#38 {5570} 20 ВЕРЕСНЯ, 2018

«КЕНТАВР» — ШВИДКІСНЕ «ТАКСІ»

ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ МОРПІХІВ

Цей десантно-штурмовий катеруспішно пройшовзаводські й швартовівипробування, і його вже спущенона воду

стор. 3

20 вересня, 2018

#38 {5570}

МАР’ЇНКА — ЖИТТЯ МІЖ КУЛЯМИЧерез це невеличке місто пролягає лінія фронту. На східній околиці тримають позиції наші підрозділи, а трохи далі, ближче до Донецька, але також у межахміста — ворожі вогневі точки, з яких регулярноведеться прицільний вогонь

«ЕКСПЛУАТУЮЧИ ТЕХНІКУ,ВІЙСЬКОВИЙ НЕ ПОВИНЕН ДУМАТИПРО ГАРАНТІЙНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ,ЯКЩО ВОНА ВИЙДЕ З ЛАДУ. ВІНМАЄ БУТИ ВПЕВНЕНИМ У МАШИНІ,ПОЧУВАТИСЯ ЗАХИЩЕНИМ»Про перспективи розвитку й модернізації вітчизняноїбронетехніки, перехід на стандарти НАТО та наявні проблемирозповідає начальник Центрального бронетанкового управлінняЗбройних Сил України генерал-майор Юрій Мельник

ЧИТАЙТЕ В НОМЕРІ:

стор. 4стор. 12

ЦЕ МАЄ БУТИ ЖІНКА-ЛЕЙТЕНАНТ, ЩО ЗАЙМАЄ ПОЗИЦІЮ,

ЯКА ПОТЕНЦІЙНО ПРИВЕДЕ ДО ГЕНЕРАЛЬСЬКОЇ стор. 8�9

КОЛИ В УКРАЇНІЗ’ЯВИТЬСЯ ПАНІ ГЕНЕРАЛ?

ВСТУПНА КАМПАНІЯ–2018:НАЙБІЛЬШЕ ОХОЧИХ СТАТИСПЕЦПРИЗНАЧЕНЦЯМИ,РОЗВІДНИКАМИ ТА МОРПІХАМИ

НОВІ «ОБЛАДУНКИ» ДЛЯ ВІЙСЬКА: НАДІЙНІ, ЗРУЧНІ, ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНІУ Збройних Силах України випробовують індивідуальнізахисні бронежилети та шоломи нового покоління

«МОЄ ВОЛОНТЕРСТВО — ЦЕ ТЕ,ЩО ЗМУШУЄ «ВАТУ» ПАЛАТИЩЕ ЯСКРАВІШЕ»Лише за один рік український відеоблогер заробив на «оскаженінні ватки» понад 2,5 млн грн для армії

стор. 13

стор. 18

«КІНОДОК» ЗАФІКСУВАВ ПРАВДУПРО СУЧАСНУ ІСТОРІЮ стор. 22стор. 6

ТРУТНІВ СЕРЕД ВЕТЕРАНСЬКИХСПІЛОК КРАЇНА БІЛЬШЕ НЕ ФІНАНСУВАТИМЕВіднедавна для отримання будь-яких коштів від держави громадські організації учасників бойовихдій мусять мати цільові благочинні проекти та загальноукраїнський статус стор. 16

2

НОВИНИ

США НАДАСТЬ УКРАЇНІ

$250 МЛН НА ОБОРОНУ

Сенат Сполучених Штатів схвалив проект бюдже-ту Пентагону на 2019 рік, у якому передбаченозбільшити до $250 млн допомогу Україні на поси-лення безпеки. Про це повідомляє у Facebook по-сольство України в США.

Цей кошторис оборонного бюджету на $50 млнперевищує бюджет 2018 року для відповіднихпрограм підтримки Української держави.

«Згідно із законопроектом, $250 млн виділяють,зокрема, на проведення військових навчань, на-дання військового оснащення, летальних видівозброєнь і логістичної підтримки, на заміну ранішенаданих озброєнь або військових товарів. Пере-лік видів допомоги включає в себе також розвіду-вальну підтримку Збройних Сил України», — за-значають в українському посольстві.

УКРАЇНА МАЄ НАМІР ДОДАТКОВО

НАПРАВИТИ ДО АФГАНІСТАНУ

14 ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВПро це стало відомо під час зустрічі заступника Мі-ністра оборони України з питань європейської інтег-рації генерал-лейтенанта Анатолія Петренка з Над-звичайним і Повноважним Послом Італійської Рес-публіки в Україні паном Давіде Ла Чечіліа, повідом-ляє Управління комунікацій та преси МО України.

Під час зустрічі генерал-лейтенант Анатолій Пет-ренко зауважив принципову позицію Італії щодопідтримки України в європейських інституціяхта ОБСЄ і наголосив на важливості впровадженняподальших санкційних заходів щодо Російської Фе-дерації у відповідь на її агресивні дії проти України.

Заступник Міністра оборони України з питаньєвропейської інтеграції подякував за підтримку,надану українському персоналу в рамках вико-нання завдань у складі італійського військовогоконтингенту, та підтвердив наміри України щодододаткового направлення в Афганістан 14 війсь-ковослужбовців.

Про це заявив Президент України ПетроПорошенко в інтерв’ю телеканалу суспільно-го мовлення «Кіровоград» у Кропивницькому

За його словами, вже булипредставлені нові показники дер-жавного бюджету, які розгляда-лися на засіданні Ради націо-нальної безпеки та оборониУкраїни. За результатами засі-дання РНБО були зроблені необ-хідні доручення Уряду.

«Я підписав свою вимогу, щоу нас на сьогодні рівень оплати праці, рівень гро-шового забезпечення українського воїна має бу-

ти вищим за середню заробітну плату промисло-вості. І за моїм наполяганням у Збройних СилахУкраїни солдат має з 1 січня отримувати не мен-

ше як 10 тис. грн», — розповівглава держави.

Президент наголосив, щоЗбройні Сили — гордість Україний на військовому параді до Днянезалежності було продемонст-ровано нове обличчя українськоїармії. «Вся країна, весь українсь-кий народ і я як Президент, пи-шаюся українською армією, пи-

шаюся українськими воїнами і пишаюся Украї-ною», — зазначив глава держави.

ЗЗаа ррееззууллььттааттааммииззаассііддаанннняя РРННББООббууллии ззррооббллееннііннееооббххііддннііддооррууччеенннняя УУрряяддуу

ПАРЛАМЕНТ ВИЗНАЧИВ ПОРЯДОК НАДАННЯ ЖИТЛА

ЧИ КОМПЕНСАЦІЇ ВІЙСЬКОВИМ, ЯКІ ПРОХОДИЛИ

СЛУЖБУ НА ТЕРИТОРІЯХ, ЩО ВИЗНАНІ ТИМЧАСОВО

ОКУПОВАНИМИВВееррххооввннаа РРааддаа УУккррааїїннии ууххввааллииллаа ЗЗааккоонн ««ППррооввннеессеенннняя ззммііннии ддоо ссттааттттіі 1122 ЗЗааккооннуу УУккррааїїннии ««ППррооссооццііааллььнниийй іі ппррааввооввиийй ззааххиисстт ввііййссььккооввооссллуужжббоовв--цціівв ттаа ччллеенніівв їїхх ссііммеейй»»,, яяккиимм ввииззннааччииллаа ппоорряяддооккннааддаанннняя жжииттллаа ччии ккооммппееннссааццііїї ззаа ннььооггоо ввііййссььккоо--ввиимм,, яяккіі ппррооххооддииллии ссллуужжббуу уу ККррииммуу,, ммііссттіі ССеевваасс--ттооппоолльь,, ннаа ДДооннббаассіі,, щщоо ввииззннаанніі ттииммччаассооввоо ооккууппоо--ввааннииммии,, ттаа ппррооддооввжжууююттьь ссллуужжббуу уу ввііййссььккооввииххффооррммуувваанннняяхх УУккррааїїннии

Як повідомили у прес-службі Апарату ВерховноїРади України, згідно із Законом військовослуж-бовці, які проходили військову службу на терито-ріях Автономної Республіки Крим, міста Севасто-поля, Донецької та Луганської областей, що ви-знані тимчасово окупованими, та продовжуютьслужбу у військових формуваннях України, а та-кож члени їхніх сімей, які проживають разоміз ними та отримали статус внутрішньо переміще-них осіб, відповідно до вимог цієї статті були за-безпечені службовими жилими приміщеннямиабо їм було надано жилі приміщення для постій-ного проживання на таких територіях, або які ма-ють у приватній власності жилі приміщення, щознаходяться на таких територіях, якщо правовласності на них набуте відповідно до законівУкраїни, та які прибули на іншу територію Украї-ни, забезпечуються жилими приміщеннями абоза їхнім бажанням грошовою компенсацією

за належне їм для отримання жиле приміщенняза письмовою згодою зазначених осіб та повно-літніх членів їхніх сімей, посвідченою нотаріально.

Встановлюється, що відмова від права власнос-ті на жиле приміщення, що розташоване на тим-часово окупованих територіях Автономної Рес-публіки Крим, міста Севастополя, Донецькоїта Луганської областей, яке перебуває у приват-ній власності таких категорій осіб, здійснюєтьсяв порядку, що визначається Кабінетом МіністрівУкраїни.

Згідно із законом ці особи, які на дату початкутимчасової окупації згаданих територій, визначе-ну законодавством, перебували на обліку осіб,які потребують поліпшення житлових умов, за-безпечуються жилими приміщеннями з урахуван-ням попереднього часу перебування на квартир-ному обліку в порядку, що визначається Кабіне-том Міністрів України.

Право власності на жиле приміщення, що роз-ташоване на тимчасово окупованих територіяхАвтономної Республіки Крим, міста Севастополя,Донецької та Луганської областей, яке перебуваєу приватній власності згаданих категорій осіб,набуває орган, який поліпшує житлові умови та-ких категорій осіб на іншій території України,в порядку, що визначається Кабінетом МіністрівУкраїни.

Закон набирає чинності з 1 січня 2019 року.

З ПОЧАТКУ 2019 РОКУ РОЗПОЧНЕТЬСЯ АКТИВНА ФАЗА

РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ВІЙСЬКОВОЇ ОСВІТИ««ЗЗ ппооччааттккуу 22001199 ррооккуу ммии ппррии--ссттууппааєєммоо ддоо ааккттииввннооїї ффааззии ррее--ффооррммии ссииссттееммии ввііййссььккооввооїїооссввііттии.. ДДлляя ннаасс ццее ддуужжее вваажж--ллииввее ппииттаанннняя,, йй уу ннаасс єє ппооввннееппооррооззуумміінннняя зз ббррииттааннссььккооююссттооррооннооюю щщооддоо ннееооббххііддннооїї ддоо--ппооммооггии вв ррееааллііззааццііїї цціієєїї ррееффоорр--ммии»»,, —— ззааззннааччиивв ММііннііссттрр ооббоо--ррооннии УУккррааїїннии ггееннеерраалл ааррммііїїУУккррааїїннии ССттееппаанн ППооллттоорраакк ппііддччаасс ззууссттррііччіі зз ДДеерржжааввнниимм ссеекк--ррееттаарреемм зз ппииттаанньь ооббооррооннии ВВее--ллииккооїї ББррииттааннііїї ппаанноомм ГГееввііннооммВВііллллььяяммссоонноомм

Керівник вітчизняного оборон-ного відомства наголосив, щоу Великої Британії є величезнийдосвід у цій сфері.

— Нам потрібна дорадча допо-мога, яким чином цей процес від-бувається у Великій Британії, і щонам необхідно зробити. Йдетьсяне лише про підготовку кадрів, а йпро підготовку людей, які будутьздійснювати цю реформу і ре-формування Збройних Сил Украї-ни в цілому, — сказав генерал ар-мії України Степан Полторак.

Окрім цього, Міністр оборониУкраїни зазначив, що ми можемоі повинні розширити можливостіпідготовки і перейти від індивіду-альної підготовки до підготовкиштабів. Крім того, розширити їїгеографію — готувати не тількиу двох-трьох навчальних цент-рах, але й там, де це потрібнодля Збройних Сил України.

Таке переконання висловивМіністр оборони України, гово-рячи про наміри британськихколег суттєво розширити ефек-тивне співробітництво в межахоперації «Орбітал» та збільши-ти терміни перебування в Украї-ні британських радників та ін-структорів.

— У нас є чіткий план співпра-ці з Міністерством оборони Ве-ликої Британії, відповіднодо якого сьогодні ми вже пра-цюємо. Завдяки цій допомозі миможемо ефективно реформу-вати Міністерство оборониі Збройні Сили України, — наго-лосив генерал армії УкраїниСтепан Полторак.

Вадим КОВАЛЬОВ

ІЗ СІЧНЯ 2019 РОКУГРОШОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯУКРАЇНСЬКОГО СОЛДАТАМАЄ СТАНОВИТИНЕ МЕНШЕ ЯК 10 тис. грн

На цьому наголосив Секретар Ради національноїбезпеки і оборони України Олександр Турчинов,повідомляє Апарат РНБО України.

«Міністерство оборони Росії виступило із черго-вим фейком щодо нібито причетності Українидо трагедії, яка відбулася з малайзійським «Боїн-гом», — сказав Олександр Турчинов. — На моїйпам’яті це, мабуть, дев’ята чи десята версія, якунамагаються нав’язати світовій громадськостіросійські військові та політики, щоб сховатисвою причетність до цього страшного злочину».

«Був і іспанський диспетчер, був і українськийвинищувач, і ракети «повітря-повітря», був і такзваний колишній військовий, який якраз у той часперебував на аеродромі, звідкіля злітав українсь-кий винищувач, аби збити «Боїнг», та багато іншоїбрехні», — зауважив Секретар РНБО України.

«Ці брудні фантазії, брудні фейки мають тількиодну мету — сховати справжніх злочинців. Алете, що справжні злочинці — російське військовета політичне керівництво, уже доведено як офі-ційним розслідуванням, так і незалежними екс-пертами», — підсумував він.

РЕАКТИВНІ СНАРЯДИ РС-80«ОСКОЛ» УСПІШНО ПРОЙШЛИЧЕРГОВИЙ ЕТАП ДЕРЖАВНИХВИПРОБУВАНЬ

«Реактивні снаряди РС-80 «Оскол» успішно прой-шли черговий етап державних випробувань. Вониможуть уражати, зокрема, бронетехніку та укріп-лення противника, мають надзвукову швидкістьпольоту, їх спроектовано для озброєння вертольо-тів, літаків, а також наземних платформ», — зазна-чив Президент України Петро Порошенко у Twitter.Некеровані реактивні снаряди РС-80 «Оскол»розробили й виготовляють у ДАХК «Артем», щовходить до складу ДК «Укроборонпром».

РОСІЙСЬКОМУВОЄННО-ПОЛІТИЧНОМУКЕРІВНИЦТВУ НЕ ВДАСТЬСЯСХОВАТИСЬ ОД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІЗА ЗБИТИЙ «БОЇНГ»

#38 {5570} 20 ВЕРЕСНЯ, 2018 3

ЗРОБЛЕНО В УКРАЇНІ

«КЕНТАВР» —ШВИДКІСНЕ «ТАКСІ»

ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ МОРПІХІВЦЕЙ ДЕСАНТНО-ШТУРМОВИЙ КАТЕР УСПІШНО ПРОЙШОВ ЗАВОДСЬКІ Й ШВАРТОВІ

ВИПРОБУВАННЯ, І ЙОГО ВЖЕ СПУЩЕНО НА ВОДУ Десантно-штурмовий катер «Кентавр» є сутоукраїнською розробкою, починаючи від ідеїта креслень. Тож його спуск на воду — подія,варта уваги

— Національна промисловість оперативно ре-агує на воєнні загрози державі. Протягом остан-ніх двох років колектив вітчизняного ПАТ «Кузняна Рибальському» збудував і передав національ-ним Військово-Морським Силам шість броньова-них артилерійських катерів. Вони вже виконуютьбойові завдання за призначенням. Ми наполег-ливо нарощуємо сили, планово й системно. Сьо-годні ще одна перемога на цьому шляху. Спуска-ється на воду перший корпус десантно-штурмо-вого катера «Кентавр», — сказав під час спускукатера на воду Міністр оборони України генералармії України Степан Полторак.

Десантно-штурмовий катер «Кентавр» створи-ли в дослідно-проектному центрі кораблебуду-вання в Миколаєві на базі малих броньованих ар-тилерійських катерів «Гюрза-М».

«Кентаври» призначено для патрульної служ-би на річках і прибережних морських акваторіях,доставляння та висадження десантів. Будують їхна заводі «Кузня на Рибальському» в Києві. За-кладка катерів відбулася 28 грудня 2016 року,а вже 14 вересня 2018 року перший «Кентавр»спустили на воду.

Завдяки новозеландським водометамHamilton Jet, установленим на катері, «Кентавр»може вільно курсувати на малих глибинах, щоособливо актуально й в акваторії Азовськогоморя, де максимальна глибина сягає лишедо 14 м. Окрім того, конструкція десантно-штурмових катерів дає змогу використовуватиїх не лише в морі, а й на річках, де багато рос-линності.

Важливою особливістю цього катера порівня-но з аналогічними закордонними розробками євеликий, як для такого типу військових суден, де-сантний відсік. Цей десантно-штурмової катер —швидкісне «таксі» для морпіхів. Він може доста-вити й висадити їх у певну точку, а заодно забез-печити вогневою підтримкою. Тут передбачено

розміщення 32 військовослужбовців зі споряд-женням та озброєнням. Окрім того, на катері ємісця для проживання екіпажу. Порівнюючи«Кентавр» із російським «Раптором», команду-вач ВМС ЗС України адмірал Ігор Воронченко за-значив, що український катер має потужнішеозброєння, бере на борт удвічі більше десантни-ків і, на відміну від алюмінієвого корпусу «Рапто-ра», має броню, яка витримує пряме влучаннякулі й захищає від осколків.

Один із варіантів озброєння «Кентавра» пе-редбачає дві пускові установки 80-міліметровихреактивних систем залпового вогню, два бойовімодулі з кулеметами калібру 12,7 мм і 40-мм гра-натомет, систему встановлення димових завіс.На цих десантно-штурмових катерах установле-но твердотільну радіолокаційну станцію DRS4D-NXT, яка має максимальний діапазон дальності

36 морських миль та мінімальний діапазон даль-ності 20 м. Ця РЛС дає змогу супроводжуватиодразу до 100 цілей. Супутниковий терміналIridium Pilot може одночасно забезпечуватидо трьох незалежних ліній зв’язку та постійне під-ключення до мережі передачі даних зі швидкістюдо 134 кбіт/сек.

Стало відомо, що командиром першого десан-тно-штурмового катера стане старший лейтенантСергій Одинець. Офіцер Військово-Морських СилЗС України 2014 року, будучи курсантом 3 курсуАкадемії ВМС ім. П. С. Нахімова, не зрадив війсь-кову присягу на вірність українському народові,вийшов на материкову Україну й продовжив на-вчання у військово-морському навчальному за-кладі. Після випуску продовжив службу в бригадінадводних кораблів національного флоту.

Ярослав МЕЛЬНИЧУК

Технічні характеристики:

Водотоннажність: 47 тонн (повна)

Довжина: 24,3 м

Ширина: 4,8 м

Осадка (максимальна): 1,0 м

Автономність: 5 діб

Екіпаж: 5 осіб

Максимальна швидкість: до 50 вуз.

Дальність плавання: не менше 500 миль

Десантомісткість: до 32 осіб

ЗЗааввддяяккии ннооввооззееллааннддссььккиимм ввооддооммееттаамм HHaammiillttoonn JJeett,,ууссттааннооввллеенниимм ннаа ккааттеерріі,, ««ККееннттаавврр»» ммоожжее ввііллььнноо ккууррссууввааттииннаа ммааллиихх ггллииббииннаахх,, щщоо ооссооббллииввоо ааккттууааллььнноо йй вв ааккввааттооррііїїААззооввссььккооггоо ммоорряя,, ддее ммааккссииммааллььннаа ггллииббииннаа ссяяггааєє ллиишшееддоо 1144 мм.. ООккрріімм ттооггоо,, ккооннссттррууккццііяя ддеессааннттнноо##шшттууррммооввииххккааттеерріівв ддааєє ззммооггуу ввииккооррииссттооввууввааттии їїхх ннее ллиишшее вв ммоорріі,,аа йй ннаа ррііччккаахх,, ддее ббааггааттоо ррооссллииннннооссттіі

ДДеессааннттнноо##шшттууррммооввиийй ккааттеерр ««ККееннттаавврр##ЛЛКК»» вв ааккввааттооррііїї рр.. ДДннііппрроо

ВВооддооммееттии ввииррооббннииццттвваа HHaammiillttoonn JJeett РРЛЛСС ввииррооббннииццттвваа ффііррммии FFuurruunnoo

4

ГАРЯЧИЙ РЕГІОН

МАР’ЇНКА — ЖИТТЯ МІЖ КУЛЯМИЧЕРЕЗ ЦЕ НЕВЕЛИЧКЕ МІСТО ПРОЛЯГАЄ ЛІНІЯ ФРОНТУ. НА СХІДНІЙ ОКОЛИЦІ ТРИМАЮТЬ ПОЗИЦІЇ НАШІ

ПІДРОЗДІЛИ, А ТРОХИ ДАЛІ, БЛИЖЧЕ ДО ДОНЕЦЬКА, АЛЕ ТАКОЖ У МЕЖАХ МІСТА — ВОРОЖІ ВОГНЕВІ

ТОЧКИ, З ЯКИХ РЕГУЛЯРНО ВЕДЕТЬСЯ ПРИЦІЛЬНИЙ ВОГОНЬМар’їнка розташована фактично впритулдо окупованого Донецька, до нього пішки хви-лин двадцять, не більше. А до позицій бойови-ків тут узагалі десятки метрів. До війни в містіжили досить заможні люди, сьогодні ж їхні ко-теджі — це жалюгідні руїни з дірявими стінами,пробитими дахами, горілі в пожежах. Тут усенашпиговане мінами й розтяжками, а вулиці йвідкриті місцини прострілюють снайпери. Бойо-вики в містечку застосовують свою улюбленупідступну тактику — використовують житловібудинки як прикриття для ведення вогню по по-зиціях наших військ, розраховуючи, що тіне стрілятимуть у відповідь

До позиції ВОПу з КСП батальйону добираємосяна авто, заздалегідь екіпірувавшись у броню. Нассупроводжує командир роти Віталій. Він — випуск-ник Національної академії сухопутних військ іменігетьмана Петра Сагайдачного. Торік після випускуза розподілом потрапив у Повітряне командування«Схід», де служив командиром взводу в роті охоро-ни. Проте не довго, адже за власним бажанням пе-ревівся до бойової частини, командував взводом,а тепер ротою. До речі, його мати Ольга щез 2015 року служить заступником командира роз-відроти, виконує бойові завдання на передовій, на-городжена орденом Богдана Хмельницького ІІІ сту-пеня. 2013 року вона благословила Віталіяна військову службу, а коли прийшла війна, й самаодягла однострій.

— У нас дуже важка ділянка фронту, — розпові-дає ротний, — люди живуть у сусідніх будинках,у них є й маленькі діти. Тож вогонь ми відкриваємолише в крайньому разі, коли дійсно безвихідь. До-помагаємо, чим можемо, оберігаємо. Але є й такімісцеві жителі, що їх доводиться остерігатися. В од-ного у дворі не так давно знайшли схрон зі зброєю.А загалом наші позиції добре пристріляні противни-ком. Б’ють із РПГ, СПГ, «Утьосів». Також працюютьгрупи снайперів. У перші дні ротації у нас буливтрати, були і «трьохсоті», і «двохсоті». Один солдатвів спостереження з бійниці, снайперська куля влу-чила під праве око. А він висунувся не більше ніжна 30 секунд. Відтоді ми повністю змінили системубойових чергувань, систему вогню й оборони, об-ладнали хибні позиції. Велику увагу приділяю підго-товці бійців до ведення бойових дій у місті.

Наш противник, за даними розвідки, — 100-таОМСБр ЗС РФ. Їхні основні сили закріпилисяна шахті «Трудівська», на териконі «Крокодил».У них близько двох десятків БМП, танків, протитан-кових і протиповітряних засобів. Найбільше нам до-пікають снайпери, стріляють щодня. Одного разу яз побратимом спостерігав за шахтою, куля пролеті-ла між нами, за десять сантиметрів від голови. Відїї посвисту ще напевно з півдня дзвеніло у вусі, —усміхається Віталій.

І ось ми на позиціях взводного опорногопункту. На перший погляд, звичайна вулиця, од-ноповерхові будиночки, дворики за огорожами.Підходимо ближче. Нас зустрічає командир взво-ду Олександр. Заходимо за ним у двір — і ось тутусе стає зрозумілішим.

Двір, де ми стоїмо, від противника захищає сті-на з габіонів, ящиків і мішків з піском. З-за будин-ку виглядають глибокі траншеї та інші укріплення.

Помічаю немолодого чоловіка з кошеням на ру-ках. Борисовичу 58 років. Він говіркий і, що відразувпадає у вічі, хазяйновитий. До служби працювавзавучем у спортивній школі на Херсонщині. Пока-зує мені свої «хороми», господарство, розповідаєпро побут на передовій.

Заходимо в будинок. Умови для проживання бій-ців тут, без сумніву, значно кращі, ніж у полях аболісах. На кухні досить затишно: зручний стіл, стіль-ці, є посуд, електрична й газова плити, навітьпральна машинка й комірчина для зберігання про-дуктів. В інших кімнатах — ліжка для відпочинку,шафи й неабияка цінність взводу — своя бібліоте-ка. Книжки купують самі, привозять з дому, отри-мують від волонтерів.

— Усе це нам лишили господарі, — розповідаєголовний сержант взводу Борисович, — вони ниніживуть в іншому будинку, в безпечнішому районіміста. Спочатку поставилися до нас із недовірою,але подумали, що буде кому доглянути за їхнімскарбом, і дозволили нам тут розташуватися. Мипідтримуємо порядок, звісно, нічого не шкодимо.

— Я в бригаді з 2017 року, — ділиться Борисо-вич. — Раніше не міг, бо ми з дружиною ростилитрьох прийомних синів, яких узяли з інтернату. Ниніхлопці вже дорослі, живуть своїм життям. От я і вирі-шив, що можу послужити Батьківщині й на передо-вій. Здоров’я дозволяє, бо зі спортом дружу, не палюі не випиваю. Раніше дітей учив, як потрібно захища-ти Україну, а нині сам цим займаюся. Про школу йтут не забуваю. Познайомився з педагогами з місце-вої школи. На перше вересня ми першокласникампідготували подарунки. Кожній дитині, а їх усього 12,купили зошити, альбоми, папки, пенали, олівці, руч-ки, пластилін та іншу канцелярію. А також іменнічашки з написом «Першокласнику». Хочеться, щобдіти, незважаючи на війну, старанно вчилися, щобзнали, що військові теж про них пам’ятають.

На опорнику кожен зайнятий ділом. Хтось го-тує обід, інші бійці укріплюють позиції, несуть чер-гування. А сержант Віктор обслуговує свій ПКМ.Знайомимося. Чоловік родом з Вінниці. На війніз 2015 року. Це в нього вже третя ротація. Ранішеслужив у мехбаті танкової бригади. За плечимаВіктора бої поблизу Попасної, Новозванівки, Тро-їцького, Талаківки.

— Найстрашніші обстріли, — згадує сержант, —я бачив на Світлодарській дузі, на позиціях побли-зу Калинового. Це було взимку. Ми саме займали-ся обладнанням позицій. І раптом почалися «при-ходи». Земля здригалася. 82-мм, 120-мм міноме-ти, артилерія — САУ 2С1 «Гвоздика», переносні«Партизани», танки. По декілька разів на день настоді обстрілювали. Не кожен таке й витримає.А хто витримав, уже нічого не боятиметься.

Із командиром взводу Олександром оглядаюпозиції.

— Учора ввечері противник нас обстріляв з від-стані 150–200 м з автоматів і кулеметів, також би-ли з АГС і підствольників. Ми не відповідали, —ділиться взводний. — На найнебезпечніших ді-лянках звели стіни з мішків з піском. Ця стіна за-хищає як від снайперів, так і від корегувальників.Нині це найбільша загроза.

Щоб потрапити на сусідній СП, нам треба під-нятися на терикон. Підходи пологим спуском про-стрілюють снайпери. Тож дорога одна — трохине вертикальною стежиною довжиною понад80 м, тримаючись за мотузку з вузликами.

На цьому своєрідному «орлиному гнізді» нас зу-стрічають два молоді бійці — Олександр-молодшийі Олександр-старший. Правда, різниця у них зовсімневелика, старшому — 25, молодшому — 23. Про-тивник намагався зігнати їх з гори мінами й граната-ми, проте безуспішно. Однак постійно чергує снай-пер. Висунути голову тут рівнозначно самогубству.

— Снайпер б’є надзвичайно прицільно, — де-монструє Сашко-молодший дірку в «голові» — чай-нику, обгорнутому камуфльованою тканиною, щовикористовують як приманку для снайпера.

— Із цього терикону все видно як на долоні, —каже Сашко-старший. — Ми контролюємо всюмісцевість, усі переміщення ворога. Тому він такі біситься.

Три роки тому бандформування атакувалиМар’їнку, намагалися її захопити, та отримавшигідну відсіч і втративши багато найманців, обли-шили цю справу і накивали п’ятами. Опір нашихбійців показав, що без значних втрат терористамне вдасться вибити їх з позицій, і бойові дії пере-творилися на позиційні протистояння, які будь-якоїночі можуть знову перерости в повноцінну війну,як це було тоді в Мар’їнці. А отже, наші опорні пун-кти повинні постійно бути готовими до відсічі, тіль-ки це стримуватиме ворога від нових атак.

