«СУДОВИЙ ЗАХИСТ ПРИРОДНОГО ДОВКІЛЛЯ ТА …epl.org.ua/wp-content/uploads/2019/12/Zbirnik_Eko_forum.pdf · І. В. Пивовар – науковий

Міжнародний судовий форум

«СУДОВИЙ ЗАХИСТ ПРИРОДНОГО ДОВКІЛЛЯ ТА ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ»

(м. Київ, 7 листопада 2019 року)

ЗБІРНИК МАТЕРІАЛІВ

Київ – 2019

УДК 347.99:349.6(477)(063) С89

Редакційна колегія:Н. В. Коваленко – суддя Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді, доктор юридичних наук–головаредакційноїколегії;А. І. Рибачук–секретарсудовоїпалатизрозглядусправщодозахистусоціальнихправКасаційногоадміні-стративногосудуускладіВерховногоСуду;В. М. Кравчук – суддя Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді, Президент Громадської організації«АсоціаціярозвиткусуддівськогосамоврядуванняУкраїни»,докторюридичнихнаук;І. В. Пивовар – науковий консультант відділу забезпечення роботи секретаря та суддів судової палати зрозглядусправщодозахистусоціальнихсправВерховногоСуду,кандидатюридичнихнаук.

Міжнародний судовий форум : «Судовий захист природного довкілля та екологічних прав» (м.Київ,7листопада2019року):Збірникматеріалів.—Київ,2019.—192с.

ISBN978-966-916-971-6

ЗбірникпрацьдрукуєтьсязаматеріаламиМіжнародногосудовогофоруму«Судовийзахистприрод-ногодовкіллятаекологічнихправ».Дослідженосучаснітенденціїсудовогорозглядусправ,щостосу-ються захисту довкілля. Визначено пріоритетні напрями подальшого вдосконалення процесуальногозаконодавствазадляподальшогоудосконаленнямеханізмусудовогозахиступравтаінтересівособизпитаньдовкіллявумовахреалізаціїУкраїноюєвропейськихієвроатлантичнихпрагнень.

Видання розраховане на суддів, науковців, адвокатів, працівників контролюючих та іншихдержавних органів, а також усіх тих, хто цікавиться проблематикою судового захисту природногодовкіллятаекологічнихправ.

УДК347.99:349.6(477)(063)

КасаційнийадміністративнийсудускладіВерховногоСудуненесевідповідальностізазмістцієїпублікації.Погляди,висловленіуційпублікації,відображаютьособистуточкузоруавторівінеєофіційноюпозицієюКасаційногоадміністративногосудуускладіВерховногоСуду.

©ВерховнийСуд,2019 ©Колективавторів,2019

С89

3

ЗМІСТЗМІСТ

ЗМІСТ

ВітальнесловоголовиКАСВСМихайлаСмоковича 6

Вітальнесловосекретарясудовоїпалатизрозглядусправ щодозахистусоціальнихправКасаційногоадміністративногосуду вскладіВерховногоСудуАндріяРибачука 11

Секція І Ефективність правосуддя в екологічних справахЄлизаветаАлексєєва

Правогромадськостіназверненнядосудуусправах пропорушеннявимогприродоохоронногозаконодавства 13

НаталіяАнічкіна,КирилоСазоновДоступгромадськостідоправосуддя 19

КарінаБілоус,ОлександрБогданісРебусОВД,абоякгромадськостіспроститидоступ доправосуддядлязахистуекологічнихправ 22

ОлегГлуханчукОкреміаспектидоступугромадськості доправосуддязпитаньдовкілля 25

ЯнушДрахалОхоронанавколишньогоприродногосередовищаумежах господарськогосудочинства:досвідадміністративнихсудів 30

АндрійЗадорожнийОрганізаційно-правовиймеханізмзахистудовкілля якскладованаціональноїбезпековоїполітикиУкраїни 32

ЛарисаЗуєваРольтазавданняадміністративноїюстиціїуформуванні механізмівсудовогозахиступрирозглядіекологічнихсправ 38

МаріяКрасноваСудоведослідженнямеханізмівреалізаціїекологічнихправ громадянякефективнагарантіяїхньогозахисту 51

ЮліяКрасноваПроблемизабезпеченняправанаекологічнубезпеку внаціональнихсудахУкраїниташляхиїхвирішення 55

4

Міжнародний судовий форум «Судовий захист природного довкілля та екологічних прав»

АндрійЛанкевичПравогромадськихорганізаційнапредставництво всудіекологічнихінтересівсуспільствазметоюзахисту порушенихекологічнихправлюдинитагромадянина 61

ЮліяЛегезаЗабезпеченнядоступудоекологічноїінформації 67

ОльгаМелень-ЗабрамнаЧиможутьсудизахиститиекологічніправа танавколишнєсередовище? 71

ВолодимирНосікПроблемидоступудоправосуддяузахистіправа набезпечнедляжиттяіздоров’ядовкіллявУкраїні 76

ГаннаПроскураДоступдоекологічноїінформації:судовапрактика Європейськогосудузправлюдини 82

СвітланаСемяністаРеалізаціяправанапублічнуінформаціюпростан довкілляякскладникнаціональноїбезпекиУкраїни 88

ТетянаСтрелецьСудовапрактикаусправахзіспорів,щовиникаютьувідносинах іззабезпеченнядоступудоекологічноїінформації 91

СофіяШутякЗабезпеченняпозовуусправах,щостосуютьсязахистудовкілля 97

Секція ІІ Аналіз судової національної практики в екологічних спорахЄлизаветаАлексєєва

ЗастосуваннянаціональнимисудамиположеньОрхуськоїконвенції усправах,щостосуютьсяпроцедуриоцінкивпливунадовкілля 104

ЯнБерназюкОсобливостірозглядуспорівщодофункціонування національнихприроднихпарків 110

АльбертЄзеровСудовеоскарженняадміністративнихактів провнесеннязміндоперелікувидівтварин, щозаносятьсядоЧервоноїкнигиУкраїни 118

5

ЗМІСТЗМІСТ

НаталіяКоваленкоПрезентація«ДайджеступрактикиВерховногоСудувспорах, щовиникаютьусферізахиступриродногодовкіллятаекологічнихправ» 127

НаталіяКуцьЗахистдикихтварин,щоутримуютьсявневолі,віджорстокого поводження:аналізсудовоїпрактикиадміністративнихсудів 136

В’ячеславОлещенкоЗбереженняприродногорізноманіттятаспеціальне використанняприроднихресурсівулісовомугосподарстві: сутністьтапроблемисудовоїпрактики 139

ІннаПоліщукМіжнародно-правовіаспектисудовогозахисту екологічнихправгромадян 145

ВікторСизоненкоЕкологічнийконтрольупортах.Нормативнийтасудовийаспект 150

ВіталійУркевичВикористанняекспертнихзнаньвекологічнихспорах вУкраїнітаокремихкраїнах-членахЄС 154

СофіяШутякСудовийзахистприродоохороннихтериторій. Рольстратегічноїекологічноїоцінки 158

Секція ІІІ Практика міжнародних юрисдикційних органів – зв'язок довкілля і прав людиниОлександрБазов

Деякіпитанняміжнародно-правовоївідповідальності усферінавколишньогоприродногосередовища 164

ГалинаБалюкВпливміжнародногодосвідунавирішення проблемсудовогозахистуекологічнихправгромадянвУкраїні 172

МаринаМедведєваМіжамериканськасистемазахиступраванабезпечнедовкілля 178

ОлександрПоліводськийПринциплегітимнихочікуваньвекологічнихіземельнихспорах.ПрактикаЄвропейськогосудузправлюдинитасудівУкраїни:проблемизастосуванняішляхивирішення 184

6


ВІТАЛЬНЕ СЛОВО ГОЛОВИ КАС ВС МИХАЙЛА СМОКОВИЧА

Шановні учасники форуму!Шановні пані та панове!

ВітаювасізвідкриттямМіжнародногосудовогофоруму«Судовийзахистприродногодовкіллятаекологічнихправ»!

Хочу із задоволенням привітати на Форумі наших колег з Австрії,Китаю, Польщі, суддів Верховного Суду, апеляційних та окружних судів;членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді; представни-ківНаціональноїакадеміїправовихнаукУкраїни, ІнститутузаконодавстваВерховноїРадиУкраїни,КиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченка, Львівського національного університету імені Івана Франка,Національногоавіаційногоуніверситету,Національногоуніверситетубіоре-сурсівіприродокористуванняУкраїни,Національноготехнічногоуніверси-тету«Дніпровськаполітехніка»,ЧернівецькогонаціональногоуніверситетуіменіЮрія Федьковича, Інституту держави і права ім. В.М. Корецького, атакожпредставниківдержавнихорганівтагромадськихорганізацій.

Висловлюю велику подяку нашим партнерам: проєкту ЄвропейськогоСоюзу «ПРАВО-Justice», Міжнародній благодійній організації «Екологія-Право-Людина»таВсеукраїнськійгромадськійорганізації«Асоціаціяправ-никівУкраїни».

Нині ми маємо унікальну можливість обговорити з українською таміжнародноюспільнотоютакуактуальнутему,якзахистекологічнихправлюдинийохорониприродногодовкілля.

ХХІстоліттядлянашоїпланетизагаломтаУкраїнизокремаєнелишестоліттямінформатизаціїтананотехнологій,айстоліттямновихвикликів,пов’язанихзізменшенням,атойповнимзникненнямприроднихресурсів,проблемамиекологізації.

ОсновнийЗаконУкраїниправонабезпечнедляжиттяіздоров’ядовкіллята відшкодування завданої порушенням цього права шкоди визначає якоднезосновнихконституційнихправлюдиниігромадянина.

Уцьомуконтекстісередвидівюридичноїпрактичноїдіяльностісудовапрактика є особливоюформою і системою дій з охорони і захисту прав,свободізаконнихінтересівособи,щомаютьюридичнінаслідки,зокремавекологічнійсфері.

7

Вітальне слово голови КАС ВС Михайла Смоковича

Водночас напрями і зміст законодавчого регулювання екологічнихвідносинохоплюютьекологічніінтересиякгромадян,такідержави,визна-чаютьекологічніправатаекологічніобов’язкивсіхосіб,щомаютьстосу-нокдоприродокористування,організаціїтаздійсненняуправліннявгалузіохоронидовкілля,здійсненнязаходівзохоронитараціональноговикори-стання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки у процесівиробничоїтаіншоїгосподарськоїдіяльності.

Ратифікація Україною 17 червня 1997 р. Конвенції про захист правлюдинитаосновнихсвободсталавідправноюточкоюдляфундаменталь-ногозахистувсьогокомплексуправісвободлюдини,їїзаконнихінтересівіпотреб.

Право на сприятливе навколишнє середовище визнається одним зосновнихправлюдини,протецеправоотрималовизнаннятабулозакрі-пленолишенагалузевомурівні.ТомуУкраїнапідтвердилапонад40міжна-роднихприродоохороннихконвенційглобальногойрегіональногозначення.

Прицьомуосновнимміжнароднимактом,якийповиненсприятизахи-сту права кожної людини жити в навколишньому середовищі, сприятли-вомудляїїздоров’ятадобробуту,гарантуватидоступдоінформації,участьгромадськостівпроцесіприйняттярішеньідоступдоправосуддявеколо-гічнихсправах,єОрхуськаконвенція,якуУкраїнаратифікувалаЗакономвід6липня1999року№832-XIV.ПоложенняКонвенціїєнормамипрямоїдії,анаціональнезаконодавствощодопроцедур імеханізмівсудовогозахиступорушенихекологічнихправтаінтересівможеїхконкретизувати.

МетоюпроведенняцьогоФорумуєзабезпеченняефективностіправо-суддятавдосконаленнязастосуванняміжнародноїпрактикивекологічнихсправах.

Нажаль,екологічніпроблемивУкраїніє,а,відповідно,єісудовіспоривційсфері.

Аналіз судової практики щодо екологічних спорів дає підстави гово-рити, що нині порушення екологічних прав, свобод та інтересів відбува-ютьсямайже в усіх сферах відносин об’єктів навколишнього природногосередовища:

–охорониатмосферногоповітря;–збереження,використаннявод,відтворенняводнихресурсів,охорони

водвідзабруднення;– володіння, користування та розпоряджання лісами, забезпечення їх

охоронитавідтворення;

8


–використаннятавідтвореннярослинноготатваринногосвіту;– утворення, збирання та утилізації, знешкодження і захоронення

відходів;–охоронийвикористаннятериторій таоб’єктівприродно-заповідного

фонду;– у відносинах, що мають виключно владно-управлінську природу,

зокремаусферах:–екологічноїекспертизи;–забезпеченнядоступудоекологічноїінформації;–проведенняекологічнихперевірокконтролюючиморганом.Неможунезвернутиувагунаособливонебезпечнуситуаціюзприрод-

нимдовкіллям,яканинісклаласянаокупованихтериторіяхСходуУкраїни,дезавданошкодифактичновсімкомпонентамнавколишньогосередовищацьогорегіону, забрудненоповітря, ґрунт, воду, пошкодженовеликуплощуземлі,знищенорослинність.

Крімтого,вУкраїнівідсутнійпрогресунапрямкуповодженнязвідхо-дами,щопризводитьдосміттєвої кризи.Такожнаразіна законодавчомурівні не врегульованопитаннявидобутку бурштинув нашій країні, а йогонесанкціонований видобуток призводить до знищення лісів та пошко-дженняґрунту.Незаконнавирубкалісівєщеоднієюекологічноюпробле-мою, і вона найбільш актуальна в Карпатах. Не менш небезпечним длядовкілляєзабрудненняповітрячерезторф’яніпожежі.

Згаданедоситьчіткодемонструєактуальністьінагальністьпроведеннятаких,якцей,заходівзаучастюпредставниківсудовоїсистеми,державнихорганів,адвокатськогокорпусу, громадськихорганізацій,експертів-еколо-гів,науковців.

УКасаційномуадміністративномусудіускладіВерховногоСудурозв’я-заннясудових спорів у сфері захисту екологічнихправлюдини і охоронидовкілляналежитьдоповноваженьсудовоїпалатизрозглядусправщодозахистусоціальнихправ.

Угрудні2017рокусудовапалатарозпочаласвоюроботувкількості9-тисуддів.З20травня2019рокусудовапалатапоповниласяшістьмасуддями,інасьогоднідоїїскладувходять15висококваліфікованихсуддів,більшістьізякихмаютьнауковийступінькандидатачидоктораюридичнихнаук.

Незважаючи на надмірне навантаження суддів цієї палати, резуль-тативність їхньої роботиперебуваєнависокомурівні.Неменшрезульта-тивною є робота працівників секретаріату, які здійснюють організаційне

9

Вітальне слово голови КАС ВС Михайла Смоковича

забезпеченнясудовогопроцесудляякісногойефективногорозглядусправсуддямицієїсудовоїпалати.

Від початку діяльності Верховного Суду до 30 жовтня 2019 року доКасаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшло 107893справитаматеріали,зяких41483(38%)справиіматеріалинадійшлинарозглядсуддівсудовоїпалатизрозглядусправщодозахистусоціальнихправ.Усередньомунакожногосуддюцієїпалатидотравняцьогорокуприпа-дало4034справитаматеріали,астаномнажовтень–750справіматеріалів.

З1січнядо30жовтня2019рокунарозглядісуддівсудовоїпалатипере-бувала351справатаматеріализприводуохоронинавколишньогоприрод-ногосередовища,зякиху2019роцінадійшло152такихсправитаматеріалитарозглянутозацейперіод120справіматеріалів.

Вартонаголосити,щодеякісправималиширокийсуспільнийрезонанс,аїхрозглядсупроводжувавсявеликоюкількістювільнихслухачів.

Васпектіімплементаціїкращихєвропейськихісвітовихстандартівуційсфері,атакожзадляпошукуновихшляхівудосконаленнясудовоїдіяльно-стієпотребаналагодженняефективноївзаємодіїтатворчоїспівпраціпред-ставниківюридичноїнаукиіпрактики.

УмежахцьогоФорумупропонуємодослідитипитаннясудовогозахиступриродногодовкіллятаекологічнихправзатрьоматематичнимисекціями.

Упершійсекціїпропонуємообговорититакіпитання:а) забезпечення позову в справах, що стосуються захисту довкілля;

б) доступдоправосуддязпитаньдовкілля;в)забезпеченняправанаеколо-гічнубезпекувнаціональнихсудах.Оцінкавпливунадовкілля;г)доступдоекологічноїінформації:судовапрактика.

Другу секцію пропонуємо присвятити аналізу судової національноїпрактики в екологічних спорах та застосування національними судамиположеньОрхуськоїконвенції.

Умежах цієї секції пропонуємо обговорити питання судового захистуоб’єктів природно-заповідногофонду,щоохоплюєрослинний і твариннийсвіт, питання, що виникають у спорах із використання та охорони вод івідтворенняводнихресурсів,дослідитисудовупрактикувсправахзіспорів,щовиникаютьувідносинахусферіохорониатмосферногоповітря,атакожвисловитибаченнящодоперспективисудовихспорівчерезпризмустрате-гічноїекологічноїоцінки.

Утретійсекціїпропонуєморозглянутипрактикуміжнароднихюрисдик-ційнихорганівзпитаньприродногодовкілляіправлюдини.

10


Від цього Форуму очікуємо не лише обміну професійними думкамипронаявніпроблемищодопублічногоуправліннявекологічнійсфері,алейвиробленняспільнихпідходівстосовно їхрозв’язання,атакожпрактич-нихрекомендаційщодозаконодавчихзмін,формуванняєдиноїметодоло-гії застосування та використання норм екологічного й адміністративногопроцесуальногозаконодавствасуб’єктамиправа.

Насамкінецьдозвольтепобажатиплідногообмінудосвідомта ідеями,активноїучастівобговоренніпроблемнихпитань.

Успіхівусімінаснагипідчасроботифоруму!

11

Вітальне слово секретаря судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав...

ВІТАЛЬНЕ СЛОВО СЕКРЕТАРЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ З РОЗГЛЯДУ СПРАВ ЩОДО ЗАХИСТУ СОЦІАЛЬНИХ ПРАВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ В СКЛАДІ ВЕРХОВНОГО СУДУ АНДРІЯ РИБАЧУКА

Доброго дня, шановні пані та панове!

ВітаювасізпочаткомроботиМіжнародногосудовогофоруму,присвя-ченогозахистудовкіллятаекологічнихправ.

Упродовж усього періоду свого існування людство використовуєприродніресурси,змінюєприроднесередовищевідповіднодосвоїхпотреб.

Втручання людини в природні процеси заради досягнення певнихцілейпризводитьдоповногознищенняприроди.

УХХІстоліттіекологічніпроблеминабулиглобальногомасштабу.Збереження довкілля та створення повноцінного життєвого середо-

вищаєоднимзосновнихзавданьлюдства.Дляреалізаціїповиннобутидокладеновеликихзусиль,утомучисліз

бокусудовоїгілкивлади.Судовавладаповинназабезпечитиефективнесудочинствовсправах

щодозахистудовкіллятаекологічнихправ.У Касаційному адміністративному суді в складі Верховного Суду на

розгляді справ із приводу охорони навколишнього природного середо-вища, зокремащодозабезпеченняекологічної безпеки, в томучисліпідчас використання природних ресурсів, поводження з відходами, щодоособливоїохорониприроднихтериторійтаоб’єктів,визначенихзаконом,спеціалізуютьсясуддісудовоїпалатизрозглядусправщодозахистусоці-альнихправ.

У2019роцісуддіцієїсудовоїпалатирозглянули120справ,якістосу-ються охорони навколишнього природного середовища. Ці справирізнилися за суб’єктним складом, предметом спору та нормативнимрегулюванням.

Під час розгляду вказаних справ судді напрацювали певні підходидоїхвирішення,сформулюваливідповідніправовіпозиціїщодозастосу-ваннянормправа,якірегулюютьспірніправовідносини.

12


Водночаспідчасрозглядусправцієїкатегоріївиникаютьпевнітруд-нощіщодоправильногорозумінняролійзавданьадміністративноїюсти-ціїуформуваннімеханізмівсудовогозахистуекологічнихправ.

Нинішній форум – гарна нагода для того, щоб поділитися досвідом,обговоритипевніактуальніпроблеми,яківиникаютьуційсфері,таокрес-литишляхиїхрозв’язання.

Запрошуювсіхдоактивноїучастівроботіфоруму.Дякуюзаувагу!

13

Секція І Ефективність правосуддя в екологічних справах

Єлизавета Алексєєва,керівник, інформаційно-аналітичний відділМБО «Екологія-Право-Людина»

ПРАВО ГРОМАДСЬКОСТІ НА ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ У СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ПРИРОДООХОРОННОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Повітря,гориістепи,рікиіморя,рослиниітварининеєсуб’єктамиправа.Регулюватиправовівідносинизвикористаннятаохоронитакихоб’єктів,атакож здійснювати контроль за дотриманням природоохоронного зако-нодавства покликані органи публічної влади. Разом із тим і в Україні, і усвіті стан довкілля неухильно погіршується: щодня ми назавжди втрача-ємо декілька видів тваринного і рослинного світу, показники якості пові-тря іводизнижуються,наростаютьзагрози,пов’язані зі змінамиклімату,опустеленнямтазнелісненням.Самечерезцещеізсередини20-гостоліттяна національних і міжнародному рівнях усе більше уваги приділяєтьсяпитанню участі громадянського суспільства в забезпеченні дотриманняекологічногозаконодавства.

Документом,якийзакріпивчіткі зобов’язаннядержавусферідоступудоправосуддявекологічнихсправах,сталаКонвенціяЄЕКООНпродоступдоінформації,участьгромадськостівпроцесіприйняттярішеньтадоступдоправосуддязпитань,щостосуютьсядовкілля(Орхуськаконвенція)[1].Вона, визнаючи право на безпечне довкілля, гарантує так звані «проце-дурніекологічніправа»:правонадоступдоекологічної інформації,участьупроцесіприйняттяекологічноважливихрішень,а такожнаоскарженняпорушень таких прав. Крім того, конвенція покладає на Сторони зобов’я-заннязабезпечуватигромадськостідоступдопроцедуроскарженнядійтабездіяльності державних органів і приватних осіб,що порушують вимогинаціонального екологічного законодавства. Саме положенням конвенції,

СЕКЦІЯ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАВОСУДДЯ В ЕКОЛОГІЧНИХ СПРАВАХ

14


спрямованимнапідвищеннярівнядотриманняекологічногозакону,присвя-ченацядоповідь.

Актуальністьдослідженоїтемиполягаєвтому,щопоприте,щоОрхуськаконвенціявжедвадцятьроків[2]становитьчастинунаціональногозаконо-давства,українськісуди,особливосудипершоїтаапеляційноїінстанцій,незастосовуютьабонеправильнозастосовуютьположенняОрхуськоїконвен-ції,особливоконвенційніположенняпроправагромадськостіоскаржуватив судах рішення, дії чи бездіяльність, вчинені з порушенням природоохо-ронногозаконодавства,вважаючи,щооскаржуванірішеннянестосуютьсяправтаінтересівпозивачів.

Частина3статті9Орхуської конвенціїпередбачає,щокожнаСтороназабезпечуєпредставникамгромадськості,яківідповідаютьпередбаченимнаціональнимзаконодавствомкритеріям,якщотаківстановлені,доступдоадміністративних і судовихпроцедурдляоскарженнядійабобездіяльно-стіприватнихосіб і державнихорганів, котріпорушуютьположеннянаці-онального законодавства, що стосується навколишнього середовища.Важливопідкреслити,щосферадій/бездіяльності,доякихзастосовуєтьсяданачастина,набагатоширша,ніжцепередбаченоучастинах1і2статті9(захистправанаінформаціютаправанаучасть),іговоритьпропорушеннябудь-якихположеньнаціональногоекологічногозаконодавства.

ЦеположенняКонвенціїґрунтуєтьсянаабзаці18преамбулитапункті26Софійськихкерівнихпринципів[3]іпереслідуєметунаділеннягромадськостіпроцесуальною здатністю забезпечувати примусове правозастосуванняекологічногозакону,тобтосприятийогодотриманнюбезпосередньо,асамешляхомініціюваннясправусуді.Такаактивнарольгромадськостієнадзви-чайнопомічноюдлядержавнихприродоохороннихорганів,якічастостраж-даютьвіднедостатностіфінансування,людських,технічнихчиіншихресур-сівтощо.Цетакождієвиймеханізмборотьбизкорупцієюворганахвлади [4,с.197].Конвенціячіткодаєзрозуміти,щопримусовеправозастосуванняекологічногозаконунеєвиключноюсправоюдержавнихприродоохорон-нихорганівтапрокурорів,алейгромадськістьвідіграєунійважливуроль [4,с.199].Класичнимиприкладамитакихсправєзверненнядосудунеуря-довоїприродоохоронноїорганізаціїзвимогоюдоприватногосуб’єктапроприпинення діяльності, яка з екологічних міркувань заборонена законом(господарська діяльність у межах заповідника) або здійснюється з пору-шеннямприродоохороннихнорм (безвідповідногодозволу, з перевищен-ням лімітів, без установлення відповідного очисного обладнання), або з

15


вимогою до публічного органу про скасування незаконного рішення чивизнаннянезаконноюбездіяльностівконтекстіневиконанняйогоприродо-охороннихповноважень(скасуватидозвіл,незаконновиданийприватномусуб’єкту,розробитимісцевийпланповодженнязвідходами,провестипере-віркудотриманняприродоохоронногозаконодавства).

Аналізоване положення Конвенції зобов’язує забезпечити представ-никамгромадськостідоступдосудовихпроцедур.Цезобов’язаннябезза-перечне. Разом із тим Конвенція надає Сторонам велику гнучкість/межірозсудущодошляхівреалізаціїцьогозобов’язання.Відсилаючидо«крите-ріїв, передбачених національним законодавством, якщо такі встанов-лені»,конвенціяневизначаєцікритерії,атакожневказуєнакритерії,якихслід уникати. Конвенція не зобов’язує Сторони надавати право подаватитакіпозовивсім ікожному,хочатакийпідхідцілкомзадовольняєвимогиКонвенції.Доприкладу,вНідерландахз1987р.екологічнінеурядовіоргані-заціївизнаютьсявсімасудамияктакі,щомаютьінтересузахистідовкілля.Цей інтерес вважається загальним громадський інтересом, і не вимага-ється мати право власності чи будь-який інший конкретний інтерес длязверненнядосудузазахистомдовкілля[5,с.32].

Конвенція дозволяє Сторонам встановити критерії процесуальноїправоздатності для представників громадськості у цих справах, але такікритеріїповиннівідповідатицілямКонвенціїщодозабезпеченняширокогодоступудоправосуддя[4,с.198].БагатоувагипитаннювідповідностітогочиіншогокритеріюнаціональногозаконуцілямконвенціїприділивусвоїхвисновкахірекомендаціяхКомітетіздотриманняОрхуськоїконвенції.

У справі проти Бельгії Комітет із дотримання вказав, що Сторони незобов’язані встановлювати в національному законодавстві систему, щопередбачаєправопред’явленняпозовівбудь-якоюособою(actiopopularis)з тим,щобкоженмігоскаржитибудь-якерішення,діючибездіяльністьусферідовкілля.З іншогобоку,Сторонинеможутьвикористовуватифразуякщо вони відповідають передбаченим законодавством критеріям, якщотаківстановленіяквиправданнявведенняабозбереженнятакихсуворихкритеріїв, якіфактичноперешкоджаютьусімабомайжеусімекологічниморганізаціямвоскарженнідійчибездіяльності,якіпорушуютьнаціональнезаконодавствозпитань,щостосуєтьсядовкілля.У тійжесправіКомітетз дотримання пояснив,щофраза якщо вони відповідають передбаченимзаконодавствомкритеріям,якщотаківстановленісамапособівказуєнасамообмеження Сторін щодо встановлення занадто суворих критеріїв.

16


Такимчином,доступдопроцедуроскарженняповиненбутиправилом,аневинятком[6].

УсправіпротиНімеччиниКомітетздотриманнязазначив,щоучастині3 статті 9 не проводиться розмежування між громадськими та особи-стимиінтересамиабоміжоб’єктивнимиісуб’єктивнимиправами,ідіяцієїчастининеобмежуєтьсяжодноюзі згаданих категорій інтересів чиправ.Більштого,ціположеннязастосовуютьсящодопорушеньбудь-якихвимогнаціональногозаконодавства,щостосуєтьсядовкілля.Незважаючинате,що різні Сторони та юрисдикції можуть застосовувати різні визначеннягромадськихіособистихінтересівабооб’єктивнихісуб’єктивнихправ,всівонизобов’язанізабезпечуватидоступдопроцедуроскарженнябудь-якихпорушеньнаціональногозаконодавства,щостосуєтьсядовкілля [7,с.18].Розглядаючи німецьку справу, Комітет пояснив, що відповідно до міцнозакріпленого у німецькомупроцесуальномуправі принципу,щовипливаєздоктрини«порушенняправ»(«Schutznormtheorie»),доступдоправосуддянадається на підставі того, що має місце порушення суб’єктивних прав.Суворе застосування цього принципу в питаннях доступу до правосуддявідповіднодоКонвенціїпризвелобдонедотриманнявимогчастини3статті9,оскількибагатопорушеньізбокудержавнихорганівіприватнихосіббулобнеможливооскаржити,недовівши,щооскаржуванідії чибездіяльністьпорушують якесь суб’єктивне право. У багатьох ситуаціях застосуваннявимоги про наявність порушення суб’єктивних прав повністю позбавилоби природоохоронні неурядові організації можливості отримати доступдо процедур оскарження, оскільки зазначені неурядові організації берутьучастьупроцедурахоскарженняназахистгромадськихінтересів[7,с.18].

А якщо країна не встановила жодних спеціальних критеріїв?У БельгійськійсправіКомітет іздотриманняпояснив,щооднимзішляхівдляСторониуникнутиactiopopularisутакихсправахєвстановленняпевнихкритеріїв[8].Ізсамогоконвенційногоформулюванняякщотаківстановлені,атакожіззазначеноївищепозиціїКомітетуздотримання,єдинимлогічнимбудевисновокпроте,щовразіневстановленнякритеріївправодоступудоправосуддямаєнадаватисявсімбезобмежень.

Українськийзаконодавецьпідтримуєширокийдоступгромадськостідопроцедуроскарження,оскількибудь-якікритеріїспеціальноїпроцесуальноїправоздатностінаціональнимзаконодавствомнепередбачені.Судовапрак-тиказцьогопитаннявУкраїнірізниться.Навідмінувідмісцевихіапеляцій-нихсудів,суд(-и)вищоїінстанціїстаютьнабікзахистудовкілля,надаючи

17


громадськостійнеурядовиморганізаціямширокийдоступдоправосуддяусправахпропорушенняприродоохоронногозаконодавства.

УсвоїхрішенняхВищийадміністративнийсудУкраїни[8]таВерховнийсудУкраїни[9]усправізапозовомМБО«Екологія-Право-Людина»прооскар-женняпостановиКабінетуМіністрівУкраїнипронаданняземельнихділянокНАЕК«Енергоатом»зпідставпорушенняоскаржуванимактомвимогприро-доохоронногозаконодавстватазаконногоінтересупозивача,якийполягаєузбереженнідовкілля,постановили,щовідповіднодоЗаконуУкраїни«Проприродно-заповіднийфондУкраїни»спірназемельнаділянкаохороняєтьсяяк національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режимохорони. З урахуванням загальнонаціонального суспільного значенняприродно-заповідного фонду спірні правові відносини відносяться допублічно-правових,томунеобмеженеколоосібмаєправоназверненнядосудузаїхзахистом.

Питання щодо права громадської організації бути позивачем у споріщодозахистудовкіллябуловирішеноВеликоюПалатоюВерховногоСудуу справі за позовом МБО «Екологія-Право-Людина» до ТОВ «Аквадельф»прозаборонудіяльностідельфінарію(справа№910/8122/17,провадження№ 12-186гс18).УПостановівід11грудня2018рокуВеликаПалатазазна-чила, що позивач є природоохоронною організацією, яка відповідно доположеньОрхуськоїконвенціїтаЗаконівУкраїни«Проохоронунавколиш-ньогоприродногосередовища»,«Прогромадськіоб’єднання»,«Проблаго-дійну діяльність та благодійні організації», а також відповідно до свогостатутумаєправонапредставництвовсудіекологічнихінтересівсуспіль-стватаокремихйогочленівзметоюзахиступорушенихекологічнихправлюдини та громадянина або зметою усуненняпорушеньвимог екологіч-ного законодавства. Велика Палата погодилася з доводами скаржникапроте,що,відмовляючивпозовівційсправі,судизастосувалиобмеженетлумаченнячинногозаконодавства,частиноюякогоєОрхуськаконвенція,проігнорувавши,щоправоназахистпорушеногоконституційногоправанабезпечнедовкілляналежитькожномутаможереалізовуватисяякособи-сто,такішляхомучастіпредставникагромадськості,якимуцьомувипадкуєМБО«Екологія-Право-Людина»[10].

Вирішуючисхожеправовепитанняусправі№826/3820/18,ВерховнийСуд дійшов висновку про те, що право оскаржити нормативно-правовийакт,пов’язанийзконституційнимправомнаекологічнубезпеку,належитькожному та може реалізовуватись громадянами особисто або спільно –

18


через об’єднання громадян, а також, «що з огляду на важливість реаль-ного захисту довкілля неприпустимим є обмежене тлумачення чинного законодавства України, частиною якого є Орхуська конвенція, стосовноправаназверненнядосудузазахистомохоронюваногозакономінтересуусферігарантуванняекологічноїбезпеки»[11].

Враховуючи,щозаконодавецьневстановивспеціальнихкритеріївпроце-суальної правоздатності для представників громадськості у справах прооскарженнядійібездіяльностіприватнихосібтадержавнихорганів,якіпору-шують національне природоохоронне законодавство, Верховний Суд вибу-довуєсталуправовупозиціюпрообов’язокдержавизабезпечитибезпере-шкодний доступ громадськості до правосуддя в такій категорії справ.Длявиконанняміжнародних зобов’язань у межах частини 3 статті 9 Орхуськоїконвенції та статті 6Європейської конвенції проправалюдинивконтекстізабезпеченняпринципуправовоївизначеностісудампершоїтаапеляційноїінстанційрекомендуєтьсянадаватидоступдоправосуддяв такій категоріїсправпредставникамгромадськості,втомучислінеурядовимприродоохо-ронниморганізаціям.Вумовахзанепадудержавногоекологічногоконтролюта низького рівня дотримання природоохоронного законодавства наданнягромадськостіширокихможливостейдлязабезпеченняпримусовогозасто-сування вимог законодавства,що стосується довкілля, послужить громад-ським і державним інтересам, оскільки своїм наслідком сприятиме збере-женнюдовкіллятаукріпленнюправопорядкувдержаві.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ1. Конвенціяпродоступдоінформації,участьгромадськостівпроцесіприйняття

рішень та доступ до правосуддя з питань,що стосуютьсядовкілля (Орхуськаконвенція) :міжнароднийдокументООНвід25червня1998р. (ратифікованийЗакономУкраїнивід6липня1999р.№832-XIV)/ВерховнаРадаУкраїни.URL:http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_015(датазвернення:31.10.2019).

2. ПроратифікаціюКонвенціїпродоступдоінформації,участьгромадськостівпроцесіприйняттярішеньтадоступдоправосуддязпитань,щостосуютьсядовкілля : Закон України від 6 липня 1999 р. № 832-XIV / Верховна РадаУкраїни. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/832-14 (дата звернення:31.10.2019).

3. Руководящиепринципыпообеспечениюдоступакэкологическойинформациии участию общественности в процессе принятия решений в области охраныокружающейсреды. Окружающая среда для Европы : конференцияминистровЕвропейской экономической комиссии ООН, г. София, 23–25 октября 1995 г.URL: https://www.unece.org/fileadmin/DAM/env/documents/1995/cep/ece.cep.24r.pdf(датазвернення:31.10.2019).

19


4. TheAarhusConvention:An ImplementationGuide(secondedition).UnitedNations,2014. URL: https://www.unece.org/env/pp/implementation_guide.html (дата звер-нення:31.10.2019).

5. HandbookonAccesstoJusticeunderAarhusConvention/ed.byS.Stec.Szentendre,2003. URL: http://documents.rec.org/publications/accesstojustice_March2003_EN.pdf(датазвернення:31.10.2019).

6. Findings and recommendation with regard to compliance by Belgium with itsobligations under theAarhusConvention in relation to the rights of environmentalorganizationstohaveaccesstojustice(AdoptedbytheComplianceCommitteeon16June2006).URL:https://www.unece.org/fileadmin/DAM/env/pp/compliance/C2005-11/ece.mp.pp.c.1.2006.4.add.2.e.pdf(датазвернення:31.10.2019).

7. Findings and recommendations with regard to communication ACCC/C/2008/31concerningcompliancebyGermany (Adoptedby theComplianceCommitteeon20December 2013). URL: https://www.unece.org/fileadmin/DAM/env/pp/compliance/C2008-31/Findings/ece.mp.pp.c.1.2014.8_e.pdf(датазвернення:31.10.2019).

8. УхвалаВищогоадміністративногосудуУкраїнивід29листопада2011 р.усправі№ 2а-9770/10/2670.URL:http://reyestr.court.gov.ua/Review/20656090(датазвер-нення:31.10.2019).

9. ПостановаВерховногоСудуУкраїнивід29травня2012 р.усправі№ 21-6а12.URL:http://reyestr.court.gov.ua/Review/25128506(датазвернення:31.10.2019).

10. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2018 р. у справі№ 910/8122/17. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/78977479 (дата звер-нення:(датазвернення:31.10.2019).

11. ПостановаВерховногоСудувід21жовтня2019 р.усправі№ 826/3820/18.URL:http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85087717(датазвернення:31.10.2019)..

Наталія Анічкіна,керівник, ГО «Український Національний Конгрес»

Кирило Сазонов,член, ГО «Український Національний Конгрес»

ДОСТУП ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ПРАВОСУДДЯ

Організатори Форуму запропонували учасникам для обговореннянайбільш актуальні питання, вирішення яких у подальшому має забезпе-чити можливість ефективного судового захисту природного довкілля таекологічнихправ.Однимізтаких,щопотребуєвиваженогодослідження,єпитаннядоступудоправосуддявсправах,щостосуютьсязахистунавко-лишньогосередовища.

20


Стрімкезростаннягромадськоїактивностіставитьпереднаціональнимисудами тадержавнимиорганамипитанняпромежі участі громадськості увирішенні питань, що стосуються навколишнього середовища. У зв’язку зцимвважаємозанеобхіднепідкреслити,щоміжнароднідоговори,згоданаобов’язковістьякихнаданаВерховноюРадоюУкраїни,єджереламиправа,якінаціональнісудизастосовуютьпідчасвирішеннясправ.Прицьомуправиламіжнародногодоговорумаютьвищуюридичнусилу,ніжнаціональнезаконо-давство(ст.3ЦПКУкраїни,ст.3КАСУкраїни,ст.3ГПКУкраїни)[1],[2],[3].

Безсумнівно,однимзосновнихміжнароднихдоговорів,ратифікованихУкраїноювгалузізахистуекологічнихправтадовкілля,єОрхуськаконвен-ція.Цейдокументпевнимчиномокреслюєколоосіб,якімаютьправозвер-неннядоправосуддязпитаньнавколишньогосередовища.

У преамбулі Конвенції Договірні Сторони визнають право кожноїлюдини«житивнавколишньомусередовищі,сприятливомудляїїздоров’ята добробуту», а такожвизначають обов’язок кожного «як індивідуально,такіспільнозіншимилюдьмизахищатиіпокращуватинавколишнєсередо-вищенаблагонинішньоготаприйдешніхпоколінь»[4].ПрицьомуДоговірніСторони визначають, що для забезпечення можливості виконувати цейобов’язокусігромадяниповиннімативтомучислійдоступдоправосуддяз питань, які стосуються навколишнього середовища. Доступ до право-суддямаєпередбачати«дієвісудочиннімеханізми»,щоє«доступнимидлягромадськості,включаючиорганізації,зметоюзабезпеченнязахистуїїінте-ресівідотриманнязаконності».

Хочемозвернутиувагу,щовцихположенняхДоговірніСторонизасто-совують узагальнюючі поняття: «всі громадяни», «обов’язок кожного»,«громадськість». Так, у ч. 4 ст. 2 Конвенції надається таке визначенняпоняття«громадськість»:«однаабобільшефізичнихчиюридичнихосіб,їхнєоб’єднання,організаціїабогрупи,якідіютьзгіднознаціональнимзаконо-давствомабопрактикою»[4].

Урозумінністатті9Конвенціїдоступдоправосуддявтомучислівклю-чаєідосудовеоскарженнянезаконнихрішень,дійабобездіяльностісуб’єк-тіввладнихповноважень, іСторониКонвенціївч.2ст.9визнаютьправогромадськостінавикористанняпроцедурипопередньогопереглядуоскар-жуваного рішення, дії чи бездіяльності адміністративним органом передзверненням до суду в тих випадках, коли таке право передбачене націо-нальнимзаконодавством[4].

Крімтого,впреамбуліКонвенціїметоюзверненнядоправосуддявизна-чаєтьсяяк«захистінтересів»,такі«дотриманнязаконності»[4].Такевизна-ченняметирозширюєколоосіб,якіможутьпозиватисьдосудувсправах,що стосуються навколишнього середовища, в порівнянні з національнимзаконодавством,якепередбачаєобов’язковунаявністьпорушеногоправачиінтересупозивача(ч.1ст.4ЦПКУкраїни,п.8ч.1ст.4КАСУкраїни,ч.2ст.4ГПКУкраїни)[1],[2],[3].Такимчином,визначеніОрхуськоюконвенцієюособи–«громадськість»,«кожний»,«всі»–маютьправоназверненнядоправосуддязметоюзахистусвоїхінтересівчидотриманнязаконності.

21


Однимізчинників,щообмежуютьдоступдоправосуддявУкраїні,єсплатасудовогозборузаподанняпроцесуальнихдокументівдосуду.Тому,нанашпогляд,вартозазначититакеставленняДоговірнихСторіндоцьогопитання.

Так,Договірні СторониКонвенції визнають необхідність забезпеченняефективностіположеньцієїКонвенції.Однимізтакихмеханізмівуч.5ст.9Конвенціївизначенозменшеннярозмірусудовихвитратабозвільненнявідїхоплатидляпозивачів–представниківгромадськостівсправахіззахистуекологічнихправтаприродногодовкілля:«5.ДляпідвищенняефективностідіїположеньцієїСтаттікожназіСторін<…>розглядаєпитаннязіствореннявідповіднихмеханізмівнаданнядопомогидля усуненняабопослабленняфінансовихчиіншихперешкоднадоступдоправосуддя»[4].

Вважаємо,щонасьогодніУкраїнаякДоговірнаСторонаКонвенціїзабез-печиланаявністьунаціональномузаконодавствітакогомеханізмузусуненняфінансовихперешкодудоступідоправосуддявсправах,щостосуютьсянавко-лишнього середовища. Так, процесуальні закони України визначають, щорозмірсудовогозбору,порядокйогосплати,поверненняізвільненнявідсплативизначаютьсязаконом(ч.2ст.133ЦПКУкраїни,ч.2ст.132КАСУкраїни,ч.2ст.123ГПКУкраїни)[1],[2],[3].Прицьомувп.7ч.1ст.5ЗаконуУкраїни«Просудовийзбір»установленапільгащодосплатисудовогозбору:«1.Відсплатисудовогозборупідчасрозглядусправивусіхсудовихінстанціяхзвільняються:<…>7)громадяни,якіувипадках,передбаченихзаконодавством,звернулисяіззаявамидосудущодозахиступравтаінтересівіншихосіб»[5].

Орхуська Конвенція є джерелом права в Україні, яке застосовуютьсудипідчасвирішеннясправ.ЗазначенівищеположенняКонвенціївизна-чаютьправогромадськостізвертатисьдосудувсправах,щостосуютьсядовкілля,длязахистуекологічнихправтаекологічнихінтересівіншихосібтадлявідновленнязаконності.Усправахзатакимипозовамипозивач–громадськість має звільнятись від сплати судового збору відповідно довимогч.5ст.9Конвенції[4].

Насьогоднідержавніорганитаорганимісцевогосамоврядування,наякізаконодавством України покладено обов’язок контролю за дотриманнямекологічногозаконодавства,незабезпечуютьналежнедотриманняеколо-гічнихстандартів,охоронунавколишньогосередовищатапритягненнядовідповідальностізаправопорушення,пов’язанізпорушеннямекологічногозаконодавства. Прикладом такої бездіяльності з боку екологічних службм. Харкова можна навести безперешкодну та фактично безконтрольнуроботупідприємств-забруднювачівуНово-Баварськомурайонім. Харкова,в результаті чого за даними МОЗ України захворюваність на легеневіхворобиврайонівищау3070разів,азахворюваністьнарак–у400разівупорівняннізбільшекологічнобезпечнимирайонамим. Харкова.

Затакихобставинреалізація громадськістюправанаучастьякпози-вачів у справах із захисту екологічних прав та інтересів і відновлення законності може суттєво покращити екологічне становище в Україні.ЗастосуваннясудамипринципівОрхуськоїконвенціїпозитивновплиненадоступгромадськостідоправосуддя.

22


ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ1. Цивільний процесуальний кодекс України : Закон України від 18 березня

2004 р.№1618-IV/ВерховнаРадаУкраїни.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15.

2. Кодекс адміністративного судочинства України : Закон України від 6 липня2005р.№2747-IV/ВерховнаРадаУкраїни.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15.

3. ГосподарськийпроцесуальнийкодексУкраїни :ЗаконУкраїнивід6листопада1991р.№1798-XII/ВерховнаРадаУкраїни.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12.

4. Конвенціяпродоступдоінформації,участьгромадськостівпроцесіприйняттярішень та доступ до правосуддя з питань,що стосуютьсядовкілля (Орхуськаконвенція) :міжнароднийдокументООНвід25червня1998р. (ратифікованийЗакономУкраїнивід6липня1999р.№832-XIV)/ВерховнаРадаУкраїни.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_015.

5. Просудовийзбір:ЗаконУкраїнивід8липня2011р.№3674-VI/ВерховнаРадаУкраїни.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17.

Каріна Білоус,аспірантка,Інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса Національної академії правових наук України

Олександр Богданіс,заступник голови, Координаційна рада ГО «Зелений Фронт»

РЕБУС ОВД, АБО ЯК ГРОМАДСЬКОСТІ СПРОСТИТИ ДОСТУП ДО ПРАВОСУДДЯ ДЛЯ ЗАХИСТУ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ

Наприкінцітравня2017рокуВерховноюРадоюбулоприйнятоЗУ«Прооцінкувпливунадовкілля».Цейзаконповиненбувнадатигромадськостіпотужний інструмент для відстоювання своїх прав у процесі прийняттярішень про провадження господарської діяльності, якаможемати впливнадовкілля.Та,нажаль,практиказастосуванняцьогозаконузточкизорунашоїгромадськоїорганізаціїненадтооптимістична.

ДляприкладувізьмемоХарківськуобласть.Навіть першого погляду на кількість публікацій у регіональних ЗМІ

достатньо для того, аби переконатися, що взаємовідносини між заявни-

23


ками планованої діяльності та громадами Харківської області далекі відпорозуміння.Найбільшакількістьтакогородуконфліктівприпадаєнатаківидипланованоїдіяльності:

–розвідкатавидобутокгазу,облаштуваннявідповідноїінфраструктури[1];[2];[3];[4];[5].

– будівництво, реконструкція об’єктів поводження з комунальними танебезпечними,ускладікомунальних,відходами[6];[7];[8]

Зрозуміло,щозначнакількістьконфліктнихситуаційуказуєназацікав-леністьсуспільстваувирішеннізазначенихпитань.Аправовимиінструмен-тамитакоговирішенняєпроцедура,щопередбаченаЗУ«Прооцінкувпливунадовкілля»тамеханізмсудовогозахисту.

Щодо участі громадськості у процесі здійснення процедури ОВД, тоЄдиний реєстр з ОВД показує, що громадськість більш-менш активнокористуєтьсяцимінструментом[9];[10];[11],аосьаналізЄдиногореєструсудовихрішеньговоритьпроте,що,починаючизтравня2017року (датиприйняттяЗУ«Прооцінкувпливунадовкілля»),умежахХарківськоїобластіповністювідсутнізверненнягромадяндосудуузв’язкузневиконаннямабоненалежнимвиконаннямпроцедуриОВД.

Такапасивністьувикористанніможливостейзахистувсудіекологічнихправ членами територіальних громад заслуговуєна увагу, адже конфліктщодопланованоїдіяльностізалишаєтьсяневрегульованим.Тож,надалівінперетікаєнавулиці,дейогонамагаютьсявирішуватизасобами,щоажніякнеможнавважатиправовими.

Серед причин такої низької зацікавленості громадян захищати права,щогарантованіЗУ«ПроОВД»,усуді,можнаназвати:

–вкрайнизькийрівеньдовіригромадяндосудовоївладияктакої;–недостатня,нанашпогляд,кваліфікаціясуддів,якувонидемонстру-

ютьпідчасрозглядусправсамеекологічногоспрямування;– складність підготовки відповідних позовних заяв (адже отримати

вторинну правову допомогу із зазначеної категорії справ дуже складнонавітьвобласномуцентрі);

–значнасумасудовогозбору.Суттєвимфактором,якийтакожпотрібноврахувати, євеликарізниця

уфінансовихможливостяхсторін.Особливояскравоцевідображаєтьсяусправах,пов’язанихізпланованоюдіяльністюгазовидобувнихкомпаній,деусудіповиннізмагатисявласникиодногознайбільшрентабельнихвидівбізнесутагромадськіактивістиневеличкихселищ.

24


Тож, ураховуючи викладене вище, а також виходячи з практичногодосвідуучастіГО«ЗеленийФронт»упроцедурахОВД,вважаємозаможливевнестиупідсумковівисновкифорумутакіпропозиції:

–звільнитиоб’єднаннятаокремихгромадян,якібралиучастьугромад-ському обговоренні планованої діяльності, від судового збору за оскар-женнявисновкузоцінкивпливунадовкілля;

– збільшити мінімум удвічі кількість академічних годин, присвяченихекологічнийтематиці,вСтандартизованійпрограмікурсівпідвищенняквалі-фікаціїсуддівтавключитидонеїрозділ,щоприсвяченийЗУ«ПроОВД»;

– запровадити на регулярній основі в обласних судах семінари длягромадських активістів з питань підготовки позовних заяв до суду дляоскарженнявисновківзОВД.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ1. ПідХарковомжителіселищавиступаютьпротивидобуткугазу.URL:http://www.

slk.kh.ua/multimedia/articles/oblast-online/pid-xarkovom-zhiteli-selishcha-vistupili-proti-vidobutku-gazu.-foto-vdeo.html(датазвернення:03.11.2019).

2. Реваншистські сили намісцевому рівні: проросійські активісти наХарківщиніблокують роботу сільських громад. URL: https://tsn.ua/ukrayina/revanshistski-sili-na-miscevomu-rivni-prorosiyski-aktivisti-na-harkivschini-blokuyut-roboti-silskih-gromad-1236762.html(датазвернення:03.11.2019).

3. Мешканці Мерефи обурені незаконними геологорозвідувальними роботами.URL:http://kharkiv.samopomich.ua/news/meshkantsi-merefy-obureni-nezakonnymy-heolohorozviduvalnymy-robotamy-artem-fysun/(датазвернення:03.11.2019).

4. Екологіячидержавназрада?УХарківськійобластінабираютьсилупротестипротивидобуткугазу.URL:https://tyzhden.ua/Society/208268(датазвернення:03.11.2019).

5. В Изюме перекрывали трассу Харьков – Довжанский из-за возможнойдобычи сланцевого газа. URL: https://2day.kh.ua/v-izyume-perekryvali-trassu-harkov-dovzhanskij-iz-za-vozmozhnoj-dobychi-slantsevogo-gaza/ (дата звернення:03.11.2019).

6. Селище Вільча: від радіаційної катастрофи до екологічної. URL: http://kharkiv.samopomich.ua/news/selysche-vilcha-vid-radiatsijnoji-katastrofy-do-ekolohichnoji(датазвернення:03.11.2019).

7. Влада Харкова розглядає електронну петицію проти переробки ртутьвміснихвідходівнатериторіїміста.URL:https://ua.interfax.com.ua/news/general/562338.html(датазвернення:03.11.2019).

8. Сміттєвівійни.URL:https://umoloda.kyiv.ua/number/2778/208/96970/(датазвер-нення:03.11.2019).

9. Повідомлення Департаменту екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійноїдіяльностіМіністерстваекологіїтаприроднихресурсівУкраїнипропроведенняоцінкивпливунадовкілляПАТ«УКРГАЗВИДОБУТОК».URL:http://eia.menr.gov.ua/uploads/documents/3402/reports/48b5ce66b50e0cc68eb5ecc0e7987141.pdf (датазвернення:03.11.2019).

25


10. ПовідомленняДепартаментуекологіїтаприроднихресурсівХарківськоїоблас-ної державної адміністрації про проведення оцінки впливу на довкілля ТОВ«НАФТОГАЗРОЗРОБКА». URL: http://eia.menr.gov.ua/uploads/documents/4469/reports/c59a9444ff36436be8d225848b688510.pdf(датазвернення:03.11.2019).

11. ПовідомленняДепартаментуекологіїтаприроднихресурсівХарківськоїоблас-ної державної адміністрації про проведення оцінки впливу на довкілля КП«ЗМІЇВ-СЕРВІС». URL: http://eia.menr.gov.ua/uploads/documents/4507/reports/82284171471ef771026fd0f0b9e93019.pdf(датазвернення:03.11.2019).

Олег Глуханчук,голова, Одеський окружний адміністративний суд, кандидат юридичних наук

ОКРЕМІ АСПЕКТИ ДОСТУПУ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ПРАВОСУДДЯ З ПИТАНЬ ДОВКІЛЛЯ

Стан довкілля безпосередньо впливає на наше здоров’я та на якістьжиттявцілому.Узв’язкузцимнедивно,щотакакатегоріясудовихсправ,якекологічніспори(спорищодозахистуекологічнихправлюдиниіохоронидовкілля),стаютьщебільшактуальними,аїхкількістьпостійнозростає.Цевимагаєвідсуддівськогокорпусуновихзнаньтаумінь.Актуальністьтемизумовлюєтьсянеобхідністюдослідженняпроблемнихпитань,пов’язанихзоскарженнямизацікавленоюгромадськістюнепоодинокихпорушеньвимогзаконодавстваусферіохоронинавколишньогосередовища.

Статтею 50 Конституції України проголошено, що кожен має правона безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування шкоди,завданої порушенням цього права [5]. В умовах сучасності екологічніправа та інтереси населення підлягають судовому захисту. Конвенцієювід 25 червня 1998 року про доступ до інформації, участь громадськостів процесі прийняття рішень тадоступдоправосуддя з питань,щостосу-ються довкілля, (далі – Орхуська Конвенція) закріплюються положення,які є нормами прямої дії, а національним законодавством відповідні процедури й механізми судового захисту порушених екологічних правта інтересівможутьбути конкретизовані.Неменшзначущимиє і Керівніпринципищодо забезпеченнядоступудо екологічної інформації та участігромадськостівпроцесіухваленнярішеньугалузіохоронинавколишнього

26


середовищавід25жовтня1995р.(Софійськіпринципи),п. 25РозділуІІІякоївстановлює,щогромадськістьповиннаматидоступ,помірінеобхідності,доадміністративнихісудовихпроцедурдляоскарженнядійабобездіяль-ностіприватнихосібідержавнихорганів,якіпорушуютьположеннянаціо- нальногозаконодавства,щостосуєтьсянавколишньогосередовища [12].

Вітчизнянимитазарубіжнимивченимиокреміаспектипитаннядоступудоправосуддязпитаньекологіїбулидослідженівмежахіцивільного-про-цесуального,іекологічногоправа.Зокрема,внауковійлітературізцивіль-ного процесу право на доступ до правосуддя з питань охорони довкіллядосліджувалосявчастині,вякійвоновходитьдогрупипозовівпрозахистправневизначеногоколаосіб[7,c.59–60;14,c.258–259].

Досліджувалося право на звернення до суду за захистом поруше-них екологічних прав також і в спеціальній еколого-правовій літературі [4;6,c.31;2].Надумкувчених,ОрхуськаКонвенціяміститьпевнуноваціюне тількидля українського, айдлянаціональногозаконодавствабільшо-сті країн, оскільки дається широке тлумачення «заінтересованої громад-ськості», що має право на звернення до суду.Широта цього тлумаченняполягає в тому, що для отримання права звернення до суду в розумінніКонвенції необов’язководоводити,щопорушенимиємайновіабоособи-стіправасамезаявника,достатньобутигромадськоюорганізацією,ство-реноювідповіднодозакону,якщосереднапрямівдіяльностівстатутітакоїорганізаціїзаписанийзахистекологічнихправгромадян[15,c.34].

ОрхуськоюКонвенцієювизначеноосновніекологічніправа,якіможутьбутирозглянутівтомучислііякважливічинникиустановленнідемократії.Середтакихправможливозазначати:по-перше,доступгромадськостідоекологічноїінформації;по-друге,участьгромадськостіупроцесіприйняттярішеньзпитань,щостосуютьсядовкілля;по-третє,доступгромадськостідоправосуддязпитань,щостосуютьсядовкілля[11].

ОрхуськаКонвенціявиступаєважливимчинникомзабезпеченняправапредставниківгромадськостінаоскарженняпорушеньнаціональногозако-нодавстваусферідовкіллянезалежновідтого,чиналежатьтакіпорушеннядоправнаінформаціютаправанаучастьгромадськостіпідчасприйняттярішень, гарантованихвищезазначенимдокументом [11].ЗапереконливийприкладслідзвернутиувагунасудовупрактикуВеликоїПалатиВерховногоСуду,асаменаПостановувід11грудня2018року№ 910/8122/17,щовідомаяк«справапродельфінів».Сутьцієїсправиполягаєвтому,щоприродоохо-роннаорганізаціямаєправонапредставництвовсудіекологічнихінтере-

27


сівсуспільствайокремихйогочленівзметоюзахиступорушенихеколо-гічнихправлюдинитагромадянинаабозметоюусуненняпорушеньвимогекологічногозаконодавства,прощозазначеноупункті27.ВеликаПалатаВерховногоСудуокремонаголосилайнатому,щоконституційнеправонабезпечнедовкілляналежитькожномутаможереалізовуватисяякособи-сто, так і шляхом участі представника громадськості (п. 28). Організація,серед статутнихцілейякої зазначенадіяльність у сфері екології, охоронинавколишнього середовища та захисту тварин, має право на доступ доправосуддя з питань довкілля в розумінні Орхуської Конвенції. Тому суддійшоввисновку,що,звертаючисьізпозовомдосудупроусуненнядопуще-них відповідачемпорушеньщодовикористаннядиких тварин, благодійнаорганізаціяфактичнореалізуєповноваженняорганівдержавноївлади,якімаютьздійснюватиконтрользадотриманнямсуб’єктамигосподарюваннявимогзаконодавстващодозахистутваринногосвіту (п. 45).Разом ізтимчерезте,щопозивачусправіфактичнозамінюєорганидержавноївлади,цейспірмаєпублічно-правовийхарактер,аотже,повиненвирішуватисявпорядкуадміністративного,анегосподарськогосудочинства (п.56)[8].

Також21жовтня2019рокуколегія суддівКасаційногоадміністратив-ного суду у складі ВерховногоСуду, розглянувши адміністративну справуза позовом фізичної особи до Міністерства екології та природних ресур-сів України про скасування наказу Міністерства охорони навколишньогоприродногосередовищаУкраїнивід10грудня2008року№639«Прозатвер-дженняМетодики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподі-янідержавіврезультатінаднормативнихвикидів забруднюючихречовинв атмосферне повітря», зазначила,що право оскаржити нормативно-пра-вовий акт, пов’язаний з конституційним правом на екологічну безпеку,належить кожному та може реалізовуватись громадянами особисто абоспільно –черезоб’єднаннягромадян.

