Пропагування

творчості Т.Г.Шевченка

на уроках світової

літературиПрезентацію підготувала

вчитель світової літератури

Коблівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Демченко С.Є.

Світова велич Кобзаря визначається його

приналежністю до найкращих зразків

світової літератури, але так мало знаємо

про зворотній зв'язок, про вплив світових

прогресивних ідей на творчість поета.

Щоб спонукати учня поцікавитися

творчістю письменника, на уроці

необхідно проводити паралелі.

Інтегрований підхід до вивчення

літератури дає можливість збагатити

здатність художнього сприймання учнів.

Звернемося до тих творів, які мають

помітний вплив на творчість Шевченка, і

зіставимо життєві і творчі шляхи окремих

митців з долею Кобзаря.

Шестикласників можна зацікавити

повідомленням про те, що роман

Даніеля Дефо поет називав

«безсмертним творінням» і навіть

ілюстрував твір

народні поети - поети з великої літери ,

вшанування яких серед співвітчизників

перевершує всі досі відомі приклади;

обидва висловили неповагу до монарха у

творі «Сон»;

у обох була дама - патронеса з вищого світу

( княжна Варвара Рєпніна і місіс Данлоп);

після виходу в світ першого невеличкої

збірки поезій (накладом у кілька сотень

примірників) і Бернс , і Шевченко

вирушають у доленосну подорож країною;

обидва листувалися і вели щоденник

нерідною для них мовою імперії;

творили мовою свого народу .

Шевченко назвав Р. Бернса «співцем народним

і великим»

Вплив творчості Овідія на

творчість Т. Шевченка.

Шевченко Схожість доль Овідій

Засланняза сміливі твори, за

виступ проти царату

за оспівування кохання, а

не імператора

Продовжував

боротися

Втратилисите життя, прийоми у палацах,

славуволю, друзів, але зберіг

самого себе

Овідій

Просив прощення

Без поезії не може

жити

Проклинає поетичний

хист

Овідій Т. Шевченко

Видно навколо поля без дерев і

без зелені, голі.

Горе моє! Не заходь жоден

щасливий сюди.

Адже так широко світ розіслався

безмежно-великий,

Нащо ж на муки мені край цей

відкрито сумний?

О думи мої! О славо злая!

За тебе марно я в чужому

краю

Караюсь, мучусь… але не

каюсь!..

«Метаморфози» для вихованців Академії

мистецтв були підручною книгою. У

Шевченка, який не відступав від українського

фольклору, нещасна дівчина, сумуючи за

коханим, стає тополею, позашлюбна дочка

пана, знеславлена людьми, після смерті

оживає і стає лілеєю, засмучена дівчина на

могилі обертається калиною. Все знайоме і в

межах традиційного сприйняття українця.

У Овідія ж перевтілюються міфічні, казкові

персонажі.

Це «не наслідування Овідія, а зустріч з ним у

галузі тематики.»

Заповіти у світовій літературі

Горацій “Пам’ятник” О.Пушкін

І Горацій, і Пушкін, і Шевченко пам’ятник собі уявляють високим,

монументальним.

Чи є відмінність у їхньому баченні?.

Шевченко був добре обізнаний з творчістю Данте.

Особливо йому подобалась «Божественна комедія».

Шевченко часто цитує флорентійця, і долі їхні були

схожі.

Образ Оксани, першого кохання Тараса – підлітка, і

кохання Данте і Беатріче.

Шевченкова юнацька любов, світлий образ першого

кохання зберігся в уяві поета на все життя. Данте теж

любив Беатріче палкою любов’ю, жив нею до кінця

с воїх днів.

Шекспір взагалі став для Шевченка

своєрідним мірилом таланту.

Коли в літературі з’являвся твір,

який подобався поетові, він

порівнював його з творами

Шекспіра.

Про такий випадок згадує В.

Карташевська: «Тоді з’явилася

малоросійська письменниця Марко

Вовчок (Маркович). Шевченко

підносив її до небес. Шевченко після

кожного оповідання вигукував:

«Шекспір, Шекспір!»

Доля жінки у Т. Шевченка та Й.В. Гете. Провести паралелі можуть дев’ятикласники, читаючи «Фауста».

Адже Гретхен, яку прекрасно змалював Гете, освітлена такими ж

почуттями глибокої людяності, які ми бачимо в Шевченкових образах

покриток.

Маргарита кається, кличе небо, і голос з неба обіцяє їй порятунок, то

покритка не потребує каяття, бо вона не грішна, вона свята у своїй

любові.

