресивністю статус категорії мови, деякі лінгвісти

вважають, що емоційність співвідноситься з нею як категорія

мовлення [7, 116].

2. Експресивне оголошується вторинним по відношенню до

емоційного, тобто є його похідним. Виходячи з цього, емоційне

визначається як засіб створення експресивності [34,80].

3. Експресивність розглядається як ефект, що створюється у

мовленнєвій діяльності вираженням емоційного відношення мовця до

даного висловлювання [39, 111].

4. Експресивність без якого-небудь чіткого розмежування

прирівнюється до емоційності. Ці категорії відрізняються одна від

іншої, вони визначають виразність тексту [39, 118].

При наявності багатьох підходів до даної проблеми ми дотримуємось

точки зору Е.М.Галкіної-Федорук, на думку якої вираження емоції у мові

завжди експресивно, але експресія у мові не завжди емоційна [11, 121].

Проте оціночне зливається з емоційним, емоційне трактується близько

до експресивного, експресивність визначається як підсилення виразності, а

при описі засобів вираження інтенсивності, це є підсиленням у прямому

значенні слова. Іншими словами - інтенсивність є спеціальною системою

лексичних експресивних засобів, або, на думку О.Ф. Шевченко, це

синтаксичні конструкції та їх експресивні властивості. Таким чином, коло

замикається [36, 18].

В принципі семантична структура слова є дифузною. Це більш

очевидно, коли порівнюються слова, які відображають близькі суміжні

властивості дійсності, які частково перетинаються. Процедура виявлення

відмінностей між такими словами: "експресивність, емоційність, оцінювання,

інтенсивність" є процедурою створення метамови - мови лінгвістичного

опису. Ця процедура лише частково, лише у своїй основі опирається на

етимологічні далі. Сутність процедури полягає в тому, щоб приписати

кожному слову, що порівнюється, певне обмежене значення.

Враховуючи відносний характер будь-яких дефініцій термінотворчості,

кожному із слів необхідно приписати тільки певне коло значень. До таких

відносять "емоційність". На думку А.Я. Алексеєва, емоційність не є

лінгвістичною категорією - це стан психіки, про який лінгвісти судять за

об'єктивними мовними даними [1, 52].

Звертаючись до розмежування "інтенсивності" і "експресивності", слід

зауважити, що в основі спільності цих категорій лежить факт використання

спільного набору фонетичних, граматичних та лексико-граматичних засобів

[1, 53]. Так, до експресивних модифікацій таких синтаксичних конструкцій

як виразні засоби відносять еліпсис, повтор, інверсію, риторичне запитання,

окличні речення [25, 42]. Т.А. Снігірьова вважає ці засоби засобами

інтенсифікації висловлювання [27, 8].

І.І.Туранський розглядає речення I`т dying to play badminton та вважає

його експресивним, тобто виразним, стилістично не нейтральним в силу його

гіперболічності. Саме за допомогою гіперболи у цьому реченні реалізується

лінгвістична категорія експресивності. Проте зміни речення можна

розглянути під іншим кутом зору: який ступінь бажання виражає мовець (я

не просто хочу пограти в бадмінтон - я дуже хочу - я до смерті хочу). З

позицій категорії інтенсивності мова йде про відмінності в об'ємі змісту

предиката - у широкому значенні слова - про величину об'єму якості, міри

кількості [32, 10].

Англійські предикати стану також експресивні: to be really and truly in

love with smb; to love smb to madness/ death; to be not in love; to be beyond love.

У порівнянні з ординарним рівнем інтенсивності стану (цей стан

передається сполученням to be in love, яке не містить експресивність і

стилістично нейтрально), зміст кожного із перерахованих предикатів

відповідає певній позиції на шкалі інтенсивності: трохи вище /вище/ набагато

вище ординарного /найбільш високий ступень інтенсивності (за ознакою

мовця). Інтенсифікація, таким чином, відображає різний відмінний ступінь

об'єму якості, дії, стану. Суть відмінності між експресивністю та

інтенсивністю, на думку І.І.Туранського, полягає у наступному:

експресивність - це стилістична категорія, яка зв'язана насамперед з різними

конотаціями, а інтенсивність - це семантична категорія, в основі якої лежить

поняття міри кількості, величини об'єму, якості [32, 10].

Інтерпретація інтенсивності у контексті експресивності, емоційності

трактування її як складової категорії експресивності пов'язано з тим, що

експресивність стилістично вище нейтрального й обов'язково передбачає

підсилення. На думку Е.М. Галкіної-Федорук, експресія - це підсилення

виразності образу, збільшення діючої сили сказаного [11, 107].

І.В. Арнольд під експресивністю розуміє властивість тексту чи частин

тексту, що передає смисл зі збільшеною інтенсивністю [3, 15].

Терміни експресивність і інтенсивність вживаються як синоніми. Але

на думку І. І.Туранського, ступінь експресивності висловлювання можна

градуювати шляхом введення в його склад інтенсифікаторів, які визначають

міру експресивності. Сукупність інтенсифікаторів даної мови репрезентує

категорію інтенсивності [32, 11].

2.2. Категорія інтенсивності та категорія оцінювання

Оцінка, згідно логіки, це розумовий акт, який є результатом

оцінюваного відношення до оцінюваного предмету [16, 13]. Оцінка може

бути або позитивною, або негативною. Сучасна логіка розрізняє 4

компоненти у структурі оцінки: суб'єкти оцінки, предмети оцінки, характер

та основу оцінки [16, 13].