Крімтого,суднаголосив,щозоглядунаважливістьреальногозахистудовкілля неприпустимим є обмежене тлумачення чинного законодавстваУкраїни, частиною якого є Орхуська Конвенція, стосовно права на звер-неннядосудузазахистомохоронюваногозакономінтересуусферігаран-тування екологічної безпеки. Держава зобов’язана забезпечити доступ громадськостідопроцедуроскарженнядійтабездіяльностідержавнихорга-нівіприватнихосіб,щопорушуютьвимогинаціональногоекологічногозако-нодавства. Представники громадськості мають право оспорювати пору-шення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того,

28


належатьтакіпорушеннядоправнаінформаціюінаучастьгромадськостіупроцесіухваленнярішень,гарантованихОрхуськоюконвенцією,чині[9].

Слід звернути увагу, що положення ч. 3 ст. 9 Орхуської Конвенції надаєгромадськостівинятковийрежимпроцесуальноїзаінтересованості,щополягаєунаданніправаоскаржуватибудь-якіпорушеннячинногозаконодавства,якестосуєтьсядовкілля,навітьзаумови,щовонинепов’язанізпорушеннямїхніхсуб’єктивнихправ.ПрицьомузаслуговуєнаувагунауковапозиціяТ.О.Третякстосовно того,щомотивамивстановленнявинятковогорежимувиступаютьзаохоченняйвстановленнягарантійдляподанняпозовівпрооскарженняпору-шеннязаконодавства,щостосуєтьсяохоронинавколишньогоприродногосере-довища,беручидоувагиістотнезначеннятакихпозовівдлясуспільства[16].

Конвенцією не встановлюються зобов’язання Сторін надавати правоподаватитакіпозовивсімікожному,хочатакийпідхідцілкомвідповідаєїївимогам.НатомістьКонвенціяприпускаєможливістьдляСторінвстанов-люватикритеріїпроцесуальноїправоздатностідляпредставниківгромад-ськостіуцихсправах,заумови,щотакікритеріїмаютьвідповідатицілямКонвенціїщодозабезпеченняширокогодоступудоправосуддя[1].

Законодавцем України не були встановлені жодні спеціальні критеріїпроцесуальної правоздатності для представників громадськості у справахпрооскарженнядійібездіяльностіприватнихосібтадержавнихорганів,якіпорушуютьположеннянаціональногозаконодавства,щостосуєтьсядовкілля.Затакихумовзметоювиконанняміжнароднихзобов’язаньумежахч.3ст. 9ОрхуськоїКонвенціїУкраїноюповиненбутизабезпеченийдоступдоправо-суддявтакихкатегоріяхсправпредставникамгромадськості, інасампереднеурядовим природоохоронним організаціям. За умови фактичного неза-довільногорівнявиконаннявимогприродоохоронного законодавстванаді-лення громадськостіширокимиможливостямидлязабезпеченняпримусо-вогозастосуваннявимогзаконодавства,щостосуєтьсядовкілля,послужитьгромадськимідержавнимінтересам,оскількисвоїмнаслідкомматимеспри-янняукріпленнюправопорядкувдержаві,атакожзбереженнюдовкілля[10].

Аналіз досвіду зарубіжних країн дозволяє дійти висновку, що судамивизнаєтьсязацікавленістьбудь-якихосібузахистінавколишньогосередо-вища,виходячизїхньогоправанабезпечнедляжиттяіздоров’ядовкіллятаобов’язкуйогозахищати.Враховуючинаведене,слідвважатизадоцільнета необхідне і в Україні забезпечити розвиток і утвердження практикирозглядусправусудізапозовамигромадськості,щоспрямованоназахистзаконногоінтересузбереженнянавколишньогосередовища.

29


ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ1. The Aarhus Convention: An Implementation Guide (second edition). United Nations,

2014. URL: https://www.unece.org/env/pp/implementation_guide.html (дата звер-нення:24.10.2019).

2. Гуржеєва Н. Захист невизначеного кола споживачів в ЄС та в Україні. Київ :ПрограмарозвиткуООН,2009.106с.

3. Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості впроцесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуютьсядовкілля:ЗаконУкраїнивід6липня1999р.№ 832-XIV/ВерховнаРадаУкраїни.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/832-14(датазвернення:24.10.2019).

4. Козак З., Тустановська І.Доступ до правосуддя з питань довкілля : посібник.Львів :Мета,2002.200с.

5. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР /Верховна Рада України. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/ 254к/96-вр(датазвернення:24.10.2019).

6. Краснова М. Проблеми імплементації в Україні положень Орхуської конвен-ції. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Юридичні науки». 2000.Вип.40.С.30–35.

7. МясниковаН.Видыисковвгражданскомсудопроизводстве:учебноепособие.Саратов:Изд-воСаратовскойгос.академииправа,2002.92с.

8. Постанова Великої Палати у складі Верховного Суду від 11 грудня 2018 р. усправі № 910/8122/17. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/78977479 (датазвернення:24.10.2019).

9. ПостановаВерховногоСудувід21жовтня2019 р.усправі№ 826/3820/18.URL:http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85087717(датазвернення:28.10.2019).

10. Процесуальна правоздатність громадськості у справах про порушенняекологічного законодавства. URL: http://epl.org.ua/human-posts/protsesualna-pravozdatnist-gromadskosti-u-spravah-pro-porushennya-ekologichnogo-zakonodavstva/#sdendnote11sym(датазвернення:24.10.2019).

11. Конвенціяпродоступдоінформації,участьгромадськостівпроцесіприйняттярішень та доступ до правосуддя з питань,що стосуютьсядовкілля (Орхуськаконвенція) :міжнароднийдокументООНвід25червня1998р. (ратифікованийЗакономУкраїнивід6липня1999р.№832-XIV)/ВерховнаРадаУкраїни.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_015(датазвернення:24.10.2019).

12. Керівніпринципищодозабезпеченнядоступудоекологічноїінформаціїтаучастігромадськостіупроцесіприйняттярішеньвгалузіохоронинавколишньогосере-довища :міжнароднийдокументООНвід25жовтня1995 р.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_810(датазвернення:24.10.2019).

13. СтепаненкоТ.Щодопроцесуальногоположенняосіб, які звертаютьсядо судуз позовом про захист невизначеного кола осіб.Ученые записки Таврического национального университета имени В.И. Вернадского Серия «Юридические науки». 2007.Т.20(59).№1.С.149–155.

14. СтепаненкоТ.Відкриттяпровадженняусправахзапозовамипрозахистправта інтересів невизначеного кола осіб. Форум права. 2007. № 3. С. 256–263.URL: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-3/07stvnko.pdf (дата звернення:24.10.2019).

30


15. Судовий захист екологічних прав громадян України : довідник для суддів /М. Красноватаін.Київ :Видавничийдім«КМАкадемія»,2001.178с.

16. ТретякТ.Правові питаннядоступудо правосуддя громадськості з питаньщостосуютьсяохоронинавколишньогосередовища.URL:http://lcslaw.knu.ua/index.php/arkhiv-nomeriv/1-1-2012/item/89-pravovi-pytannia-dostupu-do-pravosuddia-hromadskosti-z-pytan-shcho-stosuiutsia-okhorony-navkolyshnoho-seredovyshcha-tretiak-t-o(датазвернення:24.10.2019).

Януш Драхал,заступник голови, Верховний адміністративний суд Польщі,голова, Господарська палата

ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА У МЕЖАХ ГОСПОДАРСЬКОГО СУДОЧИНСТВА: ДОСВІД АДМІНІСТРАТИВНИХ СУДІВ

Учасникигосподарськогосудочинства:–підприємці–яксторонипровадження;–поняття/категоріяправовогоінтересу;–правовапозиціягромадськоїорганізації;–ефективністьсудовогозахисту.Головнітиписправ(типологіясправ):–концесії(спеціальнідозволи)накористуваннянадрами(видобування

копалин);– охорона навколишнього природного середовища вмежах концесій-

ного(дозвільного)провадження;–платазанадравидобуваннякопалин;–адміністративніпокарання/адміністративнавідповідальність;–судовийконтрольу галузі вивчення, використання таохоронинадр

(усферігеологічноготагірничогоправа).Вищий адміністративний суд у рішенні від 27 лютого 2019 року

(II GSK 314/17) постановив, що дозвільний орган відмовляє в наданнідозволу(концесії)вситуації,колипланованадіяльністьсуперечитьпубліч-ним/суспільнимінтересам,зокремапов’язанимізбезпекоюдержавиабозохороноюнавколишньогоприродногосередовища,вт.ч.зраціональнимгосподарюваннямпокладамикориснихкопалин,атакожможепризвестидо унеможливлення використання нерухомості згідно з призначенням,

31


окресленимумісцевомупланіпросторовогорозвитку(генеральнийплан)або в положеннях спеціальних нормативно-правових актів, а у випадкувідсутності цього плану–могла б унеможливити використання нерухо-мостізгіднозположеннями«Обґрунтуванняумовтанапрямківпросторо-вогорозвиткугміни»абоспеціальнихнормативно-правовихактів.

Своєю чергою в рішенні Вищого адміністративного суду від 13 січня2015р. (II GSK 1841/13) вказується,щопринципраціональногогосподарю-вання покладом корисної копалини є одним із головних зобов’язань, якіставлятьсяпередадресатамиположеньнормативно-правовихактівусферіпокладів корисних копалин. Формування/створення умов для раціональ-ногогосподарюванняпокладамипочинаєтьсявженаетапігеологорозвіду-вальнихробітіподекудитриваєаждомоментуліквідаціїгірничовидобув-ногопідприємствавключно.

КонтрользарішеннямиГоловногоінспектораторговельноїякостіагро/харчових продуктів через призму заборони впровадження в обіг (розмі-щеннянаринку)засобівживленнярослин,наприклад:

–підтриманняінноваційнихзаходів/інноваційноїдіяльності;–екологічніджерелаенергії;–використаннякоштівзбюджетуЄвропейськогоСоюзу;–контрольуправлінськихрішень/контрользарішеннямиуправлінських

структур;– оборот насінням та контроль продуктів харчування – органічні

добрива.Вищий адміністративний суд у рішенні від 9 жовтня 2019 року

(II GSK 456/19) вказав, що впровадження в обіг засобу живлення рослинбез необхідності отримання дозволу Міністра сільського господарстваі розвитку селавимагає,щобзасіббуввиробленийв іншійдержаві-членіЄвропейського Союзу або в Турецькій Республіці, або в державі-членіЄвропейської асоціації вільної торгівлі (EFTA), що є стороною угоди проЄвропейський економічний простір (Європейську економічну зону), якщоположення національного законодавства, на підставі яких вони виробля-ються і впроваджуються в обіг (розміщуються на ринку), забезпечуютьзахистздоров’ялюдей,тваринтаохоронунавколишньогосередовища.

Наринкуможутьбутирозміщені(впровадженівобіг)засобиживленнярослин, вироблені в іншій державі-члені Європейського Союзу або вТурецькій Республіці, або в державі-члені Європейської асоціації вільноїторгівлі(EFTA).

32


Андрій Задорожний,член, комітет з питань екологічної політики та природокористування, Верховна Рада Українинародний депутат України

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗАХИСТУ ДОВКІЛЛЯ ЯК СКЛАДОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ВУкраїнівідбуваєтьсязростанняекологічнихзагроз,щомаютьсистем-ний характер і повинні розглядатись як загроза національній безпеці векологічнійсфері.Ризикизмінюютьсяпостійно.

Відомо,щоновасучаснаСтратегіяНаціональноїбезпекиУкраїни,якареальнооцінітьрівеньзагрозукраїні,маєз’явитисядо20листопада2019року.

Стратегія національної безпеки України створюється не вперше, алевпершестратегіябудестворенанаосновіновогоЗаконуУкраїни«Пронаці-ональнубезпекуУкраїни»,якийзаклавосновуструктурнихзмінуційсфері.

ЗаконзаклавчіткістрокипідготовкиновоїСтратегії–максимум6міся-цівпіслявступуновобраногоПрезидентанапосаду.

Науковцями-екологами,експертнимсередовищемзапідтримкиміжна-родних організацій, національних громадських організацій визначенотенденції та характерзмінзагроз у сфері екологічної безпекивконтекстінаціональноїбезпекиУкраїни.

Однимзіскладниківнаціональноїбезпековоїполітикиєдієвийорганіза-ційно-правовиймеханізмзахистудовкілля,тобтодієвиймеханізмдержав-ногоуправлінняусферіохоронидовкілля.

За багато років організаційно-правовий механізм охорони довкіллясуттєвозмінився.

Реформа державного управління у сфері охорони навколишньогоприродного середовища в Україні спричинила неоднозначну реакцію,реформавикликаланеоднозначнетрактування.

Зміни зумовлені певними історичними етапами, еволюційними проце-сами всієї системи управління світовим господарством, процесами йогоглобалізації.

При всьому різноманітті визначень поняття «організаційно-правовиймеханізмзахисту(охорони)довкілля»маєпевнізагальніриси:

–по-перше,цедіяльністьорганіввиконавчоївладитаорганівмісцевогосамоврядування;

33


– по-друге, це діяльність у сфері публічних екологічних відносин, щовиникають у зв’язку з охороноюнавколишньогоприродногосередовища,забезпеченняекологічноїбезпеки,відтворенняприроднихресурсів;

–по-третє,цядіяльністьмаєчіткуокресленууправлінську(адміністра-тивно-правову)спрямованість.

Так,організаційно-правовиймеханізмохоронинавколишньогоприрод-ного середовища – механізм організації й системи діяльності органівдержавноївиконавчоївладийорганівмісцевогосамоврядуванняусферіпублічнихекологічнихвідносин,щовиникаютьузв’язкуіззахистом(охоро-ною)довкіллятазабезпеченнямекологічноїбезпеки.

Існуванняефективногонаціональногоорганізаційно-правовогомеха-нізму захистудовкілля забезпечуватиме екологічну безпеку, підтриму-ватимеекологічнурівновагунатериторіїУкраїнитазабезпечитьбільшповну інтеграцію екологічної політики до інших галузевих політик україні.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про охорону навколишньогоприродногосередовища»від25червня1991р.,екологічнабезпека–такийстан навколишнього природного середовища, за якого забезпечуєтьсяпопередженняпогіршенняекологічноїобстановкитазабезпечуєтьсяпопе-редженнявиникненнянебезпекидляздоров’ялюдей.

Державнаекологічнаполітикаусферізахисту(охорони)довкілля,скла-довоючастиноюякоїєекологічнабезпека:

– має бути спрямована на сприяння сталому розвитку, а саме спри-ятивключеннюпитаньзахистунавколишньогоприродногосередовищадополітикивіншихсферах,зокремаугалузіпромисловості,енергетики,тран-спорту,регіональногорозвиткутасільськогогосподарства;

– має бути спрямована на підвищення рівня безпечності продуктівхарчування для споживачів та спрощення торгівлі ними шляхом прове-денняреформтамодернізаціїсанітарноїтафітосанітарноїсфери;

–маєбутиспрямовананаефективневикористаннявідновлювальнихджерелтощо.

ПропонуюВашій увазі актуальнийретроспективний таперспективнийогляд стану головних документів екологічної політики України, що малислугуватиінструментамизабезпеченняперетвореньукраїні.

1. Закон України «Про основні засади (стратегію) державної екологіч-ноїполітикиУкраїнинаперіоддо2020року»(2010рік)таРозпорядженняКМУ«Прозатвердженнянаціональногопланудійзохоронинавколишнього

34


природного середовища на 2011–2015 роки» (2011 рік). Стан зазначенихдокументівзалишаєтьсяневизначенимзпозиціїїхньоїефективності.

Ці документи проходили низку відомчих погоджень, у тому числі й зметоюактуалізаціїзавданьтаїхньогоузгодженнязміжнароднимизобов’я-заннямиУкраїни (зокрема, з угодоюпроасоціацієюміжУкраїноютаЄС),було здійсненоаналіз їх виконання–Оцінкавиконаннястратегії держав-ної екологічноїполітикиУкраїнидо2020рокутанаціональногопланудійз охорони навколишнього природного середовища на 2011–2015 рр. тавнесеновідповіднікорективиу2014–2015роках,атакожпройшлийгромад-ськіобговорення,алеобидвадокументиіззапропонованимизмінамитакінебуливнесенінарозглядКМУтаВРУ.

2.Відбулося27червня2014рокупідписанняУгодипроасоціацію(далі –УА)міжЄСтаУкраїною(Глава6«Навколишнєсередовище»).

УА є потужним стимулом для реформування екологічної політики.Упродовж 2014–2018 рр. основна увага в процесі імплементації УА булазосередженанастворенні(реформуванні)організаційно-правовихмеханіз-мівзахистудовкілля(управліннядовкіллям)таінтеграціїекологічноїполі-тикив іншігалузінаціональноїполітики,зокремавпровадженнявУкраїніОВД(оцінкавпливунадовкілля)таСЕО(стратегічнаекологічнаоцінка),щонапрактиціреалізованозновужтакифрагментарно.

Питання охорони навколишнього природного середовища та сталогорозвиткуненабулипріоритетностівмежахполітичногодіалогунанайви-щомурівнівзазначенийперіод.

Требавідмітити,щоназабезпеченнязастосуванняімплементаціїуправ-лінськихреформумежахУАнанаціональномурівнірозроблено«точкові»документизекологічнимкомпонентом,асаме:

3.УказПрезидентаУкраїниПрорішенняРадинаціональноїбезпекиіоборониУкраїнивід6травня2015року«ПростратегіюнаціональноїбезпекиУкраїни».

Стратегіявизначилау2015роціпріоритетиекологічноїбезпекидержави:збереженняприроднихекосистем,зниженнярівнязабрудненнянавколиш-ньогоприродногосередовища,створенняефективноїсистемимоніторингудовкілля,забезпеченняконтролюджерелзабрудненняатмосферногопові-тря,зниженнярівнязабрудненняґрунтів;

4.«ПланпріоритетнихдійУрядуна2016рік»,схваленийпостановоюВРУвід14квітня2016року№1099-VIII.

План передбачав реалізацію положень програмних документів щодореформуваннясистемидержавногонаглядутастворенняєдиногоінтегро-

35


ваногооргануприродоохоронногоконтролювмежахекологічноїскладовоїчастиниУА.Так,процеснезавершено.

Требавідмітити,щовиконаннязазначеногоПланутаконцепціїрефор-мування держнагляду у сфері охорони навколишнього природного сере-довища дляМінприроди як центрального органу виконавчої влади зумо-вило початок процесу реформування Державної екологічної інспекціїшляхом їїліквідаціїтастворенняновогооргану–Державноїприродоохо-ронної служби України (ДЕРЖЕКОБЕЗПЕКА) як єдиного контролюючогооргануусферідовкілля (замість7-миорганіввиконавчоївлади, такихякДержгеокадастр, Держгеонадра, Держлісагенство, Держрибагенство,Держпродспоживслужба,Укртрансбезпека.

Так,ДЕРЖЕКОБЕЗПЕКАмалавиконувативсіконтрольніфункціїзазначе-них7-миконтролюючихорганів,тавкомпетенціїслужбимаютьбутиврахо-ванівимогиДирективи2010/75/ЄСпропромисловівикиди,атакожздійс-ненняфункційекологічногомоніторингу.

Отже, відбулась реформа Державної екологічної інспекції, яка має наметі підвищення дієвості природоохоронного контролю в процесі децен-тралізаціїшляхомпередачіокремихфункційприродоохоронногоконтролюмісцевимгромадам,атакожорганізаціядіяльностіінститутугромадськихінспекторівзохоронидовкіллянабазімісцевихгромад.

Треба відмітити та зазначити низький рівень поінформовано-сті місцевої влади про процес імплементації екологічної складовоїчастиниУА,оскількинаразівінзосередженийголовнимчиномнаадап-таціїзаконодавстваУкраїнивтійчиіншійсферідоєвропейськихнормістандартів.

Яквідзначаєекспертнесередовище,нажаль,органимісцевоївладинезалученідорозробленняполітикитазаконодавчихактівнанаціональномурівнідляімплементаціїекологічноїскладовоїчастиниУА.

Такийстанможематинегативнийвпливнаетапіпрактичноїреалізаціїприйнятихнормтастандартів.

5. ВР VIII прийнято у першому читанні проект Закону України «Проосновнізасади(стратегію)державноїекологічноїполітикиУкраїнинаперіоддо2030року»(2018р.).

6.ЗаконУкраїни«Простратегічнуекологічнуоцінку»від20березня2018року.Прийнятий Закон містить значний місцевий складник та має кілька

елементів. По-перше, багато місцевих програм, планів, стратегій підпада-ютьпідсферудіїзакону.

36


По-друге,наорганимісцевогосамоврядуванняякзамовниківвідповід-нихпрограм,планів,стратегійпокладенододатковіповноваження.

По-третє,намісцевідержавніадміністраціїпокладенонизкуспеціаль-нихповноважень.

Стратегічній екологічній оцінці (СЕО) підлягають усі місцеві плани,програми, стратегії у сферах сільського господарства, лісового господар-ства,рибного господарства, енергетики,промисловості, транспорту,пово-дженнязвідходами,використанняводнихресурсів,охоронидовкілля.

Відсутністьєдиноїсистеми(дієвогоорганізаційно-правовогомеханізму)державного управління охорони довкілля може спричинити негативнийпрактичнийефектуразіпродовженнялишекурсуретрансляціївукраїнськезаконодавство певних положень директив, без урахування особливостейнаціональноїправовоїсистемитавиборусаметогомеханізму,якийефек-тивнопрацюватимевУкраїні.

7. Програма діяльності Кабінету міністрів України, що схвалена ВРУ9 скликання4жовтня2019року.

Програмапередбачаєпріоритетніцілі,якіУрядставитьпередсобоюзтієюметою,щобукраїнціжилидовше,безпечніше,заможнішетащасливіше:

– «українець живе у сприятливому та чистому навколишньомусередовищі»;

– «українці менше страждають від накопичення відходів, показникиефективності»;

–«українцізберігаютьприродніекосистемидлянащадків»;– «українці більш ефективно та ощадливо використовують природні

ресурси»;– «українець усвідомлює наслідки глобальних змін клімату, вживає

заходівдляїхзапобігання,протеготовийдонихадаптуватись».Навиконаннязаявленихцілейнагальнимєрозроблення(підготовка)

законопроектів, якіміститимуть принципи тамеханізмиреалізації заде-кларованихурядомцілейтакореспондуютьсязекологічноюполітикоювкраїнідо2030рокуйуціломузновоюСтратегієюнаціональноїбезпековоїполітикивУкраїні.

Требавизначити,щозаплановані інституційні управлінськіреформивУкраїніздійснюютьсяфрагментарнопротягомостанньогодесятиріччя.

Найбільш яскравим прикладом є ліквідація територіальних орга-нів МІНПРИРОДИ на підставі Постанови КМУ від 13.03.2013 року№ 159«Про ліквідацію територіальних органів Міністерства охорони навко-

37


лишнього природного середовища» та передача їхніх повноваженьоблдержадміністраціям.

У результаті такого реформування фактично, на жаль, маємо розривприродоохороннихзв’язківцентрутарегіонівівідсутністьєдиноївертикаліреалізації галузевої політики, реалізація державної екологічної політикипокладенанамісцевідержавніадміністрації.

Як на державному, так і регіональному рівнях немає належного розу-мінняекологічноїінтеграціїміжсферамидовкілля,економічногорозвитку,інфраструктури,військовою,соціальноютаіншимисферами.

Отже,процесзапочаткованоїдецентралізаціїтаутворенняОТГ(об’єдна-нихтериторіальнихгромад)позбавленийекологічногокомпоненту,новоу-твореніорганимісцевогоуправлінняневолодіютьнавичкамиекологічногопланування та проектного менеджменту, відсутня система координації зіншимирівнямисистемиохорони(захисту)довкілля.

Наголошую,щомісцевідержавніадміністраціїпродовжуютьвикористо-вуватидефініціюпрограмсоціально-економічногорозвитку,вякихвідсут-ній складник довкілля. Хоча для об’єктів регіональної інфраструктури,економіки,енергетикивикористовуютьмісцевіприродніресурси,анебез-печнівиробництвананосятьшкодудовкіллю.

Узв’язкузцимнашкомітетактивнопрацюєнадзаконопроектами,якізаконодавчостворятьумовидлясталогорозвиткукраїни,передбачатимутьвідповідальністьдержавитакерівниківдержавнихорганіввладизавпливнарозвитоккраїнитаекологічнуситуаціювмістах,забезпечатьрозмежу-ванняповноваженьміжорганамивиконавчоївлади–закріпленнязаорга-намивідповіднихповноваженьозначаєзаборонунетількивиходитизаїхнімежі,алейдляіншихорганів–заборонувтручатисявцюсферу,сформуютьмеханізмфінансовогозабезпеченняприродоохоронноїдіяльностіміст.

Повністюпідтримуюпозицію,відповіднодоякоїдо«ПорядкуденногонаХХІстоліття»інституційнесередовище–цебазис,сукупністьосновнихзасад, які забезпечують сталий розвитокшляхом регулювання взаємодіїтрьохйогоскладників:

–економічного(економічнезростання);–екологічного(раціональнеприродокористування);–соціального(соціальнийпрогрес).У межах цих складників формується та працює інституціональна

системачерездіяльністьспеціальнихдержавних,суспільнихіпрофесійнихорганізацій.

38


ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ1. Проосновнізасади(стратегію)державноїекологічноїполітикиУкраїнинаперіод

до2020року :ЗаконУкраїнивід21грудня2010р.№2818-VI/ВерховнаРадаУкраїни.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/2818-17.

2. ПронаціональнубезпекуУкраїни:ЗаконУкраїнивід21червня2018р.№2469-VIII/ВерховнаРадаУкраїни.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19.

3. ПрозатвердженняНаціональногопланудійзохоронинавколишньогоприрод-ногосередовищана2011–2015роки:РозпорядженняКабінетуМіністрівУкраїнивід25травня2011р.№577-р/КабінетМіністрівУкраїни.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/577-2011-р.

4. УгодапроасоціаціюміжУкраїною,зоднієїсторони,таЄвропейськимСоюзом,Європейськимспівтовариствомзатомноїенергії і їхнімидержавами-членами,зіншоїсторони:міжнароднийдокументвід27червня2014р./ВерховнаРадаУкраїни.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011.

5. Про ліквідацію територіальних органів Міністерства охорони навколиш-нього природного середовища : Постанова Кабінету Міністрів України від 13березня2013р.№159/КабінетМіністрівУкраїни.URL:https://www.kmu.gov.ua/npas/246160947.

6. Простратегічнуекологічнуоцінку:ЗаконУкраїнивід20березня2018р.№2354-VIII/ВерховнаРадаУкраїни.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/2354-19.

7. ПроПрограмудіяльностіКабінетуМіністрівУкраїни:ПостановаВерховноїРадиУкраїнивід4жовтня2019р.№188-IX/ВерховнаРадаУкраїни.URL:http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T190188.html.

8. ПорядокденнийнаХХІстоліття:світовапрограмадій.URL:https://uk.wikipedia.org/wiki/Порядок_денний_на_XXI_століття.

9. Аналітичні доповіді з питань загроз у сфері екології та моніторинг реалізаціїстратегіїнаціональноїбезпеки.URL:http://niss.gov.ua.

Лариса Зуєва, суддя, Одеський апеляційний адміністративний суд,доцент, кафедра організації судових, правоохоронних органів та адвокатуриНаціонального університету «Одеська юридична академія»,доктор педагогічних наук, кандидат юридичних наук

РОЛЬ ТА ЗАВДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЮСТИЦІЇ У ФОРМУВАННІ МЕХАНІЗМІВ СУДОВОГО ЗАХИСТУ ПРИ РОЗГЛЯДІ ЕКОЛОГІЧНИХ СПРАВ

Усилуособливогозначеннядовкіллядлялюдинизабезпеченняеколо-гічної безпеки, обов’язковість додержання екологічних норм, стандартів,нормативів,правил,приписівталімітівєоднимізпріоритетівсуспільства,

39


а правовий, у тому числі судовий, захист порушених екологічних прав тазаконних інтересів є конституційною гарантією, спрямованою на збере-ження безпечного для існування природи навколишнього середовища тагарантуваннябезпечного,авперспективі–сприятливогосередовищадляжиттяіздоров’ялюдей.

Маючи нагоду протягом певного часу бути тренером і проводити уНаціональнійшколісуддівтренінгидлясуддівзпитаньохоронидовкіллята прав людини у цій сфері, оглядаючи з колегами-суддямимісця еколо-гічнихкатастрофурізнихкуточкахУкраїнинавласніочі,язавждибачилаоднуреакцію–ЖАХ,томущовсіминеможемособіпринаймніуявити,вякомужахливомустанізнаходятьсявсісміттєзвалища,щореальновідбу-ваєтьсянатаких,наприклад,стратегічнихоб’єктах,яккостомельнізаводи,вякомустрашномустанізнаходятьсяочисніспоруди, таякоїякостіводапотрапляє вЧорнеморе. І лишепісля цих реальних екскурсій свідомістьсуддів починає мінятися, і коли ми переходимо до теоретичної частинитренінгу, до Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості впроцесіприйняттярішеньтадоступдоправосуддязпитань,щостосуютьсядовкілля (Орхуська Конвенція), яку було ратифіковано Законом України№ 832-XIVвід06.07.99 р.,всеценабуваєдлясуддівзовсіміншийзміст.

Тому, готуючись до виступу, я вибрала тему щодо роли та завданьадміністративної юстиції у формуванні механізмів судового захисту підчас розгляду екологічних справ. Вважаю, що лише особисте усвідом-лення кожним суддею катастрофічних наслідків, до якихможуть призве-сти порушення екологічного законодавства, та можливість незворотної транскордонноїшкодинавколишньомусередовищуєзапорукоюефектив-ногосудовогозахиступоційкатегоріїспорів.

Прицьомуяксуддяадміністративноїюрисдикціїявважаю,щосамеадмі-ністративні судиможуть та повинні бути тимщитом, який стане на завадіруйнуваннятазнищеннядовкілляУкраїни,оскількиконтрольнафункціяадмі-ністративногосудочинства,якапронизуєвсюсистемувправовійдержаві,вособливийспосібреалізується,поєднуючисьіздіяминазахистправлюдини.

ОскількиадміністративнепроцесуальнезаконодавствоУкраїнипобудо-ванонанімецькіймоделіадміністративногосудочинства,тоусвоїйдоповідіябудунаводитипорівняльніприкладисамецихдвохкраїн.

Так,відповіднодост.3КонституціїУкраїнизадекларовано,щолюдина,їїжиттяіздоров’я,честьігідність,недоторканністьібезпекавизнаютьсявУкраїнінайвищоюсоціальноюцінністю.Праваісвободилюдинитаїхгаран-

40


тіївизначаютьзмістіспрямованістьдіяльностідержави.Держававідпові-даєпередлюдиноюзасвоюдіяльність.Утвердженняізабезпеченняправісвободлюдиниєголовнимобов’язкомдержави.

Згідно зі ст. 1 Основного закону Федеративної Республіки Німеччинипершимзадекларованимосновнимправомлюдини,відповідно,єлюдськагідність, яка є недоторканою. Поважати та захищати це право людиниє обов’язком усієї державної влади. При цьому встановлені ОсновнимЗаконом права є обов’язковими для законодавчої, виконавчої влади таправосуддяякбезпосередньодіючеправо.

Тобто на відміну від Німеччини, українська Конституція визначає обов’язок держави, але на які конкретно органи влади покладено такийобов’язок та яка їх відповідальність за його невиконання, на жаль, уКонституціїтаувеликійкількостіукраїнськихзаконівзнайтидужескладно.

РольадміністративнихсудіввУкраїніувідновленнідовірисуспільствадоорганівзаконодавчої,виконавчоїтасудовоївлади,безумовно,єособли-вою,тобтоуцихсудахрозглядаютьсяспориізсуб’єктамивладнихповно-важень,якісамеформуютьусвідомостігромадянвідчуттябезпекитазахи-щеностіувласнійдержаві.

Так через якіжмеханізми в адміністративному судочинствіможливодосягнутивідчуттяукожногогромадянинаУкраїни,щойогоадміністратив-ний спір було вирішено судом справедливо, неупереджено та своєчасно,прицьомусуб’єктвладнихповноваженьякоргандержавноїабомісцевоївладибудевідповідальнимпередлюдиноюзасвоюдіяльністьівмайбут-ньомуневчинитьпорушенняйогоправ?

Статтею 50 Конституції України закріплено принциповий погляд наекологічніправакрізьпризмуправлюдини.РозміщенняцієїнормиврозділідругомуКонституції«Права,свободитаобов’язкилюдини ігромадянина»та її положення безпосередньо стосуються основних екологічних правлюдини:праванабезпечнедовкіллятаекологічнуінформацію,відповіднодоякої«коженмаєправонабезпечнедляжиттяіздоров’ядовкілля».

Цю норму основного Закону, на мою думку, слід вважати винятковопрогресивною. Адже на конституційному рівні в Україні було визнано тазакріплено, серед інших прав людини, принципово нову категорію, щоґрунтуєтьсянафундаментальномуправілюдининажиттятабезпеку.Цетойрідкіснийвипадок, колиУкраїна здійснилаконституційнезакріпленняправовоїнорми,якавипереджаєрівеньіншихкраїн,котріпереважнойшлишляхомрозвиткуправанавколишньогосередовища.

41


Притому,щоКонституціяУкраїнивирізняєтьсявисокимрівнемгаранту-ванняправанабезпечнедляжиттяіздоров’ядовкіллятароллюдержавиузабезпеченніцьогоправа,гарантованіекологічніправа,нажаль,недотри-муються, арольдержавиу забезпеченніцьогоправаєнеефективноютаінодівкрайнебезпечною.

За Індексом екологічної ефективності, оприлюдненим ще у 2016 р.,Україна посіла 95-ту позицію серед 178 країн світу, поруч із такими краї-нами,якЗімбабве,АнтігуаіБарбуда,Гондурас(3).ЗаоцінкоюНаціональногоінституту стратегічних досліджень (далі – НІСД) збереження існуючої ситуаціївнайближчійперспективіможепризвестидоформуваннязначнихекологічнихзагрозізбільшеннякількостінадзвичайнихситуаційзнегатив-ниминаслідкамидлянаселеннятадовкілля,втомучислі–транскордон-ногомасштабу.

Неефективна система державної екологічної політики та її норматив-но-правовогорегулюваннявсебільшочевиднодемонструєнеадекватністьіснуючимзагрозамприродноготатехногенногохарактеру,щообертаєтьсячисленнимипорушеннямиконституційногоправа громадянна екологічнубезпеку.

Урядповиненгарантуватибезпечнідляжиттятаздоров’яумовипрожи-ванняшляхомпроведеннястратегічноїекологічноїоцінкивсіхдокументівдержавногоплануваннятапереглядувсіхсанітарно-гігієнічнихнормативівувідповідностізпотребами.

Відповідно до міжнародних стандартів держава повинна гарантуватиукраїнцямжиттяусприятливомутачистомунавколишньомусередовищі,здійсненняефективноготадієвогомоніторингузастаномдовкілля;здійс-нення ефективного тадієвого контролюзадодержаннямвимогприродо-охоронногозаконодавства.

На прикладі декількох реальних екологічних катастроф, які відбу-валися та продовжують відбуватися в Україні, можливо продемонстру-ватирольдержавитаадміністративнихсудівузахистіекологічнихправгромадян.

Так, зовсім не секрет, що в Україні впродовж останніх років набулабезпрецедентного резонансу «бурштинова лихоманка» на Поліссі йВолині, де відбуваються протизаконні видобуток та контрабанда бурш-тину.Українські компанії, якімаютьдержавніліцензіїнавидобутокбурш-тину,щорічновидобуваютьблизькочотирьохтоннцьогомінералу.Однакнасправді це лише невеликий відсоток від реального видобування бурш-

42


тину в Україні. Набагато більше його викопують старателі на незаконнихпромислах,проякідержавазнає,алеякінеконтролює.

За найскромнішими підрахунками вони сягають від 120 до 300 тонннарік.Справжнюцифрунезнаєніхто.Приблизнийзагальнийрічнийдохіднацьомуринкустановитьдо300мільйонівдоларів.Урезультатідержаващорічно зазнає збитків на десяткимільйонів доларів. Самовільний видо-бутокпризводитьдопсуваннятаповноївтратиродовищіспричиняєнега-тивніекологічнінаслідки.

Адже,завеликимрахунком,аналізситуації свідчитьпро існуваннянаВолинітаПоліссісвогородунеофеодальних«бурштиновихреспублік»,якіхарактеризуєтотальнабездіяльність,співучастьузлочинахтабезкарністьізбокуорганівдержавноївлади,самоврядування,землевласників(цепере-важноаграрніталісогосподарськіпідприємства).

Наразі доводиться визнати, що багаторічна злочинна діяльність ізвидобуткутаконтрабандикоштовногокаменюпризвеладомасштабногопограбування загальнонародного багатства, нанесення неоцінимої шкодидовкіллю,зокремайназаповіднихтериторіях,економічнихвтраттапору-шеньправлюдинивУкраїни.

Держававособіправоохороннихорганівувесьчаснамагаєтьсяприпи-нитизнищеннялісівтаекосистемитериторій,девідбуваєтьсянелегальнийвидобутокбурштину,алебезрезультатно.

До нового парламенту направлено проект Закону «Про внесення зміндо деяких законодавчих актів України щодо урегулювання питання видо-буткубурштину»№2240від08.10.2019р.,зякоговбачається,щоокрімзмін,направленихвласненавирішенняпитаннянезаконноговидобуткубурштину,щоспричиняєзначнушкодудовкіллю,розробникизаконопроектувирішили«підшумок»розв’язатийіншісвоїпроблеми.Зокрема,законопроектомпропо-нуєтьсявідмовитисявідпроведенняобов’язковоїОцінкивпливунадовкілля(далі–ОВД)підчасрозробленняугодпророзподілпродукції.

Аналізреєструсудовихрішеньсвідчитьпронаявністьвеликоїкількостікримінальних справ та справ про вчинення адміністративних правопору-шеньтапритягненняфізичнихосіб,яківчинилизлочинитаадміністративніправопорушенняпідчаснезаконноговидобуткубурштину.Однакнікримі-нальна,ні іншівидивідповідальностінеможутьзупинитицейнезаконнийвидобуток.Нажаль, ні одна справанебулавідкрита тарозглянутащодопротиправної бездіяльності уряду та органів місцевого врядуваннящодоекологічноїкатастрофи,пов’язаноїзнезаконнимвидобуткомбурштину.

43


Щеоднаекологічнакатастрофатрапилась8червня2015рокунанафто-базі біля с. Крячки Васильківського району Київської області, коли тамспалахнула пожежа, спричинена вибухом і наступним займанням нафто-продуктів.Пожежатривала8днівінабуларозмірівмасштабноїтехногенноїкатастрофи,входілокалізаціїякоїзагинулошестероосіб,ізнихчетверо –пожежники. Поширення пожежі становилоще більш серйозну небезпеку,оскількипоручрозташованавійськовачастиназбойовимарсеналом.

Унаслідокаваріївідбулосязначнезабрудненнядовкіллянафтопродук-тами і токсичнимисполуками,що утворюютьсявпроцесі їх згоряння. Заданими експертів Інституту сорбції та проблемендоекологіїНАНУкраїни,розливнафтопродуктівстановивблизько240т.Разом іздимомватмос-феру було викинуто велику кількість бензапірену, сірчистого і сірчаногоангідриду, оксиду вуглецю, оксидів азоту, газоподібних і твердих продук-тівнеповногозгорянняпалива.Витратинагасінняпожежібулооціненоу50 млнгрн.

Через півтора роки, 19 грудня 2017 року, за наявності 4-х порушенихкримінальних справ, нанафтобазі сталасяповторнапожежа.За словамикерівництвабази,причиноюсталидіїшукачівметалобрухту,якірізалинаметалрешткирезервуарів.

14 вересня 2018 р. місцевий суд, розглядаючи позов ГО «Фонд подо-ланнянаслідківВасильківської трагедії»до56відповідачівпровідшкоду-ванняморальноїшкоди,ухваливнакластиарештнагрошовікошти,рухомеі нерухомемайно відповідачів у розмірі одинмільярддвісті сімдесят сіммільйонівгривень.

Очевиднимєте,щоаваріянанафтобазі«БРСМ-нафта»єпрямимнаслід-комзлочинноїбездіяльностіуряду,оскількивжевпродовжроківнездійс-нюєтьсядержавнийконтрользароботоюекологічнонебезпечнихоб’єктів.

Хочеться привести ще один приклад порушення екологічних прав вУкраїні,якийнеможеневикликатибажаннящосьзмінювати,бодалітакжитинеможливо.

Заданими,які знаходятьсяувідкритомудоступінасайтіМінприроди,впродовж2016–2017рр.вУкраїнізареєстровано1092дозволенихдовико-ристанняпестицидиіагрохімікати,втомучислі298пестицидівІіІІкласів –надзвичайнонебезпечніінебезпечні.Протевикористанняжодногознихнеконтролюєтьсянадержавномурівні.

У результаті реорганізації СЕС повноваження контролю за дотри-манням санітарного законодавства передані Державній службі України

44


з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів(Держпродспоживслужба).Контрользажодним ізпестицидівуводі,пові-трі, ґрунтах, які саме пестициди використовують агропідприємства та вякійкількості,чизаконновониввезенівУкраїнутачиневикористовуютьсязабороненідовикористаннявУкраїніабопротерміновані,жоднимдержав-ниморганомнасьогоднінездійснюється.

Підприємствавносятьнаполя,якімежуютьізжитловимибудинкамитаприсадибнимиділянкамимешканців,невідоміпестицидизлітаківіштанговихобприскувачівусуперечвимогамсанітарноготаприродоохоронногозаконо-давства,безпопередженнямісцевогонаселеннятапасічників,успекотну івітрянупогоду,впритулдожитловихбудинків,усанітарно-захиснійзоні.

Проблемою є надмірне та безконтрольне використання пестицидів, утомучислітих,якізабороненівЄвропі,щозавдаєнищівноїшкодидовкіллютаздоров’юлюдей.Державніорганинездійснюютьконтрользавнесеннямпестицидів, за рівнями забруднення, не відслідковують, які пестициди і вякійкількостівносяться.Відсутніатестованілабораторіївдержавнихорга-нах,якімоглибконтролювативмістпестицидівуводі,ґрунтах,повітрі.

УнаслідоквикористанняпестицидівзпорушеннямприродоохороннихтасанітарнихнормвУкраїнімасовогинутьбджоли,кролі,домашняптиця,дикітварини,знищуютьсяпосіви,кущітадерева.Так,упродовж2017–2019 роківпоблизуполів,щообробляютьсясільськогосподарськимипідприємствами,вУкраїнізагинулитисячібджолинихсімей.

Із симптомами хімічного отруєння мешканці зверталися із заявами домедичних закладів та правоохоронних органів про порушення їхніх прав.Імідаклоприд, що виявлений у ґрунтах санітарно-захисної зони, є надзви-чайно токсичним для бджіл. Через його токсичність Європейська комісіярозглядає питання про заборону використання імідаклоприду. У 2018 роціЄврополпровівопераціюувеликихморськихпортахтааеропортахінасухо-путнихкордонахБельгії,Франції,Німеччини,Греції,Угорщини, Ірландії, Італії,Литви,Польщі,Румунії,Словаччини,Словенії,Швеції,Іспанії,ВеликоїБританіїтаНідерландів.Протягом10днівопераціїSilverAxleIIкомпетентніорганицих16країнЄСбралиучастьуперевірціпонад940партійпестицидів.Операціябула спрямована на вилучення незаконних пестицидів. Як наслідок, різніправоохоронні органив країнах-учасницяхвиявилимайже122 тоннинеза-коннихабопідробленихпестицидів,порушено48кримінальнихсправ.

ЦьогорокумасштабиотруєннябджілвУкраїністаливочевидьбезпре-цедентними. Якщо торік фіксувалося 5–6 таких випадків, то цього року

45


постраждалавсяУкраїна.ТількивКриворізькомурайоніДніпропетровськоїобласті за тиждень загинуло близько 3 тисяч бджолиних родин. УКіровоградськійобластізафіксувализагибель1149сімей,уЛуганській–близько700,уВолинській–450,Житомирській–100,Миколаївській–45.

Громадські активісти, реагуючи на такі жахливі екологічні наслідки,звернулися до суду з вимогами визнати бездіяльність КабінетуМіністрівУкраїни,Міністерстваохорониздоров’яУкраїни,Міністерствааграрноїполі-тики України, Міністерства екології та природних ресурсів України щодоорганізаціїтаздійсненняконтролюзавикористаннямпестицидівтапопе-редженнязабрудненнядовкіллятапогіршеннястануздоров’ялюдейпроти-правною та зобов’язати Кабінет Міністрів України, Міністерство охорониздоров’я України, Міністерство аграрної політики України, МіністерствоекологіїтаприроднихресурсівУкраїниорганізуватиздійсненняконтролюзавикористаннямпестицидівдляпопередженнязабрудненнядовкіллятапогіршеннястануздоров’ялюдей.

Адміністративний суд, розглянувши матеріали справи, встановив, щозазначені в позові документижодним чином не встановлюють бездіяль-ністьорганівцентральноївладиузабезпеченніформуваннядержавноїполі-тикиусферіохоронинавколишньогосередовища,алишемістятьстатис-тичнуузагальнюючуінформацію.Разомізцимсудзазначив,щоздійсненняокремимисуб’єктамигосподарюваннягосподарськоїдіяльностізпорушен-нямнормчинногозаконодавстваіззастосуванняпестицидівтаагрохіміка-тівсвідчитьнепровідсутністьналежногозаконодавствавданійсфері,апроневиконанняабоненалежнейоговиконання,заякепередбаченацивільна,дисциплінарна,адміністративнаабокримінальнавідповідальність.

Отже,надумкусуду,вданихправовідносинахвідсутняпротиправнабезді-яльністьорганівдержавноївлади,оскількиостаннівчиняютьусіможливітанеобхіднідіїдляналежногозабезпеченняекологічноїбезпекивУкраїні.

Судом не було встановлено бездіяльності Кабінету Міністрів України,Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства аграрної політикиУкраїни,МіністерстваекологіїтаприроднихресурсівУкраїнищодоорганіза-ціїтаздійсненняконтролюзавикористаннямпестицидівтапопередженнязабрудненнядовкілляіпогіршеннястануздоров’ялюдей,отже,суддійшоввисновку,щопідставидлязадоволенняадміністративногопозовувідсутні.

Ще один приклад порушення екологічних прав людей – це рішенняУрядутаорганівмісцевогосамоврядуваннястосовнодозволівнавидобу-токсланцевогогазувУкраїні.

46


У2013роціУрядУкраїниуклавтриУгодипророзподілпродукції(далі –УРП)–щододілянкиЮзівська,ділянкиОлеськатаділянкиМаячна.Підчасузгодження тексту першої – усупереч вимогам закону – уряд не провівобов’язковихдержавнихекспертизпроектутакоїугоди.Узгоджуючитекстидругої ітретьоїУРП,Урядвиконавщонайменшевимогузаконупропрове-дення екологічної експертизи. Відповідні висновки державної екологіч-ної експертизи щодо ділянок Олеська та Маячна розміщені на веб-сайтіМінприроди.

Безпроведення,зокрема,екологічноїекспертизиКМУнепроаналізувавнегативнихнаслідківдлядовкіллятаздоров’ягромадянвідтакоїдіяльно-стіта,відповідно,неврахувавїхпідчасприйняттярішенняпропідписанняугодиівидачідозволунаспецнадрокористування.

Екологічна організація звернулася до суду у вересні 2013 року.Черезпівроку,14березня2014рокуОкружнийадміністративнийсудвинісрішенняпосправіЕПЛдоКабінетуМіністрівУкраїнивособіМіжвідомчоїкомісіїзорганізаціїукладеннятавиконанняугодпророзподілпродукції,якимвідмо-вивПозивачувзадоволенніпозовнихвимог.Рішеннясудмотивувавтим,що,надумкусуду,ЗаконУкраїни«Проугодипророзподілпродукції»вима-гає лише проведення експертиз, але не передбачає надання письмовоговисновкувзаконодавчовстановленійформі,іщоєдинимвисновком,якиймає встановлену форму, є висновок правової експертизи, що видаєтьсяМінюстом.

Разомізтим,визнаючиоскаржуванідіїВідповідачазаконними,суднавітьневстановивфактпроведенняМінюстомправовоїекспертизипроектуУРПщодо ділянки Юзівська. Відповідачем на підтвердження цієї обставини небулонаданожодногодоказу,втойчасколиПозивачстверджувавпронепро-веденнятакоїекспертизиівпозовнійзаяві,івуснихпоясненнях.Крімтого,судненадавжодноїоцінкинаданимПозивачемдоказампроведенняМінприродидержавноїекологічноїекспертизищододвохіншихУРП.

Рішення суду було оскаржено, апеляційний суд задовольнив апеля-ційнускаргу,зміниврішеннямісцевогосудувчастинімотивуванняіпоста-новив,щорозглядатисправупосутібулопомилкою,оскількигромадськаорганізаціянеєналежнимпозивачемпосправі.Постановаапеляційногосудугласить,щоособаможеоскаржитинебудь-якерішення,діючибезді-яльність, алишеті,щобезпосередньостосуються їхніхправта інтересів.Суд касаційної інстанції відмовив у прийнятті касаційної скарги до свогопровадження.

47


Такимчином,очевиднатенденціярозглядуекологічнихсправвУкраїнів адміністративних судах поза межами встановленого процесуальногостроку, а для екологічних справ тривалість розгляду справ у судахможематидлявсіхнаснезворотнікатастрофічнінаслідки,справирозглядаютьсязанаявнимидокументамиформально,хочадоказишкідливихнаслідківутаких справах надати вкрай важко, і все це свідчить про те,що судді незавждиусвідомлюютьсвоювідповідальністьпереднародомтаприйдеш-німипоколіннямизанаслідкиекологічнихкатастроф,якіможутьстатисявмайбутньому.

Але є приклади, коли рішення адміністративного судуможе не тількистатиназахистекологічнихінтересівлюдей,аізмуситиурядтакерівниц-тводержавиприйматиновізакони,спрямованінапокращеннядовкіллятаформуваннянебезпечногонавколишньогосередовищадлялюдей.

Так, статтею 20-а* Основного закону Німеччини передбачено, щодержава, усвідомлюючи свою відповідальність перед прийдешніми поко-ліннями,охороняєнавколишнєприроднесередовищеякосновужиттяназемлівмежахконституційноголадутаувідповідностідозаконуіправазадопомогоювиконавчоївладитаправосуддя.

На прикладі «Дизельгейту» адміністративнаюстиція Німеччині проде-монструвала свою відповідальність перед народом, прийнявши рішення,яке спрямоване на охорону навколишнього природного середовища таочищенняатмосферногоповітря.

УрезультатіініційованихвладоюСполученихШтатівувересні2015рокурозслідуваньVWзмушенийбуввизнати,щонакількамільйонівпроданихусвітіавтомобілівбуловстановленопрограмнезабезпечення,якедозволяломаніпулюватитестаминавідповідністьдвигунівекологічнимстандартам.

«Дізельгейт»спричинивмасовийвідкликпродукціїVWзринкуСШАдляусунення технічних фальсифікацій. Концерн досяг із владою СполученихШтатівугодипроштрафнітакомпенсаційнівиплатиназагальнусумупонад18мільярдівдоларівумежахврегулюванняскандалу.СлідомзаVolkswagenштрафи з приводу дизельного скандалу довелося заплатити концернамAudi,Porsche,атакожпостачальникукомплектуючихBosch.Надумкупози-вачів,вихлопишкідливихгазівнаданихавтомобіляхBMWу27разівпере-вищуютьдопустимівСШАнорми.

ЕкологічнаорганізаціяDeutscheUmwelthilfe(DUH)подаладосудівкіль-кохнімецькихмістпозови, спрямовані на те,щобзмуситимісцевувладузаборонити пересування дизельних автомобілів з метою знизити вміст

48


оксидівазотувповітрі,якевбагатьохмістахФРНперевищуєнорми,вста-новленівЄС.

Улипні2017рокуадміністративнийсудШтутгартазадовольнивпозовDUH, дозволивши владі міста забороняти проїзд старих дизельних авто-мобілів, якщоценеобхіднодлядосягненняприйнятнихпоказників якостіповітря.

У свою чергу адміністративний суд Дюссельдорфа в січні 2018 рокувідхиливподібнийпозов,визнавши,щоекологивданомувипадкунеможутьзаявлятипропорушенняїхніхправ,інасправунепоширюються«відповіднінормизагальноєвропейськогоправа».

27 лютого 2018 року Федеральний адміністративний суд у ЛейпцизівизнавзавладоюмістФРНправозаборонятив’їзддизельнихмашин.Судпостановив,щотакийкрокпов’язанийзнеобхідністюперешкоджатизбіль-шеннюшкідливихвикидівуатмосферу,ацеєприорітетнішимнад інтере-самиавтовиробниківтавласниківдизельнихавтомобілів.

Рішення адміністративного суду торкнулось мільйонів водіїв по всійНімеччині та великих автоконцернів. Головним противником заборонистала партія «Християнсько-демократичний союз» на чолі з АнгелоюМеркель,котравважалайогозагрозоюдляавтомобільноїіндустрії.

На думку суду, робота систем фільтрації вихлопних газів у більшостідизельнихавтомобілівневідповідаєвимогам,щопризвелодопорушеннянормзаконівпронавколишнєсередовище.Щорічноблизько6тисячнімцівпомираютьунаслідокнаявностіватмосферівеликоїкількостіоксидівазоту,яківикористовуютьсядляавтомобільнихдвигунів.

Загалом, після рішення Федерального адміністративного суду, булоприйнято вже 28 рішень у різних регіонахНімеччини про заборону в’їздудизельнихавтомобілів.

АдміністративнийсудБерліназаборонивпроїздстарихдизельнихтран-спортнихзасобівуцентріміста.«Устолицінинішнійпланзочищенняпові-трянеміститьдостатніхзаходівдлязадоволеннярічнихобмеженьнадвоо-кисазоту(NO2)»,–заявивголовуючийуційсправісуддя.

5вересня2018р.адміністративнийсудустолиціземліГессенВісбадензобов’язав владуФранкфурта-на-Майні ввестиширокомасштабну заборонунав’їздумістодизелів.ЦерішеннярізкозагострилоситуаціюівимагаєвідурядуФРНнегайногоприйняттякардинальнихрішеньнанаціональномурівні.

Зазначенівищерішенняспонукалиполітиківтапредставниківавтокон-цернів у серпні 2017 року в Берліні провести «дизельний саміт», де вони

49


домовились, що автобудівники почнуть виплачувати власникам старихдизельних автомобілів, які відповідають екологічним стандартам Євро-4інижче,утилізаційнупреміювразіпокупкиниминовихмоделей,атакожвзялинасебезобов’язанняактуалізуватипрограмнезабезпеченнявнові-шихдизельнихавтомобіляхстандартівЄвро-5іЄвро-6.

Однакекологів,цілунизкуекспертівіполітиків,атакожчималучастинугромадськостітакерішення«дизельногосаміту»невлаштовує.Наїхнюдумку,однієїлишеактуалізаціїсофта,покликаноїзробитивихлопнігазичистішими,недостатньо. Потрібно неодмінно братися за «залізо», іншими словами –встановлювативавтомобіляхдодатковіпристрої (каталізатори),щосприя-ютьочищеннювихлопів.Причому,надумкубагатьох,оплачуватитакепере-обладнанняавтомобілів,щобігаютьподорогахкраїни,щодоновихдизелівзобов’язанісамеавтобудівники.Адженеможнажзвалюватицівитратинаавтовласників,якихконцернидонедавньогочасупростообманювали,пред-ставляючидизелікудибільшекологічними,ніжвонивиявилисянасправді.

Заминулийпісля«дизельногосаміту»часпозиціянімецькогоавтопромунезмінилася.Затекардинальнозміниласяситуаціявкраїні.Якщовсерпні2017року заборонинав’їзд умістаще тількимаячилинаобрії як теоре-тичназагроза,тотепервонисталиреальністю.

З 2018 року почалося виконання рішення адміністративних судів, умежахякогомістаНімеччинипочаливводитизаборонинав’їзддизельнихавтомобілів.

Першимтакузаборонувтравні2018рокузапровадивГамбург. І хочаміська влада по суті справи закрила всього дві вулиці (на одній ділянцідовжиноюв 580метрів заборонили проїзд легкових і вантажних дизель-нихавтомобілів,наіншому,1,5-кілометровому,–тількивантажівок),шумувНімеччинібулодужебагато.

Потім,учервні,судвАхенізобов’язавміськувладуввестиобмеженнянарухдизельнихавтомобілівізсічня2019року,якщодоцьогозмістокисівазотувповітрінебудезниженодонорми,алецебачитьсянездійсненним.У липні суд уШтутгарті підтвердив правомісцевої влади заради захистуздоров’я людей обмежувати рух дизелів, і зараз у місті, де знаходятьсяштаб-квартириіголовнізаводиавтобудівниківDaimlerіPorsche,готуютьсядовведеннязаборонізсічнянаступногороку.

І останнім було прийнято судове рішення по Франкфурту-на-Майні.Воно,впорівняннізпопередніми,більшмасштабне іжорстке.З1лютого2019 рокув’їздуцентрмістазаборонятьдизелямекологічногостандарту

50


Євро-4інижче,атакожстарихавтомобілівзбензиновимидвигунамистан-дартів Євро-1 і Євро-2. А через півроку, з 1 вересня 2019 року, заборонапоширюєтьсянадизеліекологічногостандартуЄвро-5.

Такимчином,наприкладірозглядуоднієїекологічноїсправиадміністра-тивнісудиНімеччинипродемонструвалисвоюрольуформуваннімеханіз-мівсудовогозахиступідчасрозглядустратегічноїекологічноїсправи,щостосуваласянеобмеженогоколалюдей,якефективногоінструментузапобі-ганняпорушенняправлюдини.

Нажаль,вУкраїнісудовихрішеньусправах,якістосуютьсядовкілля,взагальномумасивідокументів,щогенеруютьсясудовоюсистемоюУкраїни,єдуженебагато.Більшетого,переважнубільшістьізнихстановлятьсправипропритягненнядокримінальноїтаадміністративноївідповідальностіуційсфері,позовикомпетентнихорганівпростягненняшкоди,заподіяноїдержавіврезультаті порушенняприродоохоронного законодавства, а такожадмі-ністративні позови суб’єктів господарювання про оскарження рішень, дійчибездіяльностіконтролюючихорганів.Справжезапозовами громадянчиінститутівгромадянськогосуспільстваназахистдовкіллявсуспільнихінтересахвзагаліодиниці,аякщотакіпозовиподаються,торозглядаютьсятривалийчастабезурахуваннятихнегативнихі,якправило,незворотнихнаслідківдлялюдей,природитадовкілля.

Іназавершеннясвоговиступуяхочупроцитуватистаттю20*ОсновногоЗакону Німеччини, яка декларує таке: «Держава, усвідомлюючи своювідповідальність перед прийдешніми поколіннями, охороняє навколишнєприроднесередовищеякосновужиттяназемліумежахконституційноголадутаувідповідностідозакону іправазадопомогоювиконавчоївладитаправосуддя».

Меніособистодужехотілосяб,щобтакаконституційнанормаз’явиласяівукраїнськійКонституції, іщобдержававідповідалапередприйдешнімипоколіннямизасвоюдіяльність.

