Проект SWorldМОНОГРАФИЯ 2 ISBN 978-617 7414 79 6 И 57 ISSN 2707-1685 DOI: 10.30888/2707-1685.2019-02-02 УДК 001.895 ББК 94 И 57 Авторcкий коллектив:

ППррооеекктт SSWWoorrlldd

ИИннссттииттуутт ммооррееххооззяяййссттвваа ии ппррееддппррииннииммааттееллььссттвваа

Львович Я.Е., Мохоров Г.А., Орлов Н.М., Преображенский А.П., Фадеева И.Г. и др. Львович Я.Е., Мохоров Г.А., Орлов Н.М., Преображенський А.П., Фадєєва І.Г.та ін. Lvovich Ya.E., Mokhorov G.A., Orlov N.M., Preobrazhensky A.P., Fadeeva I.G.and etc.

ИННОВАЦИОННАЯ НАУКА, ОБРАЗОВАНИЕ,

ПРОИЗВОДСТВО И ТРАНСПОРТ: ЭКОНОМИКА, МЕНЕДЖМЕНТ, МАРКЕТИНГ, ЮРИСПРУДЕНЦИЯ,

ПОЛИТИКА, ИСТОРИЯ ІННОВАЦІЙНА НАУКА, ОСВІТА, ВИРОБНИЦТВО І ТРАНСПОРТ:

ЕКОНОМІКА, МЕНЕДЖМЕНТ, МАРКЕТИНГ, ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ПОЛІТИКА, ІСТОРІЯ INNOVATIVE SCIENCE, EDUCATION, PRODUCTION AND TRANSPORT:

ECONOMICS, MANAGEMENT, MARKETING, LAW, POLITICS, HISTORY

входит в РИНЦ SCIENCE INDEX INDEXCOPERNICUS

входить до Міжнародних наукометричних баз included in International scientometric databases

МОНОГРАФИЯ

МОНОГРАФІЯ MONOGRAPH

Одесса

Одеса / Odessa Куприенко СВ

Купрієнко СВ / Kuprienko SV 2019

МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 2

И 57

ISSN 2707-1685 DOI: 10.30888/2707-1685.2019-02-02

УДК 001.895 ББК 94 И 57

Авторcкий коллектив: Колектив авторів / Author team:

Барылюк И.О. (8), Виценко Е.А. (7), Волк Н.С. (9), Крашенинников С.А. (1), Львович И.Я. (4), Львович Я.Е. (3), Мохоров Г.А. (6), Орлов Н.М. (5),

Преображенский А.П. (3,4), Преображенский Ю.П. (3), Пророкова Е.А. (1), Прутцков С.В. (1), Секунова Ю.В. (7,8), Сирота Н.М. (6), Фадеева И.Г. (2),

Хомелева Р.А. (6), Чопоров О.Н. (4), Чугунова О.А. (1)

Рецензенты: Рецензенти / Reviewers:

Кострова Вера Николаесна, доктор технических наук, профессор, проректор по мониторингу качества Воронежского института высоких технологий - Глава 3, Глава 4

Инновационная наука, образование, производство и транспорт: экономика, менеджмент, маркетинг, юриспруденция, политика, история. Книга 2. Часть 2: серия монографий / [авт.кол. : Я.Е.Львович, Г.А.Мохоров, Н.М.Орлов, А.П.Преображенский, И.Г.Фадеева и др.]. – Одесса: КУПРИЕНКО СВ, 2019 – 156 с. : ил., табл. – (Серия «Инновационная наука, образование, производство и транспорт» ; 2). ISBN 978-617-7414-79-6

Інноваційна наука, освіта, виробництво і транспорт: економіка, менеджмент, маркетинг, юриспруденція, політика, історія. Книга 2. Частина 2: серія монографій / [авт.кол. : Я.Е.Львович, Г.А.Мохоров, Н.М.Орлов, А.П.Преображенський, І.Г.Фадєєва та ін.]. - Одеса: КУПРІЄНКО СВ, 2019 - 156 с. : ил., табл. - (Серія «Інноваційна наука, освіта, виробництво і транспорт»; 2).

Монография содержит научные исследования авторов в области экономики, менеджмента, маркетинга, юриспруденции, политики, истории. Может быть полезна для экономистов, руководителей и других работников предприятий и организаций, а также преподавателей, соискателей, аспирантов, магистрантов и студентов высших учебных заведений.

Монографія містить наукові дослідження авторів в області економіки, менеджменту, маркетингу, юриспруденції, політики, історії. Може бути корисна для економістів, менеджерів та інших працівників підприємств і організацій, а також викладачів, здобувачів, аспірантів, магістрантів і студентів вищих навчальних закладів. The monograph contains scientific studies of authors in the field of economics, management, marketing, law, politics, history. It may be useful for economists, managers and other employees of enterprises and organizations, as well as teachers, applicants, graduate students, undergraduates and students of higher educational institutions.

УДК 001.895 ББК 94

© Коллектив авторов, научные тексты, 2019 © Куприенко С.В., оформление, 2019

© Институт морехозяйства и предпринимательства, оформление, 2019 ISBN 978-617-7414-79-6

Инновационная наука, образование, производство и транспорт Книга 2 Часть 2


Монография подготовлена авторским коллективом:

1. Барылюк Ирина Олеговна, Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины, Украина, студент - Глава 8 (в соавторстве)

2. Виценко Елизавета Алексеевна, Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины, Украина, студент - Глава 7 (в соавторстве)

3. Вовк Наталья Степановна, Национальный университет «Львовская политехника», Украина, кандидат исторических наук - Глава 9

4. Крашенинников Сергей Александрович, Национальный исследовательский университет, Факультет «Санкт-Петербургская школа экономики и менеджмента», Россия, студент - Глава 1 (в соавторстве)

5. Львович Игорь Яковлевич, Воронежский институт высоких технологий, Россия, доктор технических наук, профессор - Глава 4 (в соавторстве)

6. Львович Яков Евсеевич, Воронежский государственный технический униврситет, Россия, доктор технических наук, профессор - Глава 3 (в соавторстве)

7. Мохоров Геннадий Анатольевич, Военная академия связи имени С.М.Будённого, Россия, доктор исторических наук, профессор - Глава 6 (в соавторстве)

8. Орлов Николай Михайлович, Харьковский национальный университет строительства и архитектуры, Украина, доктор наук государственного управления, доцент - Глава 5

9. Преображенский Андрей Петрович, Воронежский институт высоких технологий, Россия, доктор технических наук, доцент - Глава 3 (в соавторстве), Глава 4 (в соавторстве)

10. Преображенский Юрий Петрович, Воронежский институт высоких технологий, Россия, кандидат технических наук, доцент - Глава 3 (в соавторстве)

11. Пророкова Елена Анатольевна, Российская академия народного хозяйства и государственной службы при Президенте Российской Федерации, Балаковский филиал, Россия, кандидат экономических наук, доцент - Глава 1 (в соавторстве)

12. Прутцкова Светлана Валерьевна, Российская академия народного хозяйства и государственной службы при Президенте Российской Федерации, Балаковский филиал, Россия, кандидат экономических наук - Глава 1 (в соавторстве)

13. Секунова Юлия Владимировна, Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины, Украина, кандидат исторических наук, доцент - Глава 7 (в соавторстве), Глава 8 (в соавторстве)



14. Сирота Наум Михайлович, Государственный университет аэрокосмического приборостроения, Россия, доктор политологических наук, профессор - Глава 6 (в соавторстве)

15. Фадеева Ирина Георгиевна, Ивано-Франковский национальный технический университет нефти и газа, Украина, доктор экономических наук, профессор - Глава 2

16. Хомелева Рамона Александровна, Государственный университет аэрокосмического приборостроения, Россия, доктор философских наук, профессор - Глава 6 (в соавторстве)

17. Чопоров Олег Николаевич, Воронежский государственный технический униврситет, Россия, доктор технических наук, профессор - Глава 4 (в соавторстве)

18. Чугунова Ольга Анатольевна, Российская академия народного хозяйства и государственной службы при Президенте Российской Федерации, Балаковский филиал, Россия, кандидат экономических наук, доцент - Глава 1 (в соавторстве)



Монографія підготовлена авторським колективом

1. Барилюк Ірина Олегівна, Національний університет біоресурсів і природокористування України, Україна, студент - Глава 8 (в співавторстві)

2. Віценко Єлизавета Олексіївна, Національний університет біоресурсів і природокористування України, Україна, студент - Глава 7 (у співавторстві)

3. Вовк Наталія Степанівна, Національний університет «Львівська політехніка», Україна, кандидат історичних наук - Глава 9

4. Крашенинников Сергій Олександрович, Національний дослідницький університет, Факультет «Санкт-Петербурзька школа економіки та менеджменту», Росія, студент - Глава 1 (у співавторстві)

5. Львович Ігор Якович, Воронезький інститут високих технологій, Росія, доктор технічних наук, професор - Глава 4 (у співавторстві)

6. Львович Яків Овсійович, Воронезький державний технічний уніврсітет, Росія, доктор технічних наук, професор - Глава 3 (у співавторстві)

7. Мохорєв Геннадій Анатолійович, Військова академія зв'язку імені С.М.Будьонного, Росія, доктор історичних наук, професор - Глава 6 (у співавторстві)

8. Орлов Микола Михайлович, Харківський національний університет будівництва та архітектури, Україна, доктор наук з державного управління, доцент - Глава 5

9. Преображенський Андрій Петрович, Воронезький інститут високих технологій, Росія, доктор технічних наук, доцент - Глава 3 (у співавторстві), Глава 4 (у співавторстві)

10. Преображенський Юрій Петрович, Воронезький інститут високих технологій, Росія, кандидат технічних наук, доцент - Глава 3 (у співавторстві)

11. Пророкова Олена Анатоліївна, Російська академія народного господарства та державної служби при Президенті Російської Федерації, Балаковської філія, Росія, кандидат економічних наук, доцент - Глава 1 (у співавторстві)

12. Прутцкова Світлана Валеріївна, Російська академія народного господарства та державної служби при Президенті Російської Федерації, Балаковської філія, Росія, кандидат економічних наук - Глава 1 (у співавторстві)

13. Секунова Юлія Володимирівна, Національний університет біоресурсів і природокористування України, Україна, кандидат історичних наук, доцент - Глава 7 (у співавторстві), Глава 8 (в співавторстві)

14. Сирота Наум Михайлович, Державний університет аерокосмічного приладобудування, Росія, доктор політологічних наук, професор - Глава 6 (у співавторстві)

15. Фадєєва Ірина Георгіївна, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, Україна, доктор економічних наук, професор - Глава 2

16. Хомелева Рамона Олександрівна, Державний університет аерокосмічного приладобудування, Росія, доктор філософських наук, професор - Глава 6 (у співавторстві)

17. Чопоров Олег Миколайович, Воронезький державний технічний уніврсітет, Росія, доктор технічних наук, професор - Глава 4 (у співавторстві)

18. Чугунова Ольга Анатоліївна, Російська академія народного господарства та державної служби при Президенті Російської Федерації, Балаковської філія, Росія, кандидат економічних наук, доцент - Глава 1 (у співавторстві)



The monograph was prepared by the authors

1. Barylyuk Irina Olegovna, National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Ukraine, student - Chapter 8 (co-authored)

2. Vitsenko Elizaveta Alekseevna, National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Ukraine, student - Chapter 7 (co-authored)

3. Vovk Natalia Stepanovna, National University "Lviv Polytechnic", Ukraine, candidate of historical sciences - Chapter 9

4. Krasheninnikov Sergey Alexandrovich, National Research University, Faculty of the St. Petersburg School of Economics and Management, Russia, student - Chapter 1 (co-authored)

5. Lvovich Igor Yakovlevich, Voronezh Institute of High Technologies, Russia, Doctor of Technical Sciences, Professor - Chapter 4 (co-authored)

6. Lvovich Yakov Evseevich, Voronezh State Technical University, Russia, Doctor of Technical Sciences, Professor - Chapter 3 (co-authored)

7. Mokhorov Gennady Anatolyevich, Military Academy of Communications named after S.M. Budenny, Russia, Doctor of Historical Sciences, Professor - Chapter 6 (co-authored)

8. Orlov Nikolay Mikhailovich, Kharkov National University of Construction and Architecture, Ukraine, Doctor of Science in Public Administration, Associate Professor - Chapter 5

9. Preobrazhensky Andrey Petrovich, Voronezh Institute of High Technologies, Russia, Doctor of Technical Sciences, Associate Professor - Chapter 3 (co-authored), Chapter 4 (co-authored)

10. Preobrazhensky Yuri Petrovich, Voronezh Institute of High Technologies, Russia, Candidate of Technical Sciences, Associate Professor - Chapter 3 (co-authored)

11. Prorokova Elena Anatolyevna, Russian Academy of National Economy and Public Administration under the President of the Russian Federation, Balakovo branch, Russia, candidate of economic sciences, associate professor - Chapter 1 (co-authored)

12. Pruttskova Svetlana Valerievna, Russian Academy of National Economy and Public Administration under the President of the Russian Federation, Balakovo branch, Russia, candidate of economic sciences - Chapter 1 (co-authored)

13. Sekunova Julia Vladimirovna, National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Ukraine, Candidate of Historical Sciences, Associate Professor - Chapter 7 (co-authored), Chapter 8 (co-authored)

14. Sirota Naum Mikhailovich, State University of Aerospace Instrumentation, Russia, Doctor of Political Science, Professor - Chapter 6 (co-authored)

15. Fadeeva Irina Georgievna, Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas, Ukraine, Doctor of Economics, Professor - Chapter 2

16. Khomeleva Ramona Aleksandrovna, State University of Aerospace Instrumentation, Russia, Doctor of Philosophy, Professor - Chapter 6 (co-authored)

17. Choporov Oleg Nikolaevich, Voronezh State Technical University, Russia, Doctor of Technical Sciences, Professor - Chapter 4 (co-authored)

18. Chugunova Olga Anatolyevna, Russian Academy of National Economy and Public Administration under the President of the Russian Federation, Balakovo branch, Russia, candidate of economic sciences, associate professor - Chapter 1 (co-authored)



Содержание ГЛАВА 1. ИНВЕСТИЦИОННОЕ СТРАХОВАНИЕ ЖИЗНИ В УСЛОВИЯХ

СОВРЕМЕННОЙ ЭКОНОМИКИ Введение ..................................................................................................................... 13

1.1. Особенности инвестиционного страхования жизни ............................ 15 1.1.1. Понятие, сущность и специфика страхования жизни .............. 15 1.1.2. Классификация рисков, характерных для инвестиционного

страхования ......................................................................................... 19 1.2. Правовое регулирование инвестиционного страхования жизни ........ 25

1.2.1. Нормативно-правовое регулирование инвестиционного страхования жизни ............................................................................ 25

1.2.2. Проблемы инвестиционного страхования жизни в Российской Федерации ....................................................................... 30

1.3. Тенденции развития инвестиционного страхования жизни в России ...................................................................................................... 36 1.3.1. Анализ российского рынка инвестиционного страхования

жизни ................................................................................................... 36 1.3.2. Перспективы развития инвестиционного страхования

в России ................................................................................................ 49 Выводы ....................................................................................................................... 55 ГЛАВА 2. СТРУКТУРНЫЙ АНАЛИЗ НЕФТЕГАЗОВЫХ ПРЕДПРИЯТИЙ

КАК ОБЪЕКТА УПРАВЛЕНИЯ И КООРДИНАЦИИ Введение ..................................................................................................................... 58

2.1. Мировая экономическая оценка развития нефтегазовых предприятий ............................................................................................... 58

2.2. Структурный анализ нефтегазового предприятия как объекта управления и координации ...................................................................... 61

Выводы ....................................................................................................................... 71

ГЛАВА 3. ОСОБЕННОСТИ УПРАВЛЕНИЯ СБЫТОМ Введение ..................................................................................................................... 72

3.1. Функции управления сбытом .................................................................. 72 3.2. Основные элементы сбытовой политики .............................................. 73 3.3. Задачи системы сбыта товаров и услуг .................................................. 74 3.4. Каналы распределения............................................................................. 77 3.5. Ценовая политика предприятия .............................................................. 79

Выводы ....................................................................................................................... 80



ГЛАВА 4. ВОЗМОЖНОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ ЭЛЕКТРОННОГО АРХИВА

Введение ..................................................................................................................... 81 4.1. Модель данных ......................................................................................... 81 4.2. О способах и алгоритмах оценки закономерностей в документах ..... 84 4.3. О программной реализации электронного архива ................................ 87

Выводы ....................................................................................................................... 88

ГЛАВА 5. ЭЛЕКТРОННЫЙ ДОКУМЕНТООБОРОТ – ТРЕБОВАНИЯ ВРЕМЕНИ: СУЩНОСТЬ, ПУТИ РЕАЛИЗАЦИИ В УКРАИНЕ.

Введение ..................................................................................................................... 89 5.1. Преимущества электронного документооборота над бумажным ....... 90 5.2. Проблемы внедрения системы электронного документооборота ...... 91 5.3. Эффективная реализация электронного документооборота ............... 92 5.4. Автоматизация обмена информацией .................................................... 93 5.5. Защиты информации в сетях документооборота .................................. 95 5.6. Потери определенной информации в сетях обмена ............................. 99

Выводы ..................................................................................................................... 105 ГЛАВА 6. ПОСТСОВЕТСКАЯ РОССИЯ ВО

ВНЕШНЕПОЛИТИЧЕСКОЙ СТРАТЕГИИ США ..................... 106 ГЛАВА 7. МЕЖДУНАРОДНЫЕ ОТНОШЕНИЯ УКРАИНЫ И

АЗЕРБАЙДЖАНСКОЙ РЕСПУБЛИКИ: ИСТОРИЯ И ПРОБЛЕМИ РАЗВИТИЯ .................................................................. 124

ГЛАВА 8. МЕЖДУНАРОДНЫЕ ОТНОШЕНИЯ УКРАИНЫ И

ИТАТАЛИИ: ИСТОРИЧЕСКАЯ И СОВРЕМЕННАЯ СВЯЗЬ Введение ................................................................................................................... 131

8.1. Международные отношения Украины и Италии ................................ 131 8.2. Дипломатические отношения с Ватиканом ......................................... 133 8.3. Украинцы в Италии ................................................................................ 135

Выводы ..................................................................................................................... 138 ГЛАВА 9. ВОЕННАЯ СИМВОЛИКА И УНИФОРМА УКРАИНСКОЙ

ГАЛИЦКОЙ АРМИИ: ОТДЕЛЬНЫЕ ВОПРОСЫ Введение ................................................................................................................... 139

9.1. Обзор головного убора .......................................................................... 140 9.2. Анализ верхней одежды ........................................................................ 141 9.3. Характеристика Отличительных знаков и наград .............................. 142

Выводы ..................................................................................................................... 144

Литература .............................................................................................................. 145



Зміст ГЛАВА 1. ІНВЕСТИЦІЙНЕ СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ

ЕКОНОМІКИ Вступ ............................................................................................................................ 13

1.1. Особливості інвестиційного страхування життя .................................................. 15 1.1.1. Поняття, сутність і специфіка страхування життя ...................................... 15 1.1.2. Класифікація ризиків, характерних для інвестиційного страхування ................. 19 1.2. Правове регулювання інвестиційного страхування життя .................................... 25

1.2.1. Нормативно-правове регулювання інвестиційного страхування життя ..... 25 1.2.2. Проблеми інвестиційного страхування життя в РФ ................................. 30

1.3. Тенденції розвитку інвестиційного страхування життя в РФ ................................ 36 1.3.1. Аналіз російського ринку інвестиційного страхування життя .................... 36 1.3.2. Перспективи розвитку інвестиційного страхування в РФ .......................... 49

Висновки ........................................................................................................................ 55 ГЛАВА 2. СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ НАФТОГАЗОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ЯК ОБ'ЄКТА

УПРАВЛІННЯ ТА КООРДИНАЦІЇ Вступ ............................................................................................................................ 58

2.1. Світова економічна оцінка розвитку нафтогазових підприємствах ....................... 58 2.2. Структурний аналіз нафтогазового підприємства як об'єкта управління та

координації ...................................................................................................... 61 Висновки ........................................................................................................................ 71 ГЛАВА 3. ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ЗБУТОМ Вступ ............................................................................................................................ 72

3.1. Функції управління збутом ................................................................................ 72 3.2. Основні елементи збутової політики .................................................................. 73 3.3. Завдання системи збуту товарів і послуг ............................................................. 74 3.4. Канали розподілу .............................................................................................. 77 3.5. Цінова політика підприємства............................................................................ 79

Висновки ........................................................................................................................ 80 ГЛАВА 4. МОЖЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЕЛЕКТРОННОГО АРХІВУ Вступ ............................................................................................................................ 81

4.1. Модель даних ................................................................................................... 81 4.2. Про способи і алгоритми оцінки закономірностей в документах .......................... 84 4.3. Про програмну реалізації електронного архіву .................................................... 87

Висновки ........................................................................................................................ 88 ГЛАВА 5. ЕЛЕКТРОННИЙ ДОКУМЕНТООБІГ - ВИМОГИ ЧАСУ: СУТНІСТЬ,

ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ. Вступ ............................................................................................................................ 89

5.1. Переваги електронного документообігу над паперовим ....................................... 90 5.2. Проблеми впровадження системи електронного документообігу ......................... 91 5.3. Ефективна реалізація електронного документообігу ............................................ 92 5.4. Автоматизація обміну інформацією ................................................................... 93 5.5. Захисту інформації в мережах документообігу .................................................... 95 5.6. Втрати певної інформації в мережах обміну ....................................................... 99

Висновки ...................................................................................................................... 105


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 10

ГЛАВА 6. ПОСТРАДЯНСЬКА РОСІЯ В ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІЙ СТРАТЕГІЇ США ................................................................................................................. 106

ГЛАВА 7. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ І АЗЕРБАЙДЖАНСЬКОЇ

РЕСПУБЛІКИ: ІСТОРІЯ І ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ...................................... 124 ГЛАВА 8. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ І ІТАТАЛІІ: ІСТОРИЧНА І

СУЧАСНА ЗВ'ЯЗОК Вступ .......................................................................................................................... 131

8.1. Міжнародні відносини україни і Італії .............................................................. 131 8.2. Дипломатичні відносини з Ватиканом .............................................................. 133 8.3. Українці в Італії .............................................................................................. 135

Висновки ...................................................................................................................... 138 ГЛАВА 9. ВІЙСЬКОВА СИМВОЛІКА І УНІФОРМА УКРАЇНСЬКОЇ ГАЛИЦЬКОЇ

АРМІЇ: ОКРЕМІ ПИТАННЯ Вступ .......................................................................................................................... 139

9.1. Огляд головного убору .................................................................................... 140 9.2. Аналіз верхнього одягу ................................................................................... 141 9.3. Характеристика відмітних знаків і нагород ....................................................... 142

Висновки ...................................................................................................................... 144


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 11

Content CHAPTER 1. INVESTMENT LIFE INSURANCE IN A MODERN ECONOMY Introduction ..................................................................................................................... 13

1.1. Features of investment life insurance ..................................................................... 15 1.1.1. The concept, essence and specifics of life insurance .......................................... 15 1.1.2. Classification of risks specific to investment insurance ...................................... 19

1.2. Legal regulation of investment life insurance .......................................................... 25 1.2.1. Legal regulation of investment life insurance ................................................... 25 1.2.2. Investment life insurance problems in Russian federation ................................... 30

1.3. Investment life insurance development trends in RF ................................................. 36 1.3.1. Analysis of the russian investment insurance market life .................................... 36 1.3.2. Prospects for the development of investment insurance in RF ............................. 49

Conclusions ..................................................................................................................... 55 CHAPTER 2. STRUCTURAL ANALYSIS OF OIL AND GAS ENTERPRISES AS AN

OBJECT OF MANAGEMENT AND COORDINATION Introduction ..................................................................................................................... 58

2.1. World economic assessment of oil and gas enterprises ............................................. 58 2.2. Structural analysis of the oil and gas enterprise as an object of management and

coordination ....................................................................................................... 61 Conclusions ..................................................................................................................... 71 CHAPTER 3. FEATURES OF SALES MANAGEMENT Introduction ..................................................................................................................... 72

3.1. Sales management functions ................................................................................. 72 3.2. Key elements of marketing policy ......................................................................... 73 3.3. Tasks of the sales system of goods and services ....................................................... 74 3.4. Distribution channels .......................................................................................... 77 3.5. Enterprise pricing policy ...................................................................................... 79

Conclusions ..................................................................................................................... 80 CHAPTER 4. POSSIBILITIES OF FORMING AN ELECTRONIC ARCHIVE Introduction ..................................................................................................................... 81

4.1. Data model .......................................................................................................... 81 4.2. On methods and algorithms for assessing patterns in documents .................................. 84 4.3. About the software implementation of the electronic archive ....................................... 87

Conclusions ..................................................................................................................... 88 CHAPTER 5. ELECTRONIC DOCUMENT MANAGEMENT - REQUIREMENTS OF THE

TIME: ESSENCE, WAYS OF IMPLEMENTATION IN UKRAINE. Introduction ..................................................................................................................... 89

5.1. Advantages of electronic document management over paper ..................................... 90 5.2. Problems of introducing electronic document management system ............................. 91 5.3. Efficient implementation of electronic document management .................................. 92 5.4. Information exchange automation ......................................................................... 93 5.5. Information security in document flow networks ..................................................... 95 5.6. Loss of certain information in exchange networks ................................................... 99

Conclusions ................................................................................................................... 105 CHAPTER 6. POST-SOVIET RUSSIA IN THE FOREIGN POLICY STRATEGY

OF THE USA ............................................................................................. 106


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 12

CHAPTER 7. INTERNATIONAL RELATIONS OF UKRAINE AND THE AZERBAIJAN REPUBLIC: HISTORY AND PROBLEMS OF DEVELOPMENT ................ 124

CHAPTER 8. INTERNATIONAL RELATIONS OF UKRAINE AND ITALY:

HISTORICAL AND MODERN COMMUNICATIONS Introduction ................................................................................................................... 131

8.1. International relations of ukraine and Italy ............................................................ 131 8.2. Diplomatic relations with the Vatican .................................................................. 133 8.3. Ukrainians in Italy ............................................................................................ 135

Conclusions ................................................................................................................... 138 CHAPTER 9. MILITARY SYMBOLS AND UNIFORMS OF THE UKRAINIAN GALICIAN

ARMY: INDIVIDUAL ISSUES Introduction ................................................................................................................... 139

9.1. Headgear overview ........................................................................................... 140 9.2. Outerwear analysis ............................................................................................ 141 9.3. Characteristics of decals and awards .................................................................... 142

Conclusions ................................................................................................................... 144


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 13

ГЛАВА 1. ИНВЕСТИЦИОННОЕ СТРАХОВАНИЕ ЖИЗНИ В УСЛОВИЯХ СОВРЕМЕННОЙ ЭКОНОМИКИ

ІНВЕСТИЦІЙНЕ СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІКИ INVESTMENT LIFE INSURANCE IN A MODERN ECONOMY

DOI: 10.30888/2707-1685.2019-02-02-027 Введение Современная система страхования в России приобретает черты

страхования, присущего системам некоторых европейских стран. Предлагая потребителям услуги по кредитованию, современные страховые организации ввели относительно новую для российского страхового рынка услугу - инвестиционное страхование жизни (ИСЖ), как один из элементов обеспечения требуемого уровня доходов, покрывающего инфляцию ставок по вкладам. Инвестиционное страхование жизни, обладая высоким потенциалом доходности, завлекая потребителей в программы долгосрочного вложения средств в инвестиционные фонды, не содержит условий гарантии сохранения средств. Коммерческие банки, предлагая инвесторам программы со встроенным контролем риска и высоким потенциалом дохода (мультипликатором), привлекают клиентов утверждениями о безрисковости инвестирования.

Ассоциация страховщиков жизни, сообщает о том, что с 2016 года, инвестиционное страхование жизни увеличивает доходность страховых компаний. Так, общий объем страховых премий, собранных страховщиками России по программам страхования жизни в 2018 году на 32,8 % превысил показатели 2017 года, что денежном выражении составляет 478 млрд. руб. [1]. Причиной такого увеличения объема собираемых премий является временное увеличение привлекательности финансового продукта «Инвестиционное страхование жизни» у россиян.

На отечественном рынке данный продукт появился сравнительно недавно, когда в Европе и США инвестиционное страхование жизни с середины 90-х годов двадцатого века занимает лидирующие позиции. Привлекательность финансового продукта, который активно предлагают страховщики и их представители в банках, обусловлена снижением ставок по вкладам, а так же обещанной высокой доходностью полисов инвестиционного страхования жизни (ИСЖ). Причиной быстрого роста интереса россиян к инвестиционному продукту также является получение возможного инвестиционного дохода без потерь, как это возможно при покупке аналогичного инвестиционного инструмента ПИФов.

Инвестиционное страхование жизни обеспечивает финансовый рынок


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 14

долгосрочными займами, что влияет на уровень стабильного экономического развития в целом. Однако в российском законодательстве отсутствует понятие инвестиционного страхования жизни как отдельного вида страхования. Развитие предложения инвестиционного финансового инструмента в России способствует финансированию экономики страны, а также обеспечивает более высокий уровень финансовой стабильности населения. Таким образом, причины развития инвестиционного страхования жизни, а также рост и падение спроса на данный продукт обуславливают актуальность темы исследования.

В России исследование инвестиционного страхования жизни в научной литературе представлено недостаточно полно. В большинстве научных работ авторы акцентируют внимание на причинах стремительного роста привлекательности инвестиционного страхования жизни в России за последние годы, а также приводят преимущества и недостатки продукта как инвестиционного инструмента.

Такие исследователи как М.К. Чумакова, М.А. Филина, Е.В. Сорокин, А.А. Порфирьева в своих научных исследованиях рассматривают инвестиционное страхование жизни как финансовый продукт, модифицированный под российское законодательство. В исследованиях И.А. Дмитровой, И.А. Бондаренко, Т.Б. Шерстеневой, В.П. Фролкиной рассматриваются перспективы развития инвестиционного страхования жизни.

Тему развития и привлекательности инвестиционного страхования жизни все чаще развивают представители крупнейших страховщиков России. Статистика по страхованию жизни периодически публикуется в докладах Ассоциации Страховщиков Жизни и Комитета по развитию страхования жизни Всероссийского Союза Страховщиков, а также Центральным Банком РФ. Тем не менее, проблема именно инвестиционного страхования жизни остается наименее изученной и анализируемой.

Объектом исследования является российский рынок инвестиционного страхования жизни.

Предметом является инвестиционное страхование жизни в России. Цель исследования – анализ развития инвестиционного страхования жизни

в условиях современной экономики.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 15

1.1. Особенности инвестиционного страхования жизни 1.1.1. Понятие, сущность и специфика страхования жизни В наши дни страхование занимает особое место в экономике любой

страны, в том числе и России. Все больше и больше увеличиваются сферы, подверженные риску, которые охвачены страхованием. Ежегодно представители страховщиков отмечают рост количества заключенных договоров добровольного страхования, что свидетельствует о том, что люди обеспокоены за свое здоровье, имущество, ответственность перед третьими лицами, и, обезопасив себя, заключают договор со страховой компанией, что снижает как социальное напряжение среди населения, так и финансовую нагрузку на бюджет страны. В современном мире добровольное страхование жизни как инвестиционное вложение финансов, приобретает главную роль в экономике страны. Страховщики активно расширяют свои продуктовые линейки, привлекая новых клиентов, поэтому разработка продуктов добровольного страхования жизни является необходимостью [2].

Добровольное страхование жизни нацелено на решение нескольких задач: - улучшение уровня жизни застрахованных лиц; - стабилизация уровня жизни и здоровья населения; - сбережение финансовых средств застрахованных лиц; - разгрузка бюджета страны. Существует несколько программ страхования жизни, которые на

сегодняшний день предлагают страховые компании [3]. Краткая характеристика представлена в таблице 1.

Таблица 1 Программы страхования жизни

Программа страхования жизни Особенности программы Рисковое Страховые выплаты предусмотрены только при

наступлении страхового случая Пенсионное Осуществляет формирование личного пенсионного

капитала и выступает гарантом дополнительных выплат к пенсии, установленной государством

Накопительное Долгосрочное накопление средств к определенной дате и страховая защита жизни и здоровья страхователя

Инвестиционное Сохранение средств с возможностью инвестирования и получения прибыли, обеспечение страховой защиты жизни и здоровья страхователя

Необходимо отметить, что рисковое страхование – это не накопительное

страхование, поскольку осуществление страховых выплат по договору


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 16

предусматривается только при наступлении страхового случая. Элементами рискового страхования является так же кредитное страхование, где по договору выгодоприобретателем становится банк, который выдал кредит страхователю.

Пенсионное страхование предлагает страхователю уплачивать взносы к пенсионному возрасту, тем самым накопить пенсионный резерв, с помощью которого в будущем страхователь может получать дополнительные выплаты с государственной пенсией [4]. Клиент может распределить резерв на получение, как пожизненной пенсии, так и на определенный период времени.

Полисы накопительного страхования предусматривают страховую защиту по таким рискам как «дожитие» и «смерть страхователя», где страхователь либо его наследники получают накопленную сумму за весь срок страхования. Такие договоры являются длительными и, как правило, заключаются на срок 20 и более лет [5].

Рассматривая программы инвестиционного страхования жизни, представляется, что они схожи с накопительным, однако средства, предлагаемые страхователем, инвестируются в доходные проекты, то есть страховая премия складывается из инвестиционного дохода. Срок такого договора гораздо меньше и составляет в среднем от трех до пяти лет.

С точки зрения привлечения денежных средств населения в экономику страны интересным продуктом является популярный финансовый инструмент в России за 2016 год инвестиционное страхование жизни. Развитию предложения данного продукта способствует рост интереса к инвестиционным продуктам, которые способствуют сбережению средств населения и финансовой стабильности [6].

Одновременно с помощью продукта инвестиционного страхования жизни можно получить как страховку от болезней и смерти, так и сохранение денежных средств, и инвестиционный доход. Основными страховыми рисками продукта являются дожитие до окончания срока действия страхового договора, получение увечий и/или иной вред здоровью, и смерть застрахованного лица. Застрахованным лицом может быть любое дееспособное лицо в возрасте от 18 до 75 лет.

Инвестиционный продукт позволяет получить доход на уровне фондовых инструментов. Причем преимуществом этого продукта является то, что потенциальный страхователь и инвестор не получит меньше вложенных средств [7]. Однако данный продукт не дает 100% гарантию прибыли. Такой инструмент позиционируется населению как возможность не только сохранить денежные средства, но и заработать. Однако страховщики нередко скрывают от


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 17

частных инвесторов риски потерь. Также вклад инвестора юридически защищен от ареста, конфискации, раздела, и прочего. Предлагаемые на страховом рынке полисы инвестиционного страхования жизни направлены на решение долгосрочных финансовых потребностей.

Взносы владельца полиса инвестиционного страхования жизни могут быть инвестированы в различные активы – от валюты до ценных бумаг, на выбор инвестора [8]. Некоторые страховые компании позволяют своим клиентам менять стратегию, включая новый вид актива и дополнительные риски. Однако это возможно только спустя некоторое время после начала действия договора. Программа инвестиционного страхования жизни предлагает разделять сумму денежных средств на два фонда: гарантийный и инвестиционный. Гарантийная часть программы обеспечивает к концу действия договора возврат 100% вложенных средств инвестора, и инвестируется страховщиками в финансовые инструменты с фиксированной доходностью [9]. Инвестиционная часть программы подвержена высокому риску и обеспечивает прибыль по финансовому продукту. Если выбранная клиентом инвестиционная стратегия не принесет прибыль, он не потеряет вложенных денежных средств. Функционирование программы представлено на рис. 1. (составлено авторами).

Рис. 1. Формирование программы инвестиционного страхования

жизни В случае наступления страхового случая, страхователь либо

выгодоприобретатель, а также наследники страхователя могут получить страховую выплату в размере 100% взноса, который был уплачен, а также инвестиционный доход, полученный на дату наступления страхового события. Страхователь имеет право дополнить условия инвестиционного страхования включением дополнительных рисков, а также имеет возможность установить отдельные страховые суммы по каждому риску.

Гарантийная часть Инвестиционная часть

Прирост суммы до первоначального размера взноса (100%)

Доход за счет роста инвестиционной

части

Начало программы 100%

Конец программы 100%


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 18

Однако во всех страховых компаниях есть свои условия. При досрочном расторжении договора страхователь вместо 100% вложенных средств получит от 75-95%, в зависимости от временного промежутка между заявленным расторжением и окончанием действия договора [10]. Также, если первоначальный взнос был внесен не в самом начале, а был распределен на несколько взносов, при неуплате очередного взноса договор расторгается автоматически без выплат страхователю.

Продукт инвестиционного страхования жизни появился как один из видов банковского страхования. Большая доля продаж приходится на банковский сектор, остальные предложения поступают от агентов и менеджеров продаж страховых компаний.

Большой спрос на продут инвестиционного страхования жизни обусловлен снижением ставок по вкладам. Также отзыв лицензий у банков вызывает страх и недоверие клиентов. Страхование жизни строго контролируется государством, и предоставляет гарантийную защиту вложенных средств. На спрос инвестиционных продуктов повлияли реклама и постоянное предложение во многих банках, сотрудничающих со страховыми компаниями. На сегодняшний день популярный инвестиционный инструмент предлагают большинство крупнейших страховщиков, предлагающих страхование жизни [11]. Конкуренция между страховщиками возникла за счет предложения тарифов, разнообразия активов сотрудничества с крупными и популярными банками.

Также конкуренция наблюдается между самим продуктом и традиционными депозитами, ПИФами [12]. Желание получить прибыль больше, чем по банковским вкладам, при этом не потеряв вложений, как при покупке ПИФов, является прямой причиной приобретения инвестиционного страхования жизни. Привлекательным является и минимальный взнос вложения в программу – от 30 до 100 тыс. руб.

Таким образом, инвестиционное страхование жизни – это относительно новый на российском рынке продукт, который представляется в привлекательных аспектах финансовых вложений для потенциальных клиентов, страховых компаний. Несмотря на законодательные ограничения и отличия от зарубежных продуктов, данный финансовый инструмент продолжает пользоваться огромным спросом [13].

Подводя итог, необходимо отметить, что инвестиционное страхование жизни предлагает своим инвесторам улучшение уровня жизни застрахованных лиц, путём эффективного и прибыльного инвестирования страховых взносов в


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 19

направления, показывающие существенную доходность. Одним из существенных преимуществ инвестиционного страхования жизни является гарантия того, что инвестор не получит меньшую массу денежных средств, чем ту, которую он инвестировал. Одним из рисков такого вложения является отсутствие стопроцентной гарантии на получение прибыли по инвестиционному вложению. Несмотря на указанный недостаток, динамика страхования жизни, и инвестиционного страхования жизни в том числе, показывает повышенный спрос на инвестирование, для достижения максимальной выгоды при вложении финансовых средств.

