� 1 �

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний педагогічний університет

імені М. П. Драгоманова Наукова бібліотека

ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ М. П. ДРАГОМАНОВА

Бібліографічні розвідки педагогічних праць

Київ Вид�во НПУ імені М. П. Драгоманова

2012

� 2 �

УДК 94(477) : 37.018.53(477)”19” : 012 ББК 63.3 : 74.04(2Укр) : 91.28 Д72П

Рекомендовано до друку Вченою Радою Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова

(протокол № 10 від 29 червня 2011 р.) Наукова редакція: В. Ф. Погребенник, доктор філологічних наук;

Л. В. Савенкова, кандидат педагогічних наук.

Бібліотечна редакція – Г. І. Шаленко

Упорядник бібліографічного покажчика – Н. І. Тарасова Д72П ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ МИХАЙЛА ПЕТРОВИЧА ДРАГОМАНОВА:

бібліографічні розвідки педагогічних праць / Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України ; Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова ; Наукова бібліотека ; авт. ст. : В. П. Андрущенко, Л. П. Вовк ; упоряд. бібліографічного покажчика Н. І. Тарасова. – К. : Вид�во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2012. – 88 с. портрети.

Матеріали до бібліографічного покажчика з педагогічних ідей зібрано до 170,річчя від дня народження Михайла Петровича Драгоманова. В роботі використані дослідження вчених університету (за 1991–2011 рр.), матеріали, надруковані у виданнях Драгоманівських читань і наукових часописів та збірників університету, матеріали бібліографічних покажчиків “Спис праць М. Драгоманова”, укладений М. Павликом, “М. П. Драгоманов і Галичина” (укл. М. Гордій, Г. Домбровська, Т. Романченко), “М. П. Драгоманов: 1861–2011 рр. (укл. М. О. Мороз, В. А. Короткий, І. І. Тіщенко та ін.), каталогів і картотек Наукової бібліотеки, інші інформаційні та бібліографічні ресурси країни.

Покажчик містить перелік праць М. П. Драгоманова, а також книг, статей, дисертаційних праць про ідеї М. П. Драгоманова з питань освіти і педагогічної науки. Складений також іменний покажчик.

УДК 94(477) : 37.018.53(477)”19” : 012 ББК 63.3 : 74.04(2Укр) : 91.28

© Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, 2012

© Вид�во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2012

� 3 �

Віктор Андрущенко

МИХАЙЛО ДРАГОМАНОВ В ОСВІТЯНСЬКОМУ ПРОСТОРІ

УКРАЇНИ І ЄВРОПИ: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ

Порубіжжя століть постало перед світом рядом фундаментальних соціальних зрушень, через осмислення значення яких прослідковуються епохи, минула і майбутня. XIX–XX ст. залишились в історії як епоха цивілізаційного зростання (класичний капіталізм) і соціального збурення, перерви спадкоємності і наступності цивілізаційного поступу (соціальні революції), пошук гуманістичних пріоритетів і їх краху в соціалістичній системі виміру. XXI ст., за прогнозами, має стати епохою гуманістичного повороту людства до нового типу співіснування народів і культур – миролюбства, ринкових і демократичних перетворень, толерантності, дійсної незалежності і співробітництва народів і держав в єдиній глобальній системі інформаційного суспільства.

Філософи й футурологи намагаються зрозуміти епоху, яка залишилась в історії, дати їй “нове прочитання” і, разом з тим, “зазирнути за горизонт” того, що буде. Ми ж, педагоги, враховуючи їх сміливі узагальнення, суворі застереження і перспективні прогнози, прагнемо підготувати до життя в ньому тих, кому це “нове прочитання” і тим більше – майбутнє належить, хто розпочинає чи продовжує навчання, плекає свою

� 4 �

Долю у відповідності чи всупереч тому, що відбувалось, відбувається чи має відбутися.

Очевидною істиною при цьому є те, що пошук навчально�виховних пріоритетів – а саме вони мають бути закладені в структуру духовного світу зростаючої особистості – слід вести через переосмислення минулого й суперечливого сьогодення, культурно�історичної традиції і всіх тих надбань – наукових і культурних, – з якими людство підійшло до зламу епох. За моїм глибоким переконанням, останнє можливе лише через діалог з Великими, Вічними постатями світлого розуму, які, узагальнюючи минуле й оцінюючи сьогодення, прогнозували майбутнє, обґрунтовували шляхи і методи підготовки до життя в ньому майбутньої Людини.

Кожен народ, як і цивілізація загалом, мають свого Пророка. І хоча справедливість пророцтва майже завжди визнається лише після смерті цього “божевільного генія” (“Нема пророка у своїй вітчизні”), люди звертаються до нього як до Бога й саме в ньому намагаються відшукати той ідеал, який належить стверджувати у дійсності.

Пророки є в кожній галузі пізнання і діяльності, науки і практики. Є вони й у царині української педагогічної думки. Їх роздуми органічно вплетені в живе полотно культурно�історичної традиції, озиваються до нас через товщі тисячоліть, зберігаючи актуальність настанов, істинність яких виплекана поколіннями. Вони забезпечують наше прозріння. Завдяки їм ми розуміємо суть складного і таємничого в простому і повсякденному, прискорюємо свій лет у майбутнє, хоча кожен з нас (у глибині душі) думає, що дійшов до цього самостійно.

Невичерпними джерелами культурно�моральної і виховної снаги вічно живими залишаються пророцтва “Слова о полку Ігоревім” і “Повчання” Володимира Мономаха, Конституції Пилипа Орлика і мудрості Козацької доби, морально�патріотичних заповітів визвольних змагань ХV–ХVІІ століть й репресованих, але не знищених високих постатей українського

� 5 �

відродження. Одним з найпотужніших серед них в українській науці,

педагогіці і культурній традиції XIX століття був і залишається Михайло Петрович Драгоманов. Його соціальні, філософські і педагогічні пошуки не лише узагальнювали наявний педагогічний досвід, але й спрямовували його в майбутнє, охоплювали епоху, що завершувалась, суперечливе сьогодення, і одночасно передбачали епоху, що наближалась. У цьому розумінні педагогічні пошуки М. П. Драгоманова, як, власне, і всю інтелектуальну спадщину мислителя, можна назвати епохальними. Я маю намір ввести шановних читачів в утаємничений контекст “епохальної педагогіки Михайла Драгоманова”. Дехто назве цю спробу “перспективною”, інший –“сміливою”, третій – “суперечливою”, а може, й “хибною”. Мабуть, екстремальні оцінки тут недоречні. Більш конструктивним має бути пошук та інтерпретація аргументів, які підтверджують або спростовують її як таку, яка має право (або не має його) на існування в царині педагогічної думки сучасності.

Як уже зазначалось, українська педагогічна думка визрівала у лоні української культурно�історичної та філософської традиції, більшою мірою через своєрідну непогодженість, супротив, протистояння західним і східним духовно�культурним впливам, офіційній “педагогічній політиці” тих держав, під гнітом яких перебувала Україна в різні історичні епохи. Її стрижнем завжди була ідея українства – духу і буття працелюбного і вільнолюбного люду – народу самобутнього, нескореного і перспективного, який шанує родину, оберігає землю, дбає про добробут, навчає і виховує цим цінностям все нові і нові покоління.

Витоки української педагогіки відслідковуються від сивої давнини, однак у строгому розумінні цього поняття, її становлення слід вести від початку (і впродовж) утвердження українського народу як нації у всій повноті і неповторності її

� 6 �

характеристик серед народів царської Росії, Європи і світу. Історики відслідковують цей процес, розпочинаючи від XIX століття, пов’язують його з творчістю видатних українських мислителів – фундаторів українського духу і волі, серед яких вирізняються постаті Тараса Шевченка, Івана Франка та Лесі Українки.

Віддаючи їм належне, слід мати на увазі, що ряд імен і постатей, особливо тих, які обстоювали українську педагогічну ідею безпосередньо і беззастережно, радянська ідеологізована історіографія майстерно обходила, замовчувала і спотворювала. Власне, вона викреслювала їх з історії, витісняла за межі держави, занурювала у забуття. Десятки, сотні, тисячі оригінальних українських мислителів виявились викинутими й забутими. Сотні років про їх педагогічно�виховні пошуки, роздуми, настанови не могло бути й мови. Григорій Ващенко, Софія Русова, Іван Огієнко, Іван Стешенко... До цієї когорти гнаних, але не скорених, повноправно належить оригінальний і самобутній мислитель – філософ і соціолог, історик і етнограф, культуролог і педагог – М. П. Драгоманов. Його активна, цілеспрямована, публічна непогодженість з офіційною русифікаторською й імперською просвітницькою політикою “викинула” вченого за межі України, майже на століття викреслила з української культури, педагогічного досвіду і думки. Царизм не міг змиритись із національним вільнодумством вченого, витіснив його за межі Росії. Цю ж “традицію” підхопили й посилили більшовики, а вслід за ними – вся “педагогіко�ідеологічна рать” радянської епохи. Протягом XX століття україніст, педагог і мислитель М. П. Драгоманов замовчувався, викреслювався з усіх історико�педагогічних розвідок, а якщо й проривався на сторінки педагогічної преси, то здебільшого у спотвореному й перевернутому вигляді. Його вчення, думки і сміливі прогнози залишались для нас невідомими, а в трактуванні офіційної ідеології – ворожими. Можна лише уявити, наскільки збідненою виявилась українська

� 7 �

педагогіка. Адже не лише М. П. Драгоманов, але й десятки, якщо не сотні мислителів, чия педагогічна думка утверджувала українство як принцип і головну ідею, своєрідний ідейний стрижень національної освітньої системи, виявились викинутими, вигнаними, спаплюженими.

Сьогодні М. П. Драгоманов повертається. Разом із своїм філософсько�педагогічним, етнографічним, історичним і соціологічним доробком, сміливими передбаченнями і конкретними пропозиціями щодо організації шкільної справи. І наше завдання полягає в тому, щоб зрозуміти його, а ще більше – вникнути в суть невисловленого, використати цей доробок для розбудови дійсно національної педагогічної освіти, яка б могла утвердити свою конкурентоспроможність у нинішньому глобальному світі.

Епоха відслідковується за іменами. Національну свідомість, а разом з нею і реальність української нації як суб’єкта історичного процесу торував народ під проводом таких знаменитих велетнів духу, як Григорій Сковорода (1722–1794) і Михайло Максимович (1804–1873), Пантелеймон Куліш (1819–1891) і Памфіл Юркевич (1826–1874), Олександр Лазаревський (1834–1902) і Володимир Антонович (1934–1908), Федір Вовк (1847–1918) і Микола Кареєв (1850–1931), Сергій Подолинський (1850–1891) і Олександр Потебня (1835–1891), Павло Чубинський (1839–1884) і Матвій Яворський (1835–1937). Знаковою постаттю української (і європейської) культурної традиції (відповідно й педагогічної думки) є М. П. Драгоманов.

Ім’я цього мислителя відсутнє не тільки у філософсько�енциклопедичному словнику, виданому в Москві у 1983 p., але й в алфавітному іменному покажчику українського філософського словника 1986 р. І це не випадково. Над вченим висів “дамоклів меч” ленінської характеристики як українського “холопа” і “націоналіста”. Вивчати оригінальні філософські, соціологічні, педагогічні думки М. Драгоманова за

� 8 �

радянських часів було небезпечно. Нині теоретику віддається належне. Сьогодні маємо можливість досліджувати його спадщину, солідаризуватись а чи й полемізувати з поглядами і прогнозами М. Драгоманова щодо майбутнього суспільства в цілому, українського громадянського життя, підготовки до нього підростаючих поколінь засобами просвітництва, зокрема.

Декілька рядків про долю вченого. Народився видатний Український мислитель у м. Гадячі на Полтавщині у високоосвіченій інтелігентній родині, що пишалась своїм походженням з козацької старшини, незалежністю і вільнодумством. Освіту здобув у мало чим примітному місцевому училищі та консервативній Полтавській гімназії, де панував страх перед “начальством” і рутинні порядки. Хлопець, між тим, зростав задерикуватим і незалежним. В гімназії допитливий юнак захопився історією, розпочав серйозне вивчення праць М. Карамзіна, Д. Бантиша�Каменського, Ф. Шлоссера, Ф. Гізо. Тут же він фундаментально опанував іноземні мови, познайомився з філософськими творами видатних мислителів. Восени 1859 р. (напередодні реформи 1861 р.) Михайло поступив на історико�філологічний факультет Київського університету Св. Володимира.

Університет в той час був центром ліберально�демократичної думки. Серед студентів творились гуртки польського національно�патріотичного спрямування; вирували демократичні ідеї; поступово формувалась програма української національно�культурної праці. Щоправда, юного М. П. Драгоманова останнє практично не цікавило. Більшою мірою він переймався навчанням, самовдосконаленням, викладанням історії в школі. Його приваблювали фундаментальні твори О. Конта, Г. Спенсера, П. Ж. Прудона, прихильність до яких мислитель зберіг до кінця життя.

По закінченні університету М. П. Драгоманов вчителював, співробітничав з російськими періодичними виданнями і одночасно поглиблено вивчав історію. Предмет його дослідів –

� 9 �

римська історія, в якій молодий науковець побачив не лише відповідне співвідношення продуктивних сил і виробничих відносин, а насамперед, вияв міри людської свободи і відповідальності. Його цікавить внутрішній духовний і соціальний світ історичної людини, взаємини особи і держави, політична і культурна творчість нації, загальнокультурний контекст цивілізації. Власне, останнє й приводить науковця до занять етнографією і культурою, в царині яких він згодом заявив про себе як маститий і відповідальний вчений.

Протягом 1864–1875 pоків M. Драгоманов обіймав посаду приват�доцента по кафедрі всесвітньої історії. За цей період він опублікував такі праці, як “Вопрос об историческом значении Римской империи и К. К. Тацит”, “Малороссия в ее словесности”, “Литературное движение в Галиции”, “Русские в Галиции” та ін. За текстами опублікованих праць відверто проглядалось прагнення М. Драгоманова відстояти право українського народу на свою мову і національну культуру, викриття русифікаторської політики царського уряду. Звільнення з університету “за неблагонадійність” змусило вченого залишити Батьківщину.

Болгарський уряд запропонував М. Драгоманову посаду професора кафедри всесвітньої історії Софійського університету, де він і працював до кінця свого життя. Вчений викривав реакційну сутність російського самодержавства, особливо в царині національної політики, розвивав і пропагував революційно�демократичні принципи, обстоював економічне визволення народу, виховував у молоді любов до свободи, непримиренність будь�якої тиранії. Політичний тодішній ідеал М. Драгоманова – федеративний союз вільних соціалістичних “громад”.

Перу М. Драгоманова належать такі фундаментальні праці з питань суспільного будівництва, як “Положение и задачи науки древней истории”, “Шевченко, українофіли і соціалізм”, “Чудацькі думки про українську національну справу” та ін.

� 10 �

Написане М. Драгомановим “Переднє слово” до “Громади”, за словами Івана Лисяк�Рудницького, становить “переломову подію в розвитку новітньої української політичної думки”; понад те, зазначає вчений, його “Переднє слово” “можна взагалі вважати першою українською політичною програмою”1.

М. Драгоманов прекрасно розумів роль економічних чинників у розвитку суспільства, проте не поділяв ортодоксії матеріалістичного розуміння історії, а зазначав роль традиції, культури, національного характеру, тобто виходив з множинності чинників, що детермінують історичний процес.

Соціалізм в Україні не є випадковим явищем, зазначав учений. Адже тут, як і в Росії, зароджуються капіталістичні відносини, чисельно і соціально зростає пролетаріат, шириться робітнича справа. Для побудови соціально справедливого суспільства потрібна докорінна зміна економічного ладу, що включає передусім передачу землі і всіх знарядь праці робітникам. Проте економічний чинник не є визначальним і єдиним чинником суспільного прогресу. Надзвичайно важливу роль відіграють у ньому політичний та інтелектуальний чинники. Всі три чинники треба розглядати як рівнозначні, наголошував М. Драгоманов. Саме тому, що Україна має свої особливості в політичній та інтелектуальній історії, гадав вчений, вона піде до соціалізму (до цього її примушує економічний чинник), проте своїм шляхом – шляхом культурницьких реформ, просвіти, розвитку громадського самоврядування.

Насильницької революції та пролетарської диктатури М. Драгоманов не приймав. Вчений обстоював переважно мирний шлях розвитку революції. Він закликав боротися за конституційні свободи, реформи, парламентську державу, в якій, на його думку, лише і можлива реалізація громадянських прав і свобод кожної особистості.

1 Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. – Нью-Йорк, 1956. – С. 212.

� 11 �

У майбутній державі, яку революційним шляхом побудує простий народ – робочі люди по селах і містах, – економічну основу становитиме суспільно�колективна форма власності. Нарешті буде вирішено питання про організацію праці (право на яку є святим правом кожної людини), політичні свободи особистості. Виходячи з праць К. Маркса та Ф. Енгельса, які, за зауваженням М. Драгоманова, нічого не мали проти федералізму, вчений дійшов висновку про те, що Українська держава майбутнього, яка відбиватиме інтереси всіх членів суспільства, неминуче прийде до адміністративної автономії та децентралізації.

Саме цей висновок М. Драгоманова, який поділяли й обґрунтовували майже всі українські соціалісти 70�х – початку 80�х років XIX ст., спричинив нищівну критику вченого з боку В. Леніна. Намагаючись відповісти “демократам і М. Драгоманову”, В. Ленін писав: “Недозволено було б забувати, що, відстоюючи централізм, ми відстоюємо виключно демократичний централізм. Щодо цього всяке міщанство взагалі і національне міщанство (покійний Драгоманов в тому числі) внесли таку плутанину в питання, що доводиться знов і знов приділяти час його розплутуванню”2.

Нині ідеї М. Драгоманова щодо української національної справи – про народно�національну єдність, демократичні перетворення, адміністративну автономію та децентралізацію – розглядаються й обговорюються як найбільш конструктивні ідеї державного будівництва в процесі суверенізації. Як безсумнівне надбання української політико�ідеологічної думки, вони входять в її сьогоденний контекст, “працюють” в сучасному політичному, ідеологічному і культурному полі, їх треба осмислити адекватно з тим змістом й ідеологічною спрямованістю, в яких викладав їх вчений.

“Чим став Драгоманов в історії українського відродження, –

2 Ленін В. Твори. – К., 1976. – Т. 23. – С. 284.

� 12 �

запитував і відповідав Михайло Грушевський, – він став завдяки сій громадській місії за кордоном, що засудила його на гірке емігрантське життя – але заразом поставила його в спеціально корисні з деяких поглядів і заразом незвичайно відповідальні політично�громадські обставини. Визволила його з�під тиску царського режиму, з місцевої буденщини і кружківщини, з�під цензурної езоповщини, призначивши на позицію відповідального представника всього поступового українського життя перед культурним світом. Винесла на становище, що змушувало його протягом цілого ряду літ напружувати всю свою енергію і всі засоби свого інтелекту, аби нагадувати широкому культурному світові в найтемнішу добу українського життя, що Україна живе, не вмерла – і не вмре, незважаючи на всі царські гнобительства і проскрипції. Засудила його приймати на себе удари, інсинуації й знущання, звернені проти сеї “проскрибованої України”, відбивати їх і відповідати доказами і виявами позитивних, поступових, загальновартісних прикмет українського руху. Над українським же життям, в сю тяжку, задушливу, деморалізаційну його пору, настановила громадську контролю отсеї всеукраїнської заграничної експозитури, – Драгоманова і його гуртка, – що витягала українство з манівців провінціялізму і опортунізму на широкі шляхи світового культурного руху і змушувала орієнтуватись на перспективи загального політичного і соціяльного визволення. На довгий час напрям українського руху пішов по рівнозначних сих трьох його осередків: київського, львівського і женевського. Місія Драгоманова зробила з сього погляду епоху в українськім житті”3.

Роздуми М. Драгоманова щодо розвитку української національної справи знайшли відгук у пошуках таких мислителів, як М. Славинський, М. Туган�Барановський, 3 Сухомлинська О. Періодизація педагогічної думки в Україні: кроки до нового виміру

// Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992–2002. – Частина І. – К., 2002. – С. 47.

� 13 �

В. Вернадський, А. Кримський. Оригінальний поворот політико�ідеологічної думка пов’язаний з ім’ям поета і публіциста, філософа і науковця, вченого і громадсько�політичного діяча І. Я. Франка.

Як педагог, теоретик і практик освітянської справи М. П. Драгоманов знайомий українському і європейському загалу значно менше. Між тим, його педагогічні роздуми багато в чому випереджали час, формували той фундаментальний пласт, від якого беруть витоки педагогічні вчення і роздуми більш пізніх мислителів.