ВважаюбезумовносвоєчаснимтаактуальнимпроведенняуВерховномусудіміжнародногосудовогофоруму«Судовийзахистприродногодовкіллятаекологічнихправ»,якийбудесприятиефективностіправосуддявеколо-гічнихсправах,іядужесподіваюсь,щокожнийзнас,приймаючирішенняіменемУкраїни,розуміючиособливезначеннядовкіллядлялюдини,можезробитисвійособистийвнесокуцювкрайважливусправузабезпеченняекологічноїбезпекитадотриманняправлюдинивУкраїні.

Дякуюзаувагу.

51


Марія Краснова,професор, кафедра екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор юридичних наук, професор

СУДОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН ЯК ЕФЕКТИВНА ГАРАНТІЯ ЇХНЬОГО ЗАХИСТУ

Актуальність питань судового захисту екологічних прав громадяночевидна в умовах глобальних проблем забруднення довкілля небез-печними факторами впливу господарської та іншої суспільної діяльності(фізичними, хімічними, біологічними).Недаремноокрімконституційних тазаконодавчихзасадцьоговидуправлюдиниігромадянинаокреслюютьсяміжнародно-правові (Орґуська конвенція) та політико-правові аспекти їхреалізаціїізахисту.Так,середпринципівОсновнихзасаддержавноїеколо-гічноїполітики(далі–Стратегії),визначенихЗакономУкраїнивід28лютого2019 року [1], чітко окреслено: відкритість, підзвітність, гласність органівдержавноївлади;участьгромадськостіуформуваннідержавноїполітики;дотримання екологічних прав громадян; заохоченнядоведенняекологічновідповідальногобізнесутаекологічносвідомоїповедінкигромадян;запобі-ганняекологічнійшкоді;міжнароднаспівпрацятаєвроінтеграція.

Такі принципи державної екологічної політикимають реалізовуватисяне кожен сам по собі, а комплексно, одночасно, водночас ефективно зметоюзабезпеченнязасадсталогорозвитку.

СудиякпредставникиоднієїзгілокдержавноївладивУкраїнізаборгу-валигромадянамцієїкраїниналежнимвідкритим,об’єктивним,законним,неупередженимрозглядомсправзаїхучастю,особливовчастинізахиступорушенихїхніхекологічнихправ.

Тому-тойЦіль1Стратегії«Формуваннявсуспільствіекологічнихціннос-тей і засад сталого споживання та виробництва» має таке завдання, якзабезпечення дотримання екологічних прав та обов’язків громадян, доступу громадськості до правосуддя з питань охорони навколишнього природного середовища та природокористування. Цевідповідаєконституційнимтазако-нодавчимзасадампроте,щоУкраїнагарантуєсвоїмгромадянамреаліза-ціюекологічнихправ,наданих їмзаконодавством.Порушеніправагрома-

52


дяну галузіохоронинавколишньогоприродногосередовищамаютьбутипоновлені,аїхзахистздійснюєтьсявсудовомупорядкувідповіднодозако-нодавства України (ст. 11 Закону України «Про охорону навколишньогоприродногосередовища»).

Доцільнобратидоуваги,щоекологічніправатаобов’язкигромадян,якібудь-якііншікатегоріїправ,маютьреалізовуватисязгіднозусталенимиїхправовимиформами:1)уповноваженіособимають використовувати права умежахактивноїекологічноспрямованоїповедінки–участювпублічнихслуханнях, відкритих засіданнях, під час обговоренняматеріалів з оцінкивпливу на довкілля екологічно небезпечних видів діяльності, в разі стра-тегічної екологічної оцінки загальнодержавних програм, планів тощо, підчас здійснення громадського контролю та природоохоронних заходів, підчас збирання, обробки, узагальнення таоприлюдненняекологічної інфор-мації тощо; 2)маючи законодавчовизначені обов’язки, такі особимають їх виконувати – берегти природу, не завдавати їй шкоду, відшкодовуватизавданушкодувустановленомупорядку,сплачуватизборизазабрудненнядовкілля та за спеціальне природокористування, сплачувати штрафи завчиненіправопорушеннявційгалузі,непорушуватиправіншихосібпідчасздійсненнясвоїхправтощо;3)саміносіїсуб’єктивнихправ,якйіншіособи,маютьдотримуватись екологічнихвимог,непорушуватизаборон,обмеженьтощо;4)увипадках,визначенихзаконодавством,такіособиможуть засто-совувати правові норми зметоюреалізаціїсвоїхправтазаконнихінтересів.

ЯквиднозположеньСтратегії,саміекологічніправамаютьбути дотри-мані. Цим підтверджується переважно абсолютний характер екологічнихправ,їхприроднепоходження,їхнепорушність,тобтовсіповноваження,щовизначенівзаконодавстві,належатьособі,аневизначенеколоосібнеможеїхпорушувати.Більшетого,вбільшостісвоїйусізобов’язанісприятигрома-дянамуздійсненніїхніхекологічнихправшляхомстворенняналежнихумовдляїхреалізації(ст.11ЗаконуУкраїни«Проохоронунавколишньогоприрод-ногосередовища»).Надержавілежитьконституційнийобов’язокзабезпе-чуватиекологічнубезпеку,подолатинаслідкиЧорнобильськоїкатастрофи,зберігатигенофондУкраїнськогонароду(ст.16Конституції),аотже,гаран-туватинепорушністьправаособи,визначеноївст.50ОсновногоЗакону.

Длясудовоїгілкидержавноївладивідводитьсяособливарольупитан-нях дотримання екологічних прав та обов’язків громадян. Передусім тутмає бути забезпечено вільний доступ до правосуддя громадян з питань,щостосуютьсядовкілля.По-друге,підчасрозглядусправзаучастюгрома-

53


дян чи їхніх представників, включаючи громадськість, суди, окремі суддімаютькеруватисянелишевимогамизаконодавстващодопроцедуривирі-шенняспорів,айвласноюправосвідомістю,переконаннямиунезворотно-стівідповідальностіосіб,яківчинилипорушенняекологічнихправчивимогекологічногозаконодавстваабонезабезпечилиїхвиконання,дотримання.Цяпрофесійно-громадянськапозиціясуддімаєбутисхвалюванавсуспіль-стві, стимульована відповідним чином. По-третє, для суду принципововажливимимають бути питання витребування необхіднихматеріалів пропідтвердженняфактівпорушень,обсягівзавданоїприцьомушкоди,причин-нихзв’язків,щоприцьомувиникають.

Водночас для національної правової системи доцільно змінюватиакцентивпитанняхпокладанняпредметудоказуванняна самихпотерпі-лих осіб. Вважаю,що саме судимають формувати практику покладаннязобов’язаннядоказуванняневинуватостінаосіб,якіпорушилисуб’єктивніекологічні права або ж вимоги екологічного законодавства, не створилиумов для їх належної реалізації, не забезпечили виконання встановле-нихвимогсуб’єктами господарюваннящодораціональноговикористанняприроднихресурсів,охоронидовкіллятазабезпеченняекологічноїбезпеки.Особливо покладати такий обов’язок слід на тих суб’єктів, які своєю діяльністюстворюютьекологічніризики,тобтоситуації,коливїхнійдіяль-ностіапріорізакладенозастереженняабожімовірністьвиникненнянебез-пекидлянавколишньогоприродногосередовищатажиттяіздоров’ялюдей.

Не менш важливими для національної правової системи є наявністьчіткоокресленихправовихмеханізмівреалізаціїтазахистуконкретнихправлюдиниігромадянина.Йдетьсяпередусімпроконкретизаціютакихправуспеціальнихзаконах,дерозкриваютьсяпроцедуриїхздійсненнятощо.Так,право громадянна екологічну інформаціюреалізується системоюправо-вих норм Конституції України, Законів України «Про охорону навколиш-ньогоприродногосередовища»,«Проінформацію»,«Продоступдопубліч-ноїінформації», іншиминормативно-правовимиактами.Абож,наприклад,правоназдійсненнязагальноготаспеціальноговикористанняприроднихресурсівреалізуєтьсявідповіднодонормземельного,водного,надрового,лісового, флористичного, фауністичного законодавства, які визначаютьумовитапідставивиникнення,змінитаприпиненнятакихправ.

На відміну від вищевказаних прав, право на безпечне для життя таздоров’янавколишнєприроднесередовище(правонаекологічнубезпеку)має забезпечуватися всією системою національного законодавства:

54


конституційним, цивільним, господарським, адміністративним, фінансо-вим,кримінальним.Тому-товсудовомузасіданнісуддя(анейогопомічник)маєперевіритиіснуючийправовиймеханізмреалізаціїцьогоправа,зважа-ючи,щоцеправо–основнеекологічнеправо,авсяіншасистемаекологіч-нихправ,визначенихуст.9ЗаконуУкраїни«Проохоронунавколишньогоприродногосередовища»виступаютьзасобамийогозабезпечення,абожгарантіями.Підчасрозглядупитаньзахистуцьогоконституційногоправадоцільнобратидо уваги,щокожнепорушенесуб’єктивнеправовідбиваєрівень (ступінь) здійснення державою та її органами забезпечувальнихзаходівпревентивногохарактеруабожїхвідсутність.

На одному науково-практичному заході з питань правового вирішеннясучаснихекологічнихпроблемнамійвиступпрообов’язковістьурахуванняюристами-практикамиіснуючихмеханізмівреалізаціїтазахистуекологічнихправгромадянамериканськийвчений,професорОригонськогоуніверситетуСШАДж.Бонайнзапитав:«АвашіекологічніправазакріпленівКонституціїУкраїни,взаконахУкраїни?» Інамоюстверднувідповідьзауважив:«Тояківампотрібніщемеханізми?ВиповиннікеруватисядухомЗаконуівласноюправосвідомістю.ВіншийспосібВилишестворюєтеумовидлязловживанняправом».

Томупідчасрозглядусправпрозахистекологічнихправтазаконнихінтересів суди мають переглянути власну політику щодо цього, сформу-ватиефективнупрактикузахистунелишесуб’єктивнихправ,апередусімпублічнихсуспільнихекологічнихінтересів.Утакийспосібцягілкадержав-ноївладиналежнимчиномзабезпечитьреалізаціюдержавноїекологічноїполітикинаперспективу.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ1. ПроОсновнізасади(стратегію)державноїекологічноїполітикиУкраїнинаперіод

до2030року:ЗаконУкраїнивід28лютого2019р.№2697-VIII/ВерховнаРадаУкраїни. Відомості Верховної Ради України. 2019. №16.Ст.70.

55


Юлія Краснова,доцент кафедри аграрного, земельного та екологічного права імені академіка В.З. Янчука Національного університету біоресурсів і природокористування України, доктор юридичних наук, доцент

ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА ЕКОЛОГІЧНУ БЕЗПЕКУ В НАЦІОНАЛЬНИХ СУДАХ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Людина має бути завжди спроможною реалізувати свої права, гаран-товані Конституцією України та міжнародними угодами. Запорукою цьогоєможливістьїхзахиститивразіпорушення.Реальнийзахистправлюдининалежить до найгостріших проблем української дійсності. Конституційнепрагнення розвивати й зміцнювати демократичну державу неможливореалізувати без утвердження в суспільній свідомості, соціальній практиціневідчужуванихправ і свободлюдини, нормативного закріплення їх гаран-тій.Державазобов’язанавиявлятиактивністьузабезпеченніправлюдини,створенніматеріальних,організаційних,соціальних,політичнихтаіншихумовдляповноцінноговикористаннялюдиноюсвоїхправісвобод.Вумовахсього-деннялюдинанезавждиможебезперешкоднореалізовуватисвоїправатасвободи.Зокрема,нашляхуреалізаціїекологічнихправісвобод,черезвідсут-ністьреальноговпливугромадянськогосуспільстванаприйняттяекологічнозначущихрішеньлюдинідоситьчастодоводитьсястикатись ізтакимнега-тивнимявищем,якеколого-правовийнігілізм,незважаючинате,щоуч.2ст.3КонституціїУкраїнизазначено:«Праваісвободилюдинитаїхгарантіївизна-чаютьзмістіспрямованістьдержави.Держававідповідаєпередлюдиноюзасвоюдіяльність.Утвердженняізабезпеченняправісвободлюдиниєголов-нимобов’язкомдержави».Отже,лишеефективнасистемагарантійреалізаціїекологічнихправгромадянздатназдолатизазначеніперешкоди.

Сьогодні така система включає в себе сукупність організаційно-роз-порядчих, контрольно-виконавчих, превентивно-обмежувальних, проце-суально-правових та охоронювально-забезпечувальних засобів забезпе-чення здійснення екологічних прав, що визначені у ст. 9 Закону України«Проохоронунавколишньогоприродногосередовища»таіншихнорматив-но-правовихактахекологічногоспрямування.

Однак, незважаючи на надзвичайно широке коло правових заходівзабезпечення здійснення екологічних прав, визначених державою, за

56


даними про стан навколишнього природного середовища, наведеними вЗаконіУкраїни«ПроОсновнізасади(стратегію)державноїекологічноїполі-тикиУкраїнинаперіоддо2030року»,рівеньзабрудненнядовкіллявУкраїнізалишається надзвичайно високим, що унеможливлює належним чиномзахиститинайголовнішеекологічнеправо–правонабезпечнедляжиттяіздоров’янавколишнєприроднесередовище.

Практика неефективної природоохоронної діяльності на державнихрівняхпризвеладозагостреннякліматичнихзмінусвітітапідняттяпитанняпронеобхідністьзакріпленнявнаціональнихполітикахконцепціїкліматич-нихправлюдини.

Такі трансформації в системі екологічних прав зобов’язують виве-стинановийрівеньсудовийспосібзахистуекологічнихправлюдини ігромадянина.Цеозначає,щосучаснасудовасистемаУкраїнимаєбутиперебудована на новий лад –швидкий та ефективний розгляд приро-доохороннихспорів,якийвключатиме:1)розумні(зточкизоруможли-востідоведенняпричинно-наслідковогозв’язку)строкирозглядусправ;2) впливсудовихрішеньнаподальшевдосконаленняекологічної полі-тикидержави.

Однією з найбільших перешкод у швидкому й ефективному розглядіприродоохоронних справ у судах сьогодні є: 1) відсутність узагальненнясудової практики з розгляду екологічних спорів; 2) розгляд екологічногоспору із застосуванням принципу підсудності; 3) перевантаженість судівіншими категоріями справ; 4) відсутність професійної кваліфікації суддіву розгляді екологічних спорів; 5) недостатняактивність громадськості допитаньзахиступорушенихекологічнихправ;6)обов’язковістьрізногородуекспертиз,щопідтверджуютьпричинно-наслідковийзв’язок.

Якимчиномможнаподолатиціпроблеми?По-перше, вже давно має бути напрацьовано узагальнення судової

практикизекологічнихспорів,якцезроблено,зокрема,вЄвропейськомусудізправлюдини(справипро:1)небезпечнівидипромисловоїдіяльності;2)впливпромисловихвикидівназдоров’ялюдей;3)впливприроднихката-строфналюдейта їхнємайно;4)доступдосудувконтекстіоскарженнядозволів щодо екологічно небезпечної діяльності; 5) невиконання оста-точнихсудовихрішеньпроприпиненняекологічнонебезпечноїдіяльності;6) екологічніризикитадоступдо інформації;7)промисловезабруднення;8) впливантенмобільногозв’язку;9)шумовезабруднення;10)впливмісто-будівної діяльності; 11) поводження з відходами; 12) забруднення питної

57


води;13)попередженняпронадзвичайніситуації;14)відшкодуванняшкоди,заподіяноїсиламиприроди).

Вітчизняна судова практика показує, що рішення по таких категоріяхсправ будуть виноситися судами різної підсудності. Є навіть прикладирозгляду однієї справи судамирізної підсудності (про пожежунаБРСМум. Василькові).ТакаситуаціяускладнюєреалізаціюгромадянамиУкраїниправа на доступ до правосуддя з екологічних питань, тим паче,що вонащесупроводжуєтьсянадзвичайновисокимнавантаженнямсуддівіншимикатегоріямисправ.

Із цього випливають дваможливі варіанти подальшого розвитку судо-воїгілкивлади,якібдалиможливістьздійснюватишвидкийтаефективнийрозглядекологічнихсправ:1)створеннясудовоїсистеми,щоспираєтьсянавнутрішню спеціалізацію судових органів (створення так званих «зеленихлав»абозеленихсуддівбезформальноїзмінисудовоїструктури)(наприклад,уштатіВермонт,Гаваї,округКолумбія,Массачусетс,ТехасСША,Австрії,низцікраїнАзіїтаПівденноїАмерики);2)створеннясамостійноїекологічноїсудовоїсистемичитрибуналу(якнаприклад,уНовомуПівденномуУельсі(Австралія),впровінціїОнтаріо(Канада),вНовійЗеландії,вШвеції,Індіїтощо).

1) Створення «зелених лав» або «єдиних зелених суддів» є простимрішенням, яке застосовують країни, що вже мають консолідовану таструктурованусудовусистему.Такасистемавикористовуєтьсявокремих європейськихкраїнахтаСША.Інодііснуєтенденціянеофіційноїспеціаліза-ціїокремихпалатчипідрозділівсудів(наприклад,окремілавиадміністра-тивнихсудів).Цямодельдозволяєсудууправлятисправами,декількістьі складністьекологічнихвипадків коливається, і дає гарантію,щоробоченавантаженнясудубудерівномірнорозподіленосередусіхсуддів.

Наприклад, екологічний судовий підрозділ адміністративного суду штатуВермонт(СполученіШтатиАмерики),щобувстворенийу1990році,єдержавнимсудомштату,повноцінноюісамостійноючастиноюсудовоїсистемиВермонтуяк суверенного суб’єкта федерації, що займається питаннями екологічногоправа.Доскладусудувходитьусьогодвоєсуддів,якірозглядаютьтакіпитання:скарги,якінадходятьізмуніципальнихрадтакомісій,апеляціїнасудовірішеннязекологічнихпитань,атакожсправизаподаннямАгентстваприроднихресур-сів,Радизпитаньуправлінняприроднимиресурсамитамуніципальнихорганів,утомучисліщодозастосуванняпримусовихдійіт.ін.

Доповноваженьзазначеногосудуневходятьлишесправи,пов’язанізвиконаннямкримінальнихпокарань,тасправи,пов’язанізадміністративними

58


деліктами, оскільки такі випадки за законодавством штату вимагаютьучастівзасіданніприсяжних.

Суд проводить слухання та засідання по всьому штату. Даний судовийпідрозділ має право організовувати найбільш ранні слухання по телефону,якщосуддянезабажаєзаслухатисторонитаіншихучасниківсудовогопроцесувочномупорядку,абоякщонаявнідокази,якісудунеобхідновивчатибезпосе-редньо.Уразіколинеобхіднеслуханняпотрібнопроводитивсуді,вонопрово-дитьсяврайоні,детрапивсявипадок,якийєпідставоюсудовогорозгляду.

Водночас екологічний суд, створений у Гаваях, значно відрізняєтьсявід суду Вермонту. Гавайський екологічний суд існує в межах структуридержавної судової системи загальноїюрисдикції. Судді екологічних судівпризначаютьсяврайоннихіокружнихсудахповсьомуштату.Судимаютьюрисдикціющодоцивільнихікримінальнихсправ,щостосуютьсяпитань,пов’язанихзводою,лісами,пляжами,повітрямігорами,атакожізназем-ниміморськимжиттям.

Метою екологічного суду, як це описано на сторінці Верховного судуГаваїв, є забезпеченнясправедливого, послідовного та ефективноговирі-шеннясправ,пов’язанихзнавколишнімсередовищем.

ЕкологічнісудиГаваївбулистворенівідповіднодоЗакону№218«СтатутуГавайських островів», прийнятим як переглянута глава 604A «Екологічнісуди»наГавайях.Вонипочалисвоюдіяльність1липня2015р.

Головний суддя Верховного суду призначає екологічного суддю абосуддів для кожного округу і для районного суду в кожному окрузі, якщоценеобхідно;заумови,якщообсягекологічнихсправуокрузіаборайоніокругу,вякомуголовуєекологічнийсуддя,недостатнійдлянаданнясуддіекологічногосудуповногоробочогодня,суддяможерозглядатисправи,щовиникаютьзіншихгалузейправа.

ПідсудністьекологічногосудуГаваїввключаєвсеберозглядсправпро:безпечнупитнуводу;контрользабрудненняповітря;забрудненняводи;захистпечер;збереження історичної ікультурноїспадщини;розвитокводи іземлі;лісові заповідники, освоєнняводнихресурсів, зонування; Гавайські ставки;дикаприрода;праваіправиларибальства;комерційнарибалка;збереженняводного життя, дикої природи і наземних рослин; програма зі збереженняресурсів;заявипронегативнийвпливнанавколишнєсередовище.

Судомрозглядаютьсяйкримінальнісправи,зокремащодо:незаконноговиловудеякихморських тварин (восьминіг, тако, кальмари); незаконногополювання;виловуабознищенняГавайськихтюленів-ченців,представни-

59


ківродутюленів-монахів(Monachus),сімействатюленевих(Phocidae)тощо.Даніпредставникиродузнаходятьсяпідзагрозоюзникнення.

2)Другамодельзасновананаутворенніекологічнихсудів (аботрибу-налів) як спеціалізованих судів,щозаймаютьсялишеекологічнимиспра-вами.ВонаєвиняткомдляЄвропитаСША,алеширокопоширенаврештісвіту. Зазвичай екологічні суди мають певні переваги: швидкість судо-вогопроцесу,ефективність,підготовленістьіспеціалізаціясуддів,атакожприсутністьпозасудовихекспертівуданійсфері.

Наприклад,уНовійЗеландіїекологічнийсудбувстворенийщеу1991 роцінаосновіЗаконузуправлінняресурсами(ResourceManagementAct–RMA).Вінєнезалежнимспеціалізованимсудом,щоскладаєтьсяз8постійнихта10запаснихспеціальнопідготовленихусферіприродоохоронногоіприро-доресурсногоправасуддівта15екологічнихкомісарів(експертивокремихсферахнауково-технічноїдіяльності,економіки,сільськогогосподарства,атакожфахівцізмедіації).Функціїтаповноваженняцьогосудуохоплюютьнелишетлумаченняправаівирішенняспорів,айвиконаннявинесенихрішень.

Суддіпостійноперебуваютьутрьохокругах(Веллінгтон,ОклендіКрайстчерч).За необхідності судді із цих з трьох округів виїжджають на місце слуханняпроблемнихпитаньщодонавколишньогосередовища.ЦедозволяєСудуздійс-нюватиекологічнеправосуддятазабезпечуватиоднотипнезастосуванняеколо-го-правовихнорм,захищатиправаібутидоступнимивсімгромадянам.

Екологічний суд розглядає спори як між фізичними, юридичнимиособамиусферіекології,такіспориміжгромадянамийорганамивико-навчої влади, місцевого самоврядування. У більшості випадків справислухаютьсязаучастюодногосуддійодногочидвохспеціалістів,складнісправисуддявирішуєразомізтрьомаспеціалістами,анезначні–одно-осібно. Ще однією особливістю діяльності цього органу є те, що самапроцедурарозглядуспорівне такаформалізована, як у судахзагальноїюрисдикції.

УвідповідностідоЗаконузуправлінняресурсами,Екологічнийсудможеприйматидорозглядузаявитаскаргищодозмістурегіональних/районнихпланівтапрограмрозвитку,атакожсуспільноважливихпроектів(енерге-тичніпроекти,проектизбудівництвалікарень,шкіл,в’язниць,проектикана-лізаційнихробіт,полігоніввідходівізвалищ,пожежнихчастин,транспорт-нихкомунікаційтощо).

ФактичноЕкологічнийсудсьогоднієєдинимсудомуНовійЗеландії,якийнаділений правом: 1) вносити зміни до підзаконних нормативних актів чи

60


скасовуватиїх;2)погоджуватипитаннящодовикористанняприроднихресур-сів (наприклад, використання землі, прибережних смуг, водопостачання таводовідведення,наданнядозволівнаскидизабруднюючихречовин);3)задо-вольнятивимогищодоприпиненняекологічношкідливоїдіяльності,забезпе-ченнядодержанняприродоохороннихвимог,відновленняпорушеногостанудовкілля;4)видаватидеклараціїщодовизначенняправовогостатусуприро-доохороннихзаходівта інструментів;5)заявлятипронаявністьабовідсут-ністьсуперечностейміжположеннямирізнихполітичнихзаяв,управлінськихрішень,планівчипрограмщодоохоронидовкілляіт.ін.

Судмаєправонаприйняттяповторногорішеннянаосновірішеньмісце-вихірегіональнихорганіввладитауповноваженийздійснюватицивільнеікримінальнесудочинствоусправах,щостосуютьсядовкілля.Підчасздійс-неннясвоєїюрисдикціїЕкологічнийсудмаєстатусіповноваженнязвичай-ногосудупершоїінстанції,аленедотримуєтьсязвичайнихпроцесуальнихідоказовихформальностейіншихсудівНовоїЗеландії.

Такимчином,Екологічнийсуд,завдякиздійсненнюправосуддянелишекваліфікованимиюристами,айфаховимивгалузіохоронидовкілляекспер-тами,маєправопереглядатирішеннярегіональнихімісцевихорганіввладитасамоврядування.ЦяюридичнасилазабезпечуєСудуможливістьпере-глядуосновнихінструментівпланування,регіональноїполітикитазвітностілокальноготарегіональногорівня,атакожпогодженнянаданняприроднихресурсівувласністьчикористування.Зосновнихінструментівекологічноїполітики тільки програмні документи національного рівня не підлягаютьревізіїСудом.

Переходячидо висновків, необхідновідзначити,щоподібнісудовітран-сформаціївбільшостікраїнвідіграютьважливурольупідвищенніефектив-ностіекологічногоправатареалізаціїекологічнихправлюдиниігромадя-нина.Адженевипадковопитаннязпідготовкипрограмдлянаціональнихіміжнароднихсуддівусферіекологіїтаполітикипідчасстворенняновогоміжнародногосудузнавколишньогосередовищабулипредметомобгово-ренняйнаОрхуськійконференції1998р.таВсесвітньомусамітізпитаньсталогорозвиткувЙоганнесбурзіу2002р.

У2012роціМіжнароднимсудомекологічногофонду(InternationalCourtoftheEnvironmentFoundation)нарозглядКонференціїзнавколишньогосередо-вищаірозвиткубувпредставленийновийпроектпростворенняврамкахООНМіжнародногоекологічногосуду.ЗарезультатамирозглядуданогопроектубуластворенаКомісіязформуванняМіжнародногоекологічногосуду.

61


Поліпшенняекологічноговерховенстваправа,доступдоправосуддятавирішенняекологічнихспорівсталонеобхіднимінструментомідлядосяг-ненняПорядкуденногоООНдо2030рокущодосталогорозвитку іЦілейСталогоРозвитку,зокремацілі16–«забезпечитидоступдоправосуддядлявсіхіпобудуватиефективні,підзвітнітаінклюзивніустанови»,деспеціалізо-ваніекологічнісудитатрибуналирозглядаютьсяякуспішнийспосібдосяг-ненняцієїважливоїмети.

Андрій Ланкевич,голова, Львівський окружний адміністративний суд

ПРАВО ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ НА ПРЕДСТАВНИЦТВО В СУДІ ЕКОЛОГІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ СУСПІЛЬСТВА З МЕТОЮ ЗАХИСТУ ПОРУШЕНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА

Серед науковців та практиків триває дискусія щодо того, чи можегромадськаорганізаціяекологічногоспрямування,статутомякоїпередба-чена діяльність у сфері охорони навколишнього природного середовища,виступатипозивачемусудіусправахщодопорушеннянормекологічногозаконодавствабудь-якимиособами,зякимитакагромадськаорганізаціянеперебуваєвбезпосередніхправовідносинах?

Вивченняйаналіз законодавчих танормативно-правовихактів, спеці-альної юридичної літератури, а також застосування загальноприйнятихметодів і прийомів доктринального тлумачення правових актів і юридич-них нормдаютьможливість зробити такі узагальнюючі висновки по сутіпоставленогопитання.

Частинами1,3ст.36КонституціїУкраїнигромадянамУкраїнигарантованоправонасвободуоб’єднаннявполітичніпартіїтагромадськіорганізаціїдляздійсненняізахистусвоїхправісвободтазадоволенняполітичних,економіч-них,соціальних,культурнихтаіншихінтересів(завиняткомобмежень,вста-новленихзакономвінтересахнаціональноїбезпекитагромадськогопорядку,охорониздоров’янаселенняабозахиступравісвободіншихлюдей),атакожнаучастьупрофесійнихспілкахзметоюзахистусвоїхтрудовихісоціально-е-кономічнихправтаінтересів.Такимчином,об’єднаннягромадянєневід’єм-ноюскладовоючастиноюгромадянськогосуспільства.

62


Праватасвободилюдини і громадяниназахищаютьсясудом, і коженмаєправозахищатисвоїправаісвободивідпорушеньіпротиправнихпося-гань будь-якимине забороненими закономзасобами (частини1, 5 ст. 55Конституції).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України(далі –ЦПК України) у випадках, встановлених законом, до судуможутьзвертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися досудувінтересахіншихосібабовдержавнихчисуспільнихінтересах.Такеж право передбачено ч. 3 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни(далі–КАСУкраїни).

Ст. 56 ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII передбачено, що у випадках, встановлених законом, органидержавної влади, органимісцевого самоврядування,фізичні таюридичніособиможуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод таінтересівіншихосібабодержавнихчисуспільнихінтересівтабратиучастьу цих справах. У попередній редакції ЦПК України не передбачав такогоправауфізичнихіюридичнихосіб,анаділявтакимиповноваженнямилишедержавніорганійпрокуратуру.

Правогромадськихорганізаційназверненнядосудузпозовомзакрі-пленетакожуКонвенціїпродоступдоінформації,участьгромадськостівпроцесіприйняттярішеньтадоступдоправосуддязпитань,щостосуютьсядовкілля,якаратифікованаЗакономУкраїни№832-XIVвід06.07.1999року«ПроратифікаціюКонвенціїпродоступдоінформації,участьгромадськостів процесі прийняття рішень тадоступдоправосуддя з питань,щостосу-ютьсядовкілля»(далі–Орхуськаконвенція).

Відповіднодоч.3ст.9Орхуськоїконвенціїзакріплюєтьсяправогромад-ськості, в тому числі громадських організацій, на звернення до суду дляоскарженнядійчибездіяльностідержавнихорганів,якіпорушуютьвимогизаконодавства.Так,державазабезпечуєпредставникамгромадськості,коливони відповідають передбаченим законодавством критеріям, якщо такі є,доступдоадміністративнихабосудовихпроцедурдляоскарженнядійабобездіяльностіприватнихосібідержавнихорганів,якіпорушуютьположеннянаціональногозаконодавства,щостосуєтьсянавколишньогосередовища.

Орхуська конвенція «широко інтерпретує» коло осіб, які мають правоподавати позови. Зокрема, зазначено, що будь-яка особа може податипозовпротиіншоїприватноїособи(включаючипідприємства)абодержав-ного органу (зокрема, державного департаменту або посадової особи) у

63


зв’язкузпорушеннямнаціональногоекологічногозаконодавства;будь-якаособаповиннаматизмогуподаватипозовузв’язкузвідмовоювреалізації«праванапроживаннявнавколишньомусередовищі,сприятливомудля їїздоров’ятадобробуту».Організаціїгромадянськогосуспільства,внашомувипадку–громадськіоб’єднання,такожможутьзвертатисядосуду,якщоїхньоюметоюєзахистдовкілля.

Уконвенціїчіткозазначено,щовсіорганізаціїгромадянськогосуспіль-ства, які сприяють захистудовкілля тадотримуються всіх вимог націо-нального законодавства, мають «достатню зацікавленість», а такожнаділені правами, які не повинні обмежуватися. Це означає, що особі,якаподаєпозов,необов’язковобутипостраждалоюстороноюабоматиспеціальний інтерес. Дана конвенція вимагає тільки наявність «достат-ньоїзацікавленості»абообмеженняправ,щоєпідставоюдлязаконногопорушеннясудовоїсправи.

«Достатня зацікавленість» визначається відповідно до національногозаконодавства,алезаумови,щотаківимогитакожпередбачають«широ-кийдоступдоправосуддя».Національніобмеженнянеповиннісуперечитицілям Орхуської конвенції. Якщо процедура участі громадськості порушу-ється,тоце,очевидно,шкодитьінтересамгромадськості.Податисправед-ливускаргустосовнотакихпорушеньозначаєпродемонструвати«достатнюзацікавленість»(матеріальнучиіншу)щодопроблеми.

Представникигромадськостімаютьдоступдоадміністративнихісудо-вих процедур для оскарження дій та бездіяльності водночас і приватнихосіб, і державних органів, які порушують положення національного зако-нодавства. Якщо приватні особи або державні органи порушують закон,громадяниповинніматизмогуоскаржитидіїабобездіяльністьусудовомупорядку,навітьякщоїмнебулозавданоособистоїшкоди.Ценазиваєтьсяправозастосуванням,якевосновномуспрямованенапідтримкуправоза-стосовних організацій громадянського суспільства природоохоронногоспря-мування[1,c.26].

Вюридичнійлітературіправоназверненнядосудузазахистомпору-шенихекологічнихправдосліджувалосявченими-фахівцямивгалузіеколо-гічного права. Зокрема, на думку авторів роботи «Судовий захист еколо-гічнихправгромадянУкраїни»,Орхуськаконвенціяміститьпевнуноваціюне тількидля українського, айдлянаціональногозаконодавствабільшо-сті країн, оскільки дається широке тлумачення «заінтересованої громад-ськості»,щомаєправоназверненнядосуду».Широтацього тлумачення

64


полягаєвтому,що«длятогощобматиправозверненнядосудуврозумінніКонвенції,необов’язководоводити,щопорушенимиємайновіабоособистіправа саме заявника; достатньо бути громадськоюорганізацією, створе-ноюзаЗаконом«Прооб’єднаннягромадян»,якщосереднапрямівдіяльно-стівстатутітакоїорганізаціїзаписанийзахистекологічнихправгромадян.»[2,c.34].

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 28.11.2013р. за№ 12-рп/2013абз.2п.2.6.«виходитьзтого,що громадськаорганізаціяможезахищативсудіособистінемайнові тамайновіправаяксвоїхчленів, так іправатаохоронюванізакономінтересиіншихосіб,якізвернулисядонеїзатакимзахистом,лишеувипадках,якщотакеповноваженняпередбаченовїїстатутнихдокументахіякщовідповіднийзаконвизначаєправогромадськоїорганізаціїзвертатисядосудузазахистомправтаінтересівіншихосіб».

ВЗаконіУкраїни«Прогромадськіоб’єднання»вч.1ст.1дановизна-ченнягромадськогооб’єднанняякдобровільногооб’єднанняфізичнихосібта/абоюридичнихосібприватногоправадляздійсненнятазахиступравісвобод,задоволеннясуспільних,зокремаекономічних,соціальних,культур-них,екологічних,таіншихінтересів».

Відповіднодоп.«з»ст.21ЗаконуУкраїни«Проохоронунавколишньогоприродногосередовища»громадськіорганізаціївгалузіохоронинавколиш-ньогоприродногосередовищамаютьправоподаватидосудупозовипровідшкодуванняшкоди,заподіяноївнаслідокпорушеннязаконодавствапроохорону навколишнього природного середовища, в тому числі і здоров’югромадянімайнугромадськихорганізацій.

Системнийаналізнаведенихст.4тап.1ст.56ЦПКУкраїнивредакціїЗаконуУкраїнивід03.10.2017року№2147-VIIIдозволяєдійтивисновку,щоу випадках, встановлених законом, до судуможуть звертатисяоргани таособи, яким закономнаданоправо звертатисядо суду в інтересах іншихосібабовдержавнихчисуспільнихінтересах.

Таким спеціальним Законом є Конвенція про доступ до інформації,участьгромадськостівпроцесіприйняттярішеньтадоступдоправосуддя,зокремач.3ст.9таЗаконУкраїни«Проохоронунавколишньогоприродногосередовища»п.«ж»ст.21.

ЄвропейськасистемаправлюдиниґрунтуєтьсянаКонвенціїпрозахистправ людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. Хоча цей доку-мент немістить екологічних прав, це не означає,що їх ефективний захистнеможливийуЄвропейськомусудізправлюдини(далі–ЄСПЛ).Практика

65


цьогоорганудаєприкладисправ,підчасрозглядуякихзабрудненнянавко-лишнього середовища було визнане причиною порушення основних правлюдини.Прицьомунаголошувалосяназв’язкуміждовкіллямтаправомнаповагудоприватногоісімейногожиття.Наприклад,усвоїйнайвідомішій(зпоглядупитань,щостосуютьсянавколишньогосередовища)справі«ЛопесОстрапротиІспанії»ЄСПЛ[3]аргументував,щозначнезабрудненнядовкілляможе вплинути на добробут громадян і унеможливити користування нимисвоїмжитломнастільки,щоценегативнопозначитьсянаїхньомуприватномуісімейномужитті,нестановлячи,однак,значноїзагрозиїхньомуздоров’ю.

Відповіднодостатті13Конвенціїпрозахистправлюдинитаосновопо-ложнихсвободкожен,чиїправатасвободи,визнанівційКонвенції, булопорушено,маєправонаефективнийзасібюридичногозахистувнаціональ-номуоргані, навітьякщотакепорушеннябуловчиненеособами,які здій-снювалисвоїофіційніповноваження.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі«Акдиварта іншіпротиТуреччини»вирішальнимпитаннямпідчасвизна-ченняефективностізасобуєте,чиможеЗаявникподатидонаціональногосудупозовпровідшкодуваннязавданоїпорушеннямправашкоди,атакожте,чивикористаніпроцесуальніможливості,якінаціональнезаконодавстванадаєпротилежнимсторонамусудах.

Враховуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що позивачем усправах про захист екологічних прав громадян може бути громадськеоб’єднання,якебудевиступатисамостійнимпозивачем,анепроцесуаль-нимпредставникомгромадян.

Громадська організація може захищати в суді особисті немайнові тамайновіправаяксвоїхчленів,такіправатаохоронюванізакономінтересиіншихосіб,якізвернулисядонеїзатакимзахистом,лишеувипадках,якщотакеповноваженняпередбаченовїїстатутнихдокументах,таякщовідпо-віднийзаконвизначаєправогромадськоїорганізаціїзвертатисядосудузазахистомправта інтересів іншихосіб.Зконтекстуаналізованогозаконо-давствавипливає,щовзаконівідсутнявказівканаобов’язковечленствогромадян у складі громадських об’єднань. Громадське об’єднання можепред’явитипозовіпровідшкодуванняшкодибудь-якимгромадянам,навітьякщовонинеєчленамитакогооб’єднання.

Громадське об’єднання вправі самостійно пред’являти позов провідшкодування шкоди здоров’ю громадян, що заподіяна екологічнимиправопорушеннями.

66


Показовою у сфері звернення громадських організацій до суду єПостановаВеликоїПалатиВерховногоСудувід11грудня2018рокувсправі№910/8122/17,деостаннядійшлависновку,щоприродоохороннаорганіза-ція(благодійна,громадська)маєправонапредставництвовсудіекологіч-нихінтересівсуспільствайокремихйогочленівзметоюзахиступорушенихекологічнихправлюдинитагромадянинаабозметоюусуненняпорушеньвимогекологічногозаконодавства.Звертаючисьдосудузтакимпозовом,природоохоронна організація фактично реалізує повноваження органівдержавноївлади,якімаютьздійснюватиконтрользадотриманнямсуб’єк-тамигосподарюваннявимогзаконодавстващодозахистутваринногосвіту.

Так, відповідно до Орхуської конвенції представники громадськостімаютьправооскаржуватипорушеннянаціональногозаконодавстваусферідовкіллянезалежновід того, належатьтакіпорушеннядоправна інфор-мацію і на участь громадськості під час прийняття рішень, гарантованихОрхуською конвенцією, чи ні. Адже ця Конвенція забезпечує доступ доправосуддяякнапідставівласнихположень,таківпорядкузабезпеченнядотриманнянаціональногоприродоохоронногозаконодавства.

Приписинормативно-правовихактівусіхрівнівщодопринципів,правил,вимог,обов’язківрізноманітнихсуб’єктів,щостосуютьсяутриманнядикихтварин,навсіхправовихтитулах(вусіхформахвласностічикористування),в неволі чи в напіввільних умовах, є «національним законодавством, щостосується навколишнього середовища» в розумінні п. 3 ст. 9 Орхуськоїконвенції.Порушенняприписівцихнормативно-правовихактівможебутипредметомсудовогооскарженнявідповіднодост.9Орхуськоїконвенції.

Право на захист порушеного конституційного права на безпечнедовкілля належить кожному та може реалізовуватися як особисто, так ішляхомучастіпредставникагромадськості,якимуцьомувипадкуєМБО«Екологія-Право-Людина». Тому МБО «Екологія-Право-Людина», звертаю-чись ізпозовомдосудупроусуненнядопущенихвідповідачемпорушеньщодовикористаннядикихживихтварин,фактичнореалізуєповноваженняорганівдержавноївлади,якімаютьздійснюватиконтрользадотриманнямсуб’єктамигосподарюваннявимогзаконодавстващодозахистутваринногосвіту.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що МБО «Екологія-Право-Людина»маєправозвернутисядосудузметоюусуненняпорушеньвідпо-відачемвимогекологічногозаконодавства.Водночас,оскількизверненняміз таким позовом позивач фактично замінює органи державної влади в

67


питанніздійсненняконтролюзадотриманнямприродоохоронногозаконо-давства,цейспірмаєпублічно-правовийхарактер,аотже,повиненвирішу-ватисявпорядкуадміністративного,анегосподарськогосудочинства.

Можнадійтивисновку,щовідповіднодозаконодавстваУкраїнигромад-ська організація екологічного спрямування, статутом якої передбаченадіяльністьусферіохоронинавколишньогоприродногосередовища,можевиступатипозивачемусудівсправахщодопорушеннянормекологічногозаконодавствабудь-якимиособами,зякимитакагромадськаорганізаціянеперебуваєубезпосередніхправовідносинах.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ1. Доступ до правосуддя в галузі охорони довкілля : практичний посібник /

Є.А.Алексєєватаін.;зазаг.ред.О.В.Кравченко.Львів:Норма,2015.144с.2. Судовий захист екологічних прав громадян України : довідник для суддів /

М.Красноватаін.Київ:КМАкадемія,2001.178с.3. РішенняЄвропейськогосудузправлюдинивід9грудня1994р.усправі«Лопес

ОстрапротиІспанії».URL:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/980_348.

Юлія Легеза,професор, кафедра цивільного, господарського та екологічного права Національного технічного університету «Дніпровська політехніка», доктор юридичних наук, доцент

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСТУПУ ДО ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Забезпечення доступу до інформації про стан використання природ-них ресурсів є складником реалізації конституційного права на безпечнедовкілля(стаття50КонституціїУкраїни).Правонаінформаціютакожнале-житьдоконституційнихправлюдинитагромадянина(стаття34КонституціїУкраїни). Відповідно до ухваленої Стратегії реформування судоустрою,судочинстватасуміжнихправових інститутівна2015–2020роки,«судовасистема України та суміжні правові інститути існують для захисту прав,свободтазаконнихінтересівлюдиниігромадянина,правтазаконнихінте-ресів юридичних осіб, інтересів держави шляхом своєчасного, ефектив-ногоісправедливоговирішенняправовихспорівназасадахверховенстваправа».

68


Доступдоправосуддяусферіохоронидовкіллязабезпечуєтьсявідпо-відно до Конвенції Європейської економічної комісії ООН про доступ доінформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень і доступ доправосуддязпитань,щостосуютьсядовкілля(Орхуськаконвенція),ратифі-кованоїВерховноюРадоюУкраїнивід6липня1999року(ЗаконУкраїнивід6липня1999року№832)[1].

ВідповіднодоположеньОрхуськоїконвенціїкожнадержава,щопідпи-сала її, має гарантувати захист права людини на екологічну інформацію,забезпечення реалізації права на сприятливий рівень навколишньогоприродногосередовища,належнийдоступдоінформації,научастьгромад-ськостівпроцесіприйняттярішеньінадоступдоправосуддязпитань,щостосуютьсянавколишньогосередовища(стаття1)[1].

ІмплементаціянормратифікованоїОрхуськоїконвенції[2]вУкраїніпов’я-зуєтьсязунесеннямзмінідоповненьдоЗаконуУкраїни«Проохоронунавко-лишньогоприродногосередовища»,відповіднодоякихстаття9доповнюва-ласьпунктом«и»такогозмісту:«и)оскарженняусудовомупорядкурішень,дійабобездіяльностіорганівдержавноївлади,органівмісцевогосамовря-дування, їх посадовихосібщодопорушення екологічнихправ громадян упорядку,передбаченомузаконом»[3].

При цьому, на жаль, в Україні й досі відсутній належний механізмзабезпечення доступу до екологічної інформації [4]. Зацікавленості вналагодженні дієвого механізму оприлюднення екологічної інформаціїяк у представників органів виконавчої влади тамісцевого самовряду-вання,таківсуб’єктівгосподарюваннянемає.Інформаціяпростанвико-ристання природних ресурсів, погіршення їх якості внаслідок забруд-ненняпоширюєтьсяіззапізненням,прицьому,відповіднодоофіційнихджерел інформації, прямо не визначається, внаслідок діяльності якихсуб’єктів господарювання здійснюєтьсяшкідливий вплив на довкілля,що ускладнює процес забезпечення участі громадськості у здійсненніпублічногоуправління[4].

Сприятимевдосконаленнюмеханізмуучастігромадськостівздійсненніпублічногоуправлінняусферівикористанняприроднихресурсівствореннявсеукраїнського реєстру спеціальних дозволів (ліцензій) у сфері викори-станняприроднихресурсів.Узагальненоїінформаціїпростаннаданняспеці-альних дозволів (ліцензій) на використання природних ресурсів на сайтіМіністерстваенергетикитазахистудовкілляУкраїни(якправонаступникаМіністерстваекологіїтаприроднихресурсівУкраїни)неміститься,доступ-

69


нимєлишепереліквідомостейпророзглядзаявноїдокументаціїцентраль-ниморганомвиконавчоївлади.

У сучасних умовах обіг екологічної інформації встановлюється відпо-відно до статей 25, 25-1 Закону України «Про охорону навколишньогоприродногосередовища»,ЗаконуУкраїни«Продоступдопублічної інфор-мації»таположеньіншихнормативно-правовихактів.Аналізнормчинногозаконодавства,зокремастатті25ЗаконуУкраїни«Проохоронунавколиш-ньогоприродногосередовища»,даєзмогузробитивисновокпронедоско-налість визначення складників категорії екологічної інформації. Зокрема,відповіднодочастини1статті25ЗаконуУкраїни«Проохоронунавколиш-нього природного середовища», до інформації про стан навколишньогоприродного середовища (екологічної інформації) належать відомості про«стан навколишнього природного середовища чи його об’єктів – землі,вод,надр,атмосферногоповітря,рослинного ітваринногосвітутарівні їхзабруднення».

У такому розумінні зазначену норму законодавства необхідно тлума-чити так: інформація про використання природних ресурсів не належитьдо інформаціїпростаннавколишньогоприродногосередовища, таксамодотакої інформаціїненалежатьвідомостіпроспеціальнідозволи,виданідля спеціального використання природних ресурсів, передусім у такому розумінніподанняекологічноїінформаціїдопускаєтьсялишешляхомзазна-ченнярівнязабруднення,причинзабруднення,повідомленняпронегативнінаслідкидіяльностісуб’єктівгосподарюваннятощо.

Крім того, враховуючи положення статті 25-1 Закону України «Проохоронунавколишньогоприродногосередовища»щодовизначенняпорядкуздійсненняекологічногоінформаційногозабезпечення,доосновнихджерелекологічної інформаціїможназарахуватипідготовленуцентральниморга-ном виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів і схваленуВерховноюРадоюУкраїниНаціональнудоповідьпростаннавколишньогоприродногосередовищавУкраїні.

Убачається,зметоювдосконаленняобігуекологічноїінформаціївнестизмінидостатті25ЗаконуУкраїни«Проохоронунавколишньогоприродногосередовища»йвикластиїївтакійредакції:

«Інформація про стан навколишнього природного середовища (еколо-гічна інформація) – це будь-яка інформація в письмовій, аудіовізуальній,електроннійчиіншійматеріальнійформіпро:

станнавколишньогоприродногосередовища,йогооб’єктів–землі,вод,надр,атмосферногоповітря,рослинногоітваринногосвіту–їхприродних

70


ресурсів,пропідставитапорядок їхвикористання,атакожвідомостіпроспеціальнідозволинаїхвикористанняйзабруднення,причинишкідливоговпливутавідповідальністьосіб,виннихуньому;

біологічнерізноманіттяійогокомпоненти,включаючигенетичновидоз-мінені організми та їх взаємодію з об’єктами навколишнього природногосередовища;

джерела, фактори, матеріали, речовини, продукцію, енергію, фізичніфактори (шум, вібрацію, електромагнітне випромінювання, радіацію), яківпливаютьабоможутьвплинутинастаннавколишньогоприродногосере-довищаіздоров’ялюдей;

загрозу виникнення й причини надзвичайних екологічних ситуацій,результатиліквідаціїцихявищ,рекомендаціїщодозаходів,спрямованихназменшенняїхнегативноговпливунаприродніоб’єктитаздоров’ялюдей;

екологічніпрогнози,планиіпрограми,заходи,втомучисліадміністра-тивні,державнуекологічнуполітику,законодавствопроохоронунавколиш-ньогоприродногосередовища;

витрати, пов’язані зі здійсненням природоохоронних заходів за раху-нокфондівохоронинавколишньогоприродногосередовища,іншихджерелфінансування,економічнийаналіз,проведенийупроцесіприйняттярішеньзпитань,щостосуютьсядовкілля.

Основними джерелами такої інформації є Національна доповідь простан навколишнього природного середовища в Україні, дані моніторингудовкілля, кадастрів природних ресурсів, реєстри, автоматизовані базиданих,архіви,атакождовідки,щовидаютьсяуповноважениминатеорга-намидержавноївлади,органамимісцевогосамоврядування,громадськимиорганізаціями,окремимипосадовимиособами».


рішень та доступ до правосуддя з питань,що стосуютьсядовкілля (Орхуськаконвенція) : міжнародний документ ООН від 25 червня 1998 р. (ратифікова-нийЗакономУкраїнивід6липня1999р.№832-XIV)/ВерховнаРадаУкраїни. Офіційний вісник України. 2010.№33.Ст.1191.

2. Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості впроцесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуютьсядовкілля:ЗаконУкраїнивід6липня1999р.№832-XIV/ВерховнаРадаУкраїни.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/832-14.

3. ПровнесеннязміндодеякихзаконодавчихактівУкраїни:ЗаконУкраїнивід28листопада2002р.№254-IV/ВерховнаРадаУкраїни. Відомості Верховної Ради України. 2003.№4.Ст.31.

71


4. ПроектПостановипропроведенняпарламентськихслухань«Проситуаціюташляхи поліпшення доступу громадськості до екоінформації, участі в процесіприйняттярішеньтадоступудоправосуддязпитань,щостосуютьсядовкіллявумовахєвроінтеграціїУкраїни»(пояснювальназаписка).URL:http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=7530&skl=5.

Ольга Мелень-Забрамна, керівник, юридичний відділ МБО «Екологія-Право-Людина»

ЧИ МОЖУТЬ СУДИ ЗАХИСТИТИ ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВА ТА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ?

Актуальність теми дослідження зумовлена частим застосуваннямсудами, в тому числі й Верховним Судом України, поняття дискреційнихповноваженьсуб’єктавладнихповноваженьпідчасвирішенняадміністра-тивних спорів. Необхідність вирішення питань визначення меж дискре-ційних повноважень суб’єкта владних повноважень та визначення межсудовогоконтролюзареалізацієюдискреційнихповноваженьсуб’єктамивладнихповноваженьмалонаслідкомдослідженняцьогопитанняувиглядіНауковоговисновкущодомеждискреційногоповноваженнясуб’єктавлад-нихповноваженьтасудовогоконтролюзайогореалізацією[1].

Аналіз судової практики та наукових джерел свідчить про відсутністьєдиногобаченнящодомеждискреційногоповноваженнятамежсудовогоконтролювспорахізсуб’єктамивладнихповноважень,щомаєнаслідкомприйняттясудомрішень,якінедосягаютьтієїмети,задляякоїтакіспорибулиініційовані.

Такожефективністьсудочинстваставитьсяпідсумнів,оскількисуднехочереалізуватич.2ст.245КодексуадміністративногосудочинстваУкраїни[2, ст. 245], а саме: зобов’язати суб’єкта владних повноважень прийнятипевнерішеннячивчинитиякусьдію.Суди,якправило,визнаютьрішеннячидіїсуб’єктіввладнихповноважень,щопорушуютьправа,свободичиінте-ресипозивачапротиправними,протедалісудвідмовляєувідновленніпору-шеногоправа.

Так, у Постанові Верховного суду України від 12.04.2018 р. у справі№ 826/8803/15[3,пар.30]судвказав,що:Завданняправосуддяполягаєне

72


взабезпеченніефективностідержавногоуправління,авгарантуваннідотри-маннявимогправа,інакшепорушуєтьсяпринципрозподілувлади<…>Томузавданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняттярішень.Отже,позиціясудуполягаєвтому,щосудочинствоповиннездійсню-ватиконтрользадіяльністювлади,аленеперебиратинасебефункційвлади.

ВіншійсправіВерховнийсудУкраїни[4,с.6]розширивзавданнясудо-чинстватавийшовзамежісутоконтролюзадіямисуб’єктавладнихповно-важень та зобов’язав відповідача вчинити дії – видати дозвіл на викидизабруднюючихречовинватмосфернеповітря.Суддіаргументували:«адмі-ністративнийсуд,зурахуваннямфактичнихобставин,зобов’язанийздійс-нитиефективнепоновленняпорушенихправ,анелишеконстатуватифактнаявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділенийвідповідними повноваженнями. Зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визна-чено,що<…>судможезобов’язативідповідача–суб’єктавладнихповно-важень–прийнятирішеннянакористьпозивача,якщодляйогоприйняттявиконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення непередбачаєправасуб’єктавладнихповноваженьдіятинавласнийрозсуд».

УподібнійсправізаучастіМБО«Екологія-право-людина»,предметомякоїбув дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діївідповідача–видавникацьогодозволу–щодопорушенняпорядкурозглядускаргиМБОтаневчиненнядійдляанулюваннядозволунавикиди,судпершоїінстанціїтаапеляційнийсуд[5],[6]дійшливисновку,що:вчиненнядійзіскасу-ваннядозволунавикидизабруднюючихречовинватмосфернеповітрястаці-онарними джерелами відноситься до дискреційних повноважень дозвіль-ногооргану,щойоговидав,томувідсутніпідставидлязадоволенняпозовноївимогипровизнанняпротиправнимтаскасуваннядозволунавикидизабруд-нюючихречовинватмосфернеповітрястаціонарнимиджерелами.ВерховнийсудУкраїни під час перегляду даної справи в касаційному порядку дійшовтакихвисновків[7]:суб’єктомзверненнядосудузпозовомпрозастосуваннязаходуреагуванняувидіанулюваннядокументадозвільногохарактеруможевиступативідповіднийдозвільнийорган,прицьомуданомузверненнюмаєпередувати встановлення фактів, які законом визначені як підстава дляанулюваннятакогодокументу,зокремаподаннянедостовірноїінформації,щоєможливимлишезанаслідкамипроведеннявідповідноїперевірки.

Крімтого,вданійсправі інтересипозивачабулозахищенолишечаст-ково, у вигляді визнання протиправною бездіяльність відповідача щодоненалежногорозглядускаргипозивачапронаявністьнедостовірнихвідо-

73


мостейвдозволінавикидитаобґрунтовуючихдокументів.Вимогищодооскарження дозволу на викиди було визнано судом передчасними черезнеобхідністьпопередньоговстановленняДержавноюекологічною інспек-цією факту наявності недостовірних відомостей у спірному дозволі навикидиврезультатіпроведеннянеюперевірки.Так,ВерховийсудУкраїни[7] вказав: «…такі вимоги є передчасними, оскільки наданню правовоїоцінкиправомірностівидачіоскаржуваногодозволумаєпередувативідпо-віднаперевірказбокусуб’єктавладнихповноваженьстосовнонаведенихускарзіпозивачавідомостей».Судпідтримавпозиціювідповідачапроте,щовстановленняфактунедостовірнихданихудозволінавикидинеможематимісцесиламисамоговідповідачачивзалісудовогозасідання.

Іншу позицію висловив Верховний суд України у справі щодо скасу-вання реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт запозовомзаступникаПрокурорам.ОдесидоДержавної архітектурно-буді-вельноїінспекціїУкраїни[8].Уційсправісудпідтвердив,щонаявностілистапрокурора до відповідача з описом недостовірних даних достатньо, щобувідповідачавиникобов’язокскасуванняреєстраціїдеклараціїпропоча-ток виконання будівельних робіт. Суд погодився,що скасування реєстра-ціїдеклараціїнеєдискреційнимповноваженнямвідповідача,априйняттярішенняпропокладення на нього обов’язку скасувати реєстраціюдекла-раціїневідповідаєкритеріюефективностісудовогозахисту[8,п.п.52–53].

Ці рішення судів свідчать про неоднакові підходи до висновків судівщодо доказової бази для підтвердження наявності факту подання недо-стовірнихвідомостей,щоутруднилореалізаціюправапозивачазахиститиякістьатмосферногоповітрявсудовомупорядку.

Іншепитання,якесліддослідитичерезпризмуданихсудовихсправ–ценаявністьдискреціївповноваженняхсуб’єктіввладнихповноважень.

Найбільш поширеним джерелом дефініції дискреційних повноважень єРекомендаціїКомітетуМіністрівРадиЄвропи [9].Піддискреційнимиповно-важеннями вони визначають повноваження, які адміністративний орган,приймаючирішення,може здійснювати з певноюсвободоюрозсуду, тобтоколитакийорганможевибиратизкількохюридичнодопустимихрішеньте,якевінвважаєнайкращимзаданихобставин.Національнезаконодавствомістить визначення дискреційних повноважень у Методології проведенняантикорупційної експертизи, зокрема, нимиєсукупністьправ таобов’язківорганівдержавноївладитамісцевогосамоврядування,осіб,уповноваженихнавиконанняфункційдержавиабомісцевогосамоврядування,щонадають

74


можливістьвиборунавласнийрозсудодногоздекількохваріантівуправлін-ських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом такогоакту[10,п.1.6та2.4].Отже,важливоюознакоюдискреційнихповноваженьєможливістьорганувибиратиміжкількомаваріантамирішень,щоєнорма-тивновизначеними.

Улітературізазначається,щозаконодавець,наділяючисуб’єктавлад-нихповноваженьдискреційнимповноваженням,вживаєдієслово«може» [11, с. 98].Поряд із цим існуєменшкатегоричний підхід: вживанняцьогослова, дійсно, за загальним правилом означає наділення дискреційнимповноваженням [12, с. 287]. Проте деякі автори зазначають, що слово«може»єознакоюдискреціїлишетоді,колидиспозиціявідповідноїправо-воїнормиміститьальтернатививдіяльності.Значенняслова«може»требадокладноз’ясовуватиукожномуконкретномувипадку [13,с.438].ТакоговисновкудійшовіВерховнийсудУкраїниусправі№816/274/16[14].Уданійсправі суд дійшов висновку, що повноваження дозвільного органу щодовидачі дозволу на викиди забруднюючих речовин не є дискреційними.Томутакийдозвільнийорган,заумовивідповідностізаявитадоданихдонеї документів вимогам законодавства, зобов’язаний прийняти рішенняпрозадоволеннязаявитавидачудозвільногодокументу.Підставамидлявідмовивзадоволеннітакоїзаявипровидачудозволунавикидиможутьбутилишевизначенізакономобставини.

