№20 (165) 24 жовтня 2018 рокуГАЗЕТА ДЛЯ ТИХ, ХТО ПРАЦЮЄ НА ЗЕМЛІ www.ridneselo.com

У НОМЕРІ:Агрохолдинги мають

почути пайовиків

СТОР. 3Бізнес на квашених

овочах і шитті

СТОР. 6

Восени в саду розставляють дьоготь

СТОР. 7

Піч Кузнецова поєднує грубку та камін

СТОР. 10

Схема бинтування копит корови

СТОР. 9

Хижу рибу манять намистом

СТОР. 11

Компреси від болючих суглобів

СТОР. 14Заквашування капусти

та короп у пиві

СТОР. 12

Город оздоровлюють розмочені лісові гриби

СТОР. 8

Ціни вказані з урахуванням вартості приймання передплати

1 місяць 14,35 грн

Щоб отримати подарунок, необхідно надіслати копію передплатної квитанції (абонемента з відбитком

календарного штемпеля) на адресу редакції: ТОВ «Рідне село Україна», а/с 166, м.Київ, 01001.

На передплатній квитанції мають бути вказані прізвище, ім’я, по батькові передплатника, адреса та контактний телефон.

На звороті конверта напиши НАСІННЯ

Передплачуй газету «РІДНЕ СЕЛО УКРАЇНА» терміном на 1 місяць

і гарантовано отримай 2 набори насіння (овочі + квіти)

Індекс передплати – 89782

Миргородські свині під загрозою зникнення

Павло Ващенко (на фото), старший науковий співро-бітник лабораторії селекції Полтавського інституту сви-нарства та агропромислового виробництва Національної академії наук України, показує одну з 6 свиноматок мирго-родської поради. Ще є 2 кнурі та 4 поросят. Це все, що за-лишилося з племінного стада породи. Решту наприкінці літа знищили через африканську чуму свиней. Хвороба дістала-ся до дослідного господарства Інституту свинарства.

– Було 150 свиноматок мир-городської породи, 10 кну-рів і молодняк поросят. Усіх їх ліквідували. Із тих 6 льох і 2 кнурів, які вціліли при на-уково-виробничому відділі ін-ституту, відновити породу не-можливо. Тварини споріднені, і при паруванні втрачатимуть-ся генетичні ознаки породи, – пояснює Павло Ващенко. – Зараз дуже висока загроза зникнення свиней миргород-ської породи.

Щоб відновити породу, яка опинилася на межі зникнен-ня, науковці інституту плану-ють викупляти в людей сви-ней миргородської породи. Це свині з чорно-рябим забарв-ленням. Якщо за зовнішніми ознаками тварина відповіда-тиме породі, фахівці інститу-ту для підтвердження породи проведуть аналіз ДНК.

– Статистики щодо мирго-родської породи в приватних господарствах, щоб звертати-ся з пропозицією викупу, у нас немає. Але приблизно 10 голів

є у фермерському господарстві «Світанок» Харківської облас-ті. Також плануємо викорис-тати сперму, що зберігається в банку генетичних ресурсів Ін-ституту розведення і генетики. Нею запліднимо свиноматок, які збереглися. Так поступо-во сподіваємося відновити й розвести породу, – розповідає Павло Ващенко.

Миргородська порода сви-ней відрізняється підвищеним вмістом внутрішньом’язового жиру. За рахунок цього м’ясо соковите, м’яке, ніжне та ка-лорійне. Загалом – це сальна порода свиней. 16 відсотків туші – сало. На час, коли поро-ду виводили, стояло завдання створити саме сальну свиню. Ще одна унікальна особливість

миргородської породи сви-ней у тому, що вона, порівня-но з іншими, які розводять в Україні, добре пристосована до споживання грубих кормів. Також миргородську породу виводили з розрахунком, що її можна використовувати на пасовищах.

Наталія ОЧКАНЬ

ФО

ТО

НА

ДА

НО

ПА

ВЛ

ОМ

ВА

ЩЕ

НК

ОМ

У проекті Держбюджету на 2019 рік заклали 700 млн грн для фінансування ферме-рів. Передбачається часткова компенсація вартості насіння рослин вітчизняної селекції, сільськогосподарської тех-ніки вітчизняного виробни-цтва. Також передбачається часткова компенсація витрат, пов’язаних із наданням кон-сультаційних послуг. Плану-ється фінансова підтримка сільськогосподарських об-слуговуючих кооперативів. Передбачені кошти на зде-шевлення кредитів.

– Процес формування бю-джету та розподіл коштів відбувається без урахування пропозицій профільного ко-мітету, Асоціацій та учасни-ків ринку, – говорить Іван Мірошніченко, член Комі-тету Верховної Ради з пи-

тань аграрної політики та земельних відносин. – Не треба ручного втручання, не треба заповнювати докумен-тів, проходити перевірки. Ти офіційно задекларував, по-казав, тож на одиницю вало-вої виручки отримай свою підтримку, витрачай кошти і працюй. Тобто схеми повинні бути прості. Теперішні ж по-рядки були виписані так, що всі господарства – середні або змішаного виробництва, які займалися і рослинництвом, і тваринництвом, просто «ви-пали» із цієї програми.

Також, на думку Івана Мі-рошніченка потрібно здеше-вити добрива. Зараз фермер щороку переплачує від 30 до 50 відсотків за добрива.

Більше на Agropolit.com

Карина ХОМЕНКО

Наступного року збільшать суму дотацій

№20 (165) 24 жовтня 2018 року2 АГРОНОВИНИ

На Херсонщині вирощують черв’яків

У Херсонській області ство-рюють верміферми – це під-приємства, що спеціалізу-ються на розведенні дощових хробаків. Вони переробляють відходи життєдіяльності тва-рин та органічні залишки на екологічно чисте добриво – біогумус, тобто вермікомпост. Дають черв’ячну масу, яка є основою для цінного високо-білкового та екологічного кор-му для тварин. Тваринницькі ферми області виробляють ти-сячі тонн посліду. Наприклад, птахофабрика в Білозерському районі дає понад 120 тис. тонн посліду щорічно, або 350 тонн на добу. Це й стане основою для переробки. Біогумус наразі настільки затребуване еколо-гічне добриво, що його навіть охоче купують країни Азії та Африки.

Зросте вартість гречки та пшона

Українські фермери вибира-ють більш рентабельні експорт-ні культури, до яких гречка не входить. Тому обсяг її виробни-цтва впав. Україна зібрала 132 тис. т гречки, решта – майже 30 тис. т, які потрібні для забезпе-чення, буде імпортована з Росії та Казахстану. Але пропозиція з боку Росії може скоротитися на 15 відсотків. Там через по-гану погоду зібрали низький урожай. Це дає підстави про-гнозувати ріст ціни популяр-них круп.

Цього року також проса зі-брали на 5 тис. т менше, а якість його значно нижча. Фермери поступово скорочують площі під просом. Ціна цієї культури була невиправдано занижена, бо її прирівняли до фуражних культур.

Поряд з цим просо добре йде на експорт. Готову крупу охоче купують в Європі. Вона низько-калорійна, безглютенова, багата на калій та магній.

В Україну можуть завезти капусту з Білорусі

Цієї осені ціна на капус-ту вдвічі, а подекуди й втричі більша ніж торік у цей же час. Вартість почала зростати ще з середини вересня, але най-більш інтенсивний ріст роз-почався в жовтні. Саме в цей час починається масовий збір урожаю в господарствах. Ціни могли зрости через те, що фермери попросту стримують продаж у надії продати ще до-рожче в другій половині сезо-ну. Якщо зростання триватиме і надалі, то в Україну можуть завезти капусту з Білорусі. Там вона зараз втричі дешевше ніж в Україні. Білоруську капус-ту Україна вже імпортувала в січні 2016 року. А от поставки з Польщі малоймовірні. Там капуста приблизно в такій же ціні, як і в Україні. Востаннє різке збільшення цін на ка-пусту в Україні спостерігалося 2010 року. Тоді через аномаль-ну посуху фермери зібрали один із найменших урожаїв за всю історію.

Більше новин на Kurkul.com

Марина БОНДАРЕНКО

ФО

ТО

VO

LYN

PO

ST.

CO

M

Лісівники Волині цієї осені заготовили 120 тонн жолудів. Такий урожай, за словами фа-хівців, їм вдається зібрати раз на 5-7 років. У звичайні роки, коли врожай помірний, заго-товляють близько 50 тонн на-сіння дуба.

– Щороку ми садимо в ме-жах 250 гектарів лісових наса-джень дуба. Щоб їх засадити, потрібно майже два мільйони сіянців. Зважаючи на нинішній урожайний рік, плануємо ство-рити запас сіянців на наступні кілька років. Щоб як мінімум до 2023-го в нас був запас сіян-ців дуба, якщо в наступні роки не буде врожаю. У жовтні вже почали висівати жолуді. Спо-діваємося, що посадкового ма-теріалу, який ми закладаємо цього року, нам має вистачити на років чотири, – розказує Во-лодимир Неводнічик, голо-вний спеціаліст відділу лісо-вого господарства обласного галузевого управління.

Сіяти жолуді лісівники по-чали 11 жовтня в селекційному центрі, що в селі Гаразджа Во-линської області. Там відвели під вирощування саджанців дуба 2 гектари поля. Загалом зібраним насінням дуба цього року планують засіяти 16 гек-тарів.

– Зараз у Волинській облас-ті немає незаліснених зрубів. Зазвичай щороку лісівники засаджують деревами більше гектарів, аніж вирубують. До прикладу, торік на Волині зру-бали 5 тисяч 860 гектарів лісу, а цьогоріч заліснили 6 тисяч

64 гектари. Попри те, що заса-джені площі вже переважають вирубані, лісівники планують засадити ще близько 5-7 відсо-тків площ тих ділянок, які були вирубані 2018 року, – пояснює Володимир Неводнічек.

Окрім звичайного дуба, на території селекційного центру вирощують також дуб черво-ний.

– Оскільки в нас є значні за-паси саджанців дуба й ще за-кладаємо, то створюватимемо насадження на зрубах сосно-вих лісів, які були пошкоджені

верхівковим короїдом. Схема посадки може бути різна – ланцюгова або ж рядкова – 25 посадкових місць сосни зви-чайної і 7 посадкових місць дуба червоного, – уточнює лі-сівник.

Лісівники розповідають, що перед тим, як висіяти насіння дуба, воно проходить флота-цію – усе насіння засипають у ванну з водою та відбирають краще. Це, за словами фахівців, дозволяє виростити більш якіс-ні сіянці.

– Насіння, відкинуте під час

флотації, не викидаємо. Ним засіюють окремі невеликі ді-лянки, що дозволяє отримати ще певну кількість сіянців. Та-кож неякісне насіння можуть відвозити до лісу, аби підгодо-вувати диких кабанів, – розка-зує фахівець.

Висівають жолуді як восени, так і навесні. Різниця лише в тому, що навесні їх сіють на глибину 7 см, а восени – 10 см. Це забезпечує краще зберіган-ня в разі можливих заморозків.

Ярослав СОЛОГУБ

На Волині зібрали рекордний урожай жолудів

Намочені у воді жолуді засипають у сівалку і трактором висаджують на полі

На Житомирщині відкриють екоферму перепелівУ селі Великі Низгірці Бер-

дичівського району Жито-мирської області почали бу-дівництво першої в Україні сонячної електростанції «Ган-ська СЕС». Вона запрацює ра-зом з екофермою, де розводи-тимуть овець і перепелів.

Під будівництво виділять 30 га. Потужність унікальної електростанції становитиме 15 МВт. Загальна сума інвес-тицій у проект – 17 млн євро. Фінансування взяла на себе компанія Better Energy LLC.

– Це будівництво є ще од-ним кроком до енергонеза-лежності нашої області. Пер-шу сонячну енергію станція даватиме на початку листо-пада цього року, – сказав Ігор Гундич, голова Житомир-ської ОДА. – Завдяки екофер-мі територію електростанції не оброблятимуть пестицида-ми.

Подібні проекти планують запустити ще в Лугинському, Любарському, Коростенсько-му та Хорошевському районах Житомирщини.

– В області вже працюють

102 приватні сонячні станції загальною потужністю 1,68 МВт. Це стало можливим за-вдяки програмі підтримки ОДА. Компенсацію за облас-ною програмою вже отримали 65 осіб на суму майже 2 млн грн, – уточнив Ігор Гундич.

Для відшкодування за вста-новлення сонячних батарей та електростанцій за власні кошти потрібно вибрати об-ладнання в постачальника й узяти рахунок-фактуру. Купи-ти обладнання і встановити його. Підтвердити факт вста-новлення СЕС в обленерго. Надати в облдержадміністра-цію рахунок-фактуру на об-ладнання, довідку з обленерго про підключення, паспорт і код платника податків. Через 2-3 тижні отримати на влас-ний рахунок до 20 відсотків вартості сонячних батарей.

Також кошти на встанов-лення сонячних батарей і електростанцій можна взяти у будь-якому державному банку в кредит. Після встановлення обладнання подати вищепе-рераховані документи за опи-

саною процедурою для отри-мання компенсації.

Подібні програми діють і в інших областях країни. За детальною інформацією щодо умов отримання креди-ту і компенсації за купівлю та встановлення сонячних бата-

рей і електростанцій потрібно звертатися до громадських приймалень місцевих ОДА або до районного управління обслуговування електроме-реж.

Анатолій ПОЛІЩУК

Навколишню територію екоферми не оброблятимуть пестицидами

ФО

ТО

AG

RO

NE

WS

.UA

3№20 (165) 24 жовтня 2018 року ПРОФЕСІЯ І РОБОТА

Для успіху потрібні надійні людиДиректори великих агрокомпаній мають шукати золоту середину між власними інтересами та інтересами пайовиків

Спекотна Одещина вважа-ється зоною ризикованого зем-леробства. Останні роки це ще й ризиковане місце для сви-нарства. У регіоні часто фіксу-ють спалахи АЧС. Однак у таких умовах можна не тільки утри-мувати рентабельність свино-комплексу. Про рецепти вдало-го господарювання, а також як вести діалог із конкурентами та пайовиками, розповіла Лари-са Ігнат, генеральний директор підприємства «Агропрайм Хол-динг», який входить до складу агрогрупи «Агрейн».

– Очолюєте «Агропрайм Холдинг» уже 13 років, із мо-менту заснування. Якими були ці роки?

– Це був пошук золотої сере-дини. Щоб компанія була успіш-ною й пайовики були задоволені її політикою, орендною платою, нашими соціальними програ-мами. Ми організовуємо до-ставку зерна пайовикам до них додому. А є села, де немає навіть дороги. Кооперуємося з тими сільгосптоваровиробниками, які працюють поруч із нами. Говоримо їм, мовляв, хлопці, це потрібно нам усім. Ви теж мо-жете на день-два надати свою машину, трактор чи грошима допомогти, для того, щоб опла-тити послугу спеціалізованої техніки й зробити людям доро-гу, якою ми потім будемо корис-туватися всі. Створюємо робочі місця для населення, платимо конкурентну зарплату. Буває, що людина працює в господар-стві й водночас є пайовиком. За рахунок компанії забезпечуємо путівками до санаторію.

– Агропрайм Холдинг» – це ще й один із найбільших платників податків у регіоні.

– Підприємство «Агропрайм Холдинг» розпочало працюва-ти із 7 тисяч гектар. За 13 років земельний банк зріс приблизно до 24,5 тисячі. Зараз землі в об-робітку в п’яти районах Одесь-кої області. У багатьох районах цієї області ми бюджетоутво-рювальне підприємство. Торік загальна сума сплачених нами податків становила майже 40 мільйонів гривень. У структурі платежів Ізмаїльського району, згідно з інформацією податко-вої, наша частка в сплаті при-буткового податку в орендній платі становить 40 відсотків. Але їду я в глибинку. У Будин-ку культури замінили вікна, але дах тече, стіни потріскані, стіль-ців немає. І водночас людям усе одно, скільки мільйонів ми за-платили в бюджет. Їх цікавить, скільки конкретно зерна вони отримають цьогоріч, якою буде його вартість, коли їм це все привезуть.

– Чи розуміють пайовики переваги співпраці з потуж-ними агропідприємствами?

– Сьогодні точиться дуже багато розмов навколо продо-вження чи скасування морато-рію на купівлю-продаж землі.

Ми зі своїми пайовиками веде-мо роз’яснювальну роботу про те, що їхні документи на землю повинні бути в порядку. Наші юристи виїжджають на місця, організовуємо прийом грома-дян, разом із фахівцями земель-ного відділу запрошуємо на на-вчання, розповідаємо, які зміни в законодавстві відбулися. По-руч із нами були такі фірми, які укладали договори оренди на 49 років. Якимось чином викупо-вували, давали людям гроші. Їм треба на лікування, інші термі-нові потреби – вони вишукову-ють, щоб хоч десь узяти гроші. Приходять до конкурентів і бе-руть гроші наперед, переукла-даючи договори оренди. І таких було досить багато. Потім і ми почали надавати орендну пла-ту наперед, і люди розуміють, що, узявши в нас, у них є дого-вір оренди, і вони залишаються власниками землі. А були ви-падки, коли людина зізнавала-ся, що вона вже й не володіє ді-лянкою. За останні два роки ми надали наперед орендної плати та сплатили податків на суму понад 10 мільйонів гривень.

– Як складаються відноси-ни з іншими агропідприєм-ствами?