1.1.2. Классификация рисков, характерных для инвестиционного

страхования Анализ различных источников в области теории и практики страхования

показал, что вопросы определения риска в страховании жизни вообще, и в инвестиционном страховании жизни в частности, практически не исследованы. Безусловно данное научное направление представлено работами ученых и практиков, однако они содержат либо проблематику рисков в страховании вообще, либо их классификацию с точки зрения общего подхода к страхованию. Только незначительная часть ученых представила работы в области классификации рисков именно в сфере страхования жизни. Такие как, Шахов В.В., Янова С.Ю., Ермасова Н.Б., Ермасов С.Е., Андреева Е.В. и др. При этом у них различные точки зрения относительно определения риска. Некоторые из них считают, что страховым случаем необходимо рассматривать смерть или продолжающаяся жизнь (дожитие) застрахованного [14]. Другие исходят из того, что страхуемым риском при страховании жизни является продолжительность человеческой жизни, т.е. риском является не сама смерть, а время ее наступления [15].

Позиция некоторых ученых, таких как С. В. Ермасов и Н. Б. Ермасова, отличается от рассмотренных выше, поскольку они считают, что «при страховании жизни страхуемый риск нельзя определять как продолжительность человеческой жизни, ведь важен не столько сам период жизни, сколько предполагаемое событие, которое прервало жизнь, и не сама смерть, а предполагаемое время ее наступления в предполагаемом возрасте» [16]. Некоторые их ученых считают, что страхование жизни является безрисковым [17]. Хороший анализ сущностного понимания рисков проведен в работе. Бахматова С.А и Семеновой Е.В. [18], однако, они рассматривали особенности


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 20

риска в накопительном страховании жизни и акцентировали свою работу на методологии его оценки.

Все это не снимает проблему классификации рисков именно в инвестиционном страховании жизни. Актуальность данной проблемы обусловлена так же тем фактом, что за последнее время темпы роста инвестиционного страхования достаточно велики. Классификация рисков инвестиционного страхования жизни, как метод научного познания, дала бы возможность теоретикам и практикам более детально изучать их и принимать обоснованные управленческие решения в страховом бизнесе.

Необходимо отметить, что риски инвестиционного страхования жизни являются важным элементом системы рисков страховой отрасли. Поэтому необходимо определить место и роль рисков инвестиционного страхования в общей системе страхования. На рис. 2 [19] представлена карта риск-профиля российской страховой отрасли.

Риски инвестиционного страхования жизни занимают одно из ключевых мест. Внимание к рискам ИСЖ связано с тем, что данные риски способны реализоваться и существенно изменить динамику развития рынка страхования жизни уже в 2019 году. Это обусловлено такими факторами, как:

- высокая неопределенность уровня доходности по полисам ИСЖ, по которой в настоящее время нет публичной информации. Если ожидания по уровню доходности не оправдаются, то это вызовет нежелание клиентов перезаключать договоры инвестиционного страхования жизни, что негативно отразится на объеме рынка вплоть до его сокращения.

Рис. 2. Карта риск-профиля российской страховой отрасли


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 21

- недостаточное понимание некоторыми клиентами продукта на этапе приобретения полиса и неудовлетворенность результатами размещения средств могут подорвать доверие к рынку страхования жизни в целом.

- не исключены изменения в регулировании сегмента инвестиционного страхования жизни, что впоследствии может привести к значительной трансформации этого вида (например, в обсуждаемое сегодня долевое страхование жизни) или перетоку вложений в другие инвестиционные инструменты, продаваемые банками и некредитными финансовыми организациями.

На сегодняшний день не существует единой классификации рисков инвестиционного страхования жизни. Анализ научной и учебной литературы показал, что существуют классификационные признаки, которые можно использовать и для классификации рисков инвестиционного страхования жизни, с учетом специфики данного вида страхования. Однако они требуют систематизации и дополнения. Предлагаем авторский подход к классификации рисков инвестиционного страхования жизни, который представлен на рис. 3. Автор, безусловно, не претендует на полноту данной классификации, однако на сегодняшний день она является единственной в области инвестиционного страхования жизни. Необходимо отметить, что представленная классификация требует дальнейшей проработки и расширения. Далее проведем краткий анализ рисков, характерных для инвестиционного страхования.

Рост сборов страхования жизни за счет популярности продуктов инвестиционного страхования жизни с одной стороны имеет позитивный прогноз, так как финансовый инструмент привлекает денежные средства населения в экономику страны. С другой стороны, огромный и взрывной рост сборов по страхованию жизни говорит о том, что рано или поздно эти средства нужно будет вернуть обратно клиентам, и далеко не все получат обещанный инвестиционный доход.

Большинство желавших сохранить свои сбережения отказались вкладывать денежные средства в банки, так как с начала 2015 года по настоящее время процентные ставки снизились с 10-12% до 5,75 %. [20]. Не смотря на повышение ставок в 1 квартале 2019 года в среднем до уровня 7,72%, аналитики не прогнозируют большего роста. Это в свою очередь привело к ситуации, когда, ожидая получить больший доход, большинство клиентов перешли к страховым компаниям. Инвестиционные продукты с дополнительной функцией страхования жизни активно предлагают те же представители банков, которые являются партнерами страховщиков. Главный


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 22

риск состоит в том, что не все клиенты видят разницу между депозитом и инвестиционным страхованием жизни.

Большинство страховщиков обещают доходность, превышающая доход по банковским вкладам – до 25%. Также специалистам банковских организаций интересно продавать новый инвестиционный продукт из-за неплохого комиссионного вознаграждения – по итогам 2018 года оно в среднем составило 17,2-27,5% [21].

Однако большинство продавцов обеспокоены только выполнением плана продаж. Не редко поступают жалобы от клиентов, недовольных выплатой по договору, называя себя обманутыми страховыми компаниями, не получив гарантированный доход. Это говорит о том, что далеко не все продавцы инвестиционных продуктов объясняют покупателем, что из себя представляет инвестиционное страхование жизни, а также далеко не все клиенты читают условия договора. В интервью руководителя Службы по защите прав потребителей и обеспечению доступности финансовых услуг М.В. Мамуты Газете.ру 19 февраля 2019 года было обозначено, что 2018-й стал первым годом, когда общее число жалоб и обращений граждан регулятору снизилось на 2,3% по сравнению с прошлым годом. В первую очередь, за счет снижения жалоб в страховом сегменте - почти на 40%. В прошлом году мы получили более 250 тысяч жалоб и обращений, и в целом, в предыдущие четыре года статистика по жалобам всегда показывала рост [22]. Однако это снижение не является показателем благополучия в сфере страхования.

Инвестиционный доход, равный 25%, о возможности которого говорят представители банков и страховых компаний, довольно сомнительный. Чаще всего такой доход от инвестиционных вложений можно получить при инвестициях со сроком от 5 лет и более. Продукт инвестиционного страхования жизни нацелен на 3-5 лет. Однако, заявлять об этом как о факте тоже неверно.

Еще одним различием между депозитом и продуктом инвестиционного страхования жизни являются условия расторжения договора. Так, если клиент пожелает досрочно забрать свои денежные средства с банковского счета, он потеряет только заработанные проценты. Однако расторжение инвестиционного страхования жизни обойдется страховщикам-инвесторам гораздо дороже, так как вместе с заработанными процентами клиент потеряет и часть вложенных средств.

Решением проблемы является полная квалификация сотрудников банка. В настоящий момент главной задачей является донести населению о том, что из себя представляет продукт инвестиционного страхования жизни, его


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 23

Рис. 3. Классификация рисков инвестиционного страхования жизни1

1 Составлено автором на основании исследования научных публикаций

В зависимости от субъекта

страхования Риск страховщика / страховой организации

риск страхователя / клиента

Риски, обусловленные

средой Риски внутренней среды / эндогенные: - риск ликвидности; - операционный риск; - кредитный риск и др.

Риски внешней среды/экзогенные: - рыночные; - страновые; - политические.

Риски, в зависимости от ситуации

Стандартные

Индивидуальные

Риски, обусловленные

техникой проведения страховых расчетов

Риск случайных отклонений: - риск кумуляции; -риск возникновения цепной реакции; - риск природных катастроф.

Риск изменения обстоятельств

Риск заблуждения

Риски по факторам возникновения

Объективные

Субъективные

Риски, предусмотренные договором ИСЖ Смерть Застрахованного

Дожитие Застрахованного

Смерть Застрахованного в результате несчастного случая

Кла

ссиф

икац

ия р

иско

в И

СЖ


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 24

преимущества и самое главное – риски. С 1 апреля 2019 года ЦБ России обязал страховщиков извещать инвесторов о возможных рисках и условиях инвестиционного страхования жизни. [23].

Довольно значимым риском является изъятие лицензии у страховой компании. Инвестору не полагается даже часть вложенных средств в инвестиционный продукт, как это возможно в работе с банковскими вкладами. В случае банкротства страховщика возврат вложений клиента зависит от срока возврата активов страховой компании от ее должников. Чаще всего страховые компании гарантированную часть инвестиционных вложений клиентов инвестиционного страхования жизни вкладывают в традиционные инструменты - банковские депозиты. Так как это происходит не от имени инвестора, а страховой компании, то при банкротстве денежные средства возвращаются через долгое время, либо не возвращаются вовсе.

В 2018 году 34 страховых компаний лишились своих лицензий, из них 14 – из-за нарушения законодательства, 11 – вследствие добровольного отказа от лицензии [24]. Инвестору необходимо тщательно продумать, у какого страховщика приобрести популярный инвестиционный продукт. Отсутствие лицензии говорит об исчезновении страховой компании, а, следовательно, и о потери вложенных средств инвесторов. Дальнейшее лишение лицензий у недобросовестных страховых компаний обещал Центральный Банк РФ.

Инвесторам следует обращать внимание, у кого приобретать инвестиционный инструмент. Обращая внимание на рейтинги и положительные отзывы о той или иной страховой компании, не стоит забывать о том, что в случае слиянии компании с другими страховщиками, или же поглощении компании с меньшим рейтингом, это может обернуться снижением надежности компании и повышением рисков [25].

Ликвидность инвестиционного страхования гораздо хуже, чем у банковских вкладов. Объясняется это тем, что, несмотря на то, что продукт инвестиционного страхования жизни обещает досрочный возврат вложений инвесторов, однако процесс занимает длительной время, в отличие от банковского вклада, условия возврата которого прописаны в Гражданском Кодексе РФ [26,27]. У большинства страховых компаний досрочный возврат вложений возможен спустя 2-3 года действия договора, так как обратный выкуп инвестиций чаще всего несет потери части средств.

При сравнении ПИФов и продукта инвестиционного страхования жизни у последнего ликвидность невысокая. Однако риск ПИФов несоизмерим с продуктом инвестиционного страхования – при отсутствии дохода инвестор


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 25

рискует потерять все вложенные средства. Управление активами, в которые инвестирует владелец ПИФов, осуществляет профессиональная управляющая компания. Следовательно, сам инвестор на результат доходности никак повлиять не может, в отличие от продукта инвестиционного страхования жизни, где предоставляется на выбор стратегия и активы, которые можно впоследствии поменять.

Таким образом, любой инвестиционный инструмент подвержен риску, и полностью минимизировать его невозможно. Рекомендациями при выборе продукта инвестиционного страхования жизни являются внимательное ознакомление с условиями договора и выбор надежной страховой компании. Начинающим инвесторам также необходимо ознакомиться с предложенными стратегиями страховщика и выбрать наилучший вариант вложения в активы. У клиентов также есть возможность прибегнуть к помощи специалистов, однако следует помнить, что предсказать исход на фондовом рынке не так просто, что и подтверждает принятие риска на себя. Несмотря на риски инвестиционно-страхового продукта, инвестиционное страхование жизни имеет ряд преимуществ и недостатков, как и любой другой финансовый инструмент.

1.2. Правовое регулирование инвестиционного страхования жизни 1.2.1. Нормативно-правовое регулирование инвестиционного

страхования жизни Государство заинтересовано в формировании цивилизованного и

эффективно развивающегося страхового рынка. Поэтому государственное регулирование дает возможность для создания благоприятных условий для деятельности страховых организаций, защиты прав и интересов всех субъектов страхового рынка. Система государственного регулирования деятельности субъектов страхового рынка представлена на рисунке 4.2

ЦБ РФ является органом страхового надзора согласно действующему законодательству, в частности п. 3 ст. 30 «Надзор за деятельностью субъектов страхового дела» Закона РФ от 27.11.1992 N 4015-1 (ред. от 28.11.2018) гласит, что «Страховой надзор осуществляется Банком России» [28]. В соответствии с вышеизложенным все субъекты рыночной экономики функционирует на основании каких-либо нормативно-правовых документов, регламентирующих

2 Составлено автором на основе анализа нормативных акты и документов, регулирующих деятельность в сфере страхования. Режим доступа: https://www.cbr.ru/finmarket/common_inf/legals_insurance/


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 26

конкретный вид деятельности. Деятельность страховых организаций в данном случае не является исключением. Для защиты интересов государства, страховщиков и страхователей в России предусмотрена система нормативно-правовых актов в области страховой деятельности. В рамках проблематики нашего исследования проанализируем нормативно-правовые акты в инвестиционном страховании жизни.

Рис. 4. Система государственного регулирования деятельности

субъектов страхового рынка На рисунке 5 представим классификацию нормативно-правовых актов в

инвестиционном страховании жизни. С иерархической точки зрения набольшее значение имеют акты

федерального уровня, поскольку на основании именно этих актов разрабатываются все остальные документы. Основополагающими здесь являются:

- «Гражданский кодекс Российской Федерации (часть первая)» от 30.11.1994 N 51-ФЗ;

- «Гражданский кодекс Российской Федерации (часть вторая)» от 26.01.1996 N 14-ФЗ;

ГОСУДАРСТВО

Определяет методы регулирования страховой деятельности

административные методы (прямое воздействие)

экономические методы (косвенное воздействие)

методы, формирующие социальное благополучие

поощрение и популяризация страхования среди граждан разработка законодательной базы сферы страхования

налогообложение, банковское регулирование

Федеральные законы, Постановления Правительства и др.

Создание условий для конкуренции и исключения монополизма на страховом рынке

Банк РФ – орган страхового надзора

УЧАСТНИКИ (СУБЪЕКТЫ) СТРАХОВОГО РЫНКА


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 27

Рис. 5. Классификация нормативно-правовых актов

инвестиционного страховании жизни3 - «Налоговый кодекс Российской Федерации (часть вторая)» от 05.08.2000

N 117-ФЗ - Закон Российской Федерации «Об организации страхового дела в

Российской Федерации» от 27.11.1992 4015-1; - Закон Российской Федерации «Об инвестиционной деятельности в

Российской Федерации, осуществляемой в форме капитальных вложений» от 25 февраля 1999 г. 39-ФЗ;

- «Положение о правилах формирования страховых резервов по страхованию жизни» от 16.11.2016 557-П.

Приказ Минфина России: - Об утверждении Положения о порядке расчета страховщиками

нормативного соотношения активов и принятых ими страховых обязательств - Об утверждении Положения о порядке расчета страховщиками

нормативного соотношения активов и принятых ими страховых обязательств - Об утверждении Порядка формирования страховых резервов по

страхованию жизни и др. Особое место занимают Положения и рекомендации Банка России, так как

именно он является органом страхового надзора. - О порядке передачи страхового портфеля, согласования передачи

страхового портфеля с Банком России, требованиях к содержанию договора о передаче страхового портфеля и акта приема-передачи

- Об установлении формы бланка лицензии на осуществление страховой деятельности

- О порядке инвестирования средств страховых резервов и перечне разрешенных для инвестирования активов

- О порядке и сроках представления страховщиком в Банк России 3 Составлено автором на основании изучения нормативно-правовой базы

нормативно-правовые акты инвестиционного страховании жизни

Федеральные акты Нормативно-

правовые документы Банка России

Акты, издаваемые профессиональными

объединениями


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 28

принятых им в рамках видов страхования правил страхования, расчетов страховых тарифов вместе с используемой методикой актуарных расчетов, структурой тарифных ставок и положений о формировании страховых резервов и др.

Важное значение для развития инвестиционного страхования жизни имеют документы, представленные на рисунке 6.

Рис. 6. Документы, определяющие развитие инвестиционного

страхования жизни4 Основные направления развития финансового рынка Российской

Федерации на ближайшую перспективу предусматривают введение количественных нормативов и качественных требований к страховым организациям, соответствующих подходам Solvency II, установленным Директивой Европейского парламента и Совета Европейского союза от 25 ноября 2009 года 2009/138/ЕС «Об организации и осуществлении деятельности в области страхования и перестрахования (Solvency II)». 4 Составлено автором на основе анализа нормативно-правовой базы

Документы, определяющие развитие инвестиционного страхования жизни

Указ Президента Российской Федерации от 13 мая 2017 года 208 «О Стратегии экономической безопасности Российской Федерации на период до 2030 года»

Стратегия развития финансового рынка Российской Федерации на период до 2020 года, утверждена распоряжением Правительства Российской Федерации от 29 декабря 2008 года 2043-р

Стратегия развития страховой деятельности в Российской Федерации до 2021 года, утверждена распоряжением Правительства Российской Федерации от 22 июля 2013 года 1293-р

Концепция долгосрочного социально-экономического развития Российской Федерации на период до 2020 года, утверждена распоряжением Правительства Российской Федерации от 17 ноября 2008 года 1662-р.

Основные направления развития финансового рынка Российской Федерации на период 2016–2018 годов, одобрены Советом директоров Банка России 26 мая 2016 года


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 29

Предполагается, что государство будет использовать риск-ориентированный подход к регулированию деятельности страховых организаций, в том числе осуществляющих инвестиционное страхование жизни.

Международные стандарты платежеспособности Solvency II для страховых рынков были введены в странах Европейского союза 1 января 2016 г. Включают три подхода к регулированию страхового сектора:

1) Количественные требования: - Баланс Solvency II; - Собственные средства; - Требования к достаточности капитала (SCR и MCR). 2) Качественные требования: - Система внутреннего контроля и управления рисками (в т.ч. ORSA); - Инвестиционное правило «осмотрительного подхода»; - Процесс надзорной проверки. 3) Отчетность: - Требования к отчетности для органов надзора; - Требования к раскрытию информации; - Рыночная дисциплина. Страхование жизни как отдельный вид страхования содержит в себе

различные виды личного страхования. В этом добровольном виде деятельности страхования расчет тарифных ставок проводят с помощью специальных методов, прибегая к использованию таблицы смертности и нормы доходности по инвестированию временно свободных средств резервов по страхованию жизни. Добровольное страхование жизни предполагает выплаты страховых сумм в следующих случаях:

- смерть застрахованного лица; - дожитие застрахованного лица до окончания срока страхования или

определенного возраста, оговоренного условиями договора страхования; - выплата пенсии, ренты или аннуитета застрахованному лицу в случаях,

предусмотренных договором страхования. В Российской Федерации существует ряд ограничений в области

инвестирования в страховых компаниях. Требованием для осуществления инвестиционной деятельности является формирование диверсифицированного инвестиционного портфеля активов для обеспечения возвратности и прибыльности вложений страховой компании.

Источниками инвестиций страховых компаний являются премии,


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 30

уплаченные по долгосрочным видам страхования жизни. Эти направления позволяют приобрести «длинные деньги». Ценные бумаги с наибольшей доходностью, ликвидностью и низкими рисками являются объектами, в которые инвестируются страховые компании.

Существуют некоторые ограничения для страховых компаний на покупку тех или иных активов для инвестирования. Отечественные ценные бумаги, которые страховщик желает включить в свой инвестиционный портфель, должны быть зарегистрированы и иметь государственный регистрационный номер соответствующего реестра. Ценные бумаги иностранных компаний должны иметь разрешение на фондовом рынке России и торговаться только площадками, имеющими на это лицензию.

Чаще всего страховые компании включают в портфель инвестирования государственные ценные бумаги и облигации. Далее идут акции «голубых фишек» надежных крупных компаний с большой капитализацией, которые обладают стабильным ростом на рынке ценных бумаг. Большинство страховщиков также включают в свои инвестиционные портфели золото, драгоценные бумаги и банковские вложения (депозиты).

Дополнительным ограничением законодательства является разрешенное количество вложений в иностранные ценные бумаги. Несмотря на то, что активы крупных иностранных компаний всегда присутствуют в инвестиционных портфелях российских страховых компаний, их всех инвестируемых средств иностранные ценные бумаги не должны превышать 20 процентов. Распределение страховых вложений влияет на доходность и риск, вследствие чего страховщики уделяют особое внимание формированию инвестиционного портфеля и тщательно следят за ситуацией на фондовом рынке.

Зарубежные страховые компании часто вкладываются в объекты реальных инвестиций, где это возможно. Объектами реальных инвестиций являются недвижимость, предприятия из прибыльных и стабильных отраслей экономики, государственные программы. Отечественные страховые компании меньше интересуются реальными инвестициями, так как это довольно рисково, а также из-за низкой ликвидности.

Одной из причин, слабого развития в России инвестиционного страхования жизни является недоработка нормативно-правовой базы. Из-за ряда ограничений инвестиционные продукты в России отличаются от предложенных за рубежом. Поэтому западные страховые компании имеют существенные преимущества, как в объемах инвестирования, так и в


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 31

инструментах инвестирования. 1.2.2. Проблемы инвестиционного страхования жизни в Российской

Федерации На сегодняшний день в нормативно-правовой базе отсутствует понятие

инвестиционного страхования жизни в отличие от зарубежных стран, которые признали данный финансовый продукт уже более двадцати лет назад. На российском рынке продукт инвестиционного страхования жизни представлен как продукт с элементами дискреционного участия. Согласно статье 942 Гражданского кодекса РФ «Существенные условия договора страхования», в договоре страхования должна быть зафиксирована страховая сумма, что создает препятствие для передачи инвестиционного риска застрахованному лицу. Предоставлению полноценных продуктов инвестиционного страхования жизни препятствует передача риска клиенту, что считается невозможным в условиях российского законодательства. Однако большинство особенностей зарубежного продукта включено в отечественный аналог, что продемонстрировано в таблице 2. 5

Таблица 2 Сравнение продукта инвестиционного страхования жизни в России и

за рубежом Критерии сравнения Инвестиционное страхование

жизни в России Классический unit-linked

insurance продукт Инвестиционный риск частично может быть перенесен на

клиента может быть передан клиенту частично или полностью

Доходы инвестирования имеют возможность быть несправедливыми

зависят от динамики фонда

Раскрытие (информации)

Клиент как правило не знает обо всех комиссиях, так как некоторые компании не предоставляют доступ к актуальным данным о состоянии баланса

Раскрытие (информации) комиссии страховой компании, индивидуальный учет инвестиций, четкие правила относительно действующего страховщика

Клиентоориентированность

Инвестиционный портфель формируется страховой организацией возможность смены фонда

Возможность сформировать самому инвестиционный портфель

Тарифы Отсутствие гибких тарифов Гибкие тарифы

Таким образом, по данным таблицы 2, отличий между продуктами

немного, но некоторые из них значительные. Как уже было сказано, в России

5 Составлена автором на основе анализа зарубежной и российской литературы


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 32

страховые компании не могут перенести риск полностью на клиента, что возможно за рубежом. Также далеко не все страховые компании раскрывают информацию о методах расчета инвестиционного дохода, не позволяют следить за динамикой вложений, так как это не соответствует законодательной обязанности. Однако ЦБ борется с этим. Например, с 1 апреля 2019 года ЦБ России обязал страховщиков извещать страхователей о возможных рисках и условиях инвестиционного страхования жизни [29]. Данный документ устанавливает перечень информации, которые страховая организация должна предоставить клиенту.

Проблемой при продаже инвестиционного продукта до недавнего времени являлось то, что страховые компании нередко обманывают клиента, сообщая о завышенной доходности по ИСЖ. С введением стандартных требований это проблема будет решена, однако останется проблема финансовой безграмотности населения, из-за чего многие клиенты разочаровываются при получении инвестиционного дохода. Владея более достаточной информацией об инвестиционном страховании жизни вообще, и о конкретном продукте в частности, клиент будет принимать обоснованные решения о покупке продукта. Повышение финансовой грамотности потребителей, по мнению аналитиков КПМГ Россия, рассматривается как фактор роста рынка страхования. Правда, в краткосрочном периоде. [30].

Несмотря на то, что гибкость продукта инвестиционного страхования жизни высокая, она не дотягивает до уровня классического unit-linked insurance. Владельцы полисов в зарубежных странах имеют возможность вложить денежные средства в более чем 230 надежных фондов [31]. Также на выбор предоставляются совершенно любые финансовые активы, что открывает большие возможности инвесторам-страхователям. Еще одним отличием от российских инвестиционных продуктов является то, что в зарубежных странах существуют гибкие тарифы, а также по желанию клиента можно сформулировать на свой выбор инвестиционный портфель из любых доходных и менее рискованных инструментов.

Российские страховщики жизни на конец 2017 года более двух третей инвестиций направляют на:

- корпоративные облигации (36,0%) - государственные и муниципальные облигации (34,1%) - инвестиции в депозиты в кредитных организациях составляют 23,1%, в

акции – 1,2%, в ПИФы – 0,3%, прочие инвестиции – 5,3% [32]. На рисунке 7 представлена структура инвестиций российских


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 33

страховщиков жизни на конец 2017 года. В рамках, действующих нормативно-правовых актов приняты следующие

ограничения: - ¾ на депозиты – 60% от страховых резервов; - ¾ на депозиты в одном банке – 25%; - ¾ на вложения в один банк (депозиты, средства на счетах и ценные

бумаги банка) – 40%; - ¾ на вложения в иностранные активы – 30% [33].

Рис. 7. Структура инвестиций российских страховщиков жизни на

конец 2017 года6 Одним из направлений, в котором возможно развитие регулирования в

части обеспечения финансовой устойчивости и платежеспособности страховщиков жизни, является дальнейшая диверсификация требований по инвестированию средств страховых резервов по страхованию жизни в целях уменьшения концентрации размещения средств страховщиков в определенных финансовых инструментах.

Указанные средства являются классическим примером «длинных денег», использование которых для развития российской экономики является одним из приоритетов Банка России. Приведенные показатели инвестиционной деятельности страховщиков жизни демонстрируют наличие определенного потенциала для ужесточения регуляторных требований. Таким образом, полагаем, что действующие ограничения могут быть существенно 6 Составлено автором на основе статистических данных Банка России АСЖ


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 34

скорректированы в целях увеличения размера средств страховых резервов, которые могут быть инвестированы напрямую в российскую экономику путем покупки ценных бумаг российских эмитентов.

Первым шагом к решению вопроса является внесение ряда изменений в нормативно-правовую базу, а именно внесение определения как отдельного вида страхования – инвестиционное страхование жизни. Отсутствие термина «инвестиционное страхование жизни» приводит к отсутствию контрольно-регулирующих механизмов, а также общих принципов функционирования, закрепленных законодательно. Особенно, учитывая тот факт, что в России данный продукт предлагают на рынке с 2012 года, а в большинстве стран Европы, Азии, США и Латинской Америки, понятие такого направления как unit-linked insurance обозначено более 20 лет назад. Введение определения инвестиционного страхования жизни как отдельного направления страхования влечет за собой требования в специальном лицензировании страховщика.

С 2015 года для дополнительного для раскрытия информации о комиссиях страховщика, получения доступа к индивидуальному учету инвестиций и актуальным данным состояния баланса, и для контроля за действиями страховщика, необходимо на законодательном уровне утверждено требование по созданию личных кабинетов на сайтах страховых компаний, в мобильных приложениях или с помощью других источников сети Интернет [34].

Изменений требует и Положение о правилах формирования страховых резервов по страхованию жизни. Согласно Положению [35] страховщикам жизни предоставлено право устанавливать повышенную норму доходности при расчете математического резерва, выравнивающего резерва, резерва расходов на обслуживание страховых обязательств и резерва опций и гарантий, введен дополнительный резерв, актуальный для страховщиков, осуществляющих ИСЖ, – резерв опций и гарантий.

Указанием Банка России [36] только для страховщиков жизни была оставлена возможность инвестирования средств страховых резервов в паи ПИФов и ипотечные сертификаты участия, введена возможность удерживать в покрытии страховых резервов производные финансовые инструменты, учитываемые до 2017 г. в бухгалтерской (финансовой) отчетности как облигации. Учитывая отличия рисков страховщиков жизни от рисков страховщиков не-жизни Банк России рассматривает возможность и в дальнейшем дифференцировать требования к финансовой устойчивости и платежеспособности страховщиков в зависимости от видов страхования,


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 35

осуществляемых ими. Для обеспечения больше гибкости продукта необходимо предоставить

возможность клиенту большой выбор в инвестировании в активы. На настоящий момент каждая страховая компания предлагает ограниченный выбор между активами или возможными стратегиями инвестирования.

Также в обязательном порядке необходимо устанавливать требования к качеству активов, в которые могут инвестировать страховые компании при получении средств от продажи полисов инвестиционного страхования жизни.

Представим необходимые изменения в нормативно-правовых актах по инвестиционному страхованию жизни (рис. 8).7

Таким образом, изменения в нормативно-законодательных актах могут позволить развить инвестиционное страхование жизни на уровне продаж unit-linked insurance продуктов за рубежом, что возможно позволит привлечь больше «длинных денег» в бюджет. Доля страховых взносов страхования жизни в ВВП в России на сегодняшний день равна 0,25%, когда в странах Европы этот показатель превышает 10%.

Рис. 8. Необходимые изменения в нормативно-правовых актах по

инвестиционному страхованию жизни

7 Составлено автором на основе анализа научных и аналитических источников


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 36

Подводя итоги второй части исследовательской работы, можно сказать, что продвижение законодательных интересов в области инвестиционного страхования жизни является одним из главных пунктов стратегии развития рынка страхования жизни. Пробелы в нормативно-правовой базе в инвестиционном страховании жизни могут отрицательно повлиять на дальнейшее развитие направления. Эти ограничения мешают, как страховым компаниям выйти на уровень зарубежных страховщиков, так и клиентам приобрести идентичный европейскому продукт инвестиционного страхования жизни со всеми его преимуществами и возможностями.

Необходимо отметить, что идет постоянная работа по совершенствованию нормативно-правовых актов в области страхования вообще, и инвестиционного страхования в частности. Особенно активно эту работу ведут Банк России, Ассоциация страхователей жизни и другие представители страхового рынка. Положительным моментом этой работы является проведение общественных консультаций [37] по вопросам Доклада о предложениях по развитию страхования жизни в Российской Федерации.

1.3. Тенденции развития инвестиционного страхования жизни в

России 1.3.1. Анализ российского рынка инвестиционного страхования жизни Анализ любого рынка необходимо начинать с исследования его субъектов.

Российской рынок страхования в целом представлен большим количеством страховщиков, даже не смотря на снижение их количества за последние несколько лет.

Снижение количества страховщиков обусловлено как действиями Банка России в связи с отзывом лицензии, так и действиями страховщиков, в связи с добровольным отказом от лицензии. Причем основной причиной в 2018 году стало добровольный уход компаний с рынка [38]. Такая тенденция прослеживается и относительно страховых организаций специализирующихся на инвестиционном страховании жизни.

Анализ различных аналитических и статистических источников свидетельствует о различных подходах к построению рейтинга или ренкинга страховых компаний. В рамках данного исследования мы будем ориентироваться на рейтинг страховых компаний, специализирующихся на инвестиционном страховании жизни и являющимися членами Ассоциации


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 37

Страховщиков Жизни. Топ-10, определенных Банком России, входят в данную ассоциацию.

326

251226

199

2015 2016 2017 2018 год Рис. 9. Динамика страховых организаций России8

Таблица 3

Топ-10 страховщиков по страховым премиям по версии Национального рейтингового

агентства по версии Ассоциации Страхователей жизни

1 ООО СК «Сбербанк страхование жизни» ООО СК «Сбербанк страхование жизни» 2 ООО «АльфаСтрахование-Жизнь» ООО «АльфаСтрахование-Жизнь» 3 АО ВТБ Страхование жизни Ренессанс Жизнь 4 ООО «СК "Ренессанс Жизнь» АО ВТБ Страхование Жизни 5 ООО «Капитал Лайф Страхование Жизни» ООО «Капитал Лайф Страхование Жизни» 6 ООО "ВСК-Линия жизни" ООО «ВСК-Линия жизни» 7 ООО «СК СОГАЗ-ЖИЗНЬ» ООО «СК СОГАЗ-ЖИЗНЬ» 8 ООО «СОСЬЕТЕ ЖЕНЕРАЛЬ Страхование

Жизни» ООО «СОСЬЕТЕ ЖЕНЕРАЛЬ Страхование Жизни»

9 ООО «СК "Ингосстрах-Жизнь» ООО «СК "Ингосстрах-Жизнь» 10 ООО «МАКС-Жизнь» ООО СК «Альянс Жизнь»

На рисунке 10 представлено графическое отображение лидеров рынка

страхователей жизни по страховым премиям, полученным за 2018 год. На основании данных о величине страховых премий, полученных

страховщиками жизни, определим структуру рынка по компаниям. Структура страхового рынка по компаниям представлена на рисунке 11 и отражает результаты анализа, представленного выше. Наибольший удельный вес рынка приходится на ООО СК «Сбербанк страхование жизни», которая на протяжении всего исследуемого периода остается неизменным лидером. 8 Составлено автором на основе статистических данных Банка России и АСЖ

кол-во


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 38

Рис. 10. Рейтинг агентств страховщиков жизни по полученным

премиям9

Рис. 11. Структура рынка инвестиционного страхования по

страховым организациям10 Российский рынок страхования жизни является

высококонцентрированным. Концентрация российского рынка страхования жизни представлена на рисунке 12. На топ-10 страховщиков по состоянию на 01.01.2019 года пришлось 87% всей страховой премии, на топ-5 - 70%, на топ-3 9 Составлено автором на основании данных Национального рейтингового агентства. Режим доступа https://raexpert.ru/rankingtable/insurance/insurance_2018/1.1.1 10 Составлено автором на основе статистических данных Банка России и АСЖ


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 39

- 57%, на лидера рынка – «Сбербанк страхование жизни» - приходится 38% всех сборов.

Рис. 12. Концентрация российского рынка страхования жизни11

Схожая концентрация наблюдается и на российском рынке

инвестиционного страхования жизни, структура которой представлена на рисунке 13.

Рис. 13. Концентрация российского рынка инвестиционного

страхования жизни12

11 Составлено автором на основе статистических данных Банка России и АСЖ 12 Составлено автором на основе статистических данных Банка России и АСЖ

%

%


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 40

Отмечаем, что на десятку лучших приходится 93 % всех премий, полученных на рынке инвестиционного страхования жизни. Топовая пятерка получает 75% премий, Тройка лидеров обеспечивает 62 % всех премий по инновационному страхованию жизни. Лидер обеспечивает 43 % всех премий.

Важной составляющей выявления тенденций является анализ количества договоров по инвестиционному страхованию жизни. Динамика отслежена за период 2015-2018 гг. так как до 2015 года включительно статистика в разрезе таких договоров не велась.

Рис. 14. Динамика заключенных договоров страхования жизни и

инвестиционного страхования жизни13 Совокупное количество договоров страхования жизни выросло в 2016 году

на 9,0% и составило 4,8 млн. ед. Договора инвестиционного страхования жизни показали значение 393,59 тыс. ед., рассчитать рост не представляется возможным из-за отсутствия информации за 2015 год. Не смотря на падение количества договоров по страхованию жизни до 4,54 млн. ед. в 2017 году, количество договор в инвестиционному страхованию жизни продолжает положительную динамику. Темпы роста в 2017 году 38,3% по сравнению с 2016 годом, что составило 546,3 тыс. ед. заключенных договоров. В 2018 году темпы роста по заключению договоров инвестиционного страхования снизились и составили всего 16,1%. Однако в целом наблюдается рост количества договор на 88, тыс. ед., что составило 634,3 тыс. ед.

Анализ премий показал тенденцию роста за период 2014-2018 года. Не 13 Составлено автором на основе статистических данных Банка России и АСЖ

тыс. ед.

млн. ед.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 41

смотря на положительную динамику надо отметить, что темпы роста носят не стабильный, разнонаправленный характер. На рисунке 15 представлено графическое отображение динамики премий и выплат страховщиков жизни.

Рис. 15. Динамика премий и выплат страховщиков жизни14

Основным источником роста рынка страхования в 2017 является

страхование жизни. Несмотря на то, что наблюдается незначительное замедление. При этом, несмотря на замедление, темпы прироста взносов продолжают оставаться высокими (53,7% в 2017 г., 67% – в 2016 г.), что привело к доминированию этого вида страхования на страховом рынке (25,9%, +7,7 п.п. за год). Объем собранных взносов достиг 331,5 млрд рублей.

В таблице 4 авторами представлены показатели, рассчитанные на основании статистических данных, их которых можно сделать вывод о месте инвестиционного страхования жизни в страховании жизни.

На рисунке 16 представлено графическое отображение изменения доли премий по ИСЖ в общей сумме страховых премий за период с 2013 года по 2018 год.

За период с начала детализации статистических данных по инвестиционному страхованию жизни наблюдается тенденция роста премий и в абсолютных и относительных единицах. При этом с 2016 года основной прирост премий по страхованию жизни в целом обеспечен поступлением

14 Составлено автором на основе статистических данных Банка России и АСЖ

млрд. руб.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 42

Таблица 4 Премии по страхованию жизни и инвестиционному страхованию

жизни 15 2010* 2011* 2012* 2013* 2014 2015 2016 2017 2018 Страховые премии всего, млрд.рублей

22,7 34,8 52,9 84,9 108,5 129,7 215,7 331,5 478,0

Страховые премии по инвестиционному страхование жизни , млрд.рублей

- - - 15,7 35,3 61,6 137,4 229,7 323,6

Доля ИСЖ в общей сумме премий, %

- - - 18,5 32,5 47,5 63,7 69,3 67,7

* Инвестиционное страхование жизни стало внедряться как страховой продукт с 2012 года. Страхование жизни занимало около 8 % от всего страхового рынка по премиям. Рост обозначился с 2015 гг. В структуре премий по страхованию жизни значительная доля приходилась на накопительное страхование жизни. Статистика по инвестиционному страхованию жизни была незначительная и не выделялась Банком России. Ассоциация страховщиков жизни образовалась только в 2013 году, соответственно сбор статистических данных до 2013 года не осуществлялся.

Рис. 16. Динамика доли премий по ИСЖ в общей сумме страховых

премий16

15 Составлено автором на основании данных Банка России и АСЖ 16 Составлено автором на основе статистических данных Банка России и АСЖ

млрд. руб.

32,5%

47,5%

63,7%

69,3%

67,7%


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 43

именно премий по инвестиционному страхованию. На конец 2018 года премии по инвестиционному страхованию жизни выросли более чем в 20 раз, по сравнению с 2013 годом. Наблюдается несущественное снижение доли премий по инвестиционному страхованию жизни с 69,3 % в 2017 году до 67,7% по итогам 2018 года. Это обусловлено незначительным ускорением темпов прироста взносов по страхованию жизни заемщиков.

Вывяленная динамика просматривается и при анализе структуры премий по страхованию жизни, графическое отображение которой представлено на рисунках 17, 18, 19.