Повноваженнядозвільногоорганущодоанулюваннядокументадозвіль-ногохарактерупередбаченівп.п.2п.7 ст.4-1ЗаконуУкраїни«Продозвільнусистему у сфері господарської діяльності» [15]. Так, дозвільний орган, щовидавдокументдозвільногохарактеру,можезвернутисядоадміністратив-ногосудузпозовомпрозастосуваннязаходуреагуванняувидіанулюваннядокументадозвільногохарактерузанаявностіхочабоднієїзтакихпідстав:1) встановленняфакту наданняв заяві про видачудокументадозвільногохарактеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;2) здійснення суб’єктом господарювання певних дій щодо провадженнягосподарськоїдіяльностіабовидівгосподарськоїдіяльності,наякіотриманодокументдозвільногохарактеру,зпорушеннямвимогзаконодавства,щодоякихдозвільнийорганвидававприписпроїхусуненняізнаданнямдостат-ньогочасудляїхусунення.Анулюваннядокументадозвільногохарактерузпідстав,непередбаченихзаконом,забороняється.Такимчином,занаявностіоднієїзпідстав,щопереліченівище,дозвільнийорганповинензвернутисядосуду,оскількиневказаноіншихлегітимнихваріантівдійтакогооргану.

75


Яквипливає ізвказанихнормтависновківВерховногосудуУкраїнивподібнихсправах,такіповноваженнящодоанулюваннядозволунавикидинемістятьознакдискреційних, а томусудможевтручатисявздійсненнятаких повноважень суб’єктом владних повноважень та може прийматирішенняпрозобов’язаннявідповідачадовчиненняпевнихдій.

Отже, позиція науковців та суддів Верховного суду України свідчитьпро те, що кваліфікування повноважень суб’єктів владних повноваженьщодо прийняття конкретних рішень як дискреційних має відбуватися ізґрунтовним їх аналізом та з урахуванням фактичних обставин справи.Необґрунтованимєзвуженняудовихмежзахиступравтаінтересівпозива-чів(утомучислі інтересівдовкілля)черезнеобґрунтованекваліфікуванняповноваженьвідповідача якдискреційних та відмоввід втручанняв такіповноваженнячивідмовивідперебираннясудомнасебе такихповнова-женьорганіввлади.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ1. Науковий висновокщодомеж дискреційного повноваження суб’єкта владних

повноваженьтасудовогоконтролюзайогореалізацією.URL:https://supreme.court.gov.ua/supreme/pro_sud/naukovi_visnovki/nauk_visnovok_01_03_2018.

2. Кодекс адміністративного судочинства України : Закон України від 6 липня2005р.№2747-IV/ВерховнаРадаУкраїни.URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/2747-15.

3. ПостановаВерховногоСудувід12квітня2018р.усправі№826/8803/15.URL:https://taxlink.ua/ua/court/postanova-verhovnogo-sudu-vid-12042018-u-spravi-826880315/.

4. ПостановаВерховногоСудувід21жовтня2019р.усправі№816/274/16.URL:https://supreme.court.gov.ua/supreme/pro_sud/postanovap/.

5. ПостановаІвано-Франківськогоокружногоадміністративногосудувід11травня2017р.усправі№809/437/17.URL:https://adm.if.court.gov.ua/sud0970/.

6. Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня2017 р. у справі № 809/437/17. URL: https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/court-document/69517223/.


8. ПостановаВерховногоСудувід12вересня2018р.усправі№815/7110/14.URL:https://supreme.court.gov.ua/supreme/pro_sud/postanovap/.

9. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи№ R(80)2 стосовно здійсненняадміністративними органами влади дискреційних повноважень : міжнарод-ний документ Комітету Міністрів від 11 березня 1980 р. URL: https://rm.coe.int/16804f22ae.

10. ПрозатвердженняМетодологіїпроведенняантикорупційноїекспертизи:НаказМіністерстваюстиціїУкраїнивід24квітня2017р.№1395/5/Міністерствоюсти-ціїУкраїни.URL:http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MUS29196.html.

76


11. Резанов С. Адміністративний розсуд: нормативна основа та її удосконалення. Право і Безпека. 2005.№4.С.96–99.

12. СидєльніковО. Адміністративний розсуд та права людини: перспективи взає-мовпливу. Права людини: філософські, теоретико-юридичні та політологічні виміри : статтіучасниківІМіжнародногокруглогостолу,м.Львів,28–29жовтня2016р.Львів:Вид-воЛОБФ«Медицинаіправо»,2017.С.279–294.

13. Загальне адміністративне право : підручник / І. Гриценко та ін. ; за заг. ред. I.Гриценка.Київ:ЮрінкомIнтер,2017.568с.


15. Продозвільну систему у сфері господарської діяльності : ЗаконУкраїнивід 6вересня2005р.№2806-IV/ВерховнаРадаУкраїни.URL:http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T052806.html.

Володимир Носік,завідувач, кафедра земельного та аграрного праваКиївського національного університету імені Тараса Шевченка,доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України

ПРОБЛЕМИ ДОСТУПУ ДО ПРАВОСУДДЯ У ЗАХИСТІ ПРАВА НА БЕЗПЕЧНЕ ДЛЯ ЖИТТЯ І ЗДОРОВ’Я ДОВКІЛЛЯ В УКРАЇНІ

У сучасних умовах забезпечення кожному права на доступ до право-суддя з питань довкілля має розглядатися крізь призму закону України«Проосновнізасади(стратегію)державноїекологічноїполітикиУкраїнинаперіоддо2030року»від28лютого2019року,якийвводитьсявдіюз01січня2020 року.ЗацимзакономдержавнаекологічнаполітикавУкраїнімаєздійснюватисянановихзасадахзабезпеченнявзаємодіїлюдиниіприроди,середякихвартовиокремитизбереженнятакогостанукліматичноїсистеми,якийунеможливитьпідвищенняризиківдляздоров’ятаблагополуччялюдейінавколишньогоприродногосередовища,атакождосягненняУкраїноюЦілейСталогоРозвитку(далі–ЦСР),якібулизатвердженінаСамітіООНзісталогорозвитку в межах 70-ї сесії Генеральної асамблеї ООН у вересні 2015 р.У зв’язку з цимПрезидент України видавУказ «ПроЦілі сталого розвиткуУкраїнинаперіоддо2030року»від30вересня2019 1,якимпостановивзабез-

1Ел.ресурс:https://www.president.gov.ua/documents/7222019-29825

77


печуватидотриманняЦСРдо2030рокузметоюзабезпеченнянаціональнихінтересів щодо сталого розвитку економіки, громадянського суспільства ідержавидлядосягненнязростаннярівнятаякостіжиттянаселення,додер-жанняконституційнихправісвободлюдинийгромадянина.

У Конституції України (ст. 50) передбачено, що кожен має право набезпечнедляжиттяіздоров’ядовкіллятанавідшкодуваннязавданоїпору-шеннямцьогоправашкоди.ТакожуційнорміОсновногозаконудержавикожному гарантується право вільного доступу до інформації про стандовкілля,проякістьхарчовихпродуктівіпредметівпобуту,атакожправонаїїпоширення.Причомутакаінформаціянеможебутизасекречена.Уч.2ст.3КонституціїУкраїнипередбачається,щоправаісвободилюдинитаїхгарантії визначаютьзміст і спрямованістьдіяльностідержави, якавідпо-відає перед людиною за свою діяльність, причому утвердження і забез-печенняправісвободлюдиниєголовнимобов’язкомдержави.Заумови,якщоцеправофізичноїособинабезпечнедляжиття і здоров’ядовкілляпорушуєтьсяінаявнимиудержавізасобаминаціональногоправовогозахи-стуйогонепоновленоабосправедливонекомпенсовано,тодідержавастаєвідповідальноюпередлюдиноюзапорушенняцьогоправауконтекстіімпе-ративнихприписівч.2ст.3,ч.1ст.50,атакожст.16КонституціїУкраїни.ВідповідальністьдержавипередгромадянамиУкраїнизапорушеннявимогзаконодавства щодо екологічної безпеки та здійснення кожним праванабезпечнедляжиття і здоров’ядовкілля,атакожзахистутакогоправапідтверджуєтьсярішеннямиЄвропейськогоСудузправлюдинивчислен-нихсправахгромадянУкраїнипротиУкраїни, іншихгромадянпротисвоїхдержавщодозахиступраванабезпечнедляжиття і здоров’ядовкіллявпоєднанні із захистом екологічних, майнових і немайнових прав крізьпризмусудовогозахиступраванажиття,праванаповагудоприватногоісімейногожиття,іншихправ.

У системно-структурному виразі право на безпечне для життя і здоров’ядовкілляяксоціальнуцінністьможнарозглядати,по-перше,якоднуз істотнихознакабожякодинзелементівзмістугарантованогоКонституцієюабсолютногоправалюдининажиття;по-друге,якістотнуознакуабожодинзелементівправафізичноїособинаохоронуздоров’я;по-третє,якрізновидекологічнихправгрома-дян,закріпленихуст.13,16КонституціїУкраїнитауст.9ЗаконуУкраїни«Проохорону навколишнього природного середовища» (далі – Закон «Про ОНПС»);по-четверте, як окремий вид особистих немайнових прав, що забезпечуютьприроднеіснуванняфізичноїособи,закріпленийуст.293ЦКУкраїни.

78


Водночас, виходячи зі змісту норми ст. 50Конституції України, вбача-ється,щоправокожногонабезпечнедляжиттяіздоров’ядовкіллянеоб-хіднорозглядативтеоріїправаіуправозастосуванніяксамостійнекомплек-снесоціальнеідержавно-правовеявище,якеоб’єктивноіснуєвсуспільстві,гарантуєтьсявОсновномузаконідержави,маєсвоєструктуру,змістіфунк-ціональне призначення. За Конституцією України суб’єктами здійсненнятакого права є виключнофізичні особи.Це, по-перше.По-друге, об’єктомздійсненнятакогоправавиступаєдовкілляяккомплекснеприродне,техно-генне ісоціальнеутворення.По-третє,змістцьогоправаскладаютьзако-нодавчозабезпеченіможливостідлякожногонестворюватидлясебетаіншихлюдейнебезпечнихдляжиття і здоров’яумовудовкіллі, вимагативідіншихнедопускатидійчибездіяльності,якістворюютьудовкіллінебез-печнідляжиттяіздоров’ялюдиниумови.Водночасзмістцьогоправаскла-дають і обов’язки держави, фізичних та юридичних осіб не створюватинебезпечнихдляжиттяіздоров’яумовдовкілля,запобігатиїхпоявічиміні-мізуватиризикиїхнегативноговпливуналюдину.

У суб’єктивному значенні право на безпечне для життя і здоров’ядовкілля необхідно розглядати як законодавчо забезпечену можливістькожногопостійноаботимчасовопроживатичиперебувативтакомунавко-лишньому природному, техногенному і соціальному середовищі, яке неспричиняє шкоди для здоров’я, дозволяє користуватися природними таіншимиблагами,виключає,запобігаєабожмінімізуєнастаннянегативнихризиківбіологічного,екологічного,економічного,соціального,демографіч-ноготаіншогохарактеру.

Об’єктомздійсненняправанабезпечнедляжиття і здоров’ядовкіллявиступаєдовкілля,якевзаконі«Прооцінкувпливунадовкілля»визнача-єтьсяякжиттєдіяльністьлюдейтаїхнєздоров’я,флора,фауна,біорізнома-ніття,ґрунти,повітря,води,клімат,ландшафт,природнітериторіїтаоб’єкти,історичніпам’яткита іншіматеріальніоб’єктичисукупністьцихфакторів,об’єктикультурноїспадщини,соціально-економічніумови.Водночасбезпеч-ністьдовкілляможнарозкриватичереззакріпленеуцьомузаконіпоняття«впливнадовкілля»якбудь-якінаслідкипланованої господарськоїдіяль-ностінадовкілля,якавключаєбудівництво,реконструкцію,технічнеперео-снащення,розширення,перепрофілювання,ліквідацію(демонтаж)об’єктів,іншевтручанняуприроднесередовище,завиключеннямвидівдіяльності,якінесправляютьзначноговпливунадовкіллявідповіднодокритеріїв,щозатверджуютьсяКМУкраїни.

79


Окресленіособливостіюридичноїприродиправанабезпечнедляжиттяі здоров’я довкілля безпосередньо вливають на визначення предметної ісуб’єктноїюрисдикціївдоступідосудовихпроцедуріззахистуцьогоправа.Узв’язкузцимважливимидлясудовоїпрактикизпитаньзахиступраванабезпечнедляжиттяіздоров’ядовкілляєрішенняЄСзправлюдини.

За Угодою про асоціацію з ЄС Україна зобов’язана адаптувати наці-ональне законодавство з питань охорони навколишнього природногосередовища до вимог ЄС. Це стосується, зокрема, реалізації КонвенціїЄвропейської Економічної Комісії ООН «Про доступ до інформації, участьгромадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя зпитань,щостосуютьсядовкілля»від25червня1998рокув(м.Орхус,Данія),ратифікованоїВРУкраїни6липня1999року.

Аналіз судової практики з питань участі громадськості в доступі доінформаціїпростандовкілля,доправосуддядлязахистуекологічнихправякокремихгромадян,такіїхніхспільнотпоказує,щозакріпленівчинномуекологічномуіприродоресурсному,цивільному,господарськомузаконодав-ствіюридичнімоделіучастігромадськостівюрисдикційномузахистіеколо-гічнихправгромадяннеможнавважатиефективними,ітомувонипотребу-ютьнауковогоосмисленнятаобговорення.

На основі проведеного науково-теоретичного аналізу закріплених устатті2Орхуськоїконвенціїтакихвизначень,як«громадськість»та«зацікав-ленагромадськість»,атакожположеньст.9цьогодокументущодозасто-сування національного законодавства, можна стверджувати, що інститутпредставництва громадськостіможебути застосований у разі звернення«зацікавленоїгромадськості»зметоюреалізаціїсудовихпроцедуртамеха-нізмів захисту екологічних праввідповіднодо ст. 293ЦКУкраїни лише утомуразі,колийтиметьсяпровідшкодуванняшкоди,заподіяноїпорушен-нямправанабезпечнедляжиттяіздоров’ядовкілля.

Відповіднодопідпункту«і»ч.1ст.21законуУкраїни«Проохоронунавко-лишньогоприродногосередовища» громадськіприродоохоронніорганіза-ціїмаютьправо оскаржувати в установленому закономпорядку рішенняпровідмовучинесвоєчасненаданнязазапитомекологічноїінформаціїабонеправомірневідхиленнязапитутайогонеповнезадоволення.

Щодозверненнязацікавленоїгромадськоїорганізаціїдосудунадіїчибездіяльність органів державної влади і приватних осіб, що порушуютьвимогинаціональногоекологічногозаконодавства,товтакихвипадкахнеоб-хідновиходитизтакого.Відповіднодост.3КонституціїУкраїнидержаває

80


відповідальноюзаздійсненняекологічнихправлюдини.Отже,відповідаль-нимсуб’єктомзаздійсненнягарантованихКонституцієюУкраїниекологіч-нихправвиступаютьнеприватніфізичнічиюридичніособи,адержававособіорганівдержавноївладичимісцевогосамоврядування.Томузацікав-ленагромадськістьможезвертатисядосудущодозахистунавколишньогоприродногосередовищазоскарженнямдіїсамеорганівдержавноївладичимісцевогосамоврядування,якіприйнялирішеннящодопідприємницькоїдіяльностісуб’єктівгосподарювання,котранегативновпливаєнадовкілля,псує, знищує, забруднюєоб’єкти навколишнього природного середовища,або через бездіяльність яких суб’єкти підприємництва використовуютьоб’єктиприродитаприродніресурси, якимзаподіюєтьсяшкода.Затакихобставин«зацікавленагромадськість»можезвертатисьдосудуівимагативідуповноваженихорганівдержавноївладичимісцевогосамоврядуваннявмежахїхкомпетенціїприйнятирішенняпроприпиненнячизаборонувико-ристанняоб’єктівприродівпідприємницькійдіяльності.

Щождооскарженнядіїприватнихосіб,якіпорушуютьзаконодавствопроохоронунавколишньогосередовища,тогромадськіорганізаціїможутьзаявляти вимоги про припинення незаконної діяльності вмежах судовихпроцедур за позовами про відшкодуванняшкоди за порушення права набезпечне для життя і здоров’я довкілля відповідно до ст. 50 КонституціїУкраїнитач.2ст.239ЦКУкраїниівимагатинелишевідшкодуваннямайно-воїчиморальноїшкоди,айзаборониназдійсненняпідприємницькоїдіяль-ності,яказаподіюєшкодунавколишньомуприродномусередовищу.

АналізсудовоїпрактикизрозглядуцивільнихсправвУкраїніпоказує,щозоглядунаіснуючівчинномуукраїнськомузаконодавствіпрогалинийколізіїщодовизначенняюридичноїприродисудовогозбору,підставзвіль-неннявідйогосплатипоказує,щосудивкрайрідконадаютьможливістьособіскористатисяправом,закріпленимуст.8законуУкраїни«Просудо-вий збір», суб’єктивно тлумачать і оцінюють категорію «майновий станпозивачів»накористьдержави.Томудлязахиступраванадоступдосудуізабезпеченняправанасправедливийсудовийрозгляддоцільновикористо-вуватипрактикуЄвропейськогосудузправлюдиниусправахзаскаргамипросплатусудовогозбору.

Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), вимогиРекомендацій щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R(81)7,прийнятіКомітетомміністрівРадиЄвропи14травня1981року,

81


атакожпрактикуЄвропейськогосудузправлюдини(зокрема,рішеннявід19 червня2001рокуусправі«КреузпротиПольщі») (Kreuzv.Poland)),сплатасудовихвитратнеповиннаперешкоджатидоступудосуду,ускладнюватицейдоступтакимчиномітакоюмірою,щобзавдатишкодисамійсутіцьогоправа,тамаєпереслідуватизаконнумету.

У цьому контексті Європейський Суд із прав людини підкреслює, щообмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1статті 6 Європейської конвенції з прав людини, якщо воно не переслідуєзаконноїмети, або колине існує розумної пропорційностіміж застосова-нимизасобамитазаконністюцілі,якоїпрагнутьдосягати(див.,наприклад,рішеннясудувід10липня1998рокуусправікомпанії«Тіннеллітасини,Лтдтаін.»(Tinnelly&SonsLtd.andOthers)і«Мак-ЕлдуфтаіншіпротиСполученогоКоролівства» (Mc.ElduffandOthers v.TheUnitedKingdom),Reports1998-IV,с. 1660,п.72).

Розглядаючи справу «Креуз протиПольщі», суд виходив з усталеногопринципу,щоКонвенціямаєнаметігарантіюнетеоретичнихчиілюзорнихправ,аправ,якієпрактичнимийефективними,особливоправанадоступдосудузоглядунавизначнемісце,якезаймаєвдемократичномусуспіль-стві правона справедливий суд (див. рішеннявід 28жовтня1998року усправі «Ейрі проти Ірландії», та «Аїт-Мугуб проти Франції» (Ait-Mouhoudv.France),Reports1998-VIII.

Європейськийсудізправлюдининевиключаєтого,щоінтересиспра-ведливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладенняфінансових обмежень на доступ до суду. Більше того, Суд вважає, щоположенняпункту1статті6Конвенціїпровиконаннязобов’язаннязабез-печити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутністьвтручання,алейможевимагативчиненняпозитивнихдійурізноманітнихформахізбокудержави;такожнеозначаєвонойбеззастережногоправана отриманняправовоїдопомогизбокудержавиуцивільнихспорах;таксамоце положення не означає надання права на безкоштовні провадження уцивільнихсудах.ЄСПЛневизнаєобґрунтуваннясудамиухвалпровідмовуузвільненнівідсплатисудовогозбору,якібазуютьсянагіпотезах,припу-щенняхщодофінансовогостанузаявникачинаявностіпевнихкоштів,аненаконкретнихфактах,якіподаєпозив.

ПрактикаЄвропейськогосудузправлюдинибазуєтьсянапрецеденті,згідно з яким вважається порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції, якщосудові органи не спромоглися забезпечити належної рівноваги між, з

82


одногобоку,інтересамидержавивстягненнісудовихзборівдлявирішенняспорів і,з іншогобоку, інтересамизаявникаувідстоюваннісвогоправавсуді,ізажадаливідзаявникаузв’язкузрозглядомйогосправизбір,якийєнадмірним,унаслідокчогозаявникприпинивсвійпозов,асуднерозглянувйогосправи.ЗатакихобставинСудвважає,щоцепорушуєсамусутьправазаявниканазверненнядосуду.

Ганна Проскура,аспірантка, юридичний факультетНаціонального авіаційного університету

ДОСТУП ДО ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ: СУДОВА ПРАКТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

Актуальність теми дослідження зумовлена значимістю екологічноїінформації для суспільства в цілому та, як наслідок, необхідністюналеж-ногорівнязабезпеченняправалюдининадоступдоекологічноїінформації,асаме:наїїсвоєчаснетаповнеотримання,використання,атакожзахистівідновленняданогоправавумовахйогопорушення.Самезавдякиповномута своєчасному отриманню суспільством екологічної інформації можливізабезпечення принципів сталого розвитку, раціонального використанняприродних ресурсів та збереження природи для прийдешніх поколінь, атакожефективнезабезпеченнятареалізаціяіншихправісвободлюдинитагромадянина.Механізмреалізаціїдоступудоекологічної інформаціїзакрі-плено в законодавстві України. На міжнародному рівні право на доступдо інформації гарантується такимидокументами, якЗагальнадеклараціяправлюдини(ст.19),Конвенціяпрозахистправлюдиниіосновнихсвобод(ст. 10),Міжнароднийпактпрогромадянськііполітичніправа(ст.ст.18,19),РекомендаціяРадиЄвропи№R(81)19продоступдо інформації,щопере-буваєуволодіннідержавнихорганів [1].СпеціалізованінормидоступудоекологічноїінформаціїмістятьсявОрхуськійКонвенції.

Проте реалії такі, що досить часто цим правом нехтують, оскільки вукраїнській дійсності тривалий часформувалася нігілістична традиція повідношеннюдоекологічнихпотребсуспільства, потребидержавиперева-жалинадінтересамитапотребамилюдинитагромадянина.Лишевостанні

83


рокиможнапобачитисуттєвізмінитапрогресякузаконодавстві,так івпрактицізабезпеченнятареалізаціїправалюдининаекологічну інформа-цію України. Тому виникла потреба ефективного захисту та відновленняпорушеного права людини на національному та міжнародних рівнях.Відповіднодоч.4ст.55КонституціїУкраїникоженмаєправопіслявико-ристаннявсіхнаціональнихзасобівправовогозахистузвертатисязазахи-стомсвоїхправісвободдовідповіднихміжнароднихсудовихустановчидоорганівміжнароднихорганізацій,членомабоучасникомякихєУкраїна[2].Загалом,судовийзахист–необхіднатадієвагарантіязабезпеченняправісвободлюдини і громадянина.Європейськийсуд ізправлюдинивідіграєважливурольузабезпеченніправісвободлюдини.

Європейськийсуд ізправлюдини –це інституція,щопокликаназахи-щатиправа,передбаченіКонвенцієюРадиЄвропипрозахистправлюдиниіосновоположнихсвобод[3].Конвенціяпрозахистправлюдиниіосново-положнихсвободвизнаєуст.6правонасправедливийсуд.Європейськасистемавважаєтьсянайбільшдосконалою;вонаґрунтуєтьсянаположен-нях Європейської конвенції про захист прав людини і основоположнихсвобод [2].Відомоюпроблемоюєпроблеманезахищеностіправалюдинив Україні. У 2016 році до Європейського суду з прав людини з Українинадійшло18150заяв–цемайже23% усіхскарг.Україназаймаєчетвертемісце за кількістю звернень громадян до Європейського Суду з правлюдини.МайжедесятучастинувідзагальноїкількостісправпротиУкраїни,вякихЄвропейськийсудізправлюдиниконстатувавпорушенняКонвенції,становлятьсправищодотривалостісудовогопровадження[2;4].Важливовідзначити,щоправонадоступдоекологічноїінформаціївЄСПЛзахища-єтьсяопосередковано,черезвикористанняст.10ЄвропейськоїКонвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод: 1. Кожен має правона свободу вираження поглядів. 2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язанезобов’язкамиівідповідальністю,можепідлягатитакимформаль-ностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом іє необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національноїбезпеки,територіальноїцілісностіабогромадськоїбезпеки,длязапобіганнязаворушеннямчизлочинам,дляохорониздоров’ячиморалі,длязахистурепутаціїчиправіншихосіб,длязапобіганнярозголошеннюконфіденційноїінформаціїабодляпідтриманняавторитетуібезсторонностісуду.

Отже,ст.10Європейськоїконвенції зправлюдинигарантує«свободуна отримання інформації» загалом. Це положення інтерпретувалося так,

84


щодержавізабороненообмежуватиправоособинаотриманняінформації,якуіншіособиготовінадати.ПравонаінформаціювмежахЄСозначає,щолюдимаютьправобутипоінформованіпроекологічнусумісністьпродуктів,процесіввиробництватаїхвпливнанавколишнєсередовище,атакожпропромисловеустаткування[5].

Європейський суд неодноразово розглядав справи, в яких заявникивказувалинате,щоорганидержавиненадалиїмпевнуінформацію.Втім,практикаЄСПЛуцихсправахзрокамизмінювалася[3].

Одним із перших, загальних за змістом, коментарів ЄвропейськогосудущододесятоїстаттіКонвенціїбуловизнаннятого,щоцястаттягаран-туєправогромадськостібути «належнимчиномпоінформованою».ЄСПЛзазначив,щогромадськістьмаєправоотримуватиінформаціютаідеї,щостановлятьсуспільнийінтерес.Однакусіцісправистосувалисявтручаннядержавиупоширенняінформаціїприватнимиособами[3].

У1987 роціЄСПЛупершепорушивпитанняпроте,чиохоплюєстаття10Конвенціїпитанняпродоступдоадміністративноїінформації,івідповівнацепитання запереченням.УрішенняхЄвропейський судвказував,щостаття10непередбачає,щодержавамаєпозитивнийобов’язокнадаватизапитану інформаціюособі.ПротесаметодівпершесуддяЄвропейськогосудуоприлюднивдумкупроте,що,забороняючинаданняадміністративноїінформації особі, держававтручаєтьсяусвободуодержувати інформаціютаідеї.

Далі важливою є справа Guerra and others v. Italy, де особлива увагазвертається на дотримання принципу субсидіарності, яким передбача-ється,щовстановленняпорядкузабезпеченняекологічнихправпоклада-єтьсянадержаву [6, ст.68–93].Заявникискаржилисянате,що Італіянезабезпечила місцеве населення інформацією про ризики, які пов’язані здіяльністюхімічногозаводу,атакожнепередбачилапроцедуриотриманняінформаціїтапорядкувідшкодуваннязбитківуразінастанняаварії.РазомізцимЄвропейськийсудвизнаввідсутністьудержавитакзваногопози-тивногозобов’язаннящодозабезпеченняподібноюінформацією.Надумкубільшостісуддів,якбивоноіснувало,тобулоб«екстремальноважкойогоімплементувати», томущо необхідно було б вирішити, яким чином і колиінформацію необхідно розкрити, хто з влади був би відповідальним за їїрозкриттятахтомавбиїїотримати.Надумкуодногоізсуддів,позитивнезобов’язаннямаєрозглядатисязалежновіддотриманняумови,щоті,хтоє потенційними постраждалими від небезпечної діяльності, повинні отри-

85


муватитакуспецифічнуінформацію,докази,відомостіпровипробовуваннята іншепублічно,відкритотабутиповідомленимспеціальнимдержавниморганом.Прицьомуякщоурядневзмозівиконатитакепроханнябезпояс-ненняпричиннеможливостітакоговиконання,товтакомуразінеобхіднокваліфікуватицеяквтручаннявлади,аотже,порушеннястатті10Конвенції[6, ст. 68–93], [7]. Заявники проживають поблизу хімічного підприємствакомпанії «Енікем агрікольтура». У 1988 році підприємство, яке випускаломіндобрива і капролактам, отримало класифікацію підприємства «підви-щеногоризику».Заявникистверджували,щовпроцесівиробничогоциклузаводвикидаєвеликукількістьгорючихгазів,щомоглоспричинитивибу-хонебезпечні хімічні реакції з викидом високотоксичних речовин. Черезнедолікивиробництвауминуломувжебулинещаснівипадки.26вересня1976рокуврезультатівибуху150чоловікбулогоспіталізованозотруєнняммиш’яком[6,ст.68–93].Заявникиоскаржували,щодержаваІталіяневжилазаходівщодо інформуванняпроризикитапорядокдійнавипадокаварії.Якнаслідок, заявникивважали,щобулопорушено їхнєправонасвободуінформації, гарантоване у статті 10 Конвенції. У своєму меморандумі доСудуіпідчасслуханнязаявникипосилалисьтакожнастатті8і2Конвенції,стверджуючи, що ненадання їм відповідної інформації порушило їхнєправонаповагудоприватноготасімейногожиттятаїхнєправонажиття.Такимчином,ст.10потрібнобулотлумачитиякнадання,зокремавідповід-нимиорганами,дійсногоправанаотримання інформації членаммісцевоїгромади,якімоглипостраждати.Ст.10поклаланадержавинелишеобов’я-зокнадаватигромадськостідоступдоінформаціїзпитаньдовкілля,алейпозитивне зобов’язання збирати, оброблятийпоширювати таку інформа-цію,яказасвоїмхарактеромнемоглабіншимчиномстатидоступноюдлягромадськості.Томузахист,якийнадаєтьсястаттею10,мавпревентивнуфункціющодопотенційнихпорушеньКонвенціївразізавданнясерйозноїшкодидовкіллю.ЄСПЛнепогоджуєтьсязцієюточкоюзору.Суднагадує,щосвободаодержанняінформації,визначенавпункті2статті10Конвенції,«восновномузабороняєурядуобмежуватиодержанняособоюінформації,якуіншіхочутьчибажаютьїйнадати».Цюсвободунеможнатлумачитиякнакладеннянадержавупозитивнихзобов’язаньщодозборутарозповсю-дженняінформаціїзвласноїініціативизатакихобставин,якімаютьмісцевційсправі.Яквисновок,стаття10неєзастосовною[6,ст.68–93].

Таким чином, може бути відстежено еволюцію поглядів, де спочаткуЄСПЛвважав,щопередбаченаст.10свободаодержувати інформаціюне

86


може розумітися таким чином,щоб покладати на органи влади позитив-нийобов’язокпоширювати інформаціюабонадавати інформаціюгромад-ськості.АлезчасомСудпочавзмінюватисвоїпідходи.У2006роціЄСПЛупершевизнав,щовідмованадатидоступдоадміністративнихдокументівповиннавважатисявтручаннямуправозаявниканаодержанняінформації,зчоговипливало,щост.10ЄКПЛможепередбачатиправонадоступдоінформаціїуволодінніорганіввлади[8].

Отже,ст.10поклаланадержавинелишеобов’язокробитидоступноюінформацію з питань довкілля, а також і позитивний обов’язок збирати,обробляти та поширювати таку інформацію, яка за своєю природою неможе інакшим чином стати відомою громадськості. Європейська комісіятакожпідкреслила,що стаття 10має запобіжну роль і попереджає пору-шення інших основних прав, таких як право на життя чи на повагу доприватного і сімейногожиття. Тимнеменш,ВеликапалатаЄСПЛдійшлависновку,щостаття10непідлягаєзастосуваннюуційсправі.Цейпреце-дентєдужеважливим,оскількивінуказуєназростаючуготовністьсуддівЄСПЛзапевнихобставинзастосовуватистаттю10довідносинздоступудоінформації[6,ст.68–93].

Лишевжеу2013роціЄСПЛпідтвердив,що«поняття«свободиодержу-ватиінформацію»охоплюєправонадоступдоінформації»,щопередбаченест.10Конвенції.ВодночасЄСПЛдотепервизнававможливістьпорушенняКонвенціїзаст.10стосовнонаданнядоступудоінформаціїлишеувипадках,колийшлосяпрозапитуванняінформаціїжурналістамиабогромадськимиорганізаціями, які виконують функцію суспільного контролю і збираютьінформацію,щоможебутивикористанадляінформуваннягромадськостізпитаньсуспільногоінтересу[8].

Такимчином,важливовказатинадинамічнетлумаченняЄвропейськоїконвенції, що зумовлюється відсутністю так званого «сталого рішення»(«staredecisis»),тобтопопереднірішенняСудунеєобов’язковимидлязасто-сування[3].Робимовисновок,щопрактикаЄСПЛузастосуванніоднієїітоїжнормимаєсвоюґенезувідповіднодосуспільного інтересу,викликівтапотребвідповідногочасу.

НасьогоднірозуміннявищевикладеноїпозиціїЄвропейськогосудупоса-довцями та суддями України має велике значення. Як відомо, українськісудиповиннізастосовуватипідчасрозглядусправКонвенціютапрактикуЄСПЛякджерелоправа[6,ст.68–93].Отже,висновкисуддівЄвропейськогосуду з питань доступу до інформації повинні застосовуватися і до націо-

87


нальнихсудовихспорів.Цематимерезультатомвинесеннябільшобґрунто-ванихрішеньувідповіднійкатегорійсправ,атакожзагальнеудосконаленнясудовоїпрактикивУкраїні[6,ст.68–93].

Незважаючинапозитивнізрушення,щовідбулисьусферірегулюванняекологічних прав громадян України за останні роки, низка питань, пов’я-заних з їх реалізацією та захистом, є не врегульованими. ЗаконодавствоУкраїнивціломухочайвідповідаєнормамміжнародногоправаусферізахи-стуекологічнихправгромадянУкраїни,однакпотребуєподальшогонауко-вогоосмисленнязметоювиробленняєдинихтадієвихмеханізмівтакогозахисту [9].Загалом,закріпленіправалюдинивЄвропейськійконвенціїєумовоютагарантієюдотриманняекологічнихправ,незакріпленихуконвен-ції.ДинамічнетлумаченняЄвропейськоїконвенціїдозволяєЄСПЛпостійновизначатионовленіпідходидозахистуекологічнихправ[7].Нанашпогляд,цеєважливоюперевагоювзахистіправлюдининадоступдоекологічноїінформації.Такожслідвідзначити,щосучаснісуспільніпотреби,розвитокінтелектуальнихтехнологій,інформаційнівійнипостійноставлятьпитанняпро необхідність постійного динамічного вдосконаленнямеханізму реалі-заціїправалюдининадоступдоекологічної інформації,включаючивико-ристаннярезультатівостанніхновітніхдоробок,мережіІнтернет,сучаснихсистемзахистуінформаціїтощо.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ1. Влащенко С. Реалізація права громадян на доступ до публічної інформації в

контексті європейської інтеграції і гармонізації національного законодавства. Вісник Південного регіонального центру Національної академії правових наук України. 2016.№7.С.102–108.URL:http://nbuv.gov.ua/UJRN/vprc_2016_7_14.

2. Механізмреалізації,гарантіїтазахистправтасвободлюдинитагромадянинавУкраїні.Обмеженняконституційнихправтасвободлюдини і громадянинавУкраїні / Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області. URL:http://mykolaivska.land.gov.ua/механізм-реалізації-гарантії-та-захи/.

3. Правона доступ до інформації: еволюція підходівЄвропейського суду з правлюдини. URL: https://cedem.org.ua/analytics/pravo-na-dostup-do-informatsiyi-evolyutsiya-pidhodiv-yevropejskogo-sudu-z-prav-lyudyny/.

4. Юридичний захист прав людини. URL: https://www.coe.int/uk/web/compass/legal-protection-of-human-rights.

5. Морозовська Т. Розуміння права на екологічну інформацію. URL: http://veche.kiev.ua/journal/1869/.

6. РішенняЄвропейськогосудузправлюдинищододоступудоінформації/зазаг.ред.Т.Шевченко,І.Розкладай.Київ:МоскаленкоО.М.,2014.200с.URL:https://rm.coe.int/CoERMPublicCommonSearchServices/DisplayDCTMContent?documentId=090000168044e84d.

88


7. ІванецьІ.Концепціязахистуекологічнихправчерезпризмупрактикиєвропей-ськогосудузправлюдини. Наше право. 2013.№10.С.195–200.

8. ГоловенкоР.,КотлярД.,СлизьконісД.Доступдопублічноїінформації:посібникіззастосування«трискладовоготесту».URL:http://access-info.org.ua/wp-content/uploads/2015/12/217.pdf.

9. 9.КалишукЛ.ЮридичніспособизахистуекологічнихправгромадянУкраїни :дис.…канд.юрид.наук:12.00.06.Одеса,2010.220с.

Світлана Семяніста,аспірант, кафедра адміністративного права та митної безпеки Університету державної фіскальної служби України,помічник судді Верховного Суду

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА ПУБЛІЧНУ ІНФОРМАЦІЮ ПРО СТАН ДОВКІЛЛЯ ЯК СКЛАДНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Інформація набуває соціальної цінності за умови дотримання таких їїхарактеристик, як повнота, своєчасність, точність, достовірність, корис-ність, цінність. При цьому ймовірно припустити, що така характеристикаінформації,як їїповнота,найчастішестаєпредметомоспорюванняіпред-метомправовогорегулюванняучастинівстановленнядержавоюнайбільшсприятливих, таких, що відповідають потребам суспільства, меж поши-рення [1,с.35–40].Звичайно,такіхарактеристики інформації,яксвоєчас-ність(їїнаданняувстановленімаксимальнодопустимікороткічасовіпері-оди), точність (максимальна ідентичність властивостей явища, об’єкта,подіїтощо),корисність(їїоб’єктивноіснуючабутивикористаноюсуб’єктомурегулюванніпевнихсуспільнихвідносин),визначаютьусвоїйсукупностіцінність інформації як регулятора суспільних відносин, а отже, можуть іповиннібутидослідженівмежахадміністративно-правовогодослідженнязахиступравана інформаціювціломуізахиступравана інформаціюпрорезультатидіяльностівладнихсуб’єктівпублічногоуправліннязокрема.

Отже,допустимимєвисновок,щоневід’ємноюхарактеристикоюсучас-ногосуспільстваєінформаціяякунікальнийоб’єктправовідносин,цінністьякогополягаєуздатності здійснюватиналежневідображеннясуспільнихявищ,подій,діяльності(втомучисліуправлінської)здотриманнямкрите-ріївповноти,чіткості,корисності,своєчасності,точностітощо.

89


Інформаційнесуспільстворозумієтьсяяксуспільство,вякомувзаємо-діяйогоскладниківєнеможливоюбезнаданняінформаційнихпослуг,осно-воюкотрихєзастосуванняінформаційнихтехнологійтатехнологійтелеко-мунікаційногозв’язку,вякомудержававідіграєпровіднурольрегулятора,щомаєзабезпечитикоординаціюдіяльностірізнихсуб’єктівсуспільствавпроцесійогостановлення,задовольняючипотребивінформаційнійінтегра-ції людей у світову інтеграційну спільноту, вирішуючи проблему забезпе-ченняправісвободлюдини[2,с.11].

Як зазначає В.В. Шевчук, розуміння інформаційного суспільства маєвиходити з багатовекторності такого явища, його співвідношення з осві-тою, наукою, інноваційноюсферою, економікою і правою, культурою,прицьому його функціонування має забезпечуватися належним норматив-но-правовимбазисом,щоздатензадовольнити інтересилюдей,як індиві-дуальні(приватні),такіспільні(публічні) [3,с.179]. Існуванняінформацій-ного суспільства визначає змістовну характеристику сучасної цивілізації,де головними «товарами» стають знання як складники інформації. Такийвисновокдозволяєвестимовупрозростаючуроль інформаціїякрегуля-тораправовідносинзагаломіусферізабезпеченняправісвободлюдинизокрема.

Отже, в існуючих умовах спостерігається стабільна тенденція дозростання соціальної цінності інформації в аспекті управління,що є вирі-шальною характеристикою сучасного суспільства. Починаючи з 70–80-хроківХХстоліттяочевиднимєвисновок,якийпідтримуєтьсянавітьірадян-ськимивченими,щоздійсненняуправліннясуспільствомєнеможливимбезврегулюванняобігуінформаціїпрорезультатидіяльностіорганівдержавноївлади,щоєбазисомдляреалізаціїфункціїгромадськогоконтролюзадіяль-ністювладнихсуб’єктівуправління.

Саме в умовах сьогодення формуються відповідні вимоги до публіч-но-правових відносин, сутність яких зводиться до забезпечення відкри-тості та інформаційної прозорості як головних принципів здійснення публічного управління, як складників реалізації концепції демократичноїправової держави.Досягнення реалізації зазначених принципів єможли-вимзаумовиналежногорегулюваннядоступудопублічної інформаціїяк«відображеної та задокументованої будь-якими засобами та на будь-якихносіях інформації, отриманої або створеної в процесі виконання суб’єк-тами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним зако-нодавством, або такої, що знаходиться у володінні суб’єктів владних

90


повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначенихЗакономУкраїни«Продоступдопублічноїінформації»[4,ст.1].

Отже, належне нормативно-правове забезпечення доступу до публіч-ної інформації є гарантією забезпечення реалізації функції громадськогоконтролюзарезультатамидіяльностіорганівдержавноївладитамісцевогосамоврядуванняусферізахистудовкілля.

Улипні1999р.УкраїнаратифікувалаКонвенціюпродоступдоінформа-ції, участьгромадськостівпроцесіприйняттярішеньтадоступдоправо-суддязпитань,щостосуютьсядовкілля(ОрхуськаКонвенція),метоюякоїє сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поко-лінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров’ятадобробуту, кожназіСторін гарантуєправанадоступдо інформації, научастьгромадськостівпроцесіприйняттярішеньінадоступдоправосуддязпитань,щостосуютьсянавколишньогосередовища,відповіднодополо-женьцієїКонвенції.

ЗгіднозвимогамиОрхуськоїКонвенціїгромадськостінадаєтьсяможли-вість висловлювати свої зауваження безпосередньо або через представ-ницькіконсультативніоргани.Результатиучастігромадськостіоцінюютьсямаксимальнимчином.Проектидокументівстосовнодовкіллямаютьпублі-куватись або доводяться до відома громадськості дляширокого обгово-реннятадискусій[5].

Формуваннятареалізаціяобігупублічноїінформаціїназасадахвідкри-тості інформаціїпродіяльністьвладнихсуб’єктів, їїповноту,достовірністьтаоперативністьнаданняєзапорукоюзабезпеченняефективноївзаємодіїсуспільстватадержави,щосприяєздійсненнюнеобхідноговпливугрома-дяннапублічно-управлінськідержавоутворюючісистемніпроцеси,додат-ково визначає сформовану потребами практики доцільність виконаннякомплексногонауковогодослідженнязпитаньзахиступраванадоступдопублічноїінформаціївцілому,ізокрема–простандовкілля.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ1. Гаврилов О.А. Курс правовой информатики : учебник для вузов. Москва :

НОРМА–ИНФРА-М,2000.432с.2. Скалацький В.М. Інформаційне суспільство: сучасні теорії та моделі (соціаль-

но-філософськийаналіз):автореф.дис.…канд.філос.наук:09.00.03«Соціальнафілософія та філософія історії» ; Київський національний університет іменіТарасаШевченка.Київ,2006.20с.

3. Шевчук В.В. Глобальне інформаційне суспільство: основні підходи та сутнісніхарактеристики. Верховенство права. 2019.№2.С.177–183.

91


4. Продоступдопублічноїінформації:ЗаконУкраїнивід13січня2011р.№ 2939-VI/ ВерховнаРадаУкраїни. Відомості Верховної Ради України. 2011.№32.Ст.314.


Тетяна Стрелець,суддя, Верховний Суд

СУДОВА ПРАКТИКА У СПРАВАХ ЗІ СПОРІВ, ЩО ВИНИКАЮТЬ У ВІДНОСИНАХ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСТУПУ ДО ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Правонадоступдоекологічної інформаціївумовахсвітовоїекологіч-ноїкризи,безсумнівно,єбазовимправом,безреалізаціїякогонеможливозабезпечити інші екологічні права (зокрема, право на участь у прийняттіекологічнозначущихрішень,правоприродокористуваннятаінші).

Право доступу до екологічної інформації є передусім конституційнимправом, адже воно закріплено в статті 50 Конституції України. Крім того,данеправорегламентуєтьсяйміжнароднимиактами,головнурольсередяких відведено Орхуській Конвенції «Про доступ до інформації, участьгромадськостіуприйняттіекологічноважливихрішеньтадоступдоправо-суддязпитань,щостосуютьсянавколишньогосередовища»(Орхус,Данія,червень 1998 р.). Саме ця конвенція покладає на владні органи країн- учасницьзобов’язанняпередсуспільствомщодозабезпеченнядоступудоінформації, участі громадськості в ухваленні рішень тадоступудоправо-суддя,астаттею9визначаєсудовугілкувладиключовоюдлярозв’язанняекологічнихпроблемусуспільстві.

Неменшцінноюєй іншийміжнароднийправовийакт–Європейськаконвенціяпрозахистправлюдини і основоположнихсвобод1950р., якахоча й не закріплює чітких матеріальних чи процесуальних екологічнихправ, однакмістить іншіправа і свободи, які опосередковано гарантуютьзабезпеченняосновногоматеріальногоправаусферіохоронидовкілля–праванасприятливенавколишнєприроднесередовище(зокрема,цеправо

92


наповагудоприватногоісімейногожиття,закріпленестаттею 8,правонасвободувираженняпоглядів,закріпленестаттею 10).

Щодо українського законодавства, відмітимо базовий законодавчийакт –ЗаконУкраїни«Проохоронунавколишньогоприродногосередовища»від25.06.1991 р.№ 1264-XII.Статтею 9даногозаконугарантуєтьсякожномугромадянинувільнийдоступдоінформаціїпростаннавколишньогоприрод-ного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, викори-стання,поширеннятазберіганнятакої інформації,завиняткомобмежень,встановленихзаконом,атакожгромадськимприродоохоронниморганіза-ціям–вільнийдоступдоекологічноїінформації.

Втім, під час вирішення питання про забезпечення права на допуск доекологічної інформаціїключовиммоментомєвіднесеннятихчиіншихвідо-мостейсамедоекологічної інформації.Незважаючинанаявнівнаціональ-ному законодавстві (наприклад, Закони України «Про інформацію», «Проохорону навколишнього середовища») та міжнародних актах (зокрема,ОрхуськійКонвенції) визначенняпоняття «екологічна інформація», напрак-тицівсежвиникаютьтруднощізвіднесеннямтієїчиіншоїзапитуваноїінфор-маціїдоекологічної.Томувспірнихправовідносинахсамевідсудуочікуєтьсяв кожному випадку правильність установлення приналежності предметузапитудоекологічної інформації.Актуальнимцеєтакожіувипадках,колизаданоюінформацієюзвертаютьсягромадськіорганізації,якимв«екологіч-них»спорахОрхуськаКонвенціяпередбачилаправоназверненнядосуду.

Разомізтимусудовійпрактицімаємісценеоднозначністьупитанняхвіднесеннязапитуваноїінформаціїсамедоекологічної.Наприклад,рішенняпершої таапеляційноїсудових інстанційвсправі№ 804/2944/18запозо-вом особи до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго»провизнанняпротиправноювідмовущодоненадання,зокрема,інформаціїпро наявність належнихфільтрів уПридніпровській ТЕС, а такожвідомо-стейпроздійснюванівикидитанаявністьдозволунаних,якийвідповідаєдіючому екологічному законодавству. Вирішуючи спірні правовідносиниміжсторонами,судпершоїінстанціїдійшоввисновкупроправомірністьдійвідповідачавчастинівідмовиунаданнізапитуваноїпозивачемінформаціїзоглядунате,щозапитуванаінформаціянеможебутивизнанаекологічною,щосвідчитьпровідсутністьувідповідачаобов’язкуякзберігатитакуінфор-мацію, так інадаватидоступдонеї.Протеапеляційнийадміністративнийсудуційсправідійшовпротилежноговисновкутавіднісзапитувануінфор-маціюдоекологічної.

93


Яксвідчатьрезультатианалізуматеріалівсудових«екологічних»справ,усуддіввиникаютьтруднощі,щохарактернізагаломсправамщододоступудопублічноїінформаціїпідчасвирішенняпитанняповнотинаданоїінфор-мації, віднесення її до інформації з обмеженим доступом, встановленняналежногорозпорядникатощо.

Українськезаконодавствонадаєдоволіширокомуколусуб’єктівможли-вості доступу до екологічної інформації. Особливий акцент робиться вньому (зокрема,вЗаконіУкраїни«Проохоронуприродногосередовища»)на такомусуб’єкті, як громадськаорганізація у галузі охоронинавколиш-нього природного середовища – громадська природоохоронна організа-ція,якійзакон гарантуєвільнийдоступдоекологічної інформації (ст. 21).Орхуська Конвенція, оперуючи поняттями «громадськість» і «зацікавленагромадськість»,уп. 4ст.2першевизначаєякоднучибільшефізичнуабоюридичнуособу,їхоб’єднання,організаціїабогрупи,якідіютьзгіднознаціо-нальнимзаконодавствомабопрактикою;другепоняття–якгромадськість,наякувпливаєабоможевплинутирішення.Втім,цеобмеженняколасуб’єк-тівправанестосуєтьсяправанаотриманняінформації.

Слід зауважити, що, незважаючи на відносну забезпеченість правана доступ до екологічної інформації в українському законодавстві таОрхуськійКонвенції,всежсудовапрактикавданомупитаннізалишаєтьсянеоднозначною.

Так, в одних (позитивних) випадках підтвердження права доступу доекологічноїінформаціїзнайшлисвоєпідкріпленняврішенняхсудувсправі№ 813/7397/13-азапозовомМіжнародноїблагодійноїорганізації«Екологія-Право-Людина» (далі – МБО ЕПЛ, ЕПЛ) до Державної служби геології танадр України про визнання протиправною відмову відповідача у задово-леннізапитуЕПЛнаінформацію,атакожзобов’язаннявідповідачанадатикопіюспеціальногодозволунакористуваннянадраминавиконанняугоди«Пророзподілвуглеводнів,яківидобуватимутьсяумежахділянкиЮзівська,міжДержавою Україна та компанією «Шелл Експлорейшн ендПродакшнЮкрейнІнвестмент(IV)Б.В.»таТОВ«НадраЮзівська».Уданомуспоріпоста-новоюсудупершоїінстанціїпозовзадоволеночастково,апеляційноїінстан-ції–постановусудупершої інстанціїскасованотаухваленоноверішенняпрозадоволенняпозовувповномуобсязі,зякимпогодивсяісудкасаційноїінстанції.Приймаючирішення,судивиходилизтого,щометоюдіяльностіМБОЕПЛєнаданнядопомогифізичнимтаюридичнимособамузахистіїхніхекологічних прав, захист довкілля, сприяння розвитку природоохоронної

94


справи та розвитку екологічної освіти, науки та культури, а також спри-янняпрактичномуздійсненнюзагальнодержавних,регіональних,місцевих,міжнароднихпрограм,щоспрямованінаполіпшенняекологічноїситуаціїтазахистправгромадянтощо.Середформздійсненнядіяльностіпозивачаєздійсненнягромадськогоекологічногоконтролю,пропагандаеколого-пра-вовихзнаньтаекологічногозаконодавства,участьувдосконаленніпрак-тикизастосуваннязаконодавства.Такимчином,зоглядустатті 2ОрхуськоїКонвенції дана організація відноситься до зацікавленої громадськості тамаєправонадоступдоекологічноїінформації.

Навідмінувідпопередньогоприкладу,усправі№ 826/719/17запозо-вом тієї ж МБО ЕПЛ до Кабінету Міністрів України, Міністерства енерге-тикиівугільноїпромисловостіУкраїнипровизнанняпротиправноюбезді-яльність останніх під час розроблення та схвалення Програми розвиткугідроенергетикинаперіоддо2026рокускасованорозпорядженняКабінетуМіністрів України від 13.07.2016 року № 552-р. Окружний адміністратив-нийсудм. Києвавинісрішення,якимвідмовивЕПЛузадоволенніпозову,зякимпогодивсясудапеляційноїінстанції.Напідтвердженнясвоєїпозиціїостаннійнавівтакийаргумент:ускаргахпредставникамипозивачанедове-дено,щоприйняттявказаноїПрограминегативновпливаєнайогоінтересищододосягненняцілейблагодійноїдіяльності,атомудійшоввисновку,щотакаПрограмажоднимчиномнепорушуєправпозивача,оскількипідчасїїрозробленнятасхваленняКабінетМіністрівУкраїнидіявумежахповно-важеньтауспосіб,щопередбаченіКонституцієютазаконамиУкраїни.Наданийчасусправівідкритекасаційнепровадження.

Важливиморієнтиром,йубагатьохвипадках–прикладом,дляздійс-ненняправосуддявУкраїнієпрактикаЄвропейськогосудузправлюдинисправи,втомучисліуспорахщодоправадоступудоекологічноїінформації.

Однією з перших «екологічних» справ, у якій розглядалося питаннязастосовності статті 10 Європейської конвенції, стала справа «Гуерра таіншіпротиІталії»(заява№116/1996/735/932,від19.02.1998року).Уданійсправі заявники, зокрема, оскаржували те, що держава Італія не вжилазаходівщодоінформуванняпроризикитапорядокдійнавипадокаваріїнахімічномузаводіповиробництвудобривта іншиххімічнихречовин,поручзякимвонипроживалиум.Манфредонія,яктоговимагаютьп. 3статті11іп. 2статті17УказуПрезидента№175/88(«DPR175/88»).Європейськийсудвизнаввідсутністьудержави«позитивногозобов’язання»щодозабез-печенняподібноїінформації(вданійсправіінформаціїпроризики,якіпов’я-

95


заніздіяльністюхімічногозаводу,атакожпроцедуриотриманняінформаціїтапорядкувідшкодуваннязбитківуразінастанняаварії).Надумкубільшо-стісуддів,якбивоноіснувало,тобулоб«екстремальноважкойогоімпле-ментувати»,томущонеобхіднобулобвирішити,якимчиноміколиінформа-ціюнеобхіднорозкрити,хтозвладибувбивідповідальнимзаїїрозкриттятахтомавбиїїотримати.Такимчином,буловстановлено,щостаття10неєзастосовноювційсправі.Нанашудумку,однимізфакторів,щопослугувалинезастосовностістатті10вданійсправі,єтойфакт,щовонарозглядаласядоприйняттятапідписанняОрхуськоїконвенції,якагарантуєправодоступудоекологічної інформації.Вартозвернутиувагу,щовданійсправінаявні5 окремихсудовихдумок(із10суддів).

Іншою «екологічною» справою ЄСПЛ, в якій вирішувалося питаннязастосовностістатті10Конвенції,сталасправа«‘SdruženiJihočeskéMatky’(Співдружністьматерів Південної Чехії) проти Чеської Республіки» (заява№ 19101/03, від 10 липня 2006 року). Спірні правовідносини в цій справіпов’язані з відмовою у наданні громадській екологічній організації доку-ментів і планів атомної електростанції в місті Темелін. У даному рішенніпро прийнятність заяви Європейський суд з прав людини вперше засто-сував статтю 10 Конвенції у випадку, коли влада відмовила у запиті надоступдоадміністративнихдокументів, хочайневизнав її порушення.УрішенніЄвропейськийсудзазначив:«УрезультатіСудвважає,щостаття10Конвенціїнеможевитлумачуватисьяктака,щогарантуєабсолютнеправодоступудовсіхтехнічнихдеталей,пов’язанихзбудівництвоматомноїстан-ції, оскільки, на відміну від інформації про наслідки впливу останньої надовкілля, такідані неможутьналежатидо тих,щостановлять загальнийінтерес».ПостановаусправіSdruženiJihočeskéMatky,тимнеменш,єважли-вою,оскількиміститьявнеінезаперечневизнаннязастосуваннястатті10увипадкахвідхиленнязапитунадоступдопублічнихчиадміністративнихдокументів.Правонадоступдоадміністративнихдокументівнеєабсолют-нимідійсноможебутиобмеженезаумовипункту2статті10,зчоговипли-ває,щотакавідмоваповиннабутипередбаченазаконом,матизаконнуметуіповиннабутинеобхідноювдемократичномусуспільстві.РішенняЄСПЛвід10липня2006р.надалододатковупідтримкутавідкрилоновіперспективидля громадян, журналістів та громадських організацій щодо доступу доадміністративнихдокументівзпитань,щостановлятьсуспільнийінтерес.

Станомна 2019 рікЄСПЛрозглянув і декілька справ протиУкраїни зекологічнихпитань.Такихсправхочайнебагато,однаквониособливоцінні,

96


зокрема, це справа «Дубецька та інші протиУкраїни» (заява№30499/03від10.02.2011 р.),справа«ГримковськапротиУкраїни»(заява№38182/0321.07.2011 р.), справа «Дземюк проти України» (заява № 42488/02 від04.09.2014 р.). Ці справи хоча прямо й спрямовані на забезпечення правгромадян на доступ до екологічної інформації, водночас містять важливіположення, які стосуються судового захисту екологічних прав і повиннібратисядоувагиукраїнськимисудамипідчасрозглядусправцієїкатего-рії.Крімтого,усправі«ГримковськапротиУкраїни»щодовпливуфункціону-ваннямагістральноїдороги,якапроходилачерезвулицю,накотрійпрожи-валазаявниця,ЄСПЛнетількивизнавпорушеннястатті 8Конвенції,алейзробивдеяківисновкищододоступуінформаціївданійсправі:«Нірішеннянаціональних судів, ні зауваженняУряду немістять доказів того,що такігарантії, зокремадоступгромадськостідо інформаціїпростаннавколиш-нього середовища та прийняття рішень у період розроблення проекту зінвентаризації,існували».

Слід зазначити, що, незважаючи на наявність фундаментальногозаконодавчого забезпечення у сфері захисту екологічних прав людини,зокрема в разі здійснення доступу до екологічної інформації, важли-вістьїхсудовогозахистунеусвідомленавнашійдержавіповноюмірою.Тому, незважаючи на численні порушення екологічних прав, розглядсправ цієї категорії носить епізодичний характер. У переважній більшо-сті рішення адміністративних судів задовольняютьпозовні вимоги осіб,яким було відмовлено розпорядниками інформації в доступі до еколо-гічної інформації, або яка була надана не у повному обсязі (наприклад,справи№ 813/7397/13-а,№ 826/3969/16,№ 813/2654/15,№ 809/179/17,№ 826/19451/16,№ 5015/6097/11 тощо),щодозволяє схвальнооцінитирозвитоксудовоїпрактикивданійкатегоріїспорівтафактичновіднестидо«позитивноїсудовоїспадщини».

Так, одним із позитивних «судових» прикладів слід вважати справу№ 826/3969/16,якабуларозглянута03липня2019рокуВерховнимСудому складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, за позовомприватногопідприємстваюридичнафірма«Імперативплюс»доПублічногоакціонерного товариства «Центренерго» про визнання протиправноювикладену в листі відмову відповідача надати на запит належним чиномзавіренукопіюпаспортапотенційнонебезпечногооб’єктаТрипільськоїТЕС(одназпозовнихвимог).Колегіясуддівуданійсправі«дійшлависновку,щозапитувана позивачем інформація стосується стану довкілля і становить

97


суспільний інтерес. Позаяк ПАТ «Центренерго» володіє паспортом потен-ційнонебезпечногооб’єкта,відповіднойінформацією,якуміститьцейдоку-мент,тоякрозпорядникцієїінформаціїповиненїїнадати.Водночастребазауважити,щоякщоіснуютьчиіснувалиобмеженняудоступідозапитува-ної інформації,якуміститьпаспортпотенційнонебезпечногооб’єкта(усієїчи певного її обсягу), розпорядник, з дотриманням вимог частини другоїстатті 6 Закону України№ 2939-VI, мав би мотивовано пояснити, в чомувониполягають,чимзумовлені,якасамеінформаціянеможебутинадана.Якщотакихобмеженьнемає,розпорядникзобов’язанийнадатизапитувануінформаціювповномуобсязі.Судячизівстановленихобставинцієїсправи,відмовавідповідачаунаданнізапитуваноїінформації(паспортапотенційнонебезпечногооб’єкта)небулаобґрунтованою.Понадте,якщозважити,щотакаінформаціястосуєтьсядіяльностіпідприємства,якенегативновпливаєнадовкілля,відповідачякрозпорядникнеможеухилятисявід їїнадання,покликаючисьнасвоюстатутнудіяльність,якою,найогодумку,обмежу-єтьсяобсягйогопідзвітності/публічностіякрозпорядникаінформації».