Олександр ПАРІЙ

ВВііттаалліійй ззаа ккооррооттккиийй ччаасс ззааррееккооммееннддуувваавв ссееббее яякк ччууддооввиийй ккооммааннддиирр,, ттоожж ййооммуу ддооввііррииллии ррооттуу

ССеерржжааннтт ВВііккттоорр ннаа ффррооннттіі зз 22001155 ррооккуу.. ВВссюю шшттааттннуу ззббррооюю ппііддррооззддііллуу ввіінн ддооббррееззннааєє іі ввммііллоо їїїї ззаассттооссооввууєє

««ННааййббііллььшшее ддооппііккааююттььссннааййппееррии.. ООддиинн ссооллддаатт ввііввссппооссттеерреежжеенннняя зз ббііййнниицціі..ВВииссууннууввссяя ннее ббііллььшшееннііжж ннаа 3300 ссееккуунндд,, іі ккуулляяввллууччииллаа ппіідд ппррааввее ооккоо»»

#38 {5570} 20 ВЕРЕСНЯ, 2018 5

ГАРЯЧИЙ РЕГІОН

МАЙЖЕ ДВА РОКИ РОСІЙСЬКІ ОКУПАНТИ

ЗРИВАЮТЬ ПРОЦЕС РОЗВЕДЕННЯ

СТОРІН У РАЙОНІ СТАНИЦІ ЛУГАНСЬКОЇВІД ПОЧАТКУ АГРЕСІЇ НА ДОНБАСІ ЦЕЙ НАСЕЛЕНИЙ ПУНКТ НЕОДНОРАЗОВО ПОТРАПЛЯВ

ПІД ОБСТРІЛИ РОСІЙСЬКО-ОКУПАЦІЙНИХ ВІЙСЬК

КПВВ «Станиця Луганська» єдинийна лінії зіткнення на Луганщині. Завдя-ки безперебійній його роботі люди ря-туються від складної соціально-еконо-мічної ситуації, яку на тимчасово оку-пованих територіях України створилаокупаційна адміністрація РФ. Нещо-давно на КПВВ завершилися ремонт-но-відновлювальні роботи. Відтеперзначно зросла його пропускна спро-можність: 10–12 тис. осіб щодоби мо-жуть перетинати лінію розмежування.До цього було вдвічі менше.

Мета проведених робіт полягаланасамперед у створенні комфортних

умов перетинання лінії розмежуваннядля людей з обмеженими фізичнимиможливостями, дітей, хворих, вагіт-них, людей літнього віку.

— Процес перетину лінії розмежу-вання став ефективнішим. Завдякизбільшенню кількості робочих місцьіз перевірки документів скоротили-ся багатогодинні черги на КПВВ.А час очікування можна провестив павільйонах, пункті відпочинку,який має кімнату для потреб матерій дитини, — повідомив голова Лу-ганської обласної державної адмі-ністрації — керівник обласної війсь-

ково-цивільної адміністрації ЮрійГарбуз.

Нині на контрольному пункті оновле-но дорожнє покриття, є пункт наданнямедичної допомоги, туалети, відре-монтовано бліндаж-укриття на 50осіб, навіси для відвідувачів, огорожі,вагончики, місця зупинки маршрутнихтранспортних засобів, змонтованонові модулі для паспортного та фіс-кального контролю. Є також модульдля представництв Червоного Хрестата інших гуманітарних організацій. Усімалі архітектурні форми підключенодо централізованого електро- й водо-

постачання, водовідведення тощо.Крім того, тепер безпосередньона пункті пропуску працюватиме пе-ресувний модуль «Ощадбанку».

На контрольному пункті збільшенокількість автоматизованих робочихмісць перевірки документів і штат під-розділу, який забезпечує пропускніоперації. А для оперативного вияв-лення загроз терористичного харак-теру та своєчасної протидії проти-правним діям контрольний пункт до-датково обладнано камерами відеос-постереження.

Віталій ПАНЧИШИН

ВІДКРИТО ОНОВЛЕНИЙ ДОРОЖНІЙ КОРИДОР НА ЛУГАНЩИНІ

…Був звичайнісінький сонячний день. До опор-ного пункту наших захисників наблизилася люди-на, років під сорок. Виявилося, що це один із міс-цевих жителів напідпитку.

— Доброго ранку, хлопці! Не знайдеться у васчогось попоїсти або попити? — з ходу видав чоло-вік. — Грошей ніде заробити, самі розумієте, —продовжує він, ніби виправдовуючись.

— Я його знаю, це зі Станички, десь його тутуже бачив, — промовив один із військовослуж-бовців.

Певна річ, українські бійці близько не підпусти-ли чоловіка, а культурно попросили його піти ін-шою дорогою.

— Дядьку, ідіть собі з Богом! Тут вам не можнаперебувати, — звернулися до нього наші армійці.Чоловік, постоявши з хвилину, пішов собі далі.

А через п’ятнадцять хвилин розпочалося найці-кавіше — щільний обстріл позицій українськихвійськових. Російські окупанти випустили в нашбік 12 мін калібром 120 мм. Били дуже прицільно,наче знали добре, де саме перебувають українсь-кі військові.

— Як тільки цей місцевий залишив нас, окупан-ти стали обстрілювати наші позиції, — розповідаєкомандир опорного пункту Олександр. — Клалиміни дуже щільно. Зокрема дві міни потрапило са-ме в те місце, де стояв так званий гість. Слава Бо-гу, жоден боєць не постраждав, усі встигли схова-тися в укриття. Ми маємо всі підстави стверджу-вати, що це був корегувальник вогню ворожої ар-тилерії. Можливо, через телефон він передав ко-ординати наших позицій, а може, іще якось, проце напевно невідомо. Та очевидним залишаєтьсяфакт: хтось із місцевих цілком реально діє в інте-ресах російських окупантів. До речі, цього чолові-ка ми вже більше не бачили в Станиці Луганській.

Ця подія сталася з українськими воїнами, якіобороняють підступи до Станиці Луганської, цьо-горіч, 20 серпня, ще до «шкільного» перемир’я.Відтоді наші захисники не підпускають до себе ні-

кого із цивільного населення.— Позиції російсько-окупаційних військ відда-

ляють від нашого розташування якихось 130 мет-рів. Тож обстановка, самі розумієте, напружена,але цілком контрольована. Ми постійно за нимиспостерігаємо. Знаємо, коли вони обідають, від-почивають, змінюють один одного на спостереж-них пунктах. Нещодавно в них була ротація, томувони дещо активізувалися. Останнім часом знач-но збільшилася кількість обстрілів зі стрілецькоїзброї. Активізувалися кулемети й гранатомети.Ми знаємо, звідки ведуть вогонь. Ось погляньте:це залізничний міст, поруч із ним їхні позиції. Час-то чути з їхнього боку п’яні сварки, — розповідаєОлександр.

За словами командира, українські воїнине втрачають пильності ні на мить. Диверсійно-розвідувальні групи противника здійснюють спро-би прориву, але наші захисники вчасно дають їмвідсіч. Окрім того, наші воїни замінували всі під-ступи на найімовірніших напрямках розвідки про-тивника.

Знайомимося з Олексієм. Він досвідчений бо-єць, уже довго перебуває в підрозділі. Знає всітонкощі військової справи. За два роки пройшовбагато гарячих точок на Донбасі. Розповідає, щодоволі часто стріляють тут і ворожі снайпери.

— Ми вивішуємо футболку, таким чином пере-віряємо снайперську активність противника.От нещодавно на ній з’явився новий отвір від кулі,— розповідає Олексій.

Українські захисники додають, що жодногометра української землі не віддадуть окупантам.Наразі вони посилено готуються до зими й укріп-люють окопи. Облаштовують місця розташуван-ня, які, до речі, надійно захищено товстим залізо-бетонним накриттям. Бійці впевнені, що ця стеля

може витримати навіть пряме влучання снарядівважкого озброєння. Тому почуваються у відноснійбезпеці.

У Станиці Луганській люди живуть у постійномустраху через можливе загострення бойових дій,але міст, розташований поблизу контрольногопункту в’їзду-виїзду (КПВВ) «Станиця Луганська»,досі не можуть навіть обстежити на пошкодження.Точніше, ворог не дає змоги це зробити. Крім то-го, майже два роки російські окупанти зриваютьпроцес розведення сторін у районі цього селищаміського типу. Ба більше, навіть попри постійнуприсутність мирних жителів на контрольному пун-кті в’їзду-виїзду, ворог періодично відкриває во-гонь. Останнім часом тут стріляють і снайпери.

— Тільки-но закривається КПВВ, десь у про-міжку між 20-ю й 22-ю годинами, окупанти розпо-чинають стрілянину. Ворожі снайпери здебільшо-го стріляють не прицільно, а по визначених місцяхдвічі-тричі на тиждень. Зважаючи на те, що за на-шими спинами стоять будинки мирних жителів,ми не відкриваємо вогонь у відповідь, —розповідають наші бійці.

Місцеві бояться наступу окупантів. Більшістьнаселення вже чудово розуміє, що нічого доброгоросіяни не принесуть на їхню землю.

— Ще вдень наше селище ніби живе, люди пра-цюють, діти ходять у школу, а з настанням сутінківми намагаємося не висовуватись на двір без на-гальної потреби. Ви подивіться, що ворог зробивіз будинками, які поруч із КПВВ. Там ніхто не жи-ве, хати стоять розтрощені й порожні. Люди ре-ально бояться туди знову заходити. Добре, що ук-раїнські військові нас оберігають. Дякую їм за все!— каже жителька Станиці Луганської ТамараІллівна.

Віталій ПАНЧИШИН

УУ ССттаанниицціі ЛЛууггааннссььккіійй ллююддии жжииввууттьь уу ппооссттііййннооммууссттррааххуу ччеерреезз ммоожжллииввее ззааггооссттрреенннняя ббооййооввиихх ддіійй

ККооммааннддиирр ооппооррннииккаа ООллееккссааннддрр ррооззппооввііддааєє ппррооппооттооччннуу ссииттууааццііюю

««ТТііллььккии%%нноо ззааккррииввааєєттььссяя ККППВВВВ,,ддеессьь уу ппррооммііжжккуу ммііжж 2200%%юю йй 2222%%юю ггооддииннааммии,, ооккууппааннттииррооззппооччииннааююттьь ссттрріілляяннииннуу..ЗЗвваажжааююччии ннаа ттее,, щщоо ззааннаашшииммии ссппииннааммии ссттоояяттььббууддииннккии ммииррнниихх жжииттеелліівв,, ммииннііккооллии ннее ввііддккррииввааєєммоо ввооггооннььуу ввііддппооввііддьь»»

6

ВІЙСЬКОВА ОСВІТА

За результатами конкурсного відбору на на-вчання до вищих військових навчальних за-кладів та військових навчальних підрозділіввищих військових закладів за всіма рівнямивійськової освіти прийнято понад 3500 осіб.А найбільш мотивованою категорією вступни-ків стали контрактники, особливо ті, хто маєбойовий досвід, і їхня кількість щороку зрос-тає. Про це, зокрема, розповів тимчасовийвиконувач обов’язків директора Департамен-ту військової освіти, науки, соціальної та гу-манітарної політики Міністерства оборониУкраїни полковник Вадим Артамощенко

Слід зазначити, що цьогоріч вступні випробу-вання до військових навчальних закладів прово-дилися у два етапи. Другий етап дозволив всту-пити на навчання військовослужбовцям військо-вої служби за контрактом, зокрема тим, якіне встигли подати документи вчасно, оскількивиконували бойові завдання в районі проведенняоперації Об’єднаних сил.

Виконувач обов’язків директора Департамен-ту військової освіти та науки Міноборони такожпроінформував про збільшення вікового цензудля вступників.

— Відтепер цивільна молодь, випускникивійськових ліцеїв та ліцеїв з посиленою військо-во-фізичною підготовкою, військовослужбовці,резервісти та військовозобов’язані можуть всту-пати у військові навчальні заклади з 17 до 30 ро-ків, — розповів полковник Вадим Артамощен-ко. — По завершенні навчання випускники отри-мують диплом державного зразка й у подальшо-му працевлаштовуються у Збройних Силах Укра-їни та інших військових формуваннях.

Під час цьогорічної вступної кампанії найбільшпопулярними у військовій освіті стабільно зали-шилися спеціальності розвідників, спецпризна-ченців та морських піхотинців. Саме вони корис-

тувалися в абітурієнтів найбільшим попитом.І набір на опанування цими бойовими професія-ми був найбільшим за останні роки.

За словами полковника Вадима Артамощен-ка, понад 30% осіб, прийнятих на навчання, є вій-ськовослужбовцями строкової служби та війсь-кової служби за контрактом. Близько 25% — ви-пускники військових ліцеїв, а понад 10% від за-гальної кількості вступників — це діти-сироти, ді-ти із сімей загиблих військовослужбовців та сі-мей військовослужбовців, які брали участь в ан-титерористичній операції на Сході країни.

Загалом нині підготовка військових фахівцівздійснюється в галузі знань «Воєнні науки, націо-нальна безпека, безпека державного кордону»та у 21-й «цивільній» галузі знань за ліцензовани-ми спеціальностями та спеціалізаціями. Це понад70 спеціальностей та майже 150 спеціалізацій.Система військової освіти інтегрована в загально-державну систему освіти — випускники військо-вих вишів по закінченні навчання отримують дип-ломи державного зразка за освітніми ступенями«молодший спеціаліст», «бакалавр», «магістр».

— До освітнього процесу активно залученоофіцерський склад, який має бойовий досвід, за-проваджено механізм ротації науково-педагогіч-

них працівників. Значний відсоток офіцерів-ви-кладачів військових навчальних закладів протя-гом останніх років брав участь у проведенні АТОта операції Об’єднаних сил на території Донець-кої та Луганської областей, — зазначив полков-ник Вадим Артамощенко.

Підсумовуючи результати вступної кампаніїдо військових навчальних закладів поточного ро-ку, представник Департаменту військової освітита науки Міністерства оборони України повідо-мив, що вступну кампанію було організованозгідно з вимогами законів України, умовамиприйому до вищих навчальних закладів України2018 року, затвердженими наказом Міністерства

освіти і науки України та наказів Міністерстваоборони України.

— Цього року на навчання приймали осібз числа цивільної молоді, які здобули повну за-гальну середню освіту, випускників військовихліцеїв, військовослужбовців-контрактників, а та-кож резервістів та військовозобов’язаних, які ма-ють повну загальну середню освіту та не маютьвійськових звань офіцерського складу, — зазна-чив офіцер.

Також право на вступ до вищих військових за-кладів на заочну форму навчання для здобуттяступеня вищої освіти «бакалавр» за цивільнимиспеціальностями мали військовослужбовці війсь-кової служби за контрактом, які прослужилиу Збройних Силах України не менше одногостроку контракту, військовослужбовці, які прохо-дять строкову військову службу, а також військо-вослужбовці, які проходять військову службуза призовом під час мобілізації та отримали по-ранення в районі бойових дій.

— Хочу наголосити, що система вступу до ви-щих військових навчальних закладів повністюадаптована до потреб Збройних Сил України.Військові навчальні заклади здійснюють підго-товку за державним замовленням. Обсяги прий-ому на навчання повністю забезпечують потребиЗбройних Сил України у військових фахівцях так-тичного, оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівнів підготовки. Після завершен-ня навчання кожен випускник отримує офіцерсь-ке (сержантське) військове звання та признача-ється на військову посаду для проходженнявійськової служби за контрактом, — розповівполковник Вадим Артамощенко. — Також здійс-нюється підготовка офіцерів запасу, і це завдан-ня виконують кафедри військової підготовки.

Роман ВУС

ВСТУПНА КАМПАНІЯ–2018:НАЙБІЛЬШЕ ОХОЧИХ СТАТИ

СПЕЦПРИЗНАЧЕНЦЯМИ,

РОЗВІДНИКАМИ ТА МОРПІХАМИ

ППіідд ччаасс ввссттууппннооїї ккааммппааннііїї��22001188ддоо ввиищщиихх ввііййссььккооввиихх ннааввччааллььннииххззааккллааддіівв ттаа ввііййссььккооввииххннааввччааллььнниихх ппііддррооззддіілліівв ввиищщииххввііййссььккооввиихх ззааккллааддіівв ззаа ввссііммааррііввнняяммии ввііййссььккооввооїї ооссввііттииппррииййнняяттоо ппооннаадд 33550000 ооссіібб

ППооннаадд 3300%% ооссіібб,, ппррииййнняяттиихх ннаа ннааввччаанннняя,, єє ввііййссььккооввооссллуужжббооввццяяммии ссттррооккооввооїї ссллуужжббии ттаа ввііййссььккооввооїїссллуужжббии ззаа ккооннттррааккттоомм.. ББллииззььккоо 2255%% —— ввииппууссккннииккии ввііййссььккооввииххллііццееїївв,, аа ппооннаадд 1100%% —— ццее ддііттии��ссииррооттии,, ддііттии іізз ссііммеейй ззааггииббллииххввііййссььккооввооссллуужжббооввцціівв ттаа ссііммеейй ввііййссььккооввооссллуужжббооввцціівв,, яяккіі ббррааллии ууччаассттьь вв ААТТОО

ППеерршшооккууррссннииккии ппррооххооддяяттьь ппееррввииннннуу ввііййссььккооввоо��ппррооффеессііййннуу ппііддггооттооввккуу

#38 {5570} 20 ВЕРЕСНЯ, 2018 7

ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКІ СИЛИ

В умовах гібридної агресії Росії міжнародна під-тримка українського флоту має вагоме значення.Кожна двостороння зустріч, проведена з пред-ставниками флотів інших країн, у подальшомуприносить реальні дивіденди, які позитивно впли-вають на боєготовність Військово-Морських СилЗбройних Сил України

Сьогодні основні напрями міжнародної діяльностіВМС ЗС України можна поділити на дві складові.По-перше, це участь у двосторонньому співробітницт-ві, по-друге, співпраця з міжнародними безпековимиорганізаціями. Тут слід наголосити, що головноюспільною метою всіх суб’єктів співробітництва є самепідвищення безпеки в Чорноморському регіоні. Всінаші міжнародні партнери чудово розуміють ситуацію,яка склалася після тимчасової окупації РосієюКримського півострова, і разом із нами розробляютьспособи адекватного реагування на загрози, які міс-тить агресивна політика Кремля.

— Свою роботу ми спрямовуємо на залучення між-народних експертів для надання консультативно-до-радчої допомоги з питань реформування ВМС, опра-цьовуємо можливості залучення матеріально-техніч-ної допомоги іноземних країн на відновлення боєздат-ності ВМС ЗС України, — говорить начальник відділуміжнародного співробітництва штабу командуванняВМС ЗС України капітан 1 рангу Роман Гончаренко. —Окремо слід сказати про роботу щодо досягнення не-обхідного рівня сумісності зі збройними силами іно-земних держав. Для цього ми домовляємося з партне-рами про участь наших військовослужбовців у захо-дах з підвищення рівня підготовки (індивідуальної, ко-лективної) під час проведення багатонаціональнихкурсів та міжнародних навчань. Ми використовуємо

досвід іноземних країн для розвитку системи військо-вої освіти та досягнення сумісності з Об’єднанимизбройними силами НАТО через участь у процесі пла-нування та оцінювання сил. Уся ця робота сприяє зміц-ненню дружніх відносин із ВМС країн Чорноморськогота Середземноморського регіонів та інших провіднихкраїн світу.

Важливо, що ВМС ЗС України сьогодні мають ваго-му міжнародну підтримку, що, за словами капітана 1 рангу Романа Гончаренка, виявляється у багатьохсферах. По-перше, це активна участь іноземних експер-тів та радників у проектах з відродження ВМС, зокремау розробці Стратегії ВМС-2035, надання дорадчої допо-моги з питань підготовки. По-друге, участь у міжнарод-них навчаннях «Сі Бриз» на території України та надан-ня можливості брати участь у навчаннях «Сі Шілд»,«Платінум Ігл», «Нобл Партнер», «Еджайл Спіріт»за кордоном. Також це індивідуальна підготовка нашихвійськовослужбовців та інструкторів, розвиток сер-жантського (старшинського) складу. По-третє, наданняматеріально-технічної допомоги. Крім того, постійні візи-ти іноземних військових кораблів до порту Одеса є щеодним проявом підтримки України на міжнародній арені.

Також результатом міжнародного співробітництва єучасть українських ВМС у низці програм. Насампередце програма НАТО «Удосконалення військової освіти»(Defense Education Enhancement Program, DEEP),у межах якої курсанти Інституту ВМС Національногоуніверситету «Одеська морська академія» маютьможливість проходити стажування на кораблях Руму-нії, Польщі, Франції, Португалії тощо, а також підготов-ка викладацького складу зазначеного інститутута адаптація системи підготовки.

— ВМС ЗС України здійснюють обмін інформацієюпро надводну обстановку в межах операції ВМС Ту-

реччини «Чорноморська гармонія» та Оперативноїугоди стосовно створення віртуального регіональногоцентру цивільного судноплавства (V-RMTC) у Серед-земному та Чорному морях і Трансрегіональної морсь-кої мережі висвітлення морської обстановки (T-RMN)Світового океану, — коментує капітан 1 рангу РоманГончаренко.

Слід детальніше зупинитися на навчанні курсантівза кордоном. Так, починаючи з 2014 року курсантиІнституту ВМС Національного університету «Одеськаморська академія» отримали можливість навчатисяв Коледжі Королівських Військово-морських сил«Британія» (м. Дартмут) та Академії Військово-морсь-ких сил Італійської Республіки (м. Ліворно).

Навчання у британському коледжі триває один рік,після чого курсанти повертаються в альма-матер дляпродовження навчання за національною програмою.Так, зазначений коледж вже закінчили семеро кур-сантів, ще два почали навчання у вересні 2018 року.

Для навчання в Італії курсанти протягом одного ро-ку за підтримки Посольства Італійської Республікив Україні опановують італійську мову та після відборунаправляються на мовну допідготовку в спеціалізова-ну школу Збройних сил Італії з подальшим трирічнимнавчанням в Академії в Ліворно. Наразі там перебува-ють п’ять наших курсантів.

Стосовно стажування курсантів на кораблях, крімзазначеної програми НАТО «Удосконалення військо-вої освіти», відбувається стажування в межах двосто-роннього співробітництва.

Французька Республіка також надає курсантамможливість вивчати французьку мову та проходитистажування на кораблях своїх ВМС. Крім того, курсан-ти проходять стажування на кораблях Португалії, Ру-мунії та США. Випускники інституту мають можливістьстажуватися на кораблях ВМС Турецької Республіки.

Отже, якщо говорити про міжнародну підтримку, тоголовні зусилля іноземних партнерів сьогодні спрямо-вані саме на підготовку особового складу на всіх рів-нях — від курсантів до офіцерів. Звичайно, в перелікудопомоги є й матеріально-технічні засоби, але насам-перед треба мати відповідних спеціалістів, які б моглиіз ними працювати.

Олександр ЗАВТОНОВ

УУ ррааммккаахх ппррооггррааммии ННААТТОО««УУддооссккооннааллеенннняя ввііййссььккооввооїїооссввііттии»» ккууррссааннттии ІІннссттииттууттууВВММСС ммааююттьь ззммооггуу ппррооххооддииттииссттаажжуувваанннняя ннаа ккоорраабблляяхх ВВММССІІттааллііїї,, ФФррааннццііїї,, ППооллььщщіі,, РРууммууннііїї,,ТТууррееччччииннии,, ППооррттууггааллііїї ттаа ССШШАА

УУккррааїїннссььккіі ккууррссааннттии..ммоорряяккии ССттааннііссллаавв ВВооррооппаайй ттаа ДДммииттрроо ГГррооммоовв ппіідд ччаасс ссттаажжуувваанннняя ннаа ааммееррииккааннссььккооммууеессммііннцціі ««ДДооннааллььдд ККуукк»».. ССееррппеенньь 22001177 ррооккуу

ІНВЕСТИЦІЇ В ПІДГОТОВКУНАШИХ МОРЯКІВ,АБО НА ЩО СПРЯМОВУЄТЬСЯ МІЖНАРОДНА

ДОПОМОГА УКРАЇНСЬКИМ ВМС

Із появою у складі Військово-МорськихСил ЗС України малих броньованих ар-тилерійських катерів типу «Гюрза-М»з’явилася і можливість виконуватизавдання в акваторіях річок та лиманах.Адже екіпажі потребують досвідузастосування таких сил у визначенихрайонах. І формат українсько-румунсь-кого навчання Riverine-2018, яке нещо-давно пройшло на річці Дунай, якнай-краще підходить для цього. Навчаннямали й іншу, не менш важливу спрямо-ваність, а саме — зміцнення регіональ-ної безпеки та поліпшення взаємодіїміж флотами двох країн.

— Мета навчань — відпрацюванняспільних дій багатонаціональних ка-терних тактичних груп для підви-щення їх взаємосумісності під часпроведення операції з безпекина річці Дунай. Окрім двох бронека-терів «Аккерман», «Бердянськ»та навчального катера «Чигирин»,від України в навчаннях також узялиучасть три катери морської охорониДержавної прикордонної службиУкраїни. Від Румунії — броньованийкатер, річний монітор та катер бере-гової охорони, — зазначив пред-ставник Військово-Морських Сил

Збройних Сил України капітан 1 ран-гу Андрій Куриленко.

Протягом трьох днів українські та ру-мунські військові моряки відпрацьову-вали навчання з порятунку людей, щоопинилися за бортом, відбивали напа-ди малих швидкохідних катерів, прово-дили доглядові операції, буксирувалиаварійний катер, конвоювали підозрілесудно, і, звичайно, не обійшлося безтактичного маневрування в умовах річ-ної акваторії. Зауважимо: всі елементивідпрацьовували відповідно до стан-дартів НАТО.

— Ці навчання дають нам можливість

підвищити навченість сил, які залуча-лися, та запровадити міжнародні стан-дарти взаємодії між військовими моря-ками. Проведення Riverine-2018 мирозглядаємо як добру нагоду вдоско-налити спільні дії багатонаціональнихкатерних тактичних груп для підвищен-ня взаємосумісності катерів флотівта берегової охорони двох країн із пи-тань висвітлення надводної обстанов-ки на річці Дунай, тактичного маневру-вання та проведення операції з безпе-ки у визначеному районі, — додав капі-тан 1 рангу Андрій Куриленко.

Інф. «НА»

ЯК НА ДУНАЮ УКРАЇНСЬКІ Й РУМУНСЬКІ КАТЕРИ МАНЕВРУВАЛИ

8

ГЕНДЕРНА ПОЛІТИКА

Українки нарівні з чоловіками нині безпосе-редньо беруть участь як у розбудові нової ар-мії, так і в її осучасненні, опановуючи військо-ві професії й функціональні царини, де ще до-недавна жінок навіть важко було уявити. Аленаша розмова буде не стільки про гендернурівність в окремо взятому відомстві, бо це пи-тання глибше — його важко відрегулюватинавіть кількома законами, адже спричиненевоно історично-ментальним чинником, скіль-ки про прикладну перспективу. Про те, як за-раз служать у війську жінки, що для них при-ховало майбутнє, і що держава й суспільствомають зробити, щоб ми могли не лише пиша-тися жінками в однострої, а й визнавати, щообрана ними модель самореалізації є вдалоюта вартою наслідування

РІВНІСТЬ ПРАВ ОЗНАЧАЄ РІВНІСТЬВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Маю на увазі те, що вже прийшов час, колижінку-військовослужбовця в Україні починаютьспокійно й без зайвого пафосу сприймати не якпевний соціальний феномен, а як звичайногопрофесіонала, що добровільно опановує обра-ний фах. Але це справді Вибір — саме з великоїлітери, хоча й українській лікарці, вчительці чидепутатці теж потрібні воля, патріотизм і навітьмужність.

Саме наприкінці літа — на початку осені відбу-лося декілька подій, що формально просигналі-зували про реальні результати переосмисленняй переформатування національних військовихтрадицій, зокрема й у гендерній їх частині. Біль-ше того, це переосмислення набуває чіткої нор-мативної структури. Отже, першим таким сигна-лом стало впевнене і зовні дуже естетичне кро-кування на цьогорічному параді з нагоди Дня не-залежності України дебютного розрахунку жінок-військовослужбовців. Свято прикрасили курсан-тки Військового інституту КНУ імені Тараса Шев-ченка й Військового інституту телекомунікацій

та інформатизації імені Героїв Крут. Їхній зведе-ний батальйон однозначно став найкрасивішим.

Другий важливий сигнал — ухвалення Верхов-ною Радою, щойно вона відновила сесійну робо-ту, змін до законів України щодо забезпеченнярівних прав і можливостей жінок та чоловіківу Збройних Силах. Законопроект № 6109, покли-каний сприяти утвердженню гендерної рівностів усіх військових формуваннях та протидіяти дис-кримінації за ознакою статі у сфері безпеки йоборони, став законом. Зрозуміло: появу такогодокумента актуалізував і пришвидшив сьогочас-ний воєнний конфлікт. Він, будьмо відверті, і давпоштовх гендерній еволюції у війську.

Віднині жінок можна залучати до виконанняширшого кола військових завдань, зокремабойових дій, уможливлено обіймання ранішенедосяжних для них посад, рівний доступдо військової кар’єри водночас із однаковимз чоловіками обсягом відповідальності під часвиконання обов’язків військової служби. Скасо-вано обмеження щодо служби жінок у військо-вому запасі й проходження ними військовихзборів. Отже, в Україні може з’явитися і панівійськовий генерал. Жінку у війську вже давноне сприймають як виклик (у багатьох арміяхжінкам не дивуються навіть за штурвалом ко-рабля). Наразі в арміях країн організації Північ-ноатлантичного договору служить понад280 тис. жінок. Найбільше їх у США (14%), Ка-наді (11,4%), Великій Британії (9%). Українатеж, принаймні як на мене, практично вже

звикла до масового бажання громадянок слу-жити в армії. Проте ці цифри б’є Ізраїль — 34%від загальної чисельності ЦАХАЛ — жінки. Най-відоміший підрозділ, створений в ізраїльськійармії 2004 року, — жіночий батальйон «Кара-каль» (пустельна рись).