На думку А.А. Івіна, оцінка завжди є чиєю-небудь оцінкою. Звідси й

посилання на суб'єкти оцінки, під якою розуміється особа, яка висловлює

дану оцінку. Оцінки не існують самі по собі, без тих, хто їх висловлює. В

цьому міститься суб'єктивний характер оцінки [16, 21].

Предмет оцінки - це предмет, який оцінюється [16, 22]. Під характером

оцінки розуміють оцінки абсолютні та порівняльні. Перші висловлюються за

допомогою таких слів як "гарний", "поганий", "добро", "зло", "байдуже", а

інші - за допомогою наступних слів: "краще - гірше - рівноцінно" [32, 14].

На думку І.І. Туранського, основа оцінки - це те, з точки зору чого

відбувається оцінювання. А.А. Івін під основою оцінки розуміє ту позицію чи

ті висновки, які схиляють суб'єкта до схвалення, осудження чи прояву

байдужості у зв'язку з різними речами [16, 27]. У широкому значенні слова,

оцінка предмета - це вираження суб'єктом його відношення до предмета

[38, 60|.

У свідомості носія мови шкала оцінок має три принципово значущі

позиції: дещо, що відповідає стандарту чи еталону, відносний або

абсолютний плюс, абсолютний або відносний мінус. Обидва її полярні

оцінки в інтерпретації кожного індивіда допускають градації, так як не

завжди ознака предмета, його якість оцінюється тільки двома

прикметниками: гарний чи поганий. Поряд із звичайними та широко

вживаними: "гарна погода", "погана погода", інколи в залежності від мовної

компетенції мовця можна почути "чудова, дивовижна, чарівна, казкова

погода", з одного боку, та "гидка, бридка, гірше нікуди", з іншого боку. У

кожному випадку оцінка все рівно буде супроводжуватися або знаком "+",

або знаком "-", але величина знаку буде варіювати, і в цій варіативності -

сукупність прояву категорії інтенсивності, яка є кількісною мірою ознаки чи

якості. Варіативність характеру оцінки носить специфічний, особистий

характер. Згідно загальноприйнятого стандарту, мовець завжди є

суб'єктивним у своєї оцінці та не може бути іншим, так як не встановлення

ступеня відповідності ознаки предмета стандарту є завжди індивідуальне. Це

свідчить про суміжність інтенсивності, експресивності та оцінювання.

Для розгляду сутності категорії оцінювання та відношення до категорії

інтенсивності, наведемо приклади та порівняємо висловлювання, які подані

нижче:

А1 Bellevue is a marvellous

little place you could ever

hope to see.

В1 Bellevue's the finest, the most

marvellous little place you

could ever hope to see. (1, 430)

A2 You are suspicious of people. В2 That's one thins about you!

You 're suspicious, frightfully

suspicious of people. (1, 175)

A3 You are a good soul. B3 What a good soul you are,

Chris! (1, 351)

A4 He was a bad doctor. B4 Oh, he was a rotten doctor,

nearly as bad as old Edwards.

(1, 143)

Усі чотири предикати включають оцінку. Семантичний зміст

паралельних прикладів є ідентичним. І ті, і інші містять оцінюючі предикати.

Проте висловлювання у колонці В передають стан, характеризують об'єкт з

більшою інтенсивністю, ніж у лівій колонці. Це досягається за рахунок

введення у речення прикметника у найвищому ступені порівняння

(приклад В1, підсилюючого повтору (B2), логічного порівняння (В4),

окличного речення (В3).

Якщо показати сфери застосування семантичних категорії

експресивності, емоційності, оцінювання та інтенсивності у вигляді

концентричних кіл, то ці кола будуть накладатися одне на одного, при цьому

межі їхнього розходження або невизначені, або можуть бути визначені лише

вельми умовно. Інтенсивність нібито пронизує три інших поля, бо вона є

мірою експресивності, і мірою емоційності й мірою оцінювання [19,120].

Стосовно суміжності категорії експресивності, оцінювання та

інтенсивності І.І.Туранський прийшов до висновку, що ці категорії є

вираженням індивідуального лінгвістичного "я" мовця. Важливим є те, що

для всіх трьох категорії характерно використання однакових лінгвістичних

засобів (порівняння, повторів, метафор).

2.3. Система різнорівневих засобів інтенсифікації висловлювання

Способи та заходи вираження тих чи інших понятійних категорій у

мові є вельми різноманітними і не можуть бути зведені тільки до

граматичних чи лексичних категорій, або тільки до певного роду опозицій.

А.В.Бондарко вважає, що граматична будова мови має "нульову" структуру

з максимально граматикалізованим ядром та лексико-граматичною

периферією, а понятійна категоріальність має більш широку базу. Вона

опирається на різноманітні засоби вираження, у тому числі на лексичні

засоби, на різноманітні сполучення лексичних та граматичних засобів, на

контекст та мовленнєву ситуацію [6, 21].

Для вираження інтенсивності існують засоби різних рівнів мови, які

включають: фонетичні, морфологічні, синтаксичні засоби. Граматичне при

цьому тісно переплітається з лексичним [32, 28].

Інтенсифікація, зі своєї сторони, має дві різні форми виявлення:

інтенсифікація зовнішньої форми та інтенсифікація змісту - підсилювання,

збільшення семантичного об'єму слова, словосполучення, речення [32, 20].

Для створення інтенсивності використовуються наступні мовні

одиниці:

1. Окреме слово в цілях інтенсифікації може бути розподілено на

морфеми, кожна з них являє собою інтонаційну одиницю. Навіть одна

морфема може бути представлена окремою інтонаційною одиницею і

бути носієм інформації.

2. Градуальні опозиції ступенів порівняння, оператор do, афіксація у

формально чистому вигляді представляють протиставлення

категоріальних форм.