Такимчином,наведеніприклади«екологічних»рішеньукраїнськихсудівтаЄСПЛ,утомучисліщодозахиступраванадоступдоекологічноїінфор-мації,свідчатьпропозитивнітенденціївукраїнськійтаміжнароднійсудовійпрактиці,якабудейнадалірозвиватисятасприятизменшеннюсистемнихпорушеньматеріальнихтапроцесуальнихекологічнихправлюдини.

Софія Шутяк, провідний юрисконсульт, МБО «Екологія-Право-Людина», адвокат

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ У СПРАВАХ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ЗАХИСТУ ДОВКІЛЛЯ

Якісний доступ до правосуддя неможе бути гарантований без забез-печення дієвого інституту забезпечення адміністративного позову. Цейінститут є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересівюридичнихтафізичнихосіб–позивачіввадміністративномупроцесі,меха-нізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконаннясудовогорішення,прийнятоговадміністративнійсправі.Прицьомупідчас

98


прийняття рішення про вжиття заходів забезпечення позову суди маютьнадати правильну правову оцінку підставам застосування цих заходів.ТакупозиціювиклавусвоємурішенніВерховнийСудускладіколегіїсуддівКасаційного адміністративного суду, розглянувши в касаційному порядкусправузазаявоютовариствапрозабезпеченняадміністративногопозовудоподанняпозовудоДепартаментузпитаньдержавногоархітектурно-бу-дівельногоконтролюпровизнаннянедійснимтаскасуваннянаказущодозаборонипочаткувиконаннябудівельнихробіт[1].

На цій підставі Верховний Суд сформулював правову позицію, відпо-віднодоякої заходизабезпеченняможутьбутизастосованівиключнозанаявностіоднієїзпідстав,визначенихч.2ст.150Кодексуадміністратив-ногосудочинстваУкраїни,тамаютьбутиспівмірнимизпозовнимивимо-гамийадекватними.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків відвжиття заходів забезпечення позову з тиминегативниминаслідками, якіможутьнастативрезультатіневжиттяцихзаходів,зурахуваннямвідповід-ностіправачизаконногоінтересу,зазахистомякихзаявникзвертаєтьсядосуду,майновихнаслідківзаборонивідповідачуздійснюватипевнідії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом,визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вжива-ється,зурахуваннямспіввідношенняправа(інтересу),прозахистякихпроситьзаявник,змайновиминаслідкамизаборонивідповідачевівчинятипевнідії.

Розглянемо питання співмірності співвідношення негативних наслідківвідвжиттязаходівнаприкладідвохпротилежнихзазмістомухвал.Першаухвала – це ухвала суду про відмову в забезпеченні позову щодо зупи-нення дії висновку Міністерства екології та природних ресурсів України зоцінки впливу на довкілля планової діяльності львівського сміттєперероб-ного заводу. Суд ухвалив таке рішення, оскільки позивачами не наведенотанедоведенообставини,якібвказували,щоневжиттятакихзаходівможеістотноускладнитичиунеможливитивиконаннярішеннясудуабоефектив-нийзахист,абопоновленняпорушенихчиоспорюванихправ,або інтересівпозивачів,зазахистомякихвонизвернулисядосуду,шляхомподанняпозов-ної заяви.Крімтого, суддійшоввисновку,щодорозглядуданоїсправипосуті та з наданих наразі позивачами документальних доказів неможливозробити висновок про очевидну протиправність оскаржуваного висновкуМіністерства. Позивачі просили суд вжити заходи забезпечення позову,шляхомзупиненнядіївисновкуМіністерстваекологіїтаприроднихресурсів

99


Українизоцінкивпливунадовкілляплановоїдіяльності«Будівництвомехані-ко-біологічногокомплексузперевантаженнятапереробкитвердихпобутовихвідходівум.ЛьвовінаПластовій,13»,атакожзаборониЛьвівськомукому-нальномупідприємству«Зеленемісто»вчинятидіїзметоюотриманнядозво-лівнавиконанняпідготовчихібудівельнихробітщодобудівництваКомплексутаздійснюватибезпосередньопідготовчітабудівельніроботи[2].

Іншим прикладом є ухвала Харківського окружного адміністратив-ного суду про забезпечення позову, що подана до подачі адміністратив-ногопозову.Особазвернувсядосуду іззаявоюпрозабезпеченняпозовушляхомзупиненнядіїРозпорядженняГоловиХарківськоїобласноїдержав-ноїадміністрації№474від19.09.2019р.«ПровнесеннязміндоструктуриХарківськоїобласноїдержавноїадміністрації»донабраннярішеннямсудущодо його оскарження законної сили та заборони Харківській обласнійдержавній адміністрації вчиняти дії щодо ліквідації Департаменту еколо-гії та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністра-ції до набрання рішенням суду щодо оскарження Розпорядження ГоловиХарківськоїобласноїдержавноїадміністрації№474від19.09.2019р.«ПровнесеннязміндоструктуриХарківськоїобласноїдержавноїадміністрації»законноїсили.

Суддеювстановлено,щодії,якіневідворотнопотягнутьзасобоюістотнітруднощівиконаннярішеннясудущодоскасуваннятакогорозпорядження,полягаютьу такому: утвореноліквідаційнукомісію, уповноважено головуліквідаційної комісії вчиняти всі необхідні юридичні дії, доручено головіліквідаційноїкомісії забезпечитиздійсненнязаходів,пов’язанихзліквіда-цією, вивільненням працівників, зокрема, видано наказ про скороченняпрацівниківузв’язкузліквідацієюпідприємства,подановцентрзайнято-стіформу4-ПН«Інформаціяпрозапланованемасовевивільненняпрацівни-ківузв’язкузізмінамиворганізаціївиробництваіпраці»іззапланованоюдатоювивільнення–25листопада2019року[3].

Своюпозиціюсудобґрунтовувавтим,щозаправовоюпозицією,викла-деною у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року№ 4-рп/2011усправізаконституційнимзверненнямгромадянкиОСОБА_4щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взає-мозв’язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексуУкраїни,«зметоюгарантуваннявиконаннярішеннясудувразізадоволенняпозовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститутзабезпеченняпозову»(абзацп’ятийпункту4мотивувальноїчастини)[4].

100


Такимчином, у трудовомуспорі судвизначивпронеобхідністьзабез-печенняпозову,хочапитаннязвільненнятапризначеннянапосадуоб’єк-тивно значно легше вирішити, аніж відновити здоров’я та стан довкілля,які зазнали впливу забруднюючих речовин. Жодна процесуальна дія немаєможливостейповернутизабруднюючіречовинидоджерелїхвикидів,таксамоякреакціяорганізмунаотруєнняматименаслідкидляздоров’я,іповернутиорганізмустандотакоговпливунеєможливим.Такимчином,векологічнихспорахзабезпеченняпозовуневиконуєрольсудовогозахистуінеспрямовуєтьсянате,щобнедопуститинезворотностіпевнихнаслідківвідповіднихдійщодовідновленняпорушеногоправа.Забезпеченняпозовуєскладовоючастиноюкомплексузаходів,спрямованихнаохоронупубліч-но-правовоготаматеріально-правовогоінтересувадміністративномусудо-чинстві,атакожоднієюзгарантійреальноговиконанняможливогопози-тивногодлялюдинирішення,оскількинадаєможливістьсудудоухваленняпостановивадміністративнійсправівжитизаходівдозабезпеченняреалі-заціїпозовнихвимог,протеусправахщодозахиступраванабезпечнедляжиттятаздоров’ядовкіллявекологічнихспорахцейінститутєнедієвимінесприяєпопередженнюпогіршеннюстанудовкілля.

ЗгіднозРекомендацієюNR(89)8протимчасовийсудовийзахиствадмі-ністративних справах, прийнятій Комітетом ОСОБА_5 Європи 13 вересня1989року,рішенняпровжиттязаходівтимчасовогозахистуможе,зокрема,прийматисяуразі,якщовиконанняадміністративногоактаможеспричи-нитизначнушкоду,відшкодуванняякоїнеминучепов’язанозтруднощами,іякщонапершийпогляднаявнідоситьвагоміпідставидлясумнівівуправо-мірностітакогоакта.Суд,якийпостановляєвжититакийзахід,незобов’я-заний одночасно висловлювати думкущодо законності чи правомірностівідповідногоадміністративногоакту;йогорішеннястосовновжиттятакихзаходівжоднимчиномнеповинномативизначальноговпливунарішення,якезгодоммаєбутиухваленоузв’язкузоскарженнямадміністративногоакту[5;6].

Положення Оргуської конвенції, так само як і наведені вище ухвали,підтверджують,щоурозумінніч.4ст.9Оргуськоїконвенціїминеможемоговоритипроналежнуохоронудовкілля,таксамоякнеможемоговоритипроналежнийзахистправана інформаціютаучастьгромадськості,якщоотриманаінформаціятаучастьнедозволяєзахиститипорушенеправотанедопуститизаподіянняшкодидовкіллю.Протенапрактицідляотриманняухвалипрозабезпеченняпозовупотрібнойсторонідокластизусиль,щоб

101


навестидостатнюаргументаціюспівмірностінегативнихнаслідківтаадек-ватностівжиттязабезпеченняпозову[7].

Цікавим приладом також є позиція комітету щодо видачі дозволупрефекта, який був оспорений у трьох процесах. У двох говорилось прозупинкуйогодії,авіншому–проанулюваннядозволу.Одинсудвідмовиву забезпеченні позову, а інший суд задовільнив. Після поданняще однієїскаргицерішеннябуловсежскасованенатійпідставі,щовононесвоє-часне. Суд вважав малоймовірним, що сміттєпереробний завод почнепрацюватидолипня2008року.Комітетвважає,щотакааргументаціясвід-читьпропорушенняположеньп.4ст.9ОргуськоїконвенціїACCC/C/2007/22.

РозглянемовисновокусправіАССС/C/2006/18(Данія).Комітетувідомо,що декілька видів рішень, які відносяться до збереження дикої природи,можутьоскаржуватисявадміністративномупорядкудоАпеляційноїрадизпитаньохорониприроди.Дужечастотакірішеннястосуютьсярайонів імісцьперебування,атакожконфліктівінтересівземлекористувачівземельна шкоду суспільним інтересам з охорони природи. Комітет вважає, щорозширенняможливостейоскарженняліцензійногопорядкувідловуптахіві на адміністративний порядок було б ефективним способом досягненняцілейконвенціїщодоефективнихспособівправовогозахиступорушеногоправа[8].

З огляду на набуття чинності законами України «Про оцінку впливуна довкілля» [9] та «Про стратегічну екологічну оцінку» [10] варта описусправа ACCC/C/2006/17 Європейського союзу. У повідомленні комітетузазначенотаке.УдирективіЄСпроОВДтадирективіЄСпрокомплекснепопередження та контроль за забрудненням дійсно відсутнє положення,якебоднозначновимагалозабезпеченнядлязацікавленої громадськостіефективних засобів захисту, які би включали судову заборону. Хоча такізасобиправового захисту є дужеважливимидля забезпечення ефектив-ногодоступудоправосуддя,і,надумкукомітету,обов’язокпроїхзастосу-ванняповиненбутипрописанийнарівнінаціональногозаконодавства тазаконодавстваЄС.УсправіАССС/C/2008/24(Іспанія)зазначено,щоуразіоскарженнярішеньдержавнихорганівпрозабудовудоступдоправосуддявважатиметьсяналежним,аправовізасоби–ефективними,якщосудидовинесеннярішенняпосправібудутьзастосовуватисудовузаборону.Інакшеможе виникнути ситуація, коли на момент винесення рішення забудоватериторіївжебудерозпочата,іскасуваннядозвільногодокументаусудінезахиститьпорушенеправотадовкіллявіднезаконноговтручання.

102


Висновок.Такимчином,суд,виносячиухвалипрозабезпеченняпозову,маєвказати, в чомубудутьполягатидії, направлені навідновленняправпозивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати,пов’язані з відновленням прав, будуть значними, обґрунтувати підставивинесеннявисновкусудомпроіснуванняобставин,щосвідчатьпроістотнеускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, довести, щопозивачемвибраноефективнийспосібзахистуабопоновленняпорушенихчи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звер-нувсяабомаєнамірзвернутисядосуду,довестиочевидністьознакпроти-правності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень тапорушенняправ,свободабоінтересівособи,яказвернуласядосуду,такимрішенням,дієюабобездіяльністюдоухваленнярішенняусправі[11].

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ1. ПостановаВерховногоСудувід24квітня2019р.усправі№826/10936/18(прова-

дження№ К/9901/728/19).URL:http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81431079.2. Висновок Міністерства про вплив на довкілля львівського сміттєперероб-

ного заводу: суд ухвалив рішеннящодо заяви про забезпечення позову. URL: http://oask.gov.ua/node/4009.

3. Ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 4 жовтня2019 р. у справі № 01-07/48/19. URL: https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/court-document/84742405/.

4. РішенняКонституційногоСудуУкраїниусправізаконституційнимзверненнямгромадянки Сінюгіної Ірини Іванівни щодо офіційного тлумачення положеньчастинипершоїстатті376увзаємозв’язкузістаттями151,152,153ЦивільногопроцесуальногокодексуУкраїнивід31травня2011р.№4-рп/2011.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v004p710-11.

5. Рекомендація№ R (89) 8 Комітету Міністрів стосовно тимчасового судовогозахисту в адміністративних справах : міжнародний документ від 13 вересня1989р.URL:http://www.wikipage.com.ua/1x2941.html.

6. Рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 р. у справі«Байсаков та інші проти України» (заява№ 54131/08). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_545.


8. Практика Комітету з питань дотриманняОрхуської конвенції (2004–2014 рр.).URL:https://www.unece.org/ro/env/pp/welcome.html.

9. Прооцінкувпливунадовкілля:ЗаконУкраїнивід23травня2017р.№2059-VIII/ВерховнаРадаУкраїни.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2059-19.

103


10. Про стратегічну екологічну оцінку : Закон України від 20 березня 2018 р. № 2354-VIII / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2354-19.

11. Права людини та охорона довкілля : навчальна програма дистанційногокурсу для тренерів (викладачів-суддів). Львів : Манускрипт, 2018. 112 с. URL:http://epl.org.ua/wp-content/uploads/2018/08/2435_EPL_Dlya_Syddiv_Programa_dustanciynogo_kyrsy-1.pdf.

104


СЕКЦІЯ ІІ АНАЛІЗ СУДОВОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ В ЕКОЛОГІЧНИХ СПОРАХ

Єлизавета Алексєєва,керівник, інформаційно-аналітичний відділ МБО «Екологія-Право-Людина»

ЗАСТОСУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИМИ СУДАМИ ПОЛОЖЕНЬ ОРХУСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ У СПРАВАХ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ПРОЦЕДУРИ ОЦІНКИ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ

НавиконанняУгодипроасоціаціюзЄС,КонвенціїЄЕКООНпродоступдоінформації,участьгромадськостівпроцесіприйняттярішеньтадоступдоправосуддязпитань,щостосуютьсядовкілля(Орхуськаконвенція) [1],атакожцілоїнизкирішеньїїорганівпропорушенняУкраїноюсвоїхміжна-родних зобов’язань у грудні 2017 року був уведений в діюЗаконУкраїни«Прооцінкувпливунадовкілля»(далі–ЗаконпроОВД).Оцінкавпливунадовкілля(далі–ОВД)єпроцедурою,входіякоїкомпетентнийприродоохо-роннийорганвирішуєпитанняпродопустимість(чинедопустимість)прова-дженняпланованоїдіяльності,якаможематизначнийвпливнадовкілля,атакожустановлюєобов’язкові екологічні умовипровадженнятакоїдіяль-ності (стаття 9 Закону про ОВД). Обов’язковим етапом процедури ОВД єпроведення громадського обговорення (статті 2 та 7 Закону про ОВД).СпецифічноюрисоюпроцедуриОВДєспеціальнообумовленазаконодав-цемможливістьбудь-якоїфізичноїчиюридичноїособиоскаржитивсудо-вомупорядкувисновокзОВД,атакожбудь-якііншірішення,діїчибездіяль-ністьорганівдержавноївладивпроцесі їїздійснення(частина1статті12ЗаконупроОВД).

Вжевсередині2018рокувмісцевихадміністративнихсудахз’явилисяперші справи за позовами громадян та/чи неурядових організацій прооскарженнявисновківзОВД.Судовоїпрактикивційсфері іщемало.Тимнеменше,наявнапрактикапоказуєсистемнупомилкувзастосуванніполо-женьОрхуськоїконвенціїтаЗаконупроОВДвчастиніположеньпроправо

105

Секція ІІ Аналіз судової національної практики в екологічних спорах

громадськості,яканеможедовестизв’язокоскаржуваногорішеннязісвоїміндивідуальновираженимправомчиінтересом,звертатисядосудувтакихсправах.

У справі № 640/21828/18 за позовом Громадської організації«Міжрегіональне бюро екологічного захисту» та двох фізичних осіб доМіністерстваекологіїтаприроднихресурсівУкраїни,третяособаТовариствоз обмеженою відповідальністю «Українські мінеральні добрива», провизнанняпротиправнимитаскасуваннявисновкузОВДсудпершоїінстан-ції зазначив: «з урахуванням того, що оскаржуваний висновок з ОВД єактоміндивідуальноїдіїістосуєтьсялишеправтаобов’язківтретьоїособи,встановлюєконкретніприписи,направленідоостанньої,тарозрахованийна одноразове застосування, є результатом правовідносин у сфері ОВДтамістобудівноїдіяльності, якийскладеновідповіднодоположеньнаціо-нальногозаконодавстваУкраїнивиключноміжТОВ«Українськімінеральнідобрива»тавідповідачем,судомвстановлено,щоправопозивачівнепору-шено в розумінні КАСУкраїни,що є самостійною підставоюдля відмовиузадоволенніпозову» [2].Апеляційнийсудпогодивсязтакимвисновком,зазначивши,що«обов`язковоюумовоюзадоволенняпозовуєдоведеністьпозивачемпорушеннясамейогоправтаохоронюванихзакономінтересівізбокувідповідача,зокреманаявністьвособи,яказвернуласязпозовом,суб`єктивногоматеріальногоправаабозаконногоінтересу,назахистякогоподано позов» [3]. При цьому місцевий суд, зацитувавши норми статті 9Орхуськоїконвенції,помилковоїїінтерпретував,асудапеляційнийвзагалінепосилавсяінезастосовувавнормиконвенціївційсправі.

У справі № 280/528/19 за позовом фізичної особи до Департаментуекології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміні-страції, третя особа на стороні відповідача – ТОВ «Ленд Дівелопмент»,про визнання протиправним та скасування висновку з оцінки впливу надовкілля,судзазначив,що«оскаржуванийвисновок[зОВД]відповідачанеспричиняєпорушеньіндивідуальновираженихправабосвободпозивача»[4].Справаперебуваєвапеляції.

Разомізтимусправі№808/2368/18запозовомГромадськоїорганізації«Справжнідії» доДепартаментуекологіїтаприроднихресурсівЗапорізькоїобласноїдержавноїадміністрації,третіособи–ТОВ«Орлівськавітроелек-тростанція»,ПАТ«ДТЕКДніпроенерго» провизнаннянезаконнимтаскасу-вання висновку, суд виніс рішення по суті заявлених позовних вимог, недосліджуючипитаннядоведеностіпозивачемпорушеннясамейогоправта

106


охоронюванихзакономінтересіввідповідачем[5].Однаксудтакожнезасто-сувавніположенняКонвенції,ніЗаконупроОВДвобґрунтуваннявідсутно-стінеобхідностідосліджуватицеправовепитаннявтакійкатегоріїсправ.

У чому ж, на нашу думку, полягає помилка адміністративних судівпершоїтаапеляційноїінстанцій?

Нагадаємо, що стаття 6 Орхуської конвенції встановлює мінімальніміжнародні стандарти права на участь у процесі прийняття рішеньщодовидів діяльності, які можутьмати значний вплив на довкілля. Частина 2статті9регламентуєправонадоступдоправосуддядляоскарженнярішень,щоприймаютьсязучастюгромадськості,табудь-якихіншихрішень,дійчибездіяльностіорганіввлади,щопов’язанізреалізацієюцьогоправапред-ставникамигромадськості.

Частина 2 статті 9 Конвенції передбачає,що кожна зі Сторін умежахсвого національного законодавства забезпечує,щоб відповідні представ-ники зацікавленої громадськості, а) які проявляють достатню зацікавле-ність,абоякальтернатива,б)яківважають,щомаломісцепорушеннятогочи іншого права, коли це обумовлено адміністративно-процесуальниминормамивідповідноїСторони,малидоступдопроцедурипереглядуприйня-тихрішеньусудізметоюоскарженняправовоїтапроцесуальноїзаконностібудь-якогорішення,діїабобездіяльності,прийнятогозгіднозположеннямстатті6.

У другому абзаці цієї частини стаття 9 чітко встановлює,що будь-якіналежно зареєстровані згідно з національним законодавством неурядовіорганізації, що сприяють захисту довкілля, апріорі вважаються «зацікав-леноюгромадськістю»,щоволодієдостатньоюзацікавленістюврозумінніпідпункту:а)частини2статті9,атакожтакою,щоможезаявлятипропору-шенняправурозумінніпідпункту;б)частини2статті9.Тутвартовідзна-чити,щоКонвенціяговоритьнелишепрогромадськіорганізації,апробудь-які неурядові організації, до яких також належать благодійні, професійні,релігійнітаіншіорганізаціїприватногоправа,доствореннячифінансуванняякихнемаєвідношенняцентральначимісцевавлада.

Щодо інших представників громадськості (передусім фізичних осіб)жоднеположенняКонвенціїнеперешкоджаєСторонамвизнаватипроцесу-альнуправоздатністьбудь-якоїособиусправахцієїкатегоріїбездискримі-нації.ЦесувереннеправокожноїСторони,якимидеякікраїнискористалися,наприклад,Нідерланди,Латвія [6, ст.32,7, ст.195].Однакдлятих, хтодотакогонеготовий,Конвенціявисуваєвимогу,щобякмінімумпредставники

107


«зацікавленоїгромадськості»,якіпроявляютьдостатнюзацікавленістьабовважають,щомаломісцепорушеннятогочиіншогоправа,малипроцесу-альнуправоздатністьдляоскарженняправовоїтапроцесуальноїзаконно-стібудь-якогорішення,діїчибездіяльності,вчиненихвідповіднодостатті6Конвенції.

Визначення достатньої зацікавленості та порушення права здійсню-ється відповідно до вимог національного законодавства та з огляду наметунаданнязацікавленійгромадськостіширокогодоступудоправосуддявмежахцієїКонвенції.ПоложенняКонвенції,щопередбачаютьдостатнюзацікавленість чи порушення права, не повинні тлумачитися як можли-вістьдляСторінобмежитиправоосібскористатисяпроцедуроюперегляду.Іншимисловами,Сторонинеможутьвикористовуватинадану їм свободурозсудудлятого,щобзвузитиколоосіб,якімаютьпроцесуальнуправоз-датність.Швидшенавпаки–вимогинаціональногозаконодавстваповиннітлумачитися у світлі загальних зобов’язань за Конвенцією, прописаних устаттях1,3і9[7,ст.195].

ЗаКонвенцієюосновнимкритеріємщодовизначенняосіб,якимнада-ється доступ до правосуддя у цій категорії справ, є належність особи дозацікавленої громадськості. Згідно з визначенням Конвенції (стаття 2)зацікавлена громадськість–це така громадськість, на яку справляє абоможесправитивпливприйняттярішеньзпитань,щостосуютьсядовкілля,абоякамаєзацікавленістьуцьомупроцесі (включаючиприродоохороннінеурядові організації). Коментуючи текст конвенції Настанови із впрова-дженняОрхуської конвенції (ООН,2004), зазначають,щофактичнаучастьупроцесіприйняттярішеннявказуєнате,щопредставникгромадськостімаєстатуспредставниказацікавленоїгромадськості.Однакцеправилонеповиннотлумачитисянадмірновузько,встановлюючи,щотількитіособи,якібралиучастьупроцесіприйняттярішення,маютьправонаоскарженнязгіднозчастиною2статті9[7,ст.195].

ПоложенняОрхуськоїконвенціївідображаютьлишемінімальнігарантіїщодовідповіднихекологічнихправ.Їїположенняжоднимчиномнезобов’я-зують Сторони припинити проводити будь-які заходи, які передбачаютьбільшширокийдоступдо інформації,більшактивнуучастьгромадськостітабільшширокийдоступдоправосуддязпитань,щостосуютьсядовкілля(частина5статті3),атакожневимагаютьжодногопослабленняправ,міні-мальні стандартищодоякихвонавстановлює,якщонаціональнезаконо-давствоєбільшпрогресивним(частина6статті3).

108


ВУкраїніізагальніправилащодозверненняособизасудовимзахистом,іспеціальніположеннящододоступудоправосуддяусправах,щостосуютьсядовкілля,відповідаютьвимогамКонвенції,аудеякихаспектахнавітьпішлидалімінімальнихміжнароднихстандартів.Враховуючипопереднійнегатив-нийдосвідпомилкового (надтовузького)тлумаченнятерміна«зацікавленагромадськість», з метою уникнення зловживань із боку бізнесу та орга-ніввладиупроцедуріоцінкивпливунадовкілляукраїнськийзаконодавецьпішовдалімінімальногоміжнародногостандарту,закладеноговКонвенції,тазрівнявдляпотребпроцедуриОВДуправах«громадськість»та«зацікавленугромадськість».ЗгіднозновимЗакономпроОВДбудь-яка«одначибільшефізична або юридична особа, їх об’єднання, організації або групи» (визна-ченнятерміна«громадськість»згіднозЗакономпроОВДтаконвенцією)маєправобратиучастьугромадськомуобговореннівпроцесіоцінкивпливунадовкілляпланованоїдіяльності.Надаючивсійгромадськостіправонаучасть,Закон про ОВД логічно наділивможливістю доступу до правосуддя такожсаме«громадськість»,анелише«зацікавленугромадськість».Згіднозістат-тею12ЗаконупроОВДвисновокзоцінкивпливунадовкілля,іншірішення,діїчибездіяльністьорганівдержавноївладиабоорганівмісцевогосамовряду-ванняупроцесіздійсненняоцінкивпливунадовкілляможутьбутиоскарженібудь-якоюфізичноючиюридичноюособоювсудовомупорядку.

Така позиція законодавця, на нашу думку, цілковито узгоджується і зйогопозицієющодовпровадженнячастини3статті9конвенції, а самезпозицією надання широкого доступу до правосуддя у справах про пору-шення приватними та публічними особами вимог національного законо-давства,щостосуєтьсядовкілля,шляхомневстановленнябудь-якихспеці-альних критеріїв процесуальної правоздатності у такій категорії справ[Додатководив.Правогромадськостіназверненнядосудувсправахпропорушеннявимогприродоохоронногозаконодавства].

Вищий адміністративний суд України [8], Верховний суд України [9], атеперіВерховнийсуд[10],втомучисліускладіВеликоїПалати[11],вибуду-валисталуправовупозиціюпрообов’язокдержавизабезпечитибезпере-шкоднийдоступгромадськостідоправосуддяусправахпрооскарженнядійібездіяльностіприватнихосібтадержавнихорганів,якіпорушуютьвимогинаціональногозаконодавства,щостосуєтьсядовкілля.Очевидно,цякатего-ріясправєзначноширшоюкатегорією,атакожтакою,щоохоплюєсправипрооскарженнявисновківзОВДчиіншихрішень,дійчибездіяльностіорга-ніввладивпроцесіздійсненняоцінкивпливунадовкілля.

109


У світлі позиції суду касаційної інстанції щодо широкого доступу громад-ськості до суду у справах про порушення природоохоронного законодавства, а також для виконання міжнародних зобов’язань у межах частини 2 статті 9 Орхуської конвенції судам першої та апеляційної інстанцій рекомендується надавати доступ до правосуддя у справах про оскарження висновків з ОВД чи інших рішень, дій чи бездіяльності органів влади у процесі здійснення оцінки впливу на довкілля представникам громадськості, в тому числі неурядовим природоохоронним організаціям.


рішень та доступ до правосуддя з питань,що стосуютьсядовкілля (Орхуськаконвенція) :міжнароднийдокументООНвід25червня1998р. (ратифікованийЗакономУкраїнивід6липня1999р.№832-XIV)/ВерховнаРадаУкраїни.URL:http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_015.

2. РішенняОкружногоадміністративногосудумістаКиєвавід11березня2019р.усправі№640/21828/18.URL:http://reyestr.court.gov.ua/Review/80345992.

3. ПостановаШостогоапеляційногоадміністративногосудувід9липня2019р.усправі№640/21828/18.URL:http://reyestr.court.gov.ua/Review/83069579.

4. РішенняЗапорізькогоокружногоадміністративногосудувід25червня2019р.усправі№280/528/19.URL:http://reyestr.court.gov.ua/Review/82854183.

5. РішенняЗапорізькогоокружногоадміністративногосудувід3вересня2018р.усправі№808/2368/18.URL:http://reyestr.court.gov.ua/Review/77582102.

6. Handbook on Access to Justice under Aarhus Convention / ed. by S. Stec. Szentendre, 2003. URL: http://documents.rec.org/publications/accesstojustice_March2003_EN.pdf.

7. TheAarhusConvention:An ImplementationGuide(secondedition).UnitedNations,2014.URL:https://www.unece.org/env/pp/implementation_guide.html.

8. УхвалаВищогоадміністративногосудуУкраїнивід29листопада2011 р.усправі№ 2а-9770/10/2670.URL:http://reyestr.court.gov.ua/Review/20656090.

9. ПостановаВерховногоСудуУкраїнивід29травня2012 р.усправі№ 21-6а12.URL:http://reyestr.court.gov.ua/Review/25128506.

10. ПостановаВерховногоСудувід21жовтня2019 р.усправі№ 826/3820/18.URL:http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85087717.

11. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2018 р. у справі№ 910/8122/17.URL:http://reyestr.court.gov.ua/Review/78977479.

110


Ян Берназюк,суддя, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду,доктор юридичних наук, професор

ОСОБЛИВОСТІ РОЗГЛЯДУ СПОРІВ ЩОДО ФУНКЦІОНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ПРИРОДНИХ ПАРКІВ

У межах висвітлення питання особливостей розгляду спорів щодофункціонуваннянаціональнихприроднихпарківвартопроаналізуватитрисправи, остаточні рішення в яких були прийняті протягом трьох останніхроків Верховним Судом України та Касаційним адміністративним судому складі Верховного Суду: постанова Судової палати в адміністративнихсправах Верховного Суду України від 20 грудня 2016 року№800/296/16,постанова Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Судувід22 серпня2018рокуусправі№544/1336/13-а,постановаКасаційногоадміністративногосудувскладіВерховногоСудувід10вересня2019рокуусправі№820/688/16.

Ці справи стосуються оскарження в адміністративному порядку: указуПрезидентаУкраїнипроствореннянаціональногоприродногопарку;рішенняорганумісцевого самоврядування, яке створювало перешкоди в реалізаціїуказуПрезидента України про створення національного природного парку;наказуМіністерстваекологіїтаприроднихресурсівУкраїнипрозатвердженняПроектуорганізаціїтериторіїНаціональногоприродногопарку.

Спільнимидляцихтрьохсправумовноможнавиділититакіобставини:1) стосуються фактично порядку реалізації Президентом України

свого конституційного повноваження (ч. 3 ст. 106): на основі та на вико-нанняКонституціїізаконівУкраїнивидаватиукази,щоєобов’язковимидовиконання на території України, зокрема про створення природних запо-відниківтанаціональнихприроднихпарків(ч.1ст.53ЗаконуУкраїни«Проприродно-заповіднийфондУкраїни»);

2) зумовлені, серед іншого, правом суб’єктів приватного права намисливство(видспеціальноговикористаннятваринногосвітушляхомдобу-ваннямисливськихтварин,щоперебуваютьустаніприродноїволіабоутри-муютьсявнапіввільнихумовахумежахмисливськихугідь)таполювання(дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добу-ванняісамедобування(відстріл,відлов)мисливськихтварин,щоперебува-ютьустаніприродноїволіабоутримуютьсявнапіввільнихумовах),а також

111


правоморганівмісцевогосамоврядуваннянарозпорядженняземлями,щоєувласностітериторіальноїгромади;

3) передбачають вирішення судом питання співвідношення приват-ноготасуспільногоінтересу(пошукувідповідногобалансуміжцимиінтер-есами), а також оцінка впливу процедурних порушень суб’єктів владнихповноважень на правомірність в цілому прийнятого за цією процедуроюрішеннятакогосуб’єкта.

Серед положень Конституції України, які суд застосовує під час вирі-шеннятакоїкатегоріїспорів,базовимиєтакі:

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси,які знаходяться в межах території України, є об’єктами права власностіУкраїнського народу, розпорядження якими здійснюють органи держав-ноївладитаорганимісцевогосамоврядуваннявмежах,визначенихцієюКонституцією(ч.1ст.13).

Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктамиправавласностінародувідповіднодозакону(ч.2ст.13).

Власністьзобов’язуєтанеповиннавикористовуватисянашкодулюдинійсуспільству(ч.3ст.13).

Забезпеченняекологічноїбезпеки іпідтриманняекологічноїрівновагинатериторіїУкраїни,збереженнягенофондуУкраїнськогонародуєобов’яз-комдержави(ст.16).

Використаннявласностінеможезавдаватишкодиправам,свободамтагідностігромадян,інтересамсуспільства,погіршуватиекологічнуситуаціюіприродніякостіземлі(ч.7ст.41).

Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спад-щині,відшкодовуватизавданінимзбитки(ст.66).

Постановою Судової палати в адміністративних справах ВерховногоСудуУкраїнивід20грудня2016року№800/296/16булозалишенобеззмінрішенняВищогоадміністративногосудуУкраїнипровідмовувзадоволенніпозову Геройської сільської ради Голопристанського району Херсонськоїобласті,ГО«ГолопристанськарайоннагромадськаорганізаціяУкраїнськоготовариства мисливців та рибалок», ТОВ «Дельта-Люкс» до ПрезидентаУкраїни, третяособа,яканезаявляєсамостійнихвимогнасторонівідпо-відача, – Міністерство екології та природних ресурсів про визнанняпротиправним та скасуванняУказуПрезидентаУкраїни від 24листопада2015 року№ 657/2015 «Про створення національного природного парку«Нижньодніпровський».

112


СвоївимогипозивачіобґрунтовувалиположеннямиЗаконуУкраїни«Проприродно-заповіднийфондУкраїни»,зокрематим,щовсуперечвимогам:

1) статей 44, 45, 51 – відсутнє економічне забезпечення та еконо-мічнеобґрунтуваннянеобхідностістворенняприродно-заповідногофонду,характеристики природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінностіприроднихкомплексівтаоб’єктів;відсутнівідомостіпровласниківтакорис-тувачівприроднихресурсів;

2) частини другої статті 52 – відсутнє погодження клопотань простворення Нацпарку іншими землекористувачами природних ресурсів,зокремавідорганівмісцевогосамоврядування;натериторії,щопереданапідстворенняНацпарку,вжевиділеніоб’єктиприродно-заповідногофонду,а частина території Нацпарку знаходиться під мисливськими угіддями,наданимивкористуванняна49років,щопорушуєправакористувачів.

Судустановив,щодотериторіїНацпарку,створеногоУказомПрезидентаУкраїни № 657/2015, погоджено в установленому порядку включення80 177,8газемельдержавноївласності,асаме:14479,8газемельдержав-ноївласності,якінадаютьсяНацпаркувпостійнекористування,утомучислізвилученнямуземлекористувачів,та65698газемельдержавноївласно-сті, які включаються до території Нацпарку без надання йому в постійнекористування.

Порядок створення й оголошення територій та об’єктів природно-за-повідного фонду встановлений Законом «Про природно-заповідний фондУкраїни»від16червня1992року№2456-XII.Статтею53зазначеногоЗаконувстановлено,щорішенняпростворенняприроднихзаповідників,національ-нихприроднихпарків,атакожщодоіншихтериторійтаоб’єктівприродно-за-повідногофондузагальнодержавногозначенняприймаютьсяПрезидентомУкраїни.

КонституційніповноваженняПрезидентаУкраїнивизначеністаттею106КонституціїУкраїни,відповіднодоякоїПрезидентУкраїнинаосновітанавиконанняКонституції ізаконівУкраїнивидаєукази ірозпорядження,щоєобов’язковимидовиконаннянатериторіїУкраїни.ВимогищодопорядкупідготовкитавнесеннянарозглядглавидержавипроектівактівПрезидентаУкраїни – указів і розпоряджень – визначені Положенням про порядокпідготовкитавнесенняпроектівактівПрезидентаУкраїни,затвердженимУказомПрезидентаУкраїнивід15листопада2006року№970/2006.

При цьому суд виходив із того, що ініціатором створення НацпаркувиступилоДержавнеуправлінняохоронинавколишньогоприродногосере-

113


довищавХерсонськійобласті,якезвернулосязвідповіднимклопотаннямдоМіністерстваохоронинавколишньогоприродногосередовищаУкраїни.Клопотання обґрунтовано тим, що створення Нацпарку передбаченоЗакономУкраїни«Прозагальнодержавнупрограмуформуваннянаціональ-ноїекологічноїмережіУкраїнина2000–2015роки»від21вересня2000року№1989-III,метоюстворенняцьогооб’єктаєнедопущеннязнищенняділянкир.Дніпразприлеглимитериторіями,наякихзбереглисятиповітарідкісніугрупуваннязаплавнихлісів,боліт,лук,піщанихстепів,степовихсхилівтабалок, відслонень гірських порід, у тому числі 12 рідкісних типів рослин-ності,яківключенідоЗеленоїкнигиУкраїни.

Підготовлений Міністерством екології та природних ресурсів Українипроект спірного Указу був погоджений в установленому порядку зХерсонськоюобласноюдержавноюадміністрацією,Міністерствомеконо-мічногорозвиткуіторгівліУкраїни,НаціональноюакадемієюнаукУкраїни,МіністерствомфінансівУкраїни,Міністерствомаграрноїполітикитапродо-вольства України, Державним агентством лісових ресурсів України таДержавною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру,отриманопозитивнийправовийвисновокМіністерстваюстиції України, атакожсхваленийназасіданніУряду.

Післянадходженнядоглавидержавивустановленомупорядкупропо-зиціїщодоутворенняНацпаркутавідповіднихматеріалівПрезидентУкраїнивидаввідповіднийУказ.

Суд визнав безпідставними твердження в касаційній скарзі про пору-шенняправосіб,якимсудвідмовивузалученніїхдоучастіусправіяктретіхосіб,тавиходивзтакого.

Відповіднодочастинидругоїстатті53КАСтретіособи,якінезаявляютьсамостійнихвимогнапредметспору,можутьвступитиусправунастороніпозивачаабовідповідачаубудь-якийчасдозакінченнясудовогорозгляду,якщорішенняусправіможевплинутинаїхніправа,свободи,інтересиабообов’язки.

Мотивуючи своє рішення в цій частині, суд виходив із того,що заяваНовокаховськоїміськоїрадиХерсонськоїобластітаіншихосібуційсправінеміститьобґрунтування існуванняміжнимитапозивачамиправовідно-синіможливостівпливурішеннясудувційсправінаїхніправайобов’язки.

В іншій справі № 544/1336/13-а постановою Верховного Суду від22 серпня 2018 року було залишено без змін рішення судів попередніхінстанційпровизнанняпротиправнимтаскасуванняпункту3рішення№ 30

114


від14.06.2013р. ірішення№31сесіївід16.07.2013р.шостогоскликанняВеликокручанської сільської ради Пирятинського району Полтавськоїобласті. У цій справі Полтавський міжрайонний прокурор з нагляду задодержанням законів у природоохоронній сфері звернувся з позовом доВеликокручанської сільської ради, треті особи Національний природнийпарк«Пирятинський»,Публічнеакціонернетовариство«ВеликаКруча».

Серед обставин справи судом було враховано, зокрема, що згідноз рішенням Полтавської обласної ради від 17.09.2008 р. мисливськомугосподарству «ВеликаКруча» на територіїПирятинського району (терито-ріїДейманівськоїтаВеликокручанськоїсільськихрад)булинаданімислив-ськіугіддязагальноюплощею5732га;рішеннямПолтавськоїобласноїрадивід28.08.2009р. «Прооголошення, змінумежтериторії таоб’єктівприро-до-заповідногофондуПолтавськоїобласті»вирішенодатизгодунаоголо-шення НПП «Пирятинський» загальною площею 12 028,42 га; рішеннямвід 25.03.2009 р. Великокручанська сільська рада Пирятинського районуПолтавськоїобластіпопередньопогодиластворенняНПП«Пирятинський»натериторіїВеликокручанськоїсільськоїрадизагальноюплощею1012 газа рахунок земель сільської ради, в тому числі з вилученням 643 га танаданнямїхупостійнекористуванняпарку(підводнимиоб’єктами–24га,болота–588га,луки–31га).

УказомПрезидента України від 11.12.2009 р.№ 1046 «Про створеннянаціональногопарку«Пирятинський»створенийНПП«Пирятинський»,щоє об’єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення,визначенотериторіюпаркурозміром12028,42газемельдержавноївлас-ності,втомучислі5555,14газемельзапасу,якінадаютьсянаціональномуприродномупаркувпостійнекористування,та6474,28га,яківключаютьсядоскладупаркубезвилучення;наказомМіністерстваекологіїтаприроднихресурсівУкраїни«ПрозатвердженняПоложенняпронаціональнийприрод-ний парк «Пирятинський» від 07.11.2011 р. затверджено положення проНаціональнийприроднийпарк«Пирятинський».

Рішенням Великокручанської сільської ради Пирятинського районуПолтавськоїобластівід11.06.2012р.внесенозмінидорішеннявід25.03.2009 р.шляхомвикладенняйоговновійредакції:«ПопередньопогодитистворенняНПП «Пирятинський» в адміністративних межах Великокручанської сіль-ськоїрадизагальноюплощею300га(сіножаті–24га,пасовища–4,7 га,підводнимиоб’єктами–24 га, болота–245 га).Підставоюприйняттяданогорішення,середіншого,буладумкатериторіальноїгромади.

115


ВерховнийСудусправівиходивізтакого.ПісляреєстраціїНПП«Пирятинський»28.11.2011р.Великокручанська

сільськарадафактичнозменшилана712гамежітериторії,якубуловиді-леновмежахземель,щоналежатьдоїївідання.

Відповідно до ст. 54 вищезазначеного Закону зміна меж, категорії таскасування статусу територій та об’єктів природно-заповідного фондупроводитьсявідповіднодостатей51–53цьогоЗаконузапогодженням ізцентральниморганомвиконавчоївлади,щозабезпечуєформуванняіреалі-зуєдержавнуполітикуусферіохоронинавколишньогоприродногосередо-вища,напідставівідповідногоекспертноговисновку.

Суд визнав, що наслідком прийняття оскаржуваних рішеньВеликокручанської сільськоїрадиєфактичнезменшенняплощі території,яку запланованобуловиділитидля створенняпарку відповіднодоУказуПрезидентаУкраїнивід11.12.2009р.№1046«Проствореннянаціональногопарку«Пирятинський»,щоєнеправомірним.

Аналізуючи третю справу досліджуваної категорії, слід зазначити, щопостановоюВерховногоСудувід10вересня2019рокуусправі№820/688/16булозадоволенокасаційніскаргиНПП«Дворічанський»таМінекології,скасо-ванорішенняХарківськогоокружногоадміністративногосудувід25квітня2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного судувід 12 грудня 2018 року, прийнято нову постанову про відмову в задово-ленні адміністративного позову фізичної особи доМінекології (треті особиКам’янська сільська радаДворічанського району Харківської області, НПП«Дворічанський»)провизнаннянезаконнимтаскасуваннянаказуМінекології№42від03лютого2016року«ПрозатвердженняПроектуорганізаціїтерито-ріїНаціональногоприродногопарку «Дворічанський»,охорони,відтвореннятарекреаційноговикористанняйогоприроднихкомплексівіоб’єктів».

ВерховнийСудвизнавпомилковимвисновоксудівпопередніхінстанційпроте,щоМінекологіїненадалосудудоказівпрозалученняпозивачадообговореннязнимпроектуорганізаціїНПП«Дворічанськийзметоювраху-вання його інтересів як власника земельної ділянки, а також надісланняпозивачуПроектуорганізаціїтериторіїзвідповіднимикартографічнимитаіншимиматеріаламидлярозглядутанаданняпропозиційувстановленийстрок,ітаксамопогодженнязнимцьогоПроектуорганізаціїтериторії;спір-нийнаказпорушуєприватнітаземельніправапозивача.

Суд урахував, серед іншого, те, що позивач не зміг навести жодногопідтвердженняпорушеннясвогоправавнаслідокприйняттяНаказу№42.

116


Судтакожвиходивізтого,щозалученнядоучастіврозробленніцьогоНаказувсіхвласниківтакористувачівземельнихділянок,осіб,яківтойчиіншийспосібвикористовуютьприродніресурсинатериторіях,щовходятьдоскладупарку,невимагаєтьсятанезобов’язуєтьсязаконодавством.

Крімтого,судзвернувувагунате,щопозивачубуловідомопроство-ренняНПП«Дворічанський»,однакнимнебуловчиненожоднихдій,направ-ленихназалученняїїдорозробленняПроектуякзаінтересованоїособи.Судкритичнооціниввисновкисудівпопередніх інстанцій тадоводипозивачапро те, що Проектом організації території НПП «Дворічанський» порушу-єтьсяправовласностіпозивачаназемельнуділянку,якеполягаєвобме-женніправакористуваннянеювласноюземельноюділянкою,узв’язкузчимфізичнаособаєзацікавленоюособою.

Цепов’язанозтим,щобільшістьтериторіїпаркувіднесенодогосподар-ськоїзони.Зокрема,земельніділянки,щоперебуваютьуприватнійвласно-сті,втомучислійпозивача,непідлягаютьвилученню.Угосподарськійзонінеобмежуєтьсязвичайнагосподарськадіяльністьіздотриманнямзагаль-нихвимогщодоохоронинавколишньогоприродногосередовища.Крімтого,не обмежуються інші види використання природніх ресурсів: сінокосіння,випасанняхудоби,заготівляягід,грибів,лікарськихрослин,деревнихсоків,рибальство,мисливство,бджільництвотощо.Певніобмеженнятазаборонивстановлюютьсявзаповіднійзоніпарку,алествореннязаповіднихзоннатериторії,депроживаєпозивач,Проектоморганізаціїпаркунепередбачено.

Судуційсправітакожурахувавположеннястатті9КонституціїУкраїни,відповіднодоякихчинніміжнароднідоговори,згоданаобов’язковістьякихнадана Верховною Радою України, є частиною національного законодав-стваУкраїни.

НасьогодніУкраїнавзяланасебенизкуміжнароднихзобов’язань,які,зокрема,передбачаютьствореннятазабезпеченняфункціонуваннянаціо-нальнихприроднихпарків.

Дотакихміжнароднихдоговорів,середіншого,слідвіднести:1. Конвенцію про охорону всесвітньої культурної і природної спад-

щини (дата тамісце укладання:16листопада1972р.,м.Париж,Франція;дата ратифікації Україною: УказПрезидії Верховної Ради Української РСР«ПроратифікаціюКонвенціїпроохоронувсесвітньоїкультурноїіприродноїспадщини»від4жовтня1988р.№6673-XI);

2. Конвенцію про охорону біологічного різноманіття (дата та місцеукладання:5травня1992р.,м.Ріо-де-Жанейро,Бразилія;датаратифікації

117


Україною:ЗаконУкраїни«ПроратифікаціюКонвенціїпроохоронубіологіч-ногорізноманіття»від29листопада1994р.№257/94-ВР);

3. Конвенцію про охорону дикої флори і фауни та природних серед-овищ існування в Європі (Бернська конвенція) (дата та місце укладання:19 вересня 1979 р., м. Берн,Швейцарія; дата ратифікації Україною ЗаконУкраїни «ПроприєднанняУкраїни доКонвенції 1979 р. про охорону дикоїфлориіфаунитаприроднихсередовищіснуваннявЄвропі»від29жовтня1996р.№436/96-ВР);

4. Європейську ландшафтну конвенцію (дата та місце укладання:20 жовтня 2000 р.,м.Флоренція, Італія; дата ратифікації Україною: ЗаконУкраїни «Про ратифікацію Європейської ландшафтної конвенції» від7 вересня2005р.№2831-ІV).

Судтакожвзявдоувагите,що«Національнийприроднийпарк»–кате-горіяприродно-заповідногофондувУкраїнітасвіті,територія,яказвичайновизначенавзаконітавдержавнійвласності,щоохороняєтьсявідбільшостітипівлюдськоїдіяльностітазабруднення.

Національний парк є природоохоронною територією категорії II,згіднозвизначеннямМіжнародногосоюзуохорониприроди (МСОП;англ.InternationalUnionforConservationofNature, IUCN)–міжнароднаорганіза-ція,метоюякоїєзбереженняприроднихресурсів.

Навідмінувідзаповідниківтаприроднихрезервів,дезабороненамайжебудь-якадіяльністьлюдини,однієюзцілействореннянаціональнихпарківєвідпочинок,томувонидозволяютьвідвідуваннятуристівтаперебуваннянасвоїйтериторіїзапевнимиумовами.Національніпаркизазвичайрозта-шовані вмісцях, які були значноюміроюнерозвинені, і часто зберігаютьобласті з рідкісними тваринами, рослинами й екосистемами (особливотими,щознаходятьсяунебезпеці),біологічноюрізноманітністюабонезви-чайними геологічними особливостями; іноді національні парки створю-ютьсяврозвинутихобластяхзметоюповерненнядеякихтериторійякомогаблизькодоїхоригінальногостану.

Висновки:1. Створення національних природних парків є питанням загаль-

носуспільного та загальнодержавного значення, а також одним зі спосо-біввирішенняосновнихглобальнихтацивілізаційнихвикликів,якістоятьсьогодніпередусімлюдством.

2. У зв’язку з цим приватний інтерес (право на полювання, право назайняттяпідприємницькоюдіяльністю,правонаотриманнявкористування

118


або власність чи розпорядження земельну ділянку), за загальним прави-лом,повиненпоступатисясуспільномуінтересутавідповідномуобов’язкукожногозахищатитавідтворюватиоб’єктиприродитаживогосвіту.Разомізтимпорушенийутакихситуаціяхприватнийінтересповинентакожзазна-ватисправедливогозахисту,зокремачерезкомпенсаціютакійособінега-тивнихнаслідків,отриманихунаслідокпріоритетностісуспільногоінтересу.

3. Основна ідея системи адміністративних судів (виокремлення адмі-ністративногосудочинства)полягаєвнеобхідностікращогозахиступравтазаконних інтересів суб’єкта приватного права в публічно-правових спорах;адміністративнісудиповиннізахищати«малуособу»,що,якправило,володієнезначнимиможливостями,алевважаєсвоєправопорушеним,від«великоїдержави»,вособіїїчисленнихсуб’єктіввлади,якінаділенізакономвеликимобсягомповноваженьтанизкоюзасобіввладногопримусу,атакожзовсіміншимиресурсами,зокремадляпредставництвасвоїхінтересівусудах.

4. Адміністративні суди, застосовуючи передбачені процесуальнимзаконом додаткові вимоги та обмеження для суб’єкта владних повнова-жень,ураховуютьте,щоупевнихкатегоріяхспорівтакийсуб’єктзахищаєсуспільні (публічні) інтереси, які в деяких випадках мають пріоритет надприватнимінтересомособи,якаініціювалапублічно-правовийспір.

5. КонституційнийстатусактівПрезидентаУкраїнипередбачає, середіншого, обов’язковість їх виконання та наявність у них юридичної сили,вищоїзаактивсіхіншихсуб’єктіввладнихповноважень,крімКонституціїтазаконівУкраїни,щоприйнятіВерховноюРадоюУкраїни.

Альберт Єзеров,суддя, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду,кандидат юридичних наук, доцент

СУДОВЕ ОСКАРЖЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ АКТІВ ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ПЕРЕЛІКУ ВИДІВ ТВАРИН, ЩО ЗАНОСЯТЬСЯ ДО ЧЕРВОНОЇ КНИГИ УКРАЇНИ

Підчасвирішенняпитаннязбереженнябіологічноїрізноманітностіподе-куди слід зробити складний вибір між захистом традиційних цінностей,такихякправовласності,правонасвободупідприємництва, тазахистомекологічнихправлюдиниізахистомтварин.

119


Охорона навколишнього природного середовища також підпадає підкатегорію суспільного інтересу (G.I.E.M. S.R.L. and Others v. Italy (по сутіскарги) [ВП], п. 295; Bahia Nova S.A. v. Spain (ухв.); Chapman v. the UnitedKingdom[ВП],п.82).УсправіHamerv.Belgium(п.79)Судконстатував,що«у сучасному суспільстві захист навколишнього природного середовищанабуває більш важливого значення», «навіть певні основні права, такі якправо власності, в економічному аспекті не повинні мати переваги надпідходом,щостосуєтьсяохоронинавколишньогоприродногосередовища,зокрема,колиудержавінабулочинностізаконодавство,щоврегульовуєцепитання», навіть якщожодною статтеюКонвенції спеціально не передба-ченозабезпеченнязагальногозахистунавколишньогоприродногосередо-вища(зокрема,усправі(Kyrtatosv.Greece,п.52).

Захист навколишнього природного середовище є не лише обов’язкомкожного,якцепередбаченост.66КонституціїУкраїни,айобов’язкомпублічноївлади,якамаєвживатизаходів,передбаченихзакономдляохорони,захисту,збереженняівідтворенняприроднихвидіврослинного ітваринногосвіту,щоопинилисянамежівимиранняабоувразливомустані.Такийобов’язоксуб’єк-тіввладнихповноваженьможевтілюватися,зокрема,уформівиданняпідза-коннихнормативно-правовихактів,щовстановлюютьпевніобмеженняусферіполюваннянаокремівидитварин.Тобтонадержавупокладаєтьсяпозитивнийобов’язокщодозабезпеченняналежногофункціонуванняприроднихекосистем.Однієюізформреалізаціїтакогообов’язкуєведенняЧервоноїкнигиУкраїни–спеціальногоспискуоб’єктівтваринногосвіту,якіперебуваютьпідособливимзахистомдержави.Визначеннявидівівстановленняпорядкуохорони,викори-станняівідтвореннятварин,занесенихдозазначеногопереліку,здійснюютьсяцентральниморганомвиконавчоївлади,щозабезпечуєформуваннядержавноїполітикиусферіохоронинавколишньогоприродногосередовища,зурахуван-нямнауковообґрунтованихекспертнихвисновків.

Завданням законодавства про Червону книгу України є регулюваннясуспільнихвідносинусферіохорони,використаннятавідтвореннярідкіснихітаких,щоперебуваютьпідзагрозоюзникнення,видівтваринногоірослин-ного світу, занесених до Червоної книги України, з метою попередженнязникненнятакихвидівізприроди,забезпеченнязбереженняїхгенофонду.

Червона книга України є офіційним державним документом, якийміститьперелікрідкіснихітаких,щоперебуваютьпідзагрозоюзникнення,видів тваринного і рослинного світу в межах території України, її конти-нентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також

120


узагальненівідомостіпросучаснийстанцихвидівтваринногоірослинногосвітутазаходищодоїхзбереженняівідтворення.ЧервонакнигаУкраїниєосновоюдлярозробленнятареалізаціїпрограм(планівдій),спрямованихнаохоронутавідтвореннярідкіснихітаких,щоперебуваютьпідзагрозоюзникнення,видівтваринногоірослинногосвіту,занесенихдонеї.

Будучи офіційним документом, Червона книга як перелік передбачаєвнесеннязміндонеїшляхомвключенняабовиключенняпевнихоб’єктівза рішенням органу, уповноваженого на її ведення. Накази відповідногоміністерствапровнесеннязміндоЧервоноїкнигипідпадаютьпідпоняттянормативно-правового акту за визначенням Кодексу адміністративногосудочинстваУкраїниіможутьбутиоскарженідоадміністративногосуду.

Резонансною і показовою справою у цьому контексті стала справа№ 826/9432/17,розглядякої02жовтня2019рокузавершивсяуВерховномуСуді запозовоммисливцядоМіністерстваенергетикитазахистудовкілляУкраїни,МіністерствааграрноїполітикитапродовольстваУкраїни,третіхосіб,якінезаявляютьсамостійнихвимогщодопредметаспорунасторонівідпо-відача: ДержавнеагентстволісовихресурсівУкраїни,Інститутзоологіїім.І.І.Шмальгаузена,Громадськоїорганізації«ВідкритікліткиУкраїни»,Благодійноїорганізації«БлагодійнийфондДніпровськогорайонумістаКиєва«Київськийеколого-культурнийцентр»про визнанняпротиправнимидійтабездіяльності,визнанняпогодженимилімітівдобуваннямисливськихтварин,зобов’язаннявідповідачівужитизаходівщодоусуненняпорушеньправпозивачатайогоінтересів,визнаннянечиннимнаказувід19.12.2017 р.№481.

ВідповіднодоматеріалівсправиНаціональнакомісіязпитаньЧервоноїкниги України надіслала до Міністерства екології та природних ресурсівУкраїнипротокол засіданняНаціональної комісії з питаньЧервоної книгиУкраїнитаподанняКомісіїпрозанесеннялосяєвропейськогодоЧервоноїкнигиУкраїни.Міністерствоекології таприроднихресурсівУкраїнивідпо-віднодо статті 14ЗаконуУкраїни «ПроЧервону книгуУкраїни», статті 44ЗаконуУкраїни«Протвариннийсвіт»танапідставіпропозиціїНаціональноїкомісії з питаньЧервоної книги України (протокол від 09.11.2017 р.№ 2)видалонаказ№481,якимухвалиловнестизмінидоПерелікувидівтварин,що заносяться до Червоної книги України (тваринний світ), затвердже-ного наказом Міністерства охорони навколишнього природного середо-вищаУкраїни від 17.06.2009р.№313, доповнившийого новоюпозицієютакого змісту: «№ 541/ Chordata/Хордові/Mammalia/Ссавці/Artiodactla/Парнокопитні/Alcesalces/Лосьєвропейський/вразливий».

121


МіністерствоаграрноїполітикитапродовольстваУкраїни07.05.2018 р.видало наказ№ 232 «Про затвердження Лімітів використання мислив-ських тварин державного мисливського фонду в сезон полювання2018/2019 років» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України14.05.2018 р. за№ 589/32041), яким затверджено Ліміти використаннямисливськихтвариндержавногомисливськогофондувсезонполювання2018/2019років.

Мисливець звернувся до адміністративного суду з позовом доМіністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства аграр-ноїполітикитапродовольстваУкраїни,мотивуючипозовнівимогитим,щоМіністерствоекологіїтаприроднихресурсівУкраїни,забракунатеправо-вих підстав, ужило заходівщодо заборони полювання на лося та внеслойого до переліку видів тварин,що заносяться доЧервоної книги України(твариннийсвіт).

Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено част-ково:визнанопротиправнимидіїМіністерстваекологіїтаприроднихресур-сівУкраїнизівжиттязаходівщодозаборониполюванняналося;визнанопротиправним та не чинним наказ Міністерства екології та природнихресурсівУкраїнивід19.12.2017р.№481«ПровнесеннязміндоПерелікувидівтварин,щозаносятьсядоЧервоноїкнигиУкраїни(твариннийсвіт)».Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано рішенняокружногоадміністративногосуду,ухваленопостановусуду,якоювідмов-леноповністю.