– Із того моменту, як ми при-йшли працювати, дуже бага-то хто змушений тягнутися за нами. Були такі випадки, коли місцеві фермери орендну пла-ту не платили людям роками. Мотивуючи тим, що в мене в цьому році врожаю немає, зна-чить, орендної плати не буде, і в людей не було ніякої альтер-нативи. І були такі села, куди нас запрошували, мовляв, Ла-рисо Іванівно, давайте ви при-їдете, озвучите ваші умови, наші люди хочуть, щоб ви їхню землю взяли в оренду й пра-цювали на цій землі. І саме на цей день, коли мали відбутися збори, фермер призначав лю-дям виплату орендної плати, яку він два роки не платив. Ми змусили бути в тонусі багатьох.

– Як підбираєте культури для вирощування в складних кліматичних умовах Одещи-ни?

– Південь Одеської облас-ті – це зона ризикованого зем-леробства. Тому в пріоритеті озима пшениця, ячмінь, ріпак. Кукурудза в нашому регіоні за-звичай під крапельним поли-вом. Два роки тому вирощували сою. Це не традиційна культура для нашого регіону, отримали близько двох тонн із гектара. Нині ми орієнтуємося ще й на фуражну групу, заготовляємо корми для тваринництва із роз-

рахунку з пайовиками. Маємо свій елеватор силосного типу потужністю 10 тисяч тонн, де й зберігаємо корми. Корми вироб ляємо на комбікормово-му заводі, купуємо тільки до-мішки. У нас же розвинений тваринницький напрямок. Весь «Агропрайм Холдинг» починав-ся з тваринництва.

– 2011 року ви отримали статус племзаводу свиней. А зараз маєте й овець.

– Сьогодні в нас 200 свино-маток, отримуємо майже 6 ти-сяч поросят на рік. Річна про-дуктивність на рівні 30 тисяч голів. Вирощуємо велику білу й ландрас. Реалізуємо щеплених свиней вагою 70-80 кілограмів на всій території України. Дуже раді, що наші покупці мають хо-роший результат і повертаються до нас, направляють своїх дру-зів, звертаються за консультаці-ями. Є в нас ще маленька ферма в Тарутинському районі. Там у

нас дві тисячі поголів’я, але ма-точника там немає, тільки відго-дівля. Також утримуємо майже 1,5 тисячі голів овець. Економіка в цьому теж є, але поголів’я ре-гулюється площею пасовища. У Березинської сільської ради ми взяли в оренду 250 гектарів. Сі-ємо люцерну, токуємо для фура-жу, це теж обмежує нас у можли-востях нарощування поголів’я. Але доповнюючи один одного, два напрямки роблять ферму в Тарутинському районі рента-бельною. Наша компанія одна з перших почала експорт до Гру-зії. До того ж географічно нам

це зручно, з Іллічівського пор-ту ходить пором до цієї країни. Нині багато хто нас наслідує, а дехто навіть відкрив ферми на території Грузії. Раніше постав-ляли в Молдову, але у зв’язку з АЧС кордон закрили.

– Найближчий осередок АЧС від вашого комплексу за 25 кілометрів, яких запобіж-них заходів вживаєте ?

– Комплекс уже протягом трьох років працює в закритому режимі. Дезбар’єри встановлені практично на всіх об’єктах. Про те, щоб техніка заїхала на те-риторію без спеціальної оброб-ки, і мови бути не може. Рампу для відвантаження ми винесли за межі об’єкта, щоб обмежити в’їзд стороннього транспорту в радіусі 300-500 метрів від комп-лексу. Але на державному рівні заходи щодо боротьби з АЧС організовані недостатньо. Ве-теринарна служба не має права входити у двір, якщо господар

проти. Потрібні державні рі-шення, які нададуть цим людям відповідні повноваження. Не тільки на огляд, але й на вилу-чення за необхідності. Потрібні грошові компенсації людям за вилучених свиней. На мою дум-ку, для надзвичайних ситуацій повинен бути резервний фонд. Сільським головам було доруче-но створити такі пости, а в них особливо ні коштів, ні техніки для цього немає. Те, що поста-вили, це пародія якась, показ-ник нашої неспроможності. Для людей, які там чергують, потріб-но створити елементарні побу-тові умови. У нашій місцевості ми цих чергових, на прохання сільського голови, годуємо. Щоб покращити контроль за АЧС, ми у своєму господарстві зараз розглядаємо варіант організації роботи вахтовим методом, тому що працівники комплексу при-їжджають із 11 населених пунк-тів. Звичайно, вони проходять санпропускник, душ, надягають спецодяг, на підприємстві для них організовано харчування. Служба безпеки перевіряє, щоб удома вони не тримали свиней. Цей пункт у нас прописаний у трудовому договорі. Замість цьо-го ми видаємо свинину для спів-робітників із розрахунку 5 кіло-грамів на тиждень.

– Як ще мотивуєте співро-бітників?

– Є мінімальна гарантована заробітна плата в тваринництві. Щотижня відслідковуються ви-робничі показники: народжу-ваність, збереження поголів’я, прирости на різних групах, ви-хід на рампу. Існують планові цифри, а є факт і, залежно від показників, щотижня еконо-мічна служба проводить роз-рахунок за підсумками роботи. За місяць у деяких збирається сума 300 відсотків до основної заробітної плати. Аналогічно й у рослинництві. Розцінка на види робіт розбита на дві складові. Існує гарантована мінімальна, а є надбавка за якість і своєчас-ність. Це дуже хороший важіль. Агрономи отримують мотива-цію за підсумками роботи за рік, спостерігаємо за врожайністю, прибутком з гектара. Наші фа-хівці постійно їздять на семіна-ри, конференції, навчання, щоб підвищувати свій професійний рівень. І в них є інтерес працю-вати в компанії, тому що вони розуміють – тут зацікавлені в їх-ньому професійному зростанні.

– Що є головним в успіш-ному агробізнесі?

– Найголовніше, щоб на міс-цях були люди, на яких можна покластися, яким довіряєш. Усі в колективі знайомі вже багато років, ставляться один до одного з повагою. Плинності на підпри-ємстві немає. Так, грубо кажучи, вихідний у нас раз на рік – на Різдво. Але, як би там не було, аграрний сектор залишається привабливим і дуже цікавим.

Ярослав СОЛОГУБ

Наші фахівці їздять на семінари, конференції. Підвищують свій про-фесійний рівень. У них є інтерес працювати в компанії, тому що вони розуміють – ми зацікавлені в їхньому професійному зростанні

ФО

ТО

ТА

РА

СА

МА

ЛА

ХО

ВС

ЬК

ОГО

Лариса Ігнат: «Із моменту, як ми прийшли працювати, багато підприємств і фермерів змушені тягнутися за нами»

№20 (165) 24 жовтня 2018 року4 ГРОМАДА

На Житомирщині новий туристичний об’єкт

У селі Городське Коростишів-ського району Житомирщини в листопаді відкриють ланд-шафтно-скульптурний оглядо-вий майданчик «Дивосвіт Три-пілля». Його облаштовують на території пам’ятки археології Червона гора. Проект реалізу-ють завдяки гранту від Укра-їнського культурного фонду на суму понад 100 тис. грн. На майданчику встановлять кіль-ка збільшених скульптурних реконструкцій трипільської кераміки, ковану художну ого-рожу з використанням елемен-тів трипільських орнаментів та облаштують ландшафтно-дизайнерську клумбу. Новий об’єкт має популяризувати ту-ризм на Житомирщині.

На Івано-Франківщині не вистачає шкіл

У селі Раковець Богород-чанського району Івано-Фран-ківської області батьки не пускають дітей у школу через її аварійний стан. Із минуло-го року учні старших класів вчаться в сторічній глиняній хаті священика. Класи обла-штували навіть у стайні та ко-морі. Будівництво нової школи розпочали ще 7 років тому, але досі заклали тільки фундамент. Батьки вже перекривали до-рогу, вимагаючи продовжити будівництво школи. Така си-туація і в інших селах регіону. Щоправда, уже цього року об-ласна влада обіцяє здати в екс-плуатацію школу в Чернієві, а наступного ще в двох селах.

Тернопільській ОТГ віддали швидку із АТО

Золотниківська об’єднана територіальна громада на Тернопільщині отримала ав-томобіль швидкої медичної допомоги, який раніше ви-користовували на сході в зоні бойових дій. Цьому по-сприяла громадська органі-зація «Об’єднання доброволь-ців». Керівник громадського об’єднання Роман Коваль роз-повів, що українські захисни-ки добре розуміють, що вчасне прибуття швидкої на мирній території дозволить врятува-ти більше життів. Варто дода-ти, що в Золотниківську ОТГ входить 21 населений пункт, в яких проживають понад 8 ти-сяч людей.

У Дніпрі обрали найкращу пенсіонерку

У Дніпрі працює клуб пенсі-онерів. Цієї осені там уперше провели конкурс краси серед жінок за 60 років під назвою «Леді краси». За це звання бо-ролися 13 учасниць. Перед ви-ходом кожній з учасниць ро-били професійний макіяж та зачіску. Після дефіле претен-дентки на корону демонстру-вали свої таланти: танцювали, співали, декламували вірші й показували своє рукоділля. Окрім того, у клубі весь час проводять заходи – поетич-ні вечори, виставки рукоділля тощо.

Мирослава МИГИДЮК

У місті Глухів Сумської області відбувся перший чемпіонат із рибної ловлі зі спінінгом. Рибалки зма-галися на березі Скоропад-ського озера. Участь узяли 33 спортсмени-рибалки. На момент старту змагань най-молодшому учаснику випо-внилося 7 років – це Богдан Жуков. Найдосвідченішим рибалкою був 63-річний глухівчанин Петро Подсо-сонний. Переможцем чемпі-онату став Микола Чмирков. Чоловік упіймав щуку вагою 755 г. Другу переможну схо-динку посів Артем Пупков. Третє місце розділили Бог-дан Жуков і В’ячеслав Стри-щенко.

– Рибальський турнір проводиться третій рік по-спіль. Але, крім літнього, цього року вперше зробили ще й осінній і вже зі спінін-гом. Ми збираємося разом на мальовничому березі озера, щоб не тільки позма-гатися за кращий улов, а й просто поспілкуватися, об-мінятися гарним настроєм, – розказує Андрій Карлов, один з організаторів за-ходу.

На святковому закритті змагань подарунки від ор-ганізаторів отримали всі переможці та призери. На-

самкінець пригостили при-сутніх смачною кашею, чаєм і кавою.

– Такі заходи дають змогу не лише позмагатися, але й поспілкуватися, відпочити в приємній компанії рибал-кам із різних куточків міста, – розповідає Марія Коняє-ва, місцева жителька.

Напередодні рибалки провели зариблення Скоро-падського озера. Випустили 250 кг карасів, привезених із місцевого рибного госпо-дарства. Збереження водних ресурсів глухівських озер, нагляд за їхнім екологічним станом, відтворення живої популяції – це постійний клопіт місцевих активістів. Вони щороку проводять зариблення цього озера, а потім – фестивалі рибної ловлі. Активісти перекона-ні, що найголовніше зараз усією громадою боротися з браконьєрством, щоб на озеро знову потягнулися з вудочками справжні рибал-ки, для яких це заняття є за-хопленням і спортом. І які дбають про те, щоб наступні покоління бачили рибу в на-ших водоймах, а не на кар-тинках у книгах про зниклі види.

Тиберій ПОПЧИК

На Сумщині провели осінній чемпіонат рибалок

У селищі Маневичі на Волині відкрили найбільшу в Україні металеву скульптуру бджоли. Висота комахи 3,3 метра, довжина – 2,6 метра. Розмах крил – 2,5 метра. Важить скульптура 400 кілограмів. Щоб збільшений вигляд бджоли відповідав будові її тіла, майстер худож-ньої ковки Віктор Семенюк і його син Віктор Счастливий працювали над нею півроку. Пам’ятник бджолі заввишки понад 9 метрів є в США, але, як стверджують майстри, там лише схематичні обриси комахи, а не максимально наближена будова, як в українському пам’ятнику.

Ярослав СОЛОГУБ

Чимало сільських населе-них пунктів Чернівеччини на своєму прикладі доводять, що можна жити заможно й у важкі для держави часи. Головне – не лінуватися. Для сіл Буковини землеробство чи тваринництво – другорядне ремесло. Там біль-ше відкривають власні справи й промисли.

– От, наприклад, село Бояни славиться ковкою. Це прикра-си для парків, ліхтарів, огорожі тощо. Багато сіл займаються суто деревом – альтанки, гойдалки, найрізноманітніші інші вироби. Є чимало селян, що працюють у напрямку лозоплетіння – це не лише кошики, паркани, а й меблі для ресторанів і осель лю-дей. Є села, які роблять консер-вацію, – от вони виготовляють такі пропозиції, що в магазинах не купиш – огірки з журавлиною, наприклад, чи інші гурманські набори. Об’єднуються й працю-ють цілими селами, – розповідає Антоніна Топлигіна, пред-ставник Асоціації «Туристич-на Буковина».– У нас унікальне село – Волока. Це найбагатше село в Чернівецькій області. Там люди нині створили свою те-риторіальну об’єднану громаду. Його не порівняти ні з чим. А по-чинали просто з дрібниці. Одна жінка почала шити весільні сук-

ні. А зараз абсолютно все село шиє весільні сукні, які закупову-ють Італія, Франція, Угорщина, Румунія, Прибалтика.

Багато сіл регіону живуть із садів. Спільно навіть будують овочесховища.

Згуртованість, пошук і від-криття власної справи поясню-ють тим, що західна частина України лише після Другої сві-

тової війни стала радянською. Тому місцеві жителі мали іншу ментальність. Люди звикли пра-цювати, насамперед, заради сво-го блага.

– Якщо порівняти, напри-клад, із Миколаївською областю, то там більше закладено пра-цювати від дзвінка до дзвінка. Відпрацював зміну – отримав зарплату. У людей навіть рідко

з’являється думка робити щось іще. Так звикли, – продовжує Ан-тоніна Топлигіна.

Щоправда, насправді на Буко-вині не все так чудово, як може видатися. Не зважаючи на актив-ність чернівчан щодо власних справ, багато з них масово їдуть на заробітки в інші країни. На-віть із найбагатшого села Волок.

Наталія ОЧКАНЬ

У Чернівецькій області зупиняється вимирання сіл

Завдяки згуртованості й підприємництву село Волоки виглядає як заможне заміське котеджне містечко

ФО

ТО

UK

.WIK

IPE

DIA

.OR

G

ФО

ТО

IN

FO

RM

AT

OR

.NE

WS

5№20 (165) 24 жовтня 2018 року СИТУАЦІЯ

У номері 18 за 26 вересня газета «Рідне село Україна» писала про конфлікт на Ві-нниччині між Тростянецьким спиртовим заводом і мешкан-цями райцентру. Після кілька-річної перерви Тростянецький спиртовий завод запрацював, але в райцентрі та навколиш-ніх селах одразу відчули сморід від полів фільтрації. Громада об’єдналася й повстала проти забруднення повітря. Селищна рада тоді навіть замовила і про-фінансувала проведення дослі-джень атмосферного повітря. У результаті аналізу Вінницький обласний лабораторний центр МОЗ України підтвердив, що в повітрі за 400 м від полів філь-трації перевищена допустима концентрація парів сірководню в 9,5 раза. У межах самого Трос-тянця – у 1,6 раза.

У серпні тростянчани про-вели громадські слухання й звернулися до обласної еко-логічної інспекції з вимогою зупинити роботу спиртозаводу

до впровадження на ньому су-часних технологій очищення відходів. Водночас Тростянець-ка селищна рада запропону-вала збудувати біозавод, який би переробляв стоки. Підпри-

ємство пішло іншим шляхом – знищити запах із виробництва мікроорганізмами. До відходів вносять біопрепарат «ЕМ Біоак-тив». У його складі 80 видів ко-рисних мікроорганізмів. Серед

них молочнокислі та фотосин-тезуючі бактерії, дріжджі, акти-номіцети, гриби. Мікроорганіз-ми розмножуються в сморідних відходах і перетворюють стічні осади на безпечний органіч-ний продукт без запаху. Цей препарат розробив японський професор Теруо Хіга. Тростя-нецький спиртозавод уже за-купив першу дозу препарату й почав вносити мікроорганізми у відстійники виробництва. За графіком, препарат потрібно вносити двічі на тиждень про-тягом шести місяців – з жовтня по травень. Вартість цієї техно-логії обійдеться спиртозаводу майже в 2 млн грн. Також 12 тис. грн завод витратив на 1500 саджанців, якими обсадили поля фільтрації. Таким чином, згортувавшись навколо спіль-ної проблеми, громада змогла вплинути на велике підприєм-ство й захистити своє право на екологічно безпечне довкілля.

Оксана ГАЙСИН

Громада змусила завод очищати відходи

Спеціалісти заводу під час внесення бактерій у відстійник

У жовтні розпочалася програма переробки осадів відстійників на органіку

Землі, які належать Націо-нальній академії наук, досі не розпайовані. Тому на підпри-ємства, які ними володіють, час від часу здійснюються спроби рейдерських захо-плень. Це ж стосується під-приємства «Олександрівське» у селі Олександрівка, що на Ві-нниччині. Зараз на підприєм-стві працює 232 місцеві особи. Ще є 328 пенсіонерів, які пра-цювали в цьому господарстві. Люди намагаються відстояти своє право на отримання зе-мельних наділів і майнових часток уже протягом двох ро-ків. За цей час відбили кілька спроб рейдерського захоплен-ня господарства. Зокрема, намагалися відібрати землю через Громадську організацію «Ветеранський рух України». Її представники зверталися до НААНУ та керівників області, району і села з пропозицією передати 800 гектарів земель, які перебувають у постійному користуванні дослідного гос-подарства «Олександрівське» до земель запасу. А потім роз-поділити їх між учасникам АТО.