3. Синонімічні ряди слів (насамперед дієслова та прикметники), які

виражають різні відмінки одного змісту.

4. Плеонастичні конструкції типу the holy of holies, в яких

словосполучення з інтенсивом протиставлені однослівним виразам, як

семантичне більш вагомим.

5. Окличні речення, котрі починаються з питального займенника або

прислівника, окличні речення питальної структури.

6. Підсилений та рамочний повтор, співвідношення часових форм та їх

роль у передачі інтенсивності розкривається при аналізу змісту не

окремого речення, а тексту [32, 21].

Розуміючи як кількісну міру оцінки якості, міри змістовності, категорія

інтенсивності неминуче співвідноситься з поняттями кількості, якості та

градуальності.

Категорія інтенсивності має градуальний характер. Категорія

інтенсивності вживається на всіх рівнях мови - від фонеми до складного

синтаксичного цілого. Реалізація категорії представлена фонетичною,

морфологічною, синтаксичною та лексико-семантичною парадигматикою.

У кожному конкретному випадку змістовна сторона, яка сигналізується

певною формою є протиставлення супернейтрального ординарному, при

цьому ординарне розуміється як звичайна міра кількості [32, 22].

Таким чином, інтенсивність ознаки, якості, дії, стану, яка передається

прикметником, дієсловом, іменником трактується як семантичний зміст цих

слів чи словосполучень, котрі на потенційній шкалі градуальності

відповідають відмітці вище чи нижче нульової, вище чи нижче того рівня,

який мовець емпірично визначає за ординарний рівень інтенсивності [32, 7].

Шкала інтенсивності існує як у свідомості мовця, так і в свідомості

слухача. Розмітка на цій шкалі носить суб'єктивний характер, так як в її

основі - сприйняття та оцінка окремого індивіду. Вона, однак, в

обов'язковому порядку включає поняття ординарного. Ординарне як

колективно-суб'єктивне уявлення про нейтральне, нульове, звичайне є

точкою відліку ступеня інтенсивності. Відхилення від ординарного вгору чи

вниз по шкалі сприймається як незвичне, іншими словами, інтенсивне.

Кожний раз неухильно встановлюється опозиція "ординарне -

суперординарне" [32, 23].

Фонетичні, граматичні, лексико-граматичні засоби вираження

інтенсивності висловлювання створюють певну систему. По-перше, вони не

утворюються кожного разу заново, а моделюються за певними правилами.

По-друге, вони об'єднуються спільним значенням градуйовані об'єму ознаки,

якості. Це дозволяє говорити про різні ступені інтенсивності, які передаються

за допомогою цих засобів [32, 23].

Категорія інтенсивності відноситься до області загально-мовних явищ з

окремими функціональними системами. Для своєї реалізації категорія

використовує різноманітні засоби мови. В силу специфіки функціонування ці

способи постійно конкурують одне з одним. На зміну старим, штампованим,

стертим від частого використання приходять нові [32, 61]. Використання

способів інтенсифікації висловлювання можуть бути зведені до системи

формальних протиставлень одного до іншого [32, 60].

2.4. Засоби створення інтенсивності у діалогах роману А. Кроніна

"Цитадель"

Аналіз мовного матеріалу дозволив виділити у діалогах роману

А. Кроніна "Цитадель" найбільш частотні та продуктивні мовні засоби

вираження інтенсифікації висловлювання: прислівники-інтенсиви та їх

синоніми, інтенсифікацію зовнішньої форми. Найбільш частотними є

морфологічні засоби вираження інтенсивності (ступені порівняння

прикметників), емфатичні конструкції з дієсловом to do та синтаксичні

прийоми вираження інтенсивності (повтор, окличні речення).

2.4.1. Прислівники-інтенсиви та їх синоніми. Аналіз діалогів роману

А. Кроніна "Цитадель" дає змогу стверджувати, що найбільш вживаними

лексичними засобами вираження інтенсивності є прислівники-інтенсиви та їх

синоніми.

Таблиця 2.4.1.1.

Вживання прислівників-інтенсивів

Засіб вираження інтенсивності Кількість прикладів %

Прислівники-інтенсиви 270 39,5%

За класифікацією, яку пропонує Р.Кверк, інтенсифікатори

розподіляються на три семантичні класи: емфасайзери (emphasizers),

емпліфайери (amplifiers) та даунтоунери (downtoners) [40, 195].

Метою емфасайзерів є створення загального ефекту підсилення. До них

відносяться: actually, certainly, clearly, definitely, obviously, really, frankly,

honestly, just etc.

Емпліфайери (amplifiers) поділяються на максимайзери (maximizers) та

бустери (boosters). I ті, і інші вказують на певну відмітку на шкалі

інтенсивності вище ординарного рівня.

1. "I’ll be really upset now if you don't come" (1, 225).

2. "Oh, my dear, you 're just too lovely" (1, 228).

3. "It's rather awkward here - to get really first-class messengers" (1,

226).

Різниця полягає в тому, що максимайзери сигналізують

область крайньої відмітки (absolutely, completely, utterly, most, in all respect), в

той час як бустери позначають високу відмітку на шкалі інтенсивності (badly,

deeply) [40, 197].

Клас даунтоунерів включає:

- компромайзери (compromizers), які сигналізують незначний рух вниз

по шкалі: kind of, soft of, quite, rather, more or less;

- дімінішери (diminishers): partly, slightly, somewhat, a little;

- мінімайзери (minimizers): a bit, barely, hardly.

На відміну від компромайзерів, дімінішери та мінімайзери позначають

значний рух вниз по шкалі інтенсивності.