Педагогічні погляди та ідеї М. П. Драгоманова тісно пов’язані з його ідеологічними, науковими поглядами та громадською діяльністю. Значну увагу вчений і педагог приділяв проблемам виховання підростаючого покоління. Він опублікував значну кількість статей з питань організації шкільної освіти (“Земство и местный элемент в народном образовании”, “Педагогическое значение малорусского языка”, “Народні школи”), в яких висвітлював питання про роль і значення української мови, культури та навчальної книги для становлення й розвитку національної школи. Перу М. П. Драгоманова належить документально�публіцистична праця “Народні школи на Україні серед життя і письменства в Росії” (1877), де на широкому фактологічному матеріалі (звіти, анкети, опитування тощо) автор показує причини відсутності національної школи в Україні, обґрунтовує шляхи національного українського відродження, показує роль і значення в цьому просвітництва та виховання дітей та молоді. Мислитель зробив вагомий внесок в україністику, народознавчі студії. Він збагатив фольклористично�етнографічну скарбницю української культури, описав механізми її впровадження у систему освіти.

У чому ж оригінальність, “епохальність”, а звідси й значимість педагогічного вчення мислителя? Насамперед, в обґрунтуванні української національної ідеї як ідеологічного, духовного стрижня всієї просвітницької політики і практики

� 14 �

України. Як відомо, система освіти цього періоду базувалась на

“Попередніх правилах народного просвітництва” (1803 р.) та “Статуті навчальних закладів, підзвітних університетам” (1804 p.), пізніше – на реакційному “Статуті гімназій та училищ...” (1828 p.), ініційованому Миколою І. Згідно з їх настановами, “все шкідливе для держави”, що увійшло в навчальні предмети, підлягало викоріненню; навчання підпорядковувалось “істинним началам” – основам християнства, відданості государю і вітчизні. Після революційних подій у Європі, польського повстання 1830–1831 р. та європейської революції 1848 р. найбільш реакційним у справі просвітництва вважалось “вільнодумство”, народність, національно спрямоване навчання та виховання молоді.

Незважаючи на суворі застереження уряду, саме на цих засадах і спробував розбудувати українську народну школу М. П. Драгоманов. Блискуче знання давньогрецької та римської історії та літератури, вивченням яких він захоплювався ще з гімназії, підштовхувало молодого вченого і педагога до “республіканського стилю мислення”; заглиблення ж в історію власного народу, який поступово усвідомлював себе як націю – збуджувало народницькі настрої, українство як ідеологію навчання і виховання.

Фундаментальна думка мислителя розгорталась у царині утвердження народної педагогіки – українського фольклору, звичаїв, обрядів, релігійних вірувань, символів народного мистецтва, іграшок тощо. М. П. Драгоманов намагався утвердити її на противагу русифікаторській політиці, що впроваджувалась.

Другою змістовною лінією, яка виводить мислителя на гребень педагогічних роздумів епохи й утверджує його у ролі своєрідного “містка у майбутнє”, є ідея родинного виховання особистості як однієї з форм виховання дітей, що поєднує

� 15 �

цілеспрямовані педагогічні дії батьків та інших родичів з повсякденним впливом сімейного побуту та школи, соціального та природного оточення. Узагальнюючи і продовжуючи українську культурно�історичну традицію, М. П. Драгоманов розглядав родинне виховання як першу природну і постійно діючу ланку національного виховання дітей засобами народної педагогіки у колі найближчих по крові і духу людей. Вчений вбачав у ньому не лише засіб становлення особистості, але й джерело зміцнення єдності поколінь, що створюють народ і націю, об’єднуються в державу. Він підкреслював, що піклування про розвиток і виховання дитини дає батькам відчуття повноти життя, особистого щастя і власної значущості, піднімає їх над повсякденністю й наближає до ідеалу. Основними засобами родинного виховання є любов до дитини; трудовий характер життєдіяльності; слово (роз’яснення, бесіда, розповідь, навіювання, настанови, прохання, розмова тощо); усна народна творчість (казки, билини, загадки, приказки, прислів’я та ін.); приклад старших; праця і творчість; ігри; сімейні, народні та національні традиції; народні та релігійні обряди і ритуали, свята; заохочення та покарання тощо.

Царизм вбачав у цих роздумах “вільнодумство” й загрозу цілісності держави, царю і вітчизні. “Радянська педагогіка” подібну форму виховання прямолінійно не відкидала, але й не заохочувала. Вважалось, що вона “виховує людину�індивідуаліста і націоналіста”, тоді як, за настановами комуністичних ідеологів, майбутня людина має бути колективістом та інтернаціоналістом. Сучасна українська педагогіка, навпаки, повертається до джерел народної мудрості, родинне (і національне) виховання в якій становлять головний стрижень підготовки дитини до життя. Саме тому вона просто зобов’язана повернутись до М. П. Драгоманова і всіх тих, хто обстоював родинне виховання, намагався утвердити його на практиці. Знайомство з настановами родинного виховання педагогічної спадщини

� 16 �

М. П. Драгоманова дозволяє зробити висновок про те, що нинішня педагогічна теорія і практика можуть користуватись цими настановами беззастережно.

Третя ідея М. П. Драгоманова полягала в навчанні і вихованні поколінь на матеріалі української культури як окремого, а головне – унікального і неповторного утворення, що посідає належне місце у скарбниці світової культури. Українська культура, писав вчений, є своєрідною матрицею освіти і виховання, невичерпним джерелом зразків і типів поведінки, патріотизму і моральної снаги особистості. У цьому ж контексті відслідковуються М. П. Драгомановим обґрунтування української мови як невичерпного джерела педагогічної культури, знаряддя патріотичного виховання молоді. Вчений і педагог утверджував ідеї навчання і виховання молоді на спадщині “старовини”, в основному козацької доби, звідки черпались виховні ідеали. Саме з “подачі” М. П. Драгоманова і “Громадівців”, пріоритетними цінностями в українській педагогіці й теорії виховання стали українська (рідна) мова; патріотизм, історизм, народність, релігійні морально�етичні постулати (духовність).

Означені цінності поділяли, розвивали й утверджували такі відомі і визначні мислителі й педагоги, як П. Житецький, Ол. Кониський, В. Науменко, О. Русов, І. Франко, Б. Грінченко, В. Антонович, а пізніше – І. Франко, С. Смаль�Стоцький, А. Волошин. Як зазначає О. Сухомлинська, “цей період становлення і розвитку української педагогічної думки можна розглядати переважно як національний історико�етнологічний”. Віддаючи належне кожному, ім’я М. П. Драгоманова в когорті означених педагогів О. Сухомлинська називає першим4. І це справедливо. Слід лише додати, що М. П. Драгоманов не тільки був першим за часом, але й найбільш фундаментальним за змістом ідей, силою

4 Сухомлинська О. Періодизація педагогічної думки в Україні: кроки до нового виміру

// Розвиток педагогічної і психологічної наук в Украйни 1992-2002. – Ч. 1. – К., 2002. – C. 47.

� 17 �

обґрунтувань, ґрунтовністю аргументації історичним, етнографічним, філософським матеріалом, яким володів енциклопедично. Очевидно, саме тому йому найбільш “дісталось” від царської, а згодом –більшовицької і радянської реакції. Повертаючись реабілітованим у царину сучасної соціокультурної і педагогічної думки, він постає мислителем суперечливим і непослідовним. Чому? Серед багатьох причин, які дають відповідь на це запитання, має право на існування й думка про те, що в свій час, втікаючи від реакції, вчений намагався висловлюватися “в межах допустимого”, сприйнятного для оприлюднення. Саме тому його треба читати “між рядками”, осмислювати через епістолярну спадщину сучасників й не поспішати з оцінкою, яка може бути невірною.

Як відомо, оцінка ідейної спадщини того чи іншого мислителя з позицій сьогодення, ще більше – з позицій її продовження у майбутнє – безпощадна. Вона не рахується з умовами, наявним матеріалом, обставинами, соціокультурними реаліями часу, в якому жив і творив вчений. “Так” або “ні” – ця методологія підносила одних на гребень “незаперечного визнання” та викреслювала з історії розвитку культури інших.

М. Драгоманов виявився офіційно “викресленим”. Неофіційно ж він завжди був присутній у соціокультурному, в тому числі й педагогічному просторі епохи. Є всі підстави для висновку про те, що його духовно�педагогічна спадщина (разом зі спадщиною всіх педагогів�україністів –вигнаних, розтоптаних і спаплюжених) стала саме тим основним духовним підґрунтям, на якому зростало концептуальне бачення національної системи освіти і виховання незалежної України.

Згідно з Національною доктриною розвитку освіти України, що затверджена Указом Президента України як стратегія її розвитку у XXI столітті, система освіти “...має гуманістичний характер і ґрунтується на культурно�історичних цінностях українського народу, його традиціях і духовності. Освіта утверджує національну ідею, сприяє національній самоідентифікації, розвитку культури українського народу,

� 18 �

оволодінню цінностями світової культури, загальнолюдськими надбаннями. Національне виховання є одним із головних пріоритетів, органічною складовою освіти... Національне виховання спрямовується на залучення громадян до глибинних пластів національної культури і духовності, формування у дітей та молоді національних світоглядних позицій, ідей, поглядів і переконань на основі цінностей вітчизняної та світової культури...”.

Чи “обігнав” свою епоху М. П. Драгоманов у царині педагогіки та національного виховання особистості? Чи стала його педагогіка “епохальною”? Питання мають риторичний характер. Мислитель спрогнозував її розвиток, вийшовши за межі наявної системи освіти, її духовного контексту і спрямованості. Він висловив сутність потреби через освіту і виховання забезпечити життєстійкість нації, яка стверджувалась в умовах бездержавності і жорсткого тиску з боку царської реакції.

Звичайно, сьогодні можна і потрібно говорити про непослідовність “національно�ідейної педагогіки” М. П. Драгоманова, “хибність його виховних настанов”, обумовлених тривалим баченням перспектив розвитку української державності не більш як федеральної в структурі Російської імперії тощо. Слід говорити також і про те, що вчений не створив і не мав на меті створення “педагогічної теорії” як системи. Однак те, що він залишив нащадкам, підносить його як величного Пророка власного народу, як мислителя, який “перекинув місток” через епоху, виховав наступне покоління просвітян, знаковими постатями серед яких стали такі видатні діячі освіти і культури, збуджувачі українського народного духу, як Іван Франко і Леся Українка.

[Відомий�невідомий Михайло Драгоманов : наук. зб. до 170�річчя від дня

народження М. П. Драгоманова / редкол. : В. Андрущенко, ...В. Бех, О. Падалка, Г. Волинка [та ін.] ; упоряд. : В. Погребенник [та ін.] ; Мін.�во освіти, науки, молоді та спорту України ; НПУ імені М. П. Драгоманова. – К. : Вид�во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. – С. 21�29].

� 19 �

Людмила Вовк

ОСВІТА В НАУКОВІЙ І ГРОМАДЯНСЬКІЙ ДОКТРИНІ МИХАЙЛА ДРАГОМАНОВА

М. П. Драгоманов – ініціатор і пропагандист демократично�ліберальної моделі освіти і педагогіки, поступальність якої набирала векторності і гуманістичних тенденцій у контексті різних напрямів гуманітарної діяльності, зокрема, в галузях науки, навчання у вищій школі, громадської і політичної роботи, культурного, економічного життя, розвою ідеї українства загалом.

Спадщина М. Драгоманова про моральність, особистісну зорієнтованість освіти і виховання трансформується через науковість, духовність, фольклор і концепт поширення знань серед народу – від елементарної освіти до “вселюдської науки”. Внесок визначного українця у педагогіку і освіту інтегрується з публіцистичною діяльністю в філософії, історії, культурології, економіці, літературознавстві, мовознавстві, етнографії, фольклористиці, публіцистиці.

М. П. Драгоманов був педагогом у найширшому розумінні – учитель і наставник науковців своєї і наступних епох, автор прогресивних на той час поглядів на народну освіту, ініціатор, натхненник, організатор, теоретик і активіст впровадження освіти дорослих, викладач гімназії і професор у вітчизняному та

� 20 �

зарубіжному університетах, речник ініціативних прагнень і потягу українського народу до знань і науки в різних країнах, натхненник і засновник педагогічної періодики, різних напрямів компаративістики. М. Драгоманов проголошував ідею про значимість особистості, про пріоритетність знань у її формуванні. І. Франко вважав М. Драгоманова “правдивим учителем” майбутніх українознавців, який виводив “…малоосвітніх, вирослих у рабських традиціях нашого глухого кута, на кращі якісні шляхи європейської цивілізації”.

Тривала “закритість” вітчизняної педагогічної спадщини і освітньої діяльності, невпорядкованість джерел не дозволяли осягнути проблему персоналії М. Драгоманова в освіті і педагогіці у різних системних, історико�педагогічних і культурних вимірах. Аспекти вивчення проблеми спадщини і педагогічної діяльності залишаються розрізненими як у науково�теоретичному, так і в хронологічному плані.

У виступах і часописах періоду еміграції, видрукованих та виголошених М. Драгомановим українською, російською, французькою, німецькою та іншими мовами з різних проблем, у контексті питань історії, історії культури, філософії, економіки, соціології, релігії, літератури, мовознавства значне місце посідали ідеї освіти для народу, особистість вчителя, розвиток здібностей особистості, пробудження національної, особистісної свідомості, людської гідності, моральності.

Наукова і громадсько�педагогічна діяльність М. Драгоманова відбувались на етапі суспільного життя, коли різні соціальні, духовні, наукові, освітні сфери ще не були належно диференційовані. Середина ХІХ ст. – епоха становлення української інтелігенції, представники якої експериментували водночас на різних напрямах науки, ділянках життя – у філософії, історії, педагогіці, літературознавстві, охороні здоров’я, в землеробстві, в політиці, публіцистиці і освіті. На вітчизняну науку, письменництво, українське просвітництво впливали світоглядна і освітня позиція

� 21 �

“…апостола правди і науки” – М. Драгоманова і членів київської “Громади”.

Глибоко занурюючись в науковий і педагогічний пошук щодо України, М. Драгоманов у листі до О. Огоновського висловлював власне бачення пріоритетності загальнолюдських педагогічних ідеалів, відповідно пронизаних народністю, духовністю, успадкованою етнічністю. М. Драгоманов успадкував педагогічні зразки діяльності викладачів Полтавської гімназії (зокрема, відомих талановитих педагогів і сподвижників народного просвітництва – О. І. Строніна і К. О. Полевича), викладачів і професорів Київського університету, на етапі нововведень, запроваджених М. Пироговим у Київському навчальному окрузі та Київському університеті.

Молоді сучасники М. Драгоманова, студенти цінували його не лише як вченого, громадянина, але й як наставника, учителя всієї генерації дослідників епохи. Софія Русова вважала М. Драгоманова “найбільш досяжним” у спілкуванні з молоддю, найбільш ідеальним “серед високого олімпу тодішніх вчених україністики”, разом із оточенням прогресивної молоді характеризували педагогічну діяльність М. Драгоманова своєрідно – “осяяний своєю талановитістю і популярністю між студентами”, “молодий душею, любив жарти”, “був наділений дитячою спостережливістю”, “любив танці, музику”.

Педагогічна постать М. Драгоманова засвідчується через патріотизм, розум, любов до історії і свого краю його успішної учениці – племінниці Лесі Українки. Дидактичні поради М. Драгоманова через листування з ним проросли знаннями, історієлюбством, захопленнями у талановитих поетичних рядках. В одному з листів Леся погоджувалася ділити з вчителем навіть гоніння за політичні думки та слова: “Що ж до мене, то я хочу бути Вашою ученицею і заслужити собі право зватись так, а коли на мене впаде частина тих прикрощів та інкримінацій, які дістаються Вам, то я об тім не буду журитися нітрохи”. Подібно своєму наставнику, Леся страждала за стан

� 22 �

народної школи, учителя, учня (нарис “Школа”). Мріяла про можливість і умови природного розвитку талановитих українських дітей (оповідання “Помилка”). Залишаючись в Софії біля дядька в останні хвилини його життя, вона взяла з могили старшого друга і вчителя грудочку болгарської землі, щоб привезти її в Україну, а велику ідею свободи особи репрезентувати через поетичні рядки. Патріотично орієнтовані освітянські думки М. Драгоманова у віршах, прозі, драматургії, перекладацькій, публіцистичній діяльності Лесі Українки.

Під педагогічним впливом брата зароджувалась і міцніла громадянська мужність, прагнення до відродження національної культури, незадоволеність існуючою системою освіти народу і педагогіки Олени Пчілки – Ольги Петрівни Косач (Драгоманової) – української письменниці, перекладачки, фольклористки, етнографа, відомого видавця, талановитого педагога.

У 1889 році М. П. Драгоманов був запрошений у Софійський університет працювати професором. Він багато зробив для розвитку вищої освіти в Болгарії. Власна бібліотека (близько 10 тис. томів) лягла в основу університетської книгозбірні, що й нині носить ім’я М. Драгоманова.

Змістовно і емоційно звучать характеристики вчених�болгар про М. Драгоманова, як професора Софійського університету: “О, це людина, яка ніколи не зневажала життя. Драгоманов не тільки пише історію, але творить її. Не суху книжкову мудрість, а знання, пов’язане з волею до діла, проповідує він. Це ставить його нам в приклад, яким має бути справжній борець за свободу думки, справжній вчитель правди”.

Розум М. Драгоманова дозволяв йому передати педагогічну ідею, педагогічну думку, моральність епох через мистецькі етюди, через дотепний жарт. М. Драгоманов кепкував з викладачів гімназії за вислужування перед москвофілами, засуджував через зміст написаної жартівливої опери “Андріяшіда” переслідування ними українського слова.

� 23 �

М. Старицький, О. Русов, М. Лисенко, М. Драгоманов на громадівських суботах конспіративно розігрували ролі викладачів, описані автором опери.

Вже будучи студентом Київського університету Св. Володимира, М. Драгоманов знаходиться в епіцентрі просвітницького руху 60�х років у Києві. Він проводить безкоштовні заняття українською мовою у Тимчасовій педагогічній школі м. Києва, бере участь у впорядкуванні посібників для вчителів�слухачів школи.

В університеті започатковувались перші зразки педагогіки, методики, практичні заняття з гімназичних курсів, необхідні для майбутньої педагогічної діяльності. Досвід викладання професорів університету (С. Гогоцького, М. Бунге, В. Шульгіна та ін.) М. Драгоманов та інші студенти використовували в гімназіях, педагогічній школі, недільних школах для дорослого населення.

Внесок М. Драгоманова в ідею радикальних освітніх реформ, в спрямованість на інтеграцію загальнолюдського і національного в освіті прослідковується у його працях: “Народні школи на Україні серед життя і письменства в Росії”, “Чудацькі думки про українську національну справу”, “Два учителі”, “Турки внутренние и внешние”, “Малороссия в ее словесности”, “Земство и местный элемент в народном образовании”, “В справі реформи нашої правописі”, “Автобіографічна замітка М. Драгоманова”, “Австро�руські спомини”, статті в “Киевском Телеграфе”, “Санкт�Петербурских ведомостях”, “Слов’янському альманасі” (1879 р.), виступи в Парижі на Всесвітньому літературному конгресі, виступ з приводу прощання Київського навчального округу з М. Пироговим, студії, представлені на Міжнародному археологічному конгресі (Київ, 1874 р.) тощо. Окремим свідченням глибини розуміння освітньої діяльності, потреби неперервності знань був “Читальник для слухачів” (педагогічних курсів), підготовлений разом з П. Левицьким.

� 24 �

Від педагогічних ідей описової етнографії, започаткованої діячами громад і відділення географічного товариства (М. Драгомановим, В. Антоновичем, О. Русовим, П. Чубинським) дослідники кінця ХІХ ст. перейшли до науково�теоретичного вивчення проблеми розвитку особистості. З ХХ ст. вивчається формування особистості, зокрема культури, через традицію виховання, притаманну народу (М. Грушевський та ін). Етнографічна діяльність українських громад, в яких працювали М. Драгоманов, В. Антонович, П. Житецький, М. Потебня та інші, сприяла вивченню стану виховання, навчання українського народу, національної культури, освіти всіх верств населення. Предметом вивчення стали особливості пізнавальної діяльності українського народу, зокрема, етнографія дитинства, освіта дорослого населення. Модель виховання особистості М. Драгомановим структурувалася через такі цінності, як добро, щастя, свобода, правда, високі гуманні та етичні цінності. Його педагогічна доктрина – аксіологічна, генетично виведена з напрямів суспільного життя і гуманізму, починаючи із стародавніх часів світової історії, зокрема, історії Греції, Риму, історії Київської Русі.

Як історик, М. Драгоманов споглядає свій предмет і з педагогічних позицій. Для нього важливі не дати, піднесення, військові значення, а історія думки, культури, освіти. М. Драгоманову, як лектору, важливо було донести аудиторії стан просвітництва, гуманізм епохи. Ідеями виховання були свобода особистості, праця для народу, освіченість, любов і знання краю, його мова. Серед його колишніх студентів – українські і болгарські вчені, літературознавці, освітяни.

Історія вітчизняної педагогіки через прочитання спадщини збагачується методами наукового дослідження, засвоює всебічність осмислення (історико�філософського, культурно�історичного), емпіричність змісту, компаративну методу та іншими, використані в працях М. Драгоманова.