Народний депутат від БПП Ірина Суслова, од-на з авторів закону, зауважила, що документпідтримали в НАТО, Міноборони України й одно-голосно в комітеті з питань нацбезпеки й оборо-ни. Також вона повідомила, що на урядовомукомітеті схвалено її пропозицію про перебуван-ня у складі міжнародних миротворчих місійдо 15% жінок.

МІНОБОРОНИ АДАПТУВАЛО117 ВІЙСЬКОВИХ ОБ’ЄКТІВ

ДО СТАНДАРТІВ, ЩО ВІДПОВІДАЮТЬСАНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНИМ ПОТРЕБАМ ЖІНОК

Очевидно, що Україна поступово інтегруєтьсяв євроатлантичну безпекову модель, інкорпорую-чи її основоположні засади в національне право-ве поле. Те, як Києву це вдається з погляду пра-возахисту, постійно оцінюють експерти й урядов-ці. Зокрема трохи більше ніж місяць тому урядо-ва Уповноважена з питань гендерної політикиКатерина Левченко взяла участь у засіданні ро-бочої групи з реалізації завдань Цілі партнерстваУкраїна-НАТО G0013 «Гендерні питання» у ЗСУна 2018–2019 роки. І висловила підтримку напра-цюванням оборонного відомства в реалізаціїдержавної гендерної політики.

— Гендерна політика і проходження службижінками — різні речі. Доцільно прояснити. Колиговоримо про проходження служби жінками-вій-ськовослужбовцями, маємо на увазі особливості,що вимагають управлінських рішень і створенняумов, забезпечення відповідної обізнаності йнавченості особового складу, — пояснюєзаступник Міністра оборони України з питань єв-ропейської інтеграції генерал-лейтенант Анато-лій Петренко. — Коли ж ідеться про гендерну

УУжжее ззнняяттоо ввссіі ооббммеежжеенннняяуу ппррииззннааччеенннніі жжііннооккннаа ппооссааддии вв ЗЗССУУ,,щщоо ввииззннааччааююттьь ббооєєззддааттннііссттььааббоо ддооззввоолляяююттьь ввииккооннууввааттииффууннккццііюю ззааббееззппееччеенннняя

КОЛИ В УКРАЇНІЗ’ЯВИТЬСЯ ПАНІ ГЕНЕРАЛ?ЦЕ МАЄ БУТИ ЖІНКА-ЛЕЙТЕНАНТ, ЩО ЗАЙМАЄ ПОЗИЦІЮ,

ЯКА ПОТЕНЦІЙНО ПРИВЕДЕ ДО ГЕНЕРАЛЬСЬКОЇ

#38 {5570} 20 ВЕРЕСНЯ, 2018 9

ГЕНДЕРНА ПОЛІТИКА

політику, ми піднімаємо тему рівних умов проход-ження військової служби незалежно від статі.Тобто іноді в нас, говорячи про гендерну політи-ку, автоматично думають, що йдеться про жінок.Насправді ж мова про рівність у перспективах та-кої служби, у правах і обов’язках. Не може бутивідмінності у правах і обов’язках, в очікуваномурезультаті роботи між жінкою-полковником і чо-ловіком у такому самому званні. Саме тому, колиговоримо про створення таких умов, очікуємо,що, призначаючи на керівні посади цих людей,вони однаково якісно працюватимуть незалежновід статі. Це важливо. Для Збройних Сил — цесерйозна актуальна річ, бо ми несемо реальнувідповідальність за обороноздатність держави,і в цьому сенсі немає нічого умовного. Навітьрозмови про те, що десь трошки можна дати сла-бину, бо то жінка служить, чи тут варто зробитизнижку, бо це чоловік, тепер неприйнятні.

За словами заступника міністра, Міноборо-ни — єдине відомство, що повністю взяло на се-бе виконання цілей партнерства з НАТО самев гендерних аспектах військової служби. Призна-чено 19 гендерних радників, які відповідаютьза реалізацію завдань гендерної політики. Ство-рено якісний алгоритм, що охоплює всі аспекти,які відповідають Національному плану дій на ви-конання резолюції Радбезу ООН 1325 «Жінки,мир, безпека». Передусім це забезпечення дляжінок перспективи кар’єрного зростання відпо-відно до рівня освіти, досвіду й результатів служ-бової діяльності. Триває робота зі створення на-лежних умов для комфортної служби українокв армії. Зараз коштом бюджету Міноборонина 117 військових об’єктах ужито необхідних за-ходів для забезпечення їх відповідності санітар-но-гігієнічним потребам жінок.

— Нещодавно повернувся зі службового від-рядження з ОТУ «Північ», — розповідає АнатолійГригорович. — Одна з бригад працює там надустановленням пункту постійної дислокації прак-тично з нуля. Це непросто робити поблизу райо-ну проведення ООС. Процес доволі витратний,відбувається одночасно із забезпеченням вико-нання завдань у смузі оборони. І це не той випа-док, коли бригада перемістилася з Яворована Схід, виконала завдання й повернулася. Цетой випадок, коли бригада «там» завжди. І я від-верто запитував: «Що в бригаді відбуваєтьсяз жінками-військовослужбовцями?» Виявляєть-ся, місцеві жінки почали укладати контрактина службу в ЗСУ. Тобто військова стезя приваб-лює луганчанок. Тут діє комплекс чинників: ситу-ація на ринку праці, стабільність, здоровий клі-мат у військовому колективі, бажання людей слу-жити Батьківщині, відновити безпеку та порядоку регіоні. Звісно, й наша гендерна політика тежприносить плоди. Я оглянув приміщення, де вониживуть, санвузол, де ці пані можуть утримуватисебе в належному порядку. В польових умовахдля цього використовують і простіші рішення,але в дислокації стаціонарного розміщення миповинні враховувати й жіночі потреби. Інфра-структуру вже створюють. Командири визнаютьважливість виконання такого завдання навітьу складних умовах на нашому східному терені.

Військові виші мають умови для того, щоб жін-ки вступали до них, училися, отримували первин-ні офіцерські звання і розпочинали офіцерськукар’єру.

Уже знято всі обмеження у призначенні жінокна посади в ЗСУ, що визначають боєздатністьабо дозволяють виконувати функцію забезпечен-ня. Це треба наполегливо пояснювати суспільст-ву. Нині жінки роблять вагомий внесок в обороно-здатність — у військовій медицині, зв’язку й ін-форматизації, фінансовому господарстві, зв’яз-ках із громадськістю. Це ті сфери, де жінки маютьусталену репутацію. А от на посадах, які визнача-ють боєздатність, приміром, кулеметники, грана-тометники, командири екіпажів тощо, для жіноцт-ва — нове поле для освоєння. Цю можливість за-безпечено за винятком посад, що забороняє чин-не законодавство, головним чином через надмір-не фізичне навантаження і задля збереження ре-продуктивної функції жінки. Ми повинні про це го-ворити спокійно й не у форматі трагедії для жінок.Наше законодавство містить гуманну складову,і ми теж враховуємо чинники, зокрема демогра-фічний, що впливають на національну безпеку.

— Але ж дехто скаже, мовляв, подивітьсяна закордонний досвід — хіба у нас не такі саміжінки, як там?

— Ви маєте рацію, такі запитання є, і я їхсприймаю цілком зважено. Така активність по-винна раціонально впливати на наші внутрішніпроцеси. Оперую статистикою. Понад 55 тис. жі-нок, із яких більше ніж 25 тис. — військовослуж-бовці, а загалом у ЗСУ служать або працюють255 тис. осіб. Причому майже 3,4 тис. — жінки-офіцери. У центральному апараті Міноборони47% держслужбовців — жінки. Отже, говорити,що кількісно жінки у нас абсолютна меншість,не доводиться.

У НАС УЖЕ Є УКРАЇНКИ, ЗДАТНІ СТАТИ ГЕНЕРАЛАМИ

— Утім, є «але». Наразі жінки поки що надаютьперевагу проходженню військової служби у тра-диційних для себе сферах. Так, у нас признача-ють жінок кулеметниками чи гранатометниками,снайперами, але це не стало масовим явищем.І коли на деяких форумах, присвячених гендернійтематиці, лунає запитання: «Коли ж у нас з’явить-ся жінка-генерал?», я відповідаю так: «Щоб у насвона була, має бути жінка-лейтенант, що займаєпозицію, яка потенційно приведе до генеральсь-кої», — веде далі заступник міністра. — Якщо по-дивитися, на які спеціальності вступають жінки,приміром, у Національній академії сухопутнихвійськ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Льво-ві, ви зрозумієте, що дівчат немає на факультетімеханізованих військ. А можливості ж є — кон-курсна комісія не має права заборонити панівступати на спеціальності командирів тактичнихпідрозділів. Немає їх і на танковому факультеті,або ж ДШВ. Але у нас є перші 14 «ластівок» —курсанток факультету ракетних військ і артилерії(загалом на трьох курсах). Можливо, серед них і єнаші майбутні пані генерали.

Погляньмо з іншого боку, якщо йти кар’єрнимисходами від лейтенанта до майора. Зайдіть у На-ціональний університет оборони у групи, де на-вчаються офіцери оперативно-тактичного рівня,й побачите: там жінок немає, а якщо і є, то вонивиконують важливі оборонні завдання в іншійсфері, де приносять користь із максимальноюефективністю. Причому жінкам-майорам не забо-ронено вступати на такі управлінські спеціальнос-ті. А жінки-полковники можуть навчатися і на опе-ративно-стратегічному рівні, щоб просуватисякар’єрно. Ми розуміємо: це майбутні командирибатальйонів, бригад, оперативних командуваньвузькопрофільних напрямів, як-то протиповітрянаоборона чи радіаційний, хімічно-бактеріологічнийзахист. Якщо ці жінки фахово зростають, вони от-римують реальний шанс на призначення коман-дувачем виду, директором департаменту чиочільником главку. І тут варто спокійно усвідоми-ти: це потребує часу, а не лише бажання. Цепринцип якісної офіцерської кар’єри.

Коли ми побачимо в Сухопутних військах жінку-командира механізованої роти, тоді і зрозуміємо,що перебуваємо у тренді, це дасть змогу черезпевний час очікувати й на появу жінки-генерала.

У НАТО ця тема має значно довшу історію.Приміром, німці говорять, що нині за кар’єрноюлінією в Бундесвері можуть призначати жінкуна ключову посаду категорії «підполковник».Тобто там усвідомлюють, що вивчили і підготува-ли, провели через певні щаблі жінку, здатну бутипідполковником. У США й Канаді є пані, що вико-нують генеральські обов’язки. Наприклад, Мініс-тра оборони України, коли він перебував із візи-том у Канаді, зустрічала начальниця оперативно-го управління об’єднаного штабу ЗС Канади —жінка-бригадний генерал. Але ж подивіться, який

вона має послужний список! Я розмовляв із нею,і вона розповіла, наскільки напружений її графік.Якщо в неділю о 15:00 генерал не прибула на ро-боту й не попрацювала, то її понеділок розпоч-неться зі зламаного дня й усього тижневого ро-бочого процесу. Наші американські партнери ма-ють аналогічну ситуацію. Там жінки виконуютьобов’язки командувачів, командирів, капітанів,льотчиків (днями міжнародні навчання RapidTrident — 2018 поблизу Львова відвідала бригад-ний генерал армії США Келлі Фішер. — Авт.). Та-кі приклади — показник того, що система відбо-ру, навчання, проходження служби дала їм мож-ливість генерувати пул жінок, що є ефективнимив кожному конкретному функціональному сенсі.Не кидаючись у крайнощі на кшталт «Ой, ли-шенько, жінкам не дозволяють стріляти», требазрозуміти: можливості навчання та призначеннястворені, й ми очікуємо, що українки прийдутьі почнуть себе проявляти на цих посадах. Більшетого, Міністр оборони України вже ухвалив рі-шення дозволити з 2019 року дівчатам вступатидо військових ліцеїв. Так ми почнемо із самогонизу формувати власний пул жінок-військових,який уже створили наші партнери. Нам важливо,що з середньою освітою дівчата набуватимутьі військової підготовки. Можливо, саме серед нихбуде більше мотивованих навчатися далі на фа-культеті механізованих підрозділів чи танковихвійськ.

ІДЕАЛЬНА СИСТЕМА СЛУЖБИ ДЛЯ ЖІНОКПОТРЕБУЄ ДОДАТКОВИХ РЕСУРСІВ

І ЗУСИЛЬ ЗАКОНОДАВЦЯ

Звісно, маємо обговорити й аспект материнст-ва. Нині через потребу в догляді за дітьми при-близно 3 тис. жінок-військовослужбовців перебу-вають у декретній відпустці. Наше законодавствонадає тривалий декретний статус — аж до 6 років.Але коли говорити про належність жінки до офі-церського корпусу, то її настільки довга відсут-ність не сприяє якісному виконанню завдань, пок-ладених на очолюваний нею підрозділ.

— Цей виклик не вирішити механічно прос-то, — пояснює Анатолій Григорович. — Аджене скажеш, змінімо законодавство й даймо жінцінаказ, щоб вона через два місяці після пологівішла на службу. Це вплине на демографію! Тре-ба створити систему, що надасть жінці-військо-вослужбовцю можливість залишити дитинув спеціальному дитячому закладі з відповіднимрівнем турботи, звільнивши її від виконання ма-теринських обов’язків на час служби. В амери-канських колег жінка, яка служить в армії, можезалишити дитину в такому закладі через дватижні після народження. Уявляєте? Та в тім нічо-го дивного немає, адже створені належні умовидля такого сервісу. Отже, є баланс: жінка підпи-сує контракт, що зобов’язує її виконувати функ-ціонал кулеметника, пілота, командира бойовоїмашини тощо. І в неї є право на відпустку черезматеринство. Але держава водночас забезпечуєдогляд за дитиною та низку компенсацій, і томусімейні справи військової не страждатимуть.

Це комплексна річ. Ті, хто закликають, щоб жі-нок призначали абсолютно на всі військові поса-ди, повинні закликати і до того, щоб їм створюва-ли відповідні сприятливі умови для служби. Дляпочатку ухвалімо необхідні правові рішення й пе-редбачмо адекватний обсяг ресурсів. Тоді сфор-мується ситуація, коли жінки отримають нові кон-трактні стосунки із ЗСУ і матимуть реальні гаран-тії підтримки функції материнства й одночасноговиконання службових обов’язків. Так вони не за-губляться як фахівці.

— Хочу підкреслити, що це питання — середпріоритетів Міністра оборони, й ми об’єктивноусвідомлюємо, що воно вимагає додаткових ре-сурсів, зусиль та часу. Міноборони зі свого бокудля жінок уже відкрило пристойні можливостідля служби. Але для остаточного розв’язання по-трібні управлінські кроки на найвищому держав-ному рівні, зміни в трудовому кодексі, законодав-стві з охорони праці тощо. Реальна небезпекав тім, що у нас жінки-військові гинуть, калічаться,це бойові втрати країни, що воює. Тому з холод-ним розумом використовуючи передові надбан-ня, ми маємо послідовно рухати вперед систему,що забезпечить повноцінне використання потен-ціалу жінки-військовослужбовця в інтересах обо-роноздатності України.

Геннадій КАРПЮК

УУжжее ппррииййшшоовв ччаасс,, ккооллиижжііннккуу��ввііййссььккооввооссллуужжббооввццяявв УУккррааїїнніі ппооччииннааююттььссппооккііййнноо йй ббеезз ззааййввооггооппааффооссуу ссппррииййммааттииннее яякк ппееввнниийй ссооццііааллььннииййффееннооммеенн,, аа яякк ззввииччааййннооггооппррооффеессііооннааллаа,,щщоо ддооббррооввііллььннооооппааннооввууєє ооббрраанниийй ффаахх

10

РІВНІ ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ

«ВІЙСЬКО ПЕРЕМОГТИ МОЖНА.

ЖІНКУ — НІКОЛИ!»ДЕСАНТНИЦІ ЗАВЕРШУЮТЬ ВИКОНУВАТИ ЩОРІЧНУ ПРОГРАМУ СТРИБКІВ ІЗ ПАРАШУТОМСтворюючи цей знаний вираз про непере-можність українських жінок, Герой Україниписьменник Павло Загребельний, мабуть,і не підозрював, наскільки наша сучасністьпідтвердить його правоту. Анексія Кримута війна на Сході країни привели до лав віт-чизняного війська небувалу раніше кількістьжінок-патріоток. За офіційними даними, біль-ше як 25 тис. із них сьогодні є військовослуж-бовцями, певна кількість з яких обіймають по-сади, що напряму впливають на боєздатністьЗСУ. А понад 6 тис. уже взяли безпосереднюучасть у бойових діях — також і на посадахкомандирів бойових машин, кулеметників,розвідників і снайперів.

Міф про слабку стать мало не щодня спрос-товують і наші десантниці, яких у ДШВ більшеяк тисяча...

У десанті існує неписане правило: той, хтоне стрибає з парашутом, служити тут не має ані-якого морального права. Так званим відмовни-кам, тобто, тим, хто не зважився пірнути в небес-ну безодню, пропонують спробувати себе в іншо-му виді Збройних Сил. І хоча нині серед охочихслужити контрактниками в ДШВ такі випадки —то велика рідкість, слід зазначити, що серед жі-нок із початку війни їх узагалі немає.

Першою моєю співрозмовницею під час пла-нових тренувальних стрибків на аеродромі ви-явилася досвідчена парашутистка, справжній ве-теран неба старший солдат Наталка Шитікова,яка служить у десанті з 2003-го й має за плечи-ма більше як тисячу стрибків. Сьогодні вона ви-конує обов’язки помічника випускаючого. Тобтобезпосередньо відповідає за правильні дії особо-вого складу в повітряному судні, надійне зачеп-лення карабінів фалів витяжних куполів парашу-тів за спеціальні судові троси та правильне відді-лення людей від борту вертольота. Інакше кажу-чи — за людські життя.

— Моє близьке знайомство з небом відбулосяв 14 років. — Поки є час, розповідає Наталка. —Батько служив на аеродромі, і я ще дівчам по-стійно спостерігала за літаками в небі та парашу-тистами. З десяти років я, окрім стрибка з пара-шутом, ні про що інше вже не мріяла. Тато допо-міг пройти офіційне навчання, і я нарешті це зро-била. То було неперевершено! Гул та вібрація лі-така, стрибок — і неймовірна тиша. Перед очи-ма — безкрайній горизонт, а внизу все таке ма-леньке, іграшкове. Відтоді парашутний спортстав чи не головним сенсом мого життя, а сліда-ми батька я ще пішла у військо, вибравши служ-бу у 25-й повітряно-десантній бригаді. Тоді я на-віть і гадки не мала, що станеться ця війна та щомоя рідна бригада не вилазитиме з боїв на най-гарячіших напрямках фронту... До речі, он тамуже шикуються наші парашутистки-початківцідля заходу на борти.

Підходжу до жінок, які вже надягнули парашу-ти й готуються ступити перший у своєму життікрок у синє безмежжя. Відрекомендовуюсьі знайомлюся. Дівчата, ледве стримуючи хвилю-вання перед незвіданим ризиком, спілкуютьсяохоче. А я радо вислуховую їхні короткі в такихумовах історії.

Молодший сержант Яна Дугарь. Тендітна ме-дична сестра одного з парашутно-десантних ба-тальйонів 25-ї бригади. На її рахунку сотні врято-ваних бійців, за що її нагороджено орденом«За мужність» ІІІ ступеня, відзнаками й медаля-ми. Утім, хоча на війні на Сході України воназ 2014-го, здійснити стрибок їй випала нагодатільки тепер.

— Війна не може нормальну людину залишати

байдужою, особливо медичних працівників, —якось зовсім не по-дівочому, з металом у голосі,відповідає на мої запитання молодший сер-жант. — Бо ми давали клятву рятувати людей,а це для нас не менше, аніж військова присяга.Моя участь у війні розпочалася в 66-му мобільно-му шпиталі. Тоді ми потоками приймали поране-них, контужених, тіла вбитих бійців. Іноді здава-лося, що те пекло не закінчиться ніколи. Медикишпиталю буквально валилися з ніг. Пізніше, колипочалися запеклі бої за передмістя та промзонуАвдіївки, мене разом з іншими медсестрами й лі-карями відрядили туди в групу підсилення. Дове-лося працювати вже на першій лінії, під кулями,мінами й снарядами. Було дуже страшно, алевідповідальність за життя поранених миттєво пе-ремагала будь-які страхи.

Признаюся, саме там мене вразив неймовір-ний дух єдності, братерства серед десантників,якими ми опікувалися. Тому я нині служу тут і за-раз стрибатиму з парашутом, бо хочу дивитисяв очі нашим чоловікам як рівна рівним у всьому...

Із молодшим лейтенантом Іриною Галушкі-ною погомоніти вдається вже на майданчикудля приземлення парашутистів, куди я хуткорушаю, щоб зустріти дівчат і довідатися про їх-

ні враження. Укотре з насолодою спостерігаю-чи за неймовірною красою, коли безмежна бла-кить розквітає спалахами білого шовку, зреш-тою знаходжу Іру.

— Після закінчення Військової академіїв Одесі під час розподілу я попросиласяв «двадцятьп’ятку», — каже вона, складаючив парашутну сумку куполи. — Мій батько —офіцер-десантник, і я завжди захоплюваласяйого розповідями про десантуру, тому передімною не стояв вибір між родами військ. Своюмайбутню кар’єру також бачу тільки в десанті.А зараз, вибачте, мені треба бігти готуватисядо другого стрибка.

З Ірою рушає й старший солдат Галина Стель-мах, яка, зупинившись на хвильку, промовила:«До війни моє життя склалося так, що я булазмушена залишити службу. Та коли нас почалироздирати на шматки, удома не всиділа. Повер-нулася в армію, попросилась у ДШВ, знову сталасолдатом. Прорахувалися воріженьки! Якщо тре-ба буде, сюди прийдуть уже не десятки тисяч —сотні тисяч.

Отакі вони, жінки, які сьогодні вперше підкори-ли небо.

Тетяна ЗАРІЦЬКА

ММііфф ппрроо ссллааббккуу ссттааттьь ммааллооннее щщоодднняя ссппррооссттооввууююттььіі ннаашшіі ддеессааннттнниицціі,, яяккииххуу ДДШШВВ ббііллььшшее яякк ттииссяяччаа......

ЛЛееййттееннааннтт ІІррииннаа ГГааллуушшккііннаа —— ннааччааллььнниикк ррееччооввооїї ссллуужжббии

ССттаарршшиийй ссооллддаатт ННааттаалляя ШШииттііккоовваа —— ккууххаарр їїддааллььнніі

ММооллооддшшиийй ссеерржжааннтт ЯЯннаа ДДууггааррьь —— ммееддииччннаа ссеессттрраа ммееддииччннооггоо ппууннккттуу

ССттаарршшиийй ссооллддаатт ГГааллииннаа ССттееллььммаахх —— ккууххаарр ввззооддуу ззааббееззппееччеенннняя

#38 {5570} 20 ВЕРЕСНЯ, 2018 11

ЗАХИСНИК

В образі усміхненої, розкутої дівчини з класнимтату на руці не було нічого, що видавало б її при-четність до військової справи. Зачіска, вбрання,макіяж такі самі, як майже в кожної панянки. Ажпоки не заводимо розмову

Сторінки військової біографії Вікторії Дворецької,нині лейтенанта, викладача загальновійськовихдисциплін навчального центру «Десна», розпочали-ся 2013 року під час Майдану. Студентка четверто-го курсу, майбутній менеджер із зовнішньоеконо-мічної діяльності, вона зрозуміла, що осторонь відусіх революційних процесів не стоятиме. Інакшемріям про її світле майбутнє може настати край. Підчас Майдану вона познайомилася з майбутнім кіс-тяком батальйону «Айдар». У зону бойових дій Вік-торія потрапила просто з Майдану.

— На запалі ми приїхали на Схід, тоді навітьне розуміючи, що на нас чекає, — розповіла Вікто-рія. — Люди були впевнені у швидкому вирішенніцього конфлікту. А я ще мала завдання закінчитиуніверситет. У той час, коли на носі були іспити й за-хист бакалаврської роботи, у мене якраз був вихіду складі диверсійно-розвідувальної групи в районМеталіста. Сиділи в засідці. Почався обстріл. Тодізазнала контузії й осколкового поранення від гра-нати. Примусова евакуація, і на іспити вже відпро-силася з госпіталю. Тоді я вдягла довгу спідницю,аби не світити своєю перебинтованою ногою. До-кульгала до аудиторії. Викладачка, котра нічого на-віть не знала про мою тодішню діяльність, мені такпросто в «десяточку» жартома сказала: «У вас та-кий вигляд, ніби ви з війни повернулися».

— Жінка має розуміти, чого вона йде у війсь-ко, — ділиться думками Вікторія, — бути гото-вою дотримуватися дисципліни й виконувати ро-боту. І неважливо, чи кулеметником вона буде,чи діловодом.

Вікторія пригадує, що, коли вона зазнала пора-нення, її було оформлено в підрозділі як діловодатилу. У перші два роки війни це було поширенимявищем, коли дівчат, які воювали, призначалина тилові посади.

Улітку 2015 року вона вирішила звільнитися.Зустріла знайомих бійців, ті сказали, що вступа-

тимуть у Національний університет оборони іменіІвана Черняховського на курси офіцерів запасу.Запропонували їй іти разом учитися. Уся групатоді пройшла іспити на командирів механізова-них підрозділів, але Вікторії одразу запропонува-ли навчатися на фахівця з морально-психологіч-ного забезпечення.

— Довелося докласти зусиль, щоб навчатися ра-зом з усіма, — згадує вона. — 5 лютого 2016 рокубув випуск. Я, здається, була чи не першою жінкою,яка здобула військово-облікову спеціальність — ко-мандир механізованого підрозділу.

Вікторія отримала розподіл у свій же батальйон«Айдар» на нову посаду — заступника командирароти з вогневої підтримки.

— Коли приїхала в район Мар’їнки приймати під-розділ, половина особового складу мене вже зналаще із часів Майдану. З рештою треба було притира-тися, та ще й безпосередньо на полі бою. Не відра-зу окремі бійці могли змиритися з тим, що ними ко-мандує жінка. На всі тупуваті запитання «А чому я?»або «А навіщо?» доводилося реагувати жорстко.

— Багатьом бійцям не подобався мій характер,але я відповідала за їхні життя. Мені «200-ті» непо-трібні. Окопуватися, то окопуватися, надягнути бро-ник — значить надягнути, користуватися спецзв’яз-ком, то лише так. Через дріб’язкові, здавалось би,помилки на війні найчастіше й стається непоправ-не, — каже Вікторія.

Зрештою, за весь цей час у підрозділі ВікторіїДворецької — жодної людської втрати.

Діставши практичний досвід військового, Вікто-рія знає, над чим треба працювати, готуючи бійцівдо виходу на передову. Насамперед це психологіч-на підготовка, яка має відбуватися із залученнямпсихологів. Тепер узяла собі за мету якнайшвидшезакінчити бодай сертифіковані курси, аби, не гаючичасу, допомагати військовослужбовцям.

Не соромиться вона того, що й сама зверталасяпо допомогу до психологів та психіатрів. Особистегоре, зміна виду діяльності, спад рівня адреналінунегативно вплинули на стан її здоров’я.

— Дуже там страждає психіка. Важко, коли йдешіз соціуму у 21 рік по-дитячому наївною, а поверта-єшся з багажем досвіду, не притаманним для26-річної дівчини. Є люди, які не знають, що такевійна, а є такі, що постійно в цьому живуть, і це ро-бить нас різними, — говорить Вікторія Дворецька.

На згадку про пережите вона зробила татуювання.Спочатку це була цифра 39 — номер жіночої сотніз Майдану. Маки в полі з’явилися пізніше, після втратикоханого чоловіка, як символ примирення, пам’яті, ко-хання й нескінченності. Це не просто гарна картинказ розмитою філософією бачення світу. У ній зашифро-вано історію її життя. Про неї вона зможе розповісти ді-тям та онукам, а можливо, змовчить, прикривши татудовгим рукавом, аби не згадувати пережите.

Ольга ПРОКОПЕНКО

ЯК ВІЙНА ЗРОБИЛА

З МЕНЕДЖЕРА ВІКТОРІЇ

БОЙОВОГО КОМАНДИРАНЕ ВІДРАЗУ БІЙЦІ ЗМИРИЛИСЯ З ТИМ, ЩО НИМИ КОМАНДУЄ ЖІНКА. НА ВСІТУПУВАТІ «А ЧОМУ Я?» АБО «А НАВІЩО?» ДОВОДИЛОСЯ РЕАГУВАТИ ЖОРСТКО

ВВііккттооррііяя ДДввооррееццььккаа««ЖЖііннккаа ммааєє ррооззууммііттии,, ччооггооввооннаа ййддее уу ввііййссььккоо,, —— ббууттииггооттооввооюю ддооттррииммууввааттииссяяддииссццииппллііннии йй ввииккооннууввааттииррооббооттуу.. ІІ ннеевваажжллииввоо,, ччии ккууллееммееттннииккоомм ввооннаа ббууддее,,ччии ддііллооввооддоомм»»

ККооммааннддиирр ммііннооммееттннооггоо ппііддррооззддііллуу ооккррее--ммооггоо ббааттааллььййооннуу ммооррссььккооїї ппііххооттии ррооззппоо--ввіівв,, яякк ййооггоо ххллооппцціі ввттииххооммииррююввааллии ббооййоо--ввиийй ззааппаалл ввооррооггаа

Юний за віком, але один із найдосвід-ченіших мінометників маріупольськогобатальйону морської піхоти нині вико-нує завдання у складі Об’єднаних силна Донеччині. Для бійця це вже п’ята ро-тація, тому по пораду до нього нерідкозвертаються й удвічі старші чоловіки.Бойовий досвід Володимира справді чи-малий, адже війна для нього почаласьіз численних «тримайтеся» в Криму, ко-ли частину, у якій він служив, узялив оточення «зелені чоловічки». Тоді хло-пець зненавидів оте «тримайтеся», а щетвердо вирішив, що за свою країну сто-ятиме до останнього подиху.