Останніми у класі даутоунерів стоять аппроксиматори (approximators),

мета яких - апроксимація дієслівної дії (almost, nearly, as good as, all best).

Усі чотири зазначених підкласи містять у собі понижуючий заряд по

відношенню до дієслівної дії, до змісту предиката [40, 201].

1. "Where's your knowledge of public health, Doctor? Don't you know these

sewer gases are highly inflammable? " (1, 54)

2. "And now, Mrs. Page, I'm so absolutely sick of you, I couldn 't stay on"(1, 120).

3. "They 're a little stiff, the folks here, but they 're all right at heart. " (1, 171).

2.4.2. Інтенсифікація зовнішньої форми (графічна репрезентація).

Слова, словосполучення, речення можна розтягнути по звукам, розбити на

склади та частини, проговорити навмисно прискорено чи повільно, або

зловісно прошепотіти. Всі ці способи та засоби будуть представляти рівень

інтенсивності, який досягається за рахунок посилення голосу чи його

зниження [32, 34].

На письмі інтенсифікація зовнішньої форми знаходить вираження у

багатократному написанні окремих літер, використанні курсиву, дефісу або

тире, які розбивають слово чи речення на частини, також написання великих

літер замість маленьких.

Аналіз діалогів роману А. Кроніна "Цитадель" дає змогу стверджувати,

що найбільш частотним засобом інтенсифікації зовнішньої форми є

використання курсиву, який складає 21,9% від загальної кількості прикладів.

Таблиця 2.4.2.1.

Вживання курсиву

Засіб вираження інтенсифікації Кількість прикладів %

Графічна репрезентація 150 21,9%

1. "Do you mean to stay, Doctor, you told Doctor Llewellyn" half-rising

Oxborrow bent his startled gaze on Andrew (1, 120).

"Of course I did! He's got to know sometime. Don 'tyou see, we 're only got

to stand together show a united front and we 're bound to win!" (1 ,198).

2. "But the finest thing — to me — was the way, you kept saying 'I've got it

here in black and white' when I - when I - oh, dear! - when I knew all the time

you'd left the letter on the mantel-piece at home" (1, 153).

В подібних випадках робиться наявне логічне акустичне виділення

слова у реченні, частини речення, речення у тексті.

Поряд з комунікативними задачами (виділення реми висловлювання,

виділення у складі реми більш динамічного елементу) інтенсифікація у

розглянутих прикладах слугує іншим цілям: кожне окреме висловлювання

передає настрій мовця, його почуття та емоції - захоплення та радість,

зневагу та презирство, стан нервового напруження, здивування, турботу.

Розглянуті приклади самі по собі є випадками інтенсифікації

зовнішньої форми повідомлення, інтенсифікація у межах мовленнєвого акту,

коли інтенсифікація у справжньому значенні є мірою якості голосу. З одного

боку той, хто говорить тихим голосом змушений форсувати його для того,

щоб гучність його голосу сприймалася як нормальна. З іншого боку, якщо

людина з низьким голосом буде говорити так, як для всіх "нормально", то це

буде інтенсифікація.

2.4.3. Повтор. Синтаксичні засоби створення інтенсивності

висловлювання представлені повтором [32, 40].

На думку І. В. Арнольд, повтором називається фігура мовлення, яка

полягає у повторенні звуків, слів, морфем, синонімів або синтаксичних

конструкції в умовах достатньої тісноти ряду, тобто достатньо близько один

від одного, щоб їх можна було помітити [2, 182]. А. Н. Мороховський

визначає повтор як повтор будь-якого члена речення, словосполучення, що

знаходяться у безпосередній близькості [20, 143].

Традиційно виділяють наступні види повторів, які відрізняються

один від одного характером структурної організації.

а) простий контактний повтор - повтор мовленнєвої одиниці,

яка розташована компактно [20,144].

У романі А. Кроніна "Цитадель" цей вид повтору

представлений достатньо широко.

1. She said faintly: "And I thought - I thought it was bad news you were

going to tell me" (1, 132).

2. "Thank you, thank you ever so, Doctor Llewellyn. " Breathed Edwards

with tremendous deference (1, 116).

Важливою стилістичною функцією простого контактного повтору є

підкреслення, виділення того чи іншого елементу висловлювання:

"I can't tell you how I love it. Oh! It's like beginning all over again. I am

happy, happy" (1.429).

Повтором інтенсифікуючого прикметника "happy'' підкреслюється

теперішній емоційний стан душі героїні.

Майже в усіх наведених прикладах повтор тих чи інших елементів

речення свідчіть про емоційний стан мовців: від хвилювання до обурення.

Мовленнєві одиниці можуть повторюватися як два, так і три, і навіть

більше раз, що підкреслює емоційно змістовну тональність висловлювання

[20, 144].

1. "Stop! Stop!" Isaac wailed in something like a frenzy. "How much was

your fares? Pay them. Mr. Smith! Pay them, pay them, pay them. Only don't say

the Regency didn't ever do what it promised. There no! Are you satisfied?"

(1, 151)

2. "1 said it first. You're sacked, you are that's what you are sacked, sacked,

sacked" (1, 120).

Простий характерний повтор може бути виражений сполучниковими

двохчленими сполученнями, які представляють перемінно-стійкі одиниці

синтаксичної фразеології [20, 144].

1. "She came after us, I can tell you and has had bottles and bottles of

splendid medicine from Jenkins ever since " (1, 45).

2. "It's a present for yourself. It's not for Doctor Page. He's had my

money now for years and years, and we 're never troubled him but this once "

(1,108).

Повтор іменників "bottle " та "year" у множенні із сполучником "and"

підсилює, інтенсифікує зміст висловлювання.