� 25 �

Громадянськість педагогіки, енциклопедична тенденція освітньої ідеї М. П. Драгоманова формувалася під впливом його учителів – відомих педагогів Полтавської гімназії, його громадсько�освітнього натхненника М. І. Пирогова. Практично вона віддзеркалювалась вже в організаційно�педагогічній діяльності М. П. Драгоманова – студента Київського університету Св. Володимира викладача недільних шкіл.

Питання народної освіти М. Драгоманов ставив “не на національний, а на педагогічний ґрунт”, подібно тому, як його розуміли російські педагоги в 1862 – 1863 рр., зокрема, К. Ушинський і В. Водовозов, “досить прихильні до українства”.

М. Драгоманов, як і його попередники М. Корф, К. Ушинський, рекомендував, щоб “... інтелігенція вивчала мову, щоб дорослі учні знали край,” етнос регіонів, а освітяни, через характер знань, апелювали до “філософського складу малороса”.

Діяльність М. Драгоманова і його колег – студентів та професорів на ниві освіти дорослих визначалась особливостями і показниками української педагогічної традиції, а також тим, що позашкільній освіті на різних етапах вдавалось розвиватися як позаурядовому напрямкові суспільного життя. Організаційна діяльність по започаткуванню освіти дорослих в Україні в середині ХІХ століття � це унікальне за своєю природою явище, оскільки прогресивними представниками українського суспільства розглядалось водночас як засіб і потреба самоорганізації українського соціуму.

Теоретичне осмислення проблем освіти розглядалося представниками науково�педагогічної думки ХІХ ст. у співвідношенні до досвіду європейських закладів, вітчизняної педагогічної науки, нових, на той час, педагогічних ідей, які впливали на ефективність освіти; а через спадщину М. Драгоманова узагальнюється з проблеми освіти дорослих, поліфункціональністю змісту, спрямуванням концепції освіти,

� 26 �

витлумачуються реалії основоположності національно�освітнього імперативу.

Поштовхом до створення закладів “народної, свідомої грамотності” стала криза освіти, яка віддзеркалила загальносуспільну кризу в Росії. У 1844 р. на кожних 713 жителів України припадав тільки один учень.

У 1858 р. в Полтаві (з її 30�ма тисячами населення) працювали на громадських засадах 5 недільних, 5 суботніх та щоденна школа, бібліотека, дівоча гімназія, влаштовувалися народні читання, публічні звіти.

М. Драгоманов намагався визначити і зрозуміти найважливіші імперативи пошуків змісту освіти дорослих у ІІ�й пол. ХІХ – поч. ХХ ст., охарактеризувати спрямованість освіти в тодішньому розумінні концепції неперервної освіти у світовій педагогічній практиці.

Основу освіти дорослих, на думку М. Драгоманова, мали б складати характер і зміст передачі духовних цінностей та знань, спрямованих на розвиток ціннісно свідомої особистості, її входження у соціокультурне життя, сприяння через освіту самоосвіті, самовдосконаленню.

Першу недільну школу у Києві відкрито 14 жовтня 1859 року. Протягом 1859–1860 р. розпочали діяльність 65 недільних у містах і селах України.

М. Драгоманов та інші громадські діячі “відчули органічну потребу” дати йому (українству) знання, сприяти самоусвідомленню національної належності, її історичних коренів. Сам М. Пирогов вбачав перспективність недільних шкіл вже в тому, що їх влаштовували “справжні малороси”, “ревні прихильники Куліша і Шевченка”. Національний організм шкіл і аудиторій засновники оберігали від підпорядкування централізованим і місцевим властям.

Завдяки участі М. Драгоманова та на основі вітчизняних здобутків перших народних аудиторій і недільних шкіл в Україні, формувалась теорія освіти дорослих, як система

� 27 �

наукових знань. Педагогічна думка черпала найпевніші узагальнення через

праці організаторів і діячів недільних шкіл, зокрема М. Драгоманова, М. Пирогова, В. Рубакіна та ін., побудованих на використанні досвіду України.

Теоретичні пошуки стали критерієм та інструментарієм освіти дорослих: конкретизації характеру етапів – від елементарної грамотності до народного університету, відповідності їх змісту загальноосвітньої школи.

М. Драгоманов, як і його вчителі – діячі полтавського громадсько�педагогічного руху Г. Андрузький, Є. Білозерський, О. Пильчиков, – вдавався до втілення педагогічної спроби структурування загальнонаукових знань навколо ідеї осмислення факту українства.

М. Драгоманов та діячі недільних шкіл не сформували систему недільних шкіл, але сприяли нагромадженню досвіду, ініціативним пошукам змісту освіти, його національно�освітнього, народознавчого, регіонального показників, забезпечуючи цим випереджувальний розвиток позашкільних закладів у наступні періоди суспільно�політичної історії України.

Освіта дорослих давала можливість (М. Пирогов, М. Драгоманов) вчасно реагувати на духовні запити, запроваджувати вітчизняні і зарубіжні педагогічні новації. Представники української інтелігенції, будучи обізнаними з діяльністю народних університетів у Західній Європі вбачали в таких закладах перспективу неперервної освіти – від елементарної грамотності до самоосвіти, до народного університету.

В орієнтації змісту на потреби сільського населення та інтереси робітників певною мірою використовувався досвід закладів Данії, Фінляндії, Швеції, Англії і Франції.

Заклади не давали системних знань, однак стимулювали “розширення інтелектуального горизонту” слухачів. У 1859 р. М. Костомаров писав, що народ потребує вивчення “твердої,

� 28 �

тверезої справи”. На перспективу це передбачало б знання з граматики, історії, географії, космографії, законодавства “на рівні потреб народу”.

Своєрідність спадщини М. Драгоманова та інших діячів недільних шкіл ХІХ ст. полягає у змістовному внеску в духовну і освітню скарбницю народу, в поширенні і акумулюванні досвіду за межами етноукраїнських кордонів.

Апробовані українською педагогічною традицією у соціально�політичних умовах ХІХ ст. положення – як елементи загальної концепції освіти – можуть сприяти визначенню соціальної і педагогічної ролі неперервної освіти на різних етапах життя людини, визначенню підходів до форм освіти.

Викладацька діяльність М. Драгоманова у недільній школі, педагогічній школі, гімназії, університеті стала важливим чинником становлення педагогічного світогляду і педагогічної практики, вироблення думки і ставлення до проблем освіти рідною мовою та педагогіки.

У спадщині М. Драгоманова значне місце посідають рекомендації вдосконалення університетської освіти. Пропозиції М. Драгоманова враховувались в Законі Болгарії (1890 р.) про вищу школу.

Педагогічний такт, органічність, педагогічна снага вести себе так, що “співбесідники навіть не помічали його безмірної у порівнянні з собою переваги вченості, знання справи, про яку йшлося,” – основні риси, які характеризували освітній демократизм вченого і педагога М. Драгоманова, тож він був репрезентативною постаттю суспільно�педагогічної думки ІІ пол. ХІХ ст.

Критики М. Драгоманова не вбачали в його поглядах апологетики “права” родини, громади, громад як суспільної одиниці. Це, безперечно, можна розглядати альтернативно і в політичному, і в суспільному аспектах. Але в педагогічному сенсі увага до особи (учня, людини) – безперечне ідейне завоювання М. Драгоманова у вітчизняному педагогічному

� 29 �

просторі ХІХ ст. Він високо поціновував індивідуальний підхід учителя, коли він “пізнавав природу кожного, знав, як його підіпхнути до роботи”, підтримував “скарб веселості учителя” (“Два учителі”).

Завдання інтелігенції М. Драгоманов вбачав у реалізації культурницької і освітньої діяльності, яка б сприяла розумовому розвитку і свідомості народу. Особлива роль серед інтелігенції належала вчителю.

Метою цих ідей було просвітити народи, створити молоду інтелігенцію. Відповідно молодь відгукувалась на працю М. Драгоманова, її манила таємнича постать “властителя дум” (М. Вороний).

Його освітньо�виховні ідеї, як ідеї гуманіста за переконаннями визначали педагогічну аксіоматичність: врахування громадської думки, етичних норм в усіх сферах життя – “чиста справа” і “чисті засоби”; свобода особистості і народу; пріоритетність наукових принципів в освіті і просвітництві.

М. Драгоманов, як і В. Антонович, М. Вовчок, Х. Алчевська, М. Корф, М. Пирогов, С. Русова, І. Франко, Л. Українка вірили в повноту життєвих сил українського народу. Саме така ознака народу дозволяла, на думку просвітників, очікувати від нього “тривких моральних якостей”, “багатих здібностей”, інстинктивного співчуття до природи і поетичної любові до свободи.

Ідея демократизації освіти, накреслена в статті “Антракт з історії українофільства (1863–1872)” стала провідною у праці “Народні школи на Україні серед життя і письменства в Росії”. Щодо погляду вченого на проблеми народності, національності в освіті, то вони викликали неоднозначні оцінки. Державники вважали його українофілом, сепаратистом, а українська громада – космополітом, поліславістом.

Подібно до інших сучасників, М. Драгоманов відстоював потребу освіти, першочергових знань про край, про себе,

� 30 �

погоджуючись на тимчасове використання російської мови і відкладаючи до слушного часу ідею про обов’язковість викладання рідною мовою.

Серед української інтелігенції, викладачів недільних шкіл у 60�ті рр. тривали теоретичні суперечки про те, якою мовою навчати. Дискусії інтегрувались у площині визначення пріоритетів “національного”, “народнотрадиційного”, “світового”, “наукового”. Пізніше у статті “Австро�руські спомини” М. Драгоманов пояснив ідею, яка дала підстави рекомендувати навчати учнів двома мовах – російською і українською. Першочерговість російської мотивувалась, зокрема, відсутністю друкованих підручників і книг українською мовою.

М. Драгоманов, С. Русова, та інші громадівці, дбаючи про рідну школу для народу, літературу рідною мовою, водночас, радили користуватись всим, що відкривало народу доступ до науки, до знань, що “будить свідомість”, навіть використовуючи російську мову.

Двомовна діяльність у науці, культурі, освіті була звичним явищем у практиці світового та вітчизняного суспільного життя ХІХ ст. У російській та українській науці працювали мовознавці О. Потебня та О. Житецький, у літературі – М. Гоголь, М. Вовчок. Представники різних епох і народів, які, не маючи книги рідною мовою (Я. А. Коменський, діячі Києво�Могилянської академії), дбали про елементарні знання свого народу, з орієнтацією на подальше засвоєння рідної мови. Серед них були визначні постаті ХІХ ст., зокрема, особи не лише українського походження – М. Пирогов, М. Корф, В. Антонович, О. Потебня, Х. Алчевська, С. Русова.

Для М. Драгоманова, вчителя недільної школи, було неважливо, через який виклад українець�простолюдин черпатиме знання про Україну. Якщо пафос про Дніпро і Україну перекладено російською мовою Гоголем, то хай краще “читач з народу” відчує це через російську мову, “аніж не відчує

� 31 �

загалом”. Б. Грінченко, О. Пчілка та інші вбачали в таких поглядах зраду патріотизму, національно освітній ідеї.

Водночас М. Драгоманов рекомендував підготувати українсько�російські читанки, оскільки розумів “практичну потребу українського викладу в школах, бо потреба сього викладу не видумана з політичних або яких других фантазій, а виходить з самих елементарних ідей новішої педагогіки”.

Тісне наукове просвітницьке спілкування з О. Потебнею впливало на оцінку М. Драгомановим педагогічного феномена мови. Як і О. Потебня, М. Драгоманов вважав мову важливим психолого�педагогічним феноменом, засобом утворення думки, а отже розвитку розуму, “інтимно�індивідуального ставлення до навколишнього світу”. Виступаючи проти антидемократичної політики царизму в галузі народної освіти, М. Драгоманов висловив глибокі погляди на розвиток національної школи, на відродження рідної мови, навчання в освітніх закладах. Водночас, як і інші сподвижники народної освіти (С. Русова), визнавав можливість запровадження навіть елементарної освіти не лише українською, але й російською мовою.

У статті “Антракт з історії українофільства (1863–1872)”, обговорюючи потребу створення підручників для дітей –українців М. Драгоманов висловлюється схвально про відомих вітчизняних педагогів, авторів читанок для народних шкіл, зокрема, К. Ушинського. Підтримує ідею, що початкове, елементарне навчання слід розпочинати “з народних, крайових мов”. Пріоритет педагогічного значення мови полягав в інтегруванні проблеми з загальнокультурними, загальнонауковими завданнями.

В Болгарії, читаючи у Вищому училищі лекції зі світової історії російською мовою, М. Драгоманов при нагоді закидав і болгарською, демонструючи повагу до мови й культури іншого народу. Його лекції, у свою чергу, приваблювали широке коло студентів і вільних слухачів.

Впродовж століть представники зарубіжної і вітчизняної

� 32 �

педагогічної думки вважали актуальними проблеми логічної основи побудови граматик (М. Смотрицький, М. Ломоносов, Я. Коменський, К. Ушинський, О. Потебня, П. Житецький, М. Драгоманов). Наслідуючи світову і вітчизняну філософську думку (Д. Локка, Г. Сковороду, П. Юркевича, О. Потебню), М. Драгоманов дотримувався ідеї широкого педагогічного значення мови. Він розглядав її як інструментарій знань (освітній фактор), як засіб спілкування (соціальний фактор), як засіб особистісного розуміння довкілля (філософський фактор).

М. Драгоманов був серед числа педагогів, які на науковому рівні підходили до реалізації методів навчання, намагаючись, зокрема, встановити особливості зв’язків між словом і поняттям.

М. Драгоманов надихав однодумців (П. Чубинського та ін.) через діяльність у Південно�Західному відділенні Географічного товариства впливати на науку, освіту, культуру, сприяти розвитку національної свідомості “млявих, пригнічених українців” (С. Русова), витворювати із різних верств громадян “фанатиків фольклору і етнографії”. Принагідно слід підкреслити, що діячі наукового товариства правомірно високо характеризувались представниками наступного покоління, яке стало вже безперечним носієм “бруньок національної свідомості”, культури і знань.

У висловлюваннях М. Драгоманова з філософії, історії віддзеркалювалась філософія виховання, філософія освіти. Просвітники ХІХ ст. вірили в повноту життєвих сил українського народу. Саме така ознака народу дозволяла очікувати від нього “тривких моральних якостей”, “багатих здібностей”, інстиктивного співчуття до природи і поетичної любові до свободи.

Публікаціями у пресі М. Драгоманов започатковував педагогічну публіцистику, сприяв знаннєвій культурі, оволодінню народом науковою інформацією про українство, пропонував створити наукову бібліотеку для сприяння

� 33 �

засвоєнню рідною мовою термінологій з різних галузей знань і практичного життя.

“Читальник” для слухачів Тимчасової педагогічної школи, укладений за принципом “від близького до далекого”, тобто від конкретного до абстрактного, засвідчує теоретичний рівень педагогічних поглядів автора. Він висловлював думку про недоцільність книги, яка на своїх сторінках вміщує церковнослов’янскі псалми, статті російською мовою (“неудачно вибрані”), і потім “велико�руські” пісні. Дотримуючись принципу послідовності, М. Драгоманов вважав педагогічною аксіомою друкувати спочатку розділи українською мовою, потім – російський розділ і лише після цього – церковний. При цьому наголошувалось, що “педагогіка велить починати з ближчого і йти до дальшого”, а не “починати з далекого, а йти ще до дальшого, більшого”.

М. Драгоманов, як і його попередники (Т. Шевченко, М. Костомаров) та послідовники (І. Франко, Б. Грінченко, С. Русова), вважав, що народу недостатньо однієї грамотності. Без справжньої освіти він “буде приречений на моральне дитинство”. Народна школа розглядається М. Драгомановим як першочерговий засіб духовності і культури (“Літературно�суспільні партії в Галичині”).

В праці “Исторические песни малорусского народа” В. Антонович і М. Драгоманов показують пісню українського народу як джерело зміни громадського життя на Україні, джерело духовності, історії, знань “про себе, свою культуру”. М. Драгоманова турбувало те, що в русифікованій школі не вивчалась історія українського народу. Вивчення українського фольклору, поширення пісні сприяло б духовності, пізнанню історії, високої моральності народу, вихованню любові до Вітчизни, рідної землі, почуття гідності. Він вважав українську пісню важливим літописом народу і педагогічним інструментарієм.

Про духовний спадок, знаннєву культуру, освіченість,

� 34 �

духовну високість народу свідчить оцінка й розкриття змісту української пісні в праці “Нові українські пісні про громадські справи”.

М. Драгоманов знайомив українське громадянство зі здобутками європейської культури, і через свої виступи розкривав перед європейською громадськістю стан життя, культури, освіти українського народу.

Науковою ідеєю М. Драгоманов спонукав до самоосвіти дорослих, молодь. М. В. Левитський – син сільського священика з Херсонщини (80–90�ті рр. ХІХ ст.), втілюючи в Таврії ідеї добровільного об’єднання людей для спільної господарської діяльності, розробив моральні принципи функціонування хліборобської артілі, зразки педагогіки дорослих та соціології. Кооперативний рух тієї епохи в Україні передбачав освіту народу.

Висловлювані в етнографічних працях авторів ХІХ ст. (О. Маркевича, М. Сумцова, В. Антоновича, М. Драгоманова) ідеї про необхідність спостереження над розвитком і розумовою діяльністю дітей і дорослих, поведінкою молоді успадковані дослідниками наступних епох.

Діяльність – праця і живе слово – М. Драгоманова спричинили злам у свідомості, поглядах та світогляді українців на їхнє місце в світовій спільноті та загальнолюдській культурі, примусили повірити у свою значимість, як народу, так і окремих особистостей.

М. Драгоманов і В. Антонович через праці фольклорно�наукового характеру мали на меті познайомити європейську спільноту з українським народом. Очікувалось, що “голос Європи” впливатиме, в свою чергу, позитивно на освічених людей в Україні. М. Драгоманов, як і інші громадівці, переслідував ідею, щоб ті, які “вивчились “на кошт мужицтва”, дбали про народ, аби розширилось “коло інтелігенції” на ниві громадсько�педагогічного подвижництва: освічена людина повинна бути і “педагогічно�кваліфікованою”, здатною до

� 35 �

поширення знань серед народу. Внесок М. Драгоманова у світову педагогічну, зокрема,

європейську, думку і практику визнаний об’єктивно, оскільки його праці, виступи збагачували її українським контекстом, сприяли утвердженню значення вітчизняних пошуків у межах освітнього співтовариства.

Персоналія М. Драгоманова в педагогіці і особистість вченого, громадянина стали зразком для наслідування наступних генерацій вчених, педагогів: І. Стешенка, І. Франка, Л. Українки, Ю. Федьковича, М. Павлика, С. Подолинського, В. Стефаника, М. Старицького, М. Лисенка. Дослідниками і послідовниками педагогічного ідеалу М. Драгоманова були С. Русова, С. Єфремов.

В основі “Українського букваря” (1906 р.) С. Русова використала розробки підручника для недільних шкіл 60�х рр. О. Потебні і М. Драгоманова. Вона доопрацювала рукопис підручника, додала малюнки, вдосконалила і розширила текст для читання.

Педагогічна спадщина М. Драгоманова актуальна для реалізації проблем змісту підручників, підготовки учителя, поєднання громадянських і особистісних гуманістичних цінностей, проблем деідеологізації освіти, інтеграції загальнолюдських і національних чинників освіти.

Науково�практичне розуміння М. Драгомановим моделі освіти, ідея інтеграції української освіти у контексті загального українського розвитку у світовий процес залишаються актуальними впродовж ХХ і ХХІ ст. Український інститут громадянства в Празі, організований 1 листопада 1928 р. за участі Шаповала (директор), Білецького, Русової, Шелухіна високо оцінював потребу подальшого впровадження спадщини М. Драгоманова. Еміграція закладу до Канади не зупинила діяльність. В 1931–1935 рр. було підготовлено доповіді і про діяльність М. Драгоманова.

Особа М. Драгоманова – окрема постать української

� 36 �

інтелігенції і педагогічної думки, зокрема таких, чиї імена повертаються сьогодні на скрижалі української історії культури та історії педагогіки.

Педагогічна спадщина М. Драгоманова дозволяє відобразити наукові, громадянські позиції відомого українця, демократично�ліберальну модель його педагогіки, простежити складний процес розвитку української освіти і педагогічної думки, з’ясувати проблеми наукового, “національного і народно�традиційного” “світового феномена” у системі структурування змісту освіти.

Прагнення вченого до об’єднання народів навколо виховних цінностей (волі, праці, освіти, добробуту, моральних чеснот) можна характеризувати як ідеологічні, політичні, соціальні, педагогічні, але інструментарієм реалізації цих демократичних зусиль залишається освіта, виховання, знання.

[Відомий�невідомий Михайло Драгоманов : наук. зб. до 170�річчя від дня народження М. П. Драгоманова / редкол. : В. Андрущенко, ...В. Бех, О. Падалка, Г. Волинка [та ін.] ; упоряд. : В. Погребенник [та ін.] ; Мін.�во освіти, науки, молоді та спорту України ; НПУ імені М. П. Драгоманова. – К. : Вид�во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. – С. 154�163].