Рис. 17. Структура премий по страхованию жизни в 2016 г., %17

Структура премий по страхованию жизни за 2016 год свидетельствует о

том, что именно на инвестиционное страхование жизни приходится наибольшая доля 63,7%, что значительно превышает страхование жизни заемщика, на который приходится 17,4% и пенсионное страхование с 18,3%.

В 2017 году в структуре страхования жизни наибольший удельный вес приходится на инвестиционное страхование жизни, что по состоянию на 01.01.2018 года составило 69,3% , увеличившееся на 5,6 п.п. по сравнению с 2016 годом. Большой скачок увеличения премий приходится на IV квартал 2017 г. , рост составил 75,8%, что привело к увеличению объема премий до 80,9 млрд руб.. В целом за весь 2017 год прирост составил 67,2%. Такая динамика связана с тем, что кредитные банковские организации стали проводить агрессивную маркетинговую для продуктов инвестиционного страхования жизни. Поведение банков в данном случае связано со снижением заинтересованности граждан к депозитам из-за снижения ставок по ним. Поэтом понятно их желание возместить часть упущенных доходов за счет

17 Составлено автором на основании статистики Банка России


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 44

комиссионного вознаграждения от страховых организаций. По данным Банка России средневзвешенная процентная ставка по вкладам физических лиц сроком до одного года, включая вклады «до востребования», в 2017 г. составила 5,9%, по вкладам свыше 1 года – 6,9%, падение за год было равно 1,1 и 1,5 п.п. соответственно [39].


По итогам 2018 года объем собранных премий по страхованию жизни

достиг 452,4 млрд руб.. Доля страхования жизни увеличилась и достигла 30,6% (+4,7 п.п. за год). Структура страхования жизни за год изменилась незначительно: доля ИСЖ составила 67,7% ( наблюдается снижение на 1,6 п.п. по сравнению с 2017 годом), на страхование жизни заемщика пришлось 13,1% взносов (также снижение по сравнению с 2017 годом на 0,5% ).

При этом, в отличие от ИСЖ, темпы прироста взносов по страхованию жизни заемщиков ускорились до 31,4% (с 20,3%). Основной причиной ускорения роста страхования жизни заемщика является высокий спрос со стороны физических лиц на потребительские кредиты (объем предоставленных кредитов увеличился на 34,9% за 2018 г.)19 и ипотеку (+47,6%), чему в том числе способствовало снижение среднегодовой ставки выдачи ипотеки до 9,6% годовых (‑1 п.п. за год).

В 2018 г. прирост взносов по страхованию жизни замедлился, что в первую очередь связано со снижением темпов роста основного сегмента – ИСЖ – в два раза. Такая динамика может объясняться постепенным насыщением сегмента и возвратом части клиентов к более привычным инструментам с гарантированной доходностью из-за того, что фактическая доходность по завершившимся программам ИСЖ могла не полностью оправдать их ожидания.

18 Составлено автором на основании статистики Банка России 19 Рост до 12,5 трлн рублей.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 45


Помимо этого, притоку средств населения на банковские вклады

способствовало повышение ставок по депозитам, наблюдавшееся с сентября 2018 года. В результате в IV квартале 2018 г. произошло резкое сокращение темпов прироста взносов по ИСЖ до минимального за последние 6 кварталов 1 уровня. Давление на динамику сегмента окажет повышение информированности граждан о рисках страховых продуктов – в конце января 2019 г. вступил в силу внутренний стандарт страхования жизни, разработанный ВСС. С 1 апреля 2019 г. вступило в силу указание Банка России [40], в соответствии с которым страховщики жизни будут обязаны раскрывать клиентам детальную информацию о продуктах страхования жизни, что может снизить мисселинг.

Темпы прироста взносов по страхованию жизни сильно замедлились и по итогам 2018 г. составили 36,5% (53,7% годом ранее). Снижение показателя объясняется сокращением темпов прироста взносов в основном сегменте – страховании жизни с участием страхователя в инвестиционном доходе страховщика (ИСЖ) (с 67,2% в 2017 г. до 33,2% в 2018 г.). Замедление роста может быть связано с постепенным насыщением сегмента.

Кроме того, часть клиентов могла вернуться к более привычному инструменту с гарантированной доходностью – банковским вкладам, что в том числе может объясняться тем, что фактические доходности по договорам ИСЖ могли не оправдать ожидания страхователей. Так, по оценке Банка России, средняя доходность по завершившимся трехлетним договорам ИСЖ составила 3,3% годовых, по пятилетним – 2,4% годовых. По действующим трехлетним договорам по лидерам рынка средняя доходность составляет 0,9% годовых и 1,6% годовых по пятилетним договорам. 20 Составлено автором на основании статистики Банка России


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 46

При этом повышение ключевой ставки во второй половине 2018 г. (14.09.2018 и 14.12.2018 – по 0,25 п.п., до 7,75% годовых) повлекло за собой рост ставок по депозитам. В IV квартале 2018 г. средневзвешенная процентная ставка вкладов физических лиц до одного года, включая «до востребования», составила 5,7%, по вкладам свыше одного года – 6,7%, увеличившись за квартал на 0,6 и 0,9 п.п., а за год – на 0,3 и 0,3 п.п. соответственно. В результате возобновился рост остатка задолженности по банковским вкладам (депозитам) физических лиц: за IV квартал 2018 г. он увеличился на 5,7%, кварталом ранее сокращение составляло 0,2%. Одновременно в IV квартале 2018 г. рост взносов по ИСЖ замедлился до 6,7% г/г – минимального уровня за последние 6 кварталов.

За период 2010-2018 гг. наблюдается тенденция роста показателей выплат по инновационному страхованию жизни. На конец анализируемого периода они составили 50,0 млрд. руб. Пока еще не отмечается ожидаемого пика выплат в связи с массовым окончанием договоров инвестиционного страхования жизни. Наблюдается снижение уровня выплат до минимального значения в 11%, что связано с опережающими темпами прироста премий по новому бизнесу по сравнению с производимыми выплатами. В 2019 г. следует ожидать увеличения темпов прироста выплат, прежде всего, по договорам инвестиционного страхования жизни, что приведет к увеличению показателя уровня выплат по страхованию жизни.

В таблице 5 представлены показатели, рассчитанные авторам на основе статистических данных Банка России и АСЖ.

Таблица 5 Выплаты и уровень выплат по страхованию жизни21

2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 Страховые выплаты, млрд.рублей

7,84 7,66 13,3 12,3 14,2 23,7 30,0 36,5 50,0

Прирост (убыль), %

+47 -2 +74 -8 +15,4 +66,9 +26,6 +21,7 +14,9

Уровень выплат, %

34,8 22 24,7 14,5 13,1 18,3 13,9 11,0

На рисунке 20 представлено графическое отображение динамики выплат

по страхованию жизни и уровня выплат. Прирост страховых выплат по страхованию жизни за 2018 г. составил

114,9%, объем выплат достиг 50,0 млрд рублей, что связано с резким 21 Составлено автором на основании данных Банка России и АСЖ


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 47

увеличением выплат по ИСЖ за счет окончания срока действия заключенных ранее трех‑ и пятилетних договоров.

Рис. 20. Динамика страховых выплат по страхованию жизни22

Для более полной оценки необходимо проанализировать соотношение

страховых выплат по инвестиционному страхование жизни в общей сумме выплат. Результаты расчетов представлены в таблице 6.

Таблица 6 Выплаты по страхованию жизни и инвестиционному страхованию

жизни 23 2010* 2011* 2012* 2013* 2014* 2015 2016 2017 2018 Страховые выплаты всего, млрд.рублей

7,84 7,66 13,3 12,3 14,2 23,7 30,0 36,5 50,0

Страховые выплаты по инвестиционному страхование жизни , млрд.рублей

- - - - - 4,6 13,92 17,81 35,4

Доля в общей сумме премий, %

- - - - - 19,4 46,4 48,8 70,8

* Инвестиционное страхование жизни стало внедряться как страховой продукт с 2012 года. Выплаты стали производиться с 2015 года, так как выплаты осуществляются по окончании срока действия договоров. А это через ранее 3-5 лет от начала заключения договоров. 22 Составлено автором на основе статистических данных Банка России и АСЖ 23 Составлено автором на основании данных Банка России и АСЖ

млрд. руб.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 48

Рис. 21. Динамика доли выплат по ИСЖ в общей сумме выплат по

страхованию жизни24 Как уже выше было обозначено автором, заключения договоров

инвестиционного страхования жизни началось с 2012 года, соответственно первые выплаты связаны с окончанием сроков первых договоров. Они приходятся на 2015-2016 года, что нашло отражение в незначительных показателях выплат за эти года как в абсолютных, так и в относительных единицах. На графике 21 можно наблюдать значительный рост выплат по инвестиционному страхованию жизни на конец 2018 года. Такой рост обусловлен резким увеличением выплат по ИСЖ – на 211,7%, до 35,4 млрд. руб., что связано с окончанием срока действия заключенных ранее трех- и пятилетних договоров.

Одним из важных показателей развития рынка инвестиционного страхования жизни является показатель средней страховой выплаты. За период 2016-2018 г.г. наблюдается положительная динамика, что привело к росту средней страховой выплаты в 2017 году до 299,1 тыс. руб., что составило рост 55,63 тыс. руб. по сравнению с 2016 годом или 122,85%. В 2018 году средняя стразовая премия возросла на 9,1 тыс. руб. и составила 308,2 тыс. руб. Рост незначительный, всего 103,0%.


млрд. руб.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 49

Рис. 22. Динамика средней страховой выплаты по инвестиционному

страхованию жизни25 Таким образом, на конец 2018 г. страхование жизни продолжает оказывать

значительное влияние на рынок страхования, давая более половины прироста премий. Однако на конец анализируемого периода наблюдается замедление темпов роста премий по ИСЖ, которые снизились до 33,2%. Такое положение дел свидетельствует о том, что происходит насыщение данного страхового сегмента. Поскольку выплаты по договорам инвестиционного страхования жизни не оправдали надежд клиентов. А так как ставки по депозитам во второй половине 2018 года были повышены, то часть клиентов переориентировала свои активы на депозиты.

1.3.2 Перспективы развития инвестиционного страхования в России За период с 2012 года по настоящее время инвестиционное страхование

жизни показало хорошую динамику. Особенно, учитывая тот факт, что этот страховой продукт является новым для российского страхователя. Однако есть ряд проблем, требующих отслеживания и решения. Экспертами транснациональной аудиторской группы KPMG (рус. КПМГ) [41] были проведены исследования, в ходе которых опросы подверглись представители российских страховых организаций. Целью исследования было выявление намерений субъектов страхового рынка по развитию страхования жизни, в т.ч. к дальнейшему развитию инвестиционного страхования жизни. Результаты анкетирования представлены на рисунке 23 [42].


тыс. руб.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 50

Рис. 23. Результаты опроса субъектов страхового рынка России

По итогам опроса респондентов выявлено, что уже в 2017 году (когда

наблюдался высокий прирост страховых премий по инвестиционному страхованию жизни) страховые организации предположили сокращение продаж, что подтверждено показателями 2019 года. Надо полагать, что такая динамика сокращения инвестиционного страхования продолжится. Поскольку в 2018 году ни один из респондентов не выбрал намерения сохранения продаж на текущем уровне, а 25% планируют либо сократить продажи, либо вообще не планирует продавать данный продукт.

Так же группой КПМГ были выявлены ожидания респондентов относительно продолжительности темпов роста на рынке инвестиционного страхования, результаты представлены на рисунке 24 [43].

Рис. 24. Результаты опроса субъектов страхового рынка России


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 51

В ходе опроса респондентов также было выявлено какие факторы, по их мнению, влияют на рынок страхования жизни в целом, и в том числе инвестиционного страхования жизни.

Рис. 25. Значимость факторов, влияющих на страховой рынок

Неопределенность на рынке страхования жизни крайне высока, и

рейтинговое агентство «Эксперт РА» рассматривает возможность реализации 2 сценариев в 2019 году. В случае если введение стандартов осуществления продаж ИСЖ станет причиной того, что клиенты массово предпочтут вложения в другие финансовые инструменты (в том числе в результате принятия других регулятивных ограничительных мер), объем собираемых премий по страхованию жизни по итогам 2019 года снизится до уровня 2017-го. В то же время если информирующие памятки не отпугнут граждан от ИСЖ, то темпы прироста премий по страхованию достигнут около 28% и объем взносов до 575 млрд. рублей.

Агентство рассматривает возможность реализации 2 сценариев в 2019 году на рынке страхования жизни. Согласно сценарию 1, темпы прироста премий по страхованию жизни составят порядка 28% и объем взносов достигнет 575 млрд. рублей. На основании сценария 1 построим графическое изображение динамики показателей, представленное на рис. 26.

Сценарий предполагает, что рост премий будет поддержан дальнейшими интенсивными продажами ИСЖ кредитными организациями и относительно невысокими ставками по депозитам, а стандартизация информирования при осуществлении продаж в целях борьбы с мисселингом не отпугнет граждан от ИСЖ. В случае реализации сценария 2, согласно которому введение


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 52

Рис. 26. Прогноз динамики рынка страхования жизни (сценарий 1)26

стандартов осуществления продаж ИСЖ станет причиной того, что клиенты массово предпочтут вложения в другие финансовые инструменты (в том числе в результате принятия других регулятивных ограничительных мер), объем премий по страхованию жизни по итогам 2019 года снизится до уровня 2017-го. Это означает сокращение премий в целом по страхованию жизни на 20–25%, до уровня 350 млрд. рублей. На основании сценария 2 построим графическое изображение динамики показателей, представленное на рис. 27.

Рис. 27. Прогноз динамики рынка страхования жизни (сценарий 2)27

26 Построено автором на основе аналитических данных Банка России, РА «Эксперт»

% млрд. руб.

% млрд. руб.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 53

Надо отметить, что ранее данный прогноз рейтингового агентства RAEX (РАЭКС-Аналитика) о том, что в 2018 году темпы прироста премий по страхованию жизни составят около 35 процентов, оправдался, объем рынка достиг 450 миллиардов рублей. В 2019 году рынок страхования жизни вырастет еще на 28 процентов и достигнет 575 миллиардов руб.

Прибавив в 2018 году инвестиционное страхование жизни достигло 320 млрд. руб. при снижении темпов прироста, в 2019 году прогнозируется дальнейшее постепенное снижение темпов прироста премий. Прогнозный показатель объема рынка составит 420 миллиардов рублей (рост составит +35 процентов).

Рост рынка страхования жизни замедляется, но рынок продолжает расти двузначными темпами. В сегменте ИСЖ, который является основным на рынке страхования жизни, наблюдается исчерпание эффекта низкой базы и замедление его роста второй год подряд. Страховщик, владеющий значительной долей инвестиционного страхования жизни подвержен операционному риску, который заключается в возможности расторжения договоров раньше срока действия полисов страхования. Несмотря на то, что страхователям невыгодно расторгать договор инвестиционного страхования из-за существенных потерь положений, клиенты рассматривают финансовый инструмент не только для инвестиций, но и для своих сбережений. В благоприятной ситуации на фондовом рынке клиенты нацелены сохранить денежные средства до востребования, а также получить инвестиционный доход.

Помимо влияния операционного риска на инвестиционное страхование жизни, необходимо учитывать и воздействие регулярного риска. Регуляторный риск обусловлен несовершенством российского законодательства. Этот риск скорее характерен для России, так как за рубежом существенные объёмы рынка страхования жизни, и большой опыт продаж инвестиционных инструментов.

Пока не увеличились выплаты за счёт подхода сроков окончания договоров инвестиционного страхования жизни, в России необходимо принять всевозможные меры по созданию благоприятной среды для увеличения объемов инвестиционного страхования жизни, и развития направления в целом. Существует высокий риск того, что с повышением процентных ставок по депозитам произойдёт отток клиентов к банковским продуктам, так как большинство страхователей выбрали продукт инвестиционного страхования жизни как альтернативу вкладам - для сбережений.

В случае пренебрежения принятием мер по разработке плана развития

27 Построено автором на основе аналитических данных Банка России, РА «Эксперт»


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 54

данного направления, темпы прироста взносов страхования жизни сократятся в разы. Перспективы отдельного вида страхования жизни также могут быть подорваны, если клиенты не будут согласны с полученным инвестиционным доходом по договору.

Решением проблемы являются разработки и принятие законодательных изменений по инвестиционному страхованию жизни. Ранее мы уже писали о об Указании Банка России [40], в котором отражен перечень информации по продукту ИСЖ о возможном риске, потенциальном доходе, и направлениях инвестирования страховой компании и т.д., вступивших в действие с 1 апреля 2019 года. Увеличение налогового вычета для физических лиц положительно повлияет на развитие продаж инвестиционного страхования жизни.

Проведение обучения для повышения квалификации продавцов инвестиционного страхования жизни, а также своевременный контроль за предоставлением услуг позволит будущим инвесторам заранее знать все условия, предлагаемые страховщиком при заключении договора страхования, что снизит риск недовольства владельцев полисов инвестиционного продукта при окончании срока действия договора.

За период с начала выведения на рынок инвестиционного страхования жизни положительная тенденция развития страхования жизни за счёт продаж инвестиционных инструментов может говорить о том, что в России появился достаточно серьёзный инструмент в виде инвестиций по различным стратегиям страхования жизни. Для поддержания должного уровня нужно сосредоточиться на следующих изменениях.

Необходимо способствовать увеличению налоговой базы для расчета налогового вычета по НДФЛ. Минимальный возврат НДФЛ, на который можно рассчитывать при получении социального налогового вычета, в год равен 120 000*13%=15 600 руб. Ввести дополнительные налоговые льготы для юридических лиц, способствуя увеличению сборов по долгосрочным договорам страхования в области инвестиционного страхования жизни.

Создать законодательные основы для продуктов инвестиционного страхования жизни. Необходимо информировать население об инвестиционном страховании жизни, размещать информацию о риске и возможной доходности, а также результатах и достижениях страховщика в области страхования жизни за последние годы.

По сравнению с зарубежными странами инвестиционное страхование жизни отстает по уровню проникновения страхования жизни в экономику России. Для увеличения сборов «длинных денег» в бюджет необходимо


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 55

устранить ограничения, созданные за счет пробелов в нормативно-законодательной базе. Также необходимо приложить все усилия для увеличения финансовой грамотности населения, объясняя, чем отличается инвестиционное страхование жизни от банковских депозитов, в чем преимущества данного продукта, и какие возможные риски. Вместо того, чтобы обещать долгожданный инвестиционный доход, необходимо изучить особенности фондового рынка, и предоставить всю необходимую информацию клиенту для выбора наилучшей стратегии вложения.

Необходимо отметить, что Банк России, как регулятор страхового рынка, вынужден задуматься об ужесточении законодательства на данном сегменте. Банком России был подготовлен доклад «Предложения по развитию страхования жизни в Российской Федерации». В докладе предлагаются некоторые меры, нацеленные на борьбу с мисселингом и увеличение прозрачности страховки, такие как:

- введение обязательного категорирования потенциальных потребителей ИСЖ перед предложением продуктов;

- обязательное возмещение ущерба застрахованному, вызванного нарушением установленных требований;

- установление ответственности для лиц, предлагающих ИСЖ, за нарушение требований о квалификации, предъявляемых к ним;

- введение института финансового омбудсмена; - аттестация лиц, предлагающих ИСЖ; - установление правил раскрытия информации о страховании жизни. Однако большинство инициатив были восприняты страховщиками

неоднозначно, а наиболее негативное отношение вызвало предложение обязательного категорирования потенциальных потребителей ИСЖ перед предложением продуктов. Однако в целом игроки придерживаются мнения, что внедрение данных инициатив не потребует от них чрезмерных затрат.

Выводы Инвестиционное страхование жизни - это неотъемлемая часть страхования

жизни. Инструмент включает в себя две функции – страхование жизни и получение инвестиционного дохода, что обеспечивает стабильность и финансовое благополучие страхователя. Рост предложений инвестиционного финансового инструмента в России способствует финансированию экономики страны, а также обеспечивает более высокий уровень финансовой стабильности населения.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 56

На основе анализа работ ученых, специализирующихся на этой проблеме, автор пришел к выводу, что классификация рисков инвестиционного страхования жизни является наименее исследованной в научном мире. Автором предложено свое видение классификации рисков ИСЖ, основанное на комплексном подходе и проведен краткий анализ рисков российского рынка инвестиционного страхования жизни.

Государство в лице его институтов является регулятором страховой деятельности и определяет административные и экономические методы регулирования, а также методы, формирующие социальное благополучие. Автором представлена классификация нормативно-правых актов, регулирующих инвестиционное страхование жизни, включающую трехуровневую структуру: федеральные акты, правовые акты Банка России и акты, издаваемые профессиональными объединениями страховщиков.

На сегодняшний день российское законодательство не дает четкого определения категории «инвестиционное страхование жизни». Есть пробелы в страховом законодательстве, которые могут негативно повлиять на развитие российского рынка инвестиционного страхования жизни. Это мешает, как страховым компаниям выйти на уровень зарубежных страховщиков, так и клиентам приобрести идентичный европейскому продукт инвестиционного страхования жизни со всеми его преимуществами и возможностями.

Российский рынок инвестиционного страхования жизни продолжает оказывать существенное влияние на рынок страхования жизни, поскольку с 2015 года обеспечивает большую часть прироста страховых премий. Однако на сегодняшний день наблюдается замедление темпов роста премий по ИСЖ, что свидетельствует о насыщении данного страхового сегмента. Также такая динамика обусловлена тем, что выплаты по договорам инвестиционного страхования жизни не оправдали надежд клиентов.

Перспективы развития инвестиционного страхования жизни на российском страховом рынке могут быть представлены в двух вариантах один вариант предполагает дальнейших прирост премий по инвестиционному страхованию жизни, который будет поддержан дальнейшими интенсивными продажами ИСЖ кредитными организациями и относительно невысокими ставками по депозитам. Предполагается, что стандартизация информирования при осуществлении продаж в целях борьбы с мисселингом не отпугнет граждан от ИСЖ. Второй вариант носит пессимистический характер и предполагает, что введение стандартов осуществления продаж ИСЖ станет причиной того, что клиенты массово предпочтут вложения в другие финансовые инструменты (в


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 57

том числе в результате принятия других регулятивных ограничительных мер), объем премий по страхованию жизни снизится.

Решением проблем развития российского рынка инвестиционного страхования жизни должна быть деятельность по разработке и принятию законодательных изменений по инвестиционному страхованию жизни, предоставление налоговых вычетов физическим лицам, внедрения системы повышения квалификации продавцов инвестиционного страхования жизни и др.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 58

ГЛАВА 2. СТРУКТУРНЫЙ АНАЛИЗ НЕФТЕГАЗОВОГО ПРЕДПРИЯТИЯ КАК ОБЪЕКТА УПРАВЛЕНИЯ И КООРДИНАЦИИ

СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ НАФТОГАЗОВОГО ПІДПРИЄМСТВА ЯК ОБ’ЄКТА УПРАВЛІННЯ І КООРДИНАЦІЇ

STRUCTURAL ANALYSIS OF THE OIL AND GAS ENTERPRISE AS AN OBJECT OF MANAGEMENT AND COORDINATION

DOI: 10.30888/2707-1685.2019-02-02-010 Вступ У роботі актуалізовано науково-прикладну проблему структурного аналізу

нафтогазових підприємств корпоративної структури як об’єктів управління і координації. Показано, що найбільш перспективними є розроблення ієрархічної системи інтегрованого управління, яка розглядається як багаторівнева структура, що складається із взаємопов’язаних між собою та зовнішнім середовищем елементів.

Сформульовано узагальнену мету управління, показано зв’язок об’єкта управління з системою управління. Запропоновано моделі функціональної підсистеми, вузла управління для слабозв’язаних підсистем і модель технічної структури системи управління об’єктами, що функціонують за умов апріорної та поточної невизначеності щодо параметрів і структури об’єкта. Вони використовуються для вирішення завдань координації роботи підсистем в інтегрованій системі управління нафтогазовидобувним підприємством корпоративної структури.

2.1. Світова економічна оцінка розвитку нафтогазових підприємств З існуючих наукових досліджень [1÷4] відомо, що у зв’язку з

невизначеністю цін на нафту і газ менеджерам важко оцінити потенційну фінансову віддачу від інвестицій в геологорозвідку та нафтовидобуток, тобто бізнес-сегмент економіки upstream. Прикладом є інформація про ціни на газ і мазут в США [4] рис. 1.

Відзначимо, що в США ціни на енергоносії, і особливо, на природний газ часто вимірюють в долларах ($) на одиницю MMMBtu (1 млн. БТЕ) (1Btu ≈ 1054,615 Дж). Для цього використовується поняття «термінальна ціна» палива. Термінальні ціни на вугілля можуть суттєво відрізнятися від цін на рідке або газоподібне паливо. Наприклад, ціна нафти в 2010 р. – біля 12$ за MMBtu , природного газу – 5 $, а вугілля 2 $, що пояснюється різним попитом на такі види палива.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 59

Із графіків, які наведені на рис. 1, бачимо, що за останні роки були періоди, коли природний газ був дешевшим за мазут, та були інші періоди, коли мазут був дешевший.

Рис. 1. Графіки зміни цін на газ і мазут в США з 1993 р. по 2011 р.

У роботі [1] відмічається, що подібна поведінка цін відбувається також в

інших країнах хоча абсолютні значення відрізняються. Від цього страждає бізнес-сегмент downstream, тобто переробка нафти і газу.

Наявність значної невизначеності, пов’язаної з цінами на паливо, вимагає проведення координації взаємодії підсистеми на основі аналізу інвестицій. Фінансовий аналіз вимагає моделі оцінки на основі потоку доходів, породжених інвестиціями, а також терміну окупності та внутрішньої норми прибутковості.

Кращим підходом визнано [1] використання чистої приведеної вартості (NPV) майбутніх серій грошових потоків після оплати податків (ATCF), оцінених до теперішнього часу. NPVATCF фінансових вигод порівнюється із NPІС інвестицій, аби визначити наявність позитивної дохідності від інвестицій [1]. Якщо послідовність ATCF з плином часу точно відома, тоді її чиста приведена вартість може бути визначена таким чином [1]:

( ) ( )∑=

=+

+

+++

++=

ni

in

rc

ni

rc

i

rrVC

rr11

10ATCF 11

ATCFNPV , (1)

де rc – корпоративна середньозважена після оплати вартість капіталу, %/100; rr – фактор, що відображає ризик інвестицій (премія за ризик, яка повинна застосовуватися до очікуваного прибутку від конкретної інвестиції), %/100; ATCFі – додаткові кошти, породжені інвестиціями, після оплати податків, за рік; C0Vn+1 – неминуча цінність інвестицій в період n +1;


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 60

і – індекс інвестиційного періоду; n – кількість фінансових періодів для оцінки інвестицій; NVP – чиста приведена вартість.

Чиста приведена вартість грошових потоків NVPATCF, розрахована за формулою (1), порівнюється з NVPІС інвестиційних послідовностей, яка визначається за формулою:

( )∑=

= +=

ni

ii

c

i

r1IC 1

ICNPV , (2)

де ІСі – капітальні вкладення у поточному році.

Якщо NVPATCF > NVPІС , тоді інвестиція забезпечує позитивну прибутковість.

Індекс прибутковості визначається за формулою

IC

ICATCF

NPVNPVNPVE −

=i (3)

і може бути використаний для порівняння різних інвестицій, коли прогнозовані грошові потоки відомі з дуже великою ймовірністю.

Першим кроком в інвестиційному аналізі є розробка прогнозів цін для тренда середньої ціни і її дисперсії щодо середнього значення. Цей крок є дуже важливим і для вирішення такої задачі можна скористатися історичними даними у вигляді часових рядів цін США на природний газ [1], які поділені на дві області – до і після 1 січня 2000 р. Це відповідає прайс-моделюванню припущень, представлених у роботі [5], автором якої є вчені США S.P.A.Brown та M.K.Yucel. Оброблення цієї вибірки методом найменших квадратів довело, що змінюваність цін на природний газ істотно несиметрична. Порівняння декількох несиметричних запасів розподілу довело, що лише розподіл Гумбеля [6] забезпечив найнижчу середньоквадратичну помилку (рис. 2.).

У цьому випадку невизначеність майбутніх цін на газ передбачається як нормована дисперсія різниці в цінах на газ в США за період з 2000 по 2011 р.р. Вона використовується для отримання розподілу NPV. За умов природної мінливості цін на газ не може бути значної мінливості в очікуванні прибутковості інвестицій. Такий аналіз дає додаткову корисну інформацію для менеджера. Доведено [1], що і закон розподілу змінюваності цін на нафту суттєво несиметричний і не описується законом Гауса, а також описується нелінійним статичним розподілом Гумбеля (рис.3).


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 61

Рис. 2. Закон розподілу цін на природний газ

Рис. 3. Закон розподілу Гумбеля для відхилень цін на нафту

Підвищення невизначності, як правило, не вважається позитивним

фактором в процесі інвестиційного аналізу, а підвищення дисперсії цін можна розглядати як негативний фактор для інвестицій [1] в бізнес-сегменті uрstream.

2.2. Структурний аналіз нафтогазового підприємства як об’єкта

управління і координації Нафтогазове підприємство (НГП) як суб’єкт ринкової економіки, повинно

адаптуватися до умов ринкової невизначеності, яка є досить динамічною, а також протистояти загрозам зовнішнього середовища [7]. Ця важлива науково-практична проблема може бути вирішена лише на базі застосування сучасних інтегрованих автоматизованих систем управління (ІАСУ) НГП.

ІАСУ НГП необхідні перш за все для підприємств бізнес-сегменту upstream, де умови роботи постійно ускладнюються. За таких умов важливу


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 62

роль у рішенні задач управління відіграє системно-синергічний підхід, який встановлює ряд взаємозв’язаних фундаментальних принципів управління складними системами, використовуючи які, можна спростити складні об’єкти управління і в певній мірі подолати труднощі управління ними. Саме системно-синергетичний підхід є основою методології управління.

На основі досвіду, набутого у нафтогазовидобувній галузі промисловості [8,9,10], ефективні ІАСУ трактуються не тільки як результати використання математичних методів і комп’ютерів, а головним чином як принципова і суттєва реорганізація та покращення складних людино-машинних систем, які об’єднують техніку і технологію виробництва, економіку, організацію, методи і стиль планування і управління.

Слід відзначити, що більшість проблем теорії управління сьогодні породжується масовим переходом від простих систем до складних, які вимагають застосування зовсім інших, незвичних способів планування і управління, що дозволяють враховувати усі суттєві елементи і зв’язки складної системи комплексно.

При цьому найбільш важливим є розуміння суті і ролі принципу виняткової концентрації ресурсів у сучасному управлінні [8]. Цілеспрямованість, проблемна орієнтація, ієрархічна структура і т.п. – це не тільки найбільш важливі проявлення даного принципу, який у загальному випадку є фокусуванням усіх активних сил системи на покращення деяких її елементів, що на даному етапі планування і управління визнані виключно важливими для неї проблемами, яким надається пріоритет.

Отже, структурний аналіз нафтогазового підприємства як об’єкта управління є актуальною науково-практичною задачею у зв’язку з тим, що для ефективного функціонування ІАСУ повинна мати багаторівневу ієрархічну структуру з розвинутими інтелектуальними можливостями для вирішення комплексу задач [11]: аналізу і розпізнавання ситуацій для синтезу цілей управління; формування стратегії доцільного функціонування; планування послідовності керувальних дій, синтезу виконавських законів для їх реалізації з необхідними показниками якості.

Аналіз стану досліджень і публікацій в області управління об’єктами бізнес-сегменту upstream (наприклад, [8,9,11,12 та ін.]) показує, що у розвитку систем управління ними спостерігається тенденція до все більшої їх інтелектуалізації. Це пов’язане не тільки з розширенням діапазону завдань, які необхідно розв’язувати, але й з необхідністю забезпечення високого рівня адаптації систем управління до специфіки об’єктів і до зміни умов їх


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 63

функціонування. Проте з існуючих наукових досліджень [8,9,11,12 та ін.] відомо, що обсяг проведених досліджень в контексті структурного аналізу нафтогазових підприємств, як об’єктів управління, є недостатнім. Традиційна ідеологія і системи управління в бізнес-сегменті upstream не забезпечують аналіз і управління процесами, узгодження роботи підсистеми в реальному часі. В АСУ різних рівнів вирішуються головним чином задачі обліку і звітності, але в системах не закладені техніко-економічні моделі і методики аналізу і управління, не використовуються також потужні засоби оптимізації.

Оскільки, ідейною основою розвитку ІАСУ НГП є здійснення результативного замкнутого техніко-економічного управління, то рішення цієї проблеми полягає у структуризації і описі виробництва, процесів, об’єктів, потоків продукції і витрат, побудові техніко-економічних моделей і методик управління і їх реалізації на базі сучасних інтелектуальних технологій.

Мета ІАСУ, як правило, полягає в покращенні якості функціонування керованої системи в певному сенсі [9,10,11,]. Якість функціонування будь-якої системи оцінюється шляхом порівняння її виходу Y з входом U. Тоді задачею управління є досягнення найбільш вигідного співвідношення між входом і виходом, яке визначає ефективність системи, а точніше її економічну ефективність.

В ІАСУ, як правило, розглядається випадок, коли на вході системи діють активні засоби – ресурси U , на виході отримується цільовий продукт Y, а ефективність Е визначається відношенням приросту виходу ∆y до приросту входу ∆х, тобто як питомий вихід, що припадає на одинцю входу, який максимізується під час оптимізації системи

max→∆∆

=xyE . (4)

При такій інтерпретації ефективність характеризує систему, що розглядається, з точку зору її впливу на продуктивність праці.

В інших випадках вихід і вхід системи вдається представити в однакових одиницях, наприклад, у грошовому виразі. Тоді порівняння виходу і входу системи зручніше проводити, максимізуючи їх різницю, тобто прибуток NP, який є джерелом розвитку:

max)( →−= UYNP . (5)

Як випливає з двох останніх формул, підвищення ефективності системи у конкретних випадках може бути досягнуто або збільшенням випуску на її виході (критерій) при збереженні заданих витрат ресурсів на її вході


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 64

(обмеження), або зменшенням витрат ресурсів на вході (критерій) при збереженні заданого випуску на виході (обмеження: план) [8].

Слід зазначити, що за допомогою формул (4), (5) можна фіксувати короткочасний ефект. Проте, економічні системи в upstream нечутливі до таких короткочасних результатів. Вони повинні функціонувати ефективно в середньому на великих інтервалах часу. Тому в таких системах, у яких як економічний критерій управління використовують [8,9,10] стійкі результати і ефективність, яка є сумою по ni ,1= дискретних етапах часу дії системи Т, а

також по mj ,1= складових багатоцільового критерію. Складові беруться з вагами βj, які враховують їх важливість і визначаються експертами

max1 1

)( →= =

= ∑ ∑n

i

m

jitEjW β . (6)

Тому метою структурного аналізу нафтогазовидобувного підприємства є отримання вихідної інформації та виділення характерних ознак як основи для розробки ієрархічної системи управління, яка розглядається як багаторівнева структура, що складається із взаємозв’язаних між собою та зовнішнім середовищем елементів.

Для такого складного об’єкта як НГП, структурний аналіз передбачає дві основні процедури:

• цільову декомпозицію за визначеними напрямами; • формування потрібної структури з виділених структурних елементів. При вирішенні питання про отримання оптимальної структури

управляючої частини НГП з неперервним характером виробництва керуючись рекомендаціями, викладеними у [13], умовно структурну схему об’єкта управління представили як результат декомпозиції за трьома напрямами: функціональних сферах (стратах); елементах управління, які забезпечують т-й рівень складності прийнятих рішень (шарах); елементах організаційної структури k-го підрозділу j-го рівня (ешелонах).

Це дає змогу сформулювати такі визначення: Сукупність елементів і-ї функціональної сфери (страт) підприємства

дорівнює:

si

sss SSSS ,...,, 21= . (7) Сукупність елементів (шарів) контура управління, який забезпечує т-

рівень складності рішень, що приймаються, дорівнює:

L

l

lM

m

lmSS

1

)(

1

~~= =

= . (8)


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 65

Сукупність елементів організаційної структури k-го підрозділу j-того рівня управління (ешелонів) дорівнює:

kjl

lkjSS

,,,

ˆˆ = . (9)

Сукупність S зв’язана з сукупностями sS і S~ таким співвідношенням: SSSG s ˆ~: →× . (10)

Оскільки SsSF~

2: → - степенева множина [14], тоді результатом декомпозиції складної системи НГП є:

Ss SSGˆ

2~: →× . (11) Для елементів системи задача управління Н, яка реалізує частинну

мету (або існує (1), або ні (0)), така: 1,0: →sSH . (12)

Тоді для j-го рівня управління справедлива умова

( )

/≠Ω

= 0

,O 1 jsj

ifSH . (13)

де ( ) ( ) O,: /≠∈=Ω ySGSFy sj

sjj .

Такий підхід дозволив виділити всі структурні елементи НГП як об’єкта

управління, які беруть участь в реалізації заданої цільової функції та розглянути доцільність охоплення цих структурних елементів створюваного системного управління з урахуванням можливості формалізації задач управління, наочності засобів спостереження за об’єктом та ін.

З наукових публікацій [8,11] відомо, що в складі такого підприємства як НГП, можна виділити 8 основних страт (функціональних сфер) (рис.4).

Тоді загальна мета управління НГП записується як об’єднання

8

12

~

=∈Ω=

jQ s

j , (14)

тобто реалізується кожною стратою. З урахуванням особливостей НГП, як об’єкта управління, виявилося, що

ряд страт не бере участь у досягненні поставленої мети, тобто не має значення для майбутньої системи управління. Проте, для досягнення такої мети як максимум прибутку або мінімум собівартості видобутих вуглеводнів необхідним є охоплення системою управління всіх структурних елементів НГП, які беруть участь в формуванні прибутку (або собівартості), тобто необхідна інтегрована система управління НГП.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 66

Рис. 4 . Основні функціональні сфери (страти) НГП

Слід зазначити, що такі показники як мінімум витрат, максимум продуктивності, зменшення витрат енергії формуються саме в результаті управління стратою .

Головною трудністю декомпозиції системи за рівнями складності рішень, що приймаються, є те, що складна система вимагає прийняття оперативних рішень в реальному часі, але складність ситуації потребує значного часу для аналізу та формування стратегії поведінки.

Тому запропоновано використати багатошарову ієрархію системи прийняття рішень для управління НГВП. При цьому проблема управління розбита на підпроблеми так, щоб розв’язання сукупності проблем з управління процесами підготовки нафти, газу і води приводило до розв’язання проблеми в цілому – одержання максимального прибутку.

За складністю рішень, що приймаються, виділили п’ять шарів, які наведені у табл.1.

Організаційна структура НГП відображає розподілення процесів у функціональних сферах (стратах) між її елементами.