б) А.Н. Мороховський крім простого контактного повтору, виділяє

поширений повтор. Це повторення мовленнєвої одиниці з додатковими

компонентами, які уточнюють або розширюють її зміст [20, 144].

І. And then, all at once, he broke out: "Christine! I've got a job, the most

wonderful job" (I, 131).

2. "Frankly, I got upon it as an experiment, a very promising experiment

with my methods, particularly from the climatic and racial angles" (1, 387).

в) Кільцевий повтор — повтор мовленнєвої одиниці на початку та в

кінці висловлювання [20, 144].

"Allright, Joe," he said quickly. "Both allright (1, 105).

Основною синтаксичною функцією кільцевого повтору, так як і

простого контактного повтору, є виділення того чи іншого елементу

висловлювання.

"Business, " he said, "we can't do business " (1, 153).

У даному випадку увага акцентується на слові "business" за рахунок

поєднання синтаксичних прийомів: повтор іменника "business" на початку

та в кінці висловлювання, незвичне розташування доповнення на початку

речення, тобто інверсії та графічного виділення іменника "business". Завдяки

цьому докір героя звучить по особливому сильно.

"You don't?" A pain, hysterical sob shook Andrew. "I know you don't"

(1, 416).

Заперечення у даному випадку досягається високим ступенем

експресивності, завдяки кільцевому повтору "you don't''. До того ж

"you don’t у кінці речення вводиться інтенсифікуючим елементом "I

know", яке ще більш підсилює синтаксичний ефект.

г) повтор-підхват - повторення останнього елементу одного

висловлювання на початку іншого висловлювання [20, 144]. Він показує

зв'язок між ідеями, збільшує не тільки експресивність, але й ритмічність

[2,184].

У діалогах роману А. Кроніна "Цитадель" повтор-підхват зустрічається

не так часто, як простий контактний повтор та вживається в основному для

зв'язку між висловлюваннями.

1. "We've paid out every stirrer -we've got. We've got to live on -what

we

earn" (1,290).

1. "This is Mr. Winch! Mr. Winch of Laurier's" (1, 324).

Повтор - підхват слів чи груп слів на стику двох речень чи реплік може

також служити для виділення та підсилення передачі повторення.

1. "Perhaps it's because I am new that I get a fresh look at things –

thing you've been putting up with too long" (1, 196).

2. "Tell him to go to hell!" he shouted; then passing his hand across

his brow: "No, no. Tell him I'll be there at eleven. " He smiled bitterly. "At

eleven sharp" (1,170).

Таблиця 2.4.3.1.

Вживання повтору

Вид повторуКількість усіх

виразних засобів

Кількість

прикладів%

Простий контактний повтор 684 132 19,2%

Поширений повтор 684 34 4,9%

Кільцевий повтор 684 10 1,4%

Повтор-підхват 684 10 1,4%

Може з'явитися враження, що повтори створюють надмірність

інформації. Проти це не так. Аналіз мовного матеріалу дав змогу зробити

висновок, що додаткові стилістичні значення, які з'являються при вживанні

повторів, є необхідним елементом емоційно-художнього впливу на адресата,

у даному випадку на читача.

2.4.4. Морфологічні засоби вираження інтенсивності Цілям

інтенсифікації змісту слугують насамперед прикметники, прислівники,

дієслова.

Аналіз діалогів роману А. Кроніна "Цитадель" дозволяє стверджувати,

що найбільш частовживаними морфологічними засобами створення

інтенсивності є вживання ступенів порівняння прикметників. Єдина

граматична категорія у сучасній англійської мові, яка властива прикметникам

є категорія порівняння. Вона передає ступінь інтенсивності, який виражений

ознакою прикметника, отже дуже близька до стилістичної категорії

інтенсивності. Оскільки ступінь інтенсивності відносять до ознаки, то в

абсолютно чистому вигляді ступінь ознаки передається за допомогою

ступенів порівняння прикметників.

Прикметники в певних умовах розвивають нові підсилювальні

відтінки, виступають у функції інтенсифікаторів при іменниках, що

означають якість. Закріплений багаторазовим вживанням підсилювальний

відтінок знаходить відображення у змістовній структурі слова, в якості його

нового значення - значенні вищого ступеня інтенсивності якості [24, 20]

1. "You see, the way their work things in Blaenetty is like this: the Company

has 3 doctors on its list, through mind you Doctor Page is far and away the

cleverest doctor by God" (1, 127).

2. "It's the last and most stereotyped anachronism, the worst, the

stupidest

system ever created by God made man" (1, 106).

3."You are probably unaware of the fact, Mr. Boon, but perhaps you will

allow me to tell you that Louis Pasteur, the greatest figure of all in scientific

medicine, was not a doctor " (1, 435).

Таблиця 2.4.4.1.

Вживання прикметників у найвищому ступені порівняння

Засіб вираження інтенсивності Кількість

приладів

%

Найвищий ступінь порівняння 29 4.2

2.4.5. Емфатичні конструкції з дієсловом to do. Одним із засобів

вираження інтенсивності є вживання емфатичного do або оператора do.

Цей стилістичний засіб висловлювання передає несподіваність дії, її

недоречність з різноманітними відтінками суб'єктивної експресії, в

залежності від комунікативного змісту речення, його контекстуальних

зв'язків або так званої "структури ситуації" [23, 90].

Оператор do характерний насамперед для живої розмовної мови з

властивими їй емоціями, які відображають дійсність, їх відрізняє яскрава

суб'ективно-оцінювальна модальність, експресивна насиченість. Таким

чином, оператор do виступає і в мові художньої прози. Розвиток цієї

структури - один з багатьох прикладів свого роду "ізоляції"' складної мовної

одиниці, в якій модально-експресивне значення нейтралізує предметний

зміст, безпосередньо складаючи її, перетворюючи її формально-граматичний

засіб інтенсифікації висловлювання [28, 57].