Святість покритки не має містичного захвату. Шевченкові образи

більш земні, а Маргарита у своєму коханні підноситься ближче до

небес, а не до земного буття.

Шевченко прекрасно знав І частину «Фауста», любив цей твір і навіть

цитував його з пам’яті

Байрон і ШевченкоШевченко «… добре знав твори Байрона, студіював пильно твори і

часто говорив цитатами з них»

Безперечно, Шевченко знав твори Байрона з російських, польських і

французьких перекладів.

У його листах є згадки про Байрона, про переклад Жуковським

«Шильонського в’язня», про Міцкевичів переклад уривків

«Паломництва Чайльд-Ґарольда», безпосередньо був ознайомлений

Шевченко і з перекладом 10-ти «Єврейських мелодій» Байрона,

виконаним М. Костомаровим.

У величезному доробку Шевченка наявні типові байронічнімотиви:

• надзвичайно критичне ставлення до національного життя як до

ідилії,

• титанічне богоборство,

• пошук героїки,

• роздуми над місцем й роллю поета в суспільстві.

«Кавказ» Т. Шевченка і

«Прометей» Байрона

Прометей у поемі «Кавказ» —

філософський образ, який закликав народ

до самоусвідомлення своєї історичної ролі,

до активної дії, дооптимізму і віри в

перемогу над самодержавством.

Прометей у Байрона протистоїть

світові, самотній бунтар, страждає

від несправедливості й зла,

проймається «світовою скорботою»,

хоча й прагне побороти її у своїй

душі.

Російський поет М.О. Некрасов особисто знав

українського Кобзаря.

Разом працювали у журналі «Современник»,

виступали на літературних вечорах.

Некрасівський журнал вперше на своїх сторінках

розпочав друкувати вірші поета та підтримував

його матеріально.

Виступаючи експертом на суді з приводу видання

«Кобзаря», високо оцінив творчість Тараса

Григоровича, назвавши його поетом глибоко

національним.

Типологічна подібність творчих устремлінь обох

митців: проникливе зображення народного

життя, створення чудових образів жінок-

трудівниць, органічний зв’язок з фольклором

Відомо, що М. Некрасов був на похороні Т.

Шевченка і, йдучи за труною, створив поезію

«На смерть Шевченка».

«Трійка» М.Некрасова та

«Катерина» Т.ШевченкаУ чому трагізм образів?

Їхні мрії виявились тільки ілюзією, хоча обидві

жінки так палко вірили у справжнє жіноче щастя.

Твори обох письменників переповнені

символічними образами.

Дорога – образ-символ вічного пошуку, блукань. Це

слово приховує у собі значення вибору, адже людина

так часто зупиняється на роздоріжжі, довго

роздумуючи, який шлях вибрати у житті.

Фартух (поезія «Трійка») - символ постійної

тяжкої роботи, виконувати яку аж до смерті

приречена молода дівчина.

Між творчістю Т. Шевченка і

М. Некрасова існує духовна

спорідненість.

Ніхто з російських поетів не

звеличував жінку так, як

суворий представник «музи

помсти і смутку».

Шевченко підніс жінку на

найвищий п’єдестал чистоти,

глибини, вірності почуттів,

моральної краси і материнської

величі

Ім'я Лермонтова неодноразово зустрічається в листах і

щоденниках Тараса Шевченка. У листах своїм друзям ,

написаних у роки заслання , він просить надіслати йому твори

Лермонтова.

Серед книг , відібраних у Шевченка при арешті в 1850 в

Оренбурзі , виявилося два томи творів Лермонтова.

У щоденникових записах згадуються вірша « Гірські вершини» ,

« Коли хвилюється жовтіюча нива» , «Хмари» , які співзвучні

думкам і почуттям засланого поета . Шевченко із захопленням

говорив про

вірш « Виходжу один я на дорогу».

Вірш Шевченка « Мені здається , але сам не знаю » відбиває

гарячу любов до Лермонтова і проникливе розуміння

гуманістичної сутності його творчості.

Окремі мотиви і образи Лермонтова отримали оригінальну

розробку в таких творах українського поета , як поеми « Слепая»

, «Тризна » , «Сон» , вірші « Що ж мені так тяжко ? » , «Ну що ,

здавалося б,слова » , « Минають дні , минають ночі ».

Т. Г. Шевченко належить написаний в Новопетровському

укріпленні малюнок на тему вірша Лермонтова «Вмираючий

гладіатор »