НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені …nulau.edu.ua › materials › files › civil_process › 0089 › 01.pdf · Завдання до

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Кафедра цивільного процесу

ЗАВДАННЯ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА

САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

« Визнання та виконання рішень іноземних судів та

міжнародного комерційного арбітражу »

для студентів галузі знань 08 «Право»/ 29, спеціальність 081 «Право», освітньо-

кваліфікаційний рівень другий (магістерський)

Харків 2017 р.

1. Вступ

1. Цілі та завдання навчальної дисципліни.

Дисципліна «Визнання та виконання рішень іноземних судів та

міжнародного комерційного арбітражу» призначена для ознайомлення

майбутніх магістрів із поняттям транскордонного виконавчого провадження,

процедурою визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародного

комерційного арбітражу.

Переслідується мета вивчення питання місця і ролі виконання іноземних

судових рішень в доктрині міжнародного цивільного процесу; правової категорії

«іноземне судове рішення»; правової природи виконання рішень Європейського

суду з прав людини.

Побудова курсу направлено на формування у студентів цілісного уявлення

про визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародного комерційного

арбітражу.

3. Місце навчальної дисципліни в структурі освітньо-професійної

програми:

Дисципліна « Визнання та виконання рішень іноземних судів та

міжнародного комерційного арбітражу » входить до професійного циклу

навчальних дисциплін за вибором студента.

Приступаючи до вивчення дисципліни « Визнання та виконання рішень

іноземних судів та міжнародного комерційного арбітражу» студент повинен

вивчити такі дисципліни, як: Теорія держави і права, Конституційне право

України, Цивільне право України, Міжнародне приватне право, Виконавче

провадження, Цивільний процес, Міжнародне право.

Дисципліна « Визнання та виконання рішень іноземних судів та

міжнародного комерційного арбітражу» тісно пов'язана з дисциплінами

«Цивільний процес», “Міжнародне приватне право” і «Право Європейського

Союзу».

4. Опис навчальної дисципліни:

- кількість кредитів ЕКТС – 4,5;

- загальна кількість годин - 135;

- аудиторних годин – 36;

- лекції 18;

- практичні заняття -18;

- самостійна робота – 99;

- термін викладання - семестр.

5. Завдання до практичних занять та самостійної роботи

Тема 1. Виконавче провадження в процесуальних системах (лекції – 2

години, практичні заняття – 2 год.)

1.1.Теоретичні засади виконавчого провадження.

1.2.Виконавче провадження в структурі міжнародного цивільного процесу.

1.3.Проблеми уніфікації та гармонізації правового унормування в сфері

виконавчого провадження

1.4.Транскордонне виконавче провадження.

1.5. Визнання та виконання рішень іноземних судів у контексті Конвенції про

захист прав людини та основоположних свобод та практики ЄСПЛ.

Питання для самоконролю:

1. Яка специфіка виконання судових рішень у справах з іноземним елементом в Україні?

2. Яка роль виконавчого провадження у міжнародному цивільному процесі?

3. Яким чином співвідносяться поняття «міжнародний виконавчий процес», «виконавчий

процес з іноземним елементом», «транскордонний виконавчий процес» та

«транснаціональний виконавчий процес»?

4. Які моделі примусового виконання судових рішень в європейських державах?

5. Які переваги централізованої системи виконавчого провадження?

6. Які ознаки централізованої системи виконавчого провадження?

7. Дайте загальну характеритстку публічно-правовій, приватноправовій та змішаній

моделям виконання судових рішень і рішень інших юрисдикційних органів.

8. Дайте загальну характеристику гармонізації та уніфікації виконавчого провадження.

9. Які основоположні ідеї відображені в Регламенті Ради Європейського союзу № 44/2001 від

22 грудня 2000 року «Про судові компетенції, визнання і примусове виконання судових

рішень у цивільних і кримінальних справах»?

10. Яким чином регулюється приведення у виконання в безекзекватурном порядку рішень у

цивільних і кримінальних справах, пов'язаних із задоволенням грошових вимог, не

оспорюваних боржником?

11. Яка роль Глобального кодексу примусового виконання (Global Enforcement Code / Code

mondial de l'exécution) для уніфікації та гармонізації виконавчого провадження?

Кейси за Темою 1

Кейс 1. «Розробка оптимальної моделі виконавчого провадження в

Україні»

Мета: дослідити світовий досвід реформування сучасних моделей

виконавчого провадження у європейських державах з метою вироблення

оптимальної моделі виконавчого провадження на рівні національного

правопорядку та прогнозування подальших шляхів модернізації зазначеної сфери

юстиціарної діяльності.

Опис ситуації: За даними дослідження «Виконання судових рішень в

Європі», проведеного CEPEJ у 2004 р. розподіл країн за моделями виконавчого

провадження виглядав наступним чином: за законодавством 26 країн виконавці

судових рішень мали публічно-правовий статус (Албанія, Андорра, Австрія,

Азербайджан, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Кіпр, Данія, Фінляндія,

Грузія, Німеччина, Ісландія, Італія, Ліхтенштейн, Мальта, Молдова, Норвегія,

Російська Федерація, Сан-Марино, Чорногорія, Сербія, Швеція, Туреччина,

Північна Ірландія, Україна); в 11 країнах виконавці судових рішень мали

приватноправовий статус (Естонія, Угорщина, Люксембург, Латвія, литва,

Монако, Нідерланди, Польща, Румунія, Словакія, Словенія); у 9 країнах зазначені

особи мали змішаний статус (Бельгія, Чехія, Франція, Греція, Ірландія,

Португалія, Іспанія, Англія та Уельс, Шотландія).

Виходячи із наступних досліджень CEPEJ, спостерігається така динаміка

зміни регламентації статусу виконавців судових рішень на рівні національних

правопорядків. У 2010 р. виконавці судових рішень були наділені приватним

статусом в 11 країнах, публічним – у 22 країнах, змішаним – в 11 країнах. У 2012

р. приватноправову модель виконавчого провадження мали 14 країн, публічно-

правову – 19 країн, змішану – 13 країн. У 2014 р. такі показники складали:

публічно-правова модель – 15 країн, приватноправова модель – 15 країн, змішана

модель – 17 країн. За результатами останніх досліджень, присвячених зазначеній

проблематиці, проведених у 2015 р., приватноправовим статусом були наділені

виконавці в таких державах, як Англія, Бельгія, Шотландія, Іспанія, Естонія,

Франція, Греція, Угорщина, Латвія, Люксембург, Молдова, Нідерланди,

Португалія, Румунія, Словакія, Словенія, Чехія. Публічно-правовий статус

виконавця залишився у таких країнах, як Німеччина, Австрія, Данія, Фінляндія,

Італія, Норвегія. Змішаний статус був притаманний таким країнам, як Болгарія,

Грузія, Сербія, Швейцарія.

Завдання: 1. Проаналізуйте дослідження CEPEJ, присвячені проблематиці

моделей виконавчого провадження в країнах Європи.

2. Здійсніть аналіз еволюції моделей виконавчого провадження в окремих

країнах Європи у бік їх приватизації, виокремивши передумови реформ та

оцінивши переваги та недоліки кожної із моделей.

3. Дослідіть еволюцію національної моделі виконавчого провадження,

визначивши її детермінанти, а також переваги та недоліки кожної з моделей, що

існувала в Україні.

4. Запропонуйте шляхи подальшої модернізації моделі виконавчого

провадження в Україні, спрогнозуйте можливі варіанти подальшої її

трансформації, враховуючи досвід передових європейських демократій.

Анотація змісту: слухачі аналізують сучасний стан систем виконавчого

провадження у європейських країнах, визначаючи основні тенденції у цій сфері

юстиціарної діяльності; визначають особливості еволюції національної моделі

виконавчого провадження, прогнозують подальші шляхи її модернізації.

Ключові слова: модель виконавчого провадження.

Перелік технологій прийняття рішень: метод аналізу та синтезу, метод

прогнозування, порівняльно-правовий метод.

Очікувані навчальні результати: Після проведення кейс-стаді

слухач повинен вміти:

- аналізувати сучасні моделі виконавчого провадження у країнах Європи та

орієнтуватися у наднаціональних тенденціях у цій сфері юстиціарної діяльності;

- висловлювати обґрунтовану позицію стосовно відповідності національної

моделі виконавчого провадження міжнародним стандартам у цій сфері,

подальших шляхів її реформування;

слухач повинен знати:

- сучасну класифікацію моделей виконавчого провадження та особливості

кожної із моделей;

- методологічні підходи до виокремлення моделей виконавчого провадження;

- основні системоутворюючі характеристики національної моделі

виконавчого провадження, основні етапи становлення національної моделі

виконавчого провадження;

слухач повинен отримати навички:

- виокремлення системоутворюючих ознак національних моделей

виконавчого провадження в зарубіжних державах;

- прогнозування шляхів подальшої модернізації сфери виконавчого

провадження в Україні.

Case-study 2. «Ефективні засоби захисту права на розгляд справи та

виконання судового рішення в розумний строк»

Мета: дослідити основні підходи Європейського суду з прав людини до

проблеми наявності на національному рівні ефективних засобів захисту права на

розгляд справи в розумний строк, в тому числі права на виконання судового

рішення в розумний строк, а також оцінити національні засоби такого захисту на

відповідність міжнародним стандартам у цій сфері.

Опис ситуації: Проблема невиконання судових рішень в Україні була

визнана системною у пілотному рішенні «Yuriy Nikolaevich Ivanov v. Ukraine», де

ЄСПЛ надав рекомендації щодо необхідності впровадження на національному

рівні ефективних засобів правового захисту права на справедливий судовий

розгляд у розумний строк, елементом якого є право на виконання судових рішень

в розумний строк. На виконання зазначеного рішення було прийнято Закон

України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012

р., який запровадив компенсацію за несвоєчасне виконання рішення суду щодо

стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, якщо боржником

за виконавчим документом є державний орган, державне підприємство, установа,

організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена

відповідно до законодавства. Поряд з цим, відповідно до ст. 19 Закону України

«Про Державний бюджет на 2017 р.» Кабінету Міністрів України у

встановленому ним порядку надається право реструктуризувати фактичну

заборгованість обсягом до 7.544.562.370 гривень, що виникла станом на 1 січня

2017 року, за рішеннями судів, виконання яких гарантовано державою, а також за

рішеннями Європейського суду з прав людини, прийнятими за наслідками

розгляду справ проти України, шляхом видачі фінансових казначейських векселів

строком обігу до семи років, з відстроченням платежів за цією заборгованістю на

один рік та відсотковою ставкою 9,3 відсотка річних.

Завдання: 1. Проаналізуйте практику ЄСПЛ щодо порушення ст. 13 ЄКПЛ з

метою виокремлення критеріїв ефективності засобів правового захисту права на

розгляд справи та виконання судового рішення в розумний строк в контексті цієї

статті, запропонуйте їх класифікацію. Зробіть узагальнення практики ЄСПЛ з

цього питання.