У діалогах роману А. Кроніна "Цитадель" значення інтенсивності дії

передається стилістично-маркірованими формами з дієсловом -

інтенсифікатором do.

1."Well! Well! This must be Doctor Manson. Come in, my dear, come in.

I'm Doctor's wife, Mrs. Page. I do hope you didn't have a trying journey. I am

pleased to see you" (1,23).

2."Yes. I do admit, Manson, I'm rather proud of this place" (1, 23).

Інтенсифікуючи функція do зростає, якщо на нього падає наголос.

Емфатичні структури у наведених прикладах досить експресивні, вони

виражають невимушеність дії або її раптовість.

Таблиця 2.4.5.1.

Вживання емфатичних конструкцій з дієсловом to do

Засіб вираження інтенсивності Кількість прикладів %

Оператор do 22 3,2

2.4.6. Синтаксичні засоби вираження інтенсивності.

а) Окличні речення.

Окличні речення, які починаються з питального займенника what чи

прислівника how, досить поширені в сучасній англійській мові.

Структурна класифікація включає односкладові, двоскладові та

складнопідрядні речення.

1. "What a day, Chris!" he gloated (1, 309).

2. "What a week it has been?” (1, 366)

3. "What a lovely weather we 're having for the time of year!" (1, 102)

4. "What a good soul you are, Chris!" (1,318)

В наведених прикладах рема займає початкове положення, what є

сигналом фокусу інформації, який падає на наступні за цими словами

компонентами рематичної групи. Інтенсифікація посилюється за рахунок

прикметників (4), прислівників (3), саме в силу цих причин семантичний

зміст словосполучень з what сприймається як суперординарне по

інтенсивності [32, 43].Таблиця 2.4.6.1.

Вживання окличних речень

Засіб вираження

інтенсивності

Кількість прикладів %

Окличні речення 8 1.1

б) Порівняльні звороти.

Порівняльні звороти можуть вводитися прислівником as,

корелюючими прислівниками as ... as ..., прикметником like та прислівником

like.

Структурно уся сукупність порівняльних зворотів може бути зведена

до деяких принципових схем [32, 50].

1) Apred+as + Ncom/Nprop/NP

Першим компонентом в цій групі порівняльних зворотів є

прикметник, який функціонує як предикатив; за прислівником слідує або

загальна назва, або власна назва, або субстантивоване словосполучення. 1

"Fun's fun, but the man -wet as pond, he was ruining my dress, and I was already

dressed for company" (1, 250).

2."He proved to be a trustworthy person. Mean as Judas, someways, but

oh, man. A funny boy, and a real fast jockey" (1, 377).

3."The cell windows are covered with a wire mesh black as a

windows veil" (1, 354).

2) Структурна організація порівняльних зворотів другої

групи відповідає наступному запису:

as +A /D + as + N/NP

На відміну від прикладів першої групи другу позицію займає не тільки

прикметник, але й прислівник.

1. "Philip's as keen as mustard" (1, 400).

2"Why, it's as simple as falling: off a log" (1, 89).

3."She 's probably as good as the rest of them" (1, 303).

3) Першу позицію у третій групі займає дієслово. За прислівником йде

іменник або субстантивне словосполучення.

V + like + N/NP

1. "In a dry summer kids die like flies with infantile cholera" (1, 32).

2. "As for myself, I' d better anticipate the day tidings -1 drink like a fish " (1, 32).

3"We shall also probably fight like hell amongst ourselves" (1, 414).

Розглянуті конструкції призначені не просто для порівняння: міра

ознаки, якості, оцінка стану в таких конструкціях як підсилюється

порівнянням з чимось більш позитивним або більш негативним.

Таблиця 2.4.6.2.

Вживання порівняльних зворотів

Засіб вираження

інтенсивності

Кількість прикладів %

Порівняльні звороти 19 2.7

Мета подібних зворотів - передача найбільшого ступеня інтенсивності*

дій, стану, виразне зображення динаміки дій, переходу із одного стану в

інший.

Висновки до розділу

Інтенсивність - це семантична категорія мови, в основі якої лежить

поняття градації кількості в широкому значенні цього слова [32, 3].

Інтенсивність є кількісна міра оцінки, якості, експлікативності, показником

змісту комунікації. На думку І.І.Туранського, інтенсивність є мірою

експресивності, емоційності, оцінювання, яка сигналізує градуальність. При

такому розумінні категорія інтенсивності може співвідноситься з такими

категоріями як експресивність, емоційність, оцінювання. Просте оціночне

зливається з емоційним, емоційне трактується близько до експресивного,

експресивність визначається як підсилення виразності. Іншими словами,

інтенсивність є спеціальна система лексичних експресивних засобів або це

синтаксичні конструкції та їх експресивні властивості. На думку

А.Я. Алексєєвої, емоційність не є лінгвістичною категорією, це стан психіки,

про який лінгвісти судять за об'єктивними мовними даними. Суть

відмінності між експресивністю та інтенсивністю, на думку І.І.Туранського,

полягає в тому, що експресивність - це стилістична категорія, яка зв'язана

насамперед з різними конотаціями, а інтенсивність - це семантична

категорія, в основі якої лежить поняття міри кількості, величини,

об'єму якості.

Категорія інтенсивності відноситься до області загально-мовних явищ і

не зв'язана з окремими функціональними системами. Реалізація категорії

представлена фонетичною, морфологічною, синтаксичною та лексико-

семантичною парадигматикою.