– Це при тому, що свої, сільські, атовці землю вже отримали, – каже Микола Ка-трич, активіст села, – до того ж відчужити в господарства 800 гектарів – означало б про-сто його зруйнувати. Не було б можливості надалі мати тва-ринництво, без роботи зали-шилося б більше сотні людей. Тому ми створили ініціативну групу, яка взялася відстоюва-ти інтереси працівників гос-подарства, громади – на всіх рівнях, ініціювати роздержав-лення. Без роздержавлення й подальшого розпаювання ми все можемо втратити.

Кілька місяців тому була чергова спроба захопити землі. Намагалися замінити директора господарства. Тоді селяни згуртувалися й фак-тично вигнали із села кияни-на, який мав стати новим ке-рівником господарства. Про що газета «Рідне село Украї-на» писала в номері 14 за 25 липня. Людям допомагають згуртованість, рішучість, не-байдужість, знання законів і готовність стукати в усі двері – як районні, так і київські. Селяни подавали звернення до Президента України з про-ханням сприяти реалізації їхнього конституційного пра-ва на отримання земельних і майнових часток у власність. Делегація від села не раз їзди-ла в Академію аграрних наук. Домовилися, що господар-ство очолить лише сільська людина, своя. На загальних зборах працівники і пенсі-онери «Олександрівського» обговорили дві кандидатури на посаду – головного агро-нома та головного економіста господарства. Із перевагою в чотири голоси перемогу здо-була головний економіст під-приємства Олена Воротнюк. Академія домовленості до-тримала, подання від людей затвердила. Відтак, Олена Воротнюк рік виконуватиме обов’язки директора ДП ДГ «Олександрівське». Потім, за результатами господарюван-ня, може бути призначена на посаду без зазначення «в.о.». Завдяки згуртованості люди не тільки зберегли господар-ство, в якому працюють, від спроби рейдерського захо-плення, а й свої робочі місця.

Оксана ГАЙСИН

Відстояли господарство

16 жовтня біля села Киселів-ка, що поблизу Чернігова, люди перекрили дорогу державного значення. Півсотні протесту-вальників понад годину без-перестанку ходили пішохідним переходом. Таким чином жите-лі сіл Боромики, Локнисте й Ки-селівки вимагали об’єднати їх в одну ОТГ із центром у Киселівці.

– Люди зібралися тому, що нам не затвердили об’єднання територіальної громади. Поси-лаються на те, що ми не маємо достатньо коштів. А ми хочемо об’єднатися, щоб центр був у Киселівці. До нас приєднуються Боромики, Локнисте з населен-ням 4 800 осіб і з 20 тисячами гектарів земель. І ми вважаємо, що на такій території із такою кількістю населення ми будемо спроможні утримувати свою громаду, – пояснює Людмила Юрасова, голова ініціативної групи села Брусилів.

Згідно з планом об’єднання, села Локнисте та Боромики ма-ють відійти не до Киселівки, як хочуть люди, а до двох інших те-риторіальних громад. Зокрема,

Локнисте відходить до Березни, Боромики – до Седнева, а Кисе-лівка – до Халявина.

– Ініціативна група має під-готувати економічне підґрунтя такого об’єднання. На які фінан-си житиме громада. Просто ми хочемо і все? – каже Володимир Поліщук, заступник голови Чернігівської районної ради.

Чиновник першим виїхав до протестувальників, але пе-ремовини результату не дали, і люди вийшли на дорогу. За кілька хвилин на трасі утворив-ся затор. Щоб зняти напругу, до протестувальників приїхав голова Чернігівської райдер-жадміністрації Віктор Корж. Йому вдалося вмовити людей розблокувати дорогу й продо-вжити розмову в облдержадмі-ністрації. Питання залишається невирішеним. Люди вдаються не тільки до агресивних мето-дів. Свою незгоду доведеного їм плану об’єднання згори вони адресували й на урядову «гаря-чу лінію».

Ярослав СОЛОГУБ

Щоб створити свою ОТГ, перекрили дорогу

Протест селян тривав понад годину

ФО

ТО

OT

G.C

N.U

A

ФО

ТО

ОК

СА

НИ

ГА

ЙС

ИН

На запитання читачів відповідає

юрист Михайло Можаєв

КОНСУЛЬТАЦІЯ

«Через дорогу від мого двору магазин, а там продають на розлив горілку. Пияки шум-лять, смітять. Чи мають право власники магазину облашто-вувати шинок біля будинків людей?» – запитує Катерина Немченко з міста Сміла Чер-каської області

Ледь не кожний продуктовий магазин у провінційному міс-течку або селі торгує спиртним на розлив. У більшості випадків це є незаконним.Порядок провадження госпо-дарської діяльності щодо реалі-зації алкогольних напоїв, у тому числі й пива, регулюється Зако-ном України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про держав-не регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньяч-ного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів». А також правилами роздрібної торгівлі алкогольними напо-ями, затвердженими постано-вою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року №854 та іншими нормативно-правови-ми актами в частині, що не су-перечать вимогам Закону №481. Відтак, чинним законодавством дозволяється реалізація на роз-лив алкогольних напоїв закла-дам громадського харчування та суб’єктам господарювання – виробникам, які мають ліцензії на право роздрібної торгівлі ал-когольними напоями.Незаконна торгівля допуска-ється через високий рівень корупції. Якщо біля житлових будинків поблизу магазинів збираються особи, які випи-вають і шумлять, то, згідно зі ст.182 Кодексу України про адміністративні правопору-шення, передбачені правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях. Режим тиші повинен бути до-триманий з 22.00 вечора до 8.00 ранку. Якщо він порушений, викликайте дільничного чи по-ліції для фіксації факту пору-шення громадського порядку. Осіб, винних у порушенні гро-мадського порядку буде притяг-нуто до адміністративної від-повідальності. Санкція за такий вид правопорушення досить мізерна – до 255 грн. Порушни-ків також можуть притягнути до відповідальності за непокору працівникам поліції, хуліган-ство, здійснення проступку по-вторно, що є обтяжуючою об-ставиною та інше. Також звертайтеся до органів місцевої влади щодо впливу на суб’єктів господарюван-ня, які незаконною торгівлею спиртними напоями на розлив збирають навколо місць сво-го розташування схильних до правопорушень осіб. Краще по-діє колективний лист чи заява, скарга тощо.

Зв’язок із юристом телефоном 097-066-02-70

з 11.00 до 18.00

№20 (165) 24 жовтня 2018 року6 СВОЯ СПРАВА

Фермер Леонтій Гасюк із села Довжок, що на Хмельнич-чині, 5 років вирощує гарбузи й чавить олію з їхнього насіння.

– Приблизно до мільйона гривень потрібно вкласти в техніку. Трактор – 520 тисяч гривень, комбайн для збиран-ня – 130 тисяч гривень. У пер-ші роки я купував насіння по-вністю, його ціна коливалася від 400 грн за кілограм. Зараз уже маю своє, дещо інколи до-куповую, – розказує Леонтій Гасюк.

Найкраще на олію сіяти штирійський гарбуз. У нього голе насіння і він маслянисті-ший від інших на 20 відсотків. З українських радить багато-плідний сорт. На підживлення гарбузів фермер витрачає від 20 до 60 тис. грн.

– Я висіваю гарбузи на пло-щі 1,5-3 гектарів. У сівозміні їх можна повертати на попере-днє місце через 5-6 років. За рік я маю 2000 кілограмів су-хого насіння, – пояснює фер-мер.

Після збирання насіння просушує його в сушарці, яка працює на дровах. Коштує така від 25 до 30 тис. грн. Тверде паливо має власне. Тому на цьому добре заощаджує. Гото-ве насіння зберігає в мішках у сухій коморі. Поступово пере-робляє врожай на шнековому пресі. Він коштує від 25 до 30 тис. грн. Після вичавлювання із зернят олії залишається си-ровина для виробництва хал-ви та суха макуха.

– Щоб отримати літр гарбу-зової олії, потрібно витратити

4 кілограми зернят. За тиж-день роблю 12 літрів олії. За-галом за рік виходить 300-600 літрів. За літр я прошу 600 гри-вень. От і вийде від 100 до 360 тисяч. За 3 роки при хороших розкладах якраз повернете вкладений мільйон, – підрахо-вує підприємець.

За рік із продажу олії та хал-ви Леонтій Гасюк, як сам пере-конує, має достатньо коштів, щоб жити, не бідуючи, і розви-вати свій бізнес.

– Європейці дуже цікав-ляться цукіні. Із м’якоті су-шиться гарбузова вермішель. Я зараз вивчаю цей ринок і також хочу виготовляти її на продаж, – ділиться планами фермер.

Леся РОДІНА

Насіння вигідно переробляти на олію

У селі заробляють на шитті постелі

Тернополянка Уляна На-уменко заробляє до 3 тис. грн за місяць на пошитті постелі та декоративних подушок.

– Пошила сину подушеч-ку й прикрасила аплікацією свинки Пеппи. Подруги поба-чили, захотіли й своїм дітям. Так у мене з’явилися перші замовлення, – розказує Уля-на Науменко.

Швейну машинку купила за 120 доларів. Тканини бере переважно польські, хоча ві-тчизняні якістю не посту-паються. В імпортних шир-ший асортимент і цікавіші візерунки. Метр української тканини коштує 50-60 грн, а польської – 69-80 грн. Щоб здешевити вироби, інколи поєднує тканини.

– Створюю ескіз. Кожну деталь зображення вирізаю окремо. Підбираю тканину, щоб поєднувалася між собою. Потім у певній послідовності пришиваю на фонове полот-но, – продовжує майстриня. – Одного дня нарізаю ткани-ну на подушки, іншого – суто наповнюю, потім шию тільки наволочки.

Текстиль купують здебіль-шого на подарунки.

– Одна з перших моїх робіт – величезна сімейна подушка, яку замовили на подарунок для англо-української пари, – пригадує кравчиня. – На ній був напис із прізвищем моло-дят на фоні прапорів України і Британії. Пошила постільну білизну для дівчинки-україн-ки, яка разом із мамою живе в Італії. Назвала комплект – «Постіль українця». Він у жов-то-блакитних кольорах, а на подушці аплікація дівчини-українки.

Уляна Науменко планує відкрити магазин-майстер-ню, де відвідувачі будуть бачити, як створюються ви-роби. Зараз продає їх через соцмережі. Бере участь у ви-ставках, що допомагає зна-ходити клієнтів з різних міст України.

Мар’яна ОЛІЙНИК

Леонтій Гасюк вклав у виробництво гарбузової олії майже мільйон

ФО

ТО

ЛЕ

СІ

РО

ДІН

ОЇ

ФО

ТО

НА

ДА

НО

ТЕ

ТЯ

НО

Ю С

УС

Тетяна Сус із села Матвіївка Вільнянського району Запорізь-кої області заробляє на прода-жу маринованих овочів. Вести бізнес допомагають чоловік, донька та двоє синів. Починала з вирощування овочів на полі та продажу на базарі квашеної ка-пусти, огірків і салатів. Займа-ється цим майже 15 років. Роз-робила та запатентувала свої 40 рецептів як інтелектуальну власність.

Такий спосіб дає можливість заробити не тільки на овочах товарного вигляду, а й пустити в хід покручений, непривабливий товар. І продати не по 10 грн за кілограм у свіжому вигляді, а по 30 грн квашеним.

– Про бізнес на маринадах задумалася, коли першими в об-ласті виростили селеру. Ніхто не хотів вірити, що тут вона росте. Навіть не знали, яку ціну за неї брати. Люди побоювалися екзо-тичного коренеплоду, і щоб якось продати, ми її замаринували в са-лати. Така ж історія була з брюс-сельською капустою та круглим баклажаном сорту Геліос. Бага-то покупців бачили їх уперше в житті. То коли купували помідо-ри, ці овочі давали в нагрузку для проби. Потім почали сушити ово-чі й уже тоді змішувати з ними салати, – продовжує жінка.

Коли розпайовували майно колишнього радгоспу, жінка викупила приміщення старої їдальні. Так порадила місцева санстанція. Його відремонтува-ла й прилаштувала під невелич-кий цех, де і зараз робить салати з овочів. На це пішло 6 років.

– Цех можна й не відкрива-ти. Краще робити на кухні, тоді справа окупиться за рік-два. До-статньо знайти близько 5 сімей, які готові купувати у вас постій-но. Люди в місті не займаються консервацією. У них всюди євро-ремонти, які легко псують томат-ний сік чи інші продукти під час приготування. Найвигідніше шу-кати клієнтів між лікарями. Вони

хочуть отримувати здорову їжу, але не мають часу її заготовля-ти. Зараз майже немає магазин-ної консервації без барвників, підсилювачів смаку чи хімічних цукрозамінників. Якщо людина не вживає оцту, можна додавати лимон чи кислі фруктові соки, – радить Тетяна Сус.

Для початку бізнесу потрібно мати продукти, великий холо-дильник, сушку та ємності для складання готової продукції. Банки не обов’язково купувати гарні фігурні. Радить купити по інтернету вживані. Пластикові відерця купити в дитячому сад-ку, де в них отримують пасти чи соки. Їх продадуть за низькою ціною. Продукцію реалізовува-ти в місті.

– Із конкурентами проблем не маю. Використовую тільки цукор, без замінників. У нас уся робота ручна. Можна здешевити продукцію не за рахунок погір-шення інгредієнтів. Це не та еко-

номія, що допомагає заощадити. Так можна втрати всіх клієнтів. Заробіток виходить непоганим, але якщо займатися родиною. При розширенні виробництва треба враховувати затрати на зарплатню. Продаю 25 грн за кілограм маринованих огірків зі своєю тарою та витратою на бензин. Щоб заробити праців-нику на зарплату, мені потріб-но продати 10 тонн продукції. При зарплатні 4200 грн, державі треба віддати 2 тис. грн. Це в рік 24 тис. грн тільки податку, а ще зарплатня. Плюс податок за себе, рахунки за газ, світло, землю, – говорить господиня.

Проблемою є те, що часто змінюють державні стандарти гости. Під них треба змінювати документацію, що коштує до-рого. Плюс треба враховувати й податок, який збільшується від змін мінімальної зарплати. Радить людям об’єднуватися в кооператив, який за законом

не має платити податки. За-раз обслуговуючі кооперативи отримують гранди та державну допомогу.

– Найкраще живеться бізне-су сімейної ферми, коли одна родина займається спільною справо. Але потрібно довести рідство. Їм надають пільгу на 10 років. Вони першого року сплачують 10 відсотків від суми податку, яку мають платити. На-ступного року 20, і так до кінця терміну. Також їм легше отри-мати кредит.

Поставити бізнес на ноги Те-тяні Сус допоміг україно-канад-ський проект бізнес-розвитку плодоовочівництва. Там прослу-хала курс семінарів «Як зі свого гектара заробити мільйон».

Зараз жінка розробляє ре-цепти для діабетиків та алергі-ків, де використовуються тільки жовті та помаранчеві продукти.

Карина ХОМЕНКО

Бізнес на маринованих овочах окупається за два роки

Вікторія Сус, донька підприємців, займається продажем квашенини на спеціалізованих ярмарках

7№20 (165) 24 жовтня 2018 року САД І ВИНОГРАД

ФО

ТО

НА

ДА

НО

НІН

ОЮ

ТО

КА

РЕ

НК

О

– Уже шість років вирощую інжир і жодного разу не пожал-кувала. Цього року кущі дали аж по три врожаї. Якщо тепло триматиметься хоч із тиждень, то й останній урожай повністю достигне, – говорить Ніна То-каренко із села Шпендівка Кагарлицького району Київ-ської області. – Із куща вихо-дило десять кілограмів плодів. До такого врожаю ми з чоло-віком дійшли на власних по-милках. Інформації було мало, експериментували самі. Перші кущі підмерзали, а навесні зно-ву пускали корені. Поки ми не навчилися правильно його за-кутувати на зиму.

До зимівлі садівники готу-ють інжир поступово. Спочатку по голій лозі, коли опале листя обробляють препаратами Хо-рус або Брунька. Він захищає від розвитку грибків, які кущі могли підхопити під час літніх злив. Через кілька днів при-гинають бічні пагони до землі. Нічим не прикріплюють. Після кількох таких повторів, гілки там продовжують рости під на-хилом 45 градусів.

– Кладу чотири гілляки на один бік і стільки ж на другий. Середину вирізую, щоб кущ був чашоподібним. Тоді ягода буде швидше достигати, бо матиме вдосталь сонця. У загущеному кущі ягоди не тільки не дозрі-вають, а ще й осипаються, – по-яснює жінка. – Пробували на-дягати на кущ шину. Виходить важко, коли кущ уже великий. Тому кидаємо на землю обріза-не гілля з дерев та виноградну лозу. До нього, наче на подушку, пригинаємо інжир. Якщо його вкладати на голу землю, то під-мерзає.