Касаційнаскаргапозивачабулааргументованатим,щосудапеляційноїінстанціїдопустивнеправильнезастосуваннянорм статті14Закону«ПроЧервонукнигуУкраїни» і статті 38Закону «Про твариннийсвіт», оскількинезваживнате,щозапереченийнаказМіністерстваекологіїтаприроднихресурсівУкраїнивід19.12.2017р.№481«Провнесеннялосяєвропейськогодо Червоної книги України» був виданий за стійкої динаміки зростаннячисельностівиду,тобтобезпотребивжиттяособливихтерміновихзаходівдляйогозбереженнятаохорони.Окрімцього,надумкупозивача,судапеля-ційної інстанції дійшов безпідставного висновку про наявність науковогообґрунтування внесення лося європейського до Червоної книги Українина підставі неправильного застосування статті 14 Закону України «ПроЧервонукнигуУкраїни»,аджевідповіднедослідженнянебулоздійснене.

Задовольняючипозовнівимогичастково, судпершої інстанції зважавнатакіобставини:

122


– у поданні Національної комісії з питань Червоної книги України ненаведенонауковогообґрунтуванняпотребизанесеннялосяєвропейськогодоЧервоноїкнигиУкраїнийнезазначеночіткихданихщодочисельностіпопуляціїтаїїдинаміки,амістятьсятількизагальнітвердженнящодозмен-шення чисельності популяції та наявності значної вірогідності його зник-нення,атакожпосиланнянафактвиданняпевнимидослідникаминауковихпублікацій,датованих2010–2013роками;

–упротоколізасіданняНаціональноїкомісіїзпитаньЧервоноїкнигивУкраїнінемаєжодноїінформаціїщодонауковогообґрунтуваннянеобхідно-стізанесеннялосяєвропейськогодоЧервоноїкнигиУкраїнитанезазна-чено чітких данихщодо чисельності популяції та її динаміки. Крім того,в зазначеномуподанні вказано про те,що «нацьому тижніМінприродиоголосилотендернанауково-досліднуроботущодо«Оцінкистанупопуля-ціїлосяєвропейськоговУкраїнітарозробленнярекомендаційщодозахо-дівйогозбереженнятавідтворення»тазазначенопропотребуздійсненнямоніторингусучасногостанупопуляціїлосяєвропейськоговУкраїні;

–унаданомусудувитягузпротоколузасіданняСекціїзпитаньохоронитваринногосвітуНаціональноїкомісіїзпитаньЧервоноїкнигиУкраїни,якийєдодаткомдопротоколузасіданняНаціональноїкомісіїзпитаньЧервоноїкнигивУкраїні,містятьсятількиприблизніданіщодопопуляціїлосяєвро-пейського, та надано їй оцінку порівняно з іншими країнами, водночаснемає інформаціїщодонауковогообґрунтуванняпотребизанесеннялосяєвропейськогодоЧервоноїкнигиУкраїни;

– у протоколі засідання Секції з питань охорони тваринного світуНаціональноїкомісіїзпитаньЧервоноїкнигиУкраїнизазначенопроте,щопісля2009рокудослідженнястанупопуляціїлосявУкраїнінепроводились.

Із цих підстав суд першої інстанції зробив висновок, що оскарженийнаказ був виданий з порушенням вимог статті 44 Закону України «Протвариннийсвіт» та статті14ЗаконуУкраїни«ПроЧервонукнигуУкраїни»,атомупозовнівимогищодовизнанняйогонечиннимвизнавобґрунтованимитатакими,щомаютьбутизадоволені.

Скасовуючирішеннясудупершоїінстанціїстосовнозадоволенихпозов-них вимог та ухвалюючи постанову суду про відмову в цих вимогах, судапеляційноїінстанціївзявдоувагитаке:

– комплексний аналіз науково-інформаційних джерел, які є рекомен-даціями для занесення лося європейського до Червоної книги Україниза категорією «вразливий», дає змогу зробити висновок про зменшення

123


чисельності лося європейського протягом останніх трьох поколінь (25–30років)удваібільшерази,неподоланняпричин,щопризвелидозане-падуцьоговиду,фрагментарністьареалу,тенденціюдозначнихколиваньчисельностітамежйогопоширеності;

– форма статичної звітності (2тп-мисливство) містить конкретні йчіткі відомостіщодо чисельності популяції та її динаміки. Зокрема, дослі-дженнячисельностіпопуляціїлосяєвропейськоготаїїдинамікизаформоюстатичної звітності (2тп-мисливство) є вагомою рекомендацією занестилосяєвропейськогодоЧервоноїкнигиУкраїнизакатегорією«вразливий»,оскількизгіднозданимидослідженьабсолютначисельністьлосяєвропей-ськогонатериторіїУкраїнименшаніждесятьтисячдорослихособин,щозазмістомобґрунтуваньунауково-інформаційнихджерелах,наявнихумате-ріалахсправи,можепризвестидозникненняцьоготаксонавУкраїнівпро-довжнайближчихстароків;

–дослідженісудомнауково-інформаційніджерелаєнауковимрезульта-томтаусвоїйсукупностіпідтверджуютьпотребузанесеннялосяєвропей-ськогодоЧервоноїкнигиУкраїни.

Напідставіцьогосудапеляційної інстанціївизнавпомилковимвисно-воксудупершоїінстанціїпроте,щовподанніНаціональноїкомісіїзпитаньЧервоноїкнигиУкраїниненаведененауковеобґрунтуванняпотребизане-сення лося європейського до Червоної книги України, а тому скасуваврішеннясудупершоїінстанціїстосовнозадоволенихвимогіухваливщодоцихвимогновесудоверішення,якимупозовівідмовивповністю.

Верховний Суд визначив ключовим правовим питанням у справіправомірність рішення відповідачащодовжиття заходів стосовно забо-рони полювання на лося шляхом внесення його до Переліку видівтварин, що заносяться до Червоної книги України на підставі поданняНаціональноїкомісіїзпитаньЧервоноїкнигиУкраїни,оформленоговідпо-віднимпротоколом.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Законів України «ПроЧервонукнигуУкраїни»та«Протвариннийсвіт».Аналізнормзазначенихзаконівсвідчить,щодоЧервоноїкнигиУкраїнизарішеннямцентральногоорганувиконавчої влади,що забезпечуєформуваннядержавної політикиу сфері охорони навколишнього природного середовища, з урахуваннямнауковообґрунтованих експертнихвисновків заносятьсяпевні різновидипопуляції – рідкісні та такі, що перебувають під загрозою зникнення вприроднихумовахнатериторіїУкраїни,видитварин.

124


Рішення про занесення видів тваринного світу до Червоної книгиУкраїни приймається центральним органом виконавчої влади, що реалі-зуєдержавнуполітикуусферіохоронинавколишньогоприродногосередо-вища, за поданнямНаціональної комісії з питаньЧервоної книгиУкраїни,яке вноситься за наявності наукового обґрунтування необхідності зане-сеннявидудоЧервоноїкнигиУкраїни,достовірнихданихпрочисельністьпопуляційтаїхдинаміку,поширенняізміниумовіснування,щопідтверджу-ютьнеобхідністьужиттяособливихтерміновихзаходівдля їхзбереженнятаохорони.

У тексті оскарженогонаказу зазначено,щойогоприйнятонапідставіподанняНаціональноїкомісіїзпитаньЧервоноїкнигиУкраїни.Відповіднодоцьогоподання,методичнимипідставамидлярекомендаціїзанестилосяєвропейськогодоЧервоноїкнигиУкраїнизакатегорією«вразливий»сталитакінауково-інформаційніджерела:стандартнаформистатистичноїзвітно-сті(2тп-мисливство);науковіпублікації(Ковальчук,2010;Смагольіін.,2012;Межжерин,Лашкова,2013);літописиприродизаповідників;спостереженнязавидомнауковцямиІнститутузоологіїНАНУкраїнипідчасекспедиційнихвиїздів,урахуваннятієїобставини,щовУкраїнілосьєвропейськийзнахо-дитьсянапівнічно-західніймежісвогоареалу.

Конкретними обставинами для занесення лося європейського доЧервоної книги в поданні зазначено: зменшення чисельності протягомостанніхтрьохпоколінь(25–30років)удваібільшеразів,прощосвідчатьусі науково-технічні джерела, неподолання причин,що призвели до зане-падуцьоговиду,фрагментованістьареалу,схильністьдозначнихколиваньчисельності тамежпоширення, абсолютна чисельністьменша за 10 тис.дорослих особин, шанси зникнення цього таксона в Україні за останні100 років,щооцінюютьсяякдоситьзначні.

Судапеляційноїінстанціївиходивзтого,щозазначенідоказивсукупностіпідтверджують факт зменшення чисельності лосів протягом останніх трьохпоколінь(25–30років)удваібільшеразів.Таобставина,щопротягомостан-ніхшестироківнепроводилисяспеціальнідослідженнязметоювстановленняреальної популяції лосів, не свідчить про недостовірність наукових даних,взятихдоувагиНаціональноюкомісієюзпитаньЧервоноїкнигиУкраїни.

Зметоюзабезпеченняреальногозахистутварин,щоопинилисянамежівимиранняабоувразливомустані,терміновогореагуванняназагрози,щопостаютьпередтвариннимсвітом,Національнакомісіямаєправовноситиподання про необхідність занесення певного виду до Червоної книги

125


Україниуразінаявностідостатніхнауковихданихтадоказів,щопідтвер-джуютьзагрозу.

Надумкупозивача,відповіднакомісіяздійснюєпідготовкупропозиційпрозанесеннядоЧервоноїкнигиУкраїнитапровиключеннязнеїрідкіснихітаких,щоперебуваютьпідзагрозоюзникнення,видівтваринногоірослин-ного світу. Оскільки в даному випадку лось визначений як «вразливий»(абз. 5ч.1 ст.13ЗаконуУкраїни«ПроЧервонукнигуУкраїни»),то,надумкупозивача,йогонеслідвключатидоЧервоноїкнигиУкраїни.ВерховнийСуджевиходивзтого,щопоняття«рідкісніітакі,щоперебуваютьпідзагрозоюзникнення»єзагальноюхарактеристикоюдлявсіхвидів,яківключаютьсядоЧервоноїкнигиУкраїни.Категорія«вразливий»–цеоднаізсемикатего-рійтварин,якізаносятьсядоЧервоноїкнигиУкраїни,прощочіткозазна-ченовст.13ЗаконуУкраїни«ПроЧервонукнигуУкраїни».

Водночас відповідачем та третіми особами поза розумним сумнівомдоведено, що натепер лось є «вразливою» твариною, і в найближчомумайбутньомутакийвидможебутивіднесенийдокатегоріїзникаючих,якщотриватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій.Такимчином,увідповідачабулиобґрунтованіпідставиприйнятизазначенеподанняНаціональноїкомісії зпитаньЧервоноїкнигиУкраїнитавинестиспірнийнаказ.

Крімвирішеннясправипосуті,ВерховнийСуддаввідповідьнапитаннящодоправасуб’єктівнаоскарженняподібнихактівтарішеньсудуінадавоцінкуфактупорушенняінтересівпозивача.УцьомувипадкуСудвиходивзтого,щовідповіднодо статті50КонституціїУкраїни коженмаєправонабезпечнедляжиттяіздоров’ядовкіллятанавідшкодуваннязавданоїпору-шеннямцьогоправашкоди. Екологічні інтересинаселення такожможутьзахищатися в судовому порядку на підставі частини сьомої статті 41Конституції України, відповідно до якої використання власності не можезавдаватишкодиправам,свободамтагідностігромадян,інтересамсуспіль-ства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а такожприписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не пови-нензаподіюватишкодудовкіллю.ВерховнийСуд тлумачитьпідставидлязверненнязпозовомдосудудлязахистуохоронюваногозакономінтересуусферіналежногофункціонуванняприроднихекосистемусвітлігарантій,закріпленихвОрхуськійконвенції–міжнародномудоговорі,якийвстано-вивзобов’язаннядержавусферідоступудоправосуддявекологічнихспра-вах.Пунктом3статті9Орхуськоїконвенціїна їїДоговірніСторонипокла-

126


дається зобов’язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості допроцедуроскарженнядійтабездіяльностідержавнихорганів іприватнихосіб,щопорушуютьвимогинаціональногоекологічногозаконодавства.

ВодночасвідповіднодоОрхуськоїконвенціїпредставникигромадськостімаютьправооспорюватипорушеннянаціональногозаконодавстваусферідовкіллянезалежновід того, належатьтакіпорушеннядоправна інфор-маціюінаучастьгромадськостіупроцесіухваленнярішень,гарантованихОрхуською конвенцією, чи ні [(згідно зНастановамищодо впровадженняОрхуськоїконвенції(ООН,2000рік)].Орхуськаконвенціязабезпечуєдоступдоправосуддяякнапідставівласнихположень, так і впорядкузабезпе-ченнядотриманнянаціональногоприродоохоронногозаконодавства.

Приписинормативно-правовихактівусіхрівнівщодопринципів,правил,вимог,обов’язківрізноманітнихсуб’єктів,щостосуютьсяутриманнядикихтварин, на усіх правових титулах (в усіх формах власності чи користу-вання),вневолічивнапіввільнихумовахє«національнимзаконодавством,що стосується навколишнього середовища» у значенні пункту 3 статті 9Орхуської конвенції. Порушення приписів цих нормативно-правових актівможебутипредметомсудовогооскарженнявідповіднодостатті9Орхуськоїконвенції.

З огляду на важливість реального захисту довкілля, неприпустимимє обмежене тлумачення чинного законодавства України, частиною якогоє Орхуська конвенція, стосовно права на звернення до суду за захистомохоронюваногозакономінтересуусферігарантуванняекологічноїбезпеки.Отже, право на захист порушеного конституційного права на безпечнедовкілляналежитькожномутаможереалізовуватисягромадянамиособи-стоабоспільно–черезоб’єднаннягромадян(громадськість).

Щодопорушенняправпозивача,тоСудвиходивзтого,щопозивачмаєпосвідченнямисливцятамаєправонаполювання. Відповіднодо статті1ЗаконуУкраїни«Промисливськегосподарствотаполювання»полювання –цедіїлюдини,спрямованінавистежування,переслідуваннязметоюдобу-ванняісамедобування(відстріл,відлов)мисливськихтварин,щоперебува-ютьустаніприродноїволіабоутримуютьсявнапіввільнихумовах.

Одночасно Суд наголосив, що право на полювання не є абсолютниміможебутиобмежено.Відповіднодо ст. 6 зазначеногоЗаконудоповно-важень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує форму-ваннядержавноїполітикиусферілісовоготамисливськогогосподарства,належить,зокрема,здійсненнядержавногорегулюваннявгалузімислив-

127


ського господарства та полювання; організація робіт з охорони, викори-станняівідтвореннямисливськихтварин,збереженнятаполіпшеннястанумисливських угідь; встановлення відповідно до законодавства обмеженьщодо використання державного мисливського фонду. Відповідно до п. 8ч. 1 ст. 20цьогоЗакону зметоюраціональноговикористаннямисливськихтварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забо-роняється, зокрема, полювання на заборонених для добування тварин.З рахуваннямнаведеногоСудвизнав,щозаборонадобуваннялося,якаєнаслідкомвнесенняйогодоЧервоноїкниги,відповідаєзаконуіправпози-вачанаполюваннянепорушує.

Наталія Коваленко, суддя, Верховний Суд, доктор юридичних наук, доцент

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ДАЙДЖЕСТУ ПРАКТИКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ В СПОРАХ, ЩО ВИНИКАЮТЬ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПРИРОДНОГО ДОВКІЛЛЯ ТА ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ

Наявністьекологічнихпроблемпритаманнавсімкраїнам,авідповідно,ісудовихспорівуційсфері.Українанеєвиключенням.Аналізукраїнськоїсудовоїпрактикищодоекологічнихспорівдаєпідставистверджувати,щониніпорушенняекологічнихправсвободта інтересіввідбуваєтьсямайжеу всіх сферах відносин об’єктів навколишнього природного середовища.Водночас наявні й певні судові «напрацювання», відображені в правовихпозиціях зданої категорії спорів, які узагальненоподаютьсявДайджестіпрактикиВерховногоСудувспорах,щовиникаютьусферізахиступрирод-ного довкілля та екологічних прав (далі – Дайджест судової практики,Дайджест).

Спори у сфері захисту природного довкілля та екологічних прав насьогодні розглядаються судами всіх юрисдикцій, що вказує на важли-вість та багатогранність екологічної тематики. Звичайно, адміністративні,господарські,цивільнітакримінальнісправиусферіекологічнихвідносинрізнятьсязапредметомспору,змістомконкретнихправовідносин,вякихвиник спір, суб’єктним складом тощо, водночас спільним для них усіх є

128


захистприродногосередовищавцілому,йогоокремихоб’єктіві,щонайваж-ливіше, конституційне право громадян на безпечне для життя і здоров’ядовкіллятанавідшкодуваннязавданоїпорушеннямцьогоправашкоди.

ПідготовленийДайджестзакономірноскладенийзп’ятиблоків,уякихпредставленіправовіпозиціїчотирьохкасаційнихсудівтаВеликоїПалатиВерховногоСуду.

Допершого блоку– «ПрактикаВПВСщодорозгляду справ зі спорів,які виникають у сфері захисту довкілля та екологічних прав» (спеціаль-ного випуску Дайджесту, виходячи з основних функцій Великої ПалатиВерховного Суду, зокрема, це вирішення предметної юрисдикції спорів, атакож,ураховуючизначенняземлідляУкраїниякстратегічногоресурсута,відповідно,необхідністьдотриманняекологічнихвимогохорониземельпідчасїхземлевпорядкування)–увійшлидварозділи:1) юрисдикційніспори;2) судовапрактикаусправахзіспорівщодоправовогорежимуземель.

ПершийрозділувібравусебевисновкиВеликоїПалатиВерховногоСудущодовизначенняналежностіекологічногоспорудотієїчиіншоїюрисдик-ції.Зокрема,доситьцікавоютаактуальноюсталасправа№ 910/8122/17,вякійрозглядавсяспірпрозаборонудіяльностідельфінаріюзапозовомміжнародної громадської організації. У даній справі Суд не тільки визна-чив приналежність розгляду даної справи за правилами адміністратив-ного судочинства, оскільки позивачфактично замінює органи державноївладивпитанніздійсненняконтролюзадотриманнямприродоохоронногозаконодавства, але й зробив деякі правові висновки, зокрема, визначив,по-перше,щовідсутністьустановленогочиннимзаконодавствомспеціаль-ного порядку видачі дозволів не надає права суб’єктам господарюванняздійснювати діяльність із використання диких тварин без відповіднихдозволів, оскількице заборонено законодавством; по-друге,щоправоназахистпорушеногоконституційногоправанабезпечнедовкілляналежитькожномутаможереалізовуватисяякособисто,так ішляхомучастіпред-ставникагромадськості.

Усправі№ 469/1203/15-цВеликаПалатаВерховногоСудурозглянуласпір про витребування земельних ділянок водного фонду та встановила,щодобросовісністьнабувачівземельнихділянокпідлягаєобґрунтованомусумнівузоглядунате,щовідповідачінемалиперешкодудоступідозако-нодавствайусилузовнішніхприроднихознакспірнихземельнихділянок,проявивширозумнуобачність,моглиіповиннібулизнатипроте,щоділянкиперебуваютьумежахприбережноїзахисноїсмуги,набуттяякихприватними

129


особаминеможливе,окрімвипадків,прямопередбаченихуЗемельномутаВодномукодексахУкраїни.

Яквідомо,судовапрактикаявляєсобоюсистемудійзохорониізахи-ступрав,свободізаконнихінтересівособи,якімаютьюридичнінаслідки.Усферіохоронинавколишньогоприродногосередовищаконкретніправатазаконніінтересиособи,якімаєзахищатисуд,визначаютьсязаконами,щорегулюютьвідносинизохоронидовкіллявцілому,охоронитавикористанняокремихприроднихресурсів,організаціїтаздійсненняокремихвидівприро-доохоронної діяльності. Спираючись на аналіз природоохоронних законо-давчихактів,можнавідзначити,щозапредметомзаконодавчогорегулю-ванняможебутивиділенасудовапрактиказвирішенняправовихспорівуокремихсферахприродокористування (землекористування,користуванняоб’єктами тваринного світу, лісокористування тощо) чи видах діяльності,пов’язанихіззапобіганнямнегативнихвпливівнадовкілля.Самезатакимпринципом представлена практика Касаційного адміністративного судуускладіВерховногоСудущодорозглядусправзіспорів,щовиникаютьусферізахистудовкіллятаекологічнихправ.

Заперіод існуваннятафункціонуванняВерховногоСудудоКасаційногоадміністративногосудубулопереданотанадійшло351справа,щомістятьсяврозділі110000000«Справизприводуохоронинавколишньогоприродногосередовища»,зокремащодоЗагальногокласифікатораспеціалізаційсуддівта категорій справ, затвердженого наказом Державної судової адміністра-ції України від 21.12.2018 року№ 622. Разом із тим необхідно відзначити,щоадміністративніспори,яківиникаютьусферізахистудовкіллятаеколо-гічних прав за загальним класифікатором спеціалізації суддів та категорійсправ,охоплюютьсянелишевказанимрозділом,алеможутьміститисясередінших(наприклад,розділ108010200«Справизприводуреалізаціїдержавноїполітикиусферіекономікитапублічноїфінансовоїполітики,зокремащододозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування певнихвидівпідприємницькоїдіяльності;нагляду(контролю)усферігосподарськоїдіяльності;реалізаціїдержавноїрегуляторноїполітикиусферігосподарськоїдіяльності; розроблення і застосування національних стандартів, технічнихрегламентів та процедур оцінки відповідності»; 102020000 «Справи щодозахисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокремащодозабезпеченняправаособинадоступдопублічноїінформації»).

Отже, аналіз судової адміністративної практики в екологічних спорахзасвідчив,щовонанеєчисленною(наприклад,упорівнянніізсоціальними

130


спорами),однакценевказуєнате,щопорушеннявданійсферіємалозначи-мими.Екологічніпитання,щорозглядаютьсянанауковихзаходах,єважли-вимитафактичновтакійформіпокликаніслугуватиупередженнюситуаціїнамайбутнє,аджекількістьзверненьдосудівнижчих інстанційз«еколо-гічними»позовамизростає,втомучислійзбокугромадськихорганізацій.

Акцентуючиувагунаокремихособливостях,представленихуДайджестікатегорій адміністративних спорів у сфері охорони природнього середо-вищатаекологічнихправгромадян,слідзазначититаке.

Більшістьсправ,щомістятьсявкатегорії«Спори,щовиникаютьувідно-синах в галузі охорони атмосферного повітря», стосуються особливостейпроцедуриотриманнядозволунавикидизабруднюючихречовинватмос-фернеповітря,застосуваннязаходівреагуванняусферідержавногонагляду(контролю)завикидизабруднюючихречовинватмосфернеповітрястаці-онарнимиджереламизавідсутностівідповідногодозволу,запорушеннямумов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, атакожвстановленняпідставдляанулюваннятакогодозволу.

Особливоїувагизаслуговуєсправа№826/3820/18(ПостановаКАС/ВСвід15.10.2019р.),вякійоскаржувавсянаказМіністерстваохоронинавко-лишнього природного середовища України від 10.12.2008 р.№ 639 «Прозатвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, якізаподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючихречовин в атмосферне повітря». У даній справі Верховний Суд розтлума-чивпідставидлязверненнязпозовомдосудудлязахистуохоронюваногозаконом інтересу у сфері належного функціонування природних екосис-тем у світлі гарантій, закріплених в Орхуській конвенції – міжнародномудоговорі, якийвстановивзобов’язаннядержаву сферідоступудоправо-суддя в екологічних справах. Колегія суддів дійшла висновку, що наслід-ком визнання протиправним та не чинним наказу Міністерства охоронинавколишнього природного середовища України від 10.12.2008 р.№ 639може стати погіршення природного стану атмосферного повітря, відсут-ністьсприятливихумовдляжиттєдіяльностітаекологічноїбезпеки,атакожшкідливийвпливатмосферногоповітряназдоров’ялюдейтанавколишнєприроднесередовище.

Ілюстративнимприкладомсудовоїпрактикирозглядукатегорії спорівщодо захисту інституту правової охорони вод є Постанова КАС у складіВерховногоСудувід15.05.2019 р.усправі№ 638/8281/15-а,вякійвикла-дена така правова позиція: однією з обов’язкових умов для звільнення

131


суб’єктагосподарюваннявіднеобхідностіотриманнядозволунакористу-ваннянадрамиєвидобуванняводизметою їївикористаннядлявласнихгосподарсько-побутовихпотреб.Щобвидобуватипідземніводидляздійс-нення господарської діяльності, потрібно отримати спеціальний дозвілуповноваженогодержавоюоргану.

Щодокатегоріїспорів,яківиникаютьувідносинахзволодіння,користу-ваннятарозпоряджаннялісами,забезпеченняохорони,відтвореннятараці-онального використання лісових ресурсів, у сфері охорони, використаннята відтворення рослинного світу КАС у складі ВС у справі№ 806/448/15(Постанова від 26.06.2018 р.) про визнання протиправним та скасуваннярішенняЯгодинської сільської ради «Провидаленнясухостійнихдеревос-танівунаселенихпунктах,проведеннясанітарнихтаіншихрубокуполеза-хиснихсмугахтаіншихлісовихнасадженнях»дійшоввисновку,щовідпові-дачякорганмісцевогосамоврядуванняправомірнореалізувавсвоєправонаделегуваннячастинисвоїхповноваженьКомунальномуагролісомеліо-ративномупідприємствуРоманівськогорайону,щоперебуваєвуправлінніРоманівськоїрайонноїради,арішеннянеміститьжоднихположеньщодоврегулюваннявідносинусферізаготівлідеревинипідчасрубокголовногокористуванняяксамостійноговидуспеціальноговикористанняприроднихрослиннихресурсів, а такожсформулював такуправовупозицію: видачалісорубних квитків органами самоврядування не передбачена чиннимзаконодавством.

Сучаснапрактикасвідчить,щонинідоситьчастойгрубопорушуютьсяекологічні права громадян, зокрема внаслідок невиконання норм ЗаконуУкраїни«Провідходи»,асамевимогповодженнязвідходами.Справи,щорозглядалися КАС у складі ВС, насамперед засвідчили некомпетентністьінспекторів перевірки (наприклад, під час складання протоколу у справіпроадміністративнеправопорушеннянебулозазначенозміствідповідногоправопорушеннязпосиланнямнавідповіднийнормативнийакт,якийперед-бачаєвідповідальністьзацеправопорушення),щовподальшомупризво-дилодоскасуванняпостановпронакладенняштрафу.Вказанедемонструє,щорезультатисудовоїпрактикивційкатегоріїспорівпередусіммаютьбутистимуломрівняпрофесійностіпосадовихосібконтролюючихорганів.

Окремоюкатегорієюспорівуційсфері,щозаслуговуєуваги,єсправищододозвільнихпроцедуртаїхрезультатів.ПрикладомтакоїкатегоріїсправсліднавестирішенняКАСускладіВСвід23.01.2018 р.запозовомТОВ«ГалФрукт-Трейд»доДержавноїекологічноїінспекціїуЛьвівськійобластіпровизнання

132


протиправними рішення відповідача про тимчасову заборону (зупинення)діяльності позивача. Суд у даній справі дійшов висновку, що «отриманнядозволунарозміщеннявідходівтазатвердженнялімітівнаутворенняірозмі-щеннявідходівнеєобов’язковимдлявсіхбезвиключеннясуб’єктівгоспода-рювання,цьомупередуєобов’язокМінекоресурсівучинитипевнідії,асамевизначитипереліксуб’єктів,якімаютьотриматиліміти,визначитиспеціальнімісцядлярозміщеннявідходів,надіслатиповідомленнятакимсуб’єктам».

Примітною в категорії спорів, що виникають у відносинах в галузімисливського господарства та полювання, а також у сфері охорони,використання та відтворення тваринного світу, стала «справа про лося»№ 826/9432/17(ПостановаКАС/ВСвід02.10.2019 р.).Уданійсправімисли-вець–позивач–звернувсязпозовомдоМіністерстваекологіїтаприрод-них ресурсів України, Міністерства аграрної політики та продовольстваУкраїнипровизнанняпротиправнимидійтабездіяльності,визнанняпого-дженимилімітівдобуваннямисливськихтварин,зобов’язаннявідповідачіввжитизаходівщодоусуненняпорушенняправпозивачатайого інтересів,визнаннянечиннимнаказуМіністерстваекологіїтаприроднихресурсіввід19грудня2017року№481«ПровнесеннязміндоПерелікувидівтварин,щозаносятьсядоЧервоноїкнигиУкраїни (твариннийсвіт)»,якимзатвер-дженовнесеннялосяєвропейськогодоЧервоноїкнигиУкраїни.Судуданійсправірезюмував,щонауково-інформаційніджерелавсукупностіпідтвер-джуютьпотребузанесеннялосяєвропейськогодоЧервоноїкнигиУкраїнита«заборонадобуваннялося,якаєнаслідкомвнесенняйогодоЧервоноїкниги,відповідаєзаконуіправапозивачанаполюваннянепорушує».

Неменшціннимидляпрактикисталиправовівисновки,сформульованіСудомусправахзіспорів,щовиникаютьувідносинахвгалузіохорониівико-ристання територій та об’єктів природно-заповідного фонду, відтворенняйогоприроднихкомплексів.Так,наприклад,зависновкомСуду:охороннезобов’язаннянеєрегуляторнимактом,оскількиневідповідаєзаконодавчовизначенимкритеріямтакогоакта(справа№ 822/1828/17);покладеннянапозивачаобов’язківзохоронитазбереженнязаказниканапідставіохорон-ногозобов’язання,доякогоневносилисязміниузв’язкузізмінамивзако-нодавствіУкраїни,неєбезумовним(справа№ 816/4493/147);відсутністьдокументаціїнапідтвердженнямежтериторійтаоб’єктівприродно-заповід-ногофондуунеможливлюєвстановленняфактутого,щообстеженнявідбу-лосьсаменаоб’єктіприродно-заповідногофонду(справа№822/1186/16);рішеннясесіїВеликокручанськоїсільськоїради,якимфактичнозменшено

133


загальнуплощупарку,встановленуУказомПрезидентаУкраїнивід11 грудня2009року№1046«Проствореннянаціональногопарку«Пирятинський»,єнезаконним(справа№544/1336/13-а).

Спори, що виникають у відносинах, пов’язаних з оцінкою впливу надовкілля, виділяються в окрему групу, насамперед через наявність нега-тивних наслідків реалізації потенційно небезпечних для навколишньогоприродногосередовищавидівдіяльності.Зцієїпричинипідчасприйняттярішень з таких справ обов’язковому врахуванню підлягають висновкипротакінаслідкизанеодмінноїтабезпосередньоїучастівцьомупроцесігромадськості.Йдетьсяпропроведеннядержавноїекологічноїекспертизи.

Отже, заслуговують на увагу представлені в Дайджесті судової прак-тикиправовівисновкизданоїкатегоріїсправ,асаме:1) поняття«державнаекологічна експертиза» та «експертизапроектів будівництва»не є тотож-ними, а тому випадки обов’язкового проведення державної екологічноїекспертизи щодо видів діяльності та об’єктів, які становлять підвищенуекологічну небезпеку, поширюються і на об’єкти будівництва; 2) заходищодоврахуваннядумкигромадськості,забезпеченнягласностітавідкри-тостіінформаціїпроекологічнінаслідки,якіматимепровадженнягосподар-ської діяльності, яка передбачає поводження зі шкідливими речовинами,передують проведенню екологічної експертизи; 3) здійснення державноїекологічноїекспертизиєобов’язковимдлявидівдіяльностітаоб’єктів,щостановлятьпідвищенуекологічнунебезпеку.

Результатирозглядусправзіспорів,щовиникаютьувідносинахіззабез-печеннядоступудоекологічноїінформації,безперечно,єтакожважливимидлязахистуекологічнихправгромадян,особливоврозрізіратифікованоїУкраїноюОрхуськоїконвенціїтаякрезультатїїзастосування–доступудоекологічноїінформаціїгромадськихорганізацій.

Особливості розгляду даної категорії справ наочно представлені вПостановіКАСускладіВСвід03.07.2019 р.усправі№ 826/3969/16щодонадання на публічний запит копії паспорта потенційно небезпечногооб’єкта –ТрипільськоїТЕС,вякійколегіясуддіврезюмувала,щорозпоряд-никінформації,якастосуєтьсядіяльностіпідприємства,щонегативновпли-ваєнадовкілля,неможеухилятисявід її надання,посилаючисьнасвоюстатутнудіяльність,якою,найогодумку,обмежуєтьсяобсягйогопідзвітно-сті/публічностіякрозпорядникаінформації.

РозділсудовоїпрактикиКАС/ВС,щостосуєтьсясправзіспорів,яківини-каютьусферіохоронинавколишньогоприродногосередовища,вмістивв

134


себекатегоріїспорів,щонеувійшлидотих,якібуливжеохарактеризованіпопередньотастосуютьсявосновномуправовогорежимуземельнихділя-нок,заходівреагуваннянасамовільнезайняттяземельноїділянкитакате-горіїсправщодопроцедурнаданнятаанулюванняспеціальногодозволунакористуваннянадрами.

Результатами вивчення та узагальнення судової практики вирішенняКасаційнимгосподарськимсудомспорів,пов’язанихзохороноюнавколиш-нього природного середовища, теж умовно була розділена на певні кате-горіїтавикладеназвідповіднимиправовимипозиціями.Доособливостейгосподарських«екологічнихсправ»можемовіднеститакі:а) позивачамиуспорахданоїкатегоріївпереважнійбільшостівипадківєоргани,щозабез-печують реалізацію державної політики в галузі охорони навколишньогоприродногосередовища:Державнаекологічнаінспекція,Державнеуправ-ління охорони навколишнього природного середовища, інші контролюючідержавніоргани,атакожпрокурорв інтересахдержавивособіцихорга-нів;б) відповідачамиузазначенихспорахбули,відповідно, господарюючісуб’єкти,якимидопущеноправопорушенняусферіохоронинавколишньогоприродногосередовища;в) предметомспорувпереважнійбільшостівипад-ківєстягненняшкоди,заподіяноїдержавівнаслідокпорушеннязаконодав-стваусферіохоронинавколишньогоприродногосередовища.

Окреме місце у судовій практиці займає розгляд справ, пов’язанихіз притягненням до відповідальності осіб, винних у скоєнні екологічнихправопорушень.

Так, Кримінальний кодекс України встановлює відповідальністьза найнебезпечніші правопорушення в галузі довкілля (злочини протидовкілля,передбаченіст. ст.236–254розділу8Особливоїчастиникримі-нальногозакону.

Відповідно, практика Касаційного кримінального суду у складіВерховногоСудувспорах,щовиникаютьуправовідносинахщодовчиненнязлочинів проти довкілля, також представлена в Дайджесті ВерховногоСуду.Зокрема,вньомунаявніправовіпозиціїукримінальнихсправахпрозлочини,передбаченістаттею246ККУкраїни(щодонезаконноїпорубкиабоперевезення,зберігання,збутулісу)тастаттею240ККУкраїни(щодопору-шенняправилохорониабовикористаннянадр).Насампередцезумовленотим,щоз1січня2019рокудиспозиціяч.1ст. 246ККУкраїнизазналазмінучастинівизначеннямінімальноїмежірозміру«істотноїшкоди»,заподіянняякої тягнезасобоюкараністьдіяння,асамезанезаконнупорубкудерев

135


або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, переве-зення,зберігання,збутнезаконнозрубанихдеревабочагарників,щозапо-діялиістотнушкоду.Такожзвертаєтьсяуваганапроцесуальніособливостірозглядукримінальнихсправпрозлочинизастаттею240ККУкраїни,асаме:положенняст.23КПКслідрозглядатияктакі,щоавтоматичновисуваютьвимогупроноведослідженнядоказівусудіапеляційної інстанціїкожногоразу,колийдетьсяпроскасуваннявиправдувальноговироку;винуватістьособимаєбутидоведенапозарозумнимсумнівом(ч. 2ст. 17КПКУкраїни).

За аналогієюпопередніх (публічно-правових та господарських) спорівсудова практика Касаційного цивільного суду в складі ВС також підда-ласякатегоризації.Результатамививченнятаузагальненнясудовоїпрак-тикивирішенняцивільнихспорів,пов’язанихіззахистомекологічнимправгромадянабо,навпаки,зпорушеннямиостанніминормекологічногозако-нодавства, що, відповідно, призвело до обов’язку відшкодування шкоди,сталивикладенівДайджестіправовівисновкищодоспорів,щовиникаютьуправовідносинах ізпорушеннямзаконодавствапроохоронутваринногосвіту, про охорону рослинного світу, у зв’язку із забрудненнямнавколиш-ньогосередовища.

Викладенедаєпідставиочікувати,щоузагальненняпідготовленоготапредставленогодлязагалуДайджестусудовоїпрактикиВерховногоСудувспорах,щовиникаютьусферізахистудовкіллятаекологічнихправ,спри-ятимутьсуддямсвоєчасноіправильнорозглядатиадміністративні,госпо-дарські,цивільнітакримінальнісправищодозахиступриродногодовкіллятаекологічнихправ,щоусвоючергуслугуватимегарантієюконституцій-ного права громадян на безпечне довкілля, а також важливим засобомзахистусуспільнихвідносинусферіохоронийвідтвореннянавколишньогоприродногосередовища,раціональноговикористанняприроднихресурсів,забезпеченняекологічноїбезпекижиттєдіяльностілюдини.

136


Наталія Куць,юрисконсульт, аналітик МБО «Екологія-Право-Людина»

ЗАХИСТ ДИКИХ ТВАРИН, ЩО УТРИМУЮТЬСЯ В НЕВОЛІ, ВІД ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ: АНАЛІЗ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ АДМІНІСТРАТИВНИХ СУДІВ

Увересні2019рокувпонад24-хмістахУкраїнипройшовВсеукраїнськиймарш за тварин. Серед вимог активістів були такі, як заборона викори-станнядикихтваринуциркахтаіншихвидовищнихзаходах,оскількитакаексплуатаціятваринєнегуманною[1].Водночасдикітвариниактивновико-ристовуютьсядляутриманнявневолітаексплуатаціїувидовищнихзахо-дах,апопринаявністьзаконодавчихвимогщодоутриманнятваринуневолітазаборонижорстокогоповодження,існуєнеоднозначнапрактикавикори-станняцихнорм,чимізумовленаактуальністьданогодослідження.

Дикі тварини – це тварини, природним середовищем існування якихєдикаприрода,втомучисліті,якіперебуваютьуневолічинапіввільнихумовах [2]. В Україні наявні такі види спеціального використання дикихтварин з вилученням із природніх умов та поміщення в неволю, як утри-мання тварин в зоопарках, на приватнихфермах, у зоологічних кутках, уресторанних та іншихприватних комплексах, використаннядиких твариндляпроведенняшоутаіншихвиставуцирках,дельфінаріях,використаннядикихтвариндлянаданняпослугфотографування,дельфінотерапії,контак-тнізоопаркитощо.

Спеціальне використання диких тварин дозволяється за умови забезпе-ченняналежнихумовутримання.Зокрема,відповіднодоположеньстатей7,8ЗаконуУкраїни«Прозахисттваринвіджорстокогоповодження»утриманнядиких тварин у неволі допускається, якщо створені умови,що відповідаютьїхнім біологічним, видовим та індивідуальним особливостям; умови утри-маннятваринповиннізадовольнятиїхніприродніпотребивїжі,воді,сні,рухах,контактахізсобіподібними,вприроднійактивностітаіншіпотреби;місцеутри-маннятваринповиннобутиоснащенотакимчином,щобзабезпечитинеобхідніпростір,температурно-вологіснийрежим,природнеосвітлення,вентиляціютаможливістьконтактутваринізприроднимдлянихсередовищем[2].

Утримання диких тварин у неволі без створення відповідних умов недопускається.Окрім того,щодоокремих видів тварин установлені додат-

137


ковіобмеженняувикористанні,середяких–заборонаспеціальноговико-ристаннятварин,занесенихдоЧервоноїкнигиУкраїни,зметоюотриманняприбутку[3],заборонафункціонуваннядельфінаріївбезприродноїморськоїводи[2].

Незабезпечення вищезгаданих умов утримання є жорстоким пово-дженням ізтваринами.Дожорсткогоповодженнявідносяться іншіфактипорушення правил та умов утримання тварин, знущання над тваринами,нанесенняпобоїв, заподіяння їм іншоїумисноїфізичної,моральноїшкоди,зокремавходідресируваннятощо.

Обов’язок по забезпеченню належних умов утримання диких тваринпокладаєтьсянелишенавласникатварини, алейнаособу, якабезпосе-редньоутримуєтварин.Такапозиціявідображенаіупрактиціадміністра-тивних судів. Так, Одеський окружний адміністративний суд у рішенні від19вересня2019рокувсправі№420/4608/19пропризупиненнядіяльностіциркузазначив,щотвердженняциркупронеперебуваннятвариннабалансіпідприємстваякпідставидлязвільненнявідобов’язкуствореннявідповід-них умов утримання не є обґрунтованими, а утримання диких тварин неозначаєсамезнаходженняїхпідпевноюформоювласностіповідношеннюдоЦирку[4].

Крім того, однією з обов’язкових умов спеціального використаннядикихтваринєнаявністьдозволу.Отриманнявідповідногодозволунадаєможливість компетентному органу влади перевірити факт забезпеченняналежних умовдля утриманнядикої тваринив неволі. Водночаснатепервідсутніправовінорми,якірегулюютьпорядоквидачідозволунавикори-станнядикихтваринуневолі,дозволунаправозайматисярозведеннямунапіввільнихумовахчивневолівидівтварин,занесенихдоЧервоноїкнигиУкраїнитаін.ВеликаПалатаВерховногоСудуусправі№910/8122/17зазна-чила,щовідсутністьустановленогочиннимзаконодавствомспеціальногопорядкувидачідозволівненадаєправасуб’єктамгосподарюванняздійс-нюватидіяльністьізвикористаннядикихтваринбезвідповіднихдозволів,оскількицезабороненозаконодавством[5].ТакапозиціяВерховногоСудувідповідаєпринципузахистутваринвіджорстокогоповодженнятапопере-джаєвиникненнявипадківутриманнявневолідикихтваринуненалежнихумовах.

КонтрользазабезпеченнямналежнихумовутриманнядикихтваринтазадотриманняміншихвимогзаконодавстващодозахистудикихтваринвіджорстокогоповодженняздійснюєДержавнаекологічнаінспекціяУкраїни[6].

138


Водночасправомназверненнядоадміністративногосудузметоюзахистудикихтваринвіджорстокогоповодженняволодіютьнелишесуб’єктивлад-нихповноважень, алей представники громадськості. Так, ВеликаПалатаВерховногоСудуусправі№910/8122/17зазначила,щогромадськаорга-нізаціямаєправо звернутисядо суду зметоюусуненняпорушеньвимогекологічногозаконодавствавідповідачем.Водночас,оскількизверненняміз таким позовом позивач фактично замінює органи державної влади упитанніздійсненняконтролюзадотриманнямприродоохоронногозаконо-давства,цейспірмаєпублічно-правовийхарактер,аотже,повиненвирішу-ватисявпорядкуадміністративного,анегосподарськогосудочинства[5].

Зважаючи на вищенаведене, рекомендуємо адміністративним судамбратидоувагипублічно-правовийхарактерспорів,пов’язанихіззахистомдикихтваринвіджорстокогоповодження,іправогромадськостіназахистдикихтваринвіджорстокогоповодженнявадміністративномусудочинстві,тадосліджуватипитаннязабезпеченняналежнихумовутриманнятваринізахистудикихтваринвіджорстокогоповодження,виходячизіндивідуаль-нихособливостейвідповідноговидудикихтваринтаконкретнихумов,заякихздійснювалосяспеціальневикористанняцихтварин.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ1. ВимогиВсеукраїнськогомаршузатварин.URL:https://www.facebook.com/events/

киев-парк-шевченко/всеукраїнський-марш-за-тварин-2019/760066621054797/.2. Про захист тварин віджорстокого поводження : ЗаконУкраїни від 21 лютого

2006р.№3447-IV(уредакціївід4серпня2017p.)/ВерховнаРадаУкраїни.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3447-15.

3. ПроЧервону книгуУкраїни : ЗаконУкраїни від 7 лютого 2002р.№3055-III (уредакціївід18грудня2017p.)/ВерховнаРадаУкраїни.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3055-14.

4. РішенняОдеськогоокружногоадміністративногосудувід19вересня2019р.усправі№420/4608/19.URL:http://reyestr.court.gov.ua/Review/84458118#.

5. ПостановаВерховногоСудувід11грудня2018р.усправі№910/8122/17.URL:http://reyestr.court.gov.ua/Review/78977479?fbclid=IwAR2fTm8iSzRiE2BEg5EREL8bPYqNvkKZEp1iM-g5Xj6DP8_633uGrikmxPE.

6. Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію України :ПостановаКабінетуМіністрівУкраїнивід19квітня2017р.№275(уредакціївід28 вересня 2019 р.) / КабінетМіністрів України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/275-2017-п.

139


В’ячеслав Олещенко,старший науковий співробітник, відділ проблем аграрного, земельного, екологічного та космічного права,директор, Науково-дослідний центр енергетичного, ядерного та природоресурсного права, Інститут держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України,кандидат географічних наук, доцент

ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРИРОДНОГО РІЗНОМАНІТТЯ ТА СПЕЦІАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ У ЛІСОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ: СУТНІСТЬ ТА ПРОБЛЕМИ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ

Аналіз судової практики та змісту питань, з якими протягом останніхроківчастозвертаютьсядоІнститутудержавиіправаіменіВ.М.КорецькогоНАНУкраїниправоохоронніоргани,адвокати,господарюючісуб’єктизбага-тьох регіонів держави для одержання за результатами науково-правовоїекспертизивідповіднихоцінок та рекомендацій, засвідчуєособливу акту-альністьпосиленняувагидодеякихсутніснихпитаньправовогозабезпе-ченнязбереженняприродногорізноманіття,атакожздійсненняспеціаль-ноговикористанняприроднихресурсів,щоєважливоюумовоюналежногоздійсненнясудочинства.

Правовийінститутспеціальноговикористанняприроднихресурсів,йогодоктринальні засади, основні ознаки, місце в системі правового регулю-ваннявикористанняприроднихресурсів,принциповівідмінностівідіншихдій, пов’язаних із природними ресурсами, було сформовано в сучасномуекологічномуправівУкраїніщедопочатку90-хроківминулогостоліттязарезультатамитривалихнауковихдосліджень,дискусій,проведенихурізнихрегіонахкраїниекономіко-правовихта іншихекспериментів,аналізузару-біжногодосвіду,документіввідповіднихміжнароднихорганізацій,рекомен-даційсвітовихфорумів.

При цьому ключовим для розкриття сутності цього правового інсти-тутуєпоняття«використання»,щовданомувипадкувживаєтьсяузвичай-ному його розумінні, притаманному українській мові, а саме: застосову-вати, вживати що-небудь із користю, для будь-якої справи, користуватися чимось, знаходити застосування, якіпередбаченотлумачнимисловникамиукраїнської мови. Формування правового інституту спеціального викори-станняприроднихресурсівздійснювалосязметоюзабезпеченняналежної

140


реалізаціїміжнародновизнаногопринципуплатностівикористанняприрод-нихресурсів,реалізаціяякогомаєнаметіекономічностимулюватиощад-ливе використання природних ресурсів, сформувати фінансові ресурси,необхідні для виконання різноманітних заходів в інтересах відновленнята зміцнення природоресурсного потенціалу, поліпшення стану довкілля,забезпеченняекологічноїбезпеки,авцілому–сталогорозвитку.

Виходячизцихміжнародновизнанихпідходівтавітчизняногодосвіду,особливо з огляду на утвердження ринкових методів господарюваннявіднесення природних ресурсів до особливих об’єктів, які перебувають увласності Українського народу,що пізніше було закріплено КонституцієюУкраїни(ст.13),спираючисьнадоктринальнерозумінняправовоїсутностівикористання природних ресурсів, ураховуючи можливі механізми йогорегулювання, а також місце в системі екологічних правовідносин, відпо-відніпитання,пов’язанізіспеціальнимвикористаннямприроднихресурсів,і було врегульовано законодавствомУкраїни. Ст. 38ЗаконуУкраїни «Проохорону навколишнього природного середовища» (1991) було визначено,що в Україні використання природних ресурсів здійснюється в порядкузагальногоіспеціальноговикористанняприроднихресурсів.ЦимЗаконом,а також ухваленими пізніше актами природоресурсного законодавствабуло розмежовано ці основні види використання природних ресурсів тавідмежовано їх від інших дій стосовно природних ресурсів, які не маютьознаквикористанняприроднихресурсівіспрямованінадосягненняіншихцілей.Передбачено,щоприродніресурсивпорядку їхспеціальноговико-ристаннянадаютьсяуволодіння,користуванняабоорендугромадянам,атакож підприємствам, установам і організаціям для здійснення виробни-чоїта іншоїдіяльності,тобтодіяльності,спрямованоїнадосягненняцілейпідприємництва,длявиготовленнятареалізаціїпродукції,виконанняробітчинаданняпослуг,длячогойнеобхіднітічиіншіприродніресурсияксиро-виначиіншийнеодміннийресурс.Самезатакихобставин,дляефективноготабезпечногозекологічної, економічної тасоціальноїточокзорувикори-станняприроднихресурсівзазначенимЗакономтаіншимиактамизаконо-давствапередбаченонаданняприроднихресурсівдляспеціальноговико-ристання,встановленнявідповіднихлімітівтаплати,наданняспеціальнихдозволів,атакожздійсненнянормування,облікуприроднихресурсів.

Таким чином, шляхом запровадження інституту спеціального викори-станняприроднихресурсівбулосформованоправовиймеханізмзабезпе-ченнятаздійсненняособливогоправовогорегулюванняреалізаціїправта

141


задоволення інтересів суб’єктів господарювання на використання певнихприродних ресурсів для здійснення їх виробничої та іншої діяльності. Цепорядокєпринципововідміннимвідсистемиреалізаціїправакожногонавикористання природних ресурсів для задоволення особистих потреб упорядкузагальноговикористанняприроднихресурсів,атакожвідрегулю-ванняіншихвидівдіяльності,пов’язанихізприроднимиресурсами,зокремайтих,щоздійснюютьсяупроцесіведеннялісовогогосподарстваіспрямо-ваніназабезпеченняохорони,захисту,відтворення,підвищенняпродуктив-ності лісових засаджень, посилення їхніх корисних властивостей, покра-щенняродючостіґрунтівтощовідповіднодовимоглісовогозаконодавства.

Зурахуваннямвищезазначенихдоктринальнихположеньекологічногоправа ст. 67 Лісового кодексу України (в редакції від 08.02.2006 р.) буловстановлено,щовразіспеціальноговикористаннялісовихресурсівможутьздійснюватися заготівля деревини в порядку рубок головного користу-вання, а також деякі інші види використання лісових ресурсів. Ст. 70–75цьогоКодексурозкриваютьсутністькожногозвиділенихвидів спеціаль-ноговикористаннялісовихресурсів.УрядвідповіднодовимогКодексутанаданихйомуповноваженьпостановоювід23.05.2007р.№761затвердивПорядок спеціального використання лісових ресурсів та Порядок видачіспеціальнихдозволівнавикористаннялісовихресурсів.

Додатково спеціальним законодавством, з урахуванням вітчизняного тазарубіжного досвіду, вимог відповідних міжнародних договорів установленоособливімеханізмирегулюваннявикористанняприроднихресурсів,включаючийлісові,вінтересахзбереженнябіотичноготаіншогоприродногорізноманіття,зокремавмежахтериторійтаоб’єктівприродно-заповідногофондуУкраїни.

Ефективністьсудочинства,надійнийзахистправтазаконнихінтересівусіхсуб’єктів,збереженняприродногорізноманіттятаефективневеденнялісовогогосподарствазначноюміроюзалежатьвідготовностісудівзабез-печитисистемнезастосуваннявідповіднихнормзаконодавства,що,однак,наданийчассуттєвоускладненовнаслідоквнесеннязаостаннірокирізно-манітних точкових, науково необґрунтованих змін до деяких законів таіншихнормативно-правовихактів,щопризводитьдоруйнуваннязасадни-чих положень екологічного права та відповідного законодавства, утвер-дження хаотичності норм, сприяючи таким чином не лише розширеннюможливостей для зловживань із боку представників державних органівтасуб’єктів господарювання,айнаносячизначнушкодудовгостроковимекологічним,економічнимтасоціальнимінтересамдержави.

142


Так, 02.12.2010 р. було ухвалено Податковий кодекс України, яким зурахуванням внесених до нього в подальшому змін в особливий спосібврегульованопитання,пов’язанізплатоюзаспеціальневикористаннялісо-вихресурсів–якрентнаплатазаспеціальневикористаннялісовихресур-сів(п.п.251.1.5.ст.251).Прицьомуп.256.2.ст.256встановлено,щооб’єк-том оподаткування рентною платою за спеціальне використання лісовихресурсівєнелишедеревина,заготовленавпорядкурубокголовногокорис-тування,другоряднілісовіматеріали,побічнілісовікористування,викори-стання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреа-ційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведеннянауково-досліднихробіт,тобтодійсноуразіздійсненняспеціальноговико-ристанняприроднихресурсів,айдеревина,заготовленапідчаспроведеннязаходів щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, поси-леннязахиснихвластивостей(удеревостанахвікомпонад40 років–рубкидогляду за лісом, вибіркові санітарні рубки, вибіркові лісовідновні рубки,рубки, пов’язані з реконструкцією, ландшафтні рубки і рубки переформу-вання;незалежновідвікудеревостанів–суцільнісанітарнітасуцільнілісо-відновнірубки).Узв’язкузцимЗакономУкраїни№2756-VIвід02.12.2010р.буловнесенонизкузмін,зокремайдоЛісовогокодексуУкраїни,заякимипостійних лісокористувачів звільнено від обов’язку своєчасно здійсню-вати плату за спеціальне використання лісових ресурсів (виключено п. 7ч.2ст.19Кодексу),авперелікувидіввикористаннялісовихресурсів,щоздійснюються в порядку їх спеціального використання, виключено обме-ження,заякимдотакихвидіввикористаннялісовихресурсіввідноситьсялишезаготівлядеревинивпорядкурубокголовногокористування(п.1ч.1ст.67).ОцінюючиправовінаслідкивнесеннязазначенихзміндоЛісовогокодексуУкраїни,зазначаємо,щотакіточковізміни,незважаючинаціліініці-аторів цих змін, не змінили правову сутність та правове регулювання нелишеспеціальноговикористаннялісовихресурсів,айспеціальноговико-ристанняприроднихресурсівзагалом.Аджехочачинноюредакцієюст.67цьогоКодексупіслявнесенняЗакономвід02.12.2010рокузміндоп.1їїч.1іпередбачено,щодовидіввикористаннялісовихресурсів,якіможутьздійс-нюватися в порядку спеціального використання, відноситься заготівлядеревини,однакзаст.70Кодексу,якавизначаєпорядокздійсненнязаго-тівлідеревини,заготівлядеревинипідчасвикористаннялісовихресурсівздійснюєтьсявиключновпорядкурубокголовногокористування,щопрово-дятьсявстиглихтаперестійнихдеревостанах(ч.1).Прицьомувч.4цієїж

143


статтіКодексуйдетьсяпроте,щохочадеревиназаготовляєтьсяівіншихвипадках, однак це здійснюється не в порядку спеціального використання лісових ресурсів, авпорядкуздійснення лісогосподарських заходів, не пов’я-заних із використанням лісових ресурсів (поліпшенняякісногоскладулісів),тапідчаспроведенняіншихзаходів(розчищеннялісовихділянок,вкритихлісовоюрослинністю,узв’язкузбудівництвомгідровузлів,трубопроводів,шляхівтощо).Наголошуємотакожнатому,щоПорядкомспеціальноговико-ристання лісових ресурсів, затвердженим постановою Кабінету МіністрівУкраїнивід23.05.2007р.№761(знаступнимизмінами),довидівспеціаль-ноговикористаннялісовихресурсіввідповіднодовимогЛісовогокодексуУкраїни віднесено лише рубки головного користування, заготівлю другоряд-них лісових матеріалів, побічні лісові користування та використання корис-них властивостей лісів. І це при тому,що останні зміни до цьогоПорядкувносилисяУрядом16.12.2015р.(постанова№1173),тобтовжепісляврегу-лювання Податковим кодексом України у вищезазначений спосіб питаньщодо рентної плати за використання лісових ресурсів. Положення проспеціальне використання природних ресурсів, затверджене постановоюКабінетуМіністрівУкраїнивід10.08.1992р.№459,яке ізвнесеннямзміндоньогопостановоювід16.12.2015р.№1173маєназву«Положенняпроспеціальне використання природних ресурсів умежах територій та об’єк-тівприродно-заповідногофонду»,такожоднозначнопередбачає,щовидачадозволівнаспеціальневикористаннялісовихресурсів здійснюється відпо-відно до Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресур-сів (абзацдругийп.1).Слідтакожвзятидоуваги,щосамеУряд,виходячизйогоконституційнихповноваженьубюджетнійтаіншихсферах(ст.ст.96,97, 116КонституціїУкраїни), ураховуючивимогиспеціального уцій сферіЗаконуУкраїни «Проохоронунавколишньогоприродногосередовища» таінших законів, уповноважений визначати порядок та умови здійсненняспеціальноговикористанняприроднихресурсів,установленнявідповіднихлімітів.

Узв’язкузцимвважаємозанеобхідненаголоситийнатому,щозако-нодавство України відповідно до особливостей суспільних відносин урізних сферах побудовано за галузевим принципом. При цьому кожнагалузь має власну сферу та предмет регулювання, яким відповідаютьспеціальні методи правового регулювання. Так, відносини, що виника-ютьусферіохоронидовкілля,використанняприроднихресурсівтаеколо-гічної безпеки, регулюються екологічним законодавством. Натомість

144


предметомрегулюванняподатковогозаконодавства,якоднозначновизна-ченоівст. 1ПодатковогокодексуУкраїни,єлишевідносини,щовиникаютьусферісправлянняподатківізборів,визначеннявичерпногоперелікуподат-ківтазборів,щосправляютьсявУкраїні,порядкуїхадміністрування,плат-никівподатківтазборів,їхніхправтаобов’язків,компетенціїконтролюючихорганів,повноваженьтаобов’язківїхніхпосадовихосібпідчасздійсненняподатковогоконтролю,атакожвідповідальностізапорушенняподатковогозаконодавства. Тому норми Податкового кодексу України можуть засто-совуватисьлишевмежах,визначенихцимКодексом,ізацихобставиннеможутьрегулюватичизмінюватисутність, кваліфікаціюсутоекологічнихправовідносин,основнихінститутівтапонятьекологічногоправа,порядоквирішеннявідповіднихпитань,визначенийспеціальнимзаконодавством,уданомувипадку–екологічним.