Під час написання роботи було проаналізовано 174 діалоги роману

А.Кроніна "Цитадель". Аналіз мовного матеріалу дав змогу виділити

найбільш продуктивні мовні засоби створення інтенсивності у цьому романі.

За результатами аналізу це:

- графічне виділення окремих слів (використання курсиву);

- лексичні засоби вираження інтенсивності (вживання прислівників-

інтенсивів та їх синонімів);

- морфологічні засоби (вживання прикметників у найвищому ступені

порівняння);

- синтаксичні засоби вираження інтенсивності (емфатичні

конструкції

з дієсловом to do, окличні речення, порівняльні звороти, вживання

різних видів повтору).

В результаті аналізу мовного матеріалу встановлено, що найбільш

частовживаними від загальної кількості прикладів є прислівники-інтенсиви

(39,5%) та використання курсиву (21,9%). Також цілями інтенсифікації

змісту діалогів роману А. Кроніна "Цитадель" є вживання різноманітних

видів повтору, а саме: простого контактного повтору (19,2%), поширеного

повтору (4,9%), кільцевого повтору (1,4%), повтору-підхвату (1,4%). Серед

інших синтаксичних засобів вираження інтенсивності є вживання окличних

речень (1,1%), порівняльних зворотів (2,7%). Цілями інтенсифікації змісту

роману слугують також вживання прикметників у найвищому ступені

порівняння (4,2%) та вживання емфатичного do (3,2%).

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У лінгвістичної літературі останнім часом визначне місце відводиться

категорії інтенсивності. Це питання досліджувалося І.І.Туранським,

О.Ф. Шевченко, І.І.Сущинським, Р.Кверком, І.І.Галич, К.Т.Рсалдіновим,

С.А.Швачко та іншими. Тематика досліджень торкається наступних питань:

градуальні характеристики прикметників, дієслів, іменників; засоби та

способи вираження інтенсивності дії, ознаки, якості, мовні засоби вираження

інтенсивності.

Структурно-семантична організація і формування тексту залежить від

цілого ряду взаємодії об'єктивних і суб'єктивних фактів. Об'єктивні фактори

обумовлені перш за все поняттям норм, функціональним стилем, смисловим

змістом тексту. Суб'єктивні фактори вступають в силу при передачі

інформації іншого роду: експресії, емоції, оцінювання, а також при

вираженні інтенсивності.

Інтенсивність - це семантична категорія мови, в основі якої лежить

поняття градації кількості у широкому значенні цього слова. Інтенсивність є

кількісною мірою оцінки якості, мірою експлікативності, показником змісту

комунікації. З позиції лінгвістичного дослідження тексту, інтенсивність є

мірою експресивності, емоціональності, оцінювання. При такому розумінні

категорія інтенсивності може бути співвіднесена з категоріями

експресивності, емоційності, оцінювання.

Категорія інтенсивності відноситься до області загальномовних явищ і не

зв'язана з окремими функціональними стилями.

Під час написання роботи було проаналізовані 174 діалоги роману А.

Кроніна "Цитадель". Об'єктом дослідження були вибрані графічні,

морфологічні, лексичні та синтаксичні виразні засоби створення

інтенсивності висловлювання в діалогах роману. Аналіз мовного матеріалу дав

змогу виділити найбільш продуктивні мовні засоби створення

інтенсивності:

- графічне виділення окремих слів (використання курсиву), лексичні

засоби вираження інтенсивності (вживання прислівників-інтенсивів та

синонімів), морфологічні засоби вираження інтенсивності (вживання

прикметників у найвищому ступені порівняння), синтаксичні засоби

вираження інтенсивності (вживання емфатичних конструкції з дієсловом to do,

окличних речень, порівняльних зворотів та використання різних видів

повтору).

Синтаксичні засоби вираження інтенсивності у більш чистому вигляді

представлені повтором. Під час дослідження було виявлено наступні типи

повторів:

1. простий контактний повтор;

2. поширенні повтори;

3. кільцевий повтор;

4. повтор-підхват.

Таблиця 3

Засоби вираження інтенсивності

Засоби вираження інтенсивності Кількість

прикладів

%

Простий контактний повтор 132 19,2%

Поширений повтор 34 4,9%

Кільцевий повтор 10 1,4%

Повтор-підхват 10 1,4%

Прислівники-інтенсиви 270 39,5%

Використання курсиву 150 21,9%

Найвищий ступінь порівняння

прикметників

29 4,2%

Оператор do 22 3,2%

Порівняльні звороти 19 3,7%

Окличні речення 8 1,1%

Всього 684 99,5%

Аналіз мовного матеріалу діалогів роману дає можливість

стверджувати, що автор використовує дані мовні засоби вираження

інтенсивності не тільки відокремлено, але й дуже часто відбувається їх

поєднання, тобто одне висловлювання є реалізацію двох або більше виразних

засобів. Поєднання подібних висловлювань, як реплік діалогу, веде до

створення більшої інтенсивності, отже й до сильнішого впливу на читача.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев А.Я. Стилистическая информация языкового знака

//Филол.науки. - 1982. - №1 - С.50-55.

2. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка:

Стилистика декодирования. - М.: Просвещение, 1981. - 295 с.

3. Арнольд И.В. Интерпретация художественного текста: типы

выдвижения и проблема экспрессивности // Экспрессивные средства

английского языка. Л., 1975.-С. 11-20.

4. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.:

Иностр. лит., 1955 - 406 с.

5. Бахтин М. М. Литературно - критические статьи. - М.: Худож. лит.,

1986.-500 с.