2. Оцініть на відповідність критеріям ефективності засобів правового

захисту права на розгляд справи та виконання судового рішення в розумний строк

в контексті ст. 13 ЄКПЛ Закон України «Про гарантії держави щодо виконання

судових рішень» від 05.06.2012 р., враховуючи заборгованість України,

встановлену у ст. 19 Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік».

3. На основі рішень ЄСПЛ, досліджень CEPEJ та наукової літератури

дослідіть досвід запровадження ефективних засобів правового захисту права на

розгляд справи та виконання судового рішення в розумний строк у європейських

країнах.

4. Запропонуйте шляхи реформування процесуального законодавства з

метою запровадження ефективних засобів правового захисту права на розгляд

справи та виконання судового рішення в розумний строк в контексті ст. 13 ЄКПЛ.

Анотація змісту: слухачі аналізують критерії ефективності засобів

правового захисту права на розгляд справи та виконання судового рішення в

розумний строк в контексті ст. 13 ЄКПЛ з метою оцінки на відповідність

зазначеним критеріям вітчизняних засобів правового захисту відповідного права,

прогнозують подальші напрямки гармонізації національного законодавства із

міжнародними стандартами правосуддя.

Ключові слова: ефективні засоби правового захисту права на розгляд справи

та виконання судового рішення в розумний строк


моделювання, порівняльно-правовий метод



- аналізувати проблематику виконавчого провадження крізь призму права на

справедливий судовий розгляд (п. 1 ст. 6 ЄКПЛ) та права на ефективний засіб

правового захисту (ст. 13 ЄКПЛ);

- висловлювати обґрунтовану позицію стосовно необхідності запровадження

у національному правопорядку системи ефективних засобів правового захисту

права на розгляд справи та виконання судового рішення у розумний строк;


- особливості інтерпретації окремих положень виконавчого провадження в

контексті різних конвенційних прав, закріплених у ЄКПЛ;

- методологічні підходи до оцінки ефективності засобів правового захисту

права на розгляд справи та виконання судового рішення у розумний строк у

контексті ст. 13 ЄКПЛ, їх класифікацію;

- особливості регламентації ефективних засобів правового захисту права на

розгляд справи та виконання судового рішення у розумний строк у зарубіжних

державах та національному законодавстві;


- роботи із інформаційною базою ЄСПЛ HUDOC щодо пошуку рішень за

окресленою проблематикою, їх систематизацією та аналізуванням;

- застосування положень ЄКПЛ та практики ЄСПЛ до сфери виконавчого

провадження.

Кейс 3 «Виконання судових рішень у контексті практики ЄСПЛ»

Мета: дослідити основні підходи ЄСПЛ щодо тлумачення проблематики сфери

виконавчого провадження у контексті різних конвенційних прав, що мають

процесуальну та матеріально-правову природу.

Опис ситуації: До ЄСПЛ звернулася заявниця – громадянка Франції, яка

скаржилася на те, що після її розлучення із чоловіком, що мав подвійне

громадянство Франції та Румунії, суд Франції ухвалив рішення, відповідно до

якого двоє їх дітей залишаються з матір’ю. Під час літніх канікул діти перебували

із колишнім чоловіком заявниці, що проживав у США, однак після закінчення

канікул чоловік відмовився повернути дітей заявниці. Після кількаразової зміни

місця проживання з метою ухилитися від переслідування органів влади США,

яким справа була передана на підставі Гаазької конвенції від 25 жовтня 1980 р.

про запобігання викраденню дітей, він виїхав до Румунії, де проживає і зараз.

Бухарестський суд першої інстанції ухвалив рішення, відповідно до якого діти

мали бути повернені матері, однак зазначене рішення так і не було приведене до

виконання органами примусового виконання.

Завдання: 1. Проаналізуйте практику ЄСПЛ щодо тлумачення виконавчого

провадження, його місця та ролі у контексті різних конвенційних прав з метою

визначення наявності порушень ЄКПЛ у вищенаведеній ситуації.

2. Оцініть співвідношення п. 1 ст. 6, ст. 8, ст. 13 ЄКПЛ та ст. 1 Першого

протоколу до ЄКПЛ з точки зору сфери їх застосування до виконавчого


3. Дослідіть, в контексті яких елементів права на справедливий судовий

розгляд тлумачиться проблема невиконання та неналежного виконання рішень

національних судів. Зробіть узагальнення практики ЄСПЛ з цього питання.

Анотація змісту: слухачі аналізують практику ЄСПЛ з питань виконавчого

провадження в контексті різних процесуальних та матеріальних конвенційних

прав з метою з’ясування сфери застосування кожної з них до конкретних

ситуацій.

Ключові слова: право на справедливий судовий розгляд, право на вільне

володіння майном, право на ефективний засіб правового захисту, право на повагу

до приватного та сімейного життя.

Перелік технологій прийняття рішень: метод аналізу та синтезу



- аналізувати проблематику виконавчого провадження крізь призму

процесуальних та матеріальних конвенційних прав, зокрема права на

справедливий судовий розгляд (п. 1 ст. 6 ЄКПЛ); права на ефективний засіб

правового захисту (ст. 13 ЄКПЛ); права на мирне володіння майном (ст. 1

Першого протоколу до ЄКПЛ); права на повагу до приватного та сімейного життя

(ст. 8 ЄКПЛ);

- розмежовувати сферу застосування окремих статей конвенції, які

стосуються сфери виконавчого провадження, з метою визначення необхідності їх

застосування в конкретній ситуації;


- особливості інтерпретації окремих положень виконавчого провадження в

контексті різних конвенційних прав, закріплених у ЄКПЛ;

- методологічні підходи до розмежування сфери застосування п. 1 ст. 6, ст. 8,

ст. 13 ЄКПЛ та ст. 1 Першого протоколу до ЄКПЛ при тлумаченні окремих

положень виконавчого провадження;





провадження у конкретних ситуаціях.

Кейс 4 «Визнання та виконання рішень іноземних судів та арбітражів у

контексті практики ЄСПЛ»

Мета: дослідити межі та специфіку застосування міжнародних стандартів

справедливого судочинства, закріплених у п. 1 ст. 6 ЄКПЛ, та інших

конвенційних прав до сфери визнання та виконання рішень іноземних судів та

арбітражів.

Опис ситуації: Відповідно до загальних підходів, вироблених ЄСПЛ, вимога про

визнання та виконання рішень іноземних судів має визнаватися елементом права

на справедливий судовий розгляд у контексті п. 1 ст. 6 ЄКПЛ поряд із вимогою

про обов’язкове виконання рішень національних судів. Проте у низці рішень

ЄСПЛ доходить висновку, що у деяких випадках визнання та виконання рішень

іноземних судів навпаки суперечить праву на справедливий судовий розгляд, а

тому визнає правомірною відмову національних судів у визнанні та виконанні

рішень іноземних судів, наприклад, рішення у справах «Pellegrini v. Italy», «Hussin

v. Belgium», «McDonald v. France» та ін. У зв’язку із зазначеним постає питання

про визначення основних стандартів справедливого судочинства, які мають

застосовуватися національними судами при визнанні та виконанні рішень

іноземних судів та арбітражів з метою недопущення порушень конвенційних прав

кожного.

Завдання: 1. Проаналізуйте практику ЄСПЛ щодо визнання та виконання

рішень іноземних судів та арбітражів у контексті різних конвенційних прав та їх

специфіку. Зробіть узагальнення практики ЄСПЛ з цього питання.

2. Визначте, у яких випадках порушення вимоги про визнання та виконання

рішень іноземних судів та арбітражів на національному рівні становить собою

порушення конвенційних прав, а в яких – визнається прийнятним та таким, що не

суперечить ЄКПЛ.

3. Дослідіть, в яких випадках визнання та виконання судових рішень

іноземних судів вступає у конкуренцію із іншими елементами права на

справедливий судовий розгляд та з іншими конвенційними правами.

Анотація змісту: слухачі аналізують практику ЄСПЛ з питань визнання та

виконання рішень іноземних судів та арбітражів в контексті різних конвенційних

прав з метою з’ясування особливостей застосування ЄКПЛ до даної

правовідносин;

Ключові слова: право на справедливий судовий розгляд, визнання та

виконання рішень іноземних судів


моделювання



- аналізувати проблематику визнання та виконання рішень іноземних судів та

арбітражів у контексті різних конвенційних прав, передбачених ЄКПЛ;

- застосовувати практику ЄСПЛ до конкретних проваджень у справах про

визнання та виконання рішень іноземних судів та арбітражів;


- методичні підходи до застосування положень ЄКПЛ у провадженнях про

визнання та виконання рішень іноземних судів;

- відмінності у застосування положень ЄКПЛ до сфери виконавчого

провадження за рішеннями національних судів та за рішеннями іноземних судів

та арбітражів;

- випадки, коли визнання та виконання судових рішень іноземних судів

визнається недопустимим та таким, що суперечить іншим конвенційним правам;




- застосування положень ЄКПЛ та практики ЄСПЛ до сфери визнання та

виконання рішень іноземних судів;

- розмежування випадків, коли визнання та виконання рішень іноземних

судів та арбітражів вимагається відповідно до положень ЄКПЛ та практики

ЄСПЛ, і навпаки суперечить їм.

Кейс 5 «Транскордонне виконавче провадження та його місце в системі

права»

Мета: дослідити феномен транскордонного виконавчого провадження та

визначити його місце в системі права

Опис ситуації: У рішенні у справі «Hornsby v. Greece» ЄСПЛ зазначив, що

відповідно до усталеного прецедентного права п. 1 ст. 6 ЄКПЛ гарантує кожному

право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо його цивільних прав

або обов’язків. Ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є

право на доступ, тобто право на подачу цивільно-правового позову до суду.

Однак це право було б ілюзорним, якщо б правова система держави допускала,

щоб остаточне судове рішення, що набрало законної сили, не виконувалося б на

шкоду одній зі сторін. Важко собі уявити, щоб ст. 6 ЄКПЛ детально описувала

процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі – справедливий, публічний

і швидкий розгляд, – і не передбачала б водночас виконання судових рішень.

Тлумачення ст. 6 ЄКПЛ як такої, що присвячена виключно праву на суд та

проведенню справедливого судового розгляду, могло б призвести до наслідків,

несумісних із принципом верховенства права, обов’язок дотримуватися якого

держави взяли на себе, ратифікувавши ЄКПЛ. Виконання рішень, ухвалених

будь-яким судом, слід розглядати як невід’ємну частину «судового розгляду»,

зважаючи на цілі ст. 6 ЄКПЛ. Виходячи із таких засадничих положень, більшість

вчених обстоюють позицію щодо визнання виконавчого провадження загалом та

транскордонного виконавчого провадження зокрема частиною цивільного

процесуального права. Поряд з цим, у літературі наявні і інші підходи до

розуміння зазначених феноменів та їх місця в системі права, зокрема, визнання

транснаціонального виконавчого провадження частиною виконавчого права як

самостійної галузі права, визнання транскордонного виконавчого провадження

частиною міжнародного приватного права тощо.