Після виведення з Криму відбувалосяпереформування підрозділу, доукомп-лектування особовим складом і техні-кою, оснащення. Згодом — підготовката бойове злагодження на полігоні, а по-тім на початку 2015-го — АТО. СпочаткуВолодимир був кулеметником, пізнішеперекваліфікувався на мінометника.

— Побратими кличуть нас на допомо-гу лише у крайньому разі, коли зовсімсутужно. Якось на початку 2015-гона підрозділ нашого батальйону, якийтримав оборону поблизу Водяного, во-рог посунув великими силами. Окупан-ти давили нас САУ-шками, «Градами»та мінометами... Вогонь корегували без-пілотниками, тож гатили чітко по нашихпозиціях. Після артпідготовки пішлив наступ. Виїхав танк, почали стрілятивеликокаліберні кулемети, посунула во-рожа піхота. Наші хлопці попросилипо рації підтримку. І тут утрутилися ми.Зайняли позиції, підняли безпілотник,випустили кілька пристрілювальних і по-чали втихомирювати сепарів по-справ-жньому. Спочатку загороджувальнимвогнем зупинили просування живої си-ли ворога, а вже потім прицільними по-стрілами пригнітили його вогневі точки.Тоді ми добряче «попрасували» ворожіпозиції та знищили всі їхні мінометні об-слуги. За той бій з одного тільки мого мі-номета ми випустили 68 мін. За весь часвійни на Донбасі це була найбільшакількість боєприпасів, випущених із мо-го міномета за один бій.

Володимир каже, що успішне вико-нання завдань мінометників багато в чо-му залежить від якості корегування вог-ню. У батальйоні для цієї справи є кількабезпілотників. Вони перетворюють доб-ре підготовлену, натреновану мінометнуобслугу на високоточну зброю.

— Під час того бою під Водяним ми,спираючись на дані з безпілотника, зму-шували замовкати одну вогневу точкуза другою, — говорить Володимир.

Того дня атака окупантів захлинулася.Небагатьом пощастило повернутисяна свої вихідні позиції, хоча й повертати-ся вже не було куди. Після того бою во-ни були чемними, аж поки не зайшланова ротація.

Мінометник згадує, що якось заїха-ла банда погано підготовлених най-манців. Вони швидко зрозуміли своюнеефективність і безпорадність сто-совно української армії, тому майжещодня гатили по Водяному. Намага-лися зруйнувати ті поодинокі будин-ки, у яких іще жили люди.

— Місцеві неодноразово просилинаших хлопців утихомирити тих по-кидьків. Але застосовувати міномети

тоді ми не могли. Через кілька днів во-рог застосував «Гради», 120-мм міно-мети та артилерію. Командування ви-рішило дати адекватну відповідь… На-ша обслуга висунулася на позиції.У небо підняли безпілотник. Пристрі-лочний. Корегування. Кілька пострі-лів — і відразу три ворожі міномети за-мовкли. З безпілотника ми побачили,що всі обслуги ворога зосередилисяв одному місці. Це була їхня фатальнапомилка, за яку вони й поплатилися.

Нині мінометні підрозділи перебува-ють у районі відведення. Та це не зна-чить, що хлопці сидять без діла. Графікбойової підготовки доволі напружений.Часті виїзди на полігон, регулярністрільби. Між стрільбами — теоретич-на підготовка, вивчення спеціальнихдисциплін. Володимир зізнається, щопід час тренувань давно не дивитьсяна нормативи виконання вправ. Під-леглі мають укластися в його власні,набагато жорсткіші. І жодних супере-чок, адже командир знає, чого чекативід ворога. Він відповідає за результаті виживання всього колективу.

Олександр ОЛЕХНОВИЧ

НАШІ МІНОМЕТНИКИ ВІДКРИВАЮТЬ ВОГОНЬ ЛИШЕ ТОДІ, КОЛИ БЕЗ АДЕКВАТНОЇ ВІДПОВІДІ НЕ ОБІЙТИСЯ

12

АКТУАЛЬНО

— На параді з нагоди 27-ї річниці незалеж-ності України рух механізованої колони від-крив танк «Ятаган». Це натяк на новий курс?

— Танк «Ятаган» розроблено з гарматою піднатовський боєприпас — унітарний постріл ка-лібром 120 мм з автоматом заряджання,зі зварно-катаною баштою. Нині він перебуваєв одній із військових частин, відбувається до-слідження щодо можливості його застосування.Річ у тім, що розглядають ситуацію, у якій ми пе-реходимо на стандарти НАТО, не тільки щодосистем управління. Керівництво держави прий-няло політичне рішення про вступ у НАТО, томузастосування наших підрозділів у спільних опе-раціях може виникнути в будь-який час, а отже,має бути взаємодія з підрозділами НАТО у вико-ристанні сумісних боєприпасів. Тому й булоприйнято рішення стосовно танка «Ятаган» —усебічно дослідити його на ймовірні поломкив процесі експлуатації й мати напрямок подаль-ших дій.

Якщо взяти за приклад польський досвід: ко-ли вони готували своїх танкістів до спільних дійіз НАТО, то вони пішли шляхом закупівлі танків«Леопард». Ми вже маємо розробку, яка відпо-відає вимогам НАТО, і вона має право на життя.Автомат заряджання виготовили українські ви-робники.

— Це, безумовно, добре. А що сьогодніз гарматами?

— Виконано ряд робіт, і як результат існує кон-куренція між двома виробниками танкових гар-мат. Вони можуть виготовити стволи і 120,і 125 мм на сучасному обладнанні. Випробуваннязавершено, гармати постачають у рамках ремон-ту танків. До речі, хоч би що там розповідали ро-сійські мас-медіа про відсутність у нас потужнос-тей для виробництва гармат, це неправда. Гар-мата одного з українських виробників уже вдвічіперевищила показники щодо живучості стволагармату російського виробництва.

— Що чекатиме на танк Т-84?— Нагадаю, що рота Т-84 брала участь

у військовому параді ще 2003 року. Потім ці ма-шини, відверто кажучи, кочували всією Украї-ною, і пройшли вони по 300–350 км, тобто їхпрактично не експлуатували, тож з’ясувати,у чому можуть виникнути проблеми, не могли.Протягом експлуатації цих машин у 14-й брига-ді виявили низку нехарактерних несправностей,які потребують усунення.

Тепер ці машини передано в 169-й навчаль-ний центр «Десна» для продовження циклу екс-плуатації, де з них вижмуть усе, що можливо.Головне кінцевий результат, а саме — справна,надійна машина, яка забезпечить усі вимоги на-ших танкістів.

Ця машина має потенціал, і вона має правона життя під час перехідного періоду між Т-64та «Оплотом». Машина дуже надійна, простав експлуатації, і, що важливо, українського ви-робництва. Її освоює екіпаж дуже швидко, вонамає запас потужності двигуна 1200 к. с., на неївстановлено тепловізійний приціл наших вироб-ників, засоби зв’язку, навігації. Загалом вонане потребує великих зусиль для адаптації до су-часних вимог, як, скажімо, Т-64.

— Якщо можна, то розкажіть докладнішепро долю танка Т-64БВ.

— Т-64БВ — наш основний танк, ним забез-печено війська, танкові бригади. Я вже неодно-разово наголошував, що існувала думка ще ро-

ків десять тому, що «Булат» — остання модер-нізація, і все. Але, як засвідчила практика за-стосування цих машин, вона має ще досить ве-ликий потенціал модернізації. Сьогодні в Хар-ківському конструкторському бюро з машинобу-дування ім. Морозова здійснюють дослідно-кон-структорські розробки, і наступного року ми ма-тимемо машину, яка за своїми бойовими влас-тивостями перевищуватиме властивості танка«Булат» і щодо захищеності, й щодо рухомості.Роботи відбуваються комплексним методом —щодо рухомості, удосконалення моторно-транс-місійного відділення, систем зв’язку, навігації,системи управління озброєнням. Головне за-вдання модернізації — виготовити за незначнікошти та короткий час надійний зразок.

Також відбуваються дослідно-конструкторськірозробки, що стосуються імпортозаміщенняскладників танка «Оплот». Сподіваюся, що на-ступного року цю роботу теж буде завершено.

Із заводу ім. Малишева мають надходити но-ві, якісні, надійні машини.

— Ви неодноразово порушували тему ру-хомості бойових машин. Яка нині ситуаціяз двигунами?

— Попередні роботи з капітального ремонтудвигунів 5ТДФ завершено, ми маємо певний за-пас цих двигунів. Капітальний ремонт відбував-ся не без складнощів, тому що існував цілий рядтак званих критичних складників цього двигуна,які не виробляли в Україні. Здійснювали певнуроботу, зокрема дослідну, із заміни цих склад-ників. Нагадаю, що майже все виробництвобронетанкової техніки в Україні проходило в тіс-ній кооперації з Російською Федерацією.

— Яка тепер ситуація з ремонтом бойовихмашин не на заводах, а в польових умовах?

— За чотири з половиною роки війни роботаремонтників вийшла, так би мовити, на плано-вий режим. Це вже повсякденна діяльність. Ре-монт освоєно, він відбувається протягом визна-ченого часу. Ремонтні підрозділи набули спро-можностей, навчили людей, — словом, роботайде. Питання про укомплектування відповідним

оснащенням і технікою — на завершальномуетапі. Уже почали надходити у війська танкоре-монтні майстерні, пересувні зарядні акумуля-торні станції, які пройшли модернізацію у Вінни-ці на одному з підприємств концерну «Укробо-ронпром». Також завершено випробування йдопущено до експлуатації БРЕМ львівського ви-робництва. Удосконалення майстерності ремон-тників — це завдання командирів ремонтнихпідрозділів, і вони над цим постійно працюють.

— Якщо можна, то скажіть кілька слів пролегку бронетехніку.

— Ми маємо нагальну потребу в БМП длякомплектування підрозділів, є потреба в комп-лектуванні резервних підрозділів. На сьогодніальтернативи БМП, на жаль, немає. Є певні про-позиції, і ці машини треба закуповувати, томущо, як я вже неодноразово наголошував, кра-ще, коли в районі бойових дій військовослужбо-вець експлуатує БМП-1, аніж шкільний автобус.Що ж стосується колісної техніки, такої, якБТР-3 і БТР-4Е, то, на жаль, наші підприємстване можуть забезпечити потреби Збройних СилУкраїни в тих обсягах, у яких ми вимагаємо. На-самперед треба працювати над якістю цієї про-дукції, саме якість має стояти на першому місці.Експлуатуючи техніку, військовослужбовецьне повинен думати про гарантійні зобов’язання,якщо вона вийде з ладу. Він має бути впевне-ним у машині, почуватися захищеним. Я думаю,що керівництво ДК «Укроборонпром» має роби-ти акцент саме на якості техніки.

Держава надала гроші, контракти є, роботавідбувається.

Центральне бронетанкове управління займа-ється ремонтом машин, щоб поліпшити їхні ха-рактеристики. Наприклад, постійно відбуваєть-ся удосконалення БРДМ, забезпечуємо цієютехнікою війська до моменту переозброєння. Цеперехідний період, а потім ці машини буде виве-дено зі штату, поставлено на відповідні видизберігання для формування резерву, війська бу-де переозброєно тими зразками, виробництвояких освоїли наші державні підприємства.

Наприклад, уже завершено дослідну експлуа-тацію тактичної бойової колісної машини «До-зор». Ці машини пройшли в одній із бригад у се-редньому по 15–20 тис. км, є характерні полом-ки, на які вже звернуто увагу конструкторів,треба доопрацювати дві-три номенклатури, і бу-де вже досконала машина. Власне, саме для то-го й існує дослідна експлуатація.

Розмову вів Олександр ШУЛЬМАН

«ЕКСПЛУАТУЮЧИ ТЕХНІКУ, ВІЙСЬКОВИЙ

НЕ ПОВИНЕН ДУМАТИ ПРО ГАРАНТІЙНІ

ЗОБОВ’ЯЗАННЯ, ЯКЩО ВОНА ВИЙДЕ

З ЛАДУ. ВІН МАЄ БУТИ ВПЕВНЕНИМ

У МАШИНІ, ПОЧУВАТИСЯ ЗАХИЩЕНИМ»ПРО ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ Й МОДЕРНІЗАЦІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ БРОНЕТЕХНІКИ, ПЕРЕХІД НА СТАНДАРТИ

НАТО ТА НАЯВНІ ПРОБЛЕМИ РОЗПОВІДАЄ НАЧАЛЬНИК ЦЕНТРАЛЬНОГО БРОНЕТАНКОВОГО УПРАВЛІННЯ

ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ГЕНЕРАЛ-МАЙОР ЮРІЙ МЕЛЬНИК

««ТТааннкк ««ЯЯттааггаанн»» ррооззррооббллеенноо зз ггааррммааттооюю ппіідд ннааттооввссььккииййббооєєппррииппаасс —— ууннііттааррннииййппооссттрріілл ккааллііббрроомм 112200 мммм..ЗЗаассттооссуувваанннняя ннаашшииххппііддррооззддіілліівв уу ссппііллььннииххооппееррааццііяяхх ммоожжее ввииннииккннууттии вв ббууддьь""яяккиийй ччаасс,, аа ооттжжее,, ммааєє ббууттии ввззааєєммооддііяя зз ппііддррооззддііллааммии ННААТТОО»»ГГееннеерраалл""ммааййоорр ЮЮрріійй ММееллььнниикк

#38 {5570} 20 ВЕРЕСНЯ, 2018 13

ТИЛ

НОВІ «ОБЛАДУНКИ» ДЛЯ ВІЙСЬКА:НАДІЙНІ, ЗРУЧНІ, ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНІУ ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ ВИПРОБОВУЮТЬ ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАХИСНІ БРОНЕЖИЛЕТИ ТА ШОЛОМИ НОВОГО ПОКОЛІННЯ

У визначених підрозділах Сил спеціальнихоперацій та Десантно-штурмових військ ЗСУкраїни тривають військово-дослідні випро-бування нових елементів систем індивіду-ального захисту бійця. Інформацію про цеоприлюднено Головним управлінням роз-витку та супроводження матеріального за-безпечення Збройних Сил України (ГУ РСМЗЗС України)

У повідомленні йдеться про те, що впродовжнайближчих місяців бійці в польових умовах тес-туватимуть експериментальні зразки, надані ви-робниками.

Так, у навчальний центр ССпО вітчизняні ви-робники надали модель полегшеного бронежи-лета від НВП «ТЕМП-3000» в кольорі ММ-14.У ньому передбачено систему швидкого скидан-ня та евакуаційний фал (прототип евакуаційноїстропи). Також до комплекту входять протиос-колкова РПС (розвантажувальна система), з’єм-ні модулі захисту паху, стегон та плечей.

У цей же час бійці 95-ї бригади Десантно-штурмових військ тестують оновлені загально-військові бронежилети від того ж таки НВП«ТЕМП». У цих зразках змінено колір, поліпшеноанатомічність форми, передбачено більше мож-ливостей припасування під себе, додано демп-ферні вставки для вентиляції, а також збільшеноплощу протиосколкового захисту з кевлару.Окрім цього, новинкою є те, що до РПС доданокевларовий пакет, який також захищає бійця відосколків.

У цих же частинах разом із новими зразкамибронежилетів військовослужбовці тестують новізахисні шоломи українського виробництва.

Йдеться про військово-дослідні випробування

нових моделей: TOR та «Каска 1М». Головна ме-та досліджень — перевірка ергономіки й функ-ціоналу нових виробів та порівняння їх зі штатни-ми армійськими, якими нині забезпечуються за-хисники України.

Фахівці ГУ РСМЗ ЗС України звертають увагуна те, що ТОВ «КМ ДІСТІ» удосконалило моделібалістичних шоломів ТОR (ТОR-D), раніше вонипройшли випробування в акредитованих лабора-торіях країн НАТО та повністю відповідають ви-могам світових стандартів.

НВП «ТЕМП-3000» також оновило шоломи ку-лезахисні «Каска М1». Нашим бійцям ця модельшолома відома термостійкістю, що робить йогоменш помітним у тепловізорі.

Обидва виробники застосували систему затя-гування BOА System для чіткої фіксації та регу-лювання розмірів шолома, а завдяки викори-станню сучасних матеріалів у виробництві (кев-лар, надвисокомолекулярний поліетилен) екс-плуатація виробів забезпечується у всіх кліма-тичних умовах.

За технічно-тактичними характеристикамиТОR і «Каска 1М» мають максимальний рівеньзахисту від осколків — F6 (за стандартамиНАТО) та однаковий рівень захисту від куль: ІІІ-А(НАТО), клас 1А (згідно з ДСТУ).

До комплекту також входить кавер (чохолна шолом) у кольорі однострою ЗС України —пікселі.

Ще одна новинка, яка тестується у 95-й брига-ді ДШВ, — нові брендовані захисні рукавички, якітакож можуть з’явитися в забезпеченні ЗбройнихСил України.

Розробники прототипу, що проходить військо-во-дослідні випробування, запевняють, що вирібзгідно з міжнародним стандартом щодо захиснихрукавичок EN388 перевищує іноземні аналоги

за всіма показниками. Зокрема вітчизняні рука-вички характеризуються наявністю кевларовоїпідкладки на долоні, «сенсорними пальцями»для зручної роботи з гаджетами, кращою анато-мічною формою для утримання стрілецькоїзброї, якісними матеріалами, що зменшують ри-зик проколу, порізу та стирання.

Упродовж місяця бійці «дев’яностоп’ятки»максимально «вбиватимуть» рукавички під часвиконання завдань та на навчаннях, а вже пі-сля їхнього суворого вердикту в ГУ РСМЗ ЗСУкраїни зможуть допрацьовувати лекала, ма-теріали, ергономіку та анатомічні властивостідля максимального задоволення потреб нашихзахисників.

Іван СТУПАК

ВВ ооннооввллеенниихх ззааггааллььннооввііййссььккооввиихх ббррооннеежжииллееттаахх ззммііннееннооккоолліірр,, ппооллііппшшеенноо ааннааттооммііччннііссттьь ффооррммии,, ппееррееддббааччееннооббііллььшшее ммоожжллииввооссттеейй ппррииппаассуувваанннняя ппіідд ссееббее,, ддооддааннооддееммппффееррнніі ввссттааввккии ддлляя ввееннттиилляяццііїї,, аа ттааккоожж ззббііллььшшееннооппллоощщуу ппррооттииооссккооллккооввооггоо ззааххииссттуу зз ккееввллаарруу

ББііййцціі 9955##її ббррииггааддии ДДеессааннттнноо##шшттууррммооввиихх ввііййссьькк ттеессттууююттьь ооннооввллеенніі ззааггааллььннооввііййссььккооввіі ббррооннеежжииллееттии,, ккууллееззааххиисснніі шшооллооммии ттаа ттааккттииччнніі ррууккааввииччккии

14

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА

П’ята ранку. У наметовому містечку мобільногогоспіталю всі ще сплять. Протиснувшись поміж ліжокособового складу, до старшої операційної сестриОльги Бабкіної тихо підійшов черговий лікар.

— Ольго, прокидайтеся. Вам наказ терміново готу-ватися до операції. У вашому розпорядженні приблиз-но година, — коротко, по-військовому, ледь чутно мо-вив військовий лікар.

Однак, як з’ясувалося пізніше, часу було менше,і готуватися до операції довелося швидше.

— Ми тільки-но почали готувати операційну, як по-бачили, що нам уже несуть бійця. У нього зламані реб-ра, і їхні осколки потрапили в печінку, була сильнакровотеча, тому діяти треба було дуже швидко. За-вдяки професіоналізму військового хірурга, генерал-майора медичної служби Андрія Верби хлопця вряту-вали. Я мала за честь асистувати йому. Це був коло-сальний досвід і для хірургів, і для операційних мед-сестер, — згадує Ольга Бабкіна.

Того липневого дня 2014 року вперше у військовійісторії України вінничани виконали надскладну опера-цію на черевній порожнині в польових умовах.

Однак бували дні, коли доводилося не лише працю-вати в операційній, а й виїжджати по поранених на лі-нію зіткнення.

— Якось ми перевозили пацієнта на вертольоті.Приземлилися неподалік від охопленого полум’ямбронетранспортера, за лічені хвилини перемістилипостраждалого на борт. Травми були важкі, томукомандир вирішив транспортувати пораненогов Харків. Тільки-но злетіли, як бойовики почалиобстрілювати. Вертоліт намагався проскочити зониобстрілу непомітно, тому летів низько, оминаючи«зеленку» та будівлі. Досі дивуюсь, як я тоді змоглапід’єднати крапельницю та зупинити кровотечу, —розповідає Ольга.

Згодом старшу операційну сестру Ольгу Бабкінунагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

До речі, перший орден Богдана Хмельницького ІІІступеня «За виявлену мужність і героїзм при наданнімедичної допомоги» теж отримав медичний праців-ник саме цього мобільного шпиталю — лікар-анесте-зіолог Сергій Леваковський, який разом із колегамибрав участь у 60 вильотах для евакуації поранених.

Загалом за час антитерористичної операції та опе-рації Об’єднаних сил, яка нині триває, через цей госпі-таль пройшло більше як двадцять тисяч військово-службовців і близько п’яти тисяч цивільних осіб. Тутзробили кілька тисяч операцій. Більше як половиназ них були важкими.

Найстрашніші поранення, з якими військовим ме-дикам довелося зіткнутися, були поранення від реак-тивних систем залпового вогню. На другому місці пі-

сля них за поширеністю були мінні та осколкові пора-нення. На третьому — контузії. З такими ранами ліка-рі в погонах раніше не стикалися, але досить швидкорозібралися, як діяти.

Нагадаємо, що створення 59-го військового мобіль-ного госпіталю в серпні 2007 року було спричиненонеобхідністю мати на базі Вінницького військово-ме-дичного клінічного центру Центрального регіону мо-більну медичну установу, здатну оперативно змінюва-ти місце дислокації, швидко розгортатися й надаватиекстрену медичну допомогу постраждалим унаслідоктехногенної катастрофи, стихійного лиха та, звісно,бойових дій.

У травні 2014 року більше як сотня вінницьких ліка-рів і медсестер разом із технікою вирушили в напрям-ку буремного Донбасу, де на той час розпочалася ан-титерористична операція.

Протягом бойових дій на Донбасі медичному пер-соналові госпіталю доводилося надавати не лише хі-рургічну допомогу, а й терапевтичну. Адже чималобійців відчували виснаження, перевтому, мали підви-щений тиск.

Із 2014 року вінничани помандрували Луганщиною.Довелося змінити сім (!) місць. Першим пунктом дис-локації госпіталю було селище Оріхове Старобільсь-кого району. Потім медичний персонал був змушенийперебазуватися в населений пункт Побєда Новоай-дарського району.

До речі, коли медики переїздили з Оріхового в По-бєду, на підготовку їм дали буквально зо дві години,оскільки на нове місце вже везли 36 поранених. Алебагаторазові обстріли «Ураганами» цього населеногопункту спричинили чергову передислокацію в намето-ве містечко на стадіоні міста Сватового. Це відбувало-ся вночі в дуже швидкому темпі.

Згодом госпіталь і звідти евакуювали. Закріпилисятільки в травні 2016-го в покинутому хірургічному кор-пусі Сєверодонецької міської лікарні. Слід зазначити,що кошти на ремонт будівлі надав уряд Японії та ор-гани місцевого самоврядування. Багато чого досягливійськові й самотужки. Крім того, уряд Канади пере-дав госпіталю новий сучасний медичний комплекс.

Як повідомив начальник 59-го військового мобіль-ного госпіталю, підполковник медичної служби АндрійТелефанко, нині до складу військової частини входятьсортувально-евакуаційне відділення, відділення інтен-сивної терапії та реанімації.

— У госпіталі працюють лікарі, відряджені з Вінни-ці, Білої Церкви, Житомира, Харкова та Львова. Є йжителі Луганщини, які уклали контракт зі ЗбройнимиСилами. А головне те, що ми зібрали у своєму колек-тиві справжніх професіоналів. Сьогодні в нашій ко-манді працюють висококласний травматолог, лікар-

хірург, судинний хірург, нейрохірург, лікар-ендоско-піст і рентгенолог. У терапевтичному відділенні пра-цюють кардіолог, фтизіатр, гастроентеролог, лікарізагальної практики. Не менш важливі завданняпокладено й на службу тилу, що відповідає за транс-порт, доправляння харчів, їдальню та умови прожи-вання, — розповідає підполковник медичної службиАндрій Телефанко.

Сьогодні порівняно з 2014-м і навіть 2015 роком по-ранених військових надходить у госпіталь набагатоменше. Тому дедалі частіше послугами військових ме-диків користуються цивільні громадяни.

— Ми й раніше ніколи не відмовляли цивільниму медичній допомозі. Оперували защемлені грижі,перфоративні виразки. Цивільні звертаються до наснайчастіше з переломами кінцівок, вивихами. Буває йтак, що люди приходять тільки для того, щоб їх обсте-жили. У нас хороша лабораторія. Ми робимо діагнос-тику. У госпіталі можна здати кров на цукор, зробитизагальні аналізи сечі та крові, кардіограму, — каженачальник мобільного госпіталю.

Тут для цивільних усе безкоштовне, ніколи немаєчерги. Прийшли, здали аналізи, і протягом двох годинрезультати вже у лікаря. Зробили кардіограму. Прий-шов лікар, усе переглянув, зафіксував, що треба,і призначив лікування. Однак існує одне «але». Мо-більний госпіталь — військова структура. І, доки три-вають бойові дії та в госпіталь привозять поранених,усю увагу лікарі приділяють насамперед військовим.Тож поки медики не нададуть допомогу за своїм пря-мим призначенням, вони не відволікаються. До речі,рівень надання медичної допомоги й фахова компе-тенція спеціалістів, які працюють у 59-му військовомумобільному госпіталі, такі високі, що не було втраченожодного пацієнта, який сюди потрапляв.

Євгеній СИЛКІН

ЗА ЧАС ВІЙНИ НА ДОНБАСІЛІКАРІ 59-го ГОСПІТАЛЮПРОЛІКУВАЛИ БІЛЬШЕ ЯК 20 000 ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

««……РРііввеенньь ннааддаанннняя ммееддииччннооїїддооппооммооггии йй ффааххооввааккооммппееттееннццііяя ссппееццііааллііссттіівв,, яяккіі ппррааццююююттьь уу 5599��ммууввііййссььккооввооммуу ммооббііллььннооммууггооссппііттаалліі,, ттааккіі ввииссооккіі,, щщоо ннее ббууллоо ввттррааччеенноожжооддннооггоо ппаацціієєннттаа,, яяккиийй ссююддииппооттрраапплляявв»»

ККооллееккттиивв ооддннооддууммцціівв ттаа ссппррааввжжннііхх ппррооффеессііооннаалліівв

У СЕРПНІ ВІННИЦЬКІ МЕДИКИ ВІДСВЯТКУВАЛИ ЧЕРГОВУ РІЧНИЦЮ З ДНЯ СТВОРЕННЯ ГОСПІТАЛЮ

ЕЕввааккууааццііяя ппооррааннееннооггоо зз ппееррееддооввооїї

#38 {5570} 20 ВЕРЕСНЯ, 2018 15

АРМІЯ І СУСПІЛЬСТВО

На підконтрольній території з ініціативи тризубівцівдіють стаціонарні лікувальні кабінети й відкрили ще-лепно-лицьові відділення з найсучаснішим облад-нанням. Адже девіз організації — «Усе найкраще дляфронту!». Завдяки тісній співпраці з військовими лі-карями оперативну та якісну допомогу надають нинібійцям по всій лінії зіткнення. Під їхньою символікоюпрацює більше як 200 професійних лікарів різнихстоматологічних спеціалізацій. За неймовірну жер-товність і готовність у будь-який час допомагати хво-рим наприкінці 2017 року «ТриЗубДентал» удостоє-но ордена «Народний Герой України». Як працюєть-ся цим відважним медикам на лінії вогню, нині веде-мо мову з одним з очільників організації, майороммедичної служби запасу, хірургом-стоматологомна позивний «Шаман» Володимиром Стефанівим

— Кажуть, що стоматолог — найстрашніша про-фесія у світі, адже вас побоюються всі, навіть най-загартованіші чоловіки…

— Так, але для тих, котрі відчули, що таке жахіттязубного болю, саме ці лікарі стають справжніми рятів-никами. Особливо там, де не купиш знеболювальне,не запишишся на прийом і де досить непросто подбатипро елементарну гігієну ротової порожнини.

Насправді зубний біль на війні не менш страшний, якпоранення, адже він здатен повністю паралізувати ро-боту бійця. Наприклад, коли ми відкрили перші мобіль-ні стоматкабінети, хлопці приходили до нас простоз окопів у 25-градусний мороз, долаючи пішки по 10 кі-лометрів. Нестерпні муки змушували їх пробиратисяз передової між кулями та вибухами.

— «ТриЗубДентал» був одним із перших, хтоприйшов на допомогу оборонному відомству, від-кривши пересувні стоматологічні кабінети на пере-довій. Із чого все почалося?

— Коли почалися бойові дії, я подзвонив товаришевізі Львова — полковнику медичної служби, завідувачу хі-рургічного відділення львівського військового шпиталюТарасові Кльофу. Чую в слухавку — шум, гамір… Тараскаже: «Передзвоню». Пролунав дзвінок уже посередночі. Каже: «Їду в БТРі в Харків отримувати медикамен-ти, веземо заразом і «двохсотого», і «трьохсотого»…»

Після того дзвінка я одягнувся, сів у машину та об’їз-див чергові аптеки Запоріжжя. Скупив усе необхідне хі-рургам для порятунку бійців: знеболювальні, антибіоти-ки, джгути, шини… спакував машину й виїхав назуст-річ другові. Так почалася моя волонтерська діяльність.Кілька місяців поспіль ми з дружиною щотижня переда-вали на фронт бійцям усе, що могли, від бронежилетівдо консервів.