� 37 �

ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ М. П. ДРАГОМАНОВА

Бібліографічні розвідки педагогічних праць

ПРАЦІ М. П. ДРАГОМАНОВА

1. Австро�руські спомини (1867–1877). – Част. 1�5. – Львів : 3 друкарні Товариства імені Шевченка, 1889–1892. – 456 с. ; Вип. 1�й: Вступне слово. – Огляд на моє українство до знайомства з галичанами. – Мої перші писання про Галичину. � 1889. – 47 с. – (Літ.�наук. б�ка. – Кн. 2) ; Вип. 2�й : Перші мої стосунки з галичанами до переїзду через Галичину в 1873 році. – Листи Є. Желяхівського до М. Драгоманова з 1872–1873 pp. 1889. – С. 49�150. – (Літ.�наук. б�ка. – Кн. 4) ; Вип. 3�4�й : Перший пробуток у Львові в 1873 році. – Лист січовика до М. Драгоманова. Відень 22 квітня 1873 р. [Додаток]. – Дипломатія з Правдянами. Австрійські русини на Археологічному з'їзді у Києві. – Бібліотека “Січі”. – Чубинський і українські програми в 1862–1873 роках. – Ще слівце про Ф. К. Кістяковського. – 1890. – С. 151�330. – (Літ.�наук. б�ка. – Кн. 7�9) ; Вип. 5�й : 1875 рік і мій об’їзд австрійської русі. – 1892. – С. 331�456.

2. Австро�руські спомини. V. (1875 рік і мій об'їзд австрійської русі) // Народ. – 1892. – 15 січня, № 2. – С. 26�29 ; 15 лютого, № 4. – С. 55�56 ; 6 березня, № 5�6. – С. 79�80 ; 1 квітня, № 7�8. – С. 94�95; 1 травня, № 9. � С. 123�125 ; 15 травня, № 10. – С. 135�136 ; 10 червня, № 11�12. – С. 153�155; 1 жовтня, № 15�18. – С. 193�197. – [У кінці дата: Сальмансдорф коло Відня 6 сентября 1891].

� 38 �

3. Австро�руські спомини (1867–1877) // М. П. Драгоманов. Літературно�публіцистичні праці : у 2�х тт./ редкол. : О. І. Дей [та ін.]. – К. : Наук. думка, 1970. – Т. 2. – С. 151�288.

4. Австро�руські спомини (1867–1877) // Михайло Драгоманов: автожиттєпис / укл., вступ. ст. та добір ілюстр. : І. С. Гриценко, В. А. Короткий, М. В. Томенко. – К. : Либідь, 2009. – С. 131�314.

5. Автобиографическая заметка; добавление к автобиографической заметке, писанное для г. Leon Sichler в начале февраля 1889 г. // М. П. Драгоманов Літературно�публіцистичні праці : у 2�х тт./ редкол. : О. І. Дей [та ін.]. – К. : Наук. думка, 1970. – Т. 1. – С. 39�79.

6. Автобіографічна замітка М. Драгоманова. 1883 р., березня 22 (квітня 3). Женева // Михайло Драгоманов : документи і матеріали 1941–1994 / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка, Національний музей літератури України, Центральний державний історичний архів України у Львові ; упоряд. : Г. Болотова, І. Бутич, Н. Грабова [та ін.]. – Львів : [б. и.], 2001. – С. 143�163.

7. Автобіографічна замітка: дод. до “Автобіографічної замітки” // Михайло Драгоманов: автожиттєпис / укл., вступ. ст. та добір ілюстр. : І. С. Гриценко, В. А. Короткий, М. В. Томенко. – К. : Либідь, 2009. – С. 77�130.

8. Автобіографічна замітка М. Драгоманова [1883 р., березень 22 [3 квітня], Женева // Михайло Петрович Драгоманов, 1841–1895: Его юбилей, смерть, автобіографія і спис творів / зладив і видав М. Павлик коштом українців. – Львів : Друк. В. Манецкого, 1896. – С. 331�379.

9. Автобіографічна замітка М. Драгоманова [1883 р., березень 22 [3 квітня] // Літературно�публіцистичні праці: у двох томах / редкол. : О. І. Дей, О. Є. Засенко (голова), О. Я. Лисенко. – К. : Наук, думка, 1970. – Т. 1. – С. 39�68.

10. Автобіографічна замітка М. Драгоманова [1883 р., березень 22 [3 квітня] // Михайло Драгоманов : документи і матеріали 1941–1994 / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, Наукове товариство

� 39 �

ім. Т. Г. Шевченка, Національний музей літератури України, Центральний державний історичний архів України у Львові ; упоряд. : Г. Болотова, І. Бутич, Н. Грабова [та ін.]. – Львів : [б. и.], 2001. – С. 143�163.

11. Автобіографія. – К. : Криниця, 1917. – 59 с .

12. Автобіографія // Южнорусские рабочие союзы : сб. статей под. ред. и со вступит. cтатьей М. Равича�Черкасского. – Харьков, 1925. – С. 25�46.

13. Автобіографія М. П. Драгоманова. 1841–1889 // Михайло Петрович Драгоманов. 1841–1895. Єго юбилей, смерть, автобіографія і спис творів. Зладив і видав М. Павлик. – Львів, 1896. – С. 327�330. – [ У кінці дата: Женева, 22 марта 1883]. – Фонд НБ НПУ.

14. Автобиография М. П. Драгоманова // Былое. – 1906. – № 6. – С. 182�213. – [Перша частина автобіографії, написана у 1883 p., продовження написане у 1889 р].

15. Автобіографія / М. П. Драгоманова // Самі про себе: автобіографії видатних українців ХІХ�го ст. / за ред. Ю. Луцького. – Нью�Йорк, 1989. – С. 115�145.

16. Антракт з історії українофільства (1863–1872) // Драгоманов М. П. Вибране “…мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні”. – К. : Либідь, 1991. – С. 204�233.

17. А. И. Стронин // Русская школа. – 1908. – № 7�8. – С. 43�68.

18. Бажане лихо // Народ. – 1894. – 15 березня, № 6. – С. 94�95. – [Про народну освіту на Київщині та Херсонщині].

19. Два учителі: спомини М. Драгоманова // Народ. – 1894. – 1�15 червня, № 11�12. – С. 178�184 ; 1�15 липня, № 13�14. – С. 200�205 ; 1 серпеня, № 15. – С. 227�234.

20. Два учителі: спомини. – Львів : Накладом Укр.�руської видавн. Cпілки ; Друк. Наук. тов�ва ім. Т. Шевченка, під зарядом К. Беднарського, 1902. – 79 с. – (Літ.�наук. бібліотека за ред. В. Гнатюк, сер. 2, № 27). – [Про К. Полевича та О. Строніна]. Два учителі: К. І. Полевич. – О. І. Стронін: спомини // Драгоманов М. П. Вибране: “...мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні” / М. П. Драгоманов ; упоряд. Р. С. Мішук. – Київ : Либідь, 1991. – С. 575�604.

� 40 �

21. Два учителі // Михайло Драгоманов: автожиттєпис / укл., вступ. ст. та добір ілюстр. : І. С. Гриценко, В. А. Короткий, М. В. Томенко. – К. : Либідь, 2009. – С. 315�383.

22. Дві студентські пісеньки з Києва 1863 р. // Житє і слово. – 1995. – Т. 3, кн. 3. – С. 348�350.

23. Детоубийство, совершаемое русским правительством: Женщины процесса московских социалистов // Собрание политических сочинений М. П. Драгоманова : в 2�х тт ; предисл. и биогр. очерк Б. А. Кистяковского. – Paris, 1906. – Т. 2. – С. 122�136.

24. Диспут в Университете Св. Владимира // Санкт�Петербургские ведомости. – 1870. – 20 февраля, № 51. – С. 2. – [З приводу захисту М. П. Драгомановим дисертації].

25. Думка про руський університет у Львові // Народ. – 1893. –22 березня, № 6. – С. 52�53.

26. Земство и местный элемент в народном образовании // Санкт�Петербургские ведомости. – 1866. – 8 апреля, № 93. – С. 2.

27. Земство и местный элемент в народном образовании // Хроніка’2000. – Вип. 79 : Михайло Драгоманов – дослідник всесвітньої історії, політик і людина / авт. проекту А. В. Толстоухов, В. П. Андрущенко (З когорти творців суспільної думки [постать Михайла Драгоманова в українській історії], с. 3�5). – К. : Фонд сприяння розвитку мистецтв, 2009. – С. 263�286.

28. К. И. Полевич // Русская школа. – 1908. – № 5�6. – С. 23�36.

29. Камаринская в “Русском вестнике”, исполненная “Русским гражданином”// Вестник Европы. – 1871. – Кн. 6. – С. 927�931. – [М. П. Драгоманов про педагогіку].

30. Кілька слів про наше Вище училище // Свободное слово. – 1894. – № 63. – 19 серпня.

31. М. А. Максимович. Єго літературне й суспільне значінє // Розвідки Михайла Драгоманова про українську народню словесність і письменство. – Львів : Накладом Наук, товариства імені Шевченка, 1899. – Т. 1. – С. 62�65. – (Збірник філолог. секції Наук. тов. імені Шевченка. – Т. 1).

� 41 �

32. М. А. Максимович: его литературное и общественное значение : некролог // Вестник Европы. – 1874. – Т. 3. – С. 442�453.

33. Михайло Драгоманов: документи і матеріали 1941–1994 / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, Наукове товариство ім. Т. Г. Шевче�нка, Національний музей літератури України, Центральний державний історичний архів України у Львові ; упоряд. : Г. Болотова, І. Бутич, Н. Грабова [та ін.]. – Львів : [б. и.], 2001. – Із змісту : Прохання П. Драгоманова до директора училищ Полтавської губернії звільнити його сина Михайла з гімназії. 1859 р., березня 29 (квітня 9). – С. 38; Зобов’язання М. Драгоманова прослужити у відомстві Міністерства народної освіти не менше двох років. 1863 р., листопад 19 (грудня 1). – С. 41�42; Прохання М. Драгоманова, подане деканові історико�філологічного факультету Університету Св. Володимира, про дозвіл скласти іспит на ступінь магістра загальної історії або клопотатися перед Радою університету про відрядження з цією метою до Харкова на два місяці, 1866 р., листопада 20 (грудня 1). – С. 63�64. Прохання М. Драгоманова до ректора Університету Св. Володимира дозволити подати дисертацію в історико�філологічний факультет. 1869 р., грудня 1(13). – С. 69.

34. Народные наречия и местный элемент в обучении / Л. М. Драгоманова при участі М. П. Драгоманова // Вестник Европы. – 1874. – Кн. 4. – С. 544�571.

35. Народные школы на Юго�Западном крае // Санкт�Петербургские ведомости. – 1865. – № 318.

36. Народные школы на Юго�Западном крае // Хроніка’2000. – Вип. 79 : Михайло Драгоманов – дослідник всесвітньої історії, політик і людина / авт. проекту А. В. Толстоухов, В. П. Андрущенко (З когорти творців суспільної думки [постать Михайла Драгоманова в українській історії], с. 3�5). – К. : Фонд сприяння розвитку мистецтв, 2009. – С. 255�259.

37. Народні школи на Україні серед життя і письменства в Росії. – Geneve ; Bale [Basel] ; Lyon : H.Georg, Вид. “Громада”, 1877. – 152 с.

� 42 �

38. Народні школи на Україні серед життя і письменства в Росії // Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХІХ–ХХ ст.) : хрестоматія / упоряд. Л. Д. Березівська та ін. – К. : Наук. думка, 2003. – С. 13�29.

39. Народні школи // Громада: українська збірка. Впорядкована Михайлом Драгомановим. № 2. Звістки про Україну 1876–1877. – Женева : Печатня “Громади”, 1878. – С. 120�278.

40. Наукові методи проф. Сумцова // Житє і слово. – 1894. – Т. 1, кн. 1. – С. 152�153.

41. Наши университетские дела // Санкт�Петербургские ведомости. – 1865. – № 149, 15(27) июня. – С. 1�2.

42. Наші пекучі справи: (Новорічна розмова з земляками) // Народ. – 1894. – № 4. – С. 51�57. – З приміт. на с. 53, 57. – [Про народну освіту].

43. Неправда – не просвіта // Історія української школи і педагогіки: хрестоматія / уклад. О. О. Любар ; за ред. В. Г. Кременя. – К., 2003. – С. 288�289.

44. Неправда – не просвіта : [Школа і педагогічна творчість українських просвітителів другої половини 19 ст.] // Історія української школи і педагогіки : хрестоматія / уклад. О. О. Любар ; за ред. В. Г. Кременя. – К., 2005. – C. 271.

45. Неправда – не просвіта // Історія вітчизняної педагогіки: тексти до вивчення курсу. – 2�ге вид., доп. і випр. – Ніжин : НДУ, 2005. – С. 92.

46. Нова руська кафедра в університеті // Народ. – 1892. – 22 жовтня, № 19. – С. 209�210.

47. О необходимости педагогических собраний // Киевлянин. – 1864. – № 70, 10 декабря. – С. 281�282. – [Про необхідність створення Київського педагогічного товариства].

48. О необходимости педагогических собраний // Киевлянин. – 1864. – № 70. – 10 дек. – С. 281�282. – Підп. : М. Драгоманов [Про необхідність створення Київ. педагогічного товариства].

49. О необходимости педагогических собраний // Хроніка’2000. – Вип. 79 : Михайло Драгоманов – дослідник всесвітньої історії, політик і людина / авт. проекту А. В. Толстоухов,

� 43 �

В. П. Андрущенко (З когорти творців суспільної думки [постать Михайла Драгоманова в українській історії], с. 3�5). – К. : Фонд сприяння розвитку мистецтв, 2009. – С. 213�218.

50. О Пищевском грамотно�ремесленном училище Новоград�Волынского уезда // Киевлянин. – 1869. – № 118, 7 октября – С. 465�466 ; № 119, 9 окт. – С. 470�471.

51. Освіта на Україні у ХVIII ст. // Житє і слово. – 1895. – Кн. 1�6. – С. 343 ( в кн. 3).

52. Педагогическая хроника Киевского округа // Киевлянин. – 1865. – № 13, 30 янв. – С. 49�50 ; № 90, 3 авг. – С. 355�356 ; № 93, 10 авг. – С. 367�368 ; № 94, 12 авг. – С. 371�372.

53. Педагогическая хроника южно�русских учебных округов // Киевлянин. – 1865. – № 9, 21 янв. – С. 33�34 ; № 10, 23 янв. – С. 37�39.

54. Педагогическое значение малорусского языка // Киевский телеграф. – 1866. – № 67�74 ; № 93. – С. 1�2.

55. Педагогическое значение малорусского языка // Санкт�Петербургские ведомости. – 1866. – 8(20) апреля, № 93. – С. 1�2. – Підп. : Учитель.

56. Педагогическое значение малорусского языка // Хрестоматія з історії дошкільної педагогіки: навч. посіб. / за заг. ред. З. Н. Борисової. – К. : Вища школа, 2004. – С. 229�240.

57. Педагогічне значення малоруської мови // Мовознавство. – 1995. – № 2�3. – С. 60�67.

58. По поводу заметки о М. И. Пирогове : в № 4 “Отечественных записок” в 1861 г. “Обед в Киеве” // Русская речь. – 1861. – 6 июля, № 54. – С. 29�31.

59. По поводу заметки о моей диссертации : (личное дело и общий вопрос) // Киевский телеграф. – 1864. – 6 марта, № 25. – С. 95�96.

60. По поводу киевских застольных речей: письмо в редакцию // Вестник Европы. – 1873. – Т. VI, кн. 12, Декабрь. – С. 903�906. – Подп. : А. А. У кінці дата : Киев, 16�го ноября. – [Про непослідовність Юзефовича в поглядах на класичну освіту].

� 44 �

61. По поводу студенческих волнений в Киеве // Вольное слово. – 1883. – № 52.

62. По поводу студенческих волнений в Киевском университете // Собрание политических сочинений М. П. Драгоманова : в 2�х т / изд. Редакции “Освобождения”. – Paris : Societe nouvelle de librairie et edition. 1905–1906. – Т. 2. – С. 461�463.

63. Положение и задачи науки древней истории // Журнал Министерстра народного просвещения. – 1874. – № 10. – С. 152�181.

64. Промова М. Драгоманова на банкеті на честь М. Пирогова // Прощание Киевского учебного округа с Н. И. Пироговым. – К., 1861. – С. ХІV�ХVІ.

65. Промова М. Драгоманова на банкеті на честь М. Пирогова // Русский вестник. – 1861. – № 19�20.

66. Промова на прощальному бенкеті з нагоди проводів у відставку попечителя Київського учбового округу М. І. Пирогова // Хроніка’2000. – Вип. 79 : Михайло Драгоманов – дослідник всесвітньої історії, політик і людина / авт. проекту А. В. Толстоухов, В. П. Андрущенко (З когорти творців суспільної думки [постать Михайла Драгоманова в українській історії], с. 3�5). – К. : Фонд сприяння розвитку мистецтв, 2009. – С. 211�212.

67. [Рецензія] // Народ. – 1892. – № 13�14. – С. 185�186. – (Рец. на кн. : Руська читанка для висших кляс шкіл середніх / уложив О. Барвінський. – Ч. 1. Устна словесність. – 2�е виданє доповнене і перероблене. – Львів, 1892). – (Накладом фонду краєвого).

68. [Рецензія] // Народ. – 1894. – 1 травня, № 9. – С. 127�134. – (Рец. на кн. : Виїмка з народної літератури українсько�руської ХІХ в.: для висших клас середніх шкіл. – Ч. 2 / уложив О. Барвінський. – 2�е вид., переробл. і доповн. – Львів, 1893).

69. Слов’янські перекази о пожертвованю власної дитини. 1. Вступні уваги. Значінє народної словесності. Міжнародний елемент в народній словесності // Руська школа. – 1891. – Т. 1. – Вип. 2. – С. 51�63.

� 45 �

70. Труды Г. А. Кирпичникова и комп[ании] на пользу российского юношества // Санкт�Петербургские ведомости. – 1869. – 26 августа, № 234. – С. 1�2.

71. Университетская автономия и чиновнический произвол // Вольное слово. – 1883. – 15 февраля, № 55. – С. 1�2.

72. Университетская автономия и чиновнический произвол // Собрание политических сочинений М. П. Драгоманова : в 2�х т / изд. Редакции “Освобождения”. – Paris : Societe nouvelle de librairie et edition,1906. – Т. 2. – С. 658�663.

73. Університетське свято в Лозанні // Народ. – 1891. – 15 липня, № 13�14. – С. 215�216.

74. Учащаяся молодежь и политическая агитация // Собрание политических сочинений М. П. Драгоманова : в 2�х т / изд. Редакции “Освобождения”. – Paris : Societe nouvelle de librairie et edition, 1906. – Т. 2. – С. 447�452.

75. Учащаяся молодежь и политическая активность. – Geneve : Impr. de la Parole Libre, [1882]. – 8 с.

76. Учащаяся молодежь и политическая активность // Вольное слово. – 1882. – 1 декабря, № 50. – С. 1�8.

77. Учителя идеалисты: К. И. Полевич, А. И. Стронин, Н. М. Ядринцев // Русская школа. – 1908. – № 5�6. – С. 23�36; № 7�8. – С. 43�68.

78. Чудацькі думки: (Лист на увагу мудрим людям через редакцію “Народа”) // Народ. – 1891. – 1 квітня, № 7. – С. 97�103; 1 травня, № 9. – С. 141�145 ; 15 червня, № 10�11. – С. 165�173 ; 15 липня, № 13�14. – С. 197�204 ; 1 вересня, № 17�18. – С. 233�237 ; 24 жовтня, № 20�21. – С. 277�280 ; 7 листопада, № 22. – С. 297�302 ; 20 листопада, № 23. – С. 321�324 ; 7 грудня, № 24. – С. 344�350.

79. Чудацькі думки про українську національну справу: написав Михайло Драгоманов. – 2�е вид. – Львів : Накладом Івана Франка, З народної друкарні Войтіха Манєцкого під управою В. Годака, 1892. – 303 с.

80. Чудацькі думки про українську національну справу. – 3�є вид. – Київ : Вид�во “Криниця”, 1913. – 159 с.

� 46 �

81. Чудацькі думки про українську національну справу. – [Б. м.] : Наклад і друк, партійної друкарні, 1915. – 124 с. – (Партія українських соціалістів�революціонерів).

82. Чудацькі думки про українську національну справу // М. П. Драгоманов. Літературно�публіцистичні праці : у 2�х тт. / редкол. : О. І. Дей [та ін.]. – К. : Наук. думка, 1970. – Т. 2. – С. 312�367.

83. Чудацькі думки про українську національну справу // М. П. Драгоманов. Вибране: “...мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні” / М. П. Драгоманов ; упоряд. Р. С. Мішук. – Київ : Либідь, 1991. – С. 461�558.