Незважаючи на ці досить однозначні вимоги чинного законодавства,в судовій практиці, згідно з позовними вимогами деяких природоохорон-нихорганів,виконаннязаходів,спрямованихнапідвищенняякостілісовихнасаджень,частобезпідставнокваліфікуєтьсяякспеціальневикористанняприроднихресурсів,якеуразійогоздійсненнябездодатковихдозволівталімітів ніби то є порушенням вимог законодавства з нанесенням шкодидержавівособливовеликихрозмірах.Зтихжеміркуваньдлявиконаннятакихжезаходівумежахтериторійтаоб’єктівприродно-заповідногофондувимагається додаткове одержання лімітів та дозволів, обмеження госпо-дарськоїдіяльностібезурахуванняцілейзаповідання,динамічнихособли-востейвідповіднихприроднихкомплексівтаіншихсуттєвихобставин.Такібезпідставні вимоги природоохоронних органів, які часто підтримуютьсясудами,призводятьдопогіршенняумовзбереженняприродногорізнома-ніття,санітарногостанутаіншихякісниххарактеристиклісовихнасаджень,знижуютьвідповідальністьтазаінтересованістьлісогосподарськихпідпри-ємств у належному веденні лісового господарства, збереженні та розши-реннімережізаповіднихприроднихкомплексів.Зацихобставиннеобхіднопосилитивимогидооцінкинауковоїобґрунтованості законодавчих ініціа-тив, прискоритипроведення систематизації чинного екологічного законо-давствазметоюнелишейоговпорядкування,айвиключеннянорм,щоневідповідаютьпринципамекологічногоправа,суттєвоускладнюютьреальнеполіпшення екологічної ситуації в Україні, зміцнення природоресурсногопотенціалу. Слід також забезпечити докорінне підвищення професійногорівняосіб,наякихпокладеноздійсненняекологічногоконтролютарозгляд

145


справзекологічнихпитаньусудах,посилитирольнауково-правовоїекспер-тизивсудовомупроцесіякважливоїумовизабезпеченнянауковообґрун-тованого, справедливого судочинства та верховенства права, належногозахистуекологічнихправтазаконнихінтересів.

Інна Поліщук,старший викладач, кафедра господарського, повітряного та космічного праваНаціонального авіаційного університету

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ СУДОВОГО ЗАХИСТУ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН

Актуальністьтемидослідженнявизначаєтьсяновизноютамалодослі-дженістюпроблемміжнародних,світовихправовихмеханізмівекологічногоправосуддяякявищаправовоїдійсностіщодозабезпеченнязахистуеколо-гічнихправгромадян,актуальністюпроблемправовоїохоронидовкіллятанеобхідністюпошукуїхвирішення.

На сьогодні екологічні права людини є серед найвищих соціальнихцінностей.Розвитокправової думкипронихпов’язаний з усвідомленнямміжнароднимспівтовариствомнагальноїнеобхідностінелишезбереженняй ефективного використання ресурсної бази навколишнього природногосередовища, а і створення умов свого існування, потреби дихати чистимповітрям,питичистуводу,споживатиекологічнобезпечнуїжуйзадоволь-нятиіншібіологічнітадуховніпотреби.Зурахуваннямзазначеноговбага-тьох країнах світу екологічні права визнаються не лише самостійнимиправами,ажиттєвонеобхідноюосновоюдляправовогозабезпеченнязадо-воленнябіологічнихтаеколого-естетичнихпотреблюдини[7,с.3].

Науковевизнаннятанормативнезакріпленняекологічнихправуміжна-родномуправімаєважливезначеннядлявиробленняміжнароднихсвіто-глядних концепцій охорони довкілля, заснованих на ідеях розв’язанняекологічних проблем в інтересах конкретної людини й усього людства, атакожформуваннясистемиміжнародногоекологічногоправащодоохоронинавколишньогоприродногосередовища.

Яскравим прикладом закріплення екологічних прав людини в міжна-родних договорах є Конвенція Європейської Економічної Комісії ООН

146


«Продоступдоінформації,участьгромадськостівпроцесіприйняттярішеньта доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля», прийнята25 червня1998рокувм.Орхусі(Данія)(ОрхуськаКонвенція),якавизначилатриосновнихвидиекологічнихправ,щорозглядаютьсяякважливічинникиустановленнідемократії:1)доступгромадськостідоекологічноїінформа-ції;2)участьгромадськостіупроцесіприйняттярішеньзпитань,щостосу-ютьсядовкілля;3)доступгромадськостідоправосуддязпитань,щостосу-ютьсядовкілля[1,с. 1].

Реалізаціязазначенихправполягаєнасамперед,надумкуА.П.ГетьманаіВ.В.Костицького,уформуванніміжнародноїекологічноїполітикийміжна-родногоекологічногозаконодавства,особливостратегічноїпозиціїЄСщодонавколишнього середовища, яка була юридично закріплена в Договоріпро Європейське співтовариство й полягає в декларуванні прагненняЄвропейського Співтовариства до високого ступеня охорони навколиш-ньогосередовища,покращенняйогоякості,підвищеннярівняжиттялюдей.Уподальшомуцесталовихідноюточкоюдляформуванняїхньоїекологічноїполітики й екологічного праваЄС, а далі– обов’язкомдля імплементаціїнаціональнимекологічнимзаконодавствомдержав[2,с.74–75].

Натепернаціональнеекологічнезаконодавстворозвиненихкраїнсвітузакріплює ряд умов та гарантій для реалізації зазначених в ОрхуськійКонвенціїекологічнихправ,середяких,зокрема,міриадміністративноготасудовогохарактеру,тобтовизначено,щогромадянимаютьправоназвер-нення до органів влади, інших органів та організацій з питань,що стосу-ютьсянегативноговпливунанавколишнєсередовище,атакожнаподаннядосудупозовівувипадкупорушенняїхніхекологічнихправ.

Алезастосовуючи,зокрема,позовнийспосібзахиступравусуді,грома-дяниможутьзіткнутисязпроблемамидоказуванняфактівпорушеннясвоїхекологічних прав, а точніше зі складнощами, пов’язаними з необхідністюсамостійного доказування фактів порушення екологічних прав і причин-но-наслідкового зв’язкуміжвчиненоюдією та наслідками,щонаступили[11,с. 46].

Хоча, на думку Т.Б. Єрмолаєвої, позитивниммоментомпід час оцінкидоказів у спорах щодо захисту екологічних прав громадян є дія прин-ципу «поза розумними сумнівами», використання якого практикуєтьсяЄвропейськимсудомзправлюдини.Указанийпринципполягаєвтому,щодоказможевипливатиздоситьпотужних,зрозумілихітаких,щопідтвер-джуються одним з висновків або аналогічних неспростовних презумпцій

147


факту. Застосування принципу «поза розумними сумнівами» відображаємаксимальний стандарт під час встановлення факту порушення того чиіншогоекологічногоправа[4,c. 97].

Проблемисудовогозахистуекологічнихправпов’язанітакожзвідсут-ністюзакріпленнявзаконодавствірядукраїндеякихекологічнихтермінівта їх змісту, що має важливе значення для визначення меж екологічнихправгромадяняктаких,атакожвідокремленняїхвідіншихправ,щопризво-дитьусвоючергудонеготовностітанеспроможностігромадянприйматирішенняпрозабезпеченнязахистусвоїхекологічнихправ.

Багато іноземнихвчених-правників, зокрема,Л.Кремер,О.Л.Дубовик,В.С.Степаненко,відзначають,щопідвищенняефективностізахистуеколо-гічнихправгромадянможливешляхомстворенняспеціалізованихеколо-гічних судів або спеціалізованих палат у судах загальноїюрисдикції чи варбітражних (господарських) судах в національних судових системах, атакожшляхомгармонізаціїокремихсегментівнаціональногоекологічногозаконодавствазєвропейськимистандартами[6,с.8;3,с.12].

Актуальністьпостановкипитанняпронеобхідністьстворенняекологіч-нихсудів,надумкуО.С.Мурзальової,А.М.Солнцева,А.С.Шварова,зумов-леназростаннямкількостітамасштабівекологічнихпроблем,прийняттямбагатьма країнами комплексного екологічного законодавства, нездатні-стюсудівзагальноїюрисдикціїефективноздійснюватиправосуддяусферізахистунавколишньогоприродногосередовища[9,с.30].

Узв’язкузцимслідзазначити,щоіснуютьпозитивніприкладиправовихсистемзарубіжнихкраїн, вякихстворені спеціалізовані екологічні суди. Ітакісудимаютьпевніпереваги:швидкістьсудовогопроцесу,ефективність,підготовленість і спеціалізація суддів, а також присутність позасудовихекспертівуданійгалузі.Наприклад,уКитаїекологічніправаконституційноне закріплені, але держава йде шляхом створення такої моделі захистуекологічних прав у випадку їх порушення, коли громадянам надаєтьсяможливість спрощеної процедури їх захисту, в тому числі шляхом звер-неннядоспеціалізованихекологічнихсудів.

НадумкуЯ.В.Кравець,останнімчасомурозвиненихкраїнахспостері-гається зростання кількості екологічних судів і трибуналів та, відповідно,зростаннякількості зверненьдонихза захистом,визнаннямекологічнихправ[5,c.6].

СередєвропейськихкраїнпозитивнітенденціївцьомунапрямімаютьШвеціятаАвстрія.Швеціяєпершоюєвропейськоюкраїною,якау1999році

148


створила Екологічний кодекс, в якому прописується інститут екологічнихсудівпершоїтадругої інстанції (асамеп’ятьекологічнихсудів,якіприєд-нуютьсядоп’ятицивільнихокругівпоодномусудутащеодинприєднанийдоцивільногосудуапеляції).Австрійськасистема,засновананаспеціалі-зації екологічних судів, включає Незалежний екологічний сенат у складі10 суддів, проте йогоюрисдикція обмежується справами,що стосуютьсяоцінкивпливунанавколишнєсередовище[5,с.12].

Заостаннірокинаміжнародномурівнісформуваласяпевнапрактиказахи-стуекологічнихправгромадян,зокремаумежахЄвропейськогосудузправлюдини, до якого громадяни можуть звертатися у випадку, коли вичерпанівсівнутрішньодержавнізасобиправовогозахисту.Так,відповіднодопозиціїЄвропейськогосудузправлюдини,якийусвоїхрішенняхкерується,зокрема,Європейськоюконвенцієюпрозахистправлюдинитаосновнихсвобод1950р., держава в особі відповідних уповноважених органів несе відповідаль-ність,якщоостанніневживалиефективнихзаходівщодопокращенняякостінавколишнього середовища, передбачених національним законодавством.Європейський суд із прав людини визначає, що в «екологічних справах» надержаву– учасникаКонвенції–можуть бутипокладені так звані позитивнізобов’язання, тобто зобов’язання знеобхідності вжиття заходівщодоприпи-ненняситуації,якаспричиняєшкодунавколишньомусередовищу,навітьякщоджереломтакоїшкодиєдіїприватнихосіб,анесамоїдержави[10,с.134].

НадумкуЄвропейськогосуду,національнавлада,беззаперечно,пере-буваєв кращійпозиції, ніжміжнародний судщодовирішення конкретнихекологічних спорів у локальному контексті, а також щодо встановленнянайбільшприйнятноїекологічноїполітики,індивідуальнихінструментів,якібвідповідалипотребаммісцевоїспільноти.Прицьомудержаваможевраху-ватиекономічніінтересиякрегіону,такікраїнивцілому,аотже,іпотребувзахистіздоров’ягромадян.Європейськийсудусвоючергуповинензабез-печити дотримання балансу інтересів між спільнотою та індивідуальнимправомкожногогромадянина.

Разомізтимуроз’ясненняхКомітетузадотриманнямОрхуськоїконвен-ціїзазначено,щонаціональнимсудовиморганамтакожнеобхідновобов’яз-ковомупорядкуаналізуватисвоїнормиістандартивконтекстіміжнарод-нихзобов’язаньівідповіднимчиномїхзастосовувати[8,с.21].

Такимчином,практикаекологічнихсудіврізнихкраїнтаЄвропейськогосуду з правлюдинипоказує,щопідвищенняактивності ролі суду, органі-заціятадіяльністьспеціалізованихекологічнихсудівсприяєефективностіправосуддяусферіреалізаціїтазабезпеченняекологічнихправгромадян.

149


Алезрозуміло,щосуднеможезамінитизаконодавчутавиконавчугілкивлади,яківідповідаютьзавиробленняекологічнихзаконівіправил,атакожзаїхуспішнуадміністративнуреалізацію,щоєосновоюправовоїохоронидовкілля.Оптимальнареалізаціянормекологічногоправамаєспиратисянабалансміжзаконодавчою,виконавчоютасудовоювладою.

Аналіз норм міжнародного та національного екологічного законодав-стващодо захисту екологічних прав громадян, а також його правозасто-совчапрактикадоводить,щовирішенняпроблемсудовогозахистуеколо-гічнихправгромадянмаєздійснюватисянанаціональномурівні,зокремашляхом удосконаленняміжнародної та національної екологічної політикидержав,національногозаконодавства,виробленнябільшчіткихтапростихмеханізмівреалізаціїсудовогозахиступравгромадян,використанняміжна-родноїсудовоїпрактикиякджерелаправанаціональнимисудами,щоусвоючергутакождозволитьпопередитипорушенняекологічнихправгромадян.


рішень та доступ до правосуддя з питань,що стосуютьсядовкілля (Орхуськаконвенція) :міжнароднийдокументООНвід25червня1998р. (ратифікованийЗакономУкраїнивід6липня1999р.№832-XIV)/ВерховнаРадаУкраїни.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_015.

2. ГетьманА.П.,КостицькийВ.В.Екологічніправалюдинивнаціональнійіміжна-роднійправовійдоктрині. Проблеми законності. 2013.Вип.124.С.68–80.

3. ДубовикО.Л.,СтепаненкоВ.С.Тенденциииперспективыразвитияэкологичес-когоправавЕС. Право и политика. 2005.№1.С.121–131.

4. ЄрмолаєваТ.Б.Проблемидоступудоправосуддяпризахистіекологічнихправ. Проблеми законності. 2017.Вип.137.С.92–100.

5. КравецьЯ.В.Екологічнісуди:порівняльно-правовийаналіз.Одеса,2018.30с.6. КремерЛ.БудущаярольЕвропейскогосудавразвитииевропейскогоэкологиче-

скогоправа. Экологическое право. 2005.№5.С.5–11.7. МедведєвК.В.ЕкологічніправагромадянУкраїни:гарантії їхсудовогозахисту

:дис.…канд.юрид.наук;Київськийнац.ун-тім.Т.Шевченка.Київ,2012.214с.8. ПрактикаКомитетапособлюдениюОрхусскойконвенции(2004–2014)/подред.

А.С.Андрусевич,С.Керн,З.В.Козак.3-еизд.Львов:РАЦ«Обществоиокружаю-щаясреда»,2016.284с.

9. Солнцев А.М.,Мурзалева О.С.,Шварова А.С. О создании специализированныхэкологических судов для обеспечения эффективной защиты экологическихправграждан. Вестник Волгоградской академии МВД России. 2013.№1.С.28–35.

10. ФицайД.А. Защита экологических прав: некоторые проблемы теории и прак-тики. Журнал российского права. Серия «Земельное и экологическое право». 2018.№3.С.127–135.

11. ХлуденеваН.И.ПравозащитныйпотенциалОрхусскойконвенции. Судья. 2015.№9.С.46–50.

150


Віктор Сизоненко,керівник,Південноукраїнська філія юридичної компанії Arzinger

ЕКОЛОГІЧНИЙ КОНТРОЛЬ У ПОРТАХ. НОРМАТИВНИЙ ТА СУДОВИЙ АСПЕКТ

1. ЗагальнівідомостіАктуальність теми виступу зумовлена фактичним станом справ з

екологічнимконтролемуморськихпортахУкраїни.Стансправуційцаринінастільки складний,що іноземні P&I клуби у своїх рекомендаціях радятьсудновласникамзаможливостінезаходитивукраїнськіпорти,самечерезсвавілляінспекторівДержекоінспекції[1].

Такимчином,незаконнідіїпосадовихосібДержекоінспекціїспричиня-ютьсуттєвоїшкоди:

1)судновласникам;2) міжнародному авторитету України взагалі й українських портів

зокрема;3)економіцікраїничерезнедоотриманіпортовізбори,податки ізмен-

шенняобсягуторгівельнихекспортно-імпортнихоперацій.Немає жодних позитивних наслідків щодо безпосередніх цілей

Держекоінспекції внаслідок такої незаконної діяльності. Навпаки, напо-чаткуліта2019рокуможнабулопротягоммайжедвохтижнівспостерігати,щоЧорнеморевОдеськійзатоцііприлеглихрайонахсталосмарагдово-зе-леногокольору[2].

Основної причиною цього спеціалісти з екології називають скиданнязабрудненьзістічнимиводамимістаОдеса,добревідомий«каналізаційнийфонтан»поручізпляжемвАркадіїєлишекраплеюутакихскидах.

НатомістьпосадовимособамДержекоінспекціїнемаєсправидоджерелзабрудненняумісті,вонисконцентрованінанезаконнійдіяльностівпортахпоцілкомзрозумілимпричинам.

Красномовнопроілюструватиситуаціюдозволяє історія,щовідбуласьзовсімнещодавно.

НазустрічіводномузлондонськихP&Iклубівмісцевийюристспитавуколегзукраїнськоїделегації:

–Чизнаєтеви,щоспільногоміжУкраїноютаАргентиною?Колегипочалиперебиративуміваріантивідповіді.Нібитосправанев

рівніфутболу,неурозмірітериторіїкраїничикількостінаселення.Довелосяперепитати:

151


–Ні,незнаємо,щосаме?Відповідьбулакороткоютазмістовною:–Вашаекологічнакорупція.2.Основніекологічнібольовіточкипортовоїгалузі1.КомплекснашкодаінтересамУкраїни(див.вище).2.Необґрунтованізатримкисудензаініціативоюекологічнихінспекто-

рів,насампередунаслідок«відборупробізольованогобаласту»:– КТМУкраїни не передбачає право посадових осібДержекоінспекції

затримуватисудна,азапиткапітанупортунатакезатриманнямаєправонаправитилишеЦОВВ(ст.80КТМ),натомістьДержавнаекологічнаінспек-ціяКримсько-Чорноморськогоокругуєлишетериторіальнимпідрозділом.

–проблемнимєпитаннявипускусуднапідгарантійнийлистP&Iклубу,щоєзагальнопоширеноюсвітовоюпрактикою,однакчерезневрегульова-ністьтакиймеханізмнезастосовуєтьсявУкраїні.

3.Відсутністьзатвердженихуніфікованихактівдляоформленняпере-вірок Держекоінспекції, що надає суб’єктам господарювання право недопускати інспекторів до перевірок. Суди визнають правомірними такінедопущення[4].

Водночас у разі допущення інспекторів до перевірки, посилання навідсутністьзатвердженогоуніфікованогоактусаміпособінеєпідставоюдляскасуванняприпису,винесеногозарезультатамитакоїперевірки[5].

4. Відсутність затвердженого положення про розрахунок збитків, спри-чиненихскиданнямзабруднюючихречовинізсуден.Нещодавномаламісцеситуація, коли посадові особи Держекоінспекції прийняли «рішення прозатриманнясудна»,дезазначили,щосумазбитків«будевизначенапізніше».Капітанпортувідмовивсязатримуватисуднозатаким«рішенням»[6].

5.Питання,щопов’язанізузгодженнямРТКзекологічноюінспекцією(необ-хідність узгодження скасовано). РТК за своєю сутністю є докладним описомтехнологічного процесу суб’єкту господарювання, який попередньо отримуваввисновкиекологічної експертизи, отже,необхідністьузгодженняРТКз «еколо-гами»буласпірною,щоіспричинилоїїскасуваннянавесні2019року.

6.ОВДтависновкиекологічноїекспертизи.Екологічніумови.Відповіднодоч.3ст.17ЗаконуУкраїни«Прооцінкувпливунадовкілля»

висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в діюцьогоЗакону,зберігаютьчинністьтамаютьстатусвисновкузоцінкивпливуна довкілля. Незважаючи на це, посадові особи Держекоінспекції вима-гають розробки ОВД навіть від тих суб’єктів господарювання, які маютьчиннийвисновокекологічноїекспертизи.

152


Із цього приводу розглядається гучна для галузі справа міжнародноїкомпаніїДельтаВілмар,яканаразіперебуваєнастадіїкасації.

Іншою «точкою напруги» в контексті ОВД є екологічні умови. Змістекологічнихумовпередбаченийч.5ст.9ЗаконуУкраїни«Прооцінкувпливуна довкілля», однак уже зараз зрозуміло, що Держекоінспекція занадтоширокотлумачитьположеннявказаноїнормиівказуєвумовахтаківимогидо суб’єктів господарювання, які не передбачені жодним нормативнимактом,єнепотрібнимитаобтяжливими.

Наразіпросудовіспоризцьогоприводуавторуневідомо,однаксудовийпотенціалзацимнапрямкомє.

7.ВикористанняБПЛАдлявиявленнятафіксаціїпорушень.Відповіднодоп. п. 8 п. 2 розділу3ПоложенняпроДержекоінспекцію

Кримсько-Черноморськогоокругу,затвердженогонаказомДержекоінспекціїУкраїни№287від06.12.2018р.,визначено,щодлязапобіганнятарозкриттяпорушеньзаконодавстваіздійсненнянагляду(контролю)інспекторивико-ристовуютьлітальніапарати.

Водночас використання безпілотних (рівно як і тих, що пілотуються)літальнихапаратівздійснюєтьсявідповіднодоАвіаційнихправилУкраїни«ПравилавикористанняповітряногопросторуУкраїни»,затвердженихнака-зомДержавноїавіаційноїслужбиУкраїни,МіністерстваоборониУкраїнивід11травня2018року№430/210.

Відповіднодоп.п.2і5пункту4розділуIIПравилпольотимаютьвико-нуватисяпозамежамизабороненихзон,атакожНЕвиконуютьсянадоб’єк-тами,щодоякихвстановленаіздійснюєтьсяохорона/державнаохорона.

ЗабороненізонивказанінасайтіДержавіаслужбиідоступнізапосилан-ням:https://bit.ly/2D5SDRP.Дотакихзонналежітьбільшістьтериторійукра-їнськихморськихірічковихпортів.

Крімтого,відповіднодоПорядкуорганізаціїохорониморськихтарічко-вих портів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури Українивід27.03.2013р.№198,щодовсіхпортівздійснюютьсязаходиохорони.

Отже, використання БПЛА над портами та їхньою акваторією всімасуб’єктами, в тому числі й посадовими особами Державної екологічноїінспекції, заборонене за загальним правилом і можливе лише за умовиотриманнявідповідногодозволу.Отже,постаєйпитаннящодозаконностізібранихвідомостейзаумови,щотакийдозвілнебулоотримано.

Поки що випадки використання БПЛА Держекоінспекцією поодинокі,однак якщо така практика буде поширюватися, автор прогнозує, що цепитанняперейдевсудовуплощину.

153


Слідтакожзвернутиувагунате,щожоденізпідрозділівДержекоінспекціїнездійснювавзакупівельБПЛА,аотже,офіційноапаратіввінспекціїнемає.

3.Головнітенденціїсудовоїпрактики.а) Скасування адміністративних штрафів, накладених через недопу-

щенняінспекторівчерезвідсутністьзатвердженихформуніфікованихактів;б)Водночасякщоперевіряючібулидопущені,посиланнянавідсутність

уніфікованихактівсамепособінеєпідставоюдляскасуванняприпису;в)ФормуванняпрактикищодоОВД;г)Належнимчиномобґрунтованіпозовищодо–скасуванняштрафів;–скасуваннязаборонинавихідсудна;– стягнення сплачених штрафів, накладених унаслідок здійснення

«контролю ізольованого баласту», переважно задовольняються черезвідсутність процедури відбору проб (щодо порушень, які мале місце дозатвердженняпроцедури).

Висвітлені проблеми є лише частками загальної картини незаконноїдіяльностіпосадовихосібДержекоінспекціївпортах,якаміститькорупцій-нийскладник,підриваєекономікуйміжнароднийавторитетУкраїни.Авторсподівається на виважений та ефективний судовий контроль діяльностіякДержекоінспекції,такіновогоорганузекологічногонагляду,створенняякогонещодавноанонсувалавлада.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ1. Web Alert: Update – increase in problems with ecological inspectors in Ukrainian

ports.URL:https://bit.ly/2qOU6J9.2. В Одесі позеленіломоре: купатися не рекомендують. URL: https://www.pravda.

com.ua/news/2019/06/11/7217793/.3. Нестерпнийсморідізеленавода:щосталосязЧорнимморемвОдесі–ічимце

загрожує.URL:https://bit.ly/36ZdAvg.4. РішенняПриморськогорайонногосудум.Одесавід18жовтня2019р.усправі

№ 522/10921/19.URL:http://reyestr.court.gov.ua/Review/85109788.5. РішенняОдеськогоокружногоадміністративногосудувід23 травня2019р. у

справі№420/2023/19.URL:http://reyestr.court.gov.ua/Review/81977826.6. Экоинспекция не прекращает попыток задерживать суда в морских портах

Украины.URL:https://bit.ly/32Z2ovw.

154


Віталій Уркевич,суддя, Велика Палата Верховного Суду, доктор юридичних наук, професор

ВИКОРИСТАННЯ ЕКСПЕРТНИХ ЗНАНЬ В ЕКОЛОГІЧНИХ СПОРАХ В УКРАЇНІ ТА ОКРЕМИХ КРАЇНАХ-ЧЛЕНАХ ЄС

1.ЗапроцесуальнимзаконодавствомУкраїнидоказамиєбудь-якідані,напідставіякихсудустановлюєнаявністьабовідсутністьобставин(фактів),щообґрунтовуютьвимогиізапереченняучасниківсправи,таіншихобста-вин, якімають значеннядлявирішеннясправи.Одним із видівдоказів євисновкиекспертів.ЗвернімосядодосвідувикористанняекспертнихзнаньпідчасрозглядуекологічнихспоріввУкраїнітаокремихкраїнах-членахЄС.

2.Існуютьрізноманітніспособиотриманняекспертнихзнаньдляїхвико-ристанняпідчасрозглядуекологічнихспорів.Так,процесуальнимзаконо-давствомУкраїни передбачена участь у розгляді справи такого учасникасудового процесу, як експерт. Це особа, яка володіє спеціальними знан-нями, необхідними для з’ясування відповідних обставин справи. Експертможе призначатися судом або залучатися учасником справи. Обов’язокексперта–надатиобґрунтованийтаоб’єктивнийписьмовийвисновокнапоставленійомупитання,тобтоздійснитивідповіднуекспертизу.

Також у справі може брати участь спеціаліст, тобто особа, яка воло-діє спеціальнимизнаннямитанавичками, необхіднимидля застосуваннятехнічнихзасобів,іпризначенасудомдлянаданняконсультаційтатехнічноїдопомогипідчасвчиненняпроцесуальнихдій,пов’язанихіззастосуваннямтакихтехнічнихзасобів(фотографування,складаннясхем,планів,креслень,відборузразківдляпроведенняекспертизитощо).Прицьомудопомогатаконсультаціїспеціалістанезамінюютьвисновокексперта.

Різницяупроцесуальномустатусіекспертаіспеціалістаполягаєтакожутому,щоекспертаможебутипритягнутодокримінальноївідповідальностізанаданнязавідомонеправдивоговисновку.

Українах-членахЄСтакожіснуютьдекількаспособівотриманняексперт-нихзнаньпідчасрозглядуекологічнихспорів.Так,приміром,уПольщісудинезбираютьсамостійно,алишеоцінюютьдокази,наданіорганамидержав-ноївлади,іншимисторонамисправи.

Удеякихкраїнахіснуєпосадатехнічних(експертних)суддів,якіберутьучастьурозглядісправиспільноізпрофесійнимисуддями.Ціособиєабо

155


повноважними постійними членами судової колегії (Фінляндія, Швеція),або призначаються для розгляду конкретної справи (Норвегія). Технічні(експертні) судді оцінюють екологічний спір з наукової (технічної) точкизору.

Цікавоюєпрактикаобов’язковоїпопередньоїекспертизивекологічнихспорах. Така експертиза проводиться уповноваженим органом держав-ноївладитаєнеобхідноюумовоюсудовогорозглядусправи.Такожіснуєпрактикапопередніхконсультаційсудузвідповідниморганомабоекспер-том,залученимидоадміністративноїпроцедури(Чехія,Угорщина).Більшетого,вБельгіїофіційнізвітитадумкиприродоохороннихорганів(Агентствоприродиілісовогогосподарства,Фламандськеагентствознавколишньогосередовища),щомістяться в кримінальних і адміністративних справах, єважливим джерелом наукових рекомендацій. Суди Франції можуть отри-мати консультативний висновок з екологічної проблематики як спосібнаданнядопомогисудувнауковихпитаннях.

3.Різнятьсяйформи,вякихзалучаютьсянауковівисновкидоматеріа-лівекологічнихсправ.Так,завітчизнянимзаконодавствомекспертзобов’я-заний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об’єктивнийписьмовий висновок на поставлені йому питання. На відміну від цього,спеціаліст зобов’язаний з’явитися до суду за його викликом, відповідатинапоставленісудомпитання,надаватиконсультаціїтароз’яснення,уразіпотребинадаватисудуіншутехнічнудопомогу.

Доречі, саменаукові експертні висновки є найпоширенішоюформоювикористанняекспертнихзнаньпідчасрозглядуекологічнихспорівукраї-нах-членах ЄС. Проте релевантна інформація також може залучатися звеб-сайтіввідповіднихспеціалізованихорганізацій,уповноваженихдержав-нихорганів.Ізагалом,убагатьохкраїнахвідсутнібудь-якіформальніобме-ження на прийняття наукових доказів. Як експертні використовуютьсязвіти, підготовлені компетентниминаціональнимиустановамиабоміжна-роднимиорганізаціями.

4. Цікавим є питання: чи може суд касаційної інстанції досліджуватинаукові питання й переглядати наукові висновки? Як уже зазначалось, вУкраїни висновок експерта, пояснення спеціаліста– це один із доказів усправі поряд з іншими доказами (письмовими, речовими, електронними,показаннями свідків). ВітчизнянийВерховнийСуд позбавленийможливо-стінадаватиоцінкудоказам.Протевінможеконстатуватипорушеннянормпроцесуального права судами попередніх інстанцій, які унеможливили

156


встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильноговирішеннясправи,зокрема,якщосуднедослідивзібраніусправідокази,утомучислійвисновкиексперта,поясненняспеціаліста.

Українах-членахЄСспостерігаєтьсядещоіншаситуація.Там,дерішенняв екологічних справах переглядаються як апеляційними, так і ВерховнимСудом,вищасудоваінстанціяможепереглянутиоцінкунауковихвисновківсудівпопередніхінстанцій.Протевищісудипов’язаніфактами,встановле-нимисудамипопередніхінстанцій.Українах,делишеВерховнийСудбереучастьурозв’язанніекологічнихсуперечок(яксуддругоїінстанціїабожякнадзвичайнийорганзрозглядуспору),вінуповноваженийповноюміроюдосліджуватинауковіпроблеми.

5. Непоодинокими є випадки, коли розрізнити питання права та технічніпитанняпідчасрозглядуекологічнихсправдоволіважко.Так,ЗакономУкраїни«Просудовуекспертизу»визначено,щосудоваекспертиза–цедослідженнянаосновіспеціальнихзнаньугалузінауки,техніки,мистецтва,ремеслатощооб’єк-тів,явищіпроцесівзметоюнаданнявисновкузпитань,щоєабобудутьпред-метомсудовогорозгляду.НаказомМіністерстваюстиціїУкраїнивід8жовтня1998року№ 53/5(уредакціїнаказувід26грудня2012року№ 1950/5)затвер-джено Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначеннясудовихекспертизтаекспертнихдосліджень,щомістятьорієнтовнийперелікпитань,якіможутьбутивирішенітимчиіншимвидомекспертизи.Суди,призна-чаючиекспертизи,орієнтуютьсянацейперелік(зокрема,підчаспризначенняінженерно-екологічної,екологічноїекспертиз).

У країнах-членах ЄС для розрізнення наукових і правових питань векологічнихспорахвикористовуютьсяіншіпідходи.Так,українах,депідчасрозглядусправиберутьучастьтехнічні(експертні)судді,цепитаннянеакту-альне,оскількивоновирішуєтьсяколегієюсуддів.Протеубільшостіюрис-дикційрозрізненнятехнічних,науковихтаюридичнихпитаньздійснюєтьсясамимисуддяминапідставідоктриниширокогорозсуду.

6.НаціональнимзаконодавствомУкраїниневизначенопідстав,заякихсудмаєобов’язковозбиратинауковідоказипідчасрозглядуекологічнихспорів.Подібнаситуаціяспостерігаєтьсяйвпереважнійбільшостікраїн-чле-нівЄС,аджепитанняотриманняекспертнихзнаньвіднесенонарозсудсуду.Якправило,екологічнаекспертизапризначається,колисудпотребуєнауко-вихзнаньдляоцінкифактів,абоколитакіфактинеєзагальновідомими.

Проте згідно з процесуальним законодавством Польщі під час вирі-шення спорів щодо надання екологічних дозволів на використання вод,

157


стосовноумоввикористаннянавколишньогоприродногосередовищадляреалізаціїкомерційнихпроектівзбірнауковихдоказівєнеобхідним.ВІталіїсуди також повинні зібрати технічні дані під час вирішення спорів щодовикористанняводнихоб’єктів,атакожутилізаціївідходів.

7.Щодо критеріїв відбору експертів, то в Україні судовими експертамиможутьбутиособи,якімаютьнеобхіднізнаннядлянаданнявисновкуздослі-джуванихпитань.Судовіекспертидержавнихспеціалізованихустанов–цефахівці,якімаютьвідповіднувищуосвіту,освітньо-кваліфікаційнийрівеньненижчеспеціаліста,пройшливідповіднупідготовкутаотрималикваліфікаціюсудовогоекспертазпевноїспеціальності.Судовіекспертипідлягаютьатеста-ції,зарезультатамиякоївонивключаютьсядодержавногоРеєструатестова-нихсудовихекспертів,веденнякотрогопокладаєтьсянаМіністерствоюстиціїУкраїни.Конкретногоекспертавизначаєдержавнаспеціалізованаустанова,проведенняекспертизиекспертамякоїдоручивсуд.

По-іншомуцепитаннявирішуєтьсявкраїнах-членахЄС.Так,утихкраї-нах, де екологічні спори вирішуються за участю технічних (експертних)суддів,то,наприклад,уШвеції їхпризначаєуряд, іпрацюютьекспертидодосягненняпенсійноговіку; уФінляндіїПрезиденткраїнипризначає їхна5 років. На відміну від цього, в Бельгії фахівці залучаються до розглядусправисудомзіспеціальногоспискуекспертів,авНорвегіїзаконодавствопередбачає створення реєстру судових експертів. У деяких країнах існуєвимога акредитації профільним міністерством, а також наявності трива-логоспеціальногостажуроботи(від5до7років)длязалученняособиякекспертадорозглядуекологічноїсправи.

8.СтосовностандартудоказуванняпідчасвирішенняекологічнихспоріввУкраїнисудомзастосовуєтьсястандартдоказування«переважаннянеза-перечнихдоказів»абостандарт«швидшезавсе».Прицьомужодногоспеці-альногостандартудоказуваннявекологічнихспорахчиннимнаціональнимпроцесуальнимзаконодавствомнезакріплено.

У країнах-членах ЄС під час розгляду, приміром, кримінальних справщодо екологічних злочинів, застосовується стандарт доказування «позарозумнимсумнівом».Аналогічнийстандарттакожзастосовуєтьсяусклад-нихсправах,коли,наприклад,йдетьсяпрошкодуздоров’юлюдей(Австрія).

Щодопричинно-наслідковогозв’язкуміждіямипевноїособитаспричи-неноюнавколишньомуприродномусередовищушкодою,товокремихкраї-нах достатнім є встановлення ймовірності такого причинно-наслідковогозв’язку(Чехія).Протефранцузькезаконодавствопередбачаєщеодиншлях

158


встановлення причинно-наслідкового зв’язку, заснованого на невизначе-них даних. Так, Цивільний кодексФранції послабляє стандарт доведенняпричинно-наслідкового зв’язку між екологічної шкодою та відповіднимидіями. Замість того,щобвимагатипрямийпричинно-наслідковий зв’язок,утакихситуаціяхсудможеприпуститипричиннийвзаємозв’язок,заснова-нийна«серйозній,точнійінесуперечливійпрезумпції».

Софія Шутяк,провідний юрисконсульт, МБО «Екологія-Право-Людина», адвокат

СУДОВИЙ ЗАХИСТ ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРИТОРІЙ. РОЛЬ СТРАТЕГІЧНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОЦІНКИ

Природоохоронні території – це особливий режим використанняземельних ділянок незалежно від приналежності їх до тієї чи іншої кате-горії [1]. Земельний кодекс України визначає, що до природоохороннихтериторій відносяться території об’єктів природно-заповідного фонду,визначені відповіднодоЗаконуУкраїни «Проприродно-заповіднийфонд»[2], а такожусі інші території, вмежахякихєприродніоб’єкти,щомаютьособливу наукову цінність та які надаються для збереження і викори-станняцихоб’єктів,проведеннянауковихдосліджень,освітньоїтавиховноїроботи,зокрема:прибережнізахиснісмугивздовжрічок,навколоводоймтанаостровах, а такожуздовжморівтанавколоморськихзаток ілима-нів,водно-болотніугіддя,чорноземинееродованінесолонцюватіналесовихпородах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти;темно-сірі опідзолені ґрунти тачорноземиопідзолені налесах і глеюваті;бурігірсько-лісовітадерново-буроземніглибокіісередньоглибокіґрунти;дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбе-режжяКриму, дернові глибокі ґрунтиЗакарпаття; торфовища з глибиноюзаляганняторфубільшеодногометрайосушенінезалежновідглибини,[3],атакожпляжназона[4].Актуальністьтемизумовлюєтьсятим,щоПорядкувикористання земель іншого природоохоронного призначення, який мавбутивизначенийзаконом,небулорозроблено.Правовевизначенняприро-доохоронних територій є фрагментарним, що зумовлює неоднозначність

159


застосуванняцихнормсудамипідчасзахистутакихтериторійвіднеправо-мірнихпосягань,особливовраховуючите,щомежітакихтериторійнеспівп-адаютьізмежамиземельнихділянок[5].

Режим природоохоронної території накладає обтяження прав наземельнуділянкутаобмеженняувикористанніземельнихділянок[6]неза-лежновідформивласностічикористуваннятакатегоріїземельноїділянки.Наприклад,уприбережнихзахиснихсмугахуздовжморів,морськихзатокі лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:а) влаштуванняполігонівпобутовихтапромисловихвідходівінакопичува-чівстічнихвод;б)влаштуваннявигребівдлянакопиченнягосподарсько-по-бутовихстічнихводоб’ємомпонад1кубічнийметрнадобу;в)влаштуванняполів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражу-ваннярідкихвідходів;г)застосуваннясильнодіючихпестицидів.

Умежахпляжноїзониприбережнихзахиснихсмугзабороняєтьсябудів-ництвобудь-якихспоруд,крімгідротехнічних,гідрометричнихталінійних[7].

Проте відомо дуже багато прикладів, коли саме узбережжя морів,пляжнізонизабудовуютьсяготелямитаприватнимисадибами.Першніжаналізуватисудовупрактику,проаналізуємоцінезначніправовінорми,якінамагаютьсязахиститиприродоохороннітериторії.

Відомостіпрообмеженняувикористанніземельзазначаютьсяусхемахземлеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання таохорониземельадміністративно-територіальниходиниць,проектахземле-устроющодоорганізації і встановленнямежтериторійприродно-заповід-ного фонду та іншого природоохоронного призначення, земель водногофондутаводоохороннихзон,обмеженьувикористанніземельтаїхрежи-моутворюючих об’єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколо-го-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектахземлеустроющодо відведення земельних ділянок, технічній документаціїіз землеустроющодовстановлення (відновлення)межземельноїділянкив натурі (на місцевості). Відомості про такі обмеження вносяться доДержавногоземельногокадастру.

З12жовтня2018рокунабувчинностізаконУкраїни«Простратегічнуекологічнуоцінку»[8].Законврегульовуєвідносиниусферіоцінкинаслідківдлядовкілля,втомучислідляздоров’янаселення,виконаннядокументівдержавногопланування,тапоширюєтьсянадокументидержавногоплану-вання, які стосуютьсямістобудування або землеустрою (схеми), та вико-нанняякихпередбачатимереалізаціювидівдіяльності(абоякімістятьвиди

160


діяльностітаоб’єкти),щодоякихзаконодавствомпередбаченоздійсненняпроцедуриоцінкивпливунадовкілля,абояківимагаютьоцінки,зважаючинаймовірнінаслідкидлятериторій іоб’єктівприродно-заповідногофондутаекологічноїмережі(далі–територіїзприродоохороннимстатусом),крімтих,щостосуютьсястворенняаборозширеннятериторійтаоб’єктівприрод-но-заповідногофонду[9].

Також закон передбачає,що розробникмістобудівної документації чидокументації із землеустрою зобов’язаний оцінити наслідки екологічнихпроблем,утомучисліризикивпливуназдоров’янаселення,якістосуютьсядокументадержавногопланування,зокремащодотериторійзприродоохо-ронним статусом (за адміністративними даними, статистичною інформа-цієютарезультатамидосліджень)[10].

Такі вимоги деталізуються в законі України «Про регулювання місто-будівної діяльності» [11] та закону України «Про землеустрій» [12]. Схемиземлеустроюітехніко-економічніобґрунтуваннявикористаннятаохорониземель адміністративно-територіальних одиниць, проекти землеустроющодоорганізаціїівстановленнямежтериторійприродно-заповідногофондута іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного,історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водногофондутаводоохороннихзон,обмеженьувикористанніземельтаїхрежи-моутворюючихоб’єктів–цедокументи із землеустрою.Домістобудівноїдокументаціїналежатьгенеральнісхеми,детальніпланитериторії (далі–ДПТ),планизонуваннятериторій(зонінг)[13].

Особливацінністьприродоохороннихтериторій,якапояснюєтакувагудоцихтериторій,підтверджуєтьсятим,щовідповіднодост.149ЗемельногокодексуУкраїнилишеКабінетМіністрівУкраїнивилучаєземельніділянкидержавноївласності,якіперебуваютьупостійномукористуванні,–рілля,багаторічнінасадженнядлянесільськогосподарськихпотреб,лісидлянелі-согосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного,оздоровчого,рекреаційногопризначення.

Зміст землеустроющодо обґрунтування встановлення меж територійз особливими природоохоронними режимами, обмежень у використанніземель та їх режимоутворюючих об’єктів погоджуються в обов’язковомупорядку територіальним органом центрального органу виконавчої влади,щореалізуєдержавнуполітикуусферіземельнихвідносинтайогоструктур-нимипідрозділами,[14]центральногоорганувиконавчоївлади,щореалізуєдержавнуполітикуусферірозвиткуводногогосподарстватайоготерорга-

161


нами, [15]центральниморганомвиконавчоївлади,щореалізуєдержавнуполітикуусферіохоронинавколишньогоприродногосередовища[16].

Контроль за дотриманням додержання режиму використання земельприродно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, збере-ження водно-болотних угідь, установлення та використання водоохорон-нихзоніприбережнихзахиснихсмуг,атакождодержаннярежимувикори-стання їх територій покладенонаДержавну екологічну інспекціюУкраїни[17].

У частинімістобудівного законодавства контроль покладено доДАБІ,уст.38ЗаконуУкраїни«Прорегулюваннямістобудівноїдіяльності»уразівиявлення факту самочинного будівництва об’єкта, перебудова якого зметоюусунення істотноговідхиленнявідпроектуабоусуненняпорушеньзаконних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельнихнормєнеможливою,посадоваособаорганудержавногоархітектурно-буді-вельногоконтролювидаєособі,яказдійснила(здійснює)такебудівництво,приписпроусуненняпорушеньвимогзаконодавстваусферімістобудівноїдіяльності,будівельнихнорм,державнихстандартівіправилзвизначеннямстрокудлядобровільноговиконанняприпису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконалавимоги,встановленіуприписі,органдержавногоархітектурно-будівельногоконтролюподаєпозовдосудупрознесеннясамочиннозбудованогооб’єктатакомпенсаціювитрат,пов’язанихзтакимзнесенням.

ЦянормабулавикористанаврішеннісудузапозовомЕПЛдоДАБІ,третяособаНПП«Тузловськілимани».Судвстановив,що«вподальшому,Департаментом31.08.2015рокубулапроведенаперевіркащодоконтр-олю за виконанням вимог припису від 30.04.2015 року про усуненняпорушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, буді-вельнихнорм,державнихстандартів іправил.Забудовник,ОСОБА_5,вособіуповноваженоїособиОСОБА_6,заздалегідьбулапопередженапрочаспроведенняперевірки, аленаоб’єктпід часпроведенняперевіркивонинез’явилися.Заналізувищевикладеногослідує,щоЗаконвстанов-люєзверненнязпозовомдосудувжепісляпершогоневиконаннявимогприпису, однак Департаментом з незрозумілих причин дана вимогавиконананебула, таповторнобулонаданоприписпроусуненняпору-шень.Такимчином,здослідженихматеріалівсправивбачаєтьсябезді-яльність Державної архітектурно-будівельної інспекції України під часздійснення контролю за дотриманням містобудівного законодавства

162


підчасзабудовипляжу–піщаногопересипу (Чорноморськакоса)міжЧорнимморемтаЛиманомБурнас,аотже,позовпозивачавційчастиніпідлягаєзадоволенню»[18].

ДужечастосудаминедооцінюєтьсярольдокументівДПТ.Аналізсудо-вих рішень щодо оскарження ДПТ на предмет не врахування природо-охоронних територій дуже часто зазначає, що це попередні рішення, неконкретні,якиминеможутьбутипорушеніправатаінтересифізичнихосібнаправонабезпечнедляжиттятаздоров’ядовкілля.ТакапозиціясуддівсуперечитьзмістуДПТтазаконупроСЕО.

ДПТ–детальнийплантериторії–містобудівнадокументація,щовизна-чаєпланувальнуорганізаціютарозвитоктериторіїіповиннаврахувативсірежимиприродоохороннихтериторійтанедопуститиздійсненняїхвикори-станнязпорушеннямїхніхрежимів.

Законодавець наголошує, що у разі відсутності ДПТ забороняєтьсяпередача(надання)земельнихділянокізземельдержавноїабокомуналь-ноївласностіувипадкахвіднесеннядокатегоріїземельприродно-заповід-ного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культур-ного призначення, рекреаційного призначення (крім земель для дачногобудівництва),лісогосподарськогопризначення.

Висновки.Підчасрозглядуспорівпрооскарженнярішеньпрозатвер-дження детальних планів територій судді, крім перевірки дотриманняформальних вимог про проведення участі громадськості у процесіприйняттятакихрішень,повинніаналізуватизмістДПТ,зокреманапред-мет дотримання режимів природоохоронних територій. Це дозволитьнапрацюватиєдинупрактикуіззахистуособливоціннихприродоохороннихтериторій,щосприятимезахиступраванабезпечнедляжиттятаздоров’ядовкілля.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ1. Природно-заповідний фонд: земельні питання : посібник / за заг. ред.

О. Кравченко.Львів:Манускрипт,2017.104с.URL:http://epl.org.ua/wp-content/uploads/2017/11/2281_EPL_PZF_Posibnuk.pdf.

2. Про природно-заповідний фонд України : Закон України від 16 червня 1992р. № 2456-XII / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-12.

3. Земельний кодекс України : Закон України від 25жовтня 2001 р.№ 2768-III /ВерховнаРадаУкраїни.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14.

4. ВоднийкодексУкраїни:ЗаконУкраїнивід6червня1995р.№213/95-ВР/ВерховнаРадаУкраїни.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80.

163


5. Про стратегічну екологічну оцінку : Закон України від 20 березня 2018 р. № 2354-VIII / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2354-19.

6. Прорегулюваннямістобудівної діяльності : ЗаконУкраїнивід17лютого2011р. № 3038-VI / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17.

7. Проземлеустрій:ЗаконУкраїнивід25травня2003р.№858-IV/ВерховнаРадаУкраїни.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15.

8. Про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру :ПостановаКабінетуМіністрівУкраїнивід14січня2015р.№15/КабінетМіністрівУкраїни.URL:https://land.gov.ua/icat/polozhennya/.

9. Про затвердження Положення про Державне агентство водних ресурсів України:ПостановаКабінетуМіністрівУкраїнивід20серпня2014р.№393/КабінетМіністрівУкраїни.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393-2014-%D0%BF.

10. Уряд затвердив Положення про Міністерство енергетики та захистудовкілля України. URL: http://mpe.kmu.gov.ua/minugol/control/publish/article?art_id=245402199.

11. Про затвердження Положення про державну екологічну інспекцію України :Постанова Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 р. № 275 / КабінетМіністрівУкраїни.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/275-2017-п.

12. РішенняокружногоадміністративногосудумістаКиєваусправі№826/11864/16.URL:http://reyestr.court.gov.ua/Review/71241596.

164


СЕКЦІЯ ІІІ ПРАКТИКА МІЖНАРОДНИХ ЮРИСДИКЦІЙНИХ ОРГАНІВ – ЗВ'ЯЗОК ДОВКІЛЛЯ І ПРАВ ЛЮДИНИ

Олександр Базов,докторант, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат юридичних наук

ДЕЯКІ ПИТАННЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У СФЕРІ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Розуміння системного характеру інституційнихперетворень у зв’язку ізпроцесамиглобалізаціїта інтеграціївпливає інапослідовністьтаефектив-ність вирішення питань судового контролю у сфері збереження навколиш-ньогоприродногосередовища,захистуекологічнихправтаінтересівгрома-дянтаюридичнихосіб.Характернимприцьомуєрозуміннятого,щосучаснаміжнародно-правоваекологічнадоктринабезпосередньопов’язаназформу-ванням«екологізованої»моделігосподарювання,вякійповиннігармонійнознаходити відображення економічні, соціальні, екологічні, безпосередньобезпековіінтересикожногогромадянинатасуспільствавцілому.Цеєоб’єк-тивнимявищем,оскількивиникненняновихвидівекономічноїдіяльностітапідвищенняїїінтенсивностінеможенеутворювативисокіекологічніризикитазагрози,щоусвоючергусприяєрозвиткутенденційобов’язковоговідшко-дуванняшкодитазбитківусферіприродокористуваннятаекології,атакожтенденцій«об’єктивізаціївідповідальності»заправопорушеннявміжнарод-номупублічномуправі.Зокрема,С.Бастідщев60-хрокахXXст.зазначав,щопроцес,якийхарактеризується«об’єктивізацієювідповідальності–тобтовідходу від поняття вини– взагалі є більш прийнятним дляміжнародногоправа,ніждлянаціональногоправа,оскількиуміжнародно-правовомувизна-ченнівинивжеприсутнійоб’єктивнийхарактер»[1].

Тому є невипадковим знаходження у центрі уваги діяльності провід-нихміжнароднихорганізаційекологічнихпитаньтапитаньохоронинавко-

165

Секція ІІІ Практика міжнародних юрисдикційних органів – зв’язок довкілля і прав людини

лишнього природного середовища, і передусім Організації Об’єднанихНацій. Підтвердженням даного факту являються положення РезолюціїГенеральноїАсамблеїООН№70/1від25вересня2015року«Перетвореннянашогосвіту.Порядокденнийусферісталогорозвиткунаперіоддо2030року»,якізнайшливідображеннявЗаконіУкраїнивід28лютого2019року№ 2697-VIII «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної полі-тикиУкраїнинаперіоддо2030року»,щовводитьсявдіюз1 січня2020року,таУказіПрезидентаУкраїни№722/2019від30жовтня2019року«ПроЦілісталогорозвиткуУкраїнинаперіоддо2030року».Аналізуючицідоку-менти,слідконстатувати,що концепція сталого розвитку неможебутилишеявищем політичним. Вона має чіткий правовий зміст, де питання еконо-мічного розвитку зумовлені збереженням та захистом навколишньогоприродногосередовищатавирішенняпитаньекології.Прицьому,нанашепереконання,питанняекологіїтазахистунавколишньогоприродногосере-довищанеможутьбутипитаннямивторинного характеруповідношеннюдо питань економічного розвитку. Саме сталість і витривалість екологіч-ноїсистемитадовкілляєосновоюекономічноїбезпекидержави ісвітувцілому.Саметомупитанняміжнародно-правовоївідповідальності у сферіохорони навколишнього природного середовища та екології займаютьважливемісцевміжнародно-правовійдоктринітазнайшливідображеннявнауковихпрацяхтакихпровіднихучених,якС.Бастід,Х.Барбоза,Д.Боклан,В. Буткевич,М. Буроменський,Е.Вилегжаніна,А.Кісс,Р.Лефебер,Д.Магроу,М.Медведєва,В.Мицик,Р.Саватье,А.Спрінгер,Д.Шелтонтаін.

Незважаючи на те,що вміжнародному праві не існує універсальногоюридичного акту щодо міжнародно-правової відповідальності у сферіохоронинавколишньогоприродногосередовищатаекології,можнаконста-тувати про існування в цій сфері правовідносин міжнародно-правовогомеханізмувідповідальностідержав,атакожюридичнихіфізичнихосібякза правопорушення, так і за спричиненняшкоди навколишньому природ-ному середовищу та екології під час економічної діяльності.Міжнародно-правові норми і принципи щодо відповідальності у сфері міжнародногоправа навколишнього природного середовища таміжнародного екологіч-ногоправамістятьсяякубагатосторонніхуніверсальнихміжнароднихдого-ворах,таківспеціальнихдоговорахізцієїпроблематики.Донихслідвідне-ститакіміжнародно-правовіакти,як:Міжнароднаконвенціяпроцивільнувідповідальність за забруднення моря нафтою 1969 року (Протокол доцієї Конвенції 1984 року), Стокгольмська декларація з навколишнього

166


середовища1972року,Конвенціяпротранскордоннезабрудненняповітрянавеликівідстані1979року,Всесвітняхартіяприроди1982року,КонвенціяООНзморськогоправа1982року,ДеклараціяРіо-де-Жанейрознавколиш-ньогосередовищатарозвитку1992року,РамковаконвенціяООНзізміниклімату 1992 року, Конвенція про охорону біологічного різноманіття 1992року,КонвенціяЛугано1993року,Орхуськаконвенція1998року,ДодатковийпротоколI1977рокудоЖеневськихконвенційпрозахистжертввійни1949року,РимськийстатутМіжнародногокримінальногосуду,відповідніугодиСвітовоїОрганізаціїТоргівлі(СОТ).

Аналіззазначенихміжнародно-правовихактівзасвідчує,щочастоміжна-родні угодищодо охорони навколишнього природного середовища (міжна-родніекологічніугоди)іміжнародніугоди,щоукладенівмежахСОТ,регулю-ють аналогічні правовідносини, зокрема і з питань відповідальності, що єпредметомобговореннявміжнародно-правовійдоктринітаробитьактуаль-ним процес кодифікації міжнародно-правових норм щодо міжнародно-пра-вової відповідальності у сфері довкілля та екології і подальшого розвиткутакихнорм.Питанням,вирішенняякогоєдужеважливимдляУкраїни,можнаназватинеобхідністьзапровадженняуніверсальногоміжнародно-правовогомеханізму у сфері використання природних парків і лісів, проблема збере-женняякихсталаглобальною. Існуванняз2000рокувмежахООНФорумуз лісів та напрацювання Принципів лісокористування (1994 р.), що маютьхарактер«м’якого»права,остаточноневирішуютьпроблемуміжнародно-пра-вовоївідповідальностізахижацькезнищеннялісівіприроднихпарків.

Характернимдлявідповідальностіусферідовкіллятаекологіїєнаяв-ність різних видів відповідальності, а саме як відповідальність за відпо-відні правопорушення проти навколишнього природного середовища таекологічнихправтаінтересівосіб,таківідповідальністьзашкоду,щобулазаподіяна довкіллю й екологічним правам та інтересам не забороненоюміжнародним чи національним правом діяльністю. Ці види відповідаль-ності у міжнародному праві розглядаються як різні види відповідально-сті,різніміжнародно-правовікатегорії,що,зокрема,визнаєтьсяіКомісієюміжнародногоправаООН,якадлякожногоіззазначенихвидіввідповідаль-ності розробила окремі положення, а також вони по-різному визначені вміжнародному праві. При цьомуміжнародно-правова відповідальність запорушенняобов’язкузгіднознормамиміжнародногоправавизначаєтьсятерміном«responsibility» [2],авідповідальністьзашкідливінаслідкинепра-вомірнихдій,щоспричинилишкоду,–терміном «liability» [3].

167


Міжнародно-правове визначення відповідальності «responsibility» знайшло, наприклад, відображення в Конвенції про охорону біологіч-ного різноманіття 1992 року (ст. 3), Конвенції ООН з морського права1982року (ст. 194),Стокгольмськійдекларації знавколишньогосередо-вища 1972 року (принципи 21, 22), Декларації Ріо-де-Жанейро з навко-лишньогосередовищатарозвитку1992року (принципи2,7,13),преам-буліРамковоїконвенціїООНзізміниклімату1992рокутощо.Зазначенийвид відповідальності пов’язаний з концепцією «належної обачливості» (due diligence), відповідно до якої держави повинні вживати всіх необ-хіднихзаходівзметоюпопередженняшкодиекологіїтанавколишньомуприродномусередовищуякумежахвласноїюрисдикції,такізаїїмежами.Цілком справедливим у зв’язку з цим є твердження Рене Сават’є, що«колективнерозуміннявсімалюдьминебезпек,щостворюєдлянихритмсучасногожиття,сприяєрозвиткувпублічномуправітенденціїзабезпе-чення відшкодуванняшкоди та збитків». Застосування міжнародно-пра-вових норм зашкоду навколишньому природному середовищу, вчиненувнаслідокекономічноїдіяльності,засвідчує,що їхрозглядздійснюєтьсятакими міжнародними судовими установами, якМіжнародний Суд ООН,Міжнародний трибунал по морському праву, Орган щодо розв’язанняспорівСОТ,Європейськийсудзправлюдинитощо.

Першим судовим рішенням, в якому було застосовано цей вид відпо-відальності, вважається рішення арбітражного трибуналу між США таКанадою у справі щодо забруднення атмосферного повітря плавильнимзаводомум.Трейлі (Канада)1941року.Урішеннівційсправісудзазна-чив,що«відповіднодопринципівміжнародногоправа<…>жоднадержаване має права використовувати свою територію таким чином, щоб димчи інша забруднююча повітря речовина могли нанести шкоду територіїіншої держави» [4]. Зразком судового рішення у випадку настання відпо-відальності за шкоду, що була спричинена правомірною діяльністю, єрішенняПалатилордівбританськогопарламентуусправі«РейландспротиФлетчера» (Rylands v. Fletcher [1868]), відповіднодоякоговідповідачі–влас-никиземельноїділянкитарозташованогонаніймлину–понесливідпові-дальність зананесенуправомірноюдіяльністюшкоду (побудувалинаційземельній ділянці великий резервуар для води, що стало в подальшомупричиноюзатопленнястароїшахтинасусіднійземельнійділянціпозивача,про існування якої відповідачі не знали), оскільки вони використовувализемельнуділянку«неприроднім(аномальним)чином»[5].

168


Слідзвернутиувагунате,щопитаннящодокомпенсаціїшкодинавколиш-ньомуприродномусередовищувміжнароднихсудовихінституціяхрозгляда-ютьсянечасто,оскількитакіспори,якправило,вирішуютьсяудосудовомупорядку. Наприклад, шкода (на суму біля 100млншвейцарських франків),якабулазаподіянау1986роцідержавамунаслідокекологічноїкатастрофи,що сталася через пожежу та її гасіння на агрохімічному складі «Сандоз»у промисловому комплексі Швайцерхаллє, Базель-Ланд, у Швейцарії, щов результаті призвело до розпилення в повітрі токсичних агрохімікатів тапотрапляннядор.Рейн інсектицидів,булавирішенанаміжурядовійконфе-ренціїдержавРейнськогобасейну.Також,усічні–березні2000рокувнаслі-доквикидуціанідунатріюназолотовидобувномупідприємствіум.БаяМарев Румунії була спричинена шкода біологічному різноманіттю, екосистемамр. Тиса, р. Дунай, населенню Угорщини, України, Сербії та самої Румунії назагальнусумубіля150млндол.США.Оскількирумунськийадміністративнийсуду2006роціпостановиврішення,щокомпанія«AurulSA»(правонаступниккомпанії«TransgoldSA»,якаусудовомупорядкубулавизнанавинноюваваріїдамби)збанкрутувала,міждержавнийспірбуловирішеношляхомутворенняміжнародного міжвідомчого органу за участі й України. Крім цього, з цієїпроблеми27січня2009рокуЄвропейськийсудзправлюдиниусправі«ТатарпротиРумунії»установивпорушенняРумунієюст.8Європейськоїконвенціїзправлюдинитаухваливпершерішення,колидержавапонеславідповідаль-ність за порушенняправ своїх громадянна чистедовкілля. Судвідзначив,щозабрудненнядовкілляможебезпосередньозачіпатиприватне ісімейнежиттялюдини,оскількивоношкодить їїдобробуту.Державамаєобов’язокзахищатижиттясвоїхгромадянуспосібрегулюванняпитаньліцензуваннятаорганізаціївиробництвапроцесів,особливотих,котрістановлятьзагрозудлялюдськогожиттяідовкілля.