Зверху кущі накриває мішка-ми з цукру або агроволокном. Прикриває шифером. Під ним рослина гріється і водночас ди-хає. Коли починається весняна відлига, робить у накритті дірку й відкриває її на день. Так паго-ни адаптуються. Різко відкрива-ти не радить, бо навіть -1 градус може згубити інжир.

– Інжир не має входити в зи-мівлю з пересушеною корою, бо швидко промерзатиме. Тому восени добряче наливаю під нього води. Зараз не раджу вже

висаджувати інжир у землю. Якщо вдалося десь його купити, садіть у відро й ставте в погріб. У будинок краще не вносити, бо там продовжить рости. А рос-лині потрібен спокій, – уточнює садівниця.

Вирощує чорний сорт Крим-ський муасон і зелені – Брунсвік і Далматський.

– Сорт Кримський муасон схожий на чорні груші з черво-ними серединками. За формою рослина нагадує кущ заввишки 2,5-3 метри. Дає аж два врожаї на рік. Любить сонячні ділянки землі з хорошим поливом. Сорт Далматський, або Турецький бі-лий, є одним із кращих ранніх. Є самоплідним і дає плоди гру-шеподібної форми близько 180 грамів. М’якоть у них червона, солодка та соковита. На повну силу рослина плодоносить піс-ля трьох років. Достигає в лип-ні та серпні, – підсумовує Ніна Токаренко. – Схожим на нього є Брунсвік, але дозріває пізніше – на початку серпня. Плоди зелені з фіолетовими боками.

Карина ХОМЕНКО

Інжир на зиму накривають цукровими мішками

Ніна Токаренко показує вирощений на городі інжир

– Цієї весни заклав молодий яблуневий сад і тепер боюся, хоч би зимою не вимерз. Не знаю, як правильно його покласти в сплячку, – ділиться Максим Никитенко із селища місько-го типу Локачі Волинської об-ласті. – Знаю, що захищати в цю пору треба не тільки від морозу, а й від сонця та вітру. Кум був на заробітках у Польщі, казав, що там молоді дерева на зиму об-мотували будівельним або мас-ляним папером. Він захищає від сонця у відлигу, від гризунів і промерзання. Важливо, щоб ма-теріал був світлих відтінків для відштовхування сонячних про-менів.

Обмотувати стовбур дерева починає від кореня з нахльос-том, рухаючись до крон. Щоб па-пір не розмотався, кріпить ізоля-ційною стрічкою. Можна брати й не папір, а залишки шпалер. Аби тільки не поліетилен, бо під ним саджанець запріє. Також обе-режно обв’язує послідовно всі молоді гілки. Навколо стовбура в прикореневому колі насипає торф або тирсу. Листя чи скоше-на трава не підходять. У них лег-ко заводяться миші, які відразу обгризуть кору.

– Не треба ото гратися з тим папером. Краще помастити спе-ціальною садовою водоемуль-сійною фарбою. Вона потрібна не для краси, а для захисту. Ра-джу мастити фарбою не лише стовбур, а й скелетні гілки, – ко-ментує Олег Китаєв, кандидат біологічних наук зі столич-ного Інституту фізіології рос-лин. – Узимку дерева найбільше страждають через добові коли-вання температури. Коли вдень тепло, а вночі починаються мо-

рози. Такі температурні гойдал-ки призводять до появи вологи, яка вночі перетворюється на лід, розриваючи волокна рослин. Від цього якраз і захищає побілка. Під час відлиги взимку дерево під корою оживає. Бруньки ще не розпускаються, але рух соку в деревині вже починається. Уно-чі в мороз сік замерзає. Удень знову розмерзається. Від тако-го перепаду навесні тріскається кора, вивертається й стає шор-сткуватою. Без такого захисту на дереві виникають сонячні опіки. Кора червоніє, стає бурою. Осо-бливо піддатливі до опіків моло-ді яблуні та груші, які входять в плодоношення.

Олег Китаєв запевняє, що в таких водоемульсійних засобів для побілки є антигрибкові ком-поненти та речовини, які запа-хом відлякують гризунів. Фарба також стійка й не змивається дощем. Побілка тримається рік. При тому кора дерева дихає. Для захисту від мишей радить обмо-тати стовбури сіткою, руберой-дом, очеретяними матами або лапником. Для відваджування гризунів із саду можна розстави-ти по саду банки з дьогтем. Його запах їх відлякуватиме. Корисно також втоптати довкола стовбу-ра сніг. Тоді мишам буде важче вишкрябатися і вони не погри-зуть кору. Сніг підкидають до

стовбура, щоб більше зібрати на весну вологи в кореневищі.

– Замети під деревами треба посипати крейдою. Тоді не бу-дуть грітися й танути. Дерева на два тижні пізніше розпускають-ся. Це вберігає цвіт від весняних приморозків. Урожай буде біль-ший. Професори нашого інсти-туту провели дослід із крейдою. Де її не посипали, дерева раніше викинули бруньки й цвіт. Части-на пропала, – уточнює Ігор Ки-таєв.

На зиму радить обприскати вишні, черешні, абрикоси та пер-сики бордоською рідиною. Вона захищає кісточкові від гриб-ка кокомікоз, який в’їдається в

кору. Дерево погано живиться. Бруньки не закладають майбут-ній урожай. Листя вкривається дрібними темними плямами й опадає ще влітку. Вишні можуть вимерзнути. Якщо й перезиму-ють, то врожай менший. Ягоди дрібні, не наливаються й всиха-ють зеленими.

– До перших заморозків об-різаю зайве гілля. Це зменшить навантаження на корінь. Бо піс-ля дощу дерева почнуть рости. А корінь на той час дуже слабкий. Гілля витягне всі поживні речо-вини. Дерево не впаде в сплячку. А до холодів має задерев’яніти. Якщо залишиться зеленим, то обмерзне, – продовжує фахівець.

Гілки радить не зрізувати, а обламувати. Зломлене місце на дереві не так травмує його, як рівний круглий зріз, оголює кільця всередині деревини. Така рівна рана гоїться довше. Після морозу, зимових сонячних опі-ків тріскає, здувається й темніє кора дерев.

– Якщо восени зріз не замас-тити, він відмирає й утворю-ється дупло. У ньому заводить-ся грибок. Якщо нема садового вару, то хоч масляною фарбою на оліфі зафарбуйте, – радить Ігор Китаєв.

Ігор Китаєв схвалює практику щедрого поливу на зиму. Тоді за-мерзне тільки верхній шар зем-лі. Під кіркою льоду коріння не обмерзне. У заморозки ввійде вологим. Якщо земля залишить-ся сухою, холодне повітря про-никне глибше. Корінь замерзне. На одне молоде дерево рекомен-довано вилити 40-50 л води, на доросле –100-120.

Тиберій ПОПЧИК

Восени в саду розставляють банки з дьогтемДо настання морозів потрібно побілити дерева й замастити місця обрізування

Дерева обкопують вилами

Одні садівники вважають, що рихлення сприятиме кращо-му проникненню вологи від танення снігу, наситить ґрунт киснем. Інші переконують, що це не тільки зайва робота, а й шкідлива. Порушується струк-тура ґрунту, що негативно впливає на його мікроорганіз-ми. Також можна пошкодити дрібне коріння. Результатив-ність обкопування садівники мають дослідити на власному саду. На думку науковців, більш важливим є замащу-вання зрізів, вчасна побілка й мульчування. Якщо ж все-таки вирішите обкопати дерева й кущі, то краще це зробити вилами, а не лопатою. Тоді коріння не буде пошкоджене, а ґрунт зрихлений.

Стовбури молодих саджанців зручно захищати утеплювачем для труб

ФО

ТО

OG

OF

ER

MA

.PP.

UA

№20 (165) 24 жовтня 2018 року8 ГОРОДНИЦТВО

– Щури налізли до компост-ної ями. Вичитала в календарі, що треба посипати попелом. Це їдкий луг. Він налипає на лапи, гризуни вилизують їх і трохи труяться, – розказує Тетяна Кузнецова із селища міського типу Кегичівка Харківської області. – Уже пізніше дізнала-ся, що щури не переносять запа-ху чорної бузини. Її коріння ви-діляє в ґрунт синильну кислоту, яка смердить гризунам. Посади-ли з обох боків компостної купи.

Смородом для гризунів є та-кож запах полину, квіток аптеч-ної ромашки та коріандру. Їх відлякує і різкий, злегка солод-куватий запах квітучого пижма. Перш ніж розкласти пагони цих рослин на ділянці, їх треба ошпа-рити окропом. Запах буде їдкі-шим.

– Токсичні речовини, які про-ганяють щурів від компосту, є в бадиллі помідорів. Восени їх дрібно ріжу і розсипаю по землі, – уточнює жінка.

Дієвим буде розкласти на-вколо компосту бите скло або мінеральну вату. Це треба роби-ти обережно. Найкраще обклас-ти компост низькими коритця-ми із битим склом. Також щурі не люблять зайвої вологи, тому компост радять добре полива-ти. А також не кидати молочних продуктів, кісток, масла та жир-ної їжі в компост.

– Коли закладала нову яму, то вже все продумала наперед. Закопала під землю 6 міліме-трову дротяну сітку. Через неї черв’яки вільно пролазять у компост, а щури ні. Щоб вони й близько не підходили, поста-вили неподалік залізні баночки з-під консервованої кукурудзи з дьогтем чи маззю Вишневсько-го. Щоб запах не вивітрювався і довше тримався, кладу підпа-лену шерсть. Не треба робити опудало з дохлої криси, просто порозкладати припалене нату-ральне хутро або вовну. Я клала обрізки кролячого, – розповідає Тетяна Кузнецова.

Марина БОНДАРЕНКО

– Зима ще не прийшла, а я вже гостро відчуваю нестачу зе-лені. Теплиці не маю, тому ви-рощую зелень на підвіконнях. Вони в мене широкі, що навіть лежати можна, – хвалиться Лю-бов Корнійчук із міста Іршава Закарпатської області. – Свіжа зелень цибулі набагато багатша вітамінами, ніж ріпка. Напри-клад, з одної виходить до п’яти пір’їн, в яких вітаміну С у чотири рази більше, ніж у цибулині. Ви-ростають через три тижні.

Для отримання зелені най-більше підходять цибуля, кріп, салат, шпинат і петрушка. Най-більш невибагливими є сорти цибулі Арзамаська та Міжсезон-ня, салату Дубок, кропу Аврора та шпинату Велетенський.

– Перед посівом насіння за-мочую в 1 літрі теплої води з до-даванням пів чайної ложки біо-стимулятора або гумату. Завдяки

цьому рослини дружно сходять менш ніж через тиждень. Висі-ваю насіння рядами на глибину 1,5 сантиметра. Урожай достигає за 1-1,5 місяці, – продовжує жін-ка.

Цибулини для висаджування зберігає на балконі. У будинку підійде горище або інше сухе тепле приміщення. Садить у листопаді та грудні. Цибулини замочує у воді на ніч. Потім ви-саджує щільно одну до одної, мостовим способом. Щоб перо дружно відростало, зрізує вер-хівку цибулини по плечики. Під час росту цибулю поливає нечасто, але рясно. Урожай зби-рає разом із цибулиною, коли листя цибулі виростає вище 20 см. На звільнене місце садить нову чергу цибулі.

– Часник на зелень теж саджу о цій порі. Але не в горщики, а в старі контейнери з-під льо-

ду. Відбираю найбільші зубки озимих сортів, їх можна й не засипати землею. Просто тісто притулити їх один до одного вертикально. Заливаю водою, щоб було покрито їхнє денце, і потім у міру росту коренів її підливаю. За 20 днів зелень зрізую, а зубки залишаю для другого зрізування, – уточнює господиня.

Для отримання свіжої зелені петрушки вибирає ранні низь-корослі сорти для вигонки. Ви-копує восени, витримує в про-холодному місці, коли починає прибувати день, розсаджує їх у пластикові горщики та стакан-чики з-під йогуртів. У великі контейнери садить кілька видів рослин, наприклад, кріп, селеру, петрушку. У них насипає суміш із торфу, землі, тирси, піску в рівних пропорціях. Його можна купити в спеціалізованому ма-

газині. На дно кладе дрібні ка-мінці для дренажу.

– Вибираю коренеплоди пе-трушки, які грубіші 2 см. Із дріб-них не наростає достатньо зеле-ні. Корені не обрізую, як багато хто радить. Інакше вони швидко загнивають при знижених тем-пературах ґрунту, – розповідає Любов Корнійчук.

Петрушку висаджує рядами на відстані 4-5 см. Робить рів-чачки завглибшки 12 см, по-ливає водою і висаджує туди коренеплоди через кожні 2 см. Мають стояти не рівно, а під кутом 45 градусів. Тоді вкоре-няться швидше. Засипає землею і ставить у приміщенні з темпе-ратурою 18-20 градусів. За зиму двічі зрізує зелень із коренепло-дів і тільки після третьої вигонки викопує коренеплоди.

Марина БОНДАРЕНКО

Щоб вивести шкідників із городу, підходять хрестоцвіті культури – гірчиця, озимий рі-пак і жито.

– Цього року вродило стіль-ки баклажанів, що було більше ніж картоплі. Але трапляли-ся діряві плоди. У них жуки та слимаки виїдали цілі дупла, – розповідає Анатолій Ман-дзолівський, агроном із села Дідівщина Фастівського ра-йону на Київщині. – Я вига-дав спосіб, як їх повиводити з городу. На зиму посіяв сидера-ти гірчицю та ріпак. Вони виді-ляють речовини фітонциди, які знищують грибки та ґрунтових шкідників. Це найкращий аг-розахист проти совки та дро-тяника. Ці рослини оздоровлю-ють ґрунт, виводять паршу, на яку хворіють овочі. Ще удобрю-ють землю, затримують сніг і зв’язують мікроелементи, щоб рослини могли ними живитися.

Від колорадського жука Ана-толій Мандзолівський розкла-дає по осінньому городу карто-плю, до якої злазяться голодні шкідники. На купі їх зручно винести й почавити або поли-ти окропом. Також у боротьбі з шкідниками використовує органічні препарати Актофіт і Мікосан. Агрохімікатами не ко-ристується, бо дуже агресивні. Жуки дохнуть і від настоянки кореня оману.

– Оман росте по берегах, можна накопати. Я купую його в аптеці. Два пакети висипаю у відро, заливаю доверху окро-пом і настоюю. Можна робити й відвар. Настоюю добу-дві, – продовжує агроном.

Літр процідженого настою доливає водою в 6-літровому балоні для обприскування кар-топлі.

– Навчився обхитрювати травневого хруща. Якщо він

завівся на ділянці, наступно-го року висаджую там часник і цибулю. Вони ростуть хоч би що, а шкідник відразу втікає, – ділиться фахівець.

Шкода від хруща велика, бо до перетворення в жука личин-ка 4 роки живе під землею. Там їсть коріння овочевої розсади та суниці садової. Добре, щоб на ділянці росли кріп, коріандр чи фацелія, які залучають ко-мах, що харчуються личинками хрущів.

– Я прекрасно на городі ужи-ваюся з капустянкою. Останнім часом її шкоду добряче пере-більшують. Не бачу, щоб вона представляла аж таку вже ка-тастрофічну загрозу. Так само

впевнений, що не треба вига-няти кротів із городу. Це мої со-юзники. Вони їдять капустянку та хрущів, – радить чоловік.

Слимаки люблять запах пива та спирту. Ними якраз і вивів цих шкідників із городу. Налив у миску пива чи насипав сухого спирту. Замінити їх можна ко-ка-колою. Її солодкий аромат приваблює молюсків, а кислота вбиває. Потрапивши в миску, слимаки вже не зможуть звід-ти вибратися. Також злазяться у вологі місця, наприклад, до мульчі. Там теж зручно їх зни-щити або посипати гашеним вапном.

– Як би не парадоксаль-но звучало, слимаки люблять

чорнобривці. Не бояться його запаху, а навіть з’їдають усю рослину. Цього року було дуже багато оленки волохатої, совки та капустянки. А в усьому винні самі люди. Обробляють поля інсектицидами, які знищують і шкідливих, і корисних комах. Наприклад, із совкою водночас гине й сонечко, – говорить Ана-толій Мандзолівський.

Ніна Ємельянова, член Клу-бу органічного землеробства, оздоровлює город мікоризою грибів. Замочує будь-які лісо-ві гриби у воді на кілька годин. Розминає руками і розкидає по городу, щоб засіялися їхні спо-ри. Це одночасно й добриво, і захист від шкідників. Для ще більшого захисту сіє рослини, які приваблюють ентомофа-гів, тобто комах, які знищують шкідників. Найкраще підхо-дять під час цвітіння коріандр, пастернак, петрушка, селера та кріп.

– Сидерати на городі добре спрацьовують від шкідників, – пояснює Ніна Ємельянова. – Шкідники заводяться там, де є монопосадки. Наші люди садять з року в рік одну карто-плю на одному й тому ж місці. Звідси й забрудненість шкідни-ками.

Восени для профілактики від капустянки, вишневої мухи, плодожерки, які живуть у зем-лі, купує Метаризин, Боверин та Ентоцид. Розчиняє ці препа-рати у воді згідно з інструкцією й застосовує.

– У мене «біологія» скрізь, свій город обробляю тільки ор-ганічними препаратами. Тому я завжди з овочами, навіть якщо в сусідів, які застосову-ють хімію, неврожай, – підсу-мовує господиня.