Завдання: 1. Проаналізуйте наявні у літературі підходи стосовно визначення

природи та місця виконавчого провадження та транскордонного виконавчого

провадження у системі права, оцінивши переваги та недоліки кожного з них.

2. Сформуйте власну позицію стосовно природи та місця виконавчого

провадження та транскордонного виконавчого провадження в системі права на

основі проаналізованих теоретичних підходів та аналізу практики ЄСПЛ, а також

положень Закону України «Про виконавче провадження».

Анотація змісту: слухачі досліджують доктринальні підходи до визначення

місця та ролі викон6авчого провадження взагалі та транскордонного виконавчого

провадження зокрема у системі права з метою вироблення власної аргументованої

позиції з цього питання.

Ключові слова: виконавче провадження, транскордонне виконавче

провадження;

Перелік технологій прийняття рішень: метод аналізу та синтезу



- аналізувати основні доктринальні підходи до місця та ролі виконавчого

провадження та транскордонного виконавчого провадження в системі права;

- відстоювати та аргументувати власну точку зору стосовно місця та ролі

виконавчого провадження та транскордонного виконавчого провадження в

системі права.


- основні доктринальні підходи до визначення місця та ролі виконавчого

провадження та транскордонного виконавчого провадження на рівні передових

підручників та монографічної літератури;

- позицію ЄСПЛ щодо місця та ролі виконавчого провадження в структурі

елементів права на справедливий судовий розгляд відповідно до п. 1 ст. 6 ЄКПЛ;





провадження та транскордонного виконавчого провадження;

- формування та аргументації власної точки зору на природу та місце

виконавчого провадження та транскордонного виконавчого провадження в

системі права.

Рекомендована література:

1. Курс цивільного процесу : підручник / В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В.

Баранкова та ін. ; за ред. В. В. Комарова. – Х. : Право, 2011. –С. 1025-1027

2. Талан Л. Г. Виконавче провадження в структурі цивілістичного процесу / Л.

Г. Талан // Вісник Академії правових наук України. – 2009. - № 2. – С. 100

3. Якимчук С. О. Виконання судових рішень як частина судового розгляду :

автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / С. О. Якимчук. – Х., 2015. – С.

4

4. Ткачук О. С. Проблеми реалізації судової влади у цивільному судочинстві :

монографія / О. С. Ткачук. – Х., Право, 2016. – С. 274-276

5. Юков М. К. Теоретические проблемы системы гражданского

процессуального права : автореф. дис. … д-ра юрид. наук / М. К. Юков. –

Свердловск, 1982. – С. 16-17

6. Білоусов, Ю. в. Цивільне виконавче право як самостійна галузь права / Ю.

В. Білоусов // Закон і бізнес. – 2001. – 3-9 лют. – С. 7

7. Фурса, С. Я. Виконавче провадження в Україні [Текст] : навч. посібник / С.

Я. Фурса, С. В. Щербак. – К.: Атіка, 2002. – С. 35.

8. Uzelac A. The Role Played by Bailiffs in the Proper and Efficient Functioning of

the Judicial System – an Overview with Special Consideration of the Issues Faced with

Countries in Transition [Text] / A. Uzelac // The Role? Organization, Status and

Training of Bailiffs. – Varna, 2002. – P. 8.

9. Хесс Б. Системы принудительного исполнения [Текст] / Б. Хесс //

Исполнительное производство: традиции и реформы; под ред. Р. Ван Рее. – М.:

Инфотропик Медиа, 2011. – С. 57.

10. Хесс Б. Системы принудительного исполнения [Текст] / Б. Хесс //

Исполнительное производство: традиции и реформы; под ред. Р. Ван Рее. – М.:

Инфотропик Медиа, 2011. – С. 58–63.

11. Чубарєв В.Л. Міжнародне приватне право : навч. посіб. / В.Л.

Чубарєв. - К. : Атіка, 2006. - 608 с.

12. Міжнародне приватне право : навч. посіб. / [Бігун В.А., Білоусов Є.М.,

Гайворонський В.М. та ін.] ; за ред. В.М. Гайворонського, В.П. Жушмана. - К. :

Юрінком Інтер, 2007. - 368 с.

13. Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право : підруч. / Г.С. Фединяк,

Л.С. Фединяк. - 4-те вид., перероб. і допов. - К. : Атіка, 2009. - 500 с

Тема 2 . Визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні

1. Нормативно-правове регулювання визнання та виконання іноземних

рішень.

2. Визначення «іноземного рішення» в контексті міжнародного цивільного

процесу.

3. Правові концепти (доктрини) визнання та виконання рішень іноземних

судів.

4. Загальна характеристика визнання та виконання рішень іноземних судів.

5. Процедурні питання визнання та виконання рішень іноземних судів.

6. Процесуальні проблеми визнання та виконання рішень іноземних судів.

Кейси за темою 2 :

Кейс «Процедурні питання виконавчого провадження при примусовому

виконанні рішення суду іноземної держави»

Мета: дослідити особливості примусового виконання рішення суду іноземної

держави. Вивчити та проаналізувати нормативно-правову базу, що регулює

правовідносини з виконання рішення суду іноземної держави.

Опис ситуації:

У жовтні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю “Разелев-

Ком” (далі – ТОВ “Разелев-Ком”) звернулося до суду з клопотанням про

поновлення строку та надання дозволу на примусове виконання на території

України рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 9

лютого 2006 року про стягнення з відкритого акціонерного товариства “Силові

машини – ЗТЛ, ЛМЗ, Електросила, Енергомашекспорт” (далі – ВАТ “Силові

машини”) на користь ТОВ “Разелев-Ком” 12 млн доларів США, посилаючись на

те, що зазначене рішення набрало чинності, боржником добровільно сплачено в

рахунок часткового погашення боргу 5 999 977, 62 доларів США, строк

виконаннярішення переривався частковим його

виконанням та тим, що виконавчий документ знаходився у відділі

Департаменту з виконання Міністерства юстиції Республіки Молдова, а також на

те, що лише після спливу трирічного строку на пред'явлення рішення іноземного

суду до примусового виконання їм стало відомо, що майно відповідача

знаходиться на території України.

ТОВ “Разелев-Ком” просило поновити строк та надати дозвіл на примусове

виконання на території України рішення Економічної Апеляційної Палати

Республіки Молдова від 9 лютого 2006 року у справі НОМЕР_1.

Судами справа розглядалась неодноразово.

Останньою ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14

лютого 2013 року в задоволенні клопотання ТОВ “Разелев-Ком” відмовлено.

Ухвалами Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня

2013 року ухвалу суду першої інстанції від 14 лютого 2013 року

скасовано, постановлено нові ухвали, якими поновлено ТОВ “Разелев-Ком” строк

на пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання на території

України, визнано та надано дозвіл на примусове виконання на території України

рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 9 лютого 2006

року, постановлено стягнути з ВАТ “Силові машини” на користь ТОВ “Разелев-

Ком” 47 956 178, 88 грн (еквівалент 6 000 022,38 доларів США).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого

спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

від 11 вересня 2013 року касаційну скаргу ВАТ “Силові машини” відхилено,

ухвали Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2013 року залишено

без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві ВАТ “Силові машини”

просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

від 11 вересня 2013 року та направити справу на новий розгляд до суду касаційної

інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції

одних і тих самих норм матеріального права, а саме:статей 22, 23 Закону України

“Про виконавче провадження” та статті 390 Цивільного процесуального кодексу

України (далі – ЦПК України).

На підтвердження своїх доводів ВАТ “Силові машини” наводить

ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ від 17 жовтня 2011 року, від 30 листопада 2011 року,

від 7 грудня 2011 року та від 26 грудня 2012 року й ухвали Верховного Суду

України від 5 жовтня 2009 року та від 24 листопада 2010 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого

спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

від 17 лютого 2014 року справу допущено до провадження у Верховному Суді

України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ТОВ “Разелев-

Ком” та ВАТ “Силові машини”, перевіривши доводи заяви, Судова палата

у цивільних справах Верховного Суду України визнає, що заява

задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами під час розгляду справи встановлено, що рішенням

Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 9 лютого

2006 року, залишеним без змін рішенням Вищої Судової Палати Республіки

Молдова від 1 червня 2006 року, постановлено стягнути з ВАТ “Силові машини”

на користь ТОВ “Разелев-Ком” 12 млн доларів США. Боржник добровільно

частково виконав рішення Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова

від 9 лютого 2006 року. У зв’язку із знаходженням виконавчого листа у справі

НОМЕР_1 у період з 1 грудня 2008 року до 13 липня 2009 року на виконанні в

Департаменті Міністерства юстиції Республіки Молдова ТОВ “Разелев-Ком” не

мало можливості здійснювати дії з примусового виконання рішення Економічної

Апеляційної Палати Республіки Молдова від 9 лютого 2006 року на території

України. У 2010 році ТОВ “Разелев-Ком” дізналося про те, що майно боржника

знаходиться на території України, отримавши витяг з Єдиного державного

реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні

клопотання ТОВ “Разелев-Ком” та постановляючи ухвалу про поновлення строку

на пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання на території

України, апеляційний суд виходив із того, що причини пропуску зазначеного

строку є поважними, ураховуючи факти знаходження в період з 1 грудня 2008

року до 13 липня 2009 року виконавчого листа у виконавчій службі Міністерства

юстиції Республіки Молдова, а також отримання лише у 2010 році відомостей про

знаходження майна боржника на території України.

Проте зміст наданих для порівняння ухвал Вищого спеціалізованого суду

України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2011 року, від

30 листопада 2011 року, від 7 грудня 2011 року та від 26 грудня 2012 року й ухвал

Верховного Суду України від 5 жовтня 2009 року та від 24 листопада 2010 року,

їх порівняння із судовим рішенням, яке переглядається, не дає підстав для

висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за

тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового

регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов

протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України постановила

задоволенні заяви відкритого акціонерного товариства “Силові машини – ЗТЛ,

ЛМЗ, Електросила, Енергомашекспорт” про перегляд ухвали колегії суддів

судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з

розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року відмовити.

Завдання:

1. Проаналізуйте порядок визнання та виконання рішення іноземного суду на

території України?

2. Вкажіть якими міжнародними нормативно-правовими актами регулюється

порядок визнання та виконання рішення іноземного суду в даній ситуації?

3. Обгрунтуйте позиції чи правильними є дії суду?

Анотація змісту: слухачі досліджують чинне національне та міжнародне

законодавство, що регулює правовідносини виконання рішень судів іноземної

держави, визначаючи можливі модернізації законодавства, що регулює вказану

сферу, з метою подальшого його удосконалення.

Ключові слова: особливості виконавчого провадження при виконанні рішення

суду іноземної держави.





- аналізувати особливості визнання та виконання рішення суду іноземної

держави;

- висловлювати обґрунтовану позицію стосовно відповідності національного

законодавства міжнародним стандартам у цій сфері;


- характеристику процедури виконання рішення суду іноземної держави;

- національне та міжнародне законодавства, що регулює вказаний аид



- стосовно особливостей застосування норм чинного національного та

міжнародного законодавства під час виконання рішення суду іноземної

держави

- відносно можливостей прогнозування шляхів удосконалення та модернізації

законодавства що регулює вказану сферу виконавчого провадження.