Щостосуєтьсявідповідальності «liability», тойогоміжнародно-правовевизначення знайшло, зокрема, відображення в Віденській конвенції процивільнувідповідальність за ядернушкоду1963року (в редакції з ураху-ваннямПротоколу 1997 рокущодо внесення поправок до цієї Конвенції),Конвенції про міжнародну відповідальність за шкоду, спричинену косміч-ними об’єктами, 1972 року, Протоколі 1984 рокущодо зміниМіжнародноїконвенціїпроцивільнувідповідальністьзазабрудненняморянафтою1969року,Конвенціїпрододатковукомпенсаціюзаядернушкоду1997рокутощо.В окремих випадках питання щодо відповідальності держави за шкодунавколишньомуприродномусередовищутадовкіллювирішуютьсяшляхом

169


прийняття відповідних резолюцій РадиБезпекиООН, наприклад, питаннящодо відповідальності Іраку за вторгнення до Кувейту в 1991 році булизазначеніуРезолюціїРБООН№687від3квітня1991року. Прицьомузазна-ченийвидвідповідальностінастаєлишеза«значну»,«відчутну»,«істотну»,«суттєву» шкоду навколишньому природному середовищу інших державабо районів поза межами будь-якої національної юрисдикції. Прикладомсудовихпрецедентіврозглядузазначеноїкатегоріїспорівможутьслугуватирішення Міжнародного Суду ООН за позовом Австралії та Нової ЗеландіїдоФранціїусправіпроядернівипробування(1974та1995 року),атакожза позовом Угорщини до Словаччини у справі щодо проекту Габчиково-Надьмарош(1997року).

Аналізсудовихспорівусферінавколишньогоприродногосередовищатаекологіїзасвідчує,щофактичнокожнийміжнародно-правовийспірвини-каєнезодного,аздекількохвидівміжнароднихвідносин,зокрема,івбіль-шостівипадківвідносинусферіміжнародногоекологічногоправатаміжна-родногоекономічногоправатаіноді–міжнародногоправанавколишньогоприродногосередовищатаміжнародногокримінальногоправа,щоусвоючергу створює певні труднощі для відокремлення судових спорів у сферіохоронинавколишньогоприродногосередовищатаекологіївідіншихсудо-вихспорівтанесприяєформуваннювідповідногоміжнародно-правовогоінституційногомеханізмусудовогозахиступравтаінтересівосібтадержаву цих сферах міжнародно-правових відносин. Окремі питання утвореннятакогомеханізму, а саме спеціалізованогоміжнародного суду з розглядузазначенихспорів,знайшливідображеннявміжнародно-правовійдоктрині.Протеслідзазначити,щопершаспробадіяльностіподібногоспеціалізова-ногосуду,асамеКамеризекологічнихпитаньМіжнародногоСудуООН,яказдійснюваласвоюдіяльністьіз1993рокупо2006рік,непродемонструвалаефективністьроботи,оскількизачасдіяльностідоцієїКамеридлярозв’я-занняекологічнихспорівнезвернуласьніодназдержав-членівООН.Тому,яквідомо,МіжнароднимСудомООНу2006роцібулоприйняторішенняпрозупиненнядіяльностізазначеноїКамеританеобраннядоїїскладувідповід-нихсуддів.ПричиноюприпиненнядіяльностіцієїсудовоїінституціїГоловаМіжнародногоСудуООНРозалінХіггінсвизначилате,що«державирозгля-даютьміжнароднеекологічнеправоякчастинуміжнародногоправа,томунемаєнеобхідностівокремійКамерізекологічнихпитань».

Щостосуєтьсязахистунавколишньогоприродногосередовищапідчасвійни чи іншого збройного конфлікту, то правові норми з цього питання

170


містяться як у звичаєвому міжнародному гуманітарному праві, так і вдоговірному,зокремавДодатковомупротоколіIдоЖеневськихконвенцій1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфлік-тів, від 8 червня 1977 року (ст. ст. 35, 55), Конвенції про заборону воєн-ного або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу наприродне середовище 1977 року (Конвенція ЕНМОД), Римському статутіМіжнародногокримінальногосудутощо.Прицьомуважливимєте,що ізтлумаченьВіденськоїконвенціїпроправоміжнароднихдоговорів1969 рокупро неможливість виконання та докорінну зміну обставин (ст. ст. 61, 62)випливає,щовійнанеєпідставоюдляавтоматичногоприпиненнядіїміжна-роднихдоговорів,утомучисліусферіекологіїтаохоронинавколишньогоприродного середовища, сторонами яких учасники збройного конфліктусталивмирнийчас.Цейвисновокпідтверджується іКомісієюміжнарод-ного права ООН – у Проекті статейщодо впливу збройних конфліктів надоговори(2011р.)стаття7міститьпосиланнянаорієнтовнийсписокдого-ворів,сампредметякихпередбачаєте,щовонипродовжуютьдіятипідчасзбройногоконфлікту,середних–договоризміжнародноїохоронинавко-лишнього середовища. Зокрема, КонвенціяЮНЕСКОпро охорону всесвіт-ньої культурної і природної спадщини 1972 року передбачає створенняСпискувсесвітньоїспадщини,щознаходитьсяпідзагрозою(ч.4ст.11),прицьомусередзагрозвизначаєнебезпекузбройнихконфліктів.

Питання притягнення до відповідальності за вчинення міжнароднихзлочинів у сфері, що досліджується, регулюються міжнародним гумані-тарним правом і міжнародним кримінальним правом. Зокрема, звичаєвеміжнародне гуманітарне право містить зобов’язання держав з охоронидовкілляпідчасбудь-якогозбройногоконфлікту(норми43–45дослідженняМКЧХ «Звичаєве міжнародне гуманітарне право»). Крім цього, в міжна-родному гуманітарному праві злочини у цій сфері правовідносин відне-сенодо серйозних порушеньміжнародного гуманітарного права– згіднозДодатковимпротоколомIдоЖеневськихконвенційщодозахистужертввійни 1949 року заборонено застосовувати методи або засоби веденнявоєннихдій,якімаютьнаметізавдатиабо,якможнаочікувати,завдадутьширокої,довгостроковоїісерйозноїшкодиприродномусередовищу(ст.ст.35,55цьогоПротоколу)[6].УРимськомустатутіМіжнародногокриміналь-ногосудутакізлочинивіднесенодовоєннихзлочинів–самихсерйознихміжнародних злочинів, які викликають стурбованість усієї міжнародноїспільноти. Юрисдикція Міжнародного кримінального суду розповсюджу-

171


єтьсяназлочини,середяких«навмиснездійсненнянападу,коливідомо,щотакийнападстанепричиною<…>шкодицивільнимоб’єктамабоширокої,довгостроковоїтасерйозноїшкодинавколишньомусередовищу,якийбудеявнонеспіврозмірнийзконкретноюібезпосередньоочікуваноюзагальноювоєнноюперевагою»(ст.8.2.b.ivцьогоСтатуту)[7].НавідмінувідРимськогостатутутаДодатковогопротоколудоЖеневськихконвенцій,Конвенціяпрозаборону військового чи будь-якого іншого ворожого використання засо-біввпливунаприроднесередовище1977рокувідноситьдоміжнароднихзлочиніввищезазначенідіїзаумовинастанняхочабоднієї іззазначенихумов– широкої, довгострокової та серйозної шкодинавколишньомусередо-вищу [8].Слідзвернутиувагунате,щонаявністьуміжнародномугумані-тарному праві такої умови, як «воєнна необхідність», не сприяє ефектив-ностіміжнародногомеханізмупритягненнядовідповідальності завоєннізлочини, зокрема й у сфері, що досліджується. Так, Міжнародний кримі-нальнийтрибуналдляколишньоїЮгославіївиправдавдіїНАТОузв’язкузбомбардуваннямЮгославіїнапідставітого,щодіїцієївійськово-політичноїорганізації,зарішеннямСуду,базувалисьнапринципівоєнноїнеобхідності,атакожнедосягливідповідногопороговогорівня,визначеногоДодатковимпротоколомI[9].

Зурахуваннямвказаногослідзазначити,щопитанняміжнародно-пра-вовоївідповідальностіусферінавколишньогоприродногосередовищатаекологіїєактуальнимитапотребуютьподальшихнауковихдосліджень.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ1. BastidS.Droitinternationalpublic.Paris,1966.600 p.2. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН «Відповідальність держав за міжнарод-

но-протиправнідіяння»від12грудня2001р.№56/589.URL:http://docs.cntd.ru/document/901941379.

3. International liability for injuriousconsequencesarisingoutofactsnotprohibitedbyinternational(internationalliabilityincaseoflossfromtransboundaryharmarisingoutofhazardousactivities). ILC Report. Fifty-eighthsession. №(2006)/А/61/10.Р.101.

4. ReportsofInternationalArbitralAwards.Trailsmeltercase(UnitedStates,Canada).16April1938and11March1941.URL:https://legal.un.org/riaa/cases/vol_III/1905-1982.pdf.

5. Halsbury’sLawsofEngland,volume78:“TheruleinRylandsv.Fletcher”.5ed. P.148.6. Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що

стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) :міжнароднийдокументвід8червня1977р.(ратифікованийЗакономУкраїнивід18серпня1989р.)/ВерховнаРадаУкраїни.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/995_199.

172


7. Римський статут міжнародного кримінального суду : міжнародний документООНвід17липня1998р. (набравчинності1серпня2002р.) /ВерховнаРадаУкраїни.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_588.

8. Конвенція про заборону військового чи будь-якого іншого ворожого викори-станнязасобіввпливунаприроднесередовище :міжнароднийдокументООНвід18травня1977р.(ратифікованийЗакономУкраїнивід16травня1978р.)/ВерховнаРадаУкраїни.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/995_258.

9. TaraW.Prosecutingattacksthatdestroytheenvironment:Environmentalcrimesorhumanitarian atrocities? Georgetown International Environmental Law Review. 2005.URL:https://findarticles.com/p/articles/mi_qa3970/is_200507/ai_n14684873/pg_4.

Галина Балюк, професор, кафедра екологічного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор юридичних наук, професор,член-кореспондент Національної академії правових наук України

ВПЛИВ МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ НА ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ СУДОВОГО ЗАХИСТУ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН В УКРАЇНІ

Міжнародна спільнота, як відомо, щорічно 10 грудня відзначає Деньправ людини. Відзначення зазначеної події є принагідним приводом длязверненнядопроблемзакріплення,забезпеченняреалізаціїйзахиступравлюдиниігромадянинавУкраїні.

ТрадиційноміжнароднимстандартомугалузіправлюдинивважаєтьсяЗагальнадеклараціяправлюдини1948рокуіміжнародніпактипроеконо-мічні, соціальні, культурні права і про громадянські, політичні права1966року.Однакужодномузцихактівнейдетьсяпроекологічніправа.Щоправда,уЗагальнійдеклараціїправлюдинибуловиділеноправонажиття.Причинитакогостанупов’язанізтим,щовсерединіХХстоліттяпроблемиохоронидовкілля,забезпеченняекологічноїбезпекилюдининестоялитакгостро,яксьогодні.Ціпроблемисвітовогоспівтовариствапривернулиувагулишенапочатку70-хроківминулогостоліття.

Упершенаміжнародномурівніправонажиттявсприятливомунавко-лишньомусередовищібулозафіксовановДеклараціїпронавколишнєсере-довище,прийнятійнаконференціїООНуСтокгольмів1972році[1].Перший

173


принципСтокгольмськоїдеклараціїООНпроголосив,щолюдинамаєосно-внеправонасприятливіумовижиттявнавколишньомусередовищі,якістьякого дає змогу вести гідне благополучнежиття. У Декларації по навко-лишньомусередовищуірозвитку,прийнятійнаКонференціїООН,якавідбу-ласяу1992роціуРіо-де-Жанейро [2],булозакріпленоправоназдорове іпліднежиттявгармоніїзприродоюібулисформульованіправанадоступдоінформаціїпростандовкілля,участьуприйняттірішень,доступдоправо-суддяусферідовкілля.

БільшповноекологічніправалюдинивідображенівКонвенціїООНпродоступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішеньта доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, схваленій вм. Орхусі 25 червня 1998 року і ратифікованій Верховною Радою Україні6 липня1999року[3].Конвенціяпроголосилаправалюдинина:сприятливенавколишнєсередовище;екологічнуінформацію;участьуприйняттіеколо-гічних рішень, розробленні екологічних програм, планів, політики, проек-тів нормативних актів. Орхуська конвенція стала важливим механізмомрозвиткудемократіїтаправлюдини.Преамбулаконвенціїпов’язуєохоронунавколишньогоприродногосередовищазправамилюдини,піднімаєеколо-гічніправадорівняіншихфундаментальнихправлюдини.

Нині одним з основних проблемних питань у міжнародному, європей-ському та національному праві є питання про закріплення, забезпеченняреалізації та захисту екологічних прав людини і громадянина, адже вонотіснопов’язанезправомнасамежиттятаохоронуздоров’я.

2. Гармонізаціявітчизняногозаконодавствав зазначенійсфері суспіль-нихвідносинповинназдійснюватисязобов’язковимурахуваннямположеньіпринципівякміжнародного,такієвропейськогоправа,зокремаекологічного.Зазначимо,щозарокинезалежностівУкраїнібулоприйнятонизкузаконодав-чихактів,спрямованихназакріпленняправісвободгромадян.НасампередцеКонституціяУкраїни,якапроголошує,щоправаісвободилюдинивизначаютьзмістіспрямованістьдіяльностівсієїдержави[4].Утвердженняізакріпленняреалізаціїправісвободлюдиниєїїголовнимобов’язком.Ратифікованокількаміжнароднихконвенцій,зокремаКонвенціюпрозахистправлюдиниіосно-воположнихсвобод1950року[5].Доречі,їїратифікаціясталавизначальнимчинником,зякогорозпочалосяперенесеннянавітчизнянезаконодавчеполеєвропейськихправовихцінностей.

Але,якбинебулоприкро,фактомєіте,щорозвитокзаконодавчоїбазита інституційних механізмів щодо закріплення, забезпечення реалізації і

174


захиступравлюдинизастандартамиміжнародноготаєвропейськогоправапомітнопереважаєпоказникиУкраїни.Українамаєнелишевизнатитакевідставання,алейдійтиусвідомленнянеобхідностіактивізуватироботузприведеннявітчизняногозаконодавствавозначенійсферіуповнувідповід-ністьдоєвропейськихтасвітовихстандартів.

3.Водночас,незважаючинавикладеневище,загальновизнанимусвітієіте,щовдеякихгалузяхзаконодавстваУкраїнипланказакріпленняправлюдини і громадянинанавітьперевищуєміжнародні стандарти.ОднієюзтакихгалузейєекологічнезаконодавствоУкраїни.

4.Однимзнайважливішихувітчизнянійсистеміекологічнихправ,закрі-пленихустатті9ЗаконуУкраїни«Проохоронунавколишньогоприродногосередовища», є право громадян на безпечне дляжиття і здоров’я навко-лишнєприроднесередовище[6].У1996роціправонабезпечнедляжиттяіздоров’ядовкіллянабулоконституційногозакріпленнявОсновномузаконідержави[4].Цеправозафіксованотакожугалузевихтаспеціальнихнорма-тивно-правовихактах.Зокрема,проправогромадяннабезпечнедовкілляйдетьсяврозділі4Основзаконодавствапроохоронуздоров’я[7].Статтею26цьогоЗаконупередбачено,щодержавазабезпечуєохоронунавколиш-нього природного середовища як важливої передумови життя і здоров’ялюдинишляхомохорониживоїінеживоїприроди,захистулюдейвіднега-тивного екологічного впливу, шляхом досягнення гармонійної взаємодіїособи,суспільстватаприроди,раціональноговикористання івідтворенняприродних ресурсів [7]. Стаття 293 Цивільного кодексу України міститьперелік прав, серед яких і право вимагати припинення діяльності, що шкодитьдовкіллю;правонабезпечністьхарчовихпродуктівтапобутовихпредметів; право на безпечні умови існування в процесі навчання, праці,проживання[8].

5.Такожекологічнийхарактермаютьправа,закріпленітакимизаконами:«Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»,«Провідходи»,«Провикористанняядерноїенергіїтарадіаційнубезпеку»,«Прозахистлюдинивідвпливуіонізуючоговипромінювання»танизкаінших.

Умовизабезпеченняправагромадяннабезпечнедляжиттяіздоров’ядовкілля деталізуються в численних підзаконних нормативно-правовихактах,стандартах,нормативах,санітарно-гігієнічнихправилах,будівельнихтаіншихнормахіправилах.Самеуцихактахпередбаченіконкретнідії,якімаютьвчинятисядлятого,щобмінімізувативплившкідливихфакторівнанавколишнєсередовище.

175


Зокрема,впершеувітчизняномузаконодавствіекологічніправагрома-дянусучасномуїхрозуміннібулизакріпленівстатті9ЗаконуУкраїни«Проохоронунавколишньогоприродногосередовища»від25червня1991року[6].Упреамбуліназваногозаконузазначається,щоохоронанавколишньогоприродного середовища, раціональне використання природних ресурсів,забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини – невід’ємнаумовасталогоекономічноготасоціальногорозвиткуУкраїни.

6.Нажаль,вУкраїнінатепернемалозакріпленоконституційнихправ,які не просто порушуються, а цинічно нехтуються.Проте, на нашу думку,потребавзабезпеченніекологічнихправгромадянУкраїниєгострішою,ніжубагатьохіншихсферах.Томуєрядпричин.Зокрема,одназних–масовепорушення цих прав протягом тривалого періоду часу. Екологічні правалюдинивУкраїнівиступалитапродовжуютьвиступатисвогородузаручни-камискладнихпроцесівдержавотворення,об’єктомсистемнихполітичнихспекуляційзбокупрактичновсіхполітичнихсил,щозначноюміроюніве-люєвсуспільнійсвідомостісамуцінністьекологічнихправлюдини.

7. Доводиться констатувати, що за роки незалежності України прин-ципи реалізації та забезпечення захисту екологічних прав людини, закрі-плені в Конституції України, міжнародно-правових документах частіше завсе залишаються вивіскою української держави, за якою приховано незовсімпристойнийфасадта«кухня»функціонування,першзавседержав-ного апарату. Наведемо один із прикладів, який підтверджує викладеневище.Відомо,щосередпершихзаконівекологічногоспрямуванняновогопоколіннябулиЗакониУкраїни«Простатус ісоціальнийзахистгромадян,якіпостраждаливнаслідокЧорнобильськоїкатастрофи»[9]та«Проправо-вий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідокЧорнобильськоїкатастрофи»[10].

Уцізаконинеодноразововносилизмінизрізнихпричин,одназяких–постійненамаганняКабінетуМіністрівУкраїнискоротитивитратидержав-ногобюджетузарахунок «урізання»правзазначенихкатегорійосіб.Дотогож, у числі причин–необхідність приймати спеціальні заходищодозахистуекологічнихправуженелишепостраждалихосібабо їхніхдітей(народженихчищененародженихумоментЧорнобильськоїкатастрофи),але й нащадків наступних поколінь. А це означає, що велика кількістьгромадян України потребує захисту їхніх прав на безпечне довкілля іна відшкодуванняшкоди, завданої здоров’ю імайну порушенням вимогекологічногозаконодавства.

176


Відомо,щоналіквідаціюнаслідківЧорнобильськоїкатастрофиУкраїнибулазмушеназадіятивеликіресурситазусилля,витраченозначнікошти,протепроблеми,пов’язанііззахистомздоров’явсіхпостраждалих,залиша-ються іпоглиблюютьсячерезнедостатнійрівеньфінансового,медичноготасоціальногозабезпечення.

Упродовж останніх років в Україні склалася загрозлива ситуаціястосовно виконання заходів радіоактивного забруднення внаслідокЧорнобильськоїкатастрофи.Незважаючинате,що існуютьпрямівимогищодоздійсненняцихзаходіввідповіднодост.ст.17та19ЗаконуУкраїни«Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забрудненнявнаслідок Чорнобильської катастрофи» [10], зазначені в цьому законізаходи зі зниження ризику захворюваності населення, до яких, зокрема,належать радіаційний моніторинг та медичний нагляд, не здійснюються.Передбаченезаконодавствомцільовефінансуваннядослідженнярадіацій-ногостану,опроміненнянаселеннятапродуктівхарчуваннянатериторіях,постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи, не здійснюється, азакладисанітарно-епідеміологічноїслужби,яквідомо,зруйновано.

Окремаважливапроблема–цепитанняпростатуспостраждалихунаслі-доккатастрофинаЧАЕСщодопотерпілих,якіпроживаютьвзоніпосиленогорадіологічного контролю (категорія 4В). Відповідно до п. 4 Закону Українивід 28 грудня 2014 р. «Про внесення змін та визначення такими,що втра-тиличинність,деякихзаконодавчихактівУкраїни»,837111громадянУкраїни(станомна1січня2015р.),якізазналивпливуіонізуючоговипромінюваннявнаслідокЧорнобильськоїкатастрофи,булипозбавленімедичноготасоціаль-ногозахистучерезутратустатусупотерпілихунаслідоккатастрофинаЧАЕС.Станомна1січня2018рокуцяцифраскоротиласядо796934осіб.17липня2018рокуКонституційнийсудУкраїниухваливрішеннястосовновідновленнясоціальних гарантій постраждалим унаслідок Чорнобильської катастрофи(в томучислійпотерпілимкатегорій4В)[11].Однакцепитаннядотеперзали-шаєтьсяневирішениміведедозростаннясоціальногонапруженнявсуспіль-стві.ПостановаКабінетуМіністрівУкраїнивід11липня2018рокустосовновидачі посвідчень нового зразка постраждалим унаслідок Чорнобильськоїкатастрофинепередбачаєоновленнятакихдокументівдляпотерпілихкате-горії4В.ПостановаКабінетуМіністрівУкраїнивід22грудня2018року№551[12]незмінилацієїситуації.Аотже,єреальназагрозавтратистатусупотерпі-лихунаслідоккатастрофинаЧАЕСдля796934громадянУкраїнизусімасоці-альними,медичниминаслідкамитощо.

177


8.Ведучимовупрозахистекологічнихправгромадян,слідзазначити,щойого передбачено в низці нормативних актів. Так, наприклад, у ст. 11ЗаконуУкраїни«Проохоронунавколишньогоприродногосередовища»[6],вказано,що держава гарантує своїм громадянам реалізацію екологічнихправ,наданихїмзаконодавством.

Яксвідчитьпрактика,впродовжостанньогодесятиріччяУкраїнавходитьдопершоїп’ятіркидержавзакількістюзверненьдоЄвропейськогосудузправлюдини.Такастатистикапевноюміроюсвідчитьпроїхнюобізнаністьізсудовими іпозасудовимиміжнароднимиправозахиснимимеханізмами,однак більшою мірою підкреслює актуальність захисту конституційних(у томучисліекологічних)правгромадянУкраїни.

Отже, як бачимо, на даний час, беручи до уваги певні соціальні, полі-тичнітаекономічнічинники,вказаніправа–правогромадяннаекологічнобезпечнедовкіллятанавідшкодуванняшкоди–реалізуватинепросто.Протенеобхідновідмітитийпозитивнізрушенняусферіреалізаціїізахистуеколо-гічнихправгромадян,асамесуттєвезбільшеннясудовоїпрактики,судовихрішеньщодозахистуекологічнихправ,порівнянозпопереднімперіодом.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ:1. Декларация Конференции ООН по проблемам окружающей человека среды :

международныйдокументот16июня1972г./ВерховныйСоветУкраины.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_454.

2. Декларація Ріо-де-Жанейро щодо навколишнього середовища та розвитку :міжнародний документ від 14 червня 1992 р. / Верховна Рада України. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_455.

3. Конвенціяпродоступдоінформації,участьгромадськостівпроцесіприйняттярішень та доступ до правосуддя з питань,що стосуютьсядовкілля (Орхуськаконвенція) : міжнародний документ ООН від 25 червня 1998 р. (ратифікова-нийЗакономУкраїнивід6липня1999р.№832-XIV)/ВерховнаРадаУкраїни. Офіційний вісник України. 2010.№33.C.12.Ст.1191.

4. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 p. № 254к/96-ВР /ВерховнаРадаУкраїни. Відомості Верховної Ради України. 1996.№30.Cт.141.

5. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод : міжнароднийдокументвід4листопада1950р.(ратифікованаЗакономУкраїнивід17липня1997р.)/ВерховнаРадаУкраїни. Відомості Верховної Ради України).1997.№40.Ст.263.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004.

6. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25червня1991р.№1264-XII/ВерховнаРадаУкраїни. Відомості Верховної Ради України. 1991.№41.Ст.546.

7. Основи законодавства України про охорону здоров’я : Закон України від 19листопада1992р.№2801-XII /ВерховнаРадаУкраїни. Відомості Верховної Ради України. 1993.№4.Ст.19.

178


8. ЦивільнийкодексУкраїни:ЗаконУкраїнивід16січня2003р.№435-IV/ВерховнаРадаУкраїни. Відомості Верховної Ради України. 2003.№40–44.Ст.356.

9. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідокЧорнобильськоїкатастрофи :ЗаконУкраїнивід28лютого1991р.№796-XII /ВерховнаРадаУкраїни. Відомості Верховної Ради УРСР. 1991.№16.Ст.200.

10. Проправовийрежимтериторії,щозазналарадіоактивногозабрудненнявнаслі-докЧорнобильськоїкатастрофи:ЗаконУкраїнивід27лютого1991р.№791а-XII/ВерховнаРадаУкраїни. Відомості Верховної Ради УРСР. 1991.№16.Ст.198.

11. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням50народнихдепутатівУкраїнищодовідповідностіКонституціїУкраїни(консти-туційності) підпунктів 2–7, 12 та 14 пункту 4 розділу I Закону України «Провнесеннязмінтавизнаннятакими,щовтратиличинність,деякихзаконодавчихактівУкраїни»від28грудня2014року№76-VIIIвід17липня2018р.№6-р/2018. Вісник Конституційного суду України. 2018.№4.С.105.

12. Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідокЧорнобильськоїкатастрофи,таіншимкатегоріямгромадян:ПостановаКабінетуМіністрівУкраїнивід11липня2018р.№551/КабінетМіністрівУкраїни.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551-2018-п.

Марина Медведєва,професор, кафедра міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор юридичних наук, професор

МІЖАМЕРИКАНСЬКА СИСТЕМА ЗАХИСТУ ПРАВА НА БЕЗПЕЧНЕ ДОВКІЛЛЯ

Міжамериканськасистемазахиступраванабезпечнедовкіллясьогоднієоднієюзнайбільшпрогресивнихтадинамічних.Навідмінувідзагальноєв-ропейськоїсистеми,надоговірномурівнізакріплюєтьсяматеріальнеправонасприятливенавколишнєсередовищетавідповіднізобов’язаннядержавз його забезпечення: Додатковий протокол до Американської конвенції зправлюдини1969р.щодоекономічних,соціальнихікультурнихправ1988р.(Сан-Сальвадорськийпротокол)передбачаєвст.11,щокожналюдинамаєправожитивздоровомудовкіллі,адержави-учасниціповиннізабезпечитийогозахист,охоронутапокращення.Крімтого,завдякиКонсультативномувисновку щодо навколишнього середовища та прав людини, винесе-

179


номуМіжамериканськимсудомзправлюдини (далі–МАСПЛабоСуд)у2017 році,фізичніособиотрималиправопосилатисянапорушенняправанабезпечнедовкілля,незважаючинавідсутністьйогозакріпленнявтекстіАмериканськоїконвенціїзправлюдини.

Міжамериканська судова система захисту прав людини має своїособливості. Скарги індивідів, груп індивідів та організацій щодо пору-шення їхніх прав, гарантованих Американською декларацією прав іобов’язків людини 1948 р., Американською конвенцією з прав людинита іншими міжамериканськими договорами з прав людини, подаютьсядоМіжамериканськоїкомісіїзправлюдини(далі–МАКПЛабоКомісія).Індивіди не мають безпосереднього доступу до Суду: від їхнього іменідіє Комісія, яка у випадку невиконання її рішення державою передаєСуду справи, пов’язані із тлумаченням і застосуванням Американськоїконвенції та інших міжамериканських договорів із прав людини, а Судприймаєдорозглядуцісправизаумови,якщовідповіднадержавапого-дилась на його юрисдикцію. На відміну від індивідів, держави можутьподатисправунарозглядбезпосередньодоМАСПЛ.Узв’язкузтим,щодеякі держави Американського континенту не підписали або не ратифі-кували Американську конвенцію, справи, пов’язані з відповідальністюцихдержавщодозахиступраваіндивідівнабезпечнедовкілля,розгляда-лисявиключноКомісієюнапідставіАмериканськоїдекларації,щозначнозменшувалоефективністьсудовогозахистуцьогоправа.

Іншоюособливоюрисоюдіяльностіміжамериканськоїсудовоїсистемизахиступраванабезпечнедовкілляєзначнакількістьсправ,пов’язанихіззахистомекологічнихправкоріннихнародів.Забрудненнянавколишньогосередовища і деградація екосистем у результаті економічного розвиткуособливонегативнопозначаєтьсяназдоров’їтажиттікорінногонаселення,що пояснюється насамперед існуванням тісного і тонкого зв’язку міжпобутом,культурою,віруваннямицихнародівітериторією,землямиівсімнавколишнімсередовищем,девонипроживаютьіздавніхчасів[1,c.156].Одназпершихсправ,розглянутаМАКПЛ,–справаіндіанцівЯномаміпротиБразилії1985р.,вякійпозивачіскаржилисянапорушенняїхніхправзгіднозАмериканськоюдекларацієюправіобов’язківлюдиниузв’язкузбудівни-цтвомшвидкісногошосе,розробкоюмінеральнихкопалинназемляхіндіан-ців,нездатністюурядувизначитимежіохоронюванихземель,атакожство-ритинацихземляхзаповідник.Комісіявизналапорушенняст. 1, 8 та11ДеклараціїірекомендувалаБразиліївжитинеобхіднихзаходів[2].Урішеннів цій справі МАКПЛ уперше визнала взаємозв’язок між культурними таекологічнимиправамикоріннихнародів.

180


Незважаючи на те, що певна кількість скарг визнавалась Комісієюнеприйнятною,арозгляддеякихсправзначнозатягувався,їївнесокусудо-вийзахистекологічнихправлюдининевартонедооцінювати.Так,МАКПЛвідкидала аргументацію держав-відповідачів про те, що певні справиповинні розглядатися виключно в контексті земельних правовідносин, ане в контексті прав людини, та визнавала за корінними народами правоназемлійприродніресурсинанихнезалежновідтакоговизнаннязанаці-ональним законодавством держав (Mary and Carrie Dann v. United States 2002 р., Maya Indigenous Communities of the Toledo District v. Belize 2004р.).УдеякихвипадкахКомісія ухвалювалазаходиперестороги, які полягали,зокрема, в обов’язку держави здійснити оцінку впливу на довкілля (San Mateo de Huanchor v. Peru 2004р.).Усвоїхрішенняхвонанеодноразовонаго-лошувалананеобхідностідотриманнязбокудержавипринципуконсуль-тацій з корінними народами перед ухваленням будь-якого рішення, якеможемативпливнаінтересицихнародіввідноснокористуванняземлеютаприроднимиресурсами (Maya Indigenous Communities of the Toledo District v. Belize). Усправах,вякихдержаванебуластороноюАмериканськоїконвен-ції(наприклад,КанадаабоСША),Комісіянеодноразовозазначала,щобередоувагиїїположенняпідчастлумаченняположеньАмериканськоїдекла-рації.Важливимиєсправи,якірозглядалисяКомісієювконтекстізв’язкупорушень прав людини та зміною клімату (справи Інуїтів проти США таАтабасківпротиКанади).

Міжамериканський суд з прав людини у справі Mayagna (Sumo) Awas Tingni Community v. Nicaragua 2001 р. визнав, серед іншого, порушеннядержавоюст. 21Американської конвенціїщодоправанавласність, ухва-ливши,що:«...тіснийзв’язоккорінногонароду ізземлеюслідвизнавати ірозумітиякфундаментальнуосновуїхньоїкультури,духовногожиття,гідно-стітаекономічногоблагополуччя.<...>стосункиізземлею–ценепростовідносини володіння та виробництва, а ще й матеріальний і духовнийелементтакихвідносин»[3,п.149].УсвоїхрішенняхМАСПЛвикористовуєпрактикуЄвропейськогосудузправлюдини(далі–ЄСПЛ),атакожприн-ципеволютивноготлумачення.Так,визначаючиобсягзобов’язаньдержавиповідношеннюдокоріннихнародівщодозабезпеченняправанавласність,у рішенні в справі Yakye Axa Indigenous Community v. Paraguay 2005 р. Судпослався на КонвенціюМіжнародної організації праці№ 169 про коріннінародитанароди,щоведутьплеміннийспосібжиттявнезалежнихкраїнах1989 р. та ст. 11 Сан-Сальвадорського протоколу, відзначивши, що «тіснізв’язкикоріннихнародівзїхнімитрадиційнимитериторіямитаприроднимиресурсами,пов’язанимиз їхньоюкультурою,а такожзпохіднимивідних

181


компонентами,повиннібутизахищеністаттею21Американськоїконвенції» [4,п.81].Крімтого,Судтлумачитьправоіндивіданадоступдоекологічноїінформації, якою володіють органи державної влади, у світлі стандартів,закріпленихпринципом10ДеклараціїРіо-де-Жанейрознавколишньогосере-довищатарозвитку1992р.таОрхуськоюконвенцією1998р.(Claude-Reyes v. Chile 2006р.).Увизначеннідотриманнябалансу інтересівміжправамикоріннихнародівназемлі,природніресурситасприятливіумовинавколиш-ньогосередовища,зодногобоку,таекономічними інтересамидержави,здругого(наприклад,лісозагтовлятавидобутоккориснихкопалин),МАСПЛспирається на такі принципи, як обов’язок держави консультуватися таотриматизгодукоріннихобщин,розподілвигодивід інвестиційнихпроек-тів,здійсненняоцінкивпливуекологічнихтасоціальнихнаслідківпроектівзекономічногорозвиткунаціобщини(Saramaka People v. Suriname 2007р., Kichwa Indigenous People of Sarayaku v. Ecuador 2012р.)[5,п.129,133–134,138; 6,п.159,177–211].

15 листопада 2017 року Міжамериканський суд з прав людини винісКонсультативний висновок щодо навколишнього середовища та правлюдини на запит Колумбії, яка була занепокоєна негативним впливом наморськесередовищеКарибськогорегіонувеликих інфраструктурнихпроек-тів(зокрема,спорудженням«Великоготрансокеанськогоканалу»Нікарагуа).Висновок є важливим з декількох причин. По-перше, це перший офіцій-нийдокумент,який інтегровано ісистемновизначаєзв’язокміжохороноюдовкіллятаправамилюдини.НавідмінувідпрактикиЄСПЛ,якийобмеже-нийвідповіднимиположеннямиКонвенції1950р.,МАСПЛпідходитьдоправанабезпечнедовкіллякомплексно[7,c.65].Судрозширивгеографічнусферупитань, сформульованихузапитіКолумбії, наголосивши,щовониєважли-вимидлявсіхдержавпланети [8,п.35].Судвизнав існуванняавтономногоправа на сприятливе довкілля в межах Американської конвенції з правлюдини (анеСан-Сальвадорськогопротоколу!), якабезпосередньойогонемістить,завдякитлумаченнюстатті26Конвенції[8,п.62].Зазначенастатттязобов’язуєдержавизастосовуватизаходизметоюздійсненняправ,щовиті-каютьзекономічних,соціальних,освітніх,науковихікультурнихнорм,іншимисловами,дозволяєздійснюватиеволютивнетлумачення,а значить, захисттихправ,якінебуличіткопередбаченівдоговорі.Судозначивнизкуправлюдини,якіможутьзазнаватинайбільшихпорушеньувипадкузабрудненнячидеградаціїдовкілля(правонажиття,особистунедоторканність,приватнежиття,здоров’я,воду,їжу,житло,власність,участьукультурномужиттітощо),атакожнайбільшвразливікатегоріїнаселення(наприклад,коріннінародитанаселеннямалихострівнихдержав)[8,п.66–67].

182


По-друге, Суд допустив можливість екстратериторіального засто-сування Конвенції у випадку завдання транскордонної шкоди індивіду.Проаналізувавшипоняттяюрисдикціїзаст.1(1)Американськоїконвенції,атакожпославшисьнадосвідЄСПЛувизначенніефективногоконтролютаможливостіздійсненняекстериторіальноїюрисдикціїувипадкувійськовоїокупації,Судвизначив,щоузв’язкузіснуваннямобов’язкудержавипопе-реджати спричинення транскордонної екологічної шкоди, яка може пору-шуватиправа індивіда, закріплені вАмериканській конвенції, індивідмаєправовимагативідповідальностітакоїдержави.Індивідутакомуразібудевважатисьтаким,щоперебуваєвмежахюрисдикціїдержавипоходженнязабрудненнятаматимеправоназверненнядосудуцієїдержавидлязахи-сту своїх прав нарівні з її громадянами [8, п. 72–102, 238]. Таким чином,забезпечуватиметьсяпринципнедискримінаціїуздійсненніправанасудо-вий захист за ознаками громадянства, постійного проживання чи місцяспричиненняшкоди[8,п.239].Судвизнав,щоцеможевідбуватисяувинят-кових обставинах та за умови доведення причинно-наслідкового зв’язкуміжшкідливоюдіяльністюнатериторіїоднієїдержавитапорушеннямправлюдини,щознаходитьсянатериторіїіншоїдержави[8,п.103].

По-третє, Суд означив зобов’язання держав з попередження траскор-донноїшкоди(такзванізобов’язанняналежноїобачності)васпектізабезпе-ченняправнажиттятаособистунедоторканність:обов’язокпопередженняекологічноїшкоди,зокремаздійсненняоцінкивпливунадовкілля,обов’я-зокзастосовуватипринципперестороги,обов’язокспівпрацюватизіншимидержавамичерезмеханізмиповідомлення,консультаційтаобмінуінформа-цієюзекологічнихпитань,обов’язокзабезпечуватипроцесуальніекологічніправа[8,п.127–241],якібезприв’язкидоекологічноїсферигарантуютьсявстаттях8,13,23та25Американськоїконвенції.

Висновкиірекомендації.Міжамериканськасудовасистемазахистуеколо-гічнихправєунікальноюзоглядунаособливостіпроцедуриподачіскаргтарозглядусправпосуті.АленайбільшважливінаслідкимаєКонсультативнийвисновокМАСПЛ,якийхочінемаєюридичнообов’язковоїсили,протеможевикористовуватисявпрактиціМіжамериканськоїкомісіїтасудузправлюдини.ЗавдякитлумаченнюСуду,фізичніособиотрималиправопосилатисянапору-шенняправанабезпечнедовкілля,незважаючинавідсутністьйогозакріпленняв текстіАмериканської конвенції з правлюдини, якаразом із тимдозволяєздійснюватиеволютивнетлумаченняекономічних,соціальних,освітніх,науко-вихікультурнихправ.Суддопустивможливістьекстратериторіальногозасто-суванняКонвенціїувипадкузавданнятранскордонноїшкодиіндивіду,атакожпідтвердивпринципнедискримінаціїуздійсненніправанасудовийзахистза

183


ознакамигромадянства,постійногопроживаннячимісцяспричиненняеколо-гічноїшкоди,алезаумовидоведенняпричинно-наслідковогозв’язкуміжшкід-ливоюдіяльністюнатериторіїоднієїдержавитапорушеннямправлюдини,щознаходитьсянатериторії іншоїдержави.Такідіагональнівідносиниміж інди-відом та державою, яка порушила його права, але яка не є державою йогогромадянства чи постійного проживання, потребуватимуть суворого дотри-манняпроцедурикваліфікації(атрибуції)поведінкидержавивконтекстізвича-євихнормправаміжнародноївідповідальності,зокреманалежногодоведенняздійсненняконтролюдержавоюнаддіяльністювмежахїїтериторії,щоспричи-нилатранскордоннушкодуіпорушилаправаіндивідівзамежамицієїтериторії.Зоглядунапоступовозростаючутенденціюдовизнанняпринципунедискри-мінаціївдоступііндивідівдоправосуддяувипадкутранскордонноїекологічноїшкодитапередбаченуПротоколом№16доКонвенціїпрозахистправлюдиниіосновоположнихсвободможливістьЄСПЛнадаватиконсультативнівисновки,УкраїнамоглабініціюватизапитпронавколишнєсередовищетаправалюдинизаприкладомКолумбії.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ1. Задорожній О.В., Медведєва М.О. Міжнародне право навколишнього

середовища:підручникдляВНЗ.Київ,2010.510с.2. ResolutionofInter-AmericanCommissiononhumanrights№12/85,Case№7615

(Brazil), of 5March 1985. URL: http://www.wcl.american.edu/pub/humright/digest/Inter-American/english/annual/1984_85/res1285.html.

3. CaseofMayagna (Sumo)AwasTingniCommunity v.Nicaragua : Judgment of theInter-AmericanCourtofhumanrightsof31August2001.URL:http://www.corteidh.or.cr/docs/casos/articulos/seriec_79_ing.pdf.

4. CaseoftheYakyeAxaIndigenousCommunityv.Paraguay :Judgmentofthe Inter-American Court of human rights of 17 June 2005. URL: http://www.corteidh.or.cr/docs/casos/articulos/seriec_125_ing.pdf.

5. Caseofthe SaramakaPeoplev.Suriname :JudgmentoftheInter-AmericanCourtofhumanrightsof28November2006.URL:http://www.corteidh.or.cr/docs/casos/artic-ulos/seriec_172_ing.pdf.

6. Caseofthe KichwaIndigenousPeopleofSarayakuv.Ecuador :JudgmentoftheInter-American Court of human rights of 27 June 2012. URL: http://corteidh.or.cr/docs/casos/articulos/seriec_245_ing.pdf.

7. Feria-TintaM.,Milnes S.C. TheRise of Environmental Law in International DisputeResolution:TheInter-AmericanCourtofHumanRightsIssuesaLandmarkAdvisoryOpinionontheEnvironmentandHumanRights. Yearbook of International Environmental Law. 2016.Vol.27.№1.P.64–81.

8. AdvisoryOpinionOC-23/17onEnvironmentandHumanRightsof15November2017/ Inter-American Court of Human Rights. URL: http://www.corteidh.or.cr/docs/opin-iones/seriea_23_esp.pdf.

184


Олександр Поліводський,науковий співробітник відділу проблем аграрного, земельного, екологічного та космічного права, Інститут держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України, кандидат юридичних наук, доцент,адвокат, партнер Правничої фірми «Софія»

ПРИНЦИПЛЕГІТИМНИХОЧІКУВАНЬВЕКОЛОГІЧНИХ ІЗЕМЕЛЬНИХСПОРАХ.ПРАКТИКАЄВРОПЕЙСЬКОГОСУДУ ЗПРАВЛЮДИНИТАСУДІВУКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИЗАСТОСУВАННЯІШЛЯХИВИРІШЕННЯ

ПринциплегітимнихочікуваньєновимдляправовоїсистемиУкраїни,однаківпрактиціЄвропейськогосудузправлюдини(далі–ЄСПЛ)віннемаєтривалоїісторіїзастосування.

Актуальністьтемилегітимнихочікуваньзумовленадекількомапричи-нами. Так, цей принцип походить від принципу правової визначеності такорелюється з іншими принципами, такими як добросовісність, правовавизначеність,належнеурядування,пропорційність,передбачуваністьтощо,яківумовахправовоїдержавийверховенстваправаєважливимидляподо-ланняпрогалинісуперечностейуправі,зокрема,підчасвирішенняспорівсудами.Правильнеспіввідношенняміжцимипринципамимаєзабезпечитикоректнезастосуванняідейіконцепційтаправовихнорм.

Належне розуміння принципу легітимних очікувань потребує аналізуяк літератури, світової практикийого застосування, практикиЄСПЛ, так іпрактикиВерховного Суду, яка вжемає деякі напрацювання із цієї теми.Водночасбезпосередняправозастосовнадіяльністьщодоцьогопринципуєнедоситьнапрацьованою,аненалежнейогозастосуванняможепризво-дитидоспотвореногорозуміннятазловживань.

Усферіекологіїтаприроднихресурсів,земельногоправацятемамаєособливезначення,оскількистосуєтьсяякінтересівтаправгромадян,такісуспільногоблага,щополягаєувикористаннійохороніприроднихресурсів.Державареєструєправаназемлю,відповіднодоповноваженьспільнозорганамисамоврядуваннянадаєправанавикористанняприроднихресур-сів, управляєвідносинамивцихсферах, контролюєдотриманнявимог ізпитань,щоможутьвходитивконфліктзінтересамиприватнихосіб.

185


Принцип легітимних очікувань (legitimate expectations), як вважаютьдослідники,виникуНімеччині,надаліпродовживзастосовуватисявАнгліїтанабувпоширеннявЄвропі [1, с.584].НасьогоднівадміністративномуправіНімеччиниміститьсяположення,якевтілюєцейпринцип.Так,секція48(2)Німецькогоадміністративногопроцесуальногозакону1976р.міститьтакунорму:«Незаконніадміністративнірішення,якиминадаєтьсямайновавигода,неможутьбутискасовані,оскількинабувачпокладавсянарішеннятайогоочікування,незважаючинапублічний інтересускасуванні такогорішення,йогоправапідлягаютьзахисту».

Як бачимо, законодавець Федеративної Республіки Німеччина пов’я-зуєадміністративнірішеннязмайновимиінтересамиособитавважає,щотакіінтересипідлягаютьзахистунавітьуразідефектузазначенихрішень.Цей підхід демонструє взаємозв’язок принципу легітимних очікувань тапринципуналежногоурядування.Останній,яквідомо,зобов’язуєдержавувживативсіхзаходівізметоюкоординації,усуненнясуперечностейпідчасприйняттярішеннятанедопущеннянезаконнихісуперечливихрішень.Прицьому, як бачимо з наведеної норми законодавства Німеччини, недотри-манняпринципулегітимнихочікувань(незалежновідпідстав)неможематинаслідкомпорушенняправтаінтересівособи,щодоякоїприйнятерішення.

Водночасвартозважатинате,щопрактикаЄСПЛмаєдещоіншебаченнямайна,ніжтрадиційноцемаємісцевУкраїні.Так,цивільнезаконодавствоУкраїнисьогодніоперуєтерміном«майно»,доякоговіднесеноокремуріч,сукупність речей, а такожмайнові права й обов’язки (ст. 190Цивільногокодексу України). Натомість визначення терміна «інтерес» не міститьсявзаконодавствіУкраїни,хочайзгадуєтьсяуправі,однакнеохоплюєтьсяпоняттям«майно»(див.ст.15ЦивільногокодексуУкраїни).

Показовоюузв’язкуізцимєпозиціяпрофесораЄльськогоуніверситетуЧарльзаРейха (CharlesReich), який уроботі «Новавласність»висловлюєдумкупроте,щоєінституції,якіє«охоронцямивласності»,вониперебува-ютьнамежівідносинміжособоютадержавою,прицьомублагополуччядедалі більшої кількості людей залежить від держави [2, с. 733]. Ученийзазначає,щодержавастворюєтакіформибагатства,якдоходитавигоди,робота, ліцензії на професію, франшиза, контракти, дозволи на викори-станняприроднихресурсів,державніпослуги.Усецеспоживаєтьсягрома-дянамитаєблагомдляних,щомаєвраховуватисязаконодавством.Більшетого,професорЧ.Рейхназиваєціблага «новоювласністю»,якапідлягаєзахисту[2,с.756].

186


«Новавласність» інеобхідність її захисту,вочевидь,виникаєузв’язкуз очікуваннями особи щодо продовження користування відповіднимиблагами,щовиключаєневизначеність,свавільнепозбавленнятакогоправачиінтересу.

Такийпідхідмиможемобачитинелишевідеяхіконцепціях,щозасто-совуютьсяуСполученихШтатахАмерики.Так,усправіЄСПЛ«СтретчпротиСполученогоКоролівства»від24червня2003р.зазначено,щоособаоренду-валаземельнуділянкутамаланамірпродовжитиорендунамайбутнєпіслязакінченнястроку,оскількизаконодавствопередбачалотакуможливість.Однакїйбуловідмовленоупродовженнідоговору.ЄСПЛдійшоввисновку,щоусправімаломісцепорушенняст.1Протоколу№1доКонвенціїпрозахистправлюдини іосновоположнихсвобод,тобтопорушенняправанавільневолодіннямайном. Інакшекажучи,судвизнавправомособиочіку-вання щодо продовження договору та користування правами на землю,тобтоактивом,щопідлягаєсудовомузахисту.

У цій справі в п. 32 ЄСПЛ зазначив: «Поняття «майно» (possessions)може означати «існуючемайно» (existing possessions) або активи, у томучислі права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що вінмаєпринаймні«законнесподівання»наотриманняможливостіефективноздійснитимайновеправо».Уп.34цьогожрішеннязазначено,щозаявникуклаворенднийдоговірізмуніципалітетомДорчестера,розраховуючинате,щовінматимеможливістьпродовжитистрокцієїоренди,авп.35вказанона те, що заявника варто вважати особою, яка мала принаймні законнесподіваннянареалізаціюпередбаченогодоговоромправанапродовженнястрокуоренди,атомувціляхст.1Протоколу№1доКонвенціїпрозахистправ людини і основоположних свобод таке законне сподівання можнавважатидодатковоючастиноюмайновихправ,наданихйомумуніципаліте-томДорчестеразаоренднимдоговором[4].

В іншійсправі–«ПайнВеліДевелопментсЛТДта іншіпроти Ірландії»від29листопада1991р.–ЄСПЛвважає,щовласністюврозумінні ст. 1Протоколу№ 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположнихсвобод є законні сподівання на отримання на підставі законумайна длязабезпечення своєї діяльності. Законними сподіваннями в цій справі судвважавправовчинятипевнідіївідповіднодовиданогодержавнимиорга-намидозволу, зокрема,правомірні сподіваннябутиздатнимздійснюватизапланованийрозвитоктериторіїзоглядуначиннийнатойчасдозвілнапромисловеосвоєнняземлі.

187


У справі ЄСПЛ у справі «Остапенко проти України» від 14 червня 2007 р. суд дійшов висновку про те,що органи державної влади повиннізабезпечити заявникові виділення в натурі ділянки з фонду державнихземельсільськогосподарськогопризначеннятавидатидокументпроправодовгостроковогокористування.Відповідно, змоментуухваленнярішеннявід4квітня2000р.заявникмаввстановленезаконнесподіванняотриматитакемайно,оскількирішеннябулоостаточнимтабуловідкритевиконавчепровадження.

АктуальнимдляУкраїниєрішенняЄСПЛусправі«ЗеленчуктаЦицюрапроти України» (заява № 846/16 та 1075/16 від 22 травня 2018 р.), якеміститьтакожобґрунтуванняпорушенняст.1Протоколу№1доКонвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у власниківземлівиниклоправосподіватисянаприйняттязаконодавчихзмінтаскасу-вання мораторію, адже про це було неодноразово зазначено в самомутекстізакону,якийприймалаУкраїна(п.15РозділуХ«Перехідніположення»ЗемельногокодексуУкраїни).

Як бачимо, незважаючина тещопринциплегітимнихочікуваньпохо-дитьзадміністративногоправа,віннабувпоширеннятакожусферіприват-ноправових відносин, зокрема,щодо погашеннямайнової заборгованостіміжприватнимисуб’єктами,щопостаєзнаведеноговище.

Питання легітимних очікувань розглянуто в декількох рішенняхВерховногоСуду.Так,усправі№369/6516/16-црозглядалося,щоспадко-ємець отримав пай, подав на оформлення земельну ділянку, однак йомубуловідмовленозтієїпричини,щоземельнуділянкувжепереданоіншимособам.ВерховнийСудвважає,щонаданняпозивачу,якийєспадкоємцем,органомдержавноївладирозпорядженняпродозвілнарозробкутехнічноїдокументації створило для особи легітимне очікування. Відповідно, йогоправапідлягаютьзахисту.

Крім того, принцип легітимних очікувань став обґрунтуванням длявинесенняухвалиВерховногоСудувід3квітня2018р.№5023/4388/12,атакожпостановвід3жовтня2018р.№352/1243/15-ц,від10травня2018р. №904/3688/17,від5червня2019р.№Б8/142-12,уякихсудвиходивізтого,щолегітимніочікуваннявиникаютьзанаявностітакихознак:1)законності,яказумовленареалізацієюособоюналежногоїйправа,утомучислізач.2ст. 19Конституції України; 2) обґрунтованості, тобто раціонального споді-вання.Уцихсправахішлосяпроочікуваннякредиторанапогашеннязабор-гованості,провідшкодуваннявмайбутньомупонесенихвитратнапальне

188


відЗбройнихСилУкраїни,проотриманнядозвільнихдокументівабооформ-ленняправавласностіназемлю.Якбачимо,вонистосуютьсянетількисутоадміністративних вимог, а ймайнових, тобто цивільно-правових за своїмзмістомвідносин.

Знаведеногопостає,щопринциплегітимнихочікуваньупевненоувій-шов у правозастосування якЄСПЛ, так і ВерховногоСуду. Водночас такезастосування ще не стало традиційним та абсолютно безсумнівним длявітчизняної правової системи. Підтвердженням цього є позиція одного знайавторитетнішихюристівУкраїни–О.А.Беляневич,якавважає,щозасто-суванняцьогопринципу«невиправданообтяжуватиметаускладнюватимепрактику»,воно«можевикористовуватисянедобросовіснимиособамидляіндульгенційнезаконнихдійорганіввлади», затакимидіями«можехова-тисянедобросовісність»[3,c.44].

ВарточастковопогодитисязпрофесоромО.А.Беляневичуїїпобоюван-нях.Прицьому,нанашудумку,відкинутицейпринцип інезастосовуватина практиці вже неможливо. Вказані недоліки необхідно усуватишляхомроз’яснень та обґрунтувань, застосування інших принципів, що пов’язаніз принципом легітимних очікувань. Так, одночасно з ним варто застосо-вувати принципи пропорційності, добросовісності, стабільності правовогорегулювання,передбачуваності,усуненняконфліктуінтересів,навітьприн-ципунедопущеннясуперечливоїповедінки,якийужезнаходитьсвоєтрак-туваннявсудовійпрактиці(див.справу№145/2047/16-ц).

Іншим наслідком застосування аналізованого принципу може статизагостренняпроблемипідсудностіземельних,екологічнихтаіншихспорів,учасникомякихєдержава.Поєднаннямайновихправтаінтересів,щовини-кають з отримання дозволів і реєстрації прав, визнання концепції «новоївласності» у разі виникнення спорів і надалі будуть розглядатися крізьпризму дотримання ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист правлюдиниіосновоположнихсвобод,щостосуєтьсяправанамирневолодіннямайном.Відповідно,поєднаннявимогдосудурозмежуватиповноваженняадміністративного та загального чи господарського суду буде становитипевнупроблему.Вирішити її,нанашудумку,можнатількичерезпереглядправилпідсудностіспорів.Прицьомунаведенестосуєтьсянелишеземель-нихтаекологічнихспорів,айінших,якімістятьпоєднанівимогитанаразімаютьтакужнагальнупроблему.

Інакшекажучи,застосуванняпринципуправовоївизначеностіпотребуєокремих компенсаторних заходів, якими мають бути застосування інших

189


усталених правових принципів і концепцій та прийняття деяких змін дозаконодавстваУкраїни.

Урезультатіпроведеногодослідженняможемозробитипевнівисновки.Так, принцип легітимних очікувань став важливим чинникомправозасто-суваннявсудовійпрактиціякЄСПЛ,так іВерховногоСуду.Йогозастосу-ваннябудерозширюватися,щоєпозитивниммоментомваспектіреалізаціїцінностейправовоїдержавитазабезпеченняверховенстваправа.

Принциплегітимнихочікуваньмаєтенденціюдорозширеннязастосу-ваннянетількиусферіадміністративногоправа,айщодоіншихсуспільнихвідносин,зокремамайновихспорів.

Підчасзастосуванняпринципулегітимнихочікуваньнеобхіднозважатинатлумаченнятерміна«майно»,здійсненеупрактиціЄСПЛ,якимохоплю-ютьсяправайінтереси,щопов’язаніздіямитарішеннямиорганівдержав-ноївладиймісцевогосамоврядуваннятастосуютьсясуб’єктівприватногоправа.

Принцип легітимних очікувань має застосовуватися в сукупності зіншимипринципамитаконцепціямивправі,асамезпринципаминалеж-ного урядування, пропорційності, добросовісності, стабільності правовогорегулювання, передбачуваності, усунення конфлікту інтересів, принципомнедопущеннясуперечливоїповедінкитощо.

Розширення застосування принципу легітимних очікувань може заго-стрити проблему підсудності земельних, екологічних та інших спорів, щомістять поєднані вимоги. Вирішити цю проблему можна через переглядправилпідсудностіспорів,якімістятьпоєднанівимоги.

Застосування принципу правової визначеності потребує окремихкомпенсаторнихзаходів,якимимаютьбутизастосуванняіншихусталенихправовихпринципів іконцепційтаприйняттяокремихзміндозаконодав-стваУкраїни.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ1. Barak-ErezD.TheDoctrineofLegitimateExpectationsand theDistinctionbetween

theRelianceandExpectationInterests.Europeanpubliclaw.2005.Vol.11.Issue4.P.583–601.

2. ReichCh.A.TheNewProperty.YaleLawJournal.1964.Vol.73.Issue5.P.733–787.3. БеляневичО.А.Поняття легітимнихочікувань та проблемийого застосування

судамиУкраїни.Приватнеправоіпідприємництво.2016.Вип.16.С.41–45.4. РішенняЄСПЛ.https://hudoc.echr.coe.int/rus#{"itemid":["001-117564"]}.

НОТАТКИ

НОТАТКИ

Науковевидання

МІЖНАРОДНИЙ СУДОВИЙ ФОРУМ

«СУДОВИЙ ЗАХИСТ ПРИРОДНОГО ДОВКІЛЛЯ ТА ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ»

(м. Київ, 7 листопада 2019 року)

ЗБІРНИК МАТЕРІАЛІВ

Підписанододруку03.12.2019р.ГарнітураMuller. Формат60х841/16.Друкофсетний.Папірофсетний.

Ум.друк.арк.11,16.Зам.№1219-251Наклад200примірників

Видавничийдім«Гельветика»73021,м.Херсон,вул.Паровозна,46-а

Телефон38(0552)399-580, +38(095)9344828,+38(097)7230608

E-mail: [email protected]Свідоцтвосуб’єктавидавничоїсправи

ДК№ 6424від04.10.2018 р.

Documents

«СУДОВИЙ ЗАХИСТ ПРИРОДНОГО ДОВКІЛЛЯ ТА …epl.org.ua/wp-content/uploads/2019/12/Zbirnik_Eko_forum.pdf · І. В. Пивовар – науковий