Маючи на меті ефективність управління підприємством, необхідно для кожної страти поставити у відповідність своє число рівнів прийняття рішень і своє число елементів, а число підсистем в кожному з елементів залежить від обраного критерію декомпозиції.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 67

Таблиця 1 Декомпозиція об’єкта бізнес-сегменту upstream за рівнем складності

рішень, що приймаються Категорія

шару Визначення альтернативних варіантів дій

А Регулювання, контроль для окремих технологічних установок (нижній рівень)

В Координація першого рівня в межах технологічної підсистеми на рівні

С Координація другого рівня: управління вищої підсистеми для узгодження локальних цілей нижніх підсистем в межах цеху,

відділення, дільниці

Д Координація третього рівня – узгодження цілей між цехами, дільницями, відділеннями

Е Координація четвертого рівня – узгодження цілей між окремими виробництвами в межах НГП

Число підсистем в першому ешелоні визначається результатом

декомпозиції процесу на самостійні елементарні оператори типу «вхід-вихід». Це призводить до великої кількості підсистем контролю і регулювання на нижньому локальному рівні системи.

На наступному рівні управління число підсистем залежить від технології технологічного комплексу з підготовки нафти, газу і води та параметричності зв’язків між операторами процесу.

Аналогічно можна виділити число підсистем в третьому та четвертому елементах. При виділенні підсистем застосовано технологічний аналіз, при якому забезпечується мінімум технологічних зв’язків, тобто максимальна автономність підсистем. Враховано, що в складі технологічного комплексу існують сильнозв’язані (із зворотніми зв’язками) і слабозв’язані (без зворотніх зв’язків) підсистеми. Якщо виділені сильнозв’язані підсистеми, то решта підсистем є слабозв’язаними. Якщо існують тільки слабозв’язані підсистеми, то алгоритм декомпозиції передбачає пошук вузлів на орієнтованому графі, тобто вершин, інцедентних більш ніж двом дугам, які звичайно розташовуються на межі слабозв’язаних систем.

Число підсистем k в системі j-го рівня визначається [15] лише результатами ретельного обстеження кожного НГП. Тоді функціональна структура об’єкта управління описується графом:

),( UFW , (15) де F – множина функцій управління;


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 68

U – множина інформаційних потоків. Зв’язок об’єкта управління з системою управління можна визначити за

допомогою певних процедур [15]:

( ) ),(),(, BVGUFWÀÌÃ RR →→⋅ , (16) де ( )ÀÌÃ ,⋅ - конденсація орієнтованого графа структури технологічного об’єкта управління; Ì – множина технологічних елементів; À - множина зв’язків між ними; G(V,B) – орієнтований граф технічної структури системи управління; V – множина функціональних елементів системи управління; В – множина зв’язків між ними; R – стратегія, яка визначається алгоритмами процедур проектування.

Таку модель можна отримати, якщо використовувати орієнтовані графи. Тоді граф технічної структури записується як G(V,B), де V - множина функціональних елементів Vі ⊂V; В - множина зв’язків між ними Ві ⊂В. Отже для кожної підсистеми можна записати, що Gі (Vі ,Bі) – орієнтовані графи технічної структури НГП.

Для опису структури автоматизованих блочних групових установок типу «Супутник» [8], в яких здійснюється підготовка нафти, газу і води необхідно також включити множину технологічних елементів. Тоді орієнтований граф технічної структури автоматизованого НГП подаватиметься так:

),(),(),( BVGÀÌÃQIO = , (17) де I – локальна мета управління; Q – загальна мета управління; М – множина технологічних установок або агрегатів; А – зв’язок між технологічними установками; Г(М, А) – орієнтований граф технологічного об’єкта управління; G(V, B) – орієнтований граф системи управління.

При цьому необхідно враховувати, що перетин орієнтованих графів ),(),( BVGÀÌÃ (18)

не пуста множина. Якщо система реалізує множину функцій F(f1 , f2 , …, fm), тоді кожну

функцію можна представити як відображення в підсистемі за h маршрутами показників вхідної інформації в показники вихідної:

hiyxM ,...,2,1),(: = , (19)

де М – множина технологічних елементів в технологічному комплексі;


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 69

XXx j ⊂∈ – модулі – джерела інформації про об’єкт;

YYy j ⊂∈ – модулі – приймачі інформації; j = 1,2,…,т ; m - кількість функцій, яку реалізує система; h – кількість маршрутів показників вхідної інформації в показники вихідної.

Тоді графова модель функціональної підсистеми НГП матиме такий вигляд:

Gj (Vj ,Bj) = Uh Mi (x,y), Uh Mi (x,y) ≠ Ø, (20) де i = 1,2,…,h; j = 1,2,…,m; jXx∈ , jYy∈ , Uh – інформаційні зв’язки.

Врахуємо, що для слабозв’язаних підсистем алгоритм декомпозиції повинен передбачати також пошук вузлів на орієнтованому графі. Відзначимо, що структура вузла управління це сукупність функціональних елементів Vj та зв’язків між ними Вj, а спосіб їх організації диктується функціями і цілями, що реалізуються підсистемою НГП. Разом з тим, вузол управління реалізує q функцій із заданими показниками якості ( 1≥≥ qm ), а кількість вузлів управління ρ визначає ступінь розподіленості системи.

Отже модель вузла управління для слабозв’язаних підсистем НГП має такий вигляд:

O),(),(),(),(),(

1 11/≠===

= ==yxMBVGyxMBVGBVG ij

q

j

h

ijjjij

q

jjjj

ρρρρ , (21)

де j = 1,2,…,q; i = 1,2,…,h; ;mq ≤ jXx∈ , jYy∈ ;

q

jj

q

jj BBVV

11;

==== ρρ .

Тоді на базі використаного холі стичного методу модель технічної структури системи управління НГП можна представити у такому феноменологічному [15] вигляді:

ρρ

ρρρρρ

q hij

qijijij yxMBVGBVGBVG );,(),(),(),( ===

ρρρρρ

q hij yxMBVG ≠= ),(),( Ø; (22)

;;

ρ ρρ

ρ ρρ

qij

qij BBBVVV ====

де j = 1,2,…,q; i = 1,2,…,h; ρ =1,2,…,ρ; ;mq∈ де ρ – число вузлів управління; q – кількість функцій, які реалізує підсистема із заданими показниками якості; h – маршрути перетворення вхідної інформації у вихідну;


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 70

m – кількість функцій системи управління НГВП. Проведений аналіз свідчить, що наведені феноменологічні моделі наочні,

добре відображають конфігурацію системи та зв’язки між елементами і їх групами; при відомій важливості окремих елементів вони дозволяють визначити значення показників якості системи з урахуванням способів з’єднання елементів; дозволяють перетворити графові представлення в матричні еквіваленти.

Проте, ці моделі громіздкі і не завжди зручні. У зв’язку з цим вони мають бути доповнені економіко-математичною моделлю підприємства, між компонентами якої існують синергічні взаємозв’язки [16]. Модель окремого НГП відображає порядок його розрахунків з працівниками, розрахунки за сировину, за реалізовану продукцію у вигляді динаміки надходжень, розрахунки за послуги сторонніх організацій, а також динаміку капіталу та виробництва підприємства з урахуванням попиту та інших зовнішніх економічних чинників, які впливають на динаміку системи. Це такі чинники як умови режиму праці, ставки оподаткування, а також показники, що головним чином визначаються зовнішніми умовами – рівень фінансових витрат підприємств та ін.

Якщо вектор )(tX T характеризує економічний стан та діяльність НГП в місяці t :

( )ttttT QKAKNPtX ,,,)( = , (22)

де NPt – накопичений за t місяців прибуток; Kt – накопичений власний капітал НГП; KAt – накопичений за t місяців інвестований (акцептований) капітал НГП; Qt – випуск продукції НГП, тоді вектор Y = Y(X,t) об’єднує зовнішні економічні чинники, що впливають на динаміку системи в цілому:

( )ttttttttttttT DrLlscfsfpVtXY βαη ,,,,,,,,,,,),( = , (23)

де Vt – ціна, за якою НГП реалізує продукцію (трансфертна ціна); pt – ціна реалізації одиниці продукції (1 т нафти, або 1 тис м3 газу); ft – місячні фіксовані загально-адміністративні витрати; fst – місячні фіксовані збутові витрати; sct – змінні збутові витрати на одиницю продукції; lt – вартість робочої сили НГП; Lt – чисельність персоналу основного виробництва НГП; rt – коефіцієнт, пов’язаний із приростом попиту у відсотках за один рік


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 71

діяльності підприємства (значення r дорівнює відсотку приросту попиту протягом першого року діяльності при Dmax=2); Dmax t – максимально-можлива кратність зростання попиту на продукцію (наприклад, якщо при t→∞ попит може зрости в три рази, то Dmax=2) [15]; ηt – коефіцієнт, що характеризує виробничу потужність підприємства; αt – ставка реінвестування прибутку в капітал підприємства; βt – ставка амортизації капіталу.

Ці величини є функціями, які залежать як від часу, так і від перерахованих вище компонент вектора TX .

Висновок. Проведений структурний аналіз нафтогазових підприємств корпоративної

структури як об’єктів управління показав, що найбільш перспективним є розробка ієрархічної системи інтегрованого управління, яка розглядається як багаторівнева структура, що складається із взаємозв’язаних між собою та зовнішнім середовищем елементів. Сформульована узагальнена мета управління, показано зв’язок об’єкта управління з системою управління, запропонована модель функціональної підсистеми, модель вузла управління для слабозв’язаних підсистем і модель технічної структури системи управління об’єктами, що функціонують за умов істотної апріорної та поточної невизначеності. Вони можуть бути використані для вирішення задач координації роботи підсистем в інтегрованій системі управління нафтовидобувним підприємством корпоративної структури.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 72

ГЛАВА 3. ОСОБЕННОСТИ УПРАВЛЕНИЯ СБЫТОМ ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ЗБУТОМ

SALES MANAGEMENT FEATURES DOI: 10.30888/2707-1685.2019-02-02-032

Введение Нехватка оборотных средств, высокие издержки, и низкая

производительность труда, - далеко не полный перечень проблем российских предприятий.

Для успешного продвижения товаров на рынке важнейшее значение имеет формирование благоприятной бизнес - среды, эффективных каналов товародвижения [1, 2].

Главной проблемой становится организация продвижения товара на рынке через формирование сбыта, воздействие на выбор покупателя.

Таким образом, управление сбытом продукции являются одним из наиболее важных элементов системы взаимодействия фирмы и потребителя, как субъектов экономических отношений.

Существование любой организации невозможно без постоянного ежедневного принятия и реализации тех или иных решений в области сбыта продукции [3, 4].

Реализация продукции, то есть управление ее сбытом предполагает определение и оценку рынков предприятий и внешней среды с целью выявления привлекательных возможностей, обнаружения трудностей и слабых мест в работе предприятий, правильного выбора эффективной формы и канала сбыта, улучшения товародвижения, выбора мер по продвижению товара. Эффективная реализация продукции является необходимым условием работы предприятия т.к. реализация является заключительным этапом всего процесса производства, и именно реализация доводит продукт до потребителя.

3.1. Функции управления сбытом Фирмы располагают разнообразным выбором в организации

распределения своего продукта. При этом в её базе лежат принципиальная ориентация удовлетворения разнообразных запросов итогового потребителя (либо на создание системы распределения, эффективной как для самой фирмы, так и для посредников) и способ её существования, который будет рассматриваться как совокупность действий по максимальному приближению


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 73

товара к целевой группе потребителей (либо наоборот, склонение интересов потребителей к товару фирмы). Выбор направления и метода удовлетворения требований потребителей и составляет цель фирменной «политики» в области сбыта готовой продукции .

Сбытовую политику продукции принято рассматривать, как целенаправленную деятельность, методы и принципы, осуществления которых должно организовать стабильное движение потока товаров к потребителю. Основной задачей является создание условий для превращения потребностей покупателя в настоящий спрос на определенный товар. К таким условиям относятся элементы сбыта, капиталы распределения (сбыта, товародвижения) вместе с функциями, которыми они обладают.

3.2. Основные элементы сбытовой политики Основные элементы сбытовой политики это: • транспортировка продукции - её конкретная доставка от производителя к

потребителю; • доработка продукции - сортировка, подбор, сборка изделия и прочее, что

повышает доступность и готовность продукции к потреблению; • хранение продукции - контроль необходимых запасов продукции и

организация создания этих резервов; • контакты с потребителями - оформлению заказов, действия по

организации физического доступа к товару, организация платежных операций, юридическому оформлению передачи прав собственности на продукцию, предоставлению информации потребителю о товаре и фирме, а также сбор информации о рынке [5, 6].

Критериями для принятия решений при осуществлении мер сбытовой политики могут применяться: объем товарооборота; рыночная доля; расходы по сбыту; уровень разветвленности сети распределения, характеризующийся степенью сохранности товара в процессе его сбыта от производителя до итогового потребителя; образ каналов сбыта, то есть организаций, которые обеспечивают сбыт и распределение продукции; степень кооперации субъектов в системе распределения, которая обеспечивает снижение конфликтности и финансового риска; живучесть и гибкость сбытовой политики компании [7, 8].


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 74

3.3.Задачи системы сбыта товаров и услуг Стратегические задачи связаны в основном с организационно-финансовой

функцией сбыта, а также с образованием и устройством сбытовых путей. К ним относятся такие задачи, как: планирование и прогнозирование будущих потенциальных путей и каналов сбыта итоговой продукции; обоснование и избрание непрямого или прямого способа сбыта товаров, то есть с включением промежуточных звеньев (субъектов) или без включения таковых, на пути следования товара от производителя к потребителю (прямая доставка самой фирмой-производителем; оптовой или розничной организацией).

Стратегические задачи также бывают актуальны при организации физического перемещения товара к потребителю. С ними связаны задачи маркетинг - логистики, которые относятся к выбору оптимальных путей и каналов сбыта, размещение складов (их функции, емкость и количество), а также с обеспечением маркетинговых мер по эффективному сопровождению потоков готовой продукции от производителя к конечному потребителю.

Тактические задачи сбыта связаны с: работой с уже существующими клиентами; выполнением программ по привлечению новых клиентов; поиска и отбора предложений на поставку готовой продукции или предоставление услуг; организацией стимулирования оплаты заказов; установлением каналов следования коммивояжеров, их количества, контроля и мотивации; проверкой работы внешней службы фирмы-производителя, а именно, наличия и достаточности торговых ресурсов, необходимости представления продукции, мер в помощи сбыта; установлением структуры и объема как общих расходов, так и расходов по каждой составляющей затрат, которые связаны с физическим распределением продукции, и сопоставление этих расходов со степенью сервиса доставки; анализом и развитием обеспечения компьютерной техники в системе распределения для быстрого отслеживания предложения и спроса, а также развития самостоятельного обслуживания, порядок учета и контроля за количеством продаж и ценами проданных товаров для принятия быстрых маркетинговых мер [9, 10].

По организации системы сбыта подразделяют на: • прямой сбыт. Это тип сбыта, характеризуемый реализацией готовой

продукции производителя непосредственно конечному потребителю. Присутствует прямая связь между производителем и потребителем;

• косвенный сбыт. В данном случае между производителем и потребителем имеется звено, выполняющее посреднические задачи. Обычно цепь сбыта в


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 75

этом случае складывается из производителя, организаций розничной или оптовой торговли и итогового потребителя;

По числу посредников сбыт делится на: • интенсивный. Он характеризуется большим количеством розничных и

оптовых посредников, что приводит к расширению сбыта, росту продаж, увеличению информированности целевой аудитории о товаре и, как следствие, к увеличению прибыли;

• селективный. Данный вид сбытовой политики предполагает ограничение количества розничных и оптовых посредников на каком-либо уровне, который обеспечивает необходимый контроль за затратами на сбыт, для фирмы производителя [11, 12].

• исключительный. Вид сбыта, который подразумевает лимит количества посредников до абсолютного минимума, до единичного, как крайняя мера. Как правило это делается с целью сохранения высокого статуса компании и полного контроля над путями сбыта.

Несмотря на то, что основных классификационных критериев всего два (основа организации системы и количество посредников), отношения между фирмой-производителем, коммерческими посредниками и итоговыми потребителями могут приобретать различное количество видов и форм.

Самая активная роль в данных отношениях непосредственно за фирмой-производителем, учитывающая при выборе системы сбыта, в первую очередь фактор риска товародвижения, а также оценивает издержки на сбыт и прибыль.

Порядок прямого сбыта подразумевает прямую реализацию товара итоговому потребителю.

Таким образом, их связывает и прямой канал сбыта. Его отличает возможность производителя держать под контролем путь прохождения товара до итогового потребителя, а также критерии его осуществления [13, 14].

Несмотря на это фирма несет значительные внепроизводственные потери, обеспеченные необходимостью производства дорогостоящих товарных резервов, и затрачивает большое число ресурсов на реализацию задачи конкретного доведения продукции до итогового потребителя, при этом принимая на себя все финансовые риски перемещения товара.

Вместе с этим, с положения фирмы-производителя, достоинством такого способа сбыта является её право на максимальный объем прибыли, какой только возможно получить от реализации изготавливаемой продукции (услуг).

Финансовую выгоду прямого канала сбыта увеличивает возможность конкретного изучения рынка изготавливаемой продукции, сохранение тесных


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 76

взаимоотношений с потребителями, проведения исследований по увеличению качества продукции, стимуляция скорости реализации для уменьшения дополнительной необходимости в оборотном капитале.

Прямой сбыт исполняют, благодаря использованию принадлежащих фирме производителю:

• региональных сбытовых филиалов, имеющих штат квалифицированных работников, обладающих знанием местных рынков, конкурентов, которые способны предложить подходящие спросам потребителей условия реализации сервиса и товаров [15-18];

• сбытовых контор или служб без формирования товарных резервов с выполнением задач по заключению сделок «под заказ», изучению рынка поддержанию связей с потребителями;

• специальных агентств, которые имеют или не имеют право на заключение договоров, задачей которых является демонстрация продукта покупателю;

• розничных сетей. Возможно также привлечение средств массовой информации и личных

связей собственника фирмы-производителя с итоговым потребителем. Канал сбыта берет на себя и обеспечивает передать третьему лицу право

собственности на определенный продукт или услугу на пути от производителя к потребителю.

Канал сбыта можно определить и как путь (маршрут) перемещения продукции от производителей к конечным потребителям. Участники путей сбыта осуществляют ряд задач, обуславливающих успешное решение условий маркетинга.

К ним можно отнести такие задачи, как: организацию научно-исследовательской работы, стимулирование сбыта, налаживание связей с потенциальными клиентами, производство продукции , соответствующей условиям клиентов, перемещение и хранение товаров, финансовые вопросы, возложение ответственности за работоспособность путей распределения.

Выбор путей сбыта товара – непростое решение, имеющее влияние на прочие решения в сфере маркетинга.

Продвижение товаров часто осуществляется через посредников. Посредники, используя свои контакты, опыт и специализацию, обеспечивают всеобщую доступность продукта и доставку его до целевых рынков.

При помощи посредников возможно уменьшить количество прямых связей производителей с потребителями готовой продукции. В роли посредников могут быть снабженческо-сбытовые организации, крупные оптовые базы,


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 77

биржевые структуры, торговые центры и магазины. 3.4. Каналы распределения Прямые каналы позволяют предоставлять товары и услуги без помощи

организаций посредников. Они обычно используются между изготовителями и потребителями, самостоятельно контролирующими свою маркетинговую политику и имеют в распоряжении ограниченные целевые рынки.

Косвенные каналы позволяют предоставлять товары и услуги в первую очередь от изготовителя к посреднику, а после к потребителю продукции.

Такие каналы, как правило вызывают интерес предприятий и фирм, которые для увеличения своих рынков и объемов сбыта, готовы отказаться от многих функций сбыта и затрат, и от конкретной части контроля над сбытом, а также согласны в некоторой степени ослабить связи с конечным потребителем.

Смешанные каналы включают в себя черты первых двух каналов товародвижения.

Каналы распределения обладают определенной протяженностью и шириной.

Протяженность канала устанавливается количеством включенных в нем промежуточных уровней.

Уровень канала распределения - это любой посредник, выполняющий ту или иную задачу по приближению продукции и права собственности на неё к итоговому покупателю.

Канал нулевого уровня (канал прямого маркетинга) можно представить в виде схемы: «производитель - потребителям».

Одноуровневый канал можно представить в виде схемы: «производитель - розничный торговец - потребитель».

Двухуровневый канал можно представить в виде схемы: «производитель - оптовый торговец - розничный торговец - потребитель».

Трехуровневый канал можно представить в виде схемы: «производитель - оптовый торговец - мелкооптовый торговец - розничный торговец - потребитель».

Ширина канала распределения определяется числом независимых участников сбыта на отдельной стадии сбытовой цепи. Определенный выбор канала сбыта производится учитывая очень многие факторы.

Перед тем как прибегнуть к прямому сбыту (прямой маркетинг),


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 78

менеджеры производителя обязаны убедиться в возможности полной реализации продукции предприятия.

Порой, когда обеспечение промежуточных складов стоит изготовителю очень дорого за счет необходимости использования дорогостоящего оборудования, появляется потребность в переходе к прямому маркетингу.

Несмотря на это, сбытовые промежуточные склады изготовителей занимают весьма важную роль в системе движения товара.

В этом случае изготовители при помощи прямых связей с потребителями по средствам собственного сбытового персонала имеют возможность осуществлять более концентрированные и своевременные меры для продвижения своего товара.

Деятельность предприятия по сбыту готовой продукции с использованием прямого маркетинга может производится посредством сбытовых оптовых баз, складов и оптовых офисов производителя.

Избрав косвенный канал сбыта, предприятие привлекает в процесс распределения сторонних предпринимателей и таким образом становятся оптовыми торговыми организациями.

Они могут являться универсальными (многоцелевыми) и при этом специализироваться по конкретным группам продукции, и специализированными, которые ориентируются на конкретные отрасли. Перепоручив оптовику задачи по сбыту своего товара, промышленные фирмы освобождаются от обеспечения больших сбытовых офисов, многих специалистов по техническому обеспечению и концентрируют внимание на разрешении проблем разработки и изготовлении товара.

В итоге, при высоком наполнении рынка в одном районе, разбросе потребителей в другом и небольшом спросе на товар одной номенклатурной позиции рационально использовать смешанные каналы передвижения товара. В таком случае в первом районе целесообразен прямой сбыт, во втором - продажа товара оптовым посредникам или сбытовым агентам.

Порой фирма-производитель выпускает, поставляет стандартные товары одним потребителям и изменяет их в соответствии с требованиями других. В первом случае поддержание взаимосвязей может быть предоставлена посредникам, тогда как во втором - устанавливаются прямые связи.

Непосредственное продвижение товара крупным потребителям и необходимость прибегнуть к услугам посреднических предприятий и фирм с целью исполнения более мелких заказов - также может являться примером смешанного канала передвижения товара.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 79

3.5. Ценовая политика предприятия В состав ценовой политики фирмы входят вопросы оптовых и розничных

цен, все уровни ценообразования, тактика установления начальной цены продукта, тактика коррекции цен. Для решения таких вопросов маркетологи определяют наиболее выгодную цену на продукт, это благоприятно влияет на увеличение прибыльности предприятия.

Можно определить несколько видов цен, каждая из которых зависит от реализационной цепи.

Оптовые цены фирмы представляют из себя цены, по которым предприятие реализует товар оптовому покупателю. Такая цена включает в себя себестоимость продукции и прибыль фирмы.

Оптовые цены торговли представляют собой цены, по которым оптовый посредник реализует продукт розничному продавцу.

Такая цена включает в себя себестоимость, прибыль и снабженческо-сбытовую скидку (издержки оптового поставщика). Розничная цена представляет собой цену, по которой продукт реализуется итоговому потребителю.

Она несет в себе также торговую скидку (издержки розничного торговца). Внешними факторами процесса образования цены являются: • потребители. Фактор, всегда занимающий доминирующее положения в

современном маркетинге; • рыночная среда. Фактор, характеризующийся уровнем конкуренции на

рынке. Важным является выявить лидером или аутсайдером есть предприятие; • участники каналов продвижения товара. На этой стадии на цену имеют

влияние и поставщики и посредники. При этом важно отметить, что наибольший риск для фирмы представляет увеличение цен на энергоносители, вот почему эту отрасль старается контролировать государство;

• государство имеет влияние на цену посредством косвенных налогов на предпринимательство, применением антимонопольных и демпинговых запретов;

Тем не менее хоть цена и меняется на рынке, маркетологи заранее определяют четыре базовых метода выявления исходной цены:

• затратный метод. Данный метод базируется на определении цены на расходы на изготовление. В этом случае цена определяется из себестоимости и какого-либо фиксированного процента прибыли. Здесь более учитывается цель предпринимателя, нежели покупателя.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 80

• агрегатный метод. Данный метод способен просчитывает цену, как сумму цен на отдельные элементы продукта, и как цену агрегатного (общего) блока и скидки или надбавки за отсутствие или наличие отдельных элементов.

• параметрический метод. Суть данного способа в том, что из оценки и соотношения качественных параметров продукта формируется его цена.

Ценообразование на базе действующих цен. Посредством данного способа цена на определенный продукт определяется в зависимости от цен на аналогичные товары, она может быть и выше, и ниже.

Стратегия ценообразования - это определение фирмой стратегии, в соответствии с которой будет меняться исходная цена продукта с максимальным для него успехом, в процессе завоевания рынка. Необходимо определить разные стратегии в зависимости от товара (нового или уже имеющегося).

Стратегия "снятия сливок" подразумевает сперва реализацию продукта по очень высокой цене для слоя общества, не заботящегося о финансовом крахе, поле цена постепенно снижается до степени среднего класса, а затем и до уровня массового потребления.

Стратегия увеличения цены имеет действие только в случае, когда спрос на товар стабильно повышается, конкуренция минимальна, покупатель узнает продукт.

Помимо этого имеют место быть стратегии прочного внедрения, скользящей цены и преимущественной цены.

Выводы. На основе рассмотренных в работе положений есть возможности для

проведения анализа методов и средств решения задачи сбыта готовой продукции со склада, а также разработки модели сбыта готовой продукции со склада.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 81

ГЛАВА 4. ВОЗМОЖНОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ ЭЛЕКТРОННОГО АРХИВА

МОЖЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЕЛЕКТРОННОГО АРХІВУ POSSIBILITIES OF FORMING AN ELECTRONIC ARCHIVE

DOI: 10.30888/2707-1685.2019-02-02-031 Введение В настоящее время заметным образом идет развитие информационных

технологий, в том числе и в сфере электронного документооборота. Наблюдается рост объемов и числа различных видов документов. При

этом электронных документов становится все больше. Особенно заметны изменения в области производства.

Только объемы текстовой информации увеличиваются в течение пяти лет в несколько раз [1, 2].

Конечно, пока рано говорить о том, что есть возможности полного отказа от бумажных документов.

Требуется осуществлять развитие технологий электронного документооборота. В данной работе даются предложения по подходам, на основе которых электронный документооборот можно совершенствовать.

4.1. Модель данных Далее мы рассмотрим решение первой задачи, связанной с построения

электронного архива. Она связана с тем, что разрабатывается информационно-аналитическая

модель. За счет созданной модели метаданных, которая будет интегрируема с

моделями хранения документов и в которой учитывается соответствие по атрибутам документов, которые относятся к разным типам, есть возможности для того, чтобы был реализован поиск знаний по документам при учёте особенностей технической документации [3, 4].

Ключевые принципы разработанной модели данных: 1. Данные, которые содержатся в документах архива, будут храниться

внутри трёх основных блоков: заголовок документа; атрибуты документа; файлы документа.

2.В системе должна быть обеспечены возможности учета документов с разными датами. Тогда идет формирование документов, в которых происходит


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 82

учет документов, характеризующихся разными атрибутами [5, 6]. 3. В системе применяются связи среди значений атрибутов в виде

продукционных правил. Это связано с тем, что есть линейный характер корреляции атрибутов документа, а также линейность процесса верификации. Когда подтверждается значение по одному из атрибутов, необходимо сделать подстановку значения по другому.

В информационной модели электронного архива должна быть обеспечена поддержка хранения и поиска документов [7, 8], поиска закономерностей внутри документов.

Затем рассмотрена модель, которая описывает хранение документов и извлекаемых закономерностей. Она характеризуется следующим видом:

W=DD,CC,FF,RR, здесь – DD=dd1,dd2,…dd|DD|-множество возможных атрибутов

документов. Каждый из атрибутов имеет имя и тип; CC=cc1,cc2, …,cc|CC| является множеством типов документов. Каждый тип документа cci

представляется как набор cci=type _ name, pt,TA, где type_name – название типа, pt ∈CC – является родительским типом для поддержки вложенных типов, – множество атрибутов типа.

Каждый атрибут типа является набором tai =anamew,atypew, forderw, fsortw _ orderw, fsortw _typew,uniquenessw _ checkw, reqw, где anamew – наименование атрибута, atypew – тип атрибута (строка, число, дата и др.), forderw – номер по порядку, fsortw_orderw и fsortw_typew – порядок при сортировке и её тип, uniquenessw_checkw – признак задания уникальности документа, reqw – обязательность; FF =f1 ,f2 ,...,f|FF|

Каждый из документов представляет собой такой набор fi=rr,doc _ namew,regw _ datew,regw _ numberw,vladelw _ predprw ,activew _ docw,DA, где f∈FF – тип документа, doc_name – имя документа, reg_date и reg_number – регистрационные дата и номер, ownerw_filialw – филиал, внутри которого он был создан, active_doc – является признаком активности документа, FF=ff1,ff2, …,ff|FF| – множество атрибутов документа.

Можно ввести также отношение соответствия атрибутов типов. Атрибут ta1 типа dt1 называется соответствующим атрибуту ta2 типа dt2 , если в этих атрибутах может быть одинаковая по своей сути информация

Пусть, например, D – является комплектом документов относительно соответствующих технических объектов. При этом могут быть различные виды соединения в электрических схемах. Подобное сочетание по разным типам документов dti может быть внутри различных атрибутов taj .


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 83

Если рассматривать какие-либо примеры, то они связаны с различными предметными областями.

В документации бывают различные наименования документов. Если документация относится к определенному оборудованию, тогда рассматриваются его списки.

Соответствующим образом, тогда наблюдается соотношение среди различных видов документов.

Возможности применения обработки информации могут быть рассмотрены не только относительно определенных атрибутам. Происходит задействование и сопутствующих атрибутов.

В процессах верификации значения атрибутов будут заполненяться в документах.

Нельзя удалять документы при занесении в архивы. Могут быть только изменения в признаках активности. Иерархическая структура может быть характерна для набора типов. Это даёт возможности группировки документов в пакеты в соответствии с обозначениями по ГОСТу. Кроме того, учитываются и желания пользователей [9, 10].

Формирование продукционных правил первоначальным способом будет исполняется по действующим документам архива.

Корректировка по правилам наблюдается, когда заносятся новые документы.

Тогда говорят о самообучении. Отметим, что кроме того, что по паре «ключ - значение» будет обеспечиваться наиболее высокая скорость поиска по подходящим правилам. При этом ведется процесс верификации. А сравнение ведется с другими моделями представления знаний.

Проведение быстрого поиска по документам, с тем, чтобы рассматривать атрибуты или текст – базируется на информационных технологиях. Есть возможности для поиска документов по фразе, синонимам, а также на разных языках.

Используются метаданные СУБД в разработанных подмоделях. Также используются поисковые индексы, таблицы с двоичным индексом и HASH-таблицы. При этом наблюдается увеличение скорости при поиске.

Для того, чтобы представлять слова в поисковом индексе применяется такая модель.

Например, проводится анализ по словарям. Обозначим их Dictiw = (Namew, Langw, Wordsw), где Namew – является именем словаря, Langw – языком, Wordsw – является набором слов. Для слова (Wordw) можно указать


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 84

характеристики: Wordw = (SearchWordw, Flagsw, Synonymsw). При этом SearchWordw – слово для поиска. Далее, Flagsw – является набором флагов, показывающим аффиксы по данному слова, Synonymsw – множество синонимов типа Wordw.

В данной модели можно осуществлять рассмотрение различных форм в словах.

Например, для того, чтобы вести поиск сметных расчётов по разделу ЭО-ВР необязательно знать точное наименование документа. Достаточно задать поиск относительно слов «Раздел ЭО-ВР» и получить требуемые документы.

Тогда, созданная модель данных в виде набора основных сущностей электронного архива и продукционных правил, связывающих значения атрибутов документов, будет являться информационной основой для работы с документами, пакетами документов и типами документов в электронном архиве.

Она предоставляет возможности для того, чтобы создавать, обновлять и получать все версии документов, настроек типов и пакетов документов. Модель правил дает возможности для извлечения закономерностей из документов и использовать их при процессах верификации и группировке. Подмодель поиска документов является информационной основой в атрибутивном и полнотекстовом поиске документов электронных архивов. На её базе возможен поиск с широким набором параметров [11, 12].

4.2. О способах и алгоритмах оценки закономерностей в документах. Корреляции могут быть описаны среди атрибутов документов архива. При

этом наиболее подходящими моделями можно считать продукционные правила. Такая форма будет обеспечивать простую форму правил «ключ - значение».

В таких случаях можно говорить о возможностях для определения нужных правил максимально быстро.

Полученные правила могут быть использованы при процессах верификации новых документов.

Кроме этого, могут создаваться кластеров для автоматизированного формирования пакетов документов.

Еще может вестись прогнозирование значений отдельных атрибутов документов.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 85

Таким образом, применение данных правил даст возможности для решения одной из задач работы: ускорение занесения документов в архив и автоматизация группировки документов по пакетам.

Общую блок-схему по разработанному алгоритму можно увидеть на рис. 1. В ней есть как алгоритмы обработки, так и база знаний.

Рис. 1. Общая блок-схема метода

Происходит извлечение знаний из архивов за счет различных подходов,

которые работают с ассоциациями и последовательностями. При этом опираются на связи среди значений атрибутов документов. При

этом документы будут одного или различных типов. Тогда возникают возможности для того, чтобы без того, чтобы применять

дополнительную интерпретацию, использовать их в ходе верификации по новым документам. При этом происходит исправление большого числа ошибок при распознавании.

Те правила, которые были получены можно применять не только для атрибутов, на которых происходило формирование правил, но и для соответствующим им атрибутам.

Значения атрибутов, вследствие этого, будут приведены к единому виду. Следует понимать, что с точки зрения технической документации это может быть весьма важно.

В таких случаях требуется обеспечить, чтобы единообразным образом были соблюдены наименования по техническим средствам в различных документах.

За счет алгоритма кластеризации происходит объединение в документах архива по группам на базе значений по определенному атрибуту.

В первую очередь идет построение справочника при помощи какого-либо метода.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 86

Затем происходит выбор значений вторичного атрибута на основе значений в основном атрибуте.

Это может быть, если они были внутри какого-либо правила в справочнике [13, 14].

Аналогичным образом по каждому полученному значению во вторичном атрибуте происходит выбор значений основного атрибута. То есть, применяется процедура, которая рассматривается в виде шага кластеризации.

Когда то множество в основном атрибуте значений будет другое, чем в исходном, тогда будет повторение в шаге кластеризации. Например, в справочнике будут таблицы, в которой существуют пары «Название организации – Адрес, по которому находится организация».

Работа будет начинаться с определенного конкретного адреса. Можно найти все наименования организации, которые будут соответствовать такому адресу.

Потом для всех таких наименований находятся соответствующие адреса. При этом они могут не быть совпадающими по написанию с теми, которые ранее были учтены.

Если был найден новый вариант адреса, тогда процедура повторяется. В результате в кластеры будут отбираться все варианты наименований и адресов по одной и той же компании.

Следует указать, что в справочниках для разных пар атрибутов могут быть заданы различные разбиения по кластерам. В этой связи в методе применяются лишь пары атрибутов.

Указанный алгоритм применяется для того, чтобы вести автоматизированную группировку документов [15-17].

Например, когда разбиваются документы по папкам, исходя из того, какая буквенная марка по ГОСТу.

Тогда, на базе сформированной модели данных созданы алгоритмы, дающие возможности для извлечения закономерностей из документов и применения их для верификации и анализа.

Такие алгоритмы отличаются от применяемых алгоритмов Data Mining тем, что:

- они связаны с работой в электронном архиве, поскольку идет базирование на специализированных моделях хранения данных;

- идет учет специфики энергетических отраслей, поскольку идет ориентация на проведение быстрого анализа больших объёмов информации.

В том числе это относится к специфическим символьным обозначениям, и


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 87

есть возможности для приведения неструктурированного набора документов к сложным структурированным спискам, которые требуются в ГОСТах.

Реализация данных алгоритмов в системе дает возможности для ускорения загрузки документов в архивы и обеспечения их автоматизированной группировки.

4.3. О программной реализации электронного архива Далее мы проведем рассмотрение вопросов, связанных с реализацией

модели и подходов, приведено краткое описание системы электронного архива. Осуществлялось решение задачи по переводу архива технической

документации, который включал около нескольких десятков тысяч миллиона страниц к электронно-структурированному виду.

В этой связи осуществлена разработка системы, особенности ее общей архитектуры даны на рис. 2. В ней показано, по какому пути может циркулировать информация

Рис. 2. Иллюстрация, по какому пути может циркулировать информация

Данные будут храниться внутри базы данных с привлечением созданной

модели хранения документов. С тем, чтобы реализовать доступ, применяются виртуальные представления (view) и хранимые процедуры.

Идет обращение приложений архива к ним унифицированным образом. При этом применяется сервер электронного архива.

Используемая архитектура ведет к таким преимуществам, как увеличение скорости и надёжности в работе, распределённости и простоте доступа к сервису архивов, масштабируемости, многоуровневой защите данных.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 88

Каждая составляющая в системе может быть изменёна независимым образом от других: есть возможности для смены платформы СУБД, применения необходимых языков программирования для того, чтобы реализовать клиентские приложения, добавлять и удалять новые компоненты в архиве.

Можно оценить эффективность рассматриваемого подхода. Можно рассматривать, как зависит скорость размещения в архиве документов относительно разной тематики по нескольким верификаторам от разных характеристик.

В начале рассматривалось небольшое число правил. После это требовалось, чтобы правила были изменены.

Тогда наблюдался рост средней скорости, с которой велось заполнение архива примерно в половину.

Вследствие разнородности информации и формирования новых правил по атрибутам, вначале было падение скорости. Но потом она увеличивалась.

Кроме этого, использовались различные подходы, связанные с тем, что применяются алгоритмы кластеризации, на базе которых ведется автоматизированное создание пакетов документов. Тогда пакеты могут быть реорганизованы так, что будет упрощен поиск по документам и проведение подготовки отчетов на их базе.

Тестовое время обработки документов было сокращено приблизительно на 30%.

Можно опираться на Web-приложение, чтобы поддерживать совместную работу с документами и вести удаленный доступ.

В нем реализуются функции, связанные с поиском и просмотром требуемых документов.

Поиск может осуществляться разным образом, то есть, учитываться атрибуты, вести полнотекстовый поиск или осуществлять комбинацию двух подходов. В атрибутивном поиске можно опираться на соответствующую модель.

При полнотекстовом поиске можно опираться на соответствующую схему по взаимодействию компонент. Тогда будет время сокращено заметным образом.