Case-study 1 «Визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні»

Мета: дослідити проблеми дійсності угод про міжнародну підсудність на етапі

визнання та виконання рішень іноземних судів.

Опис ситуації: Судом Нідерландів ухвалено рішення, яким задоволено позовну

заяву АК «Mit&Mac» (Нідерланди) до АТ «Протон» (Україна) про відшкодування

збитків завданих внаслідок неналежного виконання зобов’язання за договором

поставки, що містив обмовку про підсудність спору національному суду

Нідерландів. Однак позивач через відсутність у відповідача (АТ «Протон») майна

на території Нідерландів, звернувся до суду загальної юрисдикції України з

клопотанням про визнання та виконання зазначеного рішення. За результатами

розгляду якого суд виніс ухвалу про відмову у задоволені цього клопотання,

посилаючись на недійсність угоди про міжнародну підсудність. Але позивач,

оскарживши вказане рішення суду в апеляційному порядку, отримав судове

рішення протилежного змісту, яким визнано компетенцію суду Нідерландів

розглядати зазначену справу та дозволив його примусове виконання на території

України.

Завдання: 1. Визначте, яким чином регулюються питання міжнародної

підсудності. Проаналізуйте ситуацію з точки зору її відповідності як міжнародним

договорам, так і чинному цивільному процесуальному законодавству.

2. Наведіть аналогічні приклади спираючись на іноземний досвід.

3. Дослідіть, процедуру оскарження судових рішень з позиції принципу

інстанційності.

Анотація змісту: слухачі аналізують вплив встановлення дійсності угоди про

міжнародну підсудність на етапі визнання та виконання рішень іноземних судів.

Ключові слова: визнання та виконання іноземних рішень, міжнародна

підсудність.

Перелік технологій прийняття рішень: метод аналізу та синтезу.

Case-study 2 «Визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні»

Мета: дослідити практику розгляду та вирішення національними судами

клопотань про визнання та виконання рішень іноземних судів.

Опис ситуації: До Московського районного суду м. Харкова звернулася

громадянка України з клопотанням, в якому просила визнати та виконати судове

рішення про розірвання шлюбу між нею та громадянином Німеччини, ухвалене

судом м. Мюнхен, Німеччина. Однак заявниці у задоволені цього клопотання

відмовили через відсутність між Україною та Німеччиною міжнародної

двосторонньої угоди про визнання та виконання судових рішень.

Завдання: 1. Проаналізуйте основні доктрини визнання та виконання рішень

іноземних судів. Визначте специфіку їх прояву та поширення на наведений

випадок. Дайте правову оцінку діям суду.

2. Провівши порівняльно-правовий аналіз регулювання процедур визнання та

виконання рішень судів Німеччини та України щодо сімейних справ,

запропонуйте шляхи розвитку національної моделі судового розгляду вказаної

категорії цивільних спорів.

3. Проаналізуйте вітчизняну судову практику в аспекті визнання та виконання

рішень іноземних судів, ухвалених у сімейних справах.

Анотація змісту: слухачі аналізують практику національних судів з питань

визнання та виконання рішень іноземних судів на прикладі Німеччини.

Ключові слова: визнання іноземних рішень.

Перелік технологій прийняття рішень: метод аналізу та синтезу, порівняльно-

правовий метод.

Кейс «Процедурні проблеми визнання та виконання виконанні рішення суду

іноземної держави»

Мета: дослідити особливості визнання та виконання рішення суду іноземної

держави. Вивчити та проаналізувати нормативно-правову базу, що регулює

правовідносини з виконання рішення суду іноземної держави.


ПАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» звернулось до суду з клопотанням про надання

дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного суду Ростовської області

(Російська Федерація) від 09.06.2014 року у справі № А53-2189/14 про стягнення

боргу з ПАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ

«ЗАПОРІЖСТАЛЬ».

В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що 09.06.2014 року

Арбітражним судом Ростовської області у справі № А53-2189/14 ухвалено

рішення про стягнення у солідарному порядку з ТОВ «Ростовська вугільна

компанія», ТОВ Центральна збагачувальна фабрика «Шолоховська», ЗАТ

Виробниче об'єднання «Шолоховське», ТОВ Вантажно-транспортне управління

«Шолоховське», ТОВ Торговий дім «Шолоховське», ВАТ «Запоріжсталь» на

користь ВАТ «Сбербанк Росії» 19372716,16 доларів США заборгованості за

договором про відкриття невідновлюваної кредитної лінії № 52/256/56 від

29.10.2009 року. Вказане судове рішення набрало законної сили 19.08.2014 року.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2016 року

у задоволенні клопотання відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду представник ПАТ

«СБЕРБАНК РОСІЇ» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення

судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить

ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою задовольнити клопотання про

надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного суду

Ростовської області від 09.06.2014 року.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду в частині представник ПАТ

«ЗАПОРІЖСТАЛЬ» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення

судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить

ухвалу суду змінити в частині необґрунтованого висновку суду Заводського

районного суду м. Запоріжжя стосовно того, що ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» не

доведений факт відсутності повідомлення ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» про процес.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах

доводів апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційних скарг,

колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» підлягає

відхиленню, а апеляційна скарга ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» задоволенню з таких

підстав.

Судом попередньої інстанції встановлено, що рішенням Арбітражного суду

Ростовської області (Російська Федерація) від 09.06.2014 року у справі № А53-

2189/14 було стягнуто у солідарному порядку з ТОВ «Ростовська вугільна

компанія», ТОВ Центральна збагачувальна фабрика «Шолоховська», ЗАТ

Виробниче об'єднання «Шолоховське», ТОВ Вантажно-транспортне управління

«Шолоховське», ТОВ Торговий дім «Шолоховське», ВАТ «Запоріжсталь» на

користь ВАТ «Сбербанк Росії» 19372716,16 доларів США заборгованості за

договором про відкриття невідновлюваної кредитної лінії № 52/256/56 від

29.10.2009 року, у тому числі - 110119,56 доларів США неустойки, 38716,39

доларів США плати за обслуговування кредиту, у тому числі строкова - 18630,86

доларів США, прострочена - 20085,53 доларів США, 425880,93 доларів США

відсотків за кредит, у тому числі, строкових - 1128,93 долара США, прострочених

- 41451,28 доларів США, 18798 000 доларів США позикової заборгованості, в

тому числі строкової - 18298000 доларів США, простроченої - 500000 доларів

США, а також 200000 руб. у відшкодування витрат на оплату державного мита (т.

2 а.с. 41-47).

Постановою П'ятнадцятого арбітражного апеляційного суду (Російська

Федерація) від 21.08.2014 року рішення Арбітражного суду Ростовської області

від 09.06.2014 року у справі № А53-2189/14 було залишено без змін, апеляційна

скарга ВАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» без задоволення (т. 2 а.с. 48-56).

Відкрите акціонерне товариство «Сбербанк Росії» (ОГРН 1027700132195)

перереєстроване на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СБЕРБАНК

РОСІЇ» (ПАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ»), а Відкрите акціонерне товариство

«Запоріжсталь» (ЄДРПОУ 00191230) перереєстроване на ПУБЛІЧНЕ

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ

«ЗАПОРІЖСТАЛЬ» (ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ»).

Вказані обставини сторонами не оспорювались.

Відмовляючи в задоволенні клопотання суд попередньої інстанції в тому

числі вірно зазначив, що заявлене стягувачем клопотання не відповідає змісту

рішення Арбітражного суду Ростовської області від 09.06.2014 р. у справі № А53-

2189/14, через що не може бути задоволено.

Зокрема, рішенням Арбітражного суду Ростовської області від 09.06.2014

року сума заявленого позову стягнута з відповідачів солідарно. Вказана умова

міститься в засвідченій Арбітражним судом Ростовської області копії рішення від

09.06.2014 року (т.2 а.с.41-47).

Зі змісту рішення Арбітражного суду Ростовської області від 09.06.2014

року вбачається, що відповідно до вищевказаної норми, користуючись правом

обирати спосіб захисту свого цивільного права, стягувач вирішив звернутися з

позовом одночасно до всіх солідарних боржників про стягнення всієї суми боргу.

На підставі рішення Арбітражного суду Ростовської області від 09.06.2014

року стягувачеві видані виконавчі листи відповідно до кількості боржників, із

зазначенням змісту рішення про солідарне стягнення грошової суми з усіх

боржників, які були відповідачами у справі № А53-2189/14. Оригінали цих

виконавчих листів надані заявником протягом розгляду клопотання про надання

дозволу на примусове виконання рішення (т. 2 а.с. 57-80).

Враховуючи неприпустимість зміни змісту рішення іноземного суду, про

дозвіл на примусове виконання якого заявлене клопотання, суд першої інстанції

зазначив, що крім ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ», решта боржників у справі № А53-

2189/14 зареєстровані за місцезнаходженням на території Російської Федерації,

тобто, поза межами юрисдикції України. За таких обставин, надання дозволу на

примусове виконання рішення лише в частині стягнення з одного із солідарних

боржників обмежить коло зобов'язаних осіб всупереч змісту цього ж рішення

Арбітражного суду Ростовської області від 09.06.2014 року № А53-2189/14, що не

відповідає вимогам Статті 7 Угоди.

Вказане, а саме знаходження солідарних боржників в різних державах

унеможливить контроль за одночасним виконанням одного й того ж рішення суду

в різних державах, що може привести до подвійного стягнення стягнутих судом

сум.

Посилання в апеляційній скарзі ПАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» на, те, що в цій

частині суд «вдався до обговорення рішення» є невірним оскільки суд в цій

частині надав оцінку саме неможливості виконання рішення суду Російської

Федерації і жодним чином не давав оцінку суті прийнятого рішення.

Окрім цього, посилання у скарзі банку на те, що вказана підстава не

передбачає правові підстави для відмови в задоволенні клопотання, є

помилковим, оскільки вона зазначена як одна із таких підстав.

Також суд першої інстанції зазначив, що протягом розгляду клопотання про

надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного суду

Ростовської області від 09.06.2014 року № А53-2189/14 боржником надані

відомості про ухвалення Арбітражним судом Ростовської області також рішень

від 23.06.2014 року по справі № А53-2183/14 та від 07.07.2014 року по справі №

А53-2181/14, якими звернуто стягнення на користь ВАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» на

рухоме та нерухоме майно, що належало ТОВ «Ростовська вугільна компанія» (

т.1 а.с.229-245).

ТОВ «Ростовська вугільна компанія» (ОГРН 1056155024969) є одним із

солідарних боржників за рішенням у справі № А53-2189/14, по якій

виклопочується дозвіл на примусове виконання рішення. Зі змісту рішень

Арбітражного суду Ростовської області по справі № А53-2183/14 та по справі №

А53-2181/14 вбачається, що позовні вимоги задоволені в порядку забезпечення

виконання договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №

452/256/56 від 29.10.2009 року, невиконання якого було підставою позову та

судового захисту у справі № А53-2189/14.