84. Чудацькі думки про українську національну справу // М. П. Драгоманов. Вибрані праці : у 3 т., 4 кн. – Т. 1, кн. 2. Історія. Публіцистика. Політологія / М. П. Драгоманов. – Київ : Знання України, 2007. – С. 49�194.

85. Швейцарська спілка. – Женева, 1892. – 32 с.

86. Шестой национальный конгресс рабочих во Франции // Вольное слово. – 1882. – № 49. – С. 13�16.

Питань освіти Михайло Петрович Драгоманов торкався

також в своїх працях: “Малороссия в ее словесности”, “В справі реформи нашої правописі”, “Українське письменство 1866–1873 років”, “Література російська, великоруська, українська і галицька”, “Турки внутренние и внешние”, “Русские в Галиции”, “Восточная политика Германии и обрусение”, “Евреи и поляки в Юго�Западном крае”, “Славянское обозрение” (“Санкт�Петербургские ведомости”, 1868 г. № № 117, 145,168) та ін.

� 47 �

ЛІТЕРАТУРА ПРО ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ М. П. ДРАГОМАНОВА

87. Акусок А. М. Погляди М. П. Драгоманова на освіту в Україні ХІХ століття // Перші міжнародні драгоманівські читання: матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 2. – С. 3�8.

88. Алманахъ на Софийския университетъ Св. Климентъ Охридски: животописни и книгописни сведения за преподавателите: за 50 �год на университета: 1888–1938. – 2�о изд. – София : Придворна печатница, 1940. – VІІІ, 726 с. – (Университетска библиотека ; № 207). – Про М. П. Драгоманова. – С. 182�183.

89. Андрійчук Н. М. Підготовка вчителів народної школи в учительських семінаріях України (1860–1917 рр.) : автореф. дис. ... дис. канд. пед. наук. 13.00�01 / Н. М. Андрійчук ; Житомир. держ. ун�т ім. І. Франка. – Житомир, 2010. – 20 с. – Про М. П. Драгоманова. – С. 2, 8�9, 13, 17�18.

90. Андрущенко В. П. Він прагнув піднести простих людей до вершин цивілізації..., або Чому Національному педагогічному університету повернено ім’я Михайла Драгоманова / В. П. Андрущенко // В. П. Андрущенко. Роздуми про освіту : статті, нариси, інтерв’ю / В. П. Андрущенко. – 2�ге вид., доповн. – К. : Знання України, 2008. – С. 589�593.

91. Андрущенко В. П. Він прагнув піднести простих людей до вершин цивілізації..., або Чому Національному педагогічному університету повернено ім’я Михайла Драгоманова / В. П. Андрущенко // Молодь України. – 2003. – 25 вересня. – С. 3.

92. Андрущенко В. Драгоманівські наукові школи: факти і проблеми / В. Андрущенко, Г. Волинка // Пам’ять століть. – 2009. – № 5/6. – С. 38�70.

� 48 �

93. Андрущенко В. П. “Епохальна педагогіка” Михайла Драгоманова / В. П. Андрущенко // Пам’ять століть. – 2003. – № 5. – С. 6�15.

94. Андрущенко В. П. “Епохальна педагогіка” Михайла Драгоманова / В. П. Андрущенко // Перші міжнародні драгоманівські читання : матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 1. – С. 3�22. – Літ. : 4 н.

95. Андрущенко В. П. “Епохальна педагогіка” Михайла Драгоманова: історія і сучасність / В. П. Андрущенко // В. П. Андрущенко. Роздуми про освіту : Статті. Нариси. Інтерв’ю. – 2�ге вид, допов. – К. : Знання України, 2008. – С. 593�606.

96. Андрущенко В. П. Епохальна педагогіка Михайла Драгоманова / В. П. Андрущенко // Освіта. – 2003. – 24 верес. – 1 жовт., № 44 (Спецвипуск). – С. 2�3.

97. Андрущенко В. П. Михайло Драгоманов в освітянському просторі / В. П. Андрущенко // Управління педагогічним університетом : Статті. Доповіді. Звіти. 2003–2010 рр. / В. П. Андрущенко ; Міністерство освіти і науки України ; Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К. : Вид�во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. – С. 225�231. – Літ. : 4 н.

98. Андрущенко В. Михайло Драгоманов в освітянському просторі України і Європи: історія і сучасність / В. Андрущенко // Відомий�невідомий Михайло Драгоманов: науковий збірник до 170�річчя від дня народження М. П. Драгоманова / Мін�во освіти, науки, молоді та спорту України ; НПУ імені М. П. Драгоманова. – К. : Вид�во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. – С. 21�29.

99. Андрущенко В. Михайло Драгоманов: велич мислителя в контексті епохи / В. Андрущенко, В. Погребенник // Другі Міжнародні драгомановські читання : матеріали: до 165 річчя з дня народження М. П. Драгоманова (27�28 жовтня 2006 р.) / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний

� 49 �

педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2006. – Вип. 1. – С. 3�8. – Літ. : 5 н.

100. Андрущенко В. Михайло Драгоманов: велич мислителя в контексті епохи / В. Андрущенко, В. Погребенник // Безпека життєдіяльності. – 2006. – № 11. – C. 26�28 ; № 12. – С. 26�27.

101. Андрущенко В. Михайло Драгоманов і Національний педагогічний університете / В. Андрущенко, Г. Волинка, Н. Мозгова // Освіта України. – 2003. – 23 верес., № 72. – С. 6.

102. Андрущенко В. П. “На всіх клавішах Драгомановщини”: університети М. П. Драгоманова (до ювілею) / В. П. Андрущенко // Освіта. – 2011. – 7�14 вересня, № 37 (5472). – С. 4�5.

103. Андрущенко В. П. Національний характер / В. П. Андрущенко, Ю. Д. Руденко // Освіта. – 2011. – 16�23 лютого, № 10(5445). – С. 3; 2�9 березня, № 12�1337 (5447�5448). – С. 10.

104. Андрущенко В. Педагогічній альма�матер 175 років / В. Андрущенко, Г. Волинка // Голос України. – 2009. – 4 грудня, № 230. – С. 10. – М. Драгоманов та Університет Св. Володимира.

105. Андрущенко В. П. Роздуми про освіту: статті, нариси, інтерв’ю. – 2�ге вид., доповн. / В. П. Андрущенко. – К. : Знання України, 2008. – 819 с. – Про М. П. Драгоманова с. 589�593, 593�606.

106. Андрущенко В. П. Світоч національної педагогічної думки: М. П. Драгоманову – 165 років) / В. Андрущенко // Освіта України. – 2006. – № 73 (29 вересня). – C. 8.

107. Андрущенко В. Три університети Михайла Драгоманова / В. Андрущенко // Відомий�невідомий Михайло Драгоманов: науковий збірник до 170�річчя від дня народження М. П. Драгоманова / Мін�во освіти, науки, молоді та спорту України ; НПУ імені М. П. Драгоманова. – К. : Вид�во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. – С. 17�21.

108. Андрущенко В. Три університети Михайла Драгоманова Постать. Країна готується гідно відзначити ювілей велета

� 50 �

суспільної і наукової думки / В. Андрущенко // Урядовий кур’єр. – 2011. – 10 вересня, № 166. – С. 18.

109. Арнаудов М. П. История на Софийския университет Св. Климент Охридски през първото му полустолетие 1880–1938 / М. П. Арнаудов. – София, 1939. – ХХІІ, 647 с. (Университетска библиотека : № 201). – Про М. П. Драгоманова с. 75, 111, 173, 181.

110. Артемова Л. В. Педагогічні ідеї Михайла Драгоманова, Івана Франка, Лесі Українки : [Педагогічна думка в другій половині 18�19 ст.] / Л. В. Артемова // Історія педагогіки України : підручник для студ. вищих навчальних закладів. – К., 2006. – С. 183�204.

111. Атанасов П. Михаил П. Драгоманов 1841–1895 / П. Атанасов // Лекционная пропаганда. – София, 1974. – № 2. – С. 63�68.

112. Атанасов П. Михайло Драгоманов і Софійський університет: про викладацьку, публіцистичну і громадську діяльність українського вченого�історика в Болгарії / П. Атанасов // Всесвіт. – 1962. – № 12. – С. 98�100.

113. Атанасов П. Професор М. Драгоманов та його внесок у розвиток науки і освіти у Болгарії / П. Атанасов // Життя і слово. – Торонто, 1974. – 6 травня. – С. 20�21.

114. Бартошко С. Зв’язок поколінь: Михайло Драгоманов – Наталя Драгоманова / С. Бартошко // Рідна школа. – 2003. – № 5. – С. 66�67.

115. Бевз Т. А. До історії взаємин великого учителя та великого учня / Т. А. Бевз // Збірник наукових праць НДІ українознавства. – К., 2009. – Т. 26. – С. 261�277. – Про М. Драгоманова та О. Строніна.

116. Бевз Т. А. Олександр Стронін та його роль у становленні політичної науки в Україні / Т. А. Бевз // Український історичний журнал. – 2007. – № 5. – С. 96�109. – Про М. Драгоманова та О. Строніна.

117. Белоконский И. П. Дань времени : воспоминания / И. П. Белоконский. – 2�е изд., значит. доп. – М. : Изд�во

� 51 �

Всесоюз. о�ва политкаторжан и ссыльнопоселенцев, 1928. – 372 с. –Про М. П. Драгоманова с. 81, 85, 96, 97, 121.

118. Бех В. І політика має бути на добру долю педагогікою: інноваційний потенціал М. Драгоманова у дзеркалі розбудови української державності / В. Бех // Освіта. – 2003. – 24 вересня, 1 жовтня, № 44. – С. 4.

119. Бєлєнька Г. В. Технологія активного навчання крізь призму педагогічних поглядів М. П. Драгоманова / Г. В. Бєлєнька // Науковий вісник Миколаївського державного університету. Спецвипуск : Педагогічні науки, у 2�х тт. : Проблеми передшкільної науки в сучасний умовах / за заг. ред. В. Д. Будака, О. М. Пєхоти. – Миколаїв, 2008. – С. 21�29.

120. Білан Т. О. Проблема виховного ідеалу в українській філософії на рубежі ХІХ�поч. ХХ століть (М. Драгоманов, О. Пчілка, Л. Українка) : автореф. дис. ... канд. філос. наук : 09.00.05 / Т. О. Білан ; Дніпропетр. Держ. ун�т. – Дніпропетровськ, 1998. – 18 с.

121. Білінський М. З минулого пережитого : 1870–1888 / М. Білінський // Україна. – 1928. – Кн. 2(27). – С. 117�132. – Про М. П. Драгоманова с. 120�123, 126�129.

122. Богатинов Н. Д. Воспоминання [про педагогічні думки М. Драгоманова] / Н. Д. Богатинов // Русский архив. – 1899. – Кн. 3, № 9�12. – С. 89�115, 371�406.

123. Болгарський А. Перспективи розвитку мистецької освіти у світлі ідей М. П. Драгоманова / Болгарський А. // Другі Міжнародні драгоманівські читання: матеріали, (27�28 жовтня 2006 р) / Мін�во освіти і науки України, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К. : Вид�во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2006. – Вип. 1. – С. 29�32. – Літ. : 6 н.

124. Борисенко В. Й. Боротьба демократичних сил за народну освіту на Україні в 60–90�х роках ХІХ ст. / В. Й. Борисенко; АН України, Інститут історії. – К., 1980. – 153 с.

125. Борисенко В. М. П. Драгоманов і “Тимчасова педагогічна школа” в Києві у 60�х роках ХІХ ст. / В. Борисенко // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Сер. 6 :

� 52 �

Історичні науки : зб. наук. пр. – К. : Вид�во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. – Вип. 6. – С. 4�10. – Літ. : 17 н.

126. Борисенко В. Й. М. П. Драгоманов і “Тимчасова педагогічна школа” в Києві у 60�х роках ХІХ ст. / В. Й. Борисенко // Теоретична спадщина Михайла Драгоманова в сучасних вимірах : зб. статей викладачів кафедри історії України НПУ імені М. П. Драгоманова. – К. : Вид�во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. – С. 124�135. – Літ. :17 н.

127. Борисенко В. М. П. Драгоманов і “Тимчасова педагогічна школа” в Києві у 60�х роках ХІХ ст. / В. Борисенко // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Сер. 6 : Історичні науки : зб. наук. пр. – К. : Вид�во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. – Вип. 6. – С. 4�10. – Літ. : 17 н.

128. Борисова З. Н. Ідеї національного дитячого садка в педагогічній спадщині Софії Федорівни Русової [М. Драгоманов і С. Русова] / З. Н. Борисова // Перші міжнародні драгоманівські читання : матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.) , у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 2. – С. 19�24. – Літ.: 3 н.

129. Будняк Т. Г. Особливості національного навчання і виховання молоді у творчій спадщині М. П. Драгоманова / Т. Г. Будняк // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова : до 170�річного ювілею. Сер. 5 : Педагогічні науки: реалії та перспективи. – К., 2006. – Вип. 3. – С. 37�42.

130. Будняк Т. Г. Педагогічні погляди М. П. Драгоманова / Будняк Т. Г., Шпак О. Т. // Соціально�історична спадщина М. П. Драгоманова і сьогодення : тези драгоманівських читань, (Київ, 21 червня 1995 р.) / Український державний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К. : УДПУ, 1995. – С. 31�32.

131. Будняк Т. Г. Розвиток національної освіти в контексті педагогічних поглядів М. П. Драгоманова / Т. Г. Будняк // Проблеми змісту педагогічної підготовки вчителя у контексті аксіологічної освіти (історичний, теоретичний,

� 53 �

практичний аспекти) : матеріали Міжнар. наук. конф., присвяч. 170�річному ювілею Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. – К., 2005. – С. 109�114.

132. Будняк Т. Г. Стратегія розвитку національної освіти в контексті педагогічних поглядів М. П. Драгоманова // Перші міжнародні драгоманівські читання : матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 2. – С. 24�29.

133. Будняк Т. Г. Щодо питання освітніх поглядів М. П. Драгоманова / Т. Г. Будняк // Вісник : зб. наук. ст. / НПУ ім. М. П. Драгоманова : матеріали зв.�наук. конф. викладачів. – К., 2006. – Вип. 8. – С. 20�22.

134. Бужинський М. До гімназійних літ Драгоманова / М. Бужинський // Україна: наук. двохмісячник українознавства. – К. : ВУАН, 1926. – Кн. 2�3(17). – С. 65�69.

135. Варварцев М. Україна й Італія у наукових, освітніх та літературних взаєминах (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) : документи, епістолярій, матеріали / М. Варварцев; НАН України, Ін�т укр. археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського. – К., 2000. – 108 с. – Про М. П. Драгоманова с. 64�65, 71�74.

136. Висоцький А. В. Проблема національного виховання засобами української мови у світоглядній концепції Михайла Драгоманова / А. В. Висоцький // Перші міжнародні драгоманівські читання: матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. /Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 1. – С. 47�50. – Літ.: 4 н.

137. Висоцький А. В. Проблема національного виховання засобами української мови у світоглядній концепції Михайла Драгоманова / А. В. Висоцький // Пам’ять століть. – 2003. – № 5. – С. 19�21.

138. Висоцький А. В. Шлях, яким іде до людей освіта: проблема національного виховання засобами української мови у світоглядній концепції Михайла Драгоманова

� 54 �

/ А. В. Висоцький // Освіта. – 2003. – 24 вересня – 1 жовтня, № 44. – С. 9.

139. Вовк Л. П. Громадсько�педагогічне сподвижництво в Україні (етапи і особливості) / Л. П. Вовк ; Мін�во освіти України, Український державний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К. : Пошуково�видавниче агентство. Видавничий центр “Просвіта”, 1997. – 179 с. – Про М. П. Драгоманова с. 6, 8, 10,21,24, 37�40, 57, 66, 90, 99, 103, 128, 135.

140. Вовк Л. Демократично�ліберальна модель педагогіки М. П. Драгоманова / Л. Вовк // Другі Міжнародні драгомановські читання : матеріали до 165 річчя з дня народження М. Драгоманова (27�28 жовтня 2006 р.) / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2006. – Вип. 1. – С. 40�45. – Літ.: 7 н.

141. Вовк Л. П. Історія освіти дорослих в Україні : нариси / Л. П. Вовк; Мін�во освіти України, Український державний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К. : Вид�во УДПУ, 1994. – 226 с. – Про М. П. Драгоманова с. 34, 36, 38.

142. Вовк Л. Освіта в науковій і громадській доктрині М. П. Драгоманова / Л. Вовк // Відомий�невідомий Михайло Драгоманов: науковий збірник до 170�річчя від дня народження М. П. Драгоманова / редкол. : В. Андрущенко та ін. ; Мін.�во освіти і науки, молоді та спорту України ; НПУ імені М. П. Драгоманова. – К. : Вид�во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. – С. 154�163.

143. Вовк Л. П. Педагогічні і науково�просвітницькі пріоритети спадщини М. П. Драгоманова / Л. П. Вовк // Перші міжнародні драгоманівські читання: матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 1. – С. 50�61. – Літ.: 4 н.

� 55 �

144. Вовк Л. П. Педагогічні і науково�просвітницькі пріоритети спадщини М. П. Драгоманова / Л. П. Вовк // Пам’ять століть. – 2003. – № 5. – С. 22�29.

145. Возняк М. Недопущення Івана Франка до доцентури у Львівському університеті / М. Возняк // Іван Франко: статті і матеріали : зб. – Львів, 1948. – Зб. 1. – С. 43�63. – (Відгук М. Драгоманова на цю подію у листуванні з М. Павликом та І. Франком).

146. Волкова Н. П. Педагогіка : навч. посібник для студ. вищих навч. закладів. – 3�тє вид., стереотип. / Н. П. Волкова. – К. : Академвидав, 2009. – 615 с. – Про М. П. Драгоманова с. 538, 540.

147. Гермайзе О. М. П. Драгоманов в українській історіографії / О. Гермайзе // Україна: наук. двомісячник українознавства. – К. : ВУАН, 1926. – Кн. 2�3. – С. 125�145.

148. Гермайзе О. М. П. Драгоманов в українській історіографії / О. Гермайзе // Філософська і соціологічна думка. – 1991. – № 9. – С. 102�130.

149. Глушко С. Драгоманов і недільні школи / С. Глушко // Україна: наук. двомісячник українознавства. – 1924. – Кн. 4. – С. 35�42.

150. Голубенко І. О. Фольклористична діяльність М. Драгоманова та продовження його традицій / І. О. Голубенко // Перші міжнародні драгоманівські читання: матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 3. – С. 51�58.

151. Горбач Н. Справжній Михайло Драгоманов / Н. Горбач. – Львів : Каменяр, 2008. – 166 с. – (“Два учителі”, с. 106�109).

152. Горбенко С. С. Естетико�педагогічні погляди М. П. Драгоманова / С. С. Горбенко // Наукові записки : матеріали зв.�наук. конф. викладачів за 1991 р. / Київський державний педагогічний інститут ім. М. П. Драгоманова. – К. : КДПІ, 1992. – С. 261�262.

153. Горбенко С. С. М. П. Драгоманов про український фольклор та його виховні можливості / С. С. Горбенко

� 56 �

// Українські діячі культури про музичне виховання школярів та проблеми методики його викладання : зб. ст. /ред.�упоряд. А. В. Козир. – К. : НПУ, 1998. – С. 4�7.

154. Горболіс Л. Народно�релігійне виховання в сім’ї Драгоманових / Л. Горболіс // Рідна школа. – 1997. – № 5. – С. 17�19.

155. Грушевський О. С. Драгоманов і галицька молодь 1870�х рр. / О. С. Грушевський // Україна: наук. двомісячник українознавства. – 1926. – Кн. 6(20). – С. 43�55.

156. Губенко Н. О. Навчання у листах : Михайло Драгоманов – Леся Українка / Н. О. Губенко // Вивчаємо українську мову та літературу : науково�методичний журнал / ТОВ “Видавнича група “Основа. – Х., 2007. – № 12. – С. 19�20.

157. Дем’яненко Н. Педагогічний світовимір М. П. Драгоманова (київський період життя) / Н. Дем’яненко // Перші міжнародні драгоманівські читання: матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 1. – С. 89�94. – Літ.: 6 н.

158. Дем’яненко Н. Теорія “Громадівського соціалізму” М. П. Драгоманова : філософсько�педагогічний вимір / Н. Дем’яненко // Другі Міжнародні драгоманівські читання: матеріали, (27�28 жовтня 2006 р.) / Мін�во освіти і науки України, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К. : Вид�во НПУ, 2006. – Вип. 1. – С. 56�61. – Літ.: 19 н.

159. Дзвінчук Д. Концептуально�ідеологічні засади виховання молодого покоління у науковому доробку Михайла Драгоманова / Д. Дзвінчук // Другі Міжнародні драгомановські читання : матеріали до 165 річчя з дня народження М. Драгоманова (27�28 жовтня 2006 р.) / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2006. – Вип. 1. – С. 62�66. – Літ.: 6 н.