Потім я побачив, що замовляють дуже багато зубнихзнеболювальних. За кавою з колегами кажу: «Хлопці,треба щось робити: таблетки таблетками, але треба йліквідовувати причину болю». Наприкінці 2014 року, са-мі знаєте, яке було забезпечення війська…

Я як військовий запасу знаю, що в польових умовахвійськовики часто використовують виїзні стоматологіч-ні кабінети. Тож ми почали шукати таку машину й знай-шли італійську Fiat Ducato, повністю обладнану, спеціа-лізовану, призначену для стоматології. Ми її обновилий вирушили просто на фронт. Знаєте, сам не очікував,що кілька стоматологів разом зможуть організуватимасштабний проект кваліфікованої стоматологічної до-помоги бійцям АТО.

— Хто увійшов до складу першого екіпажу?— Нас було троє: я, Ігор Ященко та Валерій Горбен-

ко. У червні 2015 року ми поїхали у 81-шу бригаду,

у Дружківку. Потім з’явився «ТриЗуб-2», машину пода-рували брати Ковальчуки. Цю машину спершу вико-ристовували як хлібовозку, але ми обладнали її на пе-ресувний стоматкабінет.

— Коли почалася війна, цивільні стоматологиуклали меморандум про співпрацю з Військово-ме-дичним департаментом оборонного відомства.

— Так асоціація стоматологів, до якої ми також вхо-димо, прийшла на допомогу військовій медицині. І пер-шим, над чим активно стали працювати, було створен-ня стаціонарних стоматологічних кабінетів на територіївійськових полігонів і пересувних мобільних кабінетівбезпосередньо в районі АТО. Адже на початку війнина полігони прибували десятки тисяч мобілізованих, 98відсотків з яких потребували стоматологічного лікуван-ня. Існувала велика проблема й з кадрами: їх простоне вистачало.

— Яка вартість комплектації одного мобільногостоматкабінету?

— Приблизно до 40 000 євро. Наші машини обладна-но відповідно до передових технологій, збережено сані-тарні норми, як і у звичайних клініках, а обладнання навітькраще, аніж у деяких містах на «великій землі». Вдаєтьсяздійснювати складні видалення, лікування, ми маємо та-кож устаткування для встановлення імплантів, купуємонайновітніші матеріали, тобто надаємо бійцям повнийспектр стоматологічних послуг. До того ж до складу екі-пажу медиків входять не лише терапевти, а й хірург.У відрядження на війну їздять тільки найкращі медики.Тож будь-якої складності зуб вдається пролікуватиза один візит, адже ми просто не можемо відправити па-цієнта на передову з болем, як у цивільній поліклініці.

— Назва «ТриЗуб...» виникла одразу?— Так, адже екіпаж наших мобільних міні-клінік за-

звичай має трьох лікарів-зубників, а те, що назва спів-звучна з назвою державного символу, вкотре дово-дить: ми маємо величезне бажання допомагати Украї-ні, нашій армії.

— Скільки стоматкабінетів нині у вашому ар-сеналі?

— На сьогодні маємо шість машин. Також працюємов стаціонарах, розташованих у Карлівці, Дружківці.До речі, у Карлівці оперує президент Національної спіл-ки стоматологів України Мирон Угрин. За одну ротаціювін установлював до 70 імплантів, тоді як державні клі-ніки можуть собі дозволити приблизно тридцять на рік.Адже згідно з директивами, розробленими ще у 80-хроках, пільговим категоріям осіб, до яких належать вій-

ськовослужбовці, ветерани та їхні сім’ї, передбаченодва знімні протези або жовті металеві коронки…

— Скільки пацієнтів удалося пролікувати за цейчас?

— За три роки ми пролікували понад 30 тисяч паці-єнтів, від поставленої пломби до імплантів.

— А як сприймали бійці вашу появу на фронті?— Спочатку, як діти. Адже всі мали досвід відвіду-

вання стоматолога, і не завжди приємний. Коли миз’являлися в підрозділі, то довго вмовляли, щоб пер-ший сів у крісло. Спочатку працювали з бійцями 81-їбригади, потім у 90-му батальйоні, навіть «кіборгів» за-стали. Спершу бійців лякало, що безкоштовно, думалипрацюватимемо без анестезії та з якимись застарілимиматеріалами. Та коли побачили обладнання, дуже зди-вувалися. Перший заходив, інші стояли зовні, чекали,коли ж почне кричати. А виходили вже з усмішкою, ка-зали, що можна лікуватися та що це навіть дуже при-ємна процедура.

— Ви родом із Тернопільщини, але живете й пра-цюєте в Запоріжжі. Чула, саме Східний регіон краї-ни найактивніший у вашій організації. Які ще облас-ті підтримують «ТриЗубДентал»?

— Так, десь люди активніші, десь не дуже. Наприк-лад, у Дніпрі власник однієї з тамтешніх клінік АртемПохил — постійно на передовій. Окрім того, він прий-має бійців, як і я, у своєму кабінеті й допомагає «ТриЗу-бу» грошима.

Також Вінниця дуже активна. Багато вінничан пра-цює в проекті. Наприклад, Наталя Бабійчук, яка малоне із самого початку в «ТриЗубі», викладає в універси-теті. То вона не тільки сама приїжджає, а й залучаєдо роботи своїх студентів, тих, котрі вже працюютьна високому рівні. Із Хмельницького сім’я Синявськихчасто працює з нами в Широкиному.

У Черкасах живе й працює лікар Валерій Горбенко,який спроектував другий «ТриЗуб».

У столиці цілий рух стоматологів, чого тільки вартаклініка Дубнових, три лікарі із цієї клініки були на пере-довій, усі приймають бійців у себе. Але дивно, зі Льво-ва й Тернополя набагато менше лікарів у проекті. Мож-ливо, тому, що тут війна більшою мірою відчувається.Але я хочу запевнити стоматологів: там, куди ми їзди-мо, нас захищають. Повірте мені, настане час, війна за-кінчиться, і діти запитають: «Що ти робив, коли в нас бу-ла війна?»

— Чи є організації, подібні до «ТриЗубДентал»?— Немає в жодній країні. Адже люди самоорганізу-

валися, зробили все без сторонньої допомоги й у такихумовах надають якісну стоматологічну допомогу.

Можу розповісти випадок. Є в нас пацієнт у районіШирокиного, американець з українським корінням.У нього розболівся зуб мудрості, але в крісло він сідатине хотів. Розповів, що такий же йому видаляли в Аме-риці близько двох годин, і після цього він іще три дні по-гано почувався. Ми ледве його вмовили, бо вже поча-ла опухати щока. На подив американця, після того, якпочала діяти анестезія, видалення тривало близькотрьох хвилин. Здивований боєць нас і обіймав, і рукутиснув, а наступного дня прийшов і приніс шевронна знак подяки. Коли воїн віддає шеврон, то для мененайбільше визнання.

Розмовляла Ольга МОСЬОНДЗ

«КОЛИ МИ ВІДКРИЛИ ПЕРШІ

МОБІЛЬНІ СТОМАТОЛОГІЧНІ

КАБІНЕТИ НА ПЕРЕДОВІЙ,

ХЛОПЦІ ПРИХОДИЛИ

ДО НАС ПРОСТО З ОКОПІВ

У 25-ГРАДУСНИЙ МОРОЗ,

ДОЛАЮЧИ ПІШКИ

ПО 10 КІЛОМЕТРІВ»ПОНАД 30 ТИС. ПАЦІЄНТІВ — САМЕ СТІЛЬКОХ УКРАЇНСЬКИХ ВОЇНІВ ЗА ОСТАННІ ТРИ РОКИ ПРОЛІКУВАЛИ НА ФРОНТІ СТОМАТОЛОГИ-ВОЛОНТЕРИ З «ТРИЗУБДЕНТАЛ» І «ТРИЗУБ-2». У СВОЄМУ АРСЕНАЛІ НА СХОДІ ВОНИ МАЮТЬШІСТЬ СУЧАСНО ОБЛАДНАНИХ СПЕЦАВТІВОК, ОДНУ З ЯКИХ ПЕРЕТВОРИЛИ НА МОБІЛЬНИЙ СТОМАТКАБІНЕТ ІЗ ХЛІБОВОЗКИ

ВВооллооддииммиирр ССттееффаанніівв ззаа ррооббооттооюю

««УУ ввііддрряядджжеенннняя ннаа ввііййннуу їїззддяяттььттііллььккии ннааййккрраащщіі ммееддииккии.. ТТоожж ббууддьь��яяккооїї ссккллааддннооссттіі ззууббввддааєєттььссяя ппррооллііккууввааттии ззаа ооддииннввііззиитт,, аадджжее ммии ппррооссттоо ннее ммоожжееммоо ввііддппррааввииттииппаацціієєннттаа ннаа ппееррееддооввуу зз ббооллеемм,,яякк уу ццииввііллььнніійй ппооллііккллііннііцціі»»

16

СОЦІАЛЬНА ПАНОРАМА

Ще в лютому цього року уряд ухвалив новий меха-нізм використання бюджетних коштів для фінансо-вої підтримки громадських об’єднань ветеранів вій-ни. Згідно із ним державні гроші ні за яких умовне виділятимуть на так звану статутну діяльністьспілок, оскільки на цьому підґрунті здійснювалосячимало зловживань, а також паразитували різно-манітні утриманці

Однак і новий механізм із певних причин ще майжене працює, що суттєво гальмує роботу деяких об’єд-нань. Як виходити із цієї ситуації добросовісним спілкамветеранів, на прохання кореспондента «НА» радили ко-ординатори Центру допомоги учасникам АТО при Ки-ївській ОДА.

Керівник центру Світлана Шеповалова:«Ми стикаємося із дражливими, на мій погляд, ситу-

аціями майже щодня. Наприклад, живе в Київській об-ласті ветеран афганської та російсько-української воєнВіктор. На Донбасі він отримав серйозне поранення,а за цим і першу групу інвалідності. Нещодавно в чоло-віка виявили рак легенів.

У Віктора п’ятеро дітей, і щоб їх прогодувати йзабезпечити, він після звільнення у запас продов-жував тяжко працювати. Разом із тим чоловік та-кож донедавна якось примудрявся самостійнооплачувати і власне лікування. Утім зрештою всі ре-сурси родини почали вичерпуватися, тож його дру-жина звернулася по допомогу до нас.

Після ухвалення обласної комплексної програмисоціальної підтримки учасників АТО та їхніх сімейми ініціювали проведення круглого столу за участючиновників та атовців. Там директор департаментуохорони здоров’я КОДА Алла Арешкович запевни-ла нас, що попри формальну відсутність у цій про-грамі грошей на медицину, вони таки є, тож у разіпотреби з обласного бюджету виділять на лікуван-ня необхідні кошти.

Віктор написав відповідну заявку, на якій фахівціКОДА поставили резолюцію: «Лікування безкоштов-не». Втім в обласному онкодиспансері Віктора під при-водом відсутності ліків фактично примусили оплатитинеобхідні йому препарати з власної кишені. Його роди-на вкотре опинилася майже без засобів для існування.

Про що свідчать такі історії, яких, до речі, десятки?По-перше, про відсутність у деяких представників влад-них структур мотивації для створення і втілення в жит-тя реалістичних та актуальних у всіх сенсах ветерансь-ких програм. Ні для кого не секрет, що 2017 року дер-жавою не було освоєно більше ніж два мільярди гри-вень, закладених у бюджет на соціальну підтримку ве-теранів та внутрішньо переміщених осіб. А по-друге,

про неготовність і самих ветеранських ГО до системноїроботи на користь постраждалих та соціально незахи-щених побратимів.

Постанова Кабміну від 14 лютого 2018 року «Деякіпитання надання фінансової підтримки громадськимоб’єднанням ветеранів» нарешті скасувала попереднюпостанову № 176, що передбачала схему фінансуван-ня ветеранських організацій із держбюджету. І це ціл-ком правильно. Минулого року наші громадські об’єд-нання разом із Держслужбою у справах ветеранів вій-ни при Міністерстві соціальної політики проаналізували,які проекти подавали на розгляд до міністерств. У ре-зультаті було доведено, що більшість державних коштівідуть на так звану статутну діяльність ГО, причому 80%витрат абсолютно не обґрунтовані.

Під статутною розуміють щоденну поточну діяль-ність — утримання офісів, виготовлення начебто соці-альної реклами, організація різноманітних «суспільнихзаходів» тощо. В таких витратах передусім зацікавленічлени самої організації, проте вони не мають ніякої дер-жавної ваги, тож не повинні фінансуватися з держбюд-жету. Натомість поточна діяльність може фінансувати-ся з інших джерел — членських внесків, надходжень відблагодійників тощо.

Тепер для того, щоб отримати кошти з бюджету, ГОповинні мати ефективні проекти. Звичайно, будуть се-ред них такі, що не отримають фінансування, будутьпереможці і переможені. Але це справедливо, оскількиіз 43 наявних зараз у громадському секторі всеукра-їнських ГО половина — неефективні. Відтепер коштирозподілятимуть за результатами відкритих конкурсівцільових проектів і фінансуватимуться із місцевих бюд-жетів з урахуванням положень Порядку, затверджено-го цією постановою.

Раджу добросовісним ГО учасників бойових дій знай-ти фахівців, які зможуть скласти для них і захиститина конкурсах реальні проекти із соціальної, психологіч-ної, медичної, юридичної підтримки ветеранів війниу своїх регіонах. А ще — звернутися до своїх юристів длянабуття або підтвердження всеукраїнського статусу...»

Координатор Центру допомоги учасникам АТОпри Київській ОДА Віктор Кузнецов:

«У світлі нової постанови уряду національний статусветеранських ГО для отримання ними значного фінан-сування є обов’язковим. І це дуже правильно, бо роз-порошеність наших організацій ллє воду на млини зов-нішніх та внутрішніх окупантів. Є також надія, що із но-вим підходом поменшає спілок, які були утворені самепід залаштунковим гаслом «Дайте грошей!». Їх,на жаль, чимало, попри те, що справжні патріоти захи-щають Батьківщину не за гроші, а за покликом серця...

Тепер коротко про поняття «всеукраїнський статус».У діяльності громадських організацій воно існує з мо-

менту ухвалення 1992 року Закону України «Про об’єд-нання громадян». Відповідно до законодавства, якепрацювало до 2013 року, залежно від території, на якупоширювалася діяльність громадської організації, кош-ти виділяли міжнародні, всеукраїнські та місцеві гро-мадські організації.

Діяльність всеукраїнських організацій мала поширю-ватися на територію всієї країни, для цього громадськійорганізації належало зареєструвати місцеві осередкив більшості областей України. Якщо ж вона не моглазабезпечити таку кількість своїх представників на міс-цях, вважалося, що її діяльність не охоплює територіювсієї України, тож ГО отримувала місцевий статус.

Закон також вимагав обов’язкового зазначення їїстатусу (місцева, всеукраїнська, міжнародна) у статутігромадської організації, що зрештою призводилодо необхідності внесення змін у статут громадської ор-ганізації після фактичної зміни території, на якій вона ді-яла. Також всеукраїнські та міжнародні організації ре-єструвало Міністерство юстиції України, а місцеві — йо-го територіальні підрозділи.

Отже, місцева громадська організація не мала пра-ва проводити свою діяльність на інших територіях Укра-їни, крім області реєстрації, допоки не зареєструє міс-цеві осередки в більшості областей і не пройде реєст-рацію в Міністерстві юстиції.

З набранням чинності Закону України «Про гро-мадські об’єднання» правила кардинально змінилися.Тепер діяльність будь-якого громадського об’єднанняне обмежена територією. Кожна громадська організа-ція, зареєстрована після січня 2013 року, має правоздійснювати свою діяльність як на території адміністра-тивно-територіальної одиниці, в якій вона зареєстрова-на, так і на території всієї України, а також за її межа-ми — на території іноземних держав. При цьому немаєпотреби реєструвати місцеві осередки в більшості об-ластей України або за межами країни.

Однак для набуття всеукраїнського статусу і тепернеобхідно надавати інформацію про наявність місцевихвідокремлень (замість, за старим визначенням, осеред-ків) у більшості областей України. А статути громадсь-ких організацій мають бути приведені у відповідністьдо змінених правил».

Записав Віктор ШЕВЧЕНКО

ТРУТНІВ СЕРЕД ВЕТЕРАНСЬКИХСПІЛОК КРАЇНА БІЛЬШЕ НЕ ФІНАНСУВАТИМЕВІДНЕДАВНА ДЛЯ ОТРИМАННЯ БУДЬ-ЯКИХ КОШТІВ ВІД ДЕРЖАВИ ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ УЧАСНИКІВ

БОЙОВИХ ДІЙ МУСЯТЬ МАТИ ЦІЛЬОВІ БЛАГОЧИННІ ПРОЕКТИ ТА ЗАГАЛЬНОУКРАЇНСЬКИЙ СТАТУС

««ББууллоо ддооввееддеенноо,, щщоо ббііллььшшііссттььддеерржжааввнниихх ккоошшттіівв ііддууттьь ннаа ттаакк ззввааннуу ссттааттууттннууддііяяллььннііссттьь ггррооммааддссььккииххооррггааннііззаацціійй,, ппррииччооммуу 8800%% ввииттрраатт ааббссооллююттнноо ннее ооббґґррууннттоовваанніі»»

«ЩОБ ОТРИМАТИ КОШТИ З БЮДЖЕТУ, ГО ПОВИННІ МАТИ

ЕФЕКТИВНУ ПРОЕКТНУ ДІЯЛЬНІСТЬ»

ЩО ОЗНАЧАЄ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙСТАТУС ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Проблему створення ветеранськогоміністерства вже розв’язано на зако-нодавчому рівні. На важливості йогоіснування наголошували ПрезидентУкраїни й керівник уряду нашої держа-ви. А коли реально запрацює таке но-ве відомство?

Ось що на це запитання відповів підчас прямої телефонної лінії Кабінету Мі-ністрів України перший заступник голо-ви Державної служби України у спра-вах ветеранів війни та учасників антите-рористичної операції Ігор Мальцев: «Яквідомо, Верховна Рада України ухвали-

ла рішення щодо створення Міністер-ства у справах ветеранів України. Нинітриває робота з його розбудови. Зок-рема розглядають питання визначенняофісу, структури, завдань, покладенихна ветеранське міністерство. А якщовести мову про термін початку його ді-яльності, то це залежатиме від затвер-дження в державному бюджеті на 2019рік відповідних видатків».

Отже, на термін початку діяльностіцього міністерства вплине ухваленнякоштів на його створення. А поки цейпроцес триває, Ігор Мальцев проін-

формував представників ЗМІ про де-які результати роботи Державноїслужби у справах ветеранів війнита учасників антитерористичної опе-рації. За його словами, на сьогоднівже створено Єдиний реєстр учасни-ків АТО, до якого внесено понад346 тис. захисників України. Водночасформують базу даних про всіх ветера-нів війни, починаючи від Другої світовоїдо останніх воєнних конфліктів на те-риторіях інших держав.

Важливий напрям діяльності Дер-жавної служби — увічнення пам’яті за-

гиблих героїв. Зокрема встановленомайже 4 тисячі місць поховань учасни-ків АТО, відкрито 2743 меморіальнідошки на честь загиблих захисниківУкраїни. Багато чого роблять для ме-дичної реабілітації учасників бойовихдій. Наприклад, досягнуто домовле-ності щодо лікування поранених воїніву Болгарії. Перша група їх уже відбуладо тієї країни. Передбачають, що про-тягом двох років там пройдуть медич-ну реабілітацію майже 300 захисниківУкраїни.

Володимир ЧІКАЛІН

КОЛИ ЗАПРАЦЮЄ МІНІСТЕРСТВО В СПРАВАХ ВЕТЕРАНІВ УКРАЇНИ?

#38 {5570} 20 ВЕРЕСНЯ, 2018 17

СОЦІАЛЬНА ПАНОРАМА

Ольга С., військовослужбовець, м. Одеса:— На які види відпусток має правовійськовослужбовець під час особ-ливого періоду? Чи подовжуєтьсящорічна основна відпустка на дні,

проведені на лікарняному з дитиною?— Під час особливого періоду військовослужбов-

цям надають такі відпустки:— щорічна основна;— на лікування у зв’язку з хворобою;— за сімейними обставинами та з інших поваж-

них причин;— для курсантів вищих військових навчальних

закладів, вишів, що мають у своєму складі інститу-ти, факультети чи кафедри військової підготовки;

— відпустки військовослужбовцям строковоїслужби;

— для військовослужбовців-жінок у зв’язку з ва-гітністю й пологами, а також для догляду за дити-ною до досягнення нею трирічного віку (в окремихвипадках, визначених у медичному висновку, до до-сягнення дитиною шести років).

Додаткову відпустку учасникам бойових дій (чин-ним військовослужбовцям) тривалістю 14 кален-дарних днів під час особливого періоду не надають.Однак УБД та інвалідам війни, що працюють на під-приємстві, в установі чи організації будь-якої формивласності, за їхнім бажанням обов’язково надаютьвідпустку до 14 календарних днів зі збереженнямзаробітної плати.

Не надають під час особливого періоду відпусткина навчання.

Відпустку у зв’язку з сімейними обставинами на-дають терміном до 10 календарних днів.

Якщо під час відпустки у вас захворіла дитинаі ви були вимушені оформити лист непрацездатнос-ті, ці дні вам не повернуть. Адже подовження щоріч-ної основної відпустки можливе лише у разі хворо-би самого військовослужбовця. Це правило поши-рюється не тільки на жінок-військовослужбовців, а йна працівників ЗСУ.

Олександр В., військовослужбовець,смт Десна:

— Під час відпустки я загубив від-пускний квиток. Як діяти у такомувипадку?

— Якщо ви загубили чи у вас вкраливідпускний квиток, ви зобов’язані повідомити проце начальнику органу управління Військової служ-би правопорядку ЗСУ або військовому комісару

за місцем проведення відпустки. Після встановлен-ня вашої особи вам видадуть довідку, що засвідчуєзаконність перебування у відпустці та повідомлятьпро це командування за місцем військової служби.

Ольга Р., м. Рівне:— Чула з новин, що нещодавно нар-депи ухвалили зміни до закону щодопризначення одноразової допомогипісля смерті військового. Про що

йдеться?— Верховна Рада України ухвалила законопро-

ект № 6268–1, згідно з яким одноразову допомогупризначатимуть у разі смерті колишнього військо-вослужбовця протягом року після його звільненняз військової служби, якщо смерть настала внаслі-док поранення, контузії, каліцтва або захворюван-ня, пов’язаних із виконанням обов’язків військовоїслужби. До цього в законі було передбачено, щотаку допомогу призначають тільки в разі смертівійськовослужбовця, що настала в період проход-ження ним військової служби або внаслідок захво-рювання чи нещасного випадку, що мали місцев період проходження військової служби.

Крім того, одноразову грошову допомогу призна-чатимуть і виплачуватимуть у разі встановлення от-римання військовим поранення (контузії, травмиабо каліцтва), захворювання під час виконання нимобов’язків військової служби, яке призвело до част-кової втрати працездатності без встановлення йомуінвалідності, а також особі, звільненій із військовоїслужби, яка частково втратила працездатністьунаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж че-рез три місяці після звільнення її зі служби. Та саманорма стосується і військових строкової військовоїслужби, а також військовозобов’язаних, які булипризвані на навчальні (або перевірочні) та спеціаль-ні збори, і резервістів.

Петро О., учасник бойових дій, м. Львів:— Для тих, хто служить в ООС, як ві-домо, місяць служби рахують за три.Відповідно служиш рік, а у військо-вий квиток записують три роки служ-

би. На що це впливає?— Передусім на можливість швидше отримати

військову пенсію за вислугу років. Наприклад, якщодо участі в ООС ви мали 15 років вислуги, то післятрьох років виконання обов’язків у цьому районі виможете розраховувати на військову пенсію, бо ма-тимете 24 роки стажу (15 років вислуги + 3 рокив ООС*3 = 24 роки вислуги).

Зазначимо, що формула «місяць за три» не за-стосовується при нарахуванні звичайної пенсії за ві-ком. Для виходу на пенсію треба бути старшимза 60 років і мати мінімум 15 років страхового ста-жу. Так само не враховують пільгову вислугу роківпід час призначення допомоги по безробіттю,оскільки для визначення розміру цієї допомоги бе-руть тільки страховий стаж.

Микола С., військовослужбовець контрактноїслужби:

— Кому нині виплачують компенса-цію за оренду житла?

— На сьогодні грошову компенсаціюза оренду житлових приміщень випла-

чують особам офіцерського складу, що не забезпе-чені житлом за місцем проходження військовоїслужби, не отримали грошову компенсацію для от-римання житла й перебувають на квартирному об-ліку, а також якщо військова частина не орендуєжитло для них та членів їхніх сімей. Отримують цюдопомогу також курсанти вищих військових на-вчальних закладів і військових навчальних підрозді-лів ВНЗ, що мають сім’ї, у разі ненадання їм житлав сімейних гуртожитках, відсутності таких гуртожит-ків та житлових приміщень за місцем проходженнявійськової служби (навчання).

Для інших осіб таку можливість передбачено за-коном, адже Верховна Рада на початку цього рокувнесла зміни до статті 12 Закону України «Про соці-альний і правовий захист військовослужбовцівта членів їх сімей». Таким чином, військовослужбов-цям рядового, сержантського й старшинського скла-ду, що проходять військову службу за контрактом,у разі відсутності можливості їх розміщення у спеці-ально пристосованих казармах військових частин чисімейних гуртожитках військова частина зобов’яза-на орендувати житлове приміщення або, за їхнім ба-жанням, виплачувати грошову компенсацію.

Цей Закон набрав чинності, проте механізму йогореалізації наразі немає, оскільки досі не внесені змі-ни до постанови КМУ від 26 червня 2013 р. № 450.

Тетяна М., військовослужбовець, м. Київ:— Чи оплатять мені проїзд залізни-цею під час службового відрядженняу разі використання електронногоквитка?

— У разі використання електронного посадковогодокумента на проїзд залізничним транспортом під-ставою для відшкодування витрат на його придбан-ня є роздрукований на паперовому носії посадковийдокумент, який додають до звіту після повернення.

Володимир П., учасник бойових дій, м. Суми:

— Я — учасник ООС. Хочу отриматидопомогу від держави для ремонтувласної оселі. Чи існує така можли-вість?

— Згідно з п.8 ст.13, п.8 ст.15 Закону України«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальногозахисту» особи, що мають посвідчення інваліда вій-ни, статус члена сім’ї загиблого, особливі заслугиперед Батьківщиною, мають право на безоплатнийкапітальний і поточний ремонт житла.

Учасники бойових дій мають право на одержанняпозики на будівництво, реконструкцію або капіталь-ний ремонт житлових будинків і подвірних будівель,приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій,а також позики на будівництво або придбання дач-них будинків і благоустрій садових ділянок із пога-шенням її протягом 10 років, починаючи з п’ятогороку після закінчення будівництва (ст. 12, п. 15).Проте порядок надання таких позик досі не затвер-джений Кабміном.

Дмитро П., м. Львів:— За рішенням військово-лікарськоїкомісії, мене визнано непридатнимдо військової служби в мирний часта обмежено придатним у воєнний

час, але я хочу проходити військову службуза контрактом. Під час дії особливого періоду яможу продовжувати службу?

— Так, можете. Під час дії особливого періодупідлягають звільненню з військової служби за ста-ном здоров’я ті військовослужбовці, яких військо-во-лікарська комісія визнала непридатнимидо військової служби в мирний час та обмеженопридатними у воєнний час, якщо вони не вислови-ли бажання продовжувати військову службу.Та оскільки ви маєте намір служити далі, вас не по-винні звільняти в особливий період за умови, щови не досягли граничного віку перебуванняна військовій службі.

Підготувала Тетяна МОРОЗ

ЗАПИТУВАЛИ?ВІДПОВІДАЄМО!НАШІ ЗАХИСНИКИ ТА ЧЛЕНИ ЇХНІХ РОДИН У СВОЇХ ЛИСТАХ ЗАПИТУЮТЬ

У ФАХІВЦІВ ПРО НАБОЛІЛЕ. ЩОБ ДОПОМОГТИ РОЗІБРАТИСЯ В НЮАНСАХ

ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА, ВІДПОВІДІ НА ОСОБЛИВО АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ

ПУБЛІКУЄМО В ПОСТІЙНІЙ РУБРИЦІ «ЗАПИТУВАЛИ? ВІДПОВІДАЄМО!»

18

ГІСТЬ «НА»

Гість «Народної армії», відомий українськийвідеоблогер Андрій «Полтава» Карпов розпо-відає, як народився один із найуспішніших он-лайн-проектів «Вата Шоу», про допомогуЗбройним Силам України та особливості спіл-кування з представниками «руского міра»

— Пане Андрію, розкажіть, будь ласка, з чо-го починалася ваша кар’єра блогера та як ви-ник проект «Вата Шоу»?

— Усе починалося з популярної онлайн-гри.У мене був власний канал на відеохостингуYouTube та 15 тисяч підписників. Там ми спілкува-лися, грали, і взагалі кілька років усе було пречу-дово. Але все змінилося в чотирнадцятому. Колипочався Майдан, намагався пояснити росіянам,яких у грі було майже 90%, що насправді відбува-ється в Україні. Тоді я навіть не здогадувався, яксильно їх зомбували роками, налаштовуючи про-ти нас. І, чесно кажучи, не очікував, що після кіль-кох років нормального спілкування вони раптомпочнуть називати мене «хохлом», «майданутим»,«скакуном» і ще бозна-ким. Поступово тематикамого ігрового каналу змінилася на політичну.Спочатку я записував аудіорозмови, спілкуючисьчерез інтерфейс гри. 2017 року провів високо-швидкісний Інтернет, встановив веб-камерута почав записувати відео, в яких спілкувавсяз «рандомними» росіянами в чат-рулетці. Хотівпоказати, який насправді має вигляд російськийнарод і його ставлення до українців. Вигадав на-зву каналу — «Вата Шоу». Інтернет-спільноті мійформат сподобався, і кількість підписниківна основному каналі почала стрімко зростати.Сьогодні маю близько 130 тисяч «фоловерів».