Карина ХОМЕНКО

Часник садять у контейнери для льоду

Анатолій Мандзолівський радить сіяти в жовтні гірчицю та ріпак

Компактне вирощування цибулі в бутлі

Щурів відлякують паленим хутром Осінні сидерати знищують

шкідників городу

ФО

ТО

НА

ДА

НО

АН

АТ

ОЛ

ІЄМ

МА

НД

ЗО

ЛІВ

СЬ

КИ

М

ФО

ТО

DE

CE

NE

I.C

OM

9№20 (165) 24 жовтня 2018 року ТВАРИННИЦТВО

Кури інколи несуть яйця з дуже товстою шкаралупою. То великі, то маленькі, що це може бути?

Таке буває на початку чи на-прикінці циклу яйценосності. Зазвичай після линьки, коли розпочнеться новий цикл, шка-ралупа набуде звичайного ста-ну. Для того, щоб не витрачати час і корми, настання линьки можна прискорити. Для цього птицю стресують. Залишають на добу в темному приміщенні без їжі. За наявності в подаль-шому гарної годівлі линька по-винна невдовзі розпочатися й пройти дружно й стрімко. Треба брати до уваги, що курку-не-сучку найкраще експлуатува-ти один-два цикли, не довше. Старші кури дають яєць менше ніж молоді. В окремих несучок зміна розміру яйця і товщина шкаралупи може бути пов’язана з наявністю запальних проце-сів у статевих органах. Звісно, що діагностувати й лікувати це важко, тому краще від такої птиці позбавитися.

Залишили на свиноматку свинку. Однак ознак охоти не проявляє. Чи варто їй прово-дити стимуляцію?

Зазвичай повноцінна стате-ва охота у свиней починається з 7-8 місячного віку. Першу та дру-гу охоту в промислових умовах пропускають. Яєчники повинні набрати більшу продуктивність, а свиня – ваги. Якщо розвиток тварини гарний, а статева актив-ність не спостерігається, краще застосувати стресування. Свинку залишають без корму в темному приміщенні приблизно на добу або навпаки виганять на про-гулянку в незвичному місці. Або вантажать на машину й возять кілька хвилин. Гормональна та медикаментозна стимуляція за-стосовується лікарем, але у сви-нок-первісток вона має низьку ефективність. Тварин із низькою статевою активністю краще не використовувати для розведен-ня. У них висока ймовірність ма-лопліддя, проблемних опоросів, низької молочності.

Корова втратила апетит. Лікар порадив застосувати магнітну пастку для мета-лу. Їй допомогло, чи тримати таку корову далі?

Магнітна пастка ефективний метод профілактики після за-ковтування коровою залізних предметів. На мідь, алюміній та інші метали магніт не діє. Принцип його роботи полягає в тому, що він утримує металевий елемент на собі. Таким чином попереджає його потрапляння в стінку травного каналу. Звіс-но, що корову з такою пасткою тримати можна. Більше того, у разі випасання на засмічених пасовищах і використання в корм продуктів жому, макухи краще застосувати пастку як за-побіжний захід.

Зв’язок із ветеринаром телефоном 067-699-42-87

На запитання читачів відповідає

ветеринарний лікар Василь Усатенко

КОНСУЛЬТАЦІЯ

– Здається, і великих дощів цієї осені не було, а в коня по-чали підгнивати копита. Десь набрався вологи під час по-їздок полями. А інфекція чі-пляється до худобини швидко, достатньо якоїсь тріщинки, – розповідає Іван Горинчук із села Бирине Новгород-Сівер-ського району Чернігівської області. – Добре, що ще вчасно спохватився. А то б ще до зара-ження крові дійшло.

Таку хворобу копит ще на-зивають лихоманкою бруду. Зустрічається часто, особливо восени. О цій порі не лише ба-гато вологи, водночас у коня ще й ослаблений імунітет.

– Під впливом вологи шкіра розм’якає і мікробам легше в неї проникнути. Також твари-на стає беззахиснішою, якщо в ній паразитують глисти, – роз-повідає Анатолій Христинок, ветеринар із міста Путивль Сумської області. – Шкірна екзема чіпляється спочатку до копит. На запущеній стадії під-німається вверх по нозі. Кінь починає кульгати, з’являються тріщини на ногах, утворюєть-ся кірка, з-під якої витікають липкі коричневі виділення, схожі на мед. Вони поступово білішають і перетворюються на гній. Від цього шкіра грубшає, з’являються болючі мозолі. Мокриці більш помітні в дов-гошерстих коней. У них кірка крупніша. Схожа на горбки на шерсті, яку ніби побила міль.

Під час лікування потрібне очищення, видалення кірки і висушування. Спочатку зістри-гають шерсть біля рани, про-мивають її й змащують анти-септичним шампунем.

– Коням не можна мити ноги простою водою, яка тільки ще сильніше підсушить усі нарос-

ти. Краще підійде розчин із ди-тячого мила або вазеліну. Вони зроблять шкіру м’якшою, і біль стихне. Тоді бруд треба зачис-ти м’якою щіткою. Заборонено здирати суху кірку. Для зне-болювання застосовують спе-ціальні спреї та гелі. Зачищені копита мастять вазеліном і не туго забинтовують стерильною марлевою пов’язкою, – уточ-нює ветеринар. – Коня на кіль-ка днів ставлять на гумовий килимок. На звичній підстилці може знову з’явитися інфекція.

Видалені кірки збирають, щоб не залишалися в конюш-ні. Бактерії на підлозі можуть жити роками. Проблема з ко-питами буває не тільки в коней, а й у корів.

– Коли побачила, що моя ко-рова в череді кульгах, накрича-ла відразу на пастухів. Думала, це вони десь вдарили бияком на паші або не вслідили, коли корови між собою билися. Вони віднікувалися, і я привела вете-

ринара. Він і діагностував ко-питну гниль, – розповідає Ніна Лещенко із села Коновалова Василівського району Запо-різької області. – Мусила моя Зорька тиждень вдома просто-яти на лікарняному. Боялася, якщо недолікувати, то дове-деться здавати на прицепчик. А купити зараз путню корову дуже дорого.

Копитна гниль – інфекційне захворювання. Корова може заразитися від інших тварин через гній, підстилку із сіна чи ґрунт. Про хворобу можна ді-знатися на 3-4 день. Спочатку шкіра в міжкопитній щілині червоніє і набрякає. Тоді від-шаровується підошва копит, і корова починає кульгати. У за-пущених випадках при гнійно-му процесі підвищується тем-пература.

– Якщо тварину в цей мо-мент не вилікувати, то по-чинається запалення шкіри з підвищенням температури. Це

викликає омертвіння сухожил-ля, – продовжує ветеринар.

Радить промити копито те-плою водою з антисептичними розчинами. Зрізати відшаро-вані місця та гнилі тканини. Тоді ногу корови потрібно за-нурити в 10-відсотковий роз-чин формаліну на 3-4 хв. Про-мити рану зі шланга з напором води. Просушити й нанести мазь з антибіотиком або фу-разолідоном. Якщо хвороба більш запущена, потрібно ко-лоти внутрішньом’язово анти-біотики.

– На початковій стадії захво-рювання молоко пити можна. Там ще мало бактерій, але вже краще прокип’ятити. Якщо в корови почалася важка форма, молоко не вживають. Можна тільки через тиждень після припинення лікування анти-біотиками, – уточнює Анатолій Христинок.

Марина БОНДАРЕНКО

Копита коневі лікують вазеліномКорова інфікується копитною гниллю в череді від інших тварин

ФО

ТО

FL

IBU

ST

A.S

ITE

Схема бинтування ратиць парнокопитних тварин

Олена Димова із села Баштеч-ки Звенигородського району Черкаської області вирощує ку-рей, які не бояться холоду. Вони швидко набирають вагу й тіло покривається густим пір’ям май-же до землі. Ця англійська поро-да називається орпінгтон.

– Завела курей із лавандовим оперенням, щоб вразити свекру-ху, – розказує Олена Димова.

Орпінгтони не потребують спеціальних умов утримання, хіба що підстилки. На підлогу насипають вапно, щоб захисти-ти від появи гнильних процесів і зменшити вологість. Потім ша-рами викладають сіно, солому чи тирсу. Через велику вагу цим ку-рям потрібні міцніші трапи.

– У кого місця в хліві мало, їх краще не заводити. Ці кури му-чаться в тісних клітках, – попе-реджає жінка.

Квочки добросовісно виси-джують курчат. І не тільки своїх.

– Єдиний негатив цієї птиці це її ненажерливість. Їжу зміта-ють, як пилососи. У мене такими

ненаситними були тільки качки, які весь час торохкотіли дзьоба-ми, – розповідає Олена Димова.

Восени вони схильні до над-мірного набору ваги, від чого потім погано запліднюють яйця.

– При утриманні треба слідку-вати за харчуванням, не перего-довувати. За два місяці до почат-ку яйцекладки саджу цю птицю на дієту. Замість звичного зерна даю легке пророщене, – продо-вжує господиня.

За рік лавандова курка несе майже 180 яєць. Для цього пти-ці в корм додають крейду, чере-пашки, шкаралупу яєць і білок, рибне борошно. Завжди має сто-яти вода.

– Здавалося б, нащо тій кур-ці та вода. Це ж не качка. Але за браку води не треба чекати нор-мальної несучості. Коли бачу, що в холоди зменшується кількість яєць, у воду ллю яблучний оцет. Приблизно чайну ложку на літр води. Такий собі активатор несу-чості, – уточнює господиня.

Марина БОНДАРЕНКО

Лавандові кури краще несуться від яблучного оцту

Доросла курка коштує 300 гривень, півень – 400

ФО

ТО

FA

CE

BO

OK

.CO

M

№20 (165) 24 жовтня 2018 року10 БУДІВНИЦТВО

– Розвів собі стільки вуликів, що вже немає де їх ставити. Щоб економити місце, позбивав ро-гаті конструкції. Називаються рогаті паливоди. Виглядають як вузькі високі комоди, – говорить Юрій Кулініч із міста Романів Житомирської області. – Ду-мав зробити вулики з очерету, які багато хто розхвалює, але поблизу немає де його нарізати.

Ця конструкція зручна тим, що всі частини легко замінити одна одною. А ще там є безвід-ходність виробництва, вико-ристовуються навіть найменші обрізки. За такої багатокорпус-ності не потрібне утеплення на зиму, бо тепло йде догори. Так бджоли лізуть кублом доверху до меду і зимують. Вулик скла-дається з універсальних блоків, які фіксуються один на одному у вигляді шухляд.

– Цей вулик називаю кон-структор лего. Будь-яка деталь підходить до будь-якого ін-шого вулика. В одному корпу-сі знімаю і в інший вставляю по-сусідству. У ньому не треба гортати рамки, достатньо під-няти корпус, заглянути знизу й побачити розплід, – говорить пасічник.

На основний корпус зробив 8 рамок завтовшки 22 мм і за-вширшки 155 мм. Хоча мож-

на розширити кількість і до 11 штук. Бруски виступають над корпусом на 17 мм. Завдяки цьому надійно фіксується кон-струкція і вулик вже не скріплю-ється під час перенесення.

– Коли брався замінюва-ти старі вулики, для мене було важливим, щоб були легкі та дешеві у виготовленні. Хотів спочатку купити готові й не пе-рейматися, але передумав, коли побачив, скільки коштує. Один від 800 грн. А мені їх одразу по-трібно було з десяток, і поступо-во планував повністю перейти на них з усією пасікою, – продо-вжує чоловік.

Ріже бруски на шматки по 90-100 см. Внутрішній розмір корпусу – 300 мм завширшки, 450 завдовжки. Ширина загото-вок передньої і задньої стінки 300 мм, бічних – по 540 мм, ви-бірка чверті під рамки – 11х11 мм. Верхній корпус під час вста-новлення стає на верхні бруски рамок нижнього корпусу. Це фіксує їх від переміщень при перенесенні або перевезенні.

– Сам вулик вміщує 8 рамок, тому важить не більше 20 кг. Тому вже не маю проблем зі спиною, коли переношу ці кон-струкції. Раніше тягав то з при-чепа, то на нього, коли вивозив у поле. Від того потім днями

відлежувався з попереком. Ву-лик займає мало місця і його зручно переносити самому, як коробки зі складу, – порівнює Юрій Кулініч.

Проміжок між брусками в 5 мм дозволяє встановити між верхнім і нижнім корпусами стамеску, яка є важелем. При натисканні на неї піднімається верхній корпус. Коли він досягає рівня брусків, то вільно спира-ється на бруски, а після зрушен-ня назад стамеска видаляється. Завдяки проміжку в 17 мм витя-гує потрібний корпус.

– Тут не обійтися без цирку-лярки. У мене її не було, тому додумався про бартер із сусі-дом. Він запускає мене з дошка-ми у свій гараж, а я даю банку меду, – уточнює майстер.

Глухе дно й дах потрібні тіль-ки в період похолодань. В інший час використовує сітчасте дно з вічком на всю ширину корпу-су заввишки 27 мм. Там вста-новлює дошку, яка кріпиться смужками брезенту. А із задньої сторони під сіткою є отвір для вентиляції.

– Цього року дуже налякали морозами, то накрив бляхами, до яких примотав пінопласт, – розповідає Юрій Кулініч.

Анатолій ПОЛІЩУК

Піч Кузнецова відома понад 50 років. Для неї характерно те, що вона добре прогріває примі-щення. Для порівняння коефіці-єнт корисної дії печі Кузнецова доходить до 93 відсотків, тоді як руської печі – до 30. Також ця конструкція майже не зби-рає сажі, не тріскається, займає мало місця й дозволяє різні ди-зайнерські рішення.

– Піч Кузнецова я розділив на два елементи. Перший – це топка на базі тандира, де мож-на готувати їжу. Там вмонтовую кріплення, щоб підвісити та запекти м’ясо чи рибу. Другий елемент для обігріву. При від-критих дверцятах виглядає, як відкритий камін, – розповідає Сергій Петришин, пічник із міста Тернопіль.

Спершу майстер будує фун-дамент. Викопує яму прямокут-ної форми завглибшки близько метра. Днище засипає піском завтовшки 15 см і утрамбовує.

– Далі формую опалубку з дерев’яних дощок, укладаю ар-матуру і заливаю бетон. Фун-дамент сохне протягом кількох тижнів, після чого починаю кладку печі, – розказує майстер. – Викладаю шар із 20 цеглин максимально рівно, так як це основа всієї конструкції. Ство-рюється основа камери підду-вала й нижнього ковпака. Потім викладаю стінки топки з вогне-тривкої цегли.

Конструкція має два яруси.

Нижній – це топка і теплообмін-ник. Теплообмінник печі Кузнє-цова розташований у спеціаль-ній камері, розділеній навпіл. У першій половині печі – топ-ка, а в другій – теплообмінник. Половини розділені ґратами, які сприяють теплопередачі для теплообмінника.У другому ярусі відбувається рух потоків, після цього продукти згорян-

ня виводяться в димохід. Яру-си з’єднуються вертикальною трубкою.

– Принцип роботи печі Куз-нецова полягає в тому, що па-ливо спалюється в невеликій кількості й ефективно витрачає тепло. Це дає можливість вико-ристовувати будь-яке паливо, – пояснює майстер. – Чим більше горизонтальних ковпаків має

піч Кузнецова, тим вище тепло-віддача. Звичайно, безмежно будувати ковпаки теж не має сенсу, норми повинні бути.

Коли в камері згоряння печі виділяється тепло, воно рухається вгору з продуктами згоряння, та-ким чином, нагріваючи теплооб-мінник. Як теплообмінник у печі Кузнєцова своїми руками може виступати регістр, калорифер, ре-

торт або щось схоже на це. Коли тепло переходить у наступний ковпак, повітря з теплом піднімає його до стелі, витісняючи холод. Із часом ковпак заповнюється теплим повітрям, який ділиться своєю енергією тепла зі стінками ковпака. При повному заповне-нні ковпака тепло переміщується в останній, третій ковпак.

Мар’яна ОЛІЙНИК

Вулик будують наче комодCучасний вулик має бути легким у транспортуванні й складатися як конструктор лего

ФО

ТО

НА

ДА

НО

ЮР

ІЄМ

КУ

ЛІН

ІЧЕ

М

У рогатий вулик Юрія Кулініча входить вісім рамок

Піч Кузнецова поєднує грубку та камін

Конструкція займає мало місця й дозволяє різні дизайнерські рішення Схема кладки та розподілу повітря за принципом Кузнецова

ФО

ТО

FIR

EP

LAC

E.S

U

ФО

ТО

SR

OY

TE

.RU

А-А

В-В Г-Г

Зазор 5 ммЗазор 5 мм

Б-Б

12

34

57

6

9

111315171921232527293133

8101214161820

2426283032

22

12

34

57

6

9

111315171921232527293133

8101214161820

2426283032

22

12

34

57

6

9

111315171921232527293133

8101214161820

2426283032

22

12

34

57

6

9

111315171921232527293133

8101214161820

2426283032

22

12

34

57

6

9

111315171921232527293133

8101214161820

2426283032

22

11№20 (165) 24 жовтня 2018 року РИБАЛЬСТВО

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30

хижі

мирні

Сприятливі для риболовлі дні в листопаді згідно з фазами Місяця

гарне клювання середнє погане не клює

– Жовтень-листопад – один із кращих періодів для вилову суда-ка. Риба передчуває морози й по-чинає посилено харчуватися, щоб запасти жир на зиму, – говорить Олександр Малишко з міста Гайворон Кіровоградської об-ласті. – Щороку чекаю саме цієї пори, щоб іти за судаком. А то можна просидіти в засаді півдня й повернутися додому з пустими руками. Навіть котові немає що кинути. Раніше чекав мене за-вжди біля воріт, а після кількох пустих походів покинув пост.