160. Димитров І. Спомин останньої лекції професора М. Драгоманова, котру він прочитав 8 ст. ст. юня 1895 р. в

� 57 �

аудиторії ІІІ історико�філологічного курса / І. Димитров // Народ. – 1895. – № 12. – С. 184�185.

161. Дмитренко П. Деякі питання якісної підготовки майбутніх вчителів у контексті педагогічних поглядів М. П. Драгоманова / П. Дмитренко // Другі Міжнародні драгомановські читання : матеріали до 165 річчя з дня народження М. Драгоманова (27�28 жовтня 2006 р.) / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2006. – Вип. 1. – С. 66�69.

162. Дмитренко С. М. Громадсько�просвітницька діяльність української інтелігенції в Лівобережній Україні другої половини ХІХ століття : автореф. дис. ... канд. пед. наук / С. М. Дмитренко ; Прикарпатський ун�т ім. В. Стефаника. – Івано�Франківськ, 2000. – 17 с. – Про М. П. Драгоманова с. 4�5, 11�12, 14�15, 17.

163. Дмитренко С. М. Особливості громадсько�освітнього руху на Лівобережній Україні у ХІХ ст. / С. М. Дмитренко. – К. : Наук. світ, 2000. – 180 с. – Про М. П. Драгоманова с. 4�6, 61,84, 86, 90, 98�99, 102, 104, 112, 113, 124�125, 135, 139�140, 142, 151, 154, 157, 160�162, 164�166, 170�171.

164. Довбня В. Філософсько�освітні погляди М. П. Драгоманова / В. Довбня // Сіверянський літопис. – 2007. – № 1. – С. 152�161.

165. Долинська Л. Варіант щастя для кожного: Психологічні аспекти Драгоманівської концепції розвитку / Л. Долинська // Освіта. – 2003. – № 44, 24 вересня – 1 жовтня. – С. 10.

166. Долинська Л. Психологічні аспекти драгоманівської концепції розвитку / Л. Долинська // Перші міжнародні драгоманівські читання : матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 2. – С. 40�43. – Літ. : 5 н.

167. Донченко Т. М. Драгоманов як захисник рідної мови / Т. Донченко // Другі Міжнародні драгомановські читання : матеріали до 165 річчя з дня народження М. Драгоманова (27�28 жовтня 2006 р.) / Мін�во освіти і науки України,

� 58 �

АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2006. – Вип. 1. – С. 69�71.

168. ДрагоманівLШишманова Л. Зі споминів про М. Драгоманова / Л. Драгоманів�Шишманова // Дзвін. – 1991. – № 10. – С. 137�145.

169. Михайло Драгоманов: Документи і матеріали. 1841–1994 / упоряд. Болотова А. [та ін.] ; Ін�т укр. археології та джерелознавства [та ін.]. – Львів, 2001. – 731 с.

170. ДрайLХмара М. Леся Українка : життя й творчість / М. Драй�Хмара. – К. : Держ. вид�во України, 1926. – 156 с. – (Вплив М. Драгоманова на формування освітніх цінностей Лесі Українки с. 6, 7., 10�11, 23�35, 39�41, 79, 101�102, 110, 128, 131, 136, 153.

171. Дробот І. І. Ідейні орієнтації як соціальна перспектива / І. І. Дробот // Освіта. – 2003. – № 44, 24 вересня – 1 жовтня. – С. 4.

172. Дровозюк С. І. Деякі теоретичнї та практичнї аспекти просвітницької діяльності М. П. Драгоманова / С. І. Дровозюк // Михайло Драгоманов і українське національне відродження : тези доповідей і повідомлень респ. наук. конф. молодих вчених, прясвяч. 150�річчю з дня народження М. П. Драгоманова, (Київ, 22�23 травня 1991 р.) / Київський держ. ун�т ім. Т. Г. Шевченка ; за ред. Р. П. Іванової, Л. С. Дем’янівської ; відп. за вип. С. П. Стельмах. – К., 1991. – С. 61�63.

173. Дубрівна Г. М. Ідея народності освіти в поглядах Михайло Драгоманова / Г. М. Дубрівна // Перші міжнародні драгоманівські читання: матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 2. – С. 43�45.

174. Жадько К. Просвітницька діяльність Михайла Драгоманова / В. О. Жадько // Перші міжнародні драгоманівські читання: матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 2. – С. 46�49.

� 59 �

175. Жураковский Г. Е. Из истории просвещения в дореволюционной России : очерки / Г. Е. Жураковский ; под ред. Э. Д. Днепрова. – М. : Педагогика, 1978. – 160 с. – Про М. П. Драгоманова с. 88�92, 102, 113, 118, 131, 133�134, 139�140, 146�147, 152

176. Зайченко В. І. Проблеми освіти і виховання в педагогічній публіцистиці М. П. Драгоманова / В. І. Зайченко // Михайло Драгоманов і українське національне відродження: тези доп. і повідомлень респ. наук. конф. молодих вчених, присвяченої 150�річчю з дня народження Михайла Петровича Драгоманова, (Київ, 22�23 травня 1991 р.) / Респ. Асоціація українознавців, Київський держ. ун�т імені Тараса Шевченка. – К., 1991. – С. 114�117.

177. Зайченко І. Актуальні питання педагогічної спадщини Софії Русової / І. Зайченко // Сіверянський літопис. – Чернігів, 1998. – № 2. – С. 123�124. – Про М. П. Драгоманова с. 123.

178. Звідки брати знання про виховання (з нагоди дискусії про виховання дітей) // Свобода. – Джерси�Сіті, 1934. – 29 травня, № 125. – С. 3. – Згадуються педагогічні погляди М. П. Драгоманова.

179. Зленко Г. Магістерські екзамени Михайла Драгоманова /Г. Зленко // Жовтень. – 1985. – № 2. – С. 109�112.

180. Зубалій Н. Модель позитивного ставлення до навчання студентів у контексті гуманізації освіти Драгоманова // Другі Міжнародні драгомановські читання : матеріали до 165 річчя з дня народження М. Драгоманова (27�28 жовтня 2006 р.) / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2006. – Вип. 1. – С. 88�90. – Літ.: 13 н.

181. Іванченко Р. Клятва: Роман – хроника: про М. П. Драгоманова / Р. Іванченко. – К. : Дніпро, 1985. – 373 с.

182. Іванюк І. В. Взаємозв’язки національного та інтеркультурного виховання у працях М. Драгоманова / І. В. Іванюк // Відродження. – 1998. – № 2. – С. 4�7.

183. Історія та сьогодення Наукової бібліотеки Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова / уклад.

� 60 �

Л. В. Савенкова, Н. І. Тарасова, Е. В. Татарчук ; “Вступне слово” ректора НПУ імені М. П. Драгоманова В. П. Андрущенка, с. 5�8; МОН України, НПУ ім. М. П. Драгоманова. – К. : Освіта України, 2011. – 282 с., іл. 72 с. – Про М. П. Драгоманова с. 42�43, 46, 51, 57�58, 88, 101, 114, 167, 185, 188, 228, 229, 231.

184. Калинович В. Неграмотність і недільні школи на Україні / Калинович В. – Жовква, 1925. – 43 с.

185. Качала В. Рецепція культурно�освітніх ідей М. П. Драгоманова на Лівобережній Україні початку ХХ ст. / В. Качала // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Сер. 6 : Історичні науки : зб. наук. пр. – К. : Вид�во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. – Вип. 6. – С. 66�71. – Літ. : 25 н.

186. Київському педінститутові – ім’я М. П. Драгоманова // Літературна Україна. – 1991. – 26 вересня, № 39. – С. 1.

187. Киян Л. Ф. Визначний діяч української освіти (М. П. Драгоманов) / Л. Ф. Киян // Початкова школа. – 1991. – № 11. – С. 59�62.

188. Климчик Л. А. Боротьба М. П. Драгоманова за українську народну освіту / Л. А. Климчик // Педагогіка і психологія. – 1994. – № 2. – С. 128�135.

189. Климчик Л. А. Педагогічні погляди М. П. Драгоманова : дис. … канд. пед. наук / Л. А. Климчик. – К. : АПН України, Ін�т педагогіки, 1995. – 158 с. – (Розділи: Соціально�педагогічні основи просвітницької діяльності М. П. Драгоманова. – Розвиток М. П. Драгомановим ідей про національну школу). – Літ. : 133 н.

190. Климчик Л. Рідна мова в контексті педагогічних поглядів М. Драгоманова / Л. Климчик // Михайло Драгоманов : документи і матеріали 1941–1994 / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка, Національний музей літератури України, Центральний державний історичний архів України у Львові; упоряд. : Г. Болотова, І. Бутич, Н. Грабова [та ін.]. – Львів : [б. и.], 2001. – С. 637�644.

� 61 �

191. Климчик Л. Рідна мова в контексті педагогічних поглядів М. Драгоманова / Л. Климчик // Початкова школа. – 1994. – № 1. – С. 51�54.

192. Кловак Г. Педагогічна і просвітницька діяльність українських громад (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / Г. Кловак // Рідна школа. – 2002. – № 11. – С. 70�72.

193. Ковалюк Р. Зростання організованості українських студентіві Галичини у 70�х роках ХІХ ст. : (за матеріалами відділів рукописів та рідкісної книги ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України) / Р. Ковалюк // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. – Львів, 2003. – Вип. 11. – С. 255�276.

194. Козир В. Погляди Михайла Драгоманова на роль “Просвіт” у суспільно�політичному житті України / В. Козир // Михайло Драгоманов у контексті європейського просвітницького руху : матеріали першої міжвуз. наук.�практ. конф. студентів, аспірантів і молодих науковців, 27 лютого 2007 р. / Мін�во освіти і науки України, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Інститут історичної освіти. – К. : НПУ, 2007. – С. 65�68.

195. Колупаєва Т. Є. Вплив ідей М. П. Драгоманова на формування особистості вчителя ХХІ століття / Т. Є. Колупаєва // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Сер. 5: Педагогічні науки: реалії та перспективи. – К., 2008. – Вип. 11. – С. 119�124.

196. Колупаєва Т. Є. М. Драгоманов та формування особистості вчителя ХХІ століття / Т. Є. Колупаєва // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Сер. 7: Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. – К., 2007. – № 16(29). – С. 161�165.

197. Коновець О. Ф. Просвітницький рух в Україні (ХІХ – перша третина ХХ ст. / О. Ф. Коновець. – К. : Хрещатик, 1992. – 120 с. – Про М. П. Драгоманова с. 25�27, 29�36, 92.

198. Коновець О. Ф. Український ідеал / О. Ф. Коновець. – К. : Просвіта, 2003. – 195 с. – Про М. П. Драгоманова с. 7, 17, 26, 61, 118�119, 179.

� 62 �

199. Короткий В. Михайло Максимович та освітні практики на Правобережній Україні в першій половині ХІХ століття / В. Короткий, С. Біленький ; переднє слово В. В. Скопенка. – К. : Київський університет, 1999. – 388 с. – Про М. П. Драгоманова с. 111, 206, 345.

200. Корсак К. В. Про вибір між покорою і свободою : століття після М. П. Драгоманова – розширення наукових підстав ефективного особистісного навчання / Корсак К. В. // Освіта. – 2003. – № 44, 24 вересня – 1 жовтня. – С. 8.

201. Корсак К. В. Століття після М. П. Драгоманова – розширення наукових підстав ефективного особистісного навчання / К. В. Корсак // Перші міжнародні драгоманівські читання : матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 1. – С. 109�115. – Літ.: 6 н.

202. Корсак К. В. Століття після М. П. Драгоманова – розширення наукових підстав ефективного особистісного навчання / К. В. Корсак // Освіта. – 2003. – 24 вересня – 1 жовтня, № 44. – С. 8.

203. Кравчук М. Дві педагогічні школи імені М. П. Драгоманова : Київ – Прага / М. Кравчук // Перші міжнародні драгоманівські читання: матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 2. – С. 71�75.

204. Круглашов А. Михайло Драгоманов про історичну долю та завдання освіти на Україні / А. Круглашов // Радянська школа. – 1991. – № 8. – С. 90�93.

205. Кузнєцов И. В. Эпистолярное наследие Х. Д. Алчевской / И. В. Кузнєцов // Мова і культура / КНУТШ ; голов. ред. Д. С. Бураго. – К., 2009. – Вип. 11, т. 12 (124). – С. 279�284. – Про М. Драгоманова с. 280.

206. Кузь В. Г. Педагогічна діяльність М. П. Драгоманова / В. Г. Кузь, Л. І. Пащенко // Михайло Драгоманов і українське національне відродження: тези доп. і повідомлень

� 63 �

респ. наук. конф. молодих вчених, присвяченої 150�річчю з дня народження Михайла Петровича Драгоманова, (Київ, 22�23 травня 1991 р.) / Респ. Асоціація українознавців, Київський держ. ун�т імені Тараса Шевченка. – К., 1991. – С. 112�114.

207. Кузьмінський А. І. Педагогіка вищої школи : навч. посібник. – 2�ге вид., стер. / А. І. Кузьмінський. – К. : Знання, 2011. – 488 с. – Про М. П. Драгоманова с. 35.

208. Левинська І. Ціннісний аспект в науково�творчому доробку Михайла Драгоманова Драгоманова / Левинська І. // Другі Міжнародні драгомановські читання : матеріали до 165 річчя з дня народження М. Драгоманова (27�28 жовтня 2006 р.) / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2006. – Вип. 1. – С. 107�108.

209. Левицький О. Спомини колишнього студента про Київський університет 70�х років // Наше минуле: журн. історії, літератури і культури. – К., 1919. – Час. 1�2. – С. 64�69. – Про викладацьку роботу М. П. Драгоманова с. 69.

210. Левківський М. В. Ідея національної школи М. Драгоманова / М. В. Левківський // Історія педагогіки : навч. посібник / М. В. Левківський, О. М. Микитюк ; Мін�во освіти і науки України. – Х. : ОВС, 2002. – 240 с. – Про М. П. Драгоманова с. 173�174.

211. Левківський М. В. Ідея національної школи М. Драгоманова / М. В. Левківський // Історія педагогіки: підручник для студ. вузів. – 2�ге вид., доповн. / М. В. Левківський ; Мін�во освіти і науки України. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – С. 240�241.

212. Левківський М. В. Історія педагогіки : підручник для студ. вищих навч. закладів / М. В. Левківський ; Мін�во освіти і науки України. – К. : Центр навчальної літератури, 2003. – 360 с.

213. Левківський М. В. Історія педагогіки : підручник для студ. вузів / М. В. Левківський ; Мін�во освіти і науки України. – К. : Центр навчальної літератури, 2008. – 188 с.

� 64 �

214. Левшин М. М. Модель психолого�педагогічного проектування особистісно орієнтованих технологій навчання / М. М. Левшин // Перші міжнародні драгоманівські читання: матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 1. – С. 115�123. – Літ. : 10 н.

215. ЛейкинаLСвирская В. Р. А. И. Стронин / В. Р. Лейкина�Свирская // Революционная ситуация в России в середине ХІХ века: деятели и историки / АН СССР, Ин�т истории СССР ; отв. ред. М. В. Нечкина. – М., 1986. – С. 159�169. – Про М. П. Драгоманова с. 161, 163, 168�169.

216. ЛисенкоLКовальова Н. В. Розмаїтне гроно родини Драгоманових (за спогадами Олени Пчілки) / Н. В. Лисенко�Ковальова // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии : науч.�метод. сб. – Славянск, 2009. – Вип. 17, ч. 2. – С. 80�86.

217. Лукеренко В. Видатний просвітитель: Про укр. вченого, громадського діяча і публіциста М. П. Драгоманова // Войовничий атеїст. – 1963. – № 9. – С. 51�53.

218. Лукеренко В. Світогляд М. Драгоманова / В. Лукеренко. – К. : Наук. думка, 1965. – (Про організацію М. П. Драгомановим недільних шкіл, с. 15�16).

219. Любар О. О. Історія української педагогіки : навчальний посібник для студ. пед. навч. закладів / О. О. Любар, М. Г. Стельмахович, Д. Т. Федоренко. – Київ : ІЗМН, 1998. – 355 с. – [Педагогічні ідеї М. П. Драгоманова і Б. Д. Грінченка, с. 174�185].

220. Любар О. О. Історія української школи і педагогіки : навчальний посібник / О. О. Любар, М. Г. Стельмахович, Д. Т. Федоренко. – Київ : Знання, 2003. – 450 с. – (Вища освіта XXI століття). – [Утиски української школи у другій половині ХІХ століття. Педагогічні ідеї М. П. Драгоманова і Б. Д. Грінченка, с. 218�232].

221. Любар О. О. Історія української школи і педагогіки : навчальний посібник / О. О. Любар, М. Г. Стельмахович, Д. Т. Федоренко. – К. : Знання, 2006. – 447 с. – (Вища освіта

� 65 �

XXI століття). – [Педагогічні ідеї М. П. Драгоманова і Б. Д. Грінченка, с. 214�228].

222. Любар О. О. Педагогічні ідеї М. П. Драгоманова, Б. Д. Грінченка / Любар О. О., Стельмахович М. Г., Федоренко Д. Т. // Любар О. О. Історія української педагогіки / Любар О. О., Стельмахович М. Г., Федоренко Д. Т. – К., 1999. – С. 174�185.

223. Майборода С. Педагогічна діяльність М. П. Драгоманова / С. Майборода // Наукові записки: матеріали зв.�наук. конф. викладачів за 1991 р. / Київський державний педагогічний інститут імені М. П. Драгоманова. – К. : КДПІ, 1992. – С. 259�261.

224. Майборода С. Педагогічна діяльність М. П. Драгоманова / С. Майборода // Михайло Драгоманов і українське національне відродження : тези доповідей і повідомлень респ. наук. конф. молодих вчених, прясвяч. 150�річчю з дня народження М. П. Драгоманова, (Київ, 22�23 травня 1991 р.) / Київський держ. ун�т ім. Т. Г. Шевченка ; за ред. Р. П. Іванової, Л. С. Дем’янівської ; відп. за вип. С. П. Стельмах. – К., 1991. – С. 64�66.

225. Макаренко О. П. Драгоманов і дошкілля / О. П. Макаренко, Я. К. Макаренко, Л. П. Матвієнко // Перші міжнародні драгоманівські читання : матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 2. – С. 93�97.

226. Малімон В. Проблеми формування смисложиттєвих орієнтирів молоді у світоглядній концепції Михайла Драгоманова Драгоманова / Малімон В. // Другі Міжнародні драгомановські читання : матеріали до 165 річчя з дня народження М. Драгоманова (27�28 жовтня 2006 р.) / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2006. – Вип. 1. – С. 110�113. – Літ.: 6 н.

227. МасловLСтокоз В. П. Учителя�идеалисты / В. П. Батуринский [псевд.] // Русская школа. – 1908. – № 5�6. – С. 23�24.

� 66 �

228. Матюшко Б. К. Уточнення окремих наукових положень магістерської дисертації М. Драгоманова В. Лесевичем / Б. К. Матюшко // Перші міжнародні драгоманівські читання : матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 1. – С. 135�140.

229. Мацько Л. “Всі гріхи простяться, окрім гріхів проти народу і розуму...” / Л. Мацько // Перші міжнародні драгоманівські читання: матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 1. – С. 141�149. – Літ.: 7 н.

230. Мацько Л. “Всі гріхи простяться, окрім гріхів проти народу і розуму”... / Л. Мацько // Дивослово. – 2003. – № 11. – С. 20�23.

231. Мацько Л. “Всі гріхи простяться, окрім гріхів проти народу і розуму”.../ Л. Мацько // Освіта. – 2003. – 24 вересня – 1 жовтня, № 44. – С. 10.

232. Мацько Л. Мовні питання у науковій діяльності М. П. Драгоманова / Л. Мацько // Наукові записки: матеріали зв.�наук. конф. викладачів Київського державного педагогічного інституту імені М. П. Драгоманова за 1991 р. – К. : КДПІ, 1992. – С. 265�266.

233. Мацько Л. Українська мова в науковій діяльності Михайла Драгоманова / Л. Мацько // Українська мова та література. – 1998. – № 4. – С. 8.

234. Мацько Л. Українська мова в науковій діяльності Михайла Драгоманова / Л. Мацько // Українське слово. – 1996. – 16 травня.

235. Мацько Л. Уроки М. Драгоманова / Л. Мацько // Урядовий кур’єр. – 2003. – 26 вересня, № 180. – С. 7.

236. Медвідь Л. А. Історія національної освіти та педагогічної думки в Україні : навч. посібник / Л. А. Медвідь. – К. : Вікар, 2003. – 335 с. – Про М. П. Драгоманова с. 200�204.

� 67 �

237. Мельник А. Інтерпретація історії в українській філософсько�освітній думці ХІХ століття / А. Мельник // Філософія освіти. – 2005. – № 2. – С. 152�161. – Про М. П. Драгоманова с. 153, 156, 159�160.