Вказані відомості свідчать про повне або часткове виконання одним із

солідарних боржників цивільного зобов'язання за рішенням Арбітражного суду

Ростовської області у справі № А53-2189/14 від 09.06.2014 року після його

постановлення, шляхом звернення стягнення на рухоме та нерухоме майно.

Посилання в апеляційній скарзі ПАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» на, те, що суд

мав перевірити стан виконання рішень у інших справах є також помилковим,

оскільки суд в цій частині вказав на відсутність у справі відомостей щодо повного

чи часткового виконання рішень у інших пов'язаних з вказаним боргом справах. І

суд саме і послався на відсутність наданих сторонами відомостей, окрім наявних

судових рішень, про їх виконання.

Надана колегії суддів представником ПАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» інформація

за підписами конкурсних керуючих ТОВ «Ростовська вугільна компанія» про

невиконання інших судових рішень в Російській Федерації у інших пов'язаних з

вказаним боргом справах, фактично підтверджує наявність більше 20 судових

рішень у інших пов'язаних з вказаним боргом справах які можуть біти виконані

окремо в Російській Федерації, що фактично призведе до подвійного стягнення

боргу у разі задоволення даного клопотання.

А наявність у справі окрім іншого постанови Дев'ятого арбітражного

апеляційного суду від 27.07.2015 року, яка не потребує окремої процедури

виконання, про звернення стягнення на 34,5536% частки ТОВ «РосУгольІнвест» у

статутному капіталі ТОВ «Ростовська вугільна компанія», яка є предметом

застави за вказаними кредитними правовідносинами, говорить про вірні висновки

суду першої інстанції в цій частині.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд першої інстанції виходив,

окрім іншого, із обізнаності ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» про процес розгляду

справи. При цьому суд зазначив, що під час розгляду справи встановлено факт

отримання уповноваженою особою «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» поштової кореспонденції

з Арбітражного суду Ростовської області 07.04.2014 року та 16.05.2014 року, що

підтверджується розписками про вручення рекомендованих поштових

відправлень (т.1 а.с. 53,55), зі штемпелем відділення Укрпошти. Також суд першої

інстанції вважав, що при розгляді клопотання про надання дозволу на примусове

виконання рішення іноземного суду, в частині вирішення питання повідомлення

сторони про процес, суд буде вирішувати питання законності та обґрунтованості

ухваленого 09.06.2014 року Арбітражним судом Ростовської області рішення,

чого робити не можна.

Однак, прийшовши до вірного висновку про відмову в задоволенні

вказаного клопотання, суд попередньої інстанції помилково оцінив доводи ПАТ

«ЗАПОРІЖСТАЛЬ» про не повідомлення його про процес розгляду вказаної

справи в Арбітражному суді Ростовської області.

Відповідно до листа господарського суду Запорізької області від 10.02.2016

року Арбітражний суд Ростовської області за правовою допомогою про вручення

викликів ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» протягом 2014 року не звертався (т. 2 а.с. 123).

Таким чином, суд першої інстанції не врахував, що розписки про вручення

рекомендованих поштових відправлень безпосередньо з Арбітражного суду

Ростовської області на адресу ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» з датами вручення

07.04.2014 року та 16.05.2014 року (т. 1 а.с. 53, 55), не говорять про направлення в

порядку визначеному ст. 253 Арбітражного процесуального кодексу Російської

Федерації та ст. 5 вказаної Угоди ухвали арбітражного суду з повідомленням про

судовий розгляд.

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_05_01/pravo1/T179800.html?pravo=1

Подання апеляційної скарги ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» на ухвалене рішення

Арбітражним судом Ростовської області, та подання клопотань в ході

апеляційного розгляду не говорять про те, що ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» було

повідомлено саме про розгляд справи Арбітражним судом Ростовської області.

Окрім того, з вказаних розписок взагалі не вбачається, що ПАТ

«ЗАПОРІЖСТАЛЬ» повідомлялась про розгляд будь-якої справи, і в них відсутні

дані про час, дату та місце слухання справи.

Таким чином, направлення поштової кореспонденції безпосередньо

арбітражним судом Російської Федерації стороні у справі, яка знаходиться за

межами Російської Федерації, а цей факт не оспорюється, суперечить як вимогам

законодавства країни, в якій розглядався спір, так і міжнародному законодавству,

і не створює для сторони процесу будь-яких правових наслідків, і не вказує на її

обізнаність про процес.

Вказане не є належним сповіщення судом сторін про місце та час розгляду

справи, а тому не свідчить про ефективне забезпечення ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ»

«права на суд».

Колегією суддів встановлено, що враховуючи положення статті 9 Угоди у

поєднанні зі статтею 6 Конвенції, відсутні правові підстави для визнання та

приведення у виконання рішення Арбітражного суду Ростовської області від

09.06.2014 року.

Таким чином ухвалу суду першої інстанції від 13.04.2016 року у цій справі

необхідно змінити в частині мотивів суду щодо належного повідомлення ПАТ

«ЗАПОРІЖСТАЛЬ» про арбітражний розгляд, вказавши відсутність належного

повідомлення ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» про арбітражний розгляд.

Завдання:

1. Проаналізуйте порядок визнання та виконання рішення іноземного суду на

території України?

2. Вкажіть якими міжнародними нормативно-правовими актами регулюється

порядок визнання та виконання рішення іноземного суду в даній ситуації?

3. Обгрунтуйте позиції чи правильними є дії суду?

Анотація змісту: слухачі досліджують чинне національне та міжнародне

законодавство, що регулює правовідносини виконання рішень судів іноземної

держави, визначаючи можливі модернізації законодавства, що регулює вказану

сферу, з метою подальшого його удосконалення.

Ключові слова: процедурні особливості при визнанні та виконанні рішення суду

іноземної держави.





- аналізувати особливості визнання та виконання рішення суду іноземної

держави;

- висловлювати обґрунтовану та аргументовану позицію стосовно

відповідності національного законодавства міжнародним стандартам у цій

сфері;


- специфіку процедури визнання та виконання рішення суду іноземної

держави;

- національне та міжнародне законодавства, що регулює вказаний вид



- стосовно особливостей застосування норм чинного національного та

міжнародного законодавства під час виконання рішення суду іноземної

держави

- відносно можливостей прогнозування шляхів вдосконалення та

модернізації законодавства що регулює вказану сферу виконавчого


Рекомендована література:

1. Договір між Україною і Китайською Народною Республікою про правову

допомогу у цивільних та кримінальних справах від 31.10.1992

[Електронний ресурс] - Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/156_014

2. Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та

правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993



3. Договір між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та

правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від

07.07.1993 р. [Електронний ресурс] - Режим доступу:


4. Договір між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та

правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13.12.1993 р.



5. Договір між Україною і Естонською Республікою про правову допомогу та

правові відносини у цивільних та кримінальних справах від 15.02.1995 р.



6. Договір між Україною і Республікою Грузія про правову допомогу та

правові відносини у цивільних та кримінальних справах від 09.01.1995 р.



7. Договір між Україною і Латвійською Республікою про правову допомогу та

правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від




8. Договір між Україною і Монголією про правову допомогу у цивільних та

кримінальних справах від 27.06.1995 р. [Електронний ресурс] - Режим

доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/496_001

9. Договір між Україною і Республікою Узбекистан про правову допомогу і

правові відносини у цивільних і сімейних справах від 19.02.1998 р.



10. Договір між Україною та Соціалістичною Республікою В`єтнам про правову

допомогу і правові відносини у цивільних та кримінальних справах від



11. Договір між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та

правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13.12.1993 р.



12. Закону Украіни «Про правонаступництво Украіни» [Електронний ресурс] -

Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1543-12

13. Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо договорів



14. Угода між СРСР і Австрійською Республікою з питань цивільного

процесу[Електронний ресурс] - Режим доступу:


15. Договір між СРСР і Фінляндською Республікою про правовий захист та

правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних справах



16. Договір між СРСР і Алжирською Народною Демократичною Республікою

про взаємне надання правової допомоги



17. Договір між СРСР і Народною Демократичною Республікою Йємен про

правову допомогу у цивільних та кримінальних справах[Електронний

ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/887_003

18. Договір між СРСР і Федеративною Народною Республікою Югославією про

правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних

справах[Електронний ресурс] - Режим доступу:


19. Конвенція між СРСР і Італійською Республікою про правову допомогу у

цивільних справах №4210 http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/380_100

20. Договір між СРСР і Народною Республікою Албанією про надання правової

допомоги у цивільних, шлюбно-сімейних та кримінальних

справах[Електронний ресурс] - Режим доступу:


21. Договір про взаємне надання правової допомоги між СРСР та Іракською

Республікою [Електронний ресурс] - Режим доступу:


22. Договір між СРСР та Туніською Республікою про правову допомогу у

цивільних та кримінальних справах [Електронний ресурс] - Режим доступу:


23. Конвенція з питань цивільного процесу від 01.03.1954 р. [Електронний

ресурс] - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_083

24. Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних,

сімейних та кримінальних справах від 07.10.2002 р. [Електронний ресурс] -

Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/997_619/page2

25. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних

і кримінальних справах від 22.01.1993 р. Електронний ресурс] - Режим

доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/997_009

26. Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у

цивільних або комерційних справах 15.11.1965 р.



27. Угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням

господарської діяльності від 20.03.1992 р.


28. Європейська конвенція про визнання та виконання рішень стосовно опіки

над дітьми та про поновлення опіки над дітьми від 20.05.1980 р


29. Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, та визнання рішень

про усиновлення від 15.11.1965

р.http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_918

30. Конвенція про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних

справах від 18.03.1970 р.http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_922

31. Міжнародний цивільний процес України: Навчальний посібник. Практикум

/ За ред. проф. С. Я. Фурси. – К.: Видавець Фурса С. Я. – 2010. – С. 247.

32. Шак X. Международное гражданское процессуальное право. – С. 388;

Arthur Taylor von Mehren, Donald Theodore Trautman. Там само. – С. 843–

845; David D. Siegel. Conflicts in a nutshell / Second edition. St. Paul. West

Publishing Co. 1994. – C. 359.

33. Международное частное право: иностранное законодательство / Сост. и

научн. ред. А. Н. Жильцов, А. И. Муранов. – М.: Статут, 2000. – С. 705.

34. John O. Brien. Connflict of Law, London–Sydney. – P.P. 261–262. Kaye P. Civil

Jurisdiction and enforcement of foreign judgements. – Professional Books Ltd.,

1987. – P. 1377.

35. Постанова Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами клопотань про

визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про

скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного

арбітражу на території України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-99

36. Гаазька конвенція про визнання і виконання рішень стосовно зобов’язань

про утримання 1973 року // Відомості Верховної Ради, 2006. – № 43. – Ст.

416.

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-99

37. Convention de Lugano concernant la comptence judiciaire et l’excution des

dcisions en matire сivile et commerciale. [Електронний ресурс]. – Режим

доступу : http://curia.europa.eu/common/recdoc/convention/fr/artidx/lartidx.htm.