6. Бондарко А. В. Принципы функциональной грамматики и вопросы

аспектологии. - Л. : Наука. Ленингр. отд-ние, 1983. - 208 с.

7. Болотов В. И. Эмоциональность текста в аспектах языковой и

неязыковой вариативности: (основы эмоциональной стилистики текста).

- Ташкент: ФАН, 1981. - 116 с.

8. Буш Г. Диалогика и творчество. - Рига: АВОТС, 1985. - 318 с.

9. Волошинов В. Н. Марксизм и философия языка. Основные проблемы

социологического метода в науке о языке. - М: Просвещение, 1969. -

188с.

10. Галич Г.Г. Градуальные характеристики квалитативных

прилагательных, глаголов и существительных современного немецкого

языка: Автореф. дис...канд филол. наук (10.02.01 г). -Л., 1981. - 17 с.

11. Галкина-Федорук Е. М. Об экспрессивности и эмоциональности в

языке // Сб. статей по языкознанию. - М.: Изд-во МГУ, 1958. - С.103-

124.

12. Гулыга С.В. Шендельс Е.И. Грамматико-лексические поля в

современном немецком языке. - М.: Просвещение, 1969. - 184 с.

13. Гумбольдт В.О. различии строения человеческих языков и его влияние

на духовное развитие человечества // Вильгельм фон Гумбольдт.

Избранные труды по языкознанию. М.: Прогресс, 1984. - 300 с.

14. Дикарева С.С., Ронгинская И. В. Языковое общение - диалог-дейксис :

Учебное пособие. Симферополь, 1991. - 49 с.

15. Жалагина Т.А. Коммуникативный фокус в диалогическом событии //

Языковое общение: Единицы и регулятивы. Межвуз. сбор, научи, трудов.

- Калинин, 19987. - С. 107-115.

16. Ивин А.А. Основание логики оценок. М.: Изд-во Московск. ун-та, 1970.

-285с.

17. Колшанский Г.В. Коммуникативные функции и структура языка. - М.,

1984.-174 с.

18. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. - М. :Политиздат,

1975.-304 с.

19. Лукьянова Н.А. Экспрессивная лексика разговорного употребления:

(Проблемы семантики). - Новосибирск : Наука. Сиб. отд-ние, 1986. -

227с.

20.Мороховский А.Н., Воробьева О.П., Лихошерст Н.И., Тимошенко

3. Стилистика английского языка. - К.: Вища школа, 1991. - 270 с.

21.Плахов В.Д. Социальные нормы. - М.: Прогресс., 1985. - 252 с.

22.Рсалдинов К.Т. Категория интенсивности признака в современном

немецком языке: Автореф. дис... канд. филол. наук. (10.02.01 г). - М.:

1980.-21 с.

23.Селиверстова О.Н., Булыгина Т. В., Ишевская Н.А. Семантические

типы предикативов. - М.: Наука, 1982, - 365 с.

24.Сергеева Е.Н. Степени интенсивности качества и их выражение в

английском языке: Автореф. дис... канд. филол. наук (663). - М., 1967. -

18с.

25.Сковородников А.Н. О системе экспрессивных синтаксических

конструкций современного русского языка // Филол. науки. - 1982. -№1.

-С.37-43.

26.Скребнев Ю. М. Очерк теории систематики. - Горький: Горьк. гос.

пед. ин-т иностр. яз., 1975. - 175 с.

27.Снегирева Т.А. Синтаксические средства выражения интенсивности в

английском языке /Горьк.гос.пед. ин-т иностр. яз. им. Н.А. Добролюбова.

-Горький, 1985.-10 с.

28.Сухих С.А. Организация диалога // Языковое общение: Единицы и

регулятивы, межвуз. сбор. науч. трудов. - Калинин : Калинин, гос. ун-та,

1987.-С. 95-102.

29.Сущинский И.И. Система средств выражения высокой степени

признака: Автореф. дис... канд. филол. наук (10.02.04). -М., 1977. - 16 с.

30.Телия В. Н. Типы языковых значений: Связанное значение слова в языке.

-М.: Наука, 1981.-269 с.

31.Туранский И.И. Средства интенсификации высказывание в английском

языке. - Куйбышев, 1987. - 78 с.

32.Формановская Н.И. Русский речевой этикет: Лингвистический

иметодический аспекты. - М.: Русский язык, 1982. - 157 с.

33.Худяков И.Н. Об эмоционально-оценочной лексике // Филол. науки. -

1980. - №2.-С. 79-82.

34.Швачко С.А. Языковые средства выражения количества в современном

анг., рус.и укр. языках. - Киев: Вища школа, 1981. - 143 с.

35.Шевченко О.Ф. Именные сочетания - интенсификаторы качественного

признака. Автореф. дис... канд. филол. наук. (10.02.04). - Киев, 1978. -

22с.

36.Шибутани Т. Социальная психология. - М.: Высш. школа, 1969 . - 535 с.

37.Шрамм А.Н. Структурные типы лексических значений слова: (На

материале качественных прилагательных) // Филол. науки. - 1981. - №2 -

С. 58-64.

38.Beyer. К., Franser С. Speech as a maker of situation // Social markers

in speech. - Cambridge; Paris, 1979. - P.33-65.

39.Charleston B. Studies on the Emotional and Affective Means of Expression

in Modern English: (Schweizer anglistische Arbeiten. Bd. 46). - Bern:

Francke verlag, 1960.-357p.

40.Quirk R., Greenbaum S., Leech G., Svartvik J.A. Grammar of

Contemporary English. - London: Longman, 1972. - Ch.14. Focus, theme

and emphasis. - P.935-972.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Cronin A. The Citadel. - Moscow: Higher School Publishing House, 1966. -p.

515.