Выводы. На основе рассмотренных в работе подходов можно заметным образом

повысить эффективность работы системы документооборота.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 89

ГЛАВА 5. ЭЛЕКТРОННЫЙ ДОКУМЕНТООБОРОТ - ТРЕБОВАНИЯ ВРЕМЕНИ: СУЩНОСТЬ, ПУТИ РЕАЛИЗАЦИИ В УКРАИНЕ

ЕЛЕКТРОННИЙ ДОКУМЕНТООБІГ – ВИМОГИ ЧАСУ: СУТНІСТЬ, ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ

ELECTRONIC DOCUMENT FLOW - TIME REQUIREMENTS: NATURE, WAYS OF REALIZATION IN UKRAINE

DOI: 10.30888/2707-1685.2019-02-02-009 Вступ Питання необхідності автоматизації у системі державного (публічного)

управління давно перейшли у практичну площину. Запровадження належної автоматизації процесу управління пов’язано з широким використанням електронного документообігу в зазначеній системі. Незважаючи на очевидну необхідність та доцільність електронного документообігу різні організації, і у першу чергу державні, бачать це по різному. Одні – щодо підвищення ефективності організаційно-розпорядчих документів, а інші – щодо підвищення ефективності роботи управлінців, які створюють різного роду документи і лише деякі приділяють увагу обом аспектам.

Такий поділ різних точок зору на проблему електронного документообігу пов’язаний з: 1) розміром організації, де відпрацьовуються різного роду документи; 2) стилем управління; 3) галуззю виробництва; 4) рівнем технологічної зрілості управлінців; 5) наявність чи відсутність проблем з ефективним формуванням структури органів зазначеної системи управління тощо.

Проблемами електронного документообігу, практики їх підготовки, передавання сучасними електронними мережами та вплив на вирішення питань електронного урядування опікалися такі учені О. Коротич [1], Ю. Маркашов, І. Кобзев, О. Орлов, М. Мордвинцев [2], С. Єсімов [3], . Джоан Кедді [4], П. Клімушин [5], Т. Печникова [6] та інші.

Разом з тим, обґрунтування додаткових шляхів реалізації в Україні електронного документообігу і вплив на доцільне формування кількісного складу органів систем державного управління, на думку автора праці, потребує подальшого дослідження. Зазначене тісно пов’язано з новими викликами щодо: 1) захисту інформації в мережах документообігу; 2) втрати певної кількості зазначеної інформації в мережах із-за їх недосконалості; 3) обґрунтованого скорочення управлінського апарату як в центральних так і регіональних органах державної влади.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 90

5.1. Переваги електронного документообігу над паперовим. Документообіг – рух документів, які створені в організації і готові до

відправлення адресату або отримані від кореспондента і підлягають реєстрації, збереження та вивчення. Якщо документ готується, передається чи приймається за допомогою електронних засобів – від є електронний, а сам процес – електронний документообіг.

Отже, електронний документообіг являє собою механізм роботи з документами, представленими в електронному вигляді у реалізації концепції «безпаперового діловодства». Документ в електронному вигляді (електронний документ) може мати електронний підпис і зберігатися на будь-якому електронному носію.

На теперішній час фахівці у сфері електронного документообігу зазначають такі переваги електронного документообігу над паперовим як [7]: 1) розподілене оброблення документів на етапі виготовлення і користування; 2) розподіл прав доступу до документів різними фахівцями (управлінцями); 3) зручність роботи з проектом документу; 4) формування стандартних форм документу; 5) нескладність передавання (приймання) документу електронною поштою; 6) відстеження руху документу електронними мережами; 7) редагування документів-шаблонів; 8) зручний пошук документів на певних електронних носіях; 9) контроль процесу підготовки документу; 10) зручність реєстрації документів.

Крім того, запроваджений електронний документообіг дозволяє: 1. Зменшити кількість фахівців (управлінців та технічних працівників), які

залученні до підготовки і передавання (доставки) і приймання та збереження документу. До таких фахівців слід піднести тих, хто готує і редагує документ, кур’єри, канцелярські працівники, секретарі керівників, працівники архівів тощо.

2. Скоротити час на кожний з етапів підготовки і передавання (доставки) і приймання та збереження документу (рис. 1).


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 91

Етапи. Характеристика документу, час на реалізацію кожного з етапів

Підготовка тексту документу

Редагування документу

Відправлення документу

Зберігання документу

Паперовий, час 1t 2t 3t 4t

Електронний, час

1T 2T 3T 4T

Примітка: ∑∑ ji tT

Разом з тим, існують проблеми впровадження системи електронного

документообігу. 5.2. Проблеми впровадження системи електронного документообігу. До існуючих проблем слід віднести: 1. Консерватизм персоналу, який пов’язаний з низькою освіченістю,

небажанням вчитися та боязнення прозорості власної діяльності. 3. Застарілість керівних кадрів в державних організаціях (не бажання і не

вміння працювати з комп’ютером). 4. Постійні структурні зміни в організаціях і у першу чергу в структурі

органів управління, які формуються за структурно-функціональним принципом, а не за інформаційно-структурним [8].

Документ готується

«вручну» або за допомогою комп’ютера.

11 tT

Документ редагується редактором

«вручну» або за допомогою програми на комп’ютері.

22 tT

Відправлення за допомогою

кур’єра або електронною

поштою

33 tT

Організація зберігання: папка, шафа персонал або електронний носій

44 tT

Рис. 1. Порядок визначення значень деяких часових показників опрацювання документу в організації


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 92

5. Необхідність гарантування юридичної сили документу (необхідна відповідна законодавча база, наприклад, щодо впровадження «електронного підпису»).

6. Залишається проблема взаємодії з «зовнішнім паперовим світом». 7.Ззахисту інформації в мережах документообігу; 8 Втрати певної кількості зазначеної інформації в мережах із-за їх

недосконалості; 7. Не визначена ефективна реалізація електронного документообігу. Розглянемо деякі з проблем більш детально. 5.3. Ефективна реалізація електронного документообігу. Як відомо, електронний документообіг – високотехнологічний і

прогресивний підхід до значного підвищення ефективності роботи органів управління як державних так і недержавних організацій. Це пояснюється запровадженням методів електронного опрацювання інформації, шо суттєво впливає на: 1) зменшення часу на прийняття управлінського рішення; 2) полегшення процесу управління людьми, подіями тощо; 3) спрощує процес управління знаннями (розповсюдження наукової та навчальної інформації.

Усе це разом забезпечує ефективне управління за рахунок ефективної реалізації електронного документообігу. Для реалізації такого документообігу необхідно: 1) наявність в системі управління необхідних технічних засобів (частково ці питання авторами подано у працях [2, 9-11]; 2) відповідна підготовка управлінців (посадових осіб органів управління). В доповнення до змісту праць [12], необхідно зазначити підходити до оцінювання готовності усіх, хто залучається до електронного документообігу опановувати нові технологію їх підготовки, передавання (приймання), зберігання. Крім цього, слід врахувати: 1) наявність коштів на обчислювальну техніку продуктивністю до обсягу, змісту та захищеності електронного документу; 2) необхідність сто відсоткового оснащення персональними комп’ютерами усіх, хто працює з електронними документами; 3) наявність зв’язку з заданою пропускною здатністю між робочими місцями управлінців організації; 4) можливості програмного забезпечення, яке допускає перехід до електронного документообігу; 5) можливість перекладу на необхідну мову зазначених документів; 6) психологічну готовність керівника організації (керівника структурного підрозділу) до використання електронних документів з


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 93

власноручним електронним підписом. Для реалізації зазначеного вище, насамперед необхідно забезпечити: 1)

автоматизацію обміну документами; 2) захист інформації в мережах документообігу; 3) мінімальні втрати певної інформації в мережах обміну.

5.4. Автоматизація обміну інформацією. Електронний документообіг здійснюється з метою не лише скоротити

кількість бмажних документів з метою зменшення ресурсів на їх підготовку, передавання (приймання), збереження тощо, а і прийняття рішення щодо виконання певного завдання. З цією метою застосовується автоматизація обміну інформацією.

Як зазначено у праці [14], технологія в системі автоматизованого збирання й оброблення інформації починається з одноразового вимірювання первинної інформації, що характеризує переважно типові й масові (багато разів повторювані) процеси та явища, які відбуваються у виробничо-господарській та іншій діяльності об’єкта управління та його складових ланках. Ця інформація фіксується в ПЕОМ і негайно обробляється за розробленими алгоритмами, а потім використовується управлінцями і фахівцями для виконання їхніх посадових функцій. Для централізованого оброблення і передавання до об’єкту управління в цілому, зазначену інформацію збирають каналами зв’язку на централізовані ПЕОМ (сервер) з метою подальшого передавання.

Ефективність системи автоматизованого збирання, пыдготовки до передавання, приймання й оброблення інформації (електронного документу) насамперед залежить від застосовуваних методів і засобів з вимірювання, фіксування й передавання інформації на оброблення, а також від своєчасної оброблення її і передавання користувачам різних рівнів.

Практика свідчить, що традиційні методи збирання інформації не забезпечують оперативності та якості управління через те, що надто багато часу і завелика частка ручної праці витрачаються на таке збирання. Наприклад, поширений варіант формування фактичної інформації (певного документу) у вигляді первинного документа, який заповнюється вручну, а потім обробляється за допомогою ЕОМ, має ряд відомих недоліків. Зібрана таким чином (із великим запізненням) інформація після її оброблення може бути використана лише для бухгалтерського обліку та складання зведеної звітності. Що ж до інформації, потрібної для оперативного управління у певный системы,


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 94

то її збирають іншими (паралельно з зазначеними) способами, що ґрунтуються, як правило, не на документованій основі, й через це вона менш вірогідна.

Описана ситуація пояснюється тим, що затримка первинної інформації до її обробки на ЕОМ трапляється тому що, як показує аналіз цих процесів, доводиться тривало документально (юридично) оформляти первинні документи, на яких ґрунтується наприклад, бухгалтерський облік, а також надто недосконалі способи передавання цих документів на оброблення.

Як выдомо, первинна (один раз зібрана) інформація (інформація для формування певного документу), що характеризує фактичні процеси та явища, які відбуваються на об’єктах управління, після обробки її на ПЕОМ використовувалася управлінцями не лише для обліку, аналізу та складання установленої звітності, а й для вироблення відповідних конкретних рішень у різних режимах (оперативному, поточному тощо), потрібно організувати в ритмі функціонування системи автоматизоване збирання первинної інформації для її наступної автоматичної оброблення на ПЕОМ у такому самому режимі: рівню оброблення інформації має відповідати такий же рівень збирання цієї інформації. В іншому разі буде неефективно використовувати ПЕОМ.

Автоматизоване збирання єдиної первинної інформації в ритмі функціонування системи (організації) може бути здійснене, наприклад, за допомогою персональних ЕОМ, використовуваних як автоматизовані робочі місця (АРМ) на основі так званого бездокументного методу з наступним підтвердженням переданої на оброблення інформації первинними документами чи такими, що їх замінюють (наприклад, щоденні нагромаджувальні відомості). Технологія формування й оформлення у зазначеному ритмі системи (організації) первинних показників, що характеризують масові процеси чи явища, впроваджуватиметься автоматизовано завдяки попередньому створенню бібліотеки описаних форм первинних і вихідних (результатних) документів, що видаються на екран або на паперовий носій, а також масивів з умовно-постійною (довідковою, нормативною, плановою, договірною і т. ін.), а іноді й розрахунковою інформацією.

На теперішній час відомі два способи організації технології автоматизованого збирання масової (за типовими формами) єдиної первинної інформації для формування певного документу в ритмі функціонування системи (організації): 1) з попереднім автоматичним формуванням документа-заготовки (форма документа, заповнена умовно-постійною інформацією) на екрані ПЕОМ та друкуванням цього документа-заготовки на паперовому носії (фактична інформація вноситься до нього і на екран додатково); 2) з наступним


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 95

друкуванням первинного документа (або такого, що його замінює) на паперовому носії, форма якого спочатку автоматично формується і повністю заповнюється умовно-постійною, а потім і фактичною інформацією на екрані ПЕОМ.

У процесі формування електронного документу важливо забезпечити його захист від небажаного зовнішнього впливу.

5.5. Захисту інформації в мережах документообігу. Обмін електронними документами має бути належним чином захищений.

Документ повинен бути обладнаний електронним підписом, що гарантує авторство і незмінність змісту документу, а в окремих випадках й закриттю криптографічними способами від несанкціонованого доступу. Захист інформації в мережах документообігу доцільно здійснювати з використанням певних процедур захисту, до яких можна віднести [13]:

1. Процедура шифрування даних. Процедура призначена для «закриття» всіх даних абонента або декількох повідомлень (документів). Це може здійснюватися на двох рівнях: 1) шифрування в каналі зв’язку (лінійне шифрування); 2) між кінцеве шифрування (абонентське).

У праці [15] автор розглядає сучасні симетричні та асиметричні методи криптографічного захисту інформації, квантову криптографію та особливості криптосистем на основі еліптичних кривих.

2. Процедура цифрового підпису. Слугує для підтвердження змісту документу. Вона засвідчує факт відправлення документа тим абонентам (посадовим особам), які вказані у заголовку. Цифровий підпис є функцією від змісту таємної інформації, відомої тільки абоненту-джерелу, і загальної інформації, відомої всім абонентам системи (наприклад, системи органів державного управління регіонального рівня).

3. Процедура управління доступом. Ця процедура виконується на основі множини правил і формальних моделей, що застосовуються як аргумент доступу до інформації (до документу) про ресурси (кваліфікацію) та ідентифікатори абонентів.

4. Процедура забезпечення цілісності даних. Передбачається Вступм в кожному повідомленні (документі) деякої додаткової інформації. яка є функцією від змісту повідомлення. В рекомендаціях Міжнародної організації стандартів (МОС) розглядаються методи забезпечення цілісності повідомлення


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 96

двох типів: 1) забезпечення цілісності поодиноких блоків даних; 2) забезпечення цілісності потоку блоків даних або окремих полів цих блоків.

5. Процедура аутентифікації, яка призначена для захисту при передаванні в мережі паролів або автен-тифікаторів логічних об’єктів. Для цього використовуються криптографічні методи і протоколи (наприклад, процедура «трикратного рукостискання»). Метою таких протоколів є захист від установлення з’єднання з логвїічним об’єктом, утвореним порушниками або діючим під його управлінням із метою імітації роботи справжнього об’єкту.

6. Процедура заповнення потоку в телекомунікаційних системах, як технічною основаною електронного документообігу, призначена для запобігання аналізу трафіку. Ця процедура аналогічна процедурі маскувального радіообміну в радіомережах силових відомств.

7. Процедура управління маршрутом, призначена для організації передавання (приймання) електронних документів тільки маршрутами, утвореними за допомогою надійних і безпечних технічних засобів і систем.

8. Процедура підтвердження характеристик даних передбачає наявність арбітра, який є довіреною особою взаємодіючих абонентів електронного документу і може підтвердити цілісність, час передавання документу, а також запобігти можливості відмови джерела (абонента, що передає документ) від видавання будь-якого повідомлення, а споживача (абонента, що приймає документ) – від його приймання, тобто підтвердження причетності.

Крім зазначених процедур важливим в системі захисту електронного документу є виконання організаційно-технічних заходів що забезпечення безпеки в системах обміну такими документами.

Питання криптографічного захисту електронного документу (інформації) – тема окремого дослідження.

Нижче зупинимося на аналізі організаційно-технічних заходів. Організаційні заходи включають: 1) вивчення і використання нормативно-

законодавчої бази щодо забезпечення безпеки в інформаційних і телекомунікаційних системах; 2) підбор персоналу, що допускається до обробки конфіденційної інформації; 3) організацію збереження і доступу до документів; 4) організацію контрольно-пропускного й охоронного режиму, виключення впливу стихійних лих на безпеку збереженої й оброблюваної інформації тощо.

На початковій стадії організації робіт щодо захисту електронного документу: 1) установлюється наявність конфіденційної інформації в документі, оцінюється рівень конфіденційності й обсяг; 2) оцінюється


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 97

можливість використання наявних в практиці сертифікованих засобів захисту, виходячи з режиму оброблення і передавання інформації в системі, типу системи, складу основних технічних засобів техніки тощо; 3) визначається ступінь участі персоналу управлінців та обслуги, функціональних і виробничих служб у процесі оброблення і передавання (приймання) інформації, характер їхньої взаємодії між собою і зі службою забезпечення безпеки; 4) визначається (розробляється) план заходів щодо забезпечення безпеки циркуляції електронних документів в системі управління.

Важливе місце в системі організації робіт із забезпечення безпеки електронних документів (інформації в зазначених документах) на підприємствах і організаціях, як правило, займається служби захисту інформації, основним завданням яких є організація робіт з виявлення можливостей і попередженню витоку інформації, методичне керівництво й участь у розробці вимог по захисту інформації від несанкціонованого доступу, аналітичного обґрунтування необхідності захисту інформації, узгодження вибору програмно-технічних засобів і систем захисту.

Для ефективної і надійної роботи системи забезпечення безпеки електронного документу (інформації) необхідно правильно організувати дозвільну процедуру доступу користувачів до інформації, тобто надати користувачам право працювати з тією інформацією, що необхідна їм для виконання своїх функціональних обов'язків, установити їхнього повноваження щодо доступу до інформації.

Серед першочергових заходів щодо забезпечення безпеки інформації важливе місце займає охорона об’єкта, в якому розміщена система, що захищається, (територія, будинки, приміщення, сховища інформаційних носіїв тощо), шляхом установлення відповідних технічних засобів охорони, що запобігають розкрадання інформаційних носіїв, а також несанкціонований доступ до апаратури і каналів зв'язку.

Основною характерною рисою діяльності підприємства (організації), пов’язаного з обробленням і передаванням (прийманням) підлягаючому захисту інформації є функціонування системи захисту інформації як комплексу програмно-технічних засобів і організаційних рішень, що передбачають: 1) облік, збереження і видачу користувачам інформаційних носіїв, паролів, ключів; 2) ведення службової документації служби захисту інформації (генерацію паролів, ключів, супровід правил розмежування доступу); 3) оперативний контроль за функціонуванням служби захисту інформації; 4) контроль за ходом технологічного процесу оброблення і передавання


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 98

(приймання) інформації шляхом реєстрації аналізу дій користувачів, сигналізації про небезпечні події.

Для надійного захисту території охоронюваних об’єктів, де опрацьовується електронний документ, сучасний комплекс повинний містити в собі наступні основні складові: 1) механічну систему захисту; 2) пристрій оповіщення про спроби вторгнення; 3) оптичну (телевізійну) систему впізнання порушників; 4) центральна посада охорони, що здійснює збір, аналіз, реєстрацію і представлення повідомлень, що надходять, а також керування периферійними пристроями (воротами, загородженнями тощо); 5) персонал охорони (патрулі, чергові).

Оповіщення про вторгнення на охоронювану територію здійснюється за допомогою різних датчиків. У системах захисту периметра території без огорожі використовують мікрохвильові, інфрачервоні, ємнісні й електричні датчики.

Мікрохвильові системи ґрунтуються на контролі інтенсивності СВЧ спрямованого випромінювання передавача, що сприймається приймачем. Спрацьовування сигналізації відбувається при перериванні цього спрямованого випромінювання. Помилкові включення сигналізації (помилкова тривога) можуть бути обумовлені переміщенням у контрольованій зоні тварин, впливом рослинності, атмосферних опадів, пересуванням транспортних засобів, а також впливом сторонніх передавачів.

В інфрачервоних системах між передавачем і приймачем контролюється інтенсивність випромінюваного монохроматичного світлового випромінювання в невидимої інфрачервоній (ІЧ) області. Спрацьовування сигналізації відбувається при перериванні одного або декількох світлових променів. Помилкові включення сигналізації можуть бути обумовлені переміщенням у контрольованій зоні тварин, сильним туманом або снігопадом.

Принцип дії ємнісної системи оповіщення ґрунтується на формуванні електростатичного поля між паралельно розташованими передавальними і сприймаючими дротовими елементами спеціального огородження. Спрацьовування сигналізації відбувається при реєстрації визначеної зміни електростатичного поля, що має місце при наближенні людини до елементів огородження. Помилкові включення сигналізації обумовлені переміщенням тварин, впливом рослинності, зледенінням елементів огородження, атмосферними впливами або забрудненням ізоляторів.

Електричні системи оповіщення базуються на використанні спеціального огородження зі струмопровідними дротовими матеріалами. Критерієм


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 99

спрацьовування сигналізації є реєстрація змін електричного опору струмопровідних елементів при дотику до них. Помилкові включення сигналізації можуть бути викликані тваринами, рослинністю або забрудненням ізоляторів.

Останнім часом з’явилися системи, засновані на інших принципах. Системи об’ємного контролю приміщень і територій. Вони засновані на

тім, що фіксується об’ємне поле, створюване датчиком-генератором сигналів побудованих різним чином. З появою стороннього об’єкта конфігурація електричних полів міняється, що і фіксується приймачем.

Застосовується система, що реагує на зміну якихось фізичних параметрів оптичних кабелів, як переносників інформації електронних документів при торканні.

Широке поширення знайшли телевізійні системи спостереження й оповіщення.

Для запобігання вторгнення на охоронювану територію використовується система, у якій знаходять застосування освітлювальні або звукові сигнальні установки. В обох випадках порушник, що намагається проникнути на охоронювану територію, інформується про те, що він виявлений охороною, що робить цілеспрямований психологічний вплив. Крім того, використання освітлювальних установок забезпечує сприятливі умови для дій охорони.

Складні комплекси захисту охоронюваних територій, що складаються, як правило, з декількох систем, можуть ефективно функціонувати за умови, що робота всіх технічних установок постійно контролюється і керується центральним пристроєм.

Отже, організація електронний документообіг крім спеціальної підготовки управлінців і обслуги та моральної готовності керівників організацій, потребує реалізації широкого кола організаційних та технічних заходів. Крім цього, такий документообіг потребує наявності психологічно підготовлених фахівців чергової зміни системи технічного контролю за захистом документів на етапі підготовки і переселання.

5.6. Втрати певної інформації в мережах обміну. Методичні підходи щодо визначення кількості втраченої інформації при

передаванні (прийманні) електронних документів подано у працях [16, 17]. Автор вважає, що розроблені методичні підходи можуть бути застосовані в


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 100

системі електронного документообігу. Для передавання (приймання) інформації між органами влади різних рівнів

управління створюються лінії зв’язку з управління з використанням радіозасобів короткохвильового та ультракороткохвильового діапазонів та ліній проводового зв’язку.

Оцінювання створеної мережі зв’язку доцільно здійснювати за такою схемою: на першому етапі визначено кількість інформаційних напрямків зв’язку між органами управління; на другому етапі визначена необхідна кількість каналів зв’язку на окремому інформаційному напрямку; на третьому етапі визначення живучості каналів зв’язку на окремому інформаційному напрямку; на четвертому етапі визначення кількості втраченої розвідувальної інформації в мережі зв’язку системи розвідки.

Не принижуючи ролі перших трьох етапів розглянемо детально зміст четвертого етапу.

6.1. Методичний підхід щодо визначення кількості втраченої інформації в мережі зв’язку системи документообігу між органами управління різного рівня.

Суть підходу полягає в тому, що при передаванні інформації від органів одного рівня управління до органів іншого в лініях зв’язку вона буде втрачатися за різних причин. Важливим є визначення на скільки ця інформація буде втрачена і як вона вплине на прийняття управлінського рішення.

У подальшому, для спрощення доказової бази будемо вважати: об’єкт х – кількість інформації, яку передає старший орган до підлеглого органу управління; об’єкт у – кількість інформації, яку отримав орган управління із тієї, що передав старший орган

Стан цих об’єктів утворює дві групи подій, між якими може існувати та або інша ступінь ймовірнісного зв’язку (рис. 2), якщо при цьому відомі ймовірності ( )іхР , коли настане подія х, ймовірність ( )jуР , коли настане подія

у, а також ( )jі у,хР сумісного настання подій іх та jу .

Така система двох груп випадкових подій важлива для оцінювання різниці

х у

( )іхР

( )jуР

Рис. 2 – Ймовірнісний зв’язок між групами подій


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 101

між кількістю інформації, яку передає старший орган орган і тією, яку отримує підлеглий орган системи державного управління. Дійсно, за групу подій х може бути прийнято різний стан інформації, яку передає старший орган підлеглому органу управління, а за групу подій у – стан інформації, що приймає підлеглий орган управління. Зв’язок між двома групами подій здійснюються лініями зв’язку системи управління.

Наведена схема на рис. 2 може бути використана у разі проведення аналізу між зазначеними вище явищами з передаванням інформації від одного органу до іншого органу управління навіть і у тому випадку, коли кількісна оцінка інформації не має принципового значення. При цьому явище х та у зовсім не обов’язково повинні подаватися у кількісному вимірі.

У системі двох груп подій можна визначити декілька значень ентропії. Як зазначено у праці [18] під ентропією розуміється кількісна міра невизначеності значення інформації на ту мить, коли вона оцінюється. Разм з тим, під ентропією розуміється міра невизначеності стану системи.

Невизначеність настання події х може бути оцінена ентропією: ( ) ( ) ( )∑ ⋅−=

іiі xPlogхРхН . (1)

Невизначеність настання події у може бути оцінена ентропією: ( ) ( ) ( )∑ ⋅−=

іiі уPlogуРуН . (2)

Крім того, слід звернути увагу на подію, яка полягає у співпаданні події іх з подією jу , та оцінити невизначеність стану усієї системи ентропії

( ) ( ) ( )∑∑ ⋅−=і j

jiji y,xPlogy,xу,хН . (3)

У частковому випадку, коли подія х незалежна від події у , наприклад, лінія зв’язку для передавання інформації від старшого органу до підлеглого органу системи управління придушена радіозавадою і не працює, тоді ентропія системи (рис. 2) дорівнює сумі ентропій обох груп подій

( ) ( ) ( )уНхНу,хНm += . (4) Слід зазначити, що це відбудеться лише при відсутності взаємозв’язку між

подіями х та подіями у. Якщо ж подія х і подія у в якійсь ступені взаємозв’язані, тоді ( ) ( ) ( )уНхНу,хН +< .

Одже, наявність зв’язку між різними органами системи управління зменшує (руйнує) невизначеність системи. Слід зазначити, що будь-яке руйнування невизначеності означає отримання інформації [18]. Як наслідок, кількість інформації ( )у,хІ , отриманої завдяки наявності взаємозв’язку


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 102

системи (зв’язку між різними органами системи управління) може бути оцінено як різниця невизначеності системи до і після встановлення зв’язку:

( ) ( ) ( ) ( )у,хНуНхНу,хІ −+= . (5) Слід звернути увагу на умовну ймовірність ( )jх уР і

, коли настає подія jу

за умови, що відбулася подія іх . Та ймовірність може бути визначена за формулою [18]:

( ) ( ) ( ) ( ) ( )iyjjxijі xPyPyPxPу,хР ji ⋅=⋅= . (6)

За умовними ймовірностями можна обчислити (визначити) умовні ентропії. Так, невизначеність події jу за умови, що подія ix відома, може бути

оцінена ентропією ( ) ( ) ( )∑ ⋅−=і

iхіхх уPlogуРуН ііі.

У залежності від значення і значення ентропії ( )уН іх змінює своє

значення випадковим чином, тому можна для характеристики невизначеності подій у за умови, що х відомо, використати середню величину ентропії, яка по-суті є математичним очікуванням випадкової величини ( )уН іх [20]:

( ) ( ) ( ) ( ) ( ) ( )∑ ∑∑ ⋅⋅−=⋅=і j

jxjxіі

хіх yPlogyPхРуНхРуН iiі . (7)

Якщо підставити у зазначений вираз значення ( ) ( )( )i

jijх xP

y,xPуР і = , то

отримаємо: ( ) ( ) ( ) ( ) ( )∑∑ ∑∑ =⋅+⋅−=

і j ii

jjijijiх xPlogy.xPy.xPlogy.xPуН

( ) ( ) ( ) ( )∑∑ ∑ ⋅+⋅=i j i

iijiji xPlogxPy,xPlogy.xP . (8)

Отже, ( ) ( ) ( )хНу,хНуН х −= . Аналогічним чином можна отримати ( ) ( ) ( )уНу,хНхН у −= .

Якщо представити зазначені вище вирази у вигляді: ( ) ( ) ( )уНхНу,хН х+= , (9) ( ) ( ) ( )хНуНу,хН у+= , (10)

тоді можна сформулювати отримані результати таким чином: сумісна невизначеність двох груп подій дорівнює сумі невизначеності подій однієї групи та умовній невизначеності другої групи за умови, що подія першої групи відома.

Якщо подія х представляє собою стан інформації, яку старший орган


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 103

передає підлеглому органу системи управління, а подія у – стан інформації, яку приймає підлеглий органу управління, тоді умовна ентропія ( )уН х може бути названа неоднозначністю приймальної частини створеної системи, так як вона характеризує невизначеність стану приймальної частини (підлеглого органу управління) за умов, що сигнал надісланий передавальною частиною системи (старшим органом) відомий. Причиною цієї невизначеності є завади, які чинить зовнішнє середовище (противник), та скривлення сигналів в каналах мережі передавання (приймання) інформації в системі документообігу.

Фізична сутність виразів (9; 10) полягає в тому, що сумісна невизначеність системи передавання (приймання) інформації складається невизначеності стану інформації, що передається до підлеглого органу управління, і неоднозначністю інформації, що він приймає. Лише у випадку відсутності в мережі завад та скривлень інформації, буде виконуватися рівність ( ) ( ) 0хНуН ух == , тобто

невизначеність стану мережі передавання (приймання) інформації дорівнює невизначеності стану передавальної її частини (стану інформації, що передається) та невизначеності стану приймальної її частини (стану інформації, що приймається).

У системі управління старший орган оцінює стан (обсяг, повноту та достовірність) інформації, яку він передає, за станом тієї інформації, що він отримує. Тому для дослідження можливостей мережі передавання (приймання) інформації представляє інтерес з’ясування наскільки зменшиться невизначеність події х (стан інформації, що передає старший орган), якщо подія у відома (стан інформації, що приймає підлеглий орган управління). Для вирішення цього наукового завдання знайдемо ентропій ( )хН та ( )хН у :

( ) ( ) ( ) ( ) ( )у,хНуНхНхНхН у −+=− . (11)

Аналогічно цьому можна визначити зменшення невизначеності події у, якщо подія х відома:

( ) ( ) ( ) ( ) ( )у,хНхНуНуНуН х −+=− . (12)

Праві частини виразу 11 та 12 дорівнює кількості інформації ( )у,хІ , яка отримується завдяки зв’язками між старшим органом і підлеглим органом системи управління, що по-суті характеризує мережу передавання (приймання) розвідувальної інформації:

( ) ( ) ( )хНхНу,хІ у−= , (13)

( ) ( ) ( )уНуНу,хІ х−= . (14)


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 104

Таким чином, отримані вирази 13 і 14 повністю характеризують невизначеність системи із двох груп випадкових подій та її частин, а також дозволяють обчислити кількість інформації, яка передавалася старшим органом до підлеглого органу системи управління.

У разі відсутності в системі управління обміну інформацією завад і її скривлень, тобто ( ) ( ) 0хНуН ух == , кількість інформації, що передається стає

рівною невизначеності інформації, що передає старшим орган або тієї, що приймає підлеглий орган управління:

( ) ( ) ( ) ( )у,хНуНхНу,хІ === . (15)

Для визначення кількості інформації, що передає старший орган ( )хІ підлеглому органу управління, якщо останній її отримав у такій кількості ( )хІ у .

Враховуючи, що у мережі передавання (приймання) інформації задіяні ліній зв’язку з технічними характеристиками, які забезпечують їх безперервну роботу з коефіцієнтом простою у межах 2,0Кпрп ≤ (табл. 1) [21], тоді можна

наукове завдання вирішити за такою послідовністю. Таблиця 1

Нормативні значення коефіцієнту простою ліній зв’язку Род ліній зв’язку Ланка управління

регіональна загальнодержавна Короткохвильовий зв’язок 0,3 0,25 Ультракороткохвильовий зв’язок 0,1 0,05 Космічний зв’язок - 0,2 Тропосферний зв’язок - 0,15 Радіорелейний зв’язок 0,2 0,15

Крок перший. Визначаємо кількість інформації, що отримав підлеглий

орган управління ( )хІ у . Крок другий. Визначаємо кількість інформації, що

передав старший орган системи управління ( )хІ . Якщо припустити, що для передавання (приймання) інформації використовуються лінії зв’язку з коефіцієнтом простою 2,0Кпрп ≤ , тоді можна вважати, що на протязі одного

часу було втрачено до 20% інформації. Тобто ( ) ( ) ( ) ( )хІ2,1хІ2,0хІхІ ууу ⋅=⋅+= .


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 105

Висновки. Отже, питання необхідності автоматизації у системі державного

(публічного) управління давно перейшли у практичну площину. Запровадження належної автоматизації процесу управління пов’язано з широким використанням електронного документообігу в зазначеній системі. Електронний документобіг потребує реалізації певних заходів. Реалізація розглянутих у праці заходів, способів і підходів дозволить: 1) формувати сприятливі умови для електронного документобігу; 2) підвищити копетентність посадових осіб при підготовці та опрацюванні таких документів; 3) наближити управлінський процес в Україні до автоматизованого, що забезпечить скорочення ресурсів при підготовці, передаванні та прийманні і збереженні електронних документів.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 106

ГЛАВА 6. ПОСТСОВЕТСКАЯ РОССИЯ ВО ВНЕШНЕПОЛИТИЧЕСКОЙ СТРАТЕГИИ США

ПОСТРАДЯНСЬКА РОСІЯ В ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІЙ СТРАТЕГІЇ США POST-SOVIET RUSSIA IN THE US FOREIGN POLICY STRATEGY

DOI: 10.30888/2707-1685.2019-02-02-002 Введение Мир переживает самый глубокий кризис за весь период постбиполярности.

Среди формирующих его противоречий по степени остроты и масштабам влияния на международную среду одним из наиболее значимых является конфронтация между США и Россией, которую нередко определяют метафорой «вторая холодная война». Конфликт на Украине и его интернационализация стали главным драйвером российско-американского противостояния, нередко сравниваемым с Берлинским и Карибским кризисами, подводившими мир к грани ядерной войны1.

В современном мире, полном конфликтов, в качестве инструмента политики широко используется образ врага. Независимо от конкретных объектов – персон, групп, государств, он имеет шаблонную структуру, основными концептуальными составляющими которой являются: во-первых, оппозиция «свои - чужие»; во-вторых, внедряемая в массовое сознание ситуация «опасности», исходящей со стороны «чужих», наделяемых негативными характеристиками и нередко демонизируемых; в-третьих, необходимость решительных действий для противостояния «чужим».

Образ врага нередко служит целям агрессивной политики государств. Заклеймив государство как «врага», можно оправдать перед мировым сообществом применение санкций по отношению к оппоненту. Под предлогом борьбы с «врагом» во имя демократии возможна реализация имперской политики, направленной на обеспечение доминирования в глобальном или региональном измерении.

В условиях полицентризации мировой политики образ врага как инструмент воздействия на государств-соперников усложняется

1 Проблематика конфликтности в современном мире обстоятельно освещается в отечественных исследованиях последних лет. См.: Проблемы конфликтности в современном мире. Научная жизнь //Мировая экономика и международные отношения. 2016. 6. С. 90-101; Никитин А.И. Международные конфликты: вмешательство, миротворчество, урегулирование. Учебник. М.: «Аспект Пресс», 2017. 384 с.; Мир 2035. Глобальный прогноз / под ред. акад А.А.Дынкина / ИМЭМО им. Е.М.Примакова РАН.- М.: Магистр, 2017. – 352 с.;Сирота Н.М. Конфликты в мировой политике. Мегатренды глобального социума. Saarbrucken, Deutschland: Palmarium Academic Publishing. 2019. 121 p.; Сирота Н.М., Мохоров Г.А. Международно-политическая конфликтность. Сб. ст. Saarbrucken, Deutschland: Lambert Academic Publishing, 2019. 76 p.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 107

и подвергается трансформации. Во внешнеполитическом позиционировании Соединённых Штатов он играет важнейшую функциональную роль в консолидации американской нации применительно прежде всего к Китаю и России.

Опираясь на имеющиеся разработки отечественных учёных, прежде всего исследования Баталова Э.Я., Журавлёвой В.Ю. и Хозинской К.В. [1], Кременюка В.А. [2], Караганова C.А. [3], Самуйлова С.М. [4], Шаклеиной Т.А. [5] и др., авторы в исследовании внешнеполитической стратегии США по отношению к постсоветской России акцентируют внимание на использовании образа врага с целью дискредитации соперника. Источниковую базу главы составляют публикации известных политологов «старой школы», на протяжении десятилетий оказывающих значительное влияние на формирование внешнеполитического курса США, – Зб. Бжезинского, Г. Киссинджера, Р. Пайпса, Г.Аллисона, М. Манделбаума, а также представителей новой генерации специалистов по России – Л. Арона, М. Макфола, Д. Саймса, С. Сестановича, В.Хэнсона и др.

Основной текст. На протяжении периода холодной войны СССР был соперником США, для дискредитации которого широко использовался образ врага. Структурирование собственного образа Америки как воплощения демократических идеалов во многом строилось на противопоставлении негативному образу СССР. После распада СССР исчез объект враждебного восприятия, на котором в существенной мере основывалась идентичность США.

В течение постбиполярного периода позиция политико-академического сообщества США в оценке образа России претерпела существенную эволюцию, отражая противоречия и коллизии становления полицентрического мироустройства, прежде всего меняющийся расклад сил в группе мировых держав, а также неоднозначные процессы в самой России. Тем не менее исходный посыл аналитиков неизменно состоял в том, что антидемократичность и агрессивность России являются её «генетическим кодом». При этом российский неоимпериализм понимается по-разному: одни эксперты делают акцент на стремлении современной России восстановить СССР, другие – попытку решить геостратегическую задачу создания собственной зоны влияния в мире.

В начале 90-х годов Россия избавилась от образа врага в глазах многих американцев и приобрела образ партнёра. В подписанной 1 февраля 1992 года президентами Дж. Бушем и Б. Ельциным Кэмп-Дэвидской декларации о новых


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 108

отношениях между двумя государствами говорилось, что Россия и США не рассматривают друг друга в качестве потенциальных противников, а их отношения «характеризуются дружбой и партнёрством» [6]. Поскольку Россия воспринималась как страна, стремящаяся развиваться по демократическому пути и быть партнёром Запада, в 1994 – 1996 гг. обсуждались вопросы финансирования экономических и политических преобразований в России.

Тем не менее даже в этот период известные аналитики рассматривали вероятность возрождения автократического Российского государства, обладающего значительной военной мощью и угрожающего соседям. Рекомендовалось проявлять сдержанность в оказании экономической помощи и избирательно поддерживать участников политического процесса. Для предотвращения потенциальной агрессивности со стороны России предлагалось вовлекать республики Прибалтики в европейские политические институты и структуры безопасности.