38. Міжнародна конвенція про деякі правила, що стосуються цивільної

юрисдикції з питань про зіткнення суден 1952 року. [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : http://uapravo.net/akty/pravovi/page263.htm.

39. Євтушенко О. особливості визнання та виконання рішень іноземних судів:

дис. Канд. Юрид. Наук: спец: 12.00.03/ Євтушенко О. – Київ, 2005. – 210 с.

Тема 3 Визнання та приведення до виконання рішень міжнародного

комерційного арбітражу (лекції – 2 години, практичні заняття – 2 години)

1. Загальна характеристика визнання та виконання рішень міжнародного

комерційного арбітражу

2. Відмова у визнанні та виконанні іноземних арбітражних рішень

3. Процедурні питання визнання та виконання іноземних арбітражних рішень

в Україні

4. Визнання іноземного арбітражного рішення, що потребує виконання.

5. Особливості вибору процедури визнання та виконання рішень

міжнародного комерційного арбітражу.

6. Скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу національним

судом.

Кейси за Темою 3

Кейс 1. «Відмова у визнанні та виконанні іноземних арбітражних рішень»

Мета: проаналізувати чинні міжнародні договори та законодавство України

щодо регулювання процедури відмови у визнанні та виконанні іноземних

арбітражних рішень, розкрити зміст підстав відмови у примусовому виконанні

рішень МКА.

Опис ситуації: 13.03.2014 року Економічним судом м.Мінська ухвалено судове

рішення по справі №312-19/2013 щодо стягнення з Петренко у дохід бюджету

http://curia.europa.eu/common/recdoc/convention/fr/artidx/lartidx.htm

http://uapravo.net/akty/pravovi/page263.htm

Республіки Білорусь 3349108872 білоруських рублів у порядку притягнення до

субсидіарної відповідальності по зобов'язанням приватного торгового унітарного

підприємства «Акленст». Інспекція Міністерства доходів та зборів Республіки

Білорусь звернулося до суду з клопотання про надання дозволу на виконання на

території України рішення Економічного суду м.Мінська від 13.03.2014 року

Клопотання не відповідає зазначеним вимогам, а саме: заявник не надав

належно оформлений документ, з якого випливає, що сторона, проти якої було

винесене рішення, що не прийняла участі в процесі, була в належному порядку і

вчасно викликана в суд, а у випадку її процесуальної недієздатності була

належним чином представлена. Долучене до клопотання поштове повідомлення,

та з огляду на те, що Петренко до суду не з'явився це не дає судді достатніх

підстав про підтвердження факту про те що боржник був в належному порядку і

вчасно викликаний в суд для участі в розгляді справи, тоді як наявність цього

документа є обов'язковою відповідно до вимог Конвенції про правову допомогу і

правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах .

При цьому заявником до справи не долучено доказів про те, що Петренко було

належним чином повідомлений про розгляд справи, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст.

396 ЦПК України та п. 1 ч. 1 ст. 36 Закону України „Про міжнародний

комерційний арбітраж є підставою для відмови у задоволенні клопотання про

надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

Проте у справі відсутні будь-які дані про дотримання стягувачем встановленого

порядку вручення Петренко документів та вчинення щодо нього інших

процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що в задоволенні

клопотання слід відмовити, оскільки Петренко не був належним чином

повідомлений про розгляд справи, що є підставою для відмови у задоволенні

клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного

суду.

Завдання:

1. Проаналізуйте підстави, за якими може бути відмовлено у приведенні до

виконання іноземного арбітражного рішення, передбачені статтями III-VI Нью-

Йоркської конвенції 1958 р.

2. Здійсніть аналіз національно-правового регулювання підстав для відмови у

задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання іноземних

арбітражних рішень.

3. Вивчить судову практики у справах про відмову у виконанні рішень

іноземних арбітражів в Україні, що містяться в Єдиному державному реєстрі

судових рішень України.

4. Дослідіть проблеми та запропонуйте шляхи оптимізації процесу приведення

до виконання міжнародних арбітражних рішень в Україні.

Анотація змісту: розглянуто питання правового забезпечення визнання та

виконання арбітражних рішень; процедури розгляду клопотань про примусове

виконання арбітражних рішень і порядку відмови у визнанні та виконанні

міжнародних арбітражних рішень в Україні.

Ключові слова: міжнародний комерційний арбітраж, арбітражне рішення,

відмова у визнанні та виконання міжнародних арбітражних рішень.

Перелік технологій прийняття рішень: діалектичний метод з системно-

структурним підходом до вивчення матеріалу, а також порівняльно-правовий

метод та метод міжгалузевого підходу.



- аналізувати доктринальні засади щодо відмови у визнанні та виконанні

іноземних арбітражних рішень;

- тлумачити, кваліфікувати, застосовувати норми, що регулюють питання

відмови у визнанні та виконанні іноземних арбітражних рішень;

- користуватися колізійними та матеріально-правовими нормами міжнародних

актів та національного законодавства;

- аналізувати судову і арбітражну практику з розгляду справ з розгляду

клопотань про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень.


- загальні засади визнання та виконання іноземних арбітражних рішень;

- підстави для розгляду спорів в міжнародному арбітражі;

- процедуру визнання та виконання іноземних арбітражних рішень.


- самостійного опрацювання різноманітних сучасних інформаційних джерел з

обраної теми (наукова та періодична література, законодавчо-нормативна база з

досліджуваної проблеми, дані статистичної звітності, матеріали, які розміщені в

Інтернеті тощо);

- аналізу конкретних судових актів.

Кейс 2. «Процедурні питання визнання та виконання іноземних

арбітражних рішень в Україні»

Мета: дослідити судову процедуру визнання та виконання іноземних

арбітражних рішень в Україні.

Опис ситуації: Форбс Медіа ЛЛС в особі представника за довіреністю - Дрюк

Н.О. звернулося до суду з клопотанням про визнання рішення Міжнародного

арбітражного трибуналу Міжнародного центру вирішення спорів (м. Нью-Йорк)

від 20 квітня 2016 року у справі № 01-14-001-4742 за позовом Юнайтед Медіа

Холтинг Н.В. до ТріЛадо Ентерпрайз Інк., Форбс Медіа ЛЛС.

Твердження заявника про заінтересованих осіб та місцезнаходження вказаних

осіб судом не може бути прийнято в розумінні ст.ст. 60-61 ЦПК України, оскільки

доказ на який посилається заявник (відомості з Єдиного державного реєстру

юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) не містить належних даних про час

формування та актуальність наведених даних на час звернення із клопотанням до

суду.

Також, безпідставним є доводи клопотання про те, що ТОВ «Видавничій дім

Український медія холдінг» та ТОВ «Український медія холдінг» є зацікавленими

особами у справі № 01-14-001-4742 за позовом Юнайтед Медіа Холтинг Н.В. до

ТріЛадо Ентерпрайз Інк., Форбс Медіа ЛЛС.

Крім того, до клопотання не додано належним чином засвідчену копію рішення

Міжнародного арбітражного трибуналу Міжнародного центру вирішення спорів

(м. Нью-Йорк) від 20 квітня 2016 року у справі № 01-14-001-4742. Зокрема, судом

встановлено, що копію вказаного рішення, не засвідчено судом, який його

ухвалив із зазначенням того, що рішення набрало законної сили, не

оскаржувалось чи не може бути оскаржено та підлягає виконанню, а також

відсутня печатка вказаного суду на рішенні.

Оскільки до клопотання не додано всі документи, передбачені ст. 394 ЦПК

України, статтею IV Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних

рішень (дата підписання 10 червня 1958 року, дата набуття чинності 07 червня

1959 року) та ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»,

відсутні належні відомості для визначення підсудності клопотання Оболонському

районному суду міста Києва, клопотання слід залишити без розгляду та

повернути разом з документами, що додано до нього, особі, що його подала.

Завдання:

1. Проаналізуйте загальний порядок визнання і приведення до виконання

визнання іноземних арбітражних рішень в Україні.

2. Проаналізуйте процедуру підготовки справ до судового розгляду і їх

розгляду.

3. Дослідіть особливості постановлення ухвали суду про надання дозволу на

примусове виконання іноземного арбітражного рішення.

4. На підставі узагальнення досвіду розгляду справ, що пов’язані з рішеннями

МКАС, виробити рекомендації по вдосконаленню відповідних інститутів

цивільного процесуального права та міжнародного цивільного процесу.

Анотація змісту: слухачі аналізують процесуальні та процедурні особливості

визнання і виконання іноземних арбітражних рішень на території України,

узагальнюють проблеми вирішення таких справ судами України з метою

розроблення пропозицій щодо удосконалення процедури їх розгляду.

Ключові слова: іноземні арбітражні рішення, процедура визнання і приведення

до виконання визнання іноземних арбітражних рішень.

Перелік технологій прийняття рішень: системно-функціональний метод,

порівняльно-правовий метод, теоретико-прогностичний метод, формально-

логічний метод, метод аналізу.



- аналізувати наявні сучасні теорії та концептуальні підходи до вирішення

справ за клопотаннями про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень,

які пропонуються як теоретиками цивільного процесу, міжнародного цивільного

процесу, так й науковцями порівняльного правознавства, виконавчого

провадження та інших галузей права;

- досліджувати окремі правові ситуації, що виникають при розгляді клопотань

про надання дозволу на примусове виконання іноземних арбітражних рішень;

- узагальнити проблеми вирішення судами даної категорії справ і визначити

шляхи врегулювання спірних питань.


- процедурні питання визнання та виконання іноземних арбітражних рішень;

- особливості постановлення ухвали про визнання та виконання іноземних








Кейс 3. «Визнання іноземного арбітражного рішення, що потребує

виконання»

Мета: дослідити іноземні арбітражні рішення, особливості приведення їх до

виконання в Україні; розглянути проблеми оптимізації процесу приведення до

виконання іноземних арбітражних рішень в Україні.

Опис ситуації: У квітні 2016 року заявник Збишко акціонерне товариство

«Гомсельмаш» (далі ВАТ Гомсельмаш) звернувся до суду з клопотанням про

визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України

рішення Економічного суду Гомельської області Республіки Білорусь (далі

іноземний суд) від 08.12.2015 року у справі за позовом прокурора м. Гомеля в

інтересах ВАТ Гомсельмаш до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярунь

Сільгосптехніка» (далі Товариство) про стягнення заборгованості.

Вказаним рішенням суду позовні вимоги позивача були задоволені та стягнуто

з Товариства на користь ВАТ Гомсельмаш 1469165 російських рублів

заборгованості за період з 20.12.2014 року по 10.03.2015 року, а також на користь

республіканського бюджету судовий збір в розмірі 15289558 білоруських рублів,

що на дату винесення рішення еквівалентно 57648,59 російських рублів. Рішення

вступило в законну силу 31.12.2015 року, однак не виконувалось на території

Республіки Білорусь, оскільки боржник розташований на території України в с.