238. Мельник В. А. Великий український просветитель М. П. Драгоманов / В. А. Мельник // Деснянська правда. – Чернігів, 1966. – 17 вересня, № 184. – С. 3.

239. Мельник В. А. Український просветитель М. П. Драгоманов /В. А. Мельник // Вопросы истории. – 1968. – № 3. – С. 205�208.

240. Мельничук О. С. Історія педагогіки України : навчальний посібник / О. С. Мельничук. КДПУ ім. В. К. Вінниченка. – Кіровоград : КДПУ ім. В. К. Винниченка, 1998. – 169 с. – Про М. П. Драгоманова с. 61.

241. Мисюра Ф. А. М. П. Драгоманов про місце освіти і культури в житті суспільства / Ф. А. Мисюра // Наукові записки: матеріали зв.�наук. конф. викладачів за 1991 р. / Мін�во освіти України, Київський державний педагогічний інститут імені М. П. Драгоманова. – К. : КДПІ, 1992. – С. 257�259.

242. Мисюра Ф. А. М. П. Драгоманов про освіту і виховання: до 160�річчя з дня народження / Ф. Мисюра // Педагогічні кадри / Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – 2001. – № 9(1511), жовтень. – С. 1.

243. Михайло Драгоманов і Національний педагогічний університет / В. Андрущенко, Г. Волинка, Н. Мозгова // Освіта України. – 2003. – № 72, 23 вересня. – С. 6.

244. Михайло Драгоманов і українське національне відродження: тези доп. і повідомлень респ. наук. конф. молодих вчених, присвяч. 150�річчю з дня народження М. П. Драгоманова, Київ, 22�33 трав. 1991 р. – К., 1991. – 125 с. – Із змісту: Терлецький В. В. М. П. Драгоманов і К. Д. Ушинський в поглядах на українську народну школу, с. 9�12. – Майборода С. В. Просвітительська діяльність М. П. Драгома�нова, с. 64�66. – Зайченко В. І. Проблеми освіти і виховання в педагогічній публіцистиці М. П. Драгоманова, с. 114�117.

� 68 �

245. Міхно О. Діяльність Миколи Пирогова на посаді попечителя Київського навчального округу (до 200�річчя від дня народження) / О. Міхно // Шлях освіти. – 2010. – № 4(58). – С. 32�37. – Про М. П. Драгоманова с. 36�37.

246. Міяковський В. Звільнення Драгоманова з Київського університету / В. Міяковський // Україна: наук. двомісячник українознавства. – К. : ВУАН, 1926. – Кн. 2�3. – С. 90�96.

247. Мозгова Н. Г. Драгоманов і Пирогов : зустріч через століття / Н. Г. Мозгова // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка. Сер.: Філософія. – Тернопіль : ТДПУ, 2006. – Вип. 16. – С. 40�44.

248. Мозгова Н. Г. Драгоманов і Пирогов: зустріч через століття / Н. Г. Мозгова // Перші міжнародні драгоманівські читання : матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 1. – С. 156�162. – Літ.: 11 н.

249. Мозгова Н. Г. Перші недільні школи в Києві і М. Драгоманов Н. Г. Мозгова // Другі Міжнародні драгомановські читання : матеріали до 165 річчя з дня народження М. Драгоманова (27�28 жовтня 2006 р.) / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2006. – Вип. 1. – С. 123�127. – Літ.: 12 н.

250. Муравицька М. Апостол правди і науки: концепція національної освіти М. П. Драгоманова / М. Муравицька // Рідна школа. – 1996. – № 4. – С. 5�8.

251. Муравицька М. Етнопсихологічні основи лінгводидактики М. П. Драгоманова / М. Муравицька // Мовознавство. – 1995. – № 2�3. – С. 57�67.

252. Муравицька М. Розвиток М. П. Драгомановим педагогічних аспектів філософії серця Г. С. Сковороди. – П. Д. Юркевича / М. Муравицька // Григорій Сковорода – видатний український письменник, філософ, просвітитель : тези доп. вузівської наук.�практ. конф. / Мін�во освіти України,

� 69 �

Український державний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К. : УДПУ, 1994. – С. 11�12.

253. Мухін М. І. Недільні школи в умовах класової боротьби трудящих / М. І. Мухін // Радянська школа. – 1976. – № 9. – С. 104�105.

254. Назаревський О. Бібліотека Київського інституту народної освіти (Складання драгоманівської бібліографії) / О. Лазаревський // Бібліологічні вісті. – К., 1927. – № 4. – С. 123�124.

255. Назаревський О. Студентські хвилювання у Києві р. 1876 / О. Назаревський // Життя й революція. – К., 1927. – № 6. – С. 389�397. – Про М. П. Драгоманова с. 390, 392�397.

256. Назарчук І. Погляди Михайла Драгоманова на українську мову [та освіта] / І. Назарчук // Михайло Драгоманов у контексті європейського просвітницького руху : матеріали першої міжвуз. наук.�практ. конф. студентів, аспірантів і молодих науковців, (27 лютого 2007 р.) / Мін�во освіти і науки України, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Інститут історичної освіти. – К. : НПУ, 2007. – С. 120�125. – Літ.: 8 н.

257. Нариси з історії розвитку новаторських навчально�виховних закладів в Україні (ХХ століття) : навч.�метод. посіб. / АПН України, Ін�т педагогіки, Держ. заклад “Луганський нац. ун�т ім. Т. Шевченка”, за ред. О. В. Сухомлинської, В. С. Курила. – Луганськ : Луган. нац. ун�т ім. Т. Шевченка, 2010. – 444 с. – Про М. П. Драгоманова с. 108, 171.

258. Нариси з історії Університету Святого Володимира / В. Ф. Колесник, Г. М. Казакевич, Л. П. Могильний [та ін.]. – К. : Київський університет, 2009. – 224 с. – Про М. П. Драгоманова с. 104, 122�123.

259. Невінчана І. Культурно�освітні ідеї М. Драгоманова в контексті формування української нації / І. Невінчана // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Сер. 6: Історичні науки. – К., 2007. – Вип. 4. – С. 32�36.

260. Нікітчина С. О. До проблеми педагогічної діяльності Михайла Драгоманова / С. О. Нікітчина // Перші міжнародні

� 70 �

драгоманівські читання : матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 1. – С. 162�168. – Літ.: 16 н.

261. Новиченко Л. М. Просвітитель / Л. М. Новиченко // Штрихи до наукового портрета Михайла Драгоманова. – К. : Наук. думка, 1991. – С. 8�26. – Літ. 26 н.

262. Норкіна О. Ф. Спорідненість гуманістично�спрямованих педагогічних ідей в творчій спадщині М. П. Драгоманова і С. Ф. Русовой – як джерело сучасної інноваційної практики викладання в школі / О. Ф. Норкіна // Теоретичні питання освіти та виховання : зб. наук. пр. – К. : КДЛУ, 2000. – Вип. 9. – С. 121�124.

263. Онкович Г. В. Культурологічна аура як педагогічна спадщина М. П. Драгоманова / Г. В. Онкович // Перші міжнародні драгоманівські читання : матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 2. – С. 110�115.

264. Онкович Г. В. М. П. Драгоманов та його духовні спадкоємці в Шкільній Раді Америки / Г. В. Онкович, А. Д. Онкович // Перші міжнародні драгоманівські читання: матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 1. – С. 168�174. – Літ. : 8 н.

265. Останні дні гадяцьких українських учительських курсів // Свобода. – Джерсі�Сіті, 1918. – 26 лютого, чис. 24. – С. 3.

266. Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР: вторая половина ХІХ в. / гл. ред. А. И. Пискунов. – М. : Педагогика, 1976. – 600 с. – Про М. П. Драгоманова с. 175, 380, 384�386, 588.

267. Падалка О. С. Ідеї М. П. Драгоманова у формуванні економічного мислення майбутніх вчителів / О. С. Падалка // Перші міжнародні драгоманівські читання: матеріали

� 71 �

(30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 1. – С. 174–179. – Літ.: 4 н.

268. Падалка О. С. Потрібен педагог з рисами управлінця, підприємця, економіста: ідеї М. П. Драгоманова у формуванні економічного мислення майбутніх вчителів / О. С. Падалка // Освіта. – 2003. – № 44 (5061), 24 вересня – 1 жовтня. – С. 7.

269. Пальчевський С. С. Педагогіка : навч. посібник / С. С. Пальчевський. – К. : Каравела, 2007. – 576 с. – (Про М. П. Драгоманова с. 195).

270. Панасенко Е. Духовно�розвивальний потенціал народної педагогіки як провідний чинник формування ідеалу вчителя (на матеріалах вітчизняної педагогічної журналістики другої половини ХІХ – початку ХХ ст.) / Е. Панасенко // Рідна школа. – 2003. – № 4. – С. 63�65. – Про М. П. Драгоманова с. 64.

271. Педагогічна і психологічна освіта в Україні: до 15�річчя АПН України : в 5�ти т. – К. : Політична думка, 2007. – Т. 1 : Теорія та історія педагогіки. – 360 с. – Про М. П. Драгоманова с. 252, 296.

272. Піскіжова В. Науково�педагогічна та громадська діяльність Михайла Драгоманова в Болгарії / В. Піскіжова // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки : міжвід. зб. наук. пр. / Ін�т історії України НАНУ, відп. ред. С. В. Віднянський. – К., 2008. – Вип. 17. – С. 238�251.

273. Побірченко Н. С. Київські громадівці і недільні школи (60�ті рр. ХІХ ст.) / Н. С. Побірченко // Шлях освіти. – 1999. – № 5. – С. 40�44.

274. Побірченко Н. С. Педагогічна і науково�просвітницька діяльність Громад у контексті суспільного руху Наддніпрянської України (друга половина ХІХ – поч. ХХ ст.) : автореф. дис. ... д�ра пед. наук / Н. С. Побірченко ; Ін�т педагогіки АПН України. – К., 2001. – 39 с. – Про М. П. Драгоманова с. 5, 8�9, 16�17, 38.

� 72 �

275. Побірченко Н. С. Педагогічна і просвітницька діяльність українських Громад у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття : у 2�х кн. / Н. С. Побірченко. – К., 2000. – Кн. 1 : Київська громада. – 308 с. ; кн. 2 : Громада Наддніпрянської України. – 185 с.

276. Побірченко Н. С. Питання національної освіти та виховання в діяльності українських Громад (друга половина ХІХ – початок ХХ століття) / Н. С. Побірченко. – К. : Науковий світ, 2002. – 331 с. – Бібліогр. : 687 н. – Про М. П. Драгоманова с. 5, 7�8, 28�29, 37, 40�41, 44�46, 49, 51, 53, 63, 68�70, 80�85, 87�89, 93, 95�96, 98, 100�101, 103, 107, 109, 119, 144, 160�161, 229, 267, 275�276, 287, 292, 294, 298, 310, 312, 323, 328.

277. Побірченко Н. Олександр Іванович Стронін – наставник Михайла Драгоманова / Н. Побірченко // Другі Міжнародні драгомановські читання : матеріали до 165 річчя з дня народження М. Драгоманова (27�28 жовтня 2006 р.) / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2006. – Вип. 1. – С. 146�152.

278. Погребенник В. Лицар наукової думки: М. Драгоманов / В. Погребенник // Освіта. – 2011. – 7�14 вересня, № 37(5472). – С. 4�5.

279. Погребенник В. Українсько�болгарське єднання і “софійність” Михайла Драгоманова: (“Круглий стіл” в НПУ ім. М. П. Драгоманова “М. П. Драгоманов в європейському освітньому просторі” / В. Погребенник // Освіта. – 2006. – 11�18 січня, № 2/3. – С. 9.

280. Покась В. П. Проблема вчителя у педагогічній та літературній спадщині М. П. Драгоманова / В. П. Покась // Перші міжнародні драгоманівські читання: матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 2�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 1. – С. 185�188. – Літ. : 5 н.

281. Потапенко Е. К. Болгаро�русские педагогические связи в ХІХ веке / Е. К. Потапенко. – К. : Вища школа, 1992. – 112 с.

� 73 �

282. Про вибір між покорою і свободою: Століття після М. П. Драгоманова – розширення наукових підстав ефективного особистісного навчання // Освіта. – 2003. – № 4, 24 вересня – 1жовт. – С. 8.

283. Прудченко І. Громадівський рух у становленні вищої педагогічної освіти в другій половині ХІХ століття / І. Прудченко // Перші міжнародні драгоманівські читання: матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 2�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 3. – С. 28�32. – Літ. : 8 н.

284. Пуха З. Д. Михайло Драгоманов: Соціокультурний портрет педагога : навч. посібник з інтенсивного читання англійською мовою / З. Д. Пуха, В. М. Махінов ; Мін�во освіти і науки, молоді та спорту України, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К., 2011. – 110 с. – До 170�річчя М. П. Драгоманова.

285. Пчілка О. Спогади про Михайла Драгоманова / О. Пчілка // Україна: наук. двомісячник українознавства. – К. : ВУАН, 1926. – Кн. 2�3. – С. 38�64.

286. Пчілка О. Спогади про Михайла Драгоманова // О. Пчілка. Твори. – К. : Дніпро, 1988. – С. 498�553.

287. Радьо Т. Тенденції розвитку вітчизняного освітнього краєзнавства в ХІХ ст. / Т. Радьо // Історико�педагогічний альманах / АПН України ; Уманський держ пед. ун�т ім. П. Тичини ; Всеукр. асоціація істориків педагогіки. – К., Умань, 2009. – Вип. 1. – С. 93�95.

288. Рацул О. А. Вплив Олександра Потебні та Михайла Драгоманова на формування світогляду та почуття громадянськості у студентів та прогресивної української інтелігенції / О. А. Рацул // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини. – К., 2006. – Ч. 2. – С. 218�225.

289. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (Х – поч. ХХ ст.) : нариси / відп. ред. М. Д. Ярмаченко. – К. : Рад. школа, 1991. – 381 с. – Про М. П. Драгоманова с. 185, 250, 265, 267�268, 278, 287�293.

� 74 �

290. Руденко Ю. Велети української духовності або Педагогіка М. Драгоманова і К. Ушинського: виховні ідеали, національні цінності / Ю. Руденко // Освіта. – 2004. – 21�28 квітня, № 23 (5099). – С. 6�7.

291. Руденко Ю. Веління часу – з’їзд педагогів / Ю. Руденко // Голос України. – 2009. – 15 травня, № 87. – С. 11. – Згадується К. Ушинський, М. Драгоманов та інші.

292. Руденко Ю. Вплив політичних ідей М. П. Драгоманова на героїко�патріотичне виховання молоді в Галичини, Буковині і Закарпатті ( кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / Ю. Руденко // Перші міжнародні драгоманівські читання: матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 2�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 1. – С. 115�120.

293. Русова С. Вибрані педагогічні твори : у 2 кн. – Кн. 1. / С. Русова ; за ред. Є. І. Коваленко. – К., 1977. – 271 с. – Про М. П. Драгоманова с. 9�11, 142, 156, 268.

294. Русова С. Вибрані педагогічні твори / С. Русова ; упоряд., передмова, комент., покаж. О. В. Проскури. – К. : Освіта, 1996. – 303 с.

295. Русова С. Думки Драгоманова про освіту / С. Русова // Світло. – 1910. – Грудень, кн. 4. – С. 30�33.

296. Русова С. Думки Драгоманова про освіту / С. Русова // Михайло Драгоманов: документи і матеріали 1941–1994 / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка, Національний музей літератури України, Центральний державний історичний архів України у Львові ; упоряд. : Г. Болотова, І. Бутич, Н. Грабова [та ін.]. – Львів : [б. и.], 2001. – С. 436�438.

297. Русова С. Мої спомини / С. Русова. – К. : Україна�Вита, 1996. – 207 с . – Про М. П. Драгоманова с.31�32.

298. Савелюк Н. М. Драгоманівський ідеал вчителя: сучасна ретроспектива / Н. М. Савелюк // Перші міжнародні драгоманівські читання: матеріали (30 вересня – 2 жовтня

� 75 �

2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 2. – С. 120�124.

299. Савинець В. К. Іван Франко і сучасна йому педагогічна думка в Галичині / В. К. Савинець. – Львів, 1961. – 99 с.

300. Савченко І. В. Михайло Драгоманов і проблеми вивчення давньої української літератури / І. В. Савченко // Перші міжнародні драгоманівські читання : матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 1. – С. 208�211. – Літ. : 2 н.

301. Світлична В. В. Історія України : навч. посібник. – 6�е вид., випр. і допов. / В. В. Світлична. – К., 2012. – 384 с. – (Про М. П. Драгоманова с. 157�158).

302. Семернікова Р. А. Педагогічні спомини М. П. Драгоманова в контексті сучасності / Р. А. Семернікова, Г. М. Дубрівна // Наукова сесія, присвячена 175�річчю Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова : за версією і сприянням ректора університету імені В. П. Андрущенка : у двох книгах / упоряд. Л. П. Вовк, О. С. Падалка ; вступ. слово В. П. Андрущенка (с. 3�4). – К. : Вид�во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. – Кн. 2. – С. 191�195.

303. Сергієнко В. П. Виховання особистості майбутнього вчителя фізики на прикладі творчої діяльності видатних українців (М. Драгоманова та ін.) / В. П. Сергієнко, М. І. Шут // Перші міжнародні драгоманівські читання: матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 1. – С. 211�217. – Літ.: 6 н.

304. Синявський А. Із спогадів про Б. О. Кістяківського / А. Синявський // Записки соціально�економічного відділу ВУАН. – К., 1923. – Т. 1. – С. ХLII–ХLV. – Про М. П. Драгоманова с. ХLII�ХLІV.

� 76 �

305. Сисоєва С. О. Нариси з історії розвитку педагогічної думки : навч. посібник / С. О. Сисоєва, І. В. Соколова. – К. : Центр учбової л�ри,2003. – 308 с. – Про М. П. Драгоманова с. 8, 127�130, 140, 198, 293.

306. Сич О. І. Громадсько�культурна та педагогічна діяльність М. П. Драгоманова : дис. ... канд. іст. наук. : 07.00.01 / О. І. Сич ; Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2009. – 348 с.

307. Сич О. І. М. П. Драгоманов в історії українського громадсько�культурного руху / О. І. Сич // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Сер.: 6 : Історичні науки. – К., 2006. – Вип. 3. – С. 166�169.

308. Сірополко С. Історія освіти в Україні / С. Сірополко. – К. : Наук. думка, 2001. – 912 с. – Про М. П. Драгоманова с. 23, 59, 312, 344, 362, 364, 388�389, 391, 397�398, 576, 618, 622, 641.

309. Сірополко С. Історія освіти в Україні / С. Сірополко ; підгот. Ю. Вільчинський. – 2�ге вид. – Львів : Афіша, 2001. – 664 с. – Про М. П. Драгоманова с. 182, 254, 300, 305, 337, 381, 390, 570, 637.

310. Сірополко С. М. Пирогов і М. Драгоманов / С. Сірополко // Шлях виховання і навчання. – 1931. – № 1�9. – С.263�371.

311. Слова Драгоманова про молодіж: (Пригадка на часі) // Руслан. – Львів, 1911. – Ч. 83(14(1) квітня.

312. Срібна М. “Українське питання” в листуванні Бориса Грінченка з Михайлом Драгомановим [також про студентське “Братство тарасівців”] / М. Срібна // Михайло Драгоманов у контексті європейського просвітницького руху : матеріали першої міжвуз. наук.�практ. конф. студентів, аспірантів і молодих науковців, 27 лютого 2007 р. / Мін�во освіти і науки України, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Інститут історичної освіти. – К. : НПУ, 2007. – С. 80�84.

313. Стельмах С. Історія народної освіти на Україні в публіцистичних працях Михайла Драгоманова / С. Стельмах // Михайло Драгоманов і українське національне

� 77 �

відродження : тези доп. і повідомлень респ. наук. конф. молодих вчених, присвяченої 150�річчю з дня народження Михайла Петровича Драгоманова, (Київ, 22�23 травня 1991 р.) / Респ. Асоціація українознавців, Київський держ. ун�т імені Тараса Шевченка. – К., 1991. – С. 83�86.

314. Стельмах С. П. Професорська корпорація Київського університету в ХІХ – на початку ХХ століття: спроба створення колективного портрету / С. П. Стельмах // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Історія. – К., 2000. – Вип. 46. – С. 4�10. – Про М. П. Драгоманова с. 7.

315. Стронин А. И. Отрывок из дневника А. И. Стронина // Былое. – 1907. – № 7. – С. 171�175.

316. Струнина Л. Первые воскресные школы в Киеве / Струнина Л. // Киевская старина. – 1898. – Т. 61. – Кн. 5. – С. 287�307. – Про недільні школи у Києві 1861–1863 рр.

317. Студинський К. Перша зустріч Михайла Драгоманова з галицькими студентами / К. Студинський // Україна: наук. двомісячник українознавства. – К. : ВУАН, 1926. – Кн. 2�3(17). – С. 70�75.