— Чи був спротив з боку проросійськихсил?

— Так. Один канал «кремлеботам» навіть вда-лося заблокувати. Закидали його «страйками».Але я створював нові. Сьогодні їх у мене вже ві-сім. Для боротьби з «банами» зробив «хід конем»і дозволив усім своїм глядачам «перезаливати»мої відео. Вийшло так, що весь YouTube був за-спамлений ними. Зараз намагаюся виводити ро-лики в топи відеохостингу, аби не пасти задніхі потіснити усіляких там шаріїв тощо.

— За весь час вашої діяльності чи вдало-ся змінити переконання бодай одного«ватника»?

— Ні. Переконати «ватника» неможливо. Хтоздатен був прийняти правду, той давно це зро-бив. Мені інколи пишуть: «Дякую, Андрію, поди-вився твої відео, змінилися погляди». Але я вва-жаю, що це не закоренілі «ватники», а просто лю-ди, які шукали себе.

— Пам’ятаю ролик, в якому два росіянина,спілкуючись із вами, хизувалися вбивствамичеченців. Невдовзі після цього з’явилося відео«покарання» одного з «героїв». Чи траплялисяще такі випадки?

— Пам’ятаю те відео. На жаль, «по мордасам»там отримав не той, який стверджував, що дійсновоював, а його товариш, який підтакував і на моєзапитання: «За що чеченців убивали?» відповів:«За бесплатно». Ну от «за бесплатно» й отримав.Також траплялися в чат-рулетці й військові. Одинвояка з Уфи розповів, як воював в Україні та Си-рії. Як виявилося, він не брехав: ми знайшли йогов соцмережі «ВКонтакте», побачили фото і дода-ли на «Миротворець».

— У вас чималий досвід спілкування з ро-сійською «ватою». Який у вас склався образсередньостатистичного «великороса», щовважає себе «старшим братом» українців?

— Здебільшого це напівголий, п’яний, беззу-бий, з «мішками» під очима, який, напевно, і маєвсе багатство країни. Є в них одна цікава «фіш-ка». Поки вони не знають, з ким спілкуються, жа-ліються, як у них усе погано: і доріг немає, і зар-плати малі, й Путін не такий тощо. Та щойно

до них доходить, що ти з України та ще й якийсьтам блогер, все кардинально змінюється. Росіязнову стає найпрекраснішою країною у світі, ук-раїнці взагалі ніхто, тож незабаром вони як «стар-ші брати» прийдуть і навчать нас жити.

— Які в них аргументи?— Тут треба розуміти, що «ватники» керуються

стадним інстинктом. Власної думки в них немає.Принаймні я її не помічав. Вони лише повторю-ють будь-яку нісенітницю, що подають кремлівсь-кі пропагандисти з екранів «зомбоящиків». Церабська ідеологія. Я вважаю, якщо певний час«крутити» їм ролик про те, що потрібно вибачити-ся перед українцями, повернути Крим, вони прий-муть і це.

— Як вам вдається настільки легко і невиму-шено затролити навіть закоренілого адепта«руского міра»?

— Ну, по-перше, в мене є головний козир —за мною правда. А по-друге, їхнє телебаченняне дає їм логічного роз’яснення, як до цього дійш-ло. Воно дає постулат. Саме тому «ватника» ду-же легко загнати в кут і вивести із себе. Ну от, на-приклад, вони говорять: «Кримнаш». Ти запиту-єш: «А ви хто?» «Ми — Російська Федерація»«А скільки вам років?» «Двадцять сім». «Ранішеу вас був Крим?» «Так от у СРСР...» «ТакСРСР — то інша країна, ви тут до чого?» І все,у них плавляться мізки. Починають злитись. Усіговорять: «Ти їх тролиш!» Ні. Я просто ставлю ло-гічні запитання, а те, що це їх дратує, то вже їхніпроблеми. Люди мають розуміти, що мій канал —це не лише тролінг. В оболонку тролінгу загорну-та інформація для українців, яка допоможе у сло-весній дуелі з «ватою».

— Як змінилося ваше бачення нашого з ни-ми співіснування?

— Переглянувши своє бачення історій нашихдержав, я зрозумів, що вони весь час намагають-ся нас використати, принизити, асимілювати і пе-ретворити на ніщо — «падобіє рюскє». Я не хочузнову жити з цими людьми в одній країні. Маюна увазі росіян у тому вигляді, які вони є зараз.2014 року я спостерігав, як вони у розмові з укра-їнцями любили повторювати, що Україна — це«країна 404», а українську мову вигадали Шев-ченко з Грушевським, наші не знали, що відповіс-ти. Так за ці роки я багатьох співвітчизників на-вчив контраргументів, зокрема й такого: «Енеї-да» Котляревського, написана українською мо-вою, видана за рік до народження Пушкіна.

— Тобто ви намагаєтеся викорінити з укра-їнців комплекс меншовартості?

— Саме так. Українці мають зрозуміти, що на-ше коріння набагато глибше і міцніше. Я хочу,щоб українець відчував цей зв’язок і позбувся на-решті комплексу меншовартості. Адже коли нашіпредки вели активну торгівлю з Римською імпе-рією, на мокшанських болотах лише жаби стри-бали. Росіяни люблять повторювати: «От ви, хох-ли, під усіма були: під нами, поляками і турка-ми…» Але треба розуміти, що то не вони булинад нами. Вони просто були… і зникали навколонас. А ми продовжували існувати. Навіть коли ук-раїнців вивозили на Далекий Схід, вони освоїлиту землю і заснували державу Зелений Клин (абоУкраїнську Далекосхідну республіку, площею —як дві сучасні України. — Прим. авт.). Тож україн-ці всюди, де з’являються, намагаються розвива-

тися, самостверджуватися і щось створювати,а не руйнувати.

— Як вам вдається під час спілкуванняз адептами «руского міра» витримати шале-ний потік антиукраїнської ненависті?

— Усі вважають, що в мене сталеві нерви.Та насправді раніше я не був такий загартований,як зараз. Траплялося, що після побаченого і почу-того «випадав» з ефірів на місяць. І чим на дов-ше, тим важче було повертатися. Навіть зараз ін-коли дах їде і хочеться все кинути, щоб тільки їхне бачити. Але ви ж знаєте, що людина — це та-ка скотина, яка може звикнути до чого завгодно.Зараз я все сприймаю по-філософськи.

— Чи змінилася з часом риторика «ватної»аудиторії?

— Якщо 2014 року вони на хвилі піднесення від«Кримнашу» наче з зірок до нас зверталися, то нинівони всі якісь сумні. А головна теза на сьогодні така:«Ничего, хохлы, вот поменяется у вас власть, и когдамы прийдем, вы за все ответите!» Днями у Facebookз «запорєбріка» мені надіслали чудовий текст з таки-ми погрозами і описом, як вони мене вбиватимутьу сирому підвалі. Писали навіть, що збирали гроші ці-лим під’їздом, аби замовити мене кілеру, який менімав ножа в сідниці встромити. Я їм відписав, що тоякось не по-християнськи — ножа в дупу (сміється).Але ж для них ця тема дуже близька.

— Мабуть, погрози для вас — звична річ,зважаючи на специфіку вашої діяльності?

— Залякати намагаються постійно, це для нихє природним. Але я вважаю, що наявність по-гроз — це успіх. Тобто до них дійшло, і вони бі-сяться з того, що нас не просто здолати. Заразвони покладають великі надії на реванш політич-ним шляхом. Та якщо ми продовжимо прозахід-ний рух до цивілізації, то і Крим, і Донбас повер-нуться. Коли ж населення вибере проросійськихполітиків, то всі наші здобутки підуть прахом.

— Чи надходили на вашу адресу звинува-чення в постановці ваших відео?

— О-о-о. Це постійно. Буцімто я наймаю акто-рів для «Вата Шоу». Але, по-перше, все відбува-ється в режимі онлайн у чат-рулетці, де співроз-мовники визначаються випадково. А по-друге, яктаке можна зіграти? (Сміється). Хоча росіяни по-стійно пишуть щось накшталт: «Два хохла при-творяются русскими и позорят нас, а мы ведьне такие».

— За допомогою свого каналу ви збираєтечималі кошти для українського війська. Вашіопоненти в курсі, що несвідомо допомагаютьвам у цій справі?

— Скажу так: моє волонтерство — це те, щозмушує «вату» палати ще яскравіше. Стрими —то таке, ну говорить, то й нехай. А от те, що моїглядачі допомагають збирати кошти для армії,руйнує всі їхні постулати, що «любімих хахлов за-хватіла біндеравская хунта» і під страхом розстрі-лу змушує говорити українською тощо. Наприк-лад, під час онлайн-трансляції я звертаюсядо своїх глядачів і кажу, що хлопцям на передовійпотрібен тепловізор, і за добу збираю сто тисячгривень. Від цього у «вати» загоряються стільці.Зараз саме виповнюється рік, як я почав офіцій-но займатися волонтерською діяльністю. За цейперіод вдалося зібрати близько 2,5 мільйона гри-вень та придбати купу різного корисного добрадля наших військових, включно із дорогими БпЛА«Лелека-100», сучасними тепловізорами, приці-лами, генераторами тощо.

Спілкувався Владислав ДЕМ’ЯНЕНКО

«МОЄ ВОЛОНТЕРСТВО —ЦЕ ТЕ, ЩО ЗМУШУЄ«ВАТУ» ПАЛАТИ ЩЕ ЯСКРАВІШЕ»

ННаа ззііббрраанніі ккоошшттии ввооллооннттеерр ззааккууппиивв ББппЛЛАА ««ЛЛееллееккаа��110000»» ддлляя ууккррааїїннссььккиихх ааееррооррооззввііддннииккіівв

ЛЛиишшее ззаа ооддиинн ррііккууккррааїїннссььккиийй ввііддееооббллооггееррззааррооббиивв ннаа ««ооссккаажжееннііннннііввааттккии»» ппооннаадд 22,,55 ммііллььййооннааггррииввеенньь ддлляя ЗЗббррооййнниихх ССиилл

#38 {5570} 20 ВЕРЕСНЯ, 2018 19

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ФРОНТ

Державну політику Росії в різних формах її іс-нування (Московського князівства, Московсь-кого царства, Російської імперії, РСФСР,СРСР, Російської Федерації) було спрямованона завоювання та підкорення нових терито-рій, запровадження політичного й економіч-ного контролю над іншими державами

Екс-міністр національної оборони ПольщіАнтоній Мацеревич свого часу заявив, що світдедалі більше переконується в тому, що «Москване поважає норм міжнародного права та зазви-чай застосовує силу для поділу територій».

Послідовники СРСР у Росії досі мріють провідновлення Союзу за рахунок країн, які здобулисуверенітет, та ще й ностальгують за комуністич-ним минулим. Але жоден комуніст вам не розпо-вість, що про Росію писав засновник марксистсь-ко-ленінської ідеології Карл Маркс.

1856 року Карл Маркс у своїй роботі «Викриттядипломатичної історії ХVІІІ століття» написав таке:«Росія народжена й вихована в мерзенній та при-ниженій школі монгольського рабства. Сильноювона стала лише тому, що в мистецтві рабства бу-ла неперевершеною. Навіть і тоді, коли Росія ста-ла незалежною, вона й надалі залишалася краї-ною рабів. Петро І поєднав політичну хитрість мон-гольського раба з величчю монгольського повели-теля, якому Чингізхан заповідав підкорити світ.

Політика Росії незмінна. Російські методи йтактика змінювалися та будуть змінюватися, алеголовне завдання російської політики — підкори-ти світ і керувати ним — є й буде незмінним. Мос-ковський панслов’янізм — усього лише одназ форм загарбництва».

Щоб зрозуміти, чому Карл Маркс й АнтонійМацеревич мають подібні думки про Росію, мизробимо невеличке історичне дослідження ви-никнення та розвитку Московської держави.«Миротворча» діяльність Москви ніколи не при-пинялася, і прирощування «ісконно рускімі» зем-лями відбувалося постійно, без зупинки.

1277 року московський князь Данило отримавханський ярлик Золотої Орди на удільне князівст-во у складі Великого князівства Володимирськогозі столицею в Москві, і московські князі, як про нихписав російський історик В. О. Ключевський,«пильно спостерігають за тим, що відбувається на-вколо, уважно виглядають, що погано лежить,і прибирають це до рук». Перший московськийкнязь Данило, за розповіддю літописця, напавна свого рязанського сусіда князя Костянтина, пе-реміг його «якоюсь хитрістю», тобто обманом, і за-брав у нього Коломну. Син Данила Юрій 1303 ро-ку, напавши на князя Можайського, захопив Мо-жайський уділ, убив батькового бранця Костянти-на й утримав за собою Коломну. Так збільшува-лась територія Московського князівства.

Із 1277-го до 1540 року московські князі зброй-ним шляхом захопили 36 слов’янських міст і біль-ше як 200 селищ. І все це були сусідні міста Мос-кви, такі, як Коломна, Можайськ, Углич, Муром,Вологда, Суздаль, Ярославль, Новгород, Курськ,Псков, Твер та інші землі Київської Русі та Вели-кого князівства Литовського.

Після розпаду Золотої Орди Московія, як її ко-лишній улус, поставила собі за мету захопитирешту улусів. Першим на черзі було Казанськеханство. Казань узяв Іван Грозний 1552 року.Війна закінчилася загарбанням Казанського хан-ства та всіх підконтрольних йому територій. Мос-ковія приєднала все Середнє Поволжя.

Із 1551-го по 1601 рік відбувалася «мирна» ко-лонізація Сибіру. Озброєний загін козаків-«зем-лепрохідців» пропонував місцевому населенню,«туземцям», підкоритися білому царю й платитиясак. Для закріплення на нових землях будувалиостроги (укріплені пункти) із постійною збройноюзалогою. Слідом за військом ішли купці, поселен-ці та духовенство. Як свідчать дослідження істори-ка М. М. Ядринцева, російська експансія в Сибіробернулася для корінних народів зубожінням, по-ширенням пияцтва, занепадом культури та націо-нальних традицій, епідеміями раніше невідомиххвороб, загальним зменшенням їхньої кількості;деякі народи (мотори, камасинці та інші) вимерли.

Із 1601-го по 1645 рік Московія захопила Крас-ноярський край, Якутію-Саха, Іркутський край(Прибайкалля).

1654 року між московським царським урядомта українською козацькою старшиною було укладе-но угоду, відому як Березневі статті, або Переяс-лавський договір. Серед 11 пунктів Березневих ста-

тей немає жодного, у якому йшлося б про приєднан-ня України до Московії чи про їхнє возз’єднання. По-при це, саме із цього договору почалося захоплен-ня Московією українських земель. 1667 року Мос-ковське царство підписало з Річчю ПосполитоюАндрусівське перемир’я. Цей договір закріпив на-сильницький поділ української етнічної територіїна дві частини: Правобережну й Лівобережну Укра-їну. Підписання Андрусівського перемир’я порушу-вало умови Переяславської ради та інших договорівз українськими гетьманами та фактично скасовува-ло Березневі статті 1654 року. Таким чином, до Мос-ковії з 1667-го по 1686 рік силою було приєднаноЧернігівську, Полтавську, Сумську, Черкаську гу-бернії та лівобережну частину Київської губернії.

Із 1689-го по 1708 рік московські війська захо-пили Забайкалля (Бурятію) та Камчатку. Кіль-кість камчатських ітельменів 1697 року станови-ла 12 680 осіб, а за переписом 2002 року, їх за-лишилося 3180…

1721 року московський цар Петро І прийняв ти-тул імператора всеросійського, а Московську дер-жаву було перейменовано на Російську імперію.Тобто Петро І назвав Московію Руссю, хоча Руссюзавжди вважали тільки Київську Русь. Із 1721-гопо 1876 рік до Московії загарбницьким шляхом бу-ло приєднано землі нинішніх Естонії, Латвії, Ка-захстану, Алтайського джунгарського ханства(анексія), Хакасії (війна тривала 100 років), Схід-ної Білорусі (Вітебська, Могильовська, Гомельсь-ка області — силове приєднання), Запорозької Сі-чі (силове приєднання, було покладено край укра-їнській автономії в складі Російської імперії), Чу-котки, Алеутських островів, Аляски, Кримськогоханства (військова експедиція, шантаж, анексія),Центральної Білорусі (Мінська область — силовеприєднання), Центральної України (Київщина, По-ділля, Східна Волинь — силове приєднання), Ли-товського князівства (Литва, Латвія, Гродненська,Берестейська області Білорусі, Волинська, Рів-

ненська області України — силове приєднання),Картлі-Кахетинського царства, Азербайджансь-ких ханств, Фінляндії, Бессарабії-Молдови, Поль-щі, Північного Кавказу, Приамур’я, Узбекистану,Таджикистану, Киргизстану, Туркменістану.

Із 1919-го по 1922 рік воєнним шляхом удругедо складу тепер уже більшовицької Росії булоприєднано країни, які здобули суверенітет, —Україну, Білорусь, Азербайджан, Вірменію, Гру-зію, після чого було створено СРСР.

Із 1923-го по 1940 рік Росія, продовжуючи свою«мирну» політику воєнним шляхом або з допомо-гою погроз, захопила Молдову, територію ниніш-нього Казахстану, Узбекистан, Туркменістан, Кир-гизстан, Таджикистан, Естонію, Литву, Латвію.

17 вересня 1939 року радянські війська напалина Польщу за попередньою угодою з фашистсь-кою Німеччиною, і вже 22 вересня 1939 рокув Бресті відбувся радянсько-фашистський парад.

Того ж 1939 року СРСР, створивши казус бел-лі, напав на Фінляндію, щоб її поневолити. Дістав-ши гідний опір, СРСР закріпив за собою невеликучастину Карелії замість усієї території Фінляндії.

1956-го та 1969 року Росія продемонструваласвоє бачення волевиявлення й свободи народамУгорщини та Чехословаччини, затопивши вулиці цихкраїн кров’ю їхніх громадян. Бажання незалежностівід СРСР стало в очах Кремля смертним гріхом.

Сучасна політика Російської Федерації про-довжує бути загарбницькою та агресивною. Двічеченські війни, війна в Придністров’ї, Грузії,сучасна російсько-українська війна, війна в Сиріїє підтвердженням цього.

Кремлівський лідер Путін, не моргнувши оком,укотре збрехав, заявивши на весь світ: «Міць Ро-сії — гарант миру на всій планеті, скільки вонабуде зберігати баланс сил. Крім того, Кремль ні-кому не загрожує й не збирається ні на кого на-падати, незважаючи на створення високоточногостратегічного озброєння». Але Путін забув своїслова, які він сказав 24 листопада 2016 року, щокордон Росії ніде не закінчується…

Таким чином, завдяки винятково «миролюб-ній» і «добросусідській» політиці Кремлю вдало-ся за 350 років збільшити свою територію в сімразів із 3 млн кв. км 1547 року до 21,8 млн кв. км1914-го — воєнним шляхом, шантажем і застосу-ванням військової сили. Військовий міністр Куро-паткін доповідав російському цареві Миколі ІІ (на-водимо текст мовою оригіналу): «Ваше Импера-торское Величество. На протяжении 18-гои 19-го веков Россия провела в войнах 128 лет,и только 72 года были мирные. Из 128 лет войнытолько 5 припадают на оборонительные войны».

Михайло ШЕВЕНКО,Олександр ДІДУР

ССууччаассннаа ппооллііттииккаа РРФФппррооддооввжжууєє ббууттииззааггааррббннииццььккооююттаа ааггрреессииввннооюю.. ДДввіі ччееччееннссььккііввііййннии,, ввііййннаа вв ППррииддннііссттрроовв’’її,,ГГррууззііїї,, ссууччаассннаа ррооссііййссььккоо##ууккррааїїннссььккаа ввііййннаа,,ввііййннаа вв ССииррііїїєє ппііддттввееррдджжеенннняямм ццььооггоо

«МИРОЛЮБНА»ПОЛІТИКА МОСКВИ

Малюнок з відкритих джерел

20

22 ВЕРЕСНЯ — ДЕНЬ ПАРТИЗАНСЬКОЇ СЛАВИ

Він народився в мальовничому подільському се-лі Соломірка. Закінчив сільськогосподарськийтехнікум і Харківське військове піхотне училище.Улітку 1941-го опинився в оточенні і потрапиву німецький полон. Спочатку перебував у такзваній Уманській ямі — концтаборі просто неба,де від хвороб і холоду щодоби вмирали сотні лю-дей. Та Василь вижив, і влітку 1942-го його разоміз сотнями інших військовополонених відправи-ли до «Бомону» — одного з «трудових» таборів,розташованих на теренах Франції — у департа-менті Па-де-Кале. Василь розумів: для того, щобне лише вижити, а й боротись із фашистами тут,у Франції, потрібно увійти до них у довіру. І йомуце вдалося: для адміністрації табору він став «ук-раїнським Василем». В це важко повірити, алейому навіть дозволили виходити в місто!..

Німцям і на думку не спадало, що «українськийВасиль» є одним із керівників підпільної групи «Комі-тет радянських патріотів» і готує втечу в’язнів. Аджевін, буваючи в місті, мав можливість спілкуватисяз місцевим населенням, яке і допомогло сміливцювстановити зв’язок із французькими підпільника-ми — учасниками руху Опору. Спільно з ними буворганізований Центральний комітет радянськихвійськовополонених. Керувала ними людина, що на-зивалася Марко Слободзинський. Справжнє ж йогопрізвище і досі невідоме…

Партизани під керівництвом Порика здійснювалинічні вилазки з табору, пошкоджували залізничні ко-лії і пускали під укіс фашистські ешелони з награбо-ваним вугіллям. 6 серпня 1943 року підпільний комі-тет табору «Бомон» звернувся до ув’язнених із за-кликом до збройної боротьби. У зверненні зазнача-лося: «Встановлюйте контакт із французькими пат-ріотами... Тікайте з таборів і приєднуйтеся до загонівпартизанів, разом із французькими товаришами бо-ріться проти нашого спільного ворога — кривавогофашизму».

Це звернення розповсюдили по всіх таборах, щознаходились у департаментах Нор і Па-де-Кале. Са-ботаж набрав широкого розмаху. Псувалися шахтнітранспортні засоби, інструменти, електроустатку-вання, повітряні насоси, завалювалися породоюштреки. На початку 1944 року в десяти таборах пів-ночі діяли загони, які об’єднували понад 220 бійців.На початку весни 1944-го гестапо натрапило на слід

Порика, але 15 березня він утік з табору, незабаромопинившись у партизанському загоні. Там бравучасть у розробці планів бойових операцій, а деяки-ми з них керував і сам. У ніч з 21 на 22 квітня 1944року партизанський загін під його командуваннямрозгромив охорону табору «Бомон», а 23 квітня —маршову колону гітлерівців.

У травні 1944-го Порик із Василем Доценком, Сте-паном Кондратюком і Василем Колесником викону-вали чергове завдання у містечку Дрокур. Але підчас перебування на явочній квартирі їх оточили гес-тапівці. Доценко і Колесник відразу загинули, відби-ваючись від них, а пораненому Кондратюку Порикнаказав вийти через таємний вихід, а сам продовжу-вав чинити опір. Та після поранення він знову потра-пив у полон. Його ув’язнили в фортеці Сен-Нікез міс-та Арраса. Тяжко поранений, з кайданками на руках,він 4 травня здійснив фантастичну втечу з одиночноїкамери, подолавши три мури, якими було огородже-но двір фортеці. Могутня воля Порика виявиласясильнішою за тюремні ґрати. Ця втеча стала подви-гом, про який складали легенди. ЗакривавленогоПорика знайшла француженка, яка нагодувала йо-го і допомогла повернутися до партизанів…

Гітлерівці обіцяли за голову Василя Порика мільйонфранків, але французькі патріоти допомогли йому по-трапити до Андре Люше — головного хірурга міськоїлікарні, який прооперував відчайдуха і відправивна підпільну квартиру за 20 кілометрів від Арраса.

14 липня 1944 року В. Порик з нагоди національ-ного французького свята організував мітинг середфранцузів. Одягнений у форму лейтенанта фран-цузької армії, він звернувся до патріотів Франціїзі словами:

— Пліч-о-пліч з патріотами Франції ми ведемо бо-ротьбу проти фашистів і будемо боротися до кінця!Ми просимо французький народ допомогти нам,щоб прискорити перемогу над фашизмом. Хай жи-ве вільна Франція!

22 липня 1944 року під час виконання бойовогозавдання Василь Порик потрапив у засідку в районіміста Аррас (Північно-Східна Франція). Його булосхоплено і страчено.

21 липня 1964 року лейтенантові РадянськоїАрмії Василю Порику посмертно присвоєно зван-ня Героя Радянського Союзу. Слов’янський комі-тет Франції на честь представників слов’янськихнародів, що героїчно билися за визволення Фран-ції, випустив поштову листівку, де поряд із націо-нальним героєм французького народу ШарлемДебаржем зображені чех Кунда, поляк Бурчинсь-кий, югослав Філіпіс і українець Василь Порик. Йо-го ім’я викарбувано на стіні Арраської фортеці се-ред інших імен борців французького руху Опору,на могилі героя, що в місті Енен-Бомон, встанов-лено пам’ятник. Надпис на пам’ятнику зробиланаречена Василя Порика Галина Ткаченко: «Моє-му нареченому Василю Порику… розстріляномув Аррасі 24 липня 1944 року». В Україні пам’ятни-ки мужньому борцю з фашизмом встановленов Києві, Вінниці, Хмельницькому. Його ім’ям на-звано вулиці, а у Хмільнику, що на Вінниччині, ємузей, експонати якого висвітлюють життєвийшлях Василя Порика.

ІМ’Я, ЯКЕ БУЛО В УСІХ НА УСТАХ…УЛІТКУ 1944-го НА ШПАЛЬТАХ ФРАНЦУЗЬКОЇ «ЛІБЕРТЕ» З’ЯВИЛАСЯ СТАТТЯ З ПРОМОВИСТИМ ЗАГОЛОВКОМ «ОДИН ІЗ ТИХ, ХТО ЗАГИНУВ ЗАРАДИ ТОГО, ЩОБ ЖИЛА ФРАНЦІЯ». У НІЙ, ЗОКРЕМА, БУЛО СКАЗАНО: «УКРАЇНЕЦЬ ЛЕЙТЕНАНТВАСИЛЬ ПОРИК ЗАГИНУВ. ВАСИЛЬ — ІМ’Я, ЯКЕ БУЛО В УСІХ НА УСТАХ, ІМ’Я, ЯКЕ МИ ВИМОВЛЯЄМО З ПОВАГОЮ І ЗАХОПЛЕННЯМ»

ППааррттииззааннии ппіідд ккееррііввннииццттввооммППооррииккаа ззддііййссннююввааллии ннііччннііввииллааззккии зз ттааббоорруу,,ппоошшккоодджжууввааллии ззааллііззннииччннііккооллііїї іі ппууссккааллии ппіідд ууккііссффаашшииссттссььккіі еешшееллооннии зз ннааггррааббоовваанниимм ввууггіілллляямм

ВВаассиилльь ППоорриикк

1942 року німці вивезли з Франції до су-сідньої Бельгії близько 20 тисяч ра-дянських військовополонених, середяких було чимало українців. Якось підчас прибуття чергового ешелону майже80 невільникам вдалося втекти. Попривсі зусилля гітлерівців, абсолютна біль-шість утікачів змогла вціліти і потрапитидо одного з партизанських загонів, що

діяв у цій країні. На жаль, історія не збе-регла їхні прізвища, крім командирів —Григорія Лизогуба та Євгена Доценка.

У квітні 1944 року неподалік столиціБельгії Брюсселя активно діяв парти-занський загін під командуванням укра-їнця Юрія Никитенка. У вересні він захо-пив та утримував до підходу союзниць-ких військ міст через стратегічний канал

Альберта. А партизанський полк Григо-рія Велогоненка влітку 1944-го визволявнаселені пункти, розташовані в долиніУст-Амблева, куди союзні війська всту-пили лише через шість діб.

У партизанських формуваннях Італіївоювало понад дві тисячі вихідцівз СРСР, серед яких теж було чимало ук-раїнців. Зокрема Степан Васильєв з-підКиєва, Іван Петухов з Луганська, Воло-димир Поліщук з Кіровограда, ГригорійПутилін з Донбасу, полтавець ГригорійТригуб, киянин Іван Єгоров, а також ви-хідці з Миколаївщини В. Дегтяренко,В. Барковський, Г. Андросов, П. Поети-ка та шахтар-донеччанин П. Мудраков.

Перші згадки про участь наших спів-вітчизників у визвольній боротьбіна югославських землях датуються1942 роком. Це були втікачі з концтабо-рів і так званих трудових команд, тран-зитних ешелонів, що йшли територією

Югославії. За словами Влада Стругара,який досліджував історію партизансько-го руху на теренах екс-Югославії, чине найбільше клопоту завдавали фа-шистам партизани на чолі із нашим зем-ляком Андрієм Дяченком. Такий красно-мовний факт: вони подолали майже 8тисяч кілометрів словенським над-мор’ям, узявши участь у 180 боях. Де-сятки етнічних українців були відзначенінагородами, а командира Андрія Дячен-ка нагороджено югославськими орде-нами «За хоробрість» (двічі), «Братерст-во і єдність», «Партизанська зірка»І ступеня.