Виходить за судаком ввече-рі, починаючи з 19 години й до півночі. У цей час риба виходять на полювання. Також клювання непогане на світанку, особливо коли дме вітер.

– Судак любить тверде дно, тому шукаю його біля підводних обривів. Вони прямують вглиб до зимувальних ям, – продовжує чоловік.

Ловиться судак на силіконові, поролонові та легкі блешні, що коливаються. Поролонову рибу робить зі шматка поролону, в який вставляє подвійний гачок. До нього кріпить кільцем гру-зило чебурашка. Така приманка зручна тим, що не зачіплюється

в коряжнику. Але недоліком є те, що немає дуже активної гри для приманювання.

– Якщо вибирати між твісте-ром або віброхвостом, то краще вже перший. Він грає на падінні, що є головним у цій ловлі. Ви-бираю невеликий твістер. Він швидше бовтається у воді й по-міщається в пащі судака. Велику наживку йому важче заковтнути,

– уточнює рибалка.Грузило вибирає залежно від

глибини водойми. Для 3-5 м до 16 г, для глибшої ловлі – 18-22 г.

– З усіх приманок судак най-більше любить «тапочки». Має ще другу назву – мандула. На виготовлення цієї приманки ви-трачаю півгодини. Підійде шма-ток туристичного килимка або пляжні тапки. Вирізую залізною

трубою кола, які склеюю, щоб ви-йшла бочечка. Вона має бути не довша ніж 15 сантиметрів, – про-довжує спеціаліст.

Щоб до мандули можна було кріпити дріт і гачки, у середині циліндра робить отвір гарячим шилом наскрізь. Туди вставляє трубку з ватної палички для вух. Відрізує її шматок і фіксує його всередині. У неї вставляє дріт діа-метром 0,5-0,7 мм. Його з одного кінця загортає кільцем, щоб ви-йшла петелька, а до другого кінця кріпить гачок. Тут підійде двій-ник або трійник. На отриманий

каркас насаджує пінополіурета-нову заготовку. До другої части-ни заготовки кріпить серцевину з палички для чистки вух. Вона тримає приманку, щоб не злітала з кінця. Потім усі елементи крі-пить між собою петлями.

– Вибираю спеціально ядучі кольори для приманки. Або ще й поєдную кілька. Якщо немає та-ких, то на кількох частинах мар-кером малюю смужки. Завдяки такій яскравості, судак краще по-бачить і клюне на приманку, – го-ворить рибалка.

Найбільш поширений колір мандули – це чорний із білим. Хоча це не принципово. Тут голо-вне не колір, а помітність у воді. Тому на руку й смугастість.

– Треба ще вміти правильно витягнути впійману рибу. Од-нак вона все одно спробує піти в бік очеретів або корчів, де лег-ко зможе звільнитися від гачка. Щоб цього не сталося, після під-сікання потягую кінчик спінінга вгору. Так риба підніметься на поверхню, ковтне повітря, і шанс її упустити значно зменшиться. Вона стане млявішою й менше рватиметься на гачку, – радить Олександр Малишко.

Анатолій ПОЛІЩУК

– Лювлю яльця на чудо-вудку. Щоб не шукати восени черв’яків, чіпляю до гачка шматок ко-ричневого силікону, – розказує Станіслав Міллер із міста За-ліщики Тернопільської облас-ті. – Кінець осені для цієї риби – золота пора. У неї починається активний жор для накопичення жиру на зимівлю. Тоді її пове-дінка прогнозована й спокійна. Ялець стоїть у тій точці річки, де проводилося підгодовування. Для нього купую готову суміш, бо домашня вийде не дешевша, а тільки мороки додасться. Щоб мала сильніший запах, додаю порізаного опариша або мотиля, трохи какао або сухого молока.

Ловить на 4 метрову вудку без поплавця з гачком і затиснутою впритул до нього дробинкою. У воді качає її короткими рухами вгору-вниз, створюючи вражен-ня руху живого організму.

– Це хитра та капризна риба, яка клює тільки в прозорій воді. Але там треба рибалці бути більш обережнішим. У таких місцях його легко розгледіти. Тому в од-

ному місці виходить зловити не більше трьох-чотирьох риб, які водяться зграями. Риба чуйно ре-агує на стукіт чи тріск гілок. Кра-ще заховатися біля дерева чи ви-сокої трави, – продовжує чоловік.

Ялець – блакитно-сіра риба з жовтими плавниками. Виростає 30-50 см і вагою 400 г. При лові яльця спінінгом вибирає найлег-шу снасть ультралайт. А саме срі-бляста блешня з чорними точка-ми, яка обертається. Чіпляє тонку волосінь діаметром 0,12-0,16 мм.

– Виводити рибу з води по-трібно швидко, але не різко. Тоді вона не розполохає всю зграю. Ялець на клювання заходить дві-чі. Спочатку пробує наживку, а потім заковтує. Тому з підсікан-ням поспішати не треба, – ра-дить рибалка.

Дієвим способом є вилов на мікроджиг, який особливо під-ходящий для осінньої риболовлі. Тоді якраз зникають комашки та мурашки. Ця приманка ніколи не підводить. Виманює рибу з такої глибини, куди попер ніко-ли б не дістався. Джиг-головка

– це вантаж зі свинцю, із при-єднаним до нього гачком, куди чіпляє різні приманки.

– Спінінг для мікроджига по-винен бути дуже чутливим, щоб мати постійний контакт із при-манкою. Має правильно викону-вати мікроджигові проводки, які роблю саме кінчиком вудилища. Не те, що в класичному джизі. Спінінг повинен бути легким, бо від закидання протягом дня приманки важкою палицею млі-ють руки, – говорить спеціаліст.

Котушку вибирає з хорошим переднім фрикційним гальмом, щоб можна було зробити далекі закиди. Легка котушка добре ба-лансує з легким мікроджиговим вудилищем. Тому проводки ви-ходять реалістичними, і риба на них клює. При купівлі вибирає шпулю катушки побільше. Чим більший її розмір, тим далі ле-тить приманка.

– Ялець приманюю також на-мистиною. Тут треба поплавкова вудка з натягнутою волосінню та гачком № 12-18. На нього на-саджую намистинку діаметром

4-7 мм. Приманка на натягнутій волосіні при дотику до неї риби переміщується вгору, а риба насаджується на вістря гачка. Така робота приманки нагадує личинки, які під час луплення піднімаються з дна до поверхні.

Щоб на гачок не попалася дріб-нота, недалеко від гачка поси-паю підгодівлю. А то цей мальок тільки сполохає трофейну рибу, – уточнює Станіслав Міллер.

Тиберій ПОПЧИК

Судак клює вночі на «тапочки»Наприкінці жовтня та впродовж листопада найкраще ловиться хижа риба

Яльця приманюють намистиною

Олександр Малишко впіймав судака вагою 2,4 кілограма

Саморобні приманки із гачком і намистинами

Вирізані кола склеюють у діжечки

ФО

ТО

FO

RU

M.T

AT

FIS

H.C

OM

ФО

ТО

НА

ДА

НО

ОЛ

ЕК

СА

НД

РО

М М

АЛ

ИШ

КО

М

ФО

ТО

HU

NT-

DO

GS

.RU

№20 (165) 24 жовтня 2018 року12 С М АЧ Н О Г О

Рецепти квашеної капусти

Із медомДрібно порізати середню

головку капусти. Велику морк-вину почистити й натерти на крупній тертці. Скласти їх щіль-но в скляну банку. Для розсолу закип’ятити 1,5 л води і розчи-нити в ній 3,5 ст. л. солі та 1,5 ст. л. меду. Теплим розсолом зали-ти капусту доверху й нещільно прикрити банку кришкою, щоб вільно виходили пара та про-дукти бродіння. Поставити бан-ки на піддон, куди під час бро-діння стікатиме зайвий розсіл. Капусту можна їсти наступного дня. Зберігати в погребі чи хо-лодильнику.

Із чорносливомНа 1,5 кг капусти взяти серед-

ню морквину, буряк і 100 г чор-носливу. Пошинкувати капусту, натерти моркву і буряк. Півли-мона зі шкіркою перекрутити на м’ясорубку, зернята вийня-ти. Запарити 100 г чорносливу в склянці окропу. Злити цю воду й розвести нею 50 г меду. У кінці додати 1 ст. л. солі. Усе перемі-шати, скласти в 3-літрову банку й залити маринадом. Залишити на холоді на 3 дні.

Капуста «Швидка» Нашаткувати 4 кг капусти

й змішати з 300-400 г моркви. Перетерти руками, щоб капуста дала сік. Щільно скласти в банки й залити розсолом доверху. Для цього змішати 1 л води та 1,5 ст. л. солі. Шийку банки обв’язати марлею і через 3 дні злити сік, розчинити в ньому 1/2 склянки цукру й знову залити в банки з капустою. Через 3 години капус-ту вже можна їсти.

Із грибами Тонко нашаткувати 5 кг ка-

пусти. Натерти на тертці 1 кг моркви, нарізати півкільцями 500 г цибулі. Капусту змішати із цибулею і морквою, посоли-ти й злегка перетерти руками. Скласти в діжку чи каструлю з 1 кг опеньків. Вони цупкі, три-мають форму й поєднуються з овочами. Перед засолюванням гриби проварити в підсоленій воді, доки не осядуть на дно. Промити холодною водою і злегка обсмажити. Присмачити чорним меленим перцем, 150 г солі та 1,5 ст. л. цукру. Накрити гнотом на 2 доби.

Гостра з часникомНатерти 4 морквини на круп-

ній тертці та 4 зубчики часнику вичавити через прес. Змішати їх із 90 г солі та ½ ч. л. чорного та червоного меленого перцю. Ретельно розтерти й змішати з 3 кг нашаткованої капусти. Потім щільно скласти в каструлю й при-тиснути вантажем, щоб з’явився розсіл. Залишити на добу. Якщо рідини виявиться мало, приготу-вати розсіл, розчинивши 70 г солі в 1 л киплячої води. Охолодити й залити капусту. Через 3-4 дні го-стра капуста готова.

Карина ХОМЕНКО

Світлана Коновал із міста Путивль Сумської області запі-кає коропа з хрусткою скорин-кою. Таким виходить завдяки натертому кореню імбиру, який додає ще й перчинку до смаку.

– Для цього рецепта не принципово брати саме ко-ропа. Підійде й товстолобик. Лимонний маринад зробить будь-яку річкову рибу сокови-тою та ніжною. Якщо вона не виловлена, а куплена, варто дивитися на її очі. Їх каламут-ність є першою ознакою про-тухлості. Таку навіть можна й не нюхати, – радить господи-ня.

Чистить кілограмового коро-па й зрізує зябра, щоб не дода-вали гіркоти страві. Промиває під холодною водою. Змішує 1/4 ч. л. чорного меленого пер-цю, по 3 ст. л. олії та лимонного соку. Для золотистого кольору кидає 1 ч. л. куркуми. Мастить цією сумішшю рибу всереди-ні та зовні. Ставить на 20 хв. у

холодильник маринуватися. Вмикає духовку, щоб прогріла-ся до 180 градусів. Деко засте-ляє фольгою та кладе туди рибу. Для соусу миє невелику гостру перчину, відрізує її кінчик. Через отвір вистукує насіння, а стручок ріже кружальцями. Завдяки цьому буде менш пе-кучим. Чистить 1,5 см кореня імбиру і ріже тонкими півкіль-

цями. У мисці змішує перець, імбир, 50 мл соєвого соусу та 3 ст. л. кунжуту. Поливає суміш-шю рибу з обох боків і замотує у фольгу. Пече 50 хв. За 10 хв. до готовності розрізує фольгу на страві. Завдяки цьому утво-риться хрустка скоринка.

– Коли треба швидко запек-

ти рибу на вечерю і не маю часу на її маринування, додаю мед. Він зі світлим пивом швидко рибу закарамелізує, – розпові-дає господиня.

Внутрішню і зовнішню час-тини коропа натирає ½ ч. л. коріандру або базиліку, сіллю і перцем. Ріже 4 цибулини чвер-тями кілець й підсмажує на вершковому маслі чи олії. До-

дає в сковороду 6 ст. л. меду та 100 мл світлого пива. Перемі-шує і вимикає плиту. У форму для запікання викладає риби-ну і поливає соусом. Накриває фольгою і запікає в розігрітій до 180 градусів духовці 20 хв. Далі фольгу знімає і запікає ще 10 хв. для утворення скоринки.

– Рибу запікаю не довше півгодини, залежно від розмі-ру. Цього вистачить, щоб вона запеклася, але не пересохла. Попробувала якось зараз дода-ти чорнослив і вийшло таке ні-чогеньке, – уточнює Світлана Коновал.

Чистить по одній цибулині та морквині. Цибулю нарізує пів-кільцями, а моркву натирає на крупній тертці. 70 г родзинок і 200 г чорносливу заливає окро-пом. Залишає на 15 хв. Тоді воду зливає. Другу половину лимона поливає окропом і натирає це-дру на дрібній тертці. Змащує глибоке деко чи форму олією і викладає цибулю з морквою. Змішує родзинки, цедру, шість бутонів гвоздики, 1/3 ч. л. солі, дрібку кориці й чорнослив. Роз-діляє цю масу на дві частини. Одну кладе всередину коропа, а другу – наверх. Вмикає духовку на 180°С. Заливає 150 мл черво-ного сухого вина. Запікає 40 хв.

Марина БОНДАРЕНКО

Запечений короп із чорносливом і пивом

Наталія Фаліон варить грибний соус із коньякомЗ опеньків готують плов і грибну ікру з часником на зиму

– Гриби обожнюю збирати і їсти. Найсмачнішими виходять із телятиною, – розповідає На-талія Фаліон, керівник гурту «Лісапетний батальйон» із села П’ятничани Чемеро-вецького району Хмельниць-кої області. – За грибами ніку-ди не їжджу. Ростуть у лісі, який впирається в город. Там за пів-години назбирую відро й повну пелену грибів.

Розрізує впоперек на 4 ме-дальйони 500 г телячої виріз-ки. Солить і перчить за смаком. Мастить олією і залишає ма-ринуватися на 15 хв. Нарізує шматки фольги завдовжки 30 см і за шириною, яка відпові-дає висоті медальйонів. Загор-тає їх у фольгу так, щоб верх і низ залишалися відкритими. Підсмажує верх і низ медаль-йонів по 5 хв. із кожного боку. Перекладає на деко й запікає в розігрітій духовці за 180 граду-сів 15-20 хв.

Чистить 200 г білих грибів і 1 цибулину. Ріже їх дрібними шматками. Так само подріб-нює 2 зубчики часнику та пу-чок петрушки. Обсмажує все, крім зелені, 2-3 хв. Наливає 15 мл коньяку й чекає, щоб випа-рувався.

– Завдяки алкоголю, соус виходить із пікантною ноткою і присмачує будь-яку м’ясну страву, – уточнює артистка.

Додає по 1/3 ч. л. солі та чор-ного меленого перцю. Заливає 100 мл вершків і перемішує. Як тільки соус закипить, додає петрушку й готує соус ще 3 хв. Вимикає і поливає ним медаль-йони.

– У наших краях грибів мало, то опеньки вже розкіш. Була у сватів у Рівненській області, то там їх за гриби навіть не вважа-ють. Зрізують тільки білі. А ми заготовляємо опеньки, з яких

протягом року печу божествен-ний пиріг, – розповідає Віра Коваль і міста Чуднів Жито-мирської області.

Для опари в 1/3 склянки те-плої води розмішує 3 ст. л. бо-рошна. Додає по 1 ст. л. сухих дріжджів і цукру. Ставить мис-ку з опарою в каструлю з те-плою водою, накриває рушни-ком, поки не з’явиться пишна пінка. Просіює 600 г борошна, у центрі робить ямку, куди вби-ває яйце. Помішуючи, наливає склянку теплої води. Додає 1 ч.

л. солі та опару. Усе перемішує й залишає для вистоювання. Коли воно збільшиться вдві-чі, додає 4 ст. л. розтоплено-го вершкового масла. Ще раз вимішує тісто і знову ставить підходити під рушником. Коли тісто знову піднімається, обми-нає його і розділяє на 2 нерівні частини. Більшу частину роз-качує за розміром дека. У нього кладе начинку. Для неї варить 800 г опеньків у підсоленій воді. Як тільки вода закипить, відкидає їх на друшляк і дає

воді стекти. Обсмажує гриби до готовності грибів. Викладає їх на деко, залишаючи вільними краї. Зверху тре на дрібну терт-ку 100 г твердого сиру. Розкачує решту тіста й накриває зверху. Защипує краї і мастить збитим яйцем. Пече в нагрітій до 180 градусів духовці 30-40 хв.

– Цікавий на смак виходить і плов з опеньками. Врятує, коли вдома немає м’яса. Але не туш-кую його, як звичайний, а печу в духовці. Так на страві утворю-ється хрустка скоринка. Час від часу перевіряю, чи є рідина, – продовжує господиня.