Степове Новоград-Волинського району Житомирської області.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що

клопотання ВАТ Гомсельмаш про визнання та надання дозволу на виконання на

території України рішення іноземного суду від 08.12.2015 року про стягнення з

Товариства на його користь грошової заборгованості, підлягає задоволенню,

оскільки підстав для відмови у його задоволенні, передбачених ст. 396 ЦПК

України, судом не встановлено.

Проаналізувавши вище наведені правові норми національного законодавства

судом встановлено, що визнання та виконання рішення іноземного суду

передбачено Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних,

сімейних та кримінальних справах, укладеною державами-членами Співдружності

Незалежних Держав у м. Мінську 22.01.1993 р. і ратифікованого Верховною

радою України 10.11.1994 року, а відтак клопотання ВАТ Гомсельмаш про

примусове виконання вказаного рішення підлягає задоволенню.

Завдання:

1. Висвітлити особливості визнання та виконання іноземних арбітражних

рішень в Україні.

2. Дослідити виникнення та розвиток підходу про примусове виконання

іноземних арбітражних рішень.

3. Визначити особливості примусового виконання іноземних арбітражних

рішень в Україні.

4. Окреслити наявні проблеми визнання та виконання іноземних арбітражних

рішень та запропонувати шляхи їх усунення.

Анотація змісту: слухачі аналізують основні підстави виникнення проблем із

виконанням іноземних арбітражних рішень, що підлягають примусовому

виконанню.

Ключові слова: визнання іноземних арбітражних рішень, міжнародний договір,

взаємність, юрисдикція, ухвала суду, проблеми виконання.

Перелік технологій прийняття рішень: теоретико-прогностичний метод,

формально-логічний метод, метод аналізу.



- аналізувати наявні сучасні теорії та концептуальні підходи до вирішення

справ за клопотаннями про примусове визнання та виконання іноземних

арбітражних;

- досліджувати окремі правові ситуації, що виникають при розгляді клопотань

про надання дозволу на примусове виконання іноземних арбітражних рішень;




- процедурні питання визнання та виконання іноземних арбітражних рішень;

- особливості постановлення ухвали про визнання та виконання іноземних




обраної теми;


Кейс 4. «Скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу

національним судом»

Мета: дослідити правові засади та процедурні особливості скасування рішень

міжнародного комерційного арбітражу національним судом.

Опис ситуації: До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява

Фірми S.C.AGRA CONSULT S.R.L. про скасування рішення Міжнародного

комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України

(МКАС при ТПП України) від 24 вересня 2013 року у справі АС №111р/2013 за

позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 (Україна) до Фірми S.C.AGRA

CONSULT S.R.L. про стягнення 33000 Євро вартості поставленого, але не

оплаченого товару, а також витрат по сплаті арбітражного збору.

Клопотання обґрунтовано тим, що рішенням МКАС при ТПП України у справі

АС №111р/2013 р. від 24 вересня 2013 року було стягнуто з Фірми S.C.AGRA

CONSULT S.R.L. на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошові

кошти в сумі 35311,99 Євро.

Проте, вказане рішення підлягає скасуванню, оскільки арбітражне

застереження, на підставі якого МКАС при ТПП України розглянув спір між

сторонами та ухвалив рішення у справі, міститься в контракті, який є

неукладеним.

Судом встановлено, що 15 квітня 2012 року між Приватним підприємцем

ОСОБА_1 та Фірмою S.C.AGRA CONSULT S.R.L. було укладено контракт №1

щодо поставки продукції, згідно з п.9.1 якого будь-який спір, який виникає у

зв'язку з невиконанням даного договору підлягає передачі на розгляд і

остаточному вирішенню в Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП

України. Сторони погодилися з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору

будуть застосовуватися Регламент Міжнародного комерційного суду при ТПП

України. Правом, яке регулює даний договір, являється матеріальне право

України. Арбітражний суд складається із одного арбітра. Місце проведення

арбітражного суду - м. Київ, Україна. Мова арбітражного розгляду - російська.

Таким чином, Фірмою S.C.AGRA CONSULT S.R.L. було надано згоду на

вирішення справи МКАС при ТПП України.

24 вересня 2013 року Міжнародним комерційним арбітражним судом при

Торгово-промисловій палаті України ухвалено рішення, відповідно до якого

стягнуто з Фірми S.C.AGRA CONSULT S.R.L. на користь приватного підприємця

ОСОБА_1 33000 Євро боргу за отриманий товар, а також 2311,99 Євро у

відшкодування арбітражних витрат, а всього 35311 Євро 99 центів.

Спір розглядався у відповідності до чинного законодавства України, що

відповідає вимогам ст. 28 ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж», ст. 14

Регламенту та не суперечить арбітражному застереженню, викладеному в п.9.1

вказаного контракту.

Отже, доводи заявника відносно підстав скасування рішення МКАС позбавлені

юридичного обґрунтування.

За викладених обставин суд вважає, що при розгляді справи, МКАС керувався

діючим законодавством України, зокрема Законом «Про Міжнародний

комерційний арбітраж», регламентом МКАС; при цьому не було порушено

закону, ухвалене рішення відповідає вимогам закону; підстав, передбачених

законом для його скасування не встановлено, а тому подане клопотання не

підлягає задоволенню.

Завдання:

1. Проаналізуйте підстави для скасування рішень міжнародного комерційного

арбітражу національним судом.

2. Проаналізуйте Узагальнення практики розгляду судами справ про

оспорювання рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду України при

Торгово-промисловій палаті України та розгляду заяв про їх визнання і примусове

виконання, прийняте до відома Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого

суду України (ВССУ) з розгляду цивільних і кримінальних справ №11 від

11.12.2015 р.

Анотація змісту: слухачі аналізують практику розгляду судами справ про

скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу.

Ключові слова: скасування іноземних арбітражних рішень, ухвала суду.

Перелік технологій прийняття рішень: прогностичний метод, формально-

логічний метод, метод аналізу.



- аналізувати норми чинного міжнародного і національного законодавства щодо

підстав скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу;

- аналізувати окремі правові ситуації, що виникають при розгляді клопотань

про рішень міжнародного комерційного арбітражу;




- підстави для скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу,

встановлені ст. 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та

порядок їх застосування;

- процедурні питання скасування рішень міжнародного комерційного

арбітражу;

- особливості постановлення ухвали про скасування рішень міжнародного

комерційного арбітражу.


- роботи із Єдиним державним реєстром судових рішень щодо пошуку рішень

за окресленою проблематикою, їх систематизацією та аналізуванням;

- застосування положень чинного міжнародного і національного законодавства

щодо підстав скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу;

- формування та аргументації власної точки зору на проблематику скасування

рішень міжнародного комерційного арбітражу.

Тема 4 . Визнання та виконання судових рішень в Європейському Союзі

(лекції – 2 години, практичні заняття – 2 години)

1. Загальна характеристика порядку визнання та виконання судових рішень

іноземних судів в ЄС

2. Становлення інституту визнання та виконання судових рішень іноземних

судів в ЄС

3. Взаємодія європейського та національного законодавства у регулюванні

відносин визнання та виконання судових рішень держав-членів

4. Загальний порядок визнання та виконання судових рішень в ЄС

5. Спрощений порядок визнання та виконання судових рішень в ЄС в справах

щодо незаперечних вимог

Кейси за Темою 4.

Кейс 1. «Стягнення боргів в справі транскордонного характеру»

Мета: проаналізувати чинне європейське законодавство щодо регулювання

процедури стягнення боргів та виконання ухваленого рішення, розкрити зміст

безспірної вимоги у виконанні рішень судів держав-членів ЄС.


Компанія Best Italian Coffee, зареєстрована згідно із італійським

законодавством і з основним місцем бізнесу в Генуї, продала кавоварку пану

Естебану Moлінеро Фернандесу, іспанському громадянинові, що проживає в

Ніцці (Франція), де він працює в пляжному будинку кави. Продана кавоварка була

доставлена в травні 2016 року, рахунок за неї склав 9 тисяч 214 євро. Г-н

Moлінеро Фернандес зробив перший внесок в оплату в розмірі 7 тисяч 500 євро

під час здійснення замовлення, а в подальшому, незважаючи на два письмових

нагадування від продавця Best Italian Coffee, він не сплатив частину, що

залишилася від ціни товару.

За дорученням Best Italian Coffee французький адвокат порушив розгляд

справи в суді першої інстанції Ніцци, з проханням видачі судового рішення і

зобов'язати пана Фернандеса сплатити 1 тис 714 євро, що залишилися за

кавоварку, а також відсотки за несвоєчасну оплату і судові витрати. Документ про

порушення провадження у справі було доставлено 30 червня 2016 року до кав'ярні

пана Moлінеро Фернандеса, хоча його юридична адреса знаходиться в іншому

місці. Виконавець вручив судові документи особі, яка іноді працює на пана

Фернандеса під час курортного сезону, відповідно до статті 654-2 французького

Цивільного процесуального кодексу. Слухання справи було призначено на 21

липня 2016 року.

Судове повідомлення містить обмежену інформацію про характер позовних

вимог, а також про їх розмір та зміст, оскільки додаток до нього є стандартною

формою з вказівками про те, як відповідсти проти позову і які наслідки не явки до

суду.

Особа, якій судовий виконавець вручив повідомлення 30 червня 2016 року 1

липня пішла у відпустку і забула повідомити пана Фернандеса про документи. І

зробив це лише тільки після того, як він повернувся на роботу з відпустки 28

липня.

В результаті пан Молінеро Фернандес не з'явився у судове засідання, а також

не був представлений адвокатом. Після розгляду матеріалів справи суд зобов’язав

пана Фернандеса сплатити 1 тисячу 714 євро разом з відсотками за прострочення

оплати та судові витрати.

Адвокат, що представляв інтереси італійської кавової компанії, повідомив, що

пан Фернандес ймовірно переїхав з Франції та, згідно слів сусідів, відкрив нову

кав'ярню в Жироні (Іспанія).

Завдання:

1. Чи може Компанія Best Italian Coffee використати Регламент (ЕC)

№ 805/2004 про Європеиськии виконавчии лист щодо незаперечних вимог, щоб

повернути борг? Чи повинен боржник в такій справі бути споживачем і як

визначити це відповідно до європейського законодавства?

2. Які встановлені мінімальні вимоги до судового рішення, яке має бути

сертифіковане як Європеиськии виконавчии лист?

3. Які є можливості захисту інтересів пана Молінеро Фернандеса в цій справі?

Які вимоги до вручення судових документів закріплені в європейському

законодавстві?

4. Чи може бути на місці суб’єктів даного спору громадянин України або

українська компанія? Які є особливості участі осіб з третіх держав у процедурі

видачі Європейського виконавчого листа?

Анотація змісту: розглянуто питання застосування Європейського

виконавчого листа у справах транскордонного характеру, що розягладяюьтся

судами держав-членів ЄС.

Ключові слова: транскордонне виконання судових рішень, судове рішення,

відмова у визнанні та виконання рішення у транскордонній справі.