Час затирає з пам’яті не лише події, а йлюдей — їхніх учасників. Через те мине знаємо сьогодні імен сотень, а то йтисяч кращих синів нашого народу —українців, які зі зброєю в руках воювализа тисячі кілометрів від рідних домівок,наближаючи перемогу над ворогом.

У ПАРТИЗАНСЬКИХ ЗАГОНАХ БАГАТЬОХ КРАЇН ЄВРОПИ

В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ВОЮВАЛИ ТИСЯЧІ УКРАЇНЦІВ

Сторінку підготував Сергій ЗЯТЬЄВ

#38 {5570} 20 ВЕРЕСНЯ, 2018 21

СВІТОВА БЕЗПЕКА

Уперше ідею щодо ліквідації ядерної зброїбуло висловлено на засіданні ГенеральноїАсамблеї ООН 1946 року, коли озвучилита юридично закріпили основи такого рішен-ня. Потім цю тему починаючи з 1975-го по-стійно розглядали на оглядових конференці-ях, вона знаходила відображення в догово-рах про нерозповсюдження ядерної зброї

Актуальність такого питання було зумовленотим, що останнім часом не було ліквідованожодного ядерного заряду. А їх станом на 2016рік налічувалося майже 16 тис. одиниць. Вонибули в арсеналах тих країн світу, на територіяхяких жила половина населення всієї планети.Найбільше такої зброї мають Росія, США,Франція та Китай. Ураховуючи все це, на Гене-ральній Асамблеї ООН 2013 року ухвалили рі-шення про запровадження Міжнародного дняборотьби за повну ліквідацію ядерної зброї. Ви-ступаючи на одному із заходів, присвячених за-безпеченню без’ядерного майбутнього світу,тодішній Генеральний секретар ООН Пан ГіМун сказав, що настане день, коли всю ядернузброю буде ліквідовано. А поки що вона є за-грозою для людства. Зокрема він наголосив,що навіть одна механічна помилка, збій в елек-тронній системі або чиясь людська похибка мо-же призвести до катастрофи через існуванняядерної зброї.

І справді, людство неодноразово наближало-ся до критичної межі, за якою могла розпочати-ся ядерна війна. Такі випадки були за часів хо-лодної війни між СРСР та США. Наприклад,1979 року в Америці оголосили бойову тривогу.Приводом до цього став збій у роботікомп’ютерної системи, який призвів до того, щобуло запущено в дію навчальну програму за-вдавання масованого ядерного удару по тери-торії СРСР. Але космічні супутники не виявилистарту радянських ракет, і тривогу скасували.Аналогічний випадок стався 1983 року, коли ра-дянська система супутникового спостереження«побачила» запуск американських ракет. Пере-буваючи на пункті керування, підполковникСтаніслав Петров вирішив не турбувати вищекерівництво держави. Бо припустив, що наврядчи Америка наважиться завдавати удар кілько-ма ракетами. Виявилося, що він мав рацію.За такий учинок 2006 року ООН визнала Пет-рова людиною, що відвернула ядерну світовувійну, і нагородила його своєю відзнакою.

Наявність ядерної зброї — це не лише за-гроза людству через її снування, а й непомір-ні кошти на обслуговування, збереження в го-товності до застосування. Тому цілковита за-борона її відкриє нові можливості для спряму-вання вивільнених ресурсів на поліпшенняжиття людей.

Важливим етапом на цьому шляху очищеннявід ядерної зброї стало запровадження 29 серп-ня Міжнародного дня дій проти ядерних випро-бувань. Рішення про це ухвалили 2 грудня 2009року на 64-й сесії Генеральної асамблеї ООНз ініціативи Казахстану (на честь закриття 29серпня 1991 року Семипалатинського ядерногополігона). Із 1945 року по сьогодні у восьми кра-їнах світу випробували понад дві тисячі атомнихі термоядерних бомб. Найбільше здійснили та-ких випробувань Сполучені Штати Америки:1032. Ця країна вперше вдалася до бойовогозастосування атомної зброї у війні проти Японії.Це сталося 6-го й 9 серпня 1945 року. Першу

бомбу «Малюк» було скинуто на Хіросіму. Унас-лідок її вибуху загинуло 70–80 тис. мирних жи-телів. Потім через атомне випромінювання по-мерло до 140 тис. жителів міста. Другою бом-бою під назвою «Товстун» було завдано удару 9серпня по Нагасакі, унаслідок вибуху якої зазна-ли страшної смерті 75 тис. японців.

Радянський Союз здійснив 715 випробувань.Серед них були й термоядерні заряди. Найпо-тужнішу у світі водневу бомбу, яку американціназвали «Великий Іван», було скинуто зі стра-тегічного бомбардувальника Ту-95В з висоти10,5 км на архіпелаг Нова Земля. Її бойовий по-тенціал становив від 75 до 100 мегатонн.Повітряна хвиля унаслідок вибуху тричі облеті-ла земну кулю.

Американці не тільки першими випробувалинову зброю в бойових умовах, а й провели війсь-кові навчання з використанням ядерної зброї(Desert Rock). У 1951–1957 роках у них узялиучасть понад 50 тис. військовослужбовців.

Радянський Союз 1954 року провів подібні за-ходи на Тоцькому й Семипалатинському поліго-нах із застосуванням ядерної зброї. Я знаю ба-гатьох учасників тих атомних навчань. Середних — полковник у відставці Тарас Шевченко.Йому тоді довірили фіксувати, який об’єкт якоюмірою постраждав від атомної бомби. Як свід-чать результати розвідки, через півтори годинипісля вибуху в його епіцентр увійшло понад 500військовослужбовців. За словами ветерана

військової служби, йому ніхто не повідомив,скільки одиниць радіації він «заробив» на тихнавчаннях. Додавши до тієї дози нову порцію підчас ліквідації аварії на ЧАЕС, Тарас Шевченкостав інвалідом. Така доля спіткала й багатьох ін-ших українських учасників тих атомних навчань.

У мене назавжди залишилося в пам’яті 5 січня1996 року, коли було знищено під Первомайсь-ком першу зі 176 шахтно-пускових установокміжконтинентальних стратегічних балістичнихракет. Бо з тієї події розпочалася ліквідаціяв Україні третього у світі за потужністю ядерногоарсеналу. Він налічував на той час 4200 тактич-них ядерних боєголовок і 176 міжконтиненталь-них балістичних ракет із 1240 боєголовкамидо них, а також 41 стратегічний бомбардуваль-ник із 300 зарядами. А коли вивезли в сусіднюРосію останню ядерну боєголовку, наша держа-ва дістала без’ядерний статус. За добровільнувідмову від ядерної зброї головні володарі її —США, Велика Британія, Росія відповідно до Буда-пештського меморандуму від 1994 року гаранту-вали Україні безпеку.

Проте одна із цих країн — Росія — брутальнопорушила домовленість й окупувала Автоном-ну Республіку Крим. Нині Кремль нарощує тамвійськову присутність. Окрім того, РосійськаФедерація, знову-таки порушуючи Будапештсь-кий меморандум про гарантування Україні без-пеки, уже п’ятий рік веде війну на Сході нашоїдержави. Із цього приводу у виступі на засідан-ні РНБО України Президент Петро Порошенконаголосив: «Ми звикли раніше казати, що Бу-дапештський меморандум є гарантом. Ми ви-правдовуємо ці підходи, і гарантом нашої неза-лежності є наша армія».

Володимир ЧІКАЛІН

«ЯДЕРНОГО ДЖИНА» ПРИСПАЛИ,

АЛЕ ВІН БУДЬ-ЯКОЇ МИТІ МОЖЕ

ВИРВАТИСЯ НА ВОЛЮ26 ВЕРЕСНЯ — МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ ЗА ПОВНУ ЛІКВІДАЦІЮ ЯДЕРНОЇ ЗБРОЇ

ННааввііттьь ооддннаа ммееххааннііччннааппооммииллккаа,, ззббіійй вв ееллееккттррооннннііййссииссттеемміі ааббоо ссууттоо ллююддссььккааппооххииббккаа ммоожжууттьь ппррииззввеессттииддоо ккааттаассттррооффии ччееррееззііссннуувваанннняя яяддееррннооїї ззббррооїї

ЦЦеейй ввииббуухх —— ччееррггоовваа ззаассттооррооггаа ллююддссттввуу ппрроо ннееббееззппееккуу яяддееррннооїї ззббррооїїЗЕМЛЯ ВЖЕ БУЛА ЗА КРОК

ВІД ЯДЕРНОЇ ВІЙНИ

ЗА ДОБРОВІЛЬНЕ ВІДМОВЛЕННЯУКРАЇНИ ВІД ЯДЕРНОЇ ЗБРОЇ РОСІЯ ТАКОЖ ГАРАНТУВАЛА

НАМ БЕЗПЕКУ…

Не згадаю, коли востаннє документальні фільми по-казували в українських кінотеатрах. Здавалося б,в епоху тотального панування гламуру вони вже не по-вернуться до кінозалів. Та, на щастя, серед нас знайш-лися люди, що знають ціну документального кіномис-тецтва для українського й світового суспільства…

Минулими вихідними до Полтави з’їхалися як уже ві-домі кіномитці, так і талановиті початківці з багатьох ре-гіонів країни на ІІ Міжнародний фестиваль докумен-тального патріотичного кіно «КіноДок». На широкихекранах у рамках кінофестивалю було представлено21 конкурсну стрічку та 8 позаконкурсних.

«Документальне кіно — надійний інструмент, якийдопомагає розібратися у вирі подій і викликів сього-дення завдяки мові документів», — говорить за-сновник Міжнародного фестивалю документаль-ного патріотичного кіно «КіноДок» Ганна Лев-ківська. І додає: «Добре знаємо, що історію Украї-ни і нашої нації весь час переписували і продовжу-ють трактувати її, хто як захоче. Хотілось би, щобнарешті тут дотримувалися документальної прав-ди. З 2014 року ми збираємо документалістикупро Україну, про українців і сподіваємося, що во-на допоможе історикам написати нову правдивуісторію. Крім того, хочемо показати світу, хто ми,звідки, які ми багаті, щедрі, бо нас мало знають.Мало знають і про Полтавщину, про те, що саметут народилися видатні українці, зокрема Гоголь,Котляревський і Сковорода…»

У більшості представлених на фестиваліфільмів («Бій на Грушевського № 4. Соло», ре-жисер Іван Сауткін: «Авдіївка», режисер ЄвгеніяМельник: «Волонтери війни», режисер ЮліяШашкова: «Серце мами Гонгадзе», режисерВ’ячеслав Бігун тощо) головні персонажі — ге-рої нашого часу: учасники Революції гідності,наші захисники, волонтери й просто свідомі ук-раїнці.

— Цього року підібрана дуже сильна колек-ція фільмів. Вони зробленіна найгарячішому матеріа-лі українського сьогоден-ня, — зауважив голова жу-рі фестивалю, заступникголови Національної спіл-ки кінематографістів Укра-їни, кінокритик, сценаристСергій Тримбач.

До речі, прізвища цього-річного складу журі фестивалю говорять самі за себе:кінорежисер, сценарист, актор, академік Національноїакадемії мистецтв України, заслужений діяч мистецтвУкраїни Михайло Іллєнко; режисер-документаліст, за-служений діяч мистецтв України Валентин Сперкач; кі-нокритик, сценарист, голова журі фестивалю, заступ-ник голови Національної спілки кінематографістівУкраїни Сергій Тримбач.

Урочисте відкриття «КіноДоку» на Театральній пло-щі міста розпочалося з виступу військового оркестру.Після цього перед полтавцями зіграли гурти, що є час-тими гостями у наших підрозділах ООС. Зокрема, це

добре відомий у військовому середовищі автор і вико-навець пісні «Браття українці», що офіційно отрималастатус гімну АТО, Вова Гейзер і місцевий рок-гурт з не-ймовірною енергетикою «Онейроїд». Окрім того, поті-шили публіку якісною музикою Віктор Винник і гурт«Мері», поп-рок гурт «Натоліч», популярна співачкаЕ.К.А. До речі, фронтмен гурту «Онейроїд» Андрій Бор-кунов — добре знаний в Полтаві судинний хірург, —

на «КіноДоку» представив свою стрічку «Музиканаша зброя». У ній розповідь про небезпечну по-дорож музикантів в Авдіївку на підтримку укра-їнських захисників. Головний меседж стрічки —зброєю на війні можуть бути не лише автомати й

гармати, а й музика, що несе в собі інформацій-ну складову й емоційно підтримує воїнів, якістоять на захисті нашої держави.

По закінченні ІІ Міжнародного фестивалюдокументального патріотичного кіно«КіноДок» призери та переможці отрималистатуетки «Берегиня» та грошові премії.

Гран-прі «КіноДоку» присудили докумен-тальній неігровій картині «Після смерті» (ре-жисер — Володимир Тихий);

Перше місце отримав фільм «Буратіно»(режисер — Дмитро Стародумов);

Другі місця вибороли стрічки «Стіна» (режи-сер — Сергій Волков) та «Хороший, поганий,злий» (режисер — Дмитро Сухолиткий-Собчук);

Треті місця посіли кінороботи «Кода» (режи-сер — Анна Корж); «Бій за фасад. Ціна незалеж-

ності» (режисер — Дмитро Гонтаренко).Спеціальні відзнаки отримали фільми: «Музи-

ка наша зброя» (режисер — Андрій Боркунов),«Волонтери війни» (режисер — Юлія Шашкова),«Додому» (режисер — Дмитро Коновалов), «Лені-

нопад» (режисер — Світлана Шимко).— Фільм, який отримав гран-прі «Після

смерті», відтворює найдраматичніші миті по-дій на Майдані. У ньому велика кінематогра-

фічна щільність. Володи-мир Тихий — один з ліде-рів середнього покоління,але за собою він веде і мо-лодших. У перші дні подійна Майдані він був ініціато-ром створення команди«Вавилон’13». Вони щоднязнімали події на Майдані,а потім на Сході України.

Це — документальне кіно високого класу, яке відтво-рює правду нашого життя. Дуже багато бід у нашомужитті від того, що ми часто не хочемо їх знати. Іноді таккомфортніше жити. Наберімося мужності й почуймолюдей, які доносять нам правду, зокрема й через кі-но, — підсумував результати фестивалю Сергій Трим-бач.

Нагадаємо, Міжнародний фестиваль документаль-ного патріотичного кіно «КіноДок» проходить уже вдру-ге. Вперше фестиваль відбувся у Чернігові на малійбатьківщині відомого режисера Олександра Довженка.

Наталія ТКАЧУК

22

ДОКУМЕНТАЛЬНЕ КІНО

«КІНОДОК»

Під час урочистого відкриття ІІ Міжнародного фестивалю документального патріотичного кіно «КіноДок» присутні зга-дали українського режисера Олега Сенцова, який у російській в’язниці з 14 травня оголосив безстрокове голодування,вимагаючи звільнення ув’язнених українців. Оргкомітет фестивалю написав листа Олегу, який йому передадуть. Ради-мо й вам, шановні читачі, його прочитати.

««ШШааннооввнниийй ООллееггуу!!ССттоояяттии ннаа ппооввеенн ззрріісстт ссввооєєїї ддуушшіі,, ккооллии ддооввккооллаа ввііййннаа,, —— ццее ддоолляя ттііллььккии ссввііддооммооггоо..ББооррооттииссяя,, ддооллааююччии ккааййддааннии жжооррссттооккиихх ррееппрреессіійй,, —— ццее ввииббіірр ссииллььннооггоо..ННее ззддааввааттииссяя уу ннааййттяяжжччіі ммооммееннттии,, ккооллии ннааввккооллоо ббееззппррооссввііттннаа ттееммрряявваа йй ррееввіінннняя ооттууппііллооїї ооррддии,, —— ццее ммоожжее ооддиинн

ннаа ммііллььййоонн..ААллее ббууттии рреежжииссеерроомм,, ссппррааввжжнніімм,, ппррааввддииввиимм,, ссввііддооммиимм,, ооддууххооттввоорреенниимм —— ццее ттааккоожж ддоолляя ооддннооггоо ннаа ббааггааттоо ммііллььййоонніівв..УУ ццюю ннееппррооссттуу ддлляя УУккррааїїннии ггооддииннуу,, ккооллии,, ббеезз ппееррееббііллььшшеенннняя,, ввиирріішшууєєттььссяя,, ччии ббууддееммоо ммии ммааттии ссввооюю ддеерржжааввннііссттьь,, ззммооггуу

ррооссттииттии ддііттеейй ззаа ссввооїїмм ззввииччааєємм,, ггооввооррииттии ррііддннооюю ммооввооюю,, ччии ббууддее УУккррааїїннаа,, ннааввііттьь ооддиинн ввооїїнн —— ццее ввжжее ккрроокк ддоо ппееррееммооггии..ООррггккооммііттеетт,, жжуурріі,, ууччаассннииккии йй ггооссттіі ІІІІ ММііжжннааррооддннооггоо ффеессттииввааллюю ддооккууммееннттааллььннооггоо ппааттррііооттииччннооггоо ккіінноо ««ККііннооДДоокк»» уу ППоолл--

ттааввіі ббаажжааююттьь ВВаамм ввииссттоояяттии,, ввииттррииммааттии йй ддооввеессттии,, щщоо ооддиинн ссввііддооммиийй —— ннааббааггааттоо ссииллььнніішшиийй ззаа ббююррооккррааттииччнниийй ммооллооххррееппрреессииввннооїї ссииссттееммии ккррааїїннии ааггрреессоорраа!!

ККоожжеенн ффііллььмм ннаашшооггоо ФФеессттииввааллюю —— ццее ггооллоосс,, щщоо ппррооббуудджжууєє ууккррааїїннссььккиийй ннаарроодд ддоо ооссммииссллеенннняя,, ввииввччеенннняя,, ууссввііддооммллеенн--нняя ттррааддиицціійй іі ппееррссппееккттиивв,, ввссььооггоо,, щщоо ввжжее ссттааллооссяя,, —— іі ссппооннууккааєє ввииййттии ннаа ссввііттллуу ддооррооггуу ззммііццннеенннняя ннаашшооїї ддеерржжааввии..

ТТааккіі ффііллььммии ззннііммааллии —— іі щщее ббууддееттее ззннііммааттии ВВии!! ФФііллььммии--ссппааллааххии,, ффііллььммии--ссммооллооссккииппии ддлляя ллююддссььккиихх ддуушш..ВВііррииммоо,, щщоо ннаассттууппнниийй ФФеессттиивваалльь ввііддббууддееттььссяя ззаа ВВаашшооїї ууччаассттіі»»..

ФФііллььмм,, яяккиийй ооттррииммаавв ггрраанн��ппрріі««ККііннооДДооккуу»» ««ППіісслляя ссммееррттіі»»,,ввііддттввооррююєє ннааййддррааммааттииччнніішшііммииттіі ппооддіійй ннаа ММааййддаанніі

ЗАФІКСУВАВ ПРАВДУ ПРО СУЧАСНУ ІСТОРІЮ

ЗЗаассннооввнниикк ММііжжннааррооддннооггоо ффеессттииввааллююддооккууммееннттааллььннооггоо ппааттррііооттииччннооггоо ккіінноо ««ККііннооДДоокк»»ГГааннннаа ЛЛееввккііввссььккаа

ППррииззееррии ттаа ппееррееммоожжцціі ффеессттииввааллюю ««ККііннооДДоокк»»ооттррииммааллии ссттааттууееттккуу ««ББееррееггиинняя»» ттаа ггрроошшооввіі ппррееммііїї

ННааггоорроодджжеенннняя рреежжииссеерраа ДДммииттрраа ГГооннттааррееннккаа ззааккііннооррооббооттуу ««ББіійй ззаа ффаассаадд.. ЦЦііннаа ннееззааллеежжннооссттіі»»

ППооллттааввссььккиийй рроокк��ггуурртт зз ннееййммооввііррннооюю ееннееррггееттииккооюю««ООннееййррооїїдд»»

УУ ррааммккаахх ффеессттииввааллюю ппррааццююввааллоо ммііссттееччккооммааййссттрріівв ннааррооддннооггоо ммииссттееццттвваа

#38 {5570} 20 ВЕРЕСНЯ, 2018 23

ОГОЛОШЕННЯ

Інформація КЕВ м. Тернопіль про конкурсний відбір суб’єктів оціночної діяльності

з метою визначення ринкової вартості для розрахунку орендної плати:

Назва і місце розташування органу, що проводить конкурс: КЕВ м. Тернопіль, адреса:

46000, м. Тернопіль, вул. Галицька, 1

Основні умови конкурсу:

Можуь брати участь суб’єкти оціночної діяльності, які отримали сертифікат суб’єкта оціноч-

ної діяльності, мають чинне кваліфікаційне свідоцтво оцінювача за відповідними напрямами

оцінки майна та спеціалізаціями у межах таких напрямів, свідоцтво про включення інформації

про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності та у визна-

чений термін надали необхідні документи.

Кінцевий термін прийому документів на конкурс:

Конкурсні пропозиції подаються в окремому конверті з написом «На конкурс», запечатано-

му печаткою учасника конкурсу. Кінцевий термін прийняття документів на конкурс — за 4 ро-

бочі дні до оголошеної дати проведення конкурсу (включно). Конкурс буде проведено о 10.00

через 14 календарних днів після публікації повідомлення в газеті в КЕВ м. Тернопіль, за адре-

сою: 46000, м.Тернопіль, вул. Галицька, 1

Телефон для довідок: (0352) 52-52-74.

Для участі в конкурсі учасник подає на розгляд конкурсної комісії такі документи:

1. Копії документів, що подаються у складі конкурсної документації, завіряються поміткою

«Згідно з оригіналом» із зазначенням назви посади, ініціалів та прізвища особи, яка завіряє

копію, її особистого підпису, дати завірення копії, засвідченої печаткою (за наявності).

2. Документація подається в запечатаному конверті з описом документів, що в ньому міс-

тяться, та включає: заяву про участь у конкурсному відборі суб’єктів оціночної діяльності

за встановленою формою; копії установчих документів суб’єкта оціночної діяльності (для юри-

дичних осіб); копії кваліфікаційних свідоцтв оцінювача; копію сертифіката суб’єкта оціночної ді-

яльності; копію свідоцтва про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оці-

нювачів та суб’єктів оціночної діяльності; конкурсну пропозицію.

3. Конкурсна пропозиція подається в окремо запечатаному конверті з поміткою «Конкурсна

пропозиція» і має містити пропозиції щодо ціни виконання робіт, калькуляції витрат, пов’яза-

них з виконанням робіт, а також строк виконання робіт.

***

Інформаційне повідомлення про проведення конкурсу на передачу в оренду нерухо-

мого військового майна по КЕВ м. Мукачево

Назва об’єкта оренди: нежитлові приміщення будівлі № 5 — їдальня, в т. ч. кінолекційний

зал, військового містечка № 35 загальною площею 12,0 кв.м за адресою: с. Тисовець,

вул. Акентєва, 11, Львівської області.

Місцезнаходження об’єкта оренди: Львівська обл., Сколівський район, с. Тисовець,

вул. Акентєва,11, військове містечко № 35 та перебуває на балансі КЕВ м. Мукачеве.

Балансоутримувач: КЕВ м. Мукачеве

Вартість майна зі звітом про незалежну оцінку, яка виконана станом на 31.05.2018 стано-

вить 42024,00 грн (без ПДВ).

Початковий (стартовий) розмір орендної плати, визначений відповідно до вимог чин-

ного законодавства, становить 586,23 грн (без ПДВ) за базовий місяць оренди — липень

2018 року.

Термін оренди — два роки одинадцять місяців.

Основні умови конкурсу для об’єкта:

— найбільший місячний розмір орендної плати за використання зазначеного об’єкта порів-

няно з початковим розміром орендної плати; використання нерухомого майна: нежитлові

приміщення — для розміщення телекомунікаційного обладнання; компенсація орендодавцю

податку за землю під об’єктом оренди та прилеглої території; виконання поточного ремонту

орендованого майна коштами орендаря; забезпечення зобов’язань орендаря зі сплати

орендної плати внесенням задатку в розмірі не менше ніж орендна плата за базовий мі-

сяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останні 3 (три) місяці оренди. При цьо-

му орендар вносить зазначений завдаток протягом 10 (десяти) днів з моменту укладан-

ня договору оренди, а у разі невнесення завдатку договір оренди скасовується, сплата

переможцем конкурсу витрат, пов’язаних зі здійсненням незалежної оцінки майна

суб’єктом оціночної діяльності; встановлення приладів обліку комунальних послуг за влас-

ні кошти орендаря та укладання прямих договорів з постачальними організаціями; дотриман-

ня вимог експлуатації об’єкта та забезпечення пожежної безпеки; забезпечення виконання зо-

бов’язань по сплаті за оренду; ефективне використання об’єкта оренди відповідно до його при-

значення та умов договору оренди; заборона суборенди, приватизації та переходу права влас-

ності на орендоване майно третім особам.

Основним критерієм визначення переможцем є найбільший розмір орендної плати в разі

обов’язкового забезпечення виконання інших умов конкурсу. Конкурс буде проведено

в квартирно-експлуатаційному відділі м. Мукачево за адресою: 89600, м. Мукачево,

вул. Берегівська-об’їзна, 1А через 20 календарних днів після опублікування цієї інфор-

мації у газеті «Народна армія» о 10.30 за київським часом. У разі, якщо вказана дата при-

падає на вихідний або святковий день, конкурс буде проведено на наступний робочий

день.

Для участі в конкурсі його учасник подає на розгляд конкурсної комісії документи, зазначе-

ні у п.3.2 Порядку та умов проведення конкурсів на право укладання договору оренди військо-

вого майна, затвердженого наказом Фонду Державного майна України та Міністерства оборо-

ни України від 26.07.2000 № 1549/241, крім того, заяву на участь у конкурсі, документи, що по-

свідчують повноваження представника юридичної особи; посвідчені нотаріусом копії установ-

чих документів; відомості про фінансовий стан (платоспроможність) учасника конкурсу; довід-

ку від учасника конкурсу про те, що стосовно нього не порушено справу про банкрутство; зо-

бов’язання (пропозиції) щодо виконання умов конкурсу, зокрема запропонований учасником

конкурсу розмір місячної орендної плати.

Кінцевий строк приймання пропозицій та документів від претендентів на участь у кон-

курсі — за три робочі дні до дати проведення конкурсу.

Документи (крім пропозиції щодо розміру орендної плати) подаються до підрозділу орендо-

давця, який відповідно до своїх функцій здійснює реєстрацію вхідної кореспонденції, у конвер-

тах з написом «На конкурс» з відбитком печатки претендента.

Контактний телефон: (03131) 3-86-04

***

Інформаційне повідомлення на КЕВ м. Мукачеве про проведення конкурсу на право

укладання договору оренди нерухомого військового майна

Назва об’єкта оренди: нежитлові приміщення поз. 63,64,65 в будівлі № 1 (лікувальний кор-

пус) літ. Г загальною площею 55,4, кв.м.

Місцезнаходження об’єкта оренди: вул. Я. Мудрого 70, м. Мукачево, Закарпатська обл.,

військове містечко № 16 та перебуває на балансі КЕВ м. Мукачеве.

Балансоутримувач: КЕВ м. Мукачеве.

Вартість майна зі звітом про незалежну оцінку, яка виконана станом на 30.06.2018 року ста-

новить 323675,00 грн (без ПДВ).

Початковий (стартовий) розмір орендної плати, визначений відповідно до вимог чин-

ного законодавства, становить 5356,82 грн (без ПДВ) за базовий місяць оренди — ли-

пень 2018 року.

Термін оренди — два роки одинадцять місяців.

Основні умови конкурсу для об’єкта:

— найбільший місячний розмір орендної плати за використання зазначеного об’єкта порів-

няно з початковим розміром орендної плати; використання нерухомого майна: нежитлові

приміщення — для використання під розміщення суб’єктів господарювання, що діють

на основі приватної власності і провадять господарську діяльність з медичної практики (роз-

міщення комп’ютерного томографа); компенсація орендодавцю податку за землю під

об’єктом оренди та прилеглої території; виконання поточного ремонту орендованого майна

за власний рахунок орендаря; сплата переможцем конкурсу витрат, пов’язаних зі здійс-

ненням незалежної оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності; встановлення приладів

обліку комунальних послуг за власні кошти орендаря та укладання прямих договорів з поста-

чальними організаціями; дотримання вимог експлуатації об’єкта та забезпечення пожежної

безпеки; забезпечення виконання зобов’язань по сплаті за оренду; забезпечення зобов’язань

орендаря зі сплати орендної плати внесенням задатку в розмірі не менше ніж орендна плата

за базовий місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останні 3 (три) місяці оренди.

При цьому орендар вносить зазначений завдаток протягом 10 (десяти) днів з моменту укла-

дання договору оренди, а у разі невнесення завдатку договір оренди скасовується.; ефектив-

не використання об’єкта оренди відповідно до його призначення та умов договору оренди; за-

борона суборенди, приватизації (викуп) та переходу права власності на орендоване майно

третім особам.

Основним критерієм визначення переможцем є найбільший розмір орендної плати у разі

обов’язкового забезпечення виконання інших умов конкурсу. Конкурс буде проведено в КЕВ

м. Мукачеве за адресою: 89600, м. Мукачеве, вул. Берегівська-об’їзна, 1А, на 21 кален-

дарний день з дати публікації цієї інформації в газеті «Народна армія» о 10.30 за київсь-

ким часом. У разі, якщо вказана дата припадає на вихідний або святковий день, конкурс

буде проведено на наступний робочий день.

Для участі в конкурсі його учасник подає на розгляд конкурсної комісії документи, зазначе-

ні у п.3.2 Порядку та умов проведення конкурсів на право укладання договору оренди військо-

вого майна, затвердженого наказом Фонду Державного майна України та Міністерства оборо-

ни України від 26.07.2000 № 1549/241, крім того, заяву про участь у конкурсі, документи, що

посвідчують повноваження представника юридичної особи; посвідчені нотаріусом копії уста-

новчих документів; відомості про фінансовий стан (платоспроможність) учасника конкурсу; до-

відку від учасника конкурсу про те, що стосовно нього не порушено справу про банкрутство;

зобов’язання (пропозиції) щодо виконання умов конкурсу, у тому числі запропонований учас-

ником конкурсу розмір місячної орендної плати.