Чистить цибулину та 2 се-редні морквини. Дрібно ріже й обсмажує на олії 3-4 хв. Додає 300 г опеньків і чекає, поки ви-парується зайва рідина з грибів. Додає 2 ст. л. томатної пасти та дрібку солі. Тушкує на мало-му вогні. Промиває двічі у воді склянку рису. Висипає в кастру-лю з товстими стінками і заливає 2 склянками води. Додає смаже-ні овочі й ставить запікатися в духовку до готовності рису.

– На зиму заготовляю гриб-ну ікру з опеньків. Має такий лісовий аромат, який ніколи не буде від куплених печериць, – говорить Віра Коваль.

Варить півгодини 1 кг опеньків. Обсмажує 2 дріб-но порізані цибулини. Коли стануть золотистими, додає гриби. Смажить до готовнос-ті. Коли з грибів випарується зайва рідина, додає 2 подріб-нені зубчики часнику і сіль за смаком. Обсмажує до повної готовності. Перекладає всю масу в блендер і збиває до однорідної пасти. Викладає в стерилізовані банки і посипає дрібкою лимонної кислоти. За-криває зверху кришками.

Карина ХОМЕНКО

Наталія Фаліон подає м’ясо з капелюшками грибів навколо нього

Не принципово брати саме коропа. Підійде й товстолобик. Лимонний маринад зробить будь-яку річкову рибу соковитою та ніжною

ФО

ТО

НА

ДА

НО

НА

ТА

ЛІЄ

Ю Ф

АЛ

ІОН

13№20 (165) 24 жовтня 2018 року К В І Т Н И К

Максим Веремчук із міс-та Шпола Черкаської області хвойні рослини садить восени. Найкраще підходить кінець жовтня – початок листопада. Осінні саджанці приживаються швидше весняних, тому що мо-жуть вкорінюватися протягом кількох прохолодних місяців. Тоді їхнє коріння росте особли-во швидко.

– Посадив першу тую біля хати, коли кашляв безперестан-ку, щоб оздоровитися. Потім як зарядився, то насадив і кипари-сів, і ялівців, і навіть сосну влі-пив. Правда, сосну гірську, яка виростає не вище двох метрів та й то крону її сформував у ви-гляді кулі. Такої самої форми росте ялина канадська, але не біля воріт, а вже за хатою, – роз-казує Максим Веремчук.

Туя і ялина поруч не ростуть

Радить із посадкою встигну-ти до періоду підготовки до зи-мової сплячки. Ідеальний час для пересадки наступить че-рез два-три тижні після появи перших мінусових температур уночі.

– Усі хвойні довго прижива-ються. На це може піти більше трьох років. І щоб це точно ви-йшло, треба вибрати правильне місце. Це стосується не тільки землі, а й сусідів. Наприклад, помітив, що сосна й кедр не ростимуть поблизу з ялинка-ми та смереками. Модрина «не дружить» ні з тими, ні з інши-ми. Ялина і туя дуже погано ростуть поруч одна з одною. Ніде на це не вчився, але все це дізнався на гіркому досвіді. Молода туя ні з того ні з цього почала чахнути. Виявилося, що біля неї береза висмоктувала поживні речовини з ґрунту, – уточнює господар.

На дно ями кидають биту цеглу

Ставить саджанець у розчин стимулятора росту «Корневин», який допомагає рослині вкоре-нитися. Якщо дерево прийняло-ся нормально, його поливають із цим препаратом ще раз через місяць. Викопує яму на долоню ширшу земляного кома і на 2-3 см глибше його висоти. Коре-нева шийка має бути на такій же глибині, як і росла до цього. Якщо ґрунт важкий, глинистий, то на дно ями кладе для дрену-вання биту цеглу та пісок. Тоді насипає 400 г нітроамофоски. Якщо це ялиця, насипає ще й тирсу. Викопаний ґрунт змішує в однакових пропорціях із тор-фом, піском і листовою землею. Або найкраще просто засипати землі з хвойного лісу.

– Майже всі хвойники люб-лять кислий ґрунт. В іншому в них порушується обмін речо-вин, сповільнюється ріст та опа-дання хвої. Для його підкислен-ня розсипаю по ділянці соснову кору та хвою. До того ж земля має бути не розпушена, а з дріб-ними грудочками. Тоді корін-ню буде вдосталь кисню і воно швидко наростатиме, – розпо-відає Максим Веремчук.

Висаджує дуже обережно, щоб не пошкодити земляного кому. Бо на тонких коренях є мікориза – гриби, які виробля-ють для рослини різні поживні ферменти, необхідні для нор-мального розвитку. І садити їх треба досить швидко, щоб не підсушити коріння.

– Кожна хвойна рослина хоче свого простору. Наприклад, ялів-цю та туї достатньо 1-2 метрів,

ялинці, модрині й сосні – 3, ялиці та кедру треба не менше 4 метрів. Також треба враховувати, що со-сни, модрини та ялівці світло-любні. Туя витримує й сонце та напівтінь, а ялина, кедр і кипарис люблять напівтінь, – радить гос-подар.

Саджанець нічим не піджив-лює. Усі корисні речовини перші три роки рослина бере з правиль-но заправленої посадкової ями.

Перше підживлення роблять через 4 роки

– Хвойні не треба шпига-ти добривами. Вони ж на зиму хвою не скидають, тому їм не треба весною поповнювати за-паси поживними речовинами на її відновлення. Їх краще не догодувати, ніж перегодувати. До того ж перегній і курячий по-

слід хвойним узагалі не друзі. У них багато азоту, який викликає бурхливий ріст пагонів. Вони не встигають визріти й узимку під-мерзають, –продовжує чоловік.

На четвертий рік посадки можна полити рослину комплек-сними мінеральними добривами для хвойних. Там є чимало фос-фору, калію та магнію. З органіч-них підійде біогумус, який розси-пає по поверхні пристовбурового кола. Він буде поступово вбира-тися в землю після дощів. Це до-бриво покращує саму структуру ґрунту, роблячи її вологоємною і повітропроникною, не завдаючи ніякої шкоди мікоризі.

Біогумус настоюють у воді добу

– Я роблю настій біогуму-су у воді й цим розчином по-ливаю своїх «їжачків». Так він діє швидше. Заливаю склянку біогумусу 10-літровим відром води. Добре перемішую й на-стоюю добу. Для поливу 1 л цьо-го розчину розводжу 2 л води. Підживлюю цим добривом ран-ньою весною, а мінеральним – на початку літа, – радить Мак-сим Веремчук.

Вирощує на ділянці кулясті гірські сосни Гном і Мопс. Із низь-корослих – ялицю бальзамічну Нана та ялину колючу Глаука Глобоза. Моя гордість двоколірна ялиця корейська Силберблок, яка має сріблясту хвою з одного боку й зелену з іншого.

– Бачив у продажу ще нижчі, призначені для бордюру. Західна ялина Даніка та туя Голден Глоб виростають 0,5-1 м. Мрію знайти в розплідниках чорну сосну, про яку чула по телевізору. У неї хвоя росте на кінцях гілок поверха-ми, у вигляді пишної подушки, – уточнює садівник.

Марина БОНДАРЕНКО

У жовтні садять хвойні дерева й кущі

ФО

ТО

НА

ДА

НО

МА

КС

ИМ

ОМ

ВЕ

РЕ

МЧ

УК

ОМ

– Витратила на хризантеми півпенсії, а вони виявилися гі-бридами. Цвітуть один сезон і пропадають. Тепер треба їх ку-пувати наступного року по но-вому, – жаліється Клавдія Ки-рилюк із Тернополя. – Квітник у мене невеликий. Так, клапоть землі під балконом, бо живу в хрущівці. Дуже люблю, коли за вікном усе буяє, тому й наку-плюю квітів, не жаліючи грошей. Буває навіть молока чи яєць не візьму, якщо на рослину не ви-стачає, яка впала в око.

Висадила з куплених горщиків хризантеми в землю. Вони від-цвіли й пропали. Стебла повсиха-ли і весною не ожили.

– Ці гібридні форми почали створювати років 3-4 тому. Спеці-алісти їх самі розганяють, полива-ючи кілька разів стимуляторами росту та добривами для буйного цвітіння, – говорить Маргарита Лещенко, майстер з озеленен-

ня підприємства Київзеленбуд. – Для нас ці квіти зручні. Ними засаджуємо клумби в парках для створення певної композиції. Вони відцвітають і все.

Хризантеми бувають дрібно-квіткові, або корейські, та круп-ноквіткові. Якраз останні – бага-торічні. Їх викопують у листопаді разом із великою грудкою землі. Кладуть у погріб за температури не нижче 5 градусів тепла. Також важливо, щоб там було сухо. Від вологості рослини можуть дуже швидко згнити. У травні їх ви-саджує в квітник, коли мине за-гроза заморозків.

– Ці квіти люблять світло й не люблять сухий ґрунт. Краще ви-брати місце на підвищенні, щоб стікала вода від коренів. Пере-зволоження для них небезпеч-ніше, ніж мороз. Не забувайте в перший місяць після посад-ки розпушувати сапкою землю перед поливом. Завдяки цьому

вода та кисень краще дійдуть до коренів. Пізніше це робити забо-ронено. Тоді починають нарос-тати нові пагони, і їх дуже легко пошкодити, – говорить Марга-рита Лещенко.

Корейські хризантеми теж багаторічні, але вони зимують у ґрунті. Ці рослини часто нази-вають «дубками», бо їхнє листя схоже на листя дуба. Найчастіше вирощують сорти Ромашка, Коре-яна, Еверест і Фіолетовий Туман.

– Хризантеми на зиму не ви-копую. Вони в мене вкривають самі себе. Зрізую пагони на ви-соті 10-15 см від землі. Накриваю ними кущі до весни. Тоді згрібаю їх і викидаю, – говорить Любов Лоза із селища міського типу Немішаєве Бородянського ра-йону Київської області. – Ці сорти морозів не бояться.

Вирощує корейську хризан-тему сорту Бордюрна Жовта. Має жовті суцвіття ромашко-

видної форми з немахровими пелюстками. Діаметр суцвіть 6-7 см. Кущ виростає заввиш-ки 45-50 см і цвіте із середини серпня. Сорт Пізня Червона має оксамитово-червоний цвіт та-кої ж форми, але кущ вищий на 10 см. Рослина цвіте з початку вересня до морозів. Квіти Мар-гаритки мають напівмахрові білі квіти з кремовим відтінком. Виростає кущ до 65 см і квітне

із кінця серпня до морозів. Сорт Бризки шампанського заввиш-ки 70 см із голчастим суцвіт-тям світло-рожевого кольору з жовтуватим напиленням у цен-трі. Діаметр квітів 8-10 см, які квітнуть із жовтня. Із махрових видів квітникарка рекомендує напівкулевидну Злату Прагу й кулясту Арктику та Бродвей.

Карина ХОМЕНКО

Гібридні хризантеми за своє життя цвітуть лише раз

Максим Веремчук для кислотності ґрунту обсипає дерева корою і хвоєю сосни

Дизайнери радять кулевидні хризантеми поєднувати з високорослими

ФО

ТО

BO

RO

NA

.NE

T

№20 (165) 24 жовтня 2018 року14 ЗДОРОВ’Я І КРАСА

Маски з калиниВідбілювальна

Змішати 50 г подрібненої калини з 10 мл жирної смета-ни. Додати 5-7 крапель оливко-вої олії та 1/2 ч. л. соку лимона. Маску перемішати й нанести на обличчя на 15 хв. Змити прохо-лодною водою та змастити жи-вильним кремом.

Живильна з борошномРозтерти 30 г калини з 10 г

гліцерину. Додати по 1 ч. л. меду та оливкової олії. Сипнути 1/2 ч. л. вівсяного борошна. Для нього можна перемолоти вівсяну кру-пу на кавомолці. Маску перемі-шати й нанести на обличчя.

Від прищівЗмішати 50 мл пюре з ягід із

5 мл настоянки календули на спирту. Подрібнити 2 таблетки аспірину й усе ретельно змішати. Залишити пасту настоюватися 10 хв., щоб таблетки розчинилися. Нанести її на обличчя й залиши-ти на 7 хв. Змити теплою водою.

Для сухої шкіриЯгоди калини розім’яти до

утворення соку. Взяти його 1 ст. л. і додати 1 ст. л. м’якого сиру, 1 ст. л. сметани або жирних верш-ків. Усе перемішати й товстим рівним шаром нанести на чисту шкіру обличчя. Тримати маску 15 хв. і змити теплою водою.

Для комбінованої шкіриЗмішати 2 ст. л. калинового

соку з 1 ст. л. вівсяних пластівців. Додати 1 ст. л. кефіру і 1 ч. л. меду. Отриману суміш ретельно роз-терти й нанести на чисту шкіру обличчя на 15-20 хв. втираючи-ми рухами. Змити теплою водою й нанести зволожувальний крем.

Для жирної шкіриЗмішати 1 ст. л. розтертих

ягід калини з 1 ч. л. соку лимона і 1 збитим у піну яєчним білком. Ретельно перемішати інгреді-єнти й нанести на очищене об-личчя на 10-15 хв. Змити маску кип’яченою водою кімнатної температури.

Марина БОНДАРЕНКО

Гіпертонус м’язів у дітей – це стан, коли дитина настіль-ки напружена, що не може сама повертатися, сідати й повзати.

– Із ним народжуються всі діти, адже в утробі перебу-вають у позі ембріона. Ноги, руки й підборіддя тісно при-тискаються до тулуба і м’язи малюка постійно напружені, – розповідає Михайло Кані-вець, столичний неонато-лог. – Фізіологічний гіперто-нус минає після трьох місяців безслідно. Якщо ж ні, то з ди-тиною треба займатися. Бо це може сигналізувати про по-шкодження тканин мозку, які відповідають за стан м’язів.

Якщо гіпертонус не лікува-ти, то дитина затримується в розвитку.

– У мене недавно був па-цієнт, восьмимісячний хлоп-чик, який тільки лежав. У нього вестибулярний апарат не сприймав вертикального положення. Міг тільки повер-нутися з боку на бік, що ре-шта дітей робить у три місяці. Коли був на животі, починав плакати, щоб його повернули на спину, –розповідає Віталій Тимань, фахівець із фізич-ної реабілітації зі Львова.

Віталій Тимань стимулю-вав м’язи хлопчика масажем. Клав його на великий м’яч для аеробіки й на ньому ро-бив із дитиною вправи. Після одинадцятого заняття дитина вже сама сиділа. М’язи краще реагують і дитина стає елас-тичнішою також після розсла-блюючих ванн. У них реабілі-толог додає м’яту, мелісу або валеріану.

– При гіпертонусі плавання дійсно допомагає. Вода роз-слабляє м’язи, тому з тритиж-невого віку потрібно купати новонародженого у великій ванні. Нехай він вчиться пла-вати на спині й животі. Трохи пізніше можете піти з дити-ною в басейн. Там підтриму-вати малюка під живіт, поки він працюватиме руками і но-гами, – радить Михайло Кані-вець.

Гіпертонус може виникати через проблеми під час вагіт-ності. Якщо в період виношу-вання була загроза викидня або мати страждала сильним токсикозом. Причиною та-кож може бути порушення в роботі ендокринної системи чи спадкові хвороби нервової системи. Така дитина мало рухається, погано смокче й набирає вагу. Довго не тримає голову, ноги та руки в нього при положенні на спині ви-тягнуті вздовж тіла, живіт розпластаний.

– Найважчим моїм пацієн-том був хлопчик, якому про-рокували лікарі тільки 1,5 року життя. Він ще в утробі матері переніс вірусну інфекцію гер-песу й народився синім через удушення. Потрапив до мене в 1,5-місячному віці з бронхі-том, який переріс у запален-ня легенів. Я займався з ним до року. Зараз він хоч і має риси аутизму, але сам сідає на унітаз, їсть, з’явилася рівно-вага, стрибає на батуті та сто-їть там на голові та руках. Це для мене велика перемога. Це перша дитина в батьків, і вже

таке велике розчарування піс-ля пологів. Часто доводиться бути не тільки реабілітологом, а й психологом. Мушу створи-ти середовище позитиву, щоб краще проходило лікування, – продовжує Віталій Тимань.

Батьки можуть визначити, чи є в дитини гіпертонус, коли неможливо відвести руки ма-люка від грудей. Або коли при нахилі голови до грудей, ле-жачи на спині, у дитини зги-наються руки й розгинаються ноги. При повороті голови ліворуч у цьому ж положен-ні ліва рука витягується впе-ред, ліва нога розгинається, а права згинається. При нахилі праворуч усе повторюється в дзеркальному відображен-ні. Батьків має насторожити, коли дитина лежить, її тіло зігнуте у вигляді дуги, голова завжди нахилена до одного плеча, дитина робить пере-ворот тільки через один бік, коли починає ставати, спира-ється не на всю стопу, а на но-сок. Якщо після трьох місяців гіпертонус у дітей зберігаєть-ся, формується неправильна хода, постава та мова.

– Дітям із гіпертонусом заборонено давати ходунки. Вони тільки погіршують стан м’язів ніг і хребта, збільшу-ючи навантаження на них, – уточнює Михайло Канівець. – При гіпертонусі також не можна застосовувати глибоке розминання м’язів, поплес-кування та постукування. Усі рухи повинні бути плавними і розслаблювальними, але рит-мічними.