- аналізувати доктринальні засади щодо визначення тезспірних вимог,

сертифікації рішення як Європейського виконавчого листа, а також вимог щодо

його виконання;


сертифікації та виконання Європейського виконавчого листа;

- користуватися нормами європейського та національного законодавства

держави-члена виконання;

- аналізувати судову практику з розгляду справ транскордонного характеру

про стягнення боргів в ЄС;


- загальні засади спрощеної процедури визнання та виконання судових рішень

в державах-членах ЄС;

- підстави для сертифікації судового рішення як Європейського виконавчого

листа;

- процедуру виконання Європейського виконавчого листа.







Кейс 2. «Оскарження та перегляд Європейського виконавчого листа»

Мета: проаналізувати чинне європейське законодавство щодо відмови у

виконанні та оскарженні Європейського виконавчого листа, увахленого судом

держави-члена, в державі-виконання члені ЄС.


Imtech Marine за договорам надавав різні послуги для Radio Hellenic, за які

останній повністю не розрахувався, незважаючи на численні офіційні

повідомлення. Imtech Marine звернувся до Комерційного суду м. Антверпен з

вимогою про стягнення 23 тисяч 506 євро 99 центів, штрафу в розмірі 10% і

відсотків за річною ставкою 12% за несвоєчасну оплату 25 березня 2013 р. У своїй

заяві він просив виплатити належну йому суму боргу, а також сертифікувати

рішення як Європейський виконавчий лист для приведення у виконання на

підставі Регламенту № 805/2004.

Рішенням від 5 червня 2013 р. суд визнав заяву Imtech Marine прийнятною і

задовольнив частково: Radio Hellenic було наказано виплатити 23 тисячі 506 євро

99 центів суми боргу, штраф в розмірі 10% і пеню. Проте, суд відмовився

сертифікувати це рішення як Європейський виконавчий лист за відсутності

відповідного національного бельгійського законодавства.

3 вересня 2013 р. Imtech Marine оскаржив це рішення, стверджуючи, що судове

рішення повинно бути сертифіковане як Європейський виконавчий лист

відповідно до Регламенту № 805/2004.

Апеляційний суд, розглядаючи дану справу, зазначив, що існує певний спір

щодо того, чи відповідає бельгійське законодавство тим вимогам, які викладені у

статті 19 Регламенту № 805/2004 і чи може суд сертифікувати рішення як

Європейський виконавчий лист.

Завдання:

1. Чи може суд відмовити у застосуванні Регламенту № 805/2004 і

сертифікувати рішення як Європейський виконавчий лист? Що означає процедура

ухвалення рішення in absentia і які її наслідки?

2. Які вимоги щодо оскарження ухваленого судового рішення та гарантій прав

боржника, передбачені процедурою видачі Європейського виконавчого листа? Які

є процедури оскарження судового рішення боржником, що гарантує його право на

організацію свого захисту, в національному законодавстві держав-членів ЄС?

3. Чи може бути на місці суб’єктів даного спору громадянин України або

українська компанія? Чи передбачено в українському законодавстві відповідна

процедура оскарження ухваленого судового рішення боржником, що гарантує

можливість сертифікації рішення як Європейського виконавчого листа?

Анотація змісту: розглянуто питання застосування Європейського виконавчого

листа у справах транскордонного характеру, що розягладяюьтся судами держав-

членів ЄС.

Ключові слова: транскордонне виконання судових рішень, судове рішення,

відмова у визнанні та виконання рішення у транскордонній справі.











- користуватися нормами європейського та національного законодавства держави-

члена виконання;

- аналізувати судову практику з розгляду справ транскордонного характеру про

стягнення боргів в ЄС;


- загальні засади спрощеної процедури визнання та виконання судових рішень в

державах-членах ЄС;


листа;








Кейс 4. “Виконання рішення в справі транскордонного характеру”

Мета: проаналізувати чинне європейське законодавство щодо визнання та

виконання судового рішення, увахленого судом третьої держави, в державі-

виконання члені ЄС.


4 травня 1999 р. заявник, пан Петеріс Авотінс, та F.H. Ltd., комерційна

компанія, зареєстрована відповідно до кіпрського законодавства, підписали у

нотаріуса заяву, в якій визнав, що отримав 100 тисяч доларів США від FH Ltd. і

зобов'язався виплатити цю суму з відсотками до 30 червня 1999 р. Документ

також містить вибір законодавства та юрисдикції, відповідно до якого "в усіх

відношеннях" повинно бути застосоване кіпрське законодавство і кіпрські суди

невиключної юрисдикцією для розгляду будь-яких спорів, що випливають з

нього. У документі було також зазначено адресу пана Авотінса.

У 2003 р. F.H. Ltd. подало заяву до районного суду м. Лімасол про повернення

взятого боргу, а також відсотків за прострочення оплати. Пан Авотінс

стверджував, що він вже погасив борг материнській компанії, але на

підствердження не надав жодних доказів.

Суд 27 червня 2003 р. видав судові документи для вручення боржникові за

адресою, вказаною в документі. Але боржник заявив, що цю адресу він вказав

просто в договорі, тоді як там не проживає і документи отримати не може.

Незважаючи на те, що документи були надіслані і вручені, заявник в подальшому

стверджував, що він їх не отримував.

Оскільки заявник не з'явився, Лімассолський районний суд виніс рішення за

його відсутності 24 травня 2004 р. і зобов'язав його виплатити заявникові 100 000

доларів США або еквівалент в кіпрських фунтах, а також відсотки за річною

ставкою 10% від зазначеної суми від 30 червня 1999 р. і до дня сплати боргу.

Заявнику також було наказано сплатити судові витрати. Згідно з рішенням,

остаточний варіант якого був складений 3 червня 2004 р., заявника було

належним чином повідомлено про судове засідання, але він не був присутній на

ньому.

22 лютого 2005 р. F.H. Ltd. звернулась до суду м. Рига з вимогою про визнання

та виконання ухваленого рішення суду. Пан Авотінс виступив проти,

стверджуючи про те, що він (по-перше) не отримав вручений йому документ про

відкриття провадження у справі, що унеможливило організацію його захисту; а

також (по-друге) a judgment had to be enforceable in the State of origin in order to be

enforceable in the Member State addressed, тоді як в даному випадку заявник надав

латвійському суду тільки текст рішення кіпрського суду, а не документа,

визначеного у Додатку V до Регламенту № 44/2001, це рішення кіпрського суду

не містило жодних посилань на те, що воно могло бути виконане або забезпечене,

а також заявник не надав жодних доказів про те, що рішення від 24 травня 2004

року було надано виконавчої сили на Кіпрі. З урахуванням всіх цих обставин,

заявник стверджував, що рішення не може бути визнаним і виконаним в Латвії.

Завдання:

1. Чи може суд відмовити у визнанні та виконанні рішення кіпрського суду в

даній справі на зазначених підставах? Проаналізуйте підстави і умови відмови у

визнанні та виконанні судового рішення, ухваленого судом іншої держави у

державі-виконання.

2. Який порядок повідомлення учасників транскордонного цивільного процесу?

Яке значення має належне повідомлення відповідача у справі та надання йому

права на організацію свого захисту?

3. Чи було б визнано і виконано рішення кіпрського суду якщо замість пана

Авотінса, громадянина Латвії, у справі був би пан Шевченко, громадянин

України? Які підстави передбачено в українському законодавстві для відмови у

визнанні та виконанні рішення суду іноземної держави?

Анотація змісту: розглянуто питання визнання та виконання судового рішення

в іншій державі-члені ЄС.

Ключові слова: транскордонне визнання та виконання судових рішень, судове

рішення, відмова у визнанні та виконання рішення у транскордонній справі.











- користуватися нормами європейського та національного законодавства

держави-члена виконання;

- аналізувати судову практику з розгляду справ транскордонного характеру про

стягнення боргів в ЄС;


- загальні засади спрощеної процедури визнання та виконання судових рішень в

державах-членах ЄС;


листа;








6. ПОТОЧНИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Оцінювання знань студентів із “Визнання та виконання рішень іноземних

судів та міжнародного комерційного арбітражу” здійснюється на основі

результатів поточного контролю (ПК).

Об’єктами ПК знань студентів із “Визнання та виконання рішень іноземних

судів та міжнародного комерційного арбітражу” є:

– успішність на практичних заняттях;

– результати контрольних заходів (тестування, опитування тощо).

Перелік тестів, питань, завдань та критерії оцінювання визначаються

кафедрою і доводяться до відома студентів на початку навчального року.

Оцінювання результатів ПК здійснюється викладачем у процесі вивчення

певної частини навчальної дисципліни (теми, змістового модуля тощо).

Компонентами оцінювання поточного контролю є:

- рівень знань за результатами практичних занять та самостійної роботи;

- виконання контрольних завдань (відповідно до робочої навчальної

програми).

Підсумковий бал за результатами ПК визначається під час останнього

практичного заняття.

Загальна максимальна кількість балів за ПК складає 40 балів (наказ ректора №

127 від 26.06.2015 р.).

Стандартна система ПК. Навчальна дисципліна “Визнання та виконання

рішень іноземних судів та міжнародного комерційного арбітражу” структурується

на два змістові модулі.

Кожен модуль оцінюється максимум у 20 балів за наступною шкалою

відповідності:

Оцінка Діапазон балів

2 0-4

3 6-8

4 10-14

5 16-20

7. ПІДСУМКОВЕ ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ ЗНАНЬ

Підсумкове оцінювання рівня знань студентів здійснюється на основі

результатів ПК та підсумкового контролю знань студентів (ПКЗ) за 100-бальною

шкалою. Результати ПК оцінюються в діапазоні від 0 до 40 балів; питання, що

виносяться на ПКЗ, – від 0 до 60 балів (наказ ректора № 127 від 26.06.2015 р.).

Підсумковий контроль знань студентів проводиться у формі заліку

Конкретний перелік питань та завдань, що охоплюють увесь зміст

навчальної дисципліни, визначається кафедрою і доводиться до відома студентів

на початку навчального року. До екзаменаційного білета включаються, як

правило, три питання.

До відомості обліку підсумкової успішності заносяться сумарні результати

ПК та ПКЗ у балах.

Підсумкова оцінка з навчальної дисципліни виставляється в залікову

книжку відповідно до шкали, як показано нижче.

Oцінк

а

за

шкало

ю

ЕСТS

Визначення

Оцінк

а

за

націон

ально

ю

шкало

ю

Оцінка за

100-

бальною

шкалою,

що

використ

овується

в НУ

“ЮАУ”

1 2 3 4 А Відмінно – відмінне

виконання, лише з

незначною кількістю

помилок

5 90-100

В Дуже добре – вище

середнього рівня з

кількома помилками

4 80-89

C Добре – у цілому

правильна

робота з певною

кількістю незначних

помилок

4 75-79

D Задовільно – непогано,

але зі значною

кількістю недоліків

3

70-74

Е Достатньо – виконання

задовольняє мінімальні

критерії

60-69

FХ Незадовільно –

потрібно попрацювати

перед тим, як

перескласти

2

20-59

F Незадовільно –

необхідна серйозна

подальша робота,

обов’яз-ковий

повторний курс

1-19

Documents

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені …nulau.edu.ua › materials › files › civil_process › 0089 › 01.pdf · Завдання до