Один из ведущих геостратегов Запада Зб. Бжезинский главные задачи США видел, во-первых, в содействии становлению по-настоящему постимперской России, способной занять достойное место в концерте передовых демократических государств, и, во-вторых, в консолидации постсоветских государств с целью создания благоприятного геополитического контекста для трансформации России в постимперское государство [7]. Важнейшим условием реализации партнёрства России с Западом Зб. Бжезинский считал её отказ от имперских притязаний на постсоветском пространстве и прежде всего в прибалтийских республиках бывшего СССР [8].

В дискуссиях 90-х гг. о состоянии российско-американских отношений среди экспертов в течение первого срока президенства Б. Клинтона преобладал умеренно-либеральный подход, проявлявшийся в поддержке российских преобразований и отказе от завышенных ожиданий на их скорый успех, но в дальнейшем из-за торможения хода и темпов реформ, а также переориентации России на многовекторность внешнеполитического курса усиливались позиции тех экспертов, которые требовали принятия жёстких мер для противодействия укреплению её геополитического влияния.

По мнению многих экспертов, оказались неосуществлёнными надежды на превращение России в дружественное США государство с рыночной экономикой, которое сконцентрировало бы усилия на решении внутренних проблем. У власти укрепились сторонники установления российской гегемонии на постсоветском пространстве и воссоздания Советской империи. В


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 109

сложившейся обстановке предлагалось прекратить оказание России финансовой помощи, стимулирующей её экспансионизм.

В экспертной среде, особенно среди неоконсерваторов, были сильны опасения в связи с перспективой установления контроля России над Украиной, чьи стратегическое положение, численность населения и природные ресурсы могли бы поднять российский статус до имперского и превратить Россию в опасного конкурента Соединённых Штатов, способного расширить влияние на международные процессы. Эта точка зрения Зб. Бжезинского, представленная в книге «Великая шахматная доска: главенство Америки и ее геостратегические императивы» (1998), разделялась значительной частью политического класса США.

Обеспокоенность политикой России на постсоветском пространстве выражали и те эксперты, которые оценивали её потенциал как недостаточный для восстановления былого статуса полноценного великодержавного актора. Они опасались того, что Россия, несмотря на утрату многих ключевых позиций, даже в ослабленном состоянии своими действиями будет способна оказывать дестабилизирующее воздействие на внутриполитическую обстановку в соседних государствах и станет препятствием для осуществления глобальной стратегии Соединённых Штатов, следуя которой они смогут сохранить и упрочить свое исключительное положение в мире.

Сторонники поддержания партнёрских отношений с Россией, в числе которых были известные политики Дж. Кеннет, Дж. Мэтлок, С. Тэлботт, политологи Дж. Гэддис, М. Макфол, С. Сестанович, высказывались за признание в ней статуса великой державы, несмотря на ослабление позиций по сравнению с СССР. В отношениях с Россией они предлагали сочетать сдержанность и диалог, ориентируясь прежде всего на её внешнеполитическое поведение. Учёный и дипломат Дж. Кеннан, один из создателей военно-силовой доктрины «сдерживания», утверждал, что Россия в любом формате располагает большим потенциалом к быстрому восстановлению и активной роли в мировой политике [9]. По мнению бывшего посла США в Москве Дж. Мэтлока, несмотря на ограниченность силовых и экономических ресурсов России по сравнению с СССР, её влияние в Евразии способно затормозить или даже заблокировать реализацию американских планов в регионе [10].

Эксперты либерального направления, разочарованные нарастанием авторитарных тенденций в России, даже предлагали возвести содействие развитию демократии и рыночных отношений в этой стране в ранг национальных интересов США, поскольку возрождение диктатуры вынудит их


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 110

резко увеличить ассигнования на оборонные нужды. Согласно М. Макфолу, от Соединённых Штатов зависит будущее России – пополнит она западное сообщество или число стран-изгоев [11].

При сохранении декларативной приверженности части американской элиты идее стратегического партнёрства с Россией с учётом её национальных интересов на официальном уровне закреплялся курс на свёртывание этого партнёрства, превращение постсоветского пространства в сферу влияния США, утверждение силового подхода к международным отношениям. Расширение НАТО на восток путём включения в него стран Восточной Европы и Прибалтики явилось источником серьезных разногласий между Россией и США и вызвало острую полемику в американском политико-академическом сообществе28. Россией же был взят курс на реализацию «многовекторной политики», компонентом которой было прагматическое взаимодействие с Соединёнными Штатами исходя из соображений целесообразности.

Представляется обоснованной констатация известного российского американиста Т.А. Шаклеиной: «Оценивая международное положение России и состояние российско-американских отношений, американские политологи признали, что назначение Е.М. Примакова ознаменовало собой конец трёх великих иллюзий:

1) прежних иллюзий президента Б.Н. Ельцина и министра иностранных дел А.В. Козырева, что России как великой державе будет позволено интегрироваться с миром и мировой экономикой без каких либо возражений со стороны Запада;

2) конец американской иллюзии, согласно которой Россия позволит без какой либо компенсации разоружить себя и отказаться от своего статуса в мировой политике;

3) конец европейской иллюзии о том, что разногласия в связи с расширением НАТО можно будет урегулировать как временные разногласия

28 Г. Киссинджер, акцентируя внимание на том обстоятельстве, что Россия с позиций своего исторического опыта «… просто обязана проявлять особый интерес к безопасности на всей её обширной территории…», рекомендовал Западу «…быть очень осторожным, чтобы не приближать границы своего объединенного военного блока вплотную к России». Высказанные им суждения о содержании американского внешнеполитического курса сохраняют актуальность в современной обстановке возросшей напряжённости в отношениях между Россией и Западом: «Соединённым Штатам и их союзникам необходимо установить два приоритета в их отношениях с Россией. В первую очередь нужно постараться, чтобы к мнению России с уважением прислушивались в возникающей системе международных отношений; необходимо сделать всё для того, чтобы Россия почувствовала, что она участвует в принятии многосторонних решений, особенно касающихся её безопасности. В то же время Соединённые Штаты и их союзники должны постоянно подчёркивать – вопреки любым своим пристрастиям, - что их обеспокоенность сохранением баланса сил отнюдь не исчезла с окончанием холодной войны» (Россия в американской геополитике: до и после 2014 года (перевод с английского) / Збигнев Бжезинский, Генри Киссинджер. М.: Родина, 2018. С.156-157.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 111

между друзьями» [5. C.187]. Практически все образы постсоветской России, складывавшиеся в США в

90-х гг. и окрашенные в критические, а порой и алармистские тона, тем не менее несли в себе позитивный заряд и выражали надежду на «спасение России», движущейся в «правильном», либерально-демократическом направлении и добившейся осязаемых успехов, подлежащих закреплению. Такой подход отражён в публикациях известного шведского экономиста А. Ослунда, профессора ряда американских университетов, работавшего экономическим советником правительств России, Украины, Кыргызстана в 1990-е годы [12].

В ходе предвыборной кампании президента США 2000 г. участники внешнеполитических дискуссий оценивали статус России в сравнении с США, Китаем и Индией невысоко – как великой державы, находящейся в состоянии упадка. Вместе с тем проявлялась незаинтересованность в её дальнейшем ослаблении и тем более полном развале, который создавал бы угрозу трудно прогнозируемого изменения баланса сил в мире. В целом Россия рассматривалась как «поднимающаяся авторитарная страна», потенциально способная усложнить продвижение американских национальных интересов, используя для этого средства силового и дипломатического воздействия. По отношению к ней должна проводиться сбалансированная политика, включающая элементы соперничества и партнёрства по определённым ключевым стратегическим вопросам.

Не допуская перехода «недружественных» отношений в фазу открытой конфликтности, США при президентстве Дж. Буша-мл. (2001-2009) фактически избрали политику «избирательного сотрудничества» с Россией при одновременном давлении на нее в вопросах прав человека и во внешнеполитической сфере. Основы долгосрочной стратегии США на российском направлении были сформулированы в аналитическом докладе «Неверный путь России: что могут и должны делать США», подготовленном под эгидой авторитетного Совета по международным отношениям при участии известных политиков и экспертов, находившихся в разное время во власти или работавших с разными администрациями [13].

Основные положения доклада состояли в следующем: 1. В России проведены определённые социально-экономические

преобразования, приведшие к росту экономики и финансовой стабилизации. 2. Процесс трансформации исключительно хрупок, и его результаты

плохо консолидированы.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 112

3. Возникли зачатки гражданского общества, редко наблюдавшиеся в российской истории.

4. Существуют отдельные атрибуты демократии при отсутствии демократической системы.

5. В политической сфере Россия движется в неверном направлении – к бюрократическому авторитаризму (централизация власти, всё большее удаление от европейских политических норм) [13. P. 7, 23].

6. В долгосрочном плане Россию трудно рассматривать в качестве успешного потенциального партнёра США [13. P.9].

Исходя из этих оценок, делается следующий вывод: реальный выбор, который стоит перед США в данный период состоит «в том, как добиться бы того, чтобы избирательное сотрудничество – а в некоторых случаях избирательная оппозиция – служили важным международным целям» [13. P.8].

Формирующаяся политическая система рассматривалась авторами доклада как наиболее серьёзный негативный фактор в российско-американских отношениях, который делал «будущую направленность российской политики значительно менее предсказуемой» [13. P.72]. Признавая ограниченность возможностей Запада влиять на внутриполитическое развитие России, создатели концепции «избирательного сотрудничества» предложили конкретные идеи для ослабления авторитарных тенденций в российском обществе: публичные оценки положения дел в области прав человека, которые не могут игнорироваться властью; расширение контактов между обществами и неправительственными организациями обоих государств. Для повышения эффективности американской политики в отношении России предлагалось объединить усилия США и европейских государств с целью её интеграции в сообщество цивилизованных государств.

Появление доклада как концентрированного выражения позиции известных американских политиков и экспертов и его обнародование 5 марта 2006 г. в годовщину знаменитой речи У. Черчилля в Фултоне, которая считается символическим началом холодной войны, по утверждению Т.А. Шаклеиной, «закрыло последнюю страницу периода двусмысленностей и неопределённости в отношениях с Россией» [5. С. 227].

В последние годы пребывания у власти республиканской администрации Дж. Буша-мл, деградация российско-американских отношений достигла пика в ходе российско-грузинской войны (август 2008 г.), фактически явившейся первым опосредованным столкновением России и Соединённых Штатов на постсоветском пространстве.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 113

Коллизии российско-американских отношений оказывали преимущественно негативное влияние на трансформацию образа России в сознании правящих элит США и населения страны. Во время президентства Б.Н. Ельцина и первого срока президентства В.В. Путина образ России в США улучшался или ухудшался как реакция на определённые события (политика России по отношению к Югославии и вторая Чеченская кампания, сотрудничество с США после терактов 11 сентября 2000 г., негативная оценка Россией действий США в Ираке и др.). Но с 2005 – 2006 гг. изменение образа России в худшую сторону приобрело перманентный характер.

Заметную роль в формировании отрицательного образа России сыграло разочарование Запада в векторе исторического движения России, не построившей у себя капитализм англо-американского образца и не превратившейся в «нормальную» страну, лишённую великодержавных амбиций. О неоправдавшихся надеждах американской элиты в отношении выбора Россией прозападного курса и осуществлении демократизации в 2004 г. писал патриарх американской русистики историк Р. Пайпс [14].

Согласно точке зрения, превалировавшей в США периода президентства Обамы, оптимальная стратегия в отношении «авторитарной и агрессивной» России должна сочетать избирательное сотрудничество с избирательным сдерживанием, причём ранжировать эти подходы следует таким образом, чтобы постепенно углублять сотрудничество в наиболее важных для себя областях и микшировать наиболее конфликтные проявления сдерживания29. При этом предполагалось активное участие США в процессах демократизации РФ посредством проведения политики «активного взаимодействия».

Осложняющим фактором для реализации этих расчётов являлось восприятие каждой из сторон как «слабеющей» и даже «падающей» державы. Из-за выявившейся уязвимости американской экономики перед финансовым кризисом, испытываемых трудностей в Ираке и Афганистане многие российские аналитики полагали, что США вступили в период сокращения их мощи и влияния. С американской точки зрения, российская модель социально-экономического развития в период кризиса продемонстрировала очевидную неэффективность. Страна перегружена множеством проблем и теряет 29 Американская сторона опиралась на «подход двух треков» (dual track approach), разработанный М. Рожански и Дж. Коллинзом. Согласно этому подходу Соединённые Штаты могут сотрудничать параллельно с руководством России по конкретным международным вопросам и одновременно работать с российским обществом, общественными организациями и оппозицией, способствуя тем самым постепенным политическим преобразованиям в России. (A Reset for the U.S.-Russia Values Gap, M. Rojanski and J.F. Сollins // Carnegie Endowment for International Peace. Policy Outlook. Nov. 2010 [Электронный ресурс]. URL: http://carnegieendowment.org/files/russia_values_gap.pdf (дата обращения 12.04.2019 г.).


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 114

значимость в качестве партнёра. Из оценки политическим классом США ситуации в российско-

американских отношениях как тупиковой возникла идея их «перезагрузки», предложенная Обамой в 2009 г. Она предполагала создание некоего пространства для манёвра, который позволил бы «вынести за скобки» спорные вопросы и сосредоточить внимание на перспективных направлениях сотрудничества. Не являясь полноценной стратегией, «перезагрузка была попыткой изменения стиля и тональности внешней политики, вовлечения в диалог кроме первых лиц обоих государств гражданских обществ, партий, аналитиков.

Иными словами, в отношении России предлагалось проводить внешнеполитический курс по формуле «партнёр-соперник, т.е. сотрудничать в тех областях, где интересы обоих государств совпадают, и продолжать соперничество в сферах их расхождения.

Эксперты либерального и реалистического направлений американской международно-политической науки, которые внесли основной вклад инициацию политики «перезагрузки», считали неприемлемыми притязания России на создание «сферы привилегированных интересов» вблизи её границ. Несмотря на растущее взаимное недоверие, вызванное разногласиями по проблемам ПРО, расширением НАТО, событиями в Закавказье (2008 г.) и Ливии (2011 г.), ситуация стратегической паузы сохранялась до того, как обострился вопрос о геополитической ориентации Украины.

Происходившие на Украине события явились результатом не «козней» России, а динамики политического процесса в глубоко расколотой стране и последовавшей интернационализации конфликта. Первоначально выдвигавшиеся российским руководством инициативы были умеренными и реалистическими, совпадавшими с требованиями почти половины украинского населения: закрепление внеблокового статуса государства, обеспечение его федерализации, придание русскому языку статуса второго государственного. Администрация США по существу отвергла эти инициативы, что в немалой степени предопределило трагическое развитие событий. В условиях геополитического соперничества за Украину перезагрузка была свёрнута и уступила место политике по формуле «противник-партнёр».

К концу второго срока администрации Обамы против России были введены санкции в ряде секторов экономики, развязана информационная война с использованием худших стереотипов холодной войны. Если в 1990 – 2000 годы «русский вопрос» не являлся центральным в президентских


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 115

избирательных кампаниях, то в 2016 г. тема России как дестабилизатора международных отношений стала одной из главных в партийных платформах, дебатах кандидатов в президенты и выступлениях политиков.

Базовым постулатом новой стратегии национальной безопасности нынешнего американского президента Д. Трампа, более радикальной, чем стратегии Дж. Буша и Б. Обамы, является стремление Соединённых Штатов противостоять попыткам «ревизионистских» держав сформировать мир, противоречащий американским ценностям и интересам – воспрепятствовать попыткам России ослабить влияние США в мире и отделить их от союзников и партнёров, а Китая – распространить свою власть в ущерб суверенитету других», построить «самую совершенную в мире после американской военную систему» [15].

Исходя из положений новой Стратегии национальной безопасности, США, соперничая с таким странами, как Китай и Россия, намерены в большей степени действовать самостоятельно, без оглядки на международные организации. В то же время, согласно документу, они заявляют о стремлении «изыскивать области сотрудничества с этими конкурентами с позиции силы» [15]. Обозначив Россию и Китай как своих главных стратегических противников, США тем самым фактически признали, что однополярного мира больше не существует.

Во второй половине 2010-х гг. в сознании американской политической элиты и общества оформился и в настоящее время преобладает негативный образ России, отягощённый антисоветскими стереотипами. Его основные характеристики, формулируемые такими разными по своим политическим взглядам известными аналитиками, как Л. Арон [16]. М. Макфол [17], М. Манделбаум [18], Р. Пайпс [14], Г. Эллисон и Д. Саймс [19], В. Хэнсон [20], хотя и в гипертрофированной форме отражают некоторые реалии российской внутренней и внешней политики.

1. Российский политический режим в отличие от тоталитарного советского – авторитарный, персоналистский. Своими корнями он уходит в советское и досоветское прошлое, представляя собой видоизменённый вариант государственного устройства дореволюционной России. Детерминируется спецификой политической культуры населения и прежде всего подданническими ориентациями на власть, ожиданиями от неё социальных гарантий. Консервативная основа российской политической традиции, – утверждает Р. Пайпс, – проявляется в существовании самовластного государства, «в котором граждане освобождены


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 116

от ответственности за проводимую политику и в котором искусственно создаются внешние враги, чтобы обеспечить единство нации» [14. P. 4].

Режим оценивается как нереформируемый и подлежащий смене. С этой целью предлагается осуществление комплекса мер ненасильственного характера в различных сферах его функционирования, способных перенапрячь экономику и подорвать позиции. Первостепенная роль в решении этой задачи отводится использованию уязвимых мест в сфере экономики, особенно сокращению экспортных доходов.

2. Россия – экономически слабое государство, необратимо отставшее в области высоких технологий и перегруженное проблемами, неминуемо ведущими её к коллапсу или распаду. Она оценивается как «угасающая», теряющая значение держава, у которой остаются гигантские, во многом неосвоенные природные ресурсы, ядерное оружие и право вето в СБ ООН, что обеспечивает определённое влияние, не соответствующее её возможностям.

3. Российская внешняя политика ориентирована на воссоздание статуса России как великой державы, лишена комплексной стратегии и лишь реагирует на международные события. Она сконцентрирована не на социально-экономическом развитии страны, обеспечении сотрудничества в области международной безопасности и решении жизненно важных для человечества проблем, а на дестабилизации внутриполитической ситуации в соперничающих с Россией государствах, агрессии против соседних стран. В области внешней политики Россией одержаны тактические победы, которые приводят к ее изоляции.

Российская и советская империи, постсоветская Россия преемственно тяготеют к расширению пространств вследствие наличия некоего «генетического кода агрессии». Существуют две основные взаимодополняющие версии геополитического характера «российского неоимпериализма» – стремление к восстановлению контроля над пространством бывшего СССР и намерение создать собственную сферу (зону) влияния в мире как минимум на пространстве Евразии. Присоединением Крыма и поддержкой военного сопротивления в «мятежных регионах» Россией впервые после Второй мировой войны создан опасный прецедент, нарушающий стабильность на европейском континенте и вызывающий озабоченность народов соседних государств.

Имперская составляющая в российской политике нередко проявляется и в готовности власти защищать и поддерживать соотечественников во всём мире. Мотивацией её действий служит не выполнение культурно-


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 117

цивилизационной миссии в отношении людей, воспринявших русскую культуру и язык, а соображения геополитического характера – стремление присоединить к России территории, населённые русскоязычным населением.

4. Существуют различия между видением российским руководством места России в мире и её реальными возможностями. Тактические успехи в области внешней политики создают впечатление, что Россия мощнее, чем на самом деле и является глобальной державой, сопоставимой с Соединёнными Штатами. Однако существуют объективные границы для самовнушения и самопиара, обусловленные ограниченным потенциалом страны и прежде всего её долей в мировом ВВП (менее 2%) и в высоких технологиях (порядка 1%). Единственное реальное основание для претензий России на статус великой державы – ее вооруженные силы с ядерным потенциалом.

5. Партнёрство России и Китая конъюнктурно и бесперспективно, поскольку вызвано стремлением совместно противостоять США как более сильному сопернику. Взаимодействие между Китаем и Россией нередко именуется «альянсом обиженных», который пытается угрожать США [21]. Акцентируется опасность для России её восточного крена в силу несопоставимости совокупных потенциалов обоих государств и территориальных притязаний со стороны КНР, способности Китая подчинить Россию. Тем не менее высказываются опасения в отношении того, что оба государства, несмотря на имеющиеся расхождения и избегая непримиримой конкуренции, займут консолидированную позицию в важнейших вопросах мировой политики, поскольку их руководство объединяет противостояние с США и стремление к поддержанию авторитарной стабильности в обоих государствах. Возможность возникновения российско-китайского альянса экспертному сообществу представляется маловероятной.

Таким образом, в острой международно-политической ситуации, по уровню напряженности подчас превосходящей худшие моменты холодной войны, господствующий в Соединённых Штатах образ России двойственен. С одной стороны, Россия воспринимается как великая держава, располагающая необходимым потенциалом для оказания влияния на глобальном уровне, а с другой – как угрожающая всему миру империя, невосприимчивая к демократическим формам правления.

Вышеизложенные характеристики современного интегрального образа России соответствуют сложившемуся в США традиционному имиджу как страны, пренебрегающей правами человека и в своей внешней политике движимой великодержавными амбициями. Вместе с тем этот образ


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 118

политического режима России отражает не только некоторые российские, но и глобальные реалии «отката демократии» (в терминологии С. Хантингтона) – нарастание авторитарных тенденций, эрозию демократических институтов, усиление роли государства в экономике, углубление социальной дифференциации, растущий разрыв в доходах между богатыми и бедными и т.д. Рассуждения же о «российской военной угрозе» носят субъективистский характер с учётом интервенционистской практики Соединённых Штатов последних десятилетий (Югославия, Ирак), а также того факта, что Россия тратит на вооружённые силы в 20 раз меньше, чем блок НАТО, и имеет во много раз меньшие вооружённые силы [4].

Отечественный политолог С.А. Караганов резонно оценивает как неадекватность отрицание правящим классом США имперского характера этого государства – при отсутствии формальных колоний, но с 800 базами и навязыванием идеологии, внешнеполитической ориентации, единой военной системы и направления внешнеэкономических связей [4].

Рассматривая Россию как «экзистенциальную угрозу» США, американские эксперты считают необходимым оказание давления на неё с целью способствовать трансформации в демократическое государство и воспрепятствовать воссозданию империи и (или) превращению в регионального гегемона. Провозглашается приверженность курсу на жёсткое сдерживание России объединёнными силами Запада и расширение санкций против неё, рассматриваемых как главный способ ненасильственной дестабилизации страны.

В геополитическом плане на фоне частичного отступления Америки и подъёма Китая, России предлагается сближение с Западом. Стратегия России видится экспертам не в дестабилизации западных демократий, а в совместном с Западом обеспечении балансирования Китая. Стремясь ослабить и разделить Европу, поощряя рост популизма, Россия, по их мнению, играет на руку Китаю вопреки собственным интересам. Чтобы противостоять Китаю, представляющему для России серьёзную угрозу в долгосрочной перспективе, ей следует стремиться нормализовать отношения с Европой и США.

С позиций Realpolitik эксперты рекомендуют администрации Трампа проводить такую политику в отношении России, которая обостряла бы противоречия между ней и Китаем, поддерживала между ними состояние напряжённости. В интересах США предлагается ограничивать взаимодействие между Китаем и Россией, а в глобальной стратегии искать поддержку России.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 119

При всей остроте противостояния с Россией США более озабочены сдерживанием Китая и не желают её вассализации азиатским гигантом. В ряде публикаций высказывается мысль о возможности создания американо-российского альянса для сдерживания Китая. Симптоматичен совет известных экспертов Г. Эллисона и Д. Саймса администрации в рамках треугольника «США-Китай-Россия» воспользоваться формулой «враг моего врага – мой друг». Апеллируя к опыту антигитлеровской коалиции периода Второй мировой войны и дипломатическому манёвру Никсона-Киссинджера начала 70-х гг. для ослабления и подрыва российско-китайского партнёрства они следующим образом формулируют свою позицию: «Если определяющим вызовом национальным интересам США в 21 веке оказался растущий Китай, то предотвращение появления китайско-российского союза должно стать ключевым приоритетом США. Чтобы убедить Россию сесть на американскую сторону качелей баланса сил, американским политикам потребуется существенно пересмотреть свои стратегические цели в отношениях с Москвой» [19].

Восприятие России как страны, живущей в мире неоимперских представлений и готовой ради усиления геостратегических позиций нарушать территориальную целостность соседних государств и нормы международного права, представляет собой концептуальную базу, на которой строится внешнеполитическая стратегия Запада по отношению к ней. Вместе с тем в экспертной среде имеются существенные различия в оценках исходящей от неё угрозы для граждан страны и мира в целом. Влиятельные аналитики, критикующие внешнеполитический курс Российской Федерации, заявляют о своём стремлении к диалогу с ней для сохранения мира и намерены искать компромиссные решения наиболее значимых проблем. В дискуссиях об экономических санкциях как инструменте давления на российскую власть они занимают сдержанную позицию, нередко высказывая сомнения в их эффективности.

При очевидном преобладании ангажированных подходов американского политико-экспертного сообщества к России и её роли в современном мире известные аналитики видят в снижении остроты соперничества России и Запада важнейший фактор нейтрализации глобальных вызовов, формирования устойчивого полицентрического миропорядка, основывающегося на безусловном уважении суверенитета и территориальной целостности государств.

На наш взгляд, реалистично и продуктивно видение современного


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 120

состояния российско-американских отношений и путей их нормализации, изложенное в публикации гуру международно-политической науки, бывшего госсекретаря США Г. Киссинджера. В обстановке беспрецедентных масштабов вакуума власти и глобальных угроз, по его мнению, «долгосрочные интересы США и России требуют, чтобы мир превратил нынешнюю турбулентность и переменчивость в новое равновесие, которое будет всё более многополярным и глобализованным» [22].

Исходный посыл Г. Киссинджера – для преодоления неуправляемости в мире «…требуется устойчивое сотрудничество между Соединёнными Штатами, Россией и другими ведущими державами. Следовательно, элементы соперничества при разрешении традиционных конфликтов в межгосударственной системе необходимо сдерживать, чтобы это соперничество оставалось в определённых рамках и создавало условия, препятствующие рецидивам» [22].

Наиболее актуальные проблемы современного мира – украинская и сирийская представляются Г. Киссинджеру выражением более масштабной стратегической проблемы глобальной нестабильности и поиска путей её преодоления. Украину, согласно его рекомендации, необходимо встроить в структуры европейской и международной безопасности таким образом, чтобы она стала мостом между Россией и Западом, а не сторожевой заставой той или иной стороны. Что касается Сирии, где местные и региональные группировки самостоятельно не смогут найти решение проблемы, то согласованные российско-американские усилия, осуществляемые во взаимодействии с другими ведущими державами, могли бы создать образец мирного урегулирования для Ближнего Востока, а, возможно, и для других регионов.

Продуктивны и высказываемые Г. Киссинджером соображения общего характера: «…В возникающем миропорядке Россию следует воспринимать как ключевой элемент нового глобального равновесия, а не как угрозу Соединённым Штатам. …Нашим странам и народам нужны более прочные перспективы» [22].

Для достижения этих целей Г. Киссинджер заявляет о себе как стороннике диалога, «… который сольёт воедино наше будущее, а не будет усугублять наши конфликты», и считает его возможным. Необходимым условием успешности такого диалога он считает взаимное уважение обеих сторон к жизненно важным ценностям и интересам друг друга. По его мнению, стоящие перед Соединёнными Штатами и Россией проблемы можно решить только в том случае, если они «…проявят готовность перешагнуть через свои


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 121

обиды и недовольства, перестанут думать, что их обманывают и преследуют, и ответят на те масштабные вызовы, которые угрожают нашим странам в предстоящие годы» [22].

Не лишено резона мнение известного американского политолога Зб. Бжезинского об оптимальном выборе Россией места в формирующемся миропорядке: «…Будущее России зависит от её способности стать важным и влиятельным национальным государством в составе объединяющейся Европы. Если этого не произойдёт, то это крайне негативно скажется на способности России противостоять растущему территориально-демографическому давлению со стороны Китая, который проявляет всё большее стремление (по мере роста своей мощи) аннулировать «неравноправные» договоры, навязанные Пекину Москвой в прошлом» [23].

Ситуацию во взаимоотношениях между Россией и Западом вряд ли удастся нормализовать быстро и в существенной степени в зависимости от хотя бы частичной стабилизации обстановки на Украине. Возрастает потребность в прагматизации и инструментализации отношений Россия – Запад, в создании действенного многостороннего механизма раннего предупреждения и урегулирования кризисов. Ряд долговременных факторов создают потенциальные возможности для восстановления сотрудничества между Россией и Западом – потребности глобальной экономики в интернационализации мирохозяйственных связей и наличие обширной общей повестки дня по актуальным проблемам (гонка вооружений, терроризм, бедность, неграмотность, голод, болезни, неуправляемая миграция и т.д.).

Справедливо утверждение Г. Киссинджера о том, что «долгосрочные интересы США и России требуют, чтобы мир превратил нынешнюю турбулентность и переменчивость в новое равновесие, которое будет всё более многополярным и глобализованным». Для стабилизации обстановки в мире, полагает он, «любые попытки улучшить отношения обоих государств должны сопровождаться диалогом о зарождающемся новом мировом порядке». В центр этого диалога Г. Киссинджер рекомендует поставить следующие вопросы. Какие тенденции разрушают старый порядок и формируют новый? Какие вызовы эти изменения бросают российским и американским национальным интересам? Какую роль каждая из стран хочет играть в формировании этого нового порядка, и на какое положение в нем они могут рассчитывать? Как нам состыковать очень разные идеи о мировом порядке, которые появляются в России, США и других крупных странах на основе их исторического опыта? Цель диалога, согласно Г. Киссинджеру, «должна


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 122

заключаться в том, чтобы разработать стратегическую концепцию российско-американских отношений, в которой можно преодолеть пункты противоречий» [22].

Важным средством достижения Россией своих внешнеполитических целей должно служить формирование благоприятного имиджа, построенного вокруг идеи движения вперёд и развития, а не призывов к консервации статус-кво или возвращения в прошлое, будь то советское или досоветское. Тем более, что это прошлое далеко не всегда было привлекательным для собственного населения и для других государств, особенно соседей.

Будущий образ России будет зависеть от реализации её инновационного потенциала, способности сочетать открытость к глобальным вызовам с бережным отношением к национальной культуре и традициям. Главная проблема международного имиджа страны – это сама российская действительность.

Россия располагает необходимыми геостратегическими позициями, экономическим, ресурсным и интеллектуальным потенциалом для обретения себя в качестве державы, способной оказывать влияние на глобальном уровне. Представляется, что для эффективного выполнения ею этой роли необходимо:

- преодолеть сопротивление энергетической и сырьевой олигархии перераспределению доходов в пользу инновационной стратегии развития страны;

- осуществить комплекс мер для реформирования страны (обеспечение прав человека и разделение властей, создание современных общественных институтов, внедрение состязательности в политические процессы и др.);

- ускоренно формировать средний класс и полноценное гражданское общество как социальную базу для инновационного развития;

- формировать российскую идентичность как основывающуюся на отечественных и европейских ценностях;

- найти оптимальные пути и способы органичного сочетания рыночной экономики, политической демократии с историческими традициями отечественной государственности и социальности;

- обеспечить динамичное развитие Сибири и Дальнего Востока, жизненно важное для сохранения международного статуса и суверенитета;

- избавиться от стереотипов антизападничества и антиамериканизма, используя ресурсы «умной силы» для обеспечения позитивного восприятия России в мире.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 123

Выводы 1. Образы врага, сформировавшиеся во времена «холодной войны» как в США, так и в СССР, трансформировались под воздействием новых реалий и в модифицированных формах сохраняются в условиях постбиполярности. Радикальные изменения образов обоих государств в сторону их улучшения могут быть результатом серьёзных сдвигов в США, России и в мире. 2. Образ постсоветской России в сознании правящей элиты США эволюционировал от позитивных представлений о стране, основной тенденцией развития которой является движение к демократии, к негативному образу страны авторитарной, движимой великодержавными амбициями. Главные факторы, способные повлиять на трансформацию международного образа России в позитивном направлении, – это качественное преобразование российского общества, укрепление позиций страны в мировом сообществе.

3. Как и в эпоху холодной войны, в период постбиполярности отношения между США и Россией развиваются преимущественно в рамках конфликтно-конфронтационной парадигмы, сохраняют глобальное измерение и носят порядко-образующий характер. Их содержание и формат взаимодействия оказывают существенное влияние на мегатренды мировой политики и обстановку в отдельных регионах и отдельных государствах. Взаимовосприятие ведущих центров силы в категориях «свой-чужой», «друг-враг» опасно не только для них самих, но и мирового сообщества в целом.

4. В основе глобальной стратегии США, включая её советско-российское направление, лежит идея «избранности» и «явного предначертания» американской нации. Исходя из этой идеи, на разных этапах развития страны и международных отношений строилась её внешнеполитическая деятельность, которая в целом носила наступательный и нередко агрессивный характер. В настоящее время правящая элита Америки стремится не допустить (или отдалить во времени) превращение Китая в сопоставимого с Соединёнными Штатами соперника и предотвратить обретение Россией статуса сверхдержавы. По мере роста могущества Китая в восприятии американской элиты он всё больше будет замещать Россию в качестве врага Соединённых Штатов.

5. Наличие сфер совпадения интересов и сотрудничества США и России рано или поздно поставят оба государства перед необходимостью возврата к политике «партнёр-соперник».


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 124

ГЛАВА 7. МЕЖДУНАРОДНЫЕ ОТНОШЕНИЯ УКРАИНЫ И АЗЕРБАЙДЖАНСКОЙ РЕСПУБЛИКИ: ИСТОРИЯ И ПРОБЛЕМЫ

РАЗВИТИЯ МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ ТА АЗЕРБАЙДЖАНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ:

ІСТОРІЯ ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ INTERNATIONAL RELATIONS OF UKRAINE AND THE REPUBLIC OF AZERBAIJAN:

HISTORY AND PROBLEMS OF DEVELOPMENT DOI: 10.30888/2707-1685.2019-02-02-034

Вступ Міжнародні відносини України та Азербайджанської Республіки – це

велика співпраця на протязі тривалого часу між країнами у різних аспектах, успішні спільні проекти, котрі так чи інакше сприяли покращенню стосунків між двома державами та вплинули на світове співтовариство.

Азербайджанська Республіка є стратегічним партнером України і посідає важливе місце у зовнішній політиці нашої держави, що передусім зумовлено широкими можливостями у налагодженні взаємовигідного співробітництва у політичній, торговельно-економічній, паливно-енергетичній, транспортній сферах тощо.

Дипломатичні відносини між Україною та Азербайджанською Республікою встановлено 6 лютого 1992 року. Посольство України в Азербайджанській Республіці функціонує з 5 травня 1996 року, Посольство Азербайджанської Республіки в Україні відкрито 12 березня 1997 року. Також Азербайджан підтримує дипломатичні відносини з багатьма іншими країнами . Основними країнами-партнерами є: Італія, Росія, Німеччина, США, Туреччина, Ізраїль. Дипломатичні відносини відсутні з Вірменією через її участі в Карабахської війни.

Співробітництво між Україною та Азербайджанською Республікою здійснюється у різноманітних сферах життя суспільства обох держав. Усі спільні проекти здійснюються на базі двосторонніх договорів.

Договірно-правова база українсько-азербайджанських відносин налічує 125 документів, що регулюють двосторонні відносини у політичній, економічній, науково-технічній, гуманітарній, консульській та військовій областях. Основними документами є «Договір про основи міждержавних відносин України та Азербайджанської Республіки», «Договір про дружбу та співробітництво між Україною та Азербайджанською Республікою», а також «Договір між Україною та Азербайджанською Республікою про дружбу, співробітництво і партнерство».


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 125

Важливими для співпраці угодами є також Угода між Урядом України та Урядом Азербайджанської Республіки про співробітництво в галузі атестації наукових та науково-педагогічних кадрів вищої освіти від 22.12.1995 р.; Угода між Урядом України та Урядом Азербайджанської Республіки про вільну торгівлю від 26.08.1996 р.; Угода між Урядом України та Урядом Азербайджанської Республіки про наукове-технічне співробітництво від 30.08.1997 р.; Угода між Урядом України та Урядом Азербайджанської Республіки про сприяння та взаємний захист інвестицій від 08.12.1997 р.; Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Азербайджанської Республіки про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту та вчені звання від 16.03.2000 р.; Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Азербайджанської Республіки про співробітництво в галузі туризму від 16.12.1999 р. та ще 40 інших договорів.

Перш за все, досить активна співпраця відбувається у освітній сфері. Незважаючи на те, що від початку збройної агресії Російської Федерації

щодо територіальної цілісності України, відбувся відчутний відтік студентів Азербайджанської Республіки з нашої країни, на даний час кількість громадян Азербайджанської Республіки, які навчаються в Україні становить 7 тис. 522 особи, що є другим показником серед іноземних студентів, які навчаються на теренах нашої держави (з Індії 30884 студентів).

У цьому контексті винятково важливу роль відіграла низка організованих в Азербайджані за підтримки та сприяння Посольства України в Азербайджанській Республіці заходів організованих Міністерством освіти і науки України, спрямованих на залучення громадян країни перебування до навчання в українських закладах вищої освіти.

Так, у період 26-28 лютого 2017 року в Азербайджані з робочим візитом перебувала делегація Міністерства освіти і науки України (МОН) на чолі з Першим заступником Міністра В. Ковтунцем. До складу делегації МОН України також увійшли: Г. Новосад – начальник Управління міжнародного співробітництва та євроінтеграції, керівники державних підприємств при МОН України – О. Шаповалова та В. Сергієнко.

Велике значення для співпраці у сфері освіти двох держав має міжурядова угода «Про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і наукові ступені» (2000 р.).

Активно розвивається співробітництво між закладами вищої освіти двох держав, основу якого становлять угоди між ними. Відбувається постійний обмін делегаціями не лише між університетами, а навіть між школами України


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 126

та Азербайджану. Яскравим прикладом може послугувати Ірпінська СЗОШ 12, що носить ім’я Заріфи Алієвої та щороку проводить зустрічі з представниками посольства Азербайджанської Республіки в Україні, а найкращі учні школи мають змогу відвідати м. Баку – столиця цієї держави.

Так, 5-6.10.2017 р. делегація Українського державного центру міжнародної освіти (УДЦМО) Міністерства освіти і науки України на чолі з директором Центру О. Шаповаловою, а також делегація Полтавського національного технічного університету ім. Ю. Кондратюка (ПНТУ) на чолі з ректором В.О. Онищенком взяли участь у міжнародній NET-конференції «Нові тренди у галузі освіти. Баку-2017» та щорічній Міжнародній виставці «Освіта» з метою представлення азербайджанській молоді та фахівцям переваг та можливостей отримання вищої освіти в Україні.