318. Сумскому уездному земскому собранию: доклад школьной комиссии при Сумской уездной управе [М. Драгоманов про викладання в школах українською мовою]. – [Б. м., 1917]. – 18 с.

319. Сухорський С. О. До проблеми педагогічних поглядів Михайла Драгоманова / С. О. Сухорський // Штрихи до наукового портрета Михайла Драгоманова : зб. наук праць / відп. ред. Р. С. Міщук. – К. : Наук. думка, 1991. – С. 158�168.

320. Тарасова Н. І. Бібліографічні розвідки педагогічних праць М. П. Драгоманова / Н. І. Тарасова // Перші міжнародні драгоманівські читання : матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 1. – С. 228�235. – Літ. : 8 н.

� 78 �

321. Телегуз І. Культурно�освітні ідеї М. Драгоманова в контексті формування української нації / І. Телегуз // Теоретична спадщина Михайла Драгоманова в сучасних вимірах : зб. статей викладачів кафедри історії України НПУ імені М. П. Драгоманова / ред. кол. : В. Й. Борисенко [та ін.]. – К. : Вид�во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. – С. 167�172. – Літ. : 8 с.

322. Терзійська Л. Професор М. Драгоманов – видатний вчений та викладач Софійського університету / Л. Терзійська // Перші міжнародні драгоманівські читання : матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 1. – С. 124�128. – Літ. : 10 н.

323. Терзійська Л. Професор М. Драгоманов – видатний вчений та викладач Софійського університету / Л. Терзійська // Пам’ять століть. – 2003. – № 5. – С. 42�46.

324. Терлецький В. В. М. П. Драгоманов і К. Д. Ушинський у поглядах на українську народну школу / В. В. Терлецький // Михайло Драгоманов і українське національне відродження : тези доповідей і повідомлень респ. наук. конф. молодих вчених, прясвяч. 150�річчю з дня народження М. П. Драгоманова, (Київ, 22�23 травня 1991 р.) / Київський держ. ун�т ім. Т. Г. Шевченка ; за ред. Р. П. Іванової, Л. С. Дем’янівської ; відп. за вип. С. П. Стельмах. – К., 1991. – С. 9�12.

325. Тимошенко О. Ідеї М. П. Драгоманова про створення єдиного освітнього простору у контексті сучасної педагогічної теорії / О. Тимошенко // Другі Міжнародні драгомановські читання : матеріали до 165 річчя з дня народження М. Драгоманова (27�28 жовтня 2006 р.) / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2006. – Вип. 1. – С. 173�176. – Літ. : 6 н.

326. Ткачук А. П. Апостол правди і науки (Національно�культурна концепція Михайла Драгоманова) / А. П. Ткачук // Рідна школа. – 1994. – № 3�4. – С. 10�12.

� 79 �

327. Тучапський П. Л. Роля Драгоманова в суспільному рухові Росії й України / П. Л. Тучапський // Філософська і соціологічна думка. – 1991. – № 9. – С. 131�151.

328. Ушій С. Освіта у поглядах М. П. Драгоманова / С. Ушій // Другі Міжнародні драгомановські читання : матеріали до 165�річчя з дня народження М. Драгоманова (27�28 жовтня 2006 р.) / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драго�манова. – К. : НПУ, 2006. – Вип. 1. – С. 176�177. – Літ. : 5 н.

329. Ушій С. Н. Педагогічний концепт у соціально�філософському дискурсі М. П. Драгоманова / С. Н. Ушій // Вища освіта України. – 2006. – № 4. – С. 62�65.

330. Ушій С. Н. Постать Михайла Драгоманова в інтелектуальній історії України / С. Н. Ушій // Вища освіта України. – 2007. – № 2. – С. 110�114.

331. Ушій С. Н. Постать Михайла Петровича Драгоманова в українській соціально�філософській думці / С. Н. Ушій // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Сер. 7 : Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. – К., 2007. – № 16 (29). – С. 252�256. – Літ. : 15 н.

332. Ушій С. Н. Філософсько�педагогічний феномен Михайла Драгоманова : автореф. дис. ... канд. філософ. наук. 09.00.10 – філософія освіти / Ушій С. Н. ; Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К., 2010. – 19 с. – Бібліогр.: 174 н.

333. Федченко П. М. “Апостол правди і науки” (Творча спадщина М. П. Драгоманов і Галичина / П. М. Федченко // Слово і час. – 1990. – № 7. – С. 36�41.

334. Федченко П. М. Мислитель, публіцист, борець: до 150�річчя від дня народження М. П. Драгоманова / П. М. Федченко // Політика і час. – 1991. – № 13. – С. 68�74.

335. Федченко П. М. Михайло Драгоманов: життя і творчість / П. М. Федченко. – К. : Дніпро, 1991. – 362 с.

336. Франко І. Я. Педагогічні статті та висловлення / І. Я. Франко. – К. : Рад. школа, 1960. – 299 с.

� 80 �

337. Харчук О. Мова, освіта, культура в листах М. П. Драгоманова до “Друга” / О. Харчук // Перші міжнародні драгоманівські читання: матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 3. – С. 115�119.

338. Хорунжий Ю. Мужі чину: історичні парсуни / Ю. Хорунжий. – К. : Вид�во імені О. Теліги, 2005. – 424 с. – (Про М. П. Драгоманова с. 61�88).

339. Ценов Г. Кілька слів одного софійського студента про професора М. Драгоманова / Г. Ценов // Михайло Драгоманов: документи і матеріали 1941–1994 / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка, Національний музей літератури України, Центральний державний історичний архів України у Львові; упоряд. : Г. Болотова, І. Бутич, Н. Грабова [та ін.]. – Львів : [б. и.], 2001. – С. 424�427.

340. Цибульська О. М. М. П. Драгоманов – педагог�просвітитель / О. М. Цибульська // Перші міжнародні драгоманівські читання: матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 3. – С. 43�47.

341. Черкасов О. В. Михайло Драгоманов як історик вітчизняної освіти ХІХ століття / О. В. Черкасов // Перші міжнародні драгоманівські читання: матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 2. – С. 139�144.

342. Чернихівський Г. І. Педагогічні погляди М. П. Драгоманова / Г. І. Чернихівський // Михайло Драгоманов і українське національне відродження : тези доп. і повідомлень респ. наук. конф. молодих вчених, присвяченої 150�річчю з дня народження Михайла Петровича Драгоманова, (Київ, 22�23 травня 1991 р.) / Респ. Асоціація українознавців,

� 81 �

Київський держ. ун�т імені Т. Шевченка. – К., 1991. – С. 73�75.

343. Чернихівський Г. І. “…Тонкий і найобдарованіший педагог”: до 150�річчя з дня народження М. П. Драгоманова / Г. І. Чернихівський // Радянська школа. – 1991. – № 9. – С. 78�80.

344. Чернова І. П. Михайло Драгоманов про роль літератури в історичному та духовному поступу народу / І. П. Чернова // Перші міжнародні драгоманівські читання: матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 1. – С. 259�264. – Літ. : 4 н. – М. П. Драгоманов про роль літератури в освіченості народу.

345. Чесноков В. И. Начало и конец преподавания М. П. Драгоманова в Киевском университете / Чесноков В. И. // Правительственная политика и историческая наука России 60�70�х годов ХІХ века : исследовательские очерки. – Воронеж, 1989. – Ч. 4 : Высшее учебное ведомство и университетские преподаватели. – С. 155�183.

346. Чижевський Д. Драгоманов і Стронін / Д. Чижевський // Драгоманівський збірник / за заг. ред. В. Сімовича. – Прага : Видання Укр. високого педагогічного інституту, заходом вид�ва Т�ва “Сіяч”, 1930–1932. – С. 298�293.

347. Чуткий А. Микола Дашкевич (1852–1908) / А. Чуткий. – К. : Темпора, 2008. – 528 с. – Про М. П. Драгоманова с. 61�62, 64, 66, 75, 93�94, 170, 172, 178, 520.

348. Швецов Ю. В. М. П. Драгоманов у Софійському університеті / Ю. В. Швецов // Михайло Драгоманов і українське національне відродження: тези доп. і повідомлень респ. наук. конф. молодих вчених, присвяченої 150�річчю з дня народження Михайла Петровича Драгоманова, (Київ, 22�23 травня 1991 р.) / Респ. Асоціація українознавців, Київський держ. ун�т імені Тараса Шевченка. – К., 1991. – С. 75�77.

� 82 �

349. Шевченко П. М. П. Драгоманов про розвиток освіти в Україні / П. Шевченко // Рідна школа. – 2000. – № 9. – С. 77�78.

350. Шевченко П. Про розвиток освіти на Україні в педагогічній спадщині М. П. Драгоманова / П. Шевченко // Київський університет як осередок національної духовності, науки, культури : матеріали наук.�практ. конф., присвяченої 165�річчю Київського університету : пленарне засідання / гол. оргкомітету В. В. Скопенко ; Київський держ. ун�т імені Тараса Шевченка. – К., 1999. – С. 61�67.

351. Шиманська І. Ф. Леся Українка про освіту та виховання / І. Ф. Шиманська. – К. : Рад. школа, 1973. – 112 с. – Про М. П. Драгоманова с. 8, 11, 39�42, 53, 55, 61�62, 75, 80, 85, 87.

352. Шмигельский М. По поводу трудов “Медичної секції Українського наукового товариства у Києві”: (М. Драгоманов – професор Вищого училища в Софії) / Шмигельский М. // Украинская жизнь. – 1913. – № 3. – С. 54�60.

353. Щербань П. М. Національно�родинна педагогіка Михайла Драгоманова / П. М. Щербань // Пам’ятай ім’я своє : заповіді сімейної педагогіки : навч. посібник для студ. вищих навч. закладів, в яких здійснюється підготовка педагогічних працівників. – К., 2006. – С. 31�34.

354. Якімова А. М. Внесок українців в науку і освіту Болгарії / А. М. Якімова // Друга міжнародна науково�практична конференція “Діаспора як чинник утворення держави Україна у міжнародній спільності. Українська діаспора у світовій цивілізації” (у рамках Конгресу української діаспори) : збірник доповідей. – Львів, 2008. – С. 341�345. – М. Драгоманов в Болгарії.

355. Якімова А. До 150�річчя відкриття недільних шкіл у Києві: М. П. Драгоманов та інтерпретація ідеї недільних шкіл на початку ХХІ ст./А. Якімова // Матеріали Четвертої та П’ятої наукових конференцій “Драгоманівські студії” / М�во закордонних справ України. Посольство України в Болгарії. Т�во “Мати Україна”, Українська недільна школа. – Софія, 2011. – С. 9�13.

� 83 �

356. Якімова А. М. П. Драгоманов і початки болгарської україністики в Софійському університеті / А. Якімова // Перші міжнародні драгоманівські читання: матеріали (30 вересня – 2 жовтня 2003 р.), у 3�х вип. / Мін�во освіти і науки України, АПН України, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2003. – Вип. 1. – С. 264�268. – Літ. : 6 н.

357. Якімова А. Просвітницька місія української еміграції у Болгарії / А. Якімова // Українознавство / НДІ українознавства. – К., 2007. – № 1. – С. 308�311.

СТАТТІ ПРО М. ДРАГОМАНОВА В ПЕДАГОГІЧНИХ ЕНЦИКЛОПЕДІЯХ І СЛОВНИКАХ

358. Дічек Н. П. Драгоманов Михайло Петрович / Н. П. Дічек // Українська педагогіка в персоналіях : у 2�х кн. – К. : Либідь, 2005. – С. 376�384.

359. Сухомлинська О. В. Драгоманов Михайло Петрович / О. В. Сухомлинська // Енциклопедія освіти / Академія педагогічних наук України: головний редактор В. Г. Кремень, заст. голов. ред. О. Я. Савченко, В. П. Андрущенко. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 242.

360. Сухомлинська О. В. Драгоманов Михайло Петрович / О. В. Сухомлинська // Педагогічний словник / АПН України, Інститут педагогіки ; за ред. М. Д. Ярмаченка. – К. : Педагогічна думка, 2001. – С. 164.

� 84 �

ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК

Акусок А. М. 88 Алчевская Х. Д. (206) Андрійчук Н. М. 90 Андрущенко В. П. 28, 37, 50,

67, 88,91�109, 143, 244,303 Арнаудов М. 110 Артемова Л. В. 111 Атанасов П. 112�114 Барвінський О. 68,69 Бартошко С. 115 Батуринський В. П. 228 Бевз Т. А. 116, 117 Беднарський К. 20 Белоконский И. П. 118 Березовська Л. Д. 39 Бех В.П. 119 Бєлєнька Г. В. 120 Бєлінський М. 122 Білан Т.О. 121 Богатиков Н. Д. 123 Болгарський А. 124 Болотова А. 170 Болотова Г. 6, 10, 34 Борисенко В. Й. 125�128, 322 Борисова З. Н. 57,129 Будак В.Д. 120 Будняк Т. Г. 130�134 Бужинський М. 135 Бураго Д. С. 206 Бутич І. 6, 10, 34 Варварцев М. 136 Висоцький А.В. 137�139 Віднянський С. В. 273 Вільчинський Ю. 310 Вовк Л. П. 140�145, 303 Возняк М. 146 Волинка Г. 102,105, 244 Волинська Л. 166, 167 Волкова Н. П. 147 Гермайзе О. 148, 149

Глушко С. 150 Гнатюк В. 20 Годак В. 80 Голубченко І. О. 151 Горбач Н. 152 Горболис Л. 155 Горбунко С. С. 153, 154 Грабова Н. 6, 10,34 Гриценко І. С. 4,7, 22 Грінченко Б. Д. (220, 313) Грушевський О. С. 156 Губенко Н. О. 157 Дашкевич М. (348) Дей О. І. 3,5, 9,83 Дем’яненко Н. М. 158.159 Дем’янівська Л. С. 173, 225 Дзвінчук Д. 160 Димитров І. 161 Дічек Н. П. 359 Дмитренко П. 162 Дмитренко С. М. 163, 164 Днепров Э. Д. 176 Довбня В. 165 Долинська Л. 166, 167 Донченко Т. 168 Драгоманів�Шишманова Л.

169 Драгоманова Н. С. (115) Драй�Хмара М. 171 Дробот І. І. 172 Дровозюк С. І. 173 Дубрівна Г. М. 174,303 Жадько К. 175 Желяхівський Є. (1) Жураковский Г.Е. 176 Зайченко В. І. 177, 245 Зайченко І. 178 Зленко Г. 180 Зубалій Н. 181 Іванова Р. П. 173,225

� 85 �

Іванченко Р. 182 Іванюк І.В. 183 Казакевич Г.М. 259 Калинович В. 185 Качала В. 186 Кирпичников Г. А. (71) Кистяковський Б. А. 24 Киян Л.Ф. 188 Кістяківський Б. О. (305) Кістяковський Ф. К. (1) Климчик Л. А. 189�192 Кловак Г. 193 Коваленко Є.І. 294 Ковалюк Р. 194 Козир А. В. 154 Козир В. 195 Колесник В. Ф. 259 Колупаєва Т. Є. 196, 197 Коновець О. Ф. 198, 199 Короткий В. А. 4, 7, 22, 200 Корсак К. В. 201�203 Кравчук М. 204 Кремень В. Г. 44, 45, 360 Круглашов А. 205 Кузнєцов И. В. 206 Кузь В.Г. 207 Кузьмінський А. І. 208 Курило В.С. 258 Левинська І. 209 Левицький О. 210 Левківський М. В. 211�214 Левшин М. М. 215 Лейкина�Свирская В.Р. 216 Лесевич В. (229) Лисенко�Ковальова Н. В. 217 Лукеренко В. 218, 219 Луцький Ю. 15 Любар О.О. 44, 45, 220�223 Майборода С. 224, 225 Макаренко О. П. 226 Макаренко Я. К. 226 Максимович М. А. 32, 33 Малімон В. 227 Манецкий В. 8, 80

Масенко О.Є. Маслов�Стокоз В. П. 228 Матвієнко Л. П. 226 Матюшко Б. К. 229 Махінов В. М. 285 Мацько Л. І. 230�236 Медвідь Л.А. 237 Мельник А. 238 Мельник В. А. 239, 240 Мельничук О. С. 241 Микитюк О. М. 211 Мисюра Ф. А. 242, 243 Міхно О. 246 Міщук Р.С. 320 Міщук Р.С. 21, 84 Міяковський В. 247 Могильний Л. П. 259 Мозгова Н. 102, 244, 248,

249 Муравицька М. 251�253 Мухін М. І. 254 Назаревський О. 255 Назарчук І. 257 Невінчана І. 260 Нечкина М. В. 216 Нікітчина С. О. 261 Новиченко Л. М. 262 Норкіна О. Ф. 263 Онкович А. Д. 265 Онкович Г. В. 264, 265 Павлик М. 8, !3, 146 Падалка О. С. 268, 269,

303 Пальчевський С. С. 270 Панасенко Е. 271 Пащенко Л. І. 207 Пєхота О. М. 120 Пирогов М.И. (59,65�

67,249, 246,311) Пискунов А.И. 267 Піскіжова В. 273 Побірченко Н. С. 274�277 Погребенник В. Ф.

100,101, 279, 280

� 86 �

Покась В. П. 281 Полевич К. І. (19�22), 29, (78) Потапенко Е. К. 282 Потебня О. (289) Прудченко І. 284 Пуха З.Д. 285 Пчілка О.(120, 217), 286, 287 Равич�Черкасский М. 12 Радьо Т. 288 Рацул О.А. 289 Руденко Ю. Д. 104, 291�293 Русова С.(129,178, 263), 294�

298 Савелюк Н. М. 299 Савенкова Л. В. 184 Савченко І. В. 301 Савченко О.Я.360 Свинець В. К. 300 Світлична В. В. 302 Семернікова Р. А. 303 Сергієнко В.П. 304 Синявський А. 305 Сисоєва С.О. 306 Сич О.І. 307, 308 Сімович В. 347 Сірополко С. 309�311 Сковорода Г. С. (253) Скопенко В.В. 200 Соколова І. В. 306 Срібна М. 313 Стельмах С.П. 173, 225, 314,

315 Стельмахович М. Г. 220�223 Стронин А. И. (17,19�22, 78,

116, 117,216, 278), 316, (347) Струнина Л. 317 Студинський К. 318 Сумцов (41) Сухомлинська О.В. 360, 361 Сухорський С. О. 320 Тарасова Н. І. 184, 321 Татарчук Е. В. 184

Телегуз І. 322 Терзійська Л. 323, 324 Терлецький В. В. 245, 325 Тимошенко О. 326 Ткачук А.П. 327 Толстоухов А. В. 28, 37,

50, 67 Томенко М. В. 4, 7, 22 Тучапський П. Л. 328 Українка Л. (121,157, 171) Уший С. 329�333 Ушинський К.Д. (245,

291,325) Федоренко Д.Т. 220�223 Федченко П. М. 334�336 Франко І. 80 (146, 300),

337 Харчук О. 338 Хорунжий Ю. 339 Ценов Г. 340 Цибульська О. М. 341 Черкасов О. В. 342 Чернова І. П. 345 Чернихівський Г. І. 343 Чесноков В. И. 346 Чижевський Д. 347 Чубинський (1) Чуткий А. 348 Шведов Ю. В. 349 Шевченко П. 350, 351 Шиманська І.Ф. 352 Шмигельский М. 353 Шпак О.Т, 131 Шут М. І. 304 Щербань П. М. 355, 356 Юзефович (61) Юркевич П.Д. (253) Якімова А. М. 355�358 Ядринцев Н. М. (78) Ярмаченко М. Д. 290, 361

� 87 �

З М І С Т

Віктор Андрущенко Михайло Драгоманов в освітянському просторі України і Європи: історія і сучасність..................� 3 �

Людмила Вовк Освіта в науковій і громадянській доктрині Михайла Драгоманова ....................................................� 19 �

Педагогічні ідеї М. П. Драгоманова

Праці М. П. Драгоманова ..............................................� 37 �

Література про педагогічні ідеї М. П. Драгоманова.........� 47 �

Статті про М. Драгоманова в педагогічних енциклопедіях і словниках..............................................� 83 �

Іменний покажчик...........................................................� 84 �

� 88 �

Інформаційне видання

Педагогічні ідеї М. П. Драгоманова

Бібліографічні розвідки педагогічних праць

Упорядник – Тарасова Наталія Іванівна. Науковий редактор – Погребенник Володимир Федорович, д.ф.н.

Савенкова Людмила Василівна, к.п.н. Бібліографічний редактор – Шаленко Галина Іванівна.

Комп’ютерне складання – Кадіна Олена Анатоліївна. Технічний редактор – Меркулова Тетяна Степанівна

Оригінал,макет – Ветраченко Тетяна Миколаївна Фото –

Підписано до друку 25 січня 2012. Формат 60х84/16 Папір офсетний. Гарнітура Таймс. Друк офсетний.

Умовн. друк. аркушів 5,5. Облік видав арк. 3,87 Віддруковано з оригіналів

Видавництво Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. 01030, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002 (044) 239�30�26

Інформаційне видання