Кінцевий строк приймання пропозицій та документів від претендентів на участь у кон-

курсі — за три робочі дні до дати проведення конкурсу.

Документи (крім пропозиції щодо розміру орендної плати) подаються до підрозділу орендо-

давця, який відповідно до своїх функцій здійснює реєстрацію вхідної кореспонденції, у конвер-

тах з написом «На конкурс» з відбитком печатки претендента.

Контактний телефон: (03131) 3-86-04.

***

На виконання статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професій-

ну оціночну діяльність в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000

року № 1919 «Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил» (із змі-

нами) та наказу Міністерства оборони України від 20 січня 2015 року № 29, зареєстрованого

в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2015 року за № 202/26647 «Про затвердження Поло-

ження про конкурсний відбір суб’єктів оціночної діяльності у випадках відчуження військового

майна» (із змінами) Міністерство оборони України інформує про проведення конкурсного від-

бору суб’єктів оціночної діяльності у випадках відчуження нерухомого військового майна окре-

мо від земельних ділянок.

Конкурс відбудеться 5 жовтня 2018 року о 10.00 за адресою: 03151, м. Київ, вулиця На-

родного ополчення, 5А, Головне управління майна та ресурсів, 4-й поверх, кімната 405 (зал

для нарад).

Об’єкти оцінки: лот 1 (додаток 1).

Кінцевий термін подання документів: 4 жовтня 2018 року до 10.00.

Для участі в конкурсному відборі суб’єкти оціночної діяльності подають: заяву про

участь у конкурсному відборі суб’єктів оціночної діяльності (додаток 2); копії установчих доку-

ментів учасника конкурсу (для юридичних осіб); копії кваліфікаційних свідоцтв оцінювача; ко-

пію сертифіката суб’єкта оціночної діяльності; копію свідоцтва про включення інформації про

оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності; конкурсну про-

позицію.

Конкурсна пропозиція суб’єкта оціночної діяльності подається в запечатаному конверті

на кожний лот окремо та формується відповідно до критеріїв, визначених у додатку 2 до На-

казу (вартість надання послуг, строк надання послуг, умови розрахунків (відстрочка платежу

у календарних днях).

Документи подати на реєстрацію до комісії, на ім’я голови конкурсної комісії в запечатано-

му конверті з описом документів, що в ньому містяться, та обов’язково зазначити дату прове-

дення конкурсу. Копії документів, що подаються, завіряються поміткою «Згідно з оригіналом»

із зазначенням назви посади, ініціалів та прізвища особи, яка завіряє копію, її особистого під-

пису, дати завірення копії.

Умови конкурсу визначені Положенням про конкурсний відбір суб’єктів оціночної діяльності

у випадках відчуження військового майна, затвердженого наказом Міністерства оборони Укра-

їни від 20 січня 2015 року № 29 (зі змінами).

Визначення переможця проводиться комісією за критеріями з визначення кращої конкурс-

ної пропозиції з оцінки військового майна (додаток 2 до Наказу).

Результати конкурсного відбору оголошується в тому ж порядку, в якому його було оголо-

шено.

З переможцем конкурсного відбору укладається договір на проведення незалежної оцінки

нерухомого військового майна, що підлягає відчуженню окремо від земельних ділянок протя-

гом п’яти робочих днів з моменту визначення результату конкурсу.

Конкурсна комісія знаходиться за адресою: 03151, м. Київ, вулиця Народного ополчен-

ня, 5А, Головне управління майна та ресурсів.

Телефони для довідок: (044) 271-39-16, 271-39-17.

Додаток 3

Перелік нерухомого військового майна, яке планується для реалізації

(на внутрішньому ринку) та підлягає незалежній оцінці

***

КЕВ м. Чернівці оголошує конкурс з відбору суб’єктів оціночної діяльності, які будуть

залучені до проведення незалежної оцінки нерухомого військового майна

Назва об’єктів оцінки:

1. Нежитлові приміщення будівлі № 84 загальною площею 128,20 кв. м, військового

містечка № 41.

Місцезнаходження об’єкта: Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Чехо-

ва, 47А.

Балансоутримувач: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці (далі — КЕВ м. Чернів-

ці).

Мета проведення незалежної оцінки: визначення ринкової вартості для розрахунку орен-

дної плати, з метою продовження договору оренди.

Орієнтовна дата оцінки: 30.09.2018.

2. Нежитлові приміщення загальною площею 175,94 кв. м в будівлі № 81, військового

містечка № 41.

Місцезнаходження об’єкта: Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Чехо-

ва, 47А.

Балансоутримувач: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці (далі — КЕВ м. Чернів-

ці).

Мета проведення незалежної оцінки: визначення ринкової вартості для розрахунку орен-

дної плати з метою продовження договору оренди.

Орієнтовна дата оцінки: 30.09.2018.

Конкурсний відбір суб’єктів оціночної діяльності буде здійснюватися відповідно до Положен-

ня про конкурсний відбір суб’єктів оціночної діяльності, у випадках оренди нерухомого військо-

вого майна, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06.04.2015 № 156 та за-

реєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2015 за № 699/27144 (із змінами).

У конкурсі беруть участь суб’єкти оціночної діяльності, які:

— отримали сертифікат суб’єкта оціночної діяльності, виданий відповідно до Закону Украї-

ни «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», яким пе-

редбачено здійснення діяльності з оцінки майна за напрямами оцінки майна та спеціалізація-

ми в межах цих напрямів, що відповідають об’єкту оцінки;

— мають чинне кваліфікаційне свідоцтво оцінювача за відповідними напрямками оцінки

майна та спеціалізаціями в межах таких напрямів, видане відповідно до Закону України «Про

оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»;

— мають свідоцтво про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оціню-

вачів та суб’єктів оціночної діяльності, видане відповідно до Порядку ведення Державного ре-

єстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності, затвердженого наказом Фонду державного

майна України від 10.06.2013 № 796, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України

13.06.2013 за № 937/23469;

— до встановленого в інформаційному повідомленні про оголошення конкурсу терміну на-

дали документи, передбачені пунктом 4 розділу II Положення.

Учасникам конкурсу потрібно подати в КЕВ м. Чернівці конкурсну документацію, яка скла-

дається з конкурсної пропозиції та підтвердних документів. До підтвердних документів нале-

жать:

— заява про участь у конкурсному відборі суб’єктів оціночної діяльності (додаток 1 Положення);

— копія установчих документів суб’єкта оціночної діяльності (для юридичних осіб);

— копії кваліфікаційних свідоцтв оцінювача;

— копія сертифіката суб’єкта оціночної діяльності;

— копія свідоцтва про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оціню-

вачів та суб’єктів оціночної діяльності;

— конкурсна пропозиція;

— інформація про претендента (документ, який містить відомості про претендента щодо йо-

го досвіду роботи, кваліфікації та особистого досвіду роботи оцінювачів, які працюють у його

штатному складі та додатково залучаються ним, з незалежної оцінки майна, у тому числі по-

дібного майна, тощо).

Конкурсна пропозиція претендента подається в окремо запечатаному конверті і має місти-

ти пропозицію щодо вартості виконання робіт, калькуляції витрат, пов’язаних з виконанням ро-

біт, а також терміну виконання робіт у календарних днях, який не перевищує 5 календарних

днів.

Конкурсна документація повинна надійти до КЕВ м. Чернівці за адресою: вул. Укра-

їнська, 43, каб. № 6 не пізніше 01 жовтня 2018 року.

Конкурсна документація подається в запечатаному конверті з описом підтвердних докумен-

тів, що містяться в конверті. На конверті необхідно зробити помітку «На конкурс з відбору

суб’єктів оціночної діяльності», а також зазначити назву об’єкта, на який подано заяву про

участь у конкурсі, та назву суб’єкта господарювання, який подає заяву.

Конкурс відбудеться 05 жовтня 2018 року о 10.00 год. в Квартирно-експлуатаційному

відділі м. Чернівці за адресою: м. Чернівці, вул. Українська, 43 (каб. № 2).

Телефон для довідок: (0372) 52-88-03.

***

Інформація

КЕВ м. Житомир про підсумки конкурсу з відбору суб’єктів оціночної діяльності, які

залучатимуться до проведення незалежної оцінки нерухомого військового майна

Відповідно до розділу ІІІ Положення про конкурсний відбір суб’єктів оціночної діяльності у ви-

падках оренди нерухомого військового майна, затвердженого Наказом Міністра оборони

України від 06.04.2015 р. № 156 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України

11.06.2015 р. за № 699/27144, конкурсною комісією прийнято рішення: Приватне підприємст-

во «Експерт-Сервіс-Консалт» — переможець конкурсу від 22.06.2018 р. з відбору суб’єктів

оціночної діяльності, який буде залучений до проведення незалежної оцінки з метою визначен-

ня ринкової вартості для розрахунку орендної плати при продовженні договору оренди неру-

хомого військового майна, що перебуває на балансі КЕВ м. Житомир, а саме:

— нежитлові приміщення складу площею 362,7 кв.м в будівлі інв. № 3, в/м № 1, за адресою:

Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Пушкіна, 88А.

— нежитлові приміщення площею 43,8 кв.м в будівлі інв. № 391, в/м № 84, за адресою: Жи-

томирська обл., Житомирський р-н, смт Озерне, вул. Авіаційна, 59.

— нежитлові приміщення складу площею 196,8 кв. м в будівлі інв. № 113, в/м № 114, за ад-

ресою: м. Житомир, пров. 1-й Іподромний, 3.

— площадку з бетонним покриттям площею 37,4 кв. м, в/м № 1, за адресою: м. Житомир,

проспект Миру, 42.

***

Інформація

КЕВ м. Житомир про підсумки конкурсу з відбору суб’єктів оціночної діяльності, які

залучатимуться до проведення незалежної оцінки нерухомого військового майна

Відповідно до розділу ІІІ Положення про конкурсний відбір суб’єктів оціночної діяльності у ви-

падках оренди нерухомого військового майна, затвердженого Наказом Міністра оборони

України від 06.04.2015 р. № 156 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України

11.06.2015 р. за № 699/27144, конкурсною комісією прийнято рішення: Приватне підприємст-

во «Експерт-Сервіс-Консалт» — переможець конкурсу від 07.09.2018 р. з відбору суб’єктів

оціночної діяльності, який буде залучений до проведення незалежної оцінки з метою визначен-

ня ринкової вартості для розрахунку орендної плати при продовженні договору оренди неру-

хомого військового майна, що перебуває на балансі КЕВ м. Житомир, а саме:

— частина нежитлового приміщення конюшні площею 15,0 кв. м буд. інв. № 690 по вул. Бер-

дичівська, 1Б, частина нежитлових приміщень майстерні площею 16,0 кв. м буд. інв. № 654,

по вул. Бердичівська, 1А, частина нежитлових приміщень котельні площею 11,7 кв. м. буд. інв.

№ 850 по вул. Бердичівська, 2Г, військового містечка № 81 в Житомирській обл., Житомирсь-

кому р-ні, смт Гуйва.

— нежитлові приміщення свинарника площею 145,2 кв. м в будівлі інв. № 28 та нежитлове

приміщення кормокухні площею 13,0 кв.м в будівлі інв. № 84 військового містечка № 193,

за адресою: Житомирська обл., Андрушівський р-н,територія Новоівницької селищної ради

за межами населеного пункту, комплекс будівель та споруд № 1.

***

Інформація

КЕВ м. Житомир про підсумки конкурсу з відбору суб’єктів оціночної діяльності, які

залучатимуться до проведення незалежної оцінки нерухомого військового майна

Відповідно до розділу ІІІ Положення про конкурсний відбір суб’єктів оціночної діяльності у ви-

падках оренди нерухомого військового майна, затвердженого Наказом Міністра оборони

України від 06.04.2015 р. № 156 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України

11.06.2015 р. за № 699/27144, конкурсною комісією прийнято рішення: Приватне підприємст-

во «Експерт-Сервіс-Консалт» — переможець конкурсу, що відбувся 06.09.2018 р., з відбо-

ру суб’єктів оціночної діяльності, який буде залучений до проведення незалежної оцінки з ме-

тою визначення ринкової вартості для розрахунку орендної плати при укладанні договору

оренди нерухомого військового майна, що перебуває на балансі КЕВ м. Житомир, а саме:

— нежитлове приміщення складу інв. № 4 площею 37,3 кв.м, за адресою: м. Житомир, Ки-

ївське шосе, 42, військове містечко № 109.

— частина нежитлового приміщення сховища інв. № 82 площею 517,1 кв. м, за адресою:

м. Житомир, вул. Покровська, 99, військове містечко № 2.

— будівля складу інв. № 4 площею 492,8 кв.м та будівля складу інв. № 7 площею 489,8 кв.м,

за адресою: м. Житомир, вул. Покровська, 99, військове містечко № 2.

***

Оголошення результатів конкурсу з відбору суб’єктів оціночної діяльності по КЕВ

м. Рівне

На підставі конкурсу з відбору суб’єктів оціночної діяльності, який відбувся 14.09.2018 року

з метою визначення ринкової вартості об’єкта, що обліковується на балансі КЕВ м. Рівне для

розрахунку орендної плати при продовжені договору оренди по об’єкту: нерухоме військове

майно — технічний майданчик площею 1417,00 кв.м під паркування військового містечка № 1

по вул. Соборній, 227 у м. Рівне, переможцем визнано ПП «ЕКСПЕРТБУДСЕРВІС».

***

Київське квартирно-експлуатаційне управління оголошує конкурс з відбору суб’єктів

оціночної діяльності, які будуть залучені до проведення незалежної оцінки нерухомого

військового майна

Об’єкт оцінки: нерухоме військове майно — нежитлові приміщення загальною площею

13,70 кв. м в будівлі інв. № 85 військового містечка № 29.

Місцезнаходження об’єкта оцінки: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 30.

Балансоутримувач: Національний університет оборони України імені Івана Черняховського.

Мета проведення незалежної оцінки: визначення ринкової вартості для розрахунку орен-

дної плати.

Орієнтовна дата оцінки: 30.09.2018.

До участі в конкурсі залучаються суб’єкти оціночної діяльності — суб’єкти господарювання,

які відповідають та виконали вимоги пункту 9 розділу І Положення про конкурсний відбір

суб’єктів оціночної діяльності у випадках оренди нерухомого військового майна, затверджено-

го наказом Міністерства оборони України від 06.04.2015 № 156 та зареєстрованого в Міністер-

стві юстиції 11.06.2015 за № 699/27144.

Учасники конкурсу для участі в ньому надсилають (або подають особисто) до комісії конкур-

сну документацію в запечатаному конверті з описом документів, що там містяться. Копії доку-

ментів, що подаються у складі конкурсної документації, завіряються поміткою «Згідно з оригі-

налом» із зазначенням дати завірення копії, назви посади, ініціалів та прізвища уповноваже-

ної особи, яка завіряє копію, та її особистим підписом.

Конкурсна документація включає: заяву про участь у конкурсному відборі суб’єктів оці-

ночної діяльності (додаток 1 до Положення про конкурсний відбір суб’єктів оціночної діяльнос-

ті у випадках оренди нерухомого військового майна); копії установчих документів суб’єкта оці-

ночної діяльності (для юридичних осіб); копії кваліфікаційних свідоцтв оцінювача; копію серти-

фіката суб’єкта оціночної діяльності; копію свідоцтва про включення інформації про оцінювача

до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності; конкурсну пропозицію.

Конкурсна пропозиція подається в окремо запечатаному конверті з поміткою «Конкурсна

пропозиція» і має містити пропозиції щодо вартості виконання робіт, калькуляцію витрат,

пов’язаних з виконанням робіт, строку виконання, який не повинен перевищувати 7 календар-

них днів, а також умови розрахунків (відстрочки платежів).

Конкурсна документація повинна надійти до Київського КЕУ не пізніше ніж за чотири робо-

чі дні до оголошеної дати проведення конкурсу (включно).

Конкурс відбудеться об 11 год. 00 хв. 05 жовтня 2018 року за адресою: м. Київ, вул. Ав.

Антонова, 2/32, каб. 15.

Документи надсилати поштою на адресу: 03186, м. Київ, а/с 37, Київське КЕУ; надава-

ти особисто за адресою: м. Київ, вул. Курська, 13А, каб. 107.

Телефон для довідок: (067) 405-01-40 або (044) 242-81-99.

***

Інформація

Київського квартирно-експлуатаційного управління про підсумки конкурсів з відбору

суб’єктів оціночної діяльності, які будуть залучені до проведення незалежної оцінки не-

рухомого військового майна

За результатами конкурсу з відбору суб’єктів оціночної діяльності, що відбувся 17 серпня

2018 року, переможцем визнано ФОП Рябченко О.М. на проведення незалежної оцінки неру-

хомого військового майна — нежитлових приміщень п’ятиповерхової будівлі № 95 штабу (ін-

вентарний № 101310007) площею 58,00 кв. м, за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотсь-

кий, 6, балансоутримувач — Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони

та Генерального штабу Збройних Сил України.

За результатами конкурсів з відбору суб’єктів оціночної, що відбулися 31 серпня 2018 ро-

ку, переможцями визнано:

— ФОП Чебаков О.І. на проведення незалежної оцінки нерухомого військового майна — не-

житлові приміщення будівлі майстерні площею 205,70 кв. м в будівлі інв. № 1, в/м № 2, Київсь-

ка обл., м. Васильків, вул. Декабристів, 40, балансоутримувач — Київське КЕУ;

— ФОП Рябченко О.М. на проведення незалежної оцінки нерухомого військового майна —

нежитлових приміщень площею 99,30 кв. м в будівлі інв. № 4, в/м № 1, Київська обл., м. Ва-

сильків, вул. Декабристів, 41, балансоутримувач — Київське КЕУ;

— ФОП Чебаков О.І. на проведення незалежної оцінки нерухомого військового майна — не-

житлові приміщення загальною площею 72,94 кв. м в будівлі інв. № 11, в/м № 147, м. Київ,

вул. Поліська, 2, балансоутримувач — Київське КЕУ.

***

Інформація про оголошення конкурсу з відбору суб’єктів оціночної діяльності нерухо-

мого військового майна, яке знаходиться на балансі і обліковується в КЕВ м. Харків:

Відповідно до Положення про конкурсний відбір суб’єктів оціночної діяльності у випадках орен-

ди нерухомого військового майна, затвердженого наказом Міністерства оборони України від

06.04.2015р. № 156 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2015р.

за № 699/27144, по кожному об’єкту оцінки окремо претенденти на участь у конкурсах подають

до КЕВ м. Харків конкурсну документацію в запечатаному конверті з описом документів, що

в ньому містяться. Копії документів, що подаються у складі конкурсної документації, завіряють-

ся поміткою «Згідно з оригіналом» із зазначенням назви посади, ініціалів та прізвища особи, яка

завіряє копію, її особистого підпису, дати завірення копії, засвідченої печаткою (за наявності).

Конкурсна документація повинна надійти до комісії не пізніше ніж за чотири робочі дні

до оголошеної дати проведення конкурсу (включно).

Конкурсна документація включає: заяву про участь у конкурсному відборі суб’єктів оці-

ночної діяльності; копії установчих документів суб’єкта оціночної діяльності (для юридичних

осіб); копії кваліфікаційних свідоцтв оцінювача; копії сертифіката суб’єкта про включення ін-

формації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності;

конкурсна пропозиція.

Конкурсна пропозиція претендента подається в окремо запечатаному конверті з поміткою

«Конкурсна пропозиція» і має містити пропозиції щодо вартості виконання робіт, калькуляції

витрат, пов’язаних з виконанням робіт, а також терміну виконання робіт, якщо він не визначе-

ний в інформації про проведення конкурсу; умови розрахунків (відстрочки платежів).

У випадку, якщо два або більше учасники конкурсу отримають однакову кількість балів, ко-

місія для визначення переможця конкурсу враховує додаткові критерії, до яких належать: до-

свід учасника конкурсу з оцінки однотипного майна; кількість та якість виконаних учасником

конкурсу договорів на проведення оцінки майна, укладених з орендодавцями.

Конкурс відбудеться у КЕВ м. Харків за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 61, об 11.00

через 14 днів після опублікування цієї інформації.

Тел. для довідок: (057) 700-44-63.

***

Інформація Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця про підсумки конкурсу, що від-

бувся 13.09.18 р., з відбору суб’єктів оціночної діяльності, які будуть залучені до проведення

незалежної оцінки нерухомого військового майна з метою визначення ринкової вартості дер-

жавного майна для розрахунку орендної плати.

Переможцями конкурсу визнано:

ФОП Рябець Олена Миколаївна по об’єкту оренди: нежитлові приміщення №№ 31–35 за-

гальною площею 89,0 кв.м в будівлі № 103 військового містечка № 75, що знаходиться за ад-

ресою: вул. Арсенальна, 22 у м. Калинівка Вінницької області та перебуває на балансі Квар-

тирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця.

№ п/п Опис об’єкта оцінки Площа, кв.мАдреса об’єкта

оцінки

Запланована дата

оцінки

1

Нерухоме військове майно —

лазня (в тому числі котельня),

військове містечко № 1, будівля

№ 3, під розміщення об’єкта

з виробництва теплової енергії

на альтернативних видах палива

124,8

Львівська обл.,

м. Броди,

вул. Гр. Храпая, 4Г

На фактичну дату

ЛотНайменування

об’єктуМісце розташування

Загальна площа, що

підлягає реалізації, кв.м

Уповноважене підпри-

ємство (організація)

Лот 1

Частина нежит-

лових приміщень

першого поверху

будівлі № 25 за-

гальною площею

219,7 кв. м

м. Львів,

вул. Стрийська, 57,

військове містечко

№ 209

89,6 Державне госпрозра-

хункове зовнішньо-

торговельне підпри-

ємство «Спецтехноек-

спорт»130,1

Äîäàòîê 2

Ãîëîâ³ êîì³ñ³¿ ç â³äáîðó ñóá’ºêò³â îö³íî÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³ ____________________________

Ðåºñòðàö³éíèé ¹ _______ “___” _________ 20___ ð. (äàòà ðåºñòðàö³¿ çàÿâè)

ÇÀßÂÀ ïðî ó÷àñòü ó êîíêóðñíîìó â³äáîð³ ñóá’ºêò³â îö³íî÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³

Çàÿâíèê______________________________________________________________________ (íàéìåíóâàííÿ çàÿâíèêà àáî ïð³çâèùå, ³ì’ÿ, ïî áàòüêîâ³ (äëÿ ô³çè÷íî¿ îñîáè))

Êåð³âíèê_____________________________________________________________________ (ïð³çâèùå, ³ì’ÿ, ïî áàòüêîâ³, ïîñàäà)

²äåíòèô³êàö³éíèé êîä çàÿâíèêà çà ªÄÐÏÎÓ, ðåºñòðàö³éíèé íîìåð îáë³êîâî¿ êàðòêè ïëàòíèêà ïîäàòê³â àáî ñåð³ÿ òà íîìåð ïàñïîðòà (äëÿ ô³çè÷íèõ îñ³á, ÿê³ ÷åðåç ñâî¿ ðåë³ã³éí³

ïåðåêîíàííÿ â³äìîâëÿþòüñÿ â³ä ïðèéíÿòòÿ ðåºñòðàö³éíîãî íîìåðà îáë³êîâî¿ êàðòêè ïëàòíèêà ïîäàòê³â òà ïîâ³äîìèëè ïðî öå â³äïîâ³äíèé îðãàí äåðæàâíî¿ ïîäàòêîâî¿ ñëóæáè ³ ìàþòü â³äì³òêó â ïàñïîðò³)___________________________________________________

̳ñöåçíàõîäæåííÿ (ì³ñöå ïðîæèâàííÿ) _________________________________________

--------------- ---------------- ---------------- ------------------------- (òåëåôîí) (òåëåôàêñ) (òåëåêñ) (àäðåñà åëåêòðîííî¿ ïîøòè â ìåðåæ³ ²íòåðíåò)

Ïðîñèìî äîçâîëèòè âçÿòè ó÷àñòü ó êîíêóðñíîìó â³äáîð³ ñóá’ºêò³â îö³íî÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³ íà ïðàâî ïðîâåäåííÿ íåçàëåæíî¿ îö³íêè îêðåìî âèçíà÷åíîãî â³éñüêîâîãî ìàéíà.

“___”__________ 20___ ð. _________________________ (äàòà çàïîâíåííÿ çàÿâè) (ï³äïèñ êåð³âíèêà)

Ì.Ï.

№

п/п

Найменування об’єкта оцінки, площа,

місцезнаходження (адреса, в/м),

балансоутримувач (назва, код за ЄДРПОУ,

контактний телефон)

Орієнтовна дата

оцінкиМета проведення оцінки

1.

Нежитлові приміщення 1-поверхової будівлі

№ 19 нерухомого військового майна

загальною площею 742,5 кв.м за адресою:

м. Харків, вул. Виконкомівська, 30, в/м

№ 198, що перебуває на балансі КЕВ

м. Харків, 07923280, тел. (057) 700-44-63

На поточну дату

Визначення вартості об’єкта

з метою продовження

терміну дії договору оренди

2.

Нежитлові приміщення 1-поверхової будівлі

№ 32 нерухомого військового майна

загальною площею 419,8 кв.м за адресою:

м. Харків, вул. Виконкомівська, 30, в/м

№ 198, що перебуває на балансі КЕВ

м. Харків, 07923280, тел. (057) 700-44-63

На поточну дату

Визначення вартості об’єкта

з метою продовження

терміну дії договору оренди

3.

Нежитлові приміщення 1-поверхової будівлі

№ 11 нерухомого військового майна

загальною площею 503,0 кв.м за адресою:

м. Харків, вул. Виконкомівська, 30, в/м

№ 198, що перебуває на балансі КЕВ

м. Харків, 07923280, тел. (057) 700-44-63

На поточну дату

Визначення вартості об’єкта

з метою продовження

терміну дії договору оренди

ЗАЛИШАЙТЕСЯ З НАМИ

РЕДАКЦІЙНА КОЛОНКА ЗАСНОВНИК – МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Рeєстраційне свідоцтво КВ № 2026 від 25.06.1996 р.

Газета надрукована у друкарні ТОВ «Мега-Поліграф»(вул. Марка Вовчка, 12/14, м. Київ, 04073).

Наклад 28864 Замовлення 64292

Ціна вроздріб – договірна

ТВО головного редактора Андрій ЗАДУБІННИЙ

Чергові по номеру — Роман ВУС,Наталія ТКАЧУК

Провідний літературний співробітник — Наталія ЧИЖЕВСЬКА

Адреса редакції: вул. Московська, 45/1, будівля 33, м. Київ, 01015

e-mail: n_army@army.kiev.ua

http://www.na.mil.gov.ua

Відділ передплати: тел.: (044) 285-70-12

Передплатний індекс — 68618

— Реклама редакції (подається безкоштовно)

— Реклама платна

Листування з читачами

тільки на сторінках газети.

Відповідальність за достовірність

інформації та реклами несуть автори

та рекламодавці. Редакція може

не поділяти погляди автора.

При передруку матеріалів посилання

на «Народну армію» обов’язкове.

Рр

Р

Сканворд підготував Василь СОЛТИС

Про народження Пресвятої Богородиці пророкували за багато століть до цієї події. Ці про-роцтва були викладені в Старому Завіті. За церковним переданням, Діва Марія була дов-гоочікуваною дитиною Іоакима й Анни. Сім’я жила в Назареті. Довгий час вони були без-дітними, бо подружжя було безплідним. Євреї вважали, що бездітність — це кара Божаза важкі гріхи. Подружжя дожило до похилого віку, але не переставало сподіватисяна милість Божу і вірити, що Він може дарувати їм немовля. Вони пообіцяли Богу, що від-дадуть дитину для служіння в храм, якщо вона народиться.

Одного разу Іоаким приніс в Єрусалимський храм жертву Богу, але первосвященик відмо-вився приймати її, бо вважав старого грішною і недостойною людиною. Почувши ці образли-ві й несправедливі звинувачення, Іоаким пішов у пустелю. Там він сорок днів і ночей постиві слізно молився, щоб Господь дарував йому дитя, хоча б у старості. Дізнавшись про те, щотрапилося, праведна Анна теж стала старанно молити Бога про те, щоб стати матір’ю.

Господь почув їхні прохання, архангел Гавриїл приніс Іоакиму й Анні радісну звістку:у них народиться Преблагословенна Дочка Марія, через Яку буде дароване спасіннявсьому світу. Через дев’ять місяців у Анни народилася Дочка, яка стала початком нашо-го спасіння і заступницею перед Богом. З нагоди Її народження Іоаким приніс Богові ве-ликі дари і жертви, отримав благословення первосвященика, священиків і всіх людейза те, що удостоївся благословення Божого. Іоакима й Анну, дідуся та бабусю Ісуса Хрис-та, Православна Церква називає богоотцями.

У цей день люди урочисто прославляють Пресвяту Богородицю, звертають до Неї своїхвалебні молитви з надією, що Пречиста ніколи не залишить їх.

Підготував Віталій СТЕПАНОВ

21 ВЕРЕСНЯ ПРАВОСЛАВНІ

ВІДЗНАЧАЮТЬ РІЗДВО

ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Старший солдат Ольга Долич майже три роки обіймає посаду ді-ловода військової частини. З них останній рік — у районі прове-дення операції Об’єднаних сил на Луганщині.

Євгеній СИЛКІН

ЦЕ ОДНЕ З ДВАНАДЦЯТИ НАЙВАЖЛИВІШИХ ПІСЛЯ ВЕЛИКОДНЯПРАВОСЛАВНИХ СВЯТ