Під час перебування в м. Баку делегація ПНТУ ім. Ю. Кондратюка підписала дві угоди про співпрацю з Азербайджанським державним університетом нафти і промисловості (АДУНП), а також Бакинською вищою школою нафти. У вересні 2018 р. ПНТУ підписав угоду з АДУНП про спільну підготовку бакалаврів по програмі подвійних дипломів.

У 2012 р. на базі Азербайджанського державного економічного університету (АДЕУ) була створена «Асоціації випускників Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка», до складу якої увійшли колишні студенти цього ЗВО, які сьогодні є представниками політичної, наукової та культурної еліти Азербайджанської Республіки.

Не менш плідною є робота у культурно-гуманітарній сфері. Дві держави активно розвивають відносини у цьому векторі та проводять спільні проекти, що націлені на культурний обмін та спільне усвідомлення культури, як основної складової життя.

У 2008 р. за підтримки Посольства України в Азербайджанській Республіці вперше був виданий «Українсько-азербайджанський навчальний словник», «Азербайджансько-український і українсько-азербайджанський розмовник», «Збірник українських пісень», «Вибрані твори» Т.Г. Шевченка. Азербайджанською і російською мовами вийшов збірник віршів українського поета В. Стуса. У квітні 2009 р. Бакинський слов'янський університет видав азербайджанською мовою навчальний посібник «Сучасна історія України (кінець ХХ- початок XXІ ст.)».

У 2018 році відбулась важлива зустріч між Міністром культури України Є. Нищуком та Міністром культури Азербайджанської Республіки Абульфасом Гараєвим, які обговорили перспективи співробітництва двох держав у даній


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 127

галузі. Зокрема була висловлена ідея про реалізацію спільних театральних

проектів, в основі яких лежатиме залучення до роботи сучасних українських режисерів в Азербайджанському державному театрі. У планах також налагодження більш тісних стосунків між національними хореографічними школами.

У цілому ці ідеї зараз перебувають на шляху до своєї реалізації, що не може не радувати культурницьку еліту та підростаюче покоління обох держав.

Важливо також виділити співпрацю України та Азербайджанської Республіки у галузі спорту.

Так, у 2012 р. було завершено реалізацію першого етапу спільного українсько-азербайджанського проекту підготовки перших в Азербайджані карт зі спортивного орієнтування. Всього було підготовлено 14 карт, що відповідають усім міжнародним стандартам у цьому виді спорту. Результатом цієї роботи слід вважати те, що в жовтні 2012 р. Федерацію спортивного орієнтування Азербайджанської Республіки було прийнято в Міжнародну Федерацію. Цей проект було здійснено на основі домовленостей Міністерства молоді та спорту Азербайджанської Республіки та Посольства України в Азербайджанський Республіці.

5 травня 2017 р. в м. Баку відбулося підписання Меморандуму про взаєморозуміння в галузі спорту між Національним олімпійським комітетом України та Національним олімпійським комітетом Азербайджанської Республіки. Зазначений документ підписано президентом Національного олімпійського комітету України С. Бубкою і віце-президентом Національного олімпійського комітету Азербайджанської Республіки Ч. Гусейнзаде.

Проте, в економічній сфері співробітництва довгий час спостерігався стабільний спад та зниження товарообігу між державами. Причиною цьому є відсутність договорів та угод про прискорення співпраці у напрямі зміцнення економічної та продовольчої безпеки.

За офіційними статистичними даними зовнішньо-торговельний обіг з 2011 року неперервно зменшується майже в три рази і близький до критичних показників. У попередні роки, зокрема, до 2013 року, рівень товарообігу у нас становив 1 млрд 300 млн дол., у 2011 році – 1 млрд 467 млн дол. У 2012 році він впав до 625 млн дол., а у 2016-му – 330 млн дол. Але нам вдалося за один рік великими зусиллями підняти товарообіг між нашими країнами у 2,5 рази, і він досяг показника в 810 мільйонів. Крім того, вдалося у 8 разів збільшити експорт між Україною та Азербайджаном. Таким чином, стратегічні напрями


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 128

співпраці України та Азербайджанської Республіки можна розділити за двома напрямами: 1) відновлення попередніх експортних позицій, які наразі суттєво погіршені; 2) стимулювання сталого розвитку сільського господарства обох країн.

Проте позитивні зміни вже відбуваються. Наприклад, 2016 року було підписано договір щодо постачання 10 вантажних літаків Ан-178 до «Азербайджанських авіаліній» (AZAL), більшість яких будуть вироблятися в Азербайджанській Республіці і розглядається можливість відновлення мережі малої сільськогосподарської авіації. Приємною новиною стало і те, що представник Azal Дж. Аскеров зазначив, що 10 літаків - це лише початковий обсяг закупівлі, але є й інші відомства Азербайджану, які зацікавлені в придбанні українських літаків.

Важливо акцентувати увагу, що актуальним залишається відновлення взаємовигідних інвестицій у розвиток сільськогосподарської сфери обох держав.

На фоні економічних зв’язків розвивались також стосунки і у військово-технічній сфері. У 2009 році Україна експортувала до Азербайджану 29 одиниць БТР-70, 29 самохідних артилерійських установо 2С1 «Гвоздика» і 6 152-міліметрових самохідних артилерійських установок 2С3 «Акація», 1 навчально-бойовий винищувач МіГ-29УБ, 11 вертольотів Мі-24. А в 2010 році Україна продала Азербайджану 71 одиницю БТР-70 (без озброєння), 7 самохідних артилерійських установок 2С1 «Гвоздика», 1 вертоліт Мі-24Р, 1 керований протиракетний комплекс, 3000 автоматів і пістолет-автоматів.

Варто також розглянути співпрацю України та Азербайджанської Республіки в енергетичній сфері. Адже ще в 2011-2013 роках таке співробітництво між цими державами вважалось досить безперспективним, сьогодні ж ситуація поліпшується.

Згідно з даними Держкомстату України за 2012 рік торгівельний обіг між Азербайджанською Республікою та Україною складав 903,8 млн дол. І зменшився, у порівнянні з 2011 роком, на 492.1 млн дол., або на 35,3 % лише тому, що азербайджанська нафта не постачалася на українські НПЗ у 2012 році. У попередні роки азербайджанська нафта в обмеженій кількості (3–4 млн тон) постачалася танкерами до Одеського морського торгового порту і далі її транспортування до НПЗ здійснювалося Придніпровськими магістральними нафтопроводами. У 2009 році розпочалося постачання азербайджанської нафти на Кременчуцький НПЗ. Була підписана Угода про постачання нафти в обсязі 4.8 млн тон на рік, проте у 2009 році до Кременчука було поставлено всього


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 129

приблизно 560 тис. тон, у 2010 році – 1 млн. тон нафти, а у 2011 році – тільки 640 тис. тон. І на цьому постачання азербайджанської нафти на Кременчуцький НПЗ практично припинилося, а згодом – остаточно.

Такий процес був зумовлений планами уряду Азербайджанської Республіки на будівництво нафтопереробних заводів, адже продаж нафтопродуктів вигідніший за продаж сирої нафти.

Проте вже у 2018 році відбулось третє засідання українсько-азербайджанської Робочої групи з питань енергетики. Делегацію України очолила Наталія Бойко - заступниця міністра енергетики та вугільної промисловості України з питань європейської інтеграції.

Одним із питань, що обговорювалось на засіданні стало залучення України до реалізації проекту з постачання азербайджанського природного газу з родовища «Шах-Деніз» в країни Європи в рамках Південного газового коридору.

І що не менш важливо сторони спілкувались щодо постачання різних сортів нафти на українські НПЗ, а також в країни Європи. Звичайно, такий розвиток подій був би досить вигідним та перспективним для України сьогодні, адже альтернативні шляхи купівлі нафти, а згодом і газу, зменшать енергетичну залежність країни від Російської Федерації, а згодом, можливо приведуть до повної незалежності України у газовому та нафтовому аспектах.

Окрім економічних зв’язків, важливим напрямом двосторонніх відносин між Україною і Азербайджаном є політична підтримка одне одного. Обидві країни протистоять одній і тій же проблемі: агресії з боку Російської Федерації. І якщо в Україні вона є більш ніж очевидною, то в Азербайджані вона носить в основному прихований, гібридний характер. При цьому загроза безпеці Азербайджану від цього ніяк не зменшується. У разі потреби Росія, руками вірменської армії, може в будь-який момент розпалити «заморожений» Нагірно-Карабаський конфлікт. Про можливість такого розвитку подій, зокрема, зазначив прем'єр-міністр Туреччини А. Давутоглу: «Російська Федерація порушила територіальну цілісність Грузії, України та Сирії. Тепер під загрозою знаходиться територіальна цілісність Азербайджанської Республіки».

Окрім використання Нагірно-Карабаського конфлікту, для нейтралізації серйозного конкурента на Південному Кавказі, Росія вдається й до інших методів. Так, виступаючи, з одного боку, посередником для нібито мирного вирішення вищезазначеного конфлікту, з іншого – Росія озброює як Вірменію, так і Азербайджан. Більш того, вона це робить всупереч Договору про


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 130

колективну безпеку, згідно з яким вона не має права поставляти останньому зброю. Також, для дестабілізації обстановки в країні, російські спецслужби використовують радикально налаштовані елементи, різні політичні сили, які діють в підпіллі.

За таких умов, на сучасному етапі розвитку стосунків, коли обидві країни зіткнулися з однаковою проблемою, особливого посилення потребує саме політичний діалог, який перетворив би обидві країни на стратегічних союзників і дозволив їм ефективно вирішувати нав’язані їм ззовні проблеми.

Важливим для взаємовідносин обох держав є те, що і Азербайджан і Україна повністю визнають суверенітет і територіальну цілісність одна одної. Так відбулось у час окупації Вірменією частини території Азербайджану. Тоді Україна допомагала Азербайджанський Республіці розбудовувати власні збройні сили, усіляко допомагала партнерській державі і саме за тих трагічних обставин міжнародні відносини між двома державами вийшли на значно новий рівень. Так відбувається і сьогодні, в зв’язку з агресією Російської Федерації на території України. А в зв’язку з ситуацією на міжнародній арені та всередині нашої держави, така підтримка не може бути недоречною.

Отже, співробітництво між Україною та Азербайджанською Республікою проходить у абсолютно різноманітних галузях, що означає багатовекторність міжнародної політики двох країн. Спільні проекти у культурній, спортивній, науковій та освітній сферах досягають гарних результатів та мають важливе значення.

І не дивлячись на усі складнощі, що потрібно здолати на шляху до покращення торговельно-економічних відносин між Україною та Азербайджанською Республікою, позитивні зрушення все ж таки відбуваються, що не може не радувати керівництво обох держав.

Висновок Таким чином, Азербайджан і Україна мають статус стратегічних партнерів,

і це партнерство базується на успішному політичному діалозі глав держав, прогресивних дипломатичних відносинах, значному економічному потенціалі, історичних зв’язках між нашими народами. До того ж дві держави сьогодні об’єднані спільною метою – відновити свою територіальну цілісність, залагодити наслідки окупації територій та налагодити економічно-торгівельні зв’язки між собою та зі світом. А відповідно стабільне покращення міжнародних відносин між країнами є запорукою також і їхнього внутрішнього розвитку.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 131

ГЛАВА 8. МЕЖДУНАРОДНЫЕ ОТНОШЕНИЯ УКРАИНЫ И ИТАЛИИ: ИСТОРИЧЕСКИЙ И СОВРЕМЕННЫЙ СВЯЗЬ

МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ УКРАЇНА І ІТАЛІЇ: ІСТОРИЧНИЙ ТА СУЧАСНИЙ ЗВ’ЯЗОК

INTERNATIONAL RELATIONS UKRAINE AND ITALY: HISTORICAL AND MODERN COMMUNICATION

DOI: 10.30888/2707-1685.2019-02-02-035 Вступ Українсько-італійські відносини – це двосторонні відносини між Україною

та Італією у галузі міжнародної політики, економіки, освіти, науки, культури тощо. Розвиток дипломатичних відносин між країнами та їх політичне значення є актуальним та важливим аспектом для подальшої позитивної співпраці між Україною та Італією, враховуючи напрям зовнішньополітичного курсу України в бік повноправного членства в ЄС.

8.1. Міжнародні відносини України та Італії. Італія визнала незалежність України 28 грудня 1991 року, дипломатичні

відносини між двома державами було встановлено 29 січня 1992 року. У 1993 року у Римі Україна відкрила Посольство України в Італії. Посольство Італії в Україні розпочало свою діяльність у Західному регіоні України 11 березня 2013 року.

Станом на серпень 2013 року договірно-правова база українсько-італійських відносин налічує 32 документи, що регулюють двосторонні відносини у майже всіх областях. Основними документами є «Договір про дружбу і співробітництво між Україною та Італійською Республікою». На сьогоднішній день Італія та Україна мають між собою багато зв’язків такі як: політичні , дипломатичні, економічні, гуманітарні та культурні і торгівельні.

Варто розглянути політичні та дипломатичні зв’язки цих двох держав. У березні 2012 року заступники міністрів закордонних справ у Римі провели двосторонні політичні консультації, а у червні Міністр закордонних справ України К. Грищенко зустрівся у Трієсті зі заступником Міністра закордонних справ Італії М. Дассу, зустріч проходила у межах засідання міністрів закордонних справ держав-членів Центральноєвропейської ініціативи.

Упродовж останніх років Італія стабільно посідає місце одного з провідних торгівельно-економічних партнерів України з-поміж країн ЄС та світу. Серед


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 132

країн Європи Італія – другий торговельний партнер України , поступаючись лише Німеччині. Україна ж залишилася на другому місці за обсягом товарообігу Італії з країнами СНД, поступаючись Російській Федерації.

З 2012 року Італія входить у десятку головних торгових партнерів України. Згідно із даними Держстату України, 2011 року експорт товарів і послуг в Італію склав $3,2 млрд (збільшення порівняно з попереднім роком на 24%). Україна експортувала до Італії товари металургійної промисловості, агропромислового комплексу, машинобудування і хімічної промисловості. Натомість Україна імпортувала товарів на $2,1 млрд (збільшення порівняно з попереднім роком на 45%): машинобудування, трикотаж, товари металургійної промисловості. Тобто товарообіг України з Італією 2011 року становив $5,2 млрд (позитивне сальдо для України – $1,1 млрд).

Італія серед 123 держав - інвесторів за обсягами інвестицій в Україну посіла 12 місце, вклавши станом на 1 жовтня 2012 року в Україну $975,7 млн (тобто 1,9% від всіх інвестиції).

Розвитку економічних відносин між державами сприяють міжнародні торговельні організації, такі як, Торгово-промислова палата Італії в Україні. Метою організації є підтримка процесу інтернаціоналізації українських та італійських підприємств.

Українсько-італійські відносини в культурно-гуманітарній сфері набували постійного зростаючого динамізму. Активізувалась робота в напрямі розширення договірно-правової бази двохсторонніх відносин у цій галузі

Співпраця між Україною й Італією у гуманітарній сфері визначається «Угодою про співробітництво в галузі освіти, культури і науки» від 11 листопада 1997 року. Станом на 2013 рік українські та італійські науково-дослідні установи та університети уклали 48 угод, що регулюють співпрацю у різних областях науки.

В Італії також влаштовуються Дні України в Римі, наприклад 12 лютого проводять Фестиваль української народної творчості «Гілка калини», що березня святкуються Шевченківські дні у Римі, а Дня матері що травня.

Аналіз показує, що поступово культурні зв’язки між Україною та Італією стають більш міцними. У 2012 році Торгово-Промисловою Палатою Італії в Україні (ТПП Італії) були започатковані «Дні Італії в Україні». Захід вже став традиційним і він організовується щорічно. У 2012 році в рамках проекту пройшли виставки картин італійських сучасних художників у місті Львові та Києві. Після їх завершення відбулася благодійна передача 30 полотен п’ятнадцятьох художників з Італії Львівській національній картинній галереї


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 133

мистецтв. Свої роботи Вітторіо Варре, Андреа Болтро, Мауріціо Стелла, Марія Крістіна Конті, Сільвано Д’Орсі, Марія Джоя Дал’Альйо, Анжело ді Томмазо, Роберто Гвадалупі, Федеріко Ерранте, Роберто Феррарі, Чіріо Палумбо, Роберто Бергонцо, Стефано Пулео, Антоніо Сгарбосса, Родольфо Тонін та Антоніо Згарбосса передали безкоштовно, для проведення постійної експозиції італійського сучасного мистецтва у приміщенні Львівської Національної галереї.

У 2013 році під час проведення «Днів Італії в Україні» у Києві відбулась масштабна виставка «Усього найкращого, що є в Італії» – продуктів харчування, ювелірних виробів, дизайну. У 2014 році захід отримав своє продовження. До України завітали найкращі виробники італійських продуктів, які провели ряд навчальних семінарів та дегустацій для представників мереж ресторанів та готелів.

З часу встановлення дипломатичних відносин відбулося чотири офіційні візити Президента України до Італії: у травні 1995 році та листопаді 2002 року – Кучма Леонід Данилович, жовтні 2008 році – Ющенко Віктор Андрійович та листопаді 2015 році – Порошенко Петро Олексійович. Президент Італії Оскар Луіджі Скальфаро перебував в Україні у 1996 році з офіційним візитом та у 1999 році з робочим візитом. Прем'єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі відвідував Україну в жовтні 2003 року в рамках головування Італії в ЄС та у березні 2015 року з двостороннім візитом.

8.2. Дипломатичні відносини з Ватиканом У листопаді 2015 року під час перебування з офіційним візитом в Італії

Президента України – Петра Олексійовича Порошенко відбулась зустріч у Ватикані з Папаю Римським Франциском.

Ватикан – це особлива держава. Вона є абсолютною теократичною монархією за формою правління, а також центром католицької віри. Папа Римський очолює Ватикан, одночасно є главою держави і духовним лідером для католиків у всьому світі. Його візит до будь-якої держави - завжди видатна подія в її історії.

Варто зазначити, що двосторонні відносини між Україною і Католицькою Церквою проходять на двох рівнях: перший – держава Ватикан – держава Україна; другий – католицькі релігійні інституції – Україна.

Відтак, 8 лютого 1992 року було офіційно встановлено дипломатичні


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 134

відносини між Святим Престолом і Містом-державою Ватикан - з одного боку та Україною - з іншого. 9 лютого 1992 року Папою Римським Іоанном Павлом II було опубліковане бреве (декрет) «Ucrainam Nationem», яким канонічно створена Апостольська нунціатура (посольство) в Україні.

Протягом тривалого історичного періоду однією з провідних та найбільш впливових міжнародних релігійних структур є Католицька Церква, відтак її вплив на Україну і українців не слід применшувати.

Католицька Церква зробила значний внесок у становлення європейської та глобальної дійсності, в тому числі і у сферу політики. Її вплив на політичну думку Європи протягом всієї історії важко переоцінити. В міжнародних відносинах Святий Престол дотримується нейтралітету і займається насамперед посередництвом.

Католицька Церква сама по собі не є суб'єктом міжнародного права і не може самостійно брати участь у зовнішній політиці, відтак її діяльність базується на подвійному представництві. По-перше, участь Святого Престолу у міжнародних організаціях, насамперед, з духовною місією (наприклад, ОБСЄ, Організація із заборони хімічної зброї та багато інших). По-друге, інтереси Католицької Церкви представлені державою Ватикан в міждержавних політичних відносинах. Зокрема, це його участь у міжнародних міжурядових організаціях, в основному технічного характеру, наприклад, Міжнародному союзі електрозв'язку та Всесвітньому поштовому союзі.

Повертаючись до історії українсько-ватиканської дипломатії, слід згадати перших Апостольських нунціїв, тобто дипломатичних представників Папи Римського, в Україні. Ними були: архієпископ Антоніо Франко (1992-1999) і архієпископ Микола Етерович (1999-2004). Починаючи з 13 листопада 2015 року чинним на сьогодні послом Святого Престолу в Україні є Клаудіо Ґуджеротті. Однак, українське посольство у Ватикані було створене лише у 2000 році. Після цього контакти між державами значно активізувались, що зробило можливим перший апостольський візит Папи Римського Іоанна Павла II в Україну, який відбувся з 23 по 27 червня у 2001 році. Цей візит став найважливішою подією у стосунках між Святим Престолом і Україною за період 25-річної історії дипломатичних відносин між ними.

На сьогодні важливим моментом двосторонньої українсько-ватиканської співпраці є гуманітарна діяльність, зокрема, допомога постраждалим внаслідок бойових дій на сході України. 24 квітня 2016 року в усіх церквах Європи за ініціативою Папи Франциска збиралася гуманітарна допомога для постраждалих від війни в Україні в рамках гуманітарної акції «Папа для


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 135

України». Також він призначив від себе особисто допомогу для України у розмірі 5 мільйонів евро.

Отже, дипломатичні відносини між Україною та Ватиканом розвиваються у позитивному напрямі і у достатньо динамічному темпі, зважаючи на загальні тенденції політики нашої держави. Не варто забувати про актуальність та користь міждержавного діалогу з Ватиканом. Зокрема, такий зв'язок сприяє як внутрішній стабільності України, так і виявленню нових можливостей в зовнішніх політичних відносинах. Наприклад, в процесі налагодження конкретного політичного, економічного та культурного обміну з державами, де католицизм грає суттєву роль, участь Ватикану може бути виключною. Особливим моментом в дипломатичних відносинах будь-якої держави з Ватиканом є візит Папи Римського, тому можливо для України, в контексті неспокійного періоду останніх років, буде корисним звернути на це увагу.

8.3. Українці в Італії Українська діаспора Італії – одна з найчисельніших етнічних груп в Італії,

кількість українців, що офіційно мають посвідку на проживання в Італії , – 240141 особа (станом на 1 січня 2016 року). У складі діаспори можна виділити дві різні за складом та чисельністю категорії. Найбільша з них – трудові мігранти, які прибувають до Італії на заробітки від середини 1990-х років. Переважна більшість із них працює у сфері соціального захисту, доглядаючи літніх та хворих людей, і перебуває в Італії тимчасово. Друга, вельми нечисленна категорія – італійці українського походження, так звані «італійські українці», а також представники католицького духовенства. Точних даних про їх чисельність немає, наприкінці 1990-х років таких «італійських українців» було близько 250 осіб.

Про українську присутність у Ватикані та Італії існують історичні свідчення. У Ватиканській бібліотеці зберігаються найдавніші українські пам'ятки: листи Папи Григорія VII до Київського князя Ізяслава, датовані 1075 роком, служебник і Київського митрополита Ізидора XV століття, документи Берестейської унії. Ректором Болонського університету був у XIV ст. Юрій Дрогобич, навчався Петро Могила та багато відомих українців. В університеті Падуї з XIV по XVIII століття навчалося близько 600 студентів з України. Серед них – полковник Богдана Хмельницького – Станіслав Морозенко.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 136

Перша українська колонія в Римі з'явилася наприкінці XVI століття. Це були студенти, що навчалися в Грецькій колегії (поблизу площі Іспанії), серед яких був український богослов, письменник, поет, математик, філософ, ректор Київської академії Феофан Прокопович. Багато місць у Ватикані та в Італії пов'язано з іменами митрополита Андрія Шептицького та кардинала Йосипа Сліпого.

У передмісті Палермо на Сицилії є цікава згадка про українських козаків, датована 1622 роком. Врятувавшись із турецької неволі, українські козаки прибули сюди на тривесельному човні. Оселились, збудували церкву на честь покровительки Сицилії Святої Розалії. Про цю подію нагадує відповідний напис на мармуровій дошці і прикріплена поруч срібна модель тривесельного козацького човна.

Багато українців перебувало у Флоренції, зокрема, Михайло Драгоманов та Семен Гулак-Артемовський. У Мілані навчалася українська оперна співачка Соломія Крушельницька. У Римі на вулиці Сістіна в 1838 – 1842 pоках жив Микола Гоголь. В елітному кафе «Греко», що було місцем зустрічей письменників та художників, зберігається його мініатюрний портрет.

Станом на середину 2010 року в Італії діє близько 100 українських асоціацій, а при Посольстві України в Італії також було створено Громадську раду представників українських асоціацій.

Центром духовного життя сучасної Української громади в Римі є комплекс інституцій на північно-західній околиці міста. Передусім це – розбудований стараннями патріарха Йосипа Сліпого в 1967 – 1969 рр. собор Святої Софії, за стилем та мозаїчним оздобленням близький до Святої Софії Київської. Поруч – Український католицький університет (УКУ) імені Папи Климента та Українська Мала Семінарія. У приміщенні УКУ є архів, де зберігаються рукописи та інші цінні документи, наприклад, особистий паспорт родини Михайла Грушевського. У Святій Софії проводяться богослужіння, які відвідують українські мігранти-заробітчани. У співпраці з Латинською Церквою Українська Греко-Католицька Церква опікується українськими заробітчанами, проводячи богослужіння українською мовою в католицьких храмах більш як 50 міст Італії. Богослужіння відправляють українські студенти римських університетів, які поєднують навчання з пасторською діяльністю.

В Італії виходить ряд україномовних періодичних видань, а також спостерігається бурхливий розвиток Інтернет – сторінок.

Серед друкованих видань є найбільша україномовна газета, що розповсюджується по всій території Італії, – «Українська газета в Італії»,


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 137

заснована у лютому 2006 року (з 2008 року діє веб-сторінка). Це інформаційно-аналітичне видання, яке має наклад 23 000 примірників. Однак, найважливішим завданням газети є допомога у суспільній інтеграції українців в Італії, зокрема, сприяння юридичній освіченості читачів.

Найдавнішим україномовним виданням в Італії є часопис «До світла», який виходить за сприяння Української греко-католицької церкви та розповсюджується серед українців в усіх регіонах Італії.

Першим періодичним виданням для українських емігрантів у Західній Європі, є газета «Європейський українець», що виходить в Іспанії, Португалії, Італії, Франції, Греції, Німеччині та Польщі. Раз на кілька місяців виходить журнал «Український голос в Італії».

У 2000-х роках деякий час у Римі виходила газета «Форум», український громадсько-політичний тижневик «Міст», вийшло кілька номерів газети «Українські вісті». Також час від часу виходили такі локальні видання, як «Калина» (м. Салерно, 2002 – 2003 роки), «Без кордонів» (м. Салерно, 2009 рік), «Вісник» (м. Рим, 2006 – 2007 роки), «Ластівка» (2005 – 2006 роки).

Окрім суто україномовних видань, деякі іншомовні газети публікують вкладки українською мовою. Італійська газета «Оттопаджіне» (м. Авелліно) друкує одну сторінку українською із її перекладом на італійську мову. Російськомовні газети «Слово» (м. Мілан) та «Наша газета» (м. Неаполь) виходять із україномовними вкладками, у яких, здебільшого, розповідають про події у громаді та публікуються листи читачів.

Окрім друкованих видань є і інтернет-видання, телебачення та радіомовлення. У березні 2008 року відкрився перший сайт української спільноти в Італії «Лелеки» (www.leleky.org), який має інформаційний характер. Також діє сайт Української греко-католицької церкви в Італії www.chiesaucraina.it.

З 13 листопада 2010 року в телеефірі Італії діє Babel TV (www.babel.tv) – супутниковий телеканал, присвячений шести найбільшим іноземним громадам в Італії: українській, марокканській, румунській, албанській, латиноамериканській та філіппінській. Субота на Babel TV присвячена Україні та українській спільноті в Італії. В ефірі каналу транслюються програми, художні та документальні фільми українською та російськими мовами із італійськими субтитрами, даються уроки італійської, юридичні поради для кращої інтеграції в італійське суспільство. Головним продуктом каналу є щотижнева програма «Babzine – Ucraina», що виходить щосуботи о 20.30. Завідувач української редакції – Маріанна Сороневич.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 138

В Італії з 10 вересня 2015 року діє веб-радіо Colorsradio, що транслює ефіри на 24 мовах, зокрема, українською. На цій радіостанції щоп'ятниці виходить україномовна радіохвиля «Вільна».

Зв’язки Італії та України настільки тісні , що в Італії з’явилося дуже багато українських шкіл. Щороку на Апенінському півострові зростає кількість українських дітей. Частина з них приїжджає завдяки возз'єднанню сімей, інші народжуються в Італії в українських чи змішаних сім'ях. В Італії діє низка суботніх та недільних шкіл, у яких діти навчаються паралельно з італійськими навчальними закладами. З 2009 року дві з цих шкіл, «Престиж» (м. Рим) та «Перша ластівка» (м. Венеція), за домовленістю з Міністерством освіти і науки України, надають можливість отримати український диплом про середню освіту.

Єдиної навчальної програми для закордонних шкіл не існує, тому ці програми розробляються та адаптуються вчителями на основі програми загальноосвітніх шкіл в Україні. Викладають у цих школах вчителі-іммігранти, безоплатно, або за невелику плату. Підручники і науково-дидактичні матеріали школи або отримують від МОН України та МЗС України, в рамках програми підтримки зв'язків з українцями за кордоном, або закупають самостійно в Україні.

Навчання ведеться українськими вчителями-іммігрантами, безоплатно, або за невелику плату. Станом на 2014 рік в Італії діє близько 25 шкіл.

Висновок Підсумовуючи вищесказане, можна дійти таких висновків, що відносини

між Україною і Італією протягом останніх років набувають підвищеної активності та позитивної динаміки на всіх рівнях. Італійська Республіка є одним із найактивніших партнерів України у зовнішньоекономічних зв'язках та надає активну підтримку в міжнародних організаціях, зокрема в ЕС, НАТО та в рамках «Великої сімки».

Історичні зв’язки України з Італією посилюють взаємовідносини двох країн і сприяють в подальшому розвитку їх взаємовідносин.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 139

ГЛАВА 9. УКРАИНСКАЯ ГАЛИЦКАЯ АРМИЯ ВОЕННАЯ СИМВОЛИКА И УНИФОРМА: ИЗБРАННЫЕ ВОПРОСЫ

УКРАЇНСЬКА ГАЛИЦЬКА АРМІЯ ВІЙСЬКОВА СИМВОЛІКА ТА УНІФОРМА: ВИБРАНІ ПИТАННЯ

UKRAINIAN GALICIAN ARMY MILITARY SYMBOLS AND UNIFORM: SELECTED ISSUES

DOI: 10.30888/2707-1685.2019-02-02-020 Introduction It is believed that uniforms and military distinctions in the armed forces

discipline the personnel, significantly increase its morale and fighting spirit, enhance national consciousness, ensure the continuity of generations, give civilian and dignity of the warrior. The military of the Western Ukrainian People's Republic (WUPR), which was formed in the face of difficult conditions, during the active fighting in November 1918 was not an exception. The formation of a capable Ukrainian Galician Army (UGA) was closely linked not only to the organization of its combat units, quartermaster services, but also to the information system for providing troops. Against the background of a deep study of the important aspects of the WUPR armed forces construction, the problem of UGA information support during the Ukrainian-Polish confrontation should also be considered from the point of view of the analysis of the soldiers unity and legal documents that regulated the status of the UGA military form.

The purpose of the study is to create an image of soldiers of the Ukrainian Galician Army. To achieve this goal, it is necessary to perform the following tasks: to analyze the historiographical and source base; identify the main elements of the analysis of the appearance of UGA soldiers; to analyze the main breastplates and orders of WUPR troops; to create an image of WUPR soldiers in the historiographic section.

Analysis of historiographical sources reveals some gaps in the study of this problem. Among the researchers who partially analyzed the uniaxial UGA, we should mention M. Lytvyn, L. Shankovsky, V. Futuluychuk, I. Tomiuk, and I. Khoma. However, information about uniforms in the works of these scholars mentioned surface in the analysis of the military-political situation of the time. For full image creation exterior fighter Ukrainian Galician Army should analyze the memories of combatants Ukrainian-Polish war of 1918-1919. (I. Bobersky, L. Leinberg, M. Omelyanovich-Pavlenko, L. Tsegelsky and others), the press of that time (state press, corporative newspapers, civil periodicals), the legal framework of the State Secretariat of the Military Affairs of WUPR and archival sources (funds of the


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 140

Central State Archives of Higher Authorities and Government of Ukraine, Central State Historical Archives of Ukraine in Lviv, state archives of Lviv, Ivano-Frankivsk and Ternopil regions). Particular attention should be studies of Chmyr, which today fully revealed the issue uniform and insignia of the armed forces WUPR [12].

To analyze the military unity of the WUPR armed forces it is necessary to determine the basic elements of the appearance of the UGA soldiers. These are: hats (and / or caps signs), outerwear, shoes, and insignia.

9.1. Overview of the Headdress. November 1, 1918 entered the Ukrainian history as the November Action. The

capture of power in Lviv was attended by army members of the Austro-Hungarian units, which were staffed by most Ukrainians and were reserves. Accordingly, the form of these soldiers was Austrian. To distinguish between "theirs" and "strangers" Ukrainian shooters and sergeants used blue and yellow ribbons on hats. Only the regiment of Ukrainian Sich Riflemen dressed in "Mazepin" was different from all of them. [2]. I. Boberskyi mentions that the soldiers wore blue and yellow Cockades or award "Cathedral Ukraine" [1]. This distinction was imposed on blue and yellow cockades.

However, at the initiative of the Polish state, which regarded Lviv as its potential territorial unit, Lviv became an arena of armed confrontation. As a result of the Polish attack, the former soldiers of the Austro-Hungarian army created semi-partisan detachments and in combat conditions blue-yellow ribbons and cockades managed their functions. Therefore, on the military front started using white cloth that wrapped the cap [8]. According to M. Chmir, such white ties were not intended for permanent wear, but performed a purely distinctive function [12].

Hats should be considered as part of the headdress. The primary such signs were the Astro-Hungarian "rosettes" – a brass disc with the slit emperor initials. Subsequently, the subordinates and ordinary officers covered the rosette with a blue-yellow ribbon, or used a button. The officers were not allowed to replace the embroidered rosette with a ribbon button. Some military units of the Galician Army had their own hat’s signs of distinction: the soldiers of the first regiment of the Ukrainian Sich Riflemen wore a black triangle under the Trident at “Mazepin”.

As a result of a detailed description of military unity by I. Bobersky, it can be argued that the cap was used as a headdress, consisting of a cap (head), a decorative lapel (“a lining”), a visor (“a board”"), a hat’s signs of distinction (“insignia”") and a


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 141

button to fasten the lapel. The bottom of the cap was flat, and the cap itself consisted of eight wedges. The lapel was sewn to the cap, which was fastened to the button. The edges of the cap were trimmed with a cloth of a kind of weapon. The cap’s sign was in the form of a mug of silver (for ordinary and sub-commanders) and gold (for elders) [1].

9.2. Analysis of Outerwear The lack of military clothing was a major problem. Although this important

problem did not affect all units. For example, hundreds of Ukrainian Sich Riflemen, who returned from Russian captivity was dressed "from head to toe" in a new uniform.

At the end of January 1919, the referent of the Department of State Secretariat of the Military Affairs began work on the image of a military unilateral soldier of the Galician Army. While the work continued, the Ukrainian People's Republic took up the issue of the uniform of the army, which dressed the military in a Russian uniform, obliging only to use the mark of distinction "UR" – the initials of the Ukrainian republic [12]. The shooters received cotton pants, overcoat (Russian cloak) and a sweatshirt and cap. So, along with the Austrian uniform, the army also wore Russian uniforms, which led to the excessive diversity of the military form of the Galician Army.

The order of the State Secretariat of Military Affairs of April 22, 1919 introduced a uniform form for the Ukrainian army (“green-earthy color”), honors for the nature of the troops, officers' honors, etc. According to this decree it was established that the unicorn model was the form of the Austrian army. This order made it clear that the full dress uniform was to be short with a stand-up collar, with a toothed buttonhole on the color of the weapon. The infantrymen wore boots, the riders and gunners walked in boots. The cloak was an Austrian cut, short with collar loops and seniority honors on the sleeve. The hat was rounded, with a soft day and a solid outline of the color of the weapon, above the visor of the path – the shooters and under-green, the elders – gold. In the winter, archers and sergeants, for the most part, wore “mazepins”.

During the uniform constantly improved, some changes were made on his lapel color, number of stripes on the merits, rank [6]

By the resolution of the State Secretariat of Military Affairs uniform was introduced and Field Chaplain UGA:”a spiritual knuckle, during the war made of


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 142

cloth of field paint, in time of peace made of black cloth, hat, trousers and cloak, as in elders” [3].

Summarizing the analyzed sources, the following description of the military outerwear of Ukrainian Galician Army can be given: the blues, that is, the field uniform, was single-breasted, which was fastened to buttons and had four pockets (upper – overhead, lower – slotted). On the shoulder blues army sewed shoulder straps, the lower ends of which hung on the sleeves, and the upper – fastened on the button. It was convenient when replacing the chase after receiving a new military rank. Ordinary and sub-commanders armed with rifles wore a cloth roller on their right shoulder. Elders had shoulder straps with rounded ends. The trousers could be short, knee-length or long. They were sewn from black cloth. Kant on the pants corresponded to the type of weapon. The cloak, which was fastened by six buttons, was worn over the jacket during the cold season. The collar of the cloak had a lanyard, which also fastened on the button to lock it in a raised state. Shoulder straps were also fastened by the same method as the jacket [12].

9.3. Characteristics of Distinguishing signs and awards. The issue of the distinguishing signs was resolved by local military authorities. The most popular distinguishing sign was the state emblem: first it was the

WUPR emblem. After the act of union January 22, 1919 as a mark of distinction used the emblem of Ukrainian People's Republic.

M. Chmir notes that the manufacture of sleeve signs, which were installed on March 30, 1819, proved to be problematic [12].

The petal elders were hemmed in with a wide gold lace, the mace elders had the same petals on the gold lining. Honors military ranks were sewn on the sleeves, the cloth lining colors kind of weapon: the sub-commanders had silver ribbons 6 mm wide and 12 mm long, the senior archers had one ribbon, the foreman had two ribbons, the foreman had three ribbons, the senior corporal had a silver ribbon 14 mm wide, and the bullet had one ribbon 14 mm and the other and below it 6 mm wide. The junior officers had on their sleeves a gold wicker ribbon 6 mm long with a socket at the end: a cetar – one ribbon, a lieutenant – two ribbon, a centurion – three such golden wattles. ssub-commanders, from the messenger and above, wore yellow-blue on the bayonets, elders – gold – blue pendants [5].

An important factor in educating servicemen is the rewards - encouragement for military service in combat of moral and material nature, as well as for a reasonable


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 143

initiative of conscience and diligence in peacetime. That is why the military-political leadership of WUPR introduced a reward system of the Galician state.

The first distinctions – "honors for fighters and wounded", established March 30, 1819, distinguished the shooters and officers who participated in the fighting.

On November 5, 1918, after the Ukrainian units were overrun by the authorities in Lviv, the Ukrainian National Council introduced a distinction “For embracing Lviv into the power of the Ukrainian State”. The document emphasized: “To perpetuate your historic feat, we Ukrainian National Council, hereby establish for each of you a military distinction” [11]. After prolonged and bloody fighting on November 21, 1918, Ukrainian troops left the city. Ukrainian command decided to celebrate the courage and the status of the city Riflers Order “City defense”" as WUPR highest award for military and civilians [6]. The project itself was designed by Colonel M. Martynovych and Rifle Painter, Lieutenant of Ukrainian Sich Riflemen I. Ivanets in November 1918. The Order had three classes: the First– the Grand Cross, for senior command, the Second – the Commander's Cross, for commanders of military units and units, and the Third - the Knight's Cross for the military and civilians [9].