Лікар радить тильним бо-ком долоні погладити поверх-ню рук, ніг і спини малюка. Тоді покласти його на живіт і пальцями робити кругові роз-тирання штриховими рухами знизу вгору. Потім те ж саме проробити з ногами, перевер-нувши дитину на спину. Узяти малюка за кисть руки і злегка потрусити її. При цьому слід руку обов’язково притримува-ти в області передпліччя. Про-вести процедуру з обома рука-ми і ногами. Закінчити масаж плавним погладжуванням рук і ніг.

Карина ХОМЕНКО

Гіпертонус дітей лікують масажем на м’ячіНапруженість м’язів має минути через три місяці після народження

– Передплачую газету «Рідне село Україна» понад 5 років. Хочу поділитися з читачами своїми ви-пробуваними рецептами збере-ження здоров’я. Мені вже 72 роки, а в лікарні я й не пам’ятаю, коли був. Навіть на грип не хворію, – розказує Іван Колій із селища Чугуїв, що на Харківщині.

Щоб убезпечитися від про-студних і вірусних хвороб, чо-ловік із початком прохолодного сезону бере невелику пляшечку, наприклад, із-під валеріанки чи перекису водню. Нарізує смуж-ками часник і накладає повну пляшку. Закриває її кришкою. Носить із собою в кишені. Пляш-ку відкручує й нюхає часник кіль-ка разів носом і ротом, як тільки

йому потрібно зайти в громад-ське місце. Це ж робить, коли звідти виходить. Таким чином вбиває бактерії, які потрапляють

у дихальні шляхи. Коли з часом часник видихується й чоловік не відчуває його запаху, замінює на новий. Так робить аж до середи-ни весни, коли загроза інфікуван-ня минає. Також миє руки з ми-лом, як тільки приходить додому.

– Якщо вдома сім’я, то такі

пляшечки для часникової інгаля-ції треба зробити кожному. При-вчити дихати дітей на перервах у школі. Але треба й зміцнювати

імунітет. Дуже добре це робить настій із листя шовковиці. Його треба посушити в тіні, а потім ложку листя заливати півлітрою окропу. Настояти 10 хвилин і ви-пити впродовж дня по третині склянки, – радить Іван Колій.

Читач пригадує, як у нього

боліло плече через надмірну ро-боту. Не міг підняти руку вгору. Допоміг компрес, який йому по-радив знайомий аптекар.

– Купив меновазин і вилив у півлітрову пляшку. Долив її до верху горілкою й добре розбов-тав, – пригадує чоловік. – Потім жінка помила мені пличе дитя-чим милом, залишив висохнути. Узяли стерильний бинт і склали його в 5 шарів. Наклали на болю-че місце й рясно змочили бовтан-кою. Зверху накрили полотняною тканиною, целофаном і вкутали теплою хустиною. Зігрівальний компрес подіяв хвилин через 10. Було відчуття, що до руки при-клали розпечений шматок залі-за. Тримав компрес годину, по-

тім зняв. Плече замотали лише теплою хусткою, і я ліг спати. До ранку біль не турбувала. Так ро-били щовечора, поки вся бовтан-ка в пляшці не закінчилася. По сей день плече не болить, – пере-конує Іван Колій.

Чоловік радить читачам що-дня випивати літр молока, але домашнього. Каже, що магазан-ним не можна навіть мити руки, бо неякісне. Тому щодня купує 2-3 літра молока в знайомих. Літр випиває, а з решти робить кисляк і сир. Такий раціон забез-печить організм кальцієм, що у свою чергу важливо для здоров’я суглобів.

Мирослава МИГИДЮК

Компрес від болю в суглобах і доступний захист від грипу

Купив меновазин і вилив у півлітрову пляшку. Долив її до верху горілкою й добре розбовтав

Схема масажу немовлят від 1 до 3 місяців

1

2

3

4

5

6

7

8

9

ГРА

ФІК

А «

РІД

НЕ

СЕ

ЛО

»

15№20 (165) 24 жовтня 2018 року О Г О Л О Ш Е Н Н ЯО Г О Л О Ш Е Н Н Я

інкубатори

Щоб отримати подарунок, необхідно надіслати копію передплатної квитанції (абонемента з відбитком календарного штемпеля) на адресу редакції: газета «Рідне село Україна», а/с 166, м.Київ, 01001.

На передплатній квитанції мають бути вказані прізвище, ім’я, по батькові передплатника, адреса та контактний телефон.На звороті конверта напишіть назву призу, у розіграші якого бажаєте взяти участь.

Передплати газету і візьми участь у розіграші цінних призів

Передплата на газету

на 2019 рік триває

Передплату можна оформити за передплатним індексом 89782

• у будь-якому відділенні поштового зв’язку або в листоноші

• на сайті ДП «Преса» www.presa.ua• на сайті ПАТ «Укрпошта» www.ukrposhta.ua

та багато іншого

Усі, хто оформить річну передплату, візьмуть участь у розіграші цінних призів:

Вартість передплати на рік становить

171 грн 24 копбез урахування вартості приймання передплати

автоклав доїльний апарат плоскорізи

Індекс передплати –

89782

ПРОДАМ• Диво-мазь від болю в суглобах, варикозного розширення вен. 067-722-63-62.• Болгарський травник Георги до-помагає оздоровити організм. 099-221-59-84.• Саджанці грецьких горіхів: Ки-ївський ранній, Київська бомба, Слобожанський, Багряний, Буко-винський, Ідеал, дво-трирічки. тел. 067-722-63-62• Посадковий матеріал винограду столових, кишмишних і технічних сортів. 099-77-67-988 Email rostok.vin@ukr.net• Малину, ожину, суниці садові, жоржини – весна 2019, картоплю «Екзотика». 099-768-13-14, 096-000-92-70.• Іриси, ромашку білу королівську, гладіолуси, годжі, суницю садову. 066-087-01-58, 098-000-98-49.• Найкращі сорти картоплі: Здаби-так, Легенда, Скарб, Ярла (70 сор-тів). 096-160-06-55.• Канни 30 сортів, гібіскуси, жор-жини 100 сортів, багаторічники для клумб. 095-502-53-39.• Шикарну наперстянку, бругман-

сію, агаву, юку, гортензію, аквіле-гію. 097-125-49-76, 099-275-83-08.• Канни, жоржини, іриси, туберозу, лілейники, гібіскуси. 099-342-46-17, 096-770-81-74.• Саджанці малини польського сор-ту, плодоносять до заморозків. 097-144-87-22.•Саджанці ківі, граната, інжиру, хурми. Черенковані. 099-798-29-88.• Кукурудзолущилки, автоклави електро та на дровах, корморізки, січкарні, зернодробилки, траворіз-ки, інкубатори. Юрій Іванович. 096-791-44-31, 093-119-25-07.• Насіння унікальних сортів часни-ку Білий принц, Біла королева, Дюшес, Рокамболь; озимої цибулі Штутті, Рейдер, кормових буряків Богатир (вага плоду 25 кг), Бри-гадир і Карлос (вага плоду 10 кг); великоплідних гарбузів Атлант і Титан (вага плоду 35-60 кг); нуту, арахісу, люцерни-семирічки, Сера-фима, суданки високоврожайної, еспарцету багаторічного, козлят-ника високорослого та багато ін-ших трав. Юрій Іванович. 096-791-44-31, 093-119-25-07.• Саджанці унікальних сортів горі-

ха Київська бомба, Гігант, фундука, яблунь, груш, слив, абрикосів, пер-сиків, черешень, вишень, малини, смородини, кизилу, гібіскусу, аґру-су, порічок тощо. Юрій Іванович. 096-791-44-31, 093-119-25-07.• Млин, січкарню, кукурудзорізку (3 в 1), ціна договірна. 097-144-87-22.• Будинок у с. Комарівці Барського р-ну Вінницької обл. 098-595-34-36.

ПОЗНАЙОМЛЮСЯ• Чоловік 70 років шукає жінку. 068-826-30-19.• Жінка 58 років познайомиться з порядним чоловіком, готовим на переїзд. Тел. у редакції.• Жінка 55 років познайо-миться з порядним чоловіком. 098-781-82-14.• Шукаю несварливу жінку віком від 50 до 60 років. Можна старшу. Не курю, спиртним не зловживаю, компанійський. За професією буді-вельник. Працюю, і в господарстві дам лад, якщо воно потребує чоло-вічої руки. Роботи не боюся. Гото-вий на переїзд у будь-яке містечко чи село. Степан, 073-442-48-07

Київський ранній

Ідеал

Київська бомба

Детальніше в газеті №17 від 12.09.18

Слобожанський БагрянийБуковинський

тел. 067-722-63-62 Борис Олександрович Карпіч

Саджанці грецьких горіхів:

Дво-трирічки

ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА «РІДНЕ СЕЛО УКРАЇНА»

16

Передплатний індекс 89782 Виходить 2 рази на місяць (2-га та 4-та середи)

Засновник: ТОВ «Газета «Рідне село» Головний редактор: Мирослава ТаванецьДизайн та верстка: Вадим Петровський

З питань розміщення реклами, оголошень, передплати звертатися за тел.: 068-303-12-49 e-mail: pr@ridneselo.comНадруковано у друкарні ТОВ «Мега-Поліграф».04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14.

Наклад №20 (165) — 11 709 примірників

Свідоцтво: Серія КВ №20895-10695ПР, видане Державною реєстраційною службою України 29.07.2014. Редакція листується з читачами тільки на сторін-ках газети. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. Рукописи не рецензуються і не поверта-ються. За зміст рекламних матеріалів та приват-них оголошень на сторінках газети відповідаль-ність несе рекламодавець.

Адреса для листування: ТОВ «Газета «Рідне село», а/с 166, м. Київ, 01001 (вказуйте свій телефон). Тел. редакції: 067-549-59-40.e-mail: info@ridneselo.comwww.ridneselo.com www.facebook.com/uaridneselo

№20 (165) 24 жовтня 2018 рокуН АО С ТА Н О К

Наступний номер «Рідного села» вийде друком 14 листопада 2018 року

КРОСВОРД

Склав Володимир КЛЕПАЦЬКИЙ

1 2 3

15

18 19

1716

23

26 27 28

21 2220

24

25

29 30

32

31

33 34 35

4 5 6 7 8 9

14

10

13

12

11

РІДН ЕЕ

С Л О

ПО ГОРИЗОНТАЛІ: 5. Цілеспря-мована пізнавальна діяльність людей з отримання знань. 9. Ле-тюча миша. 11. Заморська терито-рія Великобританії. 12. Поема Т.Г. Шевченка. 13. Особа, яка створила новий або удосконалила існуючий сорт рослини. 14. Приміщення для пасажирів на вокзалі. 15. Се-редньоазіатська країна. 16. Місто, адміністративний центр на сході Чехії. 18. Північ у моряків. 20. Гу-манність, любов і турбота до ото-чуючих. 23. Місце проживання чи перебування особи. 24.Заступник архієрея. 25. Скороспілий гібрид домашньої птиці. 26. В ісламі най-вищий духовний титул ученого-богослова. 31. Суперечність. 32. Складані окуляри з ручкою. 33. Тригонометрична функція. 34. Ве-ликий котел. 35. Музикант.

ПО ВЕРТИКАЛІ: 1. Захворю-вання, що характеризується під-вищенням артеріального тиску. 2. Нагорода за героїчний вчинок,

високі досягнення в праці. 3. Зма-гання, яке проводиться в короткі терміни порівняно зі звичайним часом. 4. Грузовий автомобіль із перекидним кузовом. 6. Служ-бовець, що відає листуванням установи, організації або окремої особи. 7. Всесвітня система спо-лучених комп’ютерних мереж. 8. Фахівець сільського господарства, що володіє всебічними знаннями в галузі землеробства. 9.Примі-щення виробництва кінофільмів. 10.Багатострунний щипковий му-зичний інструмент. 14. Те ж, що й прапор. 17. Рішучий стрімкий на-ступ на ворога. 19. Письменник, який створює п’єси, розробляє сценарії. 21. Охоронець, який пе-ребував у гвардії, створеній ца-рем Іваном ІV. 22. Американський штат. 26. Осіння квітка. 27. Аме-риканський професійний боксер Майкл … . 28.Французький астро-ном і математик. 29. Восьминіг. 30. Вічнозелена кімнатна рослина з широким листям.

По горизонталі: 5. Освіта. 9. Кажан. 11. Гібралтар. 12. «Катерина». 13. Селекціо-нер. 14. Зал. 15. Туркестан. 16. Острава. 18. Норд. 20. Доброта. 23. Адреса. 24. Вікарій. 25. Бройлер. 26. Аятола. 31. Протиріччя. 32. Лорнет. 33. Тангенс. 34. Казан. 35. Баяніст.

По вертикалі: 1. Гіпертонія. 2. Орден. 3. Бліцтурнір. 4. Самоскид. 6. Секретар. 7. Інтернет. 8. Агроном. 9. Кіностудія. 10. Арфа. 14. Знамено. 17. Атака. 19. Драма-тург. 21. Опричник. 22. Оклахома. 26. Айстра. 27. Тайсон. 28. Лаплас. 29. Спрут. 30. Фікус. ВІДПОВІДІ:

Вікторія Зубрейчук, ведуча «Радіо П’ятниця», екс-ведуча програми на СТБ «Все буде до-бре» та фіналістка програми на каналі 1+1 «Від пацанки до па-нянки», про життя в селі знає не з чуток. Дитинство провела в бабусі Марії в Київській облас-ті. Батьки дівчинки працювали на авіазаводі Антонова і мали часті нічні зміни. Щоб дитина була під наглядом, відвозили до бабусі. У неї, окрім городу, були й корова, коза, птиця. Із каченя-тами майбутня телезірка грала-ся в лікаря. Носила їх у пазусі й годувала зі шприца. До роботи бабуся ніколи не змушувала.

– Моя бабуся Маня – то янгол охоронець, вона вже померла. Дуже заздрю людям, у кого вони є. Їм є до кого їхати. Там завжди накриті столи, ароматні пироги й парне молоко. Любила пити його з пінкою. Коли психологи питають, де моє найзатишніше місце на планеті, то це не море. А сільська хатинка в снігу, з ди-маря якої йде дим. У сінях пахне сушеними травами, – пригадує Вікторія Зубрейчук.

Кіз боїться ще з дитинства через їхні роги. На зйомках ре-клами програми підтримки під-приємництва «Будуй своє» по-трібно було працювати в кадрі з козою. Грала роль фермерші, яка прийшла з нею в банк, щоб отримати кредит на виготов-лення сиру.

– Коза не розуміла, куди йти. Весь час її тягали за роги. Для

кадру треба було покласти її го-лову на стіл, але вона впирала-ся ногами. Для приманювання годувала печивом, – розповідає радіозірка.

Хатніх тварин не заводить, бо живе в однокімнатній квартирі. Тим більше, часто по кілька днів не буває вдома.

– У 13 років мала рудого пса породи боксер. Тварині було чо-тири роки, коли вона захворіла. Понесла у ветлікарню на руках

за кілька кварталів. Так ридала, що дороги не бачила, молила-ся, щоб вона не померла. Поки робили їй операцію, я ковтала корвалол. Тепер не можу чути про людей, які мучать тварин, я б їх вивозила на площі й там привселюдно розстрілювала б, – говорить Вікторія Зубрейчук.

Собака тоді видужав. Помер через кілька років від старості.

– До котів ставлюся байду-же. Єдиний кіт, якого б я за-

вела, це лисий сфінкс, їх ще називають інопланетяни. Вони інші, божевільні, незрозумілі, як я. Одні їх ненавидять, інші ж люблять. Але в будь-якому разі нікого не залишають бай-дужими, – продовжує ведуча.

Вирощує кімнатні рослини, більшість з яких подарували. Любить непримхливі.

– Я не з тих людей, які мо-жуть проростити дерево із зале-жаної кісточки лимона. Люблю

орхідеї, як і моя мама. Одними з останніх мені подарували коле-ги з каналу на День народження, – уточнює Вікторія Зубрейчук. – Ведучий програми «Говорить Україна» Олексій Суханов по-дарував мені спатіфілум, який ще в народі називають жіноче щастя. Оскільки я незаміжня, то вручав зі словами: «Бажаю щастя, здоров’я, кохання та хо-рошого чоловіка». Вважається, що ця кімнатна рослина цьому сприяє.

Має грошове дерево і ві-рить, як воно ростиме, так по-ступово й збільшуватиметься її достаток. За прикметою, його має подарувати той, хто щиро бажає вашого збагачення. Ве-дучій його подарувала косме-толог. Пальму драцена подару-вала однокурсниця, яка працює в ботанічному саду. Поступово Вікторія Зубрейчук мріє обла-штувати в квартирі оранжерею, щоб удома відпочивати, наче на природі.

– Якщо маю зробити вибір – піти в ресторан чи на приро-ду, то завжди виберу природу. Мій дідусь був лісником і тато з дитинства був привчений до лісу. Він у мене мисливець, і в нас багато вичинених шкур. Також ловить і в’ялить рибу. Я теж люблю рибалити, але щоб мене туди завезли і дали гото-ву вудку з наживками, – усмі-хається зірка.

Карина ХОМЕНКО

Вікторія Зубрейчук: «Заздрю тим, у кого є бабуся. Їм є до кого їхати»

ФО

ТО

НА

ДА

НО

ВІК

ТО

РІЄ

Ю З

УБ

РЕ

ЙЧ

УК

Вікторії Зубрейчук подобаються лисі коти породи сфінкс, бо вони для більшості незрозумілі, як і вона