By decreethe order of December 15, 1918, the officers, sub-commanders, and archers of the UGA were promoted to the rank of one degree, compared to what they had in the Austro-Hungarian army.

In spring 1919 the state government has decided to celebrate the courage and personal courage of the Ukrainian army, the people of Galicia during fierce fighting with Polish invaders. In order to commemorate the Independence Fighters on April 30, 1919, orders were issued to establish the insignia: Trident with a wreath, Trident Medal, Weapon Trident and the Cross of ParticipationAccording to this document, the Trident was awarded the crown of persons as petty, and for sub-structure “for courage spryt zeal and endurance in battle” [4The award itself was designed in four stages, and the sign of the same degree could be given repeatedly. Assumed and financial incentives (awarded Trident and degree received 2000 hryvnias, II – 1000 hryvnias, III – 200 hryvnias, IV – 100 hryvnias). A posthumous reward was also provided. At the same time, the order established a rather complicated procedure for presenting awards. Information on the accomplishment of the feat should be carefully checked.

Trident medal or medal for the work was provided as the military, and civilians “for the true fulfillment of duties”. There was no material incentive for this award. Weapon Trident, established by the Ukrainian National Council, was to be awarded for personal courage in combat, which increased the morale of comrades in arms. All members of the armed struggle, which began on November 1, 1918, were to receive


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 144

the Cross of Participation. At the same time, rewards for field priests were developed: the Cross of Two Degrees - Gold and Silver. And for front chaplains crossed crosses are placed on the ribbon for wearing crosses [6].

All honorees were going to be presented with special certificates of honor and a corresponding certificate on the right to wear them. According to the order of the State Secretariat of Military Affairs was introduced a procedure for awarding, to present candidate for the award should have their immediate commanders. Award rights were given to commemorate shooters and sub-commanders of the brigade commanders with the participation of three front commanders associated with the joint service presented for the award. The right to award medals was granted to direct commanders - from the centurion and above [7].

In order to enhance the validity of the awards as an important incentive to fight for the independence of the state, the individual order of the State Secretariat of Military Affairs on April 30, 1919 for personal bravery in combat introduces “Military distinction” – blue and yellow arrow – stripes on the left sleeve of his uniform. It was awarded to combatants from a shooter to a smoking commander, provided they had been on the front for 12 weeks and if they had participated in the battle at least once. The aviators were to receive the Military Distinction for 10 combat missions. At the same time as the introduction of the insignia, the government of the country has adopted an order on the provision of landed and wounded soldiers of the land allotments [10].

Conclusions The unicorn army of the Galician army impressed with its perfection and careful

elaboration of the smallest details. It was one-of-a-kind for all weapons and consisted of a cap, a “Mazepin”, a field uniform, trousers and a cloak. It is worth noting that the Galician Army had a well thought out system of designations of state affiliation, type of weapon and specialty (color of buttonholes, wristbands, edges), category (buttonhole) and degree of soldier (number of elastic bands on sleeves), and in some cases even a part to which the soldier belongs (Button with button number. The colors of the insignia, including the cap insignia, were different for the elders and sub-elders and ordinary.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 145

Литература Глава 1. 1. Сборы по страхованию жизни за 2018 год выросли на 32,8%//

Страховой портал. https://insur-portal.ru/news/life/sbory-po-strahovaniyu-zhizni-za-2018-god-vyrosli-na-328 (дата обращения 22.02.2019)

2. Анесянц, С. А. Накопительное страхование жизни в России: особенности и перспективы / Анесянц С. А., Карапетян Ж. Н. // Новые технологии. 2013. Вып. 1. С. 72.

3. Бондаренко, И. А. Развитие российского рынка страхования жизни в условиях рецессии мировой экономики / И. А. Бондаренко, А. А. Бондаренко // Российский внешнеэкономический вестник. 2016. 1. С. 35.

4. Ахметова, А. Т. Проблемы развития страхования жизни в России и пути их разрешения /А.Т. Ахметова, А. И. Ханмурзина // Молодой ученый. 2016. 7. С. 457.

5. Воронина, Л.А. Специфические черты и характер инвестиционной деятельности российских и зарубежных страховых компаний / Л.А. Воронина, В.В. Фролова // Сфера услуг: инновации и качество. Краснодар: КФ РГТЭУ. 2012. 7. С. 56.-59.

6. Елембаева, К. Д. Эффективность сотрудничества банковских учреждений и страховых компаний / Елембаева// Молодой ученый. 2014. 6. С. 411–413.

7. Скворцова Н. В. Рынок банкострахования в России: современное состояние, проблемы и новые правила его функционирования / Н.В. Скворцова, С.А. Урмацких // Экономика и современный менеджмент: теория и практика. 2014. 35. С. 24–33.

8. Порфирьева, А. А. Страхование жизни с использованием инвестиционной составляющей: диффузия продуктов/ А.А. Казакова (Порфирьева) //Вестник Ростовского государственного экономического университета "РИНХ". 2012. 1(30). С. 29-32.

9. Скворцова Н. В. Рынок банкострахования в России: современное состояние, проблемы и новые правила его функционирования / Н.В. Скворцова, С.А. Урмацких // Экономика и современный менеджмент: теория и практика. 2014. 35. С. 24–33.

10. Машкина, Н.А. Страховой рынок России: современное состояние и перспективы развития / Н. А. Машкина, С. А. Маркина, Н. П. Казаренкова // Научно-технические ведомости Санкт-Петербургского государственного политехнического университета. Сер.: Экономические науки. 2012. 1 (139). С. 217-222.

11. Порфирьева, А. А. Страхование жизни с использованием инвестиционной составляющей: диффузия продуктов/ А.А. Казакова (Порфирьева) //Вестник Ростовского государственного экономического университета "РИНХ". 2012. 1(30). С. 29-32.

12. Казакова, А. А. Анализ факторов и перспективы развития инвестиционно-страховых продуктов в России /А.А. Казакова // Финансы и


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 146

кредит. 2012. 26(506). С. 56-59. 13. Юргенс, И. Формула жизни. Россияне переключились на

инвестиционные страховые продукты/ И. Юргенс//Российская газета. 2017. 24 апреля. – URL: https://rg.ru/2017/04/24/sredi-rossiian-vyros-spros-na-investicionnoe-strahovanie-zhizni.html$

14. Шахов В. В. Страхование: учеб. для вузов / В. В. Шахов. - М.: ЮНИТИ, 2003. - С 155.

15. Янова С. Ю. Особенности накопительных видов страхования жизни / С. Ю. Янова // Организация продаж страховых продуктов. - 2007. - 1. - С. 55.; Страхование / под ред. Т. А. Федоровой. - М.: Экономистъ, 2006. – С 252.; Сахирова Н. П. Страхование / Н. П. Сахирова. — М.: Велби : Изд-во Проспект, 2007.- С. 172.

16. Ермасова Н. Б. Страхование / Н. Б. Ермасова, С. Е. Ермасов. - М.: Высш. образование, 2008. - С. 454.

17. Андреева Е. В. Страхование жизни: социально-экономическое значение и направления развития / Е. В. Андреева, О. И. Русакова, Е. М. Хитрова. — Иркутск : Изд-во БГУЭП, 2013. - С. 57.

18. Бахматов С.А., Семенова Е.В. Риск в накопительном страховании жизни: сущность и методы оценки / С.А. Бахматов, Е.В. Семенова. // Известия ИГЭА. 2014. 2 (94) – С. 5-12.

19. Карта рисков российской страховой отрасли. Режим доступа: https://raexpert.ru/researches/insurance/bsr_2017/part3/

20. Стрельцова, Наталья. Ставки тают по весне. Грядет ли массовое снижение ставок по вкладам? Электронный ресурс: Режим доступа: https://www.banki.ru/news/daytheme/?id=10892416 (дата обращения 30.04.2019 г.)

21. Обзор ключевых показателей деятельности страховщиков. 2018 год.: Информационно-аналитический материал ЦБ России. Р http://www.cbr.ru/content/document/file/71180/review_insure_18q4.pdf

22. Интервью руководителя Службы по защите прав потребителей и обеспечению доступности финансовых услуг М.В. Мамуты. Режим доступа: http://www.cbr.ru/press/int/mamuta-gazeta_ru_2019-02-19/#highlight=%D0%B6%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%B1

23. 23. О минимальных (стандартных) требованиях к условиям и порядку осуществления добровольного страхования жизни с условием периодических выплат (ренты, аннуитетов) и (или) с участием страхователя в инвестиционном доходе страховщика. Указание Центрального Банка Российской Федерации, 5055-У, от 11 января 2019 года. Режим доступа: http://www.cbr.ru/Queries/UniDbQuery/File/50883/791

24. Обзор ключевых показателей деятельности страховщиков. 2018 год.: Информационно-аналитический материал ЦБ России. Р http://www.cbr.ru/content/document/file/71180/review_insure_18q4.pdf

25. Фролкина, В. П. Перспективы развития инвестиционного страхования жизни на российском страховом рынке / В. П. Фролкина // Экономика и управление: анализ тенденций и перспектив развития. - 2014. - 17. - С. 173-177

26. Гражданский кодекс Российской Федерации (часть первая) от 30


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 147

ноября 1994 N 51-ФЗ (ред. от 03.08.2018) // Собрание законодательства РФ, 1994, 32, ст. 3301; 2018, 32 (Часть II), ст. 5132.

27. Гражданский кодекс Российской Федерации (часть вторая) от 26 января 1996 N 14-ФЗ (ред. от 29.07.2018) // Собрание законодательства РФ, 1996, 5, ст. 410; 2018, 1 (Часть I), Ст. 26.

28. Закон РФ от 27.11.1992 N 4015-1 (ред. от 28.11.2018) «Об организации страхового дела в Российской Федерации» (с изм. и доп., вступ. в силу с 01.01.2019).

29. 29. О минимальных (стандартных) требованиях к условиям и порядку осуществления добровольного страхования жизни с условием периодических выплат (ренты, аннуитетов) и (или) с участием страхователя в инвестиционном доходе страховщика. Указание Центрального Банка Российской Федерации, 5055-У, от 11 января 2019 года. Режим доступа: http://www.cbr.ru/Queries/UniDbQuery/File/50883/791

30. Обзор рынка страхования в России. 2018 год. Режим доступа http://www.kpmg.ru

31. Костарева Е. Н. Инвестиционное страхование жизни: особенности продукта, преимущества и недостатки / Е.Н. Костарева. // Конкурентоспособность территорий. Материалы XIX Всероссийского экономического форума молодых ученых Екатеринбург.: Издательство Уральского государственного экономического университета 2016. - С.145-149.

32. Страхование жизни в Российской Федерации в 2017 году. Годовой отчет. Ассоциация Страховщиков Жизни. Режим доступа: http://aszh.ru

33. Предложения по развитию страхования жизни в российской Федерации. Доклад для общественных консультаций. Банк Росси. Режим доступа http://www.cbr.ru/content/document/file/50689/consultation_paper_171003_02.pdf

34. Указание Банка России от 21.12.2015 3906-У «О порядке взаимодействия Банка России с некредитными финансовыми организациями и другими участниками информационного обмена при использовании ими информационных ресурсов Банка России, в том числе личного кабинета, а также порядке и сроках направления другими участниками информационного обмена уведомления об использовании или уведомления об отказе от использования личного кабинета»

35. Положение Банка России от 16.11.2016 557-П «О правилах формирования страховых резервов по страхованию жизни»

36. Указание банка России от 22.02.2017 4297-У «О порядке инвестирования средств страховых резервов и перечне разрешенных для инвестирования активов»

37. Отчет об итогах общественных консультаций по вопросам Доклада о предложениях по развитию страхования жизни в Российской Федерации. Режим доступа http://www.cbr.ru/content/document/file/50691/comments_180205.pdf

38. Обзор ключевых показателей деятельности страховщиков 4. 2018 год. Банк России.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 148

39. http://cbr.ru/statistics/?PrtId=int_rat. 40. О минимальных (стандартных) требованиях к условиям и порядку

осуществления добровольного страхования жизни с условием периодических выплат (ренты, аннуитетов) и (или) с участием страхователя в инвестиционном доходе страховщика. Указание Центрального Банка Российской Федерации, 5055-У, от 11 января 2019 года. Режим доступа: http://www.cbr.ru/Queries/UniDbQuery/File/50883/791

41. https://home.kpmg/ru/ru/home/about/about-kpmg-in-russia.html 42. Обзор рынка страхования в России. 2017 год. Режим доступа:

https://home.kpmg/ru 43. Обзор рынка страхования в России. 2018 год. Режим доступа:

https://home.kpmg/ru Глава 2. 1. Brown S.P.A. What Drives Natural Gas Prices / S.P.A. Brown, M.K. Yucel //

Federal Reserve Bank of Dallas, Research Note, Feb. – 2005. – 136 р. 2. Вороновский Г.К. Генетические алгоритмы, искусственные нейронные

сетии проблемы вертуальной реальности / Г.К. Вороновский, К.В. Махорило, С.Н. Петришев, С.А. Сергеев. – Харьков: Основа, 1997. – 107 с.

3. Фадєєва І.Г. Нечіткі моделі при управлінні витратами підприємств / І.Г. Фадєєва // [«Наука та інновації–2005»]: міжнарод.наук.-прак.конф., 17-31 жовтня, 2005 р.: матеріали доп. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С. 90-93.

4. Юдицкий С.А. Моделирование операционных и предметных потоков при реформировании бизнес-систем / С.А. Юдицкий // Приборы и системы. Управление, контроль, диагностика. – 2001. – 5. – С. 71-762.

5. Мрозек Е.Р. Перспективні напрямки ресурсозберігання при будівництві свердловин родовищ ВАТ «Укрнафта» / Е.Р. Мрозек, І.І. Наритник, М.В. Лігоцький, Б.А. Тершак // Нафтогазова енергетика. – 2007. – 3(4). – С.16-20.

6. Козаченко А.В. Управление крупным предприятием: [монография] / А.В. Козаченко, А.Н. Ляшенко, И.Ю. Ладыко.– К.: Либра, 2006. – 384 с.

7. Хамів Р. Конкуруючи за майбутнє. Створення ринків завтрашнього дня [пер. з англ.] / Р. Хамів, К.К. Прахалад. – М.: ЗАТ «Олімп-Бізнес», 2002. – 288 с.

8. Петраков Н.Я. Русская рулетка: экономический эксперимент ценою 150 миллионов жизней / Н.Я. Петраков. – М.: Экономика, 1998. – 446 с.

9. Yazenin A.V. Possibilistic optimization. Amasure-based approach / A.V. Yazenin, M. Wagenknecht // Brandenburg: Technische Universitet Cottbus, 1996. – 133 p.

10. Ладанюк О.А. Координація функціонування технологічних дільниць цукрового заводу з урахуванням задач прогнозування / О.А. Ладанюк, Н.А. Заєць, Л.О. Власенко, Н.М. Луцька // Вісник Вінницького політехнічного ін-ту. – 2006. – 6. – С. 112-115.

11. Щедрин В.П. Анализ эффективности эксплуатационных добывающих скважин в системах управления / В.П. Щедрин // Проблемы нефтегазового


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 149

комплекса России. – Уфа: УНИ, 1998. –С. 152-156. 12. Fadyeyeva I.G. Sugeno-Type Modeling of well-drilling self-price /

I.G. Fadyeyeva // Научно-технический и практический журнал (Республика Казахстан) Орфлдын гылым жаршысы: Серия: Экономические науки. – 2012. – 12. – С. 50-59.

13. Хамів Р. Конкуруючи за майбутнє. Створення ринків завтрашнього дня [пер. з англ.] / Р. Хамів, К.К. Прахалад. – М.: ЗАТ «Олімп-Бізнес», 2002. – 288 с.

14. Борщук Є.М. Теоретико-методологічні основи системного аналізу сталого розвитку еколого-економічних систем:автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. екон. наук: спец. 08.00.06 «Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища»/ Є.М. Борщук. – Львів, 2009. – 37 с.

15. Ладанюк А.П. Основи системного аналізу / А.П. Ладанюк. – Вінниця: Нова книга, 2004. – 174 с.

Глава 3. 1.Гуськова Л.Б. О построении автоматизированного рабочего места

менеджера // Успехи современного естествознания. 2012. 6. С. 106. 2.Львович И.Я., Кравцова Н.Е., Чупринская Ю.Л. Особенности

процессного подхода к моделированию работы организации // Вестник Воронежского института высоких технологий. 2019. 1(28). С. 48-50.

3.Воронин В.В. О создании автоматизированной информационной системы для регистрации на большие мероприятия // Вестник Воронежского института высоких технологий. 2019. 1(28). С. 79-81.

4.Львович И.Я., Кравцова Н.Е., Чупринская Ю.Л. Особенности решений для обработки текстовых данных // Вестник Воронежского института высоких технологий. 2019. 1(28). С. 89-92.

5.Шапаев А.В., Юдаков Д.А., Часовской А.А. Проблемы поиска текстовой информации в больших объемах данных // Вестник Воронежского института высоких технологий. 2019. 1(28). С. 113-115.

6.Завьялов Д.В. О применении информационных технологий // Современные наукоемкие технологии. 2013. 8-1. С. 71-72.

7.Землянухина Н.С. О применении информационных технологий в менеджменте // Успехи современного естествознания. 2012. 6. С. 106-107.

8.Черников С.Ю., Корольков Р.В. Использование системного анализа при управлении организациями // Моделирование, оптимизация и информационные технологии. 2014. 2 (5). С. 16.

9.Преображенский Ю.П. Оценка эффективности применения системы интеллектуальной поддержки принятия решений // Вестник Воронежского института высоких технологий. 2009. 5. С. 116-119.

10.Самойлова У.А. О некоторых характеристиках управления предприятием // Вестник Воронежского института высоких технологий. 2014. 12. С. 176-179.

11.Зяблов Е.Л., Преображенский Ю.П. Построение объектно-семантической модели системы управления // Вестник Воронежского института высоких технологий. 2008. 3. С. 029-030.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 150

12.Львович И.Я., Преображенский Ю.П., Ермолова В.В. Основы информатики // Воронеж, 2014, 339 с.

13.Максимов И.Б. Принципы формирования автоматизированных рабочих мест // Вестник Воронежского института высоких технологий. 2014. 12. С. 130-135.

14.Зазулин А.В., Преображенский Ю.П. Особенности построения семантических моделей предметной области // Вестник Воронежского института высоких технологий. 2008. 3. С. 026-028.

15.Максимов И.Б. Классификация автоматизированных рабочих мест // Вестник Воронежского института высоких технологий. 2014. 12. С. 127-129.

16.Преображенский Ю.П. Разработка методов формализации задач на основе семантической модели предметной области // Вестник Воронежского института высоких технологий. 2008. 3. С. 075-077.

17.Паневин Р.Ю., Преображенский Ю.П. Структурные и функцинальные требования к программному комплексу представления знаний // Вестник Воронежского института высоких технологий. 2008. 3. С. 061-064.

18.Ермолова В.В., Преображенский Ю.П. Методика построения семантической объектной модели // Вестник Воронежского института высоких технологий. 2012. 9. С. 87-90.

Глава 4. 1.Львович И.Я., Кравцова Н.Е., Чупринская Ю.Л. Особенности

процессного подхода к моделированию работы организации // Вестник Воронежского института высоких технологий. 2019. 1(28). С. 48-50.

2.Воронин В.В. О создании автоматизированной информационной системы для регистрации на большие мероприятия // Вестник Воронежского института высоких технологий. 2019. 1(28). С. 79-81.

3.Львович И.Я., Кравцова Н.Е., Чупринская Ю.Л. Особенности решений для обработки текстовых данных // Вестник Воронежского института высоких технологий. 2019. 1(28). С. 89-92.

4.Шапаев А.В., Юдаков Д.А., Часовской А.А. Проблемы поиска текстовой информации в больших объемах данных // Вестник Воронежского института высоких технологий. 2019. 1(28). С. 113-115.

5.Завьялов Д.В. О применении информационных технологий // Современные наукоемкие технологии. 2013. 8-1. С. 71-72.

6.Землянухина Н.С. О применении информационных технологий в менеджменте // Успехи современного естествознания. 2012. 6. С. 106-107.

7.Гуськова Л.Б. О построении автоматизированного рабочего места менеджера // Успехи современного естествознания. 2012. 6. С. 106.

8.Черников С.Ю., Корольков Р.В. Использование системного анализа при управлении организациями // Моделирование, оптимизация и информационные технологии. 2014. 2 (5). С. 16.

9.Преображенский Ю.П. Оценка эффективности применения системы интеллектуальной поддержки принятия решений // Вестник Воронежского института высоких технологий. 2009. 5. С. 116-119.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 151

10.Самойлова У.А. О некоторых характеристиках управления предприятием // Вестник Воронежского института высоких технологий. 2014. 12. С. 176-179.

11.Зяблов Е.Л., Преображенский Ю.П. Построение объектно-семантической модели системы управления // Вестник Воронежского института высоких технологий. 2008. 3. С. 029-030.

12.Львович И.Я., Преображенский Ю.П., Ермолова В.В. Основы информатики // Воронеж, 2014, 339 с.

13.Максимов И.Б. Принципы формирования автоматизированных рабочих мест // Вестник Воронежского института высоких технологий. 2014. 12. С. 130-135.

14.Зазулин А.В., Преображенский Ю.П. Особенности построения семантических моделей предметной области // Вестник Воронежского института высоких технологий. 2008. 3. С. 026-028.

15.Максимов И.Б. Классификация автоматизированных рабочих мест // Вестник Воронежского института высоких технологий. 2014. 12. С. 127-129.

15.Преображенский Ю.П. Разработка методов формализации задач на основе семантической модели предметной области // Вестник Воронежского института высоких технологий. 2008. 3. С. 075-077.

16.Ермолова В.В., Преображенский Ю.П. Методика построения семантической объектной модели // Вестник Воронежского института высоких технологий. 2012. 9. С. 87-90.

17.Паневин Р.Ю., Преображенский Ю.П. Структурные и функцинальные требования к программному комплексу представления знаний // Вестник Воронежского института высоких технологий. 2008. 3. С. 061-064.

Глава 5. 1. Коротич О. Б. Комунікативна діяльність персоналу органів публічного

управління . Збірник тез ХІХ Міжнародного наукового конгресу “Глобальне упавлінняХХІ століттч: синтез, теорія та практика”, 19 квітня 2019 р. – Х. :Хар РІ НАДУ“Магістр”, 2019. – С.23– 25.

2. Маркашов Ю. Г. Комп’ютерні мережі та телекомунікації: навчальний посібник /Ю. Г. Маркашов, І. В. Кобзев, О. В. Орлов, М. В. Мордвинцев [Текст]. – Х. : ХарРІ НАДУ «Магістр», 2012. – 212 с. ISBN 978-966-390-113-8.

3. Єсімов С. С. Правове регулювання застосування інформаційних технологій для формування довіри до органів державної влади / С. С. Єсімов // Наук. вісник Львів держ. ун-ту внутрішніх справ. Серія юридична. – 2015. – 1. – С. 173–184.

4. Джоан Кедді. Електронна демократія: сподівання та проблеми / Джоан Кедді, Крістіан Вергез [та ін.]; [пер. з англ. С. Соколик, О. Оржель, К. Гомма]. – К. : Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу, 2009. — 164 с.

5. Клімушин, П. С. Електронне урядування в інформаційному суспільстві / П. С. Клімушин. - Х. : Магістр, 2010. - 312 с.

6. Печникова Т. В. Практика роботи з документами у створенні: навч.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 152

посібник. / Т. В. Печникова, А. В. Печникова. – М. : ЭМОС, 1999. – 208 с. 7. Чого нема у документах, того нема у світі. [Електронний ресурс]. Режим

доступу: documoborot. 8. Орлов М. М. Формування системи взаємодії регіональних органів

виконавчої влади у сфері охорони правопорядку (теоретико-методологічні засади) [Текст] : монографія / М. М. Орлов. – Х. : ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2012. – 344 с.

9. Орлов М. М. До поняття ”система державного управління“: процес і структура. Всеукраїнська науково-практична конференція докторантів, молодих учених та студентів «Розвиток європейського простору очима молоді: економічні, соціальні та правові аспекти». ХНЕУ ім. С. Кузнеця. 17 травня 2019 року м. Харків. – С. 17.

10. Орлов, М. М. Обґрунтування напрямів автоматизації системи управління військами Національної гвардії України. [Текст] / М. М. Орлов // Сборник научных трудов SWorld – Международное научное издание. Випуск 3 (36), Т-17, Менеджмент и маркетинг. 2014 – С. 99–108.

11. Орлов, М. М. Визначення показників і критерію напряму автоматизації системи управління військами Національної гвардії України. [Текст] / М. М. Орлов, О. І. Воронін // Сборник научных трудов SWorld – Международное научное издание. Выпуск 4 (37), Т-17, Менеджмент и маркетинг. 2014. – С. 65–71.

12. Орлов М. М. Механізм аналітичного оцінювання підготовленості регіонального органу виконавчої влади функціонувати в складних умовах обстановки. Международное периодическое научное издание. ”Научный взгляд в будущее”, Выпуск 8, 2018. – С. 94 –103. Входит в РИНЦ SCIENCE INDEX.

13. Юдін О. К. Інформаційна безпека держави: навч. посіб. / О. К. Юдін, В. М. Богуш. – Х. : Консум, 2005. – 576 с. ISBN-7920-92-5.

14. Методи автоматизації процесів збирання інформації. Електронний ресурс. Режим доступу: https://library.if.ua/book/119/7988.html.

15. Спірін О. М. Новітні криптографічні методи захисту інформації. Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.srw.kspu.edu/?P=699.

16. Мироненко Е. В., Олексин Ю. П., Орлов Н. М. и др. Наука и инновации в современном мире: менеджмент и юриспруденция: монография. – Одесса, Куприенко С. В., 2017. – 140 с. ISBN 978-617-7414-03-1. Входит в РИНЦ SCIENCE INDEX. Присвоен DOI: 10.21893/978-617-7414-03-1.0. Орлов М. М. Глава 1. Методологія захисту інформації з управління силами охорони правопорядку. С. 6–40.

17. Орлов М. М. Про деякі підходи щодо захисту інформації в системах державного і військового управління. Научный журнал «Власть и общество» (История, теория, практика) 2(44) 2017. ISSN-1512-374. – Грузия. г. Тбилиси. Грузинский техн. ун-т, 2017. – С. 41–57.

18. Справочник по радиоэлектронике. Том 1. Под общей редакцией А. А. Куликовского. – М. : «Энергия», 1967. – С. 108.

19. Малышев В. П., Осипов Ю. В. Передача информации в АСУ / Малышев В. П., Осипов Ю. В. – Л. : Воен.-Морск. академия, 1984. – С. 15.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 153

20. Орлов М. М. Методика оцінювання можливостей системи зв’язку різних суб’єктів безпеки, що діють в районі проведення спеціальної операції [Текст] / М. М. Орлов // Системи озброєння і військова техніка : наук. журн. – Х. : Харк. ун-т Повітряних Сил, 2006. – 4 (8). – С. 38–41

Глава 6. 1. Баталов Э.Я., Журавлёва В.Ю., Хозинская К.В. «Рычащий медведь» на

«диком востоке» (Образы современной России в работах американских авторов: 1992 – 2007). М.: РОССПЭН, 2009. 384 с.

2. Кременюк В.А. Уроки холодной войны. М.: «Аспект Пресс», 2015. 320 с.

3. Караганов С.А. Предсказуемое будущее? Как самообман подменил серьезный анализ // Россия в глобальной политике. 2019. 2. [Электронный ресурс]: Режим доступа: https://globalaffairs.ru/number/Predskazuemoe-buduschee-20033 (дата обращения: 04.03.2019)

4. Самуйлов С.М. О кардинальном изменении политики США в отношении России // США-Канада: экономика, политика, культура. 2015. 1. С.21 – 38.

5. Шаклеина Т.А. Россия и США в мировой политике: 2-е изд., испр. и доп. М.: Издательство «Аспект Пресс», 2017. 336 с.

6. Кэмп-Дэвидская декларация президента Буша и президента Ельцина о новых отношениях // Российская газета. 1992. 3 февраля.

7. Brzezinski Zb. The Cold War and Its Aftermath. Foreign Affairs. 1992. Fall. Vol.71. No 4. pp. 31-49.

8. Brzezinski Zb. The Great Transformation. The National Interest.1993. Fall. No.33. pp. 3-13.

9. Kennan G.F. On American Principles. Foreign Affairs. 1995. March /April. Vol.74. No 2. pp. 116-136.

10. Matlock G.Ir. Dealing With a Russia in Turmoil. Foreign Affairs. 1996. May /June. Vol.75. No 3. pp. 38-51.

11. McFaul M. Getting Russia Right. Foreign Policy. 1999-2000. Winter. No 117. pp. 58-71.

12. Ослунд А. Строительство капитализма: Рыночная трансформация стран бывшего советского блока. Пер. с англ. Н.А. Раневой, А.И. Молоканова. Под ред. И.М. Осадчей. М.: Логос, 2003. 720 с.

13. Russia`s Wrong Direction: What the United States Can and Should Do. Report of an Independent Task Force. Council on Foreign Relations. N.Y., 2006. 84 p.

14. Pipes R. Flight from Freedom: What Russians Think and Want. Foreign Affairs. 2004. Vol.83. 3. May/June. pp. 9-15.

15. National Security Strategy of the United States of America December 2017. [Электронный ресурс]: Режим доступа: http://nssarchive.us/wp-content/uploads/2017/12/2017.pdf (дата обращения: 05.03.2018).

16. Aron L. Are Russia and China Really Forming an Alliance? The Evidence Is Less Than Impressive. Foreign Affairs. April 4, 2019. Available at:


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 154

https://www.foreignaffairs.com/articles/china/2019-04-04/are-russia-and-china-really-forming-alliance (Accessed: 19.06.2019).

17. McFaul M. Why Vladimir Putin is a terrible strategist. Washington Post. Available at: https://www.washingtonpost.com/opinions/2018/12/17/why-vladimir-putin-is-terrible-strategist/?utm term=.375a6541f876 (Accessed: 17.12.2018).

18. Mandelbaum M. The New Containment. Handling Russia, China, and Iran. Foreign affairs. March/April 2019. Available at: https://www.foreignaffairs.com/articles/china/2019-02-12/new-containment (Accessed: 10.05.2019).

19. Allison G.T. and Simes D. A Sino-Russian Entente Again Threatens America. The Wall Street Journal, January 29, 2019. Available at: https://www.wsj.com/articles/a-sino-russian-entente-again-threatens-america-11548806978 (Accessed: 03.02.2019).

20. Hanson V. A New Era for the China-Russia-U.S. Triangle. National Review. October 11, 2018 https://www.nationalreview.com/2018/10/a-new-era-for-the-china-russia-u-s-triangle/ (Accessed: 03.11.2018).

21. Marsh Ch. Russia Sees Its Future in China and Eurasia. National Interest. April 22, 2019. Available at: https://nationalinterest.org/feature/russia-sees-its-future-china-and-eurasia-53702 (Accessed: 05.05.2019).

22. Kissinger’s Vision for U.S.-Russia Relations. The National Interest February 4, 2016. Available at: https://nationalinterest.org/feature/kissingers-vision-us-russia-relations-15111 (Accessed: 21.07.2018).

23. Brzezinski Z.K. Toward a Global Realignment. The American Interest. 17.04.2016. Available at: https://www.the-american-interest.com/2016/04/17/toward-a-global-realignment/ (Accessed: 08.10. 2016).

Глава 7. 1. Урядовий портал (gov.ua) 2. Embassy of Ukraine in the Republic of Azerbaijan [Electronic resource] /

Official site. – Access mode: http://azerbaijan.mfa.gov.ua/en/ukraine"az/legal"acts 3. Костюк Т.О. Азербайджано-українські відносини: сучасний стан та

шляхи зміцнення економічної безпеки сільського господарства. Інвестиції: практика та досвід. – 2017. 11. С. 70–74.

4. Волович О. Україна – Азербайджан: стан і перспективи співпраці в енергетичній сфері. Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень. – 2013.

5. Борлюк О.В., Сєкунова Ю.В. Зовнішня політика України у 90-х роках ХХ ст. // World scientific and technical trends 2018 (Світові науково-технічні тренди). – Karlsruhe, Germany, 2018. – P. 96-99.

6. Сєкунова Ю.В. Політичні аспекти глобальних проблем сучасності // Науковий погляд в майбутнє. – Вип. 2(2). Том 9. – Одеса: КУПРИЕНКО СВ, 2016 – С.76-78.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 155

Глава 8. 1. Італія // Українська мала енциклопедія: 16 кн.: у 8 т. / проф.

Є. Онацький. Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. – Буенос-Айрес, 1959. – Т. 2, кн. 4: Літери Ж – Й. – С. 559-561.

2. // Щоденна газета «Високий замок» – 20.09.2012 р. 3. Гінда О. Поетична творчість української трудової спільноти в Італії

початку XXI століття в контексті фольклорної традиції: моногр. / О. Гінда; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Львів, 2015. – С. 481–532.

4. Гаврилишин П. Українська трудова імміграція в Італії (1991– 2011 рр.): моногр. / Петро Гаврилишин. – Брустурів: Дискурсус. – 300 с.

5. Сєкунова Ю.В. Тоталітаризм – політичний феномен ХХ століття: компаративний аналіз // Научные труды SWorld. – Вып. 47. – Том 4. – Иваново: Научный мир, 2017. – С. 73-76.

6. Борлюк О.В., Сєкунова Ю.В. Зовнішня політика України у 90-х роках ХХ ст. // World scientific and technical trends 2018 (Світові науково-технічні тренди). – Karlsruhe, Germany, 2018. – P. 96-99.

Глава 9. 1. Bobersky I (2003), Diary, 1918–1919, Kyiv, 260 p. 2. Hlomozda K. (1992) The history of Ukrainian military uniforms and

decorations, Second scientific heraldic conference, Lviv, p. 19-20. 3. Addressing P. Bubeli to the commanders of the Galician Arm (1919), Bulletin

of the State Secretariat of Military Affairs, volume 4, p. 5. 4. Kuzma O. (1928) After the coup The first day of the Ukrainian city of Lviv,

Freedom, volume 45, p. 3-4. 5. Kuchabsky V. (1920) Sich archers, their history and character, Lviv, 45 p. 6. Lytvyn M. (1998) Ukrainian-Polish War of 1918 – 1919, Lviv, Institute of

Ukrainian Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine; Institute of Central and Eastern Europe, 488 p.

7. Niunko A. & Starikov L. & Chusovitova A. (1968) Invincible and legendary, Moscow, DOSAAF. 189 p.

8. Pryshchepa S. (2001) Armed forces of the Austro-Hungarian Empire, Sergeant, 3 (20), p. 43-48.

9. Futulejuchuk V. (2000) Ukrainian Galician Army: Military-patriotic education and training (1918 - 1920), Donetsk, Eastern Publishing House, UKCenter, 152 p.

10. Central State Archive of the Supreme Power and Administration of Ukraine (CSASPA of Ukraine), F. 2188, Desc.1, C. 146, p. 254.

11. CSASPA of Ukraine, F. 4465, Desc. 1, C. 1015, p. 32. 12. Chmyr M. (2007) Uniform and distinguishing marks of the military men of

the armed forces of the WUPR (WUUPR) from 1918-1919, Symbolics, Lviv, Ukrainian liberation movement, p. 181-247.


МОНОГРАФИЯ ISBN 978-617-7414-79-6 156

НАУЧНОЕ ИЗДАНИЕ НАУКОВЕ ВИДАННЯ / SCIENTIFIC EDITION

МОНОГРАФИЯ МОНОГРАФІЯ / MONOGRAPH

ИННОВАЦИОННАЯ НАУКА, ОБРАЗОВАНИЕ, ПРОИЗВОДСТВО И ТРАНСПОРТ: ЭКОНОМИКА, МЕНЕДЖМЕНТ, МАРКЕТИНГ, ЮРИСПРУДЕНЦИЯ, ПОЛИТИКА,

ИСТОРИЯ ІННОВАЦІЙНА НАУКА, ОСВІТА, ВИРОБНИЦТВО І ТРАНСПОРТ:

ЕКОНОМІКА, МЕНЕДЖМЕНТ, МАРКЕТИНГ, ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ПОЛІТИКА, ІСТОРІЯ INNOVATIVE SCIENCE, EDUCATION, PRODUCTION AND TRANSPORT:

ECONOMICS, MANAGEMENT, MARKETING, LAW, POLITICS, HISTORY

Авторы: Автори / Authors:

Барылюк И.О. (8), Виценко Е.А. (7), Волк Н.С. (9), Крашенинников С.А. (1), Львович И.Я. (4), Львович Я.Е. (3), Мохоров Г.А. (6), Орлов Н.М. (5),

Преображенский А.П. (3,4), Преображенский Ю.П. (3), Пророкова Е.А. (1), Прутцков С.В. (1), Секунова Ю.В. (7,8), Сирота Н.М. (6), Фадеева И.Г. (2),

Хомелева Р.А. (6), Чопоров О.Н. (4), Чугунова О.А. (1)

Серия «Инновационная наука, образование, производство и транспорт», 2 Научные достижения Авторов монографии были также рассмотрены и рекомендованы для издания на международном научном Симпозиуме «Инновационная наука, образование, производство и транспорт»

(21-22 октября 2019 г.)

Монография включена в Монографія включена в / The monograph is included in:

РИНЦ SCIENCE INDEX INDEXCOPERNICUS

При научной поддержке: ИИннссттииттуутт ммооррееххооззяяййссттвваа ии ппррееддппррииннииммааттееллььссттвваа

Формат 60х84/16. Усл.печ.лист. 9,07

Тираж 500 экз. Зак. simp-ua13. Подписано в печать: 26.11.2019

Издано:

Видано / Published: КУПРИЕНКО СЕРГЕЙ ВАСИЛЬЕВИЧ

А/Я 38, Одесса, 65001 e-mail: [email protected]

www.sworld.education Свидетельство субъекта издательского дела ДК-4298

Издатель не несет ответственности за достоверность информации и научные результаты, представленные в монографии

Видавець не несе відповідальності за достовірність інформації, та наукові результати, представлені в монографії

Publisher is not responsible for accuracy information and scientific results presented in the monograph

Отпечатано с готового оригинал-макета ФЛП Москвин А.А./ Цифровой типографии “Copy-Art”

г. Запорожье, пр. Ленина 109 Віддруковано з готового оригінал-макету ФОП Москвін А.А. / Цифровий друкарні "Copy-Art"

Запоріжжя, пр. Соборний 109

Documents

Проект SWorldМОНОГРАФИЯ 2 ISBN 978-617 7414 79 6 И 57 ISSN 2707-1685 DOI: 10.30888/2707-1685.2019-02-02 УДК 001.895 ББК 94 И 57 Авторcкий коллектив: